Про один із різновидів пряжок скіфського часу
Metal buckles with movable clappers are not frequent findings in Scythian antiquities. In all, 37 items are found in European Scythia; they are dated by the end of the 5th and the 4th centuries BC. All buckles are round and with fixing point-clappers. They are made mostly of iron, and more rarely of...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2016 |
| Heft: | 2 |
| Сторінки: | 40-59 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2016
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/168 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |
|
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824450176516096 |
|---|---|
| author | Mohylov, Oleksandr D. |
| author_facet | Mohylov, Oleksandr D. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Oleksandr D. Mohylov",
"institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Science of Ukraine",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Mohylov, Oleksandr D. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 59 |
| container_issue | 2 |
| container_start_page | 40 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-04-06T08:34:51Z |
| description | Metal buckles with movable clappers are not frequent findings in Scythian antiquities. In all, 37 items are found in European Scythia; they are dated by the end of the 5th and the 4th centuries BC.
All buckles are round and with fixing point-clappers. They are made mostly of iron, and more rarely of bronze, copper, gold, or silver. There are 3 types of them.
Type 1 includes buckles with zoomorphic endings, including an item made of precious metals from barrow 11 (excavations by the VUAK) of group of Chasti Barrows, with endings decorated with boar heads, and also an item from a burial under mound 29/21 near Mastiugino in the Don River middle region. Both of them are found in the burials of the local Forest- Steppe nobles.
Type 2 covers buckles with loops on the endings and is the most numerous. Only 3 items of 20 are made of bronze, the rest of them are made of iron. They are most numerous in the Don River middle region, though they also known in Steppe Scythia and Forest-Steppe zone of Ukrainian Left Bank region.
Type 3 are buckles in form of smooth rings. Half of 10 items comes from the Steppe zone, though they are also found in the Don River middle flow region, the Siverskyi Donets River region, and the Dnipro, namely on the south of its right bank forest-steppe region. Coming from their size, this type is divided into 2 groups including massive and miniature products.
Artifacts are found both in men’s, and in women’s burials of various social estates. Most often, they are found in the burials of Forest-Steppe nobles. Buckles were used to fasten the claps of outerwear, belts, and girdles, on headdress, horse’s equipment, and perhaps as fasteners for quivers. Pinned buckles having arisen on south of Eastern Europe in the Scythian period, never got out of use until the present. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2016.02.038 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:02:57Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 240
I.O. Chechulina
Stamped Ornament on Attic Black-glazed Ware from Olbia
The article is devoted to the variants of stamped ornament on Classical period Attic black-glazed pottery from Olbiа. Despite
the small amount of analyzed material, the important conclusions concerning the spread of this type of pottery in the region
in the Classical period can be made based on the analogies from Athens and the north coast of the Black Sea. The main
types of stamps on open shape black-glazed pottery, namely, cups, skyphoi, kantharoi, and bowls are analyzed. The earliest
stamps with various versions of ornamental eggs appear in the last quarter of the 5th century BC. Palmettes almost always
combined with other elements remain most popular during the whole period. More rare stamps are lotus, ivy leaves, and
olive branches which are common from the end of the 5th to the beginning of the 4th centuries BC. All the mentioned types
of stamps were found among Olbian materials, but it should be noted that we found much more variants of stamps than in
classic typologies, that once again proves the uniqueness of Olbian collection and the necessity in its study.
О.Д. Могилов
ПРО ОДИН ІЗ РІЗНОВИДІВ ПРЯЖОК СКІФСЬКОГО ЧАСУ
Проаналізовано пряжки з рухомим гольчатим язичком-фіксатором скіфського часу. Розглянуто їх ґенезу, хронологію
та проведено класифікацію.
К л ю ч о в і с л о в а: пряжка, скіфський час, поховання, одяг, спорядження коня.
© О.Д. Могилов, 2016
Незважаючи на те, що в пам’ятках скіфсько-
го часу пряжки з рухомим язичком відомі нам
вже півтора століття (перша знахідка зроблена
І.Є. Забєліним в кургані Козел ще 1865 р.), вче-
ні довго обходили їх увагою, хіба що коротко
характеризуючи при публікації. С.М. Замятін
відзначав, що ці вироби лягли в основу харак-
терних прикрас східно-фінських племен (Замя-
тин 1946, с. 16). Про їх зв’язок із середньовіч-
ними пряжками фінських могильників писав
і Б.М. Граков (Граков 1954, с. 108). П.Д. Лібе-
ров говорив про них, як про особливість куль-
тури Середнього Подоння, що відсутня в сусід-
ніх районах (Либеров 1965, с. 22). Вигідно ви-
різняється на цьому тлі розділ роботи Є.І. Сав-
ченка, який охарактеризував пряжки із Серед-
нього Подоння (Савченко 2004, с. 240—243).
Артефакти поділено ним на 2 типи. До друго-
го типу належать вироби з кільцями на кінцях,
до першого — решта предметів. Констатовано,
що такі сюльгами не виявлені у Дніпровсь
кому лісостеповому Право- та Лівобережжі та
висловлено припущення, що вони пошири-
лись у фіно-угорських культурах Середнього
Подоння.
Розробки в сфері соціального поділу еліт-
них (Мозолевський 1979, с. 152, 156, 157; Бе-
резуцкий 1995; Болтрик 2001) та рядових (Бу-
нятян 1985; Буйнов, Окатенко 2013) скіфських
поховань дозволяють говорити, що такі виро-
би присутні у гробницях ледь не всіх представ-
ників скіфського суспільства: від поховання
«цариці» у Товстій Могилі до бідних ґрунтових
могил Світловодського могильника. Супрово-
джували такі пряжки як жіночі, так і чоловічі
поховання.
Із 37 врахованих пряжок, найбільше вияв-
лено у Середньому Подонні — 14 екз. (рис. 1);
у Степовій Скіфії — 12; у Дніпро-Донецькому
лісостепу — 8. Дві знахідки з Правобережного
лісостепу походять зі Світловодського могиль-
ника на півдні цього регіону, на межі з Лівобе-
режжям та степом. Одна — з Північного Кав-
казу. При цьому картографування показує, що
ці предмети формують декілька груп. У серед-
ньодонській групі переважають пряжки з пет-
лями на кінцях; лише у цій групі відомі доро-
гоцінні вироби із зооморфними голівками. У
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 41
нижньодніпровській групі (14 екз.), до якої тя-
жіють Світловодські знахідки з півдня Право-
бережного лісостепу, більшість складають глад-
кі кільця та вироби з петлями на кінцях. Лісо-
степова Лівобережна група (8 екз.), з концен-
трацією у середній та верхніх течіях Ворскли
та Сіверського Дінця, найчастіше представле-
на пряжками з петлями на кінцях. Нижньодні-
стровська група — 3 гладких кільця. Нарешті,
поодинока, окрема знахідка відома з Північно-
го Кавказу.
Здебільшого предмети походять з поховань
(28), рідше — з поселень (9). Така тенденція ха-
рактерна насамперед для Середнього Подоння,
де всі 14 виробів знайдено у курганах. Перева-
жає вона у степу, Сіверськодонецькій групі та
Дніпровському лісостеповому Правобережжі,
де це співвідношення виглядає так: 7—5, 4—1
та 2—0 відповідно. З поховання походить і єди-
ний північнокавказький екземпляр. Нарешті,
у Поворсклі пряжки відомі виключно на посе-
леннях.
Переважно у похованнях міститься по одній
пряжці. Виняток складають три гробниці, де
було покладено два предмети. Бронзові пряж-
ки, зокрема, виявлено у похованні «цариці» з
кургану Товста Могила. О.А. Спіцин під наси-
пом II біля Мастюгино виявив залізну пряжку.
Під час повторних розкопок у 1960 р. П.Д. Лі-
беров, коли курган отримав номер 29/21, ви-
явив тут ще одну срібну пряжку. У кургані 11
(розкопки ВУАК) групи Частих розкопано два
такі вироби із заліза, один з яких вкритий зо-
лотом та має срібну голку. У всіх цих випадках
мова йде про поховання знаті. Товста Моги-
ла вважається похованням представників цар-
ського роду (Мозолевський 1979, с. 229, 230).
А вироби, що нас цікавлять, покладені безпо-
середньо біля «цариці», поховання якої є го-
ловним у боковій гробниці. Висота кургану II
біля Мастюгино, що ототожнюється з розко-
паним пізніше насипом 29/21, не вказана, втім
він вважається найбагатшим у групі (Манце-
вич 1973, с. 16). У великій гробниці розмірами
7,45 на 6,40 м, разом із озброєнням та кінським
спорядженням, було покладено численні золо-
ті бляшки, античний металевий та гончарний
посуд. В.Д. Березуцький відніс його до най-
вищої в регіоні 5 соціальної моделі — вождів-
ської аристократії (Березуцкий 1995, с. 39, 54).
Насип 11 (ВУАК) групи Частих був невеликим
(висота 0,45, діаметр 27 м), однак, він виявив-
ся «самим малим насипом з самим багатим ін-
вентарем» (Замятин 1946, с. 39—41). Знахідки,
Рис. 1. Карта розповсюдження пряжок: 1 — Пуркарь; 2 — Глине; 3 — Світловодськ; 4 — Товста Могила; 5 — Льво-
ве; 6 — Кам’янське городище; 7 — Козел; 8 — Більське городище; 9 — Коломакське городище; 10 — Старий Мер-
чик; 11 — Огульці; 12 — Черемушне; 13 — Пісочин; 14 — Часті кургани; 15 — Мастюгино; 16 — Тернове та Колби-
но; 17 — Руська Тростянка; 18 — Ближнє Стояново; 19 — Дуровка; 20 — Абрамівка; 21 — Уляп
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 242
серед яких понад 800 золотих бляшок, гребінь,
срібний набір вузди, численна зброя, не зали-
шають сумніву, що тут було поховано не рядо-
вих небіжчиків. Престижність інвентарю звідси
відзначав В.Д. Березуцький (Березуцкий 1995,
с. 52). Також пряжки з коштовних матеріалів,
що знайдені лише тут, підкреслюють ранг цих
середньодонських курганів. Чи є зв’язок між
присутністю у похованні двох пряжок та стат-
тю небіжчиків, сказати сьогодні важко. У Тов-
стій Могилі, як зазначалось, пряжки було ви-
явлено у жіночому похованні. Антропологіч-
них визначень для Частих та Мастюгинського
курганів немає. Судячи зі знахідок, тут могли
бути поховані і чоловіки, і жінки, причому
встановити з ким з них точно покладено пряж-
ки буде складно.
Діаметр пряжок із рухомою голкою — від
1,5 см, до 8,0 см. Більшість виробів — залізні,
знахідки з Товстої Могили, Пісочина і Уляпу —
бронзові; з Пуркарь — мідна, з Частого та Мас-
тюгинського курганів виготовлені із дорого-
цінних металів. Усі пряжки мають округлу чи
близьку до неї форму. В основу їх класифікації
покладено спосіб оформлення кінців стрижня
кільця.
Виділено 3 типи пряжок (рис. 2).
Тип I. Пряжки з дорогоцінних металів із зоо
морфним оформленням кінців (рис. 3). Кін-
ці розімкнуті, можуть заходити один за одно-
го. Круглий чи кручений корпус орнаменто-
ваний. Квадратна у перетині голка теж буває
крученою. Діаметр 6,0—8,0 см. Два предмети
походять із поховань Середньодонської гру-
пи. Пряжка з кургану 11 (розкопки ВУАК)
групи Частих (рис. 2, 1) має кінці, прикраше-
ні голівками дикого кабана. Стрижень кіль-
ця — залізний, перекручений, вкритий золо-
тою стрічкою. Виготовлена зі срібла голка,
тоншає до кінця (Зямятин 1946, с. 44, рис. 35).
Срібна пряжка з кургану 29/21 біля Мастюги-
но (рис. 2, 2) має один кінець, прикрашений
зооморфною голівкою, інший — втрачений.
