Ушебтi Панефернефера з колекцiї Полтавського краєзнавчого музею
The author publishes an ancient Egyptian funeral shabti-statuette from the collection of the Vasyl Krychevskyi Poltava Local History Museum with inv. no. A.149/1 (blue faience, 9 × 3 × 2 cm). The shabti can be dated by the 21st Dynasty...
Збережено в:
| Опубліковано в: | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2020 |
| Випуск: | 3 |
| Сторінки: | 24-39 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2020
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/219 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |  |
Репозитарії
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824488425422848 |
|---|---|
| author | Tarasenko, Mykola |
| author_facet | Tarasenko, Mykola |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Mykola Tarasenko",
"institution": "National Academy of Sciences of Ukraine, A. Yu. Krymskyi Institute of Oriental Studies, DSc (History), Research Fellow",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Tarasenko, Mykola |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 39 |
| container_issue | 3 |
| container_start_page | 24 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-10-25T10:28:35Z |
| description | The author publishes an ancient Egyptian funeral shabti-statuette from the collection of the Vasyl Krychevskyi Poltava Local History Museum with inv. no. A.149/1 (blue faience, 9 × 3 × 2 cm). The shabti can be dated by the 21st Dynasty. The figurine was purchased in 1894 by P. Bobrovskyi in the Sales Hall of the Cairo Museum of Antiquities for the collection of the Natural Science Museum of the Poltava Regional Community.
The hieroglyphic inscription is preserved on the front side of the shabti: «Enlightened, Osiris, the Chief of the archivists of the Treasury of the Temple of the Amun, Panefernefer, true-voiced». O. Berlev incorrectly read the name of the shabti owner no. A.149/1 as «Paneferher», but the reading as Panefernefer (PA-nfr-nfr) is correct. The owner of the shabti has a rare title «the Chief of the archivists of the Treasury of the Temple of the Amun». Besides Panefernefer, five more priests who wore this title are known. All of them lived during the 20th and 21st Dynasties and that fact indicates the functioning of this archive precisely at the time of these two dynasties. There is no data on the genealogy of Panefernefer.
There is a number of analogies to the shabti no. A.149/1: Copenhagen A.A.b.98, A.A.11 (?), Florence 6594—6596, Ipswich R. 1932—26.20; London BM EA 8906, EA 22790, Birmingham inv. no. ECM 376, Amasis Collection, inv. no. S—2058. In addition to shabtis, other objects of Panefernefer funeral assemblage are also preserved: a roll of the Book of the Dead (Vienna ÄS 3860), a shabti-box (Avignon A.82), a sarcophagus model (Berlin ÄM 6747), and two planks of the box (Berlin ÄM 777 and 779). Moreover, the name Paneferenfer is found on sources not related to his funeral inventory. This is the letter of Panefernefer to the scribe Chari (pTurin 1979) and two references on the coffins of kings Amenhotep I and Thutmose II from the mummy cache at Deir el-Bahri (TT 320), which confirm that Panefernefer took part in the mission of reburying the royal remains.
Monuments of Panefernefer kept a number of titles that provide additional prosopographic information, including his professional duties: «the divine father of the Amun», «the scribe of the double treasury of the temple of the Amun-Re, the king of the gods», «the head of the jewelry workshops of the temple of the Amun», «the head [///] Amun in Ipet-sut (Karnak temple)», «the scribe of the jewelry workshops of the temple of the Amun», «head of the works».
Most of the artifacts of Panefernefer were acquired by European collectors in the 19th century. Some of them went to museum collections in the UK, Germany, Denmark and Ukraine, and some are in private collections. Poltava shabti no. A.149/1 is the only Panofernefer’s object in Eastern Europe. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2020.03.024 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:03:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 324
© М. О. Тарасенко, 2020
* ТАРАСЕНКО Микола Олександрович — доктор іс-
торичних наук, старший науковий співробітник Ін-
ституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН
України, ORCID 0000-0001-6779-2258, niktarasenko@
ukr.net
М. О. Тарасенко *
УШЕБТi ПАНЕФЕРНЕФЕРА З КОЛЕКЦiЇ
ПОЛТАВСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
УДК 738.1(32):069.5(53) https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.03.024
Публікується давньоєгипетська заупокійна статуетка-
ушебті із полтавської музейної колекції. Це ушебті да-
тується XXI династією і належало чоловіку на ім’я Па-
нефернефер (старе читання Панеферхер). Він мав доволі
рідкісний титул «головний хранитель документів казна-
чейства (Дома) Амона», який вказує на належність цієї
особи до кліру фіванського жрецтва. Статуетка була
придбана в 1894 р. П. П. Бобровським у Залі продажів
Каїрського Музею старожитностей.
К л ю ч о в і с л о в а: ушебті, Панефернефер, XXI динас-
тія, Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кри-
чевського, колекція
Розглядається давньоєгипетська заупокійна
статуетка із зібрання Полтавського краєзнав-
чого музею імені Василя Кричевського (далі
ПКМВК) за інв. № А.149/1 (Супруненко 1986,
с. 21 (16); Berlev, Hodjash 1998, pl. 116 (VII.A.65))
(рис. 1) 1. Ця статуетка належить до типу ушебті
(єг. SAwAb.tj, Sab.tj — букв. «відповідач» (Тарасен-
ко 2017, с. 89, прим. 2)), які були частиною по-
ховального інвентарю єгиптян із доби пізнього
Середнього царства і до раннього Птоломеїв-
ського періоду 2. За уявленнями єгиптян, у по-
тойбічному світі ці фігурки мали виконувати
замість померлого будь-які примусові роботи
в царстві Осіріса (потойбічне життя уявлялося
ізоморфним земному, тобто і там людина була
змушена працювати на користь царя — воло-
даря Інобуття). Магічним інструментом, що
1 © Полтавський краєзнавчий музей імені Васи-
ля Кричевського. Ми вдячні О. Б. Супруненко та
Т. К. Кондратенко (Полтава) за надані консультації
та світлини цього ушебті.
2 Добірку бібліографії про ушебті та їхнє значення
в заупокійних уявленнях єгиптян див.: Тарасенко
2017, с. 89, прим. 3.
«змушував» їх це робити був текст заклинання,
сьогодні відомий як 6-а глава Книги мертвих
(український переклад див.: Тарасенко 2017,
с. 106—110), яка є найбільш тиражованим ви-
словом цього збірника, оскільки її часто запи-
сували на самих ушебті, а їхня кількість в од-
ному індивідуальному похованні могла сяга-
ти кількох сотень (в ідеалі, 365 — по одному
ушебті на кожен день року). Оскільки ушебті
були своєрідними «двійниками» певного ін-
дивіда, на них, якщо дозволяв розмір, випису-
вали ім’я та титули тієї людини, до поховання
якої вони потрапляли, що дає науці важливий
ономастичний та просопографічний матеріал.
Загалом, у колекції ПКМВК зберігається
17 статуеток-ушебті, втім досліджуване ушеб-
ті № А.149/1 є найбільш ранньою за датуван-
ням статуеткою цієї збірки — всі інші датують-
ся Пізнім періодом та епохою Еллінізму (Су-
пруненко 1986, с. 18—27).
Ушебті № А.149/1 виготовлено з блакитно-
го фаянсу (розмір 9 × 3 × 2 см) та має розпо-
всюджену мумієморфну форму. Стан збереже-
ності артефакту доволі добрий. Руки показані
схрещеними на грудях (права рука над лівою).
В обох руках промальовані мотики. На спині
накреслено кошик з пересіченими волокнами.
Обличчя статуетки овальне з погано прокрес-
леною формою, очі з бровами промальова-
ні, вуха позначені. На голові зображено трис-
торонню перуку, яка не профарбована, також
промальовано головну пов’язку. Типологія
за Шнайдером: Cl. VIIIB1; W19; H1; I5; B12b;
Tp7b (Schneider 1977, ІІІ). Датування: XXI ди-
настія (1069—945 рр. до н. е.).
Це ушебті походить із зібрання заснованого
в 1891 р. Природничо-наукового музею Пол-
тавського земства (нині ПКМВК). Єгипетська
колекція цього музею була сформована зусил-
лями його директора, відомого біолога та кра-
єзнавця Михайла Олександровича Олеховського
(1855—1909) та полковника Павла Павловича
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 25
Бобровського (1860—1944?), котрий, як і відо-
мий київський колекціонер і меценат Б. І. Ха-
ненко (Тарасенко 2019, с. 71—73), робив заку-
півлі артефактів в Залі продажів (Salle de vente)
Каїрського Музею старожитностей у 1894, 1900
та 1903 рр. (Супруненко 1986, с. 3; Сошніков
2018, с. 183). У 1907 р. полтавська колекція на-
лічувала 95 (Отчет 1908, с. 18—22), а в 1914 р. —
вже 248 давньоєгипетських артефактів (Супру-
ненко 1986, с. 3; див. також: Сошніков 2018,
с. 183), з яких після Другої світової війни до
наших днів збереглося лише 114 (Супруненко
1986, с. 6—61). Окрім цього, більше двох десят-
ків давньоєгипетських пам’яток було в колек-
ції приватного Лубенського краєзнавчого му-
зею графині Катерини Миколаївни Скаржин-
ської (Райзер) (1853—1932) (Супруненко 2000,
с. 184). Більша їхня частина була подарована в
музей К. М. Скаржинської професором Адріа-
ном Вікторовичем Праховим (1846—1916), який
мав велику приватну колекцію єгипетських та
коптських артефактів, що перебувала в Києві
та налічувала 159 об’єктів (Тураев 1899, с. 208—
217). А. В. Прахов придбав старожитності про-
тягом двох подорожей до Єгипту в 1881—1882
та 1886—1887 рр. Серед лубенських артефактів
була і фрагментована статуетка-ушебті з бла-
китного фаянсу з ієрогліфічним написом, ви-
явлена неподалік ст. Добринська біля Микола-
єва (Супруненко 2000, с. 184). На сьогодні, від
цього ушебті збереглася тільки верхня частина,
без напису (ПКМВК, інв. № А.149/50). Його
датування слід віднести до більш пізнього ніж
ХХI династія часу (Супруненко 1986, с. 20—21
(18); Berlev, Hodjash 1998, p. 118 (68); Супру-
ненко 2000, с. 184). У 1906 р. Лубенське зібран-
ня було передано до Природничо-наукового
музею Полтавського земства і нині є частиною
зібрання ПКМВК.
На лицьовій стороні ушебті ПКМВК
№ А.145/1 зберігся ієрогліфічний напис,
який розміщений у двох непропорційних
вертикальних стовпцях. Огляд оформлення
інших ушебті цієї особи (див. нижче) пока-
зує, що напис був розміщений у двох стовп-
цях вимушено — довга титулатура просто
не дала змоги розмістити весь текст в одно-
му стовпці, як зазвичай робилося, тому май-
стер (або майстри), який наносив написи на
ушебті цієї особи, був вимушений імпрові-
зувати й розміщувати частину напису, зо-
крема як у випадку з полтавським екземпля-
ром ім’я, в додатковому стовпці. У результаті
форми та характер написань на ушебті силь-
но відрізняються.
