Кинджали скіфського часу із перехрестями спрощених форм (за матеріалами Національного музею історії України)
In this article, daggers from the depository of the National Museum of History of Ukraine having simple geometrical cross-guard with segment or rectangular form are analyzed. Due to the set of analogies, they are dated from the mid 6th to mid 5th centuries BC. The ornamentation of well-known example...
Збережено в:
| Опубліковано в: | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2016 |
| Випуск: | 2 |
| Сторінки: | 66-77 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2016
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/170 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |
|
Репозитарії
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824451233480704 |
|---|---|
| author | Didenko, Serhii V. Shelekhan, Oleksandr V. |
| author_facet | Didenko, Serhii V. Shelekhan, Oleksandr V. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Serhii V. Didenko",
"institution": "National Museum of the History of Ukraine",
"orcid": "0000-0002-8631-5411"
},
{
"author": "Oleksandr V. Shelekhan",
"institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Science of Ukraine",
"orcid": "0000-0002-3907-0239"
}
] |
| author_orcid_str_mv | 0000-0002-8631-5411 0000-0002-3907-0239 |
| author_sort | Didenko, Serhii V. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 77 |
| container_issue | 2 |
| container_start_page | 66 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-04-06T08:34:51Z |
| description | In this article, daggers from the depository of the National Museum of History of Ukraine having simple geometrical cross-guard with segment or rectangular form are analyzed. Due to the set of analogies, they are dated from the mid 6th to mid 5th centuries BC.
The ornamentation of well-known examples is considered from the new point of view. First of all, a significant difference in ornamentation technique between the Middle Scythian daggers with segment cross-guard and the Late Scythian swords is accentuated. The samples discussed demonstrate much simpler technique of decoration and find their analogies in the antiquities of cultures situated to the east from European Scythia.
For instance, a spiral ornament on hilts tends to ornamentation of daggers from Ural Steppe. Zoomorphic images on the handles could be interpreted as full-face depictions of predators. Similar compositions are sometimes found on items of the Middle Scythian period. Their beginnings can be traced in Sauromatian culture of the Lower Volga Region or in Ananyino culture in high basin of the Volga River. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2016.02.065 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:02:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 266
Публікації
археологічних матеріалів
С.В. Діденко, О.В. Шелехань
Кинджали скіфського часу
із перехрестями спрощених форм
(за матеріалами Національного музею історії України)
Статтю присвячено кинджалам скіфського часу у зібранні Національного музею історії України, які мають перехрес-
тя, сегментоподібної, або прямокутної форми. Проаналізовано їх походження та орнаментацію.
К л ю ч о в і с л о в а: кинджал, орнамент, скіфський звіриний стиль.
© С.В. Діденко, О.В. Шелехань, 2016
Фонди Національного музею історії Украї-
ни є одним з найбільших сховищ археологіч-
них пам’яток нашої держави. Артефакти, що
тут зберігаються, лежать в основі багатьох до-
сліджень з низки окремих і загальних питань
військової справи. Зокрема, у класичній роботі
А.І. Мелюкової «Вооружение скифов» типоло-
гічні та хронологічні побудови значною мірою
базуються саме на цих матеріалах (Мелюкова
1964). Вивчаючи питання скіфського зброяр-
ства, Б.А. Шрамко використовував для аналізу
головним чином музейні депаспортизовані ек-
земпляри (Шрамко 1970). Дослідники час від
часу також повертаються до давно відомих ма-
теріалів, розкриваючи нові аспекти оздоблен-
ня клинкової зброї (Махортых, Иевлев 2001).
У поданій роботі розглянуто кинджали з
фондів Національного музею історії України,
у яких форма перехрестя має обрис сегмента,
або прямокутника. Разом з публікацією ново-
го матеріалу, під новим кутом розглянуто орна-
ментацію давно відомих екземплярів.
Основні положення щодо хронології цієї
групи були викладені у статті, присвяченій пу-
блікації аналогічних виробів з Харківського іс-
торичного музею (Бабенко, Шелехань 2015,
с. 77). Тому лише в загальних рисах нагадаємо,
що час їх побутування окреслений у межах се-
редини VІ — середини V ст. до н. е. Ця думка
висунута на підставі дат низки комплексів, де
містились подібні зразки озброєння. Частина з
них датується за сагайдачними наборами, у ко-
трих переважали базисні наконечники стріл, а
саме: Новокиївка (Евдокимов, Мурзин 1984,
с. 78), Вищетарасівка, курган 52, поховання 1
(Мурзин, Евдокимов 1977, с. 56) та Володими-
рівка, к. 2, п. 13 (Колотухин 2000, с. 20). Інші
поховання датуються цим часом завдяки анти-
чному імпорту — Єлизаветівський могильник,
кургани 15, 31 та 40 (Лукьяшко 2014, с. 248),
Криловка, курган 20 (Колотухин 2000, с. 31),
Німфей, поховання А171 та Г8 (Грач 1999, с. 73,
100), Рассвєт, поховання 100 (Население…
2010, с. 136, 212, 219, 223), Уляп ІІ, курган 15,
поховання 51 (Лесков 2005, с. 60, 76).
Нижче ми розглянемо кожен з обраних ек-
земплярів із фондів Національного музею істо-
рії України.
1. Кинджал № Б 28-1882. Руків’я з бруско-
подібним накладним навершям та сегменто-
подібним перехрестям. Рукоятка 1 прямокутна,
пласка. Клинок плавно звужений до вістря,
ромбічний у перетині (рис. 1, 1).
Хоча даний екземпляр вважається безпас-
портним, ідентичне зображення подано у зво-
ді А.І. Мелюкової, яка вказує, що він походить
з колекції М.А. Терещенка (Мелюкова 1964,
табл. 18, 4). Датується в загальних межах групи.
2. Кинджал із Вовківців (№ Б 32-85). Руків’я
з волютоподібним навершям та сегментопо-
дібним перехрестям. З одного боку перехрестя
має ледь позначену виїмку в нижній частині.
Рукоятка прямокутна, пласка. З одного боку
на середню частину пласкої рукоятки поміще-
но чеканне зображення. Клинок плавно зву-
жений до вістря, ромбічний у перетині (рис. 1,
2). Датується в загальних хронологічних межах
групи.
1 Тут і далі під терміном «руків’я» розуміється частина
кинджала, яка об’єднує навершя, рукоятку та пере-
хрестя. А, власне, рукояткою називається деталь для
тримання кинджала.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 67
3. Другий кинджал із Вовківців (№ Б 32-
86). Руків’я зі злегка увігнутим волютоподіб-
ним навершям та сегментоподібним перехрес-
тям. Рукоятка прямокутна, пласка. Навершя та
рукоятка з однієї сторони оздоблені чеканним
орнаментом у звіриному стилі. Клинок з пара-
лельними лезами, ромбічний у перетині, фраг-
ментований (рис. 1, 3).
Цей та попередній кинджали походять із
курганних розкопок С.А. Мазаракі між 1886 та
1899 рр. і відомі досить давно (Ханенко 1899,
табл. ІІ, 52). У 1906 р. родина Ханенків пода-
рувала їх Київському художньо-промисловому
і науковому музею ім. Імператора Миколи
Олександровича (тепер Національний музей
історії України) (Рукописный каталог, с. 289;
№№ ИМ 11946, ИМ 11949). Обидва вовківець-
кі екземпляри датуються в загальних хроноло-
гічних межах групи.
