Ювелiрнi виробничi осередки Київського дитинця
Dytynets of ancient Kyiv is an inner fortified part within the “city of Volodymyr”, with a total area of 10—12 hectares. At different times, its territory has been explored by many archaeologists. During the period from 1907 to 2013, 22 archaeological objects were discovered and researched on the te...
Збережено в:
| Опубліковано в: | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2020 |
| Випуск: | 4 |
| Сторінки: | 90-104 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2020
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/237 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |  |
Репозитарії
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824502611607552 |
|---|---|
| author | Kryzhanovskyi, Viacheslav |
| author_facet | Kryzhanovskyi, Viacheslav |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Viacheslav Kryzhanovskyi",
"institution": "National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Archaeology, Kyiv Archaeology Department, Junior Researcher",
"orcid": "0000-0002-8999-7446"
}
] |
| author_orcid_str_mv | 0000-0002-8999-7446 |
| author_sort | Kryzhanovskyi, Viacheslav |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 104 |
| container_issue | 4 |
| container_start_page | 90 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-12-18T06:38:40Z |
| description | Dytynets of ancient Kyiv is an inner fortified part within the “city of Volodymyr”, with a total area of 10—12 hectares. At different times, its territory has been explored by many archaeologists.
During the period from 1907 to 2013, 22 archaeological objects were discovered and researched on the territory of the Kyiv Dytynets, as well as separate buildings, furnaces and various finds from ancient Rus’ cultural strata related to jewellery. All of them were located within the “city of Volodymyr” and were recorded at the sites of 10 excavations, namely: five objects were located at the address — Volodymyrska st., 2 (territory of the National Museum of History of Ukraine); two — on Volodymyrska st., 7—9; one — on Desiatynna st., 2; eight — on Velyka Zhytomyrska st., 2; four — on Volodymyrska st., 8; two — on Desiatynna st., 3—A—B, 5—D. According to their chronology, these objects are dated by the XI — first half of the XIII c.
After analyzing the location of jewellery workshops, there can be identified at least two large focuses — the quarters of jewellers, where the masters lived and worked.
The first (largest) was located along the even side of modern Volodymyrska st. and stretched from the northern slope of Starokyivska Mountain to Volodymyrska st., 8. From the west it was limited to Goncharnyi ravine, and from the east — the carriageway of Volodymyrska st. There were 11 jewellery production facilities on its territory. The total area of this quarter was about 3.5 hectares. This centre at different times could serve the Grand Ducal court with its palace complexes, work for the needs of the boyar nobility and clergy.
The second was located between the streets: Volodymyrska (from the west) and Desiatynna (from the east). In the south, it was limited by the carriageway of Velyka Zhytomyrska st. There were 10 jewellery production facilities on its territory. The total area of this quarter was about 1.2 hectares. Most likely, this centre belonged to a greater extent to the estate of the Fedoriv monastery of the XII c. and served the princely court of Mstyslav Volodymyrovych, who built the monastery.
Thus, since the XI c. on the territory of Kyiv Dytynets the jewellery manufacturing had been developing rapidly. Production workshops spread over an area of almost 5 hectares and existed until Kyiv devastation in 1240. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2020.04.090 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:03:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ • ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ
НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р.
ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО
КИЇВ 4 2020
АРХЕОЛОГIЯ
Головний редактор
Чабай В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Заступник головного редактора
Толочко П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Вiдповiдальний секретар
Гаврилюк Н. О., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
Редакцiйна колегiя
БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
Бороффка Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, ФРН
БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя
БРУЯКО I. В., доктор iсторичних наук, Одеський археологiчний музей НАН України
БУЙСЬКИХ А. В., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон
Сорбонна, Францiя
ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
IВАКIН В. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
IВАНЧИК А. I., член-кореспондент РАН та Францiї, Нацiональний центр наукових
дослiджень, Францiя
КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, ФРН
КОРВIН-ПIОТРОВСЬКИЙ О. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
Моця О. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Отрощенко В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
ПЕТРАУСКАС О. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
СКОРИЙ С. А., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
ФОРНАСЬЕ Й., професор, доктор, Гете унiверситет Франкфурта-на-Майнi, ФРН
ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Ягеллонського унiверситету, Польща
NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE
SCIENTIFIC JOURNAL – Founded IN 1947
Frequency: QUARTERLY
Editor-in-Chief
CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine
Deputy editor-in-Chief
TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine
Executive Secretary
GAVRYLYUK N. O., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
Editorial Board
BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany
BRAUND D., Professor, Dr. Hab., University of Exeter, UK
BRUIAKO I. V., DSc in History, Odessa Archaeological Museum of the NAS of Ukraine
BUISKIKH A. V., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland
Djindjian F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France
IVAKIN V. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
IVANCHIK A. I., Corresponding Member of the Russian Academy of Sciences,
National Center for Scientific Research of France
FORNASIER J., Professor, doctor, Goethe University Frankfurt am Main, Germany
KAIZER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany
KORVIN-PIOTROVSKYI O. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
MOTSIA O. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
PETRAUSKAS O. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
SKORYI S. A., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
ZALIZNYAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
ARHEOLOGIA
KYIV 4 2020
ЗМIСТ CONTENTS
Articles
BRUIAKO I. V. Specifics of trade-economic re-
lations within the North-Western Black Sea Re-
gion in the antiquity
GRECHKO D. S. Аbout the dating of the scythi-
an type arrowheads of the late hallstatt period
from Central Europe
Aksionov V. S. Fiery rituals among the Alani-
an population of the Saltov culture of the Sever-
sky Donets Basin (based on materials from cata-
comb cemeteries)
Kozubovskyi H. A. About the upper border
of the Кyiv grivnas usage
Publication
of Archaeological Material
YEVDOKIMOV H. L. †, DANYLKO N. M., PUS-
TOVALOV S. Zh. Burial Mounds Near Kachkarov-
ka Village
IVANOV M. S. Distribution of the Donetsk Type
Beakers Among the Inhul Catacomb Culture Bu
rials
Kravchenko E. A. Ceramic Vessel from
Mound near Zolne village in the Crimea
Serheieva M. S., Zhyhola V. S. Artistic
Carved Bone From Zarichne Village
Antiquities of Kyiv
KRYZHANOVSKYI V. O. Jewellery Focuses of
Kyiv Dytynets
Статтi
BRUIAKO I. V. Specifics of trade-economic re- 5
lations within the North-Western Black Sea Re-
gion in the antiquity
GRECHKO D. S. Аbout the dating of the scythian 12
type arrowheads of the late hallstatt period from
Central Europe
АКСЬОНОВ В. С. Вогняні ритуали у аланського 28
населення салтівської культури басейну сівер-
ського Дінця (за матеріалами катакомбних мо-
гильників)
КОЗУБОВСЬКИЙ Г. А. Про верхню межу ви- 39
користання київських гривень
Публiкацiї
археологiчного матерiалу
ЄВДОКИМОВ Г. Л. †, ДАНИЛКО Н. М., 49
ПУСТОВАЛОВ С. Ж. Кургани біля с. Качка-
рівка
ІВАНОВ М. С. Поширення донецьких кубків 65
серед поховань інгульської катакомбної куль-
тури
КРАВЧЕНКО Е. А. Керамічна посудина із кур- 73
гану біля с. Зольне у Криму
СЕРГЄЄВА М. С., ЖИГОЛА В. С. Художня 82
різьблена кістка із с. Зарічне
Київськi старожитностi
КРИЖАНОВСЬКИЙ В. О. Ювелірні виробничі 90
осередки Київського дитинця
До iсторiї
стародавнього виробництва
СУШКО А. О. Технологія виготовлення кера- 105
мічних полив’яних писанок за археологічними
матеріалами Києва
МИРОНЕНКО Л. В. Кахляна піч з будинку 113
В. Кочубея в Батурині
Корохіна А. В., Бельський В. М. Сиро- 123
винно-технологічний аналіз формувальних
мас двох кахлів із Батурина (Додаток)
Iсторiя науки
ПОПЕЛЬНИЦЬКА О. О. Листи археолога 128
В. Є. Козловської до краєзнавця С. Л. Дроздо-
ва (за матеріалами архіву Національного му-
зею історії України)
Рецензiї
ТОМАШЕВСЬКИЙ А. П. Рец.: Олег Сухобо- 138
ков, Світлана Юренко. Давній Путивль
Хронiка
Всеукраїнська археологічна конференція «Іл- 143
лінська Варвара Андріівна — видатна дослід-
ниця Скіфії (до 100-річчя від дня народження)»
К. К. Марченко та українська археологія 145
Новi видання
LILLIE M., POTEKHINA I. (eds.). Prehistoric 146
Ukraine: From the First Hunters to the First Far-
mers
Алфавітний покажчик змісту журналу «Археоло- 148
гія» за 2020 р.
To the History
of Ancient Crafts
SUSHKO A. A. Ceramic glazed painted eggs
production technology based on Kyiv archaeo-
logical materials
MYRONENKO L. V. The Ornamented Tile-
Stove From the V. kochubei’s House in Baturyn
Korokhina A. V., Belskyi V. M. Raw ma-
terial and technological analysis of molding
masses of two tiles from Baturyn (Appendix)
History of Science
POPELNYTSKA O. O. Letters of the Archaeolo
gist V. Ye. Kozlovska to the Regional Researcher
S. L. Drozdov (According to the Archive of the
National Museum of History of Ukraine)
Book Review
TOMASHEVSKYI A. P . Review: Oleh Su-
khobokov, Svitlana Yurenko. Ancient Putyvl
News Review
The All-Ukrainian Archaeological Conference
“Illinska Varvara Andriivna — an outstanding
researcher of Scythia (to the 100th anniversary
of her birth)”
K. K. Marchenko and Ukrainian archaeology
New publications
LILLIE M., POTEKHINA I. (eds.). Prehistoric
Ukraine: From the First Hunters to the First
Farmers
Index of Publications in “Arhaeology” Journal in
2020
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 490
Київськi старожитностi
УДК [671.12:904.4](477.411)“653”
https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.04.90
В. О. Крижановський *
ЮВЕЛiРНi виробничi ОСЕРЕДКИ
КИЇВСЬКОГО ДИТИНЦЯ
© В. О. Крижановський, 2020
* КРИЖАНОВСЬКИЙ В’ячеслав Олегович — молод-
ший науковий співробітник відділу археології Киє-
ва Інституту археології НАН України, ORCID 0000-
0002-8999-7446, kryzhanivskyi@iananu.org.ua
Статтю присвячено дослідженню археологічних об’єктів
давньоруського часу, пов’язаних з ювелірною справою, ви-
явлених на території дитинця стародавнього Києва.
К л ю ч о в і с л о в а: Київська Русь, стародавній Київ,
дитинець, майстерня, ювелірна справа.
Дитинець — центральна частина давньорусь-
кого міста, що займала, як правило, панівну
точку ландшафту та була обнесена валами з
дерев’яними стінами, які мали одні або кіль-
ка воріт. Він був найважливішою соціально-
топографічною структурою міста і перебував
під постійною увагою князівської влади та слу-
гував основною опорою під час оборони від
нападників. На дитинці жили князі, бояри та
духовенство; тут розміщувалися палаци, храми
та ін. Разом з тим, тут мешкали й менш замож-
ні прошарки населення, які, однак, не займа-
ли окремої території. Ремісники і челядь були
складовою частиною феодальних господарств,
тому під час археологічних розкопок на місцях
колишніх дитинців доволі часто виявляють
сліди розвинутого ремесла (Моця 2004).
Зокрема дитинець стародавнього Києва —
внутрішня укріплена частина в межах «міста
Володимира», загальною площею 10—12 га,
розташована починаючи від схилів Старокиїв-
ської гори (на півночі) до Михайлівської пло-
щі (на південному сході), а звідти — вздовж
вул. Великої Житомирської (на півдні), повер-
таючи до Гончарного яру (з північного заходу)
(Толочко 1966, с. 14—16).
