Погруддя-фiмiатерiї та культ Дiонiса в Ольвiї

Among terracotta busts thymiateria in Olbia Pontica, there is a group of female images with attributes of Dionysiac cult. Ten of them have mitra and ivy wreath shown already in a mould, while two items have handmade wreath added to the ready images. Similarly made bust thymiateria are known in North...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в:	Археологія
Дата:	2020
Випуск:	1
Сторінки:	39-56
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	Tetiana Shevchenko — Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine
Автор:	Shevchenko, Tetiana
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020
Теми:	погруддя-фіміатерії теракоти культ Діоніса Ольвія Понтійська елліністичний період.
Онлайн доступ:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/184
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Репозитарії

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824460674859008
author	Shevchenko, Tetiana
author_facet	Shevchenko, Tetiana
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Tetiana Shevchenko", "institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine", "orcid": "" } ]
author_sort	Shevchenko, Tetiana
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	56
container_issue	1
container_start_page	39
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2020-04-30T07:44:42Z
description	Among terracotta busts thymiateria in Olbia Pontica, there is a group of female images with attributes of Dionysiac cult. Ten of them have mitra and ivy wreath shown already in a mould, while two items have handmade wreath added to the ready images. Similarly made bust thymiateria are known in North Pontic Tauric Chersonesos, Nymphaeum, and Hermonassa, another one is known in South-Eastern Pontic region. Ivy wreaths made of handmade details on terracottas from various regions are discussed in the paper. The interpretation of a handmade cup on the head as a thymiaterion, but not a basket as it was known in the literature before, allowed expanding the map of spreading the bust thymiateria which were traditional for the Hellenistic Greek world. Such busts found in Olbia, apart from a Dionysiac personage, presented Aphrodite and rarely the Mother of the Gods. There is no definite answer which of Dionysiac companions is presented in such a way. Apart from Ariadne, Dionysus appeared in art with other paredras: Aphrodite, later with one of maenads or nymphs, and even with Semele who died earlier than he was born, according to the myth. The 2nd century BC inscription evidences that there was a statue of this god with his mother in Olbia. Therefore, there is a probability that close in time bust thymiateria depicted Semele. Most of terracottas analyzed in this paper were found in houses and referred to a family worship of Dionysus in Olbia, while one item comes from the botros at the Central Temenos. They accomplish the evidences of Dionysus’ cult in the Hellenistic period. The most vivid and spread of them were lead bucrania and labrises, terracotta bulls and votive altars with Dionysus, maenad and Silenus on one of their sides, etc. These terracottas were in fact the devices for performing the cult. Symbolic offerings or thymiam were put on them when Dionysus was worshipped. Less active spreading of incense did not require its burning and that is perhaps a reason why there are no traces of soot on most of them. This fact finds its parallels in other regions of Hellas.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2020.01.039
first_indexed	2026-08-07T01:03:07Z
format	Article
fulltext	НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ • ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 1  2020 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор Чабай В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Заступник головного редактора Толочко П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України Вiдповiдальний секретар Гаврилюк Н. О., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Бороффка Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, ФРН БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя БРУЯКО I. В., доктор iсторичних наук, Одеський археологiчний музей НАН України БУЙСЬКИХ А. В., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» IВАКIН В. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України IВАНЧИК А. I., член-кореспондент РАН та Францiї, Нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, ФРН КОРВIН-ПIОТРОВСЬКИЙ О. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Моця О. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Отрощенко В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЕТРАУСКАС О. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України СКОРИЙ С. А., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ФОРНАСЬЕ Й., професор, доктор, Гете унiверситет Франкфурта-на-Майнi, ФРН ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Ягеллонського унiверситету, Польща NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – Founded IN 1947 Frequency: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Deputy editor-in Chief TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Executive Secretary GAVRYLYUK N. O., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany BRAUND D., Professor, Dr. Hab., University of Exeter, UK BRUIAKO I. V., DSc in History, Odessa Archaeological Museum of the NAS of Ukraine BUISKIKH A. V. , DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland Djindjian F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France IVAKIN V. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine IVANCHIK A. I., Corresponding Member of the Russian Academy of Sciences, National Center for Scientific Research of France FORNASIER J. Professor, doctor, Goethe University Frankfurt am Main, Germany KAIZER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany KORVIN-PIOTROVSKYI O. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine MOTSIA O. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PETRAUSKAS O. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine SKORYI S. A., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine ZALIZNYAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 1  2020 ЗМIСТ CONTENTS Articles Zaliznyak L. L. Balkan-Danube Version of the Neolithization of Ukraine STARIK O. V., KUSHTAN D. P. Complexes of Late Bronze Age Molds from Tokivske SHEVCHENKO T. M. Bust Thymiateria and Cult of Dionysus in Olbia Motsia O. P. Middle Age Settlement Structures of the South of Eastern Europe BIBIKOV D. V. Religious Appropriation of An- cient Rus Chamber Graves Publication of Archaeological Material GAVRYLYUK N., MATERA M. Handmade Pottery from Tanais on the material from the Trench XXV (Closed vessels) KOROKHINA A. V., GERSHKOVYCH Ya. P. Pottery from the Hlyboke Ozero 2 Settlement Methods of Archaeological Research NAUMENKO O. O., STEPANCHUK V. M. Technical and Morphological Signs of Limestone Processing at the Lower Palaeolithic Site Medzhy- bizh A History of Science KARIAKA O. V. The First Years of Ukrainian In- vestigations in Olbia Pontica ROMANOVA O. O. Unknown Old Photos of Kar- nak Monuments Статтi Zaliznyak L. L. Balkan-Danube Version of the 5 Neolithization of Ukraine СТАРІК О. В., КУШТАН Д. П. Комплекси ли- 23 варних форм доби пізньої бронзи з Токівського ШЕВЧЕНКО Т. М. Погруддя-фіміатерії та ку- 39 льт Діоніса в Ольвії Моця О. П. Середньовічні поселенські струк- 57 тури півдня Східної Європи БІБІКОВ Д. В. Релігійна належність давньо- 69 руських камерних поховань Публiкацiї археологiчного матерiалу GAVRYLYUK N., MATERA M. Handmade Pot- 80 tery from Tanais on the material from the Trench XXV (Closed Vessels) КОРОХІНА А. В., ГЕРШКОВИЧ Я. П. Кера- 99 міка поселення Глибоке Озеро 2 Методи археологiчних дослiджень НАУМЕНКО О. О., СТЕПАНЧУК В. М. Тех- 112 ніко-морфологічні ознаки обробки вапняку на нижньопалеолітичній стоянці Меджибіж A Iсторiя науки KARIAKA O. V. The First Years of Ukrainian In- 124 vestigations in Olbia Pontica ROMANOVA O. O. Unknown Old Photos of Kar- 136 nak Monuments Хронiка До ювілею Сергія Миколайовича Рижова 143 Пам’яті Валентина Лаврентійовича Яніна 144 Пам’яті В’ячеслава Юрійовича Мурзіна 145 Світлої пам’яті Сергія Борисовича Буйських 147 Новi видання Залізняк Л. Л. Стародавня історія України 149 News Review To the Anniversary of Serhii Mykolaiovych Ryzhov In the Memory of Valentyn Lavrentiiovych Yanin In the Memory of Viacheslav Yuriiovych Murzin In the Memory of Sirhii Borysovych Buiskikh New publications Zaliznyak L. L. Ancient History of Ukraine ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 39 © Т. М. Шевченко, 2020 * ШЕВЧЕНКО Тетяна Миколаївна — кандидат істо ричних наук, старший науковий співробітник Інс титуту археології Національної академії наук Украї ни, ORCID 0000-0002-9204-0469, taniashevchenko@ yahoo.com УДК [904.2:738.6](477.73)"652" https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.01.039 Т. М. Шевченко * Погруддя-фIмIатерIї та культ ДIонIса в ОльвIї Аналізується серія погрудних зображень персонажа діо нісійського культу з чашею-фіміатерієм на голові. Пе- реглядається їх традиційне трактування як фігурок Деметри з кошиком на голові й обґрунтовується інтер- претація цих теракот як фіміатеріїв, зважаючи на чис- ленні аналогії в різних регіонах Еллади. Наявність плющо- вих вінків і мітри дозволяє розглядати погруддя в межах культу Діоніса, а місце знахідки більшості в житлах — у межах родинного культу цього бога. К л ю ч о в і с л о в а: погруддя-фіміатерії, теракоти, культ Діоніса, Ольвія Понтійська, елліністичний період. Серед ольвійських теракот, систематизація і аналіз яких часто приводять дослідників до цікавих історичних і релігієзнавчих виснов ків (Худяк 1940; Леви, Славин 1970; Русяева 1982 та ін.), є окрема група погрудь, які увін чувалися чашами і використовувалися як фі міатерії. Їх розгляд може виявити певні особ ливості в культовому житті населення поліса. З-поміж матеріалів елліністичного періоду вда лося виокремити десять погрудь-фіміатеріїв, пов’язаних з культом Діоніса. Вони виготовле ні за одним зразком, а можливо й в одній фор мі. Серед інших ці погруддя вирізняються наяв ністю пишного вінка з плющового листя і двох плодів над лобом, а також викладеної на лобі і спущеної на плечі стрічки (мітри). Найкраще збережені з них експонуються в українських музеях (рис. 1; 2: б) (Худяк 1940, № 8, с. 90; Леви, Карасев 1959, рис. 126, 141; Леви 1964, с. 13, рис. 8; Леви, Славин 1970 с. 41, № 22; На ціональний… 2011, рис. 91, с. 105; Мезенцева 2016, с. 58, рис. 3: 2). Два зразки були повніс тю опубліковані, але інтерпретовані як зобра ження Деметри з калафом (кошиком) на голо ві (Худяк 1940, № 7, 8, с. 89—90). До цього типу належать ще два опубліковані фрагменти з ді лянки НГС 1 (Bilde 2007, fig. 1: 3, 4). У цій статті публікуються фрагменти аналогічних погрудь- фіміатеріїв, виявлені на ділянці біля агори, ді лянці НГС 2, на Східному (Центральному) те меносі, републікується фрагментований фімі атерій з ділянки И 3 (Худяк 1940, № 8, с. 90). Діонісійські персонажі — не єдиний тип погрудь-фіміатеріїв, які виготовлялися в Ольвії серійно (докл. див.: Шевченко 2015, Shevchenko 2015). Н айчисленнішими образа ми були наступні: 1) жінка в безрукавому хіто ні, стефані і сережках (Шевченко 2018); 2) Аф родіта з еротами на плечах (Шевченко 2020) і, нарешті, аналізовані у пропонованій статті — 3) учасниця діонісійського фіасу. На батьків щині бюстів-фіміатеріїв, в Італії, персонажами цих теракот найчастіше були богині, пов’язані з Діонісом або Афродітою. Як бачимо, в Оль вії також саме ці боги отримали відображення в подібних зображеннях. Фіміатерії з діонісійським забарвленням ви готовлені з місцевої глини і використовувалися здебільшого в самій Ольвії. В Херсонесі та Неа полі Скіфському відомі репліки, однак в дещо спрощеному вінку, хоча теж показаному у фор мі (Зайцев 2003, с. 14, рис. 24: 9; Шевченко А. 2017, № 130). Дуже близьким є зображення на фіміатерії з некрополя Дарданоса (Tavukçu 1999, Kat. 59, lev. 15), який відрізняється дещо меншими розмірами, пишнішим вінком та ви готовленим у формі зображенням гілки на чаші. У дисертаційному дослідженні це зображення інтерпретоване як Афродіта, що як і ототож нення ольвійських аналогій з Деметрою, вра 1 Нижнє Місто, розкопки Л. М. Славіна. 