До історії вивчення однієї теракоти з Ольвії
Наведено окремі доповнення та авторські спостереження і пояснення до нового вивчення ольвійської теракоти.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2016 |
| Heft: | 3 |
| Сторінки: | 122-131 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2016
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/164 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |  |
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824445045833728 |
|---|---|
| author | Rusiayeva, Anna S. |
| author_facet | Rusiayeva, Anna S. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Anna S. Rusiayeva",
"institution": null,
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Rusiayeva, Anna S. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 131 |
| container_issue | 3 |
| container_start_page | 122 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-04-06T08:35:10Z |
| description | Наведено окремі доповнення та авторські спостереження і пояснення до нового вивчення ольвійської теракоти. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2016.03.122 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:02:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3122
Дискусії
А.С. Русяєва
До історії вивчення
однієї теракоти з Ольвії
Наведено окремі доповнення та авторські спостереження і пояснення до нового вивчення ольвійської теракоти.
К л ю ч о в і с л о в а: Ольвія, поховання, протома, ритуальний жест, Деметра, Кора-Персефона, Афродіта.
© А.С. Русяєва, 2016
Світлій пам’яті Аделі Ісаківни Фурманської
з нагоди її 100-ліття
До однієї з найважливіших частин роботи на-
укових фондів Інституту археології НАНУ під
керівництвом Н.О. Сон належить публікація
на сучасному науковому рівні різночасових ар-
хеологічних матеріалів, які зберігаються тут в
окремих колекціях багатьох дослідників. Чіль-
не місце займає і колекція з розкопок Ольвії
під керівництвом Л.М. Славіна, основні кате-
горії знахідок з якої ретельно вивчаються. Чи-
мало з них вже опубліковані різними автора-
ми. В нещодавно виданій збірці антична тема-
тика посідає головне місце (Колекції… 2016).
Кожна стаття, без сумніву, заслуговує на увагу
не тільки вперше опублікованими матеріала-
ми, сучасними методами їх детального аналі-
зу та хронології, а й новими аспектами в дослі-
дженнях. Найбільше мене зацікавила публіка-
ція про реставрацію та реконструкцію ольвій-
ської протоми Афродіти з вдалим поєднанням
при її вивченні двох різних за фахом авторів
(Борисюк-Дудкіна, Шевченко 2016, с. 145—
149, кольорова табл. 2). Відверто кажучи, осно-
вним приводом до написання моєї статті було,
з одного боку, здивування стосовно вказано-
го ними місцезнаходження теракоти в ямі 1
(поховання 4), а з іншого, що її було виявле-
но в колекції матеріалів з розкопок Л.М. Сла-
віна за 1956 р. (Там само, с. 145). Відомо, що
Л.М. Славін особисто ніколи не займався роз-
копками ольвійського некрополя, хоча вони
й були складовою Ольвійської археологічної
експедиції і перебували під його безпосеред-
нім керівництвом.
Згадані обставини, а разом з тим і відчут-
тям провини перед дійсним автором знахідки
цієї теракоти на некрополі, спонукали мене
до пошуків її конкретнішого місцезнаходжен-
ня. Слідом за Л.М. Славіним та іншими до-
слідниками Ольвії, на підставі інвентарного
шифру (О-56/744), я вважала, що вона була
знайдена під час розкопок городища. Отож,
оскільки в публікації А.С. Борисюк-Дудкіної
та Т.М. Шевченко розглянута протома кла-
сичного періоду, то передусім довелося шука-
ти свідчення про неї в монографії Ю.І. Козуб
про некрополь V—IV ст. до н. е. Досить стисло
в ній зазначено, що після десятилітньої пере-
рви «кілька елліністичних поховань розкопа-
ла на некрополі у 1956 р. А.І. Фурманська»
А.І. Фурманська
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 123
(Козуб 1974, с. 5). Певно тому, що синхрон-
но з її книгою публікувалась монографія М.
Парович-Пешикан про некрополь Ольвії ел-
ліністичного часу (Парович-Пешикан 1974).
Саме в останній дещо більше сказано про ці
дослідження: «До 1956 г. все силы ольвийской
экспедиции были сосредоточены на систе-
матических раскопках городища. Небольшие
раскопки провела в 1956 г. западнее Заячьей
балки А.И. Фурманская при участии автора»
(Парович-Пешикан 1974, с. 6). Та найважливі-
ше полягає в тому, що М. Парович-Пешикан
посилалась на публікацію А.І. Фурманської, в
якій розглянуто їх результати з планом розко-
пу та ілюстраціями цілих посудин з нерозгра-
бованих поховань (Фурманская 1959, с. 133—
138, рис. 1, 2; табл. 1). Загалом на їх підставі
було зроблено висновок: всі вони належать до
раннього еллінізму; це повністю підтверджу-
вало припущення Б.В. Фармаковського, що
найближчі з заходу до міста могили датують-
ся переважно елліністичним часом 1 (Там само,
с. 138). Про поховання 4 і теракоту, на жаль,
сказано дуже мало: «В засыпке погребения 4
встречены сетчатый лекиф (в трех облом-
ках), протома Деметры (в обломках), пас-
товая бусина и куски красной краски» (Там
само, с. 136). Судячи з тексту і плану воно зна-
ходилось у великій приблизно овальної форми
ямі, на відміну від ґрунтових могил прямокут-
ної форми. Дослідниця вказала розміри цього
поховання і його перекриття трьома кам’яними
плитами, які лежали не in situ, тому що моги-
ла була розграбована (Там само, с. 134—135,
рис. 1, 4). Зображення протоми в її публікації
відсутнє. Імовірно, на той час вона ще не була
реставрована, але, як буде сказано нижче, мо-
гли існувати й інші причини.
У монографії М. Парович-Пешикан зазна-
чено, що, на відміну від багатьох інших некро-
1 Можливо, саме тема дисертації М. Парович — аспі-
рантки Л.М. Славіна спричинила тоді розкопки ел-
ліністичного некрополя в Ольвії і завдяки вищезга-
даному припущенню Б.В. Фармаковського їх було
проведено саме в цій його частині. При цьому вар-
то підкреслити, що А.І. Фурманська і М. Парович
вперше взялись за непрості для тих часів археоло-
гічні дослідження, які чомусь не мали продовження.
А.І. Фурманська, зазначивши у статті, що роботи ве-
лись за участю аспірантки М. Парович, опублікувала
її одноосібно. На той час вона вже очолювала архео-
логічну експедицію в Тірі (1953—1963 рр.), а М. Па-
рович невдовзі повернулася на батьківщину в Югос-
лавію (тепер — Сербія), де 1960 р. в Белградському
університеті захистила докторську дисертацію на
вищезгадану тему. Лише Ю.І. Козуб у 1964 р. вдало-
ся переконати Л.М. Славіна у необхідності продо-
вження розкопок некрополя.
полів, в ольвійських могилах цього часу терако-
тових статуеток знайдено мало. Фактично відо-
мі тільки фігурка крилатого Ерота з поховання
4/1908 і теракотова протома Деметри чи Кори
з могили 1/1956; обидві знайдені в могилах, які
датуються скоріше пізньокласичним, ніж ел-
ліністичним часом 2 (Парович-Пешикан 1974,
с. 130). Дійсно, чимало дослідників вказувало на
надзвичайно рідкісне покладення теракот в оль-
війські поховання класичного та елліністичного
періодів порівняно з боспорськими та багатьма
іншими античними некрополями, де протягом
століть існувала традиція супроводжувати по-
мерлого різними за змістом і формами терако-
тами. Започаткування подібної традиції в Оль-
вії належить до пізньоархаїчного часу (Скуднова
1988, с. 29), але її вкорінення так і не відбулося.
