Рогачицька та рєпінська культури в колі культур пізнього енеоліту—ранньої бронзи Східної Європи
Analysis of the available source base makes it possible to determine the area of distribution, to trace the formation, and to outline the timeframe of Rohachyk and Riepin cultures. Rohachyk culture formed at a local ground (Nyzhniomykhailivka group of monuments and Dereivka culture) by the powerful...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2017 |
| Issue: | 2 |
| Pages: | 3-12 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Author Affiliations: |
|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2017
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/109 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Download file: |
|
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824402235621376 |
|---|---|
| author | Spitsyna, Larysa A. |
| author_facet | Spitsyna, Larysa A. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Larysa A. Spitsyna",
"institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Spitsyna, Larysa A. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 12 |
| container_issue | 2 |
| container_start_page | 3 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-01-19T08:27:51Z |
| description | Analysis of the available source base makes it possible to determine the area of distribution, to trace the formation, and to outline the timeframe of Rohachyk and Riepin cultures. Rohachyk culture formed at a local ground (Nyzhniomykhailivka group of monuments and Dereivka culture) by the powerful influence of Late Trypillia culture. Some features of the material culture of Rohachyk traditions’ bearers evidence their contacts with the populations of the Crimea, Riepin culture, Late Maikop culture, as well as of more distant cultures, namely, Globular Amphora and Baden ones.
Investigation of possible components forming Riepin culture identified the Siverskyi Donets River region as the most likely area for this process. Actually, it is here where cultures which traditions, to the author’s opinion, had a decisive influence on the process of the Riepin culture’s creation, were widely represented; they are Dereivka and Pit-Comb Ware cultures. In addition, the Riepin culture population borrowed some features from its’ neighbours. Trypillia and Rohachyk cultures populations are first among the latter. Some elements of the decoration on dishes evidence for contacts between Riepin and Globular Amphora cultures populations.
Consequently, two phenomena, Rohachyk and Riepin cultures, are prominent among Eastern European antiquities in the Late Chalcolithic and the Early Bronze Age.
Rohachyk culture sites are known in the area between the Dnipro and Buh Rivers, in the Dnipro River right bank lower region, and in the Crimea.
The bearers of the Riepin culture traditions occupied left bank of the Dnipro: Siverskyi Donets River region, the north-west area of the Sea of Azov, and further to the east. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2017.02.003 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:02:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 3
Статті
© Л.А. Спіцина, 2017
Л.А. Спіцина *
Рогачицька та рєпінська
культури в колі культур пізнього
енеоліту—ранньої бронзи Східної Європи 1
УДК: 903´13/14 (4-11)"636/637"
* Спіцина Лариса Анатоліївна — кандидат істо
ричних наук, науковий співробітник відділу енео
літу—бронзи І нституту археології Н АН України,
spitsyna@iananu.org.ua
1 Статтю виконано в межах українсько-швейцарського
проекту «Реакція рослинного світу та людського сус-
пільства на кліматичні коливання в України» («The
reaction of the plant world and human society on climate
fluctuations in Ukraine») SCOPES IZ73Z0_152732.
Розглядається походження та хронологічні межі двох
культурних явищ доби пізнього енеоліту—ранньої бронзи
Східної Європи.
К л ю ч о в і с л о в а: Східна Європа, пізній енеоліт, рання
бронза, рогачицька культура, рєпінська культура, три-
пільська культура, Усатове, нижньомихайлівська група
пам’яток, дереївська культура, культура Баден, куль-
тура кулястих амфор.
Хронологічна позиція та формування
рогачицької культури
Ареал пам’яток рогачицької культури охоплює
степову смугу правого берега Дніпра, Нижню
Наддніпрянщину та Степовий Крим. За від-
сутності репрезентативного пакету ізотопних
дат для пам’яток пізнього енеоліту—ранньої
бронзи межиріччя Дніпра й Дону та допов
нень, яких зазнають наявні дати, особливу ува-
гу привертає відносна хронологія, тобто стра-
тиграфічні данні, а також імпорт, речі та яви-
ща, що відбивають зв’язки й взаємовпливи но-
сіїв різних звичаїв.
Існування рогачицької культури визначає,
насамперед, стратиграфія Михайлівського по-
селення, нашарування якого відбивають де-
кілька культурних явищ: нижньомихайлівську
групу пам’яток, рогачицьку (у звичній термі-
нології ранньоямну), ямну (пізньоямну), ка-
такомбне культурне коло. Н аявність трипіль-
ського імпорту у нижньому горизонті серед-
нього шару Михайлівки та інші дані (біконічні
орнаментовані пряслиця) свого часу дозво-
лили дослідникам поселення синхронізува-
ти цей шар з Трипіллям СІI (Лагодовська й ін.
1962, с. 187). Щоправда, як слушно зауважив
В.Г. Збенович, уламки посуду можуть бути від-
несеними і до початку Трипілля СII і до його
кінця (Збенович 1974, с. 138). Можливо, на
другу половину цього періоду вказує наявність
у верхньому горизонті середнього шару осель
із глиняною обмазкою долівки. Напівземлян-
ки й наземні оселі з глиняною долівкою зафік-
совано на поселеннях Гординештського типу
(Середнє та Верхнє Попруття й Середня Над-
дністрянщина) (Дергачев 1980, с. 120), типу
Бринзен (Середнє П опруття й Середня Н ад-
дністрянщина) (Маркевич 1981, с. 77—85).
Говорячи про синхронність рогачицьких
пам’яток пізньому Трипіллю, звернемо ува-
гу на усатівську культуру. Синхронізуючи її з
середнім шаром Михайлівки, В.Г. Збенович
(Збенович 1974, с. 138, 164) чомусь порівнював
її кухонний посуд з керамікою нижнього шару
Михайлівки. Вказавши на розбіжність між
ними (Там само, с. 101, 138, 164), він обійшов
увагою те, що усатівський кухонний посуд має
певні риси схожості з керамікою середнього
шару Михайлівки. Маємо на увазі такі деталі,
як переважання шнурової орнаментації, наяв-
ність замазаних перлин та защипів, трапляєть-
ся на усатівському посуді й така орнаментація,
як навскісна решітка (Там само, с. 88—89).
Разом із тим, дати, отримані для середнього
шару поселення, та дослідження трипільсько-
го імпорту із нижнього горизонту середнього
шару, які знаходять аналогії в пам’ятках коши-
ловецької групи трипільської культури (пері-
од CI) визначають її більш давній вік порівня-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 24
но із Трипіллям CII (Kotova, Spitsyna 2003). Та-
ким чином, побутування рогачицької культури
можна визначити 3550—3200 рр. до н. е.
Складнішою є проблема з поховальни-
ми пам’ятками. Н а сьогодні у Степовому
Подніпров’ї, особливо Дніпровсько-Бузькому
межиріччі, виявлено значний пласт поховань,
що за трипільським імпортом та іншими реча-
ми синхронізуються з Трипіллям CI, СII. Пев-
ні риси поховального обряду степового насе-
лення теж перегукуються з усатівським — за
кам’яними конструкціями, за незначною гли-
биною могил, орієнтацією небіжчиків, зокре-
ма у північно-східному напрямку. За перева-
жання пози зібгано на боці, тут трапляються
й поховання, виконані на спині з підігнутими
ногами (Збенович 1974, с. 40—41). Привертає
увагу й те, що поховання II ґрунтового могиль-
ника в Усатовому сплановано напівколом (Там
само, рис. 20), як і основні поховання в деко-
трих підкурганних могильниках межиріччя
Дніпра та П івденного Бугу. П оєднують їх ви-
роби з вохри в могилах.