На стрижні, біля кінців — орнамент у вигля-
ді поперечної насічки (Либеров 1965, табл. 35,
13; Пузикова 2001, с. 60, рис. 30, 7). Вище за-
значалося, що, з огляду на багатство інвента-
рю поховань, ці предмети, імовірно, належали
представникам середньодонської знаті, а вста-
новити з чоловічого, чи жіночого вони похо-
вання неможливо. П.Д. Ліберов датує 11 Час-
тий курган IV ст. до н. е. (Либеров 1965, рис. 2,
42). З огляду на різновид, виявлених в ньому
озброєння та прикрас, таке датування вида-
ється цілком правомірним. Чорнолакова атич-
на мисочка з поховання орнаментована по дну
розеткою з насічками навколо. За матеріалами
Афінської агори, такі форми мисок трапляють-
ся в третій чверті IV ст. до н. е., хоча різновид
орнаменту на різних керамічних виробах відо-
мий ще в кінці V — першій половині IV ст. до
н. е. Найближча аналогія (№ 830), що подібна і
за формою, і за орнаментом, датується близько
350 р. до н. е. (Sparkes, Talcott 1970, р. 275, 277,
282, 290, 293, 295, 296; 1970а, fig. 8, 830, 832,
835; № 560, 586, 651, 759, 805, 830, 832, 835).
Отже, вказана посудина може датувати курган
приблизно серединою — третьою чвертю IV ст.
до н. е.
Аналогій пряжці із Частих курганів віднай-
ти поки що не вдалось. Однак, схоже техно-
логічне виконання корпусу зі скрученої золо-
тої стрічки (без залізного пруту всередині) ві-
доме на низці шедеврів скіфської торевтики
IV ст. до н. е. Такий корпус та високохудож-
нє оформлення кінців мають браслет та грив-
на з Куль-Оби 1 (ДБК, Атлас 1854, табл. VIII,
1; XIII, 1), гривна з бокового поховання Со-
лохи (Манцевич 1987, кат. 33). Схожим чи-
ном скручено три поперечні трубки на пек-
торалі з Товстої Могили (Мозолевський 1979,
рис. 57), та дві — із Великої Близниці (ОАК,
Атлас 1870, табл. I, 13). Ще у двох парах брас-
летів із Великої Близниці, прикрашених фі-
гурками левів та баранів, спосіб плетення смуг
інший (ОАК, Атлас 1866, табл. II , 1; Артамо-
нов 1966, табл. 279; 313). Кінці нашої пряжки
прикрашені голівками вепрів. Образ дикого
кабана найчастіше трапляється на різноманіт-
них бляхах середньоскіфського часу (Мурзин
1984, рис. 10, 4; 15; Могилов 2008, с. 46). Іс-
нує цей образ і в пізньоскіфську добу, і, як і в
нашому випадку, часто буває об’ємним. Най-
відомішими, напевно, зображеннями цього
часу є кабанчики з Хоминої Могили (Мозо-
1 А.П. Манцевич наводить дані про браслет зі схожим
корпусом із Темир-Гори (Манцевич 1987, с. 57).
Рис. 2. Типи пряжок
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 43
левский 1973, рис. 32, 13), вепрі на пекторалі з
Товстої Могили (Мозолевський 1979, рис. 61)
та Олександропольського кургану (ДГС 1866,
табл. VI, 3).
Курган 29/21 біля Мастюгино, як припуска-
ють, є рештками розкопаного А.О. Спіциним
кургану II. В.О. Башилов датував гідрію з нього
не пізніше третьої чверті V ст. до н. е (Башилов
1966, с. 309). Виходячи з цього, П.Д. Ліберов
датував курган V ст. до н. е. (Либеров 1965, с. 28,
рис. 2). Цю дату також наводить А.І. Пузікова
(Пузикова 2001, с. 60). Однак, ще А.П. Ман-
цевич вважала, що гідрію могли використову-
вати тривалий час, а тому датувати комплекс
слід за пізнішими речами, серед яких — фраг-
мент чорнолакового блюдця, який вона порів-
нює з аналогічним із Чортомлика (Манцевич
1973, 22, 23). Наявність в сагайдачному наборі
трьохгранних вістер стріл з прихованою втул-
кою може свідчити про IV ст. до н. е.
Отже, тип I може бути датований IV ст. до
н. е.
Тип II. Пряжки із розімкнутими кінцями, зіг
нутими в кільця (рис. 4; 5). За винятком двох
бронзових виробів із Товстої Могили та одно-
го з Уляпу, всі подібні пряжки залізні. Перетин
дроту кільця круглий чи квадратний, зрідка —
плаский, перетин голки — круглий та квадрат-
ний. Діаметр 4,0—7,0 см. Це найбільш числен-
ний тип, який нараховує 20 екз. Основна їх
кількість (9 екз.) походить із Середнього Подо-
ння, де вони відомі у курганах 1 та 11 (ВУАК)
групи Частих (Замятин 1946, с. 13, 14, 39, 40,
рис. 3; 29); II поблизу Мастюгино (Манцевич
1973, с. 19, рис. 2, 10), 16 біля Дуровки (Пузико-
ва 2001, с. 197, рис. 50, 7). Особливо багато пря-
жок у могильнику Колбино, де вони виявлені
під насипами 5, 7, 14, 18 (поховання 1) (Савчен-
ко 2001, с. 87, 99, 107, 109, рис. 26, 11; 32, 7; 38,
19; 40, 9). Окрім цього, привертають увагу улам-
ки предмета з кургану 17 згаданого некрополя
(рис. 3, 5), інтерпретовані як фрагменти гачка
(Шевченко 2009, с. 35, рис. 21, 2, 3). Втім, тут
на одному зі стрижнів збереглися рештки петлі
голки, що властиво якраз пряжкам, та не відо-
мо на гачках. Уламок із кільцем на кінці почи-
нає вигинатися одразу після нього, так само як
у пряжок, тоді як в гачків на цій ділянці стри-
жень переважно прямий, та загинається нижче.
Якщо інтерпретувати колбинський предмет як
пряжку, то за розмірами вона буде більшою за
всіх інші екземпляри.
У зводі пам’яток скіфського часу із Серед-
нього Подоння П.Д. Ліберов наводить зобра-
ження пряжки з петлями на кінцях з поселен-
ня 3 неподалік Руської Тростянки (Либеров
1965, табл. 24, 65). Ці завитки, однак, розта-
шовані вже в перпендикулярній площині до
кільця. Беручи до уваги наявність аналогій та-
ким виробам у сарматський час (див. нижче) та
відсутність їх в інших комплексах скіфського
часу, цей екземпляр при характеристиці типу
не враховувався.
Друге місце за кількістю пряжок II типу зай
має Степова Скіфія — тут їх виявлено 5 екз.
Одна ціла та два фрагменти розкопані Б.М. Гра-
ковим на Кам’янському городищі. Дві знахідки
виявлено в боковій катакомбі Товстої Могили
(Мозолевський 1979, с. 101, 102, рис. 87, 24).
Три пряжки походять із Поворскля: Східне
Більське (2 екз.) (Шрамко 1983, с. 19, рис. 15,
31; 1987, с, 12; рис. XV, 5; Гречко 2010, рис. 116,
20, 21) та Коломакське (Радзиевская 1977, с. 2,
3; рис. 4, 3) городища. Дві з Сіверськодонець-
кої групи: Черемушне, курган 13 (Буйнов, Бан-
дуровский, Окатенко 2005, с. 10, рис. 2, 9), го-
родище біля Огульців (Буйнов, Окатенко 2004,
с. 12, рис. 10, 5). Нарешті, один бронзовий екз.
виявлений у похованні 7, кургану 6 Уляпського
могильника на Північному Кавказі (Лесков и
др. 2005, с. 20, 21, рис. 40, 8)
Як бачимо, більшість виробів (13 екз.) ви-
явлено у похованнях, тоді як на поселеннях їх
менше (7 екз.). Із поховань походять усі 9 екз.
у Середньому Подонні та єдиний предмет із
Прикубання. На Сіверському Дінці ці показ-
ники рівні: 1—1. У степу вже переважають по-
селенські матеріали (3—2). У Поворсклі всі три
екз. знайдено на городищах.
Артефакти супроводжували як чоловіків,
так і жінок. Жіночими, зокрема, були похо-
вання в Товстій Могилі та Колбино, у курганах
5 (разом із дитиною) та 18 (поховання 1). Чо-
ловіки були під насипами 14 й 17 в Колбино.
Антропологічних визначень немає для курга-
ну 1 (ВУАК) групи Частих, втім інвентар звід-
си (зброя, вузда, казан) свідчить про чолові-
чу приналежність. У курганах 11 (ВУАК) гру-
пи Частих та II Мастюгино, де визначення теж
відсутні, був інвентар властивий для обох ста-
тей. У Колбино, насип 7, з’ясувати кому із не-
біжчиків належить пряжка неможливо.
Розглядаючи соціальний статус згаданих
похованих, зауважимо, що з їх загальної кіль-
кості виділяється знатна жінка царського роду
з Товстої Могили, відрізняються і пряжки звід-
си, виготовлені з бронзи, на відміну від ін-
ших — залізних.
Більшість предметів може бути пов’язана з
курганами знаті в Середньому Подонні. Безу
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 244
мовно, їх соціальну стратифікацію не можна бу-
дувати, користуючись схемою виробленою для
Степової Скіфії, оскільки у Подонні насипи
значно скромніші за розміром. Для них розро-
блено окрему соціальну градацію (Березуцкий
1995). Ще П.Д. Ліберов зазначав, що на Лівобе-
режжі Дону скіфські кургани не перевищують
4,0 м, зазвичай — до 1,0 м (Либеров 1965, с. 11).
У групі Частих одним із найбільш помітних був
курган 3, заввишки 3,0 та діаметром 28 м (Замя-
тин 1946, с. 19); в Мастюгино — насипи 1 (роз-
копки О.А. Спіцина), висотою 3,5 м, та 2 (роз-
копки М.О. Макаренка), заввишки 2,8 м (Ман-
цевич 1973, с. 12, 27); поблизу Дуровки — курган
1, висотою 2,0 м (Пузикова, 2001, с. 182); в Гор-
ках — насип 10, заввишки 2,04 м, тоді як най-
більший курган 1 (3,5 м) не був розкопаний (Гу-
ляев, Савченко 2004, с. 36, 37); біля Тернового і
Колбино насипи не перевищували 2,5 м (Сав-
ченко 2001, с. 118). Окрім цього, у низці випад-
ків спостерігається диспропорція між багатим
інвентарем та невеликим насипом.
У курганах середньодонської еліти пряж-
ку знайдено під насипом 1 (ВУАК) групи Час-
тих висотою 2,5 м, де, незважаючи на пограбу-
вання, вціліли золоті вироби. Насип 11 (ВУАК)
цього ж могильника хоч і був невеликим
(0,45 м), втім містив інвентар, що не дозволяє
сумніватись у високому соціальному положен-
ні небіжчиків. Серед знахідок — понад 800 зо-
лотих бляшок, гребінь, срібна вузда, озброєн-
ня тощо.
Курган 29/21 (II О.А. Спіцина) Мастюгин-
ського могильника був «найбагатшим у гру-
пі» (Манцевич 1973, с. 16). Його висота не вка-
зується, але розміри гробниці (7,45 на 6,40 м)
одні з найбільших у Середньому Подонні. Се-
ред знахідок чимало золотих бляшок, декіль-
ка наборів вузди та озброєння, античний мета-
левий та глиняний посуд. Вже зазначалось, що
В.Д. Березуцький вважав його приналежним
до найвищої 5 соціальної моделі, вождівської
аристократії (Березуцкий 1995, с. 39, 54). Насип
7 в Колбино був заввишки 1,9 м, й перекривав
величезну поховальну камеру, розмірами 8,7 ×
7,4 м. Знатність небіжчика підтверджується ме-
чем та нагайкою, вкритими золотом, понад 70
дорогоцінними бляшками. Поховання 1 курга-
ну 18 цього ж могильника було парним. Жінку
супроводжували золоті сережки, бляшки, сріб-
ний кубок, дзеркало; чоловіка — сагайдак та зо-
лоті аплікації на ньому.
У пограбованому кургані 5 у Колбино (ви-
сота 1,0 м) знайдено гачок обтягнутий золотом
та бляшки. Під насипом, 17 заввишки 0,48 м,
після пограбування вцілів гачок зі срібною об-
кладкою. Можливо, це поховання представни-
ків нижчого прошарку знаті.
Під насипом 14, заввишки 0,4 м, розчищено
пограбоване поховання чоловіка 20—30 років у
супроводі вузди та стріл. Статус глави сім’ї під-
тверджує наявність казана. Вірогідно, це похо-
вання небагатої верстви знаті. Мабуть, до воїн
ського прошарку рядової знаті можна віднести
впускне уляпське поховання, де небіжчика су-
проводжували рештки коня, зброя, кружальна
кераміка. Ймовірно, представників середньо-
го прошарку рядового населення, що складали
більшість тогочасного суспільства, поховано в
кургані 13 коло Черемушного.
