Вишгородська церква-мавзолей святих Бориса і Гліба: підсумки досліджень та нові дані
History of archaeological research at the Sts. Borys and Hlib Church counts two hundred years. At the current stage, there is a necessity to systematize the materials obtained; and it especially concerns the excavations in the 19th and the first half of the 20th centuries which are known only by bri...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2016 |
| Issue: | 4 |
| Pages: | 106-120 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Author Affiliations: |
|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2016
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/152 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Download file: |  |
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824436829192192 |
|---|---|
| author | Bibikov, Dmytro V. |
| author_facet | Bibikov, Dmytro V. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Dmytro V. Bibikov",
"institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Science of Ukraine",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Bibikov, Dmytro V. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 120 |
| container_issue | 4 |
| container_start_page | 106 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-04-06T08:35:30Z |
| description | History of archaeological research at the Sts. Borys and Hlib Church counts two hundred years. At the current stage, there is a necessity to systematize the materials obtained; and it especially concerns the excavations in the 19th and the first half of the 20th centuries which are known only by brief reports and disconnected archival data. Also the materials of the research in 1980—2000 remain not published in the proper way. History of the research presented in chronological order allows the author to generalize the data available. The issue of the Sts. Borys and Hlib Church’s exterior and decoration is elucidated in the literature comprehensively enough. Here, a special attention is paid to the issue of certain constructive and stylistic peculiarities of the largest three-naved temple in the Ancient Rus, such as a presence of tower with staircase leading to the gallery, design of separate architectural details, etc. The possibility of comparison the archaeological materials with two separate building periods known from the written sources and with the building schools is also discussed. During the recent decades, a huge mass of data on the development of civil engineering itself in Vyshhorod has been obtained. Assemblages Specialized in plinthoi and glazed tiles production were revealed. In 2014—2016, V.H. Ivakin and the author studied two kilns for lime firing in the central part of posad in Vyshhorod. All the objects listed are undoubtedly related to the final stage of the Sts. Borys and Hlib Temple construction. Additionally, A.M. Olenych studied and systematized the collection of plinthoi which we found at the hill-fort’s eastern border. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2016.04.106 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:02:44Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4106
Київські старожитності
Д.В. Бібіков
ВИШГОРОДСЬКА ЦЕРКВА-МАВЗОЛЕЙ
СВЯТИХ БОРИСА І ГЛІБА: ПІДСУМКИ
ДОСЛІДЖЕНЬ ТА НОВІ ДАНІ
У статті систематизовано археологічні матеріали, здобуті протягом 200-літньої історії дослідження Борисо-
глібської церкви у Вишгороді, в тому числі — розрізнені архівні дані. Також публікуються результати нових
розкопок виробничих комплексів, пов’язаних з будівництвом храму.
К л ю ч о в і с л о в а: давньоруський Вишгород, Борисоглібська церква, археологічні дослідження, архітек-
тура, будівельна справа.
© Д.В. Бібіков, 2016
Місто Вишгород та його головна святиня —
церква святих Бориса і Гліба — відзначають
відразу кілька знакових ювілеїв: у 2015 р. випов-
нилося 1000 років від часу перенесення до Виш-
города тіла князя Бориса та 900 років від дня
освячення храму-мавзолею, а в 2016 р. — 200
років від початку його перших розкопок (хоч і
аматорських). За дві сотні років тему стосов-
но Борисоглібської церкви розробляли чимало
дослідників. Дослідження цієї пам’ятки поклало
початок вивченню вишгородських старожитно-
стей загалом. Якщо писемні дані про церкву або
ж результати розкопок М.К. К аргера в 1950-х
рр. висвітлено достатньо (Каргер 1961, с. 321—
322, Дегтяр, О рлов 2005, с. 90), то про дослі-
дження ХІХ — першої половини ХХ ст., а також
1980—2000-х рр. відомо лише з уривчастих пові-
домлень та розрізнених архівних джерел. Наяв-
ні матеріали потребують систематизації, оскіль-
ки їх огляди, опубліковані В.Й. Довженком та
М.К. Каргером (Довженок 1950, с. 89—90; Кар-
гер 1952, с. 86—94), є доволі побіжними.
Історію спорудження вишгородських церков
детально описано в давньоруській літописній
та, передусім, житійній літературі. Після поже-
жі 1020 р., що знищила церкву св. Василя, тіла
Бориса і Гліба, поховані біля неї, було урочис-
то перенесено в новий храм, невелику каплич-
ку («клеть малую»). Пізніше Ярослав Мудрий
збудував для них п’ятибанну церкву. Коли й та
похилилась, було споруджено нову, однобанну,
куди в 1072 р. урочисто переніс мощі І зяслав
Ярославич. Кам’яний храм після смерті князя
почали будувати його брати — Святослав, а по-
тім — Всеволод. Однак, уже після завершення
робіт, верх його обвалився. Будівництво завер-
шено Олегом Святославичем лише в 1115 р., за
князювання Володимира Мономаха. 1 травня
храм урочисто освятили. Археологічно фіксу-
ються лише залишки останньої, кам’яної спо-
руди, якій і присвячена ця стаття.
Протягом пізньосередньовічної та ранньо-
модерної доби на місці стародавніх фундамен-
тів було знову побудовано низку дерев’яних
церков, що змінювали одна одну, а в 1861—
1862 рр. за типовим проектом К .А. Тона зве-
дено новий кам’яний собор, нині відновле-
ний (Орлов 1995, с. 95—96). Зазначимо лише,
що археологічно ніяких підстав для виділення
будь-яких будівельних епізодів між храмами
ХІ ст. (з добудовами початку ХІІ ст.) і ХІХ ст.
також немає (Орлов, Булкін 1990—1991, с. 11).
Вперше описує кам’яні фундаменти дав-
ньоруської церкви М.Ф. Берлинський. Згаду-
ються і перші аматорські розкопки, проведені в
1816 р. поміщицею Ганною Турчаніновою. Було
повністю розчищено церковні фундаменти по
периметру, проте ніяких пам’яток давнини, як
коротко підсумовує М.Ф. Берлинський, вияв-
лено не було (Берлинский 1820, с. 120). За дея-
кими даними, тоді ж було складено план церк-
ви, котрий не зберігся.
Варто зазначити, що П.П. Свін’їн подає
іншу дату цих розкопок — 1819 р. (Свиньин
1827, c. 5), проте достовірним видається пер-
ший варіант (праця М.Ф. Берлинського поба-
чила світ у 1820 р., коли описані події були ще
свіжими в пам’яті, тому навряд чи її автор міг
допустити подібну неточність; П.П. Свін’їн
же відвідав Вишгород лише в 1825 р. і бага-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 107
то в чому використовував усні свідчення того
ж М.Ф. Берлинського (Дегтяр, О рлов 2005,
с. 11). Із праці П.П. Свін’їна дізнаємось деякі
подробиці перших розкопок церкви Бориса і
Гліба. Описується характер кладки фундамен-
ту з «дикого» каміння, залитого розчином. Біля
вівтарної частини виявлено було «двері, закла-
дені цеглою» (на нашу думку, мова йде про ���ап-
сидну нішу). Тут же, поблизу вівтаря, існував
колодязь, на дні якого, за припущенням авто-
ра, вишгородці під час монголо-татарської на-
вали могли сховати мощі Бориса та Гліба (Сви-
ньин 1827, с. 5—6).
У 1860 р. розібрано тогочасну дерев’яну церк-
ву. Перед будівництвом нової, кам’яної, було ще
раз повністю розкопано фундаменти давньо-
руського храму, споруджені з великих каменів.