2 Висловлюю подяку керівникові Ольвійської міжна родної археологічної експедиції доктору історичних наук Аллі Валеріївні Буйських за сприяння в робо ті та завідувачу фондів Н ІАЗ «Ольвія», своїй тезці Тетяні Миколаївні Шевченко, за допомогу під час опрацювання матеріалів. 3 Я вдячна заступнику головного зберігача Н аціо нального музею історії України Ользі Олександрівні Пукліній за всесторонню підтримку в опрацюванні теракот у колекції музею. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 140 ховує лише характеристики зовнішності пред ставленої жінки, тоді як атрибути свідчать на користь персонажа кола Діоніса. Також культу Діоніса стосуються фіміатерії у вигляді жіночих погрудь у доліплених від руки плющових вінках і з двома кулястими плодами над лобом. В Італії, звідки поширювалася ел ліністична традиція цих теракот, також відомі випадки, коли фіміатеріям надавали діонісій ського забарвлення, доліплюючи вінки з листя плюща вже після виготовлення жіночого обра зу у формі (Bedello Tata 1990, V: 1, 3; VII: 1, 4). Один такий фіміатерій з Ольвії вже публікував ся, хоч і з іншою інтерпретацією (Худяк 1940, № 6, с. 89, рис. 66). Його публікація як фіміа терія (рис. 3) разом з подібним зразком дещо пізнішого часу (рис. 4) подається у цій статті (кат. № 8 і 9). Він виявляється найдавнішим з усієї колекції погрудь-фіміатеріїв, а також єди ним, де чаша фіміатерія виготовлена у формі та має рельєфне зображення пелюсток квіт ки. Можливо, що вся публікована у цій статті серія, де плющовий вінок і коримби показано вже у формі, походить від цього або подібно Рис. 1. Погруддя-фіміатерії із зображенням персонажа діонісійського кола: а) ді лянка И, НМІУ (Національний... 2011); б) стоя на ділянці Е2, Музей археології ІА НАНУ Fig. 1. Bust thymiateria depicting a Dionysiac personage: а) Area И in Olbia, the National Museum of Ukrainian History (NMUH) (Національний... 2011); б) Stoa at the Area Е2 in Olbia, the Museum of Archaeology IA NASU Рис. 2. Фрагментовані погруддя-фіміатерії: а) кат. № 1, НМІУ; б) стоя на ділянці Е2, НІАЗ «Ольвія» Fig. 2. Fragmented bust thymiateria from Olbia: а) cat. No. 1, NMUH; б) Stoa at the Area Е2, the National Historic and Archaeological Preserve “Olbia” (NHAP “Olbia”) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 41 го фіміатерія. Теракота більша від аналогічних виробів за розмірами, детальніша у проробці рис обличчя, а також увінчана чашею фіміате рія у вигляді квітки, як це було традиційно на первинних, італійських, зразках. На багатьох погруддях-фіміатеріях, знай дених в Італії, плющові вінки виготовлені з глини вручну і приєднані до основної части ни (Bedello Tata 1990, pl. V: 1, 3; VII: 1, 4; IX: 1). Такі ліпні вінки відомі в Херсонесі (Шев ченко А. 2017, № 129), Гермонасі (Финогено ва 1992, рис. 10, с. 264—266; К оровина 2002, с. 115, рис. 28, табл. 23: 3) (рис. 5), Німфеї (Фи ногенова 1992, посил. 72 на рукопис дисерта ції). Можливо, такі фіміатерії відомі й в інших місцях, однак через застарілу інтерпретацію, вони публікуються як півфігури Деметри з ко шиком, або про наявність чаші чи отвору для неї взагалі не згадується. З часів першої публікації ці теракоти заведе но трактувати як зображення Деметри, а саму чашу фіміатерія — як кошик, поставлений на голову (Худяк 1940, № 6—8, рис. 66—68; Леви, Славин 1970 с. 41, № 22, табл. 13: 2; Русяева 1979, рис. 29). Це трактування вже піддавалося сумніву (Bald Romano 1995, p. 17—18), а потім і критикувалося (Bilde 2007; 2010, р. 458—460). П. Більде вперше наголошувала, що корим би і стрічки на голові мають нагадувати лише про культ Діоніса. Назва її статті на цю тему так і звучала «Нічого спільного з Деметрою? 4» (Bilde 2007), перегукуючись із відомою книгою 4 Тут і далі переклад з англійської та російської нале жить автору. Рис. 3. Погруддя-фіміатерій з ліпними деталями й орнаментованою чашею, кат. № 8, НМІУ Fig. 3. Bust thymiaterion with handmade details and ornamented cup, cat. No. 8, NMUH Рис. 4. Фрагментоване погруддя із залишками ліпного вінка, кат. № 9, НФ ІА НАНУ Fig. 4. Fragmented bust with the remains of handmade wreath, cat. No. 9, the Scientific Repository of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences, Ukraine (SR IA NASU) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 142 «Nothing to do with Dionysos?» (1992). На жаль, ці роботи пройшли повз увагу дослідників, а в науковій літературі, присвяченій культу Діоні са, такі важливі свідчення як фіміатерії не бе руться до уваги. Звісно, після 1940-х років з’являлися нові джерела та розробки, тож усталене трактуван ня потребує перегляду. Наприклад, опублікова но було теракоти зі святилища Деметри і Кори в Коринфі, які могли б дати достатньо інформа ції до образів Деметри, елліністичного періоду зокрема (Merker 2000). Серед них є поодинокі жіночі зображення, головні убори яких можна залучити до порівняння з калафами. Вони дій сно виглядають кошикоподібними, виготовле ні окремо від основної частини теракоти і ма ють складну конструкцію. Ч исленні наліпле ні на них деталі віддалено можуть нагадувати щось покладене на кошик. Хоча автор публіка ції, очевидно, вважає їх декором, а сам голов ний убір називає полосом, що найбільш імовір но (Merker 2000, no. C-96, 100, pl. 11). Різниця між ними і чашами на головах ольвійських по грудь — відчутна. Коринфські «калафи» рідкіс ні і дуже відрізняються один від одного, тоді як ольвійські чаші — прості та однотипні, а погруд дя, які вони увінчують, виготовлялися серій но. Чаші на погруддях — нічим не прикрашені, навіть контрастують з детально проробленою основною частиною. Лише одна з чаш на голо ві в плющовому вінку прикрашена рельєфни ми пелюстками (рис. 3; Худяк 1940, № 6, с. 89). Однак, це ще більше наближає її до італійських погрудь-фіміатеріїв елліністичного часу, від яких походять причорноморські зразки. Перегляду потребує також сам термін «ка лаф», який вже став звичним для нас. К алаф (κάλασος) — це, перш за все, кошик для вовни (Древнегреческо… 1958). Лише через те, що го ловний убір, що розширюється вгору, нагадує форму калафа, в науковій літературі, присвя ченій Північному Причорномор’ю, заведено вживати цей термін в описі зображень високих головних уборів. Одне з чотирьох значень цьо го слова у «Словнику античності» — «Головний убір Гекати, Артеміди Ефеської, Сарапіса, сим вол родючості» (Словарь… 1989). У західній лі тературі для позначення головних уборів тих са мих богів іноді послуговуються терміном «моді ус». Він, як і «калаф», є до певної міри штучним і походить від мірної посудини подібної фор ми, якою набирали сипучі речовини об’ємом 1 модіус (8,74 л). Більш загальним і прийнят ним для характеристики високих жіночих голо вних уборів можна вважати термін «полос». По лос здавна був елементом ритуального вбран ня. На архаїчних монументальних скульптурах і теракотах він зображався видовженим і висо ким. Точність у вживанні цих термінів не раз обговорювалася іншими дослідниками (див.: Uhlenbrock 2016, with lit., ref. 43). Зовсім по-іншому виглядають відомі в тера коті образи жінок, з кошиками на голові (ка нефорос) (Higgins 1954, p. 195, No. 729, pl. 95). На фігурках чітко передано ідею того, що ко шик — не прикраса. Він важкий, його підтри мують обома руками, хоч він і встановлений на голові. Самі фігурки інтерпретують як части ну весільної церемонії, де в кошику — пожерт ви Артеміді, іноді у вигляді жіночих фігурок (Winter 1903, i.78:I). У кожному разі, чаші на тонкій ніжці, встав лені в отвір на маківці, спеціально зроблений по сирій глині, значно відрізняються від головних уборів будь-якого зразка. Можливо, ідея трак тування погрудь як фіміатеріїв важко сприй мається через відсутність кіптяви на переваж ній більшості чаш. На її захист можна вказати, що й на фіміатеріях з Італії, звідки вони похо дять, не завжди знаходять сліди кіптяви. Якщо в Паестумі вони фіксуються найчастіше, то в Капуї на жодному погрудді пахощі не розку Рис. 5. Фрагментоване погруддя-фіміатерій з ліпним вінком, знайдене в Гермонассі (за: Коровина 2002) Fig. 5. Fragmented bust thymiaterion with a handmade wreath found in Hermonassa (after: Коровина 2002) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 43 рювали (Bedello Tata 1990, р. 38). Також нема слідів золи принаймні на деяких фіміатеріях з Аміса (Burn, Higgins 2001, pl. 37, nr. 2201) 5. Погруддя-фіміатерії в Італії використовували ся для спалення фіміаму, але цей висновок не стосується всіх знахідок (Cantone 2015, p. 108). Погруддя використовувалися якщо не для роз курювання пахощів, то для їх менш активного розповсюдження. А саме, ефірну олію налива ли у відкриту чашу фіміатерія для отримання пахощів протягом тривалого часу. Тож є всі підстави вважати грубо доліпле ну деталь на ольвійських погруддях не голов ним убором чи атрибутом, а функціональною частиною фіміатерія. Така інтерпретація дає змогу доповнити картину поширення бюстів- фіміатеріїв у грецькому світі елліністичного періоду, що як вважалося донедавна, не охоп лювала Північне Причорномор’я (Bedello Tata 1990, p. 37; Cantone 2015, fig. 9). Певні кро ки в цьому вже зроблено: попередня публіка ція ольвійських фіміатеріїв (Shevchenko 2015) дала змогу дослідникам знайти близькі ана логії там, де раніше такі теракоти не були ві домі (Шевченко А. 2016, с. 37—38, № 128— 132, табл. ХХVІ; D’Alfonso, Gorrini, Mora 2016, р. 604—605; Минчев 2018). На питання, кого зображають погруддя- фіміатерії зразка, що розглядається, допомагає відповісти символіка вінків на головах. Спу щена на лоб стрічка, що обвиває плоди і закін чується широкими пасмами на плечах, є ні чим іншим, як діонісійською мітрою. Сам вінок у нашому випадку — показник і для атрибуції, і для датування. Перевитий на маківці, з рядами трикутних листків з боків, він відповідає сфор мованій традиції зображення діонісійських персонажів елліністичного періоду. Трикутним у теракоті зображали листя плюща, яке зазви чай поєднували з круглими плодами, що в літе ратурі називають ягодами, фруктами або пло дами плюща (Burr Thompson 1963в, р. 44). Такі пишні вінки на теракотах з’являються в IV ст. до н. е. і поширюються по всій Греції, особли во в Афінах, Александрії. У