І.В. Фабриціус (1882—1966 рр.): археолог та музеєзнавець
The article presents an outlined biography of Iryna Vasylivna Fabrytsius (1845—1895), a Ukrainian archaeologist, historian, and a museologist. As a result, not only the materials on I.V. Fabritsius’ family story are studied, but also her archaeological activity of many years is analyzed. I.V. Fabrit...
Збережено в:
| Опубліковано в: | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2016 |
| Випуск: | 2 |
| Сторінки: | 122-133 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2016
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/174 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |
|
Репозитарії
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824454187319296 |
|---|---|
| author | Kostenko, Anton V. Shevchenko, Anastasia V. |
| author_facet | Kostenko, Anton V. Shevchenko, Anastasia V. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Anton V. Kostenko",
"institution": "The Kherson regional museum of local lore",
"orcid": ""
},
{
"author": "Anastasia V. Shevchenko",
"institution": " Kherson State University",
"orcid": "0000-0001-7019-075X"
}
] |
| author_orcid_str_mv | 0000-0001-7019-075X |
| author_sort | Kostenko, Anton V. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 133 |
| container_issue | 2 |
| container_start_page | 122 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-04-06T08:34:51Z |
| description | The article presents an outlined biography of Iryna Vasylivna Fabrytsius (1845—1895), a Ukrainian archaeologist, historian, and a museologist. As a result, not only the materials on I.V. Fabritsius’ family story are studied, but also her archaeological activity of many years is analyzed.
I.V. Fabritsius’ life was conditionally divided into five stages: youth, the period of work under Viktor Hoshkevych’s direction, the period of management over Kherson Historic and Archaeological Museum, the years of work in Leningrad and Kyiv, and her life during the World War Two and after that. In the first part of the article, the authors managed to trace this scholar’s personal development under the influence of various life conditions. Her study and rise of her interest in history and archaeology are also analyzed. In the second and third parts of the paper the peculiarities of I.V. Fabritsius’ publications and the themes of her main works under the influence of V.I. Hoshkevych are described. In the fourth part, a scientific activity of I.V. Fabrisius in Leningrad and Kyiv and her work on The Archaeological Map of Ukrainian Black Sea Region are described. In the last part of the article, the materials on this scholar’s life during the period of the World War Two and in post-war period are presented.
This paper is the first attempt to trace Iryna Vasylivna Fabrytsius’ life rout and scientific activity as a whole. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2016.02.122 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:03:01Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2122
Історія науки
А.В. Костенко, А.В. Шевченко
І.В. ФАБРИЦІУС (1882—1966 рр.):
АРХЕОЛОГ ТА МУЗЕЄЗНАВЕЦЬ
На основі невідомих раніше архівних джерел та опублікованої літератури відтворено життєвий та науковий шлях
археолога Ірини Василівни Фабриціус.
К л ю ч о в і с л о в а: І.В. Фабриціус, В.І. Гошкевич, історія археології, музейна археологія.
У січні 2016 р. українська археологічна нау-
ка відзначала сумний ювілей. П’ятдесят років
тому, на 84-му році життя, не стало Ірини Ва-
силівни Фабриціус, видатного українського
археолога та музеєзнавця.
Попри великий вклад І.В. Фабриціус в ар-
хеологічну науку, її життя та науковий доробок
розглядалися у вітчизняній літературі лише по-
біжно. Коло значимих публікацій обмежуєть-
ся некрологом Л.М. Славіна (Славин 1966) та
коротким біографічним нарисом М.П. Олен-
ковського (Оленковський 2000). До окремих
аспектів біографії І.В. Фабриціус — родинної
історії, співпраці з європейськими дослідника-
ми та участі в роботі редакції херсонської газе-
ти «Юг» — зверталися і автори (Костенко 2015;
2015а; Шевченко 2015), але цілісна біографія
І.В. Фабриціус в українській науковій літера-
турі досі не створена.
У той же час існує ряд неопублікованих дже-
рел, що дозволяють з’ясувати невідомі раніше
моменти. В Інституті рукопису Національної бі-
бліотеки України ім. В. Вернадського наявні ма-
теріали про призначення І.В. Фабриціус дирек-
тором Херсонського історико-археологічного
музею (ХІАМ) в 1925 р. (Гошкевич 1925). У На-
уковому архіві Археологічних фондів Херсон-
ського обласного краєзнавчого музею (ХОКМ)
зберігається «Життєпис Фабриціус Ірини Ва-
силівни» (Фабрициус, Гошкевич 1983). Текст
життєпису до 1945 р. уклала сама І.В. Фабри
ціус, згодом він був відредагований та допов
нений її донькою К.В. Гошкевич, а в 1983 р. пе-
реданий нею до музею.
Разом з іншими джерелами та публікація-
ми маємо комплекс матеріалів, які дозволяють
повністю простежити життєвий шлях І.В. Фа-
бриціус на тлі непростої доби, поєднавши її ро-
динну історію з історією багаторічної наукової
та науково-адміністративної праці.
Родина І.В. Фабриціус
І.В. Фабриціус народилася 17 травня 1882 р. в
Києві. Її батько — астроном Вільгельм (Василь
Іванович) Фабриціус (1845—1895 рр.). Про
його походження відомо мало. У копії форму-
лярного списку батька, яку в 1900 р. Універси-
тет святого Володимира видав І.В. Фабриціус,
зазначалося, що він був «сином вчителя». Піс-
ля завершення навчання у Гельсингфорсько-
му університеті у 1869—1871 рр. Вільгельм Фа-
бриціус працював асистентом університетської
обсерваторії, у 1871—1873 рр. займав поса-
ду астронома-спостерігача в Бонні, а в 1874—
1876 рр. — астронома-обчислювача в петер-
бурзькій Пулковській обсерваторії. У 1876 р.
Вільгельмові Фабриціусу запропонували поса
ду приват-доцента Київського університету
святого Володимира, і з цього часу його життя
пов’язане лише з Києвом.
Мати — Варвара Амосівна (рис. 2), була до-
могосподаркою. Її родовід лишається невідо-
мим, напевне можна твердити лише, що вона
походила із селянської родини. У 1890 р. сі-
мейні негаразди спонукали В.А. Фабриціус по-
кинути чоловіка, забравши з собою дітей. У
цей час вона зближується з київським археоло-
гом та журналістом Віктором Івановичем Гош-
кевичем (1860—1928 рр.) (рис. 1).
Він був представником відомого українсь
ко-білоруського роду, другим з чотирьох си-
нів ректора Київської духовної академії Івана
Антоновича Гошкевича (1824—1871 рр.). Завер-© А.В. Костенко, А.В. Шевченко, 2016
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 123
шивши у 1881 р. навчання в Київській духов
ній семінарії, В.І. Гошкевич вступив на перший
курс фізико-математичного факультету Універ
ситету святого Володимира. Тоді ж він одру-
жується з Клавдією Андріївною Бакановською
(1962/1964—? рр.), яка наступного року народ
жує йому доньку Катерину. Тим часом, з друго-
го курсу В.І. Гошкевич перейшов на історично-
філологічний факультет Університету, де став
одним з учнів Володимира Боніфатійовича Ан-
тоновича (1830—1908 рр.). У період навчання
В.І. Гошкевич працював: у 1880—1883 рр. — об-
числювачем астрономічної обсерваторії Уні-
верситету святого Володимира, а з 1882 р. —
позаштатним кореспондентом кількох київсь
ких газет. Саме в астрономічній обсерваторії
він познайомився з родиною Фабриціусів.
