Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка
This article consists of two parts, summarizing the authors’ findings from the past decade of research on the well-known and partially published complex of the Chungul Kurgan. The present article lays out the phases of the ritual of the burial of the Polovtsian leader as reconstructed by the authors...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2016 |
| Heft: | 3 |
| Сторінки: | 28-48 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| Hauptverfasser: | , , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2016
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/156 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |  |
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824439750524928 |
|---|---|
| author | Halеnko, Oleksandr Rassamakin, Yurii Woodfin, Warren T. Holod, Renata |
| author_facet | Halеnko, Oleksandr Rassamakin, Yurii Woodfin, Warren T. Holod, Renata |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Oleksandr Halеnko",
"institution": "Institute of History, the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
},
{
"author": "Yurii Rassamakin",
"institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
},
{
"author": "Warren T. Woodfin",
"institution": "Queens College, City University of New York",
"orcid": "0009-0007-1007-0300"
},
{
"author": "Renata Holod",
"institution": "University of Pennsylvania",
"orcid": ""
}
] |
| author_orcid_str_mv | 0009-0007-1007-0300 |
| author_sort | Halеnko, Oleksandr |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 48 |
| container_issue | 3 |
| container_start_page | 28 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-04-06T08:35:10Z |
| description | This article consists of two parts, summarizing the authors’ findings from the past decade of research on the well-known and partially published complex of the Chungul Kurgan.
The present article lays out the phases of the ritual of the burial of the Polovtsian leader as reconstructed by the authors on the basis of the detailed documentation made at the time of the excavation in 1981. Six phases of the burial process can be identified from archaeological evidence. These are as follows. (1) The digging of a ditch that encircles the sacred space for the burial around the perimeter of the previous Bronze Age kurgan. (2) The raising of earthen ramparts in a circle within this ditch, with a bowl-like contour sloping gently toward the center. As soon as the construction of the ramparts was completed, phase (3), the digging of the burial pit began in the center of this enclosed space. This pit, containing the wooden coffin of the deceased as well as supplies of meat and drink, was oriented east-west and closed with a wooden cover. Around the perimeter of the pit, five sacrificial horses were laid out and subsequently sealed within a layer of clay. (4) The erection of a small ritual platform over the level of the horse burials. (5) The erection of a larger ritual platform within the ramparts, which also entailed the construction of a paved floor and an apse with white limestone brought from afar. Probable remains of sacrifices, including a horse skull, the skeleton of a large dog, and a human skeleton, are associated with this phase. (6) The filling and sealing of the kurgan into its final, truncated-cone shape.
The second part of the article, which will appear in the next issue, will treat individual imported artifacts and the nature of their reuse in the context of the burial. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2016.03.028 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:02:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 328
О. Галенко, Ю. Рассамакін, В. Вудфін, Р. Голод
Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану:
переужиток, ритуальні функції та символіка
У цій, першій частині статті (друга в наступному номері) автори на основі аналізу результатів розкопок,
реконструюють послідовність ритуальних дій під час поховання знатного половця, поділяючи їх на шість фаз,
від оточення місця поховання кільцевим ровом до будівництва монументальної споруди над ним.
К л ю ч о в і с л о в а: половці, поховальний обряд, коштовні речі європейського походження, монументальна
споруда.
© О. Галенко, Ю. Рассамакін,
В. Вудфін, Р. Голод, 2016
Ölümdin kutulu yéri yok bilin
Ölümke itiñil kerekiñ alın
Знай, що нема місця для спасіння від смерті.
Візьми необхідні приналежності для смерті
Кутадгу Біліг, ХІ ст.
Вступ
Чунгульський курган з похованням знатного
половця, який супроводжувався неординар-
ним інвентарем, був досліджений Запорізь-
кою новобудовною експедицією І нститу-
ту археології АН УРСР (зараз НАН України)
(кер. В.В. Отрощенко) у 1981 р. Попередня
публікація матеріалів з цього поховання, яка
надавала загальне уявлення про цей унікаль-
ний комплекс, мала неточності, як в описі ін-
вентарю, зокрема зброї, так і споруди над по-
хованням, що стало зрозумілим у процесі по-
дальшого вивчення комплексу (Отрощенко,
Рассамакін 1986). Ця публікація лише окрес-
лила коло проблем, які випливали як з архе-
ологічного аналізу матеріалів, так і спроб іс-
торичної інтерпретації поховання. Так, пер-
шою і основною з таких проблем було питан-
ня датування комплексу. Автори запропону-
вали датувати поховання другою третиною
ХІІІ ст. (Отрощенко, Рассамакін 1986, c. 32).
Це означає, що його можна було вважати як
домонгольским, так і таким, що було здій-
снено в ранній золотоординський час. Від
вирішення цього питання залежить розумін-
ня місця похованого представника найвищої
половецької аристократії в тогочасній систе-
мі міжнародних відносин, з огляду на супро-
воджуючий його набір престижних речей та
одяг, а також монументальність сакральної
споруди, що була поетапно зведена над його
могилою. Від вирішення цього питання за-
лежить також і можлива ідентифікація похо-
ваної людини, яка, безумовно, була історич-
ною особою.
Так, В.В. Отрощенко наполегливо підтри-
мує датування поховання раннім золотоор-
динським часом, починаючи з другої поло-
вини ХІІІ ст. (Отрощенко, Вовк 2000, c. 83),
вважаючи, що саме в цей час лідер полов-
ців, а на його думку це Тігак, зі своєю ордою
повернувся у приазовські степи. За остан-
ньою версією дослідника, шлях орди Тігака
до Дешт-і-Кипчак пролягав з Угорщини «...
через Галицьке королівство та Надросся»
(Отрощенко 2012, c. 105—106). Д ослідник
вважає, опираючись на угорські зіставлення,
що відправним відліком часу появи похован-
ня в Чунгульському кургані можуть бути по-
дії в Угорщині 1246 р. (Отрощенко 2012, c. 4),
тобто, по суті, датування комплексу перено-
ситься уже на середину — початок третьої
чверті ХІІІ ст.
За різних обставин матеріали унікального
половецького поховання Чунгульського кур-
гану ще не видані у повному обсязі. Лише де-
які з найбільш виразних знахідок фігурують
у каталогах різних міжнародних виставок. У
2005 р. був започаткований спільний україно-
американський проект з вивчення Чугульсько-
го кургану за підтримки гранту від Гетті–Фоду
(Collaborative Research Grant from the Getty
Foundation, USA), основною метою якого була
підготовка матеріалів археологічного комп-
лексу до повної публікації та різностороннє
дослідження комплексу спільними зусиллями
фахівців з археології, історії та історії мисте-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 29
цтва 1. У процесі реставрації речей та залишків
текстильних виробів, під час перегляду польо-
вої документації і роботи над реконструкці-
єю поховального ритуалу довелося перегля-
дати раніші погляди на характеристику цієї
пам’ятки. Перші результати досліджень окре-
мих аспектів вивчення комплексу вже опублі-
ковані (Woodfin et. al. 2010; Holod, Rassamakin
2013; Holod, Halenko 2014; Woodfin 2016), або у
друці (Pickett et. al.).
У цій статті ми розглянемо декілька аспектів
вивчення чунгульського комплексу. Перший з
них — реконструкція послідовності поховаль-
ного ритуалу, зокрема фази будівництва спору-
ди над похованням. Другий, дуже важливий ас-
пект виник при вивченні речового складу похо-
вання — питання повторного, не за первісним
призначенням, використання окремих, іноді
незрозумілих при розкопках за походженням
та функціональністю, категорій інвентарю.
Зазначимо, що в процесі дослідження похо-
вання та під час підготовки першої публікації
складалося враження, що його інвентар стано-
вить цілісний комплекс, складений із престиж-
них речей, які могли бути дарунками, або ж
платою за службу, і вони використовувалися у
їх первинному призначенні. По суті, при тако-
му підході тема грабіжництва і воєнної здоби-
чі — традиційного погляду на шляхи збагачен-
1 До дослідницької групи увійшли п’ять виконавців:
В.Т. Вудфін (Квін’с К оледж, Міський У ніверситет
м. Н ью-Йорк), О. Галенко (Інститут історії НАН
України, Київ), Р. Голод (Університет Пенсильванії,
Філадельфія), В.В. Отрощенко та Ю.Я. Рассамакін
(Інститут археології НАН України, Київ). Реставра-
цію та вивчення текстильних матеріалів виконувала
реставратор М. Степан.
ня половців — не розглядалася. Це стосується
і одягу. В цьому випадку найбільш показовими
є реконструкції кафтанів, виконані реставра-
тором А.К. Йолкіною (Елкина 1983, с. 80—82;
1991; Отрощенко, Рассамакин 1986а, рис. 3;
4). В один з них (кафтан 1) був одягнений не-
біжчик, а фрагменти іншого (кафтан 2) разом
з іншим згорнутим одягом лежали під сагайда-
ками, налуччям та шаблею (Отрощенко, Рас-
самакін 1986, с. 20). Найімовірніше, ці рекон-
струкції робилися з огляду на те, що вшиті в
них золототкані частини з християнською сим-
волікою мали б відповідати їхньому первин-
ному призначенню. Що стосується кафтана 1,
його вже було охарактеризовано, більше того
один з авторів цієї статті здійснив його опис під
час розкопок, за яким він може бути детально
реконструйований (Woodfin et al. 2010, p. 161—
165, Fig. 8—11). Під час же реконструкції кафта-
на 2, який представлений великим фрагментом
верхньої частини з вишитою фігурою Арханге-
ла, А.К. Йолкіна виходила з того, що погруддя,
у цьому випадку половця-воїна, повинно було
прикрашати зображення Спаса Нерукотворно-
го (Отрощенко, Рассамакин 1986а, рис. 3; 4 2),
а це не підтверджують нові дослідження (див.:
Woodfin et al. 2010, p. 166—167, Fig. 15).
У другій частині статті ми звернемось до
аналізу наступних аспектів: 1 — походження
предметів, використаних для оздоблення вуз-
ди коня, названих у першій публікації срібним
з позолотою сплощено-сферичним налобним
брязкальцем, та розподілювачем ременів з гір-
ського кришталю; 2 — призначення поясів та
нагрудного срібного ланцюга; 3 — викорис-
2 Див. коментар А.К. Йолкіної.
1
2
Рис. 1. Розміщення Чунгульського курга-
ну (1), вигляд з північного сходу (2) до роз-
копок (фото Ю.Я. Рассамакіна)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 330
тання фрагментів текстилю з золотою вишив-
кою Архангела при пошиві кафтана 2 3.
Частина І. Реконструкція
поховального ритуалу
Розкопки Чунгульського кургану в 1981 р. бу-
ли пов’язані з будівництвом четвертої черги
Північно-Рогачицької зрошувальної системи.
У 1980 р. роботи велися лише у степовій зоні
Дніпро-Молочанського межиріччя, а з 1981 р.
експедиція почала працювати вздовж право-
бережної лінії р. Молочної та її притоків. Спо-
чатку були досліджені 13 курганів вздовж краю
плато правого берега р. Куркулак. Вони були
розміщені напроти с. Жовтневого, Токмаксь
кого р-ну, Запорізької обл. Звідси на пів-
день, поблизу с. Заможне, р. К уркулак впа-
дає в р. Чингул. Саме в цьому районі, на за-
хід від північної частини села, на плато висо-
кого правого берега р. Чингул були досліджені
чотири кургани № 5–8, найменування за на-
звою села (рис. 1, 1). Така нумерація курганів
зумовлена тим, що у 1952 р. біля с. Заможного
(у долині р. Чингул) загоном Скіфської степо-
вої експедиції ІІМК АН СРСР було дослідже-
но чотири кургани (Смирнов 1961), тому їх ну-
мерацію було вирішено продовжувати.