Звертає увагу, що М. Парович-Пешикан
в каталозі описала всі розкопані А.І. Фур-
манською могили кінця IV і кінця IV—III ст.
до н. е., крім ями 1 (поховання 4) (Парович-
Пешикан 1974, с. 157—158, 162) 3. Отже, зва-
жаючи на всі наведені факти і особливості до-
сліджень, слід вважати, що фрагменти прото-
ми було знайдено не in situ біля кістяка, а лише
в засипці ями 1. А туди вони могли потрапити
разом із землею з іншого місця так само, як і
уламки сітчастого лекіфа.
У квітні цього року минуло 100 років з дня
народження (9.04.1916) А.І. Фурманської,
що спонукало мене до подальшого розгляду
протоми. Крім того, в статті А.С. Борисюк-
2 Ю.І. Козуб також описала могилу 1908/4 і знайде-
ну в ній ту ж мініатюрну (2,5 см) позолочену фігур-
ку крилатого генія (Ерота?) зі схиленою головою у
високому калафі. За її припущенням, вона входила
до шийної прикраси з шести теракотових позолоче-
них розеток, знайдених у цьому ж дитячому похован-
ні середини — другої половини IV ст. до н.е. (Козуб
1974, с. 103, 148). Однак М. Парович-Пешикан, всу-
переч попередньому датуванню, відносила це похо-
вання до III ст. і припускала, що розети прикрашали
домовину (пор. Парович-Пешикан 1974, с. 130, 180).
3 Звісно, в наш час внаслідок передатування багатьох
категорій античних керамічних виробів всі матеріа-
ли загалом з ольвійського некрополя різних історич-
них періодів потребують перегляду. Тільки побіжне
зіставлення деяких цілих посудин, представлених в
публікації А.І. Фурманської, з керамікою Афінської
агори, яку сучасні дослідники використовують для
датування, показує, що переважно аналогічні за
формою відносяться до третьої чверті IV ст. до н. е.,
однак, припустимо, що деякі, зокрема лекіфи і чор-
нолакове блюдо за орнаментом, можна віднести й
до другої чверті (пор., наприклад: Фурманская 1959,
рис. 2; табл. 1, 1, 2, 4, 7—9, 11; Sparkes, Talkott 1970,
pl. 27—29, 36, 38, 56, 73, 80), що, зрозуміло, не ви-
ключає того, що вони були покладені, згідно з архе-
ологічними контекстами, і в пізніші поховання.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3124
Дудкіної і Т.М. Шевченко містяться кілька мо-
ментів, які теж потребують деяких доповнень.
Автори правильно зауважують, що протома,
яка вирізнялася серед теракот з розкопок Оль-
вії 1956 р. «рідкісною повнотою збереженості,
за такий значний період часу досі докладно
не публікувалася»; «після майже 20 років (на-
справді 15-ти: А.Р.) з часу виявлення у пра-
цях А.С. Русяєвої з’являються лише її прори-
совки і фото (Русяєва 1971, рис. 1, 1, с. 31;
1979, рис. 24, с. 44) з інформацією про те,
що це найраніша з протом, що зображають
Кору-Персефону в Ольвії класичного періоду»
(Борисюк-Дудкіна, Шевченко 2016, с. 145).
З попередньо сказаного зрозуміло, що в той
час я не знала про виявлення цієї протоми саме
на некрополі, інакше, детальніше зупинилася б
на доказах приналежності її Деметрі, підтримав-
ши при цьому точку зору А.І. Фурманської, або ж
з деяким уточненням підтримала приналежність
Корі-Персефоні. Відрізнялось би відповідно і її
датування, здійснене на підставі матеріалів з по-
ховань (Фурманская, 1956, с. 133—138). У моно-
графії про землеробські культи в Ольвії класич-
ного періоду згадується ця протома з посиланням
лише на мою статтю. Проте далі при розгляді те-
ракот елліністичного періоду згадано і знахідку
цієї ж протоми Деметри чи Кори-Персефони в
похованні з посиланнями на попередніх авторів
(Фурманская, 1959, с. 136; Парович-Пешикан,
1974, с. 130; Русяева, 1979, с. 68).
Нині може виникнути питання, чому стала-
ся така плутанина і що зумовило те, що ця ціка-
ва не лише «рідкісною повнотою збереженості»,
а й не дуже характерним для Ольвії класичного
і елліністичного періодів місцем виявлення на
некрополі, такий довгий час не вивчалася у по-
вному обсязі. Сказане вище не претендує на ви-
правдання, але тим не менше потребує певних
роз’яснень. У зв’язку з цим варто знати, яка си-
туація склалася у 60-ті роки минулого століття з
публікацією ольвійських теракот.
Можливо, що А.І. Фурманська мала намі-
ри опублікувати знайдену нею теракоту 4, але
Л.М. Славін як керівник експедиції, за тради-
ційними правилами, які існують і тепер, во-
лодів правами першовидавця. Основними ж
причинами відмови були, найімовірніше, ті,
що він вже був обраний, як один з авторів все-
союзного престижного видання «Античные
терракоты Северного Причерноморья» (САИ
4 Дослідницю цікавили пам’ятки мистецтва, про що,
наприклад, свідчать її статті про знайдені в Тірі
скульптури (Фурманская 1960, с. 78—83; Фурман-
ська 1965, с. 158—163).
Г1—11 1970, частина I) під безпосереднім ке-
рівництвом М.М. Кобиліної 5. Після її моно-
графії про теракотові статуетки Пантікапея і
Фанагорії (Кобылина 1961) (або й раніше) між
ними існувала домовленість про аналогічну
за методом вивчення співавторську публіка-
цію теракот Ольвії. Однак це не вдалося здій-
снити внаслідок рішучого протесту О.І. Леві та
В.М. Скуднової, які вже займалися вивченням
ольвійських теракот 6.
Крім того, варто звернути увагу на обста-
вину, чому протома, про яку тут мовиться, не
була опублікована Л.М. Славіним у зводі. По-
передньо можу зазначити, що під час обго-
ворення у 1970 р. моєї статті про культ Кори-
Персефони, написаної на підставі переваж-
но присвятних написів, співробітники Відділу
висловили зауваження щодо відсутності в ній
відповідних теракот та їх ілюстрацій. Після
цього Л.М. Славін дав мені кілька рисунків те-
ракот, серед яких був і рисунок цієї протоми зі
стислою інформацією, яку я могла опублікува-
ти тільки без фотографій і без посилань на ньо-
го (Русяєва 1971, с. 31—32, рис. 1, 1). Лише піс-
ля виходу друком САИ Г1—11 (1970 р.) і невдо-
взі до своєї передчасної смерті вчений передав
мені деякі фотографії, які не увійшли до цього
видання, серед них і знімок протоми, на зво-
ротному боці якої стояв інвентарний номер,
і яку я змогла опублікувати через чимало ро-
ків по тому зі ще більш стислою інформацією
(Русяева 1979, с. 44, рис. 24), адже саму прото-
му не вдалось відшукати серед матеріалів роз-
копок Л.М. Славіна 7. За правилами зводу по-
5 До цього А.І. Фурманська, а також Р.І. Ветштейн та
Ю.І. Козуб приймали участь тільки у попередньому
зводі про керамічне виробництво та теракотові фор-
ми Північного Причорномор’я (САИ Г1—20 1966).