Отже, більшу частину пряжок цього типу
виявлено в похованнях знаті. Однак, жодного
разу це не були найбільші, власне царські, кур-
гани. Решту пов’язують із середнім прошарком
рядового населення. Крім того, такі пряжки не
виявлено у похованнях представників найбід-
ніших, втім вільних общинників та рабів.
Тип II може бути віднесений до пізньоскіф-
ського часу. У кургані 1 групи Частих знайдено
бляшки, аналогії яким відомі зі Степової Скі-
фії IV ст. до н. е. Тут були і золоті оббивки ручок
чаші з паралелями в боковій гробниці Солохи
та Чмиревій Могилі (Замятин 1946, с. 16). Піз-
ніше, до них додалась ще й чаша з Гайманової
Могили (Бидзиля, Полин 2012, рис. 590—594).
Інтерпретації фрагмента чорнолакової чашеч-
ки звідси, на жаль, не існує. Вуздечний набір із
кургану (Замятин 1946, рис. 6) поєднує в собі
і середньоскіфські, і пізньоскіфські деталі.
Так, бляха у вигляді згорнутого в кільце хижа-
ка — типова знахідка середньоскіфського часу
(Могилов 2008, с. 51, рис. 12, 1—17). Бронзо-
ві олені з підігнутими ногами мають паралелі
Рис. 3. Пряжки I типу: 1 — курган 11 (розкопки ВУАК)
групи Частих (за С.М. Замятіним); 2 — Мастюгино,
курган 29/21 (2а — за А.І. Пузіковою; 2б — за П.Д. Лі-
беровим). 1 — золото, срібло, залізо; 2 — срібло
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 45
в V ст. до н. е., а подібні срібні предмети з По-
кровки датуються вже IV ст. до н. е. (Могилов
2008, с. 47). Бляхи у вигляді «будиночків» із Се-
реднього Подоння, які можуть інтерпретува-
тись як стилізована лапа тварини, Є.І. Савчен-
ко відносить до IV ст. до н. е. (Савченко 2009,
с. 274). Тип нахрапників з’являється в V ст. до
н. е., але найбільш характерним стає пізніше —
у IV ст. до н. е. (Могилов 2008, с. 88, 89). Імо-
вірно, цей курган варто датувати кінцем V —
початком (1 половиною) IV ст. до н. е.
Курган 11 (розкопки ВУАК) групи Частих,
як зазначалось, датується серединою — тре-
тьою чвертю IV ст. до н. е., а насип II (29/21
біля Мастюгино) — IV ст. до н. е. Деталі вуз-
ди та бронзові тригранні вістря стріл (Савчен-
ко 2001, с. 87—89) дозволяють віднести до цьо-
го ж часу курган 5 у Колбино. Насип 7 цього ж
могильника містив меч із золотим орнаменто-
ваним руків’ям (Савченко 2001, с. 91—100), що
має аналогії в курганах скіфської знаті IV ст. до
н. е. (Гуляев 2001, с. 28, 29). За набором трьох-
гранних стріл (Савченко 2001, с. 103—107) до
цього ж часу може бути віднесено курган 14. У
пограбованому кургані 17 для датування особ
ливо важливий гачок із зображенням ведме-
дя (Шевченко 2009, с. 34, 35). За Є.І. Савчен-
ком, подібні образи на бляхах датуються кін-
цем V—IV ст. до н. е. (Савченко 2009, с. 261).
Наведена дослідником підбірка гачків із зобра-
женнями ведмедя, що є найчисленнішою се-
ред подібних знахідок (Савченко 2004, с. 231),
може бути віднесена до пізньоскіфського часу.
У впускній могилі 1 кургану 18 (Савченко 2001,
с. 107—110) знайдено опуклотілий срібний ку-
бок, що має аналогії в курганах скіфської елі-
ти IV ст. до н. е. (детальніше далі) та колхідську
амфору. В основній могилі під насипом зна-
йдено амфору типу Пепарет II, яка може бути
датована першою половиною IV ст. до н. е., за
С.Ю. Монаховим (Монахов 2003, с. 100). Най-
імовірніше, пізньоскіфським часом датовано
курган 16 в Дуровці (Пузикова 2001, с. 197).
Сагайдачний набір із трьохлопатевих та
трьохгранних вістер дозволяє відносити до
цієї ж доби курган 13 у Черемушному (Буй-
Рис. 4. Залізні пряжки II типу: 1 — Колбино, курган 5; 2 — Колбино, курган 7; 3 — Колбино,
курган 14; 4 — Колбино, курган 18, поховання 1; 5 — Колбино, курган 17; 6 — курган 1 (розкоп-
ки ВУАК) групи Частих; 7 — курган 11 (розкопки ВУАК) групи Частих; 8 — Мастюгино, курган
2; 9 — Дуровка, курган 16. 1—4 — за Є.І. Савченком; 5 — за О.О. Шевченком; 6, 7 — за С.М. За-
мятіним; 8 — за А.П. Манцевич; 9 — за А.І. Пузіковою
1 2 3
654
7 8 9
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 246
нов, Бандуровський, Окатенко 2005, с. 10).
Уляпське поховання відносять до другого пе-
ріоду функціонування могильника: кінця V —
третьої чверті IV ст. до н. е. Загальновідомою
пам’яткою IV ст. до н. е. є Кам’янське городи-
ще на Нижньому Дніпрі. Знахідка з об’єкта 23
Коломакського городища атрибутується стрі-
лами цього ж часу (Радзиевская 1977, с. 2, 3).
Одна зі знахідок із Східного укріплення Біль-
ського городища теж походить із шару IV ст. до
н. е. (Шрамко 1987, с. 12). Таким чином, зга-
дані знахідки вписуються в часові рамки кінця
V—IV ст. до н. е.
Тип III. Прості круглі пряжки, кінці яких глад-
кі та підходять один до одного (рис. 6, 1—10). З
10 виробів цього типу, п’ять походять зі степу,
два — із Середнього Подоння, ще два — із Сі-
верськодонецької групи, по одиному — зі степу
та півдня Дніпровського Правобережного лісо-
степу. Більшість предметів виявлені в могилах і
лише один степовий екземпляр — на поселенні.
За розміром тип розпадається на 2 групи.
Першу групу (рис. 6, 1—3) складають великі
пряжки діаметром 5,3—8,0 см, що походять із
курганів 1 біля Дуровки (Пузикова 2001, с. 183,
рис. 11, 8); 5 Ближньостоянівського могильни-
ка (Березуцкий 1996, с. 163, рис. 2, 4) та ґрун-
тового поховання 128 Світловодського могиль-
ника (розкопки Н.М. Бокій 1985 р.). Перетин
кільця пряжки круглий.
Двометровий Дурівский курган — найбіль-
ший із розкопаних у цій групі. Очевидно, пар-
не поховання у ньому, що супроводжувало-
ся численним озброєнням, вуздою, золоти-
ми прикрасами, античною амфорою, можна
інтерпретувати, як поховання представників
вождівської верхівки роду. В.Д. Березуцький
зарахував його до 4 соціальної моделі — пред-
ставників вождів, аристократії (Березуцкий
1995, табл. 4). Стоянівський курган, висотою
1,2 м, пограбовано. Втім, решток інвентарю,
серед якого був спис, сагайдак, золота бляшка,
достатньо, щоб стверджувати, що це похован-
ня непересічного рядового небіжчика. Світло-
водське поховання належить представнику се-
реднього прошарку рядового населення. Отже,
ця група пряжок використовувалась і місцевою
знаттю, і рядовим населенням.
Бляшки з могили в Дурівці мають числен-
ні аналогії в старожитностях IV ст. до н. е. Ам-
фора була визначена А.П. Абрамовим, як кось-
ка чи кнідська — перша половина IV—III ст. до
н. е. (Пузикова 2001, с. 184, рис. 5, 2). Могила
в Світловодську за типами наконечників стріл
датується IV ст. до н. е. Інвентар з під насипу
біля Ближнього Стоянова дуже бідний, і не до-
зволяє датувати його точніше ніж V—IV ст. до
н. е. Загалом, ця група пряжок може бути від-
несена до IV ст. до н. е.
Друга група характеризується малими пряж-
ками діаметром 1,6—3,9 см; перетин їх кілець
круглий та прямокутний; перетин голки — кру-
глий чи плаский (рис. 6, 4—10). Із семи виро-
бів, п’ять виявлені в Степовій Скіфії: три — із
Нижнього Подністров’я (Пуркарь, курган 3 по-
ховання 3 (Агульников и др. 2103, с. 271, рис. 9,
26), курганні комплекси 28/1 і 94/1 в Глиному
(Синика, Тельнов 2015, рис. 1,18,19); два — із
Нижнього Подніпров’я (розкоп 26, ділянки
«Школа» Кам’янського городища (Гаврилюк
1999, с. 47, рис. 14, 3), курган 13, поховання
3 коло Львового (Евдокимов 1992, с. 141, 142,
рис. 5, 2). Два вироби походять із курганів Сі-
верськодонецької групи: 2 коло Пісочина (Ба-
бенко 2005, рис. 4, 6) та 11 групи Старий Мер-
чик III (Бандуровский, Буйнов 2000, рис. 20,
12). Визначаючи соціальний рівень похованих
у цих курганах, зауважимо, що на Сіверському
Дінці найбільші кургани на могильниках скіф-
ського часу сягають 7,0—9,0 м. Наприклад, на-
Рис. 5. Металеві пряжки II типу: 1 — Черемушне, кур-
ган 13; 2 — Огульці, городище; 3, 4 — Східне Більське
городище; 5 — Коломак, городище; 6 — Уляп, курган 6,
поховання 7; 7 — Кам’янське городище; 8, 9 — Товста
Могила. 1 — за Ю.В. Буйновим, О.В. Бандуровським,
В.М. Окатенком; 2 — за Ю.В. Буйновим, В.М. Ока-
тенком; 3, 4 — за Б.О. Шрамком; 5 — за В.Є. Радзієв-
ською; 6 — за О.М. Лєсковим та ін.; 7 — за Б.М. Гра-
ковим; 8, 9 — за Б.М. Мозолевським. 1—5, 7 — залізо;
6, 8, 9 — бронза
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 47
сипи біля Люботина та Великої Гомольші, Чу-
бата Могила біля Писарівки були заввишки
7,0—8,0 м (Бандуровский, Буйнов 2000, с. 30),
а також курган 13 — Хом’якова Могила — коло
Пісочина, сягав заввишки 9,0 м, вершина його
зрізана (Бабенко 2005). Жоден з цих курганів
досі не розкопаний. Серед розкопаних най-
більші насипи височіли в Пісочинському мо-
гильнику. Курган 33 мав висоту 3,9 м; 7 —
5,5 м; 8 — 6,2 м; 18 — 6,7 м; 36 — 7,0 м (Бабенко
2005, с. 18, 19, 25, 33, 34). На їх тлі згадані кур-
гани можуть бути розглянуті, як такі що нале-
жать представникам середніх прошарків знаті.
Зокрема, насип 2 в Пісочині мав висоту 2,0 м
та діаметр 20—21 м, поховання в ньому супро-
воджувалось зброєю, вуздою, золотими бляш-
ками. До представників місцевої аристокра-
тії відносять цей курган Л.І. Бабенко (Бабен-
ко 2005, с. 177), Ю.В. Буйнов і В.М. Окатенко
(Буйнов, Окатенко 2013, с. 130). Багатшим
був курган біля Старого Мерчика, заввишки
2,4 м, діаметром 32 м. Серед розкішних зна-
хідок срібний з позолотою кубок, що за фор-
мою має аналогії в багатьох курганах скіфської
еліти. Такі вироби з характерним округлим ту-
лубом, що можуть мати різне оформлення ві-
нець та декор, виявлені в таких степових кур-
ганах, як Товста Могила (Мозолевський 1979,
рис. 129), Чортомлик (Алексеев, Мурзин, Рол-
ле 1991, кат. 227), Гайманова Могила (Бидзи-
ля, Полин 2012, рис. 586), Соболева Могила
(Мозолевский, Полин 2005, табл. 15), Куль-
Оба (ДБК, Атлас 1854, табл. XXXIV, XXXV; Ар-
тамонов 1966, табл. 226, 229, 239—242), Солоха
(бокова гробниця) (Манцевич 1987, кат. 64—
66), Чмирева Могила (ОАК 1913, рис. 201), Па
тініоті (Яковенко 1974, рис. 26). Відомі вони й у
Східноєвропейському лісостепу. В Середньому
Подонні це кургани 3 (розкопки ВУАК) гру-
пи Частих (Замятин 1946, рис. 13), 18 побли-
зу Колбино (Савченко 2001, рис. 40, 10) та 14
неподалік Дуровки (Пузикова 2001, рис. 41).