Cтрокатість поховального обряду Н ижньої
Наддніпрянщини не дозволяє усі пам’ятки цієї
території однозначно пов’язувати з рогачиць-
кою культурою. Можливо, виділення однорід-
них за поховальним обрядом пам’яток стане
можливим за появи підстав їхнього детальні-
шого хронологічного членування у межах ета-
пів CI, СІI.
Синхронізація рогачицької культури з піз-
нім Трипіллям дозволяє ввести її в коло ін-
ших одночасових культур. Значну увагу приді-
ляє цій проблемі В.Г. Петренко, вважаючи ряд
ознак пізньотрипільського посуду П івнічно-
Західного Н адчорномор’я прямим копіюван-
ням традицій кераміки балкано-дунайських
культур ранньої бронзи — Езеро, Чернавода III,
та синхронізує усатівські пам’ятки з Баденом.
Приєднуючись до В. Н емейцової-Павукової,
він виходить на горизонт Баден І, який розмі-
щується в межах 3300—2700/2500 рр. до н. е.
(Патокова и др. 1989, с. 115).
Припускаємо, що додатковою підставою на
користь синхронності нижнього горизонту се-
реднього шару Михайлівки з баденською куль-
турою можуть бути горщики з прокресленим
орнаментом. Виходячи з публікацій, цей посуд
є найбільш подібним до кераміки класичної
баденської культури етапів 2а, б (Nemejcova-
Pavukova 1981, s. 266—267, оbr. 3, 4; П отуш-
няк 1985, с. 302, рис. 78, 8). Цікаво, що аналогії
простежуються саме в пам’ятках Словаччини
й Західної України, що дозволяє припуска-
ти північно-західний напрям контактів, а не
південно-західний — з носіями культури Ко-
цофені, що належить до одного з баденською
кола. Згідно В. Немейцової-Павукової, етап 2
баденської культури є синхронним культурі
Коцофені 1 та шарам І V Езеро (1981, s. 287).
Для Езеро отримано серію дат, що вкладають-
ся у межі 3500—3100 рр. до н. е. Близьким ча-
сом датується й 2 етап баденської культури.
Таким чином, з урахуванням змін у схемі
В. Н емейцової-Павукової в єдиний горизонт
можна пов’язати Езеро І V—VI—Чернавода
II—Коцофені І —Баден II—культура кулястих
амфор II cт. Стосовно останньої можна вказа-
ти на певні риси подібності оздоблення її посу-
ду до посуду рогачицької культури. Це, зокре-
ма, наколи прямокутної форми, які утворюють
ряди та зиґзаґи, напівмісяці з відбитків моту-
зочка.
Стратиграфія поселення Михайлівка до-
зволяє припустити наявність двох етапів у роз-
витку рогачицької культури. Нагадаємо, що за-
пропоноване О.Г. Шапошніковою (Шапошни-
кова 1972) виділення двох горизонтів в межах
середнього культурного шару було пов’язане
із дослідженням залишків поселення Н ижній
Рогачик, посуд з якого було представлено на-
чебто лише виробами зі сплощеним денцем.
Дослідження колекції поселення не дозволи-
ло поділити це твердження (Спіцина 2010).
Зазначимо, що за певними рисами кераміка
з поселення Нижній Рогачик більше тяжіє до
нижнього горизонту середнього шару Михай-
лівки, ніж до верхнього. Однак, йдеться не про
домішки або форму денця (в колекції наявний
посуд як із гострим, так зі сплощеним денцем),
а про конфігурацію горла. Отже, у керамічно-
му комплексі середнього шару поселення Ми-
хайлівка зміни мало відчутні. Однорідним є
кременевий комплекс обох горизонтів — то-
тожний за характером сировини, засобами об-
робки та категоріями знарядь. Відчутнішими
начебто є зміни у будівельній справі. Зокрема,
з верхнім горизонтом пов’язано оселі з глиня-
ною обмазкою долівки.
Появу нової культурної традиції представ-
лено матеріалами горішнього шару, де панів-
ною є інша форма горщика та інший стиль
орнаментації. П роблема зв’язку керамічних
традицій, відбитих середнім та верхнім шара-
ми цього поселення, вимагає повного аналізу
матеріалів пам’ятки.
Питання походження рогачицької куль-
тури значною мірою зводиться до походжен-
ня її керамічного комплексу. Н езважаючи на
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 5
те, що появу носіїв ямної культури в Україні
пов’язували з міграціями зі Сходу, разом з тим,
саме із своєрідністю керамічного комплексу
середнього шару Михайлівки пов’язана про-
блема його походження. Дослідники Михай-
лівського поселення його генетичне підґрунтя
пов’язували з різними явищами — пам’ятками
типу Середній Стіг ІІ, а також пізньонеолітич-
ними степової та лісостепової смуг (Лагодов-
ська та ін. 1962, с. 87, 90, 193—200). Н а ролі
останніх особливо наполягав В.М. Даниленко,
з чим пізніше погодилася й О.Г. Шапошни-
кова. Н атомість Д.Я. Телегін провідним ком-
понентом формування давньоямної культури
вважав середньостогівську культуру (Телегін
1973, с. 147—154), що знайшло підтримку ін-
ших дослідників (Збенович 1974, с. 65), мож-
ливо, і через розрив у часі між неолітичними
пам’ятками та середнім шаром Михайлівки.
Від дослідників Михайлівського поселення
бере початок традиція розглядати нижній шар
цього поселення як зовсім інше явище, майже
не пов’язане з наступними часами його існу-
вання (Лагодовська та ін. 1962, с. 192). Ця дум-
ка була підтримана В.М. Даниленком, котрий
розглядав нижньомихайлівський шар як перер
ву у розвитку (становленні) ямної культури у
Північному Надчорномор’ї, пов’язуючи його з
особливою Азово-Чорноморською лінією сте-
пового енеоліту (Даниленко 1974, с. 87—106).
Нам таке різке розмежування культурних
накопичень нижнього та середнього шарів ви-
дається надмірним. Вже зверталася увага на те,
що поселення цих шарів співпадають за роз-
мірами, хоча у середньому шарі щільність за-
будови є дещо більшою. Два житла нижнього
горизонту середнього шару були розташова-
ні безпосередньо над оселями нижнього шару.
Їх відділяє прошарок суглинку близько 0,5 м.
Враховуючи топографічні умови розташуван-
ня жител — у вибалку під схилом, накопичен-
ня відкладень могло статися доволі швидко.
Можливо, населення, що полишило поселен-
ня нижнього шару, пам’ятало про розташуван-
ня попередніх осель і свідомо звело свої на ста-
рому місці.
На певну спадковість культури двох ниж-
ніх шарів вказує й схожість конструкцій осель.
Це будівлі наземних зразків, напевно, стовпової
конструкції, або з трохи заглибленою долівкою.
Ще більше на це вказує кераміка. На нашу
думку, посуд середнього та нижнього шарів по-
єднує набір прикмет. Спільною є, по-перше,
технологія виготовлення посуду — домішки
подрібнених мушлі та вапняку. Керамічна маса
через це крихка. По-друге, певні риси схожості
є і в формі. Йдеться, передусім, про посудини
із плавним профілюванням з високим горлом,
які ми маємо в обох шарах.
