Палеолітична стоянка Коробчине-курган у ландшафті басейну Великої Висі
On the basis of paleopedological research at Korobchyne-kurhan site with a wide range of existing paleogeographic developments, in the article the main features of the ancient Velyka Vys basin landscape, where the site is located, are reconstructed. The landscape is considered as a system that inclu...
Збережено в:
| Опубліковано в: | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2016 |
| Випуск: | 2 |
| Сторінки: | 3-12 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2016
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/165 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |
|
Репозитарії
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824445240868864 |
|---|---|
| author | Nezdolii , Oleksandr I. |
| author_facet | Nezdolii , Oleksandr I. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Oleksandr I. Nezdolii ",
"institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Science of Ukraine",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Nezdolii , Oleksandr I. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 12 |
| container_issue | 2 |
| container_start_page | 3 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-04-06T08:34:51Z |
| description | On the basis of paleopedological research at Korobchyne-kurhan site with a wide range of existing paleogeographic developments, in the article the main features of the ancient Velyka Vys basin landscape, where the site is located, are reconstructed. The landscape is considered as a system that includes the geological component, relief, hydrographic characteristics, climate, soil cover, flora and fauna. The natural conditions analysis of the time when the site existed provides important information to determination of regional patterns selection of individual physical and geographical environments of the past for human living.
With the integration of archaeological and paleogeographic studies it is found out that the main assemblage of stone artifacts at Korobchyne-kurhan site is buried in the vytachiv soils suite, the formation of which occurred during the first two climatic optima of the Middle Pleniglacial. The similar to the modern wavy plain relief with a dense system of ravines and gullies was typical for the ancient landscape of the region where the site is situated. To the Velyka Vys wide valley were directed many of its tributaries and which composed a developed hydrographic basin system. In conditions of temperate climate, warm temperate climate with elements of aridization, there were brown and dark brown Vytachiv soils formed on which forest and forest-steppe flora was grown. A fragment of the northern part of the basin was covered mainly with pine forests with an admixture of spruce, oak, elm, linden and hazel. Forb meadows and Poaceae-Artemisia-Chenopodioideae flora were presented too. The rest part of the basin was dominated by forest-steppe vegetation. Woodlands have been formed mostly of pine with an admixture of birch and broad-leaved tree species. In the valleys, ravines and gullies there were grown broad-leaved coniferous forests with the participation of pine, spruce, oak, elm, linden and hazel. Steppe vegetation is represented by different associations of forb-Artemisia-Chenopodioideae flora. Among the large animals of the Vytachiv time in the basin there are discovered the remains of mammoth, bison, horse and cave lion. Asignificant number of smaller fauna of the region is similar to the modern species found in the forest-steppe.
Thus, geomorphologic features of the Velyka Vys basin, partitioned diverse relief of terrain, developed hydrographic system of the river, a favorable climate and Vytachiv soil features contributed to the development of a rich forest and forest-steppe vegetation of the region, which was inhabited by a numerous and varied fauna. In consideration of such comfortable for the human existence natural environment and wealth of biological resources of the Velyka Vys basin in Vytachiv time becomes obvious the reasons for choosing that habitat by primitive societies. The attractiveness of the choice for the site was enhanced by the presence of available stone material resources, outcrops of which are located not far from the site. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2016.02.003 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:02:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 3
Статті
О.І. Нездолій
ПАЛЕОЛІТИЧНА СТОЯНКА
КОРОБЧИНЕ-КУРГАН У ЛАНДШАФТІ
БАСЕЙНУ ВЕЛИКОЇ ВИСІ
На основі проведених палеопедологічних досліджень стоянки Коробчине-курган із залученням широкого кола палео-
географічних напрацювань запропоновано реконструкцію основних характеристик давнього ландшафту басейну річки
Велика Вись, в якому знаходиться пам’ятка. Здійснено ретроспективний огляд ландшафту. Його розглянуто як сис-
тему, у котру входить геологічна складова, рельєф, гідрографічні особливості, ґрунтовий покрив, кліматичні умови,
своєрідні флора та фауна.
К л ю ч о в і с л о в а: палеоліт, стоянка Коробчине-курган, палеогеографія, Велика Вись.
© О.І. Нездолій, 2016
Інтегрування археологічних та палеогеграфіч-
них досліджень дозволяє відтворити особли-
вості давнього природного середовища, в яко-
му існували мешканці палеолітичної стоянки
Коробчине-курган, що знаходиться у басейні
р. Велика Вись. Аналіз палеодовкілля пам’ятки
надає важливу інформацію для розуміння ре-
гіональних закономірностей вибору давніми
людьми певних фізико-географічних обстано
вок минулого для проживання.
Більшість визначальних складових природ-
них умов окремої території, таких як особли-
вості клімату, гідрографічна мережа, ґрунтовий
покрив, своєрідний рослинний і тваринний
світ, значною мірою залежать від характерис-
тик рельєфу цих просторів (Мещеряков 1972,
с. 8). У свою чергу, одним із провідних фак-
торів формування рельєфу виступає його гео-
логічний розвиток та структурно-тектонічна
складова (Бондарчук 1949, с. 43; Мещеряков
1972, c. 25).
Відповідно до тектонічного районування
басейн Великої Висі знаходиться у межах Кі-
ровоградського мегаблоку Українського крис-
талічного щита, структурного елемента фун-
даменту Східноєвропейської платформи (Ве-
ліканов 2007, с. 117; Зоненшайн, Кузьмин,
Натапов та ін. 1990, с. 27—28). При загальних
висхідних тектонічних рухах, що охоплюють
переважну частину території України, одні з
найінтенсивніших підняттів (2—4 мм/рік) ха-
рактерні для досліджуваного регіону (Вишнев-
ський, Косовець 2003, с. 16). У межах басейну
Великої Висі мегаблок сформований інтрузив-
ними, метаморфічними та теригенними фор-
маціями різноманітних гірських порід (Галець-
кий, Колосовська, Педанюк та ін. 2007, с. 112;
Семененко 1958, с. 185—187). Над кристаліч-
ними утвореннями знаходиться платформний
чохол з осадових порід максимальною потуж-
ністю до 200 м, який сформований палеогено-
вими, неогеновими та четвертинними відкла-
дами (Дубинский, Варданянц, Перевозчико-
ва и др. 1968, с. 458—459). Палеоген-неогенова
формація регіону представлена пісковиками,
вапняками та мергелями (Веліканов, Гожик,
Педанюк 2007, с. 108—109; Клюшников, Басс
1958, с. 658—677; Молявко 1958, с. 755—761).
Археологічні артефакти доби палеоліту по
в’язані з елювіальними та еолово-делю-віа
льними відкладами четвертинного періоду ба-
сейну Великої Висі. Відклади середнього й
верхнього плейстоцену майже суцільно пере-
кривають попередні утворення, вони відсутні
лише в межах виходу на поверхню кристаліч-
них порід і на крутих схилах ярів та балок. По-
тужність четвертинних відкладів у межах ба-
сейну Великої Висі значно коливається — від
0,1 м у долинах річок чи тальвегах ярів до 40 м
на вододілах (Дорошкевич 2009, с. 262). Сучас-
ні ґрунти представлені типовими та реградова-
ними чорноземами (Канаш, Лактіонова, Мед-
ведєв та ін. 2007, с. 188—189).
Знаходячись у ареалі Середнього Побужжя,
річка Велика Вись зливається з Гнилим і Гір-
ським Тікичами утворюючи фактично єдину
велику притоку Південного Бугу — р. Синю-
ху (Клименко 2010, с. 23). За довжини 166 км
Велика Вись має басейн площею 2860 км2,
до складу якого входять 219 дрібніших річок,
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 24
більшість завдовжки до 10 км (Яцик, Бишо-
вець, Богатирьов та ін. 1991, с. 38—39). Асимет
ричний басейн Великої Висі має грушоподібну
форму, його середня висота становить 180 м.
За довжини басейну 85 км і середньої його ши-
рини 34 км, щільність річкової мережі скла-
дає 0,31 км/км2 (Баула, Гладун, Савченко и др.