У 1884 р. університетська адміністрація
звернула увагу на гурток молодих істориків,
що під керівництвом В.Б. Антоновича студію-
вав українську історію паралельно до офіцій-
ного курсу. Ці «нелегальні» заняття було при-
пинено, а на учасників гуртка чекали суворі
покарання. В.І. Гошкевича відрахували з тре-
тього курсу університету, відтоді він вивчає
історію та археологію у вільний від роботи час.
Проблеми були й у його родинному житті, він
розлучається з К.А. Бакановською-Гошкевич.
У 1890 р. старший брат В.І. Гошкевича —
Михайло Іванович — повідомив братові про
вакансію секретаря Херсонського губернсь
кого статистичного комітету. Обставини, що
склалися в Києві, спонукали В.І. Гошкеви-
ча прийняти цю пропозицію. Разом з ним до
Південної України вирушає В.А. Фабриціус із
дітьми: Федором (1876—1919 рр.), Леонідом
(1878—1903 рр.) та Іриною. Уже після смерті 13
квітня 1895 р. Вільгельма Фабриціуса, В.А. Фа-
бриціус офіційно бере шлюб з В.І. Гошкеви-
чем (Фабрициус, Гошкевич 1983, с. 1).
У Херсоні під керівництвом вітчима Ірина
почала вивчати археологію. Збір старожитностей
та участь в експедиціях В.І. Гошкевича, вивчення
археологічної літератури та зустрічі з вченими,
які нерідко приїздили до вітчима — усе це спри-
яло її становленню як археолога. До того ж з пер-
шого року свого перебування в Херсоні В.І. Гош-
кевич працює над створенням і розбудовою пер-
шого в місті Археологічного музею, відтак Ірина
мала змогу спостерігати і за практичною робо-
тою батька в сфері музейної археології.
В 1900 р. І.В. Фабриціус завершила серед-
ню освіту, закінчивши 8 класів у ІІ Херсонсь
кій жіночій гімназії із золотою медаллю та
отримавши диплом домашнього вчителя.
В.І. Гошкевич, з метою продовження освіти
доньки, звернувся за порадою й допомогою
до проф. С.М. Середеніна, одного з керівни-
ків Петербурзького археологічного інституту.
Але той у своєму листі відповів, що Інститут
не може дати того, що дає практична робота
під керівництвом В.І. Гошкевича (Фабрициус,
Гошкевич 1983, с. 2).
В.І. Гошкевич запропонував Ірині продов
жити навчання на Вищих Бестужевських жі-
ночих курсах у Петербурзі. Напрям навчання
на курсах І.В. Фабриціус вибирала з двох ва-
ріантів: або математика, до якої в неї був хист,
або ж історія, що безпосередньо пов’язана з
археологією. Вона обрала курси історично-
філологічного відділення, але в той час викла-
дання історичних наук не було пов’язане ні з
археологією, ні з історією матеріальної культу-
ри (про «доісторичні культури», які її тоді ці-
кавили, навіть не згадувалося). Тому в 1901 р.,
з першого курсу історично-філологічного від-
ділення І.В. Фабриціус перейшла на фізико-
математичне, де було обов’язковим проход
ження основ природознавства, без знань яких
було важко працювати археологу. На другому
курсі вона почала займатися безпосередньо
математичними науками, але їй вистачало часу
на подальше вивчення курсів хімії та геології, а
на історичному відділенні упродовж чотирьох
років навчання І.В. Фабриціус відвідувала лек-
ції знаних істориків та археологів. До закінчен-
ня освітньої програми у 1904 р., І.В. Фабриціус
протягом 1900—1904 рр. брала участь у студент-
Рис. 1. Віктор Іванович Гошкевич. З фондів ХОКМ
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2124
ському русі, за що була неодноразово відрахо-
вана з курсів, але потім відновлювалась.
У цей час матеріальне становище в родині
погіршилося — В.І. Гошкевича в 1903 р. звіль-
нили зі служби у Статистичному комітеті за «не-
благонадійний спосіб думок». До того ж у 1903 р.
в туркестанському Мерві помер від інфекцій-
ної хвороби 24-річний Леонід Васильович Фа-
бриціус, який служив там офіцером залоги; він,
як і його старший брат Федір, обрав військову
кар’єру (Пиворович 2006, с. 167). І.В. Фабри-
ціус почала працювати — допомагала В.І. Гош-
кевичу в редакції газети «Юг», яка ним вида-
валася з 1898 р. Вона була коректором, редагу-
вала рубрику телеграм, вела колонку музичних
рецензій. Однак «ліберальна» й «українофіль-
ська» газета без субсидій приносила лише
збитки. У 1905 р. видання газети було заборо-
нене через запровадження військового стану в
Херсоні. Спроби відновити видання були мар-
ними — не вистачало кредитних коштів, дала-
ся в знаки політична ситуація в Російській ім-
перії (Шевченко 2015, с. 50—53).
У 1905 р. І.В. Фабриціус (рис. 3) одружила-
ся з поручиком Іваном Іллічем Кономопуло
(1875—1948 рр.), а в 1907 р. переїхала з чоло-
віком до Одеси. У своєму життєписі вона за-
значала, що цей шлюб був невдалим (Фабри-
циус, Гошкевич 1983, с. 3). Більшу частину часу
І.В. Фабриціус проводила в рідних у Херсоні та
Голій Пристані (рис. 4), продовжуючи працю-
вати у В.І. Гошкевича. Вона допомагала в орга-
нізації й обробці матеріалів очолюваного ним
Археологічного музею.
У 1909 р. міська влада Херсона запропону-
вала передати Археологічний музей у власність
міського управління, зберігши за В.І. Гошке-
вичем право очолювати музей і надалі. Була за-
фіксована нова назва закладу — Херсонський
міський музей старожитностей та витончених
мистецтв. Для розгортання його експозицій
та фондів місто надало окремий двоповерхо-
вий будинок по вул. Говарда, в який протягом
грудня 1910 — січня 1911 рр. перенесли всі му-
зейні колекції.
У цей час неоціненну допомогу В.І. Гошке-
вичу надавала не лише І.В. Фабриціус, але і її
старший брат Федір (рис. 5). Упродовж 1909—
1912 рр. він виконав десятки планів античних
та «пізньоскіфських» (постскіфських) городищ
і зробив безліч фото археологічних знахідок. В
усіх археологічних експедиціях В.І. Гошкеви-
ча він був його найближчим помічником (Кос-
тенко 2015, с. 64).
Варто відзначити, що рідна донька В.І. Гош-
кевича — Катерина Вікторівна Гошкевич
(1882 — після 1919 р.), яка мешкала в Києві з
мамою, у ці роки зажила всеросійської слави.
В 1905 р. вона познайомилася з генералом Во-
лодимиром Олександровичем Сухомлиновим
(1848—1926 рр.), який невдовзі став її чолові-
ком, а в 1909 р. отримав призначення на посаду
військового міністра Російської імперії. У Пе-
тербурзі вона одразу ж стала впливовою осо-
бою при дворі останнього імператора. Зі сво-
їм батьком та його родиною К.В. Гошкевич-
Сухомлинова зустрілася лише одного разу — у
липні 1910 р., коли відвідала Херсон та Голу
Пристань. Однак приязних відносин між нею
та В.І. Гошкевичем не було. Разом з тим той
факт, що донька В.І. Гошкевича належала до
елітних верств Російської імперії, зіграє свою
роль і в його житті, і в житті І.В. Фабриціус.