У Правобережному Подніпров’ї — Великий
Рижанівський курган (Скорый, Хохоровс
кий 2011, рис. 2); на Лівобережжі — насипи 1
(1897 р.) поблизу Вовківців та в Будках (Ильин-
ская 1968, рис. 43). Поза сумнівом, наявність
цього кубка може свідчити про знатність похо-
ваного. Меч із позолоченим руків’ям має па-
ралелі серед парадних виробів у степових кур-
ганах скіфської знаті IV ст. до н. е. Є в цьому
кургані й інші золоті вироби. Ю.В. Буйнов та
В.М. Окатенко розглядають його як похован-
ня воїнської аристократії (Буйнов, Окатенко
2013, с. 130). Інші поховання з пряжками цієї
підгрупи належать представникам середньо-
го прошарку рядового населення. У пізньос-
кіфських комплексах у Глиному поховані рядо-
ві общинники зі зброєю 2. Набір озброєння, що
супроводжував небіжчика з Пуркарь, дозво-
ляє бачити в ньому воїна, і, ймовірно, багато-
го представника рядового прошарку (Бунятян
1985, с. 96). У Львовому пряжка супроводжува-
ла дитяче поховання. Отже, розглянуті вироби
виявляють у похованнях представників різних
верств скіфського суспільства: середніх про-
шарків лісостепової знаті, багатих і середніх
прошарках рядового населення (часто воїнів),
а також у дитячих похованнях.
Другий Пісочинський курган датовано кін-
цем V—IV ст. до н. е. (Бабенко 2005, с. 59). На-
сип 11 у Старому Мерчику можна впевнено
датувати IV ст. до н. е. за мечем із золотою на-
кладкою та кубком, що, як згадувалось, мають
аналогії в курганах скіфської еліти. Похован-
ня 3 кургану 7 в Пуркарь супроводжувалось
античною амфорою кінця V — початку IV ст.
до н. е. (Агульников и др. 2013, с. 279). Ділян-
ка «Школа» на Кам’янському городищі дато-
вана третьою чвертю IV — першою половиною
III ст. до н. е., правда, з уточненням, що за но-
вими даними найбільш пізні амфори належать
до 30-х рр. IV ст. до н. е. (Гаврилюк 1999, с. 48,
49). Комплекси 28/1 і 94/1 у Глиному, за пові-
домленням В.С. Сініки, можуть датуватись у
контексті всієї курганної групи — кінцем IV —
третьою четвертю II ст. до н. е.
Отже, як і попередня, ця група датуєть-
ся пізньоскіфським часом — кінець V—IV ст.
до н. е. Випадають з неї знахідки з Глиного —
курганної групи, що репрезентує пізньоскіф-
ські комплекси, які продовжують існувати
вже після припинення спорудження курганів
скіфами на більшості територій Північного
Причорномор’я.
Таким чином, у Середньому Подонні відомі
пряжки всіх типів, при цьому вироби з цінних
металів (тип I) знайдено поки що тільки тут.
На Сіверському Дінці фіксуються артефакти II
та III (група 2) типів. У Поворсклі — II, у Сте-
повій Скіфії — II та III (група 2) типів; у При-
кубанні — групи 1 типу III.
Окрім цього, через ушкодження, важко ви-
значити тип деяких виробів (рис. 6, 11—16).
Так, наприклад, один з виробів походить із
кургану Козел. у Звіті Археологічної комі-
сії він не згадується (ОАК 1866, с. X, XI). Про
його наявність серед матеріалів колишньо-
2 Інформацію люб’язно надано В.С. Сінікою.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 248
Рис. 6. Металеві пряжки та кільця: 1—10 — тип III. 1 — Світловодськ, могила, 128; 2 — Ближнє Стояново, курган 5;
3 — Дуровка, курган 1; 4 — Старий Мерчик, група III, курган 11; 5 — Пісочин, курган 2; 6, 12 — Кам’янське горо-
дище; 7 — Львове, курган 13, могила 3; 8 — Пуркарь, курган 7, поховання 3; 9, 10 — Глине 28/1 і 94/1; 11 — Козел;
13 — Абрамівка, курган 1; 14 — Пісочин, курган 6; 15 — Світловодськ, могила 2; 16 — Занівське; 17 — Денисова
Могила; 18 — Первомаївка, група 5, курган 4, поховання 2; 19 — Пісочин, курган 9; 20 — Кріхана Веке. 1, 9 — за
Н.М. Бокій; 2 — за В.Д. Березуцьким; 3 — за А.І. Пузіковою; 4 — за О.В. Бандуровським, Ю.В. Буйновим; 5, 14,
19 — за Л.І. Бабенком; 6, 12 — за Н.О. Гаврилюк; 7 — за Г.Л. Євдокимовим; 8 — за С.М. Агульниковим, С.С. По-
повичем, С.В. Церною, Д.А. Топалом; 9, 10 — за В.С. Сінікою, М.П. Тельновим; 11 — за О.В. Переводчиковою;
13 — за О.П. Медвєдєвим, К.Ю. Єфимовим; 16 — за Motuzaite-Matuzeviciute, Telizhenko, Jones; 17 — за Б.М. Мо-
золевським; 18 — за Г.Л. Євдокимовим, М.І. Фрідманом; 20 — за І. Чебаном, Д. Топалом, С. Агульніковим, С. По-
повичем. 1—4, 6, 7, 9, 10—16 — залізо; 5, 17— 20 — бронза; 8 — мідь
1 2
5
6
8
9
7
12
11 13
1716
15
14
18 19 20
10
3
4
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 49
го Рум’янцевського музею писав Б.М. Граков
(Граков 1954, с. 108, табл. XI, 8). У подальших
дослідженнях виріб описується як пряжка,
що супроводжувала конюха з цього комплек-
су (Лесков 1974, с. 16). Завдяки люб’язним по-
відомленням К.Б. Фірсова та О.В. Переводчи-
кової, що надали малюнок речі, яким я щиро
вдячний, вдалось з’ясувати, що вказана пряжка
зберігається сьогодні у Державному історичному
музеї в Москві. Інші предмети походять з курга-
нів 1 біля Абрамівки (Медведев, Ефимов 2001,
с. 208, рис. 5, 11), 6 Пісочинського могильника
(Бабенко 2005, рис. 11, 2), поховання 2 в Світ-
ловодську (розкопки Н.М. Бокій 1975 р.), а та-
кож із розкопу 17 ділянки «КДКЗ» Кам’янсько
городища (Гаврилюк 1999, с. 52, рис. 14, 4). Ці
вироби належать до II чи III (група 1) типів.
Втім, точно встановити це важко. Можна зга-
дати й про зламаний предмет із Занівського в
степовій течії Сіверського Дінця. Тут на енео-
літичному поселенні виявлено і ями раннього
залізного віку. У одній з них (яма 16) знайде-
но пряжку (рис. 5, 11). Аналіз С14 матеріалів
дав дати з кінця V — до I ст. до н. е. Як наслі-
док, ці об’єкти були широко датовані «скіфо-
сарматським» часом (Motuzaite-Matuzeviciute,
Telizhenko, Jones 2012, p. 51—58, tab. 3, fig. 3).
Вказані фрагментовані вироби дають додат-
кову інформацію, насамперед, про соціаль-
ний статус небіжчиків. Курган 6 в Пісочині за
розміром (4 м) переважає інші згадані курга-
ни знаті, де знайдено пряжки, в однойменно-
му могильнику. Ю.В. Буйнов та В.М. Окатенко
вважають його похованням місцевої аристо-
кратії (Буйнов, Окатенко 2013, с. 110); Л.І. Ба-
бенко — похованням представника соціальної
верхівки колективу (Бабенко 2005, с. 181, 182).
Пряжка в кургані Козел супроводжувала ко-
нюха вождя, що, судячи з наявності озброєн-
ня, був все ж не рабом, а залежним слугою.
Окрім цього, хотілося б згадати низку мініа-
тюрних бронзових кілець із пласкими окуттям
на них (рис. 6, 17—18). У знахідок з Денисової
Могили (Мозолевский 1980, с. 131, рис. 67, 19)
та поховання 2, кургану 4, групи Первомаїв-
ка V (Евдокимов, Фридман 1991, с. 92, рис. 12,
13) кінці окуття зігнуті в протилежні боки, до
того ж, у одному випадку окуття занадто довге,
щоб бути язичком 3. На сьогодні встановити їх
призначення важко. Можливо, стрижні окут-
тя проходили через органічний матеріал, що
не зберігся, а її кінці загинались зі зворотного
3 Аналогії в Греції див. (Robinson, 1941, pl. LXI, 818,
820, 821).
боку. Кільце ззовні могло служити елементом
кріплення, за який можна було брати рукою.
Втім, на якому саме виробі могло реалізовува-
тись таке технічне рішення невідомо. Врахову-
ючи існування таких артефактів, важко визна-
чити призначення предметів з курганів 9 біля
Пісочина (Бабенко 2005, с. 107, рис. 20, 15) та
7 в с. Кріхана Веке в Молдові (Ceban si al. 2015,
fig. 9, 4) (рис. 6, 19, 20). Вони являють собою
бронзове кільце, яке петлею охоплює плаский
дріт. Оскільки край дроту втрачено, важко ви-
значити чи являють ці предмети собою окуття,
згадані вище, чи пряжки з пласкою голкою, які
теж зустрічаються (рис. 6, 5).
Виготовлення простих залізних пряжок, з
огляду на їх численність, відбувалось, ймовір-
но, місцевим населенням. Не випадково, чи-
малу їх кількість знайдено на Більському та
Кам’янському городищах — загальновизнаних
центрах металообробки. Асортимент та кіль-
кість (понад 150) залізних виробів зі ще одного
місцезнаходження — Коломакського городи-
ща не залишає сумніву щодо наявності тут ко-
вальського осередку. Аналіз пряжки звідси по-
казав, що вона виготовлена зі сталі. Вуглецевий
показник у центрі поперечного шліфа складав
0,6 %, а до країв зменшувався, доходячи на по-
верхні до 0 (Гопак, Радзиевская 1990, с. 200, 209,
210, рис. 4, 1489). На місці, мабуть, відливались
бронзові чи мідні екземпляри. Оформлення
пряжки з кургану 29/21 біля Мастюгино, що має
доволі примітивне зображення на кінці, теж не
дозволяє відкидати місцеве коріння. А ось ви-
сокохудожня річ з кургану 11 групи Частих, ма-
буть, походить з античних майстерень. Віднос-
но сережки й гривень з Куль-Оби та Солохи, що
мають такий же кручений із золотих смуг тулуб,
В.Г. Петренко висловила думку, що вони похо-
дять із грецьких майстерень Боспору (Петренко
1978, с. 46, 56). Звичайно ж, перевірити й уточ-
нити ці припущення в майбутньому мають хі-
мічні та технологічні аналізи знахідок.
Соціальна атрибуція поховань зі всіма типа-
ми пряжок дозволяє зробити висновки, що най-
частіше їх знаходять у похованнях лісостепо-
вої знаті (13 поховань, половина всіх знахідок),
у той час як поруч з представником скіфсько-
го царського роду їх виявлено лише раз (понад
4,0 %). Наступну групу складає рядове населен-
ня багатого та середнього прошарків (в обох ви-
падках понад 16 %, чотири гробниці). Лише од-
ного разу (понад 4,0 %) ці вироби супроводжу-
вали слугу «члена царської родини» і дитину.
Встановити призначення розглянутих пря-
жок, з огляду на нечисленність випадків, коли
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 250
Рис. 7. Поховання з пряжками. I — Товста Могила (пряжка — 24 на рис.); II — Світловодськ, поховання 128
(пряжка — 2 на рис.); III — Світловодськ, поховання 2 (пряжка — 6 на рис.). I — за Б.М. Мозолевським; II,
III — за Н.М. Бокій
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 51
вони були у похованнях in situ не завжди мож-
ливо. У Товстій Могилі їх знайдено збоку біля
древ’яного настилу, в головах та ногах небіж-
чиці (рис. 7, I, 24). Б.М. Мозолевський при-
пускав, що тут вони були частиною покрива-
ла, втім, не зрозуміло, що на ньому кріпилось.
