Печі для випалювання вапна посаду давньоруського Вишгорода
 Lime production is one of least studied fields of craftsmanship in Ancient Rus. Owing to the recent years’ excavations in the central part of potters’ posad at ancient Vyshhorod, two stoves for lime burning were studied. Ceramic material found in them can be dated mainly by the 12th ce...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2017 |
| Heft: | 1 |
| Сторінки: | 110-119 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| Hauptverfasser: | , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2017
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/139 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |
|
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824428885180416 |
|---|---|
| author | Bibikov, Dmytro V. Ivakin, Vsevolod H. Olenych, Andrii M. |
| author_facet | Bibikov, Dmytro V. Ivakin, Vsevolod H. Olenych, Andrii M. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Dmytro V. Bibikov",
"institution": "Institute of Archeology, NAS of Ukraine",
"orcid": ""
},
{
"author": "Vsevolod H. Ivakin",
"institution": "Vyshgorod Historical and Cultural Reserve",
"orcid": ""
},
{
"author": "Andrii M. Olenych",
"institution": "Institute of Archeology of NAS of Ukraine",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Bibikov, Dmytro V. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 119 |
| container_issue | 1 |
| container_start_page | 110 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-01-19T08:26:29Z |
| description |  Lime production is one of least studied fields of craftsmanship in Ancient Rus. Owing to the recent years’ excavations in the central part of potters’ posad at ancient Vyshhorod, two stoves for lime burning were studied. Ceramic material found in them can be dated mainly by the 12th century. The authors managed to establish after a thorough analysis of archival materials that one more similar object was discovered nearby in 1936.
Lime in the largest number was necessary in Ancient Rus city for the needs in monumental stone building. The construction of the Sts. Borys and Hlib church and burial vault with which the discovered stoves should be related was finished at this very time in Vyshhorod. After the building was finished, one of the objects described seized its functioning, while two other were adapted into potter’s furnaces. A series of features allow the authors to suggest that craft of the population of posad in Vyshhorod was of votchyna nature. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2017.01.110 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:02:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1110
Вводяться до наукового обігу результати дослідження печей для випалювання вапна початку ХІІ ст., виявле-
них протягом 2014—2016 рр. на вишгородському посаді. Подібним чином інтерпретується і споруда, відкрита
неподалік у 1936 р. Робиться висновок про зв’язок виявлених об’єктів із завершальним етапом будівництва
церкви-мавзолею свв. Бориса і Гліба, реконструюється характер організації ремесла на посаді Вишгорода.
К л ю ч о в і с л о в а: Давня Русь, Вишгород, виробничі печі, випалювання вапна, будівельна справа, органі-
зація ремесла.
Д.В. Бібіков, В.Г. Івакін, А.М. Оленич
ПЕЧІ ДЛЯ ВИПАЛЮВАННЯ ВАПНА
ПОСАДУ ДАВНЬОРУСЬКОГО ВИШГОРОДА
© Д.В. Бібіков, В.Г. Івакін, А.М. Оленич, 2017
Виробництву вапна належить важлива роль у
середньовічних технологіях. Воно використо-
вувалось для найрізноманітніших побутових
потреб: флюс під час виплавки заліза, домішка
до гончарної сировини, матеріал для натирання
шкіри під час вичинки, а також основа для буді-
вельних розчинів. Процес виготовлення вапна
можна розділити на три основні стадії: а) видо-
буток вапняку; б) випалювання вапняку в спе-
ціальних печах (етногр. «вапнярках») або ямах;
в) подрібнення та гашення (Войнаровський
2014, с. 97—128). Як і у випадку з гончарним
виробництвом, археологічно фіксується друга
стадія, зокрема, самі теплотехнічні пристрої.
Комплекс із шести печей для випалювання
вапна, складених із плінфи на вапняковому роз-
чині, було відкрито П.П. Толочком на вул. Іри-
нинській в Києві (Новое… 1981, с. 343). Схожу
за конструкцією споруду досліджено О.Д. Вар-
гановим у Суздалі (Раппопорт 1994, с. 43—44).
Глинобитні печі для випалювання вапна відомі
з розкопок І.Д. Старчука у Пліснеську. Остан-
німи роками дослідженням виготовлення вап-
на на Галицько-Волинських землях займаєть-
ся В.М. Войнаровський. Дослідник інтерпре-
тує як вапнярки, глинобитні печі, розкопані
В.Д. Гупало у Звенигороді та В.К. Гончаровим
у Галичі (с. Крилос), а також ямну піч, дослі-
джену у тому ж таки Галичі, розкопану спо-
чатку Я.І. Пастернаком, потім — Ю.В. Луком-
ським, при чому останню впевнено пов’язує з
будівництвом місцевого Успенського собору
(Войнаровський 2011, с. 115—117). Роль вапна
у будівельній справі також розглядав П.О. Ра-
попорт (Раппопорт 1994, с. 39—46). На відміну
від попередніх історичних періодів, вапнярки
практично не відомі на сільських пам’ятках. До
подібних об’єктів можна віднести тільки печі,
виявлені на поселенні Ліскове та біля с. Бучак
(Шекун 1993, с. 136; Петрашенко 2005, с. 25).
Цим колом джерел, власне, і обмежують-
ся наявні дані про вапнярство на території
Південної Русі. Н ову інформацію щодо ньо-
го та стосовно організації давньоруського ре-
месла загалом, дозволили отримати розкопки
останніх років на посаді Вишгорода, а також
перегляд результатів довоєнних досліджень
пам’ятки.
Вишгородський посад кінця Х — першої
половини ХІІ ст. розміщувався в уроч. «Гонча-
рі», на південь та південний захід від городи-
ща, між р. Монашка і колишньою притокою
Дніпра Коноплянкою (рис. 1, 3). За останні-
ми підрахунками, площа посаду становила
близько 19 га. Відкриття археологами цієї час-
тини міста відбулося в 1936—1937 рр., коли на
схилах одного з ярів Т.М. Мовчанівським було
розкопано перші три гончарні горна та вияв-
лено понад десяток плям випаленої глини (До-
вженок 1952, с. 72—73). Незначні дослідження
відбувалися під керівництвом В.Й. Довженка
1947 та 1960 рр. (Довженок 1950, с. 26—27, То-
лочко 1989, с. 118). Найбільш масштабні робо-
ти на посаді відбулись у 1990 р., коли охорон-
ними розкопками кооперативу «Археолог» на
площі близько 2000 м2 було розкопано вули-
цю з розташованими обабіч садибами гончарів
(Чабай та ін. 1990). У подальшому на суміжних
ділянках велись охоронні дослідження під ке-
рівництвом Р.С. Орлова, І.А. Готуна, А.В. Пет
раускаса (Орлов 2003, с. 60—63; Готун та ін.