1978, с. 166).
Для Великої Висі характерне нерозгалуже-
не хвилясте, місцями дуже хвилясте річище.
Для середньої і нижньої течії притаманне чер-
гування плес із перекатами. На плесах ширина
ріки становить 40—60 м, а глибина — 2—4 м.
На перекатах ці показники складають 10—20 м
і 0,5—1,5 м, відповідно. Швидкість течії пе-
ребуває в межах 0,1—0,3 м/с. Подекуди плеса
змінюються ділянками з невираженим річи-
щем, а в засушливі роки на окремих перека-
тах річка повністю пересихає. Річка протікає
хвилястою, трапецієподібною у поперечному
перетині, широкою долиною (2—3 км), яка у
окремих місцях розширюється до 4,5 км. Для
долини характерні переважно випуклі, помір-
но стрімкі та стрімкі, подекуди пологі та схід-
часті, схили висотою від 10 м до 40 м, у нижній
течії — вони дуже стрімкі та урвисті, заввишки
до 60 м. Схили прорізані значної кількістю ярів
та балок (Баула, Гладун, Савченко и др. 1978,
с. 166—168).
Формування гідрографічної мережі Великої
Висі у значній мірі залежить від геоморфоло-
гічних особливостей регіону. Басейн річки роз-
ташований в межах одного геоморфологічного
району Східноєвропейської рівнини (Барщев-
ський, Бортник, Вахрушев та ін. 2007, с. 162).
Подібна локація вказує на можливість наяв-
ності лише незначних рельєфних відмінностей
між окремими ділянками регіону. Особливос-
ті розташування басейну на кристалічній по-
верхні Українського щита, перекритій товщею
еолово-делювіальних піщано-глинистих та ле-
соподібних порід, зумовили розвиток на сла-
бохвилястій рівнинній поверхні доволі густої
та глибокої мережі ярів і балок (Баула, Гладун,
Савченко и др. 1978, с. 166; Яцик, Бишовець,
Богатирьов та ін. 1991, с. 8). Значний ступінь
ярово-балкового розчленування додатково по-
силений нерівностями кристалічного фунда-
менту, породи якого місцями безпосередньо
виходять на денну поверхню водозбору Вели-
кої Висі.
Відкрита, двобічна заплава річки місцями
розширюється до 2 км, вона у значній мірі забо-
лочена, окремі її ділянки чергуються з луками.
У частині заплави між м. Новомиргород і с. Лі-
кареве розташований гідрологічний заказник
загальнодержавного значення «Велика Вись»
площею 568 га. На цій ділянці взято під охоро-
ну південний лісостеповий заплавний лучно-
болотний комплекс із переважанням болотної
рослинності (Андрієнко, Терещенко, Клєстов
та ін. 1999, с. 167—168). Поза межами заповід-
них зон більша частина поверхні басейну Ве-
ликої Висі розорана і знаходиться під штучним
покривом сільськогосподарських рослинних
культур. Степова флора збереглася у вигляді
фрагментів лучних степів та остепнених луків.
У південно-західній частині басейну наявні по-
одинокі залишки субпонтійських різнотравно-
типчаково-ковилових степів. Уздовж доли-
ни Великої Висі зростає лучна флора (Дідух,
Шелях-Сосонко 2007, с. 198—199).
Ліси сконцентровані окремими невелич-
кими масивами переважно у північній час-
тині басейну річки й становлять не більше
3 % загальної площі її водозбору (Баула, Гла-
дун, Савченко и др. 1978, с. 166). Вони сфор-
мовані в основному з широколистяних по-
рід дерев: дуба, граба, ясена, осики та берези.
Хвойні види, представлені сосною, зустріча-
ються досить рідко. Окремі лісові масиви на-
явні уздовж схилів долини, ярів та балок Вели-
кої Висі. Зокрема за 100 м на схід від стоянки
Коробчине-курган знаходиться лісовий заказ-
ник місцевого значення «Коробчино» площею
48,10 га (Андрієнко, Терещенко, Клєстов та ін.
1999, с. 228). Представлений здебільшого ясе-
нем і дубом, ліс вкриває собою крутий вигин
лівого схилу долини Великої Висі. Централь-
на частина палеолітичної пам’ятки у найвищій
ділянці плато й територія на північ від неї та-
кож вкрита лісовим насадженням молодої ака-
ції (загальною площею понад 20 га), посадка
якої була здійснена близько 10 років тому.
Активна аграрна експлуатація природних
ресурсів та розвиток місцевої лісостепової
флори можливий завдяки винятково сприят-
ливим помірно континентальним кліматич-
ним умовам регіону. Басейн річки належить
до західного кліматичного району лісостепо-
вої зони північної атлантико-континентальної
області з помірними середньомісячними тем-
пературами (у січні –6 °С, у липні +19 °С) і до-
статньою річною кількістю опадів (600 мм/рік)
(Бабіченко, Кульбіда, Ніколаєва, Рудішина
2007, с. 171).
Кліматичний режим, особливості рельєфу,
ґрунтів і рослинного середовища впливають
на формування складу фауністичного комп-
лексу регіону. Серед ссавців басейну Великої
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 5
Висі можна зустріти лисицю звичайну, свиню
дику, козулю європейську, вовка сірого, зайця
сірого, їжака білочеревого, тхора чорного, ви-
дру річкову, борсука, ондатру, різні види кутор,
норок, полівок і мишей. У значній кількості
представлені птахи: журавель степовий, шулі-
ка чорний, орлан-білохвіст, яструб коротко-
ногий, гуска сіра, чапля сіра, бугай, крижень,
зозуля, чайка, перепілка, окремі види луня,
чепури, плиски та очеретянки. Поміж класу
плазунів найбільш примітними є черепаха бо-
лотяна, полоз візерунковий, мідянка звичай-
на та різні види ящірок, вужів та гадюк, а серед
земноводних — кумка червоночерева, часнич-
ниця звичайна та окремі види тритонів і жаб
(Андрієнко, Терещенко, Клєстов та ін. 1999;
Акімов, Титар 2007, с. 211).
У ярах лівого схилу долини Великої Висі не-
подалік с. Коробчине на денній поверхні зна-
ходяться виходи крейдяних відкладів мезо-
зойського часу, що містять численні конкре-
ції кременю (Цвек, Озеров 1989, с. 18). Саме з
цим відслоненням крем’яної сировини архео-
логи пов’язують наявність потужного скупчен-
ня палеолітичних стоянок між с. Коробчине та
м. Новомиргород (Залізняк, Степанчук, Ветров
та ін. 2007, с. 102; Залізняк 2014, с. 4). Місце
знаходження подібних родовищ у межах басей-
ну належать до виходів осадово-діагенетичних
кременів малопотужних кремневмісних вап-
няків верхньої крейди (орієнтовно верхньо-
сеноманського часу), що вкривали в давнину
кристалічний щит (Петрунь 2004, с. 204). Вто-
ринні поклади крем’яного матеріалу, які мог
ли використовуватися в умовах браку якісної
сировини, представлені вторинно-жильними
силіцилітами залишково-інфільтраційних за
походженням кременистих порід і генетично
пов’язуються з корою вивітрювання Україн
ського щита (Петрунь 1971, с. 138; Петрунь
2004, с. 207).
На відстані близько 3 км від Коробчин-
ського родовища кременю знаходиться стоян-
ка Коробчине-курган. Палеолітична пам’ятка
займає найвищу ділянку плато лівого берега
Великої Висі. Висота пам’ятки над рівнем води
у заплаві становить 60 м, абсолютна висота —
191—192 м. Стоянка розташована на половині
шляху ґрунтової дороги, що з’єднує східну око-
лицю села Коробчине із шосе Новомиргород—
Коробчине. Поруч дороги знаходиться група з
двох курганів, висотою 4,2 м і 1,8 м, яка маркує
центральну частину стоянки. На північ і схід
від пам’ятки починається схил у бік заплави
річки Велика Вись. Топографія схилу доповне-
на розгалуженою системою балок, у яких при-
сутні відслонення крейдових порід.