Вівтарна частина складалась з трьох апсид,
центральна з яких була більшою і дещо висту-
пала. Частина бічних фундаментів (особливо
у західній частині церкви) вже тоді виявилась
розібраною (Маниковский 1890, с. 65).
Наступного разу залишки храму дослід-
жувались під час ІІІ Археологічного з’їзду
1874 р. під керівництвом графа О .С. Уварова.
Про значні масштаби розкопок повідомляє у
своїй автобіографії М.І. Костомаров, який був
учасником з’їзду (Костомаров 1991, с. 314). За-
лишки траншей 1860 та 1874 рр. разом з мо-
нетами 1850-х рр. пізніше фіксувались під
Рис. 1. Церква 1861 р. на замальовці Т.М. Мовчанівського
(1) та на фото 1935 р. (2; на передньому плані — розкоп) Рис. 2. Фрагменти кладки стін, 1935—1936 рр. (ділянка 1)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4108
час розкопок 1936—1937 рр. (Натансон 1936,
с. 90; Голубєва 1937, с. 4). Учасники з’їзду
мали на меті розчистити фундаменти старо-
давнього Борисоглібського храму. Однак, оче-
видно, прийняли за фундамент частину стіни
церкви, оскільки описується кладка з великої
чотирикутної цегли, з’єднаної товстим шаром
розчину (Труды… 1878). Місцевий священник
Федір Маніковський, присутній на розкопках,
вважав цеглу з храму аналогічною цеглі із Зо-
лотих Воріт, а його план — подібним київським
церквам Кирилівській, Михайлівській та Іри-
нинській (Маниковский 1890, с. 35, 65).
На новий рівень дослідження церкви Бори-
са і Гліба вийшли завдяки роботам Вишгород-
ської археологічної експедиції ІІ МК у 1934—
1937 рр. під керівництвом Ф.А. Козубовського
та Т.М. Мовчанівського. На жаль, значна час-
тина документації втрачена і єдиним джерелом
інформації про ті розкопки для нас є польові
щоденники та креслення, нечисленні фото-
графії, резюме та інвентарні описи. Розпоча-
лись роботи з ґрунтовних візуальних розвідок
території Вишгородського городища. В що-
деннику Т.М. Мовчанівського збереглась за-
мальовка, що відображає історичний рельєф
північної частини городища та місце в ньому
Борисоглібської церкви (рис. 1, 1).
Ділянка 1 1934 р. знаходилась біля південно-
східного кута тогочасної огорожі Борисо-
глібської церкви. Роботи на ділянці дозволи-
ли встановити, що концентричне підвищен-
ня навколо храму, котре Г.В. Ляскоронський
вважав валом городища (Ляскоронский 1913,
с. 25), виявилось скупченням будівельного
сміття. Тут під шаром дерну знаходився завал
із фрагментів плінфи, каміння, штукатурки,
голосників, тощо. Траплялись і великі блоки
кладки: «…до великих камнів прикріплено вап-
ном цеглу» (Мовчанівський 1937а, с.��������� 10). Та-
кож тут знайдено фрагменти штукатурки з
фарбою зеленого кольору (очевидно, залишки
фресок), уламки мідних та свинцевих виробів,
тощо (Мовчанівський 1937а, с. 4) Дослідники
припустили, хоча і з певною обережністю, що
знайдений завал утворився внаслідок руйнації
давньоруської Борисоглібської церкви і розчи-
щення площі під час будівництва нового хра-
Рис. 3. Замальовки зі щоденників 1936—1937 рр.: 1 — завал склепіння храму («розвідка W»); 2 — завал західної сті-
ни храму на схемі розкопу («розвідка W»); 3 — північно-західний кут храму (траншея 1)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 109
му, а численні уламки свинцю є залишками
церковного даху (Мовчанівський 1937а, с. 12;
Козубовський 1935, с. 103). Подібні шари буді-
вельного сміття було зафіксовано і в траншеях
біля церкви (Мовчановський 1934, кар. 1—3;
Гончаров 1934, кар. 2—5). А в північній части-
ні траншеї 2, котра з півдня примикала до то-
гочасної церковної огорожі, виявлено «рештки
склепіння з плиточної цегли й вапна» (Мовчанів-
ський 1937а, с. 45).
Дослідження згаданого валоподібного підви-
щення зі скупченням будівельного сміття було
продовжено в 1935 р. (Мовчановський 1835,
с. 1—3, 12; К озубовський 1935а, с. 9, 11—12;
Ткач 1935, карт. 11—12) (рис. 1, 2) та протягом
наступних років (Маневська 1937). Виявлено
великий блок кладки стіни храму, що являла со-
бою чергування одного утопленого ряду плінфи
з двома виступаючими (рис.����� ������������ 2). Щ е один, на-
півкруглий фрагмент кладки було прийнято за
вимостку перед воротами (Маневський 1935,
карт. 9). Зазначаються і розміри плінфи — 36 ×
29 × 5,0 см (Козубовський 1934, с. 2).
Найбільш інформативними стали роботи
1936 р. Розкоп під шифром «розвідка W» закла-
дено в 10 м на захід від північно-західного кута
тогочасної церкви, безпосередньо за церковною
огорожею (керівник — Г.Н. Зацепіна) (рис. 3,
2). Вже на глибині 0,45—0,70 м від тогочасної
денної поверхні дослідники натрапили на чис-
ленні рештки обваленої західної стіни храму-
мавзолея, складеної з плінфи на вапняковому
розчині з домішками цем’янки. Ряди плінфи
скрізь ішли з півночі на південь, паралельно сті-
ні храму. Параметри її становили 35 × 28 × 4,0 см.
Один із блоків кладки мав розміри 4,5 × 2,7 м. В
його західній частині, окрім цегли, знаходив-
ся цілий ряд кам’яної кладки із сірого квар-
циту. По всій площі розкопу виявлено велику
кількість будівельного сміття, серед якого трап-
лялись фрагменти фресок. У значній кількості
зустрічались загладжені шматки міцного роз-
чину: імовірно, рештки зовнішнього оформ-
лення стін. Від звичайного розчину останній
відрізнявся рожево-жовтим кольором, дрібно-
зернистою структурою та значними домішками
товченої цегли (Зацепіна 1936, с. 65—67).
Зафіксовано рештки двох віконних пройомів,
шириною орієнтовно 0,8 м, із зашпаровкою.
Між ними простежено, очевидно, простінок зав-
ширшки 1,73 м (Зацепіна 1936, с. 81, 85, 91). За
1,82 м на південний захід виявлено фрагмент
склепіння. Ряди плінфи тут, на відміну від інших
блоків кладки, були орієнтовані з заходу на схід
і йшли віялоподібно (Зацепіна 1936, с. 99—100).
Такий же фрагмент знайдено в центральній час-
тині розкопу. У верхній частині склепіння між це-
глинами зафіксовано залишки дерев’яної дош-
ки (Зацепіна 1936, с. 103—104, 111) (рис. 3, 1).
Під вищеописаним завалом, на глибині
1,45—1,70 м, знаходився ще один шар бу-
дівельного сміття, відділений від нього по-
тужним культурним горизонтом із залишка-
ми жител-напівземлянок. Плінфа звідси мала
такі ж розміри, як і з верхнього прошарку сміт-
тя. З огляду на усталену на той час точку зору
про повний розгром і запустіння Києва і око-
лиць після монгольської навали 1240 р. (Івакін
1996, с. 36—37), Г.Н. Зацепіна пов’язала обвал
західної стіни церкви з цими подіями. Однак,
окремі шари будівельного сміття, зафіксова-
ні під час розкопок 1936 р., свідчать про те, що
споруда руйнувалась у кілька етапів (Зацепіна
1935, с. 3). М.К. Каргер датував житла ХІІІ ст.,
а подальше руйнування західної стіни та скле-
піння Борисоглібського храму — більш пізнім
часом, не раніше початку ХІV ст. (Каргер 1951,
с. 337). За переконаннями пізніших дослідни-
ків, ця подія відбулась не раніше ХVІ — почат-
ку ХVІІ ст., причому в литовський час споруда
зазнавала ремонту (Дегтяр, Орлов 2005, с. 93).
