Кочова складова населення Середнього Поднiпров’я (Правобережжя) давньоруської доби за матерiалами антропологiї
The relationship between the nomadic and Slavic population of the Middle Dnieper during Kievan Rus period was considered by historians, archaeologists and linguists. The issue connected with the influence of nomads on the anthropological composition of the population formation in the region was cons...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2019 |
| Heft: | 4 |
| Сторінки: | 43-51 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2019
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/123 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |
|
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824413827629056 |
|---|---|
| author | Rudych, Tetiana O. |
| author_facet | Rudych, Tetiana O. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Tetiana O. Rudych",
"institution": "Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Rudych, Tetiana O. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 51 |
| container_issue | 4 |
| container_start_page | 43 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-03-26T16:09:05Z |
| description | The relationship between the nomadic and Slavic population of the Middle Dnieper during Kievan Rus period was considered by historians, archaeologists and linguists.
The issue connected with the influence of nomads on the anthropological composition of the population formation in the region was considered poorly by anthropologists.
Anthropologists associated separate skulls with people from nomadic groups, the Caucasoid features of which were weakened (flattening of the facial skeleton). The number of such skulls at Christian burial grounds of the Middle Dnieper is insignificant.
However, among the nomad populations of Eastern Europe there were groups with pronounced Caucasoid features. These are primarily groups genetically related to the Caucasus.
In this work, craniological materials from 12 Ancient Rus series were considered in a wide range of groups that represent the nomadic peoples of Eastern Europe. The analysis included nomadic groups of steppe regions of Ukraine, the Caucasus, the Don region and the Volga region (V—XIII c.). Statistical processing of materials was carried out using the Systat software package.
For the Ancient Rus period, the biological presence of people who were genetically associated with the Alanian (Iranian-speaking) groups is recorded in this region. They dominate at two burial grounds out of 12. The Alans were a group with Caucasoid features. They were one of the components of the Saltovo-Mayakш culture population. Еру Alans are represented at the medieval burial grounds of the North Caucasus. Their physical presence is recorded at a number of Lower Dnieper burial grounds. The Alans (Jassy) could also be a part of the Chorni Klobuky Union.
Perhaps they were more ready to accept Christian ideas and that is why they were better integrated into the Slavic environment. All Turkic series turned out to be morphologically and statistically far removed from the Slavic groups of the Middle Dnieper (Right Bank Ukraine). This is especially true for Polovtsians and Pechenegs. For these groups of nomads, brachycrania (or a tendency towards it), large face sizes, and weakened profiling of the facial skeleton were typical. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2019.04.043 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:02:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4 43
© Т. О. Рудич, 2019
* РУДИЧ Тетяна Олександрівна — доктор історич-
них наук, старший науковий співробітник Інститу-
ту археології НАН України, ORСID 0000-0002-3396-
504X, rudich @ iananu.org. ua
УДК [572.9:904.5](282.247.32-197.4)"653" https://doi.org/10.15407/archaeologyua2019.04.043
Т. О. Рудич *
Кочова складова населення
Середнього Поднiпров’я (Правобережжя) давньоруської доби
за матерiалами антропологiї
Розглядається питання про біологічний вклад вихідців з
кочових груп у формування антропологічного складу на-
селення території Середнього Подніпров’я (Правобереж-
жя) давньоруської доби.
К л ю ч о в і с л о в а: Київська Русь, Середнє Подніпров’я,
слов’яни, кочовики, антропологія.
Тема взаємин кочового та осілого населення
Середнього Придніпров’я давньоруського часу
розглядалася, головним чином, істориками та
археологами, меншою мірою палеолінгвіста-
ми. Антропологи згаданої теми торкалися по-
біжно на матеріалах окремих могильників, хоча
антропологічна наука має можливості для фік-
сація фізичної присутності вихідців з кочового
іноетнічного середовища поміж слов’янського
загалу. Зміни в сфері господарства, матеріаль-
ної культури, духовної культури та мови прохо-
дять значно швидше ніж зміни фізичного типу
людей. Це робить антропологічний матеріал
чудовим маркером міграцій. Головною пробле-
мою є те, що за панування в окремі періоди об-
ряду кремації, що не залишає інформації для
етнічної антропології, дослідники не завжди
чітко можуть відповісти на питання про безпе-
рервність існування цього морфотипу на кон-
кретній території.
Антропологи, звертаючись до теми кочової
присутності та степових впливів на формуван-
ня антропологічного типу населення регіону
в давньоруську добу, як правило, акцентували
свою увагу на присутності на могильниках че-
репів з послабленими європеоїдними рисами
і саме їх пов’язували з вихідцями зі степу. Але
серед різноманітних кочових груп Східної Єв-
ропи були і популяції з яскравими європеоїд-
ними рисами. До таких серій належали, пере-
дусім, алани, що чітко аргументується на знач
ному антропологічному матеріалі.
У роботі ми зробимо акцент на пошуках
саме вихідців з європеоїдних груп кочовиків на
землях Середнього Подніпров’я (Правобереж-
жя) давньоруської доби, бо тема ця антрополо-
гами не розроблялась.
Матеріал та методики. З огляду на те, що най-
більш інформативними при етно-культурних
реконструкціях є інформація, що була отри-
мана при аналізі антропологічного матеріалу
за допомогою краніологічних методик, саме
вони використані в даній робота (Алексеев,
Дебец 1964). Як допоміжна залучається інфор-
мація отримана під час одонтологічних дослі-
джень (Зубов 1987).
В основу цього дослідження покладено ан-
тропологічні матеріали з 12 давньоруських се-
рій з могильників Х—ХІІІ ст. Правобережжя
Середнього Подніпров’я з територій, які вва-
жаються такими, що раніше належали поля-
нам. Представлене населення, яке поховане
на сільських та міських могильниках: Мико-
лаївський, Хутір Половецький (Зиневич 1967),
Княжа Гора, Вітачів (Алексеева 1973), Бучак,
Григорівка (Козак 2000; 2005), Монастирьок,
Юр’єв, Яблунівка ( Покас 1987; 1988; 1988а),
Київ (Алексеева 1973; Козак 2010; Рудич 2005),
Лука (Рудич 2018), Козаровичі (Рудич, друк).
Збірна серія черепів з Києва містить матеріали
декількох могильників.
Як порівняльний матеріал використову-
ються дані стосовно популяцій, які пов’язані з
представниками кочового світу, а також з ви-
хідцями з кочового середовища, які осіли на
землю. Запропонований варіант порівняльно-
го аналізу містить групи доби середньовіччя те-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 444
риторії Східної Європи від V до XIII ст. Матері-
ал постмонгольської доби, або серії, які мають
широке датування та мають у своєму складі ма-
теріали більш пізнього часу, до аналізу не залу-
чалися, щоб запобігти викривленню картини.