2007; Петраускас та ін. 2010).
З 2012 р. роботи на території цієї частини
Вишгорода проводить Вишгородська археоло-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1 111
гічна експедиція Інституту археології НАНУ на
чолі з В.Г. І вакіним. Основним місцем розко-
пок стала приватна ділянка у самому центрі по-
саду (пров. Старосільський, ділянка 42). За чо-
тири роки тут на площі близько 500 м2 просте-
жено залишки чотирьох давньоруських садиб
(одна з них — майже повністю) з цілою низкою
житлових, господарських та виробничих буді-
вель (Івакін та ін. 2015; Івакін та ін. 2016а). На
двох об’єктах зупинимося детальніше.
Об’єкт 6, 2014 р. Глинобитну виробничу спо-
руду, виявлену у південно-західній частині до-
сліджуваної ділянки (рис. 1, а), зведено у кот-
ловані овальної форми розміром 2,4 × 2,1 м. В
основі споруди був каркас з прутів, сліди якого
збереглись у вигляді концентричних ямок діа-
метром 0,04—0,07 м, розташованих на відстані
0,15—0,17 м одна від одної. Після споруджен-
ня об’єкта решту площі котловану було заси-
пано утрамбованим материковим лесом. За-
гальні розміри об’єкта становили 2,10 × 1,55 м,
довгою віссю він був орієнтований з півночі
на південь. Мав грушоподібну форму, звужую-
чись у південній частині до устя (рис. 2). Ви-
сота збереженої частини теплотехнічного при-
строю становила до 1,5 м.
Початково об’єкт мав двоярусну конструк-
цію і функціонував як гончарний горн, на що
вказують незначні залишки теплорозподільно-
го блоку завтовшки близько 0,2 м, котрий роз-
межовував топкову камеру від камери випалу
(рис. 3, б). Вони зафіксовані по всьому пери-
метру внутрішньої сторони стінки об’єкта на
висоті 0,5—0,6 м від череня. Стінки спочатку
мали товщину 0,1—0,2 м, черінь — 0,07—0,10 м
(рис. 3, а, в).
Верхня частина заповнення споруди була
потужністю 0,75 м і являла собою ґрунтову за-
сипку з фрагментами зруйнованого склепіння
(рис. 3, е). Під нею виявлено чергування шарів
подрібненого вапняку та вугілля потужністю
0,7 м (рис. 3, ж), що дало підстави для інтерпре-
тації об’єкта на останньому етапі його функціо-
нування як печі для випалювання вапняку.
Після зміни призначення об’єкта, теплороз-
подільний блок було навмисно зруйновано, а
стінки з внутрішнього боку додатково підмаза-
но потужним шаром глини (рис. 3, г). Загальна
їх товщина склала 0,2—0,3 м (процес випалю-
вання вапняку потребував вищих температур,
аніж випал кераміки). Зовнішній, початковий
шар споруджено із червонувато-сірої глини,
Рис. 1. Територія давньоруського Вишгорода та місця розташування
об’єктів на супутниковому знімку системи Google Earth: 1 — городи-
ще; 2 — окольний град; 3 — посад; а — об’єкт 6 (розкопки 2014 р.); б —
об’єкт 2-а (розкопки 2015—2016 рр.); в — горн 2 (розкопки 1936 р.);
г — Борисоглібська церква
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1112
підмазка під дією вогню отримала більш інтен-
сивний червоно-коричневий колір.
Піч належить до т. зв. прохідного типу, за
П.О. Рапопортом. У подібних спорудах над
топковою камерою розміщувалась рухома ре-
шітка, на яку укладали шари вугілля та вап-
няку. Випалене вапно вивантажувалось через
устя печі, а зверху накладались нові шари вап-
няку та вугілля (Раппопорт 1994, с. 44). Цікаво,
що на висоті 0,25—0,30 м від череня, на одно-
му й тому ж рівні, по всьому периметру стінки
на підмазці було зафіксовано незначне потов-
щення (рис. 3, д). Останнє має вигляд невели-
кої сходинки; на ньому, очевидно, і встанов-
лювалась решітка.
З півдня до теплотехнічного пристрою при-
лягала прямокутна передгорнова яма розміра-
ми 1,4 × 1,2 м, глибиною 0,80—0,85 м. Вона,
вірогідно, існувала на обох етапах функціону-
вання об’єкта. Стіни ями вертикальні, дно —
горизонтальне. В її південно-західному та пів
денно-східному кутах зафіксовано стовпові
ямки діаметром 0,10 м, завглибшки 0,15 м.
Об’єкт 2-а, 2015—2016 рр. У 2015 р. у при-
різці до північно-західного кута того ж роз-
копу (рис. 1, б) виявлено чудово збережений
гончарний горн. Він мав грушоподібну фор-
му, довгою віссю був орієнтований з півночі
на південь (рис. 4). Північна частина тепло-
технічного пристрою виходила за межі дослі-
джуваної ділянки, під Старосільський прову-
лок. Вирахувати загальну довжину горна —
приблизно 2,55—2,65 м — дозволила вибірка
топкової камери підбоєм. Максимальна ши-
рина становила 1,8 м; в південній частині, до
устя, об’єкт звужувався до 1,25 м. Устя, орієн-
товане на південь, мало ширину 0,35 м і ви-
соту 0,50 м. Стіни збереглись на висоту до
1,05 м. Роботами 2016 р. вдалося виділити три
окремих етапи експлуатації споруди, під час
яких змінювалась не лише її конструкція, але
й призначення.
На першому етапі об’єкт був однокамерним.
Товщина стін становила 0,15—0,25 м (рис. 5, а). В
основі його був каркас з гілок, вертикальні ямки
від яких діаметром 0,05—0,08 м фіксувалися під
черенем. Крім того, ближче до устя виявлено дві
ямки більших розмірів — 0,15 × 0,10 м.