Рис. 4. Зведений план розкопаних частин храму у
1934—1937 рр. (за М.К. Каргером)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4110
Розкоп «розвідка 5» 1936 р. прилягав до
східної частини тогочасної церковної спору-
ди (керівник — Д.П. Натансон). Дослідження
виявили «рештки якоїсь кладки у вигляді
півокружжя» (центральної апсиди), зведеної з
кварциту та пісковику на вапняковому розчині.
Частина фундаментів виявилась практично
повністю розібраною: так, майже не збереглись
кладки північної та південної абсид. Водночас,
у деяких місцях на незначну висоту збереглась
навіть кладка стін із плінфи на вапняковому
розчині (Мовчановський 1936, с. 15—16, 35; На-
тансон 1936, с. 107). Розміри цегли були ідентичні
зразкам, знайденим у завалі західної стіни.
Глибина залягання фундаментів від рівня
денної поверхні становила 2,40—2,75 м, ши-
рина фундаментних ровів — 1,5—1,8 м. На
дні останніх виявлено сліди підквадратних у
перерізі (0,22—0,28 × 0,22—0,28 м) дерев’яних
субструкцій — лежнів, розташованих паралель-
но, на відстані 0,22—0,30 м, по три—чотири в
ряд. Фіксувались вони у вигляді пустих каналів
у розчині, всередині деяких збереглись залиш-
ки дерева (Мовчановський 1936, с. 15—16, 35;
Натансон 1936, с. 79—83, 88).
Такі ж лежні, покладені перпендикулярно
до попередніх, підстеляли поперечні стрічкові
фундаменти. У місцях перетину вони скріпля-
лись залізними костилями. Загалом, протя-
гом 1936—1937 рр. у східній частині храму було
розчищено частину поздовжніх стрічкових
фундаментів по лінії північних та південних
стовпів і два відрізки поперечних стрічкових
фундаментів. Під місцем розташування стовпів
фундамент розширювався (Голубєва 1937,
с. 17; Каргер 1961, с. 89).
Завданням розкопок на траншеї 1 ділянки 1
у 1937 р. (керівник — Л.А. Голубєва) було роз-
крито фундаменти північно-західного кута
церкви, поруч з «розвідкою W» 1936 р. Верхні
горизонти тут також містили блоки кладки за-
валеної західної стіни. Розміри цегли — анало-
гічні знайденій раніше, товщина розчину між
її рядами — 5,0—6,0 см. Траплялись і зразки
фігурної плінфи із заокругленим або гострим
трикутним краєм, яка використовувалась для
декоративного оздоблення архітектурних дета-
лей храму. Під шаром будівельного сміття, на
глибині 1,8—2,0 м, знаходився масив забутов-
ки фундаменту західної стіни завширшки 1,5—
2,0 м, товщиною 0,6—1,0 м (рис. 3, 3). Він був
складений із щебеню, залитого вапняковим
розчином (Мовчанівський 1937, с. 2—3). На
дні фундаментних рівчаків також фіксувались
залишки лежнів. Фундамент простежено на
довжину 5,1 м; у самому куті церковної спору-
ди він виявився розібраним. До південної час-
тини фундаменту зі сходу примикав виступ,
простежений лише частково (продовжував-
ся під південною стіною розкопу) (Голубєва
1937, с. 6). На нашу думку, виступ являє со-
бою продовження поздовжнього стрічкового
фундаменту по лінії північних стовпів. Вісь
його збігається з відповідними ділянками,
відкритими в 1936 р. та пізніше.
Крім того, зі сходу до фундаменту стіни без-
посередньо примикала підпрямокутна забутов-
ка розмірами 4,6 × 3,8 м, завтовшки 0,65—0,75 м,
впущена на менш значну глибину. На окре-
мих ділянках забутовки помічено рівну вимост-
ку з плит щебеню і битої плінфи. Скріплено їх
було білим вапняковим розчином без домішок
цем’янки. Автори розкопок прийняли згадані
рештки за залишки якоїсь іншої споруди,
імовірно, більш пізньої (Мовчанівський 1937,
с. 3—4; Голубєва 1937, с. 13—14).
Тоді ж, у 1937 р. розчищено великий відрізок
забутовки північної стіни завдовжки 12 м. Фун-
Рис. 5. План храму-мавзолею після досліджень М.К. Кар-
гера
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 111
дамент з дрібного щебеню, залитого рожевим
розчином вапна, завширшки до 2,2 м, конструк-
тивно не відрізнявся від інших ділянок. Лежні ши-
риною 0,20—0,25 м, розташовані з проміжками
в 0,16—0,25 м, мали довжину 2,5 м (Мовчанів-
ський 1937, с. 5; Голубєва 1937, с. 20—27).
Таким чином, археологічні розкопки 1936—
1937 рр. підсумували початковий, 120-літній,
етап дослідження Борисоглібської церкви. Не
зважаючи на певні методичні недоліки, вони
дали загальні уявлення про зовнішній ви-
гляд храму, процес його будівництва, деталі
інтер’єру, тощо. Не обійшлось і без неточнос-
тей. Так, дослідники 1930-х рр. одностайно
датували спорудження знайденої церкви по-
чатком ХІІ ст., приписуючи його Володимиру
Мономаху (Зацепіна 1935, с. 1). Подібної точ-
ки зору дотримувався і В.Й. Довженок (Довже-
нок 1950, с. 90). Лише М.К. К аргер перекон-
ливо довів, що виявлені рештки належать до
1070-х рр., а закладанням храму здійснив Свя-
тослав Ярославич (Каргер 1952, с. 92—93).
Рис. 6. Фото та креслення з розкопок 1952 р.: 1 — фундаментні рови північної апсиди; 2 — фундамент та нижній
ряд цегляної кладки північної апсиди; 3 — розрізи фундаментів та фундаментних ровів
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4112
Спираючись на результати робіт 1936—
1937 рр., М.К. К аргер запропонував рекон-
струкцію первісного вигляду храму (Каргер
1952, с. 77—79) (рис. 4). О сновні її положен-
ня було підтверджено розкопками, проведени-
ми дослідником у 1952 р. (рис. 5). Хоча науко-
вий звіт про ці роботи зник з архіву Інституту
археології, їх результати опубліковані (Каргер
1961, с. 324—335) і, на відміну від попередніх
досліджень, супроводжуються ретельною фото-
фіксацією. Вдалося повністю розкрити фунда-
ментні рови із залишками забутовки (подеку-
ди на їх поверхні зафіксовано один-два ряди
кладки стін), з’ясувавши низку особливостей
конструкції храму (рис. 6, 1). Як і попередніми
розкопками, виявлено рештки фундамен-
ту з великих шматків сірого з зеленуватим
відтінком кварциту на вапняковому розчині
з домішками товченої цегли. Найкраще вони
збереглись у східній частині центрального
нефу, оскільки в цьому місці на давньоруських
фундаментах було споруджено церкву ХІХ ст.
