Вивчення пам’яток трипільської спільності Верхнього Подністров’я

History of study of Trypillia in the Dnister River Upper Region is not sufficiently developed yet. Though, this region is very important for the study of evolution of the sites at the territory and of the further historic destiny of its population. It is non the less important for the understanding...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Археологія
Datum:	2017
Heft:	2
Сторінки:	90-109
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	Olena V. Tsvek — Institute of Material Culture History, Russian Academy of Sciences Nataliia N. Skakun — Institute of Material Culture History, Russian Academy of Sciences Vera V. Teriokhina — Institute of Material Culture History, Russian Academy of Sciences
Hauptverfasser:	Tsvek , Olena V., Skakun, Nataliia N., Teriokhina, Vera V.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2017
Schlagworte:	Кукутені-трипільська cпільність культура мальованої кераміки трипільська культура Верхнє Подністров’я історія досліджень.
Online Zugang:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/117
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824410021298176
author	Tsvek , Olena V. Skakun, Nataliia N. Teriokhina, Vera V.
author_facet	Tsvek , Olena V. Skakun, Nataliia N. Teriokhina, Vera V.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Olena V. Tsvek ", "institution": "Institute of Material Culture History, Russian Academy of Sciences", "orcid": "" }, { "author": "Nataliia N. Skakun", "institution": "Institute of Material Culture History, Russian Academy of Sciences", "orcid": "" }, { "author": "Vera V. Teriokhina", "institution": "Institute of Material Culture History, Russian Academy of Sciences", "orcid": "" } ]
author_sort	Tsvek , Olena V.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	109
container_issue	2
container_start_page	90
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2020-01-19T08:29:16Z
description	History of study of Trypillia in the Dnister River Upper Region is not sufficiently developed yet. Though, this region is very important for the study of evolution of the sites at the territory and of the further historic destiny of its population. It is non the less important for the understanding of Trypillian community’s palaeoeconomics, especially of the flint industry genesis. The nature and scale of field works, as well as rising and solving the problems related to the cultural and historical interpretation of Trypillian sites of this territory allow the authors to divide the research into the four conditional stages. Each of them has certain scientific achievements: I stage - from the 1870s to 1914; II stage - 1918—1940; III stage — from 1947 to the 1980s; IV stage — from the late 1980s to the early 21st&nbsp;century. The first researchers discovered for the science a «culture of Painted Ceramics», as it was called then, and laid its basis. Based on the materials of the new archaeological sites, the earliest discussions on interpretation the wattle and daub grounds and settlements’ specializations occurred and the issues of excavations methods, chronology and division into periods of various stages of culture development were in process of solving. However, these activities were not united, the materials from many sites were kept in different European museums, while the discoverers’ achievements unfortunately were insufficiently used as sources in further cultural and historic generalizations. Next stages of research work presented the most important data for the interpretation of material and sacral pages of Trypillia culture, of its development level, relative chronology of the sites, of routs the culture was spread, and of the peculiarities of the way its population pioneered the environment. Based on the research at a series of settlements-workshops (i.e. Bodaky) flint processing field of industry was studied in detail and its high level was showed. Obtained were the new materials for understanding the economic bases of Trypillia, the relations of its north-western borderland with central sites, as well as with synchronous agricultural and cattle-breeding ethnically different cultures. The detailed consideration of various stages of research at the Dnipro River upper region of Trypillia showed its special meaning both for the solving of problems of the very culture, and for description of the Eurasian Chalcolithic as a whole.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2017.02.090
first_indexed	2026-08-07T01:02:18Z
format	Article
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 290 Історія науки О.В. Цвек, Н.М. Скакун, В.В. Терьохіна * вивчення пам’яток трипільської спільності Верхнього Подністров’я © О.В. Цвек, Н.М. Скакун, В.В. Терьохіна, 2017 * Цвек Олена Василівна — кандидат історичних наук. Скакун Наталія Миколаївна — кандидат історич них наук, старший науковий співробітник експери ментально-трасологічної лабораторії Інституту істо рії матеріальної культури РАН. Терьохіна Віра Володимирівна — співробітник бібліотеки І нституту історії матеріальної культури РАН. Статтю присвячено історії дослідження Трипілля Верх- нього Подністров’я, яка на сьогодні ще недостатньо роз- роблена. Регіон, що розглядається, дуже важливий для вивчення еволюції пам’яток цієї території і подальшої історичної долі його населення. Крім того його вивчення важливе для розуміння палеоекономіки трипільського суспільства, насамперед генези індустрії кременю. К л ю ч о в і с л о в а: Кукутені-трипільська cпільність, культура мальованої кераміки, трипільська культура, Верхнє Подністров’я, історія досліджень. За останні роки одному з ще мало вивчених локальних складових Західного Трипілля — Верхньому Подністров’ю — було присвячено ряд грантів, що дали змогу систематизувати іс торію дослідження його пам’яток. У річище Верхнього Дністра племена давніх землеробів прийшли тільки на початку розви нутого Трипілля, але цей регіон дуже важли вий для вивчення їхньої еволюції та подальшої історичної долі. Не менш значущим він є для з’ясування палеоекономіки, особливо ґене зи індустрії кременю. У Волино-Подільському межиріччі в цей час виникають професіональ ні, спеціалізовані поселення, основна галузь господарства яких — оброблювання високо якісного волинського кременю. З’являється місцева металургія та металообробка. Матеріа ли з поселень також свідчать про численність та спрямованість обмінних зв’язків верхньо дністровців як з трипільськими родичами, так і з далекими іноетнічними племенами. Особ ливо значущими були контакти з населенням Волино-Люблінської культури. В подальшому трипільці освоїли землі Західної Волині та за лишили там своєрідні пам’ятки. За останні роки з’явився ряд статей, при свячених історії дослідження Трипілля (Со хацький 1992, 1995; Крушельницький 1998; Ві дейко 2004; Булик 2012 та ін.). Історія археології, як вдало пише М.Ю. Ві дейко, демонструє вражаючий «трипільсько- дослідницький інтернаціоналізм». Цій куль турі присвячені праці фахівців, які мали різне громадянство, були представниками багатьох національностей, але їхні прізвища не згаду валися десятиріччями, а особливо у Києві (Ві дейко 2004, с. 23—55). Археологічні досліджен ня в Східній Галичині в XIX — першій полови ні XX ст. проводились ученими, що належали науковим співтовариствам різних країн. Не зважаючи на існування зв’язків між археолога ми Австро-Угорщини, Польщі та Росії, їхні пу блікації не завжди були доступні (Булик 2012, с. 478—503). Велика кількість знахідок цього часу з трипільських поселень Західної України опинилась у Віденському музеї (сучасний Му зей природи та історії м. Відень) і Краківсько му археологічному музеї. Після об’єднання українських земель в 1939 р. результати робіт XIX і початку XX ст. західної частини України не були враховані повністю і не мали детальної оцінки трипіллязнавців. Сказане вище стосується і історії вивчен ня пам’яток Верхнього Подністров’я. Дослі дження цього регіону проходило складно; ще й досі дискутується питання про виділення його в окремий варіант. І з моменту відкрит тя на цій території перших поселень накопи чено багато артефактів, проведено нові роз відки та розкопки. Характер і масштаб польо УДК: 903.4'16 (091) (477.43/.44) "636" ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 91 вих робіт, постановка та вирішення проблем, пов’язаних з культурно-історичною інтерпре тацією матеріалів Трипілля, дозволяють по передньо виділити чотири етапи досліджень: I — 1870-і рр. — 1914 р.; II — 1918—1940 рр.; III — 1945—1980-і рр.; IV — кінець 1980-х рр. — початок XXI ст. (Скакун та ін. 2014, с. 54—69). I етап досліджень (1870-і рр. — 1914 р.) Перша пам’ятка цього регіону карстова печера Вертеба випадково відкрита Я. Хмельницьким у 1820 р. в 1,5 км від с. Більче Золоте Борщів ського повіту. Звістки ж про культуру мальова ної кераміки Галичини були опубліковані лише у 70 рр. ХІХ ст. А. Шнайдером, членом архео логічної комісії Краківської академії наук. Об стеживши Борщівщину, А . Шнайдер складає реєстр її стародавніх пам’яток, а в 1871 р. ви дає багатотомний історико-географічний слов ник (Encyklopedia... 1871). А у 1876 р. виходить друком унікальна археологічна карта Галичи ни в 10 таблицях, яка містила дані про велику кількість пам’яток (Shnajder 1976), на сьогодні вже повністю знищених або забудованих (Кру шельницький 1998, c. 84—85). А. Шнайдер звернув увагу на Волино- Подільське межиріччя А . К іркора — співро бітника антропологічної та археологічної ко місії К раківської А кадемії Наук, — який од ним із перших провів на цій території розвідки (Більче-Золоте, К озаччине (уроч. Васички)) та дослідив поселення мальованої керамі ки у с. Васильківці біля Гусятина (Janusz 1919, s. 91—95; К рушельницький 1998, с. 84—86). Перший директор Краківського археологічно го музею Г. Оссовський протягом кількох років вивчав пам’ятки у Гусятинському, Заліщиць кому й Борщівському повітах на Тернопільщи ні. Біля сіл Васільківці, Гадинківці, Щитивець, Городок Вигнанка він зафіксував пам’ятки культури мальованої кераміки. На високо му правому березі р. Лімниця він знайшов ще одне поселення Сокіл І. Важливу роль у спра ві організації охорони пам’яток археології Га личини відіграв В. Деметрикевич — директор антрополого-археологічного музею у Кракові. З 1898 р. він розкопує на Тернопільщині по селення культури мальованої кераміки (Ва сільківці, Підгайчики, Буданів, Зеленче та ін.) (Сохацький 1992, с. 4—10). Проводив дослідження на Тернопільщи ні і керівник кафедри археології Львівського університету, професор К . Гадачек. Йому на лежить відкриття та дослідження цілої низ ки пам’яток культури мальованої кераміки (Капустинці, Пилипча, У стя, Мельниця По дільська, Вовківці, Звенигород) (Берест 1908, с. 78—79; Сохацький 1992, с. 4—10). У 1876 р. почалися наукові дослідження всесвітньо відомої на сьогодні пам’ятки — пе чери Вертеби у с. Більче-Золоте (Janusz 1919, s. 78—80). А. Кіркор разом з С. Козібровським виявили в печері два поховання і біля них ма льований посуд. Роботи продовжили до 1878 р., було складено план правої частини пам’ятки. У 1890 р. дослідження поновили Г. Оссовський і Л. Сапега, члени археологічної комісії К ра ківської академії. Вони вивчили коридор пече ри довжиною 312 м, а потім через рік в тому ж напрямку — ще 526 м, але кінця його так і не досягли (Janusz 1919, s. 78—80). Під час роз копок були знайдені сліди великого вогнища, знаряддя праці з каменю і рогу, цілі посудини з мальованим орнаментом, а також вироби з міді. Г. Оссовський зробив перший професійно складений план печери Вертеба, який разом з картою околиць села Більче-Золотого був ви даний за сприяння Л. Сапеги в 1882 р. Протя гом 1898—1904 рр. і в 1907 р. археологічні роз копки в печері проводив професор В. Деме трикевич (Demetrikevich 1908, s. X). Саме в цей час було знайдено шедевр трипільських май стрів — кістяну платівку у вигляді голови бика, з вигравійованим на ній жіночим зображен ням. Ця невелика знахідка увійшла в багато видань та стала одним із символів трипільської культури. У 1914 р. в дослідженні печери брали участь Я. Пастернак, Я. Чекановський, В. Гре беняк. За кількістю та науковою значущістю знахідок печера Вертеба не мала собі рівних на Поділлі, і тому її назвали «Наддністрянською Помпеєю» (Janusz 1919, s. 78; Сохацький 1992, с. 6; Сохацький 2004, с. 221—222). В останній чверті ХІХ ст. розпочато роботи на правому березі Дністра, де виявлено групу пам’яток дуже важливих для ґенези трипіль ської спільноти Подністров’я. У 1877 р. поча лися дослідження І . К оперницького на най більш ранньому поселенні цього регіону (етап ВІ) біля с. Городниця (Городенківського р-ну Івано-Франківської обл.). Р озміщується воно на плато над долиною Дністра та його при токою Ямгорів. Продовжили розкопки цьо го об’єкта І . К оперницький та В. Пшибис лавський в 1878—1882 рр. Зацікавлені цим мі крорайоном, вони в 1878—1879 рр., а потім в 1883 р. проводять розкопки і на більш пізньому поселенні, яке в літературі відоме як Городни ця ІІ етапу ВІІ Трипілля. Розташована пам’ятка ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 292 на терасі висотою 15 м при впаданні річки Ям бір у Дністер (Kopernicki 1878, s. 19—21; 1884, s. 3—32). У 1885 р. місцеві селяни на цьому поселені на глибині 4,0 м знайшли один з найбільших скарбів мідних виробів Трипілля. У 1878 р. А. Шнайдер відкрив поселення в уроч. Обоз (Oboz — «Табір») біля с. Кошилів ці (Тернопільська обл.), яке він помилково від ніс до римського часу. У 