Досліджені на плато кургани не складали
компактної групи. Домінуючим з них був висо-
кий курган, який отримав порядковий номер 5,
3 У звязку з великим обсягом статті, друга її частина
буде надрукована в наступному номері журнала.
а згодом став називатися Чунгульським (рис. 1,
2) 4. На 65 м у напрямку південь—захід—захід
від нього розташовувався розораний курган 6,
висотою 0,85 м від поверхні поля, діаметром
40. Д ва інші, також розорані кургани 7 та 8,
були віддалені у напрямку південь—південь—
захід. Зокрема, курган 7 розміщувася на відста-
ні 300 м від Чунгульського кургану, а курган 8
стояв на відстані 60 м на південний-захід від
кургану 7, висота якого сягала 1,2 м, діаметр
45 м, а кургану 8 — відповідно 0,35 м та 18 м.
У них було досліджено поховання ямної та ін-
гульської катакомбної культур доби ранньої
та середньої бронзи (Отрощенко, Пустовалов
1991, с. 60—74). Далі на південь, вздовж краю
плато, знаходилася низка інших курганів, які
були прив’язані до с. Заможне (кургани 9—15).
Експедиція досліджувала їх у 1985 р. (Отро-
щенко, Пустовалов 1991, с. 60—74). На південь
від цього місця, в районі сучасного м. Моло-
чанськ, р. Чингул впадає в р. Молочну.
На початок розкопок Чунгульський курган,
округлий у плані, мав правильну напівсферич-
ну форму. Його поверхня була вкрита степо-
вою рослинністю. На різних ділянках поверхні
кургану залишились рештки окопів та блінда-
жа часів Другої Світової війни. Висота кургану
від рівня сучасної поверхні досягала 5,8 м, діа-
метр 68 м (рис. 1, 2; 2).
Реконструкція поховального обряду, зокре-
ма поховальної споруди над похованням, базу-
ється на основі креслень та спостережень, за-
нотованих у щоденику під час розкопок, які
стали основою для звіту (Отрощенко та ін.
1981, с. 96—136). К урган досліджувався при-
йнятим на той час методом паралельних тран-
шей, з використанням бульдозерів С-100. Було
отримано 16 профілів для вивчення стратигра-
фії та структури насипів, з них інформаційни-
ми виявилися 13 профілів. Вони стали осно-
вою для реконструкції поховального ритуалу
та послідовності спорудження надмогильного
комплексу.
Поховальний комплекс був споруджений на
поверхні вже існуючого кургану доби ранньої
та середньої бронзи. Він остаточно сформував-
ся після того, як біля підніжжя насипу ІІ доби
ранньої бронзи (ямна культура) були впущені
поховання інгульської катакомбної культури і
4 У процесі роботи над проектом назва кургану була
скорегована у відповідності до тюркського похо-
дження назви ріки «Çöngül», що означає болото, бо-
лотиста місцевість, трясовина (Woodfin et al. 2010,
p. 156; Holod, Rassamakin 2013, p. 341), але це не від-
носиться до сучасної назви річки Чингул.
Рис. 2. Північна частина с. Заможного (2) та Чунгуль
ський курган (1). Аерофотозйомка початку 60-х років
1
2
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 31
Рис. 3. План кургану та профілі центральної бровки D: І — насип І доби енеоліту; ІІ — насип ІІ доби ранньої
бронзи (ямна культура); ІІІ — насип ІІІ доби середньої бронзи (інгульська катакомбна культура); IV — насип IV
половецького часу. 1 — гумусний викид з ями половецького поховання; 2 — суглинковий викид з ями половець-
кого поховання; 3 — глиняна маса, що перекривала поховання коней та перекриту яму (завершення фази ІІІ);
4 — вал (фаза II); 5 — залишки нижньої малої платформи (фаза IV) ; 6 — залишки верхньої великої платформи
(фаза V); 7 — прямокутна вимостка на верхній платфомі; 8 — гумусне заповнення верхньої платформи (фаза VI);
9 — грабіжницький тунель; 10 — череп коня
ІІ
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 332
перекриті кільцевою досипкою 5. Ця досипка
перекрила лише схили попереднього насипу.
В результаті цього утворився курган, висотою
1,5 м від давньої поверхні, з досить великим
для такої висоти діаметром, який досягав 55—
56 м, та відносно широким пласким на вер-
шині. На поверхні кургану фіксувався світлий
рослинний прошарок, товщиною 3,0—4,0 см,
який чітко розмежовував насип доби бронзи та
насип половецького часу.
Загальна висота Чунгульського кургану від
рівня давньої поверхні складала 6,0 м від цен-
трального репера на його вершині, товщина
давнього чорнозему досягала 0,4 м, нижче дав-
ній чорнозем переходив у жовтий суглинок.
Конструктивні деталі насипу, який пере-
крив половецьке поховання, фіксувалися за-
вдяки чорноземним глинистим прошаркам
чорного кольору, товщиною від 5,0 до 10—
20 см, які добре простежувалися у профілях
бровок (рис. 3, 2, 3). Вони утворилися під час
будівництва споруди при переміщенні людей,
тобто в результаті «натоптування» чорнозему.
За наявними даними, можна говорити про
шість послідовних фаз проведення поховаль-
ного ритуалу половця:
5 У заповненні ями половецького поховання, біля пів-
нічної стінки у затічному чорноземі, починаючи з
глибини 4,0 м, зібрано фрагменти від двох горщиків
зрубної культури, які було інтерпретовано як залиш-
ки зруйнованого при споруджені ями поховання 10.
Так само були зруйновані основне енеолітичне по-
ховання та перше впускне ямної культури, від яких
фіксувалися у профілях викиди суглинку.
фаза І — спорудження кільцевого рову;
фаза ІІ — спорудження валу;
фаза ІІІ — поховання небіжчика і коней;
фаза IV — будівництво першої малої риту-
альної платформи над похованням;
фаза V — будівництво над першою другої
великої ритуальної платформи;
фаза VI — перекриття другої платформи і
остаточне формування споруди у вигляді зрі-
заного конуса.
Фаза І. Будівництво рову. Для оточення са-
крального простору для поховання навколо іс-
нуючого кургану доби бронзи був спорудже-
ний кільцевий рів, дещо віддалений від під-
ніжжя кургану, де давній чорнозем був зритий
під час будівництва кургану доби бронзи, а за
кілька тисяч років після цього сформувався
новий незначний шар дерну. Рів можна розді-
лити на сім окремих ділянок, які відрізнялися
між собою довжиною, шириною та глибиною
(рис. 3, 1; 5). Стінки рову на всіх ділянках зву-
жуються від рівня їхнього впуску до плаского
дна. Ширина проміжків між ділянками була
різною, тому найбільш вузькі з них не відігра-
Рис. 4. Фрагменти ручок амфор зі східної частини рову
(ділянки IV та V) (рис. С. Волошина)
Рис. 6. Перекриття на уступах та дошка с залізними кі-
льцями у південно-східному куті
Р
ис
. 2
7.
Ф
аз
а
V
, р
ек
он
ст
ру
кц
ія
в
ер
-
хн
ьо
ї (
ве
ли
ко
ї)
п
ла
тф
ор
м
и
(
ре
ко
н
-
ст
ру
кц
ія
Ю
.Я
.
Р
ас
са
м
ак
ін
а,
ко
м
-
п
’ю
те
рн
а
гр
аф
ік
а
О
.О
.
П
оп
ел
ь-
н
и
ц
ьк
ог
о)
Р
ис
.
26
. Ф
аз
а
IV
,
ре
ко
н
ст
ру
кц
ія
н
и
ж
н
ьо
ї (
м
ал
ої
) п
ла
тф
ор
м
и
(р
ек
он
-
ст
ру
кц
ія
Ю
.Я
.
Р
ас
са
м
ак
ін
а,
ко
м
-
п
’ю
те
рн
а
гр
аф
ік
а
О
.О
.
П
оп
ел
ь-
н
и
ц
ьк
ог
о)
Р
ис
.
5.
Ф
аз
и
1
—
3:
р
ів
,
ва
л
з
п
ро
хо
-
да
м
и
т
а
п
ох
ов
ан
н
я
(р
ек
он
ст
ру
кц
ія
Ю
.Я
.
Р
ас
са
м
ак
ін
а,
ко
м
п
’ю
те
рн
а
гр
аф
ік
а
О
.О
. П
оп
ел
ьн
и
ц
ьк
ог
о)
Рис. 10. Загальний вигляд поховальної камери нижче
уступів (фото Ю.Я. Рассамакіна)
Рис. 19. Загальний план по-
ховання (фото В.І. Клочка)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 33
вали функцій проходів, а у первинному вигля-
ді могли з’єднуватися з сусідніми ділянками.
Зокрема, частина ділянки VІІ могла не мати
трьох відрізків, відокремлених проміжками
всього 0,25—0,30 м (рис. 3, 1). Теж саме можна
сказати і про перемички між ділянками ІІ та ІІІ
(0,3 м) та ділянками ІІІ та ІV (0,1 м). Внутріш-
ній діаметр рову на рівні давньої поверхні до-
сягав 58—60 м. Реконструйовані первинні роз-
міри ділянок рову наступні:
Ділянка І — відрізок рову довжиною по хор-
ді 22,8 м, шириною 1,6 м, глибиною від 1,35 до
0,45 м.
Ділянка II — відрізок рову довжиною по
хорді 21,3 м, відокремлений від ділянки І пе-
ремичкою шириною 0,5 м. На цій ділянці рів
значно вужчий і менш глибокий, ніж на ділян-
ці І. Ширина 0,9—1,0 м, глибина 0,9—1,0 м.
Ділянка III — найдовший відрізок рову, до-
вжиною по хорді 47 м, відокремлений від ді-
лянки ІІ перемичкою, шириною 0,3 м. На цій
ділянці рів має ширину 1,4 м, глибина 1,5 м. У
північно-східній частині було простежено ледь
помітну перемичку у придонній частині, яка
не розділяла рів на окремі частини.
Ділянка IV — короткий прямий відрізок
рову, довжиною 4,5 м, відокремлений від ді-
лянки ІІІ перемичкою шириною 0,1 м і дуже
відрізняється від останньої. На цій ділянці рів
вузький, шириною 0,9–1,0 м, максимальна
глибина 1,4 м. У південній частині знаходився
пологий уступ, довжиною 1,2 м.
Ділянка V — короткий, але дуже вигнутий
відрізок рову, довжиною по хорді 7,5 м, від
окремлений від ділянки І V перемичкою, ши-
риною 0,8 м. Ширина 1,5 м, глибина 1,4 м.
Ділянка VІ — відрізок рову, довжиною 26 м
по хорді, відокремлений від рову попередньої
ділянки проходом, шириною 1,6 м на рівні
фіксації. Рів на цій ділянці був найбільш ши-
роким і глибоким, з розширеними і різко ви-
гнутими кінцями. Ширина рову досягала 1,8—
2,0 м, на кінцях доходить до 2,3 м, глибина
1,65–1,90 м.
