До хронології карбування монет Володимира Ольгердовича (1362—1394)

Kozubowskyij, Georhii A.

doi:10.15407/archaeologyua2016.04.027

До хронології карбування монет Володимира Ольгердовича (1362—1394)

Analysis of the finds made it possible to determine seven types of the 14th century Kyiv coins. Type I are represented by imitations of coins struck by Jani Beg (1342–1357), khan of Golden Horde, in Gulistan. The striking of this type is dated to the 1360s and 1370s. The obverse of type II contains...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в:	Археологія
Дата:	2016
Випуск:	4
Сторінки:	27-41
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	Georhii A. Kozubowskyij — Institute of Archaeology, the National Academy of Science of Ukraine
Автор:	Kozubowskyij, Georhii A.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2016
Теми:	Київське князівство XIV ст. монети.
Онлайн доступ:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/144
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Репозитарії

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824430702362624
author	Kozubowskyij, Georhii A.
author_facet	Kozubowskyij, Georhii A.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Georhii A. Kozubowskyij", "institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Science of Ukraine", "orcid": "" } ]
author_sort	Kozubowskyij, Georhii A.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	41
container_issue	4
container_start_page	27
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2020-04-06T08:35:30Z
description	Analysis of the finds made it possible to determine seven types of the 14th century Kyiv coins. Type I are represented by imitations of coins struck by Jani Beg (1342–1357), khan of Golden Horde, in Gulistan. The striking of this type is dated to the 1360s and 1370s. The obverse of type II contains a Cyrillic inscription and the Prince’s sign. On the reverse, there is an imitation of Horde’s Muhammad Bulak coin of 773 (1371/1372). Coins of this type are dated to the 1370s. Type III includes coins with the Prince’s sign and a plaiting with a legend containing the name of the Prince around it. They can be dated by the 1380s or probably by the early 1390s. Type IV includes the coins with the Prince’s sign and «IS» and a legend with the Prince’s name around it. They can be dated by the period from the end of the 1370s to the beginning of the 1390s. The coins of type V with the Prince’s sign and a cross with four points and with a legend containing the Prince’s name around it, as well as coins of type VI and VII, namely, bracteates with Prince’s sign or cross, are dated to the 1390s.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2016.04.027
first_indexed	2026-08-07T01:02:38Z
format	Article
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 27 A.V. Skyba Two-paneled Plates in 7th Century Hoards from Dnipro River Region Two-paneled rectangular plates (type II-2) are represented mostly by silver casted items. Their absolute majority are related with the 7th century hoards found in the Dnipro River region. They are predominantly spread in the middle flow of the Dnipro River and on its left bank. Outside its region they are represented by single findings in the Oka River region (Yelizavet-Mikhailovka) and in the Crimea (Suuk-Su). This type plates differ from each other mainly by decoration which peculiarities served for distinction of the variants. Today, not less than ten variants can be named. Variant 1 significantly differs from others by number of findings and the area of the spread. It is peculiar with the apertures in shape of a compound cross. They are usually represented in assemblages by the sets of identic items consisting from two to eight (insignificant differences related to the production process are possible). In cases, when reconstruction of belt sets’ completeness is possible, the combination of two-paneled triangular plates with quite settled typological block of belt details can be traced. There are B-shaped buckles with movable panel, shield-shaped and 3-shaped panels, T-shaped plates, as well as belt tips with side openings among them. The issue of chronology of two-paneled rectangular moldings needs the further development. Plates with insets ornamented with granulation, as well as this type plates of two more variants should be referred to the latest examples. Spread of belt sets with the collections of plates of II-2 type, to the author’s opinion, marks the military and political union of the Slavs which existed in the second and third quarters of the 7th century on the territory of the middle flow of the Dnipro River and on its left bank. Г.А. Козубовський ДО ХРОНОЛОГІЇ КАРБУВАННЯ МОНЕТ ВОЛОДИМИРА ОЛЬГЕРДОВИЧА (1362—1394) На основі датування скарбів, метрологічного та стилістичного аналізу запропоновано відносну хронологію київських монет XIV ст. К л ю ч о в і с л о в а: Київське князівство, XIV ст., монети. © Г.А. Козубовський, 2016 Минуло майже півтора століття з того часу як у науці стало відомо про монети київського князя Володимира Ольгердовича (1362—1394) (Гуттен- Чапский 1875, с. 4; Антонович 1878). Відтоді ки- ївські монети вивчалися багатьма дослідниками. Але й на теперішньому етапі вивчення цих пам’яток, не зважаючи на значну джерельну базу, залишається велика кількість нез’ясованих та дискусійних проблем. Не вважається остаточно з’ясованою і дата початку карбування монет у Києві в XIV ст. В історіографії висувалися різні версії про можливі дати, як і про час початку самого кня- зювання Володимира Ольгердовича: 1363 р. (Котляр 1970, с. 88—89, 92), 1364 р. (Антонович 1878), 1367 р. (Karys 1959, s. 178), 1374 р. (Болсу- новский 1909, с. 14—15; Gumowski 1920, s. 70), 1377 р. (Wittyg 1888, s. 120; Петров 1908, с. 6, 8), 1387 р. (Ivanauskas, Balčius 1994, 35—38, 94). Значне розходження поглядів на хроноло- гію, обставини та статус київського князя обу- мовлено суттєвою обмеженістю писемних і ну- мізматичних джерел. Хоча в науковій літерату- рі зафіксовано близько 1200 монет Київського князівства XIV ст., які походять із понад двох десятків пунктів знахідок. Абсолютна більшість знахідок сконцен- трована в Середній Наддніпрянщині, і так чи інакше тяжіє до Києва: від Сосниці на півночі, Путивля на сході та Канівщини на півдні. ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 428 Кілька пунктів знахідок із київськими мо- нетами розташовані за межами Середньої Над- дніпрянщини: у Литві, у районі золотоордин- ських центрів Півдня України та Поволжя, у Краснодарському краю. Уведення до наукового обігу на початку ХХІ ст. нових монетних знахідок Володимира Ольгердовича з якісними зображеннями самих монет не лише збільшило інформативні мож- ливості цих пам’яток (Зразюк, Хромов 2007; Хромов 2007; Зразюк, Строкова, Хромов 2007; Івакін, Козубовський, Балакін 2013, с. 363; Хромова 2015), але й розширило кількість гі- потез про хронологію та типологію київських монет XIV ст. В останній час набули поширення крайні позиції у цій проблемі. Так, початок власного виробництва монет у Києві датується 1354— 1363 рр. (Хромов 2007 с. 62) або ж з 1387 рр. (Ivanauskas, Balčius 1994, р. 38, 94), чи взагалі останнім десятиріччям XIV cт. або не раніше 1388/1389 рр. (Ремецас 2012, с. 98—99, 106). Знахідки певних типів монет Володимира Ольгердовича в кількох комплексах разом із точно датованими джучидськими дирхемами, празькими грошами та литовськими монетами дають можливість окреслити карбування окре- мих типів. Велике значення в датуванні цих нумізматичних пам’яток відіграють метроло- гічні та стилістичні особливості (рис. 1). Найважливішим принципом у встановлен- ні відносної хронології київських монет видається фіксація відсутності тих чи інших типів у комплексах датованих за джучидськи- ми монетами. За золотоординськими монетами датую- ться Гвоздівський скарб 1873 р. (1364 р.) (Антонович 1878; Федоров-Давыдов 1960, с. 161, № 173), Сосницький скарб 1911 р. (1393/1394 рр.) (Федоров-Давыдов 1960, с. 164, № 172; Котляр 1970), Борщівський скарб 1948 р. (1380/1381 рр.) (Зразюк, Хромов 2007) та Козелецький скарб 1923 р. (1391/1392 чи 1393/1394 рр.) (Фасмер 1929, с. 297, № 48; Федоров-Давыдов 1960, с. 165, № 175; Котляр 1971, с. 67, № 8; Kozubowski 1994, s. 137, № 8). Ширше датування дають знахідки з київ- ськими монетами в Литві. Червонодвірський скарб 1885 р., знайдений у Раудондварисі біля Вільнюса, складався із гривень-злитків (2+14 половинок), 14-ти празьких грошів Вацла- ва II (1300—1305), Яна І Люксембурзько- го (1310—1346) та Карла І (1346—1378), семи литовських монет типу «погонь» — «подвій- ний хрест», десяти монет Лівонського Орде- Рис. Типологічно-хронологічна схема київських монет XIV ст.: І — 60-70-ті рр. XIV ст.; ІІ — 70-ті рр. XIV ст. (після 1372 р. (1376—1378 рр. ?); ІІІ — 80-ті — перша половина 90-х рр. XIV ст.; IV — кінець 70-х — перша половина 90-х рр. XIV ст.; V — друга половина 80-х — перша половина 90-х рр. XIV ст.; VІ — перша половина 90-х рр. XIV ст.; VІІ — перша половина 90-х рр. XIV ст. ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 29 ну та м. Ревеля, а також київської монети типу «князівський знак» — «IS (K)» (Wittyg 1888, s. 115—120; Gumowski 1920, s. 52; Котляр 1971, с. 67, № 13). І хоча найдавніші литовські мо- нети типу «погонь» — «подвійний хрест», ви- значаються різними дослідниками в широ- ких межах і не датуються однозначно, абсо- лютною більшістю сучасних науковців їхня поява пов’язуються з карбуванням Ягайла в 1387(1388)—1390(1392) рр. (Ivanauskas, Balčius 1994, p. 21—30; Remecas 2003, р. 18, 67; Грима- лаускайте 2006, с. 138). Хоча загалом початок карбування всіх найдавніших литовських мо- нет пов’язується із Кревською унією і хрис- тиянізацією Литви, а 1387 р. вважається від- правною межею в монетному виробництві (Kiersnowski 1984, s. 164,173; Ivanauskas, Balčius 1994, р. 5; Грималаускайте 2006, с. 138, 146). Але й таке датування Червонодвірського скарбу не перешкоджає можливому датуванню київської монети ранішим часом. Принаймні, відсутність згадок про празь- кі гроші Вацлава ІV (1378—1419) у Червоно- двірському скарбі, при наявності досить зна- чної кількості грошів (14 од.) його попередни- ків, дає можливість датувати скарб часом трохи ранішим за другу половину 80-х — початок 90-х рр ХІV ст., навіть при врахуванні періоду, необхідного для надходження та поширення чеських монет Вацлава ІV. Київська монета такого ж типу опинилась і серед 25-ти монет Ягайла (?) та тригранних злитків у скарбі 1933 р. із Міткішкєс (Mitkiškės, р-н Тракай, Литва). Абсолютна більшість ли- товських монет також належить до типу «по- гонь» — «подвійний хрест». Існує припущен- ня, що обидва литовські скарби з київськими монетами були заховані на початку 1390 р., під час наступу хрестоносців на Вільнюс (Реме- цас 2012, с. 95). Дві київські монети з «IS(К)» та хрестиком знайдені при археологічних до- слідженнях Вільнюського нижнього замку в 2006—2007 рр., у зруйнованих дерев’яних бу- дівлях кінця XIV — початку XV ст. поруч із за- значеними вище монетами Ягайла та ранніми монетами (?) Вітовта (Ремецас 2012, с. 95). За співвідношенням типів київських монет може датуватися скарб, знайдений у 1906 р. між Каневом і Трипіллям, зі 150-ти (?) монет Во- лодимира Ольгердовича. Відсутність монет із хрестиком серед кількох десятків опублікова- них зображень монет із цього скарбу (Петров 1908, с. 1; Болсуновский 1909, с. 3; Захариев- ский 1896—1914 (?), с. 21; Kozubowski 1994, s. 136, № 3) дає підстави вважати, що таких не було у скарбі. І відповідно датувати скарб ча- сом коли ці монети ще не карбувалися. У Київському скарбі 1985 р. (40 монет Воло- димира Ольгердовича та уламки) зафіксовані монети з «IS» та хрестиком. Відсутність монет із плетінкою дає підстави вважати, що скарб заховано, коли такі монети не карбувалися чи вийшли з обігу тощо. Хоча скарб, мабуть, збе- рігся не повністю, його зібрано в перемішано- му шарі біля валуна фундаменту кам’яної цер- ковної споруди, поруч із литовським денарієм типу «колюмни» — «спис із хрестом» та обо- лом Сигізмунда Августа 1547 р. (Івакін, Козу- бовський 1993, с. 117—120). Монети з плетінкою, «IS» та хрестиком зна- ходилися в скарбі знайденому в 70-х рр. ХХ ст. десь під Києвом, який переданий Л. Рєзні- ком до Ермітажу (далі умовно — «скарб Рєз- ніка»). Хоча повний склад скарбу не відомий (Kozubowski 1994, s. 138, № 14), присутність трьох основних типів київських монет вказує на час, ближчий до останніх років правління Володимира Ольгердовича. Скарб зі станиці Петровської Краснодар- ського краю датується на століття пізніше (Федоров-Давыдов 1960, с. 175, № 227; Котляр 1971, с. 67, № 9), київська монета до нього по- трапила випадково разом із чисельними гірей- ськими монетами XV ст., тому при визначенні хронології його важко використати. Складно продатувати Київський скарб 1903 р. (Болсуновский 1909, Толочко 1966, с. 133, № 37; Котляр 1971, с. 66—67, № 6), хоча окремі ознаки, такі як відсутність монет із хрестиком (?), наявність гривень, можуть вка- зувати на датування до 90-х рр. XIV ст. Аналіз скарбового матеріалу дозволяє умов- но поділити скарби на три групи. «Ранні» скар- би (Гвоздівський, Борщівський, Василицький) датуються 70-ми — початком 80-х рр. XIV ст. Скарби, які не містять монет із хрестиком та брактеатів (Київський 1903 р., Трипільський 1906 р., Червонодвірський 1885), мабуть, дату- ються 80-ми рр. XIV ст. «Пізні» скарби, з монетами із хрестиком та датовані за джучидськими монетами 90-ми рр. XIV ст. (Сосницький, Козелецький, Київський 1985 р., «скарб Рєзніка»). Окремі випадкові знахідки київських мо- нет, знайдені далеко за межами Київського князівства, на золотоординських пам’ятках півдня України (Пиворович 2008, с. 154) та По- волжя (Лебедев, Клоков 2005, с. 58—60), поруч із золотоординськими монетами, окреслю- ють приблизний час їхнього попадання на ці ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 430 пам’ятки (остання чверть XIV ст.) та фіксують певну конкурентоспроможність київських мо- нет у цей час. Інформація про знахідки київських монет на Черкащині (Шостопал 2007, с. 51), як і Ва- силицький скарб, можуть пов’язуватися з по- ширенням кордонів Київського князівства на півдні, принаймні до Канівщини. Останнім часом з’являється значна кіль- кість інформації про знахідки київських мо- нет в Інтернеті. На жаль, таку інформацію, без контексту археологічного матеріалу, поза культурним шаром археологічних комплек- сів, важко перевірити та використати для ви- значення хронології карбування київських монет. Монети Володимира Ольгердовича з «ран- ніх» скарбів практично всі більших розмірів і більшої ваги, досить акуратно виконані. Натомість «пізні» скарби містять майже пов- ністю «легкі» монети київського князя, які не- дбало зроблені та часто невеликого розміру. Свого часу М.Ф. Котляр, вивчаючи монети з колекції історичного музею в Москві та Ермі- тажі, пояснив значну кількість київських мо- нет спеціальним добором скарбових монет для музейних зібрань (Котляр 1971, с. 56). По- дальший аналіз комплексів київських монет дає можливість стверджувати, що абсолютна більшість «важких» монет пов’язується з «ран- ньою» групою скарбів. Відомі ще з початку XX ст. три основні типи київських монет визначаються за характер- ним княжим знаком на одній стороні та мо- дифікацією імені «Володимир» навкруги зоб- ражень — «плетінки», «IS», «хрестика». Після опрацювання величезного Сосницького скар- бу 1911 р. М.Ф. Котляр опублікував ще два типи київських монет — брактеатів із князів- ським знаком та хрестиком. Сучасне опрацювання монет Сосницько- го скарбу збільшило кількість інформації про різновиди та варіанти оформлення основних типів, але, по суті, не змінило запропонова- ної М.Ф. Котляром типологічної класифікації (Хромова 2010). Дослідження Борщівського скарбу 1948 р. із Переяславщини дало можливість до п’яти раніше виділених типів монет київського князівства (Kотляр 1970), долучити ще два (Kozubowski 1994). Вивчення фонду монет Київського князів- ства дозволило запропонувати послідовність та певне співвідношення монетних типів Київ- ського князівства другої половини XIV ст. Порядок карбування типів київських монет визначається за хронологічними, стилістични- ми та метрологічними характеристиками. Сучасною наукою визнається, що понов- лення власного карбування в князівствах Схід- ної Європи почалося з карбування двобічних наслідувань золотоординських дирхемів. Аб- солютна більшість феодальних князівств у процесі становлення власних грошових систем пройшли стадії виробництва двобічних, одно- бічних наслідувань монет з окремими ордин- ськими елементами. В історіографії не існує єдиної думки про по- чаток карбування двосторонніх наслідувань. Більшість дослідників їхню появу позв’язують із подіями 60—80-х рр. XIV ст. В абсолют- ній більшості випадків наслідуються монети Узбека (1313—1341), Джанібека (1342—1357), Мухаммеда-Буляка (1370—1380), Тохтамиша (1379—1395) чи монети мають набір легенд, що не читаються (Чижов 1922, с. 14; Федоров-Давыдов 1963, с. 174—181; Гайдуков 2006, с. 45—47). Багато виважених аргументів указує на те, що початок їхнього виготовлення датується се- рединою — другою половиною 60-х рр. XIV ст. (Гончаров 2007, с. 32). Перший тип київських монет — насліду- вання гюлістанських монет Джанібека (рис 1, 1), карбовані не пізніше 70-х рр. XIV ст., на це вказує датування Борщівського (1380/1381 р.) та Василицького скарбів (1375/1376 р.) (Зра- зюк, Хромов 2007, с. 99; Зразюк, Строкова, Хромов 2007, с. 119, 125). У свій час 17 таких наслідувань вагою 0,17— 0,42 г і діаметром 8,0—12 мм із Борщівського скарбу на Київщині були віднесені до першої групи карбування київського князя Володи- мира Ольгердовича (1362—1394) (Kozubowski 1994, s. 127—128). У наш час подібні наслідування зафіксо- вані в Києві (Івакін, Козубовський, Бала- кін 2013, с. 5, 8) і в його околицях (Вишго- родський і Києво-Святошинський р-ни), на Лівобережжі (Бориспільський і Переяслав- Хмельницький р-ни), біля с. Ницаха Тростя- нецького р-ну Сумської обл., у Житомирській, Херсонській, Волинський і Тернопільській областях, та в Білорусі (Хромов 2007, с. 60), а також у Чернівецькій обл. (Пивоваров 2002, с. 92—93; Огуй 2009, с. 252). І хоча ці монети з різних регіонів різняться за вагою і стилістичними особливостями, про- стежується їхнє київське походження з можли- вим карбуванням між 1354—1363 рр. (Хромов 2007, с. 62; Зразюк, Хромов 2007, с. 110—113). ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 31 Серед головних аргументів на користь дату- вання таких монет часом до 1362 р. називають значний десятирічний розрив між випуском зразків в 1351—1353 рр. і початком правління Володимира Ольгердовича (1362—1394) в Киє- ві (Хромов 2007, с. 62). Монети, що наслідують гюлістанське кар- бування Джанібека, відомі і в інших регіонах Східної Європи. Подібні наслідування вперше були виділе- ні в складі Тихомирівського скарбу з Чувашії, датованого за наймолодшою монетою 777 р. х. (1375/1376 рр.), що дало можливість визначити час виготовлення подібних наслідувань 70-ми рр. XIV ст. (Федоров-Давыдов 1963, с. 174—181). Час виготовлення таких монет у різних регіо- нах, їхні стилістичні та метрологічні особли- вості трохи різнилися, але в цілому не виходи- ли за межі 60-80 рр. XIV ст. В Україні, напевно, їх могли виробляти кілька феодальних центрів. Стилістичний ана- ліз таких монет зі знахідок Центральної й Ліво- бережної України показує значну кількість ва- ріантів та особливостей, досить значний діапа- зон метрологічних параметрів (Хромов 2007). Але в більшості випадків такі крихітні мо- нетки, випущені, мабуть, для забезпечення дрібних платежів та міської та регіональної торгівлі, навряд чи поширювалися далеко від місця свого виготовлення. Серед масиву золотоординських монет у 60—70 рр. XIV ст., напевно, монети Джанібека займали панівне становище, що й обумовило вибір взірця. У більшості скарбів Центральної України 70—80-х рр. XIV ст. монети Джанібека становлять значний відсоток, причому гюліс- танські дирхеми цього хана 752—753 р. х. май- же завжди присутні в скарбах. Можливо, вибір таких монет у якості зраз- ку для наслідування був спричинений не лише через поширеність типу, а й завдяки вазі цих монет. У Борщівському скарбі гюлістанські монети Джанібека за своєю вагою перевищу- ють усі інші (1,44 г, 1,53 г, 1,54 г, 1,59 г) (Зразюк, Хромов 2007, с. 101—110), майже через 30 ро- ків після свого карбування. Імовірно, не останню роль відіграла і від- носна легкість у передачі арабських літер, що присутні саме на гюлістанських дирхемах Джа- нібека. Для різьбяра-слов’янина набагато лег- ше було відтворити «прямі вертикальні рис- ки» і «S»-подібну літеру назви міста Гюлістан, ніж намагатися відтворювати назви Сарая аль- Джедид, Сарая аль-Махруса, Хорезма чи закав- казьких міст. Не були потрібні й особливі знан- ня арабської мови для відтворення плетінки. Тобто для крихітних монет із використанням мінімальної кількості срібла використовують- ся виразні ознаки зв’язку з «конвертованою» грошовою одиницею. В умовах переваги нату- рального господарства й домінування грошо- вої функції засобу платежу зовнішній зв’язок із «конвертованою» грошовою одиницею ви- дається надзвичайно важливим. Слід зазначити, що наслідування виконані дуже приблизно: імені хана не містять, паралелі з монетами Джанібека здебільшого «читають- ся» за зворотнім боком. Частина монет наслідує лицьовий чи зво- ротний бік монет Джанібека в дзеркаль- ному відображенні. Усі монети копіюють ординські дуже приблизно. Лише початок на- пису місця карбування золотоординських мо- нет наслідується досить «читабельно». На ли- цьовому боці монет зображено тільки верхній рядок, який не містить імені хана. Наяв- не наслідування напису, що, певно, копіював титул «султан справедливий», «плетінка». На деяких монетах (на чотирьох монетах Борщівського скарбу, ще кількох монетах із Вишгородського р-ну Київської обл.) з боків «плетінки» збереглися маленькі зірочки, дуже подібні до тих, які з’являються потім із боків від княжого знаку на трьох добре відомих ти- пах київських монет. Подібні зірочки відомі і на золотоординських монетах, проте не з боків центрального зображення, у даному випадку «плетінки» чи княжого знаку. Такі зірочки зафіксовані на деяких інших подібних наслідуваннях, зокрема у Василиць- кому скарбі 1375/1376 рр. (Хромов 2007, с. 64— 66, 74), але трохи нижче «плетінки» або на полі аверсу чи реверсу. Можливо, ця особливість мо- нет Борщівського скарбу пов’язана розмірами монет, які дрібні, навіть на фоні василицьких наслідувань. Але й імовірно, що таке розташу- вання цього елементу фіксує «стиль київського майстра». Монети з українських знахідок відображають значний діапазон ваги й розмірів — від 0,15 до 1,29 г (Хромов 2007, с. 62), що може пов’язуватися карбуваннями в різних місцях — не тільки руських, але і в ординських та мол- давських центрах, а також значним часом кар- бування (у межах кількох десятиліть). Компактна група наслідувань Борщівського скарбу, має вагу від 0,18 до 0,42 г (17 монет цілі, одна надламана), розподіляється на дві групи. Перша, із 12-ти монет, знаходиться в діапазоні від 0,17 до 0,25 г, діаметром від 8,0 до 10 мм. ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 432 Друга група, із п’яти монет, має вагові пара- метри вдвічі більші від першої групи — 0,31— 0,43 г, карбовані на дроті більшого діаметра, 9,0—13 мм. Середня вага 12-ти менших монет цьо- го типу становить 0,225 г, при наближенні більшості монет до ваги 0,19—0,22 г. Ця циф- ра становить 1/6 частину від азакських мо- нет вагою 1,36 г, карбованих у 60-ті рр. XIV ст. (до 1369 р.), з розрахунку 150 монет зі зливка 204,756 г (Федоров-Давыдов 1958, с. 12). До цієї ваги наближаються кілька ординських мо- нет Абдуллаха та Мухаммеда-Буляка, хоча пе- реважна більшість монет цих ханів має вагу 1,44—1,50 г. Мабуть, до 1,36 г наближається і вага монет Абдуллаха, карбованих у 765— 769 рр. у Янги — Шехр та Шехр-аль-Джедид (Старий Орхей у Молдавії ?) (Янина 1977, с. 193—209). Близьку вагу (1,28 г) має моне- та, знайдена в Наддніпрянщині, у Комарівці (Бєляєва, Кубишев 1995, с. 39). Досить значна відмінність цих монет від подібних наслідувань за вагою та розмірами, а також позначки, подібні до позначок на відомих київських монетах, дозволяють виділити ці пам’ятки в окремий тип карбу- вання київських монет — один із найперших за хронологією. Додатковим підтвердженням їхнього «київського походження» слугує місце знахідки — Борщів біля Києва, разом із доб- ре відомим типом київських монет. Дату- вання Василицького скарбу (1375/1376 р.) та Борщівського скарбу (1380/1381 р.), історичні реалії, відсутність таких монет у датованих скарбах Центральної України 1350—1360 рр. та 1380—1390 рр., обмежують датування монет цього типу 60—70 рр. XIV ст. Дуже привабливим видається датування їхнього карбування часом до 1377 р. (смерті Ольгерда), коли внутрішні платежі Великого князівства Литовського забезпечувалися злит- ками, золотоординськими монетами і яки- мось із типів найдавніших литовських монет. А удільні князі — сини великого князя навряд чи б наважилися на виробництво монет із влас- ною символікою. Принаймні, до 1377 р. джере- ла не фіксують будь-яких серйозних ознак не- покори Великому князю Литовському й Русь- кому — Ольгерду. Велика кількість джучидських монет, що за- лишалася в обігу на території руських уділів Ге- диміновичів у цілому ще забезпечували платіжні й обігові функції на цих землях, а маcштабні емі- сії «Мамаєвої Орди», здійснені в 70-х рр. XIV ст., у значній мірі поповнювали старі запаси. У разі необхідності, для забезпечення ра- зових платежів, обслуговування торгів і ярма- рок, окремих митних і податкових зборів кня- зі Ольгердовичі докарбовували необхідну мо- нетну масу наслідуваннями звичних обігових монет. Можливо такі монети карбувалися як фракції основної монетної одиниці — джучид- ського дирхема. Смерть Ольгерда суттєво змінила політич- ну ситуацію у Великому князівстві Литовсько- му і Руському. Старші Ольгердовичі (сини пер- шої жінки Ольгерда — Марії Ярославни Вітеб- ської) не визнали влади Ягайла, який заступив батька на великокнязівському троні. Вже у ве- ресні 1377 р. Федір Ольгердович добровільно склав присягу угорському королю, мотивую- чи це тим, що він не бажає визнавати великим князем Ягайла, оскільки у нього більше прав на «спадщину» Ольгерда. Взимку 1377—1378 рр. перебігає до Пскова Андрій Ольгердович. Іс- нує припущення, що в результаті конфлікту з Ягайлом Дмитро Ольгердович-старший ще перед зимою 1379—1380 рр. утратив Брянськ і переховувався у південній частині свого уділу (Флоря 1980, с. 158—165). Деякі згадки в джерелах дають підстави вва- жати, що київський князь Володимир Ольгер- дович у той час знаходився в опозиції до велико- князівської влади Ягайла (Шабульдо 1987, с. 117) і, вірогідно, саме тоді розпочав монет- не карбування з власною символікою або змі- нив тип. Феодальна міжусобиця та боротьба між Ягайлом і Кейстутом в 1381—1382 рр., напев- но, посилила відцентрові тенденції. А веден- ня масштабних військових кампаній і необхід- ність значних фортифікаційних робіт вимага- ли значних коштів і відповідного монетарного забезпечення. Боротьба у самій Орді на межі 70—80-х рр. XIV ст. призвод�� ить до значного скорочен- ня монетного виробництва, а старий запас постійно зменшується шляхом переплавки, стирання та осідання в скарбах, що також було найважливішим стимулом оформлення влас- них удільних монет. Мабуть, із цими подіями може пов’язуватися значна кількість різноманітних