1906 р. власники ма єтку Л. та Т. Берштейн провели на поселенні невеликі розкопки. Запрошений з м. Чернівці проф. Р . К айндль продовжив роботи, які по казали велике наукове значення пам’ятки. До слідник констатував, що це сліди нового посе лення аналогічного пам’яткам мальованої ке раміки типу Городниця, Шипенці (Kaindl 1908, s. 104—150; Janusz 1919, s. 106—107; Штокало 1998, c. 5). Результатами розкопок Р. Кайндля зацікавився В. Пшибиславський, який опіку вався археологічними пам’ятками Поділля і Покуття за часів Австро-Угорщини. Піддавши критичному огляду роботи Р. Кайндля, він ви рішив провести стаціонарні розкопки цієї важ ливої пам’ятки більшою площею (Przybysławski 1978, s. 70—73). Смерть В. Пшибиславсько го завадила виконанню поставлених завдань. Але через кілька років у 1908—1912 рр. проф. К. Гадачек здійснив планомірні роботи на цьо му поселенні. Застосувавши нову для того часу методику, дослідник розділив площу пам’ятки на квадрати зі стороною в 2 м. Землю знімали умовними горизонтами на глибину 1,0—2,0 м (до материка). На площі 20—25 × 68 м було ви явлено 18 вогнищ, які К. Гадачек вважав гон чарними печами або печами для випікання хлі ба, а все поселення — місцем проживання гон чарів. Результати розкопок були монографічно опубліковані, описано результати розкопок, всі категорії знахідок; порівняно орнаменталь ні схеми кераміки з аналогічними з Фессалії та ін. областей Середземномор’я (Hadaczek 1914а, s. 4). У 1884 р. відкрито ще одну важли ву пам’ятку мальованої кераміки на території парку Більче-Золоте, де було знайдено залиш ки жител. У 1889 р. за сприяння власника са диби Л. Сапеги проф. Е . Павлович їх розко пав і знайшов велику кількість мальованої ке раміки. В 1889—1891 рр. розкопки продовжив Г. Оссовський. На основі скупчення глиняної обмазки і фрагментів мальованої кераміки він зробив реконструкцію будівель та констатував багатошаровість пам’ятки. Верхній горизонт мав посуд з чорним розписом, нижній — роз пис чорною і червоною фарбами на білому тлі. Глинобитні споруди дослідник вважав похо вальними спорудами (Ossowski 1890, s. 17—68, 1891, s. 53, fig. 17—19; 1892, fig. 1—6). Відомий вчений Федір Вовк зазначав, що Г. Оссовський був єдиним автором, який у той час предста вив у кресленнях трипільські споруди (Волков 1900, с. 137). Результатами розкопок у Більче- Золотому й ін. поселень покладено початок дискусії про інтерпретацію знахідок скуп чень обпаленої глини. Запропонована Оссов ським ідея бачити в трипільських «майдан чиках» залишки похоронних споруд знайшла пізніше відображення в працях В.В. Хвойки і Е.Р. фон Штерна. Ф. Вовк в залишках жител цієї культури бачив «натяки на напівземлянки сучасних нам балканських народів і нашу украї нську хату з маленьким надпічним віконцем в тиловій і одним надпічним вікном на бічній стіні» (Чикаленко 2012, с. 25). Він вважав, що ці «точки» (майданчики) могли використову ватися як житла, майстерні гончарного вироб ництва, а також і для поховання урн із попелом померлих (Черняков 2006, с. 66). В. Деметри кевич, на відміну від Г. Оссовського, В. Хвойки і Е. Штерна, одним із перших запропонував ін терпретувати ці «майданчики» як залишки жи тел (Ляшко 2004, с. 627—628; Черняков 2006, с. 64—70; Кузьмищев 2012, с. 140). Результати досліджень багато в чому залежа ли від методики розкопок. Одна з перших ме тодичних рекомендацій по розкопках пам’яток трипільської культури була дана Ф. Вовком. Він писав, що «наші розкопки мають в собі не менше наукового інтересу, ніж найбільші з захід- ноєвропейських, і якщо вони до цього часу не зай мають відповідного їх важливості положення в науці, то тільки тому, що вони не вміло виробля- ються, недбало описуються і дуже погано вида- ються» (Волков 1900, с. 138—141). У 1893 р. під керівництвом Й. Шомбаті і Р. Кайндля почалися розкопки «Буковинської Трої» — поселення розташованого неподалік від м. Чернівців, матеріали якого стали осно вою для подальшого вивчення культури ма льованої кераміки (Kaindl 1908, s. 144—150; Hadaczek 1914). Артефакти досліджених пам’яток дозволи ли поставити питання і щодо їх походження. В. Деметрикевич бачив зв’язок культури ма льованої кераміки з крито-мікенською цивілі зацією. Ф. Вовк у додатку до книги «Первісна культура» М. Гернеса відкидав ідею Е. Штерна про те, що на Балкани ця культура прийшла з України через Фессалію. Він писав, що в ни нішню Україну вони принесені не з півдня, а ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 93 найімовірніше, зі сходу, і поширювалися не за течіями річок, а правильно зі С на ПЗ (Волков 1914, с. 177; Курінний 1927, с. 220—223). ІІ етап досліджень (1918—1940 рр.) Перша світова війна та наступні події розділи ли У країну між кількома державами. Верхнє Подністров’я опинилося під владою Польщі. Дослідження культури мальованої кераміки проводились зусиллями фахівців з різних країн Європи. Українські археологічні центри були у Празі та Львові. Частина розкопок та видан ня їхніх результатів стали можливими завдяки підтримці Наукового товариства імені Тараса Шевченка (Відейко 2004, с. 23—55). У 20-і роки XX ст. у Верхньому Подністров’ї були проведені розкопки трипільських посе лень під керівництвом професора Львівсько го університету Л. К озловського у Незвиську (Івано-Франківська обл.) та в Бучачі на горі Федір (Тернопільська обл.). На жаль, вчено му через недосконалість методики розкопок не вдалося простежити складну стратиграфію цих багатошарових пам’яток (Kozlowcki 1930, s. 32—52). У 1923 р. Л. К озловський разом з Г. Чайл дом продовжили розкопки на трипільському поселенні Кошилівці (Обоз). Г. Чайлд побував на таких трипільських пам’ятках як Шипинці, Більче-Золоте, печера Вертеба; вивчав колек ції з розкопок цих об’єктів у Варшаві, Крако ві, Львові (Білас 2002, с. 153—154). Яскравому поселенню «мальованої кераміки» — Шипен ці він присвятив монографію з фотознімками та малюнками, зробленими власноруч. Вико ристовуючи ці матеріали, дослідник звернув увагу на неоднорідність матеріалів з посе лень мальованої кераміки. Пізніше він виді лив три територіальні групи пам’яток: Східна (Подніпров’я, Поділля), Центральна (Галичи на, Бессарабія, Румунія) і Західна (Кошилівці) (Сhilde 1923, р. 263—288). Г. Чайлд вважав три пільську культуру однією з гілок т. зв. «дунай ської культури», яка виникла внаслідок пере селення населення з басейну Егейського моря в Середню і Південно-Східну Європу (Чайлд 1952, с. 206). У 1925 р. в Кошиловцях три жит ла культури мальованої кераміки було розко пано Юзефом Костишевським — засновником польського археологічного товариства (Касько 1998, с. 14—15). У ці ж роки старожитностями У країни за цікавилися археологи з Великої Британії. У 1926 р. разом з Л. К озловським вели розкоп ки у Незвиську Г. Х атчинсон та Д. Престон. На матеріалах глинобитних майданчиків по селення Незвисько Л. Козловський висунув гі потезу про тлумачення їх як залишків житло вих будівель, спалених з останками померлих (Kozlowski 1930, s. 30—31). У цей же час серед українського архео логічного осередку з’явилась яскрава по стать Олега К андиби. Будучи ще студентом, він, у 1928—1929 рр. зацікавившись Верхнім Подністров’ям, провів на його теренах за під тримки НТШ у Львові розвідки і розкопки. На пам’ятках культури мальованої кераміки, се ред яких найбільш цікавими є продовження робіт в Більче-Золотому (Парк, печера Верте ба), Вигнанка, Городниця над Дністром, Бу чач, Заліщики, Касперівці, Кошилівці (Обоз), Ланівці, Новосілка-Костюкова (Кандиба 1937; Пастернак 1933, с. 8—9). На поселенні біля с. Ланівці він розкопав залишки наземних гли нобитних споруд, які однозначно трактував не як ритуально-похоронні комплекси, а як за лишки знищених пожежею жител (Кандиба 2007б, с. 336—339; Сохацький 1995, с. 99—101). У 1928 р. ним були продовжені дослідження печери Вертеба в Більче-Золотому. Значення його розкопок полягає в тому, що вдалося про стежити стратиграфію цієї складної пам’ятки (Кандиба 2007б, с. 340—343). Не менш зна чущими були розкопки, які вони проводили з Л. Козловським і в с. Кошиловцях. За мате ріалами цих досліджень автори виділяють ко шиловецький тип пам’яток зі своєрідним де кором кераміки та пластики, що виокремило їх серед синхронних пізньотрипільських посе лень інших територій. Разом з Т. Сулімірським та І. Журавським О. Кандиба досліджує вияв лене Ю. Полянським ще у 1927 р. поселення Заліщики на лівому березі Дністра. Матеріали цих досліджень зіграли в подальшому значну роль у розумінні виникнення поселень мальо ваної кераміки на теренах Верхньої Наддніс трянщини. О. К андиба не тільки обстежує і розкопує пам’ятки, а й ставить і розробляє ряд головних проблем у дослідженні культури ма льованої кераміки (Кандиба 2007а, с. 14—120). Чітко сформулювавши положення про куль туру мальованої кераміки як про одне з яскра вих явищ європейського неоліту і культуру, яка була одним із форпостів могутньої цивілізації Близького Сходу, О. К андиба першим запро понував розглядати українську групу пам’яток «мальованої» кераміки як споріднену матеріа лам Молдови і Трансильванії (Kandyba 1932a, p. 27; Кандиба 2007а, с. 104). ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 294 Значною віхою в трипіллязнавстві стала його публікація в 1937 р. монографічного видання, присвяченого дослідженню трипільського по селення Шипинці на Буковині (Kandyba 1937; Кандиба 2004). Також заслугою вченого є роз робка періодизації трипільських пам’яток Над дністровського регіону і Попруття, яка чітко відображала лінію еволюції Трипілля зазначе них територій. Розглядаючи кераміку за техні кою орнаментації (рита, заглиблена, канельо вана, мальована, гребінцева), він запропону вав її відносну хронологію, виділивши фази розвитку: незвиська, городницька, більчан ська, кошиловецька (Кандиба 2007, с. 114— 120). Відома дослідниця Трипілля К .К. Чер ниш, високо оцінивши досягнення автора, за значала, що періодизація О. К андиби досить чітко відображає еволюцію трипільської куль тури у Верхньому Придністров’ї та на Верхньо му Пруті. Не втратила свого значення періоди зація О. К андиби і в наш час (Majewski 1947; Пассек 1949; Черныш 1982). Також О. Канди ба першим висунув положення про імпортне походження посуду з домішкою черепашки в тісті, прикрашеного перлинною та гребінце вою орнаментацією. Ці знахідки та булава з Верем’я дозволили йому поставити питання про контакти населення культури мальованої кераміки зі степовими племенами (Kandyba 1932b, p. 35—38). Потрібно також відмітити ді яльність О. Кандиби за межами України. Пра цюючи у Вільному українському університеті в Празі, він бере участь у багатьох міжнародних експедиціях та конференціях. Перебуваючи у США, він стає одним із організаторів Україн ського наукового інституту, де виходить збірка «Старша мальована кераміка в Галичині». На жаль, передчасна смерть обірвала його важливі дослідження. Масштабні розвідки та розкопки поселень культури мальованої кераміки привертають увагу мистецтвознавців та археологів до її плас тики. О. Цегак проводить її класифікацію та типологію. Дослідниця виділяє дві групи: на туралістичну та схематичну, пов’язуючи антро поморфну пластику з культом померлих (Cehak 1934, s. 164—252). С.К. Маєвський також в сво їх працях розглядає антропоморфні статуетки та моделі хат. Особливо його цікавлять коши ловецькі пам’ятки (Majewski 1936; 1938). Активно у ці роки працює львівський осе редок археологів. Продовжує дослідження пам’яток мальованої кераміки Ярослав Пас тернак. У 1936 р. він проводив досліджен ня біля с. К орнич (Коломийський р-н І вано- Франківської обл.), де знайдено кераміку, залишки житла з піччю, біхромну кераміку, зо оморфну та своєрідну антропоморфну пласти ку (Пастернак 1933, с. 8—9). Серед дослідників Верхньої Наддністрян щини слід згадати одного з найвідоміших ар хеологів Волині О. Цинкаловського, дійсного члена НТШ та польського археологічного то вариства, який повністю присвятив своє жит тя вивченню старожитностей Волині, але його ім’я на десятки років було забуте на Батьків щині (Крушельницька 1990; Охріменко 2007, с. 7—60). Вражає багатогранність та зацікавле ність вченого (Радіон 1962, с. 14—17). Розумі ючи значення для еволюції пам’яток мальова ної кераміки Волині Верхнього Наддністров’я, особливо розточчя між річками Горинем і Слу чем, він спрямовує свої дослідження в цей край. В музеї м. К ременець (Тернопільська обл.) експонуються та зберігаються матеріали, здобуті О. Цинкаловським, коли він керував музеєм (Бодаки, Бриків, К арначівка, Соснів ка, Шумбар, Шумське та ін.) Особливо показові знахідки були отримані під час розкопок відкритого ним у 1938 р. і роз копаного в наступному році поселення мальо ваної кераміки на півночі Тернопільської обл. у с. Бодаки, де було виявлено сліди майстерень з обробки волинського кременю (Cynkalowski 1969, s. 225; Захарук 1953, с. 3—5). І .І. Чере мис, учасник експедиції, вказував, що О. Цин каловським було закладено близько 10 шурфів. Подальші роботи перервала війна. Основні ре зультати автору розкопок вдалося опублікува ти лише в 1961 р. (Cynkałowski 1961). У 1940 р. в Бодаках провів розкопки М.Л. Макаревич, але через війну звіт про виконану роботу не був зданий в архів. І з повідомлення на четвертій науковій конференції Інституту археології Ака демії Наук УРСР відомо, що на поселенні були відкриті глинобитні житла, які дозволили го ворити про просування культури з розписною керамікою в значно більш північні райони, ніж було відомо раніше (Пассек 1946, с. 164). У 1940 р. О. Цинкаловський виступав у Києві з доповіддю про трипільські пам’ятки Волині. А далі була війна, що кривавою хвилею прокотилась по землях У країни, скалічивши долі багатьох людей, серед яких були і вчені- археологи. ІІІ етап досліджень (1945—1980 рр.) Закінчилась війна. Нарешті об’єднались украї нські землі, але осередок дослідників Верхньо ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 95 го Наддністров’я зазнав втрат. Трагічно заги нув О. Кандиба, виїхав до Кракова О.