4. Мініатюрний кинджал з Пастирського
(№ Б 35-42). Руків’я з брускоподібним навер-
шям та прямокутним перехрестям. Рукоятка
трапецієподібна, пласка. Перехрестя розшаро-
ване з одного боку з пластинами дещо відмін-
ного обрису. Клинок плавно звужений до ві-
стря, ромбічний у перетині (рис. 1, 4).
Походить із розкопок В.В. Хвойки в уроч. Га-
лущино біля с. Пастирське (1898 р.). Надійшов
до Київського художньо-промислового і нау-
кового музею з колекції Ханенків у 1906 р. (Ха-
ненко 1899, с. 8—11; табл. ІІ, 54; Рукописный
каталог, с. 289; № ИМ 11954). Датується в за-
гальних хронологічних межах групи.
5. Гамарня (№ Б 40-2). Руків’я з волютопо-
дібним зооморфним навершям та сегменто-
подібним перехрестям. Пригострені та підня-
ті кінці перехрестя нагадують подібне оформ-
лення метеликоподібних перехресть. Волюти
навершя оформлені у вигляді голови хижого
птаха. В основі навершя простежується висту-
паючий край рукоятки. Рукоятка прямокутна,
пласка. Одна з пластин перехрестя фрагменто-
вана, ймовірно через корозію. Клинок плав-
но звужений до вістря, ромбічний у перетині
(рис. 1, 5).
За даними А.І. Мелюкової, цей екземпляр є
випадковою знахідкою (Мелюкова 1964, с. 55).
В архівних матеріалах НМІУ зазначено, що він
походить зі «старих дореволюційних розкопок».
Датується в загальних хронологічних межах
групи, хоча, судячи із зооморфно оформленого
волютоподібного навершя, найімовірніше на-
лежить до першої половини V ст. до н. е.
6. Хмільна (№ Б 40-96). Руків’я з пошкодже-
ним фрагментованим перехрестям овальної
форми, яке розшарувалось з одного боку. На-
вершя втрачене, хоча, судячи з плаского сплю-
щеного кінця рукоятки, можна припускати,
що воно мало волютоподібну форму. Рукоятка
прямокутна, пласка. Клинок плавно звужений
до вістря, лінзоподібний у перетині (рис. 1, 6).
За даними колекційного опису, цей екземп-
ляр походить з розкопок В.В. Хвойки. Раніше
цей кинджал не публікувався. Датується він у
загальних хронологічних межах групи
7. Таганча (№ Б 596). Руків’я з брускоподіб-
ним навершям та сегментоподібним перехрес-
тям. Рукоятка трапецієподібна, пласка. Навер-
шя та рукоятка з одного боку оздоблені чекан-
ним орнаментом. Клинок плавно звужений до
вістря, ромбічний у перетині (рис. 1, 7).
За архівними матеріалами НМІУ, цей ек-
земпляр було придбано В.В. Хвойкою, а у
1896 р. його разом з іншими речами колек-
ції надіслано до Імператорської археологіч-
ної комісії. У 1897 р. за розпорядженням ІАК
кинджал із Таганчі було передано до Києва, де
він був серед перших експонатів Міського му-
зею старожитностей і мистецтв (тепер НМІУ)
(Рукописный каталог, с. 39; № ИМ 656). Дату-
ється в загальних хронологічних межах групи.
8. Київська губернія, (№ Б 924). Руків’я з
брускоподібним навершям та підпрямокутним
перехрестям. Рукоятка увігнута, пласка. Кли-
нок втрачений. (рис. 1, 8).
У 1905 р. Є.М. Терещенко 2 подарувала кин-
джал Київському художньо-промисловому і
науковому музею (Рукописный каталог, с. 252;
№ ИМ 10802). У каталозі Б.І. та В.Н. Ханенків
подано фото схожого кинджалу з Канівського
повіту, але з клинком (Ханенко 1899, табл. ІІІ,
52). Аналогічне зображення наводять А.І. Ме-
люкова та В.Г. Петренко, але називаючи його
кинджалом з уроч. Галущенко (Мелюкова
1964, табл. 18, 12; Петренко 1967, табл. 33, 6).
Датується він у загальних хронологічних меж-
ах групи.
Крім того, з колекцій музею походить кіль-
ка кинджалів, які лише з певною долею впев-
неності можна залучити до розгляду в цій стат-
ті. Адже обрис їх сплощених перехресть набли-
жений як до сегментоподібної форми, так і до
ниркоподібної, з виїмкою в основі.
9. Пастирське (№ Б 35-41). Руків’я з брус-
коподібним навершям та пласким ниркопо-
дібним перехрестям. Рукоятка трапецієподіб-
2 Єлизавета Михайлівна Терещенко — дружина І.М. Те-
рещенка, старшого сина відомого українського ме-
цената.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 268
на, пласка. Навершя та рукоятка з одного боку
оздоблені чеканним орнаментом у звіриному
стилі. Клинок плавно звужений до вістря, ром-
бічний у перетині (рис. 2, 1).
У рукописному каталозі Археологічного
відділу Київського міського музею старожит-
ностей та мистецтв (тепер НМІУ) у переліку
експонатів, записаних у 1906 р., цей екземп-
ляр атрибутовано як кинджал із с. Пастирське
(Рукописный каталог, с. 146; № ИМ 11948). Так
само його названо і в статті С.В. Махортиха та
С.М. Ієвлева (2001, с. 100). Втім, більш рання
згадка у каталозі Б.І. та В.Н. Ханенків вказує,
що ця знахідка походить із Роменського по-
віту, що, напевно, більшою мірою відповідає
дійсності (Ханенко 1899, табл. ІІ, 53).
Не можемо погодитись із думкою дослід-
ників, котрі відносять його до VII ст. до н. е.,
(Махортых, Иевлев 2000, с. 100). Адже струн-
кість пропрцій його конструктивних вузлів,
передусім тонкого накладного навершя, ви-
ключає таку можливість. Найімовірніше, цей
екземпляр можна датувати VІ ст. до н. е.
10. Пекарі (№ Б 40-91). Руків’я з простим
волютоподібним навершям та трапецієподіб-
ним перехрестям, подібним за формою до пе-
рехрестя кинджалу з Новокиївки (Евдокимов,
Мурзин 1977, рис. 2, 38). Проте від останнього
Рис. 1. Кинджали із перехрестями простих геометричних форм:
1 — з колекції Терещенка; 2 — Вовківці № Б 32-85; 3 — Вовківці
№ Б 32-86; 4 — Пастирське № Б 35-42; 5 — Гамарня; 6 — Хміль-
на; 7 — Таганча; 8 — Київська губернія
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 69
він відрізняється невеликою виїмкою в основі.
Рукоятка прямокутна, пласка. Клинок фраг-
ментований, трикутний, ромбічний у перетині
(рис. 2, 2). Публікується вперше.
