Антропологічний матеріал із розкопок могильника давньоруської доби Лука (Кучари)
Ground Described is the anthropological material from the burial ground Luka (Kuchary) of Kyiv Rus period. Presented are the results of its comparison with the synchronous and chronologically close populations of the Slavs and their neighbours. Men’s and women’s groups from Luka show a strong easter...
Збережено в:
| Опубліковано в: | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2016 |
| Випуск: | 1 |
| Сторінки: | 42-52 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2016
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/190 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |
|
Репозитарії
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824463122235392 |
|---|---|
| author | Rudych, Tetiana O. |
| author_facet | Rudych, Tetiana O. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Tetiana O. Rudych",
"institution": "Institute of Archeology of the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Rudych, Tetiana O. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 52 |
| container_issue | 1 |
| container_start_page | 42 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-04-06T08:34:21Z |
| description | Ground Described is the anthropological material from the burial ground Luka (Kuchary) of Kyiv Rus period. Presented are the results of its comparison with the synchronous and chronologically close populations of the Slavs and their neighbours. Men’s and women’s groups from Luka show a strong eastern nature of its relation to the population of Saltovo-Mayak culture. Taking into account the morphology, a statistical analysis of craniological material, as well as odontological data, the author abandons herself to the idea that the Kuchary population’s ancestors could have come from the contact zone where the carriers of Saltovo-Mayak culture and Eastern Slavonic population, having developed on the Baltic biological base, had been presented. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2016.01.042 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:03:09Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 142
Кроме обычного визуального исследования деревянные артефакты были изучены на предмет определения
сырья для каждого вида изделия. Диагностика древесины проводилась по особенностям ее микроструктуры.
Исследованный набор деревянной утвари из Чернигова является традиционным для древнерусской материа-
льной культуры. Среди находок представлена продукция домашнего ремесла (остатки ткацкого станка, долбле-
ные тарные емкости) и профессиональных ремесленников (точеные, резные и бондарные изделия). Они были
изготовлены из местных пород дерева: сосны (Pinus sylvestris), дуба (Quercus sp.), клена (Acer sp.), липы (Tilia sp.),
тополя/осины (Populus sp.), ивовых (Salicaceae). При использовании разных пород дерева учитывались его свой-
ства и их соответствие изделиям с разными функциями.
М.S. Sergeyeva, O.Ye. Chernenko
WOODWORK FROM ANCIENT RUS CHERNIHIV
(materials of excavations on the territory of Chernihiv dytynets in 2006)
The article deals with the analysis of woodwork found in one of the structures on the territory of Chernihiv dytynets in 2006.
The stratigraphic data allow the authors to interpret the structure as a recessed part (basement) of a large building. It can
be dated within the 13th century. Wooden objects found in the filling of the building included a chiseled dish, fragments of
other chiseled and carved vessels, two hollowed containers, the bottom of the cooperage vessel, fragmented products made
of bark, a spoon, and the remains of a loom. Some details of construction of the building were also found.
Besides the usual visual examination, wooden artifacts were studied to determine the feedstock for every kind of product.
Diagnosis of timber was conducted based on the specifics of its microstructure.
The investigated set of wooden utensils from Chernihiv is traditional for Ancient Rus material culture. Among the find-
ings are the products of home crafts (remains of loom and hollowed containers) and professional artisans (chiseled, carved
and cooperage products) are both presented. They were made of local wood species, such as: pine (Pinus sylvestris), oak (Quer-
cus sp.), maple (Acer sp.), lime (Tilia sp.), poplar/aspen (Populus sp.), and willow (Salicaceae). When using different species
of wood, their properties and their conformity to products with different functions were taken into account.
Т.О. Рудич
АНТРОПОЛОГІЧНИЙ МАТЕРІАЛ ІЗ РОЗКОПОК МОГИЛЬНИКА
ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДОБИ ЛУКА (КУЧАРИ)
Охарактеризовано антропологічний матеріал із могильника давньоруського часу Лука (Кучари) та подано результати
зіставлення його з хронологічно близькими популяціями.
К л ю ч о в і с л о в а: Подніпров’я, Київська Русь, давньоруське село, антропологія, краніологія.
Зазвичай антропологічні колекції давньо-
руської доби поповнюються матеріалами, що
належали міським жителям. Оскільки антро-
пологічні рештки із сільських могильників
представлені у незначній кількості, то жва-
ве зацікавлення викликає залучення до нау-
кового обігу серій, походження котрих мож-
на пов’язати з мешканцями сіл. Особливо це
стосується антропологів, які займаються ет-
нічною (расовою) антропологією. В етнічній
антропології уявлення про склад населення
окремих регіонів ґрунтується саме на сіль-
ських мешканцях, адже вважається, що вони
якнайкраще репрезентують автохтонні лінії
розвитку. Інша справа, що села давньоруської
доби були різними (родові, приватні, княжі).
Історія формування та склад населення цих
сіл могли суттєво відрізнятися.
У 1989—1991 рр. сектором охорони па-
м’яток археології Управління культури Київ-
ського обласного управління культури про-
водилися охоронні розкопки давньоруського
ґрунтового могильника біля с. Лука Києво-
Святошинського р-ну Київської обл. (Серов
1989; Серов, Левада, Максюк 1990; Серов,
Циндровская 1991). На думку дослідників, мо-© Т.О. РУДИЧ, 2016
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 43
гильник належав літописному с. Кучари, що
вперше згадується в 1150 р. (Серов 1991). Цей
населений пункт, як вважають автори розко-
пок, був приміським селом давнього міста Біл-
города. Поселення знаходилося на протилеж-
ному до Білгорода мисі лівого берега р. Ірпінь,
який сформований цією річкою та безіменним
струмком і має назву «Урочище Кочур». Дав-
ньоруське кладовище площею 0,5—0,8 га роз-
ташовано зі сторони поля.
Під час розкопок могильника відкрито 41
поховання. Більшість похованих лежали в со-
снових домовинах і були обернуті головою на
захід або на південний захід. Померлі мали різ-
не положення рук: обидві руки на животі, одна
рука на животі, а інша — на грудях, одна кисть
на грудях, а інша — притиснута до плеча, обидві
руки притиснуті до плечей. Загалом, положен-
ня рук покійних не мало чіткої стандартизації.
За наявності поодиноких поховань, решта роз-
ташовувалися групами по 5—6 одиниць. Похо-
вання розміщувалися в один або два ряди. До
скупчень, поряд із дорослими, входили дитячі
кістяки. На думку авторів розкопок, такі скуп-
чення поховань, здійснені в різний час та за-
фіксовані на різній глибині, були сімейними
ділянками.