Палеопедологічні дослідження стоянки Ко
робчине-курган із застосуванням мікромор
фологічного аналізу проводилися фахівцями
з Інституту географії НАН України д. геогр. н.
Ж.М. Матвіїшиною та к. геогр. н. С.П. Дорош-
кевичем. У серпні 2010 р, на запрошення ке-
рівника Археологічної експедиції НаУКМА
Л.Л. Залізняка, палеогеографи відвідали палео
літичну пам’ятку й дослідили верхньоплей-
стоценові відклади у стратиграфічному роз-
різі шурфу глибиною 2,2 м. Наступного року
вченими було обстежено семиметровий зав
довжки профіль розкопу з тотожною глиби-
ною. З окремих шарів розрізу стоянки дослід-
ники взяли в непорушеному стані тонкі зрізи
відкладів (шліфи), які пізніше піддали деталь-
ному мікроморфологічному аналізу. Цей ана-
ліз дозволяє виявляти і досліджувати структу-
ру, природне розміщення елементів мікробу-
дови та співвідношення окремих складових її
компонентів у непорушеному стані (Степан-
чук, Матвіїшина, Рижов, Кармазиненко 2013,
с. 23). У ході польових та лабораторних робіт,
на основі індивідуальних особливостей на-
шарувань і детального макро- й мікроморфо-
логічного вивчення розрізу відкладів, палео-
географами було визначено стратиграфічну
послідовність ґрунтових світ і окремих ґрун-
тів за генетичними горизонтами. Згідно з да-
ними Ж.М. Матвіїшиної та С.П. Дорошкеви-
ча (Матвіїшина, Дорошкевич 2011, с. 63—73;
Матвіїшина, Дорошкевич 2013, с. 258—268), у
стратиграфічному розрізі стоянки було вияв-
лено сучасний ґрунт, відклади витачівського та
удайського горизонтів. Сучасний ґрунт дослід-
никами визначено як чорнозем типовий, що
сформувався у лісостеповій зоні у межах сте-
пових ділянок і відображає теперішні фізико-
географічні умови пам’ятки. Педологічні до-
слідження цього горизонту виявили низку
його характерних ознак: потужний гумусово-
акумулятивний профіль, послідовні перехо-
ди між генетичними горизонтами, поступове
зменшення кількості гумусу, складна мікро-
агрегованість, карбонатність маси, чіткий пе-
рехід гумусового горизонту з ґрунтотворною
породою при загальній карбонатності маси.
Сучасний ґрунт перекриває світу похованих
витачівських ґрунтів. Відклади лесів між ними
відсутні, що характерно для найбільш піднятих
ділянок рельєфу регіону (Дорошкевич 2009,
с. 257). Витачівські ґрунти становили найбіль-
ший інтерес, оскільки у цих нашаруваннях
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 26
знаходиться основний архаїчний крем’яний
комплекс стоянки. Світу було визначено, як
бурий ґрунт пізнього кліматичного оптимуму
(vt
b2
) і темно-бурий ґрунт раннього оптимуму
(vt
b1
) середнього валдаю, що сформований на
лесоподібних суглинках удайського часу. До-
слідники зауважили на специфічні ознаки мі-
кробудови витачівської світи у вигляді злитих
блоків, розділених порами-тріщинами, карбо-
натні новоутворення, підвищену озалізненість,
яка найбільша в середині профілю, утворення
залізисто-карбонатно-глинистої речовини в
середині блоків, загальну оглиненість маси.
Палеопедологічні дослідження виявили
окремі специфічні риси викопних витачівських
ґрунтів, що сприяють з’ясуванню генезису на-
шарувань і дозволяють визначати окремі при-
родні умови часу мешкання палеолітичної лю-
дини стоянки Коробчине-курган (Матвіїши-
на, Дорошкевич 2013, с. 266—267; Матвіїшина,
Дорошкевич 2013а, с. 27—29). Враховуючи
карбонатність, монолітність та незначну по-
тужність профілю світи витачівських ґрунтів,
можливо реконструювати досить аридні умо-
ви часу їхнього формування, що вказують на
степову ґенезу. Про степові обстановки додат-
ково свідчить наявність карбонатів і сліди ді-
яльності землерийних тварин. Наявність сегре-
гованої у вигляді нодулів кабонатно-залізисто-
глинистої речовини у середині злитих блоків,
розділених порами тріщинами, свідчить про
такі умови ґрунтоутворення, при яких перезво-
ложена глиниста речовина спочатку розбухала,
а згодом, у періоди посухи, сегрегувалася з ко-
лоїдних розчинів у нодульні стяжіння. Ці спе-
цифічні мікроморфологічні ознаки вказують
на змінно-волого-посушливі тогочасні умови.
Бурий колір спричинений значною оглиненіс-
тю й озалізненістю ґрунтової маси і вказує на
достатньо теплі природні умови, що були спри-
ятливі для процесів вивітрювання. Формуван-
ня бурих та темно-бурих витачівських ґрунтів
пов’язується з посиленням континентальнос-
ті та аридності клімату, коли кожен наступний
теплий етап був ариднішим за попередній. Во-
логі та теплі умови оптимумів неодмінно змі-
нювалися більшою континентальністю та по-
сушливістю на кінець етапу (Кармазиненко
2009, с. 11—15; Дорошкевич, Матвіїшина 2012,
с. 30). Загалом поєднання даних палеопедоло-
гічного дослідження вказує на доволі контраст-
ні, змінно-волого-посушливі, аридніші за су-
часні кліматичні умови.
У південно-західній частині басейну Вели-
кої Висі витачівські ґрунти набувають дещо ко-
ричнюватих відтінків і зустрічаються їхні окре-
мі солонцюваті різновиди, що також засвідчує
тогочасні посушливі обстановки (Дорошкевич
2012, с. 12, рис. 12; Дорошкевич, Матвіїшина
2012, с. 29).
Відповідно до різних стратиграфічних схем
витачівський горизонт корелюється з третьою
киснево-ізотопною стадією, західноєвропей-
ськими інтерстадіалами (моерсхофд, хенге-
ло, денекамп), стадіалами (хассело, гунеборг),
другим вюрмом альпійської схеми, східноєв-
ропейським молого-шекснинським міжльо-
довиків’ям, брянським інтерстадіалом, ниж-
ньоволзьким інтерстадіалом калінінського яру-
су, брерупом, інтерстадіалом аммерсфорт ві-
слинського гляціалу, дубнівським ґрунтом,
алювієм теплої фази ІІ надзаплавної тера-
си (вільшанський ступінь) у субаквальній фа-
ції (Степанчук 2006, с. 39; Дорошкевич 2013,
с. 345; Дорошкевич, Матвіїшина 2014, с. 522).
Час формування витачівських ґрунтів дату-
ється, за Н.П. Герасименко, періодом від 55 трт
до 27 трт (Герасименко 2004, с. 18—19). У ви-
тачівському етапі дослідниця виділяє окре-
мі підетапи грунтотворення (vt
1
, vt
3
) та лесо-
накопичення (vt
2
). Підетапи грунтотворення,
у свою чергу, поділяються на дрібніші підста-
дії: теплі міжстадіали (vt
1b1
, vt
1b2
, vt
3b
), прохо-
лодні міжфазіали (vt
1c
, vt
3с
) та стадіал похоло-
дання (vt
1b1—1b2
). На основі хроностратиграфіч-
ної схеми стратотипових відкладів останнього
льодовиків’я у Нідерландах і середнього вал-
даю Придністров’я Н.П. Герасименко корелює
хронологічне позиціонування підстадій вита-
чівського етапу в межах середнього пленігляці-
алу та третьої киснево-ізотопної стадії (Гераси-
менко 2010, с. 102—103). Перший витачівський
інтерстадіал (vt
1b1
), за дослідницею, відповідає
байловському (першому середньовалдайсько-
му) східноєвропейському інтерстадіалу та за-
хідноєвропейському інтерстадіалу моерсхофд
(60—41 трт), окремо визначено його оптимум у
межах 51—47 трт. Другий витачівський міжста-
діал (vt
1b2
) зіставляється із молодовським (дру-
гим середньовалдайським) інтерстадіалом та
інтерстадіалом хенгело (38—36 трт). Між дво-
ма теплими підстадіями існував період похо-
лодання (vt
1b1—1b2
), який корелюється зі стадіа-
лом хоссело (38—40 трт). Заключна фаза опти-
муму другого витачівського міжстадіалу (vt
3b
)
відповідає прохолоднішому клімату інтерста-
діалу гунеборг (близько 35 трт). Холодний ви-
тачівський підетап (vt
2
) синхронний зі стадіа-
лом гунеборг (31—35 трт), а останній теплий
витачівський міжфазіал (vt
3b
) зіставляється з
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 7
дністровським (третім середньовалдайським)
інтерстадіалом та західноєвропейським інтер-
стадіалом денекамп (31—28 трт).
