Олена Федорівна Лагодовська — дослідниця доби енеоліту–бронзи
The article describes the life and scientific route of Olena Fedorivna Lahodovska, a researcher of the Chalcolithic and the Bronze Age. Biographical articles about her are few and very brief. Due to the archival materials available, primarily letters, the author managed to wider reveal this scholar’...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2017 |
| Heft: | 1 |
| Сторінки: | 120-133 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2017
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/140 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |
|
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824426934829056 |
|---|---|
| author | Tarasenko, Iryna H. |
| author_facet | Tarasenko, Iryna H. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Iryna H. Tarasenko",
"institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Tarasenko, Iryna H. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 133 |
| container_issue | 1 |
| container_start_page | 120 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-01-19T08:26:40Z |
| description | The article describes the life and scientific route of Olena Fedorivna Lahodovska, a researcher of the Chalcolithic and the Bronze Age. Biographical articles about her are few and very brief. Due to the archival materials available, primarily letters, the author managed to wider reveal this scholar’s activities, and even to find out her scientific dreams.
O.F. Lahodovska’s academic development took place in collaboration with the famous archaeologists, such as S.S. Hamchenko, P.P. Yefymenko, M.F. Boltenko, as well as with the research centres, such as the Volyn Scientific and Research Museum, DAIMK, Odesa Historical and Archaeological Museum.
O.F. Lahodovska is more commonly known as the researcher of Mykhaylivske settlement, the first settlement of Yamna culture. In addition, post-graduate work by Olena Fedorivna was devoted to Globular Amphora culture. She also studied Usatove culture and related issues of the Late Trypillia culture and she was interested in Middle Dnipro and Komariv cultures. Discovered in the Scientific Archives in the IA NASU unpublished articles convince that, unfortunately, O.F. Lahodovska had not fully realized herself. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2017.01.120 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:02:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1120
Історія науки
І.Г. Тарасенко
Олена Федорівна Лагодовська —
дослідниця доби енеоліту–бронзи
© І.Г. Тарасенко, 2017
Статтю присвячено дослідниці доби енеоліту–бронзи Олені Федоровні Лагодовській. На основі архівних ма-
теріал розкривається її життєвий і науковий шлях.
К л ю ч о в і с л о в а: О.Ф. Лагодовська, культура кулястих амфор, усатівська культура, ямна культура,
Усатівський комплекс, Войцехівський могильник, Михайлівське поселення.
О.Ф. Лагодовська належить до покоління нау-
ковців, які жили та творили у непрості часи по-
революційного, міжвоєнного, воєнного та по-
воєнного періодів; але не зважаючи на склад-
ність, то були часи значного піднесення в ар-
хеології, нових відкриттів та активного нако-
пичення археологічного матеріалу. Цей період
(1920—1950-ті рр.) потребує детального вив
чення в історії науки, а висвітлення біографії
окремих науковців, які жили і творили тоді,
безумовно, додаcть нові деталі в канву всієї іс-
торичної картини.
Написання цієї статті зумовлено значним
внеском О.Ф. Лагодовської в розвиток археоло-
гічної науки в Україні. Хоча присвячені їй стат-
ті доволі лаконічні (Телегин 1959; Е лена Фе-
доровна… 1960; Черняков 1999; Відейко 2004,
с. 291—292; Тарасенко 2015, с. 488). Нами було
опрацьовано матеріали Наукового архіву Інсти-
туту археології НАН України, де зберігається
особовий фонд вченої, долучено адміністратив-
ний архів Інституту археології, листи дослідни-
ці з фонду С .С. Гамченка, адміністративні до-
кументи ВУАК та матеріали фонду експедицій.
Так, завдяки листам, вдалося поточнити дея-
кі моменти біографії вченої та висвітлити їх де-
тальніше. У статті частково публікуються лис-
ти О.Ф. Лагодовської до С.С. Гамченка за 1927—
1930 рр. Водночас ми намагались відтворити
коло спілкування Олени Федорівни, її станов-
лення як археолога, наукові інтереси та наукову
діяльність, використовуючи матеріали особово-
го фонду (близько 40 од. за 1933—1958 рр.), що
містить також неопубліковані статті.
Олена Федорівна Лагодовська — канди-
дат історичних наук, археолог і музеєзна-
вець (рис. 1). Вона досліджувала такі відомі
пам’ятки археології як Усатове, Михайлівка,
Войцехівка. Н аукові інтереси О лени Федо-
рівни були пов’язані, головним чином, із вив
ченням пам’яток доби енеоліту—бронзи. До-
слідниця розпочала наукову роботу з вивчення
культури кулястих амфор, по тому вивчала
пам’ятки усатівської, комарівської культур, а
також Михайлівське поселення, що стало зна-
ковою подією в українській археології.
Олена Федорівна народилась 15 липня
1899 р. в Одесі. Про родину відомо мало: бать-
Рис. 1. Олена Федорівна Лагодовська
(1899–1958)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1 121
ко — «личный дворянин», учитель, дані ж про
матір відсутні. С ередню освіту О лена Федо-
рівна отримала в Петрограді (в 1917 р. закін-
чила гімназію), вищу — в Житомирському ін-
ституті народної освіти на факультеті суспіль-
них наук за спеціальністю історія (закінчила в
1923 р.). Під час навчання почала працювати у
Волинському науково-дослідному музеї 1 (нині
Житомирський обласний краєзнавчий музей)
спочатку лаборантом, потім помічником за-
ступника історичного відділу (1920—1925 рр.).
Волинський науково-дослідний музей (далі
Волинський музей) був одним із центрів архео
логії та науковим осередком України (Пудовкі-
на 2010, с. 201). Група молодих археологів, се-
ред яких Ф.А. Козубовський, І.Ф. Левицький,
О.Ф. Лагодовська, М.Л. Макаревич, гуртува-
лась у музеї навколо відомого українського ар-
хеолога С.С. Гамченка 2. З 1919 р. Сергій Сви-
ридович очолював у Волинському музеї відділ
археології.
В експедиціях С .С. Гамченка О лена Федо
рівна отримала перший досвід польових до-
сліджень. Загалом дослідницька діяльність
Волинського музею в 1920—1930-ті рр. йшла
у двох напрямах — розкопки та охорона па
м’яток — і мала високу оцінку членів Всеук
раїнського археологічного комітету (ВУАК).
С.С. Гамченко очолював археологічні дослі-
дження Волинського музею, що не лише по-
повнювали його колекцію, але й стали суттє-
вою основою до подальшого вивчення історії
краю. Так, у 1919—1925 рр. С.С. Гамченко зо-
середився на дослідженні Волині: Житомир
і його околиці, басейн р. Тетерів та його до-
пливів (Кам’янка, Гуйва, Лісова, Гнилоп’ять
та ін.), басейн р. Случ: села Старий Миропіль
(суч. Миропіль), Войцехівка (суч. Колосівка),
Колодяжне та ін.
У фонді С.С. Гамченка НА ІА НАНУ збері-
гаються рукописні звіти про діяльність Волин-
ського музею. У звіті за 1925 р. серед учасни-
1 Музей почав формуватись у 1865 р. і спочатку був
місцем зберігання пам’яток старовини. У 1925 р. він
отримав офіційний статус науково-дослідної уста-
нови, при якій діяла аспірантура.
2 Віце-президент і голова А рхеологічного відділу
ВУАК. Дослідницьку роботу розпочав на Волині
в експедиції свого вчителя проф. В.Б. А нтонови-
ча. С тав гідним його послідовником — експедиції
С.С. Гамченка були організовані на високому рівні,
відзначались точністю фіксації та дали археології
високоякісний матеріал (досі повністю не виданий).
Дослідник розробив власну методологію ведення
археологічних розкопок та заснував власну школу
археологів (Курінний 2013, с. 119).
ків розкопок, що провадились на правому бе-
резі р. Гуйва, вказана О.Ф. Лагодовська (ВУАК,
Ф-3, 01, № 51/3, арк. 2). У тому ж році О ле-
на Федорівна провадила розвідки в басейні
р. Тюхтерівка (ВУАК, Ф-3, 01, № 52, арк. 1). У
звіті за 1926 р. О.Ф. Лагодовська згадується як
слухачка археологічного відділення Ленінград-
ського державного університету (Там само,
арк. 1). Того року музей досліджував пам’ятки
на Середньому Случі, зокрема Войцехівський
могильник. У наступному, 1927 р., вона брала
участь у дослідженні К олодяжного (лівий бе-
рег р. Тюхтерівка). Про свій інтерес до робіт
на р. Тюхтерівка вона писала: «…не могли бы
Вы, Сергей Свиридович, свои работы по Тюхте-
ровке отложить до моего приезда?..» (Лист від
10.06.1927 р.). У 1928—1929 рр. О.Ф. Лагодов-
ська брала участь в експедиціях C.C. Гамчен-
ка на Вінничині, Черкащині, К іровоградщи-
ні, Харківщині, зокрема в дослідженнях посе-
лення трипільської та ґрунтового могильника
білогрудівської культур (с. Білий Камінь), по-
селення (сс. Турія, А ндріївка) та могильника
(с. Маслове) черняхівської культури, ґрунто-
вого могильника салтівської культури (смт Са-
винці). До розкопок у с. Білий К амінь (Він
ницька обл.) долучився директор Тульчин-
ського краєзнавчого музею І.Ч. Зборовський,
який провадив активну археологічну розвідку
в своєму та сусідніх районах. Про свою пере-
писку з ним О.Ф. Лагодовська згадує в листах
до С.С. Гамченка (Лист від 01.02.1931 р.).
