Знахiдки пломб дрогичинського типу з Києва

Ivakin, Hlib; Bibikov, Dmytro; Ivakin, Vsevolod; Baranov, Viacheslav

doi:10.15407/archaeologyua2020.02.101

Знахiдки пломб дрогичинського типу з Києва

Drohychyn type lead seals remain poorly studied among Old Rus sphragistics. There is no consensus among researchers regarding both the functions they performed and the personal attribution of specific types of seals. On the territory of modern Kyiv 28 items of lead seals and blanks were discovered d...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в:	Археологія
Дата:	2020
Випуск:	2
Сторінки:	101-117
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	Hlib Ivakin — DSc, Professor, Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NASU Dmytro Bibikov — PhD, Junior Research Fellow of the Department of Archaeology of Kyiv of the Institute of Archaeology of the NASU Vsevolod Ivakin — PhD, Head of the Department of Archaeology of Kyiv of the Institute of Archaeology of the NASU — ORCID: 0000-0002-0074-1963 Viacheslav Baranov — Research Fellow of the Department of Archaeology of Kyiv of the Institute of Archaeology of the NASU — ORCID: 0000-0001-6388-4091
Автори:	Ivakin, Hlib, Bibikov, Dmytro, Ivakin, Vsevolod, Baranov, Viacheslav
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020
Теми:	Давня Русь Київ сфрагістика товарні пломби атрибуція
Онлайн доступ:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/214
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Репозитарії

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824484690395136
author	Ivakin, Hlib Bibikov, Dmytro Ivakin, Vsevolod Baranov, Viacheslav
author_facet	Ivakin, Hlib Bibikov, Dmytro Ivakin, Vsevolod Baranov, Viacheslav
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Hlib Ivakin", "institution": "DSc, Professor, Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NASU", "orcid": "" }, { "author": "Dmytro Bibikov", "institution": "PhD, Junior Research Fellow of the Department of Archaeology of Kyiv of the Institute of Archaeology of the NASU", "orcid": "" }, { "author": "Vsevolod Ivakin", "institution": "PhD, Head of the Department of Archaeology of Kyiv of the Institute of Archaeology of the NASU", "orcid": "0000-0002-0074-1963" }, { "author": "Viacheslav Baranov", "institution": "Research Fellow of the Department of Archaeology of Kyiv of the Institute of Archaeology of the NASU", "orcid": "0000-0001-6388-4091" } ]
author_orcid_str_mv	0000-0002-0074-1963 0000-0001-6388-4091
author_sort	Ivakin, Hlib
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	117
container_issue	2
container_start_page	101
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2020-07-03T07:24:45Z
description	Drohychyn type lead seals remain poorly studied among Old Rus sphragistics. There is no consensus among researchers regarding both the functions they performed and the personal attribution of specific types of seals. On the territory of modern Kyiv 28 items of lead seals and blanks were discovered during 2016—2017 excavations of Architectural and Archaeological expedition of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine. These include more than were discovered during all the previous years of excavations in the city. The finds come from three points: the northwestern part of Kyiv Podil, the newly discovered settlement Feofaniia 2 and the settlement of Kytaiv fortress. The vast majority of the excavated seals represent unknown types. However, despite relative complexity of the sphragistic types, they show close analogies among synchronous bullae. This allows not only classifying the images on the seals, but also making an attempt of their personal attribution. All studied items are dated by the second half of XI — early XII centuries. They belong to Kyivan Grand Princes Iziaslav Yaroslavych, Sviatoslav Yaroslavych, Vsevolod Yaroslavych, Sviatopolk Iziaslavych, Vsevolod Olhovych, as well as Iziaslav’s son, Yaropolk, prince of Volhynia and Turov. To our opinion, excavations discovered the earliest Drohychyn type lead seals. The most representative finds were excavated in Podil (Kyrylivska Street, 37), where probably customs of Great Prince in old times were located (at the northern entry to the city). Their topography confirms the point of view on lead seals, as on credentials associated with Old Rus “fur money”. The published collection should form the basis of a common catalogue of sphragistic finds from the territory of Kyiv and its environs.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2020.02.101
first_indexed	2026-08-07T01:03:30Z
format	Article
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 101 Київськi старожитностi © Г. Ю. Івакін †, Д. В. Бібіков, В. Г. Івакін, В. І. Баранов, 2020 * ІВАКІН Гліб Юрійович † — доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України БІБІКОВ Дмитро В алентинович — кандидат іс- торичних наук, молодший науковий співробітник відділу археології К иєва Інституту археології НАН України, ORCID 0000-0003-4288-2091, bibikov-@ bigmir.net ІВАКІН Всеволод Глібович — кандидат історичних наук, завідувача відділу археології К иєва Інституту археології НАН України, ORCID 0000-0002-0074- 1963, wkniaz16@ukr.net Баранов В’ячеслав Ігоревич — науковий співро- бітник відділу археології Києва Інституту археології НАН України, ORCID 0000-0001-6388-4091, baranov. vyacheslav.1983@gmail.com Г. Ю. Iвакiн †, Д. В. Бiбiков, В. Г. Iвакiн, В. I. Баранов * знахiдки пломб дрогичинського типу з Києва У статті публікуються нові сфрагістичні матеріали з давньоруського Києва та його округи, а саме — товарні пломби т. зв. «дрогичинського типу», які були виявлені під час науково-рятівних досліджень Архітектурно- археологічної експедиції ІА НАН України протягом 2016—2017 рр. Крім того, наводиться стислий огляд іс- торіографії проблеми. Знахідки пломб з останніх років досліджень розглядаються у контексті сучасної сфра- гістичної науки, класифіковані зображення на пломбах, робляться спроби їх персональної атрибуції. К л ю ч о в і с л о в а: Давня Русь, Київ, сфрагістика, то- варні пломби, атрибуція. Iсторiя вивчення проблеми Давня Русь була однією з найбільших держав середньовічної Європи. Давньоруські міста функціонували на величезній площі — від За- хідного Бугу до Волги та від Балтійського моря до Чорного. Серед них справжньою перли- ною був Стародавній Київ, помітно виділяю- чись серед інших як завдяки своїм розмірам, так і своєю економічною та політичною рол- лю в давньоруському суспільстві. Археологіч- не вивчення К иєва триває вже понад дві со- тні років та активно продовжується і сьогод- ні. Зараз найбільш актуальним завданням, що постає перед українською археологічною на- укою, є підготовка та поступове введення до наукового обігу окремих категорій археологіч- них матеріалів — як таких, що були виявлені раніше, так і тих, що походять з «найсвіжіших» польових досліджень. Свинцеві пломби т. зв. «дрогичинського типу» є найменш вивченою категорією сфра- гістичних старожитностей Давньої Р усі. Н а сьогодні відсутній новий загальний каталог цих пам’яток, більшість з яких не введена до наукового обігу. Не відома й бодай приблизна кількість пломб, що зберігаються в розрізнених колекціях: частково музейних, а переважно — у приватних. Серед дослідників відсутня єди- на думка стосовно персональної атрибуції їх конкретних типів. Публікація каталогу пломб з території давньоруського Києва та його най- ближчої округи — справа майбутнього і, безпе- речно, його не можливо втиснути в межі однієї статті. Представлена робота має на меті менш амбітне, але від того — не менш важливе, за- вдання. За останні роки науково-рятівними дослідженнями А рхітектурно-археологічної експедицій ІА НАН України було виявле- но цілу низку сфрагістичних старожитностей, значний відсоток з яких становлять саме плом- би т. зв. «дрогичинського типу». Введення цих знахідок до наукового обігу та їх попередній аналіз і є головною метою нашої статті. Пломбами «дрогичинського типу» прийня- то називати булли, розмір яких загалом значно менший, ніж звичайних давньоруських печаток (Белецкий 2001, с. 71). Вважається, що діаметр печаток зазвичай становить приблизно 20 мм, УДК [904.2:736.3](477.411)“653” https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.02.101 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2102 у той час як діаметр пломб — 10—12 мм (Янин 1970, с. 132). Однак розмір пломб та печаток є не настільки однозначною ознакою, як здаєть- ся на перший погляд. Багато пломб відтиснуто на заготовках, що значно перевищували розмі- ри діаметру матриці пломбарія, і таким чином їх розміри наближувалися до розмірів печаток. Разом з тим, відомі печатки дуже маленьких розмірів (Белецкий 2001, с. 71). С. В. Белець- кий запропонував інші критерії відокремлення пломб від печаток: за діаметром матриці булла- тірія (у пломб він менший за 10 мм, а у печаток перевищує 15 мм) та вагою заготовки, яка для печаток перевищує 8,0 г, а для пломб менша, ніж 3,0—4,0 г (Белецкий 2001, с. 71). Однак і ці критерії не є однозначними. Так, в колекції пломб з Білоозера у 25 % знахідок діаметр матриці дорівнював 15—16 мм, а вага найбільших пломб коливалася в межах від 5,5 до 7,1 г; при цьому дві найменші печатки мали вагу 4,1 та 6,2 г (Захаров 2005, с. 23). Більшість заготовок для пломб виготов- лялася шляхом відливання у двосторонніх формах зі вставним стрижнем для форму- вання каналу для шнурка, але відомі плом- би, виготовлені зі складеної навпіл пластини (Захаров 2005, с. 22). Процес пломбування, на думку С. Д. Захарова, виконувався тими ж особами, що й скріпляли печатками доку- менти, на що вказує знахідка заготовки для печатки, на якій була відтиснута пломба (За- харов 2005, с. 22). Уперше пломби т. зв. «дрогичинського типу» було виявлено 1864 р. у м. Дрогичин (за- раз Підляське воєводство, Польща). У давньо- руський час Дрогичин (Дорогичин) був цен- тром прикордонного удільного князівства на Західному Бузі (уперше згадується літописом під 1142 р.). Місто було розташоване на важли- вій торговельній магістралі Дніпро–Прип’ять– Західний Буг–Вісла–Балтійське море, яка у ХІ—ХІІІ ст. з’єднувала Русь з Польщею, при- балтійськими племенами, Чехією, Н імеччи- ною та країнами Західної Європи (Перхавко 2018, с. 