Напис на полтавському
ушебті такий:
(1) cHD Wcir Hry sAw.ty sS n
pr-HD n [pr] Imn
(2) PA-nfr-nfr mAa-xrw
«(1) Просвітлений, Осі-
ріс, головний хранитель до-
кументів 3 скарбниці 4 [хра-
му] 5 Амона, (2) Панеферне-
фер, правоголосний».
Зупинимося на іме-
ні власника цієї статуетки.
О. Д. Берлєв читає його
як ‘Pneferho’, тобто Пане-
ферхер (PA-nfr-Hr) (Berlev,
Hodjash 1998, p. 92 (65),
з посиланням на: Ranke
1935, I, S. 113 (10)). Воче-
видь, О. Д. Берлєв ототож-
нює власника полтавського ушебті з власни-
ком папірусу Книги мертвих London BM EA
10327 (Quirke 1993, p. 57 (194), 82; Niwiński 1989,
p. 340 (London E)), але той носив інший титул
(Hry-tp at n pr Imn) і жив за XXII династії 6. Ймо-
вірно, плутанина сталася через некоректне ро-
зуміння О. Д. Берлєвим знака як .
Схожу ситуацію можна бачити й у транскрипції
М. Могенсен для ушебті Copenhagen A.A.b.98
(Mogensen 1918, p. 64). Втім, правильним про-
читанням імені власника полтавського ушебті є
саме Панефернефер (PA(j)-nfr-nfr) (Ranke 1935,
I, S. 113 (9)).
Крім того, цей Панефернефер мав доволі
рідкісний титул Hry sAw.ty sS n pr-HD n pr Imn —
«головний хранитель документів скарбниці
храму Амона». Тобто, ця особа завідувала ар-
хівом 7 скарбниці храму Амона у Фівах. Відпо-
відно, на час XX—ХХI династії накопичила-
ся значна кількість документів, які створюва-
ли протягом Нового царства «писці скарбниці
3 Здебільшого перекладається в значенні ‘Archivist’,
‘Archivar’. Див.: Wb., III, 418, 478; Helck 1958, S. 137,
155—156, 190—191; Kitchen 1960, p. 80; De Meulenaere,
Clarysse 1978, p. 226; Hannig 1997, S. 656.
4 pr-HD – ‘Schatzhaus’ букв. «Дім срібла» (Wb., II, S. 518;
Hannig 1997, S. 656).
5 На цьому та низці інших ушебті (див. нижче) Пане-
фернефера напис pr (тут в значенні «храм» (Hannig
1997, S. 278—279)) не вмістився в першому стопці,
який, фактично, обривається на підніжжі статуеток.
6 Totenbuchprojekt Bonn, TM 134538, <totenbuch.awk.
nrw.de/objekt/ tm134538>
7 Докладніше про функціонування цих закладів у Ста-
родавньому Єгипті див: Hagen 2018, p. 71—170.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 326
храму Амона» 8, та виникла необхідність у вла-
штуванні спеціального архіву, яким і завідував
Панефернефер. Відомі й інші особи, які займа-
ли цю посаду до нього (De Meulenaere, Clarysse
1978, p. 226—229):
— Аменем[анет?] (Imn-n[///]), ХХ динас-
тія (De Meulenaere, Clarysse 1978, p. 226). Воло-
дар ушебті Leiden AH 104c (на ньому вказано
титул Hry sAwty sS n pr-HD n Imn-Ra — «головний
хранитель документів скарбниці Амона-Ра»)
(Schneider 1977, II, p. 36, 84 (3.1.1.6); III, pl. 10).
— Чауeнхуі (*Aw-n-Hwy), кінець ХХ — поча-
ток ХХІ династії (De Meulenaere, Clarysse 1978,
p. 228). Володар скриньки для ушебті Louvre
N 4122 (див.: https://bit.ly/2YWqyID) (Pierret 1874,
II, p. 111—112) та папірусу Книги мертвих Zagreb
885 (600) 9 (Monnet Saleh 1970, p. 165 (885)).
— Сутімес (%wti-mc), рання XXI династія
(De Meulenaere, Clarysse 1978, p. 228). Воло-
дар папірусу Книги мертвих Paris BN 38—45 10
(Guieysse, Lefébure 1877), комплекту саркофа-
гу Paris Louvre N. 2609—26011 (Niwiński 1988,
p. 166 (341)), ушебті Paris Louvre E. 13332.
— Паенмаат (PA-n-mAat), XXI династія. Воло-
дар Книги мертвих London BM EA 10020 (De
Meulenaere, Clarysse 1978, p. 227; Quirke 1993,
p. 58 (202), 82).
— Хонсумес (#ncw-mc), середина XXI динас-
тії (De Meulenaere, Clarysse 1978, p. 227). Воло-
дар міфологічного папірусу Vienna Vindob. Aeg.
3859 B 11, сувою Книги мертвих Paris Louvre
N. 3070 12; саркофагу Marseille 253 (Niwiński
1988, p. 156 (286)), канопи Санкт-Петербург,
Ермітаж № ДВ 821 13.
Про обставини знахідки полтавського
ушебті Панефернефера, на жаль, нічого не ві-
домо. У зібранні Каїрського музею старожит-
ностей інших статуеток Панефернефера 14 або
8 Титул sS n pr-HD n (pr) Imn «писець скарбниці храму
Амона» носив, зокрема, власник ушебті Cairo CG
47168 на ім’я Аменемхеб, який жив за доби Рамесси-
дів (Newberry 1930, p. 82).
9 Totenbuchprojekt Bonn, TM 134625, <totenbuch.awk.
nrw.de/objekt/tm134 625>.
10 Totenbuchprojekt Bonn, TM 134567, <totenbuch.awk.
nrw.de/objekt/tm 134567>.
11 Totenbuchprojekt Bonn, TM 134717, <totenbuch.awk.
nrw.de/objekt/tm 134717>.
12 Totenbuchprojekt Bonn, TM 134591, <totenbuch.awk.
nrw.de/objekt/tm 134591>.
13 Можливо, до списку носіїв вказаного титулу нале-
жав і Хуї (@wi) (Louvre 1303) (De Meulenaere, Clarysse
1978, p. 227).
14 Ушебті якогось Панефера (PA-nfr) Cairo CG 47933
належить до іншого типу й датується XVII династією
(Newberry 1930, p. 275—276).
особи з подібним титулом немає (Newberry
1957, p. 410, 419). Натомість, судячи з титула-
тури власника, можна впевнено cказати, що
це ушебті походить з фіванського некрополю.
Жодних даних щодо генеалогії Панефернефера
виявити не вдалося. Певні висновки можна та-
кож зробити на підставі аналізу низки відомих
аналогій, тобто інших предметів поховального
інвентарю, які належали Панефернеферу.
— Ушебті Copenhagen, National Museum
of Denmark, inv. no. AAb98 (Mogensen 1918,
p. 64) (рис. 2) — цей артефакт походить з ко-
лекції датського офіцера, дипломата та архео-
лога К. Т. Фальбе (Christian Tuxen Falbe, 1792—
1849) 15, який здійснив подорож до Єгипту у
1817 р. Ушебті було придбано в нього Націо-
нальним музеєм у 1828 р.
— Ушебті Copenhagen, National Museum of
Denmark, inv. no. AAb11 (?) (Mogensen 1918,
p. 64) (рис. 3) — написання імені не має, втім
титулатура вказує, що це ушебті може нале-
жати Панефернеферу. Цей артефакт походить
із колишньої колекції Датської Королівської
Кунсткамери і був переданий до Національно-
го музею в 1813 р. Інформації щодо того, як і
коли це ушебті потрапило до Кунсткамери на-
разі немає.
— Ушебті Florence, Egyptian Museum,
inv. no. 6594 (рис. 4) — флорентійські ушебті
Панефернефера були привезені Е. Скіапареллі
(Ernesto Schiaparelli, 1856—1928) (Bierbrier 2012,
p. 492—493) з його першої експедиції до Єгип-
ту 1884—1885 рр. Безсумнівно, вони були при-
дбані в Луксорі, але точних даних про їхнє по-
ходження та придбання в щоденниках архео-
лога немає 16.
— Ушебті Florence, Egyptian Museum,
inv. no. 6595 (рис. 5).
— Ушебті Florence, Egyptian Museum,
inv. no. 6596 (рис. 6).
— Ушебті Florence, Egyptian Museum,
inv. no. 6594а (рис. 7) — ушебті фрагментоване,
збереглася тільки нижня частина.
— Ушебті Ipswich Museum, inv. no. R.1932-
26.70 (Plunkett 1993, p. 21, 23, fig. 6) (рис. 8) —
статуетка походить з приватної колекції
F. G. Hilton Price, inv. no. 1568, про неї лише ві-
домо, що вона була придбана в Луксорі (див.:
https://bit.ly/3csQQpI).
15 Ми вдячні за інформацію про походження датських
ушебті Панефернефера та надані світлини А. Х. Хан-
сен (Dr. Anne Haslund Hansen, Copenhagen).
16 Ми вдячні М. К. Гуідотті (Dr. Maria Cristina Guidotti,
Florence) за консультації та допомогу зі світлинами
ушебті.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 27
Рис. 1. Ушебті Панефернефера, ПКМВК № А.149/1 (© Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричев-
ського)
Fig. 1. Shabti of Panefernefer, Poltava inv. no. A.149/1 (© Vasyl Krychevskyi Poltava Local History Museum)
Рис. 2. Ушебті Панефернефера, Co
penhagen inv. no. AAb98 (© National
Museum of Denmark)
Fig. 2. Shabti of Panefernefer, Cope
nhagen inv. no. AAb98 (©National Mu
seum of Denmark)
Рис. 3. Ушебті Панефернефера,
Copenhagen inv. no. AAb11 (© Na
tional Museum of Denmark)
Fig. 3. Shabti of Panefernefer, Co
penhagen inv. no. AAb11 (© Natio
nal Museum of Denmark)
Рис. 4. Ушебті Панефернефера,
Florence 6594 (© Muzeo Egizio, Fi
renze)
Fig. 4. Shabti of Panefernefer, Florence
6594 (© Muzeo Egizio, Firenze)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 328
Рис. 5. Ушебті Панефернефера, Florence 6595 (© Muzeo
Egizio, Firenze)
Fig. 5. Shabti of Panefernefer, Florence 6595 (© Muzeo
Egizio, Firenze)
Рис. 6. Ушебті Панефернефера, Florence 6596 (© Muzeo
Egizio, Firenze)
Fig. 6. Shabti of Panefernefer, Florence 6596 (© Muzeo
Egizio, Firenze)
Рис. 7. Ушебті Панефернефера, Florence 6594a (© Muzeo Egizio, Firenze)
Fig. 7. Shabti of Panefernefer, Florence 6594a (© Muzeo Egizio, Firenze)
Рис. 8. Ушебті Панефернефера, Ipswich R.1932-26.70 (за: Plunkett 1993, p. 23, fig. 6)
Fig. 8. Shabti of Panefernefer, Ipswich R.1932-26.70 (after: Plunkett 1993, p. 23, fig. 6)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 29
— Ушебті London BM EA 8906 (рис. 9) по-
ходить з колекції британського торговця ста-
рожитностями Дж. Семса (Joseph Sams, 1784—
1860). Британський Музей придбав у нього це
ушебті в 1834 р. На відміну від інших, титул
на цій статуетці розміщений в одному стовп-
ці та відрізняється: it-nTr n Imn — «божий бать-
ко Амона» (пор. нижче pVienna ÄS 3860). Цей
жрецький титул високого рангу відомий вже
зі Старого царства (Wb., I, 142; Hannig 1997,
S. 110; Kees 1961, S. 115—125; Blumenthal 1987,
S. 10—35; Jones 2000, p. 345 (1283); Al-Ayedi
2006, p. 179—180 (619); Taylor 2003, p. 75 (686);
Errandonea 2004, p. 41—72).
