Про верхню межу використання київських гривень

The problem of the usage of silver payment ingots (Kyiv grivnas) after the Mongol invasion is analyzed in the article. Such silver ingots are dated by the ХІІ — first half of the ХІІІ c., until the invasion of 1239—1240 by majority of authors. However, historical and numismatic facts testify to the...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія
Date:	2020
Issue:	4
Pages:	39-48
ISSN:	2616-499X
Author Affiliations:	Heorhii Kozubovskyi — The National Academy of Sciences of Ukraine, Research fellow of the Kyiv Archaeology Department of the Institute of Archaeology, Ph.D.
Main Author:	Kozubovskyi, Heorhii
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020
Subjects:	Давня Русь гривні київского типу монгольська данина мідні гривні ХIII ст.
Online Access:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/232
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Download file:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824496982851584
author	Kozubovskyi, Heorhii
author_facet	Kozubovskyi, Heorhii
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Heorhii Kozubovskyi", "institution": "The National Academy of Sciences of Ukraine, Research fellow of the Kyiv Archaeology Department of the Institute of Archaeology, Ph.D.", "orcid": "" } ]
author_sort	Kozubovskyi, Heorhii
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	48
container_issue	4
container_start_page	39
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2020-12-18T06:36:53Z
description	The problem of the usage of silver payment ingots (Kyiv grivnas) after the Mongol invasion is analyzed in the article. Such silver ingots are dated by the ХІІ — first half of the ХІІІ c., until the invasion of 1239—1240 by majority of authors. However, historical and numismatic facts testify to the important role, which the grivnas of the «Kyiv type» played in the second half of the ХІІІ c. The grivnas of the «Kyiv type» are occasionally among the finds of the beginning of the ХІV c. The weight of most ingots was about 160 g (are kept in the well-known standards — 163,7 g). However, a part of them has the weight of 170—216 g. It was connected with a great extent of rise in price of bread and grain in the middle – second part of the XIII c. The analysis of certain part of grivnas of the «Kyiv type» indicate, that the content of silver in them was very different. Absolute majority of grivnas has high percentage of silver — 900—950/1000. However, the certain part of them has high content of copper and other metals (400 °, 600 °, 750 °, 800 °, 870 °) and also there are present copper grivnas of the «Kyiv type». Part of researchers considers copper grivnas as old or modern false ingots. Several copper grivnas show the presence of silver (4,14 %. 9,80 %). For the grivnas of the «Kyiv type» manufacturing there was used well-quality silver as well alloys with concentrations of copper and other metals. These several grivnas of the «Kyiv type» could be made from billon Byzantine and oriental coins of the XIII c. Copper Byzantine coins of the ХІІ—ХІV c. are fixed in the Eastern Europe among the objects found in hoards and occasionally. A wide distribution of the Byzantine copper coins in Rus gives a testimony to the fact that they intensively were used in the local commerce. Discoveries of copper oriental coins of the middle of the XIII&nbsp;c. have been fixed in Kyiv. Reduction of the silver ingots usage was connected with global catastrophe associated with the invasion of the hordes of Batu Khan and Mongol tribute. However, these facts didn’t cause the complete disappearance of grivnas in the middle of the ХІІІ c. The grivnas of the «Kyiv type» appeared to be the main currency and in the second half of the ХІІІ c. (Mongol tribute, ransoms and etc.) on the certain territory of Eastern Europe
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2020.04.039
first_indexed	2026-08-07T01:03:41Z
format	Article
fulltext	НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ • ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 4  2020 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор Чабай В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Заступник головного редактора Толочко П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України Вiдповiдальний секретар Гаврилюк Н. О., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Бороффка Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, ФРН БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя БРУЯКО I. В., доктор iсторичних наук, Одеський археологiчний музей НАН України БУЙСЬКИХ А. В., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» IВАКIН В. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України IВАНЧИК А. I., член-кореспондент РАН та Францiї, Нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, ФРН КОРВIН-ПIОТРОВСЬКИЙ О. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Моця О. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Отрощенко В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЕТРАУСКАС О. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України СКОРИЙ С. А., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ФОРНАСЬЕ Й., професор, доктор, Гете унiверситет Франкфурта-на-Майнi, ФРН ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Ягеллонського унiверситету, Польща NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – Founded IN 1947 Frequency: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Deputy editor-in-Chief TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Executive Secretary GAVRYLYUK N. O., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany BRAUND D., Professor, Dr. Hab., University of Exeter, UK BRUIAKO I. V., DSc in History, Odessa Archaeological Museum of the NAS of Ukraine BUISKIKH A. V., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland Djindjian F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France IVAKIN V. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine IVANCHIK A. I., Corresponding Member of the Russian Academy of Sciences, National Center for Scientific Research of France FORNASIER J., Professor, doctor, Goethe University Frankfurt am Main, Germany KAIZER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany KORVIN-PIOTROVSKYI O. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine MOTSIA O. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PETRAUSKAS O. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine SKORYI S. A., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine ZALIZNYAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 4  2020 ЗМIСТ CONTENTS Articles BRUIAKO I. V. Specifics of trade-economic re- lations within the North-Western Black Sea Re- gion in the antiquity GRECHKO D. S. Аbout the dating of the scythi- an type arrowheads of the late hallstatt period from Central Europe Aksionov V. S. Fiery rituals among the Alani- an population of the Saltov culture of the Sever- sky Donets Basin (based on materials from cata- comb cemeteries) Kozubovskyi H. A. About the upper border of the Кyiv grivnas usage Publication of Archaeological Material YEVDOKIMOV H. L. †, DANYLKO N. M., PUS- TOVALOV S. Zh. Burial Mounds Near Kachkarov- ka Village IVANOV M. S. Distribution of the Donetsk Type Beakers Among the Inhul Catacomb Culture Bu rials Kravchenko E. A. Ceramic Vessel from Mound near Zolne village in the Crimea Serheieva M. S., Zhyhola V. S. Artistic Carved Bone From Zarichne Village Antiquities of Kyiv KRYZHANOVSKYI V. O. Jewellery Focuses of Kyiv Dytynets Статтi BRUIAKO I. V. Specifics of trade-economic re- 5 lations within the North-Western Black Sea Re- gion in the antiquity GRECHKO D. S. Аbout the dating of the scythian 12 type arrowheads of the late hallstatt period from Central Europe АКСЬОНОВ В. С. Вогняні ритуали у аланського 28 населення салтівської культури басейну сівер- ського Дінця (за матеріалами катакомбних мо- гильників) КОЗУБОВСЬКИЙ Г. А. Про верхню межу ви- 39 користання