ІІ ст. до н. е. — в малоазійських Прієні, Тарсосі, Трої, де вінок більшає і складається з більшої кількості лис тя. Деякі з важких вінків, ліпних або виготов лених у формі, доживають до І ст. до н. е. — І ст. н. е. (Там само, р. 44, 45; Leyenaar-Plaisier, 1979, № 470—509; Jeammet, 2010, № 117). Пе 5 У цьому вдалося переконатися de visu. В исловлюю вдячність куратору Департаменту Греції та Риму Пі теру Гіґґсу за сприяння в роботі з матеріалами у фон дах Британського музею. ред тим листя розташовували за вухами, а над лобом викладали маленькі плоди. Датуван ня такої форми вінків (Burr Thompson 1963а, pl. 72, nr. 7; 1963б, pl. 83, nr. 18, 20; 1963в, р. 44— 45) дослідники використовують і досі. Зокре ма, надзвичайно близькі до ольвійського він ки прикрашають голови від жіночих фігурок зі Смірни, що зберігається в Британському му зеї (Burn, Higgins 2001, pl. 61, 2332, р. 136), та з Аміса, що зберігається в Луврі (Mollard Besque 1972, nr. D487, pl. 106a; Summerer 1999, Taf. 57, K 16). Вінок зі Смірни відрізняють лише тех нічні деталі: листя з боків — виліплене вручну, виступи на коримбах — більш об’ємні. Автори датують зображення І ст. до н. е. Вінок з Амі са виготовлений окремо, коримби і листя ви ліплені вручну, але техніка оздоблення дрібни ми вдавленнями на вінку — та сама. Вінки цієї форми від часу появи в ранньоелліністичний період, стають до ІІ—І ст. до н. е. дедалі товсті ші та грубіші у виконанні. Ольвійські діонісій ські погруддя-фіміатерії, знайдені на ділянці НГС, П. Більде, за контекстом знахідок, дату вала часом незадовго до 140 р. до н. е. Особли вості техніки виготовлення і зображення вінка Рис. 6. Фрагментоване погруддя-фіміатерій, кат. № 1, НМІУ, зворот і вигляд знизу Fig. 6. Fragmented bust thymiaterion, cat. No. 1, NMUH, back and from the bottom. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 144 на серії подібних погрудь узгоджуються з цим датуванням і дозволяють віднести їх до першої половини ІІ ст. до н. е. Характерні округлі виступи над лобом діо нісійських персонажів у науковій літературі за ведено називати коримбами. «Коримб» — це ботанічний термін, що українською позначає «суцвіття щитком». Саме так, округлим щит ком, розташовані цвіт і плоди плюща. За мі фом, плющ з’явився, коли народився Діоніс, аби захистити його від світла, що вбило його матір, Семелу. Плющ згадується в роботі М. Ван ден Берґ, присвяченій наркотичним рос линам в античності, де вказано, що античні ав тори, описуючи галюциногенний і токсичний дурман, описували фактично плоди плюща: по 10—12 ягід у суцвітті, чорного кольору і круглої форми (Van Den Berg 2008, p. 105). Саме такими зображуються виступи над лобом у персонажів серійних ольвійських фіміатеріїв (рис. 1; 2; 7; 8). Тож є достатньо підстав називати їх гронами плодів плюща. Точно так само передано плю щові плоди над лобом масок бородатого сати ра і менади, наприклад, на бронзових ритуаль них посудинах ІІІ ст. до н. е. (The Metropolitan… 2000, no. 60, p. 80—81). На фіміатеріях, де вінок показаний ліпними деталями (рис. 3; 4), плоди, розташовані по два над лобом, мають кулясту форму, без деталізації окремих ягід. Листя плюща, розташовані по три з кожної сторони, і його округлі плоди — таке оформ лення вінка діонісійських персонажів зали шалося традиційним протягом усього еллініс тичного періоду. З таким вінком зображали Діоніса (Zoltán 1930, p. 63, 70, 89 6; Leyenaar- Plaisier 1979, № 470—509; Hauch… 1996, S. 134, № 162), силенів (Töpperwein 1976, № 392, 397) і Афродіту-Аріадну (Mollard-Besques 1963, 6 Помилково інтерпретовано як зображення Аполлона. pl. 197е; Leyenaar-Plaisier 1979, р. 162, fig. 61, № 368, 819; Schmidt 1994, Taf. 69g, № 372; Jeammet 2010, № 82), зокрема, у вигляді по груддя (Winter 1903, p. 253, 5), рідше — Еро тів (Mollard-Besques 1963, p. 160, pl. 194, g, h; Jeammet 2010, № 121). Щоб надати персонажам «діонісійського забарвлення», ліпні вінки з листя і плодів плю ща додавали навіть до традиційних фігурок жі нок стоячи «танагрського» типу як на, власне, виробах з Танагри, так і на їхніх імітаціях з Гре ції, Італії, Малої Азії, Західного та Північно го Причорномор’я (Белов 1930, с. 225, № 13, рис. 8; Breitenstein 1941, № 747, pl. 89; Burr Thompson 1963в, № 208, 260—262, 272; Mollard- Besques 1972, pl. 106: a, c, № D486, D487; Кана раке 1969, № 138, с. 113; Vafopoulou-Richardson 1981, № 36 а; 1991, № 50, р. 45; Summerer 1999, Taf. 57, K16; Τσακάλου-Τζαναβάρη 2002, ПІΝ. 31, № 114, 133; Шевченко, Котенко 2019, с. 24— 25, рис. 2). Деяким з них прикріплювали до рук також окремо виготовлені тімпани (Jeammet 2010, № 117). Персонажами погрудь-фіміатеріїв постають і представники чоловічої статі з фіасу Діоніса (Bedello Tata 1990, tav. VIII: 4), зокрема фіміате ріїв, знайдених у Причорномор’ї (Bald Romano 1995, № 35, pl. 11; Минчев 2018). Іноді у формі погруддя з чашею-фіміатерієм на голові постає сам Діоніс (Bedello Tata 1990, tav. ІХ; Summerer 1999, Taf. 19). Фіміатерій з Гермонаси (рис. 5) — ще одне підтвердження трактування образів у ліпних вінках з листя і плодів як атрибуту учасників культу Діоніса. Якщо 1992 р. ця теракота була інтерпретована як Деметра (Финогенова 1992, с. 264—266), то 2002 р. вже «можливо Деметра» з інтерпретацією чаші на голові вже не як ко шика, а як фіміатерія (Коровина 2002, с. 115). Закинута назад голова жінки нагадує традицій Рис. 7. Фрагмент погруддя-фіміатерія, кат. № 2, НФ ІА НАНУ Fig. 7. Bust thymiaterion fragment, cat. No. 2, SR IA NASU ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 45 ний в античному мистецтві спосіб зображати одержимість нестримним танцем, вакхічними культами. Так зображали вакханок на марму рових рельєфах, у вазописі (The Metropolitan… 2000, no. 79, 80, p. 109, 110; Laisné 1995, p. 141). Одягнена в плющовий вінок, із закинутою на зад головою в позі діонісійської одержимості, могла бути представлена богиня або напівбо жественна учасниця фіаса. З Діонісом у міфах була пов’язана Афроді та. У вазописі вона з’являється в діонісійських сценах з 560-х рр. до н. е., саме з того часу, коли Діоніс вперше отримує свої канонічні атрибу ти — плющовий вінок і посуд для пиття. При чину появи Афродіти в культі Діоніса най простіше вбачати у близькості вина і любові (Carpenter 1986, p. 124—125). Хоча більше ар гументів знаходить думка про близькість цих культів через хтонічний аспект (Smith 1976, р. 33) і зв’язок з містеріями, надіями на краще життя душі після смерті (Τσακάλου-Τζαναβάρη 2002, р. 287). Вона, зокрема, базується на до слідженнях поховань заможних молодих жі нок зі свідченнями про посвяту в діонісійські містерії. Зі стефаною і над нею плющовим вінком зображено Афродіту з еротом на пле чі з В ерої (Τσακάλου-Τζαναβάρη 2002, Пiν. 74, № 266). На ще одній аналогічній фігурці Аф родіту зображено з діонісійськими коримбами, на серії аналогічних — з маскою Cатира в руці (Τσακάλου-Τζαναβάρη 2002, Пiν. 69—71, № 259, 262). Ці теракоти датуються серединою ІІ ст. до н. е., тим самим періодом, що й ольвійські по груддя. У святилищах, де вшановували Діоні са, нерідко знаходять фігурки із зображеннями Афродіти та її супутниць, Матері богів або Ат тіса (Japp, Schwarzer 2015, Nos. 24, 25, 28, 29, 39, 43, 46). Таким чином, важливим у зв’язку персонажів погрудь-фіміатеріїв міг бути хто нічний бік культів. Утім, стверджувати, що саме Афродіту зоб ражено у вигляді погруддя, немає підстав. Було достатньо інших жіночих персонажів, пов’язаних з Діонісом. Це і смертні Семела й Аріадна, і напівбожествені німфи та менади. Найраніші сцени з Діонісом на чорнофігурних розписах представляють жінок другорядними персонажами. Зважаючи на те, що їх зображено по кілька разом, до того ж, спочатку виключно у супроводі сатирів, їх аргументовано вважають німфами чи менадами (Carpenter 1986, p. 76— 82). У контексті інтерпретації ольвійських по грудних зображень, слід звернути увагу на атри бути й особливості їхніх зображень. Вазописці VI ст. до н. е. зображали учасниць фіасу з довгим волоссям, у хітонах, деяких — у пеплосах, рід ко — із сережками. Лише з часів червонофігур ного вазопису менади отримують атрибут — тирс. «Канонічний» для учасників цього культу вінок у цей період — лише на голові самого Ді оніса (Carpenter 1986, p. 76, 124—125). Менади — невід’ємна частина діонісійсько го культу. Назва «менада» на простішому рівні означала «божевільна жінка». Вона більш від повідала зображенням жінок, що разом із міфо логічними істотами чоловічої статі провадили нестримну діонісійську обрядовість: процесії, танці, гру на музичних інструментах, розтер зання тварин тощо. Тоді як «німфа» розумілось як назва божественної істоти. Саме німфи при ймають малого Діоніса з рук Гермеса на зобра женнях вазопису з часів V ст. до н. е. (докл. див.: Carpenter 1997, p. 52—55). Німфи піклувались про маленького Діоніса, коли він перебував у Нісі (Apollod. III 4.3; Ap. Rhod. IV 1113), пере ховуючи його від гніву Гери. Переодягнений у дівчину, молодий бог був схований у палаці ба силевса, а саме, в його жіночій частині (Eur. Bacch., 99—102; Hymn. Orph., XLV.6). Менади, безумні жінки, супроводжували Діоніса в його подальших мандрах, коли він затверджував свій культ у різних частинах світу (Ov. Met., III.714; докл. див.: Глушек 2011, с. 101). Назви жіночих персонажів діонісійського культу в багатьох випадках були взаємозамін ні. Про це свідчать підписи зображень на роз Рис. 8. Фрагмент погруддя-фіміатерія, кат. № 3, НІАЗ «Ольвія» Fig. 8. Bust thymiaterion fragment, cat. No. 3, NHAP “Olbia” ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 146 писах цього часу. Так само змінювалися їхні імена. Іно, Діоне, Менас, Хорея, Фалея в літе ратурних джерелах та в образотворчому мис тецтві з’являються і серед німф, і серед муз, і серед харитій та нереїд (Carpenter 1997, p. 59— 61). Зображені німфи в хітонах і гіматіях, мо жуть тримати скіфос, тирс, можуть грати на со пілці, лірі, бити в тімпан. Серед цих підписів біля типових зображень німф трапляється і «Аріадна» (Carpenter 1997, p. 58). Так само зненацька, на місці Афродіти, Аріадна з’являється в чорнофігурному вазопи сі кінця VI ст. до н. е. (Carpenter 1986, p. 126; 1997, р. 62). В елліністичний період, яким да туються і розглядувані фіміатерії, Аріадна в об разотворчому мистецтві постає паредрою Діо ніса. Хоча в той же час, у такий самий спосіб зображено жінку, з підписаним іменем «Еріо не» на золотому ритоні з Панагорського скарбу (Панагорского… б/р, с. 16—17). Існувало кілька версій міфу про Аріад ну (Carpenter 1997, р. 64—66; К ереньи 2007, с. 76—81). О дна з них виявилася панівною, і починаючи з другої чверті V ст. до н. е., Аріад ну зображують в парі з Діонісом, у супроводі весільних атрибутів, еротів. Н айчастіше вона сидить на кліне біля Діоніса в момент його бенкету (Carpenter 1997, р. 65). Та в той самий час, мати Діоніса Семела також зображуєть ся з ним у парі, хоч була вбита до його наро дження (Carpenter 1997, р. 63). В Ольвії є епі графічні свідчення другої половини ІІ ст. до н. е. про статую Семели та Діоніса (Книпович, Леви 1968, № 170). Тоді як спільне зображен ня Діоніса та Аріадни на пізньоелліністично му рельєфному кубку, імпортному й одинич ному (Русяева 1979, с. 87), не може виступати свідченням поширеності культу Аріадни саме в Ольвії, як і не є епіграфічно підтвердженим як зображення