«Пізньоскіфські» чи «постскіфські» городища Нижнього Подніпров’я

Gavrylyuk, Nadia O.; Matera, Marcin

doi:10.15407/archaeologyua2016.04.121

«Пізньоскіфські» чи «постскіфські» городища Нижнього Подніпров’я

This is a discussion on «Late Scythian» or «Post-Scythian» sites of the Lower Dnipro region. Presented are the arguments for the incorrectness of the term «Late Scythian» with relation to the terminology and the archaeological «filling» of the post-Scythian sites. Listed are the examples of improper...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Археологія
Datum:	2016
Heft:	4
Сторінки:	121-135
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	Nadia O. Gavrylyuk — Institute of Archaeology, the National Academy of Scienses of Ukraine Marcin Matera — Institute of Archaeology, the National Academy of Scienses of Ukraine — ORCID: 0000-0003-4913-0749
Hauptverfasser:	Gavrylyuk, Nadia O., Matera, Marcin
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2016
Schlagworte:	Ольвія Нижнє Подніпров’я городища постскіфська культура фортифікація кам’яні споруди амфори.
Online Zugang:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/153
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824437257011200
author	Gavrylyuk, Nadia O. Matera, Marcin
author_facet	Gavrylyuk, Nadia O. Matera, Marcin
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Nadia O. Gavrylyuk", "institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Scienses of Ukraine", "orcid": "" }, { "author": "Marcin Matera", "institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Scienses of Ukraine", "orcid": "0000-0003-4913-0749" } ]
author_orcid_str_mv	0000-0003-4913-0749
author_sort	Gavrylyuk, Nadia O.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	135
container_issue	4
container_start_page	121
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2020-04-06T08:35:30Z
description	This is a discussion on «Late Scythian» or «Post-Scythian» sites of the Lower Dnipro region. Presented are the arguments for the incorrectness of the term «Late Scythian» with relation to the terminology and the archaeological «filling» of the post-Scythian sites. Listed are the examples of improper dual usage of the term «Late Scythian» to sites of the second half of the 4th and the first half of the 3rd century BC and at the same time to sites of the period from the 2nd century BC to the 2nd century AD. This is unacceptable in respect to scientific terminology system. Some aspects of the material culture of hill-forts in the Dnipro River lower region not allowing to refer them to the settled Scythians’ sites are discussed.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2016.04.121
first_indexed	2026-08-07T01:02:44Z
format	Article
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 121 Дискусії Н.О. Гаврилюк, М. Матера «Пізньоскіфські» чи «постскіфські» городища Нижнього Подніпров’я 1 У статті йдеться про дискусію щодо «пізньоскіфських» або «постскіфських» пам’яток Нижнього Подніпров’я. Наводяться аргументи про неточність терміну «пізньоскіфські» — з точки зору термінології та з огляду на археологічне «наповнення» постскіфських пам’яток. К л ю ч о в і с л о в а: Ольвія, Нижнє Подніпров’я, городища, постскіфська культура, фортифікація, кам’яні споруди, амфори. © Н.О. Гаврилюк, М. Матера, 2016 1 Робота написана під час виконання польсько- української угоди про співпрацю між Варшавським університетом, Інститутом археології НАН України та Національним заповідником «Хортиця» у грудні 2014 р. Довгий час пара античних центрів Борисфен— Ольвія, розташовані фактично у глибині ма- терика, були найпівнічнішими у Північному Причорномор’ї. У класичний період Ольвія вже мала стабільну сферу впливу — територію за межами полісу, на яку місто-держава мала не тільки економічний, але й культурний, по- літичний вплив, який визначається в археоло- гічній літературі як «хінтерланд» (Виноградов 1989, с. 55; Gavrylyuk, Tymchenko 2016, p. 8—9). Тобто, північна спрямованість економічних зв’язків цього античного центру не викликає сумнівів. Основною водною магістраллю в ар- хаїчний період був Південний Буг, а у класич- ний та елліністичний періоди — Дніпро. Про значення цієї магістралі для торгівлі та фор- мування економічної структури на неї спря- мованої раніше вже писалося (Гаврилюк 2001, с. 41—45; Gavrylyuk 2001, p. 151—152). Зазнача- лося також, що Ольвія у період архаїки швидко втрачає економічний зв’язок з Мілетом і у кла- сичний та елліністичний періоди починає віді- гравати роль самостійного економічного цент- ру, який має не тільки «близький» (у повному значенні цього поняття як припортовий регі- он) хінтерланд, але й дальній (тобто широку та віддалену від центру територію, з якої у порт надходить більшість товарів). Особливістю економічної історії Ольвій- ського поліса в елліністичний період є те, що до його економічного впливу на населення Придніпров’я приєднується ще й політичний фактор — частина населення Ольвії, яка по- страждала від гетської навали, переселяєть- ся в I ст. до н. е. на береги Нижнього Дніпра (Крапивина 1994, с. 124—125; Назарова 1994, с. 91—92; Гаврилюк, Крапивина 1999, с. 298— 332 та ін.). В оцінці історії та археології городищ Ниж- нього Дніпра II ст. до н. е. — II ст. н. е. скла- лися два напрямки, коли ця проблема вирі- шувалась з точки зору скіфології і коли вона розглядалася з точки зору античної історії. Відповідно до першої, яка донедавна доміну- вала, городища Нижнього Подніпров’я відпо- відають «позднему этапу существования Ски- фии, когда оселость скифского населения стано- вится достаточно повсеместно» (Ильинская, Тереножкин 1983, с. 194). М.І. Артамонов теж писав про приналежність цих городищ до пам’яток скіфського населення (Артамонов 1949). Б.М. Граков простежував безперервну лінію розвитку скіфського осілого населення у Подніпров’ї між мешканцями Кам’янського городища та малих городищ Нижнього Дніп- ра, вважаючи Знам’янське городище акропо- лем Кам’янського (Граков 1954, с. 45 ). Цей на- прямок розвивали інші дослідники (Дашев- ская 1991; Зубар 1996). Другий напрямок вивчення зазначених городищ заснований на оцінці їх матеріальної культури та вивченні історичних подій в анти- чних центрах Північного Причорномор’я. Ін- ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4122 шими словами, питання етнічної приналеж- ності населення нижньодніпровських горо- дищ II ст. до н. е. — II ст. н. е. вирішувались не з точки зору участі у їх виникненні та розви- тку варварського кочового населення, а учас- ті мешканців античних центрів. Деякі дослід- ники були конкретнішими у своїх припущен- нях і трактували нижньодніпровські городища як ольвійські факторії (Чирков 1867; Гошке- вич 1913: гіпотеза Чиркова-Гошкевича). Пізні- ше Г.Л. Скадовський, а потім М.І. Ростовцев, вважали населення цих городищ на половину грецьким (Скадовский 1897; Rostovtzeff 1922, с. 65). І.В. Фабриціус припускала існування у Подніпров’ї римських військових поселень та вважала такими згадані городища (Фабрициус 1927, с. 13). На наш погляд, у вивченні городищ Ниж- нього Дніпра та визначенні періоду II ст. до н. е. — II ст. н. е. у житті придніпровського на- селення плутається два аспекти: термінологіч- ний та етноісторичний. Більш докладно роз- глянемо кожний з них. Термінологічний аспект пов’язаний з проб- лемою періодизації та хронології Європейської Скіфії в цілому та Степової Скіфії, як однієї з її складових частин. Найбільш докладно та профе- сійно цю проблему викладено та представлено у вигляді порівняльних хронологічних таблиць у роботі А.