У різні часи територію київського ди-
тинця досліджували такі видатні вчені, як:
В. В. Хвойко, Ф. Н. Мовчанівський, М. К. Кар-
гер, Д. В. Мілєєв, С. П. Вельмін, М. Ю. Брай-
чевський, В. К. Гончаров, Я. Є. Боровський,
П. П. Толочко, Г. Ю. Івакін, І. І. Мовчан,
А. О. Козловський та ін. Та все ж фундамен-
тальною працею з вивчення його давньорусь-
ких пам’яток стала праця С. Р. Кілієвич (1982),
де серед іншого було перелічено й описано ві-
домі на той час ювелірні майстерні. Відтоді на
його території досліджено ще низку аналогіч-
них об’єктів, пов’язаних з ювелірною справою,
які суттєво доповнили дані про його розвиток.
Вперше ювелірні майстерні було виявлено
у 1907—1908 рр. під час розкопок В. В. Хвойки
на вул. Володимирській, 2, у південно-західній
частині території Державного історичного му-
зею (надалі — ДІМ). Тут було знайдено рештки
двох давньоруських майстерень.
Від першої майстерні (1) 1 лишилася части-
на приміщення. Тут у підвалині було виявле-
но залишки двох печей: однієї дуже маленької,
а другої — великого розміру. Стінки великої
печі було викладено з цегли і глини товщиною
0,55—0,58 м. На підлозі приміщення лежав
шар вугілля і горілого дерева, під яким було
знайдено великий набір кам’яних ливарних
формочок для відливання сережок, колтів, на-
мистин, наручнів, енколпіонів; шматки мід-
ного шлаку і велика кількість легких і важких
шматків емалі.
Пізніше, тільки вже у північній частині те-
риторії ДІМ, разом із склоробною і емальєр-
ною тут було виявлено рештки ще однієї юве-
лірної майстерні(?). Знайдена споруда (2) скла-
далася з трьох приміщень: центральне і одне з
бокових були викопані в материку. Рівень їх-
ньої підлоги розміщувався на глибині 3,8 м від
1 Нумерація досліджених археологічних об’єктів,
пов’язаних з ювелірною справою.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 91
денної поверхні 2. Третє приміщення було ви-
явлено у культурному шарі, на глибині 1,55 м.
Одне з приміщень являло собою дерев’яний
зруб, в якому було знайдено великий горн, сті-
ни і черінь якого було зроблено з цегли на гли-
няному розчині.
В усіх трьох приміщеннях споруди знайдено
шматки емалі та інструментарій, пов’язаний з
її виробництвом: подвійний тигель-ллячка для
розплавлення емалі з двома отворами. У обох
його комірках збереглися сліди від емалі двох
кольорів (Гущин 1936, с. 23) (Рыбаков 1948,
с. 361). На перекритті центрального примі-
щення знайдено бронзову пластинку-трафарет
для виробництва золотих колтів з перегород-
частою емаллю. Зважаючи на це, можна при-
пустити, що ця будівля була потужним вироб-
ничим комплексом, до складу якого, окрім
емальєрної, входила і ювелірна майстерня (Кі-
2 Глибини вказані від рівня сучасної денної поверхні.
лієвич 1976, с. 211; Килиевич 1982, с. 122, 168—
169).
Згодом, у 1936—1937 рр. під час розкопок на
території ДІМ (у північно-східній частині) на
глибині 3,5 м було виявлено землянку ювеліра,
а неподалік — ювелірну майстерню.
У житлі (3), розміром 3,10 × 2,75 м було ви-
явлено залишки печі із заваленим склепінням.
На підлозі біля печі знайдено ливарні формоч-
ки, тигельок, скляне намисто, уламки тонко-
стінних скляних посудин, хрестики, прокол-
ки, уламки кераміки ХІІ—ХІІІ ст.
Поруч з житлом, імовірно, розміщувалась
ювелірна майстерня (4), від якої лишили-
ся рештки ливарного горна (нижня частина),
зробленого з глини, на каркасі із свинцевого
дроту, переплетеного «клітинкою», діаметром
15 см, висотою 8,0 см. На існування тут май-
стерні вказують і численні ознаки ювелірного
виробництва: уламки тиглів (на площі у 5,0 м2
зібрано близько 200 фрагментів), формочки,
Рис. 1. Розташування об’єктів ювелірного виробництва, знайдених на території Київського дитинця
Fig. 1. Location of jewellery objects found on the territory of Kyiv Dytynets
- òåðèòîð³ÿ Êè¿âñüêîãî äèòèíöÿ
- ä³ëÿíêè ðîçêîï³â - ¹ îá’ºêòà
Óìîâí³ ïîçíà÷åííÿ:
1—5
6—7
8
1
9—11
12—16
17—20
21—22
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 492
зола і шлаки (Килиевич 1982, с. 122; Іванцов
2003, с. 289—290). За стратиграфією майстерня
датується ХІ—ХІІ ст.
Окрім того, на досліджуваній території, у
давньоруському культурному шарі, з-поміж різ-
номанітних ювелірних виробів, ювелірних ма-
триць, ливарних форм тощо, було знайдено до-
сить цікаву формочку для відливання сережок.
З її тильної сторони розміщувався врізаний
напис: «Макосимов» (ім’я майстра-ювеліра)
(Рыбаков 1948, с. 262; Каргер 1958, с. 383; То-
лочко 1976, с. 161—162; Іванцов 2003, с. 290).
У 1948 р., під час археологічних досліджень на
території ДІМ було розкопано ще одну ювелір-
ну житло-майстерню (Каргер 1948).
На глибині 2,5—2,7 м у материковому лесі
чітко простежувались обриси прямокутного в
плані житла (5) напівземлянкового типу. Сті-
ни його місцями зберігали незначні сліди гли-
няної обпаленої обмазки. Долівка житла була
щільно утоптана й також мала сліди обпален-
ня, проте глиняної обмазки на ній не було.
Стіни землянки зберегли залишки товстого
шару сильно обпаленої глиняної обмазки. У
південному кутку житла, очевидно, розміщу-
валася глинобитна піч, від якої, проте, зберіг-
ся лише завал обпаленої глини й багато попелу.
Перед піччю в долівці була яма для попелу. На
долівці ж, особливо в східному кутку землян-
ки, знайдено значну кількість обгорілого дере-
ва, можливо, залишків перекриття житла.
У заповненні заглибленої в материк части-
ни землянки, переважно в нижніх його шарах,
і особливо на долівці землянки, знайдено до-
сить значну кількість різноманітних предме-
тів, які дають підставу твердити, що ця землян-
ка була не тільки житлом, але й ремісничою
майстернею. По всій долівці житла в досить
значній кількості були розкидані різної фор-
ми обрізки бронзових пластинок і дроту, а та-
кож різноманітні предмети, зроблені з бронзи:
три стулки від двох різних енколпіонів, уламки
верхньої частини енколпіона; велика шпилька
зі щитком, на якому було зображення (погано
збереглося); майже такого ж розміру шпиль-
ка з петлею на кінці; бронзове масивне кіль-
це; ажурна прорізна пластинка; уламки різно-
манітних кілець; пряжки й уламки інших ви-
робів. Також тут знайдено уламок церковного
дзвона й частину масивного бронзового пред-
мета у формі розетки, призначення якого вста-
новити не вдалося. Всі ці предмети і, особливо,
значна кількість розкиданих по долівці обріз-
ків бронзових пластинок та дроту свідчать про
те, що в землянці була, очевидно, майстерня
для виготовлення дрібних бронзових виробів.
Уламки дзвона і масивного бронзового пред-
мета потрапили в землянку-майстерню, ма-
буть, уже як матеріал для дрібних виробів (ко-
льоровий лом!).
Серед знахідок, що характеризують землян-
ку як ювелірну майстерню, необхідно відзначи-
ти ще два предмети: золоту тринамистинну се-
режку «київського» типу та фрагмент кам’яної
ливарної формочки для відливання тринамис-
тинних сережок (Каргер 1952, с. 7—10).
Згодом, у 1955 р. в південній частині Київ-
ського дитинця, під час розкопок на вул. Во-
лодимирській, 7—9 виявлено певну кіль-
кість житлових споруд, які належали до двору
Мстислава Володимировича та садиби Федорів-
ського монастиря, серед яких було кілька жител-
майстерень ювелірів (Гончаров 1957, с. 134; Гон-
чаров та ін. 1955; Килиевич 1982, с. 121).
Перше житло-майстерня (6) орієнтоване з
північного заходу на південний схід, мало роз-
міри 4,0 × 3,3 м. Його глинобитна долівка за-
лягала на глибині 2,8 м. По кутках житла про-
стежувалися круглі ямки від стовпів діаметром
0,25—0,30 м, глибиною 0,4—0,5 м, а в південній
частині південно-східної стінки простежено
вхід шириною 0,8 м. Глинобитна піч, що роз-
міщувалась в північно-західному кутку житла,
збереглася досить добре. Черінь її споруджено
на лесовому останці, що підвищувався над рів-
нем глиняної підлоги на 0,2 м. Піч мала під-
ковоподібну форму розмірами 1,4 × 1,3 м. Че-
люсті були обернені на південний захід і мали
ширину 0,4 м. Стінки склепіння збереглися на
висоту 0,25—0,30 м, завтовшки 0,3 м. Всереди-
ні на стінках склепіння добре помітні відбит-
ки від дерев’яного каркаса, на якому мурува-
лася піч.
У заповненні житла і на підлозі знайдено
багато фрагментів керамічного посуду, заліз-
ний трубчастий замок, ножі, залізні обручі від
дерев’яних відер, цвяхи ковальської роботи,
шиферні прясла, фрагменти скляних брасле-
тів. Особливо багато на підлозі виявлено відхо-
дів від лиття бронзових виробів, серед яких були
грубо відлиті, ще не відточені частини хороса
(виробничий брак(?)). З готових частин хороса
знайдено чотири свічники з круглими чашечка-
ми і високими гранчастими стрижнями (Гонча-
ров та ін. 1955, с. 9). Речі, знайдені у заповненні
і на глиняній підлозі, датуються першою поло-
виною XIII ст. (Гончаров 1957, с. 128).
Під час розчистки цього житла-напів
землянки простежувалися сліди пожежі у ви-
гляді обгорілих деревин, вугілля і попелу, що
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 93
встеляли підлогу і виходили частково за межі
стінок.
Судячи із характеру заповнення цього житла
можна припустити, що воно належало ювеліру,
який використовував його як свою майстер-
ню. Враховуючи те, що процес виготовлення
ювелірних виробів пов’язаний із високою по-
жежною небезпекою, не дивно й те, що врешті
решт житло згоріло.
Друге житло-майстерня (7) (перерізане
більш пізньою спорудою) — напівземлянка,
подібна до попередньої. Глиняна долівка заля-
гала на глибині 3,0 м. Частково збереглися дві
стінки, викопані в материковому лесі, просте-
жені на довжину 3,2 і 4,0 м, висотою 0,5—0,6 м.
У південно-східній та північно-західній части-
нах житла виявлено черені від двох печей. У гу-
мусовому заповненні напівземлянки було зна-
йдено фрагменти керамічного посуду ХІ ст.,
фрагменти скляних браслетів, шиферні пряс-
ла, намистина, залізний ніж та ін.
Слід зазначити, що у заповненні цього жит-
ла було знайдено скарб золотих і срібних при-
крас, що містився в невеличкому низькому
горщику, який зверху був укритий берестою.
Скарб складався з пари золотих колтів, 11 зо-
лотих трьохнамистинних сережок «київсько-
го» типу, срібного широкого пластинчатого
браслета, двох срібних псевдокручених брас-
летів і двох перснів з пласкими щитками (Гон-
чаров 1957, с. 130—131).
Також, біля одного з досліджених жител-
напівземлянок було знайдено три металур-
гійних горна. Першим виявилося невелике,
кругле у плані ювелірне горно для плавлення
металу. Воно було збудоване на дерев’яному
каркасі, відбитки якого добре збереглись на
внутрішній поверхні склепіння. Діаметр гор-
на по зовнішній частині становив 0,9 м, а по
внутрішній — лише 0,4 × 0,5 м. Склепіння
конусоподібної форми збереглось на висоту
0,30—0,35 м від рівня череня. Навколо горна
виявлено багато вугілля, серед якого знайдені
фрагменти керамічних тиглів і один майже ці-
лий тигель з прикипілими до стінок окислами
міді чи бронзи.
За шість метрів на північний захід від пер-
шого виявлено залишки другого горна досить
великих розмірів, спорудженого у глибокій
овальної форми ямі. Черінь був викладений із
цегли великого розміру (32 × 40 × 12 см), яка
залягала на рівні 3,6 м. Споруда горна, як це
показав розвал печини від неї, була досить ви-
сокою, стінки її значно підвищувалися над
ямою, про що свідчить розвал, який вкривав
значну площу над ямою, поширюючись у схід-
ному напрямку на 12 м від її краю.