Паралельно з польовою роботою О лена
Федорівна навчалась в Ленінградському дер-
жавному університеті на кафедрі матеріаль-
ної культури (1925—1927 рр.), потім — у Дер-
жавній академії історії матеріальної культури
(ДАІМК; 1927—1929 рр.), була аспіранткою
при науково-дослідній кафедрі історії України
ім. Д.І. Багалія в Харкові (1925—1929 рр.; див.:
Автобіографія).
У Ленінграді О .Ф. Лагодовській пощасти-
ло працювати з відомим дослідником, одним
із засновників вітчизняного палеолітознавства
П.П. Єфименком, який був співробітником
відділу етнології ДАІМК та читав курси з архео
логії та народознавства на археологічному від-
діленні Ленінградського університету. Дослід-
ниця була вражена науковими досягненнями
П.П. Єфименка: «С легкой руки Ефименко па-
леолит разрастается с каждым годом, он сделал
эпоху по камню» (Лист від 25.02.1928 р.). Як за-
свідчує подальша наукова біографія О .Ф. Ла-
годовської, співпраця з вченим такого рівня
була для неї цінним досвідом.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1122
Відтак, у 1927 р. О .Ф. Лагодовська пере-
їхала до Ленінграда. О дразу взятися за робо-
ту їй не вдавалось, через вологий клімат за-
гострилась легенева хвороба її чоловіка (Лист
від 21.11.1927 р.). Незважаючи на це, О.Ф. Ла-
годовська працювала над археологічними
матеріалами та брала участь в українських і
російських експедиціях. Зокрема, обробляла
колекцію С упонівської палеолітичної стоян
ки (поблизу м. Брянськ), яку досліджував
П.П. Єфименко в 1926—1929 рр., збільшуючи
досвід роботи з крем’яним матеріалом (Лист
від 25.02.1928 р.). Супонівська стоянка вважа-
ється унікальним комплексом, на якому збе-
реглися житла та господарські споруди. Пра-
цюючи на стоянці, П.П. Єфименко впровадив
методику дослідження палеолітичних пам’яток
широкими площами, що уможливлювало точ-
нішу реконструкцію пам’ятки.
У 1927 р. Олена Федорівна брала участь в екс-
педиції П.П. Єфименка в Чуваській автономній
республіці (Середньоволзька комплексна екс-
педиція), в 1928 р. — у Воронезькій губ. (Лист від
08.12.1928 р.). Вважала за необхідне отримати
якомога більший досвід польової роботи: «Для
меня очень важно увеличение моего практическо-
го стажа… раскопок, а особенно разведок (по сня-
тию планов, съемок, зарисовок). …И мне бы хоте-
лось в такой работе участвовать на Украине. …
Будут ли …какие-либо работы по камню… мне бы
хотелось принять в них участие» — писала вона
С.С. Гамченку (Лист від 25.02.1928 р.).
Із листів дізнаємось про коло спілкуван-
ня дослідниці в Ленінграді. О.Ф. Лагодовська
працювала поруч з відомими на той час чле-
нами ДАІМК, такими спеціалістами з вивчен-
ня та реставрації кераміки, як М.В. Фармаков-
ський 3 та І.П. Красніков. Писала С.С. Гамчен-
ку про результати аналізу «черепка», який він
надсилав у ДАІМК (Лист від 08.03.1927 р.).
Крім наукової роботи, О лена Федорівна
займалась поповненням бібліотеки Волинсь
кого музею 4: «Мне хотелось бы привести в по-
3 У структурі ДАІМК у Ленінграді був створений Ін-
ститут археологічних технологій, який очолював
М.В. Фармаковський. О сновним завданням Інсти-
туту було застосування методів природничих наук
для вивчення археологічного матеріалу. Так, для до-
слідження кераміки почали застосовувати мікро-
скоп і мікрофотографію. У 1926 р. І.П. Красніков і
М.В. Фармаковський опублікували роботу «Керами-
ка, ее техника и сохранение», що була першим і три-
валий час єдиним виданням, що містило методичні
рекомендації з реставрації музейної кераміки.
4 Бібліотека музею на 1924 р. нараховувала близько
150 тис. од. (Міщук 2003, с. 2).
рядок музейную археологическую библиотеку»
(Лист від 08.03.1927 р.). У наступному лис-
ті: «Сегодня купила книги, из них ОАК 1908,
1909—1910, 1912…, таким образом, у Вас в Му-
зее полный комплект ОАК. Цена каждого тома
3 р., значит, я купила значительно дешевле. …
за абсолютно непонятную цену Материалы по
этнографии Курской губернии т. ІІІ, 1927 —
только что вышедшую, вместо 6 р. 25 коп. за
1 р. 50 коп.» (Лист від 10.06.1927 р.). Дослідни-
ця переймалася також поповненням музейних
колекцій: «…из Госфонда опять возобновилась
выдача музейных экспонатов на Украину… уже
был целый ряд прецедентов…, нужно обращать-
ся поскорее» (Лист від 21.11.1927 р.).
У 1929 р. О .Ф. Лагодовська закінчила
навчання в Ленінграді: «…для меня начался
длительный период неопределенности, — писала
вона С.С. Гамченку, — который только сейчас
начинает определяться. Я совершенно неожи-
данно для себя, в связи с переводом моего мужа
в Одессу, тоже переехала туда, с одной стороны
из соображений личного характера, с другой из-
за неопределенности своего аспирантского по-
ложения. Так как формально 1.10 мой стаж до-
лжен был закончиться. П.П. Ефименко предла-
гал мне продолжить аспирантуру в Ленинграде,
но я колеблюсь дать ответ: из-за неустойчивос-
ти здоровья моего мужа я не решалась давать
согласие на такое серьезное дело, которое на
2—3 года, безусловно, заставило бы меня жить
в другом городе» (Лист від 08.12.1928 р.). Отже,
особисті причини зумовили переїзд О .Ф. Ла-
годовської до Одеси у квітні 1929 р.
Вивчення культури кулястих амфор
Темою своєї наукової роботи О.Ф. Лагодовська
обрала мегалітичну культуру України (сучасна
назва — культура кулястих амфор) і, вочевидь,
зіштовхнулась зі складною проблемою, оскіль-
ки пам’яток цієї культури на нашій терито-
рії було відомо небагато. Хоча перші похован-
ня знаходили вже наприкінці ХІХ ст., подаль-
ше їх вивчення йшло мляво через поодинокий
характер могил. У 1920-х рр. у зв’язку з вели-
кою дослідницькою роботою С.С. Гамченко та
І.Ф. Левицький відкрили на Волині низку по-
ховань у кам’яних скринях: Старий Миропіль
(суч. Миропіль), Войцехівка (суч. Колосівка),
Колодяжне, Чортория, Суємці, Анета, Сколо-
бів, К ікове. І.Ф. Левицький ввів ці пам’ятки
(Східна Волинь) до наукового обігу (Левиць-
кий 1929) та атрибутував їх як пам’ятки «мега-
літичної культури» (Свешников 1983, с. 6).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1 123
Інтерес Олени Федорівни до «мегалітів», оче-
видно, розпочався ще в експедиціях С.С. Гам-
ченка. Ось що вона писала в одному з листів:
«…Мне бы хотелось на время для работы прие-
хать в Киев. …я предполагаю проработать тот
материал по каменным кистам, который там
есть. Дело в том, что темой своей работы при
кафедре я хочу взять вопрос о мегалитических
культурах Галиции и Правобережной Украины. В
прошлом году я познакомилась с литературой по
этому вопросу (немецкой и польской), а в этом хо-
телось бы проработать материал… Очень жаль,
что для выводов нельзя будет воспользоваться во-
лынским материалом последних лет» (Лист від
08.12.1928 р.). В іншому листі Олена Федорів-
на писала, що працює в двох напрямах: з од-
ного боку, вивчає загальний характер мегалі-
тичних культур, з іншого — місцеві культури.
Такий підхід дозволив би їй розширити роботу
«Бронзовая культура Правобережной Украины»
(Лист від 02.04.1929 р.). Через це О .Ф. Лаго-
довська звернула увагу на курганну групу в
с. Лосятин на К иївщині: «Моя научная меч-
та, — писала С .С. Гамченку, — это раскопки
Лосятинской курганной группы (Васильков. уезд,
Киевская губ.), если эта группа сохранилась, то
раскопки ее могут дать много интересного в раз-
решении вопроса об эпимегалитических культу-
рах на Украине. …Там Оссовский в 1888 г. провел
раскопки кургана, в котором обнаружил сосуд,
который, безусловно, генетически связан с куль-
турой каменных кист 5. Если это так, то возни-
кает очень интересная проблема перехода Куль-
туры каменных кист в Курганную культуру, но не
на основании типа погребения, а на основании ин-
вентаря» (Лист від 23.05.1930 р.). З подальшо-
го листування дізнаємось, що дослідниця по-
дала заявку на розкопки до ВУАК і робила запит
до Білої Церкви. Дозвіл з ВУАК вона отримала
та здала звіт про поїздку, однак він не зберігся
(ВУАК № 371/б; № 192, арк. 307). В одному з
листів О.Ф. Лагодовська писала, що грошей на
дослідження курганної групи в Лосятині вона
не отримала, через що планувала заїхати на
пам’ятку по дорозі в Київ. В архівних матеріалах
не виявлено згадок про результати поїздки. Ві-
домості про поховання знаходимо у І.К. Свеш-
никова (Свешников 1983, с. 36.), а про курган-
ну групу — у довідковій літературі, де зокрема
говориться про 27 курганів на північ та схід від
с. Лосятин (Антонович 1895, с. 50).
