Вогнянi ритуали у аланського населення салтiвської культури басейну Сiверського Дiнця (за матерiалами катакомбних могильникiв)

Aksionov, Victor

doi:10.15407/archaeologyua2020.04.028

Вогнянi ритуали у аланського населення салтiвської культури басейну Сiверського Дiнця (за матерiалами катакомбних могильникiв)

One of the typical features of the funeral rite of the Alanian population of the Saltov culture is the sprinkling of the burial chamber floor with a layer of charcoal. Paired (male + female) burials on coal bedding S. A. Pletneva considered as burials of couples in which coal was a symbol of “posthu...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в:	Археологія
Дата:	2020
Випуск:	4
Сторінки:	28-38
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	Victor Aksionov — M. F. Sumtsov Kharkiv Historical museum, head of the archaeology department, PhD in History
Автор:	Aksionov, Victor
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020
Теми:	салтово-маяцька культура алани культ домашнього вогнища поховальний обряд деревне вугілля басейн Сіверського Дінця
Онлайн доступ:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/231
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Репозитарії

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824497413816320
author	Aksionov, Victor
author_facet	Aksionov, Victor
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Victor Aksionov", "institution": "M. F. Sumtsov Kharkiv Historical museum, head of the archaeology department, PhD in History", "orcid": "" } ]
author_sort	Aksionov, Victor
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	38
container_issue	4
container_start_page	28
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2020-12-18T06:36:27Z
description	One of the typical features of the funeral rite of the Alanian population of the Saltov culture is the sprinkling of the burial chamber floor with a layer of charcoal. Paired (male + female) burials on coal bedding S. A. Pletneva considered as burials of couples in which coal was a symbol of “posthumous marriage”. The presence of coal bedding in solitary burials in the catacombs Nos. 6, 9, 11, 13, 17 of Rubizhan and the catacombs Nos. 1, 10 of the Staro-Saltov burial grounds allows us to offer a different interpretation of this feature of the Alanian funeral rite. At these cemeteries, the dominant type of burial structure was the catacombs with a longitudinal chamber in relation to the dromos, which were used by the Sarmatian-Alans often for one-time rather than family burials. Thus, taking into account ethnographic materials on Ossetians, it can be suggested that the initial sprinkling of charcoal on the floor of the burial chamber was associated with the rite of endowing the dead person with a “part of the family fire”, which was to ensure the unity of the dead people with their living relatives. In this context, the sprinkling of charcoal from the family hearth on the floor of the burial chamber should be considered as a desire to provide the deceased with the necessary heat and light, and thus turn the grave into a full-fledged otherworldly home, which, if necessary, could accept new deceased relatives. This assumption is confirmed by paired and collective burials at the Upper-Saltov burial ground, in which coal bedding was made only under one of the people buried in the chamber. At the same time, bodies of people were laid on the coal bedding, regardless of their gender (male, female) and age (children, adults). The use of charcoal to dry the chamber floor in adverse weather conditions before placing the bodies of a deceased person cannot be excluded.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2020.04.028
first_indexed	2026-08-07T01:03:42Z
format	Article
fulltext	НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ • ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 4  2020 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор Чабай В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Заступник головного редактора Толочко П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України Вiдповiдальний секретар Гаврилюк Н. О., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Бороффка Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, ФРН БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя БРУЯКО I. В., доктор iсторичних наук, Одеський археологiчний музей НАН України БУЙСЬКИХ А. В., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» IВАКIН В. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України IВАНЧИК А. I., член-кореспондент РАН та Францiї, Нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, ФРН КОРВIН-ПIОТРОВСЬКИЙ О. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Моця О. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Отрощенко В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЕТРАУСКАС О. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України СКОРИЙ С. А., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ФОРНАСЬЕ Й., професор, доктор, Гете унiверситет Франкфурта-на-Майнi, ФРН ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Ягеллонського унiверситету, Польща NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – Founded IN 1947 Frequency: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Deputy editor-in-Chief TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Executive Secretary GAVRYLYUK N. O., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany BRAUND D., Professor, Dr. Hab., University of Exeter, UK BRUIAKO I. V., DSc in History, Odessa Archaeological Museum of the NAS of Ukraine BUISKIKH A. V., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland Djindjian F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France IVAKIN V. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine IVANCHIK A. I., Corresponding Member of the Russian Academy of Sciences, National Center for Scientific Research of France FORNASIER J., Professor, doctor, Goethe University Frankfurt am Main, Germany KAIZER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany KORVIN-PIOTROVSKYI O. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine MOTSIA O. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PETRAUSKAS O. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine SKORYI S. A., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine ZALIZNYAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 4  2020 ЗМIСТ CONTENTS Articles BRUIAKO I. V. Specifics of trade-economic re- lations within the North-Western Black Sea Re- gion in the antiquity GRECHKO D. S. Аbout the dating of the scythi- an type arrowheads of the late hallstatt period from Central Europe Aksionov V. S. Fiery rituals among the Alani- an population of the Saltov culture of the Sever- sky Donets Basin (based on materials from cata- comb cemeteries) Kozubovskyi H. A. About the upper border of the Кyiv grivnas usage Publication of Archaeological Material YEVDOKIMOV H. L. †, DANYLKO N. M., PUS- TOVALOV S. Zh. Burial Mounds Near Kachkarov- ka Village IVANOV M. S. Distribution of the Donetsk Type Beakers Among the Inhul Catacomb Culture Bu rials Kravchenko E. A. Ceramic Vessel from Mound near Zolne village in the Crimea Serheieva M. S., Zhyhola V. S. Artistic Carved Bone From Zarichne Village Antiquities of Kyiv KRYZHANOVSKYI V. O. Jewellery Focuses of Kyiv Dytynets Статтi BRUIAKO I. V. Specifics of trade-economic re- 5 lations