Розміри горна, окреслені ямою, станови-
ли 2,0 × 3,0 м. Із заходу до нього прилягала ще
глибша кругла в плані яма діаметром 2,1 м. Дно
її залягало глибше череня горна на 1,7 м. Оче-
видно, до горна з цієї ями вів підтопок.
Крім розвалу печини, від стін горна, що по-
трапили в цю глибоку яму, лишилися обгорілі
деревини, вугілля і багато цвяхів великого роз-
міру.
Через відсутність речей, пов’язаних із ви-
робництвом їх у цьому горні, призначення са-
мого горна встановити не вдалося (Гончаров
1957, с. 131—132).
Третій горн був виявлений на глибині 1,3 м.
Глинобитні стінки його склепіння збереглися
на висоту 0,2—0,3 м. Горн мав овальну форму
розміром 1,4 × 1,2 м. Під час його розчистки
знайдено уламки тигельків та кераміки ХІІ—
ХІІІ ст.
Відкриті горни свідчать про виробничий ха-
рактер цієї ділянки садиби Федорівського мо-
настиря (Килиевич 1982, с. 124).
Окрім цього, під час дослідження культур-
ного шару, було виявлено керамічний тигель
для плавлення металу з прикипілими до його
стінок залишками бронзи (Гончаров 1957,
с. 126).
У 1973 р. під час розкопок на вул. Десятин-
ній, 2 у південно-східній частині Великокня-
жого двору ХІ—ХІІІ ст. було досліджено житло
ювеліра (8), у якому, окрім іншого, було зна-
йдено кам’яну ливарну формочку для відли-
вання колтів (Кілієвич 1977, с 94—97, 126—
135). Від житла, розміри якого складали ≈ 4,0 ×
3,0 м, частково збереглися фрагменти стін, ви-
різані в материковій глині. Уздовж південно-
західної стіни простежувалися обгорілі колоди
дерев’яних конструкцій житла. Біля північно-
західної стіни розміщувалася піч, вирізана в
материковій глині (судячи з потужного зава-
лу печини — досить великих розмірів); частко-
во зберігся черінь печі, на якому знайдено ве-
ликий залізний замок трубчастої конструкції.
Під час дослідження цього житла було вияв-
лено дев’ять кістяків (поховання 1—9). Судя-
чи з потужного завалу обпаленої щільної глини
по всій площі житла, а також великої кількос-
ті обгорілого дерева, можна припустити, що
споруда була двоповерховою і завалилася в ре-
зультаті пожежі. Зважаючи на інвентар, дослі-
джене житло датується ХІІ—ХІІІ ст. (Килие-
вич 1973, с. 6—9). Можливо, згадане житло на-
лежало ювеліру і паралельно функціонувало,
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 494
як майстерня (на що вказує ливарна формоч-
ка), хоча, найімовірніше, ювелірна майстерня
просто розміщувалася десь поруч (?), оскільки
крім формочки, жодних інших ознак вироб-
ничої діяльності (наявність сировини, шлаку
тощо) не знайдено.
У 1988—1989 рр. під час розкопок у півден-
ній частині Київського дитинця на вул. Ве-
ликій Житомирській, 2 було відкрито кілька
ювелірних майстерень та низку виробничих
об’єктів, у яких виявлено речі, пов’язані з юве-
лірною справою (Боровский, Калюк, Архипо-
ва 1989; Боровський, Калюк 1993).
Будівля 3 (9) на початку дослідження фік-
сувалася з глибини 0,7—0,9 м, як пляма сіро-
го супіску округлої форми, діаметром близь-
ко 3,0 м. По окружності цей супісок облямо-
вувало кільце золистого супіску, що містило
великі вуглини, кістки тварин та кераміку ХІ—
ХІІ ст. Під час розчищення заповнення будів-
лі з’ясувалося, що пляма супіску перекривала
яму глибиною 2,0 м з круто нахиленими стін-
ками і горизонтальним, круглим у плані дном
діаметром 1,1 м. Дно будівлі 3 було перекрите
оплившим зі стінок лесом і прошарком слабо-
гумусованого супіску. Похилі стінки будівлі 3
були вкриті підсипкою дрібнозернистого піс-
ку, потужністю 5,0—7,0 см, яка іноді затікала
між лінзами заповнення.
У східній частині будівлі 3, на висоті 0,88 м
від рівня дна було знайдено сходинку розміром
1,0 × 0,5 м, що виходила за її межі, а у північній
частині, на глибині 0,9 м, у стінці простежува-
лися неглибокі ямки у вигляді мушель, можли-
во, сліди від драбини.
Під час розчищення цієї будівлі виявле-
но велику кількість фрагментів керамічних
посудин, посудин виробничого призначен-
ня тощо. Серед знахідок із заповнення будів-
лі 3 виділяють інструменти ремісників: фраг-
менти товстостінних тиглів у формі банок,
діаметрами 13 і 17 см зі скловидною масою
оливково-коричневого кольору; три фрагмен-
та тиглів-ллячок, мініатюрний пінцетик (юве-
лірний), довжиною 3,1 см, виготовлений з тон-
кої мідної смужки, шириною 2,0 мм; повністю
окислені мідні чи бронзові вироби або заготов-
ки (фрагменти дроту, пластинки, зливочки).
Судячи з виявлених археологічних матері-
алів, будівля 3 мала господарче призначення і
датується ХІ ст. (Боровский, Калюк, Архипо-
ва 1989, с. 11—13). Можливо, ця споруда була
льохом житла-майстерні ювеліра.
Наступною виробничою будівлею була будів-
ля 6 (10), знайдена під час розчистки вуглисто-
печинної плями заповнення на фоні материко-
вого суглинку. Розкопками досліджено південну
частину будівлі, орієнтованої кутами за сторонам
світу. Довжина південно-західної стіни складала
3,1 м, розкритої частини північно-західної стін-
ки 2,7 м, південно-східної — 2,8 м. Південно-
східну стінку будівлі 6 прорізала інша будівля
(8), а північно-західну — будівля 5. Досліджена
частина будівлі 6 була котлованом із вертикаль-
ними стінками, висотою до 0,5 м. Горизонтальна
її підлога була трохи нерівною, під час розчист-
ки було знайдено три великі і дві менші ями, за-
повнені вуглисто-печинним супіском.
Окрім фрагментів кераміки, у заповненні
будівлі було знайдено речі із чорного та ко-
льорових металів. Численні знахідки перепа-
лених залізних предметів групувалися вздовж
північно-західної стіни. Тут знайдено дужку
та фрагменти оковок дерев’яного відра діаме-
тром 29 см; фрагментовані пружинні ножи-
ці довжиною 23,3 см; фрагментований заліз-
ний ніж довжиною 36 см з кованим руків’ям;
чотири цілих і фрагментованих ключа до ци-
ліндричних замків; ключ для нутряного зам-
ка; залізний костиль, дверний пробій та ціпок
з чотирьох восьмиподібних ланок довжиною
24 см. Бронзові вироби представлені вагами-
коромислом із чашками, двома важками: біко-
нічна вагою 98,5 г та у вигляді зрізаної кульки
(?) вагою 208,3 г.
У західному куті будівлі 6 було знайдено ула-
мок двобічної кам’яної ливарної форми розмі-
ром 5,5 × 4,5 × 1,8 м для відливки тринамис-
тинного скроневого кільця, з другого боку якої
збереглася тільки дужка колта(?) та тонкостін-
ну керамічну чашечку діаметром 4,0—5,5 см,
поверхня якої була вкрита склоподібним шла-
ком (?).
Судячи із заповнення, будівля 6 була під-
клітом наземної житлової споруди зрубної (?)
конструкції (житлом-майстернею ювеліра),
що датується ХІІ—ХІІІ ст., можливо, початком
ХІІІ ст., яка загинула під час пожежі (Боров-
ский, Калюк, Архипова 1989, с. 16—18).
Ще одна ювелірна майстерня — будівля 16
(11), орієнтована кутами за сторонами світу,
мала каркасно-стовпову конструкцію розмі-
ром 2,8 × 2,8 м і була впущена у материк на гли-
бину 1,2 м. У її заповненні було виявлено дві
бронзові матриці для тиснення колтів із зобра-
женням грифона та плетінки і грудку скріпле-
них бронзових бляшок (Боровський, Калюк
1993, с. 27—28).
Серед виробничих об’єктів, досліджених
на ділянці розкопу на вул. Великій Житомир-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 95
ській, 2, було виявлено піч 1 з досить цікавим
заповненням. Зверху вона фіксувалася як окру-
гла пляма сірого золистого супіску розміром 1,8
(за віссю північ—південь) × 1,2—1,6 м (за віссю
захід—схід), що була перерізана підвалом ХІХ—
ХХ ст. Під час розчищення заповнення плями
було знайдено два мілких фрагмента тигельків,
шматочки глиняної обмазки та вуглинки. Під
шаром золистого супіску потужністю 0,2 м ви-
явлений частково збережений добре обпалений
черінь, зведений на глиняній підмазці. Ділян-
ка череня, що збереглася, мала розміри 0,25 ×
0,45 м; ділянка підмазки, де черінь не зберігся,
мала округлу форму розмірами 1,0 × 0,6 м. Гли-
няна підмазка з черенем прогиналися в цен-
тральній частині на глибину до 0,2 м.
Під час розчистки заповнення під піччю
з’ясувалося, що воно заповнило поглиблену на
1,3 м у материк яму круглої форми діаметром
1,5 м. Дно ями було горизонтальне, а її стінки
звужувалися до верху. Заповнення ями скла-
далося з підмазки череня потужністю 0,10—
0,12 м, яка перекривала шар золистого супіску
товщиною 0,1—0,2 м.
З вуглистого шару і сірого супіску походили
такі основні категорії знахідок: сильно перепа-
лені фрагменти кухонної кераміки XI ст.; один
цілий і фрагменти тиглів-ллячок; фрагменти
плінфи завтовшки 2,2—3,0 см; шматок скло-
подібного шлаку (Боровський, Калюк 1993,
с. 16); перепалена глиняна обмазка; окислені
мідні бронзові предмети; шматки глини, ана-
логічної глиняному тісту тиглів-ллячок; пере-
палене каміння; кістки і луска, забарвлені зе-
леними оксидами міді-бронзи; цвяхи, осколок
бруска, аморфні уламки. На 88 фрагментах по-
бутової кераміки були склоподібні напливи у
вигляді плям діаметром 1,0—8,0 см малахітово-
зеленого і коричневого кольорів.
У заповненні ями під піччю 1 були виявлені
чотири фрагментовані ливарні форми для від-
ливання заготовок у вигляді прутків. Три фор-
ми виготовлені шляхом прорізання (прошлі-
фовування) заглиблень у плінфі.
Форма 1 вирізана у плінфі кремово-роже
вого кольору товщиною 3,2 см. У торці плін-
фи прошліфовано поглиблення довжиною
118 мм, глибиною 20—21 мм, шириною не
менше 20—22 мм. На 10—12 мм по висоті по-
глиблення заповнювалося металом. У торце-
вій стороні плінфи просвердлене конічне по-
глиблення діаметром 13 мм і глибиною 15 мм,
можливо, для штифта.
Форма 2 зроблена у плінфі завтовшки
3,2 см, прошліфовано поглиблення глибиною
19—20 мм, довжиною не менше 55 мм, шири-
ною 16 мм і більше. Форма на 9,0—10 мм запо-
внювалася металом.
Форма 3 вирізана у плінфі товщиною 3,2 см,
прошліфовано поглиблення глибиною 15—
18 мм, що на 11 мм наповнювалася металом;
довжина поглиблення понад 5,6 мм.
Форма 4 була виготовлена з рихлої кера-
мічної маси. Зберігся фрагмент розміром 4,7 ×
4,7 × 3,5 см, чотиристоронньої форми. При-
значена для відливання видовжених відливків
прямокутної 7,0 × 6,0 мм форми. На торці фор-
ми — два конічних поглиблення для штифтів.
Ймовірно, заготовкою під форму, першочерго-
во, була плінфа товщиною 3,0 мм.