типів най- давніших литовських монет нещодавно ви- явлених дослідниками і відомих у кількох де- сятках екземплярів (разові емісії) (Грималау- скайте 2006; Гайдуков, Зайцев 2008; Ремецас 2015). Знахідки таких монет у пізніх (80—90-х рр. XIV ст.) комплексах абсолютно не перешкод- ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 33 жають датуванню їхнього карбування межею 70—80-х рр. XIV ст. Другий тип монет Київського князівства виділений за монетою Борщівського скар- бу (рис. 1, 2). На одному боці монета містить напівдуговий дворядковий напис, внизу — знак, дуже подібний до герба на відомих мо- нетах Володимира Ольгердовича, проте більш сплюснутий, маленькі та тонкі хрести в середині та зверху знаку. На другому боці монети наяв- не наслідування зворотного боку монети Му- хаммед — Буляка, карбованої в Орді в 773 р. х. (1371/1372 рр.). Тобто монета не могла карбу- ватися раніше вказаних років, верхня межа ви- пуску таких монет, напевно, обмежується по- чатком 80-х рр. XIV ст., часом участі в обігу Наддніпрянщини монет Буляка та датуван- ням Борщівського скарбу 1380/1381 рр. Саме ординські монети 773 р. х. становлять більшість монет цього хана в Борщівському скарбі. Вага монети 1,10 г наближається до 1,13 г, що дорівнює 1/144 русько-візантійської літ- ри 163,726 г. Стопа 1/144 базується на дванадцятковій системі числення (144 = 12 × 12 або «дюжина дюжин»), що широко викори- стовувалася в багатьох метричних системах. Імовірно, в XIV ст. у значній мірі орієнтувалися на візантійські вагові й грошові одиниці, вага монети може співвідноситися з параметрами одного з основних номіналів Візантійської імперії — дукатело/аспрона. За новою грошовою системою в 1367 р. Візантія перейшла на карбування великих срібних мо- нет вагою до 8,8 г та їхніх фракцій: половини і 1/8 частини — дукатело/аспрона (Grierson 1999, s. 16—17). Вага монети також дуже близька до то- гочасних болгарських монет. За останніми дослідженнями, срібні болгарські монети Івана Срациміра (1356—1396) в 1371 р. мали вагу 1,15 г, у 1372—1373 рр. — 1,00 г, у 1374— 1376 рр. — 0,85 г. Монети Івана Шишмана (1371—1395) в 1371 р. важили 1,15 г, у 1371— 1374 рр. — 0,90 г, у 1375—1377 рр. — 0,75 г. Або ж вага монет Івана Срациміра в 1369—1376 рр. становила 1,11 г (Авдев 2005, с. 201, 184). Вважається, що монетна система Болгарії успадкувала основну базову систему Візантії та запозичила елементи монетно-грошових сис- тем Золотої Орди й Венеції (Авдев 2005, с. 203). В історіографії закріпилася точка зору, що візантійська економіка в XIII—XIV ст. знахо- дилася в затяжній кризі. А монети Візантії не могли істотно впливати на грошовий ринок Балкан та Причорномор’я. Але останні дослі- дження свідчать, що до середини XIV ст. візан- тійська грошова система зберігала свій вплив (Пономарев 2010, с. 37—38). Однак, безумовно, підрахунок метрологіч- них співвідношень можливий лише як гіпотеза. У кількох публікаціях ця монета з Борщів- ського скарбу віднесена до карбування Дмитра Ольгердовича Брянського (1372—1379) (Гулец- кі, Грамыка, Крываручка 2007, с. 56—57; Зра- зюк, Хромов 2007, с. 113). Ще одна подібна монета зафіксована в складі Севського монетно-речового скарбу 2008 р., продатованого 1376/1377 рр. За кіль- ка кілометрів від м. Севська було знайдено 95 золотоординських дирхемів та руських наслі- дувань, прикраси, половинка гривні новго- родського типу. За запропонованою рекон- струкцією напису, на монеті прочитано: «ПЕ- ЧАТЬ… МИТРЕВА» (Зайцев 2010, с. 11), що начебто додало аргументів проти київського походження монети. Литовські дослідники на монеті з Борщів- ського скарбу запропонували варіант прочи- тання напису, як «ПЕЧАТЬ КНАЗА ВОЛОДИ- МЕР» (Ivanauskas, Balčius 1994, s. 35—36). Слід зазначити, що напис на монеті не ви- значається однозначно. Дійсно частина літер має свої паралелі в написанні на найдавніших монетах типу «ПЕЧАТЬ» — «спис із хрестом», відомих типах київських монет Володимира Ольгердовича та деяких князівств Північно- Східної Русі. Але повне прочитання поки за- лишається лише гіпотезою, хоч і дуже приваб- ливою. Не додає нових можливостей інформація (достовірність якої важко перевірити чи спрос- тувати) про знахідки кількох подібних монет в Інтернеті. Разом із тим, саме на цьому типі вперше з’являється знак-герб, завдяки якому київські монети Володимира Ольгердовича виділяють- ся серед багатьох монет XIV ст. Дискусії з при- воду того, що він уособлює ведуться вже по- над століття : «змінена колюмна» (Антонович 1878, с. 153), «хоругва» — прапор попередни- ків Володимира Ольгердовича, київських кня- зів (Толстой 1882, с. 221), князівський герб, за- позичений від київських та чернігівських Рю- риковичів (Болсуновский 1909, с. 7, 8, 10), зображення київських Золотих воріт (Петров 1908, с. 6), родовий знак (Ильин 1940, с. 19), старовинний литовський видозмінений герб (Лихачев 1930, с. 247, 258), церковна хоругва (Gumowski 1920, s. 66—71), спеціальна моно- грама з «К» і «В» — від початкових літер слів ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 434 «Київ» та «Володимир» (Котляр 1971, с. 50), церковна чи військова хоругва (Gumowski 1920, s. 66—71; Ремецас 2012, s. 106), капли- ця (Gumowski 1930, s. 691) чи церква — метро- полія Всея Русі (Kozubowski 1994, s. 129—130), знак, що складається з двох основних частин: верхньої — меншої, хрест із відгалуженнями та нижньої — більшої, хрест із відгалуженнями знизу (Хромова 2010, с. 33). На монеті з Борщівського скарбу знак пред- ставлений у найбільш архаїчній, але найвираз- нішій формі. Подібне зображення зустрічаєть- ся на печатках синів Володимира Ольгердови- ча (Gumowski 1930, Tabl. IX, 63—65; Hlebionek 2015, с. 135—141). Знак на монетах київського князя й печат- ках його синів досить сильно нагадує схема- тичне зображення церкви. На європейських середньовічних монетах часто зустрічається зображення церкви, навіть робляться спроби ідентифікації конкретних храмів із зображеннями на монетах. Як прави- ло, на середньовічних європейських денаріях зображався головний собор міста (Потин 1986, с. 144). Поява церковного зображення на київських монетах XIV ст. добре узгоджується з хроноло- гією київського карбування, співпадає з пер- шим періодом перебування Кипріяна у Києві в 1376—1380 рр. Враховуючи реалії XIV ст., найважливіші суспільно-політичні події повинні були відтво- ритися і в іконографії монет. Адже в XIV ст. Київ пов’язувався насампе- ред з митрополією, «християнською столицею Русі», із «...собственньм престолом» і «первым седалищем архирейским». Поява знаку, напевно, пов’язана з діяльніс- тю Кипріяна і Володимира Ольгердовича (мож- ливо, самого Ольгерда) по зміцненню київ- ського митрополичого престолу. Взірцем для знаку, ймовірно, стала якась частина головно- го митрополичого храму — Софії Київської чи, можливо, зображення на печатці. Вірогідно, герб на київських монетах зоб- ражав не тільки конкретну київську церкву, пов’язану з князем, а й символізував соборну церкву всієї Русі і «головну метрополію» у ши- рокому значенні. Можливо, у створенні гербового зображен- ня, пов’язаного з релігійним значенням міста, брав участь сам митрополит Кипріан. Потім за дітьми Володимира цей знак закріпився як ро- довий. Так за нащадками Володимира Ольгер- довича закріпилася слава, як найбільш відда- них православ’ю. (Памятники древнерусско- го канонического права 1880, № 66, стб. 562, № 88, стб. 658, 664). За взірець бралася найрозповсюдженіша монета. Оскільки до дати карбування взірця 773 р. х. (1371—1372) слід додати ще кілька років на надходження до Наддніпрянського обігу, то початок карбування монет другого типу може бути продатований серединою-кінцем 70-х — самим початком 80-х рр. XIV ст. Можливе од- ночасне чи майже одночасне карбування монет першого та другого типів. Значна рідкість монет другого типу свідчить про нетривалий період їх- ньої емісії і, напевно, разовий випуск. Аналіз знахідок із Центральної України вка- зує, що монети «мамаєвих ханів» посіли домі- нантне місце в обігу Середньої Наддніпрян- щини не раніше межі 60—70-х рр. XIV ст. А після 1371—1372 рр. саме ординські дирхеми 773 р. х. переважають у знахідках до початку 80-х рр. XIV ст. Таким чином, карбування монет цього типу обмежується початком 80-х рр. XIV ст., на основі датування Борщівського скарбу та ре- троспекції історичних реалій. За зразок береть- ся монета хана «Мамаєвої орди» Мухаммеда- Буляка, а не Тохтамиша, який став володарем Золотої Орди на початку 80-х рр. XIV ст. і здій- снив у 1380 р. реформу, що вилучала монети попередників. Третій тип монет Київського князівства (рис. 1, 3) став відомим ще на початку XX ст. (Болсуновский 1909, с. 8—9, табл.), потім не- одноразово розглядався різними дослідника- ми (Gumowski 1920, s. 66—71; Лихачев 1930, с. 101—105; Ильин 1940, с. 19; Котляр 1971, с. 52—53). У науковій літературі зафіксовано близько 20 «скарбових монет» цього типу. Монети на одному боці мають зображення княжого знаку, на іншому — «плетінку», нав- круги — різні варіанти написання імені князя «Володимир». Для віднесення частини монет цього типу до карбування Романа Михайловича, брян- ського князя (Болсуновский 1909, с. 52—59), або до Романа Федоровича (Gumowski 1920, s. 