(рис. 6, 2). Кам’яні фундаменти повністю за-
повнювали лише нижню частину фундамент-
них ровів, звужуючись у верхній частині. Гли-
бина ровів становила в середньому 2,5 м,
ширина — 2,3 м. На їх дні зафіксовано пусті
канали від зотлілих субструкцій-лежнів, по-
кладених паралельно і залитих розчином
(рис. 6, 3). Розміри каналів та інтервали між
ними були ідентичними виявленим раніше. У
місцях перехресть лежні скріплялись велики-
ми залізними костилями.
Суцільну кладку незначної глибини у
північно-західній частині храму, котру дослід-
ники 1930-х рр. вважали залишками пізнішої
споруди, М.К. Каргер розглядав як основу баш-
ти, що вела на хори (Каргер 1961, с. 324—330).
Подібну точку зору пізніше розділяли і деякі
інші науковці (Зоценко 2000, с. 30).
Також було досліджено нижню частину за-
валу західної стіни, відкритої в 1936 р. Бло-
ки кладки, виявлені на глибині в середньо-
му 1,0 м, були перекриті потужним шаром
будівельного сміття. Стіна впала фасадною ча-
стиною вниз. Зберігся здебільшого зовнішній
ряд кладки, в якому використано техніку з уто-
пленим рядом. Встановлено, що розмір (36 ×
27 × 4,0 см) і характер плінфи цілком тотожний
кладці апсид. Ряди плінфи чергувались зі сму-
гами загладженого рожевого розчину, котрий,
імовірно, використовувався для зовнішнього
оформлення стін. На деяких шматках розчи-
ну виявлено фрагменти графіті. В південній
частині розчищено залишки двох великих ніш,
а дещо північніше — фасадної напівколони
(Каргер 1961, с. 330—333).
Майже чотири десятиліття археологічні
дослідження залишків храму не проводи-
лись. У 1989 р., у зв’язку з відновленням церк-
ви 1862 р. та музеєфікацією давньоруських
фундаментів, здійснено розкопки інституту
Рис. 7. Схема розміщення розкопів 1989 р.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 113
«Укрпроектреставрація» під керівництвом
В.Ф. Сиромятникова (рис. 7). На момент
проведення робіт простір всередині церков-
них фундаментів виявився усіяним грабіж-
ницькими ямами (Сыромятников 1989, с. 1).
Розкоп 1 розмірами 5,0 × 3,0 м було закла-
дено всередині церковних руїн ХІХ ст., у місці
прилягання арки до північної стіни. Давньо-
руська кладка поперечного стрічкового фун-
даменту другої вісі центрального нефу почи-
налася з глибини 0,35 м від денної поверхні,
під залишками заваленого перекриття храму
1862 р., і збереглась досить добре (рис. 8, 1).
Вона під прямим кутом прилягала до виступів
північного стовпа нефу, що в плані являли со-
бою східчасту конструкцію зі сторонами зав-
ширшки 0,30—0,35 м (Сыромятников 1989,
с. 1—4) (рис. 8, 2). Частину цього ж стовпа,
а також продовження стрічки фундаменту
зафіксовано і в розкопі 3, що ззовні прилягав
до північної стіни церкви ХІХ ст. (Сыромятни-
ков 1989, с. 13—14) (рис. 8, 3).
Розкоп 2 у внутрішній частині південної
апсиди давньоруського храму мав розміри
7,0 × 3,0 м. У зрізі апсиди фіксувались три
прямокутні отвори зі слідами деревини на
стінках — залишки зотлілих лежнів. Вони
мали розміри 0,26 × 0,26 м, відстань між ними
дорівнювала 0,16 м. У порожнині центрально-
го лежня виявлено залізний штифт, яким він
кріпився до дна фундаментного рову. На 3,4 м
західніше виступу апсиди виявлено південний
стовп першої вісі з виступами завширшки
0,35 м, що переходив у стрічковий фундамент.
Було помітно різницю між міцною світло-
сірою цем’янкою, що скріплювала бутове
каміння апсиди та частини північної стіни
нефу, і доволі крихкою, рожевою, у західній
частині розкопу. Автор робіт пов’язав цю
різницю з окремими будівельними періодами
або ж окремими замісами розчину (Сыромят-
ников 1989, с. 10—11).
Під час досліджень виявлено велику
кількість будівельних матеріалів давньоруської
доби: фрагменти плінфи, фрескової штука-
турки, голосників та полив’яних плиток жов-
того, коричневого та лазурного кольорів.
Деякі зі зразків плінфи, котрі мали жовто-
коричневий колір, містили включення зерен
кварцу діаметром до 2,0 см (Сыромятников
1989, с. 16).
Правобережною давньоруською експеди-
цією Р.С. Орлова в 1990 р. (рис. 9) було про-
довжено перевірку стану залишків церкви,
зокрема, у місці стику центральної і півден-
ної апсид (шурф 1). К ладка стін з плінфи
розмірами 37 × 26 × 3,5 см починалась прак-
тично на поверхні (рис. 10, 1). К рім того,
давньоруські будівельні матеріали викорис-
товувались під час зведення фундаменту і
стін церкви 1862 р. Після розчистки ділян-
ки поздовжнього стрічкового фундаменту
по лінії північних стовпів у шурфі 2 (рис. 10,
Рис. 8. Фото з розкопок 1989 р.: 1 — кладка попереч-
ного стрічкового фундаменту другої осі центрально-
го нефу (розкоп 1); 2 — північний стовп центрального
нефу (розкоп 1); 3 — північна стіна центрального нефу
(розкоп 3)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4114
2) було, як і при розкопках 1989 р., відміче-
но градацію в кольорі та міцності розчину.
Р.С. Орлов, на відміну від попередників, вер-
сію про її зв’язок з окремими будівельними
періодами рішуче відкинув. Очевидно, у роз-
порядженні майстрів одночасно були плінфа
і розчин різних техніко-технологічних харак-
теристик. Стрічкові фундаменти централь-
ного нефу в шурфах 2, 3 і 5 були у перев’язку
складені з підкупольними стовпами. Розчи-
щені частини стовпів вказували на їх хре-
щату форму, однак не дозволяли оцінити їх
пропорції та розміри. На двох відрізках фун-
даменту читались широкі тріщини, утворе-
ні, очевидно, ще в давнину (Орлов, Булкин
1991, с. 6—12) (рис. 10, 3).
Шурфуванням 1991 р. з північного боку хра-
му, навпроти підкупольних стовпів (шурфи 1,
2), спростовано припущення про імовірне
існування тут притвору (Орлов, Булкин 1991,
с. 15—16).
Ще раз було розчищено вимостку в північ-
но-західній частині храму, котру Т.М. Мовча-
нівський вважав залишками пізнішої спору-
ди, а М.К. К аргер — основою башти-сходів
(шурф 6 1990 р., шурф 6 1991 р.). К ладка з
дрібних шматків кварциту була скріплена
крихким розчином світло-кавового кольору,
що відрізнявся від давньоруського. Водночас,
у забутовці траплялись невеликі фрагмен-
ти плінфи з розчином, котрий застосовував-
ся у фундаментах ХІ ст. Кладка не була загли-
блена в материк, а її верх лежав на 0,7 м вище
верхньої частини церковних фундаментів
(рис. 10, 4). Отже, наявні матеріали вказують
на їх різночасовість (Орлов 1995, с. 100). Утім,
на думку Р.С. О рлова, спорудження плат-
форми могло бути пов’язане і з ремонтно-
рестравраційними роботами по відновленню
башти. Питання про вхід на хори, як і про
призначення цієї забутовки, залишаються
відкритими (Орлов, Булкин 1991, с. 20—21).