Ділянка VІІ — умовно визначена, оскіль-
ки складається з чотирьох відрізків різної до-
вжини, але їх об’єднує однакова ширина (1,4—
1,5 м) і глибина (1,5—1,7 м). Можливо, на рів-
ні давньої поверхні вузькі перемички зникали,
утворюючи суцільний відрізок рову, який був
відділений від іншою частини з півдня про-
ходом, шириною 2,0 м. Зі сходу остання відо-
кремлювалася від ділянки VІ проходом, шири-
ною 1,0 м, а інша частина на заході від ділянки
І — проходом, шириною 2,6 м.
На дні ділянок IV та, особливо, V, які визна-
чали східну частину рову, було знайдено відби-
ті ручки та невелику кількість фрагментів сті-
нок середньовічних дворучних амфор типу IV,
за класифікацією Н. Гюнсенін (Günsenin 1990)
(рис. 4). Н а ділянці V також було знайдено
фрагмент стінки від полив’яного білоглиняно-
го посуду. Вище, у заповненні тієї ж ділянки V, в
її південній частині, біля проходу, було знайде-
но череп коня. Є підстави вважати, що цей че-
реп у первісному вигляді був елементом опуда-
ла коня, встановленого на палиці біля східно-
го проходу, скоріш за все, на фазі V будівництва
комплексу. Виходячи з цього, можна вважати
цю східну частину рову із залишками тризни
найбільш важливою, оскільки в інших ділянках
рову знахідки були відсутні. Виходячи з шири-
ни перемичок між ділянками, тут був прохід до
місця поховання. Такі ж проходи були у півден-
ній та південно-західній частинах рову.
Фаза ІІ. Будівництво валу. На поверхні кур-
гану доби бронзи був споруджений кільцевий
вал з чотирма проходами в ньому (рис. 5). Його
контури зафіксовано на всіх профілях бровок,
зокрема центральної бровки (рис. 3, 2, 3). Вал
споруджувався з крихких шматків чорнозе-
му з дерниною, розмірами в середньому 0,4 ×
0,4 × 0,2 м. Поступовість будівництва ділянок
валу простежувалась завдяки чорним глинис-
тим прошаркам, які стали результатом «на-
топтування» людьми під час його будівництва.
Вал поступово збільшували у висоту та шири-
ну. Найкраще фіксувалися внутрішні контури
валу саме завдяки «натоптаним» прошаркам.
Внутрішні схили валу плавно знижувалися до
центру, до місця, де була пізніше викопана по-
ховальна яма.
Зовнішні контури валу не дуже чітко фік-
сувалися лише на окремих ділянках, оскільки
Рис. 7. Дошка з залізними кільцями на нижньому пе
рекритті (реконструкція Ю.Я. Рассамакіна, комп’ю
терна графіка В.Б. Панковського)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 334
вони не були укріплені чи перекриті іншими
шарами грунту, і як результат, втратили пер-
винну форму під впливом природних факторів.
Земля із зовнішніх схилів валу, а також із його
вершини, під час природньої деструкції «спо-
взла» донизу, заповнивши рів. М аксимальна
висота збереженої частини валу за внутрішні-
ми контурами досягала 3 м від поверхні кур-
гану доби бронзи, і фіксувалася майже до по-
верхні сучасного кургану. Між валом та ровом
залишався вільний простір, ширина якого ко-
ливалася в середньому від 4,0 до 6,0 м (рис. 5).
Максимальна ширина самого валу досягала
приблизно 18 м.
Вал був розділений на п’ять окремих частин
проходами по два зі сходу і заходу, та один з пів-
дня, які вели до місця поховальної ями. Ці час-
тини утворювали п’ять сегментів, розміри яких
не були однаковими. Довші знаходилися з пів-
нічної та південної сторін, а коротші, відповід-
но, зі сходу та заходу. Проходи-доріжки фіксу-
валися у профілях бровок завдяки багатоша-
ровим натоптаним прошаркам чорнозему між
схилами валів. Максимальна ширина проходів
досягала 3,0 м (рис. 5).
Первісна висота валів могла досягати при-
близно 4,5—5,0 м від поверхні кургану доби
бронзи, а враховуючи висоту останнього на
схилах, загальна висота споруди могла дося-
гати 6,0—6,5 м від сучасної поверхні. Вершина
валу, найімовірніше, була пласкою.
Фаза ІІІ. Поховальний комплекс.
1. Поховальна яма була впущена з вершини
кургану доби бронзи після спорудження валу.
Викид чорнозему та суглинку розміщувався
двома великими дугами із західної та східної
сторони від ями, перекриваючи внутрішні схи-
ли валу (рис. 3, 2, 3; 5).
Яма була перекрита впоперек на рівні впус-
ку широкими товстими дошками, які лежали
щільно припасовані одна до одної. А ле перед
цим вершина кургану доби бронзи була підріза-
на з північної сторони від ями. Це було зроблено
для того, щоб дошки перекриття можна було по-
класти горизонтально, на одному рівні. Невели-
кий чорноземний викид від цього був зафіксова-
ний на північ від краю ями (рис. 3, 2). Ширина
дощок перекриття за збереженими відбитками
складала 0,20—0,25 м, товщина не менше 4,0 см.
Поховальна яма великих розмірів мала на рів-
ні впуску неправильну прямокутну форму, орієн-
тована довгою віссю по лінії захід–схід (рис. 6).
Загальна глибина ями з поверхні кургану доби
бронзи становила 5,0 м (рис. 3, 2). У північній
та південно-східній частинах було залишено бо-
кові «сходи», які порушували правильну форму
ями. Глибина північних — 2,85 м, ширина 0,3 м;
південно-східних, відповідно, 3,0 м та 0,7 м.
Нижче перекриття яма розширювалася. На гли-
бині 3,8 м по периметру ями були залишені усту-
пи. На рівні уступів яма мала досить правиль-
ні прямокутні обриси із заокругленими кутами.
Розміри ями на цьому рівні складали 4,3 × 2,0 м.
Ширина уступів була скрізь однаковою — 0,3—
0,4 м. На них лежали залишки перекриття з ши-
роких дощок, які за масивністю не поступалися
дошкам верхнього перекриття. Зафіксувати вда-
лося як залишки дощок на уступах, так і ті їх час-
тини, які впали в могилу (рис. 6). Дошки досяга-
ли ширини 0,17—0,19 м, були покладені впопе-
рек ями і щільно одна до одної припасовані.
Біля південно-східного кута ями, вздовж
стінки, на дошках перекриття лежала ще одна
дошка, шириною 0,3 м і довжиною приблизно
1,0 м, із вбитими на її кінцях залізними скоба-
ми, до яких кріпилися рухливі кільця (рис. 6; 7;
8, 1). Вздовж всієї східної стінки на уступі, по-
верх перекриття та дошки зі скобами, були роз-
міщені 5 окремих скупчень з розділених на чвер-
ті туш овець/баранів, але без черепів (рис. 8).
Рис. 8. С купчення частин туш овець/баранів на до-
шках нижнього перекриття над заглибленнями для
амфор (фото Ю.Я. Рассамакіна)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 35
Дошки зі скупченнями кісток овець пере-
крили округлі чашоподібні заглиблення, які
були залишені по кутах східної стінки могили,
очевидно, для тимчасового встановлення ам-
фор, які потім були поставлені у могилу. Діа-
метр заглибин біля південно-східного кута ста-
новив 0,3 м, біля північно-східного — 0,36 м,
глибина 0,15—0,20 м. Кути ями біля цих загли-
блень були більше схожими на невеликі ніші,
що очевидно, судячи з форми та розмірів ам-
фор (рис. 9; 10).
Нижче уступів поховальна камера мала пря-
мокутну форму. Д овжина ями на рівні пере-
криття складала 3,5 м, ширина 1,3 м, по дну, від-
повідно, 3,60 × 1,35 м, глибина від перекриття
1,2 м. Східна стінка більш заокруглена, ніж за-
хідна (рис. 10). На стінках ями було добре видно
відбитки знарядь, за допомогою яких копалась
яма. Згідно з ними, можна сказати, що одне зна-
ряддя було теслоподібним (типу кирки?) з пря-
мим лезом і прямим профілем, а друге — з окру-
глим, дугоподібним профілем (типу кайла).
2. Поховання
А. Труна. Небіжчик був похований у дере
в’яній труні. Вона була встановлена ближ-
че до південної та західної стінок так, щоб за-
лишався невеликий простір вздовж північної
довгої стінки та вільна ділянка біля південно-
східного кута ями, де були встановлені дві ве-
ликі амфори того ж типу, що й амфори з рову,
глазуроване альбарелло та полив’яний глечик,
а також залишки їжі у вигляді хребетної час-
тини та ребра коня (?) (рис. 11) (Отрощенко,
Рассамакін 1986, с. 17—19; Holod, Rassamakin
2013, с. 58—75).
Під час обвалу великої маси чорнозе-
му кришку та борти труни «повело» навскіс у
південно-західному напрямку так, що півден-
ний повздовжній борт був притиснутий до сті-
ни ями. Північний повздовжній борт впав на
дно труни, що дало змогу встановити його ви-
соту. Д ошки торцевих стін (по дві с кожно-
го боку) «склалися» під кутом одна до іншої.
Збереженість дерева була незадовільною, іно-
ді являючи собою зовсім зотлілі прошарки, але
контури та деталі конструкції простежувалися
чітко (рис. 12; 13), що дало змогу досить точно
реконструювати первісний вигляд труни.
Кришка труни (рис. 13) була складена з
чотирьох широких дощок однакової довжи-
ни, яка визначається за чіткими, рівно зріза-
ним кінцями двох середніх дощок, і стано-
вила 2,6 м. Ширина дощок коливалася від 20
до 35 см. Загальна ширина кришки складала
1,05–1,10 м. Дошки були з’єднані між собою
за допомогою системи залізних скоб різної до-
вжини, які відрізняються розмірами та функ-
ціями. Найкраще збережені з них вказують, що
товщина дощок кришки становила 4,0—5,0 см.
Перша група скоб з’єднувала дошки між со-
бою. Вони вбивалися наскрізь зігнутими під
Рис. 9. Заглиблення для тимчасового встановлення
амфор під скупченням кісток овець/баранів (фото
Ю.Я. Рассамакіна)
Рис. 11. Амфори, альбарелло, глечик та кістки твари-
ни в південно-західному куті поховальної ями (фото
Ю.Я. Рассамакіна)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 336
прямим кутом загостреними кінцями в приле-
глі одна до одної дошки, і загиналися зі зворот-
ного боку так, щоб гострі кінці заходили один
за одного. Потім, в свою чергу, вже додатково
гострі кінчики загиналися під прямим кутом
приблизно на довжину 1,0—1,5 см, і вбивалися
у внутрішню поверхню дощок. Довжина зігну-
тої скоби на поверхні дощок не перевищувала
10 см. Фіксуються три вертикальні ряди таких
скоб, відповідно, між першою і другою, дру-
гою і третьою та третьою і четвертою дошка-
ми. Скоби не розміщувались у цих рядах си-
метрично, і були представлені в кожному ряді
різною кількістю. Друга група скоб становила
один горизонтальний ряд ближче до східного
кінця кришки. Вони були вбиті в повздожньо-
му напрямку, по дві на кожну з них, але не ви-
ключено, що в першій (південній) дошці, най-
більш постраждалій від обвалу, їх було більше
Ці скоби вбивалися так само, як і скоби першої
групи, але їх довжина становила в середньому
15 см. Третя група скоб була вбита впоперек до-
щок між скобами другої групи. У первинному
положенні зафіксовано п’ять таких скоб. Вони
розміщені в одну лінію, яка проходить майже
біля західних кінців довгих скоб. За розмірами
вони значно коротші і менш масивні, ніж інші
скоби, довжиною 5,0—6,0 см.
