Рогачицький горизонт в степових поховальних традиціях
Discussed is a series of burials (taking into account the stratigraphic position and ritual features), dishes of which tend to the middle layer at Mykhaylivka. These funeral monuments cover the territory between the Dnipro and Southern Buh Rivers, as well as the steppe Crimea. The absolute majority...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2016 |
| Heft: | 2 |
| Сторінки: | 13-29 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2016
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/166 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |  |
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824446341873664 |
|---|---|
| author | Spitsyna, Larysa А. |
| author_facet | Spitsyna, Larysa А. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Larysa А. Spitsyna",
"institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Spitsyna, Larysa А. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 29 |
| container_issue | 2 |
| container_start_page | 13 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-04-06T08:34:51Z |
| description | Discussed is a series of burials (taking into account the stratigraphic position and ritual features), dishes of which tend to the middle layer at Mykhaylivka. These funeral monuments cover the territory between the Dnipro and Southern Buh Rivers, as well as the steppe Crimea. The absolute majority of dishes from these sites are samples with a round bottom. Stratigraphic position of these graves has allowed the author to add the burials without utensils to them. Primarily, it is about burials which were part of small cemeteries with single mound, or those which demonstrate ritual similarities. Funeral ceremony was not monotonous. It is only the orientation which was constant: most of graves are oriented to the east.
Such burials usually formed a large burial mounds arising on the principle of burial grounds and eventually were closed by a general mound. Central burials predominated there, other situated on the periphery, sometimes exceeding the bounds of a common embankment. The embankment’s height reached 0,8—1,6 m and the diameter was up to 10—15 m. The burials were often made in the pits of quadrangular plan shape with rounded corners, although there are also oval pits, particularly, made for stretched graves.
Only two cemeteries had a permanent funeral ritual. Other ones are diverse, for instance with a combination of various poses of the dead: extended, crouched, and crumpled on the back bodies.
Ochre for strewing corpses and graves was used limitedly. Such usage of ochre in the funeral ceremony indemnified for products made of it. There are few traces of animals used in the funeral ceremony.
Dishes are various with domination of round-bottomed ones with spherical or elongated proportions, with a high neck and shoulders retreating without ornamentation. There are metal objects in the graves. They are usually small adornments. Flint flakes are sometimes found.
In general, burial ceremony of the Late Copper Age Steppe population presents the multiplicity, while the early Yamna culture population, on the contrary, shows the ritual unity. This fact led to the appeal to the stratigraphy of barrows. It allowed the author to ascertain that the selected burials (Rohachyk horizont) occupy a stratigraphic position between the oldest Copper Age burials and the ones of Yamna culture. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2016.02.013 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:02:53Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 13
Л.А. Спіцина
Рогачицький горизонт
у степових поховальних традиціях
Спираючись на подібність посуду, стратиграфічної позиції та рис обряду автор аналізує групу поховальних пам’яток у
Подніпров’ї, Побужжі та в степовому Криму.
К л ю ч о в і с л о в а: пізній енеоліт, рогачицька культура, рогачицький горизонт, рання бронза, ямна культура, пізнє
трипілля, Подніпров’я та Побужжя, степовий Крим.
© Л.А. Спіцина, 2016
Про строкатість поховального обряду пізнього
енеоліту степової смуги України неодноразово
йшлося у працях вітчизняних дослідників. Сво-
го часу В.Г. Збенович зазначав, що лишається
відкритим питання про інші групи енеолітич-
ного населення Північного Надчорномор’я,
котрі мешкали тут одночасно з носіями ямної
культури (раннього етапу), «але не були пов’язані
з ними в культурному і, очевидно, етнічному пла-
ні» (Збенович 1976, с. 65). Підкреслюючи різно-
маніття поховального обряду регіону, дослід-
ник звертав увагу, що «на заключній порі енеоліту
степове Бузько-Дніпровське межиріччя і Ліво-
бережжя Дніпра не були монопольною територією
якоїсь однієї культурно-етнічної спільноти» (там
само, с. 66). Зокрема, він зауважував не лише
суттєві впливи пізньотрипільського населення
на степовий світ, а і його пряме проникнення
сюди (там само, с. 66—67). Відтак, не виключе-
на й наявність тут трипільських поховань.
Розмаїття поховального обряду на фіналь-
ній порі енеоліту вимагає окремої уваги до по-
ховальних пам’яток, що виходить за межі стат-
ті. Маємо завдання — відібрати низку поховань,
посуд з яких тяжіє до середнього шару Михай-
лівки (цю пам’ятку автор розглядає у колі ста-
рожитностей рогачицької культури), із ураху-
ванням також стратиграфічної позиції похо-
вання та рис обряду. Стосовно посуду нам уже
доводилося зазначати (Котова, Спицына 1999),
що орієнтуватися на нього непросто, бо похо-
вання часто супроводжувалися імпортним по-
судом. По-друге, поховання, зазвичай, містили
специфічну кераміку — мініатюрну та тендітну,
а зменшення розмірів давало певні викривлен-
ня форм посуду, що іноді унеможливлює по-
рівняння їх із побутовим посудом. Зрештою, і
цілих форм останнього відомо мало. Тому, по-
рівнюючи посуд з поховань з великими та фраг-
ментованими формами з поселень, доводиться
звертати увагу не лише на загальні пропорції
посуду, а й на такі його деталі, як оформлення
вінець та горла, обробка зовнішньої поверхні,
елементи та композиції орнаменту.
Отже, розглянемо ряд поховань, деякі з яких
супроводжувалися посудом, котрий, на нашу
думку, виказує подібність до посуду середньо-
го шару Михайлівки. Територіальні межі роз-
повсюдження цих поховань визначаються сте-
повим Побужжям та Подніпров’я, а також сте-
повим Кримом.
Побужжя
Для цього регіону виділено декілька поховань,
синхронних верхньому горизонту середнього
шару Михайлівки. Відразу зауважимо, що до
них належить поховання 2, курган 9, група І біля
с. Ковалівка (Ковпаненко, Фоменко 1986, с. 12,
рис. 1, 12; Шапошникова и др. 1986, с. 38, рис. 13,
4). Уламки горщика знайдено на схід від зруй-
нованих поховань 8 та 9, на рівні давньої по-
верхні. В обох публікаціях горщик подано як
округлодонний, на фото у звіті він — плоско-
донний (Ковпаненко и др. 1969/25, табл. ХІІІ).
Однак справа не в цьому. Його форма (корот-
ке горло, роздуті плічка) і оздоблення у вигляді
трьох рядочків глибоких защіпів на плічках не
властиві посуду середнього шару, але він має
численні аналогії у верхньому шарі Михайлів-
ки (Лагодовська і ін. 1962, табл. ХІV, 1, 3, 8, 12).
Загалом же, с. Ковалівка, розміщене на право-
му березі Південного Бугу північніше м. Ми-
колаєва, — напевно, найзахідніший пункт по-
ширення цих поховань, які було виявлено в де-
кількох курганах.
Ковалівка, група ІV, курган 1, поховання 13
(Ковпаненко, Фоменко 1986, с. 12, рис. 1, 10, 13).
Впущене у південно-західну полу насипу, зве-
деного над енеолітичним випростаним похо-
ванням. Могила оточена кромлехом діаметром
1,4 м. Згідно з польовим креслеником (Ков-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 214
паненко, Евдокимов 1971/33), декотрі плити
були трохи нахиленими до центру. Над моги-
лою — велика плита, перекрита по периметру
кількома меншими. Одна з них (південно-
західна) являла собою невелику стелу трапе-
цієподібної форми з необробленою звуженою
частиною. Краї забарвлені вохрою. Стела була
заввишки 0,45, завширшки зверху — 0,30, зни-
зу — 0,18, завтовшки 0,12—0,14 м.
Могила прямокутної за планом форми із
заокругленими кутами, 0,5 × 0,3 м і глибиною
0,4 м. Виходячи із фото у звіті, дитя було по-
ховане, найімовірніше, у напівсидячій позі,
що спричинило викривлення скелету ліворуч.
У всякому разі кістки черепа «розтягнено» по
стінці, щелепи на плечах «догори», тому не-
має підстав вважати, що скелет лежав на ліво-
му боці (Шапошникова и др. 1986, рис. 37, 1).
Ноги підігнуто ліворуч. Зліва лежав горщик.
Подібне до описаного перекриття мало
основне поховання 3, курган 1, група ІV (Ков-
паненко, Евдокимов 1971/33). Кам’яний за-
клад овальної форми (2,7 × 2,4 м) орієнтований
вздовж лінії північний схід–південний захід.
Він спирався на жердини і складався із каме-
нів різних розмірів (декотрі частково обробле-
ні), покладених впритул та один на одного. З
північного сходу вціліли залишки «стіни» з по-
ставленої на ребро великої брили та декількох
маленьких каменів. Як і в попередньому ви-
падку, у південно-західній частині закладу ви-
явлено примітивну стелу зі звуженим догори
краєм та заокругленими гранями. Довжина її
0,60, ширина 0,45, товщина 0,15 м.
Могила прямокутної за планом форми із за-
округленими кутами, розмірами 1,80 × 0,86—
1,0, глибина 1,0 м. Небіжчик лежав на спині з
підігнутими в колінах ногами, котрі впали пра-
воруч. Череп забарвлений вохрою. Зліва лежав
кременевий відщеп.
Група VI, курган 4. Початкові фази зведення
кургану дослідники віднесли до ранньоямного
часу і пов’язали із трьома похованнями (6—8)
та синхронізували із середнім шаром Михай-
лівки (Ковпаненко, Фоменко 1986, с. 13—14).
Насип дуже розораний. Однак первинний на-
сип, цілком імовірно, пов’язаний із давнішим
похованням 6, оточеним крепідою із доволі ве-
ликих каменів, поставлених на ребро. Два ін-
ших поховання здійснені за межами крепіди, і
їх об’єднує схожість поховального обряду.
Поховання 7 цього кургану (див. також: Ша-
пошникова и др. 1986, с. 38, рис. 13, 6; 39, 5—8)
влаштоване на південний схід від основного
і оточене кромлехом діаметром 5 м, утворено
із каменів, поставлених на ребро або покладе-
них горизонтально один на один. З південно-
го боку є розрив. Могила зміщена до південної
частини кромлеха. Її перекривали дві брили.
Яма підпрямокутна з дуже заокругленими ку-
тами: 1,10 × 0,55—0,60 м, глибина 0,60 м. Ди-
тина була покладена на спину, головою на пів-
нічний схід з підігнутими в колінах ногами, що
впали ромбом. Зліва від голови стояв горщик.
Поховання 8 влаштоване на північний схід
від кромлеха основного поховання. Його та-
кож оточено кромлехом діаметром 5,0 м, зведе-
ного аналогічно до попереднього. У північно-
східній частині він чи то не вцілів, чи мав роз-
рив. Майже по центру кромлеха, трохи ближче
до південно-східного краю, розташовано за-
клад із каменів різного розміру, під якими яма
прямокутної за планом форми, орієнтова-
на вздовж лінії північний схід—південний за-
хід. Розміри 1,20 × 0,75, глибина приблизно
0,65 м.
Перпендикулярно до південно-східної сті-
ни поховання 8, було розташовано ще одну
яму (без слідів поховання), теж під закладом.
Її орієнтовано з північного сходу на південний
захід, розміри 1,3 × 0,6 м, дно на 0,1 м вище від
попередньої.
Група VII, курган 1. Насип розораний. Поча-
ток його зведення дослідники пов’язують із по-
хованням 2 і відносять до ранньоенеолітичного
часу, синхронізуючи із нижнім шаром Михай-
лівки (Ковпаненко, Фоменко 1986, с. 11—13).
Поховання 2 було оточене кромлехом діаме-
тром 6,0 м, утвореного із покладених в один-
два ряди каменів. Навколо кромлеха розташо-
вано чотири ями видовженої форми, в яких
траплялося каміння та кістки тварин і котрі
утворювали своєрідний переривчастий рівчак.
В центрі кромлеха розміщувалась перекри-
та невеликим камінням могила підовальної
форми з ширшою південно-західною стінкою.
Розміри могили 1,6 × 0,8, глибина 0,25 м. Ске-
лет дитини лежав на спині головою на північ-
ний схід з підігнутими в колінах ногами, котрі
впали праворуч.
У згаданих ямах (7 та 11) знайдено речі, кот
рі й дозволили датувати вказане поховання.