236). Майже від самого моменту вияв- лення, пломби стали предметом жвавої дискусії щодо їх походження, атрибуції та використан- ня (Тышкевич 1865, с. 115—122; Котляревский 1865, с. 242—248; Авенариус 1890, с. 13—18; Ле- опардов 1890; Лучицкий 1892, с. 73—104). Ки- ївський дослідник К . В . Болсуновський пер- шим здійснив найбільш повний огляд літера- тури за темою, ввів до наукового обігу чимало самих пломб і склав каталог, котрим активно користуються фахівці й сьогодні (Болсунов- ский 1894). У 1930—1950-х рр. цю категорію старожитностей вивчали М. П. Ліхачов (1930), О. В. Орешніков (1930) та Б. О. Рибаков, який пояснював їх масові знахідки у Дрогичині тор- гівлею Русі по Західному Бугу (Рыбаков 1940, с. 244—245; 1948, с. 470). Польські дослідники Т. Левицький та К. Мусянович висловили дум- ку, що пломби привішувались до т. зв. хутряних грошей (Lewicki 1956, s. 289—297; Musianowicz 1957, s. 285—298). О. Л. Монгайт першим з ра- дянських спеціалістів впевнено пов’язав зна- хідки пломб дрогичинського типу з процесом опечатування шкурок білки, описаним у пра- ці арабського мандрівника ХІІ ст. А бу Хамід аль-Гарнаті (Монгайт 1955, с. 59—62; 1959, с. 169—179). Б. О. Рибаков, трактуючи плом- би як атрибут експортних товарів, знахідки їх у Києві пояснював «прикордонним» значенням міста як останнього значного пункту на шляху товарів на південь (Рыбаков 1940, с. 245). Спе- ціально дрогичинські пломби, переважно нов- городського походження, вивчав Б. Д. Єршев- ський, який присвятив їм свою кандидатську дисертацію та серію статей (Ершевский 1985, с. 36—57). Значну увагу проблемі вивчення пломб дрогичинського типу присвятив відомий ро- сійський дослідник середньовічної руської торгівлі В . Б. Перхавко (1994, с. 241; 2018, с. 224—235). Ґрунтуючись на повідомленнях аль-Гарнаті, дослідник вважав, що пломба- ми скріплялися виключно зіпсовані шкурки. На його думку, виконуючи функцію грошей, вони, вочевидь, перебували в обігу лише у кня- зівстві, на території якого були опечатані, й не використовувались для розрахунків з інозем- ними купцями. З цим пов’язані більш численні знахідки товарних пломб саме на Півночі Русі. Разом з хутром вони потрапляли на південно- руські землі, «куди найбільш цінні породи за- возилися купцями з півночі» (Перхавко 1994, с. 241), Загалом на південно- та західно-руські землі (окрім самого Дрогичина), за підрахун- ками дослідника, припадає лише 3,0 % знахі- док товарних пломб (Там само, с. 220). Також важливі розробки з теми опублі- кували А . А . Молчанов (1985, с. 66—83) та С. В. Белецький (1999, с. 288—330; 2001, с. 71— 74; 2003). На думку С. В . Белецького, части- на пломб використовувалася під час товарно- грошових операцій — скріпляла тюки з това- рами або затверджувала «міхові гроші», але також окремі пломби приєднувалися й до до- кументів (Белецкий 2001, с. 74; Белецкий, Ве- ретюшкин, Горлов 2017б, с. 147). За припу- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 103 щенням П. М. Петрова, основною функцією пломб «дрогичинського типу» було засвідчен- ня митних платежів, але також вони могли ви- користовуватися як хутряні гроші, клейма ви- робника чи володаря товарів, чи як печатки (Петров 1997, с. 53). Останнім часом інтерес до давньоруських пломб «дрогичинського типу» значно зріс. Р. Лівох вивчив пломби, знайдені в Дрогичи- ні, що зараз зберігаються в Краківському ар- хеологічному музеї (Liwoch 2013, s. 105—113; 2015, s. 237—239). На думку дослідника, плом- би використовувалися, насамперед, для тав- рування товарів — як знаки їх виробників або власників (Liwoch 2015, s. 238). Л. Павла- та ввів до наукового обліку пломби з колекції Підляшського музею (м. Білосток) та Р егіо нального музею (м. Дрогичин) (Pawlata 2010, s. 151—184). На його думку, ці артефакти ви- користовувалися у другій половині ХІ — пер- шій половині ХІІІ ст. для опломбування това- рів, а наявність на пломбах літер латинського алфавіту свідчила про участь у цьому процесі купців із заходу (Pawlata 2010, s. 172). Нещо- давно дослідник видав іще одну працю, при- свячену пломбам «дрогичинського типу», де спробував розглянути феномен давньоруських пломб у цілому (Pawlata 2016, s. 71—126). Інша група польських дослідників у межах проек- ту «Сфінкс польської сігілографії» теж звер- нулася до пломб, що було знайдено в Червен- ських градах (Wołoszyn et al. 2015, s. 124—128, n. 1; Wołoszyn, Florkiewicz, Garbacz-Klempka 2016, s. 257—273). На їх думку, пломби «дроги- чинського типу» скріпляли т. зв. міхові гроші. Вони з’являються наприкінці ХІ ст., коли фак- тично витісняють більш ранні дерев’яні плом- би (Wołoszyn, Florkiewicz, Garbacz-Klempka 2016, s. 266—269). Слід зазначити, що дослід- ники вперше зробили сучасні металографічні аналізи пломб: їх хімічного складу та макро- стуктури (Там само, s. 261—262). Активне використання металодетекторів під час археологічних досліджень значно роз- ширило джерелознавчу базу сфрагістичних пам’яток давньоруського часу. Так у науко- вій обіг були введені пломби з давньоруського Чернігова (Коваленко, Молчанов 1993, с. 208— 214, рис. 1: 10—11; 2: 11—16), Дубна (Петров, Пантелеева 2014), Смоленська (Галанов 2015, с. 355—359; Олейников, Гайдуков 2017, с. 137— 148), Білоозера (Захаров 2005, с. 20—63; Мало- земов 2014, с. 243—246), Старої Ладоги (Кир- пичников, Белецкий 1994, с. 132—133; 2009, с. 36—47; Белецкий 2018а, с. 105—132), Старої Рязані та Р остиславля Р язанського (Милова- нов 2010, с. 9), Курська (Белецкий, Веретюш- кин, Горлов 2017а, с. 347—360, 146—159), Го- родця на Волзі (Петров 1997, с. 59—67), Мо- скви (Зайцев 2004, с. 350—352). Останнім часом регулярно вводяться у на- уковий обіг пломби «дрогичинського типу», що походять з приватних колекцій. Так, завдя- ки білоруському досліднику Д. В. Гулецькому, публікуються пломби з території Полоцько- го (Гулецкий, Дорошкевич 2018, с. 125—181), Чернігівського та Смоленського князівств (Тигунцев, Гулецкий 2017, с. 104—142). Автор вважає, що право випуску пломб «дрогичин- ського типу» належало суверенам, незалеж- ним володарям давньоруських земель і було пов’язано з обігом «міхових грошей». Засно- вником цієї традиції, на думку дослідників, був Ярослав Мудрий, і їх використання трива- ло до ХV ст. (Гулецкий 2018, с. 116—119; Гу- лецкий, Ярошевский 2018, с. 88—89, 116—121). О. А . А лфьоров почав вводити до наукового обігу приватну колекцію Олексія Шереметьє- ва (Алфьоров 2011, с. 214—220). Необхідно за- значити, що цей дослідник, на відміну від пе- реважної більшості своїх колег, поставив під сумнів використання свинцевих пломб «дро- гичинського типу» як міхових грошей. На його думку, пломби слід розділити на декілька груп, пов’язаних як з княжим управлінським апара- том, зокрема й з митним, так і безпосередньо з власниками товарів (Там само, с. 193—194). Необхідно зазначити, що незважаючи на великий обсяг опублікованих пломб, всі вони переважно походять з приватних колекцій, і, відповідно, не мають надійного контексту, що суттєво обмежує їх інформативність; проте не- обхідність публікації таких матеріалів не ви- кликає сумнівів (Белецкий 2018б, с. 331). Пломбам К иївського князівства присвя- чена нещодавня робота В. О. Анохіна (2012), проте вона повністю ґрунтується лише на ма- теріалах приватної колекції В . В . Н ечитайла, джерела якої сумнівні та ненадійні (передусім щодо походження знахідки). А трибуції бага- тьох пломб (насамперед, Х — першої полови- ни ХІ ст.) настільки гіпотетичні й недостатньо аргументовані, що С. В. Белецькій запропону- вав взагалі не приймати до уваги «сміливі істо- ричні висновки, принаймні до тих пір, поки не будуть оприлюднені обґрунтування цих висно- вків» (Белецкий 2018б, с. 311). Таким чином, останнім часом пломби «дро- гичинського типу» активно вводяться до нау- кового обігу, з’являються нові спроби їх ана- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2104 лізу. Але поза увагою науковців залишаються знахідки, що походять з території столиці дав- ньоруської держави К иєва та його найближ- чих околиць. Дослідники приділяли головну увагу більш репрезентативному й численному різновиду сфрагістичних матеріалів — акто- вим печаткам, які, зі зрозумілих причин, на- давали більше хронологічної та історичної ін- формації (Ивакин 1981). Самі пломби мали значно менший розмір за печатки й переваж- но малоінформативні зображення, які погано збереглися і, відповідно, не завжди чітко «про- читувалися». Загальна їх кількість на терито- рії Давньоруської держави точно невідома, але нараховує десятки тисяч екземплярів. Переважна більшість свинцевих пломб по- збавлена точних характеристик обставин їх знахідки (локалізація, культурний шар, су- проводжуючі знахідки тощо), які можуть на- дати цінну історико-культурну інформацію. Саме тому, звертають на себе увагу нові знахід- ки таких пломб з останніх за часом археологіч- них досліджень міста. Протягом 2016—2017 рр. розкопками А рхітектурно-археологічної екс- педиції Інституту археології НАН України на території сучасного Києва виявлено одну акто- ву печатку, а також 28 пломб та заготовок під них — це більше, ніж за всі попередні роки до- сліджень міста (рис. 1). Крім того, в результа- ті робіт Центру археології Києва на Поштовій Рис. 1. Схема розташування досліджуваних ділянок на мапі м. Києва Fig. 1. Scheme of location of the studied sites on the map of Kyiv ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 105 площі на Подолі виявлено понад десяток печа- ток та пломб, але вони ще не опрацьовані. Топографiя та археологiчний контекст знахiдок Більшість свинцевих пломб та заготовок вияв- лена під час науково-рятівних розкопок 2016 р. на вул. К ирилівська, 37 у Подільському р-ні Києва (рис. 1: І). Ділянка розкопу розташо- вувалася біля підніжжя гори Юрковиці в ра- йоні брами північних укріплень (літописного «столпія») середньовічного Подолу. Там роз- починався традиційний шлях на Дорогожичі з Кирилівським монастирем, де той розгалужу- вався на два стратегічні напрямки: на захід, на Білгород і вздовж Дніпра до Вишгорода та пе- реправи на Чернігів. Більше половини пломб і заготовок під них (12 екз.) виявлено у пере- відкладеному стані в культурних шарах XVII— XIX ст. Шість зразків походять з шару 3 (ХІІ— ХІІІ ст.). Однотипні пломби часом опинялися в різних культурно-хронологічних горизонтах. На