Антропологія салтівського кола була ре-
презентована вибірками черепів з могильни-
ків Салтів (Алексєєв 1962), Зливки (Наджимов
1955), Маяцький (Кондукторова 1990), Д ми-
трівський (Кондукторова, Сегеда 1990). До ана-
лізу залучалися матеріали могильників Волж-
ської Булгарії: Чотирьохугольник (Герасимова,
Рудь, Яблонский 1987), В. Тархани (Акимова
1964), Кайбели (Герасимова 1956). Антрополо-
гію середньовічних аланів представляють че-
репи з Гамівської ущелини, Дуба-Юрта, Змій-
ської, Мощової Балки (Алексеев, Гохман 1984,
Герасимова 1996, с. 156—167). До аналізу були
залучені збірні групи печенігів, половців пів-
дня України (Круц 2003), а також половецька
серія з території Калмикії (Шевченко 1980).
Для міжгрупового аналізу серій з метою ви-
ділення найбільш ефективно діагностуючих
ознак використані методи багатовимірної ста-
тистики (Дерябин 1983).
Статистичний аналіз здійснювався з ви-
користанням стандартного пакету програм
Systat.
Мiжгруповий статистичний аналiз. Групи чо-
ловічих черепів порівнювалися методом голо-
вних компонент за 12 таксономічно важливи-
ми ознаками: ширина та висота обличчя, ши-
рина лоба, висота черепа, назомалярний та
зигомаксилярний кути обличчя, кут носа, че-
репний, орбітний, носовий, симотичний, да-
кріальний покажчики.
З огляду на те, що саме носовий і орбіт-
ний покажчики добре віддиференційовують
слов’янські серії від низки сусідніх етнічних
груп, що було відзначено дослідниками ще на
зорі розвитку антропологічної науки (Вели-
канова 1975, с. 111), то саме це спонукало нас
віддати цим покажчикам перевагу перед ви-
користанням лінійних ознак. Ч ерепний по-
кажчик ліг в основу практично всіх типологій,
тому використання його в порівняльному ана-
Рис.1. Розташування 25 краніологічних груп у просторі І та ІІ головних компо-
нент
Fig. 1. 1. Disposition of 25 craniological groups in space of the 1 and 2 main
components
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4 45
лізі дає в низці випадків більш продуктивний
результат.
Після факторизації кореляційної матриці
виділилися два головні фактора, у яких власна
вага більша одиниці. Вони описують 60,6 % за-
гальної різноманітності сукупності.
Найбільші додатні навантаження (після ва-
рімаксної ротації) мають за 1 фактором: шири-
на обличчя, кути горизонтального профілю-
вання обличчя, черепний покажчик, орбітний
покажчик, а від’ємні висота черепної коробки,
кут кісток носа. Вони розділяють 34,8 % сукуп-
ності.
За 2 фактором найбільші додатні наванта-
ження несуть ширина лоба, висота обличчя,
симотичний покажчик, а від’ємні — носовий
покажчик (розділяють 25,8 % сукупності).
За результатами аналізу уся сукупність чо-
ловічих серій була розподілена за навантажен-
нями двох факторів. У сі серії було вписано у
простір двох головних факторів поліморфізму
за факторними вагами.
Набір таксономічно важливих ознак та по-
кажчиків, який був обраний нами, чітко роз-
ділив у просторі двох головних факторів по-
ліморфізму слов’янський, тюркський та іран-
ський антропологічні масиви (рис. 1).
У правій половині поля згрупувалися серії
для яких характерні більший черепний покаж-
чик (брахікранія), ширше обличчя, вищі орбі-
ти, слабкіше горизонтальне профілювання об-
личчя, менше виступаючий ніс.
Це серії, які репрезентують ту частину на-
селення салтово-маяцької культури, що має,
як вважається, болгарську основу, групи Ве-
ликої Болгарії та Хозарії, а також печеніги та
половці.
Жодна з серій давньоруської доби з Право-
бережжя Середнього Подніпров’я до цієї по-
ловини поля не увійшла.
Слабкіше профілювання обличчя та менше
виступаючий ніс складають комплекс, який
на думку В. П. Алексеева, найбільш чітко ди-
ференціює монголоїдні та європеоїдні групи.
У нашому випадку справа не йде про прина-
лежність серій болгарсько-хозарської групи та
печенігів з половцями до монголоїдної раси,
але ми маємо відзначити послаблення у них
європеоїдних ознак, особливо чітко це прояв-
ляється на матеріалах збірних серій печенігів
та половців.
У лівій половині поля зосереджені групи,
які мають менший черепний покажчик (долі-
хокранія або мезокранія), вужчі обличчя, ниж-
чі орбіти, різкіше горизонтальне профілюван-
ня обличчя, ніс, як сильніше виступає. Тобто
тут зосереджені серії, що мають яскраво озна-
чені європеоїдні риси.
В цій половині поля сконцентровані гру-
пи, що представляють ту частину населення
салтово-маяцької культури, яку пов’язують з
аланами, аланські серії Кавказу (вони локалі-
зуються в верхній частині поля), а також низка
давньоруських серій з Правобережжя Серед-
нього Подніпров’я Х—ХІІІ ст. (вони локалізу-
ються в нижній частині поля).
Аланський та слов’янський антропологіч-
ні масиви, попри яскраво виражену європеоїд-
ність, чітко розрізняються за ознаками, які не-
суть навантаження на 2 фактор.
Аланські групи мають, в першу чергу, вищі
обличчя, вужчі носи, вище перенісся, а також
більш широкий лоб.
Серії давньоруської доби з території Право-
бережжя Середнього Подніпров’я навіть в цьо-
му масштабі проявили певну неоднорідність,
але, тим не менш, серед них виявився компак-
тний блок («слов’янське ядро»). Це морфоло-
гічно та статистично найбільш близьких між
собою групи: сільські серії Бучак, Григорівка,
Хутір Половецький, Козаровичі, Княжа гора,
Яблунівка, Вітачів, Монастирьок, збірна серія
могильників Києва.
Від іранських (аланських) груп слов’яни
цього регіону відрізняються меншою висотою
обличчя, ширшими носами з нижчим пере-
ніссям.
Слов’яни мають нижче обличчя, ширші за
покажчиком носи та нижче перенісся.
