Запорозький Ґард: правда й вигадки
For almost two decades, the fight of public and monuments protection authorities for the preservation of «Historic landscape of the center of the Zaporizhia Army’s Buh-Gard Palanka», a cultural heritage monument of national importance (security number 140001-H), located on the land plots, one of the...
Збережено в:
| Опубліковано в: | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2016 |
| Випуск: | 2 |
| Сторінки: | 98-109 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2016
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/173 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |
|
Репозитарії
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824454575292416 |
|---|---|
| author | Tovkaylo, Mykola T. Tytova, Olena M. |
| author_facet | Tovkaylo, Mykola T. Tytova, Olena M. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Mykola T. Tovkaylo",
"institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Science of Ukraine",
"orcid": ""
},
{
"author": "Olena M. Tytova",
"institution": "Protection of Historical and Cultural Monuments",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Tovkaylo, Mykola T. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 109 |
| container_issue | 2 |
| container_start_page | 98 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-04-06T08:34:51Z |
| description | For almost two decades, the fight of public and monuments protection authorities for the preservation of «Historic landscape of the center of the Zaporizhia Army’s Buh-Gard Palanka», a cultural heritage monument of national importance (security number 140001-H), located on the land plots, one of the users of which is the state enterprise National Nuclear Energy Generating Company «Energoatom». This article discusses the vicissitudes of this struggle, the manipulations and falsifications relating the location of historic Gardiv Island, the Protection of Ever-Virgin Mary Campaign Church, Palanka, and other monuments of the period from the 16th to the 18th centuries related to the history of the Zaporizhia Sich.
Analyzed are available on this issue historic, archaeological, ethnographic, cartographic, toponymic, and other sources, a critical analysis of which allows to make an unambiguous conclusion: historic Gardiv Island at the end of one of the largest on the Southern Buh River Gardiv threshold is situated in the tract with the same name of Gard, namely, 2,0 km to south-east of Bohdanivka Village in Domanivka District of Mykolayiv Oblast. Currently, it is called Klepanyi Island. Despite the fact that it is flooded during spring high water, it is here where the Cossacks’ and fishermen’s dwellings were situated and where an energetic economic activity was conducted, due to the largest fisheries in the Zaporizhia Sich, Old or Cossacks’ Gard, located at the north of the island. It is also here, where the Protection of Ever-Virgin Mary Campaign Church was situated on one of the highest stones. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2016.02.098 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:03:01Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 298
Охорона пам’яток археології
М.Т. Товкайло, О.М. Титова
ЗАПОРОЗЬКИЙ ҐАРД: ПРАВДА Й ВИГАДКИ
Майже два десятиліття триває боротьба громадськості та пам’яткоохоронних органів за збереження низки
пам’яток, які в сукупності визначають історико-культурну цінність пам’ятки культурної спадщини «Історичний
ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки Війська Запорозького». У статті розглянуто перипетії цієї боротьби,
маніпуляції і фальсифікації навколо питання місцезнаходження Ґардового острова, похідної церкви Покрови Пресвятої
Богородиці, Паланки та ін.
К л ю ч о в і с л о в а: Південний Буг, Вольності Війська Запорозького, Запорозький Ґард, культурна спадщина, історичні
ландшафти.
© М.Т. Товкайло, О.М. Титова, 2016
Наприкінці серпня 2015 р. на базі Південно-
українського енергетичного комплексу відбу-
лася міжвідомча нарада, на якій було прийня-
то рішення про добудову Ташлицької ГАЕС у
складі передбачених проектом шести агрега-
тів і заповнення Олександрівського водосхо-
вища до відмітки 20,7 м (Медвинская 2015).
Восени того ж року дирекція ВП «Южно-
Українська АЕС» розмістила на своєму сайті
чергову Оцінку впливу на навколишнє середо
вище (ОВНС) 1, у якій вона продовжує ігнору-
вати факт утворення на землях й угіддях, од-
ним із користувачів яких є ДП НАЕК «Енер-
гоатом», об’єкту культурної спадщини «Істо-
ричний ландшафт центру Буго-Ґардівської
паланки Війська Запорозького», що є пору-
шенням Закону України «Про охорону куль-
турної спадщини». Цьому об’єкту культурної
спадщини було надано статус пам’ятки націо
нального значення (охоронний № 140001-Н)
постановою № 928 Кабінету Міністрів України
від 03.09.2009 р. (Перелік пам’яток…).
У поданій для ознайомлення ОВНС, а саме
в розділі «2.11. Історичні ландшафти. Археоло-
гічні пам’ятки» та ін. (ОВНС, с. 47—48, 128, 182)
знову вказано неправдиву інформацію, що сто-
сується місцезнаходження історичного Ґардо-
вого острова, похідної церкви Покрови Пресвя-
тої Богородиці, Паланки, Малого острова. Ці
дані ґрунтуються на сфальсифікованих резуль-
татах незаконних архітектурно-археологічних
1 http://www.sunpp.mk.ua/sites/default/files/documents/
zvit ovns.zip
досліджень та археологічної розвідки на Вели-
кому острові, проведених у 2001 р. експедицією
державної інспекції з охорони пам’яток куль-
тури в Миколаївській області під керівництвом
Ю.С. Гребеннікова на виконання договору з
ВП «ЮУ АЕС» (Гребенников 2001). Ідеться про
Великий (історична назва — Кривий) острів,
що знаходиться між с. Костянтинівка Арбузин-
ського р-ну та с Богданівка Доманівського р-ну
Миколаївської обл. Саме його дирекція ВП
«Южно-Українська АЕС», переслідуючи влас-
ні меркантильні інтереси, наполегливо намага-
ється видати за історичний Ґардовий острів.
У зв’язку з цим заявляємо про неприпусти-
мість такого підходу, що веде до втрати пам’ятки
культурної спадщини «Історичний ландшафт
центру Буго-Ґардівської паланки Війська За-
порозького» — останнього історичного ланд-
шафту Вольностей Запорозьких Козаків.
Нині, у результаті будівництва гідроспоруд
Ташлицької ГАЕС, уже повністю зруйнована
Паланкова балка — місце розташування го-
ловного військового табору та козацького кла-
довища. Частково засипані щебенем Клепана
Балка і Клепаний (Ґардовий) острів. Заповнен
ня Олександрівського водосховища до познач
ки 16,9 м призвело до часткового затоплення
Клепаного (Ґардового) острова та нижньої час-
тини Ґардового порога. Мусимо констатувати,
що плановане подальше підняття рівня води в
Олександрівському водосховищі до позначки
20,7 м загрожує остаточним знищенням уроч.
Ґард, Ґардового острова, низки інших козаць-
ких урочищ, скель, бродів, давніх переправ —
останніх історичних ландшафтів Запорозької
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 99
Січі, що входять до складу пам’ятки «Історич-
ний ландшафт центру Буго-Ґардівської палан-
ки Війська Запорозького».
Виникає парадоксальна ситуація, яка поля-
гає в тому, що для роботи на повну потужність
шести агрегатів Ташлицької ГАЕС не потріб-
но далі підвищувати рівень Олександрівського
водосховища. Адже вистачить уже досягнутого
проектного наповнення цього водосховища до
16,9 м (Оцінка впливу… 2015, с. 156). Звідки ж
така заповзятість, що змушує вдаватися до по-
рушення українського законодавства у сфері
охорони культурної спадщини і фальсифіку-
вання історичних відомостей? Чи не полягає
вона в тому, щоб за всяку ціну знищити остан-
ні історичні ландшафти Запорозької Січі?