within the North-Western Black Sea Re- gion in the antiquity GRECHKO D. S. Аbout the dating of the scythian 12 type arrowheads of the late hallstatt period from Central Europe АКСЬОНОВ В. С. Вогняні ритуали у аланського 28 населення салтівської культури басейну сівер- ського Дінця (за матеріалами катакомбних мо- гильників) КОЗУБОВСЬКИЙ Г. А. Про верхню межу ви- 39 користання київських гривень Публiкацiї археологiчного матерiалу ЄВДОКИМОВ Г. Л. †, ДАНИЛКО Н. М., 49 ПУСТОВАЛОВ С. Ж. Кургани біля с. Качка- рівка ІВАНОВ М. С. Поширення донецьких кубків 65 серед поховань інгульської катакомбної куль- тури КРАВЧЕНКО Е. А. Керамічна посудина із кур- 73 гану біля с. Зольне у Криму СЕРГЄЄВА М. С., ЖИГОЛА В. С. Художня 82 різьблена кістка із с. Зарічне Київськi старожитностi КРИЖАНОВСЬКИЙ В. О. Ювелірні виробничі 90 осередки Київського дитинця До iсторiї стародавнього виробництва СУШКО А. О. Технологія виготовлення кера- 105 мічних полив’яних писанок за археологічними матеріалами Києва МИРОНЕНКО Л. В. Кахляна піч з будинку 113 В. Кочубея в Батурині Корохіна А. В., Бельський В. М. Сиро- 123 винно-технологічний аналіз формувальних мас двох кахлів із Батурина (Додаток) Iсторiя науки ПОПЕЛЬНИЦЬКА О. О. Листи археолога 128 В. Є. Козловської до краєзнавця С. Л. Дроздо- ва (за матеріалами архіву Національного му- зею історії України) Рецензiї ТОМАШЕВСЬКИЙ А. П. Рец.: Олег Сухобо- 138 ков, Світлана Юренко. Давній Путивль Хронiка Всеукраїнська археологічна конференція «Іл- 143 лінська Варвара Андріівна — видатна дослід- ниця Скіфії (до 100-річчя від дня народження)» К. К. Марченко та українська археологія 145 Новi видання LILLIE M., POTEKHINA I. (eds.). Prehistoric 146 Ukraine: From the First Hunters to the First Far- mers Алфавітний покажчик змісту журналу «Археоло- 148 гія» за 2020 р. To the History of Ancient Crafts SUSHKO A. A. Ceramic glazed painted eggs production technology based on Kyiv archaeo- logical materials MYRONENKO L. V. The Ornamented Tile- Stove From the V. kochubei’s House in Baturyn Korokhina A. V., Belskyi V. M. Raw ma- terial and technological analysis of molding masses of two tiles from Baturyn (Appendix) History of Science POPELNYTSKA O. O. Letters of the Archaeolo gist V. Ye. Kozlovska to the Regional Researcher S. L. Drozdov (According to the Archive of the National Museum of History of Ukraine) Book Review TOMASHEVSKYI A. P . Review: Oleh Su- khobokov, Svitlana Yurenko. Ancient Putyvl News Review The All-Ukrainian Archaeological Conference “Illinska Varvara Andriivna — an outstanding researcher of Scythia (to the 100th anniversary of her birth)” K. K. Marchenko and Ukrainian archaeology New publications LILLIE M., POTEKHINA I. (eds.). Prehistoric Ukraine: From the First Hunters to the First Farmers Index of Publications in “Arhaeology” Journal in 2020 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 428 © В. С. Аксьонов, 2020 * АКСЬОНОВ Віктор Степанович — кандидат істо- ричних наук, зав. відділу археології Харківського іс- торичного музею імені М. Ф. Сумцова, ORCID 0000- 0002-0648-0696, aksyonovviktor@gmail.com В. С. Аксьонов * Вогнянi ритуали у аланського населення салтiвської культури басейну Сiверського Дiнця (за матерiалами катакомбних могильникiв) УДК 904.5'15(282.247.364)“653” https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.04.028 У статі пропонується інтерпретація підсипки з дерев- ного вугілля, яка доволі часто фіксується у катакомбних поховальних спорудах аланського населення лісостепо- вого варіанту салтівської культури. Робота базується на матеріалах Старо-Салтівського, Рубіжанського та Верхньо-Салтівського катакомбних могильників, що були отримані середньовічною експедицією Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова у 1982—2019 рр. К л ю ч о в і с л о в а: салтово-маяцька культура, алани, культ домашнього вогнища, поховальний обряд, деревне вугілля, басейн Сіверського Дінця. З моменту відкриття перших катакомбних по- ховань на ранньосередньовічному могильнику біля с. Верхній Салтів усіма дослідниками фік- сувалася таким риса поховального ритуалу, як посипання підлоги поховальної камери дерев- ним вугіллям (Бабенко 1905, с. 571, 577; 1911, с. 251, 252—253; Покровський 1905, с. 479, 480, 481; Макаренко 1906, с. 126; Федоровський 1914, с. 78, 79, 83; Тесленко 1927, с. 355). Каме- ри з шаром деревного вугілля на підлозі були зафіксовані також і після поновлення робіт на могильнику експедицією Інституту археоло- гії АН УРСР та Харківського державного уні- верситету під керівництвом С. А. Семенова- Зусера (1949, с. 126, 134, 135; 1952, с. 271). По- дальші дослідження катакомбного могильни- ка біля с. Верхній Салтів показали, що камери з шаром деревного вугілля на підлозі станов- лять 11 % досліджених поховальних споруд на першій ділянці могильника (ВСМ-I, розкопки 1984—1989 рр.), 12 % поховальних камер — на третій ділянці некрополя (ВСМ-III, розкоп- ки 1959—1961, 1988—1992 рр.), 16 % дослідже- них катакомб — на четвертій ділянці могиль- ника (ВСМ-IV, розкопки 1998—2013) (Аксьо- нов 2018, с. 46, табл. 3). Середній же відсоток салтівських катакомб, підлога яких була вкри- та деревним вугіллям, за матеріалами п’яти не- крополів регіону (Верхньо-Салтівського, Дми- трієвського, Нижньолуб’янського, Ютанів- ського, Маяцького) становить 20 % (Афана- сьев 1993, с. 85, табл. 26). Інтерпретація цієї риси поховального обря- ду аланського населення салтівської культури була запропонована у свій час провідним фа- хівцем С. О. Плетньовою. На думку дослідни- ці, парні поховання (чоловік + жінка) на ву- гільній підсипці слід розглядати як похован- ня подружніх пар, а сама підсипка з деревного вугілля має спеціальне «шлюбне» значення (Плетнева 1967, с. 79). При цьому С. О. Плет- ньова вважала, що після смерті чоловіка вдова повинна була піклуватися про домівку та дітей, тому алани вбивали не дружину, а наложницю- рабиню, яку і вкладали разом з померлим чоло- віком до поховальної камери. Такий «посмерт- ний шлюб» чоловіка з наложницею-рабинею символізувало посипання підлоги камери та частково трупів гарячим деревним вугіллям (Там же, с. 79). Це припущення С. О. Плетньо- вої ніхто з археологів не оскаржив, незважаю- чи на те, що дослідниця у своєму припущенні спиралася на етнографічні матеріали тюрко- мовних кочових народів та монголів (Там же, с. 79, прим. 16, 17, 19). У подальшому С. О. Плетньова, спираю- чись на матеріали Дмитрієвського катакомб- ного могильника, розвинула своє припущен- ня. Так, парні поховання молодих жінок поряд з дорослими чоловіками (катакомби II групи) на підсипці з вугілля вона трактувала як похо- вання останніх з посмертними «дружинами» (Плетнева 1989, с. 202). Поховання дорослої жінки разом з дитиною на підсипці з вугілля С. О. Плетньова пов’язувала з посмертним об- рядом «всиновлення» (Там же, с. 209). На дум- ку дослідниці, усі «посмертні шлюби» скріплю- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 29 вались підсипкою з деревного вугілля, навіть у тому випадку, коли у камері було знайдено рештки трьох людей: чоловіка, жінки та дити- ни (III група катакомб) (Там же, с. 214); «сі- мейної пари» та третьої дорослої людини, кіст- ки якої виявили за межами підсипки з вугілля (Там же, с. 221, рис. 107). Це ж правило, за свід- ченням вченої, знаходило своє підтвердження і у сімейних катакомбах (чотири та більше не- біжчиків у поховальній камері — IV група ката- комб), де підсипка з вугілля фіксувалася зазви- чай лише