Також, в ямі під піччю знайдено фрагмен-
ти чотирьох тиглів банкоподібної форми ді-
аметром 9,0—13 см і висотою близько 7,0—
8,5 см. До стінок тиглів прикипіла склопо-
дібна маса зеленувато-жовтого непрозорого,
жовтого з переходом у червоний і оливковий
кольори.
Окрім того, у заповненні ями під піччю
було виявлено: 1 цілий тигель-ллячку довжи-
ною 45 × 7,0 мм з отвором у стінці діаметром
10 × 9,0 мм, 372 уламка стінок тиглів-ллячок
товщиною 4,0—7,0 мм і 44 фрагменти ручок-
хвостиків від цих тиглів. Судячи з цілої ллячки
і розмірів уламків тиглів-ллячок, їх обсяги ко-
ливалися від 25—30 см до 45—50 см.
На одному фрагменті ллячки добре видно
крапельки золота, а ще на одній — крапелька
червоної міді.
Також тут знайдені: тримач коромисла не-
великих ваг; два фрагменти посудинки з тон-
кого скла зі вплавленим декором із синьої нит-
ки; фрагмент срібного дроту ромбоподібного
перетину: 41 × 2,0 × 2,0 мм; обрізки червоної
міді: 1,5—2,0 × 15—20 мм; мідні кульки (кра-
пельки (?)); мідна пластинка розміром 25 × 15 ×
0,5 мм з вісьмома отворами округлої форми ді-
аметром 5,0 мм; шматочки смужок та пласти-
нок з міді, срібла і свинцю.
Піч 1 і яма під піччю входили до єдиного
виробничого комплексу — потужної ювелірної
майстерні(?), що датується ХІ ст. (Боровский,
Калюк, Архипова 1989, с. 27—30).
Отже, під час розкопок 1989 р. на вул. Вели-
кій Житомирській, 2 було досліджено вироб-
ничий комплекс споруд, в який входила гос-
подарча будівля-льох (будівля 3) від ювелірної
майстерні та виробнича піч (піч 1) яка, найімо-
вірніше, виконувала функцію ювелірного гор-
на(?). Згодом, тут з’являється ювелірна май-
стерня (будівля 6) більш пізнього часу.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 496
У 2001—2002 рр. за цією ж адресою, у
зв’язку з будівельними роботами, пов’язаними
з реконструкцією всередині колишньої церк-
ви Св. Олександра Невського — пам’ятки архі-
тектури кінця ХІХ — початку ХХ ст., також ве-
лися дослідницькі роботи (Мовчан та ін. 2002,
с. 3; Козловський, Ієвлев 2010, с. 303). Саме
під час розкопок 2002 р., серед значної кіль-
кості археологічних об’єктів було знайдено де-
кілька житлово-господарчих споруд, ймовір-
но, пов’язаних з ювелірною справою.
Об’єкт 4 (12) фіксувався з глибини 0,6 м як
овальна в плані споруда, верхній шар якої був
заповнений давньоруським будівельним сміт-
тям. Розміри котловану об’єкта 4 складали
3,35 × 2,00 м, глибина 1,55 м; його борти були
не вертикальними, а дещо похилими до дна, на
них простежувалися сліди від робочого інстру-
мента, яким викопувався котлован.
Під верхнім сміттєвим прошарком ХІ ст. за-
лягав прошарок гумусу сірого відтінку, завтовш-
ки 0,25 м, в якому зрідка траплялися дрібні фраг-
менти стінок та вінець горщиків ХІ ст. Нижче
знаходився горілий прошарок завтовшки 0,2—
0,4 м, який дещо просів до середини котловану.
Саме цей прошарок був найбільш насичений
знахідками — в основному, фрагментами кера-
міки ХІ ст., причому на деяких простежуються
залишки скляних (склоподібних!) шлаків. Крім
того, досить цікавою знахідкою виявилася ви-
сла свинцева печатка митрополита Русі Іоан-
на ІІІ, що датується кінцем ХІ ст.
За наявним матеріалом об’єкт 4 — госпо-
дарча споруда, що могла бути частиною юве-
лірної майстерні і датується ХІ ст. (Мовчан
та ін. 2002, с. 11—12).
Об’єкт 5 (13), так само, як і об’єкт 4, фік-
сувався з глибини 0,6 м; на тлі материкового
лесу було виявлено гумусовану пляму заповне-
ння будівлі прямокутної в плані форми розмі-
ром 4,40 × 4,25 м, глибиною 1,1 м від рівня ви-
явлення.
У заповненні об’єкта було знайдено велику
кількість кераміки та речей першої половини
ХІІІ ст., серед яких увагу привертає залізний
замок із мідним/бронзовим корпусом, орна-
ментований хвилястими лініями та фрагмент
бронзового дзвона із врізним графіті. Цікавою
знахідкою виявилося залізне свердло(?).
Під час дослідження, у західному куті кот-
ловану споруди розташовувалася піч, завал
якої було виявлено на глибині 0,6 м. Вона
мала підковоподібну в плані форму розміра-
ми 1,75 × 1,50 м, орієнтована челюстями на
північний схід. Піч знаходилася на материко-
вому останці заввишки 0,3 м від рівня долівки
котловану об’єкта 5. Її залишки збереглися на
висоту 0,7—0,8 м. За тильним боком печі було
знайдено бронзову пряжку від паска без рухо-
мого язичка та шматки свинцю.
Судячи зі стратиграфії і заповнення, об’єкт 5
був житлом-майстернею(?) першої половини
ХІІІ ст. (Мовчан та ін. 2002, с. 16—23).
Об’єкт 18 (14), прямокутне в плані запо-
внення якого фіксувалося з глибини 1,6 м, мав
розміри 2,25 × 2,10 м, глибину 1,6 м і перерізав
трасу ровика другої половини ХІ ст. У гумусо-
ваному впереміш з вуглинами заповненні було
виявлено фрагменти кераміки першої полови-
ни ХІІІ ст. Окрім того, у заповненні об’єкта 18
було знайдено шматки свинцю. Кілька ана-
логічних шматків було виявлено і поряд з
об’єктом. Судячи зі стратиграфії та заповне-
ння, об’єкт 18, найімовірніше, був частиною
котловану господарчої будівлі першої полови-
ни ХІІІ ст. (Мовчан та ін. 2002, с. 42—43).
Під долівкою котловану об’єкта 18 на глиби-
ні 2,2 м було виявлено пляму заповнення круг-
лої в плані ями 18 (15) діаметром 2,0—2,2 м, за-
вглибшки 2,2 м. Яма 18 мала вертикальні борти
і рівне дно з незначними виїмками. Вона була
заповнена гумусом впереміш із суглинком і ву-
глинами. Під час розчищення її заповнення
виявлено фрагменти посуду першої половини
ХІ ст. На увагу заслуговують фрагменти глиня-
них тиглів з оксидами міді на внутрішній по-
верхні. Окрім того, у заповненні ями 18 було
знайдено невелику мідну пластину, скручену
в трубочку (заготовка під заклепку) та кубик
смальти. Судячи з характеру заповнення та ма-
теріалу, виявлений об’єкт використовувався
в першій половині ХІ ст. як господарська яма
(Мовчан та ін. 2002, с. 43—44).
Яма 5 (16), контури якої було виявлено на
глибині 0,3 м, в плані мала округлу форму ді-
аметром 2,3 м і глибиною 1,3 м від рівня ви-
явлення. Вона була заповнена гумусованим су-
глинком впереміш із попелом та вуглинами. У
її заповненні під час розчищення було знайде-
но фрагменти керамічного посуду ХІ ст. У за-
повненні ями 5, серед інших речей, було зна-
йдено мідний ґудзик-дзвіночок з вушком та
уламки товстостінних тиглів з поливоподібною
(склоподібною !) масою всередині, забарвле-
них оксидами міді зеленого відтінку. Зважаючи
на вміст ями, вона була господарчою і згідно
з виявленим матеріалом датується першою по-
ловиною ХІ ст. (Мовчан та ін. 2002, с. 27—28).
Також слід зазначити, що у верхньому го-
ризонті культурного шару першої полови-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 97
ни ХІІІ ст., на глибині 0,5—0,6 м було знайде-
но фрагменти тиглів, шматки свинцю, міді та
бронзи (Мовчан та ін. 2003, с. 188). На двох
фрагментах тиглів чітко простежувалися за-
лишки глухої полив’яної (склоподібної!) маси,
забарвлені оксидами срібла (Мовчан та ін.
2002, с. 7).
Отже, під час археологічних досліджень
2002 р. на ділянці розкопу на вул. Великій Жи-
томирській, 2 (всередині будівлі кінця ХІХ —
початку ХХ ст.) було виявлено низку об’єктів
що за знайденим у їхньому заповненні спе-
цифічними матеріалом (фрагменти тиглів,
шматки свинцю, склоподібні шлаки, вироби
з кольорових металів тощо) могли входити до
комплексів різночасових виробничих споруд,
пов’язаних з ювелірною справою.
Так, об’єкт 4, ями 5 і 18 могли входити до
складу комплексу ювелірної майстерні ХІ ст.,
знайденої під час розкопок 1989 р., що про-
водилися неподалік. Щодо об’єктів 5 та 18, то
вони могли входити до комплексу споруд юве-
лірної майстерні більш пізнього часу, а саме —
першої половини ХІІІ ст.
У 1999 р. під час археологічних досліджень
всередині існуючого будинку на вул. Воло-
димирській, 8, під підлогою, між стрічкови-
ми фундаментами було виявлено та дослідже-
но кілька археологічних об’єктів, що належали
до садиби ювеліра (Мовчан та ін. 1999, с. 3—4,
125; Козловський, Ієвлев 2008).
Основною спорудою садиби, очевидно,
було житло 2 (17), що знаходилося у централь-
ній частині розкопу і фіксувалося як пляма під-
квадратної форми, у південно-західному куті
якої чітко простежувався розвал печини. Після
розчистки її заповнення з’ясувалося, що це був
підкліт великої прямокутної у плані житлової
споруди, орієнтованої за сторонами світу роз-
мірами 2,7 (за віссю північ—південь) × 2,5 м (за
віссю захід—схід); загальна глибина котловану,
без урахування численних заглиблень на його
площі, становила 1,6—1,8 м (Мовчан та ін.
1999, с. 3—4). За 30 см на південь від північно-
західного кута до західної стіни котловану при-
микав прямокутний у плані простір, що пев-
но вказував на вхід у підкліт. Від західної сті-
ни житла він виступав на 1,25 м, а за лінією
північ-південь мав ширину 1,35 м. Стовпо-
ві ямки було простежено у всіх чотирьох ку-
тах головного котловану житла на його дні, а
також посередині північної стіни. У північно-
західному куті котловану житла, біля долівки
були простежені залишки обвуглених верти-
кально поставлених дощок (товщина найкра-
ще збереженої дошки становила 5,5 см), якими
обшивався підкліт. Дошки йшли із зовнішньо-
го боку стовпів.
На дні житла виявлено кілька різних за
розміром ям. Певно, у них встановлювались
великі корчаги або амфори. Кілька відносно
невеличких ямок було розчищено південніше
входу у житло. Зі сходу до них примикало не-
рівної форми заглиблення близько 25 см за-
вглибшки і близько 1,75 м завдовжки. Певно,
разом із ямками, воно слугувало як сховище
для різних припасів.
Південніше входу у житло, у південній стін-
ці котловану були зроблені невеличкі ніші-
заглиблення або полички, врізані у материко-
вий лес, для маленьких посудин. Вони мали
вигляд двох послідовних «сходинок» заввишки
12 і 13 см. Перепад висот між рівнем підлоги
входу у житло і підлогою котловану приблизно
70 см, що свідчить про існування тут покладе-
них дерев’яних виросток зі східцями.
Житло 2, найімовірніше, мало каркасно-
стовпову конструкцію і, окрім підвалу-підкліту,
мало ще два поверхи, що фіксувалися страти-
графічно. Очевидно, воно також мало т. зв.
«сіни» і балкон (галерею), що, спираючись на
додаткові стовпи, дозволяв розширити пло-
щу другого поверху за межі площі котловану.
Про це свідчить виявлення сліду одного та-
кого стовпа на деякій відстані від південно-
західного кута котловану і аналогічного стовпа
на південь від торця входу у підкліт.