Історія питання
Ще на громадських слуханнях у вересні—
жовтні 1997 р., де розглядався уточнений про-
ект із підвищення рівня води Олександрів-
ського водосховища, представники Україн-
ського товариства охорони пам’яток історії та
культури (далі Товариство) зіткнулися зі спро-
бою фальсифікації з боку авторів проекту істо-
ричних відомостей про місцезнаходження Ґар-
дового острова та низки інших пам’яток ХVІ—
ХVІІІ ст., пов’язаних з історією Запорозької
Січі. З метою введення в оману громадськос-
ті, щоб довести, що при підйомі води в Олек-
сандрівському водосховищі до позначки 16,7 м
історичному Ґардовому острову й козацьким
пам’яткам на ньому затоплення не загрожує,
автори проекту позначили цей острів у супро-
відних картах на місці сучасного Великого ост-
рова, за межами урочища Ґард. На відміну від
Ґардового (сучасна назва — Клепаний) остро-
ва, Великий острів, який знаходиться за 2,0 км
вище за течією, є високим скелястим остан-
цем, тому при заповненні водосховища навіть
до відмітки 20,7 м він буде затоплений лише
частково. Уже тоді наші представники зверта-
ли на це увагу авторів проекту.
У 1997 р., виконуючи завдання Товариства,
М.Т. Товкайло (один із дослідників Запоро
зького Ґарду) підготував історичну довідку «Про
місцезнаходження Ґардового острова, Ґарду та
інших козацьких пам’яток», яка в 1998 р. була
опублікована в 7-му випуску щорічного збір-
ки статей «Нові дослідження пам’яток козаць-
кої доби в Україні». На початку 1999 р. Товари-
ство направило цю довідку для ознайомлення
й подальшого використання головам Мико-
лаївської облради, Миколаївської обладміні-
страції та дирекції Південноукраїнської АЕС
(Лист Головної ради Товариства № 6-04 від
20.01.1999 р.). Миколаївська обладміністрація
отримала його 26 січня 1999 р. (Вхідний номер
№ 564-15-05).
Однак, як показали громадські слухання
2001 р. у Миколаєві, позиція Товариства була
проігнорована, що є порушенням Закону Украї
ни «Про охорону культурної спадщини», а ма-
ніпулювання з місцезнаходженням Ґардового
острова та інших козацьких пам’яток тривали
далі. Більше того, на початку літа 2001 р., ви-
конуючи договір із ВП «ЮУ АЕС», експедиція
державної інспекції з охорони пам’яток куль-
тури в Миколаївській області під керівництвом
Ю.С. Гребеннікова провела архітектурно-
археологічні дослідження та археологічну роз-
відку на Великому острові. Ці роботи здійсне-
ні незважаючи на те, що в Польовому комітеті
Інституту археології НАН України Ю.С. Гре-
беннікову було відмовлено в отриманні Від-
критого листа на право їхнього проведення.
Тим не менше, дослідження відбулися, а їхні
результати опубліковані у брошурі ВАТ «Укр
гідропроект» «Матеріали для всебічного роз-
гляду проблемних питань, пов’язаних із реалі-
зацією уточненого проекту з підвищення рівня
води Олександрівського водосховища, на гро-
мадських слуханнях з приводу добудови Таш-
лицької ГАЕС» й оприлюднені у вересні 2001 р.
на слуханнях у Миколаєві.
З них випливало, що на Великому остро-
ві нібито було виявлено залишки фундаменту
знаменитої козацької церкви Покрови Пре-
святої Богородиці, сліди куренів, могильни-
ка та ін. На підставі цього зроблено висновок
про те, що Великий острів «...є дійсно «Ґар-
Рис. 1. План Запорозького Гарду на р. Південний Буг
інженера-підполковника Даніеля де Боскета: 1 — ост-
рів, на якому Запорозькі козаки житло мають і при
тому церква під № 2; 3 — гарди, або заколи рибні; 4 —
місце, на якому восени ті козаки житло мають; 5 — по-
чаток турецького кордону від річок Бугу і Великого
Конару; 6 — берег високий, що колись називався Пу-
гач, який висотою до 20 сажнів
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2100
дом» — базовою територією однойменної па-
ланки Війська Запорізького», і його не буде за-
топлено Олександрівським водосховищем на-
віть при найвищому його рівні 20,7 м.
Навесні 2002 р. Ю.С. Гребенніков по-
дав звіт про свої роботи на Великому острові
(Гребенников 2001), який засвідчив порушен-
ня прийнятої методики фіксації археологіч-
них об’єктів. 23 серпня 2002 р. за дорученням
Польового комітету Інституту археології НАН
України (далі ІА НАНУ) група співробітни-
ків Миколаївської археологічної експедиції, у
складі начальника експедиції В.М. Фоменка,
наукового співробітника ІА НАНУ М.Т. Тов-
кайла, в.о. молодшого наукового співробітни-
ка Миколаївської експедиції О.М. Балушкі-
на та лаборанта П.О. Улька, провела натурне
обстеження залишків фундаменту на Велико-
му острові, які Ю.С. Гребенніков у своєму зві-
ті безпідставно подає як залишки фундаменту
козацької похідної церкви Покрови Пресвятої
Богородиці. Здійснено графічне (рис. 4) та фо-
тографічне (рис. 5; 6) фіксування об’єкта (Фо-
менко та ін. 2003, с. 31—32, рис. 142—144). За
результатами обстеження складено «Акт об-
стеження залишків будівлі на Великому остро-
ві» (Фоменко та ін. 2003, арк. 33), копію яко-
го подаємо на рис. 7. Установлено, що «...ха-
рактер кладок та план будівлі, її орієнтація,
датування за керамікою не дають жодних під-
став вважати цей фундамент залишками куль-
тової споруди, а саме похідної Покровської церк-
ви ХVІІІ ст.». Подані у звіті Ю.С. Гребеннікова
орієнтація фундаменту за лінією захід—схід і
наявність абсиди із західного боку (!) будівлі є
його домислами.
У 2002 р. на замовлення Міністерства еко-
логії і природних ресурсів група експертів про-
вела науково-екологічну експертизу, резуль-
тати якої викладені у Експертних висновках
науково-екологічної експертизи матеріалів
техніко-економічної доповідної записки «По-
рівняльний аналіз соціально-економічних здо-
бутків та матеріальних втрат у разі завершен-
ня будівництва Ташлицької ГАЕС», завізованої
ректором Київського національного універси-
тету ім. Т. Шевченка В.В. Скопенком. У складі
експертної групи працювали: професор, акаде-
Рис. 2. Карта розташування пам’яток: 1 — Богданівка; 2 — Малий ост-
рів; Великий (Кривий) острів; 4 — Сокурова (Гардова) балка; 5 — Кле-
паний (Гардовий) острів; 6 — Клепана балка; 7 — Паланкова балка
(Паланка); 8 — Базар
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 101
мік НАН України, д. б. н. М.Є. Кучеренко; про-
фесор, академік УААН, д. б. н. А.Л. Бойко; про-
фесор, член-кореспондент УААН, заслужений
діяч науки і техніки України, д. б. н. М.М. Му-
сієнко; професор, член-кореспондент АПН
України д. і. н. А.І Слюсаренко; професор,
д. б. н. Л.І. Остапченко; доцент, експерт Між-
народного союзу охорони природи та природ-
них ресурсів, к. б. н. В.В. Серебряков (IUCN,
Швейцарія). Під час дослідження об’єктів ар-
хеологічного та історичного значення експер-
ти приділили основну увагу питанню місце
знаходження Гардового острова. Вони виріши-
ли його в дуже оригінальний спосіб, залучивши
для цього єдине джерело — розвідкові архео-
логічні роботи на Великому острові, проведе-
ні експедицією державної інспекції охорони
пам’яток культури в Миколаївській області під
керівництвом Ю.С. Гребеннікова. При цьому
були проігноровані різноманітні історичні, ар-
хеологічні, етнографічні, картографічні та то-
понімічні джерела, критичний аналіз яких до-
зволяє однозначно вирішити це питання.