під кістяками чоловіка та жінки, або жінки та дитини, тобто під тими ж категоріями небіжчиків, що і у попередніх групах (Там же, с. 231, 232, 235, табл. 52). Однак С. О. Плетньова обійшла своєю ува- гою випадки, коли підстилка з деревного ву- гілля фіксується у камері, де містяться решт- ки лише однієї людини, та коли у парному по- хованні на підстилці з вугілля лежать рештки лише одного небіжчика. Такі ситуації у ката- комбних похованнях алан басейну Сіверсько- го Дінця не поодинокі. Їх важко пояснити по- смертним «шлюбом» або посмертним «вси- новленням». Саме на них, на нашу думку, і потрібно звернути увагу. Кілька таких поховань було відкрито на Ру- біжанському могильнику. У поховальній камері катакомби 9 розмі- щувалися рештки однієї дорослої людини (чо- ловіка ?) (рис. 1: 1). Кістяк поганої збереже- ності лежав вздовж правої бокової стінка по- ховальної камери випростано на спині ногами до входу. Лише під кістяком людини фіксува- лася підсипка з деревинного вугілля завтовш- ки 1,0—2,0 см. Катакомба 17 Рубіжанського могильника (рис. 1: 4). Під правою боковою стінкою похо- вальної камери лежали рештки дорослого чо- ловіка. Кістяк мав сліди навмисної руйнації, яка була здійснена у давнину. Небіжчика було покладено випростано на спині ногами до вхо- ду на підсилку з деревного вугілля. Пляма ву- гілля за розмірами не перевищувала розміри тіла небіжчика. Катакомба 13 містила рештки дорослої жін- ки, кістяк якої було навмисно зруйновано у давнину (рис. 1: 3). Уся підлога камери була пе- рекрита шаром деревного вугілля. Катакомба 6 містила рештки двох дорос- лих людей (чоловік + жінка) (рис. 1: 2), кістя- ки яких мали сліди навмисної руйнації, здій- сненої у давнину. Небіжчики були покладені випростано на спині ногами до входу. Тіло чо- ловіка розташовувалося вздовж правої бокової стінки камери на підстилці з деревного вугіл- ля. Поряд з чоловіком, на вільній ділянці під- логи, лежало тіло померлої жінки. У камері катакомби 11 лежали рештки до- рослого чоловіка та дівчинки-підлітка (рис. 1: 5). Обидва небіжчика були поховані випроста- но на спині ногами до входу камери. Тіло чо- ловіка розміщувалось біля лівої бокової стінки камери на підстилці з вугілля, а поряд з ним, на вільній від вугілля частині підлоги камери, ле- жали рештки дівчинки-підлітка. Схожі випадки було зафіксовано на Старо- Салтівському катакомбному могильнику. Так, у камерах катакомб 1 та 10 могильника біля с. Старий Салтів було знайдено рештки одні- єї дорослої людини, які лежали на підсипці з деревного вугілля. У катакомбі 1 тіло дорос- лого чоловіка було розміщене в анатомічному порядку випростано на спині ногами до вхо- ду, вздовж правої бічної стінки камери (рис. 2: 1). Кістяк дорослої жінки зі слідами навмисної Рис. 1. Плани поховальних камер катакомб Рубіжанського могильника. 1 — катакомба 9; 2 — катакомба 6; 3 — ка- такомба 13; 4 — катакомба 17; 5 — катакомба 11 Fig. 1. Plans of the funeral chambers of the Rubizhan burial ground catacombs. 1 — catacomb No. 9; 2 — catacomb No. 6; 3 — catacomb No. 13; 4 — catacomb No. 17; 5 — catacomb No. 11 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 430 руйнації, що була здійснена у давнину, у ката- комбі 10 займав місце біля дальньої торцевої стінки камери (рис. 2: 2). Тіло небіжчиці було покладене випростано на спині головою ліво- руч від входу до камери. Якщо у катакомбі 1 ву- гільна підсипка вкривала лише частину підло- ги поховальної камери, то у катакомбі 10 вона займала всю площу підлоги. Старо-Салтівський та Рубіжанський мо- гильники досліджені невеликими площами, в наслідок чого кількість розкопаних поховаль- них комплексів на них незначна — 21 та 17 ка- такомб, відповідно. Досліджені поховальні комплекси належать до раннього етапу салтів- ської культури та датуються другою половиною VIII — початком/першою половиною IX ст. (Ак- сенов 1999, с. 141; 2001, с. 76). Особливістю цих некрополів є те, що переважна більшість ката- комб, відкритих на цих пам’ятках, належить до поховальних споруд з повздовжнім розташу- ванням поховальної камери відносно дромосу (Старо-Салтівський могильник — 80,9 %, Рубі- жанський некрополь — 88,8%) (Аксьонов 2018, с. 50), тоді як головним типом поховальних спо- руд аланського населення VIII—IX ст. Північ- ного Кавказу та Подоння є Т-подібні катаком- би (Плетнева 1989; Коробов 2003). Катакомби з повздовжнім розташуванням камери віднос- но дромосу займають провідне місце серед по- ховальних споруд сарматів Поволжя та Приу- ралля, де використання їх як сімейних склепів не відоме (Виноградов 1975, с. 307). У сарматів Поволжя та Приуралля такі поховальні споруди використовувались для одноразових поховань в умовах ведення кочового господарства. Ка- такомби Старо-Салтівського та Рубіжанського могильників не відповідають сімейному стату- су, бо мають низький середній показник кіль- кості небіжчиків у поховальній камері — 1,47 та 1,29, відповідно (Аксьонов 2018, с. 50), тоді як цей показник для могильників, де превалюють катакомби Т-подібного типу (Дмитріємський, Нижньо-Лубянський, Ютанівський некропо- лі), становить 2,07—2,24 (Афанасьев 1993, с. 84, 85, табл. 27). Тобто, поховальні камери Старо- Салтівського та Рубіжанського некрополів, не- зважаючи на те, що вони по суті були сімейними земляними склепами, у переважній більшості випадків були використані для індивідуальних поховань. Відповідно підсипка з деревинного вугілля на підлозі поховальних камери в цих ка- такомбах не стосується посмертного «шлюбу» або посмертного «всиновлення». Не суперечать цьому висновку матеріали четвертої ділянки катакомбного могильника Рис. 2. Плани поховальних камер катакомб Старо-Салтівського могильника. 1 — катаком- ба 1; 2 — катакомба 10; 3 — катакомба 2 Fig. 2. Plans of the funeral chambers of the Staro- Saltov burial ground catacombs. 1 — catacomb No. 1; 2 — catacomb No. 10; 3 — catacomb No. 2 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 31 біля с. Верхній Салтів (ВСМ-IV), де головним типом поховальних споруд є Т-подібні ката- комби (86 % усіх катакомб), а середня кількість людських кістяків, розміщених у поховальній камері, становить 2,24 (Аксьонов 2018, с. 51). Тут також відкриті катакомби з одиночни- ми похованнями, що лежать на підсипці з де- ревного вугілля. Так, у катакомбі 28 навмисно зруйнований у давнину кістяк дорослого чоло- віка лежав на вугільній підсипці випростано на спині вздовж дальньої торцевої стінки камери (рис. 3: 1). У катакомбах 52та 74 на підсипці з деревного вугілля біля дальньої торцевої стін- ки камери розташовувалися рештки дорослої жінки (рис. 3: 2; 5: 2). Подібна ситуація була зафіксована в камері катакомби 73, де лежали рештки однієї дитини (рис. 4: 2). Ще у кількох випадках вугільна підсипка фіксувалася лише під одним з небіжчиків із парного або колективного поховання у одній поховальній камері. Катакомба 62, у її камері було здійсне- но парне поховання двох дорослих чоловіків (рис. 5: 3). Небіжчики були покладені на під- логу один біля одного, вздовж довгої вісі каме- ри випростано на спині головами ліворуч від входу до камери. Кістяк чоловіка, покладеного паралельно до дальньої торцевої стінки каме- ри, лежав на підсипці з деревного вугілля за- втовшки 2,0—3,0 см. Під кістяком небіжчика, якого було покладено ближче до входу камери, була зафіксована органічна підстилка темно- коричневого кольору завтовшки 2,0—3,0 мм. Обидва кістяки мали сліди навмисної руйна- ції, здійсненої у давнину. Поховальна камера