Панівними в оздобленні посуду нижнього
шару є гребінцеві відбитки, хоча є й відбитки
мотузочка, а також різні наколи, перлини, за-
щипи, личинки (Лагодовська та ін. 1962, с. 31,
табл. І —ІV). Усі ці елементи наявні і в оздоб
ленні посуду середнього шару, хоча загалом
цей посуд орнаментовано багатше. Компози-
ційні побудови із відбитків гребінця та моту-
зочка переконливо свідчать про спорідненість
із середньоенеолітичною дереївською культу-
рою (Котова 2013). Також заслуговує на увагу
така риса, як шнуровий орнамент та перлин-
ки із защипами, а також розташування пас-
ка з перлин. На посуді середнього та нижньо-
го шарів його розташовано ближче до краю
вінець. Ц ю рису зафіксовано й на кухонному
посуді Трипілля ВI-II, ВII і СІ (Збенович 1974,
рис. 30, 12, 13). Можливо, саме у цього насе-
лення мешканці степу запозичили цю рису.
Таке поєднання елементів орнаментації не ві-
доме в кераміці інших культур територій від
Дністра до Волги, синхронних нижньому шару
Михайлівки та Трипіллю СІ, які б стали осно-
вою для формування керамічних рогачицьких
культурних традицій.
Такі риси кераміки рогачицької культури,
як округле денце, жолобчасте оформлення гор-
ловини, комірець, навскісний зріз вінець, імо-
вірно, з’явилися внаслідок спілкування з насе-
ленням рєпінської культури. Ці культури поєд-
нують і певні прийоми оздоблення — техніка
орнаментації, орнаментація зрізу вінець, че-
ресок із перлин. Проте останній на рєпінській
посудині нанесено нижче. Окремі горщики із
середнього шару Михайлівки можна, імовір-
но, розглядати як імпорт з рєпінського світу.
Окрім трипільської та рєпінської культур,
матеріали поселення Михайлівка дозволяють
синхронізувати середній шар з баденською
культурою, населення якої опановує значні те-
риторії за часів класичного розвитку. Досить
близькі аналогії в баденській культурі мають
уламки від декількох горщиків, орнаментовані
прокресленими лініями.
За часів пізнього енеоліту найбільшого роз-
повсюдження набуває манера прикрашати по-
судини дещо позначеними валиками, які ми
зустрічаємо на декількох посудинках серед-
нього шару Михайлівки, в культурах баден-
ського кола. Слід зазначити, що тільки тут за-
фіксовано традицію прикрашати горщик де-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 26
кількома валиками одразу. Подібний горщик з
декількома гладенькими валиками був знайде-
ний у нижньому горизонті середнього шару
Михайлівки. Н а двох інших валики доповне-
но відбитками мотузочка. На одному з горщи-
ків, який має гладкий валик, відбитки моту-
зочка розташовані у вигляді паралельних ліній
та зиґзаґа. На другому горщику валик було роз-
членовано защипами, його плічка прикрашали
паралельні лінії з відбитків мотузочка, допов
нені напівмісяцями з нього ж (Spitsyna 2004,
p. 372, fig. 2, p. 373, fig. 3).
Крім того, саме в баденській культурі ши-
роко репрезентовано защипи по валиках та
інших опуклостях (Nemejcova-Pavukova 1981,
s. 261—296), тому перлинки різної конфігу-
рації з защипами, що поширені в середньому
шарі Михайлівки, очевидно, можна пояснити
опосередкованим баденським впливом. У вся-
кому випадку, в будь-якій іншій культурі вони
не набули такого помітного розповсюдження.
Виходячи з публікацій, ці посудини, знайде-
ні в середньому шарі Михайлівки, найбільш
подібні до кераміки класичного Бадена ета-
пів 2а, б з території Словаччини та Закарпаття
(Nemejcova-Pavukova 1981, s. 266—267, obr. 3, 4;
Потушняк 1985, с. 302). За матеріалами Украї-
ни сьогодні простежуються контакти трипіль-
ського та баденського населення. Матеріали
Михайлівки дозволяють зауважити, що впливу
баденських традицій зазнали також мешканці
степової Наддніпрянщині.
У колекції з Михайлівського поселення та-
кож є фрагменти горщиків, аналогії яким є в
посуді культури кулястих амфор, орнаменто-
вані наколами прямокутної форми, які утво-
рюють ряди та зиґзаґи, горизонтальні ряди від-
битків перевитого мотузочка, розділені верти-
кально розташованими рядами, та напівмісяці
з відбитків мотузочка. Досить нетиповим для
посуду середнього шару є горщик, композицію
якого утворюють горизонтальні та вертикаль-
ні ряди відбитків, порушені вертикальними ря-
дами таких же відбитків перевитого мотузочка,
проте в культурі кулястих амфор така компози-
ція відома (Maleyev, Pryshchepa 1996, р. 28—35).
На іншому горщику паралельні лінії відбитків
мотузочка доповнені напівмісяцями з мотузоч-
ка. Ці напівмісяці розташовані ріжками дони-
зу і таке розташування напівмісяців з відбитків
мотузочка є типовим для культури кулястих ам-
фор (Sclibior, Koman 1996, p. 28—35).
Окремі посудини рогачицької культури з
округлим з внутрішньої частини та прямим або
трохи увігнутим зовні горлом мають аналогії в
енеолітичних матеріалах Криму (Щепинский
1985, с. 231, рис. 86: 1, 2, 12) та Кавказу. Про-
те, виходячи з технології, вони не були запози-
чені, а були виробами місцевого походження,
виготовлені під зовнішнім впливом. Разом з
тим, типологічна близькість енеолітичних ма-
теріалів Криму та Кавказу дозволяють припус-
тити, що саме кримський напрямок домінував
у контактах населення Н аддніпрянщини та
Кавказу. Н а користь цього припущення свід-
чить також відсутність у рєпінських пам’ятках
басейну Дону та Надазовщини кераміки з пів-
нічнокавказькими рисами.
Загалом, як то вказувалося, посуд середньо-
го шару Михайлівки демонструє активні зв’язки
степового населення з навколишнім світом, що
впливало на його керамічні традиції. Таким чи-
ном, цілком імовірно, що рогачицька культу-
ра зросла на місцевому ґрунті, продовжуючи
генетичну лінію дереївської культури та Н иж-
ньомихайлівської групи пам’яток (Котова 2013,
с. 154), за значного впливу пізньотрипільського
світу, а також контактів з мешканцями Криму,
носіями традицій рєпінської культури, пізньо-
майкопським населенням та більш віддаленими
культурами Баден та культури кулястих амфор.
Своєрідність матеріалів верхнього шару по-
селення Михайлівка дозволяє зафіксувати змі-
ни культурних традицій. Під час виготовлення
посуду домішка піску значно переважає, в той
час як мушля, вапняк та рослинні часточки ви-
користовуються значно рідше, через це посуд
міцніший. П оверхня посуду верхнього шару
доведена майже до блиску. З’являються нові
форми (миски), які раніше були невідомі. Ши-
роко використовуються посудини з вушками.
Переважають горщики з низьким горлом, при-
крашені відбитком мотузочка та защипами, які
утворюють трикутні фігури та горизонтальні
ряди. Поширюються ріпоподібні посудини. В
цілому, посуд, що принципово відрізняється
за тістом, формою, елементами орнаменту та
композиціями від кераміки середнього шару,
домінує у верхньому. Проте частина кераміки
зберігає риси, характерні для посуду середньо-
го шару. Це горщики з відносно високим гор-
лом та посуд зі сплощеним денцем. Спільним
є використання в орнаментації відбитків моту-
зочка та гребінця, проте, перлинки у верхньо-
му шарі практично відсутні.
Нові культурні звичаї також з’явилися і в бу-
дівництві. Крім житлових конструкцій, у верх-
ньому шарі є споруди, що, на думку авторів,
розкопок мали оборонний характер. У жит-
лобудівництві присутні два типи помешкань:
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 7
трохи заглиблені й наземні з кам’яним фун-
даментом. На відміну від двох попередніх ша-
рів житлово-господарчі комплекси верхнього
шару розташовані на найвіддаленішій частині
центрального пагорба.
