Кахляна пiч з будинку В. Кочубея в Батуринi

In 2015 during the archaeological excavations on the territory of “Kochubei” park in Baturyn a blockage of tiles was discovered in cultural layer. The blockage, besides tiles, contained broken bricks, yellow clay, and little fractures of lime. Discovered materials were remains from the tile-stove, l...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія
Date:	2020
Issue:	4
Pages:	113-127
ISSN:	2616-499X
Author Affiliations:	Liudmyla Myronenko — National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Archaeology, Scientific Funds department, Research Fellow, Ph.D — ORCID: 0000-0003-2804-5318 Anastasia Korokhina — National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Archaeology, Research Fellow, Ph.D Volodymyr Belskyi — National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Geochemistry, Mineralogy and Ore Formation, Researcher, PhD in Geography — ORCID: 0000-0001-7990-1386
Main Authors:	Myronenko, Liudmyla, Korokhina, Anastasia, Belskyi, Volodymyr
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020
Subjects:	кахлі кахляна піч будинок В. Кочубея XVIII ст. Батурин петрографічний аналіз енергодисперсійна рентгенівська спектроскопія (мікрозондовий аналіз)
Online Access:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/240
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Download file:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824505582223360
author	Myronenko, Liudmyla Korokhina, Anastasia Belskyi, Volodymyr
author_facet	Myronenko, Liudmyla Korokhina, Anastasia Belskyi, Volodymyr
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Liudmyla Myronenko", "institution": "National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Archaeology, Scientific Funds department, Research Fellow, Ph.D", "orcid": "0000-0003-2804-5318" }, { "author": "Anastasia Korokhina", "institution": "National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Archaeology, Research Fellow, Ph.D", "orcid": "" }, { "author": "Volodymyr Belskyi", "institution": "National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Geochemistry, Mineralogy and Ore Formation, Researcher, PhD in Geography", "orcid": "0000-0001-7990-1386" } ]
author_orcid_str_mv	0000-0003-2804-5318 0000-0001-7990-1386
author_sort	Myronenko, Liudmyla
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	127
container_issue	4
container_start_page	113
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2020-12-18T06:39:36Z
description	In 2015 during the archaeological excavations on the territory of “Kochubei” park in Baturyn a blockage of tiles was discovered in cultural layer. The blockage, besides tiles, contained broken bricks, yellow clay, and little fractures of lime. Discovered materials were remains from the tile-stove, located in the smallest room of the General Judge V. Kochubei’s house, which probably was a girls’ room. Found tiles fragments belonged to at least of 38 specimens. The tiles collection is represented by two varieties of panel and cornice tiles. All products are unglazed, have a relief floral motif and the traces of shoot inside. The surfaces of some items were covered by a layer of chalk. Based on constructional (a type of rim figuration) and decorative features there was noticed similarities between pairs panel—cornice tiles. Petrographic and elemental analyses have showed that all tiles were made of clay from one deposit and burnt at the same temperature within two similar or one cycle. Written sources about the organization of workshop craft, analysis, design, and decorative features of the products allowed assuming that two masters of the same craft association worked on the stove construction and the production of tiles for it. The tiles set attest to the two-tiers stove. The well-known Baturyn, Ukrainian and foreign analogies let us graphically recreate the appearance of the tile stove and its estimated size. The tile-stove was built between 1700 and 1708 when the house belonged to V. Kochubei, and later it was destroyed in the second half of the XVIII c., not earlier than in 1778. Accordingly, the tile stove from the girl’s room had existed in the house for 70—78 years, during which it had been whitewashed, possibly repeatedly, to hide traces of soot and dust on the surface.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2020.04.113
first_indexed	2026-08-07T01:03:50Z
format	Article
fulltext	НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ • ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 4  2020 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор Чабай В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Заступник головного редактора Толочко П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України Вiдповiдальний секретар Гаврилюк Н. О., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Бороффка Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, ФРН БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя БРУЯКО I. В., доктор iсторичних наук, Одеський археологiчний музей НАН України БУЙСЬКИХ А. В., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» IВАКIН В. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України IВАНЧИК А. I., член-кореспондент РАН та Францiї, Нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, ФРН КОРВIН-ПIОТРОВСЬКИЙ О. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Моця О. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Отрощенко В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЕТРАУСКАС О. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України СКОРИЙ С. А., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ФОРНАСЬЕ Й., професор, доктор, Гете унiверситет Франкфурта-на-Майнi, ФРН ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Ягеллонського унiверситету, Польща NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – Founded IN 1947 Frequency: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Deputy editor-in-Chief TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Executive Secretary GAVRYLYUK N. O., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany BRAUND D., Professor, Dr. Hab., University of Exeter, UK BRUIAKO I. V., DSc in History, Odessa Archaeological Museum of the NAS of Ukraine BUISKIKH A. V., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland Djindjian F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France IVAKIN V. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine IVANCHIK A. I., Corresponding Member of the Russian Academy of Sciences, National Center for Scientific Research of France FORNASIER J., Professor, doctor, Goethe University Frankfurt am Main, Germany KAIZER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany KORVIN-PIOTROVSKYI O. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine MOTSIA O. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PETRAUSKAS O. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine SKORYI S. A., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine ZALIZNYAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 4  2020 ЗМIСТ CONTENTS Articles BRUIAKO I. V. Specifics of trade-economic re- lations within the North-Western Black Sea Re- gion in the antiquity GRECHKO D. S. Аbout the dating of the scythi- an type arrowheads of the late hallstatt period from Central Europe Aksionov V. S. Fiery rituals among the Alani- an population of the Saltov culture of the Sever- sky Donets Basin (based on materials from cata- comb cemeteries) Kozubovskyi H. A. About the upper border of the Кyiv grivnas usage Publication of Archaeological Material YEVDOKIMOV H. L. †, DANYLKO N. M., PUS- TOVALOV S. Zh. Burial Mounds Near Kachkarov- ka Village IVANOV M. S. Distribution of the Donetsk Type Beakers Among the Inhul Catacomb Culture Bu rials Kravchenko E. A. Ceramic Vessel from Mound near Zolne village in the Crimea Serheieva M. S., Zhyhola V. S. Artistic Carved Bone From Zarichne Village Antiquities of Kyiv KRYZHANOVSKYI V. O. Jewellery Focuses of Kyiv Dytynets Статтi BRUIAKO I. V. Specifics of trade-economic re- 5 lations within the North-Western Black Sea Re- gion in the antiquity GRECHKO D. S. Аbout the dating of the scythian 12 type arrowheads of the late hallstatt period from Central Europe АКСЬОНОВ В. С. Вогняні ритуали у аланського 28 населення салтівської культури басейну сівер- ського Дінця (за матеріалами катакомбних мо- гильників) КОЗУБОВСЬКИЙ Г. А. Про верхню межу ви- 39 користання київських гривень Публiкацiї археологiчного матерiалу ЄВДОКИМОВ Г. Л. †, ДАНИЛКО Н. М., 49 ПУСТОВАЛОВ С. Ж. Кургани біля с. Качка- рівка ІВАНОВ М. С. Поширення донецьких кубків 65 серед поховань інгульської катакомбної куль- тури КРАВЧЕНКО Е. А. Керамічна посудина із кур- 73 гану біля с. Зольне у Криму СЕРГЄЄВА М. С., ЖИГОЛА В. С. Художня 82 різьблена кістка із с. Зарічне Київськi старожитностi КРИЖАНОВСЬКИЙ В. О. Ювелірні виробничі 90 осередки Київського дитинця До iсторiї стародавнього виробництва СУШКО А. О. Технологія виготовлення кера- 105 мічних полив’яних писанок за археологічними матеріалами Києва МИРОНЕНКО Л. В. Кахляна піч з будинку 113 В. Кочубея в Батурині Корохіна А. В., Бельський В. М. Сиро- 123 винно-технологічний аналіз формувальних мас двох кахлів із Батурина (Додаток) Iсторiя науки ПОПЕЛЬНИЦЬКА О. О. Листи археолога 128 В. Є. Козловської до краєзнавця С. Л. Дроздо- ва (за матеріалами архіву Національного му- зею історії України) Рецензiї ТОМАШЕВСЬКИЙ А. П. Рец.: Олег Сухобо- 138 ков, Світлана