Роботи на суміжних ділянках тривали і у
наступні роки (1994, 1996 рр.). В 1996 р. ви-
явлено залишки дерев’яної огорожі церков-
ного подвір’я з воротами завширшки 2,0 м
(Дегтяр, О рлов 2005, с. 92). Матеріали роз-
копок Р.С. О рлова та попередніх досліджень
дозволили київським архітекторам Д.І. Ан-
тонюку і О . К ругляк (Академія мистецтв) за
консультацією Ю.С. Асєєва у 1997 р. створити
макет-реконструкцію Борисоглібської церкви
(рис. 11).
У 2000 р. співробітниками Вишгородсь-
кого історико-культурного заповідника під
керівництвом С.Я. О льговського проведе-
но консерваційні роботи залишків муру-
вання храму-мавзолею. Розчищено осип та
Рис. 9. Зведений план шурфів 1990—1991 рр. біля храму
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 115
деструктивні маси по периметру захисного
укриття над церковними фундаментами. Під
час робіт зібрано уламки плінфи із залиш-
ками розчину та двох полив’яних плиток.
Цем’янковий розчин жовто-сірого кольору
мав домішки вапняку та річкових черепашок.
Плінфа — жовтуватого та блідо-рожевого
кольорів. Її краї, як зазначали дослідники,
часто були нерівними, а формування —
недбалим. На деяких уламках помічено
паралельні лінії — відбитки формувального
ящика. Фрагменти керамічних полив’яних
плиток жовто-брунатного та світло-жовтого
кольорів виготовлені з високоякісної
глиняної маси з домішками жорстви і піску.
Плитки могли мати прямокутну або квадрат-
ну форму, про що свідчить наявність прямих
кутів (Ольговський, Філюк, Анжияк та ін.
2000, с. 8—9).
* * *
Розкопки останніх років розповідають ба-
гато нового про розвиток у Вишгороді будіве-
льної справи, зокрема про виробництво бу-
дівельних матеріалів. Полив’яні плитки, котрі
прикрашали підлогу храму, виготовлялись на
території вишгородського посаду, розташова-
ного на південь та південний захід від церкви
та городища, вздовж р. Монашка. Так, під час
розкопок 1990 р. по вул. Першотравневій (су-
часна вул. Межигірського Спасу) 9, 9-а, 11 у
заповненні гончарного горну початку ХІІ ст.
(об’єкт 130) виявлено 35 уламків плиток. 20 із
них мали скошену торцеву сторону, 9 — пряму
(Чабай, Евтушенко, Степанчук 1990, с. 163).
Р.С. Орлов вважав ці зразки ідентичними знай-
деним під час розкопок Борисоглібської церкви
(Орлов 2003, с. 57). На жаль, не було виявлено
Рис. 10. Фото з розкопок 1990—1991 рр.: 1 — шурф 1; 2 — поперечний стрічковий фундамент центрального нефу
(шурф 2); 3 — тріщина у фундаменті (шурф 4); 4 — платформа в північно-західному куті храму (щурф 6)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4116
цілих екземплярів, чи принаймні, фрагментів з
повністю збереженою стороною
У 1990-х рр. охоронно-рятувальними роз-
копками на церковній садибі виявлено роз-
вал печі для випалу плінфи. Даних про об’єкт
збереглось обмаль. Бракованою цеглою було
вимощене церковне подвір’я (Дегтяр, О рлов
2005, с. 93).
Під час розкопок Вишгородської експедиції
ІА НАНУ 2012—2013 рр. під керівництвом
В.Г. І вакіна та автора на східному краю го-
родища (розкопи 1, 3, 4) було зібрано знач-
ну колекцію плінфи з Борисоглібського хра-
му, що дозволило А.М. О леничу, з ураху-
ванням матеріалів попередніх розкопок,
класифікувати та охарактеризувати її (Івакін,
Бібіков, Оленич та ін. 2013, с. 181—183). Більша
частина зібраних зразків походить з верхніх,
перевідкладених, шарів. За цими знахідками
створено типологію будівельних матеріалів.
До І типу зараховано фрагменти, що мають
колір від світло-сірого до кремово-жовтого.
Вони виготовлені з каолінової глини, жирність
котрої погашена за рахунок домішок піску і ве-
ликих шматків шпату. На деяких зразках шпат
під дією температури вигорів. Профіль рівний,
прямий, найімовірніше, цегла сформована за
допомогою ящика без дна. Присутні сліди дощу
і знаків, подібних до технічного маркування.
Цей тип розділено на два підтипи. Колір тіста
цегли підтипу I-а зазвичай світлий, близький
до сірого. Тісто відрізняється відносною чисто-
тою, з домішок помічено тільки пісок. Підтип
I-�������������������������������������������б кремового чи жовтого кольору, деякі зраз-
ки мають плями більш темного відтінку. Тісто
має значні домішки піску і крупнозернистого
шпату.
Плінфа ІІ типу вирізняється характерним
кольором — це відтінки, що варіюються від
світло-рожевого до блідо-червоного кольорів,
на поверхні деяких зразків помітні темні пля-
ми. Для виготовлення плінфи цього типу ви-
користовувались алевритові глини. Тісто
чистіше, ніж для попереднього типу, з домішок
візуально зафіксовано крупнозернистий пісок.
На деяких фрагментах він помітний у вигляді
грудок жовтого кольору, іноді фіксується дуже
подрібнений шпат. Поверхня рівна, на бага-
тьох зразках присутній вдавлений бортик, що,
ймовірно, свідчить про використання ящика з
дном для виготовлення цегли. Можна виділити
підтип ��������������������������������������II-�����������������������������������а, що має колір, близький до черво-
ного. З домішок помітний тільки пісок, іноді —
крупнозернистий. Більш масовий підтип ІІ -б
відрізняється від попереднього світлішим ко-
льором і більшою кількістю домішок, зокрема
піску і шпату.
Цегла типу III має буро-червоний чи
фіолетово-червоний колір. На зламі деяких
зразків колір насичено-сірий. Поверхня цього
типу рівна. Верхня частина добре загладжена,
протилежна на багатьох зразках має сліди нали-
пання піску, іноді до цілковитої скоринки, що
свідчить про використання піщаної підсипки
для висихання. Поверхня деяких зразків має
сліди запікання склоподібної маси. Брунат-
ний колір і склоподібна маса може свідчити
про перебування зразків у середовищі гранич-
но високих температур. Плінфа підтипу ІІІ -а
має фіолетово-червоний колір. У тісті помітні
включення крупнозернистого піску і шпа-
ту. К олір обпалу в зламі однорідний. Підтип
ІІІ-б має плямисту поверхню від фіолетово-
червоного до насичено-сірого кольору, злам,
як правило, має сірий колір. Домішки із
дрібнозернистого піску.
Ще один виробничий комплекс, пов’язаний
з будівництвом Борисоглібської церкви,
було виявлено під час охоронних розкопок
Вишгородської експедиції 2014 р. у центральній
частині посаду за адресою: Старосільський про-
вулок, ділянка 42 (розкоп 6, об’єкт 6) (Биби-
ков, Ивакин, Оленич 2015). Спочатку, у ХІ ст.,
об’єкт функціонував як гончарний горн. Він
мав грушоподібну форму, звужуючись до устя,
розміри горну становили 1,80 × 1,65 м, висо-
та збереженої частини — до 1,5 м (рис. 12, 1).
Заповнення об’єкта являло собою чергування
Рис. 11. Макет-реконструкція Борисоглібської церкви.
Архітектори Д. Антонюк і О. Кругляк, за консультацією
Ю.С. Асєєва
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 117
шарів подрібненого вапняку та вугілля, що дало
підстави для інтерпретації об’єкта на остан-
ньому етапі його функціонування як печі для
випалювання вапна (рис. 12, 2). Подібні печі
на давньоруській території відомі з розкопок
Києва (вул. Ірининська) та Суздаля. В обох ви-
падках стіни споруд було складено з плінфи на
глиняному розчині (Новое… 1981, с. 343—348).