Великий розвал печини, що простежував-
ся на рівні первинного виявлення котловану
житла у південно-східному куті, свідчить, що
піч була розташована у цьому куті житлового
приміщення, над підклітом.
Очевидно, що житло 2 загинуло у пожежі, в
результаті чого дерев’яні стіни, стеля, підлога
разом із численним господарським начинням
упали всередину котловану. Біля входу було
виявлено поховання 2 (Мовчан та ін. 1999,
с. 6—8). Це житло перерізало південну частину
більш раннього житла 3.
Заповнення котловану житла станови-
ло, переважно, гумусований мішаний ґрунт з
включенням кераміки, кісток тварин, шматків
плінфи, фрагментів бронзових виробів і скля-
них браслетів тощо.
Окремо слід описати маленькі тиглі. Особли-
во цікава з них добре збережена маленька, вкрита
зеленою поливою, посудина. Її висота станови-
ла близько 3,0 см, майже таке саме за діаметром
денце, діаметр вінця 2,3 см. Всередині розміщу-
валась незначна за розміром робоча порожнина.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 498
Цікавою знахідкою із житла 2 був мідний
ківш, виявлений у північно-східному куті котло-
вану житла. Його робоча частина мала форму на-
півциліндра діаметром близько 11 см, втульчаста
ручка була також циліндричної форми діаметром
3,0 см і довжиною 3,0 см, до якої було прилашто-
вано залізний хомут. Можливо, цей ківш слугу-
вав для розплавлення і розливу воску, що вико-
ристовувався у ювелірному виробництві.
У заповненні котловану житла виявлено
значну кількість металевих виробів. Серед них
привертають увагу близько 20-ти фрагмен-
тів від бронзового хороса та різноманітні мід-
ні/бронзові пластини і обрізки, що, можливо,
призначалися для переплавки як кольоровий
лом. Було знайдено також вісім уламків силь-
но окисленого круглого люстерка зі срібно-
го(?) сплаву. Його діаметр, очевидно, складав
близько 9,0 см.
Особливий інтерес становить знахідка клю-
ча довжиною 9,5 см, вагою 90 г із залізною ро-
бочою частиною — борідкою з чотирьох пря-
мокутних зубчиків і литим бронзовим «кіль-
цем» у вигляді складної композиції з трьох
частин. Поперечний, круглий у перетині стри-
жень зверху мав плетену композицію, яка пе-
рекривалася аркою, що обрамляла отвір, у
який також було впаяно кільце. Певно, сим-
воліка цієї композиції була пов’язана із зобра-
женням космосу(?).
Серед залізних виробів, виявлених у запо-
вненні житла 2: невеличка кругла пряжка ді-
аметром 2,5 см, дужка від відра, цвяхи, ніж,
кресало, великий ключ довжиною 14,3 см, за-
лізний штихель-різець, ромбоподібний у пере-
тині довжиною 8,0 см, з невеликою круглою
голівкою; клямки від вічка скрині(?) та скоби-
петлі. Цікавими також виявилися кістень у ви-
гляді багатогранника з отвором усередині та
кілька ошлакованих фрагментів заліза (чаву-
на(?)), ймовірно, залишки котла.
Наявність ювелірного ковша, тиглів,
штихеля-різця та сировини у вигляді окре-
мих фрагментів виробів з кольорового мета-
лу, шматків свинцю (кольоровий лом(?)) свід-
чить, що досліджене житло, вірогідно, нале-
жало майстру-ювеліру. Судячи з керамічного
матеріалу і стратиграфії, житло 2 можна від-
нести до першої половини ХІІІ ст. Обстави-
ни знахідки людського кістяка, можливо, свід-
чать, що житло загинуло під час монгольської
навали 1240 р. (Мовчан та ін. 1999, с. 11—13).
Житло 6 (18) розміщувалося на схід від
житла 2, його котлован з північного сходу на
південний захід мав довжину 3,1 м і глибину
0,4—0,5 м, східна частина цього житла вихо-
дила за межі розкопу. У південному куті жит-
ла (під фундаментом будинку 8) чітко були по-
мітні контури ямки від вертикального стовпа,
глибиною 30 см і шириною 20 см. У південно-
західному борті котловану простежено залиш-
ки горизонтально прилаштованої дошки, яка
розміщувалася вздовж західної стіни котлова-
ну. На дні котловану житла 6 було розчищено
кілька ям від стовпів. Поблизу північного кута
виявлено яму діаметром і глибиною 18 см, по-
близу південного — діаметром 22 см і глиби-
ною 20 см. У центрі стіни було розчищено яму
діаметром і глибиною 30 см. Глиняна долів-
ка була вкрита горілим деревом, утрамбована,
товщиною 4,0—5,0 см. Котлован житла було
заповнено чорно-сірим гумусованим суглин-
ком, значно насиченим вугликами (потужний
завал золи), з включенням шматків обпаленої
глиняної обмазки стін, горілої деревини дріб-
ними фракціями світло-жовтого лесоподібно-
го суглинку. У верхній частині котловану було
виявлено чотири поховання (3, 3б, 3в, 3г). Це
житло зверху сіло на більш раннє житло 7.
У заповненні житла були виявлені кіст-
ки тварин, фрагменти плінфи, кераміка кінця
XII—XIII ст. тощо. Крім того, у верхній частині
заповнення котловану житла 6 було знайдено
свинцевий виріб, дзвоноподібний у перетині,
з наскрізним отвором, висотою 7,5 см, верхнім
діаметром 2,0 см і нижнім 7,0 см, вагою 1 540 г.
Сліди від рублячого інструменту (зубила(?))
на цій речі, можливо, свідчать про те, що це
була свинцева заготовка, від якої відрубували
шматки свинцю, які плавились і змішувались
зі сплавами срібла, міді і т. п. Тобто, ця річ мо-
гла використовуватися в ювелірній справі як
сировина.
Виявлена у заповненні житла 6 кераміка
датується кінцем XII — першою половиною
XIII ст., а знайдені тут, ймовірно, нашвидкуруч
(?) скинуті людські кістяки вказують на те, що
воно, найімовірніше, аналогічне до житла 2,
також загинуло під час монгольської навали
1240 р. (Мовчан та ін. 1999, с. 23—26).
Ще один об’єкт, який, імовірно, входив до
складу садиби ювеліра — житло 9 (19), що роз-
міщувалося між житлами 2 та 6. Воно було ви-
явлене на глибині 0,6 м. Дослідженнями зафік-
совано північну і західну стінки котловану, що
був орієнтований бортами за сторонам світу і
мав глибину 0,65 м. Західна частина житла тяг-
нулася під фундамент будинку 8. У північно-
східному куті котлован також було дослідже-
но не повністю. Ширина котловану із заходу
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 99
на схід становила приблизно 2,5 м; такий же
розмір котлован мав і за віссю північ-південь.
Долівка житла була глиняною. У північно-
східному куті, на глибині 0,6 м від поверхні
XIII ст. зафіксовано розвал глинобитної печі,
орієнтований челюстями на захід, про що свід-
чить прошарок попелу товщиною 5,0 см, що
тягнувся по долівці житла на захід. Черінь гли-
нобитної печі розміщувався на підсипці (гумус
із вугликами). У північно-східному куті житла,
за 1,5 м південніше нього були простежені дві
стовпові ями. Обидві ями частково прорізали
житло 10, що залягало нижче житла 9.
У житлі 9 було зібрано велику кількість різ-
номанітного матеріалу, зокрема керамічного,
що датується кінцем XII—XIII ст.
Серед знахідок із заповнення житла 9 було
виявлено різноманітні вироби із заліза: ковані
цвяхи, ножі та їхні фрагменти, зубило, терпуг
(напилок), кресало, кільце тощо.
Саме зубило і напилок вказують на вироб-
ничий характер і ймовірну приналежність цьо-
го житла до садиби ювеліра. За керамічним ма-
теріалом і стратиграфією, житло 9 могло від-
носитися до першої половини XIII ст. (Мовчан
та ін. 1999, с. 28—30).
До комплексу житлово-виробничих споруд
садиби ювеліра могла належати велика госпо-
дарча яма 2 (20), виявлена на північ від житла 2.
Ширина ями у перетині за віссю північ-південь
становила 3,0 м із урахуванням, що її частина
була зруйнована шурфами 1 і 6. Загальна глиби-
на ями становила близько 1,1 м. Її горіле запо-
внення, здебільшого, було насичене плінфою,
фрагментами посуду XII—XIII ст. тощо.
Цікавими виявилися знахідки різноманіт-
них бронзових речей: фрагмент поясної пряж-
ки та бляшки-розподілювача ременів кінської
вузди, а також кілька фрагментів шийної грив-
ні з низькопробного срібла (Мовчан та ін.
1999a, с. 20—21).
Таким чином, під час розкопок на вул. Во-
лодимирській, 8 було досліджено комплекс
житлово-виробничих об’єктів: три житла (2, 6
і 9) та одну яму (2), які, ймовірно, входили до
складу садиби майстра-ювеліра, що датується
кінцем ХІІ — початком ХІІІ ст. У 1240 р. дослі-
джена садиба загинула в результаті пожежі під
час штурму «Міста Володимира» монголами, що
підтверджується «братською могилою» захисни-
ків Києва, яка була виявлена у горілому запо-
вненні житла 6 (Мовчан та ін. 1999, с. 35—36).
Протягом 2008—2013 рр., під час розкопок
на пров. Десятинному, 3—А—Б, 5—Д на ділян-
ці, де знаходилися фундаменти «Західного па-
лацу» князя Володимира, у заповненні кіль-
кох об’єктів та культурному шарі Х—ХІІІ ст.
були виявлені знахідки, пов’язані з ювелірною
справою.
Житло 6 (21) (Козловський, Ієвлев, Кри-
жановський 2013, с. 34—39) було знайдене у
північно-західний частині розкопу, фіксувало-
ся воно на глибині 2,4—2,5 м. Частково розмі-
щувалося під підмурками будинку 5 (ХІХ ст.)
на Десятинному пров. Від житла зберегла-
ся нижня частина його підкліту, яка знаходи-
лася на глибині 3,1 м. Житло 6 було побудо-
вано на частині підмурків західної галереї За-
хідного палацу, які воно частково зруйнувало.
Воно зайняло частину площі підмурків роз-
мірами 6,0 × 0,5 м. Під час будівництва цього
житла було зруйновано ґрунтове поховання 17
другої половини Х ст., яке розміщувалося май-
же в центральній частині житла 6. Це житло —
зрубної конструкції і було опущене в котлован.
Поряд та зверху над залишками зрубу жит-
ла було зафіксовано поперечну балку, імовір-
но, від його верхнього поверху. Нижня части-
на підкліту житла, яка збереглася, була загли-
блена у материк на 0,6 м. Котлован житла мав
прямокутну форму, його загальні розміри до-
рівнювали приблизно 6,0 × 5,0 м. У цьому по-
глибленому котловані було виявлено зруб роз-
мірами 5,0 × 4,5 м. Від зрубу збереглася його
нижня частина, яка складалася з колод діаме-
тром до 0,2 м. Рештки цього дерев’яного зрубу
збереглися практично у всіх стінках заглибле-
ної частини підкліту житла 6. Вздовж південно-
західної стіни підкліту колоди зрубу були по-
кладені у заглиблення в материку, глибиною
до 0,2 м від рівня підлоги. Дно підкліту житла,
імовірно, мало дерев’яну підлогу, про що свід-
чать знахідки зотлілої деревини, які фіксува-
лися майже на всій площі підкліту та відбитки
дерев’яних лаг. Між північною дерев’яною сті-
ною зрубу та частиною зруйнованих підмурків
Західного палацу знаходилася материкова за-
сипка довжиною 4,0 м та завтовшки 0,3 м.
У південно-західному куті котловану, в який
був впущений зруб, за його межами, було зна-
йдено стовпову яму діаметром 0,3 м та глиби-
ною 3,25 м. Ще одна стовпова яма розміщува-
лася під стіною котловану, за межами підкліт-
ку, на відстані 0,8 м від його північно-західного
кута. Вона мала діаметр 0,3 м та глибину 3,1 м.