Функції скоб другої та третьої груп вдало-
ся з’ясувати під час зняття кришки саркофагу.
Виявилося, що вони були використані для крі-
плення планки, яка була вставлена в спеціаль-
ний прямокутний або трапецієподібний паз,
зроблений поперек дощок кришки з внутріш-
нього боку. Довгі скоби були вбиті так, що їх
західний кінець був набагато ближчий до від-
Рис. 12. Залишки труни під кришкою: 1 — дошки дов-
гих бортів; 2 — дошки коротких бортів; 3 — дошки дна;
4 — довгі бруси дна
Рис. 13. Залишки кришки труни з системою кріплен-
ня дощок залізними скобами та петлями для підвішу-
вання замків
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 37
повідного краю паза, ніж східний. Н айбільш
короткі скоби додатково кріпили поперекову
планку. Очевидно, що з’єднання довгих та ма-
сивних дощок тільки вздовж стиків між ними
не забезпечувало достатньої міцності, тому по-
перекова планка забезпечувала додаткову міц-
ність кришки. Було знайдено також декілька
залізних скоб вздовж дуже деформованої пів-
денної стінки труни, які відрізнялися від скоб
кришки, але їх функції не встановлено.
Торцеві стінки труни складалися з двох до-
щок, поставлених вертикально одна на одну
між стінками довгих бортів. У західній частині
дошки було скріплено між собою двома заліз-
ними скобами. При збереженій довжині дощок
0,98 м, одна зі скоб знаходилася на 7,0 см від
одного з кінців дощок, а інша — на 30 см від ін-
шого. Дошки східної стінки, довжиною 1,02 м,
були скріплені однією скобою посередині.
Згідно з розмірами цієї скоби, дошки торцевих
стін мали товщину 4,0 см (рис. 12).
Довгі стінки труни були виготовлені з вер-
тикально встановлених на повздовжні лаги
дощок (рис. 12). Для реконструкції найкраще
збереглася частина північної стінки, з 11 щіль-
но підігнаними одна до одної дошками, які
впали у внутрішню частину труни, зберігши
первинну висоту — 35 см. Ширина зафіксо-
ваних дощок коливається від 10 см у більшос-
ті, до 12—13 см. Товщина дощок становила
3,0 см. Про це свідчать три скоби, що лежали у
фрагментах на дні ями, на відстані 20 см одна
від одної, вздовж східного кінця стінки, на
15 см (і більше) від нього. Вони виготовлені із
залізних, симетрично зігнутих навпіл пластин
з прямо зрізаними кінцями (рис. 14). На кін-
цях збереглися з внутрішнього боку залишки
цвяхів. Відбитки дерева на внутрішній осно-
ві вказували на те, що ці скоби скріплювали
дві різнонаправлені дерев’яні планки з чіт-
ко фіксованою межею між ними. Одна з най-
краще збережених скоб, крім товщини дощок
стінки, вказує на наявність та розміри перети-
ну верхнього бруса, який був закріплений по
верхньому зрізу дощок. На відміну від більш
масивних брусів дна, верхній брус мав таку ж
товщину, що і дошки бортів, тобто 3,0 см, а
висоту 3,0—3,5 см. Крім того, судячи з фор-
ми згаданих скоб, краї верхніх брусів були за-
округлені. Оскільки ці скоби зафіксовані тіль-
ки на одній ділянці, слід припустити, що вони
пов’язані з можливим ремонтом, наприклад, у
тому випадку, коли верхній брус при кріпленні
до планок борту міг мати повздовжні тріщини.
Ці скоби — єдине джерело, яке вказує на пе-
ретин та розміри верхнього бруса та товщину
планок борту. Нижні зрізи дощок стінок, за-
фіксованих in situ, чітко співпадають з лінією
зовнішніх країв більш широких повздовжніх
брусів дна труни, до яких вони кріпилися. Ці
бруси були прямокутні у перетині, розмірами
10 × 8,0 см.
На жаль, дошки дна, фіксувалися лише за
залишками тліну від дерева. Найбільш деталь-
но було зафіксовано дві останні дошки зі схід-
ного боку. С аме вони дають підстави ствер-
джувати, що дно було складене із щільно пі-
дігнаних одна до одної дощок, шириною, в
середньому 10 см і довжиною 0,9 м. Їх кін-
ці були рівно зрізані і лежали впритул до по-
вздовжніх брусів дна і співпадали з їх верхніми
краями. Кількість використаних дощок, якщо
ширина останніх коливається в межах 10 см,
могла досягати 26 штук.
Рис. 14. Одна з залізних скоб,
які кріпили дошки північного
борту до верхньої планки
(фото Ю.Я. Рассамакіна)
Рис. 15. Реконструкція труни без кришки та без залізних
скоб на коротких бортах труни (реконструкція Ю.Я. Рас-
самакіна, комп’ютерна графіка О.О. Попельницького)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 338
Під дошками дна труни вдалося простежи-
ти залишки бруса, який проходив вздовж цен-
тральної осі дна. Цей брус був значно менший
за повздовжні, до якого кріпилися дошки бор-
тів та дна, маючи перетин 4,0 × 4,0 см. Очевид-
но, він був використаний для кріплення дна
саркофага.
Таким чином, внутрішня висота труни, ви-
ходячи з довжини планок бортів від поверхні
нижніх брусів до поверхні верхніх брусів скла-
дала приблизно 0,38—0,39 м, ширина 1,05 м,
довжина 2,5 м (рис. 15). Загальна висота труни
із закритою кришкою та виступаючими внизу
брусами складала приблизно 0,51—0,52 м, ши-
рина 1,10—1,15 м, довжина 2,50—2,55 м.
На відміну від системи кріплення дощок
кришки за допомогою залізних скоб, техніка
кріплення дощок стінок та дна між собою за-
лишилася незрозумілою. Єдиний натяк на ха-
рактер з’єднання надає одна зі згаданих вище
трьох скоб від ремонту верхнього бруса. З її
внутрішнього боку збереглися круглі відбитки
дерева у верхній частині, на місці згину скоби,
що вказує на те, що верхній брус до дощок бор-
тів міг кріпитися за допомогою дерев’яних кру-
глих у перетині штифтів. Ця техніка з’єднання
частин труни відома в інших похованнях (Рас-
самакин 2003, с. 212, рис. 3, 1).
Кришка кріпилася до труни за допомогою
симетрично розміщених з обох її боків чоти-
рьох залізних навісів з петлями та чотирьох за-
лізних циліндричних пружинних замків різних
розмірів. Д ва з них, вздовж південної стінки
труни, були зачинені на петлях, а два з іншо-
го боку були відкриті, і покладені під дно тру-
ни. Навіси з петлями знаходилися на 0,55 см
від відповідних кутів кришки. У кришку на-
срізь вбивалися скоби, виготовлені із залізно-
го стрижня. У верхній частині стрижень був зі-
гнутий у вигляді кільця і виступав над криш-
кою. Н ижче кільця обидві зігнуті частини
стрижня були міцно зведені між собою заго-
стреними кінцями, і вбивалися наскрізь в до-
шки кришки. Зі зворотнього боку кінці стриж-
ня розгиналися і прибивалися до внутрішніх
сторін дощок зігнутими під прямим кутом ко-
роткими вістрями 6. Навпроти кільця, що ви-
ступав на поверхні кришки, але уже в стінку
труни вбивався такий же стрижень з виступа-
ючим кільцем, але разом зі спеціальною ру-
хомою петлею-накидкою, зігнутою навпіл під
прямим кутом. Вона була виготовлена із плас-
кого, зведеного посередині залізного стрижня,
кінці якого завершувалися овальними розши-
реннями, що надавало виробу у випрямлено-
му стані вісімкоподібної форми. Зігнута петля
була рухомо зв’язана кільцем скоби на стінці
труни, а інша петля була накинута на виступа-
юче з кришки кільце іншої скоби. Саме на ньо-
го і навішувалися замки (рис. 16).
Біля стінки труни, на дні ями була залише-
на в’язка з чотирьох залізних ключів від зам-
ків. Д овжина найменшого — 12 см, велико-
го — 19 см (рис. 17).
На кришці труни, в західній частині, лежала
втульчата частина залізного вершка (фініялу)
штандарту, верхня частина якого не зберегла-
ся. Також на кришці, в її східній половині, було
знайдено два невеликих фрагменти тканини
(рис. 13). Відбитки, очевидно, тієї ж тканини
фіксувалися також на поверхні залізних скоб.
На думку авторів, ми маємо справу із залишка-
ми покладеного на кришці труни штандату.
Б. Небіжчик та його супровідний інвентар.
Скелет дорослого чоловіка, віком 55—60 років
(Schultz 1991, s. 41) лежав випростано на спи-
6 Так само, як на рис. 7.
Рис. 16. Один із закритих на петлі замків (рис. В.Б. Панковського)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 39
ні, головою на захід, із незначним відхилен-
ням на південь (рис. 18; 19) 7. Руки були тро-
хи підігнуті в ліктях і відведені в сторони. Ліва
нога трохи підігнута в коліні. Лицьова части-
на сильно постраждала після обвалу перекрит-
тя. На склепінні черепа добре видно наскріз-
ний отвір, діаметром 1,0 см. М. Шультц сумні-
вається, що отвір був прижиттєвою травмою,
але, не виключено, що він був результатом тре-
панації (Schultz 1991, s. 41). На жаль, первісні
краї отвору не збереглися, що не дозволяє зро-
бити остаточного висновку. Слід від удару ша-
блі чи меча на потиличній частині, довжиною
6,0 см, глибиною 7,0 мм, залишився від удару
ззаду справа, та був здійснений зброєю з го-
стрим лезом (шабля або меч). М. Шультц вка-
зує на відсутність слідів загоювання рани, але
при цьому підкреслює, що вона не була при-
чиною смерті. Рана призвела до недієздатнос-
ті похованого, якого, на думку дослідника, мо-
гли добити (Schultz 1991, S. 41, Abb. 26; 27). У
будь-якому разі, довго прожити після поранен-
ня похований не міг, але час від поранення до
смерті невідомий. М. Шультц писав також про
травму суглоба правої ноги, яку отримав похо-
ваний задовго до своєї смерті, можливо, впав-
ши з коня (Schultz 1991, s. 41—42).
Похований був одягнений у шовковий каф-
тан зі вшитими вздовж запаха, на плечах та рука-
вах стрічками із золотною вишивкою у вигляді
медальйонів з людськими обличчями, замкне-
ними у квадрати 8. Вздовж запаха та коміра каф-
тан було оздоблено срібними з позолотою плас-
тинами, інкрустованими скляними вставками.
Поділ кафтана закінчувався золотною стрічкою
із зображенням «п’ятисвічників». Кафтан під-
перізувався золотним пояском, який прикри-
вав також шов між верхньою частиною кафтана
та його «спідницею». Комір застібувався сріб-
ним із позолотою ґудзиком у вигляді бубонця,
який входив у петлю з лівої частини запаху під
підборіддям. Кафтан був підбитий хутром (див.
детальніше: Woodfin et al. 2010, р. 161—165,
fig. 8—11). К афтан підперізувався незастібну-
тим золототканим ременем. Частина ременя з
наконечником була перекинута крізь пряжку в
7 Згідно розрахунків О.Д. К озак, яка займаєть-
ся дослідженням кісток половця, зріст поховано-
го визначається в межах 173,0—176,9 м за форму-
лами М . Троттера, 171,6—174,9 м за формулою
Дюпертьюі—Хеддена, або ж 172,5 м за формулою
Брайтінгера.