Матеріали поселення Михайлівка демонс
трують, що традиції населення, що лишило по
собі верхній культурний шар, мають певний
зв’язок з традиціями середнього шару, тоб-
то з традиціями рогачицької культури. Однак,
значні відмінності в матеріальній культурі зму-
шують припустити імовірність впливу з боку
інших груп населення, який і став вирішаль-
ним фактором у формуванні культури верх-
нього шару Михайлівки.
Дослідники не раз науважували і на спадко-
вості рис поховального обряду: це застосуван-
ня каменю (кромлехи, перекриття), орієнтація
у східному напрямку за домінування північно-
східного. Разом з тим наголошувалося на обме-
женому використанні вохри, у порівнянні з ям-
ною культурою (Фоменко, Ковпаненко 1986,
с. 13—14; Шапошникова и др. 1986, с. 51). До
цього додамо й такі риси, як звичай влаштову-
вати невеличкі могильники під спільним наси-
пом, наявність виробів з вохри у складі супро-
воду, а також трипільського посуду та статуе-
ток, незначна глибина могил.
Таким чином, здається є підстави вбачати
формування цієї культури на місцевому ґрун-
ті (дереївсько-нижньомихайлівському) за дея-
кого впливу іншого населення, у першу чергу,
пізньотрипільського. На наш погляд, суттєвіші
відмінності спостерігаються між рогачицькою
культурою та ямною. Це, по-перше, добре від-
бивають матеріали Михайлівського поселен-
ня. За розмірами, топографією, планіграфією,
прийомами будівельної справи, захисними
спорудами поселення верхнього шару принци-
пово різниться від попередніх. Це ж стосується
технології виготовлення посуду, його форми та
орнаментації на чому, до речі, науважували до-
слідники Михайлівки. Певні риси спадковос-
ті у посуді вказують, що степове пізньоенеолі-
тичне населення приймало участь у ґенезі ям-
ної культури, проте вирішальним був вплив чи
прихід якогось іншого населення. Н а це вка-
зують зміни у поховальному обряді — зникає
звичай влаштовувати невеличкі могильни-
ки під спільним насипом, кромлехи, вироби з
вохри замінюють більш активним посипанням
небіжчика та могили вохрою, хоча інколи кла-
ли й грудки вохри. Могили стають просторіши-
ми та глибшими, поширюється звичай класти
в могилу розібраний віз, інколи супроводжува-
ти небіжчика шматком м’яса, з’являються нові
прикраси тощо.
Таким чином, дослідження матеріалів посе-
лення Михайлівка ставить перед нами склад-
ну проблему культурної атрибуції комплек-
су поселень, відбитих в його нашаруваннях.
Простежується чіткий генетичний зв’язок тра-
дицій нижнього та середнього шарів, котрий
доповнюється певною спадковістю поховаль-
ного обряду степового населення енеолітичної
доби. Натомість таких рис спадковості значно
менше між середнім шаром та верхнім, як і між
похованнями рогачицької та ямної культур.
Хронологічні межі рєпінської
культури та її ґенеза
Пам’ятки рєпінської культури займали просто-
ри на захід від Дніпра — Сіверсько-Донецький
регіон і Північно-Західне Надазов’я та далі на
схід. Ц е добре фіксується за матеріалами по-
селень і поховальних пам’яток, які відмічають
завдяки виявленій у них кераміці зону поши-
рення пам’яток цієї культури.
Нагадаємо, що А.Т. Синюк, котрий виділив
рєпінську культуру, датував її межею IV—III —
межею III—II тис. до н. е., тобто загалом вона
мала існувати десь приблизно тисячу років.
Дата початку рєпінської культури визначалася
визнанням її генетичного зв’язку з середньо-
стогівською культурою, а раннього періоду —
першою половиною ІІІ тис до н. е. — співіс-
нуванням з другим етапом хвалинської культу-
ри. Другий період дослідник, орієнтуючись на
Михайлівське поселення, датував другою по-
ловиною ІІІ тис. до н. е. (Синюк 1981, с. 17).
На наш погляд, ця концепція має слабкі
місця. По-перше, нагадаємо, що поділ матеріа
лу на два хронологічних періоди було здійсне-
но типологічно — ніяких стратиграфічних да-
них на користь цього немає. Керамічні ж мате-
ріали, відомі на поселеннях Дніпро-Донського
межиріччя, утворюють доволі однорідний
комплекс. Відтак, щонайбільше може йтися
поки що про локальні відмінності посуду, але
не про хронологічні. П о-друге, датування рє-
пінської культури видається надто розтягне-
ним у часі. Є підстави датувати її точніше.
Відносну хронологію рєпінської культу-
ри на Н ижньому Доні визначає стратиграфія
поселення Роздорське 1, де рєпінський (вось-
мий) шар перекривав шар (сьомий) з пізніми
матеріалами костянтинівської культури (Ки-
яшко 1994, с. 31). Для шостого шару з матеріа-
лами ранньої костянтинівської культури отри-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 28
мано одну дату за С14 — 4490 ± 180 рр. тому
(Кременецкий 1991, с. 116). Костянтинівська
культура, як то переконливо довів В.Я. Ки-
яшко (Кияшко 1994, с. 62), сформувалася під
сильним впливом та, можливо, за безпосеред-
ньої участі майкопського населення. Таким
чином, можна припустити, що рєпінське насе-
лення з’явилося на Нижньому Доні та змінило
тут населення костянтинівської культури.
Важливим моментом корегування дати рє-
пінської культури є можливість синхронізації
її з середнім шаром Михайлівки. На такий же
приблизно час вказує й стратиграфічна пози-
ція поховань, а також деякі знахідки. Йдеться,
у першу чергу, про металеві вироби, знайдені
у похованнях біля с. Сватове й Заможне, кот
рі С.М. Братченко зіставляє з пізньомайкоп-
ською культурою (новосвободненський етап),
що підтверджують дати і за С14 — 3476 ± 99 рр.
до н. е. (Кі) (Братченко 1996, c. 52; 2003, с. 187).
На думку А.Д. Резєпкіна, майкопська культура
втрачає свою культурну специфіку на новосво-
бодненському етапі. Цей етап він синхронізує
з Трипіллям СI. Третій етап вказаної культури,
на його думку, є синхронним Трипіллю СІI,
а фінал культури настає одночасно з кінцем
існування трипільських пам’яток (Резєпкін
1996, с. 53). Виходячи з наведених міркувань,
рєпінська культура є загалом синхронною ро-
гачицькій. Н а користь цього свідчать дати з
рєпінського шару поселення Підгорівка із Сі-
верського Дінця (Манько,Теліженко 2002)
Пам’ятки рєпінської культури басейну Сі-
верського Дінця дозволяють дещо інакше по-
глянути на проблему її походження. Необхідно
погодитись з А.Т. Синюком та І.Б. Васільєвим
(1985) у тому, що складання рєпінської культу-
ри не могло відбуватися в Поволжі та Прикас-
пії, як припускав В.М. Даниленко. Н емає ні-
яких свідчень і про можливість її формування
у Наддніпрянщині. Таким чином, пов’язувати
складання цієї культури можна лише з басей-
нами Дону або Сіверського Дінця. Визначення
найбільш типових рис, що характеризують рє-
пінський посуд: домішка мушлі, округле ден-
це, порівняно високе жолобчасте горло, косо
зрізані до центру вінця, орнамент з горизон-
тальних рядів гребінцевих відбитків, прокрес-
лених ліній, наколів, ямок та перлинок по гор-
лу змушує шукати культуру з керамікою, якій
притаманні ці основні риси.
