Про початок використання грошової монети в Україні
The study of the finds of Venetian coins and literary sources allows to make some previous remarks on the character of the goods-coinage relations on the territory of South Rus before the Mongol invasion. In the first part of 13th century new coins — denarii grosso began to struck in many centres of...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2018 |
| Issue: | 3 |
| Pages: | 31-45 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Author Affiliations: |
|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2018
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/25 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Download file: |
|
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824333462667264 |
|---|---|
| author | Kоzubоwskij, Georgii A. |
| author_facet | Kоzubоwskij, Georgii A. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Georgii A. Kоzubоwskij",
"institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Kоzubоwskij, Georgii A. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 45 |
| container_issue | 3 |
| container_start_page | 31 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2019-12-04T18:17:25Z |
| description | The study of the finds of Venetian coins and literary sources allows to make some previous remarks on the character of the goods-coinage relations on the territory of South Rus before the Mongol invasion.
In the first part of 13th century new coins — denarii grosso began to struck in many centres of Italy. They had opened a new grosso period in Europe.
The finds of Venetian grosso of the 13th—14th centuries on the territory of Ukraine are examined in the paper. The Venetian grosso of Enrico Dandolo (1192—1205) and Pietro Ziani (1205—1228) were found in Kyiv. However, Venetian silver grosso of the 13th century appeared into Rus restrictedly. They are absent in the hoards.
In the first part of the 13th century Kyiv was the сеnter visited by Italian, Austrian, German, Polish, Silesian and other merchants. Mongol invasion stopped the process of entering to grosso period. The Venetian grosso of Raneri Geno (1252—1266) and Francesco Dandolo (1328—1339) were found at the caravan travelling routs between Lviv and Kaffa and are connected with Black Sea trade. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2018.03.031 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:01:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 31
© Г.А. Козубовський, 2018
Г.А. Козубовський *
ПРО ПОЧАТОК ВИКОРИСТАННЯ ГРОШОВОЇ МОНЕТИ В УКРАЇНІ
УДК [94:737.1](477)«653»
* Козубовський Георгій Анатолійович — канди-
дат історичних наук, науковий співробітник відділу
археології Києва Інституту археології НАН України
https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.03.031
Проаналізовано знахідки венеціанських гроссо ХІІІ—
ХІV ст. в Україні. Звернуто увагу на негативні наслідки
монгольської навали на розвиток грошового обігу.
К л ю ч о в і с л о в а: венеціанські гроссо, монгольська на-
вала, Київ, період срібного гроша.
Не зважаючи на низку ґрунтовних і якісних
робіт, багато проблем так званого «безмонет-
ного періоду» ХІІ—ХІV ст., залишаються не
з’ясованими та дискусійними (Спасский 1970,
с. 70—71; Котляр 1973, с. 152—160, 169; Сверд-
лов 1978; Янин 2009, с. 204—213).
У першій половині ХІІІ ст. на пам’ятках Пів-
денної Русі з’являються монети нової номіналь-
ної і реальної якості — венеціанські гроссо.
Сформульована ще в ХІХ ст. періодизація
монетного виробництва середньовічної Єв-
ропи, залишається актуальною, і в наш час
сприймається багатьма дослідниками (Hlinka
et al. 1968, s. 16—17; Szwagrzyk 1973, s. 21, 43—
57, 81—82; Потин 1977, с. 126; Б еляков 1990,
с. 88, 123—127).
Великий проміжок часу з Х—XVІІ ст. поділя-
ється на три періоди: період феодального дена-
рія (Х — середина ХІІІ ст.), період срібного гро-
ша й золотого флорина (середина XІІІ — поча-
ток XVІ ст.) і період таляра ( із початку XVІ ст.
до XVІІІ—XІХ ст.). Протягом багатьох століть
Європа користувалася єдиним срібним номі-
налом — денарієм, що з розвитком феодалізму
вже не міг задовольняти основні потреби в здій-
сненні торгівельних і платіжних операцій.
Сама поява «grоssо», «denarius grоssus» (тов-
стий, великий денарій) у найрозвинутіших фе-
одальних суспільствах — італійських містах-
державах, стала результатом і потребою в
пошуках оптимального номіналу, який би від-
повідав вимогам часу й економіки.