8 Шовкові тканини збереглися лише там, де вони роз-
міщувались поряд або під металевими речами, за-
консервовані продуктами окислення металу.
інший бік при цьому язичок приймача пряжки
був вставлений в отвір срібного окуття. Ремінь
був перевернутий, тобто у первісному викорис-
танні він застібувався в інший бік. Про це свід-
чить положення кільця для підвішування кин-
джала (рис. 20).
Між правою рукою та тілом, вздовж лік-
тьового суглоба лежав залізний кинджал у
дерев’яних піхвах, вкритих шкірою, з кістя-
ним руків’ям, прикрашеним срібним окуттям
(Отрощенко, Рассамакін 1986, рис. 12).
Під кафтаном знаходився більш легкий
шовковий одяг, від якого залишилися in situ
срібні з позолотою оздоблення рукавів та ко-
міра. Можливо, до нього належали фрагмен-
ти більш «легкого» шовку, зібрані біля право-
го плеча небіжчика, які знаходилися разом з
більш «важким» шовком кафтана 9. На відмі-
ну від рукавів кафтана, які вільно прикривали
частину пальців, рукава легкого одягу закінчу-
валися вище, на зап’ястках рук, і застібались
ззовні невеликими застібками-бубонцями.
На нижньому одязі знаходився розстібну-
тий другий ремінь. Він лежав нижче таза, на
стегнах похованого. Пряжка знаходилася без-
посередньо на правому стегні, а перша застіб-
ка — на лівому. Він також як і ремінь на каф-
тані, був покладений перевернутим, про що
свідчить перевернуте зображення на пряжці,
9 Спостереження М.Г. Степан під час реставрації тка-
нин.
Рис. 17. Ключі від замків (рисунок В.Б. Панковського)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 340
тобто, ремінь при використанні повинен був
застібатися в інший бік.
На голову похованого була одягнена шов-
кова шапка, від якої навколо черепа на рівні
лоба залишилася стрічка зі срібним оздоблен-
ням із позолотою на скляних вставках.
На грудях похованого лежав масивний,
круглий у перетині, срібний ланцюг, спле-
тений з тонких дротинок. Д іаметр ланцю-
га 40 см, товщина 1,0 см. Кінці ланцюга були
вставлені у срібні с позолотою рурчасті втул-
ки, довжиною 4,0 см, закриті з торців пласти-
нами, в які були впаяні стрижні з петлями. Ці
петлі були наглухо з’єднані срібним кільцем,
діаметром 1,5 см. К інці втулки прикрашали
рельєфні обідки у вигляді косичок, виготов-
лених з кількох тонких дротинок (Отрощен-
ко, Рассамакін 1986, рис. 7, 3, 3а). Візуально
склалося враження про більш пізнє походжен-
ня елементів з’єднання ланцюга зі слідами ре-
монту.
Безіменні пальці рук мали два золоті перстні,
один з яких був прикрашений скляною встав-
кою, а інший — вставкою з напівдорогоцінного
каменя (Отрощенко, Рассамакін 1986, рис. 9)
У долоні правої руки був затиснутий золо-
тий витий стрижень-жезл (або т. зв. «розпрям-
лена гривня»), загострені кінці якого були за-
гнуті у невеликі кільця. Його довжина 42 см,
у максимальному перетині 1,0 × 1,0 см (Отро-
щенко, Рассамакін 1986, рис. 10). Ця риса об-
ряду, яка часто трактується, як ознака соці-
ального положення людини, типова для поло-
вецьких поховань, але суцільно золотий виріб
такої довжини можна вважати унікальним (Ев-
глевский 1998; Потемкина 2011).
Ноги похованого були зв’язані ланцюжком,
сплетеним із золотих тонких дротинок, кін-
ці якого затягувались у вузол. На обох кінцях
ланцюжка зроблено невеликі отвори (Отро-
щенко, Рассамакін 1986, рис. 6, 6). Д овжина
ланцюга 30 см, диаметр 3,0 мм, діаметр отворів
1,5 мм. Цей ланцюжок очевидно мав інше ви-
користання у первинному призначенні 10.
Внутрішній простір труни, крім області за
головою померлого, був заставлений речами та
текстильними виробами. Можна виділити три
зони: біля правого плеча, «у ногах» та вздовж
лівого боку похованого.
Біля правого плеча похованого був покла-
дений ще один, третій золототканий ремінь у
згорнутому вигляді разом із залізним ножем,
кістяне руків’я якого було прикрашене сріб-
ним окуттям. Н а лезі ножа фіксуються за-
лишки дерев’них піхов, обтягнутих шкірою.
Ремінь мав срібну пряжку, прикрашену ема-
лями, двома срібними застібками та срібним
наконечником. Золотні нитки ременя утво-
рювали по вертикалі зигзагоподібний орна-
ментом. Ремінь прикрашався вертикально за-
кріпленими срібними фігурними окуттями,
одне з яких, біля пряжки, мав рухоме кільце,
до якого підвішувався ніж (Отрощенко, Рас-
самакін 1986, рис. 8, 1—4). Поряд з ременем
лежало залізне кресало зі збереженим у ньо-
му кременем та грубою тканиною з обпалени-
ми кінцями ниток 11 (рис. 21). За відбитками
шовку на поверхні кресала можна сказати, що
воно було покладене у мішечку. На кресалі та-
кож були зафіксовані відбитки шовку кафта-
на.
Ремінь, ніж та кресало перекривала срібна
з позолотою чаша, закрита кришкою, названа
у першій публікації курильницею (Отрощен-
ко, Рассамакін 1986, с. 28—29, рис. 13; 14). Най-
10 Було навіть висловлено припущення, що ланцюжок
міг бути шийною гривнею (Отрощенко, Рассамакін
1986, с. 20).
11 Спостереження М.Г. Степан.
Рис. 18. Загальний план поховання
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 41
імовірніше, її поклали під незначним нахилом
так, що вона опиралася верхньою частиною
на ліктьовий суглоб померлого, а ніжкою —
на ремінь з ножем. С аме в такому положен-
ні вона могла розміститися у труні. Всередині
чаші збереглися органічні залишки речовини
та дрібних фрагментів рослин зі слідами обго-
рілості. Визначений склад рослин вказує на лі-
кувальні властивості речовини (Безусько та ін.
1989; 2012; Holod, Rassamakin 2012, p. 373—381,
fig. 18—21).
Біля правої стопи лежали рештки широкої
(10 см) золототканої стрічки, з розміщеним на
ній впоперек рядом срібних з позолотою бля-
шок круглої форми, між якими знаходилися
невеликі трикутні бляшки (рис. 22, 2). Стріч-
ка вкрита різноманітними варіантами древа
життя, з обох боків якого зображались твари-
ни та птахи. Є також зображення вершника
на коні та орла у восьмикутному картуші (Ел-
кина 1983, с. 82; Elkina 1991, р. 275). Під цією
стрічкою у вигляді підкладкової тканини була
підшита така ж за шириною шовкова стріч-
ка, утворена з різних фрагментів однієї тка-
нини. На одному з цих фрагментів можна ба-
чити зображення великого кола, утвореного
двома паралельними лініями, в центрі якого
знаходилася велика фігура слона, якого ото-
чують невеликі фігури тварин та птахів (див.
Woodfin et al. 2010, р. 170, fig. 19).
Недалеко, «за ногами», вздовж східної тор-
цевої стінки труни, лежав складений у кілька
шарів шовковий пояс із суцільно нашитими на
ньому прямокутними срібними з позолотою
платівками. Цей ряд платівок був розділений
зоною з круглими напівсферичними бляшка-
ми, що утворювали прямокутник. Застібав-
ся пояс за допомогою трьох бубонців-застібок
(рис. 22, 1). Н а двох прямокутних платівках
були досить грубо пробиті отвори, очевидно,
для підвішування окремих речей. Пластини
були спочатку нашиті на окрему стрічку шовку,
а потім на цю внутрушню частину була наши-
та власне шовкова стрічка самого пояса. Мож-
ливо, що цей пояс та залишки стрічки та сріб-
них бляшок біля правої ноги належить до од-
ного згорнутого легкого одягу, шовкова основа
якого не збереглася, а золототкана стрічка з
підкладкою може бути нижньою частиною по-
долу. Ряд срібних бляшок на ній, щільно піді-
гнаних одна до одної, можуть бути залишками
коміра (рис. 22, 2).
Уздовж лівого боку похованого розміщува-
лось озброєння та захисний обладунок. Вони
були покладені на згорнутий одяг. Вздовж стін-
ки труни, починаючи від голови похованого,
лежала залізна шабля з дерев’яним руків’ям, ін-
крустованим дуже дрібним скляним ограненим
«бісером», який вдалося виявити М.Г. Степан,
вивчаючи під мікроскопом рештки золотної
вишивки та дерева від ручки та піхов, знятих з
поверхні шаблі 12. На кінці руків’я знаходилося
12 Візуально визначити ці дрібні скляні прикраси не-
можливо. Під час розчистки шаблі в похованні з її
руків’я разом з залишками дерева ця інкрустація
майже повністю осипалася, але все ж було помітно,
що руків’я шаблі було чимось вкрите, що і занотова-
но у щоденику розкопок.
Рис. 20. Положення ременя на кафтані з медальйонами (деталь): 1 — срібні оковки на ремені; 2 — пряжка реме-
ня; 3 — наконечник ременя; 4 — набірна планка зі срібних платівок, оточена напівсферичними бляшками взовж
запаху каптана; 5 — золототкана стрічка-поясок, яка підперезувала каптан на поясі; 6 — золототкана стрічка, яка
була вшита між медальонами в місці, де застібувалась пяжка ременя
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 342
залізне окуття. На лезі шаблі залишилися сліди
дерев’яних піхов із залишками шкіри, а на кін-
ці піхов — залізне окуття. До піхов були при-
кріплені дві петлі-пряжки для підвішування до
ременя 13. Поряд з шаблею, праворуч від пере-
хрестя, впритул до нього, лежала невелика за-
лізна пряжка прямокутної форми від окремого
шкіряного ременя для шаблі (Отрощенко, Рас-
самакін 1986, с. 25, рис. 7, 1).
Трохи нижче перехрестя шаблі, частково під
лезом, з боку лівого плеча похованого, знахо-
дилася роздавлена від обвалу перекриття сріб-
на чаша (рис. 23) (Woodfin 2016).
Починаючи з рівня тазових кісток, вздовж
ноги, були складені на одяг лицьовою части-
ною наверх два сагайдаки, один з них закритий
кришкою, інший — відкритий 14. Поряд, пере-
криваючи шаблю, лежало налуччя, лицьовою
частиною донизу, з фрагментом дерев’яного
лука та двома стрічками берести, які, очевид-
но, були наклеєні на лук, а трохи нижче, та-
кож лицьовою частиною донизу, прикриваючи
частково нижню частину закритого сагайдака
та спираючись на шолом, але під налуччям, ле-
жали залишки щита. Озброєння було викона-
13 В першій публікації згадується кістяна прикраса
темляка, яка в дійсності виявилася скляною встав-
кою, що випала з однієї з срібних платівок, яка при-
крашала шапку похованаго. А дрібний фрагмент ба-
гатожильної срібної дротинки, зав’язаний вузлом,
відноситься до залишків золотної вишивки (Отро-
щенко, Рассамакін 1986, 30).
14 В першій публікації знайдені деталі були описані як
залишки одного закритого сагайдака (Отрощенко,
Рассамакін 1986, с. 25—26).
