Культурно-хронологiчна варiабельнiсть епiгравету Середнього Поднiпров’я
The cultural subdivision of the Mid Dnieper Epigravettian is based on the typological peculiarities of stone insets of projectile weapons from 22 stratified assemblages. The Mezhyrich, Mizyn, Yudinovo and Ovruch industries, as well as the number of assemblage’s types were defined (Nuzhnyi 2008). The...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2020 |
| Heft: | 2 |
| Сторінки: | 5-31 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| Hauptverfasser: | , , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2020
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/206 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |
|
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824479569149952 |
|---|---|
| author | Chabai, Viktor Stupak, Dmytro Veselskyi, Andrii Dudnyk, Diana |
| author_facet | Chabai, Viktor Stupak, Dmytro Veselskyi, Andrii Dudnyk, Diana |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Viktor Chabai",
"institution": "Corresponding Member of the National Academy of Sciences of Ukraine, Director of the Institute of Archaeology, Head of the Crimea and North-Western Black Sea Region Archaeology Department",
"orcid": ""
},
{
"author": "Dmytro Stupak",
"institution": "PhD in History, Research Fellow of the Stone Age Archaeology Department of the Institute of Archaeology",
"orcid": ""
},
{
"author": "Andrii Veselskyi",
"institution": "Junior Research Fellow of the Crimea and North-Western Black Sea Region Archaeology Department of the Institute of Archaeology",
"orcid": ""
},
{
"author": "Diana Dudnyk",
"institution": "MA at the Archaeology and Museology Department at the Kyiv National Taras Shevchenko University",
"orcid": "0000-0003-0855-3219"
}
] |
| author_orcid_str_mv | 0000-0003-0855-3219 |
| author_sort | Chabai, Viktor |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 31 |
| container_issue | 2 |
| container_start_page | 5 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-07-03T07:33:05Z |
| description | The cultural subdivision of the Mid Dnieper Epigravettian is based on the typological peculiarities of stone insets of projectile weapons from 22 stratified assemblages. The Mezhyrich, Mizyn, Yudinovo and Ovruch industries, as well as the number of assemblage’s types were defined (Nuzhnyi 2008). The insets of Mezhyrich industry are represented by lanceolate-backed points and rectangular microliths. Both were made on bladelets and micro-blades, sometimes by inverse and alternate retouch (Fig. 1: 1-18). The lanceolate points made on flakes, blades and bladelets by abrupt/semi-abrupt retouch and “atypical rectangles” produced on blades and bladelets are the characteristic feature of Yudinovo industry (Fig. 1: 19-33). The micro-points on bladelets and micro-blades with straight back and obliquely retouched/truncated base are common for Mizyn industry (Fig. 2, 1-18). The Ovruch industry is represented by backed lanceolate points made on blades and bladelets (Fig. 2: 19-26). Often, the bases of these points are obliquely retouched. The rectangles  are not common for Mizyn and Ovruch industries, as well as inverse and alternate types of retouch are rare in the assemblages of Yudinovo and Ovruch industries.
The chronological studies are based on 135 radiocarbon dates from 16 sites (Table 1; Fig. 3). The earliest manifestation of Epigravettian at the Mid Dnieper basin was found in Barmaky, 2 (19195-18743, av. 68 % range cal BP) in Volhynia; the latest appearance is known from Pushkari IX, 1 (13672-13066, av. 68 % range cal BP) at the Desna River. That is, at the territory of the Mid Dnieper basin the Epigravettian techno-complex stretches from 20/19 to 14/13 kyr cal BP. In general, the most number of occupations with Mizyn, Yudinovo and Mezhyrich Epigravettian industries assemblages co-exist during 18,5-17,0 kyr cal BP (Fig. 4). The radiocarbon dates for sites of Ovruch industry haven’t been available, yet.
On the base of typological studies and chronological data analysis the hypothesis about the Epigravettian evolution at the territory of the Mid Dnieper basin has been proposed. The evolution of local Gravettian industries was interrupted about the beginning of LGM time. The latest manifestations of Gravettian industries from the Desna River basin and from Volhynia are dated to about 28,4-24 and 33-30 kyr cal BP, respectively. That is, the Mid Dnieper basin was depopulated during as minimum as 5-6 thousands years, from 25/24 to 20/19 kyr cal BP. That time corresponds with LGM climatic deterioration. About 19 kyr cal BP the recolonization of this territory begins from the western part of the basin. The Mizyn and Ovruch industries show the number of common techno-typological features with Epigravettian assemblages from the Eastern Carpathian and the Prut/Dniester basins. The problem of Yudinovo and Mezhyrich industries origin is more complicated. Some technological features and shells import suggest possible connections with inhabitants from more southern territories of the steppe zone.
The proposed paper is a part of the studies conducted in the frames of the Archaeology Institute state projects and Deutsche Forschungsgemeinschaft grant DFG-392605832 “Social networks and environmental conditions before, during and after Last Glacial Maximum in Volhynia, Western Ukraine”. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2020.02.005 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:03:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 5
Статтi
© В. П. Чабай, Д. В. Ступак,
А. П. Весельський, Д. В. Дудник, 2020
* ЧАБАЙ Віктор Петрович — член-кореспондент
НАН України, директор Інституту археології, завіду
вач відділу археології Криму та Північно-Західного
Причорномор’я, ORCID 0000-0002-1066-3137,
chabai_v_p@iananu.org.ua
СТУПАК Дмитро Вікторович — кандидат історич-
них наук, науковий співробітник відділу археоло-
гії кам’яного віку, ORCID 0000-0002-0809-2179,
dmytro_stupak@iananu.org.ua
ВЕСЕЛЬСЬКИЙ А ндрій Павлович — молодший
науковий співробітник відділу археології К риму та
Північно-Західного Причорномор’я, ORCID 0000-
0001-5925-6818, veselsky_andrey@iananu.org.ua
ДУДНИК Діана Валентинівна — магістр кафедри
археології та музеєзнавства КНУ ім. Тараса Шевчен-
ка, ORCID 0000-0003-0855-3219, ddi18@knu.ua
УДК 903.21’12(282.247.32-197.4)“632”
https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.02.005
В. П. Чабай, Д. В. Ступак,
А. П. Весельський, Д. В. Дудник *
КУЛЬТУРНО-ХРОНОЛОГiЧНА ВАРiАБЕЛЬНiСТЬ
ЕПiГРАВЕТУ СЕРЕДНЬОГО ПОДНiПРОВ’Я
На Європейському континенті фінальна частина мак-
симуму останнього льодовикового періоду характери-
зується початком процесу реколонізації перигляціаль-
них територій. «Реконкіста» Середнього Подніпров’я
пов’язана з носіями епіграветського технокомплексу і
розпочалася близько 19 тис. кал. р. т. із західної частини
басейну. Техніко-типологічна варіабельність епігравету
басейну Середнього Дніпра є доволі детально дослідже-
ною. Проте хронологічні рамки запропонованих індус
трій залишаються не визначеними. Вирішення проблеми
хронологічного співвідношення Мізинської, Межиріцької,
Юдіновської, Овруцької індустрій і низки типів пам’яток
необхідне для встановлення походження і еволюції серед-
ньодніпровського епігравету. Автори статті на осно-
ві аналізу типологічних і хронологічних даних доводять
співіснування Мізинської, Межиріцької і Юдіновської
індустрій протягом 18,5—17,0 тис. кал. р. т. і пропо-
нують гіпотезу появи середньодніпровського епігравету
з різних донорських регіонів.
К л ю ч о в і с л о в а: епігравет, Середнє Подніпров’я, ти-
пологічна варіабельність, хронологія, реколонізація.
Вступ
За останні понад сто років комплекси арте-
фактів середньодніпровських пам’яток фіналу
максимуму льодовиків’я отримали цілу низку
культурно-типологічних дефініцій: мадлен-
ська культура, окрема культурна область, со-
лютрейський час, мізинська культура, деснян-
ська культура, юдіновсько-тімоновська гру-
па, другий етап Дніпро-Донської історико-
культурної області, середньодніпровська ет-
нокультурна область, хронологічні групи
історико-культурної області мисливців на
мамонтів (Volkov 1913; Городцов 2012; Е фи-
менко 1953; Шовкопляс 1965; Б орисковский
1953; А брамова, Григорьева 1997; Л исицын
1999; Аникович 1998; Оленковский 2008). За-
пропоновані підходи варіюють від заперечен-
ня наявності культурно значущих розбіжнос-
тей (Шовкопляс 1965) і правомірності засто-
сування терміну епігравет (Абрамова, Григо-
рьева 1997, с. 114, 137; Лисицын 1999, с. 119;
Григорьева 2002, с. 150; 2014, с. 209—210), до
досить детального підрозділу верхнього палео
літу басейну Середнього Дніпра на археологіч-
ні культури, індустрії, локальні варіанти, типи
пам’яток, які узагальнені в етнокультурні об-
ласті й історико-культурні спільноти (Грехо-
ва 1970, 2005; Гладких 1973, 1977; Хайкуно-
ва 1985; А никович 1998; Залізняк 2000, 2010,
2017; Оленковский 2008; Nuzhnyi 2008, 2009,
Гаврилов 2014; Н ужний 2015). Т акож вважа-
ється, що основну специфіку пам’яток Се-
реднього Подніпров’я слід шукати в типоло-
гії і орнаментації витворів мистецтва, а не тіль-
ки в техніко-типологічних характеристиках
кам’яних артефактів (Грехова 1977; Б ибиков
1981; Яковлева 2013).
Одна з останніх і найбільш повних вер-
сій стилістичного підрозділу запропонова-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 26
на Д. Ю. Н ужним, яким на початку ниніш-
нього століття були проаналізовані матеріа-
ли всіх відомих граветських і епіграветських
пам’яток Східної Європи. Згідно з досліджен-
нями Д. Ю. Нужного, типологічна варіабель-
ність Середнього Подніпров’я представлена
чотирма індустріями (Межиріцькою, Овруць-
кою, Юдіновською, Мізинською), трьома
типами пам’яток (Журавка, Велика Б угаїв-
ка, Єлисеєвичі) і матеріалами стоянки Супо-
нєво, статус яких залишається дискусійним
(Nuzhnyi 2008; Нужний 2015). Не заперечуючи
значення досліджень розбіжностей серед ви-
творів мистецтва і знарядь з органічних мате-
ріалів, Д. Ю. Нужний вважав, що основні від-
мінності між цими комплексами полягають у
типології кам’яних вкладенів метальної зброї,
до якої віднесені вістря на відщепах і пласти-
нах із притупленим краєм, геометричні і не-
геометричні мікроліти. Решта типів знарядь і
технологія розколювання нуклеусів майже не
демонструють суттєвих розбіжностей (Nuzhnyi
2008, р. 132; Нужний 2015, с. 430). Визначальна
роль вкладенів метальної зброї полягає в тому,
що, на відміну від збиральництва, мисливство
характеризується більш динамічним розвит
ком, який втілювався у «розмаїтті типів та
конструкцій наконечників метальної зброї», що
виникли «завдяки безперервному та інтенсив-
ному пошуку оптимальних форм і технологій» і,
відповідно, зумовили «більшу інформативність
морфологічних ознак різних кам’яних елементів
наконечників порівняно з іншими категоріями
знарядь праці» (Нужний 2008, с. 178).
Погоджуючись з підходом Д. Ю. Н ужно-
го до методики визначення типологічної ва-
ріабельності Середнього Подніпров’я, слід за-
значити майже повну відсутність аналізу хро-
нологічних дефініцій як виділених індустрій,
так і окремих пам’яток. Зазвичай хронологіч-
ні дослідження середньодніпровського епігра-
вету базувалися на геологічних, фауністичних,
палінологічних і археологічних визначеннях,
тоді як радіовуглецеві дати відігравали допо-
міжну роль (Величко и др. 1997; 1999; Гриб-
ченко и др. 2002; Грибченко, Куренкова 2014),
а методика калібрування дат і проблема бага-
тошаровості пам’яток до нещодавна викли-
кала взагалі незрозумілий скептицизм (Гриб-
ченко 2011, с. 103; Сергин 2012). У концен-
трованому вигляді песимістичний підхід до
можливостей радіовуглецевого датування був
сформульований К . М. Гавриловим: «метод
радіовуглецевого датування не вважається спо-
собом визначення астрономічного віку палео-
літичних пам’яток та/або тривалості реаль-
ного часу їх існування»; цей метод «може бути
використаний тільки для визначення відносної
хронології і побудови періодизаційних схем так
само, як стратиграфічний метод»; «серії наяв-
них дат середньодніпровських і деснянських сто-
янок … не дозволяють побудувати їх хронологіч-
не ранжування і скоріш задають загальні часо-
ві рамки існування цих пам’яток у межах від 18
до 14 тис. років тому» (Гаврилов 2016, с. 8—9).
Утім, досягнення останніх десятиліть в дослі-
дженнях Гренландського льодовикового щита,
кореляція його нашарувань з материковими і
морськими відкладами (INTIMATE), прорив
у калібруванні радіовуглецевих дат дозволили
розв’язати і поставити низку проблем хроно-
логії природніх і антропогенних явищ Четвер-
тинного періоду (Rasmussen et al. 2006; 2014;
Svensson et al. 2006; 2008; Reimer et al. 2013;
Weninger et al. 2014). З іншого боку, очевидні
успіхи у датуванні епіграветських пам’яток Се-
реднього Подніпров’я, насамперед Межиріч
і Гінців, ревізія стратиграфії і уточнення часу
існування Юдіново і Єлисеєвичів 1, дозволя-
ють запропонувати нові підходи до аналізу і ін-
терпретації хронологічної варіабельності інду-
стрій фіналу льодовиків’я.
Таким чином, основна мета цього дослі-
дження полягає у встановленні часових ра-
мок індустрій і типів пам’яток епіграветсько-
го технокомплексу Середнього Подніпров’я.
За методичну основу прийняті підходи поль-
ських і німецьких колег до проблем хроноло-
гії мадленських і епіграветських поселень схід-
ної частини Центральної Європи (Bobak et al.
2013; Połtowicz-Bobak 2013; Wiśniewski et al.
2017; Maier et al. 2020). У роботі усереднені діа-
пазони каліброваних дат, розраховані зі стан-
дартним відхиленням в 1σ і з довірчим рівнем у
68 % за допомогою Кельнського пакету палео-
кліматичних досліджень і калібрування радіо-
вуглецевих дат (Weninger et al. 2014).
Типологiчна варiабельнiсть
епiгравету Середнього Поднiпров’я
Матеріали 22 стратифікованих і досить пов
но досліджених пам’яток складають базу да-
них епігравету Середнього Дніпра для техніко-
типологічних досліджень.
До Межиріцької індустрії віднесені комп-
лекси артефактів таких пам’яток: Межиріч;
Добраничівка; Семенівка 1, 2, 3; Гінці; Фастів;
Бужанка 2, верхній шар (Нужний 2002; 2014;
2015, с. 211; Nuzhnyi 2002; 2008; Ступак 2009;
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 7
2011; Stupak 2014). Т ипологічну основу вкла-
денів метальної зброї Межиріцької індустрії
складають ланцетоподібні вістря і прямокут-
ники (рис. 1: 1—18). Характерною особливіс-
тю ланцетоподібних вістер є одна опукла ла-
теральна сторона, виконана крутою/напів-
крутою дорсальною ретушшю (рис. 1: 1—9).
Інколи для виготовлення ланцетоподібних
вістер застосовувалося базальне потоншен-
ня з вентральної сторони і дистальна обробка
маргінальною дорсальною ретушшю сторони,
протилежної притупленій (рис. 1: 3, 8). Пря-
Рис. 1. Межиріцька та Юдіновська індустрії, Межиріч, житло 1 (1, 9—12, 15—18), Добраничівка, ГПК-1 (2, 7), Се-
менівка 2 (3, 4), Семенівка 3 (5, 6, 8, 13, 14), Тімоновка 1 (19—33): 1—9 — вістря на пластинках ланцетоподібні;
10—18, 26, 33 — прямокутники; 19—25 — вістря на пластинах ланцетоподібні; 27—32 — атипові прямокутники; за:
Нужний 2015, рис. 118, 135, 155, 156, 165, 167, 168, 193
Fig. 1. Mezhyrich and Yudinovo industries: 1—9 — lanceolate backed points on bladelets; 10—18, 26, 33 — rectangles; 19—
25 — lanceolate backed points on blades; 27—32 — “atypical” rectangles; (1, 9—12, 15—18) Mezhyrich, dwelling No. 1;
(2, 7) Dobranichivka, dwelling assemblage No. 1; (3, 4) Semenivka 2; (5, 6, 8, 13, 14) Semenivka 3; Timonovka 1 (19—33);
after: Nuzhnyi 2015, fig. 118, 135, 155, 156, 165, 167, 168, 193
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 28
мокутники виготовлені на пластинках та мі-
кропластинах, на яких дві/три сторони оброб
лені крутою/напівкрутою ретушшю (рис. 1:
10—18). Н а деяких прямокутниках застосо-
вана альтернативна ретуш; вентральна ретуш
розміщена на дистальних або базальних час-
тинах (рис. 1: 13, 14). У залежності від функ-
ціональної спрямованості стоянок типологіч-
ні структури знарядь демонструють суттєву
варіативність співвідношень мікролітів, різ-
ців і скребків (Нужний 2014; Нужный, Ступак
2001; Н ужний, Шидловський 2009; Шидлов-
ский и др. 2014; Нужний та ін. 2017). Мікролі-
ти і різці більш характерні для весняно-літніх
спеціалізованих стоянок і ділянок базових по-
селень поза межами жител. Серед наборів зна-
рядь з жител на базових поселеннях основну
роль відіграють різці і скребки. Вважається до-
веденою наявність певних зв’язків Межиріць-
кого епігравету з південними територіями. Ця
гіпотеза ґрунтується на імпорті мушель чорно-
морських молюсків на стоянки Гінці, Семенів-
ка 2, Межиріч і використанні в Семенівках 2 і
3 мікрорізцевої техніки, яка вважається харак-
терною рисою степового епігравету (Нужный,
Ступак 2001, с. 64; Nuzhnyi 2008, с. 132; Яков-
Рис. 2. Мізинська та Овруцька індустрії, Бармаки, 2 (1, 2, 11—13, 16), Мізин (3—10, 14, 15, 17, 18), Шоломки (19—
26): 1—18 — вістря на пластинках і мікропластинах з прямим притупленим краєм; 19—26 — вістря на пластинках
ланцетоподібні; за: Нужний 2015, рис. 77, 90, 113, 113-А
Fig. 2. Mizyn and Ovruch industries: 1—18 — straight backed points on bladelets and micro-blades; 19—26 — lanceolate
backed points on blades; (1, 2, 11—13, 16) Barmaky, 2; (3—10, 14, 15, 17, 18) Mizyn; (19—26) Sholomky; after: Nuzhnyi
2015, fig. 77, 90, 113, 113-А
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 9
лева 2013, с. 114; Нужний 2015, с. 198). Осно-
вними типами орнаменту Межиріцької інду-
стрії є зиґзаґи, клітини і хрестики (Яковлева
2013, с. 70).
Юдіновська індустрія представлена колек-
ціями артефактів з Юдіново, Тімоновок 1 і 2,
Чулатів 2 і Пушкарі IX, 1, 2 (Бугорок). До спе-
цифічних типів вкладенів метальної зброї на-
лежать ланцетоподібні вістря на відщепах,
пластинах і пластинках, виготовлені за допо-
могою крутої або напівкрутої дорсальної ре-
туші (рис. 1: 19—25). Інколи базальні частини
ланцетоподібних вістер оброблені ретушшю
(рис. 1: 22, 25). Також до кам’яних компонен-
тів метальної зброї віднесені досить специфічні
«атипові прямокутники», які виготовлялися на
пластинах і пластинках шляхом використання
крутої і напівкрутої дорсальної ретуші на трьох,
двох, або навіть одній, сторонах сколу (рис. 1:
27—32). В останньому випадку ретушувала-
ся дистальна сторона (Nuzhnyi 2008, р. 120).
«Атиповість» цих прямокутників полягає ще
й у відсутності прямих кутів між ретушовани-
ми сторонами, що інколи призводило до по-
яви ромбоподібних бітермінально-скошених
форм (рис. 1: 28). Також трапляються і типо-
ві прямокутники (рис. 1: 26, 33). Певні аналогії
Юдіновській індустрії епігравету вбачаються в
комплексах граветських попередників з Пуш-
карів (Nuzhnyi 2008, р. 132). Не вдаючись у по-
дробиці пошуку нащадків і попередників меш-
канців Юдіново, Г. П. Григор’єва запропону-
вала вважати їх проявом мадлену «не тільки за
віком, але й за культурою» (Григорьева 2002,
с. 150). Найбільш характерний мотив орнамен-
ту на артефактах з органічних матеріалів у Ті-
моновці 1 і 2 та Юдіново — ромб (Грехова 1977,
с. 93). Також на стоянці Юдіново було знайде-
но Причорноморські мушлі (Абрамова, Григо-
рьева 1997, с. 137).
Матеріали Мізина і Б армаків складають
Мізинську індустрію. До вкладенів металь-
ної зброї належать вістря на пластинках і мі-
кропластинах з прямим притупленим краєм і
з косо-тронкованою або косо-ретушованою
базальною частиною (рис. 2: 1—18) (Нужний,
Пясецький 2003). Для виготовлення цих віс
тер характерне використання дорсальної кру-
тої ретуші, інколи — дистальна вентральна ре-
туш (рис. 2: 9). Також для виробництва вістер
застосовувався спосіб «відламування» прокси-
мальної частини пластинки, який полягав у
виготовлені дорсальної виїмки поблизу про-
ксимальної частини пластинки на протилеж-
ній від прямо-притупленої сторони; потім ба-
зальна частина відламувалась (рис. 2: 1, 2, 12)
(Нужний 2015, с. 167). Вважається, що муш-
лі викопних морських молюсків транспорту-
валися носіями Мізинської індустрії з Волині
на Десну (Nuzhnyi 2008, р. 132). Хоча в мате-
ріалах Мізину відомі і Причорноморські муш-
лі (Шовкопляс 1965, с. 280). Н а думку низ-
ки дослідників, простежуються певні техніко-
типологічні паралелі між Мізиним і Борщево І
на Середньому Дону. Проте значення таких
типів, як подвійні бокові різці, долотоподіб-
ні і комбіновані знаряддя, «ножі шательпе-
рон», вістря з боковою виїмкою в порівняль-
ному аналізі цих колекцій (Рогачев, Кудряшов
1982, с. 216; А никович 1998, с. 60; Л исицын
1999, с. 119; Н ужний 2015, с. 210) видається
дуже перебільшеним. Ю. Е . Демиденко вва-
жає, що Бармаки і Мізин разом з Оболонням,
Борщево І, Биками і Самотоєвкою є проявами
мадленської індустрії в Східній Європі (Деми-
денко 2019). З. О. Абрамова і Г. В. Григорьє-
ва, вслід за В. О. Городцовим і І. Г. Шовко-
плясом, до мадленської культури відносять всі
пам’ятки «середньодніпровської етнокультур-
ної області», правда без Оболоння, Биків і Са-
мотоєвки (Городцов 2012, с. 259; Шовкопляс
1965, с. 297—301; Абрамова, Григорьева 1997,
с. 137). На думку Л. В. Грехової, найбільш ха-
рактерним орнаментом Мізину є меандр, який
також трапляється в Супонєво (Грехова 1977,
с. 93). За І. Г. Шовкоплясом, стилізовані жі-
ночі фігурки з бивня мамонта взагалі не ма-
ють аналогій на суміжних територіях, тоді як
Л. А. Яковлева вважає їх проявом конвергент-
ного характеру формотворення в різних євро-
пейських регіонах (Шовкопляс 1965, с. 250—
252; Яковлева 2011, с. 132). Н айближчими
аналогіями «шумлячого» браслета з Мізину
є фрагменти браслетів з Б армаків 2 (Нужний
2015, с. 207; Чабай та ін. 2020, с. 180).