М. Цин каловський; вимушений був покинути рідний край Я. Пастернак та інші. Широкомасштабні дослідження трипіль ських пам’яток в післявоєнні роки розгор нулись на Середньому Дністрі та в Молдо ві. Отримані артефакти згодом стали одним із основних джерел для характеристики багатьох проблем Трипілля. У 1948 р. на Середньому Дністрі була відкрита багатошарова пам’ятка Поливанів Яр — одна з небагатьох трипіль ських пам’яток з трьома культурними шарами різних періодів Трипілля-Кукутень. На основі цих і попередніх досліджень Т.С. Пассек роз робила періодизацію трипільської культури, що вийшла монографічно (Пассек 1949). У науковій літературі замість терміна культура мальованої кераміки все більшого розповсю дження набуває термін — трипільська культура (Пассек 1961). У 1947 р. у Львові було створено І нститут українознавства ім. К рип’якевича. Відділ ар хеології очолив проф. університету ім. І. Фран ка Маркіян Юліанович Смішко, навколо якого згуртувалась молодь, яка і стала ядром львів ської археологічної школи. Представники цієї школи продовжили дослідження на Верхньому Дністрі. Із 1952 до 1967 рр. розвідками пам’яток займались І .К. Свєшніков та В.П. К равець. Вони відкрили, обстежили та дослідили низ ку трипільських пам’яток сучасної Тернопіль щини (Глибочек, К ривче, Бучач, Мельниця- Поділька І та ІІ, Ланівці, Кошилівці, Семенів- Зеленче, Сухостав, Заліщики, Більче-Золоте). Важливим внеском у вивчення Трипілля було дослідження В.П. К равець раніше здобутих матеріалів поселення Городниця І (Кравець 1954, с. 49—66). Велике наукове значення мали розкопки трьох трипільських поселень: Сухостав, Коши лівці (Тернопільська обл.) і К унисівці (Івано- Франківська обл.), здійснені в 1952 р. трипіль ським загоном Подільської археологічної екс педиції під керівництвом М.Ю. Смішка і в 1953 р. її трипільським загоном Ю.М. Захару ка. Результати цих розкопок дали можливість усвідомити цілий ряд деталей домобудівниц тва за доби пізнього Трипілля на Верхньому Подністров’ї. Знайдені в с. Кошилівці і с. Куни сівці поховання перепалених кісток під підло гою жител доповнили новими даними розроб ку питання про ритуальні поховання в житлах (Кравець 1955, с. 133—135). У 1952 р. Волин ська експедиція під керівництвом Ю.М. Заха рука обстежила вже відоме поселення у с. Бо даки в уроч. Бучина. У південно-західній час тині урочища був закладений шурф 1,0 × 0,5 м, глибиною 0,7 м, де виявлені фрагменти кера міки і відходи кременеобробного виробництва. Культурний шар не був знайдений (Захарук 1953, с. 3—5). Тільки у 1959 р. Дністровсько- Волинської експедицією ЛВІА під керівни цтвом М.О. Тиханової під час розвідки верх ньої течії р. Горинь, під час якої на поселенні Бодаки був виявлений культурний шар із три пільською керамікою (Тиханова 1962, с. 52— 53). У 1960 р. поселення відвідали Т.О. Попо ва та К.К. Черниш у складі Молдавської екс педиції І нституту археології А Н СРСР. Ними були закладені два розкопи, один із них заче пив сильно зруйноване наземне житло з гли нобитною піччю. Аналіз керамічного комплек су дозволив дослідникам співвіднести керамі ку Бодак з керамікою поселення Незвисько на Дністрі. Обидві пам’ятки автори датували ча сом переходу від розквіту трипільської культу ри до пізнього етапу її розвитку. У цей же час з’явилася ідея про об’єднання в локальний ва ріант пам’яток типу Бодаки (Попова, Черниш 1967, с. 173—179). У 1951 р. продовжено дослідження раніше відкритої Л. К озловським пам’ятки у с. Нез висько. В результаті робіт, під керівництвом Ю.М. Захарука, з’ясовано, що пам’ятка зна чно складніше і багатше, ніж вона видавалася першим дослідникам. Розкопки продовжено в 1953, 1954, 1956 і 1957 рр. На площі розкопу в 190 м2 було простежено сім культурних шарів різного часу. Два нижні шари — трипільські — досліджувала К.К. Черниш. У верхньому з них була розкрита частина майстерні з виготовлен ня знарядь з крем’яного сланцю, напівземлян ка і велика частина наземного житла етапу В2, яке перекривало майданчик, що був розташо ваний нижче, і належав до етапу ВI (Черниш 1955, с. 142). Важливо зазначити, що під час розкопок поселення вдалося виявити не тіль ки робочі місця в житлах, пов’язані з обробкою кременю, але і колективну майстерню, розта шовану між будинками. У майстерні з виготов лення знарядь праці на площі в 30 м2 виявлено шар відщепів кременю (0,3 потужністю), плас тин, 38 заготовок знарядь та кілька готових ін струментів. Матеріали поселення монографіч но видані К .К. Черниш (1962, с. 5—85). Не оціненними були вище згадані артефакти для з’ясування рівня кременеобробної галузі ви робництва, її місця в палеоекономіці Трипілля. ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 296 Тим більше, що керамічний матеріал Незвись ка був дуже близький аналогічному з Бодаків, де також було зафіксовано кременеобробне виробництво. Дослідження трипільських пам’яток до зволило Ю.М. Захаруку підійти до ряду теоре тичних питань. У 1964 р. він розробляє понят тя «археологічна культура», яке, на його дум ку, могло відбивати тип етнічного угрупування первісного суспільства — групи споріднених спільних за походженням племен, які розмов ляли на діалектах однієї мови. Особливо зна чущою була розробка поняття «тип пам’яток», хронологічні ланцюжки яких відбивали еволю цію поселень певної території з однотипними рисами (Захарук 1964, с. 12—42). Ця розроб ка була настільки вдалою, що її в своїх робо тах використали багато дослідників Кукутені- трипільської спільності: М.А. Пелещишин, В.О. Круц, О.В. Цвек, В.Г. Збенович, В.О. Дер гачов, С. Гусєв, С.М. Рижов, — для вивчення різних періодів і в багатьох регіонах Трипілля. Дуже насиченим монографічними творами, присвяченими Трипіллю, був 1961 р., але, на жаль, всі вони вийшли за кордоном. Працюю чи в Англії, Т. Сулімірський, учень Л. Козлов ського, у 1961 р. опублікував найбільший з ві домих скарбів мідних виробів Трипілля, знай дений на поселенні Городниці ІІ у 1895 р. та переданий В. Пшибиславським до Віденсько го природничого музею. Скарб, знайдений у горщику з монохромним розписом (етап ВІІ), складався з 45 мідних виробів. На думку Т. Су лімірського, мідна сокира належала до культу ри бодрогкерестур, аналогії діадемі він знахо див у басейні Егейського моря (Sulimirski 1961, s. 91—97), але Н.В. Риндіна вважає, що всі ви роби були виготовлені місцевими майстра ми. Намистинки, знайдені у скарбі, подібні до виявлених у печері Вертеба. Ці дані дають підставу вважати, що населення цих пам’яток підтримувало обмінні зв’язки. Не забував про проблеми Трипілля і Я.І Пастернак. Ним у Ка наді українською мовою була видана «Архео логія України» (Пастернак 1961). Автор писав, що трипільська культура України існувала від неоліту до бронзового віку. Незважаючи на складний життєвий шлях, залишався незламним і О. Цинкаловський. Археологію він вважав найбільш переконли вою наукою про давнє минуле народу (Радіон 1975, с. 29—33). У 1961 р. він приїздить до Киє ва з пропозицією видати «Краєзнавчий слов ник Старого Волинського Полісся». На жаль, віце-президент А Н УР СР І .К. Білодід йому відмовив. Книга набагато пізніше видана в То ронто Інститутом дослідів Волині, коштом то вариства Волині (Цинкаловський 1984). У 1964 р. до Івано-Франківського музею на дійшов скарб, знайдений у центрі міста. Він складався із 53 виробів темно-сірого волин ського кременю. Слід підкреслити відсутність на них ретуші та слідів спрацьованості. На де яких спостерігаються невеликі ділянки жов нової кірки (Василенко 1987, с. 76—77). Ця знахідка підтвердила високий рівень індустрії кременю в енеоліті цього регіону, виділення спеціалізованих майстрів із середовища об щини та про обмін їхньою продукцією на да леку відстань. Сліди кременеобробного вироб ництва були зафіксовані М.А. Пелещишиним на трипільському поселенні Лози (Збаразький р-н Тернопільської обл.), відкритого у 1968 р. В.П. Савичем. Пам’ятка етапу СІ розміщена в уроч. на лівому березі річки Горинь. В 1960— 1980-х рр. М.А. Пелещишин вивчає й інші трипільські пам’ятки цього регіону (Пелещи шин 1975, с. 335—336). Отримані дані дозво лили вченому висвітлити проблему контактів між населенням пізньотрипільських поселень Волині та спільнотами культури лійкоподіб них келихів, які проживали вздовж Західно го Бугу (Пелещишин 1971, 1973—1974, 1989). На контакти цих спільнот раніше вказував О.М. Цинкаловський, який відкрив та дослі див їхні поселення у Верхньому Подністров’ї та на сусідній Волині (Цинкаловський 1984). Дослідивши пам’ятки трипільської культу ри на Верхньому Дністрі та на Волині (Лози, Хорів, Листвин, Голишів), М.А. Пелещишин на підставі насамперед керамічного матеріа лу поселень виділив в межиріччі Стиру та Го рині — притоків Прип’яті — три локально- хронологічних типи: тип Бодаки, пам’ятки типу Хорів, пам’ятки типу Листвин. Найбільш ранній варіант (тип Бодаки) у дослідника пред ставлений лише однією пам’яткою — поселен ням Бодаки. Поселення Х орів І (Острозький р-н Р івненської обл.), розташоване воно на 1-й надзаплавній терасі р. Горинь, — епонім на пам’ятка, що розташовувалась на кордоні Поділля та Волині. До пам’яток цього типу та кож належить і поселення Острог — Замкова Гора на лівому березі річки Вілії, яке було до сліджене у 1979 р. експедицією Острозького краєзнавчого музею. М.А. Пелещишин відмі чає в керамічному комплексі пам’ятки впливи волино-люблінської культури. Населення, яке залишило пам’ятки хорівського типу, у вели кій кількості виготовляло знаряддя праці з ви ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 97 сокоякісного волинського кременю. Це була найбільш просунута на північний захід група трипільського населення. Змінюються вони пам’ятками листвинського типу (Пелещишин 1990, с. 27—29). Під час розвідок 1960—1990-х рр. Ю.М. Ма лєєв дослідив низку пам’яток трипільської культури. Серед них Заліщики, Лисички, Бли щанка (Малєєв 1972, с. 386). Пізніше Н.М. Ви ноградова виокремила в трипільській культу рі заліщицький варіант, пам’ятки котрого роз ташовані в Середній та Верхній течії Дністра (Виноградова 1983, с. 13—41). Пам’ятки залі щицького варіанту мають особливе значення для розуміння ґенези пам’яток Верхньої Над дністрянщини. Доцент І вано-Франківського університе ту ім. В. Стефаника Б.А. Василенко обстежив близько 230 трипільських пам’яток, серед яких виявив 150 нових (Василенко 1972, с. 103— 105; 1987, с. 76—77). У 1984—1985 рр. разом із В.М. Коноплею вони провели розкопки на поселенні Сокіл І (Василенко, Конопля 1985, с. 10—12). Б.А. Василенко один із перших на Прикарпатті розпочав дослідження пам’яток, пов’язаних з кременевою індустрією трипіль ського населення; відкрив штольні для видо бутку кременю та майстерні з його обробки (Василенко 1986, с. 313—314). Дослідив бага то пам’яток енеоліту в цьому районі і В.М. Ко нопля (1987, с. 4—5; 1988, с. 287—289; 1999, с. 86—103). Особливо цікавими були розкоп ки поселення Блищанка ІІ в уроч. Горби (Залі щицького р-ну Тернопільської обл.). Пам’ятка розташована на схилі надзаплавної тераси та окантована правою притокою р. Серет. У 1989— 1990 рр. на поселенні проведено розкопки екс педиціями І нституту археології та суспільних наук НАНУ під керівництвом В.М. К оноплі та В.О. Круца зроблено геомагнітну зйомку та досліджено об’єкти заліщицького та кошило вецького типів. Всебічне вивчення матеріалу нових об’єктів і раніше відомих пам’яток до зволило авторам поставити питання про існу вання верхньодністровської локальної групи на пізньому етапі трипільської культури. На думку дослідників вона склалася в результаті переселення у верхів’я Дністра і Прута трипіль ських племен Північної Молдови і Середнього Подністров’я, на які вплинуло населення доби енеоліту Центральної Європи (культури Ти саполгар, Бодрогкерестур, накольчастої кера міки і, певною мірою, — лійкоподібних кели хів) (Василенко, Конопля 1985, с. 12; Коноп ля, К руц, Р ижов 1993, с. 8—18; К руц, Р ижов 1997, с. 23—32). Ще раніше про контакти енео літичного населення західних областей Украї ни з давньоземлеробськими племенами Цен тральної Європи писав В.С. Титов, який про водив дослідження в Подністров’ї та у Європі (Титов 1974, 1996). Сліди зв’язків з лендель ськими і полгарськими спільнотами виявле ні під час розкопок раніших за часом поселень східно-трипільської культури (Шкарівка, Ве селий Кут та ін.) (Цвек 1980, 2000; Tsvek 1996, 2000). Про ці зв’язки пише і Т.Г. Мовша (Мов ша 1985; Movsha 2000). IV етап досліджень (кінець ХХ ст. — початок ХХІ ст.) І знову бурхливі часи і тяжкі випробування на стали для України, яка проголосила свою неза лежність. Недостатнє фінансування не завади ло археологам продовжити свої пошуки, хоча більшість із цих робіт були рятувальними. Такого плану розкопки у 1987 р. були про ведені в Бучачі експедицією Тернопільсько го краєзнавчого музею під керівництвом О.С. Ситника, під час яких виявили, не зро зумілі свого часу Л. К озловським, різнокуль турні горизонти. Дослідження трипільського шару надало можливість віднести поселення до пам’яток заліщицького варіанту, визначи ти хронологію пам’ятки та її місце в періоди заційній схемі розвитку Кукутені-Трипільської спільності (Cитник 1993, с. 58—60; Ситник, Ягодинська 2012, с. 187—200). Цікаві матеріали також по заліщицькому варіанту трипільської спільності етапу ВI-BII були отримані під час розкопок експедицією Борщівського музею (1991—1995) поселення Глибочок (Тернопільська обл.), яке відкрито під час розвідки 1952—1967 р. І.