київських гривень Публiкацiї археологiчного матерiалу ЄВДОКИМОВ Г. Л. †, ДАНИЛКО Н. М., 49 ПУСТОВАЛОВ С. Ж. Кургани біля с. Качка- рівка ІВАНОВ М. С. Поширення донецьких кубків 65 серед поховань інгульської катакомбної куль- тури КРАВЧЕНКО Е. А. Керамічна посудина із кур- 73 гану біля с. Зольне у Криму СЕРГЄЄВА М. С., ЖИГОЛА В. С. Художня 82 різьблена кістка із с. Зарічне Київськi старожитностi КРИЖАНОВСЬКИЙ В. О. Ювелірні виробничі 90 осередки Київського дитинця До iсторiї стародавнього виробництва СУШКО А. О. Технологія виготовлення кера- 105 мічних полив’яних писанок за археологічними матеріалами Києва МИРОНЕНКО Л. В. Кахляна піч з будинку 113 В. Кочубея в Батурині Корохіна А. В., Бельський В. М. Сиро- 123 винно-технологічний аналіз формувальних мас двох кахлів із Батурина (Додаток) Iсторiя науки ПОПЕЛЬНИЦЬКА О. О. Листи археолога 128 В. Є. Козловської до краєзнавця С. Л. Дроздо- ва (за матеріалами архіву Національного му- зею історії України) Рецензiї ТОМАШЕВСЬКИЙ А. П. Рец.: Олег Сухобо- 138 ков, Світлана Юренко. Давній Путивль Хронiка Всеукраїнська археологічна конференція «Іл- 143 лінська Варвара Андріівна — видатна дослід- ниця Скіфії (до 100-річчя від дня народження)» К. К. Марченко та українська археологія 145 Новi видання LILLIE M., POTEKHINA I. (eds.). Prehistoric 146 Ukraine: From the First Hunters to the First Far- mers Алфавітний покажчик змісту журналу «Археоло- 148 гія» за 2020 р. To the History of Ancient Crafts SUSHKO A. A. Ceramic glazed painted eggs production technology based on Kyiv archaeo- logical materials MYRONENKO L. V. The Ornamented Tile- Stove From the V. kochubei’s House in Baturyn Korokhina A. V., Belskyi V. M. Raw ma- terial and technological analysis of molding masses of two tiles from Baturyn (Appendix) History of Science POPELNYTSKA O. O. Letters of the Archaeolo gist V. Ye. Kozlovska to the Regional Researcher S. L. Drozdov (According to the Archive of the National Museum of History of Ukraine) Book Review TOMASHEVSKYI A. P . Review: Oleh Su- khobokov, Svitlana Yurenko. Ancient Putyvl News Review The All-Ukrainian Archaeological Conference “Illinska Varvara Andriivna — an outstanding researcher of Scythia (to the 100th anniversary of her birth)” K. K. Marchenko and Ukrainian archaeology New publications LILLIE M., POTEKHINA I. (eds.). Prehistoric Ukraine: From the First Hunters to the First Farmers Index of Publications in “Arhaeology” Journal in 2020 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 39 © Г. А. Козубовський, 2020 * КОЗУБОВСЬКИЙ Георгій Анатолійович — канди- дат історичних наук, науковий співробітник відділу археології Києва Інституту археології НАН Украї- ни, ORCID 0000-0003-2633-604X, Kozubovskyi_yurii@ iananu.org.ua Г. А. Козубовський * Про верхню межу використання київських гривень УДК (94:737.1)(477)“653” https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.04.039 У публікації аналізується можливість використання ки- ївських гривень у монгольський час. Звертається увага, що київські гривні були чи не єдиною формою можливої виплати грошової данини з Центральної України у другій половині XIII cт. К л ю ч о в і с л о в а: Давня Русь, гривні київского типу, монгольська данина, мідні гривні, ХIII ст. Незважаючи на значний час вивчення, величез- ну увагу багатьох дослідників, хронологія, типо- логія, місця виготовлення, метрологія та техно- логія виготовлення київських злитків-гривень залишаються дискусійними питаннями. Уведені до наукового обігу й описані Київ- ським митрополитом Євгенієм 1830 р., шести- кутні срібні злитки отримали свою назву завдя- ки першим знахідкам із розкопок Десятинної церкви в Києві (Ильин 1921, с. 8; Комар 2015, с. 173). Ареал поширення таких злитків — Ки- ївщина і прилеглі частини Волині, Полтавщи- ни, Чернігівщини та Смоленщини (Янин 2009, с. 63). Абсолютною більшістю дослідників виго- товлення злитків київського типу обмежуєть- ся часом монгольської навали 1239—1241 рр. Але частина дослідників визнає можливість їх використання і в монгольський час (Черепнин 1900, с. 173; Кауфман 1906, с. 67; Ильин 1921, с. 7; Янюшкина 2001, с. 130). Серйозним аргу- ментом на користь датування київських злит- ків тільки домонгольським часом слугує їх від- сутність в одних комплексах із джучидськими монетами (Янин 2009, с. 182). Але срібні мон- гольські та джучидські монети ХІІІ ст. у Цен- тральній Україні практично не трапляються. Слід зазначити, що крім основної групи ки- ївських срібних злитків із вагою до 163, 7 г, іс- нують шестикутні злитки з вагою 170 (179) — 216 г. (рис. 1) (Сотникова 1974, с. 65; Бауер 2014, с. 259). Дослідники виділяють їх в одну групу і називають «ромбоподібні гривні північ- ної ваги першої половини ХІІІ ст.» (Bauer 1929, с. 117), або «важкі гривні шестикутної фор- ми» (київські гривні «важкої ваги») (Череп- нин 1900, с. 173; Дубицька 2017, с. 227). Відо- мі на кінець ХХ ст. близько 50 таких злитків, звичайно, об’єднують в одну групу (Сотникова 1974, с. 65). Але дуже значний ваговий діапазон (170—216 г), різноманітність варіантів форми, широкі географічні межі їх виявлення дозволя- ють говорити про кількох вагових і хронологіч- них параметрах таких злитків. Частину знахі- док таких злитків датують часом монгольської навали на Русь або навіть до початку ХІV ст. Злиток (вага 170, 891 г) із с. Городище Шепе- тівського р-ну Хмельницької обл. датується часом загибелі городища — 1241 р. (Сотнико- ва 1974, с. 64). Хоча на сучасному етапі запро- поновані й інші версії про час загибелі городи- ща — 1254 р., 1256 р., 1258—1259 рр. (Демидко 2008, с. 110). Сім важких злитків київського типу (вагою 191,76—215, 67 г) опинилися у складі відомо- го Тверського скарбу 1906 р. (більше 140 сріб- них гривень київського, новгородського та ли- товського типів). Велика кількість типів злит- ків, значна подібність деяких із них до відомих злитків ХІІІ—ХІV ст., дають право дослідникам датувати скарб у широких межах ХІІ—ХІV ст. (Хухарев, Янюшкина 1997, с. 159—160, 162). 1997 р. у новгородських шарах 1311—1330 рр. було знайдено срібний шестикутний злиток вагою 191, 3 г (Комар 2015, с. 176). На особливу увагу потребують подібні грив- ні з недорогоцінних металів: мідних, бронзо- вих чи свинцево-олов’яних сплавів. В останній час значно збільшилася кількість такої інфор- мації. Так мідний шестикутний злиток вагою 128,04 г було знайдено 1977 р. на Городищі біля Новгорода. Гривня київського типу з не- дорогоцінного металу походить із шару поже- жі 60-х рр. ХІІІ ст., з розкопок 1954 р. з Нерев- ського розкопу в Новгороді (Янюшкина 1997, ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 440 с. 139). 2004 р. шестикутний київський злиток на мідній основі, вагою 108, 876 г (дуже поді- бний до ваги литовських злитків ХІV—XV ст.) було знайдено на березі Ільменю (Янин 2004, с. 102; Комар 2015, с. 176). У Твері мідний шес- тикутний злиток вагою 127,24 г було знайдено в шарах із дендродатою 1311—1330 рр. (Сотни- кова 2001, с. 218). На початок ХХІ ст. у наявній історіографії запропоновано кілька основних версій на при- роду злитків із недорогоцінних металів: 1. пробні відливки з форми для виготовлення срібних гривень (Монгайт 1961, с. 316—317); 2. екзагії-гирі для зважування відлитих із срібних монет предметів, датуються середи- ною — другою половиною Х ст. (Янин 1991, с. 141); 3. давні (Сотникова 2001, 218) чи новітні підробки давньоруських гривень (Янюшкина 1997, с. 140; Бойко-Гагарін, Корпусова 2017, с. 129—130); 4. пам’ятки грошового обігу (Ильин 1921, с. 27; Бала 1960, с. 259). Марина Петрівна Сотникова, коментуючи тверську знахідку із шару перших десятиліть XIV ст., звернула увагу, що мідний злиток міг би бути пов’язаний із виробленням мідної мо- нети, якщо б він був знайдений у шарах XV ст. (Сотникова 2001, с. 218). Важко не погодитися і з твердженням сучасного дослідника середньо- вічної Твері, що навіть якщо ця знахідка уосо- блює тогочасну підробку, то на час її вироблен- ня (початок XIV ст.) існували і срібні оригінали. А також, що в першій третині XIV ст. скарбни- ця тверських князів продовжувала зберігатися у злитках такої форми (Лапшин 2009, с. 110). На Старо-Рязанському городищі в кін- ці ХІХ ст. було знайдено мідний злиток вагою 182,76 г. А. Л. Монгайт, згадуючи цю знахідку, зауважив, що можливо, але й маловірне, що це підробний грошовий злиток. Може бути, що майстер зробив пробну відливку у формі для виготовлення срібних злитків. Але звер- нув увагу на те, що всі злитки ХІІ—ХIV ст. зна- йдені в Рязанській землі належать до системи «північної ваги», близької до половини фунта (197—207,75 г) і пов’язав це з експортом хліба з Рязані на Північ (Монгайт 1961, с. 316—317). На час монгольської навали у багатьох регі- онах Східної Європи саме хліборобські продук- ти залишалися основними засобами товароо- бігу, мірою вартості, накопичення й платежу. Добре відома літописна згадка про болохов- ських князів (Центральна Україна): «...