Давньоруська пам’ятка на територiї Києво-Печерської фортецi ХVIII ст.

Ivakin, Hlib; Pysarenko, Yurii; Balakin, Serhii; Ivakin, Vsevolod

doi:10.15407/archaeologyua2020.03.106

Давньоруська пам’ятка на територiї Києво-Печерської фортецi ХVIII ст.

In 2010, an unknown Old Rus settlement at Dobrovolchych batalioniv st., 18 (Kyiv) was discovered and partially explored. Joint scientific and rescue excavation of the Architectural and Archaeological Expedition of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine and Depart...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Археологія
Datum:	2020
Heft:	3
Сторінки:	106-125
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	Hlib Ivakin — National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Archaeology, Corresponding Member of the NAS of Ukraine, D.Sc., Professor — ORCID: 0000-0002-0074-1963 Yurii Pysarenko — National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Phylosophy named after H.S. Skovoroda, PhD, Senior Researcher — ORCID: 0000-0001-8447-5211 Serhii Balakin — National Kyiv-Pechersk Historical and Cultural Preserve, Former Chief of the Department of Archaeology Vsevolod Ivakin — National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Archaeology, Head of the Kyiv Archaeology Department, PhD — ORCID: 0000-0002-0074-1963
Hauptverfasser:	Ivakin, Hlib, Pysarenko, Yurii, Balakin, Serhii, Ivakin, Vsevolod
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020
Schlagworte:	Давня Русь поселення ХІ—ХІІІ ст. Київ Печерськ Андріївський люнет кінця ХVIII ст.
Online Zugang:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/226
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824494462074880
author	Ivakin, Hlib Pysarenko, Yurii Balakin, Serhii Ivakin, Vsevolod
author_facet	Ivakin, Hlib Pysarenko, Yurii Balakin, Serhii Ivakin, Vsevolod
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Hlib Ivakin", "institution": "National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Archaeology, Corresponding Member of the NAS of Ukraine, D.Sc., Professor", "orcid": "0000-0002-0074-1963" }, { "author": "Yurii Pysarenko", "institution": "National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Phylosophy named after H.S. Skovoroda, PhD, Senior Researcher", "orcid": "0000-0001-8447-5211" }, { "author": "Serhii Balakin", "institution": "National Kyiv-Pechersk Historical and Cultural Preserve, Former Chief of the Department of Archaeology", "orcid": "" }, { "author": "Vsevolod Ivakin", "institution": "National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Archaeology, Head of the Kyiv Archaeology Department, PhD", "orcid": "0000-0002-0074-1963" } ]
author_orcid_str_mv	0000-0002-0074-1963 0000-0001-8447-5211 0000-0002-0074-1963
author_sort	Ivakin, Hlib
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	125
container_issue	3
container_start_page	106
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2020-10-25T10:32:03Z
description	In 2010, an unknown Old Rus settlement at Dobrovolchych batalioniv st., 18 (Kyiv) was discovered and partially explored. Joint scientific and rescue excavation of the Architectural and Archaeological Expedition of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine and Department of Archaeology of the National Kyiv-Pechersk Historical and Cultural Reserve significantly complemented the population picture of the nearest outskirts of Old Rus Kyiv near the Pechersk monastery. The uniqueness of the find lies in the fact that it was preserved in the body of the XVIII century fortification monument. During the works, structural features of the defensive structure —Andriivskyi lunette (lunette No. 4) were investigated, as well as the cultural layer and the remains of residential and utility buildings of the second half-end of ХI&nbsp;— first third of ХIII centuries: building No. 1 — non-residential utility building and building No. 2 — multi-storey residential building with a basement. As a result of research, collected and transferred to the funds of the National Kyiv-Pechersk Historical and Cultural Reserve collection of numerous and diverse material: fragments of ceramic and glassware, amphorae, products made of bone, glass, metal and stone. Bones of animals, birds and fish found at the settlement, identified by biologists, provide an opportunity to characterize the diet of the inhabitants of the explored settlement. The discovered settlement can be associated with the ancient Kievan outpost, which controlled Nevodnichi, Nevodichi canyon and defended Kyiv neighborhood from the south-east. Numerous finds of the plinths of ХI—ХIІ centuries, as well as stones, indicate that in ancient Rus times there was a stone building nearby — a church or a palace. Obviously, the destruction of the settlement occurred as a result of Kyiv takeover by the troops of Batu Khan in 1240. However, separate finds of ceramics of XIII — beginning of XIV centuries testify that life around did not freeze even afterwards.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2020.03.106
first_indexed	2026-08-07T01:03:39Z
format	Article
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3106 Київськi старожитностi УДК 904.4(477.411)“17” https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.03.106 © Г. Ю. Івакін †, Ю. Г. Писаренко, С. А. Балакін, В. Г. Івакін, 2020 * ІВАКІН Гліб Юрійович † — доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України ПИСАРЕНКО Юрій Георгійович — кандидат істо- ричних наук, старший науковий співробітник Інсти- туту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, ORCID 0000-0003-3247-1176, zirin@ukr.net БАЛАКІН Сергій Анатолійович — колишній за- відувач відділом археології Національного Києво- Печерського історико-культурного заповідника ІВАКІН Всеволод Глібович — кандидат історичних наук, завідувача відділу археології Києва Інституту археології НАН України, ORCID 0000-0002-0074- 1963, wkniaz16@ukr.net Г. Ю. Iвакiн †, Ю. Г. Писаренко, С. А. Балакiн, В. Г. Iвакiн * ДАВНЬОРУСЬКА ПАМ’ЯТКА НА ТЕРИТОРiЇ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ФОРТЕЦi ХVIII ст. У статті подаються результати дослідження давньо- руського поселення ХІ—ХІІІ ст. у 2010 р., які суттєво доповнюють картину заселеності найближчої околиці давнього Києва поблизу Печерської лаври. Унікальність знахідки полягає в тому, що вона збереглася у тілі фор- тифікаційної споруди кінця ХVIII ст. — Андріївського люнета. К л ю ч о в і с л о в а: Давня Русь, поселення ХІ—ХІІІ ст., Київ, Печерськ, Андріївський люнет кінця ХVIII ст. Основні археологічні дослідження в Печер- ському районі м. Києва пов’язані з його цен- тральною частиною — територією Печерської лаври, церкви Спаса на Берестові, Старого Київського арсеналу. Ділянки на південь та за- хід від зазначеного ареалу вивчені значно мен- ше, тому кожна нова знахідка на цих теренах має неабиякий інтерес. У 2010 р. на Печерську, за адресою вул. Добро- вольчих батальйонів, 18-а (колишня вул. Пан- філовців), у охоронній зоні Національного Києво-Печерського історико-культурного за- повідника та у центральному історичному аре- алі м. Києва була виявлена і частково дослідже- но нову археологічну пам’ятку давньоруського часу. Певна несподіваність відкриття полягала у тому, що топографія цієї місцевості впродовж ХVIII—ХІХ ст. зазнала кардинальних змін уна- слідок масштабних воєнно-інженерних робіт зі спорудження Печерської фортеці (Ситкаре- ва 1997). Після Другої світової війни цей район був відданий під забудову для приватного сек- тора, що також певним чином ускладнило тут археологічні спостереження. Досліджена нами ділянка є північно-за хідним схилом Андріївського люнета, або лю- нета навпроти Андріївського бастіону цитаде- лі Київської фортеці (люнета 4), який розта- шований між вул. Добровольчих батальйонів та Редутною 1 (рис. 1: 1). У результаті вивчен- ня цієї пам’ятки Архітектурно-археологічною експедицією Інституту археології НАН Укра- їни (керівник Г. Ю. Івакін) 2 було виявлено, що наприкінці XVIII ст. під час спорудження люнета фортифікаторами були максимально повно використані особливості місцевого ре- льєфу, елементи якого, разом із культурними нашаруваннями та господарсько-житловими об’єктами XI—XIIІ ст., увійшли в земляну кон- струкцію оборонної споруди. Було з’ясовано загальну стратиграфічну ситуацію ділянки, про яку йдеться, простежено деякі конструк- тивні особливості, пов’язані з її фортифікацій- ним використанням у XVIII ст., та дослідже- ний культурний шар і наявні в ньому рештки 1 Л юнет Андріївського бастіону цитаделі Київської фортеці є частиною пам’ятки містобудування та ар- хітектури національного значення «Земляні укрі- плення цитателі з бастіонами Київської фортеці XVIII ст.» (постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 № 929). 2 У роботах приймали участь В. І. Баранов, В. О. Біт- ковський О. В. Грачов, О. В. Зажигалов, В. О. Кри- жанівський, А. В. Кротенко, Д. В. Ступак, С. П. Та- раненко. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 107 житлових та господарчих споруд XI—XIIІ ст. Площа розкопу становила близько 46 м2. Топографiчна ситуацiя та попереднi дослiдження Рішення щодо будівництва люнета (або фле- ша) на південь від Андріївського бастіону (лю- нет 4), разом із люнетом на південь від Олек- сіївського бастіону (люнет 3), було ухвалено 1776 р., а 1799 р. будівництво обох споруд було завершено (Ситкарева 1997, с. 52—53). Андрі- ївський люнет — це окреме від лінії редутів пе- редове укріплення, призначене для охорони західної частини Наводницької дороги (сучас- на вул. Старонаводницька). Він має вигляд по- тужного земляного насипу п’ятикутної фор- ми із переднім кутом (шпіцем) спрямованим на південний захід, та займає домінуюче по- ложення на місцевості. У 1789 р., для кращого огляду дороги, з гір під Андріївським флешем (люнетом) спеціально був знятий ґрунт (Сит- карева 1997, с. 53). Незважаючи на сучасні са- мозахоплення власниками прилеглих до лю- нета приватних садиб ділянок схилів та части- ни плато люнета, терасування ними його схи- лів, природних зсувів ґрунту 3, в цілому він досі зберігає свою форму. Щодо попередніх досліджень споруди Ан- дріївського люнета, то вони спрямовувалися тільки на вивчення розташованої у його тов- щі підземної галереї. Вперше їх було проведе- 3 Так кілька років тому стався потужний зсув ґрунту в районі південно-західного кута люнета. но наприкінці 1950 рр. І. М. Самойловським та Ф. Б. Копиловим (Самойловський 1957; Ко- пилов 1957; Толочко 1968, с. 190). Останнє за часом обстеження цього підземелля було здій- снено співробітниками Музею «Київська фор- теця» Т. А. Бобровським та О. М. Курмазом у 1997—1998 рр. (Бобровський 2007, с. 29—30). Утім, дослідження цих галерей