Хронологічні позиції перших витачівських
міжстадіалів середнього валдаю загалом узго-
джуються з попереднім датуванням архаїч-
ного комплексу стоянки Коробчине-курган,
здійсненим на основі стратиграфічних спо-
стережень, специфіки крем’яного інвентарю
та радіокарбонових дат пам’яток із подібними
індустріями (Залізняк, Нездолій 2011, с. 47; За-
лізняк, Нездолій 2013, с. 72).
Отримані в результаті педологічних дослі-
джень окремі реконструкції палеогеографічих
умов часу існування стоянки підтверджуються
та доповнюються результатами інших, вже іс-
нуючих у науці, напрацювань широкого кола
природничих дисциплін (Дорошкевич 2013;
Матвіїшина, Дорошкевич 2013а; Дорошкевич,
Матвіїшина 2014).
Мінералогічні дослідження витачівських
ґрунтів свідчать, що основним компонентом їх
ньої мінеральної асоціації є смектити, значна
кількість змішано-шаруватих утворень, доміш
ки гідрослюд, кварцу, гетиту, каолініту, гіпсу та
кальциту. Наявність подібних складових вка-
зує на контрастні умови формування ґрунтів
від теплих сухих до помірних вологих, з інтен-
сивними процесами вивітрювання та ґрунто-
утворення (Передерій 2010, с. 62—63).
Окремі палеогеографічні реконструкції мо-
жна отримати на основі аналізу фізико-меха-
нічних властивостей витачівських ґрунтів, та-
ких як природна вологість, коефіцієнт водона-
сичення, щільність, пористість, коефіцієнт фі-
льтрації, ступінь просідності та перетворення
ґрунтовими процесами. Дослідження цих ознак
дає підстави вважати, що у період формуван-
ня ранньовитачівських ґрунтів басейн Великої
Висі перебував у межах помірного, помірно-
теплого клімату, в якому широколисто-соснові
ліси чергувалися зі степами. Пізньовитачівські
ґрунти формувалися в умовах помірного кліма-
ту під широколисто-сосновими лісами (Брагін
2010, с. 73—74).
Рослинний покрив того часу дозволяють
реконструювати палінологічні дослідження
С.І. Турло. Дослідницею відмічена подібність
зональної структури рослинності витачівсько-
го часу до сучасної. Основні відмінності поля-
гали у зміщені кордонів лісової і лісостепової
зон у південному напрямку. Простежено зміни
характеру рослинності упродовж витачівсько-
го періоду, що пов’язано з окремими його клі-
матичними етапами. Дані палінологічного ана-
лізу дозволяють вважати, що під час раннього
кліматичного оптимуму в північній частині ба-
сейну Великої Висі були поширені лісові по-
криви з домінуванням сосни у їхньому складі.
Серед трав переважали різні види злакових та
полинових рослин. У час пізнього кліматично-
го оптимуму з’явилися широколистяні породи
дерев. Вони представлені дубом, в’язом, липою
та грабом. Зростає численність різнотрав’я. На
решті території регіону панувала лісостепова
рослинність. Лісові масиви складалися пере-
важно із сосни з домішкою берези та широко-
листяних порід. У долинах річок, глибоких ярах
та балках басейну зростали широколистяно-
хвойні ліси за участю сосни, ялини, дуба, в’яза,
липи та ліщини. Трав’яний покрив був сфор-
мований зі степових асоціацій рослин мезо-
тичних та ксеротичних типів рослин. У період
пізнього кліматичного оптимуму збільшується
чисельність широколистяних порід дерев. На
користь існування мезофільних формацій вка-
зує наявність ялини та граба. Термофільні лісо-
ві елементи свідчать про достатньо теплий то-
гочасний клімат. Значного поширення набули
різнотравно-полиново-лободові степи (Сирен-
ко, Турло 1986, с. 97—101).
Наведені результати палінологічного ана-
лізу узгоджуються з палеоботанічними спо-
стереженнями Н.П. Герасименко. Для обох
кліматичних оптимумів дослідниця відтво-
рює лісостепову обстановку з поширенням
березово-соснових лісів, різнотравних луків і
злаково-різнотравних степів. Для лісових ма-
сивів характерна домішка ялини та широко-
листяних порід дерев. В холодному інтервалі
між кліматичними оптимумами реконструйо-
вано панування степів та поступове зникнен-
ня широколистих деревних порід (Герасимен-
ко 2004, с. 18—19; Герасименко 2010а, с. 127).
Розвитку розмаїття флори того часу спри-
яв помірний, помірно-теплий клімат із серед-
ньомісячними температурами, які для найхо-
лоднішого місяця року (січень) становили від
–3 °С до –5 °С, а для найтеплішого (липень) —
коливалися в діапазоні від +18 °С до +20 °С.
Річна кількість опадів у часи оптимумів вита-
чівського періоду знаходилася в межах 400—
550 мм (Степанчук, Матвіїшина, Рижов, Кар-
мазиненко 2012, с. 42).
Постійні кліматичні зміни упродовж плей-
стоценового періоду зумовлювали зміщення
природних зон, що, у свою чергу, призводи-
ло до частих міграцій елементів фауни або їх-
нього змішування в умовах різноманітних еко-
систем. Для узгодження змін фауністичного
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 28
складу протягом окремих хронологічних від-
різків палеозоологами застосовується поняття
біостратиграфічного фауністичного комплек-
су, що об’єднує неповторну в часі групу видів
ссавців. У витачівський період басейн Вели-
кої Висі входив до ареалу побутування пізньо-
го підкомплексу мамонтового фауністичного
комплексу. До типових представників фауни
цієї структури належали пізні форми мамонта,
волохатий носоріг, кінь, короткорогий бізон,
сайга та вівцебик (Степанчук 2006, с. 45—47).
Остеологічні знахідки витачівського часу
в регіоні виявлені на стоянці Андріївка 4. Ця
палеолітична пам’ятка розташована на краю
плато правого берега Великої Висі, на відстані
близько 6 км у північно-західному напрямку від
стоянки Коробчине-курган. За визначенням
О.П. Журавльова, остеологічні матеріали пред-
ставлені фрагментами кісток мамонта, уламка-
ми трубчастих кісток коня, рештками бізона та
іклом печерного лева. Археологічний шар ви-
тачівського етапу, в якому виявлені знахідки,
дослідники стоянки попередньо датують по-
чатком витачівського потепління (55—40 трт)
(Залізняк, Шевченко, Кухарчук 2015, с. 13, 20).
Кістки мамонта відомі в матеріалах більшості
палеолітичних стоянок, де збереглися остеоло-
гічні рештки (Журавльов 2015, с. 74). Рослинні
ресурси багатого різнотрав’я, луків та лісових
ділянок басейну Великої Висі забезпечували
необхідну кормову базу цих великих тварин. Іс-
нує думка, що мамонти могли бути як лісосте-
повими, так і лісовими тваринами (Пидоплич-
ко 1954, с. 104), однак це питання лишається
дискусійним (Журавльов 2015, с. 75). Представ-
ником типово-степових видів фауни відкритих
просторів вважається кінь, у той час як бізон
був мешканцем широких територій від степо-
вих до лісових біотопів (Журавльов 2015, с. 90).