На відміну від своїх аналогій, вишгородська
піч мала вторинне використання. Після зміни
призначення об’єкта перегородку з продухами
(теплорозподільний блок) було навмисно зруй-
новано, а стінки зсередини додатково підмазано
потужним шаром глини. Таким чином, загальна
товщина стінок об’єкта склала 0,2—0,3 м (про-
цес випалювання вапна потребував вищих тем-
ператур, аніж випал кераміки). Вишгородська
піч відноситься до т. зв. прохідного типу. Випа-
лене вапно через спеціально встановлену рухому
решітку потрапляло в топку і вивантажувалось
через устя печі, а зверху накладались нові шари
вапняку та вугілля. Цікаво, що на висоті 0,25—
0,30 м від череня топкової камери, на одно-
му й тому ж рівні, по всьому периметру стінки
на підмазці зафіксоване незначне потовщен-
ня. Останнє має вигляд невеликої сходинки: на
ньому, очевидно, і встановлювалась решітка.
Вапно було одним із головних компонентів
у давньоруському кам’яному монументальному
будівництві. Характер керамічного матеріалу,
котрий датується початком ХІІ ст., дозволяє
впевнено пов’язувати функціонування об’єкта
з фінальним етапом спорудження вишго-
родської Борисоглібської церкви.
Є.І. Архіпова проаналізувала знайдені під
час розкопок храму-мавзолею деталі архітек-
турного декору з овруцького пірофіліту. К ар-
низні плити профільовані своєрідними полич-
ками та скошеним краєм, іноді поличкою ви-
ділено верхню площадку. Профілюванням та
прийомами обробки ці зразки близькі до київ-
ських шиферних карнизів ХІ ст., що вказує на
роботу київських майстрів різьби. Характер-
ний для К иєва стиль мають і рельєфні плити
з плетеним орнаментом. Одна з них, виконана
особливо ретельно, на думку дослідниці, могла
бути вирізана майстром візантійського похо-
дження. Інший фрагмент, котрий характеризу-
ється грубою обробкою поверхні та недбалим
малюнком рельєфу, був виконаний місцевим
недосвідченим майстром. Уламок пірофілі-
тової плити, виявлений у 1991 р., зі складним
переплетінням вузького випуклого джгута на-
гадує білокам’яні деталі архітектурної пласти-
ки Чернігова кінця ХІ — середини ХІІ ст. Саме
представники чернігівської школи, запрошені
Олегом Святославичем, завершували будівни-
цтво церкви (Архипова 2005, с. 123).
Тож, завдяки дослідженням останніх деся-
тиліть маємо унікальний випадок, коли
археологічно простежено процес виробниц
тва основних будівельних матеріалів для бу
дівництва конкретного храму: плінфи, вап-
на, полив’яних плиток. Загалом, виробничі
об’єкти датуються початком ХІІ ст., за-
вершальним етапом будівництва церкви,
ілюструючи дані «Сказання про святих Бо-
риса і Гліба» («дав им вдоволь всего, что необ-
Рис. 12. Піч для випалювання вапна з розкопок 2014 р.: 1 — план; 2 — поздовжній розріз
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4118
ходимо»). У більш ранній будівельний період
більшість матеріалів могли в готовому вигляді
привозити з Києва.
* * *
Наведені матеріали дозволяють охаракте-
ризувати основні архітектурні рішення та рекон-
струювати зовнішній вигляд церкви. Вона була
тринефною та мала три апсиди, центральна з
яких, більша за розміром, дещо виступала. Ха-
рактерною особливістю собору можна назва-
ти наявність додаткового розмежування між
підкупольним простором і апсидами (Зоценко
2000, с. 30). Таким чином, підкупольний ква-
драт розташовувався в композиційному центрі
храму. Г.Н. Зацепіна в 1936 р. висловила думку
про те, що церква могла бути шестистовпною
(Зацепіна 1935, с. 2). Подальші досліджен-
ня показали, що стовпів було вісім. Вівтарна
частина була пониженою, виділеною (Дегтяр,
Орлов, с. 90—91). У західній частині містився
нартекс, над яким розташовувались хори. Від-
різняється храм і незвичайною видовженістю
за віссю захід—схід (Каргер 1961, с. 333). До-
слідженнями 1936—1937 та 1952 рр. підтвер-
дилися та дещо доповнилися обміри, подані
М.В. Закревським. Розміри церкви, 42 × 24 м, є
найбільшими серед тринефних храмів Давньо-
руської держави. Храм був однобанним. Типо-
логічно він нагадував Спаський собор у Черні-
гові. Таке наслідування Ю.С. Асєєв пов’язував
з бажанням замовника — засновника чернігів-
ської князівської династії Святослава Яросла-
вича (Асеев 1980, с. 108).
Фундаменти завширшки 2,2 м були закла-
дені на глибину до 2,7 м і являли собою ве-
ликі шматки кварциту, залиті розчином із
домішками товченої плінфи. Влаштовані вони
були за допомогою дерев’яних субструкцій-
лежнів, розташованих вздовж фундаментних
ровів по три-чотири в ряд. В.Й. Довженок так
реконструює процес спорудження фундамен-
ту: «Перед початком кладки фундаменту на всій
поверхні котлована під фундаменти стін і апсид
викладалася система дерев’яних брусів; потім
котлован заливався спеціальним вапняковим
розчином з битим камінням. На розчин клалася
забутовка з великих кусків пісковика» (Довже-
нок 1950, с. 90).
Стіни храму споруджувалися в техніці opus
mixtum з плінфи, розмірами (усередненими)
36 × 27 × 4,0 см, на вапняковому розчині. Один
утоплений ряд цегли чергувався з двома висту-
паючими. К ладка укріплювалась за допомо-
гою рядів каміння, у значній кількості засто-
совувались голосники. Архітектурний декор
оформлювався за допомогою фігурної плінфи,
внутрішній інтер’єр оздоблювався деталями з
овруцького пірофіліту. В декорі собору Є.І. Ар-
хіпова також вбачає чернігівський «слід». Мис-
тецтвознавчий аналіз орнаменту пірофіліто-
вих плит (зокрема романська «вуаль») вказує
на те, що на завершальному етапі будівництва
їх оформленням займалась чернігівська ар-
тіль, імовірно, запрошена Олегом Святослави-
чем (Архипова 2008, с. 17—27). О сновний же
об’єм робіт виконано київськими майстрами
під впливом візантійської художньої традиції.
Дах церкви було покрито листовим свинцем,
стіни розписано фресками, а підлогу вкрито
полив’яними плитками. Результати новітніх
досліджень свідчать, що більшість будівельних
матеріалів виготовлялось тут же, на церковно-
му подвір’ї та на посаді. І ноді для випалу ке-
рамічних плиток та випалювання вапна вико-
ристовувались існуючі гончарні горни. Ззовні
стіни храму розмежовувались вікнами, при-
крашались напівколонами і завершувались за-
комарами, на що вказують залишки західної
стіни. У вівтарній частині знаходились ніші,
одна із яких, імовірно, було виявлено в 1816 р.
Архипова Е.И. Резной декор и саркофаги церкви святых Бориса и Глеба в Вышгороде // Старожитності Вишго-
родщини. Збірник тез доповідей і повідомлень 14-ої науково-практичної конференції 27—28 березня 2008 р.,
м. Вишгород. — Вишгород, 2008. — С. 17—27.
Архипова Е.И. Резной камень в архитектуре древнего Киева (конец Х — первая половина ХІІІ вв.) — К., 2005.