Реагуючи на події, Товариство дало влас-
ну експертну оцінку цієї розробки в частині
п. 2.3.6 та п. 4.4. «Про об’єкти археологічного
та історичного значення», в якій показало не-
сумлінність авторів «Експертних висновків…»
й направило її до дирекції АЕС (Лист першого
заступника…).
Однак дирекція атомної станції проігно
рувала ці розробки і в наступних ОВНС, у
частині присвяченій історичним ландшафтам
та археологічним пам’яткам (розділи 2.11, 5
та 9), продовжувала користуватися неправди-
вими даними щодо місця розташування Ко-
зацького Ґарду, Ґардового острова та інших
пам’яток. Вони зводяться до двох основних
положень:
1. Великий острів — це історичний Ґардо-
вий острів, саме на ньому розміщені залишки
козацької церкви Покрови Пресвятої Богоро-
диці. Він не затоплюється Олександрівським
водосховищем навіть за найвищого його про-
ектного рівня в 20,7 м. Будівництво Ташлиць-
кої ГАЕС не завдає жодної шкоди історичним
пам’яткам, які можуть бути на цьому острові.
2. Клепаний острів (розробники ОВНС не-
правомірно називають його Малим островом),
що знаходиться в урочищі Ґард, не може бути
носієм археологічного матеріалу через час-
те його затоплення під час водопілля і пове-
Рис 3. План порогів Кривого озера та Гарду із зображеннями (зліва направо): гирла Ташлика (Великого Конару),
Паланкової балки (Паланки), скелі Пугач, Клепаної та Сокурової балок і між ними Гардового (Клепаного) остро-
ва, скель Брама та Сова, Безіменної, Подорожинської та Миколиної балок, Кривого (Великого) та Малого остро-
вів, балки Золотарки та тодішнього с. Костянтинівки й доріг, одна з яких веде до переправи через Буг
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2102
ней. Він може представляти цінність лише як
природний об’єкт (ВП «Южно-Українська
АЕС»…, с. 47—48, 128, 182). Ці твердження є
неправдивими.
Оскільки Дніпрова заплава й козацькі по-
роги зникли під водою каскаду водосховищ,
на території колишніх Вольностей Запорозь
ких на даний час лише каньйон р. Південний
Буг зберігає автентичні ландшафти, в яких по-
стала і розвинулася Запорозька Січ. Найцін-
нішою їх частиною є ділянка каньйону в уроч.
Ґард і його околицях, яка від ХVІ ст. була торго-
вим перехрестям і головним місцем рибальства
та рибообробної промисловості Запорожжя і
всієї України. У ХVІІІ ст. козацькі поселення
в околицях Ґарду перетворилися на головний
адміністративний центр Вольностей Запороз-
ьких козаків на Південному Бузі — центр най-
більшої Буго-Ґардівської паланки Війська
Запорозького (Ленченко та ін., 2006; Біляшів-
ський та ін., 2008, с. 9). Тому логічним було на-
дання Кабінетом Міністрів України цьому міс-
цю (постанова КМУ № 928 від 03.09.2009 р.)
статусу пам’ятки культурної спадщини націо-
нального значення «Історичний ландшафт цен-
тру Буго-Ґардівської паланки Війська Запороз-
ького» (Перелік пам’яток…).
На основі паспорта цієї пам’ятки, підго-
товленого в Науково-дослідному інституті па
м’яткоохоронних досліджень Міністерства
культури України (Ленченко та ін. 2006), було
опубліковано в 2008 р. «Довідник найцінніших
територій та об’єктів у межах Арбузинського,
Доманівського районів Миколаївської облас-
ті». Один із його розділів присвячений істо-
ричному ландшафту центру Буго-Ґардівської
паланки Війська Запорозького, у ньому на-
дається вичерпна інформація щодо Гардового
(Клепаного), Великого (Кривого) та Малого
островів, Козацького Гарду, Паланкової балки
(Паланки) та інших пам’яток (Біляшівський
та ін., 2008).
Однак затвердження об’єкта культурної
спадщини «Історичний ландшафт центру Буго-
Ґардівської паланки» пам’яткою національ-
ного значення та видання вказаного довід-
ника жодним чином не вплинули на позицію
авторів ОВНС 2015 р. У частині, що присвяче-
на історичним ландшафтам та археологічним
пам’яткам, про існування пам’ятки національ-
ного значення «Історичний ландшафт Буго-
Ґардівської паланки Війська Запорозького»
(охоронний номер № 140001-Н) навіть не зга-
дується. Що є порушенням Закону України
«Про охорону культурної спадщини».
Дискусія
Головним питанням, яке мали дослідити екс-
перти з Київського національного універси-
тету ім. Т. Шевченка, було місцезнаходження
Козацького Ґарду, Ґардового острова та церкви
на ньому, Старого (Козацького) і Нового (Ар-
хієрейського) риболовецьких ґардів (заколів),
основного військового табору та запорозького
кладовища. Саме на них зав’язана низка проб
лем, що постали у зв’язку з будівництвом гід-
роспоруд Ташлицької ГАЕС та розширенням
Олександрівського водосховища. Тому неви-
падково навколо цього питання виникли су-
перечності між громадськістю і проектанта-
ми, які гостро поставали під час громадських
слухань, у листах, депутатських запитах тощо.
Саме це питання потребувало всебічного ґрун-
товного дослідження, використання різнома-
нітних історичних, археологічних, етнографіч-
них, картографічних і топонімічних джерел,
критичний аналіз яких дозволив би однознач-
но вирішити це питання. На жаль, експерти з
університету не скористалися цими загально-
відомими й легкодоступними джерелами, як
і розісланою Товариством для офіційного ви-
користання історичною довідкою «Про місце-
знаходження Ґардового острова, Ґарду та ін-
ших козацьких пам’яток». Для експертизи
були залучені лише матеріали незаконних роз-
відкових археологічних робіт на Великому ост-
рові, проведених згаданою експедицією під ке-
рівництвом Ю.С. Гребеннікова.
Імовірно, експертна група не була зацікав
лена в повному дослідженні відомих джерел.