6 У зв’язку з цим неясно, чому в цьому ж зводі було по-
вністю проігноровано навіть статтю Г.Г. Мезенцевої
(Вінницької) на тему кандидатської дисертації про
ольвійські теракоти (Мезенцева 1956, с. 179—202).
7 Працюючи старшим лаборантом у відділі скіфо-
античної археології я брала участь у роботі Л.М. Сла-
віна над теракотами, які зберігались в той час у
фондах Інституту археології на вул. Кірова (Гру-
шевського, 4). До моїх обов’язків входило наступне:
допомогти завідувачці фондів Н.П. Амбургер, яка з
величезною повагою ставилась до Л.М. Славіна, ви-
нести теракоти з підвального приміщення на пер-
ший поверх, з яких він самостійно відбирав потрібні
для публікації; потім відібрані ми відносили в каме-
ральну лабораторію до реставратора О.К. Гончаро-
вої для їх механічного чищення від пилу і бруду, бо їх
заборонялося мити водою. Після цього я відносила
їх до фотографа, а через деякий час разом з фотогра-
фіями до квартири Л.М. Славіна, де він їх описував і
відсилав до Москви М.М. Кобиліній.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 125
трібна була ширша інформація, ніж та, що міс-
тилась на рисунку: не вистачало детальнішого
опису зображення, даних про конкретне місце
знахідки і висоту, склад глини, характер поліх-
ромії, аналогій тощо. Отже, внаслідок відсут-
ності цих даних Л.М. Славін, імовірно, не зміг
її опублікувати у зводі. Де саме зберігалась на
той час протома, мені й досі невідомо.
Далі в статті А.С. Борисюк-Дудкіної та
Т.М. Шевченко докладно описано поганий
стан збереженості протоми, яка раніше не рес-
таврувалась, «однак наявні сліди неякісних,
не професійно проведених попередніх робіт»:
фрагменти з’єднувались помаранчево-жовтим
клеєм, а великі шви було заліплено пластилі-
ном (2016, с. 146). Оскільки я бачила цю про-
тому на чорно-білій фотографії, то не можу з
певністю сказати, як її було склеєно, коли і де
було проведено таку роботу: в Ольвії чи в ка-
меральній лабораторії Інституту археології, де
працювала досвідчений реставратор О.К. Гон-
чарова. Нині ж для кращого уявлення про рес-
таврацію доцільно було б зазначити, яким чи-
ном її тепер затоновано, бо на кольоровому
фото відсутня чіткість зображення. Не зайви-
ми при цьому були б і порівняння з тими тера-
котами, на яких краще збереглась поліхромія
(наприклад: Леви 1970, с. 35, 37, 38; Русяева
1982, с. 16), та що являє собою «фарба бежево-
го кольору», яка, мабуть, уперше зафіксована
на цій протомі.
Звісно, досконала реставрація і реконструк-
ція протоми дали можливість Т.М. Шевченко
до найменших подробиць її охарактеризувати,
описати найменші деталі, а разом з тим «по-
новому поглянути на датування й атрибуцію
протоми, зважаючи також на нові дослі-
дження в коропластиці» (Борисюк-Дудкіна,
Шевченко 2016, с. 146—148). Дійсно, я не за-
ймалася вивченням теракот у повному обсязі.
Здебільшого, вцілілі та найменш фрагменто-
вані використовувала як одне з джерел для ви-
вчення окремих культів божеств і культурно-
релігійних зв’язків у Північно-Західному
Причорномор’ї. Але цілком позитивно ставля-
чись до розгляду теракот у світлі новітніх дослі-
джень, все ж таки не можу не торкнутись окре-
мих тлумачень Т.М. Шевченко, зокрема тих,
що стосуються моєї атрибуції цієї протоми, а
нині вже й А.І. Фурманської та М. Парович-
Пешикан, які залишились для авторки не ві-
домими.
Так, Т.М. Шевченко зазначає, що лише піс-
ля комплексної реставрації вдалося розрізнити
часткову, раніше не помічену оголеність боги-
ні, що зрештою призвело до інтерпретації про-
томи як зображення Кори-Персефони у вище-
зазначених публікаціях А.С. Русяєвої. Однак,
відмінною ознакою цієї богині, на її думку,
був гранатовий плід у руці, згідно з даними до-
слідників 1950—1960-тих рр. (Шевченко 2016,
с. 146). Звісно, дослідниця має повне право на
таку атрибуцію статуетки, хоча існують і інші,
на які вона не зважила.
Загальновизнано, що Кора-Персефона в
багатьох регіонах античного світу, зокрема і
в сценах елевсінських ритуалів, мала чимало
різних атрибутів. Згідно з Гомеровим гімном —
гранат, квітку граната, ті квітки (або бутони),
які вона разом з Артемідою, Афіною та Урані-
єю (Афродітою) збирала на лузі перед тим, як її
викрав бог підземного світу Аїд (Плутон). Дві-
чі у цьому гімні наголошувалось, що то були
іриси, шафран, гіацинти, фіалки, троянди і бу-
тони троянд, лілії та особливо нарциси (Hom.
Hymn. V, 5—15, 416—433). Кора-Персефона
зображувалась також з яблуком, вінком у руці
або на голові, з пташкою, півнем і яйцем, факе-
лом, квіткою маку або маковою голівкою, як і її
мати Деметра (Peschlov — Bindokat 1972, с. 60—
157; LIMC. IV, 1988, S. 844—892, Taf. 563—599;
LIMC. VIII, 1997, S. 956—978, Taf. 640—653,
Simon 1998, S. 80—98 тощо). Навіть ще у пер-
шій половині I ст. н. е. у розписах боспорського
склепу Деметри, в яких художники відобрази-
ли окремі сцени з Гомерового гімну про викра-
дення Кори, зображено чимало квітів і пташок
(Ростовцев 1914, с. 206; Зинько 2009, с. 67).
Водночас варто згадати численні дані інших
дослідників, які вважають, що після популяр-
ності Гомерового гімну Деметрі та поширенням
панеллінського елевсінського культу В еликих
богинь у багатьох античних містах, зокрема й
Північного Причорномор’я (найбільше на Бос-
порі), скульптори, художники, вазописці та ко-
ропласти наділяли обох богинь різними атрибу-
тами, часто навіть однаковими для акцентуван-
ня сакральної єдності матері і дочки, а згодом
матерів божественних синів. Тому між дослідни-
ками як коропластики, так і культів цих богинь
ведуться дискусії щодо визначення їх точної
атрибуції. Донині можна зустріти в публікаціях
«Деметра чи Кора-Персефона», а також за від-
сутності відповідного контексту — просто про-
тома чи напівфігура богині. При цьому часто не
враховують, що Кора-Персефона була наділена
потрійною сутністю: Кора — просто юна врод-
лива («квітколиця», за Гомером) дівчина до ви-
крадення Плутоном; Персефона — його дружи-
на і володарка підземного світу, в якому вона за
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3126
велінням Зевса проводила третину року і наро-
дила Іакха — Діоніса Загрея; Кора-Персефона —
богиня-мати, яка після повернення з того світу
дві третини року перебувала на Олімпі разом з
Деметрою та іншими божествами.
З огляду на це, зазначу, що ще в першій
своїй публікації про ольвійський культ Кори-
Персефони, слідом за іншими дослідниками,
писала, що протоми із зображенням жіночих
божеств частіше всього пов’язують з хтонічни-
ми божествами; чимало є різних видів протом
із зображенням Деметри і Кори-Персефони
з характерним для них покривалом над го-
ловою, яке з часом трактувалось по-різному.