70) практично немає підстав (Котляр 1971, с. 186), адже ні один із Романів не мав стосун- ків із Києвом у цей час. За ваговими характеристиками більшість монет типу «княжий знак» — «плетінка» мають вагу 0,52—0,67 г, хоча й зустрічаються значно легші монети Дві монети з п’яти Сосницько- го скарбу цього типу мають вагу 0,27 та 0,23 г ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 35 (надламана), що може пов’язуватися як із три- валим обігом, так і зі зменшенням стопи. Цей же фактор залишає можливим карбування мо- нет цього типу в другій половині 80-х — на по- чатку 90-х рр. XIV ст. Монети цього типу мають з боків від кня- жого знаку зірочки з крапками, напис на ре- версі за годинниковою стрілкою. «Плетін- ка» практично у всіх випадках знаходиться в крапковому колі. У нумізматичних та історич- них працях дослідники неодноразово зверта- ли увагу на цю «плетінку» (Болсуновский 1909, с. 8—9; Gumowski 1920, s. 64—70; Ильин 1940, с. 19; Шабульдо 1987, с. 105), вбачаючи у ній татарську тамгу. Саме ця плетінка для багатьох істориків і нумізматів стала одним з аргументів на ко- ристь залежності українських земель від ханської влади в другій половині XIV ст. При- чому плетінка часто називалася татарською тамгою, символом верховної влади хана (Ан- тонович 1878, с. 151—157; Болсуновский 1909, с. 8—9; Gumowski 1920, s. 68; Шабульдо 1987, c. 105; Русина 1998, с. 69—70). Разом із тим, ще в 1930�� р. М.П. Лихачов від- значив, що плетінка — це не тамга, а орнамен- тальний малюнок, що зустрічається на джучид- ських дирхемах поруч зі справжньою тамгою (Лихачов 1930, с. 101—105). Пізніше цю думку при розгляді монет Володимира Ольгердови- ча підтримали інші дослідники (Соболева 1970, с. 85; Котляр 1971, с. 52; Шабульдо 2006, с. 19). В умовах переважання натурального госпо- дарства й домінування грошової функції �� — за- собу платежу, зовнішній умовний зв’язок зі зви- клою «конвертованою» і часто єдиною грошовою одиницею видається надзвичайно важливим. Тобто, для власних монет використовують- ся виразні ознаки зв’язку з «конвертованою» грошовою одиницею й джерелом срібла для карбування власної монети і як наслідок — одержання прямої і дуже значної вигоди через використання права монетної регалії. Але, на відміну від попередніх типів київських монет, «плетінка» залишається єдиним ординським елементом. Слід відзначити, що більшість князівств Північно-Східної Русі, що почали своє карбу- вання в процесі визволення від Орди, мають зображення подібних «плетінок». Легенда монет Володимира Ольгердовича типу «княжий знак» — «плетінка», здебільшого містить сім-вісім літер, написаних за годинни- ковою стрілкою, проте на багатьох монетах ле- генди затерті, збереглося лише по кілька літер. Серед «читабельних» монет існує кілька мо- дифікацій імені князя, проте фіксуються спро- щення, викликані потребами вирізки штемпе- ля. Літери практично без закруглень, утворені прямими лініями та дугами. В цілому ж на монетах цього типу практич- но немає «повної легенди», ім’я князя лише вгадується. Можливо, на частині монет цьо- го типу після імені князя проставлено дві літе- ри — по батькові (ОЛ). Монети походять із трьох скарбів, двох «піз- ніх» (Сосницького й «Рєзніка», датованих 90- ми рр. XIV cт.) та «раннього», знайденого між Трипіллям та Каневом, в якому не було мо- нет із хрестиком. Саме з цього скарбу походять найдавніші монети Володимира типу «княжий знак» — «плетінка». Три монети з цього скар- бу, які карбовані одним штемпелем (Болсунов- ский 1909, № 9; Захариевский 1896, с. 21; Ермі- таж, № 956), віднесені до Романа. Монети мають досить акуратний знак, не- великих розмірів загини, що виходять із верх- ніх кутів, «плетінка» досить рівна. Легкі монети Сосницького скарбу викарбо- вані ж досить недбало. Незначна кількість монет цього типу вказує на короткочасність емісій, можливо, пов’язаних із разовими виплатами. Наявність таких монет у пізніх скарбах, при їхній відсутності в найдавні- ших, окреслює час карбування 80-ми, можли- во, самим початком 90-х рр. XIV ст. Поява пле- тінки може асоціюватися з новими значними надходженнями джучидських дирхемів Тохта- миша (1379—1395), на яких досить часто при- сутнє подібне зображення (Сагдеева 2005, с. 44, № 381,с. 47, № 415, с. 48, № 417—423, № 417, с. 49, № 430, № 434—437). Подальша емісія київських монет у 80— 90-х рр. XIV ст., напевно, здійснювалася за узгодженням із великокнязівською владою, адже в другій половині 80—90-х рр. XIV ст. Володимир Ольгердович уже постає як васал Ягайла (Шабульдо 1987, с. 137). На відміну від своїх братів, Володимир зберіг свої володіння. Разом із тим, джерела не згадують про якісь во- єнні конфлікти між Володимиром і Ягайлом. Мабуть, була укладена угода, за якою Воло- димир мав досить широку автономію з правом карбування власних монет. Четвертий тип монет Київського князівства, «княжий знак» — «IS» (рис. 1, 4), став відомий найпершим, саме за монетами цього типу було визначено власне карбування Київського кня- зівства. Зараз відомо понад 200 монет, що по- ходять із скарбів: Гвоздівського, Борщівського, ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 436 Сосницького, Київського (1985 р.), Канівсько- Трипільського (1906 р.), «Рєзніка», Червоно- двірського в Литві, окремих знахідок із Гри- горівки на Київщині, Путивля та ст. Ігрень на Дніпропетровщині. За ваговими характеристиками виділяються кілька великих груп. Перша відома за (цілими) монетами з Бор- щівського скарбу (0,64; 0,56; дуже стерта 0,47 г), із зібрання Ермітажу (0,65; 0,64 г), із зібрання Історичного музею в Москві (0,64; 0,55; 0,46 г); інші три монети цього типу — нецілі, з окре- мих знахідок із Григорівки (надламана 0,55 г) та Ігрені (0,59 г). Монети наближаються до теоретичної ваги в 0,60—0,69 г, із золотоординськими монета- ми, карбованими за вагою 1,36 г, можуть спів- відноситися як 2 : 1. Ці монети мають із боків від княжого зна- ку тільки зірочки з крапками, добре виконані, діаметр монет 14—15 мм, «IS» здебільшого в крапковому обідку, проте у двох випадках «IS» зафіксовані в лінійному обідку. Свого часу була запропонована гіпотеза про пояснення значка «IS» як літери «К», початкової від назви міста — Київ (Котляр 1971, с. 51). Про- те заперечення викликає значна відстань між «I» і «S» та крапка між ними на деяких монетах. Цікаво, що зображення, подібне до київ- ського «IS», зустрічається на монетах Суздальсько-Нижньогородського князівства, які карбувалися приблизно в один час із київ- ськими (О.О. Ільїн пояснює це зображення як літеру «К» або як знак, подібний римській цифрі «II» (Ильин 1940, с. 40, 29). Можливо, зображення пов’язується з літер- ним позначенням номіналу, стопи, кількості срібла. «Важкі» монети з «IS» не відомі в пізніх скар- бах (Київському 1985 р., Сосницькому), де були присутні монети цього типу, але легкої ваги. Такі монети традиційно зараховані до за- гальної маси монет із «IS» та поставлені поряд із монетами з «плетінкою». Проте відсутність таких монет у Сосницькому скарбі може свід- чити про більш раннє карбування в порівнянні з «легкими» монетами з «плетінкою». Часом до 1380-х рр., напевно, датуються дві монети Гвоздівського скарбу з «IS», зважа- ючи на раннє датування Гвоздівського скарбу. Наймолодша монета — джучидська Мюрида 1364 р., також відсутні згадки про монети Тох- тамиша (1379—1395). На це вказує і вага (імо- вірно, приблизна), що наводиться в історіогра- фії — 18 1/2 та 19 долей. Монети з «IS» також присутні Борщівсько- му скарбі — в одному з найдавніших скарбів (початок 80-х рр. XIV ст.). Це дає право датува- ти «важкі» монети з «IS» часом навіть ранішим, ніж усі монети з «плетінкою», можливо межею 70—80-х рр. XIV ст. Легенди на монетах цієї групи складаються з семи—дев’яти літер, розташованих як про- ти, так і за годинниковою стрілкою. Легенди за написанням літер істотно не відрізняються від таких само на попередніх монетах, можна від- мітити лише акуратніше написання літер, ім’я князя читається досить добре. Хоча можна від- значити здвоєння літер, їхнє написання навпа- ки тощо. Основну частину цілих монет типу «княжий знак» — «IS» легкої ваги 0,18—0,45 г можна по- ділити на три підгрупи, що наближаються до ваги 0,18—0,22, 0,25—0,35 та 0,36—0,45 г. Такі монети (їхня вага менша через значну корозію) відомі за Сосницьким, Київським 1985 р. скар- бом та «скарбом Рєзніка». Також монети розподіляються за позначка- ми з боків від княжого знаку: зірочка з крапка- ми, крапка, три крапки. На жаль, більша час- тина з них затерта. Другою характерною деталлю є обідок нав- круги «IS» — крапковий і лінійний. Більшість монет має крапковий обідок. На багатьох мо- нетах із «IS» під княжим знаком розташовані чотири крапки, іноді три нижні крапки захо- дять в обідок і під знаком видно одну крапку. Метрологічний та стилістичний аналіз «лег- ких» монет із «IS» дозволяє зробити висновок про вагову різницю між певними групами, яка становить близько 0,11—0,12 г, що дорівнює приблизно половині первинної ваги київських монет першого типу (близько 0,22 г). Різниця між найпершими, важкими монетами (0,62— 0,68 г) із «IS» та найважчою групою легких мо- нет (0,44—0,45 г) становить вагу близьку до 0,22 г. Розміри монет 11—13 мм. Це явище можна по- яснити