Асеев Ю.С. Архитектура древнего Киева. — К., 1980.
Берлинский М. Краткая история Киева. — СПб, 1820.
Бибиков Д.В., Ивакин В.Г., Оленич А.Н. Новые данные о ремесле и торговле древнерусского Вышгорода (по предва-
рительным результатам исследований 2014 г.) // Вынікі археалагічных даследаванняу на тэрыторыі Беларусі
у 2014 годзе (в друці).
Голубєва Л.А. Щоденник розкопів (13.08—10.09.1937 р.). // НА ІА НАНУ. — Ф. 20. — 1937. — № 63.
Гончаров В.К. Картковий щоденник (17.07—24.07.1934 р.). // НА ІА НАНУ. — Ф. 20. — 1934. — № 9.
Дегтяр Т., Орлов Р. Вишгород. Минуле і сучасне. — К., 2005.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 119
Довженок В.Й. Огляд археологічного вивчення Древнього Вишгорода за 1934—1937 рр. // Археологія. — 1950. —
ІІІ. — С. 64—91.
Зацепина Г.Н. Остатки монументального сооружения в Вишгороде. Резюме // НА ІА НАНУ. — Ф. 20. — 1935. —
№ 37.
Зацепіна Г.Н. Щоденник розкопів (09.09—17.10.1936 р.) // НА ІА НАНУ. — Ф. 20. — 1936. — № 46.
Зоценко В. Древнерусский Вышгород. Историко-археологический обзор // Борисо-Глебский сборник / Collectanea
Borisoglebica. — Paris, 2000. — Вып. 1. — С. 15—56.
Івакін В.Г., Бібіков Д.В., Оленич А.М., Зоценко І.В. Звіт про археологічні дослідження на території Вишгородського
історико-культурного заповідника та у Вишгородському районі у 2013 р. // НА ІА НАНУ. — 2013.
Iвакiн Г.Ю. Iсторичний розвиток Києва ХIII — середини ХVI cт. — К., 1996.
Каргер М.К. Древний Киев. — Т. ІІ. — М.; Л., 1961.
Каргер М.К. К истории киевского зодчества ХI века. Храм-мавзолей Бориса и Глеба в Вышгороде // СА. — 1952. —
Т. XVI. — С. 77—99.
Козубовський Ф.А. Вишгородське городище Х—ХІІІ ст. Резюме // НА ІА НАНУ. — Ф. 20. — 1934. — № 41.
Козубовський Ф.А. Розкопки на території давнього Вишгорода // Наукові записки Інституту історії матеріальної
культури УАН. — К.,1935. — Кн. 3—4. — С. 103.
Козубовський Ф.А. Щоденник розкопів, накази, розпорядження, літературні відомості про Вишгород, протоколи
(30.06—04.08.1935 р.) // НА ІА НАНУ. — Ф. 20. — 1835а. — № 23.
Костомаров Н.И. Автобиография. Бунт Стеньки Разина. — К., 1992.
Ляскоронский Г.В. Киевский Вышгород в удельно-вечевое время. — СПб, 1913.
Маневська З.А. Щоденник розкопів (15.08—09.09.1937 р.) // НА ІА НАНУ. — Ф. 20. — 1937. — № 57.
Маневський А.Д. Картковий щоденник розкопів «Вост. скат валов возвыш. между школой и церковной оградой» //
НА ІА НАНУ. — Ф. 20. — 1935 р. — № 13.
Маниковский Ф. Вышгород и его святыня. — К., 1890.
Мовчановський Т.М. Картковий щоденник (24—27.07.1934 р.) // НА ІА НАНУ. — Ф. 20 — 1934. — № 6.
Мовчановський Ф.М. Вишгородська археологічна експедиція. Рукопис. звіт // НА ІА НАНУ. — Ф. 20. — 1935. —
№ 3.
Мовчановський Ф.М. Щ оденник керівника Вишгородської експедиції ІІ МК (05.09—26.09.1936 р.) // НА І А
НАНУ. — Ф. 20. — 1936. — № 42.
Мовчанівський Т.М. Щоденник розкопів (13.08—07.09.1937 р.) // НА ІА НАНУ. — Ф. 20. — 1937. — № 62.
Мовчанівський Т.М. Щоденник розкопів (17.07—29.07.1937 р.) // НА ІА НАНУ. — Ф. 20. — 1937а. — № 65.
Натансон Д.П. Щоденник (09.09—01.10.1936 р.) // НА ІА НАНУ. — Ф. 20. — 1936. — № 43.
Новое в археологии Киева. — К., 1981.
Ольговський С.Я., Філюк О.В., Анжияк С.М., Михайленко С.П. Охоронно-рятувальні роботи у м. Вишгород Київської
області // НА ІА НАНУ. — 2000/116.
Орлов Р. Вишгород // Київська старовина. — 1995. — № 2. — С. 94—102.
Орлов Р.С. Дослідження вишгородського гончарного центру ХІ—ХІІ ст. // Старожитності Вишгородщини. Збірник
тез і повідомлень 10 науково-практичної конференції. — Вишгород, 2003. — С. 34—65.
Орлов Р.С., Булкін В.О. Роботи Правобережної давньоруської експедиції // АДУ 1990 р. — К., 1991. — С. 4.
Орлов Р.С., Булкин В.А. Исследования церкви Бориса и Глеба в Вышгороде в 1990—1991 гг. // НА ІА НАНУ. —
1990—1991/189.
Свиньин П. Вышгород (Из живописного путешествия по России) // Отечественные записки. — 1827. — № 11. —
С. 3—22.
Сыромятников А.К. Отчет об архитектурно-археологических исследованиях Борисоглебской церкви в г. Вышго-
род Киевской обл. // НА ІА НАНУ. — 1989/62.
Ткач М.П. Картковий щоденник шурфа Б (15.07—31.07.1935 р.) // НА ІА НАНУ. — Ф. 20. — 1935. — № 22.
Труды III Археологического съезда в Киеве. — К., 1878. — Протоколы. — С. LХХІІІ, LХХХ.
Чабай В.П., Евтушенко А.И., Степанчук В.Н. Отчет о раскопках Дорогожицкого отряда Вышгородской экспеди-
ции НПК «Археолог» в урочище «Гончары» в г. Вышгороде в 1990 г. // НА ІА НАНУ. — 1990/67.
Надійшла 16.08.2016
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4120
Д.В. Бибиков
ВЫШГОРОДСКАЯ ЦЕРКОВЬ-МАВЗОЛЕЙ СВЯТЫХ БОРИСА И ГЛЕБА:
ИТОГИ ИССЛЕДОВАНИЙ И НОВЫЕ ДАННЫЕ
История археологических исследований церкви святых Бориса и Глеба насчитывает две сотни лет. На данном
этапе возникла необходимость систематизации полученных материалов, что особенно касается раскопок ХІХ —
первой половины ХХ вв., известных лишь по кратким сообщениям и разобщенным архивным данным. Должным
образом не опубликованными остаются и материалы исследований 1980—2000-х гг.
Вопрос о внешнем виде и убранстве Борисоглебской церкви освещен в литературе. Мы же особое внимание
уделили проблеме конкретных конструктивных и стилистических особенностей крупнейшего трехнефного хра-
ма Древней Руси, таких как наличие башни-лестницы, ведущей на хоры, оформление отдельных архитектурных
деталей и прочие. Рассматривается вопрос о возможности сопоставления археологических материалов с двумя
отдельными строительными периодами, известными по письменным источникам, и строительными школами.