Отже, можемо стверджувати, що І.В. Фабри-
ціус з дитинства була знайома з археологічни-
ми артефактами та зростала в оточенні вчених-
археологів. Вона отримала якісну освіту, яка до-
помогла їй опанувати професію журналіста. На
час відкриття її батьком оновленого Музею ста-
рожитностей в Херсоні завершилося становлен-
ня І.В. Фабриціус як особистості та науковця.
Роки праці під керівництвом
В.І. Гошкевича (1913—1925 рр.)
У 1913 р. І.В. Фабриціус фактично розійшлася
з чоловіком. Однак формальне розлучення з
Рис. 2. Варвара Амосівна Фабриціус-Гош
кевич. З фондів ХОКМ
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 125
ним за законами Російської імперії було прак-
тично неможливим, до того ж саме в 1913 р. у
подружжя народилася донька Катерина.
У січні 1913 р. І.В. Фабриціус отримала не
офіційне службове оформлення у Херсонсько-
му музеї старожитностей. В.І. Гошкевич при-
значив їй щомісячну заробітну плату, яка ста-
новила 10 карбованців із його власних, 100
карбованців офіційної зарплати і, частково, з
коштів музею. Офіційно у штаті закладу було
лише дві людини: зберігач музею (В.І. Гошке-
вич) та музейний сторож.
З початком Першої світової війни І.І. Ко-
номопуло увійшов до офіцерського корпусу
246-го піхотного Бахчисарайського полку. З
того часу й до 1922 р. І.В. Фабриціус бачилась з
чоловіком періодично, відвідуючи його за міс-
цем служби (Одеса, Румунський фронт 1916—
1917 рр., Єлизаветград). На війну вирушив і
Ф.В. Фабриціус.
Період 1913—1923 рр. не можна назвати
творчо-продуктивним періодом життя І.В. Фа-
бриціус. Діяльність музею була призупинена
після початку розгортання на теренах України
революційних процесів — припинилося надхо-
дження нових матеріалів, не було жодної мож-
ливості продовжувати експедиційну роботу.
У 1918 р., за гетьманування П. Скоропад-
ського, В.І. Гошкевич ще продовжував ак-
тивну працю, намагався зберегти свої між-
народні зв’язки та започаткувати нові. Того
року Музей старожитностей вперше відві-
дав засновник Пергамського музею німець-
кий археолог Теодор Віганд (1864—1936 рр.).
Однак подальше загострення політичної си-
туації поставило музей на межу виживан-
ня. Те, що його не було закрито, зруйнова-
но або розграбовано — це виключно заслуга
В.І. Гошкевича та І.В. Фабриціус, які продов
жували свою роботу в буремні роки (Костен-
ко 2015а, с. 48).
Доля рідних І.В. Фабриціус радикально
змінилася. У 1915 р. або на початку 1916 р.
Ф.В. Фабриціус потрапив у німецький полон.
Поразка Німеччини в Першій світовій війні
звільнила його, але він не став осторонь від по-
дій на Батьківщині. У роки Громадянської вій
ни його ім’я зустрічається серед списків коман-
дирів «Збройних Сил Півдня Росії» (під прово-
дом А.І. Денікіна) та «Російської Армії» (під
проводом П.М. Врангеля), на цей час Ф.В. Фа-
бриціус уже мав звання підполковника. Після
поразки «врангелівців» у Криму в 1921 р. його
подальша доля не відома — він міг як емігру-
вати, так і загинути в бою чи стати жертвою
червоного терору. К.В. Гошкевич вважала, що
її дядько загинув у 1919 р. (Пиворович 2006,
с. 167).
Після Лютневої революції в Петербурзі
В.О. Сухомлинов, який на той час уже подав у
відставку з посади військового міністра та пе-
ребував під судом за підозрою у державній зра-
ді, був засуджений до довічної каторги. Однак
після більшовицького перевороту йому вда-
лося залишити Росію та емігрувати до Німеч-
чини. К.В. Гошкевич-Сухомлинова, яку не-
безпідставно звинувачували в маніпулюванні
чоловіком та створенні у військовому міністер-
стві системи корупційних схем, суд виправдав.
Але далі її сліди втрачаються — за різними дже-
релами вона померла чи загинула між 1919 р. і
1925 р. (Костенко 2015, с. 65). Резонанс гучно-
го судового процесу над родиною військового
міністра згодом завдасть чималих клопотів й
І.В. Фабриціус.
У автобіографії вона зазначає, що в цей пе-
ріод багато хворіла й тимчасово втратила слух.
Причиною цього стали проблеми в особисто-
му житті дослідниці, а саме багаторічна тяжка
хвороба її доньки, смерть матері й пов’язане з
цим піклування про родину. До того ж, з 1920 р.
були виявлені гострі симптоми загального
склерозу у В.І. Гошкевича. У 1922 р. І.В. Фа-
бриціус довелося розірвати будь-які відносини
з чоловіком (Фабрициус, Гошкевич 1983, с. 3).
Рис. 3. Ірина Василівна Фабриціус. З фондів ХОКМ
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2126
Згодом І.І. Кономопуло переїхав до Москви,
де влаштувався бухгалтером і успішно прихо-
вував своє офіцерське минуле.
Незважаючи на негаразди, очолюваний її
батьком Музей старожитностей вдалося відсто-
яти, він не втратив своєї репутації. У цей період
І.В. Фабриціус допомагала В.І. Гошкевичу зби-
рати матеріали для «Археологічної карти Хер-
сонщини» й упорядковувати колекції музею. З
1920 р. вона керувала всією адміністративно-
господарською роботою закладу.
У 1923 р. у діяльності музею відбулися знач
ні зміни — його зарахували до централізованої
мережі наукових музеїв УСРР (у 1920-х рр. му-
зеї вважали, перш за все, науковими устано-
вами) під назвою Херсонського державного
історично-археологічного музею (ХІАМ). По-
дальше музейне будівництво в УСРР мало на-
слідком об’єднання усіх музеїв Наркомату осві-
ти УСРР в системі Головного управління науки
НКО УСРР («Упрнауки»), що пояснювалося
стратегією створення однотипної структури
керівних музейних органів. У 1925 р., під час
запровадження цієї реформи, в УСРР лише де-
сять музеїв отримали статус державних, серед
них був і ХІАМ (Яненко 2012, с. 7).
З квітня 1923 р. І.В. Фабриціус була офі-
ційно призначена зберігачем Херсонського
історично-археологічного музею, директором
якого став В.І. Гошкевич. Останньою архео
логічною колекцією, власноруч зібраною ди-
ректором для свого музею, були предмети,
знайдені під час розкопок Аджигольського
городища (с. Солончаки Очаківського р-ну
Миколаївської обл.) біля Ольвії в 1924 р. На
Аджигольське городище В.І. Гошкевич звер-
нув увагу ще під час розвідки 1913 р., коли
зняв план цієї пам’ятки. На розкопках 1924 р.
