Середньовiчнi поселенськi структури пiвдня Схiдної Європи

Motsia, Oleksandr

doi:10.15407/archaeologyua2020.01.057

Середньовiчнi поселенськi структури пiвдня Схiдної Європи

Over the past decades, in many countries of Europe and America, the concept of “archaeology of settlements” has been actively developed, which is based on the recognition of the enormous role of ancient settlements in the process of studying and reconstructing the socio-economic institutions of vari...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в:	Археологія
Дата:	2020
Випуск:	1
Сторінки:	57-68
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	Oleksandr Motsia — Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine — ORCID: 0000-0001-9032-0881
Автор:	Motsia, Oleksandr
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020
Теми:	середньовіччя феодалізм місто замок село соціальний організм держава взаємини аграрне суспільство.
Онлайн доступ:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/186
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Репозитарії

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824462040104960
author	Motsia, Oleksandr
author_facet	Motsia, Oleksandr
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Oleksandr Motsia", "institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine", "orcid": "0000-0001-9032-0881" } ]
author_orcid_str_mv	0000-0001-9032-0881
author_sort	Motsia, Oleksandr
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	68
container_issue	1
container_start_page	57
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2020-04-30T07:44:42Z
description	Over the past decades, in many countries of Europe and America, the concept of “archaeology of settlements” has been actively developed, which is based on the recognition of the enormous role of ancient settlements in the process of studying and reconstructing the socio-economic institutions of various diverse human groups and entire nations. This fully applies to the settlements of the south of Eastern Europe — first of all, to the territory of modern Ukraine — in medieval times. In this area, numerous cities, castles, open settlements have been recorded, the history of which in many cases has a centuries-old extent. First of all, it concerns urban centers, which is established on the basis of written and archaeological data. Many of them carry out archaeological research, but the volumes of modern field work, are clearly insufficient to obtain new information for further reconstruction of their development in space and time. Moreover, they are concentrated mainly only in areas of modern construction work, and not where it is necessary for a common understanding of life here over the centuries. At the same time, the issue of the interaction of composite structures in different territories and at different times remains relevant, which is especially important for explaining the effect of different mechanisms of functioning of all different-time state organisms: Kievan Rus, the Ukrainian Cossack State, or as a part of various foreign entities — the Grand Duchy of Lithuania, Rus and Samogitian, Polish-Lithuanian Commonwealth, etc. However, in general, all available information convincingly confirms the feudal nature of social structures of the middle ages time among indigenous population under consideration, in this case, territory. In connection with the mentioned above, the clarification of the terminology currently used should undoubtedly be adjusted for its conformity with the new refined model of perception of a specific social structure, which has been constantly developing in a civilizational sense over the past many centuries under the conditions of an agricultural society, which undoubtedly left its mark on all social structures (including settlement) throughout the medieval period in the life of every nation. It is necessary to constantly remember and clarify for oneself the fundamental differences between agricultural and subsequent industrial societies, each of which had distinctive main features, although in some details both could overlap in some ways.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2020.01.057
first_indexed	2026-08-07T01:03:08Z
format	Article
fulltext	НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ • ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 1  2020 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор Чабай В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Заступник головного редактора Толочко П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України Вiдповiдальний секретар Гаврилюк Н. О., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Бороффка Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, ФРН БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя БРУЯКО I. В., доктор iсторичних наук, Одеський археологiчний музей НАН України БУЙСЬКИХ А. В., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» IВАКIН В. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України IВАНЧИК А. I., член-кореспондент РАН та Францiї, Нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, ФРН КОРВIН-ПIОТРОВСЬКИЙ О. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Моця О. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Отрощенко В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЕТРАУСКАС О. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України СКОРИЙ С. А., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ФОРНАСЬЕ Й., професор, доктор, Гете унiверситет Франкфурта-на-Майнi, ФРН ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Ягеллонського унiверситету, Польща NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – Founded IN 1947 Frequency: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Deputy editor-in Chief TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Executive Secretary GAVRYLYUK N. O., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany BRAUND D., Professor, Dr. Hab., University of Exeter, UK BRUIAKO I. V., DSc in History, Odessa Archaeological Museum of the NAS of Ukraine BUISKIKH A. V. , DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland Djindjian F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France IVAKIN V. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine IVANCHIK A. I., Corresponding Member of the Russian Academy of Sciences, National Center for Scientific Research of France FORNASIER J. Professor, doctor, Goethe University Frankfurt am Main, Germany KAIZER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany KORVIN-PIOTROVSKYI O. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine MOTSIA O. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PETRAUSKAS O. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine SKORYI S. A., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine ZALIZNYAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 1  2020 ЗМIСТ CONTENTS Articles Zaliznyak L. L. Balkan-Danube Version of the Neolithization of Ukraine STARIK O. V., KUSHTAN D. P. Complexes of Late Bronze Age Molds from Tokivske SHEVCHENKO T. M. Bust Thymiateria and Cult of Dionysus in Olbia Motsia O. P. Middle Age Settlement Structures of the South of Eastern Europe BIBIKOV D. V. Religious Appropriation of An- cient Rus Chamber Graves Publication of Archaeological Material GAVRYLYUK N., MATERA M. Handmade Pottery from Tanais on the material from the Trench XXV (Closed vessels) KOROKHINA A. V., GERSHKOVYCH Ya. P. Pottery from the Hlyboke Ozero 2 Settlement Methods of Archaeological Research NAUMENKO O. O., STEPANCHUK V. M. Technical and Morphological Signs of Limestone Processing at the Lower Palaeolithic Site Medzhy- bizh A History of Science KARIAKA O. V. The First Years of Ukrainian In- vestigations in Olbia Pontica ROMANOVA O. O. Unknown Old Photos of Kar- nak Monuments Статтi Zaliznyak L. L. Balkan-Danube Version of the 5 Neolithization of Ukraine СТАРІК О. В., КУШТАН Д. П. Комплекси ли- 23 варних форм доби пізньої бронзи з Токівського ШЕВЧЕНКО Т. М. Погруддя-фіміатерії та ку- 39 льт Діоніса в Ольвії Моця О. П. Середньовічні поселенські струк- 57 тури півдня Східної Європи БІБІКОВ Д. В. Релігійна належність давньо- 69 руських камерних поховань Публiкацiї археологiчного матерiалу GAVRYLYUK N., MATERA M. Handmade Pot- 80 tery from Tanais on the material from the Trench XXV (Closed Vessels) КОРОХІНА А. В., ГЕРШКОВИЧ Я. П. Кера- 99 міка поселення Глибоке Озеро 2 Методи археологiчних дослiджень НАУМЕНКО О. О., СТЕПАНЧУК В. М. Тех- 112 ніко-морфологічні ознаки обробки вапняку на нижньопалеолітичній стоянці Меджибіж A Iсторiя науки KARIAKA O. V. The First Years of Ukrainian In- 124 vestigations in Olbia Pontica ROMANOVA O. O. Unknown Old Photos of Kar- 136 nak Monuments Хронiка До ювілею Сергія Миколайовича Рижова 143 Пам’яті Валентина Лаврентійовича Яніна 144 Пам’яті В’ячеслава Юрійовича Мурзіна 145 Світлої пам’яті Сергія Борисовича Буйських 147 Новi видання Залізняк Л. Л. Стародавня історія України 149 News Review To the Anniversary of Serhii Mykolaiovych Ryzhov In the Memory of Valentyn Lavrentiiovych Yanin In the Memory of Viacheslav Yuriiovych Murzin In the Memory of Sirhii Borysovych Buiskikh New publications Zaliznyak