Нижня частина заповнення теплотехнічної
споруди являла собою потужний (до 0,45 м)
шар вапна (рис. 5, в). Що ж до самої конструк-
цію об’єкта 2-а, можемо з упевненістю інтер-
претувати його на першому етапі функціону-
вання як піч для випалювання вапна.
Як і попередня, ця піч належить до т. зв.
«прохідного» типу, з устям. Н а висоті 0,15 м
від череня по всьому периметру стінки також
виявлено невелику (завширшки 0,05—0,07 м)
«сходинку», на якій, вочевидь, утримувалась
рухома решітка.
Черінь підмазано шаром глини 0,07—0,10 м
завтовшки. По центру споруди, по її довгій осі,
в черені фіксується широка виїмка завглибшки
до 0,4 м, також заповнена вапном. Остання має
поволі похилі стінки і виходить до передпічної
ями (рис. 5, б). Швидше за все, заглиблення
використовувалось власне для підпалу сирови-
ни, а потім — як канал для вивантаження вап-
на. З півночі на південь, в бік передпічної ями,
канал має невеликий нахил. Н а рівні череня
ґрунт навколо об’єкта сильно прокалений.
На другому етапі експлуатації об’єкта 2-а
він був перетворений на двоярусний гончарний
горн. Було споруджено теплорозподільний блок
з продухами, який відокремлював випалюваль-
ну камеру від топкової та підтримувався за до-
Рис. 2. Піч для випалювання вапняку (об’єкт 6) з роз-
копок 2014 р.
Рис. 3. Поздовжній розріз об’єкта 6: а — первісні стіни
об’єкта; б — залишки навмисно зруйнованого тепло-
розподільного блоку; в — черінь; г — підмазка-ремонт
стін; д — «сходинка», на якій могла встановлюватись
рухома решітка; е — засипка з фрагментами зруйно-
ваного склепіння; ж — шари подрібненого вапняку та
деревного вугілля
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1 113
помогою масивного «козла» (рис. 5, г). Остан-
ній було встановлено прямо на міцному шарі
вапна, утвореному під час попереднього етапу
експлуатації об’єкта. Стінки об’єкта з внутріш-
нього боку було підмазано додатковим шаром
глини потужністю 0,07—0,13 м, що також упи-
рався прямо в прошарок вапна (рис. 5, д).
Останній, третій етап функціонування
об’єкта 2-а пов’язаний з ремонтними робота-
ми (імовірно, в результаті завалу «решітки»).
Стіни топкової камери з внутрішнього боку
ще раз підмазано шаром глини потужністю до
0,13 м. Загальна товщина стін, таким чином,
склала 0,40—0,45 м, Крім того, в деяких місцях
помічено незначні, локальні, підмазки (віро-
гідно, в місцях тріщин). Як і на попередньому
етапі, черенем фактично слугував шар вапна,
що лишився після зміни призначення об’єкта.
Заповнення топкової камери являло собою гу-
мусований супісок з фрагментами керамічних
виробів та завалених стін горна (рис. 5, е).
Нижня частина квадратної в плані перед-
горнової ями мала розміри 1,3 × 1,3 м і була на
1,05—1,10 м заглиблена в материк. В південно-
західному та південно-східному її кутах виявле-
но по одній стовповій ямці діаметром 0,2 м —
залишки легкого навісу. З трьох сторін (окрім
робочої) до нижньої частини ями на висоті 0,5–
0,6 м прилягала сходинка завширшки 0,3—0,7 м
з аморфним зовнішнім контуром. На сходинці,
у тих самих кутах, також зафіксовано по стовпо-
вій ямці діаметром 0,15 м, — імовірно, результат
перебудови навісу. Середню частину заповнен
ня ями повністю перекривав потужний завал
глини, вище якого було знайдено кілька повних
розвалів кухонних горщиків, а також дві цілі
форми. Тут же було виявлено два денця горщи-
ків з клеймами у вигляді знака Рюриковичів.
Доповнити перелік подібних об’єктів вдало-
ся, аналізуючи матеріали розкопок 1936 р. екс-
педиції ІІ МК під керівництвом Т.М. Мовча-
нівського. Невдовзі її керівники були заареш
товані органами НК ВС і страчені, тому про
результати робіт розповідають лише розрізнені
архівні джерела. В узагальнюючих публікаціях
В.Й. Довженка, а пізніше — Р.С. Орлова (До-
вженок 1952, с. 93, 95; Орлов 2003, с. 37—39),
присвячених першим розкопкам посаду, деякі
помилкові висновки Т.М. Мовчанівського по-
вторювалися, не піддаючись критиці, а кіль-
ка надзвичайно цікавих фактів, як виявилось,
досі залишалися поза увагою дослідників.
Горн 2, 1936 р. Ч астину топкової камери
гончарного горна було виявлено на південно-
му схилі великого яру поблизу сучасного со-
бору Вишгородської Богородиці (рис. 1, в).
Камера випалу та теплорозподільний блок не
збереглися. Форму горна охарактеризовано як
«видовжено-трапецієвидну» (рис. 6, 1). Спо-
руда була видовжена за віссю північ—південь
на 3,86 м. Ширина в округлій тильній части-
Рис. 4. Гончарний горн (об’єкт 2-а) з розкопок 2016 р.
Рис. 5. Поперечний розріз об’єкта 2-а: а — первісні сті-
ни об’єкта; б — черінь об’єкта з каналом для виванта-
жування вапна; в — шар вапна; г — теплорозподільний
блок та підпорна стінка, зведені після зміни призна-
чення об’єкта; д — шари підмазки — сліди ремонтів
стін; е — ґумусований супісок
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1114
ні — 2,38 м, в районі устя — 1,5 м. Поздовжня
підпорна стінка-козел, що підтримувала те-
плорозподільний блок («решітку») і розділяла
топкову камеру навпіл, збереглась на висоту
0,18—0,22 м (рис. 6, а).
Під черенем топкової камери горна, що яв-
ляв собою «скупчення шлаків, кераміки та печи-
ни», виявлено суцільний масив обпаленої гли-
ни (рис. 6, в, г). Нижче нього ще приблизно на
0,5 м продовжувалось заповнення. Т.М. Мовча-
нівський в цілому правильно трактував цей ма-
сив як завал більш раннього горна. Після цього
відбувся ремонт: стіни топкової камери було за-
лишено, а козел, що мав підтримувати «решіт-
ку», поставили прямо на заповнення.