Особлива роль у цих протомах належала ру-
кам: одна з них тримала біля грудей гранат,
квітку, вінок, пташку, посудину або просто за-
кривала одну з грудей, а інша щільно була при-
тиснута до тіла; були популярними протоми з
обома руками біля грудей. Тип таких протом, в
яких втілювався і образ Кори-Персефони, був
широко відомий в грецьких містах і на остро-
вах Середземного моря (Русяєва 1971, с. 30).
Отже, з наведених даних зрозуміло, що дале-
ко не всі протоми відносились мною до обра-
зу Кори-Персефони. В одночас не можу під-
тримати точку зору Т.М. Шевченко, що підня-
ті до грудей руки були жестом багатьох богинь
(Борисюк-Дудкіна, Шевченко 2016, с. 146).
Таке безіменне твердження не містить підкрі-
плення абсолютними аналогіями, бо до таких
богинь могли належати справжні матері боже-
ственних дітей, поєднаних з елевсінською релі-
гією (Nilsson 1976, S. 317—320, 469—477; Ниль-
ссон 1998, с. 59—88). В її основі лежало філо-
софське осмислення щорічного відродження
природи (насамперед зерна), родючості і до-
статку, сакрального шлюбу, життя і смерті, а в
кінцевому результаті — безсмертя.
Стосовно датування протоми першою чвер-
тю IV ст. до н. е., яке так впевнено пропонує
Т.М. Шевченко на підставі сітчастого лекіфа
в тому ж археологічному контексті, та стиліс-
тичних особливостей зображення (Борисюк-
Дудкіна, Шевченко 2016, с. 147), то, як видно,
з урахуванням вищенаведених даних, у подаль-
шому доведеться дещо змінити або ж довес-
ти запропоновану дату, бо стилістичний ана-
ліз не дає надійних фактів. Так само сумнівною
є дата V ст. до н. е. (Русяєва 1971, с. 31; 1979,
с. 44). Якщо ж уламки сітчастого лекіфа повніс-
тю аналогічні за формою з двома іншими з не
пограбованих поховань, то його можна датува-
ти другою чвертю IV ст. до н. е. (пор. Sparkes,
Talkott 1970, p. 316, pl. 38, 1139). Цілком можли-
во, що в наш час вже з’явилися публікації з точ-
нішими датами знайдених тут лекіфів. Логічно
припустити, порівняно з іншими знахідками з
розкопок А.І. Фурманської, що вони були по-
кладені у поховання і дещо пізнішого часу.
На підставі характеру глини можна припус-
тити, що хоч протома і мала аттичне походжен-
ня, але не належала до аттичного імпорту. Од-
нак з однозначним висновком Т.М. Шевчен-
ко щодо її херсонеського виробництва можна
було б погодитись лише у тому випадку, якби,
по-перше, було наведено достовірні аналогічні
протоми, а ще краще теракотові форми херсо-
неських коропластів класичного або пізнішо-
го періоду; по-друге, проаналізовано характер
глини не за елліністичною херсонеською ке-
рамічною продукцією, згідно з В.В. Котенко,
а за порівняльним аналізом глин і поліхромії
херсонеських та ольвійських теракот відповід-
ного часу. За спостереженнями А.С. Борисюк-
Дудкіної, глина ольвійської протоми світло-
коричнева, з кремовим відтінком, з грубими
і дрібними домішками піску, незначними —
слюди (Борисюк-Дудкіна 2016, с. 146). Тіль-
ки побіжний перегляд глин теракот Херсоне-
са показує, що вона має різні кольори і відтін-
ки, але без згадок про домішки піску (Белов
1930, с. 245; 1970, с. 70—77; Шевченко А.В.
2000, с. 8). У такому разі особливо за наявнос-
ті грубих і дрібних домішок піску, які свідчать
про відсутність належного відмулення глини,
така важка протома могла б бути виготовлена в
Ольвії непрофесійним коропластом із завезе-
ної форми (наприклад, пор.: Винницкая 1951,
с. 35—44; Ветштейн 1966, с. 13; Скуднова Сла-
вин, Клейман 1970, с. 52; Русяева 1982, с. 14).
Проте немає поки що достовірних даних,
які б свідчили про херсонеське, чи ольвійське
виробництво цієї протоми. Натомість варто
звернутись до численних боспорських протом
подібного типу та різних розмірів. Наведемо
тут лише дуже стислу інформацію за публіка-
цією В.І. Денисової. При розкопках зольного
вівтаря в Мірмекії було знайдено велику кіль-
кість теракот різних типів місцевого, боспор-
ського, виробництва культового призначення.
Серед них головне місце належить протомам у
вигляді однобічного рельєфу з поясним зобра-
женням жіночої фігури зі складеними на гру-
дях руками. Найтиповіший зразок протом пер-
шого типу — богиня у низькому калафі, при-
крашеному трьома розетками, зверху якого
накинуто гіматій, який спадає на її спину, пле-
чі і лівий бік тіла. Права рука і груди залише-
ні відкритими. З правого боку обличчя на фоні
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 127
гіматія добре видно вушну прикрасу у вигля-
ді шестипелюсткової розетки. З іншого боку
така розетка відсутня, що, можливо, поясню-
ється недостатньо гарною якістю форми. Зі-
ставлення окремих протом показало, що вони
є досить схожими варіантами, а незначні від-
мінності можна пояснити різною якістю форм
(Денисова 1981, с. 32—33, табл. III).
За фотографією цієї мірмекійської протоми,
хоч і не зовсім чіткою, та завдяки її опису зро-
зуміло, що вона становить собою аналогічний
до ольвійської протоми варіант, але меншо-
го розміру (висота — 13 см), глина, як і у зна-
чної кількості мірмекійських теракот, червона
різних відтінків з домішкою вапна (Там само,
с. 117, 129, табл. III, а). Всі протоми подібних
типів і їх варіантів датуються за археологічним
контекстом в зольному вівтарі першою поло-
виною III ст. (Там само, табл. III—IV). Інша
група з таким же ритуальним жестом — остан-
ньою чвертю IV — першою половиною III ст.
до н. е. (Там само, табл. V).
Ще раніше на околицях Тирітаки було ви-
явлено скупчення теракот-протом IV ст. до
н. е. одного й того ж типу Кори чи Деметри з
сумарним моделюванням, на основі чого було
зроблено припущення про їх місцеве виго-
товлення (Марти 1941, с. 28). Своєю чергою
М.А. Налівкіна зазначала, що мірмекійські та
тирітакські протоми Деметри в покривалі на-
лежать переважно до IV—III ст. до н. е. На них
руки неодмінно підтримують груди — ритуаль-
ний жест, властивий цій богині (Наливкина
1952, с. 331—332). Імовірно, що завдяки цим
публікаціям А.І. Фурманська впевнено визна-
чила зображення Деметри на ольвійській про-
томі, а от М. Парович-Пешикан вважала, що
це Деметра або Кора.
Перший дослідник культових зольників і
святилища Деметри в Мірмекії В .Ф. Гайду-
кевич теж вважав протоми її зображеннями
(Гайдукевич 1987, с. 91—97). У зольнику пер-
шої половини III ст. до н. е. знайдено 722 те-
ракоти, переважна кількість належить фраг-
ментованим протомам (Денисова 1981, с. 44,
прим. 1). Попередньо у зводі теракот Північно-
го Причорномор’я В.І. Пругло (Денисова) стис-
ло охарактеризувала аналогічні протоми Деме-
три з Тирітаки (IV—III ст.) та Мірмекія (кінця
IV — початку III ст. до н. е.) (САИ Г1—11 1970,
с. 91, табл. 36, 1; с. 97, табл. 39, 4), що свідчить
про те, що абсолютну дату встановити не вдало-
ся 8. На деяких з них збереглися залишки біло-
8 На протомах з Мірмекія та Тирітаки аналогічні го-
го покриття і червоної фарби, якою фарбували
гіматій. Подібні до них було виявлено також у
Горгіппії, де їх відносять до місцевого виробни-
цтва теракот Деметри і Кори IV—III ст. до н. е.