Для встановлення витоків складання кера-
мічних традицій рєпінської культури слід роз-
глянути пам’ятки населення, що передувало
рєпінському на території Дніпро-Донського
межиріччя. У цей час у басейні Нижнього Дону
мешкало населення костянтинівської культу-
ри, Середнього — нижньодонської (за А.Т. Си-
нюком) або воронезько-донської (за Н.С. Ко-
товою) культур, а також досить незначна група
середньостогівського населення. В басейні Сі-
верського Дінця мешкали носії середньостогів-
ської культури та культури ямково-гребінцевої
кераміки. Територія сучасних волзьких та кас-
пійських степів була зайнята населенням хва-
линської культури. Традиційні хвалинські риси
не простежуються на рєпінському посуді. Хва-
линський посуд представлено трьома типа-
ми: чаші, посудини дзвоноподібної та кулястої
форм зі слабко позначеним комірцем або не-
високим горлом. Широко застосовувався від-
биток стулок мушлі (Агапов и др. 1990, с. 84).
На Нижньому Доні була поширена костян-
тинівська культура зі своєрідним керамічним
комплексом. Серед елементів оздоблення ке-
раміки костянтинівської культури є личинка,
мотузок, прокреслений орнамент, короткий
гребінцевий відбиток краєм вінець, які широ-
ко відомі в рєпінській культурі. Спільні риси
наявні також у формі посуду. Частина костян-
тинівської кераміки має гострі, косо зрізані до
центру та прямо зрізані вінця, жолобчасте гор-
ло, округлі тулуб та денце. П роте, маємо за-
значити, що складання рєпінської культури у
Нижньому Доні на ґрунті костянтинівських
традицій здається малоймовірним, оскільки
тут наявна група ознак, які відрізняють її від
рєпінської: складні орнаментальні композиції
з використанням мотузочкової орнаментації,
кераміка, близька майкопській, поза тим, не
орнаментована та з плескуватим денцем. Важ-
ливим фактом є відсутність на костянтинів-
ському посуді орнаменту з перлинок або ямок.
На Середньому Доні в першій половині
ІІІ тис до н. е. мешкало пережитково-нео
літичне населення культури ямково-гребін
цевої кераміки та пізніші носії середньодон-
ської неолітичної культури. Дані про те, що
в першій половині ІІІ тис. до н. е. тут існува-
ло населення нижньодонської (за А.Т. Синю-
ком) або воронезько-донської культури (за
Н.С. Котовою) маріупольської культурно-
історичної спільноти сьогодні відсутні. У ба-
сейні Середнього Дону також немає потуж-
ного горизонту пам’яток середньостогівсько-
хвалинської культурно-історичної спільноти.
Майже на кожному з багатошарових поселень
відомі поодинокі знахідки кераміки, близької
до скелянської та костянтинівської культур.
Це свідчить про інфільтрацію окремих нечис-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 9
ленних носіїв цих культур у басейн лісосте-
пового Дону. Такі незначні групи населення,
що мешкали на чужій території, не могли ста-
ти ґрунтом для формування нової рєпінської
культури, репрезентованої значною кількістю
пам’яток.
З точки зору ґенези рєпінських кераміч-
них традицій басейн Сіверського Дінця є ціка-
вим, оскільки саме тут широко репрезентовані
культури, традиції яких, на наш погляд, були
вирішальними в процесі формування рєпін-
ської культури. Цей регіон сьогодні єдиний, де
відомі пам’ятки з керамікою, що дає всі озна-
ки, які характеризують рєпінський посуд. У ба-
сейні Сіверського Дінця за часів розвиненого
енеоліту існувало населення культури ямково-
гребінцевої кераміки та дереївської культу-
ри. Традиції останніх несуть відбиток впливу з
боку сусідньої костянтинівської культури.
У культурі ямково-гребінцевої кераміки
широко розповсюджено доволі товстостін-
ний посуд з жолобчастим горлом та округли-
ми денцем і тулубом, з ямками та перлинками
під вінцями, короткими гребінцевими відбит-
ками та личинками. Орнамент утворює гори-
зонтальні ряди та лінії, іноді зиґзаґ (Спицына
2000, с. 57). Всі ці ознаки є характерними та-
кож і для рєпінського посуду. З посудом Дере-
ївки пам’яток цього регіону рєпінську керамі-
ку поєднують високі вінця з навскісним зрізом
та жолобок на горлі. Спільними також є корот-
кий гребінцевий штамп, гребінцевий зиґзаґ,
прокреслені смуги, одинарні та парні наколи,
перевитий та звичайний мотузок, смужки з ли-
чинок, скоба. Таким чином, слід зазначити, що
саме в сіверсько-донецькому регіоні ми вбача-
ємо витоки основних культурних традицій, що
є характерними для керамічного комплексу
рєпінської культури.
Проте вкажемо, що крім рис, які є харак-
терними для дереївської культури та культури
ямково-гребінцевої кераміки, окремі прикме-
ти були запозичені рєпінським населенням у
сусідніх культурних груп. Такий елемент орна-
менту рєпінської культури, як напівмісяць з
личинки відомий лише в кераміці Трипілля
СII. Н аявність в сіверсько-донецькому ареалі
рєпінської культури жител з глиняною підмаз-
кою підлоги дозволяє говорити про контакти з
пізньотрипільським населенням і носіями ро-
гачицької культури. Про контакти з рогачиць-
кою культурою свідчить орнамент у вигляді за-
щипів, а також горщики з горлом, стінки яко-
го розширюються у верхній частині або мають
потовщення з двох боків.
У кераміці рєпінської культури також про-
стежується вплив орнаментальних традицій
культури кулястих амфор. Так, на одному з
горщиків з поселення Університетське 3 маємо
ряди та зиґзаґи з вдавлень прямокутної форми.
На іншому з цього ж поселення під рядом по-
дібних вдавлень розташовані ряди та звисаючі
трикутники з відбитків перевитого мотузочка.
Ці трикутники облямовують також прямокут-
ні вдавлення. Лінія зиґзаґу та ряд з прямо-
кутних вдавлень є типовими елементами для
оздоблення посуду культури кулястих амфор
(Szmyt 1999, p. 281—337).
Інший горщик з цього ж поселення, при-
крашений рядочком ямок по краю вінець, на
горлі мав ряд з напівмісяців, а його плічка були
прикрашені паралельними рядками з переви-
того мотузочка та двома рядами з напівміся-
ця також з перевитого мотузочка. Розташуван-
ня цих напівмісяців вертикально ріжками в бік
нагадує орнаментацію трипільського посуду
на етапі СII (Збенович 1968, с. 50—70).
Слід зазначити, що досить цікавим є той
факт, що на пам’ятках Степової Н аддніпрян-
щини простежуються впливи двох західних
культур доби пізнього енеоліту: баденської
та культури кулястих амфор, у той час як на
пам’ятках більш східної рєпінської культу-
ри фіксується лише вплив орнаментальних
традицій культури кулястих амфор і лише на
пам’ятках розташованих в сучасній лісосте-
повій зоні. Ц ілком імовірно припустити, що
ці впливи були пов’язані з розповсюдженням
окремих груп населення культури кулястих ам-
фор, яке просувалося по Лівобережній лісосте-
повій Н аддніпрянщині в басейн Сіверського
Дінця та Середнього Дону. Про появу населен-
ня культури кулястих амфор в Лівобережному
Лісостепу свідчать знахідки імпортних речей
цієї культури на поселенні Гришівка в Серед-
ньому П одесенні (Березанская 1975, с. 148—
167; Szmyt 1999, р. 135—142).