Ю Алєксєєва (Алексеев 2003, с. 15—37, табл. 1, 2). Хоч у перших рядках цієї частини ро- боти автор відзначив, що традиційна скіфська історія обмежується 70-ми рр. VII ст. та межею IV—III ст., і те що він виключив «позднескиф- ский период», але у нарисі історії періодизації та хронологічних досліджень скіфської проблеми поняття «пізньскіфський» присутнє. Так, він за- значає, що А.А. Спіцин виділяє «позднескифские древности, суммарно датированные III—II вв. до н. э.» (Алексеев 2003, с. 16). П.Д. Либеров датує «третий, позднескифский период концом V/нача- лом IV в. до н. э. — началом II в. до н. э.» (Либеров 1954). У фундаментальній праці В.А. Іллінської та О.І. Т ереножкіна зазначається, що «В зави- симости от источников материал каждого из территориальных регионов делится по хроноло- гическим этапам с выделением комплексов VII— VI вв. до н. э. (архаических), памятников V в. до н. э. (среднескифских) и памятников IV — нача- ла III в. до н. э. (позднескифских)» (Ильинская, Тереножкин 1983, с. 16). Така періодизація без- застережно прийнята колегами, які займають- ся вивченням лісостепових пам’яток скіфської епохи (Ковпаненко, Бессонова, Скорый 1989; Могилов 2016, с. 42, 47 та ін.). Виявляється на- віть, що до «пізньоскіфського часу» належать Со- лоха, Товста Могила, Огуз тощо. Якщо так, то «пізньоскіфські» городища Нижнього Дніпра II ст до н. е. — II ст. н. е. відносяться до одного періоду з великими царськими курганами. Зви- чайно, ці дослідники так не думають, але по- рушення формальної логіки тут наявне. Якщо довести ситуацію до абсурду, який, на жаль, склався у сучасній періодизації степової скіф- ської культури, ця культура мала два «пізньос- кіфских» періоди: друга половина IV — початок III ст. до н. е. та II ст. до н. е. — II ст. н. е. Щоб та- ких курйозів не повторювати, доцільно відмо- витись від віднесення городищ II ст. до н. е. — II ст. н. е. до «пізньоскіфських» та замінити цей термін на «постскіфські» городища, що було нами запропоновано у 1990-х рр. Тим більше, віднесення їх до скіфської культури, навіть пізньої, є дуже дискусійним питанням, про що один з авторів неодноразо- во писав. Нижче наводиться більш розгорнута аргументація цього положення із залученням найновіших матеріалів. Аналіз матеріалів, отриманих під час розко- пок Аннівського (Абикулова, Гаврилюк, Чер- ненко 1986/4; А бикулова Гаврилюк, Чернен- ко 1986/14; А бикулова Гаврилюк, Черненко 1987/7), Любимівського (Абикулова 1988/177), Великолепетиського городищ (Гаврилюк, Аби- кулова 1991/14) II ст. до н. е. — II ст. н. е. та порівняння їх з матеріалами степових скіф- ських городищ IV ст. до н. е., що досліджува- лися у 1980—1990 рр. — К ам’янського (Гав- рилюк 1989, с. 31—32; 1994, с. 102—122), Ли- согорського (Гаврилюк, К равченко 1995, с. 85—97), Совутинського (Остапенко 1995) — дозволили у 1991 р. звернутися до гіпотези Чиркова-Гошкевича та підтримати її разом з моїм співавтором та чудовим знавцем мате- ріалів Подніпров’я М.Й. А бікуловою (Гаври- люк, А бикулова 1991, с. 30). Нові аргументи були отримані завдяки дослідженням Ольвії (Крапівіна 1994, c. 124—125). Додаткові аргу- менти на користь цієї гіпотези містяться у ха- рактеристиці економіки нижньодніпровської «Малої Скіфії» і у порівнянні її з економічною системою Степової Скіфії та Ольвії (Гаврилюк 1999; 2013). Однак, нещодавно з’явилася публікація ма- теріалів 14 поховань Червономаяцького мо- гильника (Симоненко, Сікоза, Дзнеладзе 2015, с. 14 і наступ.), автори якої не приймають за- пропонований термін. Підтримуючи прагнен- ня авторів роботи досліджувати могильник, який був майже зруйнований грабіжниками, ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 123 ми були здивовані деякими неетичними су- дженнями та неправдивими повідомленнями (Там само). Р озуміючи, що ці недоліки були викликані поспішністю у підготовці видан- ня до друку, недостатнім знанням археологіч- них матеріалів з пам’яток осілості Степової Скіфії, а також стереотипами щодо археології Нижнього Подніпров’я, що склалися у 1950— 1960 рр., ми не зупиняємось на критиці всього видання. Звернемо увагу лише на те, що авто- ри не помітили, що пам’ятки осілості регіону складаються з пам’яток «первинної скіфської осілості», що з’являються тут на межі V—IV ст. до н. е. та існують протягом усього IV ст. до н. е. («пізньоскіфські» за сучасною періодизацією скіфської культури та такі, які вони називають «пізньоскіфськими» (відповідно до застарілої їх періодизації), що датуються у цілому II ст. до н. е. — II ст. н. е). Для останніх характерні ста- ціонарні довгочасові поселення та городища і безкурганні могильники. Саме їх ми відносимо до постскіфських. Трохи наївно виглядає спро- ба аргументувати некоректність цього терміну авторами публікації матеріалів Червономаяць- кого могильника (Симоненко, Сікоза, Дзне- ладзе 2015, с. 7) 2. Більш розгорнуту аргумен- тацію, засновану на своїх уявленнях про піз- ньоскіфську культуру виклав О.В. Симоненко (Симоненко 2016, с. 476—483). Однак, новим та дуже цікавим для нас у цій роботі було лише те, що Олександр Володимирович вважає себе знавцем ліпного посуду і навіть виокремив «ведущие типы лепной керамики» (Симоненко 2016, с. 477). Про все інше ми писали раніше, а от прикладів кам’яної фортифікації, кам’яного домобудівництва, регулярного планування акрополів, не кажучи вже про порівняльний керамічний аналіз з належними статистични- ми викладками матеріалів пам’яток степової скіфської осілості та постскіфських городищ II ст. до н. е. — II ст. н. е., шановний опонент не навів. Тобто, всі міркування О.В. Симонен- ка щодо скіфської приналежності мешканців не підтверджуються археологічними матеріа- лами і не дають підстави з ним погодитись. Оскільки матеріали нижньодніпровських городищ складають археологічну базу для вив- чення зазначеного питання, зупинимось на їх короткій загальній характеристиці, звертаю- чи увагу на особливості матеріальної культу- ри, які не дозволяють нам вважати їх «пізньо- 2 Відповідно до їх логіки, людству треба відмовитись від поняття «постмодернізм», бо воно їм не подобає- ться і може містити в собі багато інших явищ історії та культури. скіфськими», і ніяк не стосуються матеріаль- ної культури степових скіфів. Більш докладно з результатами розкопок цих пам’яток можна ознайомитись, працюючи з матеріалами анти- чної колекції, що зберігаються в Херсонському краєзнавчому музеї (Антична колекція… 2015, с. 34—40; Костенко, Абікулова 2016) та Науко- вих фондах Інституту археології НАН України. До групи постскіфських пам’яток Нижньо- го Дніпра входять 15 добре укріплених горо- дищ і три відомих на сьогодні ґрунтових мо- гильника (Гаврилюк 2013, с. 540—577). Р оз- ташованих з обох берегів Дніпра, на ділян- ці нижче порогів — від сучасних Кам’янсько- Нікопольської переправи вниз до К аховки. Більшість з городищ (10) і всі могильники ло- калізуються на правому березі Дніпра, маючи на лівому березі городища, до яких можна було переправитись по воді, враховуючи течії Дні- пра та особливості розташування його рукавів. Неширока, у порівнянні з Великим Лугом, який став базою для виникнення первинної скіфської осілості IV ст. до н. е., заплава ни- зового Дніпра давала не тільки пасовища