Судячи із частини, що збереглась, клинок
був короткий, трикутної форми. Це зближує
його з кинджалами типу Віташково, котрі по-
бутували протягом досить довгого часу. Най-
більш ранні вироби датуються межею VІІ—
VІ ст. до н. е.: Хапри, курган 1, поховання 25
(Максименко 1983, с. 35) та Кириківка, кур-
ган 13 (Мельник 1905, с. 715). Втім цей ек-
земпляр, судячи зі стрункості пропорцій його
руків’я, ймовірно, відноситься до фінальної
фази побутування подібних виробів, можливо
до межі VІ—V ст. до н. е.
11. Журавка (№ Б 46-123). Руків’я з волюто-
подібним зооморфним навершям та ниркопо-
дібним перехрестям. Волюти навершя оформ-
лені у вигляді голови хижого птаха. Рукоятка
трапецієподібна, пласка. На одній площині
нанесено чеканний орнамент. Клинок фраг-
ментований, ромбічний в перетині (рис. 2, 3).
У колекційному описі Б 46 зазначено, що
кинджал було випадково знайдено у 1904 р. та
включено до збірки О.О. Бобринського. Піз-
ніше, за рішенням Імператорської археологіч-
ної комісії, його було передано до Київсько-
го художньо-промислового і наукового музею.
У роботі А.І. Мелюкової цей виріб зображено
з цілим клинком, який, на жаль, не зберігся
(Мелюкова 1964, табл. 20, 12).
Цей кинджал також можна порівняти з ек-
земплярами кінця VI — початку V ст. до н. е.,
наприклад, з мечем із зооморфним навершям з
Журавки, курган 401 (Петренко 1967, с. 43).
12. Грищинці (№ Б 593). Руків’я з бруско-
подібним дещо вигнутим навершям та пере-
хрестям, подібним за формою до наведеного
вище перехрестя кинджалу з с. Пекарі. Руко-
ятка трапецієподібна, пласка. Клинок плав-
но звужений до вістря, ромбічний у перетині
(рис. 2, 4).
Кинджал було передано до Київського
художньо-промислового і наукового музею за
рішенням Імператорської археологічної ко-
місії на початку ХХ ст. (Рукописный каталог,
с. 474; № ИМ 16936). Публікується вперше.
Судячи зі стрункості пропорцій руків’я та
навершя, цей екземпляр можна віднести до
першої половини V ст. до н. е. Він розширює
коло виробів зі слабо вигнутим навершям. Ра-
зом з тим, перехрестя цього виробу подібне до
середньоєвропейських перехресть т. зв. лучко-
подібного типу. Як і у випадку із сегментоподіб-
ними перехрестями, зазначений тип вважається
спрощеною модифікацією архаїчних форм і да-
тується другою половиною VI — першою поло-
виною V ст. до н. е. (Скорый 1982, с. 85).
13. Грищинці (№ Б 594). Руків’я з ниркопо-
дібним перехрестям. Навершя втрачене. Ру-
коятка прямокутна, пласка, з розклепаним
черешком для насаджування навершя, яке,
ймовірно, мало брускоподібну форму. На од-
ній площині рукоятки простежується граві-
йований орнамент. Клинок плавно звужений
до вістря, яке втрачене, ромбічний у перетині
(рис. 2, 5). Публікується вперше.
Очевидно, форма цієї знахідки більш при-
таманна для архаїчних екземплярів. Утім, сво-
єрідний орнамент не дозволяє занадто опус-
кати її хронологічні рамки. Можливо, час іс-
нування кинджала припадає на межу VІ ст. до
н. е. Отже, ми розглянемо його разом з іншими
аналогічно орнаментованими зразками.
14. Великий Букрин (№ Б 597). Руків’я з
брускоподібним навершям та сегментоподіб-
ним перехрестям. Останнє вирізняється тим,
що округла сторона обернена до рукоятки. На
нижній, прямій стороні нанесено ледь помітну
виїмку. Рукоятка прямокутна, з кожного боку
оздоблена жолобком. Клинок плавно звуже-
ний до вістря, лінзоподібний у перетині, оздо-
блений трьома канелюрами (рис. 2, 6).
Контекст знахідки кинджалу не відо-
мий. Відомо, що у 1886 р. він у складі колек-
ції В.В. Хвойки надійшов до Імператорської
археологічної комісії, за розпорядженням
якої у 1897 р. його було передано до Києва
(Рукописный каталог, с. 39; № ИМ 657).
З урахуванням того, що даний екземпляр
оздоблено канелюрами вздовж рукоятки та
клинка, можливо він є одним із найпізніших
зразків серед групи кинджалів із сегментоподіб-
ним перехрестям. Адже канелюри з’являються
лише у середині V ст. до н. е. Наприклад, клин-
ки з кургану 2 біля с. Гладківщина (Григорьев
1994, с. 77), або з кургану 3/2002 Перещепин-
ського могильника (Махортых 2012, с. 150).
Питання рельєфних
зображень на рукоятках
Окремої уваги заслуговує своєрідна орнамента-
ція, властива для окресленої групи кинджалів.
Висловлювалось припущення, що кинджали
із сегментоподібним перехрестям, оздоблені
гравійованим орнаментом, можуть датуватись
V—ІV ст. до н. е. Ця думка виникла на підста-
ві того, що саме в цей час отримує найбільше
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 270
поширення декор рукоятки фігурами звірів
(Махортых, Иевлев 2001, с. 102).
Проте, при ближчому розгляді стає зрозу-
мілим, що орнаментація виробів типу вовкі-
вецьких далека від декору мечів типу Солоха і
Чортомлик. По-перше, суттєві відмінності ле-
жить у технологічній сфері. Якщо зображення
на перших висічено у «негативі», тобто воно
заглиблене, то на мечах доби класики фігу-
ри звірів подано у «позитиві», крім того вони
виступають над площиною рукоятки. В окре-
мих випадках у ІV ст. до н. е. зображення звіра
ажурне, чого немає на кинджалах із сегменто-
подібним перехрестям.
По-друге, спостерігається різниця у компо-
зиції. На кинджалах із сегментоподібним пе-
рехрестям, зображення розташовані по верти-
калі на пласкій поверхні рукоятки, без жодно-
го обрамлення та, навіть без чіткого контуру. У
той же час, зображення на мечах V—ІV ст. до
н. е. розташовані по горизонталі. На відміну
від попередніх, вони подаються лише у про-
філь, чітко окресленими. З боків можуть бути
затиснутими невисокими бічними валика-
ми, оздобленими насічкою. Разом з тим, оздо-
ба пізньоскіфських мечів вкриває все руків’я,
включно з навершям і перехрестям, заповню-
ючи весь вільний простір.
Загалом, дослідники відзначали поширен-
ня гравійованого орнаменту клинкової зброї
від часів архаїки до V ст. до н. е. (Скорый 2006,
с. 150). Пропонуємо докладно проаналізувати
образи, які трапляються на кинджалах 3.
Геометричний спіральний орнамент чита-
ється на пласких рукоятках кинджалів з Жу-
равки (рис. 3, 1) та Грищинців (рис. 3, 2). На
них зображено дві округлі спіралі, закручені за
годинниковою стрілкою. Між ними розташо-
вано три пари циркульних зображень.