Достатньо було відкрити топографічний опис
земель, що відійшли від Оттоманської Порти до
Російської імперії за Кючук-Кайнарджийським
мирним договором 1774 р., складений інженер-
підполковником Томіловим. На с. 180 цьо-
го документа знаходиться опис Ґарду й точна
прив’язка Ґардового острова на місцевості —
біля колишнього кордону за 3 версти нижче
влаштованого запорожцями перевозу та за 6
верст від відомого урочища Кременчук (Томи-
лов 1868, с. 180, прим. 54). За Томіловим, при
Ґарді влітку для риболовного промислу завжди
утримується команда до 500 чоловік, для яких
побудовано до 50 куренів, 2 хати та 10 землянок
(Томилов 1868, с. 182). Згаданий в описі Томі-
лова кордон з Туреччиною починався від гирла
р. Ташлик (Великий Конар), тодішня перепра-
ва знаходилась на місці сучасної — порому між
селами Костянтинівка і Богданівка, а відоме
урочище та скеля Кременчук — в околицях су-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 103
часного села Бузьке Арбузинського р-ну. Лише
цих даних було б достатньо, щоб вказати на те-
перішній Клепаний острів.
Також невідома експертам «История Новой
Сечи или последнего Коша Запорожского»
А. Скальковського. У цій праці зазначені точні
географічні координати Запорозького Ґарду:
«...в урочищі Запорозький Ґард, що знаходиться в
гирлі балки Ташлик в Бузі, де донині бузькі рибал-
ки на порогах поблизу с. Богданівки і волості Ко-
лишнього військового поселення Костянтинівки,
за дві версти від теперішньої переправи... зна-
ходилась Буго-Ґардівська паланка» (Скальков-
ский 1885, с. 40—41).
У середині 1880-х рр. Д. Яворницький осо-
бисто обстежив урочище Ґард і на власні очі
бачив залишки військового табору, запорозь
кого кладовища та чинного на той час риболо-
вецького ґарду, що знаходився на місці Старо-
го (Козацького) ґарду. Історик у своїх працях
описував: «Ґард знаходиться за 3 версти ниж-
че Костянтинівки на р. Бузі... Нижче ґарду се-
ред Бугу стоїть острів Ґардовий, дуже скеляс-
тий і по краях зарослий густою травою та ло-
зою. На одному з каменів Ґардового острова
показують місце, де стояла у запорожців церк-
ва» (Эварницкий 1888, с. 151). Описуючи це
урочище, Д. Яворницький дає чітку прив’язку
Ґардового острова: «…біля лівого берега річки
Бугу проти Ґардового острова стоять три вели-
ких скелі: Сова, Брама і Пугач...» (Эварницкий
1888, с. 153). І далі: «На чверть нижче скелі Пу-
гач і острова Ґард існувала у запорожців ста-
ра переправа через Буг, до якої вела з лівого боку
балка Паланкова. У цій балці, навпроти колиш-
ньої переправи тепер зберігається запорозьке
кладовище, місце куренів та ям, розташова-
них на схилі Паланкової балки...» (Эварницкий
1888, с. 154). Сюди сходилися кілька вели-
ких транзитних і торговельних шляхів: Чор-
ний Польський (Шпаків), Ґардовий (Королів-
ський), Січовий Нижчий, Січовий Вищий та
Керван-Іоль. Історик подає опис та прив’язку
власне ґарду, тобто риболовецьких споруд,
від яких походить назва острова й урочища
(Эварницкий 1888, с. 151). У «Історії запоро
зьких козаків» Д. Яворницький уточнює місце
розташування церкви, посилаючись при цьо-
му на план 1742 р. інженера Д. де Боскета, —
вона була «влаштована на о-ві Ґардовому серед
Бугу» (Яворницький 1990, с. 210). Військовий
табір, за дослідником, знаходився «...біля Ґар-
ду на Бузі стояло для сторожі й рибного промис-
лу 500 чоловік у 50 куренях, 2 хатах та 10 зем-
лянках» (Яворницький 1990, с. 234). Саме від
цього табору збереглися залишки описаного
Д. Яворницьким запорозького кладовища, ку-
ренів та ям, досліджених у 1930—1931 рр. Бозь-
кою археологічною експедицією на схилах Па-
ланкової балки (Козубовський 1933, с. 39—40).
Уточнюємо: на схилах Паланкової балки, що з
півдня прилягає до скелі Пугач, а не на Вели-
кому острові. У гирлі цієї балки Миколаївська
археологічна експедиція Інституту археології
НАН України у 1985 р. також виявила козаць-
кі матеріали ХVII—ХVІІІ ст. (Товкайло 1990,
с. 208—209; 1998, с. 174). На той час місця роз-
ташування козацького кладовища й військо-
вого табору були вже повністю зруйновані гра-
нітним кар’єром та засипані щебенем із під-
земних тунелів гідроспоруд Ташлицької ГАЕС.
Бозька археологічна експедиція відкри-
ла низку пунктів зі старожитностями ХVІІ—
ХІХ ст., зокрема на Великому острові (Козу-
бовський 1933, с. 39—40). На початку 1930-х рр.
цей острів ще називався Кривим, як і в часи
Запорозької Січі.
Дослідження археологів початку 1930-х рр.
чомусь залишилися невідомими для експертів
з університету. Так само як і багаторічні дослі-
дження Миколаївської новобудовної археоло-
Рис. 4. Великий (Кривий) острів. План фундаменту
споруди
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2104
гічної експедиції ІА НАН України, яка добула
нові матеріали, що значно розширили історич-
ні відомості про Запорозький Ґард та пам’ятки,
виявлені й розкопані у його околицях. Ці мате-
ріали неодноразово були оприлюднені на кон-
ференціях та опубліковані в низці статей (Тов-
кайло 1990; 1991; 1998; 2002; 2003; Товкайло,
Будник 1994; 1995). Зокрема в різних частинах
Ґардового острова виявлено матеріали, що за-
свідчують заселення острова й господарську
діяльність на ньому в часи Запорозької Січі. У
шурфах, закладених у південній частині ост-
рова, на глибині 0,6—0,7 м зафіксовано куль-
турний шар ХVІІ—ХVІІІ ст., а в північній час-
тині — залишки двох споруд. Розкопки однієї
з них, розташованої на високому камені, при-
близно на тому місці, де на плані Д. де Боске-
та позначено церкву, виявили залишки ста
ціонарної будівлі турлучного типу з кахляною
піччю в середині, яка за знахідками гончарно-
го посуду та кахлів датується ХVІІ—ХVІІІ ст.
(Товкайло 1990, с. 210—212; 1998, с. 174; 2003,
с. 90—94, рис. 3—5). Ці дослідження спрос-
товують неправдиві твердження розробників
ОВНС про відсутность на Клепаному (Ґардо-
вому) острові археологічних матеріалів.
Водночас у північному кінці острова, на міс-
ці Старого або Козацького ґарду, виявлено слі-
ди описаних істориками риболовецьких споруд,
що перегороджували р. Південний Буг уздовж
нижньої забори Ґардового порогу. Також було
встановлено, що на місці Старого (Козацько-
го) ґарду, з правого берега ріки у 1945 р. вос-
таннє майстрували ґард для місцевого радгоспу
Ісак Кучмій, син потомственого орендаря ґар-
ду Юхима Кучмія, та Юхим Нестеренко, який
пристав до нього в компанію. На основі свід-
чень Ю. Нестеренка та інших очевидців, здій-
снені опис та графічна реконструкція цього ґар-
ду (Товкайло, Будник 1994; 1995; Товкайло 1998,
с. 174; 2003, с. 94—97, рис. 6—8).
Культурні нашарування ХVІІ—ХVІІІ ст.
експедиція виявила і в західній частині Палан-
кової балки, в Сокуровій балці, на Великому
та Малому островах, біля с. Богданівка та ін.