(Кругликова 1974, с. 44, 46, табл. 51, 1) 9.
Здебільшого протоми мають нечіткі відбит-
ки, внаслідок чого важко простежити окремі
деталі. Якщо уважно придивитись до всіх відо-
мих протом цього типу, то найхарактернішими
є майже ідентичні зображення голови, фор-
ми обличчя і його сумного виразу, ієратично-
го ритуального жесту у вигляді захисту грудей
як символу материнства, показу гіматія, під-
різаної фігури на рівні пояса. Одним із дока-
зів їх приналежності образам Деметри і Кори є
унікальна знахідка у святилищі цих богинь по-
близу городища Генеральське Східне, розташо-
ваного на захід від Керчі (Масленников 2007,
с. 67—309). На вотивному вапняковому рельє-
фі боспорського скульптора пізньоелліністич-
ного часу зображено півфігури Деметри (у цен-
трі) зі своїми дітьми: старшою дочкою Корою
(зліва) і синами Плутосом та Іакхом (остан-
ній вважався і сином Персефони). Всі вони —
у накинутих на голови гіматіях та в однаковій
позі з притиснутими до грудей руками, як і на
багатьох інших протомах (Масленников 2007,
с. 129—134, рис. 65; Русяева 2009, с. 115—116,
рис. 8). Зображення матері і дочки ідентичні,
тільки перша масивніша. Величезна кількість
боспорських однотипних і різночасових про-
том, а разом з ними і рельєфу, безпосередньо
свідчать про те, що для них існував раніший
прототип (за В.І. Денисовою — з Родоса), як і
для ольвійської протоми, з якого неодноразо-
во виготовляли копії. Під час серійного вироб-
ництва вотивних теракот на Боспорі, де куль-
ти елевсінських Великих богинь мали найбіль-
шу популярністю в період найвищого розвитку
хліборобства і торгівлі хлібом з Афінами, для
них застосовувались різні за якістю форми,
внаслідок чого відбитки здебільшого нечіткі.
Однак жодну з них, наскільки мені відо-
мо, не було охарактеризовано і вивчено так ре-
ловні зображення В.І. Пругло (Денисова) ідентифі-
кує по-різному: головна пов’язка, стефана і гіматій
або калаф і гіматій (пор. Пругло 1970, с. 91, 93, № 6,
табл. 36, 1; Денисова 1981, с. 33, табл. III, а).
9 На підставі характеру глини світло-коричневого або
рожево-бурого кольору, з домішками дрібних блис-
кіток слюди (інколи піску) виготовлено основну
масу протом Деметри і Кори, знайдених у 1965 р. у
відвалі святилища в Горгіппії. Їх місцеве виробни-
цтво підтверджувалось ідентичним характером гли-
ни і виробами з такої ж глини, яку брали з одного
глинища (Кругликова 1974, с. 44, табл. 51, 1—6).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3128
тельно, як це зроблено з подібною до них оль-
війською протомою А.С. Борисюк-Дудкіною
і Т.М. Шевченко. Але тим не менше, авторам,
на мою думку, варто звернути увагу на боспор-
ські теракоти як найближчі аналогії ольвій-
ській знахідці. Адже саме на Боспорі в ранньо-
елліністичний період відбувалось масове ви-
готовлення протом такого типу, на відміну від
Херсонеса, хоч Т.М. Шевченко і вважає, що
тут «можливо, було виготовлено не одну таку
протому у привізній формі і подальші дослі-
дження виявлять аналоги теракоти, що по-
трапила в Ольвію» (Борисюк-Дудкіна, Шев-
ченко 2016, с. 147). Такою ж мірою і з такою ж
надією це можна сказати і про ольвійське ви-
готовлення протоми 10.
Т.М. Шевченко чимало уваги приділила і до-
казам про приналежність протоми Афродіті, го-
ловним чином, на підставі оголеної правої час-
тини тіла, розет на стефані та сережок (Там само,
с. 147—148). Дійсно, напівоголена, як і повністю
оголена богиня асоціюється з Афродітою з по-
чатку IV ст., особливо після статуй Праксителя,
які часто копіювали й коропласти, якщо відсут-
ні будь-які підстави вважати подібні зображення
німфами або іншими персонажами, а їх і в Ольвії
знайдено чимало. Але на цій протомі, як і поді-
бних до неї численних боспорських, тільки права
рука і грудь залишились відкритими. Крім того,
варто пам’ятати, що складовою одягу богинь були
хітони (часто безрукавні), зверху яких носили гі-
матії, які згідно з модою трактували по-різному.
На багатьох пам’ятках мистецтва, зокрема і те-
ракотах з зображенням Деметри і Кори, можна
помітити, що хітони з тонкої прозорої тканини
щільно облягали тіло, створюючи враження ого-
10 Принагідно можна згадати, як А.В. Шевченко віднесла
до херсонеського виробництва теж ольвійський фраг-
мент голови богині. На підставі того, що вона «стоит
как бы особняком среди терракот Ольвии», то «сти-
листическая близость ее изображению Артемиды на
фризе Пергамского алтаря навела на мысль, что пе-
ред нами — голова богини Девы», яка була привезена
в Ольвію в III—II ст. до н. е.; манера виконання тера-
коти, а особливо склад глини і жовтувато-зеленуватий
ангоб добре відомі за місцевими керамічними вироба-
ми елліністичного часу; ця ж глина застосовувалась і в
місцевій коропластиці, згідно Г.Д. Белову (Шевченко
А.В. 2000, с. 11). При цьому автор, як належить, не по-
рівняла глини (за В.М. Скудновою: «глина серовато-
желтоватая, в изломе коричневая с небольшим количе-
ством мелких белых включений слюды с кварцевыми
песчинками, очень похожая на ольвийскую») (САИ
Г1—11 1970, с. 52, табл. 31), проігнорувала тип тера-
коти, не врахувала її датування кінцем V ст. за дани-
ми археологічного комплексу та відповідними стиліс-
тичними ознаками (пор.: Книпович 1949, с. 50, рис. 12;
Мезенцева 1956, с. 184—185; Скуднова, Славин, Клей-
ман 1970, с. 52, табл. 31; Русяева 1982, с. 56, 145—146).
леності, якщо на них не збереглося покриття бі-
лим або кремовим ангобом і поліхромії 11.
Афінські вазописці, скульптори та короплас-
ти зображували в прозорих хітонах багатьох бо-
гинь і навіть напівоголеною Кору-Персефону.