досі залишаєть- ся не є достатньо повним. Склепінчаста цегляна підземна галерея люнета заввишки близько 1,6 м та завширш- ки понад 1,0 м. Вхід у неї розміщений у під- ніжжі північно-східного схилу його насипу, а основна її траса проходить за повздовжньою віссю цієї оборонної споруди — з орієнтаці- єю північ—південь, з незначним відхиленням. За 6,0 м від входу галерея повертає на захід, а 7,0 м по тому знову — на південь і продовжу- ється ще близько 36,7 м. За 12 м центральна га- лерея розгалужується на два ходи, один з яких йде на схід, а другий на захід. Кожен відрізок — по 18 м (рис. 1: 3). Центральний та бічні ходи закінчуються тупиками. Дещо не доходячи до них, з обох боків стіни мають склепінчасті ніші, в яких було запроектовано дерев’яні мін- ні галереї з пороховими камерами (Ситкарева 1997, с. 47, рис. 20) (рис. 1: 2), але будівництво їх не було здійснене. У склепінні кожного з відгалужень наявні невеличкі вертикальні ква- дратні ніші-ходи, які могли слугувати як для вентиляції, так і для голосового зв’язку з по- верхнею люнета. Споруду побудовано з якісної цегли переважно жовтого кольору (5,5 × 14,5 × 32,3 см) кінця XVIII ст. на міцному вапняному розчині. Ходи зводилися до того, як над ними Рис. 1. Люнет навпроти Андріївського бастіону XVIII ст.: 1 — люнет на плані «Перспект Києво-Печерської форте- ці й частини форштату з Московського боку» 1783 р. (стрілкою позначено місце розкопок 2010 р.); 2 — проектний план люнета із підземною галереєю 1784 р. (Ситкарева 1997, с. 47); 3 — план мінної галереї Андріївського люнета (Бобровський 2007, с. 141) Fig. 1. The lunette opposite the Andriivskyi Bastion of XVIII c.: 1 — the lunette on the plan «Perspect of the Kyiv-Pech- ersk fortress and a part of vorstadt from Moscow side» 1783 (an arrow denotes the site of 2010); 2 — project plan of the lu- nette with an underground gallery of 1784 (Ситкарева 1997, с. 47); 3 — the plan of the mine gallery of Andriivskyi lunette (Бобровський 2007, с. 141) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3108 був насипаний люнет. Під час попередньо- го трасування галереї, очевидно, було зрізано частину існуючого підвищення на місцевості. Опорою кладки слугували потужні дерев’яні субструкції, залишки яких можна помітити під стінами у місцях руйнування підлоги. Ці суб- струкції, насамперед, дозволяли вирівняти схил, котрий суттєво понижувався у східному напрямку — у бік Дніпра (сучасні вул. Редут- на та Редутний пров.). Утім, з часом дерев’яні колоди цієї допоміжної конструкції зотліли, в результаті чого східне відгалуження галереї ближче до тупика дещо просіло уздовж лінії схилу, через що на склепінні утворилося кіль- ка широких поперечних тріщин. Підлога під- земних ходів складена з декількох рядів щіль- но підігнаної цегли на вапняному розчині та загалом дуже міцна, хоча у деяких місцях че- рез гниття поперечних дерев’яних колод, що її підстилали, провалилася. Щодо призначення цієї галереї, то думки фахівців різняться. Одні з них вбачають у ній контрмінні галереї, що мали запобігати міну- ванню та підриву люнета ворогом. Однак, най- імовірніше, галереї проектували для того, аби у разі вимушеного відходу, оборонці самі могли знищити люнет шляхом підриву закладених у ходах (спеціальних порохових камерах) поро- хових зарядів. На думку Т. А . Бобровського, саме для більшого ефекту ймовірного підриву призначалися влаштовані у кладці регулярні поглиблення-пази в стінах та склепіннях — ві- рогідні місця з навмисним послабленням му- рованих конструкцій (Бобровський 2007, с. 30; 108, прим. 143). Принаймні ясно, що для збе- рігання артилерійських припасів приміщення були надто завузькі та вологі. Підземна галерея Андріївського люнета, безумовно, являє собою цінну пам’ятку фор- тифікації, яка, на жаль, перебуває у занедбано- му стані й періодично зазнає руйнувань з боку скарбошукачів. До низки пов’язаних з Андріївським люне- том нових відкриттів можна віднести визна- чення його присутності на одному з київських рисунків Т. Г. Шевченка 1846 р. (Писаренко 2019), виконаному під час його роботи у Київ- ській археографічній комісії (рис. 2: 1). Малю- нок впродовж довгого часу помилково вважали зображенням Васильківського форту Нової Пе- черської фортеці. Насправді ж він зображує па- нораму Наводницької вежі або вежі 4 та Казарм кантоністів ХІХ ст., які наразі входять до скла- ду Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут (Сьомка 2011, с. 299—300). У правій частині малюнка, на під- вищенні, судячи з усього, зображено саме Ан- дріївський люнет, який закриває художнику праву частину Казарм. Т. Г. Шевченко малю- вав, очевидно, розміщуючись на південний схід від люнета, в районі сучасного приватного сектора між ділянками 19, 21 і 32 на вул. Редут- ній (Писаренко 2019, с. 180, 187, 188). Цікаво, Рис. 2: 1 — Київський краєвид з Наводницькою ве- жею, Казармами кантоністів та Андріївським люне- том. Малюнок Т. Г. Шевченка 1846 р. (Зібрання На- ціонального музею Тараса Шевченка у м. Київ) (Шев- ченко 1961, рис. 146); 2 — Карта Києва 1923 р. (аркуш «Наводницькі ворота») із приблизним позначенням поля зору Т. Г. Шевченка (1846 р.) та зафіксованих на місцевості давньоруських поселень. Умовні позначки: В№ 4 — вежа 4 (Наводницька); ДП1 — давньоруське поселення, 1996 р.; ДП2 — давньоруське поселення 2003 р.;ДП3 — дослідження 2010 р.; КК — казарми кан- тоністів; Л№ 4 — люнет 4 (Андріївський); Ш — точка знаходження Шевченка Fig. 2. 1 — Kyiv landscape with Navodnytska tower, bar- racks of cantonists and Andriivskyi lunette l. Figure made by T. H. Shevchenko in 1846 (Collection of the National Museum of Taras Shevchenko in Kyiv) (Шевченко 1961, рис. 146); 2 — map of Kyiv in 1923. (sheet «Navodnyt- ski gates») with an approximate designation of the field of view of T. H. Shevchenko (1846) and fixed location of Old Rus settlements. Legend: ВNo. 4 — tower No. 4 (Navod- nytska); ДПNo.1 — Old Rus settlement, 1996; ДПNo. 2 — Old Rus settlement, 2003, ДПNo. 3 — excavations of 2010; КК —barracks of the cantonists; ЛNo. 4 — the lunette No. 4 (Andriivskyi); Ш — location of Shevchenko’s placement ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 109 що як кругла вежа 4, так і Казарми на терито- рії Військового інституту маркують перша — добре досліджене, а друга — лише зафіксоване давньоруські поселення (Козюба 2008, с. 136, 138—156) (рис. 2: 2). Археологiчнi роботи 2010 р. Під час підготовчих робіт на присадибній ді- лянці на вул. Панфіловців, 18-а 4, будівельни- 4 Згідно з офіційним дозволом на будівництво від 2006 р., ділянка на вул. Панфіловців, 18-а розташова- на у куті між північно-західним схилом Андріївського люнета, та ґрунтовим підйомом на нього з північно- го сходу (т. зв. апареллю). Водночас, ще попередні- ки самовільно зруйнували ділянку північно- західного схилу Андріївського люнета XVIII ст. (його тильний бік) із заходу на схід завдовжки 16,5 м, врізавшись у схил пам’ятки в південно- му напрямку від 5,0 м з заходу до 10 м на пів- денному сході, а також зруйнувавши північно- західний схил підйому на люнет (пандуса або апарелі) з частиною самого підйому (рис. 3). При цьому південна бровка будівельного кот- ловану в плані набула напівкруглої форми, що диктувалося запланованим будівництвом на- півкруглої підпірної стіни. Максимальна гли- бина вертикального зрізу люнета по південній стіні котловану сягала 6,0 м від сучасної денної поверхні люнета. Стратиграфічна ситуація ділянки, про яку йдеться, фіксувалася за профілем південної сті- ми власниками у 1970-ті рр. було здійснена самозахо- плення схилу та невеличкої частини плато люнету з північного заходу, західного схилу підйому на люнет та частину самого підйому. Новий власник успадку- вав та дещо примножив «надбання» попередника. Рис. 3. Топографічна та містобудівна ситуація ділянки досліджень 2010 р. Fig. 3. Topographic and urban situation of the investigation site of 2010 Рис. 4. Вигляд південної стіни будівельного котловану (зрізу люнета) на початку досліджень Fig. 4. View of the southern wall of the construction pit (sec- tion of the lunette) at the beginning of the research Рис. 5: Профілі: 1 — південної стінки; 2 — південно-східної стінок будівельного котловану. Умовні позначки: 1 — дерновий шар; 2 — перевідкладений лесовий ґрунт; 3 — перевідкладений гумус; 4 — материковий лесоподібний суглинок; 5—6 — заповнення споруд; 7 — передматерик; 8 — motley filling of the body of the ramp (the rise of the lunette) Fig. 5. Profiles: 1 — Southern wall of the construction pit; 2 — South-Eastern wall of the construction pit. Legend: 1 — top- soil layer; 2 — redeposited loess soil; 3 — redeposited humus; 4 — subsoil loess loam; 5—6 — filling of the structures; 7 — pre-subsoil; 8 — filling of the ramp body (the rise to the lunette) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3110 ни будівельного котловану (рис. 4; 5: 1) і в за- гальних рисах виглядала так. За рахунок пе- репаду рівня денної поверхні люнета, глиби- на котловану по південній бровці поступово знижувалася із заходу на схід з 6,0 м до 5,4 м. Південно-східна стінка котловану значно зни- жувалася, у північно-східному напрямку, від- повідно до пониження апарелі (підйому на лю- нет). У верхній частині південної стінки котло- вану, загальна довжина якої становила близько 16,5 м, розташовувався дерновий шар, потуж- ністю 0,2—0,4 м. Нижче йшла 1,4—1,8 м товща різнорідного за складом ґрунту, що сформувала- ся внаслідок фортифікаційних робіт XVIII ст. У складі цієї товщі фіксувалися лінзи та прошар- ки перевідкладеного лесового та відносно чи- стого гумусованого ґрунту. Археологічних зна- хідок тут не виявлено. На глибині 1,0—2,3 м (від рівня сучасної денної поверхні люнета) у про- філі південної бровки котловану простежува- лися рештки давньоруського культурного шару у вигляді прошарків темно-сірого гумусовано- го горизонту, жовто-коричневого передматери- ка, завтовшки 0,4—0,8 м та пов’язаних з цими стратиграфічними елементами підпрямокут- них у перетині котлованів двох споруд, темне заповнення яких було насичене давньоруським керамічним матеріалом. Слід зазначити, що верхня лінія давньоруського культурного шару йшла на пониження із заходу на схід, так, ніби його дещо знівелювали будівельники люнета у XVIII ст., хоча цілком можливе природне по- ниження середньовічної поверхні. На етапі ви- явлення нами давньоруського шару в південній стінці котловану було помітно, що темна гуму- сована поверхня мала східчасті обриси у вигля- ді трьох послідовних майданчиків, що поступо- во понижувалися на схід, очевидно, внаслідок підготовчого терасування схилу задля насипан- ня люнета (рис. 4). Згідно зі стратиграфією, ви- щезгадані давньоруські об’єкти були заглибле- ні у материковий лесоподібний суглинок. Верх- ній