L. L. Ancient History of Ukraine ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 57 © О. П. Моця, 2020 * МОЦЯ Олександр Петрович — член-кореспондент НАН України, професор, завідувач відділу давньо- руської і середньовічної археології Інституту архео логії НАН України, ORCID 0000-0001-9032-0881, oldrus@ukr.net УДК 904.4(4-11)"653" https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.01.057 О. П. Моця * СЕРЕДНЬОВIЧНI ПОСЕЛЕНСЬКI СТРУКТУРИ ПIВДНЯ СХIДНОЇ ЄВРОПИ Робота присвячена загальній характеристиці поселень- ких структур середньовічних часів, котрі зафіксовані на території України та деяких суміжних землях часів Се- редньовіччя. Тут відомі численні міста, замки, відкриті поселення, у яких проживали автохтони-землероби — піддані Київської Русі, Української Козацької держави або ж іноземних державних структур (Великого кня- зівства Литовського, Руського і Жемайтійського, Речі Посполитої і т. п.). Населення різноманітних населених пунктів знаходилося на різних щаблях у своїх взаєминах, що й дозволяло активно функціонувати їх утворенням. К л ю ч о в і с л о в а: середньовіччя, феодалізм, місто, замок, село, соціальний організм, держава, взаємини, аграрне суспільство. У багатьох країнах Європи і Америки вже де- кілька десятиліть розробляється та реалізуєть- ся концепція «археології поселень», суть котрої можна окреслити так: визнання значної ролі давніх поселень для реконструкції соціально- економічних інституцій, що залишило кон- кретне тогочасне людське суспільство. Як під- креслював Г. Р. Уіллі: «Поселення являють собою більш пряме відображення соціальної та еконо- мічної діяльності стародавньої людини, ніж біль- шість інших аспектів культури, доступних ар хеологу». Він також визначив конкретні опера- ції для розуміння можливостей використання наявної інформації: «...спосіб, яким людина роз- міщує себе в оточуючій місцевості. Це стосуєть- ся жител, їх місця й характеру, та розташуван- ня інших споруд, пов’язаних із життям громади. Поселення відображають природне середовище, рівень технології, на якому діють їх будівничі і різні інститути соціальної взаємодії та контро- лю для підтримання стабільності цієї культури» (Проблемы изучения … 1990, с. 4, 5). Повною мірою це стосується середньовіч- них об’єктів півдня Східної Європи — земель, де нині переважно розміщені сучасні україн- ські терени. Таке твердження «перегукується» із однією з останніх гіпотез про складові час- тини середньовічної східнослов’янської циві- лізації. Згідно зі згаданою точкою зору, вона складалася із власне Київської Русі, Новго- родської республіки, Руської Півночі та цент ральноруських князівств (Кузык, Яковец 2008, с. 9). Неважко простежити, що територія пер- шої із вищеназваних складових належить до більшої частини південного регіону Східної Європи, де за часів розвинутого середньо- віччя були розміщені декілька давньоруських земель-князівств, що мали й певні регіональні відмінності зі східнослов’янською Північчю та Північним Сходом. Що стосується поселенських структур тих часів, маємо факт наявності чи відсутності та- кої специфічної категорії пам’яток, як погос- ти. Їх появу дослідники пов’язують із діяння- ми великих князів київських у тих місцинах, котрі входили (або не входили) до зони регу- лярного «полюддя» — тобто там, де «сильні світу цього» робили спроби і бажали створи- ти зони власного контролю. За даними писем- них джерел, дослідники прийшли до висновку про поступове формування на нових підвлад- них теренах системи «верв—погост—волость». Надалі вона відчутно трансформувалася: на східнослов’янській Півночі середня із назва- них ланок отримує своєрідне «друге дихання», у той час як на Півдні погости припиняють своє існування. Безсумнівно, праві ті, хто пояснює такі змі- ни географічною специфікою окремих регіо- нів. На безмежних просторах Східної Європи ґрунтово-кліматичні умови та інші екологіч- ні фактори істотно впливали на саму систему розселення, і зокрема на рівень щільності на- селення, з якого стягувалися феодальні по- даті. Північна і Південна Русь тут значно від- різнялися між собою, що й призвело до змін у соціально-економічному житті: кількості до- даткового продукту, який відчужувався із кон- кретного населеного пункту в сільській міс- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 158 цевості чи громади на Півдні, було достатньо для подальшого передавання безпосередньо представникам феодального стану минаючи таку ланку, як погост. А на Півночі аналогіч- на ланка виявилася об’єктивно необхідною не лише у домонгольські, але й у більш пізні часи, у зв’язку із розрідженістю місцевого населен- ня (Русь в ІХ—ХІV веках 2002, с. 67). Тож на південних територіях традиційна поселенська схема «місто—замок—село» виявилася більш універсальною, хоча з часом кожна із названих ланок протягом Середньовіччя також зазнала значної трансформації. Початок процесу містоутворення на розгля- нутих територіях розселення східних слов’ян відбувався у часи формування у них цивіліза- ційних структур. Основним осередком у цьо- му стали землі Середнього Дніпра — давньо- го економічного, адміністративного, військо- вого і культурного центру зі столицею у Києві, хоча зародження урбаністичних центрів відоме і у інших місцевостях. Вивчення ранньої істо- рії урбаністичних осередків особливо успішно проводилося в останні десятиліття минулого ХХ ст., коли на відміну від досить безапеляцій- ного формулювання «місто — центр ремесла і торгівлі», з’явилося нове визначення: «дав- ньоруським містом слід вважати постійний на- селений пункт, в якому, з широкою сільською округою — волостю — концентрувалася, пере- роблялася й перерозподілялася більша частина виробленого там додаткового продукту» (Древ- няя Русь 1985, с 52). Таке визначення давньоруського феодаль- ного міста, зроблене А. Кузою, відображає всі його основні соціально-економічні функції та дозволяє, використовуючи кількісні і якісні критерії, досить обґрунтовано виділяти місто з-поміж інших укріплених поселень тих часів. І у цьому розумінні давньоруські та східні міс- та, аж до ХІІІ ст., певною мірою розвивалися паралельно й аналогічно за основними прин- ципами та темпами під час формування влас- них цивілізаційних структур (Большаков 1984, с. 10—11). Подібне розуміння суті середньовічних ур- баністичних центрів на розглянутій території практично тоді ж сформулював П. Толочко, який зазначав, що становлення міських форм життя на Русі не проходило за єдиною соціо- логічною схемою. Такі процеси були багато лінійними й реалізувалися по-різному. Умовно можна виділити три основні шляхи містоут- ворення: торговельно-ремісничий, общинно- феодальний і власне феодальний (держав- ний). Їх становлення відбувалося у значній мірі одночасно, але на основі різних «старто- вих майданчиків». Перший шлях виявився безперспективним, оскільки обумовлювався не так внутрішніми, як зовнішніми причина- ми. Общинно-феодальний і власне феодаль- ний (тобто державний) шляхи формування міст стали закономірною еволюцією нових фе- одальних форм життя, що виникли із потреб розвитку самого східнослов’янського суспіль- ства. Міста ставали центрами давньоруської державності, основними функціями котрих являлися адміністративно-політична, реди- стрибутивна (концентрація та перерозподіл додаткового продукту), а також культова. Для хліборобської округи давньоруське місто явля- лося природним середовищем, котре власне й «народжувалося» цією округою та без неї і не сприймалося. Тісний адміністративно-політичний та гос- подарський зв’язок давньоруських міст з сіль- ськогосподарською округою обумовив пев- ну специфічність тогочасного соціально- економічного життя країни. Ремесло і торгівля, у своїй основі загалом достатньо розвинуті, все ж не являлися основою їхнього розвитку. Об- сяг додаткового продукту цих галузей був від- носно незначним у загально економічному ба- лансі тогочасного суспільства. Міста зростали і розвивалися передусім за рахунок додатко- вого продукту, котрий створювався у сільсько- господарському секторі економіки держави, на який вона мало право претендувати через значну концентрацію у їх поселенських струк- турах соціальної знаті із числа землевласників. Окрім того, міста мали безпосередній і тісний зв’язок із сільськогосподарським виробни- цтвом (Толочко 1989, с. 233). Такі тісні контакти міста і села на межі двох тисячоліть навіть дозволили Б. Рибако- ву вбачати у тодішніх крупних урбаністичних центрах колективні замки земельних магна- тів усього князівства або хоча б їх конкрет- ної значної округи (Древняя Русь 1985, с. 94). Міста відрізнялися від замків не лише за влас- ними специфічними функціями, а і за пло- щею: якщо перші мали укріплену територію як мінімум 2—2,5 га і складалися не менш як із двох укріплених частин, то другі мали лише один захищений майданчик розмірами зага- лом 1,0 га (Куза 1983, с. 32; Кучера 1984, с. 72). Але, все ж слід зазначити, що дослідження цієї групи пам’яток на цьому етапі їх вивчення за- слуговує на значно більшу увагу. У зв’язку з цим, інтерес також викликають пункти пере- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 59 бування військових підрозділів — гарнізонів — на кордонах як усієї держави, так і окремих земель-князівств, а контингенти тимчасово- го населення у