шар 4 (ХІ ст.) припадає лише одна заготов- ка. Незвично велику кількість знахідок пломб і заготовок можна пояснити функціонуванням тут митниці давньоруського часу. В розкопі на кількох горизонтах чітко зафіксовано ознаки давнього шляху на Дорогожичі (Івакін та ін. 2017, с. 133—138). Н а це також вказує низка знахідок предметів імпорту (сердолікові на- мистини, візантійські амфори, фоліс імпера- тора Василія ІІ Болгаробійці (976—1025 рр.). У 2016—2017 рр. тривали дослідження посе- лення останньої чверті ХІ—ХІІ ст. на вул. Ме- трологічній в історичній місцевості Феофанія на півдні сучасного Києва (рис. 1: ІІ). Поруч розташоване відкрите кілька десятиліть тому городище цього ж часу (рис. 1: 10). Певні ка- тегорії археологічних знахідок вказують на до- сить високий соціальний статус мешканців городища та їхню належність до давньорусь- кої феодальної верхівки. Досліджений комп- лекс досить впевнено можна інтерпретувати як резиденцію представника великокнязів- ської адміністрації в цьому стратегічно важ- ливому районі, який очолював форпост, що контролював підхід до Києва з південного за- ходу — давній шлях на Василів на Стугні і далі на Юр’їв (сучасне м. Біла Церква) на Р осі. З певною обережністю цей комплекс поселень можна пов’язати із літописним Звенигородом Київським («есть город мал у Киева яко десяти върсти въдале»), де відбулося відоме осліплен- ня князя В асилька за наказом великого кня- зя київського Святополка Ізяславича у 1097 р. (Івакін та ін. 2017, с. 140—143). Тут виявлено одну пломбу та одну заготовку в житловій спо- руді кінця ХІ — початку ХІІ ст. Ще дві плом- би походять із культурного шару поселення, що стратиграфічно не розділяється та широ- ко датується кінцем ХІ — першою половиною ХІІІ ст. Факт виявлення заготовки опосеред- ковано підтверджує висновки про безпосеред- ні зв’язки поселення з великокнязівською ад- міністрацією. У 2017 р. здійснено масштабні розвідуваль- ні роботи на частині великого середньовічно- го поселення (Х—ХІІІ ст.) в іншій історичній місцевості Києва — Китаєві (рис. 1: ІІІ). Вони проводились у зв’язку з підготовкою історико- містобудівної документації на пам’ятку, коли постало питання про встановлення чітких меж Китаївського археологічного комплексу. Го- родище Китаїв розміщене на високому останці на 12 км південніше Старокиївської гори, над правобережною заплавою Дніпра, де проходив стародавній шлях від Києва на південь вздовж Дніпра (на Треполь, В ітичів, Чучин, Заруб, Канів) (рис. 1: 8). Трохи на захід розташований вище згаданий комплекс поселень у Феофанії (літописний Звенигород). В они поєднували- ся зручним шляхом. Городище являло собою один із важливих оборонних пунктів, що захи- щали підступи до столиці Русі. Його плануван- ня через наявність численних ярів, ровів та ва- лів досить незвичне, тому пам’ятку і віднесено до т. зв. складних городищ. До складу Китаїв- ського комплексу на горі також належать три групи курганних могильників і печерний лабі- ринт. А біля її підніжжя, на протилежному лі- вому березі струмка, що тече до Дніпра, розта- шовані посад та селище (Мовчан 1993, с. 137). У культурному шарі посаду виявлено актову печать та дві пломби дрогичинського типу. Типологiя символiв на пломбах Детальний опис усіх знахідок поданий у ка- талозі (див. додаток). В икористовуючи типо- логічні схеми В. Б. Перхавко (1994, с. 226) та С. В. Белецького (2003, с. 264), виділено осно- вні категорії сюжетів і символів, які було вияв- лено на цих пломбах: 1. чотириконечний хрест; 2. шестиконечний розквітлий хрест; 3. князівський знак; 4. погрудне зображення святого або князя; 5. зображення голови; 6. кириличні літери. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2106 Поза сумнівом, сфрагістичні пам’ятки мали засвідчувати повноваження конкрет- ної особи через набір зрозумілих сучасникам символів. Хрест В. О. Анохін трактує як символ при- належності до церкви (Анохин 2012, с. 25). Проте новгородські печаті післямонгольсько- го часу, що містять зображення хреста, належа- ли представникам різних соціальних груп. На думку С. В. Белецького, в цей час він симво- лізував владні повноваження, що не потребу- вали у прийнятті рішень додаткової консульта- ції з вищими органами (Белецкий 2003, с. 262). В. Л. Янін та П. Г. Гайдуков пов’язували зо- браження хреста зі світською владою і вважа- ли його тотожним формулі на висячих печат- ках: «Господи, помози рабу своему (имя рек)» (Янин, Гайдуков 1998, с. 59). У нашому випад- ку хрест на пломбах може символізувати непо- дільність влади і вказувати на їх належність ве- ликому князю Київському. На сьогодні вважають придатними для атри- буції тільки відтиски зі знаками Рюриковичів і упевнено визначають серед них лише пломби Мстислава В еликого (1076—1132 рр.) та дея- ких його нащадків (Перхавко 1994, c. 234, 328). С. В. Білецький цей перелік починає з батька Мстислава — В олодимира Мономаха (1999, с. 327—328). Зображення святого на актових печатях символізувало хрестильне ім’я особи, котра мала стосунок до документа. Це, свого часу, переконливо довів ще М. П. Ліхачов. В ідпо- відно, зображення святих з обох боків означа- ло ім’я та по-батькові цієї особи. Подібним чи- ном слід трактувати аналогічні зображення на товарних пломбах. Лише в деяких випадках зо- браження святого могло означати відповідний храм або монастир. Крім того, в рідкісних ви- падках зображували не святого покровителя, а самого князя-власника пломби. Стосовно значення одиничних кирилич- них літер у давньоруській сфрагістиці єдиної точки зору нема. Характерно, що вони зобра- женні майже завжди на пломбах. За Б. Д. Єр- шевським, літери могли означати певну оди- ницю ваги або об’єму товару (Ершевский 1985, с. 56—57). Також вони могли символізувати одиницю виміру часу, бути скороченням від імені князя тощо. Лицьовою стороною печаток або пломб, за С. В. Белецьким, слід вважати ту, на якій зо- бражено символи владних повноважень їх власника (емблема, хрест, «розетка» тощо), за зворотну — ту, що містить інформацію про самого власника (Белецкий 1999, с. 265). Зро- зуміло, що за відсутності вказаних геральдич- них знаків, поділ пломби на аверс і реверс до- сить умовний. На жаль, зображення на деяких пломбах лише частково потрапили на відтиск або не читаються. Достовірно можемо виділи- ти такі поєднання зображень: а) хрест + святий; б) хрест + голова; в) розквітлий хрест + святий; г) тамга + святий; д) тамга + літери; е) святий + святий; є) голова + літера; ж) літера + літера. Таким чином, у київських знахідках пред- ставлена більшість комбінацій зображень, нині відомих на давньоруських пломбах (Бе- лецкий 1999, с. 265). Пломби із зображенням хреста та арханге- ла Михаїла. Однотипними є три пломби із зо- браженням хреста на підніжжі з однієї сторони та архангела Михаїла — з іншої. Дві з них зна- Рис. 2. Пломби з вул. Кирилівської, 37 Fig. 2. Seals from Kyrylivska st., 37 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 107 йдено на вул. Кирилівській 1 і 2 (рис. 2: 1—2), а найкраще зберігся екземпляр з Китаївського комплексу (№ 27) (рис. 4: 4). Найбільш імовірно буде співвідносити ці пломби з одним із онуків Ярослава Мудрого — Олегом-Михаїлом Свя- тославичем або Святополком-Михаїлом Ізяс- лавичем. Перший із них княжив у Володимирі- Волинському (1073—1078 рр.), Тмутаракані (з 1083 р.), Чернігові (1094, 1097 рр.) та Новгород- Сіверському (1097—1115 рр.), до того ж, на ві- домих нині його печатях архангел зображував- ся на повний зріст (Янин 1970, с. 251, табл. 3, №29). Тож, пломби слід атрибутувати як на- лежні Святополку Ізяславичу, котрий протя- гом двадцяти років (1093—1113 рр.) займав ве- ликокнязівський стіл. Гіпотетично, цьому ж князеві могла нале- жати знайдена на тому ж розкопі пломба іншо- го типу: з простим рівнобічним хрестом та зо- браженням архангела (?) (№3) (рис. 2: 3). На пломбі 4 поєднано зображення рівно- бічного хреста та голови чоловіка з вусами й короткою бородою (рис. 2: 4). З огляду на від- сутність німба, є всі підстави вважати, що тут зображено не святого патрона, а самого князя- власника пломби. Портрет виконано в досить архаїчному стилі. Хрест зображено і на пломбі 22 (Феофанія) (рис. 4: 1). Пломба із зображенням проквітлого хреста та Андрія Первозванного. На лицьовій сторо- ні пломби 5 бачимо розквітлий хрест, на зво- ротній — святого з кучерявим волоссям у свя- щеницьких ризах, що в лівій руці тримає хрест (рис. 2: 5). Стилістика зображення розквіт- лого хреста доволі архаїчна, найбільш харак- терна для вислих печатей кінця ХІ — початку ХІІ ст. (Янин, Гайдуков 1998, с. 60—62, 274— 275, табл. 16; 17). Ліва частина зворотного боку пломби — нерозбірлива, на правій зберегла- ся літера «Р». Подібним чином — з хрестом у руці — зображували двох святих: Іоанна Пред- течу та Андрія Первозванного. Ми маємо спра- ву з останнім, адже для іконографічного образу Іоанна характерне довге пряме волосся та дов га борода. Є в імені Андрій і літера «Р». У цей період таке хрестильне ім’я носив лише один князь — Всеволод-Андрій Ярославич, про що відомо з графіто про його поховання з Софії Київської (Высоцкий 1956). Варто згадати, що деякі пломби з Дрогичина впевнено припису- вав В севолоду Ярославичу ще Б. О . Р ибаков (Рыбаков 1940, c. 245). Пломби із символом у вигляді літери «Ж» та зображенням святого Петра/архангела Гавриїла. До однієї серії належать пломби з вул. Кири- лівської, хоча всі вони відлиті за допомогою різних пломбаріїв і належать до кількох окре- мих типів. На аверсі зображено символ у виг ляді букви «Ж», на реверсі — святий у свяще- ницькій ризі з кучерявим волоссям. Рис. 3. Пломби з вул. Кирилівської, 37 Fig. 3. Seals from Kyrylivska st., 37 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2108 На зворотному боці однієї з пломб (6) ліво- руч помітні літери «… \| Е \| Т» (перша літера не читається) (рис. 2: 6). Ключем до атрибуції зна- хідки є аналогічна пломба з колекції Музею ро- дини Шереметьєвих, на якій чітко читаються літери «П \| Е \| Т» (Петро). Останню О. А. Алфьо- ров упевнено присвоює Ярополку-Петру Ізя славичу. За його версією, символ, схожий на букву «Ж», утворився внаслідок дзеркального обернення тризуба Ізяслава Ярославича — бать- ка Ярополка (Тисяча років… 2013, с. 75—76). Написи на двох інших, майже ідентичних, пломбах зберіглися гірше. На одній із