У 1930 р. О.Ф. Лагодовська захистила про-
моційну роботу «Мегалітичні культури Право-
5 Публікацію кургану див.: Ossowsky 1889, s. 12—15.
бережної України» на науково-дослідній ка-
федрі з історії України ім. акад. Д.І. Багалія в
Харкові та отримала звання наукового спів-
робітника. Хоча цю роботу фактично можна
вважати «кандидатською», часом її так і нази-
вають, проте на момент захисту ступінь кан-
дидата наук було скасовано (детальніше див.:
Юркова 2010; Яненко, Тарнавська 2011).
В особовому архіві дослідниці зберігається
папка з матеріалами, що стосуються культури
кулястих амфор, — добірка відомостей про всі
відомі на той час пам’ятки культури кулястих
амфор з території України (Волинь і Поділля),
а також відомі аналогії з території Польщі.
Крім того, в ній зберігаються «Тези до промо-
ційної роботи аспірантки О.Ф. Лагодовської»,
на яких зазначено дату доповіді — 25.05.1930 р.
(Лагодовська, Ф-15, № 41) 6. Ці тези демон-
струють широку обізнаність О.Ф. Лагодовської
в європейській археології: вона порівнювала
«мегалітичну культуру» Правобережної Украї-
ни з подібними культурами Польщі (культура
кам’яних цист) і С хідної Н імеччини (культу-
ра Kugelamphora), вважала їх явищами одно-
го культурного кола. У повоєнних матеріалах
згадки про німецькі аналогії відсутні, і зрозу-
міло чому.
Матеріал, зібраний в папці, не був опубліко-
ваний, проте у фонді дослідниці виявлено дві
підготовлені до друку статті з цієї тематики (Ла-
годовська, Ф-15, № 16). У статтях Олена Федо-
рівна узагальнила наявний матеріал з поховань,
розглянула типи конструкцій гробниць, обряд
поховання, а також інвентар, зокрема виділи-
ла п’ять типів амфор. Н а основі фауністичних
решток (переважання кісток свині та бика) до-
слідниця вважала, що населення культури ку-
лястих амфор було осілим, хліборобським. У
висновках наголошувала на певних закономір-
ностях поховального обряду та орнаментації ке-
раміки в різних регіонах поширення культури
та пов’язувала це з їх різночасовістю (пам’ятки
басейну рр. С луч і Тетерів пізніші за пам’ятки
басейну р. Дністер). Подала карту поширен-
ня пам’яток культури та вважала, що вона спі-
віснувала з трипільською, а згасла на початку
ІІ тис. до н. е. (Лагодовська, Ф-15, № 16, с. 19—
20). Згадане раніше поховання з с. Лосятин вона
розглядала окремо як пам’ятку, що була ціка-
вою в контексті зникнення культури кулястих
амфор і появи «Курганної культури».
6 Дату підтверджено і в листі до С.С. Гамченка: «зав
тра еду в Харьков, 25 мая состоится защита моей
работы» (Листи 19.05.1930 р.).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1124
Матеріал по культурі кулястих амфор,
який зібрала О.Ф. Лагодовська, не був опублі-
кований. С кладно сказати, чому так сталося,
проте, у нас є певні припущення. Поруч з не
опублікованими статтями було виявлено ре-
цензію П.П. Єфименка, згідно з якою статті
потребували суттєвого доопрацювання. Н ай
імовірніше, недостатній український матеріал
та неможливість скористатись польськими та
німецькими аналогіями (це повоєнний час)
стали причиною того, що Олена Федорівна по-
лишила цю тематику. Повну публікацію па
м’яток східної групи культури кулястих ам-
фор (пам’ятки Волині і Поділля) здійснив
І.К. Свєшніков (Свешников 1983), пізніше —
М. Шмит (Szmyt 1999).
Одеський період життя дослідниці
З 1929 р. розпочинається одеський період у
житті О .Ф. Лагодовської, який тривав десять
років. Це був час її професійного росту, позна-
чений дослідженнями яскравого Усатівського
комплексу, де вона керувала роботами на посе-
ленні, ґрунтовому могильнику, курганах; окрім
того, брала участь у новобудовній Бузькій екс-
педиції та співпрацювала з такими відомими
археологами як М.Ф. Болтенко, С.С. Дложев-
ський, Ф.А. К озубовський, А .В. Доброволь-
ський, П.В. Харлампович, Т.М. Мовчанів-
ський, Г.П. Крисін та ін.
З унікальною пам’яткою Великий К уяль
ник-Усатове Олена Федорівна познайомилась
ще наприкінці 1928 р. На прохання М.Ф. Бол-
тенка 7 дослідниця обробляла крем’яний ма-
теріал з Усатівського комплексу 8, який мав
би увійти в «Усатівську збірку». Колекція була
невеликою, проте викликала низку питань:
«Обычно хорошо знают и издают кремневую ин-
дустрию палеолита и раннего неолита… Тог-
да же, когда появляется керамика, и являет-
ся возможность датировать уже по керамике,
кремневая индустрия обычно отбрасывается,
как материал второстепенной важности, …то
есть, другими словами, кремневой индустрии не
7 Михайло Федорович Болтенко (1888—1959) — архео-
лог, дійсний член О деського товариства історії та
старожитностей, учень Е.Р. фон Штерна. Працював
в Одеському історико-археологічному музеї на поса-
ді наукового співробітника, згодом став його дирек-
тором.
8 Розкопки Усатівського комплексу (поселення і мо-
гильники біля с. Усатове сучасного Біляєвського
р-н Одеської обл.) М.Ф. Болтенко розпочав у 1921 р.
Комплекс був справжньою археологічною сенсацією
завдяки виявленому матеріалу.
дается то систематическое описание, кото-
рое здесь также необходимо… Усатовский кре-
мень… я предполагаю делать в виде система-
тического описания всей индустрии, но одно-
временно считаю необходимым проработать и
сравнительный материал. В частности мне бы
хотелось с этой точки зрения подойти к Трипо-
лью» (Лист від 08.12.1928 р.).
Висновки стосовно усатівської крем’яної
колекції О .Ф. Лагодовська оприлюднила на
конференціях і підготувала на цю тему стат-
тю, однак не опублікувала (Лагодовська, Ф-15,
№ 4—9). Усатівське крем’яне знаряддя, за сло-
вами дослідниці, використовувалося населен-
ням так само активно, як і знаряддя з кістки та
міді. Воно виготовлене переважно з матеріа
лу карпатського походження (кремінь невисо-
кої якості, що давав багато браку) та кременю
(незначний відсоток) надзвичайної якості, що
представлений здебільшого готовими знаряд-
дями (Лагодовська, Ф-15, № 4—9). О.Ф. Лаго-
довська дослідила техніку розщеплення креме-
ню, його вторинну обробку, а також морфоло-
гічні характеристики крем’яних виробів.
Ставши співробітницею О деського істо-
рико-археологічного музею (далі О деський
музей), О .Ф. Лагодовська брала участь у до
слідженнях Усатівського поселення. Розкопки
1928—1929 рр. становили особливий інтерес,
тоді було виявлено т. зв. «коридори» — вируба-
ні у вапняку прямокутні заглибини незрозумі-
лого призначення (завдовжки іноді 20 м).
М.Ф. Болтенко вважав їх житлами-напів
землянками, О.Ф. Лагодовська — культовими
спорудами, аналогіями яких могли бути мега-
літичні споруди Західної Європи та Кноського
палацу (Лагодовська 1947, с. 48).
У 1930 рр. О.Ф. Лагодовська стала завідува-
чем доісторичного відділу Одеського музею. У
цей час вона була зайнята в експедиціях і в під-
готовці виставок за матеріалами Березанської,
Усатівської, Бузької експедицій. Про це йдеть-
ся в одному з листів «продолжаю работать над
усатовским материалом 1929 г. Свою работу по
кремню я подготовила к печати… сей час начи-
наю устраивать витрину с усатовским крем-
нем» (Лист від 23.05.1930 р.), і далі: «..польза для
музея от моей работы по кремню будет большая. Я
упорядочила его» (Лист від 10.05.1930 р.). Мало-
ся на увазі, що дослідниця замалювала та опи-
сала на прохання М.Ф. Болтенка весь наявний
в Одеському музеї крем’яний матеріал, в чому
була її значна заслуга.
Олена Федорівна писала, що саме усатів-
ський матеріал став основою, навколо якої по-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1 125
чала формуватися експозиція докласового від-
ділу Одеського музею, «разом з ним найшла собі
відповідне місце і прекрасна колекція з с. Петрен,
що була майже самотня в дореволюційному музеї»
(Лагодовська 1943, с. 54). Понад те, вона зазна-
чала, що саме розкопки в Усатовому започат-
кували систематичне вивчення доісторичного
періоду в цьому регіоні, яке продовжили дослі-
дження в Побужжі (1930—1932) та розкопки на
Сабатинівці 9 (1938—1939). Водночас цінність
цієї пам’ятки дослідниця вбачала в можливості
комплексного вивчення усатівської проблеми:
«Повноту охоплення джерел забезпечило те, що
дослідження мало своїм об’єктом два види па
м’яток – поселення та могильники — досить рід
кісний випадок для історії докласового суспільства»
(Лагодовська 1943, с. 54). Матеріал з Усатово-
го за ті роки (1920—1930-ті рр.) опублікований
частково. М.Ф. Болтенко ввів пам’ятку до нау
кового обігу (Болтенко 1925; 1926), хоча пла-
нував видати і почав упорядковувати «Усатів-
ську збірку» (ВУАК, Ф-3, 0-3, № 84).
Діяльність Олени Федорівни була пов’язана
також з Одеською крайовою комісією з охоро-
ни пам’яток, інспектором якої був директор
Одеського музею проф. С .С. Дложевський.