оста- вили бо ихъ Татарове, да имъ орють пшеницю и проса» (ПСРЛ 1843, с. 180) на століття зафіксу- вала основну функцію землеробських районів Східної Європи — бути житницею, годуваль- ницею Монгольської імперії. Саме данина хлі- бом (борошна, зерна), якого так потребували монголи стала основною складовою серед чис- ленних людських, природних та грошових ре- сурсів, що вилучалися з підвладного населення багатьох регіонів Східної Європи. Прибутки Монгольської держави переваж- но надходили з податків із тюркського (ко- чового) населення і з підвладного осілого на- селення, а також податків на товари купців (Кульпин 2006, с. 41). До сільськогосподар- ського виробництва належить «калан» і «по- плужне». Сучасні дослідники податок, що ви- лучався після збору зернових у розмірі 1/10 врожаю, називають «калан», але в давньорусь- ких джерелах цей термін не виявлено. Вважа- ється, що податок «поплужне» із часом зрісся з даниною (виходом) і збирався разом із нею (Камалов 2016, с. 126, 129). Згідно з повідомленням Рашид-ад-діна, ще 1235 р. великий хан Угедей в усіх підвладних землях увів податок під назвою «тагар». З кож- них 10 тагарів (велика міра сипучих тіл, неодна- кова у різних місцях) зерна в державну скарбни- цю вилучався один «тагар». Існує припущення, що ця «десятина» була рівнозначна зафіксова- ному у пізніших ханських ярликах «амбарному податку» (Григорьев 2004, с. 26—27). Рис. 1. Злитки (київські гривні) нестан- дартної ваги, за: Сотникова 1974 Fig. 1. Ingots (grivnas) of the «Kyiv type» of non-standard weight (after: Сотникова 1974) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 41 В історіографії звертається увага, що і в XІІI ст., після успішних завойовницьких війн, коли до монголів пішли торгівельні каравани, продукти виробництва різних народів, гроші, вони залишалися кочовиками й номадами — звіроловами. В більшості випадків, гроші, їм не були потрібні. Торгівля загалом здійснювалася у формі обміну, серед предметів першої необ- хідності не вистачало борошна, зброї, одягу (Владимирцев 1934, с. 110, 43; Каргалов 1967, с. 215). Одне з найперших повідомлень про на- кладання данини на підвладне населення Пів- денної Русі містить перелік п’яти різних видів шкір і хутра (Карпини и др. 2013, с. 118—119). У завойованому монголами Китаї: «... каждый совершеннолетний мужчина облагался налогом [в размере] 1 ши зерна и совершеннолет- ний раб ... 5 шэн». Від подушного податку звіль- нялися люди похилого віку і діти, але, якщо вони займалися землеробством, то були зобов’язані сплачувати чи подушний, чи поземельний пода- ток (той який був більший за сумою). «...[с них] взимался [поземельный налог] либо в зависимос- ти от количества волов и [сельскохозяйственных орудий], либо от категории (качества) земли». Існує припущення, що поземельним подат- ком, у залежності від кількості тяглої худоби і сільськогосподарчих знарядь праці, обкла- далися люди, які не мали власної землі, зем- левласники сплачували податок за кількістю і якістю землі (Мункуев 1965, с. 48—49, 53). Або, за Сюй Тіном «...з кожного сільського землероба щорічно... шовкової пряжі на 100 лян і зернова подать в 4 даня нечищеного рису, неза- лежно від розмірів пашні» (Улус Джучи … 2009, с. 744). Податки змінювалися в часі та залежно від потреб монгольської верхівки. Велике значен- ня мав і рівень розвитку товарно-грошових відносин на завойованих територіях. В бага- тьох місцях залишалися звиклі грошові знаки, урядовці-управителі, як правило, налагоджува- ли випуск грошей звичного для місцевого насе- лення вигляду (Беляев, Сидорович 2014, с. 86). Монгольській знаті були потрібні й доро- гоцінні метали та гроші, апетити яких із часом значно збільшувалися. 1259 р. посол Менгу- каана до Хулагу, зазначив, що населення від Сирдар’ї до Самарканда щорічно сплачують подушний податок — 10 золотих монет мак- симально, але робиться різниця між бідними й багатими (Давидович 1972, с. 34). У Вірменії: «... наряду со многими другими [по- винностями], наложенными Аргуном, — малом и хапчуром — пришел приказ Хулагу о взыскании повинности с каждой души, которую называли тагаром, что и было внесено в казенные списки. [В уплату его] требовали сто литров пшеницы, пятьдесят литров вина, два литра очищенного и неочищенного риса, три мешка, две веревки одну (белую) (срібну) монету, одну стрелу, одну под- кову, не считая иных взяток. С двадцати голов скота — одну голову и двадцать монет, а у кого не было [скота], отбирали . . . сыновей и дочерей» (Киракос Гандакези 1976, с. 227). У Монгольській імперії добре відомі були і золоті та срібні злитки. Злитки дорогоцінних металів, моржеве ікло, мішечки з мускусом, каміння, ямши, одяг, що виготовляли із шер- сті білого верблюда, везли посли Чингіз-хана середньоазійському султану Джалал ад-Діну 1218 р. (Шихаб ад-Дин Мухаммад ибн Ахмад ан-Насави 1996, с. 72). В «Юань ши» збереглося повідомлення, що 1253 р. завойовник Східної Європи звернувся до монгольського хана Мунке: «Чжуван Бату (Батый) прислал с визитом Тобчака, просить [разрешения] приобрести жемчуг и серебро на 10 000 дин (дин — злиток — 50 лян срібла, (лян — 37,3 г) ». Дали йому 1000 дин. З приводу цьо- го був виданий « высочайший указ»: «Богат- ства Тай-цзу (Чингиз-хана) и Тай-цзуна (Уге- дея) подобным образом были израсходованы как можно одарить чжувана таким пожалованием! Вану следует хорошенько вникнуть в это. Се- ребро, что [ему] выдали, это только то коли- чество, которое разрешено к пожалованиям на нынешний и будущий год» (цит. за Абзалов 2011, с. 71—72). На час нападу на Русь монголи вже мали ба- гато джерел для поповнення власної скарбниці дорогоцінними металами, зокрема й злитками. За повідомленнями Сюй-Тина у Китаї, партії срібла, що перевозилися як данини з усіх про- вінцій складали 20 000 дін щорічно (Улус Джу- чи ... 2009, с. 744). На час завоювання монгола- ми, монетним металом у Китаї була мідь, срі- бло в злитках і їх фракціях використовувалось як товар, приймалось за вагою в перерахунку на мідну монету. На злитках, які використову- валися для сплати податків зазначалися: вага, чистота металу, призначення платежу, дата й місце виготовлення, ім’я та прізвище майстра чи відповідального урядовця. На знайденій у Пермські губернії 1914 р. нижній частині великого злитка китайсько- го походження другої половини ХІІІ ст. (вагою 967,60 г) зберігся напис: «50 лян срібла». На ві- домому злитку ХІІ ст. (вага 1889,99 г) із зібран- ня Американського нумізматичного товариства ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 442 в Нью-Йорку наявний напис із 18 знаків: «Гро- ші, внесені за визволення від трудової повинності в повіті Цзиньтан округа Хуайань. Для підрахун- ку платежів — кожний злиток важить 50 лян». Дослідники звертають увагу, що в джерелах ціни наводяться у мідних монетах, а золото й срібло фігурують серед натуральних продуктів поруч із тканинами й зерном (Ивочкина 1990, с. 32—37; Беляев, Сидорович 2014, с. 85, 97). Тобто монголи добре знали значення сріб- них злитків, і вони асоціювалися, насамперед, із функцією платежу. Точно не відомо, коли було налагоджено регулярне надходження злитків із підкорених руських князівств, і в яких формах і кількості. Під час аналізу монгольського