Однак, серед давньоруських серій Правобе-
режжя Середнього Дніпра виділяються дві, які
входять до кола груп, які мають аланську осно-
ву. Це, в першу чергу, серія з могильника Лука
(Кучари), що тяжіє до груп салтово-маяцького
кола, які мають салтівську (аланську) складо-
ву. Населення салтово-маяцької культури є до-
сить строкатим, але на антропологічних мате-
ріалах чітко виділяються дві головні складові
(Ефимова 1999, с. 279—306). Одну з них до-
стовірно можна зв’язати з аланськими група-
ми Північного Кавказу. Кількість матеріалів і
розробок по темі їх генетичних зв’язків є зна-
чною, а аргументація переконливою (Алексє-
єв 1962, с. 48—67, Герасимова, Рудь, Яблон-
ский 1987, Герасимова 1996, с. 156—167,
Герасимова,Сувороав,Фризен 208Б с. 84—99)
Детально антропологічний склад населен-
ня, яке поховане на могильнику біля с. Лука,
була розглянута в двох окремих статтях авто-
ра (Рудич 2016, 2016а). Зараз тільки нагадаємо,
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 446
що до салтівського антропологічного масиву
тяжіє не тільки чоловіча, але й жіноча части-
на даної популяції. Східний напрямок зв’язків
групи з могильника Лука демонструє також і
міжгруповий одонтологічний аналіз (Сегеда
2001, Рудич 2014).
Друга серія чоловічих черепів походить
з Юр’єва та була опублікована в свій час
П. М. Покасом (Орлов, Моця, Покас 1985,
с. 30—62). За окремими характеристиками се-
редніх ознак вона випадає за розмах варіацій
східнослов’янських груп, що свідчить на ко-
ристь того, що вихідці з неслов’янського серед-
овища в ній домінують. Група має високе, осо-
бливо за покажчиком обличчя, дуже вузький
ніс, надто різке горизонтальне профілювання,
що не характерно для слов’янських популяцій.
В середньому вияві група з Юр’єва має яскраво
означену європеоїдність, як і більшість алан-
ських серій до загалу яких вона і потрапляє за
результатами статистичного аналізу.
Таким чином, за матеріалами, які є у на-
шому розпорядженні, з 12 груп давньоруської
доби території Середнього Подніпров’я 2 по-
трапляють до кола не слов’янських груп. Вони
виявляють статистичну та морфологічну по-
дібність до середньовічних серій з аланською
(іранською) підосновою.
Від популяцій болгарського антропологіч-
ного кола, усі відомі на сьогоднішній день дав-
ньоруські групи Правобережжя Середнього
Подніпров’я відрізняються суттєво. Але мак-
симально групи «слов’янського ядра» Право-
бережжя Середнього Подніпров’я відрізня-
ються від серій печенігів та половців. Від них
слов’яни, як ми вже зазначали, відрізняються
за ознаками, які несуть навантаження і на 1, і
на 2 фактор: меншим черепним покажчиком,
меншими розмірами обличчя, кращим його
горизонтальним профілюванням, ліпшим ви-
ступанням носа, нижчими орбітами, але вуж-
чим носом.
Обговорення результатів. За результатами
аналізу з 12 груп Правобережжя, які були при-
датні для міжгрупового статистичного аналі-
зу за розширеним набором ознак, 2 вийшли з
слов’янського антропологічного кола. Обидві
групи зі змішаним антропологічним складом,
але іноетнічна (аланська) складова в них є до-
мінуючою. Це дуже добре демонструють ре-
зультати міжгрупового аналізу. Якщо стати на
чисто формальні позиції та вдатися до статис-
тики, то 2 могильника складають 17 % відсо-
тків від загальної кількості могильників Се-
реднього Подніпров’я (Правобережжя), з яких
представлений антропологічний матеріал. На-
вряд це відбиває реальну картину присутності
вихідців з кочового середовища на землях регі-
ону, але це дає можливість принаймні означи-
ти їх мінімальний відсоток.
Цікавим є те, що статистично найбільше
висвітилася лінія зв’язку саме з аланськими
групами, але до цієї теми ми ще повернемося.
Під час роботи з індивідуальними даними
черепів на низці давньоруських могильників
зрозуміло, що тільки вихідцями з аланського
середовища, присутністю степового компо-
ненту на землях Середнього Подніпров’я не
вичерпується.
Чітко датований та досліджений по повним
краніологічним програмам давньоруський ма-
теріал з земель Середнього Подніпров’я почав
вводитися у науковий обіг Г. П. Зіневич (Зине-
вич 1967). Серії черепів з Миколаївського мо-
гильника та могильника біля с. Хутір Поло-
вецький дозволили скласти уявлення про дав-
ньоруське населення земель, які вважаються
такими, що належали колись полянам.
Населення, яке було поховано на цих мо-
гильниках, належало до великої європеоїдої
раси. Воно відзначалося в середньому вияві
мезокранією, середньошироким обличчям з
гарним горизонтальним профілюванням об-
личчя. Але на трьох жіночих черепах з могиль-
ника Миколаївка, на чотирьох чоловічих та
трьох жіночих черепах з могильника біля с. Ху-
тір Половецький фіксується тенденція до по-
слаблення горизонтального профілювання
обличчя (Зиневич 1967, с. 141, 142). Три з ві-
сімнадцяти черепів з могильника біля с. Яблу-
нівка (п. 11, 28, 31) також мають послаблення
горизонтального профілювання (Орлов, Моця,
Покас 1985, с. 59). З огляду на землі, де розмі-
щувались ці могильники, та історичний кон-
текст, сплощення обличчя найпростіше було б
пов’язати зі степовим світом, бо для багатьох
степових груп Євразії воно є притаманним.
Проте сплощення може бути й наслідком
нормальної варіабельності в популяції. Окрім
того, у Східній Європі, послаблення профі-
лювання обличчя характерне також для низ-
ки фіно-угорських груп (Алексєєв 1969). Саме
пропозиція В. В. Седова залучити для дифе-
ренціації ці ознаки дозволила розмежувати
низку слов’янських та фіно-угорських груп.
А втім, треба зазначити, що в фіно-угорських
групах послаблення горизонтального профі-
лювання корелюється з низьким обличчям,
орбітами та широким носом. У степових гру-
пах послаблення горизонтального профілю-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4 47
вання обличчя та слабке виступання носа, як
правило, навпаки корелюється з високим об-
личчям, орбітами та вужчим носом.
Серед черепів з послабленим горизонталь-
ним профілюванням на могильниках давньо-
руської доби Середнього Подніпров’я частіше
трапляється їх комбінація, що характерна саме
для фіно-угорських груп, хоча наявна і комбі-
нація ознак характерна для степовиків.
Складною темою є питання присутності
метисних форм. Вважається, що при метисації
ознаки не передаються комплексами, але коли
це стосується історичних кореляцій (Алексее-
ва 1990, с. 131), то окремі комбінації ознак ви-
являються досить стійкими.
На могильниках Середнього Подніпров’я
морфологічні комплекси, котрі характерні для
фіно-угорських груп, можуть бути пов’язані з
переселенням на ці землі населення з тих зе-
мель, де антропологічний тип слов’янських
груп формувався на фіно-угорському субстраті,
територій на які була направлена слов’янська
колонізація. Це переважно землі сучасної Росії.
З літописів ми знаємо, що на придніпровські
землі, завдяки політиці Рюриковичів, йшли з
цих територій потоки переселенців (Літопис
Руський 1997). Д ругий варіант потрапляння
цих морфотипів на нашу територію можливий
через кочове середовище, яке пов’язане з ви-
хідцями з Великої Булгарії, де серед населен-
ня був присутній фіно-угорський компонент.