Серед поховального інвентарю знайдено
срібні та бронзові скроневі кільця в півтора
оберту, намисто, ножі, бойову сокиру, керамі-
ку. Археологічний матеріал дозволив авторам
розкопок датувати могильник ХІ — початком
ХІІ ст.
Короткий опис антропологічного матері-
алу, статево-вікові визначення та попередню
загальну характеристику матеріалу здійснено
П.М. Покасом. Ці дані як додаток було вклю-
чено до археологічного звіту (Покас 1991). За
результатами дослідження матеріалів пер-
ших двох років розкопок, автором простежено
краніологічні паралелі в матеріалах древлян-
ської збірної серії, опублікованої Г.Ф. Дебе-
цом (1949), що об’єднувала матеріали з тери-
торії древлян і волинян. На жаль, передчасна
смерть завадила П.М. Покасу здійснити аналіз
серії за повною краніологічною програмою та
опублікувати результати цих досліджень.
Частину матеріалів із могильника Лука (Ку-
чари) за одонтологічною програмою опрацю-
вав С.П. Сегеда. Індивідуальні одонтологічні
характеристики долучено до археологічного
звіту, а середні одонтологічні характеристики
серії Лука були опубліковані та використову-
валися С.П. Сегедою як порівняльний мате-
ріал (Сегеда 2003). Автор наголошував на на-
явності східного компонента у складі населен-
ня групи.
Матеріали із розкопок могильника збері-
гаються в антропологічних фондах Інститу-
ту археології НАН України. Кісткові рештки
знаходяться у стані середньої та поганої збе-
реженості, до того ж їх дещо пошкодили під
час кількаразового перевезення фондів. Авто-
ру даного тексту довелося в окремих випадках
провести реставраційні роботи, зробити опис
сучасного стану матеріалів, а також здійснити
краніологічні та остеологічні виміри кісток ко-
лекції. Опис та виміри матеріалів проведено за
методиками вітчизняної антропологічної шко-
ли в палеоантропологічній лабораторії Інсти-
туту археології НАН України (Алексеев, Дебец
1964; Алексеев 1972; Buikstra, Ubelaker 1994;
Ferembach, Schwidetzky, Stloukal 1980).
Опис матеріалу в сучасному стані, виміри
індивідуальних розмірів черепів, виміри кіс-
ток посткраніального скелета підготовлено до
друку, але їх публікація вимагає значного обся-
гу, тому планується видання окремої статті. У
даній статті наведено інформацію про основ-
ні, найбільш таксономічно важливі, середні
характеристики серії (табл. 1) та акцентовано
увагу на міжгруповому аналізі.
Краніологічна характеристика серії. Чоло-
віча серія з могильника Лука характеризуєть-
ся довгою, вузькою, високою, доліхокранною
за формою, черепною коробкою. Група має се-
редньоширокий лоб, кут лоба наближений до
прямого. Наявне середньошироке, низьке об-
личчя. За покажчиком — мезен. Обличчя має
горизонтальне профілювання, яке різко профі-
льоване на середньому й на межі з помірним на
верхньому рівні. Присутній великий кут облич-
чя. Орбіти — широкі, середньовисокі, низькі за
покажчиком. Середньовисокий, вузький ніс
має середньоширокий покажчик. Кут виступу
кісток носа знаходиться на межі середніх та ве-
ликих значень. Наявне високе перенісся.
Серія належить до великої європеоїдної
раси. Виняток становить лише мезокранний
широколиций череп з істотно сплощеним об-
личчям на верхньому й середньому рівні, зі
слабким виступом кісток носа (п. 40). У цьому
випадку ми маємо справу з рисами, що склали-
ся в монголоїдний комплекс, хоча це, скоріше
за все, метисна форма.
Жіноча серія з могильника Лука характе-
ризується доліхокранною за формою, довгою,
вузькою, середньовисокою черепною короб-
кою. Лоб — середньоширокий, кут лоба на-
ближений до прямого, обличчя має середні
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 144
розміри. Наявне різке горизонтальне профі-
лювання обличчя. Орбіти — широкі, низькі за
абсолютними розмірами та покажчиком. Се-
редніх розмірів ніс виступає добре, наявне ви-
соке перенісся.
У першу чергу відзначимо, що жіноча й чо-
ловіча серії з Луки істотно відрізняються від ме-
зокранних, мезоморфних серій сільських мо-
гильників із полянських територій, які мають
тенденцію до вузьколицьості. Наймовірніше,
населення з Луки мало інші генетичні витоки.
Міжгруповий краніологічний аналіз. У між-
груповому аналізі в краніології використову-
ють як типологічний, так і статистичний ме-
тоди, кожен з яких має свої недоліки та пере-
ваги. Для роботи з матеріалами давньоруської
доби у Східній Європі використовується стара,
але добре апробована типологія, яку створила
Т.І. Алексєєва (Алексеева 1973). Вона основа-
на на інформації про черепний покажчик, ши-
рину обличчя, кут носа, носовий покажчик. У
формуванні типології використовувалися чо-
ловічі серії з міських могильників.
За цією типологією, серія з Луки за показни-
ками не відповідає ідеально жодній із рубрик. Се-
рію можна зарахувати до доліхокранного умовно
широколицього типу, до якого дослідниця хара-
ховує волинян та полоцьких кривичів. Однак чо-
ловіча група з Луки має менш виступаючий, вуж-
чий ніс, тобто за двома іншими типологічними
ознаками не потрапляє до цієї рубрики.