На території самого зрубу, біля його західної
стіни виявлено чотири стовпові ями, які роз-
ташовувалися майже впритул до колод. Окрім
цих чотирьох стовпових ям, на території під-
кліту було відкрито ще сім стовпових ям. Ці
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4100
ями були з’єднані поглибленням довжиною
0,95 м, завширшки до 0,2 м, яке мало глиби-
ну 0,15 м нижче рівня підлоги. Біля цього по-
глиблення з північної сторони були зафіксова-
ні сліди від двадцяти невеликих кілочків ква-
дратної та округлої форми. Квадратні кілочки
мали розміри 1,0 × 1,0 см, круглі мали діаме-
три 1,0—3,0 см. Всі вони займали площу роз-
мірами приблизно 0,6 × 0,6 м. Дві ями діаме-
трами 0,25 м та глибиною 0,2 м були розташо-
вані нижче рівня підлоги у північній частині
поглиблення, яке було виявлене біля північно-
західної частини підкліту. У північно-східній
частині підкліту розміщувалася наступна стов-
пова яма, на відстані 0,6 м від північної стіни
підкліту та на 0,7 м від східної стіни. Її верхній
діаметр дорівнював 0,6 м, нижній 0,25 м, гли-
бина 0,8 м від рівня підлоги. На відстані 0,6 м
на південь від неї та 0,6 м на захід від східної
стіни підкліту знаходилася остання стовпова
яма. Вона мала діаметр 0,3 м та глибину 0,35 м
від рівня підлоги.
Ближче до центру підкліту на відстані 1,4 м
від його північної стіни та 1,6 м від західної
стіни на глибині 3,0 м був зафіксований роз-
вал печини округлої форми. Цей розвал мав
діаметр близько 0,8 м та товщину 0,3—0,4 м.
Можна зробити припущення, що він впав на
дно підкліту з приміщення, яке розміщувало-
ся над ним.
У заповненні житла 6 було зафіксовано
значну кількість кераміки ХІ—ХІІ ст. та ін-
ших знахідок, зокрема, пов’язаних з ливарною
справою.
Показною знахідкою, що може охарактери-
зувати це житло як садибу ювеліра, виявилася
частина кам’яної прямокутної ливарної форми
розміром 3,9 × 3,2 см. На аверсі із заокруглени-
ми краями розміщувався прокреслений «пор-
трет киянина», а на пласкому реверсі — фраг-
мент врізаного ливника.
Крім цього, у його заповненні було виявле-
но чотири мідні/бронзові матриці (?) для тис-
нення різноманітних мідно-бронзових виробів/
ювелірних прикрас, характерною ознакою яких
є те, що одна сторона в них випукла, а інша —
пласка. Перша матриця квадратної форми,
розміром 1,0 × 1,0 см, її випукла частина мала
форму пірамідки зі зрізаною верхівкою; друга
матриця — квадратної форми, розміром 1,0 ×
1,0 см, її випукла частина була у вигляді ромба
у центрі, до чотирьох площин якого (у кутах ма-
триці) примикали маленькі трикутнички; тре-
тя і четверта матриці — круглі, діаметрами 1,0 і
2,0 см, їхня випукла частина мала форму гладкої
напівсфери. Ці матриці(?) могли використову-
ватися для нанесення геометричного орнамен-
ту на тонкі мідно-бронзові пластинки — еле-
менти різноманітних виробів тощо.
Вироби з міді/бронзи також представлені
поясними пряжками, книжковою застібкою
(мечик), ґудзиком, половинкою бубонця та ін.
Прикраси представлені у вигляді невеличкої
лунниці, з одного боку прикрашеної карбова-
ним рослинним орнаментом.
Досить цікавим також виявилася обламана
свинцева висла печатка прямокутної форми,
розміром 1,9 × 1,2 см. На одній стороні — при-
мітивне зображення святого(?) і грецькі(?) лі-
тери, а на іншій — схематичне зображення ян-
гола з крилами(?).
Також тут було знайдено навершя булави,
виготовлене зі свинцю. Діаметр булави 5,0 см,
висота 3,5 см, діаметр отвору 2,4 см.
У заповненні житла 6 було знайдено зна-
чну кількість кольорового лому у вигляді
мідно-бронзових та свинцевих/олов’яних сму-
жок, пластин та обрізків різної форми і розмі-
рів. Окрім цього, тут виявлено мідно-бронзові
оплавки, шматки мідного/бронзового та скло-
подібного шлаків, а також кілька шматків за-
лізної криці та залізного шлаку.
Серед знахідок із заповнення житла слід від-
значити велику кількість фрагментів скляних
різнокольорових ниткоподібних виробів (об-
різків), довжиною 0,8—5,0 см, призначення
яких достеменно невідоме. Також тут знайдено
шматки різнокольорової смальти. Можливо,
смальта і скляні нитки якимось чином вико-
ристовувалися у виробництві ювелірних при-
крас та, найімовірніше, для виготовлення скля-
них виробів: кручених браслетів, кілець, орна-
ментації готових ювелірних виробів тощо.
Виходячи зі стратиграфії і аналізу кераміч-
ного комплексу, житло 6 можна датувати дру-
гою половиною ХІ—ХІІ ст. (Козловський, Ієв-
лев, Крижановський 2016, с. 79—81).
З південно-східного боку житла 6, на від-
стані 0,2 м від стінки котловану знаходилася
невелика піч або, найімовірніше, ювелірний
горн майже круглої форми, розмірами 0,90 ×
0,82 м. Частина горна, що збереглася, була за-
глиблена в материк на 0,1 м, а його збереже-
ні стінки мали висоту до 0,1 м. Під час дослі-
дження горна був зафіксований шар попелу та
вуглинок завтовшки 0,03 м та шматки обпале-
ної глини.
Таким чином, житло 6, найімовірніше, було
двоповерховою (?) ювелірною майстернею
ХІ—ХІІ ст., на що вказує низка ознак. Так, у її
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 101
заповненні виявлено частину кам’яної ливар-
ної форми, що використовується у ювелірній
справі; тут знайдено велику кількість сирови-
ни для виготовлення виробів з міді/бронзи:
різноманітний кольоровий лом у вигляді об-
різків і пластин та відходи металургійного ви-
робництва (мідні/бронзові, склоподібні шлаки
і оплавки різних розмірів).
Отже, тут могли переплавляти сировину
(кольоровий лом) для подальшого відливання
мідних/бронзових ювелірних виробів. Цьому
процесу успішно сприяв невеличкий ювелір-
ний горн (?), виявлений за межами житла, тем-
ператури якого було достатньо для того, щоб
майстер-ювелір міг виготовляти свою продук-
цію. Судячи з окремих знахідок (скляні нитки,
шматки смальти) тут також могли вироблятися
скляні вироби.
Ще одним об’єктом, пов’язаним з виготов-
ленням і обробкою кольорових металів була
господарська яма 6 (22), що знаходилася на
відстані близько 30 м на північний схід житла 6
(Козловський, Ієвлев, Крижановський 2013,
с. 64—71). Вона була впущена з поверхні дав-
ньоруського шару. Значна частина ями вихо-
дила за межі розкопу. В плані яма мала округлу
форму, до дна трохи звужувалася. Діаметр ями
6 становив 0,9 м, глибина 1,7 м.
Заповнення ями складалося з темно-сірого
супіску з вкрапленнями вуглинок, печини і ка-
мінців. Крім того, в ній було знайдено керамі-
ку ХІ ст. та інші різноманітні знахідки (Ієвлев,
Козловський 2014, с. 227—228), частина з яких
пов’язана з ювелірною справою.
Так, у заповненні ями 6 було зафіксова-
но денце і ошлаковану стінку тигля/ллячки.
Окрім цього, тут було знайдено мідний/брон-
зовий ґудзик та досить цікавий кістяний ґудзик
напівсферичної у перетині форми. Діаметр ґу-
дзика становив 2,3—2,4 см, висота 1,0 см, ді-
аметр отвору 0,7 см. Майже вся зовнішня по-
верхня ґудзика була прикрашена врізаним
орнаментом — циркульним та геометричним у
вигляді ромбів, причому заглиблені лінії, най-
імовірніше, були заповнені сріблом, від якого
залишилися сліди у вигляді сірого порошку.
Також, у заповненні ями 6 було виявлено
фрагмент та кілька стінок окислених мідно-
бронзових посудин, а також значну кількість
фрагментів бронзових дзвонів.
Але найцікавішою знахідкою була нагрудна
іконка Св. Георгія, виготовлена з темно-сірого
сланцю, зафіксована у верхній частині ями.
Вона мала круглу форму, діаметр 6,1—6,2 см,
товщину 0,6—0,7 см. Рельєфне зображення
вершника Георгія Змієборця було вкрите по-
золотою, а деякі деталі пофарбовані червоною
фарбою. З лицьового боку по краю йшов опу-
клий бортик висотою до 0,1 см, який вказує на
те, що вона, ймовірно, мала оправу(?). Тильна
сторона була трохи випуклою (Козловський,
Ієвлев, Крижановський 2009, с. 143; Ієвлев,
Козловський 2014).
Іконка, найімовірніше, була схована в ямі 6
разом із кістяним і бронзовим ґудзиками та зна-
чною кількістю бронзового лому. Вірогідно, всі
ці речі лежали в якійсь торбині і після того, як
вона згнила, речі почали поступово просідати, в
залежності від ваги. Так, легші іконка і ґудзики
залишились ближче до поверхні, а важкі фраг-
менти бронзового лому просіли, і були зафіксо-
вані на різних глибинах від поверхні до дна ями.
Цей невеликий скарб було сховано ювелі-
ром, на що, крім складу скарбу, вказує і знахід-
ка фрагмента тигля/ллячки. Виходячи з цього
можна стверджувати, що і знайдений скарб на-
лежить до цього ж часу (Ієвлев, Козловський
2014, с. 232).
Таким чином, садиба ювеліра та господар-
ча яма, що знаходилися на території княжого
двору, вказують на присутність тут у ХІ—ХІІ ст.
певного осередку ювелірного виробництва.
Це підтверджується і численними, пов’я
заними з кольоровою металургією знахідка-
ми, виявленими у давньоруському культур-
ному шарі: фрагментами тиглів/ллячок, юве-
лірним пінцетом, різноманітним кольоровим
ломом у вигляді мідних/бронзових та свинце-
вих/олов’яних пластин, обрізків і оплавків, а
також шматків мідно-бронзових та склоподіб-
них шлаків тощо (Козловський, Ієвлев, Кри-
жановський 2013, с. 9—12).
Отже, за період 1907—2013 рр. на території
Київського дитинця виявлено і досліджено 22
археологічних об’єкта (рис. 1), а також окремі
споруди, печі/горни та різноманітні знахідки
з давньоруських культурних шарів, пов’язані
з ювелірною справою. Всі вони були виявлені
в межах «міста Володимира» й фіксувалися на
ділянках 10-ти розкопів: п’ять об’єктів за адре-
сою вул. Володимирська, 2 (територія Держав-
ного історичного музею); два на вул. Володи-
мирській, 7—9; один на вул. Десятинній, 2; ві-
сім на вул. Великій Житомирській, 2; чотири
на вул. Володимирській, 8; два на пров. Деся-
тинному, 3—А—Б, 5—Д. За своєю хронологією
ці об’єкти датуються в межах ХІ — першої по-
ловини ХІІІ ст.
Проаналізувавши розташування ювелір-
них майстерень, можна виділити принаймні
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4102
два значних за розмірами осередки — квартали
ювелірів, де жили і працювали майстри.
Перший (найбільший) розташовувався
вздовж парної сторони сучасної вул. Володи-
мирської і тягнувся від північного схилу Ста-
рокиївської гори до вул. Володимирської, 8. Із
заходу він обмежувався Гончарним яром, а зі
сходу — проїжджою частиною Володимирської
вулиці. На його території відкрито 11 об’єктів
ювелірного виробництва. Загальна площа цьо-
го кварталу становила близько 3,5 га. Даний
осередок у різні часи міг обслуговувати Вели-
кокняжий двір з його палацовими комплекса-
ми, працювати на потреби боярської знаті і ду-
ховенства.
Другий розміщувався між вул. Володимир-
ською (із заходу) і Десятинною (зі сходу). На
півдні він обмежувався проїжджою частиною
вул. Великої Житомирської. На його території
виявлено 10 об’єктів ювелірного виробництва.
Загальна площа цього кварталу становила близь-
ко 1,2 га. Найімовірніше, цей осередок у більшій
мірі належав садибі Федорівського монастиря
ХІІ ст. й обслуговував княжий двір Мстислава
Володимировича, який побудував монастир.