У будь якому разі, відсоток черепів з послабле-
ним горизонтальним профілюванням не був
настільки істотним, щоб впливати на середні
характеристики давньоруських серій регіону.
Окрім того, при роботі з індивідуальними
даними фіксуються і окремі черепи з комп-
лексами, які характерні для болгарських, та в
більш яскравому прояві для груп печенігів та
половців. Тобто, поєднання сплощеності об-
личчя та слабого виступання носа з великими
розмірами обличчя, вищими орбітами та вуж-
чими носами. Такі черепи фіксуються також у
серії з Юр’єва та на могильнику Лука, але кіль-
кість їх не є такою, щоб вплинути на середні
характеристики серій та відхилити їх при між-
груповому аналізі в бік тюркських груп.
На сьогодні антропологи відмовилися від
індивідуально-типологічного підходу при вну-
трішньо груповому аналізі матеріалу серій, а
використання лише статистичних методів під
час аналізу має свій темний бік. Статистичний
аналіз за низкою методів вимагає повної реалі-
зації, тобто череп, який береться в обробку, по-
винен бути гарної збереженості та мати інфор-
мацію за всіма таксономічно важливими озна-
ками. Це призводить до зменшення кількості
матеріалу, придатного для аналізу, суттєво зву-
жує кількість серій, для яких можливо провес-
ти внутрішньо груповий статистичний аналіз,
що дозволив би виділити окремі морфологічні
комплекси. Зараз нами готується до друку ро-
бота, яка, маємо надію, дозволить більш чітко
диференціювати черепи зі сплощенням облич-
чя з давньоруських могильників за комплекса-
ми ознак. Це досить велика за обсягом робота,
яка буде проведена і для чоловічого, і для жіно-
чого масиву.
Більш суттєвою проблемою є те, що далеко
не всі синхронні та хронологічно більш ранні
кочові групи представлені в антропологічних
колекціях. Це істотно звужує можливості по-
рівняльного аналізу. Довгий час сили антропо-
логів України були сконцентровані, головним
чином, на дослідженні слов’янських популя-
цій, а матеріали, які представляють кочовиків
українського степу, надходили до антрополо-
гічних лабораторій епізодично. Д ещо більше
пощастило вихідцям зі степового середовища,
які почали осідати на землю та залишили ве-
ликі стаціонарні могильники в пониззі Дніпра.
Це дозволяє в останній час по новому подиви-
тися на антропологічну ситуацію у цьому на-
прочуд цікавому регіоні (Литвинова 2012).
Але у будь якому разі, база даних щодо ко-
чових груп з території України є занадто скром-
ною для вирішення питань, які цікавлять ан-
тропологів, та врази меншою, а ніж ті, які є у
розпорядженні істориків та археологів.
Історики та археологи фіксують для кінця
першого та початку другого тисячоліття на те-
риторії степової та лісостепової частини Укра-
їни кілька хвиль степовиків. Писемні джерела
згадують мадярів, котрі кочували між Доном та
Дніпром, дещо пізніше між Дніпром та Дуна-
єм, а в кінці ІХ ст. відкочували за Карпати. З
Х ст. в південних районах з’являються орди пе-
ченігів, які являли досить значну силу в степо-
вих районах від Волги до Дунаю В Середньо-
му Подніпров’ї вони піднімалися до широти
Білгорода та Переяслава про що маються літо-
писні згадки. З ХІ ст. провідні позиції в степах
були зайняті торками (гузами), але уже з серед-
ини ХІ ст. значні степові райони Східної Єв-
ропи (приазовські, нижньодонські та донецькі
степи) зайняли половці.
У зв’язку з тим, що період від ХІ до ХІІІ ст.
краще представлений у літописах, а ніж по-
передні, ми маємо дещо більше інформації
про відносини між степовиками та Руссю, а
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 448
ніж між слов’янами та кочовими групами, які
були попередниками половців. З половецьки-
ми групами слов’ни були то у стані конфрон-
тації, то у стані союзних відношень, які інко-
ли могли закріплюватися шлюбними союза-
ми між представниками правлячої верхівки
(Толочко 1999).
Стосовно взаємин половців та представ-
ників інших кочових груп погляди дослід-
ників розділяються. Окремі автори (Бубенок
1997) вважають, що половці у передмонголь-
ську добу займали у степу домінуюче станови-
ще лише у політичному аспекті, строкате в ет-
нічному плані степове населення могло бути їх
данниками.
На Лівобережжі згадуються не тільки по-
ловці, але й «ковуї» в чернігівській землі, а та-
кож пререяславські торки. За літописними
джерелами кочовики в Ч ернігівській і Пере-
яславських землях були на тимчасовій службі
у руських князів (Моця 2003, с. 503).
У Пороссі постійно перебував значний ко-
чівницький контингент, як вважається, тюр-
комовного населення, який у ХІІ ст. сформу-
вався у союз Чорних клобуків. Чорні клобуки
приносили присягу київським князям та гра-
ли помітну роль в житті Київської Русі. Етніч-
ний склад цього контингенту був досить стро-
катим. В літописах неодноразово згадуються
торки, печеніги, берендеї, коуї, турпеї, каєпи-
чі. Фіксується також присутність аланів (ясів)
на Правобережжі.
Скласти уяву про фізичні типи більшості
груп степових кочовиків доби середньовіччя
на сьогоднішній день антропологи не в змозі,
у зв’язку з відсутністю репрезентативного ма-
теріалу.
Висновки. Середнє Придніпров’я (Право-
бережжя) завжди було в сфері сильних кочо-
вих впливів, що відбивалося і на фізичному
типі населення. Для давньоруської доби в цьо-
му регіоні більшою мірою фіксується біоло-
гічна присутність людей, котрі були пов’язані
з аланськими групам. Алани були однією з
двох провідних складових населення салтово-
маяцької культури, вони добре представле-
ні на середньовічних могильниках Північного
Кавказу (V—XIII ст.), їх антропологічна при-
сутність добре фіксується також на низці мо-
гильників зі змішаним населенням Нижнього
Подніпров’я. Алани (яси) цілком могли бути і
у складі Чорноклобуцького Союзу, але не нале-
жати до його провідної версти.
Можливо вони були дещо більш готові до
прийняття християнських ідей (Бубенок 2001)
і саме тому краще інтегрувалися в слов’янське
середовище.
Маємо надію, що поява репрезентативних
вибірок черепів з поховань кочовиків на Пра-
вобережжі Середнього Подніпров’я дозволить
аргументовано розглянути питання про фізич-
ний внесок з інших кочових груп у формуван-
ня населення регіону давньоруської доби.