(Товкайло 1990, с. 208—209; 1998, с. 174; 2003,
с. 97—99), які в комплексі й складають істо-
ричний ландшафт, пов’язаний з історією Вій-
ська Запорозького.
Історик А. Шміт опублікував план Ґар-
ду 1742 р., згаданий Д. Яворницьким (Шмит
1860, табл. ХІ). План Д. де Боскета досить схе-
матичний (рис. 1), але для людей, які знають
місцевість, очевидно, що по лівому берегу Бугу
знизу вгору зображено р. Ташлик (Великий
Конар), від гирла якої починався кордон з Ту-
реччиною, далі — Паланкову балку чи Палан-
ку, ще далі — Клепану балку і скелю Пугач. На
правому березі показано Зінцеву та Сокуро-
ву балки. Ґардовий острів, «на якому Запороз-
ькі козаки житло мають і при тому церква під
№ 2», позначений посеред ріки навпроти ске-
лі Пугач. Згідно з планом, у Паланковій бал-
ці знаходився основний військовий табір, а на
скелі Пугач — сторожові пости. У північній
частині острова на одному з каменів позначе-
на церква, а в південній — дві будівлі. На плані
зображено також два ґарди. Один із них знахо-
диться в північному кінці острова, він назва-
ний Д. Яворницьким Старим або Козацьким.
Сліди цього ґарду вдалося дослідити Мико-
лаївській археологічній експедиції, про що
йшлося вище. Інший ґард — Новий або Архі-
єрейський, за визначенням Д. Яворницького,
знаходився навпроти Паланкової балки. Про-
ведені нами пошуки слідів цього ґарду не при-
несли бажаного результату.
Існує також детальний топографічний
план, імовірно, кінця ХVІІІ ст. з позначенням
Ґардового порогу, Ґардового (Клепаного), Ве-
ликого (Кривого) та Малого островів, тодіш-
нього села Костянтинівка та дороги, що веде
до переправи через Буг (рис. 3). Його фото-
копія, зроблена наприкінці 20-х — на початку
30-х рр. минулого століття з оригіналу, що збе-
рігався в Центральному архіві РСФСР, знахо-
диться в Науковому архіві Інституту археоло-
гії НАН України (НА ІА НАНУ, фонд ВУАК,
справа 327/25). Зіставлення цього плану з су-
часною топографічною картою регіону (рис. 2)
допомогло б остаточно вирішити всі проблем-
ні питання.
Окрім писемних джерел існують численні
спогади та свідчення місцевих жителів, які чіт-
ко вказують на Клепаний острів, як місце роз-
ташування ґарду та Покровської церкви.
Отже, аналіз названих джерел дозволяє зро-
бити однозначний висновок: Ґардовий (сучас-
на назва — Клепаний) острів, яким закінчуєть-
ся Ґардовий поріг, знаходиться в однойменному
урочищі Ґард на тому ж місці, де він знаходився
і в часи Війська Запорозького, тобто за 2,0 км на
південний схід від с. Богданівка Доманівського
р-ну Миколаївської обла. Незважаючи на те, що
він підтоплювався під час весняних повеней, тут
були житла козаків і рибалок, проводилася ак-
тивна господарська діяльність, пов’язана з роз-
ташованим у північному кінці острова найбіль-
шим у Запорозькій Січі рибним промислом —
Старим або Козацьким ґардом. Тут на одному
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 105
з найвищих каменів стояла похідна церква По-
крови Пресвятої Богородиці.
Що стосується Великого (Кривого) остро-
ва, що знаходиться посеред Бугу, між селами
Богданівка та Костянтинівка, на 2,0 км вище
від Клепаного (Ґардового) острова, то він,
враховуючи значний перепад висот у поро-
жистій частині ріки, при заповненні водосхо-
вища буде лише підтоплюватися в нижній час-
тині. Цей острів неодноразово досліджувався
археологами й увійшов в археологічну літера-
туру під назвами Кривий (Козубовський 1933)
та Великий (теперішня назва) острів. Упер-
ше археологічні дослідження тут проводила
Бозька експедиція, яка під урвищами остро-
ва з північного боку простежила сім печер, а в
одній з них провела розкопки й виявила мате
ріали ХVІІ—ХІХ ст. Окрім того, посеред остро-
ва експедиція дослідила фундамент споруди,
який, за знахідками та на основі плану будівлі,
автори розкопок датували ХІХ ст. (Козубов-
ський 1933, с. 41). У 1980 р. розвідкові робо-
ти на Великому острові провела Миколаївська
експедиція, яка підтвердила наявність пізньо-
середньовічних матеріалів, в нижній частині
острова були виявлені залишки землянок (?) із
печами. Тоді ж експедиція обстежила й залиш-
ки фундаменту, що знаходилися на поверхні в
найвищій частині острова, але навіть не за-
фіксувала їх — настільки було очевидним їхнє
пізнє походження. Цими роботами керував
Ю.С. Гребенніков у ранзі заступника началь-
ника експедиції. Ще раз наявність на Велико-
му острові запорозьких старожитностей було
підтверджено Миколаївською експедицією
в 1986 р. під час дослідження тут поселення
доби неоліту—енеоліту (Товкайло 2005). Тоді
ж керівник робіт М.Т. Товкайло зібрав у ста-
рожилів с. Богданівка спогади, що розкрива-
ють природу виникнення на острові згаданих
залишків фундаменту. Згідно з цими спогада-
ми, наприкінці ХІХ ст. на Великому та Мало-
му островах місцевим поміщиком було створе-
но ландшафтний парк у венеціанському сти-
лі, куди для відпочинку та розваг з’їжджалося
панство з навколишніх сіл. З правого, богда-
нівського, берега до острова ходив паром, а на
Великому острові пан тримав псарню, від якої
зберігся лише фундамент.
Одна неправда обов’язково веде за со-
бою й іншу. Невдовзі на місці «панської псар-
ні» було встановлено пам’ятний знак із напи-
сом, що на цьому місці в часи Запорозької Січі
стояла церква Покрови Пресвятої Богороди-
ці (рис. 5). Таким чином уводяться в оману не
лише місцеві мешканці, а й численні туристи,
що відвідують ці історичні місця.
А тепер розглянемо «повноцінні досліджен-
ня», які були поновлені у 2001 р. і, за висло-
вом авторитетної експертної групи, «дали над-
звичайно важливі результати». Спираючись
на них, група вирішила вважати острів Вели-
кий історичним «...Гардом — базовою терито-
рією однойменної паланки Війська Запорізького».
Оскільки він не затоплюється, то це, на думку
експертів, «...знімає цілий ряд проблем, що ма-
ють виникнути під час розширення Олександрів-
ського водосховища» і дозволяє усунути занепо-
коєння громадськості, яке «... на даний момент
є безпідставним».