катакомби 72 містила рештки чотирьох дітей віком 4—6 років, тіла яких на підлозі камери утворювали своєрід- ний квадрат (рис. 4: 1). Небіжчик 2 лежав ви- простано на спині головою ліворуч від входу на підсипці з деревного вугілля завтовшки 1,0 см. Вугільна пляма мала форму овалу розміром 1,15 × 0,50 м (Аксенов, Хоружая 2005, с. 290). Кістяки інших дітей лежали на чистій від ву- гілля ділянці підлоги камери. У поховальній камері катакомби 76 було знайдено рештки двох дорослих людей: чоло- віка та жінки (рис. 3: 3). Тіло чоловіка було по- кладено вздовж дальньої торцевої стінки ви- простано на спині головою ліворуч від входу на органічній підстилці темно-коричневого кольору. Тіло померлої жінки поклали поряд, ближче до входу камери, на підсипку з дере- винного вугілля завтовшки 1,0—2,0 см. Пляма вугільної підсипки мала форму овалу розміром 1,74 × 0,45—0,50 м (Аксенов 2013, с. 204). Катакомба 84 містила парне поховання до- рослого чоловіка та жінки, кістяки яких були навмисне зруйновані у давнину (рис. 4: 3). По- ховання жінки було здійснено біля дальньої торцевої стінки камери. Рештки чоловіка ле- жали ближче до входу камери. Під кістяком чоловіка фіксувалася підсипка з деревного ву- гілля завтовшки 1,0—2,0 см, яка у плані мала форму прямокутника розміром 1,2—0,7 м. При цьому вугільна пляма розташовувалася під ту- лубом померлої людини, починаючись трохи нижче колінних суглобів чоловіка. У камері катакомби 115 було знайдено решт- ки двох дорослих людей — чоловіка та жінки, кіс- тяки яких мали сліди навмисної руйнації (рис. 5: 1). Спочатку до камери поклали тіло померлої жінки, яке розмістили випростано на спині голо- вою ліворуч від входу до камери, вздовж дальньої торцевої стінки камери. Тіло жінки розміщува- лося на підсипці з деревного вугілля завтовшки 2,0—3,0 см. Пляма підсипки мала в плані фор- му прямокутника із заокругленими кутами роз- міром 1,82 × 0,92 м. Пізніше, коли м’які ткани- ни тіла жінки зітліли, до камери поклали тіло по- мерлого чоловіка, поклавши його на вільну від вугілля ділянку підлоги біля входу до камери. Рис. 3. Плани поховальних камер катакомб четвертої ділянки Верхньо-Салтівського могильника (ВСМ-IV). 1 — катакомба 28; 2 — катакомба 74; 3 — катакомба 76 Fig. 3. Plans of the funeral chambers of the fourth part of the Upper-Saltov burial ground (BCM-IV) catacombs. 1 — catacomb No. 28; 2 — catacomb No. 74; 3 — catacomb No. 76 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 432 На першій ділянці Верхньо-Салтівського могильника (ВСМ-I) такі поховання теж мали місце. Так, у катакомбі 37 (розкопки 1985 р.) одиночне жіноче поховання лежало на підсип- ці з деревного вугілля. У катакомбі 41 (розкоп- ки 1986 р.) із повздовжнім розташуванням ка- мери відносно дромосу вугільна підсипка за- втовшки 3,0—5,0 см фіксувалася під кістяком чоловіка, тіло якого було покладено вздовж правої бокової стінки камери ногами до входу. На вільній від вугілля ділянці підлоги було зна- йдено рештки жінки, покладеної поряд із чо- ловіком. На підлозі Т-подібної катакомби 68 (розкопки 1987 р.) вугільна підсипка була зро- блена лише під кістяком дорослої жінки, тіло якої було покладене вздовж дальньої торцевої стінки камери головою ліворуч від входу. На вільній від вугілля частині підлоги розташову- валися рештки ще трьох людей (дорослого чо- ловіка та двох дітей). У катакомбі 18 вугільна підсипка завтовшки 1,5—2,0 см фіксувалася лише під кістяком дорослого чоловіка, рештки якого займали місце вздовж лівої бічної стінки камери, тоді як на підлозі було виявлено кістя- ки ще двох людей (Хоружая 2009, с. 273). Кіс- тяки двох людей (жінки та підлітка) у катаком- бі 33 (розкопки 1985 р.), що розташовувались вздовж лівої бокової стінки на по середині ка- мери ногами до входу, лежали на підсипці з де- ревного вугілля, тоді як під рештками дитини під правою боковою стінкою підсипка з вугіл- ля була відсутня. Вугільна підсипка була за- фіксована вздовж правої бокової стінки похо- вальної камери катакомби 13 на третій ділянці Верхньо-Салтівського могильника (ВСМ-III) (рис. 7: 2). На підсипці знаходилися решт- ки дорослого чоловіка зі слідами навмисного руйнування, які супроводжувались елемента- ми поясної гарнітури, характерної для ранньо- салтівського хронологічного горизонту (740— 780 рр.) (Аксенов 2016, с. 96). Наведені приклади свідчать, що на підсип- ку з деревного вугілля вкладатися тіла людей незалежно від статі (чоловіка, жінка) та віку (дорослі, діти). При цьому доволі часто вугіль- ні підсипка робилася перед розміщенням у по- ховальній камері першого небіжчика, який міг бути і останнім. При цьому деревним вугіллям посипалося переважно місце вздовж правої бо- кової стінки камери при повздовжньому розта- шуванні поховальної камери по відношенні до дромосу, або вздовж дальньої торцевої стінки у катакомбах Т-подібного типу. Тобто вугіллям засипалося саме те місце, де, за нашими спо- стереженнями, у катакомбах різних типів було Рис. 4. Плани поховальних камер катакомб четвертої ділянки Верхньо-Салтівського могильника (ВСМ-IV). 1 — катакомба 72; 2 — катакомба 73; 3 — катакомба 84 Fig. 4. Plans of the funeral chambers of the fourth part of the Upper-Saltov burial ground (BCM-IV) catacombs. 1 — catacomb No. 72; 2 — catacomb No. 73; 3 — catacomb No. 84 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 33 прийняти вкладати перших у цій поховальній споруді небіжчиків. У катакомбах з повздов- жнім розташуванням камери по відношенню до дромосу наступні небіжчики вкладалися на підлогу поряд з попереднім тілом, починаю- чи від правою бокової стінки до лівої. У похо- вальних спорудах Т-подібного типу небіжчики клалися один біля одного починаючи від даль- ньої торцевої стінки у напрямку до входу. Враховуючи це, можна спробувати визна- чити імовірну мету здійснення підсипки з де- ревного вугілля. Головна ідея ритуалів з вогнем у сармато-аланів під час поховання небіжчи- ка пов’язана з культом домашнього вогнища (Яценко 1998, с. 69). При цьому звичай покло- ніння домашньому вогнищу розповсюджував- ся на вугілля та попіл (Чибиров 1980, с. 173). Як свідчать етнографічні матеріали, у осетинів поширенні уявлення, що небіжчику потрібні не лише одяг та їжа, а й вогонь (Цуциев 2016, с. 28; Чибиров 2008, с. 301). Відповідно до цьо- го, у осетинів існував звичай впродовж трьох днів після похорон, у вечері родичі померлої людини (виключно жінки) носили на могилу «його частку вогню». Один з членів родини ніс жаровню з вугіллям, що горить, попереду про- цесії, щоб розкласти багаття на могилі (Цуци- ев 2016, с. 28; Яценко 1998, с. 68). Таким чи- ном, живі родичі ділилися з небіжчиком части- ною родинного вогнища. Останнє у житлі було символом об’єднання членів патронімії або ве- ликої сім’ї в одне ціле, якщо вони навіть меш- кали не під одним дахом, тобто вогнище сим- волізувало єдність та благополуччя сім’ї, без- перервність роду (Чибиров 1970, с. 168, 169). Вогонь у осетинів вважається найбільш чис- тим та шанованим духом, що має життєдай- ну та очищаючу силу (Кокоева 2013; Чибиров 1970, с. 170, 171). Звідси і осетинський звичай очищення могили, для здійснення якого роз- кладали вогонь у ще пустій могилі, а потім опускали туди труну (Кокоева 2013). Враховуючи все це, можна припустити, що підсипку з деревного вугілля в наведених вище салтівських катакомбах слід розглядати як сим- вол «частки родинного вогню», яким живі наді- лили свого померлого родича. При цьому вони, по-перше, завдяки вугіллю з родинного вогни- ща перетворювали поховальну камеру у повно- цінне потойбічне житло зі своїм вогнищем для конкретного небіжчика; по-друге, очищали потойбічне житло від злих духів, які могли на- шкодити душі померлої людини. Цілком мож- ливо, що посипання підлоги поховальної каме- ри деревним вугіллям було обумовлено також бажанням підсушити підлогу поховальної ка- мери, якщо вона була надто вологою у наслі- док поганої погоди, і таким чином допомогли небіжчику якось обігрітися та висушити одяг (Яценко 1998, с. 69), бо вважалося, що потра- пивши на той світ померлий певний час мерз- Рис. 5. Плани поховальних камер катакомб четвертої ділянки Верхньо-Салтівського могильника (ВСМ-IV). 