Релiгiйна належнiсть давньоруских камерних поховань

Bibikov, Dmytro

doi:10.15407/archaeologyua2020.01.069

Релiгiйна належнiсть давньоруских камерних поховань

The article is devoted to the discussion of the religious identity of Viking age chamber burials in the territory of Ancient Rus. Particular attention is paid to the finds in such complexes of cruciform pendants and linings; their sacred meaning is concluded. The wide context of such finds was taken...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Археологія
Datum:	2020
Heft:	1
Сторінки:	69-79
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	Dmytro Bibikov — Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine
1. Verfasser:	Bibikov, Dmytro
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020
Schlagworte:	Давня Русь Х ст. камерні поховання релігійні вірування християнізація.
Online Zugang:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/187
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824462508818432
author	Bibikov, Dmytro
author_facet	Bibikov, Dmytro
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Dmytro Bibikov", "institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine", "orcid": "" } ]
author_sort	Bibikov, Dmytro
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	79
container_issue	1
container_start_page	69
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2020-04-30T07:44:42Z
description	The article is devoted to the discussion of the religious identity of Viking age chamber burials in the territory of Ancient Rus. Particular attention is paid to the finds in such complexes of cruciform pendants and linings; their sacred meaning is concluded. The wide context of such finds was taken into account: their place among the burial equipment, the combination of crosses with other groups of amulets, the composition of the rest of the equipment, the position of the bodies, age and sex composition of the dead, and other ritual features. Christian symbols are often found in combination with artifacts of Byzantine origin. If the cross was a part of the necklace, it was given a central place. Some items were made specifically for the funeral ceremony. Wax candles and Byzantine coin pendants could also play the role of Christian symbols in chamber burials. Amulets, commonly considered pagan, are quite rarely found in chambers. In turn, cruciform pendants and linings are almost never found in cremation graves. Cultural impulses associated with the penetration into Ancient Rus of certain elements of the Christian funeral rite, came from both Byzantium and the countries of Central and Northern Europe. One of such elements was the appearance in chamber burials of an additional structural part — a wooden coffin. Differences in the religious beliefs of the dead can be explained by the presence of biritual pair burials. Initially, the chamber rite was pagan in its essence. However, it was gradually used by neophytes among the ancient Rus elite, because the rite met the main requirement of Christian missionaries — denial of burning the dead. Some of the ceremonial features of “chambers with crosses”, such as sitting postures of the deceased or the presence of accompanying burial places for slaves and horses, can be regarded as manifestations of ethnosocial rather than religious awareness. Some of these burials were made after the christening of 988, which testifies to the strong rooting of traditional burial customs. Further study of chamber burials will provide new valuable information on the early stages of the Christianization of Ancient Rus.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2020.01.069
first_indexed	2026-08-07T01:03:09Z
format	Article
fulltext	НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ • ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 1  2020 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор Чабай В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Заступник головного редактора Толочко П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України Вiдповiдальний секретар Гаврилюк Н. О., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Бороффка Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, ФРН БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя БРУЯКО I. В., доктор iсторичних наук, Одеський археологiчний музей НАН України БУЙСЬКИХ А. В., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» IВАКIН В. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України IВАНЧИК А. I., член-кореспондент РАН та Францiї, Нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, ФРН КОРВIН-ПIОТРОВСЬКИЙ О. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Моця О. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Отрощенко В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЕТРАУСКАС О. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України СКОРИЙ С. А., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ФОРНАСЬЕ Й., професор, доктор, Гете унiверситет Франкфурта-на-Майнi, ФРН ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Ягеллонського унiверситету, Польща NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – Founded IN 1947 Frequency: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Deputy editor-in Chief TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Executive Secretary GAVRYLYUK N. O., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany BRAUND D., Professor, Dr. Hab., University of Exeter, UK BRUIAKO I. V., DSc in History, Odessa Archaeological Museum of the NAS of Ukraine BUISKIKH A. V. , DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland Djindjian F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France IVAKIN V. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine IVANCHIK A. I., Corresponding Member of the Russian Academy of Sciences, National Center for Scientific Research of France FORNASIER J. Professor, doctor, Goethe University Frankfurt am Main, Germany KAIZER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany KORVIN-PIOTROVSKYI O. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine MOTSIA O. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PETRAUSKAS O. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine SKORYI S. A., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine ZALIZNYAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 1  2020 ЗМIСТ CONTENTS Articles Zaliznyak L. L. Balkan-Danube Version of the Neolithization of Ukraine STARIK O. V., KUSHTAN D. P. Complexes of Late Bronze Age Molds from Tokivske SHEVCHENKO T. M. Bust Thymiateria and Cult of Dionysus in Olbia Motsia O. P. Middle Age Settlement Structures of the South of Eastern Europe BIBIKOV D. V. Religious Appropriation of An- cient Rus Chamber Graves Publication of Archaeological Material GAVRYLYUK N., MATERA M. Handmade Pottery from Tanais on the material from the Trench XXV (Closed vessels) KOROKHINA A. V., GERSHKOVYCH Ya. P. Pottery from the Hlyboke Ozero 2 Settlement Methods of Archaeological Research NAUMENKO O. O., STEPANCHUK V. M. Technical and Morphological Signs of Limestone Processing at the Lower Palaeolithic Site Medzhy- bizh A History of Science KARIAKA O. V. The First Years of Ukrainian In- vestigations in Olbia Pontica ROMANOVA O. O. Unknown Old Photos of Kar- nak Monuments Статтi Zaliznyak L. L. Balkan-Danube Version of the 5 Neolithization of Ukraine СТАРІК О. В., КУШТАН Д. П. Комплекси ли- 23 варних форм доби пізньої бронзи з Токівського ШЕВЧЕНКО Т. М. Погруддя-фіміатерії та ку- 39 льт Діоніса в Ольвії Моця О. П. Середньовічні поселенські струк- 57 тури півдня Східної Європи БІБІКОВ Д. В. Релігійна належність давньо- 69 руських камерних поховань Публiкацiї археологiчного матерiалу GAVRYLYUK N., MATERA M. Handmade Pot- 80 tery from Tanais on the material from the Trench XXV (Closed Vessels) КОРОХІНА А. В., ГЕРШКОВИЧ Я. П. Кера- 99 міка поселення Глибоке Озеро 2 Методи археологiчних дослiджень НАУМЕНКО О. О., СТЕПАНЧУК В. М. Тех- 112 ніко-морфологічні ознаки обробки вапняку на нижньопалеолітичній стоянці Меджибіж A Iсторiя науки KARIAKA O. V. The First Years of Ukrainian In- 124 vestigations in Olbia Pontica ROMANOVA O. O. Unknown Old Photos of Kar- 136 nak Monuments Хронiка До ювілею Сергія Миколайовича Рижова 143 Пам’яті Валентина Лаврентійовича Яніна 144 Пам’яті В’ячеслава Юрійовича Мурзіна 145 Світлої пам’яті Сергія Борисовича Буйських 147 Новi видання Залізняк