До Овруцької індустрії віднесені матеріа-
ли стоянок Шоломки, Збраньки, Довгиничі
(Нужний 2000; 2015, с. 157—158). Вкладені ме-
тального озброєння представлені масивними
ланцетоподібними і «граветоїдними» вістря-
ми на пластинах і пластинках (рис. 2: 19—26).
Латеральні сторони вістер оброблені крутою
дорсальною, інколи зустрічною, ретушшю.
Часто базальні частини вістер є прямо- або
косо-ретушованими (рис. 2: 19—21, 26). За-
стосовувався метод «відламування» прокси-
мальних частин вістер (Нужний 2015, с. 151).
Спостереження над макропошкодженнями та
аналіз метричних характеристик вістер з Шо-
ломків дозволили дійти висновку щодо вико-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 210
ристання мешканцями стоянки скоріш легких
списів або дротиків, ніж луків і стріл (Нужний
2015, с. 156). Певні аналогії Овруцькій інду-
стрії вбачаються в матеріалах стоянки Жидачів
в епіграветі Прикарпаття (Нужний 2015, с. 158;
433). З іншого боку, цілком можливий генетич-
ний зв’язок епіграветської Овруцької індустрії
з локальною версією східно-граветських попе-
редників (Nuzhnyi 2008, р. 132). Проте наразі
техніко-типологічні характеристики такої вер-
сії попередників не відомі.
Найбільш яскравим серед типів пам’яток
середньодніпровського епігравету є Єлисеєви-
чі, представлений матеріалами двох одноймен-
них стоянок. Для стоянки Єлисеєвичі 1 виді-
ляється нечисленна, але яскрава серія вістер
на пластинках і пластинок з вентрально або
альтернативно притупленими латеральними
сторонами (Величко и др. 1997, с. 127—128).
Такий спосіб виготовлення мікролітів не має
аналогій на території Середнього Подніпров’я.
Тип Журавка також представлений одноймен-
ною пам’яткою і характеризується наявніс-
тю вістер Federmesser і «атипових» Zonhoven
(Nuzhnyi 2008, р. 124). На стоянці Велика Буга-
ївка було знайдено низьку симетричну трапе-
цію, характерну для фінального епігравету сте-
пової зони типу Осокорівка-Рогалик (Nuzhnyi
2008, р. 130). Основні відмінності крем’яного
інвентаря Супонєво полягають не стільки в
специфіці набору мікролітів, як у широкому
застосуванні розколювання торцевих нукле-
усів і наявності поперечних різців «супонєв-
ського типу» (Хайкунова 1985; 1992).
Типологічна варіабельність: висновки. Т а-
ким чином, розбіжності між епіграветськи-
ми індустріями і типами пам’яток Середньо-
го Подніпров’я в типології і методах виготов-
лення вкладенів метальної зброї мають досить
суттєвий характер. Мізинська індустрія відріз-
няється від інших, насамперед, морфологічни-
ми ознаками мікролітів — наявністю вістер на
пластинках і мікропластинах з прямим при-
тупленим краєм, додатково оснащених косо-
тронкованою або «обламаною» базальною час-
тиною. Для Бармаків і Мізину не характерні,
поширені в інших епіграветських індустріях
Середнього Подніпров’я, ланцетоподібні віс
тря і типові та «атипові» прямокутники. Від-
сутні прямокутники і в Овруцькій індустрії.
Основними типами вкладенів метальної зброї
Овруцької індустрії є ланцетоподібні вістря на
пластинках і пластинах, для обробки базаль-
них частин яких використовувалась комбіна-
ція прийомів «відламування» і косого дорсаль-
ного ретушування. Н аведені типи вкладенів
метального озброєння і способи їх виробниц
тва не набули поширення в Межиріцькій і
Юдіновській індустріях. Вкладені метального
озброєння Межиріцької індустрії представлені
двома основними типами: ланцетоподібними
вістрями та прямокутниками на пластинках
і мікропластинах (Нужний 2015, с. 331). Для
Юдіновської індустрії теж характерні ланцето-
подібні форми вістер, але на відміну від Межи
ріцької індустрії, вони виготовлялися на від-
щепах, пластинах і пластинках, інколи доволі
масивних. Ті ж типи сколів використовували-
ся «юдіновцями» для виробництва «атипових»
прямокутників.
Утім, не важко уявити трансформацію про-
тягом певного часу мікролітів з прямим при-
тупленим краєм на ланцетоподібні мікроліти з
опуклим притупленим краєм і подальше «ви-
никнення» прямокутників, що дасть можли-
вість пояснити типологічну варіабельність ево-
люційним чинником, наприклад, за існування
наступної хронологічної послідовності: Мі-
зин (+ Борщево 1)–Межиріч–Добраничівка–
Тімоновка–Юдіново (Аникович 1998, с. 63). У
межах тієї ж еволюційно-хронологічної пара-
дигми, С. М. Лисицин запропонував наявність
двох послідовних культурно-хронологічних
груп в еволюції історико-культурної спіль-
ноти мисливців на мамонтів: першої, 17/16—
15/14 тис. р. т. — Мізин; Єлисеєвичі 1 і 2; Юре-
вичі; К остенки 11, 1а (?); К остенки 3; К ос-
тенки 21, 1; К остенки 19; К ирилівська (?);
Заозер’я (?); та другої, 15/14—14/13 тис. р. т. —
Юдіново; Т імоновки 1 і 2; Б угорок; Супонє-
во (?); Чулатів 2; Межиріч; Добраничівка; Гін-
ці; Б орщево 2; К арачиж; Чернетово; К оси-
ца (?) (Лисицын 1999, с. 119).
Хронологiчна варiабельнiсть
епiгравету Середнього Поднiпров’я
На сьогодні для 16 епіграветських пам’яток
Середнього Подніпров’я відомо 135 радіо-
вуглецевих дат (табл. 1). Для низки пам’яток
отримано одиничні дати (Єлисеєвичі 2, Се-
менівка 2, Семенівка 3, Чулатів 1), які можуть
вважатися орієнтовними. Н а жаль, поки що
відсутні хронологічні визначення для пам’яток
Овруцького епігравету. Важливими фактора-
ми, які є часто недооціненими, але значно
впливають на якість інтерпретації результатів
радіовуглецевого датування є багатошаровість
низки в минулому «одношарових» пам’яток,
наявність палімпсестів культурних нашарувань
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 11
майже на всіх стоянках і використання як зраз-
ків решток мамонтів, час загибелі яких часто
не відповідає часу існування поселення.
Хронологія пам’яток Мізинської індустрії.
Для стоянки Бармаки існує чотири дати за зраз-
ками кісток (табл. 1). Стратиграфічна позиція
зразка Кі-11087 викликала сумніви у дослідни-
ка стоянки (Нужний 2015, с. 210). Зразки OxA-
38249, OxA-X-2804-40, OxA-38250 походять із
досліджень 2018 р., з відкладів археологічно-
го горизонту 2с на кв. 10е, 12е, де спостеріга-
лася значна щільність артефактів і фауністич-
них залишків (Чабай та ін. 2019). Незважаючи
на те, що рівень колагену у зразку OxA-X-2804-
40 виявився дещо нижче норми, отриманий за
ним вік не відрізняється від показників зразків
OxA-38249 і OxA-38250 (табл. 1; рис. 3: 1—3).
Загалом, усереднений показник за цими трьо-
ма зразками складає 19195—18743 кал. р. т.
(рис. 4: 1).
Для стоянки Мізин відомі дев’ять дат. Спо-
стерігається суттєва різниця між датами отри-
маними AMS (OxA-13825, GrA-22499, OxA-
719, SPb-662, Ki-11084) і традиційним (ГИН-4,
Кі-1051, Кі-1052, Кі-1053) методами (табл. 1).
Перша група утворює відносно щільний блок
результатів; друга — демонструє один клас-
тер з двох дат Кі-1052, Кі-1053 з різницею в 5
і 12 тис. років з блоком AMS дат. Для зразків
ГИН-4 і К і-1051 характерна значна «розпо-
рошеність» показників (табл. 1). Т радиційні
пояснення такої ситуації полягають для дати
ГИН-4 в етапі становлення лабораторії, для
дат Кі-1052, Кі-1053 у специфічному матеріа-
лі зразків — мушлі, а для дати Кі-1051 причи-
ни залишилися незрозумілими (Синицын и
др. 1997, с. 38). Утім, AMS дати демонструють
наявність хоч і не вираженого, але бімодально-
го розподілу: з одного боку OxA-13825 і GrA-
22499, з іншого — OxA-719, SPb-662 і Кі-11084
(табл. 1; рис. 3: 11—15); усереднені значення
17922—17405 кал. р. т. і 18876—18215 кал. р. т.,
відповідно (рис. 4: 2, 3). Цілком можливо, що
наведені пари показників є відображенням на-
явності двох археологічних горизонтів на сто-
янці (Шовкопляс 1965, с. 83—84). У середне-
ний вік Мізина за всіма AMS датами становить
18494—17891 кал. р. т. (рис. 4: 4).
Якщо прийняти «двогоризонтну» версію
хронології Мізину, то для Мізинської індустрії
характерна послідовність розвитку від ранньо-
го поселення Бармаки, 2 до дещо пізніших по-
селень Мізину (рис. 4: 1—3). «Одношарова»
версія хронології Мізину вказує на хронологіч-
ний розрив між більш раннім комплексом Бар-
маків, 2 і матеріалами Мізину (рис. 4: 1, 4). За-
галом, на основі наведених дат можна припус-
тити існування Мізинської індустрії від 19200
до 17400 каліброваних років тому (рис. 4: 1—4).
Хронологія пам’яток Межиріцької індустрії.
На сьогодні стоянка Межиріч є найбільш повно
і комплексно дослідженою пам’яткою епіграве-
ту в Східній Європі. Ґрунтуючись на низці при-
родничих і археологічних досліджень, зокрема
на аналізі 33 радіовуглецевих дат (табл. 1; рис. 3:
16—34), П. Е зартс запропонував чотири фази
використання стоянки (Haesaerts et al. 2015).
Перша фаза пов’язана з відкладами ями 8, за
зразком кістки мамонта, з якої були отримані
три дати SacA-12041; SacA-14984; SacA-12259;
усереднений вік становить 18458—17951 кал.
р. т. (табл. 1; рис. 3: 16—18; 4: 11). Друга фаза
заселення знайшла відображення у відкладах
житла 4 і ями 6 та представлена зразками кісток
мамонта GrN-29876; GrN-29877; GrA-38810;
OxA-15587; SacA-11177; усереднена дата стано-
вить 18237—17694 кал. р. т. (табл. 1; рис. 3: 19—
21, 26, 27; 4: 12). Фаза 2—3 асоціюється з відкла-
дами житла 2, з якого був отриманий фрагмент
стегна вовка для зразків OxA-13044 і GrA-22094
з усередненим віком 18037—17402 кал. р. т.
(табл. 1; рис. 3: 25, 32; 4: 14). Стратиграфіч-
ні особливості житла 1 послугували виділен-
ню 3 фази, яка, в свою чергу, на основі зразків
стегна вовка GrA-22501 і гомілки песця SacA-
14982 (табл. 1; рис. 3: 28, 31) отримала усередне-
ну дату: 17826—17311 кал. р. т. (рис. 4: 16). Осо-
бливо слід підкреслити, що дати за зразками з
жител 1, 2, 4 належать до різних фаз заселення,
що в сукупності зі стратиграфічними спосте-
реженнями є достатнім доказом їх неодночас-
ності в досить широких хронологічних межах:
від 18,2 до 17,3 тис. кал. р. т. Тобто, «одноша-
рова» стоянка Межиріч є палімпсестом щонай-
менше трьох будівельних епізодів, які відбули-
ся протягом 900 років. К омплексне обґрунту-
вання запропонованих фаз дозволяє окреслити
припустимі вікові межі існування не тільки цих
об’єктів, але і розглядати як відносно достовір-
ні ті дати, які не молодші за OxA-13044 (2—3
фаза) і не старші за SacA-12259 (1 фаза) (табл. 1;
рис. 3: 16—32). За 19 датами, які розміщуються у
вказаних межах, отримане усереднене значення
18186—17554 кал. р. т. (рис. 4: 13), яке загалом
відповідає запропонованій хронології 1—3 фаз
існування житлових і побутових об’єктів стоян-
ки Межиріч.
Для стоянки Гінці отримані 16 радіо-
вуглецевих визначень, які досить чітко підроз-
діляються на дві компактні групи: дати за зраз-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 212
Т
аб
ли
ця
1
. Е
пі
гр
ав
ет
сь
кі
с
то
ян
ки
б
ас
ей
ну
С
ер
ед
нь
ог
о
Д
ні
пр
а:
р
ад
іо
ву
гл
ец
ев
і д
ат
и
(к
ал
іб
ро
ва
ні
з
а
до
по
м
ог
ою
п
ро
гр
ам
и
C
al
P
al
O
nl
in
e,
W
en
ni
ng
er
e
t
al
. 2
01
4)
T
ab
le
1
. T
he
E
pi
gr
av
et
ti
an
s
it
es
o
f t
he
M
id
D
ni
ep
er
b
as
in
: t
he
r
ad
io
ca
rb
on
d
at
es
(
ca
lib
ra
te
d
by
C
al
P
al
O
nl
in
e,
W
en
ni
ng
er
e
t
al
. 2
01
4)
С
то
ян
ка
, ш
ар
, о
б’
єк
т
З
ра
зо
к
М
ет
од
Л
аб
ор
ат
ор
ни
й
№
В
ік
, р
ок
ів
то
м
у,
н
е
ка
л.
Д
ов
ір
чи
й
рі
ве
нь
68
%
, к
ал
. р
. т
.
Д
ж
ер
ел
о
Б
ар
м
ак
и
кі
ст
ка
C
on
v.
К
і-
11
08
7
14
30
0
±
2
20
17
19
5—
17
79
6
Н
уж
н
и
й
2
00
8
Б
ар
м
ак
и
, ш
ар
2
кі
ст
ка
A
M
S
O
xA
-3
82
49
15
61
0
±
8
0
18
66
3—
19
11
1
Ч
аб
ай
т
а
ін
. 2
01
9
Б
ар
м
ак
и
, ш
ар
2
кі
ст
ка
A
M
S
O
xA
-X
-2
80
4-
40
15
72
0
±
8
0
18
73
9—
19
20
2
Ч
аб
ай
т
а
ін
. 2
01
9
Б
ар
м
ак
и
, ш
ар
2
кі
ст
ка
A
M
S
O
xA
-3
82
50
15
85
0
±
8
0
18
82
8—
19
27
2
Ч
аб
ай
т
а
ін
. 2
01
9
Б
уж
ан
ка
2
, в
ер
хн
ій
ш
ар
, я
м
а
1
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
A
M
S
G
rA
-3
85
55
14
35
0
±
6
0
17
26
5—
17
76
8
S
tu
pa
k
20
14
Б
уж
ан
ка
2
, в
ер
хн
ій
ш
ар
C
an
is
L
up
us
, л
ів
а
п
ле
чо
ва
к
іс
тк
а
A
M
S
G
if
A
-8
01
78
/S
ac
A
-1
20
43
13
50
0
±
8
0
16
03
3—
16
86
3
S
tu
pa
k
20
14
Г
ін
ц
і,
я
м
а
9
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
IS
G
S
-1
74
0
13
20
0
±
2
70
15
55
6—
16
62
2
S
ve
zh
en
ts
ev
, P
op
ov
1
99
3
Г
ін
ц
і,
я
м
а
9
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
Q
C
-8
98
13
40
0
±
1
85
15
83
3—
16
77
3
Б
ор
и
ск
ов
ск
и
й
1
98
4
Г
ін
ц
і,
я
м
а
9
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
Г
ИН
-8
41
0
13
70
0
±
1
00
16
55
5—
17
04
1
С
и
н
и
ц
ы
н
и
д
р.
1
99
7
Г
ін
ц
і,
н
и
ж
н
ій
ш
ар
кі
ст
ка
A
M
S
O
xA
-6
72
9
14
11
0
±
1
20
17
10
7—
17
61
4
Ia
ko
vl
ev
a,
D
jin
dj
ia
n
2
00
5
Г
ін
ц
і,
в
ер
хн
ій
ш
ар
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
A
M
S
O
xA
-7
38
7
14
12
0
±
9
0
17
12
0—
17
60
6
Ia
ko
vl
ev
a,
D
jin
dj
ia
n
2
00
5
Г
ін
ц
і,
в
и
ки
д
з
ж
и
тл
а
1
кі
ст
ка
A
M
S
O
xA
-6
60
1
14
18
0
±
1
10
17
15
5—
17
67
5
Ia
ko
vl
ev
a,
D
jin
dj
ia
n
2
00
5
Г
ін
ц
і,
н
и
ж
н
ій
ш
ар
рі
г
A
M
S
O
xA
-5
93
4
14
25
0
±
1
10
17
19
7—
17
72
0
Ia
ko
vl
ev
a,
D
jin
dj
ia
n
2
00
5
Г
ін
ц
і,
в
ер
хн
ій
ш
ар
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
A
M
S
O
xA
-8
40
9
14
28
0
±
1
10
17
21
4—
17
73
7
Ia
ko
vl
ev
a,
D
jin
dj
ia
n
2
00
5
Г
ін
ц
і,
з
ол
ьн
а
ді
ля
н
ка
U
21
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
IS
G
S
-1
73
9
14
35
0
±
1
90
17
23
4—
17
81
4
S
ve
zh
en
ts
ev
, P
op
ov
1
99
3
Г
ін
ц
і,
я
м
а
10
, ж
и
тл
о
1
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
A
M
S
O
xA
-5
93
3
14
40
0
±
1
10
17
28
7—
17
81
3
Ia
ko
vl
ev
a,
D
jin
dj
ia
n
2
00
5
Г
ін
ц
і,
н
и
ж
н
ій
ш
ар
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
A
M
S
O
xA
-7
60
9
14
42
0
±
1
00
17
30
3—
17
82
4
Ia
ko
vl
ev
a,
D
jin
dj
ia
n
2
00
5
Г
ін
ц
і,
я
м
а
10
, ж
и
тл
о
1
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
A
M
S
O
xA
-5
93
2
14
55
0
±
1
50
17
41
5—
18
13
9
Ia
ko
vl
ev
a,
D
jin
dj
ia
n
2
00
5
Г
ін
ц
і,
з
ол
ьн
а
ді
ля
н
ка
U
21
зу
б
A
M
S
O
xA
-7
17
14
60
0
±
2
00
17
45
0—
18
31
6
S
ve
zh
en
ts
ev
, P
op
ov
1
99
3
Г
ін
ц
і,
в
и
ки
д
з
ж
и
тл
а
1
кі
ст
ка
A
M
S
O
xA
-6
60
2
14
59
0
±
1
20
17
50
0—
18
26
5
Ia
ko
vl
ev
a,
D
jin
dj
ia
n
2
00
5
Г
ін
ц
і,
в
ер
хн
ій
ш
ар
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
A
M
S
O
xA
-8
36
8
14
62
0
±
1
00
17
55
0—
18
32
3
Ia
ko
vl
ev
a,
D
jin
dj
ia
n
2
00
5
Г
ін
ц
і,
н
и
ж
н
ій
ш
ар
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
A
M
S
O
xA
-6
14
2
14
67
0
±
1
10
17
60
3—
18
37
0
Ia
ko
vl
ev
a,
D
jin
dj
ia
n
2
00
5
Д
об
ра
н
и
чі
вк
а
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
A
M
S
O
xA
-7
00
12
70
0
±
2
00
14
65
0—
15
53
6
S
ve
zh
en
ts
ev
, P
op
ov
1
99
3
Д
об
ра
н
и
чі
вк
а
U
rs
us
, п
’я
то
чн
а
кі
ст
ка
A
M
S
O
xA
-1
21
08
, i
de
m
G
rA
-2
24
72
13
99
0
±
9
0
17
02
1—
17
46
0
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
Д
об
ра
н
и
чі
вк
а
U
rs
us
, п
’я
то
чн
а
кі
ст
ка
A
M
S
G
rA
-2
24
72
, i
de
m
O
xA
-1
21
08
14
35
5
±
9
0
17
26
3—
17
77
7
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
Є
ли
се
єв
и
чі
1
, «
хі
д»
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
р
еб
ро
A
M
S
S
P
b-
17
66
12
23
9
±
1
50
14
01
4—
14
76
8
Х
ло
п
ач
ев
и
д
р.
2
01
7
Є
ли
се
єв
и
чі
1
, я
м
а
1
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
Г
ИН
-4
13
7
12
63
0
±
3
60
14
34
9—
15
81
9
В
ел
и
чк
о
и
д
р.
1
99
7
Є
ли
се
єв
и
чі
1
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
ЛУ
-1
02
12
97
0
±
1
40
15
33
8—
16
27
5
S
ve
zh
en
ts
ev
, P
op
ov
1
99
3
Є
ли
се
єв
и
чі
1
, я
м
а
3
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
A
M
S
И
Г
АН
-1
13
3
13
10
0
±
3
30
15
26
8—
16
55
3
Х
ло
п
ач
ев
и
д
р.
2
01
7
Є
ли
се
єв
и
чі
1
, м
ер
зл
от
н
и
й
к
ли
н
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
A
M
S
S
P
b-
17
67
13
30
0
±
2
00
15
73
7—
16
68
6
Х
ло
п
ач
ев
и
д
р.
2
01
7
Є
ли
се
єв
и
чі
1
, о
сн
ов
н
и
й
ш
ар
C
an
is
L
up
us
, ч
ер
еп
A
M
S
B
et
a-
19
24
17
13
37
0
±
7
0
15
88
7—
16
72
8
Х
ло
п
ач
ев
и
д
р.