Юренко. Давній Путивль Хронiка Всеукраїнська археологічна конференція «Іл- 143 лінська Варвара Андріівна — видатна дослід- ниця Скіфії (до 100-річчя від дня народження)» К. К. Марченко та українська археологія 145 Новi видання LILLIE M., POTEKHINA I. (eds.). Prehistoric 146 Ukraine: From the First Hunters to the First Far- mers Алфавітний покажчик змісту журналу «Археоло- 148 гія» за 2020 р. To the History of Ancient Crafts SUSHKO A. A. Ceramic glazed painted eggs production technology based on Kyiv archaeo- logical materials MYRONENKO L. V. The Ornamented Tile- Stove From the V. kochubei’s House in Baturyn Korokhina A. V., Belskyi V. M. Raw ma- terial and technological analysis of molding masses of two tiles from Baturyn (Appendix) History of Science POPELNYTSKA O. O. Letters of the Archaeolo gist V. Ye. Kozlovska to the Regional Researcher S. L. Drozdov (According to the Archive of the National Museum of History of Ukraine) Book Review TOMASHEVSKYI A. P . Review: Oleh Su- khobokov, Svitlana Yurenko. Ancient Putyvl News Review The All-Ukrainian Archaeological Conference “Illinska Varvara Andriivna — an outstanding researcher of Scythia (to the 100th anniversary of her birth)” K. K. Marchenko and Ukrainian archaeology New publications LILLIE M., POTEKHINA I. (eds.). Prehistoric Ukraine: From the First Hunters to the First Farmers Index of Publications in “Arhaeology” Journal in 2020 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 113 © Л. В. Мироненко, 2020 * МИРОНЕНКО Людмила Володимирівна — канди- дат історичних наук, науковий співробітник відділу Наукові фонди Інституту археології НАН України, ORCID 0000-0002-8545-0718, ludmila6ko@gmail.com Л. В. Мироненко * Кахляна пiч з будинку В. Кочубея в Батуринi УДК 904.3(477.51)“17” https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.04.113 У статті розглянуто рештки однієї з печей будинку В. Кочубея, виявлених у процесі розкопок 2015 р. Відо- мі аналогії та аналіз пічного кахляного набору дозволи- ли встановити час її існування, умови спорудження та створити гіпотетичну графічну реконструкцію. К л ю ч о в і с л о в а: кахлі, кахляна піч, будинок В. Кочу- бея, XVIII ст., Батурин, петрографічний аналіз, енерго- дисперсійна рентгенівська спектроскопія (мікрозондовий аналіз). Будинок В. Кочубея, відомий також як буди- нок генерального суду, єдина пам’ятка архі- тектури останньої третини XVII ст. на терито- рії Батурина, яка дожила до сьогодення. Пер- ші дослідження будинку були проведені ще у 1960-х рр. М. Цапенком, однак отримані ре- зультати щодо розмірів та вигляду споруди у подальшому були заперечені археологічними дослідженнями та оглядом будинку у процесі його ремонту у 2003 (Ситий та ін. 2003, с. 116— 134) та 2004—2005 рр. (Ситий, Дмитрієнко 2012, с. 102). У результаті проведених обстежень та ар- хеологічних досліджень вдалося встановити реальні розміри будинку на час його спору- дження (Ситий та ін. 2004, с. 68) та, що най- більш важливо у контексті нашого досліджен- ня, з’ясувати кількість опалювальних пристро- їв усередині. У 2004 р. вважалося, що будинок опалювався двома кахляними печами: моно- хромною бірюзовою та поліхромною (Ситий та ін. 2004, с. 168; Ситий, Дмитрієнко 2012, с. 103—104). Однак, дослідження 2015 р. на те- риторії подвір’я садиби виявили матеріали від ще однієї кахляної печі початку XVIII ст., яка, на думку Ю. Ситого, могла розміщуватися у дівочій кімнаті будинку (Когут, Мезенцев, Си- тий 2016, с. 24). Нижче у статті буде здійснено спробу ви- значити особливості спорудження печі почат- ку XVIII ст. з будинку В. Кочубея, час її існу- вання, та, на основі знайдених аналогій, ре- конструювати її зовнішній вигляд. Рештки печі (піч 3 за загальною нумераці- єю печей у будинку) були виявлені на терито- рії парку «Кочубеївський» у 2015 р., у розко- пі 1, східна ділянка якого розташовувалася на 38 м на південний схід від південно-східного кута будинку (Ситий та ін. 2015, с. 68). Під час розкопок у квадратах 2, 3, 10, 11 на глибині 0,25—0,30 м від рівня сучасної денної поверхні було виявлене потужне скупчення кахлів, би- тої цегли з жовтою глиною, глеєм та незначни- ми фрагментами вапна. Пляма завалу не мала чіткої форми і на рівні розчистки мала розмі- ри 1,85 × 1,95 м (рис. 1). Його потужність ста- новила до 0,4 м. Нижче завалу на рівні мате- рика фіксувалася яма темно-сірого плямисто- го супіску овальної форми, витягнутої за віссю північ-південь, розмірами 1,5 × 1,1 м і загли- бленої в материк на 0,1 м (Ситий та ін. 2015, с. 69). Ймовірно, представлений об’єкт був сміттєвою ямою, в яку під час ремонту будинку були викинуті залишки кахляної печі. Із запо- внення завалу, окрім знахідок кахлів та цегли, походять фрагмент металевої завіси, пряжка з кольорового металу, фрагмент залізного цвяха та мідна монета «полушка» 1750 р. У завалі кахлів з цеглою не було простеже- но жодної системи. Простір між керамічними об’єктами був заповнений сумішшю жовтої глини з сіро-зеленим глеєм. Ця суміш також фіксувалась на зовнішній стороні румп кахлів. Зсередини частина кахлів була заповнена жов- тою глиною з дрібними крихтами цегли. Варто зауважити, що у завалі не знайдено жодної ці- лої цеглини чи фрагментів зі збереженою ши- риною чи висотою. Ймовірно, цілі вироби, що відносилися до фундаменту печі були вилучені для практичних потреб, тоді як решта цегляно- го бою потрапила до сміттєвої ями. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4114 Із завалу походить сім цілих кахлів, 25 час- тин та 65 фрагментів, що загалом, згідно по- передніх обрахунків, відповідає як мінімум 38 збереженим екземплярам. Усі кахлі з колекції за морфологічними ознаками належать до типу коробчастих (Ви- ногродська 1993, с. 26) або, згідно польської типології, плиткових (Dąbrowska 1987, s. 67). Цей тип кахлів характеризується наявністю лицьової пластини (плитки), зазвичай орна- ментованої, та румпи, що кріпилася зі зворот- ної сторони лицьової пластини. Знайдені серед завалу кахлі, що відносили- ся до досліджуваної нами печі 3 — червоногли- няні, неполив’яні. Натомість, лицьова поверх- ня більшості виробів була вкрита шаром по- білки. Внутрішня поверхня кахлів має тонкий шар кіптяви, що утворився під час експлуата- ції печі. Серед скупчення кахлів у розкопі 1 та- кож зафіксовано два фрагменти лицьової кахлі, вкриті бірюзовою поливою. На відміну від рані- ше висловленого припущення, що кахля цього різновиду була центральним елементом печі 3 (Когут, Мезенцев, Ситий 2016, с. 24), більш імовірно, що вона відносилась до кахляної бі- рюзової печі 1, що розташовувалась у найбіль- шій залі будинку, і потрапила до сміттєвої ями у результаті її ремонту чи руйнування. Кахляний набір досліджуваної печі 3 пред- ставлений кахлями чотирьох орнаментальних різновидів (рис. 3), що за місцем розташування в конструкції печі та конструктивними ознака- ми відповідають двом типам: лицьовим (рис. 3: 1, 2) та карнизним (рис. 3: 3, 4), по два різно- види кожного з типів. Слід зазначити, що ко- жен з орнаментальних різновидів кахлів має цифрову позначку робочого типу. Ця робоча типологія була розроблена Ю. М. Ситим під час археологічних досліджень у місті Батури- ні для спрощення опрацювання великої ко- лекції архітектурно-декоративної кераміки та з’ясування поширення кахлів з певними орна- ментальними мотивами у межах міста. Робо- чий тип (далі р. т.) буде вказуватися нижче під час опису конкретних виробів. У колекції, крім виповнюючих кахлів (тих, що формують основне центральне тіло печі), також присутні шість фрагментів кутових ках- лів, серед яких є як лицьові, так і карнизні. Ку- тові кахлі представлені поєднаними цілим ви- робом та половинкою. Також один фрагмент лицьової кахлі має сліди підрізки посередині ще по сирому виробу. Лицьові кахлі (р. т. 222-А) мають підпрямо- кутну форму і розміри 22,5 × 20,5 см (рис. 3: 1). Лицьова пластина має товщину 0,9 см. Кахлі цього різновиду з внутрішньої сторони мають сліди концентричних кіл. Ця ознака є свідчен- ням формування лицьової пластини на гон- чарному колі для кращого і рівномірного роз- поділення глиняної маси у формі (Moslal 2012, s. 27), яка, найімовірніше, була дерев’яною, оскільки сліди від деревних волокон фіксують- ся на зовнішній стороні лицьової пластини де- яких екземплярів. Румпа кахлі не відступає від краю лицьової пластини і розташована з незна- чним нахилом до центру виробу. Товщина рум- пи становить 0,6—0,8 см, а її висота — 10,9 см. Вінце румпи оформлене у вигляді потовщення з незначним напливом із зовнішньої сторони. Під ним розташовано чотири-п’ять рельєфних заглиблених ліній, залишених у процесі фор- мування румпи на гончарному колі інструмен- том із зубчиками. Орнаментальну композицію представле- ної кахлі утворюють два симетрично розта- шованих стебла з розгалуженими завитками, з’єднані у центральній частині прямокутним перев’язом. Завитки закінчуються листками та двома різновидами квіток: схожими на тюль- пани у верхній частині та ірисами у централь- ãëèíà òà ãëåé öåãëà êàõë³ ê/ø 1 m0 Рис. 1. Ситуативний план завалу з кахлями та битою цеглою, Батурин, розкоп 1 на терито- рії садиби В. Кочубея, 2015 р. Fig. 1. Situational plan of the blockage of tiles and broken bricks, Baturyn, trench No. 1 on the territory of the V. Kochubei’s homestead, 2015 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 115 ній. Декор по периметру кахлі замкнений де- коративною рамкою шириною 0,5—0,7 см. Орнамент чіткий, високий (до 0,3—0,4 см), ре- тельно виконаний, з дрібними та тонкими де- талями. Кахлі цього декоративного різновиду впер- ше