він працював разом з І.В. Фабриціус, яка фак-
тично взяла на себе клопіт керівництва експе-
дицією. Унаслідок цих розкопок ХІАМ збага-
тився першою античною колекцією римсько-
го часу.
Таким чином, упродовж майже двадцяти
років праці під керівництвом В.І. Гошкевича,
І.В. Фабриціус набула великого досвіду архео
логічної та музейної роботи, який і визначив
подальший високий рівень її наукового дороб-
ку. Разом з тим, їй довелося пережити великі
труднощі — як особисті, так і спричинені тра-
гедією епохи.
І.В. Фабриціус на чолі ХІАМ
(1925—1931 рр.)
У вересні 1925 р. В.І. Гошкевич вийшов на
пенсію. Перед цим він офіційно удочерив
доньку І.В. Фабриціус — 11-річну Катерину
Іванівну Кономопуло, яка з цього часу мати-
ме ім’я Катерини Вікторівни Гошкевич (пов
ний збіг імені з рідною донькою В.І. Гошкеви-
ча спричинив у наш час деяку плутанину серед
дослідників). Зроблено це було для того, щоб
уберегти дівчинку від переслідувань з боку ра-
дянської влади за її походження (у В.І. Гошке-
вичі радянська влада вбачала «прогресивно-
го діяча», в 1922 р. нагородила орденом «Ге-
рой Праці»).
Збираючись залишити роботу, В.І. Гошке-
вич піклується, щоб наступним директором
музею стала І.В. Фабриціус. У листі до Дмит
ра Івановича Багалія (1857—1932 рр.), якому
керівництвом Упрнауки було доручено під-
шукати кандидата на заміщення директор-
ської посади, він висловлює сподівання «що і
мій голос при вирішенні цього питання буде по-
чутий» (Гошкевич 1925). Зрештою, його кло-
потання врахували — директором Херсонсько-
го історично-археологічного музею офіційно
стає І.В. Фабриціус. Для неї розпочинається
ключовий період життя та наукової праці.
Протягом наступних років проводяться зна-
чні польові дослідження — це й розвідки з ви-
явлення нових пам’яток археології, і розкоп-
Рис. 4. Віктор Іванович Гошкевич та Варвара Амосівна
Фабриціус-Гошкевич на ганку свого будинку в Голій При-
стані (1909 р.). З фондів ХОКМ. Публікується вперше
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 127
ки кількох відомих поселень, городищ та кур-
ганів. Під керівництвом І.В. Фабриціус триває
реорганізація музею: виокремився праісторич-
ний відділ, який очолив археолог Аркадій Вік
торович Добровольський (рис. 6); в 1926 р. —
античний відділ на чолі з Георгієм Петровичем
Крисіним. Утрьох вони склали штат музею,
який залишався незмінним до 1930 р. Трива-
ла музейна наукова праця, зберігалися зв’язки
з закордонними дослідниками — у 1928 р. з
колекціями ХІАМ працював фінський архе-
олог Арне Міхаель Тальгерн (1885—1945 рр.).
Результатом видавничої діяльності ХІАМ ста-
ли два випуски «Літописів Музею» з відомос-
тями про науково-фондову діяльність, а також
з повідомленнями про археологічні розкопки
за участю співробітників закладу. Окремі стат-
ті І.В. Фабриціус були надруковані саме в цих
виданнях.
Можна відзначити наступні досягнення в
археологічній діяльності І.В. Фабриціус в цей
період: розкопки кургану білозерської археоло-
гічної культури поблизу с. Лук’янівка (1924 р.)
дали цінну знахідку мідних ідольчиків та дро-
тяної «мікенської» фібули, за допомогою якої
отримані точні й дуже важливі датування епо-
хи бронзи.
Проведені у 1925—1929 рр. розкопки Люби
мівського постскіфського городища І ст. до
н.е. — ІІ ст. н.е. дозволили І.В. Фабриціус
установити план його житлової частини, кон-
струкцію фортифікацій та головної брами,
спосіб замощення й напрямок головної вули-
ці. На Гаврилівському постскіфському горо-
дищі вона виявила культурний шар IV—III ст.
до н.е., у той час як раніше городище вважало-
ся пам’яткою римської доби.
У 1927 р. під час розвідки від села Збур’ївка
до хутору Нове Шабо було зафіксовано низку
поселень періоду енеоліту і вперше для ниж-
ньодніпровських кучугур систематично об-
стежена велика одношарова пам’ятка з кре-
меневою індустрією епохи бронзи. Також було
отримано низку відносних датувань значної
і важливої керамічної групи («крутотілих» по-
судин).
У статті «Гороженська орнаментована со-
кира-молот» І.В. Фабриціус вперше в українсь
кій археологічній літературі вказала на кон-
кретний зв’язок Північного Причорномор’я
з Троянсько-мікенським світом. Стаття «Ци-
ліндрошийний посуд» показує одну із ланок
зв’язку між пізньобронзовим (кіммерійським
для Причорномор’я) і скіфським періодами
(Фабриціус 1929).
Продовжувала І.В. Фабриціус роботу і на
античних пам’ятках. У 1927 р. проводилася роз-
відка на Тендрі та острові Бабин, але культурні
шари античного часу не були виявлені. У цьому
ж році, разом з Г.П. Крисіним, І.В. Фабриціус
працювала в складі Ольвійської експедиції.
Значні результати були отримані під час
археологічних розвідок І.В. Фабриціус у верес
ні–жовтні 1928 р. На маршруті завдовжки 150 км
по теренам сучасного Голопристанського р-ну
Херсонської обл., серед інших місць були об-
стежені околиці с. Іванівки у Ягорлицькій за-
тоці. Матеріали цієї розвідки збереглися. Се-
ред них наявні фрагменти амфор VІ ст. до н.е.
та фрагменти чорнолакових кіліків цього ж пе-
ріоду. Можна стверджувати, що це були речі з
Ягорлицького античного поселення, офіційно
відкритого в 1970-х рр.
Однак на початку 1930-х рр. щодо колекти-
ву ХІАМ розпочалися політичні утиски. 21 січ-
ня 1931 р. херсонська газета «Наддніпрянська
правда» опублікувала анонімну кореспонден-
цію під промовистою назвою «Класові вороги
в археологічному музеї». У ній зокрема ствер-
джувалося: «Херсонський державний історично-
археологічний музей, через засміченість його
штату, за 13 років пролетарської диктатури не
Рис. 5. Федір Васильович Фабриціус. На звороті зберіг-
ся напис, зроблений рукою В.І. Гошкевича: Ф.В. Фа-
бриціус на розкопках давнього городища. Знімок 1909,
серпень 31. Наскільки відомо, це єдине фото Ф.В. Фа-
бриціуса, що збереглося до нашого часу. З фондів
ХОКМ. Публікується вперше
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2128
тільки не прилучився до завдань соціалістичного
будівництва, а навпаки замкнувся у собі від про-
летарської суспільності, у деяких галузях навіть
свідомо шкодив» (Рудий 2010, с. 129). На дум-
ку автора кореспонденції, така ситуація в му-
зеї стала можливою тому, що директорка цього
закладу за соціальним походженням є «чужим
елементом» і «вороже ставилася» до всіх почи-
нань радянської влади в музейній справі.