Як бачимо, експертизі було піддане одне-
єдине джерело — вже згадувані «Матеріали
для всебічного розгляду...», підготовлені ВАТ
«Укргідропроект», де кількома рядками пода-
ні нічим не підтверджені висновки про роз-
копки Ю.С. Гребеннікова на Великому Ост-
рові. Так вирішується проблема розташування
Ґардового острова. Експерти навіть не спро-
моглися подивитися поданий Ю.С. Гребенні-
ковим до Інституту археології НАН України
Рис. 5. Великий (Кривий) острів. Залишки фундамен-
ту: 1 — загальний вигляд з півночі; 2 — північно-східна
стінка фундаменту, вигляд зі сходу
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2106
«Отчет об археологической разведке на «Боль-
шом» острове напротив г. Южноукраинск, Ни-
колаевской обл.». У ньому наявна інформація,
що змусила б засумніватися у достовірності ре-
зультатів розкопок Ю.С. Гребеннікова та його
висновків. Наприклад, стверджуючи у звіті
(Гребенников 2002, рис. 1), що кладка фунда-
менту була розчищена по периметру (насправ-
ді кладка фундаменту не була розчищена по пе-
риметру, це видно на поданих до звіту фотогра-
фіях), Ю.С. Гребенніков не фіксує її графічно,
як цього вимагає методика, а на рисунку по-
дає лише схематичний план споруди з шурфом
(Гребенников 2002, рис. 1, фото 1—4). У захід-
ній частині будівлі цей принцип порушується
й замальовується група хаотично розкиданого
каміння, яке утворилося нібито «за счет завала
стены собственно абсиды» (Гребенников 2002,
с. 1). Але в наступному абзаці на цій же сторін-
ці сказано, що стіни будівлі були дерев’яними.
Якщо це справді залишки апсиди, вівтарного
виступу у християнському храмі, то чому вона
раптом розташована із західного боку будівлі?
Усі (!) християнські храми апсидою обернені
на схід. Далі Ю.С. Гребенніков робить нічим
не підтверджений висновок про купольний ха-
рактер споруди і таке інше.
Відомо, що церква в Ґарді була похідною.
Такі церкви виготовлялися з грубого полотна
і церати, вони нагадували намети. Їх запорож-
ці возили з собою в походи і встановлювали
поблизу сторожових постів, рибних промис-
лів чи інших місць, де ставали табором більш-
менш численні загони козаків, навіть у зимів-
никах (Яворницький 1990, с. 267, 278; Апано-
вич 1991, с. 213). Головним атрибутом похідної
церкви були предмети церковного культу: ан-
тимінс, іконостас, ікони, ризи, священні кни-
ги тощо. Саме вони підпадали під поняття «по-
хідної церкви» (Кузьмук 2001, с. 145). Похідні
церкви могли встановлюватися і в стаціонар-
них приміщеннях. Отже, виникає питання,
чому запорожці мали ставити церкву не при
військовому таборі чи у поселенні рибалок-
гардівників, а за 2,0 км вище по Бугу й у важ-
кодоступному місці?
Ю.С. Гребенніков обгрунтовує висновок
про існування на острові козацького некропо-
лю (Гребенников, 2002, с. 2) тим, що в середній
частині острова є «курганоподібна споруда».
Однак її не лише не розкопували, але і не шур-
фували. Порівняйте досліджені Бозькою екс-
педицією поховання з козацького могильника
в Паланковій Балці (Козубовський 1933).
Про тимчасові споруди без фундаментів
(курені?) Ю.С. Гребенніков у звіті навіть не
згадує. Ось і «...цілий комплекс різноманітних
об’єктів...», на яких побудовані «ґрунтовні»
висновки експертів.
Висновки
Експертна група з Київського національного
університету ім. Т. Шевченка несумлінно по-
ставилася до свого завдання. З усього комплек-
су різноманітних історичних, археологічних,
картографічних, етнографічних, топонімічних
джерел, яких нараховується близько півтора
десятка, експерти опрацювали лише «Мате-
ріали для всебічного розгляду...», підготовлені
ВАТ «Укргідропроект» і повторили наведені у
них недостовірні дані. Отже, можна стверджу-
вати, що жодної експертизи проекту в частині
п. 2.3.6., п. 4.4. «Про об’єкти археологічного та
історичного значення» не було проведено.
Подані Ю.С. Гребенніковим у звіті опис та
план фундаментів (орієнтація за лінією захід—
схід, наявність апсиди, купольний характер
споруди), глибина залягання фундаменту та
його спорудження за допомогою розчину, як і
наявність на Великому острові козацького мо-
гильника, не відповідають дійсності.
Насправді фундамент споруди, виявле-
ної на Великому острові (рис. 4—6), походить
від прямокутної в плані двокамерної будівлі,
яка поперечною стінкою поділена на дві не-
рівні частини. Довгою віссю фундамент орі-
єнтований за лінією південь—південний за-
хід — північ—північний схід (азимут 25 гра-
дусів). Усі рядки фундаменту прямолінійні,
кути прямі й чітко виражені, апсида відсутня.
Характер кладок та план будівлі, її орієнтація,
датування не дають жодних підстав уважати
цей фундамент залишками похідної Покров-
Рис. 6. Великий (Кривий) острів. Залишки фундаменту:
1 — південно-західна стінка (вигляд із заходу);
2 — південно-східна стінка (вигляд з півдня)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 107
ської церкви ХVІІІ ст. За переказами старожи-
лів с. Богданівка, цей фундамент є залишками
псарні, яку наприкінці ХІХ ст. тримав на ост-
рові місцевий поміщик. У зв’язку з цим вста-
новлення пам’ятного знаку на цьому місці й
намір дирекції будівництва Ташлицької ГАЕС
спорудити тут церкву (Матеріали..., с. 19) є
блюзнірством та наругою над пам’яттю запо-
розьких козаків.
Не відповідає дійсності й висновок експерт-
ної групи про відсутність археологічних мате-
ріалів на Клепаному острові, що знаходить-
ся в урочищі Ґард навпроти скелі Пугач, який
експерти безпідставно називають Малим. На-
справді зараз цей острів називається Клепа-
ний, тоді як Малий острів розташований дещо
вище острова Великого.
Жоден із висновків експертної групи не
знаходить підтвердження в працях істориків,
інших матеріалах та документах, присвячених
історії Запорозької Січі.
Аналіз усіх наявних джерел дозволяє зро-
бити однозначний висновок: Ґардовий острів
(сучасна назва — Клепаний) розташований в
однойменному урочищі, яке до сьогодні збе-
регло свою історичну назву Ґард, за 2,0 км на
південь від с. Богданівка Доманівського р-ну
Миколаївської обл. Навпроти острова з лівого
берега знаходиться добре відома місцевим жи-
телям скеля Пугач, а з правого берега — Соку-
рова балка. Саме тут, а не на Великому (Криво-
му) острові, знаходився центр Буго-Ґардівської
паланки Війська Запорозького. Місце розта-
шування Ґарду знають не лише корінні жите-
лі сіл Богданівка, Костянтинівка та інших нав
колишніх, а й багато приїжджих людей, пра-
цівників АЕС.
Нині в результаті будівництва гідроспо-
руд Ташлицької ГАЕС уже повністю зруйно-
вана Паланкова балка — місце розташування
головного військового табору та козацького
кладовища. Частково засипані щебенем Кле-
пана Балка і Клепаний (Ґардовий) острів. За-
повнення Олександрівського водосховища
до відмітки 16,9 м уже призвело до частково-
го затоплення Клепаного (Ґардового) острова
та нижньої частини Ґардового порога (броя-
ки). Подальше планове підняття рівня води в
Олександрівському водосховищі до відмітки
20,7 м загрожує остаточним знищенням уро-
чища Ґард, Ґардового острова, низки інших
козацьких урочищ, скель, бродів, давніх пере-
прав — останніх історичних ландшафтів Запо-
розької Січі.