були виявлені під час дослідження решток печі 3 з будинку В. Кочубея. У подальшому по- дібний декор виявлений в оздобленні кахлів зі споруди початку XVIII ст. на території східної околиці Батурина (Ситий та ін. 2018, с. 47). Інший різновид лицьових кахлів (р. т. 162-А) також мав підпрямокутну форму та схожі пара- метри — 23 × 21,7 см (рис. 3: 2). Товщина ли- цьової пластини становила 1,1 см. Внутріш- ня поверхня була рівномірно загладжена, без жодних слідів. Відсутність концентричних кіл, які можна було простежити у попередньо опи- саній кахлі, можна пояснити досить низьким рельєфом орнаменту, який не вимагав додат- кового вдавлення глиняного тіста у матрицю- форму. Румпа кахлі не відступає від краю ли- цьової пластини і була злегка нахилена до цен- тру виробу. Її товщина становить 0,7—1,0 см, а висота — 8,9 см. Вінце румпи оформлене у ви- гляді загнутого назовні широкого (до 2,2 см) манжету. На зовнішній поверхні румпи міс- тяться сліди витягування на гончарному крузі. В основі декору лежить популярний у XVII—XVIII ст. мотив «букет у вазі». Централь- не місце в композиції кахлі займає досить ве- лика (висота 10,7 см) опукла ваза на піддоні без ручок, оздоблена заглибленими геометрични- ми елементами. У центрі букета велика квітка, ймовірно, тюльпан, обабіч якого розміщені по дві квітки з дрібними пелюстками та великою серединкою (соняшник?), нижня пара яких орієнтована донизу і має стебло з масивними листками. Рельєф цього різновиду кахлів дуже низький (0,1—0,2 см) та нечіткий. Декоратив- на рамка по периметру кахлі дуже вузька (0,2— 0,3 см) і у верхній частині перекриває елемен- ти декору. Лицьові кахлі з подібним декором (р. т. 162) траплялися під час розкопок попередніх років на території садиби В. Кочубея (Ситий та ін. 2013, с. 33), садибі гетьмана І. Мазепи на Гон- чарівці (Ситий та ін. 2013, с. 52 ) та у заповне- нні рову цитаделі ранньомодерного Батурина у шарах пожежі 1708 р. (Ситий та ін. 2006, с. 36). Карнизні кахлі, як зазначалось вище, пред- ставлені двома різновидами. Карнизні кахлі першого різновиду (р. т. 11-В) у профіль мають двохчастинну фор- му з увігнутою верхньою частиною та опу- клою нижньою. Ширина кахлі становить 22— 22,5 см, а висота — 14,4 см (рис. 3: 3). Товщина лицьової пластини складає 0,8—0,9 см. Румпа кахлі не відступає від краю лицьової пластини і злегла нахилена до середини виробу. Її товщи- на 0,6—0,8 см, а висота — до 9,5 м. Вінце румпи оформлене у вигляді потовщення з легким на- пливом по зовнішній стороні. Під вінцем роз- ташовано п’ять рельєфних ліній. В основі декору — рослинний узор: у верх- ній увігнутій частині багатопелюсткова розет- ка, що чергується з листом аканту; у нижній опуклій — два вигнуті симетричні листи акан- ту, з’єднані перев’язом, чергуються з верти- кально спрямованою пальметою. Рельєф зо- браження високий (0,3 см), чіткий, ретельно пророблений. Карнизні кахлі другого різновиду (р. т. 226) у перетині мають двохчастинну форму з плас- кою верхньою частиною та опуклою ниж- ньою (рис. 3: 4). Ширина кахлі становить 20— 20,8 см, висота — 13,7 см. Лицьова пластина Рис. 2. План будинку В. Кочубея початку XVIII ст. з по- значеними кахляними печами Fig. 2. Plan of the V. Kochubei’s house of the beginning of the the XVIII c. with marked tile-stoves ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4116 має товщину 0,8—0,9 см. Румпа, що не відсту- пає від краю лицьової пластини, має товщину 0,8—0,9 см та висоту 8,2—8,5 см. Вінце румпи пряме, без потовщень. Як і в попередньому випадку в основі ком- позиції рослинний узор, основним елементом якого є два симетричні дугоподібні пагони з перев’язом у центрі, відділені один від одно- го чотирипелюстковою розеткою. На пласкій частині — складний елемент, що є нічим ін- шим як двома схематично зображеними лис- тами аканту, з’єднаними перев’язом, нижні і верхні листки якого зливаються, утворюючи серцеподібну горизонтально спрямовану фігу- ру. Рельєф зображення — низький (до 0,2 см), нечіткий. Деякі екземпляри на зовнішній по- верхні лицьової пластини містять сліди від дерев’яної форми. Варто зазначити, що схожі елементи, при- сутні в декорі багатьох карнизних кахлів, по- ширених у межах Батурина. Аналізуючи особливості декору та морфо- логічні характеристики виробів: оформлен- ня румпи, висота і техніка виконання рельєфу, сліди на внутрішній та зовнішній поверхні ви- робів — можна помітити схожість між парами лицьова—карнизна кахля. Так, лицьова кахля р. т. 222-А та карнизна р. т. 11-В мають висо- кий чіткий рельєф та схоже оформлення рум- пи з потовщенням та рельєфними лініями під вінцем (рис. 3: 1, 3). Натомість лицьова кахля р. т. 162-А та карнизна р. т. 226 мають низький нечіткий рельєф (рис. 3: 2, 4). Ці спостережен- ня наштовхнули на думку, що означені пари кахлів для конструкції кахляної печі 3 могли бути виготовленими різними майстрами. На підтвердження озвученої гіпотези може вказувати присутність концентричних кіл на внутрішній поверхні лицьових кахлів р. т. 222-А (рис. 3: 1). Як вже зазначалося вище, їх поя- ва пояснюється розподілом глиняної маси у формі-матриці на гончарному крузі, зокрема з метою посилення чіткості рельєфу. Звичай- но, на противагу цій гіпотезі можна зазначи- ти, що відсутність концентричних кіл на вну- трішній стороні лицьової кахлі р. т. 162 (рис. 3: 2) пояснюється низьким рельєфом останньої, однак в археології відомі випадки наявнос- ті таких слідів у кахлях із нечітким рельєфом як в межах міста Батурина, так і у світі загалом (Moslal 2012, s. 27). У той же час можна про- стежити явну відмінність у стилі оформлень ві- нець румпи, що найкраще помітно на прикла- ді лицьових кахлів: потовщення з рельєфними лініями під вінцем (рис. 3: 1) на противагу ши- рокому манжету (рис. 3: 2). Саме оформлення Рис. 3. Кахлі початку XVIII ст. з печі будинку В. Кочубея Fig. 3. Tiles of the beginning of the XVIII c. from the V. Kochubei’s house ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 117 вінця румпи у кахлях з одного комплексу може свідчити про індивідуальну манеру майстра (Виногродська 1993, с. 30). Щоб з’ясувати, чи простежується манера ви- конання та оформлення виробу в сировинно- технологічних характеристиках формувальних мас, зразки лицьових кахлів р. т. 162-А (рис. 3: 2) та 222-А (рис. 3: 1) були віддані на петрогра- фічний та елементний (мікрозондовий) аналіз (Корохіна, Бельський 2020, див. додаток на- прикінці статті). У результаті проведених до- сліджень вдалося встановити, що обидва зраз- ки за основними петрографічними ознаками є дуже схожими. Основою для виготовлення обох кахлів слугувала алевристо-глиниста си- ровина, можливо відмулена, без штучно введе- них домішок. Показовим також є те, що кера- мічні вироби виготовлені із глини приналеж- ної до одного і того ж родовища, а незначні відмінності у зразках можуть бути наслідком зміни хімічного складу глини по латералі або на глибину. Обидва зразки були випалені в окиснювальному середовищі за температури приблизно 850—1000 °С та виготовлені у межах аналогічних за складом операцій технологіч- них циклів (чи навіть одного циклу). Отримані результати, загалом, не супере- чать гіпотезі про двох майстрів, задіяних для виготовлення кахлів для однієї печі. Реєстр 1726 р. фіксує на території міста п’ятьох осіб, які належали до гончарного цеху, і проживали в Батурині до погрому 1708 р. (Мазепина кни- га 2005, с. 76). Проте, судячи з кількості насе- лення і розмірів міста у кінці XVII — початку XVIII ст., можна припустити, що гончарів мо- гло бути і більше, однак не набагато, оскіль- ки традиційно гончарські цехи були одними з найменш численних (Щербина 2009). Той факт, що обидва зразки кахлів були виготов- лені з глини одного родовища, підтверджує те, що обидва майстри належали до однієї реміс- ничої корпорації, оскільки гончарні цехи, як правило, користувалися монопольним правом на родовища глини на визначеній території (Щербина 2011, с. 161), а крадіжка глини сто- ронньою особою, що не належала до цеху, мо- гла каратися (Лазаревська 1925, с. 23). З огля- ду на те, що обидві кахлі за технологічними характеристиками практично однакові, а го- ловна відмінність полягає у якості виконання декору, можна вести мову про різну кваліфіка- цію осіб, залучених для виконання цього за- мовлення. На жаль, існує дуже обмежена кіль- кість джерел, які висвітлюють питання розпо- ділу обов’язків між членами гончарного цеху та особливостей виконання замовлень. Відо- мо, що в другій половині XVII—XVIII ст. не іс- нувало чітко визначеної спеціалізації гончарів, і один майстер міг виготовляти як посуд, так і кахлі з цеглою, а також займатися споруджен- ням печі (Щербина 2011, с. 161). Останнє вва- жалося вершиною гончарної майстерності, що засвідчувало високий фаховий рівень ремісни- ка (Щербина 2011, с. 162). З огляду на вище сказане, теоретично могло існувати для шляхи організації процесу спору- дження печі. Згідно з першим, над споруджен- ням печі працював майстер гончар-пічник ра- зом з підмайстром чи учнем, який міг належа- ти до родини гончаря (Лазаревська 1925, с. 28). Проте цей варіант виглядає не досить пере- конливо, оскільки обидві кахлі відрізнялися не лише якістю виконання декору, що могло пояснюватися недостатнім досвідом учня чи підмайстра, а й характером оформлення кон- структивних частин, їх розмірів та техніки ви- конання, що свідчить, передусім, про різні під- ходи до процесу виготовлення. Звідси випли- ває другий, найбільш імовірний варіант: над замовленням працювало два майстри різної кваліфікації, створюючи подібні за розмірами, але