саме Аріадни. Образ Семели близький до Аріадни, зважа ючи на те, що за одним з міфів, остання помер ла під час пологів (Plut. 20.3—5). Мотив пологів наближає функції Аріадни до Іліфії. Принайм ні на Кіпрі, де культ Аріадни розвинувся най повніше, існували обряди з імітуванням поло гів (Cueva 1996). В образі Аріадни помітним є також зв’язок з Афродітою, її іноді навіть нази вають Афродітою-Аріадною, а зображення цих богинь нерідко нічим не відрізняються між со бою (Кереньи 2007, с. 81). Вінок, який дала Афродіта Діонісові для по дарунку нареченій Аріадні, був одним з основ них атрибутів обожественої смертної. У вазо писі він якщо й зображувався, то в її руці або як діадема на її голові (Carpenter 1997, р. 65; Ке реньи 2007, с. 233; Глушек 2011, рис. 2, 5). Тоб то вінок був важливим атрибутом зображен ня Аріадни. На деяких сценах вона торкаєть ся до нього рукою (Carpenter 1997, р. 65). На погруддях-фіміатеріях вінок — єдиний атрибут персонажа. Він — великий, є акцентом образу, однак він нічим не вказує на те, що перед нами Аріадна. Великі розміри вінка — данина тради ції цього періоду античного мистецтва. Аріадна у вазописі зображена в невеличкому делікатно му вінку-діадемі. З IV ст. до н. е. Аріадна — це, перш за все, супутниця Діоніса, а не окремий Рис. 9. Фрагмент погруддя-фіміатерія, кат. № 4, НФ ІА НАНУ Fig. 9. Bust thymiaterion fragment, cat. No. 4, SR IA NASU Рис. 10. Фрагмент погруддя-фіміатерія, кат. № 5, НФ ІА НАНУ Fig. 10. Bust thymiaterion fragment, cat. No. 5, SR IA NASU ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 47 персонаж. До того ж, найчастіше вона напіво голена, без будь-яких атрибутів (Carpenter 1997, р. 65; Глушек 2011, с. 101). Маючи на увазі ці міркування, трактувати зображення на ольвій ських погруддях як Аріадну стає не зовсім пра вомірно. Фіміатерії зображають відокремлено го персонажа. Невідомо, чи це була Аріадна, чи Семела, а можливо й Басилина, дружина афін ського Басилевса, яка щороку на Анфестеріях «одружувалася» з Діонісом на агорі. Також слід мати на увазі, що в жіночому об разі нерідко зображали самого Діоніса. Під ставою цього був міф про його переховування в жіночій частині будинку, про який вже зга дувалося (Eur. Bacch., 99—102; Hymn. Orph., XLV.6). В Італії, де вшановували трансгендер не божество Міса, багато в чому близьке до Діоніса-Вакха в його містеріальному культі, сам Діоніс теж у зображеннях на апулійському вазописі набув жіночих рис (Smith 1976, p. 6, 57). Жіночність мала прояв не лише в одязі, а й у самому образі: у вазописі він постає манір ним, з ознаками жіночої фігури, нерідко по дає суто жіночі весільні речі спорядженій до потойбічного шлюбу нареченій (Smith 1976, р. 68; Глушек 2011, с. 102). Тож цілком можли во, що ольвійські погруддя зображають само го молодого Діоніса. Цю жіночність висміював Аристотель в «Жабах» (аналіз див.: Smith 1976, p. 57; Carpenter 1997, р. 63). Таким чином, найпевніше буде називати персонажа розглянутих погрудь-фіміатеріїв учасником фіаса Діоніса. Адже ми не знаємо, чи перед нами німфа, чи Аріадна, Семела та ін., чи сам Діоніс. Культ Діоніса в О львії мав своє давнє ко ріння і специфічні риси (Русяева 1979, с. 72— 91; 2005, с. 392—398). Йдеться про зображення на монетах поліса лише атрибутів, а не самого бога, і про два засвідчені епіграфічними дани ми місяці в календарі, названі на честь Діоні са, і про написи орфічного характеру. Дослід ники вбачають яскраві хтонічні риси в культі Діоніса в Ольвії (Русяева, 1979, с. 97—98 з літ.). Є зображення Діоніса і серед теракот, і приві зна теракотова форма для виготовлення сві тильників зі щитком у вигляді голови борода Рис. 11. Фрагмент погруддя-фіміатерія, кат. № 6, НФ ІА НАНУ Fig. 11. Bust thymiaterion fragment, cat. No. 6, SR IA NASU Рис. 12. Фрагмент погруддя-фіміатерія, кат. № 7, НФ ІА НАНУ Fig. 12. Bust thymiaterion fragment, cat. No. 7 SR IA NASU ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 148 того Діоніса 7. Якщо ж окреслити коло свідчень культу Діоніса періоду, коли використовували ся погруддя-фіміатерії розглядуваного зразка, то найцікавішими і найпоширенішими є свин цеві букранії та лабриси, теракотові бики та вотивні олтарики, на одній з чотирьох сторін яких — зображення Діоніса з менадою і силе ном (Русяева 1979, с. 86—90). Зображення бика могло використовуватися як символ жертво приношення, адже бик вважався найкращою жертовною твариною. На відміну від глиняних биків, які могли стосуватися не лише культу Діоніса, букранії чітко виявляють свій зв’язок з культом цього бога гірляндами з виноград них грон, плющового і виноградного листя. Усі ці пам’ятки складають контекст, в якому слід розглядати погруддя-фіміатерії з діонісій ським персонажем. 7 Донедавна вона інтерпретувалася як форма для ви готовлення теракот (Русяева 2005, рис. 1 на с. 398). Однак, у процесі підготовки каталогу теракот з роз копок Л. М. Славіна виникло припущення, що ця форма могла використовуватися для виготовлен ня світильників. У новій публікації знайдено її від повідники у грецькому світі (Шейко 2019, с. 121, рис. 1: 2). Характер культів, у яких використовува ли погруддя-фіміатерії, можна простежити за місцем їх знахідок. Більшість фрагментів цих теракот походять із розкопок жител. В Ольвії їх часто знайдено з іншими теракотовими фі гурками, рельєфним посудом, у двох випад ках — зі світильником. Персонажами теракот, які супроводжували ці фіміатерії, є образи, пов’язані з культом Діоніса або Матері бо гів. Та й самі ольвійські фіміатерії зобража ли ті самі божества. Хоча б приблизний кон текст знахідок, який можна відновити за по льовою документацією, дозволяє припускати, що в цих житлах проводилися культи в ме- жах ойкоса, тобто існували місця відправлення культів у родинному колі, які можна вважати домашніми святилищами. У науковій літературі найбільшої уваги на дається кільком найяскравішим домашнім свя тилищам, багатим на знахідки теракот, олта рів, цікавих архітектурних форм тощо (Русяе ва 2005, с. 178—190; Krapivina 2010). У той же час, практично в кожному будинку розкопка ми виявлено хоча б якусь знахідку культово го значення. Навіть домашнє вогнище слугу вало місцем жертвоприношень, а невеликий Рис. 13. Деталь погруддя-фіміатерія з ліпними елемен тами, кат. № 8, НМІУ Fig. 13. Detail of a bust thymiaterion with handmade elements, cat. No. 8, NMUH Рис. 14. Графічна реконструкція серійно виготовлених погрудь-фіміатеріїв Fig. 14. Graphic reconstruction of serially produced bust thymiateria ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 49 закуток міг використовуватися для складан ня культового реманенту. Все життя людини в традиційному суспільстві було насичене релі гією. Культові дії у період античності відбува лися і на рівні громадянської общини, і на рів ні релігійних об’єднань, і в колі сім’ї. Найчастіше важко встановити, чи певне зображення божества в теракоті, на ювелірно му виробі, посуді використовувалося в куль ті, чи слугувало прикрасою, ознакою статусної речі. Робити висновок про наявність у будин ку святилища, де боги вшановувалися в ро динному колі, дозволяє не одна така знахідка, а їх комплекс. Більш надійним маркером наяв ності родинного святилища є виявлення олта ря або фіміатерія. На відміну від вогнища, ви користання у культових діях було їхнім єди ним призначенням. І на відміну від статуеток та утилітарних речей, олтарі та фіміатерії не розглядають окремо від релігійного життя їх ніх власників, тобто не піддають сумніву їхнє культове призначення. Як і олтарі, фіміатерії не завжди використо вувалися для спалювання пожертв і пахощів. Принесення пожертв могло виглядати як по кладення плодів чи зернят, наливання чи кро плення цінною рідиною (кров’ю, олією, ви ном, пахощами). Особливо це стосувалося ол тарів, розташованих усередині приміщень. До того ж, сам олтар невеликих розмірів або фімі атерій міг бути принесеним у дарунок божес тву, тобто стати вотивом. В Ольвії, Херсонесі та інших містах Причорномор’я в елліністичний період набули значного поширення однотипні теракотові олтарики, знайдені на ділянках гро мадських святилищ і в ойкосах. Так само й оль війські теракоти-фіміатерії, що також серійно виготовлялися і також у цей час, зафіксовані як в житлах, так і на теменосі. Відомо кілька випадків, коли погруддя-фі міатерії знайдено в одному або сусідніх примі щеннях. Наприклад, розкопками на ділянці И в одному будинку знайдено три фіміатерії, один з яких зображав учасницю фіаса Діоніса (рис. 2: а), ще один — Афродіту з еротами на плечах, представленими вже у вигляді голів на фоні паль мет, і останній — богиню без атрибутів зі стефа ною на голові (Худяк 1940 № 7, 9, 11, с. 89—92; Шевченко 2019, с. 37—38, рис. 2б; 2020). На ді лянці біля агори знайдено вінок з ліпними дета лями від зображення Діоніса або члена його фіа са (О-49/127), разом з фіміатерієм, що зображає жінку в ліпній стефані та кулястих прикрасах (О-49/128), які, можливо, були елементами він ка з глиняних деталей (Шевченко 2018). Майже повністю вцілілі погруддя, які за раз експонуються в Археологічному музеї та в НІАЗ «Ольвія» (рис. 1: б; 2: б), виявлені на ді лянці Е2, у сусідніх приміщеннях великої стої. У звіті розкопок 1959 р. (Леви, Карасев 1959, л. 49) також згадується фрагмент іншого ана логічного погруддя, очевидно, від фіміатерія із зображенням Афродіти з еротами (Шевченко 2020). Фрагменти кожного з археологічно цілих фіміатеріїв знайдено в різних частинах примі щення, на різних рівнях, фрагмент третьої ана логічної півфігури — в одній з вибірок стін. Виявлення тих самих теракот в одній будів лі видалось не випадковим авторам розкопок, а таке розташування фрагментів двох теракот вони пов’язували з їх руйнуванням одночасно з раптовим знищенням будівлі (Леви, Карасев 1959, л. 50). Цей контекст тим більше цікавий, адже зображає одночасне використання двох фіміатеріїв у сусідніх приміщеннях, третій, від якого вцілів фрагмент, міг вийти з ладу до мо менту їх придбання. Тож ритуали, пов’язані з цими теракотами, відбувалися тривалий час, до того ж, одночасно в кількох приміщеннях. Інтерпретувати ці статуетки можна як ри туальні знаряддя, що використовувалися в різ них контекстах (святилище, дім, поховання) з різними значеннями (культи різних богів) (Cantone 2015, p. 108—109). Ціла серія однотип них теракот із зображенням персонажа культу Діоніса, знайдених на житлових ділянках Ольвії та на ділянці теменоса, яскраво ілюструє риту альний бік релігійного життя мешканців поліса ІІ ст. до н. е. У цей час культ Діоніса проводив ся із залученням мініатюрних глиняних олтари ків, свинцевих вотивів у вигляді букраніїв та ла брисів. Культова скульптура Діоніса та його ма тері Семели засвідчена в полісі дещо пізніше, у другій половині ІІ ст. до н. е., однак вона мо гла існувати і раніше. Таким чином, погруддя- фіміатерії зразка першої половини ІІ ст. до н. е. посідають важливе місце у сфері вшанування Діоніса в Ольвії елліністичного періоду. Каталог Фіміатерії з вінками, показаними у формі 1. Фрагментоване погруддя-фіміатерій (О-36/603). Національний музей історії України (рис. 2: а; 6). Знайдено на ділянці И, у великій північній будівлі. Висота 13,2 см, ширина 14,8 см, висота рельєфу 6,9 см. Глина коричнева, в окремих місцях перепалена до сірого, з домішками кварцу, незначними — дрібної слюди. На поверхні залишки густої білої обмазки, чер воної та коричневої фарби. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 150 Теракота вціліла майже повністю, оббита чаша фі міатерія, нижня частина звороту, бічні сторони, що зараз доповнені гіпсом. Ч ерез те змінено оригіналь ні обриси погруддя — кінці мітри (стрічки) не висту пають над плечима богині, як на усіх аналогічних фі гурках. Теракота виготовлялася у формі, була порож ня всередині, зворот не пророблявся в деталях. Н а звороті зроблено видовжений вертикально технічний отвір завширшки 2,6 см. Його доповнення гіпсом та кож викликає сумніви. Зважаючи на аналогії, нижній край технічного отвору міг бути розташований нижче. Нижній край не вирівнювався, не притискався до го ризонтальної поверхні і не зрізався. Внаслідок цього він має нерівний край, його товщина до 1,1 см. Готова фігурка була вкрита густим шаром білої обмазки, зок рема й на ділянці звороту. Поверх обмазки наносили ся розписи фарбою. Залишилися сліди червоної фарби на губах та коричневої — на волоссі. Від чаші фіміате рія вціліла лише загострена ніжка, міцно приєднана до основи фігурки. Її можна побачити, якщо оглянути те ракоту знизу (рис. 6). Опублікована: Худяк 1940, с. 89—90, № 7, рис. 67. 2. Фрагмент погруддя-фіміатерія: лоб і маківка з коримбами (О-48/2079). Н аукові фонди ІА Н АНУ (рис. 7). Розкопки Л. М. Славіна 1948 р. Ділянка И, пів нічно-східна частинa верхнього міста, західна части на, шт. 10, зольно-глинистий ґрунт, глибина 1,75 м. Знайдена разом із фрагментами ліпного і червоногли няного посуду; там само, на кв. 352, рівень 8—9 шт. — фрагмент теракоти із зображенням Матері богів: нога на підніжжі трону (О-48/2119) (Славин 1949). Висота 6,5 см, ширина 6,9 см. Глина бежева, з дрібними вкрапленнями слюди і вапняку. Фігурка була порожня всередині. Внизу зображен ня оббите на рівні брівних дуг, вгорі головний убір вці лів до половини. Права частина вінка краще зберегла ся, ніж ліва, оббита на рівні скроні. Зображення чітке, хоча більшість деталей допрацьована після виготов лення у формі. А саме, тонким округлим на кінці ін струментом зроблено невеликі заглиблення на зачіс ці та вінку. На вінку також витиснені паралельні сму ги, аби показати, що він прикрашений закрученими стрічками. Виготовлена вручну чаша була приєднана до основи статуетки чітко по центру, а місця з’єднань акуратно загладжені. Таким чином, голову богині прикрашала широ ка мітра (стрічка) над лобом, підв’язана ззаду, на го лові — коримби плюща, вінок обвитий стрічками. Ко римби зображено з деталізованими плодами. В они мають кулясту форму з вдавленими дрібними кружеч ками. Та сама техніка використовувалася у зображен ні плодів плюща на фігурках Діоніса з Аттики та Фів (Breitеnstein 1941, pl. 36, № 305, p. 34). Там його голов ний убір прикрашено орнаментом з гілок із листям і трьома симетрично розташованими плодами, що за способом передачі точно повторюють коримби на оль війських зображеннях. 3. Фрагмент голови від погруддя-фіміатерія (О-2006/НГС/428+429). НІАЗ «Ольвія» (рис. 8). Розкопки Н. О. Лейпунської 2006 р. Нижнє місто, південна прирізка, кв. 315, 335, східна частина, глиби на 1,60—1,75 м. Знайдено разом з фрагментами чорно лакового посуду, рельєфних чаш, глиняними вироба ми (Лейпунская, Каряка, Диатроптов 2006). Висота 6,2 см, ширина 6,5 см, глибина 5,5 см. Глина перепалена до сірого, на поверхні — чорно го, кольору, з незначними домішками кварцу, дрібної слюди. На поверхні лицьової частини і всередині чаші є сліди білої обмазки, на коримбах — коричневої фар би. Зберігалася у двох фрагментах з різними інвентар ними номерами, їх вдалося з’єднати. В ціліла верхня частина голови і обличчя, вінця чаші оббиті. Терако та виготовлена у формі, чаша виліплена окремо, вмон тована гострим шипом у маківку голови фігурки, шви з’єднання старанно загладжено. Н а звороті частково вцілів край технічного отвору. Зображено богиню з широким вінком і коримба ми над лобом. Деталей вінка не видно, за аналогіями, в ньому було плющове листя. Коримби були пофарбо вані в коричневий, чаша зсередини — промазана гус тим шаром білої обмазки. Сліди кіптяви вкривають весь фрагмент, оскільки теракота перебувала у вогні, тож рано робити висновки, що на чаші спалювався фі міам. Найімовірніше, вона використовувалася подіб но до більшості ольвійських бюстів-фіміатеріїв, лише для поміщення ароматичних олій у чашу. Рельєф дещо втратив чіткість через спрацьованість форми, особли во це видно на зображенні очей: повіки ледь помітні. 4. Фрагмент півфігури-фіміатерія: ліва частина бюсту (О-67/631). Наукові фонди ІА НАНУ (рис. 9). Розкопки Л. М. Славіна 1967 р. Ділянка Е7, кв. 615 (будинок № 14), південно-східна частина західної при різки, глибина 2,3—2,5 м (Славин 1967). Висота 5,6 см, ширина 6,9 см. Глина цеглового кольору, з домішками вапняку, дрібними — слюди. Поверхня вкрита білою обмазкою, сліди фарби темно-рожевого кольору на хітоні та чер воного — широкою смугою на стрічці і нижче під нею. Теракота оббита з трьох сторін, вціліли ліва части на грудей і плече, нижній край півфігури. Особливості зображення зачіски (збереглися нижні кінці двох па сом волосся, що спускаються на плечі) і одягу (подвій ні складки внутрішнього краю хітона і широка стріч ка на зовнішньому краю) точно повторюють повністю вцілілі фігурки з коримбами (рис. 1, 2). 5. Фрагмент півфігури-фіміатерія: праве плече (О-60/357). Наукові фонди ІА НАНУ (рис. 10). Розкопки Л. М. Славіна 1960 р. Ділянка Е7, кв. 537с, глибина 1,50—1,95 м. Знайдено разом з фрагментом теракоти (актор сидячи на олтарі О- 60/356), голови від кам’яної скульптури, монетами-дельфінами, фраг ментами рельєфних чаш, чорнолакової кераміки, лу теріїв і ойнохої (Славин 1960). Висота 6,8 см, ширина 2,9 см, глибина профілю 3,8 см. Склеєний з двох фрагментів. Глина місцева, темно-рожева, з домішками піску, дрібної слюди. Вціліло зображення плеча, подвійних складок краю безрукавного хітона, край пасма волосся, що спадає на плечі і край широкої стрічки вінка на голові. Усі ці де талі зображення вказують на те, що фрагмент належав півфігурі аналогічній повністю вцілілим фіміатеріям у вигляді богині з коримбами. На відміну від серійних погрудь-фіміатеріїв у сте фанах (Шевченко 2018), деталі одягу тут передані ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 51 м’якше. Богиня також у безрукавному хітоні, зчепле ному круглими брошами-фібулами, але його краї і складки набагато пластичніші, детальніше проробле ні. Тоді як одяг на фіміатеріях із зображнням жінки в стефані, як і на повністю вцілілій півфігурі (Русяева 1979, рис. 32), показаний більш схематично, краї зроб лені грубими валиками, а драпіровки майже паралель ними ровиками. 6. Фрагмент півфігури-фіміатерія: праве плече (О-57/856). Наукові фонди ІА НАНУ (рис. 11). Знайдена розкопками Л. М. Славіна 1957 р. на ді лянці Е6, на північ від вулиці, на глибині 1,0—1,3 м, разом із червоноглиняним посудом (Славин 1957). Зберігається в НІАЗ «Ольвія». Висота 6,5 см, ширина 4,2 см, глибина 4,3 см. Глина світло-коричнева, на зламі темно-оранжева, з грубими домішками чорного і білого кольорів, незначними — слюди. Вціліло зображення правого плеча богині зі стріч ками, що спускаються вздовж руки, а також широки ми кінцями мітри на плечі. Теракота виготовлена у формі, зворот майже плаский, загладжувався інстру ментом, як і внутрішня сторона. Також по сирій глині тим самим інструментом була вкорочена мітра на пле чі, утворився майже трикутний зріз. 7. Фрагмент погруддя-фіміатерія із зображенням учасниці культу Діоніса (О-71/2346). Н аукові фонди ІА НАНУ (рис. 12). Розкопки О. М. Карасьова, О. І. Леві на Східному Теменосі 1971 р. У звіті не згадується (Леви 1971), від повідна польова документація відсутня. Висота 6,0 см, ширина 2,7 см, глибина рельєфу 3,0 см. Глина світло-коричнева, з домішками кварцу, дріб ної слюди. Зберігся правий нижній край півфігури. На одній стороні сліди клею від реставрації. Теракота виготов лена у формі, зворот непропрацьований. Нижній край зрізаний для встановлення теракоти на горизонталь ну поверхню. Збереглося зображення плеча богині, на якому звивається пасмо волосся, частини велико го округлого вінка і кулястої сережки. Всі деталі точ но повторюють серійно виготовлені ольвійські зобра ження діонісійського персонажа у формі погруддя- фіміатерія. Фіміатерії з ліпними вінками. 8. Фрагментоване погруддя-фіміатерій з ліпним вінком і коримбами (О-36/167), НМІУ (рис. 3, 13). Розкопки Л. М. Славіна 1936 р. на ділянці И, кв. 117, верхня тераса, в північно-західному куті на підлозі приміщення α. Висота 15,9 см, ширина 7,4 см, висота рельєфу 9,1 см. Глина пориста, відшаровується, з домішками дріб ного вапняку. На поверхні незначні сліди білої обмаз ки. Вціліла частина лицьової сторони теракоти із зоб раженням обличчя і верхньої ділянки з фрагментова ною чашею фіміатерія. Теракота виготовлена у формі. Зовнішня сторона чаші — у формі з обрисами квітки. Глибина чаші до 4,5 см, діаметр 6,0 см. Пелюстки на чаші подібні до орнаментів на рельєфних так званих «мегарських» чашах. Ч аша фіміатерія приєднувалася окремо, стик загладжувався. Також окремо приєдну валися ліпні деталі у вигляді вінка і листків (рис. 13). Вінок тонкий, округлий, прикрашений рядком вдав лених ямок. Н ад лобом наліплені кулясті коримби, на вухах — пласкі диски сережок, на скронях — лис тя. Листки оббиті. Вони мали видовжену форму. Три листки обламані до половини, четвертий — наліпле ний поверх центрального — зберігся повністю. Також після виготовлення у формі округлим предметом було зроблено втиснені дуги навколо носа, а тонкими за глибленнями — виділено ніздрі. Зображення належить до найраніших серед погрудь-фіміатеріїв. Обличчя ви довжене, лоб трикутний і високий, повіки гармонійно, не надто виділено, виглядають на обличчі, пластично пророблені губи далеко розташовані від носа. Щоки неповні, коси пророблені найдрібнішими хвильками, розділені на глибокий проділ. Все це свідчить про ран ню дату фігурки — першу половину III ст. до н. е. Се ред елліністичних погрудь-фіміатеріїв з Ольвії ця те ракота також найбільша за розмірами (висота облич чя 7,5 см). Опублікована: Худяк 1940, с. 89, № 6, рис. 66. 