1 — катакомба 115; 2 — катакомба 52; 3 — катаком- ба 62 Fig. 5. Plans of the funeral chambers of the fourth part of the Upper-Saltov burial ground (BCM-IV) catacombs. 1 — catacomb No. 115; 2 — catacomb 52; 3 — catacomb No. 62 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 434 не, поки остаточно не перейде у потойбічний світ. З метою «зігріти» небіжчика тіло померлої людини до винесення з домівки ставилося біля вогнища (Цуциев 2016, с. 26). Ще на початку XX ст. у осетинів, які мешкали на рівнині, роз- ведення вогнища на могилі, пояснювалось не- обхідністю «зігріти могилу» (Там же, с. 26). У такому разі стають зрозумілими випадки, коли у камері знаходять три та більше людських кістяків, тоді як підсипка з деревного вугілля фіксується лише під одним або двома небіж- чиками. Такі колективні похованням містять кістяки представників однієї великої родини (Чибиров 2008, с. 321). Враховуючи це, вважа- ємо, що підстилка з вугілля (надання «части- ни родинного вогнища») робилася для одно- го небіжчика або кількох (2—3), які померли у незначний проміжок часу, і яких клади до по- ховальної камери одночасно. Саме можна спо- стерігати на прикладі парного поховання у ка- такомбі 2 Старо-Салтівського могильника, де небіжчики лежали біля дальньої торцевої стін- ки камери на підсипці, яка займала майже по- ловину площі підлоги камери, тоді як друга половина площі підлоги залишилася вільною для нових поховань (рис. 2: 3). Наступні похо- Рис. 6. Катакомба 156 четвертої ділянки Верхньо-Салтівського могиль- ника (ВСМ-IV). 1 — план поховальної камери; 2 — бронзовий браслет; 3—7 — бронзові бубонці; 8—13 — астрагали Fig. 6. Catacomb No. 156 of the fourth part of the Upper-Saltov burial ground (ВСМ-IV). 1 — plan of the funeral chamber; 2 — bronze bracelet; 3—7 — bronze bells; 8—13 — ankle bones ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 35 вання у таких камерах, можливо, могли здій- снюватися вже без посипання підлоги вугіл- лям, бо вважалося, що нові небіжчики входили до потойбічного житла (поховальної камери), де вже знаходилися раніш померлі родичі, які їх приймуть до свого кола. У такому разі, імо- вірно, було достатньо розкласти поминальне вогнище зверху на могилі та провести відпо- відні поминальні обряди. Саме така ситуація спостерігалася в поховальній камері катаком- би 1 першої ділянки Верхньо-Салтівського мо- гильника (ВСМ-I, розкопки 1984 р.). Підсипка з деревного вугілля завтовшки 2,0—4,0 см була зафіксована лише під кістяком жінки, який розташовувався біля правої бокової стінки ка- мери, тоді як кістяки ще трьох людей лежали поряд на вільній від вугілля ділянці підлоги (Хоружая 2009, с. 269). У тих випадках, коли на підсипці з дерев- ного вугілля лежали 3—5 небіжчиків, тіла яких потрапляли до поховальної камери поступово, впродовж тривалого часу, імовірно, мало міс- це навмисне посипання вугіллям не лише не- значної частини підлоги камери, для першо- го (перших) небіжчика, а усієї її підлоги. Саме така ситуація мала місце у поховальній камері катакомби 30 ВСМ-IV, де вугіллям було вкри- то майже всю площу підлоги камери, за винят- ком незначної частини перед входом (Аксенов 1999а, рис. 1). У камері було знайдено рештки п’яти небіжчиків (трьох дорослих та двох ді- тей). Кістяки двох дорослих та двох дітей мали сліди навмисного руйнування, здійсненого у давнину, і лише кістяк молодої жінки, тіло якої було покладено біля самого входу, лежав в ана- томічному порядку. З цим же останнім кістя- ком були пов’язані залишки жертовної їжі у кутку камери. Послідовність здійснення по- ховань у цій катакомбі реконструюється таким чином: спершу до камери помістили тіла до- рослого чоловіка та жінки, які були покладені на підсипку з деревного вугілля. Одночасно з ними, були поховані дві дитини,тіла яких за- йняли місце між тілами дорослих людей. Через незначний проміжок часу (тіла ще не звільни- лися від м’яких тканин) до камери на вже під- готовлену вугільну підсипку, на вільне місце перед входом, було покладено тіло померлої молодої жінки. При цьому анатомічна ціліс- ність тіл раніш покладених до камери помер- лих людей була навмисно порушена. Окрім тих випадків, коли доволі значна площа підлоги поховальної камери була вкрита шаром деревного вугілля, на четвертій ділян- ці Верхньо-Салтівського могильника (ВСМ- IV) були зафіксовані камери, де деревне ву- гілля було розміщене незначними за площею локаціями. Ці комплекси, на нашу думку, слід пов’язувати з іншим проявом вогняних риту- алів, що існували у аланського населення ба- сейну Сіверського Дінця. На підлозі камери катакомби 156 було зафік- совано рештки жінки, кістяк якої був навмисно зруйнований у давнину (рис. 6: 1). За кістками, що залишилися лежати на своїх первісних міс- цях, видно, що тіло померлої людини було по- кладене вздовж центральної вісі камери випро- стано на спині головою ліворуч від входу. Між тілом жінки та дальньою торцевою стінкою ка- мери знаходилася пляма деревного вугілля (за- втовшки 2,0 см), яка в плані мала форму овалу розміром 0,40 × 0,17 м. Ця вугільна пляма роз- ташовувалася паралельно довгим кісткам лівої Рис. 7. Плани поховальних камер катакомб Верхньо- Салтівського могильника. 1 — катакомба 56 ВСМ-IV; 2 — катакомба 13 ВСМ-III Fig. 7. Plans of the funeral chambers of the Upper-Saltov burial ground catacombs. 1 — catacomb No. 56 BCM-IV; 2 — catacomb No. 13 BCM-III ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 436 руки похованої людини, на відстані 7,0—9,0 см від неї. У північній частині вугільної плями ле- жали: два бронзові литі бубонці (рис. 6: 3, 4); шість астрагалів, на одному з яких було нанесе- но графіті (рис. 6: 8—13); бронзовий дротовий дитячий браслет (рис. 6: 2); фрагмент трубча- тої кістки кози/вівці зі слідами різання. У пів- денній частині вугільної плями лежали ще три бронзові литі бубонця (рис. 6: 5—7). Цей випадок, на нашу думку, слід вважати ще одним проявом культу вогню. Речі, які лежали на плямі вугілля поряд із тілом жінки, склада- ють набір прикрас (браслет), амулетів (бубонці, астрагали з отворами для підвішування) та ігра- шок (астрагали, астрагал з графіті), які доволі часто супроводжують поховання дітей 3—10 ро- ків (Хоружая 2015, с. 264). Імовірно, що у цьому випадку «частина родинного вогню» слугувала своєрідною «поштовою скринькою», у якій у потойбічний світ було відправлено речі раніше померлій дитині, які чомусь не були покладені з нею. Обряд передачі речей раніше померлим родичам разом з недавно вмерлою людиною ві- домий у багатьох народів світу. Значно важче пояснити ситуацію у похо- вальній камері катакомби 56 ВСМ-IV, де зна- ходилися кістяки дорослих чоловіка та жін- ки, анатомічний порядок яких було навмисно порушено у давнину. Між кістяками дорослих людей на рівні їх колінних суглобів