рівень західного з об’єктів (1) фіксувався на глибині від 1,3 м із заходу до 2,0 м зі сходу. Рівне дно котловану об’єкта залягало на глибині 2,6 м від сучасної денної поверхні. Котлован об’єкта 2 розташовувався на від- стані 2,55 м на схід від першого і дещо нижче за рівнем. Він фіксувався на глибині 2,6 м від сучасної денної поверхні люнета. Глибина кот- ловану об’єкта сягала 1,3 м. Стратиграфія бровки в районі між спору- дами 1 і 2 демонструвала ознаки терасування давньоруського шару будівельниками люнета в XVIII ст.: поверхня давньоруського культур- ного шару на схід від котловану об’єкта 1, тяг- нучись на 0,75 м, далі утворювала пониження- сходинку завглибшки 0,3 м, та горизонтально йшла впродовж 1,8 м на схід, переходячи в за- повнення котловану об’єкта 2 (рис. 12). На відстані 4,0 м на північний схід від давньо- руських об’єктів, у профілі бровки (яка в пла- ні дещо заокруглювалася, переходячи від пів- денної до південно-східної стіни (поздовжньо- го зрізу апарелі), було простежено круту стінку якогось значного заглиблення, пов’язаного з фортифікаційними роботами XVIII ст. Імовір- но, йдеться про підготовче ескарпування при- родного схилу, раніше зайнятого давньорусь- ким поселенням, задля спорудження підйому на люнет. Відносно горизонтальне дно зазначено- го заглиблення розміщувалось на глибині 4,1 м від рівня сучасної денної поверхні люнета (апа- релі). Його південно-східна стінка мала східчас- ті обриси і складалася з 4—5 ґрунтових сходинок завширшки та заввишки близько 0,4 м. Ці «схід- ці» перекривала потужна (близько 3,0 м) товща мішаного строкатого ґрунту, що складалася пе- реважно з прошарків та лінз перевідкладеного лесу та, меншою мірою, — з червоно-коричневої глини (рис. 5: 2). Археологічних знахідок у запо- вненні цього об’єкта не виявлено. На північний схід від згаданої ділянки, по- середині підйому на люнет, у його поздовжньо- му зрізі простежено зотлілу вертикальну коло- ду, яка стосувалася конструкції апарелі. Зріз підйому на люнет за віссю північний схід— південний захід стратиграфічно утворювали кілька нашарувань різнорідного ґрунту, зокре- ма червоної та жовтої глини та коричневої су- міші глини із землею. Аби дослідити два знайдених давньорусь- ких об’єкти у плані, з рівня сучасної денної по- верхні люнета (на краю його плато) було закла- дено розкоп, не доходячи з півночі 0,3—0,4 м до встановлених на люнеті залізобетонних опор старої огорожі ділянки 18-а (рис. 3). Приле- гла до опор межа розкопу мала орієнтацію пів- нічний захід—південний схід і була завдовжки 13,45 м. Західна стіна розкопу була довжиною 1,6 м, а південно-східна — 5,5 м. Посередині було залишено бровку завширшки 1,1 м, яка розділяла розкоп на два шурфи: шурф 1 над заповненням споруди 1 (за віссю північний захід—південний схід — 5,5 м); шурф 2 над спо- рудою 2 (за віссю північний захід—південний схід — 6,85 м). Декілька зафіксованих у шурфі 2 об’єктів, очевидно, стосувалися етапів будівництва лю- нета: ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 111 1) Під час копання шурфу, у його східній частині на глибині 2,0 м від денної поверхні люнета, вище давньоруського шару, у перети- ні було помічено три стовпові ямки, які розмі- щувалися на відстані 0,7 м одна від одної за ві- ссю північ—південь та мали однаковий діаметр 0,22—0,24 м. Безумовно, вони мали конструк- тивне значення для будівництва люнета. 2) У західній частині шурфу 2 чорний (із слі- дами згарища) давньоруський культурний шар фіксувався на глибині 1,3 м, у східній — 2,8 м від сучасної поверхні люнета, примикаючи до підйому на люнет. Стратиграфия шурфу 2 фік- сує падіння рівня давньоруського схилу із за- ходу на схід. Перед насипанням люнета, оче- видно, був знятий дерн, що перекривав дав- ньоруський шар. Над цим рівнем, згідно зі стратиграфією західної, південно-західної та південно-східної стінок, фіксувалися рів- ні тромбовані шари світлої глини завглибшки близько 0,2 м. Їх було близько восьми. Верхній шар — до 0,7 м, разом із дерном — більш тем- ний (шари тут читалися погано). 3) У східній стінці шурфу 2 (відповідала за- хідному краю підйому на люнет) було видно, як зазначений багатошаровий глиняний ма- сив був зрізаний з півночі під кутом 45 ° та пе- рекритий шарами чорної землі з пізніше вирі- заною в цьому земляному масиві сходинкою висотою 0,5 і шириною (з півночі на південь) 0,6 м і після цього зверху засипаною глиною (рис. 6). Очевидно, ці деталі належали до обла- штування апарелі (підйому) на люнет. 4) У 1,05 м на захід від зазначеної ділянки, у північній частині поверхні шурфу 2, у плані на тлі чорного давньоруського шару простежу- валося клиновидне включення жовтої глини. Воно тягнулося за поздовжньою віссю (захід— схід) на 1,4 м та 1,1 м (північ—південь). У пере- тині за віссю північ—південь, у північному на- прямку це заглиблення йшло із глибини 0,2 м до глибини 0,4 м, утворюючи невелику дещо заокруглену сходинку. Очевидно, це був зали- шок східчастого терасування давнього схилу з півночі, задля облаштування тильного схилу люнета (рис. 7) 5. 5) На 3,0 м північніше від цієї заповненої глиною врізки у давньоруський культурний шар, в південній частині шурфу 2 на глиби- ні 2,8 м від денної поверхні люнета у перети- ні зафіксовано невеликий рівчак, що загли- блювався в чорний давньоруський шар і був заповнений чистою жовтою глиною. Тягну- чись за віссю північ—південь 0,7 м він повер- тав практично під прямим кутом на півден- ний захід (2,6 м). Форма рівчака у перетині підтрикутна, завглибшки він сягав 0,09 м та завширшки 0,17 м (рис. 7). До східної части- ни цього рівчака із заходу примикала зольна пляма неправильної форми діаметром 0,50— 0,55 м. Частина рівчака входила в півден- ну стінку шурфу. Західне закінчення ровика фіксувалося на глибині 2,0 м від денної по- верхні. 5 Н а 0,3—0,4 см нижче за це технологічне клиноподіб- не включення (ХVIII cт.) на початку розчистки дав- ньоруського шару, окрім кераміки, було знайдено частину плаского пряслиця, половинку кресала та кістку людської руки. Рис. 6. Заповнення тіла апарелі (підйому на люнет). Конструктивні особливості насипу люнета (сліди те- расування північного схилу перед насипанням апаре- лі). Вигляд із заходу Fig. 6. The filling of the ramp body (the rise to the lunette). Design details of the lunette embankment (traces of ter- racing of the Northern slope before embankmenting the ramp). The view from the West Рис. 7. Деталі конструкції люнета (вигляд із заходу) Fig. 7. Design details of the lunette embankment (view from the West) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3112 Давньоруський культурний шар та господарчо-житловi споруди Давньоруський культурний горизонт складав- ся з двох споруд та ділянок культурного шару між ними та навколо них. Споруда 1 розміщувалася у західній частині розкопу на відстані 4,0 м від західного кута бу- дівельного котловану (рис. 5: 1; 8). Верхня межа котловану споруди читалася на глибині 1,3 м (захід) та 2,0 м (схід) від сучасної денної по- верхні люнета, що відповідало значному пони- женню давньоруського культурного горизонту. Верхня частина заповнення споруди 1 відзна- чалася насиченостю ґрунту попелом. Глибина котловану будівлі коливалася від 1,6 м у захід- ній частині до 1,0 м у східній. У розрізі півден- ної бровки будівельного котловану ширина за- глиблення споруди 1 становила близько 3,0 м. Із заходу до нього примикало менш заглиблене відгалуження довжиною близько 1,0м, рівень якого був на 0,7 м вище за рівень дна котлова- ну будівлі. В межах шурфу у перетині були за- фіксовані західний та південно-східний кути споруди та фрагментарно її стіни. Була також зроблено прирізку у південну стіну шурфу на довжину до 1 м, що дало змогу виявити півден- ний кут будівлі. Завдяки цьому було повніс- тю реконструйовано розміри котловану будів- лі: південно-західна сторона 3,4 м, південно- східна 2,6 м, північно-східну простежено на 1,8 м (якраз на ділянках між ямою від стовпа у південно-східному куті котловану (яма 1) та ямою від стовпа посередині північно-східної стіни котловану (яма 2) (рис. 9; 10). Довгою ві- ссю будівля була орієнтована за віссю північ- ний захід—південний схід. На рівні підлоги було досліджено декіль- ка комплексів ям. Перший комплекс ям пов’язаний з конструкцією споруди, усі вони стовпові: - яма 1, у східному куті, підквадратної фор- ми, розміри 0,15 × 0,15 м, стіни та дно рівні, глибина 0,25 м; - яма 2 розміщувалася за віссю північно- східної стіни на відстані 1,4 м від ями 1, оваль- ної форми, розміри 0,20 × 0,14 м, глибина 0,2 м; - яма 6, під південно-західною стіною (при- близно по середині), підквадратної форми, розміри 0,26 × 0,26 м, глибина 0,15 м; - яма 7, під південно-західною стіною, на 0,1 м північно-західныше попередньої, підква- дратної форми, розміри 0,28 × 0,28 м, глиби- на 0,25 м. - яма 18, на 0,15 м північно-західныше ями 7 під південно-західною стіною, підквадратної форми, розміри 0,16 × 0,18 м, глибина 0,2 м; Рис. 8. Споруда 1 у процесі розкопок (стратиграфія) Fig. 8. The building No. 1 during excavations (stratigra- phy) Рис. 9. Споруда 1 у перетині: 1 — ви- гляд із заходу, 2 — вигляд зі сходу Fig. 9. Building No. 1 in section: 1 — view from the West; 2 — view from the East ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 113 Другий комплекс ям пов’язаний з госпо- дарчою діяльністю мешканців. Практично всі вони мають аморфно-округлу форму. Їх мож- на розділити за розмірами на дві групи: перша розмірами 0,10—0,15 м (3, 4, 5, 9, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 19), друга розмірами 0,35—0,50 м (8, 10, 11, 20). Стіни споруди рівні, з незначним нахи- лом до центру. На рівні виявлення південно- західної стіни, дещо на захід, зафіксовано округле заглиблення в материк завдовжки 1,8 м та завширшки 0,4 м, завглибшки 0,35 м. Очевидно, ця врізка була пов’язана із входом до будівлі. Заповнення об’єкта мало вигляд сірого мі- шаного ґрунту, насиченого попелом, крихтами вугілля, фауністичними рештками та уламка- ми керамічного посуду. На рівні підлоги, біля південно-західної стіни лежав фрагмент плін- фи завтовшки 2,5—3,0 см. Із заповнення похо- дять численні залишки посуду, зокрема розвал великого горщика з петельчастою ручкою XI— XII ст. (рис. 11), а також індивідуальні знахідки різних категорій матеріалу (див. нижче). Зазначена будівля була напівземлянкою каркасно-стовпової конструкції площею бли зько 9,0 м2. Судячи з відсутності решток печі, будівля мала господарче призначення. Споруда 2 розташовувалася на 2,55 м схід- ніше споруди 1 (рис. 5; 12). У профілі бров- ки дно ґрунтового котловану будівлі мало до- вжину 4,3 м. Стінки прямовисні, збереглися на глибину до 1,25 м. Ближче до східної стін- ки котловану споруди, на рівні її дна виявле- но стовпову яму завширшки (діаметром) 0,3 м і завглибшки 0,45 м. Заповнення об’єкта утво- Рис. 10. Споруда 1 у перетині (рисунок) Fig. 10. Building No. 1 in section (figure) Рис. 11. Горщик ХІ—ХІІ ст. зі споруди 1 Fig. 11. The pot of XI—XII centuries from building No. 1 Рис. 12. Вибірка заповнень споруд 1, 2 Fig. 12. The sampling of buildings Nos. 1, 2 filling ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3114 рював насичений попелом та вугіллям сірий ґрунт потужністю понад 1,0 м. На рівні дна споруди спостерігалися сліди згарища у ви- гляді 5,0 см прошарку крихт деревного вугіл- ля, уламків печини, прошарку обпаленої гли- ни дна будівлі. У складі заповнення споруди зафіксовано значну кількість різноманітного матеріалу, зокрема фрагментів керамічного посуду XI—XIIІ ст. Під час дослідження у перетині спору- ди 2 було зафіксовано південний та східний її кути, південно-східна стіна (5,2 м), фрагменти північно-східної стіни 1,2 м, а також південно- західної — понад 4,0 м (рис. 13; 14). Споруда орієнтована кутами за сторонами світу. Стіни котловану прямовисні з невеличким нахилом до центру. У південно-східній стіні між рівнем виявлення та підлогою зафіксова- но дві ями: - яма 22 округлої форми, розміщувалася на відстані 1,22 м від східного кута будівлі, діа- метр 0,3 м, стовпова. - яма 23 овальної форми, на відстані 1,72 м від південного кута та на відстані 1,0 м від ями 22, стовпова. Враховуючи синхронне розташування ям, можемо припустити, що вони належать до конструкції споруди. Підлога споруди рівна, горизонтальна. На рівні її виявлення розміщується комплекс стовпових ям: - яма 24 у південному куті. Округлої фор- ми, діаметр 0,38 м, стовпова. Від рівня під- логи вона мала продовження вгору (відбиток вздовж кута котловану) на 1,25 м (рис. 13). Це вказує на загальну глибину котловану споруди в цьому місці. - яма 25 на відстані 1,9 м від ями 24, посе- редині південно східної стіни, округлої форми, діаметр 0,35 м, глибина 0,74 м. - яма 26 у східному куті будівлі, оваль- ної форми, розміщалася на відстані 1,87 м від ями 25, діаметр 0,4 м, глибина 0,75 м; - яма 27 округлої форми, на відстані 2,15 м від ями 24, діаметр 0,35 м, глибина 0,4 м. Майже у центрі споруди на рівні підлоги зафіксовано дві плями обпаленої глини по- маранчевого кольору діаметром 0,50—0,55 та 0,55—0,60 м, що розміщувалися поруч одна з одною (рис. 13). Під час їх розбірки виявило- ся, що вони є залишками печі, що, імовірно, впала з другого ярусу будівлі під час її руйну- вання. На рівні виявлення південно-західної сті- ни, дещо на захід від неї, зафіксовано окру- гле заглиблення в материк завдовжки (за віссю північний захід—південний схід) 3,15 м, за- вширшки 0,82 м та завглибшки 0,35 м. Ця вріз- ка може бути пов’язана із входом у підкліт бу- дівлі. Рис. 13. Споруда 2: 1 — вигляд котловану з півдня; 2 — вигляд котловану із заходу Fig. 13. Building No. 2: 1 — view of excavation from the South; 2 — view of excavation from the West Рис. 14. Споруда 2 у перетині (рисунок) Fig. 14. Building No. 2 in section (figure) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 115 Із заповнення споруди 2 походить числен- ний матеріал усіх основних категорій: кераміч- ний посудом, залишки будівельного матеріалу вторинного використання (плінфа, каміння), фрагменти тиньку із фресковим розписом, ви- роби з чорного та кольорового металу, вироби із кістки, скляний посуд та прикраси, прясли- ця, фауністичні рештки. Споруду 2 можемо вважати багатоярусним житлом каркасно-стовпової конструкції XI— XIIІ ст. Археологiчний матерiал 6 Колекція керамічного посуду 7 з розкопок (понад 5200 од.) є досить репрезентативною (рис. 15; 16; 17; 19: 1—3; 23: 2, 5). Більшість по- судин виготовлено із тіста сірого кольору від- носно нерівномірного випалу. Червоноглиня- на кераміка становить незначний відсоток. За функціональним призначенням у колек- ції виділяються такі типи: горщики, покриш- 6 Зберігається у фондах Національного Києво-Пече рського історико-культурного заповідника. 7 В изначення провела кандидат історичних наук, фахівець-керамолог О. В. Оногда (Національний ку льтурно-мистецький та музейний комплекс «Мис- тецький арсенал»). ки, глеки, миски, амфорки київського типу, корчаги, світильники та інші форми. Серед горщиків зі споруди 1 переважає столовий по- суд (6 од.), кухонний і тарний представлено по одному екземпляру. Зі споруди 2 походять зна- хідки 28 столових горщиків, 11 кухонних та 7 тарних. До кухонного посуду, зокрема, нале- жить знахідка фрагменту масивної товстостін- ної посудини (найімовірніше жаровні) зі спо- руди 2. Столовий посуд із колекції представле- но у меншій кількості. Із споруди 1 походять фрагменти верхньої частини глека із видовже- ним валикоподібним вінцем, високою ший- кою та лінійним орнаментом по плечу. Звідси ж походять 15 фрагментів вінець глеків, один із яких — з приліпом для ручки. У заповненні споруди 1 також знайдено два фрагменти ам- форок київського типу, один із яких рожево- глиняний, та три дрібні фрагменти вінець ми- сок (покришок?). Типологічний склад колекції столового посуду зі споруди 2 є майже анало- гічним вищеописаному. Звідси так само похо- дять фрагменти верхніх частин глеків (3 од.), один із яких має валикоподібне вінце та ліній- ний орнамент по плечу, другий — вертикальне підтрикутне у перетині вінце, третій — пряме вертикальне вінце. Фрагменти вінець глеків та Рис. 15. Керамічний посуд. Споруда 1 Fig. 15. Ceramic pottery. Building No. 1 Рис. 16. Керамічний посуд. Споруда 2 Fig. 16. Ceramic pottery. Building No. 2 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3116 горлових частин представлені у кількості 11 од. З цієї ж споруди походять знахідки трьох фраг- ментів вінець мисок, вертикальних у перетині зі зрізаним верхнім краєм. Тут також знайде- но фрагмент вінця мініатюрної посудини, пря- мий у перетині із заокругленим краєм. Полив’яні вироби становлять дуже незначний відсоток знахідок. Зокрема, йдеться про зовсім не- величкий фрагмент вінця посудини, виготовле- ної із глиняного тіста рожевого кольору та вкритої жовтою поливою із елементами орнаменту зеле- ного кольору (імпорт?). Окрім цього, із комплек- су походять декілька фрагментів стінок сірогли- няних горщиків із плямами зеленої поливи. Тарний посуд представлено уламками сті- нок корчаг. Знахідки дев’яти фрагментів таких посудин зі споруди 1 вирізняються товстостін- ністю та наявністю заглибленого горизонталь- ного рифлення. Зі споруди 2 походять два фраг- менти горлових частин товстостінних корчаг з відігнутим майже горизонтально плечем. Один із зазначених фрагментів оздоблений лінійним заглибленим орнаментом, інший — поєднан- ням лінійних, хвилястих та накольчастих смуг. Окрему категорію гончарних виробів пред- ставляють нечисленні фрагменти світильників. Один із них походить зі споруди 1, а другий — без вінець та придонної частини, із наскрізним отвором у стінці та лінійним орнаментом по зовнішній поверхні — зі споруди 2. Візуально-типологічна обробка колекції дала змогу, насамперед, простежити типоло- гію профілювання вінець посудин як найбільш хронологічно значущу ознаку. За особливостя- ми геометрії перетину вінець горщиків їх було розподілено на 15 основних видів (рис. 18). Хро- нологічну атрибуцію кожного виду проведено за аналогіями із використанням класифікацій за М. П. Кучерою, П. П. Толочком та В. О. Пе- трашенко (Кучера 1986, с. 446—455; Толочко 1981, с. 284—301; Петрашенко 1992, с. 7—20). Абсолютна більшість вінець належить до двох Рис. 17. Керамічний посуд. Споруда 2 Fig. 17. Ceramic pottery. Building No. 2 Рис. 18. Основні типи профілювання вінець горщиків з комплексу Fig. 18. Main types of profiling pots rims of the complex ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 117 основних груп: манжетоподібні та валикоподіб- ні, решта різновидів малочисленна. Група манжетоподібних вінець представ- лена зразками, характерними для кінця Х— ХІ ст., а саме вінцями із потовщеним манже- том. Площина манжета при цьому нахилена назовні відповідно до вигину вінчика. Подеку- ди верхній край вінчика загорнутий всередину (рис. 18: 1—4). Група валикоподібних вінець представлена зразками, характерними для значно ширшого хронологічного діапазону: від кінця ХІ до ХІІІ ст., але переважно ХІІ—ХІІІ ст. (рис. 18: 5—12). У незначній кількості також представле- ні вінця широкого хронологічного діапазону: прямі відігнуті із заокругленим верхнім кра- єм (рис. 18: 13), аналогічні кераміці ХІ ст., за П. П. Толочком; вінця із потовщеною верх- ньою частиною, край якої відтягнутий всере- дину посудини та утворює борозенку (рис. 18: 14), що нагадують вінця типу 15 кінця ХІІ— ХІІІ ст., за В. О. Петрашенко; прямі відігнуті вінця із прямо зрізаним верхнім краєм (рис. 18: 15), аналогії до яких датуються досить широ- ко — щонайменше від Х до ХІІІ ст. Кількісна репрезентація типів є нерівно- мірною. Домінують види 2 та 3 групи манжето- подібних вінець (кінець Х—ХІ ст.), та види 8, 9 і 10 валикоподібних вінець (кінець ХІ— ХІІІ ст.). Очевидно, що зазначений археоло- гічний комплекс існував тривалий час і його можна датувати в межах ХІ—ХІІІ ст. Привер- тає увагу факт подібності типологічного набо- ру керамічного комплексу споруд 1 та 2: колек- ції із них є відносно гомогенними як у кількіс- ному, так і в якісному вимірах. Окремо слід виділити знахідки кількох фраг- ментів вінець горщиків другої половини ХІІІ— ХІV ст. із заповнення споруди 2. Це валикопо- дібні масивні у перетині вінця, одне із яких має борозенку на внутрішньому краї, а іще три — неглибоку виїмку для покришки. Наявність та- ких знахідок навряд може поставити під сумнів датування комплексу в цілому. Проте факт по- трапляння цих фрагментів у заповнення об’єкту є, вочевидь, цікавим, а його зміст може розкри- тись за умови виявлення інших пам’яток на су- міжних ділянках Печерська. Значна частина посудин має оздоблення: найчастіше у вигляді врізного лінійного, рід- ше — хвилястого орнаменту, нанесеного гребін- цевим штампом (рис. 17) або загостреним пред- метом. Оздоблення у вигляді насіннєподібних заглиблень або відбитків зубчастого штампу, або поєднання цих елементів виявлене рідко. Розташування орнаменту переважно на ший- Рис. 19. Археологічні матеріали зі споруди 1 Fig. 19. Archaeological materials from the building No. 1 Рис. 20. Клейма на денцях зі споруди 2 Fig. 20. Stamps on the vessels bottoms from the building No. 2 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3118 ці та плічках, рідше — по вінцю та стінках. Така ситуація є цілком типовою для хронологічного періоду другої половини ХІ—ХІІІ ст. Денця горщиків представлені у колекції 269 од. різного ступеню фрагментованості. Біль- шість денець має діаметр в діапазоні від 7,0 до 12 см, а найбільша їх кількість припадає на діа- метр 10 см — як у