Можливо небіжчиця була вкрита впоперек ши-
рокою накидкою чи плащем, і сюльгами, що
були в комірцевій частині полів цього одягу,
опинились у вказаному становищі збоку від не-
біжчиці? На користь цього може свідчити і зна-
хідка пряжки з відбитками тканини збоку голо-
ви кістяка в похованні 128 Світловодського мо-
гильника (рис. 7, II, 2). У цьому випадку плащ
міг вкривати покійника поздовжньо. У кургані
18 біля с. Колбино пряжку знайдено під лівим
плечем жінки, що можна розглядати як покла-
дення окремої речі чи зміщення одягу. Під на-
сипом біля Абрамівки такий предмет знайде-
ний біля сагайдаків, причому поруч устя одно-
го з них (рис. 8, II, 1). Імовірно, він виконував
тут функцію застібки кришки чохла, а може був
у складі паска, покладеного разом із сагайда-
ком. Цікаво, що в кургані біля Пуркарь застібку
виявлено на черепі небіжчика, вона, очевидно,
була частиною кріплення головного убору. Інші
пряжки, зокрема й вироби з гладкими кінцями,
могли використовуватись в паску та в портупеї.
Біля паска дитини знайдено залізний артефакт
у Львому (рис. 9, I, 1), поруч із тазовими кістка-
ми — в могилі 2 в Світловодську (рис. 7, III, 6);
у місці пояса небіжчика було виявлено пряж-
ку з кільцями на кінцях в Черемушнах (рис. 9,
II,1). Хоча можна припустити, що сюльгами з
розімкненими кінцями з часом могли розгина-
тись під впливом постійного навантаження на
поясному ремені. У Глиному пряжки розташо-
вувались на місці грудей та плеча. Автори роз-
копок припускають, що вони могли виступа-
ти елементами портупейного ременя (Тельнов,
Четвериков, Синика 2012, с. 8), хоча вказане їх
розташування не виключає й застосування для
кріплення піл верхнього одягу. Великому на-
вантаженню піддавались пряжки, що кріпили
підпружний чи інші ремені вузди. Однак, хоч у
вузді скіфського часу застосовували інші пряж-
ки із нерухомими фіксаторами (Могилов 2008,
с. 61—66), в уляпському похованні сюльгама
все ж знайдена біля тазових кісток коня, про-
те значно позаду, щоб бути підпружною. Мож-
ливо, вона кріпила якісь тканини з сідельного
убору, що були накинуті на круп коня.
Підводячи підсумки, відзначимо, що голов
ним призначенням оглянутих масивних пря-
жок видається все ж таки кріплення двох піл
верхнього одягу на місці грудей — шиї. На ко-
ристь цього говорить і високохудожнє чи фі-
гурне оформлення більшості виробів. В інших
Рис. 8. Пряжки в похованнях. I — Уляп, курган 6, похо-
вання 7 (пряжка — 8 на рис.); II — Абрамівка, курган 1
(пряжка — 1 на рис.). I — за О.М. Лєсковим та ін.; II —
за О.П. Мєдвєдєвим, К.Ю. Єфимовим
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 252
випадках пряжки використовувались в обла-
дунку коня, в поясному ремені та портупеї,
можливо, в головному уборі та як застібка са-
гайдака. Розглянемо специфіку застосування
застібок за типами. Вироби з коштовних ма-
теріалів (тип 1), напевно, застосовувались для
кріплення верхніх частин піл верхнього одягу.
Тут доречним було їх художнє оформлення, й
навантаження було незначним. Подібним чи-
ном, імовірно, застосовувалось й багато сюль-
гам з петлями на кінцях (тип 2). Разом з цим,
вони вживались і в поясному уборі та споря-
дженні коня. Мабуть, так само використовува-
лись і великі вироби з гладкими кінцями (тип
3, група 1). Малі застібки з гладкими кінцями
(тип 3, група 2) застосовувались в поясі і пор-
тупеї, головному уборі, можливо, у верхньому
одязі для кріплення його піл.
Звідки ж ведуть своє походження пряжки з
рухомим язичком?
Такі вироби, що датуються пізньоскіфсь
ким часом, не відомі в ранньоскіфську добу.
Варто згадати оригінальну круглу пряжку, до
якої кріпиться плаский трикутний фіксатор, з
некрополя біля Чортоватого, датованого пер-
шою чвертю V ст. до н. е. (Липавский, Снытко
1990, с. 23, рис. 7, 31). Однак, язичок тут не-
рухомий і виступає як своєрідний затискач. Це
може свідчити, що спроби пошуку поперечних
елементів кріплення на пряжках в Північно-
му Причорномор’ї відбувались вже в середньо-
скіфський час.
Немає гольчастих пряжок і в доскіфських
старожитностях лісостепової України (Тере-
ножкин 1961, Скорый 1999), степів Північного
Причорномор’я (Тереножкин 1976; Махортых
2005), на Північному Кавказі (Дударев 1999;
Эрлих 2007). Не згадуються вони серед інвен-
тарю кобанської культури Кавказу (Козен-
кова 1977; 1985; 1989; 1992; 1998; 2004). Заці-
кавити нас тут може хіба що бронзова кругла
пряжка з перегородкою посередині зі «скар-
бу» в уроч. Клин-Яр (Андреева, Козенкова
1986, с. 254, 255, рис. 1, 3). Аналогії їй відомі з
Волго-Кам’я (Коренюк 2009, рис. 1, 7) та Се-
редньої Європи (Chochorowski 1993, ryc. 33, 8).
Втім, вони є суцільновідлитими, перегород-
ка в них нерухома. Отже, через свої конструк-
тивні відмінності, вони не могли виступати
прямим прототипом скіфських пряжок. При
цьому, не можна не сказати, що в доскіфську
добу сам принцип рухомого кріплення окуття
петлею на кільці був добре відомий на брон-
зових деталях упряжі колісниць (Эрлих 2007,
рис. 205—207).
Б.М. Мозолевський писав про скіфські сюль-
гами, що «типологічна близькість їх до інших ви-
робів милоградсько-підгірцевського типу ... дає
підставу пов’язувати походження сюльгамів саме
з культурою милоградсько-підгірцевських пле-
мен, від якої вони потрапили і на Середній Дон, і
в Нижнє Подніпров’я». Насправді ж, огляд згада-
них старожитностей показує, що такі пряжки не
фіксуються а ні в милоградській культурі (Мель-
никовская 1967; Лошенков 1999; 2011; Рассадин
2005), а ні в підгірцевських пам’ятках (Данилен-
ко 1950; 1953; Петровська 1971; Рассадин 1991).
В інших лісових культурах Східної Європи ці ви-
роби переважно належать вже до сарматського
часу (див. нижче).
Окремо слід зупинитись на пряжках з петля-
ми на кінцях (в одній площині з кільцем) зі ста-
рожитностей дяківської культури. К.А. Смирнов
відніс їх до 1 типу залізних застібок (Смирнов
1974, с. 47). На жаль, датовані ці нечисленні речі
(3 екз.) не за місцевим матеріалом, а, насам-
перед, за південнішими скіфо-сарматськими
аналогіями IV—II ст. до н. е. Огляд вказаних ре-
чей показує, що приналежність їх до скіфської
доби не виключена, втім не може бути беззапе-
речна. Так, у публікації знахідки з Троїцького
городища О.Ф. Дубинін відзначав, що такі речі
датуються в п’яноборських пам’ятках II—I ст.
до н. е., а на думку О.П. Смирнова, можуть да-
туватись III—II ст. до н. е., а саме городище
виникло на межі IV—III ст. до н. е. (Дубынин
1964, с. 179, 195, рис. 8, 2). На думку вченого,
важко стратиграфічно виділити ранній шар
VII—VI — IV—III ст. до н. е. на Щербинському
городищі. Пряжка звідси датована IV—II ст. до
н. е. за південними аналогіями (Дубынин 1974,
с. 199, 249, табл. IX, 14). Знахідка з Соколової
Гори не прив’язується до якогось шару. Мате-
ріали тут відомі як середини I тис. до н. е., так
і останніх століть до н. е., коли власне вини-
кає городище (Трубникова 1960, с. 77—79, 83,
рис. 3, 4). Таким чином, немає надійних даних,
що вказували б на те, що лісові знахідки могли
бути прототипами скіфських, найімовірніше,
тут мали місце протилежні впливи.
Не властивий описаний різновид пряжок й
для савроматських племен та ранніх сарматів
IV ст. до н. е. (Смирнов 1961; 1964; 1975; Смир-
нов, Петренко 1963; Мошкова 1974; Пшеничук
1983 и др.). У могилі 40, кургану 8 Калинівсько-
го могильника виявлено пряжку з петлями на
кінцях (Шилов 1959, рис. 44, 16, с. 427). Авто-
ри розкопок вважали поховання прохорівським
IV—II ст. до н. е., згодом М.Г. Мошкова датувала
його III—II ст. до н. е. (Мошкова 1963, табл. 25).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 53
У гробниці 10, кургану 7 Мечетсайського мо-
гильника знайдено кільце з прикипілим стриж-
нем (Смирнов 1975, рис. 47, 5). Однак, судячи
з малюнка, повної впевненості в тому, що це
пряжка з рухомим фіксатором немає.
Згодом, у сарматський час відбувся справ-
жній «пряжковий бум». Вироби з рухомим
язичком-голкою, кількісно збільшуючись у
рази, розповсюджуються на величезних про-
сторах Східної Європи. Вони добре відомі у
сарматів степу (Синицын 1959, рис. 25, 7; 49, 5;
Шилов 1959, рис. 49; Мошкова 1963, табл. 25,
31, 32, 34; Мошкова, Максименко 1973, рис. 29,
9; Симоненко, Лобай 1991, рис. 3, 13, 15; Мак-
сименко 1998, рис. 61, 1—6; 62; Костенко 1986,
табл. 16, 11; 23, 6; Малашев, Яблонский 2008,
рис. 202, 5—7, 11, 12); у пам’ятках сарматського
часу Верхнього Подоння (Левенок 1973, рис. 36,
9; Медведев А.П. 2008, рис. 46, 1—9; 77, 17—22,
30); у пізніх скіфів Криму (Сымонович 1983,
табл. XVIII, 1, 2; Зайцев 2003, рис. 17, 20; Пуз-
дровский 2007, табл. 97, 1—5, рис. 14, I,9, II,6;
18, 5; 51, 7); у зарубинецькій (Кухаренко1961,
табл. 39, 26; 41, 22; Заверняев 1969, рис. 14,
19, 20; Поболь 1969, рис. 7, 7; Максимов 1982,
табл. XVII) та липецькій (Бидзиля, Русанова
1993, табл. XXXVIII, 27, 28) культурах.
Поширюються вони і в лісовій зоні. З ареа
лу культури штрихованої кераміки відома річ
з овальним кільцем (Звяруга 2005, мал. 11, 8),
й інші — у вигляді кілець — простого (Ми-
трофанов 1978, рис. 22, 2; Егорейченко, 2006,
табл. 59, 3), чи з петлями на кінцях (Митрофа-
нов 1978, рис. 13, 6; Медведев 1996, рис. 41, 2).
До цього часу, ймовірно, належать деякі зна-
хідки типу Загорців в ареалі Дніпро-Двинської
культури (Шандыро 1985, рис. 40, 4). Присутні
такі вироби на Дяківських пам’ятках. На епо-
німному Дьяківському городищі їх знайде-
но у верхньому шарі, що почав формуватись
з II—I ст. до н. е. (Кренке 2011, с. 57, 60, 63,
231, рис. 64,705/84, 509/83; 137,138/81; 509/83,
1153/85). Знайдені вони Щербинському го-
родищі (Дубынин 1974, табл. XIV, 7), відо-
мі із кошебеєвських пам’яток (Смирнов 1961,
рис. 21, 2).
Здебільшого, це звичайні кільця з язичком
(Синицын 1959, рис. 49, 5; Шилов 1959, рис. 49;
Мошкова, Максименко 1973, рис. 29,9; Мак-
сименко 1998, рис. 61, 1—6; 62; Кухаренко 1961,
табл. 41, 22; Левенок 1973, рис. 36, 9; Смирнов
А.П. 1961, рис. 21, 2; Митрофанов 1978, рис. 22,
2; Бидзиля, Русанова 1993, табл. XXXVIII, 27,
28; Егорейченко 2006, табл. 59,3; Кренке 2011,
рис. 137, 138/81; Пуздровский 2007, табл. 97,
1—5; Медведев А.П. 2008, рис. 46, 1—9; 77,
17—22, 30; Симоненко, Лобай 1991, рис. 3, 13,
15; Костенко 1986, табл. 16, 11; 23, 6; Малашев,
Яблонский 2008, рис. 202, 5—7, 11, 12). Час-
то зустрічаються й вироби з петлями на кін-
цях, втім на відміну від скіфських, вони ви-
гнуті в площині перпендикулярній до кільця
(Заверняев 1969, рис. 14; 19, 20; Поболь 1969,
рис. 7, 7; Дубынин 1974, табл. XIV, 7; Пуздров-
ский 2007, рис. 14, I, 9, II, 6; 18, 5; 51, 7; Зайцев
2003, рис. 17, 20; Кухаренко 1961, табл. 39, 26;
Медведев 1996, рис. 41, 2; Митрофанов 1978,
рис. 13,6; Кренке 2011, рис. 64, 705/84, 509/83;
509/83, 1153/85). Деякі з таких знахідок на пів-
ночі арелу називають «підковоподібними фі-
булами» (див. напр. Медведев 1996, с. 27). Рід-
ше зустрічаються й інші форми пряжок. Зі зна-
хідок з петлями в площині кільця на кінцях,
окрім згаданої Калинівської знахідки (Шилов,
1959, рис. 44, 16), можна назвати оригіналь-
ну річ з поховання 13, кургану 35, I Бережнов-
ського могильника (Синицін 1959, рис. 25, 7),
в якої кінці петлі нетипово скручені.