не в єдиному стилі, оздоблене великими сріб-
ними з позолотою пластинами, прикрашени-
ми витими конусами (Отрощенко, Рассамакін
1986, рис. 11).
Сагайдак з кришкою зроблений з дерева,
вкритий шкірою, можливо, з тисненим орна-
ментом 15 та оздоблений фігурними, срібними з
позолотою пластинами. Дерев’яний футляр був
виготовлений з кількох склеєних тонких плас-
тин дерева. Сагайдак мав також дві срібні з по-
золотою петлі для підвішування. Н а внутріш-
ній поверхні сагайдака, під кришкою, фіксува-
лися залишки шовку. В сагайдаку знаходилися
чотири стріли, вістрями вгору. Загальна висота
сагайдака від кінця кришки до дна становила
приблизно 80 см. Збереглися залишки древок
стріл, які були сильно придавлені до дерев’яної
стінки сагайдака. Довжина стріл точно не фік-
сується, оскільки збереглися фрагментарно —
або біля вістря, або біля оперення, але можна
сказати, що довжина їх була приблизно 75 см.
На одному з древків біля вістря добре просте-
жується берестяна обмотка, на іншому зберігся
геометричний обвиваючий орнамент, нанесе-
ний червоною фарбою, а також добре фіксуєть-
ся оперення та берестяна «цибулинка», обгор-
нута навколо древка на кінці, біля прорізу для
тятеви. Діаметр древок 0,5—0,6 см.
Відкритий сагайдак, який перекривав верх-
ню частину закритого, був виготовлений зі
шкіри, яка збереглася тільки під срібними з
позолотою пластинами, які прикрашали його
зовнішню поверхню. Пластини були з’єднані
між собою вздовж верхнього краю золото
тканою стрічкою із псевдокуфічними написа-
ми (Woodfin et al. 2010, р. 166, fig. 14), ширина
5,0 см, довжина 12,5 см. Такі ж, але довші стріч-
ки були прикріплені до нижніх країв пластин,
довжиною відповідно 19 та 20 см (Woodfin et al.
2010, р. 166—167, 166, fig. 14). На довшій були
зроблені наскрізні отвори, очевидно, для під-
вішування. Стріл, які б належали цьому сагай-
даку, не виявлені.
Від шкіряного налуччя, яке лежало зліва від
обох сагайдаків, шкіра збереглася, як і від від-
критого сагайдака, під срібними з позолотою
пластинами, що його прикрашали. Н а одній
з них, досить грубо, був зроблений отвір, діа-
метром 1,5 см, навколо якого були добре по-
мітні кругові сліди стертості від використання.
Цей отвір для підвішування налуччя був явно
зроблений пізніше в результаті ремонту (Отро-
щенко, Рассамакін 1986, рис. 6, 1, 2).
15 Спостереження М.Г. Степан.
Рис. 21. Залізне кресало (рисунок В.Б. Панковського)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 43
Від щита збереглася тільки центральна час-
тина, оскільки вона була прикрашена великою
круглою, срібною з позолотою пластиною —
умбоном з підкладкою із бронзової пластини
та шкіри і залишками стрічки з псевдокуфіч-
ним орнаментом, такої ж, які були на відкри-
тому сагайдаку. Діаметр умбона становив 18 см
(Отрощенко, Рассамакін 1986, рис. 6, 4) 16.
Разом із сагайдаками та налуччям знаходи-
лися три срібні розподілювачі ременів, кож-
ний з яких мав на кільці по три рухомі плас-
тини, до яких кріпилися шкіряні ремені. Над
одним з таких «трійників» лежав невеликий за-
лізний ніж з кістяним руків’ям, прикрашеним
срібним з позолотою окуттям і таким же кіль-
цем для підвішування (Отрощенко, Рассама-
кін 1986, рис. 6, 3, 5).
Також тут було знайдене срібне кільце не-
великих розмірів з перевитого дроту, а також
бронзові з позолотою бубонці-застібки із на-
скрізними прорізами, які, очевидно, стосува-
лись системи кріплення озброєння 17.
Нижче озброєння, ближче до кута саркофа-
га, стояв залізний шолом з наносником, вкри-
тий позолотою та вкладеною всередину коль-
чужною бармицею, а поряд з ним — згорнута
16 Виникають певні сумніви щодо приналежності «ум-
бона» до щита, тому що є одна особливість срібних з
позолотою пластин. На зброї, виготовленій виключ-
но зі шкіри, тобто, без твердої дерев’яної основи, ці
тонкі і ламкі пластини з внутрішньої сторони поси-
лювалися суцільною, досить товстою бронзовою (?)
підкладкою, а на дерев’яний, обтягнений шкірою,
футляр критого сагайдака пластини набивалися на-
пряму, без підкладки, виключаючи кришку, яка
мала підкладку, і була виготовлена тільки зі шкіри.
Тобто, щит з підкладкою під умбоном мав би бути
зробленим з легкого каркасу, обтягненого шкірою.
17 До одягу відносилися тільки срібні з позолотою
бубонці-застібки без прорізів.
кольчуга. Кольчуга та шолом, також лежали на
згорнутому одязі. Кольчуга зроблена з дрібних
залізних пласких кілець, діаметром 5 мм.
У згортках знаходилися залишки від декіль-
кох кафтанів та більш легкого одягу 18. Ці згорт-
ки були складені вздовж лівої сторони похова-
ного, приблизно від його пояса до п’ят. На згор-
нутий одяг було покладено озброєння; шаб
ля, сагайдаки, футляр для лука, щит та шолом.
За межами цього озброєння, зокрема, вище
кришки сагайдака, текстиль не зберігся, лише
на дні саркофагу залишилися фрагменти золо-
тих ниток та круглі напівсферичні бляшки які,
як правило, обрамляли на одязі зони вишивки.
Перш за все, вирізнялися залишки кафта-
на, який за коштовним оздобленням не посту-
пався кафтану, в який був одягнений небіж-
чик. Судячи з окремих деталей цього кафтана
(кафтан з архангелом), в загальному вигляді
він був схожий на кафтан, в якому похований
небіжчик. Залишки цього кафтана фіксували-
ся при піднятті верхньої частини складеного
сувою, де можна було побачити нижню части-
18 М. Горелік чомусь пише про вісім кафтанів, вклю-
чаючи кафтан на похованому, хоча А .К. Йолкі-
на писала спочатку про три або чотири кафтани
під озброєнням, а пізніше, в коментарі до науково-
популярної публікації — про шість кафтанів, як за-
гальну кількість в похованні (Elkina 1991, р. 274;
Отрощенко, Рассамакин 1986а). Взагалі, встановити
кількість одягу з наявних матеріалів неможливо, тим
більше, називаючи весь одяг кафтанами. Крім того,
М. Горелік, відштовхуючись від думки А.К. Йолкі-
ної (Elkina 1991, Ѕ. 274, Abb. 1), опирається на пле-
чові вставки стрічок з медальйонами близькими до
трапецій, що вказує, на його думку, на монгольські
впливи (Горелик 2006, с. 65). Але ці вставки на пле-
чах не були трапецієподібними, а квадратними, де в
кожному ряді було по чотири медальйони, що добре
зафіксовано при розкопках (див. Woodfin et. al. 2010,
р. 162—165, fig. 8).
Рис. 22. In situ: пояс за ногами (1) та
залишки комірця справа біля стоп (2)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 344
ну золототканої фігури архангела, згорнутого
навпіл, та вишиту золотими нитками невели-
ку людську фігуру з написом навколо. Також
можна було побачити пришиту зліва від архан-
гела трикутну золотну стрічку, вкриту ромбіч-
ним орнаментом (Woodfin et al. 2010, р. 166—
167, fig. 15, 22).
Довга золототкана стрічка з таким же орна-
ментом, шириною 5,0 см, оточувала заліз-
ний шолом, і була частково придавлена ним.
Очевидно, ця стрічка відноситься до подолу
цього кафтана. Під шоломом фіксувався та-
кож ряд срібних квадратних платівок з двома
бубонцями-застібками. М ожливо, вони при-
крашали комір одягу.
Був також добре зафіксований великий
шовковий фрагмент поясної частини кафта-
на з нашитою золотною вишивкою рослинних
мотивів, які починаються від поясної части-
ни і обшиті з обох сторін тонкими парчовими
стрічками з напівсферичними срібними з по-
золотою бляшками. Добре фіксувалися на цьо-
му ж фрагменті дрібні збірки в поясній части-
ні, прикриті вузьким (до 2,0 см) золотним по-
яском, над яким були нашиті ще
три паралельних ряди вузеньких
(0,5 см) стрічок.
У згортках був побачений та-
кож золотний поясок із застібкою
у вигляді петлі та ґудзика. Фіксува-
лися також залишки хутра.
Під знятими згортками на дні
саркофага були виявлені залиш-
ки кількох коротких стрічок по-
гано збереженого шовку із золот-
ною вишивкою із зображенням
рослинних мотивів, частину з яких
вдалося також вилучити. Разом з
тканинами знайдені великі срібні
з позолотою застібки-бубонці.
В. Поховання коней. Н а рівні
впуску ями, по її периметру, част-
ково на дошках перекриття, окрім
західної частини, було виявлено
пять кістяків коней (рис. 5; 24).
Кістяки 1 та 2 лежали поряд, пара-
лельно один до одного, інші — «у
хвіст» один до одного. Кістяки 1,
2, 3 збереглися повністю, кістяк 4
був пошкоджений сучасними гра-
біжниками, а кістяк 5 — тунелем,
що йшов із поверхні західного
схилу кургану, а його закінчення
було зафіксоване у профілі бров-
ки, якраз біля місця, де знаходив-
ся кістяк 5 (рис. 3, 2). Від похо-
вання цього коня були знайдені окремі кістки
його скелета та поодинокі прикраси збруї, зо-
крема прямокутна срібна пластина з позоло-
тою, яка прикрашала ремінь, та дрібний фраг-
мент прикраси з мушлі.
Кістяки коней лежали в однаковому поло-
женні — на животі з підігнутими ногами, го-
лови схилені праворуч. Кістяки 1—3 були орі-
єнтовані головою на захід, кістяк 4 — на пів-
день, 5 — невідомо. Кістяки 1—3 були осідлані,
поруч з ними знайдено залізні вудила, стреме-
на, підпружні пряжки, залишки сідел (рис. 25).
Крім того, на кістяках 1 та 3 знайдено невели-
кі мідні скобки від платівок, які прикрашали
ремені вуздечки. Вони простежуються як біля
черепів, так і в області грудей, живота та крупа.
Сідло кістяка 2 було пошкодженим, але його
конструкцію можна відновити на прикладах
сідел, виявлених на кістяках 1 та 3.
Про вузду можна судити за срібними з по-
золотою за срібними з позолотою бляшками,
які прикрашали ремені наголів’я, нагрудний та
підхвісний ремені, фрагменти яких збереглися
Рис. 23. Срібна чаша під руків’ям шаблі (реконструкція до реставрації
Ю.Я. Рассамакіна, рис. І.В. Тригубової)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 45
на кістяку 2. Наголів’я складалося з переніс-
ного, щічного та підборідного ременів, при-
крашених сердцеподібними срібними з позо-
лотою бляшками, а також ширшим наший-
ним ременем, прикрашеним прямокутними
срібними бляшками. На останньому кріпили-
ся три срібних кільця. На лобі висів масивний
срібний «бубонець» з двома кільцями для крі-
плення до ременів. Під шиєю знаходився ви-
ріб із гірського кришталю прямокутної форми
з добре відполірованою поверхнею та отвора-
ми. Нагрудний та підхвістний ремені, які крі-
пилися кінцями до полиць сідла були також
прикрашені сердцеподібними срібними бляш-
ками з позолотою. Жодних пряжок на ременях
наголів’я знайдено не було, так само, як у кіс-
тяків 1 та 3.