Звернімося до статистичних методів. Для
того щоб визначити місце, яке посідає похова-
не на давньоруському могильнику Лука (Куча-
ри) населення серед більш ранніх та синхрон-
них за часом популяцій, було проведено зістав-
лення середніх розмірів нашої серії з низкою
краніологічних груп за допомогою методів ба-
Ознаки за Мартіном
Чоловіки Жінки
N Min—Мах M N Min—Max M
1. Поздовжній діаметр 10 173—196 188.1 10 171—192 180.2
8. Поперечний діаметр 11 128—148 137.7 7 129—139 132.4
17. Висотний діаметр b-br 10 131—147 138.4 5 126—132 126.6
9. Найменша ширина чола 8 92—104 98.8 10 89—102 94.6
45. Діаметр вилиць 7 128—144 134.3 7 120—126 124.7
48. Верхня висота обличчя 9 61—75 68 4 65—67 66.25
54. Ширина носа 11 22.5—26 24.14 8 22—26 24.13
55. Висота носа 10 46—56 51.2 8 47—51 49.1
51. Ширина орбіти 10 39—46 42.8 8 38—43 41.3
52. Висота орбіти 10 29—32.5 30.95 9 30—35 32.4
32. Кут лоба (nasion-met.) 7 81—88 84.14 2 87—92 89.5
77. Назомалярний кут 8 136—146 140.4 8 133—142 138.2
Zm. Зигомаксилярний кут 7 112—141.2 123.6 4 117—124 120.8
72. Загальний кут обличчя 7 84—90 85.7 2 87—90 88
75.1. Кут кісток носа 7 12—39 28.4 3 20—37 26.33
FC. Глибина іклової ямки 6 2—5 4 4 2.5—6 4
Покажчики:
Черепний 9 70.7—77.12 73.4 8 69.5—78.2 73.5
Верхньолицевий 7 46.7—58.5 51.7 4 51.2—52.38 51.7
Носовий 9 43.7—51.1 47.3 7 43.1—54.1 48.4
Орбітний 9 68.1—77.4 71.4 7 69.7—85 79
Симотичний 9 33.3—71.7 52.1 8 25—70 45.8
Максілофронтальний 8 25.5—60.6 47.37 7 30.4—52.9 42.1
Дакріальний 8 20—86.8 57.36 6 37.5—69.5 54.6
Таблиця 1. Середніх вимірів чоловічих та жіночих черепів із розкопок могильника давньоруської доби біля села Лука (Кучари)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 45
гатовимірної статистики (Дерябин 1982). Ви-
користано пакет програм Systat.
За допомогою різних статистичних методів
(факторний, кластерний, Пенроуза) групу, що
знаходиться на давньоруських, слов’янських
землях, розглянуто серед кола хронологічно
близьких східнослов’янських серій та в шир-
шому колі слов’янських серій.
За результатами факторного аналізу, до яко-
го залучено збірні серії східних, західних та пів-
денних слов’ян із різних територій, група з мо-
гильника Лука зайняла крайню позицію (най-
ближчою до неї виявилася серія волинян). Залу-
чення саме збірних серій із різних слов’янських
племінних територій дозволяє орієнтовно ви-
значити загальний напрямок зв’язків та пони-
зити статистичну похибку. Крайню позицію
серед слов’янських популяцій група займає у
результаті низького черепного покажчика, ви-
сокого черепа та низьких орбіт. Крайнє поло-
ження груп у міжгруповому аналізі , як правило,
вказує на те, що серія сформувалася на основі
популяцій, які не були залучені до статистич-
ного аналізу, або має істотну домішку вихідців з
іншого етнічного середовища. Результати ана-
лізу вимагали наступного кроку — розширен-
ня, залучених для порівняння, кола популяцій.
Відомо, що в антропології статистичні ме-
тоди в етнокультурних побудовах викорис-
товуються для перевірки наукових гіпотез
або їхньої ілюстрації. Опрацювавши мате-
ріал із могильника Лука, перші його дослід-
ники П.М. Покас (за матеріалами краніоло-
гії) та С.П. Сегеда (за матеріалами одонтоло-
гії) отримали розбіжні висновки. П.М. Покас
бачив основу популяції в древлянських зем-
лях, а С.П. Сегеда ставив акцент на східних
(тюркських) біологічних зв’язках. Такі розхо-
дження цілком допустимі, оскільки вважаєть-
ся, що саме зуби надають найдавнішу інфор-
мацію. До того ж існують розбіжності в прин-
ципах формування самих груп. Краніологи
розглядають окремо чоловічі та жіночі вибір-
ки черепів із могильника, причому донедавна
пріоритет надавався вибіркам із чоловічих че-
репів. Однак чоловічі та жіночі частини попу-
ляції можуть мати різне походження та інко-
ли демонструвати діаметрально протилежний
напрямок зв’язків.
Одонтологи ж характеризують матеріал су-
марно — за чоловічими, жіночими та дитя-
чими показниками. Тут на середнє значення
впливає та частина популяції, рештки якої збе-
реглися краще. З огляду на те, що тривалість
життя жінок у давнину була меншою, а інфор-
мацію краще отримувати із зубів молодих осо-
бин, характеристики окремих збірних одонто-
логічних серій базуються переважно на жіно-
чих кістяках. Саме на результатах аналізу зубів
із жіночих та дитячих поховань С.П. Сегеда
визначає східну складову серед решток із мо-
гильника Лука (Сегеда 1991).
У цій ситуації пріоритетним визначено до-
слідження краніологічного матеріалу щодо
східного напрямку антропологічних зв’язків
давнього населення. За краніологічною тради-
цією окремо досліджувалися чоловічі та жіно-
чі рештки.
Чоловіки. Перш за все, до аналізу було за-
лучено збірні серії чоловічих черепів зі східно-
слов’янських територій. Ці серії сформовано
виключно з матеріалів із сільських могильни-
ків. Збірні серії Х—ХІІІ ст. репрезентують те-
риторії різних племен: полян київських (Алек-
сеева 1973; Козак 2000), полян чернігівських
(Алексеева 1973; Покас 1988), полян переяс-
лавських, дреговичів, кривичів (ярославських,
костромських, смоленських, тверських і воло-
димирських), в’ятичів, радимичів, словен нов-
городських (Алексеева 1973), древлян-волинян
(Дебец 1949; Рудич 2003), тиверців (Великано-
ва 1975).
Антропологія салтівського кола представ-
лена вибірками черепів із могильників Злив-
ки (Наджимов 1955), Маяцький (Кондук-
торові 1984), Салтів (Алексєєв 1962), Дми-
тріївський (Кондукторова, Сегеда 1990). До
аналізу залучено матеріали з могильників
Волзької Болгарії — Чотирьохугольника (Ге-
расимова, Рудь, Яблонский 1987), Великих
Тарханів (Акимова 1964). Антропологію се-
редньовічних аланів репрезентували чере-
пи з Дуба-Юрта, Змійської, Мощової Бал-
ки (Алексеев, Гофман 1984; Герасимова 1996,
с. 157—167). Населення південних районів
України представлено могильниками осілого
населення Нижнього Подніпров’я: Кам’янка
(Кондукторова 1957), Каїри (Зіневич 1960),
Мамай-Сурка (Литвинова 2012), а також
збірними групами печенігів, половців та ко-
човиків Півдня України, які не мають чіткої
етнічної інтерпретації (Круц 2003). Ще одну
половецьку серію залучено з території Кал-
микії (Шевченко 1980).