Найближчі приклади подібного оздоблен-
ня відомі зі степового Приуралля. Мова йде
про т. зв. кинджали нурманбетського типу,
поширені у VІІ—VІ ст. до н. е. При чому по-
ходження останніх дослідники пов’язують
з кинджалами карасукської культури, або зі
зразками епохи Чжоу (Археология… 1996,
с. 239—242). Утім, варто зазначити, що при-
чорноморські екземпляри, по-перше, є дещо
пізнішими, по-друге, значно простіше оздо-
бленими у порівнянні із наведеними анало-
гіями. Важливо також те, що морфологія жу-
равського та грищинецького кинджалів має
суто скіфський вигляд. Тому у цій ситуації ми
ніяким чином не можемо говорити про ім-
портний характер цих знахідок. Можна лише
припускати деяку близькість орнаментальних
мотивів. Говорити ж про характер впливів на
цьому матеріалі поки що зарано.
Зооморфні образи фіксуються на наступ-
них кинджалах.
Своєрідний орнамент присутній на кинджа-
лі № Б 35-41 (що походить за різними даними
із с. Пастирське, або Роменського повіту). На
наверші простежується зображення круглого
ока. На рукоятку нанесено два паралельні жо-
лобки, обабіч яких читаються профільні зобра-
3 Висловлюємо вдячність Ю.Б. Полідовичу за вичерпні
консультації з питань скіфського звіриного стилю.
Рис. 2. Кинджали із перехрестями, близькими до спро-
щених: 1 — Пастирське (Ромни) № Б 35-41; 2 — Пека-
рі; 3 — Журавка; 4 — Грищинці № Б 593; 5 — Грищинці
№ Б 594; 6 — Великий Букрин
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 71
ження голови хижого птаха з гіпертрофованим
оком та великим загнутим дзьобом. Поруч із
зображенням помітні окремі крапки. Хоча, на
жаль, через корозію неможливо встановити їх
характер (рис. 3, 3).
Вказаний образ широко представлений в
оздобленні архаїчних виробів, зокрема на дета-
лях кінської вузди та озброєння (Рябкова 2005,
табл. 4). Так, аналогічні зображення відомі на
бутеролі з Реп’яхуватої Могили, яка датується
кінцем VІІ — початком VІ ст. до н. е. (Ильин-
ская 1980, с. 42). Подібним чином передано го-
лови хижих птахів з поясних бляшок Мельгу-
новського скарбу кінця VІІ ст. до н. е. (Лифан-
тий 2014, с. 52; Полидович 2014, с. 61).
Як зазначалося вище, стрункі пропорції
цього кинджалу не дозволяють зарахувати його
до ранньоскіфських виробів. Натомість, з біль-
шою долею імовірності аналогії виявлено серед
старожитностей VІ—V ст. до н. е. Наприклад, це
вже згаданий кинджал із Вищетарасівки (Мур-
зин, Евдокимов 1977, с. 56). Тож, даний екземп-
ляр може розглядатись як синкретичний виріб.
У ньому стрункі пропорції кинджалу з пласким
навершям та рукояткою є інновацією, а його
оздоблення — явним архаїзмом.
Окремої уваги заслуговує оздоблення на-
вершя другого кинджалу з Вовківців (№ Б 32-
86). Традиційно вважалось, що воно симво-
лізує хижого птаха. Адже розташування пари
очей в основі навершя — це добре знаний об-
раз, представлений на зброї V—ІV ст. до н. е.
До найбільш ранніх прикладів такого оздо-
блення відносяться руків’я мечів з кургану 2
біля с. Оксютинці та кургану 3 в уроч. Стай-
кин Верх середини V ст. до н. е. (Топал 2014,
с. 381—382). Тож, цілком логічним виглядає
припущення, згідно з яким більша пара кіл на
наверші вовківецького кинджалу позначала
очі, а менша — ніздрі.
Але, при повороті зображення на 180°, не-
сподівано виявилось, що в контур навершя
вписано дві симетричні, обернені в протилеж-
ні боки голови лося. З цієї позиції більші кола
позначають очі, а менші — вуха. На користь
того, що тут зображено саме цього звіра, свід-
чать такі характерні риси, як велика горбоно-
са голова, з нависаючою м’ясистою верхньою
губою 4.
Це зображення відрізняється від образів
V—IV ст. до н. е., характерних для солосько-
перещепинського типу оздоблення за А.Р. Кан-
4 Щиро вдячні О. Ліфантій за це надзвичайно цікаве
спостереження.
торовичем. Адже пізньоскіфські зображення
відрізняються від вовківецьких гіпертрофова
ним вухом, яке може бути вписане у лопать
перехрестя, або утворювати фігуру, симетрич-
ну до морди. Тому оздоблення навершя вовкі-
вецького кинджалу слід розглядати вкупі із зо-
браженнями середньоскіфського часу.
Що ж до аналогій, тут якнайкраще підій
дуть зображення п’ятого (журавсько-чигирин
ського) типу за А.Р. Канторовичем. Це, зокре-
ма, вироби з Журавки, кургану В, які спорідне-
ні деяким спрощенням у напрямі геометриза-
ції, та відсутністю дрібних деталей (Канторо-
вич 2013, с. 181).
Проте, остаточно відмовляти цьому кинджа-
лу в орнітоморфності не дозволяє одна обста-
вина. На переніссі однієї з голів простежуєть-
ся шість косих насічок, які можуть позначати
восковицю. Це характерна ознака зображення
Рис. 3. Орнаментація рукояток кинджалів: 1 — Жу-
равка; 2 — Грищинці № Б 594; 3 — Пастирське (Ром-
ни) № Б 35-41; 4 — Вовківці № Б 32-85; 5 — Вовківці
№ Б 32-86; 6 — Таганча
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 272
хижого птаха, що трапляється як в ранньо-, так
і в середньоскіфський час. Зокрема, до VІ ст. до
н. е. належать хрестоподібні бляхи з похован-
ня 10 некрополя Ольвії, кургану 3 поховання 3
могильника Аксай, де найбільш чітко вираже-
ні восковиці дзьоба (Полидович 2001, с. 38).
Однотипні зображення різного ступеню
збереженості представлено на рукоятках кин-
джалів з Вовківців (два екземпляри — рис. 3, 4,
5) і Таганчі (рис. 3, 6). На одній із пласких гра-
ней нанесено фігури, які справляють вражен-
ня схематичних зображень морди звіра у фас.
На всіх трьох — круглі яскраво виражені очі, а
під ними рисками позначений контур голови.
На вовківецьких кинджалах додатково просте-
жуються зображення гострих вух 5.
Описані образи подібні до виділеної
Ю.Б. Полідовичем у спеціальній статті групи
фасових зображень, де на «щоки» хижака на-
несено риски, які можуть позначати вуса, або
лапи (Полидович 2008, с. 42, рис. 6). Проте
більшість наведених автором прикладів від-
носиться переважно до пізньоскіфського часу
(Солоха, Товста Могила, Огуз тощо), що не
узгоджується з наведеним припущенням про
датування вовківецьких кинджалів VI—V ст. до
н. е. Тому для підкріплення цієї позиції спро-
буємо знайти аналогії серед старожитностей
середньоскіфського часу.