Акимова, М.������������������ ��������������������� С. 1964. Материалы к антропологии ран-
них болгар. В: Генинг, В. Ф., Халиков, А. Х. Ранние
болгары на Волге. Москва, с. 177-196.
Алексєєв, В. П. 1962. Антропологія Салтівського могиль-
ника. Матеріали антропології України, 2, с. 48-87.
Алексеев, В. П. 1969. Происхождение народов Восточной Ев-
ропы (краниологическое исследование). Москва: Наука.
Алексеев, В. П., Гохман, И. И. 1984. Антропология азиат-
ской части СССР. Москва: Наука.
Алексеев, В. П., Дебец, Г. Ф. 1964. Краниометрия. Методи-
ка антропологических исследований. Москва: Наука.
Алексеева, Т. И . 1973. Этногенез восточных славян. Мо-
сква: Изд-во МГУ.
Алексеева, Т. И. 1990. Антропология циркумбалтийского
экономического региона. В: Алексеева, Т. И. (ред.).
Балты, славяне, прибалтийские финны. Рига: Зинат-
не, с. 124-144.
Березин, Н. Я., Бужилова, А. П., Решетова, И . К. 2012.
Новые краниологические материалы к вопросу об
антропологическом субстрате средневековых алан.
Вестник московского университета, Серия ХХХIII,
Антропология, 4. c. 18-36.
Бубенок, О. Б. 2001. Поширення християнства серед аланів
Північного Причорномор’я Східний світ, 1, с. 15-36.
Бубенок, О. Б. 1997. Ясы и бродники в степях Восточной
Европы (VI — начало XIII вв.). Киев: Логос.
Великанова, М. С. 1975. Палеоантропология Прутско-
Днестровского междуречья Москва: Наука.
Герасимова, М. М. 1956. Скелеты древних болгар из рас-
копок у с. Кайбелы. Антропологический сборник, 1,
Труды института этнографии, новая серия, ХХХIII,
c. 146-166.
Герасимова, М. М. 1996. Краниологические материалы
к этногенезу северокавказких народов. Вестник ан-
тропологии, 2, с. 156-167.
Герасимова, М. М., Рудь, Н. М., Яблонский, Л. Т. 1987.
Антропология античного и среднего населения Восточ-
ной Европы. Москва: Наука.
Герасимова, М.М., Суворова, Н. А., Фризен, С. Ю. 2008.
Исследование палеоантропологических материалов
раннего средневековья из Северной Осетии в связи
с происхождением алан. Вестник антропологии, 16,
c. 84-99.
Дебец, Г. Ф. 1948. Палеоантропология СССР. ТИЭ: Новая
серия. Т. 4. Москва; Ленинград: И здательство Мо-
сковского университета.
Дерябин, В. Е. 1983. Многомерная биометрия для антропо-
логов. Москва: Наука.
Долженко, Ю. В. 2011. Населення Ч ернігівського літо-
писного Передгороддя Х—ХІІІ ст.. за краніологіч-
ними даними. Археологія, 2, с. 53-71.
Ефимова, С. Г. 1999. Население Восточной Европы в эпоху
железа и позднеримское время. В: Алексеева, Т. И .
(ред). Восточные славяне. Антропология и этническая
история. Москва: Научный мир, с. 279-306.
Зиневич, Г. П. 1967. Очерки палеоантропологии Украины.
Київ: Наукова думка.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4 49
Зубов, А. А. 1973. Этническая одонтология . Москва: Нау
ка.
Козак, А. Д . 2000. Новые материалы из средневековых
славянских могильников Поднепровья (Григоровка,
Бучак). В: Алексеев, В. П. (ред.). Народы России: от
прошлого к настоящему. Антропология.Ч. 2. Москва:
Новый сад.
Козак, А. Д. 2005. Древнерусское население Григоровки
по материалам могильника. В: Петрашенко, В. А.
(ред.). Древнерусское село по материалам поселений у
с. Григоровка. Киев: Академпериодика.
Козак, О. Д. 2010. Кияни княжої доби. Київ: Академперіо
дика.
Кондукторова, Т. С., Сегеда, С. П., 1987. Краниологиче-
ская и одонтологическая характеристика людей из
Маяцкого VIII—IX вв. н. э. Вопросы антропологии,
78, с. 69-82.
Кондукторова, Т. С., Сегеда, С. П. 1990. Краниологи-
ческая и одонтологическая характеристика людей
Салтово-Маяцкой культуры из села Д митриевское.
Вопросы антропологии,84, с. 94-105.
Круц, С. И . 2003. Антропологическая характеристи-
ка ногайцев ХVI—XVIII вв. Материалы по изучению
историко-культурного наследия Северного Кавказа, 4.
с. 206-239.
Литвинова, Л. В. 2012. Населення Нижнього Подніпров’я
XII — початку XV ст. Київ: ІА НАНУ
Літопис Руський. 1989. Київ: Либідь.
Моця, О. П. 2000. Етнічний склад населення давньорусь-
ких земель. В: Толочко, П. П. (ред.). Давня історія
України. Т. 3. р. VI, гл.4. Київ: Поліграфкнига, с. 497-
505.
Наджимов, К. Н. 1955. О черепах Зливкинского могиль-
ника. Краткие сообщения института этнографии,
24, с. 147-155.
Орлов, Р. С., Моця, М. П., Покас, П. М. 1985. Исследо-
вание летописного Юрьева на Роси и его окрестнос-
тей. В: Толочко, П. П. (ред.). Земли Южной Руси в
ІХ—ХIV вв. Киев: Наукова думка, с. 30-62.
Покас, П. М. 1987. До антропології середньовічного насе-
лення басейну р. Псел. Археологія, 58, с. 94-98.
Покас, П. М. 1988. Средневековое население среднего
Подесенья по данным антропологии. Чернигов и его
округа в ІХ—ХІІІ вв. Киев: Наукова думка, с. 118.
Покас, П. М. 1988а. Антропологическая характеристика
погребений. В: Максимов, Е. В., Петрашенко, А. В.
Славянские памятники у с. Монастырек на Среднем
Днепре. Киев: Наукова думка, с. 136-138.
Рудич, Т. О. 2004. Антропологічні матеріали з роз-
копок могильника давньоруської доби по вул.
К.Паторжинського, 14. Археологічні відкриття в
Україні 2003—200 рр. Київ, с. 420-424.
Рудич, Т. О. 2016. Антропологічна колекція з могильни-
ка Лука, фондів ІА НАНУ України. Археологі і давня
історія України, 1 (16), с. 150-160.
Рудич, Т. О. 2016 а. Антропологічний матеріал з могиль-
ника давньоруської доби Лука (Кучар). Археологія, 1,
с. 42-52.
Сегеда, С. П. 2001. Антропологічний склад українського на-
роду. Етногенетичний аспект. Київ: Видавництво ім.
О. Теліги.
Толочко, П. П. 1999. Кочевые народы степей и Киевская
Русь. Москва: Из-во Московского государственного
университета.