— Ушебті London BM EA 22790 (рис. 10) —
статуетку булу придбано Британським Музеєм
у В. Л. Левсона (Walter L. Lawson) у 1889 р. Інші
данні про походження відсутні.
— Ушебті Eton Myers Collection, University
of Birmingham, inv. no. ECM 376 (див.: https://
bit.ly/3bm8HNH) (Mushett Cole 2016, електро-
нна версія: https://bit.ly/2T0vqsu) — статуетка
походить з колишньої колекції британсько-
го офіцера В. Мьєрса (William Joseph Myers,
1858—1899), яку той придбав протягом служ-
би в Єгипті у 1882—1894 рр. (див.: https://bit.
ly/2WLJlUi).
— Ушебті Amsterdam, Amasis Collection,
inv. no. S–2058 (Janes 2020, p. 66) — перш ніж
потрапити до цієї великої приватної колекції у
1985 р., цей артефакт перебував в іншій нідер-
ландській приватній колекції (Dr. Johan Möger
Collection). Інших відомостей щодо походжен-
ня цього ушебті не відомо.
Ще двічі ушебті Панефернефера з’являлися
на аукціонних торгах 17 але встановити, це одна
чи дві різні статуетки, а також дізнатися ім’я но-
вого власника та історію походження артефак-
тів не вдалося (див.: Janes 2020, p. 70, fn. 17, 18).
— Папірусний сувій Книги мертвих Vienna
(Kunsthistorisches Museum), inv. no. ÄS 3860
(no. 14) 18 (Satzinger 1984, S. 33 (Pap. 14); Munro
1988, S. 297 (7) 19; Niwiński 1989, p. 133, 374
(Vienna 2), pl. XIVb; Seipel 1993, S. 243—244;
Jamen 2012, II, p. 195 (116); Stevens 2019, p. 218)
(рис. 11: 1—2). У цьому джерелі надано по-
вну титулатуру Па(і)нефернефера: it-nTr n Imn-
17 Auction catalogue Drouot / Delorme & Collin du
Bocage; 24.02.2010, lot 26; Auction catalogue Bonhams:
06.07.2017, lot 43. Ми вдячні за цю інформацію
Я. Мойе (Dr. Jan Moje, Berlin).
18 Totenbuchprojekt Bonn, TM 134623, <totenbuch.awk.
nrw.de/objekt/tm 134623>. Див. також: https://bit.
ly/2Z1RCX4
19 Сувій некоректно датовано ХХ династією.
Ra nswt nTr.w Hry sAw.ty sS n pr-HD n pr Imn imy-rA
kAt imy-rA Hw.wt-nbw n (pr) Imn — «божий бать-
ко Амона-Ра 20, царя богів, головний хранитель
документів скарбниці храму Амона, начальник
робіт 21, начальник ювелірних майстерень (хра-
ма) Амона 22» (Jansen-Winkeln 2007, S. 254 (135)).
Щодо походження цього сувою, то воно точно
не відоме. Папірус було взято на інвентарний
облік у 1824 р. за номером 472 (Satzinger 1984,
S. 33 (Pap. 14); Bellion 1987, p. 323). На думку
А. Нівинського (Niwiński 1989, p. 374), цей па-
пірус може походити з колишньої колекції Дж.
ді Ніццолі (Giuseppe di Nizzoli, 1792/4—1858), ав-
стрійського консула в Єгипті в 1818—1828 рр.,
який зібрав велику колекцію старожитностей,
частину з яких придбав у 1821 р. віденський
музей (Bierbrier 2012, p. 405).
— Дерев’яна скринька для ушебті Avignon,
Musée Calvet, inv. no. A.82 (Aston 1994, p. 29;
Marie-Pierre 2006, p. 119—121, fig. 59; Jansen-
Winkeln 2007, S. 254 (135); Jamen 2012, II,
p. 195 (116); Glenn 2020, p. 68, fig. 57) (рис. 12).
Скринька має три камери та містить три верти-
кальних регістри тексту з двома вертикальни-
ми стовпцями симетричних ієрогліфічних на-
писів (1) imAxw Wcir Hry sAw.ty (2)
sS n pr-HD pr Imn
(3) PA-nfr-nfr mAa-xrw — «(1) Уславлений 23, Осі-
ріс, головний хранитель (2) документів скарб-
ниці храму Амона (3)
Панефернефер, правого-
лосний». На боковій стінці скриньки зобра-
жено людину, яка тримає в руках мотики-mr.
Цей артефакт належить до колишньої колекції
французького медика та колекціонера Е. Каль-
ве (Esprit Calvet, 1728—1810 р.), яку той придбав
в різних антикварів протягом другої половини
ХVIII ст. У 1810 р. він заповів свою бібліотеку
та зібрання творів мистецтв і старожитностей з
«кабінету диковин» (Cabinetz de Curiositez) міс-
ту Авіньйон для музейного експонування, для
чого указом Наполеона І було засновано спеці-
альну фундацію (La Fondation Calvet) (Bierbrier
2012, p. 101).
— Дерев’яна розписна модель саркофа-
гу Berlin ÄM 6747 (висота 33 см) (Roeder 1924,
S. 285; Glenn 2020, p. 68, fig. 57) (рис. 13). Має
напис у вертикальному стовпці: Wcir Hry sAw.ty
sS n pr-HD pr Imn PA-nfr-nfr mAa-xrw — «Осіріс, го-
ловний хранитель документів скарбниці храму
20 Цей титул виписано на ушебті London BM EA 8906,
що підтверджує його належність саме цій особі.
21 Див.: Al-Ayedi 2006, p. 135 (445); Taylor 2003 p. 52
(448).
22 Букв. «Дім золота Амона» (Hannig 1997, S. 517).
23 Див.: Hannig 1997, S. 517.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 330
Амона
Панефернефер, правоголосний». У го-
ризонтальних стовпцях надано формули imAHy
xr + N, присвячені різним богам. З лівого боку
вони зруйновані, тому не відомо, кому вони
були присвячені. З правого боку формули при-
свячені «Осірісу-Хентііме[нтіу]» (Dd mdw imAHy
xr Wcir-#ntj-Im[ntt]) та Нефтиді (Dd mdw imAHy xr
Nb.t-Hw.t) (Roeder 1924, S. 285). Між стовпцями
з цими присвяченнями зображено Панеферне-
фера в позі поклоніння перед Осірісом (Glenn
2020, p. 68, fig. 57).
— Дві дерев’яні розписні панелі (довжиною
40 см) від скрині Berlin ÄM 777 та 779 (Roeder
1924, S. 501; Glenn 2020, p. 69, fig. 58a–b)
(рис. 14). Мають написи:
1) Berlin ÄM 777: (3) Wcir Hry sAw.ty (4) sS n pr-HD
(5) pr Imn imy-rA [///] (6)
n Imn m Ip.t-sw.t sS n Hw.wt-
nbw n (pr) Imn-Ra nswt nTr.w PA- (7)
nfr-nfr mAa-xrw
[///] — «(3)
Осіріс, головний хранитель (4)
доку-
ментів скарбниці (5)
храму Амона, начальник
[///] (6) Амона в Іпет-сут 24, писець ювелірних
майстерень (храму) Амона-Ра, царя богів, Па-
(7) нефернефер, правоголосний [///]». На цій
дошці у розвороті ліворуч показано померло-
го в колінопреклоненій позі перед Ра-Хорахті,
«великим богом» (Ra-@r-Axty nTr Aa) на троні, за
спиною якого стоїть Нефтіда.
2) Berlin ÄM 779: (3) Wcir Hry sAw.ty (4) sS n pr-HD
(5) pr Imn sS (6)
nA 25
(7)
Hw.wt-nbw n (pr) Imn [///] PA-
nfr-nfr mAa-xrw — «(3)
Осіріс, головний хранитель
(4)
документів скарбниці (5)
храму Амона, писець
(6-7)
ювелірних майстерень (храма) Амона [///]
Панефернефер, правоголосний». На цій дош-
ці у розвороті праворуч померлий у тій самій
позі поклоніння зображений перед Осірісом,
«володарем вічності» (Wcir nb nHH) на троні, за
спиною якого стоїть Ісіда. Відзначимо, що іко-
нографічне оформлення цих двох стінок скри-
ні несе у собі виразну солярно-осірічну семан-
тику, характерну для релігійного мистецтва ХХІ
династії (Niwiński 1989a, p. 89—106): Ра-Хорахті
показаний у супроводі Нефтіди, богині осіріч-
24 Тобто, в Карнацькому храмі (Wb., I, 66; Barguet 1962,
p. 3ff; Barguet 1980, Kol. 341—352). На інших речах
цей титул не зафіксований, але він уточнює, до пер-
соналу якого конкретного храму Амона у Фівах на-
лежав Панефернефер.
25 Виписане у 6-му стовпці є новоєгипетським
означеним артиклем nA у формі множини (definite
article, plur.), тобто в узгодженні з числом іменника
Hw.wt-nbw, який він означує (Neveu 2015, р. 4 (2.1)).
Маємо тут випадок проникнення новоєгипетської
граматичної форми у середньоєгипетську мову,
якою зазвичай виписували написи на поховальному
приладді та заупокійні тексти аж до Птолемеївсько-
го часу.
ного кола, тобто у Потойбіччі, тоді як Осіріс
має «солярний» епітет nb nHH «володар вічності-
нехех» (див. докладніше: Assmann 1975).