Комісія складалася з 32 членів (представники
державних, партійних, професійних, наукових
і громадських організацій), які провадили екс-
пертизи, реставрацію, брали участь в організа-
ції експедицій, складали список пам’яток і т. д.
О.Ф. Лагодовська як співробітник музею, що
займалася мегалітичною культурою, була від-
ряджена Комісією для перевірки повідомлен-
ня кореспондента К омісії селянина Запер-
ченка. Вона обстежила курган в с. К урисово-
Петровське (суч. Петровське), де було виявлено
поховання в кам’яній скрині з понад двома де-
сятками заглибин різної форми. Після цього
курган взяли на облік і передали під охорону
місцевої влади (ВУАК, № 346, арк. 15). Курган
опубліковано О .Ф. Лагодовською (Лагодов-
ська 1930), його також описала І.В. Фабриціус
(Фабрициус 1951, с. 52—53).
Переїхавши до О деси, О лена Федорівна
продовжувала працювати над матеріалом ме-
галітичних пам’яток. С еред матеріалів ВУАК
виявлено лист від Одеського музею: «Вважає-
мо за непорозуміння, — йшлося в ньому, — вне-
сення до тематичного плану ВУАК на 1932 р.
9 У 1938 р. О.Ф. Лагодовська та А.В. Добровольський
очолювали експедицію О деського музею, що про-
вадила дослідження на поселенні С абатинівка І. У
розкопках також брав участь тодішній співробітник
Одеського музею Ю.М. Захарук.
теми «Мегаліт на Дніпрельстані» 10» для спіль-
ної з нашим музеєм проробки… над проблемами
мегаліту працює заввідділом передклясового сус-
пільства О.Ф. Лагодовська, яка вела приватну
розмову з т. В. Козловською та висловила свою
згоду прийняти участь в збірнику «Мегаліт на
Україні». Якщо збірник матиме своєю темати-
кою лише мегаліт на Дніпрельстані, О.Ф. Лаго-
довська не зможе прийняти участь у збірнику»
(ВУАК, № 415, арк. 35). Примітний сам факт
внесення мегалітичної тематики до плану робо-
ти ВУАК. У тій же папці знаходимо лист ВУАК
до акад. Д.І. Яворницького: «Всеукраїнський
археологічний комітет ВУАН звертається до
Вас з проханням налагодити справу вивчення ме-
галітичних пам’яток на території Дніпрельста-
ну. У зв’язку з цим ВУАК на 1932—1933 рр. вису-
нув проблему вивчення мегалітів як пам’яток, що
мало досліджені у нас» (ВУАК, № 415, арк. 28).
У 1930 р. розпочалися розкопки в С тепо-
вому Побужжі в зоні запланованого будівни-
цтва Бузької ГЕС, створено Бузьку експедицію
під керівництвом І.Ф. Козубовського. У дослі-
дженнях брали участь співробітники Одесько-
го музею. Організація та звітність за розкопки
лежала на О деській крайовій інспекції з охо-
рони пам’яток матеріальної культури, яку піс-
ля смерті С.С. Дложевського очолив Г.П. Кри-
сін (доти співробітник Херсонського історико-
археологічного музею, керівник О львійської
археологічної експедиції (детальніше див.:
Костенко 2016). Серед організаторів робіт був
також Первомайський окружний краєзнавчий
музей (заснований у 1928 р.), а саме його ди-
ректор П.В. Харлампович, який провадив до-
сить активну роботу щодо обліку пам’яток у
регіоні. Планувалося дослідити найбільш по-
рожистий відтинок Південного Бугу — від
Первомайська до Вознесенська (Ак-Мечетка,
Чорний Ташлик, Ґард та ін.).
1930 р. О .Ф. Лагодовська працювала в лі-
вобережній групі Бузької експедиції (керів-
ник Г.П. Крисін) на розвідувальних розкопках
біля с. Костянтинівка (курганний могильник
зі скіфськими та давнішими похованнями);
далі разом з Ф.О. Петрунем провадила роз-
відку на ділянці від К остянтинівки до А к-
Мечетки (рис. 2).
10 У 1927 р. у зв’язку з будівництвом Дніпрогесу й по-
дальшим затопленням порожистої частини Дніпра
була створена спеціальна науково-дослідна експе-
диція за участю істориків, археологів, етнографів,
яка протягом 1927—1932 рр. провадила археологіч-
ні дослідження значної території Надпоріжжя та від-
крила низку різночасових пам’яток.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1126
Наступного року було затверджено та-
кий склад експедиції: І.Ф. К озубовський (ке-
рівник), М.Ф. Болтенко, О .Ф. Лагодовська,
Г.П. К рисін, П.В. Харлампович, Т.М. Мовча-
нівський та ін. (рис. 3). Олена Федорівна разом
з І.М. Луцкевичем досліджувала окрему ділян-
ку в уроч. Кременчук (поселення ранньоскіф-
ського часу) та в балці С ухий Ташлик (Таш-
лицькі кургани) (Козубовський 1933). Про
результати роботи Бузької експедиції 1930 р.
Олена Федорівна звітувала на засіданні ВУАК
(ВУАК № 380, арк. 25) та брала участь у під-
готовці «Збірника праць Бузької археологічної
експедиції» (ВУАК № 750, арк. 7) — не був опу-
блікований.
Збереглися враження дослідниці, якими
вона ділилася з С.С. Гамченком: «Над мате-
риалом Бугской экспедиции преимуществен-
но работала я. Значимость материала абсо-
лютно превзошла все наши полевые прогно-
зы. Совершенно исключительный материал
по своей научной значимости это энеолити-
ческие стоянки на Чорном Ташлыке и Гарде.
Обе ставят ряд очень интересных вопросов,
а по характеру своему почти что паралель-
ны. Особенно сенсационным является наличие
в Гарде керамики Усатовского типа наряду с
керамикой неолитического характера, кото-
рая характеризуется ямочной и разного рода
штампованной орнаментацией. На Чорном
Ташлыке керамика Трипольского типа» (Лист
від 10.05.1930 р.).
На початку 1931 р. Олена Федорівна писала
С.С. Гамченку «Строим довольно большие планы
летних работ. Не знаем только, насколько будем
обеспечены средствами на Бугскую экспедицию, я
«покладаю великі надії». Весь материал оказался
исключительным» (Лист від 01.02.1931 р.). До-
слідження на БоГЕС закінчились у 1933 р. че-
рез припинення будівництва. Н езважаючи на
те, що роботи експедиції часто мали фрагмен-
тарний та розвідковий характер, саме вони за-
початкували вивчення давньої історії регіону.
Зокрема, виявлені неолітичні матеріали зго-
дом знайшли своє місце серед пам’яток буго-
дністровської культури.
Матеріал експедиції, що зберігається в ІА
НАНУ, незначний: серед архівних матеріалів
короткий звіт, кілька щоденників різних дослід-
ників, неопублікована стаття О.Ф. Лагодовської
(Лагодовская, Ф-15, № 22). В архіві Одеського
музею — щоденник О.Ф. Лагодовської з розко-
пок у с. Костянтинівка за 1931 р. Майже всі зна-
хідки втрачені під час ІІ Світової війни.
Початок 1930-х рр. відзначився піднесен-
ням археології під керівництвом ВУАК, але це
також був і початок кінця — у 1933 р. ВУАК
припинив своє існування. 1930 р. Всеукраїн
ська академія наук (ВУАН) відзначила 10-річ
ний ювілей. З цієї нагоди ВУАК вирішив під-
Рис. 2. Бузька експедиція 1930 р, група наукових співробітників: на передньому плані (зліва
на право) Т.М. Мовчанівський, І.Ф. Козубовський, О.Ф. Лагодовська, В.П. Харлампович,
Г.П. Крисін (НА ІА НАНУ)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1 127
готувати велику звітну «Виставку досягнень
археології за 10 років». На зборах Президії Ко-
мітету було ухвалено пропозицію «…просити
О.Ф. Лагодовську поїхати по головнішим музе-
ям України і вилучити експонати з археологіч-
них відділів їх до ювілейної виставки ВУАН для
чого просить…. видати 100 крб з ювілейної суми
ВУАКу…» (ВУАК № 307, арк. 6). О.Ф. Лагодов-
ська відвідала музеї Полтавщини та Харківщи-
ни і подала звіт про це до ВУАК (ВУАК № 307,
арк. 14). О крім того, в 1931 р. було створено
робочу К омісію для організації виставки. С е-
ред науковців, яких залучили до роботи К о-
місії, були Л.Є. К істяківський, О .Ф. Лаго-
довська, І.Ф. Левицький та ін. (ВУАК № 307,
арк. 20). Водночас ВУАК надіслав музеям лис-
ти з проханням підготувати та надіслати до
Києва археологічні речі, які відібрала для ви-
ставки О .Ф. Лагодовська: «…При цьому ВУАК
просить упакувати речі відповідними засобами
у невеликі ящики… витрати на упакування та
доставку ВУАК бере на себе…» (ВУАК № 197,
арк. 4). Матеріал для виставки з Одеського му-
зею готували директор музею М.Ф. Болтенко
та заввідділу О.Ф. Лагодовська. Зокрема ВУАК
повідомляв: «…бажано отримати від музею
експонати з експедицій БоГЕС, Березань, Ольвія,
Усатове» (ВУАК № 197, арк. 94). «Виставка до-
сягнень української археології за останній час»
працювала протягом липня—вересня 1931 р. у
Всеукраїнському музейному містечку на тери-
торії Києво-Печерської Лаври.