Однак варто звернути увагу на потужні шари
«вапнякуватої маси з білими вкрапленнями»,
виявлені як над завалом, так і під ним (Мов-
чанівський 1936, с. 86—89) (рис. 6, б). Зрозумі-
ти цю обставину, на яку пізніші дослідники не
звернули увагу, допомагають результати новіт-
ніх розкопок вишгородського посаду, переду-
сім об’єкта 2-а. Як і останній, горн 2 з розкопок
1936 р. спочатку мав однокамерну конструкцію
і слугував піччю для випалювання вапна.
Горн 1937 р. Дослідження наступного року
на південному схилі того ж яру, в садибі Йо-
сипа Підлісного, виявили ще одну глинобит-
ну споруду грушоподібної форми. Об’єкт був
на 3,25 м видовжений за віссю північ—південь
і виходив устям до схилу яру, на північ. Шири-
на становила близько 2,0 м. Збереглася ниж-
ня частина гончарного горна. Лише у східній
частині виявлено незначні залишки теплороз-
подільного блоку («решітки-перекриття») зав
товшки 0,07—0,09 м. На відміну від горнів, від-
критих у 1936 р., жодних креслеників та фото
за цей рік не збереглось.
Не зовсім зрозумілим є опис знайденого біля
горна завалу тонких плиток з пісковику, якими,
на думку Т.М. Мовчанівського, закладалась ви-
палювальна камера: «плитки, очевидно, були ви-
користані у побудові тильної частини горна де
робилася закладка і виборка керамічної продукції»
(Мовчанівський 1937, с. 2—3). Р.С. Орлов, під-
тримуючи гіпотезу автора розкопок, вважав ці
плитки найцікавішим елементом конструкції
горна (Орлов 2003, с. 39). Очевидно, що вико-
ристовувати для подібних цілей пісковик було
б недоцільно: це створювало б сильне наван-
таження на тіло горна, а сам пісковик під дією
відкритого вогню швидко б тріскався. Та й по-
кладів цієї породи поблизу Вишгорода немає.
За етнографічними даними, завантажувальний
отвір випалювальної камери найчастіше закри-
вався за допомогою великих фрагментів бра-
кованого посуду — так званого «причерепку»
(Оленич 2016, с. 169). Цілком можливо, що до-
слідники прийняли за пісковик плитки випа-
леного вапна, призначеного для подрібнення.
Проте, стверджувально говорити про це, звісна
річ, ми не можемо.
Датування печей та їх інтерпретація
Вкрай важливим є питання датування печей.
У заповненні об’єктів 6 та 2-а виявлено знач
ну кількість різночасових фрагментів кера-
Рис. 6. Горн 2 з розкопок 1936 р. на замальовках Т.М. Мовчанівського, НА ІА НАНУ: 1 — план; 2 — поперечний
розріз; літерами позначено: а — «випалена глина (козел)»; б — «вапняковий розчин із шлаками»; в — «глиняна об-
вальковка»; г — «випалена на печину глина (решітка старого горна?)»; д — «бут битої цегли»
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1 115
міки, серед яких домінують манжетоподібні
горщики.
Найбільш ранній матеріал походить з перед-
горнової ями об’єкта 6. Кількісно тут переважа-
ють вінця із загладженим потовщеним краєм і
вираженим манжетом (рис. 7, 26), також поши-
рені профілі з гострим краєм і складним ман-
жетом (рис. 7, 31). Цей матеріал має належати
до гончарного горна, що активно функціонував
протягом середини — другої половини ХІ ст. Із
заповнення ями також походить уламок уні-
кальної посудини — на нашу думку, керамічно-
го рукомийника. Подібний предмет було знай
дено на території давньоруського Воїня у кліті
ХІІ ст. (Довженок та ін. 1966, с. 83).
До наступного етапу функціонування
об’єкта 6 належать зразки кераміки з вапняко-
вих прошарків. Тут переважають профілі з ру-
диментованою загладженою манжеткою у ви-
гляді невеликого потовщення по краю. К рай
оформлено у вигляді загострення, загладже-
ного всередину (рис. 7, 1). Цей тип профілю-
вання, найімовірніше, є однією з перехідних
форм і, на думку І .Г. Сарачева, з’являється в
кінці ХІ ст. (Сарачев 2000, с. 232). У вапняко-
вому заповненні також присутні типові зразки
з «циліндричним» вінцем, що дозволяє датува-
ти його в межах кінця ХІ — початку ХІІ ст.
Із шару засипки у верхній частині запов
нення об’єкта походить кілька керамічних
фрагментів — зокрема, подібні до зразків із
«зубчиком» (рис. 7, 20, 23, 29), які, очевидно,
з’явились у першій половині ХІІ ст.
Керамічна колекція з об’єкта 2-а також ха-
рактерна для досить тривалого проміжку часу.
Матеріал із нижньої частини заповнення пе-
редгорнової ями переважно представлений
складними манжетоподібними профілями із
загладженим закінченням, відігнутим у вигля-
ді невеликої напливної закраїни (рис. 8, 19, 22),
традиційними для ХІ ст. (Сарачев 2000, с. 234;
Петрашенко 1992, с. 8). Також тут траплялися
манжетоподібні профілі з тонким загостреним
закінченням, зрізаним під прямим кутом, або
загладжені (рис. 8, 23, 24). Подібні посудини
мали вийти з ужитку в другій половині ХІ ст. і,
імовірно, потрапили до заповнення передгор-
нової ями з культурного шару.