Обидва берлінські об’єкти Панефернефе-
ра походять з колишньої колекції пруссько-
го офіцера та дипломата барона фон Мінуто-
лі (Freiherr von Minutoli, справжнє ім’я Johann
Heinrich Benjamin Menu, 1772—1846) (Bierbrier
2012, p. 376), і були придбані ним у Західних
Фівах у 1821 р. 26
Окрім артефактів, належних до поховаль-
ного інвентарю Панефернефера, його ім’я зга-
дується і в низці інших джерел (Kitchen 1986,
p. 38—39 (§35)). Зокрема, зберігся лист (22 ×
20 см), написаний ієратикою самим Панефер-
нефером до писця на ім’я Чарі (*Ari), який,
найімовірніше, був писцем Некрополю (c.t-
mAa.t «Місця правди») (pTurin 1979) (Wente 1962,
p. 58—59 (№ 27); Kitchen 1986, p. 38) (рис. 15—
16). Цей папірус походить з колекції Б. Дровет-
ті (Bierbrier 2012, p. 161—162) і надійшов до Ту-
ринського музею в 1824 р. Панефернефер під-
писує себе в цьому листі титулами sS pr.wy-HD
( ) n pr Imn-Ra nswt-nTr.w — «писець
подвійної скарбниці храму Амона-Ра, царя бо-
гів» (див. Taylor 2001, p. 210—211; Al-Ayedi 2006,
p. 515—516) (recto, 1) та sS pr.wy-HD n pr Imn —
«писець подвійної скарбниці храму Амона»
(verso, 7). Це єдиний відомий нам документ,
написаний особисто Панефернефером. Дату-
ється він 6 або 7 роком ери «повторення на-
роджень» (Kitchen 1986, p. 38; пор. Wente 1962,
p. 8—7). Йдеться про «еру» wHm-ms.wt, яку було
проголошено на 19 році правління Рамсеса XI
(бл. 1080 р. до н. е.), за понтифікату верховно-
го жерця Амона Херіхора. Проголошення цієї
«ери» запровадило не тільки нову еру «відро-
дження» у Фівах після жахливого нубійського
погрому. Фактично, вона стала початком шля-
ху до політичної незалежності цього міста від
влади царів, резиденція яких знаходилася дале-
ко на півночі в Дельті — у місті Таніс (Стучев-
ский 1984, с. 135 и сл.; Kitchen 1986, p. 248ff).
Ще двічі ім’я Панефернефера з’являється
в ієратичних написах на саркофагах фараонів
із тайника царських мумій у Дейр ель-Бахрі
(ТТ 320) — Аменхотепа I (Cairo J.E. 26211; CG
61005) (Maspero 1889, p. 536, fig. 8; p. 537) та Тут-
моса II (Cairo J.E. 26212; CG 61066) (Maspero
1889, p. 545—546, fig. 14). Відповідно до цих на-
писів, які були залишені на саркофагах жерця-
ми, Панефернефер брав безпосередню участь у
26 Ми вдячні за консультацію Я. Мойе (Dr. Jan Moje,
Berlin).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 31
Рис. 9. Ушебті Панефернефера, Lon
don BM EA 8909 (© Trustees of the
British Museum)
Fig. 9. Shabti of Panefernefer, London
BM EA 8909 (© Trustees of the British
Museum)
Рис. 10. Ушебті Панефернефера, London BM EA 22790 (© Tru
stees of the British Museum)
Fig. 10. Shabti of Panefernefer, London BM EA 22790 (© Trustees
of the British Museum)
Рис. 11. 1—2 — папірус Книги мертвих Панефернефе-
ра, Vienna ÄS 3860 (за: Seipel 1993, S. 244)
Fig. 11. 1—2 — The Book of the Dead papyrus of
Panefernefer, Vienna ÄS 3860 (after: Seipel 1993, S. 244)
Рис. 12. Скринька для ушебті Панефернефера Avignon Musée
Calvet inv. no. A.82 (за: Marie-Pierre 2006, p. 121, fig. 59)
Fig. 12. The shabti-box of Panefernefer Avignon Musée Calvet inv.
no. A.82 (after: Marie-Pierre 2006, p. 121, fig. 59)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 332
Рис. 13. Написи на дерев’яній розписній моделі сарко-
фага Панефернефера Berlin ÄM 6747 (за: Roeder 1924,
S. 285)
Fig. 13. Inscriptions on the wooden decorated model of
Panefernefer’s sarcophagus Berlin ÄM 6747 (after: Roeder
1924, S. 285)
Рис. 14. Написи на двох дерев’яних панелях від
скрині Панефернефера Berlin ÄM 777 та 779 (за:
Roeder 1924, S. 501)
Fig. 14. Inscriptions on two wooden panels of
Panefernefer’s box Berlin ÄM 777 and 779 (after:
Roeder 1924, S. 501)
Рис. 15. Папірус з листом Панефернефера до писця
Чарі, Turin 1979, recto (© Cat. 1979, Scan Museo Egizio)
Fig. 15. Papyrus with the letter of Panefernefer to scribe
Chari, Turin 1979, recto (© Cat. 1979, Scan Museo
Egizio)
Рис. 16. Папірус з листом Панефернефера до писця
Чарі, Turin 1979, verso (© Cat. 1979, Scan Museo Egizio)
Fig. 16. Papyrus with the letter of Panefernefer to scribe
Chari, Turin 1979, verso (© Cat. 1979, Scan Museo
Egizio)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 33
перепохованні царських останків у спеціально
створеній таємній шахтовій гробниці. Це свід-
чить про належність Панефернефера до ви-
щої ланки фіванського жрецького кліру, якщо
його було долучено до цієї надсекретної та са-
кральної місії. В обох написах Панеферне-
фер має титул imy-rA pr.wy-HD (n pr
Imn) — «начальник подвійної скарбниці (хра-
му Амона)». Написи датуються 6-м роком пон-
тифікату Панеджема І (1069—1043 рр. до н. е.)
(Kitchen 1986, p. 38). Відповідно до датування
папірусу Turin 1979 та написів на саркофагах
Аменхотепа I та Тутмоса II, Панефер займав
посаду керівника скарбниці щонайменше 20
років (Kitchen 1986, p. 38—39).
Проведене дослідження дає змогу згрупу-
вати титули Панефернефера у формі таблиці
(табл. 1).
Отже, проведене дослідження ушебті
ПКМВК № А.149/1 та деяких інших дотичних
артефактів, дозволяє дійти певних висновків.
1. Читання імені володаря полтавського
ушебті № А.149/1 як «Панеферхер», запропо-
новане О. Д. Берлєвим, є некоректним. Пра-
вильним буде Панефернефер (PA-nfr-nfr).
2. Панефернефер займав як основну поса-
ду «головного хранителя документів скарбниці
храму Амона» (Hry sAw.ty sS n pr-HD pr Imn) (титул
представлено на всіх витворах його поховаль-
ного інвентарю за винятком ушебті London BM
EA 8906). Окрім нього, відомо щонайменше
п’ять осіб, які носили цей титул. Всі вони жили
в період ХХ та ХХІ династій. В більш ранній та
більш пізній час цей титул не зафіксовано, від-
повідно, можна сказати, що ця установа функ-
ціонували саме за часів цих двох династій.
3. Окрім основного титулу, Панефернефер
мав і низку інших титулів, що дають додаткові
просопографічні дані.
а) it-nTr n Imn — «божий батько Амо-
на» (London BM EA 8906); it-nTr n Imn-Ra nswt
nTr.w — «божий батько Амона-Ра, царя богів»
(pVienna ÄS 3860). Наявність титулу it-nTr вка-
зує, що Панефернефер належав до високої
ланки в жрецькій ієрархії, втім, нижчої за вер-
ховних жерців.
б) imy-rA kAt — «начальник робіт» (pVienna
ÄS 3860). Титул підтверджує наявність в Па-
нефернефера додаткових управлінських по-
вноважень без уточнення функцій. Можли-
во, на зразок місії з перепоховання царських
і низки жрецьких мумій у тайнику в Дейр ель-
Бахрі (ТТ 320), в якій брав участь Панефер-
нефер.
в) imy-rA Hw.wt-nbw n Imn — «начальник юве-
лірних майстерень Амона» (pVienna ÄS 3860).
Титул уточнює професійну належність Пане-
фернефера, як керівника храмових ювелірів
Амона Фіванського.
г) imy-rA [///] n Imn m Ip.t-sw.t — «начальник
[///] Амона в Іпет-сут» (Berlin ÄM 777). Цей ти-
тул зберігся не повністю, але вказує, що Пане-
фернефер належав до персоналу Карнацького
храму, тобто головного та найбільшого храмо-
вого комплексу Амона у Фівах, а отже до най-
багатшої жрецької колегії.
д) sS n
Hw.wt-nbw n Imn — «писець ювелірних
майстерень Амона» (Berlin ÄM 777 та 779). Цей
титул уточнює, що Панефернефер не був про-
стим ювеліром, а писцем, тобто відповідаль-
ною за облік особою.
4. У прижиттєвих ієратичних джерелах, які
дійшли (власноруч написаний лист до писця
Чарі (pTurin 1979), написи на саркофагах Амен-
хотепа І та Тутмоса ІІ), Панефернефер носить
титули sS pr.wy-HD n pr Imn-Ra nswt-nTr.w — «пи-
сець подвійної скарбниці храму Амона-Ра,
царя богів» та imy-rA pr.wy-HD (n pr Imn) — «на-
чальник подвійної скарбниці (храму Амона)».
5. Напевно, Панефернефер був вправним
писарем та управлінцем, адже він посів найви-
щу в його кар’єрі посаду «головного храните-
ля документів скарбниці храму Амона», тобто
став чиновником, відповідальним за архів каз-
начейства найбільшого, найбагатшого та най-
могутнішого храму Єгипту того часу.
6. Генеалогічні дані та місце поховання Па-
нефернефера невідомі. Найімовірніше, він був
похований у родовому склепі. Цілком очевид-
но, що його поховання було відкрито та погра-
бовано мисливцями за старожитностями дово-
лі рано, ще наприкінці XVIII — початку XIX ст.
На це, безперечно, вказує факт наявності пред-
метів з інвентарю Панефернефера в колекціях
Е. Кальве (1728—1810), К. Т. Фальбе (1792—
1849) та Дж. Ді Ніццолі (1792/4—1858). Протя-
гом першої половини XIX ст., а особливо по-
чинаючи з 1820 рр., на ринку старожитностей
в Єгипті (зокрема в Луксорі) з’явилася значна
кількість артефактів XXI династії, які активно
поповнювали приватні колекції європейських
мандрівників, колекціонерів та дилерів старо-
житностей (див. Aston 2017, p. 1—26) і навіть
археологів, таких як Е. Скіапареллі, який при-
дбав чотири ушебті Панефернефера в Луксорі
в 1884—1885 рр.