Одразу на думку спадає форма залізних пса-
лій із кургану біля хут. Шумейка, що датуєть-
ся серединою VI ст. до н. е. Хоча псалії двопе-
тельчасті, їх кінці оформлені у звіриному сти-
лі (Ильинская 1968, рис. 24). Більше того, на
відміну від типово архаїчних виробів, голови
тварин зроблені об’ємними. Завдяки цьому їх
проекція у фас є доволі подібною до розгляну-
тих зображень (рис. 4, 1). Аналогічний вигляд
мають пронизки з цього ж комплекту вузди.
Близькі за оздобленням до шумейківських
псалій пронизки з кургану 10 біля с. Попів-
ка (рис. 4, 2). Даний комплекс, можливо, є
найбільш раннім із зображенням морди звіра
у фас. Адже разом із зазначеними пронизка-
ми знайдено класичні пронизки у формі голо-
ви грифобарана та бляшки у вигляді козла на-
вшпиньках (Ильинская 1968, табл. LII,7—12).
Також В.А. Іллінська згадує бронзові пряж
ки-пронизки з кургану 4 біля с. Вовківці (рис. 4,
3), на яких подано зображення, аналогічне до
шумейківських (Ильинская 1968, с. 52). Зна-
5 Аналогічне зображення відоме на кинджалі з с. Кі-
рове Полтавської обл., хоча автор публікації тракту-
вав його як образ сови (Супруненко 2002, с. 248).
йдений у похованні наконечник стріли не су-
перечить синхронності цих поховань. Крім
того, А.І. Шкурко в одній зі своїх робіт наво-
дить зображення кістяної пряжки-пронизки з
кургану біля с. Будки (рис. 4, 4), яка не згаду-
ється В.А. Іллінською в підсумковій моногра-
фії з курганів Посулля. На її широкій грані на-
несено зображення істоти з круглими очима та
гострими вухами, а на відповідній вузькій гра-
ні зображено пащу з гострими зубами (Шкур-
ко 1976, рис. 1, 8). Матеріал цього виробу та-
кож вказує на відносний архаїзм зображення.
У V ст. до н. е. т. зв. зооморфні «личини» та-
кож зрідка трапляються у Причорномор’ї. Пе-
реважна їх більшість проаналізована у згада-
ній статті Ю.Б. Полідовича. Наприклад, вони
відомі на бляшках із кургану 2 в уроч. Стайкин
Верх (рис. 4, 5) та кургану 1 біля с. Оксютин-
ці (рис. 4, 6) (Ильинская 1968, табл. V, XVII).
Крім того, подібним чином оздоблена низ-
ка посульських браслетів цього ж часу. Вони
відомі з того ж кургану 1 біля с. Оксютинці,
з кургану А біля с. Басівка та кургану 4 біля
с. Вовківці (рис. 4, 9—11) (Ильинская 1968,
табл. ХХІХ, XLII).
На Правобережжі цей мотив трапляєть-
ся на деталях кінської вузди. Зокрема, ана-
логічні пряжки-пронизки відомі з поховань у
Ржищеві (рис. 4, 6) та кургані 4 біля Бересня-
гів (рис. 4, 7). Одне з небагатьох повнофігур-
них зображень звіра з мордою у фас походить з
кургану 491 біля с. Макіївка (рис. 4, 8). Зазна-
чені комплекси також датуються V ст. до н. е.
(Петренко 1961, табл. 29, 6, 10, 19).
Витоки простеженої орнаментації можуть
траплятись на територіях на схід від Європей-
ської Скіфії. Зокрема, схожі зображення похо-
дять із пам’яток волго-уральського регіону. Зі
зруйнованого кургану біля с. Новопривольне
відомі фасові зображення звірів на бляшках та
амулетах з ікла кабана (рис. 4, 13) (Максимов
1976, рис. 1, 3; 3, 9, 10, 16, 18). К.Ф. Смірнов
трактував центральний образ на амулеті з Но-
вопривольного, як ведмедя з кігтями біля мор-
ди (Смирнов 1976, с. 80; рис. 3, 6). Крім того,
дослідник наводив ще низку подібних виробів
з Блюменфельду та Покровки (Смирнов 1976,
рис. 2, 17, 26, 27).
Е.В. Яковенко, простежуючи савроматські
впливи на скіфський звіриний стиль у VI ст.
до н. е., згадувала про зображення хижаків у
фас і пов’язувала їх з творчістю носіїв ана-
ньїнської культури. Дослідниця датувала їх
кінцем VI — початком V ст. до н. е. (Яковенко
1969, с. 206—207).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 73
Рис. 4. Образи хижого звіра у фас з Північного Причорномор’я та Поволжя: 1 — Шумейко; 2 — Попівка; 3, 11 —
Вовківці, курган 4; 4 — Будки; 5 — Стайкин Верх, курган 2; 6 — Оксютинці, курган 1; 7 — Бересняги, курган 4; 8 —
Макіївка, курган 491; 9 — Басівка, курган А; 10 — Вовківці, курган 4; 12 — Журавка, курган 402; 13 — Новопри-
вольне; 14 — Ананьїнський могильник; 15 — Мастюгино, курган 29/21; 16 — Часті Кургани ІІ, курган 1
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 274
Рис. 5. Мечі, оздоблені фризом фасових зображень
морди хижака: 1 — Райгород, курган 2; 2 — Гостра То-
маківська Могила
Коло подібних зображень із різнопланових
виробів зібрав С.А. Васильєвим у спеціальній
статті, присвяченій ананьїнському звіриному
стилю. Зокрема, до VI—V ст. до н. е. дослідник
зараховує мініатюрні бляшки (рис. 4, 14), які
вирізняються виділеними очима та потрійни-
ми рисками на «щоках». (Васильев 2004, с 279;
рис. 22, 6).
У монографії, присвяченій звіриному сти-
лю Євразії, О.Ф. Королькова писала про по-
ширення зображень звірів у фас у Нижньому
Приураллі та Поволжі, втім зазначала їх нечис-
ленність. На жаль, дослідниця не висловила
жодних міркувань щодо цих зображень, лише
вказала на їх подібність до бляшок із курга-
ну 402 біля с. Журавка (рис. 4, 12) (Королькова
2006, с. 81; табл. 39).
Аналогічні зображення наведено у роботі,
присвяченій мистецтву кочовиків Південного
Уралу. Автори зараховують їх до другого періо-
ду звіриного стиля, датованого другою полови-
ною VI — третьою чвертю V ст. до н. е. (Пере-
водчикова, Таиров 2010, с. 200; рис. 7, 34, 35).
Також відомо вузьке коло специфічних зо-
бражень хижака з мордою у фас, які викона-
ні у золоті. Втім, їх ареал досить широкий. До
нього відносяться вироби з курганів 3 могиль-
ника Тасмола V, 53 Південного Тагіскену, 4
Филипівки, 5 Кічигино. Підкреслено східний
характер цієї традиції (Переводчикова 2012,
с. 241).
Зрідка фасові зображення морди звіра зу-
стрічаються на Середньому Дону. Зокрема, в
кургані 29/21 біля с. Мастюгино (V ст. до н. е.)
було знайдено електрове кільце з об’ємним
зображенням голови хижого звіра. Цей образ
споріднений із описаними вище симетрично
переданими очима, ніздрями та гострими під-
нятими вухами (рис. 4, 15). Характерні риски
на бічній частині морди, ймовірно, познача-
ють ікла хижака (Пузикова 2001, с. 60).