К. Свєшнікова і В.П. Кравець (Кравець 1955, с. 133—135). Пізні ше у 1987 р. пам’ятка була обстежена М.П. Со хацьким, подальшими розкопками виявлено біхромну розписну та кераміку з канельова ним декором. Важливою знахідкою став скарб мідних речей, що складався з гакоподібної під віски з вушком, трьох кілець, ромбоподібної пластини і шила (Сохацький 1993, с. 10—22; Сохацький, Дудар 1996, с. 99—101). Проведе ний спектральний аналіз мідних знахідок вка зує на те, що вони вироблені із самородної міді Волині (Klochko 2000, s. 168—186). Досліджую чи скарб з Городниці ІІ, Н.В. Риндіна вважала, що діадема з нього вироблена місцевими май страми (Риндіна 1971). У наш час досліджен ням металургійної галузі виробництва трипіль ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 298 ців на базі мідних покладів Волині успішно займаються В.І. Клочко та І.Т. Кочкін (Кочкін 1999, с. 3—10; Klochko 2000, s. 168—186). Матеріали попередніх досліджень О. Цин каловського та розкопок у Винниках, здійсне них у 1997—1998 рр. експедицією Львівсько го університету під керівництвом М.А. Пеле щишина, дозволили останньому поставити питання про існування поселень зі змішаним складом керамічного комплексу з елементами пізнього етапу культури К укутені-Трипілля і культури лійкоподібних келихів (Пелещишин 1998, с. 103—107). У цей же період (з 1996 до 2003 рр. та 2011 р.) продовжуються досліджен ня печери Вертеба в Більче-Золотому під ке рівництвом М.П. Сохацького. Було відкрито 357 м2 загальної площі у дев’яти різних ділян ках печери. Зібрано колекцію кераміки антро поморфної й зооморфної пластики, знарядь праці з кістки, кременю, каменю, мідну соки ру, шило та 14 проколок. Цікавою знахідкою є амулет (10 × 10 см), вирізьблений з кістяної пластини у вигляді голови бика з могутніми ро гами, аналогічний знайденому раніше під час розкопок В. Деметрикевича. Дослідники при пускають, що в обох амулетів був один автор (Сохацький 2000, с. 3—10). До тепер йде диску сія щодо призначення печери. Деякі археологи вважають її печерою-сховищем, інші — місцем поховання або святилищем. У 1997 і 2011 рр. експедиція Борщівсько го краєзнавчого музею під керівництвом М.П. Сохацького провела рятувальні розкопки на поселенні, відкритому в 1968 р. І.П. Геретою (Археологічні пам’ятки 1981, с. 312) неподалік від с. Збручанське, в уроч. Соколів (Тернопіль ська обл.). Аналіз отриманого під час археоло гічних робіт матеріалу, дозволив дослідникам зробити дуже важливий висновок про те, що Збручанське було вихідним пунктом міграції трипільського населення з Подністров’я у Се реднє Побужжя і в північному напрямку на Во линь (через Бодаки). На підставі аналізу кера міки поселення Збручанське М.П. Сохацький відносить до першої фази шипинецького типу пам’яток Трипілля (Сохацький 2012, д. 40). Для розуміння пам’яток Трипілля Верх ньої Наддністрянщини було важливим видан ня Т.О. Попової монографії про Поливанів Яр (Попова 2003). Детальний аналіз стратиграфії Поливанового Яру дозволив виокремити на пам’ятці не три, як передбачалося раніше, а п’ять селищ трипільського часу. Результати до слідження принесли нові дані з багатьох дис кусійних і мало висвітлених у науці проблем історії енеоліту, авторові також вдалося окрес лити коло зв’язків населення цього району з іншими регіонами Трипілля і носіями сусід ніх одночасних культур (Скакун, Цвек 2011, с. 316—322). Не менш важливими для вивчення Трипіл ля стали результати розкопок 1999—2002 рр. експедиції під керівництвом Т.М. Ткачука ба гатошарового поселення Більшівці (Івано- Франківська обл.). На значній площі були досліджені комплекси трьох типів пам’яток трипільської культури: заліщицького, шипи нецького і кошиловецького. До кошиловець кого часу належить унікальний комплекс по ховання в катакомбі, поряд з яким перебува ла яма з трьома людськими черепами і одним черепом собаки. Деякі риси обряду похован ня (орієнтація скелета, мідний кинджал, кіст ки тварин) вказують на похоронні традиції волино-люблінської культури (Ткачук, Кочкін 2004, с. 53—54). Поселення Більшівці є пер спективною пам’яткою для вивчення зв’язків Трипілля Верхнього Подністров’я з іншими енеолітичними пам’ятками цього та сусідніх регіонів. Дослідження матеріалів кошиловець кого типу, який був виділений ще Л. К озлов ським та О. Кандибою, та нові артефакти дали змогу Т. Ткачуку простежити його формуван ня. Керамічний комплекс цих поселень досить своєрідний і відрізняється від синхронних піз ньотрипільських пам’яток інших територій. Північно-західними сусідами кошиловець кої групи була волино-люблінська культура. Львівські археологи ще в кінці 1970-х рр. звер нули увагу на іноетнічні Трипіллю енеолітичні пам’ятки цього регіону. У 1961 р. Ю.М. За харук ставить питання про виділення Гоща- Вербковецької культури (Захарук 1971, с. 214— 216). У 1980-х рр. М.А. Пелещишин назвав ці пам’ятки Вербковице-Костянець, виділивши їх у пізній етап культури Лендель на терито рії У країни (Пелещишин 1990, с. 27—28). На думку польських дослідників, це яскраве ет нокультурне явище виникло на основі ма лицької культури та пов’язане з територією Волині (Kadrow, Zakoscielna 1989, s. 187—255; Zakoscielna 2006). У зв’язку з цим особливу увагу звертають на себе результати розкопок 2006—2011 рр. О.Л. Позіховського та В.О. Самолюка енео літичного могильника Острог-Земан (Рів ненська обл.) (Позіховський, Самолюк 2008, с. 407; Позіховський, Бондарчук, Вертелець кий 2012). У нікальність пам’ятки полягає в тому, що в її поховальних комплексах наявна ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 99 кераміка різних культур. До першого комплек су входять розписні келихи з добре відмученої глини, аналогії яким відомі на трипільсько- кукутенських поселеннях етапу ВII (Незвись ко, Бодаки, К оновка, Тростянчик, Вороши лівка та ін.). Другий комплекс кераміки ав тори схильні датувати жешувською фазою малицької культури, що одночасно існувала з Трипілля-Кукутені етапу ВII на цій території (Позіховський, Самолюк 2008, с. 39). А рхео логічні артефакти могильника дозволяють по- новому охарактеризувати склад давньоенео літичного населення Волині й особливо його контакти з сусідніми племенами. У цьому пла ні цікавими є пам’ятки Середнього Побужжя (Тростянчик, Ворошилівка) звідки, імовірно, надходили розписні келихи на Волинь. Зрозу мілішими стають шляхи проникнення імпор ту та впливів волино-люблінської культури на керамічні комплекси трипільських пам’яток Буго-Дніпровського межиріччя (Онопріївка, Веселий К ут). Важливі матеріали могильни ка і для розуміння характеру зв’язків населен ня Волині та коломийщенської групи пам’яток Трипілля, де під впливом волино-люблінської культури з’являється сіролощена кераміка (Гребені, Юшки та ін.). Імпортна чорнолоще на посудина малицької культури, виявлена се ред комплексу знахідок київського святили ща та вище згадане, можливо, може свідчити про проникнення енеолітичного населення з Верхньої Наддністрянщини та Волині в се редовище трипільських спільнот Подніпров’я (Цвек 2006, с. 76; 2008, с. 277—288; 2009—2010, с. 68—74). Рятувальні розкопки трипільських пам’яток на Верхній Наддністрянщині були здійснені в останнє десятиліття ХХ ст. експедицією І нс титуту українознавства ім. І . К рип’якевича НАНУ та Прикарпатського університету ім. В.С. Стефаника, Острозького, Борщівсько го, І вано-Франківського краєзнавчих музеїв, експедиціями відділу «Подільської археоло гії» ІА НАН У країни (Кочкін 2004; Черняков 2004; Дерех 2011; Сохацький, Дудар 2011; Де рех 2012). Особливо важливі матеріали були отримані під час дослідження поселення Одаїв ХХІ, роз ташованого біля с. Думки (Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл.). Пам’ятка заліщиць кого варіанту досліджувалась у 2005 р. І.Т. Коч кіним, Т. Ткачуком і Л.Г. Мацкевим. У північ ній частині поселення знайдено завали глино битних жител та гончарної печі з продухами. Аналогії керамічному матеріалу спостеріга ються на поселеннях Більшивці, Хом’яківка І та Заліщики. Слід підкреслити, що для бага тьох пам’яток цього району характерне поєд нання об’єктів заліщицького та кошиловець кого типів (Кочкін 2004, с. 380). Рис. 1. К арта-схема пам’яток трипільської культури, відкритих та частково вив- чених у кінці Х IХ — початку ХХ ст. у Верхньому Подністров’ї (за Childe 1923): 1 — Коропець; 2 — Бучач; 3 — Трембовля (з 1944 р. Теребовля); 4 — Копичинці; 5 — Васильківці; 6 — Вигнанка; 7 — Більче-Золоте; 8 — Кошилівці; 9 — Незвисько; 10 — Городниця; 11 — Шипинці; 12 — Езуполь ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2100 На сьогодні розкопки проводяться на вже відомому поселенні-майстерні біля с. Бодаки енеолітичною експедицією ІІМК РАН під ке рівництвом Н.М. Скакун. Стаціонарні роботи тут були розпочаті в 1987 р. і тривають дотепер (Скакун 1990, с. 43, 2005; Скакун та ін. 2012, с. 66—74). Магнітна зйомка дозволила визна чити площу і виявити планіграфію пам’ятки (Скакун, Тарасов 2000, с. 60—69). Р езультати археологічних розкопок підтвердили отримані дані. Завдяки грантам, зокрема й українським, матеріал поселення всебічно вивчається як ар хеологічними методами дослідження (типо логічним, технологічним, функціональним, планіграфічним), так і природничими (петро графічним, хімічним, спектральним, палео ботанічним, палеозоологічним). О.Г. Старко ва, порівнявши керамічний комплекс Бодаків з комплексами фіналу розвиненого Трипілля поселень Подільської височини та Верхнього Подністров’я, вважає, що стан археологічних джерел на сьогодні ще не дозволяє виділити бо дакський локальний варіант (Старкова 2011). Особливу увагу дослідники пам’ятки приді ляють виробничому комплексу, пов’язаному з кременеобробкою. Р етельне досліджен ня Бодакського поселення, порівняння його матеріалів з комплексами кременевидобувно го і кременеобробного виробництва інших те риторій Трипілля (Коробчине-Рубаний Міст, Поливанів Яр, Незвисько, Пекарі II, Вороши лівка) дозволяє охарактеризувати цю галузь ви робництва, показати її еволюційний розвиток та значення для економіки трипільського сус пільства (Скакун 1996, с. 124—131; 2004, с. 57— 79; 2012, с. 60—69; Цвек 1997; 2005, с. 80—96; Рис. 2. Карта-схема основних пам’яток трипільської культури, вивчених на початок ХХI ст. у Верхньому Подністров’ї: 1 — Більче-Золоте; 2 — Більшівці; 3 — Бодаки; 4 — Бучач; 5 — Васильківці; 6 — Винники; 7 — Вигнанка; 8 — Глибочек; 9 — Голи шів; 10 — Городниця над Дністром; 11 — Городниця II; 12 — Заліщики; 13 — Збру чанське; 14 — Касперовці; 15 — Кошилівці; 16 — Ланівці; 17 — Листвин; 18 – Лози; 19 – Марківці І; 20 — Незвисько; 21 — Одаї ІІ; 22 — Острог-Земан; 23 — Поливанів Яр; 24 — Хорив; 25 — Шипинці ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 101 2006, с. 66—71; Пічкур, Шидловський 2003, с. 211—228; Tsvek 2006, p. 193—204; Овчин ников, Пічкур 2007, с. 207—212). Досліджен ня цієї пам’ятки є важливим для з’ясування питань господарчої структури спеціалізова них поселень трипільсько-кукутенської спіль ності, проблеми освоєння території Волино- Подільського пограниччя та контактів з носія ми синхронних культур цього регіону (Скакун 2012, с. 66—74; 2014, с. 54—69). Також треба підкреслити наукову та про світницьку діяльність краєзнавчих музеїв Наддністрянщини: Львівського, І вано-Фран ківського, особливо активну — Борщівського та Краківського археологічного музею, що був заснований як просвітницька організація ще у 1850 р. Останні роки ХХ ст. пов’язані в ньому з діяльністю Є. Роок та Е. Трелі, які впорядку вали та дослідили колекцію з Більче-Золотого, зробили каталог старожитностей трипіль ської культури Краківського музею. Спільно з С. Кадровим, Т. Ткачуком, М. Сохацьким під готували до друку колекції з Більче-Золотого та печери Вертеба. У 2001 р. у К ракові відбу лася виставка «Збірка з розкопок в Більче- Золотому ім. Леона та Терези Сапеги», автор кою якої була Е. Треля (Rook 2001, s. 183—206; Trela 2001, s. 53—67). В останні роки ХХ та на початку ХХІ ст. з’явились нові теоретичні розробки. Т.М. Тка чук, вивчаючи знакові системи та світогляд трипільців, видав монографію (Ткачук, Мель ник 2000, с. 237). Тривале й планомірне вивчення керамічних комплексів пам’яток західного регіону Трипіл ля дозволило С.М. Р ижову виділити в струк турі К укутено-Трипільської спільності поряд із виокремленою раніше О.