7. Більшість предметів Панефернефера були
придбані європейськими колекціонерами (зо-
крема Х. Прайсом, Дж. Семсем, В. Л. Левсо-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 334
№ Титул Об’єкт
I
Hry sAw.ty sS
«головний хранитель документів»
I.1 Hry sAw.ty sS n pr-HD pr Imn
«головний хранитель документів скарбниці храму Амона»
Полтава А.149/1
Copenhagen A.A.b.98
Copenhagen A.A.b.11
Florence 6594
Florence 6594а
Florence 6595
Florence 6596
Ipswich R.1932-26.70
Amasis Col. S–2058
Birmingham ECM 376
London BM EA 22790
pVienna ÄS 3860
Avignon A.82
Berlin ÄM 6747
Berlin ÄM 777
Berlin ÄM 779
II
it-nTr
«божий батько»
II.1 it-nTr n Imn
«божий батько Амона»
London BM EA 8906
II.1 it-nTr n Imn-Ra nswt nTr.w
«божий батько Амона-Ра, царя богів»
pVienna ÄS 3860
III
imy-rA
«начальник»
III.1 imy-rA kAt
«начальник робіт»
pVienna ÄS 3860
III.2 imy-rA Hw.wt-nbw n (pr) Imn
«начальник ювелірних майстерень (храму) Амона»
pVienna ÄS 3860
III.3 imy-rA [///] n Imn m Ip.t-sw.t
«начальник [///] Амона в Іпет-сут»
Berlin ÄM 777
ІІІ.4 imy-rA pr.wy-HD (n pr Imn)
«начальник подвійної скарбниці (храму Амона)»
Cairo J.E. 26211;
CG 61005
Cairo J.E. 26212;
CG 61066
IV
sS
«писець»
IV.1 sS n Hw.wt-nbw n (pr) Imn-Ra
nswt nTr.w
«писець ювелірних майстерень (храму) Амона-Ра, царя богів»
Berlin ÄM 777
IV.2 sS nA Hw.wt-nbw n (pr) Imn [///]
«писець ювелірних майстерень (храму) Амона [///]»
Berlin ÄM 779
IV.3 sS pr.wy-HD n pr Imn-Ra
nswt-nTr.w
«писець подвійної скарбниці храму Амона-Ра, царя богів»
pTurin 1979, recto, 1
IV.4 sS pr.wy-HD n pr Imn
«писець подвійної скарбниці храму Амона»
pTurin 1979, verso, 7
Таблиця. Титули Панефернефера
Table 1. The Titles of Panefernefer
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 35
ном, В. Мьєрсом та ін.) протягом XIX ст. Ха-
рактерно, що великі об’єкти з могили Пане-
фернефера, на кшталт саркофагів, до нашого
часу не дійшли (їх було важче продати й тому
їх або не виставляли на продаж, або ламали та
продавали фрагментами, тому його поховаль-
ний комплект не фігурує в узагальнювальних
працях (напр.: Aston 2009), за винятком дисер-
таційного дослідження Ф. Жаме (Jamen 2012,
II, p. 195 (116)). Частина предметів Панефер-
нефера згодом потрапила до музейних зібрань
Британії, Німеччини, Данії та України, час-
тина нині знаходиться в приватних зібраннях
(колекція «Амасіс» в Амстердамі), а частина й
досі циркулює на ринку старожитностей.
8. Полтавське ушебті Панефернефера мож-
на віднести до найпізніших з низки куплених
в Єгипті артефактів цієї особи. П. П. Бобров-
ський, судячи зі звіту, придбав цю статуетку у
1894 р., тобто приблизно через сто років з мо-
менту розграбування могили жерця. Значною
мірою доля полтавського ушебті нагадує долю
іншої єгипетської пам’ятки ХХІ династії з
українських музейних зібрань — фрагмен-
та стінки саркофага фіванської жриці Муте-
муї (Mw.t-m-wiA) з фондів Львівського історич-
ного музею (інв. № ЛІМ-3182/2) (Тарасенко
2015, с. 37—46). Збереглася низка артефактів,
що належали, або згадують цю особу (pBerlin
P. 3157, pLondon BM EA 10003, pLondon BM
EA 10006, London BM EA 8526, Naples, Museo
Archeologico Nazionale, іnv. no. IG 1097, 17
ушебті в різних музеях). Проте, інші фрагмен-
ти саркофага цієї жриці не відомі (без сумні-
ву, дилери намагалися продати його по фраг-
ментах). Поховання Мутемуі було виявлено
в колективній могилі-тайнику ще на почат-
ку 1820 рр., тоді як польський князь А. Лю-
бомирський придбав цей фрагмент для своєї
львівської колекції значно пізніше, в 1887 р.
Як і у випадку з полтавським ушебті Пане-
фернефера, ми бачимо тут приклад дуже дов-
гої циркуляції артефактів на ринку торгівлі
єгипетськими старожитностями в XIX ст. При
цьому, до полтавського мецената статуетка
потрапила не від дилерів, як у інших випад-
ках, а цілком офіційно — через Salle de vente
Каїрського музею старожитностей. На сьо-
годні, ушебті ПКМВК № А.149/1 географіч-
но є найбільш східним місцем сучасного пе-
ребування об’єктів Панефернефера і єдиним
у Східній Європі.
Отчет, 1908. Отчет о Естественно-Историческом музее
Полтавского Губернского Земства за 1907 г. Полтава.
Сошніков, А. О. 2018. Специфіка комплектування єги-
петських колекцій музеїв Києва та Полтави. Культу-
ра України, 62, с. 180-187.
Стучевский, И. А. 1984. Рамсес II и Херихор. Из истории
древнего Египта эпохи Рамессидов. Москва: Наука.
Супруненко, А. Б. 1986. Памятники древнеегипетского ис-
кусства в собрании Полтавского краеведческого му-
зея: Каталог. Полтава: Полтавский краеведческий
музей.
Супруненко, О. Б. 2007. З історії археологічних досліджень
на Полтавщині: Короткий нарис. Київ; Полтава: Вид-
во ПП «Гротеск», ВЦ «Археологія».
Тарасенко, М. О. 2015. Фрагмент саркофага Мутемуї з ко-
лекції музею Східних цивілізацій у Золочівському
замку. Східний світ, 1, с. 37-46.
Тарасенко, М. О. 2017. 6-а глава давньоєгипетської Книги
мертвих: текст і віньєтки «Фіванської редакції». Схо-
дознавство, 77, с. 88-126.
Тарасенко, М. О. 2019. Кришка саркофагу єгипетської
жриці XXV династії (НКПІКЗ КПЛ-Арх-829). Схо-
дознавство, 83, с. 69-100.
Тураев, Б. А. 1899. Описание египетских памятников в
русских музеях и собраниях, Ч. V-VI. Записки Вос-
точного отделения Имп. Русского археологического об-
щества. Санкт-Петербург, 12, с. 179-217.
Al-Ayedi, A. R. 2006. Index of Egyptian Administrative, Religious
and Military titles of the New Kingdom. Ismailia: Obelisk
Publications.
Assmann, J. 1975. Zeit und Ewigkeit im alten Ägypten. Ein
Beitrag zur Geschichte der Ewigkeit. (Abhandlungen
der Heidelberger Akademie der Wisіenschaften,
Philosophisch-historische Klasse, 1), Heidelberg: Carl
Winter.
Aston, D. A. 1994. The Shabti Box: a Typological Study.
Oudheidkindige Mededelingen van het Rijksmuseum te
Leiden, 74, p. 21-54.
Aston, D. A. 2009. Burial Assemblages of Dynasty 21-25.
Chronology - Typology - Developments. (Contributions
to the Chronology of the Eastern Mediterranean,
XXI). Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der
Wissenschaften.
Aston, D. A. 2017. ‛The Third Cache’ - Myth or Reality? In:
Jurman, C., Bader, B. & Aston, D. A. (eds). A True Scribe
of Abydos. Essays on First Millennium Egypt in Honour of
Anthony Leahy. (Orientalia Lovaniensia Analecta, 265).
Leuven: Peeters Publishers, p. 1-26.
Barguet, P. 1962. Le Temple d’Amon-Rê à Karnak. Essai
d’exégèse. Le Caire: Institut Français d’Archéologie
Orientale.
Barguet, P. 1980. Karnak. In: Helck, W. & Westendorf, W. (eds).
Lexikon der Ägyptologie, III. Wiesbaden: Harrassowitz
Verlag, Kol. 341-352.
Bellion, M. 1987, Égypte ancienne: Catalogue des manuscrits
hiéroglyphiques et hiératiques et des dessins sur papyrus,
cuir ou tissu, publiés ou signalés, Paris: M. Bellion.
Berlev, O. & Hodjash, S. 1998. Catalogue of the Monuments of
Ancient Egypt. From the Museums of the Russian Federation,
Ukraine, Bielorussia, Caucasus, Middle Asia and the Baltic
States. (Orbis Biblicus et Orientalis, 17). Freiburg &
Göttingen: University Press; Vandenhoeck & Ruprecht.
Bierbrier, M. L. 2012. Who was who in Egyptology. 4th Ed.
London: Egypt Exploration Society.
Blumenthal, E. 1987. Die „Gottesväter” des Alten und
Mittleren Reiches. Zeitschrift für ägyptische Sprache und
Altertumskunde, 114, S. 10-35.
De Meulenaere, H. & Clarysse, W . 1978. Notes de
prosopographie thébaine. Chronique d’Égypte. Bulletin
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 336
périodique de la Fondation d’égyptologique Reine Élisabeth,
T. 53, Fasc. 6, p. 226-253.
Errandonea, A. 2004. Les détenteurs du titre it-ntr, Père du
dieu, depuis ses origins jusqu’à la XIe Dynastie. Trabajos
de Egipología. Papers on Ancient Egypt, 3, p. 41-72.
Foissy-Aufrère M.-P. (ed). 1985. Egypte & Provence - Musée
Calvet. Civilisation Survivances et ‛Cabinetz de Curiositez’.
Avignon: Édité par la Fondation du Muséum Calvet.
Guieysse, P. & Lefébure, E. 1877. Le papyrus funéraire de
Soutimès: d’après un exemplaire hiéroglyphique du Livre
des Morts appartenant à la Bibliothèque Nationale. Paris:
Leroux.
Hagen, Fr. (with a contribution by Soliman, D.) 2018. Archives
in Ancient Egypt, 2500-1000 BCE. In: B ausi, A.,
Brockmann, Chr., Friedrich, M. & Kienitz, S. (eds).
Manuscripts and Archives. Comparative Views on Record-
Keeping, Berlin: Walter de Gruyter, p. 71-170.
Hannig, R. 1997. Die Sprache der Pharaonen. Großes
Handwörterbuch Ägyptische-Deutsch (Hannig-Lexica, 1).
Mainz am Rhein: Verlag Philipp von Zabern.
Helck, W . 1958. Zur Verwaltung des Mittleren und Neuen
Reiches. Leiden & Köln: E. J. Brill.
Jamen, Fr. 2012. La société thébaine sous la XXIe dynastie
(1069-945 avant J.-C.), T. I-II, PhD Dissertation. Lyon:
Université Lumière-Lyon 2.
Janes, G. 2020. The Amasis Collection. Shabtis and other
artefacts from ancient Egypt. Lymm & Cheshire: Olicar
House Publications.