У верхньому горизонті заповнення ями, від-
діленому від попереднього потужним завалом
глини, з-поміж значної кількості манжетопо-
дібних профілів присутні два типи, притаманні
для більш пізнього часу. До першого слід відне-
сти посудини з прямим вертикальним, трохи
відігнутим назовні вінцем, завершення якого
оформлене у вигляді косого зрізу з невеликим
«канелюром» внутрішнього напливу (рис. 8, 2,
4). Датування цього типу профілів найбільш
імовірне в межах кінця ХІ — першої половини
ХІІ ст. На поселенні Ліскове подібна кераміка
загалом характерна для ХІІ ст. (Південноруське
село… 1997, с. 84), як і на поселенні Григорівка
(Петрашенко 2005, с. 58). До другого типу від-
носимо середньовідхилені назовні вінця, край
яких оформлений у вигляді загладженого зрі-
зу, де наплив глиняної маси витягнутий назов-
ні у формі вираженого «зубчику» (рис. 8, 9,
17). Цей профіль слід віднести до типу 11, за
І.Г. Сарачевим (Сарачев 2000, с. 235), також
він близький до типу 10, за В.О. Петрашенко
(Петрашенко 2005а, с. 58). Датувати його слід в
межах першої половини ХІІ ст.
Рис. 7. Типи профілювання посуду з об’єкта 6: а — шар засипки; б — прошарки вапняку
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1116
Із заповнення верхньої частини передгор-
нової ями також походить ціла посудина, він-
це котрої оформлене у вигляді загладженої
манжетки з косо зрізаним краєм та закраїною
(рис. 8, 10). Останні спостереження дозволя-
ють припустити побутування профілю такого
типу протягом всього ХІ ст., а остаточно вийти
з моди він мав у першій половині ХІІ ст. Саме
цим періодом можемо загалом датувати верхнє
заповнення передгорнової ями.
З шару вапна у нижній частині об’єкта 2-а
походить нечисленний матеріал, подібний до
аналогічного шару об’єкта 6.
Керамічний комплекс із заповнення топко-
вої камери гончарного горна не дуже відрізняє
ться від виявленого у верхній частині передгор-
нової ями. Домінують профілі із «зубчиком», із
вертикальним вінцем, відігнутим назовні, та
загладженим манжетом зі скошеним зрізом.
Очевидно, що ці фрагменти стосуються остан-
нього періоду функціонування об’єкта 2-а.
Підводячи підсумок, можемо говорити про
синхронне функціонування обох споруд як пе-
чей для випалювання вапна (кінець ХІ — по-
чаток ХІІ ст.). У випадку з об’єктом 6 для цьо-
го було використано більш ранній гончарний
горн. При цьому, він припинив своє існування
раніше об’єкта 2-а і на момент активного ви-
користання для випалу кераміки останнього
(перша половина ХІІ ст.) вже запливав гумусо-
ваним ґрунтом.
Керамічний матеріал із заповнення горна 2
з розкопок 1936 р. не зберігся. Про датуван-
ня об’єкта можемо судити за сукупністю опо-
середкованих даних. Так, плінфа, використа-
на для забутування череня споруди («бут битої
цегли»; рис. 6, д), явно походить з Борисогліб-
ської церкви, а отже спорудження печі роз-
почалось не раніше останньої чверті ХІ ст. (а
імовірніше навіть після 1090-х рр. — часу пер-
шої руйнації храму). До того ж, стратиграфічно
споруда один-в-один нагадує виявлений нами
об’єкт 2-а.
Як вже зазначалося, вапно у давньоруський
час використовувалося досить широко. А ле
в міських умовах у найбільшій кількості воно
було потрібне при кам’яному монументаль-
ному будівництві. Н а основі вапна робились
розчини, якими скріплялися будівельні мате-
ріали та облицьовувались стіни. У давньому
Вишгороді відома лише одна мурована спору-
да — церква-мавзолей свв. Бориса і Гліба.
Це не єдиний відомий випадок виробниц
тва будівельних матеріалів для Борисогліб-
ської церкви на території посаду. Так, під час
розкопок 1990 р. по вул. Першотравневій (су-
часна вул. Межигірського Спасу) 9, 9-а, 11 у
заповненні гончарного горна початку ХІІ ст.
(об’єкт 130) виявлено 35 уламків плиток під-
логи (Чабай та ін. 1990, с. 163). Р.С. О рлов
вважав ці зразки ідентичними знайденим під
час розкопок Борисоглібської церкви (Орлов
2003, с. 57).
Першим задумав спорудити мурований храм
на місці низки дерев’яних Святослав Яросла-
вич, ставши київським князем у 1073 р. Звів-
ши церковні стіни до висоти 80 ліктів, князь
1076 р. помер. Продовжив будівництво його
брат Всеволод, але одразу по завершенні ро-
біт верх церкви завалився. Коли помер і Всево-
лод Ярославич (1093 р.), церковні руїни довгий
час перебували у забутті. Будівництво успішно
завершив Олег Святославич лише в 1115 р., за
князювання Володимира Мономаха.
На думку деяких дослідників, завершува-
ли спорудження церкви чернігівські майстри,
запрошенні засновником місцевої князівської
династії О легом Святославичем. Типологіч-
но храм нагадував Спаський собор у Чернігові
(Асеев 1980, с. 108). Мистецтвознавчий аналіз
орнаменту деяких пірофілітових плит вказує на
чернігівський «слід». В той самий час, основна
їх частина виконана київськими майстрами під
впливом візантійської художньої традиції (Ар-
хипова 2005, с. 123; Архипова 2008, с. 17—27).
Саме завершальним етапом будівництва,
початком ХІІ ст., датуються всі виявлені на
вишгородському посаді виробничі об’єкти, чу-
дово ілюструючи «Сказання про святих Бори-
са і Гліба» («... дав им вдоволь всего, что необ-
Рис. 8. Типи профілювання посуду з об’єкта 2-а: а —
топкова камера, б — передгорнова яма; заповнення 1;
в — передгорнова яма, заповнення 2
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1 117
ходимо») (Жития… 1916, с. 64). У більш ранні
будівельні періоди значну кількість матеріалів
могли у готовому вигляді привозити з Києва.
Завал із плиток осадових порід (пісковик, за
Т.М. Мовчанівським), виявлений біля одного
з горнів у 1937 р., може бути обережно інтер-
претований як робочий майданчик для подріб-
нення вапна після його випалювання.
Імовірно, тут, на посаді, відбувалось і гашен-
ня вапна в спеціальних ямах, але подібні об’єкти
досить важко археологічно простежити.