Групи порівнювалися методом головних
компонент за низкою таксономічно важли-
вих ознак: ширина та висота обличчя, шири-
на лоба, висота черепа, назомалярний та зиго-
максилярний кути, кут лоба, загальний кут об-
личчя, кут кісток носа, черепний, носовий та
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 146
орбітний покажчики, дакріальний і симотич-
ний покажчики.
Після факторизації кореляційної матриці
визначено два головні фактори з власною ва-
гою понад 1,0.
Найбільші додатні навантаження (після ва-
рімаксної ротації) має за фактором 1: висота
черепа, кут кісток носа, кут лобної кістки, да-
кріальний покажчик, а найбільші від’ємні —
назомалярний і зигомаксилярний кути, череп-
ний та орбітний покажчики. Вони складають
39,9 % сукупності. За фактором 2 найбільші до-
датні навантаження становлять ширина лоба,
ширина та висота обличчя, загальний кут об-
личчя, симотичний покажчик, а від’ємні — но-
совий покажчик. Їхня сукупність — 21,4 %.
За результатами аналізу сукупність чолові-
чих серій було розподілено за навантаженнями
двох факторів. Усі серії розміщені у межах двох
головних факторів поліморфізму за факторни-
ми вагами (рис. 1).
Чоловіча група з могильника Лука значно
відхилилася від східнослов’янського масиву,
перш за все, за ознаками, які становлять на-
вантаження на фактор 2.
Могильник Лука розташований у колі се-
рій, що по в’язані з групами салтово-маяцької
культури: Маяцьке, Дмитрівський могиль-
ник, Салтів. Ці групи ототожнюють переваж-
но з аланами та окремими аланськими група-
ми Північного Кавказу (Дуба-Юрт, Змійська).
Таким чином, за краніологічними матеріа-
лами східну антропологічну підоснову (в її, як
вважається, аланській моделі) було чітко за-
фіксовано в чоловічій частині популяції.
Жінки. Перш за все, до аналізу було за лу че-
но збірні серії жіночих черепів зі східно сло-
в’янських територій. Ці серії сформовано вик-
лючно з матеріалів із сільських могильників.
Збірні серії Х—ХІІІ ст. репрезентують терито-
рії різних племен: полян київських (Алексеева
1973; Козак 2000), полян чернігівських (Алек-
сеева 1973; Покас 1988), полян переяславських,
дреговичів, кривичів (ярославських, костром-
ських, смоленських, тверських і володимирсь-
ких), в’ятичів, радимичів, словен новгородських
(Алексеева 1973), древлян-волинян (Дебец 1949;
Рудич 2003), тиверців (Великанова 1975).
Антропологія салтівського кола була пред-
ставлена вибірками черепів із могильників
Зливки (Наджимов 1955), Маяцький (Кондук-
торові 1984), Салтів (Алексєєв 1962), Дмитріїв-
ський (Кондукторова, Сегеда 1990). До аналі-
зу залучено матеріали з могильників Волзької
Болгарії — Чотирьохугольника (Герасимова,
Рудь, Яблонский 1987), Великих Тарханів (Аки-
мова 1964). Антропологію середньовічних ала-
нів репрезентували черепи з Дуба-Юрта, Змій-
ської, Мощової Балки, Гамівської ущелини,
Черкесії (Алексеев,Гофман 1984; Герасимова
1996, с. 157—167). Населення південних ра-
йонів України представлено могильниками
Рис. 1. Результати міжгрупового факторного аналізу чоловічих серій
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 47
осілого населення Нижнього Подніпров’я:
Кам’янка (Кондукторова 1957), Каїри (Зіне-
вич 1960), Мамай-Сурка (Литвинова 2012), а
також збірними групами половців та кочови-
ків Півдня України, які не мають чіткої етніч-
ної інтерпретації (Круц 2003). Також залучено
хронологічно близький Ново-Харківський мо-
гильник, населення якого вважається зміша-
ним (Алексеева, Козловская 2002).
Групи порівнювалися за низкою таксоно-
мічно важливих ознак: ширина та висота об-
личчя, ширина лоба, висота черепа, назомаляр-
ний та зигомаксилярний кути, кут кісток носа,
черепний, носовий та орбітний покажчики.
Після факторизації кореляційної матриці
визначено два головні фактори з власною ва-
гою понад 1,0.
Найбільші додатні навантаження (після ва-
рімаксної ротації) наявні за фактором 1 — но-
совий покажчик, а найбільші від’ємні — має
висота обличчя, назомалярний кут та орбітний
покажчик. Вони складають 26,4 % сукупності.
За фактором 2 найбільші додатні навантажен-
ня мають черепний покажчик, ширина та зи-
гомаксилярний кут обличчя, а від’ємні — носо-
вий покажчик. Вони складають 26,4 %.
За результатами аналізу сукупність жіно-
чих серій було розподілено за навантаження-
ми двох факторів. Усі серії розміщено у межах
двох головних факторів поліморфізму за фак-
торними вагами (рис. 2).
Жіноча група з могильника Лука значно
відхилилася від східнослов’янського масиву
(найближчими є сіверянки та чернігівські по-
лянки), перш за все, за ознаками, які склада-
ють навантаження на фактор 2.
Жіноча серія з Луки виявилася максималь-
но наближеною до серії із Салтова. З одного
боку вона близька до решток жінок із могиль-
ників салтівської культури Маяцький та Ди-
митрівський, а з іншого — до збірних жіночих
груп сіверянок і чернігівських полянок.
Таким чином, жіночі матеріали демонстру-
ють зв’язки з Лівобережжям (салтово-маяцька
культура та слов’янські серії цих земель).
Одонтологія. Міжгруповий аналіз. Незважа-
ючи на численність краніологічних матеріалів
у колекціях давньоруської доби, за одонтоло-
гічними програмами було опрацьовано лише
декілька серій із території України. Одонто-
логічні дослідження, на відміну від краніоло-
гічних, не надають можливості для тонкої ди-
ференціації антропологічних масивів і грубіше
відображають наявність давніх антропологіч-
них зв’язків.
С.П. Сегеда відзначив як гетероген-
ність давньоруського населення Середнього
Подніпров’я, так і його приналежність до різ-
них одонтологічних типів. Збірні давньорусь-
кі серії з Києва, Любеча (за матеріалами Р. Гра-
вере), правобережних сільських могильників
Григорівки та Бучака автор ототожнив із се-
Рис. 2. Результати міжгрупового факторного аналізу жіночих серій
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 148
редньоєвропейським одонтологічним типом,
який найбільш розповсюджений і серед сучас-
ного населення цих територій.