фіксувала- ся пляма з деревного вугілля краплеподібної в плані форми розміром 0,70 × 0,35—0,30 см (рис. 7: 1). Серед вугілля було знайдено фраг- менти черепа та кілька фрагментів трубчастих кісток, які, можливо, належали третьому не- біжчику (дитині?). Ці фрагменти кісток мали сліди обпалення. Обряд кремації небіжчиків не був притаманний аланському населенню салтівської культури, що підтверджує існуван- ня у осетинів прокляття: «да будь ты сожжен на костре» (Чибиров 1970, с. 170). Тому, імовір- но, що у катакомбі 56 пляма деревного вугіл- ля символізували родинне вогнище, біля яко- го були розміщені тіла померлих людей. При цьому тіло дитини було покладено на вугільну пляму. Це, імовірно, могло символізувати її ро- динну єдність з покладеними до цієї ж камери дорослими людьми, та надавало померлій ди- тині її власну «частину родинного вогню». Наведені приклади свідчать, що не усі ви- падки присутності у поховальних камерах ка- такомбних поховань лісостепового варіанту салтівської культури підсипки з деревного ву- гілля слід розглядати як прояв проведення ри- туалу посмертного «шлюбу» або посмертного «всиновлення», як вважала С. О. Плетньова. На наш погляд, первинне значення вугільної підсипки — це надання небіжчику/небіжчи- кам, у контексті проведення поховального ри- туалу, їх «частини родинного вогню», що забез- печувало єдність померлих людей з їх живими родичами. Посипання підлоги поховальної ка- мери вугіллям з родинного вогнища, у тако- му разі, розглядалося як забезпечення мерця необхідним теплом та світлом (окрім їжі, одя- гу, зброї та побутово-господарського інвента- рю), та забезпечувало перетворення могили у повноцінне потойбічне житло, яке при нагоді могло прийняти нових померлих родичів. Од- ночасно, підсипка з вугілля, імовірно, розгля- далася і як сила, що очищує могилу від злих потойбічних сил. Цілком імовірно, що підсип- ка мала і суто утилітарне призначення — за не- сприятливої погоди підсушити підлогу похо- вальної камери перед тим, як покласти до ка- мери тіло померлої людини. Аксенов, В. С. 1999. Старосалтовский катакомбный мо- гильник. Vita antigua, 2, с. 137-149. Аксенов, В. С. 2001. Рубежанский катакомбный могиль- ник салтово-маяцкой культуры на Северском Дон- це. Донская археология, 1-2, с. 62-78. Аксёнов, В. С. 2013. К вопросу интерпретации разру шенных скелетов в катакомбных захоронениях сал тово-маяцкой культуры. Древности 2013, 12, с. 192- 210. Аксёнов, В. С. 2016. Катакомба № 13 Верхнесалтовско- го III могильника: к вопросу о начальной дате воз- никновения памятника. Верхньосалтівське горо- дище. Одне життя у контексті великих досліджень. Пам’яті Н. В. Чернігової. Харків: Вид-во «Федорко», с. 90-99. Аксьонов, В. С. 2018. Поховальний обряд ранньосеред- ньовічного Верхньо-Салтівського могильника: до- свід статистичного аналізу. Археологія, 2, с. 42-56. Аксенов, В. С., Хоружая, М. В. 2005. Катакомба № 72 Верхне-Салтовского могильника. Древности 2005, с. 288-294. Афанасьев, Г. Е. 1993. Донские аланы. Социальные стру ктуры алано-ассо-буртасского населения бассейна Среднего Дона. Москва: Наука. Бабенко, В. А. 1905. Дневник раскопок Верхнее-Сал товского могильника (1—14 июня 1902 г.). Труды Ха рьковской комиссии по устройству XIII археологичес- кого съезда в г. Екатеринославле. Харьков: Тип. «Пе- чатное дело» кн. К. Н. Гагарина, с. 553-577. Бабенко, В. А. 1911. Новые систематические раскопки Верхне-Салтовского катакомбного могильника 1908 года. Труды XIV археологического съезда в Чернигове 1909, 3. Москва: Типография Г. Лисснера и Д. Соб- ко, с. 216-231. Кокоева, А. Б. 2013. Погребальный обряд осетин: до рожные к солнцу. Современные проблемы науки и образования, 1. Точка доступу: http://www.science- education.ru/ru/article/view?id=8385 (дата звернення: 06.04.2020). Коробов, Д. С. 2003. Социальная организация алан Северно- го Кавказа в IV—IX вв. Москва: Алетейя. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 37 Макаренко, Н. Е. 1906. Отчёт об археологических иссле- дованиях в Харьковской и Воронежской губерниях в 1905 г. Известия Археологической комиссии, 19. Санкт- Петербург: Тип. В. Ф. Киршбуама, с. 122-144. Плетнева, С. А. 1967. От кочевий к городам: салтово- маяцкая культура. Материалы и исследования по ар- хеологии СССР, 146. Плетнева, С. А. 1989. На славяно-хазарском пограничье. Дми- триевский археологический комплекс. Москва: Наука. Покровский, А. М. 1905. Верхне-Салтовский могильник. Труды XII археологического съезда в Харькове, 1. Мо- сква: Типография А. И. Мамонтова, с. 465-491. Семенов-Зусер, С. А. 1949. Розкопки коло с. Верхнього Салтова 1946 р. Археологічні пам’ятки УРСР, 1. Київ: Вид-во АН УРСР, с. 112-137. Семенов-Зусер, С. А. 1952. Дослідження Салтівського мо- гильника. Археологічні пам’ятки УРСР, 3. Київ: Вид- во АН УРСР, с. 271-284. Тесленко, Г. І. 1927. Розкоп Верхньо-Салтівського мо- гильника 1920 р. Наукові записки науково-дослідчої кафедри Української культури, 6, с. 353-357. Федоровский, А. С. 1914. Дневник раскопок Верхне- Салтовского могильника 18-22 сентября 1911 г. Вестник Харьковского историко-филологического об- щества, 6, с. 75-84. Хоружая, М. В. 2009. Катакомбные захоронения главно- го Верхнее-Салтовского могильника (раскопки 2004 года). Степи Европы в эпоху средневековья. Хазарское время, 7. Донецк: ДонНУ, с. 259-294. Хоружая, М. В. 2015. Детские погребения из катакомб Верхне-Салтовского археологического комплек- са (попытка половозрастной и социальной интерп- ретации). Древности 2014-2015, 13. Харьков: ООО «НТМТ», с. 257-274. Цуциев, А. А. 2016. Некоторые параллели в погребально- поминальной обрядности североиранских народов (от скифов до осетин). Известия Северо-Осетинского института гуманитарных и социальных исследований, 21 (60), с. 24-31. Чибиров, Л. А. 1970. Осетинское народное жилище. Цхин- вал: «Ирыстон». Чибиров, Л. А. 2008. Традиционная духовная культура осетин. Москва: Из-во «Российская политическая энциклопедия». Яценко, С. А. 1998. Сарматские погребальные ритуалы и осе- тинская этнография. Российская археология, 3, с. 63-74. Надійшла 02.06.2020 В. С. Аксёнов Кандидат исторических наук, заведующий отделом археологии Харьковского исторического музея имени Н. Ф. Сумцова, ORCID 0000-0002-0648-0696, aksyonovviktor@gmail.com Огненные ритуалы у аланского населения салтовской культуры бассейна Север- ского Донца (по материалам катакомбных могильников) Одной из характерных черт погребального обряда аланского населения салтовской культуры является посыпание пола погребальной камеры слоем древесного угля. Парные (мужчина + женщина) захоронения на угольной подсыпке С.