Л. Л. Стародавня історія України 149 News Review To the Anniversary of Serhii Mykolaiovych Ryzhov In the Memory of Valentyn Lavrentiiovych Yanin In the Memory of Viacheslav Yuriiovych Murzin In the Memory of Sirhii Borysovych Buiskikh New publications Zaliznyak L. L. Ancient History of Ukraine ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 69 © Д. В. Бібіков, 2020 * БІБІКОВ Дмитро Валентинович — кандидат історич- них наук, молодший науковий співробітник відділу археології Києва Інституту археології НАН України, ORCID 0000-0003-4288-2091, bibikov-@bigmir.net УДК [904.5:291.3](477)"653" https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.01.069 Д. В. Бiбiков * РЕЛIГIЙНА НАЛЕЖНIСТЬ ДАВНЬОРУСьКИХ КАМЕРНИХ ПОХОВАНЬ Розглядається поширена останніми роками гіпотеза про належність камерних гробниць або певної їх частини першим давньоруським християнам. Аналізуються зна- хідки в подібних похованнях християнських символів, язичницьких амулетів, свічок, візантійських монет. К л ю ч о в і с л о в а: Давня Русь, Х ст., камерні похован- ня, релігійні вірування, християнізація. Камерні гробниці належать до найяскраві- ших поховальних пам’яток епохи вікінгів та найбільш інформативних джерел для вивчен- ня широкого кола питань, пов’язаних із фор- муванням Давньоруської держави. О станні- ми роками у східноєвропейській медієвісти- ці спостерігається нова хвиля інтересу до цих пам’яток (Шинаков, Гурьянов, Чубур 2011; Іва- кін 2012; Janowski 2015; Михайлов 2016; Liwoch 2018). Однією з найбільш дискусійних наразі є проблема осмислення релігійного змісту ка- мерного обряду. Від моменту відкриття перших «зрубних гробниць», як тоді називали камерні похован- ня, основні вектори дослідницьких суперечок стосувалися їх етнічної та соціальної інтерпре- тації. Багатство інвентарю та наявність у дея- ких похованнях убитих рабинь протягом деся- тиліть свідчить про безсумнівний язичницький характер цих пам’яток. Нечисленні спроби ін- шої трактовки окремих поховань (Вельмин 1910, с. 138) сприймалися рішуче скептично (Каргер 1958, с. 176, 212). Лише нові археологічні відкриття кінця 1970-х — початку 1980-х рр. у Гньоздові та Ті- мерьові дозволили поставити питання належ- ності деяких зрубних гробниць першим дав- ньоруським християнам. До них дослідники зараховують комплекси зі знахідками хресто- подібних підвісок і накладок (Н. Г. Недошиві- на, Т. А. Пушкіна, Ю. Е. Жарнов, Н. І. Плато- нова, О. Є. Мусін, В. М. Зоценко, А. Яновскі та ін.), свічок (Т. А. Пушкіна, Ю. Е. Жарнов, А. Яновскі), візантійських монет-підвісок (Н. І . Платонова, О. Є. Мусін) (Недошивина 1983, с. 224; Авдусин, Пушкина 1989, с. 204; Жарнов 1998, с. 103; Платонова 1998, с. 379; Мусин 2002, с. 170—172; Зоценко, Звіздецький 2006, с. 76—80; Janowski 2014, s. 129—130). С. С. Ширинський запропонував вважати ранньохристиянськими всі інгумаційні по- ховання Середнього Подніпров’я І Х—Х ст., зокрема, де «тіла могли поміщатися у викла- дені деревом могильні ями, складність і розмі- ри конструкцій яких визначалась лише ступе- нем знатності й багатства похованих у них людей» (Ширинский 1978, с. 205). Подібна позиція найбільш повно і послідовно пред- ставлена в працях О. П. Моці та О. Є. Мусіна (Моця 1993, с. 86—93; Мусин 2002). Науковці акцентують увагу на біритуальному характері давньоруських могильників ІХ—Х ст. і прин- циповій відмінності нового обряду від тради- ційної для слов’ян кремації, що могла бути викликана лише докорінними змінами в релі- гійній свідомості. Деякі дослідники (В. Я. Петрухін, Ф. А. Ан- дрощук, Н. Прайс, К. О. Михайлов) продовжу- ють наголошувати на суто язичницькому харак- тері камерного обряду, можливо пов’язаного з ідеєю «живих мерців». Як аргумент наводяться наявність у камерах супровідних поховань жі- нок — вбитих рабинь, нехарактерні для хрис- тиянства пози померлих; знахідки язичниць- ких амулетів (Петрухин 1976, с. 155—156; Ан- дрощук, Осадчий 1994, с. 105—106; Price 2002, p. 127—197; Михайлов 2016, с. 161—162). На- явність курганних насипів чи багатого похо- вального інвентарю сучасними дослідниками як показника релігійної належності небіжчи- ків серйозно не розглядається. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 170 Здавалося б, найбільш очевидним проя- вом релігійної належності небіжчика мають бути сакральні предмети у складі поховально- го інвентарю. Проте, язичницькі амулети тіс- но вплелися в християнську матеріальну куль- туру Русі, про що мова піде нижче. У свою чергу, хрести в ранньосередньовічних похо- ваннях Східної Європи традиційно сприйма- ються багатьма науковцями як суто декоратив- ні предмети або ж поганські обереги, взагалі не пов’язані з християнством (див.: Мусин 2002, с. 43—45). При семантичному аналізі хрестів у камер- них похованнях потрібно враховувати якомо- га ширший контекст знахідок: їх місце в по- ховальному інвентарі, поєднання хрестів із іншими групами амулетів, склад решти інвен- тарю, положення тіл і статево-віковий склад небіжчиків, інші обрядові риси. Основні дані про знахідки хрестів у давньоруських камерних похованнях викладено в таблиці (табл. 1). Християнські символи походять із 15 ка- мерних поховань Давньої Русі. Усі зразки ви- конано зі срібла. Більш ранніми є хрестоподіб- ні підвіски з листового срібла з розширеними кінцями, вписані до умовного кола (Київ, по- ховання 124, 125; Гньоздово, поховання Ц-301; Тімерьово, поховання 459). Прототипом для цих виробів могли слугувати золоті хрестопо- дібні кулони та фібули другої половини VII— ІХ ст. з Британських островів і Франкських ко- ролівств (Staecker 1999, s. 91—94). Генетично пов’язаними з ними були хрести т. зв. «скан- динавського типу» (Київ, поховання 49/1999; Підгірці, «Велика подвійна могила № 1»; Псков, камера 6), що виникають, імовірно, на- прикінці Х ст. (Чуракова 2017, с. 165, 168) чи принаймні після 950 р. (Зоценко, Звіздецький 2006, с. 81—82). Можна припустити їх місцеве походження, цілком можливо, пов’язане з Во- лодимировим хрещенням. Перехідним варіан- том між хрестами цих двох типів В.М. Зоценко вважав екземпляр із гньоздівського похован- ня Ц-198 (Зоценко, Звіздецький 2006, с. 82). Лита підвіска з Шестовиці мала прямі вузь- кі лопаті, верхня з яких — сплющена. Витоки цього типу варто шукати у візантійському се- редовищі (Staecker 1999, s. 99—101, 461—463, 478—479). Ще один литий хрест походить з по- ховання Дн-4 Гньоздівського могильника. Усі перераховані вище типи добре відомі за мате- ріалами північноєвропейських пам’яток доби вікінгів (Зоценко, Звіздецький 2006, с. 76—79). Рівноконечна, з розширеними лопатями лита підвіска з гньоздівського «поховання 97» зна- ходить найближчі аналогії серед наперсних хрестів VIII—ХІ ст. з балканських провінцій Візантійської імперії та Першого Болгарсько- го царства (Зоценко, Звіздецький 2006, с. 81). Роль християнських символів також могли ві- дігравати хрестоподібні накладки (Київ, по- ховання 110 (фібула — ?), 49/1999), дирхем із продряпаним хрестом із трьома переклади- нами (Київ, поховання 110), хрест, сплете- ний із двох золотих позументів (Псков, каме- ра 8), дерев’яна дошка з намальованим фар- бою хрестом (ікона — ?), геральдична підвіска з монограмою у вигляді птаха і хреста (Псков, камера 6), Одразу привертає увагу факт присутності у вибірці від трьох до п’яти поховань в сидячому положенні. 