На протяжении последних десятилетий получен огромный массив данных о развитии в Вышгороде строи-
тельного дела. Обнаружены специализированные комплексы по производству плинфы и поливенных плиток. В
2014—2016 гг. в центральной части вышгородского посада В.Г. Ивакиным и автором исследованы две печи для
обжигания извести. Все вышеперечисленные объекты, несомненно, связаны с финальным этапом строительства
Борисоглебского храма. Кроме того, А.Н. Оленич обработал и систематизировал коллекцию плинфы, собранную
нами на восточном краю городища.
D.V. Bibikov
Sts. Borys and Hlib Church-Mausoleum in Vyshhorod:
Results of Research and New Data
History of archaeological research at the Sts. Borys and Hlib Church counts two hundred years. At the current stage, there
is a necessity to systematize the materials obtained; and it especially concerns the excavations in the 19th and the first half of
the 20th centuries which are known only by brief reports and disconnected archival data. Also the materials of the research in
1980—2000 remain not published in the proper way.
History of the research presented in chronological order allows the author to generalize the data available. The issue of
the Sts. Borys and Hlib Church’s exterior and decoration is elucidated in the literature comprehensively enough. Here, a
special attention is paid to the issue of certain constructive and stylistic peculiarities of the largest three-naved temple in
the Ancient Rus, such as a presence of tower with staircase leading to the gallery, design of separate architectural details,
etc. The possibility of comparison the archaeological materials with two separate building periods known from the written
sources and with the building schools is also discussed.
During the recent decades, a huge mass of data on the development of civil engineering itself in Vyshhorod has been
obtained. Assemblages Specialized in plinthoi and glazed tiles production were revealed. In 2014—2016, V.H. Ivakin and the
author studied two kilns for lime firing in the central part of posad in Vyshhorod. All the objects listed are undoubtedly related
to the final stage of the Sts. Borys and Hlib Temple construction. Additionally, A.M. Olenych studied and systematized the
collection of plinthoi which we found at the hill-fort’s eastern border.
|
| id | arheologia-com-ua-article-152 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:02:44Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/8d/177f39c54b224ff1e83a692d37d9388d.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-1522020-04-06T08:35:30Z Sts. Borys and Hlib Church-Mausoleum in Vyshhorod: Results of Research and New Data Вышгородская церковь-мавзолей святых Бориса и Глеба: итоги исследований и новые данные Вишгородська церква-мавзолей святих Бориса і Гліба: підсумки досліджень та нові дані Bibikov, Dmytro V. Sts. Borys and Hlib Church, Vyshhorod, archaeological research, excavations, civil engineering. давньоруський Вишгород, Борисоглібська церква, археологічні дослідження, архітектура, будівельна справа. History of archaeological research at the Sts. Borys and Hlib Church counts two hundred years. At the current stage, there is a necessity to systematize the materials obtained; and it especially concerns the excavations in the 19th and the first half of the 20th centuries which are known only by brief reports and disconnected archival data. Also the materials of the research in 1980—2000 remain not published in the proper way. History of the research presented in chronological order allows the author to generalize the data available. The issue of the Sts. Borys and Hlib Church’s exterior and decoration is elucidated in the literature comprehensively enough. Here, a special attention is paid to the issue of certain constructive and stylistic peculiarities of the largest three-naved temple in the Ancient Rus, such as a presence of tower with staircase leading to the gallery, design of separate architectural details, etc. The possibility of comparison the archaeological materials with two separate building periods known from the written sources and with the building schools is also discussed. During the recent decades, a huge mass of data on the development of civil engineering itself in Vyshhorod has been obtained. Assemblages Specialized in plinthoi and glazed tiles production were revealed. In 2014—2016, V.H. Ivakin and the author studied two kilns for lime firing in the central part of posad in Vyshhorod. All the objects listed are undoubtedly related to the final stage of the Sts. Borys and Hlib Temple construction. Additionally, A.M. Olenych studied and systematized the collection of plinthoi which we found at the hill-fort’s eastern border. История археологических исследований церкви святых Бориса и Глеба насчитывает две сотни лет. На данном этапе возникла необходимость систематизации полученных материалов, что особенно касается раскопок ХІХ — первой половины ХХ вв., известных лишь по кратким сообщениям и разобщенным архивным данным. Должным образом не опубликованными остаются и материалы исследований 1980—2000-х гг. Вопрос о внешнем виде и убранстве Борисоглебской церкви освещен в литературе. Мы же особое внимание уделили проблеме конкретных конструктивных и стилистических особенностей крупнейшего трехнефного храма Древней Руси, таких как наличие башни-лестницы, ведущей на хоры, оформление отдельных архитектурных деталей и прочие. Рассматривается вопрос о возможности сопоставления археологических материалов с двумя отдельными строительными периодами, известными по письменным источникам, и строительными школами. На протяжении последних десятилетий получен огромный массив данных о развитии в Вышгороде строительного дела. Обнаружены специализированные комплексы по производству плинфы и поливенных плиток. В 2014—2016 гг. в центральной части вышгородского посада В.Г. Ивакиным и автором исследованы две печи для обжигания извести. Все вышеперечисленные объекты, несомненно, связаны с финальным этапом строительства Борисоглебского храма. Кроме того, А.Н. Оленич обработал и систематизировал коллекцию плинфы, собранную нами на восточном краю городища. У статті систематизовано археологічні матеріали, здобуті протягом 200-літньої історії дослідження Борисоглібської церкви у Вишгороді, в тому числі — розрізнені архівні дані. Також публікуються результати нових розкопок виробничих комплексів, пов’язаних з будівництвом храму. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2016-12-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/152 10.15407/archaeologyua2016.04.106 Arheologia; No 4 (2016): Arheologia; 106-120 Археологія ; № 4 (2016): Археологія; 106-120 Археология; № 4 (2016): Arheologia; 106-120 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2016.04 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/152/145 |
| spellingShingle | давньоруський Вишгород Борисоглібська церква археологічні дослідження архітектура будівельна справа. Bibikov, Dmytro V. Вишгородська церква-мавзолей святих Бориса і Гліба: підсумки досліджень та нові дані |
| title | Вишгородська церква-мавзолей святих Бориса і Гліба: підсумки досліджень та нові дані |
| title_alt | Sts. Borys and Hlib Church-Mausoleum in Vyshhorod: Results of Research and New Data Вышгородская церковь-мавзолей святых Бориса и Глеба: итоги исследований и новые данные |
| title_full | Вишгородська церква-мавзолей святих Бориса і Гліба: підсумки досліджень та нові дані |
| title_fullStr | Вишгородська церква-мавзолей святих Бориса і Гліба: підсумки досліджень та нові дані |
| title_full_unstemmed | Вишгородська церква-мавзолей святих Бориса і Гліба: підсумки досліджень та нові дані |
| title_short | Вишгородська церква-мавзолей святих Бориса і Гліба: підсумки досліджень та нові дані |
| title_sort | вишгородська церква-мавзолей святих бориса і гліба: підсумки досліджень та нові дані |
| topic | давньоруський Вишгород Борисоглібська церква археологічні дослідження архітектура будівельна справа. |
| topic_facet | Sts. Borys and Hlib Church Vyshhorod archaeological research excavations civil engineering. давньоруський Вишгород Борисоглібська церква археологічні дослідження архітектура будівельна справа. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/152 |
| work_keys_str_mv | AT bibikovdmytrov stsborysandhlibchurchmausoleuminvyshhorodresultsofresearchandnewdata AT bibikovdmytrov vyšgorodskaâcerkovʹmavzolejsvâtyhborisaiglebaitogiissledovanijinovyedannye AT bibikovdmytrov višgorodsʹkacerkvamavzolejsvâtihborisaíglíbapídsumkidoslídženʹtanovídaní |