ста- дам, але й створювала умови для примітивного заплавного землеробства. На жаль, ландшафт придніпровської заплави знищено майже пов- ністю (тільки деякі фотографії городищ за- фіксували його разом із загальним виглядом пам’яток до затоплення). Частково знищені і городища: найбільше постраждали ті, що були розташовані на лівому березі Дніпра. Однак постійна увага до них з боку дослідників кін- ця XIX—ХХ ст. дозволили зберегти об’єктивні дані про вказані городища і виявити особли- вості матеріальної культури, про які йтиметь- ся нижче. Тут доречно додати, що в статті вико- ристовуються найновіші дані про одне із зазна- чених городищ — Консулівське, за дослідження якого у 2014 р взялася українсько-польська екс- педиція. Основна мета цих робіт — не тільки археологічне вивчення пам’ятки, але і їх музеє- фікація та перетворення на музейний об’єкт. Топографія та планування городищ. Ниж- ньодніпровські городища (рис. 1) чи не перші у степовій зоні Північного Причорномор’я, що створювалися за єдиним планом та, ймовірно, за дуже короткий проміжок часу. Розміщення городищ на високих скельних мисах, що утворюються при впаданні у Дніпро його приток, демонструє намагання їх меш- канців закріпитись на високому правому бе- резі Дніпра (декілька городищ лівого берега сприймаються як пара до правобережних — Золота Балка—Велика Знам’янка; А ннівка— ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4124 Велика Л епетиха; К онсулівка—Горностаївка; Червоний Маяк—Каїри, Зміївка—Любимівка). Ця особливість топографії пам’яток відрізняє їх від локалізації городищ, поселень та селищ первинної скіфської осілості IV ст. до н. е., що розташовані північніше постскіфських горо- дищ і займали переважно лівий «степовий» берег Дніпра (Гаврилюк 1999, c. 20, 21; 2013). Отже, це — перша особливість археологічних пам’яток, що вивчаються, яка відрізняє їх від пам’яток степових скіфів IV — першої полови- ни III ст. до н. е. Планування городищ II ст. до н. е. — II ст. н. е. має низку спільних рис. Всі вони склада- ються з двох частин — укріпленого каменем акрополя, який має прямокутну в плані форму та великого передмістя, що оточує акрополь, відокремленого від навколишнього просто- ру земляним валом (рис. 2, 1—7). Від загальної схеми відрізняється К онсулівське городище, яке у межах акрополя має ще й невелику доб- ре укріплену «цитадель» підквадратної форми (рис. 2, 4). Дещо іншу форму мають городища, розташовані ближче до Дніпрового гирла — Понятовське і К аїрське. На жаль, Понятов- ське стаціонарно не досліджувалось, а роботи на Каїрському городищі (нині затоплене) були зосереджені на акрополі. Для нас важливо кон- статувати, що городища зводились за однією схемою та їх планування принципово відріз- няється від хаотичної організації скіфських поселень і городищ IV ст. до н. е. Це — друга особливість посткіфських городищ Нижнього Подніпров’я. Фортифікація городищ Нижнього Подні- пров’я складається із земляних валів до 2,0 м заввишки (передмістя А ннівського городи- ща), земляних валів і сирцевої кладки на гре- бені (Знам’янське городище — рис. 3, 1); зем- ляних валів з кам’яними стінами-баштами, що фланкують вхід на городище — К озаць- ке (Миколаївське) (рис. 3, 2), А ннівське Гав- рилівське (рис. 3, 3) та Червономаяцьке горо- дища 3. Найбільш укріпленою (ровом, валом з кам’яною стіною) була центральна частина го- родища — акрополь. Майже прямокутним у перетині був рів Аннівського городища, видов- баний у материковій скелі 2,0 м завглибшки, 6,0 м завширшки (рис. 3, 4, 5а, б). Приблизно такі ж розміри трапецієподібного у розрізі рову 3 За усним повідомленням О.В. Симоненка, залиш- ки потужної кам’яної стіни виявлені і на городищі Львове у 2014 р. На жаль, ознайомитись із результа- тами цих досліджень ми не змогли, оскільки на осінь 2016 р. звіт про польові дослідження цієї експедиції до Польового комітету не був зданий. Але не зважа- ючи на це, польові дослідження у 1915 та 1916 рр. ко- легою проводились. Рис. 1. Схема розташування постскіфських городищ Нижнього Подніпров’я ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 125 Рис. 2. Плани деяких постскіфських городищ: 1 — городище Червоний Маяк (план та двомірна візуалізація); 2 — Гаврилівське городище; 3 — Анівське городище (план та двомірна візуалізація); 4 — Консулівське городи- ще; 5 — Зміївське (Старошведське) городище; 6 — Понятовське подвійне городище; 7 — Любимівське городище; 8 — Каїрське городище (плани 1а, 2, 3а, 6, 7а, виконані Ф.В. Фабриціусом та опубліковані В.І. Гошкевичем; план 4 — Д.Д. Никоненком, план 8 — Н.Г. Єлагіною; двомірна візуалізація поверхні городищ 1б і 3б здійснена М.М. Да- раган; 5 і 7б — вигляд пам’яток на супутниковому знімку системи Google Earth (зйомка 17.06.2013) ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4126 Рис. 3. Фортифікаційні споруди нижньодніпровських городищ: 1 — Знам’янське городище (за Б.Н. Гра- ковим); 2 — Козацьке городище (Гошкевич 1909); 3 — Гаврилівське городище (Погребова 1958); 4 — Ан- нівське городище: рів (вигляд з валу); 5 — Аннівське городище: а — розріз валу і рову (розкоп 4); б — план розкопу 4 — вхід на городище — башта і стіна; в, г, ж — фасіровки стін башти; д — план башти (Гаврилюк, Матияш 1988); 6 — глиняна основа башти і рів (вид з напольної сторони) ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 127 Знам’янського городища 1,3 м завглибшки, а ширина на рівні верхнього контуру 8,0 м, на рівні дна — 5,8 м. Найбільший за розміра- ми рів зафіксований на Л юбимівському го- родищі, який простежений з південного боку пам’ятки, де глибина його 3,0 м, а в інших міс- цях — 6,0 м (Дмитров 1951/4б, c. 13). Приблиз- но такі ж розміри рову Гаврилівського городи- ща (рис. 3, 3; Ветштейн 1960, с. 206). В.І. Гош- кевич, який досліджував ці городища 100 років тому, стверджував, що глибина рову Старо- шведського (Зміївського) городища 4,2 м, По- нятовського — 2,8 м (Гошкевич 1912, с. 17). Висота валів городищ коливається від 1,0 до 2,0 м. Поверхня та схили земляного валу Ан- нівського городища висотою 1,3 м (від матери- ка) були вимазані товстим шаром жовтої глини з домішками дрібних каменів. Гребінь — підте- саний і на ньому споруджено кам’яну стіну за- вширшки 2,5 м. Тут таки простежено в’їзд на городище у вигляді глиняної утрамбованої пло- щадки завширшки 5,5 м, який був обмежений з одного боку напівокруглим закінченням сті- ни, з другого — прямокутною в плані кам’яною баштою розмірами 4,2 × 4,6 м (рис. 3, 5; Аби- кулова, Гаврилюк, Черненко 1987/7; Гаври- люк, Матияш 1988) Найцікавішим відкриттям сезону 2016 р. стали залишки оборонних споруд К онсулів- ського городища. У 2014 р. на його терито- рії було проведено неінвазійні дослідження — магніторозвідка і вимірювання електроопору ґрунту (рис. 4, 1). Особливо цікавими вияви- лися результати, отримані за допомогою дру- гого метода. Три ділянки з п’яти, досліджених таким методом, були розташовані на території помітних на поверхні пам’ятки валів. Перша (Е1) — в районі північного валу цитаделі без- посередньо біля розкопу I (2015 р). Друга ді- лянка (Е3) розташовувалась на західному валу цитаделі. Третя (Е5) — локалізувалась у райо- ні північного валу основної частини городища, на захід від району розкопок, проведених ще на початку XX ст. В.І. Гошкевичем. У всіх ви- падках були зафіксовані лінійні аномалії при високих позначках, що були віддалені одна від одного на 4,0—5,0 м. Зважаючи на факт, що під час розкопок, проведених В .