Так, на давно відомій червонофігурній з позо-
лотою пеліці афінських майстрів близько се-
редини IV ст. до н. е. з Павлівського кургану
поблизу Пантікапея, яку численні дослідники
постійно використовують для вивчення елев-
сінського культу В еликих богинь, однозначно
атрибутовані усі персонажі. На одному боці пе-
ліки в центрі композиції представлено головну
елевсінську тетраду: Деметра сидячи в хітоні і
гіматії з намистом на шиї і в золотій діадемі зі
скіпетром у руці з браслетом; поруч з нею стоять
її оголений син Плутос з рогом достатку і напів-
оголена дочка Кора у вінку (гіматій закриває її
нижче пояса, на шиї — нитка намистин). Три-
маючи правою рукою факел, який горить, Кора
спирається на колонку. Над ними на крилатій
колісниці з золотим колоссям показано Трип-
толема, якому Деметра наказала вчити людей
вирощувати хліб у всіх країнах (Paus. VII. 18, 2;
Apollod. Bibl. 1. 5, 2). Тут же зображено Афроді-
ту з крилатим Еротом, але на відміну від Кори,
вона сидить в живописно драпірованому хітоні
і гіматії, які повністю закривають її фігуру з ру-
ками, шию прикрашає просте намисто 12. Діо-
ніс, який, як і Афродіта, займав одне з головних
місць в елевсінських містеріях, зображений у
золотому плющевому вінку з тірсом у руці і по-
вністю оголеним, сидячи на застеленому пла-
щем табуреті. На протилежному боці цієї пеліки
11 Наприклад, пор.: САИ Г1—11 1970, Ч. I, табл. 9, 4;
18, 1; 20, 3; 27; 29, 1, 7; 32, 1; Ч. II, табл. 7, 2; 8, 2; 9;
10, 2; 15, 2, 3; 21; 23, 5; 30, 6; 31, 1, 2, 4; 36, 1, 2; 39,
3, 4; 40, 5; 1974. Ч. III, табл. 1, 1; 3, 1; 5, 1—3; 6; 16,
2; Ч. IV, табл. I, 1, 3; 10, 5; 19, 5; 21, 1; 40, 4; 42, 1; 43,
2, 3; 51, 1; 52, 1. Реставратором не вказано, в яких
саме місцях на поверхні ольвійської протоми вияв-
лено сліди білої обмазки, фарби бежевого, черво-
ного, коричневого кольорів. Проте далі при її опи-
сі зазначено коричневу, близьку до темно-червоного
кольору фарбу на волоссі, яскравішу червону на гу-
бах, білу на стефані, а бежевою вкрито обличчя, шия
і тіло (Борисюк-Дудкіна, Шевченко 2016, с. 147—
148). Отже, розпис був поліхромним.
12 Варто згадати дані Платона (Plato. Symp. 180 e, d) та
Павсанія (Paus. IX, 16, 2—4) про різні іпостасі Аф-
родіти: Уранія (Небесна) отримала таке ім’я на знак
чистого кохання без похоті; Пандемос (Всенародна)
— на знак чуттєво-хтивих стосунків між різними ста-
тями. Обидві, як відомо, шанувались тією чи іншою
мірою в багатьох полісах античного світу, зокрема і
в Ольвії, де відкрито окремі святилища кожної з них
(детальніше див.: Буйских А.В. 2015, 6—21; Русяева
2015, с. 22—40; Bujskikh 2015, p. 222—250 ; Rusyaeva
2015, p. 251—279).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 129
зображено іншу сцену з елевсінських містерій,
де Кора сидячи з двома палаючими факелами у
вінку на голові і намистом на шиї одягнена так
само, як і на протомах: праве плече і грудь ого-
лені, внизу навскіс від лівого плеча спадає гі-
матій (детальніше див.: Peschlov-Bindokat 1972,
S. 116—117; Nilsson 1976, S. 319—320; Simon
1966, S. 72—82; Clinton 1992, p. 80—82; Кере-
ньи 2000, с. 176—179; Русяева 2009, с. 132—134,
рис. 16) 13. Для храму Деметри в Пантікапеї на
межі V—IV ст. до н. е. афінський скульптор ви-
готовив мармуровий рельєф із зображенням чо-
тирьох адорантів, які один за одним наближа-
ються до Деметри і Кори, одягнутих в однако-
ві безрукавні майже прозорі хітони з грудьми,
що добре проступають, нижче яких живописно
драпіровані гіматії (Саверкина 1986, с. 154; Ру-
сяева 2009, с. 124—125, рис. 10). Можливо, що
найсміливіші афінські коропласти майже в на-
півоголеному вигляді зображали ідентичні пар-
ні фігури Деметри і Кори на весь зріст стоячи
в драпірованих нижче пояса гіматіях, намистом
на шиї і стефанах з рельєфними розетками на
межі V—IV ст. Дві з них знайдено в фанагорій-
ських похованнях, третя — в святилищі елевсін-
ських богинь на Фанталівському півострові на
Тамані (Кобылина 1974, с. 24, табл. 21, 1; Завой-
кин 2003, с. 106, рис. III, 1). Зображення цих Ве-
ликих богинь інколи були майже ідентичними,
починаючи з кріто-мікенської епохи (Simon
1998, S. 81—84, 103).
Стосовно розет у вигляді прикрас головно-
го убору на різного типу теракотах з багатьох
античних центрів, наведених Т.М. Шевчен-
ко для підтримки версії про належність оль-
війської протоми Афродіті (Борисюк-Дудкіна
2016, с. 147—148), атрибутом якої, як відомо,
був голуб, а не пташки, то навряд чи за їх допо-
могою можливо однозначно стверджувати, що
це дійсно була тільки ця богиня. Крім того, не
відмічено жодної теракоти херсонеського ви-
робництва з такими прикрасами. Однак вар-
то було б звернути увагу на майже однотипні
протоми Деметри в калафі із тим же ритуаль-
ним жестом з чітко визначеними пальцями на
грудях з Ольвії і Херсонеса III ст. до н. е. (Леви
1970, табл. 20, 3; Белов 1970, табл. 8, 2). У цьо-
му ж аспекті цікаво, як одні і ті ж протоми, ви-
готовлені майже в однакових формах, але з різ-
ної глини, атрибутуються то Корою, то Афро-
13 Значення присутності Афродіти і Діоніса в елевсін-
ських містеріях з залученням боспорських розпис-
них ваз і багатьох інших пам’яток розкрито різни-
ми дослідниками (Mylonas 1960, p. 68—118; Metzger
1995, p. 3—22; Кереньи 2000, с. 147—181).
дітою або ж Корою-Афродітою, були знайдені
в різних північнопонтійських містах (з літ. див.
Русяева 1982, с. 53—54).
Хтонізм Афродіти в Ольвії, як і в багатьох
грецьких містах, мав зовсім інший харак-
тер порівняно з Деметрою і особливо Корою-
Персефоною (Русяева 1982, с. 72—73). Остан-
ня була тісно пов’язана з потойбічним світом,
катодом (спуск) та анодом (підняття), знахо-
дилась відповідно між життям-смертю і новим
життям на землі. Хтонічний аспект її культу
був яскраво виражений на святі «Анод» в Елев-
сіні, на якому святкували повернення Кори-
Персефони на землю і її зустріч з Деметрою,
що вплинуло на розвиток поховального культу
та сприяло поступовому виготовленню скуль-
птур і переважно різних типів теракот у вигляді
пеплофор, жіночого бюсту, жіночої напівфігу-
ри та протоми, а також зображенню ритуаль-
них сцен на різноманітних вазах та в скульпту-
рі (Nilsson 1976, S. 440, 472—477, 600; Berard
1974, p. 3—181). Їх приносили в святилища,
ставили в священних місцях в помешканнях,
клали в поховання тощо.