відмінні за декором кахлі. Більш кваліфі- кований гончар виготовляв вишукані кахлі та споруджував піч, у той час як другий майстер виготовляв групу менш презентабельних виро- бів для зменшення вартості печі. Схожий роз- поділ обов’язків можна простежити на прикла- ді кравецьких цехів цього часу, де під час отри- мання особливих індивідуальних замовлень, основне навантаження лягало на плечі стар- шого досвідченого ремісника, оскільки у разі виникнення проблеми, майстер мав відшкодо- вувати витрати з власної кишені (Пославська 2019, с. 113). Однакова температура випалу до- сліджених зразків може говорить про можли- вість використання як однієї гончарної печі для усіх зразків, так і двох печей схожої кон- струкції, які за традицією могли розміщувати- ся на території власних дворів майстрів (Щер- бина 2011, с. 161). Піч 3 у своїй початковій формі була досить простою, на що вказує досить бідний пічний набір використаних кахлів, у той час як в піч- ному наборі кінця XVII — початку XVIII ст., окрім лицьових, були присутні кахлі-коронки, що вінчали піч, декілька різновидів карнизних кахлів, пояскові та інші, у залежності від ціни та смаків замовника. Фундаменти печі 3 до наших днів не збере- глися. У будинку В. Кочубея на момент рекон- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4118 струкції у 2003—2005 рр. фіксувався єдиний фундамент печі 1 у залі 1 (рис. 2) розмірами 1,4 × 1,9 м (Ситий та ін. 2004, с. 68). Ця піч була найбільша і опалювала найбільшу за розміра- ми кімнату. Також на східних околицях Батури- на у споруді початку XVIII ст., у підкліті житла були досліджені залишки печі, фундамент якої був виготовлений із сирцевої цегли, мав розмі- ри 2,20 × 1,35 м (Ситий та ін. 2018, с. 44), а для її декору були використані кахлі, схожі за де- кором до кахлі р. т. 222-А. Однак і в цьому ви- падку досить великі розміри печі пояснюються значною площею житла. У такій ситуації пере- конливим здається факт, що в менших примі- щеннях печі мали бути менших розмірів. Ві- домо, що збережені фундаменти кахляних пе- чей на території України мали прямокутну чи квадратну форму і середні розміри 0,9—1,6 × 0,7—1,0 м (Виногродська 1993, с. 61). Схожих розмірів були печі XVIII ст. на території Поль- щі: 0,80 × 0,51 м — в Слупську (Brochocka 2010, s. 122); 1,30 × 0,85 м — у Мальборкському замку (Pośpieszna 2010, s. 89); 1,04 × 1,11 м — в Ельбла- гу (Niemcewicz-Ledwoń, Fonferek 2010, s. 42). Отже, згідно із представленими аналогіями, можна припустити, що фундамент печі мав до- вжину близько 1,0—1,2 м і, відповідно до фор- ми, ширину від 0,8 до 1,0 м, а то і менше. Щодо висоти, то тут простежується певна залежність висоти печі з висотою стелі у примі- щенні. Так, у М. Домбровської читаємо витяг з друкованого джерела 1782 р., в якому вказуєть- ся, що піч у висоту має займати 2/3 висоти по- кою (Dąbrowska 1987, s. 142). Враховуючи, що висота кімнат у будинку В. Кочубея становить близько 3,8 м, то висота печі мала становити близько 2,5 м, разом із висотою фундаментів. Така висота печі вписується у розміри збере- жених на сьогодні печей XVIII ст. у польських музеях (Niemcewicz-Ledwoń, B., Fonferek 2010, s. 42; Pośpieszna 2010, s. 89; Brochocka 2010, s. 122), середня висота яких становить 2,03— 2,60 м, а іноді і 3,0 м (Dąbrowska 1987, s. 166). Піч 3 була двохярусна, на що вказує наяв- ність двох різновидів лицьових кахлів (рис. 4). Вона спиралася на цегляний фундамент, ви- соту якого достеменно визначити неможли- во. Від фундаменту конструкція починалася з одного ряду карнизних кахлів р. т. 226 (рис. 3: 4). Перший нижній ярус печі утворювали ли- цьові кахлі р. т. 162-А (рис. 3: 2) з нечітким ре- льєфним малюнком, яких могло нараховува- тися 4—6 рядів, однак у запропонованій нами реконструкції присутнє середнє значення в 5 рядів. Яруси один від одного відділяв ряд кар- низних кахлів р. т. 11-В (рис. 3: 3). Других верх- ній ярус був сформований з лицьових кахлів р. т. 222-А (рис. 3: 1), яких могло бути також близько 5 рядів. Завершувалася піч переверну- тими карнизними кахлями р. т. 11-В (рис. 3: 3). На такий розподіл лицьових кахлів між яруса- ми наводить думка, що менш якісні з худож- ньої точки зору кахлі, розташовувалися вни- зу, у менш помітній зоні, в той час як вишука- ні зразки з чітким рельєфом розміщувалися на рівні зорового сприйняття глядачем. Виконана Рис. 4. Реконструкція печі початку XVIII ст. з будин- ку В. Кочубея Fig. 4. reconstruction of the tile-stove of the XVIII c. from the V. Kochubei’s house ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 119 нами графічна реконструкція є гіпотетичною, оскільки не можливо точно дізнатися кількість рядів у кожному з ярусів. Ще одна похибка по- лягає у неможливості визначити висоту фун- даменту і на скільки він підіймався над рів- нем підлоги будинку в кінці XVII — початку XVIII ст., оскільки збільшення чи зменшення його висоти закономірно впливає на кількість рядів у тілі печі. Нижні ряди кахлів були заповнені цегляною крихтою разом із глиною, що слугувало для кращої стійкості печі (Dąbrowska 1987, s. 213). Залишки подібної суміші фіксувалися у запо- вненні внутрішнього простору деяких виро- бів у процесі розбору завалу печі в 2015 р. Що характерно, у конструкції печі 3 не було вико- ристано залізних скоб для фіксування кахлів у рядах, про що свідчить відсутність отворів у конструкції румпи усіх виявлених зразків. Зага- лом, батуринським кахлям останньої третини XVII — початку XVIII ст. не властива наявність отворів у румпі. Виняток становлять лише де- які різновиди пояскових кахлів, що викорис- товувалися для складних конструктивних ком- позицій (Мироненко 2018, с. 79—81). Ця тра- диція з’являється лише з середини XVIII ст. у часи К. Розумовського у зв’язку зі зміною кон- струкції кахляних печей цього часу. Піч 3 розташовувалась у залі 2а будинку В. Кочубея (рис. 2), де, на думку дослідників (Ситий та ін. 2015, с. 73; Когут, Мезенцев, Си- тий 2016, с. 24), проживали доньки генераль- ного судді. На момент огляду будинку в 2004 р. стіна між залою 2 та залою 2а була відсутня (Ситий, Дмитрієнко 2012, с. 105), фіксувалася лише її нижня частина, що дозволяє припусти- ти її існування на цій ділянці у часи проживан- ня в будинку сім’ї Кочубеїв на початку XVIII ст. Попередньо вважалось, що піч 2 (поліхромна) розміщувалася у залі 2, через стіну від печі 1, більш того, вони були поєднані одним повітря- ним каналом-димарем. Однак наявність у пів- нічній частині будинку трьох печей, у той час як південна не мала жодної, здається мало імо- вірним. Зважаючи на це, доцільним буде дещо уточнити розташування усіх трьох печей у бу- динку. Піч 1 (бірюзова) розміщувалася в залі 1 і цей факт, внаслідок збереженості фундамен- тів, знахідок залишків монохромних бірюзових кахлів навколо та наявності повітряного кана- лу, не піддається сумніву. Піч 2 могла бути у залі 3, яку дослідники вважають робочою кім- натою канцелярист. Якщо вважати прийняти думку, що за часів В. Кочубея південна частина будинку використовувалася під адміністратив- ні потреба генерального суду, то наявність най- дорожчої найвишуканішої печі з двоголовими орлами в кімнаті, до якої людина потрапляє з сінець, виглядає досить логічним. Відповідно, опалювання цієї печі здійснювалося з сінець, як господарського приміщення. Розглянута нами піч 3 розташовувалася, ймовірно, вздовж західної стінки зали 2а, таким чином, що топка розміщувалась у залі 2, з якої, скоріше за все, топилася і піч 1. Піч 3 існувала з початку XVIII ст. Згідно лі- топису Самійла Величка (Літопис Самійла Ве- личка 1991, с. 602—603), у 1700 р. В. Кочубей став генеральним суддею, і з цього часу буди- нок генерального суду (Реброва 2014, с. 39) пе- реходить в його особисту власність. Цю поса- ду він займав до 1708 р. (Бантыш-Каменский 1859, с. 73—75). У означений період, з 1700 по 1708 рр., імовірно, і було споруджено піч у про- цесі облаштування будинку генерального суду під особисті потреби власника. На таку дату вказує також знахідка кахлі, подібної за деко- ром до кахлі р. т. 222-А з відмінностями у зо- браженні дрібних деталей та кольором черепка виробу, у заповненні житла на східній околи- ці Батурина. Цю кахлю було знайдено в одно- му комплексі з керамічним посудом (горщики, тарілки), який за морфологічними ознаками датується не раніше початку XVIII ст. (Ситий та ін. 2018, с. 47). Будинок В. Кочубея успішно пережив зни- щення Батурина 1708 р. і в наступні роки пе- рейшов у спадок до нащадків генерального судді (Реброва 2014, с. 40). У середині XVIII ст. (не раніше 1760-го рр.) будинок був придбаний гетьманом К. Розумовським (Реброва 2014, с. 41), і в наступні роки суттєво перебудований (Ситий, Дмитрієнко 2012, с. 105—106). Вихо- дячи з історичного контексту, а також знахідки серед решток печі монети 1750 р., можна впев- нено стверджувати, що піч 3 була зруйнована не раніше другої половини XVIII ст. Ділянка, де було виявлено кахлі від печі, ототожнюєть- ся дослідниками (Ситий та ін. 2015, с. 71—72) з можливим місцем розташування дерев’яної Введенської церкви, яку у 1778 р. за наказом К. Розумовського було перенесено до сусід- нього села Матіївка (Когут та ін. 2015, с. 27). Утворена у результаті западина у подальшо- му заповнювалася різноманітним будівельним сміттям, зокрема і рештками кахляної печі. Таким чином, піч 3 з будинку В. Кочубея проіснувала близько 70—78 років до того, як її рештки потрапили до культурного шару на території садиби. Під час експлуатації, з ме- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4120 тою приховати сліди кіптяви