І. Гошкевичем, було розкрито ділянку кам’яної стіни укріп- лення (Гошкевич 1915, с. 6—7), можна було вважати зафіксовані аномалії конструкціями фортифікацій. Це припущення підтвердилося під час архео- логічних досліджень, проведених у 2016 р. на розкопі II, розбитому в північній частині захід- ної лінії оборони цитаделі. Т ам було відкрито ділянку кам’яної стіни укріплення завдовжки 5,0 м (рис. 4, 2). Стіна — двопанцерна шириною близько 2,6 м із забутовкою, що складалася з се- реднього і дрібного ламаного каміння, утрамбо- ваного та перемішаного з глиною. Кладка обох фасів — нерегулярна, з великих ламаних каме- нів складених постелісто на глиняному розчи- ні. Будівельним матеріалом був місцевий ракуш- няк. Фортечна стіна лежала на подушці із щільно утрамбованого суглинку. Така практика викорис- товувалася, щоб протидіяти зсуву у бік оборон- ного рову (про використання цієї практики див.: Блаватский 1954, с. 94—95). Наявність оборон- ного рову з зовнішнього боку лінії фортифіка- ції Консулівського городища поки що не зафік- сована, хоча треба підкреслити, що дослідження ще не завершені. Тільки їх продовження принесе детальнішу інформацію про конструкційні осо- бливості кам’яної фотифікаціі пам’ятки. Отже, потужні оборонні споруди на земля- них валах з використання каменю є панівним типом фортифікації на городищах Нижньо- го Подніпров’я. Деякі його особливості — по- стеліста кладка із зовнішнім панциром та за- бутовкою дрібнішим каменем, керамікою або керамічними вальками, фланкування входів прямокутними баштами та ін., дозволяють го- ворити про типологічну схожість фортифіка- ції городищ Нижнього Дніпра до пізньоеллі- ністичних (третя особливість) споруд Ольвії, Танаїса та інших елліністичних міст. Не викли- кає сумнівів участь майстрів-греків у створенні оборонних споруд городищ Нижнього Дніпра на базі античної традиції. Кам’яне домобудування. Про характер домо будівництва на постскіфських городищах Нижнього Подніпров’я можна судити за матеріалами К озацького (Гошкевич 1913, с. 16—133), Знам’янського, Гаврилівсько- го (Погребова 1958, с. 103—248; Бреде 1960, с. 191—204), А ннівського (Гаврилюк, А би- кулова 1991, с. 13—14), Великолепетиського (Гаврилюк 1999, с. 170—179), Любимівсько- го (Дмитров 1951/4б; А бикулова 1988/177; 1990/144) городищ та поселення Золотая Балка (Вязьмітіна 1962, с. 96—103). На те- риторії Золотобалківського, Гаврилівського та Знам’янського городищ зафіксовані за- лишки будівель без використання каменю, що можна пов’язати із фракійським етносом III — початку II ст. до н. е. (Гаврилюк 2005— 2009, с. 114—141). Принципово новий етап житлового будів- ництва на городищах Нижнього Подніпров’я ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4128 починається у першій половині I ст. до н. е. Він характеризується стрімким розвитком кам’яного домобудівництва. Матеріалом для нього виступає неопрацьований або трохи під- тесаний місцевий ракушняк, виходи якого розміщуються вздовж берегів Дніпра. Кладки двошарові або тришарові з двома панцирами із забутовкою між ними з фрагментів амфор та невеликих камені (рис. 5, 2, 3). Висота стін мо- гла сягати 2,5—4,0 м. При будівництві враховувались особливості рельєфу, а саме — перепад поверхні цитаделей городищ у бік берегової лінії (6—7 °). Такий кут схилів дозволяє відвести з поверхні городища вологу. Вважається, що вибір схилів для будів- ництва пов’язаний з невдалим будівництвом на покрівних суглинках в умовах горизонталь- ного рельєфу (Вязкова 2005, с. 8). Для зручнос- ті будівництва на схилах використовувалось їх терасування, яке простежено, наприклад, на Аннівському городищі. На городищах Нижнього Подніпров’я за- фіксовано залишки 84 приміщень з кам’яними стінами у 36 будинках, що датуються I ст. до н. е. — I ст. н. е. Класифікація кам’яних спо- руд нижньодніпровських городищ проведена С.Д. Крижицьким. Тут переважали кам’яні бу- динки — садиби із декількох приміщень. В ін вважає, що вплив античної культури на таку архітектуру не викликає сумнівів (Крыжицкий 1982, с. 27, 141—142). У плануванні акрополів постскіфських горо- дищ Нижнього Подніпров’я будівельники до- тримувались не тільки принципу розподілу по- селення на дві частини — укріплену і неукріп- лену, але також прямолінійної схеми розташу- вання будівель. Так, на Аннівському городищі планування кам’яних споруд було орієнтова- не на берегову лінію, крім того враховувалося і розташування оборонної системи — глухі сті- ни садиб були паралельні напольній оборон- ній стіні. Для акрополя цього городища, як і для інших, характерна дуже висока щільність забудови (рис. 5, 1). Планування акрополів нижньодніпров- ських городищ нагадує принципи забудови Ольвії. Ще Діон Хризостом помітив цю особ- ливість, коли говорив про розташування міста на невеликій ділянці, яка була тісно забудова- на житлами, що практично не відокремлюва- лись одне від одного. Це підтверджується ар- хеологічними матеріалами (Крапивина 1993, с. 32, 107). Отже, і кам’яне домобудування, і планування городищ з невеликими відмін- ностями повторює античні центри Північного Причорномор’я, в першу чергу Ольвію (чет- верта особливість). Археологічні колекції постскіфських горо- дищ представлені насамперед керамікою, ви- робами з каменю, у меншій мірі — з кістки та рогу і поодинокими знахідками металевих ви- робів. Найчисленнішу та найбільш інформа- тивну колекцію складають амфори. Амфори разом з іншими видами товстостін- ної кераміки, такими як піфоси і ліпні корчаги, складають найбільшу групу археологічного ма- теріалу, який виявляють на постскіфських горо- дищах. У некрополях вони трапляються вкрай рідко (Gavrilyuk, Krapivina 2007, с. 573; Гаври- люк 2013, с. 570). Це, імовірно, відображає той факт, що в поховання клали амфори, котрі не знаходили вторинного застосування у домаш- ньому господарстві (Ларенок 2014, с. 250). Набір амфор подібний до складу амфор- ної тари з кримських пам’яток та Ольвії I ст. до н. е. — II ст. н. е. (Гаврилюк, Абикулова 1991, Рис. 4. Стіна на Консулівському городищі ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 129 ч. II, с. 11—15; Gavrilyuk, Krapivina 2007, с. 573). Останнє не дивує, оскільки постачання товарів у керамічній тарі на територію Нижнього Дніп- ра напевно здійснювалося через Ольвію. Розглядаючи керамічну тару нижньодніп- ровських городищ, Н.О. Гаврилюк та М.Й. Абі- кулова виокремили амфори 14 типів (Гаврилюк, Абикулова 1991, ч. II, с. 11—15). У подальшо- му М.Й. Абікулова при детальній розробці ам- форного матеріалу залишила лише 12 типів ке- рамічної тари (Абікулова 1994, с. 78—82). При цьому, два з них — типи XI (амфори подібні до амфор типу Ягнятин/Agora M273) та XII (ам- фори типу «Делакеу»/С Snp I) — датувала III— IV ст. н. е. (Абікулова 1994, с. 82). Вартим уваги видається факт відсутності амфор, що датують- ся часом ранішим за I ст. до н. е. Серед відомих авторам знахідок, фрагменти керамічної тари, котрі можна датувати II ст. до н. е., поодинокі. Це фрагмент коської амфори з матеріалів го- родища Велика Лепетиха і фрагмент родоської амфори з матеріалів 2016 р. Консулівського го- родища. Однак, обидва ці фрагменти, безумов- но, могли належати амфорам, датованим I ст. до н. е. В ідсутність надійних морфологічних ознак не дозволяє здійснити їх більш подріб- нене датування. До найбільш розповсюджених у Нижньому Подніпров’ї належать світлоглиняні псевдо- коські широкогорлі амфори з двоствольними ручками (рис. 6, 1), світлоглиняні вузькогорлі амфори з профільованими ручками (рис. 6, 2) і червоноглиняні амфори з широкими вінця- ми і складнопрофільованими ручками (рис. 6, 3) II—III ст. н. е. (Gavrilyuk, Krapivina 2007, с. 573). На сучасному етапі дослідження набір ти- пів амфор, які знаходять на пам’ятках Ниж- нього Дніпра, потрібно поточнити. Це стосує- ться, у першу чергу, всієї групи світлоглиняних псевдо-коських амфор. Ці амфори І.