Крім того, варто враховувати, що культ Аф-
родіти в Ольвії мав значні відмінності від культу
Афродіти в Херсонесі, що, безумовно, поясню-
ється різним етнічним походженням громадян-
ських общин: відповідно іонійсько-мілетського
і дорійсько-гераклейського з характерними для
кожної з них головними божествами і специфі-
кою релігійного світогляду. Загалом, після по-
рівняльного огляду теракот з різних регіонів
Північного Причорномор’я М.М. Кобиліна ді-
йшла висновку, що теракоти Херсонеської дер-
жави відрізняються від інших північнопричор-
номорських теракот, насамперед, наявністю в
них досить яскравих особливостей дорійської
культури, перенесеної сюди переселенцями —
гераклеотами (Кобылина 1970, с. 12—13). У
жодному з північнопонтійських полісів Афроді-
та не мала стільки культових епіклез, як в Ольвії:
Уранія, Сірія, Демія, Евплойя, Понтія, Глікея,
можливо, Апатура (Русяева 1992, с. 102—106;
2015, с. 35—38; Rusyaeva 2015, p. 272—276). Хоча
в ольвійських похованнях класичного та еллі-
ністичного часу, як вже зазначалось, знайдено
дуже мало теракот, але звертає увагу той факт,
що серед литих і карбованих монет в непогра-
бованих могилах цього часу переважають мо-
нети з зображенням Деметри, які як «обол Ха-
рона» супроводжували небіжчиків (Козуб 1974,
с. 105—106; Парович-Пешикан 1974, с. 131).
Таким чином, наведені доповнення з різни-
ми аналогіями та авторським розумінням куль-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3130
тів землеробських богинь в Ольвії та на Боспорі,
дають підстави для іншої інтерпретації протоми
з ольвійського поховання. Найімовірніше, це
була Деметра, для якої найтиповішим був ри-
туальний жест захисту грудей як символу ма-
теринства і родючості. Проблематичним однак
залишається визначення більш-менш точного
прототипу протоми, абсолютного датування та
конкретного місця виробництва. При належно-
му та об’єктивному вирішенні цих питань, як
видно, виключно важливе значення належить
візуальному зіставленню цієї протоми з числен-
ними протомами боспорського виробництва.
Разом з тим, слід додати, що тільки факт
встановлення автора знахідки цієї ольвій-
ської протоми, якою була А.І. Фурманська,
для підтримки її атрибуції та з нагоди століт-
тя дослідниці зумовили написання цієї стат-
ті. Саме протягом першого року (1963) сво-
єї роботи в Інституті археології я приймала
участь в Тірській археологічній експедиції
під керівництвом А.І. Фурманської. У моїй
пам’яті залишилися світлі спогади про цю
врівноважену, спокійну і мудру жінку, яка
терпляче вчила мене, як потрібно проводи-
ти розкопки античного міста. Однак продо-
вження спільної праці у Тірі не відбулося.
У березні 1964 р. в Києві проходила черго-
ва Республіканська археологічна конферен-
ція. Під час своєї доповіді 23 березня 1964 р.
на секції античної археології в Інституті ар-
хеології на Кірова (тепер Грушевського, 4)
А.І. Фурманська раптово втратила свідомість
і вже не повернулася до життя, хоча їй не-
задовго до того виповнилося лише 48 років.
Але, як бачимо, зроблені нею відкриття і зна-
йдені різноманітні знахідки як у Тірі, так і в
Ольвії постійно привертають і надалі при-
вертатимуть увагу багатьох дослідників. Хай
ця скромна стаття про знайдену нею протому
Деметри, яку їй так і не вдалося опублікува-
ти, нагадає про її століття.
Белов Г.Д. Терракоты Херсонеса из раскопок 1908—1914 гг. // Хсб. — Севастополь, 1930. — Вып. III. — С. 217—245.
Белов Г.Д. Терракоты из Херсонеса // САИ Г1—11. — М., 1970. — Ч. II. — С. 70—77.
Борисюк-Дудкіна А.С., Шевченко Т.М. Реставрація та реконструкція протоми Афродіти з Ольвії // Колекції
наукових фондів Інституту археології НАН України. Проблеми та відкриття. — К., 2016. — Вип. 1 (18). —
С. 145—149.
Буйских А.В. Южный теменос Ольвии Понтийской (Предварительные итоги изучения) // ВДИ. — 2015. — № 2. —
С. 6—21.
Ветштейн Р.И. Ольвия // САИ Г1—20. — М., 1966. — С. 11—13, 22—25.
Гайдукевич В.Ф. Античные города Боспора. — Л., 1987.
Денисова В.И. Коропластика Боспора (по материалам Тиритаки, Мирмекия, Илурата и сельской усадьбы). — Л., 1981.
Завойкин А.А. ΘΘ: двойственность и троичность на святилище элевсинских богинь («Береговой 4») // ДБ. — М.,
2003. — 6. — С. 104—119.
Зинько Е.А. Монументальные росписи склепа // Склеп Деметры. — К., 2009. — С. 50—75.
Кереньи К. Элевсин: архетипический образ матери и дочери. — М., 2000.
Книпович Т.Н. Ольвийская экспедиция (1947 г.) // КСИИМК. — 1949. — Вып. XXVII. — С. 21—30.
Кобылина М.М. Терракотовые статуэтки Пантикапея и Фанагории. — М., 1961.
Кобылина М.М. Теракотовые статуэтки Фанагории // САИ Г1—11. — М., 1974. — Часть IV. — С. 20—30.
Козуб Ю.І. Некрополь Ольвії V—IV ст. до н. е. — К., 1974.
Колекції наукових фондів Інституту археології НАН України. Проблеми та відкриття. — К., 2016. — Вип. 1 (18).
Кругликова И.Т. Терракоты из Горгиппии // САИ Г1—11. — М., 1974. — Ч. IV. — С. 43—50.
Леви Е.И. Терракоты из Ольвии // САИ Г1—11. — М., 1970. — Ч. I. — С. 33—49.
Марти Ю.Ю. Разведочные раскопки вне городских стен Тиритаки // МИА. — М., 1941. — № 4. — С. 25—36.
Масленников А.А. Сельские святилища Европейского Боспора. — М., 2007.
Мезенцева Г.Г. Ольвійські теракоти // НЗ КДУ. — 1956. — Т. 15. — Вип. 6. — С. 179—202.
Нильссон М. Греческая народная религия. — СПб, 1998.
Парович-Пешикан М. Некрополь Ольвии эллинистического времени. — К., 1974.
Пругло В.И. Терракоты из Тиритаки // САИ Г1—11. — М., 1970. — Ч. II. — С. 90—94.
Пругло В.И. Статуэтки из Мирмекия // САИ Г1—11. — М., 1970. — Ч. II. — С. 94—100.
Ростовцев М.И. Декоративная живопись на юге России. — СПб, 1914.
Русяєва А.С. Культ Кори-Персефони в Ольвії // Археологія. — 1971. — 4. — С. 28—40.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 131
Русяева А.С. Земледельческие культы в Ольвии догетского времени. — К., 1979.
Русяева А.С. Античные терракоты Северо-Западного Причерноморья (VI—I вв. до н. э.). — К., 1982.
Русяева А.С. Религия и культы античной Ольвии. — К., 1992.
Русяева А.С. Боспорская Деметра // Склеп Деметры. — К., 2009. — С. 102—150.
Русяева А.С. Граффити из Южного теменоса в Ольвии // ВДИ. — 2015. — № 2. — С. 22—40.
Скуднова В.М. Архаический некрополь Ольвии. — Л., 1988.
Скуднова В.М., Славин Л.М., Клейман И.Б. Описание терракот из Ольвии (города и некрополя) // САИ Г1—
11. — М., 1970. — Ч. I. — С. 49—56.