них знаходилися повністю або переважно на утриманні центральних владних структур. Говорячи про замки, слід також під- креслити таку важливу деталь, як відсутність постійного й стаціонарного приміщення на його площі — адже основне його місце розта- шування було в урбанізаційному центрі (Моця 2000, с. 22, 34). Цьому питанню ми знаходимо аналогії на південь від Русі: «Характерною осо- бливістю Візантії, як і інших балканських країн, являлася відсутність феодальних замків у істин- ному розумінні слова. Вотчини мали укріплення, у наявності були й охоронні башти-сховища, але, як правило, самі володарі, за винятком сезонних робіт, проживали у містах, де вони мали власні садиби» (Литаврин 1985, с. 119). Територіально й хронологічно міста вини- кали за ступенем ствердження державності у східнослов’янському середовищі, феодалізації та окняження давньоруських земель, а пізніше за ступенем поширення феодальної роздробле- ності. Звичайно, це лише загальна тенденція процесу містоутворення, котра мала конкрет- ні прояви в певних місцевостях. Загалом же іс- торія давньоруських міст (зокрема південно- руських) свідчить: вони виникали передусім у досить щільно заселених місцинах. У них кон- центрувалася вйськово-родова знать, яка по- ступово перетворювалася на феодальну, і яку обслуговували купці та ремісники. Зростання і значення таких міст багато в чому залежало від розмірів та заселеності їхніх округ-волостей — тобто від можливості вилучати із сільського господарства більше сировини, продуктів спо- живання й промислів. Але спільним і головним для всього проце- су містоутворення у цілому було те, що урба- нізаційними центрами в Східній Європі става- ли лише ті населені пункти, де у вигляді сус- пільних внесків, данини, судових податків, військових контрибуцій, концентрувався, пе- рерозподілявся та перероблявся додатковий продукт. І ще одне — навколо кожного урба- нізаційного центру завжди формувалася сіль- ськогосподарська округа (Куза 1989, с. 162). Повертаючись до питання впливу геогра- фічного чинника на процес містоутворення, слід звернути увагу на дискусію між П. Толоч- ком і Є. Носовим з цього приводу. Якщо пер- ший аргументовано, з нашої точки зору, від- стоює аграрний характер давньоруського міс- та, то другий значною мірою «реанімує» теорію В. Ключевського про «першопоштовх» у цьо- му неоднозначному процесі торговельних опе- рацій різного рівня, а сільськогосподарським операціям із округи відводиться лише друго рядна роль (Толочко 2000, с. 86—90; Носов 2008, с. 133—146). Але такі протиріччя цілком нівелюються за рахунок якраз географічного чинника: на схід- ноєвропейському півдні, де природні умови цілком сприяли ефективному сільськогоспо- дарському виробництву, а тому «дари ланів» (сучасною мовою) становили вагому частку до- даткового продукту, така його концентрація в урбаністичних осередках була цілком логічною. На півночі — за гірших умов для хліборобства зокрема і сільського виробництва у цілому, — де людський потенціал у ті часи являвся наба- гато меншим на одиницю площі, торговель- ні операції відігравали набагато більшу роль у становленні перших східнослов’янських міст. Таким компромісом думок згадане питання цілком може бути вирішене. Після глобальної катастрофи у першій по- ловині ХІІІ ст. — навали орд Батия — у про- цесі містоутворення на півдні Східної Європи сталися відчутні зміни. У межах степового ре- гіону та в порубіжних лісостепових зонах спо- чатку виникають т. зв. степові міста, загалом без спеціальних укріплень і розміщені на важ- ливих торговельних маршрутах (на перевозах через річки, міжнародних шляхах, морському узбережжі і т. п.). Пізніше, в часи Османської імперії, у цій географічній зоні з’являються ту- рецькі міста та фортеці — форпости із новими елементами пізньосередньовічної фортифіка- ційної культури, котрі значно вплинули на то- пографію урбаністичних осередків автохтон ного населення землеробів та зв’язок із оточую- чими територіями (Єльніков 2008, с. 120—136; Біляєва 2012, с. 212—245). Але у цьому випадку основна увага буде приділена якраз розвитку місцевих традицій містоутворення. У зв’язку з цим, багатьом спеціалістам нові часи бачаться так: «ХІІІ— перша половина ХVІІ ст. — важлива доба в історії українсько- го народу і його культури. Своєрідність побу- ту, витонченість речей повсякденного вжитку, поетичність звичаїв і обрядів, моральні засади світогляду, яскрава літературна й мистецька творчість, поступове утвердження елементів наукового мислення — все це відображало мен- тальність та самосвідомість українців і водно- час було чинником дальшого їхнього саморозвит- ку. Багатство і розмаїття культури українців зумовило своєрідність і неповторність їхнього ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 160 внеску в скарбницю світової культури» (Істо- рія... 2001, с. 5). І далі вже про другу половину ХVІІ— ХVІІІ ст.: «Це була переломна епохальна доба, коли невибагливий і повільний плин суспільно- го життя, характерний для середньовіччя, змі- нився різким протистоянням, своєрідним ка- таклізмом, що докорінно позначився на всіх сферах життєдіяльності — політичній, еконо- мічній, соціальній, конфесійній. Багато в чому визначною ця доба стала і для розвитку націо- нальної культури, яка, попри воєнні лихоліття, роз’єднаність українських земель і перешкоди з боку чужоземних режимів, продовжувала успіш- но розвиватися в загальному контексті всесвіт- нього культурно-історичного процесу, збагачую- чи його і одночасно духовну скарбницю власного народу» (Історія... 2003, с. 5). Але при цьому не- обхідно враховувати і зовнішні фактори у роз- витку тогочасного суспільства, адже різні час- тини старої Київської Русі були під впливом та контролем правителів різних іноземних країн аж до створення власної Української Козаць- кої держави. Зокрема під час утворення та укріплення єдиної Руської централізованої держави роз- виток міського життя отримав новий напрям. Ускладнилася соціальна структура міста, укрі- пилося положення посадського «світу», вирос- ло економічне значення міщан у масштабі всієї країни. Але одночасно посилилася адміністра- тивна влада держави над міським населенням, що мала феодально-кріпосницькі риси, погли- билася майнова диференціація посаду. Розглядаючи розвиток тогочасного міста як економічного й політичного організму в систе- мі феодальної держави, можна зробити висно- вок, що до монгольського нашестя він прохо- див у напрямі типовому для ранньофеодальних держав усієї Європи, який на Заході склався в особливий міський устрій; цей напрям спри- яв формуванню майбутніх ранньокапіталістич- них відносин. А у Московській Русі і на частині українського Дніпровського Лівобережжя цей нормальний шлях розвитку в ХІІІ ст. перервало монголо-татарське нашестя, в результаті чого було порушено стабілізуюче співвідношення між економічними й політичними факторами містоутворення, що однаково відповідали фе- одалізму. З цього на цій території міста почали далі переформовуватися переважно під впли- вом політичного фактору — з міст князівсько- вотчинних на міста государевих, адміністра- тивних центрів єдиної держави (Карлов 1976, с. 62, 68). На українських теренах така тенден- ція особливо проявилася після загибелі держа- ви Б. Хмельницького. На Дніпровському Правобережжі — між Карпатами та Дніпром — еволюція міст від- бувалася іншим шляхом: тут на першому місці відчувався вплив Великого князівства Литов- ського, Руського та Жемайтійського, а потім Речі Посполитої. У фортифікаційному мистецтві укріплених поселень головним нововведенням стало об- ладнання кам’яних оборонних споруд для ви- користання метальної артилерії. Окрім того, почали використовувати кам’яні башти на зра- зок західноєвропейських донжонів. Ц е збіль- шувало ефективність нових видів зброї — ар- балета й метальних машин під час оборони тих же міст та замків. Я к зазначає О. Мальченко та інші дослідники, замок — це середньовічна або ж нового часу оборонна споруда, принай- мні частково мурована. Саме слово «замок» з’являється у ХV ст. на східнослов’янських землях і означає практично те саме, що і по- передній «город» Х—ХІІІ ст., тобто місце зам кнуте, огороджене укріпленнями (земляни- ми, дерев’яними чи мурованими). Таким чи- ном, різниця між ними досить умовна і щодо східнослов’янських земель застосовується скоріше для визначення нового історично- го періоду у суспільних відносинах, ніж ви- нятково у фортифікаційній системі оборони. При цьому слід зазначити, що велику кіль- кість замків та міських укріплень ХV — серед- ини ХVІІ ст. було побудовано на місці запусті- лих городищ попередніх часів. Використання давніх укріплень з метою оборони у нові часи значною мірою впливало на всю фортифіка- цію: їх довжину, площу та обумовлювало саму систему оборони. У соціальному відношенні в урбанізаційних центрах Східної Європи все більшого поширення отримало Магдебурзьке право, котре означало міську автономію, місь- ке самоврядування із власним судочинством, котре здійснювалося через виборні органи — ради. Але зайняття сільським господарством залишалося в значній мірі пріоритетним для більшості жителів. Закріплення за Литвою та Польщею май- бутніх сучасних українських земель на почат- ку ХV ст. зумовило на степовому кордоні цих державних утворень традицію