Російський антрополог О.О. Зубов припус-
тив, що середньоєвропейський одонтологіч-
ний тип відображає ознаки єдиного субстра-
ту, на базі якого сформувалися фізичні особли-
вості балтських та слов’янських народів (Зубов
1987, с. 4).
Дещо інших поглядів дотримувалася відо-
мий антрополог Р. Гравере, яка пов’язувала на-
явний серед балтів та слов’ян середньоєвро-
пейський одонтологічний тип зі збереженням
в їхньому складі давнього субстратного насе-
лення (Гравере 1999). На території Східної Єв-
ропи тип фіксується ще на могильниках доби
мезоліту-неоліту України та Прибалтики.
С.П. Сегеда дослідив матеріали з могильни-
ка Лука за одонтологічною програмою. Визна-
чено погану збереженість зубів, зафіксовано
значну зношеність, руйнацію унаслідок карієсу
та інших хвороб (більше 50 % вибірки). Проте
досліднику вдалося сформувати серію та про-
стежити риси двох типів. Один із них визначе-
но, як середньоєвропейський (середній рівень
редукції першого нижнього моляра, середньо-
високий відсоток горбика Карабеллі та варіан-
ту ІІ другої борозни метаконіда, відсутність ло-
патоподібних форм верхніх різців та невисока
частота балів (4—6) затікання емалі). Другий
одонтологічний тип був визначений дослідни-
ком, як південний грацильний (більший відсо-
ток дистального гребня тригоніда, колінчатої
складки метаконіди та шестибугоркових форм
першого нижнього моляра).
Якщо середньоєвропейський одонтологіч-
ний тип найбільш поширений серед балтів та
частково слов’янських груп населення доби
середньовіччя, то південний грацильний тип у
кінці І — початку ІІ тис. побутував серед попу-
ляцій салтово-маяцької культури, середньовіч-
них кочовиків та окремих слов’янських груп.
Для об’єктивізації результатів дослідження
ми звернулися до статистичного аналізу. Для
міжгрупового факторного аналізу було залуче-
но одонтологічні матеріали давньоруської доби
території України із сільських могильників Се-
реднього Подніпров’я: Лука (Сегеда 2001), Ли-
пове (Гравере 1999), Григорівка-Бучак, Козаро-
вичі, міст Києва та Любеча (Гравере 1999), дав-
ньоруського населення Галича (Сегеда 2001),
двох середньовічних могильників території
Польщі (Piontek, Ivanek, Segeda 2008), дві серії
кривичів, три серії словен новгородських, сім
серій балтів, групу лівів, групу весі, слов’яно-
фінське населення Іжорського плато (Гравере
1999), серії салтово-маяцької культури із Сал-
това, Дмитрієвського могильника, могильника
Маяки, Зливки, Великі Тархани, а також серії з
Благовіщенки та Кам’янки (Сегеда 2001).
Серії порівнювалися за наступними ознака-
ми: лопатоподібність, горбик Карабеллі, фор-
ма першого нижнього моляра, форма другого
нижнього моляра, дистальний гребінь триго-
ніда, колінчата складка метаконіда, варіант 2
впадіння другої борозни метаконіда на першо-
му нижньому молярі. Відбір ознак був, певною
мірою, зумовлений відсутністю в окремих пу-
блікаціях інформації по деяким ознакам.
Після факторизації кореляційної матриці
виділилося два фактори, які описують 60,3 %.
За фактором 1 (38,02 % загальної мінли-
вості) найбільші додатні навантаження несуть
такі ознаки: відсоток лопатоподібності, дис-
тального гребеня тригоніда, колінчатої склад-
ки метаконід, а від’ємні — горбик Карабеллі.
За фактором 2 (22,3 % загальної мінливості)
найбільші додатні навантаження представлені
відсотком шестигорбкових форм на першому
нижньому молярі та чотирьохгорбкових форм
на другому нижньому молярі, а від’ємні — від-
соток чотирьохгорбкових форм на першому
нижньому молярі.
Найбільш чіткий розподіл на східну та за-
хідну антропологічну складову виявили озна-
ки, що мають навантаження на факторі 1.
За результатами аналізу, сукупність серій роз-
поділено за навантаженнями двох факторів. Усі
серії було вписано в простір двох головних факто-
рів поліморфізму за факторними вагами (рис. 3).
Серія із могильника Лука потрапляє до бло-
ку груп, що мають чіткий східний комплекс
характеристик. Вона знаходиться в колі між
Дмитрівським, Великим Тарханським та Мая-
цьким могильниками.
Також цей варіант аналізу добре демонструє
неможливість вирішення всіх проблем форму-
Вік Діти Чоловіки Жінки
Infantilis 1 3
Infantilis 2 3
Juvenis 3
Adultus 4 7
Maturus 11 6
Senilis — 1
Таблиця 2. Розподіл матеріалу з могильника Лука за статтю
та віком
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 49
вання населення Середнього Подніпров’я ви-
ключно в колі слов’янського масиву.
Підсумуємо результати статистичних аналі-
зів краніологічного та одонтологічного мате-
ріалів, які дають найбільшу інформацію для
етнічної антропології.
Обробка незначного за кількістю матеріа-
лу з могильника Лука (Кучар) дозволяє роз-
ширити уявлення про антропологічний склад
населення Київської землі давньоруського
часу. Нині в антропологічних матеріалах саме
цього могильника найяскравіше виявляються
зв’язки окремих популяцій регіону зі східни-
ми (або степовими) групами. Причому східний
напрямок зв’язків, за матеріалами краніології,
демонструє як чоловіча, так і жіноча частина
популяції. Східний напрямок зв’язків популя-
ції Лука (Кучар) яскраво репрезентують і мате-
ріали одонтології. Саме у матеріалах одонтоло-
гії він найбільше яскравий, а одонтологія, як
вважається, відображає давнішу інформацію.
Важливим моментом є те, що краніоло-
гічна серія з могильника Лука (Кучар) вияв-
ляє значну статистичну подібність (при ви-
користанні різних методів та залученні різ-
ної кількості таксономічно важливих ознак)
до окремих хронологічно віддалених серій
салтово-маяцької культури лісостепової зони
Лівобережжя. Маємо на увазі, у першу чергу,
могильники Салтів, Дмитрівський, Маяцький
та Ново-Харківський. Ці групи розглядають-
ся антропологами як такі, що мають аланську
основу, хоча болгарська складова, наприклад у
Салтові, добре помітна також.