У 1932 р. О деський музей поновив роботи
на Усатівському комплексі, і О.Ф. Лагодовська
брала в них участь. Спочатку вона працювали
тільки на поселенні, а в наступному, 1933 р.,
розпочалися дослідження другої курганної гру-
пи Усатівського некрополя. У 1936—1940 рр. 11
О.Ф. Лагодовська досліджувала кургани з різ-
номанітними кам’яними спорудами — кромле-
хи, іноді подвійні, кам’яні закладки. Дослідни-
ці вдалося простежити етапи зведення насипів
деяких курганів та зафіксувати лінію давнього
горизонту. О.Ф. Лагодовська приділяла значну
увагу архітектониці усатівських курганів, зо-
крема, висловила кілька аргументів, за якими
11 Через арешт М.Ф. Болтенка в 1934 р. польові дослі-
дження на Усатовому очолив В.І. Селінов — науко-
вий співробітник Одеського історико-археологічного
музею, 1941 р. — директор музею.
Рис. 3. Учасники Бузької експедиції 1931 р.: І.Ф. Козубовський (1); В.П. Харлампович (2);
Г.П. Крисін (3); О.Ф. Лагодовська (4); Т.М. Мовчанівський (5); І.М. Луцкевич (8) та ін. (НА
ІА НАНУ)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1128
кромлехи більшості курганів мали не технічне
призначення, а культове чи ритуальне. Також
дослідниця відкрила унікальну кам’яну кон-
струкцію у вигляді купола (курган І-11), вияви-
ла плити з антропоморфними та зооморфними
зображеннями, а серед поховального інвента-
рю — набір металевих речей і посуд. Неодно-
рідність і монументальність конструкцій кур-
ганів, розмаїття форм поховального обряду
дозволили О .Ф. Лагодовській говорити про
соціальну нерівність усатівського суспільства,
виділяти поховання вождів, служителів культу,
рабів. У 1936 р. було також здійснено роботи на
першому ґрунтовому могильнику на Усатовому
та зроблено висновки стосовно хронологічно-
го співвідношення курганів і ґрунтових похо-
вань. Загалом відкритий матеріал свідчив про
високий рівень розвитку племен міді–бронзи
Північного Причорномор’я.
У 1946—1948 рр. О .Ф. Лагодовська повер-
нулася до досліджень Усатівського комплек-
су. С еред учасників експедиції були співро-
бітники Інституту археології Н .П. А мбургер,
Ю.М. Захарук та проф. Одеського університету
М.Ф. Болтенко. Цими дослідженнями (на по-
селенні та пов’язаному з ним ґрунтовому мо-
гильнику) планувалося нарешті з’ясувати по-
ставлені раніше питання. Зокрема, залишки
кам’яних споруд на Усатівському поселенні
Олена Федорівна схильна була вважати куль-
товими об’єктами, а не житлами (Лагодовська
1947). Завдяки розвідкам вдалося виявити кіль-
ка пунктів з усатівською керамікою та винести
проблему Усатового за межі комплексу.
Тривалі роботи М.Ф. Болтенка та О.Ф. Ла-
годовської (їх вважають головними дослід-
никами пам’ятки) на Усатівському комплек-
сі стали основою для вивчення пам’яток уса-
тівського типу. Спочатку дослідниця виділяла
усатівські пам’ятки в окрему лиманно-степову
культуру (Лагодовська 1943; 1947). Згодом, з
появою нових даних та на основі власних до-
сліджень вона переглянула своє бачення — ви-
ділила їх в окремий степовий тип пізньотри-
пільської культури та надала його характерис-
тику (Лагодовська 1953). Щодо походження
усатівських пам’яток, то дослідниця вважала їх
результатом еволюційного розвитку, коли вна-
слідок зміни господарства змінилася й матеріа
льна культура (Лагодовська 1947, с. 57). Біль-
шість питань, що стосуються пам’яток усатів-
ського типу, досі залишаються дискусійними.
У лісостеповому Правобережжі О лена Фе-
дорівна виділяла три групи пізньотрипільських
пам’яток: середньодністровську, волинсько-
городську, києво-софіївську — що, на її дум-
ку, мають спільні риси в економічному та куль-
турному розвитку, але різні шляхи розвитку.
Чи не вперше О .Ф. Лагодовська розробила
хронологічний поділ у межах самих локаль-
них груп (див.: Мовша 1972, с. 3), вважала, що
розглядати розвиток племен пізнього Трипіл-
ля слід у контексті розвитку «корінних тери-
торій» (Лагодовская 1953а, с. 76). У цьому ро-
зумінні значний інтерес становить розкопане
О.Ф. Лагодовською поселення в с. С андра-
ки, яке зберегло низку архаїчних рис (розмір
площадок, орнаментація розписної керамі-
ки та ін.), завдяки яким вона відносила його
до найраніших серед пам’яток пізньотрипіль-
ського типу. На основі виявленого на поселен-
ні біля с. Сандраки матеріалу, дослідниця вва-
жала його проміжною ланкою між пам’ятками
Києво-Волинського Полісся та Подністер’я
(Лагодовська 1956, с. 119). Дослідження піз-
ньотрипільських пам’яток тривають, О.Ф. Ла-
годовська була серед тих, хто починали цю ро-
боту, яку згодом продовжили В.Г. Збенович,
Е.Ф. Патокова, В.Г. Петренко та ін.
Робота в Інституті археології
АН УРСР
У 1939 р. О.Ф. Лагодовську запросили до Киє
ва в Інститут археології: «…работает в Ин-
ституте археологии АН УССР с 1939 г., с этого
же времени исполняет обязанности заведую-
щего отделом Первобытной археологии» (Осо-
бова справа, № 13). Коли почалася ІІ Світова
війна, О.Ф. Лагодовська разом з відділом ева-
куювалася до м. Уфа (Республіка Башкортос-
тан), де працювала на посаді старшого науко-
вого співробітника в Інституті суспільних наук
АН УРСР, потім — старшого наукового спів-
робітника Інституту історії та археології АН
УРСР. Під час евакуації Олена Федорівна вив
чала давні пам’ятки Башкирії, зокрема, на-
голошувала на незадовільному їх вивченні та
відсутності будь-якої узагальнювальної робо-
ти (Лагодовская, Ф-15, № 33). Українські ар-
хеологи — О .Ф. Лагодовська, Д.І. Бліфельд,
Л.Д. Дмитров — ознайомились з наявними
археологічними колекціями та літературою з
цього питання. Л.Д. Дмитров працював над
вивченням давньої металургії, О .Ф. Лагодов-
ська та Д.І. Бліфельд вивчали давню історію
Башкирії. Дослідниця написала роботу «Очер-
ки археологического изучения Башкирии», а
спільно з Д.І. Бліфельдом — «Материалы к ар-
хеологической карте Башкирии». Ці праці ста-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1 129
ли основою кандидатської дисертації О лени
Федорівни «Археологические памятки Баш-
кирии от древнейших времен до начала нашей
эры» (захищена в 1943 р.). 12
У 1944 р., вже після повернення з евакуа
ції, О .Ф. Лагодовська поновлюється на по-
саді завідувача відділу, тим же наказом за-
тверджується особовий склад відділу: старші
наукові співробітники Л.Д. Дмитров, Д.І. Блі-
фельд; І.М. С амойловський, В.К. Гончаров,
молодші наукові співробітники Є.Ф. По-
кровська, Є.В. Махно, Є.О. Дзбановський,
С.М. С ибільова-Одинцова, Л.С. Шиліна,
С.М. К узнєцова (Особова справа № 13). Зго-
дом відділ поповнюється старшими науковими
співробітниками В.М. Даниленком, А.В. Доб
ровольським, І.Ф. Левицьким, І.Г. Підопліч-
ком, М.Я. Р удинським, М.Л. Макаревичем
і молодшими науковими співробітниками
Н.П. А мбургер та О .П. Чернишом. Більшість
співробітників відділу досліджували і кам’яну
добу, і добу енеоліту–бронзи. О сновні теми
енеоліту — вивчення трипільської культури,
доби бронзи — дослідження курганів. О крім
польових робіт, відділ виконував завдання
зі складання «Зводу пам’яток доби бронзи»
(О.Ф. Лагодовська) та «Зводу пам’яток неоліту
і мідної доби на території України» (В.М. Да-
ниленко, А.В. Добровольський).
У 1945—1946 рр. Дніпрогесівська експеди-
ція Інституту археології спільно з Дніпропет
ровським музеєм досліджував кам’яні заклад-
ки порожистої частини Дніпра. Внаслідок цих
робіт було відкрито низку пам’яток. О.Ф. Ла-
годовська, зокрема, досліджувала кам’яні за-
кладки на р. Ворона, о. С урський, балці Ма-
йорка та Башмачка, на о. Таволжаний. Підсум-
ки цієї роботи викладено в статті (Лагодовська
1949), де, зокрема, йшлося, що звичай ховати
під кам’яними закладками виник ще напри-
кінці доби неоліту (закладки на о. Сурський) і
тривав протягом усієї доби бронзи: в закладках
на о. Тавілжаний виявлено кераміку ямного
зразка, на р. Ворона — зрубного типу, в балці
Башмачка — пізньобронзової доби. Неолітич-
ні поховання під закладками характеризували-
ся випростаним скелетом і відсутністю інвен-
тарю та вохри (Лагодовська 1949, с. 178—179).
У 1947 р. відділ працював над темою «На-
селення Дніпровського Надпоріжжя в бронзо-
ву добу». А ктуальність її полягала в слабкому
12 В особовому фонді О .Ф. Лагодовської НА ІА НАН
України зберігаються тези до її кандидатської ди
сертації, а в особовій справі є копія кандидатського
диплому.