баштової систе- ми оборони у замковому будівництві. Вона по- лягала у поєднанні стін і башт замку у новий оборонний вузол. Башта тепер завжди була об’єднана із оборонним муром, помітно виви- щувалася над ним і призначалася для фланго- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 61 вого захисту цього муру. Також, завдяки своїй значній висоті та обширній системі стрільниць із великим радіусом бою, вона послужила по- силенню контролю над місцевістю. Та і флан- куючі башти прийшли на зміну баштам старих конструкцій — вежам, характерною особли- вістю котрих було те, що вони не виступали за лінію оборонних валів, тобто не передбача- ли фланкуючого вогню. Але поряд із башто- вою системою існувала й давня стінова, кот ра застосовувалася лише для оборони. У той же час важливим завданням оборони замків дерев’яно-земляної конструкції, котрі із се- редини ХVІ ст. у прикордонній смузі склада- ли значну більшість, було утримання супро- тивника на певній відстані від стін з метою за- побігання підпалу споруди в цілому. Для цього їх досить часто закладали із зовнішнього боку прошарками глини або піску, що утримувалися плотом (Мальченко 1996, с. 5—12). Вищеописана інформація стосується зе- мель сучасної Правобережної України. А на Дніпровському Лівобережжі продовжувала па- нувати стара дерево-земляна традиція зведен- ня аналогічних укріплень, котра базувалася на давньоруській основі. Місцевий розвиток фор- тифікації був безпосередньо пов’язаний із на- явним будівельним матеріалом у цій місцевос- ті, але розміри нових укріплень були меншими ніж у попередні часи. Зумовлювалося це не- значною кількістю населення нових фортець. Але все ж кордони Великого князівства Литов- ського, Руського та Жемайтійського, а потім Речі Посполитої, укріплювалися системою но- вих укріплень, хоча існувала і відмінність у по- рівнянні із московськими традиціями. Спра- ва була у тому, що останні були державними, тоді як литовські чи польські — приватнов- ласницькими. Для московської оборонної ар- хітектури були характерними потужні дерево- земляні конструкції зі зрубів, котрі прикрива- лися чотирьох- або багатогранними баштами. Зазвичай московські укріплення мали дуже чітке планування й регулярні обриси. А на те- риторіях їх супротивників у цих лівобережних районах Дніпра загальних фортифікаційних канонів взагалі не існувало. Кожен володар на свій власний розсуд укріплював замок чи фор- тецю. Тут переважали легкі гострокольні кон- струкції, відкриті башти та інші споруди (Бон- дар 2015, с. 11—15). Ще раз повертаючись до ситуації на землях між Карпатами та Дніпром слід зазначити, що в розглянутий хронологічний період для Во- лині була характерною (хоча і не дуже поши- реною) група т. зв. стіжкових городищ, котру об’єднувала їхня зовнішня форма: добре мор- фологічно виражене підвищення із відносно горизонтальним майданчиком для проживан- ня. Аналогічні пам’ятки з’являються у Ц ен- тральній та Східній Європі (Німеччина, Чехія, Польща, Україна) в період пізнього середньо- віччя і належать до феодальних замків. Такий тип городищ слід пов’язувати з одним із ета- пів розвитку містобудування у поліській зоні, що було зумовлено специфічними кліматич- ними, соціально-економічними та зовнішньо- політичними умовами функціонування того- часного суспільства в конкретній географічній зоні. Штучний характер насипів не викликає сумнівів. Вони не обмежувалися валами та ро- вами, а іноді були укріплені фортифікаційни- ми спорудами іншого типу — насипним ескар- пом (Панишко 2011, с. 329, 336). Не менш цікавим з історичної точки зору є історичний період функціонування струк- тур Української Козацької держави ХVІ— ХVІІІ ст., котрий охоплює кінцеву фазу піз- нього середньовіччя і захоплює початок ран- нього модерну. Тоді найбільш суттєві зміни у зовнішньому вигляді населених пунктів були зафіксовані у матеріалах укріплених поселень і у деталях їх фортифікаційних особливос- тей. Так, у другій половині ХVІ — на початку ХVІІ ст. під час облоги замків почали викорис- товувати довгоствольні гармати, що стріляли вже залізними ядрами. Це, у свою чергу, при- звело до модернізації баштової й застосуван- ня бастейової системи оборони. На терито- рії південно-східних кордонів Речі Посполи- тої такі бастеї у більшості укріплень, де вони замінювали башти, виступали так само в ролі великих башт, розташованих у місцях най- більшої загрози. Вони також виконували роль охорони замкової брами і флангового обстрілу ближнього передполля. Специфічною особливістю українського степового порубіжжя стало будівництво три- кутних за формою бастейових замків, котрі були органічно пов’язані із місцевою тради- цією мисового розташування укріплень. А на більш округлих півостровах русел річок та на берегових узвишшях будували бастейові замки чотирикутної форми. Системи баштова й бас- тейова були старішими і менш досконалими, ніж бастіонна, але в першій половині ХVІІ ст. всі вони існували одночасно. Для більшості замків прикордонних територій, невеликих за розмірами і недоступних завдяки своєму вигід- ному розташуванню на місцевості, вистачало ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 162 для захисту вежових бастей і башт (Мальченко 1996, с. 12—15). Вищевказане переважно стосується право- бережних дніпровських районів, де інтенсив- но розвивалося кам’яне будівництво. А на Дні- провському Лівобережжі укріплення традицій- но будувалися із дерева; вони переважно мали легкі гострокольні («острожні») конструкції. Ще однією й досить специфічною групою археологічних пам’яток козацької доби були січі Нижнього Дніпра, де, власне, й прожива- ли запорожці — незалежний авангард Війська Запорозького. Всього у різний час їх існувало менше 10, хоча в літературі є згадки про біль- шу їх кількість. Однак археологічних свідчень щодо них поки-що не виявлено. Своє місце розташування ці пам’ятки змі- нювали із різних причин: руйнація ворожи- ми військами, вимоги зверхників іноземних держав і т. п. Січі Нижнього Дніпра відігра- ли важливу роль в історії України впродовж ХVІ—ХVІІІ ст., але з господарської точки зору мало впливали на економіку країни. Кож- на із них була фортецею, оточеною із усіх бо- ків валом висотою інколи понад 10 м і глибо- ким ровом перед ним. З боку Дніпра вони, як правило, омивалися його річищами, де, влас- не, стояв козацький флот й приставали ку- пецькі кораблі. Перед валом споруджували- ся «вовчі ями», а десь поблизу розміщувалися цвинтарі (Телегін 1997). До складу конкрет- ної Січі входили окремі округи, котрі носи- ли об’єднувальну назву «паланки» (усього ві- сім) — укріплення невеликих розмірів, де зосе- реджувалася військово-цивільна адміністрація округи. Але досі археологічних досліджень на подібних об’єктах не проводилося. Як і на площах зимівників — окремих угіддях, де віль- ні від служби козаки займалися мисливством, рибальством, бджільництвом або ж сільським господарством. І у цих випадках польові робо- ти поки-що не проводилися. Провівши коротке дослідження укріпле- них поселень середньовічної епохи на терито- рії Східної Європи перейдемо тепер до місць проживання основної демографічної групи тих часів — жителів ординарних сіл. І розпоча- ти це слід із нагадування, що історія селянства є однією із головних тем у вивченні епохи фе- одалізму у цілому. Адже воно в ті часи склада- ло головну виробничу масу і у демографічному відношенні явно домінувало. Селянство в ши- рокому значенні охоплювало усіх дрібних се- лянських виробників, які вели індивідуальне господарство власними силами й засобами ви- робництва і для яких трудова діяльність скла- дала їх найважливішу функцію. А сама аграрна економіка, як перший вид виробничого гос- подарства, стала відправним пунктом швид- кого створення т. зв. другої — «олюдненої», — природи, формування власної, надприродної основи всесвітньо-історичного процесу, під- няття людства на ступінь цивілізації. Ц е ціл- ком стосується і території сучасної України в середньовічні часи. Якраз у результаті праці самих селян роз- вивалося сільське господарство: вони зробили найбільший внесок у вдосконалення знарядь обробітку ґрунту (рала, плуга і т. д.), вивели нові сорти зернових і технічних культур, нові породи худоби. Досить успішно розвивали- ся різноманітні ремесла, що також накладало свій відбиток на весь соціально-економічний потенціал тогочасного суспільства. Але, як зазначав у свій час Ф. Бродель, навіть у ХV— ХVІІІ ст. світ являв собою все ще велику краї- ну, де від 80 до 90 відсотків людей жили плода- ми землі і тільки ними. Разом із формуванням відносин соціально стратифікованого суспіль- ства, появою урбаністичних центрів (про котрі йшла мова вище), на східноєвропейських тере- нах, і зокрема на півдні, йшло оформлення сіл у власному значенні цього терміну як особли- вого типу протилежних містам поселень. Тут концентрувалося сільськогосподарське вироб- ництво — землеробство, скотарство і промис- ли, розвивалося ремесло, відбувалися торго- вельні операції. І ще одне важливе спостере- ження: в кінці І — перші століття ІІ тис. н. е. між містом і селом в багатьох сферах життя іс- нували паритетні відносини (Село Київської Русі 2003, с. 3, 193; 2009). Серед численних праць, пов’язаних із вив ченням історії східноєвропейського села се- редньовічних часів у цілому, слід згадати фун- даментальну роботу Б. Грекова, у котрій він зазначав, що феодальна земельна власність і селянське господарство лягли в основу сус- пільного життя Русі на багато століть (Греков 1952, с. 43). А дослідження останніх десятиліть вказують на те, що порівняльна характеристи- ка відкритих поселень засвідчила спадковість елементів матеріальної культури та їх розвиток незважаючи на поступову зміну різних факто- рів. Вдалося також встановити, що окрім орди- нарних селищ землеробів у середньовічні часи, функціонували й спеціалізовані поселення, де розвивалися різноманітні ремесла, в залежнос- ті від наявної у цій місцевості сировини (Моця, Томашевський 1997, с. 28—42). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 63 Натуральне господарство примушувало на- селення розвивати ремесла, котрі були необ- хідні для забезпечення їх діяльності й побуту, а також обміну із сусідами. Однак значно склад- нішим, ніж вважалося раніше, являється пи- тання про зв’язки сільського ремісника з міс- том. Для низки виробництв сільський «коле- га» міського видобував і здійснював первинну обробку сировини, виготовляв напівфабрика- ти, котрі були необхідними як для сільського господарства, так і для міського ремесла, на- приклад — залізоробного. Отже, опосередко- вано продукти сільського ремесла опинялися у сфері інтересів городян (зокрема соціальної верхівки), але цей зв’язок не був досить поміт- ним, як, наприклад, відчуження основної про- дукції сільського господарства. Існували й без- посередні зв’язки ремісників сільських посе- лень і міського населення різних соціальних прошарків. Йдеться про наслідки спеціалізації господарської діяльності окремих сіл, що від- бувалися не лише шляхом внутрішньообщин- ної спеціалізації, але і в межах спеціалізації де- кількох поселень. Поряд із відкритими населеними пункта- ми, де основним заняттям було традиційне сільськогосподарське виробництво, існували і селища, де переважали ремісничі і промислові галузі або ж селища виключно ремісничі. Відо- мі села, жителі котрих займалися видобуван- ням та обробкою залізної руди, виготовлен- ням речей із шиферу, гончарством. Соціальна роль таких селищ була різною, що обумовлю- валося специфікою і характером якраз реміс- ничої діяльності, як і попитом на соціально- економічну продукцію, виготовлену в кон- кретній місцевості. Це могли бути вироби для внутрішнього попиту, що не виходили за межі сільської громади, продукція товарообігу між групою поселень, селищем та містом, а також продукція загальнодержавного попиту. Для міжобщинного попиту та обміну між містом і селом найважливішим було видобування й обробка залізної руди, виготовлення заліза й отримання напівфабрикатів-криць, котрі по- трапляли на подальшу обробку як сільським, так і міським ковалям. Видобування та оброб- ка шиферу для монументального будівництва мали загальнодержавне значення. Спеціалі- зовані селища ремісників були поселеннями сільського типу, а залежно від характеру вироб- ництва, тривалими, постійними, або тимчасо- вими (Бєляєва, Кубишев 1995, с. 96). У післямонгольські століття української іс- торії сільськогосподарські традиції розвитку автохтонів продовжували переважати, звичай- но трансформуючись згідно з вимогами часу. Так, у першій половині ХVІ ст. традиційний се- лянський уклад середньовічної України посту- пово зазнавав помітних змін внаслідок втілен- ня як регіональних, так і загальнодержавних реформаторських проектів. Основною метою аграрної політики керманичів Великого кня- зівства Литовського, Руського та Жемайтій- ського являлося примноження державної каз- ни за рахунок підвищення ефективності того ж сільськогосподарського виробництва. На основі ретельного обліку великокнязівської шляхетської та селянської землі передбачало- ся підвищити продуктивність фільваркових (а там, де їх не було — створення) і селянських господарств з метою збільшення, передусім, товарного збіжжя. Для цього великокнязівська влада прагнула усунути всі перешкоди, котрі зберігалися у структурі фільваркових та селян- ських земель, та створити умови для остаточ- ного переходу таких господарств з метою за- стосування досконаліших землеробських сис- тем. Необхідним ставав і більш рівномірний перерозподіл землі згідно з виробничими мож- ливостями кожного окремого дворогосподар- ства та встановлення адекватної економічної спроможності останніх (одномірних у різних регіонах) податків й повинностей. У цілому ж аграрна реформа на українських землях мала відчутне суспільне значення. Насамперед, че- рез наступ на селянське землеволодіння, по- сполиті повинні були відтіснитися на півден- ний схід сучасної України, де значна їх частина згодом влилася в козацьке середовище. У другій половині ХVІ — першій половині ХVІІ ст. відбулося, хоча й повільніше, але не- ухильне зростання кількості населення Украї- ни, частка селянства в якому була значно пере- важаючою. У ці часи формування основ зако- нодавчої бази кріпацтва загалом завершилося, особливо після входження українських земель до складу Речі Посполитої. Нові кардинальні зміни у «селянському пи- танні» відбулися після повстання під проводом гетьман Б. Хмельницького і формування струк- тур Української Козацької держави. Тоді кар- динальної зміни зазнало становище селянства, яке з феодально-залежного й закріпаченого стану перетворилося на стан дрібних особисто вільних землеробів, які володіли правом влас- ності (розділеної з державою) на землю й сіль- ськогосподарські угіддя і вступу до козацького стану. Селяни вважали себе вільними людьми, що, безперечно, відповідало реальному стану ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 164 справ, а відтак не вбачали принципової різни- ці між власним становищем і становищем ко- заків (за винятком тієї обставини, що останні відбували військову повинність Війську Запо- розькому). Власне, обов’язковість виконання військової повинності й становила головну ознаку відмінності соціальної функції козацтва порівняно із селянством (Історія українського селянства 2006, с. 118, 124, 133; 2003, 225). У контексті цитованої вище праці слід звер- нути увагу на те, що тісним зв’язкам між міс- том і селом сприяли й особливості полково- сотенного устрою Гетьманату: представникам реєстрового козацтва надавалися конкретні земельні наділи, а за отримання цих «вольно- стей» вірнопіддані й служили їй. Якраз так ве- лося господарство фермерського зразка, що і стало підґрунтям козацького стану. Окрім пра- ва на володіння земельними маєтностями за реєстровими козаками закріплювався цілий ряд прав і привілеїв. Поруч із посполитими представники нового соціального стану подат- ки сплачували якраз у місто чи містечко, де й перебували нові «сильні світу цього» (Горєлов, Моця, Рафальський 2005, с. 258). Але ще одне вищенаведене підтверджен- ня тісних зв’язків міста і села у козацькі часи вказує на універсальність і повсюдність його поширення на міжнародному рівні: «Однією із найважливіших особливостей розглянутого періоду феодального суспільства являється взаємопов’язаний розвиток і ствердження са- мого міста та перебудова села під впливом міста й товарно-грошових відносин у цілому. Взаємопов’язаність цих двох феноменів означає, що неможливо обмежуватися констатацією од- ностороннього впливу міста й товарного вироб- ництва на село: немало істотних рис економіки, соціального й політичного устрою міста, сама спрямованість міської еволюції були обумовле- ні аграрною специфікою округи і всього регіону, в якому розміщувалося місто» (История крес- тьянства в Европе 1986, с. 64). А це, в свою чер- гу, переводить розгляд піднятої тут проблеми ще в одну, більш узагальнюючу площину. Історично і стадіально із терміном «се- редньовіччя» (винесеним у назву цієї праці), пов’язаний термін «феодалізм», тобто суть сус- пільної системи, для котрої характерним яв- ляється наявність двох основних соціальних стратів — феодалів-землевласників і залежних від них селян, а економічна основа державно- го ладу знаходиться у відношенні до конкрет- них земельних володінь та специфічній ієрархії: той, хто стоїть нижче (васал), отримає за служ- бу земельний наділ (лен, феод чи ф’єф) і залеж- них селян від того, хто стоїть вище (сеньйора). «Бути людиною» іншої людини: у феодальному словнику не було більш поширеного словоспо- лучення або такого, яке мало б повніший і точ- ніший визначений смисл (Блок 2002, с. 158). Але існувала і регіональна специфіка, зо- крема у східноєвропейському регіоні. «Дер- жавність» феодалізму в Київській Русі знахо- дилася у державній приналежності земельних володінь, котрі роздавалися князем відповід- ної землі, але не просто як приватним воло- дарем, а як главою держави» (Толочко 1992, с. 160). Особливості такої початкової моделі державотворення знаходили свої відголоски і в післямонгольські часи — аж до того факту, що в Російській імперії кріпацтво було відмінене лише у 1861 р., тобто набагато пізніше завер- шення середньовічних часів у більшості євро- пейських країн. Таку затримку суспільного розвитку в цій частині Європи можна пояснити й іншими факторами. «Сільське життя із його неквапли- вою розміреністю й періодичною зміною виробни- чих сезонів, що вічно поверталися, було головним регулятором соціального ритму суспільства. Гранична відданість