Аланські серії доби середньовіччя з різних
територій не характеризуються тенденцією до
різкої доліхокранії, як у випадку з могильни-
ком Лука, та мають вужче обличчя. Яскраво
виражена доліхокранія властива хіба що чоло-
вічій серії з північнокавказького Дуба-Юрта
(чоловіки) та з Маяцького (жінки). У той же
час маємо широку смугу слов’янських тери-
торій (волинян, полоцьких кривичів, дрего-
вичів, радимичів, сіверян), де доліхокранія ха-
рактеризує чоловічі, а в трьох останніх — і жі-
ночі збірні серії. В антропології побутує думка,
що, наймовірніше, ми маємо справу з групами,
що сформувалися на балтській антропологіч-
ній основі. Саме балти І — початку ІІ тис. мали
найменший в Європі черепний покажчик.
У середньому вираженні серія з Луки харак-
теризується поєднанням високої черепної ко-
робки та низьких (за покажчиком) орбіт. Саме
таке специфічне поєднання притаманне біль-
шості балтських груп та не є характерним для
південних та східних популяцій (хоча трапля-
ються і винятки — аланська серія з Дуба-Юрта).
Взявши до уваги морфологію популяції,
статистичний аналіз чоловічої та жіночої гру-
пи, а також дані одонтології, ми схиляємося
Рис. 3. Результати факторного аналізу одонтологічних серій дав-
ньоруської доби та хронологічно близьких груп сусідніх територій
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 150
до думки, що предки населення з могильника
Лука могли сформуватися в контактній зоні, де
побутували носії салтово-маяцької культури та
східнослов’янських груп, які мали балтську біо-
логічну основу.
З огляду на зазначене, увагу привертає, пе-
редусім, територія Лівобережжя та зона роз-
повсюдження волинцевської культури. У цій
культурі археологами зафіксовано присутність,
окрім слов’янських елементів, ще й балтських,
іранських та тюркських складових. На жаль,
волинцевська культура, як і культури, котрі її
змінили на цій території, антропологічно не
представлена.
Скоріше за все, населення салтово-маяцької
культури також перебувало під впливом балтів
і слов’ян. Маємо на увазі біологічний аспект,
але тема, на жаль, не розроблена. Таким чи-
ном, предки людей, які поховані в могильни-
ку Лука (Кучари), могли походити з північних
районів розповсюдження салтово-маяцької
культури або з контактної зони.
Можливо, саме вихідцям із цих терито-
рій с. Кучари (назва зафіксована в літописі під
1150 р.) й уроч. Кочур завдячують своєю на-
звою. Назва має витоки в східних мовах. «Кьо-
чері» у кримськотатарській мові означає не-
посида, схильний кочувати. «Кьоч» — пере-
їздити, кочувати. На території Криму існують
топоніми Кучарі-Чокрак, Кучарі-Чешме (Бу-
шаков 2003, с. 111; Тищенко 2010, с. 110). На-
гадаємо, що Крим належав до зони розповсю-
дження салтово-маяцької культури.
Демографія. Антропологічна серія з могиль-
ника Кучари хоча й невелика, але ми може-
мо отримати певну демографічну інформацію
(табл. 2).
Використано статево-вікові визначення
П.М. Покаса (Покас 1991). Дослідник працю-
вав у польових умовах і користувався більшою
кількістю матеріалу, аніж та, що збереглася до
цього часу, тобто він мав більше шансів, щоб
отримати об’єктивні результати (Покас 1991).
Кількість чоловіків складає трохи більше по-
ловини від загальної кількості дорослих осіб,
стать яких можна було визначити. Співвідно-
шення кількості чоловічих та жіночих скелетів
у вибірках значно варіюється. За матеріалами зі
слов’янських могильників доби Київської Русі
індекс маскулізації дорівнює: Григорівка — 1,33,
Бучак — 3,27 (Козюба 2001), для матеріалів Поде-
сення — 1,5 (Покас 1988). У могильниках салтово-
маяцької культури співвідношення жіночих та чо-
ловічих скелетів становить: Дмитрівське — 1,1,
Маяцьке — 1,07 (Бужилова 1995, с. 106).
Показник дитячої смертності за матеріалами
з могильника дорівнює 15,78 %. Показник для
цього хронологічного зрізу — невеликий. За за-
хідноєвропейськими письмовими джерелами,
які охоплюють період від кінця І тис. до середи-
ни ІІ тис., рівень дитячої смертності становив
близько 50 % (Бессмертный 1991, с. 48, 49).
Рівень дитячої смертності за матеріала-
ми зі слов’янських могильників мав порівня-
но низький відсоток: Козаровичі — 21,9 %,
Бучак — 13,1 %, Григорівка — 34,1 %, Київ —
15,8 % (Козюба 2001, с. 33). У могильниках
салтово-маяцької культури він складав: Дми-
трівський — 34,4 %, Маяцький — 20,5 % (Бу-
жилова 1995, с. 106).
50 % дітей із могильника Лука померли у
першому дитячому віці, а 50 % — у другому ди-
тячому віці. Поховання новонароджених та ді-
тей віком до трьох років відсутні.
Показником добробуту та економічного
розвитку населення є середня тривалість жит-
тя або середній вік смерті. Середній вік смер-
ті досить об’єктивно характеризує тривалість
життя групи.
Середній вік смерті чоловіків за матеріала-
ми з могильника Лука становить 40,16 років,
жінок — 33,64 %, а сумарно — 37,1 %.
Тривалість життя жінок, порівняно з чоло-
віками, менша, що характерно для середньо-
віччя. Це пов’язано зі значною смертністю жі-
нок у фертильному (дітородному) віці та пога-
ними санітарними умовами життя.
Для порівняння слід зазначити, що середній
вік смертності населення, яке залишило терито-
ріально близькі до Луки слов’янські могильни-
ки, становить: Козаровичі — 38,9 років (чолові-
ки), Григорівка — 31,6 років (чоловіки) і 30,2 ро-
ків (жінки), Бучак — 35,6 років (чоловіки) і 39
років (жінки), Київ (Щекавиця) — 40 років (чо-
ловіки) і 30,1 років (жінки) (Козюба 2001, с. 36).
Посткраніальний скелет та інші спостере-
ження. Зафіксовано непоганий стан збереже-
ності кісток посткраніальних скелетів. Деякі з
них було можливо частково відреставрувати та
зробити заміри.