Таким чином, на межі двох епох — енеоліту
й бронзи — в Східній Європі дуже добре виді-
ляються два культурних явища: рогачицька та
рєпінська культури. Десь у Північно-Східному
Надазов’ї простежується межа цих культур-
них утворень, оскільки пам’ятки рогачицької
культури виявлено не лише у Дніпровсько-
Бузькому межиріччі, а й на П равобережжі
Нижнього Дніпра та в Криму.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 210
Агапов С.А., Васильев И.Б., Пестрикова В.И. Хвалынский
энеолитический могильник. — Самара, 1990.
Березанская С.С. Н еолитическая стоянка у хут. Гришев-
ка на Средней Десне // Советская археология. —
1975. — № 2. — С. 148—167.
Братченко С.М. До проблеми ранньобронзової індустрії
Східної Європи // Древние культуры Восточной
Украины. — Луганск, 1996. — С. 32—57.
Васильев И.Б., Синюк А.Т. Энеолит Восточно-Европейской
лесостепи. — Куйбышев: КГПИ, 1985.
Даниленко В.Н. Энеолит Украины. — К., 1974.
Дергачев В.А. П амятники позднего Триполья. — Киши-
нев, 1980.
Збенович В.Г. Кераміка усатівського типу // Археологія. —
1968. — Вип. 21. — С. 50—78.
Збенович В.Г. П озднетрипольские племена Северного
Причерноморья. — К.: Наукова думка, 1974.
Кияшко В.Я. Между бронзой и камнем. — Азов: Азовский
краеведческий музей, 1994.
Ковпаненко Г.Т., Фоменко В.М. П оховання доби енеолі-
ту — ранньої бронзи на правобережжі П івденного
Бугу // Археологія. — 1986. — № 55. — С. 10—25.
Котова Н.С. Дереивская культура и памятники Нижнеми-
хайловского типа. — К.; Харьков: Майдан, 2013.
Лагодовська О.Ф., Шапошникова О.Г., Макаревич М.Л.
Михайлівське поселення. — К.: АН УРСР, 1962.
Манько В.А., Телиженко С.А. Мезолит, неолит и энеолит
Подонечья: Кат. радиокарбон. дат. — Луганск, 2002.
Маркевич В.И. П озднетрипольские племена Северной
Молдавии. — Кишинев: Штиинца, 1981.
Патокова Э.Ф., Петренко В.Т., Бурдо Н.Б., Полищук Л.Ю.
Усатовская локальная группа // П амятники три-
польской культуры в Северо-Западном П ричерно-
морье. — К.: Наукова думка, 1989. — С. 81—125.
Потушняк М.Ф. Баденская культура // Археология Укра-
инской ССР. — В 3 т. — Т. 1. — К.: Наукова думка,
1985. — С. 301—305.
Резепкин А.Д. К проблеме соотношения хронологии куль-
тур эпохи энеолита—ранней бронзы северного Кав-
каза и Триполья // Между Азией и Европой. Кавказ
в 4—1 тыс. до н. э. — СПб, 1996. — С. 50—54.
Синюк А.Т. Репинская культура эпохи энеолита—бронзы
в бассейне Дона // Советская археология. — 1981. —
№ 4. — С. 8—20.
Спицына Л.А. Северскодонецкий ареал Репинской
культуры // Древности Северского Донца. — Лу-
ганск: Шлях, 2000. — С. 53—76.
Спіцина Л.А. П оселення Н ижній Рогачик // Археологія
і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: 2010. —
Вип. 2. — С. 5—12.
Телегін Д.Я. Середньостогівська культура епохи міді. —
К.: 1973.
Шапошникова О.Г. П ам’ятки рогачицького типу в
Подніпров’ї // Матеріали XIII конфренції Інституту
археології АН УРСР. — К.: Наукова думка, 1972. —
С. 113—115.
Шапошникова О.Г., Фоменко В.Н., Довженко Н.Д. Ямная
культурно-историческая область (южнобугский ва-
риант). — К.: Наукова думка, 1986.
Щепинский А.А. Ранний энеолит Крыма // Археология
Украинской ССР. — В 3 т. — Т. 1. — К., 1985. —
С. 320—324.
Bratchenko S.N. Radiocarbon chronology of the early bronze
age of the middle Don. Svatove, Luhansk region //
Baltic-Pontic studies. — Vol. 12. — Poznań, 2003. —
Р. 185—208.
Kotova N., Spitsyna L. Radiocarbon chronology of the «Middle
layer» of the Mykhailivka settlement // B altic-Pontic
studies. — Vol. 12. — Poznań, 2003. — P. 121—131.
Maleyev Y., Pryshchepa B. Grave of Globuar Amphora culture
from Tovpyzhyn // B ltic Pontic studies. — Poznań,
1996. — P. 62—69.
Němejcová-Pavukova V. Náčrt periodizácie B adenskej
kultury a jej chronologichých vzaťov k ju hovýchodnej
Europe. Slovenská Arch. — Bratislava, 1981. — S. 261—
296.
Sclibior J., Koman W. Grave of the Globular amfora culture
from site no. 27 in Swierszczow // B altic Pontic
studies. — Poznań, 1996. — P. 28—35.
Szmyt M. Between West and East people of the GAC in Eastern
Europe: 2950—2350 B C // B altic Pontic studies. —
1999. — Vol. 8. — P. 349.
Spitsyna L. Baden traditions in the Late Eneolithic cultures of
the Dnieper-Don // Internationale Archäologie. Studia
honoraria 1433-4194. — bd. 21. Němejcová-Pavúková,
Viera. A lte Geschichte, A rchäologie; Neolithikum;
Bronzezeit; Europa; Bibliographie; Aufsatzsammlung. —
2004. — P. 369—379.
Надійшла 28.03.2017
Л.А. Спицына 1
1 Кандидат исторических наук, научный сотрудник отдела энеолита—бронзы
Института археологии НАН Украины, spitsyna@iananu.org.ua
Рогачикская и репинская культуры в кругу культур
позднего Энеолита—ранней бронзы Восточной Европы
Анализ имеющейся базы источников позволяет обозначить ареалы, проследить формирование, определить вре-
менные рамки рогачикской и репинской культур. Формирование рогачикской культуры происходило на местной
основе (нижнемихайловская группа памятников и дереивская культура) при мощном воздействии со стороны
позднетрипольского мира. Отдельные черты материальной культуры носителей рогачикских традиций свиде-
тельствуют о контактах с жителями Крыма, репинцами, позднемайкопским населением, и более отдаленными
культурами — Баден и шаровидных амфор.
Исследование возможных составляющих формирования репинской культуры определяет регион Север-
ского Донца как наиболее вероятный ареал этого процесса. Собственно, именно здесь широко представлены
культуры, традиции которых, на наш взгляд, имели решающее влияние на процесс формирования репинской
культуры — дереивская и культура ямочно-гребенчатой керамики. Кроме этого, некоторые черты были за-
имствованы репинским населением у соседей. Среди них, в первую очередь, речь идет о трипольском и рога-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 11
чицком. Отдельные элементы оформления посуды указывают на контакты репинцев с культурой шаровидных
амфор.
Таким образом, среди древностей позднего энеолита—ранней бронзы Восточной Европы хорошо выделяются
два явления — рогачицкая и репинская культуры.
Памятники рогачицкий культуры известны в Днепровско-Бугском междуречье, на Правобережье Нижнего
Днепра и в Крыму.