них (7) з правої сторони розміщені літери «П (?) \| Е», ліва сторона зображення не потрапила на від- тиск (рис. 2: 7). На іншій (8) з обох боків — по дві літери в стовпчик, з яких читається лише ліва верхня «Т» (рис. 2: 8). Очевидно, тут також маємо ім’я «П \| Е \| Т \| (Р)», яке слід читати в дзеркальному відображенні. Відомо лише про трьох давньоруських кня- зів, котрі в хрещенні отримали ім’я Петро — окрім згаданого Ярополка Ізяславича, це — Святополк О каянний та В севолод Мстисла- вич. Протягом недовгого князювання першого (1015—1016, 1018—1019 рр.) побутувала зовсім інша іконографічна традиція, що добре про- стежується на монетах і печатці самого князя. Син Мстислава Романовича, Всеволод Мстис- лавич, короткий час був новгородським князем (1219—1221 рр.) і не міг мати в Києві серйозно- го впливу, однак зовсім заперечувати його не- можна. Проте маємо більше підстав погодити- ся з думкою О. А. Алфьорова. Правдоподібність такої атрибуції підтвер- джується наявністю на тій же ділянці ще од- нієї пломби (9) із символом у вигляді літери «Ж», на зворотному боці якої зображені свя- тий із жезлом та літери «В \| Р» — поза сумні- вом, архангела Гавриїла (рис. 2: 9). Діяльність більшості князів, що достовірно носили в хре- щенні ім’я Гавриїл, також стосується північ- норуського регіону кінця ХІІ — першої поло- вини ХІІІ ст. Найбільш імовірним власником пломби міг бути В севолод-Гавриїл Мстисла- вич — син Мстислава Великого, який 1138 р. тримав вишгородський стіл. Однак це припу- щення не пояснює факту використання цим князем символу, ідентичного знаку Яропол- ка Ізяславича. Ситуацію прояснюють знахідки печаток княгині Гертруди-Олісави (удови Ізя слава Ярославича та матері Ярополка), одна з яких походить з Києва. На буллах зображено святих Олісаву та Гавриїла. В. Л. Янін вважав, що Гавриїл був патроном Ярополка, який у ка- толицькому хрещенні в Н імеччині став Пет ром (Янин 1963). Отже, всі чотири пломби (6—9) з симво- лом у вигляді літери «Ж» належали Ярополку Ізяславичу. В ін більше відомий як князь во- линський і турівський, але виявлені пломби могли мати стосунок і до періоду князювання Ярополка у Вишгороді, де Ізяслав Ярославич посадив сина, вдруге зайнявши великокня- зівський стіл у 1078 р. (Ипатьевская летопись 1908, стб. 133). Пломба із зображенням дзвоноподібної тамги та кириличних літер. На аверсі пломби (10) — Рис. 4. Пломби з Феофанії та Китаєва Fig. 4. Seals from Feofaniia and Kytaiv ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 109 дзвоноподібна тамга-двозуб (рис. 3: 1). На зво- ротному боці — літери «Из», що може бути скороченням від імені «Ізяслав». Отже, плом- ба може вказувати на когось із князів з таким ім’ям. За класифікацією дрогичинських пломб С. В . Белецького, знак належить до класу І (двозуби), розряду 6 (з роздвоєною ніжкою). У самому Дрогичині аналогічного символу не виявлено. Найближчим є знак типу 9 (дзвоно- подібні, з зубцями, відігнутими назовні, однак відріг усередину — на правому, а не на лівому зубці) (Белецкий 1999, с. 306—307). Схожі дзвоноподібні знаки, у формі двозуб- ця з ніжкою у вигляді плавно зігнутого гачка, В. В . Янін надавав суздальським князям, на- щадкам Юрія Довгорукого (Янин 1970, с. 145). Цю точку зору підтримали А . А . Молчанов (1985, с. 70—71), В. Б. Перхавко (1994, с. 233) та інші фахівці. Одним з основних аргументів на її користь наводилося зображення на каме- ні Золотих воріт у Володимирі на Клязьмі. Од- нак значною мірою цей висновок поставлено під сумнів знахідкою дзвоноподібної тамги на плиті зі Смоленська (Торшин 2000). С. В . Белецький принципову відмінність між князівськими знаками вбачає не в загаль- них обрисах (прямокутні чи дзвоноподібні), а у кількості зубців (дво- чи тризуби). Так, на дум- ку дослідника, за синів, онуків та правнуків Володимира Святославича побутував принцип наслідування тамги, за яким старший син змі- нював форму ніжки батьківського тризуба, а молодші — форму зубців. При цьому, дзвоно- подібні знаки могли використовуватися поряд із прямокутними. Протягом усього ХІ ст. на- Рис. 5. Пломби з вул. Кирилівської, 37, фото Fig. 5. Seals from Kyrylivska st., 37, photos ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2110 щадки Володимира використовували винятко- во знак у вигляді тризуба, в той час як двозуби серед особисто-родових знаків Р юриковичів переважали протягом наступних ХІІ—ХІІІ ст. (Белецкий 1999, с. 190—292, 326—327). Ідентична тамга виявлена на новгород- ських пломбах (Белецкий 1999, с. 323, рис. 35, №№1—6). Абсолютно аналогічну пломбу з ко- лекції Музею Шереметьєвих опубліковано в ка- талозі виставки «1000 років української печат- ки». О. А. Алфьоров зазначає, що «княжий знак подібний до знамена Ізяслава Мстиславича, з тієї різницею, що в останнього був відсутній додатко- вий елемент у середині. Гіпотетично пломба на- лежала комусь з Мономаховичів» (Тисяча років… 2013, с. 77, № 46). Дійсно, подібний знак (без відрогу на лівому зубці) зображений на печатці великого князя київського Ізяслава Мстислави- ча, а також на пломбі з Дрогичина та гончарно- му клеймі з Києва (Белецкий 1999, с. 320). Схо- жу тамгу, що відрізняється, навпаки, наявністю додаткового відрогу на правому зубці, В. В. Не- читайло відносить до його сина Ярополка (по- мер 1168 р.). Вона зображена на персні з Хмель- ницької обл. (Нечитайло 2012, с. 6, 7, 35). Підсумовуючи вищесказане, доводить- ся констатувати, що на сьогодні персональну атрибуцію цієї тамги не можна вважати вста- новленою. Можемо обережно припустити, що цим знаком користувався хтось із синів Ізяс- лава Мстиславича (найімовірніше князь нов- городський Ярослав) під час одного з періодів його правління в Києві. Тамгу-двозуб прямокутних обрисів зобра- жено на пломбі 28 з Китаєва, однак половина знаку не потрапила на пломбу (рис. 4: 6). Зо- браження на зворотному боці не читається. Символ на пломбі 23 (Феофанія) не роз- бірливий (тамга — ? розквітлий хрест — ?). На зворотному боці літера «Л» (рис. 4: 2). Пломба з погрудним зображенням святого або князя з обох боків. На аверсі пломби 24 з Фео- фанії зображено святого з німбом і піднятими догори («в образі Оранти») руками, який у пра- вій руці тримає хрест на довгій основі (рис. 4: 3). Зображення на реверсі видно нечітко. Тут також погрудний портрет святого з німбом, імовірно у пишному вбранні, котрий тримає Євангеліє (?) у лівій руці. Практично ідентичним зображенню на аверсі є відтиски на деяких печатках Святосла- ва Ярославича. Відмінність полягає в тому, що на буллі воно виконано на повний зріст, а за- мість німба — діадема (на печатках Святослава іншого типу вміщений німб). Появу пломби, можливо, слід пов’язувати з київським князю- ванням Святослава (1073—1076 рр.). Не супе речить цій атрибуції і загальне датування жит- ла (кінець ХІ — початок ХІІ ст.), де виявлено пломбу. Зображення на реверсі, в такому ви- падку, можна трактувати як святого Миколая в єпископських ризах. Рис. 6. Пломби з вул. К ирилівської, 37, фото Fig. 6. Seals from Kyrylivska st., 37, photos ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 111 Загострення стосунків між старшими Ярославичами знайшло своє відображення і в символіці їх моливдовулів, якою князі праг- нули підкреслити свій винятковий статус. Так на печатках Ізяслава з’явився імператор- ський вінець, а Святослав на деяких буллах був зображений не тільки на престолі, поді- бно візантійським імператорам, але й з нім- бом (Сили 2012). В изнано, що в ХІ ст. німб на Русі часто символізував не святість, а ви- сокий сан особи (Толстой 1893, с. 337—340; Янин 1970, с. 35). Утім, С. В. Белецький вва- жає, що тут зображено Христа, хоч і визнає, що подібну комбінацію зображень для домон- гольського часу поки не виявлено (Белецкий 1999, с. 281). Імовірно, цей образ перейшов також на товарні пломби, і саме цей рідкісний сфрагістичний тип присутній на екземплярі з Феофанії. Пломби із зображенням голови святого та ки- риличної літери/або кириличної літери з обох боків. Всі пломби цих двох груп походять із розкопу на вул. К ирилівській. До другої гру- пи належить три відтиски, зроблені за допомо- гою різних пломбаріїв, що на лицьовому боці містять літеру «И» з вписаним у лівий штрих хрестом. На зворотному боці двох із них (11, 12) вміщено букву «Л», реверс третьої (13) — порожній (рис. 3: 2—4). У цьому випадку на аверсі пломби ініціал володаря поєднано з хрестом-символом єдиновладдя. В . О . А но- хін співвідносить такі пломби з великим кня- зем київським Ізяславом Ярославичем (1054— 1068, 1069—1073, 1077—1078 рр.). Літеру «Л» дослідник занадто сміливо пов’язує з Лаза- рем (відомим за творами Борисоглібського ци- клу), котрий за часів Ізяслава керував вишго- родською церквою-мавзолеєм Бориса і Гліба (Анохин 2012, с. 23, 25). На пломбі 14 зображено голову святого або князя з кучерявим волоссям та літеру «Д» (рис. 3: 5). Гіпотетично, пломба також могла належати Ізяславу Ярославичу. Тоді літера «Д» позначала б хрещальне ім’я князя — Дмитро (Анохин 2012, с. 25—26). Можливо, кириличні літери або їх частини розміщувались на пломбах 15, 16, 25. Усі три зображення читаються надто погано (рис. 3: 6—7). У цілому, поясні та погрудні зображен- ня на печатках використовувалися переважно в ХІ ст., а близько другої чверті ХІІ ст. їх по- вністю витісняють зображення на повний зріст (Янин 1970, с. 81). Ім’я «Кирилл» зрідка тра- пляється у давньоруський час, а в межах за- значеного періоду відомий лише В севолод- Кирилл Ольгович. На зворотному боці печаток Всеволода Оль- говича зазвичай розміщували напис: «Господи, помози рабу своему Кириллу» або зображення св. архангела Михаїла, яке символізувало хре- щальне ім’я його батька, Олега-Михаїла Свя- тославича (Янин 1970, с. 105). На жаль, зобра- ження на реверсі булли з Феофанії не читаєть- ся через пошкодження. Гіпотетично, якщо тут містився ще один образ святого, зображення св. Кирила означало б ім’я не власника печат- ки, а його батька, і вона могла б належати ко- мусь із синів Всеволода Ольговича. Рис. 7. Пломби з Феофанії та Китаєва, фото Fig. 7. Seals from Feofaniia and Kytaiv, photo ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2112 Висновок Завдяки розкопкам 2016—2017 рр. колекція сфрагістичних матеріалів з території давньо- руського Києва та його околиці суттєво збіль- шилася. Новітні