Печі для випалювання вапна та проблема ор
ганізації ремісничого виробництва у давньорусь
кому Вишгороді. Звертаючись до проблем со
ціально-економічного розвитку вишгородсь
кого посаду, зокрема гончарного виробництва,
ми не раз наголошували на тісному зв’язку
пам’ятки з великокнязівською адміністрацією
та виконання місцевими гончарями значних
князівських замовлень (Бібіков 2016; Івакін та
ін. 2016, с. 165—166). На висновок про вотчин-
ний характер ремесла наштовхують спосте-
реження за динамікою розвитку посаду: його
було заселено фактично одномоментно по всій
площі, а на більшості будівельних етапів окре-
мі житлово-господарські комплекси не від-
межовувалися парканами.
Більш яскравим свідченням цьому, за
Б.О. Рибаковим та іншими дослідниками, є
гончарські клейма у вигляді князівських зна-
ків (Рыбаков 1948, с. 367), що під час розко-
пок вишгородського посаду траплялися не
раз, причому найчастіше — в заповненні гор-
нів (Довженок 1952, с. 72—73; Cтрокова 2000,
с. 164). Два денця з подібними знаками було
знайдено у 2016 р. у передгорновій ямі описа-
ного нами об’єкта 2-а.
Не менш красномовними є знахідки на те-
риторії посаду свинцевих печатей І зяслава
Ярославича та Володимира Мономаха (Дег-
тяр, Орлов 2005, с. 108; Янин, Гайдуков 1998,
с. 125). У 2014 р. неподалік від описаних пе-
чей було виявлено і свинцеву товарну пломбу з
тамгою, яку В.О. Анохін приписує Юрію Дов-
горукому та його синові Глібу Юрійовичу (Ано-
хин 2012, с. 39, 41, табл. ХІІ: 179, 180, 182). На
привілейоване положення жителів посаду вка-
зує велика кількість предметів візантійського,
скандинавського, близькосхідного, поволзь-
кого, угорського, болгарського імпорту (Дав-
ній Вишгород 1998, с. 15; Зоценко 2000, с. 50—
51; Зоценко 2007; Бібіков та ін. 2016 а).
Отже, місцеве керамічне виробництво було
вотчинним (сам Вишгород, як відомо, належав
до доменіальних володінь київських князів).
На думку провідних дослідників, воно забез-
печувало потреби не лише жителів самого міс-
та, але й інших населених пунктів (Довженок
1975, с. 234; Толочко 1980, с. 134). Так, великий
склад керамічної продукції, серед якої трапля-
лися горщики зі знаками Рюриковичів, дослі-
джений у портовій частині Києво-Подолу (Ка-
люк, Сагайдак 1988). Та навіть у випадку ро-
боти на широкий ринок, виробничий процес
контролювався княжими «отроками», хоча
Б.О. Рибаков убачав принципову різницю між
ремісниками князівського двору і міського по-
саду (Рыбаков 1948, с. 499).
Черговим підтвердженням цьому висновку
стали результати робіт Вишгородської архео-
логічної експедиції ІА НАН У 2014—2016 рр.
На початку ХІІ ст. вишгородські ремісники
отримують нове завдання: підготувати буді-
вельні матеріали для спорудження Борисо-
глібської церкви. На території посаду в гончар-
них горнах починають випалювати полив’яні
плитки для підлоги храму (об’єкт 130, дослі-
дження 1990 р.). Споруджуються печі для ви-
палювання вапна, іноді для цього також вико-
ристовують колишні гончарні горни (об’єкт 6,
2014 р.). Після завершення будівництва храму,
на останньому етапі існування посаду, вишго-
родські гончарі повертаються до звичної спра-
ви, а вапнярські печі, знову ж таки, перероблю-
ються на гончарні горни (об’єкт 2-а, 2016 р.;
горн 2, 1936 р.).
Анохин В.А. Свинцовые пломбы великого княжества Киевского (Х—ХІІІ вв.). — К., 2012.
Архипова Е.И. Резной камень в архитектуре древнего Киева (конец Х — первая половина ХІІІ вв.) — К., 2005.
Архипова Е.И. Резной декор и саркофаги церкви святых Бориса и Глеба в Вышгороде // Старожитності Вишгород-
щини. Зб. тез доповідей і повідомлень 14-ої наук.-практ. конф. — Вишгород, 2008. — С. 17—27.
Асеев Ю.С. Архитектура древнего Киева. — К., 1980.
Бібіков Д. Роль князівської адміністрації в організації гончарного виробництва давньоруського Вишгорода // Се-
редньовічні та ранньомодерні старожитності Центрально-Східної Європи. — Чернігів, 2016. — С. 12—15.
Бібіков Д.В., Івакін В.Г., Оленич А.М., Баранов В.І. Торгівля та обмін населення давньоруського Вишгорода //
АДІУ. — Вип. 4 (21). Південноруське місто у системі міжцивілізаційних контактів. — К., 2016. — С. 25—36.
Войнаровський В.М. Вапнярство на галицьких землях ХІV—XV ст. // МДАПВ. — 2011. — Вип. 15. — С. 210—225.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1118
Войнаровський В.М. Промисли та допоміжні ремесла населення півдня Східної Європи в І—ХІІІ ст. (археологічне
відображення та інтерпретація). — Львів, 2014.
Готун І., Квітницький М., Коваль О., Петраускас А. Дослідження ремісничого осередку на посаді давньоруського
Вишгорода // Старожитності Вишгородщини: Зб. тез доповідей і повідомлень 13-ої наук.-практ. конф., при-
свяч. «Дню пам’яті Ярослава Мудрого». — Вишгород, 2007. — С. 31—42.
Давній Вишгород. Виставка нових археологічних матеріалів до 1050-річчя першої згадки Вишгорода у літописі і
25-річчя району і райцентру: Проспект. Укладачі: Р. Орлов, Р. Терпиловський. — Вишгород, 1998.
Дегтяр Т., Орлов Р. Вишгород. Минуле і сучасне. — К., 2005.
Довженок В.Й. Огляд археологічного вивчення Древнього Вишгорода за 1934—1937 рр. // Археологія. — 1950. —
ІІІ. — С. 64—91.
Довженок В.Й. Розкопки древнього Вишгорода // АП УРСР. — 1952. — Т. ІІІ. — С. 14—28.
Довженок В.Й. Вишгород // Археологія Української РСР. — К., 1975. — Т. 3. — С. 229—236.