2
01
3
Є
ли
се
єв
и
чі
1
, «
чу
ри
н
го
сх
ов
и
щ
е»
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
A
M
S
S
P
b-
19
33
13
38
4
±
1
50
15
84
3—
16
75
3
Х
ло
п
ач
ев
и
д
р.
2
01
7
Є
ли
се
єв
и
чі
1
, я
м
а
з
чу
ри
н
га
м
и
C
an
id
ae
, з
уб
A
M
S
K
IA
-1
87
60
13
90
5
±
5
5
16
95
2—
17
35
6
S
ab
lin
, K
h
lo
pa
ch
ev
2
00
2
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 13
Є
ли
се
єв
и
чі
1
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
Г
ИН
-4
13
5
14
08
0
±
7
0
17
09
5—
17
54
2
В
ел
и
чк
о
и
д
р.
1
99
7
Є
ли
се
єв
и
чі
1
, з
ол
ьн
и
к
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
A
M
S
Г
ИН
-4
13
9
14
10
0
±
4
00
16
75
1—
17
76
3
В
ел
и
чк
о
и
д
р.
1
99
7
Є
ли
се
єв
и
чі
1
, з
ол
ьн
и
к
U
rs
us
, к
іс
тк
а
A
M
S
S
P
b-
19
31
14
11
3
±
1
20
17
11
0—
17
61
8
Х
ло
п
ач
ев
и
д
р.
2
01
7
Є
ли
се
єв
и
чі
1
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
A
M
S
Г
ИН
-5
47
5
14
24
0
±
1
20
17
18
9—
17
71
7
В
ел
и
чк
о
и
д
р.
1
99
7
Є
ли
се
єв
и
чі
І
, о
сн
ов
н
и
й
ш
ар
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
A
M
S
S
P
b-
16
64
14
43
5
±
1
50
17
29
9—
17
85
9
Х
ло
п
ач
ев
и
д
р.
2
01
7
Є
ли
се
єв
и
чі
1
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
ЛУ
-1
26
14
47
0
±
1
00
17
34
5—
17
86
6
S
ve
zh
en
ts
ev
, P
op
ov
1
99
3
Є
ли
се
єв
и
чі
1
, з
ол
ьн
и
к
C
an
is
L
up
is
, к
іс
тк
а
A
M
S
S
P
b-
19
32
14
62
2
±
1
50
17
52
3—
18
33
2
Х
ло
п
ач
ев
и
д
р.
2
01
7
Є
ли
се
єв
и
чі
1
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
Г
ИН
-4
18
6
14
59
0
±
1
40
17
48
5—
18
27
9
В
ел
и
чк
о
и
д
р.
, 1
99
7
Є
ли
се
єв
и
чі
1
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
A
M
S
Г
ИН
-4
13
6
14
59
0
±
1
40
17
48
5—
18
27
9
A
br
am
ov
a
et
a
l.
20
01
Є
ли
се
єв
и
чі
1
, я
м
а
2
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
A
M
S
И
Г
АН
-1
13
4
15
37
0
±
1
95
18
12
4—
18
81
1
Х
ло
п
ач
ев
и
д
р.
2
01
7
Є
ли
се
єв
и
чі
1
кі
ст
ка
C
on
v.
Q
C
-8
89
15
60
0
±
1
35
0
17
23
4—
20
38
6
S
ve
zh
en
ts
ev
, P
op
ov
1
99
3
Є
ли
се
єв
и
чі
1
, к
ул
ьт
ур
н
и
й
ш
ар
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
A
M
S
S
P
b-
19
34
15
99
5
±
1
20
18
91
3—
19
38
0
Х
ло
п
ач
ев
и
д
р.
2
01
7
Є
ли
се
єв
и
чі
1
, я
м
а
1
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
Г
ИН
-4
13
8
16
85
0
±
1
20
19
77
7—
20
36
5
В
ел
и
чк
о
и
д
р.
1
99
7
Є
ли
се
єв
и
чі
1
, з
ап
ад
и
н
а
5
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
ЛУ
-3
60
17
34
0
±
1
70
20
47
1—
21
13
5
S
ve
zh
en
ts
ev
, P
op
ov
1
99
3
Є
ли
се
єв
и
чі
1
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
ЛЕ
-4
50
20
57
0
±
4
30
23
96
9—
25
07
7
A
br
am
ov
a
et
a
l.
20
01
Є
ли
се
єв
и
чі
1
де
ре
во
C
on
v.
Г
ИН
-8
0
33
00
0
±
4
00
36
70
5—
38
23
4
Ia
ko
vl
ev
a,
D
jin
dj
ia
n
2
00
5
Є
ли
се
єв
и
чі
2
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
И
Г
АН
-5
56
15
62
0
±
2
00
18
61
8—
19
17
8
В
ел
и
чк
о
и
д
р.
, 1
99
7
М
еж
и
рі
ч
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
Г
ИН
-2
59
7
11
70
0
±
8
00
12
86
9—
15
10
0
С
и
н
и
ц
ы
н
и
д
р.
1
99
7
М
еж
и
рі
ч
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
A
M
S
O
xA
-7
09
12
90
0
±
2
00
15
07
2—
16
21
0
S
ve
zh
en
ts
ev
, P
op
ov
1
99
3
М
еж
и
рі
ч,
ж
и
тл
о
4
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
Г
ИН
-2
59
6
14
30
0
±
3
00
17
15
8—
17
85
7
S
of
fe
r
19
85
М
еж
и
рі
ч,
ж
и
тл
о
1
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
Q
C
-8
97
14
32
0
±
2
70
17
18
7—
17
84
8
S
of
fe
r
19
85
М
еж
и
рі
ч,
ж
и
тл
о
2
C
an
is
L
up
us
, с
те
гн
о
A
M
S
O
xA
-1
30
44
, i
de
m
G
rA
-2
20
94
14
38
0
±
6
0
17
28
4—
17
78
7
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
М
еж
и
рі
ч,
ж
и
тл
о
2
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
A
M
S
O
xA
-7
12
14
40
0
±
2
50
17
24
5—
17
90
8
S
ve
zh
en
ts
ev
, P
op
ov
1
99
3
М
еж
и
рі
ч,
ж
и
тл
о
1
V
ul
pe
s
la
go
pu
s,
г
ом
іл
ка
A
M
S
S
ac
A
-1
49
82
14
40
0
±
9
0
17
29
2—
17
80
7
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
М
еж
и
рі
ч,
ж
и
тл
о
3
кі
ст
ка
A
M
S
A
A
-1
31
7
14
42
0
±
1
90
17
27
7—
17
87
3
С
и
н
и
ц
ы
н
и
д
р.
1
99
7
М
еж
и
рі
ч,
ж
и
тл
о
1
C
an
is
L
up
us
, с
т
ег
но
A
M
S
G
rA
-2
25
01
14
45
0
±
9
0
17
33
0—
17
84
5
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
М
еж
и
рі
ч,
ж
и
тл
о
2
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
Г
ИН
-2
59
5
14
53
0
±
3
00
17
31
6—
18
27
3
С
и
н
и
ц
ы
н
и
д
р.
1
99
7
М
еж
и
рі
ч,
ж
и
тл
о
4
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
с
те
гн
о
C
on
v.
G
rN
-2
98
76
14
55
0
±
7
0
17
47
1—
17
95
1
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
М
еж
и
рі
ч,
ж
и
тл
о
4
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
с
те
гн
о
C
on
v.
G
rN
-2
98
77
, i
de
m
O
xA
-1
55
87
14
56
0
±
7
0
17
48
7—
17
97
5
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
М
еж
и
рі
ч,
я
м
а
7
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
с
те
гн
о
A
M
S
G
rA
-3
87
87
, i
de
m
S
ac
A
-1
11
76
, 1
49
86
14
59
0
±
6
0
17
53
2—
18
19
7
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
М
еж
и
рі
ч,
ж
и
тл
о
2
C
an
is
L
up
us
, с
те
гн
о
A
M
S
G
rA
-2
20
94
, i
de
m
O
xA
-1
30
44
14
60
0
±
1
10
17
52
0—
18
28
8
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
М
еж
и
рі
ч,
я
м
а
6
ву
го
ль
A
M
S
S
ac
A
-1
14
87
14
60
0
±
6
0
17
54
4—
18
25
8
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
М
еж
и
рі
ч,
я
м
а
7
ву
го
ль
A
M
S
S
ac
A
-1
14
86
, i
de
m
S
ac
A
-1
11
76
,G
rA
-
38
78
7
14
61
0
±
6
0
17
55
5—
18
29
4
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
М
еж
и
рі
ч,
ж
и
тл
о
3
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
Г
ИН
-2
59
3
14
70
0
±
5
00
17
31
9—
18
45
5
С
и
н
и
ц
ы
н
и
д
р.
1
99
7
М
еж
и
рі
ч,
я
м
а
6
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
A
M
S
G
rA
-3
88
10
, i
de
m
S
ac
A
-1
17
77
14
75
0
±
5
0
17
79
0—
18
41
0
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
М
еж
и
рі
ч,
ж
и
тл
о
4
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
с
те
гн
о
A
M
S
O
xA
-1
55
87
14
79
0
±
6
0
17
85
6—
18
42
3
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
М
еж
и
рі
ч,
я
м
а
6
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
A
M
S
S
ac
A
-1
11
77
, i
de
m
G
rA
-3
88
10
14
81
0
±
9
0
17
86
8—
18
42
9
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 214
С
то
ян
ка
, ш
ар
, о
б’
єк
т
З
ра
зо
к
М
ет
од
Л
аб
ор
ат
ор
ни
й
№
В
ік
, р
ок
ів
то
м
у,
н
е
ка
л.
Д
ов
ір
чи
й
рі
ве
нь
68
%
, к
ал
. р
. т
.
Д
ж
ер
ел
о
М
еж
и
рі
ч,
я
м
а
8
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
A
M
S
S
ac
A
-1
20
41
, i
de
m
S
ac
A
-1
49
84
,1
22
59
14
83
0
±
9
0
17
89
2—
18
43
5
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
М
еж
и
рі
ч,
я
м
а
8
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
A
M
S
S
ac
A
-1
49
84
, i
de
m
S
ac
A
-1
20
41
,1
22
59
14
92
0
±
9
0
17
96
6—
18
46
2
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
М
еж
и
рі
ч,
я
м
а
8
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
A
M
S
S
ac
A
-1
22
59
, i
de
m
S
ac
A
-1
20
41
,1
49
84
14
97
0
±
9
0
17
99
5—
18
47
9
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
М
еж
и
рі
ч,
я
м
а
7
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
с
те
гн
о
A
M
S
S
ac
A
-1
11
76
, i
de
m
S
ac
A
-1
49
86
,G
rA
-
38
78
7
15
03
0
±
9
0
18
02
1—
18
50
4
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
М
еж
и
рі
ч,
ж
и
тл
о
4
C
an
is
L
up
us
, с
те
гн
о
A
M
S
S
ac
A
-1
49
81
15
21
0
±
1
30
18
06
7—
18
62
1
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
М
еж
и
рі
ч,
к
ул
ьт
ур
н
и
й
ш
ар
(
?)
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
Q
C
-9
00
15
24
5
±
1
08
0
17
17
8—
19
64
2
S
ve
zh
en
ts
ev
, P
op
ov
1
99
3
М
еж
и
рі
ч,
я
м
а
6
C
an
is
L
up
is
, к
іс
тк
а
A
M
S
S
ac
A
-1
20
40
15
32
0
±
9
0
18
10
6—
18
70
5
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
М
еж
и
рі
ч,
я
м
а
7
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
с
те
гн
о
A
M
S
S
ac
A
-1
49
86
15
43
0
±
9
0
18
22
0—
18
81
5
H
ae
sa
er
ts
e
t a
l.
20
15
М
еж
и
рі
ч,
ж
и
тл
о
4
(?
)
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
K
i-
10
54
17
85
5
±
9
50
20
22
6—
22
49
3
С
и
н
и
ц
ы
н
и
д
р.
1
99
7
М
еж
и
рі
ч,
к
ул
ьт
ур
н
и
й
ш
ар
(
?)
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
K
i-
10
55
18
02
0
±
6
00
20
77
2—
22
33
6
С
и
н
и
ц
ы
н
и
д
р.
1
99
7
М
еж
и
рі
ч,
к
ул
ьт
ур
н
и
й
ш
ар
(
19
76
)
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
K
i-
10
56
18
47
0
±
5
50
21
42
6—
22
80
2
С
и
н
и
ц
ы
н
и
д
р.
1
99
7
М
еж
и
рі
ч,
ж
и
тл
о
1
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
K
i-
10
57
19
10
0
±
5
00
22
22
3—
23
50
5
С
и
н
и
ц
ы
н
и
д
р.
1
99
7
М
еж
и
рі
ч,
ж
и
тл
о
1
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
C
on
v.
K
i-
10
58
19
28
0
±
6
00
22
39
3—
23
83
1
С
и
н
и
ц
ы
н
и
д
р.
1
99
7
М
із
и
н
C
an
is
L
up
is
, к
іс
тк
а
A
M
S
O
xA
-1
38
25
14
45
0
±
7
0
17
33
6—
17
83
9
G
er
m
on
pr
e
et
a
l.
20
17
М
із
и
н
C
an
is
L
up
us
, п
’я
то
чн
а
кі
ст
ка
A
M
S
G
rA
-2
24
99
14
56
0
±
9
0
17
47
4—
18
00
5
Н
уж
н
и
й
2
00
8
М
із
и
н
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
A
M
S
O
xA
-7
19
15
10
0
±
2
00
18
01
8—
18
56
8
S
ve
zh
en
ts
ev
1
99
3
М
із
и
н
кі
ст
ка
A
M
S
S
P
b-
66
2
15
34
0
±
3
00
18
08
9—
18
87
5
Х
ло
п
ач
ев
2
01
6
М
із
и
н
C
an
is
L
up
us
, щ
ел
еп
а
A
M
S
K
i-
11
08
4
15
60
0
±
2
50
18
53
8—
19
18
5
Н
уж
н
и
й
2
00
8
М
із
и
н
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
Г
ИН
-4
21
60
0
±
2
20
0
23
26
5—
28
38
8
S
of
fe
r
19
85
М
із
и
н
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
К
і-
10
51
27
50
0
±
8
00
31
49
0—
32
93
1
S
of
fe
r
19
85
М
із
и
н
м
уш
лі
C
on
v.
К
і-
10
52
29
10
0
±
7
00
32
74
6—
34
06
2
S
of
fe
r
19
85
М
із
и
н
м
уш
лі
C
on
v.
К
і-
10
53
29
70
0
±
8
00
33
18
2—
34
58
3
S
of
fe
r
19
85
П
уш
ка
рі
I
X
, 1
O
vi
bo
s
m
os
ch
at
us
, з
уб
C
on
v.
K
i-
13
07
8
11
06
0
±
1
40
12
82
7—
13
13
6
Х
ло
п
ач
ев
2
01
4
П
уш
ка
рі
I
X
, 1
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
ЛЕ
-6
96
1
11
50
0
±
4
00
13
03
5—
13
93
8
Х
ло
п
ач
ев
2
01
4
П
уш
ка
рі
I
X
, 1
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
K
i-
13
07
9
11
70
0
±
2
50
13
33
6—
13
94
4
Х
ло
п
ач
ев
2
01
4
П
уш
ка
рі
I
X
, 1
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
K
i-
11
90
0
17
20
0
±
2
50
20
13
8—
21
04
8
Х
ло
п
ач
ев
2
01
4
П
уш
ка
рі
I
X
, 2
O
vi
bo
s
m
os
ch
at
us
, з
уб
A
M
S
H
el
a-
15
17
14
77
0
±
1
15
17
78
1—
18
41
6
Х
ло
п
ач
ев
2
01
4
П
уш
ка
рі
I
X
, 2
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
A
M
S
O
xA
-1
77
99
14
82
0
±
6
0
17
89
2—
18
43
2
Х
ло
п
ач
ев
2
01
4
С
ем
ен
ів
ка
1
U
rs
us
a
rc
to
s,
с
те
гн
о
A
M
S
G
rA
-2
24
69
, i
de
m
K
i-
55
10
13
44
0
±
9
0
15
95
9—
16
80
4
Н
уж
н
и
й
2
01
5
С
ем
ен
ів
ка
1
U
rs
us
a
rc
to
s,
с
те
гн
о
C
on
v.
К
і-
55
10
, i
de
m
G
rA
-2
24
69
13
60
0
±
1
60
16
08
1—
16
96
0
Н
уж
н
и
й
2
01
5
С
ем
ен
ів
ка
2
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
р
еб
ро
C
on
v.
К
і-
55
09
14
20
0
±
1
80
17
14
9—
17
71
4
Н
уж
н
и
й
2
01
5
С
ем
ен
ів
ка
3
C
er
vi
da
e,
к
іс
тк
а
A
M
S
G
rA
-2
24
71
13
69
0
±
9
0
16
55
2—
17
03
0
Н
уж
н
и
й
2
01
5
С
уп
он
єв
о
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
Г
ИН
-3
38
1
13
50
0
±
1
00
16
01
6—
16
86
3
С
и
н
и
ц
ы
н
и
д
р.
1
99
7
С
уп
он
єв
о
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
C
on
v.
Г
ИН
-7
72
9а
13
92
0
±
1
40
16
92
8—
17
42
2
С
и
н
и
ц
ы
н
и
д
р.
1
99
7
С
уп
он
єв
о
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
Г
ИН
-3
71
9
14
26
0
±
1
20
17
20
1—
17
72
8
С
и
н
и
ц
ы
н
и
д
р.
1
99
7
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 15
Т
ім
он
ов
ка
1
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
C
on
v.
И
Г
АН
-8
6
12
20
0
±
3
00
13
87
6—
14
93
8
A
br
am
ov
a
et
a
l.
20
01
Т
ім
он
ов
ка
1
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
Г
ИН
-8
41
4
14
53
0
±
1
20
17
40
6—
17
95
4
A
br
am
ov
a
et
a
l.
20
01
Т
ім
он
ов
ка
1
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
Г
ИН
-8
41
3
14
75
0
±
1
20
17
72
6—
18
40
9
A
br
am
ov
a
et
a
l.
20
01
Т
ім
он
ов
ка
1
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
C
on
v.
ЛУ
-3
58
15
11
0
±
5
30
17
71
1—
18
83
9
Б
ор
и
ск
ов
ск
и
й
1
98
4
Т
ім
он
ов
ка
1
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
Г
ИН
-2
00
3
15
30
0
±
7
00
17
74
4—
19
26
0
A
br
am
ov
a
et
a
l.
20
01
Ч
ул
ат
ів
1
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
A
M
S
O
xA
-7
15
14
70
0
±
2
50
17
54
2—
18
38
8
S
ve
zh
en
ts
ev
, P
op
ov
1
99
3
Ю
ді
н
ов
о,
в
ер
хн
ій
ш
ар
??
?
A
M
S
S
P
b-
?
12
20
0
±
2
00
13
94
0—
14
78
5
Х
ло
п
ач
ев
, Г
ри
бч
ен
ко
2
01
2
Ю
ді
н
ов
о,
в
ер
хн
ій
ш
ар
??
?
A
M
S
S
P
b-
??
12
35
0
±
8
0
14
18
2—
14
89
1
Х
ло
п
ач
ев
, Г
ри
бч
ен
ко
2
01
2
Ю
ді
н
ов
о
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
A
M
S
O
xA
-6
96
12
30
0
±
2
00
14
05
5—
14
94
0
S
ve
zh
en
ts
ev
, P
op
ov
1
99
3
Ю
ді
н
ов
о,
в
ер
хн
ій
ш
ар
??
?
A
M
S
S
P
b-
??
?
12
50
0
±
9
5
14
48
1—
15
13
2
Х
ло
п
ач
ев
, Г
ри
бч
ен
ко
2
01
2
Ю
ді
н
ов
о
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
ЛУ
-1
03
13
83
0
±
8
50
15
39
4—
17
76
6
Б
ор
и
ск
ов
ск
и
й
1
98
4
Ю
ді
н
ов
о
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
A
M
S
O
xA
-6
95
13
30
0
±
2
00
15
73
7—
16
68
6
S
ve
zh
en
ts
ev
, P
op
ov
1
99
3
Ю
ді
н
ов
о
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
ЛУ
-1
53
13
65
0
±
2
00
16
10
2—
17
02
3
Б
ор
и
ск
ов
ск
и
й
1
98
4
Ю
ді
н
ов
о
кі
ст
ка
C
on
v.
ЛЕ
-3
30
3
13
72
0
±
2
10
16
26
7—
17
12
5
S
ve
zh
en
ts
ev
, P
op
ov
1
99
3
Ю
ді
н
ов
о
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
C
on
v.
IS
G
S
-2
08
5
13
98
0
±
1
10
17
00
6—
17
46
2
A
br
am
ov
a
et
a
l.
20
01
Ю
ді
н
ов
о,
н
и
ж
н
ій
ш
ар
??
?
A
M
S
И
Г
АН
-1
26
6
13
98
0
±
1
80
16
96
6—
17
50
6
Х
ло
п
ач
ев
, Г
ри
бч
ен
ко
2
01
2
Ю
ді
н
ов
о,
н
и
ж
н
ій
ш
ар
??
?
A
M
S
И
Г
АН
-1
27
0
14
01
0
±
2
30
16
94
7—
17
58
1
Х
ло
п
ач
ев
, Г
ри
бч
ен
ко
2
01
2
Ю
ді
н
ов
о
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
IS
G
S
-2
08
4
14
30
0
±
1
10
17
22
6—
17
74
8
A
br
am
ov
a
et
a
l.
20
01
Ю
ді
н
ов
о
кі
ст
ка
A
M
S
АА
-4
80
1
14
47
0
±
1
60
17
32
3—
17
90
2
A
br
am
ov
a
et
a
l.
20
01
Ю
ді
н
ов
о
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
A
M
S
A
A
-4
80
3
14
47
0
±
1
60
17
32
3—
17
90
2
A
br
am
ov
a
et
a
l.
20
01
Ю
ді
н
ов
о,
н
и
ж
н
ій
ш
ар
??
?
A
M
S
B
et
a-
19
97
79
14
48
0
±
8
0
17
36
3—
17
86
8
Х
ло
п
ач
ев
, Г
ри
бч
ен
ко
2
01
2
Ю
ді
н
ов
о
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
Г
ИН
-5
58
8
14
50
0
±
2
00
17
33
3—
18
01
8
A
br
am
ov
a
et
a
l.
20
01
Ю
ді
н
ов
о
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
Г
ИН
-5
66
1
14
61
0
±
6
0
17
55
5—
18
29
4
A
br
am
ov
a
et
a
l.
20
01
Ю
ді
н
ов
о
кі
ст
ка
A
M
S
АА
-4
80
2
14
65
0
±
1
05
17
58
2—
18
35
5
A
br
am
ov
a
et
a
l.
20
01
Ю
ді
н
ов
о
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
ЛЕ
-3
83
5
14
87
0
±
1
50
17
89
8—
18
45
0
A
br
am
ov
a
et
a
l.