По-перше, це уламок трипільського гостроре-
берного кубка з рожевої глини зі слідами чер-
воного ангобу. Г.Т. Ковпаненко і В.М. Фомен-
ко датують його етапом ВІІ–СI, за періодиза-
цією Т.С. Пассек. По-друге, це уламок ліпної
посудини з високим плавно відігнутим горлом
та скошеними плічками з домішкою мушлі в
тісті. На думку дослідників, у «вигляді остан-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 15
нього поєднуються риси, характерні для три-
пільського кухонного посуду і кераміки нижнього
шару Михайлівки — вертикальні смуги від гребін-
цевого загладжування на горлі, сплощений край
вінець із потовщенням, наскрізні дірочки, перли-
ни то-що». Окрім того, вказано й на аналогії
з енеолітичних поховань Північно-Західного
Надчорномор’я (Ковпаненко, Фоменко 1986,
с. 13). Вкажемо, що «вертикальні смуги від гре-
бінцевого загладжування» являють собою гла-
денькі смужки, котрі на згині горла переходять
у смугу з навскісних доволі рельєфних вдав-
лень тим же інструментом. Нижче, на плічках,
смуга з навскісних відбитків-ямок трьохзуб-
частого крупного штампа, а ще нижче — ло-
кальні скупчення неглибоких ямок. Під кра-
єм вінець маємо лише перлини (Ковпаненко и
др. 1974/11, рис. 38, 2). Зазначимо, що ця по-
судина має всі ознаки посуду середнього шару
Михайлівки. З нею його поєднує плавне про-
філювання, жолобок ззовні горла, вертикальні
вдавлення по горлу, перлинки під вінцями та
орнаментація плічок. Тому вказана дата є про-
блематичною.
Звернемо увагу на поховання 4 цього ж кур-
гану. Його здійснено на південно-західній пе-
риферії на відстані 5,0 м від кромлеха. Моги-
лу оточено кромлехом із викладених в один—
два ряди каменів, дещо видовженим вздовж
лінії північний схід—південний захід. Діаметр
2,75 × 2,45 м. Яма була розташована у південній
частині і перекрита дрібним камінням. Поруч
(з північно-східного боку) лежала велика плита.
Могила неправильної чотирикутної за планом
форми орієнтована з північного сходу на пів-
денний захід. Розміри 0,90 ×0,55—0,60, глибина
десь 0,25 м. Слідів поховання не виявлено.
Група VII, поховання 14 було впущене в кур-
ган 4 ранньоенеолітичного часу (Ковпаненко,
Фоменко 1986, с. 11; Шапошникова и др. 1986,
с. 38, рис. 13, 3; 41, 5—8). Стратиграфічну по-
зицію не з’ясовано. Його здійснено на північ
від первинного насипу з досипкою ранньоене-
олітичного часу. Зв’язок з наступною досип-
кою (ІІІ) не простежено. Прямокутну яму із за-
округленими кутами (0,7 × 0,5, глибина 0,4 м)
було перекрито двома плитами в оточенні ка-
міння. Дитя було покладене у зібганому стані
на лівому боці головою на північний схід. Ліва
рука випростана, права — зігнута. За спиною
стояв горщик, оздоблений перлинами і зсере-
дини забарвлений вохрою.
Привільне Миколаївської обл., правий берег
р. Інгул, курган 1 (Шапошникова и др. 1980,
с. 18, рис. 1). Курган почали зводити за доби
енеоліту; насип його майже повністю розора-
ний, тому велику кількість поховань (30 могил
різного часу) не можна чітко стратифікувати.
У західному секторі кургану частково вцілів
кромлех.
У південному секторі на площі 2,2 × 2,0 м
виявлено розвал посудини та уламок іншої,
кістки бика й дрібне каміння. Дослідники
пов’язують цей комплекс із залишками стійби-
ща ранньоямної доби та вбачають прямі ана-
логії посудини в матеріалах середнього шару
Михайлівки (Шапошникова и др. 1980, с. 19,
рис. 3, 5). Через приналежність цієї посуди-
ни до кургану ми подаємо її у цій вибірці, тим
паче, що в цьому кургані було виявлено й по-
ховання означеного періоду.
Поховання 4 кургану (Шапошникова и др.
1980, с. 22, рис. 4, 1—3) визначено дослідника-
ми як основне (можливо, саме з ним пов’язаний
кромлех). Здійснене у ямі підпрямокутної за
планом форми шириною 0,85, глибиною 1,50 м
від 0. Західна її частина зруйнована пізнішими
похованнями ямної культури. На дні виявлено
уламки трубчастих кісток, забарвлених вохрою.
У південно-східному куті виявлено дві посуди-
ни, розміщених одна в одній.
Посудини різні і лише меншу подано у пуб
лікації як ранньоямну (Шапошникова и др.
1986, рис. 13). Серед фрагментів посуду з вуш-
ками з середнього шару Михайлівки таких ву-
шок немає, але вони є у верхньому шарі. (Ла-
годовська та ін. 1962, табл. XII, XIII). Однак,
у поєднанні цих посудин в одному похован-
ні, зрештою, немає нічого дивного, виходячи з
хронологічного стику цих явищ.
У межах зруйнованого кромлеха розміщу-
валося ще одне поховання 23 (25) (Шапош-
никова и др. 1980, с. 33, рис. 8, 2, 2а). Могила
підпрямокутної форми (майже овальна), роз-
мірами 0,9 × 0,5 м, глибиною 0,4 м, перекрита
великим каменем. На дні сліди зітлілого дитя-
чого скелету головою на північний схід та ве-
лика ретушована пластина.
Правий берег Інгульця
Широке Дніпропетровської обл., курган 1 (Кри
лова 1971, с. 18—21, табл. ІІ, ІІІ, 1—12; 1965/38).
Звернення до цієї пам’ятки зумовлене тим, що
два поховання із посудом цього кургану тради-
ційно визначають як нижньомихайлівського
типу (Телегін 1971, с. 19—20).
Поховання з горщиками входять до комп-
лексу з 10 основних поховань, котрі поєднані
певними спільними рисами: орієнтацією не-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 216
біжчика у північно-східному напрямку, забарв-
леністю його блідо-рожевою вохрою, наявніс-
тю у похованні виробів із вохри, хоча між ними
є й певні відмінності. Ці поховання розташо-
вані у південній половині насипу і спланова-
ні трьома рядами, орієнтованими вздовж лінії
північний захід—південний схід. Приблизно
під центром насипу висотою 1,3 та діаметром
9,7 м розташовувались поховання 11 і 5, далі на
південний схід — поховання 1. Північніше йде
ряд, який розпочинає поховання 7, розташо-
ване теж майже у центрі, далі у вказаному на-
прямку поховання 4 та 3. Таким чином, похо-
вання цих рядів тяжіють до південно-східного
сектору. Південну від центрального ряду низ-
ку поховань зміщено у північно-західному на-
прямку. Тут розташоване поховання 18 (крайнє
від південного сходу) та далі на північний за-
хід поховання 16 та 17. Поховання 12 було роз-
ташоване окремо — південно-західніше похо-
вання 18.
Усі могили були перекриті рослинним ма-
теріалом (білий тлін з вкрапленням брунатної
деревини), котрий зафіксовано навколо могил
на рівні давньої поверхні та у вигляді інколи ви-
разних прошарків у заповненні. Три похован-
ня (1, 16, 17) були перекриті ще й кам’яними
плитами, серед яких є й оброблені.
Вісім небіжчиків лежали випростано — роз-
вернуто на лівий бік (поховання 5), розверну-
то на правий (поховання 11); у двох могилах —
зібгано на спині — парне поховання 3 (жінка
з дитям 4—5 років) та поховання 1 дорослого.
Ці могили завершують північний та централь-
ний ряди поховань і розташовані у південно-
східній полі.
Поховання 1 вирізнялося позицією рук —
дуже розведені в боки зігнуті руки, спрямовані
долонями до обличчя. Воно супроводжувалося
кременевим виробом на великій пластині (кре-
мінь коричневий непрозорий зі світлими пля-
мами), мідним шилом та «циліндром» з вохри.
Поховання 3 (зібгано на спині) супроводжу-
валося горщиком, що стояв зліва від голови
жінки (у кутку), і «циліндром» з вохри — пра-
воруч.
Горщик був і при випростаному похованні 18
підлітка, біля правого плеча лежали ще «ци-
ліндр» з вохри та антропоморфна статуетка.
Інші поховання містили вироби із вохри у
вигляді «чверті циліндра» (поховання 4 — чо-
ловік 40—45 років, біля лівого ліктя; похован-
ня 5 — жінка, праворуч від голови, діаметр 12
см) або «цілого циліндра» (поховання 7 — чоло-
вік, біля правого плеча, діаметр циліндра 13—
15, його висота 17 см), шматки вохри (похован-
ня 16 — чоловік?, під черепом зліва), кістяну
проколку (поховання 17 — чоловік, нижче ніг).
Два поховання не мали інвентарю (похован-
ня 11 — дорослий, поховання 12 — підліток).
Аналогії горщикам з поховань 3 та 18
Л.П. Крилова вбачала в Майкопській культурі,
вказуючи на лисковану поверхню та домішку
мушлі, а аналогії орнаменту — в Трипільській
культурі (Крылова 1971, с. 19—20). А.Л. Нечи-
тайло, поділяючи таку інтерпретацію, вважа-
ла горщик із поховання 18 місцевою імітацією
майкопських зразків (Нечитайло 1991, с. 26),
однак його форма була подана дослідницею не-
правильно. Д.Я. Телегін зазначав, що «за деяки-
ми ознаками (склад тіста, підлискована поверхня,
слабе орнаментування) широчанський посуд тісно
зближується з опуклобокою керамікою нижнього
шару Михайлівки, Грушівського кургану й інших
пам’яток Подніпров’я» (Телегин 1971, с. 11). Він
також зіставляє посуд із кемі-обинським (там
само, с. 16—17), як і Т.Г. Мовша (1972, с. 18—
19). За відсутності чіткої визначеності, що таке
Кемі-обинська культура, та як вона датується,
таке співставлення проблематичне (Евдокимов,
Рассамакин 1988, с. 87—88). Про відносну по-
дібність посуду до наведених аналогій свідчить
внесене до цього кола поховання чорногорів-
ського періоду передскіфського часу з Грушівки
(Отрощенко, Рассамакин 1990, с. 106).
Щодо горщика з поховання 18 зазначимо,
що його форма (гостре денце, високі вінця з
різким переходом до тулуба з покатими плічка-
ми) має аналогії у середньому шарі Михайлів-
ки. Натомість горщик з поховання 3, загалом,
не має прямих аналогій у цьому шарі, однак там
є горщики з подібною будовою верхньої части-
ни. За орнаментацією він близький до майкоп-
ського посуду (Нечитайло 1991, рис. 3; 6; 9).
Могильник вирізняється віком похованих
(переважають дорослі), позою (переважно ви-
простані), плануванням (рядами), великими
розмірами виробів з вохри. Але загальна його
синхронність середньому шару Михайлівки не
викликає сумнівів, на що вказує не лише по-
суд, а й статуетка.
Олександрівка (радгосп «Прогрес»), курган 1
(Елагина, Петренко 1968/54; 1969). Насип за-
ввишки 1,0 м, діаметром 20 м був дуже розора-
ним. Виявлено 46 поховань, які датуються ча-
сом від енеолітичної до ранньозалізної доби.
Стратиграфічно насип одноманітний, однак
на рівні давнього горизонту, у центрі зафіксо-
вано шар попелястого щільного ґрунту товщи-
ною 0,1 м та довжиною у бровці 9,5 м. Аналіз
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 17
поховань та їхня планіграфічна позиція вказу-
ють на те, що енеолітичні поховання розташо-
вувались напівколом у північному та західно-
му секторах з переривом у південно-західному,
навколо центрального поховання, зруйнова-
ного скіфською могилою. Автори зазначили,
що стратиграфічно розподілити поховання у
часі важко. Давнішими вони вважали похован-
ня з кулястим посудом 11, 17, 21, 45. За обря-
дом з ними схожі поховання 19 та 43.
Поховання 43 розміщувалось у південному
секторі. Яму глибиною 0,28 м перекривали ве-
лика та кілька невеличких брил. Скелет лежав
зібгано на правому боці головою на схід.