володарю- вання на Русі дослідники часто звертаються до відомостей зафіксованих В. М. Татіщевим про події 1275 р.: «Князь великий Василий (Ва- силій Ярославич Костромський) поиде во Орду к хану. Егда прииде князь великий во Орду, и при- несе дань урочную со всея земли по полугривне с сохи, а в сохе числиша 2 мужи работнии, и дары многи, и выход особ, и хан прият его с честию, но рече: «Ясак мал есть, а люди многи в земли твоей. Почто не от всех даеши? И хан повеле послати новы численники во всю землю Рускую с великими грады, да не утаят люди» (Татищев 1965, с. 51). Одні дослідники вважають, що цей епізод за- свідчує факт того, що хану-кочівнику був зро- зумілий тільки поголовний податок, він звер- нув увагу на невідповідність між розміром да- нини й кількістю людей (Миклашевский 1903, с. 10). Інші звертають увагу, що цей епізод за- свідчує визнання землеробства за основу на- родного господарства, а соху за основний по- датковий засіб і монгольською й руською вла- дою (Кочин 1960, с. 93). Безумовно, що у різних регіонах завойова- ної території, у різних князівствах Східної Єв- ропи (доволі різних за своїми природними, економічними можливостями) монголи засто- совували різноманітні форми вилучення при- родних, людських та грошових ресурсів. На ха- рактер данини значною мірою впливали харак- тер господарювання населення, існуючі на час навали у цій місцевості податкові норми та тра- диції, масштаби знищення населення, характер та ступінь руйнування захопленої території. Певно, що на початкових етапах монголь- ського володарювання велике значення мали особа конкретного Чингізида, монгольсько- го нойона, етнічний склад підрозділу, що за- хоплював те чи інше місто чи землю (звиклого до землеробства, скотарства, мисливства, на- туральних чи грошових платежів). Ще 1230 р. частина монгольської знаті — прибічників ста- рих степових звичаїв (ворогів осілого способу господарювання) пропонували Угедею (1229— 1241) перебити усе населення Північного Ки- таю і перетворити всі землі знищених китайців у пасовиська для монгольських коней. Проти цього виступив китайський радник Елюй Чу- Цай, який запропонував план збору подат- ків, згідно з яким на підкорених землях Китаю можна було отримувати 500 тис. лян срібла, 80 тис. кусків шовкової тканини і більше 400 тис. ши зерна, що й було прийнято (Мункуев 1965, с. 73; Думан 1977, с. 73; Дробышев 2016, с. 18). План Елюй Чу-Цая врятував життя не тільки китайському, а й багатьом іншим завойованим монголами народам. Але ці два підходи до за- войованих народів продовжували існувати ще довгий час. Імовірно, вони проявлялися, в тій чи іншій формі і до народів України-Русі. Безперечно, попри величезні руйнування на руських землях, грабунки, вилучення зна- чної кількості дорогоцінних металів, немож- ливо було вилучити всі накопичені протягом століть дорогоцінні метали. Для більшої час- тини Центральної України, такою найпоши- ренішою формою зберігання та накопичен- ня, засобом платежу, мірою вартості лишали- ся шестикутні злитки київського типу. Глибоко інтегровані у давньоруську економіку київ- ські гривні-злитки, що обслуговували величез- ну територію, не могли зникнути миттєво в 1239—1241 рр. Такі гривні залишалися у мо- настирських і князівських скарбницях, хова- лися в господарчих і житлових спорудах, лісах і полях. Такі злитки з часом відкопувалися, діс- тавалися, переплавлялися, ними відкупалися від монголів. Як міри і ваги вони зберігалися у вцілілих церквах і храмах. Монголи були за- цікавлені й у збереженні старої метрологічної системи, оскільки це полегшувало визначення розмірів данини, її збору й обрахунку (Шос- тьин 1990, с. 50—51). Джерела зберегли велику кількість повідомлень про негативні природ- ні явища, голод епідемії ще напередодні мон- гольської навали на Русь (Борисенков, Пясец- кий 1988, с. 262—265). І як наслідок цього — значне подорожчання хліба. Значні коливання ціни на хліб 1214—1230-х рр. у різних регіонах Давньої Русі слугують дослідникам потужним джерелом для реконструкції основних грошо- вих одиниць. Фіксуються подорожчання окре- мих видів хліборобської продукції у понад 10 разів (кадь жита від 3 до 40 гривень). Під час голоду 1230 р. (врожай загинув по всім русь- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 43 ким землям за винятком Києва) хліб коштував 8 кун, півгривні, гривню; кадь жита 20, 25, 28, 30 і 40 гривень. Кадь вівса, відповідно, 5, 11 і 13 гривень (Бауер 2014, с. 300—305; Борисенков, Пясецкий 1988, с. 264). Це, безперечно, повин но було позначитися і на ціні (кількості) срі- бла за одну і ту ж міру хліба. Причому, в голодні роки міра хліба ставала провідною до міри до- рогоцінних металів. Саме на міри хлібної про- дукції (засіяної площі) орієнтувалися й осно- вні податки. І злиток традиційної шестикутної форми й ваги вже не відповідав за своїми якос- тями усталеній нормі хлібної продукції. Але, ще більше цей фактор повинен був проявитись з початком монгольського володарювання. Ве- личезна кількість населення була знищена, по- трапила в полон, залучалася до монгольських походів, поля були витоптані кіньми. Більша частина земель залишалася не засіяною. Вели- ку кількість не сприятливих і голодних років фіксують джерела для другої половини ХІІІ ст.: 1251, 1264, 1269—1270-ті рр. («...и глад бысть 4 лета»), 1273, 1278, 1279, 1282, 1284, 1286, 1290, 1298 рр. (Борисенков, Пясецкий 1988, с. 68, 266—270). Це лише окремі, найбільші, збере- жені джерелами повідомлення про такі явища. Напевно, саме з цим пов’язані й значні коли- вання у вазі злитків київського типу. Існує аргументована думка, що вагова нор- ма одних із найперших кримських дирхемів 60—80 х рр. ХІІІ ст. (1,60—1,63 г) могла орієн- туватися на вагу київської гривні (100 монет на гривню 163,7 г), або візантійської літри (200 мо- нет на літру в 327, 5 г) (Федоров-Давыдов 1958, с. 9; Федоров-Давыдов 2003, с. 13), що передба- чає використання й надходження досить зна- чної кількості таких злитків ще у цей час. Привертають увагу і зафіксовані дослідни- ками проби київських гривень-злитків: 400 °, 600 °,750 °, 800 °, 870 °, за абсолютного перева- жання таких з вмістом срібла 90—99 % (Янюш- кина 1997, с. 146—147, № 8; с. 148—149, № 14; Яушева-Омельнчик 1999, с. 19, № XV, с. 17, № VI). Слід зазначити, у окремих апробова- них мідних злитках фіксується досить значний відсоток срібла — 4,14—9,80 % (рис. 2). За од- ними даними половинка гривні походить із скарбу мідних злитків, знайдених В. Хвойкою 1908 р. (половинка і ціла гривня (?) у Києві, на розі вул. Костянтинівської і Нижній Вал. За ін- шими — надходження до Київського міського музею 1917 р.:«Найдена на Княжей горе Киев- ской губернии монетная гривна киевского типа, медной половина» (Яушева-Омельнчик 1999, с. 19, № XІХ, с. 17, № VI; Ильин 1921, с. 27, № 93). Наявність досить значної кількості срі- бла у злитках передбачає і його присутність у першоджерелі — монетах, із яких вони відли- ті. Білонні монети Візантії кінця ХІІ ст. місти- ли 2,0—7,0 % срібла, у ХІІІ ст. майже повніс- тю втрачають відсоток срібла (Metcalf 1977, s. 107—108). Зважаючи на поширеність мідних візантійських (білонних) монет ХІІ—ХІІІ ст. та їх наслідувань ХІІІ ст. в Південній Русі-Україні (Зоценко 1991, с. 66; Пивоваров 2006, с. 154— 155), можна припускати, що якась їх частина потрапляла і до монетної маси, із якої зливали злитки. І, напевно, на час монгольської навали на Русі вже існувала практика переливки мід- них монет із певною кількістю срібла у злитки. Важко окреслити верхню межу використан- ня таких візантійських монет. Але, як звичний засіб платежу та міра вартості у візантійсько- руській торгівлі вони могли використовувати- ся і значно пізніше від часу їх виготовлення. Мідна монета Мануїла Комніна (1143—1180) згадується в історіографії як одна знахідка ра- зом із срібними венеціанськими монетами дожів Ренерія Джено (1252—1266) та Фран- ческо Дондоло (1328—1339), біля с. Довжок Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл. (Кропоткин 1966, с 37, № 271). Мідні ві- зантійські монети Андроніка ІІ (1282—1328) і Михаїла