Печерного лева ототожнюють з лісостеповим
різновидом тварин (Журавльов 2015, с. 71). За-
галом нечисленний видовий склад виявленої
фауни, що включав як лісових/лісостепових
тварин, так і типово-степових травоїдних вка-
зує на розвиток у басейні Великої Висі лісосте-
пових природних умов помірного клімату при
збереженні загального тренду аридизації.
Для лісостепових умов регіону справедливо
припускати, що лісові представники фауни те-
риторіально тяжіли до долин річок, ярів та ба-
лок, де концентрувалися лісові масиви. Зміни
кліматичних умов упродовж витачівського пе
ріоду могли призводити до появи змішаних те-
ріофаун досліджуваного басейну. Розвиток від-
критих просторів неминуче призводив до про-
никнення степової фауни в колишні лісові зони,
які в певних умовах рельєфу зберігалися зі своїм
власним біотопом (Маркова 1982, с. 111; Мар-
кова, Пузаченко, Кольфсхотен 2008, с. 20).
Дослідження фауни гризунів вказують на
значну відповідність їхніх представників вита-
чівського часу сучасним видам тварин. Ця най-
численніша група фауни серед ссавців характе-
ризується неабиякою здатністю пристосовува-
тися до змін навколишнього середовища і до
різноманітних природних умов існування. У
фауністичному комплексі гризунів виділена
чорноярська та матвіївська асоціації, основні
відмінності із сучасними представниками на-
явні лише на окремих підвидових таксономіч-
них рівнях (Рековець 1994; Пантелеев 2010).
Орнітофауна у витачівський період склада
лася з переважної більшості сучасних видів пта
хів. У цей час вже були сформовані основні
орнітофауністичні комплекси. Поширення як
окремих видів птахів, так і значних регіональ-
них груп залежало від змін природних умов
упродовж витачівського часу, в першу чергу, від
варіацій кліматичної складової та зональних
змін рослинності басейну Великої Висі. У ме
жах окремих природних складових регіону (до-
лини, заплави, луки, лісові масиви і т.п.) птахи
утворювали дрібніші біотопи, зональні фауні-
стичні комплекси (Кістяківський 1957, с. 23—
24; Воинственский 1960, с. 3—5, 255—270).
Оскільки у витачівський час вже були сфор-
мовані зональні ареали більшості сучасних ви-
дів птахів (Воинственский 1960, с. 255—270),
можна припускати, що орнітофауна басейну
Великої Висі у періоди кліматичних оптиму-
мів могла бути представлена значною кількіс-
тю видів теперішнього розмаїття птахів.
Більшість викопних плейстоценових решток
представників герпетофауни Східноєвропей-
ської рівнини належить до сучасних видів цих
тварин (Ратников 2002, с. 85). Вважається, що
плазуни і земноводні, окрім декількох таксонів,
можуть мешкати лише у визначених для їхніх
видів кліматичних умовах. Оскільки кожен вид
пов’язаний з певними типами біотопів, то спо-
стерігається значна залежність ареалу їхнього
поширення від меж окремих ландшафтних зон.
Враховуючи характерну для лісостепу найвищу
загальну кількість представників герпетофауни
(Ратников 2002, с. 85—91), можливо допустити,
що частина сучасних видів плазунів і земновод-
них існувала в регіоні Великої Висі і в періоди
оптимумів витачівського часу.
Дослідження плейстоценової малакофау-
ни дають підстави вважати, що басейн Великої
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 9
Висі у витачівський період належав до лісосте-
пової зони. Висновок здійснено на основі про-
порційного співвідношення викопних видів
молюсків (лісових, степових та інтразональ-
них) (Куница 2007, с. 181).
За палеоландшафтним картографуванням
території України, у витачівський час (ранній
кліматичний оптимум vt
1b1
, 50—40 трт) басейн
Великої Висі входив до складу двох типів рів-
нинних південнобореальних ландшафтів. У
північній частині регіону, що належала до зони
світлих лісів, зростали соснові ліси з домішкою
ялини, граба на бурих глейових ґрунтах і різно-
травні луки на лучно-бурих ґрунтах. Південні-
ше знаходилася лісостепова зона з переважан-
ням степів під злаково-різнотравними степа-
ми та березово-сосновими лісами з домішкою
граба, дуба на темно-бурих ґрунтах (Матвіїши-
на, Герасименко 2010, рис. 3.18).
Рельєф басейну Великої Висі витачівсько-
го періоду в основних рисах відповідав сучас-
ному. У цей час тривали ерозійні розчленуван-
ня додніпровських долин річок, які втратили
рельєфно-морфологічну виразність. Відбува-
лося формування нових долин і балок, продо-
вжувалося денудаційно-акумулятивне вирів-
нювання рельєфу схилів долин річок і межиріч
(Бондарчук 1949, с. 42—43; Рослый, Кошик,
Палиенко и др. 1990, с. 24).
Отже, основний архаїчний крем’яний
комплекс стоянки Коробчине-курган, що роз-
ташована в басейні Великої Висі, знаходиться
в межах витачівського горизонту, формуван-
ня якого відбувалося упродовж двох перших
кліматичних оптимумів середнього валдаю.
Для ландшафту регіону цього часу був харак-
терний подібний до сучасного хвилястий рів-
нинний рельєф з доволі густою мережею ярів
і балок. На денній поверхні місцями зустрі-
чалися виходи гірських порід кристалічного
фундаменту Українського щита. До розлогої
і широкої долини Великої Висі спрямовува-
лися численні притоки, що формували роз-
винену гідрографічну мережу басейну. В умо-
вах помірного, помірно-теплого клімату, коли
періоди достатнього зволоження змінювали-
ся доволі посушливими епізодами, формува-
лися бурі та темно-бурі ґрунти витачівського
часу. Кліматичні умови та особливості ґрун-
тів сприяли поширенню лісової та лісосоте-
пової флори регіону. Зональна структура рос-
линності витачівського часу була подібна до
сучасної, основні відмінності полягали у змі-
щені кордонів лісової і лісостепової зон у пів-
денному напрямку. Фрагмент північної час-
тини басейну був вкритий переважно сосно-
вими лісами з домішкою ялини, дуба, граба,
в’яза та липи. Зростали різнотравні луки та
злаково-полинова флора. На решті терито-
рії регіону панувала лісостепова рослинність.
Лісові масиви складалися переважно із сосни
з домішкою берези та широколистяних по-
рід дерев, а в долинах, ярах та балках регіону
зростали широколистяно-хвойні ліси за учас-
тю сосни, ялини, дуба, в’яза, липи та ліщини.
Трав’яний покрив формували степові асоціа-
ції різнотравно-полиново-лободової рослин-
ності. Особливості наявності у межах басей-
ну Великої Висі як відкритих просторів, так і
окремих лісових масивів обумовлювали роз-
маїття видового складу фауни регіону. Серед
великих тварин витачівського часу в басей-
ні виявлені мамонт, бізон, кінь та печерний
лев. Значна кількість дрібніших представників
фауни регіону знаходить аналогії серед сучас-
них видів поширених у лісостеповій зоні.
Таким чином, геоморфологічні особливості
басейну Великої Висі, розчленований різнорід-
ний рельєф місцевості, розвинена гідрографіч-
на система долини ріки з численними прито-
ками, кліматичні умови та особливості ґрунтів
сприяли розвитку багатого лісового та лісо-
степового рослинного покриву регіону, у яко-
му мешкав численний і різноманітний тварин-
ний світ. Зважаючи на подібні комфортні для
існування людини природні умови та багат-
ства біологічних ресурсів басейну Великої Висі
у витачівський час, стають очевидними причи-
ни вибору цього середовища для проживання
первісними спільнотами. Привабливість місця
вибору для стоянки давніми колективами під-
силюється наявністю доступної кам’яної сиро-
вини, відслонення якої знаходяться на незнач
ній відстані від пам’ятки.
Акімов І.А., Титар В.М. Тваринний світ // Національний атлас України. — К., 2007. — С. 211.