А. Плетнёва считала захоронениями семейных пар, в которых уголь выступал символом «посмертного брака». Присутствие угольной подсыпки в одиночных захоронениях в катакомбах позволяет предложить иную интерпрета- цию данной черты аланского погребального обряда. Одиночные погребения на угольной подсыпке представлены на Рубежанском (катакомбы 6, 9, 11, 13, 17) и Старо-Салтовском (катакомбы 1, 10) некрополях. На этих могильниках господствующим типом погребального сооружения были катакомбы с продольным расположением камеры по отно- шению к дромосу, которые использовались сармато-аланами зачастую для одноразовых, а не семейных, захороне- ний. Это, с учетом этнографических материалов по осетинам, позволяет предположить, что изначально посыпание древесным углем пола погребальной камеры было связано с обрядом наделения покойника его «частью семейного огня», что должно было обеспечить единство умерших людей с их живыми родственниками. Посыпание углем из се- мейного очага пола погребальной камеры в этом контексте следует рассматривать как желание обеспечить покойника необходимым теплом и светом, и таким образом превратить могилу в полноценное потусторонне жилище, которое при необходимости могло принять и новых умерших родственников. Данное предположение подтверждают парные и коллективные захоронения на Верхне-Салтовском могильнике, в которых угольная подстилка фиксировалась только под одним из погребенных в камере человеком. При этом на угольную подстилку укладывались тела людей, вне зави- симости от их пола (мужчина, женщина) и возраста (дети, взрослые). Нельзя исключать и использование древесного угля для подсушивания пола камеры, при неблагоприятных погодных условиях, перед тем как поместить туда тела умершего человека. При этом угольная подсыпка могла рассматриваться как сила, очищающая могилу от злых по- тусторонних сил. К л ю ч е в ы е с л о в а: салтовская культура, аланы, культ домашнего огня, погребальный обряд, древесный уголь. Victor S. Aksionov PhD in History, head of the archaeology department of the M. F. Sumtsov Kharkiv Historical museum, ORCID 0000-0002-0648-0696, aksyonovviktor@gmail.com Fiery rituals among the Alanian population of the Saltov culture of the Seversky Donets Basin (based on materials from catacomb cemeteries) One of the typical features of the funeral rite of the Alanian population of the Saltov culture is the sprinkling of the burial chamber floor with a layer of charcoal. Paired (male + female) burials on coal bedding S. A. Pletneva considered as burials ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 438 of couples in which coal was a symbol of “posthumous marriage”. The presence of coal bedding in solitary burials in the catacombs Nos. 6, 9, 11, 13, 17 of Rubizhan and the catacombs Nos. 1, 10 of the Staro-Saltov burial grounds allows us to offer a different interpretation of this feature of the Alanian funeral rite. At these cemeteries, the dominant type of burial structure was the catacombs with a longitudinal chamber in relation to the dromos, which were used by the Sarmatian- Alans often for one-time rather than family burials. Thus, taking into account ethnographic materials on Ossetians, it can be suggested that the initial sprinkling of charcoal on the floor of the burial chamber was associated with the rite of endowing the dead person with a “part of the family fire”, which was to ensure the unity of the dead people with their living relatives. In this context, the sprinkling of charcoal from the family hearth on the floor of the burial chamber should be considered as a desire to provide the deceased with the necessary heat and light, and thus turn the grave into a full-fledged otherworldly home, which, if necessary, could accept new deceased relatives. This assumption is confirmed by paired and collective burials at the Upper-Saltov burial ground, in which coal bedding was made only under one of the people buried in the chamber. At the same time, bodies of people were laid on the coal bedding, regardless of their gender (male, female) and age (children, adults). The use of charcoal to dry the chamber floor in adverse weather conditions before placing the bodies of a deceased person cannot be excluded. K e y w o r d s: Saltov culture, Alans, cult of family hearth, funeral rite, charcoal. References Aksоnov, V. S. 1999. Starosaltovskii katakombnyi mogilnik. Vita antigua, 2, p. 137-149. Aksоnov, V. S. 2001. Rubezhanskii katakombnyi mogilnik saltovo-maiatskoi kultury na Severskom Dontse. Donskaya arkheologiia, 1-2, p. 62-78. Aksonov, V. S. 2013. K voprosu interpretatsii razrushennykh skeletov v katakombnykh zakhoroneniiah saltovo-maiatskoi kultury. Drevnosti 2013, 12, p. 192-210. Aksonov, V. S. 2016. Katakomba 13 Verkhnesaltovskogo III mogilnika: k voprosu o nachalnoi date vozniknoveniia pamiatnika. Verkhniosaltivske horodyshche. Odne zhyttia u konteksti velykykh doslidzhen. Pamiati N. V. Chernihovoi. Kharkiv: Vyd-vo Fedorko, p. 90-99. Aksonov, V. S. 2018. Pokhovalnyi obriad rannoserednovichnoho Verkhno-Saltivskoho mohylnyka: dosvid statystychnoho analizu. Arheologia, 2, p. 42-56. Aksоnov, V. S., Khoruzhaia, M. V. 2005. Katakomba 72 Verkhne-Saltovskogo mogilnika. Drevnosti 2005, p. 288-294. Afanasiev, G. E. 1993. Donskie alany. Soczialnyie struktury alano-asso-burtasskogo naseleniia basseina Srednego Dona. Moskva: Nauka. Babenko, V. A. 1905. Dnevnik raskopok Verkhne-Saltovskogo mogilnika (1-14 iyunia 1902 g.). Trudy Kharkovskoi komissii po ustroistvu XIII arkheologicheskogo siezda v g. Ekaterinoslavle. Kharkov: Tip. Pechatnoe delo kn. K. N. Gagarina, p. 553-577. Babenko, V. A. 1911. Novyie sistematicheskie raskopki Verkhne-Saltovskogo katakombnogo mogilnika 1908 goda. Trudy XIV arkheologicheskogo siezda v Chernigove 1909, 3. Moskva: Tipografiia G. Lissnera i D. Sobko, p. 216-231. Kokoeva, A. B. 2013. Pogrebalnyi obriad osetin: dorozhnyie k solnczu. Sovremennyie problemy nauki i obrazovaniia, 1, URL: http:// www.science-education.ru/ru/article/view?id=8385 (data obrashheniya: 06.04.2020). Korobov, D. S. 2003. Soczialnaia organizatsiia alan Severnogo Kavkaza v IV-IX vv. Moskva: Aleteiya. Makarenko, N. E. 1906. Otchiot ob arkheologicheskikh issledovaniiakh v Kharkovskoi i Voronezhskoi guberniiakh v 1905 g. Izvestiia Arkheologicheskoi komissii, 19. SPb: Tip. V. F. Kirshbuama, p. 122-144. Pletneva, S. A. 1967. Ot kochevij k gorodam: saltovo-maiatskaia kultura. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 146. Pletneva, S. A. 1989. Na slaviano-khazarskom pogranichie. Dmitrievskii arkheologicheskii kompleks. Moskva: Nauka. Pokrovskii, A. M. 1905. Verkhne-Saltovskii mogilnik. Trudy XII arkheologicheskogo siezda v Kharkove, 1. Moskva: Tipografiya A. I. Mamontova, p. 465-491. Semenov-Zuser, S. A. 1949. Rozkopky kolo s. Verkhnoho Saltova 1946 r. Arkheolohichni pamiatky URSR, 1. Kyiv: Vyd-vo AN URSR, p. 112-137. Semenov-Zuser, S. A. 1952. Doslidzhennia Saltivskoho mohylnyka. Arkheolohichni pamiatky URSR, 3. Kyiv: Vyd-vo AN URSR, p. 271-284. Teslenko, H. I. 1927. Rozkop Verkhno-Saltivskoho mohylnyka 1920 r. Naukovi zapysky naukovo-doslidchoi kafedry Ukrainskoi kultury, 6, p. 353-357. Fedorovskii, A. S. 1914. Dnevnik raskopok Verkhne-Saltovskogo mogilnika 18-22 sentiabria 1911 g. Vestnik Kharkovskogo istoriko- filologicheskogo obshhestva, 6, p. 75-84. Khoruzhaia, M. V. 2009. Katakombnyie zakhoroneniia glavnogo Verkhne-Saltovskogo mogilnika (raskopki 2004 goda). Stepi Evropy v epokhu srednevekoviia. Khazarskoe vremia, 7. Doneczk: DonNU, p. 259-294. Khoruzhaia, M. V. 2015. Detskie pogrebeniia iz katakomb Verkhne-Saltovskogo arkheologicheskogo kompleksa (popytka polovozrastnoi i soczialnoi interpretaczii). Drevnosti 2014-2015, 13. Kharkov: OOO NTMT, p. 257-274. Czucziev, A. A. 2016. Nekotoryie paralleli v pogrebalno-pominalnoi obriadnosti severoiranskikh narodov (ot skifov do osetin). Izvestiia Severo-Osetinskogo instituta gumanitarnykh i sotsialnykh issledovanii, 21 (60), p. 24-31. Chibirov, L. A. 1970. Osetinskoe narodnoe zhilishhe. Czxinval: Iryston. Chibirov, L. A. 2008. Tradiczionnaya dukhovnaia kultura osetin. Moskva: Izdatelstvo Rossijskaya politicheskaya encziklopediya. Yaczenko, S. A. 1998. Sarmatskie pogrebalnyie ritualy i osetinskaya etnografiya. Rossijskaia arkheologiia, 3, p. 63-74.