вивченні доби бронзи на вказаній території. До
нового матеріалу Дніпробудівської експедиції
за 1945—1946 рр. долучився майже неопублі-
кований матеріал Дніпробудівської експедиції
1927—1932 рр.
Олена Федорівна цікавилася також па
м’ятками середньодніпровської культури, яка
завдяки новому матеріалу знову стала об’єктом
досліджень (Пассек 1947). С пираючись, пере-
важно, на матеріал, опублікований Т.С. Пассек,
і додавши нові факти, О .Ф. Лагодовська під-
готувала, але не опублікувала статтю, в якій зі-
брала відомі на той час поселення середньодні-
провської культури (Лагодовская, Ф-15, № 32).
У ній, на основі матеріалу поховань, О.Ф. Лаго-
довська науважувала на контакті племен серед-
ньодніпровської культури з «племенами яйце
донної кераміки, що виростає з культур типу Се-
редній Стіг ІІ». Дослідник середньодніпровської
культури І.І. Артеменко, опрацювавши україн-
ський і білоруський матеріал, вважав, що фор-
мування середньодніпровської культури від-
бувалось у другій половині ІІІ тис. на основі
середньодніпровського варіанту ямної культу-
ри під впливом культури кулястих амфор, ката-
комбної та пізньотрипільської (Артеменко 1963,
с. 35). Що стосується впливів середньодніпров-
ської культури, то О.Ф. Лагодовська вбачала їх
у кераміці комарівської культури на етапі її фор-
мування (Лагодовська, Ф-15, № 32, с. 24).
У 1949 р. О .Ф. Лагодовська полишила по-
саду заввідділу первісної археології за станом
здоров’я, посилаючись на значне погіршення
зору (заввідділу став В.М. Даниленко). Попри
це, вона продовжує працювати, зокрема, очо-
лює кілька великих експедицій (Верхньобузь-
ку археологічну та Нікопольсько-Гаврилівську
новобудовну). К рім того, дослідниця написа
ла розділ, присвячений скотарсько-землероб
ським племенам Лівобережної України, для
першої узагальнювальної праці Інституту ар-
хеології «Нариси стародавньої історії Украї
нської РСР» (1957 р.).
У 1949—1950 рр. Олена Федорівна очолюва-
ла Верхньобузьку археологічну експедицію, що
досліджувала згадане багатошарове поселення
в уроч. Пагурок (с. С андраки Хмільницько-
го р-ну Вінницької обл.). Поселення дало важ-
ливі матеріали з вивчення мало дослідженого
верхів’я Південного Бугу та загалом для розу-
міння розвитку пізнього Трипілля у Правобе-
режному Лісостепу. На поселенні також вияв-
лено шар пізньобронзового часу: кераміку на
зразок банок з валиковим орнаментом, що, на
думку дослідниці, поєднувало її з низкою піз-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1130
ньобронзових поселень (Сабатинівка І, Печо-
ра, Немирівське городище), а найтісніше — з
керамікою Білогрудівки (Лагодовська 1954,
с. 137). Дослідження додали матеріалу для ви-
вчення білогрудівської культури, що була виді-
лена П.П. Курінним під час досліджень 1918—
1927 рр. поблизу с. Піківець (Уманьщина).
Вивчення Войцехівського могильника
Серед інших пам’яток доби бронзи, що їх дослі-
джувала О лена Федорівна, важливе місце по-
сідав Войцехівський могильник. Н апередодні
війни його дослідження було однією з плано-
вих тем відділу первісної археології. Пам’ятка
була важливою для розуміння історії населен-
ня лісостепової смуги межиріччя Дністра–
Дніпра в добу бронзи. Після війни О.Ф. Лаго-
довська повернулася до цієї теми, опрацюва-
ла архів С.С. Гамченка та опублікувала статтю
(Лагодовська 1948), основу якої становили що-
денники вчителя про розкопки у Войцехівці, а
також брала участь у Волинсько-Подільській
експедиції Інституту археології (кер. В.К. Гон-
чаров). О чолювана О .Ф. Лагодовською група
досліджувала Войцехівський курганний мо-
гильник (Лагодовская 1956а; Лагодовська, За-
харук 1956). Аналізуючи матеріал могильника,
О.Ф. Лагодовська зробила важливі спостере-
ження стосовно особливостей поховального
обряду: відзначила наявність колективних по-
ховань, закономірності в орієнтації небіжчи-
ків, розбіжності між жіночими та чоловічими
похованнями (Лагодовська 1956а, с. 73). До-
слідниця вважала Войцехівський могильник за
інвентарем схожим до пам’яток комарівської
культури, час зведення могильника визначила
періодом середньої бронзи (там само, с. 74). У
науковій літературі Войцехівський могильник
не має чіткого культурного визначення (кома-
рівська чи східнотщинецька культура). Не за-
глиблюючись у цю проблему, зазначимо, що
могильник, безперечно, становить одну з най-
яскравіших пам’яток за поховальним обрядом
і знахідками.
Дослідження Михайлівського поселення
У 1952—1955 рр. О.Ф. Лагодовська очолювала
новобудовну Н ікопольсько-Гаврилівську екс-
педицію, що проводила розкопки на поселен-
ні в с. Михайлівка Ново-Воронцовського р-ну
Херсонської обл. у зоні будівництва Каховської
ГЕС. Це була остання експедиція, в якій бра-
ла участь Олена Федорівна. Також в експедиції
працювали співробітники Інституту археоло-
гії М.Л. Макаревич, Н.П. Амбургер, О.Г. Ша-
пошнікова.
Значення цих досліджень колосальні для
переосмислення давньої історії України. По-
перше, Михайлівське поселення стало пер-
шою пам’яткою такого типу для ямної куль-
тури, до цього часу культура вивчалась за по-
хованнями. Верхній шар поселення був досить
потужним та репрезентував період його розкві-
ту. А отриманий з верхнього шару матеріал до-
зволяв відтворити широкий спектр життя ям-
ного населення — від планування поселення,
його оборонних споруд, облаштування жител
та господарських будівель, до характеристики
матеріальної культури, облаштування побу-
ту, господарства тощо (Лагодовська, Шапош-
нікова, Макаревич 1962). По-друге, важливе
значення цих досліджень полягало у багатоша-
ровості поселення — тут чітко фіксувалося три
культурні шари (нижній, середній, верхній),
які відповідали певним історичним періодам.
По-третє, матеріал з нижнього та середнього
шарів Михайлівського поселення мав значен-
ня для розуміння історії українського степу за
доби енеоліту та ранньої бронзи. Крім того, усі
три шари не лише відбивали етапи розвитку
степового населення, але в подальшому ста-
ли орієнтирами для здійснення систематизації
поховальних пам’яток та матеріалів нестрати-
фікованих поселень.
У книжці, яка вийшла вже після смерті
О.Ф. Лагодовської (Лагодовська, Шапошніко-
ва, Макаревич 1962) було започатковано таку
інтерпретацію трьох шарів Михайлівського по-
селення, яка довгий час побутувала в науковій
літературі — нижній шар вважався доямним,
а середній та верхній шари — ямними, таки-
ми, що представляють ранній та пізній періоди
культури. Це у свою чергу вплинуло на хроно-
логію ямної культури, яка тоді вважалася енео
літичною. Натомість сама О.Ф. Лагодовська до-
тримувалась дещо іншої думки, за якою верх-
ній шар поселення репрезентував давньоямний
час, середній та нижній шари слід датувати до-
ямним періодом (Лагодовская 1955, с. 121).
За матеріалами нижнього шару Михайлів-
ського поселення В.М. Даниленко виділив
окрему нижньомихайлівську культуру, хоча
основи для цього були закладені ще дослідни-
ками поселення у згаданій вище книжці. Порів-
няння матеріалів із середнього шару поселен-
ня з іншими дозволили дослідникам виділити
низку синхронних пам’яток, зокрема поселен-
ня Нижній Рогачик та хут. Рєпін. У свою чер-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1 131
гу, це дозволило виділити рогачицький та рє-
пінський типи пам’яток, а згодом однойменні
культури. Питання стосовно інтерпретації обох
культур залишається дискусійним.
Розкопки Михайлівського поселення суттєво
змінили уявлення про племена Степової Украї-
ни. Зокрема, ямна культура доти справляла вра-
ження примітивної. Завдяки дослідженням на
Михайлівському поселенні вдалося, як мінімум,
заперечити цю думку, а крім того поставити ще
низку питань, що дискутуються досі.
Висновки
Підсумовуючи вище сказане зазначимо, що
при створенні історіографічної роботи важливе
місце, безперечно, займає архівний матеріал.
У нашому випадку, архівні дані дозволили
більше дізнатись про О.Ф. Лагодовську як нау
ковця у контексті часу, в який вона жила, а
крім того, завдяки листам дослідниці, вдалося
побачити її як людину зі своїми інтересами та
мріями. Розглянутий період — від ВУАК до Ін-
ституту археології — це, зокрема, час станов-
лення української археології як науки. Отрима-
ний нами матеріал дозволяє говорити про зна-
чний внесок О.Ф. Лагодовської у цей процес.
Адже, перший досвід польових робіт та дос
від обробки археологічного матеріалу дослід-
ниця отримала в експедиціях С.С. Гамченка та
П.П. Єфименка. Крім того, вона отримала чу-
дову аспірантську підготовку. Формування до-
слідниці як науковця продовжувалось в Одесь-
кому музеї та в експедиціях М.Ф. Болтенка на
складному Усатівському комплексі. У зв’язку
з цим зазначимо, що О .Ф. Лагодовська була
провідником передових ідей попередніх по-
колінь науковців своїм наступникам, зокрема
ідей В.Б. А нтоновича, оскільки С .С. Гамчен-
ко був його учнем, та Е.Р. фон Штерна, учнем
якого був М.Ф. Болтенко.