Поховання 11 розташовувалось у південно-
східному секторі. Яму овальної форми пере-
кривав заклад із чотирьох брил. У могилі гли-
биною 0,19 м виявлено залишки небіжчика,
який лежав зібгано на правому боці головою
на північний схід. Біля обличчя — шматок чер-
воної вохри, за тім’ям — посудина, за купри-
ком — кістяна антропоморфна статуетка та
галька 2,1 × 2,0 см.
Поховання 17 знаходилося у північно-захід
ному секторі. Яма овальної неправильної фор-
ми була заглиблена на 0,37 м й перекрита дво-
ма великими та декількома маленькими плита-
ми. Похований лежав дуже зібгано на правому
боці головою на північний схід. За головою —
посудина.
Поховання 19 розташовувалось у північно-
східному секторі. Видовжений овал ями, за-
глибленої на 0,4 м, перекривався великою та
маленькими плитами. Скелет лежав зібгано на
правому боці головою у північно-східному на-
прямку. На грудях шматочок вохри, біля пра-
вого плеча — уламок стулки мушлі.
Поховання 21 розміщувалось південно-за
хідніше поховання 19. Яма прямокутної у пла-
ні форми, 0,92 × 0,52 м, була заглиблена на
0,26 м. Її перекривала одна велика та кілька
малих брил. Небіжчик лежав орієнтовано го-
ловою у північно-східному напрямку. За чере-
пом шматок вохри та посудина.
Поховання 45 перерізало попелястий шар
і, можливо, є найпізнішим. Яму глибиною
0,17 м, перекривав заклад з однієї великої та
групи невеликих плит. Залишки похованого не
дають повної картини, імовірно, він лежав зі-
бгано на правому боці орієнтовано головою на
північний схід. Під променевою кісткою вияв-
лена посудина.
Могильник біля с. Олександрівка демон-
струє напрочуд одноманітний поховальний
обряд — неглибокі могили, перекриті однією-
двома великими та декількома невеликими
брилами, зібгана на правому боці поза, орі-
єнтація у північно-східному напрямку. Заува-
жимо, що ці поховання розглядалися у колі
нижньомихайлівських (Телегін 1971, с. 11—12;
Rassamakin 1994, р. 42—45). І дійсно, стала зі-
бгана поза викликає сумнів. Однак, проводи-
ти паралелі між посудом з цих поховань та ке-
рамікою нижнього шару Михайлівки склад-
но, оскільки там немає круглодонного посуду.
Особливо це стосується кулястої посудини
із поховання 17. Її оригінальність полягає в
ряді отворів, просвердлених поблизу шийки.
Що стосується горщика з поховання 45, то тут
звернемо увагу на доволі різко відігнуті висо-
кі вінця — таке профілювання теж не прита-
манне посуду нижнього шару Михайлівки, але
являється прикметною рисою кераміки серед-
нього шару. Горщик з поховання 11 близький за
формою до верхньої частини кераміки. Ниж-
нього Рогачика. Цікавим є також і горщик з
поховання 21. Він має вертикальне горло з по-
товщенням на внутрішній частині і пряме зо-
вні та трохи відігнуті вінця. Ця форма горла не
типова для кераміки степового енеоліту, проте
широко відома у посуді із енеолітичних посе-
лень Криму: Фатьма-Коба, Ласпі, Петрівська
балка тощо (Котова, Спицына 1999). Зазначи-
мо також, що поодинокі горщики з таким гор-
лом виявлені у горішньому горизонті серед-
нього шару Михайлівки, а також у верхньому
шарі. Ці посудини не є імпортними і за техно-
логією подібні до михайлівського посуду. Схо-
же, що у Нижній Наддніпрянщині такі форми
з’явилися під впливом кримського енеолітич-
ного населення.
Лупареве, курган 1 (Елагина, Петренко 1970,
1969/27). Первинний насип висотою 1,1 м і
діаметром 15—17 м був пов’язаний із похован-
ня 30, здійсненим у прямокутній ямі, розміра-
ми 1,40 × 0,85 м, глибиною 0,77 м. Скелет ле-
жав зібгано на правому боці, орієнтовано на
схід. Серед інвентарю: під щелепою виявлено
шість фрагментів мідних пронизок, довжиною
близько 0,8 см, а біля правого плеча — кістки
тварини.
На захід від поховання виявлено ще одне —
з випростаним кістяком, перекриття якого
розміщувалось на рівні давньої поверхні, хоча
стратиграфічне його положення не з’ясоване.
Два наступних поховання були впускними.
Поховання 28 впущене у центр первинного
насипу на південь від поховання 30. Кам’яний
заклад на поверхні цього насипу складав-
ся з двох великих плит, по периметру оточе-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 218
них меншими. Яма овальної форми, розмірами
1,85 × 1,20, глибиною 0,28 м зі скелетом, що ле-
жав на спині, орієнтований на північний схід з
підігнутими ногами, котрі впали вліво. Під пра-
вою долонею — сліди вохри. З південного боку
закладу виявлено уламок великого горщика із
залощеною поверхнею та орнаментований від-
битками гребінця. Зсередини горщика виявле-
но сліди вохри, а на поверхні — сажі.
Нижня Наддніпрянщина
Вільногрушівка, лівий берег р. Вільнянки, тут
досліджено курган 3 (Телегин и др. 1977, с. 111—
113; Телегин, Братченко 1977, с. 6, рис. 1, 1),
що мав пошкоджений насип; був овальної за
планом форми та видовжений у напрямку пів-
нічний захід—південий схід, діаметр 40 × 15 м.
У колі поховань, сконцентрованих у південно-
західній частині кургану, основним було похо-
вання 5 ямної культури.
Поховання 3 розміщувалось у північно-схід
ній частині кургану. Його перекривала плита
(розміри 0,80 × 0,48 м), під якою лежав мен-
ший камінь. Під ним у невеликій ямі було ви-
явлено горщик «ранноямного часу (Михайлів-
ка ІІ)». Як припускають дослідники кургану,
можливо, це поховання спочатку знаходило-
ся за межами насипу або мало власний, на що
вказує його загальна форма.
Августинівка Запорізького р-ну та обл., ви-
явлено курган 7 (Ляшко 1981, с. 62—63, рис. 2),
первинний насип якого мав висоту 1,2 і діа-
метр 12—13 м. Курган було зведено над енеолі-
тичним поховання 3. На думку С.М. Ляшко, на-
сип кургану був оточений «кромлехом» із об-
горілих колод, хоча, судячи із розташування,
йдеться, імовірно, про обкладання насипу ко-
лодами, або зведення якоїсь споруди на ньому.
Крім цього, могилу підпрямокнутної форми
із заокругленими кутами, розмірами 2,0 × 0,8
і глибиною 0,5 м, було оточено кільцем гли-
ни діаметром 6,0 м. Привертає увагу, що такий
значний викид глини не міг походити з моги-
ли. Отже, обвалування було здійснено навмис-
не. На захід від могили, між нею та глиняним
кільцем, було виявлено сліди вогнища розмі-
рами 1,7 × 1,4 м, що містили рештки попелу
товщиною 3,5 см, шматки деревного вугілля,
кальциновані кістки тварин. Друге схоже міс-
це виявили за межами валькування, на 7,0 м
південніше могили (розміри 2,5 × 1,8 м). Тут
були «розсіяні» кальциновані кістки тварин
та дрібні уламки горщика, форму якого част-
ково було реставровано. На думку С.М. Ляш-
ко, форма горщика мала помітні риси «архаїч-
ної майкопської кераміки» (Ляшко 1981, с. 65).
Зауважимо, що посуд з подібним високим гор-
лом та вінцями з виступом зовні є і в нижньо-
му, і в середньому шарах Михайлівки (Котова,
Спицына 1999, с. 24). Третє вогнище розміщу-
валось на 4 м західніше могили та містило дуже
перепалений (на 0,5 м) шар ґрунту (розміри
1,3 × 1,1 м).
Могилу перекрито вздовж двома половина-
ми розколотої колоди. Похований лежав зібга-
но на спині головою на північ. Череп і кінцівки
забарвлені яскраво-червоною вохрою. Зліва від
черепа лежав «циліндр» із каоліну з домішка-
ми рожевої вохри (діаметр 14 см, висота 11 см),
поруч — два шматки вохри яскраво-червоного
кольору, біля лівого ліктя — залишки плетеної
циновки.
Майже у центр цього насипу, на південний
схід від попереднього, опущено поховання 2.
Могила мала схожу форму, розміри 1,6 × 0,7 м,
глибину 0,2 м. Небіжчик лежав на спині, голо
вою на схід, з підігнутими в колінах ногами.
Кістки забарвлені вохрою. Під черепом і спи-
ною дно ями було посипане білим річковим піс-
ком. Праворуч від голови — два великі шмат-
ки вохри фіолетового кольору, один з яких мав
близьку до циліндричної форму (11 × 0,9 см).
Тут же, біля черепу, уламок мідної дротини.
Імовірно, з цим похованням пов’язані залиш-
ки вогнища (розміри 0,7 × 0,6 м), виявлені у за-
хідній частині насипу.
Орджонікідзе, Чкалівська група 1, курган 3
(Николова, Рассамакин 1985; повна публіка-
ція: Пустовалов, 1999), де виявлено комплекс
із семи пізньоенеолітичних поховань. У цент
рі насипу розміщувалось поховання 29. Воно
було зруйноване, але, судячи з розмірів моги
ли (2,0 × 1,5 м), належало дорослій людині,
рештки кісток якої мали забарвлення вохрою.
У могильній ямі також знайдено два фрагмен-
ти мідних пронизок.
П’ять дитячих поховань розташовувались
вздовж лінії північний захід—південний схід із
незначним відхиленням. Починали цей ряд з
півдня поховання 19, 16 і 32, здійснені з рівня
давнього горизонту. Поховання 19 не перекри-
те первинним насипом, два наступних — пе-
рекриті його полою. Продовжували цей ряд на
північ поховання 11 і 10, влаштовані на первин-
ному насипі. Поховання 25 було на віддалі та,
можливо, було здійснене під іншим насипом.
Поховання 19, як зазначалося, розміщува-
лось з південного краю ряду. Це єдине похо-
вання, оточене кромлехом, діаметр 2,3 м. До-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 19
слідники вважають, що його південно-західну
частину було зруйновано пізнішим похован-
ням. Проте, судячи з креслення, насип у цій
частині міг бути відкритим (Пустовалов 1999,
мал. 1). Могилу перекривала дещо оброблена
плита, зверху на неї було накидано каміння.
Яма овальної форми (0,85 × 0,65), глибина її
0,6 м. Скелет дитини лежав зібгано на лівому
боці, орієнтований головою на північний схід.
Кістки й долівка забарвлені вохрою. Під час
розчищення виявлено 31 намистину чорного й
білого кольорів, діаметром 5,0 мм і товщиною
2,0—3,0 мм.
Поховання 16, розташоване північніше, пере
кривала оброблена плита. Могильна яма була
овальної форми (1,05 × 0,55), глибина 0,60 м.
Скелет дитини лежав випростано головою на
північний схід. Кістки й долівка були забарв-
лені вохрою. Під головою виявлено сім кістя-
них проколок.
Поховання 32 здійснене в овальній ямі (0,72 ×
0,61), глибиною 0,60 м. У заповненні знайдено
фрагменти черепа великої тварини. Скелет ди-
тини лежав зібгано на правому боці, головою
на південний схід. Кістки й долівка були вкри-
ті вохрою, також виявлено сліди бурої зотлілої
циновки. За головою лежав вальок вохри фіо-
летового кольору, а за спиною — горщик.
Поховання 11, так само як і наступне, впу-
щене у первинний насип. Його перекривала
одна брила. Могильна яма мала овальну фор-
му, розміри 1,2 × 0,6 м, глибина 0,58 м. Ске-
лет дитини лежав випростано головою на схід.
Біля голови чотири вальки вохри та горщик із
уламком антропоморфної статуетки.
Поховання 10, крайнє з півночі, було вла-
штоване на поверхні насипу. Скелет лежав на
спині головою на схід. Ноги не вціліли. Кістки
забарвлені вохрою, також шматок вохри вияв-
лено біля черепа. Імовірно, небіжчик був ото-
чений «кромлехом» із бичачих черепів.
Нагадаємо, що схожим чином було влашто-
вано основне поховання у кургані 5 на околи-
ці с. Новоолексіївка Херсонської обл. Скелет
лежав на давньому горизонті, зібгано на спи-
ні головою на схід. Кістки були забарвлені вох-
рою. Поховання оточував «кромлех» із бича-
чих черепів, які місцями чергувались із кістка-
ми кінцівок. Діаметр поховання 11,0 × 12,5 м
(Збенович 1976, с. 59—61).