Шевченко, А. В. 1980. Антропологическая характерис-
тика населения низовьев Волги (по краниологичес-
ким материалам могильника Хан-Тюбе). В: Алексе-
ев, В. П. (ред.). Исследования по палеоантропологии
и краниологии СССР. Сборник музея антропологии
и этнографии, XXVI, с. 139-168.
Надійшла 27.11.2019
Т. А. Рудич
Доктор исторических наук, старший научный сотрудник, Института археологии НАН Украины,
ORCID 0000-0002-3396-504X, rudich @ iananu.org. ua
Кочевая составляющая населения Среднего Поднепровья (Правобережья)
древнеруссого времени по материалам антропологии
Тема взаимоотношений кочевого и славянского населения Среднего Днепра в эпоху Киевской Руси рассматрива-
лась историками, археологами и лингвистами.
Антропологами тема влияния кочевников на формирование антропологического состава населения региона
рассматривалась нечасто.
Антропологи связывали с выходцами из кочевых групп отдельные черепа, у которых были ослаблены евро-
пеоидные черты (уплощенность лицевого скелета). Количество таких черепов на христианских могильников
Среднего Приднепровья незначительное. Однако среди популяций кочевников Восточной Европы были группы
с резко выраженными европеоидными чертами. Это прежде всего группы, генетически связанные с Кавказом.
В данной работе краниологические материалы из 12 древнерусских серий рассматривались в широком кру-
гу групп, которые представляют кочевые народы Восточной Европы. В анализ были включены кочевые группы
степных районов Украины, Кавказа, Подонья и Поволжья (V—XIII вв.).
Статистическая обработка материалов проводилась с использованием пакета программ Systat.
Для древнерусского периода в этом регионе фиксируется биологическое присутствие людей, которые гене-
тически были связаны с аланскими (ираноязычными) групами. Они доминируют на 2 могильниках из 12. Аланы
являлись группой с европеоидными чертами. Они были одним из компонентов населения салтово-маяцкой куль-
туры. Аланы представлены на средневековых могильниках Северного Кавказа. Их физическое присутствие фик-
сируется на ряде могильников Нижнего Днепра. Аланы (ясы) могли быть и в составе Союза Чоных Клобуков.
Возможно они были более готовы к принятию христианских идей и именно по этому лучше интегрировались
в славянскую среду.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 450
Все тюркские серии оказались морфологически и статистически сильно удалены от славянских групп Средне-
го Днепра (Правый берег). Особенно это касается половцев и печенегов. Для этих групп кочевников были ха-
рактерны брахикрания (или тенденция к ней), большие размеры лица, ослабленное профилирование лицевого
скелета.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Киевская Русь, Среднее Приднепровье, славяне, кочевники, антропология.
Tetiana O. Rudych
DSc, Senior Researcher оf Bioarchaeology Department, Institute of Archaeology,
National Academy of Sciences of Ukraine, ORСID 0000-0002-3396-504X, rudich @iananu.org. ua
The Nomadic Component of the Middle Dnieper (Right Bank Ukraine)
Population of Ancient Rus Time According to Anthropological Data
The relationship between the nomadic and Slavic population of the Middle Dnieper during Kievan Rus period was considered
by historians, archaeologists and linguists.
The issue connected with the influence of nomads on the anthropological composition of the population formation in
the region was considered poorly by anthropologists.
Anthropologists associated separate skulls with people from nomadic groups, the C aucasoid features of which were
weakened (flattening of the facial skeleton). The number of such skulls at Christian burial grounds of the Middle Dnieper
is insignificant.
However, among the nomad populations of Eastern Europe there were groups with pronounced Caucasoid features.
These are primarily groups genetically related to the Caucasus.
In this work, craniological materials from 12 Ancient Rus series were considered in a wide range of groups that represent
the nomadic peoples of Eastern Europe. The analysis included nomadic groups of steppe regions of Ukraine, the Caucasus,
the Don region and the Volga region (V—XIII c.). Statistical processing of materials was carried out using the Systat software
package.
For the Ancient Rus period, the biological presence of people who were genetically associated with the Alanian (Iranian-
speaking) groups is recorded in this region. They dominate at two burial grounds out of 12. The Alans were a group with
Caucasoid features. They were one of the components of the Saltovo-Mayakш culture population. Еру Alans are represented
at the medieval burial grounds of the North Caucasus. Their physical presence is recorded at a number of Lower Dnieper
burial grounds. The Alans (Jassy) could also be a part of the Chorni Klobuky Union.
Perhaps they were more ready to accept C hristian ideas and that is why they were better integrated into the Slavic
environment. All Turkic series turned out to be morphologically and statistically far removed from the Slavic groups of the
Middle Dnieper (Right Bank Ukraine). This is especially true for Polovtsians and Pechenegs. For these groups of nomads,
brachycrania (or a tendency towards it), large face sizes, and weakened profiling of the facial skeleton were typical.
K e y w o r d s: Kievan Rus, Middle Dnieper, Slavonic peoples, nomads, anthropology.
References
Akimova, M. S. 1964. Materialy k antropologii rannikh bolgar. In: V. F. Gening, A. Kh. Khalikov Rannie bolgary na Volge. Moskva,
pp.177-196.
Aleksieiev, V. P. 1962. Antropolohiia Saltivskoho mohylnyka. Materialy antropolohii Ukrainy, 2, pp. 48-87.
Alekseev, V. P. 1969. Proiskhozhdenie narodov Vostochnoi Evropy (kraniologicheskoe issledovanie). Moskva: Nauka.
Alekseev, V. P., Gokhman, I. I. 1984. Antropologia aziatskoi chasti SSSR. Moskva: Nauka.
Alekseev, V. P., Debets, G. F. 1964. Kraniometria. Metodika antropologicheskikh issledovanii. Moskva: Nauka.
Alekseeva, T. I. 1973. Etnogenez vostochnykh slavian. Moskva: Izd-vo MGU.
Alekseeva, T. I. 1990. A ntropologia tsirkumbaltiiskogo ekonomicheskogo regiona. In: T. I. A lekseeva (red.). Balty, slaviane,
pribaltiiskie finny. Riga: Zinatne, pp. 124-144.
Berezin, N. Ia., Buzhilova, A. P., Reshetova, I. K. 2012. Novyie kraniologicheskie materialy k voprosu ob antropologicheskom
substrate srednevekovykh alan. Vestnik moskovskogo universiteta, Seria XXXIII, Antropologia, 4, pp. 18-36.
Bubenok, O. B. 2001. Poshyrennia khrystyianstva sered alaniv Pivnichnoho Prychornomoria. Skhidnyi svit, 1, pp. 15-36.
Bubenok, O. B. 1997. Iasy i brovniki v stepiakh Vostochnoi Evropy (VI - nachalo XIII vv.). Kiev: Logos.