як певними закономірними зниженнями стопи, так і поступовим падінням ваги. Із «законними» змінами можна пов’язати перехід від карбування «важких» монет із «IS» до «легких». У пізніх скарбах 80—90-х рр. XIV ст. відсутні подібні «важкі» монети. Натомість мо- нети всіх трьох вагових груп «легких монет» зу- стрічаються в скарбах 80—90-х рр. XIV ст. Це пояснюється практично повним вилученням «важких монет» з обігу та заміною їх на «легкі», можливо, за старою номінальною вартістю. Оскільки монети наступного типу «княжий знак» — «хрестик» практично не перевищу- ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 37 ють вагу 0,35 г, логічно припустити, що на яко- мусь етапі карбування та зниження маси київ- ських монет була зафіксована нова вагова нор- ма — близько 0,30—0,34 г, проте падіння стопи продовжувалось і надалі. Діаметри таких монет 11—13 мм. Монети з трьома крапками, як пра- вило, мають більші розміри. Легенди на «легких» монетах з «IS» рід- ко зберігають більше п’яти літер, що напевно, пов’язано з меншим діаметром дроту й техні- кою карбування. Літери практично не відрізня- ються від літер на «важких» монетах цього типу, але часто «зрізаються», лінії нерідко дуже тонкі. Якщо «важкі» монети з «IS», мабуть, карбу- валися ще на початку 80-х рр. XIV ст., то «лег- кі» монети цього типу «доживають» практично до 90-х рр. XIV ст. Значна кількість цих монет у Сосницькому скарбі може свідчити про не до- сить давнє припинення їхнього карбування на час тезаврації скарбу —1393/1394 рр. У сучасних дослідженнях цей тип датуєть- ся 1388/1389—1390 рр. (Ремецас 2012, с. 106). Але наявність «важких» монет з «IS» у Гвоздів- ському і Борщівському скарбах дозволяє дату- вати їх ранішим часом. Такі монети, напевно, карбувалися найдовше — упродовж 80-х рр. XIV ст. Подібні зниження ваги зафіксовані для мо- нет Болгарії 70—80-х рр. XIV ст.: 0,60—0,65 г у 1377—1383 рр. та 0,50–0,55 г у 1383—1386 рр. Дуже близькі показники простежені у валась- ких монет Раду І (1377—1383) (0,60 г), Дана І (1383—1386 ) (0,50 г) та Мирчо І — 0,45 г у 1386—1389 рр. і 0,45 г у 1389—1391 рр. (Авдев 2005, с. 201, 187, 191). «Важкі» монети третього та четвертого ти- пів, вагою 0,60—0,66 г, можуть співвідноситися з монетами Абдуллаха та монетами Тохтами- ша, карбованими після 1383/1384 рр. із вагою близько 1,30—1,36 г, як 2 : 1. Монети вагових груп 0,25—0,35 г та 0,36—0,45 г співвідносять- ся з монетами Тохтамиша вагою близько 1,30 г, як 4 : 1 та 3 : 1. (Федоров-Давыдов 1958, с. 13; Федоров-Давыдов 2003, с. 16; Мухамадиев 1983, с. 102). Монети Володимира Ольгердови- ча останнього періоду карбування «легкої» гру- пи з «IS» та хрестиком і брактеати вагою близь- ко 0,22—0,24 г співвідносяться як 5 : 1 із джу- чидськими монетами Тохтамиша, карбування яких розпочинається в 796 р. х. (1393/1394 р.) у Криму. За ваговою нормою 1,13 г, із розрахунку в 144 монети на вагу русько-візантійської літри 163,7 г (Федоров-Давыдов 1958, с. 13). Знахідки монет Володимира разом із грив- нями та джучидськими монетами (Борщів- ський, Гвоздівський, Червонодвірський і Козе- лецький скарби) передумовлюють їхній взаєм- ний перерахунок. Цікаво, що зливки знайдені в скарбах разом із київськими монетами, давні- ших випусків. На зливок вагою 192—198 г мог- ло йти 300 монет вагою 0,62—0,66 г (саме такі зливки та їхні половинки присутні в трьох скар- бах із монетами Володимира Ольгердовича). У сучасних дослідженнях реальна вага злит- ка Північно-Східної Русі визначається в 196— 205 г до 1380 р., і в 182—190 г — після (Колызин 2001, с. 148; Пономарев 2001). Для 1333 р. вага татарського саума визна- чається в п’ять магрибських унцій — 195,3 г. (Крамаровский 2001, с. 69). За постановою сенату Венеціанської рес- публіки від 1322 р., вага злитка для торгівлі в Причорномор’ї вираховується в 198 г. (Хан 2007, с. 126—141). Серед майже трьохсот тисяч монет XIV— XV ст., зафіксованих Г.О. Федоровим-Да- видовим у джучидських скарбах, присутні при- близно 120 злитків і їхніх половинок (Понома- рев 2002, с. 112). Подібні злитки зустрічаються в українських знахідках, поруч із київськими і джучидськи- ми монетами XIV cт. Дві половинки гривні з Борщівського скарбу мають вагу 191,93 г (Зра- зюк, Хромов 2007, с. 110). Гривні Гвоздівського скарбу важать 193,69 г, 187,62 г, 187,10 г, 186,04 г, половинки — 96,50 г, 96,20 г, 88,90 г (Яушева- Омельянчик 1999, с. 17). Їхні вагові параметри можуть пояснюва- тися певною єдністю та взаємоперехідністю грошово-вагових систем Заходу та Сходу, співпаданням як теоретичної ваги гривні в 204,756 г із золотоординським сомом, так і знач- ною близькістю реальної ваги «новгородських» зливків із горбатою спинкою з татарськими лодієподібними зливками (Федоров-Давыдов 1958, с. 68; Мухамадиев 1983, с. 104). П’ятий тип монет Київського князівства XIV ст. представлений найбільшою кількістю пам’яток — більше 600 монет (рис. 1, 5). Моне- ти мають на одному боці «княжий знак» та хре- стик у лінійному чи крапковому колі на іншому. Навкруги хрестика розташовані легенди, що містять різні модифікації імені «Володимир». Тип, відомий з початку XX ст. в окремих екзем- плярах, найбільше досліджений за монетами Сосницького скарбу (Котляр 1971, с. 56—58). Монети з хрестиком відомі лише в скарбах, які датуються 90-ми рр. XIV ст. (Сосницький, Київський 1985 р., Козелецький і «Рєзніка» скарби). За окремими винятками монети цьо- ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 438 го типу не перевищують 0,35 г. Основна маса монет із хрестиком має вагу 0,25—0,35 г. Проте частина монет із хрестиком (більше 100 монет Сосницького, Київського скарбу) наближа- ються до ваги 0,22 г (0,16—0,24 г). Абсолютна більшість найлегших монет із хрестиком ма- ють із боків від «княжого знаку» крапку. Лише кілька таких монет мають зірочки та крапки з боків знаку. Це дає право стверджувати, що основною позначкою найлегших монет із хре- стиком була саме крапка. На відміну від монет вагової групи 0,25— 0,35 г, монети карбовані на дроті меншо- го діаметра. Абсолютна більшість цих монет має розміри 11—12 мм, проти 13—15 мм мо- нет «важкої групи». На монетах «легкої групи» дуже рідко знак повністю вміщується на полі монети — як правило, наявна лише частину знаку, що свідчить про недбалість карбування. Хрестик — тільки у крапковому колі. Монети «важкої групи» із хрестиком із боків від «княжого знаку» мають всі три види позначок: крапку, три крапки, зірочку з крап- ками. Із «читабельних» монет найбільшою кількістю представлені вироби з трьома крап- ками (більше 100 монет Сосницького скарбу). Хрест на монетах — рівний або з роз- ширеннями на кінцях (типу грецького чи мальтійського, іноді з роздвоєнними кінцями). У більшості випадків у чотирьох кутах хреста розташовано по крапці, як і на монетах легкої групи. Хрест у крапковому та лінійному обідку. Хрест з розширенням, як і лінійний обідок, за окремими винятками характерні тільки для «важкої групи» монет із хрестом. Серед монет із хрестиком зафіксовані принаймні шість груп, карбованих одними па- рами штемпелів (за монетами Сосницького скарбу). Монети одних штемпелів, як прави- ло, мають дуже близькі ваги. Аналіз метрологічних та стилістичних ха- рактеристик дозволяє окреслити послідовність карбування монет із хрестиком. Монети із зірочками та крапками по боках від «княжо- го знаку» карбуються як «легкі», так і «важкі». Натомість серед монет «легкої» групи майже повністю відсутні монети з трьома крапками. Під «княжим знаком» на «читабельних» монетах як «легкої», так і «важкої» групи розміщені чотири крапки, часто три нижні — заходять в обвідне коло. Легенди на монетах типу «княжий знак» — «хрестик» дуже рідко зберігають більше п’яти літер від імені князя. Частина монет із хрести- ком узагалі не має легенд. Слід відзначити, що «княжий знак» на частині монет має квадратоподібну форму, наближаю- чись до зображення на монеті другого типу. Хрестик, подібний до київських монет, зустрічається на Суздальсько-Нижньогород- ських монетах Бориса Костянтиновича (1383— 1394) та Василя Дмитровича Кирдяпи (1377— 1394). На думку І.О. Ільїна цей хрест запози- чений із заходу (Ильин 1940, с. 20; Федоров- Давыдов 1989, с. 80—83). Узагалі монети з хрестом карбувались у ба- гатьох країнах Європи. Відомі такі монети й у Візантії. У другій половині 80-х — 90-х рр. XIV ст. Володимир визнавав верховну владу Ягайла, про що свідчать грамоти 1386, 1387 і 1388 рр. (Грушевський 1991, с. 497), що повинно було відтворитися на монетах. Можна погодитися з думкою, що монети цього типу і, частково, попереднього узгоджувалися з монетною си- стемою великокнязівських віленських монет Ягайла (Ремецас 2012, с. 95). Шостий тип монет Володимира Ольгердо- вича — брактеати з «княжим знаком» (рис. 1, 6). Відомо близько трьох десятків таких монет за Сосницьким та Київським 1985 р. (?) скар- бами. Монети мають зірочки та крапки з боків від «княжого знаку». Вага монет 0,12—0,22 г, розміри більшості 9,0 × 11 мм, карбовані з тон- шого дроту, ніж найлегші монети із хрестиком. Монети виконані дуже недбало — знак нерівний, здебільшого в полі монети зображе- на лише частина знаку. Сьомий тип монет Володимира Ольгердови- ча — брактеати із хрестиком у крапковому обідку (рис. 1, 7). Відомо більше 20 таких монет із Со- сницького скарбу та окрема знахідка із Замкової гори в Києві. Вага монет близько 0,12—0,15 г, діаметр 9,0—11 мм. На окремих монетах присутні кілька ледве прокарбованих літер. Існує думка, що у випадку з брактеата- ми, мова йдеться лише про браковані моне- ти (Ivanauskas, Balčius 1994, р. 37), коли вони приліплюються до штемпеля чи карбуються зовсім стертими штемпелями. Або пов’язані з тим, що монети карбовані нерівномірно стер- тими штемпелями (Ремецас 2012, с. 95). Дійсно середньовічні монети і штемпеля фіксують різний ступінь стертості верхнього й нижнього штемпелів. Іноді погано зачищені штемпелі затримували відкарбовану монету, у результаті чого на монеті прокарбовувало- ся зображення з одного боку (Калинин 1977, с. 43—46). ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 39 Однак київські монети шостого і сьомого типів у більшості випадків ще й значно менші від монет типу «княжий знак» — «хрестик», ма- ють значно меншу вагу і незалежно від техніки карбування виглядають як брактеати. Тому на даному етапі вивчення доцільніше буде визна- вати їх за окремі типи — брактеати, як це сво- го часу було запропоновано М.Ф. Котляром (Котляр 1970, с. 96—97). Також імовірно, що в цьому випадку мова йде про зменшену вдвічі фракцію монет із хрестом. Про можливість існування кількох номіналів київських монет уже наголошувало- ся в історіографії (Соболева 1970, с. 87). Привертають увагу і рівно обрізані сегменти в 1/4 і половинки монет Сосницького скарбу. Карбування монети номіналом у 1/4 копійки (четверетця) чи полуденьги в Північно-Східній Русі датується часом із кінця XIV ст. А подібні монети Пскова й Новгорода XV ст. мають вагу досить близьку київським брактеатам 0,17— 0,18 г і 0,20 г (Гайдуков 2006, с. 95, 169). Наявність трьох обрізаних празьких гро- шів у Борщівському скарбі (Зразюк, Хромов 2007, с. 116) — одного Яна І Люксембурзького (1310—1346) (обрізаний по колу) та двох Кар- ла І (1346—1378) (один обрізаний по колу, ін- ший — сегмент у 1/4 монети), засвідчують що в Київській землі добре знали й користувалися обрізаними фракціями монет ще з межі 70-х — 80-х рр. XIV ст. Монети п’ятого, шостого і сьомого типів — брактеати з «княжим знаком» і «хрестиком» та «княжий знак» — «хрестик», безумовно кар- бовані серед останніх. Ці монети ніколи не зу- стрічаються в скарбах, датованих раніше за 90- ті рр. XIV ст. Їхні метрологічні параметри та техніка карбування також свідчать на користь цього датування. Отже, на сучасний момент можемо визнати сім типів монет київського карбування. Зміни в зображеннях безумовно свідчать про цілий ряд значних політичних та еконо- мічних змін під час правління Володимира Ольгердовича. Скарбовий матеріал, кількість існуючих монет, значна кількість типів та варіантів київ- ських монет дозволяють стверджувати, що Ки- ївське князівство одним із найперших у Схід- ній Європі відродило виробництво власних монет, постійно нарощувало їхню масу і в 90- ті рр. XIV ст. майже повністю забезпечувало себе власною монетою. Запропонована хронологія карбування київ- ських монет на основі датування скарбів, метро- логічного та стилістичного аналізу може бути визнана з певними застереженнями. Безумовно з часом, із накопиченням джерельної бази вона буде скорельована. Однак наявний нумізматич- ний матеріал дозволяє використовувати київ- ські монети XIV ст. для встановлення відносної хронології відповідних археологічних пам’яток. Авдев С. Монетната система в Средновековна България през XIII—XІV век. — София, 2005. Антонович В.Б. О новонайденных серебряных монетах с именем Владимира // Труды III АС. — 1878. — Т.ІІ. — С. 151—157. Бєляєва С.О., Кубишев А.І. Поселення Дніпровського Лівобережжя X—XVcт. — К., 1995. Болсуновский К.В. Монеты киевских князей XIV ст. Опыт историко-нумизматического исследования. — К., 1909. Гайдуков П.Г. Русские полуденги, четверетцы и полушки XIV—XVII вв. — М., 2006. Гончаров Е.Ю.Начало чеканки в южнорусских землях в XIV в. // Нумизматика. — 2007. — № 14. — С. 31—32. Грималаускайте Д. Монеты Великого княжества Литовского в свете новых открытий: Литва (конец ХХ — нача- ло ХХІ в.) // Средневековая нумизматика Восточной Европы. Нумизматический сборник. — М., 2006. — Вып. 1. — С. 137—161. Грушевський М.С. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV сторіччя. — К., 1991. Гулецкі Д., Грамыка А., Крываручка А. Манеты Беларусі (да 1707 г.). — Мінск, 2007. Гуттен-Чапский Э.К. Удельные, великокняжеские и царские деньги Древней Руси. — СПб, 1875. Захариевский Н.Г. Альбом монетньх снимков Н.Г. Захариевского. — К., 1896 (1914). Зайцев В.В. Монеты Дмитрия Ольгердовича Брянского (1372—1379) // Нумизматика. — 2010. — февраль. — С. 10—13. Зразюк З.А., Хромов К.К. Борщевский клад второй половины XIV века // Восточная нумизматика на Украине. Монеты Джучидов и сопредельных государств в ХІІІ—ХV в.в. — К., 2007. — Ч. ІІ. — С. 99—117. Зразюк З.А., Строкова Л.В., Хромов К.К. Монетно-вещевой клад третей четверти XIV века из с. Василицы, Черкас- ского района Черкасской области (монетная часть) // Восточная нумизматика на Украине. Монеты Джучи- дов и сопредельных государств в ХІІІ—ХV в.в. — К., 2007. — Ч. ІІ. — С. 118—127. Ильин А.А. Классификация русских удельных монет. — Л., 1940. ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 440 Івакін Г.Ю., Козубовський Г.А. Дослідження південної частини Подолу в 1984—1985 рр. // Стародавній Київ. Архе- ологічні дослідження 1984—1989 рр. — К., 1993. — С. 104—133. Івакін Г.Ю., Козубовський Г.А, Балакін С.А. Монетні знахідки ХІV—ХV ст. з території Києво-Печерської Лаври // Лаврський альманах. — К., 2013. — Вип. 28. — С. 5—10. Калинин В.А. Некоторые вопросы техники чеканки русских монет второй половины ХV — начала 30-х годов ХVІ века. // Прошлое нашей Родины в памятниках нумизматики. — Л., 1977. — С. 37—49. Колызин А.М. Торговля древней Москвы. — М., 2001. Котляр Н.Ф. Клад монет Владимира Ольгердовича // НЭ. — 1970. — Т. VІІІ. — С. 88—101. Котляр Н.Ф. Монеты Владимира Ольгердовича // Нумизматика и сфрагистика. — 1971. — Вып. 4. — С. 42—67. Крамаровский М. Клад серебряных платежных слитков из Старого Крыма и золотоордынские сумы // СГЭ. — 1980. — Вып. XLV. — C. 68—72. Лебедев В.П., Клоков В.Б. Иноземные монеты XII—XV вв. на золотоордынских городищах Поволжья // Труды международных нумизматических конференций. Монеты и денежное обращение в монгольских государ- ствах XIII—XV веков. — М., 2005. — С. 57—61. Лихачев Н.П. Материалы для истории византийской и русской сфрагистики // Труды Музея палеографии АН СССР. — Л., 1930. — Вып. 2. Мухамадиев А.Г. Булгаро-татарская монетная система ХІІ—XV вв. — М., 1983. Огуй О.Д. Історія обігу грошових одиниць та їх найменувань на Буковині. — Чернівці, 2009. — Ч. 1. (1370—1475). Памятники древнерусского канонического права // РИБ. — СПб., 1880. — Т. VI. Петров Н.И. О новооткрытой киевской монете XIV века. — Харьков, 1908. Пивоваров С.В. Нумізматичні пам’ятки Буковини. — Чернівці, 2002. Пиворович В.Б. Монеты и клады Юга Украины. — Херсон, 2008. Пономарев А.Л. Русский рубль и татарский сум в системе мер средневековья // Научный Татарстан: гуманитарные науки. — Казань, 2001. — Вып. 2. — С. 175—186. Пономарев А.П. Деньги Золотой Орды и Трапезундской империи. — М., 2002. Пономарев А.Л. Эволюция денежных систем Причерноморья и Балкан в XIII—XV вв. Автореф. дисс. … докт. ист. наук. — М., 2010. Потин В.М. Монеты. Клады. Коллекции. — СПб., 1993. Ремецас Э. Новые данные о киевских монетах Владимира Ольгердовича (по новым находкам в Литве) // Pieniądz i systemy monetаrne wspólne dziedidzictwo Europy. Białorus — Bułgaria — Litwa — Łotwa — Mołdawia — Polska — Rosja — Rumunia — Slowacja — Ukraina. Studia i Materily. — Augustów; Warszawa, 2012. — S. 94—107. Ремецас Э. Новые данные о начале чеканки монет в Великом княжестве Литовском: монеты Ольгерда и Кейсту- та // Средневековая нумизматика Восточной Европы. Нумизматический сборник. — М., 2015. — Вып. 5. — С. 253—265. Русина О.В. Україна під татарами і Литвою. — К., 1998. Сагдеева Р.З. Серебряные монеты ханов Золотой Орды. Каталог-определитель. — М., 2005. Соболева Н.А. К вопросу о монетах Владимира Ольгердовича (по нумизматическим материалам ГИМ) // Нумиз- матика и эпиграфика. — 1970. — Вып. 8. — С. 81—87. Толочко П.П. Топографія скарбів монетних гривен у Києві // Археологія. — 1966. — XX. — С. 123—134. Толстой И.И. Древнейшие русские монеты Великого княжества Киевского. — СПб, 1882. Фасмер Р.Р. Список монетных находок, зарегистрированных секцией нумизматики и глиптики ГАИМК в 1926— 1928 гг. // Сообщ. ГАИМК. — 1929. — Сб. 1. — С. 281—324. Федоров-Давыдов Г.А. Основные закономерности развития денежно-весовых норм в Золотой Орде // АЕ за 1957 г. — М., 1958. — С. 7—16. Федоров-Давыдов Г.А. Клады джучидских монет // НЭ. — 1960. — Т. I. — С. 94—192. Федоров-Давыдов Г.А. Находки джучидских монет // НЭ. — 1963. — Т. IV. — С. 165—221. Федоров-Давыдов Г.А. Монеты Нижегородского княжества. — М., 1989. Федоров-Давыдов Г.А. Монеты Золотой Орды. — М., 2003. Флоря Б.Н. Литва и Русь перед битвой на Куликовом поле // Куликовская битва. — М., 1980. — С. 142—173. Хан Н.