Поховання 25 було також здійснене в моги-
лі овальної форми (1,12 × 0,68 м). Скелети двох
дітей різного віку лежали випростано, головою
на схід. Зліва від голови старшої дитини вияв-
лено горщик та уламок антропоморфної стату-
етки, під черепом меншої дитини — дві стату-
етки. Між скелетами на рівні плечових кісток
лежала мушля Unio.
Подальше функціонування кургану пов’я
зане із серією «пізньоямних» поховань.
За обрядом енеолітичний могильник курга-
ну 3 є змішаним. Тут представлено випростані й
зібгані на боці поховання. Однак наявність по-
суду, що тяжіє до середнього шару Михайлівки,
дозволяє розглядати його загалом синхронним
цій пам’ятці, на що вказують і статуетки.
Орджонікідзе, група Завадських могил, кур-
ган 7 (окремі матеріали: Николова, Рассамакин
1985; Мозолевский, Николова 1990/9б). Мо-
гильник організовано якоюсь мірою схожим
чином до описаного вище. Домінуючу пози-
цію займало поховання 1 — підліток у кам’яній
скрині, зведеній на рівні давнього горизон-
ту. Інші поховання здійснені в ямах. Поруч із
похованням 1 розміщувалось дитяче похован-
ня 10, інші поховання цього горизонту — 2, 9,
22, 23 — та одне впускне оточували їх напів-
колом з переривом у північно-східній сторо-
ні. Два поховання наступного горизонту — 5 та
26 — впущені в центральну частину. Поховання
29 знаходилося на північно-східній периферії
комплексу. Подальше функціонування курга-
ну пов’язане з пізньоямним часом.
Поховальний обряд репрезентований трьо-
ма обрядовими групами — випростаними, зіб
ганими на боці та на спині. Серед основних є
усі вказані групи, серед впускних — випроста-
не і зібгане на спині з підігнутими ногами. Усіх
небіжчиків орієнтовано у східному напрямку,
лише у поховання 10 дитя поклали випроста-
но головою на південь. Могили, за винятком
поховання 26, були перекриті каменями, до
складу яких входили й оброблені плити, а ін-
коли — примітивні стели (поховання 1, 3, 10,
можливо 23).
Небіжчиків і долівку могил було посипано
вохрою повністю або частково, три поховання
супроводжувалися формованими шматками
вохри, розташованими біля голови. В одному
похованні знайдено виріб з рогу.
Могильник змішаного характеру, імовірно,
мав місце і в курган 1 на Нікопольскому курган-
ному полі (Кривцова-Гракова 1962, с. 25—28,
рис. 2). Але поховання 16 (парне, підлітки лежа-
ли випростано) і поховання 14 (чоловік лежав
зібгано на спині головою на південний схід) не
супроводжувались речами.
Михайлівка, курган 2 (Самар 1992). Північна
частина насипу була зруйнована. Первинний
насип висотою 1,0 і діаметром приблизно 10 м
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 220
зведений над поховання 3 постмаріупольської/
квітянської культури. В насип опущено чотири
поховання — 2, 7, 9/1 та 9/2, з якими пов’язана
перша й друга підсипки (зв’язок їх з певними
похованнями не з’ясований).
Поховання були розташовані паралель-
но рядами вздовж лінії північний захід—
південний схід. У центрі — основне похован-
ня 3, на північний захід від нього опущено по-
ховання 2, на південний схід — поховання 9/1
і 9/2. Поховання 7 опущено у північно-східну
полу первинного насипу, а поховання 17 — на
південно-західній його периферії.
Для здійснення поховання 9/1 та 9/2 у пер-
винному насипі було підготовлено майдан-
чик заоваленої форми розмірами 6,5 × 4,7 м,
зорієнтований вздовж лінії північний схід–
південний захід. Глибина його 0,5—1,1 м (пе-
репад глибин визначається скошеністю на-
сипу). Він був заповнений вальками із дерну
й чорнозему, котрі просіли і в могили. Мож-
ливо, першу досипку насипу слід пов’язувати
саме з цими похованнями. Майданчик мав
рослинний настил, у північно-західному його
куті зафіксовано інтенсивну посипку вох-
рою площею 1,9 × 1,5 м. У центрі майданчи-
ка було влаштовано дві розміщені паралель-
но могили.
Поховання 9/1 розташовувалось ближче до
центру. Здійснене у прямокутній ямі, розміра-
ми 1,60 × 0,90 та глибиною 1,05 м. У заповнен
ні виявлені рештки дерев’яного перекриття.
У могилі — залишки трьох небіжчиків. Цент
ральне місце займав скелет дорослого, що ле-
жав на спині з підігнутими ногами, та головою
на північний схід. Скелет підлітка розташову-
вався праворуч, він лежав у тій же позі, але го-
ловою на південний захід. Голова його розмі-
щувалась біля колін дорослого, а ноги впали на
його плечі. Зліва від дорослого — немовля (на
спині з підігнутими ногами), голівку якого він
неначе обіймав. Долівку було обмазано гли-
ною, посипано крейдою та вохрою. У східному
(за головою дорослого) і знахідному кутах ви-
явлено по одному горщику, за черепом немов-
ляти — уламки бронзової застібки.
Поховання 9/2 знаходилося південно-схід
ніше. Могила такої ж форми та глибини, що
й попередня, розміром 1,8 × 1,0 м. Перекрита
вздовж зв’язаними оберемками хмизу. Дорос-
лого покладено на спину з підігнутими нога-
ми, головою на північний схід. Долівка була
посипана річковим піском та вислана травою.
Під кістяком зафіксовано вохру, особливо під
черепом, лівою половиною тазу, під коліньми
і ступнями. Зліва від крижів — вальок темно-
червоної вохри.
Поховання 2 зафіксоване лише за перекрит-
тям могили, що складалося з двох вапнякових
брил, покладених впоперек могили. Небіжчик
(дитина) лежав на 0,8 м нижче брил перекрит-
тя — на спині з підігнутими ногами головою
на північний схід. Кістки було забарвлено вох-
рою, справа від черепа — пляма вохри. На до-
лівці — рослинна підстилка.
Поховання 7 здійснене в ямі прямокутної фо
рми із заокругленими кутами розмірами 2,00 ×
1,35 м (глибину не з’ясовано). У заповненні
траплялися шматки дерева від перекриття. До-
рослий лежав на спині з широко розведеними
руками і підігнутими ногами (упали ліворуч),
головою на захід з незначним відхиленням на
південь. Під скелетом — зотліле дерево, щед
ро посипане яскраво-червоною вохрою. Між
тулубом і правою рукою — пляма зотлілого де-
рева діаметром 10 см, можливо від чаші.
До цієї групи пам’яток належить, імовір-
но, найраніший горизонт поховань, оточе-
них подвійним кромлехом діаметром 6,5 та
8,0 м, біля с. Осокорівки (Рибалова 1960, с.
7—8). Починаючи з монографії по Михайлів-
ці, ці поховання традиційно вважають Ниж-
ньомихайлівськими (Лагодовська і ін. 1962).
Три поховання цього горизонту (11—13) роз-
ташовані паралельно в ряд. Небіжчиків покла-
дено на спину з підігнутими ногами головою
на північний схід. Кістки забарвлено вохрою.
Над похованням 12 зафіксовано «скрине
подібну» закладку, тобто якусь куполоподіб-
ну конструкцію. Поховання 12 супроводжу-
валось плоскодонною посудиною, яку одна-
ковою мірою можна співвіднести і з нижнім, і
з середнім шарами Михайліки. Можливо, цим
похованням передувало випростане похован-
ня 7, що розміщувалось на захід від кромлеха
та було здійснене у неглибокій ямі, перекритій
кам’яними брилами, і оточене старанно влаш
тованим невеликим кромлехом.
Узбережжя Джарилгачу та Сивашу
Облої Голопристанського р-ну Херсонської обл.,
курган 2 (Евдокимов, Рассамакин 1988, с. 79—
83, рис. 1—3). Зведення кургану, висотою 0,8 і
діаметром 16,5—17,0 м, пов’язане з енеолітич-
ним могильником. Поховання розподіляються
на два стратиграфічних горизонти. Давніший
горизонт репрезентовано основними похован-
нями – центральним 23 (дорослий) та похован-
нями 4, 6 (чотири дитини) і 10, 11 (підлітки),
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 21
що зі сходу оточували центральне поховання
півколом. Другий стратиграфічний горизонт
містить два поховання дорослих: опущені до
центру поховання 24 та до західної поли похо-
вання 16. Подальші добудови пов’язано з похо-
ваннями ямної культури.
Поховання першого стратиграфічного го-
ризонту виявилися зібганими на спині з піді-
гнутими ногами та складеними на животі ру-
ками, виняток склало поховання 6, де скелет
лежав на правому боці. Видається, що у двох
останніх похованнях (16 і 24) ноги покійно-
го було підігнуто вбік навмисно. У нижньому
горизонті центральне поховання орієнтовано
на північний схід, інші — на схід. Впускне до
центру поховання 24 орієнтовано у південно-
східному напрямку, а бокове поховання 16 —
на північ.
Розбіжності у позі похованих обох гори-
зонтів підтверджуються формою посуду: по-
ховання 4 (на боці) супроводжувалося плоско-
донною посудиною, а поховання 6 та 16 (зібгані
на спині) – посудом із круглим денцем. У гор-
щику із поховання 6 лежав хребець тварини. У
похованні 24 знайдено мідну пронизку із згор-
неного в трубочку листка (довжина 3,0, діа-
метр 0,4 см) та формовані шматки вохри біля
лівого плеча й долоні.
Але усі поховання об’єднують такі риси,
як інтенсивне забарвлення вохрою та наяв-
ність виробів зі смоли: у похованні 23 шматок
смоли лежав біля щелепи, а велика пластина
(11 × 7,5 см) з неї прикривала ліву лопатку; у
похованні 11 шматок смоли виявлено на лобі; а
у похованні 16 знайдено два вироби з неї: «кор-
жик» розміром 9,5 × 7,5 см і товщиною 2,0 см
та видовжений предмет, що «віддалено нагадує
антропоморфну фігурку» висотою 5,0 см (Ев-
докимов, Рассамакин 1988, с. 82).
Скадовськ, курган 1 (Евдокимов, Рассама-
кин 1988, с. 83—87). Первинний насип курга-
ну висотою 1,6 та діаметром 15,0 × 12,5 м (ви-
довжений по лінії північний захід-південний
схід) пов’язано із п’ятьма енеолітичними похо-
ваннями — 1, 2, 6, 13, 18. Його оточено ровом
діаметром 22 × 20 м з переривом у південно-
східній частині. У заповненні рову трапляли-
ся подрібнені кістки тварин, кременеві відще-
пи і пластини без додаткової обробки, а також
уламки великої плоскодонної посудини крихкої
структури зі значною домішкою товченої муш-
лі. Насип перекрито глиною з рову. У цей на-
сип здійснено поховання 16, перекрите досип-
кою товщиною 0,2—0,4 м. Подальше функціо-
нування кургану пов’язано із кемі-обинськими
та ямними похованнями. Давніші енеолітичні
поховання розташовано півколом із розривом
у південно-західній частині, який пізніше було
заповнено впускним похованням.
Можна говорити про три стратиграфічні
горизонти. Перший репрезентовано похован-
ням 1 дитини у дуже зібганій позі на правому
боці. Його вирізняє й така деталь, як шматки
деревного вугілля на дні могили. Над ним роз-
ташовано дитяче поховання 2. Воно, як і ще два
скелети із основних поховань — 18 (дитини) та
13 (дорослого) — покладено зібгано на лівому
боці. Ще одне поховання 6 (дорослого) цього
горизонту покладено на підстилку з очерету.