Г. Завершення фази ІІІ. Коні разом з пере-
криттям ями були закриті шаром дуже в’язкої
мішаної глини, більша частина якої впала в по-
ховальну яму під час обвалу (рис. 3, 2). На гли-
няному шарі, над кістяками коней 3 та 4, ле-
жали дві широкі дошки: над кістяком 3 — ши-
риною 0,45 м, довжиною 1,2 м; над кістяком
4 — шириною 0,3 м, довжиною 1,5 м. Товщина
відбитків дощок у глині досягала 2,0 см. При-
значення їх не зовсім зрозуміле. Біля західно-
го краю ями, частково на перекритті, були за-
фіксовані залишки тризни з фрагментів стінок
розбитих амфор, аналогічних знайденим у по-
хованні та у східних ділянках рову.
Шар спеціально виготовленої в’язкої глини
можна вважати закриттям могильного простору,
після чого почалося заповнення внутрішнього
простору валу впродовж трьох наступних фаз.
Фаза ІV. Нижня (мала) платформа (рис. 26)
Після перекриття поховання з конями шаром
в’язкої глини, внутрішній простір, який оточу-
вав вал, почали заповнювати шарами щільно-
го чорнозему. Ці шари вирізнялися у профілях
завдяки прошаркам в’язкого натоптаного гу-
мусу. Спочатку ці шари досягали меж викиду з
поховання. Потім безпосередньо над похован-
ням було сформоване спеціальне підвищення,
поверхня якого мала вигляд пласкої площадки,
висотою 1,5—1,7 м, що видно на профілях цен-
тральної бровки (рис. 3, 2, 3). Підвищення різко
виділене, але його північна частина була зруй-
нована в результаті обвалу насипу в яму похо-
вання (рис. 3, 2). У цій частині утворився гли-
Рис. 24. Розміщення коней навколо ями поховання: 1 — сплощено-сферичне брязкаль-
це на лобній частині черепа коня 2; 2 — брилка з гірського кришталю під шиєю коня 2;
3—4 — залишки сідел коней 1 та 3; 5—6 — дошки, які були покладені на глинистий шар,
який перекривав коней та перекриту дошками яму; № 1–5 — скелети та рештки скеле-
тів коней
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 346
бокий провал, який з часом був заповнений
щільним затічним чорноземом. Тому у цій час-
тині які-небудь конструктивні деталі насипу не
фіксувалися. Н а поверхні збереженої частини
підвищення було зафіксовано частину кам’яної
огорожі у вигляді викладених в один ряд вапня-
кових необроблених каменів, довжиною 2,3 м,
орієнтованого по лінії північ–південь. Біля пів-
нічного кінця стінки боковий камінь просів до-
низу. Камені від споруди були знайдені в запо-
вненні поховальної ями.
Фаза V. Верхня (велика) платформа (рис. 27)
Нижня платформа та частково проходи у
валу були перекриті наступним шаром щіль-
ного гумусу, який утворив нову, майже гори-
зонтальну платформу. Н а цій платформі, яка
фіксувалась потужними, але не надто довгими
прошарками «натоптаного» чорнозему, були
досліджені ще дві кам’яні споруди, які утворю-
вали єдиний ритуальний комплекс. Вони зна-
ходилися на захід (споруда 1) і південь (спору-
да 2) від центру платформи.
Споруда 1 збереглась лише наполовину. Це
була вимостка з білосніжного вапняку, перед
якою, на південь від неї, знаходилася стіна з
сірих гранітних каменів з проходом посереди-
ні (рис. 28). Вимостка мала напівовальну фор-
му, що нагадувала апсиду, довга вісь якої орі-
єнтована по лінії захід—схід. Добре збереглися
лише східна та південна частини. Довжина пів-
деної стінки — 3,2 м, загальна ширина 3,6 м.
У середині споруди було зафіксовано вогни-
ще овальної форми (1,0 м в діаметрі) з вели-
Рис. 25. Передня лука зі срібними прикрасами, кістяк
коня 1
кою кількістю золи та попелу. При досліджен-
ні шару золи, був знайдений фрагмент ручки
середньовічної амфори.
З півдня, на відстані 0,4 м паралельно довгій
осі апсидної вимостки знаходилася добре збе-
режена стіна, складена, на відміну від вимост-
ки, лише з гранітних каменів. Її кінці виходи-
ли за межі вимостки. Довжина стіни становила
5,0 м. Максимальна висота стіни 0,8 м. Рівень
верхнього ряду каменів практично такий же,
що й вимостки. Ширина стіни 0,9—1,0 м. Ка-
мені складені один на одного з підклинкою з
дрібних камінців. Стіна була розділена на дві
рівні частини широким проходом, з внутріш-
ньої сторони якого (тобто, між стіною та ви-
мосткою) з обох сторін були покладені по од-
ній великій вапняковій плиті. Відстань між ка-
менями становила 0,5 м. На ці вапнякові плити
пізніше впали окремі камені стіни, оскільки
між ними і плитами уже встиг утворитися гу-
мусний прошарок. З урахуванням цього фак-
тору, ширина проходу в стіні складала при-
близно 1,0 м.
Споруда 2 знаходилася на тій же глибині,
що й апсидна вимостка споруди 1. Це була су-
цільна вимостка з вапнякових плит, розмірами
в середньому 0,6 × 0,4 м, підпрямокутної фор-
ми, орієнтована довгою віссю по лінії південь–
північ, розмірами 3,5 × 2,0 м. Плити лежали в
один ряд, лише в північно-східному куті де-
кілька плит були покладені у два ряди. Д е-
кілька плит у північній частині просіли вниз.
Ця вимостка знаходилася безпосередньо над
кам’яною огорожею нижньої платформи.
Є підстави вважати, що до цього рівня, мож-
на віднести череп коня, знайдений у східному
профілі ценральної бровки в товщі обвалу чор-
нозему в яму поховання (рис. 3, 3), а також зга-
даний вище череп коня в заповненні рову (ді-
лянка V), які могли бути залишками опудал,
встановлених на жердинах. У заповнені ями та-
Рис. 28. Апсидна споруда на поверхні верхньої плат-
форми (фото Ю.Я. Рассамакіна)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 47
Безусько Л.Г., Отрощенко В.В., Арап Р.Я., Костильов О.В., Ілінська А.П., Рассамакін Ю.Я. Палеоботаніч-
ний аналіз органічних залишків з курильниці Чингульського кургану // Український ботанічний журнал. —
1989. — Т. 46, 1. — C. 30—32.
Безусько Л.Г. Палеоботанічні характеристики унікальних знахідок з археологічних розкопок (Україна) // Україн-
ський ботанічний журнал. — 2012. — Т. 69, 4. — C. 530—543.
Горелик М.В. Монголы между Европой и Азией (взаимовлияния в костюме в XIII—XIV веках // XХIV «Круп-
новские чтения». Тезисы докладов (ред. Ч.М. Чеченов). — Нальчик: ООО «Институт археологии Кавказа»,
2006. — С. 64—66.
Евглевский А.В. Семантика распрямленных гривен в контексте погребального обряда кочевников Восточной Ев-
ропы XII—XIV вв // Археологический альманах. — 1998. — № 7. — С. 141—156.
Елкина А.К. Редчайшие образцы византийского шитья и ткачества // Наука и жизнь. — 1983. — № 7. — С. 80—82.
Отрощенко В.В. Угорська тема в біографії шляхетного кипчака з Чингульської могили // Східний світ. — 2012. —
№ 1. — С. 103—107.
Отрощенко В.В, Болдин Я.И., Гошко Т.Ю., Ляшко С.Н., Ковалев Н.В., Кравченко С.Н., Пустовалов С.Ж.,
Рассамакин Ю.Я., Салий Н.Г., Савовский И.П. Отчет о раскопках Запорожской экспедиции в 1981 году. —
Науковий архів Інституту археології НАН України. — 1981. — № 1981/10. — С. 96—136.
Отрощенко В.В., Вовк Т.А. Золотоординський період в історії половців // Етноси України: альманах — 2000
(наук. ред. О.М. Приходнюк). — К., 2000. — С. 81—89.
Отрощенко В.В., Пустовалов С.Ж. Обряд моделирования лица по черепу у племен катакомбной общности //
Духовная культура древних обществ на территории Украині (ред. В.Ф. Генинг). — К., — 1991. — C. 59—84.
Отрощенко В.В., Рассамакін Ю.Я. Половецький комплекс Чингульського кургану // Археологія. — 1986. —
53. — C. 14—36.
Отрощенко В.В., Рассамакин Ю.Я. Половецкий хан или ?..... // «Знание — Сила». — 1986а. — № 7. — С. 30—32.
Потемкина Т.М. Прижизненный статус погребенных с распрямленной гривной из позднекочевнических
комплексов Восточной Европы // Вопросы истории и археологии средневековых кочевников и Золотой
Орды: сборник научных статей, посвященных памяти В.П. Костюкова — Астрахань, 2011. — С. 133—144.
Рассамакин Ю.Я. Погребение знатного кочевника на реке Молочной: опыт реконструкции вещевого комплек-
са // Степи Европы в эпоху средневековья. Труды по археологии. — Т. 3. — Половецко-золотоордынское
время. — Донецк, 2003. — C. 207—230.
Смирнов К.Ф. Кургани біля м. Великого Токмака. // АП — 1961. — VIII. — С. 164—189.
Elkina A.K. Seidene Kaftane und Goldstickereien aus Byzanz. Gold der Steppe Archaologie der Ukraine (Hrsg. R. Rolle,
M. Muller-Wille und K. Schietzel). — Schleswig, Archäologisches Landesmuseum, 1991. — S. 274—275.
Holod R., Halenko O. The Severe Landscapes of «Mother Sarmatia»:
Steppe Ukraine in the Eyes of a Polish Gentleman
in 1569 // Harvard Ukrainian Studies. — 2011—2014. — № 32. — P. 349—376.
Holod R., Rassamakin Yu. Imported and Native Remedies for a Wounded «Prince»: Grave Goods from the Chungul Kurgan
in the Black Sea Steppe of the Thirteenth Century // Medieval Encounters. — № 18/4—5 (2012). — Mechanisms of
Exchange: Transmision in Medieval Art and Architecture of the Mediterranean, ca. 1000—1500. — Leiden; Boston,
2013. — P. 339—381.
кож було знайдено зношені зуби від нижньої та
верхньої щелеп великого собаки (висота у пле-
чах до 50—60 см) 19. Крім того, є також підстави
пов’язувати з цією фазою ритуальне людське
жервоприношення у східному проході валу.
Фаза VI. Завершення поховального процесу
Будівництво насипу завершилося укладан-
ням шматків дерну у внутрішньому просторі
валу над верхньою платформою разом із про-
ходами до неї до рівня вершини валів. У завер-
шенному вигляді споруда над похованням на-
була вигляду зрізаного конуса. Проблемою за-
лишається визначення часу, у який відбувались
різні фази поховального процесу.
19 Визначення німецького археозоолога Н. Бенеке.