20
01
Ю
ді
н
ов
о
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
к
іс
тк
а
C
on
v.
ЛУ
-1
27
15
66
0
±
1
80
18
66
7—
19
19
8
Б
ор
и
ск
ов
ск
и
й
1
98
4
Ю
ді
н
ов
о
кі
ст
ка
C
on
v.
ЛЕ
-3
30
1
15
79
0
±
3
20
18
68
7—
19
36
6
S
ve
zh
en
ts
ev
, P
op
ov
1
99
3
Ю
ді
н
ов
о
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
ч
ер
еп
A
M
S
S
P
b-
77
5
15
81
3
±
2
00
18
77
2—
19
29
7
Х
ло
п
ач
ев
2
01
6
Ю
ді
н
ов
о
M
am
m
ut
hu
s
pr
im
ig
en
iu
s,
з
уб
C
on
v.
ЛЕ
-3
30
2
17
80
0
±
8
10
20
32
8—
22
31
2
S
ve
zh
en
ts
ev
, P
op
ov
1
99
3
Ю
ді
н
ов
о
об
п
ал
ен
а
кі
ст
ка
C
on
v.
ЛЕ
-3
40
1
18
63
0
±
3
20
21
78
0—
22
77
2
S
ve
zh
en
ts
ev
, P
op
ov
1
99
3
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 216
ками з ями 9 і всі інші (табл. 1; рис. 3: 35—50).
Усереднений вік за зразками обпалених кісток
з ями 9 є дещо молодшим — 16812—15982 кал.
р. т. (рис. 4: 23) за середній показник 17937—
17309 кал. р. т. за всіма іншими зразками (рис. 4:
15). Наведений бімодальний розподіл дат може
бути пояснений у межах двох підходів: яма 9 є
дійсно наймолодшим об’єктом стоянки; дати
для ями 9 отримані досить давно за недоско-
налими методиками. Ще однією специфічною
рисою хронології Гінців є відсутність значущої
різниці між значеннями дат, отриманих для
Рис. 3. Пам’ятки епігравету басейну Середнього Дніпра, радіовуглецеві калібровані дати, років тому, стандартне від-
хилення 1σ, 68 % імовірності: 1 — Бармаки, 2, OxA-38250; 2 — Бармаки, 2, OxA-X-2804-40; 3 — Бармаки, 2, OxA-
38249; 4 — Тімоновка І, ГИН-2003; 5 — Тімоновка І, ЛУ-358; 6 — Тімоновка І, ГИН-8413; 7 — Тімоновка І, ГИН-
8414; 8 — Пушкарі IX, 2, OxA-17799; 9 — Пушкарі IX, 2, Hela-1517; 10 — Чулатів І, OxA-715; 11 — Мізин, Ki-11084;
12 — Мізин, SPb-662; 13 — Мізин, OxA-719; 14 — Мізин, GrA-22499; 15 — Мізин, OxA-13825; 16 — Межиріч, яма 8,
SacA-12259; 17 — Межиріч, яма 8, SacA-14984; 18 — Межиріч, яма 8, SacA-12041; 19 — Межиріч, яма 6, SacA-11177;
20 — Межиріч, ж. 4, OxA-15587; 21 — Межиріч, яма 6, GrA-38810; 22 — Межиріч, яма 6, SacA-11486; 23 — Межиріч,
яма 6, SacA-11487; 24 — Межиріч, яма 7, GrA-38787; 25 — Межиріч, ж. 2, GrA-22094; 26 — Межиріч, ж. 4, GrN-29877;
27 — Межиріч, ж. 4, GrN-29876; 28 — Межиріч, ж. 1, GrA-22501; 29 — Межиріч, ж. 3, ГИН-2593; 30 — Межиріч,
ж. 2, ГИН-2595; 31 — Межиріч, ж. 1, SacA-14982; 32 — Межиріч, ж. 2, OxA-13044; 33 — Межиріч, ж. 3, AA-1317; 34 —
Межиріч, ж. 2, OxA-712; 35 — Гінці, нижній шар, OxA-6142; 36 — Гінці, верхній шар, OxA-8368; 37 — Гінці, викид з
ж. 1, OxA-6602; 38 — Гінці, зольна ділянка U21, OxA-717; 39 — Гінці, яма 10, ж. 1, OxA-5932; 40 — Гінці, нижній шар,
OxA-7609; 41 — Гінці, яма 10, ж. 1, OxA-5933; 42 — Гінці, зольна ділянка U21, ISGS-1739; 43 — Гінці, верхній шар,
OxA-8409; 44 — Гінці, нижній шар, OxA-5934; 45 — Гінці, викид з ж. 1, OxA-6601; 46 — Гінці, верхній шар, OxA-7387;
47 — Гінці, нижній шар, OxA-6729; 48 — Гінці, яма 9, ГИН-8410; 49 — Гінці, яма 9, QC-898; 50 — Гінці, яма 9, ISGS-
1740; 51 — Єлисеєвичі 1, ГИН-4186; 52 — Єлисеєвичі 1, ГИН-4136; 53 — Єлисеєвичі 1, SPb-1932; 54 — Єлисеєвичі 1,
ЛУ-126; 55 — Єлисеєвичі 1, SPb-664; 56 — Єлисеєвичі 1, ГИН-5475; 57 — Єлисеєвичі 1, SPb-1931; 58 — Єлисеєвичі 1,
ГИН-4135; 59 — Єлисеєвичі 1, ГИН-4139; 60 — Єлисеєвичі 1, KIA-18760; 61 — Єлисеєвичі 1, SPb-1933; 62 — Єлисе-
євичі 1, Beta-192417; 63 — Єлисеєвичі 1, SPb-1767; 64 — Єлисеєвичі 1, ИГАН-1133; 65 — Єлисеєвичі 1, ЛУ-102; 66 —
Єлисеєвичі 1, ГИН-4137; 67 — Єлисеєвичі 1, SPb-1766; 68 — Юдіново, ЛЕ-3835; 69 — Юдіново, АА-4802; 70 — Юді-
ново, ГИН-5661; 71 — Юдіново, ГИН-5588; 72 — Юдіново, Beta-199779; 73 — Юдіново, АА-4801; 74 — Юдіново,
AA-4803; 75 — Юдіново, ISGS-2084; 76 — Юдіново, ИГАН-1270; 77 — Юдіново, ИГАН-1266; 78 — Юдіново, ISGS-
2085; 79 — Юдіново, ЛЕ-3303; 80 — Юдіново, ЛУ-153; 81 — Юдіново, OxA-695; 82 — Юдіново, ЛУ-103; 83 — Юдіно-
во, SPb-???; 84 — Юдіново, OxA-696; 85 — Юдіново, SPb-??; 86 — Юдіново, SPb-?; 87 — Бужанка 2, верхній шар, яма
1, GrA-38555; 88 — Бужанка 2, верхній шар, GifA-80178/SacA-12043; 89 — Семенівка 2, Кі-5509; 90 — Добраничівка,
GrA-22472; 91 — Добраничівка OxA-12108; 92 — Супонєво, ГИН-3381; 93 — Супонєво, ГИН-7729а; 94 — Супонєво,
ГИН-3719; 95 — Семенівка 3, GrA-22471; 96 — Семенівка 1, Кі-5510; 97 — Семенівка 1, GrA-22469; 98 — Пушкарі
IX, 1, Ki-13079; 99 — Пушкарі IX, 1, ЛЕ-6961; 100 — Пушкарі IX, 1, Ki-13078. Кореляція даних Гренландського льо-
довикового щита і європейської хроно-стратиграфічної схеми наведена за: Rasmussen et al. 2014
Fig. 3. The Epigravettian sites of the Middle Dnieper basin, the radiocarbon dates, standard deviation 1σ, 68 % range cal
BP: 1 — Barmaky, 2, OxA-38250; 2 — Barmaky, 2, OxA-X-2804-40; 3 — Barmaky, 2, OxA-38249; 4 — Timonovka І,
ГИН-2003; 5 — Timonovka І, ЛУ-358; 6 — Timonovka І, ГИН-8413; 7 — Timonovka І, ГИН-8414; 8 — Pushkari IX,
2, OxA-17799; 9 — Pushkari IX, 2, Hela-1517; 10 — Chulativ І, OxA-715; 11 — Mizyn, Ki-11084; 12 — Mizyn, SPb-662;
13 — Mizyn, OxA-719; 14 — Mizyn, GrA-22499; 15 — Mizyn, OxA-13825; 16 — Mezhyrich, pit No. 8, SacA-12259;
17 — Mezhyrich, pit No. 8, SacA-14984; 18 — Mezhyrich, pit No. 8, SacA-12041; 19 — Mezhyrich, pit No. 6, SacA-
11177; 20 — Mezhyrich, dwelling No. 4, OxA-15587; 21 — Mezhyrich, pit No. 6, GrA-38810; 22 — Mezhyrich, pit No. 6,
SacA-11486; 23 — Mezhyrich, pit No. 6, SacA-11487; 24 — Mezhyrich, pit No. 7, GrA-38787; 25 — Mezhyrich, dwelling
No. 2, GrA-22094; 26 — Mezhyrich, dwelling No. 4, GrN-29877; 27 — Mezhyrich, dwelling No. 4, GrN-29876; 28 —
Mezhyrich, dwelling No. 1, GrA-22501; 29 — Mezhyrich, dwelling No. 3, ГИН-2593; 30 — Mezhyrich, dwelling No. 2,
ГИН-2595; 31 — Mezhyrich, dwelling No. 1, SacA-14982; 32 — Mezhyrich, dwelling No. 2, OxA-13044; 33 — Mezhyrich,
dwelling No. 3, AA-1317; 34 — Mezhyrich, dwelling No. 2, OxA-712; 35 — Hintsi, lower layer, OxA-6142; 36 — Hintsi,
upper layer, OxA-8368; 37 — Hintsi, dump from dwelling No. 1, OxA-6602; 38 — Hintsi, ashy area U21, OxA-717; 39 —
Hintsi, pit No. 10, dwelling No. 1, OxA-5932; 40 — Hintsi, lower layer, OxA-7609; 41 — Hintsi, pit No. 10, dwelling
No. 1, OxA-5933; 42 — Hintsi, ashy area U21, ISGS-1739; 43 — Hintsi, upper layer, OxA-8409; 44 — Hintsi, lower layer,
OxA-5934; 45 — Hintsi, dump from dwellingNo.1, OxA-6601; 46 — Hintsi, upper layer, OxA-7387; 47 — Hintsi, lower
layer, OxA-6729; 48 — Hintsi, pit No. 9, ГИН-8410; 49 — Hintsi, pit No. 9, QC-898; 50 — Hintsi, pit No. 9, ISGS-1740;
51 — Yelyseievychi 1, ГИН-4186; 52 — Yelyseievychi 1, ГИН-4136; 53 — Yelyseievychi 1, SPb-1932; 54 — Yelyseievychi
1, ЛУ-126; 55 — Yelyseievychi 1, SPb-664; 56 — Yelyseievychi 1, ГИН-5475; 57 — Yelyseievychi 1, SPb-1931; 58 —
Yelyseievychi 1, ГИН-4135; 59 — Yelyseievychi 1, ГИН-4139; 60 — Yelyseievychi 1, KIA-18760; 61 — Yelyseievychi
1, SPb-1933; 62 — Yelyseievychi 1, Beta-192417; 63 — Yelyseievychi 1, SPb-1767; 64 — Yelyseievychi 1, ИГАН-1133;
65 — Yelyseievychi 1, ЛУ-102; 66 — Yelyseievychi 1, ГИН-4137; 67 — Yelyseievychi 1, SPb-1766; 68 — Yudinovo, ЛЕ-
3835; 69 — Yudinovo, АА-4802; 70 — Yudinovo, ГИН-5661; 71 — Yudinovo, ГИН-5588; 72 — Yudinovo, Beta-199779;
73 — Yudinovo, АА-4801; 74 — Yudinovo, AA-4803; 75 — Yudinovo, ISGS-2084; 76 — Yudinovo, ИГАН-1270; 77 —
Yudinovo, ИГАН-1266; 78 — Yudinovo, ISGS-2085; 79 — Yudinovo, ЛЕ-3303; 80 — Yudinovo, ЛУ-153; 81 — Yudinovo,
OxA-695; 82 — Yudinovo, ЛУ-103; 83 — Yudinovo, SPb-???; 84 — Yudinovo, OxA-696; 85 — Yudinovo, SPb-??; 86 —
Yudinovo, SPb-?; 87 — Buzhanka 2, upper layer, pit No. 1, GrA-38555; 88 — Buzhanka 2, upper layer, GifA-80178/SacA-
12043; 89 — Semenivka 2, Кі-5509; 90 — Dobranichivka, GrA-22472; 91 — Dobranichivka, OxA-12108; 92 — Suponevo,
ГИН-3381; 93 — Suponevo, ГИН-7729а; 94 — Suponevo, ГИН-3719; 95 — Semenivka 3, GrA-22471; 96 — Semenivka
1, Кі-5510; 97 — Semenivka 1, GrA-22469; 98 — Pushkari IX, 1, Ki-13079; 99 — Pushkari IX, 1, ЛЕ-6961; 100 — Pushkari
IX, 1, Ki-13078. The correlation of NGRIP and terrestrial palaeoclimatic events is redrawn from Rasmussen et al. 2104
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 17
верхнього і нижнього шарів (табл. 1; рис. 3: 35,
36, 40, 43, 44, 46, 47).
Дві (OxA-12108, GrA-22472) з трьох дат
для Добраничівки, зроблені за одним зраз-
ком кістки ведмедя, демонструють пев-
ну близькість показників, які дозволяють
встановити усереднений результат: 17618—
17142 кал. р. т. (табл. 1; рис. 3: 90, 91; 4, 19).
Імовірно, вказані дати є більш достовірни-
ми за результат аналізу зразка зуба мамон-
та (OxA-700), отриманий минуло століття
(табл. 1).
Усі наявні дати для стоянок Семенівка 1,
2 і 3 утворюють досить щільний кластер зна-
чень (табл. 1; рис. 3: 89, 95—97). Найбільш дав-
ньою є дата за зразком ребра мамонта з Семе-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 218
Рис. 4. Індустрії і типи пам’яток епігравету Середнього Дніпра, усереднені показники, років тому, стандартне від-
хилення 1σ, 68 % імовірності: 1 — Бармаки, 2; 2 — Мізин, нижній шар (?); 3 — Мізин, верхній шар (?); 4 — Мізин,
усереднений показник; 5 — Тімоновка 1; 6 — Пушкарі ІХ, 2; 7 — Чулатів; 8 — Юдіново, основний шар; 9 — Юді-
ново, верхній шар; 10 — Пушкарі ІХ, 1; 11 — Межиріч, 1 фаза заселення; 12 — Межиріч, 2 фаза заселення; 13 —
Межиріч; усереднений показник; 14 — Межиріч, 2—3 фаза заселення; 15 — Гінці; 16 — Межиріч, 3 фаза заселен-
ня; 17 — Бужанка 2, яма 1; 18 — Семенівка 2; 19 — Добраничівка; 20 — Семенівка 3; 21 — Семенівка 1; 22 — Бу-
жанка 2, верхній шар; 23 — Гінці, яма 9; 24 — Єлисеєвичі, основний інтервал; 25 — Єлисеєвичі, пізній інтервал;
26 — Супонєво. Кореляція даних Гренландського льодовикового щита і європейської хроно-стратиграфічної схе-
ми наведена за: Rasmussen et al. 2014
Fig. 4. Epigravettian industries and assemblage’s types of the Middle Dnieper basin, the averaged values of radiocarbon
dates, standard deviation 1σ, 68 % range cal BP: 1 — Barmaky, 2; 2 — Mizyn, lower layer (?); 3 — Mizyn, upper layer
(?); 4 — Mizyn, averaged value; 5 — Timonovka 1; 6 — Pushkari ІХ, 2; 7 — Chulativ I; 8 — Yudinovo, “main” layer;
9 — Yudinovo, upper layer; 10 — Pushkari ІХ, 1; 11 — Mezhyrich, 1 phase; 12 — Mezhyrich, 2 phase; 13 — Mezhyrich;
averaged value; 14 — Mezhyrich, 2—3 phase; 15 — Hintsi; 16 — Mezhyrich, 3 phase; 17 — Buzhanka 2, pit No. 1; 18 —
Semenivka 2; 19 — Dobranichivka; 20 — Semenivka 3; 21 — Semenivka 1; 22 — Buzhanka 2, upper layer; 23 — Hintsi, pit
No. 9; 24 — Yelyseievychi, main interval; 25 — Yelyseievychi, late interval; 26 — Suponevo. The correlation of NGRIP and
terrestrial palaeoclimatic events is redrawn from: Rasmussen et al. 2104
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 19
нівки 2; усереднене значення складає 17714—
17149 кал. р. т. (рис. 4: 18). Трохи молодшою є
дата за кісткою оленя для Семенівки 3, усеред-
нений вік: 17030—16552 кал. р. т. (рис. 4: 20).
Майже ідентичні показники за зразком кістки
ведмедя продемонстрували 14С (Кі-5510) і AMS
(GrA-22469) дати для Семенівки 1 (табл. 1;
рис. 3: 96, 97); усереднений вік вказує на най-
пізніший час «семенівського» комплексу стоя-
нок: 16882—16020 кал. р. т. (рис. 4: 21).
Для стояки Б ужанка 2, верхній шар відо-
мі дві дати: з ями за зразком кістки мамон-
та (GrA-38555) і з відкладів культурного шару
за зразком кістки вовка (GifA-80178 / SacA-
12043) (табл. 1; рис. 3: 87, 88). Усереднені діа-
пазони цих дат відрізняються майже на тися-
чу років (рис. 4: 17, 22). Яма (17768—17265 кал.
р. т.) виявилася давнішою за відклади культур-
ного шару (16863—16033 кал. р. т.). Н айімо-
вірніше, дійсно, «давня» кістка мамонта могла
бути знайденою і принесеною до ями.
Таким чином, час існування Межиріцької
індустрії в Середньому Подніпров’ї визнача-
ється віком 1 фази заселення стоянки Межи
річ, з одного боку, і акумуляцією відкладів
верхнього шару Бужанки 2, з іншого: 18500—
16000 кал. р. т. (рис. 4: 11, 22). У цілому, для
пам’яток Межиріцької індустрії характерна
безперервна хронологічна послідовність у вка-
заних часових межах.
Хронологія пам’яток Юдіновської індустрії.
На стоянці Пушкарі ІХ виявлено три культурні
шари, які в процесі досліджень отримували на-
зви стоянок Бугорок і Погон (Хлопачев 2014).
Для полегшення розуміння хронології і страти-
графії пам’ятки пропонується наступна номен-
клатура: Пушкарі ІХ, 1 культурний шар — він
же стоянка Бугорок, основний горизонт куль-
турного шару; Пушкарі ІХ, 2 культурний шар,
що також називався стоянкою Бугорок, а інко-
ли нижнім горизонтом основного культурно-
го шару стоянки Бугорок; Пушкарі ІХ, 3 куль-
турний шар — також відомий, як стоянка По-
гон. До епігравету належать матеріали стоянки
Пушкарі ІХ, 1 і 2 культурні шари. Для Пушка-
рів IX, 1 отримані чотири дати: три за зразка-
ми зубів мамонта і один — зуба вівцебика. Три
дати (Ki-13078, Ki-13079, ЛЕ-6961) утворюють
кластер з майже ідентичних показників і одна
(Ki-11900) відрізняється не тільки від значень
згаданого кластеру, але й є суттєво давнішою
за дати Пушкарів ІХ, 2 (табл. 1; рис. 3: 98—100).
Дати для Пушкарів ІХ, 2 отримані на основі
аналізу зразків зубів вівцебика Hela-1517 і ма-
монта OxA-17799. Дати за цими зразками є ста-
тистично ідентичними (табл. 1; рис. 3: 8, 9). За-
галом, усереднені часові межі існування Пуш-
карів ІХ, 1 становлять 13672—13066 кал. р. т., а
Пушкарів ІХ, 2: 18424—17836 кал. р. т. (рис. 4: 6,
10). Найнижчий третій граветський шар Пуш-
карів ІХ має усереднений вік 28689—26905 кал.
р. т. за чотирма зразками кісток (ГИН-10193,
ГИН-10194, ГИН-11315, ГИН-11312).
Зразками для датування Т імоновки 1 по-
слугували зуби ГИН-8414, ГИН-8413, кіст-
ки ИГАН-86, ЛУ-358 мамонтів і обгоріла не-
визначена кістка ГИН-2003 (табл. 1). Чотири
зразки (ГИН-8414, ГИН-8413, ЛУ-358, ГИН-
2003) є статистично відносно близькими для
встановлення досить широких меж усередне-
ного віку: 18615—17646 кал. р. т. (рис. 3: 4—7;
4: 5). Цілком можливо, що певна полімодаль-
ність значень є відображенням багатошаро-
вості стоянки.
Для стоянки Юдіново отримана велика се-
рія радіовуглецевих визначень — 24 дати
(табл. 1, рис. 3: 68—86). Свого часу були запро-
поновані два підходи до їх інтерпретації: унімо-
дальний і бімодальний (Синицын и др. 1997,
с. 37). При застосуванні бімодального підходу
враховувались найдавніші дати з індексом ЛЕ,
що давало можливість стверджувати концентра-
цію значень у двох інтервалах 13,5—15,0 і 17,5—
18,5 тис. р. т. Без врахування найдавніших дат
виходив унімодальний розподіл значень з кон-
центрацією в інтервалі 13,8—14,6 тис. р. т. Про-
те основна проблема інтерпретації хронології
Юдіново виявилася в кореляції дат і культур-
них нашарувань. У результаті поновлених по-
льових досліджень стало очевидним, що Юді-
ново є щонайменше двошаровою пам’яткою
(Хлопачев, Грибченко 2012). Для верхнього
культурного шару отримано три дати з індек-
сом SPb (на жаль, номери не вказані), які є ста-
тистично ідентичними в досить вузьких межах
12—12,6 тис. р. т. Вказані SPb дати для верхньо-
го шару формують досить компактний кластер
значень з раніше отриманою OxA-696 (табл. 1;
рис. 3: 83—86). Для нижнього «основного» ку
льтурного шару, підрозділеного на три гори-
зонти (а, б, в), отримані три дати ИГАН-1266,
ИГАН-1270 та Beta-199779, які є статистич-
но близькими в інтервалі 13,8—14,6 тис. р. т.
(рис. 3: 72, 76, 77). Наведені дати для нижньо-
го шару також формують досить компактний
кластер показників разом з раніше отриманими
визначеннями для зразків ГИН-5588, АА-4801,
AA-4803, ISGS-2084, ISGS-2085 (рис. 3: 71—
78). Ґрунтуючись на аналізі зразків з Юдіново
з чіткою стратиграфічною прив’язкою, можна
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 220
стверджувати, що усереднений вік верхнього
шару складає 14936—14201 кал. р. т., а усеред-
нений вік основного шару — 17651—17092 кал.