Впускне поховання 16 (дитини) здійснено на
спині з підігнутими ногами. Помітна така по-
слідовність поховань: сильно зібгане на боці,
зібгані на боці і зібгане на спині, хоча похован-
ня об’єднує орієнтація у східному напрямку та
інтенсивність забарвлення вохрою. Горщик із
поховання 1 реконструювати неможливо
Що стосується поховань другого горизонту,
то тут виділяється поховання 6 з двома посуди-
нами — круглодонною (лежала за головою) та
з гострим денцем і вушками (біля правого пле-
ча), в якій були залишки затверділої вохри, що
пролилася й на долівку могили. На грудях по-
хованого виявлено мідні спіральні пронизки із
тоненької вузької смужки, перед обличчям —
шматок формованої вохри. В інших основних
похованнях виявлено лише вироби із вохри: у
похованні 2 — два «коржики» з рожевої й чер
воної вохри за головою та спиною; у похован-
ні 18 — по «коржику» зліва та справа від голови
з фіолетової й яскраво-червоної вохри; у похо-
ванні 13 — за головою покійника прямокут-
ний брусок із вохри з прокресленою решіткою,
в якому знайдено три відщепи без додаткової
обробки і перед правою долонею «коржик» із
яскраво-червоної вохри. Впускне поховання
супроводжувалось уламком посудини справа
від голови і кременевим відщепом без додат-
кової обробки зліва.
Особливу увагу привертає горщик із вуш-
ками. Профіль, гострим денце, вушка — усі ці
риси притаманні посуду середнього шару Ми-
хайлівки. Другий горщик теж має прикметний
вигнутий профіль (з жолобком зовні).
Кримський півострів
Пізньоенеолітичні пам’ятки, синхронні Ми-
хайлівці ІІ, є і в Криму. Це, наприклад, похо-
вання 69, курган 1 біля с. Рисове з трипільською
посудиною етапу СII (Щепинский, Черепано-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 222
ва 1969, с. 131—132, рис. 49, 11). Скелет у похо-
ванні лежав зібгано на правому боці головою
на схід.
Звернемо увагу на курган 12 біля с. Істочне,
за визначенням належить ямній культурі (Ге-
нинг, Корпусова 1989, с. 4—7, рис. 3—6). На-
сип кургану дуже розораний, висота 0,7 м, діа-
метр 28 м. Під ним виявлено рів діаметром 21 м
з переривом на північному сході.
Дослідники пов’язують зведення наси-
пу з поховання 5, здійсненим у прямокутній
ямі з дуже заокругленими кутами, розмірами
2,1 × 1,5 м, глибиною 0,9 м. У заповненні тра-
плялися шматки дерева. Похований (чоловік
зрілого віку) лежав на спині головою на північ-
ний схід із широко розведеними руками і піді-
гнутими у колінах ногами, що впали праворуч.
Кістки забарвлені вохрою, під скелетом — вох-
ра і крейда. У північно-східному куті лежали
бронзові ніж та шило, кам’яний товкачик, роз-
тирач, чотири кременевих відщепи і уламок
ножеподібної пластини. Під головою — ще
один кременевий відщеп.
На північний-захід від нього, майже під
центром насипу, розташовувалось поховання 9,
котре дослідники вважають впускним (Генинг,
Корпусова 1989). Але у профілі бровки чітко
зафіксовано, що викид з нього лежав на рівні
давнього горизонту, як і дерев’яне перекрит-
тя. Таким чином, немає підстав вважати його
впускним. Могила такої ж форми, розмірами
1,70 × 1,05, глибиною десь 0,50 м. У засипці
були рештки дерев’яного перекриття. Похова-
ний (чоловік зрілого віку) лежав на спині го-
ловою на схід з підігнутими праворуч ногами.
Кістки забарвлені вохрою. На долівці — вохра
і крейда.
На південний захід від нього виявлено по-
ховання 8, стратиграфічна позицію якого не
з’ясована. Однак не виключено, що воно теж
було основним, оскільки заплічки влаштовано
у материку. Із попередніми похованнями його
пов’язує форма могили, поза та орієнтація не-
біжчика. Щоправда, ця могила мала заплічки
з трьох боків, окрім північно-східного, шири-
ною 0,2—0,4 м. На них є сліди дерев’яного пе-
рекриття. Розміри могили 1,0 × 0,6 м, глибина
від перекриття десь 0,5 м. Скелет дитини лежав
на спині головою на північний схід із підігну-
тими ногами. Справа від голови виявлено гор-
щик. Посудину й долівку могили біля черепа
вкрито вохрою.
В.В. Генінг та В.М. Корпусова звернули ува-
гу, що це поховання схоже на поховання 50, кур-
гану 1 біля с. Рисове (Щепинский, Черепанова
1969, рис. 48, 6, 15, 16). Стратиграфічна пози-
ція не з’ясована. Тут виявлено два поховання із
майкопським посудом — 65 і 69, в останньому
був ще й «конус» з вохри (там само, с. 131, рис. 49,
8, 10; 9, 11). Дослідники зосередились на доям-
них похованнях, серед яких виділяються гру-
пи сильно зібганих на боці та зібганих на спи-
ні (Щепинский, Черепанова 1969, рис. 17; 18,
1—4). Перша група, імовірно, давніша і може
синхронізуватися з нижньомихайлівськими
пам’ятками, друга — з середнім шаром. Їй при-
таманний посуд пізньомайкопських зразків.
Приналежність до групи поховань, що роз-
глядаються, якоюсь мірою демонструє курган
біля с. Цілинне (Корпусова и др. 1978/12). Похо-
вання 6 здійснене в могилі прямокутної форми,
розмірами 1,44 × 1,34, глибиною понад 1,00 м.
У північно-західній частині ями лежав скелет
у зібганому стані на спині головою на південь,
руки спрямовані долонями до обличчя. Право-
руч від скелета лежав горщик і кістяне вістря.
Не беручись за визначення культурної на-
лежності цього поховання, відзначимо, що
його було перекрито похованням 12, яке було
здійснено в ямі із заплічками. Її точні розміри
не встановлені, ширина 1,14 м. Похований ле-
жав по діагоналі на спині з розворотом право-
руч головою на північний-схід. Кістки забарв-
лені вохрою. Дно могили обмазане глиною.
Поруч з правим плечем покійного лежала май-
копська посудина.
У насип кургану біля с. Цілинне було опуще-
но поховання ямної культури, за визначенням
А.В. Ніколової, першого хронологічного періо
ду (Николова 1992, с. 109). Із ним пов’язана,
очевидно, перша підсипка кургану.
Отже, ми відібрали низку поховань, декотрі
з яких супроводжувалися посудом, що, на нашу
думку, має певні аналогії з посудом середнього
шару Михайлівки. Територіально ці поховання
обмежуються Подніпров’ям та Побужжям, а та-
кож степовим Кримом. Ще раз зазначимо, що
подібність ця є відносною, оскільки поховаль-
ний посуд репрезентовано малими формами.
Абсолютну більшість посуду складають зразки
із круглим денцем, що є однією з підстав для
співставлення його із середнім шаром Михай-
лівки, оскільки у нижньому шарі Михайлівки
виявлено лише плоскодонний посуд. Страти-
графічна позиція цих поховань дозволяє при-
єднати до них і поховання без посуду. Йдеться,
в першу чергу, про поховання, що входили до
складу невеликих могильників зі спільним на-
сипом (наприклад, курган 1 біля с. Олексан-
дрівка, курган 1 біля с. Широке тощо), або такі,
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 23
що виявляють обрядову схожість (Ковалівка IV,
поховання 1/13 1 і 3/1 та ін.)
У деяких випадках знайдено уламки посуду
побутового призначення, пов’язаного з риту-
альною діяльністю поблизу могил. Так, на пів-
день від закладу поховання 1/28 біля с. Лупаре-
ве знайдено уламок тулуба великого горщика,
орнаментованого гребінцевим штампом, — го-
ризонтальні лінії облямовані знизу зигзагом. Та-
кий стиль орнаментації, хоч і нечасто, трапля-
ється на посуді середнього шару Михайлівки.
Уламки великої посудини знайдено в одному з
вогнищ кургану 7 біля с. Августінівка. Це дово-
лі типова посудина для середнього шару. Улам-
ки пізньотрипільського кубка та ліпної посуди-
ни виявлено в одній з ям, що оточували кромлех
кургану 1 у групі Ковалівка VII. Вона якоюсь мі-
рою теж тяжіє до посуду середнього шару.
Поховальний обряд досить строкатий. Ста-
лими були лише орієнтація — більшість похо-
ваних лежали головою на схід, а також незнач
на глибина могил — не більше 1,0 м.
Зазвичай такі поховання утворюють неве-
ликі могильники, котрі виникли за принци-
пом ґрунтових і з часом були перекриті спіль-
ним насипом. Могили сплановано рядами
вздовж лінії північний захід—південний схід
(у кургані 1 біля с. Широке таких рядів було
шість, в інших — по одному: Чкалівська гру-
па, Михайлівка) або по колу (с. Олександрів-
ка, група Завадських могил, с. Облої, м. Ска-
довськ ін.). Домінуючу позицію займали цен-
тральні поховання, інші розташовувались на
периферії, яка інколи виходить за межі наси-
пу. У кургані 3 Чкалівської групи це було, оче-
видно, поховання дорослого (зруйноване), на
захід від якого розміщувалась низка дитячих
поховань. В Облоях центральну позицію теж
займало поховання дорослого, оточене ди-
тячими. У кургані 7 група Завадських могил
центральне поховання (підлітка) виокрем-
лювалось тим, що було здійснене у кам’яній
скрині.
Трапляються й кургани з поодинокими по-
хованнями: с. Лупареве, Вільногрушівка, Ав-
густинівка тощо.
Насипи курганів сягають висоти 0,8—1,6 м
та діаметра 10—15 м. Виявлено деякі конструк-
тивні особливості курганних насипів. Зокре-
ма, зведенню насипу над основним поховання
7/3 біля с. Августинівка передувала обваловка
могили глиною, а поверх насипу було зведено
1 Тут і далі по тексту: перша цифра позначає номер
кургану, друга — номер поховання.
якусь дерев’яну споруду. Курган 1 біля м. Ска-
довськ оточував рів, розташований на відда-
лі від насипу, глиною з якого обкладено на-
сип. У кургані 1 група Ковалівка VІІ за меж-
ами кромлеха виявлено ями, що утворювали
своєрідний переривчастий рів. З цими курга-
нами пов’язані залишки ритуальної діяльності.
У кургані 7 біля с. Августинівка — це сліди чо-
тирьох вогнищ, де траплялися перепалені кіст-
ки, дрібні уламки кісток тварин, а на одному —
уламки посудини. У південно-східній частині
рову кургану 1 біля м. Скадовська трапилися
кістки тварин, кременеві відщепи без додатко-
вої обробки і уламки посудини.
Поховання найчастіше здійснювались в
ямах чотирикутної форми із заокругленими
кутами, хоча були й овальної, зокрема, для ви-
простаних поховань. Більшість ям перекри-
вали кам’яні плити, серед яких траплялися й
трохи оброблені, котрі доповнювалися дріб-
ним камінням. Інколи до перекриття входи-
ли стилізовані антропоморфні стели (Ковалів-
ка IV, поховання 1/13, 1/3). В останньому по-
хованні кам’яне перекриття знизу доповнене
жердинами. Усі могили кургану 1 біля с. Ши-
роке було перекрито рослинною сирови-
ною, поверх якої над трьома покладено ще й
кам’яні плити. У похованні 7/3 біля с. Авгус-
тинівка могилу вздовж було перекрито двома
половинами навпіл розколотої товстої коло-
ди, а поховання 2/9—2 біля с. Михайлівки —
вздовж зв’язаними мотузочком пучками хмизу.
В інших могильниках (м. Скадовськ, с. Облої,
декотрі поховання кургану 3 Чкалівської гру-
па) перекриття не зафіксоване, можливо, воно
було з дерева чи рослин.
Зрідка могили оточені невеликим кромле-
хом з каменів (Ковалівка I V, поховання 3/19
Чкалівської група) чи черепів биків (похован-
ня 3/10 тієї ж групи; курган 5 біля с. Новоолек-
сіївка). Подвійний кромлех діаметрами 6,5 та
8,0 м оточував поховання біля с. Осокорівка.
Над поховання 11 тут виявлено «ящикоподіб-
ну» кам’яну конструкцію, щось на зразок, на-
певно, куполу.