9. Голова погруддя-фіміатерія з ліпним листям (О-56/2525+2738+3037). Н аукові фонди ІА Н АНУ (рис. 4). Розкопки О. М. Карасьова, О. І. Леві 1956 р. на ді лянці Е3, глибина 5,8—8,0 м. Знайдена в контексті бо троса, разом із фрагментами теракот О-56/2155—3288, глиняними важками, пряслицями, кружками, хлібця ми, намистинами, ручкою від бронзового дзеркала з головою лося, присвятами на мармурових плитах, зок рема Аполлону Дельфінію, фрагментом мушлі зі сліда ми рум’ян, черепом бика з просвердленими отворами, ще трьома рогами тощо (Леви, Карасев 1956). Висота 7,3 см, ширина 5,5 см, глибина рельєфу 5,3 см. Глина перепалена до сірого кольору, з домішками кварцу. Три фрагменти, що зберігалися з різними інвен тарними номерами вдалося відібрати серед численних уламків теракот і з’єднати. Фрагмент містить зобра ження звороту голови і лівої верхньої частини облич чя, чаша фіміатерія оббита на середині ніжки. Терако та виготовлена у формі, зворот — вручну. Голова отри мала неприродну форму, оскільки більш округла і має більший виступ в нижній частині, а не у верхній. Стик лицьової і тильної частини проходить по рівню зобра ження стефани. Після виготовлення у формі стефану підправляли, надали їй загостреної форми. До осно вного зображення доліплювалися виготовлені від руки деталі. Вцілів фрагмент однієї з них: листок, приєдна ний на стефані над лівою скронею. Сліди від оббитих інших деталей залишилися на рівні правої частини об личчя: над скронею, симетрично до вцілілого листка, і два нижче. По сирій глині було зроблено отвір на ма ківці, в який встановлено чашу фіміатерія. Ніжка чаші на 1,5 см виступає вглиб теракоти. На зовнішній по верхні місце з’єднання загладжено і вирівняно. За розмірами і формою фіміатерій близький до знайдених у тому ж ботросі погрудь богині без атрибу тів і проробки одягу (Шевченко 2020). На відміну від аналогій, лише тут за допомогою ліпних деталей зоб раженню богині в стефані надано нового забарвлен ня. У вінку з листя, розташованого по три з кожного боку, вона набуває образу учасниці діонісійського фіа ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 152 са. Саме в такий спосіб зображали вінки з плющового листя. Виступ біля лівої скроні на теракоті надто фраг ментарний, щоб інтерпретувати його як плоди плюща у вінку. Та разом з тим, він надто виразний, щоб вбача ти в ньому пасма волосся у зачісці, зважаючи на анало гічні зображення. Від обличчя вціліла частина високо го лоба, лівого ока. За аналогіями, а також за технікою виготовлення, можна датувати ІІ ст. до н. е. * * * Пропонується графічна реконструкція се рійно виготовлених погрудь-фіміатеріїв. Вона базується на публікованих теракотах і їхніх фрагментах. Показано розфарбовані деталі, колір яких відомий за вцілілими залишками фарби на фрагментах різних зразків цієї серії (рис. 14). Белов, Г. Д. 1930. Терракоты Херсонса из раскопок 1908— 1914 гг. Херсонесский сборник, ІІІ, с. 219-245. Глушек, И. 2011. Изображения Ариадны в аттической ва зописи. Боспорские исследования, XXV, с. 95-113. Древнегреческо-русский словарь. 1958. Сост. И. Х. Дворец кий. Москва. Зайцев, Ю. П. Неаполь Скифский (II в. до н. э. — III в. н. э.). Симферополь: Универсум, 2003. Канараке, В. 1969. Танагрские маски и статуэтки из мас- терских Каллатиса. Мангалия. К онстанца: К он станцкий археологический музей. Кереньи, К. 2007. Дионис: Прообраз неиссякаемой жизни. Пер. с нем. Москва: Ладомир. Книпович, Т. Н., Леви Е. И. (ред.) 1968. Надписи Ольвии. Ленинград: Наука. Коровина, А. К. 2002. Гермонасса. Античные город на Та- манском полуострове. Москва. Леви, Е. И. 1964. Итоги раскопок ольвийского теменоса и агоры. Ольвия. Теменос и агора. Київ, с. 5-26. Леви, Е. И. 1971. Отчет о раскопках Ольвийской экспе диции ЛОИА АН СССР в 1971 г. Науковий архів ІА НАНУ, спр. 1971/94. Леви, Е. И., Карасев, А. Н. 1956. Отчет о работе Ольвий ской экспедиции ЛОИМК АН СССР в 1956 г. Нау- ковий архів ІА НАНУ, спр. 1956/10. Леви, Е. И., Карасев, А. Н. 1959. Отчет о работе Ольвий ской экспедиции ЛОИА АН СССР в 1959 г. Науко- вий архів ІА НАНУ, спр. 1959/11б. Леви, Е. И., Славин, Л. М. 1970. Описание терракот оль вийской агоры. Свод археологических источников, Г1- 11, ч. I. Москва: Наука, с. 38-42. Лейпунская, Н. А., Каряка, А. В., Диатроптов, П. Д. 2006. Отчет о работе Ольвийской экспедиции на участке НГС в 2006 г. Науковий архів ІА НАНУ, спр. 2006/51. Мезенцева, І. 2016. Теракоти з розкопок Ольвії у колекції НМІУ (за матеріалами експозиції). Науковий вісник Національного музею історії України, № 1, с. 55-60. Минчев, А. 2018. Две елинистически глави — тера коти от бюстови тимиатерии от О десос (Варна). JUBILAEUS VII: Society, Kings, Gods. In memoriam Prof. Dr. Margaritae Tachevae, с. 143-152. Національний музей історії України. 2011. Київ: Мистецтво. Панагорското златно съкровище. Б/р. Пловдив. Русяева, А. С. 1979. Земледельческие культы в Ольвии до- гетского времени. Київ: Наукова думка. Русяева, А. С. 1982. Античные терракоты Северо-Запад ного Причерноморья (VI—I вв. до н. э.). Київ: Наукова думка. Русяева, А. С. 2005. Религия понтийский Эллинов в анти- чную эпоху. Київ: ИД «Стилос». Славин, Л. М. 1949. Основные результаты археологичес ких исследований Ольвии и ее периферии в 1948— 1949 гг. Науковий архів ІА НАНУ, спр. 1949/20. Славин, Л. М. 1957. Отчет о работах Ольвийской экспедиции 1957 г. Науковий архів ІА НАНУ, спр. 1957/13. Славин, Л. М. 1960. Инвентарная опись находок Ольвий ской экспедиции. 1960 г. Науковий архів ІА НАНУ, спр. 1960/11. Славин, Л. М. 1967. Отчет о работе Ольвийской экспедиции за 1967 г. Науковий архів ІА НАНУ, спр. 1967/7. Словарь античности. 1989. Перевод с немецкого. Москва: Прогресс. Лейпцигский Библиограф. институт. Финогенова, С. И. 1992. Терракоты Гермонассы (по мате риалам раскопок 1968—1981 гг.). Археология и искус- ство Боспора (СГМИИ им. А. С. Пушкина, вып. 10). Москва, с. 257-283. Худяк, М. М. 1940. Терракоты. Ольвия. Київ, с. 85-103. Шевченко, А. В. 2016. Терракоты античного Херсонеса и его ближайшей сельской округи. Симферополь: Н а следие тысячелетий. Шевченко, Т. М. 2015. О львійські погруддя-фіміатерії. Laurea I. Античный мир и Средние века: Чтения памя- ти професcора В.И. Кадеева. Материалы. Харків: ООО «НТМТ», с. 54-58. Шевченко, Т. М. 2018. О львійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами. Археологія і давня іс- торія України, 28 (3), с. 129-139. Шевченко, Т. М. 2019. Гібридні теракоти: Н етипові погруддя-фіміатерії з Ольвії. LAUREA ІІІ. Античный мир и Средние века: Чтения памяти профессора В .И. Кадеева. Харків, с. 34-38 Шевченко, Т. М. 2020. О львійські фіміатерії Афродіти. Археологія і давня історія України, 1 (34) (у друці). Шейко І.М. 2019. К ерамічні ливарні форми для виго товлення античних світильників. EMINAK, 1 (26), с. 119-126. Bald Romano, I. 1995. The Terracotta Figurines and Related Vessels (The Gordion Special Studies. II. University Mu seum Monograph. 83). Philadelphia: University of Penn sylvania Museum. Bedello Tata, M. 1990. Oscilla, thymiateria, arulae. Terrecotte votive (Catalogo del Museo provincial Campano, IV). Cittа del Castello. Bilde, P. G. 2007. Nothing to do with Demeter? A Group of Bust Thymiateria from Olbia, Sector NGS. Боспорский феномен, ч. ІІ. Санкт-Петербург, c. 119-126. Bilde, P. G. 2010. Terracottas. The Lower City of Olbia (Secrtor NGS) in the 6th century BC to the 4th century AD. Black Sea Studies. 13, р. 439-463, рl. 327-348. Breitenstein, N. 1941. Catalogue of Terracottas. Cypriote, Greek, Etrusco-Italian and Roman. Copenhagen: Ejnar Munks gaard. Burn, L., Higgings, R. 2001. Catalogue of Greek Terracottas in the British Museum, III. London: British Museum Press. Burr Thompson, D. 1963а. Three Centuries of Hellenistic Terracottas, III The Late Third Century B.C. The Komos Cistern. Hesperia, vol. XXXII, no 3, р. 276-292. Burr Thompson, D. 1963б. Three Centuries of Hellenistic Terracottas, IV The Early Second Century B. C. Hesperia, vol. XXXII, no 3, p. 301-317. Burr Thompson, D. 1963в. Troy. The Terracotta Figurines of the Hellenistic Period (Troy. Excavations conducted by the University of Cincinnati. 1932-1938. Supplementary Monograph. 3). Princeton: Princeton University Press. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 53 Cantone, F. 2015. The «flower woman» figurines from the Foce Sele Hera sanctuary. Ancient coroplastic digital data management, analysis, and sharing. Archeologia e Calcolatori, 26, p. 95-114. Carpenter, T. H. 1986. Dionysian Imagery in Archaic Greek Art. Oxford: Clarendon Press. Carpenter, T. H. 1997. Dionysian Imagery in Fifth-Century Athens. Oxford: Clarendon Press. Cueva, E. P. 1996. Plutarch’s Ariadne in Chariton’s Chaereas and Callirhoe. American Journal of Philology 117.3 (Fall), p. 473-484. D’Alfonso, L., Gorrini, M. E., Mora, C. 2016. The Early Iron Age and the Hellenistic Period at Kinik Höyük, South Central Anatolia. Report of the 5th Campaign (2015). Athenaeum. Studi di Letteratura e Storia dell’Antichità pubblicati sotto gli auspici dell’Università di Pavia, vol. Centoquattresimo, II. Pavia, p. 598-612. Hauch des Prometheus. 1996. Meisterwerke in Ton. Herausgegeben von F. W. Hamdorf. Munchen: Staatliche Antikensammlungen und Glyptothek, Japp, S., Schwarzer, H. 2015. Figürliche Terrakotten aus zwei dionysischen Kultgebäuden in Pergamon. In: Muller, A., Lafli, E. (eds.). Figurines de terre cuite en Méditerranée grecque et romaine. 2. Iconographie et contextes (Ville neuve d'Ascq), p. 249-265. Jeammet, V. 2010. Tanagras. Figurines for Life and Eternity. The Musée du Louvre’s Collection of Greek Figurines: Exhibition Catalogue. Valencia. Krapivina, V. V. 2010. Home Sanctuaries in the Northern Black Sea Littorial. In: Petropoulos E. K., Maslennikov A. A. Ancient Sacral Monuments in the Black Sea. Thessaloniki: Kyriakidis Brothers s.a., p. 127-170. Laisné, C. 1995. L’Art Grec. Sculpture, peinture, architecture. Paris: Éditions Pierre Terrail Leyenaar-Plaisier, P. G. 1979. Les terres cuites grecques et romaines. T. I. Catalogue de la collection du Musee national des antiques a Leiden. Vol. III. Leiden. Merker, G. S. 2000. Terracotta Figurines of the Classical, Hellenistic, and Roman Periods (Corinth. The Sanctuary of Demeter and Kore, vol. XVIII, part IV). Princeton; New Jersey: The American School of Classical Studies at Athens. Mollard-Besques, S. 1963. Catalogue Raisonnè des figurines et reliefs en terre-cuite grecs et romains. II. Myrina. Paris: Èditions de Musées Nationaux. Mollard-Besques, S. 1972. Catalogue Raisonnè des figurines et reliefs en terre-cuite grecs, ètrusques et romains. III. Époques hellènistique et romaine. Gréce et Asie Mineure. Paris: Èditions de Musées Nationaux. Schmidt, E. 1994. Katalog der antiken Terracotten. Teil I. Die figurlichen Terrakotten. Mainz: Verlag Philipp von Zabern. Shevchenko, T. 2015. Bust Thymiateria from Olbia Pontike. Les Carnets de l’ACoSt. 13. Online http://acost.revues. org/582 Smith, H. R. W. 1976. Funerary Symbolism in Apulian Vase- Painting. Edited by J.K. Anderson. Berkeley-Los Angeles: University of California Press. Summerer, L. 1999. Hellenistische Terrakotten aus Amisos. Ein Beitrag zur kunstgeschichte des Pontos gebietes. Stuttgart: Franz Steiner Verlag. Tavukçu, A. Y. 1999. Troas Bölgesi Terracotta Fgürinleri (İ.