Зріст людей із могильника Лука розрахо-
вано за допомогою декількох формул, що да-
ють, як відомо, різні результати. За формулою
Троттер-Глезер, що розроблена для високо-
рослих груп, за середніми показниками зріст
чоловіків із могильника становить 168,40 см,
а жінок — 161,13 см. За рубрикаціями зросту
Р. Мартіна (Martin 1928), що були розраховані
з урахуванням усіх расових груп, чоловіки від-
значаються середнім ростом, а жінки належать
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 51
до категорії високорослих. Різниця зросту між
чоловіками та жінками дещо менша від норми,
встановленої Р. Мартіном (10—12 см).
Для порівняння: зріст чоловіків із сіль-
ського могильника Григорівка за формулою
Троттер-Глезер становив 166,9 см, а жінок —
157,2 см (Козак 2005). У різних могильниках
Києва показник зросту вкладається в межі
168,9—174,0 см для чоловіків і 157,1—158,7 см
для жінок (Козак 2010).
Добре розвинений рельєф у місцях кріп-
лення м’язів до довгих кісток, особливо в чоло-
віків, відображає значні фізичні навантаження.
На двох кістяках, які, на жаль, представлені не
повністю, виявлено «ознаки вер шників», тобто
людини, яка тривалий час перебувала в сідлі.
На кістках зафіксовано травми, але антро-
пологи не завжди чітко можуть визначити, чи
вони були побутові, а чи з’явилися унаслідок
збройних конфліктів. Однак це тема для окре-
мої роботи, яку бажано, щоб виконали спеціа-
лісти в галузі палеопатологій.
Скоріше за все, популяція прожила в реаліях,
які були далекими від пасторальних. У могиль-
нику серед інвентарю виявлено бойову сокиру
(п. 8), ножі (за інформацією дослідників, один
з них був знайдений у кулаці людини з похо-
вання 20).
Висновки. Таким чином, публікація невели-
кого за кількістю матеріалу з могильника Лука
(Кучари) дозволяє розширити наші уявлення
про антропологічний склад населення Київ-
ської землі давньоруського часу. На сьогодніш-
ній день у антропологічних матеріалах саме
цього могильника найбільш яскраво виражені
зв’язки окремих популяцій регіону зі східни-
ми (або степовими) групами. Причому східний
напрямок зв’язків за матеріалами краніології
демонструє як чоловіча, так і жіноча частина
популяції. Східний напрямок зв’язків популя-
ції Лука (Кучари) яскраво демонструють і ма-
теріали одонтології. Насамперед це стосується
серій салтово-маяцької культури лісостепової
зони Лівобережжя (Салтів, Дмитрівський, Ма-
яцький, Ново-Харківський), які мають алан-
ську основу.
Зважаючи на морфологію, одонтологічні
дані, статистичний аналіз чоловічої та жіно-
чої груп, ми схиляємося до думки, що пред-
ки населення з могильника Лука могли по-
ходити з контактної зони, де були пред-
ставлені носії салтово-маяцької культури та
східнослов’янських груп, які мали балтську
біологічну основу або були власне балтами
(можливо, зони розповсюдження волинцев-
ської культури).
Алексеев В.П. Остеометрия. Методика антропологических исследований. — М., 1966.
Алексеев В.П., Дебец Г.Ф. Краниометрия. Методика антропологических исследований. — М., 1964.
Алексеева Т.И. Этногенез восточных славян. — М., 1973.
Бужилова А.П. Древнее население (палеопаталогические аспекты исследования). — М.,1995.
Бессмертный Ю.Л. Жизнь и смерть в средние века. Очерки демографической истории Франции. — М., 1991.
Бушаков В.А. Лексичний склад історичної топонімії Криму. — К., 2003.
Великанова М.С. Палеоантропология Прутско-Днестровского междуречья. — М., 1975.
Гравере Р.У. Одонтология восточнославянских народов // Восточные славяне. Антропология и этническая исто-
рия. — М., 1999. — С. 80—94.
Дебец Г.Ф. Палеоантропология СССР. — М.; Л., 1948. — Том 4. (ТИЭ: Новая серия. — 1948).
Дерябин В.Е. Многомерная биометрия для антропологов. — М., 1983.
Зиневич Г.П. Очерки палеоантропологии Украины. — К., 1967.
Зубов А.А. Предисловие // Гравере У.Р. Этническая одонтология латышей. — Рига, 1987.
Козак А.Д. Новые материалы из средневековых славянских могильников Поднепровья (Григоровка, Бучак) //
Народы России: от прошлого к настоящему. Антропология. — М., 2000. — Ч. 2. — С. 243—260.
Козак А.Д. Древнерусское население Григоровки по материалам могильника // Петрашенко В.А. Древнерусское
село по материалам поселений у с. Григоровка. — К., 2005.
Козак О.Д. Кияни княжої доби. — К., 2010.
Козюба В.К. Історико-демогрфічна характеристика давньоруської сім’ї (за матеріалами історичних та археологіч-
них джерел // Археологія. — 2001. — № 1. — С. 29—41.
Покас П.М. Средневековое население среднего Подесенья по данным антропологии // Чернигов и его округа в
ІХ—ХІІІ вв. — К., 1988. — С. 118.
Покас П.М. Антропологическая характеристика погребенных // НА ІА НАНУ. — 1990/179. — С. 36—38.
Рудич Т.О. Антропологічний склад населення північних районів України Х—ХІІІ ст. (правий берег Дніпра) // Vita
antiqa. — 2003. — № 5—6. — С. 202—214.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 152
Рудич Т.А. К вопросу об антрополоическом составе населения древнерусского города (по материалам из раскопок
Галича) // Вестник антропологии. — 2011. — Вып. 19. — С. 182—200.
Сегеда С.П. Антрополого-одонтологическая характеристика краниологической серии из древнерусского могиль-
ника у с. Лука // НА ІА НАНУ. — 1990/179. — С. 36—38.
Сегеда С.П. Антропологічний склад українського народу. Етногенетичний аспект. — К., 2001.
Серов О.В. Отчет об охранных археологических исследованиях археологической экспедиции Киевского областно-
го управления культуры в Киевскойо бласти в 1989 г. // НА ІА НАНУ. — 1989/207.
Серов О.В. Летописное село Кучары // Проблеми вивчення та охорони пам’яток археології Київщини. Тез. доп.
першої наук.-практ. конференції. Білгородка. Жовтень 1991 р. — К., 1991.
Серов О.В., Левада М.Е., Максюк К. Археологические исследования на Киевщине экспедиции КОУК в 1990 г. //
НА ІА НАНУ. — 1990/179. — С. 36—38.