Тільки два могильника демонструють ста-
лий поховальний обряд — це курган 1 біля
с. Олександрівка, де усіх небіжчиків покла-
ли зібгано на правому боці головою на пів-
нічний схід (поховання 43 — на схід), а моги-
ли перекрили кам’яними плитами у поєднан-
ні з дрібним камінням, а також курган 2 біля
с. Михайлівка, де поховання здійснене зібга-
но на спині. Три могили перекривало дерево і
одну — кам’яні плити.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 224
Іншим могильникам притаманна строка-
тість поховального обряду, зокрема поєднан-
ня різних поз небіжчиків — випростано, зібга-
но на боці й зібгано на спині. У кургані 1 біля
с. Широке переважає випростана поза, а також
поза зібгано на спині. Вкажемо на нетипову
позицію рук у похованні 1 — небіжчика покла-
дено зібгано на спині з широко розведеними
руками, зверненими до обличчя. В кургані 3
Чкалівської групи випростана поза трапляєть-
ся поруч із зібганою на боці. В курганах біля
с. Облої та м. Скадовськ зібгана поза на боці
поєднується із зібганою на спині. Найбільшим
розмаїттям вирізняється група Завадських мо-
гил, де зафіксовано усі три пози, зокрема, й се-
ред основних поховань.
Зазвичай вохра для посипання небіжчиків і
могили використовувалася в обмеженій кіль-
кості. А у таких великих могильниках як кур-
ган 1 біля с. Широке, курган 1 біля с. Олексан-
дрівка забарвлення вохрою взагалі не помічені.
Проте в деяких могильниках зафіксовані слі-
ди вохри на скелетах і долівках могил (курган 3
Чкалівської групи, курган 7 групи Завадських
могил, курган 1 біля м. Скадовськ), особливо
інтенсивні у похованнях кургану біля с. Облої,
а також сліди вохри на внутрішніх стінках посу-
ду (с. Лупареве, поховання 1/28; м. Скадовськ,
поховання 1/6 — сліди рідкої вохри, що проли-
лася на долівку). У двох випадках (поховання
7/2 біля Августинівки й поховання 2/9—2 біля
Михайлівки) відзначено таку рису як поси-
пання могили річковим піском. Серед пооди-
ноких деталей поховального обряду відмітимо
підстилки (поховання 3/32 Чкалівської групи ,
поховання 2/2, 2/7, 2/9—2 кургану біля с. Ми-
хайлівка), деревні вуглини на долівці могили
(поховання 1/1 біля м. Скадовськ), обмазку
долівки глиною, посипаною крейдою та вох-
рою (поховання 2/9—1 біля с. Михайлівка).
Слідів використання худоби у поховально-
му обряді виявлено небагато. Серед них вже
згадані «кромлехи» з бичачих черепів. Імовір-
но, черепи (голови) поклали на перекриття по-
ховання 3/32 Чкалівської групи, тому їх улам-
ки траплялися у заповненні. Хребці тварини
виявлені у посудині з поховання 2/6 біля с. Об-
лої. Як уже зазначалось, кістки тварин трапля-
лися у вогнищах кургану 7 біля с. Августинівка
та в рові кургану 1 поблизу Скадовська.
Обмежене використання вохри у поховаль-
ному обряді компенсується виробами з неї.
Вони та посуд складають основний супровід
небіжчиків. Щодо виробів з вохри, то тут варто,
у першу чергу, виділити курган 1 біля с. Широ-
ке, поховання якого супроводжувалися виро-
бами у вигляді циліндра або його чверті інко-
ли значних розмірів. Часто ці вироби мали ви-
гляд «валька» або «коржика», але трапляються
й грудки вохри. У брусочку з вохри у похован-
ня 1/3 біля м. Скадовськ було три кременевих
відщепи. У похованнях кургану біля с. Облої
зафіксовано шматочки та вироби із смоли.
Посуд різноманітний, але переважає округ-
лодонний кулястої форми чи видовжених про-
порцій, з високою горловиною й покатими
плічками, неорнаментований. Дещо інакшим є
горщик із поховання 1/3 біля с. Широке з про-
кресленим незавершеним зигзагом на тулубі та
посудина з потовщеними вінцями з поховання
1/21 біля с. Олександрівка. Однак ці поховання
входили до комплексів одночасних поховань,
зокрема і з горщиками, яким притаманні риси
посуду середнього шару Михайлівки.
Прикметною рисою цих поховань є т. зв.
серезліївські статуетки (поховання курган 1
біля с. Широке й курган 3 Чкалівської групи).
Сьогодні вони відомі лише на Правобережжі
Дніпра.
У могилах трапляються і металеві речі. За-
звичай це дрібні прикраси (Августинівка, по-
ховання 7/2; Чкалівська група, поховання 3/29;
Облої, поховання 2/24; Скадовськ, поховання
1/6) чи шило (Широке, поховання 1/1). Ори-
гінальний металевий виріб — якась застібка —
розміщувався за головою дитини у похованні
2/9—1 біля Михайлівки. Можливо, цей виріб
належав дорослому, котрий рукою обіймав го-
лову дитини.
Серед поодиноких виробів відзначимо кре-
меневі відщепи (поховання 1/3, група Ковалів-
ка IV), ножеподібні пластини (поховання 1/23
біля с. Привільне; поховання 1/1 біля с. Ши-
роке — разом з мідним шилом та циліндром із
вохри). Кістяні й рогові вироби теж трапляють-
ся рідко — це кістяні проколки у похованні 3/16
Чкалівської групи, дуже стилізована статуетка
з поховання 1/11 біля с. Олександрівка і рого-
вий предмет в одному з поховань кургану 7 гру-
па Завадських могил. Вкажемо також мушлю в
поховання 3/25 Чкалівської групи, дрібне на-
мисто з поховання 3/19 тієї ж групи і дерев’яну
чашу у похованні 2/7 біля с. Михайлівка.
За інвентарем виділяється поховання 12/5
біля с. Істочне, що супроводжувалося вироб-
ничим інвентарем: металеві ніж і шило, кам’яні
товкачик і розтирач, кременеві відщеп та но-
жеподібна пластина.
Оскільки під час відбору поховань ми орієн-
тувались на керамічний комплекс середнього
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 25
шару Михайлівки, який датується СII, то, зда-
валося б, немає потреби розглядати їхню стра-
тиграфічну позицію. Однак, означення одно-
часних поховань різними термінами — пізньо-
енеолітичні та ранньоямні — розмежувало їх
у часі, що спричинило і різну їхню культурну
атрибуцію. Зазвичай пізньоенеолітичні роз-
глядають як давніші за ранньоямні та зарахо-
вують до кола пізніх нижньомихайлівських,
дніпровсько-бузької синкретичної групи та
животилівської й животилівсько-вовчанської
з деякими пізньотрипільсько-майкопськими
впливами. Отже, поховальний обряд пізньое-
неолітичних мешканців Степу постає строка-
тим, а обряд ранньоямного населення демон-
струє ритуальну єдність. Це змушує нас звер-
нутися до курганної стратиграфії.
Як зазначалося, поховання доби пізньо-
го енеоліту репрезентовані двома різновида-
ми. Це поодинокі поховання під курганами та
у складі невеликих могильників з декількома
основними похованнями. Серед першого різ-
новиду поховання бувають основними та впус-
кними. Впускним передували поховання ви-
простані (Ковалівка IV, курган 1; Михайлівка,
курган 2), на спині з розворотом ліворуч і з пі-
дігнутими ліворуч ногами (Ковалівка VII, кур-
ган 4) чи зібгані на боці (Ковалівка VI, курган
4; Лупареве, курган 1), тобто поховання, які
відносять до постмаріупольської/квітянської/
дереївської культури та нижньомихайлівської.
Наступний горизонт складають поховання, які
зазвичай називають пізньоямними (Ковпанен-
ко, Фоменко 1986, с. 13—14; Шапошникова и
др. 1986, с. 51). Поховання біля с. Августинів-
ка — основне 3 і впускне 2 — можна розгляда-
ти як однокультурні, на що вказує ідентичність
обряду (вони різняться лише орієнтацією).
Таким чином, вказані поховання займають
стратиграфічну позицію між найдавнішими
енеолітичними та пізньоямними.
Інші пам’ятки репрезентовані могильни-
ками зі значною кількістю основних похо-
вань, котрі нерідко доповнювалися і впуск
ними. Зазначимо, що в кургані 1 біля с. Ба
ратівки одна із кам’яних скринь (поховання
6), імовірно, була усипальницею тривалого ви-
користання. На це вказує конструкція скри-
ні (західна бокова стінка була нижчою) та
колективний характер поховання (Rassama-
kin 1996). Саме цим могильникам зазвичай
притаманний строкатий поховальний обряд,
особливо з точки зору розмаїття поз, як пока-
зали А.В. Ніколова та Ю.Я. Рассамакін (Ни-
колова, Рассамакин 1985).
Відзначивши їхній синкретизм, дослідни-
ки розглядають їх як єдиний хронологічний
пласт, що не піддається диференціації, котрий
вони за трипільськими імпортами синхронізу-
ють з найпізнішими фазами Трипілля, однак
розглядають і як такі, що тяжіють до нижньо-
го шару Михайлівки, зокрема, за ліпним посу-
дом. У цьому ми вбачаємо протиріччя, оскіль-
ки саму Михайлівку (нижній шар) датують все
ж ранішим часом, зокрема Ю.Я. Рассамакін
(1999, fig. 3.5). Важко віднайти аналогії посу-
ду з цих поховань у нижньому шарі Михай-
лівки. Насторожує й те, що наступні похован-
ня в цих курганах класифікуються як пізньо-
ямні (Николова, Рассамакин 1985, с. 42), що
є побічною вказівкою на те, що енеолітичні
є синхронними середньому шару Михайлів-
ки. Проте жодного натяку на можливість та-
кої синхронізації не було зроблено, хоча вона
є очевидною.
Спроба впорядкувати цей матеріал, виходячи
з хронологічного пріоритету поз в похованнях
під курганами, наміченого Ю.Я. Рассамaкіним
(1990, с. 73), та стратиграфічної позиції похо-
вань, дає такі результати. Поховання курга-
ну 1 біля с. Олександрівка, основні похован-
ня біля м. Скадовська та всі (основні і впускні)
в кургані 3 Чкалівської групи репрезентовано
давнішими позами — зібгано на боці й випро-
стано на спині. Сюди ж можна віднести один з
останніх комплексів в кургані 18 Покровсько-
го кар’єру поблизу м. Орджонікідзе (Рассама-
кин, Куприй 2001). Зібгані на спині (пізніша
поза) у поєднанні з випростаними та зібгани-
ми на боці маємо в кургані 1 біля с. Широке
(усі основні), кургані 7 група Завадських могил
(основні і впускні), серед основних поховань в
кургані 2 біля с. Облої та серед основних похо-
вань кургану 1 біля с. Баратівка. Наступну гру-
пу репрезентовано лише похованнями зібгано
на спині: впускні в кургані 1 біля с. Облої, кур-
гані 1 біля с. Баратівка, кургані 1 біля м. Ска-
довськ, кургані 2 біля с. Михайлівка, три похо-
вання біля с. Осокорівка. До них долучаються
основні і впускні поховання з групи поодино-
ких поховань.
Ми не схильні абсолютизувати цю схему,
оскільки вона є, по-перше, результатом ло-
гічних міркувань, по-друге, не завжди під-
тверджується. Скажімо, в кургані 24 поміж
сс. Виноградним та Чапаївкою (правий берег
р. Молочна), насип якого розростався по мірі
здійснення окремих поховань, зафіксовано
іншу послідовність: основне поховання 30 —
зібгано на лівому боці, впускне поховання
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 226
27 — зібгано на правому боці (Рассамакін 1990,
с. 64—74). По-третє, доживання зібганої на
правому боці пози до кінця енеоліту засвідчує
животилівсько-вовчанська група пам’яток.
Таким чином, зібгану на спині позу на сьо-
годні не можна хронологічно відділити від зіб
ганої на боці. Це є перепоною на шляху виді-
лення рогачицьких поховань як єдиної обрядо-
вої групи. На сьогоднішньому рівні знань може
йтися лише про стратиграфічний горизонт
пам’яток, синхронних Трипіллю СII і Михай-
лівці II . Загалом вони займають позицію між
похованнями нижньомихайлівської і постма-
ріупольської/квітянської культур та ямної і є
синхронними животилівсько-вовчанським
пам’яткам. Однак це ставить проблему поточ-
нення часу існування попередніх культур, особ
ливо постмаріупольської-квітянської. З цієї
точки зору заслуговує на увагу думка І.Ф. Ко-
вальової, котра вважає, що статуетки супрово-
джували найпізніші постмаріупольські похо-
вання (Ковалева 2000, с. 144). Якщо це так, то
йдеться про співіснування у якийсь проміжок
час рогачицького та постмаріупольського на-
селення.