У залежності від традицій, потреб і можли-
востей різні італійські міста винайшли влас-
ні номінали «грошового ґатунку», вагою від
1,2 до 4,2 г: Генуя і Парма — 4—6 денаріїв; Сі-
єна, Піза, Б олонья, Феррара, Регій, Флорен-
ція, Лукка, Модена — 12 денаріїв; Верона — 20
денаріїв; Мілан, Тренто, Тортона, Рим — 12 і
20 денаріїв; Венеція — 24 (?) денарія (Griersоn
1973, s. 34).
Визнаною міжнародною грошовою одини-
цею нового зразка й ґатунку в XIII cт. став вене-
ціанський «grоssо» — матапан («grоssо venetiani
vel matapani»), вперше карбований під час
правління дожа Енріко Дандоло (1192—1205).
Ці гарно оформлені монети, вагою близько
2,18 г і пробою 0,962, до 1328 р. зберігали свої
метрологічні параметри, але й у середині —
другій половині XIV ст., незважаючи на деяке
зменшення ваги і якості, залишалися якісни-
ми джерелами срібла (Papadоpоli 1893, s. 215,
220, 229; С лепова, 1982, с. 108—109; Б еляков
1990, с. 126; Kiersnowski 2008, s. 26—27). Такі
матапани виконували функції міри вартості,
засобу платежів, міжнародних грошів та ін., як
у самій Венеції, так і в багатьох країнах світу, а
особливо на Сході.
Знахідки венеціанських гроссо зафіксовані
в Італії, Австрії, Україні, Румунії, Молдові, Ал-
банії, Греції, Китаї та ін. (Слепова 1982, с. 113;
Слепова 1986, с. 23; Stahl 2000, s. 208—211).
Позолочена монета Енріко Дандоло (1192—
1205) була знайдена в сховищі Десятинної
церкви в Києві (рис. 1, 1) (Ивакин 1981, с. 415,
422; З разюк 1996, с. 90—92, 164—166; Пекар-
ська 1996, с. 50). Імовірно, також із часу кар-
бування Енріко Дандоло походить і венеці-
анський матапан, знайдений на Княжій Горі
наприкінці ХІХ ст. (Каталог украинских древ-
ностей 1898, с. 5; Слепова 2006 с. 203).
На Старокиївський горі зафіксована знахід-
ка матапана Петра Зіані (1205—1228) (рис. 1, 2)
(Ивакин 1981, с. 415, 422; Зразюк 1996, с. 90—
92, 164—166). Ще два матапана Енріко Дандо-
ло та Петра Зіані знайдені в 2001 р. у житлі по
вул. В еликій Житомирській, 20 (Климовский
2002, с. 139).
Існують повідомлення, що з території Киє
ва походять десятки венеціанських гроссо.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 332
Рис. 1. В енеціанські матапани ХІІІ ст. з Києва (за: З разюк 1996,
с. 164—165)
Близько 100 венеціанських гроссо невідомого
походження зберігаються в збірці О деського
археологічного музею (Слепова 2007, с. 199).
Певно, що більшість цих знахідок потрапили
до Південної Русі ще в домонгольський час.
Хоча й не виключено, що окремі монети по-
трапили під час монгольської навали, або ж
відразу після неї.
Традиційно позолочений матапан Енріко
Дандоло (1192—1205), який використовувався
як прикраса, із розкопок Десятинної церкви,
як і саме сховище, пов’язується із захопленням
Києва монголами в 1240 р. (Каргер 1941, Ива-
кин 1981, с. 422; Пекарська 1996).
Наявні матеріали дозволяють сучасним до-
слідникам заперечувати повне знищення Де-
сятинної церкви в 1240 р., ще деякий час на
його рештках, із використанням уцілілих стін,
діяв невеликий храм (Івакін, Іоаннісян 2008,
с. 191—192), що не виключає датування схови-
ща з матапаном першими роками після захо-
плення Києва 1240 р.