У цей час в СРСР розпочинається «гене-
ральна чистка» партійних та державних служ-
бовців. У квітні 1931 р. І.В. Фабриціус звільни-
ли з посади директора за першою категорією —
як родичку «колишнього царського міністра»
В.О. Сухомлинова та дружину «колишнього
царського полковника» І.І. Кономопуло. Звіль-
нені за першою категорією позбавлялися всіх
прав на роботу та пенсію та мали бути виселе-
ні з квартир. До того ж реальною була загроза
арешту органами НКВС. Передчуваючи неми-
нучі репресії, Херсон залишили співробітники
й друзі І.В. Фабриціус — А.В. Добровольський
та Г.П. Крисін. Тим часом, заради «оздоровлення
стану музею» ХІАМ було ліквідовано, й на пра-
вах окремого Історичного відділу об’єднано з
Природничим музеєм у Херсонський краєз-
навчий музей (ХКМ).
Отже, протягом 1925—1931 рр. І.В. Фабри
ціус здійснила великий обсяг археологічної
польової та наукової роботи. Однак репре-
сії влади припинили діяльність Херсонського
історично-археологічного музею як науково-
го центру і змусили І.В. Фабриціус залишити
установу та змінити своє життя.
Роки праці І.В. Фабриціус
у Ленінграді та Києві (1931—1941 рр.)
У листопаді 1931 р. І.В. Фабриціус з донькою
переїхала до Ленінграда. Дослідниця довгий час
тяжко хворіла й не могла працювати. Одужав-
ши, але не маючи змоги влаштуватися на робо-
ту, вона розпочала обробку й оформлення мате-
ріалів до археологічної карти Причорномор’я,
які залишилися після В.І. Гошкевича. У цей
період І.В. Фабриціус зосередилася на вивчен-
ні скіфських пам’яток.
З лютого 1934 р. до березня 1935 р. їй вда-
ється офіційно працевлаштуватися в Держав-
ному Ермітажі позаштатним науковим співро-
бітником. У серпні 1934 р. І.В. Фабриціус також
уклала авторську угоду з Державною академі-
єю історії матеріальної культури (ДАІМК) на
обробку, доповнення й підготовку до видан-
ня «Матеріалів для археологічної карти україн-
ського Причорномор’я», зібраних В.І. Гошке-
вичем до 1923 р. У червні 1934 р. вона подала цю
роботу на розгляд, і ДАІМК прийняла її до дру-
ку (але так і не видала). З серпня 1936 р. до бе-
резня 1937 р. І.В. Фабриціус працює бібліотека-
рем другого розряду у відділі гравюри та естампу
Державної публічної бібліотеки в Ленінграді.
Імовірно, загроза репресій для неї минула.
31 березня 1937 р. І.В. Фабриціус почала пра-
Рис. 6. Директор ХІАМ І.В. Фабриціус серед співробітників музею. Крайній ліворуч —
Аркадій Вікторович Добровольський. З фондів ХОК
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 129
Рис. 7. Херсонський історично-археологічний музей. З фондів ХОКМ
цювати науковим співробітником в Інституті
археології АН УРСР. Донька залишилася в Ле-
нінграді, де розпочала навчання в Ленінград-
ському університеті. Продовжуючи збирати
матеріали для «Археологічної карти», І.В. Фа-
бриціус працювала в багатьох музеях Півден-
ної України — в Кіровоградському, Миколаїв-
ському та Одеському.
У 1938 р. керівництво Інституту археоло-
гії АН УРСР прийняло рішення зібрати всі
підготовлені І.В. Фабриціус матеріали архе-
ологічної карти в спільне з Інститутом істо-
рії матеріальної культури АН СРСР видан-
ня під назвою «Археологічна карта україн-
ського Причорномор’я», доповнивши його
ілюстраціями та покажчиками (предметно-
тематичними та бібліографічними). У тому ж
році разом із художником І.В. Фабриціус отри-
мала відрядження в музеї Південної України
для збору ілюстративного матеріалу. Вона від-
відала Кіровоград, Херсон, Миколаїв, Перво-
майськ, Одесу. Улітку для книги були оформ-
лені таблиці, ілюстрації, складено їхній опис,
а основний текст археологічної карти схвалив
Інститут археології АН УРСР.
Окрім того І.В. Фабриціус представила Ін-
ститутові план роботи зі скіфології, зробила
доповідь «Про аналіз скіфських зображень».
Продовжуючи археологічну роботу з плано-
мірного вивчення скіфського періоду, дослід-
ниця виконала обстеження великих скіфських
городищ (Немирівського, Пастирського, Мот
ронинського, Гаврилівського), місцевості та
району розташування «змієвих валів»; під час
цього обстеження вона відкрила Шарпівське
городище. Біля м. Звенигородка (Звенигород-
ський р-н Черкаської обл.) І.В. Фабриціус від-
крила трипільське поселення, частина якого
була перекрита скіфським шаром, пов’язаним
з колом Рижанівських курганів.
В 1938—1940 рр. І.В. Фабриціус проводила
розкопки Шарпівського городища на р. Тяс-
мин (в уроч. Шарпівка поблизу с. Пастирське
Смілянського р-ну Черкаської обл.). Дослід-
ниця встановила техніку будівництва споруд
фортифікаційного призначення і обпалюван-
ня валів, довела наявність керамічної індустрії,
визначила житлову площу та виявила величез-
ний комплекс ліпної кераміки, яку точно дату-
вала за допомогою знайденої на цьому ж місці
античної кераміки.
Наприкінці 1930-х рр. І.В. Фабриціус ак-
тивно проводить не лише власну польову дія
льність, але й бере участь у роботі інших екс-
педицій Інституту археології АН УРСР — Три-
пільської (1937 р.) та Деснянської (1938 р.). У
них, окрім розкопок стоянок періоду палеолі-
ту, вона здійснила обстеження заплави Десни
від м. Новгород-Сіверський до с. Дробишів, де
виявила і зафіксувала понад 20 пам’яток періо
дів енеоліту, бронзи та слов’янського часу. Та-
кож І.В. Фабриціус обстежила правобережжя
річки від с. Рогівка до с. Пушкарі Новгород-
Сіверського р-ну Чернігівської обл. За резуль-
татами польових робіт до Інституту археології
АН УРСР були здані звіти, а знахідки експону-
валися на виставках Інституту.
У 1939 р., згідно з прийнятою Інститу-
том пропозицією, вирішено було використа-
ти затримку з перекладом археологічної кар-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2130
ти українською мовою для її доповнення ілю-
стративним матеріалом пам’яток античної
культури. Відбувся ще один об’їзд музеїв із
художником (Одеса, Миколаїв, Херсон). У
травні 1939 р. остаточно було оформлено та-
блиці й ілюстрації, а в жовтні був закінчений
переклад основного тексту археологічної кар-
ти. Влітку цього ж року І.В. Фабриціус подала
до Інституту археології АН УРСР доповідну
записку «Про тематику та методику складан-
ня археологічних карт». У той же час, узагаль-
нивши результати проведених робіт на Шар-
півському і Пастирському городищах, до-
слідниця виступила на конференції Інституту
археології АН УРСР з доповіддю «Трипільська
культура та кіммерійці».
У 1940 р. І.В. Фабриціус продовжувала ро-
боту над технічним завершенням уже передру-
кованих (понад 600 сторінок) частин тексту
«Археологічної карти» українською мовою.