матеріали, вирізняючись від- носною складністю сфрагістичних типів, зна- ходять близькі аналогії серед синхронних ак- тових печаток. Більшість пломб не є характер- ною для земель Північної Русі. Вважається, що найбільш якісні екземпляри пломб могли слу- гувати і актовими буллами, якими скріплялися другорядні документи (Янин 1953, с. 381; 1970, с. 11, 150—153; Перхавко 1994, с. 239). Всі достатньо надійно атрибутовані плом- би датуються другою половиною ХІ — першою половиною ХІІ ст. В они належать великим князям київським Ізяславу Ярославичу, Свя- тославу Ярославичу, В севолоду Ярославичу, Святополку Ізяславичу, В севолоду О льгови- чу, а також сину Ізяслава — князю волинсько- му і туровському Ярополку. Вважаємо, що роз- копками виявлено найбільш ранні екземпляри пломб дрогичинського типу. Особливо репре- зентативними є знахідки з розкопу на Подолі по вул. Кирилівській, де в зазначений період, імовірно, функціонувала великокняжа митни- ця на північному в’їзді до Києва. Спостерігається певний взаємозв’язок у по- бутуванні товарних пломб і актових печаток. Якщо на землях Південної Русі знахідки кня- зівських печаток другої половини ХІ ст. стають масовими, то на Півночі вони малочисленні до початку ХІІ ст. А вже до середини ХІІ ст. на південно-руських землях князівські булли, за спостереженнями В. Л. Яніна та П. Г. Гайду- кова, практично зникають, в той час як на Пів- ночі вони з’являються у величезній кількості (Янин, Гайдуков 1997, с. 153, 155). Протягом другої половини ХІ—ХІІ ст. по- ступово простежується тенденція до спрощен- ня сфрагістичних типів. Так на печатці Ярос- лава Мудрого молитовну формулу наведено повністю, а на буллах його нащадків вже ви- користовувалися загальновживані скорочен- ня (Тисяча років… 2013, с. 30). Спостеріга- ється чітка хронологічна закономірність і сто- совно розмірів та ваги печатей і пломб: якщо товщина і вага пломб Ярославичів варіюєть- ся в межах 2,0—4,0 мм і 2,3—3,6 г відповідно, то вже наступне покоління князів — Ізясла- вичі — користувалося відтисками товщиною 1,5—3,0 мм, вагою 1,1—2,2 г. Тенденція до по- ступового зменшення масивності свинцевих відтисків є характерною для сфрагістики у ба- гатьох країнах середньовічної Європи (Белец- кий 1999, с. 258). Додаток Каталог пломб дрогичинського типу з розкопок 2016—2017 рр. у м. Києві Поділ, вул. Кирилівська, 37 1. Пломба свинцева (інв. № 9.257). Лицьовий бік: хрест на підніжжі. Зворотній бік: погрудне зображен- ня святого з кучерявим волоссям, більша частина зо- браження не потрапила на відтиск. Німб із крапок, від плеча відходить крило. У правій руці тримає скіпетр чи спис. Розміри 14 × 11 мм, товщина 2,0 мм, вага 1,8 г (рис. 2: 1). 2. Пломба свинцева (інв. № 9. 259). Лицьовий бік: хрест на підніжжі. Зворотній бік: погрудне зображен- ня святого з кучерявим волоссям, у парадному обла- дунку. Щось тримає у правій руці. Частина зображен- ня не потрапила на відтиск. Розміри 12 × 11 мм, товщи- на 2,5 мм, вага 1,8 г (рис. 2: 2). 3. Пломба свинцева (інв. № 15/20). Лицьовий бік: простий рівнобічний хрест. Зворотній бік: погрудне зо- браження святого (архангела ?) з короткою бородою, у пишному вбранні, з крилами (?) та німбом. Крапковий обідок. Розміри 15 × 12 мм, товщина 2,0—2,5 мм, вага 2,9 г (рис. 2: 3). 4. Пломба свинцева (інв. № 5.1). Лицьовий бік: про- стий рівнобічний хрест. Зворотній бік: голова чоловіка з вусами та, можливо, короткою бородою. Розміри 14 × 18 мм, товщина 4,0 мм, вага 3,1 г (рис. 2: 4). 5. Пломба свинцева (інв. № 16.151). Лицьовий бік: частина шестикінечного розквітлого хреста з багать- ма відрогами-«паростками». Зворотний бік: погрудне зображення святого з кучерявим волоссям і німбом із крапок. Вбраний у священицькі ризи (?), у лівій руці тримає хрест на довгій основі. Праворуч літера «Р». Крапковий ободок. Розміри 12 × 12 мм, товщина 2,5— 3,0 мм, вага 2,3 г (рис. 2: 5). 6. Пломба свинцева (інв. № 16.152). Лицьовий бік: літера «Ж» (дзеркально обернений тризуб ?) в обідку, перехрестя затерте. Зворотний бік: погрудне зображен- ня святого з кучерявим волоссям та німбом із крапок. Зліва літери «… \| Е \| Т» у стовпчик (перша літера не чи- тається). Крапковий обідок. Розміри 12 × 10 мм, тов- щина 2,0 мм, вага 1,2 г (рис. 2: 6). 7. Пломба свинцева (інв. № 7.2). Лицьовий бік: літе- ра «Ж» (дзеркально обернений тризуб ?) у крапковому обідку. Зворотний бік: погрудне зображення святого з кучерявим волоссям і бородою. Німб із крапок. Вбра- ний у священицькі ризи. Праворуч — літери «П (?) \| Е» у стовпчик. Крапковий обідок. Розміри 12 × 10 мм, товщина 2,5—3,0 мм, вага 2,0 г (рис. 2: 7). 8. Пломба свинцева (інв. № 9.7). Лицьовий бік: літе- ра «Ж» (дзеркально обернений тризуб ?) у крапковому обідку. Зворотний бік: погрудне зображення святого з кучерявим волоссям з німбом із крапок. Слабо видно священицькі ризи. З обох сторін по дві літери, розта- шовані в стовпчик, читається лише ліва верхня «Т». Крапковий обідок. Розміри 11 × 10 мм, товщина 2,0— 3,0 мм, вага 2,0 г (рис. 2: 8). 9. Пломба свинцева (інв. № 9.255). Лицьовий бік: лі- тера «Ж» (дзеркально обернений тризуб ?) у крапково- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 113 му обідку. Зворотний бік: погрудне зображення свято- го з бородою і вусами, в обладунку. Німб з крапок. В правій руці тримає предмет (спис ?). Праворуч літери «Р \| В». Крапковий обідок. Розміри 12 × 12 мм, товщина 2,0—4,0 мм, вага 2,2 г (рис. 2: 9). 10. Пломба свинцева (інв. № 7.3). Лицьовий бік: дзвоноподібна тамга з зубцями, відігнутими назовні та роздвоєною ніжкою. На лівому зубці відріг усередину. Зворотний бік: літери «Из» у крапковому обідку. Розміри 17 × 12 мм, товщина 1,5—2,0 мм, вага 2,1 г (рис. 3: 1). 11. Пломба свинцева (інв. № 16.3). Лицьовий бік: літера «И» з вписаним хрестом. Зліва і знизу крапки. Слабо читається крапковий обідок. Зворотний бік: лі- тера «Л». Праворуч крапка. Подвійний крапковий обі- док. Розміри 14 × 12 мм, товщина 2,0—3,0 мм, вага 3,0 г (рис. 3: 2). 12. Пломба свинцева (інв. № 9.9). Лицьовий бік: частина літери «И» з вписаним хрестом. Подвійний крапковий обідок. Зворотний бік: літера «Л». З право- го і нижнього боку крапки. Крапковий обідок. Розміри 13 × 12 мм, товщина 3,0—4,0 мм, вага 2,8 г (рис. 3: 3). 13. Пломба свинцева (інв. № 8.1). Лицьовий бік: літера «И» з вписаним хрестом. Зверху, знизу і зліва крапки. Слабо читається крапковий обідок. Зворот- ний бік: пуста. Розміри 12 × 11 мм, товщина 2,5 мм, вага 1,6 г (рис. 3: 4). 14. Пломба свинцева (інв. № 16.153). Лицьовий бік: голова святого з кучерявим волоссям з німбом із крапок. Крапковий обідок. Зворотний бік: літера «Д» в крапковому обідку. Розміри 15 × 11 мм, товщина 2,0 мм, вага 2,5 г (рис. 3: 5). 15. Пломба свинцева (інв. № 9/261). Лицьовий бік: не читається, більша частина зображення не потрапи- ла на відтиск. Зворотний бік: лінія з двома крапками по боках (частина літери ?). Розміри 15 × 14 мм, товщина 2,0—3,5 мм, вага 3,4 г (рис. 3: 6). 16. Пломба свинцева (інв. № 8.2). Лицьовий бік: символ (літера «Д» ?) поганої збереженості. К рапко- вий обідок. Зворотний бік: символ (літера «М» або «З» ?) поганої збереженості. Розміри 13 × 12 мм, товщина 1,5—2,5 мм, вага 2,2 г (рис. 3: 7). 17. Пломба або печать свинцева (інв. № 16.1). Зі- гнута під прямим кутом. Лицьовий бік: зображення не читається. Зворотний бік: пусто (?). Розміри 20 × 12 мм, товщина 1,5—2,0 мм, вага 2,2 г. 18. Заготовка свинцева під пломбу (інв. № 9.10). Розміри 16 × 13 мм, товщина 3,0—5,5 мм, вага 5,0 г. 19. Заготовка свинцева під пломбу (інв. № 16.2). Розміри 17 × 14 мм, товщина 4,0 мм, вага 5,3 г. 20. Заготовка свинцева під пломбу (інв. № 29.1). Розміри 15 × 12 мм, товщина 3,0 мм, вага 3,8 г. 21. Заготовка свинцева під пломбу (інв. № 7.1). Роз- міри 16 × 15 мм, товщина 5,5 мм, вага 8,4 г. Феофанія, вул. Метрологічна 22. Пломба свинцева (інв. № 51.1). Лицьовий бік: хрест, що променями виходить за межі відтиску. Н а одному з секторів дві крапки. Зворотний бік порож- ній. Розміри 19 × 15 мм, товщина 4,5—5,5 мм, вага 4,9 г (рис. 4: 1). 23. Пломба свинцева (інв. № 15.17). Лицьовий бік: символ, читається погано (розквітлий хрест ?, тамга ?). Зворотний бік: літера «Л» в подвійному обідку з кра- пок. Розміри 13 × 12 мм, товщина 2,5—3,0 мм, вага 1,9 г (рис. 4: 2). 24. Пломба свинцева (інв. № 15.21). Лицьовий бік: святий із німбом у священицьких ризах (?). Зворот- ний бік: святий із німбом з піднятими догори руками. У правій руці, очевидно, тримає хрест. Розміри 17 × 11 мм, товщина 2,5—4,0 мм, вага 3,6 г (рис. 4: 3). 25. Пломба свинцева (інв. № 50.1). Лицьовий бік: лі- тера «К» (?). Зворотний бік: пусто. Розміри 12 × 11 мм, товщина 1,5—3,0 мм, вага 1,8 г. 26. Заготовка свинцева під пломбу (інв. № 41.3). Розміри 15 × 13 мм, товщина 1,5—2,5 мм, вага 2,6 г. Китаєвський археологічний комплекс. Посад 27. Пломба свинцева (інв. № 16). Лицьовий бік: хрест на підніжжі. Зворотний бік: погрудне зображен- ня архангела з кучерявим волоссям, з німбом та крила- ми. У парадному обладунку, в правій руці тримає скі- петр чи спис, у лівій — сферу (?). Розміри 13 × 10 мм, товщина 1,5—2,0 мм, вага 1,1 г (рис. 4: 4). 28. Пломба свинцева (інв. № 17). Лицьовий бік: там- га прямокутних обрисів. Зображення лише частково потрапило на відтиск. Зворотний бік: зображення не читається. Розміри 13 × 9,0 мм, товщина 3,0 мм, вага 2,4 г (рис. 4: 5). 29. Печатка свинцева (інв. № 15). Лицьовий бік: Погрудне зображення святого з коротким волоссям, довгою бородою та вусами. Одягнений у священиць- кі ризи. Німб із крапок. Праворуч дві літери стовпчи- ком, перша з яких не читається, друга — «Л». Крапко- вий обідок. Зворотний бік: зображення не читається. Помітний слід від нитки. Розміри 23 × 20 мм, товщина 2,0—3,0 мм, вага 3,9 г (рис. 4: 6). Авенариус, Н. П. 1890. Дрогичин Надбужский и его древ- ности. Древности Северо-Западного края, т. I, вып. 1. Санкт-Петербург: Тип. Императорской академии наук, с. 1-42. Алфьоров, О . 2011. Пломби дорогичинського типу: ме- тодологічні рекомендації до опису та каталогізації. Сфрагістичний щорічник, І, с. 189-221. Анохин, В. А. 2012. Свинцовые пломбы великого княжества Киевского (Х—ХІІІ ст.). Київ: Стилос. Белецкий, С. В. 1999. Знаки Рюриковичей на пломбах из Дрогичина (по материалам свода К.