І все ж навіть орієнтовне корегування цих
комплексів у часі видається важливим, оскіль-
ки це чомусь ігнорували, а поняття середнього
шару Михайлівки не фігурувало під час аналізу
пізньоенеолітичних поховань. Більше того, за-
тушовувалася і синхронність пізньому Трипіл-
лю «ранньоямних» пам’яток. Так, А.В. Ніко-
лова, синхронізуючи ранньоямні поховання з
середнім шаром Михайлівки, Рєпінським по-
селенням тощо, зазначає, що «об’єктивних да-
них, що дозволяють синхронізувати пізньотри-
пільські матеріали і пам’ятки, котрі складають
найдавніший горизонт ямної культури України,
як вже не раз відмічалося багатьма дослідникам,
немає» (Ніколова 1992, с. 186, 187).
А, між тим, якби у похованнях 6/15 та 6/16
біля с. Новоолексіївка не було статуеток та
«амфорки», їх би зарахували до «ранньоям-
них», як і означив їх у «Польовому щоденнику»
В.Г. Збенович (Черненко и др. 1972/35а). Але
в публікації (Збенович 1976, с. 61) їх названо
енеолітичними. До речі, в публікації їх пода-
но як найдавніші, хоча курган не докопано, а
за польовою документацією їх було опущено в
другий насип. Пізньотрипільський посуд зна-
йдено і в інших похованнях, здійснених у позі,
котру вважають прикметною для ранньоямної
культури, — зібгано на спині з орієнтацією у
східному напрямку, наприклад, в кургані 2 біля
с. Єрмолаївка (Рыбалова 1964).
Абстрагуванню від матеріалів середнього
шару Михайлівки, очевидно, сприяла і періоди-
зація Д.Я. Телегіним старожитностей нижньо-
михайлівського типу. Він абсолютно справед-
ливо синхронізував широчансько-баратівські
пам’ятки з ранньоямними, однак вважав їх
локально-хронологічним відгалуженням ниж-
ньомихайлівської культури — пізнім її етапом
(Телегин 1971, с. 15). До речі, одним з аргумен-
тів було те, що наступні поховання в таких кур-
ганах представлено пізьоямними. Однак разом
з цим було закладено традицію шукати анало-
гії посуду з енеолітичних поховань саме у ниж-
ньому шарі Михайлівки. Це з часом призвело
до ситуації, коли, з одного боку, не заперечу-
ється синхронність ранньоямних пам’яток пі-
зьотрипільським, а, з іншого, їх вважають піз-
нішими за пізньоенеолітичні, котрі знову ж
таки є синхронними пізньотрипільським.
Поховальним пам’яткам цієї пори прита-
манні і певні схожі риси, як наприклад, зводи-
ти невеликі кромлехи навколо могил. Найбіль-
ше вони притаманні похованням біля с. Кова-
лівка, однак таким же кромлехом було оточено
й одне з основних поховань в кургані 3 Чкалів-
ської групи. Ця традиція є суто енеолітичною
і не трапляється в ямній культурі. За розміра-
ми кромлех кургану 1 групи Ковалівка VII по-
дібний до подвійного кромлеха біля с. Осо-
корівка. Всі три поховання тут були здійснені
зібгано на спині, а над похованні 11 відмічено
куполоподібну споруду з каменю. В розораних
курганах біля Ковалівки такі споруди могли
«трансформуватися» в кромлехи. Можливо,
однією з рис, що розділяє нижньомихайлів-
ські та рогачицькі поховання є те, що у першо-
му випадку кромлехи зводили навколо насипу
(чи на значній відстані від могил), у другому —
навколо могил. Декотрі поховання здійснено в
кам’яних скринях (курган 1 біля с. Баратівка;
курган 7 група Завадських могил).
Однак тут варто розділяти дві проблеми —
хронологічну позицію поховань та культур-
ну ідентифікацію. Дійсно, строкатість похо-
вального обряду є перепоною на шляху од-
нозначної культурної ідентифікації поховань,
що ускладнюється й можливостями датуван-
ня. Рогачицький горизонт відбиває, можли-
во, формування нового поховального обря-
ду — зібгано на спині, що на перших порах
уживався зі старими традиціями — зібгано на
боці та випростано. Це стало можливим в умо-
вах впливів та тісного спілкування, а, не ви-
ключно, й пересування у Степ, з одного боку,
пізньотрипільського населення, що могло
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 27
сприяти консервації зібганої пози, притаман-
ної цьому населенню; з іншого — населення
Рєпінської культури, осередком формування
якої була Сіверська Донеччина і якому прита-
манна стала поза небіжчиків (зібгано на спи-
ні); з третього — впливів та пересувань пред-
ставників пізньомайкопського світу. Нагадає-
мо, що зібгана на спині поза є найдавнішою
серед енеолітичних і була притаманною Ске-
лянській культурі. Таким чином, не виклю-
чено, що рогачицькі поховання відбивають її
відродження.
Зони концентрації попередніх традицій збе-
рігаються і у цей час: у північній — випроста-
на поза поєднується із зібганими на боці (хоча
є й інші варіанти), на півдні — зібгана на боці із
зібганою на спині, а поміж ними пролягає сму-
га дніпровсько-бузької групи поховань, де були
у вжитку всі пози. Цей процес завершився ви-
тісненням випростаної пози, і панівною стає
поза зібгано на боці (поховання животилівсько-
вовчанського типу). Обидві ці пози переходять
і до наступної доби — ямної культури.
Утім за ямної культури зникає традиція
споруджувати невеличкі могильники, пере-
криті спільним насипом, кромлехи довкола
могил, обрядова діяльність неподалік могил
чи то скорочується, чи то провадиться десь у
іншому місці (маються на увазі залишки вог-
нищ та ритуальних майданчиків під насипами
енеолітичних курганів). Ці риси розмежову-
ють дві доби.
Генинг В.В., Корпусова В.Н. Археологические памятники Крымского Присивашья. Источное — К., 1989. (Пре-
принт).
Евдокимов Г.Л., Рассамакин Ю.Я. Два позднеэнеолитических могильника на юге Херсонщины // Новые памятни-
ки ямной культуры степной зоны Украины. — К., 1988. — С. 79—92.
Елагина Н.Г., Петренко В.Г. Отчет о археологических раскопках Ингулецкой скифской степной экспедиции / НА
ІА НАНУ. — 1968/54.
Збенович В.Г. К проблеме связей Триполья с энеолитическими культурами Северного Причерноморья // Энеолит
и бронзовый век Украины. — К., 1976. — С. 57—69.
Ковалева И.Ф. К вопросу о культурной принадлежности антропоморфной пластики «серезлиевского типа» // Віс
ник ДДУ — 2000. — Дніпропетровськ, 2000. — Вип. 8. — С. 143—145.
Ковпаненко Г.Т. и др. Отчет о работе Южно-Бугской экспедииции / НА ІА НАНУ. — 1969/25.
Ковпаненко Г.Т. и др. Отчет о работе Южно-Бугской экспедииции / НА ІА НАНУ. — 1971/33.
Ковпаненко Г.Т. и др. Отчет о работе Южно-Бугской (Очаковской) экспедииции / НА ІА НАНУ. — 1974/11.
Ковпаненко Г.Т., Фоменко В.М. Поховання доби енеоліту-ранньої бронзи на Правобережжі Південного Бугу // Ар-
хеологія. — 1986. — Вип. 55. — С. 10—25.
Кривцова-Гракова О.А. Погребения бронзового века и предскифского времени на Никопольском курганном поле //
МИА. — 1962. — 115. — С. 5—55.
Крилова Л.П. Археологічні розкопки на Криворіжжі в 1964—1965 р. // Наш край. — Дніпропетровськ, 1971. —
С. 17—34.
Крылова Л.П. Отчет о археологических раскопках у Кривого Рога // НА ІА НАНУ. — 1965/38.
Корпусова В.Н., Бессонова С.С. и др. Отчет о работе Северо-Крымской экспедиции // НА ИА НАНУ. — 1978/12.
Лагодовська О.Ф., Шапошникова О.Г., Макаревич М.Л. Михайлівське поселення. — К., 1962.
Ляшко С.Н. Энеолитические «вытянутые» погребения в Днепровском Надпорожье // Степное Поднепровье в
бронзовом и раннем железном веках. – Днепропетровск, 1981. — С. 61—66.
Мовша Т.Г. Періодизація та хронологія середнього та пізнього Трипілля // Археологія. — 1972. — 5. — С. 3—23.
Мозолевский Б.Н., Николова А.В. Отчет о работе Орджоникидзенской экспедиции // НА ІА НАНУ. — 1990/9б.
Нечитайло А.Л. Связи населения степной Украины и Северного Кавказа в эпоху бронзы. — К., 1991.
Николова А.В. Хронологическая классификация памятников ямной культуры степной зоны Украины: Дис. …
канд. іст. наук. — К., 1992.
Николова А.В., Рассамакин Ю.Я. О позднеэнеолитических памятниках Правобережья Днепра // СА. — 1985. — №
3. — С. 37—56.
Отрощенко В.В., Рассамакін Ю.Я. Культурна належність окремих поховань «нижньомихайлівського» типу // Ар-
хеологія. — 1990. — № 3 – С. 101—107.
Пустовалов С.Ж. Розкопки кургану «Бобушка» (к. 3, Чкаловська кург. гр.) // Культурологічні студії. — К, 1999. —
Вип. 2. — С. 141—164.
Рассамакин Ю.Я. Энеолитические погребения бассейна р. Молочной // Древнейшие скотоводы степей юга
Украины. — К., 1987. — С. 31—43.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 228
Рассамакін Ю.Я. Єнеолітичні поховання Північного-Західного Приазов’я // Археологія. — 1990. — № 1. — С. 64—74.
Рассамакин Ю.Я., Куприй С.А. Новые позднеэнеолитические погребения Днепровского Правобережья // АВУ
1999—2000 р. — К., 2001. — С. 35—42.
Рибалова В.Д. Могильник епохи бронзи в с. Осокоровці // АП. — 1960. — IX. — С. 5—13.
Самар В.А. Курган эпохи энеолита-бронзы вблизи Михайловского поселения // Древности Степного Причерно-
морья и Крыма. — Запорожье, 1992. — С. 40—49.
Телегін Д.Я. Енеолітичні стели і пам’ятки нижньомихайлівского типу // Археологія. — 1971. — Вип. 4. —
С. 3—17.
Телегин Д.Я. и др. Вильнянские курганы в Днепровском Надпорожье. — К., 1977.
Шапошникова О.Г., Фоменко В.Н., Довженко Н.Д. Ямная культурно-историческая область (южнобугский вариант). —
К., 1986.
Щепинский А.А., Черепанова Е.Н. Северное Присивашье в V—I тысячелетиях до нашей эры. — Симферополь,
1969.
Rassamakin Yu.Ya. The main directions of the development of early pastoral socientes of the Northen Pontic Zone:
4500—2450 BC (preyamnaya cultures and Yamnaya culture) // BPS. – 1994. – Vol. 2. — P. 29—70.
Надійшла 17.09.2015
Л.А. Спицына
Рогачицкий горизонт в степных погребальных традициях
Рассматривается ряд погребений (с учетом стратиграфической позиции и черт обряда), посуда из которых тяготе-
ет к среднему слою Михайловки. Территориально погребальные памятники охватывают Поднепровье и Побужье,
а также степной Крым. Абсолютное большинство посуды из этих памятников составляют образцы с круглым
дном. Стратиграфическая позиция этих погребений позволила присоединить к ним и захоронения без посуды.
Речь идет, в первую очередь, о погребениях, входивших в состав небольших могильников с общей насыпью, или
такие, которые демонстрирует обрядовое сходство. Погребальный обряд был неоднообразным. Постоянной яв-
ляется лишь ориентация — большинство захоронений имеют восточную ориентацию.
Обычно такие погребения образовывали небольшие могильники, которые возникли по принципу грунтовых
и со временем были перекрыты общей насыпью. Доминирующую позицию занимали центральные захоронения,
другие расположены на периферии, иногда выходя за пределы насыпи. Высота насыпи достигали 0,8—1,6 м, диа-
метра 10—15 м. Захоронение чаще осуществлено в ямах четырехугольной формы с закругленными углами, хотя
встречаются и овальной, в частности, для вытянутых захоронений.
Только два могильника имеют подобие в погребальном обряде. Другим свойственно разнообразие, в частно-
сти сочетание различных поз погребенных — вытянуто, скорчено на боку и скорчено на спине.