Одразу чотири аналогічні вироби, але вико-
нані з бронзи, знайдено у кургані 1 могильника
Часті Кургани ІІ (рис. 4, 16). Дослідники дату-
вали комплекс V — початком ІV ст. до н. е. Що
ж до підвісок, вони інтерпретували їх як зо-
браження вовка, і віднесли до деталей кінської
вузди (Максименко 2001, с. 220).
У зв’язку з цим, варто згадати середньо-
донські гачки-застібки, зокрема групу образів
«фантастичних звірів», виділену Є.І. Савченко.
Вони вирізняються гострими вухами, випну-
тими очима та підкресленими іклами (Савчен-
ко 2004, с. 235—236, рис. 28). Хоча ці вироби
належать до більш пізнього часу, симетрична
композиція, складена з двох профільних голів,
сполучених нижніми щелепами, є досить поді-
бною до фасових зображень, розглянутих у цій
статті. З оглядом на певну подібність, можна
обережно припустити можливість зооморфної
трансформації, в результаті якої зображення
морди звіра у фас утворюється внаслідок поєд-
нання симетричних профільних образів.
Подібні приклади відомі на матеріалах з
Мінусинської котловини. Зокрема перехрес-
тя низки кинджалів оформлені у вигляді симе-
тричних профільних фігур вовків. Звірі пода-
ні впритул головами один до одного, внаслідок
чого вони ніби утворюють єдиний образ у пер-
спективі (Сатина 2013, с. 63). Крім того, симе-
тричні фігури з двох сполучених профілів, ві-
зуально схожі на фасові зображення, відомі на
бляшках з курганів біля с. Журавка — кургану
В та 400. Ці вироби датуються V ст. до н. е та
пов’язуються з алтайськими старожитностями
(Алексеев 1991, с. 54).
Що ж до спроби встановити видову належ-
ність звірів, зображених у фас, у цьому випадку
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 75
Алексеев А.Ю. Хронология и хронография Причерноморской Скифии в V в. до н. э. // АСГЭ. — 1991. — Вып. 31. —
С. 43—56.
Археология Южного Урала. Степь (проблемы культурогенеза). — Челябинск, 2006.
Бабенко Л.І., Шелехань О.В. Кинджали із сегментоподібним перехрестям у зібранні Харківського історичного му-
зею // Археологія. — 2015. — № 4. — С. 77—91.
Васильев С.А. Ананьинский звериный стиль. Истоки, основные компоненты и развитие // АВ. — № 11. — 2004. —
С. 275—297.
Волкобой С.С., Шалобудов В.Н., Лихачев В.А. Скифский могильник «Славянка» у с. Шолохово на Днепропетров-
щине // Курганные древности Степного Поднепровья ІІІ—І тыс. до н. э. — 1979. — Вып. 3. — С. 45—60.
Грач Н.Л. Некрополь Нимфея. — СПб, 1999.
Гречко Д.С. О возможных «просветах» в «темное» время (VI в. до н. э.) скифской истории // Stratum plus. —
2012. — № 3. — С. 75—106.
Григорьев В.П. Захоронение тяжеловооруженного скифского воина у с. Гладковщина // Древности скифов. — К.,
1994. — С. 63—79.
Евдокимов Г.Л., Мурзин В.Ю. Раннескифское погребение с оружием из Херсонской области // Вооружение ски-
фов и сарматов. — К., 1984. — С. 75—82.
Ильинская В.А. Скифы Днепровского Лесостепного Левобережья. — К., 1968.
Ильинская В.А., Мозолевский Б.Н., Тереножкин А.И. Курганы VI в. до н. э. у с. Матусов // Скифия и Кавказ. —
К., 1980. — С. 31—63.
Канторович А.Р. Эволюция и модификация темы лося в восточноевропейском скифском зверином стиле / Тре-
тья абхазская междунар. археол. конф.: Проблемы древней и средневековой археологии Кавказа. — Сухум,
2013. — С. 172—192.
Колотухин В.А. Киммерийцы и скифы Степного Крыма. — Симферополь, 2000.
важко щось однозначно стверджувати. Адже на
виробах цього кола головною ідеєю могло бути
умовне зображення хижака без прив’язки до
певного виду (Королькова 2006, с. 70—71).
Втім, низка характерних особливостей, та-
ких як вузька морда, виділені круглі ніздрі та
видовжені загострені вуха, наштовхує на дум-
ку, що з найбільшою долею ймовірності орна-
менти типу вовківецького позначають вов-
ка. Оскільки цей звір міцно пов’язаний із по-
тойбічним світом, присутність його образу на
зброї виглядає цілком логічною 6 (Королькова
2015, с. 165—167).
Додатково можна навести приклади поді-
бного оздоблення, зафіксованого на непере-
січних мечах. Зокрема, на ребрах рукоятки бі-
металевого меча з кургану 2 біля с. Райгород
простежується своєрідний литий орнамент.
Об’ємна композиція складається з семи фігур,
розташованих впритул одна до одної (рис. 5, 1).
Вона справляє враження вертикального фризу,
складеного з «личин» тварин 7. Датується цей
6 Хоча, говорячи про низку інших подібних зобра-
жень, зафіксованих на деталях кінської вузди, дане
припущення не несе абсолютного узагальнення.
7 Можна припускати, що подібним чином оформлено
рукоятки біметалевого меча з кургану 13 могильни-
ка Славянка біля с. Шолохово (Волкобой та ін. 1979,
с. 50) та церемоніального меча з кургану Шумейка
(Ханенко 1900, табл. XLV). Втім, оскільки наведені
аналогії відомі нам лише з досить схематичних зо-
бражень, це спостереження може мати лише попе-
редній характер.
виріб серединою VІ ст. до н. е. (Гречко 2012,
с. 92). Схожа композиція відома зі згаданого
меча з Гострої Томаківської Могили (рис. 5, 2).
На його центральній частині піхов поміщено
десять зображень голови у фас. Втім, остання
пам’ятка належить вже до кінця VI — початку
V ст. до н. е (Полидович 2014а, с. 297).
Таким чином, і морфологія, і орнамента-
ція проаналізованої групи кинджалів вказує
на їх належність до середньоскіфського часу.
Виходячи з цього, вона може розглядатись як
одна з категорій речей, принесених до Північ-
ного Причорномор’я новою хвилею кочовиків
(Алексеев 1991, с. 54).
Хоча найбільш ранні кинджали зі спроще-
ним перехрестям присутні вже в архаїчних по-
хованнях тлійського могильника (Техов 1980,
рис. 4; 6; 20), оздоблення аналогій з Північного
Причорномор’я демонструє виразні централь-
ноазійські риси. У зв’язку з цим варто згадати,
що у другій половині VI ст. до н. е. спостеріга-
ються значні зрушення на етнокультурній карті
кочових племен Євразії, які пов’язують із вій-
ськовим тиском ахеменідської держави (Таиров
2013, с. 114; 2015, с. 68). В результаті цього образ
звіра у фас міг потрапити разом із сакськими
племенами на Південний Урал, звідки він при-
ходить і до Причорномор’я. Разом з тим, низ-
ка характерних технологічних рис вказує на те,
що інноваційні та архаїчні елементи матеріаль-
ної культури тісно взаємодіяли і могли поєдну-
ватись в одному окремо взятому виробі.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 276
Королькова Е.Ф. Звериный стиль Евразии. Искусство племен Нижнего Поволжья и Южного Приуралья в
скифскую эпоху (VII—IV вв. до н. э.). — СПб, 2006.