В. Болсуновско- го). Stratum plus: Время денег, 6, с. 288-330. Белецкий, С. В. 2001. Введение в русскую допетровскую сфрагистику. Исследования и музеефикация древ- ностей Северо-Запада. Санкт-Петербург. Белецкий, С. В. 2003. Сфрагистика. Специальные истори- ческие дисциплины. Санкт-Петербург, с. 248-367. Белецкий, С. В. 2018а. Древнерусские пломбы из Старой Ладоги. Записки Института истории материальной культуры РАН, 18, с. 105-132. Белецкий, С. В. 2018б. Древнерусские пломбы в публика- ции В.А. Анохина. Stratum plus. Когда века были сред- ние: общество и власть. Санкт-Петербург-Кишинев- Одесса-Бухарест, 5, с. 311-332. Белецкий, С. В., Веретюшкин Р. С., Горлов, К. В. 2017а. Свинцовые пломбы из раскопок в К урске в 2015 году. Stratum plus. Пути вещей, 6, с. 347-360. Белецкий, С. В., Веретюшкин, Р. С., Горлов, К. В. 2017б. Свинцовые пломбы из раскопок в Курске в 2016 году. Записки Института истории материальной культу- ры, 16, с. 146-159. Болсуновский, К . В . 1894. Дрогичинские пломбы. К иев: типо-лит. Г.Л. Фронцкевича. Высоцкий, С. А . 1956. Запись о саркофаге В севолода Ярославича (1054—1057). Краткие Сообщения Ин- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2114 ститута Истории Материальной Культуры, 55, с. 150-152. Галанов, В. И. 2015. О находках дрогичинских пломб на территории Смоленска в ходе охранных раскопок 2004—2014 годов. II�� Международная нумизматиче- ская конференция «Эпоха викингов в Восточной Евро- пе в памятниках нумизматики VIII—XI вв.». Санкт- Петербург; Старая Ладога, с. 355-360. Гулецкий, Д. В. 2018. Древнерусские свинцовые пломбы как нумизматический источник домонгольского пе- риода. Средневековая нумизматика Восточной Евро- пы, 7, с. 114-133. Гулецкий, Д. В., Ярошевский, Н. А. 2018а. Древнерусские свинцовые пломбы с властной символикой Р юри- ковичей: история и проблемы изучения (по данным украинских находок последних лет). Русь, Литва, Орда в памятниках нумизматики и сфрагистики, т. 5. Минск, с. 80-124. Гулецкий, Д. В., Ярошевский, Н. А. 2018б. Меховые деньги Древней Руси XI—XIII вв. Минск: Рифтур. Ершевский, Б. Д. 1985. Дрогичинские пломбы. Класси- фикация, типология, хронология (по материалам собрания Η.П. Лихачева). Вспомогательные истори- ческие дисциплины, XVII, с. 36-57. Зайцев, В . В . 2004. Н аходки «великокняжеских» пломб XIV—XV веков в Москве. Археология Подмосковья. Москва, с. 350-352. Захаров, С. Д. 2005. Свинцовые пломбы Белоозера. Русь в ��IX��—��XIV�� веках. Взаимодействие Севера и Юга. Мо- сква: Наука, с. 20-63. Ивакин, Г. Ю. 1981. Памятники нумизматики и сфра- гистики. Новое в археологии Киева. Київ: Наукова думка, с. 403-414. Ипатьевская летопись. 1908. П��олное С��обрание Русских Ле- тописей. Т. 2. Санкть-Петербургь:Типографія М. А. Александрова. Івакін, Г. Ю., Івакін, В . Г., Бібіков, Д. В ., Баранов, В . І., Зоценко, І. В ., Чміль, Л. В ., О ленич, А . М. 2017. Матеріали науково-рятівних досліджень Архітектурно-археологічної експедиції 2016 р. в експозиції А рхеологічного музею ІА НАН У. Археологія і Давня історія України, 3 (24), с. 133-146. Коваленко, В . П., Молчанов, А . А . 1993. Древнерусские сфрагистические памятники домонгольского време- ни из Чернигова. Российская археология, 4, с. 208-216. Котляревский, А . А . 1865. Заметка к статье гр. К . П. Тышкевича: о свинцовых оттисках, найденных в реке Буге у Дрогичина. Древности. Труды Москов- ского археологического общества, т. I, вып. 2. Мос ква, с. 242-248. Кирпичников, А. Н., Белецкий, С. В. 1994. Новые сфра- гистические находки из Старой Ладоги. Археологиче- ские вести, 3, с. 132-135. Кирпичников, А. Н., Белецкий, С. В. 2009. Новые наход- ки памятников древнерусской сфрагистики в Ста- рой Ладоги. Археология и история Литвы и Северо- Запада России в раннем и позднем средневековье. Санкт-Петербург, с. 21-51. Леопардов, Н . А . 1890. По поводу дрогичинских нахо- док. Сборник снимков с предметов древности, нахо- дящихся в г. Киеве в частных руках. Сер. 1. Вып. 1. Киев: Тип. С.В. Кульженко. Лихачев, Н. П. 1930. Материалы для истории византий- ской и русской сфрагистики. Труды музея палеогра- фии. Т. ІІ. Ленинград. Лучицкий, И. В . 1892. По поводу дрогичинских древностей. Заметка к истории торговых сношений Ганзы с северо-западной и южной Русью. Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца, кн. 6. Киев, с. 73-104. Малозёмов, Ю. П. 2014. Пломбы дрогочинского типа из Белоозера. Эпоха викингов в Восточной Европе в па- мятниках нумизматики VIII–XIвв. Санкт-Петербург, с. 243-246. Милованов, С. И. 2010. Торговля Рязанской земли в ХІ — второй половине ��XV�� вв. (по археологическим и нумизма- тическим данным). Автореферат дисертации к. и. н. Мовчан, І. І. 1993. Давньокиївська околиця. Київ: Науко- ва думка. Молчанов, А. А. 1985. Об атрибуции лично-родових зна- ков князей Рюриковичей Х—ХІІІ вв. Вспомогатель- ные исторические дисциплины, XVI, с. 66-83. Монгайт, А. Л. 1955. Старая Рязань. Материалы и исследо- вания по археологии СССР, 49, с. 59-62. Монгайт, А. Л. 1959. Абу Хамид Ал-Гарнати и его путе- шествие в русские земли в 1150—1153 гг. История СССР, 1, с. 169-179. Монгайт, А. Л., Большаков, О. Г. 1971. Путешествие Абу Хамид ал-Гарнати в Восточную и Центральную Евро- пу (1131—1153 гг.). Москва: Наука. Нечитайло, В. В. 2012. Знаки Рюриковичей, принадлежа- щие Великим князьям Киевским Х—ХІІІ века. Киев. Олейников, О. М. 2018. К вопросу о назначении свинцо- вых пломб дрогичинского типа. Тверь, Тверская зем- ля и сопредельные территории в эпоху Средневековья, 11. Тверь, с. 6-11. Олейников, О. М., Гайдуков, П. Г. 2017. Краткие итоги исследований в Смоленске в 2004 г. (раскоп на улице Ленина, 15). De mare ad mare. Археология и история. Смоленск, с. 137-148. Перхавко, В . Б. 1994. Р аспостранение пломб дрогичин- ского типа. Древнейшие государства Восточной Евро- пы. Москва, с. 211-247. Перхавко, В. Б. 2018. Торговля и торговцы средневековой Руси. Москва: «Академический проект». Петров, П. Н . 1997. Р усские средневековые свинцовые пломбы из находок в Городце на Волге. Древности Нижегородского Поволжья. Вып. ІІ. Нумизматиче- ский сборник. Том I. Сборник научных статей по ну- мизматике. Нижний Новгород, с. 48-67. Петров, Ф. Н., Пантелеева, Л. В. 2014. Свинцовые пломбы древнерусской Дубны. Дубна. Рыбаков, Б. А . 1940. Знаки собственности в княжеском хозяйстве Киевской Руси Х—ХІІ вв. Советская Ар- хеология, VI, с. 227-257. Рыбаков, Б. А. 1948. Ремесло Древней Руси. Москва: Изд- во АН СССР. Сили, Ш. 2012. Р оза как христианский символ на кня- жеских буллах Изяслава Ярославича. Российская история. https://naukarus.com/roza-kak-hristianskiy- simvol-na-knyazheskih-bullah-izyaslava-yaroslavicha. Тигунцев, Ю. Г., Гулецкий, Д. В. 2017. Свинцовые плом- бы XI—XII вв. с изображением святых и креста раз- личных типов из северо-западной части Чернигов- ской земли и Мстиславско-го удела Смоленской земли Киевской Руси (по сборам в Брянской обла- сти). Русь, Литва, Орда в памятниках нумизматики и сфрагистики. Т. 3. Минск, с. 104-142. Тисяча років української печатки. 2013. Каталог виставки. Київ: Інститут історії України. Тышкевич, К. П. 1865. О курганахъ въ Литве и Западной Руси. Археологическія изследованія. Вильна: Въ тип. А. К. Киркора. Толстой, И. И. 1893. О древнейших русских монетах Х—ХІ вв. Записки Русского археологического обще- ства. Санкт-Петербург, с. 337-340. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 115 Торшин, Е. Н. 2000. Новая находка древнерусской над- писи и изображения княжеского знака в Смоленске. Stratum plus, 6, с. 248-253. Янин, В. Л. 1953. Печати из Новгородских раскопок 1951 г. Советская археология, VII, с. 372-385. Янин, В. Л. 1963. Русская княгиня Олисава-Гертруда и ее сын Ярополк Нумизматика и эпиграфика, 4, с. 158-160. Янин, В. Л. 1970. Актовые печати древней Руси Х—ХV вв. Т. І. Москва: Наука. Янин, В. Л., Гайдуков, П. Г. 1997. Актовые печати Древ- ней Руси. Вестник Российской академии наук, 67, 2, с. 153-156. Янин, В. Л., Гайдуков, П. Г. 1998. Актовые печати Древней Руси Х—ХV вв. Т. ІІІ. (печати, зарегистрированные в 1970—1996 гг.). Москва: Наука. Янін, В. Л. 1998. Дві давньоруські висячі печатки початку ХІ ст. Історія Русі-України. Київ, с. 251-261. Musianowicz, K. 1957. Wczesnośredniowieczny ośrodek handlowy w Drohiczynie, pow. Siemiatycze. Wiadomości Archeologiczne, 24, s. 285-298. Lewicki, T. 1950. Znaczenie handlowe Drohiczyna nad Bugem. Kwartalnik Historii Kultury Materialnej, IV, 2, s. 196. Lewicki, T. 1956. Znaczenie handlowe Drohiczyna nad Bugiem we wczesnym średniowieczu i zagadkowe plomby ołowiane znalezione w tej miejscowos ́ci. Kwartalnik Historii Kultury Materialnej, 4/2, s. 289-297. Liwoch, R. 2013. Plomby z Drohiczyna w zbiorach Muzeum Archeologicznego w Krakowie. Археологія і давня істо- рія України, 11, c. 105-113. Liwoch, R. 2015. Plomby typu drohiczynskiego z Drohiczyna nad Bugiem w Krakowskiem Muzeum Archeologicznem. Materialy archeologiczne, XL, s. 237-239. Pawlata, L. 2010. Plomby typu drohiczyńskiegow zbiorach muzealnych woj. Podlaskiego. Podlaskie Zeszyty Archeologiczne, 6. Białystok, s. 151-184. Wołoszyn, M., �� Nosek, E . M., Stepinski, J ., Rafalska-Laso- cha, A., Lasocha, W., Bielanska, E. 2015. The seals from Czermno (Cherven town, Eastern Poland) — chemical analysis and metallurgical examination. Archeologia Pol- ski, LX, p. 123-152. Wołoszyn, M., Florkiewicz, I., Garbacz-Klempka A., 2016. The «Sphinx of Slav Sigillography» — Dorogichin Seals in their E ast E uropean Context (a preliminary report). «Die frühen Slawen — von der Expansion zu gentes und nationes». Teilband 1: Allgemeine Beiträge. Langenweiß- bach, p. 257-273. Надійшла 31.03.2020 Г. Ю. Ивакин †1, Д. В. Бибиков2, В. Г., Ивакин3, В.