Слід зазначити, що монети випущені в пер-
шій половині XIII cт. могли надходити й вико-
ристовуватися значно пізніше. Наприклад, у
балканських скарбах кінця XIII cт. — першої
половини XIV ст., значний відсоток становлять
матапани першої половини XIII cт. (Metcalf
1965, s. 209).
Але, важливо, що в першій половині — се-
редині XIII cт. у Києві вже користувалися осно-
вною європейською валютою цього часу.
У 1247 р., під час повернення з Каракору-
му, Плано Карпіні зустрів у Києві нових куп-
ців, найвизначніших з яких він назвав поімен-
но: «Михайло Генуезький, а також Варфоломей,
Мануїл Венеціанський, Яків Реверей з Акри, Ми-
колай Пізанський; це найголовніші. Інші менш
важливі, як-то: Марк, Генріх, Іоан Вазій, інший
Генріх Бонадіес, Петро Пасхамі; було ще багато
інших, але імена їхні нам невідомі» (Путешествие
в восточные страны... 1957, с. 82). Без сумніву,
ці люди мали у своїх кишенях чималу кількість
срібних монет, торгували й залишали їх у Києві
та на шляхах до нього i напевно серед них були
міжнародні венеціанські гроссо.
Вважається, що всі згадані Плано Карпі-
ні італійські купці, в основному, потрапили «в
Руссію через землю татар» із Константинополя
(Івакін 1996, с. 200). Відомі тексти торговель-
них контрактів венеціанських купців, в яких
кінцевим пунктом торговельних операцій на-
звано Судак (Солдайя), найдавніший датуєть-
ся 1206 р. (Коновалова 1989, с. 302—303).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 33
Певно, що можливості в отриманні надпри-
бутків були найважливішим стимулом у далеких
і небезпечних подорожах до Причорномор’я, і
далі — на Північ, ще в домонгольський час. Вони
залишалися такими і з приходом монголів.
Матапан із Княжої гори вказує на пріоритет
у напрямах надходження венеціанських гроссо
в першій половині XIII cт. Адже протягом сто-
літь цілий напрямок давньоруської економі-
ки орієнтувався на південь, до берегів Чорного
моря. Давній торговий шлях «із грек», прокла-
дений слов’янами ще на початку своєї історії,
знаходився під увагою великокнязівської вла-
ди (Толочко 1981, с. 372).
Рубрук (1253 р.) повідомляє, що монголи
підпорядкували собі величезні прибутки з тор-
гівлі причорноморської солі: «...з цих соляних
джерел Батий і Сартак отримують великі при-
бутки, адже з усієї Русі сюди їдуть за сіллю, і ко-
жен віз приносить два куски бавовняної тканини
вартістю пів-іперпера. Сюди по морю приходить
також багато кораблів і всі платять згідно взя-
тій кількості» (Карпини и др. 2013, с. 59). На-
певне, у місцях забору солі й на шляхах до них,
такі чумаки не лише знайомилися з іноземця-
ми, а й торгували, обмінювалися, отримували
та перевозили іноземні монети, у тому числі й
венеціанські гроссо.
Дослідники відмічають, що венеціанський
експорт солі із салін Північного Причорно
мор’я був особливо значним у 1356—1428 рр.
(Карпов 1990, с. 146), але, мабуть, уже здій-
снювався і в XIII cт. З XIII cт. фіксується не-
стача власної солі для швидкозростаючих пів-
нічноіталійських міст. В елике значення мала
прибутковість торгівлі сіллю, яка давала до
300 % прибутку (Еманов 1995, с. 124). Покуп-
цем кримської солі виступав і трапезундський
імператор, лише один контракт передбачав по-
ставку солі на 5500 комнінських аспрів. У ра-
йоні виробництва сіль коштувала 1,75 кафін-
ських аспрів, у Кафі — до п’яти кафінських
аспрів, у Трапезунді — 16,8 кафінських аспрів
за кафінський модій (Карпов 1990, с. 146).
У постанові венеціанського сенату від 30
грудня 1343 р. зазначалося: «В тих районах
(наші) купці здобувають найбільшу вигоду й при-
буток, оскільки там — ціле джерело товарів»
(Карпов 1990, с. 302).