Фурманская А.И. Раскопки ольвийского некрополя в 1956 г. // КСИА АН УССР. — К., 1959. — № 8. — С. 133—138.
Фурманская А.И. Памятники скульптуры из Тиры // КСИА АН УССР. — К., 1960. — Вып. 10. — С. 78—83.
Фурманська А.І. Рельєфи вершників з Тіри // Археологія. — 1965. — XIX. — C. 158—163.
Шевченко А.В. Терракоты античного Херсонеса // МАИЭТ. — Симферополь, 2000. — Вып. VII. — С. 7—44.
Berard C. Anodoi. Essai sur ѕimmagerie des passages chtoniens. — Rome, 1974.
Bujskikh A.V. The Southern Temenos in Pontic Olbia (Preliminary Results of the Investigation) // ACSS. — Leiden,
2015. — 21. — P. 222—250.
Clinton K. Myth and Kult: The Iconography of the Eleusinian Mysteries. — Stockholm, 1992.
Metzger H. Le Dionysos des images eleusiniennes du IV s.-le // Revue archeologique. — 1995. — Fasc. 1. — P. 3—22.
Mylonas G. Eleusis et Dionysos // Ephemeris archaiologiki. — 1960. — P. 68—118.
Nilsson M.P. Geschichte der griechische Religion. — München, 1976. — Bd. I.
Peschlov-Bindokat A. Demeter und Persephone in der attischen Kunst des 6 bis 4 Jh. v. Chr. // JDAI. — 1972. — 87. —
S. 60—157.
Rusyaeva A.S. Graffiti from the Southern Temenos in Pontic Olbia // ACSS. — Leiden, 2015. — 21. — P. 251—279.
Simon E. Neue Deutung zweier eleusinischen Denkmäler der IV Jahr vor Chr. // Antike Kunst. — 1966. — 9. — S. 72—78.
Simon E. Die Götter der Griechen. — München, 1998.
Sparkes B.A., Talcott L. Black and Plain Pottery of the 6, 5 and 4th Centuries B.C. // The Athenian Agora. — Princeton,
1970. — Vol. XII.
Надійшла 24.05.2016
А.С. Русяева
К истории изучения одной терракоты из Ольвии
По случаю столетия со дня рождения А.И. Фурманской проведено восстановление авторства находки протомы
во время ее раскопок ольвийского некрополя в 1956 г. Недавно она была реставрирована и в полном объеме рас-
смотрена в публикации А.С. Борисюк-Дудкиной и Т.М. Шевченко. В данной статье представлены различные
дополнения к ее изучению, аналогии, суждения, которые дают возможность интерпретировать изображение на
протоме как Деметру с характерным для нее ритуальным жестом, согласно с А.И. Фурманской. Проблематичным
однако остается определение более-менее точного прототипа протомы, абсолютной датировки и конкретного
места изготовления. Тем не менее, при объективном решении этих вопросов исключительно важное значение
принадлежит визуальному ее сопоставлению с многочисленными протомами этого типа боспорского производ-
ства раннеэллинистического периода.
A.S. Rusiayeva
To History of Study of One Terracotta from Olbia
On the 100th anniversary of A.I. Furmanska, the authorship of the protome’s discovery during her excavations at the Olbian
necropolis in 1956 is resumed. The protome was recently restored and comprehensively discussed in the publication by
A.S. Borysiuk-Dudkina and T.M. Shevchenko. In this article, presented are various additions to its study, analogies,
judgements allowing the author to interpret the depiction on protome as Demeter with a ritual gesture peculiar for her,
according to A.I. Furmanska. However, the determination of more or less exact prototype of protome, of the absolute
dating, and of precise place of production remains to be problematic. Nevertheless, in objective solving of these problems,
it is important to visually compare the protome with numerous protomai of this type produced in Bosporus in the Early
Hellenistic period.
|
| id | arheologia-com-ua-article-164 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:02:52Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/ca/c65b846b17fefe9ad3c9f2b9e4838eca.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-1642020-04-06T08:35:10Z To History of Study of One Terracotta from Olbia К истории изучения одной терракоты из Ольвии До історії вивчення однієї теракоти з Ольвії Rusiayeva, Anna S. Olbia, burial, protome, ritual gesture, Demeter, Kore-Persephone, Aphrodite. Ольвія, поховання, протома, ритуальний жест, Деметра, Кора-Персефона, Афродіта. Наведено окремі доповнення та авторські спостереження і пояснення до нового вивчення ольвійської теракоти. По случаю столетия со дня рождения А.И. Фурманской проведено восстановление авторства находки протомы во время ее раскопок ольвийского некрополя в 1956 г. Недавно она была реставрирована и в полном объеме рассмотрена в публикации А.С. Борисюк-Дудкиной и Т.М. Шевченко. В данной статье представлены различные дополнения к ее изучению, аналогии, суждения, которые дают возможность интерпретировать изображение на протоме как Деметру с характерным для нее ритуальным жестом, согласно с А.И. Фурманской. Проблематичным однако остается определение более-менее точного прототипа протомы, абсолютной датировки и конкретного места изготовления. Тем не менее, при объективном решении этих вопросов исключительно важное значение принадлежит визуальному ее сопоставлению с многочисленными протомами этого типа боспорского производства раннеэллинистического периода. On the 100th anniversary of A.I. Furmanska, the authorship of the protome’s discovery during her excavations at the Olbian necropolis in 1956 is resumed. The protome was recently restored and comprehensively discussed in the publication by A.S. Borysiuk-Dudkina and T.M. Shevchenko. In this article, presented are various additions to its study, analogies, judgements allowing the author to interpret the depiction on protome as Demeter with a ritual gesture peculiar for her, according to A.I. Furmanska. However, the determination of more or less exact prototype of protome, of the absolute dating, and of precise place of production remains to be problematic. Nevertheless, in objective solving of these problems, it is important to visually compare the protome with numerous protomai of this type produced in Bosporus in the Early Hellenistic period. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2016-09-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/164 10.15407/archaeologyua2016.03.122 Arheologia; No 3 (2016): Arheologia; 122-131 Археологія ; № 3 (2016): Археологія; 122-131 Археология; № 3 (2016): Arheologia; 122-131 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2016.03 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/164/157 |
| spellingShingle | Ольвія поховання протома ритуальний жест Деметра Кора-Персефона Афродіта. Rusiayeva, Anna S. До історії вивчення однієї теракоти з Ольвії |
| title | До історії вивчення однієї теракоти з Ольвії |
| title_alt | To History of Study of One Terracotta from Olbia К истории изучения одной терракоты из Ольвии |
| title_full | До історії вивчення однієї теракоти з Ольвії |
| title_fullStr | До історії вивчення однієї теракоти з Ольвії |
| title_full_unstemmed | До історії вивчення однієї теракоти з Ольвії |
| title_short | До історії вивчення однієї теракоти з Ольвії |
| title_sort | до історії вивчення однієї теракоти з ольвії |
| topic | Ольвія поховання протома ритуальний жест Деметра Кора-Персефона Афродіта. |
| topic_facet | Olbia burial protome ritual gesture Demeter Kore-Persephone Aphrodite. Ольвія поховання протома ритуальний жест Деметра Кора-Персефона Афродіта. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/164 |
| work_keys_str_mv | AT rusiayevaannas tohistoryofstudyofoneterracottafromolbia AT rusiayevaannas kistoriiizučeniâodnojterrakotyizolʹvii AT rusiayevaannas doístoríívivčennâodníêíterakotizolʹvíí |