А. Внутренние и внешние деньги государств Восточной Европы XIV в. // Журнал экономической теории. — 2007. — № 3. — С. 126—141. Хромов К.К. К вопросу о начале монетной чеканки на территории Киевского княжества в XIV в. (о «киевских» подражаниях монетам Джанибека) // Монеты джучидов и сопредельных государств в ХІІІ—ХV в.в. — К., 2007. — Ч. ІІ. — С. 60—79. ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 41 Хромова І. Сосницький скарб: до питання аналізу та класифікації монет Володимира Ольгердовича // Український історичний збірник. — 2010. — Вип. 13. — С. 22—43. Хромова І. До проблеми місцевого карбування на українських землях у другій половині XIV ст. // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць до 80-річчя доктора історичних наук Марії Федорівни Дмитрієнко. — К., 2015. — 26—27. — С. 357—362. Чижов С.И. Дроздовский клад русских денег времени вел. кн. Василия Дмитриевича Московского // Труды ну- мизматической комиссии. — Петербург, 1922. — Т. ІІІ. Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. — К., 1987. Шабульдо Ф. Кондомініум в українских землях ХІV ст. // ЗНТШ. — ССLI. — 2006. — С. 7—22. Шостопал А.В. Скарби Черкащини. — Черкаси, 2007. Янина С.А. «Новый город» (Янги Шехр — Шехр ал-Джедид) — монетный двор Золотой Орды и его местоположе- ние // Нумизматический сборник ГИМ. Труды ГИМ.— М., 1977. — Вып. 49. — С. 193—212. Яушева-Омельянчик Р.М. Монетные гривны XI—XV веков (из собрания Национального музея истории Украины) // Нумізматика і фалеристика. — 1999. — № 1. — С. 14—23. Grierson P. Byzantine Coinage. — Washington, 1999. Gumowski M. Numizmatyka litewska wieków średnich. — Kraków,1920. Gumowski M. Pieczęcie Książat Litewskich // Ateneum Wilenskie. — 1930. — Z. 3—4. — S. 684—725. Hlebionek M. Nieznana pieczęć księcia Andrzeja Włodzimierzowica przy dokumencie pokoju Brzeskiego z roku 1435 // Сфрагістичний щорічник. — 2015. — Вип. V. — С. 135—141. Ivanauskas E., Balčius M. Lietuvos didžiosios kunigaikštystės lydiniai ir monetos nuo 1387 iki 1495 metų. — Vilnius, 1994. Karys J. Senovės lietuvių pinigai. Istorija ir numizmatika. — Bridgeport, 1959. Kiersnowski R. Najdawnijsze monety litewskie // WN. — 1984. — Z. 3—4. — XXVIII. — S. 129—175. Kozubowski G. Monety księstwa kijowskiego w XIV w. // Wn. — 1994. — R. XXXVIII. — Z. 3—4. — S. 149—150. Remecas E. Vilniaus žemutinės pilies pinigų lobis (XIV a. pabaiga). — Vilnius, 2003. Wittyg W. Wykopalisko z pod Czerwonego Dworu // Ateneum. — 1888. — ІІІ. — P. 115—120. Надійшла 26.07.2016 Г.А. Козубовский О ХРОНОЛОГИИ МОНЕТ ВЛАДИМИРА ОЛЬГЕРДОВИЧА (1362—1394) Анализ находок дает возможность выделить семь типов киевских монет ХІV ст. Первый тип представлен подражаниями золотоордынских дирхемов монет Джанибека (1342—1357), чеканен- ных в Гюлистане. Чеканка этого типа датируется 1360—1370 гг. На аверсе монет второго типа присутствует легенда кириллицей и княжеский знак. На реверсе — подражание ордынской монете Мухаммеда Буляка 773 г.х. (1371/1372). Монеты этого типа датируются 1370-ми гг. Третий тип — монеты с княжеским знаком и плетенкой, вокруг которой помещена легенда с именем князя. Они могут датироваться 1380-ми гг., возможно началом 1390-х гг. Четвертый тип — монеты с княжеским знаком и «IS», вокруг которой находится легенда с именем князя. Они могут датироваться концом 1370-х — началом 1390-х гг. Монеты пятого типа — с княжеским знаком и крестом с точками, вокруг которой присутствует легенда с именем князя, и монеты шестого и седьмого типов — брактеаты с княжеским знаком и крестом, датируются 1390-ми гг. G.A. Kozubowskyij On Chronology of Coins of Volodymyr Olgerdovych (1362–1394) Analysis of the finds made it possible to determine seven types of the 14th century Kyiv coins. Type I are represented by imitations of coins struck by Jani Beg (1342–1357), khan of Golden Horde, in Gulistan. The striking of this type is dated to the 1360s and 1370s. The obverse of type II contains a Cyrillic inscription and the Prince’s sign. On the reverse, there is an imitation of Horde’s Muhammad Bulak coin of 773 (1371/1372). Coins of this type are dated to the 1370s. Type III includes coins with the Prince’s sign and a plaiting with a legend containing the name of the Prince around it. They can be dated by the 1380s or probably by the early 1390s. Type IV includes the coins with the Prince’s sign and «IS» and a legend with the Prince’s name around it. They can be dated by the period from the end of the 1370s to the beginning of the 1390s. The coins of type V with the Prince’s sign and a cross with four points and with a legend containing the Prince’s name around it, as well as coins of type VI and VII, namely, bracteates with Prince’s sign or cross, are dated to the 1390s.
id	arheologia-com-ua-article-144
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:02:38Z
publishDate	2016
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/24/7c6f6ede482588769960e906d380f724.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-1442020-04-06T08:35:30Z On Chronology of Coins of Volodymyr Olgerdovych (1362–1394) О хронологии монет Владимира Ольгердовича (1362—1394) До хронології карбування монет Володимира Ольгердовича (1362—1394) Kozubowskyij, Georhii A. Kyiv Coins Types, 14th century, Volodymyr Olgerdovych, Chronology. Київське князівство, XIV ст., монети. Analysis of the finds made it possible to determine seven types of the 14th century Kyiv coins. Type I are represented by imitations of coins struck by Jani Beg (1342–1357), khan of Golden Horde, in Gulistan. The striking of this type is dated to the 1360s and 1370s. The obverse of type II contains a Cyrillic inscription and the Prince’s sign. On the reverse, there is an imitation of Horde’s Muhammad Bulak coin of 773 (1371/1372). Coins of this type are dated to the 1370s. Type III includes coins with the Prince’s sign and a plaiting with a legend containing the name of the Prince around it. They can be dated by the 1380s or probably by the early 1390s. Type IV includes the coins with the Prince’s sign and «IS» and a legend with the Prince’s name around it. They can be dated by the period from the end of the 1370s to the beginning of the 1390s. The coins of type V with the Prince’s sign and a cross with four points and with a legend containing the Prince’s name around it, as well as coins of type VI and VII, namely, bracteates with Prince’s sign or cross, are dated to the 1390s. Анализ находок дает возможность выделить семь типов киевских монет ХІV ст. Первый тип представлен подражаниями золотоордынских дирхемов монет Джанибека (1342—1357), чеканен¬ных в Гюлистане. Чеканка этого типа датируется 1360—1370 гг. На аверсе монет второго типа присутствует легенда кириллицей и княжеский знак. На реверсе — подражание ордынской монете Мухаммеда Буляка 773 г.х. (1371/1372). Монеты этого типа датируются 1370-ми гг. Третий тип — монеты с княжеским знаком и плетенкой, вокруг которой помещена легенда с именем князя. Они могут датироваться 1380-ми гг., возможно началом 1390-х гг. Четвертый тип — монеты с княжеским знаком и «IS», вокруг которой находится легенда с именем князя. Они могут датироваться концом 1370-х — началом 1390-х гг. Монеты пятого типа — с княжеским знаком и крестом с точками, вокруг которой присутствует легенда с именем князя, и монеты шестого и седьмого типов — брактеаты с княжеским знаком и крестом, датируются 1390-ми гг. На основі датування скарбів, метрологічного та стилістичного аналізу запропоновано відносну хронологію київських монет XIV ст. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2016-12-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/144 10.15407/archaeologyua2016.04.027 Arheologia; No 4 (2016): Arheologia; 27-41 Археологія ; № 4 (2016): Археологія; 27-41 Археология; № 4 (2016): Arheologia; 27-41 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2016.04 ru https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/144/139
spellingShingle	Київське князівство XIV ст. монети. Kozubowskyij, Georhii A. До хронології карбування монет Володимира Ольгердовича (1362—1394)
title	До хронології карбування монет Володимира Ольгердовича (1362—1394)
title_alt	On Chronology of Coins of Volodymyr Olgerdovych (1362–1394) О хронологии монет Владимира Ольгердовича (1362—1394)
title_full	До хронології карбування монет Володимира Ольгердовича (1362—1394)
title_fullStr	До хронології карбування монет Володимира Ольгердовича (1362—1394)
title_full_unstemmed	До хронології карбування монет Володимира Ольгердовича (1362—1394)
title_short	До хронології карбування монет Володимира Ольгердовича (1362—1394)
title_sort	до хронології карбування монет володимира ольгердовича (1362—1394)
topic	Київське князівство XIV ст. монети.
topic_facet	Kyiv Coins Types 14th century Volodymyr Olgerdovych Chronology. Київське князівство XIV ст. монети.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/144
work_keys_str_mv	AT kozubowskyijgeorhiia onchronologyofcoinsofvolodymyrolgerdovych13621394 AT kozubowskyijgeorhiia ohronologiimonetvladimiraolʹgerdoviča13621394 AT kozubowskyijgeorhiia dohronologííkarbuvannâmonetvolodimiraolʹgerdoviča13621394

До хронології карбування монет Володимира Ольгердовича (1362—1394)

Репозитарії

Схожі ресурси