11 із 16 поховань (зокрема три си- дячі) мали західну орієнтацію з сезонними від- хиленнями на південь чи північ, або ж таку орі- єнтацію можна реконструювати за взаємним положенням поховального інвентарю. Ще в чо- тирьох випадках положення тіл не вдалося вста- новити через відсутність інформації, перевід- кладений стан чи повне зотління кістяка. Лише в шестовицькому кургані 78 небіжчицю було поховано в сидячій позі обличчям на схід (Блі- фельд 1977, с. 22, рис. 5: 161, 162, рис. 36). Поло- ження тіл головою на захід в цілому характерне для східно- і північноєвропейських камерних поховань. Так, за підрахунками К. О . Михай- лова (2016, с. 73), таку орієнтацію мали щонай- менше 63 % похованих у давньоруських каме- рах. Звісно, пояснювати цю рису християніза- ційними впливами було б неправильно: західна орієнтація була панівною у східних слов’ян та багатьох інших етнічних груп і в попередній час (Моця 1990, с. 28). Положення рук, на жаль, вдалося встано- вити лише у двох похованнях. У підгірцівській «Великій подвійній могилі № 1» руки чолові- ка і жінки були випростані та схрещені, наче вони тримають за них одне одного (Liwoch 2018, s. 31, 134, ryc. 22). У похованні 49/1999 біля Михайлівського Золотоверхого собору руки померлої, як видно з креслення, складені на животі (Івакін, Козюба 2003, с. 50, рис. 6: а), що можна розцінювати як типову для христи- янських поховань ознаку. Подібне положення рук фіксувалось і під час розкопок деяких ін- ших південноруських камер, наприклад, розта- шованого неподалік поховання на розі вул. Де- сятинної і Михайлівської пл. (1984 р) або вели- кого кургану в Гущині під Черніговом. Гіпотезі про винятково декоративний ха- рактер хрестоподібних підвісок і накладок ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 71 П ох ов ал ьн ий ко м пл ек с Н ай м ен ув ан ня пр ед м ет а Т ех ні ка М іс це зн ах ід ки С та ть П ол ож ен ня т а ор іє нт ац ія п ом ер ли х Ін ш і ам ул ет и С оц іа ль но з на чу щ і зн ах ід ки М ол од - ш а м о- не та Д ат ув ан ня К и їв ІІ , 1 24 Х ре ст із л и ст . м ет ал у, в п и с. в ко ло К ув ан н я, з уб - ча те к ол ес о ? Ж ? ? — С ка н д. п ри кр ас и 93 1— 94 4 рр . с. — т р. чв . Х с т. К и їв ІІ , 1 25 2 хр ес ти із л и ст ов ог о м ет а- лу , в п и с. в к ол о К ув ан н я, п у- ан со н Б іл я ш и ї (п оя су — ? ) Ж С и дя че ( ?) , з х. о рі - єн т. — С ка н д. п ри кр ас и 75 4— 77 5 рр . с. — т р. чв . Х с т. К и їв І , 1 10 Д и рх ем із п ро др яп . х ре с- то м ; х ре ст оп од . н ак ла дк а; Г ра ві ю ва н н я; Л и тт я Н а гр уд ях Ч С и дя че ( ?) , з х. о рі - єн т. Ік ла в еп ря , м ін іа - тю рн а со ки рк а, 2 м ін іа тю рн и х ос ел ка Т ер ез и 91 1/ 91 2 рр . Х с т. К и їв І , 4 9/ 19 99 Х ре ст « ск ан д. т и п у» ; х ре с- то п од . н ак ла дк а Л и тт я, ш та м п Б іл я лі во - го л ік тя Ж В и п ро ст ан е, з х. о рі - єн т. , р ук и н а ж и во ті — С ка н д. п ри кр ас и , ві за н т. п ри кр ас и — с. — д р. п . Х с т. Ш ес то ви ц я, 7 8 Х ре ст з в уз ьк и м и л оп ат ям и Л и тт я, ш та м п В н ам и ст і, п о ц ен тр у Ж С и дя че , с х. о рі єн т. Щ и то п од іб н а п ід - ві ск а С ка н д. п ри кр ас и 91 3/ 91 4 рр . к. Х — п оч . Х І ст . П ід гі рц і, В П М 1 /1 Х ре ст « ск ан д. т и п у» Л и тт я, ш та м п Н а кл ю - чи ц і Ч В и п ро ст ан е, з х. о рі - єн т. — Н аб ір з бр ої — к. Х — п оч . Х І ст . П ід гі рц і, В П М 1 /2 Х ре ст « ск ан д. т и п у» Л и тт я, ш та м п Б іл я ск ро - н і Ж В и п ро ст ан е, з х. о рі - єн т. Ік ла в еп ря В із ан т. п ри кр ас и — к. Х — п оч . Х І ст . Г н ьо зд ов о, 9 7 Х ре ст із р ел ьє ф н ою о ка н - то вк ою Л и тт я ? Ч + Ж ? ? Г ри вн я з «м ол от оч - ка м и Т ор а» Н аб ір з бр ої , ск ан д. п ри кр ас и 91 3 р. Х с т. Г н ьо зд ов о, Ц -1 98 Х ре ст із л и ст . м ет ал у, в п и с. в ко ло Л и тт я, ш та м п В н ам и ст і, п о ц ен тр у Ж С и дя че , з х. о рі єн т. Л ун н и ц я С ка н д. п ри кр ас и , те ре зи — др .п . Х с т. Г н ьо зд ов о, Ц -3 01 Х ре ст із л и ст . м ет ал у, в п и с. в ко ло К ув ан н я, п у- ан со н В н ам и с- ті ( ?) Ч ? ? — С ка н д. п ри кр ас и — Х с т. Г н ьо зд ов о, Д н -4 П ря м ок ут н и й х ре ст Л и тт я, ш та м п ” Н а гр уд ях (? ) Ч В и п ро ст ан е (? ), зх . о рі єн т. — Н аб ір з бр ої , ва ж ок — 97 5 р. (д ен др о- да та ) Т ім ер ьо во , 4 59 Х ре ст , в и рі за н и й з д и рх ем а В и рі за н н я Н а гр уд ях (? ) Ж ?, п д. -з х. о рі єн т. ( ?) Г ри вн я з п ід ві ск а- м и ва ж ок — Х с т. П ск ов , ка м ер а 1 Х ре ст із л и ст . м ет ал у К ув ан н я, п у- ан со н В н ам и ст і Ж С и дя че , з х. о рі єн т. Г ри вн я, лу н н и ц я Т ер ез и 92 0— 94 5 рр . др .п . Х с .т П ск ов , ка м ер а 6 Х ре ст « ск ан д. т и п у» ; п ід ві - ск а з м он ог ра м ою -і з хр ес - то м ; до ш ка з н ам ал ьо в. хр ес то м Л и тт я, ш та м п ; ли тт я; ро зп и с п о де - ре ву ? Ч ? ? — Т ер ез и 92 0— 94 5 рр . с. — д р. п . Х с т. П ск ов , ка м ер а 8 Х ре ст із д во х п оз ум ен ті в П ле ті н н я з зо - ло ти х н и то к Н а п от и - ли ц і Ж В и п ро ст ан е (? ), п д. - зх . о рі єн т. — Т ер ез и — др .п . Х с т. У др ай ІІ , К Н -5 М ас и вн и й х ре ст н еп ра в. ф ор м и К ув ан н я ? М В и п ро ст ан е (? ), зх . о рі єн т. — Н аб ір з бр ої , п оя с- н и й н аб ір 97 7— 99 7 рр . к. Х — п .п . Х І ст . Т аб ли ця 1 . З на хі дк и хр ис ти ян сь ки х си м во лі в у ка м ер ни х по хо ва нн ях T ab le 1 . F in ds o f C hr is ti an s ym bo ls in c ha m be r gr av es ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 172 дещо суперечить статево-віковий склад їх «власників». Як і на території Скандинавії, у вибірці переважають жіночі захоронення, про- те трапляються також чоловічі (Гньоздово, Дн-4; Псков, камера 6; Удрай, КН-5), дитяче (Київ, поховання 110). Цікаво, що єдине до- стовірно парне поховання з хрестами (Підгір- ці), імовірно, було здійснено вже після Воло- димирового хрещення. Ця обрядова риса мала передусім соціальний зміст, що глибоко вкоре- нився в свідомості давньоруської еліти. Імовір- но, залишки парного поховання з конем вияв- лено в гньоздівському «кургані 97». Загалом же супровідні поховання досить рідко виявляють в «камерах з хрестиками», попри їх багатство. У переважній більшості камер хрестоподіб- ні підвіски представлені одним екземпляром. Винятком є київське поховання 125 (2 хрести), проте, інформація про деталі обряду, зокрема кількість похованих, у цьому випадку є мало- достовірною. У парному похованні Підгірців- ського могильника («Велика подвійна могила № 1») по одному хресту виявлено на обох кіс- тяках (Liwoch 2018, s. 134, ryc. 22). Як правило, хрестоподібні підвіски знаходи- ли на шиї чи на грудях: окремо або у складі жі- ночого намиста. Хрести зі згаданого поховання в Підгірцях, хоча й були знайдені в зміщеному положення (на ключиці та біля скроні), мали кільця для підвішування із залишками ткани- ни (на думку Т. Зємєцькі, це була стрічка, що вішалася на шию) (Liwoch 2018, s. 35). Лише в київському похованні 49/1999 хрест лежав біля лівого ліктя небіжчиці, імовірно у знайде- ній тут же сумці, що мала стилістично схожу хрестоподібну накладку (Івакін, Козюба 2003, с. 41—42, с. 49, рис. 5: б, 2, с. 50, рис. 6: а). Інформація про місце хрестів у жіночому на- мисті в більшості випадків не збереглася, при- чинами чого можуть бути недосконалість ме- тодики досліджень (стосовно розкопок кінця ХІХ — початку ХХ ст.), перевідкладений стан знахідок (стосовно частково розграбованих комплексів) чи посмертна деформація кістяків (за умов сидячої пози). Проте, матеріали дея- ких комплексів (Гньоздово, поховання Ц-198 і Ц-301; Шестовиця, курган 78) демонструють, що хресту в намисті відводилося центральне місце. К рім того, у деяких випадках (Псков, камера 1; Тімерьво, поховання 459) натільні хрести, імовірно, вішали окремо від намиста. Цілком очевидно, що цим підвіскам надавали особливе значення. Н. Г. Недошивіна зазначала, що хрестопо- дібні підвіски з Тімерьова, недбало зроблені, призначались спеціально для поховального об- ряду і пояснила цей факт ритуальними потре- бами: підвіски були не просто прикрасами, а відігравали роль християнських амулетів (Не- дошивина 1983, с. 224—225). У київському по- хованні 110 на груди небіжчика поклали хресто- подібну накладку, що, вочевидь, мала імітувати натільний хрест (щоправда, В. М. Зоценко вва- жав цей артефакт пластинчатою фібулою захід- нобалтської схеми (Зоценко, Звіздецький 2006, с. 82)). На думку О. Є. Мусіна, хрести в похо- ваннях Х ст. несли специфічну церемоніальну функцію, що підтверджується і практично по- вною їх відсутністю в культурних шарах синх- ронних поселень (Мусин 2002, с. 143). З іншого боку, досить часто їх знаходили ра- зом із амулетами, котрі прийнято зараховува- ти до язичницьких. Поблизу жіночого кістя- ка у «Великій подвійній могилі 1» Підгірців, а також у київському похованні 110, знайдено ікла вепра, два і три відповідно (Liwoch 2018, s. 38). У двох випадках (Гньоздово, похован- ня Ц-198; Псков, камера 1) до складу намиста, крім хрестоподібних підвісок, входили лунни- ці. Крім цих двох комплексів, лунниці, за на- шими підрахунками, траплялися в камерних гробницях лише чотири рази, зокрема у камері з гробовищем (Гньоздово, поховання Ц-171). У шестовицькому кургані 78 до жіночого намис- та, разом із хрестиком, входила срібна кругла підвіска з опуклою центральною частиною та вісьмома дугоподібними променями у вигля- ді сегнерового колеса. Найближчою аналогі- єю цьому предмету є підвіска з дореволюцій- них розкопок В. І . Сізова у Гньоздові (1902, с. 128, табл. V: 18). Г. Л. Новікова вважає по- дібні знахідки