В. Цвек східнотри пільською (Цвек 2006; 2012) окрему західно трипільську культуру, показавши її локальність і розвиток у часі (Рижов 2007, с. 431—477). Входження Верхнього Подністров’я до 1939 р. до складу різних держав наклало свій особливий відбиток на історію археологіч них досліджень трипільської спільності регіо ну. Перші розвідки цієї території відкрили для науки культуру, як тоді її називали «культуру мальованої кераміки», та заклали її фундамент. На її матеріалах розгорнулися найбільш ранні дискусії про інтерпретацію глинобитних май данчиків та спеціалізацію поселень, вирішува лися питання методики розкопок, хронології та періодизації різних етапів розвитку культури. Розвідки та розкопки доповнили її джерелоз навчу базу. Якщо в кінці ХІХ на початку ХХ ст. у Верхньому Подністров’ї відкрито та частково досліджено 14 пам’яток (рис. 1), то в наш час їх відомо та вивчено близько п’ятдесяти (рис. 2). Пізніші етапи дослідницьких робіт принесли нові дані для інтерпретації матеріальної та са кральної сторін життя населення трипільської спільності, рівня її розвитку, відносної хроно логії пам’яток, шляхів їх розповсюдження, осо бливостей освоєння трипільцями природного середовища. В останні роки отримано нові мате ріали для з’ясування економічних основ Трипіл ля, характеристики зв’язків північно-західних околиць з центральними пам’ятками, а також з одночасними європейськими землеробсько- скотарськими племенами. Детальний розгляд етапів досліджень Три пілля свідчить про особливе значення археоло гічних матеріалів цього регіону, як для вирішен ня ключових проблем самої культури, так і для характеристики доби енеоліту Євразії в цілому. Наша попередня розробка історії дослі дження окремої частини Західного Трипіл ля не претендує на повноту і кінцевий резуль тат. Подальше вивчення пам’яток його регіо нів, базуючись на дослідженнях попередників, в майбутньому дозволить більш детально роз глянути феноменальне явище енеолітичної Європи Кукутені-Трипілля. Адже ніхто і ніщо не повинно бути забуте. Археологічні пам’ятки Прикарпаття і Волині кам’яного віку. — К., 1986. Берест Р., Карло Гадачек. Штрихи біографії та наукової діяльності // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — Львів, 1908. — Вип. 7. — С. 78—79. Білас І.М. Розвиток археології у Львівському університе ті у міжвоєнний період (1919—1939 рр.) // Археоло гія. — 2002. — № 2. — С. 153—154. Булик Н.М. До питання про наукові контакти львівських археологів у ХІХ — на початку ХХ ст. // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — 2012. — Вип. 16. — С. 478—503. Василенко Б.А. Питання про стародавнє населення на те риторії історичного І вано-Франківська // Тези об ласної наукової практичної конференції. — І вано- Франківськ, 1987. — С. 76—77. Василенко Б.А., Конопля В.М. Верхньодністровська гру па пам’яток трипільської культури // Тези допо віді VI Подільської історико-краєзнавчої конф. — Кам’янець-Подільський, 1985. — С. 10—12. Відейко М.Ю. Городниця-ІІ скарб // Енциклопедія Трипіль ської цивілізації. — К., 2004. — Т. 2. — С. 126—127. Відейко М.Ю. Польові дослідження // Енциклопедія Три пільської цивілізації. — К., 2004. — Т. 1. — С. 23—55. Виноградова Н.М. Племена Днестровско-Прутского меж дуречья в период расцвета трипольской культуры (пе риодизация, хронология, локальные варианты). — Кишинев, 1983. Волков Ф. По поводу наших неолитических находок с ке рамикой до-микенского типа // А рхеологическая ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2102 летопись Южной России. — 1900. — T. 2. — С. 131— 141. Волков Ф. К аменный век в Р оссии // Гернес М. Первобытная культура. Ч. I. Каменный век (Домета ллические времена. Древний и новый каменный век в Европе. Сходные культуры на др. материках). При лож. 1. — Рига, 1914. — С. 171—179. Дерех О.М. Дослідження поселення трипільської культури Сосулівка І на Тернопольщіні // Археологічні дослі дження в Україні в 2011 р. — 2012. — С. 418. Захарук Ю.М. А рхеологічні дослідження на Волині в 1952 р. (Звіт про роботу Волинської експедиції) // Науковий архів І нституту археології Національ ної академії наук України. — Львів, 1953 — ф. 1625. оп. 1952, д. 26. Захарук Ю.М. Проблеми археологічної культури // Архео логія, 1964. — Т. 17. — С. 12—42. Кандиба О. Досліди на Галицькому Поділлі в рр. 1928 та 1929 // Записки наукового товариства імені Шев ченка. — Львів, 1937. — Т. 154. — С. 1—14. Кандиба О.О. Шипинці. Мистецтво та знаряддя неолітич ного селища. — Чернівці, 2004. Кандиба О. Галицька мальована неолітична кераміка (Док торська дисертація) // О. Ольжич. Археологія. — К., 2007а. — С. 20—109. Кандиба О. Досліди на Галицькому Поділлі // О. Ольжич. Археологія. — К., 2007б. — С. 335—345. Касько О. Кошиловецька тема у науковій програмі Юзе фа К остшевського // Трипільське поселення К о шилівці-Обоз. Міжнародна конференція до 120- річчя відкриття. — Заліщики, 1998. — С. 14—15. Конопля В.М. Первісні кременевидобувні шахти Прикар паття // VII Подільська історико-краєзнавча конф. — Кам’янець-Подільський, 1987. — С. 4—5. Конопля В.М. Исследования в Ивано-Франковской об ласти // А рхеологические открытия 1986 года. — 1988. — С. 287—289. Конопля В.М. Трипільська культура // Етногенез та етніч на історія українських Карпат: археологія та антро пологія. — Львів, 1999. — Вип. І. — С. 86—103. Конопля В., Круц В., Рижов С. Нове поселення заліщиць кої групи трипільської культури в південо-західному Поділлі // Наук. зап. — Тернопіль, 1993. — С. 8—18. Кочкін І.Т. Мідні трипільські сокири Верхнього і Серед нього Подністров’я // Вісник Прикарпатського уні верситету. І сторія. — І вано-Франківськ, 1999. — Вип. ІІ. — С. 3—10. Кочкін I.Т. Одаїв ХХІ // Енциклопедія Трипільської циві лізації. — К., 2004. — Т. 2. — С. 380. Кравець В.П. Р анньотрипільське поселення в Городни ці на Дністрі // Матеріали і дослідження з археології УРСР. — К., 1954. Кравец В.П. Изучение позднетрипольских памятников в Верхнем Поднестровье // К раткие сообщения Ин ститута археологии Академии наук УССР. — 1955. — Вып. 4. — С. 133—135. Круц В.О., Рижов С.М. Верхньодністровська локальна гру па пам’яток Трипільської культури та нові дані про зв’язки трипільців з населенням болгарської і лен дельської культур // Археологія. — 1997. — № 2. — С. 23—32. Крушельницька Л. Олександр Цинкаловський — археолог та історик Волині // Тарас Шевченко та національ на культура. Матеріали наук. Симпозіуму. — Львів, 1990. Крушельницький Б. А рхеологічні зацікавлення А нтоні Шнайдера (1825—1880) // Постаті української архе ології. — Львів, 1998. — С. 84—86 (Матеріали і до слідження з археології Прикарпаття і Волині. — Вип. 7). Кузьмищев А.Г. А рхеологические исследования Э.Р. фон Штерна: Березань, Тира, Петрены // Історія археоло гії: дослідники та наукові центри. Археологія і давня історія України. — К., 2012. — Вип. 9. — С. 139—147. Курінний П.П. Е .Р. Штерн // У країна. — К ., 1927. — Кн. 4. — С. 220—223. Ляшко С.М. Штерн Е рнст Р оманович // Е нциклопе дія Трипільської цивілізації. — К ., 2004. — Т. 2. — С. 627—628. Ляшко С.М., Сохацький М. П. Гадачек Карло // Енцикло педія Трипільської цивілізації. — К., 2004. — Т. 2. — С. 112. Малєєв Ю.М. Розвідки на півдні Тернопільщини // Архео логічні дослідження на Україні 1969 р. — К., 1972. — Вип. 4. — С. 386. Мовша І.І. Взаємовідношення Трипілля-Кукутені з синх ронними культурами центральними Європи // Археологія. — 1985. — Вип. 51. — С. 22—31. Овчинніков Е.В. Трипільська культура канівського По дніпров’я. — К., 2014. Овчинніков Е.В., Пічкур Є.В. Дослідження на трипільсько му поселенні Пекарі ІІ // Археологічні дослідження в Україні у 2001—2002 рр. — 2003. — С. 207—212. Охріменко Г. Олександр Цинкаловський та праісторія Волині / співавтори Н. Скляренко, О. К аліщук, В. Ткач, О. Р оманчук. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2007. — С. 7—732. Радіоп С. Професор Олександр Цинкаловський до ювілею 75-ліття життя і 55-ліття наукової праці // Літопис Волині. — Вінніпег, 1962. — Ч. 6. — С. 14—17. Пассек Т.С. Четвертая научная конференция Инсти тута археологии А кадемии Наук У ССР // К рат кие сообщения Института истории материальной культуры. — 1946. — Вып. 12. — С. 162—167. Пассек Т.С. Периодизация трипольских поселений (III— II тыс. до н. э.). — М.; Л., 1949. (Материалы и иссле дования по археологии. — № 10). Пассек Т.С. Раннеземледельческие (трипольские) племе на Поднестровья. — М., 1961. (Материалы и иссле дования по археологии. — № 84). Пастернак Я. Нові археологічні набутки Музею Н.Т.Ш. у Львові за час від 1929–1932 р. // Записки науково го товариства імені Шевченка. — 1933. — Т. 152. — Вип. 2, ч. 2. Енеолiт. — С. 8—9. Пастернак Я. Археологія України. — Торонто, 1961. Пелещишин Н.А. Раскопки позднетрипольского поселения у с. Листвин на Волыни // АО 1970 г. — 1971. — С. 236. Пелещишин Н.А. Раскопки у с. Хорив на Волыни // Архео логические открытия за 1974 г. — 1975. — С. 335—336. Пелещишин Н.А. Трипольская культура Западной Во лыни // А рхеология Прикарпатья, Волыни и За карпатья (энеолит, бронза, раннее железо). — К ., 1990. — С. 27—28. Пелещишин М.А. Археологічні роботи у Винниках 1997 р. // Археологічні дослідження Львівського університе ту. — 1998. — Вип. 3. — С. 103—107. Пічкур Є.В., Шидловський П.С. Комплекс кременеоброб ки на поселенні Пекарі ІІ // Трипільські поселення- гіганти: мат-ли міжнар. конф. ІА НАНУ. — К.: Кор він Прес, 2003. — С. 211—228. Позіховський О.Л., Самолюк В.О. Енеолітичний кремацій ний могильник в околицях Острога на Західній Во лині // Археологія. — 2008. — № 1. — С. 28—41. Позіховський О.Л., Бондарчук О.А., Вертелецький Д.Ю. Дослі дження багатошарової пам’ятки в м. Острозі // Архео логічні дослідження в Україні 2011. — 2012. — С. 407. ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 103 Попова Т.А. Многослойное поселение Поливанов Яр: К эволюции трипольской культуры в Среднем Подне стровье. — СПб, 2003. Попова Т.А., Черныш Е.К. Трипольское поселение у с. Бо даки // Записки Одесского археологического обще ства. — 1967. — Т. 2 (35). — С. 173—179. Родіон С. Пару слів про дві нові поважні праці про Волинь і Полісся археолога А .Цинкаловського // Літопис Волині. — Вінніпег, 1962. — Ч. 6. — С. 14—17. Родіон С. Професор Александр Цинкаловський до ювілею 75-ліття життя і 55-ліття наукової праці // Цинка ловський О. Стародавні пам’ятки Волині. — Торон то, 1975. — С. 29—33. Родіон С. Олександр Цинкаловський та праісторія Воли ні. — Луцьк, 2007. — С. 15—20. Рижов С.М. Сучасний стан вивчення культурно- історичної спільності Кукутень-Трипілля на терито рії України // О. Ольжич. Археологія. — К.: Видав ництво ім. Олени Теліги. — 2007. — С. 437—477. Рындина Н.В. Древнейшее металлообрабатывающее про изводство Восточной Е вропы. — М.: Изд-во Мос ков. ин-та, 1971. Ситник О.С. Поселення Бучач І і його місце серед три пільського масиву Подністров’я // Трипільська культура У країни (до 100-річчя відкриття): Тези доп. та повідм. міжнар. наук. конф. — Львів, 1993. — С. 58—60. Ситник О.С., Ягодинська М.О. Охоронні розкопки три пільського та слов’янського поселень Бучач // Земледельцы и скотоводы Древней Е вропы (Проб лемы, новые открытия, гипотезы). Дополненное из дание. — К.; СПб, 2012. — С. 187—201. Скакун Н.М. К вопросу о кремнеобрабатывающем про изводстве епохи энеолита // Археология. — 1996. — № 3. — С. 124—131. Скакун Н.Н. Предварительные результаты изуче ния материалов трипольского поселения Бодаки (кремнеобрабатывающие комплексы) // Орудия труда и системы жизнеобеспечения населения Е в разии (по материалам эпох палеолита — бронзы). — СПб., 2004. — С. 57—79. Скакун Н.Н., Тарасов В.А. Результаты применения магни торазведки и капламетрии при исследовании посе ления трипольской культуры Бодаки // Археологи ческие вести. — СПб, 2000. — № 7. — С. 60—69. Скакун Н.Н. (співавт) А рхеологические исследования три польского поселения Бодаки в 2005 г. — К.; СПб, 2005. Скакун Н.Н., Цвек Е.В. Читая «Поливанов Яр». Р ецен зия на: Попова Т.А. Многослойное поселение По ливанов Яр: К эволюции трипольской культуры в Среднем Поднестровье // Археологические вести. — СПб, 2011. — № 17. — С. 316—322. Скакун Н.Н. (співавт) Исследования последних лет на трипольском поселении Бодаки // Записки Инсти тута истории материальной культуры. — 2012. — № 7. — С. 66—74. Скакун Н.Н. Основные направления в изучении памят ников трипольской культуры Западных областей Украины (историографический очерк) // Записки Института истории материальной культуры. — СПб, 2014. — № С. Сорокин В.Я. О связях племен культуры Прекукутень- Триполье А // Древнейшие общности земледель цев и скотоводов Северного Причерноморья (V в. до н. э. — V в. н. э.). — К., 1991. — С. 83—85. Сохацький М.П. З історії археологічних досліджень на Борщівщини // Літопис Борщівщини. — 1992. — Вип. 1. — С. 4—10. Сохацький М.П. Археологічні роботи Борщівського крає знавчого музею у 1991—1993 рр. // Літопис Борщів щини. — 1993. — Вип. 3. — С. 10—22. Сохацький М.П. З історії дослідження печери Вертеба // Збірник тез повідомлень та доповідей наукової кон ференції «Скелі й печери в історії та культурі ста родавнього населення У країни». — Львів, 1995. — С. 99—101. Сохацький М.П. Дослідження археологічної експедиції Борщівського краєзнавчого музею в печері Вертеба у 1996—1998 р. // Літопис Борщівщини. — 2000. — Вип. 9. — С. 3—10. Сохацький М.П., Дудар О.В. Р озкопки трипільського по селення біля с. Глибочок Тернопільської області // Матеріали IV Міжнар. археологічної конф. студентів і молодих вчених. — К., 1996. — С. 99—101. Сохацький М.П. К іркор А дам Гонорій // Е нциклопе дія Трипільської цивілізації. — К ., 2004. — Т. 2. — С. 221—222. Сохацький М.П. Звіт про рятівні археологічні дослідження на трипільському поселенні біля с. Збручанське Бор щівського району Тернопільської області у 2011 р. // Науковий архів І нституту археології Національної академії наук України. — 2011/40. Сохацький М.П., Дударь О.В. Дослідження трипільського поселення Васильківці на Тернопільщині // Архео логічні дослідження в Україні у 2010 р. — К.; Полта ва, 2011. — С. 315. Старкова Е.Г. Керамические комплексы финала развито го триполья (по материалам поселений Подольской возвышенности и Верхнего Поднестровья): А вто реф. дис. … канд. ист. наук. — СПб, 2011. Титов В.С., Маркевич В.И. Новые данные о западных свя зях позднего Триполья // Советская археология. — 1974. — № 3. Титов В.С. Неолит карпатского бассейна. — М., 1996. Тиханова М.А. Р азведка в районе верхнего течения реки Горыни // Славяно-русские древности. — М., 1962. — С. 46—53 (Краткие сообщения Института археоло гии. — Вып. 87). Ткачук Т.М., Кочкін І.