колекції зі споруди 1, так і зі споруди 2. У переважній більшості денця ма- ють рівну поверхню або сліди слабовираженої підсипки. Також у комплексі присутні денця із клеймами. Щодо типологічного набору клейм, то всі вони переважно простих композиційних схем. Зі споруди 1 походять три денця із клеймом у вигляді кола (зокрема одне невиразне), кола із вписаним у нього квадратом (одна од.) та двох концентричних кіл (одна од.) (рис. 19: 1—2). Знахідки із заповнення споруди 2 представле- ні більшою кількістю варіантів (рис. 20): клей- мами у вигляді кола (три од.), кола із вписаною у нього нечіткою геометричною фігурою (дві од.), двох концентричних кіл (чотири од.), кола із вписаним у нього хрестом (дві од.), трьох кон- центричних кіл та радіальної лінії, що їх пере- тинає (одна од., збереглось частково), фігурне В-подібне клеймо у вигляді двох кіл, що сполу- чаються (одна од., збереглося частково). Також з колекції походять знахідки двох фрагментів де- нець із шерехатою поверхнею, що імовірно, яв- ляє собою нечітке клеймо (дві од.) та один фраг- мент денця, на якому наявні три горизонтальні паралельні опуклі лінії (одна од.). Окремо зазначимо наявність амфорної ке- раміки, зокрема великого фрагменту частини шийки і плічків коричневого кольору, вкри- того прокресленою орнаментацією по плічках (рис. 17). До імпортної кераміки слід віднести невеликий фрагмент стінки чорної посудини (близько 3,0 см у перетині і 0,5 см завтовшки) з прокресленим на ньому умовно рослинним орнаментом (рис. 21: 4). Комплекс керамічного посуду характери- зується відносно широким хронологічним діа- пазоном. На підставі кількісних та якісних па- раметрів він може бути продатований другою половиною ХІ — першої половиною ХІІІ ст. Варто також підкреслити, що порівняння ке- рамічних матеріалів обох виявлених споруд до- зволяє констатувати їх синхронність. Залишки плінфи 8 з культурного шару і кот- лованів будівель мали вторинне використан- 8 В изначив кандидат історичних наук Д. Д. Йолшин, співробітник сектору архітектурної археології Дер- жавного Ермітажу (м. Санкт-Петербург, Російська Федерація). ня і належали до широкого хронологічного ді- апазону. Так досліджений фрагмент плінфи зі споруди 1 світлокоричневого кольору нерів- номірного обпалу завтовшки 3,5 см датується кінцем Х ст. та знаходить аналогії серед мате- ріалів Десятинної церкви та світських будівель навколо неї. Фрагменти плінфи товщиною 3,0 см черво- ного кольору належать до другої чверті ХІ ст. Серед них фрагмент плинфи in situ на дні спо- руди 1 (18+ × 11+ × 2,5—3,0 см). Тісто щільне, червоно-цегляного кольору, зрідка трапляють- ся включення (бобовини) шамоту (?) фіолето- вого кольору діаметром до 0,5 см. Тип фор- мовки, товщина і характер керамічного тіс- та плінфи знаходить найближчі аналогії серед матеріалу Золотих воріт і Софійського собору в Києві. Таким чином, фрагмент може бути да- тований другою чвертю XI ст. На сколі плінфи присутні слабкі сліди вапняного розчину, що говорить про те, що плінфа походила з кладки будівлі цього часу. Фрагменти плінфи зі споруди 1 завтовш- ки 4,0—4,5 см датуються останньою третиною XI ст. (найближча аналогія — плінфа Успен- ского собору Киево-Печерського монастиря). Ще один фрагмент плінфи (споруда 1) тов- щиною 4,5 см. Тісто світло-коричневого ко- льору, алевритових глин, на торці поперекові сліди від зняття форми, на одній з постілистих сторін відбитки дошки. Датується другою тре- тиною — другою половиною XII ст. (аналогії: церква Успіння Богородиці на Подолі, Кири- лівська церква). Металеві вироби 9 також численні і різнома- нітні: 1) Предмети з чорного металу: ножі різного розміру (споруда 2), близько восьми од., серед них ніж з інкрустацією з кольорового металу у вигляді геометричного орнаменту, нанесеного на обушок (рис. 22: 3); більше десятка цвяхів (споруда 2); фрагменти відер — обода різного діаметру, кріпильні петлі, дві дугоподібні руч- ки з петлями на кінцях (споруда 1 та 2) (рис. 22: 1); інструменти: маленькі ювелірні кліщі (спо- руда 2) (рис. 22: 4) і фрагмент долота або зубила (споруда 2); ключі та їх фрагменти (споруда 2) (рис. 22: 2, 5); підковка від чобота (споруда 2), половинка кресала (споруда 2, верхній шар); кілька фрагментів не ідентифікованих речей. Всі вироби виконані способом кування із за- 9 В изначення Н. О. Онопрієнко (реставраційна май- стерня творів мистецтва Національного Києво- печерського кісторико-культурного заповідника). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 119 стосуванням, в окремих випадках, вирубки і ковальського зварювання. 2) Предмети з кольорового металу (мідний сплав). Лита шпилька з зооморфним завер- шенням у вигляді голівки птаха і кріпильним кільцем (дуже зношеним, від тривалого вико- ристання) (споруда 2) (рис. 23: 10). Аналогія — знахідка у житлі 4 ХІ—ХІІ ст. (майстерні ювелі- ра?) з розкопок 2001 р. на пров. Рильському, 5 (Мовчан та ін. 2002, с. 194, 192, рис. 1). Брон- зовий перстень щитковосерединний з чер- невим орнаментом в круглому щитку (спору- да 2) (орнамент умовно рослинний, у вигляді пелюстків) і двома краплеподібними виступа- ми з обох боків щитка, також з черневим орна- ментом (лиття, кування) (рис. 23: 6). Близька аналогія цього виробу — новгородський пер- стень 70—90 рр. XII ст. (Седова 1981, рис. 49); невеличка сережка у вигляді напівкільця (діа- метром 1,3 см) із потоншеними незамкнени- ми кінцями (рис. 21: 1); фрагмент скроневого кільця (?) (рис. 23: 8) та ін. 3) Предмети зі свинцевого сплаву: ли- тий предмет неправильної форми з наскріз- ним отвором і зарубками (споруда 2), можли- во, грузило та аналогічний фрагмент (грузила) з отвором зі споруди 1; фрагмент багаторазо- во зігнутого листа металу зі слідами механічної обробки і елементами рельєфу (споруда 2). Вироби з кістки 10. У споруді 1 був знайдений ґудзик стрижневий, зроблений з кістки, що мав форму різьбленої балясинки з перехватом у середній частині. Довжина 35 мм, діаметр в районі перехвату 5,0 × 6,0 мм (рис. 19: 5; 24). Поверхня оброблена ножем і відполірована. Така форма є найбільш поширеною для дав- ньоруських стрижневих ґудзиків. Аналогії ві- домі у Києві, Воїнській Греблі та на інших дав- ньоруських пам’ятках, де цей тип трапляється у шарах ХІ—ХІІ ст. Астрагал великого копитного (пошкодже- ний) (споруда 1). У середині простежуються за- лишки порожнини, у якій збереглися висверд- лені ямки, напевно, для заливки свинцем. На боковій частині, виявлено лінії, продряпані ві- 10 В изначила доктор історичних наук М. С. Сергєєва (відділ археології Києва ІА НАН України). Рис. 22. Вироби з чорного металу (споруда 2) Fig. 22. Items made of ferrous metal (building No. 2) Рис. 21. Археологічні матеріали зі споруди 2 Fig. 21. Archaeological materials from the building No. 2 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3120 стрям голки або шила, що утворюють рисунок у формі сітки. Астрагал можна трактувати як битку для гри у бабки, пошкоджену під час ви- готовлення. Астрагал дрібного копитного (споруда 2) без слідів обробки. Виріб цілий, лише з одно- го боку є невеликий скол. У боковій частині наскрізний отвір діаметром 7,0 мм. Астрагали з отворами, найімовірніше, були особистими амулетами, проте, цілком можливо, що одно- часно вони могли виконувати гральні функції. Зі споруди 2 походять дві природні кістки вильчатої форми довжиною 50 та 75 мм (обла- мані), що належали великій рибі (див. нижче) та могли використовуватися як знаряддя для плетіння (рис. 21: 8—9). Скляні вироби 11 представлені посудом і при- красами (браслетами, намистинами, перснем). 11 В изначила кандидат історичних наук О. Ю. Журухі- на (Музей історії Десятинної церкви). У переважній більшості скляні предмети збе- реглися фрагментарно. Посуд репрезентований конусоподібним кубком, келихом зі стійким денцем і келихом з піддоном (розвали). Колір посудин світло- жовтий прозорий. Скло з дрібними тріщина- ми, патиноване. Стінки всіх посудин тонкі. Представлений одним екз. вінчик, а також більшість стінок належать конусоподібному кубку (споруда 2). Вінчик прямий, по краю має невеличке потовщення, злегка відігнутий все- редину. Діаметр вінчика 6,5 см. За аналогіями, подібні вінчики датуються кінцем ХІ — кін- цем ХІІІ ст. (Щапова 1963, с. 115—116). Зага- лом, конусоподібні кубки на території Давньої Русі починають виготовляти наприкінці ХІ ст. Їх побутування триває до ХІІІ ст. Посудини за- значеної форми були розповсюджені на зна- чній території: скандинавські країни, Захід- на Європа, де вони мають більш ранню дату (ІХ — перша половина Х ст.) (Щапова 1972, с. 54—55). Рис. 23. Археологічні матеріали зі споруди 2 Fig. 23. Archaeological materials from the building No. 2 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 121 Інший тип посудин — келихи зі стійким ши- роким денцем, центральна частина яких була дещо увігнута всередину ємності (споруда 1). Можливо, такі келихи мали циліндричні чи злегка опуклі стінки. Ці посудини з’являються наприкінці ХІ ст. і вже доволі розповсюджені у середині ХІІ ст. Наступний тип — келихи з піддоном (спо- руда 2), що конусоподібно загнутий всереди- ну і складає єдине ціле з ємністю посудини (рис. 21: 7). Діаметр знайденого денця складає 4,2 см. Ці келихи з’явились у першій полови- ні ХІІ ст. і виготовлялися за допомогою ша- блонів (Щапова 1972, с. 54—55, 58—59; 1963, с. 122—123). Серед знайдених скляних прикрас пере- важають браслети (п’ять екз.). Вони пласко- опуклі, зроблені з яскраво-блакитного і яскраво-зеленого прозорого, темного зелено- жовтого напівпрозорого, а також чорного не- прозорого скла. Усі переважно походять зі споруди 2. Лише один з двох браслетів чорного кольору — зі споруди 1. Браслети давньорусь- кого виробництва. Один екз. пласко-опуклого браслету з яскраво-синього прозорого скла належить до привізних візантійських (Щапо- ва 1972, с. 110—112). На зовнішньому боці на- явний геометричний декор у вигляді ромбів і хвилястих смуг, виконаних жовтою та синьою емаллю (рис. 21: 3). Намистини зі споруди 2 представлені трьо- ма екземплярами: 1) Зонна з зеленого напівпрозорого скла, що датуються серединою Х — початком ХІІ ст. (Щапова 1956, с. 168—169). На території Подо- лу подібні намистини були знайдені під час до- слідження склоробної майстерні (ХІІ — почат- ку ХІІІ ст.) (Сергеева 1991, с. 76). 2) Усічено-біконічна намистина зі світло- коричневого напівпрозорого скла (діаметром 1,5 та завширшки 1,2 см) (рис. 21: 2). Усічено- біконічні намистини із пропорціями приблиз- но 1 : 1 виявляють у комплексах ХІІ ст. (Щапо- ва 1956, с. 169—170). С. І. Валіуліна робить по- силання на аналогічні за зовнішніми ознаками намистини у Старій Ладозі у шарі Х—ХІ ст. та у могильниках Верхнього Прикам’я ХІ—ХІІ ст. (Валиулина 2005, с. 90). 