За особовим фондом дослідниці вдалось
більше дізнатись про наукові інтереси О лени
Федорівни. Її більше знають як дослідницю
Михайлівського поселення, значущої пам’ятки
для вивчення ямної культури. Проте, О.Ф. Ла-
годовська досліджувала культуру кулястих ам-
фор, усатівську культуру, вивчала проблеми
пізнього Трипілля, а також цікавилась серед-
ньодніпровською та комарівською культурами.
О.Ф. Лагодовська очолювала великі екс-
педиції О деського музею, Інституту архео-
логії, зокрема і новобудовні, у яких проходи-
ли підготовку молоді археологи (Ю.М. Заха-
рук, О .Г. Шапошнікова та ін.). Після смерті
дослідниці (13.12.1958 р.) започатковані нею
теми продовжили розробляти В.Г. Збенович,
О.Г. Шапошнікова, О.Ф. Патокова, Т.Г. Мовша
та ін. Маючи чудову археологічну підготовку,
будучи науковцем з широким колом інтересів
О.Ф. Лагодовська не реалізувала себе повною
мірою. Свідченням цього можуть бути неопу-
бліковані статті, а також монографія «Поселе-
ния Среднего и Нижнего Поднепровья в пери-
од ранней и средней бронзы» — К., 1955, 118 с.
(НА ІА НАНУ, Ф-15, № 18).
Антонович В.Б. Археологическая карта Кіевской губерніи. — М., 1895.
Артеменко И.И. Среднеднепровская культура // CA. — 1963. — № 2. — С. 12—37.
Болтенко М.Ф. Раскопки Усатовско-Большекуяльницкого поля культурных остатков // Вісник Одеської Комісії
Краєзнавства. — Одеса, 1925. — Ч. 2—3. — С. 48—66.
Болтенко М.Ф. Кераміка з Усатова / кн. Трипільська культура на Україні. — К., 1926. — Вип. 1. — С. 8—30.
Відейко М.Ю. Лагодовська О лена Федорівна // Е нциклопедія трипільської цивілізації. — К ., 2004. — Т. ІІ. —
С. 291—292.
Елена Федоровна Лагодовская (1899—1958) // КСИА. — 1960. — № 9. — С. 123—124.
Козубовський Ф.А. Археологічні дослідження на території БоГЕСу 1930—1932 рр. — К., 1933.
Костенко А.В. Вчитель, археолог, музейник: пунктир життя Георгія Петровича Крисіна// Тези міжнар. наук. конф.
«Людське співтовариство: актуальні питання наукових досліджень». — Дніпропетровськ, 2016. — С. 12—16.
Курінний П.П. Історія археологічного знання про Україну. — Умань, 2013.
Лагодовська О.Ф. Археологічна подорож до с. Курисова-Петровського // Вісник Одеської комісії краєзнавства. —
1930. — № 4—5. — С. 141—146.
Лагодовська О.Ф. Проблеми усатівської культури // НЗІІА. — Уфа, 1943. — Кн. І. — С. 53—66.
Лагодовська О.Ф. Усатівська культура та її місце в археологічному минулому України // Вісник АН УРСР. —
1947. — № 6. — С. 47—57.
Лагодовська О.Ф. Воцехівський могильник бронзової доби на Волині // Археологія. — 1948. — № 2. — С. 62—79.
Лагодовська О.Ф. Кам’яні закладки Н адпоріжжя (за матеріалами досліджень 1945—1946 рр.) // А П УРСР. —
1949. — Т. ІІ. — С. 159—179.
Лагодовська О.Ф. Пам’ятки усатівського типу // Археологія. — 1953. — VІІІ. — С. 95—108.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1132
Лагодовская Е.Ф. Трипольское поселение в с. Сандраки, Винницкой области, и некоторые вопросы позднего три-
полья // КСИА. — 1953а. — Вып. 2. — С. 76—77.
Лагодовська О.Ф. Поселення часу пізньої бронзи в с. Сандраки // Археологія. — 1954. — ІХ. — С. 133—141.
Лагодовськая Е.Ф. Войцеховское позднетрипольское поселение // КСИА. — 1954а. — Вып. 3. — С. 86—89.
Лагодовская Е.Ф. Михайловское поселение и его значение // КСИА.— 1955. — Вып. 4. — С. 119—121.
Лагодовська О.Ф. Пізньотрипільське поселення у с. Сандраках. // АП УРСР. — 1956. — VІ. — С. 118—119.
Лагодовська О.Ф. Нові дослідження Войцехівського могильника // АП УРСР. — 1956а. — VI. — С. 69—74.
Лагодовська О.Ф., Захарук Ю.М. Нові дослідження Войцехівського могильника // АП УРСР. — 1956. — VІІ. —
С. 69—74.
Лагодовська О.Ф., Шапошнікова О.Г., Макаревич М.Л. Михайлівське поселення. — К., 1962.
Левицький І.Ф. Пам’ятки мегалітичної культури на Волині // Антропологія. — К., 1929. — Т. ІІ. — С. 192—222.
Міщук С.М. Бібліотека Волинського краєзнавчого музею у Житомирі (1900—1932): походження, склад, доля. Ав-
тореф. дис. … канд. істор. наук. — К., 2003.
Мовша Т.Г. Періодизація і хронологія середнього та пізнього Трипілля // Археологія. — 1972. — № 5. — С. 3—24.
Пассек Т.С. К вопросу о среднеднепровской культуре // КСИИМК. — 1947. — Вып. 16. — С. 31—51.
Пудовкіна А.С. Історія археологічних досліджень музеїв України (1920-ті — початок 1930-х рр.) у контексті дослі-
дження історії вітчизняної археологія // Мат-ли ІІІ Волинської Міжнар. історико-краєзнавчої конф., Жито-
мир, 12—13листопада 2010 р.). — Житомир, 2010. — С. 200—201.
Свешников И.К. Культура шаровидных амфор. — М., 1983 (САИ. Свод археологических источников. — Вып. В1-27).
Селинов В.И., Лагодовская Е.Ф. Раскопки Одесского Историко-Археологического музея под Одессой в 1936 г. (уса-
товская культура) // СА. — 1940. — Т. 5. — С. 239—263.
Тарасенко І.Г. Лагодовська О лена Федорівна // Інститут археології Н аціональної академії наук України. — К .,
2015. — С. 488.
Телегин Д.Я. Е.Ф. Лагодовская (некролог) // СА — 1959. — № 4. — С. 329.
Фабрициус И.В. Археологическая карта Причерноморья Украинской ССР. — К., 1951.
Черняков І.Т. До 100-річчя з дня народження О .Ф. Лагодовської // Вісник Українського товариства охорони
пам’яток історії та культури. — К., 1999. — № 1 (3). — С. 72—74.
Юркова О. Наукова атестація істориків в Україні: нормативна база та особливості захисту дисертацій (друга по-
ловина 1920-х — 1941 рр.) // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки. — К., 2010. — Вип. 19. —
Ч. 2. — С. 137—153.
Яненко А.С., Тарнавська С.В. Підготовка та підвищення кваліфікації археологічних кадрів при музеях УСРР (1920-
ті — початок 1930-х рр.) // Сіверщина в історії України. Зб. наук. праць. — К.; Глухів, 2011. — Вип. 5. —
С. 363—367.
Ossowsky G. Materyjaly do paleoetnologii kurhanow ukraińskich // ZWAK. — 1889. — XIII. — S. 1—19.
Szmyt M. Between West and East. People of the Globular Amphora Culture in Eastern Europe: 2950—2350 BC. — Poznań,
1999 (BPS. — 8).
Архівні матеріали
Особова справа № 13 / «Личные дела сотрудников Института, уволенных в 1958 году». — Адміністративний архів
Інституту археології НАНУ.
Фонд ВУАК
ВУАК, НА ІА НАНУ, Ф-3, 01, № 51/3.
ВУАК, НА ІА НАНУ, Ф-3, 01, № 52.
ВУАК, НА ІА НАНУ, Ф-3, 0-3, № 84.
ВУАК, НА ІА НАНУ, Ф-3, 01, №192.
ВУАК, НА ІА НАНУ, Ф-3, 01, №197.
ВУАК, НА ІА НАНУ, Ф-3, 01, №307.
ВУАК, НА ІА НАНУ, Ф-3, 01, №346.
ВУАК, НА ІА НАНУ, Ф-3, 01, №371/б.
ВУАК, НА ІА НАНУ, Ф-3, 01, №380.
ВУАК, НА ІА НАНУ, Ф-3, 01, № 415.
ВУАК, НА ІА НАНУ, Ф-3, 01, №750.
Фонд О.Ф. Лагодовської
Автобіографія // НА ІА НАНУ, Ф-15, № 41.
Тези до промоційної роботи аспірантки О.Ф. Лагодовської // НА ІА, Ф-15, № 41.
Лагодовська О.Ф. Пам’ятки мегалітичної культури на Україні // НА ІА НАНУ. — Ф-15, № 16.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 1 133
Лагодовська О.Ф. Племена мегалітичної культури на Україні // НА ІА НАНУ. — Ф-15, № 16.
Лагодовская Е.Ф. Погребения со скорченными костями по Среднему Бугу // НА ІА НАНУ. — Ф-15, № 22.
Лагодовська О.Ф. Кремінне знаряддя праці з Селища Усатового // НА ІА. — Ф-15, № 4—9.