Довженок В.Й., Гончаров В.К., Юра Р.О. Древньоруське місто Воїнь. — К., 1966.
Жития святых мучеников Бориса и Глеба и службы им (подготовка к печати Д.И. Абрамовича). — Птг., 1916.
Зоценко В. Древнерусский Вышгород. Историко-археологический обзор // Борисо-Глебский сборник / Collectanea
Borisoglebica. — Paris, 2000. — Вып. 1. — С. 15—56.
Зоценко В.М. Скандинавські старожитності Вишгороду // Старожитності Вишгородщини: Зб. тез, доповідей і пові-
домлень 13-ої наук.-практ. конф., присвяч. «Дню пам’яті Ярослава Мудрого». — Вишгород, 2007. — С. 43—70.
Івакін В.Г., Бібіков Д.В., Оленич А.М. Нові дані про ремесло і торгівлю давньоруського Вишгорода (за матеріалами до-
сліджень 2013—2015 рр.) // АДІУ. — Вип. 3 (20). Дослідження Київського Полісся. — К., 2016. — С. 160—167.
Івакін В., Бібіков Д., Оленич А., Зоценко І. Попередні результати розкопок вишгородського посаду // Археологічні
зошити з Пересопниці. — ІІІ. — Пересопниця, 2015. — С. 4—11.
Івакін В.Г., Бібіков Д.В., Оленич А.М., Зоценко І.В. Гончарний посад давньоруського Вишгорода за матеріала-
ми археологічних досліджень 2013—2015 рр. // Русский сборник. — Вып. 8. — Том 1. — Брянск, 2016а. —
С. 74—88.
Калюк О.П., Сагайдак М.А. Склад керамічної продукції ХІІ ст. з Київського Подолу // Археологія. — 1988. — 61. —
С. 36—46.
Мовчанівський Т.М. Ділянка №6/37 (гончарний горн) // НА ІА НАНУ. — Ф. 20. — 1937. — № 64.
Мовчановський Ф.М. Щоденник керівника Вишгородської експедиції ІІ МК (05.09–26.09.1936 р.) // НА ІА
НАНУ. — Ф. 20. — 1936. — № 42.
Новое в археологии Киева. — К., 1981.
Оленич А.М. Процес випалу в давньоруському горні на прикладі горнів вишгородського посаду // АДІУ. — Вип. 3
(20). Дослідження Київського Полісся. — К., 2016. — С. 168—171.
Орлов Р.С. Правда Руська і керамічне виробництво ХІ—ХІІ ст. // Старожитності Русі-України. — К., 1994. —
С. 165—173.
Орлов Р.С. Дослідження вишгородського гончарного центру ХІ—ХІІ ст. // Старожитності Вишгородщини. Зб. тез
і повідомл. 10 наук.-практ. конф. — Вишгород, 2003. — С. 34—65.
Петраускас А.В., Готун І.А., Коваль О.А. Дослідження житлового комплексу із залишками ремісничого виробниц
тва на посаді давньоруського Вишгорода в сезоні 2008 р. // Старожитності Вишгородщини: Зб. тез, допові-
дей і повідомлень 15-ої наук.-практ. конф., присвяч. «Дню пам’яті Ярослава Мудрого». — Вишгород, 2010. —
С. 77—79.
Петрашенко В.А. К ерамика IX—XII вв. Среднего Поднепровья // Древнерусская керамика. — М., 1992. —
С. 7—20.
Петрашенко В. Давньоруський комплекс пам’яток поблизу с. Бучак (до проблеми соціально-економічної типоло-
гії давньоруських поселень) // Наукові записки української історії. — Вип. 16. — Переяслав-Хмельницький,
2005. — С. 23—31.
Петрашенко В.А. Древнерусское село (по материалам поселений у с. Григоровка). — К., 2005а.
Південноруське село IX—XIII ст. (Нові пам’ятки матеріальної культури). — К., 1997.
Раппопорт П.А. Строительное производство Древней Руси (X—XIII вв.). — СПб, 1994.
Рыбаков Б.А. Ремесло Древней Руси. — М., 1948.
Сарачев И.Г. Типология венчиков древнерусских горшков Днепровского Левобережья // Григорьев А.В. Север-
ская земля в VIII — начале ХІ века по археологическим данным. — Тула, 2000. — С. 225—236.
Строкова Л.В. Гончарські клейма з Вишгорода // АДУ 1994—1996 рр. — К., 2000. — С. 148—164.
Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности ХІІ—ХІІІ веков. — К.,1980.
Толочко П.П. Древнерусский феодальный город. — К., 1989.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1 119
Чабай В.П., Евтушенко А.И., Степанчук В.Н. Отчет о раскопках Дорогожицкого отряда Вышгородской экспедиции
НПК «Археолог» в урочище «Гончары» в г. Вышгороде в 1990 г. // НА ІА НАНУ. — 1990/67.
Шекун О.В. П’ятнадцятий сезон робіт в давньоруському поселенні «Ліскове» // АДУ 1991 р. — С. 136.
Янин В.Л., Гайдуков П.Г. Актовые печати Древней Руси Х—XV. — Т. III. — М., 1998.
Надійшла 19.01.2017
Д.В. Бибиков, В.Г. Ивакин, А.Н. Оленич
ПЕЧИ ДЛЯ ВЫЖИГАНИЯ ИЗВЕСТИ С ПОСАДА ДРЕВНЕРУССКОГО ВЫШГОРОДА
Изготовление извести относится к числу наименее изученных отраслей древнерусского ремесла. Благодаря рас-
копкам последних лет в центральной части гончарного посада древнего Вышгорода исследованы две печи для
выжигания извести. Керамический материал из них можно датировать, в основном, началом ХІІ в. Еще один
аналогичный объект, как удалось установить после тщательного анализа архивных материалов, был открыт не-
подалеку в 1936 г.
В древнерусском городе известь в наибольшем количестве была необходима для потребностей каменного мо-
нументального строительства. Именно в это время в Вышгороде завершается сооружение церкви-усыпальницы
свв. Бориса и Глеба, с которым и следует связывать обнаруженные печи. После окончания строительства один из
описанных объектов прекращает свое существование, два других переоборудованы в гончарные горны. Ряд при-
знаков позволяет говорить о вотчинном характере ремесла населения вышгородского посада.