Миколаївська облдержадміністрація, ди-
рекція ВП «Южно-Українська АЕС» та роз-
Рис. 7. Акт обстеження залишків будівлі на Великому острові
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2108
робники ОВНС продовжують ігнорувати
факт існування на землях і угіддях, одним з
користувачів яких є ДП НАЕК «Енергоатом»,
пам’ятки культурної спадщини «Історичний
ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки
Війська Запорозького», що є порушенням За-
кону України «Про охорону культурної спад-
щини».
Очевидно, у цій ситуації слід провести до-
даткову експертизу проекту в частині, що сто-
сується об’єктів археологічного та історично-
го значення, залучивши для цього незалежних
фахівців із числа археологів, істориків, у тому
числі й представників громадськості, зокрема
Українського товариства охорони пам’яток іс-
торії та культури.
Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. — К., 1991.
Біляшівський М., Товкайло М., Ленченко В., Осадчий Р. Визначні ландшафти, урочища, скелі та пороги // Довідник
найцінніших територій та об’єктів в межах Арбузинського, Доманівського районів Миколаївської області та
м. Южноукраїнськ. — К., 2008. — С. 8—37.
Гребенников Ю.С. Отчет об археологической разведке на «Большом» острове напротив г. Южноукраинск Никола-
евской области // НА ІА НАН України. — Фонд експедицій. — Сп. № 2001/172.
Козубовський Ф.А. Археологічні дослідження на території Богесу 1930—1932 рр. — К., 1933.
Кузьмук О. Межигірський монастир і Нова Січ (1734—1775 рр.) // Нові дослідження пам’яток козацької доби в
Україні. — Вип. 10. — К., 2001. — С. 142—148.
Ленченко В.О., Товкайло М.Т., Осадчий Р.М., Біляшівський М.М. Паспорт пам’ятки «Історичний ландшафт центру
Буго-Ґардівської паланки Війська Запорозького». — К., 2006.
Лист першого заступника Голови Українського товариства охорони пам’яток історії та культури М.Т. Пархоменка
до Міністерства екології та природних ресурсів України…; 20.01.2003; К. — К. / вих. № 12-03. — Арк. 1. — До-
даток: Телегін Д.Я., Товкайло М.Т., Титова О.М. Експертна оцінка розробки. — Арк. 1—5.
Матеріали для всебічного розгляду проблемних питань, пов’язаних із реалізацією уточненого проекту з підви-
щення рівня води Олександрівського водосховища, на громадських слуханнях з приводу добудови Ташлиць-
кої ГАЕС // ВАТ «Укргідропроект».
Медвинская Г., Письменный С. «Позиция Госводхоза неизменна — Александровское водохранилище должно быть
заполнено до отметки 20,7 м» // Газета «Южная правда». — № 104. — 19 сентября 2015 г.
НА ІА НАН України. — Фонд ВУАК. — Справа № 327/25.
Оцінка впливу на навколишнє середовище. — К., 2015 // http://www.sunpp.mk.ua/sites/default/files/documents/zvit_
ovns.zip
Перелік пам’яток культурної спадщини національного значення Миколаївської області, занесених до Державного
реєстру нерухомих пам’яток України // Офіційний сайт Міністерства культури України.
Скальковский А.А. История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского. — Ч. 1. — Одесса, 1885.
Товкайло М.Т. Археологічні дослідження в районі Запорозького Ґарду // Мат-ли респуб. наук.-практ. конф. «Про-
блеми історії Запорозького козацтва в сучасній історичній науці та музейній практиці». — Дніпропетровськ,
1990. — С. 207—212.
Товкайло М.Т. Дослідження та реконструкція Ґарду на Південному Бузі // V Всеукр. конф. «Розвиток історично-
го краєзнавства в контексті національного та культурного відродження України». Тези доп. та повідом. — К;
Кам’янець-Подільський, 1991. — С. 266—267.
Товкайло М. Про місцезнаходження Ґардового острова, Ґарду та інших козацьких пам’яток (історична довідка) //
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. — К., 1998. — Вип. 7. — С. 171—175.
Товкайло М. Козацький Ґард на Бузі // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. — К., 2002. —
Вип. 11. — С. 251—263.
Товкайло М.Т. Старожитності Запорозького Ґарду та його околиць // Археологія. — 2003. — № 3. — С. 88—101.
Товкайло М. Неоліт Степового Побужжя. — К., 2005 (Кам’яна доба України. — Вип. 6).
Товкайло М., Будник М. Ґард на Бузі. До історії традиційного рибальського промислу // Народознавство.
Науково-методичні матеріали. Збірка ІІ у 5-ти частинах. Частина І та ІІ. — Переяслав-Хмельницький,
1994. — С. 74—79.
Товкайло М., Будник М. Запорізький Ґард // Київська старовина. — 1995. — № 2. — С. 82—84.
Томилов. Топографическое описание доставшимся по мирному трактату отъ Отоманской порты во владение Рос-
сійской Имперіи землямъ, 1774 года // ЗООИД. — Одесса, 1868. — Т. VІІ. — С. 167—198.
Фоменко В.М., Шевченко Н.П., Балушкин А.М., Елисеев В.Ф., Черниенко Ю.А., Товкайло Н.Т. Отчет о работе Никола-
евской экспедиции в 2002 г. — К., 2003 // НА ІА НАН України. — Фонд експедицій. — Справа № 2002/198.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 109
Шмит А. Несколько новых документов о Запорожской Сечи и ее землях // ЗООИД. — Т. ІV. — Одесса, 1860. —
С. 467—469.
Эварницкий Д.И. Запорожье в остатках старины и преданиях народа. — СПб,1888. — Ч. 2.
Эварницкий Д.И. Вольности запорожских козаков. Историко-топографический очерк. — СПб, 1890.
Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. — Т. І. — К., 1990.
Надійшла 08.12.2015
M.Т. Товкайло, Е.Н. Титова
ЗАПОРОЖСКИЙ ГАРД: ПРАВДА И ВЫМЫСЛЫ
Почти два десятилетия продолжается борьба общественности и органов охраны памятников за сохранение памят-
ника культурного наследия национального значения «Исторический ландшафт центра Буго-Гардовской паланки
Войска Запорожского» (охранный № 140001-Н), расположенного на землях, одним из пользователей которых
является государственное предприятие Национальная атомная энергогенерирующая кампания «Энергоатом». В
статье рассматриваются перипетии этой борьбы, манипуляции и фальсификации, касающиеся местонахождения
исторического Гардового острова, походной церкви Покровы Пресвятой Богородицы, Паланки и других памят-
ников ХVI—ХVIII вв., связанных с историей Запорожской Сечи.
Рассматриваются имеющиеся по этой проблеме исторические, археологические, этнографические, картогра-
фические, топонимические и другие источники. Их критический анализ позволяет сделать однозначный вывод:
исторический Гардовый остров, которым заканчивается один з самых больших на Южном Буге Гардовый порог,
находится в одноименном урочище Гард, в 2,0 км к юго-востоку от с. Богдановка Доманевского р-на Никола-
евской обл. В настоящее время он носит название Клепанный остров. Несмотря на то, что он подтапливался во
время весенних половодий, именно здесь были жилища казаков и рыболовов, здесь велась активная хозяйствен-
ная деятельность, связанная с расположенным в северном конце острова самым большим в Запорожской Сечи
рыбным промыслом — Старым или Казацким гардом. Здесь же, на одном из самых высоких камней, стояла у
запорожцев походная церковь Покровы Пресвятой Богородицы.