И. Баранов4 1 Доктор исторических наук, член-кореспондент НАН Украины 2 Кандидат исторических наук, младший научный сотрудник отдела археологии Киева Института археологии НАН Украины, ORCID 0000-0003-4288-2091, bibikov-@bigmir.net 3 Кандидат исторических наук, заведующий отдела археологии Киева Института археологии НАН Украины, ORCID 0000-0002-0074-1963, wkniaz16@ukr.net 4 Научный сотрудник отдела археологии Киева Института археологии НАН Украины, ORCID 0000-0001-6388-4091, baranov.vyacheslav.1983@gmail.com НАХОДКИ ПЛОМБ ДРОГИЧИНСКОГО ТИПА В КИЕВЕ Пломбы дрогичинского типа остаются наименее изученной категорией древнерусских сфрагистических древнос- тей. В течение 2016—2017 гг. в результате раскопок Архитектурно-археологической экспедиции Института археоло- гии НАН Украины на территории современного Киева найдено 29 подобных предметов и заготовок под них — боль- ше, чем за все предыдущие годы раскопок города. Большая часть найденных пломб относится к неизвестным ранее видам. Однако, отличаясь относительной сложностью сфрагистичних типов, они находят близкие аналогии среди синхронных актовых печатей. Все достаточно надежно атрибутированные пломбы датируются второй половиной ХІ — первой половиной XII вв. Они принадлежат великим князьям киевским Изяславу Ярославичу, Святославу Ярославичу, Всеволоду Ярославичу, Святополку, Всеволоду Ольговичу, а также сыну Изяслава — князю Волынскому и Туровскому Ярополку. По мнению авторов, раскопками обнаружены самые ранние экземпляры пломб дрогичин- ского типа. Особенно репрезентативными являются находки из раскопок на Подоле по ул. Кирилловской, 37, где в указанный период, вероятно, функционировала великокняжеская таможня на северном въезде в Киев. К л ю ч е в ы е с л о в а: Древняя Русь, Киев, сфрагистика, товарные пломбы, атрибуция. Hlib Yu. Ivakin †1, Dmytro V. Bibikov2, Vsevolod H. Ivakin3, Viacheslav I. Baranov4 1 DSc, Professor, Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NASU 2 PhD, Junior Research Fellow of the Department of Archaeology of Kyiv of the Institute of Archaeology of the NASU, ORCID 0000- 0003-4288-2091, bibikov-@bigmir.net 3 PhD, Head of the Department of Archaeology of Kyiv of the Institute of Archaeology of the NASU, ORCID 0000-0002-0074-1963, wkniaz16@ukr.net 4 Research Fellow of the Department of Archaeology of Kyiv of the Institute of Archaeology of the NASU, ORCID 0000-0001-6388- 4091, baranov.vyacheslav.1983@gmail.com FINDINGS OF DROHYCHYN TYPE SEALS IN KYIV Drohychyn type lead seals remain poorly studied among Old Rus sphragistics. There is no consensus among researchers regarding both the functions they performed and the personal attribution of specific types of seals. On the territory of modern Kyiv 28 items of lead seals and blanks were discovered during 2016—2017 excavations of Architectural and Archaeological expedition of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine. These include more than were ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2116 discovered during all the previous years of excavations in the city. The finds come from three points: the northwestern part of Kyiv Podil, the newly discovered settlement Feofaniia 2 and the settlement of Kytaiv fortress. The vast majority of the excavated seals represent unknown types. However, despite relative complexity of the sphragistic types, they show close analogies among synchronous bullae. This allows not only classifying the images on the seals, but also making an attempt of their personal attribution. All studied items are dated by the second half of XI — early XII centuries. They belong to Kyivan Grand Princes Iziaslav Yaroslavych, Sviatoslav Yaroslavych, Vsevolod Yaroslavych, Sviatopolk Iziaslavych, Vsevolod Olhovych, as well as Iziaslav’s son, Yaropolk, prince of Volhynia and Turov. To our opinion, excavations discovered the earliest Drohychyn type lead seals. The most representative finds were excavated in Podil (Kyrylivska Street, 37), where probably customs of Great Prince in old times were located (at the northern entry to the city). Their topography confirms the point of view on lead seals, as on credentials associated with Old Rus “fur money”. The published collection should form the basis of a common catalogue of sphragistic finds from the territory of Kyiv and its environs. K e y w o r d s: Old Rus, Kyiv, sphragistic, custom lead seals, attributing. References Avenarius, N. P. 1890. Drogichin Nadbuzhskij i ego drevnosti. Drevnosti Severo-Zapadnogo kraia, I, 1,.s. 1-42. Alforov, O. 2011. Plomby dorohychynskoho typu: metodolohichni rekomendatsii do opysu ta katalohizatsii. Sfrahistychnyi shchorichnyk. Kyiv, I, p. 189-221. Anokhin, V. A. 2012. Svintsovyye plomby velikogo knyazhestva Kiyevskogo (X-XІІІ st.). Kyiv: Stilos. Beletskiy, S. V. 1999. Znaki Ryurikovichey na plombakh iz Drogichina (po materialam svoda K. V. Bolsunovskogo). Stratum plus, 6, p. 288-330. Beletskiy, S. V. 2001. Vvedeniye v russkuyu dopetrovskuyu sfragistiku. Uchebnoye posobiye dlya studentov spetsialnosti «muzeynoye delo i okhrana pamyatnikov istorii i kultury». Issledovaniya i muzeyefikatsiya drevnostey Severo-Zapada. Sankt-Peterburg. Beletskiy, S. V. 2003. Sfragistika. Spetsialnyye istoricheskiye distsipliny. Sankt-Peterburg, p. 248-367. Beletskiy, S. V. 2018. Drevnerusskiye plomby iz Staroy Ladogi. Zapiski Instituta istorii materialnoy kultury RAN, 18, p. 105-132. Beletskiy, S. V. 2018. Drevnerusskiye plomby v publikatsii V.A. Anokhina. Stratum plus, 5, p. 311-332. Beletskiy, S. V., Veretyushkin R. S., Gorlov. K. V. 2017a. Svintsovyye plomby iz raskopok v Kurske v 2015 godu. Stratum plus, 6, p. 347-360. Beletskiy, S. V., Veretyushkin. R. S., Gorlov. K. V. 2017b. Svintsovyye plomby iz raskopok v Kurske v 2016 godu. Zapiski Instituta istorii materialnoy kultury, 16, p. 146-159. Bolsunovskiy, K. V. 1894. Drogichinskiye plomby. Kyiv: tipo-lit. G. L. Frontskevicha. Vysotskiy, S. A. 1956. Zapis o sarkofage Vsevoloda Yaroslavicha (1054-1057). Kratkiye Soobshcheniya Instituta Istorii Materialnoy Kultury, 55, p. 150-152. Galanov, V. I. 2015. O nakhodkakh drogichinskikh plomb na territorii Smolenska v khode okhrannykh raskopok 2004-2014 godov. II Mezhdunarodnaya numizmaticheskaya konferentsiya ‛Epokha vikingov v Vostochnoy Evrope v pamyatnikakh numizmatiki VIII-XI vv.’. Sankt-Peterburg; Staraya Ladoga, p. 355-360. Guletskiy, D. V. 2018. Drevnerusskiye svintsovyye plomby kak numizmaticheskiy istochnik domongolskogo perioda. Srednevekovaya numizmatika Vostochnoy Evropy, 7, p. 114-133. Guletskiy, D. V., Yaroshevskiy, N. A. 2018а. Drevnerusskiye svintsovyye plomby s vlastnoy simvolikoy Ryurikovichey: istoriya i problemy izucheniya (po dannym ukrainskikh nakhodok poslednikh let). Rus. Litva. Orda v pamyatnikakh numizmatiki i sfragistiki, t. 5. Minsk, s. 80-124. Guletskiy, D. V., Yaroshevskiy, N. A. 2018b. Mekhovyye dengi Drevney Rusi XI-XIII vv. Minsk: Riftur. Ershevskiy, B. D. 1985. Drogichinskiye plomby. Klassifikatsiya. tipologiya. khronologiya (po materialam sobraniya N. P. Likhacheva). Vspomogatelnyye istoricheskiye distsipliny, XVII, p. 36-57. Zaytsev, V. V. 2004. N akhodki ‛velikoknyazheskikh’ plomb XIV-XV vekov v Moskve. Arkheologiya Podmoskovia. Materialy nauchnogo seminara. Moskva, p. 350-352. Zakharov, S. D. 2005. Svintsovyye plomby Beloozera. Rus v IX-XIV vekakh. Vzaimodeystviye Severa i Yuga. Moskva: Nauka, p. 20- 63. Ivakin, H. Yu. 1981. Pamiatnyky numyzmatyky i sfrahystyky. Novoe v arkheolohii Kyeva. Kyiv: Naukova dumka, p. 403-414. Ipatevskaia letopys. 1908. Polnoye Sobraniye Russkikh Letopisey. T. 2. Sankt-Peterburh: Typohrafiia M. A. Aleksandrova. Ivakin, H. Yu., Ivakin, V. H., Bibikov, D. V., Baranov, V. I., Zotsenko, I. V., Chmil, L. V., Olenych, A. M. 2017. Materialy naukovo-riativnykh doslidzhen Arkhitekturno-arkheolohichnoi ekspedytsii 2016 r. v ekspozytsii Arkheolohichnoho muzeiu IA NANU. Arkheolohiia i Davnia istoriia Ukrainy, 3 (24), p. 133-146. Kotliarevskij, A. A. 1865. Zametka k state gr. K. P. Tyshkevicha: o svintsovykh ottiskakh, naidenykh v reke Buge u Drogichina. Drevnosti. Trudy Moskovskogo arkheologicheskogo obshchestva, І, 2, р. 242-248. Kovalenko, V. P., Molchanov, A. A. 1993. Drevnerusskiye sfragisticheskiye pamyatniki domongolskogo vremeni iz Chernigova. Rossiyskaya arkheologiya, 4, p. 208-216. Kirpichnikov, A. N., Beletskiy, S. V. 1994. Novyye sfragisticheskiye nakhodki iz Staroy Ladogi. Arkheologicheskiye vesti, 3, p. 132- 135. Kirpichnikov, A. N., Beletskiy, S. V. 2009. Novye nakhodki pamyatnikov drevnerusskoy sfragistiki v Staroy Ladogi. Arkheologiya i istoriya Litvy i Severo-Zapada Rossii v rannem i pozdnem srednevekovye. Sankt-Peterburg, p. 21-51. Leopardov, N. A. 1890. Po povodu drogichinskikh nakhodok. Sbornik snimkov s predmetov drevnosti, nakhodiashchikhsia v g. Kieve v chastnykh rukakh, 1, Kyiv. Likhachev, N. P. 1930. Materialy dlya istorii vizantiyskoy i russkoy sfragіstiki. Trudy muzeya paleografii. Vol. ІІ. Leningrad. Luchitskiij, I. V. 1892. Po povodu drogichinskikh drevnosteij. Zametka k istorii torgovykh snosheniij Ganzy s severo-zapadnoij i iuzhnoij Rusiju. Chteniia v Istoricheskom obshchestve Nestora-letopistsa, 6. Kyiv, р. 73-104. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 117 Malozemov, Yu. P. 2014. Plomby drogochinskogo tipa iz Beloozera. Epokha vikingov v Vostochnoy Evrope v pamyatnikakh numizmatiki VIII-XI vv. Sankt-Peterburg. s. 243-246. Milovanov, S. I. 2010. Torgovlya Ryazanskoy zemli v XІ - vtoroy polovine XV vv. (po arkheologicheskim i numizmaticheskim dannym). Avtoreferat disertatsii k. i. n. Movchan, І. І. 1993. Davnokyivska okolitsa. Kyiv: Naukova dumka. Molchanov, A. A. 1985. Ob atributsii lichno-rodovikh znakov knyazey Ryurikovichey X-XІІІ vv. Vspomogatelnyye istoricheskiye distsipliny. Vol. XVI. Leningrad, p. 66-83. Mongayt, A. L. 1955. Staraya Ryazan. Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 49, p. 59-62. Mongayt, A. L. 1959. Abu Khamid Al-Garnati i ego puteshestviye v russkiye zemli v 1150-1153 gg. Istoriya SSSR, №1, s. 169- 179. Mongayt, A. L., Bolshakov, O. G. 1971. Puteshestviye Abu Khamid al-Garnati v Vostochnuyu i Tsentralnuyu Evropu (1131-1153 gg.). Moskva: Nauka. Nechitaylo, V. V. 2012. Znaki Ryurikovichey, prinadlezhashchiye Velikim knyaziam Kiyevskim X-XІІІ veka. Kyiv. Oleynikov, O. M. 2018. K voprosu o naznachenii svintsovykh plomb drogichinskogo tipa. Tver. Tverskaya zemlya i sopredelnyye territorii v epokhu Srednevekovia, № 11. Tver, s. 6-11. Oleynikov, O. M., Gaydukov, P. G. 2017. Kratkiye itogi issledovaniy v Smolenske v 2004 g. (raskop na ulitse Lenina. 