3) Дрібна сердолікова куляста намистина яскраво-червоного кольору (рис. 23: 9). На те- риторії Давньої Русі такі трапляються у шарах Х—ХІ ст. (Полубояринова 1991, с. 22). Одним екз. представлений пласко-опуклий перстень (споруда 2) з яскраво-зеленого про- зорого скла (рис. 23: 7). Виробництво таких перснів починається наприкінці ХІ ст. і триває до середини ХІІІ ст. (Щапова 1963, с. 107). Таким чином, можна зробити висновок, що комплекс скляних виробів з розкопок датуєть- ся ХІ—ХІІІ ст. Переважна більшість скляних виробів давньоруського походження. Виняток складає фрагмент візантійського орнаменто- ваного браслету. 12 Каміння та вироби з нього. У культурному шарі та особливо у заповненні котлованів спо- руд каміння виявлено у значній кількості. Се- ред уламків гірських порід, знайдених у роз- копі: граніт, кора вивітрювання, глинистий та оолітовий вапняки, метасоматит (грейзен), кварцит, п’ять різновидів пісковику, два різно- види аргіліту, алевроліт, туф 13. Серед виробів з каменю: два точильні брус- ки (споруди 1 і 2) (рис. 19: 4; 23: 1), два неве- личкі кременя, очевидно, для видобутку вог- ню (споруди 1 і 2) (рис. 21: 6) та два пряслиця з овруцького пірофіліту (шифера) діаметром 2,5 см (споруда 2) (рис. 23: 3—4). Фрагмент овруцького пірофіліту, ймовірно уламок пли- ти, походить зі споруди 1. Слідів обробки на фрагменті не виявлено. Фауністичні рештки. Цікавою категорією знахідок з археологічного комплексу є кіст- ки тварин, птахів та риб. Частина кісток тва- рин належала великому собаці або вовку та не- великому собаці; бурому ведмедю. Було зібра- но значну кількість кісток різновікових особин свиней (імовірно диких), благородного оленя (до восьми особин), значно менше — козулі, свійської кози (або барана), свійського бика 12 Було також проведено якісний аналіз скляних ви- робів методом спектроскопії рентгенівського ви- промінювання (дослідження доктора хімічних наук В.О. Зажигалова, член-кор. НАНУ, Інститут сорбції та проблем ендоекології НАН України). 13 В изначення провели М. С. Ковальчук, Г. С. Ком- панець (Інститут геологічних наук НАН України), І. А. Черевко (Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник). Рис. 24. Ґудзик зі споруди 1 Fig. 24. The button from the building No. 1 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3122 (або тура), зубра, а також дорослого але низь- корослого коня — монгольського свійського або дикого коня тарпана 14. Серед відібраних для дослідження 26 кіс- ток птахів (споруда 2) 15, визначені рештки ди- кої гуски сірої, дикої качки-крижня, курки свійської, сірої ворони (випадково). Виходя- чи з видового складу та співвідношення видів птахів, можна зробити висновок, що у цій міс- цевості як промисловий вид використовували дику качку — крижня та сіру гуску, при цьо- му мисливська здобич складала майже поло- вину від усіх спожитих птахів. Також на посе- ленні було добре розвинене птахівництво, про що свідчить значний відсоток (58 %) в матеріа- лі курки свійської. Серед 11 досліджених кісток риб (спору- да 2) 16 було виділено п’ять видів, які належать до двох рядів: ряд осетроподібні — осетер ро- сійський, севрюга та стерлядь; ряд коропопо- дібні — лин та вирізуб. Відомо, що до XVI ст. осетри доходили по Дніпру до Києва, до 60 % усієї риби, що здо- бували місцеві жителі, були осетрові. В колек- ції є дві кістки, які належать до посткраніаль- ного скелета риб з родини осетрових (у вигляді знарядь — проколок чи голок) (рис. 21: 8—9). Більша з них дорівнює 77 мм, відповідно до- вжина риби була близько 198 см, а вага 50 кг. Довжина меншої кістки дорівнює 50 мм, від- повідно розрахована довжина риби дорівнюва- ла 131 см, а вага 32 кг. В обох випадках розміри осетрових риб були майже максимальні. Серед не осетрових у матеріалі присутній один екз. глоткових зубів вирізуба та зябро- ва кришка лина. Довжина вирізуба дорівню- вала 70 см, вага 6,0 кг. Розрахована довжина лина 30 см, вага біля 600 г. Отже, у давньорусь- ку добу в цій місцевості ловили три види осе- трових (осетер, севрюга та стерлядь), причому риби досягали значних розмірів. Осетрових, найімовірніше, здобували на самому руслі Дні- пра, тоді як наявність в матеріалах лина вказує на наявність значної кількості зарослих очере- том заток, стариць тощо, де виловлювався да- ний вид. Вирізуб віддає перевагу більш холод- ній течії та річкам з кам’янистими ділянками. Риба ловилась як сітками, так і гачковими зна- 14 В изначення О. П. Мельник (Національний універ- ситет біоресурсів і природокористування). 15 В изначення Є. Ю. Яніш (Інститут зоології НАН України), С. Ю Тайковою (Зоомузей Національного науково-природничого музею НАНУ). 16 В изначення Є. Ю. Яніш (Інститут зоології НАН України). ряддями. Розрахована довжина та вага риб вка- зує на те, що здебільшого в уловах переважали особини значного розміру, а самі риби, порів- няно із сучасними, були більш тугорослі. Висновки У результаті досліджень 2010 р. на ділянці за адресою вул. Панфіловців, 18-а було виявле- но багатошарову пам’ятку, яка складалася з об’єктів двох хронологічних періодів: кінця XVIII ст. та давньоруської доби (ХІ—ХІІІ ст.). Ці роботи, певною мірою, можна назвати уні- кальними, адже годі було й сподіватися на збе- реження пам’ятки княжої доби на Печерську, який зазнав тотального перепланування, вна- слідок масштабного фортечного будівництва XVIII—ХІХ ст. Під час робіт було з’ясовано конструктивні особливості оборонної споруди XVIII ст. — Ан- дріївського люнета (люнета 4). Давньоруський період представлений комплексом, який скла- дався з двох будівель: споруди 1 — каркасно- стовпової напівземлянки господарчого при- значення та споруди 2 — багатоярусного житла каркасно-стовпової конструкції з господарчим підклітом. Зважаючи на суміжне розташування споруд та специфічні ознаки ділянки культур- ного шару між ними, можна вважати, що вони функціонально були пов’язані між собою. За типологічними ознаками керамічних знахі- док — як побутового посуду, так і будівельних матеріалів — цей житлово-господарчий комп- лекс може бути датований в межах другої поло- вини — кінця XI — першої третини XIIІ ст. Зазначимо, що досліджена пам’ятка ста- ла ланкою у цілій низці інших давньоруських локацій Печерського Звіринця (рис. 2: 2). Зо- крема, наприкінці 1990-х рр. В. К. Козюбою були знайдені сліди давньоруського поселен- ня на південно-східному закінченні Печер- ського плато (близко 800 м на схід від пам’ятки 2010 р.), на території меморіального комплек- су «Національний музей війни 1941—1945 рр.». На мисі, утвореному краєм плато і схилом Не- водницької балки, біля її гирла була виявлена кераміка ХІ—ХІІ ст. (Козюба 2008, с. 136). У 2003 р. було досліджено давньоруське по- селення (залишки 21 житлового і господар- чого об’єкта) на території Наводницької вежі (вежі 4) Київської фортеці ХІХ ст. (вул. С та- ронаводницька, 2) (Козюба 2008, с. 136—156). За своїм датуванням (ХІ—ХІІІ ст.) воно було синхронне дослідженому нами у 2010 р. та роз- ташовувалося близько 600 м на захід від нього. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 123 Також культурний шар давньоруського часу був зафіксований наприкінці 1996 р. в урвищі плато над вул. Старонаводницькою, ближче до вул. Лейпцизької, що, ймовірно, свідчило про видовженість поселення вздовж краю балки на 350—400 м (Козюба 2008, с. 138). Були зафік- совані численні уламки кераміки ХІ—ХІІІ ст., бічні стінки амфор, фрагменти плінфи тов- щиною близько 3,0 см (Сиром’ятников 2000, с. 260). Ця територія примикає з південного сходу до корпусів Військового інституту теле- комунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут. З північного сходу найближчою до від- критого 2010 р. поселення точкою є вивче- ні 1988 р. залишки давньоруського поселен- ня ХІІ—ХІІІ ст. на території Печерської гауп- твахти (вул. Лаврська) (Балакин, Оногда 2008, с. 125—128). Отже, дослідженнями 2010 р. на вул. Пан- філовців заповнено лакуну у просторі між Пе- черським монастирем та Видубицько-Зві ринецьким масивом. Пам’ятка розміщувалася на вигідному з фортифікаційної точки зору підвищенні-пла то, із заходу та півдня природно захищеному крутими схилами. Не випадково у новий час саме тут розташували люнет київської фортеці XVIII ст. Виявлене поселення можна пов’язати з давньокиївським форпостом, який, очевид- но, контролював Наводницьку долину (Не- водничі, Неводичі) та захищав київські околи- ці з південного сходу. Численні знахідки плін- фи ХІ—ХІІ ст., фрагменти фрескового розпису вказують на те, що в давньоруський час не- подалік розміщувалася мурована споруда — церква або палац. Загибель поселення могла статися в резуль- таті захоплення Києва військами хана Батия у 1240 р., проте поодинокі знахідки керамі- ки ХІІІ — початку XІV ст. свідчать про те, що життя довкола не завмирало і в наступний час. Можливо, частина культурних шарів на ділян- ці була знищена в результаті спорудження лю- нета. Щодо перспективи дослідження прилеглих ділянок, то, з нашої точки зору, насамперед, слід звернути увагу на садибу на вул. Добро- вольчих батальйонів, 20 (наразі незабудовану), в південно-східній, нижній частині якої, ймо- вірно, могли зберегтися ще якісь сліди цього поселення. Андріївський люнет, в якому унікально поєднано пам’ятку ХVIII cт. та давньорусь- кої доби, на нашу думку, заслуговує на значно більшу увагу від пам’яткоохоронних органів, ніж можемо спостерігати на сьогодні 17. Балакін, С. А., Писаренко, Ю. Г. 2011. Попередні резуль- тати археологічних досліджень нової давньоруської пам’ятки на Печерську в 2010 р. Могилянські читання 2010 р. Київ, 15, с. 325-330. Балакін, С. А., Оногда, О. В. 2008. Археологічні матеріа- ли з розкопок Печерської гауптвахти. Праці центру пам’яткознавства. Київ, 13, с. 123-144. Бобровський, Т. 2007. Підземні споруди Києва. Київ. Валиулина, С. И. 2005. Стекло Волжской Булгарии. По ма- териалам Билярского городища. Казань. Івакін, Г. Ю., Балакін, С. А . 2011. Нова давньоруська пам’ятка у Печерському районі м. Києва. Археологіч- ні дослідження в Україні 2009—2010 рр. Київ; Полта- ва, с. 151-153. Козюба, В. 2008. Археологічні пам’ятки ХІ—ХШ ст. най- ближчої околиці Давнього Києва. Археологічні студії. Київ; Чернівці, 3, с. 136-157. Копилов, Ф. Б. 1957. Щоденник археологічних спостере- жень під час земляних робіт у Києві у 1957 р. Науко- вий архів Інституту археології НАНУ, ф. е. 1957/37а, зошит 3—4. Кучера, М. П. 1986. Керамика. Археология Украинской ССР. Киев, т. 3, с. 446-455. Мовчан, І. І., Боровський, Я. Є., Писаренко, Ю. Г., Гон- чар, В. М., Ієвлев, М. М. 2003. Дослідження в Киє- ві по Рильському провулку. Археологічні відкриття в Україні 2001—2002 рр. Київ, 5, с. 191-194. Петрашенко, В. А. 1992. Керамика ІХ—ХІІІ вв. Среднего Поднепровья. Древнерусская керамика. Москва: Ін- ститут археологии РАН, с. 7-20. Писаренко, Ю. 2019. З якого місця Тарас Шевченко на- малював київський краєвид із Наводницькою ве- жею, Казармами кантоністів та Андріївським люне- том (1846). Opus Mixtum. Київ, 7, с. 175-189. Полубояринова, М. Д. 1991. Украшения из цветных камней Болгара и Золотой Орды. Москва. Самойловський, І. М. 1957. Щоденник археологічних спо- стережень під час земляних робіт у Києві у 1957 р. Науковий архів Інституту археології НАНУ, ф. е. 1957/37а. Седова, М. В. 1981. Ювелирные изделия Древнего Новгорода X—XV ст. Москва. Сергеева, М. С. 1991. Стекольная мастерская на северо- западной окраине Подола. Тези доповідей І науково- практичної конференції «Проблеми вивчення та охоро- ни пам’яток археології Київщини». Білогородка, жов- тень 1991 р. Київ, ІА НАНУ, с. 76-78. Сиром’ятников, О. К. 2001. Топонім «Берестове» та лока- лізація однойменного княжого села. Могилянські чи- тання 2000. Київ, 3, с. 258-260. Ситкарева, О. В . 