У дослідженнях в галузі скіфології вона та-
кож досягла значних результатів. І.В. Фабри-
ціус продовжила розкопки Шарпівського го-
родища, працювала над обробкою матеріалів,
отриманих у ході польових досліджень 1938 р.
і 1940 р., мала заплановану для роботи тему «Ар-
хаїчна Скіфія в межах території УРСР». Дослід-
ниця зібрала матеріал для теми «Дністровсько-
Чорноморська культура з розписною керамі-
кою» й почала обробку цього матеріалу.
Взимку 1940—1941 рр. І.В. Фабриціус була
науковим керівником Є.Ф. Покровської, яка
працювала над кандидатською дисертацією за
темою «Похоронні споруди, обряд та інвен-
тар скіфських курганів». На початку 1941 р.
І.В. Фабриціус виступила на конференції Ін-
ституту археології АН УРСР з доповіддю «Ре-
лікти егейської культури на території УРСР».
У цьому ж році дослідниця представила план
наукової теми «Архаїчна Скіфія», який схвалив
та прийняв Інститут археології АН УРСР (Фа-
брициус, Гошкевич 1983, с. 7).
У 1938—1941 рр. І.В. Фабриціус працювала
вченим-консультантом у Київському історич-
ному та Херсонському краєзнавчому музеях і
мала (так і не реалізований) план спільної екс-
педиції Інституту археології АН УРСР та Іс-
торичного відділу Херсонського краєзнавчого
музею для розкопок Білозерського античного
поселення (селище Дніпровське Білозерсько-
го р-ну Херсонської обл.) у 1941 р.
Отже, роки роботи І.В. Фабриціус у Києві до
початку Другої світової війни були успішними
в її науковій діяльності. Вона отримала науко-
вий авторитет, як провідний спеціаліст з історії
та культури степових скіфських племен і насе-
лення українського Лісостепу скіфської доби.
Роки Другої світової
війни та повоєнний період
З 18 травня до 12 липня 1941 р. І.В. Фабриціус
відбула у відрядження до Ленінграду та Мос
кви для роботи над темою «Архаїчна Скіфія».
Для поїздки до Ленінграду, вочевидь, у неї була
й особиста причина — на початку літа 1941 р.
її донька К.В. Гошкевич закінчила навчання
в Ленінградському університеті (вона вчилася
на геолога). Однак, з початком війни на тере-
нах України, повернутися до Києва І.В. Фаб
риціус уже не вдалося. До вересня 1941 р. вона
продовжувала працювати в Інституті історії
матеріальної культури за темою відрядження.
12 лютого 1942 р. у стані дистрофії її разом з
донькою евакуювали з Ленінграда.
З 12 березня до 3 червня 1942 р. І.В. Фаб
риціус знаходилася на лікуванні в Евакогос-
піталі в Свердловську. З 3 червня до 6 серп-
ня проживала у Северську Свердловської обл.
РРФСР. 7 серпня 1942 р. переїхала до Красно-
Рис. 8. Софія Станіславівна Березанська з гуртківця-
ми. З фондів ХОКМ. Публікується вперше
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 131
дарського краю РРФСР з донькою, яка була
направлена туди на роботу. Однак, згадувала
І.В. Фабриціус, незабаром вона залишила Ку-
бань, «тому що там ні побутове, ні культурне,
ні матеріальне становище не відкривали можли-
востей роботи для мене» (Фабрициус, Гошке-
вич 1983, с. 8). З 23 серпня 1942 р. до 8 трав-
ня 1944 р. дослідниця мешкала в містечку Ша-
рипове Хакаської автономної області РРФСР
на утриманні доньки. Іншим джерелом її існу-
вання в цей час були лекції та консультації для
агітаторів Шарипівського райкому ВКП(б). У
травні 1944 р. І.В. Фабриціус переїхала на Урал
(станція Пашмя Пермської залізниці), на міс-
це нової роботи доньки. З 25 травня до 8 верес-
ня вона працювала на польових роботах Уфим-
ської алмазної експедиції.
8 вересня 1944 р. І.В. Фабриціус поверта-
ється до Києва, де в Інституті археології АН
УРСР їй пропонують посаду завідувача секто-
ром скіфо-сарматських і античних міст. До ро-
боти вона заступає 10 жовтня 1944 р.
У Києві І.В. Фабриціус з’ясувала, що за
роки відсутності все її майно та особистий
науковий архів і бібліотека втрачені. Зважую
чи перспективи подальшої праці, вона ро-
бить висновок про недоцільність продов
ження роботи над темою «Архаїчна Скіфія».
Метою цієї теми було створення повного ка-
талогу пам’яток скіфського архаїчного періо-
ду — з розподілом їх за групами і з точними
датуваннями. Але втрата всіх попередніх на-
працювань змушує І.В. Фабриціус відмови-
тися від цієї тематики. Матеріали, напрацьо-
вані нею у ленінградському відрядженні вона
передає до Наукового архіву Інституту істо-
рії матеріальної культури АН СРСР. З причи-
ни втрати матеріалів вона відмовляється й від
запланованої в 1940 р. теми «Дністровсько-
Причорноморська культура з розписною ке-
рамікою».
І.В. Фабриціус розпочинає працю над но-
вими темами своїх досліджень: «Кіммерійці і
скіфи» (планувалося, що підсумком цієї пра-
ці буде авторська монографія) і «Табіті скіфів
та Велика богиня скіфів» (у межах цієї роботи
планувалося з’ясувати, із залученням комплек-
сних аналогій, питання про походження обра-
зу богині з егейського світу).
27 квітня 1945 р. в Інституті історії мате-
ріальної культури в Москві, І.В. Фабриці-
ус захистила дисертацію «Археологічна карта
Причорномор’я Української РСР» та отримала
науковий ступінь кандидата історичних наук
(Фабрициус, Гошкевич 1983, с. 9).
Продовжуючи роботу з цієї теми, вона за-
вершує свою головну працю — «Археологіч-
ну карту Причорномор’я Української РСР»,
яка стала підсумком її багаторічних польових
та теоретичних досліджень. У цій величез-
ній за науковим обсягом роботі І.В. Фабриці-
ус узагальнила численні матеріали, зібрані як
В.І. Гошкевичем, так і нею особисто. У кар-
ті була охоплена більша частина Північного
Причорномор’я, від Дунаю до Дніпра. Пра-
ця містила інформацію про понад 700 архео-
логічних пам’яток. Перший том дослідження,
присвячений пам’яткам межиріччя Дністра та
Південного Бугу, було видано в 1951 р. (Фа-
брициус 1951). Другий том не був опублікова-
ний, він зберігається в Науковому архіві Ін-
ституту археології НАН України.
Після захисту дисертації І.В. Фабриціус
продовжила працювати у Києві, в Інституті ар-
хеології АН УРСР на посаді старшого науко-
вого співробітника. Вона відновлює й очолює
Тясминську археологічну експедицію для по-
дальшого вивчення Шарпівського городища.
На пам’ятці було досліджено оборонні спору-
ди, методи побудови житла, відкриті і вивче-
ні залишки ковальського й керамічного ви-
робництва. Також вона проводить розкопки
кургану в Сабатинівці (Фабрициус, Гошкевич
1983, с. 9).