традиції, котра знаходи- ла своє закінчене вираження в установці на ста- ровину і у ворожості чи недовірі до любої новиз- ни, невідомої їй, відповідно, такої, що не отри- мала схвалення, консерватизм усього суспільного життя, починаючи із способів ведення господар- ства і форм поселення та закінчуючи навиками мислення, пануванням стереотипу в художній творчості, — чи не пов’язані ці корінні ознаки суспільної свідомості тієї епохи із переважанням селянства у ранньофеодальній структурі?» (Гу- ревич 1990, с. 63). На таке риторичне запитання може бути лише позитивна відповідь. Але феодальне сус- пільство одночасно є й аграрним суспільством, тобто протилежним за своєю суттю суспільству індустріальному. І у цьому відношенні усі скла- дові повинні бути «притертими» один до од- ного. Зокрема це стосувалося і поселенських структур — міста і села, — котрі й розглядали- ся в цьому випадку. А такі роздуми знову схи- ляють нас до вищенаведених формулювань: «місто — центр концентрації, переробки та пе- рерозподілу додаткового продукту» і «місто — центр сільськогосподарської округи», а не до протилежного твердження: «місто — центр ре- месла і торгівлі» по відношенню до середньо- вічних часів у цілому. Перше в більшій мірі від- повідало аграрній суті феодального світу на ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 65 відміну від послідуючого індустріального, що знайшло фіксацію у протилежній вищенаведе- ній формулі. Ще одним, і останнім у цьому випадку, при- кладом такого вищенаведеного універсального явища являються спостереження за найбільш «ідеальним» для давньоруського суспільства сусідом — Візантією, де на різних етапах його розвитку від рабовласництва до феодалізму до- слідники спостерігають аналогічну ситуацію: «У античному полісі із найбільшою очевидніс- тю виражалася соціально-економічна функція міста як центра, де збиралася і розпоряджала- ся додатковим продуктом підпорядкована йому округа. Право власності на такий продукт ви- ражалося у самій безпосередній формі: місто в особистості окремих його громадян володіло усі- ма або ж основною частиною земель залежного від нього району. Бути громадянином означало у принципі бути землевласником, який виконував за рахунок ренти свої зобов’язання перед само- управляючим колективом співгромадян, членом якого він являвся» (Большаков 1984, с. 16). І далі хронологічно: «Висхідна маса населен- ня міста переважно аграрна, сільська. Навіть якщо формально вважати, що на матеріалі Сард ми маємо, так би мовити, до кінця до кінця агра- ризовану міську громаду, котра потім начебто відроджуватися для нового життя і, відповідно, більша частина аграрності візантійського міста може розглядатися як свого роду прямий спадок аграрного характеру античного, то у дійсності ми дозволимо собі в цьому вагатися. Формально може бути, що справа у тому, що ми не можемо все-таки недооцінювати той факт, що, за сво- єю суттю, місто все ж розкладається на окремі сільські поселення, села із достатньо самостій- ним існуванням, Таким чином, навіть у такому випадку нам здається більш справедливим висно- вок, що візантійське провінційне місто народжу- валося заново і переважно із сільського аграрного поселення, котре у цілому вже не мало або ж не зберегло сталі міські традиції. Судячи із тих же даних, його «ущільнення», поповнення, котре призвело в Х ст. до зливання розміщених на території міста окремих сільських поселень у єдине місто, хронологічно співпадає із посиленням розорення вільного селянства. Те, що у місті і послідуючого часу його аграрне населен- ня складало до 60—70 відсотків, на наш погляд, може бути пов’язане не лише із спадком анти- чної міської громади, але й з фактом допливу у місто, на міські землі нового сільського населен- ня... Судячи з того, що являло собою місто, його торговельно-ремісниче населення й землеробсько- чиновницька верхівка, яка у цілому, вірогідно, не дуже вже й потребувала покращення її поповне- ння у провіанті силами аграрного населення міс- та, не нагальна вимога у його примноженні ви- кликало доплив сільського населення, а фіскальна політика держави, і відповідно, її результатом стало переважання міського «селянства», ко- тре обумовило надалі величезну роль аграрних за- нять у візантійському феодальному місті. Це у подальшому призвело і до зростання товарного аграрного виробництва в місті й стало його іс- тотною особливістю. Візантійське феодальне місто стає не просто центром збуту, перепрода- жу феодального господарства, але й центром їх виробництва,що на наш погляд, й визначило осо- бливу роль візантійського міста феодальної пори у торгівлі сільськогосподарськими продуктами, у тому числі і на зовнішній ринок. Аграрний харак- тер візантійського феодального міста багато в чому стимулював цю його діяльність» (Станов- ление и развитие… 1986, с. 179—181). Подібні паралелі між рабовласництвом і феодалізмом підштовхують до подальшого вивчення подібних аналогій у межах аграрно- го суспільства, котре має більш високий рівень відносно міжцивілізаційного нинішнього ста- ну наукового розуміння функціонування люд- ства у цілому. Бєляєва, С. О., Кубишев, А. І. 1995. Поселення Дніпров- ського Лівобережжя Х—ХV ст. Київ. Біляєва, Світлана, 2012. Слов’янські та тюрські світи в Україні (з історії взаємовідносин у ХІІІ—ХVІІІ ст.). Київ. Блок, Марк. 2002. Феодальне суспільство. Київ. Большаков, О. Г. 1984. Средневековый город Ближнего Вос- тока. VІІ — середина ХІІІ в. Москва. Бондар, О. 2015. Замки та фортеці Чернігово-Сіверщини в ХV—ХVІІІ ст.: ілюстрований довідник. Київ. Горєлов, М. Є., Моця, О. П., Рафальський, О. О. 2005. Цивілізційна історія України. Київ. Греков, Б. Д. 1952. Крестьяне на Руси. С древнейших времен до ХVІІ века. Моcква, кн. 1. Гуревич, А. Я. 1990. Средневековый мир: культура безмол- ствующего большинства. Москва. Древняя Русь. Город, замок, село. 1985. (Серія «Археология СССР». Москва. Єльніков, Михайло. 2008. Золотоординські часи на україн- ських землях. (Серія «Невідома Україна»). Київ. История крестьянства в Европе. Эпоха феодализма. 1986. Т. 2. Крестьянство Европы в период развитого фео- дализма. Москва. Історія української культури. Київ, 2001, т. 2. Історія української культури. Київ, 2003, т. 3. Історія українського селянства. Київ, 2006, т. 1. Карлов, В. В. 1976. О факторах экономического и полити- ческого развития русского города в эпоху средневеко- вья (к постановке вопроса). В: Русский город (историко- методологический сборник). Москва, с. 32-69. Куза, А. В. 1983. Социально-историческая типология древнерусских укрепленных поселений ІХ — первой ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 166 половины ХІІІ вв. (Методика исследования). Архео- логические памятники Лесостепного Подонья и Подне- провья І тысячелетия н. э. Воронеж, с. 21-41. Куза, А. В. 1989. Малые города Древней Руси. Москва. Кузык, Б. Н., Я ковец, Ю. В. 2008. Цивилизации: теория, история, диалог, будущее. Т. ІV. Истоки и вершины восточнославянской цивилизации. Москва. Кучера, М. П. 1984. Размеры древнерусского города на территории Украинской ССР. В: Древнерусский го- род. Киев, с. 69-72. Литаврин, Г. Г. 1985. Византийское государство в VІІ— ХІІ вв. Раннефеодальные государства на Балканах VІІ—ХІІ вв. Москва, с. 99-131. Мальченко, О. 1996. Типологія замкових та міських фор- тифікаційних систем на південно-східному україн- ському порубіжжі (кінець ХІV — середина ХVІІ ст.). В: Наукові записки Інституту української історіогра- фії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Київ, т. 1, с. 5-23. Моця, О. П. Томашевський, А. П. 1997. Просторові та еколого-господарські аспекти досліджень давньо- руського селища Автуничі. Археометрія та охорона історико-культурної спадщини, 1, с. 28-42. Моця, Олександр 2000. Замки Київської Русі як соціаль- ний тип поселення. Україна в Центрально-Східній Єв- ропі. Студії з історії ХІ—ХVІ століть. Київ, с. 22-37. Носов, Е. Н. 2008. О путях становления городов Древней Руси. Дьнеслово. Киев, с.133-146. Панишко, С. 2011. Стіжкові городища Волині. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, 15, с. 329-337. Проблемы изучения древних поселений в археологии (социо- логический аспект). 1990. Москва. Русь в ІХ—ХІV веках: взаимодействие Севера и Юга. 2002. Москва. Село Київської Русі (за матеріалами південноруських зе- мель). 2003. Київ. Становление и развитие раннеклассовых обществ. Город и государство. 