1997. Киевская крепость XVIII—XIX вв. Киев. 17 У 2013 р., під час облаштування домогосподарства власник ділянки 18-а самочинно захопив части- ну плато люнета з північного заходу — на південь від розкопаного нами майданчика, над недослідже- ною(!) ділянкою давньоруського поселення — та влаштував там садок із підземною системою поли- ву. Саме ця ділянка поселення була обмежена (зріза- на) з півдня та сходу трасою підземної галереї. Крім того, ґрунтовий підйом на люнет (апарель), без по- годження, було замінено капітальними сходами. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3124 Сьомка, О. 2011. Васильківський форт: до історії назви та побудови. Шевченкознавчі студії. Київ, 13, с. 295-300. Толочко, П. П. 1968. Таємниці київських підземель. Київ. Толочко, П. П. 1981. Гончарное дело. В: Толочко П. П. (ред) Новое в археологии Киева. Киев, с. 284-301. Шевченко, Т. Г. 1961. Тарас Шевченко. Мистецька спад- щина: в 4 т. Київ, 1. Щапова, Ю.Л. 1956. Стеклянные бусы древнего Новгоро- да. Материалы и исследования по археологии СССР, 55, с. 164-179. Щапова, Ю. Л. 1963. Стеклянные изделия древнего Нов- города Материалы и исследования по археологии СССР, 117, с. 104-163. Щапова, Ю. Л. 1972. Стекло Киевской Руси. Москва. Надійшла 20.04.2020 Г. Ю. Ивакин †1, Ю. Г. Писаренко2, С. А. Балакин3, В. Г. Ивакин4 1 Доктор исторических наук, професор, член-кореспондент НАН Украины 2 Кандидат исторических наук, старший научный сотрудник Института философии имени Г. С. Сковороды НАН Украины, ORCID 0000-0003-3247-1176, zirin@ukr.net 3 Бывший заведующий отделом археологии Национального Киево-Печерского историко-культурного заповедника 4 Кандидат исторических наук, заведующий отделом археологии Киева Института археологии НАН Украины, ORCID 0000-0002-0074-1963, wkniaz16@ukr.net ДРЕВНЕРУССКИЙ ПАМЯТНИК НА ТЕРРИТОРИИ КИЕВО-ПЕЧЕРСКОЙ КРЕПОСТИ XVIII в. В 2010 г. было открыто и частично исследовано неизвестное древнерусское поселение по адресу ул. Добро- вольческих батальонов, 18 (г. Киев). Совместные научно-спасательные работы Архитектурно-археологической экспедиции Института археологии НАН Украины и отдела археологии Национального историко-культурного Киево-Печерского заповедника существенно дополнили картину заселенности ближайшей околицы древне- го Киева вблизи Печерского монастыря. Уникальность находки заключается в том, что она сохранилась в теле памятника фортификации конца XVIII в. В ходе работ были изучены конструктивные особенности оборон- ного сооружения — Андреевского люнета (люнета 4), а также исследован культурный слой и остатки жилых и хозяйственных построек второй половины — конца XI — первой трети XІІІ вв. Это, в частности, сооружение 1 — каркасно-столбовая полуземлянка хозяйственного назначения и сооружение 2 — многоярусное жилище каркасно-столбовой конструкции с хозяйственным подклетом. В результате исследований была собрана и переда- на в фонды Национального историко-культурного Киево-Печерского заповедника коллекция многочисленного и разнообразного материала: фрагменты керамической и стеклянной посуды, амфорной тары, изделия из кости, стекла, металла и камня. Кости животных, птиц и рыб, найденные на поселении, определенные специалистами- биологами, дают возможность охарактеризовать пищевой рацион жителей открытого поселения. Обнаруженное поселение можно связать с древнекиевским форпостом, который контролировал Наводницкую долину (Неводни- чи, Неводичи) и защищал киевские окрестности с юга. Многочисленные находки плинфы XI—XII вв. указывают на то, что в древнерусское время неподалеку находилась каменная постройка — храм или дворец. Возможно, ги- бель поселения произошла в результате захвата Киева войсками хана Батыя в 1240 г., однако единичные находки керамики ХIII — начала XIV вв. свидетельствуют, что жизнь вокруг не замирала и в последующее время. К л ю ч е в ы е с л о в а: Древняя Русь, поселение ХІ—ХІІІ вв., Киев, Печерск, Андреевський люнет конца ХVIII в. Hlib Yu. Ivakin†1, Yurii H. Pysarenko2, Serhii А. Balakin3, Vsevolod H. Ivakin4 1 D.Sc., Professor, Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NASU 2 PhD, Senior Researcher of the Institute of Phylosophy named after H.S. Skovoroda of the NAS of Ukraine, ORCID 0000-0003-3247-1176, zirin@ukr.net 3 Former Chief of the Department of Archaeology of the National Kyiv-Pechersk Historical and Cultural Preserve 4 PhD, Head of the Department of Kyiv Archaeology, Institute of Archaeology of the NASU, ORCID 0000-0002-0074-1963, wkniaz16@ukr.net OLD RUS MONUMENT OF THE XVIII CENTURY AT THE TERRITORY OF THE KYIV-PECHERSK FORTRESS In 2010, an unknown Old Rus settlement at Dobrovolchych batalioniv st., 18 (Kyiv) was discovered and partially explored. Joint scientific and rescue excavation of the Architectural and Archaeological Expedition of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine and Department of Archaeology of the National Kyiv-Pechersk Historical and Cultural Reserve significantly complemented the population picture of the nearest outskirts of Old Rus Kyiv near the Pechersk monastery. The uniqueness of the find lies in the fact that it was preserved in the body of the XVIII century fortification monument. During the works, structural features of the defensive structure —Andriivskyi lunette (lunette No. 4) were investigated, as well as the cultural layer and the remains of residential and utility buildings of the second half-end of ХI — first third of ХIII centuries: building No. 1 — non-residential utility building and building No. 2 — multi-storey residential building with a basement. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 125 As a result of research, collected and transferred to the funds of the National Kyiv-Pechersk Historical and Cultural Reserve collection of numerous and diverse material: fragments of ceramic and glassware, amphorae, products made of bone, glass, metal and stone. Bones of animals, birds and fish found at the settlement, identified by biologists, provide an opportunity to characterize the diet of the inhabitants of the explored settlement. The discovered settlement can be associated with the ancient Kievan outpost, which controlled Nevodnichi, Nevodichi canyon and defended Kyiv neighborhood from the south-east. Numerous finds of the plinths of ХI—ХIІ centuries, as well as stones, indicate that in ancient Rus times there was a stone building nearby — a church or a palace. Obviously, the destruction of the settlement occurred as a result of Kyiv takeover by the troops of Batu Khan in 1240. However, separate finds of ceramics of XIII — beginning of XIV centuries testify that life around did not freeze even afterwards. K e y w o r d s: Ancient Rus, settlement of ХI—XIII centuries, Kyiv, Pechersk, Andriivskyi lunette of the end of XVIII century. References Balakin, S. A., Pysarenko, Yu. H. 2011. Poperedni rezultaty arkheolohichnykh doslidzhen novoi davnoruskoi pam’iatky na Pechersku v 2010 r. Mohylianski chytannia 2010 r. Kyiv, 15, p. 325-330. Balakin, S. A., Onohda, O. V. 2008. Arkheolohichni materialy z rozkopok Pecherskoi hauptvakhty. Pratsi tsentru pamiatkoznavstva. Kyiv, 13, p. 123-144. Bobrovskyi, T. 2007. Pidzemni sporudy Kyieva. Kyiv. Valiulina, S. I. 2005. Steklo Volzhskoi Bulgarii. Po materialam Biliarskogo gorodishcha. Kazan. Ivakin, H. Yu., Balakin, S. A. 2011. Nova davnioruska pamiiatka u Pecherskomu raioni m. Kyeva. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraiini 2009-2010 rr. Kyiv; Poltava, p. 151-153. Koziuba, V. 2008. Arkheolohichni pamiatky ХI-ХІІІ st. naiblyzhchoi okolytsi Davnoho Kyieva. Arkheolohichni studii. Kyiv; Chernivtsi, 3, p. 136-157. Kopylov, F. B. 1957. Shchodennyk arkheolohichnykh sposterezhen pid chas zemlianykh robit u Kyievi u 1957 r. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii NANU, f. e. 1957/37a, zoshyt 3-4. Kuchera, M. P. 1986. Keramika. Arkheolohiia Ukrainskoi SSR. Kyiv, vol. 3, p. 446-455. Movchan, I. I., Borovskyi, Ya. Ye., Pysarenko, Yu. H., Honchar, V. M., Iyevlev, M. M. 2003. Doslidzhennya v Kyevi po Rylskomu provulku. Arkheolohichni vidkryttia v Ukrayini 2001-2002 rr. Kyiv, 5, p. 191-194. Petrashenko, V. A. 1992. Keramika ІX-XІІІ vv. Srednego Podneproviia. Drevnerusskaya keramika. Moskva: Іnstitut arkheologii RAN, p. 7-20. Pysarenko, Yu. 2019. Z yakoho mistsya Taras Shevchenko namaliuvav kyivskii kraievyd iz Navodnytskoiu vezheiu, Kazarmamy kantonistiv ta Andriivskym liunetom (1846). Opus Mixtum, Kyiv, 7, p. 59-73. Poluboiarinova, M. D. 1991. Ukrasheniia iz czvetnykh kamnei Bolgara i Zolotoi Ordy. Moskva. Samoilovskii, I. M. 1957. Shchodennyk arkheolohichnykh sposterezhen pid chas zemlianykh robit u Kyievi u 1957 r. Naukovyi arkhiv IA NANU, f. e. 1957/37a. Sedova, M. V. 1981. Yuvelirnyie izdeliia Drevnego Novgoroda X-XV st. Moskva. Sergeeva, M. S. 1991. Stekolnaia masterskaia na severo-zapadnoi okraine Podola. Tezy dopovidei I naukovo-praktychnoi konferentsii ‛Problemy vyvchennia ta okhorony pam’iatok arkheolohii Kyivshchyny’. Bilohorodka, zhovten 1991 r. Kyiv, IA NANU, p. 76- 78. Syromiatnykov, O. K. 2001. Toponim ‛Berestove’ ta lokalizatsiia odnoimennoho kniazhoho sela. Mohylianski chytannia 2000. Kyiv, 3, p. 258-260. Sitkareva, O. V. 1997. Kievskaia krepost XVIII-XIX vv. Kyiv. Somka, O. 2011. Vasylkivskyi fort: do istorii nazvy ta pobudovy. Shevchenkoznavchi studii. Kyiv, 13, p. 295-300. Tolochko, P. P. 1968. Taiemnytsi kyivskykh pidzemel. Kyiv. Shevchenko, T. H. 1961. Taras Shevchenko. Mystetska spadshchyna: v 4 t. Kyiv, vol. 1. Shchapova, Yu. L. 1956. Steklyannyie busy drevnego Novgoroda. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 55, p. 164-179. Shchapova, Yu. L. 1963. Stekliannye izdeliia drevnego Novgoroda. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 117, p. 104-163. Shchapova, Yu. L. 1972. Steklo Kievskoi Rusi. Moskva.