Королькова Е.Ф. Следы невиданных зверей (к проблеме трактовки фантастических образов) // АСГЭ. —
2015. — Вып. 40. — С. 157—189.
Лесков А.М., Беглова Е.А., Ксенофонтова И.В., Эрлих В.Р. Меоты Закубанья в середине VI — начале ІІІ вв. до н. э.
Некрополи у аула Уляп. — М., 2005.
Лифантий О.В. Золотые украшения одежды из Мельгуновского кургана // Наукові записки. — 2014. — Вип. 21. —
С. 52—60.
Лукьяшко С.И. Мечи и кинжалы скифского времени Нижнего Дона // Война и военное дело скифо-
сарматского мира. — Ростов-на-Дону, 2014. — С. 237—256.
Максименко В.Е. Савроматы и сарматы на Нижнем Дону. — Ростов-на-Дону, 1983.
Максименко Е.В., Ключников В.В., Гуркин С.В. Исследования Могильника «Частые Курганы II» на Нижнем Дону
в 2000 году (предварительная публикация) // Археология Среднего Дона в скифскую эпоху. — М., 2001. —
С. 220—225.
Максимов Е.К. Новые находки савроматского звериного стиля в Поволжье // Скифо-сибирский звериный стиль
в искусстве народов Евразии. — М., 1976. — С. 106—127.
Махортых С.В., Иевлев С.М. Скифские мечи и кинжалы из собрания Национального музея истории Украины //
Древности Северского Донца. — Луганск, 2001. — С. 100—107.
Махортых С.В. Хронология Перещепинского курганного могильника близ Бельска // Stratum plus. — 2012. —
№ 3. — С. 145—160.
Мелюкова А.И. Вооружение скифов. — М., 1964 (САИ. — Вып. Д1—4).
Мельникъ Е. Раскопки кургановъ въ Харьковской губернiи 1900—1901 г. // Труды ХII Археологического Съезда в
Харькове (1902). — Т. 1. — М., 1905.
Могилов О.Д. Спорядження коня скіфської доби у Лісостепу Східної Європи. — К.; Кам’янець-Подільський, 2008.
Мурзин В.Ю., Евдокимов Г.Л. Раннескифские погребения у с. Верхнетарасовки // Курганы юга Днепропетровщины. —
К., 1977. — С. 56—58.
Население архаической Синдики (по материалам у хутора Рассвет). — М., 2010.
Переводчикова Е.В. Произведения скифского звериного стиля из кургана 5 у с. Кичигино в контексте искусства
кочевников восточных областей Евразии // Культуры степей Евразии и их взаимодействие с древними ци-
вилизациями. — СПб, 2012. — С. 238—243.
Переводчикова Е.В., Таиров А.Д. Произведения скифского звериного стиля из 1-го Филипповского кургана в кон-
тексте искусства кочевников Южного Урала // НАВ. — 2010. — Вып. 11. — С. 198—212.
Петренко В.Г. Правобережье Среднего Поднепровья. — М., 1967 (САИ. — Вып. Д1—4).
Полидович Ю.Б. Скіфські хрестоподібні бляхи // Археологія. — 2001. — № 1. — С. 35—48.
Полидович Ю.Б. Об одной изобразительной традиции в искусстве народов скифского мира // Номады казахских
степей: этносоциокультурные процессы и контакты в Евразии скифо-сакской эпохи. — Астана, 2008. —
С. 38—59.
Полідович Ю.Б. Зображення хижих птахів з Литого (Мельгуновського) кургану // Наукові записки. — 2014. —
Вип. 21. — С. 61—72.
Полидович Ю.Б. Структура и символика декора ножен мечей раннескифского времени // Война и военное дело в
скифо-сарматском мире. — М., 2014а. — С. 290—309.
Пузикова А.И. Курганные могильники скифского времени Среднего Подонья. — М., 2001.
Рукописный каталог Археологического отдела Киевского городского музея древностей и искусств // НА НМІУ. —
К., 1909. — Т. I. — Кн. I.
Рябкова Т.В. Образы звериного стиля в эпоху скифской архаики // АСГЭ. — 2005. — Вып. 37.— С. 42—67.
Сатина Е.К. Образ волка в декоре верей (памятники «звериного стиля») // Вестник КемГУ. — 2013. —
№ 3 (55). — С. 61—67.
Скорый С.А. «Скифские» мечи с лучковидным перекрестьем // Материалы по хронологии археологических памят-
ников Украины. — К., 1982. — С. 83—86.
Скорый С.А. Ранние скифы в Добрудже: историография проблемы и археологические реалии // Древности скиф-
ской эпохи. — М., 2006. — С. 140—171.
Смирнов К.Ф. Савромато-сарматский звериный стиль // Скифо-сибирский звериный стиль народов Евразии. —
М., 1976. — С. 74—89.
Супруненко О.Б. Кинджал скіфського часу з-під Полтави // АВУ 2000—2001 рр. — К., 2002. — С. 247—249.
Таиров А.Д. Взаимодействие населения степи и лесостепи Южного Зауралья в VI — V веках до нашей эры //
Этнические взаимодействия на Южном Урале. — Челябинск 2013. — С. 114—132.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 77
Таиров А.Д. Кочевники Южного Урала, Северного и Центрального Казахстана (VII — V вв. до н. э.) // Мат-лы
междунар. науч.-практ. конф., посвященной 550-летию Казахского ханства. — Петропавловск, 2015. —
С. 68—72.
Техов Б.В. Скифы и материальная культура Центрального Кавказа в VII—VI вв. до н. э. // Скифия и Кавказ. —
К., 1980. — С. 219—257.
Топал Д.А. Акинаки классической скифии: тип Солоха // Война и военное дело в скифо-сарматском мире. —
Ростов-на Дону, 2014. — С. 380—406.
Ханенко Б.И., Ханенко В.Н. Древности Приднепровья. — К., 1899. — Вып. 2.
Ханенко Б.И., Ханенко В.Н. Древности Приднепровья. — К., 1900. — Вып. 3.
Шкурко А.И. О локальных различиях в искусстве лесостепной Скифии // Скифо-сибирский звериный стиль в ис-
кусстве народов Евразии. — М., 1976. — С. 90—105.
Шрамко Б.А., Фомін Л.Д., Солнцев Л.А. Техніка виготовлення наступальної зброї із заліза й сталі // Археологія. —
1970. — 23. — С. 40—59.
Яковенко Э.В. Клыки с зооморфными изображениями // СА. — 1969. — № 4. — С. 200—207.
Надійшла 08.09.2015
С.В. Диденко, А.В. Шелехань
КИНЖАЛЫ СКИФСКОГО ВРЕМЕНИ С НЕТИПИЧНЫМ ПЕРЕКРЕСТИЕМ
(по материалам Национального музея истории Украины).
В статье рассмотрены кинжалы из фондов Национального музея истории Украины, у которых форма перекрестия име-
ет контур сегмента или прямоугольника. По ряду аналогий они датируются серединой VІ — серединой V вв. до н. е.