Серов О.В., Циндровская Л.А. Отчет об охранных исследованиях на Киевщине экспедиции Облуправления
культуры в 1991 г. // НА ІА НАНУ. — 1991/181.
Тищенко К. Іншомовні топоніми України. — Тернопіль, 2010.
Buikstra J.E., Ubelaker D.H. Standarts for Data Collection from Human Skeletal Remains // ArKansas Archeological
Servee, Research Series. — 1994. — № 44. — C. 18—19.
Piontek J., Iwanek B., Segeda S. Antropologia o pochodzeniu Słowian. — Poznań, 2008.
Ferembach D., Schwidetzky I., Stloukal M. Recommendations for Age and Sex Diagnosis of Skeletons // Journal of Human
Evolution. — 1980. — Vol. 9. — P. 517—549.
Martin R. Lehrbuch der Anthropologie. — Jena, 1928.
Надійшла 15.09.2015
Т.А. Рудич
АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЙ МАТЕРИАЛ
ИЗ РАСКОПОК МОГИЛЬНИКА ДРЕВНЕРУССКОГО ВРЕМЕНИ ЛУКА (КУЧАРИ)
Охарактеризован антропологический материал из могильника эпохи Киевской Руси Лука (Кучары). Поданы ре-
зультаты сопоставления его материалов с синхронными и хронологически близкими популяциями славян и их
соседей. Мужская и женская группы из Луки демонстрируют сильный восточный характер связей с населением
салтово-маяцкой культуры. Принимая во внимание морфологию, статистический анализ краниологического ма-
териала, а также данные одонтологии, мы склоняемся к мысли, что предки населения с. Кочары могли проис-
ходить из контактной зоны, где были представлены носители салтово-маяцкой культуры и восточнословянские
популяции, которые имели балтскую биологическую основу или являлись собственно балтами.
T.O. Rudych
ANTHROPOLOGICAL MATERIAL FROM EXCVATIONS
AT LUKA (KUCHARY), AN ANCIENT RUS BURIAL GROUND
Described is the anthropological material from the burial ground Luka (Kuchary) of Kyiv Rus period. Presented are the
results of its comparison with the synchronous and chronologically close populations of the Slavs and their neighbours.
Men's and women's groups from Luka show a strong eastern nature of its relation to the population of Saltovo-Mayak cul-
ture. Taking into account the morphology, a statistical analysis of craniological material, as well as odontological data, the
author abandons herself to the idea that the Kuchary population’s ancestors could have come from the contact zone where
the carriers of Saltovo-Mayak culture and Eastern Slavonic population, having developed on the Baltic biological base, had
been presented.
|
| id | arheologia-com-ua-article-190 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:03:09Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/17/29c804750d8cfd0e2c95830de0e4a117.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-1902020-04-06T08:34:21Z Anthropological Material from Excvations at Luka (Kuchary), an Ancient Rus Burial Антропологический материал из раскопок могильника древнерусского времени Лука (Кучари) Антропологічний матеріал із розкопок могильника давньоруської доби Лука (Кучари) Rudych, Tetiana O. Dnipro River region, Kyiv Rus, Old Russian village, anthropology, craniology. Подніпров’я, Київська Русь, давньоруське село, антропологія, краніологія. Ground Described is the anthropological material from the burial ground Luka (Kuchary) of Kyiv Rus period. Presented are the results of its comparison with the synchronous and chronologically close populations of the Slavs and their neighbours. Men’s and women’s groups from Luka show a strong eastern nature of its relation to the population of Saltovo-Mayak culture. Taking into account the morphology, a statistical analysis of craniological material, as well as odontological data, the author abandons herself to the idea that the Kuchary population’s ancestors could have come from the contact zone where the carriers of Saltovo-Mayak culture and Eastern Slavonic population, having developed on the Baltic biological base, had been presented. Охарактеризован антропологический материал из могильника эпохи Киевской Руси Лука (Кучары). Поданы результаты сопоставления его материалов с синхронными и хронологически близкими популяциями славян и их соседей. Мужская и женская группы из Луки демонстрируют сильный восточный характер связей с населением салтово-маяцкой культуры. Принимая во внимание морфологию, статистический анализ краниологического материала, а также данные одонтологии, мы склоняемся к мысли, что предки населения с. Кочары могли происходить из контактной зоны, где были представлены носители салтово-маяцкой культуры и восточнословянские популяции, которые имели балтскую биологическую основу или являлись собственно балтами. Охарактеризовано антропологічний матеріал із могильника давньоруського часу Лука (Кучари) та подано результати зіставлення його з хронологічно близькими популяціями. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2016-03-25 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/190 10.15407/archaeologyua2016.01.042 Arheologia; No 1 (2016): Arheologia; 42-52 Археологія ; № 1 (2016): Археологія; 42-52 Археология; № 1 (2016): Arheologia; 42-52 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2016.01 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/190/181 |
| spellingShingle | Подніпров’я Київська Русь давньоруське село антропологія краніологія. Rudych, Tetiana O. Антропологічний матеріал із розкопок могильника давньоруської доби Лука (Кучари) |
| title | Антропологічний матеріал із розкопок могильника давньоруської доби Лука (Кучари) |
| title_alt | Anthropological Material from Excvations at Luka (Kuchary), an Ancient Rus Burial Антропологический материал из раскопок могильника древнерусского времени Лука (Кучари) |
| title_full | Антропологічний матеріал із розкопок могильника давньоруської доби Лука (Кучари) |
| title_fullStr | Антропологічний матеріал із розкопок могильника давньоруської доби Лука (Кучари) |
| title_full_unstemmed | Антропологічний матеріал із розкопок могильника давньоруської доби Лука (Кучари) |
| title_short | Антропологічний матеріал із розкопок могильника давньоруської доби Лука (Кучари) |
| title_sort | антропологічний матеріал із розкопок могильника давньоруської доби лука (кучари) |
| topic | Подніпров’я Київська Русь давньоруське село антропологія краніологія. |
| topic_facet | Dnipro River region Kyiv Rus Old Russian village anthropology craniology. Подніпров’я Київська Русь давньоруське село антропологія краніологія. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/190 |
| work_keys_str_mv | AT rudychtetianao anthropologicalmaterialfromexcvationsatlukakucharyanancientrusburial AT rudychtetianao antropologičeskijmaterializraskopokmogilʹnikadrevnerusskogovremenilukakučari AT rudychtetianao antropologíčnijmateríalízrozkopokmogilʹnikadavnʹorusʹkoídobilukakučari |