id	arheologia-com-ua-article-226
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:03:39Z
publishDate	2020
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/47/edc311b6f536ae5c9b72414a7d124547.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-2262020-10-25T10:32:03Z Old Rus Monument of the XVIII Century at the Territory of the Kyiv-Pechersk Fortress Древнерусский памятник на территории Киево-Печерской крепости XVIII в. Давньоруська пам’ятка на територiї Києво-Печерської фортецi ХVIII ст. Ivakin, Hlib Pysarenko, Yurii Balakin, Serhii Ivakin, Vsevolod Ancient Rus, settlement of ХI—XIII centuries, Kyiv, Pechersk, Andriivskyi lunette of the end of XVIII century Древняя Русь, поселение ХІ—ХІІІ вв., Киев, Печерск, Андреевський люнет конца ХVIII в. Давня Русь, поселення ХІ—ХІІІ ст., Київ, Печерськ, Андріївський люнет кінця ХVIII ст. In 2010, an unknown Old Rus settlement at Dobrovolchych batalioniv st., 18 (Kyiv) was discovered and partially explored. Joint scientific and rescue excavation of the Architectural and Archaeological Expedition of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine and Department of Archaeology of the National Kyiv-Pechersk Historical and Cultural Reserve significantly complemented the population picture of the nearest outskirts of Old Rus Kyiv near the Pechersk monastery. The uniqueness of the find lies in the fact that it was preserved in the body of the XVIII century fortification monument. During the works, structural features of the defensive structure —Andriivskyi lunette (lunette No. 4) were investigated, as well as the cultural layer and the remains of residential and utility buildings of the second half-end of ХI&nbsp;— first third of ХIII centuries: building No. 1 — non-residential utility building and building No. 2 — multi-storey residential building with a basement. As a result of research, collected and transferred to the funds of the National Kyiv-Pechersk Historical and Cultural Reserve collection of numerous and diverse material: fragments of ceramic and glassware, amphorae, products made of bone, glass, metal and stone. Bones of animals, birds and fish found at the settlement, identified by biologists, provide an opportunity to characterize the diet of the inhabitants of the explored settlement. The discovered settlement can be associated with the ancient Kievan outpost, which controlled Nevodnichi, Nevodichi canyon and defended Kyiv neighborhood from the south-east. Numerous finds of the plinths of ХI—ХIІ centuries, as well as stones, indicate that in ancient Rus times there was a stone building nearby — a church or a palace. Obviously, the destruction of the settlement occurred as a result of Kyiv takeover by the troops of Batu Khan in 1240. However, separate finds of ceramics of XIII — beginning of XIV centuries testify that life around did not freeze even afterwards. В 2010 г. было открыто и частично исследовано неизвестное древнерусское поселение по адресу ул. Добровольческих батальонов, 18 (г. Киев). Совместные научно-спасательные работы Архитектурно-археологической экспедиции Института археологии НАН Украины и отдела археологии Национального историко-культурного Киево-Печерского заповедника существенно дополнили картину заселенности ближайшей околицы древнего Киева вблизи Печерского монастыря. Уникальность находки заключается в том, что она сохранилась в теле памятника фортификации конца XVIII в. В ходе работ были изучены конструктивные особенности оборонного сооружения — Андреевского люнета (люнета 4), а также исследован культурный слой и остатки жилых и хозяйственных построек второй половины — конца XI — первой трети XІІІ вв. Это, в частности, сооружение 1 — каркасно-столбовая полуземлянка хозяйственного назначения и сооружение 2 — многоярусное жилище каркасно-столбовой конструкции с хозяйственным подклетом. В результате исследований была собрана и передана в фонды Национального историко-культурного Киево-Печерского заповедника коллекция многочисленного и разнообразного материала: фрагменты керамической и стеклянной посуды, амфорной тары, изделия из кости, стекла, металла и камня. Кости животных, птиц и рыб, найденные на поселении, определенные специалистами-биологами, дают возможность охарактеризовать пищевой рацион жителей открытого поселения. Обнаруженное поселение можно связать с древнекиевским форпостом, который контролировал Наводницкую долину (Неводничи, Неводичи) и защищал киевские окрестности с юга. Многочисленные находки плинфы XI—XII вв. указывают на то, что в древнерусское время неподалеку находилась каменная постройка — храм или дворец. Возможно, гибель поселения произошла в результате захвата Киева войсками хана Батыя в 1240 г., однако единичные находки керамики ХIII — начала XIV вв. свидетельствуют, что жизнь вокруг не замирала и в последующее время. У статті подаються результати дослідження давньоруського поселення ХІ—ХІІІ&nbsp;ст. у 2010&nbsp;р., які суттєво доповнюють картину заселеності найближчої околиці давнього Києва поблизу Печерської лаври. Унікальність знахідки полягає в тому, що вона збереглася у тілі фортифікаційної споруди кінця ХVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Андріївського люнета. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020-09-30 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/226 10.15407/archaeologyua2020.03.106 Arheologia; No 3 (2020): Arheologia; 106-125 Археологія ; № 3 (2020): Arheologia; 106-125 Археология; № 3 (2020): Arheologia; 106-125 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2020.03 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/226/212
spellingShingle	Давня Русь поселення ХІ—ХІІІ ст. Київ Печерськ Андріївський люнет кінця ХVIII ст. Ivakin, Hlib Pysarenko, Yurii Balakin, Serhii Ivakin, Vsevolod Давньоруська пам’ятка на територiї Києво-Печерської фортецi ХVIII ст.
title	Давньоруська пам’ятка на територiї Києво-Печерської фортецi ХVIII ст.
title_alt	Old Rus Monument of the XVIII Century at the Territory of the Kyiv-Pechersk Fortress Древнерусский памятник на территории Киево-Печерской крепости XVIII в.
title_full	Давньоруська пам’ятка на територiї Києво-Печерської фортецi ХVIII ст.
title_fullStr	Давньоруська пам’ятка на територiї Києво-Печерської фортецi ХVIII ст.
title_full_unstemmed	Давньоруська пам’ятка на територiї Києво-Печерської фортецi ХVIII ст.
title_short	Давньоруська пам’ятка на територiї Києво-Печерської фортецi ХVIII ст.
title_sort	давньоруська пам’ятка на територiї києво-печерської фортецi хviii ст.
topic	Давня Русь поселення ХІ—ХІІІ ст. Київ Печерськ Андріївський люнет кінця ХVIII ст.
topic_facet	Ancient Rus settlement of ХI—XIII centuries Kyiv Pechersk Andriivskyi lunette of the end of XVIII century Древняя Русь поселение ХІ—ХІІІ вв. Киев Печерск Андреевський люнет конца ХVIII в. Давня Русь поселення ХІ—ХІІІ ст. Київ Печерськ Андріївський люнет кінця ХVIII ст.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/226
work_keys_str_mv	AT ivakinhlib oldrusmonumentofthexviiicenturyattheterritoryofthekyivpecherskfortress AT pysarenkoyurii oldrusmonumentofthexviiicenturyattheterritoryofthekyivpecherskfortress AT balakinserhii oldrusmonumentofthexviiicenturyattheterritoryofthekyivpecherskfortress AT ivakinvsevolod oldrusmonumentofthexviiicenturyattheterritoryofthekyivpecherskfortress AT ivakinhlib drevnerusskijpamâtniknaterritoriikievopečerskojkrepostixviiiv AT pysarenkoyurii drevnerusskijpamâtniknaterritoriikievopečerskojkrepostixviiiv AT balakinserhii drevnerusskijpamâtniknaterritoriikievopečerskojkrepostixviiiv AT ivakinvsevolod drevnerusskijpamâtniknaterritoriikievopečerskojkrepostixviiiv AT ivakinhlib davnʹorusʹkapamâtkanateritoriíkiêvopečersʹkoífortecihviiist AT pysarenkoyurii davnʹorusʹkapamâtkanateritoriíkiêvopečersʹkoífortecihviiist AT balakinserhii davnʹorusʹkapamâtkanateritoriíkiêvopečersʹkoífortecihviiist AT ivakinvsevolod davnʹorusʹkapamâtkanateritoriíkiêvopečersʹkoífortecihviiist

Давньоруська пам’ятка на територiї Києво-Печерської фортецi ХVIII ст.

Institution

Ähnliche Einträge