M.T. Tovkaylo, O.M. Tytova
ZAPORIZHZHiA GARD: truth and fiction
For almost two decades, the fight of public and monuments protection authorities for the preservation of «Historic
landscape of the center of the Zaporizhia Army’s Buh-Gard Palanka», a cultural heritage monument of national importance
(security number 140001-H), located on the land plots, one of the users of which is the state enterprise National Nuclear
Energy Generating Company «Energoatom». This article discusses the vicissitudes of this struggle, the manipulations and
falsifications relating the location of historic Gardiv Island, the Protection of Ever-Virgin Mary Campaign Church, Palanka,
and other monuments of the period from the 16th to the 18th centuries related to the history of the Zaporizhia Sich.
Analyzed are available on this issue historic, archaeological, ethnographic, cartographic, toponymic, and other sources,
a critical analysis of which allows to make an unambiguous conclusion: historic Gardiv Island at the end of one of the largest
on the Southern Buh River Gardiv threshold is situated in the tract with the same name of Gard, namely, 2,0 km to south-
east of Bohdanivka Village in Domanivka District of Mykolayiv Oblast. Currently, it is called Klepanyi Island. Despite the
fact that it is flooded during spring high water, it is here where the Cossacks’ and fishermen’s dwellings were situated and
where an energetic economic activity was conducted, due to the largest fisheries in the Zaporizhia Sich, Old or Cossacks’
Gard, located at the north of the island. It is also here, where the Protection of Ever-Virgin Mary Campaign Church was
situated on one of the highest stones.
|
| id | arheologia-com-ua-article-173 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:03:01Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/06/d910905db266a8ef3430314fc38dd906.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-1732020-04-06T08:34:51Z Zaporizhzhia Gard: Truth and Fiction Запорожский Гард: правда и вымыслы Запорозький Ґард: правда й вигадки Tovkaylo, Mykola T. Tytova, Olena M. Southern Buh River, Zaporizhia Sich, Zaporizhzhia Gard, cultural heritage monument, historic landscape. Південний Буг, Вольності Війська Запорозького, Запорозький Ґард, культурна спадщина, історичні ландшафти For almost two decades, the fight of public and monuments protection authorities for the preservation of «Historic landscape of the center of the Zaporizhia Army’s Buh-Gard Palanka», a cultural heritage monument of national importance (security number 140001-H), located on the land plots, one of the users of which is the state enterprise National Nuclear Energy Generating Company «Energoatom». This article discusses the vicissitudes of this struggle, the manipulations and falsifications relating the location of historic Gardiv Island, the Protection of Ever-Virgin Mary Campaign Church, Palanka, and other monuments of the period from the 16th to the 18th centuries related to the history of the Zaporizhia Sich. Analyzed are available on this issue historic, archaeological, ethnographic, cartographic, toponymic, and other sources, a critical analysis of which allows to make an unambiguous conclusion: historic Gardiv Island at the end of one of the largest on the Southern Buh River Gardiv threshold is situated in the tract with the same name of Gard, namely, 2,0 km to south-east of Bohdanivka Village in Domanivka District of Mykolayiv Oblast. Currently, it is called Klepanyi Island. Despite the fact that it is flooded during spring high water, it is here where the Cossacks’ and fishermen’s dwellings were situated and where an energetic economic activity was conducted, due to the largest fisheries in the Zaporizhia Sich, Old or Cossacks’ Gard, located at the north of the island. It is also here, where the Protection of Ever-Virgin Mary Campaign Church was situated on one of the highest stones. Почти два десятилетия продолжается борьба общественности и органов охраны памятников за сохранение памятника культурного наследия национального значения «Исторический ландшафт центра Буго-Гардовской паланки Войска Запорожского» (охранный № 140001-Н), расположенного на землях, одним из пользователей которых является государственное предприятие Национальная атомная энергогенерирующая кампания «Энергоатом». В статье рассматриваются перипетии этой борьбы, манипуляции и фальсификации, касающиеся местонахождения исторического Гардового острова, походной церкви Покровы Пресвятой Богородицы, Паланки и других памятников ХVI—ХVIII вв., связанных с историей Запорожской Сечи. Рассматриваются имеющиеся по этой проблеме исторические, археологические, этнографические, картографические, топонимические и другие источники. Их критический анализ позволяет сделать однозначный вывод: исторический Гардовый остров, которым заканчивается один з самых больших на Южном Буге Гардовый порог, находится в одноименном урочище Гард, в 2,0 км к юго-востоку от с. Богдановка Доманевского р-на Николаевской обл. В настоящее время он носит название Клепанный остров. Несмотря на то, что он подтапливался во время весенних половодий, именно здесь были жилища казаков и рыболовов, здесь велась активная хозяйствен¬ная деятельность, связанная с расположенным в северном конце острова самым большим в Запорожской Сечи рыбным промыслом — Старым или Казацким гардом. Здесь же, на одном из самых высоких камней, стояла у запорожцев походная церковь Покровы Пресвятой Богородицы. Майже два десятиліття триває боротьба громадськості та пам’яткоохоронних органів за збереження низки пам’яток, які в сукупності визначають історико-культурну цінність пам’ятки культурної спадщини «Історичний ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки Війська Запорозького». У статті розглянуто перипетії цієї боротьби, маніпуляції і фальсифікації навколо питання місцезнаходження Ґардового острова, похідної церкви Покрови Пресвятої Богородиці, Паланки та ін. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2016-06-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/173 10.15407/archaeologyua2016.02.098 Arheologia; No 2 (2016): Arheologia; 98-109 Археологія ; № 2 (2016): Археологія; 98-109 Археология; № 2 (2016): Arheologia; 98-109 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2016.02 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/173/166 |
| spellingShingle | Південний Буг Вольності Війська Запорозького Запорозький Ґард культурна спадщина історичні ландшафти Tovkaylo, Mykola T. Tytova, Olena M. Запорозький Ґард: правда й вигадки |
| title | Запорозький Ґард: правда й вигадки |
| title_alt | Zaporizhzhia Gard: Truth and Fiction Запорожский Гард: правда и вымыслы |
| title_full | Запорозький Ґард: правда й вигадки |
| title_fullStr | Запорозький Ґард: правда й вигадки |
| title_full_unstemmed | Запорозький Ґард: правда й вигадки |
| title_short | Запорозький Ґард: правда й вигадки |
| title_sort | запорозький ґард: правда й вигадки |
| topic | Південний Буг Вольності Війська Запорозького Запорозький Ґард культурна спадщина історичні ландшафти |
| topic_facet | Southern Buh River Zaporizhia Sich Zaporizhzhia Gard cultural heritage monument historic landscape. Південний Буг Вольності Війська Запорозького Запорозький Ґард культурна спадщина історичні ландшафти |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/173 |
| work_keys_str_mv | AT tovkaylomykolat zaporizhzhiagardtruthandfiction AT tytovaolenam zaporizhzhiagardtruthandfiction AT tovkaylomykolat zaporožskijgardpravdaivymysly AT tytovaolenam zaporožskijgardpravdaivymysly AT tovkaylomykolat zaporozʹkijgardpravdajvigadki AT tytovaolenam zaporozʹkijgardpravdajvigadki |