15). De mare ad mare. Arkheologiya i istoriya. Smolensk, s. 137-148. Oreshnikov, A. V. 1930. Klassifikatsiia drevnejshikh russkikh monet po rodovym znakam. Izvestiia AN SSSR. Otdelenie gumanitar- nykh nauk, 2, s. 87-112. Perkhavko, V. B. 1994. Rasprostraneniye plomb drogichinskogo tipa. Drevneyshiye gosudarstva Vostochnoy Evropy. Moskva, s. 211- 247. Perkhavko, V. B. 2018. Torgovlia i torgovtsy srednevekovoi Rusi. Moskva: “Akademicheskij proekt”. Petrov, P. N. 1997. Russkiye srednevekovyye svintsovyye plomby iz nakhodok v Gorodtse na Volge. Drevnosti Nizhegorodskogo Povolzhia. Vyp. ІІ. Numizmaticheskiy sbornik. Tom I. Sbornik nauchnykh statey po numizmatike. Nizhniy Novgorod, s. 48-67. Petrov, F. N.., Panteleyeva, L. V. 2014. Svintsovyye plomby drevnerusskoy Dubny. Dubna. Rybakov, B. A. 1940. Znaki sobstvennosti v knyazheskom khozyaystve Kiyevskoy Rusi X-XІІ vv. Sovetskaya arkheologiya, VI, p. 227-257. Sili, Sh. 2012. Roza kak khristianskiy simvol na knyazheskikh bullakh Izyaslava Yaroslavicha. Rossiyskaya istoriya. https://naukarus. com/roza-kak-hristianskiy-simvol-na-knyazheskih-bullah-izyaslava-yaroslavicha. Tiguntsev, Yu. G., Guletskiy, D. V. 2017. Svintsovyye plomby XI-XII vv. s izobrazheniyem svyatykh i kresta razlichnykh tipov iz severo-zapadnoy chasti Chernigovskoy zemli i Mstislavskogo udela Smolenskoy zemli Kiyevskoy Rusi (po sboram v Bryanskoy oblasti). Rus. Litva. Orda v pamyatnikakh numizmatiki i sfragistiki. Vol. 3. Spetsvypusk ‛Rus domongolskaya’. Minsk, s. 104-142. Tysiacha rokіv ukrainskoi pechatki. 2013. Katalog vystavki. Kyiv: Іnstytut іstorіi Ukrainy. Tiguntsev, Yu. G., Guletskiy, D. V. 2017. Svintsovyye plomby XI-XII vv. s izobrazheniyem svyatykh i kresta razlichnykh tipov iz severo-zapadnoy chasti Chernigovskoy zemli i Mstislavsko-go udela Smolenskoy zemli Kiyevskoy Rusi (po sboram v Bryanskoy oblasti). Rus. Litva. Orda v pamyatnikakh numizmatiki i sfragistiki. T. 3. Spetsvypusk «Rus domongolskaya». Minsk, s. 104-142. Tolstoy, I. I. 1893. O drevneyshikh russkikh monetakh X-XІ vv. Zapiski Russkogo arkheologicheskogo obshchestva. Sankt-Peterburg, p. 337-340. Torshin, E. N. 2000. Novaya nakhodka drevnerusskoy nadpisi i izobrazheniya knyazheskogo znaka v Smolenske. Stratum plus, 6, p. 248-253. Yanin, V. L. 1953. Pechati iz Novgorodskikh raskopok 1951 g. Sovetskaya arkheologiya, VII, p. 372-385. Yanin, V. L. 1963. Russkaya knyaginya Olisava-Gertruda i eye syn Yaropolk. Numizmatika i epigrafika, 4, p. 158-160. Yanin, V. L. 1970. Aktovyye pechati drevney Rusi X-XV vv. Vol. І. Moskva: Nauka. Yanin, V. L., Gaydukov, P. G. 1997. Aktovyye pechati Drevney Rusi. Vestnik Rossiyskoy akademii nauk, 67, 2, p. 153-156. Yanin, V. L., Gaydukov, P. G. 1998. Aktovyye pechati Drevney Rusi X-XV vv., T. ІІІ. (pechati. zaregistrirovannyye v 1970- 1996 gg.). Moskva: Nauka. Yanіn, V. L. 1998. Dvі davnoruskі visyachі pechatki pochatku XІ st. Іstorіya Rusі-Ukraїni (іstoriko-arkheologіchniy zbіrnik). Kyiv, p. 251-261. Musianowicz, K. 1957. Wczesnośredniowieczny ośrodek handlowy w Drohiczynie, pow. Siemiatycze. Wiadomości Archeologiczne, 24, s. 285-298. Lewicki, T. 1950. Znaczenie handlowe Drohiczyna nad Bugem. Kwartalnik Historii Kultury Materialnej, IV, 2, p. 196. Lewicki, T. 1956. Znaczenie handlowe Drohiczyna nad Bugiem we wczesnym średniowieczu i zagadkowe plomby ołowiane znalezione w tej miejscowości. Kwartalnik Historii Kultury Materialnej, 4/2, s. 289-297. Liwoch, R. 2013. Plomby z Drohiczyna w zbiorach Muzeum Archeologicznego w Krakowie. Arkheolohiia i Davnia istoriia Ukrainy, 11, p. 105-113. Liwoch, R. 2015. Plomby typu drohiczynskiego z Drohiczyna nad Bugiem w Krakowskiem Muzeum Archeologicznem. Materialy archeologiczne, XL, p. 237-239. Pawlata, L. 2010/ Plomby typu drohiczyńskiegow zbiorach muzealnych woj. Podlaskiego. Podlaskie Zeszyty Archeologiczne, 6. Białystok, p. 151-184. Wołoszyn, M., Nosek, E. M., Stepinski, J ., Rafalska-Lasocha, A., Lasocha, W., Bielanska, E. 2015. The seals from Czermno (Cherven town, Eastern Poland) - chemical analysis and metallurgical examination. Archeologia Polski, LX, p. 123-152. Wołoszyn, M., Florkiewicz, I., Garbacz-Klempka A., 2016. The ‛Sphinx of Slav Sigillography’ - Dorogichin Seals in their East European Context (a preliminary report). ‛Die frühen Slawen ��-�� von der Expansion zu gentes und nationes’. Teilband 1: Allgemei- ne Beiträge. Langenweißbach, p. 257-273.
id	arheologia-com-ua-article-214
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:03:30Z
publishDate	2020
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/d0/60b9260c7cd91cd85ad3b4300ddb94d0.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-2142020-07-03T07:24:45Z Findings of Drohychyn Type Seals in Kyiv Находки пломб дрогичинского типа в Киеве Знахiдки пломб дрогичинського типу з Києва Ivakin, Hlib Bibikov, Dmytro Ivakin, Vsevolod Baranov, Viacheslav Old Rus, Kyiv, sphragistic, custom lead seals, attributing Древняя Русь, Киев, сфрагистика, товарные пломбы, атрибуция Давня Русь, Київ, сфрагістика, товарні пломби, атрибуція Drohychyn type lead seals remain poorly studied among Old Rus sphragistics. There is no consensus among researchers regarding both the functions they performed and the personal attribution of specific types of seals. On the territory of modern Kyiv 28 items of lead seals and blanks were discovered during 2016—2017 excavations of Architectural and Archaeological expedition of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine. These include more than were discovered during all the previous years of excavations in the city. The finds come from three points: the northwestern part of Kyiv Podil, the newly discovered settlement Feofaniia 2 and the settlement of Kytaiv fortress. The vast majority of the excavated seals represent unknown types. However, despite relative complexity of the sphragistic types, they show close analogies among synchronous bullae. This allows not only classifying the images on the seals, but also making an attempt of their personal attribution. All studied items are dated by the second half of XI — early XII centuries. They belong to Kyivan Grand Princes Iziaslav Yaroslavych, Sviatoslav Yaroslavych, Vsevolod Yaroslavych, Sviatopolk Iziaslavych, Vsevolod Olhovych, as well as Iziaslav’s son, Yaropolk, prince of Volhynia and Turov. To our opinion, excavations discovered the earliest Drohychyn type lead seals. The most representative finds were excavated in Podil (Kyrylivska Street, 37), where probably customs of Great Prince in old times were located (at the northern entry to the city). Their topography confirms the point of view on lead seals, as on credentials associated with Old Rus “fur money”. The published collection should form the basis of a common catalogue of sphragistic finds from the territory of Kyiv and its environs. Пломбы дрогичинского типа остаются наименее изученной категорией древнерусских сфрагистических древностей. В течение 2016—2017 гг. в результате раскопок Архитектурно-археологической экспедиции Института археологии НАН Украины на территории современного Киева найдено 29 подобных предметов и заготовок под них&nbsp;— больше, чем за все предыдущие годы раскопок города. Большая часть найденных пломб относится к неизвестным ранее видам. Однако, отличаясь относительной сложностью сфрагистичних типов, они находят близкие аналогии среди синхронных актовых печатей. Все достаточно надежно атрибутированные пломбы датируются второй половиной ХІ&nbsp;— первой половиной XII вв. Они принадлежат великим князьям киевским Изяславу Ярославичу, Святославу Ярославичу, Всеволоду Ярославичу, Святополку, Всеволоду Ольговичу, а также сыну Изяслава — князю Волынскому и Туровскому Ярополку. По мнению авторов, раскопками обнаружены самые ранние экземпляры пломб дрогичинского типа. Особенно репрезентативными являются находки из раскопок на Подоле по ул. Кирилловской, 37, где в указанный период, вероятно, функционировала великокняжеская таможня на северном въезде в Киев. У статті публікуються нові сфрагістичні матеріали з давньоруського Києва та його округи, а саме&nbsp;— товарні пломби т.&nbsp;зв. «дрогичинського типу», які були виявлені під час науково-рятівних досліджень Архітектурно-археологічної експедиції ІА НАН України протягом 2016—2017&nbsp;рр. Крім того, наводиться стислий огляд історіографії проблеми. Знахідки пломб з останніх років досліджень розглядаються у контексті сучасної сфрагістичної науки, класифіковані зображення на пломбах, робляться спроби їх персональної атрибуції. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020-06-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/214 10.15407/archaeologyua2020.02.101 Arheologia; No 2 (2020): Arheologia; 101-117 Археологія ; № 2 (2020): Arheologia; 101-117 Археология; № 2 (2020): Arheologia; 101-117 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2020.02 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/214/202
spellingShingle	Давня Русь Київ сфрагістика товарні пломби атрибуція Ivakin, Hlib Bibikov, Dmytro Ivakin, Vsevolod Baranov, Viacheslav Знахiдки пломб дрогичинського типу з Києва
title	Знахiдки пломб дрогичинського типу з Києва
title_alt	Findings of Drohychyn Type Seals in Kyiv Находки пломб дрогичинского типа в Киеве
title_full	Знахiдки пломб дрогичинського типу з Києва
title_fullStr	Знахiдки пломб дрогичинського типу з Києва
title_full_unstemmed	Знахiдки пломб дрогичинського типу з Києва
title_short	Знахiдки пломб дрогичинського типу з Києва
title_sort	знахiдки пломб дрогичинського типу з києва
topic	Давня Русь Київ сфрагістика товарні пломби атрибуція
topic_facet	Old Rus Kyiv sphragistic custom lead seals attributing Древняя Русь Киев сфрагистика товарные пломбы атрибуция Давня Русь Київ сфрагістика товарні пломби атрибуція
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/214
work_keys_str_mv	AT ivakinhlib findingsofdrohychyntypesealsinkyiv AT bibikovdmytro findingsofdrohychyntypesealsinkyiv AT ivakinvsevolod findingsofdrohychyntypesealsinkyiv AT baranovviacheslav findingsofdrohychyntypesealsinkyiv AT ivakinhlib nahodkiplombdrogičinskogotipavkieve AT bibikovdmytro nahodkiplombdrogičinskogotipavkieve AT ivakinvsevolod nahodkiplombdrogičinskogotipavkieve AT baranovviacheslav nahodkiplombdrogičinskogotipavkieve AT ivakinhlib znahidkiplombdrogičinsʹkogotipuzkiêva AT bibikovdmytro znahidkiplombdrogičinsʹkogotipuzkiêva AT ivakinvsevolod znahidkiplombdrogičinsʹkogotipuzkiêva AT baranovviacheslav znahidkiplombdrogičinsʹkogotipuzkiêva

Знахiдки пломб дрогичинського типу з Києва

Репозитарії

Схожі ресурси