та пилу, поверх- ня печі білилася, можливо навіть не раз, що у результаті надавало їй більш презентабельного вигляду. Однак із середини — другої половини XVIII ст. мода на кахляні печі змінюється, вна- слідок чого у процесі перепланування будин- ку рельєфні печі замінюють на гладенькі, ви- конані з полив’яних однотонних та мальова- них кахлів. Як можна помітити, прості кахляні печі були поширені не лише у міщанському середо- вищі Гетьманщини у кінці XVII—XVIII ст., а та- кож ставали невід’ємною частиною інтер’єрів будинків козацької старшини. У той час, як у головних залах розміщувалися вишукані доро- гі полив’яні поліхромні або монохромні печі, опалення кімнати, прихованої від зайвих очей, не потребувало складних конструктивних чи декоративних рішень. Ця тенденція була ха- рактерна не лише для будинку В. Кочубея. Схожу ситуацію можна простежити на прикла- ді палацу І. Мазепи на Гончарівці (Мироненко 2011), де поряд із двома чи трьома унікальними поліхромними кахляними печами розташову- валась проста зелена монохромна, споруджена з кахлів з найбільш поширеними декоративни- ми мотивами (Мироненко 2011). Представни- ки козацької старшини, дотримуючись устав- лених традицій оформлення інтер’єрів по- мешкання, не цурались можливості економно витрачати власні кошти, особливо на речі, не- доступні погляду сторонньої особи. Виногродська, Л. І. 1993. Кахлі Середнього Подніпров’я XIV — середини XVIII ст. Дисертація к. і. н. Інститут археології НАН України. Когут, З., Мезенцев, В., Ситий, Ю. 2016. Розкопки у Бату- рині 2015 року. Реконструкції інтер’єрів палацу Івана Мазепи. Торонто: Вид-во «Гомін України». Когут, З., Мезенцев, В., Ситий, Ю., Скороход, В. 2015. Археологічні дослідження у Батурині 2013—2014 рр. Палаци Івана Мазепи та Кирила Розумовського. То- ронто: Вид-во «Гомін України». Лазаревська, К. 1925. Матеріяли до історії цехів на Ліво- бережній Україні XVII—ХІХ ст. В: Грушевський, М. (ред.). Записки історично-філологічного відділу, кн. VI. Київ: друкарня Української Академії Наук, с. 20-33. Мироненко, Л. 2011. Реконструкція однієї кахляної печі з палацу гетьмана Івана Мазепи на Гончарівці. В: Дят- лов, В. О. (відп. ред.). Середньовічні старожитнос- ті Центрально-Східної Європи. Матеріали Х Міжна- родної студентської наукової археологічної конфе- ренції, 15—17 квітня 2011 р. Чернігів: Ред.-вид. від ЧНПУ ім. Т. Г. Шевченка, 2011, с. 143-145. Пославська, Н. О. 2019. Кравецький цех у Львові у XVI— XVIII ст.: організаційні форми та соціальні відносини. Дисертація к. і. н. Львівський національний універ- ситет імені Івана Франка. Реброва, Н. Б. 2014. Садиба Кочубея в Батурині, друга по- ловина XVII — початок ХХ ст. В: Савицький, О. Д., Титова, О. М. (ред.). Сіверщина в історії України, 7. Київ; Глухів: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, с. 39-46. Ситий, І. (упор.). 2005. Мазепина книга. Чернігів: ЦНТЕІ, 2005. Ситий, Ю., Васюта, О., Даменцева, О., Кобець, О., Ко- валенко, В., Комар, О., Луценко, Р., Мезенцев, В., Моця, О., Семенченко, Б., Хамайко, Н. Науковий звіт про археологічні дослідження в охоронних зонах іс- торикокультурного заповідника “Гетьманська столи- ця” в смт Батурин Бахмацького р-ну Чернігівської обл. в 2003 р. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 64, 2003/195. Ситий, Ю., Васюта, О., Єгорова, Н., Кобець, О., Кова- ленко, В., Луценко, Р., Мезенцев, В., Моця, О., Се- менченко, Б., Солобай, І. 2004. Науковий звіт про ар- хеологічні дослідження в охоронних зонах Державно- го історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» в смт Батурин Бахмацького р-ну Чернігів- ської обл. у 2004 р. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 64, 2004/196-а. Ситий, Ю. М., Дмитрієнко, С. В. 2012. Реконструкція зо- внішнього вигляду садиби В. Кочубея на Чорній Річці. В: Титова, О. М. (ред.). Праці центру пам’яткознавства, вип. 22. К.: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, с. 102-107. Ситий, Ю., Єгорова, Н., Коваленко, В., Мезенцев, В., Моця, О., Непомнящих, В., Скороход, В., Сита, Л., Шарпата, Д. Науковий звіт про археологічні дослі- дження в охоронних зонах історико-культурного запо- відника «Гетьманська столиця» в смт Батурин Бах- мацького р-ну Чернігівської обл. в 2006 р. Т. 1. Науко- вий архів ІА НАНУ, ф. 64, 2006/66. Ситий, Ю., Жигола, В., Кондратьєв, І., Луценко, Р., Мезен- цев, В., Мироненко, Л., Потапенко, А., Сита, Л., Ско- роход, В., Терещенко, О. 2015. Науковий звіт про ар- хеологічні дослідження в охоронних зонах Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська сто- лиця» в м. Батурин Бахмацького р-ну Чернігівської обл. в 2015 р. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 64, 2015/14. Ситий, Ю., Жигола, В., Мезенцев, В., Мироненко, Л., Потапенко, А., Сита, Л., Сорокін, С., Терещен- ко, О., Хлистун, Є. 2018. Науковий звіт про архео- логічні дослідження в охоронних зонах Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська сто- лиця» в м. Батурин Бахмацького р-ну Чернігівської обл. у 2018 р. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 64, 2018/79. Ситий, Ю., Луценко, Р., Мезенцев, В., Мироненко, Л., Потапенко, А., Сита, Л., Скороход, В., Терещен- ко, О., Цеков, А. Науковий звіт про археологічні до- слідження в охоронних зонах Національного істори- кокультурного заповідника «Гетьманська столиця» в м. Батурині Бахмацького р-ну Чернігівської обл. у 2013 р. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 64, 2013/110. Следственное дело о Кочубее и Искре по доношению их на Гетьмана Ивана Мазепу в измене Государю. 1859. В: Бантыш-Каменский, Д. Н. (собр.). Источники Малороссийской истории, часть 2 (1691—1722 гг.). Москва: В Университетской типографии. Шевчук, В. О. (пер.-упор.) 1991. Літопис Самійла Величка. Том 2. Київ: Дніпро. Щербина, С. В. 2011. Гончарні цехи Північного Ліво- бережжя у другій половині XVII—XVIII ст. В: Слє- сарєв, С. А., Титова, О. М. (ред.). Сіверщина в істо- рії України, 4. Київ; Глухів: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, с. 160-163. Щербина, С. В. 2009. Розміщення ремісничих цехів на те- риторії Чернігово-Сіверщини у ХVІІ—ХVІІІ ст. Лі- тература та культура Полісся, 51, с. 16-23. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 121 Brochocka, A. 2010. Zabytkowe piece i kafle w zbiorach Muzeum Pomorza środkowego w Słupsku. In: Dąbrowska, M., Semków, J., Wojnowska, W (ed.). Piece kaflowe w zbiorach musealnych w Polsce. Materiały konferencji naukowej zogranizowanej Muzeum Mikołaja Kopernika we Fromborku w dniach 5—7 września 2008 roku. Frombork: Muzeum Mikołaja Kopernika we Fromborku. Instytucja Samorządu Wojwodztwa Warmińsko-Mazurskiego, s. 121-125. Dąbrowska, M. 1987. Kafle i piece kaflowe w Polsce do końca XVIII wieku. In: Komieńska, S. (ed.). Studia i materiały z historii kultury materialnej, tom LVIII. Wrocław. Warszawa. Kraków. Gdańsk. łodź: Zaklad Narodowy im. Ossolińskich. Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. Moslal, K. 2012. Kafle w zbiorach Muzeum Historycznego Miasta Krakowa. Kraków: Muzeum Historyczne Miasta Krakowa. Niemcewicz-Ledwoń, B., Fonferek, J. 2010. Piece kaflowe w zbiorach Muzeum Archeologiczno-Historycznego w Elblągu. In: Dąbrowska, M., Semków, J., Wojnowska, W (ed.). Piece kaflowe w zbiorach musealnych w Polsce. Materiały konferencji naukowej zogranizowanej Muzeum Mikołaja Kopernika we Fromborku w dniach 5—7 września 2008 roku. Frombork: Muzeum Mikołaja Kopernika we Fromborku. Instytucja Samorządu Wojwodztwa Warmińsko-Mazurskiego, s. 42-44. Pośpieszna, B. 2010. Piece kaflowe na zamku malborskiem. In: Dąbrowska, M., Semków, J., Wojnowska, W (ed.). Piece kaflowe w zbiorach musealnych w Polsce. Materiały konferencji naukowej zogranizowanej Muzeum Mikołaja Kopernika we Fromborku w dniach 5—7 września 2008 roku. Frombork: Muzeum Mikołaja Kopernika we Fromborku. Instytucja Samorządu Wojwodztwa Warmińsko-Mazurskiego, s. 87-93. Надійшла 28.07.2020 Л. В. Мироненко Кандидат исторических наук, научный сотрудник отдела Научные фонды Института археологи НАН Украины, ORCID 0000-0002-8545-0718, ludmila6ko@gmail.com Изразцовая печь с дома В. Кочубея в Батурине В 2015 г. на территории парка «Кочубеевский» в Батурине в процессе археологических раскопок в культурном слое был обнаружен завал изразцов вперемешку с битым кирпичом, желтой глиной и мелкими вкраплениями извести. Эти материалы являлись остатками изразцовой печи, расположенной в наименьшей комнате дома ге- нерального судьи В. Кочубея, вероятно, девичьей. Найденные фрагменты изразцов принадлежали, как мини- мум, 38-ми экземплярам. В коллекции представлены две разновидности лицевых изразцов и две разновидности карнизных. Все изделия неполивные, имеют растительный рельефный орнамент, копоть с внутренней стороны, а часть изделий содержит следы побелки на внешней поверхности. Основываясь на конструктивных (способ оформления румпы) и декоративных особенностях, было прослеже- но сходство между парами лицевой—карнизный изразец. Петрографический и элементный анализ показали, что изразцы были изготовлены из глины одного месторождение и обожжены при одинаковой температуре в пределах схожих или одного цикла. Письменные источники об организации цехового ремесла, анализы, конструктивные и декоративные особенности изделий позволили нам предположить, что над заказом по сооружению печи и изго- товлению для нее изразцов трудились два мастера одного ремесленного объединения. Обнаруженный печной набор свидетельствует о том, что печь была двухъярусной. Известные бату- ринские, украинские и зарубежные аналогии