скандинавськими амулета- ми — щитовидними підвісками (1991, с. 186— 192). Зі скандинавською традицією, імовірно, пов’язана і знахідка мініатюрної сокирки та двох мініатюрних оселків із київського похо- вання 110 (Каргер 1958, с. 176). Залізні грив- ні з підвісками було виявлено в чотирьох дав- ньоруських камерних гробницях (Гньоздово, поховання Ц-241/ІІ, «курган 97»; Тімерьово, поховання 459; Псков, камера 1), в усіх випад- ках — разом із хрестами. Перераховані різновиди амулетів (лунниці, гривні, мініатюрні копії зброї, щитовидні під- віски, вепрячі ікла) самі по собі не можуть вва- жатися атрибутом язичництва. Кістяні амуле- ти, що виконували роль оберегів від навроки, досить часто зустрічаються і в пізніших хрис- тиянських похованнях Києва та інших давньо- руських міст, причому відомі зразки з хрис- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 73 тиянськими молитовними написами-графіті (Івакін 2008, с. 140). Ще більш поширеними знахідками є лунниці та підвіски-сокирки. В одному з курганів Гочева чотири лунниці було виявлено разом із чотирма литими образками з зображенням християнських святих (Моця 1990, с. 47, табл. 3: 49). Загалом амулети, характерні для кремацій- них поховань раннього Середньовіччя, в ка- мерних гробницях знаходяться досить рідко. При цьому факт частого їх поєднання із хрис- тиянськими символами потребує подальшого дослідження. Унікальними є матеріали частково розко- паного під час будівництва залізниці гньоздів- ського т. зв. «кургану 97» або «поховання 14/ VII-1899». З-поміж винятково багатого похо- вального інвентарю трапилися литий хрест і залізна гривня з п’ятьма підвісками у вигля- ді «молоточків Тора». О б’єкт інтерпретують як парне поховання з конем у камері (Булкин 1982, с. 140; Жарнов 1998, с. 93), проте цілко- витої впевненості, що речі, знайдені 14 липня 1899 р., походять з одного комплексу, немає. Крім цього малодостовірного випадку, єди- на на території Русі знахідка гривні з «моло- точками Тора» в камерній гробниці походить з гньоздівського поховання Ц-241/ІІ (Жарнов 1991, с. 208). При цьому, на півночі Русі поді- бні амулети є досить стійкою ознакою сканди- навських кремаційних поховань: лише на тому ж Гньоздівському могильнику вони фіксува- лись щонайменше три десятки разів (Новико- ва 1991, с. 181). У Бірці гривні з «молоточками Тора» також переважно пов’язані з язичниць- кими похованнями за обрядом трупоспалення (Фехнер 1966, с. 102). У той же час, хрестоподібні підвіски та на- кладки досі не виявляли в давньоруських кре- маційних похованнях (за винятком малодосто- вірних повідомлень О. С. Уварова), на що звер- тала увагу ще Н. Г. Недошивіна (1983, с. 224). Поруч із камерними гробницями, на тих же могильниках (Гньоздово, К иїв, Тімерьово) і практично в тій же кількості вони знайдені в рядових ґрунтових могилах Х ст. — поза сумні- вом, християнських. У Бірці хрестики трапля- лися переважно у ґрунтових могилах із гробо- Поховальний комплекс Предмет, кількість Місце знахідки Стать Положення та орієнтація померлих Соціально значущі знахідки Датування, молодша монета Шестови- ця, 42 Шматок воску На підлозі, у пд. куті Ч+Ж Ч — сидяче, пн.-сх. орієнт.; Ж — випростане, пд.-зх. орієнт Кінь, набір зброї др. п. Х ст. Седнів, б/н (?) «шматок смоли» (?) На підлозі, у коробці Ч ? ? Набір зброї Х ст. Гньоздово, Ц-198 8 свічок На підлозі: 2 — між черепом і зх. стінкою, 6 — у пд.- зх. част. біля скрині. Ж Сидяче, зх. орієнт. Сканд. прикраси, терези др. п. Х ст. Гньоздово, Ц-301 11 свічок 2 — на перекрит- ті, у пд.-сх част.; 9 — на підлозі, в сх. част. Ч ? ? Сканд. прикраси, візант. шовк Х ст. Гньоздово, Ц-306 12 свічок: 9 тонких і 3 товстих На підлозі, зага- лом — у сх. част. Ж Сидяче (?) ? Сканд. прикраси 979 р. (дендродата) Тімерьово, 100 Свічка На перекритті Ч+Ж Випростані (?), пд.-зх. орієнт(?) Кінь, набір зброї, терези, важок к. Х ст. (м.м. 976/977 р.) Псков, камера 3 Свічки, краплі воску На перекритті та на підлозі Ж ? ? Сканд. прикраси др. п. Х ст. (м.м. 920—945 рр.) Псков, камера 4 Плями воску На підлозі, біля похованого Ч+Ч Випростане, пн.-зх. орієнт. Набір зброї др. п. Х ст. Псков, камера 6 Свічка На підлозі, під стіною Ч ? ? Підвіска зі знаком Рюриковичів, терези др. п. Х ст. (м.м. 920—945 рр.) Таблиця 2. Знахідки свічок і воску у камерних похованнях Table 2. Finds of candles and wax in chamber graves ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 174 вищами (Лебедев 1977, с. 152). Про християн- ську приналежність деяких багатих камерних поховань із хрестами (Підгірці, Удрай) свід- чить і їх датування в межах кінця Х — першої половини ХІ ст. Малоймовірно, щоб в умовах активного насадження нової ідеології пред- ставники вищої еліти давньоруського суспіль- ства відкрито практикували обряд, неугодний великокнязівській адміністрації. У складі інвентарю поховань, що нас ці- кавлять, досить часто трапляються торговель- ний інвентар, етновизначальні прикраси, на- бори зброї. Безсумнівно, поховані з хрестами в камерних гробницях належали до середови- ща воїнів-купців, переважно скандинавського походження. Не менш дискусійним є й питання інтер- претації в поховальних комплексах свічок та воску. На давньоруських землях їх знахідки походять з одиничних поховань за обряда- ми кремації на стороні та на місці, інгумації в ґрунтовій ямі та на рівні горизонту (Пушкина 1997, с. 123, 129—132). Проте основна частина зразків пов’язана із камерними гробницями (табл. 2). Свічки та плями воску в поховаль- них камерах або на їх перекритті тричі фік- сувалися в Гньоздові та Пскові, один раз — у Тімерьові. Для Південної Русі цей обрядовий елемент не є характерним. Імовірно, залишки свічки являли собою шматок воску, знайде- ний у південному куті камери шестовицько- го кургану 42 (Бліфельд 1977, с. 141). Так само Т. А. Пушкіна трактує знайдений Д. Я. Само- квасовим «шматок смоли» у дерев’яній ко- робці з кургану на виїзді з Седнева в Городню (Чернігівщина) (Пушкина 1997, с. 131). Більшість свічок мали оплавлений край, деякі з них були зовсім розплавлені, а поруч завжди фіксувалися краплі воску (Недошиви- на, Фехнер 1985, с. 111—112; Авдусин, Пуш- кина 1991, с. 193—196). Отже, вони мали го- ріти під час поховальної церемонії. Н. Г. Не- дошивіна і М. В. Фехнер, привівши датські та південнонорвезькі аналогії, пов’язували зви- чай запалювання свічок із охоронними ма- гічними властивостями воску (Недошиви- на, Фехнер 1985, с. 112). Звернувши увагу на спільні знахідки свічок і хрестів, Д. А. Авду- сін і Т. А. Пушкіна трактували свічки як хрис- тиянський оберіг від «нечистої сили» (1991, с. 193—196). Цю гіпотезу підтримав А. Янов- ські (2014, s. 129—130). На думку К. О. Ми- хайлова (2016, с. 161—162), свічки на пере- криттях імітували вогнище, що мало оберіга- ти світ живих від світу мертвих. Важливо, що частина данських камер зі свіч- ками на перекритті була споруджена вже після хрещення Данії (Brondsted 1936, р. 106—107, 119—120). У трьох комплексах (кургани 198 і 301 Центральної групи Гньоздівського могиль- ника та камера 6 у Пскові) залишки свічок були знайдені разом із підвісками-хрестиками. За переконанням О. Є. Мусіна (2002, с. 170— 172), як релігійні символи могли використову- ватися візантійські монети-підвіски, що через зображення хреста чи імператора демонструва- ли зв’язок із християнським світом. Подібна гі- потеза, що висловлювалася і раніше (Бугослав- ский 1995; Платонова 1998, с. 379), не позбав- лена сенсу 1, проте серед матеріалів камерних поховань вона не знаходить вагомих підтвер- джень. Візантійські монети рівною мірою по- ширені у камерах (за нашими підрахунками — сім випадків; табл. 3) і в багатих кремаціях, так само як і численніші арабські дирхеми. Лише в трьох жіночих камерних похованнях їх знайде- но в складі намиста, причому, двічі — разом із дирхемами. Меліарисії з київського похован- ня 124 не мали отворів або вушок для підвіщу- вання (Каргер 1958, табл. ХХVIII). У похован- нях чоловіків жодна з візантійських монет не відігравала роль підвіски, на відміну від дирхе- му з продряпаним хрестом із київського похо- вання 110 (Каргер 1958, с. 176). У той же час, у псковській камері 6 підвіскою слугував мідний фоліс, що навряд-чи міг відігравати роль при- краси (Kovalev 2012, p. 464). Варто звернути увагу на той факт, що в по- ловині випадків візантійські монети в камер- них гробницях знайдено разом із хрестами. Така кореляція дозволяє зробити інше при- пущення: частина людей, похованих із цими монетами, могла особисто бувати в Констан- тинополі чи Херсонесі й там охреститися, чи навіть отримати їх як хрестильні дари. У каме- рах із хрестами знайдено й інші предмети ві- зантійського імпорту: персні (Київ, похован- ня 49/1999; Підгірці, «Велика подвійна моги- ла 1»), шовк (Гньоздово, поховання Ц-301). За рахунок шовкових виробів ця вибірка може бути суттєво розширена (адже понад 70 % із них надходило на Русь із Візантії (Фехнер 1982, с. 69)), проте, в більшості випадків виробничі центри визначено не було. У будь-якому разі, часте поєднання християнських символів і ві- 1 Так, у похованні 122 біля Десятинної церкви, здій- сненому в ґрунтовій ямі, у центрі намиста розміщу- валася срібна із позолотою імітація соліда Василія І і Константина (Каргер 1958, с. 206). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 75 зантійських речей в інвентарі поховальних ка- мер заслуговує на увагу. Проте Візантія не була єдиним центром по- ширення на Русь окремих елементів християн- ського поховального обряду. Культурні імпуль- си, пов’язані з північно- та центральноєвро- пейськими країнами (Мусин 2002, с. 149—150), особливо яскраво проявлялися в тих давньо- руських регіонах, що були до них територіально найближчими. Свічки в поховальних камерах, понад половина з яких походить із Гньоздова та Пскова, знаходять найближчі аналогії в похо- вальних комплексах Данії та Південної Норве- гії. В обох парних похованнях Підгірцівського могильника зафіксовано звичай класти до рота небіжчиків золоті пластинки — «обол мертвих», характерний передусім для багатих поховань Ве- ликої Моравії (Моця 1990, с. 101—106). Досить широку географію мають і вихідні форми хрес- тів, представлених у давньоруських камерах. Серед камерних гробниць виділяється гру- па поховань, де тіло небіжчика додатково кла- ли до «рухомого» дерев’яного гробовища. У Се- редньому Подніпров’ї можемо виділити при- наймні вісім таких комплексів 2. Вочевидь, цей обряд є хронологічно більш пізнім і виник уже 2 Серед них: К иїв, поховання 1986 р. та 12/1997 на Михайлівській пл.; Шестовиця, кургани 41, 61/1, 119. Три з них є земляними камерами; Левінка, кур- ган 2; Седнів, курган на виїзді в Чернігів, К лонів, курган 16. на території Русі: як зазначає А. С. Грьослунд (1980, с. 40—41), поєднання дерев’яного обли- цювання могильних ям і гробовищ не виявлене у похованнях Бірки. Беручи до уваги тверджен- ня про семантичну тотожність камери з потой- бічним житлом небіжчика, слід зазначити, що така ритуальна ознака, як труна рішуче супер- ечить усій логіці поховального обряду. Сама по собі її наявність свідчить про вплив християн- ського ритуалу. В кургані 61/1 Шестовицького могильника в подібному похованні було вияв- лено візантійський перстень-печатку із зобра- женням Христа (Бліфельд 1977, с. 150—151). Як правило, камери з гробовищами відзнача- ються значно біднішим за класичні камерні гробниці (хоча й багатшим за рядові могили) складом інвентарю. У шестовицькому курга- ні 119 взагалі знайдено лише залізний ніж (Блі- фельд 1977, с. 179—180). Наостанок необхідно розглянути катего- рію пам’яток, яку можемо назвати «парні бі- ритуальні поховання». Так, у шестовицько- му кургані 145 П. І. Смолічевим було виявле- но два синхронних чоловічих поховання, одне з яких здійснене на підсипці за обрядом тру- поспалення на місці, а інше — в ямі овальної форми за обрядом інгумації. Яма мала роз- міри 2,65 × 4,10 м по верхньому краю і 1,7 × 3,5 м — по дну. З огляду на наявність розта- шованих чотирикутником масивних стовпо- вих ям, поховальна споруда являла собою ка- Поховальний комплекс Імператор, номінал, метал Дата Місце знахідки Поза та орієнтація померлого Київ, В. Житомирська 2 Лев VI, міліарисій ср.; Константин VII, міліарисій ср. 886—912 рр.; 920-і рр. У гаманці Випростана, зх. орієнт., Київ, 124 Константин VII, Роман І, Стефан і Константин, мілі- арисій ср. 931—944 рр. ? ? Гньоздово, Ц-171 Лев VI,міліарисій 886—908 рр. У намисті, з лунницею Випростана (?), зх. орієнт., Гробовище Гньоздово, Поль-25 Лев VI, міліарисій ср. 886—911 рр У намисті, з дирхемом і лунницею Пн.-зх орієнт. (?) Псков, камера 1 Роман І, міліарисій позол.; Константин VII і Роман ІІ, міліарисій позол. 920—945 рр.; 945—955 рр. У намисті, з хрестом і лунницею Сидяча, зх. орієнт. Псков, камера 6 Роман І, фоліс бр. 920—945 рр. На підлозі, з 2 дирхемами і терезами ? Таблиця 3. Знахідки візантійських монет у камерних похованнях Table 3. Finds of Byzantine coins in chamber graves ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 176 меру каркасно-стовпової конструкції. Обидва поховання мали багатий інвентар: на вогнищі знайдено залишки поясного набору та сумки, а в ямі — набір зброї та кістяк коня з бойовим спорядженням (Бліфельд 1977, с. 188—189). Подібний приклад не є поодиноким: у курга- ні 25 Заольшанської групи Гньоздівського мо- гильника виявлено багате жіноче поховання в камері та трупоспалення дитини, здійснені од- ночасно (Каменецкая 1991, с. 137—140). В обох випадках мова не може йти про супровідні по- ховання: померлі могли мати родинні зв’язки. На нашу думку, різницю в обряді можна пояс- нити лише відмінностями релігійних поглядів небіжчиків. З’ясування причин виникнення обряду по ховання у камерних гробницях виходить за межі поставлених нами завдань. Утім, цілком можливо, що обряд цей, початково поган- ський, виявився зручним для християнізова- ної частини давньоруської еліти, оскільки від- повідав головній вимозі місіонерів — відмо- ві від спалення небіжчиків «задля спасіння душі» (Рыбаков 1958, с. 821). Про неоднора- зові випадки охрещення русів, добре відомі і з писемних джерел, свідчить поява в камерах натільних хрестів, які практично не знаходять у кремаційних похованнях. Стосовно семан- тики свічок і візантійських монетних підвісок важко бути настільки ж упевненим. К амери зі знахідками християнської символіки в рів- ній пропорції представлені практично на всіх давньоруських некрополях, де взагалі вияв- лено поховання цього типу. У більшій части- ні комплексів (10 випадків) фіксується комбі- нація з двох і більше подібних предметів, або/ та їх поєднання зі свічками чи візантійськими монетами. Поза сумнівом, наявність сакраль- них символів не відображає реальної кількос- ті охрещених представників давньоруської еліти, похованих у камерних гробницях. Про поширення християнських ідей можуть свід- чити і такі елементи поховального обряду, як поміщення тіл до рухомого гробовища, схре- щене положення рук небіжчика на животі чи грудях, здійснення біритуальних парних похо- вань. Навіть у настільки віддалених від візан- тійського середовища пунктах, як Тімерьово, у Х ст. існували згуртовані християнські общи- ни, адже деякі натільні хрести виготовлялися спеціально для поховальної церемонії. Разом із тим, етно-соціальна належність продовжувала мати у свідомості неофітів із числа панівного класу не менше значення, ніж релігійна. Цей факт знайшов відображення у таких обрядових елементах, як сидячі пози по- мерлих, у поодиноких випадках — наявність супровідних поховань рабинь (?) і коней. Поза сумнівом, для багатьох русів хрещення мало і суто декларативний характер. Обряд «неповно- го хрещення» відомий із ісландських саг і прак- тикувався задля зручності співпраці з христия- нами (Жарнов 1998, с. 103). А отже, відповідь на питання «Язичники чи християни» стосов- но людей, що практикували камерний обряд, не може бути такою однозначною, як хотілося б багатьом науковцям. Авдусин, Д. А., Пушкина, Т. А. 1989. Три погребальные камеры из Гнёздова. В: Кобрин, В. Б. (ред.). Исто- рия и культура древнерусского города. Москва: МГУ, с. 190-205. Андрощук, Ф. А., Осадчий, Р. М. 1994. Про культурний тип та конструктивно-ритуальнi особливостi камер- них поховань Пiвденноi Русi (за матерiалами Киева та Чернiгова). Археологiя, 3, с. 99-106. Блiфельд, Д. I. 1977. Давньоруськi пам’ятки Шестовицi. Киев: Наукова думка. Бугославский, О . И. 1995. О б одном круге древностей Юго-Восточного Приладожья (к проблеме распро- странения христианства на Северо-Западе Руси). В: Белецкий, С. В. (ред.). Церковная археология. Ч. 1. Распространение христианства в Восточной Европе. Санкт-Петербург–Псков: ИИМК РАН, с. 90-91. Булкин, В. А. 1982. «Курган 97» из раскопок С. И.