Певний час І.В. Фабриціус читала лекції
у Київському університеті. Вона підготува-
ла до друку цілу низку робіт зі скіфського пе-
ріоду, звіриного стилю, архаїчної Скіфії тощо.
Дослідниця пише велику статтю «До питання
про топографізацію племен Скіфії», де, за да-
ними Геродота та картографією археологічних
пам’яток, прагне виокремити в Скіфії окремі
регіони (Фабрициус 1951а).
Кіммеро-скіфські проблеми повинні були
стати докторською дисертацією дослідниці,
але І.В. Фабриціус так і не завершила цю робо-
ту. Працювати в Інституті археології АН УРСР
їй було дедалі важче. Вона скаржилася на нена-
лежні умови роботи в Інституті, погану якість
наданого їй в Києві житла, самотність (її донь-
ка та онук оселилися в Ленінграді).
Одними з останніх польових експедицій
І.В. Фабриціус були організовані нею спіль-
но з Херсонським обласним історичним му-
зеєм дослідження античного городища «Зо-
лотий Мис» (с. Широка Балка Білозерсько-
го р-ну Херсонської обл.) у серпні—вересні
1947 р. Зберігся польовий щоденних цих ро-
біт з описом проведеного сезону (Мамаенко
1947).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2132
Гошкевич В.И. Письмо Дмитрию Ивановичу Багалею. 24 июня 1925 г. — Інститут рукопису Національної бібліо-
теки України ім. В. Вернадського. — Ф І., спр. 45690 (архів Д.І. Багалія).
Костенко А.В. Херсонский Археологический музей и его «семейная история»: семья как сеть научных коммуни-
каций в музейном деле // Гісторыя Магілёва: мінулае і сучаснасць. Зборнік навуковых прац удзельнікаў ІХ
Міжнар. навук. канф., 25—26 чэрвеня 2015 г., г. Магілёў. — Магілёў, 2015. — С. 59—65.
Костенко А.В. Європейські археологи у Херсонському музеї: до історії наукових та дружніх контактів Віктора
Гошкевича та Ірини Фабриціус // Історичні, соціологічні, політологічні науки: історія, сучасний стан та пер-
спективи досліджень. — Херсон, 2015а. — С. 44—49.
Мамаенко Е.Ф. Дневник исследования селения на «Золотом Мысе» возле с. Широкая Балка Херсонской обл.
Август—сентябрь 1947 г. — 1947. — Науковий архів Археологічних фондів Херсонського обласного крає-
знавчого музею.
Оленковський М.П. Вони прославили наш край. Видатні херсонські учені-археологи: бібліографічний довідник. —
Херсон, 2000.
Пиворович В.Б. Сохранить для будущих поколений (по воспоминаниям Е.В. Гошкевич о Херсонском городском
музее древностей) // Наукові записки Херсонського краєзнавчого музею. — Херсон, 2006. — С. 162—168.
Рудий Г.Я. Проблеми збереження музейної спадщини України: за результатами аналізу матеріалів республікан-
ської періодики 1930-х рр. // УІЖ. — 2010. — № 6. — С. 127—135.
Славин Л.М. И.В. Фабрициус [некролог] // СА. — 1966. — № 3. — С. 296—297.
Фабриціус І.В. Циліндрошийний посуд // Літопис Музею. — 1929. — Вип. 9. — С. 38—43.
Фабриціус І.В. Гороженська орнаментована сокира-молот // Антропологія. — 1930. — № 3. — С. 171—177.
Фабрициус И.В. Археологическая карта Причерноморья Украинской ССР. — К., 1951. — Вып. 1. — С. 56—58.
Фабриціус І.В. До питання про топографізацію племен Скіфії // Археологія. — 1951а. — Т. 5. — С. 50—80.
Фабрициус И.В., Гошкевич Е.В. Жизнеописание Фабрициус Ирины Васильевны. — 1983. — Науковий архів Архео-
логічних фондів Херсонського обласного краєзнавчого музею.
Шевченко А.В. Газета «Юг» під редакцією В. Гошкевича: її позиціонування та роль в суспільно-політичному житті
Південного регіону // Гілея: науковий вісник. — 2015. — Вип. 100. — С. 50—53.
Яненко А.С. Археологічна діяльність музеїв Радянської України (1919—1924 рр.). Автореф. дис. …канд. іст. наук. —
К., 2012.
Надійшла 20.10.2015
Можна стверджувати, що в ці роки І.В. Фа-
бриціус, підбиваючи підсумки своєї багаторіч-
ної наукової праці, вважала найпродуктивні-
шим для себе періодом роботу в Херсонсько-
му історично-археологічному музеї протягом
1923—1931 рр. С.С. Березанська (рис. 8), стар-
ший науковий співробітник Херсонського об-
ласного історичного музею в 1948—1949 рр.,
яка з 1949 р. навчалася в аспірантурі Інституту
археології АН УРСР та працювала з І.В. Фабри-
ціус, згадувала про неї: «Це була дуже красива,
величава стара жінка. Ми іноді згадували з нею
Херсон й вона лаяла мене за те, що я проміняла му-
зей на Інститут» (Оленковський 2000, с. 34).
Принагідно додамо, що в 1948 р. саме
С.С. Березанська відновила й очолила дитячий
музейний археологічний гурток, який припи-
нив діяльність після від’їзду І.В. Фабриціус із
Херсона.
У листопаді 1951 р., у віці 69-ти років,
І.В. Фабриціус виходить на пенсію. Після цьо-
го вона переїздить до доньки та онука в Ленін-
град. Померла І.В. Фабриціус 6 січня 1966 р. у
Ленінграді, де й була похована.
Висновки
Як археолог І.В. Фабриціус першою вказала
на зв’язки південноукраїнських археологіч-
них культур епохи пізньої бронзи з Троянсько-
мікенським колом культур. Є підстави вважа-
ти, що вона є першовідкривачем Ягорлицького
античного поселення. Особливе значення для
науки мала її праця з картографування архео-
логічних пам’яток Північного Причорномор’я
та скіфологічні дослідження.
У музейній справі І.В. Фабриціус однією з
перших організувала каталогізацію предметів
археологічних фондів за групами з перспекти-
вою публікації цих каталогів окремими видан-
нями. Головною метою діяльності археологіч-
ного музею вона вважала наукову (реалізовану
через організацію археологічних експедицій) та
науково-просвітницьку (реалізовану через пу-
блікацію отриманих результатів) працю. Під-
сумком її діяльності є потужний розвиток Хер-
сонського історично-археологічного музею,
археологічне картографування Південної Укра-
їни, помітні здобутки у вітчизняній скіфології.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 133
А.В. Костенко, А.В. Шевченко
И.В. ФАБРИЦИУС (1882—1966 гг.): АРХЕОЛОГ И МУЗЕЕВЕД
В статье представлен очерк биографии украинского археолога, историка и музееведа Ирины Васильевны Фабри-
циус (1845—1895 гг.). Обработаны материалы не только ее семейной истории, но и проанализирована многолет-
няя археологическая деятельность И.В. Фабрициус.