Б. Зеєст у своїй типологічній розробці виокремила у тип 61 і датувала I ст. до н. е. — I ст. н. е. Місце їх виробництва вона Рис. 5. Кам’яні споруди Аннівського городища: 1 — план розкопу 3; 2 — приміщення 4; 3 — східна стіна приміщення 9 ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4130 пов’язувала з майстернями Південного Понту (Зеест 1960, с. 109). Цю точку зору розділяв та- кож І.С. Каменецький, який вважав, що амфо- ри різних типів виготовлялись не у різних, а в основному центрі (Каменецкий 1963, с. 35—36). Проведений С.Ю. В нуковим петрографічний аналіз глин підтвердив припущення І.Б. Зеєст і І.С. Каменецького. Завдяки цим дослідженням пощастило визначити центри виготовлення псевдо-коських амфор деяких типів. У Герак- леї Понтійській вироблялися амфори типу С I, а у Синопі — амфори типу Сін III (Внуков 1993, с. 169; Внуков 1994, с. 24—32; Внуков 2000, с. 57; див. також: Внуков 2006, с. 48 і наступ.). Псевно-коські амфори знаходять в усьому Північному Причорномор’ї (Зеест 1960, с. 30), зокрема вони характерні для Ольвії та її хори (Крапивина 1993, с. 96). Такі амфори присут- ні в матеріалах постскіфських пам’яток Ниж- нього Подніпров’я (Гаврилюк, А бикулова 1991, ч. II: 11; Абікулова 1994, с. 78; Gavrilyuk, Krapivina 2007, p. 573). Серед них переважають амфори типу С I, трапляються амфори типу Сін III, присутність яких у пам’ятках Нижньо- го Подніпров’я відзначив і С.Ю. Внуков (Вну- ков 1993а, с. 209). При цьому слід зазначити, що серед фрагментів амфор типу С I, зареєс- тровані як форми варіанту С Iа, так і С Iб. До групи псевдо-коської тари, що трапляє- ться на постскіфских городищах, належать та- кож фрагменти таких амфор, шо відносять- ся до інших різновидів. Про це може свідчити присутність в матеріалах Великолепетиського городища двоствольних ручок, виготовлених Рис. 6. Деякі фрагменти амфор з матеріалів постскіфських городищ: 1 — псевдо-коські; 2 ��— світлоглиняні вузькогорлі з профільованими ручка- ми; 3 — червоноглиняні з широкими вінцями та складнопрофільованими ручками; 4 — з воронкоподібним горлом ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 131 з дрібнозернистої, добре відмученої, рожево- бежевої глини без домішок чорних частинок, характерних для синопського і гераклейського виробництва. Судячи з опису та малюнків, опублікованих М.Й. Абікуловою, на нижньодніпровських го- родищах виявлено також фрагменти світлогли- няних амфор типу Сін II — як ніжки (Абікуло- ва 1994, c. 79, рис. 1, 7—11), так і ручки (Абіку- лова 1994: тип V, c. 80, 81, рис. 3, 1—2). У список амфор, присутніх у матеріалах цих пам’яток, потрібно також додати амфори з во- ронкоподібним горлом, типу Зеєст 90 (Зеест 1960, с. 117, табл. XXXVII, 90), що зафіксовані серед матеріалів В еликолепетиського (рис. 6, 4) та Саблуківського городищ. Просування у розробці хронології окре- мих типів амфор дозволяє уточнити абсолют- ні дати керамічної тари з городищ Нижнього Дніпра. Це, у свою чергу, після зіставлення з іншими групами матеріалу, дасть можливість визначити точніші межі функціонування цих пам’яток. Тому розробка детальної хронології окремих груп матеріалу повинна стати одним з головних завдань, що стоїть перед дослідни- ками, тим більше, що така робота далека від завершення. Нижче узгоджено лише вступні спостереження, отримані в результаті первин- ної обробки матеріалів керамічної тари з роз- копок постскіфських городищ. По-перше, у керамічному комплексі ам- форної тари переважає матеріал, що належить до I ст. до н. е. Приклади знахідок більш ранніх амфор, датованих II ст. до н. е. — поодинокі, при тому що вони можуть бути датовані і I ст. до н. е. По-друге, серед фіксованих у великій кіль- кості матеріалів з I ст. н. е. найбільш ранніми є амфори типів Сін III, С Iа і С II, за С.Ю. Вну- ковим. Отже, відповідно до розробок цього до- слідника, амфори постскіфських городищ да- туються таким чином: — Сін III: 40-і рр. I ст. до н. е. (?) — кінець I ст. н. е.; — С I: межа 60-х — 50-х рр. I ст. до н. е. — перша чверть I ст. н. е.; — С II: межа 60-х — 50-х рр. I ст. до н. е. — межа I ст. до н. е. — I ст. н. е. (Внуков 2006, с. 167). По-третє, час появи амфор типу «Делакеу» / C Snp I повинен бути віднесений до першої половини або початку IV ст. н. е. (Смокотина 2011, с. 358). Цим часом датується їх виробниц- тво, виявлене при розкопках гончарних май- стерень Демерджі (Kassab Tezgör 2010, p. 132; Kassab Tezgör 2010а, p. 146—155). Цим же ча- сом датується поява цих амфор у комплексах Ятруса (Böttger 1982, p. 33) та Бєлінського го- родища (Зубарев 2002, с. 123; Зубарев, Шапцев 2016, с. 93). Відкриті на території нижньодніпровських городищ фрагменти амфор, котрі, за словами М.Й. Абікулової, близькі за типом амфорам Яг- нятин/Agora M273, без сумніву, належать до гру- пи т. зв. baggy amphorae, а можливо, і до самого типу Agora M273. Амфори такого типу виробля- лися від початку II ст. н. е. (Opaiţ 2014, с. 443). А їх знахідки відомі на території Північного Причорномор’я вже з середини III ст. н. е. Вони зафіксовані, наприклад, у двох закритих комп- лексах середини цього століття у Танаїсі (Арсе- ньева, Науменко 1992, с. 143, с. 112, рис. 23). Од- нак найближчими аналогіями для екземплярів, знайдених на нижньодніпровських городищах є дві більш пізні амфори. Перша з них походить з розкопок афінської агори (№ P 11579) і дату- ється кінцем IV ст. н. е. (Robinson 1959, c. 109, № M 273, pls. 29, 58; див також: Lang 1976, с. 62, № Ha 33, pl. 34). Друга посудина була знайдена в Сірешану (Cireşanu) і датована початком V ст. н. е. (Opaiţ 2014, р. 450, fig. 28—29). Таким чином, перераховані вище типи амфор з матеріалів городищ Нижнього По- дніпров’я повинні бути віднесені до IV ст. н. е. і навіть до початку V ст. н. е. Отже, вони не пов’язані з функціонуванням постскіф- ських городищ, принаймні з періодом їх роз- квіту у I ст. до н. е. — II ст. н. е. Їх присутність пов’язана з пізнішою історією цих пам’яток, можливо, тут можна говорити про зовсім ін- ший етнос, ніж попередні мешканці городищ. Розглядаючи керамічну тару з нижньодніп- ровських городищ, треба науважити на великій схожості керамічного комплексу I ст. до н. е. — II ст. н. е. з матеріалами цього часу з Ольвії та кримських пам’яток (Гаврилюк, Абикулова 1991, ч. II, с. 11—15; Gavrilyuk, Krapivina 2007, с. 573). На постскіфських городищах виявлено той са- мий набір амфор, що і в Ольвії. З 14 відомих за ольвійськими матеріалами типів амфор, датова- них з I ст. до н. е. до II—III ст. н. е. (не враховую- чи амфори, датовані виключно III ст. н. е.), біль- шість відома і за матеріалами Нижнього Дніпра. При цьому треба зазначити, що відсутні на пост- скіфських пам’ятках типи амфор і в Ольвії є рід- кісними знахідками. Т ака ситуація, безумовно, випливає з того, що надходження товарів у кера- мічній тарі на постскіфські городища, очевидно, здійснювалося через Ольвію, як найближчого і, ймовірно, найважливішого торгівельного парт- нера для їх мешканців. ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4132 Оскільки вибірка амфор, котрі виявлені в Ольвії і на постскіфських городищах Ниж- нього Подніпров’я, схожа, можна припускати, що і асортимент товарів, що постачався, теж був подібним. Це в свою чергу може бути ще одним аргументом, що підтверджує значний вплив античної культури на населення Ниж- ньодніпровських городищ. Це питання по- требує подальших досліджень і більш доклад- ної розробки. Звичайно, отримані результати не принесуть однозначної і прямої відповіді на питання про етнічну приналежність жителів цих пам’яток, але будуть додатковим аргумен- том у вивченні їхнього життя і культури. Треба підкреслити також необхідність по- дальших досліджень керамічної тари з розко- пок постскіфських городищ Нижнього Дніп- ра. Можливості цього матеріалу, як джерела для міркувань про побут, торгівлю і, насампе- ред, хронологію окремих пам’яток і всієї гру- пи городищ в цілому, далеко не вичерпані у важливій та цінній публікації М.Й. Абікулової. Перш за все, не вистачає статистичної розроб- ки і кількісного аналізу цього матеріалу, а та- кож спостережень над процесом вторинного використання амфор та їх фрагментів. Визна- чення характеру цього процесу може принести додаткову інформацію та дозволить розмір- ковувати про тип культури жителів городищ Нижнього Дніпра. Одним з апробованих підходів у досліджен- ні взаємодій різних етногруп є керамічний ана- ліз кухонного та столового посуду, що найбіль- шою мірою відображає побутову культуру на- селення регіону. Кухонний посуд. При порівнянні ліпної і гон- чарної кераміки без урахування амфор поміче- но, що у матеріалах постскіфських городищ ліп- ного посуду в 4—7 разів більше, ніж гончарно- го (співвідношення 1 : 4—7). Приблизно таке ж співвідношення гончарної і ліпної кераміки іс- нувало в Неаполі Скіфському в шарах межі ер (Высотская 1979, с. 116) та у шарах пізнього ел- лінізму в Ольвії, де кількість гончарного посуду у 3—7 разів більше ніж ліпного (Gavrylyuk 2010, p. 510, 526, 527, 536, 514—550, 599—601). Спів- відношення ліпної і гончарної кераміки на скіф- ських поселеннях попереднього періоду 1 : 10 — це, наприклад, на таких поселення IV ст. до н. е. як Лиса Гора або Кам’янське городище, що роз- ташовані північніше постскіфських городищ. Монографічне дослідження ліпного ке- рамічного комплексу городищ і могильників Нижнього Подніпров’я II ст. до н. е. — II ст. н. е. дозволяє виділити види ліпної кераміки, характерні тільки для пам’яток зазначеного регіону. Тобто, в Нижньому Подніпров’ї фор- мується свій ліпний керамічний комплекс, у котрому присутні, крім звичайних для всіх пам’яток Північного Причорномор’я слабо- профільованих горщиків, посудини, що дій- сно несуть етнічну інформацію: посуд, харак- терний для грецької (каструлі, високі одноруч- ні глечики, світильники, чаші на ніжках та ін.), фракійської (посудини з лощеною поверхнею і рельєфним або прокресленим орнаментом, керноси і т. ін.) і скіфської (миски, горщики з прокресленою орнаментацією, що має аналогії в скіфських похованнях) груп. Т аким чином, гіпотеза про варварську приналежності ліп- ної кераміки, що домінувала в антикознавс- тві впродовж декількох десятиліть, на масово- му матеріалі підтверджується лише частково. Висновки: 1. Цілком закономірний процес осідання кочівників у районі великих плавневих маси- вів Великий Луг, Мала і Велика Плавня датує- ться кінцем V—IV ст. до н. е. Синхронно з ним починається активна еллінізація Подніпров’я. Навігація по Дніпру до порогів не була особли- во складною. На території К ам’янського го- родища, мабуть, у IV ст. до н. е. здійснювалася торгівля грецькими товарами, які розходилися по всій Степовий Скіфії. На межі III—II ст. до н. е. помітне певне піднесення господарства на поселеннях, розташованих на правому бере- зі Дніпра, виникають неукріплені поселення в районі майбутніх Аннівського і Гаврилівського городищ. Зв’язки з Ольвією в цей період не пе- рериваються. 2. На межі ер, у I ст. до н. е. — I ст. н. е. в жит- ті нижньодніпровського населення відбулися великі події, зумовлені, ймовірно, появою і ак- тивними агресивними діями сильного зовніш- нього іншоетнічного ворога. Цей період харак- теризується активною будівельною діяльністю. На городищах Нижнього Дніпра зводяться по- тужні оборонні споруди, що вимагають висо- кої професійної інженерно-фортифікаційної кваліфікації. В иникає і бурхливо розвиваєть- ся кам’яне домобудівництво, для якого харак- терна висока, як і для Ольвії, щільність забу- дови. Скіфи-кочовики не мали таких тради- цій кам’яного будівництва. Для цього періоду фіксується також факт зниження потужнос- ті культурного шару Ольвії, що співпадає з ча- сом «гетської навали». Ймовірно, частина оль- віополітів переселяється на береги Дніпра, тим більше, що шлях цей був їм добре відомий. Цей процес ми пропонуємо вважати випадком ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 133 грецької колонізації глибинних районів Сте- пової Скіфії. 3. Досвід роботи з керамічної тарою пост- скіфських городищ Нижнього Подніпров’я приводить до наступних спостережень: — відзначається велика схожість комплек- су амфорної тари I ст. до н. е. — II—III ст. н. е., фіксованої на території городищ, з комплек- сом цього часу з Ольвії; — амфорна тара на території городищ Ниж- нього Дніпра починає з’являтися у великих кількостях лише з I ст. до н. е., ймовірно, з його другої половини; — найбільш поширені типи керамічної тари світлоглиняні псевдо-коські амфори з дво- ствольними ручками, світлоглиняні вузькогорлі амфори з профільованими ручками і червоно- глиняні амфори з широкими вінцями і складно- профільованними ручками II—III ст. н. е.; — існуючі досі типологічні розробки ам- форного матеріалу з розкопок городищ можна доповнити амфорами типу Зеєст 90 і різнови- дами псевдо-коської тари; — амфори типів «Делакеу» / C Snp I і Agora M273 не повинні розглядатися разом з основ- ною частиною амфор, що датуються I ст. до н. е. — II—III ст. н. е.; — комплекс амфор з цих пам’яток потребує подальшої поглибленої розробки та поточнен- ня їх датування. 4. Вивчення кухонного посуду з матеріалів нижньодніпровських городищ свідчить про неоднорідність набору ліпної кераміки та про присутність в ній кераміки грецької, фракій- ської та, меншою мірою, скіфської груп. Спів- відношення ліпного та гончарного посуду у кухонній групі свідчить про подібні показни- ки нижньодніпровських, ольвійських та крим- ських керамічних комплексів. 5. Все сказане вище з приводу матеріальної культури нижньодніпровських городищ та по- рівняння її за основними параметрами з оль- військими старожитностями, дозволяє писа- ти про культурно-історичну схожість двох груп елліністичних пам’яток до грецької культури, але не скіфської. 6. В ивчення виникнення та розвитку тер- міну «пізньоскіфський», визначення його міс- ця у сучасній хронологічній схемі раннього за- лізного віку та дослідження етноіндикаторів матеріальної культури населення Нижнього Подніпров’я дозволяє нам наполягати на ви- користанні замість терміну «пізньоскіфський», поняття постскіфський. Абикулова М.И. Отчет об охранных исследованиях на Л юбимовском городище в 1988 году // НА ІА НАНУ. — 1988/177. Абикулова М.И. Отчет об охранных исследованиях на Любимовском городище в 1990 году // НА ІА НАНУ. — 1990/144. Абікулова М.