р. т. (рис. 4: 8, 9).
Таким чином, найбільш ранніми комп-
лексами Юдіновської індустрії є Т імонов-
ка 1 (18615—17646 кал. р. т.) та Пушкарі ІХ, 2
(18424—17836 кал. р. т.), далі — культурні на-
шарування Юдіново, нижній шар (17651—
17092 кал. р. т.) і верхній шар (14936—14201 кал.
р. т.). Завершують еволюцію індустрії відклади
Пушкарів ІХ, 1 (13672—13066 кал. р. т.) (рис. 4:
5, 6, 8—10). Н а сьогодні можна стверджува-
ти, що Юдіновська індустрія існувала в межах
18600—13000 кал. р. т. (рис. 4: 5, 6, 8—10).
Серед пам’яток, що залишилися поза меж-
ами запропонованих індустрій, радіовуглеце-
ві дати були отримані для стоянок Супонєво,
Єлисеєвичі 1 і Чулатів 1. Єдина дата для сто-
янки Чулатів 1 не виходить за запропоновані
хронологічні межі більшості епіграветських
поселень Подесення (17542—18388 кал. р. т.)
(табл. 1; рис. 3: 10; 4: 7). На основі зразків зубів
і кістки зі стоянки Супонєво запропоновані три
статистично близькі дати; усереднений вік ста-
новить 17337—16715 кал. р. т. (табл. 1; рис. 3:
92—94; 4: 26).
Аналіз численних дат і умов залягання зраз-
ків зі стоянки Єлисеєвичі 1 дозволив зробити
висновок про те, що «основний» культурний
шар, з яким асоціюється комплекс «крупних»
побутових об’єктів, належить до періоду біля
14 тис. р. т. (Грехова 1990; Величко и др. 1997,
с. 80). Тобто, час акумуляції залишків «основ
ного» культурного шару відображають дати за
зразками KIA-18760, ГИН-4135, ГИН-4139,
ГИН-5475, ЛУ -126, ГИН-4186, ГИН-4136
(табл. 1; рис. 3: 51, 52, 54, 56, 58—60). Наявність
більш ніж одного «основного» культурного
шару на стоянці була підтверджена нещодав-
німи комплексними дослідженнями (Хлопа-
чев и др. 2013; 2017). Виявлені верхній і нижній
«основний» культурні шари. Припускається,
що стоянка Єлисеєвичі 1 заселялась у три «ча-
сові інтервали»: 1 етап, 17,0—15,0 тис. р. т.; 2
етап, 14,5—13,0 тис. р. т.; 3 етап, 12,5—12,0 тис.
р. т. (Хлопачев и др. 2017, с. 55). Другий інтер-
вал відповідає нижньому «основному», а пер-
ший — верхньому культурному шарам. Найпіз-
ніший часовий інтервал представлений зразка-
ми з ями 1, ГИН-4137 і мерзлотної структури,
SPb-1766 (табл. 1; рис. 3: 66, 67). Статистич-
но близька до них раніше опублікована дата
за зразком ЛУ-102 (табл. 1; рис. 3: 65). Другий
інтервал вважається основним і виявився най-
більш представленим зразками, частина з яких
асоціюється з певними об’єктами: ямами, «чу-
рингосховищем», насиченими артефактами
і фауністичними рештками ділянками шару
(ИГАН-1133, Beta-192417, SPb-1933, KIA-
18760) (табл. 1; рис. 3: 60—62, 64). Також до дру-
гого інтервалу віднесена компактна група дат
за зразками із зольника: ГИН-4139, SPb-1931,
SPb-1932 (табл. 1; рис. 3: 53, 57, 59). Показни-
ки дат із зольника є трохи давнішими за відне-
сені до цього ж етапу дати з ями 3 і «чурингос-
ховища», але разом із раніше отриманими по-
казниками (SPb-1767, ГИН-4135, ГИН-5475,
SPb-1664, ЛУ-126, ГИН-4186, ГИН-4136) вони
цілком відповідають запропонованим межам 2
часового інтервалу (табл. 1; рис. 3: 51, 54—56,
58, 63). Відношення 1 найбільш раннього ча-
сового інтервалу до антропогенної діяльності є
проблематичним, оскільки зразки (ГИН-4138,
ИГАН-1134) походять з ділянок, особливіс-
тю яких є «відсутність або дуже незначна кіль-
кість знахідок археологічного матеріалу» (Хло-
пачев и др. 2017, с. 56). Цілком можливо, що
дати давніші за ИГАН-1134 не мають стосун-
ку до антропогенної діяльності: QC-889, SPb-
1934, ГИН-4138, ЛУ -360, ЛЕ -450, ГИН-80
(табл. 1). Ґрунтуючись на останніх розробках
можна стверджувати, що усереднені значення
для основного інтервалу — нижнього культур-
ного шару становлять 17235—16452 кал. р. т.; а
для пізнього — верхнього культурного шару —
15293—14181 кал. р. т. (табл. 1, рис. 4: 24, 25).
На думку дослідників, Єлисеєвичів 1 форму-
вання нижнього шару розпочалося за холод-
них кліматичних умов 17660 ± 200 кал. р. т.,
і продовжувалось у наступному потеплінні.
Верхній культурний шар сформувався за клі-
матичних умов стадіала Дріас І / інтерстадіала
Бьолінг — 15,0—14,5 кал. р. т. (Хлопачев и др.
2017, с. 52—53).
Хронологія: висновки. По-перше, досвід су-
часного датування епіграветських палімпсес-
тів, який полягає у відповідальному ставленні
до відбору зразків у польових умовах, демон-
струє звуження хронологічних меж викорис-
тання окремих господарських об’єктів і ділянок
культурного шару їх мешканцями до декількох
сотень років. Під час аналізу часу існування
Межиріч, Гінців, Бармаків мова вже не йде про
тисячі років перебування на їх території епігра-
ветських мешканців. «Широка» в декілька ти-
сячоліть хронологія окремо взятого палімпсес-
ту культурних нашарувань створює проблему
техніко-типологічної гомогенності знайдених
артефактів. Н авряд чи «культурний шар», що
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 21
акумулювався з певними інтервалами від 17 до
12 тис. р. т., був залишений колективом, який
дотримувався протягом 5 тис. р. одних і тих же
традицій у виготовленні артефактів з неорганіч-
них і органічних матеріалів. На прикладі сучас-
них досліджень стоянки Межиріч наочно про-
демонстрована неодночасність жител і побуто-
вих об’єктів «одношарової» пам’ятки (Haesaerts
et al. 2105). У результаті поновлених польових
досліджень на стоянках Юдіново і Єлисеєви-
чі 1 була беззаперечно доведена багатошаро-
вість цих пам’яток (Хлопачев, Грибченко 2012;
Хлопачев и др. 2013; 2017). З іншого боку, по-
стала не менш беззаперечна проблема техніко-
типологічної гомогенності колекцій артефак-
тів, здобутих на «одношарових» стоянках Юді-
ново і Єлисеєвичі 1.
По-друге, хронологічні межі епігравету Се-
реднього Дніпра охоплюють значний промі
жок часу від 19,2 до 13,0 тис. кал. р. т. (рис. 4:
1, 10). Відклади більшості стоянок акумулюва-
лися за кліматичних умов максимуму останньо-
го льодовиків’я sensu lato — GS-2.1b, GS-2.1a
(Svensson et al. 2006; Rasmussen et al. 2014, p. 21,
22, Table 2). Культурні нашарування «основних
шарів» стоянок Юдіново і Єлисеєвичі 1, а також
Тімоновки 1 і Бармаків 2 відклалися в умовах іс-
нування багатолітньої мерзлоти, що є свідчен-
ням негативних середньорічних температур і
відносно стабільного стану денної поверхні (Ве-
личко и др. 1997, с. 51—66; Сергин 2007, с. 14—
15; Григорьева 2008, с. 53; Грибченко, Курен-
кова 2014, с. 107; Чабай и др. 2019, с. 207—208).
Верхні шари стоянки Єлисеєвичі 1, а можливо і
Юдіново (рис. 4: 9, 25), існували протягом ста-
діалу Дріас І і інтерстадіалу Бьолінг (Хлопачев
и др. 2017). Перший шар Пушкарів ІХ (рис. 4:
10), згідно не тільки радіометричниx, але і
палінологічниx даних, відклався в інтерстадіа-
лі — Алерьод (Сапелко 2014), який разом з ін-
терстадіалом Б ьолінг співвідносяться з цілою
низкою гренладських інтерстадіалів: GI-1e—
GI-1a, від 14,6 до 12,9 тис. кал. р. т. (Rasmussen
et al. 2014, p. 25). Матеріали верхніх шарів Пуш-
карів ІХ і Єлисеєвичів 1 свідчать про розвину-
ті адаптивні можливості епіграветських техно-
логій. Зважаючи на інтерстадіальні умови аку-
муляції культурних решток на цих пам’ятках,
навряд чи варто асоціювати носіїв епігравету з
жорсткими кліматичними умовами максиму-
му останнього льодовиків’я. Загалом, на сьо-
годні можна стверджувати, що протягом 18,5—
17 тис. кал. р. т. співіснували пам’ятки Мізин-
ської, Юдіновської і Межиріцької індустрій,
стоянки Супонєво і Єлисеєвичі 1, «основний»
шар (рис. 4: 2—8, 11—19, 24, 26). Одиничні «орі-
єнтовні» дати для Семенівок 2 і 3 не виходять
за межі Межиріцької індустрії, до якої віднесе-
ні колекції цих пам’яток. Комплекси Овруць-
кого епігравету поки не мають радіометричних
визначень. Н а основі «архаїчних» техніко-
типологічних характеристик були запропоно-
вані два варіанти хронологічної позиції стоянок
Овруцького кряжу: відносно ранній вік в меж-
ах епігравету і 14—12 тис. р. т. (Нужний 2015,
с. 431—432; Залізняк 2017, с. 15).
По-третє, хронологія Мізинської, Юдінов-
ської і Межиріцької індустрій має свої особ
ливості. Н айбільший хронологічний хіатус,
який складає більше 2 тис. р., простежується
для Юдіновської індустрії між Тімоновкою 1,
Пушкарями ІХ, 2 і Юдіново, основний шар,
з одного боку (рис. 4: 5—8), і Юдіново, верх-
ній шар, Пушкарі ІХ, 1, з іншого (рис. 4: 9, 10).
Протягом цих 2 тис. р. на території Середньо-
го Подніпров’я існували стоянки Супонєво,
Єлисеєвичі 1, верхній і основний культурний
шари, а також пам’ятки Межиріцької індустрії
(рис. 4: 20—26). Для Межиріцької індустрії ха-
рактерна відносно безперервна хронологіч-
на шкала від 18,5 до 16 тис. кал. р. т. Прояви
Межиріцької індустрії відомі як у південній
(Межиріч, Гінці, Семенівки 1, 2, 3 і Добрани-
чівка), так і в північній (Бужанка 2) частинах
Середньодніпровського басейну (рис. 4: 11—
23). У разі прийняття гіпотези про «одношаро-
вість» Мізину, певний хронологічний розрив
(близько 0,5 тис. р.) може мати місце і в розвит
ку Мізинської індустрії між Б армаками, 2 на
Волині і Мізином на Десні (рис. 4: 1—4).
Iнтерпретацiя культурно-хронологiчної
варiабельностi
На основі запропонованого аналізу каліброва-
ного віку стоянок і індустрій можна стверджу-
вати співіснування Мізинської, Межиріць-
кої і Юдіновської індустрій протягом 18,5—
17,0 тис. кал. р. т. у східній частині Середньо-
го Подніпров’я (рис. 4: 2—8, 11—19). Т обто,
типологічна варіабельність епігравету Серед-
нього Подніпров’я навряд чи може бути по-
яснена хронологічним чинником. Не підтвер-
джується думка щодо Мізину, Єлисеєвичів 1
і 2, як про найдавніші комплекси Середньо-
го Подніпров’я і, відповідно, з’єднуючу ланку
між «граветською і постграветською хронологіч-
ними групами» (Лисицын 1999, с. 119), а також,
як на ймовірне джерело становлення комплек-
су артефактів стоянок Межиріч, Гінці, Добра-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 222
ничівка (Аникович 1998, с. 60—63). У змаганні
за статус найдавнішого епігравету Середнього
Подніпров’я Мізину складають конкуренцію
матеріали стоянок Б армаки, 2, Т імоновка 1,
Пушкарі ІХ, 2, і Межиріч, 1 та 2 фаза заселен-
ня (рис. 4: 1—7, 11, 12). Типологічна варіабель-
ність Мізинської, Межиріцької і Юдіновської
індустрій може бути пов’язана з різною функ-
ціональною спрямованістю поселень, або зу-
мовлена стилістичним чинником, тобто їх різ-
ним походженням. На сьогодні питання щодо
функціональної спрямованості стоянок потре-
бує додаткового вивчення, насамперед, вста-
новлення моделей експлуатації фауністичних
і сировинних ресурсів та реконструкції систем
поселень. У тім, поселення Мізин, Т імонов-
ка 1 і Межиріч, 1 фаза заселення є класични-
ми базовими стоянками, які належать до різ-
них індустрій і є більш-менш одночасними.
Тобто результати досліджень функціональної
варіабельності поселень можуть стати ще од-
ним підтвердженням наведеної культурної ди-
ференціації Середньодніпровського епігра-
вету. Ґрунтуючись на наявних даних з дослі-
джень матеріальної культури і представлених
результатах аналізу хронології, видається мож-
ливим запропонувати наступну гіпотезу похо-
дження епіграветських індустрій Середнього
Подніпров’я.
Стоянки з епіграветським інвентарем з’яв
ляються в долині Десни після 5—6 тис. р.
культурно-хронологічного хіатусу, який від-
діляв їх від носіїв граветських традицій на цих
територіях (Chabai et al. 2020). З. О. А брамо-
ва, Г. В. Григорьєва, Дж. Хоффекер, Л. Л. За-
лізняк припускали відсутність безперервної
еволюції гравету Подесення і центральної час-
тини Східної Європи (Абрамова, Григорьева
1997, с. 137; Hoffecker 2002, р. 200, 216; Заліз-
няк 2017, с. 4). Завдяки «звуженню» хроноло-
гічних рамок існування низки пам’яток стали
можливими визначення часових меж граве-
ту, епігравету та хіатусу між ними на терито-
рії Середнього Подніпров’я. Н айбільш пізні
прояви гравету зафіксовано в матеріалах Пуш-
карів І — 25450—24056 кал. р. т., а найбільш
ранні прояви епігравету відомі за матеріалами
Тімоновки 1, Пушкарів ІХ, 2, Чулатова 1, Мі-
зина (рис. 4: 1, 2, 4—7). Показовим є хроноло-
гічний і стратиграфічний розрив між гравет-
ським 3 шаром (28689—26905 кал. р. т.) і епі-
граветським 2 шаром (18424—17836 кал. р. т.)
у літологічній послідовності Пушкарів ІХ.
Культурно-хронологічний хіатус у стратигра-
фії Пушкарів ІХ частково корелюється з клі-
матичними умовами максимуму останнього
льодовиків’я sensu stricto (GS-3, ≈ 27—23,3 тис.
кал. р. т), наступної серії стадіалів і інтерстаді-
алів максимуму останнього льодовиків’я sensu
lato (GI-2.2; GS-2.2; GI-2.1; GS-2.1c, ≈ 23,3—
20,9 тис. кал. р. т) і ранньої фази стадіалу GS-
2.1b (Svensson et al. 2006; Rasmussen et al. 2014).
Враховуючи усереднені дати для Хотильово 2,
Авдєєво, Пушкарів І і Пушкарів ІХ, 3, хроно-
логічні межі гравету Середнього Подніпров’я
становлять приблизно 28,4—24,0 тис. кал. р. т.
Поява епіграветських індустрій у Подесенні
відбувається не раніше 18,6—18,8 тис. кал. р. т.
Тобто хронологічні межі «деснянського хіа
тусу» становлять приблизно від 25/24 до
19/18 тис. кал. р. т. (Chabai et al. 2020). Імовір-
но, це був час депопуляції регіону, яка збіглася
з максимальним поширенням Скандинавсько-
го льодовикового щита. Послідовна еволюція
граветських індустрій на цій території була пе-
рервана. Потенційно, «деснянський хіатус» міг
би бути частково заповненим матеріалами сто-
янки Оболоння, які ще не отримали чіткого
типологічного визначення (Ступак и др. 2014).
Утім, дві дати для Оболоння в каліброваному
вигляді теж не закривають запропонованого
хіатусу: ОхA-28035, 24721 ± 240 кал. р. т.; SPb-
442, 18347 ± 293 кал. р. т.
Епіграветська реколонізація Подесен-
ня розпочалася наприкінці GS-2.1b — 19—
18 тис. кал. р. т. і співпадає з початком другої
стадії відступу Скандинавського льодовика
(Faustova 1984, р. 8—9). Схоже, не всі пересе-
ленці були нащадками «пушкарівських» гра-
ветських традицій. Д. Ю. Н ужний, ґрунтую-
чись на типологічному аналізі вістер на плас-
тинах, стверджував певну схожість комплексів
епіграветської Юдіновської індустрії з «пуш-
карівськими» граветськими попередниками
(Нужний 2015, с. 366). Якщо прийняти цю дум-
ку, то необхідно розв’язати цілу низку завдань,
серед яких основним буде питання: на яких
територіях збереглися традиції виготовлення
пушкарівських/юдіновських вістер і прямо-
кутників, протягом 5—6 тис. р.? Під час спро-
би дати відповідь на поставлене питання тре-
ба мати на увазі низку застережень, насампе-
ред, щодо щільності населення за часів фіналу
максимуму льодовиків’я в Європі. За однією з
багатьох математичних моделей, яка ґрунту-
ється на комплексному аналізі природничих
і археологічних даних, для зазначеного часу
щільність населення басейну Середнього Дні-
пра не перевищувала 0—0,1 людини на 100 км2
(Tallavaara et al. 2015). За такої щільності на-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 23
селення тривале збереження і передача тради-
цій мають негативний тренд (Powell et al. 2009;
Derex et al. 2013).
З іншого боку, найбільш ранній комплекс
Середньодніпровського епігравету Б арма-
ки 2 (не раніше 19,2 тис. кал. р. т.) і потенцій-
но рання «архаїчна» Овруцька індустрія похо-
дять із західної частини Подніпров’я, розташо-
ваної на відстані 500—700 км від Подесення.
Навряд чи Б армаки, 2 і Овруцький епігравет
якось стосуються «пушкарівського» гравету
або волинських верхньопалеолітичних інду-
стрій Липа І, VI, Жорнів, верхній шар (≈ 33—
31 тис. кал. р. т.), Мирогоща І, 3 (≈ 33—32 тис.
кал. р. т.) (Maier et al. In press). Хронологіч-
ний розрив між двома останніми комплекса-
ми і Бармаками, 2 становить понад 10 тис. р.
(Chabai et al. 2020). Н айімовірніше, остання
цифра є максимально допустимим значенням
для «волинського хіатусу», встановлення реа
льних меж якого залежить від датування верх-
ніх шарів Липи VI і Мирогощі І. Утім, віднос-
но ранні дати для Бармаків, 2 дозволяють дещо
відкоригувати межі загального Середньо-
дніпровського хіатусу: 24/25—20/19 тис. р. т.
Зв’язок між більш ранньою волинською і піз-
нішою деснянською пам’ятками Мізинської
індустрії підтверджується не тільки техніко-
типологічними особливостями крем’яної ін-
дустрії і типом орнаменту на браслетах з бив-
ня мамонта, але й транспортуванням мушель
викопних молюсків за маршрутом Волинь–
Десна (Nuzhnyi 2008, р. 132). Вказаний напря-
мок є одним зі шляхів епіграветської реколоні-
зації в минулому граветського Подесення.
Імовірно, відправним пунктом епігра-
ветської реколонізації Волині був Пруто-
Дністровський регіон, заселення якого не пе-
реривалося щонайменше з фінальної частини
середнього плейстоцену (Величко и др. 1999,
с. 48; Kulakovska et al. 2014), і який із середньо-
го палеоліту виступав донором для інших тери-
торій Східної Європи (Чабай 2004). Д. Ю. Нуж-
ний запропонував гіпотезу щодо техніко-
типологічної схожості матеріалів Овруцького
і Прикарпатського епігравету (2015, с. 158).
Пошук південних/південно-західних анало-
гій для Бармаків, 2 може виявитись теж дово-
лі перспективним. Певні типологічні аналогії
комплексу Бармаків, 2 демонструють матеріа-
ли стоянки Косауци, шари 1—3b (усереднений
вік 22—19,5 тис. кал. р. т.), які безпосередньо
передують появі епігравету на Волині (Chabai
et al. 2020). Для епіграветської індустрії Косау-
ци, 1—3b характерні базально косо-тронковані
з прямим притупленим краєм вістря на плас-
тинках і мікропластинах, присутні вістря гра-
вет і мікро-гравет, різці на косо-тронкованих
пластинах, і повністю відсутні прямокутни-
ки (Коваленко, К етрару 1999; Noiret 2009,
р. 258—274). З іншого боку, вироби з кістки,
рогу і орнаменти на них навряд чи можуть бути
аналогією виробам з органічних матеріалів і їх
орнаментації в Мізинській індустрії.
Що стосується Юдіновської і Межиріць-
кої індустрій, то питання щодо відправно-
го пункту розселення їх носіїв у фіналі остан-
нього льдовиків’я залишається відкритим. На
пам’ятках обох індустрій були зафіксовані ви-
падки імпорту Причорноморських мушель
(Абрамова, Григорьева 1997, с. 137; Яковлева
2013, с. 114; Нужний 2015, с. 198). Ще однією
південною ознакою є використання мікроріз-
цевої техніки в Межиріцькій індустрії (Нуж-
ний, Ступак 2001, с. 64).
Таким чином, ґрунтуючись на наяв-
них даних, можна допустити сценарій реко-
лонізації Середнього Подніпров’я з декіль-
кох донорських регіонів після щонайменше
5—6 тис. р. депопуляції цієї території; від 25/24
до 20/19 тис. кал. р. т. Одним з перших проя-
вів епіграветських колоністів у басейні Серед-
нього Дніпра є поселення другого культурного
шару стоянки Бармаки, яке датується 19195—
18743 кал. р. т. На сьогодні ця дата може вва-
жатися початком епіграветської реколоніза-
ції Середнього Подніпров’я. Потенційними
регіонами-донорами є Прикарпаття та басей-
ни Прута і Дністра для Овруцької і Мізин-
ської індустрій. Щодо Межиріцької і Юдінов-
ської індустрій, то поки що можна лише впев-
нено говорити про наявність в їх матеріалах
ознак певних південних контактів, які вказу-
ють на досить територіально широку і техніко-
типологічно строкату степову зону, індустрії
якої могли зіграти певну роль в еволюції епі-
гравету басейну Середнього Дніпра.