Жизнь исследовательницы условно поделена на пять этапов: молодость, период работы под руководством
Виктора Гошкевича, период управления Херсонским историко-археологическим музеем, годы работы в Ленин-
граде и Киеве, жизнь И.В. Фабрициус в годы Второй мировой войны и после нее. В первой части статьи удалось
проследить становление ученой как личности под влиянием различных жизненных условий. Также проанали-
зировано ее обучение и зарождение интереса к истории и археологии. Во второй и третьей части работы дана
характеристика особенностей публикаций и тематики основных научных работ И.В. Фабрициус, написанных под
влиянием В.И. Гошкевича. В четвертой — описано научную деятельность И.В. Фабрициус в Ленинграде и Киеве,
работу над «Археологической картой украинского Причерноморья». В последней части публикации представле-
ны материалы о жизни ученой в годы Второй мировой войны и послевоенный период.
Данная статья является первой попыткой проследить жизненный путь и научную деятельность Ирины Васи-
льевны Фабрициус в целом.
A.V. Kostenko, A.V. Shevchenko
I.V. Fabritsius (1882—1966): Archaeologist and Museologist
The article presents an outlined biography of Iryna Vasylivna Fabrytsius (1845—1895), a Ukrainian archaeologist, historian,
and a museologist. As a result, not only the materials on I.V. Fabritsius’ family story are studied, but also her archaeological
activity of many years is analyzed.
I.V. Fabritsius’ life was conditionally divided into five stages: youth, the period of work under Viktor Hoshkevych’s
direction, the period of management over Kherson Historic and Archaeological Museum, the years of work in Leningrad
and Kyiv, and her life during the World War Two and after that. In the first part of the article, the authors managed to
trace this scholar’s personal development under the influence of various life conditions. Her study and rise of her interest
in history and archaeology are also analyzed. In the second and third parts of the paper the peculiarities of I.V. Fabritsius’
publications and the themes of her main works under the influence of V.I. Hoshkevych are described. In the fourth part, a
scientific activity of I.V. Fabrisius in Leningrad and Kyiv and her work on The Archaeological Map of Ukrainian Black Sea
Region are described. In the last part of the article, the materials on this scholar’s life during the period of the World War
Two and in post-war period are presented.
This paper is the first attempt to trace Iryna Vasylivna Fabrytsius’ life rout and scientific activity as a whole.
|
| id | arheologia-com-ua-article-174 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:03:01Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/ca/fbd02d533c67be50c37855ef397156ca.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-1742020-04-06T08:34:51Z I.V. Fabritsius (1882—1966): Archaeologist and Museologist И.В. Фабрициус (1882—1966 гг.): археолог и музеевед І.В. Фабриціус (1882—1966 рр.): археолог та музеєзнавець Kostenko, Anton V. Shevchenko, Anastasia V. I.V. Fabrisius, V.I. Hoshkevych, biography, history of archaeology, Kherson Historic and Archaeological. І.В. Фабриціус, В.І. Гошкевич, історія археології, музейна археологія. The article presents an outlined biography of Iryna Vasylivna Fabrytsius (1845—1895), a Ukrainian archaeologist, historian, and a museologist. As a result, not only the materials on I.V. Fabritsius’ family story are studied, but also her archaeological activity of many years is analyzed. I.V. Fabritsius’ life was conditionally divided into five stages: youth, the period of work under Viktor Hoshkevych’s direction, the period of management over Kherson Historic and Archaeological Museum, the years of work in Leningrad and Kyiv, and her life during the World War Two and after that. In the first part of the article, the authors managed to trace this scholar’s personal development under the influence of various life conditions. Her study and rise of her interest in history and archaeology are also analyzed. In the second and third parts of the paper the peculiarities of I.V. Fabritsius’ publications and the themes of her main works under the influence of V.I. Hoshkevych are described. In the fourth part, a scientific activity of I.V. Fabrisius in Leningrad and Kyiv and her work on The Archaeological Map of Ukrainian Black Sea Region are described. In the last part of the article, the materials on this scholar’s life during the period of the World War Two and in post-war period are presented. This paper is the first attempt to trace Iryna Vasylivna Fabrytsius’ life rout and scientific activity as a whole. В статье представлен очерк биографии украинского археолога, историка и музееведа Ирины Васильевны Фабрициус (1845—1895 гг.). Обработаны материалы не только ее семейной истории, но и проанализирована многолетняя археологическая деятельность И.В. Фабрициус. Жизнь исследовательницы условно поделена на пять этапов: молодость, период работы под руководством Виктора Гошкевича, период управления Херсонским историко-археологическим музеем, годы работы в Ленинграде и Киеве, жизнь И.В. Фабрициус в годы Второй мировой войны и после нее. В первой части статьи удалось проследить становление ученой как личности под влиянием различных жизненных условий. Также проанализировано ее обучение и зарождение интереса к истории и археологии. Во второй и третьей части работы дана характеристика особенностей публикаций и тематики основных научных работ И.В. Фабрициус, написанных под влиянием В.И. Гошкевича. В четвертой — описано научную деятельность И.В. Фабрициус в Ленинграде и Киеве, работу над «Археологической картой украинского Причерноморья». В последней части публикации представлены материалы о жизни ученой в годы Второй мировой войны и послевоенный период. Данная статья является первой попыткой проследить жизненный путь и научную деятельность Ирины Васи¬льевны Фабрициус в целом. На основі невідомих раніше архівних джерел та опублікованої літератури відтворено життєвий та науковий шлях археолога Ірини Василівни Фабриціус. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2016-06-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/174 10.15407/archaeologyua2016.02.122 Arheologia; No 2 (2016): Arheologia; 122-133 Археологія ; № 2 (2016): Археологія; 122-133 Археология; № 2 (2016): Arheologia; 122-133 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2016.02 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/174/167 |
| spellingShingle | І.В. Фабриціус В.І. Гошкевич історія археології музейна археологія. Kostenko, Anton V. Shevchenko, Anastasia V. І.В. Фабриціус (1882—1966 рр.): археолог та музеєзнавець |
| title | І.В. Фабриціус (1882—1966 рр.): археолог та музеєзнавець |
| title_alt | I.V. Fabritsius (1882—1966): Archaeologist and Museologist И.В. Фабрициус (1882—1966 гг.): археолог и музеевед |
| title_full | І.В. Фабриціус (1882—1966 рр.): археолог та музеєзнавець |
| title_fullStr | І.В. Фабриціус (1882—1966 рр.): археолог та музеєзнавець |
| title_full_unstemmed | І.В. Фабриціус (1882—1966 рр.): археолог та музеєзнавець |
| title_short | І.В. Фабриціус (1882—1966 рр.): археолог та музеєзнавець |
| title_sort | і.в. фабриціус (1882—1966 рр.): археолог та музеєзнавець |
| topic | І.В. Фабриціус В.І. Гошкевич історія археології музейна археологія. |
| topic_facet | I.V. Fabrisius V.I. Hoshkevych biography history of archaeology Kherson Historic and Archaeological. І.В. Фабриціус В.І. Гошкевич історія археології музейна археологія. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/174 |
| work_keys_str_mv | AT kostenkoantonv ivfabritsius18821966archaeologistandmuseologist AT shevchenkoanastasiav ivfabritsius18821966archaeologistandmuseologist AT kostenkoantonv ivfabricius18821966ggarheologimuzeeved AT shevchenkoanastasiav ivfabricius18821966ggarheologimuzeeved AT kostenkoantonv ívfabricíus18821966rrarheologtamuzeêznavecʹ AT shevchenkoanastasiav ívfabricíus18821966rrarheologtamuzeêznavecʹ |