id	arheologia-com-ua-article-231
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:03:42Z
publishDate	2020
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/dd/1cbbb969dd64df5c1f7cafd57a1e13dd.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-2312020-12-18T06:36:27Z Fiery rituals among the Alanian population of the Saltov culture of the Seversky Donets Basin (based on materials from catacomb cemeteries) Огненные ритуалы у аланского населения салтовской культуры бассейна Северского Донца (по материалам катакомбных могильников) Вогнянi ритуали у аланського населення салтiвської культури басейну Сiверського Дiнця (за матерiалами катакомбних могильникiв) Aksionov, Victor Saltov culture, Alans, cult of family hearth, funeral rite, charcoal салтовская культура, аланы, культ домашнего огня, погребальный обряд, древесный уголь салтово-маяцька культура, алани, культ домашнього вогнища, поховальний обряд, деревне вугілля, басейн Сіверського Дінця One of the typical features of the funeral rite of the Alanian population of the Saltov culture is the sprinkling of the burial chamber floor with a layer of charcoal. Paired (male + female) burials on coal bedding S. A. Pletneva considered as burials of couples in which coal was a symbol of “posthumous marriage”. The presence of coal bedding in solitary burials in the catacombs Nos. 6, 9, 11, 13, 17 of Rubizhan and the catacombs Nos. 1, 10 of the Staro-Saltov burial grounds allows us to offer a different interpretation of this feature of the Alanian funeral rite. At these cemeteries, the dominant type of burial structure was the catacombs with a longitudinal chamber in relation to the dromos, which were used by the Sarmatian-Alans often for one-time rather than family burials. Thus, taking into account ethnographic materials on Ossetians, it can be suggested that the initial sprinkling of charcoal on the floor of the burial chamber was associated with the rite of endowing the dead person with a “part of the family fire”, which was to ensure the unity of the dead people with their living relatives. In this context, the sprinkling of charcoal from the family hearth on the floor of the burial chamber should be considered as a desire to provide the deceased with the necessary heat and light, and thus turn the grave into a full-fledged otherworldly home, which, if necessary, could accept new deceased relatives. This assumption is confirmed by paired and collective burials at the Upper-Saltov burial ground, in which coal bedding was made only under one of the people buried in the chamber. At the same time, bodies of people were laid on the coal bedding, regardless of their gender (male, female) and age (children, adults). The use of charcoal to dry the chamber floor in adverse weather conditions before placing the bodies of a deceased person cannot be excluded. Одной из характерных черт погребального обряда аланского населения салтовской культуры является посыпание пола погребальной камеры слоем древесного угля. Парные (мужчина + женщина) захоронения на угольной подсыпке С.А.&nbsp;Плетнёва считала захоронениями семейных пар, в которых уголь выступал символом «посмертного брака». Присутствие угольной подсыпки в одиночных захоронениях в катакомбах позволяет предложить иную интерпретацию данной черты аланского погребального обряда. Одиночные погребения на угольной подсыпке представлены на Рубежанском (катакомбы 6, 9, 11, 13, 17) и Старо-Салтовском (катакомбы 1, 10) некрополях. На этих могильниках господствующим типом погребального сооружения были катакомбы с продольным расположением камеры по отношению к дромосу, которые использовались сармато-аланами зачастую для одноразовых, а не семейных, захоронений. Это, с учетом этнографических материалов по осетинам, позволяет предположить, что изначально посыпание древесным углем пола погребальной камеры было связано с обрядом наделения покойника его «частью семейного огня», что должно было обеспечить единство умерших людей с их живыми родственниками. Посыпание углем из семейного очага пола погребальной камеры в этом контексте следует рассматривать как желание обеспечить покойника необходимым теплом и светом, и таким образом превратить могилу в полноценное потусторонне жилище, которое при необходимости могло принять и новых умерших родственников. Данное предположение подтверждают парные и коллективные захоронения на Верхне-Салтовском могильнике, в которых угольная подстилка фиксировалась только под одним из погребенных в камере человеком. При этом на угольную подстилку укладывались тела людей, вне зависимости от их пола (мужчина, женщина) и возраста (дети, взрослые). Нельзя исключать и использование древесного угля для подсушивания пола камеры, при неблагоприятных погодных условиях, перед тем как поместить туда тела умершего человека. При этом угольная подсыпка могла рассматриваться как сила, очищающая могилу от злых потусторонних сил. У статі пропонується інтерпретація підсипки з деревного вугілля, яка доволі часто фіксується у катакомбних поховальних спорудах аланського населення лісостепового варіанту салтівської культури. Робота базується на матеріалах Старо-Салтівського, Рубіжанського та Верхньо-Салтівського катакомбних могильників, що були отримані середньовічною експедицією Харківського історичного музею імені М.&nbsp;Ф.&nbsp;Сумцова у 1982—2019&nbsp;рр. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020-12-14 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/231 10.15407/archaeologyua2020.04.028 Arheologia; No 4 (2020): Arheologia; 28-38 Археологія ; № 4 (2020): Arheologia; 28-38 Археология; № 4 (2020): Arheologia; 28-38 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2020.04 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/231/218
spellingShingle	салтово-маяцька культура алани культ домашнього вогнища поховальний обряд деревне вугілля басейн Сіверського Дінця Aksionov, Victor Вогнянi ритуали у аланського населення салтiвської культури басейну Сiверського Дiнця (за матерiалами катакомбних могильникiв)
title	Вогнянi ритуали у аланського населення салтiвської культури басейну Сiверського Дiнця (за матерiалами катакомбних могильникiв)
title_alt	Fiery rituals among the Alanian population of the Saltov culture of the Seversky Donets Basin (based on materials from catacomb cemeteries) Огненные ритуалы у аланского населения салтовской культуры бассейна Северского Донца (по материалам катакомбных могильников)
title_full	Вогнянi ритуали у аланського населення салтiвської культури басейну Сiверського Дiнця (за матерiалами катакомбних могильникiв)
title_fullStr	Вогнянi ритуали у аланського населення салтiвської культури басейну Сiверського Дiнця (за матерiалами катакомбних могильникiв)
title_full_unstemmed	Вогнянi ритуали у аланського населення салтiвської культури басейну Сiверського Дiнця (за матерiалами катакомбних могильникiв)
title_short	Вогнянi ритуали у аланського населення салтiвської культури басейну Сiверського Дiнця (за матерiалами катакомбних могильникiв)
title_sort	вогнянi ритуали у аланського населення салтiвської культури басейну сiверського дiнця (за матерiалами катакомбних могильникiв)
topic	салтово-маяцька культура алани культ домашнього вогнища поховальний обряд деревне вугілля басейн Сіверського Дінця
topic_facet	Saltov culture Alans cult of family hearth funeral rite charcoal салтовская культура аланы культ домашнего огня погребальный обряд древесный уголь салтово-маяцька культура алани культ домашнього вогнища поховальний обряд деревне вугілля басейн Сіверського Дінця
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/231
work_keys_str_mv	AT aksionovvictor fieryritualsamongthealanianpopulationofthesaltovcultureoftheseverskydonetsbasinbasedonmaterialsfromcatacombcemeteries AT aksionovvictor ognennyeritualyualanskogonaseleniâsaltovskojkulʹturybassejnaseverskogodoncapomaterialamkatakombnyhmogilʹnikov AT aksionovvictor vognâniritualiualansʹkogonaselennâsaltivsʹkoíkulʹturibasejnusiversʹkogodincâzamaterialamikatakombnihmogilʹnikiv

Вогнянi ритуали у аланського населення салтiвської культури басейну Сiверського Дiнця (за матерiалами катакомбних могильникiв)

Репозитарії

Схожі ресурси