Jansen-Winkeln, K. 2007. Inschriften der Spätzeit. Teil 1. Die
21. Dynastie. Wiesbaden: Harrassowitz Verlag.
Jones, D. 2000. An Index of Ancient Egyptian Titles, Epithets and
Phrases of the Old Kingdom, vol. I. (BAR International
Series 866 (I)). Oxford: Archaeopress.
Kees, H. 1961. Gottesväter als Priestklasse. Zeitschrift für
ägyptische Sprache und Altertumskunde, 86, S. 115-125.
Kitchen, K. A. 1960. Four Stelae in Leicester City Museum.
Orientalia, vol. 29, fasc. 1, p. 75-97.
Kitchen, K. A. 1986. The Third Intermediate Period in Egypt
(1100-650 B. C.), 3rd Ed. Warminster: Aris & Phillips Ltd.
Marie-Pierre, F. A. (ed.). 1985. Egypte & Provence Civilisation
Survivances et «Cabinetz de Curiositez». Avignon:
Fondation du Muséum Calvet.
Maspero, G. 1889. Les momies royales de Déir El-Baharî. In:
Mission Archéologique Française au Caire, T. I. Le Caire:
Ernest Leroux, p. 511-787.
Mogensen, M. 1918. Inscriptions Hiéroglyphiques du Musée
National de Copenhague. Copenhague: A. F. Höst.
Monnet Saleh, J. 1970. Les antiquités égyptiennes de Zagreb.
Catalogue raisonné des antiquités égyptiennes conservées
au Musée Archéologique de Zagreb en Yougoslavie. Paris:
Den Haag.
Munro, I. 1988. Untersuchungen zu den Totenbuch-Papyri der
18. Dynastie. Kriterien ihren Datierung. London & New
York: Kegan Paul Press.
Mushett Cole, E. 2016. Some Significant Shabtis: How
objects can illuminate a period of political and cultural
change. In: Boonstra, S. (ed.), Objects Come to Life,
Virtual Exhibition, Birmingham Egyptology. Birmingham
(available at: https://bit.ly/2T0vqsu).
Neveu, F r. 2015. The Language of Ramesses: Late Egyptian
Grammar. Oxford and Philadelphia: Oxbow Books.
Newberry, P. E. 1957. Funerary Statuettes and Model Sarcophagi.
(Catalogue général des antiquités égyptiennes du Musée
du Caire. Nos 46530-48575), Fasc. III. Le Caire: Institut
Français d’Archéologie Orientale.
Newberry, P. E. 1930. Funerary Statuettes and Model Sarcophagi.
(Catalogue général des antiquités égyptiennes du Musée
du Caire. Nos. 46530-48575), Fasc. I. Le Caire: Institut
Français d’Archéologie Orientale.
Niwiński, A. 1988. 21st Dynasty Coffins from Thebes. Chronological
and Typological Studies. (Theben, 5). Mainz am Rhein:
Verlag Philipp von Zabern.
Niwiński, A. 1989. Studies on the Illustrated Theban Funerary
Papyri of the 11th and 10th Centuries B. C. (Orbis Biblicus et
Orientalis. 86). Freiburg & Göttingen: University Press;
Vandenhoeck & Ruprecht.
Niwiński, A. 1989a. The Solar-Osirian Unity as Principle of
the Theology of the ‛State of Amun’ in Thebes in the
21st Dynasty. Jaarbericht van het vooraziatisch egyptisch
genootschap. ‘Ex Oriente Lux’, 30, p. 89-106.
Pierret, P. 1874, Recueil d’inscriptions inédites du Musée égyptien
du Louvre, T. 1-2. Paris: Librairie Franck.
Plunkett, St. J. 1993. From the mummy’s tomb: ancient Egyptian
treasures in Ipswich Museum. Ipswich: Ipswich Borough
Council.
Quirke, St. 1993. Owners of Funerary Papyri in the British
Museum. (British Museum Ocassional Publications, 92).
London: British Museum Press.
Ranke, H. 1935. Die ägyptischen Personennamen, Bd. I-III.
Glückstadt: J. J. Augustin.
Roeder, G. 1924. Aegyptische Inschriften aus den Königlichen
Museen zu Berlin, II, Leipzig: J. C. Hinrichs’sche
Buchhandlung.
Satzinger, H. 1984. Übersicht über die Papyri der Ägyptisch-
Orientalischen Sammlung Wien. Göttinger Miszellen.
Beiträge zur ägyptologischen Diskussion, 75, S. 31-35.
Schneider, H. D. 1977. Shabtis - An Introduction to the History of
Ancient Egyptian Funerary Statuettes with a Catalogue of the
Collection of Shabtis in the National Museum of Leiden, vol.
I-III. Leiden: Rijksmuseum van Oudheden te Leiden.
Seipel, W . 1993. Götter Menschen Pharaonen 3500 Jahre
ägyptische Kultur Kunsthistorischen Museums. Wien:
Verlag Gerd Hatje.
Stevens, M. 2019. Illustrations of Temple Rank on 21st Dynasty
Funerary Papyri. In: Hlouchová, M. P., Belohoubková,
D., Honzl, J., & Nováková, V. (eds). Current Research
in Egyptology 2018. Proceedings of the Nineteenth Annual
Symposium, Czech Institute of Egyptology, Faculty of Arts,
Charles University, Prague, 25-28 June 2018. Oxford:
Archaeopress, p. 162-228.
Taylor, J. A. 2003. An Index of Male Non-Royal Egyptian Titles,
Epithets & Phrases of the 18th Dynasty. London: Museum
Bookshop Publications.
Wente, E. F. 1967. Late Ramesside Letters. (Studies in Ancient
Oriental Civilization, 33). Chicago: The University of
Chicago Press.
Wb. - Erman, A. & Grapow, H. (eds). 1955. Wörterbuch der
ägyptischen Sprache, Bd. I-V. Berlin: Akademie Verlag.
Надійшла 26.05.2020
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 37
Н. А. Тарасенко
Доктор исторических наук, старший научный сотрудник Института востоковедения им. А. Е. Крымского
НАН Украины, ORCID 0000-0001-6779-2258, niktarasenko@yahoo.com
УШЕБТИ ПАНЕФЕРНЕФЕРА ИЗ КОЛЛЕКЦИИ ПОЛТАВСКОГО КРАЕВЕДЧЕСКОГО МУЗЕЯ
Публикуется древнеегипетская заупокойная статуэтка-ушебти из собрания Полтавского краеведческого музея
имени Василия Кричевского, инв. № А.149/1. Данное ушебти датируется XXI династией. Статуэтка была при-
обретена в 1894 г. П. П. Бобровским в Зале продаж Каирского Музея древностей для собрания Естественно-
научного музея Полтавского земства.
На лицевой стороне ушебти сохранилась иероглифическая надпись: «Просветленный, Осирис, главный
хранитель документов казны [храма] Амона Панефернефер, правогласный». О. Д. Берлев некорректно прочи-
тал имя владельца ушебти А.149/1 как «Панеферхер», но правильным будет чтение Панефернефер (PA-nfr-nfr).
Владелец ушебти имеет редкий титул «главный хранитель документов сокровищницы храма Амона». Кроме
Панефернефера, известно еще пять жрецов, носивших этот титул. Все они жили в период XX и XXI династий,
что указывает на функционирование данного архива именно во времена этих двух династий. Данных о генеа-
логии Панефернефера нет.
К ушебти ПКМВК № А.149/1 имеется ряд аналогий: Copenhagen A.A.b.98 , A.A. 11 (?), Florence 6594—6596,
Ipswich R.1932—26.20; London BM EA 8906, EA 22790, Birmingham inv. no. ECM 376, Amasis Collection, inv. no.
S—2058. Помимо ушебти, сохранились и другие предметы погребального инвентаря Панефернефера: свиток
Книги мертвых (Vienna ÄS 3860), ящик для ушебти (Avignon A.82), модель саркофага (Berlin ÄM 6747) и две план-
ки от ящика (Berlin ÄM 777 и 779). Кроме того, имя Панефернефера встречается на источниках, не имеющих
отношения к его погребальному инвентарю. Это письмо самого Панефернефера писцу Чари (pTurin 1979) и два
упоминания на саркофагах царей Аменхотепа I и Тутмоса II из тайника мумий в Дейр эль-Бахри (ТТ 320), которые
подтверждают, что Панефернефер принимал участие в мисси перезахоронения царских останков.
Памятники Панефернефера сохранили ряд титулов, дающих дополнительные просопографические данные,
в том числе и относительно его профессиональных обязанностей: «божий отец Амона», «писец двойной казны
храма Амона-Ра», «царя богов начальник ювелирных мастерских Амона», «начальник [///] Амона в Ипет-сут»,
«писец ювелирных мастерских Амона», «начальник работ».
Большинство предметов Панефернефера были приобретены европейскими коллекционерами в XIX в. Часть
из них попала в музейные собрания Великобритании, Германии, Дании и Украины, а часть находится в частных
коллекциях. Полтавское ушебти ПКМВК № А.149/1 является единственным памятником Панефернефера в Вос-
точной Европе.
К л ю ч е в ы е с л о в а: ушебти, Панефернефер, XXI династия, Полтавский краеведческий музей имени Василия Кри-
чевского, коллекция.
Mykola O. Tarasenko
DSc (History), Research Fellow at the A. Yu. Krymskyi Institute of Oriental Studies
of the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0001-6779-2258, niktarasenko@yahoo.com
SHABTI OF PANEFERNEFER FROM THE COLLECTION OF POLTAVA LOCAL HISTORY MUSEUM
The author publishes an ancient Egyptian funeral shabti-statuette from the collection of the Vasyl Krychevskyi Poltava
Local History Museum with inv. no. A.149/1 (blue faience, 9 × 3 × 2 cm). The shabti can be dated by the 21st Dynasty. The
figurine was purchased in 1894 by P. Bobrovskyi in the Sales Hall of the Cairo Museum of Antiquities for the collection of
the Natural Science Museum of the Poltava Regional Community.
The hieroglyphic inscription is preserved on the front side of the shabti: «Enlightened, Osiris, the Chief of the archivists
of the Treasury of the Temple of the Amun, Panefernefer, true-voiced». O. Berlev incorrectly read the name of the shabti
owner no. A.149/1 as «Paneferher», but the reading as Panefernefer (PA-nfr-nfr) is correct. The owner of the shabti has a rare
title «the Chief of the archivists of the Treasury of the Temple of the Amun». Besides Panefernefer, five more priests who
wore this title are known. All of them lived during the 20th and 21st Dynasties and that fact indicates the functioning of this
archive precisely at the time of these two dynasties. There is no data on the genealogy of Panefernefer.
There is a number of analogies to the shabti no. A.149/1: Copenhagen A.A.b.98, A.A.11 (?), Florence 6594—6596,
Ipswich R. 1932—26.20; London BM EA 8906, EA 22790, Birmingham inv. no. ECM 376, Amasis Collection, inv.
no. S—2058. In addition to shabtis, other objects of Panefernefer funeral assemblage are also preserved: a roll of the Book
of the Dead (Vienna ÄS 3860), a shabti-box (Avignon A.82), a sarcophagus model (Berlin ÄM 6747), and two planks of the
box (Berlin ÄM 777 and 779). Moreover, the name Paneferenfer is found on sources not related to his funeral inventory.