Серге- ева в Гнёздове. В: Столяр, А. Д. (ред.). Северная Русь и её соседи в эпоху раннего средневековья. Ленинград: ЛГУ, с. 138-142. Вельмин, С. П. 1910. Археологические изыскания Архе- ологической комиссии в 1908 и 1909 гг. на террито- рии древнего Киева. Военно-исторический вестник, 7-8, с. 121-153. Жарнов, Ю. Э. 1991. Женские скандинавские погребе- ния в Гнёздове. В: Авдусин, Д. А. (ред.). Смоленск и Гнёздово. Москва: МГУ, с. 200-225. Жарнов, Ю. Э. 1998. Гнёздовские курганы с остатками трупоположения. В: Янин, В. Л. (ред.). Историчес- кая археология. Традиции и перспективы (к 80-летию со дня рождения Даниила Антоновича Авдусина). Мо- сква: Памятники исторической мысли, с. 92-105. Зоценко, В., Звіздецький, Б. 2006. Типологія та хроноло- гія артефактів «скандинавського» типу із розкопок стародавнього Іскоростеня. В: Толочко, П. П. (ред.). Русь на перехресті світів (міжнародні впливи на фор- мування Давньоруської держави) IX—XI ст. Чернігів: Сіверянська думка, с. 73-99. Івакін, В. Г. 2008. Християнські поховальні пам’ятки дав- ньоруського Києва. Київ: КИТ. Івакін, В. Г. 2012. Київські поховальні камери. В: Толочко П. П. (ред.). Матеріальна та духовна культура Півден- ної Русі. Матеріали Міжнародного польового архео- логічного семінару, присвяченого 100-літтю від дня народження В. Й. Довженка (Чернігів–Шестовиця, 16—19 липня 2009 р.). Київ; Чернігів: ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка, с. 122-130. Івакін, Г. Ю., К озюба, В. К . 2003. Новi поховання X—XI ст. Верхнього Києва (з розкопок Архiтектурно- археологiчної експедицiї 1997—1999 рр.). В: То- лочко, П. П. (ред.). Дружиннi старожитностi ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 77 Центрально-Схiдної Європи VIII—IX ст. Чернігів: Сі- верянська думка, с. 38-50. Каменецкая, Е. В. 1991. Заольшанская курганная груп- па Гнездова. В: Авдусин, Д. А. (ред.). Смоленски и Гнёздово (к истории древнерусского города). Москва: МГУ, с. 125-175. Каменецкая, Е. В.1989. К амерные погребения Заоль- шанской курганной группы Гнездова. XI Всесоюз- ная конференция по изучению истории, экономики, литературы и языка скандинавских стран и Финлян- дии. Ч. 1. Тезисы. Москва: МГУ, с. 150-151. Каргер, М. К. 1958. Древний Киев. Т. I. Москва; Ленин- град: Академия наук СССР. Лебедев, Г. С. 1977. Социальная топография могильника «эпохи викингов» в Бирке. Скандинавский сборник, 22, Таллинн: Ээсти Раамат, с. 147-151. Михайлов, К. А. 2016. Элитарный погребальный обряд Древ- ней Руси. Санкт-Петербург: Бранко. Моця, А. П. 1990. Погребальные памятники южнорусских земель IX—XIII вв. Киев: Наукова думка. Мусин, А. Е. 2002. Христианизация Новгородской земли в IX—XIV веках: погребальный обряд и христианские древности. Санкт-Петербург: Центр «Петербургское Востоковедение». Недошивина, Н. Г. 1983. Средневековые крестовидные подвески из листового серебра. Советская археоло- гия, 4, с. 222-225. Недошивина, Н. Г., Фехнер М.В. 1985. Погребальный об- ряд Тимеревского могильника. Советская археоло- гия, 2, с. 101-115. Новикова, Г. Л. 1991. Скандинавские амулеты из Гнёздова. В: Авдусин, Д. А. (ред.). Смоленски и Гнёздово (к исто- рии древнерусского города). Москва: МГУ, с. 175-199. Петрухин, В. Я. 1976. К характеристике представлений о загробном мире у скандинавов эпохи викингов. Со- ветская этнография, 1, с. 44-54. Платонова, Н. И. К амерные погребения ХІ — начала ХІІ вв. в Новгородской земле (аналіз погребально- го обряда). В: Седов, В. В (ред.). Труды Международ- ного конгресса славянской археологии. Т. 4. Общество, Экономика, культура и искусство славян. Москва: Эдиториал УРСС, с. 372-380. Пушкина, Т. А. 1997. Воск и свечи в древнерусских погре- бениях. Труды Государственного исторического музея. Археологический сборник, 93, с. 122-133. Рыбаков, Б. А. 1958. Предпосылки образования Древне- русского государства. В: Греков, Б. Д. (ред.). Очер- ки истории СССР: Кризис рабовладельческой системы и зарождение феодализма на территории СССР ІІІ— ІХ вв. Москва: АН СССР. Сизов, В. И. 1902. Курганы Смоленской губернии. Выпуск 1. Гнездовский могильник близ Смоленска. Материалы по археологии России, 28. Санкт-Петербург: Типогра- фия Главного Управления Уделов. Фехнер, М. В. 1966. О происхождении и датировке железных гривен. Труды Государственного Истори- ческого музея. Археологический сборник, 40, с. 101-104. Фехнер, М. В. 1982. Шелковые ткани в средневековой Восточной Европе. Советская археология, 1, с. 57-70. Чуракова, А. Ю. 2017. Подвески-кресты «скандинавского типа» в контексте погребальной культуры Древней Руси XI—XII вв. В: Платонова, Н. И. (ред.). Élite ou Égalité… Северная Русь и культурные трансформации в Европе VII—XII вв. Санкт-Петербург: Бранко, с. 159-177. Шинаков, Е. А., Гурьянов, В. Н., Чубур, А. А. 2011. Погребальный обряд в Среднем Подесенье как источник для исторической реконструкции. Брянск: Курсив. Ширинский, С. С. 1978. Археологические параллели к ис- тории христианства на Руси и в Великой Моравии. В: Николаева, Т. В. (ред.). Древняя Русь и славяне. Москва: Наука, с. 203-206. Brondsted, J. 1936. Danish inhumation graves of the Viking Age. Acta Archaeologica. YII, р. 8l-228. Gräslund A.-S. 1980. Birka IV: The Burial Customs. A study of the graves on Bjorko. Stockholm: Almqvist & Wiksell. Janowski, А. 2014. Przestrzeń rozświetlona. Znaleziska świec i wosku w grobach komorowych na terenie Europy Środkowowschodniej. Acta Archaeologica Lodziensia, t. 60, s. 121-130. Janowski, А. 2015. Groby komorowe w Europie Środkowo- Wschodniej. Problemy wybrane. Szczecin: IAE PAN. Kovalev, R. K. 2012 Grand Princess Olga of Rus’ Shows the Bird: Her ‘Christian Falcon’ Emblem. Russian History, t. 4 (39), p. 460-516. Liwoch, R. 2018. Zabytki z wykopalisk Teodora Nieczuja- Ziemięckiego w latopisowym Pleśnisku (Podhorce na Ukrainie) / Artefacts from Excavations by Teodor Nieczuja- Ziemięcki in Mediaeval Plìsnes´k (Pìdgìrcì in Ukraine). Kraków: Muzeum Archeologicznego w Krakowie. Price, N. 2002. The Viking Way: Religion and War in Late Iron Age Scandinavia. Uppsala: Department of Archaeology and Ancient History, Uppsala University. Staecker, J. 1999. Rex Regnum et Dominus Dominorum. Die wikingerzeitlichen Kreuz-und Kruzifixanhänger als Ausdruck der Mission in Altdänemark und Schweden. Stockhom. Надійшла 13.01.2020 Д. В. Бибиков Кандидат исторических наук, младший научный сотрудник отдела археологии Киева Института археологии НАН Украини, ORCID 0000-0003-4288-2091, bibikov-@bigmir.net РЕЛИГИОЗНАЯ ПРИНАДЛЕЖНОСТЬ ДРЕВНЕРУССКИХ КАМЕРНЫХ ПОГРЕБЕНИЙ Статья посвящена дискуссионной проблеме религиозной принадлежности камерных погребений эпохи викингов на территории Древней Руси. Особое внимание уделено находкам в таких комплексах крестообразных подвесок и накладок; делается вывод об их сакральном значении. При этом учитывался широкий контекст таких находок: их место среди погребального инвентаря, сочетание крестов с другими группами амулетов, состав остального ин- вентаря, положение тел и половозрастной состав покойников, другие обрядовые черты. Христианские символы часто находят в сочетании с предметами византийского происхождения. Если крест входил в состав ожерелья, ему отводилось центральное место. Некоторые предметы изготавливались специально для погребальной церемо- нии. Также роль христианских символов в камерных погребениях могли играть свечи и византийские монеты- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 178 подвески. Амулеты, которые принято считать языческими, достаточно редко встречаются в камерах. В свою оче- редь, крестообразные подвески и накладки практически не встречаются в кремационных захоронениях. Культурные импульсы, связанные с проникновением на Русь отдельных элементов христианского погре- бального обряда, исходили как из Византии, так и из стран Центральной и Северной Европы. Одним из таких элементов стало появление в камерных погребениях дополнительной конструктивной детали — деревянного гробовища. Разницей в религиозных верованиях умерших можем объяснить наличие биритуальних парных за- хоронений. Вероятно, изначально камерный обряд по своей сути был языческим. Однако постепенно его стали исполь- зовать неофиты из числа древнерусской элиты, ведь обряд этот отвечал главному требованию христианских мис- сионеров — отказу от сжигания покойников. Некоторые обрядовые черты «камер с крестами», такие как сидячие позы покойников или наличие сопроводительных захоронений рабынь и лошадей, можно расценивать скорее как проявления этносоциального, а не религиозного сознания. Часть таких захоронений были совершены уже после крещения 988 г., что свидетельствует о крепком укоренении традиционных погребальных обычаев. Даль- нейшие исследования камерных погребений позволят получить