Й. Керамічна тара с пізноскіфських пам’яток Нижнього Дніпра // Археологія. — 1994. — № 3. — С. 78—84. Арсеньева Т.М., Науменко С.А. Усадьбы Танаиса. — М., 1992. Абикулова Гаврилюк, Черненко 1986/14; Абикулова М.И., Гаврилюк Н.А., Черненко Е.В. Отчет о раскопках Анновского городища // НА ІА НАНУ. — 1987/7. Алексеев А.Ю. Хронография Европейской Скифии VII—IV вв. до н. э. — СПб, 2003. Антична колекція Херсонського краєзнавчого музею / Автори-упорядники Абікулова М.Й., Лопушинський А.І., Сікоза Д.М. — Херсон, 2015. Артамонов М.И. Этногеография Скифии // Уч. записки ЛГУ. Серия ист. наук. — 1949. — № 85. — С. 129—171. Блаватский В.Д. Очерки военного дела в античных государствах Северного Причерноморья. — М., 1954. Бреде К.А. Розкопки Гаврилівського городища рубежу нашої ери // АП. — 1960. — 9. — С. 191—204. Ветштейн Р.І. Розкопки внутрішньої лінії оборонних споруд Гаврилівського городища // АП. — 1960. — 9. — С. 204—210. Виноградов Ю.Г. Политическая история Ольвийского полиса ��VII—I вв.�� до н. э. Историко-эпиграфическое иссле- дование. — М., 1989. Внуков С.Ю. Применение метода сравнительного петрографического анализа для определения центра производ- ства светлоглиняных амфор // Проблемы палеоэкологии древних обществ. — М., 1993а. — С. 157—170. Внуков С.Ю. Новые типы позднесинопской амфорной тары // РА. — 1993б. — № 3. — С. 204—213. Внуков С.Ю. Сравнительный петрографический анализ синопской амфорной тары // Боспорский сборник. — 1994. — № 4. — С. 24—31. Внуков С.Ю. Причерноморские амфоры I в. до н. э. — II в. н. э. Часть II: петрография, хронология, проблемы тор- говки. — СПб, 2006. Высотская Т.Н. Неаполь — столица государства поздних скифов. — К., 1979. ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4134 Вязкова О.Е. Опыт и перспективы инженерно-геологических исследований памятников археологии // Археоло- гия и геоинформатика. — Вып. 2. — Сб. докл. [Электронный ресурс]. — М., 2005. CD. Вязьмітіна М.І. Золота Балка. — К., 1962. Гаврилюк Н.А., Абикулова М.И., Завгородний Ю.Ю. Отчет о раскопках Великолепетихского городища // НА ИА НАНУ. — 1991/17. Гаврилюк Н.А. Домашнее производство и быт степных скифов. — К., 1989. Гаврилюк Н.А. Каменское городище и его округа // Древности скифов. — К., 1994. — С. 102—122. Гаврилюк Н.А. История экономики Степной Скифии VI—III вв. до н. э. — К., 1999. Гаврилюк Н.А. Т ерриториальная организация и особенности ольвийско-варварской торговли в раннем желез- ном веке // Ольвія та античний світ. Матеріали наукових читань, присвячених 75-річчю утворення історико- археологічного заповідника «Ольвія» НАН України. — К., 2001. — С. 41—45. Гаврилюк Н.А. Фракийцы в Нижнем Поднепровье // Stratum plus. — 2005—2009. — № 3. — S. 114—141. Гаврилюк Н.А. Экономика Степной Скифии VI—III вв. до н. э. — К., 2013. Гаврилюк Н.А, Абикулова М.И. Позднескифские памятники Нижнего Поднепровья (новые материалы). — К., 1991. — Ч. 1, 2. Гаврилюк Н.О., Кравченко С.М. Початок осілості у степових скіфів (за матеріалами поселення Лиса Гора) // Архео- логія. — 1995. — № 3. — С. 85—97. Гаврилюк Н.А., Крапивина В.В. Кухонная и столовая керамика позднескифских городищ Нижнего Поднепровья // 100 лет черняховской культуре. — К., 1999. — С. 298—332. Гаврилюк Н.А., Матияш А.И. Оборонительные сооружения Анновского городища // Первая Правобережная кон- ференция. — Кировоград, 1988. — С. 12—14. Гаврилюк Н.О., Оленковський М.П. Пам’ятки скіфів. Археологічна карта Нижньодніпровського регіону. — Херсон, 1992. Граков Б.Н. Каменское городище на Днепре. — 1954 (МИА—36). Гошкевич В.И. Две экскурсии по Днепровскому уезду // Летопись музея за 1912 год. — Херсон. — 1912. Гошкевич В.И. Древние городища по берегам Низового Днепра // ИАК. — 1913. — Вып. 47. — С. 117—145. Гошкевич В.И. Летопись музея за 1913 год. — Херсон, 1915. Дашевская О.Д. Лепная керамика Неаполя Скифского // МИА. — 1958. — № 64. — С. 248—271. Дашевская О.Д. Поздние скифы в Крыму. — 1991 (САИ—Д1-7). Дмитров Л.Д. Отчет о раскопках городища в с. Любимовка Каховского р-на Херсонской обл. в 1951 г. // НА ІА НАНУ. — 1951/4б. Зеест И.Б. Амфорная тара Боспора.— 1960 (МИА—63). Зубар В.М. Ще раз про етнічний склад населення Ольвії в перших століттях н. е. // Археологія. — 1996. — № 4. — С. 13—18. Зубарев В.Г. Некоторые вопросы позднеантичной истории Европейского Боспора по результатам раскопок горо- дища у села «Белинское» // ДБ. — 2002. — Вып. 5. — С. 120—132. Зубарев В.Г., Шапцев М.С. Комплексы с амфорами позднеримского времени из раскопок городища Белинское // БИ. — 2016. — XXXII. — С. 86—106. Ильинская В.А., Тереножкин А.И. Скифия VII—IV вв. до н. э. — К., 1983. Каменецкий И.С. Светлоглиняные амфоры с Нижне-Гниловского городища // КСИА. — 1963. — Вып. 94. — С. 29—36. Ковпаненко Г.Т., Бессонова С.С., Скорый С.А. Памятники скифской эпохи Днепровского Лесостепного Право- бережья. — К., 1989. Костенко А., Абикулова М. Антична колекція Херсонського обласного краєзнавчого музею. Історія становлення (1890—1963 рр.). — Херсон, 2016. Крапивина В.В. Ольвия. Материальная культура І—ІV вв. н. э. — К., 1993. Крапівіна В.В. Про етнічний склад населення Ольвії в перші століття нової ери // Археологія. — 1994. — № 4. — С. 123—129. Крыжицкий С.Д. Жилые дома античных городов Северного Причерноморья. — К., 1982. Ларенок В.А. Амфоры в погребениях некрополья Кобякова городища // ИАИАНД. — 2014. — № 28. — С. 249—283. Могилов О.Д. Про один з різновидів пряжок скіфського часу // Археологія. — 2016. — № 2. — С. 40—59. Назарова Т.О. До антропологічної характеристики населення Ольвії та Березані // Археологія. — 1994. — № 3. — С. 85—95. Остапенко М.А. Скифские памятники северной части о. Хортица // Древности Степного Причерноморья и Крыма. — Запорожье, 1995. — С. 53—67. Погребова Н.Н. Позднескифские городища на Нижнем Днепре // МИА. — 1958. — № 64. — С. 131—215. ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 135 Симоненко А.В., Сікоза Д.М., Дзнеладзе О.С. Пізньоскіфський могильник Червоний Маяк. — Херсон, 2015. Симоненко А.В. О происхождении позднескифской культуры Нижнего Днепра // Стародавнє Причорномор’я. — 2016. — Вып. XI. — С. 476—483. Скадовский Г.Л. Белозерское городище Херсонского уезда Белозерской волости и соседние городища и курганы между низовьев р. Ингульца и началом Днепровского лимана // Т руды VIII археологического съезда. — 1897. — Т. 3. — С. 79—89. Смокотина А.В. О хронологии амфор типа C Snp I («Делакеу») // БЧ. — 2011. — XII. — C. 355—360. Фабриціус І.Ф. Літопис музею. Червоні роки 1917—27. — Херсон, 1927. — Вип. 8. — С. 12—13. Чирков А.П. Краткий очерк городищ, находящихся по Днепру и его лиману // ЗООИД. — 1867. — Вып. 6. — С. 546—550. Böttger B. Die Gefäßkeramik aus dem Kastell Iatrus. Iatrus-Krivina II. — Berlin, 1982. Gavrylyuk N.A. Slave-trade and wine-trade as the basic branches of Olbia-Barbaric Export-Import in Nothern Black Sea Area (VI—III cc. BC) // Ольвія та античний світ. Мат-ли науков. читань, присвячених 75-річчю утворення історико-археологічного заповідника «Ольвія» НАН України. — К., 2001. — С. 151—152. Gavrylyuk N.A. Handmade pottery // The Lower City of Olbia (Sektor NGS) in the 6th century BC to the 4th Century AD. — Aarhus, 2010. — P. 325—335. Gavrilyuk N.A., Krapivina V.V. Lower Dnieper Hillforts and the Influence of Greek Culture (2nd Century BC — 2nd centry AD) // Ancient Greek Colonies in the Black Sea 2, 2007. — Oxford, 2007. — Vol. I. — BAR IS 1675 (I). Gavrylyuk N.A., Tymchenko N.P. Hinterland as a Macroeconomic factor for Milesian colonization of the Blacr Sea area (by example of the couple Borysthenes-Olbio) // Bifocal perspectives on the Black sea: Macro- and Microcosms. — Aarhus, 2016. — P. 8—9. Kassab Tezgör D. Typologie des amphores sinopéennes entre IIe-IIIe s. et le VIe s. ap. J.