ІХ (1295—1320), Андроніка ІІІ (1328— 1341) походять з археологічних об’єктів та ви- Рис. 2. Злитки (київські гривні) (половинка та ціла) з мідного сплаву зі значним умістом срібла — 4,14 %, 9,80 %, із фондів НМІУ Fig. 2. Ingots (grivnas) of the «Kyiv type» (a half and a complete one) (from the collection of the National Museum of History of Ukraine) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 444 падкових знахідок Азака та Херсона (Фомичев 2001, с. 40—41; Алексеенко 2013, с. 29). Привертають увагу і мідні посріблені серед- ньоазійські монети монгольського часу (1240— 1260-х рр.). Причому легенди на таких моне- тах засвідчують, що вони вважалися срібни- ми монетами (Давидович 1972, с. 38—39, 45). І хоча використання таких монет характерне для місць їх виготовлення, існує імовірність попадання і в інші місця Монгольської імпе- рії. Можливо, саме такі монети були у складі скарбу, знайденого 1845 р. біля Кирилівсько- го монастиря в Києві: близько 200 мідних схід- них монет — із наймолодшими Менгу Каана, карбованими в Бухарі в 1253/1254 рр. (Беля- шевский 1889, с. 10). На завойованій монго- лами величезній території використовували- ся різноманітні грошові знаки, різної вартості та якості, але всі вони були змушені сплачу- вати податки і відправляти данину. Про такі явища, що існували у володіннях Хулагуідів ще на початку XIV ст., дуже яскраво свідчить Рашид-ад-дин: «...в Руме, Фарсе, Кермане, Гру- зии и Мардине монету чеканили ...разной пробы. В нескольких местностях... вышел указ, чтобы там серебро чеканилось пробы 9:10, по названию так и было, однако [на деле проба] была не бо- лее 7:10 и 8:10. Румские серебрные деньги. . .до- шли до того, что в десяти динарах содержали в сплаве только на два динара серебра, остальное все была медь. Неоднократно монгольские гонцы с тазикскими битикчиями...ездили в области для обследования пробы и производили огромные расходы, но, соглашаясь на взятки, не привлека- ли к ответу..., и [те] не стыдились чеканить и пускать в ход серебряные деньги, которые сра- зу, даже по виду казались медными и в которых обнаруживалось не много следов серебра». А та- кож «...приходится положить много трудов...в особенности в селениях и станах кочевников, которые не разбираються в пробах и не решают- ся принимать [монеты, не зная], которая луч- ше» (Рашид-ад-дин 1946, с. 270—271). Напев- но, що і серед монголів та інших кочовиків, які прийшли в Україну в XIII ст. більша частина не розумілася на пробі срібних монет. І перелив- ка монет у злитки, могла бути ще й додатковим засобом перевірки їх якості. Безперечно, що серед мідних гривень по- винні бути і сучасні та давні підробки, екзагії- гирьки, пробні відливки, але є й тогочасні гро- шові знаки, відлиті з доступних монет. Не слід забувати, що верхня межа використання ки- ївських гривень співпала не тільки з монголь- ською навалою, а й різким скороченням обіго- вих срібних монет, що дає право дослідникам називати ХІІ—ХІІІ ст. — «безмонетним періо- дом» (Котляр 1971, с. 47). Тому переливка до- ступної (і часто єдиної) мідної чи білонної мо- нети у звиклу форму засобу платежу — київ- ську гривню, видається цілком можливим. Значні руйнування, постійне вилучення людських, природних та грошових ресурсів, потреби монголів у сріблі для виробництва власних монет протягом ХІІІ ст. призводи- ли до істотного зменшення й зникнення од- нієї з найбільших груп давньоруських грошо- вих знаків — київських гривень. Іншого реаль- ного джерела грошової данини з Центральної України, в такій кількості, щоб задовольни- ти ханську владу в середині — другій половині ХІІІ ст., просто не було. Якусь їх частину було перелито пізніше у регламентовану ордин- ською владою злитки. Але видається, що на межі ХІІІ—ХIV ст. такі гривні ще зберігалися в окремих князівських та церковних скарбни- цях, у мешканців міст і сіл. В окремих випад- ках, у звиклу протягом століть форму перели- валися старі запаси і нові надходження (орієн- товані на інші вагові та хлібні міри). Цілком можливо, що частина злитків зниженої проби, з малим вмістом срібла, мідні гривні — це ко- лись відбраковані і не відправлені до ханської скарбниці грошові знаки. Абзалов, Л. Ф. 2011. Организация учета населения в Мон- гольской империи. Научный Татарстан, 4, с. 66-81. Алексеенко, Н. А. 2013. Комплекс позднесредневековых монет из окрестностей Севастополя как индикатор широких контактов на юго-западе Крыма. Древнее Причерноморье, Х, с. 28-38. Бала, І. Л. 1960. Київські гривни з нумізматичної колекції Одеського державного археологічного музею. Матері- али з археології Північного Причорномор’я, 3, с. 253-259. Бауер, Н. П. 2014. История древнерусских денежных сис- тем IX в.—1535 г. Москва: Русское слово. Беляев, В. А., Сидорович, С. В. 2014. Исследование над- чеканов на монетах с легендой дачао тунбао. Нумиз- матика Золотой Орды, 4, с. 84-106. Беляшевский, Н. 1889. Монетные клады Киевской губер- нии. Киев: Типография Т. Т. Корчак-Новицкого. Бойко-Гагарін, А. С., Корпусова, І. В. 2017. Монетно- вагові зливки гривні та їх тогочасні підробки з ко- лекції Одеського археологічного музею. Записки від- ділу нумізматики і торевтики Одеського археологічно- го музею, ІІІ, с. 120-132. Борисенков, Е. П., Пасецкий, В. М. 1988. Тысячелетняя ле- топись необычных явлений природы. Москва: Мысль. Владимирцев, Б. Я. 1934. Общественный строй монголов. Ленинград: Издательство Академии наук СССР. Григорьев, А. П. 2004. Сборник ханских ярлыков русским митрополитам. Санкт-Петербург: Издательство Пе- тербургского университета. Давидович, Е. А. 1972. Денежное хозяйство Средней Азии после монгольского завоевания и реформа Масуд-Бека (XIII в.). Москва: Издательство наука. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 45 Демидко, С. 2008. Давньоруський «Ізяславський» мікро- регіон. В: Моця, О. П. (ред.). Стародавній Іскорос- тень і слов’янські гради. Т. 1. Коростень, с. 105-112. Дробышев, Ю. И. 2016. Отражение мировоззренческой оппозиции «свой-чужой» в землепользовании нома- дов Центральной Азии. Mongolica XVI, с. 17-28. Дубицька, В. В. 2017. Нове надходження до нумізматич- ної колекції НМІУ. Давньоруська гривня київського типу, новий різновид. Науковий вісник Національно- го музею історії України, 2, с. 226-231. Думан, Л. И. 1977. Некоторые проблемы социально- экономической политики монгольских ханов в Китае в XIII—XIV вв. В: Тихвинский, С. Л. (ред.). Татаро-монголы в Азии и Европе. Москва: Институт востоковедения, с. 335-376. Зоценко, В. Н. 1991. Византийская монета в Среднем По- днепровье. В: Толочко, П. П. (ред.). Южная Русь и Византия. (к XVIII конгрессу византинистов). Киев: Наукова думка, с. 57-79. Ивочкина, Н. В. 1990. Возникновение бумажно-денежного обращения в Китае: Эпохи Тан и Сун, Москва: Наука. Главная редакция восточной литературы. Ильин, А. А. 1921. Топография кладов серебряных и золотых слитков. Петроград: Гос. Издательство. Камалов, И. Х. 2016. Золотая Орда и русский улус (татар- ское влияние на Россию). Казань: Институт истории им. Ш. Марджани АН РТ. Каргалов, А. Н. 1967. Внешнеполитические факторы разви- тия феодальной Руси. Москва: Высшая школа. Карпини, де П., Поляк, Б., Рубрук, У. 2013. Путешествие к тартарам католических монахов в 1245—1255 гг. Киев: ФОП Стебеляк. Кауфман, И. И. 1906. Русский вес его развитие и происхож- дение в связи с историею русских денежных систем с древнейших времен. С-Петербург: Типография Импе- раторской Академии наук. Киракос Гандзакеци. 1957. История Армении. Москва. Котляр, М. Ф. 1971. Грошовий обіг на території України доби феодалізму. Київ: Наукова думка. Комар, О. 2016. До проблеми датування грошових злиткiв київського типу. Науковий вісник Національного му- зею історії України, 1, 1, с. 173-178. Кочин, Г. Е. 1960. Сельское хозяйство на Руси в период об- разования централизованного государства. Конец XIII — начало XVI вв. Москва-Ленинград. Кропоткин, В. В. 1962. Клады византийских монет на терри- тории СССР. Свод археологических источников, Е 4-4. Кульпин, Э. С. 2006. Золотая Орда: Судьбы поколений. Социоестественная история, XXVIII. Лапшин, В. А. 2009. Тверь в XIII—XV вв. (по материалам раскопок (1993—1997 гг.). Санкт-Петербург. Миклашевский, И. Н. 1903. Древне-русские поземельные кадастры. Записки Императорской Академии наук по историко-филологическому отделению, Т. VI, 4, c. 1-34. Монгайт, А. А. 1961. Рязанская земля. Москва: Издатель- ство Академии наук СССР. Мункуев, Н. Ц. 1965. Китайский источник о первых мон- гольских ханах. Надгробная надпись на могиле Елюй Чу-Цая. Москва. Пивоваров, С. 2006. Середньовічне населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра. Чернівці: Зелена Буковина. ПСРЛ. Т. 2. 