Охра для посыпки покойников и могилы использовалась в ограниченном количестве. Такое использование
охры в погребальном обряде компенсировалось изделиями из нее. Следов использования животных в погребаль-
ном обряде обнаружено немного.
Посуда разнообразна, но преобладает округлодонная шаровидной формы или удлиненных пропорций, с вы-
сокой горловиной и покатыми плечиками, без орнамента. В могилах встречаются и металлические вещи. Обычно
это мелкие украшения. Иногда встречаются кремневые отщепы.
В целом погребальный обряд познеэнеолитического населения Степи демонстрирует разнообразие, ранним
ямникам, напротив, присуще ритуальное единство. Это обусловило обращение к курганной стратиграфии. Что
позволило выяснить, что отобранные захоронения (рогачицкий горизонт) занимают стратиграфическую пози-
цию между древнейшими энеолитическими и ямными.
L.А. Spitsyna
Rohachyk Horizon in Steppe Funeral Traditions
Discussed is a series of burials (taking into account the stratigraphic position and ritual features), dishes of which tend to the
middle layer at Mykhaylivka. These funeral monuments cover the territory between the Dnipro and Southern Buh Rivers,
as well as the steppe Crimea. The absolute majority of dishes from these sites are samples with a round bottom. Stratigraphic
position of these graves has allowed the author to add the burials without utensils to them. Primarily, it is about burials which
were part of small cemeteries with single mound, or those which demonstrate ritual similarities. Funeral ceremony was not
monotonous. It is only the orientation which was constant: most of graves are oriented to the east.
Such burials usually formed a large burial mounds arising on the principle of burial grounds and eventually were closed
by a general mound. Central burials predominated there, other situated on the periphery, sometimes exceeding the bounds
of a common embankment. The embankment’s height reached 0,8—1,6 m and the diameter was up to 10—15 m. The burials
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 29
were often made in the pits of quadrangular plan shape with rounded corners, although there are also oval pits, particularly,
made for stretched graves.
Only two cemeteries had a permanent funeral ritual. Other ones are diverse, for instance with a combination of various
poses of the dead: extended, crouched, and crumpled on the back bodies.
Ochre for strewing corpses and graves was used limitedly. Such usage of ochre in the funeral ceremony indemnified for
products made of it. There are few traces of animals used in the funeral ceremony.
Dishes are various with domination of round-bottomed ones with spherical or elongated proportions, with a high neck
and shoulders retreating without ornamentation. There are metal objects in the graves. They are usually small adornments.
Flint flakes are sometimes found.
In general, burial ceremony of the Late Copper Age Steppe population presents the multiplicity, while the early Yamna
culture population, on the contrary, shows the ritual unity. This fact led to the appeal to the stratigraphy of barrows. It
allowed the author to ascertain that the selected burials (Rohachyk horizont) occupy a stratigraphic position between the
oldest Copper Age burials and the ones of Yamna culture.
Знахідки аттичного столового та парадного по-
суду в північнопричорноморських містах до-
сить масові, а тому надзвичайно важливі з точ-
ки зору інформативності для детальних хро-
нологічних розробок. У цьому величезній масі
виділяються чорнолакові посудини зі штам-
пованим орнаментом. Саме штамп у поєднан-
ні з морфологією форми дозволяє встановити
найточніше датування посудини і визначити її
тип; з огляду на сучасний стан вивчення цього
посуду на базових пам’ятках Середземномор’я
та Причорномор’я.
Штампований та врізний орнаменти нале-
жать до найбільш поширених методів декору-
вання чорнолакової кераміки. Таким чином,
прикрашати чорнолаковий посуд почали, як
вважається, в Афінах у середині V ст. до н. е.
(Sparkes, Talcott 1970, p. 22—23). Такий декор
активно застосовували для орнаментації від-
критих посудин — насамперед на внутріш-
ній, придонній частині посудини. Крім того,
відомі штампи також ззовні закритих посу-
дин. Оскільки всі штамповані орнаменти з ча-
І.О. Чечуліна
Штампований орнамент
на аттичній чорнолаковій кераміці з Ольвії
Проаналізовано масив аттичної чорнолакової кераміки зі штампованим орнаментом з Ольвії, встановлено хронологію
найбільш популярних та рідкісних штампів на кераміці.
К л ю ч о в і с л о в а: класична доба, Ольвія, аттичний чорнолаковий посуд, штампований орнамент.
© І.О. Чечуліна, 2016
сом змінювалися (Sparkes, Talcott 1970, p. 25),
вони слугують досить чіткими датуючими мар-
керами для розробки не лише хронології цього
виду кераміки, а й для інших речей, знайдених
разом з цим посудом.
Детальне вивчення чорнолакової кераміки
та її датування за штампами не обходить жод
ну з публікацій, присвячену дослідженню пів
нічнопричорноморських поселенських пам’я
ток та некрополів (див. наприклад: Рогов, Тун-
кина 1985; Стоянов 2005, 2007; Егорова 2009,
2014, 2014a; Рогов 2011). Проте, штампи на ат-
тичних чорнолакових посудинах, які походять
із розкопок Ольвії, на сучасному рівні прак-
тично не досліджувалися. На сьогодні відомі
лише три роботи, в яких проаналізовано зна-
хідки, що походять з окремих ділянок міста —
Західного теменоса (Русяева, Назарчук 2006),
північної частини Нижнього міста (НГС)
(Handberg, Petersen 2010) та Центрального
кварталу (Назарчук 2014). Проте, повна інфор-
мація про кераміку зі штампами у складі аттич-
ного імпорту в Ольвії протягом всього часу
його існування, розмаїття декоративних еле-
ментів, їх знахідки в археологічних комплек-
|
| id | arheologia-com-ua-article-166 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:02:53Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/f5/098e8b19563c6ab8231799af5f4591f5.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-1662020-04-06T08:34:51Z Rohachyk Horizon in Steppe Funeral Traditions Рогачицкий горизонт в степных погребальных традициях Рогачицький горизонт в степових поховальних традиціях Spitsyna, Larysa А. the Late Copper Age, Rohachyk horizont, Rohachyk culture, Yamna culture, Early Bronze Age, Dnipro Rivers, Southern Buh Rivers, steppe Crimea. пізній енеоліт, рогачицька культура, рогачицький горизонт, рання бронза, ямна культура, пізнє трипілля, Подніпров’я та Побужжя, степовий Крим. Discussed is a series of burials (taking into account the stratigraphic position and ritual features), dishes of which tend to the middle layer at Mykhaylivka. These funeral monuments cover the territory between the Dnipro and Southern Buh Rivers, as well as the steppe Crimea. The absolute majority of dishes from these sites are samples with a round bottom. Stratigraphic position of these graves has allowed the author to add the burials without utensils to them. Primarily, it is about burials which were part of small cemeteries with single mound, or those which demonstrate ritual similarities. Funeral ceremony was not monotonous. It is only the orientation which was constant: most of graves are oriented to the east. Such burials usually formed a large burial mounds arising on the principle of burial grounds and eventually were closed by a general mound. Central burials predominated there, other situated on the periphery, sometimes exceeding the bounds of a common embankment. The embankment’s height reached 0,8—1,6 m and the diameter was up to 10—15 m. The burials were often made in the pits of quadrangular plan shape with rounded corners, although there are also oval pits, particularly, made for stretched graves. Only two cemeteries had a permanent funeral ritual. Other ones are diverse, for instance with a combination of various poses of the dead: extended, crouched, and crumpled on the back bodies. Ochre for strewing corpses and graves was used limitedly. Such usage of ochre in the funeral ceremony indemnified for products made of it. There are few traces of animals used in the funeral ceremony. Dishes are various with domination of round-bottomed ones with spherical or elongated proportions, with a high neck and shoulders retreating without ornamentation. There are metal objects in the graves. They are usually small adornments. Flint flakes are sometimes found. In general, burial ceremony of the Late Copper Age Steppe population presents the multiplicity, while the early Yamna culture population, on the contrary, shows the ritual unity. This fact led to the appeal to the stratigraphy of barrows. It allowed the author to ascertain that the selected burials (Rohachyk horizont) occupy a stratigraphic position between the oldest Copper Age burials and the ones of Yamna culture. Рассматривается ряд погребений (с учетом стратиграфической позиции и черт обряда), посуда из которых тяготе¬ет к среднему слою Михайловки. Территориально погребальные памятники охватывают Поднепровье и Побужье, а также степной Крым. Абсолютное большинство посуды из этих памятников составляют образцы с круглым дном. Стратиграфическая позиция этих погребений позволила присоединить к ним и захоронения без посуды. Речь идет, в первую очередь, о погребениях, входивших в состав небольших могильников с общей насыпью, или такие, которые демонстрирует обрядовое сходство. Погребальный обряд был неоднообразным. Постоянной является лишь ориентация — большинство захоронений имеют восточную ориентацию. Обычно такие погребения образовывали небольшие могильники, которые возникли по принципу грунтовых и со временем были перекрыты общей насыпью. Доминирующую позицию занимали центральные захоронения, другие расположены на периферии, иногда выходя за пределы насыпи. Высота насыпи достигали 0,8—1,6 м, диаметра 10—15 м. Захоронение чаще осуществлено в ямах четырехугольной формы с закругленными углами, хотя встречаются и овальной, в частности, для вытянутых захоронений. Только два могильника имеют подобие в погребальном обряде. Другим свойственно разнообразие, в частности сочетание различных поз погребенных — вытянуто, скорчено на боку и скорчено на спине. Охра для посыпки покойников и могилы использовалась в ограниченном количестве. Такое использование охры в погребальном обряде компенсировалось изделиями из нее. Следов использования животных в погребальном обряде обнаружено немного. Посуда разнообразна, но преобладает округлодонная шаровидной формы или удлиненных пропорций, с высокой горловиной и покатыми плечиками, без орнамента. В могилах встречаются и металлические вещи. Обычно это мелкие украшения. Иногда встречаются кремневые отщепы. В целом погребальный обряд познеэнеолитического населения Степи демонстрирует разнообразие, ранним ямникам, напротив, присуще ритуальное единство. Это обусловило обращение к курганной стратиграфии. Что позволило выяснить, что отобранные захоронения (рогачицкий горизонт) занимают стратиграфическую позицию между древнейшими энеолитическими и ямными. Спираючись на подібність посуду, стратиграфічної позиції та рис обряду автор аналізує групу поховальних пам’яток у Подніпров’ї, Побужжі та в степовому Криму. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2016-06-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/166 10.15407/archaeologyua2016.02.013 Arheologia; No 2 (2016): Arheologia; 13-29 Археологія ; № 2 (2016): Археологія; 13-29 Археология; № 2 (2016): Arheologia; 13-29 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2016.02 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/166/159 |
| spellingShingle | пізній енеоліт рогачицька культура рогачицький горизонт рання бронза ямна культура пізнє трипілля Подніпров’я та Побужжя степовий Крим. Spitsyna, Larysa А. Рогачицький горизонт в степових поховальних традиціях |
| title | Рогачицький горизонт в степових поховальних традиціях |
| title_alt | Rohachyk Horizon in Steppe Funeral Traditions Рогачицкий горизонт в степных погребальных традициях |
| title_full | Рогачицький горизонт в степових поховальних традиціях |
| title_fullStr | Рогачицький горизонт в степових поховальних традиціях |
| title_full_unstemmed | Рогачицький горизонт в степових поховальних традиціях |
| title_short | Рогачицький горизонт в степових поховальних традиціях |
| title_sort | рогачицький горизонт в степових поховальних традиціях |
| topic | пізній енеоліт рогачицька культура рогачицький горизонт рання бронза ямна культура пізнє трипілля Подніпров’я та Побужжя степовий Крим. |
| topic_facet | the Late Copper Age Rohachyk horizont Rohachyk culture Yamna culture Early Bronze Age Dnipro Rivers Southern Buh Rivers steppe Crimea. пізній енеоліт рогачицька культура рогачицький горизонт рання бронза ямна культура пізнє трипілля Подніпров’я та Побужжя степовий Крим. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/166 |
| work_keys_str_mv | AT spitsynalarysaa rohachykhorizoninsteppefuneraltraditions AT spitsynalarysaa rogačickijgorizontvstepnyhpogrebalʹnyhtradiciâh AT spitsynalarysaa rogačicʹkijgorizontvstepovihpohovalʹnihtradicíâh |