Лагодовская Е.Ф. Итоги археологического изучения Башкирии // // НА ІА. — Ф-15, № 33.
Лагодовская Е.Ф. Памятники средне-днепровской культуры // НА ІА. — Ф-15, № 32.
Лагодовская Е.Ф. Племена средне-днепровской культуры // НА ІА. — Ф-15, № 32.
Фонд С.С. Гамченка, листи О.Ф. Лагодовської
Лист від 08.03.1927 р. з Ленінграда // НА ІА НАНУ. — Ф-3, 0-1, № 53/1.
Лист від 10.06.1927 р. з Ленінграда // НА ІА НАНУ. — Ф-3, 0-3, № 13.
Лист від 25.02.1928 р. з Ленінграда // НА ІА НАНУ. — Ф-3, 0-3, № 82.
Лист від 08.12.1928 р. з Одеси // НА ІА НАНУ. — Ф-3, 0-3, № 84.
Лист від 02.04.1929 р. з Ленінграда // НА ІА НАНУ. — Ф-3, 0-3, № 224.
Лист від 10.05.1930 р. з Одеси // НА ІА НАНУ. — Ф-3, 0-3, № 226.
Лист від 19.05.1930 р. з Одеси // НА ІА НАНУ. — Ф-3, 0-3, № 227
Лист від 23.05.1930 р. з Одеси // НА ІА НАНУ. — Ф-3, 0-3, № 225
Лист від 01.02.1931 р. // НА ІА НАНУ. — Ф-3, 0-3, № 271.
Надійшла 23.08.2016
И.Г. Тарасенко
Елена Федоровна Лагодовская — исследователь энеолита–бронзового века
В статье рассмотрен жизненный и научный путь исследователя энеолита-бронзы Е лены Федоровны Лагодов-
ской. Биографические статьи, посвященные ей очень лаконичны и малочисленны. Благодаря полученному ар-
хивному материалу, в первую очередь письмам, удалось шире раскрыть деятельность этого ученого и даже узнать
ее научные мечты.
Научное становление Е.Ф. Лагодовской происходило в сотрудничестве с такими известными археологами,
как С.С. Гамченко, П.П. Ефименко, М.Ф. Болтенко, кроме того оно связано с такими научными центрами как
Волынский научно-исследовательский музей, ВУАК, ГАИМК, Одесский историко-археологический музей.
Е.Ф. Лагодовская больше известна как исследователь Михайловского поселения, первого поселения ямной
культуры. Но кроме этого, аспирантская работа Елены Федоровны была посвящена культуре шаровидных амфор;
также она изучала усатовскую культуру и связанные с ней вопросы позднего Триполья, интересовалась средне-
днепровской и комаровской культурами.
Обнаруженные в НА ИА НАНУ неизданные статьи и готовая к печати книжка, убеждают в том, что Е.Ф. Ла-
годовской, к сожалению, так и не удалось реализовать себя полностью.
I.H. Tarasenko
Olena Fеdorivna Lahodovska, Researcher of Chalcolithic and Bronze Ages
The article describes the life and scientific route of Olena Fedorivna Lahodovska, a researcher of the Chalcolithic and the
Bronze Age. Biographical articles about her are few and very brief. Due to the archival materials available, primarily letters,
the author managed to wider reveal this scholar’s activities, and even to find out her scientific dreams.
O.F. L ahodovska’s academic development took place in collaboration with the famous archaeologists, such as
S.S. Hamchenko, P.P. Yefymenko, M.F. Boltenko, as well as with the research centres, such as the Volyn Scientific and
Research Museum, DAIMK, Odesa Historical and Archaeological Museum.
O.F. Lahodovska is more commonly known as the researcher of Mykhaylivske settlement, the first settlement of Yamna
culture. In addition, post-graduate work by Olena Fedorivna was devoted to Globular Amphora culture. She also studied
Usatove culture and related issues of the Late Trypillia culture and she was interested in Middle Dnipro and Komariv cultures.
Discovered in the Scientific Archives in the IA NASU unpublished articles convince that, unfortunately, O.F. Lahodovska
had not fully realized herself.
|
| id | arheologia-com-ua-article-140 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:02:35Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/a1/356c1cd8511d2f9e47d7551cceffcda1.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-1402020-01-19T08:26:40Z Olena Fedorivna Lahodovska, Researcher of Chalcolithic and Bronze Ages Елена Федоровна Лагодовская — исследователь энеолита–бронзового века Олена Федорівна Лагодовська — дослідниця доби енеоліту–бронзи Tarasenko, Iryna H. O.F. Lagodovska, Globular Amphora culture, Usatove culture, Yamna culture, Usatove complex, Wojciechowski burial ground, Mikhailivka settlement. Е.Ф. Лагодовская, культура шаровидных амфор, Усатовская культура, ямная культура, Усатовский комплекс, Войцеховский могильник, Михайловское поселение. О.Ф. Лагодовська, культура кулястих амфор, усатівська культура, ямна культура, Усатівський комплекс, Войцехівський могильник, Михайлівське поселення. The article describes the life and scientific route of Olena Fedorivna Lahodovska, a researcher of the Chalcolithic and the Bronze Age. Biographical articles about her are few and very brief. Due to the archival materials available, primarily letters, the author managed to wider reveal this scholar’s activities, and even to find out her scientific dreams. O.F. Lahodovska’s academic development took place in collaboration with the famous archaeologists, such as S.S. Hamchenko, P.P. Yefymenko, M.F. Boltenko, as well as with the research centres, such as the Volyn Scientific and Research Museum, DAIMK, Odesa Historical and Archaeological Museum. O.F. Lahodovska is more commonly known as the researcher of Mykhaylivske settlement, the first settlement of Yamna culture. In addition, post-graduate work by Olena Fedorivna was devoted to Globular Amphora culture. She also studied Usatove culture and related issues of the Late Trypillia culture and she was interested in Middle Dnipro and Komariv cultures. Discovered in the Scientific Archives in the IA NASU unpublished articles convince that, unfortunately, O.F. Lahodovska had not fully realized herself. В статье рассмотрен жизненный и научный путь исследователя энеолита–бронзы Елены Федоровны Лагодовской. Биографические статьи, посвященные ей очень лаконичны и малочисленны. Благодаря полученному архивному материалу, в первую очередь письмам, удалось шире раскрыть деятельность этого ученого и даже узнать ее научные мечты. Научное становление Е.Ф. Лагодовской происходило в сотрудничестве с такими известными археологами, как С.С. Гамченко, П.П. Ефименко, М.Ф. Болтенко, кроме того оно связано с такими научными центрами как Волынский научно-исследовательский музей, ВУАК, ГАИМК, Одесский историко-археологический музей. Е.Ф. Лагодовская больше известна как исследователь Михайловского поселения, первого поселения ямной культуры. Но кроме этого, аспирантская работа Елены Федоровны была посвящена культуре шаровидных амфор; также она изучала усатовскую культуру и связанные с ней вопросы позднего Триполья, интересовалась среднеднепровской и комаровской культурами. Обнаруженные в НА ИА НАНУ неизданные статьи и готовая к печати книжка, убеждают в том, что Е.Ф. Лагодовской, к сожалению, так и не удалось реализовать себя полностью. Статтю присвячено дослідниці доби енеоліту–бронзи Олені Федоровні Лагодовській. На основі архівних матеріал розкривається її життєвий і науковий шлях. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2017-01-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/140 10.15407/archaeologyua2017.01.120 Arheologia; No 1 (2017): Arheologia; 120-133 Археологія ; № 1 (2017): Археологія; 120-133 Археология; № 1 (2017): Arheologia; 120-133 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2017.01 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/140/135 |
| spellingShingle | О.Ф. Лагодовська культура кулястих амфор усатівська культура ямна культура Усатівський комплекс Войцехівський могильник Михайлівське поселення. Tarasenko, Iryna H. Олена Федорівна Лагодовська — дослідниця доби енеоліту–бронзи |
| title | Олена Федорівна Лагодовська — дослідниця доби енеоліту–бронзи |
| title_alt | Olena Fedorivna Lahodovska, Researcher of Chalcolithic and Bronze Ages Елена Федоровна Лагодовская — исследователь энеолита–бронзового века |
| title_full | Олена Федорівна Лагодовська — дослідниця доби енеоліту–бронзи |
| title_fullStr | Олена Федорівна Лагодовська — дослідниця доби енеоліту–бронзи |
| title_full_unstemmed | Олена Федорівна Лагодовська — дослідниця доби енеоліту–бронзи |
| title_short | Олена Федорівна Лагодовська — дослідниця доби енеоліту–бронзи |
| title_sort | олена федорівна лагодовська — дослідниця доби енеоліту–бронзи |
| topic | О.Ф. Лагодовська культура кулястих амфор усатівська культура ямна культура Усатівський комплекс Войцехівський могильник Михайлівське поселення. |
| topic_facet | O.F. Lagodovska Globular Amphora culture Usatove culture Yamna culture Usatove complex Wojciechowski burial ground Mikhailivka settlement. Е.Ф. Лагодовская культура шаровидных амфор Усатовская культура ямная культура Усатовский комплекс Войцеховский могильник Михайловское поселение. О.Ф. Лагодовська культура кулястих амфор усатівська культура ямна культура Усатівський комплекс Войцехівський могильник Михайлівське поселення. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/140 |
| work_keys_str_mv | AT tarasenkoirynah olenafedorivnalahodovskaresearcherofchalcolithicandbronzeages AT tarasenkoirynah elenafedorovnalagodovskaâissledovatelʹéneolitabronzovogoveka AT tarasenkoirynah olenafedorívnalagodovsʹkadoslídnicâdobieneolítubronzi |