1843. Ипатьевская летопись. Санктпетербург: Типография Эдуарда Праца. Рашид-ад-дин. 1946. Сборник летописей. Том. ІІІ. Москва; Ленинград: Издательство Академии наук СССР. Сотникова, М. П. 1974. Серебряный слиток с Изяславля- городища. В: Кирпичников, А. Н., Раппопорт, П. А. (ред.). Культура средневековой Руси. Ленинград: На- ука, с. 64-66. Сотникова, М. П. 2001. Древняя подделка древнерусско- го серебряного денежного слитка. В: Лапшин, В. А. (ред.). Тверской Кремль. Комплексное археологическое исследование. Санкт-Петербург: Европейский дом, с. 217-219. Татищев, В. Н. 1965. История Российская в семи томах. Т. V, Москва-Ленинград: Издательство наука. Улус Джучи (Золотая Орда) XIIІ — середина XV ст. 2009. В: Усманов, М. (ред.). История татар с древнейших времен в семи томах. Казань. Федоров-Давыдов, Г. А. 1958. Основные закономернос- ти развития денежно-весовых норм в Золотой Орде. Археографический ежегодник за 1957 г., c. 7-16. Федоров-Давыдов, Г. А. 2003. Денежное дело Золотой Орды. Москва: Палеограф. Фомичев, Н. М. 2001. Новые находки медных византий- ских и западных монет XIV в. в Азове. Девятая Все- российская нумизматическая конференция. Тезисы до- кладов и сообщений. Санкт-Петербург: Издательство Государственного Эрмитажа, с. 40-41. Хухарев, В. В., Янюшкина (Глазунова) Е. В. 1997. К во- просу о Тверском кладе 1906 г., Нумизматический сборник, 5, с. 155-165. Черепнин, А. И. 1900. О гривенной денежной системе по древним кладам. Труды Московского нумизматичес- кого общества, Т. ІІ, с. 98-215. Шихаб ад-Дин Мухаммад ибн Ахмад ан-Насави. 1996. Си- рат ас-султан Джалал ад-Дин Манкбурны: (Жизнео- писание султана Джалал ад-Дина Манкбурны). Мо- сква, 1996. Шостьин, Н. А. 1990. Очерки истории русской метрологии XI — начало XX в. Москва: Издательство стандартов. Янин, В. Л. 1991. К вопросу о происхождении русского фунта. Ex Oriente Lux. Vol. 1. Bruxelles. p. 143-146. Янин, В. Л. 2004. Древнерусские гривны-экзагии. В: Кали- нин, В. А. (ред.). Хранитель Эрмитажа. Сборник вос- поминаний и научных статей к 100-летиюсо дня рож- дения И. Г. Спасского (1904—1990). Санкт-Петербург: Издательство Государственного Эрмитажа, с. 98-103. Янин, В. Л. 2009. Денежно-весовые системы домонголь- ской Руси и очерки истории денежной системы средневекового Новгорода. Москва: Языки славян- ских культур. Янюшкина (Глазунова), Е. В. 1997. Собрание слитков ГИМ. Нумизматический сборник, 5, с. 136-154. Янюшкина (Глазунова), Е. В. 2001. Рязанские клады со слитками. В: Беляков, А. С., Молчанов, А. А. (ред.). Нумизматика в историческом музее. Москва. Труды Государственного исторического музея, 115, с. 125- 143. Bauer, N. 1929. Die Silber- und Gоldbarren des russichen Mittelalters. Numismatische Zeitschrift, 22 (62), s. 77-120. Metcalf, D. M. 1977. Silver and Tin in the Byzantine Trachy Coinages ca. 1160-1261. Revue Belge de Numismtique, CXXIII, s. 107-130. Надійшла 14.07.2020 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 446 Г. А. Козубовский Кандидат исторических наук, научный сотрудник отдела археологии Киева Института археологии НАН Украины, ORCID 0000-0003-2633-604X, Kozubovskyi_yurii@iananu.org.ua О верхнем рубеже использования киевских гривен В статье анализируется проблема использования cеребряных платежных слитков (киевских гривен) после мон- гольского нашествия. Большинством авторов такие серебряные слитки датируются ХІІ — первой половиной ХІІІ в., до нашествия 1239—1241 гг. Однако исторические и нумизматические факты говорят о важной роли, которую играли киевские гривны во второй половине ХІІІ в. Гривны киевского типа изредка встречаются в на- ходках начала ХІV в. Вес большинства гривен киевского типа около 160 г (приближается к хорошо известному стандарту — 163,7 г). Но часть из них имеет вес 170—216 г. Это связывается со значительным подорожанием хлеба и зерна в середине — второй половине ХІІІ в. Анализ части гривен киевского типа указывает, что содержание серебра в них было очень различным. Абсо- лютное большинство гривен имеют высокое содержание серебра — 900—950/1000. Но часть из них имеет высокий процент меди и других металлов (400 °, 600 °,750 °, 800 °, 870 °) и также присутствуют медные гривны киевско- го типа. Часть исследователей считают их древними или современными подделками. Несколько медных гривен показывают присутствие серебра (4,14 %. 9,80 %). Для гривен киевского типа использовалось как очень каче- ственное серебро, так и сплав с высоким содержанием меди и других металлов. Этих несколько гривен киевского типа могут быть сделаны из металла биллонных византийских и восточных монет ХІІІ в. Медные византийские монеты ХІІ—ХІV в. зафиксированы в Восточной Европе в составе кладов и как случайные находки. Широкое ра- спространение медной византийской монеты на Руси свидетельствует о том, что они интенсивно использовались во внутренней торговле. Находки медных восточных монет середины ХІІІ в. зафиксированы в Киеве. Уменьшение использования серебряных слитков было связано с глобальной катастрофой — нашествием орд Батыя и монгольской данью в середине ХІІІ в. Но это не привело к полному исчезновению гривен в середине ХІІІ в. На части территории Восточной Европы гривны киевского типа являлись основным платежным средством и во второй половине ХІІІ в. (выплата дани, выкуп пленных и др.). К л ю ч е в ы е с л о в а: Древняя Русь, гривны киевского типа, монгольская дань, медные гривны, ХІІІ в. Heorhii A. Kozubovskyi Ph.D., Research fellow of the Kyiv Archaeology Department of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0003-2633-604X, Kozubovskyi_yurii@iananu.org.ua About the upper border of the Кyiv grivnas usage The problem of the usage of silver payment ingots (Kyiv grivnas) after the Mongol invasion is analyzed in the article. Such silver ingots are dated by the ХІІ — first half of the ХІІІ c., until the invasion of 1239—1240 by majority of authors. However, historical and numismatic facts testify to the important role, which the grivnas of the «Kyiv type» played in the second half of the ХІІІ c. The grivnas of the «Kyiv type» are occasionally among the finds of the beginning of the ХІV c. The weight of most ingots was about 160 g (are kept in the well-known standards — 163,7 g). However, a part of them has the weight of 170—216 g. It was connected with a great extent of rise in price of bread and grain in the middle – second part of the XIII c. The analysis of certain part of grivnas of the «Kyiv type» indicate, that the content of silver in them was very different. Absolute majority of grivnas has high percentage of silver — 900—950/1000. However, the certain part of them has high content of copper and other metals (400 °, 600 °, 750 °, 800 °, 870 °) and also there are present copper grivnas of the «Kyiv type». Part of researchers considers copper grivnas as old or modern false ingots. Several copper grivnas show the presence of silver (4,14 %. 