Пряжки з рухомим язичком з античних па
м’яток Північного Причорномор’я синхронні
вже пізнішим — сарматським, а не класичним
скіфським старожитностям: Херсонес, могила
77 (Зубарь 1990, рис. 10, 5), Танаіс, поховання
79 (Шелов 1961, табл. XXXVIII, 12), Фанагорія,
гробниці 77, 78, 84, 95 некрополя В, 1938 р. (Бла-
Рис. 9. Поховання з пряжками: 1 — Львове, курган 13
(пряжка — 1 на рис.); 2 — Черемушне, курган 13 (пряж-
ка — 1 на рис.). 1 — за Г.Л. Євдокимовим; 2 — за
Ю.В. Буйновим, О.В. Бандуровським, В.М. Окатенком
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 254
ватский 1951, рис. 9,1—3,9), Німфей, катакомби
К2, К8, К26, поховання А4 (Грач 1999, рис. 63,
81, табл. 6,6; 161), Тиритака, склеп 1 (1934 р.),
могили 3 (33), 9(21), 11(23), (Кобылина 1941,
рис. 110; Гайдукевич 1959, рис. 82, 5), Горгіпія,
поховання 21, 29, 31, 57 (ділянки В), 6, 7 роз-
копу Астраханський II (Алексеева 1982, рис. 10,
5; 26, 1, 4; 28, 2, 3; 50, 1, 3; Кругликова 1982,
рис. 10, 11, 16), Золоте, могили 44, 45 (Корпусо-
ва 1983, с. 102, 103, рис. 20, 1, 4).
Із раніших знахідок варто згадати круглу
пряжку з могили 10 (1907 р.) некрополя Оль-
вії (Козуб 1974, рис. 44, 3), яка датована кін-
цем IV, чи початком III ст. до н. е. (Парович-
Пешикан 1974, с. 173, 174). З розташованої тут
гробниці 40 (1905 р.) відомі дві квадратні пряж-
ки. Поховання датується широко V—IV ст.
до н. е. (Козуб 1974, с. 142, рис. 44, 1), однак,
квадратна форма згаданих виробів, що харак-
терна вже для пізнішого часу, очевидно, свід-
чення того, що до датування комплексу слід
буде повернутись. Про те, що грекам Північ-
ного Причорномор’я в IV ст. до н. е. гольчас-
ті пряжки були відомі, говорить коштовна зна-
хідка з кургану 11 (розкопки ВУАК) групи Час-
тих, ймовірно, виготовлена, як згадувалась, в
античних майстернях.
Відомі подібні пряжки і в материковій Гре-
ції. Знахідки з Афінського Керамейкоса нале-
жать до I ст. до н. е. — I ст. н. е. (Knigge 1976,
p. 188, taf. 98, 1), знайдені вони також в Олін-
фі. На жаль, хронологічне визначення таких
типів не проведено (Robinson 1941, p. 229, 230;
Pl. LXI, 817, 819, 823). Для South Hill, на ділянці
G якого знайдено такий екземпляр, приводить-
ся широкий час існування від близько 1000 р. до
н. е. до 348 р. до н. е. Для знахідок зі споруд А v 6
та А v 7 можна навести дані про зведення будин-
ків в останній чверті V — першій половині IV ст.
до н. е. (до 348 р. до н. е., коли місто захопив та
зруйнував Філіп II Македонський) (Robinson,
Graham 1938, p. 8, 17—19). Таким чином, в Ел-
ладі пряжки цього типу відомі щонайменше в
той самий час, що й у Скіфії.
Середня Європа та Північні Балкани були
регіоном, де в ранню залізну добу широко за-
стосовувався гольчастий спосіб кріплення.
Насамперед, звичайно, це стосується фібул,
що активно вживались місцевим населенням.
Втім, інколи, ще до їх поширення у Скіфії
в IV ст. до н. е. використовували й гольчасті
пряжки (Parzinger 1989, s. 52, taf. 98, 72). Віро-
гідно, цей західний напрям й був головним при
поширенні гольчастих артефактів у Скіфію.
При цьому, подібних пряжок на сході лісосте-
пу Центральної Європи, в Середньому та Ниж-
ньому Подунав’ї, звідки було б варто в V ст. до
н. е. очікувати їх поширення на схід, нам знай
ти не вдалось. Хоча в римський час схожі виро-
би добре тут відомі під назвою «фібули омега»
(Cocis, Gaiu, Zagreanu 2010, pl. II, 21, 22).
У Північному Причорномор’ї в середньо-
скіфський час круглі пряжки (інколи з неру-
хомими фіксаторами) були добре відомі. Вони
широко застосовувались, зокрема, в кінсько-
му спорядженні (Могилов 2008, с. 61—66), ін-
коли — в одязі та захисному обладунку. В по-
дальшому, це могло сприяти поширенню
схожих за формою пряжок з рухомим язичком-
фіксатором. При цьому, кількісно вони завжди
суттєво поступались згаданим суцільновідли-
тим та суцільнокованим виробам.
Після IV ст. до н. е. пряжки з голкою-
фіксатором відомі у сарматських племен на-
селення Криму. Використовують їх у III—II ст.
до н. е. й пізні скіфи Нижнього Подністров’я,
що залишили могильник в Глинному. Можна
припустити, що розглянуті пряжки скіфської
доби могли виступати прототипами для кіль-
цеподібних фібул-брошок сарматського часу
(Кропотов 2011, рис. 86, 1). Мабуть, вплину-
ли вони й на формування схожих за контура-
ми підковоподібних фібул, відомих у Серед-
ньому Подніпров’ї з сарматського часу (Горо-
ховський 1982, рис. 6). Надалі, ці універсальні
гольчасті пряжки вже не виходять з ужитку і,
втілившись у багатьох формах, доживають до
нашого часу 4.
4 За цінну допомогу у підборі даних висловлюю щиру
вдячність Д.С. Гречку, В.С. Сінікі, О.В. Переводчи-
ковій, В.Є. Радзієвській, Д.А. Топалу, К.Б. Фірсову,
І.Б. Шрамко.
Агульников С.М., Попович С.С., Церна С.В., Топал Д.А. Скифский курган № 7 у с. Пуркарь на Нижнем Днепре //
Stratum plus. — 2013. — № 3. — С. 257—284.
Алексеев А.Ю., Мурзин В.Ю., Ролле Р. Чертомлык (скифский царский курган IV в. до н. э.). — К., 1991.
Алексеева Е.М. Юго-восточная часть некрополя Горгипии // Горгипия. — Краснодар, 1982. — II. — С. 5—116.
Андреева М.В., Козенкова В.И. Комплекс начала I тысячелетия до н. э. из урочища Клин Яр (Кисловодская котло-
вина) // СА. — 1986. — № 1 — С. 253—258.
Артамонов М.И. Сокровища скифских курганов в собрании Государственного Эрмитажа. — Прага; Л., 1966.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 55
Бабенко Л.И. Песочинский курганный могильник скифского времени. — Харьков, 2005.
Бандуровский А.В., Буйнов Ю.В. Курганы скифского времени (северскодонецкий вариант). — К., 2000.
Башилов В.А. Бронзовая гидрия из кургана у с. Мастюгино // СА. — 1966. — № 2 — С. 304—309.
Березуцкий В.Д. Курганы скифского времени лесостепного Дона (к реконструкции социальных отношений). —
Воронеж, 1995.
Березуцкий В.Д. Курганы скифского времени у села Ближнее Стояново // Археологические исследования Высшей
педагогической школы. — Воронеж, 1996.
Бидзиля В.И., Полин С.В. Скифский царский курган Гайманова Могила. — К., 2012.
Бидзиля В.И., Русанова И.П. Липицкая культура // Археология СССР. Славяне и их соседи в конце I тыс. до н. э. —
первой половине I тыс. н. э. — М., 1993. — С. 96—105.
Блаватский В.Д. Раскопки некрополя Фанагории 1938, 1939 и 1940 гг. // МИА. — 1951. — 19. — С. 189—226.
Болтрик Ю.В. Курганы как ключ к пониманию социальной структуры Скифии // Из истории античного общес
тва. — 2001. — № 7. — С. 170—181.
Буйнов Ю.В., Бандуровский А.В., Окатенко В.Н. Исследование курганов скифского времени в Харьковской облас-
ти // АДУ 2003—2004 рр. — К., 2005. — С. 9—13.
Буйнов Ю.В., Окатенко В.Н. Раскопки городища скифского времени в урочище Городище // АВУ 2002—2003 рр. —
К., 2004. — С. 9—12.
Буйнов Ю.В., Окатенко В.Н. К вопросу о социальной структуре населения Северскодонецкой Лесостепи V—IV вв.
до н. э. // Древности. — 2013. — С. 123—136.
Бунятян Е.П. Методика социальных реконструкций в археологии (на материалах скифских могильников IV—
III вв. до н. э.). — К., 1985.
Гаврилюк Н.А. История экономики Степной Скифии VI—III вв. до н. э. — К., 1999.
Кренке Н.А. Дьяково городище: культура населения бассейна Москвы-реки в I тыс. до н. э. — I тыс. н. э. — М.,
2011.
Гайдукевич В.Ф. Некрополи некоторых боспорских городов (по материалам раскопок 1930-х годов) // МИА. —
1959. — 69. — С. 154—238.
Гопак В.Д., Радзиевская В.Е. Кузнечное ремесло Коломакского городища // СА. — 1990. — № 1 — С. 199—212.
Гороховський Є.Л. Підковоподібні фібули Середнього Подніпров’я з виїмчастою емаллю // Археологія. — 1982. —
38. — С. 14—36.
Граков Б.Н. Каменское городище на Днепре. — М., 1954. —(МИА — 36).
Грач Н.М. Некрополь Нимфея. — СПб, 1999.
Гречко Д.С. Населення скіфського часу на Сіверському Дінці. — К., 2010.
Гуляев В.И., Савченко Е.И. Новый памятник скифского времени на Среднем Дону // Археология Среднего Дона в
скифскую эпоху. — М., 2004. — С. 35—52.
Даниленко В.М. Дослідження пам’яток підгірського та бобрицького типів на Київщині в 1950 р. // АП УРСР. —
1956. — VI. — С. 5—16.
Даниленко В.Н. Памятники ранней поры железного века в южной части Полесья УССР // VI научная конферен-
ция Института археологии АН УССР. — К., 1953. — С. 197—208.
Древности Геродотовой Скифии. — 1866. — I.
ДБК. Атлас. — СПб, 1854. — XCI табл.
Дубинын А.Ф. Троицкое городище Подмосковья // СА. — 1964. — № 1 — С. 178—198.
Дубинын А.Ф. Щербинское городище // Дьяковская культура. — М., 1974. — С. 217—281.
Дударев С.Л. Взаимоотношения племен Севериного Кавказа с кочевниками Юго-Восточной Европы в предскиф-
скую эпоху (IX — первая половина VII вв. до н. э.). — Армавир, 1999.
Евдокимов Г.Л. Скифский курган у с. Львово на Херсонщине // Древности Степного Причерноморья и Крыма. —
Запорожье, 1992. — С. 136—148.
Евдокимов Г.Л., Фридман М.И. Курганы скифского времени у с. Первомаевка на Херсонщине // Курганы Степной
Скифии. — К., 1991. — С. 72—97.
Егорейченко А.А. Культуры штрихованной керамики. — Минск, 2006.
Заверняев Ф.М. Почепское селище // МИА. — 1969. — 160. — С. 90—118.
Зайцев Ю.П. Неаполь Скифский (II в. до н. э. — III в. н. э.). — Симферополь, 2003.