1986. Ленинград. Телегін, Д. Я. 1997. Часи козацькі. Січі Запорозькі. Київ. Толочко, А. П. 1992. Князь в Киевской Руси: власть, соб- ственность, идеология. Киев. Толочко, П. П. 1989. Древнерусский феодальный город. Киев. Толочко, П. П. 2000. Еще раз о проблеме становления древнерусских городов. Диалог культур и народов средневековой Европы. Санкт-Петербург, с. 86-90. Надійшла 21.01.2020 А. П. Моця Член-корреспондент НАН Украины, профессор, заведующий отделом древнерусской и средневековой археологии Института археологии НАН Украины, ORCID 0000-0001-9032-0881, oldrus@ukr.net СРЕДНЕВЕКОВЫЕ ПОСЕЛЕНЧЕСКИЕ СТРУКТУРЫ ЮГА ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ На протяжении последних десятилетий во многих странах Европы и Америки активно разрабатывается концеп- ция «археологии поселений» в основе которой находится признание огромной роли древних населенных пунктов в процессе изучения и реконструкции социально-экономических институций различных разновременных чело- веческих коллективов и целых народов. В полной мере это относится и к населенным пунктам юга Восточной Европы — в первую очередь к территории современной Украины — в средневековые времена. В данной местности зафиксированы многочисленные города, замки, открытые поселения, история которых в многих случаях насчитывает многовековую протяженность. В первую очередь это касается урбанистических центров, что устанавливается на основании письменных и археологических данных. В многих из них проводятся археологические исследования, но объемы современных полевых работ явно недостаточны для получения новой информации для дальнейшей реконструкции их развития в пространстве и времени. Да и сосредоточены они в основном лишь в зонах проведения современных строительных работ, а не там, где это необходимо для общего понимания жизни здесь на протяжении разных столетий. При этом актуальным остается и вопрос взаимодействия составных структур на разных территориях и в разное время, что особенно важно для объяснения действия разных механизмов функционирования всех разновременных государственных организмов: Киевской Руси, Украинской Казаческой державы или же в со- ставе различных иностранных образований — Великого княжества Литовского, Русского и Жемайтийского, Речи Посполитой и т. п. Но в целом вся имеющаяся в наличии информация убедительно подтверждает феодальный характер социальных структур средневекового времени у автохтонного населения на рассматриваемой в данном случае территории. В связи с вышесказанным, уточнение используемой ныне терминологии, несомненно, следует скорректи- ровать на предмет ее соответствия новой уточненной модели восприятия конкретной социальной структуры, которая постоянно развивалась в цивилизационном отношении на протяжении многих прошедших столетий в условиях именно аграрного общества, что, несомненно, накладывало отпечаток на все социальные структуры (в том числе и поселенческие) на протяжении всего средневекового периода в жизни каждого народа. Необходимо постоянно помнить и уяснять для себя принципиальные отличия между обществами аграрным и последующим индустриальным, у каждого из которых имелись отличительные главные черты, хотя в некоторых деталях оба могли в чем-то и накладываться. К л ю ч е в ы е с л о в а: средневековья, феодализм, город, замок, село, социальный организм, государство, взаимоотно- шения, аграрное общество. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 67 Oleksandr P. Motsia Corresponding member of the National Academy of Sciences of Ukraine, DSc, Head of the Old Rus and Medieval archaeology Department in the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0001-9032-0881, oldrus@ukr.net MIDDLE AGE SETTLEMENT STRUCTURES OF THE SOUTH OF EASTERN EUROPE Over the past decades, in many countries of Europe and America, the concept of “archaeology of settlements” has been actively developed, which is based on the recognition of the enormous role of ancient settlements in the process of studying and reconstructing the socio-economic institutions of various diverse human groups and entire nations. This fully applies to the settlements of the south of Eastern Europe — first of all, to the territory of modern Ukraine — in medieval times. In this area, numerous cities, castles, open settlements have been recorded, the history of which in many cases has a centuries-old extent. First of all, it concerns urban centers, which is established on the basis of written and archaeological data. Many of them carry out archaeological research, but the volumes of modern field work, are clearly insufficient to obtain new information for further reconstruction of their development in space and time. Moreover, they are concentrated mainly only in areas of modern construction work, and not where it is necessary for a common understanding of life here over the centuries. At the same time, the issue of the interaction of composite structures in different territories and at different times remains relevant, which is especially important for explaining the effect of different mechanisms of functioning of all different-time state organisms: Kievan Rus, the Ukrainian Cossack State, or as a part of various foreign entities — the Grand Duchy of Lithuania, Rus and Samogitian, Polish-Lithuanian Commonwealth, etc. However, in general, all available information convincingly confirms the feudal nature of social structures of the middle ages time among indigenous population under consideration, in this case, territory. In connection with the mentioned above, the clarification of the terminology currently used should undoubtedly be adjusted for its conformity with the new refined model of perception of a specific social structure, which has been constantly developing in a civilizational sense over the past many centuries under the conditions of an agricultural society, which undoubtedly left its mark on all social structures (including settlement) throughout the medieval period in the life of every nation. It is necessary to constantly remember and clarify for oneself the fundamental differences between agricultural and subsequent industrial societies, each of which had distinctive main features, although in some details both could overlap in some ways. K e y w o r d s: the Middle Ages, feudalism, city, castle, village, social organism, state, relations, agricultural society. References Biliaieva, S. O., Kubyshev, A. I. 1995. Poselennia Dniprovskoho Livoberezhzhia X-XV st. Kyiv. Biliaieva, Svitlana, 2012. Slovianski ta tiurski svity v Ukraini (z istorii vzaiemovidnosyn u XIII-XVIII st.). Kyiv. Blok, Mark. 2002. Feodalne suspilstvo. Kyiv. Bolshakov, O. H. 1984. Srednevekovyi gorod Blizhnego Vostoka. VII - seredina XIII v. Moskva. Bondar, O. 2015. Zamky ta fortetsi Chernihovo-Sivershchyny v XV-XVIII st.: iliustrovanyi dovidnyk. Kyiv. Grekov, B. D. 1952. Krestiane na Rusy. S drevneishykh vremen do XVII veka. Mockva, book 1. Gurevych, A. Ya. 1990. Srednevekovyi mir: kultura bezmolstvuiushchego bolshynstva. Moskva. Horielov, M. Ye., Motsia, O. P., Rafalskyi, O. O. 2005. Tsyviliztsiina istoriia Ukrainy. Kyiv. Drevniaia Rus. Gorod, zamok, selo. 1985. (Seriia Arkheolohyia SSSR). Moskva. Elnikov, Mykhailo. 2008. Zolotoordynski chasy na ukrainskykh zemliakh. (Seriia Nevidoma Ukraina). Kyiv. Istoriia krestianstva v Evrope. Epokha feodalizma. 1986. Vol. 2. Krestianstvo Evropы v peryod razvytoho feodalyzma. Moskva. Istoriia ukrainskoho selianstva. 2006. Kyiv, vol. 1. Istoriia ukrainskoi kultury. 2001. Kyiv, vol. 2. Istoriia ukrainskoi kultury. 2003. Kyiv, vol. 3. Karlov, V. V. 1976. O faktorakh ekonomicheskogo i politicheskogo razvitiia russkogo goroda v epokhu srednevekovia (k postanovke voprosa). In: Russkii gorod (istoriko-metodologicheskii sbornik). Moskva, s. 32-69. Kuchera, M. P. 1984. Razmery drevnerusskogo goroda na territorii Ukrainskoi SSR. In: Drevnerusskшi gorod. Kyiv, s. 69-72. Kuza, A. V. 1983. Sotsyalno-istoricheskaia tipologiia drevnerusskikh ukreplennykh poselenii IX - pervoi poloviny XIII vv. (Metodika issledovaniia). Arkheologicheskie pamiatniki Lesostepnogo Podonia i Podneprovia I tysiacheletiia n. e. Voronezh, s. 21-41. Kuza, A. V. 1989. Malye goroda Drevnei Rusi. Moskva. Kuzik, B. N., Yakovets, Yu. V. 2008. Tsyvilizatsii: teoriia, istoriia, dialog, budushchee. Vol. IV. Istoki i vershiny vostochnoslavianskoi tsivilizatsii. Moskva. Litavrin, H. H. 1985. Vizantiiskoe gosudarstvo v VII-XII vv. In: Rannefeodalnyie gosudarstva na Balkanakh VII-XII vv. Moskva, s. 99-131. Malchenko, O. 1996. Typologiia zamkovykh ta miskykh fortyfikatsiinykh system na pivdenno-skhidnomu ukrainskomu porubizhzhi (kinets XIV - seredyna XVII st.). In: Naukovi zapysky Instytutu ukrainskoi istoriohrafii ta dzhereloznavstva im. M. S. Hrushevskoho. Kyiv, vol. 1, p. 5-23. Motsia, O. P. Tomashevskyi, A. P. 1997. Prostorovi ta ekoloho-hospodarski aspekty doslidzhen davnoruskoho selyshcha Avtunychi. Arkheometriia ta okhorona istoryko-kulturnoi spadshchyny, 1, p. 28-42. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 168 Motsia, Oleksandr 2000. Zamky Kyivskoi Rusi yak sotsialnyi typ poselennia. Ukraina v Tsentralno-Skhidnii Evropi. Studii z istorii XI-XVI stolit. Kyiv, p. 22-37. Nosov, E. N. 2008. O putiakh stanovlenyia gorodov Drevnei Rusy. Dneslovo. Kiyv, p. 133-146. Panyshko, S. 2011. Stizhkovi horodyshcha Volyni. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni, 15, p. 329-337. Problemy izucheniia drevnikh poselenii v arkheologii (sotsiologicheskii aspekt). 1990. Moskva. Rus v IX-XIV vekakh: vzaimodeistviie Severa i Yuga. 2002. Moskva. Selo Kyivskoi Rusi (za materialamy pivdennoruskykh zemel). 2003. Kyiv. Stanovlenie i razvitie ranneklassovykh obshchestv. Gorod i gosudarstvo. 1986. Leningrad. Telehin, D. Ya. 1997. Chasy kozatski. Sichi Zaporozki. Kyiv. Tolochko, A. P. 1992. Kniaz v Kievskoi Rusi: vlast, sobstvennost, ideologiia. Kyiv. Tolochko, P. P. 1989. Drevnerusskii feodalnyi gorod. Kyiv. Tolochko, P. P. 2000. Eshche raz o probleme stanovleniia drevnerusskikh gorodov. Dialog kultur i narodov srednevekovoi Evropy. Sankt-Peterburh, p. 86-90.