Таким чином, починаючи з ХІ ст. на тери-
торії дитинця стародавнього Києва швидкими
темпами розвивається ювелірна справа. Ви-
робничі майстерні розкинулися на площі май-
же у 5 га та проіснували аж до розгрому Києва
у 1240 р.
Боровский, Я. Е., Калюк, А. П., Архипова, Е. И. 1989.
Отчет об археологических исследованиях в Верхнем
Киеве. Науковий архів ІА НАНУ, ф. е., 1989/28.
Боровський, Я. Є., Калюк, О. П. 1993. Дослідження Київ
ського дитинця. В: Толочко, П. П. (ред.). Стародав-
ній Київ. Археологічні дослідження 1984—1989 рр.
Київ: Наукова думка, с. 3-42.
Гончаров, В. К., Юра, Р. О., Копилов, Ф. Б., Кілієвич,
С. Р. 1955. Звіт про археологічні розкопки Київської ар-
хеологічної експедиції Інституту археології АН УРСР
1955 р. Науковий архів ІА НАНУ, ф. е., 1955/4.
Гончаров, В. К. 1957. Археологічні розкопки в Києві у
1955 р. Археологія, 10, с. 122-135.
Гущин, А. С. 1936. Памятники художественного ремесла
Древней Руси Х—ХІІІ вв. Ленинград: Государствен-
ное социально-экономическое издательство.
Іванцов, І. О. 2003. Стародавній Київ. Київ: Фенікс.
Ієвлев, М. М., Козловський, А. О. 2014. Ікона Св. Георгія
з розкопок «Західного палацу». В: Строкова, Л. В. та
ін. (ред.). Музейні читання. Матеріали наукової кон-
ференції «Ювелірне мистецтво — погляд крізь віки».
Київ: ТОВ «Фенікс», с. 226-236.
Каргер, М. К. 1948. Раскопки 1948-1949 гг. в усадьбе Цен-
трального Исторического музея УССР в Киеве. Науко-
вий архів ІА НАНУ, ф. е., 1948/18.
Каргер, М. К. 1952. Розкопки на садибі Київського істо-
ричного музею. В: Єфименко П. П. (ред.). Археоло-
гічні пам’ятки УРСР. Т. ІІІ. Ранні слов’яни і Київська
Русь. Київ: АН УРСР, с. 5-13.
Каргер, М. К. 1958. Древний Киев. Т. І. Очерки по исто-
рии материальной культуры древнерусского города.
Москва-Ленинград: Издательство АН СССР.
Килиевич, С. Р. 1973. Отчет о раскопках Старокиевско-
го отряда Киевской археологической экспедиции по ул.
Десятинной № 2 в 1973г. Науковий архів ІА НАНУ,
ф. е., 1973/22-б.
Кілієвич, С. Р. 1977. Розкопки Великого Ярославового дво-
ру в Києві (1972—1973 рр.). Археологія, 21, с. 92-101.
Килиевич, С. Р. 1982. Детинец Киева ІХ — первой половины
ХІІІ веков. Киев: Наукова думка.
Козловський, А. О., Ієвлев, М. М. 2008. Садиба першої по-
ловини ХІІІ ст. в «Місті Володимира» Давнього Киє-
ва. В: Івакін, Г. Ю. (ред.). Дьнєслово. Збірка праць на
пошану дійсного члена Національної академії наук
України Петра Петровича Толочка з нагоди його 70-
річчя. Київ: Корвінпрес, с. 241-257.
Козловський, А. О., Ієвлев, М. М., Крижановський, В.
О. 2009. Дослідження у Києві по провулку Десятин-
ному, 3 А/Б, 5 Д. Археологічні дослідження в Україні
2008. Київ: ІА НАНУ, с. 143-145.
Козловський, А. О., Ієвлев, М. М. 2010. Археологічні до-
слідження Верхнього Києва 1999—2009 рр. Археоло-
гія і давня історія України, 1: Проблеми давньорусь-
кої та середньовічної археології., с. 299-307.
Козловський, А. О., Ієвлев, М. М., Крижановський, В. О.
2013. Науковий звіт про археологічні дослідження по
провулку Десятинному, 3 літ. А, Б та 5 літ. Д («Захід-
ний палац князя Володимира») у Шевченківському ра-
йону м. Києва в 2008—2009, 2012 та 2013 рр. Науко-
вий архів ІА НАНУ, ф. е., 2008, 09, 12, 13/165.
Козловський, А. О., Ієвлев, М. М., Крижановський, В. О.
2016. Садиба другої половини ХІ — початку ХІІІ ст.
на місці «Західного палацу» у «місті Володимира» в
Києві. Археологія і давня історія України, 4 (21): Пів-
денноруське місто у системі міжцивілізаційних кон-
тактів, с. 71-87.
Мовчан, І. І., Боровський, Я. Є., Гончар, В. М., Писарен-
ко, Ю. Г., Архипова, Є. І. 1999. Звіт про археологічні
дослідження Старокиївської експедиції Інституту ар-
хеології НАН України на вул. Володимирській, 8 м. Киє-
ва у 1999 р. Науковий архів ІА НАНУ, ф. е., 1999/23.
Мовчан, І. І., Боровський, Я. Є., Гончар, В. М., Писарен-
ко, Ю. Г. 1999a. Дослідження «міста Володимира» у
Києві 1999 р. В: Козак, Д. Н., Гаврилюк, Н. О. (ред.).
Археологічні відкриття в Україні 1998—1999 рр. Київ:
ІА НАНУ, с. 124-125.
Мовчан, І. І., Гончар, В. М., Ієвлев, М. М., Козловський,
А. О. 2002. Звіт про археологічні дослідження по вул.
Велика Житомирська, 2. Науковий архів ІА НАНУ,
ф. е., 2002/84.
Моця, О. П. 2004. Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д
[online]. Київ: Наукова думка. Режим доступу: http://
www.history.org.ua/?termin=Dytynec [Дата звернення
30 липня 2020].
Рыбаков, Б. А. 1948. Ремесло Древней Руси. Москва: Изда-
тельство АН СССР.
Толочко, П. П. 1966. Стародавній Київ. Київ: Наукова
думка.
Толочко, П. П. 1976. Древний Киев. Киев: Наукова думка.
Надійшла 01.08.2020
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 103
В. О. Крыжановский
Младший научный сотрудник отдела археологии Киева Института археологии НАН Украины,
ORCID 0000-0002-8999-7446, kryzhanivskyi@iananu.org.ua
ЮВЕЛИРНЫЕ производственные СрЕДОТОЧИЯ КИЕВСКОГО ДЕТИНЦА
Детинец древнего Киева — внутренняя укрепленная часть в границах «города Владимира», общей площадью 10—
12 га. В разное время его территорию исследовало много ученых-археологов.
За период 1907—2013 гг. на территории Киевского детинца обнаружено и исследовано 22 археологических
объекта, а также отдельные сооружения, печи/горны и разнообразные находки из древнерусских культурных
слоев, связанные с ювелирным делом. Все они находились в пределах «города Владимира» и фиксировались на
участках 10 раскопов, а именно: пять объектов находилось по адресу ул. Владимирской, 2 (территория Государ-
ственного исторического музея); два — по ул. Владимирской, 7—9; один — по ул. Десятинной, 2; восемь — по
ул. Большой Житомирской, 2; четыре — по ул. Владимирской, 8; два — по ул. Десятинном, 3—А—Б, 5—Д. По
своей хронологии данные объекты датируются в пределах ХІ — первой половины XIII вв.
Проанализировав расположение ювелирных мастерских, можно выделить, по крайней мере, два значительных
по размерам средоточия — кварталы ювелиров, где жили и работали мастера.
Первый (самый большой) находился вдоль чётной стороны современной ул. Владимирской и тянулся от се-
верного склона Старокиевской горы до ул. Владимирской, 8. С запада он ограничивался Гончарным оврагом, а с
востока — проезжей частью Владимирской улицы. На его территории находилось 11 объектов ювелирного про-
изводства. Общая площадь этого квартала составляла около 3,5 га. Данный центр в разное время мог обслуживать
Великокняжеский двор с его дворцовыми комплексами, работать на нужды боярской знати и духовенства.
Второй находился между улицами Владимирской (с запада) и Десятинной (с востока). На юге он ограничи-
вался проезжей частью ул. Большой Житомирской. На его территории находилось 10 объектов ювелирного про-
изводства. Общая площадь этого квартала составляла около 1,2 га. Скорее всего, данный центр в большей степени
принадлежал усадьбе Федоровского монастыря XII в. и обслуживал княжеский двор Мстислава Владимировича,
построившего монастырь.
Таким образом, начиная с XI в. на территории детинца древнего Киева быстрыми темпами развивалось юве-
лирное дело. Производственные мастерские раскинулись на площади почти в 5 га и просуществовали до разгрома
Киева в 1240 г.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Киевская Русь, древний Киев, детинец, мастерская, ювелирное дело.
Viacheslav O. Kryzhanovskyi
Junior Researcher of Kyiv Archaeology Department of the Institute of Archaeology,
the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0002-8999-7446, kryzhanivskyi@iananu.org.ua
JEWELLERY FOCUSES OF KYIV DYTYNETS
Dytynets of ancient Kyiv is an inner fortified part within the “city of Volodymyr”, with a total area of 10—12 hectares. At
different times, its territory has been explored by many archaeologists.
During the period from 1907 to 2013, 22 archaeological objects were discovered and researched on the territory of the
Kyiv Dytynets, as well as separate buildings, furnaces and various finds from ancient Rus’ cultural strata related to jewellery.
All of them were located within the “city of Volodymyr” and were recorded at the sites of 10 excavations, namely: five
objects were located at the address — Volodymyrska st., 2 (territory of the National Museum of History of Ukraine); two —
on Volodymyrska st., 7—9; one — on Desiatynna st., 2; eight — on Velyka Zhytomyrska st., 2; four — on Volodymyrska st.,
8; two — on Desiatynna st., 3—A—B, 5—D. According to their chronology, these objects are dated by the XI — first half of
the XIII c.
After analyzing the location of jewellery workshops, there can be identified at least two large focuses — the quarters of
jewellers, where the masters lived and worked.
The first (largest) was located along the even side of modern Volodymyrska st. and stretched from the northern slope of
Starokyivska Mountain to Volodymyrska st., 8. From the west it was limited to Goncharnyi ravine, and from the east — the
carriageway of Volodymyrska st. There were 11 jewellery production facilities on its territory. The total area of this quarter
was about 3.5 hectares. This centre at different times could serve the Grand Ducal court with its palace complexes, work for
the needs of the boyar nobility and clergy.
The second was located between the streets: Volodymyrska (from the west) and Desiatynna (from the east). In the south,
it was limited by the carriageway of Velyka Zhytomyrska st. There were 10 jewellery production facilities on its territory.
The total area of this quarter was about 1.2 hectares. Most likely, this centre belonged to a greater extent to the estate of the
Fedoriv monastery of the XII c. and served the princely court of Mstyslav Volodymyrovych, who built the monastery.
Thus, since the XI c. on the territory of Kyiv Dytynets the jewellery manufacturing had been developing rapidly.
Production workshops spread over an area of almost 5 hectares and existed until Kyiv devastation in 1240.
K e y w o r d s: Kyivan Rus’, ancient Kyiv, Dytynets, workshops, jewellery.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4104
References
Borovskii, Ya. Ye., Kaliuk, A. P., Arkhipova, Ye. I. 1989. Otchet ob arkheologicheskikh issledovaniiakh v Verkhnem Kieve. Naukovii
arkhіv ІA NANU, f. e., 1989/28.
Borovskyi, Ya. Ye., Kaliuk, O. P. 1993. Doslidzhennia Kyivskoho dytyntsia. In: Tolochko, P. P. (ed.). Starodavnii Kyiv.
Arkheolohichni doslidzhennia 1984-1989 rr. Kyiv: Naukova dumka, p. 3-42.
Honcharov, V. K., Yura, R. O., Kopylov, F. B., Kiliievych, S. R. 1955. Zvit pro arkheolohichni rozkopky Kyivskoi arkheolohichnoi
ekspedytsii Instytutu arkheolohii AN URSR 1955 r. Naukovyi arkhiv IA NANU, f. e., 1955/4.