Замятин С.Н. Скифский могильник «Частые курганы» под Воронежем (раскопки Воронежской ученой архивной
комиссии 1910—1915 гг.) // СА. — 1946. — VIII. — С. 9—50.
Звяруга Я.Г. Беларускае Павілля у железним веку і раннім серэднявякоуі // Матэрыялы по археології Беларусі. —
Минск, 2005. — 10. — С. 1—174.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 256
Зубарь В.М. Некрополь Херсонеса Таврического I—V вв. н. э. — К., 1982.
Ильинская В.А. Скифы Днепровского Лесостепного Левобережья. — К., 1968.
Кобылина М.М. Раскопки некрополя Тиритаки в 1934 г. // МИА. — 1941. — 4. — С. 75—84.
Козенкова В.И. Кобанская культура. Восточный вариант. — М., 1977 (САИ — В 2—5).
Козенкова В.И. Типология и хронологическая классификация предметов кобанской культуры. Восточный ва-
риант. — М., 1982 (САИ — В 2—5).
Козенкова В.И. Кобанская культура. Западный вариант. — М., 1989 (САИ — В 2—5).
Козенкова В.И. Оружие, воинское и конское снаряжение племен кобанской культуры (систематизация и хроноло-
гия). Западный вариант. — М., 1995 (САИ — В 2—5).
Козенкова В.И. Материальная основа быта кобанских племен. Западный вариант. — М., 1998 (САИ — В 2—5).
Козенкова В.И. Биритуализм в погребальном обряде древних «кобанцев». Могильник Терезе конца XII—VIII в. до
н. э. — М., 2004 (Материалы по изучению историко-культурного наследия Северного Кавказа. — V).
Козуб Ю.І. Некрополь Ольвії V—IV ст. до н. е. — К., 1974.
Коренюк С.Н. К вопросу о датировке начального этапа ананьинской культуры Волго-Камья // Известия Самар-
ского научного центра РАН. — 2009. — Т. 11. — № 2. — С. 265—270.
Корпусова В.Н. Некрополь Золотое (К этнокультурной истории Европейского Боспора). — К., 1983.
Костенко В.И. Сарматы самарско-орельского междуречья III в. до н. э. — IV в. н. э. — Днепропетровск, 1986.
Кропотов В.В. Фибулы сарматской эпохи. — К., 2011.
Кругликова И.Т. Раскопки некрополя в районе Астраханской улицы в 1954—1964 гг. // Горгипия. — Краснодар,
1982. — II. — С. 117—149.
Кухаренко Ю.В. Памятники железного века на территории Полесья. — М, 1961 (САИ — Д 1—29).
Лашанкоу М. І. Мілаградская і паморская культуры / Матэрыяльныя культура і заняткі насельныцтва // Археало-
гія Беларусі. Жалезны век і ранняе сярэднявечча. — Минск, 1999. — 2. — С. 46—70.
Лошенков М.И. Городища милоградской культуры на территории Беларуси. — Минск, 2011.
Левенок В.П. Ново-Никольский могильник сарматского времени на Верхнем Дону // КСИА АН СССР. — 1973. —
133. — С. 86—93.
Лєсков О.М. Скарби курганів Херсонщини. — К., 1974.
Лесков А.М., Беглова Е.А., Ксенофонтова И.В., Эрлих В.Р. Меоты Закубанья в средине VI — начале III века до н. э.
Некрополи у аула Уляп. Погребальные комплексы. — М., 2005.
Либеров П.Д. Памятники скифского времени на Среднем Дону. — М., 1965 (САИ — Д. 1—31).
Липавский С.А., Снытко И.А. Курганы раннеантичного времени в урочище Чертоватое и некоторые проблемы на-
селения Ольвийской хоры // Материалы по археологии Ольвии и ее округи. — К., 1990. — С. 1—7.
Максименко В.Е. Сарматы на Дону (археология и проблемы этнической истории). — Азов, 1998 (Донские древ-
ности. — 6).
Максимов Е.В. Зарубинецкая культура на территории УССР. — К., 1982.
Малашев В.Ю., Яблонский Л.Т. Степное население Южного Урала в позднесарматское время (по материалам мо-
гильника Покровка — 10). — М., 2008.
Манцевич А.П. Мастюгинские курганы по материалам из собрания Государственного Эрмитажа // АСГЭ. —
1973. — 15. — С. 12—46.
Манцевич А.П. Курган Солоха. — Л., 1987.
Махортых С.В. Киммерийцы Северного Причерноморья. — К., 2005.
Медведев А.М. Белорусское Понеманье в раннем железном веке. — Минск, 1996.
Медведев А.П. Сарматы в верховьях Танаиса. — М., 2008.
Медведев А.П., Ефимов К.Ю. Курган скифского времени у с. Абрамовка // Археология Среднего Дона в скифскую
эпоху. Труды Потуданской археологической экспедиции ИА РАН, 1993—2000 гг. — М., 2001. — С. 202—210.
Мельниковская О.Н. Племена Южной Белоруссии в раннем железном веке. — М., 1967.
Митрофанов А.Г. Ранний железный век Северной Белоруссии (VII—VI вв. до н. э. — VIII в. н. э.). — Минск, 1978.
Могилов О.Д. Спорядження коня скіфської доби у Лісостепу Східної Європи. — К.; Кам’янець-Подільський,
2008.
Мозолевский Б.Н. Скифские погребения у с. Нагорное близ г. Орджоникидзе на Днепропетровщине // Скифские
древности. — К., 1973. — С. 187—234.
Мозолевський Б.М. Товста Могила. — К., 1979.
Мозолевский Б.Н. Скифские курганы в окрестностях г. Орджоникидзе на Днепропетрвщине (раскопки 1972—
1975 гг.) // Скифия и Кавказ. — К., 1980. — С. 70—155.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 57
Мозолевский Б.Н., Полин С.В. Курганы скифского Герроса IV в. до н. э. (Бабина, Водяна и Соболева Могилы). —
К., 2005.
Монахов С.Ю. Греческие амфоры в Причерноморье. Типология амфор ведущих центров-экспортеров товаров в
керамической таре. Каталог-определитель. — М.; Саратов, 2003.
Мошкова М.Г. Памятники прохоровской культуры. — М., 1963 (САИ — Д 1—10).
Мошкова М.Г. Происхождение раннесарматской (прохоровской) культуры. — М., 1974.
Мошкова М.Г., Максименко В.Е. Сарматские погребения Ясыревских курганов Нижнего Дона // КСИА АН
СССР. — 1973. — 133. — С. 72—77.
Мурзин В.Ю. Скифская архаика Северного Причерноморья. — К., 1984.
ОАК за 1865 г. — СПб, 1866.
ОАК за 1909 и 1910 годы. — СПб, 1813.
ОАК за 1865 год. Атлас. — СПб, 1866.
ОАК за 1869 год. Атлас. — СПб, 1870.
Парович-Пешикан М. Некрополь Ольвии эллинистического времени. — К., 1974.
Петренко В.Г. Украшения Скифии VII—III вв. до н. э. — М., 1978 (САИ — Д 4—5).
Петровська Є.О. Підгірцевські пам’ятки Київського Подніпров’я // Архелогія. — 1971. — 2. — С. 9—21.
Поболь Л.Д. Новые зарубинецкие могильники на Туровщине // МИА. — 1969. — 160. — С. 119 — 130.
Полин С.В. Скифский Золотобалковский курганный могильник V—IV вв. до н. э. на Херсонщине. — К., 2014.
Пуздровский А.А. Крымская Скифия II в. до н. э. — III в. н. э. Погребальные памятники. — Симферополь, 2007.
Пузикова А.И. Курганы скифского времени Среднего Подонья (публикация комплексов). — М., 2001.
Пшеничук А.Х. Культура ранних кочевников Урала. — М., 1983.
Радзиевская В.Е. Отчет об археологических разведках и раскопках на территории Харьковской оласти в 1977 г. //
НА ІА НАНУ. — 1977/59.
Рассадин С.Е. Украшения подгорцевского типа // Проблемы археологии Северного Причерноморья. — Херсон,
1991. — С. 110—116.
Рассадин С.Е. Милоградская культура. Ареал, хронология, этнос. — Минск, 2005.
Савченко Е.И. Могильник скифского времени «Терновое I — Колбино I» на Среднем Дону (погребальный об-
ряд) // Археология Среднего Дона в скифскую эпоху. Труды Потуданской археологической экспедиции ИА
РАН, 1993—2000 гг. — М., 2001. — С. 53—143.
Савченко Е.И. Вооружение и предметы снаряжения населения скифского времени на Среднем Дону // Археоло-
гия Среднего Дона в скифскую эпоху. Труды Донской (Потуданской) археологической экспедиции ИА РАН,
2001—2003 гг. — М., 2004. — С. 151—257.
Савченко Е.И. Снаряжение коня скифского времени на Среднем Дону, как археологический источник // Архео-
логия Среднего Дона в скифскую эпоху. — М., 2009. — С. 221—325.
Симоненко А.В., Лобай Б.И. Сарматы Северо-Западного Причерноморья в I в. н. э. — К., 1991.
Синика В.С., Тельнов Н.П. Комплекс вооружения и предметов воинского снаряжения из скифского могильника
конца IV—II вв. до н. э. у с. Глиное в Нижнем Поднестровье // Война и военное дело в скифо-сарматском
мире. — Ростов-на-Дону, 2015. — С. 180—190.
Синицын И.В. Археологичесские исследования Заволжского отряда (1951—1953 гг.) // МИА. — 1959. — 60. —
С. 39—205.
Скорый С.А. Киммерийцы в Украинской Лесостепи. — К.; Полтава, 1999.
Скорый С.А., Хохоровский Я. Серебрянные сосуды из Большого Рыжановского кургана // Древности Восточной
Европы. — Харьков, 2011. — С. 271—281.
Смирнов А.П. Железный век Чувашского Поволжья. — М., 1961. — МИА. — 95).
Смирнов К.А. Дьяковская культура (материальная культура городищ междуречья Оки и Волги) // Дьяковская куль-
тура. — М., 1974. — С. 7—89.
Смирнов К.Ф. Вооружение савроматов. — М, 1961. — МИА. — 101).
Смирнов К.Ф. Савроматы. — М., 1964.
Смирнов К.Ф. Сарматы на Илеке. — М., 1975.
Смирнов К.Ф., Петренко В.Г. Савроматы Поволжья и Южного Приуралья. — М., 1963 (САИ. — Д. 1—9).
Сымонович Э.А. Население столицы позднескифского царства (по материалам Восточного могильника Неаполя
Скифского). — К., 1983.
Тельнов Н.П., Четвериков И.А., Синика В.С. Скифский могильник III—II вв. до .н. э. у с. Глиное на левобере-
жье Нижнего Днестра (предварительные итоги исследования) // Древности Северного Причерноморья III—
II вв. до н. э. — Тирасполь, 2012. — С. 5—15.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 258
Тереножкин А.И. Предскифский период на Днепровском Правобережье. — К., 1961.
Тереножкин А.И. Киммерийцы. — К., 1976.
Трубникова Н.В. Городище Соколова Гора под Москвой // Труды ГИМ. — 1960. — 37. — С. 74—83.
Шандыро В.И. Ранний железный век Северной Белоруссии. — Минск, 1985.
Шевченко А.А. Новые материалы к изучению курганного могильника скифского времени Колбино I на Среднем
Дону // Археология Среднего Дона в скифскую эпоху. — М., 2009. — С. 26—111.
Шелов Д.Б. Некрополь Танаиса (раскопки 1955—1958 гг.). — М., 1961 (МИА. — 98).
Шилов В.П. Калиновский курганный могильник // МИА. — 1959. — 60. — С. 323—523.
Шрамко Б.А. Отчет об археологических исследованиях Скифо-славянской єкспедиции ХГУ в 1983 году в Полтав-
ской и Харьковской областях // НА ІА НАНУ. — 1983/53.
Шрамко Б.А. Отчет о раскопках Скифо-славянской археологической єкспедиции Харьковского государственного
университета им. А.М. Горького в 1988 году // НА ІА НАНУ. — 1983/58.
Эрлих В.Р. Северо-Западный Кавказ в начале железного века. Протомеотская группа памятников. — М., 2007.
Яковенко Е.В. Скіфи Східного Криму в V—III ст. до н. е. — К., 1974.
Ceban I., Topal D., Agulnikov S., Popovici S. Tumulul scitic nr. 7 de la Crihana Veche-La Pietricei (r-nul Сahul) // Arheologia
Preventivă în Republica Moldova. — 2015. — Vol. II. — №1—2. — S. 43—58.