Тому, мабуть, саме чумацький промисел
слід розглядати ще як один із найважливіших
можливих чинників у поширенні венеціан-
ської монети до Центральної України.
Однак італійці (як і італійські монети) і в
XIII cт. могли потрапляти до Києва сухопутни-
ми шляхами із Центральної й Західної Європи
(як і місія Плано Карпіні).
Незважаючи на значні труднощі, паломни-
ки, можновладці здійснювали численні подо-
рожі, через альпійські проходи торговці міст
Північної Італії переправляли свої товари.
Певно, що для далеких подорожей возити із
собою найдрібніші монети — денарії та брак-
теати було досить незручно, як і перетинати
кордони багатьох країн з іноземними, часто
не повноцінними монетами. Для таких подо-
рожей підходили злитки та міжнародні визнані
гроші. Наприклад, єпископ Вольфгер із Пас-
сау у свою подорож до Італії (1203—1204) взяв
срібні злитки, які по дорозі вдало обміняв на
місцеву монету (Потин 1961, с. 100).
З 1100 до 1250 р. сім імператорів здійснили
щонайменше 39 подорожей через альпійські
перевали (Райт 1988, с. 286—287). Імовірно, у
цей час в Італії бували і мешканці Русі. На мар-
муровій архітектурній деталі вторинного вико-
ристання одного із соборів, північніше м. Піза,
зафіксовані кириличні графіті, залишені ви-
хідцями з Русі в XII — на початку XІІI ст. (Пер-
хавко 2012, с. 32).
Плано Карпіні з Ліона у Франції через Ні-
меччину прибув до короля Б огемії В ацлава І
(1230—1253), який дав йому пораду далі по-
дорожувати через Польщу й Русь, а також за-
безпечив грошима. Подорожуючи по чеських і
польських землях від столиці Сілезії Вроцлава,
папське посольство зупинилося у володіннях
Конрада, князя Краківського і Ленчицького,
мабуть у Ленчиці.
За порадою В асилька Романовича (1238—
1269), при дворі Конрада, Плано Карпіні із су-
путниками «купили шкір бобрів та інших тва-
рин». Подібними «шкірами» обдарували пап-
ських посланців до монголів сам Конрад,
герцогиня Краківська, рицарі, єпископ Кра-
ківській. Надзвичайно цікавим видається один
із варіантів перекладу цього епізоду — руській
князь повідомив мандрівникам, що якщо ми
збираємося до татар, то обов’язково повинні за-
пастися дорогими подарунками: «...Ничего не да-
дите, ничего не получите... Любой посол также не
мог выполнить свою миссию без подношений. Бо-
лее того, он бы там рассматривался, как простое
ничто» (Карпини и др. 2013, с. 18). Імовірно в
Європі хутра, як речі першої необхідності, роз-
глядалися в якості еквівалента грошей, але час-
тину «шкір» папські посланці купили за гроші.
Далі шлях у Русь пролягав через Данилів
(остаточно не локалізований), і на Київ. На-
певне, на цьому шляху папські посланці не мо-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 334
гли обійтися без грошей. Через Київ, Польщу
й Богемію поверталися посланці назад.
Можна тільки здогадуватися якими монета-
ми чи злитками забезпечив богемський король
папську місію. Але, судячи з подальших розпо-
відей Плано Карпіні про чисельні подарунки
різним урядовцям монгольської імперії (лише
в одному епізоді: «слуги Батыя потребовали и
получили подарки, сорок бобровых шкур и восем-
десят барсучих»), це були чималі кошти. Серед
обдарованих був і київський тисячник: «При-
шлось одарить тисячника — чем он был очень до-
волен» (Карпини и др. 2013, с. 10, 20).
Чеські денарії XIII cт. є рідкісними знахід-
ками на території Східної Європи, але денарій
попередника Вацлава І був зафіксований у ві-
домому Хотинському скарбі з Подністров’я.