Андрієнко Т.Л., Терещенко П.С., Клєстов М.Л. та ін. Заповідні куточки Кіровоградської землі. — К., 1999.
Бабіченко В.М., Кульбіда М.І., Ніколаєва Н.В., Рудішина С.Ф. Кліматичне районування // Національний атлас
України. — К., 2007. — С. 171.
Барщевський М.Є., Бортник С.Ю., Вахрушев Б.О. та ін. Геоморфологічне районування // Національний атлас
України. — К., 2007. — С. 162.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 210
Баула Г.М., Гладун Н.П., Савченко Т.В. и др. Описания рек // Ресурсы поверхностных вод СССР: у 20 т. — Л.,
1978. — Т. 6. — Вып. 1. — С. 13—195.
Бондарчук В.Г. Геоморфологія УРСР. — К., 1949.
Брагін А.М. Міжрегіональна кореляція палеогеографічних умов четвертинного періоду на основі фізико-
механічних властивостей лесових порід рівнинної території України // Просторово-часова кореляція палео-
географічних умов четвертинного періоду на території України. — К., 2010 — С. 64—76.
Веліканов В.А., Гожик П.Ф., Педанюк Г.І. Геологічна будова (дочетвертинний зріз) // Національний атлас Украї-
ни. — К., 2007. — С. 108—109.
Веліканов В.А. Тектонічне районування // Національний атлас України. — К., 2007. — С. 117.
Вишневський В.І., Косовець О.О. Гідрологічні характеристики річок України. — К., 2003.
Воинственский М.А. Птицы степной полосы Европейской части СССР. — К., 1960.
Галецький Л.С., Колосовська В.А., Педанюк Г.І. Український щит // Національний атлас України. — К., 2007. —
С. 112.
Герасименко Н.П. До кореляції палеогеографічних етапів плейстоцену України із глобальними реперами та хро-
ностратиграфією Західної і Східної Європи // Просторово-часова кореляція палеогеографічних умов четвер-
тинного періоду на території України. — К., 2010. — С. 94—104.
Герасименко Н.П. Кореляція короткоперіодичних етапів плейстоцену за палеоландшафтними даними //
Просторово-часова кореляція палеогеографічних умов четвертинного періоду на території України. — К.,
2010а. — С. 104—129.
Герасименко Н.П. Розвиток зональних ландшафтів четвертинного періоду на території України. Автореф. дис. …
докт. геогр. наук. — К., 2004.
Дідух Я.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Рослинність // Національний атлас України. — К., 2007. — С. 198—199.
Дорошкевич С.П., Матвіїшина Ж.М. Зміни природних умов у плейстоцені на території Середнього Побужжя за да-
ними вивчення викопних ґрунтів // Український географічний журнал. — 2012. — № 4. — С. 23—30.
Дорошкевич С.П., Матвиишина Ж.М. Природные условия на территории Среднего Побужья в Витачевское время
(около 50 тис. л. н.) на основании изучения ископаемых почв // Геополитика и экогеодинамика регионов. —
Симферополь, 2014. — Т. 10. — Вып. 1. — С. 521—528.
Дорошкевич С.П. Плейстоценові викопні ґрунти Середнього Побужжя як відображення змін природних умов. Ав-
тореф. дис. …канд. геогр. наук. — К., 2012.
Дорошкевич С.П. Умови проживання давньої людини у витачівський час на Кіровоградщині // Потенціал сучасної
географії у розв’язанні проблем розвитку регіонів: матер. міжнар. наук.-практ. конфер. молодих вчених, при-
свяченої 95-річчю Національної академії наук України, 3—5 жовтня 2013 р., м. Київ, Україна. — К., 2013. —
С. 343—350.
Дорошкевич С.П. Четвертинні відклади Середнього Побужжя // Фізична географія та геоморфологія. — К., 2009. —
Вип. 56. — С. 256—266.
Дубинский А.Я., Варданянц Л.А., Перевозчикова В.А. и др. Русская платформа // Геологическое строение СССР: у
6 т. — М., 1968. — Т. 2. — С. 458—459.
Журавльов О.П. Остеологические материалы из палеолитических памятников Нижнего Поднепровья и Крыма. —
К., 2015.
Залізняк Л.Л., Нездолій О.І. Нова палеолітична стоянка Коробчине-курган на Кіровоградщині // Кам’яна доба
України. — К., 2011. — Вип. 14. — С. 43—55.
Залізняк Л.Л., Нездолій О.І. Стоянка Коробчине-курган та її аналоги // Кам’яна доба України. — К., 2013. —
Вип. 15. — С.48—75.
Залізняк Л.Л. Палеоліт центральної України // Археологія. — 2014. — № 3. — С. 3—17.
Залізняк Л.Л, Степанчук В.М., Ветров Д.О. та ін. Граветська стоянка Троянове 4 під Новомиргородом // Кам’яна
доба України. — К., 2007. — Вип. 10. — C. 102—125.
Залізняк Л.Л., Шевченко Т.О., Кухарчук Ю.В. Стоянка Андріївка 4 і проблема зубчастого мустьє України // Кам’яна
доба України. — К., 2015. — Вип. 16. — С. 11—43.
Зоненшайн Л.П., Кузьмин М.И., Натапов Л.М. Тектоника литосферных плит територии СССР: в 2 кн. — М.,
1990. — Кн. 1.
Канаш О.П., Лактіонова Т.М., Медведєв В.В. Грунти // Національний атлас України. — К., 2007. — С. 188—189.
Кармазиненко С.П. Особливості зональних змін верхньоплейстоценових грунтів басейну Дніпра на території Украї
ни. Автореф. дис. …канд. геогр. наук. — К., 2009.
Кістяківський О.Б. Птахи // Фауна України: у 40 т. — К., 1957. — Т. 4.
Клименко В.Г. Гідрологія України. — Харків, 2010.
Клюшников М.Н., Басс Б.Ю. Палеогеновые отложения Украинского кристаллического массива // Геология СССР:
у 48 т. — М., 1958. — Т. 5. — С. 658—677.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 11
Куница Н.А. Природа Украины в плейстоцене (по данным малакофаунистического анализа). — Черновцы, 2007.
Маркова А.К., Пузаченко А.Ю., Кольфсхотен Т. Состав и географическое положение фаунистических комплексов
Северной Евразии в конце средневалдайского мегаинтерстадиала // Фауны и флоры Северной Евразии в
позднем кайнозое. — Екатеринбург; Челябинск, 2008. — C. 7—25.
Маркова А.К. Териофауна позднего валдая // Палеогеография Европы за последние сто тисяч лет. — М., 1982. —
С. 109—113.
Матвіїшина Ж.М, Герасименко Н.П. Палеоландшафтні карти як результат кореляції природних умов палеогеогра-
фічних етапів // Просторово-часова кореляція палеогеографічних умов четвертинного періоду на території
України. — К., 2010 — С. 129—131.
Матвіїшина Ж.М., Дорошкевич С.П. Палеогеографічні дослідження на палеолітичних стоянках басейну Великої
Висі // Кам’яна доба України. — К., 2013. — Вип. 15. — С. 258—268.
Матвіїшина Ж.М., Дорошкевич С.П. Природне середовище місць проживання людини в палеоліті на території
центральної України // Український географічний журнал. — 2013а. — № 4. — C. 26—31.
Матвіїшина Ж.М., Дорошкевич С.П. Результати палеопедологічного дослідження пізньопалеолітичних пам’яток в
басейні Великої Висі // Кам’яна доба України. — К., 2011. — Вип. 14. — С. 63—73.
Мещеряков Ю.А. Рельеф СССР (Морфоструктура и морфоскульптура). — М., 1972.
Молявко Г.И. Неогеновые отложения Украинского кристаллического массива // Геология СССР: у 48 т. — М.,
1958. — Т. 5. — С. 755—761.
Пантелеев П.А. Родентология. — М., 2010.
Передерій В.І. Зміни палеогеографічних умов за даними мінералогічного аналізу відкладів // Просторово-часова
кореляція палеогеографічних умов четвертинного періоду на території України. — К., 2010 — С. 54—64.