позволили графически воссоздать внешний облик печи и ее предположительные размеры. Печь была сооружена между 1700 и 1708 гг., когда дом принадлежал В. Кочубею, и впоследствии была раз- рушена во второй половине XVIII в., вероятно, не раньше 1778 г. Таким образом, печь просуществовала в доме 70—78 лет, на протяжении которых в процессе эксплуатации белилась, возможно, неоднократно, чтобы скрыть следы копоти и пыли на поверхности. К л ю ч е в ы е с л о в а: изразцы, изразцовая печь, дом В. Кочубея, XVIII век, Батурин. Liudmyla V. Myronenko Ph.D, Research Fellow at the Scientific Funds department of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0002-8545-0718, ludmila6ko@gmail.com The Ornamented tile-stove from the V. Kochubei’s house in Baturyn In 2015 during the archaeological excavations on the territory of “Kochubei” park in Baturyn a blockage of tiles was discovered in cultural layer. The blockage, besides tiles, contained broken bricks, yellow clay, and little fractures of lime. Discovered materials were remains from the tile-stove, located in the smallest room of the General Judge V. Kochubei’s house, which probably was a girls’ room. Found tiles fragments belonged to at least of 38 specimens. The tiles collection is represented by two varieties of panel and cornice tiles. All products are unglazed, have a relief floral motif and the traces of shoot inside. The surfaces of some items were covered by a layer of chalk. Based on constructional (a type of rim figuration) and decorative features there was noticed similarities between pairs panel—cornice tiles. Petrographic and elemental analyses have showed that all tiles were made of clay from one deposit and burnt at the same temperature within two similar or one cycle. Written sources about the organization of workshop craft, ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4122 analysis, design, and decorative features of the products allowed assuming that two masters of the same craft association worked on the stove construction and the production of tiles for it. The tiles set attest to the two-tiers stove. The well-known Baturyn, Ukrainian and foreign analogies let us graphically recreate the appearance of the tile stove and its estimated size. The tile-stove was built between 1700 and 1708 when the house belonged to V. Kochubei, and later it was destroyed in the second half of the XVIII c., not earlier than in 1778. Accordingly, the tile stove from the girl’s room had existed in the house for 70—78 years, during which it had been whitewashed, possibly repeatedly, to hide traces of soot and dust on the surface. K e y w o r d s: tiles, tile-stove, V. Kochubei’s house, XVIII c., Baturyn. References Vynohrodska, L. I. 1993. Kakhli Serednoho Podniprovia XIV - seredyny XVIII st. Dysertatsiia k. i. n. Instytut arkheolohii NAN Ukrainy. Kohut, Z., Mezentsev, V., Sytyi, Yu. 2016. Rozkopky u Baturyni 2015 roku. Rekonstruktsii interieriv palatsu Ivana Mazepy. Toronto: Vyd-vo Homin Ukrainy. Kohut, Z., Mezentsev, V., Sytyi, Yu., Skorokhod, V. 2015. Arkheolohichni doslidzhennia u Baturyni 2013-2014 rr. Palatsy Ivana Mazepy ta Kyryla Rozumovskoho. Toronto: Vyd-vo Homin Ukrainy. Lazarevska, K. 1925. Materiialy do istorii tsekhiv na Livoberezhnii Ukraini XVII-ХХ st. In: Hrushevskyi, M. (ed.). Zapysky istorychno-filolohichnoho viddilu, kn. VI. Kyiv: drukarnia Ukrainskoi Akademii Nauk, p. 20-33. Myronenko, L. 2011. Rekonstruktsiia odniiei kakhlianoi pechi z palatsu hetmana Ivana Mazepy na Honcharivtsi. In: Diatlov, V. O. (ex. ed.). Serednovichni starozhytnosti Tsentralno-Skhidnoi Yevropy. Materialy X Mizhnarodnoi studentskoi naukovoi arkheolohichnoi konferentsii, 15-17 kvitnia 2011 r. Chernihiv: Red.-vyd. vid ChNPU im. T. H. Shevchenka, 2011, p. 143-145. Poslavska, N. O. 2019. Kravetskyi tsekh u Lvovi u XVI-XVIII st.: orhanizatsiini formy ta sotsialni vidnosyny. Dysertatsiia k. i. n. Lvivskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Franka. Rebrova, N. B. 2014. Sadyba Kochubeia v Baturyni, druha polovyna XVII-pochatok KhKh st. In: Savytskyi, O. D., Tytova, O. M. (ed.). Sivershchyna v istorii Ukrainy, 7. Kyiv; Hlukhiv: Tsentr pamiatkoznavstva NAN Ukrainy i UTOPIK, p. 39-46. Sytyi, I. (comp.). 2005. Mazepyna knyha. Chernihiv: TsNTEI, 2005. Sytyi, Yu., Vasiuta, O., Damentseva, O., Kobets, O., Kovalenko, V., Komar, O., Lutsenko, R., Mezentsev, V., Motsia, O., Semenchenko, B., Khamaiko, N. Naukovyi zvit pro arkheolohichni doslidzhennia v okhoronnykh zonakh istorykokulturnoho zapovidnyka “Hetmanska stolytsia” v smt Baturyn Bakhmatskoho r-nu Chernihivskoi obl. v 2003 r. Naukovyi arkhiv IA NANU, f. 64, 2003/195. Sytyi, Yu., Vasiuta, O., Yehorova, N., Kobets, O., Kovalenko, V., Lutsenko, R., Mezentsev, V., Motsia, O., Semenchenko, B., Solobai, I. 2004. Naukovyi zvit pro arkheolohichni doslidzhennia v okhoronnykh zonakh Derzhavnoho istoryko-kulturnoho zapovidnyka “Hetmanska stolytsia” v smt Baturyn Bakhmatskoho r-nu Chernihivskoi obl. u 2004 r. Naukovyi arkhiv IA NANU, f. 64, 2004/196-a. Sytyi, Yu. M., Dmytriienko, S. V. 2012. Rekonstruktsiia zovnishnoho vyhliadu sadyby V. Kochubeia na Chornii Richtsi. In: Tytova, O. M. (ed.). Pratsi tsentru pam’iatkoznavstva, vyp. 22. Kyiv: Tsentr pamiatkoznavstva NAN Ukrainy i UTOPIK, p. 102-107. Sytyi, Yu., Yehorova, N., Kovalenko, V., Mezentsev, V., Motsia, O., Nepomniashchykh, V., Skorokhod, V., Syta, L., Sharpata, D. Naukovyi zvit pro arkheolohichni doslidzhennia v okhoronnykh zonakh istoryko-kulturnoho zapovidnyka “Hetmanska stolytsia” v smt Baturyn Bakhmatskoho r-nu Chernihivskoi obl. v 2006 r. T. 1. Naukovyi arkhiv IA NANU, f. 64, 2006/66. Sytyi, Yu., Zhyhola, V., Kondratiev, I., Lutsenko, R., Mezentsev, V., Myronenko, L., Potapenko, A., Syta, L., Skorokhod, V., Tereshchenko, O. 2015. Naukovyi zvit pro arkheolohichni doslidzhennia v okhoronnykh zonakh Natsionalnoho istoryko- kulturnoho zapovidnyka “Hetmanska stolytsia” v m. Baturyn Bakhmatskoho r-nu Chernihivskoi obl. v 2015 r. Naukovyi arkhiv IA NANU, f. 64, 2015/14. Sytyi, Yu., Zhyhola, V., Mezentsev, V., Myronenko, L., Potapenko, A., Syta, L., Sorokin, S., Tereshchenko, O., Khlystun, Ye. 2018. Naukovyi zvit pro arkheolohichni doslidzhennia v okhoronnykh zonakh Natsionalnoho istoryko-kulturnoho zapovidnyka “Hetmanska stolytsia” v m. Baturyn Bakhmatskoho r-nu Chernihivskoi obl. u 2018 r. Naukovyi arkhiv IA NANU, f. 64, 2018/79. Sytyi, Yu., Lutsenko, R., Mezentsev, V., Myronenko, L., Potapenko, A., Syta, L., Skorokhod, V., Tereshchenko, O., Tsekov, A. Naukovyi zvit pro arkheolohichni doslidzhennia v okhoronnykh zonakh Natsionalnoho istorykokulturnoho zapovidnyka “Hetmanska stolytsia” v m. Baturyni Bakhmatskoho r-nu Chernihivskoi obl. u 2013 r. Naukovyi arkhiv IA NANU, f. 64, 2013/110. Sledstvennoe delo o Kochubee i Iskre po donosheniiu ikh na Getmana Ivana Mazepu v izmene Gosudariu. 1859. In: Bantysh- Kamenskii, D. N. (sobr.). Istochniki Malorossiiskoi istorii, chast 2 (1691-1722 gg.). Moskva: V Universitetskoi tipografii. Shevchuk, V. O. (tr.-comp.) 1991. Litopys Samiila Velychka. Tom 2. Kyiv: Dnipro. Shcherbyna, S. V. 2011. Honcharni tsekhy Pivnichnoho Livoberezhzhia u druhii polovyni XVII-XVIII st. In: Sliesariev, S. A., Tytova, O. M. (ed.). Sivershchyna v istorii Ukrainy, 4. Kyiv; Hlukhiv: Tsentr pamiatkoznavstva NAN Ukrainy i UTOPIK, p. 160-163. Shcherbyna, S. V. 2009. Rozmishchennia remisnychykh tsekhiv na terytorii Chernihovo-Sivershchyny u XVII-XVIII st. Literatura ta kultura Polissia, 51, p. 16-23. Brochocka, A. 2010. Zabytkowe piece i kafle w zbiorach Muzeum Pomorza środkowego w Słupsku. In: Dąbrowska, M., Semków, J., Wojnowska, W (ed.). Piece kaflowe w zbiorach musealnych w Polsce. Materiały konferencji naukowej zogranizowanej ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 123 Muzeum Mikołaja Kopernika we Fromborku w dniach 5-7 września 2008 roku. Frombork: Muzeum Mikołaja Kopernika we Fromborku. Instytucja Samorządu Wojwodztwa Warmińsko-Mazurskiego, s. 121-125. Dąbrowska, M. 1987. Kafle i piece kaflowe w Polsce do końca XVIII wieku. In: Komieńska, S. (ed.). Studia i materiały z historii kultury materialnej, tom LVIII. Wrocław. Warszawa. Kraków. Gdańsk. łodź: Zaklad Narodowy im. Ossolińskich. Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. Moslal, K. 2012. Kafle w zbiorach Muzeum Historycznego Miasta Krakowa. Kraków: Muzeum Historyczne Miasta Krakowa. Niemcewicz-Ledwoń, B., Fonferek, J. 2010. Piece kaflowe w zbiorach Muzeum Archeologiczno-Historycznego w Elblągu. In: Dąbrowska, M., Semków, J., Wojnowska, W (ed.). Piece kaflowe w zbiorach musealnych w Polsce. Materiały konferencji naukowej zogranizowanej Muzeum Mikołaja Kopernika we Fromborku w dniach 5-7 września 2008 roku. Frombork: Muzeum Mikołaja Kopernika we Fromborku. Instytucja Samorządu Wojwodztwa Warmińsko-Mazurskiego, s. 42-44. Pośpieszna, B. 2010. Piece kaflowe na zamku malborskiem. In: Dąbrowska, M., Semków, J., Wojnowska, W (ed.). Piece kaflowe w zbiorach musealnych w Polsce. Materiały konferencji naukowej zogranizowanej Muzeum Mikołaja Kopernika we Fromborku w dniach 5-7 września 2008 roku. Frombork: Muzeum Mikołaja Kopernika we Fromborku. Instytucja Samorządu Wojwodztwa Warmińsko-Mazurskiego, s. 87-93. А. В. Корохiна, В. М. Бельський * Сировинно-технологiчний аналiз формувальних мас двох кахлiв iз Батурина Додаток * КОРОХІНА Анастасія Вікторівна — к. і. н., н. с., Ін- ститут археології НАН України, a.v.korokhina@gmail. com, ORCID 0000-0001-6123-6285. БЕЛЬСЬКИЙ Володимир Миколайович — к. г. н., н. с., Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України, ORCID 0000-0001-7990-1386, belskyi. vm@gmail.com. Для аналізу були надані фрагменти двох кахлів з Батурина (початок XVIII ст.) з розко- пок Батуринської міжнародної археологічної експедиції 2015 р. Фрагменти не мають польо- вих шифрів, походять з ями 1 розкопу 1 на те- риторії парку «Кочубеївський». Їм надані лабо- раторні шифри: Bat-001, Bat-002 (рис. 5: 1—2). Методи та обладнання Застосовані такі методи: 1) Первинна візуальна характеризація, діа- гностика структурно-текстурних особливостей матриці й первинна діагностика непластичних включень за допомогою цифрового мікроско- па (Druc 2018). 