-C. // Kassab Tezgör D., ed., Les fouilles et le matériel de l’atelier amphorique de Demirci près de Sinope. Varia Anatolica 22. — Paris, 2010а. — Р. 121—140. Kassab Tezgör D. Étude de matériel amphorique de la zone A et de la zone B // Kassab Tezgör D., ed., Les fouilles et le matériel de l’atelier amphorique de Demirci près de Sinope. Varia Anatolica 22. — Paris, 2010б. — Р. 141—186. Lang M. Graffiti and Dipinti. The Athenian Agora. — Princeton, 1976. — Vol. 21. Opaiţ A. The Baggy Amphora Shape: A New Fashion? // LRCW 4. Late Roman Coarse Wares, Cooking Wares and Amphorae in the Mediterranean. Archaeology and Archaeometry The Mediterranean: a market without frontiers. — Oxford, 2014. — Vol. I. — BAR IS 2616 (I). — C. 441—450. Robinson H.S. Pottery of the Roman Period: Chronology // The Athenian Agora. — Princeton, 1959. — Vol. 5. Rostovtzeeff M. Iranians and Greek in South Russia. — Oxford, 1922. Надійшла 06.09.2016 Н.А. Гаврилюк, М. Матера «Позднескифские» или «постскифские» городища Нижнего Поднепровья Речь идет о дискуссии о «позднескифских» или «постскифских» памятниках Нижнего Поднипровье. Приводятся аргументы о неточности термина «позднескифские» — с точки зрения терминологии и со стороны археологи- ческого «наполнения» постскифских памятников. Приводятся примеры неуместного двойного использования понятия «позднескифский» к памятникам второй половины IV — первой половины III вв. до н. э. и, в то же время, — к памятникам II в. до н. э. — II вв. н. э., что с точки зрения научной терминологической системы не до- пустимо. Рассматриваются некоторые аспекты материальной культуры городищ Нижнего Поднипровья, которые не позволяют относить их к скифских памятникам оседлости. N.O. Gavrylyuk, M. Matera «Late Scythian» or «Post-Scythian» Sites of the Lower Dnipro Region This is a discussion on «Late Scythian» or «Post-Scythian» sites of the Lower Dnipro region. Presented are the arguments for the incorrectness of the term «Late Scythian» with relation to the terminology and the archaeological «filling» of the post-Scythian sites. Listed are the examples of improper dual usage of the term «Late Scythian» to sites of the second half of the 4th and the first half of the 3rd century BC and at the same time to sites of the period from the 2nd century BC to the 2nd century AD. This is unacceptable in respect to scientific terminology system. Some aspects of the material culture of hill-forts in the Dnipro River lower region not allowing to refer them to the settled Scythians’ sites are discussed.
id	arheologia-com-ua-article-153
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:02:44Z
publishDate	2016
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/78/bec9e1c6154111a424612ce2994b3978.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-1532020-04-06T08:35:30Z «Late Scythian» or «Post-Scythian» Sites of the Lower Dnipro Region «Позднескифские» или «постскифские» городища Нижнего Поднепровья «Пізньоскіфські» чи «постскіфські» городища Нижнього Подніпров’я Gavrylyuk, Nadia O. Matera, Marcin Late Scythian”, “Post-Scythian”, Sites, Lower Dnipro region, terminology system. Ольвія, Нижнє Подніпров’я, городища, постскіфська культура, фортифікація, кам’яні споруди, амфори. This is a discussion on «Late Scythian» or «Post-Scythian» sites of the Lower Dnipro region. Presented are the arguments for the incorrectness of the term «Late Scythian» with relation to the terminology and the archaeological «filling» of the post-Scythian sites. Listed are the examples of improper dual usage of the term «Late Scythian» to sites of the second half of the 4th and the first half of the 3rd century BC and at the same time to sites of the period from the 2nd century BC to the 2nd century AD. This is unacceptable in respect to scientific terminology system. Some aspects of the material culture of hill-forts in the Dnipro River lower region not allowing to refer them to the settled Scythians’ sites are discussed. Речь идет о дискуссии о «позднескифских» или «постскифских» памятниках Нижнего Поднипровья. Приводятся аргументы о неточности термина «позднескифские» — с точки зрения терминологии и со стороны археологического «наполнения» постскифских памятников. Приводятся примеры неуместного двойного использования понятия «позднескифский» к памятникам второй половины IV — первой половины III вв. до н. э. и, в то же время, — к памятникам II в. до н. э. — II вв. н. э., что с точки зрения научной терминологической системы не допустимо. Рассматриваются некоторые аспекты материальной культуры городищ Нижнего Поднепровья, которые не позволяют относить их к скифским памятникам оседлости. У статті йдеться про дискусію щодо «пізньоскіфських» або «постскіфських» пам’яток Нижнього Подніпров’я. Наводяться аргументи про неточність терміну «пізньоскіфські» — з точки зору термінології та з огляду на археологічне «наповнення» постскіфських пам’яток. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2016-12-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/153 10.15407/archaeologyua2016.04.121 Arheologia; No 4 (2016): Arheologia; 121-135 Археологія ; № 4 (2016): Археологія; 121-135 Археология; № 4 (2016): Arheologia; 121-135 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2016.04 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/153/146
spellingShingle	Ольвія Нижнє Подніпров’я городища постскіфська культура фортифікація кам’яні споруди амфори. Gavrylyuk, Nadia O. Matera, Marcin «Пізньоскіфські» чи «постскіфські» городища Нижнього Подніпров’я
title	«Пізньоскіфські» чи «постскіфські» городища Нижнього Подніпров’я
title_alt	«Late Scythian» or «Post-Scythian» Sites of the Lower Dnipro Region «Позднескифские» или «постскифские» городища Нижнего Поднепровья
title_full	«Пізньоскіфські» чи «постскіфські» городища Нижнього Подніпров’я
title_fullStr	«Пізньоскіфські» чи «постскіфські» городища Нижнього Подніпров’я
title_full_unstemmed	«Пізньоскіфські» чи «постскіфські» городища Нижнього Подніпров’я
title_short	«Пізньоскіфські» чи «постскіфські» городища Нижнього Подніпров’я
title_sort	«пізньоскіфські» чи «постскіфські» городища нижнього подніпров’я
topic	Ольвія Нижнє Подніпров’я городища постскіфська культура фортифікація кам’яні споруди амфори.
topic_facet	Late Scythian” “Post-Scythian” Sites Lower Dnipro region terminology system. Ольвія Нижнє Подніпров’я городища постскіфська культура фортифікація кам’яні споруди амфори.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/153
work_keys_str_mv	AT gavrylyuknadiao latescythianorpostscythiansitesofthelowerdniproregion AT materamarcin latescythianorpostscythiansitesofthelowerdniproregion AT gavrylyuknadiao pozdneskifskieilipostskifskiegorodiŝanižnegopodneprovʹâ AT materamarcin pozdneskifskieilipostskifskiegorodiŝanižnegopodneprovʹâ AT gavrylyuknadiao píznʹoskífsʹkíčipostskífsʹkígorodiŝanižnʹogopodníprovâ AT materamarcin píznʹoskífsʹkíčipostskífsʹkígorodiŝanižnʹogopodníprovâ

«Пізньоскіфські» чи «постскіфські» городища Нижнього Подніпров’я

Institution

Ähnliche Einträge