This is the letter of Panefernefer to the scribe Chari (pTurin 1979) and two references on the coffins of kings Amenhotep I
and Thutmose II from the mummy cache at Deir el-Bahri (TT 320), which confirm that Panefernefer took part in the
mission of reburying the royal remains.
Monuments of Panefernefer kept a number of titles that provide additional prosopographic information, including his
professional duties: «the divine father of the Amun», «the scribe of the double treasury of the temple of the Amun-Re, the
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 338
king of the gods», «the head of the jewelry workshops of the temple of the Amun», «the head [///] Amun in Ipet-sut (Karnak
temple)», «the scribe of the jewelry workshops of the temple of the Amun», «head of the works».
Most of the artifacts of Panefernefer were acquired by European collectors in the 19th century. Some of them went
to museum collections in the UK, Germany, Denmark and Ukraine, and some are in private collections. Poltava shabti
no. A.149/1 is the only Panofernefer’s object in Eastern Europe.
K e y w o r d s: shabti, Panofernefer, 21st Dynasty, Vasyl Krychevskyi Poltava Local History Museum, collection.
References
Otchet, 1908. Otchet o estestvenno-istoricheskom muzeye Poltavskogo Gubernskogo Zemstva za 1907 g. Poltava.
Soshnіkov, A. O. 2018. The specific character of Egyptian collections of Museums of Kyiv and Poltava. Culture of Ukraine, 62,
p. 180-187.
Stuchevskiy, I. A. 1984. Ramses II i Kherikhor. Iz istorii drevnego Egipta epokhi Ramessidov. Moscow: Nauka.
Suprunenko, A. B. 1986. Pamiatniki drevneiegipetskogo iskusstva v sobranii Poltavskogo kraievedcheskogo muzeia: Katalog. Poltava:
Poltavskii kraievedcheskii muzei.
Suprunenko, O. B. 2007. Z іstorіi arkheolohіchnykh doslіdzhen na Poltavshchynі: Korotkyi narys. Kyiv; Poltava: Vyd-vo PP
Grotesk, VTS Arkheolohіia.
Tarasenko, M. O. 2015. The Fragment of the Mutemuia Coffin from the Museum of Oriental Civilizations in Zolochiv Castle.
Shidnij svit. 1, p. 37-46.
Tarasenko, M. O. 2017. Chapter 6 of the Ancient Egyptian Book of the Dead: Text and Vignettes of the “Theban Edition”.
Shodoznavstvo, 77, p. 88-126.
Tarasenko, M. O. 2019. Coffin lid of the Egyptian Priestess of the 25th Dynasty (NKPHCP Kpl-Arch-829). Shodoznavstvo, 83,
p. 69-100.
Turaev, B. A. 1899. Opisaniye egipetskikh pamyatnikov v russkikh muzeyakh i sobraniyakh, Ch. V-VI. Zapiski Vostochnogo
otdeleniya Imp. Russkogo arkheologicheskogo obshchestva. Sankt-Petersburg, 12, p. 179217.
Al-Ayedi, A. R. 2006. Index of Egyptian Administrative, Religious and Military titles of the New Kingdom. Ismailia: Obelisk
Publications.
Assmann, J. 1975. Zeit und Ewigkeit im alten Ägypten. Ein Beitrag zur Geschichte der Ewigkeit. (Abhandlungen der Heidelberger
Akademie der Wisіenschaften, Philosophisch-historische Klasse, 1), Heidelberg: Carl Winter.
Aston, D. A. 1994. The Shabti Box: a Typological Study. Oudheidkindige Mededelingen van het Rijksmuseum te Leiden, 74, p. 21-
54.
Aston, D. A. 2009. Burial Assemblages of Dynasty 21-25. Chronology - Typology - Developments. (Contributions to the Chronology
of the Eastern Mediterranean, XXI). Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.
Aston, D. A. 2017. ‛The Third Cache’ - Myth or Reality? In: Jurman, C., Bader, B. & Aston, D. A. (eds). A True Scribe of Abydos.
Essays on First Millennium Egypt in Honour of Anthony Leahy. (Orientalia Lovaniensia Analecta, 265). Leuven: Peeters
Publishers, p. 1-26.
Barguet, P. 1962. Le Temple d’Amon-Rê à Karnak. Essai d’exégèse. Le Caire: Institut Français d’Archéologie Orientale.
Barguet, P. 1980. Karnak. In: Helck, W. & Westendorf, W. (eds). Lexikon der Ägyptologie, III. Wiesbaden: Harrassowitz Verlag,
Kol. 341-352.
Bellion, M. 1987, Égypte ancienne: Catalogue des manuscrits hiéroglyphiques et hiératiques et des dessins sur papyrus, cuir ou tissu,
publiés ou signalés, Paris: M. Bellion.
Berlev, O. & Hodjash, S. 1998. Catalogue of the Monuments of Ancient Egypt. From the Museums of the Russian Federation, Ukraine,
Bielorussia, Caucasus, Middle Asia and the Baltic States. (Orbis Biblicus et Orientalis, 17). Freiburg & Göttingen: University
Press; Vandenhoeck & Ruprecht.
Bierbrier, M. L. 2012. Who was who in Egyptology. 4th Ed. London: Egypt Exploration Society.
Blumenthal, E. 1987. Die „Gottesväter” des Alten und Mittleren Reiches. Zeitschrift für ägyptische Sprache und Altertumskunde,
114, S. 10-35.
De Meulenaere, H. & Clarysse, W. 1978. Notes de prosopographie thébaine. Chronique d’Égypte. Bulletin périodique de la Fondation
d’égyptologique Reine Élisabeth, T. 53, Fasc. 6, p. 226-253.
Errandonea, A. 2004. Les détenteurs du titre it-ntr, Père du dieu, depuis ses origins jusqu’à la XIe Dynastie. Trabajos de Egipología.
Papers on Ancient Egypt, 3, p. 41-72.
Foissy-Aufrère M.-P. (ed). 1985. Egypte & Provence - Musée Calvet. Civilisation Survivances et ‛Cabinetz de Curiositez’. Avignon:
Édité par la Fondation du Muséum Calvet.
Guieysse, P. & Lefébure, E. 1877. Le papyrus funéraire de Soutimès: d’après un exemplaire hiéroglyphique du Livre des Morts
appartenant à la Bibliothèque Nationale. Paris: Leroux.
Hagen, Fr. (with a contribution by Soliman, D.) 2018. Archives in Ancient Egypt, 2500-1000 BCE. In: Bausi, A., Brockmann, Chr.,
Friedrich, M. & Kienitz, S. (eds). Manuscripts and Archives. Comparative Views on Record-Keeping, Berlin: Walter de Gruyter,
p. 71-170.
Hannig, R. 1997. Die Sprache der Pharaonen. Großes Handwörterbuch Ägyptische-Deutsch (Hannig-Lexica, 1). Mainz am Rhein:
Verlag Philipp von Zabern.
Helck, W. 1958. Zur Verwaltung des Mittleren und Neuen Reiches. Leiden & Köln: E. J. Brill.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 39
Jamen, Fr. 2012. La société thébaine sous la XXIe dynastie (1069-945 avant J.-C.), T. I-II, PhD Dissertation. Lyon: Université
Lumière-Lyon 2.
Janes, G. 2020. The Amasis Collection. Shabtis and other artefacts from ancient Egypt. Lymm & Cheshire: Olicar House
Publications.
Jansen-Winkeln, K. 2007. Inschriften der Spätzeit. Teil 1. Die 21. Dynastie. Wiesbaden: Harrassowitz Verlag.
Jones, D. 2000. An Index of Ancient Egyptian Titles, Epithets and Phrases of the Old Kingdom, vol. I. (BAR International Series 866
(I)). Oxford: Archaeopress.
Kees, H. 1961. Gottesväter als Priestklasse. Zeitschrift für ägyptische Sprache und Altertumskunde, 86, S. 115-125.
Kitchen, K. A. 1960. Four Stelae in Leicester City Museum. Orientalia, vol. 29, fasc. 1, p. 75-97.
Kitchen, K. A. 1986. The Third Intermediate Period in Egypt (1100-650 B. C.), 3rd Ed. Warminster: Aris & Phillips Ltd.
Marie-Pierre, F . A. (ed.). 1985. Egypte & Provence Civilisation Survivances et «Cabinetz de Curiositez». Avignon: Fondation du
Muséum Calvet.
Maspero, G. 1889. Les momies royales de Déir El-Baharî. In: Mission Archéologique Française au Caire, T. I. Le Caire: Ernest
Leroux, p. 511-787.
Mogensen, M. 1918. Inscriptions Hiéroglyphiques du Musée National de Copenhague. Copenhague: A. F. Höst.
Monnet Saleh, J. 1970. Les antiquités égyptiennes de Zagreb. Catalogue raisonné des antiquités égyptiennes conservées au Musée
Archéologique de Zagreb en Yougoslavie. Paris: Den Haag.
Munro, I. 1988. Untersuchungen zu den Totenbuch-Papyri der 18. Dynastie. Kriterien ihren Datierung. London & New York: Kegan
Paul Press.
Mushett Cole, E. 2016. Some Significant Shabtis: How objects can illuminate a period of political and cultural change. In:
Boonstra, S. (ed.), Objects Come to Life, Virtual Exhibition, Birmingham Egyptology. Birmingham (available at: https://bit.
ly/2T0vqsu).
Neveu, Fr. 2015. The Language of Ramesses: Late Egyptian Grammar. Oxford and Philadelphia: Oxbow Books.
Newberry, P. E. 1957. Funerary Statuettes and Model Sarcophagi. (Catalogue général des antiquités égyptiennes du Musée du Caire.
Nos 46530-48575), Fasc. III. Le Caire: Institut Français d’Archéologie Orientale.
Newberry, P. E. 1930. Funerary Statuettes and Model Sarcophagi. (Catalogue général des antiquités égyptiennes du Musée du Caire.
Nos. 46530-48575), Fasc. I. Le Caire: Institut Français d’Archéologie Orientale.
Niwiński, A. 1988. 21st Dynasty Coffins from Thebes. Chronological and Typological Studies. (Theben, 5). Mainz am Rhein: Verlag
Philipp von Zabern.
Niwiński, A. 1989. Studies on the Illustrated Theban Funerary Papyri of the 11th and 10th Centuries B. C. (Orbis Biblicus et Orientalis.
86). Freiburg & Göttingen: University Press; Vandenhoeck & Ruprecht.
Niwiński, A. 1989a. The Solar-Osirian Unity as Principle of the Theology of the ‛State of Amun’ in Thebes in the 21st Dynasty.
Jaarbericht van het vooraziatisch egyptisch genootschap. ‘Ex Oriente Lux’, 30, p. 89-106.