Носители репинского традиций занимали пространства к востоку от Днепра—Северско-Донецкий регион,
Северо-Западное Приазовье и дальше на восток.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Восточная Европа, поздний энеолит, ранняя бронза, рогачикская культура, репинская
культура, трипольськая культура, Усатово, нижнемихайловская группа памятников, дереивская культура, культура
Баден, культура шаровидных амфор.
Larysa A. Spitsyna 1
1 PhD, research fellow of the Chalcolithic and Bronze Ages Department of the Institute of Archaeology,
the National Academy of Sciences of Ukraine, spitsyna@iananu.org.ua
Rohachyk and Riepin Cultures in Circle of Eastern European Cultures
in Late Chalcolithic and Early Bronze Ages
Analysis of the available source base makes it possible to determine the area of distribution, to trace the formation, and to
outline the timeframe of Rohachyk and Riepin cultures. Rohachyk culture formed at a local ground (Nyzhniomykhailivka
group of monuments and Dereivka culture) by the powerful influence of Late Trypillia culture. Some features of the material
culture of Rohachyk traditions’ bearers evidence their contacts with the populations of the Crimea, Riepin culture, Late
Maikop culture, as well as of more distant cultures, namely, Globular Amphora and Baden ones.
Investigation of possible components forming Riepin culture identified the Siverskyi Donets River region as the most
likely area for this process. A ctually, it is here where cultures which traditions, to the author’s opinion, had a decisive
influence on the process of the Riepin culture’s creation, were widely represented; they are Dereivka and Pit-Comb Ware
cultures. In addition, the Riepin culture population borrowed some features from its’ neighbours. Trypillia and Rohachyk
cultures populations are first among the latter. Some elements of the decoration on dishes evidence for contacts between
Riepin and Globular Amphora cultures populations.
Consequently, two phenomena, Rohachyk and Riepin cultures, are prominent among Eastern European antiquities in
the Late Chalcolithic and the Early Bronze Age.
Rohachyk culture sites are known in the area between the Dnipro and Buh Rivers, in the Dnipro River right bank lower
region, and in the Crimea.
The bearers of the Riepin culture traditions occupied left bank of the Dnipro: Siverskyi Donets River region, the north-
west area of the Sea of Azov, and further to the east.
K e y w o r d s: Eastern Europe, the Late Chalcolithic, the Early Bronze Age, Rohachyk culture, Riepin culture, Trypillia
culture, Usatove, Nyzhniomykhailivka group of monuments, Dereivka culture, Baden culture, Globular Amphora culture.
References
Agapov S.A., Vasiliev I.B., Pestrikova V.I. Khvalynskii eneoliticheskii mogilnik. Samara, 1990.
Berezanskaia S.S. Neoliticheskaia stoianka u khutora Grishevka na Srednei Desne. Sovetskaia arkheologiia. Moskva, 1975, vol. 2,
pp. 148-167.
Bratchenko S.M. Do problemy ranniobronzovoi industrii Skhidnoi Yevropy. Drevnie kultury Vostochnoi Ukrainy. Luhansk, 1996,
pp. 32-57.
Bratchenko S.N. Radiocarbon chronology of the early bronze age of the middle Don. Svatove, Luhansk region. Baltic-Pontic
studies. Poznań, 2003, vol. 12, pp. 185-208.
Danylenko V.N. Eneolit Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka, 1974.
Dergachev V.A. Pamiatniki pozdnego Tripolia. Kishinev, 1980.
Kiiashko V.Ya. Mezhdu bronzoi i kamnem. Azov: Azovskii kraievedcheskii muzei, 1994.
Kotova N., Spitsyna L. Radiocarbon chronology of the «Middle layer» of the Mykhailivka settlement. Baltic-Pontic studies.
Poznań, 2003, vol. 12, pp. 121-131.
Kotova N.S. Dereivskaia kultura i pamiatniki Nizhnemikhailovskogo tipa. Kyiv; Kharkiv: Maidan, 2013.
Kovpanenko H.T., Fomenko V.M. Pokhovannia doby eneolitu - rannioi bronzy na pravoberezhzhi Pivdennoho Buhu. Arkheolohiia,
1986, vol. 55, pp. 10-25.
Lahodovska O.F., Shaposhnykova O.H., Makarevych M.L. Mykhailivske poselennia. Kyiv: AN URSR, 1962.
Maleiev Y., Pryshchepa B. Grave of Globular Amphora culture from Tovpyzhyn. Baltic Pontic Studies. Poznań, 1996, pр. 62-69.
Manko V.A., Telizhenko S.A. Mezolit, neolit i eneolit Podonechia: Katalog radiokarbonnykh dat. Luhansk: Shliakh, 2002.
Markevich V.I. Pozdnetripolskie plemena Severnoi Moldavii. Kishinev: Shtiintsa, 1981.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 212
Němejcová-Pavukova V. Náčrt periodizácie Badenskej kultury a jej chronologichých vzaťov k ju hovýchodnej Europe. Slovenská
Arch. Bratislava, 1981, vol. 29, pp. 261-296.
Patokova E.F., Petrenko V.T., Burdo N.B., Polishchuk L.Yu. Usatovskaia lokalnaia gruppa. Pamiatniki tripolskoi kultury v Severo-
Zapadnom Prichernomorie. Kyiv: Naukova dumka, 1989, pp. 81-125.
Potushniak M.F. Badenskaia kultura. Arkheologiia Ukrainskoi SSR. Kyiv: Naukova dumka, 1985, vol. 1, pp. 301-305.
Rezepkin A.D. K probleme sootnosheniia khronologii kultur epokhi eneolita-rannei bronzy severnogo Kavkaza i Tripolia. Mezhdu
Aziei i Evropoi. Kavkaz v 4-1 tys. do n. e. St. Peterburg, 1996, pp. 50-54.
Sclibior J., Koman W. Grave of the Globular amfora culture from site no. 27 in Swierszczow. Baltic Pontic studies. Poznań, 1996,
pp. 28-35.
Shaposhnykova O.H. Pamiatky rohachytskoho typu v Podniprovi. Materialy XIII konfrentsii Instytutu arkheolohii AN URSR.
Kyiv: Naukova dumka, 1972, pp. 113-115.
Shaposhnikova O.G., Fomenko V.N., Dovzhenko N.D. Yamnaia kulturno-istoricheskaia oblast (yuzhnobugskii variant). Kyiv:
Naukova dumka, 1986.
Shchepinskii A.A. Rannii eneolit Kryma. Arkheologiia Ukrainskoi SSR. Kyiv: Naukova dumka, 1985, vol. 1, pp. 320-324.
Siniuk A.T. Repinskaia kultura epokhi eneolita-bronzy v basseine Dona. Sovetskaia arkheologiia, 1981, vol. 4, pp. 8-20.
Spitsyna L.A. Severskodonetskii areal Repinskoi kultury. Drevnosti Severskogo Dontsa. Luhansk: Shliakh, 2000, pp. 53-76.
Spitsyna L.A. Poselennia Nyzhnii Rohachyk. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy: Zbirnyk naukovykh prats. Kyiv, 2010, ed. 2,
pp. 5-12.
Spitsyna L. Baden traditions in the Late Eneolithic cultures of the Dnieper-Don Internationale Archäologie. Studia honoraria 1433-
4194, bd. 21. Němejcová-Pavúková, Viera. Alte Geschichte, Archäologie; Neolithikum; Bronzezeit; Europa; Bibliographie;
Aufsatzsammlung. 2004, pp. 369-379.
Szmyt M. Between West and East people of the GAC in Eastern Europe: 2950-2350 BC. Baltic Pontic Study. Poznań, 1999, vol. 8.
Telehin D.Ya. Seredniostohivska kultura epokhy midi. Kyiv, 1973.