Петрунь В.Ф. Використання мінеральної сировини населенням Трипільської культури // Енциклопедія трипіль-
ської культури: у 2 т. — К., 2004. — Т. 1. — С. 199—219.
Петрунь В.Ф. Желизисто-кремнистые породы кор выветривания в первобытной технике степной зоны юга
СССР // СА. — 1971. — № 4. — C. 127—138.
Пидопличко И.Г. О ледниковом периоде: история четвертичной фауны европейской части СССР. — К., 1954.
Ратников В.Ю. Позднекайнозойские земноводные и чешуйчатые пресмыкающиеся Восточно-европейской
равнины // Труды научно-исследовательского института геологии Воронежского государственного универ-
ситета. — Воронеж, 2002. — Вып. 10.
Рековец Л.И. Мелкие млекопитающие антропогена юга Восточной Европы. — К., 1994.
Рослый И.М., Кошик Ю.А., Палиенко Э.Т. и др. Геоморфология Украинской ССР. — К., 1990.
Семененко Н.П. Интрузивные комплексы центральной части Украинского кристаллического массива, связанные
с субширотными дислокациями // Геология СССР: у 48 т. — М., 1958. — Т. 5. — С. 185—187.
Степанчук В.М., Матвіїшина Ж.М., Рижов С.М., Кармазиненко С.П. Давня людина: палеогеографія та археоло-
гія. — К., 2013.
Степанчук В.М., Матвіїшина Ж.М., Рижов С.М., Кармазиненко С.П. Початкове заселення і подальше освоєння те-
риторії України давньою людиною: синтез археологічних і палеогеографічних даних // Вісник НАН Украї-
ни. — 2012. — № 8. — C. 34—46.
Степанчук В.М. Нижний и средний палеолит Украины. — Черновцы, 2006.
Цвек Е.В., Озеров П.І. Отчет о разведке археологических памятников в Новомиргородском районе Кировоград-
ской области в 1987—1989 гг. // НА ІА НАНУ. — 1987—1989/40б.
Яцик А.В., Бишовець Л.Б., Богатирьов Є.О. та ін. Малі річки України. — К., 1991.
Надійшла 17.03.2016
А.И. Нездолий
ПАЛЕОЛИТИЧЕСКАЯ СТОЯНКА КОРОБЧИНО-КУРГАН
В ЛАНДШАФТЕ БАССЕЙНА БОЛЬШОЙ ВЫСИ
На основе палеопедологических исследований стоянки Коробчино-курган с привлечением широкого круга су-
ществующих палеогеографических наработок в статье реконструированы основные характеристики древнего
ландшафта бассейна Большой Выси, в котором находится памятник. Ландшафт рассматривается как система,
которая учитывает геологическую составляющую, рельеф, гидрографические особенности, климат, почвенный
покров, флору и фауну. Анализ природных условий времен существования стоянки предоставляет важную ин-
формацию для определения региональных закономерностей выбора отдельных физико-географических обстано-
вок прошлого для проживания древним человеком.
С помощью интеграции археологических и палеогеографических исследований установлено, что основной
комплекс каменных артефактов стоянки Коробчино-курган находится в свите погребенных витачевских почв,
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 212
формирование которых происходило на протяжении двух первых климатических оптимумов среднего пленигля-
циала. Для древнего ландшафта региона, в котором находится стоянка, был характерен схожий с современным
волнистый равнинный рельеф с густой сетью оврагов и балок. На дневной поверхности присутствовали выхо-
ды горных пород кристаллического фундамента. К широкой долине Большой Выси были направлены много-
численные её притоки, которые составляли развитую гидрографическую сеть бассейна. В условиях умеренного,
умеренно-теплого климата с элементами аридизации формировались бурые и темно-бурые витачивские почвы,
на которых произрастала лесная и лесостепная флора. Фрагмент северной части бассейна укрывали преиму-
щественно сосновые леса с примесью ели, дуба, вяза, липы и орешника. Присутствовали разнотравные луга и
злаково-полынно-маревая флора. На остальной части бассейна господствовала лесостепная растительность.
Лесные массивы были сформированы преимущественно из сосны с примесью берёзы и широколистых пород
деревьев. В долинах, оврагах и балках росли широколиственно-хвойные леса при участии сосны, ели, дуба, вяза,
липы и орешника. Степная флора представлена различными ассоциациями разнотравно-полынно-маревой рас-
тительности. Среди крупных животных витачевского времени в бассейне обнаружены останки мамонта, бизона,
коня и пещерного льва. Значительное количество более мелких представителей фауны региона находит аналогии
среди современных видов, обитающих в лесостепи.
Таким образом, геоморфологические особенности бассейна Большой Выси, расчлененный разнородный ре-
льеф местности, развитая гидрографическая система реки, благоприятный климат и особенности витачевских
почв способствовали развитию богатого лесного и лесостепного растительного покрова региона, который на-
селял многочисленный и разнообразный животный мир. Учитывая подобные комфортные для существования
человека природные условия и богатства биологических ресурсов бассейна Большой Выси в витачевское время,
становятся очевидными причины выбора этой среды проживания первобытными обществами. Привлекатель-
ность выбора места для стоянки усиливалась наличием доступных ресурсов каменного сырья, обнажения кото-
рого находятся неподалеку от памятника.
O.I. Nezdolii
KOROBCHYNE-KURHAN PALAEOLITHIC SITE IN THE LANDSCAPE
OF THE VELYKA VYS RIVER BASIN
On the basis of paleopedological research at Korobchyne-kurhan site with a wide range of existing paleogeographic
developments, in the article the main features of the ancient Velyka Vys basin landscape, where the site is located, are
reconstructed. The landscape is considered as a system that includes the geological component, relief, hydrographic
characteristics, climate, soil cover, flora and fauna. The natural conditions analysis of the time when the site existed
provides important information to determination of regional patterns selection of individual physical and geographical
environments of the past for human living.
With the integration of archaeological and paleogeographic studies it is found out that the main assemblage of stone
artifacts at Korobchyne-kurhan site is buried in the vytachiv soils suite, the formation of which occurred during the first
two climatic optima of the Middle Pleniglacial. The similar to the modern wavy plain relief with a dense system of ravines
and gullies was typical for the ancient landscape of the region where the site is situated. To the Velyka Vys wide valley were
directed many of its tributaries and which composed a developed hydrographic basin system. In conditions of temperate
climate, warm temperate climate with elements of aridization, there were brown and dark brown Vytachiv soils formed on
which forest and forest-steppe flora was grown. A fragment of the northern part of the basin was covered mainly with pine
forests with an admixture of spruce, oak, elm, linden and hazel. Forb meadows and Poaceae-Artemisia-Chenopodioideae
flora were presented too. The rest part of the basin was dominated by forest-steppe vegetation. Woodlands have been formed
mostly of pine with an admixture of birch and broad-leaved tree species. In the valleys, ravines and gullies there were grown
broad-leaved coniferous forests with the participation of pine, spruce, oak, elm, linden and hazel. Steppe vegetation is
represented by different associations of forb-Artemisia-Chenopodioideae flora. Among the large animals of the Vytachiv
time in the basin there are discovered the remains of mammoth, bison, horse and cave lion. A significant number of smaller
fauna of the region is similar to the modern species found in the forest-steppe.