2) Петрографічний аналіз прозорих шлі- фів (30 μm) в поляризованому світлі (Quinn 2013). Обладнання: поляризаційний мікро- скоп МІН-8, цифрова камера LT-Cam Basic 2 MP. Програмне забезпечення під час прове- дення текстурного аналізу: SmartGrain (http:// www.kazusa.or.jp/phenotyping/smartgrain/index. html). Петрографічний аналіз (оптична мікроско- пія) дозволяє проводити діагностику компози- ції формувальних мас: визначати склад і харак- теристики непластичних включень, текстуру і ступінь оскловування матриці. 3) Аналіз на електронному мікроскопі JEOL- 733 методом енергодисперсійної рентгенівської спектроскопії (мікрозондовий аналіз). Параме- три роботи приладу: прискорювальна напруга 20.00 kV, сила струму 20 нА, локальність зонду 2—3 мкм. Цей метод, що також є одним із ба- зових для кола завдань, що розглядаються, до- зволив встановити елементний склад матриці та визначити деякі акцесорні мінерали. Первинна візуальна технологічна характери- зація Колір поверхонь обох зразків за системою Мансела 1 2.5YR 6/10—7/10 (внутрішня поверх- ня зразка Bat-001 вкрита тонким шаром кіптя- ви). Твердість (за шкалою Мооса) 4. Поверхні від дотика до них осипаються. Злами землисті. Ко- льорова палітра зламів має однотонний колір, що відповідає кольору поверхонь (рис. 5: 1—4). Огляд свіжих зрізів, перпендикулярних по- верхням виробів, засвідчує високу гомоген- 1 Колір встановлено шляхом порівняння цифро- вих фотографій, до яких застосовувалася кольоро- ва корекція, зі згенерованими таблицями Мансела (http://www.andrewwerth.com/color/). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4124 ність формувальної маси. Втім, можна кон- статувати дещо більшу ступінь гомогенності зразку Bat-001: у його складі помітний дуже дрібний пісок (переважно кварцевого скла- ду), зерна полікристалічного кварцу і стяжки заліза (рис. 5: 5). Натомість, матриця зразка Bat-002 містить також глинисті пелети, час- точки осадових літокластів, округлі вапняко- ві стяжки, розмірами до 2,25 мм (рис. 6: 6—8). За умови високих прикінцевих температур випалу виробів (див. результати петрографіч- ного аналізу) утворення таких стяжок можна пояснити як результат вторинного (постдепо- зиційного, за археологічною термінологією) відкладення кальциту з матриці (Cau, Day, Montana 2002). Петрографічний2 аналіз.3 Обидва зразки вия- вилися дуже схожими за основними петрогра- фічними ознаками, відтак, їхня характеристи- ка наводиться сукупно. Доля непластичних включень в зразках складає 30—40 %, при цьому 95 % кластично- го матеріалу має розмірність алевриту (грану- 2 PPL — plain polirized light (режим з одним поляриза- тором) 3 XP — crossed polars (режим зі схрещеними поляриза- торами) Рис. 5. 1, 2 — свіжі зрізи стінок зразків перпендикуляр- но до поверхонь (без масштабу); 3—6 — мікрофотогра- фії свіжих зрізів (перпендикулярних поверхні), циф- ровий мікроскоп: 3 — зразок Bat-001; 4—6 — зразок Bat-002; a — кварц; b — літокласти польового шпату; c — сполука заліза; d — фрагмент осадового літокласту (алевроліт?); е — глиниста пелета; f — вапнякова стяж- ка Fig. 5. 1, 2 — fresh sections of the samples walls perpendicular to the surfaces (without scale); 3—6 — microphotographs of fresh sections (perpendicular to the surface), digital micro- scope: 3 — sample Bat-001; 4—6 — sample Bat-002; a — quartz; b — lithoclasts of feldspar; c — iron compound; d — fragment of sedimentary lithoclast (siltstone?); e — clay pellet; f — limestone screed Рис. 6. Мікрофотографії шліфів зразку Bat-001 у по- ляризованому світлі. 1—6 — в одному поляризаторі (PPL 2); 7—8 — у схрещених поляризаторах (XP 3). 1, 2 — матриця із крупним включенням кварцу і глинис- тою пелетою; 3 — мусковіт; 4 — польовий шпат; 5 — плагіоклаз; 6 — акцесорний мінерал (рутил); 7 — акце- сорний мінерал (циркон?); 8 — акцесорний мінерал і калієвий польовий шпат із пертитовим зростанням Fig. 6. Microphotographs of sections of the sample Bat-001 in polarized light. 1—6 — in one polarizer (PPL 2); 7—8 — in crossed polarizers (XP 3). 1, 2 — matrix with a large inclusion of quartz and clay pellets; 3 — muscovite; 4 — feldspar; 5 — plagioclase; 6 — accessory mineral (rutile); 7 — accessory mineral (zircon?); 8 — accessory mineral and potassium feldspar with pertite growth 1 2 3 4 5 6 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 125 лометрична класифікація, за: Wentworth 1922). Включення складені кварцом і польовими шпатами, розміром < 0,6 мм; анізометричні та ізометричні; слабоокатані–окатані; помір- но орієнтовані відносно поверхонь зразків; де- монструють унімодальний розподіл розмірів, помірно сортовані; тип цементації — суцільне міжзернове облямування (рис. 6—7). Кварц у фракції дрібного піску має пряме згасання (рідше мозаїчне чи хвильове). Іноді спостерігається тріщинуватість. Алевритова фракція загалом сформована із зерен гострокутої форми. В цій фракції у кіль- кості «дуже рідкісні» (< 0,5 %) представлені: біотит, мусковіт, полікристалічний кварц, по- льові шпати (зокрема плагіоклаз і мікроклін), акцесорні мінерали (рис. 6: 3—8; 7: 3—8). По- льові шпати демонструють ознаки вивітрю- вання, подекуди мають пертитові зростання, плагіоклаз серицитизований і пелітизований (рис. 6: 8; 7: 4—6). Включення акцесорних мі- нералів з високим показником двозаломлення здебільшого надто дрібні для точного визна- чення. Серед них виділяються циркон, рутил (рис. 6: 6—7; 7: 7), топаз. Штучні домішки не виявлені. Характе- ристики розподілу непластичних природних включень наведено в табл. 1—2. Рис. 7. Мікрофотографії шліфів зразку Bat-002 у по- ляризованому світлі. 1—4 — в одному поляризаторі (PPL); 5—8 — у схрещених поляризаторах (XP). 1—2 — матриця із крупним включенням кварцу і гглинис- тою пелетою; 3 — біотит; 4 — польовий шпат, зміне- ний вивітрюванням; 5 — мікроклін; 6 — калієвий по- льовий шпат із пертитовим зростанням; 7 — акцесор- ний мінерал (циркон); 8 — акцесорний мінерал Fig. 7. Microphotographs of sections of the sample Bat-002 in polarized light. 1—4 — in one polarizer (PPL); 5—8 — in crossed polarizers (XP). 1—2 — matrix with a large inclusion of quartz and clay pellets; 3 — biotite; 4 — feldspar, changed by weathering; 5 — microcline; 6 — potassium feldspar with pertite growth; 7 — accessory mineral (zircon); 8 — accessory mineral Рис. 8. Нормовані лінійні діаграми хімічного складу глинистої матриці для зразків ке- раміки Bat-001 та Bat-002 побудовані за результатами мікрозондового аналізу (табл. 3) Fig. 8. Normalized linear diagrams of the chemical composition of the clay matrix for samples of ceramics Bat-001 and Bat-002 based on the results of microprobe analysis (Table 3) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4126 Матриця складає: близько 65 % у зразку 001, 50 % — у зразку 002. Безкарбонатна. Коричне- ва в одному поляризаторі, темно-коричнева — у схрещених поляризаторах (за збільшення × 40); гомогенна. У зразку 001 матриця оптич- но слабко активна (початок процесу вітрифі- кації), у зразку 002 — оптично неактивна, ві- трифікована. Трапляються рідкісні (0,5—2,0 %) пелети: ізометричні, слабоокатані чи окатані, чорні в одному та у схрещених поляризаторах (× 40); розмірами до 2,4 мм; включають алев- рит (рис. 6: 2; 7: 2). Пори майже відсутні в зразку 001 (мікро- каверни біля поверхонь). У зразку 002 їх близь- ко 5,0 % — макро- та мега-пласкі. Таким чином, обидва зразки майже іден- тичні за петрографічними характеристика- ми. Була використана алевритисто-глиниста пластична сировина (можливо, відмулена). Формувальна маса не має штучно введених компонентів. Випал здійснено в окислюваль- ній атмосфері, із витримкою не менше годи- ни за кінцевих температур. Температура випа- лу визначається за станом матриці та різними етапами її оскловування — від 850 °С. Петро- графічні дослідження свідчать на користь ви- готовлення обох кахлів у межах аналогічних за складом операцій технологічних циклів (чи навіть одного циклу), з глинистої сировини подібного складу. Методом енергодисперсійної рентгенівської спектроскопії досліджувалася матриця зразків та вибіркові акцесорні мінерали. Для матриці обраховувалися середні значення для замірів по п’яти точках. Визначався вміст головних хі- мічних елементів в оксидах із долею > 1,0 % від загальної маси. Для порівняння середнього хімічного скла- ду ми побудували лінійні діаграми нормованих значень (рис. 8). Нормування було зроблено за середнім значенням для всіх результатів за формулою Y = X/AVERAGE(X 1 …X n ), де Y — нормоване значення, X — середнє значення хімічного складу глиняної матриці для окремого зразка кераміки. Зразок Кількість включень Загальна площа включень (мм2) Середня площа включень (мм2) Доля від загальної площі (%) Середня довжина включень Bat-001 459 0,332 6,43E-04 33,447 5,57E-05 Bat-002 312 0,317 9,04E-04 42,284 9,14E-05 Гранулометрична категорія Межі інтервалів (мм) Кількість