9,80 %). For the grivnas of the «Kyiv type» manufacturing there was used well-quality silver as well alloys with concentrations of copper and other metals. These several grivnas of the «Kyiv type» could be made from billon Byzantine and oriental coins of the XIII c. Copper Byzantine coins of the ХІІ—ХІV c. are fixed in the Eastern Europe among the objects found in hoards and occasionally. A wide distribution of the Byzantine copper coins in Rus gives a testimony to the fact that they intensively were used in the local commerce. Discoveries of copper oriental coins of the middle of the XIII c. have been fixed in Kyiv. Reduction of the silver ingots usage was connected with global catastrophe associated with the invasion of the hordes of Batu Khan and Mongol tribute. However, these facts didn’t cause the complete disappearance of grivnas in the middle of the ХІІІ c. The grivnas of the «Kyiv type» appeared to be the main currency and in the second half of the ХІІІ c. (Mongol tribute, ransoms and etc.) on the certain territory of Eastern Europe. K e y w o r d s: Old Rus, grivnas of the «Kyiv type», Mongol tribute, copper grivnas, ХІІІ century. References Abzalov, L. F. 2011. Organizaciia ucheta naseleniia v Mongolskoi imperii. Nauchnyi Tatarstan, 4, p. 66-81. Alekseenko, N. A. 2013. Kompleks pozdnesrednevekovyh monet iz okrestnostei Sevastopolia kak indikator shirokih kontaktov na yugo-zapade Kryma. Drevnee Prichernomore, X, p. 28-38. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 47 Bala, І. L. 1959. Kyivskі hryvni z numіzmatychnoі kolekcіі Odeskoho derzhavnoho arkheolohіchnoho muzeiu. Materіaly z arkheolohіi Pіvnіchnoho Prichornomoria, 3, p. 253-259. Bauer, N. P. 2014. Istoriia drevnerusskih denezhnyh sistem IX v. - 1535 g. Moskva: Russkoe slovo. Beliaev, V. A. Sidorovich, S. V. 2014 Issledovanie nadchekanov na monetah s legendoi dachao tunbao. Numizmatika Zolotoi Ordy, 4, p. 84-106. Beliashevskii, N. 1889. Monetnye klady Kievskoi gubernii. Kyiv: Tipografiia T. T. Korchak-Novitskogo. Boiko-Gagarіn, A. S., Korpusova, І. V. 2017.Monetno-vagovі zlivki grivnі ta ih tohochasnі pіdrobki z kolekcіi Odeskogo arkheolohіchnogo muzeiu. Zapiski vіddіlu numіzmatiki і torevtiki Odeskogo arkheolohіchnogo muzeiu, ІІІ, p. 120-132. Borisenkov, E. P., Pasetskii, V. M. 1988. Tysiacheletniaia letopis neobychainykh iavlenii prirody. Moskva: Mysl. Vladimirtcev, B.Ia. 1934. Obschestvennyi stroi mongolov. Leningrad: Izdatelstvo Akademii nauk SSSR. Grigorev, A. P. 2004. Sbornik hanskih iarlykov russkim mitropolitam. Sankt-Peterburg: Izdatelstvo Peterburgskogo universiteta. Davidovich, E. A. 1972. Denezhnoe hozyiaistvo Srednei Azii posle mongolskogo zavoevaniia i reforma Masud-Beka (XIII v.). Moskva. Demidko, S. 2008. Davnoruskui «Іzyaslavskui» mіkroregіon. In: Motsia, O. P . (ed.). Starodavnіi Іskorosten і slovianskі hradi. Vol. 1. Korosten, p. 105-112. Drobyshev, Ia.I. 2016. Otrazhenie mirovozzrencheskoi oppozicii «svoi - chuzhoi» v zemlepolzovanii nomadov Centralnoi Azii. Mongolica XVI, p. 17-28. Dubitcka, V. V. 2017. Nove nadhodzhennia do numіzmatichnoi kolekcіi NMІU. Davnoruska hrivnya kiivskoho tipu, novii rіznovid. Naukovii vіsnik Nacіonalnoho muzeiu іstorіi Ukrainy, 2, p. 226-231. Duman, L. I. 1977. Nekotorye problemy socialno-ekonomicheskoi politiki mongolskih hanov v Kitae v XIII-XIV vv. In: Tihvinskii, S. L. (ed.) Tataro-mongoly v Azii i Evrope. Moskva: Institut vostokovedeniia, p. 335-376. Zocenko, V. N. 1991. Vizantiiskaia moneta v Srednem Podneprove. In: Tolochko, P. P. (ed.) Yuzhnaia Rus i Vizantiia. (k XVIII kongressu vizantinistov). Kiev: Naukova dumka, p. 57-79. Ivochkina, N. V. 1990. Vozniknovenie bumazhno-denezhnogo obrascheniia v Kitae: Epohi Tan i Sun. Moskva: Nauka. Ilin, A. A. 1921. Topografiia kladov serebrianykh i zolotykh slitkov. Petrograd: Gos. Izdatelstvo. Kamalov, I. H. 2016. Zolotaia Orda i russkii ulus (tatarskoe vliianie na Rossiiu). Kazan: Institut istorii im. Sh. Mardzhani AN RT. Kargalov, A. N. 1967.Vneshnepoliticheskie faktory razvitiia feodalnoi Rusi. Moskva: Vysshaia shkola. Karpini, Piano de, Rubruk, Uiliam. 2013. Puteshestvie k tartaram katolicheskikh monakhov v 1245-1255 gg. Kiev: FOB Stebeliak. Kaufman, I. I. 1906. Russkii ves ego razvitie i proishozhdenie v sviazi s istorieiu russkih denezhnyh sistem s drevnejshih vremen. S-Peterburg: Tipografiya Imperatorskoj Akademii nauk. Kirakos Gandzakeci. 1957. Istoriia Armenii. Moskva. Kotliar, M. F. 1971. Hroshovyi obih na terytorii Ukrainy doby feodalizmu. Kyiv: Naukova dumka. Komar, O. 2016. Do problemi datuvannia hroshovih zlitkiv kiivskogo tipu. Naukovyi vіsnik Natsіonalnoho muzeiu іstorіi Ukraini. 2016, 1, 1, p. 173-178. Kochin, G. E. 1960. Selskoe hoziaistvo na Rusi v period obrazovaniia centralizovannogo gosudarstva. Konets XIII - nachalo XVI vv. Moskva; Leningrad. Kropotkin, V. V. 1962. Klady vizantiiskih monet na territorii SSSR. Svod Arkheologicheskih istochnikov, E 4-4. Kulpin, E.S. 2006. Zolotaia Orda: Sudby pokolenii. Socioestestvennaia istoriia, XXVIII. Lapshin, V. A. 2009. Tver v XIII-XV vv. (po materialam raskopok (1993-1997 gg.). Sankt-Peterburg. Miklashevskii, I. N. 1903. Drevne-russkie pozemelnye kadastry. Zapiski imperatorskoi Akademii nauk po istoriko-filologicheskomu otdeleniiu, VI, 4, p. 1-34. Mongait, A. A. 1961. Riazanskaia zemlia. Moskva: Izdatelstvo Akademii nauk SSSR. Munkuev, N. C. 1965. Kitaiskii istochnik o pervyh mongolskih hanah. Nadgrobnaia nadpis na mogile Eliui Chu-Caia. Moskva. Pyvovarov, S. 2006. Cerednovichne naselennia mezhyrichchia Verkhnoho Prutu ta Serednoho Dnistra (XI - persha polovyna XIII st.). Chernivtsi: Zelena Bukovyna. PSRL. 1843. Vol. 2. Ipatevskaia letopis. Sanktpeterburg: Tipografiia Eduarda Pratsa. Rashid-ad-din. 1946. Sbornik letopisei. Vol. ІІІ. Moskva-Leningrad: Izdatelstvo Akademii nauk SSSR. Sotnikova, M. P. 1974. Serebryanyi slitok s Izyaslavliy-gorodischa. In: Kirpichnikov, A. N., Rappoport, P. A. (ed.) Kultura srednevekovoi Rusi. Leningrad: Nauka, p. 64-66. Sotnikova, M. P. 2001. Drevniaia poddelka drevnerusskogo serebrianogo denezhnogo litka. In: Lapshin, V. A. (еd.) Tverskoi Kreml. Kompleksnoe arheologicheskoe issledovanie. Sankt-Peterburg: Evropeiskii dom, p. 217-219. Tatischev, V. N. 1965. Istoriia Rossiiskaia v semi tomah. Vol. V. Moskva-Leningrad: Nauka. Ulus Dzhuchi (Zolotaia Orda) XIIІ - seredina XV st. 2009. In: Usmanov, M. (ed.) T. ІІІ. Istoriia tatar s drevneishih vremen v semi tomah. Kazan. Fedorov-Davydov, G. A. 1958. Osnovnye zakonomernosti razvitiia denezhno-vesovykh norm v Zolotoi Orde. Arkheograficheskii ezhegodnik za 1957 g., p. 7-16. Fedorov-Davydov, G. A. 2003. Denezhnoe delo Zolotoi Ordy. Moskva: Paleograf. Fomichev, N. M . 2001. Novye nahodki mednyh vizantijskih i zapadnyh monet XIV v. v Azove. Devyataya Vserossijskaia numizmaticheskaia konferenciia. Tezisy dokladov i soobschenii. Sankt-Peterburg, p. 40-41; Huharev, V. V. 1997. Ianiushkina (Glazunova), E. V. K voprosu o Tverskom klade 1906 g. Numizmaticheskii sbornik, 5, p. 155-165. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 448 Cherepnin, A. I. 1900. O grivennoj denezhnoj sisteme po drevnim kladam. Trudy Moskovskogo numizmaticheskogo obschestva, vol. ІІ, p. 98-215. Shihab ad-Din Muhammad ibn Ahmad an-Nasavi. 1996. Sirat as-sultan Dzhalal ad-Din Mankburny: (Zhizneopisanie sultana Dzhalal ad-Dina Mankburny). Moskva. Shostin, N.A. 1990. Ocherki istorii russkoi metrologii XI - nachalo XX veka. Moskva: Izdatelstvo standartov. Ianin, V. L. 1991. K voprosu o proishozhdenii russkogo funta. Ex Oriente Lux. Bruxelles, Vol. 1, p. 143-146. Ianin, V. L. 2004. Drevnerusskie grivny-ekzagii. In: Kalinin, V. A. (ed.) Hranitel Ermitazha. Sbornik vospominaniia nauchnyh statei k 100-letiiu so dnia rozhdeniia I. G. Spasskogo (1904-1990). Sankt-Peterburg: Izdatelstvo Gosudarstvennogo Ermitazha. 2004, p. 98-103. Ianin, V. L. 2009. Denezhno-vesovye sistemy domongolskoi Rusi i ocherk istorii denezhnoi sistemy srednevekovogo Novgoroda. Moskva: Iazyki slavianskikh kultur. Ianyushkina (Glazunova), E. V. 1997. Sobranie slitkov GIM. Numizmaticheskii sbornik, 5, p. 136-154. Ianyushkina (Glazunova), E. V. 2001. Riazanskie klady so slitkami. In: Beliakov, A. S. Molchanov, A. A. (eds.) Numizmatika v istoricheskom muzee. Moskva. Trudy Gosudarstvennogo istoricheskogo muzeya, 115, p. 125-143. Bauer, N. 1929. Die Silber- und Goldbarren des russichen Mittelalters. Numismatische Zeitschrift, 22 (62), p. 77-120. Metcalf, D. M. 1977. Silver and Tin in the Byzantine Trachy Coinages ca. 1160-1261. Revue Belge de Numismtique, CXXIII, p. 107-130.