* * *
Запропоновані в статті дослідження виконані
у межах НДР відділів археології кам’яного віку
і археології Північно-Західного Причорномор’я
та Криму ІА НАН України, а також міжнарод-
ного археологічного проекту «Between East and
West. Social networks and environmental conditions
before, during and after Last Glacial Maximum
in Volhynia, Western Ukraine», коштами фон-
ду наукових досліджень Німеччини (Deutsche
Forschungsgemeinschaft), грант DFG-392605832.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 224
Абрамова, З. А ., Григорьева, Г. В. 1997. Верхнепалеоли-
тическое поселение Юдиново, 3. Санкт-Петербург:
ИИМК РАН.
Аникович, М. В. 1998. Днепро-Донская историко-
культурная область охотников на мамонтов: от «вос-
точного граветта» к «восточному эпиграветту». В:
Амирханов, Х. А. (ред.). Восточный граветт. Моск
ва: Научный мир, с. 35-66.
Бибиков, С. Н. 1981. Древнейший музыкальный комплекс из
костей мамонта. Киев: Наукова думка.
Борисковский, П. И. 1953. Палеолит Украины. Материалы
и исследования по археологии СССР, 40. Москва,
Ленинград: Издательство Академии наук СССР.
Борисковский, П. И. 1984. Радиоуглеродные даты. В: Бо-
рисковский, П. И. (ред.). Палеолит СССР. Москва:
Наука, с. 356-359.
Величко, А. А., Грехова, Л. В., Грибченко, Ю. Н., Куренко-
ва, Е. И. 1997. Первобытный человек в экстремальных
условиях среды. Стоянка Елисеевичи. Москва: Инсти-
тут географии РАН.
Величко, А . А ., Грибченко, Ю. Н ., К уренкова, Е . И .,
Новенко, Е . Ю. 1999. Геохронология палеоли-
та Восточно-Европейской равнины. В: Грибчен-
ко, Ю. Н ., Н иколаев, В. И . (ред.). Ландшафто-
климатические изменения, животный мир и человек
в позднем плейстоцене и голоцене. Москва: Институт
географии РАН, с. 19-50.
Гаврилов, К. Н. 2014. Восточный эпиграветт на террито-
рии бассейна Десны. В: Васильев, С. А., Ткач, Е. С.
(ред.). Верхний палеолит северной Евразии и Америки:
памятники, культуры, традиции. Санкт-Петербург:
ИИМК РАН, с. 205-216.
Гаврилов, К. Н. 2016. Верхний палеолит бассейна Десны.
Преемственность и вариабельность в развитии ма-
териальной культуры. Москва; Санкт-Петербург,
Нестор-История.
Гладких, М. И. 1973. Поздний палеолит лесостепного При-
днепровья. Автореферат диссертации к. и. н. ИА АН
СССР.
Гладких, М. И. 1977. Некоторые критерии определения
культурной принадлежности позднепалеолитичес-
ких памятников. В: Праслов, Н. Д. (ред.). Проблемы
палеолита Восточной и Центральной Европы. Ленин-
град: Наука, с. 137-143.
Городцов, В. А . 2012. Археология. Том 1. Каменный век.
Москва: Книга по Требованию.
Грехова, Л. В. 1970. Тимоновские стоянки и их место в по-
зднем палеолите Русской Равнины. Автореферат дис-
сертации к. и. н. ИА АН СССР.
Грехова, Л . В. 1977. Обработанная кость Т имоновской
стоянки. В: Праслов, Н. Д. (ред.). Проблемы палео-
лита Восточной и Центральной Европы. Ленинград:
Наука, с. 83-93.
Грехова, Л. В. 1990. Археологический аспект радиоугле
родных дат стоянки Елисеевичи. Бюллетень Комиссии
по изучению четвертичного периода, 59, с. 111-115.
Грехова, Л . В. 2005. Периодизация позднего палеоли-
та Деснинского бассейна. В: Астахов, С. Н., Попов,
В. В. (ред.). Поздний палеолит Десны и Среднего Дона:
хронология, культурогенез, антропологи. Воронеж:
Издательство ВГУ, с. 44-47.
Грибченко, Ю. Н. 2011. Проблемы палеогеографии по-
зднего палеолита Восточно-Европейской равнины.
В: Гаврилов, К. Н. (ред.). Палеолит и мезолит Вос-
точной Европы. Москва: Институт археологии РАН,
с. 100-118.
Грибченко, Ю. Н., Куренкова, Е. И., Тимирева, С. Н., Во-
скресенская. Е. В. 2002. Литолого-стратиграфические
особенности позднепалеолитических стоянок Вос
точно-Европейской равнины. В: Праслов, Н. Д.
(ред.). Верхний палеолит — верхний плейстоцен: ди-
намика природных событий и периодизация археоло-
гических культур. Санкт-Петербург: ИИ МК РАН,
с. 89-94.
Грибченко, Ю. Н., Куренкова, Е. И. 2014. Палеогеогра-
фические особенности основных стоянок позднего
палеолита бассейна реки Десны (Хотылево, Елисее-
вичи, Юдиново, Пушкари). Археологічний Альманах,
31, с. 99-115.
Григорьева, Г. В. 2002. О культурной принадлежности
Юдиновского верхнепалеолитического поселения.
В: Праслов, Н. Д. (ред.). Верхний палеолит — верхний
плейстоцен: динамика природных событий и перио
дизация археологических культур. Санкт-Петербург:
ИИМК РАН, с. 147-150.
Григорьева, Г. В. 2008. А даптация к окружающей среде
на верхнепалеолитическом Юдиновском поселе-
нии. В: Хлопачев, Г. А. (ред.). Проблемы биологичес-
кой и культурной адаптации человеческих популяций.
Санкт-Петербург: Наука, с. 53-57.
Григорьева, Г. В. 2014. К аменный инвентарь верхнепа-
леолитического поселения Юдиново. В: Хлопачев,
Г. А., Васильев, С. А. (ред.). Каменный век: от Ат-
лантики до Пацифики. Санкт-Петербург: МАЭ РАН,
с. 201-210.
Демиденко, Ю. Е. 2019. Северное Причерноморье в кон-
тексте позднего верхнего палеолита и последне-
го ледникового максимума Восточной Е вропы. В:
Гаврилов, К. Н. (ред.). Культурная география палео-
лита Восточно-Европейской равнины: от микока до
эпиграветта. Международная конференция — полевой
семинар, 10-16 сентября, 2019. Тезисы докладов. Моск-
ва: ИА РАН, с. 69-71.
Ефименко, П. П. 1953. Первобытное общество. Киев: Из-
дательство АН УССР.
Залізняк, Л . Л . 2000. Е тнокультурні процеси у пізньо-
му палеоліті та проблема епігравету. Археологія, 2,
с. 4-11.
Залізняк, Л. Л. 2010. Періодизація та культурна диферен-
ціація верхнього палеоліту У країни. Археологія, 4,
с. 3-19.
Залізняк, Л. Л. 2017. Овруцький варіант епігравету Схід-
ної Європи. Археологія, 1, с. 3-16.
Коваленко, С. И., Кетрару, Н. А. 1999. Некоторые осо-
бенности развития верхнепалеолитических инду-
стрий в днестровской зоне Молдавии. Stratum plus,
1, с. 168-195.
Лисицын, С. Н. 1999. Эпиграветт или постграветт. Stratum
plus, 1, с. 83-120.
Нужний, Д. Ю. 2000. Епіграветські пам’ятки Овруцького
кряжу. Археологія, 2, с. 37-56.
Нужний, Д. Ю. 2002. Верхньопалеолітичні пам’ятки типу
Межиріч та їхнє місце серед епіграветських комп-
лексів Середнього Дніпра. Кам’яна доба України, 1,
с. 57-81.
Нужний, Д. Ю. 2008. Розвиток мікролітичної техніки в
кам’яному віці: удосконалення зброї первісних мислив-
ців. Київ: КНТ.
Нужний, Д. Ю. 2014. Крем’яний комплекс другого житла
верхньопалеолітичного поселення Межиріч. Архео-
логічний Альманах, 31, с. 69-80.
Нужний, Д. Ю. 2015. Верхній палеоліт західної і північної
України. Київ: видавець Олег Філюк.
Нужний, Д. Ю., Пясецький, В. К. 2003. Крем’яний комп-
лекс верхньопалеолітичної стоянки Бармаки на Рів-
ненщині та проблема існування пам’яток Мізин-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 25
ської індустрії на Волинській височині. Кам’яна доба
України, 2, с. 58-74.
Нужний, Д. Ю., Шидловський, П. С. 2009. Індустріальна
варіабельність господарських об’єктів першого жит-
ла Межиріцького верхньопалеолітичного поселен-
ня. Археологический Альманах, 20, с. 203-218.
Нужний, Д. Ю., Шидловський, П. С., Лизун, О. М. 2017.
Семенівські верхньопалеолітичні стоянки в контек-
сті епігравету Середнього Подніпров’я. Кам’яна доба
України, 17-18, с. 16-47.
Нужный, Д. Ю., Ступак, Д. В. 2001. Поселенческие
структуры весенне-летнего периода и сезонная адап-
тация эпиграветтских охотников на мамонта север-
ной Украины. В: Манушина, Т. Н. (ред.). Каменный
век европейских равнин: объекты из органических мате-
риалов и структура поселений как отражение челове-
ческой культуры. Сергиев Посад: Подкова, с. 51-75.
Оленковский, Н. П. 2008. Эпиграветт Восточной Европы.
Культурно-исторический аспект. Херсон: Н аддніп
рянська правда.
Рогачев, А . Н ., К удряшов, В. Е . 1982. Б орщево 1. В:
Праслов, Н . Д., Рогачев, А. Н . (ред.). Палеолит
Костенковско-Борщевского района на Дону 1879—
1979. Ленинград: Наука, с. 211-216.
Сапелко, Т . В. 2014. Палинология позднепалеолитичес-
ких памятников Десны. Археологічний Альманах, 31,
с. 117-132.
Сергин, В. Я. 2007. Позднепалеолитические поселения и
некоторые особенности природной среды. В: Жи-
лин, М. Г. (ред.). Своеобразие и особенности адапта-
ции культур лесной зоны Северной Евразии в финаль-
ном плейстоцене — раннем голоцене. Москва: Инсти-
тут археологии РАН, с. 5-32.
Сергин, В. Я. 2012. О многослойности позднепалеолити-
ческих поселений среднеднепровского типа. Крат-
кие сообщения Института археологии РАН, 227,
с. 124-135.
Синицын, А . А ., Праслов, Г. Д., Свеженцев, Ю.С., Су-
лержицкий, Л. Д. 1997. Радиоуглеродная хронология
верхнего палеолита Восточной Е вропы. Проблемы
и перспективы. В: Синицын, А. А., Праслов, Н. Д.
(ред.). Радиоуглеродная хронология палеолита Вос-
точной Европы и Северной Азии. Санкт-Петербург:
Академ Принт, с. 21-66.
Ступак, Д. В. 2009. К ам’яні комплекси верхньопалеолі-
тичної стоянки Бужанка 2. Варіанти використання
сировини. Археологический Альманах, 20, с. 219-229.
Ступак, Д. В. 2011. Дослідження епіграветських стоянок
півдня Середньої Десни. Археологія, 1, с. 51-68.
Ступак, Д. В., Хлопачев, Г. А., Грибченко, Ю. М., Комар,
М. С. 2014. Нова верхньопалеолітична стоянка Обо-
лоння. Археологічний Альманах, 31, с. 9-30.
Хайкунова, H. A. 1985. Кремневый инвентарь стоянки Су-
понево (и ее место в палеолите Десны). Автореферат
диссертации к. и. н. ИА АН СССР.
Хайкунова, H. A. 1992. Резцы верхнепалеолитической
стоянки Супонево (опыт классификации). Россий-
ская археология, 2, с. 123-135.
Хлопачев, Г. А. 2014. Абсолютный и относительный возраст
стоянки Бугорок: естественно-научные и археологи-
ческие данные. Археологічний Альманах, 31, с. 81-98.
Хлопачев, Г. А . 2016. Образы, символы, знаки верхне-
го палеолита: древности археологического собра-
ния МАЭ. В: Хлопачев, Г. А . (ред.). Верхний па-
леолит: образы, символы, знаки. Санкт-Петербург:
Экстрапринт, с. 48-65.
Хлопачев, Г. А., Грибченко, Ю. Н. 2012. Возраст и этапы
заселения Юдиновского верхнепалеолитического
поселения. Краткие сообщения Института археоло-
гии РАН, 227, с. 134-143.
Хлопачев, Г. А., Грибченко, Ю. Н., Сапелко, Т. В. 2013.
Палеолитическая стоянка Елисеевичи 1: результаты
полевых исследований 2010—2011 гг. В: Чистов, Ю.
К. (ред.). Радловский сборник: Научные исследова-
ния и музейные проекты МАЭ РАН в 2012 г. Санкт-
Петербург: МАЭ РАН, с. 80-90.
Хлопачев, Г. А., Грибченко, Ю. Н., Кулькова, М. Н., Са-
пелко, Т . В. 2017. Позднепалеолитическая стоянка
Елисеевичи 1: новые данные о возрасте и длитель-
ности существования. Stratum plus, 1, с. 41-57.
Чабай, В. П., Ступак, Д. В., Весельський, А. П., Дудник,
Д. В. 2019. Характеристика процесу акумуляції дру-
гого культурного шару верхньопалеолітичної стоян-
ки Бармаки. В: Чабай, В. П. (ред.). І Всеукраїнський
археологічний з’їзд: матеріали роботи. Київ: ІА НАН
України, с. 213-225.
Чабай, В. П., Ступак, Д. В., Весельський, А. П., Дудник, Д.
В. 2020. Верхньопалеолітична стоянка Бармаки у м.
Рівне. В: Болтрик, Ю. В. (ред.). Археологічні досліджен-
ня в Україні 2018. Київ: ІА НАН України, с. 179-182.
Чабай, В. П. 2004. Т ерриториально-хронологические
группы леваллуа-мустьерских памятников Восточ-
ной Европы. В: Деревянко, А. П. (ред.). Археология
и палеоэкология Евразии. Н овосибирск: ИА ЭТ СО
РАН, с. 192-200.
Шидловский, П. С., Н ужный, Д. Ю., Пеан, С. 2014.
Производственный инвентарь участка культурного
слоя на юг от первого межиричского жилища. Архео-
логічний Альманах, 31, с. 51-68.
Шовкопляс, И. Г. 1965. Мезинская стоянка. Киев: Науко-
ва думка.
Яковлева, Л. 2013. Найдавніше мистецтво України. Київ:
Стародавній Світ.
Яковлева, Л. А. 2011. Мобільна скульптура Мізина: типо-
логія, технологія, художня стилістика. Кам’яна доба
України, 14, с. 124-132.
Abramova, Z. A., Grigorieva, G. A., Zaitseva, G. I. 2001. The
age of Upper Paleolithic sites in the Middle Dnieper
River basin of Eastern Europe. Radiocarbon. Vol. 43,
Nr 2B, p. 1077-1084.
Bobak, D., Płonka, T., Połtovich-Bobak, M., Wiśniewski, A.
2013. New chronological data for Weichselian sites from
Poland and their implications for Palaeolithic. Quaternary
International, 296, p. 23-36.
Chabai, V., Maier, A., Stupak, D. 2020.The spatial and temporal
characteristics of Eastern European Upper Paleolithic. In:
Back to the Gravettian. Abstracts of Reports and Posters of
62nd annual meeting in Brno of Hugo Obermaier Society
for Quaternary research in Archaeology of the Stone Age.
Erlangen: Universität Erlangen-Nürnberg, p. 31-32.
Derex, M., Beugin, M-P., Godelle, B., Raymond, M. 2013.
Experimental evidence for the influence of group size on
cultural complexity. Nature, 503, p. 389-391.
Faustova, M. A. 1984. Late Pleistocene Glaciation of the
European USSR. In: Velichko, A. A. (ed.). Late
Quaternary Environments of the Soviet Union. Minneapolis:
University of Minnesota Press, p. 3-12.
Germonpre, M., Fedorov, S., Danilov, P., Galeta P., Jimenez,
E-L., Sablin, M., Losey, R. 2017. Palaeolithic and
prehistoric dogs and Pleistocene wolves from Yakutia:
Identification of isolated skulls. Journal of Archaeological
Science, 78, p. 1-19.
Haesaerts, P., Péan, S., Valladas, H., Damblon, F., Nuzhnyi,
D. 2015. Contribution à la stratigraphie du site
paléolithique de Mezhyrich (Ukraine) L’anthropologie,
119, p. 364-393.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 226
Hoffecker, J. F. 2002. Desolated Landscapes: Ice-age Settlement
in Eastern Europe. Rutgers University Press.
Iakovleva, L., Djindjian, F. 2005. New data on Mammoth
bone settlements of Eastern Europe in the light of the
new excavations of the Gontsy site (Ukraine). Quaternary
International, 126-128, p. 195-207.
Kulakovska, L., Usik, V., Haesaerts, P., Pirson, S.,
Gerasimenko, N., Spry-Marques, P. 2014. Neanderthal
behavior in Eastern Europe: New data on the Levallois
techno-complex in the Dniester Valley (Ukraine). XVII
World UISPP Congress 2014, Abstracts, p. 487.
Maier, A., Lieberman, C., Pfeifer, S. 2020. Beyond the Alps
and Tatra Mountains - the 20-14 ka Repopulation of
the Northern Mid-latitudes as Infered from Palimpsests
Deciphered with Keys from Western and Central
Europe. Journal of Paleolithic Archaeology. https://doi.
org/10.1007/s41982-019-00045-1
Maier, A., Stupak, D., Vasyliev, P., Khoptynets, I., Tkach, V.
In press. On the typological and technological integrity of
assemblages from NW Ukraine between 35 and 30 kyr cal
BP. Археологія.
Noiret, P. 2009. Le Paléolithique supérieur de Moldavie. Liège,
ERAUL, 121.
Nuzhnyi, D. 2002. Assemblages of three Epigravettian sites
in the Middle Dnieper basin: a case of variability of
residential patterns of mammoth hunters during the warm
season. In: Sinitsyn, A. A., Sergin, V. Ya., Khoffeker, D. F.
(ed.). Osobennosti razvitiia verkhnego paleolita Vostochnoi
Evropy. Sankt-Peterburg: IIMK RAN, p. 123-137.
Nuzhnyi, D. 2008. The Epigravettian variability of the
middle Dnieper river basin. In: Kulakovska, L. V. (ed.).
Doslidzhennia pervisnoi arkheolohii v Ukraini. Kyiv:
Korvin Press, p. 96-135.
Nuzhnyi, D. 2009. The industrial variability of the eastern Gra
vettian assemblages of Ukraine. Quartär, 56, p. 159-174.
Połtowicz-Bobak, M. 2013. Wschodnia prowincja magdalenienu.
Rzeszów: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego.
Powell, A., Shennan, S., Thomas, M. 2009. Late Pleistocene
demography and the appearance of the modern human
behavior. Science, 324, p. 1298-1301.
Rasmussen, S. O., Andersen, K. K., Svensson, A. M., Steffen
sen, J. P., Vinther, B. M., Clausen, H. B., Siggaard-
Andersen, M.-L., Johnsen, S. J., Larsen, L. B., Dahl-
Jensen, D., Bigler, M., Röthlisberger, R., Fischer, H.,
Goto-Azuma, K., Hansson, M. E., Ruth, U. 2006. A
new Greenland ice core chronology for the last glacial
termination. Journal of Geophysical Research, 111, p. 1-16.
Rasmussen, S. O., Bigler, M., Blockley, S. P., Blunier, Th,
Buchardt, S. L., Clausen, H. B., Cvijanovic, I., Dahl-
Jensen, D., Johnsen, S. D., Fischer, H., Gkinis, V.,
Guillevic, M., Hoek, W. Z., Lowe, J. J., Pedro, J. B.,
Popp, T., Seierstad, I. K., Steffensen, J. P., Svensson,
A. M., Vallelonga, P., Vinther, B. M., Walker, M. J. C.,
Wheatley, J. J., Mai Winstrup, M. 2014. A stratigraphic
framework for abrupt climatic changes during the Last
Glacial period based on three synchronized Greenland
ice-core records: refining and extending the INTIMATE
event stratigraphy. Quaternary Science Reviews, 106,
p. 14-28.
Reimer, P. J., Bard, E., Bayliss, A., Beck, J. W., Blackwell, P.
G., Bronk Ramsey, C., Buck, C. E., Cheng, H., Edwards,
R. L., Friedrich, M., Grootes, P. M., Guilderson, T. P.,
Haflidason, H., Hajdas, I., Hatté, C., Heaton, T. J.,
Hoffmann, D. L., Hogg, A. G., Hughen, K. A., Kaiser,
K. F., Kromer, B., Manning, S. W., Niu, M., Reimer, R.
W., Richards, D. A., Scott, E. M., Southon, J. R., Staff,
R. A., Turney, C. S. M., & van der Plicht, J. 2013. IntCal
13 and Marine 13 radiocarbon age calibration curves
0-50,000 years cal BP. Radiocarbon, 55, p. 1869-1887.
Sablin, M. V., Khlopachev, G. A. 2002. The Earliest Ice Age
Dogs: Evidence from Eliseevichi I. Current Anthropology,
43, no. 5, p. 795-799.
Soffer, O. 1985. The Upper Paleolithic of the Central Russian
Plain. Academic Press.
Stupak, D. 2014. Les assemblages lithiques du site épigravettien
de Buzhanka 2 (Ukraine). L’anthropologie, 118, p. 538-
553.
Svensson, A. M., Andersen, K. K., Bigler, M., Clausen, H. B.,
Dahl-Jensen, D., Davies, S. M., Johnsen, S. J., Muscheler,
R., Rasmussen, S. O., Röthlisberger, R., Steffensen, J. P.,
Vinther, B. M. 2006. The Greenland ice core chronology
2005, 15-42 ka. Part 2: comparison to other records.
Quaternary Science Reviews, 25, p. 3258-3267.
Svensson, A. M., Andersen, K. K., Bigler, M., Clausen,
H. B., Dahl-Jensen, D., Davies, S. M., Johnsen, S.
J., Muscheler, R., Parrenin, F., Rasmussen, S. O.,
Röthlisberger, R., Seierstad, I., Steffensen, J. P., Vinther,
B. M. 2008. A 60000 year Greenland stratigraphic ice
core chronology. Climate of the Past, 4, p. 47-57.
Svezhentsev, Yu. & Popov, S. 1993. Late Paleolithic
Chronology of the East European Plain. Radiocarbon 35,
no 3, p. 495-501.
Svezhentsev, Yu. S. 1993. Radiocarbon chronology for the
Upper Paleolithic sites of the East European Plain. In:
Soffer, O., Praslov, N. D. (eds.). From Kostenki to Clovis.