id	arheologia-com-ua-article-186
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:03:08Z
publishDate	2020
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/ce/566a2a3469240c9007656c51d4b3a2ce.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-1862020-04-30T07:44:42Z Middle Age Settlement Structures of the South of Eastern Europe Средневековые поселенческие структуры юга Восточной Европы Середньовiчнi поселенськi структури пiвдня Схiдної Європи Motsia, Oleksandr the Middle Ages, feudalism, city, castle, village, social organism, state, relations, agricultural society. средневековья, феодализм, город, замок, село, социальный организм, государство, взаимоотношения, аграрное общество. середньовіччя, феодалізм, місто, замок, село, соціальний організм, держава, взаємини, аграрне суспільство. Over the past decades, in many countries of Europe and America, the concept of “archaeology of settlements” has been actively developed, which is based on the recognition of the enormous role of ancient settlements in the process of studying and reconstructing the socio-economic institutions of various diverse human groups and entire nations. This fully applies to the settlements of the south of Eastern Europe — first of all, to the territory of modern Ukraine — in medieval times. In this area, numerous cities, castles, open settlements have been recorded, the history of which in many cases has a centuries-old extent. First of all, it concerns urban centers, which is established on the basis of written and archaeological data. Many of them carry out archaeological research, but the volumes of modern field work, are clearly insufficient to obtain new information for further reconstruction of their development in space and time. Moreover, they are concentrated mainly only in areas of modern construction work, and not where it is necessary for a common understanding of life here over the centuries. At the same time, the issue of the interaction of composite structures in different territories and at different times remains relevant, which is especially important for explaining the effect of different mechanisms of functioning of all different-time state organisms: Kievan Rus, the Ukrainian Cossack State, or as a part of various foreign entities — the Grand Duchy of Lithuania, Rus and Samogitian, Polish-Lithuanian Commonwealth, etc. However, in general, all available information convincingly confirms the feudal nature of social structures of the middle ages time among indigenous population under consideration, in this case, territory. In connection with the mentioned above, the clarification of the terminology currently used should undoubtedly be adjusted for its conformity with the new refined model of perception of a specific social structure, which has been constantly developing in a civilizational sense over the past many centuries under the conditions of an agricultural society, which undoubtedly left its mark on all social structures (including settlement) throughout the medieval period in the life of every nation. It is necessary to constantly remember and clarify for oneself the fundamental differences between agricultural and subsequent industrial societies, each of which had distinctive main features, although in some details both could overlap in some ways. На протяжении последних десятилетий во многих странах Европы и Америки активно разрабатывается концепция «археологии поселений» в основе которой находится признание огромной роли древних населенных пунктов в процессе изучения и реконструкции социально-экономических институций различных разновременных человеческих коллективов и целых народов. В полной мере это относится и к населенным пунктам юга Восточной Европы — в первую очередь к территории современной Украины — в средневековые времена. В данной местности зафиксированы многочисленные города, замки, открытые поселения, история которых в многих случаях насчитывает многовековую протяженность. В первую очередь это касается урбанистических центров, что устанавливается на основании письменных и археологических данных. В многих из них проводятся археологические исследования, но объемы современных полевых работ явно недостаточны для получения новой информации для дальнейшей реконструкции их развития в пространстве и времени. Да и сосредоточены они в основном лишь в зонах проведения современных строительных работ, а не там, где это необходимо для общего понимания жизни здесь на протяжении разных столетий. При этом актуальным остается и вопрос взаимодействия составных структур на разных территориях и в разное время, что особенно важно для объяснения действия разных механизмов функционирования всех разновременных государственных организмов: Киевской Руси, Украинской Казаческой державы или же в составе различных иностранных образований — Великого княжества Литовского, Русского и Жемайтийского, Речи Посполитой и т. п. Но в целом вся имеющаяся в наличии информация убедительно подтверждает феодальный характер социальных структур средневекового времени у автохтонного населения на рассматриваемой в данном случае территории. В связи с вышесказанным, уточнение используемой ныне терминологии, несомненно, следует скорректировать на предмет ее соответствия новой уточненной модели восприятия конкретной социальной структуры, которая постоянно развивалась в цивилизационном отношении на протяжении многих прошедших столетий в условиях именно аграрного общества, что, несомненно, накладывало отпечаток на все социальные структуры (в том числе и поселенческие) на протяжении всего средневекового периода в жизни каждого народа. Необходимо постоянно помнить и уяснять для себя принципиальные отличия между обществами аграрным и последующим индустриальным, у каждого из которых имелись отличительные главные черты, хотя в некоторых деталях оба могли в чем-то и накладываться. Робота присвячена загальній характеристиці поселеньких структур середньовічних часів, котрі зафіксовані на території України та деяких суміжних землях часів Середньовіччя. Тут відомі численні міста, замки, відкриті поселення, у яких проживали автохтони-землероби&nbsp;— піддані Київської Русі, Української Козацької держави або ж іноземних державних структур (Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, Речі Посполитої і т.&nbsp;п.). Населення різноманітних населених пунктів знаходилося на різних щаблях у своїх взаєминах, що й дозволяло активно функціонувати їх утворенням. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020-04-03 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/186 10.15407/archaeologyua2020.01.057 Arheologia; No 1 (2020): Arheologia; 57-68 Археологія ; № 1 (2020): Arheologia; 57-68 Археология; № 1 (2020): Arheologia; 57-68 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2020.01 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/186/178
spellingShingle	середньовіччя феодалізм місто замок село соціальний організм держава взаємини аграрне суспільство. Motsia, Oleksandr Середньовiчнi поселенськi структури пiвдня Схiдної Європи
title	Середньовiчнi поселенськi структури пiвдня Схiдної Європи
title_alt	Middle Age Settlement Structures of the South of Eastern Europe Средневековые поселенческие структуры юга Восточной Европы
title_full	Середньовiчнi поселенськi структури пiвдня Схiдної Європи
title_fullStr	Середньовiчнi поселенськi структури пiвдня Схiдної Європи
title_full_unstemmed	Середньовiчнi поселенськi структури пiвдня Схiдної Європи
title_short	Середньовiчнi поселенськi структури пiвдня Схiдної Європи
title_sort	середньовiчнi поселенськi структури пiвдня схiдної європи
topic	середньовіччя феодалізм місто замок село соціальний організм держава взаємини аграрне суспільство.
topic_facet	the Middle Ages feudalism city castle village social organism state relations agricultural society. средневековья феодализм город замок село социальный организм государство взаимоотношения аграрное общество. середньовіччя феодалізм місто замок село соціальний організм держава взаємини аграрне суспільство.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/186
work_keys_str_mv	AT motsiaoleksandr middleagesettlementstructuresofthesouthofeasterneurope AT motsiaoleksandr srednevekovyeposelenčeskiestrukturyûgavostočnojevropy AT motsiaoleksandr serednʹovičniposelensʹkistrukturipivdnâshidnoíêvropi

Середньовiчнi поселенськi структури пiвдня Схiдної Європи

Репозитарії

Схожі ресурси