новую ценную информацию о ранних етапах христианизации Руси. К л ю ч е в ы е с л о в а: Древняя Русь, Х в., камерные погребения, религиозные верования, христианизация. Dmytro V. Bibikov PhD, Junior Research Fellow of the Kyiv Archaeology department of the Institute of Archaeology of the NASU, ORCID 0000-0003-4288-2091, bibikov-@bigmir.net RELIGIOUS APPROPRIATION OF ANCIENT RUS CHAMBER GRAVES The article is devoted to the discussion of the religious identity of Viking age chamber burials in the territory of Ancient Rus. Particular attention is paid to the finds in such complexes of cruciform pendants and linings; their sacred meaning is concluded. The wide context of such finds was taken into account: their place among the burial equipment, the combination of crosses with other groups of amulets, the composition of the rest of the equipment, the position of the bodies, age and sex composition of the dead, and other ritual features. Christian symbols are often found in combination with artifacts of Byzantine origin. If the cross was a part of the necklace, it was given a central place. Some items were made specifically for the funeral ceremony. Wax candles and Byzantine coin pendants could also play the role of Christian symbols in chamber burials. Amulets, commonly considered pagan, are quite rarely found in chambers. In turn, cruciform pendants and linings are almost never found in cremation graves. Cultural impulses associated with the penetration into Ancient Rus of certain elements of the Christian funeral rite, came from both Byzantium and the countries of Central and Northern Europe. One of such elements was the appearance in chamber burials of an additional structural part — a wooden coffin. Differences in the religious beliefs of the dead can be explained by the presence of biritual pair burials. Initially, the chamber rite was pagan in its essence. However, it was gradually used by neophytes among the ancient Rus elite, because the rite met the main requirement of Christian missionaries — denial of burning the dead. Some of the ceremonial features of “chambers with crosses”, such as sitting postures of the deceased or the presence of accompanying burial places for slaves and horses, can be regarded as manifestations of ethnosocial rather than religious awareness. Some of these burials were made after the christening of 988, which testifies to the strong rooting of traditional burial customs. Further study of chamber burials will provide new valuable information on the early stages of the Christianization of Ancient Rus. K e y w o r d s: Ancient Rus, X century, chamber burials, religious beliefs, Christianization. References Androshchuk, F. A., Osadchyi, R. M. 1994. Pro kulturnyi typ ta konstruktyvno-rytualni osoblyvosti kamernykh pokhovan Pivdennoi Rusi (za materialamy Kyeva ta Chernihova). Arheologia, 3, p. 99-106. Avdusin, D. A., Pushkina, T. A. 1989. Tri pogrebalnye kamery iz Gnyozdova. In: Kobrin, V. B. (ed.). Istoriya i kultura drevnerusskogo goroda. Moskva: MGU, p. 190-205. Blifeld, D. I. 1977. Davnoruski pamiatky Shestovytsi. Kyiv: Naukova dumka. Bugoslavskij, O. I. 1995. Ob odnom kruge drevnostej Yugo-Vostochnogo Priladozhya (k probleme rasprostraneniya xristianstva na Severo-Zapade Rusi). Beleczkij, S. V. (ed.). Czerkovnaya arkheologiya. Ch. 1. Rasprostranenie khristianstva v Vostochnoj Evrope. Sankt-Peterburg; Pskov: IIMK RAN, p. 90-91. Bulkin, V. A. 1982. ‛Kurgan 97’ iz raskopok S.I.Sergeeva v Gnyozdove. In: Stolyar, A. D. (ed.). Severnaya Rus i eyo sosedi v epokhu rannego srednevekovya. Leningrad: LGU, p. 138-142. Velmin, S. P. 1910. Arkheologicheskie izyskaniya Arkheologicheskoj komissii v 1908 i 1909 gg. na territorii drevnego Kieva. Voenno- istoricheskij vestnik, 7-8, p. 121-153. Zharnov Yu. Ye. 1991. Zhenskie skandinavskie pogrebeniya v Gnyozdove. In: Avdusin, D. A. (ed.). Smolensk i Gnyozdovo (k istorii drevnerusskogo goroda). Moskva: MGU, p. 200-225. Zharnov, Yu. Ye. 1998. Gnyozdovskie kurgany s ostatkami trupopolozheniya. In: Yanin, V. L. (ed.). Istoricheskaya arkheologiya. Tradiczii i perspektivy (k 80-letiyu so dnya rozhdeniya Daniila Antonovicha Avdusina). Moskva: Pamyatniki istoricheskoj mysli, p. 92-105. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 79 Zotsenko, V., Zvizdetskyi, B. 2006. Typolohiia ta khronolohiia artefaktiv ‛skandynavskoho’ typu iz rozkopok starodavnoho Iskorostenia. In: Tolochko, P. P. (ed.). Rus na perekhresti svitiv (mizhnarodni vplyvy na formuvannia Davnoruskoi derzhavy) IX-XI st. Chernihiv: Siverianska dumka, p. 73-99. Ivakin, H. Yu., Koziuba, V. K. 2003. Novi pokhovannia X-XI st. Verkhnoho Kyieva (z rozkopok Arkhitekturno-arkheolohichnoi ekspedytsii 1997-1999 rr.). Tolochko, P. P. (ed.). Druzhynni starozhytnosti Tsentralno-Skhidnoi Evropy VIII-IX st. Chernihiv: Siverianska dumka, p. 38-50. Ivakin, V. H. 2008. Khrystyianski pokhovalni pamiatky davnoruskoho Kyieva. Kyiv: KYT. Ivakin, V. H. 2012. Kyivski pokhovalni kamery. In: Tolochko, P. P. (ed.). Materialna ta dukhovna kultura Pivdennoi Rusi. Materialy Mizhnarodnoho polovoho arkheolohichnoho seminaru, prysviachenoho 100-littiu vid dnia narodzhennia V. Ye. Dovzhenka (Chernihiv-Shestovytsia, 16-19 lypnia 2009 r.). Kyiv; Chernihiv: ChNPU imeni T. H. Shevchenka, p. 122-130. Kameneczkaya, E. V. 1991. Zaolshanskaya kurgannaya gruppa Gnezdova. In: Avdusin, D. A. (red.). Smolenski i Gnyozdovo (k istorii drevnerusskogo goroda). Moskva: MGU, p. 125-175. Kameneczkaya, E. V.1989. Kamernye pogrebeniya Zaolshanskoj kurgannoj gruppy Gnezdova. XI Vsesoyuznaya konferencziya po izucheniyu istorii, ekonomiki, literatury i yazyka skandinavskikh stran i Finlyandii. Ch. 1. Tezisy. Moskva: MGU, p. 150-151. Karger, M. K. 1958. Drevnij Kiev. Vol. I. Moskva; Leningrad: Akademia nauk SSSR. Lebedev, G. S. 1977. Soczialnaya topografiya mogilnika ‛epoxi vikingov’ v Birke. Skandinavskij sbornik, 22, Tallinn: Eesti Raamat, s. 147-151. Mixajlov K. A. 2016. Elitarnyj pogrebalnyj obryad Drevnej Rusi. Sankt-Peterburg: Branko. Moczya, A. P. 1990. Pogrebalnye pamyatniki yuzhnorusskikh zemel IX-XIII vv. Kyiv: Naukova dumka. Musin, A. E. 2002. Khristianizacziya Novgorodskoj zemli v IX-XIV vekakh: pogrebalnyj obryad i khristianskie drevnosti. Sankt- Peterburg: Czentr ‛Peterburgskoe Vostokovedenie’. Nedoshivina, N. G. 1983. Srednevekovye krestovidnye podveski iz listovogo serebra. Sovetskaya arkheologiya, 4, s. 222-225. Nedoshivina, N. G., Fexner M. V. 1985. Pogrebalnyj obryad Timerevskogo mogilnika. Sovetskaya arkheologiya, 2, s. 101-115. Novikova, G. L. 1991. Skandinavskie amulety iz Gnyozdova. In: Avdusin, D. A. (ed.). Smolenski i Gnyozdovo (k istorii drevnerusskogo goroda). Moskva: MGU, p. 175-199. Petrukhin, V. Ya. 1976. K kharakteristike predstavlenij o zagrobnom mire u skandinavov epokhi vikingov. Sovetskaya etnografiya, 1, p. 44-54. Platonova, N. I. Kamernye pogrebeniya XІ - nachala XІІ vv. v Novgorodskoj zemle (analіz pogrebalnogo obryada). In: Sedov, V. V (ed.). Trudy Mezhdunarodnogo kongressa slavyanskoj arkheologii. T. 4. Obshhestvo, Ekonomika, kultura i iskusstvo slavyan. Moskva: Editorial URSS, p. 372-380. Pushkina, T. A. 1997. Vosk i svechi v drevnerusskikh pogrebeniyakh. Trudy Gosudarstvennogo istoricheskogo muzeya. Arkheologicheskij sbornik, 93, p. 122-133. Rybakov, B. A. 1958. Predposylki obrazovaniya Drevnerusskogo gosudarstva. Grekov, B. D. (ed.). Ocherki istorii SSSR: Krizis rabovladelcheskoj sistemy i zarozhdenie feodalizma na territorii SSSR ІІІ-ІX vv. Moskva: AN. SSSR. Shinakov, E. A., Guryanov, V. N., Chubur, A. A. 2011. Pogrebalnyj obryad v Srednem Podesene kak istochnik dlya istoricheskoj rekonstrukczii. Bryansk: Kursiv. Shirinskij, S. S. 1978. Arkheologicheskie paralleli k istorii khristianstva na Rusi i v Velikoj Moravii. In: Nikolaeva, T. V. (ed.). Drevnyaya Rus i slavyane. Moskva: Nauka, p. 203-206. Sizov, V. I. 1902. Kurgany Smolenskoj gubernii. Vyp. 1. Gnezdovskij mogilnik bliz Smolenska. Materialy po arkheologii Rossii, 28. Sankt-Peterburg: Tipografiya Glavnogo Upravleniya Udelov. Fexner, M. V. 1966. O proiskhozhdenii i datirovke zheleznykh griven. Trudy Gosudarstvennogo Istoricheskogo muzeya. Arkheologicheskij sbornik, 40, p. 101-104. Fexner, M. V. 1982. Shelkovye tkani v srednevekovoj Vostochnoj Evrope. Sovetskaya arkheologiya, 1, p. 57-70. Churakova, A. Yu. 2017. Podveski-kresty ‛skandinavskogo tipa’ v kontekste pogrebalnoj kultury Drevnej Rusi XI-XII vv. In: Platonova, N. I. (ed.). Élite ou Égalité… Severnaya Rus i kulturnye transformaczii v Evrope VII-XII vv. Sankt-Peterburg: Branko, p. 159-177. Brondsted, J. 1936. Danish inhumation graves of the Viking Age. Acta Archaeologica. VII, р. 8l-228. Gräslund A.