Под новым углом зрения рассмотрена орнаментация давно известных экземпляров. Прежде всего, подчеркну-
то глубокое различие в технологии орнаментации среднескифских кинжалов с сегментовидным перекрестием от
мечей позднескифского времени. Рассмотренные экземпляры демонстрируют намного более простую технику
отделки и находят аналогии в древностях культур, расположенных на восток от Европейской Скифии.
В частности, спиральный орнамент на рукоятках тяготеет к орнаментации кинжалов из степного Приуралья.
Зооморфные образы на рукоятках трактованы, как изображения хищника в фас. Подобные композиции изредка
встречаются на предметах среднескифского времени. Их истоки могут быть прослежены в среде савроматской
культуры Нижнего Поволжья, или ананьинской культуры верхнего течения Волги.
S.V. Didenko, O.V. Shelekhan
Scythian-time DAGGERS WITH simplified CROSS-GUARDs
(based on the materials from the National Museum of History of Ukraine)
In this article, daggers from the depository of the National Museum of History of Ukraine having simple geometrical cross-
guard with segment or rectangular form are analyzed. Due to the set of analogies, they are dated from the mid 6th to mid 5th
centuries BC.
The ornamentation of well-known examples is considered from the new point of view. First of all, a significant difference
in ornamentation technique between the Middle Scythian daggers with segment cross-guard and the Late Scythian swords
is accentuated. The samples discussed demonstrate much simpler technique of decoration and find their analogies in the
antiquities of cultures situated to the east from European Scythia.
For instance, a spiral ornament on hilts tends to ornamentation of daggers from Ural Steppe. Zoomorphic images on the
handles could be interpreted as full-face depictions of predators. Similar compositions are sometimes found on items of the
Middle Scythian period. Their beginnings can be traced in Sauromatian culture of the Lower Volga Region or in Ananyino
culture in high basin of the Volga River.
|
| id | arheologia-com-ua-article-170 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:02:58Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/71/6c512eaaa1e830268bd72efc1ea6ae71.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-1702020-04-06T08:34:51Z Scythian-Time Daggers with Simplified Cross-Guards (Based on the Materials from the National Museum of History of Ukraine) Кинжалы скифского времени с нетипичным перекрестием (по материалам Национального музея истории Украины) Кинджали скіфського часу із перехрестями спрощених форм (за матеріалами Національного музею історії України) Didenko, Serhii V. Shelekhan, Oleksandr V. Scythian period, daggers with geometrical cross-guard, ornamentation, zoomorphic images. кинджал, орнамент, скіфський звіриний стиль. In this article, daggers from the depository of the National Museum of History of Ukraine having simple geometrical cross-guard with segment or rectangular form are analyzed. Due to the set of analogies, they are dated from the mid 6th to mid 5th centuries BC. The ornamentation of well-known examples is considered from the new point of view. First of all, a significant difference in ornamentation technique between the Middle Scythian daggers with segment cross-guard and the Late Scythian swords is accentuated. The samples discussed demonstrate much simpler technique of decoration and find their analogies in the antiquities of cultures situated to the east from European Scythia. For instance, a spiral ornament on hilts tends to ornamentation of daggers from Ural Steppe. Zoomorphic images on the handles could be interpreted as full-face depictions of predators. Similar compositions are sometimes found on items of the Middle Scythian period. Their beginnings can be traced in Sauromatian culture of the Lower Volga Region or in Ananyino culture in high basin of the Volga River. В статье рассмотрены кинжалы из фондов Национального музея истории Украины, у которых форма перекрестия имеет контур сегмента или прямоугольника. По ряду аналогий они датируются серединой VІ — серединой V вв. до н. е. Под новым углом зрения рассмотрена орнаментация давно известных экземпляров. Прежде всего, подчеркнуто глубокое различие в технологии орнаментации среднескифских кинжалов с сегментовидным перекрестием от мечей позднескифского времени. Рассмотренные экземпляры демонстрируют намного более простую технику отделки и находят аналогии в древностях культур, расположенных на восток от Европейской Скифии. В частности, спиральный орнамент на рукоятках тяготеет к орнаментации кинжалов из степного Приуралья. Зооморфные образы на рукоятках трактованы, как изображения хищника в фас. Подобные композиции изредка встречаются на предметах среднескифского времени. Их истоки могут быть прослежены в среде савроматской культуры Нижнего Поволжья, или ананьинской культуры верхнего течения Волги. Статтю присвячено кинджалам скіфського часу у зібранні Національного музею історії України, які мають перехрес-тя, сегментоподібної, або прямокутної форми. Проаналізовано їх походження та орнаментацію. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2016-06-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/170 10.15407/archaeologyua2016.02.065 Arheologia; No 2 (2016): Arheologia; 66-77 Археологія ; № 2 (2016): Археологія; 66-77 Археология; № 2 (2016): Arheologia; 66-77 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2016.02 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/170/163 |
| spellingShingle | кинджал орнамент скіфський звіриний стиль. Didenko, Serhii V. Shelekhan, Oleksandr V. Кинджали скіфського часу із перехрестями спрощених форм (за матеріалами Національного музею історії України) |
| title | Кинджали скіфського часу із перехрестями спрощених форм (за матеріалами Національного музею історії України) |
| title_alt | Scythian-Time Daggers with Simplified Cross-Guards (Based on the Materials from the National Museum of History of Ukraine) Кинжалы скифского времени с нетипичным перекрестием (по материалам Национального музея истории Украины) |
| title_full | Кинджали скіфського часу із перехрестями спрощених форм (за матеріалами Національного музею історії України) |
| title_fullStr | Кинджали скіфського часу із перехрестями спрощених форм (за матеріалами Національного музею історії України) |
| title_full_unstemmed | Кинджали скіфського часу із перехрестями спрощених форм (за матеріалами Національного музею історії України) |
| title_short | Кинджали скіфського часу із перехрестями спрощених форм (за матеріалами Національного музею історії України) |
| title_sort | кинджали скіфського часу із перехрестями спрощених форм (за матеріалами національного музею історії україни) |
| topic | кинджал орнамент скіфський звіриний стиль. |
| topic_facet | Scythian period daggers with geometrical cross-guard ornamentation zoomorphic images. кинджал орнамент скіфський звіриний стиль. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/170 |
| work_keys_str_mv | AT didenkoserhiiv scythiantimedaggerswithsimplifiedcrossguardsbasedonthematerialsfromthenationalmuseumofhistoryofukraine AT shelekhanoleksandrv scythiantimedaggerswithsimplifiedcrossguardsbasedonthematerialsfromthenationalmuseumofhistoryofukraine AT didenkoserhiiv kinžalyskifskogovremenisnetipičnymperekrestiempomaterialamnacionalʹnogomuzeâistoriiukrainy AT shelekhanoleksandrv kinžalyskifskogovremenisnetipičnymperekrestiempomaterialamnacionalʹnogomuzeâistoriiukrainy AT didenkoserhiiv kindžaliskífsʹkogočasuízperehrestâmisproŝenihformzamateríalaminacíonalʹnogomuzeûístorííukraíni AT shelekhanoleksandrv kindžaliskífsʹkogočasuízperehrestâmisproŝenihformzamateríalaminacíonalʹnogomuzeûístorííukraíni |