Upper Paleolithic - Paleo-Indian Adaptations. New-York:
Plenum Press, p. 23-30.
Tallavaara, M., Miska, L., Korhonen, N., Jārvinen, H., Seppā,
H. 2015. Human population dynamics in Europe over
the Last Glacial Maximum. Proceedings of the National
Academy of Sciences, vol. 112, no. 27, p. 8232-8237.
Volkov Th. 1913. Nouvelles découvertes dans la station
paléolithique de Mézine. In: A. Kündig (ed.). Compte
rendu du Congrès International d‘Anthropologie et
d’Archéologie Préhistorique à Genève, 1912, XIVème
session, T. 1. Genève, p. 415-428.
Weninger, B., Jöris, O., Danzeglocke, U. 2014. CalPal-
2014. Cologne Radiocarbon calibration & Paleoclimate
Research Package, http://www.calpal-online.de/,
(access 15 April 2020).
Wiśniewski, A., Połtowicz-Bobak, M., Bobak, D., Jary, Z.,
Moska, P. 2017. The Epigravettian and the Magdalenian
in Poland: new chronological data and an old problem.
Geochronometria, 44, p. 16-29.
Надійшла 27.04.2020
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 27
В. П. Чабай1, Д. В. Ступак2, А. П. Весельский3, Д. В. Дудник4
1 Член-корреспондент НАН Украины, директор Института археологии, заведующий отделом археологии Крыма и
Северо-Западного Причерноморья, ORCID 0000-0002-1066-3137, chabai_v_p@iananu.org.ua
2 Кандидат исторических наук, научный сотрудник отдела археологии каменного века, ORCID 0000-0002-0809-2179,
dmytro_stupak@iananu.org.ua
3 Младший научный сотрудник отдела археологии Крыма и Северо-Западного Причерноморья, ORCID 0000-0001-
5925-6818, veselsky_andrey@iananu.org.ua
4 магистр кафедры археологии и музееведения КНУ им. Тараса Шевченко, ORCID 0000-0003-0855-3219, ddi18@knu.ua
Культурно-хронологическая вариабельность
эпиграветта Среднеднепровского бассейна
Культурное подразделение среднеднепровского эпиграветта основано на изучении типологических особеннос-
тей типологии каменных вкладышей метательного вооружения. Выделяются Межиричская, Мезинская, Юди-
новская и Овручская индустрии, а также ряд типов памятников (Nuzhnyi 2008). Вкладыши Межиричской индус
трии представлены изготовлеными на пластинах и микропластинах ланцетовидными остриями с притупленным
краем и прямоугольниками (рис. 1: 1—18). Ланцетовидные острия на отщепах, пластинах и пластинках, а также
«атипичные прямоугольники» на пластинах и пластинках составляют специфику Юдиновской индустрии (рис. 1:
19—33). Для Мезинской индустрии характерны острия на пластинках и микропластинах с прямым притупленным
краем и косо-ретушированным/тронкированным основанием (рис. 2: 1—18). Овручская индустрия представле-
на ланцетовидными остриями с выпуклым притупленным краем и косо-ретушированным основанием (рис. 2:
19—26). Прямоугольники не характерны для Овручской и Мезинской индустрий.
Изучение хронологии основано на 135 радиоуглеродных датах для 16 стоянок (табл. 1; рис. 3). Наиболее ран-
ним проявлением эпигравета среднеднепровского бассейна является стоянка Бармаки, 2 на Волыни (19195—
18743 кал. л. н.), а наиболее поздним — Пушкари IX, 1 на Десне (13672—13066 кал. л. н.). Таким образом, на тер-
ритории бассейна Среднего Днепра эпиграветтский технокомплекс существовал от 20/19 до 14/13 тыс. кал. л. н.
Большая часть поселений Мезинской, Юдиновской, Межиричской индустрий сосуществовали в интервале
18,5—17,0 тыс. кал. л. н. (рис. 4). Радиоуглеродные даты для Овручской индустрии пока не известны.
На основании типологических исследований и анализа данных радиоуглеродной хронологии представлена ги-
потеза эволюции эпиграветтского технокомплекса на территории бассейна Среднего Днепра. Развитие местных
граветтских индустрий было прервано в начале максимума ледникового периода. Самые поздние проявления
граветта в бассейне Десны и на Волыни датируются 28,4—24 и 33—30 тыс. кал. л. н., соответственно. Период
депопуляции бассейна Среднего Днепра длился 5—6 тыс. лет: от 25/24 до 20/19 тыс. кал. л. н. В целом, это время
соответствует ухудшению климатических условий последнего ледникового максимума. Около 19 тыс. кал. л. н. с
западной части среднеднепровского бассейна началась ре-колонизация этой территории. Мезинская и Овруч-
ская индустрии демонстрируют ряд сходных черт с комплексами Прикарпатья и бассейнов Прута и Днестра. Про-
блема происхождения Юдиновской и Межиричской индустрий далека от своего разрешения. Некоторые тех-
нологические приемы обработки камня и импорт раковин черноморских моллюском указывают на возможные
связи с обитателями более южных регионов степной зоны.
Данная статья была подготовлена в рамках плановых тем Института археологии НАН Украины и международ-
ного проекта «Social networks and environmental conditions before, during and after Last Glacial Maximum in Volhynia,
Western Ukraine», DFG-392605832.
К л ю ч е в ы е с л о в а: эпиграветт, Среднее Поднепровье, типологическая вариабельность, хронология, ре-
колонизация.
Viktor P. Chabai1, Dmytro V. Stupak2, Andrii P. Veselskyi3, Diana V. Dudnyk4
1 Corresponding Member of the National Academy of Sciences of Ukraine, Director of the Institute of Archaeology, Head of the Crimea
and North-Western Black Sea Region Archaeology Department, ORCID 0000-0002-1066-3137, chabai_v_p@iananu.org.ua
2 PhD in History, Research Fellow of the Stone Age Archaeology Department of the Institute of Archaeology, ORCID 0000-
0002-0809-2179, dmytro_stupak@iananu.org.ua
3 Junior Research Fellow of the Crimea and North-Western Black Sea Region Archaeology Department of the Institute of
Archaeology, ORCID 0000-0001-5925-6818, veselsky_andrey@iananu.org.ua
4 MA at the Archaeology and Museology Department at the Kyiv National Taras Shevchenko University, ORCID 0000-0003-
0855-3219, ddi18@knu.ua
The cultural and chronological variability
of the Epigravettian of the Middle Dnieper basin
The cultural subdivision of the Mid Dnieper Epigravettian is based on the typological peculiarities of stone insets of projectile
weapons from 22 stratified assemblages. The Mezhyrich, Mizyn, Yudinovo and Ovruch industries, as well as the number of
assemblage’s types were defined (Nuzhnyi 2008). The insets of Mezhyrich industry are represented by lanceolate-backed
points and rectangular microliths. Both were made on bladelets and micro-blades, sometimes by inverse and alternate
retouch (Fig. 1: 1-18). The lanceolate points made on flakes, blades and bladelets by abrupt/semi-abrupt retouch and
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 228
“atypical rectangles” produced on blades and bladelets are the characteristic feature of Yudinovo industry (Fig. 1: 19-33).
The micro-points on bladelets and micro-blades with straight back and obliquely retouched/truncated base are common for
Mizyn industry (Fig. 2, 1-18). The Ovruch industry is represented by backed lanceolate points made on blades and bladelets
(Fig. 2: 19-26). Often, the bases of these points are obliquely retouched. The rectangles are not common for Mizyn and
Ovruch industries, as well as inverse and alternate types of retouch are rare in the assemblages of Yudinovo and Ovruch
industries.
The chronological studies are based on 135 radiocarbon dates from 16 sites (Table 1; Fig. 3). The earliest manifestation
of Epigravettian at the Mid Dnieper basin was found in Barmaky, 2 (19195-18743, av. 68 % range cal BP) in Volhynia; the
latest appearance is known from Pushkari IX, 1 (13672-13066, av. 68 % range cal BP) at the Desna River. That is, at the
territory of the Mid Dnieper basin the Epigravettian techno-complex stretches from 20/19 to 14/13 kyr cal BP. In general,
the most number of occupations with Mizyn, Yudinovo and Mezhyrich Epigravettian industries assemblages co-exist during
18,5-17,0 kyr cal BP (Fig. 4). The radiocarbon dates for sites of Ovruch industry haven’t been available, yet.
On the base of typological studies and chronological data analysis the hypothesis about the Epigravettian evolution at the
territory of the Mid Dnieper basin has been proposed. The evolution of local Gravettian industries was interrupted about the
beginning of LGM time. The latest manifestations of Gravettian industries from the Desna River basin and from Volhynia
are dated to about 28,4-24 and 33-30 kyr cal BP, respectively. That is, the Mid Dnieper basin was depopulated during as
minimum as 5-6 thousands years, from 25/24 to 20/19 kyr cal BP. That time corresponds with LGM climatic deterioration.
About 19 kyr cal BP the recolonization of this territory begins from the western part of the basin. The Mizyn and Ovruch
industries show the number of common techno-typological features with Epigravettian assemblages from the Eastern
Carpathian and the Prut/Dniester basins. The problem of Yudinovo and Mezhyrich industries origin is more complicated.
Some technological features and shells import suggest possible connections with inhabitants from more southern territories
of the steppe zone.
The proposed paper is a part of the studies conducted in the frames of the Archaeology Institute state projects and
Deutsche Forschungsgemeinschaft grant DFG-392605832 “Social networks and environmental conditions before, during
and after Last Glacial Maximum in Volhynia, Western Ukraine”.
K e y w o r d s: Epigravettian, Mid Dnieper basin, typological variability, chronology, recolonization.
References
Abramova, Z. A., Grigoreva, G. V. 1997. Verkhnepaleoliticheskoe poselenie Yudinovo, 3. Sankt-Peterburg: IIMK RAN.
Anikovich, M. V. 1998. Dnepro-Donskaia istoriko-kulturnaia oblast okhotnikov na mamontov: ot ‛vostochnogo gravetta’ k
‛vostochnomu epigravettu’. In: Amirkhanov, Kh. A. (ed.). Vostochnyi gravett. Moskva: Nauchnyi mir, p. 35-66.
Bibikov, S. N. 1981. Drevneishii muzykalnyi kompleks iz kostei mamonta. Kyiv: Naukova dumka.
Boriskovskii, P. I. 1953. Paleolit Ukrainy. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 40. Moskva; Leningrad: Izdatelstvo
Akademii nauk SSSR.
Boriskovskii, P. I. 1984. Radiouglerodnye daty. In: Boriskovskii, P. I. (ed.). Paleolit SSSR. Moskva: Nauka, p. 356-359.
Velichko, A. A., Grekhova, L. V., Gribchenko, Yu. N., Kurenkova, E. I. 1997. Pervobytnyi chelovek v ekstremalnykh usloviiakh
sredy. Stoianka Eliseevichi. Moskva: Institut geografii RAN.
Velichko, A. A., Gribchenko, Yu. N., Kurenkova, E. I., Novenko, E. Yu. 1999. Geokhronologiia paleolita Vostochno-Evropeiskoi
ravniny. In: Gribchenko, Yu. N., Nikolaev, V. I. (ed.). Landshafto-klimaticheskie izmeneniia, zhivotnyi mir i chelovek v
pozdnem pleistotsene i golotsene. Moskva: Institut geografii RAN, p. 19-50.
Gavrilov, K. N. 2014. Vostochnyi epigravett na territorii basseina Desny. In: Vasilev, S. A., Tkach, E. S. (ed.). Verkhnii paleolit
severnoi Evrazii i Ameriki: pamiatniki, kultury, traditsii. Sankt-Peterburg: IIMK RAN, p. 205-216.
Gavrilov, K. N. 2016. Verkhnii paleolit basseina Desny. Preemstvennost i variabelnost v razvitii materialnoi kultury. Moskva; Sankt-
Peterburg: Nestor-Istoriia.
Gladkikh, M. I. 1973. Pozdnii paleolit lesostepnogo Pridneprovia. Avtoreferat dissertatsii k. i. n. IA AN SSSR.
Gladkikh, M. I. 1977. Nekotorye kriterii opredeleniia kulturnoi prinadlezhnosti pozdnepaleoliticheskikh pamiatnikov. In: Praslov,
N. D. (ed.). Problemy paleolita Vostochnoi i Tsentralnoi Evropy. Leningrad: Nauka, p. 137-143.
Gorodtsov, V. A. 2012. Arkheologiia. Vol. 1. Kamennyi vek. Moskva: Kniga po Trebovaniiu.
Grekhova, L. V. 1970. Timonovskie stoianki i ikh mesto v pozdnem paleolite Russkoi Ravniny. Avtoreferat dissertatsii k. i. n. IA AN
SSSR.
Grekhova, L. V. 1977. Obrabotannaia kost Timonovskoi stoianki. In: Praslov, N. D. (ed.). Problemy paleolita Vostochnoi i Tsentralnoi
Evropy. Leningrad: Nauka, p. 83-93.
Grekhova, L. V. 1990. Arkheologicheskii aspekt radiouglerodnykh dat stoianki Eliseevichi. Biulleten Komissii po izucheniiu
chetvertichnogo perioda, 59, p. 111-115.
Grekhova, L. V. 2005. Periodizatsiia pozdnego paleolita Desninskogo basseina. In: Astakhov, S. N., Popov, V. V. (ed.). Pozdnii
paleolit Desny i Srednego Dona: khronologiia, kulturogenez, antropologi. Voronezh: Izdatelstvo VGU, p. 44-47.
Gribchenko, Yu. N. 2011. Problemy paleogeografii pozdnego paleolita Vostochno-Evropeiskoi ravniny. In: Gavrilov, K. N. (ed.).
Paleolit i mezolit Vostochnoi Evropy. Moskva: Institut arkheologii RAN, p. 100-118.
Gribchenko, Yu. N., Kurenkova, E. I., Timireva, S. N., Voskresenskaia. E. V. 2002. Litologo-stratigraficheskie osobennosti
pozdnepaleoliticheskikh stoianok Vostochno-Evropeiskoi ravniny. In: Praslov, N. D. (ed.). Verkhnii paleolit - verkhnii
pleistotsen: dinamika prirodnykh sobytii i periodizatsiia arkheologicheskikh kultur. Sankt-Peterburg: IIMK RAN, p. 89-94.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 29
Gribchenko, Yu. N., Kurenkova, E. I. 2014. Paleogeograficheskie osobennosti osnovnykh stoianok pozdnego paleolita basseina
reki Desny (Khotylevo, Eliseevichi, Iudinovo, Pushkari). Arkheolohichnyi Almanakh, 31, p. 99-115.
Grigoreva, G. V. 2002. O kulturnoi prinadlezhnosti Iudinovskogo verkhnepaleoliticheskogo poseleniia. In: Praslov, N. D. (ed.).
Verkhnii paleolit - verkhnii pleistotsen: dinamika prirodnykh sobytii i periodizatsiia arkheologicheskikh kultur. Sankt-Peterburg:
IIMK RAN, p. 147-150.
Grigoreva, G. V. 2008. Adaptatsiia k okruzhaiushchei srede na verkhnepaleoliticheskom Iudinovskom poselenii. In: Khlopachev,
G. A. (ed.). Problemy biologicheskoi i kulturnoi adaptatsii chelovecheskikh populiatsii. Sankt-Peterburg: Nauka, p. 53-57.
Grigoreva, G. V. 2014. Kamennyi inventar verkhnepaleoliticheskogo poseleniia Iudinovo. In: Khlopachev, G. A., Vasilev, S. A.
(ed.). Kamennyi vek: ot Atlantiki do Patsifiki. Sankt-Peterburg: MAE RAN, p. 201-210.
Demidenko, Yu. E. 2019. Severnoe Prichernomore v kontekste pozdnego verkhnego paleolita i poslednego lednikovogo maksimuma
Vostochnoi Evropy. In: Gavrilov, K. N. (ed.). Kulturnaia geografiia paleolita Vostochno-Evropeiskoi ravniny: ot mikoka do
epigravetta. Mezhdunarodnaia konferentsiia - polevoi seminar, 10-16 sentiabria, 2019. Tezisy dokladov. Moskva: IA RAN,
p. 69-71.
Efimenko, P. P. 1953. Pervobytnoe obshchestvo. Kyiv: Izdatelstvo AN USSR.
Zalizniak, L. L. 2000. Etnokulturni protsesy u piznomu paleoliti ta problema epihravetu. Arheologia, 2, p. 4-11.
Zalizniak, L. L. 2010. Periodyzatsiia ta kulturna dyferentsiatsiia verkhnoho paleolitu Ukrainy. Arheologia, 4, p. 3-19.
Zalizniak, L. L. 2017. Ovrutskyi variant epihravetu Skhidnoi Evropy. Arheologia, 1, p. 3-16.
Kovalenko, S. I., Ketraru, N. A. 1999. Nekotorye osobennosti razvitiia verkhnepaleoliticheskikh industrii v dnestrovskoi zone
Moldavii. Stratum plus, 1, p. 168-195.
Lisitsyn, S. N. 1999. Epigravett ili postgravett. Stratum plus, 1, p. 83-120.
Nuzhnyi, D. Yu. 2000. Epihravetski pamiatky Ovrutskoho kriazhu. Arheologia, 2, p. 37-56.
Nuzhnyi, D. Yu. 2002. Verkhnopaleolitychni pamiatky typu Mezhyrich ta yikhnie mistse sered epihravetskykh kompleksiv
Serednoho Dnipra. Kamiana doba Ukrainy, 1, p. 57-81.
Nuzhnyi, D. Yu. 2008. Rozvytok mikrolitychnoi tekhniky v kamianomu vitsi: udoskonalennia zbroi pervisnykh myslyvtsiv. Kyiv:
KNT.
Nuzhnyi, D. Yu. 2014. Kremianyi kompleks druhoho zhytla verkhnopaleolitychnoho poselennia Mezhyrich. Arkheolohichnyi
Almanakh, 31, p. 69-80.
Nuzhnyi, D. Yu. 2015. Verkhnii paleolit zakhidnoi i pivnichnoi Ukrainy. Kyiv: vydavets Oleh Filiuk.
Nuzhnyi, D. Yu., Piasetskyi, V. K. 2003. Kremianyi kompleks verkhnopaleolitychnoi stoianky Barmaky na Rivnenshchyni ta
problema isnuvannia pamiatok Mizynskoi industrii na Volynskii vysochyni. Kamiana doba Ukrainy, 2, p. 58-74.
Nuzhnyi, D. Yu., Shydlovskyi, P. S. 2009. Industrialna variabelnist hospodarskykh obiektiv pershoho zhytla Mezhyritskoho
verkhnopaleolitychnoho poselennia. Arkheologicheskii Almanakh, 20, p. 203-218.
Nuzhnyi, D. Yu., Shydlovskyi, P. S., Lyzun, O. M. 2017. Semenivski verkhnopaleolitychni stoianky v konteksti epihravetu
Serednoho Podniprovia. Kamiana doba Ukrainy, 17-18, p. 16-47.
Nuzhnyi, D. Yu., Stupak, D. V. 2001. Poselencheskie struktury vesenne-letnego perioda i sezonnaia adaptatsiia epigravettskikh
okhotnikov na mamonta severnoi Ukrainy. In: Manushina, T. N. (ed.). Kamennyi vek evropeiskikh ravnin: obieekty iz
organicheskikh materialov i struktura poselenii kak otrazhenie chelovecheskoi kultury. Sergiev Posad: Podkova, p. 51-75.
Olenkovskii, N. P. 2008. Epigravett Vostochnoi Evropy. Kulturno-istoricheskii aspekt. Kherson: Naddnіprianska pravda.
Rogachev, A. N., Kudriashov, V. E. 1982. Borshchevo 1. In: Praslov, N. D., Rogachev, A. N. (ed.). Paleolit Kostenkovsko-
Borshchevskogo raiona na Donu 1879-1979. Leningrad: Nauka, p. 211-216.
Sapelko, T. V. 2014. Palinologiia pozdnepaleoliticheskikh pamiatnikov Desny. Arkheolohichnyi Almanakh, 31, p. 117-132.
Sergin, V. Ya. 2007. Pozdnepaleoliticheskie poseleniia i nekotorye osobennosti prirodnoi sredy. In: Zhilin, M. G. (ed.). Svoeobrazie i
osobennosti adaptatsii kultur lesnoi zony Severnoi Evrazii v finalnom pleistotsene - rannem golotsene. Moskva: Institut arkheologii
RAN, p. 5-32.
Sergin, V. Ya. 2012. O mnogosloinosti pozdnepaleoliticheskikh poselenii srednedneprovskogo tipa. Kratkie soobshcheniia Instituta
arkheologii RAN, 227, p. 124-135.
Sinitsyn, A. A., Praslov, G. D., Svezhentsev, Yu.S., Sulerzhitskii, L. D. 1997. Radiouglerodnaia khronologiia verkhnego paleolita
Vostochnoi Evropy. Problemy i perspektivy. In: Sinitsyn, A. A., Praslov, N. D. (ed.). Radiouglerodnaia khronologiia paleolita
Vostochnoi Evropy i Severnoi Azii. Sankt-Peterburg: Akadem Print, p. 21-66.
Stupak, D. V. 2009. Kamiani kompleksy verkhnopaleolitychnoi stoianky Buzhanka 2. Varianty vykorystannia syrovyny.
Arkheologicheskii Almanakh, 20, p. 219-229.
Stupak, D. V. 2011. Doslidzhennia epihravetskykh stoianok pivdnia Serednoi Desny. Arheologia, 1, p. 51-68.
Stupak, D. V., Khlopachev, G. A., Gribchenko, Iu. M., Komar, M. S. 2014. Nova verkhnopaleolіtichna stoianka Obolonnia.
Arkheolohichnyi Almanakh, 31, p. 9-30.
Khaikunova, H. A. 1985. Kremnevyi inventar stoianki Suponevo (i ee mesto v paleolite Desny). Avtoreferat dissertatsii k. i. n. IA AN
SSSR.
Khaikunova, H. A. 1992. Reztsy verkhnepaleoliticheskoi stoianki Suponevo (opyt klassifikatsii). Rossiiskaia arkheologiia, 2, p. 123-
135.
Khlopachev, G. A. 2014. Absoliutnyi i otnositelnyi vozrast stoianki Bugorok: estestvenno-nauchnye i arkheologicheskie dannye.
Arkheolohichnyi Almanakh, 31, p. 81-98.
Khlopachev, G. A. 2016. Obrazy, simvoly, znaki verkhnego paleolita: drevnosti arkheologicheskogo sobraniia MAE. In: Khlopachev,
G. A. (ed.). Verkhnii paleolit: obrazy, simvoly, znaki. Sankt-Peterburg: Ekstraprint, p. 48-65.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 230
Khlopachev, G. A., Gribchenko, Yu. N. 2012. Vozrast i etapy zaseleniia Yudinovskogo verkhnepaleoliticheskogo poseleniia.
Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii RAN, 227, p. 134-143.
Khlopachev, G. A., Gribchenko, Yu. N., Sapelko, T. V. 2013. Paleoliticheskaia stoianka Eliseevichi 1: rezultaty polevykh
issledovanii 2010-2011 gg. In: Chistov, Yu. K. (ed.). Radlovskii sbornik: Nauchnye issledovaniia i muzeinye proekty MAE RAN
v 2012 g. Sankt-Peterburg: MAE RAN, p. 80-90.
Khlopachev, G. A., Gribchenko, Yu. N., Kulkova, M. N., Sapelko, T. V. 2017. Pozdnepaleoliticheskaia stoianka Eliseevichi 1:
novye dannye o vozraste i dlitelnosti sushchestvovaniia. Stratum plus, 1, p. 41-57.
Chabai, V. P., Stupak, D. V., Veselsky, A. P., Dudnyk, D. V. 2019. Kharakterystyka protsesu akumuliatsii druhoho kulturnoho
sharu verkhnopaleolitychnoi stoianky Barmaky. In: Chabai, V. P. (ed.). I Vseukrainskyi arkheolohichnyi zizd: materialy roboty.
Kyiv: IA NAN Ukrainy, p. 213-225.
Chabai, V. P., Stupak, D. V., Veselsky, A. P., Dudnyk, D. V. 2020. Verkhnopaleolitychna stoianka Barmaky u m. Rivne. In:
Boltryk, Yu. V. (ed.). Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2018. Kyiv: IA NAN Ukrainy, p. 179-182.
Chabai, V. P. 2004. Territorialno-khronologicheskie gruppy levallua-musterskikh pamiatnikov Vostochnoi Evropy. In: Derevianko,
A. P. (ed.). Arkheologiia i paleoekologiia Evrazii. Novosibirsk: IAET SO RAN, p. 192-200.
Shidlovskii, P. S., Nuzhnyi, D. Iu., Pean, S. 2014. Proizvodstvennyi inventar uchastka kulturnogo sloia na iug ot pervogo
mezhirichskogo zhilishcha. Arkheolohichnyi Almanakh, 31, p. 51-68.
Shovkoplias, I. G. 1965. Mezinskaia stoianka. Kyiv: Naukova dumka.
Yakovleva, L. 2013. Naidavnishe mystetstvo Ukrainy. Kyiv: Starodavnii Svit.
Yakovleva, L. A. 2011. Mobilna skulptura Mizyna: typolohiia, tekhnolohiia, khudozhnia stylistyka. Kamiana doba Ukrainy, 14,
p. 124-132.
Abramova, Z. A., Grigorieva, G. A., Zaitseva, G. I. 2001. The age of Upper Paleolithic sites in the Middle Dnieper River basin of
Eastern Europe. Radiocarbon. Vol. 43, Nr 2B, p. 1077-1084.
Bobak, D., Płonka, T., Połtovich-Bobak, M., Wiśniewski, A. 2013. New chronological data for Weichselian sites from Poland and
their implications for Palaeolithic. Quaternary International, 296, p. 23-36.
Chabai, V., Maier, A., Stupak, D. 2020.The spatial and temporal characteristics of Eastern European Upper Paleolithic. In: Back
to the Gravettian. Abstracts of Reports and Posters of 62nd annual meeting in Brno of Hugo Obermaier Society for Quaternary
research in Archaeology of the Stone Age. Erlangen: Universität Erlangen-Nürnberg, p. 31-32.
Derex, M., Beugin, M-P., Godelle, B., Raymond, M. 2013. Experimental evidence for the influence of group size on cultural
complexity. Nature, 503, p. 389-391.
Faustova, M. A. 1984. Late Pleistocene Glaciation of the European USSR. In: Velichko, A. A. (ed.). Late Quaternary Environments
of the Soviet Union. Minneapolis: University of Minnesota Press, p. 3-12.
Germonpre, M., Fedorov, S., Danilov, P., Galeta P., Jimenez, E-L., Sablin, M., Losey, R. 2017. Palaeolithic and prehistoric dogs
and Pleistocene wolves from Yakutia: Identification of isolated skulls. Journal of Archaeological Science, 78, p. 1-19.
Haesaerts, P., Péan, S., Valladas, H., Damblon, F., Nuzhnyi, D. 2015. Contribution à la stratigraphie du site paléolithique de
Mezhyrich (Ukraine) L’anthropologie, 119, p. 364-393.
Hoffecker, J. F. 2002. Desolated Landscapes: Ice-age Settlement in Eastern Europe. Rutgers University Press.
Iakovleva, L., Djindjian, F. 2005. New data on Mammoth bone settlements of Eastern Europe in the light of the new excavations
of the Gontsy site (Ukraine). Quaternary International, 126-128, p. 195-207.
Kulakovska, L., Usik, V., Haesaerts, P., Pirson, S., Gerasimenko, N., Spry-Marques, P. 2014. Neanderthal behavior in Eastern
Europe: New data on the Levallois techno-complex in the Dniester Valley (Ukraine). XVII World UISPP Congress 2014,
Abstracts, p. 487.
Maier, A., Lieberman, C., Pfeifer, S. 2020. Beyond the Alps and Tatra Mountains - the 20-14 ka Repopulation of the Northern
Mid-latitudes as Infered from Palimpsests Deciphered with Keys from Western and Central Europe. Journal of Paleolithic
Archaeology. https://doi.org/10.1007/s41982-019-00045-1
Maier, A., Stupak, D., Vasyliev, P., Khoptynets, I., Tkach, V. In press. On the typological and technological integrity of assemblages
from NW Ukraine between 35 and 30 kyr cal BP. Arheologia.
Noiret, P. 2009. Le Paléolithique supérieur de Moldavie. Liège, ERAUL, 121.
Nuzhnyi, D. 2002. Assemblages of three Epigravettian sites in the Middle Dnieper basin: a case of variability of residential patterns
of mammoth hunters during the warm season. In: Sinitsyn, A. A., Sergin, V. Ya., Khoffeker, D. F. (ed.). Osobennosti razvitiia
verkhnego paleolita Vostochnoi Evropy. Sankt-Peterburg: IIMK RAN, p. 123-137.
Nuzhnyi, D. 2008. The Epigravettian variability of the middle Dnieper river basin. In: Kulakovska, L. V. (ed.). Doslidzhennia
pervisnoi arkheolohii v Ukraini. Kyiv: Korvin Press, p. 96-135.
Nuzhnyi, D. 2009. The industrial variability of the eastern Gravettian assemblages of Ukraine. Quartär, 56, p. 159-174.
Połtowicz-Bobak, M. 2013. Wschodnia prowincja magdalenienu. Rzeszów: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego.
Powell, A., Shennan, S., Thomas, M. 2009. Late Pleistocene demography and the appearance of the modern human behavior.
Science, 324, p. 1298-1301.
Rasmussen, S. O., Andersen, K. K., Svensson, A. M., Steffensen, J. P., Vinther, B. M., Clausen, H. B., Siggaard-Andersen, M.-L.,
Johnsen, S. J., Larsen, L. B., Dahl-Jensen, D., Bigler, M., Röthlisberger, R., Fischer, H., Goto-Azuma, K., Hansson, M.
E., Ruth, U. 2006. A new Greenland ice core chronology for the last glacial termination. Journal of Geophysical Research,
111, p. 1-16.
Rasmussen, S. O., Bigler, M., Blockley, S. P., Blunier, Th, Buchardt, S. L., Clausen, H. B., Cvijanovic, I., Dahl-Jensen, D.,
Johnsen, S. D., Fischer, H., Gkinis, V., Guillevic, M., Hoek, W. Z., Lowe, J. J., Pedro, J. B., Popp, T., Seierstad, I. K.,
Steffensen, J. P., Svensson, A. M., Vallelonga, P., Vinther, B. M., Walker, M. J. C., Wheatley, J. J., Mai Winstrup, M. 2014.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 31
A stratigraphic framework for abrupt climatic changes during the Last Glacial period based on three synchronized Greenland
ice-core records: refining and extending the INTIMATE event stratigraphy. Quaternary Science Reviews, 106, p. 14-28.
Reimer, P. J., Bard, E., Bayliss, A., Beck, J. W., Blackwell, P. G., Bronk Ramsey, C., Buck, C. E., Cheng, H., Edwards, R. L.,
Friedrich, M., Grootes, P. M., Guilderson, T. P., Haflidason, H., Hajdas, I., Hatté, C., Heaton, T. J., Hoffmann, D. L.,
Hogg, A. G., Hughen, K. A., Kaiser, K. F., Kromer, B., Manning, S. W., Niu, M., Reimer, R. W., Richards, D. A., Scott,
E. M., Southon, J. R., Staff, R. A., Turney, C. S. M., & van der Plicht, J. 2013. IntCal 13 and Marine 13 radiocarbon age
calibration curves 0-50,000 years cal BP. Radiocarbon, 55, p. 1869-1887.
Sablin, M. V., Khlopachev, G. A. 2002. The Earliest Ice Age Dogs: Evidence from Eliseevichi I. Current Anthropology, 43, no. 5,
p. 795-799.
Soffer, O. 1985. The Upper Paleolithic of the Central Russian Plain. Academic Press.
Stupak, D. 2014. Les assemblages lithiques du site épigravettien de Buzhanka 2 (Ukraine). L’anthropologie, 118, p. 538-553
Svensson, A. M., Andersen, K. K., Bigler, M., Clausen, H. B., Dahl-Jensen, D., Davies, S. M., Johnsen, S. J., Muscheler, R.,
Rasmussen, S. O., Röthlisberger, R., Steffensen, J. P., Vinther, B. M. 2006. The Greenland ice core chronology 2005, 15-42
ka. Part 2: comparison to other records. Quaternary Science Reviews, 25, p. 3258-3267.
Svensson, A. M., Andersen, K. K., Bigler, M., Clausen, H. B., Dahl-Jensen, D., Davies, S. M., Johnsen, S. J., Muscheler, R.,
Parrenin, F., Rasmussen, S. O., Röthlisberger, R., Seierstad, I., Steffensen, J. P., Vinther, B. M. 2008. A 60000 year Greenland
stratigraphic ice core chronology. Climate of the Past, 4, p. 47-57.
Svezhentsev, Yu. & Popov, S. 1993. Late Paleolithic Chronology of the East European Plain. Radiocarbon 35, no 3, p. 495-501.
Svezhentsev, Yu. S. 1993. Radiocarbon chronology for the Upper Paleolithic sites of the East European Plain. In: Soffer, O.,
Praslov, N. D. (eds.). From Kostenki to Clovis. Upper Paleolithic - Paleo-Indian Adaptations. New-York: Plenum Press, p. 23-
30.
Tallavaara, M., Miska, L., Korhonen, N., Jārvinen, H., Seppā, H. 2015. Human population dynamics in Europe over the Last
Glacial Maximum. Proceedings of the National Academy of Sciences, vol. 112, no. 27, p. 8232-8237.
Volkov Th. 1913. Nouvelles découvertes dans la station paléolithique de Mézine. In: A. Kündig (ed.). Compte rendu du Congrès
International d‘Anthropologie et d’Archéologie Préhistorique à Genève, 1912, XIVème session, T. 1. Genève, p. 415-428.
Weninger, B., Jöris, O., Danzeglocke, U. 2014. CalPal-2014. Cologne Radiocarbon calibration & Paleoclimate Research Package,
http://www.calpal-online.de/, (access 15 April 2020).
Wiśniewski, A., Połtowicz-Bobak, M., Bobak, D., Jary, Z., Moska, P. 2017. The Epigravettian and the Magdalenian in Poland:
new chronological data and an old problem. Geochronometria, 44, p. 16-29.
|
| id | arheologia-com-ua-article-206 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:03:25Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/97/40b214a3e4479f18280336be40451997.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-2062020-07-03T07:33:05Z The Cultural and Chronological Variability of the Epigravettian of the Middle Dnieper Basin Культурно-хронологическая вариабельность эпиграветта Среднеднепровского бассейна Культурно-хронологiчна варiабельнiсть епiгравету Середнього Поднiпров’я Chabai, Viktor Stupak, Dmytro Veselskyi, Andrii Dudnyk, Diana Epigravettian, Mid Dnieper basin, typological variability, chronology, recolonization эпиграветт, Среднее Поднепровье, типологическая вариабельность, хронология, ре-колонизация епігравет, Середнє Подніпров’я, типологічна варіабельність, хронологія, реколонізація The cultural subdivision of the Mid Dnieper Epigravettian is based on the typological peculiarities of stone insets of projectile weapons from 22 stratified assemblages. The Mezhyrich, Mizyn, Yudinovo and Ovruch industries, as well as the number of assemblage’s types were defined (Nuzhnyi 2008). The insets of Mezhyrich industry are represented by lanceolate-backed points and rectangular microliths. Both were made on bladelets and micro-blades, sometimes by inverse and alternate retouch (Fig. 1: 1-18). The lanceolate points made on flakes, blades and bladelets by abrupt/semi-abrupt retouch and “atypical rectangles” produced on blades and bladelets are the characteristic feature of Yudinovo industry (Fig. 1: 19-33). The micro-points on bladelets and micro-blades with straight back and obliquely retouched/truncated base are common for Mizyn industry (Fig. 2, 1-18). The Ovruch industry is represented by backed lanceolate points made on blades and bladelets (Fig. 2: 19-26). Often, the bases of these points are obliquely retouched. The rectangles  are not common for Mizyn and Ovruch industries, as well as inverse and alternate types of retouch are rare in the assemblages of Yudinovo and Ovruch industries. The chronological studies are based on 135 radiocarbon dates from 16 sites (Table 1; Fig. 3). The earliest manifestation of Epigravettian at the Mid Dnieper basin was found in Barmaky, 2 (19195-18743, av. 68 % range cal BP) in Volhynia; the latest appearance is known from Pushkari IX, 1 (13672-13066, av. 68 % range cal BP) at the Desna River. That is, at the territory of the Mid Dnieper basin the Epigravettian techno-complex stretches from 20/19 to 14/13 kyr cal BP. In general, the most number of occupations with Mizyn, Yudinovo and Mezhyrich Epigravettian industries assemblages co-exist during 18,5-17,0 kyr cal BP (Fig. 4). The radiocarbon dates for sites of Ovruch industry haven’t been available, yet. On the base of typological studies and chronological data analysis the hypothesis about the Epigravettian evolution at the territory of the Mid Dnieper basin has been proposed. The evolution of local Gravettian industries was interrupted about the beginning of LGM time. The latest manifestations of Gravettian industries from the Desna River basin and from Volhynia are dated to about 28,4-24 and 33-30 kyr cal BP, respectively. That is, the Mid Dnieper basin was depopulated during as minimum as 5-6 thousands years, from 25/24 to 20/19 kyr cal BP. That time corresponds with LGM climatic deterioration. About 19 kyr cal BP the recolonization of this territory begins from the western part of the basin. The Mizyn and Ovruch industries show the number of common techno-typological features with Epigravettian assemblages from the Eastern Carpathian and the Prut/Dniester basins. The problem of Yudinovo and Mezhyrich industries origin is more complicated. Some technological features and shells import suggest possible connections with inhabitants from more southern territories of the steppe zone. The proposed paper is a part of the studies conducted in the frames of the Archaeology Institute state projects and Deutsche Forschungsgemeinschaft grant DFG-392605832 “Social networks and environmental conditions before, during and after Last Glacial Maximum in Volhynia, Western Ukraine”. Культурное подразделение среднеднепровского эпиграветта основано на изучении типологических особенностей типологии каменных вкладышей метательного вооружения. Выделяются Межиричская, Мезинская, Юдиновская и Овручская индустрии, а также ряд типов памятников (Nuzhnyi 2008). Вкладыши Межиричской индустрии представлены изготовлеными на пластинах и микропластинах ланцетовидными остриями с притупленным краем и прямоугольниками (рис. 1: 1—18). Ланцетовидные острия на отщепах, пластинах и пластинках, а также «атипичные прямоугольники» на пластинах и пластинках составляют специфику Юдиновской индустрии (рис. 1: 19—33). Для Мезинской индустрии характерны острия на пластинках и микропластинах с прямым притупленным краем и косо-ретушированным/тронкированным основанием (рис. 2: 1—18). Овручская индустрия представлена ланцетовидными остриями с выпуклым притупленным краем и косо-ретушированным основанием (рис. 2: 19—26). Прямоугольники не характерны для Овручской и Мезинской индустрий. Изучение хронологии основано на 135 радиоуглеродных датах для 16 стоянок (табл. 1; рис. 3). Наиболее ранним проявлением эпигравета среднеднепровского бассейна является стоянка Бармаки, 2 на Волыни (19195—18743 кал. л. н.), а наиболее поздним — Пушкари IX, 1 на Десне (13672—13066 кал. л. н.). Таким образом, на территории бассейна Среднего Днепра эпиграветтский технокомплекс существовал от 20/19 до 14/13 тыс. кал. л. н. Большая часть поселений Мезинской, Юдиновской, Межиричской индустрий сосуществовали в интервале 18,5—17,0 тыс. кал. л. н. (рис. 4). Радиоуглеродные даты для Овручской индустрии пока не известны. На основании типологических исследований и анализа данных радиоуглеродной хронологии представлена гипотеза эволюции эпиграветтского технокомплекса на территории бассейна Среднего Днепра. Развитие местных граветтских индустрий было прервано в начале максимума ледникового периода. Самые поздние проявления граветта в бассейне Десны и на Волыни датируются 28,4—24 и 33—30 тыс. кал. л. н., соответственно. Период депопуляции бассейна Среднего Днепра длился 5—6 тыс. лет: от 25/24 до 20/19 тыс. кал. л. н. В целом, это время соответствует ухудшению климатических условий последнего ледникового максимума. Около 19 тыс. кал. л. н. с западной части среднеднепровского бассейна началась ре-колонизация этой территории. Мезинская и Овручская индустрии демонстрируют ряд сходных черт с комплексами Прикарпатья и бассейнов Прута и Днестра. Проблема происхождения Юдиновской и Межиричской индустрий далека от своего разрешения. Некоторые технологические приемы обработки камня и импорт раковин черноморских моллюском указывают на возможные связи с обитателями более южных регионов степной зоны. Данная статья была подготовлена в рамках плановых тем Института археологии НАН Украины и международного проекта «Social networks and environmental conditions before, during and after Last Glacial Maximum in Volhynia, Western Ukraine», DFG-392605832. На Європейському континенті фінальна частина максимуму останнього льодовикового періоду характеризується початком процесу реколонізації перигляціальних територій. «Реконкіста» Середнього Подніпров’я пов’язана з носіями епіграветського технокомплексу і розпочалася близько 19 тис. кал. р. т. із західної частини басейну. Техніко-типологічна варіабельність епігравету басейну Середнього Дніпра є доволі детально дослідженою. Проте хронологічні рамки запропонованих індустрій залишаються не визначеними. Вирішення проблеми хронологічного співвідношення Мізинської, Межиріцької, Юдіновської, Овруцької індустрій і низки типів пам’яток необхідне для встановлення походження і еволюції середньодніпровського епігравету. Автори статті на основі аналізу типологічних і хронологічних даних доводять співіснування Мізинської, Межиріцької і Юдіновської індустрій протягом 18,5—17,0 тис. кал. р. т. і пропонують гіпотезу появи середньодніпровського епігравету з різних донорських регіонів. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020-06-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/206 10.15407/archaeologyua2020.02.005 Arheologia; No 2 (2020): Arheologia; 5-31 Археологія ; № 2 (2020): Arheologia; 5-31 Археология; № 2 (2020): Arheologia; 5-31 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2020.02 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/206/194 |
| spellingShingle | епігравет Середнє Подніпров’я типологічна варіабельність хронологія реколонізація Chabai, Viktor Stupak, Dmytro Veselskyi, Andrii Dudnyk, Diana Культурно-хронологiчна варiабельнiсть епiгравету Середнього Поднiпров’я |
| title | Культурно-хронологiчна варiабельнiсть епiгравету Середнього Поднiпров’я |
| title_alt | The Cultural and Chronological Variability of the Epigravettian of the Middle Dnieper Basin Культурно-хронологическая вариабельность эпиграветта Среднеднепровского бассейна |
| title_full | Культурно-хронологiчна варiабельнiсть епiгравету Середнього Поднiпров’я |
| title_fullStr | Культурно-хронологiчна варiабельнiсть епiгравету Середнього Поднiпров’я |
| title_full_unstemmed | Культурно-хронологiчна варiабельнiсть епiгравету Середнього Поднiпров’я |
| title_short | Культурно-хронологiчна варiабельнiсть епiгравету Середнього Поднiпров’я |
| title_sort | культурно-хронологiчна варiабельнiсть епiгравету середнього поднiпров’я |
| topic | епігравет Середнє Подніпров’я типологічна варіабельність хронологія реколонізація |
| topic_facet | Epigravettian Mid Dnieper basin typological variability chronology recolonization эпиграветт Среднее Поднепровье типологическая вариабельность хронология ре-колонизация епігравет Середнє Подніпров’я типологічна варіабельність хронологія реколонізація |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/206 |
| work_keys_str_mv | AT chabaiviktor theculturalandchronologicalvariabilityoftheepigravettianofthemiddlednieperbasin AT stupakdmytro theculturalandchronologicalvariabilityoftheepigravettianofthemiddlednieperbasin AT veselskyiandrii theculturalandchronologicalvariabilityoftheepigravettianofthemiddlednieperbasin AT dudnykdiana theculturalandchronologicalvariabilityoftheepigravettianofthemiddlednieperbasin AT chabaiviktor kulʹturnohronologičeskaâvariabelʹnostʹépigravettasrednedneprovskogobassejna AT stupakdmytro kulʹturnohronologičeskaâvariabelʹnostʹépigravettasrednedneprovskogobassejna AT veselskyiandrii kulʹturnohronologičeskaâvariabelʹnostʹépigravettasrednedneprovskogobassejna AT dudnykdiana kulʹturnohronologičeskaâvariabelʹnostʹépigravettasrednedneprovskogobassejna AT chabaiviktor kulʹturnohronologičnavariabelʹnistʹepigravetuserednʹogopodniprovâ AT stupakdmytro kulʹturnohronologičnavariabelʹnistʹepigravetuserednʹogopodniprovâ AT veselskyiandrii kulʹturnohronologičnavariabelʹnistʹepigravetuserednʹogopodniprovâ AT dudnykdiana kulʹturnohronologičnavariabelʹnistʹepigravetuserednʹogopodniprovâ AT chabaiviktor culturalandchronologicalvariabilityoftheepigravettianofthemiddlednieperbasin AT stupakdmytro culturalandchronologicalvariabilityoftheepigravettianofthemiddlednieperbasin AT veselskyiandrii culturalandchronologicalvariabilityoftheepigravettianofthemiddlednieperbasin AT dudnykdiana culturalandchronologicalvariabilityoftheepigravettianofthemiddlednieperbasin |