Velikanova, M. S. 1975. Paleoantropologia Prutsko-Dnestrovskogo mezhdurechia. Moskva: Nauka.
Gerasimova, M. M. 1956. Skelety drevnixkh bolgar iz roskopok u s. Kaibely. Antropologicheskii sbornik, 1. Trudy instituta etnografii,
novaia seriia, XXXIII, pp. 146-166.
Gerasimova, M. M. 1996. Kraniologicheskie materialy k etnogenezu severokavkazskikh narodov. Vestnik antropologii, 2, pp. 156-
167.
Gerasimova, M. M. Rud, N. M. Iablonskii, L. T. 1987. Antropologia antichnogo i srednego naselenia Vostochnoi Evropy. Moskva:
Nauka.
Gerasimova, M. M. Suvorova, N. A. Frizen, S. Iu. 2008. Issledovanie paleoantropologicheskikh materialov rannego srednevekovia
iz Severnoi Osetii v sviazi s proiskhozhdeniem alan. Vestnik antropologii, 16, pp. 84-99.
Debecz, G . F . 1948. Paleoantropologia SSSR. TIE: Novaia seria. Tom 4. M oskva, L eningrad: Izdatelstvo M oskovskogo
universiteta.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4 51
Deriabin, V. E. 1983. Mnogomernaia biometria dlia antropologov. Moskva: Nauka.
Dolzhenko, Yu. V. 2011. Naselennia C hernihivskoho litopysnoho P eredhoroddia X-XIII st. za kraniolohichnymy danymy.
Arheologia,2, pp. 53-71.
Efimova, S. G. 1999. Naselenie Vostochnoi Evropy v epokhu zheleza i pozdnerimskoe vremia. In: T. I. Alekseeva (red). Vostochnye
slaviane. Antropologia i etnicheskaia istoria. Moskva: Nauchnyi mir, pp. 279-306.
Kozak, A .D. 2000. Novye materialy iz srednevekovykh slavianskikh mogilnikov P odneprovia (Grigorovka, Buchak). In: T.
I.Alekseeva (red.) Narody Rossii: ot proshlogo k nastoiashchemu. Antropologia. Ch. 2. Moskva, pp. 243-260.
Kozak, A. D. 2005. Drevnerusskoe naselenie Grigorovki po materialam mogilnika. In: V. A. Petrashenko Drevnerusskoe selo po
materialam poselenii u s. Grigorovka. Kyiv: Akademperiodyka.
Kozak, O. D. 2010. Kyiany kniazhoi doby. Kyiv: Akademperiodyka. 1-557.
Konduktorova, T. S., Segeda, S. P. 1987. Kraniologicheskaia i odontologicheskaia kharakteristika liudei iz Maiatskogo VIII-IX vv.
n. e. Voprosy antropologii, 78, pp. 69-82.
Konduktorova, T. S., Segeda, S. P. 1990. Kraniologicheskaia i odontologicheskaia kharakteristika liudei Saltovo-Maiaczkoi kultury
iz sela Dmitrievskoe. Voprosy antropologii, 84, pp. 94-105.
Kruts, S. I. 2003. Antropologicheskaia kharakteristika nogaitsev XVI-XVIII vv. Materialy po izucheniu istoriko-kulturnogo nasledia
Severnogo Kavkaza, 4, pp. 206-239.
Lytvynova, L.V. 2012. Naselennia Nyzhnoho Podniprovia 12 - pochatku 15 st. Kyiv: IA NANU.
Litopys Ruskyi. 1989. Kyiv: Lybid.
Motsia, O.P. 2000. Etnichnyi sklad naselennia davnoruskykh zemel. In: P. P. Tolochko (red.) Davnia istoriia Ukrainy. T. 3. Part VI
,4. Kyiv: Polihrafknyha, pp. 497-505.
Nadzhimov, K. N. 1955. O cherepakh Zlivkinskogo mogilnika. Kratkie soobshchenia instituta etnografii, 24, pp. 147-155.
Orlov, R. S., Motsia, M. P., Pokas, P. M. 1985. Issledovanie letopisnogo Iurieva na Rosi i ego okrestnostei. In: P. P. Tolochko
(red.). Zemli Iuzhnoi Rusi v ІX-XIV vv. Kyiv: Naukova dumka, pp. 30-62.
Pokas, P. M. 1987. Do antropolohii serednovichnoho naselennia baseinu r. Psel. Arheologia, 5, pp. 94-98.
Pokas, P. M. 1988. Srednevekovoe naselenie srednego Podesenia po dannym antropologii. In: P. P. Tolochko (red.). Chernigov i
ego okruga v ІX-XІІІ vv. Kyiv: Naukova dumka, p. 118.
Pokas, P. M. 1988a. Antropologicheskaia kharakteristika pogrebenii. In: E. V. Maksimov, A. V. Petrashenko. Slavianskie pamiatniki
u s. Monastyrek na Srednem Dnepre. Kyiv: Naukova dumka, pp. 136-138.
Rudych, T. O. 2004. Antropolohichni materialy z rozkopok mohylnyka davnoruskoi doby po vul. K. Patorzhynskoho, 14. AVU
2003-2004 rr. Kyiv, pp. 420-424.
Rudych, T. O. 2014. Naselennia Serednoho Podniprovia I-II tysiacholittia za materialamy antropolohii. Kyiv: IA NANU.
Rudych, T. O. 2016. A ntropolohichna kolektsiia z mohylnyka L uka, fondiv IA NANU Ukrainy. Arkheolohia i davnia istoriia
Ukrainy, 1 (16), pp. 150-160.
Rudych, T.O. 2016. Antropolohichnyi material z mohylnyka davnoruskoi doby Luka (Kuchar). Arheologia, 1. pp. 42-52.
Seheda, S. P. 2001. Antropolohichnyi sklad ukrainskoho narodu. Etnohenetychnyi aspekt. Kуiv: Vydavnytstvo im. O. Telihy.
Shevchenko, A. V. 1980. Antropologicheskaia kharakteristika naselenia nizoviev Volgi (po kraniologicheskim materialam mogilnika
Khan-Tiube). In: V. P. Alekseev (red.) Issledovania po paleoantropologii i kraniologii SSSR. Sbornik muzeia antropologii i
etnografii, XXVI , pp. 139-168.
Tolochko, P. P. 1999. Kochevye narody stepei i Kievskaia Rus. Іz-vo Moskovskoho hosudarstvennoho universiteta.
Zinevich, G. P. 1967.Ocherki paleoantropologii Ukrainy.Kyiv: Naukova dumka.