Honcharov, V. K. 1957. Arkheolohichni rozkopky v Kyievi u 1955 r. Arheologia, 10, p. 122-135.
Gushchin, A. S. 1936. Pamiatniki khudozhestvennogo remesla Drevnei Rusi X-XIII vv. Leningrad: Gosudarstvennoe sotsialno-
ekonomicheskoe izdatelstvo.
Ivantsov, I. O. 2003. Starodavnii Kyiv. Kyiv: Feniks.
Iievlev, M. M., Kozlovskyi, A. O. 2014. Ikona Sv. Heorhiia z rozkopok “Zakhidnoho palatsu”. In: Strokova, L. V. ta in. (ed.).
Muzeini chytannia. Materialy naukovoi konferentsii “Yuvelirne mystetstvo - pohliad kriz viky”. Kyiv: TOV Feniks, p. 226-236.
Karger, M. K. 1948. Raskopki 1948-1949 gg. v usadbe Tsentralnogo Istoricheskogo muzeia USSR v Kieve. Naukovii arkhіv ІA NANU,
f. e., 1948/18.
Karher, M. K. 1952. Rozkopky na sadybi Kyivskoho istorychnoho muzeiu. In: Yefymenko P. P. (ed.). Arkheolohichni pamiatky
URSR. T. III. Ranni sloviany i Kyivska Rus. Kyiv: AN URSR, p. 5-13.
Karger, M. K. 1958. Drevnii Kiev. T. І. Ocherki po istorii materialnoi kultury drevnerusskogo goroda. Moskva; Leningrad:
Izdatelstvo AN SSSR.
Kilievich, S. R. 1973. Otchet o raskopkakh Starokyevskoho otriada Kyevskoi arkheolohycheskoi эkspedytsyy po ul. Desiatynnoi, 2 v
1973 h. Naukovyi arkhiv IA NANU, f. e., 1973/22-b.
Kiliievich, S. R. 1977. Rozkopky Velykoho Yaroslavovoho dvoru v Kyievi (1972-1973 rr.). Arkheolohiia, 21, s. 92-101.
Kilievich, S. R. 1982. Detinets Kieva IX - pervoi poloviny XІІІ vekov. Kyiv: Naukova dumka.
Kozlovskyi, A. O., Iievlev, M. M. 2008. Sadyba pershoi polovyny XIII st. v “Misti Volodymyra” Davnoho Kyieva. In: Ivakin,
H. Yu. (red.). Dnieslovo. Zbirka prats na poshanu diisnoho chlena Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy Petra Petrovycha
Tolochka z nahody yoho 70-richchia. Kyiv: Korvinpres, p. 241-257.
Kozlovskyi, A. O., Iievlev, M. M., Kryzhanovskyi, V. O. 2009. Doslidzhennia u Kyievi po provulku Desiatynnomu, 3 A/B, 5 D.
Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2008. Kyiv: IA NANU, p. 143-145.
Kozlovskyi, A. O., Iievlev, M. M. 2010. Arkheolohichni doslidzhennia Verkhnoho Kyieva 1999-2009 rr. Arkheolohiia i davnia
istoriia Ukrainy, 1: Problemy davnoruskoi ta serednovichnoi arkheolohii., p. 299-307.
Kozlovskyi, A. O., Iievlev, M. M., Kryzhanovskyi, V. O. 2013. Naukovyi zvit pro arkheolohichni doslidzhennia po provulku
Desiatynnomu, 3 lit. A, B ta 5 lit. D (“Zakhidnyi palats kniazia Volodymyra”) u Shevchenkivskomu raionu m. Kyieva v 2008-
2009, 2012 ta 2013 rr. Naukovyi arkhiv IA NANU, f. e., 2008, 09, 12, 13/165.
Kozlovskyi, A. O., Iievlev, M. M., Kryzhanovskyi, V. O. 2016. Sadyba druhoi polovyny XI - pochatku XIII st. na mistsi
“Zakhidnoho palatsu” u “misti Volodymyra” v Kyievi. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 4 (21): Pivdennoruske misto u
systemi mizhtsyvilizatsiinykh kontaktiv, p. 71-87.
Movchan, I. I., Borovskyi, Ya. Ye., Honchar, V. M., Pysarenko, Yu. H., Arkhypova, Ye. I. 1999. Zvit pro arkheolohichni doslidzhennia
Starokyivskoi ekspedytsii Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy na vul. Volodymyrskii, 8 m. Kyieva u 1999 r. Naukovyi arkhiv IA
NANU, f. e., 1999/23.
Movchan, I. I., Borovskyi, Ya. Ye., Honchar, V. M., Pysarenko, Yu. H. 1999a. Doslidzhennia “mista Volodymyra” u Kyievi 1999
r. In: Kozak, D. N., Gavryliuk, N.O. (ed.). Arkheolohichni vidkryttia v Ukraini 1998-1999 rr. Kyiv: IA NANU, p. 124-125.
Movchan, I. I., Honchar, V. M., Iievlev, M. M., Kozlovskyi, A. O. 2002. Zvit pro arkheolohichni doslidzhennia po vul. Velyka
Zhytomyrska, 2. Naukovyi arkhiv IA NANU, f. e., 2002/84.
Motsia, O. P. 2004. Entsyklopediia istorii Ukrainy: T. 2: H-D [online]. Kyiv: Naukova dumka. Rezhym dostupu: http://www.
history.org.ua/?termin=Dytynec [Data zvernennia 30 lypnia 2020].
Rybakov, B. A. 1948. Remeslo Drevnei Rusi. Moskva: Izdatelstvo AN SSSR.
Tolochko, P. P. 1966. Starodavnii Kyiv. Kyiv: Naukova dumka.
Tolochko, P. P. 1976. Drevnii Kiev. Kyiv: Naukova dumka.
|
| id | arheologia-com-ua-article-237 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:03:47Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/8b/7a2b769125bd2c4cde5d636b8a98ad8b.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-2372020-12-18T06:38:40Z Jewellery Focuses of Kyiv Dytynets Ювелирные производственные средоточия Киевского детинца Ювелiрнi виробничi осередки Київського дитинця Kryzhanovskyi, Viacheslav Kyivan Rus’, ancient Kyiv, Dytynets, workshops, jewellery Киевская Русь, древний Киев, детинец, мастерская, ювелирное дело Київська Русь, стародавній Київ, дитинець, майстерня, ювелірна справа Dytynets of ancient Kyiv is an inner fortified part within the “city of Volodymyr”, with a total area of 10—12 hectares. At different times, its territory has been explored by many archaeologists. During the period from 1907 to 2013, 22 archaeological objects were discovered and researched on the territory of the Kyiv Dytynets, as well as separate buildings, furnaces and various finds from ancient Rus’ cultural strata related to jewellery. All of them were located within the “city of Volodymyr” and were recorded at the sites of 10 excavations, namely: five objects were located at the address — Volodymyrska st., 2 (territory of the National Museum of History of Ukraine); two — on Volodymyrska st., 7—9; one — on Desiatynna st., 2; eight — on Velyka Zhytomyrska st., 2; four — on Volodymyrska st., 8; two — on Desiatynna st., 3—A—B, 5—D. According to their chronology, these objects are dated by the XI — first half of the XIII c. After analyzing the location of jewellery workshops, there can be identified at least two large focuses — the quarters of jewellers, where the masters lived and worked. The first (largest) was located along the even side of modern Volodymyrska st. and stretched from the northern slope of Starokyivska Mountain to Volodymyrska st., 8. From the west it was limited to Goncharnyi ravine, and from the east — the carriageway of Volodymyrska st. There were 11 jewellery production facilities on its territory. The total area of this quarter was about 3.5 hectares. This centre at different times could serve the Grand Ducal court with its palace complexes, work for the needs of the boyar nobility and clergy. The second was located between the streets: Volodymyrska (from the west) and Desiatynna (from the east). In the south, it was limited by the carriageway of Velyka Zhytomyrska st. There were 10 jewellery production facilities on its territory. The total area of this quarter was about 1.2 hectares. Most likely, this centre belonged to a greater extent to the estate of the Fedoriv monastery of the XII c. and served the princely court of Mstyslav Volodymyrovych, who built the monastery. Thus, since the XI c. on the territory of Kyiv Dytynets the jewellery manufacturing had been developing rapidly. Production workshops spread over an area of almost 5 hectares and existed until Kyiv devastation in 1240. Детинец древнего Киева — внутренняя укрепленная часть в границах «города Владимира», общей площадью 10—12 га. В разное время его территорию исследовало много ученых-археологов. За период 1907—2013 гг. на территории Киевского детинца обнаружено и исследовано 22 археологических объекта, а также отдельные сооружения, печи/горны и разнообразные находки из древнерусских культурных слоев, связанные с ювелирным делом. Все они находились в пределах «города Владимира» и фиксировались на участках 10 раскопов, а именно: пять объектов находилось по адресу ул. Владимирской, 2 (территория Государственного исторического музея); два — по ул. Владимирской, 7—9; один — по ул. Десятинной, 2; восемь — по ул. Большой Житомирской, 2; четыре — по ул. Владимирской, 8; два — по ул. Десятинном, 3—А—Б, 5—Д. По своей хронологии данные объекты датируются в пределах ХІ — первой половины XIII вв. Проанализировав расположение ювелирных мастерских, можно выделить, по крайней мере, два значительных по размерам средоточия — кварталы ювелиров, где жили и работали мастера. Первый (самый большой) находился вдоль чётной стороны современной ул. Владимирской и тянулся от северного склона Старокиевской горы до ул. Владимирской, 8. С запада он ограничивался Гончарным оврагом, а с востока — проезжей частью Владимирской улицы. На его территории находилось 11 объектов ювелирного производства. Общая площадь этого квартала составляла около 3,5 га. Данный центр в разное время мог обслуживать Великокняжеский двор с его дворцовыми комплексами, работать на нужды боярской знати и духовенства. Второй находился между улицами Владимирской (с запада) и Десятинной (с востока). На юге он ограничивался проезжей частью ул. Большой Житомирской. На его территории находилось 10 объектов ювелирного производства. Общая площадь этого квартала составляла около 1,2 га. Скорее всего, данный центр в большей степени принадлежал усадьбе Федоровского монастыря XII в. и обслуживал княжеский двор Мстислава Владимировича, построившего монастырь. Таким образом, начиная с XI в. на территории детинца древнего Киева быстрыми темпами развивалось ювелирное дело. Производственные мастерские раскинулись на площади почти в 5 га и просуществовали до разгрома Киева в 1240 г. Статтю присвячено дослідженню археологічних об’єктів давньоруського часу, пов’язаних з ювелірною справою, виявлених на території дитинця стародавнього Києва. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020-12-14 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/237 10.15407/archaeologyua2020.04.090 Arheologia; No 4 (2020): Arheologia; 90-104 Археологія ; № 4 (2020): Arheologia; 90-104 Археология; № 4 (2020): Arheologia; 90-104 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2020.04 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/237/223 |
| spellingShingle | Київська Русь стародавній Київ дитинець майстерня ювелірна справа Kryzhanovskyi, Viacheslav Ювелiрнi виробничi осередки Київського дитинця |
| title | Ювелiрнi виробничi осередки Київського дитинця |
| title_alt | Jewellery Focuses of Kyiv Dytynets Ювелирные производственные средоточия Киевского детинца |
| title_full | Ювелiрнi виробничi осередки Київського дитинця |
| title_fullStr | Ювелiрнi виробничi осередки Київського дитинця |
| title_full_unstemmed | Ювелiрнi виробничi осередки Київського дитинця |
| title_short | Ювелiрнi виробничi осередки Київського дитинця |
| title_sort | ювелiрнi виробничi осередки київського дитинця |
| topic | Київська Русь стародавній Київ дитинець майстерня ювелірна справа |
| topic_facet | Kyivan Rus’ ancient Kyiv Dytynets workshops jewellery Киевская Русь древний Киев детинец мастерская ювелирное дело Київська Русь стародавній Київ дитинець майстерня ювелірна справа |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/237 |
| work_keys_str_mv | AT kryzhanovskyiviacheslav jewelleryfocusesofkyivdytynets AT kryzhanovskyiviacheslav ûvelirnyeproizvodstvennyesredotočiâkievskogodetinca AT kryzhanovskyiviacheslav ûvelirnivirobničioseredkikiívsʹkogoditincâ |