Pierret, P. 1874, Recueil d’inscriptions inédites du Musée égyptien du Louvre, T. 1-2. Paris: Librairie Franck.
Plunkett, St. J. 1993. From the mummy’s tomb: ancient Egyptian treasures in Ipswich Museum. Ipswich: Ipswich Borough Council.
Quirke, St. 1993. Owners of Funerary Papyri in the British Museum. (British Museum Ocassional Publications, 92). London: British
Museum Press.
Ranke, H. 1935. Die ägyptischen Personennamen, Bd. I-III. Glückstadt: J. J. Augustin.
Roeder, G. 1924. Aegyptische Inschriften aus den Königlichen Museen zu Berlin, II, Leipzig: J. C. Hinrichs’sche Buchhandlung.
Satzinger, H. 1984. Übersicht über die Papyri der Ägyptisch-Orientalischen Sammlung Wien. Göttinger Miszellen. Beiträge zur
ägyptologischen Diskussion, 75, S. 31-35.
Schneider, H. D. 1977. Shabtis - An Introduction to the History of Ancient Egyptian Funerary Statuettes with a Catalogue of the
Collection of Shabtis in the National Museum of Leiden, vol. I-III. Leiden: Rijksmuseum van Oudheden te Leiden.
Seipel, W. 1993. Götter Menschen Pharaonen 3500 Jahre ägyptische Kultur Kunsthistorischen Museums. Wien: Verlag Gerd Hatje.
Stevens, M. 2019. Illustrations of Temple Rank on 21st Dynasty Funerary Papyri. In: Hlouchová, M. P., Belohoubková, D.,
Honzl, J., & Nováková, V. (eds). Current Research in Egyptology 2018. Proceedings of the Nineteenth Annual Symposium, Czech
Institute of Egyptology, Faculty of Arts, Charles University, Prague, 25-28 June 2018. Oxford: Archaeopress, p. 162-228.
Taylor, J. A. 2003. An Index of Male Non-Royal Egyptian Titles, Epithets & Phrases of the 18th Dynasty. London: Museum Bookshop
Publications.
Wente, E. F. 1967. Late Ramesside Letters. (Studies in Ancient Oriental Civilization, 33). Chicago: The University of Chicago
Press.
Wb. - Erman, A. & Grapow, H. (eds). 1955. Wörterbuch der ägyptischen Sprache, Bd. I-V. Berlin: Akademie Verlag.
|
| id | arheologia-com-ua-article-219 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:03:33Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/d4/37c743039da58877cde87852840a40d4.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-2192020-10-25T10:28:35Z Shabti of Panefernefer From the Collection of Poltava Local History Museum Ушебти Панефернефера из коллекции Полтавского краеведческого музея Ушебтi Панефернефера з колекцiї Полтавського краєзнавчого музею Tarasenko, Mykola shabti, Panofernefer, 21st Dynasty, Vasyl Krychevskyi Poltava Local History Museum, collection ушебти, Панефернефер, XXI династия, Полтавский краеведческий музей имени Василия Кричевского, коллекция ушебті, Панефернефер, XXI династія, Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського, колекція The author publishes an ancient Egyptian funeral shabti-statuette from the collection of the Vasyl Krychevskyi Poltava Local History Museum with inv. no. A.149/1 (blue faience, 9&nbsp;×&nbsp;3&nbsp;×&nbsp;2&nbsp;cm). The shabti can be dated by the 21st Dynasty. The figurine was purchased in 1894 by P.&nbsp;Bobrovskyi in the Sales Hall of the Cairo Museum of Antiquities for the collection of the Natural Science Museum of the Poltava Regional Community. The hieroglyphic inscription is preserved on the front side of the shabti: «Enlightened, Osiris, the Chief of the archivists of the Treasury of the Temple of the Amun, Panefernefer, true-voiced». O.&nbsp;Berlev incorrectly read the name of the shabti owner no. A.149/1 as «Paneferher», but the reading as Panefernefer (PA-nfr-nfr) is correct. The owner of the shabti has a rare title «the Chief of the archivists of the Treasury of the Temple of the Amun». Besides Panefernefer, five more priests who wore this title are known. All of them lived during the 20th and 21st Dynasties and that fact indicates the functioning of this archive precisely at the time of these two dynasties. There is no data on the genealogy of Panefernefer. There is a number of analogies to the shabti no. A.149/1: Copenhagen A.A.b.98, A.A.11 (?), Florence 6594—6596, Ipswich R. 1932—26.20; London BM EA 8906, EA 22790, Birmingham inv. no. ECM 376, Amasis Collection, inv. no.&nbsp;S—2058. In addition to shabtis, other objects of Panefernefer funeral assemblage are also preserved: a roll of the Book of the Dead (Vienna ÄS 3860), a shabti-box (Avignon A.82), a sarcophagus model (Berlin ÄM 6747), and two planks of the box (Berlin ÄM 777 and 779). Moreover, the name Paneferenfer is found on sources not related to his funeral inventory. This is the letter of Panefernefer to the scribe Chari (pTurin 1979) and two references on the coffins of kings Amenhotep&nbsp;I and Thutmose II from the mummy cache at Deir el-Bahri (TT 320), which confirm that Panefernefer took part in the mission of reburying the royal remains. Monuments of Panefernefer kept a number of titles that provide additional prosopographic information, including his professional duties: «the divine father of the Amun», «the scribe of the double treasury of the temple of the Amun-Re, the king of the gods», «the head of the jewelry workshops of the temple of the Amun», «the head [///] Amun in Ipet-sut (Karnak temple)», «the scribe of the jewelry workshops of the temple of the Amun», «head of the works». Most of the artifacts of Panefernefer were acquired by European collectors in the 19th century. Some of them went to museum collections in the UK, Germany, Denmark and Ukraine, and some are in private collections. Poltava shabti no.&nbsp;A.149/1 is the only Panofernefer’s object in Eastern Europe. Публикуется древнеегипетская заупокойная статуэтка-ушебти из собрания Полтавского краеведческого музея имени Василия Кричевского, инв. № А.149/1. Данное ушебти датируется XXI династией. Статуэтка была приобретена в 1894 г. П. П. Бобровским в Зале продаж Каирского Музея древностей для собрания Естественно-научного музея Полтавского земства. На лицевой стороне ушебти сохранилась иероглифическая надпись: «Просветленный, Осирис, главный хранитель документов казны [храма] Амона Панефернефер, правогласный». О. Д. Берлев некорректно прочитал имя владельца ушебти А.149/1 как «Панеферхер», но правильным будет чтение Панефернефер (PA-nfr-nfr). Владелец ушебти имеет редкий титул «главный хранитель документов сокровищницы храма Амона». Кроме Панефернефера, известно еще пять жрецов, носивших этот титул. Все они жили в период XX и XXI династий, что указывает на функционирование данного архива именно во времена этих двух династий. Данных о генеалогии Панефернефера нет. К ушебти ПКМВК № А.149/1 имеется ряд аналогий: Copenhagen A.A.b.98 , A.A. 11 (?), Florence 6594—6596, Ipswich R.1932—26.20; London BM EA 8906, EA 22790, Birmingham inv. no. ECM 376, Amasis Collection, inv. no. S—2058. Помимо ушебти, сохранились и другие предметы погребального инвентаря Панефернефера: свиток Книги мертвых (Vienna ÄS 3860), ящик для ушебти (Avignon A.82), модель саркофага (Berlin ÄM 6747) и две планки от ящика (Berlin ÄM 777 и 779). Кроме того, имя Панефернефера встречается на источниках, не имеющих отношения к его погребальному инвентарю. Это письмо самого Панефернефера писцу Чари (pTurin 1979) и два упоминания на саркофагах царей Аменхотепа I и Тутмоса II из тайника мумий в Дейр эль-Бахри (ТТ 320), которые подтверждают, что Панефернефер принимал участие в мисси перезахоронения царских останков. Памятники Панефернефера сохранили ряд титулов, дающих дополнительные просопографические данные, в том числе и относительно его профессиональных обязанностей: «божий отец Амона», «писец двойной казны храма Амона-Ра», «царя богов начальник ювелирных мастерских Амона», «начальник [///] Амона в Ипет-сут», «писец ювелирных мастерских Амона», «начальник работ». Большинство предметов Панефернефера были приобретены европейскими коллекционерами в XIX в. Часть из них попала в музейные собрания Великобритании, Германии, Дании и Украины, а часть находится в частных коллекциях. Полтавское ушебти ПКМВК № А.149/1 является единственным памятником Панефернефера в Восточной Европе. Публікується давньоєгипетська заупокійна статуетка-ушебті із полтавської музейної колекції. Це ушебті датується XXI династією і належало чоловіку на ім’я Панефернефер (старе читання Панеферхер). Він мав доволі рідкісний титул «головний хранитель документів казначейства (Дома) Амона», який вказує на належність цієї особи до кліру фіванського жрецтва. Статуетка була придбана в 1894&nbsp;р. П.&nbsp;П.&nbsp;Бобровським у Залі продажів Каїрського Музею старожитностей. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020-09-30 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/219 10.15407/archaeologyua2020.03.024 Arheologia; No 3 (2020): Arheologia; 24-39 Археологія ; № 3 (2020): Arheologia; 24-39 Археология; № 3 (2020): Arheologia; 24-39 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2020.03 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/219/206 |
| spellingShingle | ушебті Панефернефер XXI династія Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського колекція Tarasenko, Mykola Ушебтi Панефернефера з колекцiї Полтавського краєзнавчого музею |
| title | Ушебтi Панефернефера з колекцiї Полтавського краєзнавчого музею |
| title_alt | Shabti of Panefernefer From the Collection of Poltava Local History Museum Ушебти Панефернефера из коллекции Полтавского краеведческого музея |
| title_full | Ушебтi Панефернефера з колекцiї Полтавського краєзнавчого музею |
| title_fullStr | Ушебтi Панефернефера з колекцiї Полтавського краєзнавчого музею |
| title_full_unstemmed | Ушебтi Панефернефера з колекцiї Полтавського краєзнавчого музею |
| title_short | Ушебтi Панефернефера з колекцiї Полтавського краєзнавчого музею |
| title_sort | ушебтi панефернефера з колекцiї полтавського краєзнавчого музею |
| topic | ушебті Панефернефер XXI династія Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського колекція |
| topic_facet | shabti Panofernefer 21st Dynasty Vasyl Krychevskyi Poltava Local History Museum collection ушебти Панефернефер XXI династия Полтавский краеведческий музей имени Василия Кричевского коллекция ушебті Панефернефер XXI династія Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського колекція |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/219 |
| work_keys_str_mv | AT tarasenkomykola shabtiofpaneferneferfromthecollectionofpoltavalocalhistorymuseum AT tarasenkomykola ušebtipaneferneferaizkollekciipoltavskogokraevedčeskogomuzeâ AT tarasenkomykola ušebtipaneferneferazkolekciípoltavsʹkogokraêznavčogomuzeû |