Скарб, що складався з понад 1000 монет, да-
тований за наймолодшими монетами 1225—
1230 рр.: саксонські й тюрінгено-гессенські
брактеати, фрізахські денарії XII—XIII cт.,
угорський денарій С аломона (1063—1074),
чеський денарій Пржемислава І (1197—1230)
(Потин 1963, с. 112, 118). Можливо, що поді-
бними монетами забезпечив Плано Карпіні та
його супутників чеський король у 1245 р. Такі
монети поступалися за своїми номінальними
характеристиками міжнародним грошам — ве-
неціанським матапанам. Але вони могли бути
використані під час подорожей Польщею й
Україною, перелиті в гривні. Існують дані, що
у Вроцлаві в 1253 р. корець жита коштував 19
денаріїв, віл — 500—700 денаріїв, корова —
250—600 денаріїв, вівця — 70—90 денаріїв, сук-
ня — 650—800 денаріїв, кінь у Легніці — 1400—
2000 денаріїв (Szwagrzyk 1973, s. 32). Напевно,
у цей час частина європейських монет, зокрема
і фрізахських денаріїв, корелювалися з італій-
ськими монетами (Stahl 2000, s. 24).
У сучасній історіографії звертається ува-
га на відсутність зафіксованих венеціанських
гроссо в Криму, а поширення таких монет на
схід пов’язується з Балканськими землями, че-
рез Далмацію та Сербію (Слепова 2018, с. 118).
Дійсно при значному поширенні на Балка-
нах (Metcalf 1965, s. 209; Авдев 2005, с. 121—
125), в Центральній та З ахідній Європі цьо-
го часу вони належать до рідкісних знахідок.
Гроссо із західноєвропейських та централь-
ноєвропейських знахідок датуються середи-
ною XIII — початком XIV ст. (Jesse 1948, s. 16,
46; Кubiak, Paszkiewicz, 1998, s. 145, 413 (III);
Нlubek, Zaоral 2015). Але, можновладці, ди-
пломати найвищого рівня (як Плано Карпі-
ні), найбільші купці, напевно, вже були зна-
йомі з новою міжнародною валютою і могли
її мати.
Мабуть, папські посланці проїхали части-
ною відомого широтного трансконтиненталь-
ного шляху Регенсбург—Київ, який з’єднував
промислові центри Заходу з Руссю й країнами
Сходу. Вірніше, одним із його розгалужень, що
вів із Регенсбурга до Праги, Вроцлава, Крако-
ва, Віслиці, Сандомира, Любліна, Володимир-
Волинського, Луцька — на Київ (Weymann
1938, s. 113—114).
Існують повідомлення, що саме частиною
цього шляху просувалися війська Батия на За-
хід. У першій половині ХІІІ ст. у районі прохо-
дження східнослов’янської ділянки цієї магі-
стралі постають потужні фортеці: Крем’янець,
Данилів, Колодяжин, Кам’янець — певно, од-
нією з їхніх цілей було забезпечення транспор-
тування товарів. Принаймні відсутність лісів
і рештки реліктового степу робили цей шлях
зручним не тільки для монгольської кінноти,
а й для східних купців, які рухалися на верб-
людах. Вважається, що Батиєва дорога зберіга-
ла своє значення до 1395 р., коли Тимур зни-
щив економічні центри Золотої Орди на Вол-
зі й торгівля через Київ перестала приносити
надприбутки (Терський 2011, с. 128).
Хоча, напевно, руйнування міст монголами
в другій половині ХІІІ ст., міжусобні війни між
Токтою й Ногаєм на межі ХІІІ—XIV ст. у зна-
чній мірі підірвали значення цього шляху, що і
стало, зрештою, однією із головних перепон у
надходженні європейської монети.
Головним центром торгівлі, яку Польща
провадила з С ілезією й Німеччиною вважа-
ється В роцлав. Можливо В роцлав був одним
із кінцевих пунктів подорожі руських куп-
ців. У першій половині XIV ст. у Вроцлаві іс-
нувала Руська вулиця і спеціальний торговий
двір, де збувалися руські товари. А митний
устав 1327 р. указує на традиційні товари русь-
кого експорту: хутра, мед, шкіри, віск (Сидо-
ренко 1992, с. 148). Значення Вроцлава, у зна-
чній мірі, визначалося правом складу на олово
(Małоwist 2006, s. 177) — металу, без якого не
могли обійтися на багатьох європейських ко-
палинах срібла.