Ö. 1375-İ.S. 395). Doktora tezi. Atatürk Üniversitesi. Erzurum. O’Neill, J. P. (ed.) 2000. The Metropolitan Museum of Art. Greece and Rome. New York: The Metropolitan Museum. Töpperwein, E. 1976. Terrakotten von Pergamon (Pergameni sche Forschungen. Band 3). Berlin: Walter de Gruyter. Τσακάλου-Τζαναβάρη, K. 2002. Πήλινα ειδώλια από τη Βέροια. Ταφικά σύνολα της ελληνιστικής εποχής. Διδακτορική διατριβή. Αθήνα. Uhlenbrock, J. P. 2016. Research Perspectives in Greek Coroplastic Studies: The Demeter Paradigm and the Goddess Bias. Les Carnets de l’ACoSt, 14. Online http:// journals.openedition.org/acost/866 Vafopoulou-Richardson, С. Е. 1991. Ancient Greek Terracottas. Oxford: Ashmolean Museum. Van Den Berg, M. 2008. A Phytochemical Analysis of Some Ancient Narcotics, with Comparative Notes on Some South African Folk Medical Practices. PhD (NWU) Mini dissertation submitted in fulfilment of the requirements for the degree. Potchefstroom. Winter, F. 1903. Die Typen der figurlichen Terrakotten. Die antiken Terrakotten im auflag des Archäologischen Instituts des deutschen Reichs. Band III. Berlin; Stuttgart: Verlag von W. Spemann. Zoltán, O. 1930. Antik terrakotta güyteményének. Katalógusa. Budapest. Надійшла 27.01.2020 Т. Н. Шевченко Кандидат исторических наук, старший научный сотрудник отдела Научные фонды ИА НАН Украины, ORCID 0000-0002-9204-0469, taniashevchenko@yahoo.com Бюсты-фимиатерии и культ Диониса в Ольвии Среди погрудных терракот с чашей-фимиатерием на голове выделяется группа женских изображений с однозначными атрибутами дионисийского культа. На десяти из них митра и венок из листьев и плодов плюща показаны уже в форме, на двух — венок долеплен вручную к уже готовым образам. В Северном Причерноморье таким способом изготовленные бюсты-фимиатерии найдены в Херсонесе, Нимфее и Гермонассе; один известен в юго-западном Причерноморье. Рассмотрены аналогии плющевых венков, изготовленных из лепных деталей, на терракотах разных регионов. Интерпретация лепной чаши на голове как фимиатерия, а не корзины, как предполагалось раньше, дает возмож ность дополнить картину распространения традиционных в греческом мире эллинистического периода бюстов- фимиатериев. В Ольвии подобные фимиатерии, кроме дионисийского персонажа, изображали Афродиту, реже — Мать бо гов. Невозможно точно ответить, кто именно из фиаса Диониса представлен в данном случае. Гипотеза о том, что это Ариадна, базировалась на том, что она была паредрой Диониса. Впрочем, в художественном искусстве, Дионис изображался и с другими паредрами: Афродитой, позже — одной из полубожественных менад или вакха ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 154 нок, даже с матерью Семелой, с которой, согласно мифу, он никогда не встречался. Надпись ІІ в. до н.э. свиде тельствует, что в Ольвии была статуя этого бога вместе со своей матерью. Соответственно, есть вероятность, что синхронные бюсты-фимиатерии изображали Семелу. Большинство анализированных в данной статье образцов найдены в жилищах и относились к семейному по читанию Диониса, один — в ботросе на Восточном теменосе. Эти фимиатерии дополняют свидетельства куль та Диониса в Ольвии эллинистического периода, среди которых наиболее интересными и распространенными являются свинцовые букрании и лабрисы, терракотовые быки и вотивные алтарики с изображением Диониса, менады и силена на одной из сторон. Данные терракоты были, фактически, орудием для отправления культа. На них, как и на миниатюрных алтариках, возлагали символические приношения или фимиам при почитании Дио ниса. Менее активное распространения благовоний не требовало их сожжения и, скорее всего, поэтому следы золы на них не прослеживаются, что находит параллели в других регионах Эллады. К л ю ч е в ы е с л о в а: бюсты-фимиатерии, терракоты, культ Диониса, Ольвия Понтийская, эллинистический период. Tetiana M. Shevchenko PhD, Senior research officer in the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences, Ukraine, ORCID 0000-0002-9204-0469, taniashevchenko@yahoo.com Bust Thymiateria and Cult of Dionysus in Olbia Among terracotta busts thymiateria in Olbia Pontica, there is a group of female images with attributes of Dionysiac cult. Ten of them have mitra and ivy wreath shown already in a mould, while two items have handmade wreath added to the ready images. Similarly made bust thymiateria are known in North Pontic Tauric Chersonesos, Nymphaeum, and Hermonassa, another one is known in South-Eastern Pontic region. Ivy wreaths made of handmade details on terracottas from various regions are discussed in the paper. The interpretation of a handmade cup on the head as a thymiaterion, but not a basket as it was known in the literature before, allowed expanding the map of spreading the bust thymiateria which were traditional for the Hellenistic Greek world. Such busts found in Olbia, apart from a Dionysiac personage, presented Aphrodite and rarely the Mother of the Gods. There is no definite answer which of Dionysiac companions is presented in such a way. Apart from Ariadne, Dionysus appeared in art with other paredras: Aphrodite, later with one of maenads or nymphs, and even with Semele who died earlier than he was born, according to the myth. The 2nd century BC inscription evidences that there was a statue of this god with his mother in Olbia. Therefore, there is a probability that close in time bust thymiateria depicted Semele. Most of terracottas analyzed in this paper were found in houses and referred to a family worship of Dionysus in Olbia, while one item comes from the botros at the Central Temenos. They accomplish the evidences of Dionysus’ cult in the Hellenistic period. The most vivid and spread of them were lead bucrania and labrises, terracotta bulls and votive altars with Dionysus, maenad and Silenus on one of their sides, etc. These terracottas were in fact the devices for performing the cult. Symbolic offerings or thymiam were put on them when Dionysus was worshipped. Less active spreading of incense did not require its burning and that is perhaps a reason why there are no traces of soot on most of them. This fact finds its parallels in other regions of Hellas. K e y w o r d s: bust thymiateria, terracottas, cult of Dionysus, Olbia Pontica, Hellenistic period. References Belov, G. D. 1930. Terrakoty Khersonesa iz raskopok 1908-1914 gg. Khersonesskii sbornik, III, pp. 219-245. Gluszek, I. 2011. Izobrazheniia Ariadny v atticheskoi vazopisi. Bosporskie issledovaniia, XXV, p. 95-113. Drevnegrechesko-russkii slovar. 1958. Dvoretskii I.Kh. (comp.) Moscow. Zaitsev, Yu. P. Neapol Skifskii (II v. do n. e. - III v. n. e.). Simferopol: Universum, 2003. Kanarake, V. 1969. Tanagrskie maski i statuetki iz masterskikh Kallatisa. Manhaliia. Konstantsa: Konstantskii arkheologicheskii muzei. Kereni, K. 2007. Dionis: Proobraz neissiakaemoi zhyzni. Per. s nem. Moskva: Ladomir. Knipovich, T. N., Levi, E. I. (eds.). 1968. Nadpisi Olvii. Leningrad. Korovina, A. K. 2002. Hermonassa. Antichnyi gorod na Tamanskom poluostrove. Moscow. Levi, E. I. 1964. Itogi raskopok olviiskogo temenosa i agory. In: Olviia. Temenos i agora. Kyiv, p. 5-26. Levi, E. I. 1971. Otchet o raskopkakh Olviiskoi ekspeditsii LOIA AN SSSR v 1971 g. The Scientific Archives of the Institute of Archaeology NASU, f. 1971/94. Levi, E. I., Karasev, A. N. 1956. Otchet o rabote ekspeditsii LOIIMK AN SSSR za 1956 g. The Scientific Archives of the Institute of Archaeology NASU, f. 1956/10. Levi, E. I., Karasev, A. N. 1959. Otchet o rabote Olviiskoi ekspeditsii LOIA AN SSSR v 1959 g. The Scientific Archives of the Institute of Archaeology NASU, f. 1959/11б. Levi, E. I., Slavin L.M. 1970. Opisanie terrakot olviiskoi agory. Svod arkheologicheskikh istochnikov, Г1-11, I, Moscow: Nauka, p. 38-42. Leipunskaia, N. A., Kariaka, A. V., Diatroptov, P. D. 2006. Otchet o rabote Olviiskoi ekspeditsii na uchastke NGS v 2006 g. The Scientific Archives of the Institute of Archaeology NASU, f. 2006/51. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 55 Mezentseva, I. 2016. Terakoty z rozkopok Olvii u kolektsii NMIU (za materialamy ekspozutsii). Naukovyi visnyk Natsionalnoho muzeiu istorii Ukrainy, 1, p. 55-60. Minchev, A. 2018. Dve elinisticheski glavy - terakoty ot bustovi timiaterii ot Odesos (Varna). JUBILAEUS VII: Society, Kings, Gods. In memoriam Prof. Dr. Margaritae Tachevae, p. 143-152. Natsionalnyi muzei istorii Ukrainy. 2011. Kyiv: Mystetstvo. Panagorskoto zlatno sokrovishche. Plovdiv. No year. Rusiaieva, A. S. 1979. Zemledelcheskie kulty v Olvii dogetskogo vremeni. Kyiv. Rusiaieva, A. S. 1982. Antichnye terrakoty Severo-Zapadnogo Prichernomoria (VI-I vv. do n.e.). Kyiv. Rusiaieva, A. S. 2005. Religiia pontiiskikh ellinov v antichnuiu epokhu. Kyiv. Slavin, L. M. 1949. Osnovnye rezultaty arkheologicheskikh issledovanii Olvii i ee periferii v 1948-1949 gg. The Scientific Archives of the Institute of Archaeology NASU, f. 1949/20. Slavin, L. V. 1957. Otchet o rabotakh Olviiskoi ekspeditsii 1957 g. The Scientific Archives of the Institute of Archaeology NASU, f. 1957/13. Slavin, L. V. 1960. Inventarnaia opis nakhodok Olviiskoi ekspeditsii. The Scientific Archives of the Institute of Archaeology NASU, f. 1960/11. Slavin, L. V. 1967. Otchet o rabote Olviiskoi ekspeditsii 1967 g. The Scientific Archives of the Institute of Archaeology NASU, f. 1967/7. Slovar antichnosti. Trans. from German. Moscow: Progress. Leiptzigskii bibliograficheskii institut. Finogenova, S. I. 1992. Terrakoty Germonassy (po materialam raskopok 1968-1981 gg.). Arkheologia i iskusstvo Bospora (SGMMII im. A.S. Pushkina, 10). Moscow, p. 257-283. Khudiak, M. M. 1940. Terrakoty. In: Olviia, Kyiv: Izdatelstvo AN URSR, p. 85-103. Shevchenko, A. V. 2016. Terrakoty antichnogo Khersonesa i ego blizhaishei selskoi okrugi. Simferopol. Shevchenko, T. M. 2015. Olviiski pohruddia-fimiaterii. Laurea I. Antichnyi mir i Sredniie veka: Chteniia pamiati professora V. I. Kadeeva. Materialy. Kharkiv: OOO “NTMT”, p. 54-58. Shevchenko, T. M. 2018. Olviiski pohrudni terakoty z lipnymy chasheiu i prykrasamy. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3 (28), p. 129-139. Shevchenko, T. M. 2019. Hibrydni terakoty: netypovi pohruddia-fimiaterii z Olvii. LAUREA ІІІ. Antichnyi mir i Srednie veka: Chtenia pamiati professora V. I. Kadeeva. Kharkiv, p. 34-38. Shevchenko, T. M. 2020. Olviiski fimiaterii Afrodity. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (34) (in press). Sheiko I.M. 2019. Keramichni lyvarni formy dlia vyhotovlennia antychnykh svitylnykiv. EMINAK, 1 (26), p. 119-126. Bald Romano, I. 1995. The Terracotta Figurines and Related Vessels (The Gordion Special Studies. II. University Museum Monograph. 83). Philadelphia: University of Pennsylvania Museum. Bedello Tata, M. 1990. Oscilla, thymiateria, arulae. Terrecotte votive (Catalogo del Museo provincial Campano, IV). Cittа del Castello. Bilde, P. G. 2007. Nothing to do with Demeter? A Group of Bust Thymiateria from Olbia, Sector NGS. Bosporskii fenomen, ІІ. Sankt-Peterburg, p. 119-126. Bilde, P. G. 2010. Terracottas. The Lower City of Olbia (Secrtor NGS) in the 6th century BC to the 4th century AD. Black Sea Studies. 13, р. 439-463, рl. 327-348. Breitenstein, N. 1941. Catalogue of Terracottas. Cypriote, Greek, Etrusco-Italian and Roman. Copenhagen: Ejnar Munksgaard. Burn, L., Higgings, R. 2001. Catalogue of Greek Terracottas in the British Museum, III. London: British Museum Press. Burr Thompson, D. 1963а. Three Centuries of Hellenistic Terracottas, III The Late Third Century B.C. The Komos Cistern. Hesperia, vol. XXXII, no 3, р. 276-292. Burr Thompson, D. 1963б. Three Centuries of Hellenistic Terracottas, IV The Early Second Century B. C. Hesperia, vol. XXXII, no 3, p. 301-317. Burr Thompson, D. 1963в. Troy. The Terracotta Figurines of the Hellenistic Period (Troy. Excavations conducted by the University of Cincinnati. 1932-1938. Supplementary Monograph. 