Thus, geomorphologic features of the Velyka Vys basin, partitioned diverse relief of terrain, developed hydrographic
system of the river, a favorable climate and Vytachiv soil features contributed to the development of a rich forest and forest-
steppe vegetation of the region, which was inhabited by a numerous and varied fauna. In consideration of such comfortable
for the human existence natural environment and wealth of biological resources of the Velyka Vys basin in Vytachiv time
becomes obvious the reasons for choosing that habitat by primitive societies. The attractiveness of the choice for the site was
enhanced by the presence of available stone material resources, outcrops of which are located not far from the site.
|
| id | arheologia-com-ua-article-165 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:02:52Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/eb/6c3bfc58ef367c4a07d2c89987c6e2eb.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-1652020-04-06T08:34:51Z Korobchyne-kurhan Palaeolithic Sitein the Landscape of the Velyka Vys River Basin Палеолитическая стоянка Коробчино-курган в ландшафте бассейна Большой Выси Палеолітична стоянка Коробчине-курган у ландшафті басейну Великої Висі Nezdolii , Oleksandr I. Palaeolithic, Korobchyne-kurhan Site, Palaeogeography, the Velyka Vys River. палеоліт, стоянка Коробчине-курган, палеогеографія, Велика Вись. On the basis of paleopedological research at Korobchyne-kurhan site with a wide range of existing paleogeographic developments, in the article the main features of the ancient Velyka Vys basin landscape, where the site is located, are reconstructed. The landscape is considered as a system that includes the geological component, relief, hydrographic characteristics, climate, soil cover, flora and fauna. The natural conditions analysis of the time when the site existed provides important information to determination of regional patterns selection of individual physical and geographical environments of the past for human living. With the integration of archaeological and paleogeographic studies it is found out that the main assemblage of stone artifacts at Korobchyne-kurhan site is buried in the vytachiv soils suite, the formation of which occurred during the first two climatic optima of the Middle Pleniglacial. The similar to the modern wavy plain relief with a dense system of ravines and gullies was typical for the ancient landscape of the region where the site is situated. To the Velyka Vys wide valley were directed many of its tributaries and which composed a developed hydrographic basin system. In conditions of temperate climate, warm temperate climate with elements of aridization, there were brown and dark brown Vytachiv soils formed on which forest and forest-steppe flora was grown. A fragment of the northern part of the basin was covered mainly with pine forests with an admixture of spruce, oak, elm, linden and hazel. Forb meadows and Poaceae-Artemisia-Chenopodioideae flora were presented too. The rest part of the basin was dominated by forest-steppe vegetation. Woodlands have been formed mostly of pine with an admixture of birch and broad-leaved tree species. In the valleys, ravines and gullies there were grown broad-leaved coniferous forests with the participation of pine, spruce, oak, elm, linden and hazel. Steppe vegetation is represented by different associations of forb-Artemisia-Chenopodioideae flora. Among the large animals of the Vytachiv time in the basin there are discovered the remains of mammoth, bison, horse and cave lion. Asignificant number of smaller fauna of the region is similar to the modern species found in the forest-steppe. Thus, geomorphologic features of the Velyka Vys basin, partitioned diverse relief of terrain, developed hydrographic system of the river, a favorable climate and Vytachiv soil features contributed to the development of a rich forest and forest-steppe vegetation of the region, which was inhabited by a numerous and varied fauna. In consideration of such comfortable for the human existence natural environment and wealth of biological resources of the Velyka Vys basin in Vytachiv time becomes obvious the reasons for choosing that habitat by primitive societies. The attractiveness of the choice for the site was enhanced by the presence of available stone material resources, outcrops of which are located not far from the site. На основе палеопедологических исследований стоянки Коробчино-курган с привлечением широкого круга существующих палеогеографических наработок в статье реконструированы основные характеристики древнего ландшафта бассейна Большой Выси, в котором находится памятник. Ландшафт рассматривается как система, которая учитывает геологическую составляющую, рельеф, гидрографические особенности, климат, почвенный покров, флору и фауну. Анализ природных условий времен существования стоянки предоставляет важную информацию для определения региональных закономерностей выбора отдельных физико-географических обстановок прошлого для проживания древним человеком. С помощью интеграции археологических и палеогеографических исследований установлено, что основной комплекс каменных артефактов стоянки Коробчино-курган находится в свите погребенных витачевских почв, формирование которых происходило на протяжении двух первых климатических оптимумов среднего пленигляциала. Для древнего ландшафта региона, в котором находится стоянка, был характерен схожий с современным волнистый равнинный рельеф с густой сетью оврагов и балок. На дневной поверхности присутствовали выходы горных пород кристаллического фундамента. К широкой долине Большой Выси были направлены многочисленные её притоки, которые составляли развитую гидрографическую сеть бассейна. В условиях умеренного, умеренно-теплого климата с элементами аридизации формировались бурые и темно-бурые витачивские почвы, на которых произрастала лесная и лесостепная флора. Фрагмент северной части бассейна укрывали преимущественно сосновые леса с примесью ели, дуба, вяза, липы и орешника. Присутствовали разнотравные луга и злаково-полынно-маревая флора. На остальной части бассейна господствовала лесостепная растительность. Лесные массивы были сформированы преимущественно из сосны с примесью берёзы и широколистых пород деревьев. В долинах, оврагах и балках росли широколиственно-хвойные леса при участии сосны, ели, дуба, вяза, липы и орешника. Степная флора представлена различными ассоциациями разнотравно-полынно-маревой растительности. Среди крупных животных витачевского времени в бассейне обнаружены останки мамонта, бизона, коня и пещерного льва. Значительное количество более мелких представителей фауны региона находит аналогии среди современных видов, обитающих в лесостепи. Таким образом, геоморфологические особенности бассейна Большой Выси, расчлененный разнородный рельеф местности, развитая гидрографическая система реки, благоприятный климат и особенности витачевских почв способствовали развитию богатого лесного и лесостепного растительного покрова региона, который населял многочисленный и разнообразный животный мир. Учитывая подобные комфортные для существования человека природные условия и богатства биологических ресурсов бассейна Большой Выси в витачевское время, становятся очевидными причины выбора этой среды проживания первобытными обществами. Привлекательность выбора места для стоянки усиливалась наличием доступных ресурсов каменного сырья, обнажения которого находятся неподалеку от памятника. На основі проведених палеопедологічних досліджень стоянки Коробчине-курган із залученням широкого кола палеогеографічних напрацювань запропоновано реконструкцію основних характеристик давнього ландшафту басейну річки Велика Вись, в якому знаходиться пам’ятка. Здійснено ретроспективний огляд ландшафту. Його розглянуто як систему, у котру входить геологічна складова, рельєф, гідрографічні особливості, ґрунтовий покрив, кліматичні умови, своєрідні флора та фауна. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2016-06-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/165 10.15407/archaeologyua2016.02.003 Arheologia; No 2 (2016): Arheologia; 3-12 Археологія ; № 2 (2016): Археологія; 3-12 Археология; № 2 (2016): Arheologia; 3-12 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2016.02 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/165/158 |
| spellingShingle | палеоліт стоянка Коробчине-курган палеогеографія Велика Вись. Nezdolii , Oleksandr I. Палеолітична стоянка Коробчине-курган у ландшафті басейну Великої Висі |
| title | Палеолітична стоянка Коробчине-курган у ландшафті басейну Великої Висі |
| title_alt | Korobchyne-kurhan Palaeolithic Sitein the Landscape of the Velyka Vys River Basin Палеолитическая стоянка Коробчино-курган в ландшафте бассейна Большой Выси |
| title_full | Палеолітична стоянка Коробчине-курган у ландшафті басейну Великої Висі |
| title_fullStr | Палеолітична стоянка Коробчине-курган у ландшафті басейну Великої Висі |
| title_full_unstemmed | Палеолітична стоянка Коробчине-курган у ландшафті басейну Великої Висі |
| title_short | Палеолітична стоянка Коробчине-курган у ландшафті басейну Великої Висі |
| title_sort | палеолітична стоянка коробчине-курган у ландшафті басейну великої висі |
| topic | палеоліт стоянка Коробчине-курган палеогеографія Велика Вись. |
| topic_facet | Palaeolithic Korobchyne-kurhan Site Palaeogeography the Velyka Vys River. палеоліт стоянка Коробчине-курган палеогеографія Велика Вись. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/165 |
| work_keys_str_mv | AT nezdoliioleksandri korobchynekurhanpalaeolithicsiteinthelandscapeofthevelykavysriverbasin AT nezdoliioleksandri paleolitičeskaâstoânkakorobčinokurganvlandšaftebassejnabolʹšojvysi AT nezdoliioleksandri paleolítičnastoânkakorobčinekurganulandšaftíbasejnuvelikoívisí |