id	arheologia-com-ua-article-232
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:03:41Z
publishDate	2020
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/d9/b93e146c17ef91ba9198cb28fe2fd9d9.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-2322020-12-18T06:36:53Z About the Upper Border of the Кyiv Grivnas Usage О верхнем рубеже использования киевских гривен Про верхню межу використання київських гривень Kozubovskyi, Heorhii Old Rus, grivnas of the «Kyiv type», Mongol tribute, copper grivnas, ХІІІ century Древняя Русь, гривны киевского типа, монгольская дань, медные гривны, ХІІІ в. Давня Русь, гривні київского типу, монгольська данина, мідні гривні, ХIII ст. The problem of the usage of silver payment ingots (Kyiv grivnas) after the Mongol invasion is analyzed in the article. Such silver ingots are dated by the ХІІ — first half of the ХІІІ c., until the invasion of 1239—1240 by majority of authors. However, historical and numismatic facts testify to the important role, which the grivnas of the «Kyiv type» played in the second half of the ХІІІ c. The grivnas of the «Kyiv type» are occasionally among the finds of the beginning of the ХІV c. The weight of most ingots was about 160 g (are kept in the well-known standards — 163,7 g). However, a part of them has the weight of 170—216 g. It was connected with a great extent of rise in price of bread and grain in the middle – second part of the XIII c. The analysis of certain part of grivnas of the «Kyiv type» indicate, that the content of silver in them was very different. Absolute majority of grivnas has high percentage of silver — 900—950/1000. However, the certain part of them has high content of copper and other metals (400 °, 600 °, 750 °, 800 °, 870 °) and also there are present copper grivnas of the «Kyiv type». Part of researchers considers copper grivnas as old or modern false ingots. Several copper grivnas show the presence of silver (4,14 %. 9,80 %). For the grivnas of the «Kyiv type» manufacturing there was used well-quality silver as well alloys with concentrations of copper and other metals. These several grivnas of the «Kyiv type» could be made from billon Byzantine and oriental coins of the XIII c. Copper Byzantine coins of the ХІІ—ХІV c. are fixed in the Eastern Europe among the objects found in hoards and occasionally. A wide distribution of the Byzantine copper coins in Rus gives a testimony to the fact that they intensively were used in the local commerce. Discoveries of copper oriental coins of the middle of the XIII&nbsp;c. have been fixed in Kyiv. Reduction of the silver ingots usage was connected with global catastrophe associated with the invasion of the hordes of Batu Khan and Mongol tribute. However, these facts didn’t cause the complete disappearance of grivnas in the middle of the ХІІІ c. The grivnas of the «Kyiv type» appeared to be the main currency and in the second half of the ХІІІ c. (Mongol tribute, ransoms and etc.) on the certain territory of Eastern Europe В статье анализируется проблема использования cеребряных платежных слитков (киевских гривен) после монгольского нашествия. Большинством авторов такие серебряные слитки датируются ХІІ — первой половиной ХІІІ&nbsp;в., до нашествия 1239—1241 гг. Однако исторические и нумизматические факты говорят о важной роли, которую играли киевские гривны во второй половине ХІІІ в. Гривны киевского типа изредка встречаются в находках начала ХІV в. Вес большинства гривен киевского типа около 160 г (приближается к хорошо известному стандарту&nbsp;— 163,7 г). Но часть из них имеет вес 170—216 г. Это связывается со значительным подорожанием хлеба и зерна в середине — второй половине ХІІІ в. Анализ части гривен киевского типа указывает, что содержание серебра в них было очень различным. Абсолютное большинство гривен имеют высокое содержание серебра — 900—950/1000. Но часть из них имеет высокий процент меди и других металлов (400 °, 600 °,750 °, 800 °, 870 °) и также присутствуют медные гривны киевского типа. Часть исследователей считают их древними или современными подделками. Несколько медных гривен показывают присутствие серебра (4,14 %. 9,80 %). Для гривен киевского типа использовалось как очень качественное серебро, так и сплав с высоким содержанием меди и других металлов. Этих несколько гривен киевского типа могут быть сделаны из металла биллонных византийских и восточных монет ХІІІ в. Медные византийские монеты ХІІ—ХІV в. зафиксированы в Восточной Европе в составе кладов и как случайные находки. Широкое распространение медной византийской монеты на Руси свидетельствует о том, что они интенсивно использовались во внутренней торговле. Находки медных восточных монет середины ХІІІ в. зафиксированы в Киеве. Уменьшение использования серебряных слитков было связано с глобальной катастрофой — нашествием орд Батыя и монгольской данью в середине ХІІІ в. Но это не привело к полному исчезновению гривен в середине ХІІІ&nbsp;в. На части территории Восточной Европы гривны киевского типа являлись основным платежным средством и во второй половине ХІІІ в. (выплата дани, выкуп пленных и др.). У публікації аналізується можливість використання київських гривень у монгольський час. Звертається увага, що київські гривні були чи не єдиною формою можливої виплати грошової данини з Центральної України у другій половині XIII&nbsp;cт. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020-12-14 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/232 10.15407/archaeologyua2020.04.039 Arheologia; No 4 (2020): Arheologia; 39-48 Археологія ; № 4 (2020): Arheologia; 39-48 Археология; № 4 (2020): Arheologia; 39-48 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2020.04 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/232/219
spellingShingle	Давня Русь гривні київского типу монгольська данина мідні гривні ХIII ст. Kozubovskyi, Heorhii Про верхню межу використання київських гривень
title	Про верхню межу використання київських гривень
title_alt	About the Upper Border of the Кyiv Grivnas Usage О верхнем рубеже использования киевских гривен
title_full	Про верхню межу використання київських гривень
title_fullStr	Про верхню межу використання київських гривень
title_full_unstemmed	Про верхню межу використання київських гривень
title_short	Про верхню межу використання київських гривень
title_sort	про верхню межу використання київських гривень
topic	Давня Русь гривні київского типу монгольська данина мідні гривні ХIII ст.
topic_facet	Old Rus grivnas of the «Kyiv type» Mongol tribute copper grivnas ХІІІ century Древняя Русь гривны киевского типа монгольская дань медные гривны ХІІІ в. Давня Русь гривні київского типу монгольська данина мідні гривні ХIII ст.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/232
work_keys_str_mv	AT kozubovskyiheorhii abouttheupperborderofthekyivgrivnasusage AT kozubovskyiheorhii overhnemrubežeispolʹzovaniâkievskihgriven AT kozubovskyiheorhii proverhnûmežuvikoristannâkiívsʹkihgrivenʹ

Про верхню межу використання київських гривень

Institution

Similar Items