3). Princeton: Princeton University Press. Canarache, V. 1969. Masks and Tanagra Figurines Made in the Workshops of Callatis Mangalia. Constanta: Muzeul De Archeologie Constanta. Cantone, F. 2015. The «flower woman» figurines from the Foce Sele Hera sanctuary. Ancient coroplastic digital data management, analysis, and sharing. Archeologia e Calcolatori, 26, p. 95-114. Carpenter, T. H. 1986. Dionysian Imagery in Archaic Greek Art. Oxford: Clarendon Press. Carpenter, T. H. 1997. Dionysian Imagery in Fifth-Century Athens. Oxford: Clarendon Press. Cueva, E. P. 1996. Plutarch’s Ariadne in Chariton’s Chaereas and Callirhoe. American Journal of Philology 117.3 (Fall), p. 473-484. D’Alfonso, L., Gorrini, M. E., Mora, C. 2016. The Early Iron Age and the Hellenistic Period at Kinik Höyük, South Central Anatolia. Report of the 5th Campaign (2015). Athenaeum. Studi di Letteratura e Storia dell’Antichità pubblicati sotto gli auspici dell’Università di Pavia, vol. Centoquattresimo, II. Pavia, p. 598-612. Hauch des Prometheus. 1996. Meisterwerke in Ton. Herausgegeben von F. W. Hamdorf. Munchen: Staatliche Antikensammlungen und Glyptothek, Japp, S., Schwarzer, H. 2015. Figürliche Terrakotten aus zwei dionysischen Kultgebäuden in Pergamon. In: A. Muller, E. Lafli (eds.), Figurines de terre cuite en Méditerranée grecque et romaine. 2. Iconographie et contextes (Villeneuve d'Ascq), p. 249- 265. Jeammet, V. 2010. Tanagras. Figurines for Life and Eternity. The Musée du Louvre’s Collection of Greek Figurines: Exhibition Catalogue. Valencia. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 156 Krapivina, V. V. 2010. Home Sanctuaries in the Northern Black Sea Littorial. In: Petropoulos E. K., Maslennikov A. A. Ancient Sacral Monuments in the Black Sea. Thessaloniki: Kyriakidis Brothers s.a., p. 127-170. Laisné, C. 1995. L’Art Grec. Sculpture, peinture, architecture. Paris: Éditions Pierre Terrail Leyenaar-Plaisier, P. G. 1979. Les terres cuites grecques et romaines. T. I. Catalogue de la collection du Musee national des antiques a Leiden. Vol. III. Leiden. Merker, G. S. 2000. Terracotta Figurines of the Classical, Hellenistic, and Roman Periods (Corinth. The Sanctuary of Demeter and Kore, vol. XVIII, part IV). Princeton; New Jersey: The American School of Classical Studies at Athens. Mollard-Besques, S. 1963. Catalogue Raisonnè des figurines et reliefs en terre-cuite grecs et romains. II. Myrina. Paris: Èditions de Musées Nationaux. Mollard-Besques, S. 1972. Catalogue Raisonnè des figurines et reliefs en terre-cuite grecs, ètrusques et romains. III. Époques hellènistique et romaine. Gréce et Asie Mineure. Paris: Èditions de Musées Nationaux. O’Neill, J. P. (ed.) 2000. The Metropolitan Museum of Art. Greece and Rome. New York: The Metropolitan Museum. Schmidt, E. 1994. Katalog der antiken Terracotten. Teil I. Die figurlichen Terrakotten. Mainz: Verlag Philipp von Zabern. Shevchenko, T. 2015. Bust Thymiateria from Olbia Pontike. Les Carnets de l’ACoSt. 13. Online http://acost.revues.org/582 Smith, H. R. W. 1976. Funerary Symbolism in Apulian Vase-Painting. Edited by J.K. Anderson. Berkeley-Los Angeles: University of California Press. Summerer, L. 1999. Hellenistische Terrakotten aus Amisos. Ein Beitrag zur kunstgeschichte des Pontos gebietes. Stuttgart: Franz Steiner Verlag. Tavukçu, A. Y. 1999. Troas Bölgesi Terracotta Fgürinleri (İ.Ö. 1375-İ.S. 395). Doktora tezi. Atatürk Üniversitesi. Erzurum. Töpperwein, E. 1976. Terrakotten von Pergamon (Pergamenische Forschungen. Band 3). Berlin: Walter de Gruyter. Τσακάλου-Τζαναβάρη, K. 2002. Πήλινα ειδώλια από τη Βέροια. Ταφικά σύνολα της ελληνιστικής εποχής. Διδακτορική διατριβή. Αθήνα. Uhlenbrock, J. P. 2016. Research Perspectives in Greek Coroplastic Studies: The Demeter Paradigm and the Goddess Bias. Les Carnets de l’ACoSt, 14. Online http://journals.openedition.org/acost/866 Vafopoulou-Richardson, С. Е. 1991. Ancient Greek Terracottas. Oxford: Ashmolean Museum. Van Den Berg, M. 2008. A Phytochemical Analysis of Some Ancient Narcotics, with Comparative Notes on Some South African Folk Medical Practices. PhD (NWU) Mini dissertation submitted in fulfilment of the requirements for the degree. Potchefstroom. Winter, F. 1903. Die Typen der figurlichen Terrakotten. Die antiken Terrakotten im auflag des Archäologischen Instituts des deutschen Reichs. Band III. Berlin; Stuttgart: Verlag von W. Spemann. Zoltán, O. 1930. Antik terrakotta güyteményének. Katalógusa. Budapest.
id	arheologia-com-ua-article-184
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:03:07Z
publishDate	2020
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/23/ecd40ad22e3eeae18a7fc3fd06eb0823.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-1842020-04-30T07:44:42Z Bust Thymiateria and Cult of Dionysus in Olbia Бюсты-фимиатерии и культ Диониса в Ольвии Погруддя-фiмiатерiї та культ Дiонiса в Ольвiї Shevchenko, Tetiana bust thymiateria, terracottas, cult of Dionysus, Olbia Pontica, Hellenistic period. бюсты-фимиатерии, терракоты, культ Диониса, Ольвия Понтийская, эллинистический период. погруддя-фіміатерії, теракоти, культ Діоніса, Ольвія Понтійська, елліністичний період. Among terracotta busts thymiateria in Olbia Pontica, there is a group of female images with attributes of Dionysiac cult. Ten of them have mitra and ivy wreath shown already in a mould, while two items have handmade wreath added to the ready images. Similarly made bust thymiateria are known in North Pontic Tauric Chersonesos, Nymphaeum, and Hermonassa, another one is known in South-Eastern Pontic region. Ivy wreaths made of handmade details on terracottas from various regions are discussed in the paper. The interpretation of a handmade cup on the head as a thymiaterion, but not a basket as it was known in the literature before, allowed expanding the map of spreading the bust thymiateria which were traditional for the Hellenistic Greek world. Such busts found in Olbia, apart from a Dionysiac personage, presented Aphrodite and rarely the Mother of the Gods. There is no definite answer which of Dionysiac companions is presented in such a way. Apart from Ariadne, Dionysus appeared in art with other paredras: Aphrodite, later with one of maenads or nymphs, and even with Semele who died earlier than he was born, according to the myth. The 2nd century BC inscription evidences that there was a statue of this god with his mother in Olbia. Therefore, there is a probability that close in time bust thymiateria depicted Semele. Most of terracottas analyzed in this paper were found in houses and referred to a family worship of Dionysus in Olbia, while one item comes from the botros at the Central Temenos. They accomplish the evidences of Dionysus’ cult in the Hellenistic period. The most vivid and spread of them were lead bucrania and labrises, terracotta bulls and votive altars with Dionysus, maenad and Silenus on one of their sides, etc. These terracottas were in fact the devices for performing the cult. Symbolic offerings or thymiam were put on them when Dionysus was worshipped. Less active spreading of incense did not require its burning and that is perhaps a reason why there are no traces of soot on most of them. This fact finds its parallels in other regions of Hellas. Среди погрудных терракот с чашей-фимиатерием на голове выделяется группа женских изображений с однозначными атрибутами дионисийского культа. На десяти из них митра и венок из листьев и плодов плюща показаны уже в форме, на двух — венок долеплен вручную к уже готовым образам. В Северном Причерноморье таким способом изготовленные бюсты-фимиатерии найдены в Херсонесе, Нимфее и Гермонассе; один известен в юго-западном Причерноморье. Рассмотрены аналогии плющевых венков, изготовленных из лепных деталей, на терракотах разных регионов. Интерпретация лепной чаши на голове как фимиатерия, а не корзины, как предполагалось раньше, дает возможность дополнить картину распространения традиционных в греческом мире эллинистического периода бюстов-фимиатериев. В Ольвии подобные фимиатерии, кроме дионисийского персонажа, изображали Афродиту, реже — Мать богов. Невозможно точно ответить, кто именно из фиаса Диониса представлен в данном случае. Гипотеза о том, что это Ариадна, базировалась на том, что она была паредрой Диониса. Впрочем, в художественном искусстве, Дионис изображался и с другими паредрами: Афродитой, позже — одной из полубожественных менад или вакханок, даже с матерью Семелой, с которой, согласно мифу, он никогда не встречался. Надпись ІІ в. до н.э. свидетельствует, что в Ольвии была статуя этого бога вместе со своей матерью. Соответственно, есть вероятность, что синхронные бюсты-фимиатерии изображали Семелу. Большинство анализированных в данной статье образцов найдены в жилищах и относились к семейному почитанию Диониса, один — в ботросе на Восточном теменосе. Эти фимиатерии дополняют свидетельства культа Диониса в Ольвии эллинистического периода, среди которых наиболее интересными и распространенными являются свинцовые букрании и лабрисы, терракотовые быки и вотивные алтарики с изображением Диониса, менады и силена на одной из сторон. Данные терракоты были, фактически, орудием для отправления культа. На них, как и на миниатюрных алтариках, возлагали символические приношения или фимиам при почитании Диониса. Менее активное распространения благовоний не требовало их сожжения и, скорее всего, поэтому следы золы на них не прослеживаются, что находит параллели в других регионах Эллады. Аналізується серія погрудних зображень персонажа діонісійського культу з чашею-фіміатерієм на голові. Переглядається їх традиційне трактування як фігурок Деметри з кошиком на голові й обґрунтовується інтерпретація цих теракот як фіміатеріїв, зважаючи на численні аналогії в різних регіонах Еллади. Наявність плющових вінків і мітри дозволяє розглядати погруддя в межах культу Діоніса, а місце знахідки більшості в житлах&nbsp;— у межах родинного культу цього бога. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020-04-03 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/184 10.15407/archaeologyua2020.01.039 Arheologia; No 1 (2020): Arheologia; 39-56 Археологія ; № 1 (2020): Arheologia; 39-56 Археология; № 1 (2020): Arheologia; 39-56 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2020.01 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/184/177
spellingShingle	погруддя-фіміатерії теракоти культ Діоніса Ольвія Понтійська елліністичний період. Shevchenko, Tetiana Погруддя-фiмiатерiї та культ Дiонiса в Ольвiї
title	Погруддя-фiмiатерiї та культ Дiонiса в Ольвiї
title_alt	Bust Thymiateria and Cult of Dionysus in Olbia Бюсты-фимиатерии и культ Диониса в Ольвии
title_full	Погруддя-фiмiатерiї та культ Дiонiса в Ольвiї
title_fullStr	Погруддя-фiмiатерiї та культ Дiонiса в Ольвiї
title_full_unstemmed	Погруддя-фiмiатерiї та культ Дiонiса в Ольвiї
title_short	Погруддя-фiмiатерiї та культ Дiонiса в Ольвiї
title_sort	погруддя-фiмiатерiї та культ дiонiса в ольвiї
topic	погруддя-фіміатерії теракоти культ Діоніса Ольвія Понтійська елліністичний період.
topic_facet	bust thymiateria terracottas cult of Dionysus Olbia Pontica Hellenistic period. бюсты-фимиатерии терракоты культ Диониса Ольвия Понтийская эллинистический период. погруддя-фіміатерії теракоти культ Діоніса Ольвія Понтійська елліністичний період.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/184
work_keys_str_mv	AT shevchenkotetiana bustthymiateriaandcultofdionysusinolbia AT shevchenkotetiana bûstyfimiateriiikulʹtdionisavolʹvii AT shevchenkotetiana pogruddâfimiateriítakulʹtdionisavolʹvií

Погруддя-фiмiатерiї та культ Дiонiса в Ольвiї

Репозитарії

Схожі ресурси