Vasilev I.B., Siniuk A.T. Eneolit Vostochno-Evropeiskoi lesostepi. Kuibyshev: KGPI, 1985.
Zbenovych V.H. Keramika usativskoho typu. Arkheolohiia, 1968, vol. 21, pp. 50-78.
Zbenovich V.G. Pozdnetripolskie plemena Severnogo Prichernomoria. Kyiv: Naukova dumka, 1974.
|
| id | arheologia-com-ua-article-109 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:02:11Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/05/e5fa572c6e4cb1a3931a815443956a05.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-1092020-01-19T08:27:51Z Rohachyk and Riepin Cultures in Circle of Eastern European Cultures in Late Chalcolithic and Early Bronze Ages Рогачикская и репинская культуры в кругу культур позднего энеолита—ранней бронзы Восточной Европы Рогачицька та рєпінська культури в колі культур пізнього енеоліту—ранньої бронзи Східної Європи Spitsyna, Larysa A. Eastern Europe, the Late Chalcolithic, the Early Bronze Age, Rohachyk culture, Riepin culture, Trypillia culture, Usatove, Nyzhniomykhailivka group of monuments, Dereivka culture, Baden culture, Globular Amphora culture. Восточная Европа, поздний энеолит, ранняя бронза, рогачикская культура, репинская культура, трипольськая культура, Усатово, нижнемихайловская группа памятников, дереивская культура, культура Баден, культура шаровидных амфор. Східна Європа, пізній енеоліт, рання бронза, рогачицька культура, рєпінська культура, трипільська культура, Усатове, нижньомихайлівська група пам’яток, дереївська культура, культура Баден, культура кулястих амфор. Analysis of the available source base makes it possible to determine the area of distribution, to trace the formation, and to outline the timeframe of Rohachyk and Riepin cultures. Rohachyk culture formed at a local ground (Nyzhniomykhailivka group of monuments and Dereivka culture) by the powerful influence of Late Trypillia culture. Some features of the material culture of Rohachyk traditions’ bearers evidence their contacts with the populations of the Crimea, Riepin culture, Late Maikop culture, as well as of more distant cultures, namely, Globular Amphora and Baden ones. Investigation of possible components forming Riepin culture identified the Siverskyi Donets River region as the most likely area for this process. Actually, it is here where cultures which traditions, to the author’s opinion, had a decisive influence on the process of the Riepin culture’s creation, were widely represented; they are Dereivka and Pit-Comb Ware cultures. In addition, the Riepin culture population borrowed some features from its’ neighbours. Trypillia and Rohachyk cultures populations are first among the latter. Some elements of the decoration on dishes evidence for contacts between Riepin and Globular Amphora cultures populations. Consequently, two phenomena, Rohachyk and Riepin cultures, are prominent among Eastern European antiquities in the Late Chalcolithic and the Early Bronze Age. Rohachyk culture sites are known in the area between the Dnipro and Buh Rivers, in the Dnipro River right bank lower region, and in the Crimea. The bearers of the Riepin culture traditions occupied left bank of the Dnipro: Siverskyi Donets River region, the north-west area of the Sea of Azov, and further to the east. Анализ имеющейся базы источников позволяет обозначить ареалы, проследить формирование, определить временные рамки рогачикской и репинской культур. Формирование рогачикской культуры происходило на местной основе (нижнемихайловская группа памятников и дереивская культура) при мощном воздействии со стороны позднетрипольского мира. Отдельные черты материальной культуры носителей рогачикских традиций свидетельствуют о контактах с жителями Крыма, репинцами, позднемайкопским населением, и более отдаленными культурами — Баден и шаровидных амфор. Исследование возможных составляющих формирования репинской культуры определяет регион Северского Донца как наиболее вероятный ареал этого процесса. Собственно, именно здесь широко представлены культуры, традиции которых, на наш взгляд, имели решающее влияние на процесс формирования репинской культуры — дереивская и культура ямочно-гребенчатой керамики. Кроме этого, некоторые черты были заимствованы репинским населением у соседей. Среди них, в первую очередь, речь идет о трипольском и рогачицком. Отдельные элементы оформления посуды указывают на контакты репинцев с культурой шаровидных амфор. Таким образом, среди древностей позднего энеолита—ранней бронзы Восточной Европы хорошо выделяются два явления — рогачицкая и репинская культуры. Памятники рогачицкий культуры известны в Днепровско-Бугском междуречье, на Правобережье Нижнего Днепра и в Крыму. Носители репинского традиций занимали пространства к востоку от Днепра—Северско-Донецкий регион, Северо-Западное Приазовье и дальше на восток Розглядається походження та хронологічні межі двох культурних явищ доби пізнього енеоліту—ранньої бронзи Східної Європи. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2017-06-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/109 10.15407/archaeologyua2017.02.003 Arheologia; No 2 (2017): Arheologia; 3-12 Археологія ; № 2 (2017): Археологія; 3-12 Археология; № 2 (2017): Arheologia; 3-12 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2017.02 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/109/104 |
| spellingShingle | Східна Європа пізній енеоліт рання бронза рогачицька культура рєпінська культура трипільська культура Усатове нижньомихайлівська група пам’яток дереївська культура культура Баден культура кулястих амфор. Spitsyna, Larysa A. Рогачицька та рєпінська культури в колі культур пізнього енеоліту—ранньої бронзи Східної Європи |
| title | Рогачицька та рєпінська культури в колі культур пізнього енеоліту—ранньої бронзи Східної Європи |
| title_alt | Rohachyk and Riepin Cultures in Circle of Eastern European Cultures in Late Chalcolithic and Early Bronze Ages Рогачикская и репинская культуры в кругу культур позднего энеолита—ранней бронзы Восточной Европы |
| title_full | Рогачицька та рєпінська культури в колі культур пізнього енеоліту—ранньої бронзи Східної Європи |
| title_fullStr | Рогачицька та рєпінська культури в колі культур пізнього енеоліту—ранньої бронзи Східної Європи |
| title_full_unstemmed | Рогачицька та рєпінська культури в колі культур пізнього енеоліту—ранньої бронзи Східної Європи |
| title_short | Рогачицька та рєпінська культури в колі культур пізнього енеоліту—ранньої бронзи Східної Європи |
| title_sort | рогачицька та рєпінська культури в колі культур пізнього енеоліту—ранньої бронзи східної європи |
| topic | Східна Європа пізній енеоліт рання бронза рогачицька культура рєпінська культура трипільська культура Усатове нижньомихайлівська група пам’яток дереївська культура культура Баден культура кулястих амфор. |
| topic_facet | Eastern Europe the Late Chalcolithic the Early Bronze Age Rohachyk culture Riepin culture Trypillia culture Usatove Nyzhniomykhailivka group of monuments Dereivka culture Baden culture Globular Amphora culture. Восточная Европа поздний энеолит ранняя бронза рогачикская культура репинская культура трипольськая культура Усатово нижнемихайловская группа памятников дереивская культура культура Баден культура шаровидных амфор. Східна Європа пізній енеоліт рання бронза рогачицька культура рєпінська культура трипільська культура Усатове нижньомихайлівська група пам’яток дереївська культура культура Баден культура кулястих амфор. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/109 |
| work_keys_str_mv | AT spitsynalarysaa rohachykandriepinculturesincircleofeasterneuropeanculturesinlatechalcolithicandearlybronzeages AT spitsynalarysaa rogačikskaâirepinskaâkulʹturyvkrugukulʹturpozdnegoéneolitarannejbronzyvostočnojevropy AT spitsynalarysaa rogačicʹkatarêpínsʹkakulʹturivkolíkulʹturpíznʹogoeneolíturannʹoíbronzishídnoíêvropi |