-S. 1980. Birka IV: The Burial Customs. A study of the graves on Bjorko. Stockholm: Almqvist & Wiksell. Janowski, А. 2014. Przestrzeń rozświetlona. Znaleziska świec i wosku w grobach komorowych na terenie Europy Środkowowschodniej. Acta Archaeologica Lodziensia, 60, s. 121-130. Janowski, А. 2015. Groby komorowe w Europie Środkowo-Wschodniej. Problemy wybrane. Szczecin: IAE PAN. Kovalev, R. K. 2012 Grand Princess Olga of Rus’ Shows the Bird: Her ‘Christian Falcon’ Emblem. Russian History, vol. 4 (39), p. 460-516. Liwoch, R. 2018. Zabytki z wykopalisk Teodora Nieczuja-Ziemięckiego w latopisowym Pleśnisku (Podhorce na Ukrainie). Artefacts from Excavations by Teodor Nieczuja-Ziemięcki in Mediaeval Plìsnes´k (Pìdgìrcì in Ukraine). Kraków: Muzeum Archeologicznego w Krakowie. Price, N. 2002. The Viking Way: Religion and War in Late Iron Age Scandinavia. Uppsala: Department of Archaeology and Ancient History, Uppsala University. Staecker, J. 1999. Rex Regnum et Dominus Dominorum. Die wikingerzeitlichen Kreuz-und Kruzifixanhänger als Ausdruck der Mission in Altdänemark und Schweden. Stockhom.
id	arheologia-com-ua-article-187
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:03:09Z
publishDate	2020
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/20/0d6a49b4ba08a314ccc1a88e0283e420.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-1872020-04-30T07:44:42Z Religious Appropriation of Ancient Rus Chamber Graves Религиозная принадлежность древнерусских камерных погребений Релiгiйна належнiсть давньоруских камерних поховань Bibikov, Dmytro Ancient Rus, X century, chamber burials, religious beliefs, Christianization. Древняя Русь, Х в., камерные погребения, религиозные верования, христианизация. Давня Русь, Х ст., камерні поховання, релігійні вірування, християнізація. The article is devoted to the discussion of the religious identity of Viking age chamber burials in the territory of Ancient Rus. Particular attention is paid to the finds in such complexes of cruciform pendants and linings; their sacred meaning is concluded. The wide context of such finds was taken into account: their place among the burial equipment, the combination of crosses with other groups of amulets, the composition of the rest of the equipment, the position of the bodies, age and sex composition of the dead, and other ritual features. Christian symbols are often found in combination with artifacts of Byzantine origin. If the cross was a part of the necklace, it was given a central place. Some items were made specifically for the funeral ceremony. Wax candles and Byzantine coin pendants could also play the role of Christian symbols in chamber burials. Amulets, commonly considered pagan, are quite rarely found in chambers. In turn, cruciform pendants and linings are almost never found in cremation graves. Cultural impulses associated with the penetration into Ancient Rus of certain elements of the Christian funeral rite, came from both Byzantium and the countries of Central and Northern Europe. One of such elements was the appearance in chamber burials of an additional structural part — a wooden coffin. Differences in the religious beliefs of the dead can be explained by the presence of biritual pair burials. Initially, the chamber rite was pagan in its essence. However, it was gradually used by neophytes among the ancient Rus elite, because the rite met the main requirement of Christian missionaries — denial of burning the dead. Some of the ceremonial features of “chambers with crosses”, such as sitting postures of the deceased or the presence of accompanying burial places for slaves and horses, can be regarded as manifestations of ethnosocial rather than religious awareness. Some of these burials were made after the christening of 988, which testifies to the strong rooting of traditional burial customs. Further study of chamber burials will provide new valuable information on the early stages of the Christianization of Ancient Rus. Статья посвящена дискуссионной проблеме религиозной принадлежности камерных погребений эпохи викингов на территории Древней Руси. Особое внимание уделено находкам в таких комплексах крестообразных подвесок и накладок; делается вывод об их сакральном значении. При этом учитывался широкий контекст таких находок: их место среди погребального инвентаря, сочетание крестов с другими группами амулетов, состав остального инвентаря, положение тел и половозрастной состав покойников, другие обрядовые черты. Христианские символы часто находят в сочетании с предметами византийского происхождения. Если крест входил в состав ожерелья, ему отводилось центральное место. Некоторые предметы изготавливались специально для погребальной церемонии. Также роль христианских символов в камерных погребениях могли играть свечи и византийские монеты-подвески. Амулеты, которые принято считать языческими, достаточно редко встречаются в камерах. В свою очередь, крестообразные подвески и накладки практически не встречаются в кремационных захоронениях. Культурные импульсы, связанные с проникновением на Русь отдельных элементов христианского погребального обряда, исходили как из Византии, так и из стран Центральной и Северной Европы. Одним из таких элементов стало появление в камерных погребениях дополнительной конструктивной детали — деревянного гробовища. Разницей в религиозных верованиях умерших можем объяснить наличие биритуальних парных захоронений. Вероятно, изначально камерный обряд по своей сути был языческим. Однако постепенно его стали использовать неофиты из числа древнерусской элиты, ведь обряд этот отвечал главному требованию христианских миссионеров — отказу от сжигания покойников. Некоторые обрядовые черты «камер с крестами», такие как сидячие позы покойников или наличие сопроводительных захоронений рабынь и лошадей, можно расценивать скорее как проявления этносоциального, а не религиозного сознания. Часть таких захоронений были совершены уже после крещения 988 г., что свидетельствует о крепком укоренении традиционных погребальных обычаев. Дальнейшие исследования камерных погребений позволят получить новую ценную информацию о ранних етапах христианизации Руси. Розглядається поширена останніми роками гіпотеза про належність камерних гробниць або певної їх частини першим давньоруським християнам. Аналізуються знахідки в подібних похованнях християнських символів, язичницьких амулетів, свічок, візантійських монет. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020-04-03 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/187 10.15407/archaeologyua2020.01.069 Arheologia; No 1 (2020): Arheologia; 69-79 Археологія ; № 1 (2020): Arheologia; 69-79 Археология; № 1 (2020): Arheologia; 69-79 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2020.01 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/187/179
spellingShingle	Давня Русь Х ст. камерні поховання релігійні вірування християнізація. Bibikov, Dmytro Релiгiйна належнiсть давньоруских камерних поховань
title	Релiгiйна належнiсть давньоруских камерних поховань
title_alt	Religious Appropriation of Ancient Rus Chamber Graves Религиозная принадлежность древнерусских камерных погребений
title_full	Релiгiйна належнiсть давньоруских камерних поховань
title_fullStr	Релiгiйна належнiсть давньоруских камерних поховань
title_full_unstemmed	Релiгiйна належнiсть давньоруских камерних поховань
title_short	Релiгiйна належнiсть давньоруских камерних поховань
title_sort	релiгiйна належнiсть давньоруских камерних поховань
topic	Давня Русь Х ст. камерні поховання релігійні вірування християнізація.
topic_facet	Ancient Rus X century chamber burials religious beliefs Christianization. Древняя Русь Х в. камерные погребения религиозные верования христианизация. Давня Русь Х ст. камерні поховання релігійні вірування християнізація.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/187
work_keys_str_mv	AT bibikovdmytro religiousappropriationofancientruschambergraves AT bibikovdmytro religioznaâprinadležnostʹdrevnerusskihkamernyhpogrebenij AT bibikovdmytro religijnanaležnistʹdavnʹoruskihkamernihpohovanʹ

Релiгiйна належнiсть давньоруских камерних поховань

Institution

Ähnliche Einträge