D.V. Bibikov, V.H. Ivakin, A.M. Olenych
Stoves for Lime Burning in Posad of Ancient Rus Vyshhorod
Lime production is one of least studied fields of craftsmanship in Ancient Rus. Owing to the recent years’ excavations in
the central part of potters’ posad at ancient Vyshhorod, two stoves for lime burning were studied. Ceramic material found
in them can be dated mainly by the 12th century. The authors managed to establish after a thorough analysis of archival
materials that one more similar object was discovered nearby in 1936.
Lime in the largest number was necessary in Ancient Rus city for the needs in monumental stone building. The construction
of the Sts. Borys and Hlib church and burial vault with which the discovered stoves should be related was finished at this
very time in Vyshhorod. After the building was finished, one of the objects described seized its functioning, while two other
were adapted into potter’s furnaces. A series of features allow the authors to suggest that craft of the population of posad in
Vyshhorod was of votchyna nature.
|
| id | arheologia-com-ua-article-139 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:02:36Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/ec/3025f363f90077c685a11f75e6d6e5ec.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-1392020-01-19T08:26:29Z Stoves for Lime Burning in Posad of Ancient Rus Vyshhorod Печи для выжигания извести с посада древнерусского Вышгорода Печі для випалювання вапна посаду давньоруського Вишгорода Bibikov, Dmytro V. Ivakin, Vsevolod H. Olenych, Andrii M. Ancient Rus, Vyshgorod, production furnaces, lime burning, construction business, craft organization. Древняя Русь, Вышгород, производственные печи, обжига извести, строительное дело, организация ремесла. Давня Русь, Вишгород, виробничі печі, випалювання вапна, будівельна справа, органі-зація ремесла.  Lime production is one of least studied fields of craftsmanship in Ancient Rus. Owing to the recent years’ excavations in the central part of potters’ posad at ancient Vyshhorod, two stoves for lime burning were studied. Ceramic material found in them can be dated mainly by the 12th century. The authors managed to establish after a thorough analysis of archival materials that one more similar object was discovered nearby in 1936. Lime in the largest number was necessary in Ancient Rus city for the needs in monumental stone building. The construction of the Sts. Borys and Hlib church and burial vault with which the discovered stoves should be related was finished at this very time in Vyshhorod. After the building was finished, one of the objects described seized its functioning, while two other were adapted into potter’s furnaces. A series of features allow the authors to suggest that craft of the population of posad in Vyshhorod was of votchyna nature. Изготовление извести относится к числу наименее изученных отраслей древнерусского ремесла. Благодаря раскопкам последних лет в центральной части гончарного посада древнего Вышгорода исследованы две печи для выжигания извести. Керамический материал из них можно датировать, в основном, началом ХІІ в. Еще один аналогичный объект, как удалось установить после тщательного анализа архивных материалов, был открыт неподалеку в 1936 г. В древнерусском городе известь в наибольшем количестве была необходима для потребностей каменного монументального строительства. Именно в это время в Вышгороде завершается сооружение церкви-усыпальницы свв. Бориса и Глеба, с которым и следует связывать обнаруженные печи. После окончания строительства один из описанных объектов прекращает свое существование, два других переоборудованы в гончарные горны. Ряд признаков позволяет говорить о вотчинном характере ремесла населения вышгородского посада. Вводяться до наукового обігу результати дослідження печей для випалювання вапна початку ХІІ ст., виявле-них протягом 2014—2016 рр. на вишгородському посаді. Подібним чином інтерпретується і споруда, відкрита неподалік у 1936 р. Робиться висновок про зв’язок виявлених об’єктів із завершальним етапом будівництва церкви-мавзолею свв. Бориса і Гліба, реконструюється характер організації ремесла на посаді Вишгорода. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2017-02-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/139 10.15407/archaeologyua2017.01.110 Arheologia; No 1 (2017): Arheologia; 110-119 Археологія ; № 1 (2017): Археологія; 110-119 Археология; № 1 (2017): Arheologia; 110-119 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2017.01 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/139/134 |
| spellingShingle | Давня Русь Вишгород виробничі печі випалювання вапна будівельна справа органі-зація ремесла. Bibikov, Dmytro V. Ivakin, Vsevolod H. Olenych, Andrii M. Печі для випалювання вапна посаду давньоруського Вишгорода |
| title | Печі для випалювання вапна посаду давньоруського Вишгорода |
| title_alt | Stoves for Lime Burning in Posad of Ancient Rus Vyshhorod Печи для выжигания извести с посада древнерусского Вышгорода |
| title_full | Печі для випалювання вапна посаду давньоруського Вишгорода |
| title_fullStr | Печі для випалювання вапна посаду давньоруського Вишгорода |
| title_full_unstemmed | Печі для випалювання вапна посаду давньоруського Вишгорода |
| title_short | Печі для випалювання вапна посаду давньоруського Вишгорода |
| title_sort | печі для випалювання вапна посаду давньоруського вишгорода |
| topic | Давня Русь Вишгород виробничі печі випалювання вапна будівельна справа органі-зація ремесла. |
| topic_facet | Ancient Rus Vyshgorod production furnaces lime burning construction business craft organization. Древняя Русь Вышгород производственные печи обжига извести строительное дело организация ремесла. Давня Русь Вишгород виробничі печі випалювання вапна будівельна справа органі-зація ремесла. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/139 |
| work_keys_str_mv | AT bibikovdmytrov stovesforlimeburninginposadofancientrusvyshhorod AT ivakinvsevolodh stovesforlimeburninginposadofancientrusvyshhorod AT olenychandriim stovesforlimeburninginposadofancientrusvyshhorod AT bibikovdmytrov pečidlâvyžiganiâizvestisposadadrevnerusskogovyšgoroda AT ivakinvsevolodh pečidlâvyžiganiâizvestisposadadrevnerusskogovyšgoroda AT olenychandriim pečidlâvyžiganiâizvestisposadadrevnerusskogovyšgoroda AT bibikovdmytrov pečídlâvipalûvannâvapnaposadudavnʹorusʹkogovišgoroda AT ivakinvsevolodh pečídlâvipalûvannâvapnaposadudavnʹorusʹkogovišgoroda AT olenychandriim pečídlâvipalûvannâvapnaposadudavnʹorusʹkogovišgoroda |