Т. Більшівці // Енциклопедія Три пільської цивілізації. — К., 2004. — Т. 2. — С. 53— 54. Ткачук Т.М., Мельник Я.Г. Семіотичний аналіз трипі льсько-кукутенських знакових систем. — І вано- Франківськ, 2000. Цвек О.В. Особливості формування східного регіону три пільсько-кукутенської спільності // А рхеологія. — 1985. — № 51. — С. 31—45. Цвек Е.В. Восточнотрипольская культура и контакты ее носителей с энеолитическими племенами Европы // АВ. — СПб, 2000. — № 7. — С. 272—290. Цвек Е.В. (соавт) Энеолитический производственный комплекс по добыче и обработке кремня на реке Большая Высь // На пошану Софії Станіславівни Березанської. Зб. наук. праць. — К., 2005. — С. 66— 71. Цвек О.В. Поселення східнотрипільської культури (корот кий нарис). — К., 2006. Цвек Е.В. (в соавторстве). Гребени на Днепре — посе ление трипольской общности (исследователи и проблемы) // Сергей Николаевич Бибиков и проб лемы первобытной археологии: Мат-лы междунар. науч. конф. — К.; СПб, 2008. — С. 277—288. Цвек Е.В. Восточнотрипольская культура и некоторые аспекты структуры кукутено-трипольской мега общности // Земледельцы и скотоводы древней Европы. — К.; СПб, 2012. — С. 225—245. ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2104 Цинкаловський О.М. Стара Волинь і Волинське Полісся; краєзнавчий словник від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег, 1984. — Т. 1. Чайлд Г. У истоков европейской цивилизации. — М., 1952. Черныш Е.К. К истории населения энеолитического вре мени в Среднем Приднестровье (по материалам многослойного поселения у с. Незвиско) // Нео лит и энеолит юга европейской части СССР. — М., 1962. — С. 5—85 (Материалы и исследования по ар хеологии. — № 102). Черняков І.Т. Острог-Замкова гора // Енциклопедія Три пільської цивілізації. — К., 2004. — Т. 2. — С. 396. Черняков І.Т. Вікентій Хвойка (1850—1914). — К., 2006. Чикаленко Л. Хведір Кіндратович Вовк як передісторик // Історія археології: дослідники та наукові центри. Археологія і давня історія У країни. — К ., 2012. — Вип. 9. — С. 21—25. Штокало В. Р озкопки трипільського поселення в уро чищі Обоз. І сторія і сучасність // Міжнародна ар хеологічна конференція «Трипільське поселення Кошилівці—Обоз (до 120-річчя відкриття)». Наукові матеріали. — Заліщики, 1998. — С. 5 Demetrikevich V.I. Sprawozdania z poziedzen komisyi odbytych w roku 1907 i 1908 // Materiały Archeologiczne. — Kraków, 1908. — Vol. 10. — S. X. Encyklopedia do krayiznawstwa Galicii. — 1871. Cehak H. Plastyca eneolitycna kultury ceramiki malowanej v Polsce // Switowit. — Warszawa, 1934. — Vol. 14 — S. 164—252. Childe V.G. Shipenitz: а late Neolithic Station with Pain ted Pottery in Bukowina // The Journal of the Royal Anthropological Institute of Great Britain and Ireland. — London, 1923. — Vol. 53, July to December. — P. 263— 288. Cynkałowski A. Materiały do pradziejów Wołynia і Polesia Wołyńskiego. — Warszawa, 1961. Cynkałowski A. Osiedle kultury Trypolskiej w Bodakach nad Horyniem // Wiadomośći Archeologiczne. — Warszawa, 1969. — T. 34, z. 2. — S. 221—227. Janusz B. Kultura przedhistoryczna Podola Galicyjskiego. — Lwów, 1919. Hadaczek Ch. La colonie industrielle de Koszyłowce (arond.-t de Zalezcyki) de l’époque énéolithique. Album des fouilles. — Léopol, 1914. Kadrow S., Zakoscielna A. Evolution of Danubian cultures in Malopolska and Ukraine // Baltic Pontic Studies. — 1999. — Vol. 9. — P. 187—255. Kaindl R. Fr. Neolithische Funde mit bemalter Keramik in Koszyłowce (Ostgalizien) // Jahrbuch für Alter tumskunde. — Wien, 1908. — Bd. 2, Hf. 2—3. — P. 144— 150. Kandyba O. The Dnistro-Danubian Region // Oxford Univer sity Press. — 1932а. — P. 27. Kandyba O. Tripolske pamatki ve sbirkach Archeologickeho Vstavu Karlovy university // Pamatki archeologicke. — 1932б. — Vol. 2. — P. 35—38. Kandyba O. Schipenitz. Kunst und Geräte eines neolithischen Dorfes. — Leipzig; Wien, 1937. Klochko V., Manichev V., Kvasnista V., Kozak S., Demchenko L., Sokhatskij M. Issues concerning tripolye metallurgy and the virgin copper of Volhynia // The Western Border Area of the Tripolye Culture. — Poznań, 2000. — S. 168— 186 (Baltic-Pontic Studies. — Vol. 9). Kozłowski L. Budowli kultury ceramiki malowanej (w świetle badań przeprowadzonych w Koshyłowcach, Niezwiskach i Buczaczu). — Lwów, 1930. Kopernicki J. Poszukiwania archeologiczne w Horodnicy nad Dniestrem, spólnie z p. Władysławem Przybysławskim, Człon. Kom. antrop. i arch. dokonane w roku 1877 // Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. — 1878. — T. 2. — S. 19—72. Kopernicki J. Dalsze poszukiwania archeologiczne w Horodnicy nad Dniestrem przez p. Wład. Przybysławskiego w latach 1878–1882 // Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. — 1884. — T. 8. — S. 3—32. Majewski K.-W. Figuralna plastyka cy gliniane modele chat kul tury ceramiki malowanej na Ukrainie. — Lwów, 1936. Majewski K.-W. Plastyka terakotowa kultury ceramiki malo wanej w zbirach Lwewskich // Swiatowit. — Warszawa, 1938. — T. 17. Majewski K. Studia nad kulturą trypilską // Archeologia: Rocznik Towarzystwa Archelogicznego we Wrocławiu, poświęcony historii sztuki i kultury materialnej. — Wrocław, 1947. — R. 1. — S. 93—138. Przybysławski Wł. Ustęp z poszukiwań archeologicznych w Horodnicy nad Dniestrem dokonanych w r. 1878 // Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. — 1879. — T. 3. — S. 70—73. Ossowski G. Sprawozdanie z wycieczki paleontologicznej po Galicyi w r. 1889 // Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. — 1890. — T. 14. — S. 17—68. Ossowski G. Sprawozdanie drugie z wycieczki paleoetnologi cznej po Galicyi (w roku 1890) // Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. — 1891. — T. 15. — S. 3—88. Ossowski G. Sprawozdanie trzecie z wycieczki paleoetnologi cznej po Galicyi (w roku 1891) // Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. — 1892. — T. 16. — S. 63—96. Rook E. Stanowiska kultury trypolskiej w Bilcu Złotym w daw nym powiecie Bórszow w świetlie zbiorow Krakow skich // Z archeologij Ukrainy i Jury Ojcowskiej // Oj ców, 2001. — S. 183—206. Shnajder A. Badania z poszukiwania archeologiczne w ostat nich latach // Przegląd archeologiczny. — Lwów, 1976. — T. 4. Sulimirski T. Copper Hoard from Horodnica on the Dniester // Mitteilungen der Anthropologischen Gesellschaft in Wien. — Wien, 1961. — Bd. XCI. — P. 91—97. Trela E. Kolekcje zabytkow kultury trypolskiej w zbiorach Mu zeum Archeologicznego w Krakowie // Materiały Arche ologiczne. — Kraków, 2001. — T. XXXII. — S. 53—67. Tsvek E. The Eastern-Tripolye culture and contacts with Eneolithic tribes of Europe // Baltic-Pontic studies. — Poznań, 2000. — № 9. — S. 111—132. Tsvek E. Trypolskie ośrodki przemysłu krzemiennego w do rzeczu Buhu i Dniepru // Archeologia Polski środkowo wschodniej. — Lublin, 2006. — VIII. — S. 193—204. Надійшла 17.01.2017 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 105 Е.В. Цвек 1, Н.Н. Скакун 2, В.В. Терехина 3 1 Кандидат исторических наук. 2 Кандидат исторических наук, старший научный сотрудник экспериментально-трасологической лаборатории Института истории материальной культуры РАН. 3 Сотрудник библиотеки Института истории материальной культуры РАН. исследования памятников трипольской общности Верхнего Поднестровья История исследования Триполья Верхнего Поднестровья разработана еще недостаточно. Хотя регион очень важен для изучения эволюции памятников данной территории и дальнейшей исторической судьбы его населения. Не ме нее он значителен для понимания палеоэкономики трипольского общества, особенно генезиса индустрии кремня. Характер и масштабы полевых работ, а также постановка и решение проблем связанных с культурно- исторической интерпретацией трипольских памятников этой территории, позволяют выделить четыре условных этапа исследований. Каждый из них имеет определенные научные достижения: I этап: 70-е гг. XIX ст. — 1914 г.; II этап — 1918—1940 гг.; III этап — 1947—1980-е гг.; IV этап — конец 80-х гг. ХХ ст. — начало ХХI ст. Первые исследования открыли для науки, как тогда ее называли «культуру мальованой керамики» и заложили ее фундамент. На материалах новых археологических объектов развернулись наиболее ранние дискуссии об ин терпретации глинобитных площадок и специализации поселений, решались вопросы методики раскопок, хроно логии и периодизации разных периодов развития культуры. Но эта деятельность была разъединенной, материалы многих памятников находились в разных музеях Европы, а достижения первооткрывателей, к сожалению, в даль нейшем недостаточно использовались как источники для культурно-исторических обобщений. Более поздние этапы исследовательских работ принесли наиболее важные данные для интерпретации мате риальной и сакральной страниц трипольской культуры, уровня ее развития, относительной хронологии памятни ков, путей ее распространения, особенностей освоения трипольцами окружающей среды. На основе исследова ния ряда поселений-мастерских (Бодаки и др.) детально изучена кремнеобрабатывающая отрасль производства, показан ее высокий уровень. Получены новые материалы для понимания экономических основ Триполья, связей его северо-западных окраин с центральными памятниками, а также с одновременными земледельческо-скотоводческими иноэтнич ными культурами. Детальное рассмотрение разных этапов исследований верхнеднепровского региона Триполья свидетельству ют о его особенном значении, как для решения проблем самой культуры, так и для характеристики энеолита Евразии в целом. К л ю ч е в ы е с л о в а: кукутени-трипольская общность, культура расписной керамики, трипольская культура, Верхнее Поднестровье, история исследований. Olena V. Tsvek 1, Nataliia N. Skakun 2, Vera V. Teriokhina 3 1 PhD 2 PhD, senior research fellow of the Experimental Traceological Laboratory in the Institute of Material Culture History, Russian Academy of Sciences 3 librarian of the Institute of Material Culture History, Russian Academy of Sciences Study of Trypillia Community’s Monuments at Dnister River Upper Region History of study of Trypillia in the Dnister River Upper Region is not sufficiently developed yet. Though, this region is very important for the study of evolution of the sites at the territory and of the further historic destiny of its population. It is non the less important for the understanding of Trypillian community’s palaeoeconomics, especially of the flint industry genesis. The nature and scale of field works, as well as rising and solving the problems related to the cultural and historical interpretation of Trypillian sites of this territory allow the authors to divide the research into the four conditional stages. Each of them has certain scientific achievements: I stage – from the 1870s to 1914; II stage – 1918—1940; III stage — from 1947 to the 1980s; IV stage — from the late 1980s to the early 21st century. The first researchers discovered for the science a «culture of Painted Ceramics», as it was called then, and laid its basis. Based on the materials of the new archaeological sites, the earliest discussions on interpretation the wattle and daub grounds and settlements’ specializations occurred and the issues of excavations methods, chronology and division into periods of various stages of culture development were in process of solving. However, these activities were not united, the materials from many sites were kept in different European museums, while the discoverers’ achievements unfortunately were insufficiently used as sources in further cultural and historic generalizations. Next stages of research work presented the most important data for the interpretation of material and sacral pages of Trypillia culture, of its development level, relative chronology of the sites, of routs the culture was spread, and of the peculiarities of the way its population pioneered the environment. Based on the research at a series of settlements-workshops (i.e. Bodaky) flint processing field of industry was studied in detail and its high level was showed. Obtained were the new materials for understanding the economic bases of Trypillia, the relations of its north-western borderland with central sites, as well as with synchronous agricultural and cattle-breeding ethnically different cultures. The ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2106 detailed consideration of various stages of research at the Dnipro River upper region of Trypillia showed its special meaning both for the solving of problems of the very culture, and for description of the Eurasian Chalcolithic as a whole. K e y w o r d s: Kukuteni-Trypillia community, Painted Ceramics culture, Trypillia culture, the Dnister River upper region, history of research. References Arkheolohіchnі pamiatky Prykarpattia і Volynі kamianoho vіku. Kyiv, 1986. Berest R., Karlo Hadachek. Shtrykhy biohrafii ta naukovoii diialnosti. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni. Lviv, 1908, iss. 7, pp. 78-79. Bilas I.M. Rozvytok arkheolohii u L vivskomu universyteti u mizhvoiennyi period (1919-1939 rr.). Arkheolohiia, 2002, no. 2, pp. 153-154. Bulyk N.M. Do pytannia pro naukovi kontakty lvivskykh arkheolohiv u XIX - na pochatku XX stolittia. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni. Lviv, 2012, iss. 16, pp. 478-503. Cehak H. Plastyca eneolitycna kultury ceramiki malowanej v Polsce. Switowit. Warszawa, 1934, vol. 14, pp. 164-252. Chaild G. U istokov evropeiskoi tsivilizatsii. Moskva, 1952. Cherniakov І.T. Ostroh-Zamkova gora. Entsyklopedіia Trypіlskoi tsyvіlіzatsіi. Kyiv, 2004, vol. 2, p. 396. Cherniakov І.T. Vіkentіi Khvoika (1850-1914). Kyiv, 2006. Chernysh E.K. K istorii naseleniia eneoliticheskogo vremeni v Srednem Pridnestrovie (po materialam mnogosloinogo poseleniia u s. Nezvisko). Neolit i eneolit yuga evropeiskoi chasti SSSR. Moskva, 1962, pp. 5-85 (Materialy i issledovaniia po arkheologii, no. 102). Childe V.G. Shipenitz: а late Neolithic Station with Painted Pottery in Bukowina. The Journal of the Royal Anthropological Institute of Great Britain and Ireland. London, 1923, vol. 53, July to December, pp. 263-288. Chykalenko L. Khvedіr Kіndratovych Vovk yak peredіstoryk. Іstorіia arkheolohіi: doslіdnyky ta naukovі tsentry. Arkheolohiia і davnia іstorіia Ukrainy. Kyiv, 2012, iss. 9, pp. 21-25. Cynkałowski A. Materiały do pradziejów Wołynia і Polesia Wołyńskiego. Warszawa, 1961. Cynkałowski A. Osiedle kultury Trypolskiej w Bodakach nad Horyniem. Wiadomośći Archeologiczne. Warszawa, 1969, vol. 34, z. 2, pp. 221-227. Demetrikevich V.I. Sprawozdania z poziedzen komisyi odbytych w roku 1907 i 1908. Materiały Archeologiczne. Kraków, 1908, vol. 10. S. X. Derekh O.M. Doslіdzhennia poselennia trypіlskoi kultury Sosulіvka І na Ternopilshchynі. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2011. Kyiv, 2012, p. 418. Encyklopedia do krayiznawstwa Galicii, 1871, p. 3. Hadaczek Ch. La colonie industrielle de Koszyłowce (arond.-t de Zalezcyki) de l’époque énéolithique. Album des fouilles. Léopol, 1914. Janusz B. Kultura przedhistoryczna Podola Galicyjskiego. Lwów, 1919. Kadrow S., Zakoscielna A. Evolution of Danubian cultures in Malopolska and Ukraine. Baltic Pontic Studies. 1999, vol. 9, pp. 187-255. Kaindl R.Fr. Neolithische Funde mit bemalter Keramik in Koszyłowce (Ostgalizien). Jahrbuch für Altertumskunde. Wien, 1908, Bd. 2, Hf. 2-3, pp. 144-150. Kandyba O. The Dnistro-Danubian Region. Oxford University Press, 1932a, p. 27. Kandyba O. Tripolske pamatki ve sbirkach Archeologickeho Vstavu Karlovy university. Pamatki archeologicke. 1932b, vol. 2, pp. 35-38. Kandyba O. Schipenitz. Kunst und Geräte eines neolithischen Dorfes. Leipzig; Wien, 1937. Kandyba O. Doslidy na Halytskomu Podilli v rr. 1928 ta 1929. Zapysky naukovoho tovarystva imeni Shevchenka. Lviv, 1937, vol. 154, pp. 1-14. Kandyba O.O. Shypyntsi. Mystetstvo ta znariaddia neolitychnoho selyshcha. Chernivtsi, 2004. Kandyba O. Halytska maliovana neolitychna keramika (Doktorska dysertatsiia). In O. Olzhych. Arkheolohiia. Kyiv, 2007a, pp. 20-109. Kandyba O. Doslidy na Halytskomu Podilli. In O. Olzhych. Arkheolohiia. Kyiv, 2007b, pp. 335-345. Kasko O. Koshylovetska tema u naukovii prohrami Yuzefa Kostshevskoho. Trypilske poselennia Koshylivtsi-Oboz. Mizhnarodna konferentsiia do 120-richchia vidkryttia. Zalishchyky, 1998. pp. 14-15. Klochko V., Manichev V., Kvasnista V., Kozak S., Demchenko L., Sokhatskij M. Issues concerning tripolye metallurgy and the virgin copper of Volhynia. The Western Border Area of the Tripolye Culture. Poznań, 2000, pp. 168-186 (Baltic-Pontic Studies, vol. 9). Kochkin I.T. Midni trypilski sokyry Verkhnioho i Serednioho Podnistrovia. Visnyk Prykarpatskoho universytetu. Istoriia. Ivano- Frankivsk, 1999, iss. II, pp. 3-10. Kochkin I.T. Odaiiv XXI. Entsyklopediia Trypilskoii tsyvilizatsii. Kyiv, 2004, vol. 2, p. 380. Konoplia V.M. Pervisni kremenevydobuvni shakhty Prykarpattia. VII Podilska istoryko-kraieznavcha konferentsiia. Kamianets- Podilskyi, 1987, pp. 4-5. Konoplia V.M. Issledovaniia v Ivano-Frankovskoi oblasti. Arkheologicheskie otkrytiia 1986 goda. Moskva, 1988, pp. 287-289. Konoplia V.M. Trypilska kultura. Etnohenez ta etnichna istoriia ukraiinskykh Karpat: arkheolohiia ta antropolohiia. Lviv, 1999. iss. I, pp. 86-103. Konoplia V., Kruts V., Ryzhov S. Nove poselennia zalіshchytskoi hrupy trypіlskoi kultury v pіvdeno-zakhіdnomu Podіllі. Naukovi zapysky, Ternopіl, 1993, pp. 8-18. ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 107 Kopernicki J. Poszukiwania archeologiczne w Horodnicy nad Dniestrem, spólnie z p. Władysławem Przybysławskim, Człon. Kom. antrop. i arch. dokonane w roku 1877. Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. Kraków, 1878, vol. 2, pp. 19-72. Kopernicki J. Dalsze poszukiwania archeologiczne w Horodnicy nad Dniestrem przez p. Wład. Przybysławskiego w latach 1878- 1882. Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. Kraków, 1884. vol. 8, pp. 3-32. Kozłowski L. Budowli kultury ceramiki malowanej (w świetle badań przeprowadzonych w Koshyłowcach, Niezwiskach i Buczaczu). Lwów, 1930. Kravets V.P. Ranniotrypilske poselennia v Horodnytsi na Dnistri. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii URSR. Kyiv, 1954. Kravets V.P. Izuchenie pozdnetripolskikh pamiatnikov v Verkhnem Podnestrovie. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii Akademii nauk Ukrainskoi SSR. Kyiv, 1955, iss. 4, pp. 133-135. Krushelnytska L. Oleksandr Tsynkalovskyi - arkheoloh ta istoryk Volyni. Taras Shevchenko ta natsionalna kultura. Materialy nauk. Sympoziumu. Lviv, 1990. Krushelnytskyi B. Arkheolohichni zatsikavlennia Antoni Shnaidera (1825-1880). Postati ukrainskoi arkheolohii. Lviv, 1998, pp. 84- 86 (Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni, iss. 7). Kruts V.O., Ryzhov S.M. Verkhniodnistrovska lokalna hrupa pamiatok Trypilskoii kultury ta novi dani pro zviazky trypiltsiv z naselenniam bolharskoii i lendelskoii kultur. Arkheolohiia, 1997, no. 2, pp. 23-32. Kurіnnyi P.P. E.R. Shtern. Ukraina. Kyiv, 1927, book 4, pp. 220-223. Kuzmishchev A.G. Arkheologicheskie issledovaniia E.R. fon Shterna: Berezan, Tira, Petreny. Іstorіia arkheolohіi: doslіdnyky ta naukovі tsentry. Arheolohіia і davnia іstorіia Ukrainy. Kyiv, 2012, iss. 9, pp. 139-147. Liashko S.M. Shtern Ernst Romanovych. Entsyklopediia Trypilskoii tsyvilizatsii. Kyiv, 2004, vol. 2, pp. 627-628. Liashko S.M., Sokhatskyi M.P. Hadachek Karlo. Entsyklopediia Trypilskoii tsyvilizatsii. Kyiv, 2004, vol. 2, p. 112. Majewski K.-W. Figuralna plastyka cy gliniane modele chat kultury ceramiki malowanej na Ukrainie. Lwow, 1936. Majewski K.-W. Plastyka terakotowa kultury ceramiki malowanej w zbirach Lwewskich. Swiatowit. Warszawa, 1938, vol. 17. Majewski K. Studia nad kulturą trypilską. Archeologia: Rocznik Towarzystwa Archelogicznego we Wrocławiu, poświęcony historii sztuki i kultury materialnej. Wrocław, 1947, R. 1, pp. 93-138. Maleiev Yu.M. Rozvidky na pivdni Ternopilshchyny. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 1969 r. Kyiv, 1972, iss. 4, p. 386. Movsha I.I. Vzaiemovidnoshennia Trypillia-Kukuteni z synkhronnymy kulturamy tsentralnoi Evropy. Arkheolohiia, 1985, vol. 51, pp. 22-31. Okhrimenko H. Oleksandr Tsynkalovskyi ta praistoriia Volyni. Lutsk, 2007, pp. 7-732. Ossowski G. Sprawozdanie z wycieczki paleontologicznej po Galicyi w r. 1889. Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. Kraków, 1890, vol. 14, pp. 17-68. Ossowski G. Sprawozdanie drugie z wycieczki paleoetnologicznej po Galicyi (w roku 1890). Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. Kraków, 1891, vol. 15, pp. 3-88. Ossowski G. Sprawozdanie trzecie z wycieczki paleoetnologicznej po Galicyi (w roku 1891). Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. Kraków, 1892, vol. 16, pp. 63-96. Ovchynnikov E.V. Trypilska kultura kanivskoho Podniprovia. Kyiv, 2014. Ovchynnikov E.V., Pichkur Ye.V. Doslidzhennia na trypilskomu poselenni Pekari II. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2001- 2002 rr. Kyiv, 2003, pp. 207-212. Passek T.S. Chetvertaia nauchnaia konferentsiia Instituta arkheologii Akademii Nauk USSR. Kratkie soobshcheniia IA AN Ukrainskoi SSR. Kyiv, 1946, vol. 12, pp. 162-167. Passek T.S. Periodizatsiia tripolskikh poselenii (III-II tysiacheletie do n. e.). Moskva; Leningrad, 1949 (Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, no. 10). Passek T.S. Rannezemledelcheskie (tripolskie) plemena Podnestrovia. Moskva, 1961 (Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, no. 84). Pasternak Ya. Novi arkheolohichni nabutky Muzeiu N.T.Sh. u Lvovi za chas vid 1929-1932 r. Zapysky naukovoho tovarystva imeni Shevchenka. Lviv, 1933, vol. 152, iss. 2, ch. 2. Eneolit, pp. 8-9. Pasternak Ya. Arkheolohiia Ukrainy. Toronto, 1961. Peleshchyshyn N.A. Raskopki pozdnetripolskogo poseleniia u s. Listvin na Volyni. Arkheologicheskie otkrytiia 1970 goda. Moskva, 1971, p. 236. Peleshhyshyn N.A. Raskopki u s. Khoriv na Volyni. Arkheologicheskie otkrytiia 1974 goda. Moskva, 1975, pp. 335-336. Peleshchyshyn N.A. Tripolskaia kultura Zapadnoi Volyni. Arkheologiia Prikarpatia, Volyni i Zakarpatia (eneolit, bronza, ranneie zhelezo). Kyiv, 1990, pp. 27-28. Peleshchyshyn M.A. Arkheolohichni roboty u Vynnykakh 1997 r. Arkheolohіchnі doslіdzhennia Lvіvskoho unіversytetu. Lvіv, 1998, iss. 3, pp. 103-107. Pichkur Y e.V., Shydlovskyi P.S. Kompleks kremeneobrobky na poselenni Pekari II. Trypilski poselennia-hihanty: materialy mizhnarodnoi konferentsii IA NANU. Kyiv: Korvin Pres, 2003, pp. 211-228. Popova T.A. Mnogosloinoie poselenie Polivanov Yar: k evoliutsii tripolskoi kultury v Srednem Podnestrovie. St. Peterburg, 2003. Popova T.A., Chernysh Ye.K. Tripolskoie poselenie u s. Bodaki. Zapiski Odesskogo arkheologicheskogo obshchestva. Odessa, 1967, vol. 2 (35), pp. 173-179. Pozikhovskyi O.L., Bondarchuk O.A., Verteletskyi D.Yu. Doslidzhennia bahatosharovoi pamiatky v m. Ostrozi. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2011. 2012, p. 407. Pozikhovskyi O.L., Samoliuk V.O. Eneolitychnyi krematsiinyi mohylnyk v okolytsiakh Ostroha na Zakhidnii Volyni. Arkheolohiia, 2008, no. 1, pp. 28-41. Przybysławski Wł. Ustęp z poszukiwań archeologicznych w Horodnicy nad Dniestrem dokonanych w r. 1878. Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. Kraków, 1879,vol. 3. pp. 70-73. ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2108 Rodion S. Paru sliv pro dvi novi povazhni pratsi pro Volyn i Polissia arkheoloha A. Tsynkalovskoho. Litopys Volyni. Winnipeg, 1962. ch. 6, pp. 14-17. Rodion S. Profesor Aleksandr Tsynkalovskyi do yuvileiu 75-littia zhyttia i 55-littia naukovoi pratsi. In: Tsynkalovskyi O. Starodavni pamiatky Volyni. Toronto, 1975, pp. 29-33; Rodion S. Oleksandr Tsynkalovskyi ta praistoriia Volyni. Lutsk, 2007, pp. 15-20. Rook E. Stanowiska kultury trypolskiej w Bilcu Zlotym w dawnym powiecie Borszów w świetlie zbiorow Krakowskich. Z archeologij Ukrainy i Jury Ojcowskiej. Ojców, 2001, pp. 183-206. Ryndina N.V. Drevneisheie metalloobrabatyvaiushcheie proizvodstvo Vostochnoi Evropy. Moskva: Izd-vo Moskovskogo instituta, 1971. Ryzhov S.M. Suchasnyi stan vyvchennia kulturno-istorychnoi spilnosti Kukuten-Trypillia na terytorii Ukrainy. In: O. Olzhych. Arkheolohiia. Kyiv: Vydavnytstvo im. Oleny Telihy, 2007, pp. 437-477. Shnajder A. Badania z poszukiwania archeologiczne w ostatnich latach. Przegląd archeologiczny. Lwów, 1976, vol. 4. Shtokalo V. Rozkopky trypіlskoho poselennia v urochyshchі Oboz. Іstorіia і suchasnіst. Mіzhnarodna arkheolohіchna konferentsiia ‘Trypіlske poselennia Koshylіvtsі-Oboz’. Zalіshchyky, 1998, p. 5. Skakun N.N. K voprosu o kremenobrabatyvaiushchem proizvodstve epokhi eneolita. Arkheolohiia, 1996, no. 3, pp. 124-131. Skakun N.N. Predvaritelnyie rezultaty izucheniia materialov tripolskogo poseleniia Bodaki (kremneobrabatyvaiushchie kompleksy). Orudiia truda i sistemy zhizneobespecheniia naseleniia Evrazii (po materialam epokh paleolita-bronzy). St. Peterburg, 2004, pp. 57-79. Skakun N.N. Arkheologicheskie issledovaniia tripolskogo poseleniia Bodaki v 2005 g. Kyiv; St. Peterburg, 2005. Skakun N.N. Issledovaniia poslednikh let na tripolskom poselenii Bodaki. Zapiski instituta istorii materialnoi kultury. St. Peterburg, 2012, no. 7, pp. 66-74. Skakun N.N. Osnovnyie napravleniia v izuchenii pamiatnikov tripolskoi kultury Zapadnykh oblastei Ukrainy (istoriograficheskii ocherk). Zapiski instituta istorii materialnoi kultury. St. Peterburg, 2014. Skakun N.N., Tarasov V.A. Rezultaty primeneniia magnitorazvedki i kaplametrii pri issledovanii poseleniia tripolskoi kultury Bodaki. Arkheologicheskie vesti. St. Peterburg, 2000, no. 7, pp. 60-69. Skakun N.N., Tsvek E.V. Chitaia “Polivanov Jar”. Rets.: Popova T.A. Mnogosloinoie poselenie Polivanov Jar: K evoliutsii tripolskoi kultury v Srednem Podnestrovie. Arkheologicheskie vesti. St. Peterburg, 2011, no. 17, pp. 316-322. Sokhatskyi M.P. Z іstorіi arkheolohіchnykh doslіdzhen na Borshchіvshchyni. Lіtopys Borshchіvshchyny. 1992, iss. 1, pp. 4-10. Sokhatskyi M.P. Arkheolohіchnі roboty Borshchіvskogo kraieznavchoho muzeiu u 1991-1993 rr. Lіtopys Borshchіvshchyny, 1993, iss. 3, pp. 10-22. Sokhatskyi M.P. Z іstorіi doslіdzhennia pechery Verteba. Zbіrnyk tez povіdomlen ta dopovіdei naukovoi konferentsіi ‘Skelі i pechery v іstorіi ta kulturі starodavnioho naselennia Ukrainy’. Lvіv, 1995, pp. 99-101. Sokhatskyi M.P. Doslіdzhennia arkheolohіchnoi ekspedytsii Borshchіvskoho kraieznavchoho muzeiu v pecherі Verteba u 1996- 1998 rokakh. Lіtopys Borshchіvshchyny. 2000, iss. 9, pp. 3-10. Sokhatskyi M.P. Kіrkor Adam Gonorіi. Entsyklopedіia Trypіlskoi tsyvіlіzatsii. Kyiv, 2004, vol. 2, pp. 221-222. Sokhatskyi M.P. Zvіt pro riatіvnі arkheolohіchnі doslіdzhennia na trypіlskomu poselennі bіlia s. Zbruchanske Borshchіvskoho raionu Ternopіlskoi oblastі u 2011 r. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, 2012, f. 2011, spr. 40. Sokhatskyi M.P., Dudar O.V. Rozkopky trypіlskoho poselennia bіlia s. Hlibochok Ternopіlskoi oblastі. Materіaly IV Mіzhnar. arkheolohіchnoi konf. studentіv і molodykh vchenykh. Kyiv, 1996, pp. 99-101. Sokhatskyi M.P., Dudar O.V. Doslіdzhennia trypіlskoho poselennia Vasylkіvtsі na Ternopіlshhynі. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2010. Kyiv; Poltava, 2011, pp. 315. Sorokin V.Ya. O sviaziakh plemen kultury Prekukuten-Tripolie A. Drevneishie obshchnosti zemledeltsev i skotovodov Severnogo prichernomoria (V v. do n. e.- V v. n. e.). Kyiv, 1991, pp. 83-85. Starkova E.G. Keramicheskie kompleksy finala razvitogo tripolia (po materialam poselenii Podolskoi vozvyshennosti i Verkhnego Podnestrovia. Avtoref. dis. … kand. ist. nauk. St. Pererburg, 2011. Sulimirski T. Copper Hoard from Horodnica on the Dniester. Mitteilungen der Anthropologischen Gesellschaft in Wien. Wien, 1961, Bd. XCI, pp. 91-97. Sytnyk O.S. Poselennia Buchach I i yoho mistse sered trypilskoho masyvu Podnistrovia. Trypilska kultura Ukrainy (do 100-richchia vidkryttia): tezy dopovidei ta povidomlen mizhnarodnoi naukovoi konferentsii. Lviv, 1993, pp. 58-60. Sytnyk O.S., Yahodynska M.O. Okhoronni rozkopky trypilskoho ta slovianskoho poselen Buchach. Zemledeltsy i skotovody Drevnei Evropy (Problemy, novyie otkrytiia, gipotezy). Kyiv; St. Peterburg, 2012, pp. 187-201. Titov V.S. Neolit karpatskogo basseina. Moskva, 1996. Titov V.S., Markevich V.I. Novyie dannyie o zapadnykh sviaziakh pozdnego Tripolia. Sovetskaia arkheologiia. Moskva, 1974. no. 3. Tihanova M.A. Razvedka v raione verkhnego techeniia reki Goryni. Slaviano-russkie drevnosti. Moskva, 1962, pp. 46-53 (Kratkie soobshcheniia instituta, iss. 87). Tkachuk T.M., Kochkіn І.T. Bіlshіvtsі. Entsyklopedіia Trypіlskoii tsyvіlіzatsii. Kyiv, 2004, vol. 2, pp. 53-54. Tkachuk T.M., Melnik Ya.G. Semіotychnyi analіz trypіlsko-kukutenskykh znakovykh system. Іvano-Frankіvsk, 2000. Trela E. Kolekcje zabytkow kultury trypolskiej w zbiorach Muzeum Archeologicznego w Krakowie. Materialy Archeologiczne. Kraków, 2001, vol. XXXII, pp. 53-67. Tsvek O.V. Osoblyvostі formuvannia skhіdnoho rehіonu trypіlsko-kukutenskoi spіlnostі. Arkheolohiia. 1985, iss. 51, pp. 31-45. Tsvek E.V. Vostochnotripolskaia kultura i kontakty yeio nositelei s eneoliticheskimi plemenami Evropy. Arkheologicheskie vesti. St. Pererburg, 2000, no. 7, pp. 272-290. ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 109 Tsvek E. The Eastern-Tripolye culture and contacts with Eneolithic tribes of Europe. Baltic-Pontic studies. Poznań, 2000, no. 9, pp. 111-132. Tsvek E.V. Eneoleticheskii proizvodstvennyi kompleks po dobyche i obrabotke kremnia na reke Bolshaia Vys. Zbirnyk naukovykh prats na poshanu Sofіi Stanіslavіvny Berezanskoi. Kyiv, 2005, pp. 66-71. Tsvek O.V. Poselennia skhіdnotrypіlskoi kultury (korotkyi narys). Kyiv, 2006. Tsvek E. Trypolskie ośrodki przemysłu krzemiennego w dorzeczu Buhu i Dniepru. Archeologia Polski. środkowowschodniej. Lublin, 2006, vol. VIII, 2006, pp. 193-204. Tsvek E.V. Grebeni na Dnepre - poselenie tripolskoi obshchnosti (issledovateli i problemy). Sergei Nikolaievich Bibikov i problemy pervobytnoi arheologii: Materialy mezhdunar. nauch. konf. Kyiv-St. Peterburg, 2008. pp. 277-288. Tsvek E.V. Vostochnotripolskaia kultura i nekotoryie aspekty struktury kukuteno-tripolskoi megaobshchnosti. Zemledeltsy i skotovody drevnei Evropy. Kyiv; St. Peterburg, 2012, pp. 225-245. Tsynkalovskyi O.M. Stara Volyn і Volynske Polіssia; kraieznavchyii slovnyk vіd naidavnіshykh chasіv do 1914 roku. Wіnnіpeg, 1984, vol. 1. Vasylenko B.A. Pytannia pro starodavnie naselennia na terytorii istorychnoho Ivano-Frankivska. Tezy dopovidei oblasnoi naukovoi praktychnoi konferencii, Ivano-Frankivsk, 1987, pp. 76-77. Vasylenko B.A., Konoplia V.M. Verkhniodnistrovska hrupa pamiatok trypilskoi kultury. Tezy dopovidei VI Podilskoi istoryko- kraieznavchoi konferentsii. Kamianec-Podilskyi, 1985, pp. 10-12. Videiko M.Yu. Horodnycia-II skarb. Entsyklopediia Trypilskoi tsyvilizatsii. Kyiv, 2004, vol. 2, pp. 126-127. Videiko M.Yu. Poliovi doslidzhennia. Entsyklopediia Trypilskoi tsyvilizatsii. Kyiv, 2004, vol. 1, pp. 23-55. Vinogradova N.M. Plemena Dnestrovsko-Prutskogo mezhdurechia v period rassveta tripolskoi kultury (periodizatsiia, khronologiia, lokalnyie varianty). Kishinev, 1983. Volkov F. Po povodu nashikh neoliticheskikh nakhodok s keramikoi do-mikenskogo tipa. Arkheologicheskaia letopis Yuzhnoi Rossii. Kyiv, 1900, vol. 2, pp. 131-141. Volkov F. Kamennyi vek v Rossi. In: Gernes M. Pervobytnaia kultura. Ch. I. Kamennyi vek (Dometallicheskie vremena. Drevnii i novyi kamennyi vek v Evrope. Skhodnye kultury na dr. materikakh), app. 1. Riga, 1914, pp. 171-179. Zakharuk Yu.M. Arkheolohichni doslidzhennia na Volyni v 1952 r. Zvit pro robotu Volynskoi ekspedytsii. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy. Lviv, 1953, f. 1625, spr. 26. Zakharuk Yu.M. Problemy arkheolohichnoi kultury. Arkheolohiia, 1964, vol. 7, pp. 12-42.
id	arheologia-com-ua-article-117
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:02:18Z
publishDate	2017
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/90/4ea9c46e27f216ef24be4adea6a5b790.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-1172020-01-19T08:29:16Z Study of Trypillia Community’s Monuments at Dnister River Upper Region Исследования памятников трипольской общности Верхнего Поднестровья Вивчення пам’яток трипільської спільності Верхнього Подністров’я Tsvek , Olena V. Skakun, Nataliia N. Teriokhina, Vera V. Kukuteni-Trypillia community, Painted Ceramics culture, Trypillia culture, the Dnister River upper region, history of research. кукутени-трипольская общность, культура расписной керамики, трипольская культура, Верхнее Поднестровье, история исследований. Кукутені-трипільська cпільність, культура мальованої кераміки, трипільська культура, Верхнє Подністров’я, історія досліджень. History of study of Trypillia in the Dnister River Upper Region is not sufficiently developed yet. Though, this region is very important for the study of evolution of the sites at the territory and of the further historic destiny of its population. It is non the less important for the understanding of Trypillian community’s palaeoeconomics, especially of the flint industry genesis. The nature and scale of field works, as well as rising and solving the problems related to the cultural and historical interpretation of Trypillian sites of this territory allow the authors to divide the research into the four conditional stages. Each of them has certain scientific achievements: I stage - from the 1870s to 1914; II stage - 1918—1940; III stage — from 1947 to the 1980s; IV stage — from the late 1980s to the early 21st&nbsp;century. The first researchers discovered for the science a «culture of Painted Ceramics», as it was called then, and laid its basis. Based on the materials of the new archaeological sites, the earliest discussions on interpretation the wattle and daub grounds and settlements’ specializations occurred and the issues of excavations methods, chronology and division into periods of various stages of culture development were in process of solving. However, these activities were not united, the materials from many sites were kept in different European museums, while the discoverers’ achievements unfortunately were insufficiently used as sources in further cultural and historic generalizations. Next stages of research work presented the most important data for the interpretation of material and sacral pages of Trypillia culture, of its development level, relative chronology of the sites, of routs the culture was spread, and of the peculiarities of the way its population pioneered the environment. Based on the research at a series of settlements-workshops (i.e. Bodaky) flint processing field of industry was studied in detail and its high level was showed. Obtained were the new materials for understanding the economic bases of Trypillia, the relations of its north-western borderland with central sites, as well as with synchronous agricultural and cattle-breeding ethnically different cultures. The detailed consideration of various stages of research at the Dnipro River upper region of Trypillia showed its special meaning both for the solving of problems of the very culture, and for description of the Eurasian Chalcolithic as a whole. История исследования Триполья Верхнего Поднестровья разработана еще недостаточно. Хотя регион очень важен для изучения эволюции памятников данной территории и дальнейшей исторической судьбы его населения. Не менее он значителен для понимания палеоэкономики трипольского общества, особенно генезиса индустрии кремня. Характер и масштабы полевых работ, а также постановка и решение проблем связанных с культурно-исторической интерпретацией трипольских памятников этой территории, позволяют выделить четыре условных этапа исследований. Каждый из них имеет определенные научные достижения: I&nbsp;этап: 70-е гг. XIX&nbsp;ст. — 1914&nbsp;г.; II&nbsp;этап&nbsp;— 1918—1940&nbsp;гг.; III&nbsp;этап&nbsp;— 1947—1980-е гг.; IV&nbsp;этап&nbsp;— конец 80-х&nbsp;гг. ХХ&nbsp;ст. — начало ХХI&nbsp;ст. Первые исследования открыли для науки, как тогда ее называли «культуру мальованой керамики» и заложили ее фундамент. На материалах новых археологических объектов развернулись наиболее ранние дискуссии об интерпретации глинобитных площадок и специализации поселений, решались вопросы методики раскопок, хронологии и периодизации разных периодов развития культуры. Но эта деятельность была разъединенной, материалы многих памятников находились в разных музеях Европы, а достижения первооткрывателей, к сожалению, в дальнейшем недостаточно использовались как источники для культурно-исторических обобщений. Более поздние этапы исследовательских работ принесли наиболее важные данные для интерпретации материальной и сакральной страниц трипольской культуры, уровня ее развития, относительной хронологии памятников, путей ее распространения, особенностей освоения трипольцами окружающей среды. На основе исследования ряда поселений-мастерских (Бодаки и др.) детально изучена кремнеобрабатывающая отрасль производства, показан ее высокий уровень. Получены новые материалы для понимания экономических основ Триполья, связей его северо-западных окраин с центральными памятниками, а также с одновременными земледельческо-скотоводческими иноэтничными культурами. Детальное рассмотрение разных этапов исследований верхнеднепровского региона Триполья свидетельствуют о его особенном значении, как для решения проблем самой культуры, так и для характеристики энеолита Евразии в целом. Статтю присвячено історії дослідження Трипілля Верхнього Подністров’я, яка на сьогодні ще недостатньо розроблена. Регіон, що розглядається, дуже важливий для вивчення еволюції пам’яток цієї території і подальшої історичної долі його населення. Крім того його вивчення важливе для розуміння палеоекономіки трипільського суспільства, насамперед генези індустрії кременю. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2017-06-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/117 10.15407/archaeologyua2017.02.090 Arheologia; No 2 (2017): Arheologia; 90-109 Археологія ; № 2 (2017): Археологія; 90-109 Археология; № 2 (2017): Arheologia; 90-109 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2017.02 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/117/112
spellingShingle	Кукутені-трипільська cпільність культура мальованої кераміки трипільська культура Верхнє Подністров’я історія досліджень. Tsvek , Olena V. Skakun, Nataliia N. Teriokhina, Vera V. Вивчення пам’яток трипільської спільності Верхнього Подністров’я
title	Вивчення пам’яток трипільської спільності Верхнього Подністров’я
title_alt	Study of Trypillia Community’s Monuments at Dnister River Upper Region Исследования памятников трипольской общности Верхнего Поднестровья
title_full	Вивчення пам’яток трипільської спільності Верхнього Подністров’я
title_fullStr	Вивчення пам’яток трипільської спільності Верхнього Подністров’я
title_full_unstemmed	Вивчення пам’яток трипільської спільності Верхнього Подністров’я
title_short	Вивчення пам’яток трипільської спільності Верхнього Подністров’я
title_sort	вивчення пам’яток трипільської спільності верхнього подністров’я
topic	Кукутені-трипільська cпільність культура мальованої кераміки трипільська культура Верхнє Подністров’я історія досліджень.
topic_facet	Kukuteni-Trypillia community Painted Ceramics culture Trypillia culture the Dnister River upper region history of research. кукутени-трипольская общность культура расписной керамики трипольская культура Верхнее Поднестровье история исследований. Кукутені-трипільська cпільність культура мальованої кераміки трипільська культура Верхнє Подністров’я історія досліджень.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/117
work_keys_str_mv	AT tsvekolenav studyoftrypilliacommunitysmonumentsatdnisterriverupperregion AT skakunnataliian studyoftrypilliacommunitysmonumentsatdnisterriverupperregion AT teriokhinaverav studyoftrypilliacommunitysmonumentsatdnisterriverupperregion AT tsvekolenav issledovaniâpamâtnikovtripolʹskojobŝnostiverhnegopodnestrovʹâ AT skakunnataliian issledovaniâpamâtnikovtripolʹskojobŝnostiverhnegopodnestrovʹâ AT teriokhinaverav issledovaniâpamâtnikovtripolʹskojobŝnostiverhnegopodnestrovʹâ AT tsvekolenav vivčennâpamâtoktripílʹsʹkoíspílʹnostíverhnʹogopodnístrovâ AT skakunnataliian vivčennâpamâtoktripílʹsʹkoíspílʹnostíverhnʹogopodnístrovâ AT teriokhinaverav vivčennâpamâtoktripílʹsʹkoíspílʹnostíverhnʹogopodnístrovâ

Вивчення пам’яток трипільської спільності Верхнього Подністров’я

Institution

Ähnliche Einträge