Zubov, A. A. 1973. Etnicheskaia odontologia. Moskva: Nauka.
|
| id | arheologia-com-ua-article-123 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:02:22Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/39/6708f49ca4e44f3d1609343d16300739.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-1232020-03-26T16:09:05Z The Nomadic Component of the Middle Dnieper (Right Bank Ukraine) Population of Ancient Rus Time According to Anthropological Data Кочевая составляющая населения Среднего Поднепровья (Правобережья) древнеруссого времени по материалам антропологии Кочова складова населення Середнього Поднiпров’я (Правобережжя) давньоруської доби за матерiалами антропологiї Rudych, Tetiana O. Kievan Rus, Middle Dnieper, Slavonic peoples, nomads, anthropology. Киевская Русь, Среднее Приднепровье, славяне, кочевники, антропология. Київська Русь, Середнє Подніпров’я, слов’яни, кочовики, антропологія. The relationship between the nomadic and Slavic population of the Middle Dnieper during Kievan Rus period was considered by historians, archaeologists and linguists. The issue connected with the influence of nomads on the anthropological composition of the population formation in the region was considered poorly by anthropologists. Anthropologists associated separate skulls with people from nomadic groups, the Caucasoid features of which were weakened (flattening of the facial skeleton). The number of such skulls at Christian burial grounds of the Middle Dnieper is insignificant. However, among the nomad populations of Eastern Europe there were groups with pronounced Caucasoid features. These are primarily groups genetically related to the Caucasus. In this work, craniological materials from 12 Ancient Rus series were considered in a wide range of groups that represent the nomadic peoples of Eastern Europe. The analysis included nomadic groups of steppe regions of Ukraine, the Caucasus, the Don region and the Volga region (V—XIII c.). Statistical processing of materials was carried out using the Systat software package. For the Ancient Rus period, the biological presence of people who were genetically associated with the Alanian (Iranian-speaking) groups is recorded in this region. They dominate at two burial grounds out of 12. The Alans were a group with Caucasoid features. They were one of the components of the Saltovo-Mayakш culture population. Еру Alans are represented at the medieval burial grounds of the North Caucasus. Their physical presence is recorded at a number of Lower Dnieper burial grounds. The Alans (Jassy) could also be a part of the Chorni Klobuky Union. Perhaps they were more ready to accept Christian ideas and that is why they were better integrated into the Slavic environment. All Turkic series turned out to be morphologically and statistically far removed from the Slavic groups of the Middle Dnieper (Right Bank Ukraine). This is especially true for Polovtsians and Pechenegs. For these groups of nomads, brachycrania (or a tendency towards it), large face sizes, and weakened profiling of the facial skeleton were typical. Тема взаимоотношений кочевого и славянского населения Среднего Днепра в эпоху Киевской Руси рассматривалась историками, археологами и лингвистами. Антропологами тема влияния кочевников на формирование антропологического состава населения региона рассматривалась нечасто. Антропологи связывали с выходцами из кочевых групп отдельные черепа, у которых были ослаблены европеоидные черты (уплощенность лицевого скелета). Количество таких черепов на христианских могильников Среднего Приднепровья незначительное. Однако среди популяций кочевников Восточной Европы были группы с резко выраженными европеоидными чертами. Это прежде всего группы, генетически связанные с Кавказом. В данной работе краниологические материалы из 12 древнерусских серий рассматривались в широком кругу групп, которые представляют кочевые народы Восточной Европы. В анализ были включены кочевые группы степных районов Украины, Кавказа, Подонья и Поволжья (V—XIII вв.). Статистическая обработка материалов проводилась с использованием пакета программ Systat. Для древнерусского периода в этом регионе фиксируется биологическое присутствие людей, которые генетически были связаны с аланскими (ираноязычными) групами. Они доминируют на 2 могильниках из 12. Аланы являлись группой с европеоидными чертами. Они были одним из компонентов населения салтово-маяцкой культуры. Аланы представлены на средневековых могильниках Северного Кавказа. Их физическое присутствие фиксируется на ряде могильников Нижнего Днепра. Аланы (ясы) могли быть и в составе Союза Чоных Клобуков. Возможно они были более готовы к принятию христианских идей и именно по этому лучше интегрировались в славянскую среду. Все тюркские серии оказались морфологически и статистически сильно удалены от славянских групп Среднего Днепра (Правый берег). Особенно это касается половцев и печенегов. Для этих групп кочевников были характерны брахикрания (или тенденция к ней), большие размеры лица, ослабленное профилирование лицевого скелета. Розглядається питання про біологічний вклад вихідців з кочових груп у формування антропологічного складу населення території Середнього Подніпров’я (Правобережжя) давньоруської доби. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2019-12-26 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/123 10.15407/archaeologyua2019.04.043 Arheologia; No 4 (2019): Arheologia; 43-51 Археологія ; № 4 (2019): Археологія; 43-51 Археология; № 4 (2019): Arheologia; 43-51 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2019.04 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/123/118 |
| spellingShingle | Київська Русь Середнє Подніпров’я слов’яни кочовики антропологія. Rudych, Tetiana O. Кочова складова населення Середнього Поднiпров’я (Правобережжя) давньоруської доби за матерiалами антропологiї |
| title | Кочова складова населення Середнього Поднiпров’я (Правобережжя) давньоруської доби за матерiалами антропологiї |
| title_alt | The Nomadic Component of the Middle Dnieper (Right Bank Ukraine) Population of Ancient Rus Time According to Anthropological Data Кочевая составляющая населения Среднего Поднепровья (Правобережья) древнеруссого времени по материалам антропологии |
| title_full | Кочова складова населення Середнього Поднiпров’я (Правобережжя) давньоруської доби за матерiалами антропологiї |
| title_fullStr | Кочова складова населення Середнього Поднiпров’я (Правобережжя) давньоруської доби за матерiалами антропологiї |
| title_full_unstemmed | Кочова складова населення Середнього Поднiпров’я (Правобережжя) давньоруської доби за матерiалами антропологiї |
| title_short | Кочова складова населення Середнього Поднiпров’я (Правобережжя) давньоруської доби за матерiалами антропологiї |
| title_sort | кочова складова населення середнього поднiпров’я (правобережжя) давньоруської доби за матерiалами антропологiї |
| topic | Київська Русь Середнє Подніпров’я слов’яни кочовики антропологія. |
| topic_facet | Kievan Rus Middle Dnieper Slavonic peoples nomads anthropology. Киевская Русь Среднее Приднепровье славяне кочевники антропология. Київська Русь Середнє Подніпров’я слов’яни кочовики антропологія. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/123 |
| work_keys_str_mv | AT rudychtetianao thenomadiccomponentofthemiddlednieperrightbankukrainepopulationofancientrustimeaccordingtoanthropologicaldata AT rudychtetianao kočevaâsostavlâûŝaânaseleniâsrednegopodneprovʹâpravoberežʹâdrevnerussogovremenipomaterialamantropologii AT rudychtetianao kočovaskladovanaselennâserednʹogopodniprovâpravoberežžâdavnʹorusʹkoídobizamaterialamiantropologií AT rudychtetianao nomadiccomponentofthemiddlednieperrightbankukrainepopulationofancientrustimeaccordingtoanthropologicaldata |