включень Зразок Bat-001 Зразок Bat-002 Алеврит <0,0625 437 294 Дуже дрібний пісок 0,0625––0,125 20 14 Дрібний пісок 0,125––0,25 1 3 Середній пісок 0,25––0,5 1 1 Крупний пісок 0,5––1 0 0 Дуже крупний пісок 1––2 0 0 Усього 459 312 Зразок % Na 2 O MgO Al 2 O 3 SiO 2 P 2 O 5 K 2 O CaO TiO 2 FeO Усього Bat-001 1,80 2,42 16,70 66,46 0,59 2,54 1,79 0,25 6,46 99,98 Bat-002 1,51 3,17 20,13 60,13 0,81 2,75 1,55 0,50 9,63 100,68 Таблиця 1. Кількісна характеристика непластичних включень у шліфах кахлів з Батурина Table 1. Quantitative characteristics of non-flexible inclusions in thin sections of tiles from Baturyn Таблиця 2. Розподіл розмірів непластичних включень у шліфах кахлів з Батурина Table 2. Size distribution of non-plastic inclusions in thin sections of tiles from Baturyn Таблиця 3. Середні значення елементного складу матриці кахлів з Батурина Table 3. Average elemental composition of tiles matrix from Baturyn ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 4 127 Необхідно зазначити, що разом із зразка- ми, що розглядаються, тестові вимірювання було проведено ще для дев’яти зразків керамі- ки з різних пам’яток і регіонів, «на фоні» яких чітко проявляться близькість хімічного складу матриці батуринських зразків. Результати визначень елементного складу для матриці наведені в табл. 3. З акцесорних мінералів для обох зразків визначені циркон і рутил. Таким чином, за результатами порівняння виробів між собою і з іншокультурним матері- алом, встановлено, що кахлі виготовлені з гли- ни, приналежної до одного і того ж родовища. Незначні відмінності можуть бути наслідком зміни хімічного складу глини по латералі або на глибину. Cau, M. A., Day, P. M., Montana, G. 2002. Secondary calcite in archaeological ceramics: evaluation of alteration and contamination processes by thin section study. In: Kilikoglou V. et al. (eds.). Modern trends in ancient ceramics. BAR International Series, 1011. Oxford: Archaeopress, p. 9-18. Druc, I. C. 2018. Atlas of ceramic pastes. Components, texture and technology. Wisconsin: Deep Education Press. Quinn, P . S. 2013. Ceramic petrography. The interpretation of archaeological pottery & related artifacts in thin-section. London: Archaeopress. Wentworth, C. K. 1922. A Scale of Grade and Class Terms for Clastic Sediments. The Journal of Geology, 30(5), p. 377-392.
id	arheologia-com-ua-article-240
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:03:50Z
publishDate	2020
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/9d/3b83ce1a7fe9a1d96868004ffeeded9d.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-2402020-12-18T06:39:36Z The Ornamented Tile-Stove From the V. Kochubei’s House in Baturyn Изразцовая печь с дома В. Кочубея в Батурине Кахляна пiч з будинку В. Кочубея в Батуринi Myronenko, Liudmyla Korokhina, Anastasia Belskyi, Volodymyr tiles, tile-stove, V. Kochubei’s house, XVIII c., Baturyn изразцы, изразцовая печь, дом В. Кочубея, XVIII век, Батурин кахлі, кахляна піч, будинок В. Кочубея, XVIII ст., Батурин, петрографічний аналіз, енергодисперсійна рентгенівська спектроскопія (мікрозондовий аналіз) In 2015 during the archaeological excavations on the territory of “Kochubei” park in Baturyn a blockage of tiles was discovered in cultural layer. The blockage, besides tiles, contained broken bricks, yellow clay, and little fractures of lime. Discovered materials were remains from the tile-stove, located in the smallest room of the General Judge V. Kochubei’s house, which probably was a girls’ room. Found tiles fragments belonged to at least of 38 specimens. The tiles collection is represented by two varieties of panel and cornice tiles. All products are unglazed, have a relief floral motif and the traces of shoot inside. The surfaces of some items were covered by a layer of chalk. Based on constructional (a type of rim figuration) and decorative features there was noticed similarities between pairs panel—cornice tiles. Petrographic and elemental analyses have showed that all tiles were made of clay from one deposit and burnt at the same temperature within two similar or one cycle. Written sources about the organization of workshop craft, analysis, design, and decorative features of the products allowed assuming that two masters of the same craft association worked on the stove construction and the production of tiles for it. The tiles set attest to the two-tiers stove. The well-known Baturyn, Ukrainian and foreign analogies let us graphically recreate the appearance of the tile stove and its estimated size. The tile-stove was built between 1700 and 1708 when the house belonged to V. Kochubei, and later it was destroyed in the second half of the XVIII c., not earlier than in 1778. Accordingly, the tile stove from the girl’s room had existed in the house for 70—78 years, during which it had been whitewashed, possibly repeatedly, to hide traces of soot and dust on the surface. В 2015 г. на территории парка «Кочубеевский» в Батурине в процессе археологических раскопок в культурном слое был обнаружен завал изразцов вперемешку с битым кирпичом, желтой глиной и мелкими вкраплениями извести. Эти материалы являлись остатками изразцовой печи, расположенной в наименьшей комнате дома генерального судьи В. Кочубея, вероятно, девичьей. Найденные фрагменты изразцов принадлежали, как минимум, 38-ми экземплярам. В коллекции представлены две разновидности лицевых изразцов и две разновидности карнизных. Все изделия неполивные, имеют растительный рельефный орнамент, копоть с внутренней стороны, а часть изделий содержит следы побелки на внешней поверхности. Основываясь на конструктивных (способ оформления румпы) и декоративных особенностях, было прослежено сходство между парами лицевой—карнизный изразец. Петрографический и элементный анализ показали, что изразцы были изготовлены из глины одного месторождение и обожжены при одинаковой температуре в пределах схожих или одного цикла. Письменные источники об организации цехового ремесла, анализы, конструктивные и декоративные особенности изделий позволили нам предположить, что над заказом по сооружению печи и изготовлению для нее изразцов трудились два мастера одного ремесленного объединения. Обнаруженный печной набор свидетельствует о том, что печь была двухъярусной. Известные батуринские, украинские и зарубежные аналогии позволили графически воссоздать внешний облик печи и ее предположительные размеры. Печь была сооружена между 1700 и 1708 гг., когда дом принадлежал В. Кочубею, и впоследствии была разрушена во второй половине XVIII в., вероятно, не раньше 1778 г. Таким образом, печь просуществовала в доме 70—78 лет, на протяжении которых в процессе эксплуатации белилась, возможно, неоднократно, чтобы скрыть следы копоти и пыли на поверхности. У статті розглянуто рештки однієї з печей будинку В.&nbsp;Кочубея, виявлених у процесі розкопок 2015&nbsp;р. Відомі аналогії та аналіз пічного кахляного набору дозволили встановити час її існування, умови спорудження та створити гіпотетичну графічну реконструкцію. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020-12-14 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/240 10.15407/archaeologyua2020.04.113 Arheologia; No 4 (2020): Arheologia; 113-127 Археологія ; № 4 (2020): Arheologia; 113-127 Археология; № 4 (2020): Arheologia; 113-127 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2020.04 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/240/225
spellingShingle	кахлі кахляна піч будинок В. Кочубея XVIII ст. Батурин петрографічний аналіз енергодисперсійна рентгенівська спектроскопія (мікрозондовий аналіз) Myronenko, Liudmyla Korokhina, Anastasia Belskyi, Volodymyr Кахляна пiч з будинку В. Кочубея в Батуринi
title	Кахляна пiч з будинку В. Кочубея в Батуринi
title_alt	The Ornamented Tile-Stove From the V. Kochubei’s House in Baturyn Изразцовая печь с дома В. Кочубея в Батурине
title_full	Кахляна пiч з будинку В. Кочубея в Батуринi
title_fullStr	Кахляна пiч з будинку В. Кочубея в Батуринi
title_full_unstemmed	Кахляна пiч з будинку В. Кочубея в Батуринi
title_short	Кахляна пiч з будинку В. Кочубея в Батуринi
title_sort	кахляна пiч з будинку в. кочубея в батуринi
topic	кахлі кахляна піч будинок В. Кочубея XVIII ст. Батурин петрографічний аналіз енергодисперсійна рентгенівська спектроскопія (мікрозондовий аналіз)
topic_facet	tiles tile-stove V. Kochubei’s house XVIII c. Baturyn изразцы изразцовая печь дом В. Кочубея XVIII век Батурин кахлі кахляна піч будинок В. Кочубея XVIII ст. Батурин петрографічний аналіз енергодисперсійна рентгенівська спектроскопія (мікрозондовий аналіз)
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/240
work_keys_str_mv	AT myronenkoliudmyla theornamentedtilestovefromthevkochubeishouseinbaturyn AT korokhinaanastasia theornamentedtilestovefromthevkochubeishouseinbaturyn AT belskyivolodymyr theornamentedtilestovefromthevkochubeishouseinbaturyn AT myronenkoliudmyla izrazcovaâpečʹsdomavkočubeâvbaturine AT korokhinaanastasia izrazcovaâpečʹsdomavkočubeâvbaturine AT belskyivolodymyr izrazcovaâpečʹsdomavkočubeâvbaturine AT myronenkoliudmyla kahlânapičzbudinkuvkočubeâvbaturini AT korokhinaanastasia kahlânapičzbudinkuvkočubeâvbaturini AT belskyivolodymyr kahlânapičzbudinkuvkočubeâvbaturini AT myronenkoliudmyla ornamentedtilestovefromthevkochubeishouseinbaturyn AT korokhinaanastasia ornamentedtilestovefromthevkochubeishouseinbaturyn AT belskyivolodymyr ornamentedtilestovefromthevkochubeishouseinbaturyn

Кахляна пiч з будинку В. Кочубея в Батуринi

Institution

Similar Items