Chochorowski J. Ekspansja kimmeryjska na tereny Europy Srodkowej. — Krakow, 1993.
Cocis S., Gaiu C., Zagreanu R. Fibule romane din Dacia intracarpatica // Revista Bistritei. — 2010. — XXIV. — P. 203—
215.
Knigge U. Der Sudhugel // Kerameikos. Ergebnisse der ausgrabungen. — 1976. — IX.
Motuzaite-Matuzeviciute G., Telizhenko S., Jones M. Archaeobotanical investigation of two Scythian-Sarmatian period
pits in eastern Ukrain: Implication for floodplain cereal cultivation // Journal of Field Archaeology. — 2012. —
Vol. 37. — № 1. — P. 51—61.
Parzinger H. Chronologie der Spathallstatt und Fruhlatene-Zeit. Studien zu Fundgruppen zwischen Mosel und Save. —
Weinheim, 1988.
Robinson D.M. Excavations at Olynthus. Metal and minor miscellaneous finds, an original contribution to greek life. —
Baltimore, 1941. — X.
Robinson D.M., Graham J.W. Excavations at Olynthus. The helenic house. — Baltimore; London, 1938. — VIII.
Sparkes B.A., Talcott L. Black and plain pottery of the 6th, 5th and 4th centuries B. C. // The Athenian Agora. — New Jersey,
1970. — Vol. XII. — Part 1.
Sparkes B.A., Talcott L. Black and plain pottery of the 6th, 5th and 4th centuries B.C. // The Athenian Agora. — New Jersey,
1970а. — Vol. XII. — Part 2. — Р. 383—472.
Надійшла 04.02.2016
А.Д. Могилов
ОБ ОДНОЙ РАЗНОВИДНОСТИ ПРЯЖЕК СКИФСКОГО ВРЕМЕНИ
Металлические пряжки с подвижным язычком — не частая находка в скифских древностях. Всего в Европейской
Скифии найдено 37 экземпляров, которые датируются концом V—IV вв. до н. е.
Все они имеют круглую форму и иглу — язычок для фиксации. Наиболее часто они изготовлены из железа,
реже из бронзы, меди, золота и серебра. Выделяются 3 типа изделий.
Тип 1 охватывает пряжки с зооморфными концами, включая изделие из драгоценных металлов из курганов
11 (раскопки ВУАК) группы Частых, с концами украшенными головками дикого кабана, а также предмет из по-
гребения под насыпью 29/21 возле Мастюгино на Среднем Дону. Обе они найдены в захоронениях местной ле-
состепной знати.
Тип 2 — пряжки с петлями на концах, наиболее многочислен. Из 20 изделий, лишь 3 бронзовые, остальные —
изготовлены из железа. Наиболее многочисленны они на Среднем Дону, однако известны и в Степной Скифии,
Украинской Левобережной Лесостепи.
Тип 3 — пряжки в виде гладких колец. Половина из 10 изделий происходит из степной зоны, встречаются они
также в средних течениях Дона, Северского Донца, Днепра — на юге его Правобережной Лесостепи. Исходя из
размеров, этот тип разделяется на 2 группы, включающие массивные и миниатюрные изделия.
Артефакты встречаются и в мужских, и в женских погребениях разных социальных сословий. Наиболее ча-
сто — в захоронениях лесостепной знати. Использовались они для скрепления полов верхней одежды, крепления
поясов и портупеи, в головных уборах, снаряжении коня и, возможно, как застежки колчанов. На юге Восточной
Европе игольчатые пряжки, появившись в скифское время, уже не выходят из употребления, и доживают до на-
ших дней.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 59
O.D. Mohylov
On One of Varieties of Scythian Period Buckles
Metal buckles with movable clappers are not frequent findings in Scythian antiquities. In all, 37 items are found in European
Scythia; they are dated by the end of the 5th and the 4th centuries BC.
All buckles are round and with fixing point-clappers. They are made mostly of iron, and more rarely of bronze, copper,
gold, or silver. There are 3 types of them.
Type 1 includes buckles with zoomorphic endings, including an item made of precious metals from barrow 11 (excavations
by the VUAK) of group of Chasti Barrows, with endings decorated with boar heads, and also an item from a burial under
mound 29/21 near Mastiugino in the Don River middle region. Both of them are found in the burials of the local Forest-
Steppe nobles.
Type 2 covers buckles with loops on the endings and is the most numerous. Only 3 items of 20 are made of bronze, the
rest of them are made of iron. They are most numerous in the Don River middle region, though they also known in Steppe
Scythia and Forest-Steppe zone of Ukrainian Left Bank region.
Type 3 are buckles in form of smooth rings. Half of 10 items comes from the Steppe zone, though they are also found in
the Don River middle flow region, the Siverskyi Donets River region, and the Dnipro, namely on the south of its right bank
forest-steppe region. Coming from their size, this type is divided into 2 groups including massive and miniature products.
Artefacts are found both in men’s, and in women’s burials of various social estates. Most often, they are found in the
burials of Forest-Steppe nobles. Buckles were used to fasten the claps of outerwear, belts, and girdles, on headdress, horse’s
equipment, and perhaps as fasteners for quivers. Pinned buckles having arisen on south of Eastern Europe in the Scythian
period, never got out of use until the present.
Л.В. Мироненко
КЕРАМІЧНИЙ ПОСУД
другої чверті ХVII ст. З ТЕРИТОРІЇ БАТУРИНА
У статті здійснюється аналіз керамічного посуду із закритих комплексів польського періоду існування Батурина
(1625—1648 рр.).
К л ю ч о в і с л о в а: Батурин, друга чверть XVII ст., керамічний посуд.
© Л.В. Мироненко, 2016
Керамічний посуд завдяки своїй масовості,
а також інформаційному потенціалу, завжди
перебуває у колі наукових інтересів археоло-
гів, етнографів, мистецтвознавців. В останні
десятиліття значна увага приділяється дослі-
дженню кераміки XVII–XVIII ст. з різних ре-
гіонів України, результатом чого є поява ди
сертацій (Чміль 2010) та значної кількості пуб
лікацій (Виногродська 1988; 1997; 2014; Гугля
1997; Ханко 2000; Голубєва 2008, Біляєва, Фіа
лко 2013) основна проблематика яких зосе-
реджується на питаннях типології, мікрохро-
нології, декору та регіональних особливостях.
Складність у вивченні кераміки цього періоду
полягає в її повільній еволюції протягом сто-
ліття і відсутності чітко датованих хронологіч-
но вузьких комплексів. З огляду на таку ситуа
цію, значний інтерес для вирішення пробле-
ми уточнення часу побутування окремих типів
пізньосередньовічної кераміки Лівобережної
України представляє керамічний посуд Бату-
рина, який до цього часу не ставав предметом
спеціального наукового дослідження.
Батурин був заснований у 20-х рр. XVII ст.
як форпост Речі Посполитої на лівому бере-
зі р. Сейм вздовж дороги, що йшла з Києва
на Москву (Кулаковський 2006, с. 260). Ви-
гідне географічне положення сприяло швид-
кому розвитку міста, особливо в другій по-
ловині XVII ст. після перенесення сюди геть-
манської столиці. Найбільшого політичного
і соціально-економічного піднесення Бату-
рин досяг за часи гетьманування Івана Ма-
зепи, однак подальшому розквіту міста зава-
|
| id | arheologia-com-ua-article-168 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:02:57Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/3b/bc81907c2c2e0f4527480cddc1ce8f3b.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-1682020-04-06T08:34:51Z On One of Varieties of Scythian Period Buckles Об одной разновидности пряжек скифского времени Про один із різновидів пряжок скіфського часу Mohylov, Oleksandr D. buckles, Scythian period, barrow, outerwear, horse’s equipment. пряжка, скіфський час, поховання, одяг, спорядження коня. Metal buckles with movable clappers are not frequent findings in Scythian antiquities. In all, 37 items are found in European Scythia; they are dated by the end of the 5th and the 4th centuries BC. All buckles are round and with fixing point-clappers. They are made mostly of iron, and more rarely of bronze, copper, gold, or silver. There are 3 types of them. Type 1 includes buckles with zoomorphic endings, including an item made of precious metals from barrow 11 (excavations by the VUAK) of group of Chasti Barrows, with endings decorated with boar heads, and also an item from a burial under mound 29/21 near Mastiugino in the Don River middle region. Both of them are found in the burials of the local Forest- Steppe nobles. Type 2 covers buckles with loops on the endings and is the most numerous. Only 3 items of 20 are made of bronze, the rest of them are made of iron. They are most numerous in the Don River middle region, though they also known in Steppe Scythia and Forest-Steppe zone of Ukrainian Left Bank region. Type 3 are buckles in form of smooth rings. Half of 10 items comes from the Steppe zone, though they are also found in the Don River middle flow region, the Siverskyi Donets River region, and the Dnipro, namely on the south of its right bank forest-steppe region. Coming from their size, this type is divided into 2 groups including massive and miniature products. Artifacts are found both in men’s, and in women’s burials of various social estates. Most often, they are found in the burials of Forest-Steppe nobles. Buckles were used to fasten the claps of outerwear, belts, and girdles, on headdress, horse’s equipment, and perhaps as fasteners for quivers. Pinned buckles having arisen on south of Eastern Europe in the Scythian period, never got out of use until the present. Металлические пряжки с подвижным язычком — не частая находка в скифских древностях. Всего в Европейской Скифии найдено 37 экземпляров, которые датируются концом V—IV вв. до н. е. Все они имеют круглую форму и иглу — язычок для фиксации. Наиболее часто они изготовлены из железа, реже из бронзы, меди, золота и серебра. Выделяются 3 типа изделий. Тип 1 охватывает пряжки с зооморфными концами, включая изделие из драгоценных металлов из курганов 11 (раскопки ВУАК) группы Частых, с концами украшенными головками дикого кабана, а также предмет из погребения под насыпью 29/21 возле Мастюгино на Среднем Дону. Обе они найдены в захоронениях местной лесостепной знати. Тип 2 — пряжки с петлями на концах, наиболее многочислен. Из 20 изделий, лишь 3 бронзовые, остальные — изготовлены из железа. Наиболее многочисленны они на Среднем Дону, однако известны и в Степной Скифии, Украинской Левобережной Лесостепи. Тип 3 — пряжки в виде гладких колец. Половина из 10 изделий происходит из степной зоны, встречаются они также в средних течениях Дона, Северского Донца, Днепра — на юге его Правобережной Лесостепи. Исходя из размеров, этот тип разделяется на 2 группы, включающие массивные и миниатюрные изделия. Артефакты встречаются и в мужских, и в женских погребениях разных социальных сословий. Наиболее часто — в захоронениях лесостепной знати. Использовались они для скрепления полов верхней одежды, крепления поясов и портупеи, в головных уборах, снаряжении коня и, возможно, как застежки колчанов. На юге Восточной Европе игольчатые пряжки, появившись в скифское время, уже не выходят из употребления, и доживают до наших дней. Проаналізовано пряжки з рухомим гольчатим язичком-фіксатором скіфського часу. Розглянуто їх ґенезу, хронологію та проведено класифікацію. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2016-06-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/168 10.15407/archaeologyua2016.02.038 Arheologia; No 2 (2016): Arheologia; 40-59 Археологія ; № 2 (2016): Археологія; 40-59 Археология; № 2 (2016): Arheologia; 40-59 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2016.02 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/168/161 |
| spellingShingle | пряжка скіфський час поховання одяг спорядження коня. Mohylov, Oleksandr D. Про один із різновидів пряжок скіфського часу |
| title | Про один із різновидів пряжок скіфського часу |
| title_alt | On One of Varieties of Scythian Period Buckles Об одной разновидности пряжек скифского времени |
| title_full | Про один із різновидів пряжок скіфського часу |
| title_fullStr | Про один із різновидів пряжок скіфського часу |
| title_full_unstemmed | Про один із різновидів пряжок скіфського часу |
| title_short | Про один із різновидів пряжок скіфського часу |
| title_sort | про один із різновидів пряжок скіфського часу |
| topic | пряжка скіфський час поховання одяг спорядження коня. |
| topic_facet | buckles Scythian period barrow outerwear horse’s equipment. пряжка скіфський час поховання одяг спорядження коня. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/168 |
| work_keys_str_mv | AT mohylovoleksandrd ononeofvarietiesofscythianperiodbuckles AT mohylovoleksandrd obodnojraznovidnostiprâžekskifskogovremeni AT mohylovoleksandrd proodinízríznovidívprâžokskífsʹkogočasu |