Таким чином, завершуючи стислий опис
послідовності ритуалу при похованні знатно-
го половця в Чунгульському кургані, слід за-
значити, що кожна з описаних фаз, а також ін-
вентар поховання є предметом окремих, більш
детальних досліджень. Під час виконання про-
екту деяким аспектам вже були присвяче-
ні окремі праці — одягу (Woodfin et. al. 2010),
посуду (Holod, Rassamakin 2013), історико-
географічним особливостям розміщення
комплексу (Holod, Halenko 2014), розрахункам
людських зусиль для проведення всього ритуа-
лу (Pickett et. al. in press) тощо. У другій частині
цієї статті, як зазначалося на її початку, увага
буде приділена аналізу функцій речей повтор-
ного використання.
Продовження в наступному номері
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 348
Günsenin N. Les amphores byzantines (Xe-Xllle si’eecles). Typologie, production, circulation d’apr’es les collections
turques. — Paris, 1990.
Pickett J., Schreck J., Holod R., Rassamakin Yu., Halenko O., Woodfin W. Architectural energetics for tumuli
construction: the case of the medieval Chungul Kurgan on the Eurasian Steppe // Journal of Archaeological Science
(in press).
Schultz M. Archäologische Skelettfunde als Spiegel der Lebensbedingungen früher Viehzüchter und Nomaden in der Ukrai-
ne. Gold der Steppe Archaologie der Ukraine (Hrsg. R.Rolle, M.Muller-Wille und K.Schietzel) // Archäologisches
Landesmuseum. — Schleswig, 1991. — S. 27—42.
Woodfin W.T. Within a Budding Grove: Dancers, Gardens, and the Enamel Cup from the Chungul Kurgan // The Art
Bulletin. — 2016. — № 2. — P. 151—180.
Woodfin W.T., Rassamakin Yu., Holod R. Foreign Vesture and Nomadic Identity on the Black Sea Littoral in the Early
Thirteenth Century. Costume from the Chungul Kurgan // Ars Orientalis. — 2010. — № 38. — P. 155—186.
Надійшла 05.09.2016
А. Галенко, Ю.Я. Рассамакин, В. Вудфин, Р. Голод
Трофеи половецкого вождя из Чунгульского кургана:
повторное использование, ритуальные функции и символика
Статья состоит из двух частей, в которых обобщаются некоторые результаты исследований за последние десять
лет хорошо известного, но лишь частично опубликованного погребального комплекса Чунгульского кургана.
В статье изложены фазы погребального ритуала знатного половца, реконструированного на основании де-
тальной документации раскопок кургана в 1981 году. Авторы выделяют шесть фаз погребального процесса: (1)
окружение сакрального пространства вокруг основания кургана эпохи бронзы; (2) сооружение на склонах этого
кургана высокого вала из «вальков» чернозема, с пологими внутренними склонами и проходами к месту буду-
щего погребения; (3) совершение погребения умершего в деревянном ящике, установленном в яме, глубиной
5,0 м, ориентированной по линии запад—восток, перекрытой досками на двух уровнях. Вокруг перекрытой ямы
были уложены пять взнузданных лошадей, перекрытых затем вместе с ямой смешанной глиной. (4) сооружение
над погребением с лошадьми, внутри вала, первой малой ритуальной платформы с каменной конструкцией; (5)
сооружение второй большой ритуальной платформы, перекрывшей первую, каменными вымосткой и апсидой
из привезенных известняковых камней. С этой платформой , очевидно, связаны череп лошади и остатки черепа
большой собаки, а также человеческое жертвоприношение у восточного прохода в валу. (6) перекрытие «валька-
ми» чернозема верхней платформы и завершение строительства кургана, принявшего форму усеченного конуса.
Вторая часть этой статьи в следующем номере журнала будет посвящена отдельным важным находкам и их
повторного использования в контексте погребального обряда.
O. Halеnko, Yu. Rassamakin, W. Woodfin, R. Holod
Cuman Chief’s Trophy from Chynhul Barrow: Reuse, Ritual Functions, and Symbolism
This article consists of two parts, summarizing the authors’ findings from the past decade of research on the well-known and
partially published complex of the Chungul Kurgan.
The present article lays out the phases of the ritual of the burial of the Polovtsian leader as reconstructed by the authors
on the basis of the detailed documentation made at the time of the excavation in 1981. Six phases of the burial process can
be identified from archaeological evidence. These are as follows. (1) The digging of a ditch that encircles the sacred space for
the burial around the perimeter of the previous Bronze Age kurgan. (2) The raising of earthen ramparts in a circle within this
ditch, with a bowl-like contour sloping gently toward the center. As soon as the construction of the ramparts was completed,
phase (3), the digging of the burial pit began in the center of this enclosed space. This pit, containing the wooden coffin
of the deceased as well as supplies of meat and drink, was oriented east-west and closed with a wooden cover. Around the
perimeter of the pit, five sacrificial horses were laid out and subsequently sealed within a layer of clay. (4) The erection of
a small ritual platform over the level of the horse burials. (5) The erection of a larger ritual platform within the ramparts,
which also entailed the construction of a paved floor and an apse with white limestone brought from afar. Probable remains
of sacrifices, including a horse skull, the skeleton of a large dog, and a human skeleton, are associated with this phase.
(6) The filling and sealing of the kurgan into its final, truncated-cone shape.
The second part of the article, which will appear in the next issue, will treat individual imported artifacts and the nature
of their reuse in the context of the burial.
|
| id | arheologia-com-ua-article-156 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:02:47Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/15/61923aaa39e2d7a24acf53130de0e915.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-1562020-04-06T08:35:10Z Cuman Chief’s Trophy from Chynhul Barrow: Reuse, Ritual Functions, and Symbolism Трофеи половецкого вождя из Чунгульского кургана: повторное использование, ритуальные функции и символика Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка Halеnko, Oleksandr Rassamakin, Yurii Woodfin, Warren T. Holod, Renata половці, поховальний обряд, коштовні речі європейського походження, монументальна споруда. This article consists of two parts, summarizing the authors’ findings from the past decade of research on the well-known and partially published complex of the Chungul Kurgan. The present article lays out the phases of the ritual of the burial of the Polovtsian leader as reconstructed by the authors on the basis of the detailed documentation made at the time of the excavation in 1981. Six phases of the burial process can be identified from archaeological evidence. These are as follows. (1) The digging of a ditch that encircles the sacred space for the burial around the perimeter of the previous Bronze Age kurgan. (2) The raising of earthen ramparts in a circle within this ditch, with a bowl-like contour sloping gently toward the center. As soon as the construction of the ramparts was completed, phase (3), the digging of the burial pit began in the center of this enclosed space. This pit, containing the wooden coffin of the deceased as well as supplies of meat and drink, was oriented east-west and closed with a wooden cover. Around the perimeter of the pit, five sacrificial horses were laid out and subsequently sealed within a layer of clay. (4) The erection of a small ritual platform over the level of the horse burials. (5) The erection of a larger ritual platform within the ramparts, which also entailed the construction of a paved floor and an apse with white limestone brought from afar. Probable remains of sacrifices, including a horse skull, the skeleton of a large dog, and a human skeleton, are associated with this phase. (6) The filling and sealing of the kurgan into its final, truncated-cone shape. The second part of the article, which will appear in the next issue, will treat individual imported artifacts and the nature of their reuse in the context of the burial. Статья состоит из двух частей, в которых обобщаются некоторые результаты исследований за последние десять лет хорошо известного, но лишь частично опубликованного погребального комплекса Чунгульского кургана. В статье изложены фазы погребального ритуала знатного половца, реконструированного на основании детальной документации раскопок кургана в 1981 году. Авторы выделяют шесть фаз погребального процесса: (1) окружение сакрального пространства вокруг основания кургана эпохи бронзы; (2) сооружение на склонах этого кургана высокого вала из «вальков» чернозема, с пологими внутренними склонами и проходами к месту будущего погребения; (3) совершение погребения умершего в деревянном ящике, установленном в яме, глубиной 5,0 м, ориентированной по линии запад—восток, перекрытой досками на двух уровнях. Вокруг перекрытой ямы были уложены пять взнузданных лошадей, перекрытых затем вместе с ямой смешанной глиной. (4) сооружение над погребением с лошадьми, внутри вала, первой малой ритуальной платформы с каменной конструкцией; (5) сооружение второй большой ритуальной платформы, перекрывшей первую, каменными вымосткой и апсидой из привезенных известняковых камней. С этой платформой, очевидно, связаны череп лошади и остатки черепа большой собаки, а также человеческое жертвоприношение у восточного прохода в валу. (6) перекрытие «вальками» чернозема верхней платформы и завершение строительства кургана, принявшего форму усеченного конуса. Вторая часть этой статьи в следующем номере журнала будет посвящена отдельным важным находкам и их повторного использования в контексте погребального обряда. У цій, першій частині статті (друга в наступному номері) автори на основі аналізу результатів розкопок, реконструюють послідовність ритуальних дій під час поховання знатного половця, поділяючи їх на шість фаз, від оточення місця поховання кільцевим ровом до будівництва монументальної споруди над ним. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2016-09-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/156 10.15407/archaeologyua2016.03.028 Arheologia; No 3 (2016): Arheologia; 28-48 Археологія ; № 3 (2016): Археологія; 28-48 Археология; № 3 (2016): Arheologia; 28-48 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2016.03 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/156/149 |
| spellingShingle | половці поховальний обряд коштовні речі європейського походження монументальна споруда. Halеnko, Oleksandr Rassamakin, Yurii Woodfin, Warren T. Holod, Renata Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка |
| title | Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка |
| title_alt | Cuman Chief’s Trophy from Chynhul Barrow: Reuse, Ritual Functions, and Symbolism Трофеи половецкого вождя из Чунгульского кургана: повторное использование, ритуальные функции и символика |
| title_full | Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка |
| title_fullStr | Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка |
| title_full_unstemmed | Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка |
| title_short | Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка |
| title_sort | трофеї половецького вождя з чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка |
| topic | половці поховальний обряд коштовні речі європейського походження монументальна споруда. |
| topic_facet | половці поховальний обряд коштовні речі європейського походження монументальна споруда. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/156 |
| work_keys_str_mv | AT halenkooleksandr cumanchiefstrophyfromchynhulbarrowreuseritualfunctionsandsymbolism AT rassamakinyurii cumanchiefstrophyfromchynhulbarrowreuseritualfunctionsandsymbolism AT woodfinwarrent cumanchiefstrophyfromchynhulbarrowreuseritualfunctionsandsymbolism AT holodrenata cumanchiefstrophyfromchynhulbarrowreuseritualfunctionsandsymbolism AT halenkooleksandr trofeipoloveckogovoždâizčungulʹskogokurganapovtornoeispolʹzovanieritualʹnyefunkciiisimvolika AT rassamakinyurii trofeipoloveckogovoždâizčungulʹskogokurganapovtornoeispolʹzovanieritualʹnyefunkciiisimvolika AT woodfinwarrent trofeipoloveckogovoždâizčungulʹskogokurganapovtornoeispolʹzovanieritualʹnyefunkciiisimvolika AT holodrenata trofeipoloveckogovoždâizčungulʹskogokurganapovtornoeispolʹzovanieritualʹnyefunkciiisimvolika AT halenkooleksandr trofeípolovecʹkogovoždâzčungulʹsʹkogokurganupereužitokritualʹnífunkcíítasimvolíka AT rassamakinyurii trofeípolovecʹkogovoždâzčungulʹsʹkogokurganupereužitokritualʹnífunkcíítasimvolíka AT woodfinwarrent trofeípolovecʹkogovoždâzčungulʹsʹkogokurganupereužitokritualʹnífunkcíítasimvolíka AT holodrenata trofeípolovecʹkogovoždâzčungulʹsʹkogokurganupereužitokritualʹnífunkcíítasimvolíka |