Вважається, що одним із товарів, який в
ХІІІ ст. потрапляв із Польщі до Вроцлава була
сіль. Надання Казимиром Справедливим від
1166—1176 рр. монастирю в С улейові мита
від солі з Русі (Сидоренко 1992, с. 86) засвід-
чує про надходження цього надзвичайно важ-
ливого товару до Польщі в другій половині
ХІІ ст.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 35
Про значення західноукраїнської солі, на-
передодні монгольського завоювання, пові-
домляє і літопис. У 1240 р. із прибутків від ко-
ломийської солі Данило Галицький утриму-
вав військо («оружники») (Ісаєвич 1961, с. 100;
Галицько-Волинський літопис 2002, с. 103).
Сама дорога Краків — Вроцлав отримала на-
зву соляної.
Але для Х—ХІІІ ст. у цій масі могла бути, і
мабуть була, руська сіль (Małоwist 2006, s. 174).
Знахідки італійських монет Х—ХІ ст. у Русі
пов’язуються з економічними зв’язками схід-
них і західних слов’ян (Потин 1968, с. 209).
Низка документів 1129—1191 рр. засвідчує
досить жваву торгівлю Русі з насиченими срі-
блом південнонімецькими та австрійськими
землями, зокрема з м. Регенсбург. В идається
надзвичайно цікавим повідомлення про митний
тариф, виданий штірійським герцогом Оттока-
ром для м. Енс на Дунаї (1191 р.): «Повозки иду-
щие из Руси, пусть платят 12 денариев...» (Васи-
льевский 1888, с. 135—136). Імовірно, документ
відтворює давніші тарифні співвідношення того
часу, коли солід дорівнював 12 денаріям. Але,
привертає увагу рівність тарифу саме номіналу
майбутніх европейських грошів ХІІІ—ХІV ст.
Дослідники відмічають, що не тільки в
ХІІІ ст., коли була заснована німецька контора у
Венеції (Fоndacо dei Tedeschi) і коли венеціанці
почали відвідувати ринки Регенсбурга і Нюрн-
берга, але й раніше саме італійці були посеред-
никами в торгівлі між Південною Німеччиною
й Візантією (Васильевский 1888, с. 146). При-
наймні поява перших німців-постачальників
срібла із Центральної і Західної Європи до Ве-
неції датується часом між третім (1189—1192) і
п’ятим (1213—1221) хрестовими походами. Ре-
генсбурський торговець Bernard Teutоnicus по-
ставляв срібло зі С хідних Альп, У горщини й
Трансільванії. Центральноєвропейські копа-
лини розглядаються найважливішим джерелом
для карбування венеціанських гроссо, особливо
з розширенням видобутку срібла в Богемсько-
Моравському плоскогір’ї після 1240 р. та по-
ширенням впливу чеського короля О ттокара
ІІ Пржемисловича (1253—1278) на альпійські
землі (Zaоral 2011, s. 238—239).
Напевно, на Нижньому Дунаї, в районі
м. Регенсбург, старовинного центра торгівлі
дорогоцінними металами в Х—ХІV ст., зустрі-
чалися торговці багатьох країн. Коли 1189 р.
хрестоносці захопили місто Пербатон (Пів-
денні Балкани), то вони зустріли там німця з
м. Регенсбург, який знав місцевість і володів
грецькою мовою (Потин 1963, с 121).
Цікаво, що константинопольські й німець-
кі купці згадуються поруч у відомому епізоді
80-х рр. ХІІІ ст., коли вони були захоплені під
час монгольської каральної операції на Кур-
щині (ПСРЛ 1885, с. 163—164).
Привертає увагу й наявність ряду брактеа-
тів різних німецьких земель у згаданому вище
Хотинському скарбі із Придністров’я (1230—
1235 рр.) (Потин 1963, с. 112—118) і подібних
до монет у знахідці з Гільдесгейма (1260 р.), але
на кілька десятиліть давніших. У німецькому
скарбі є венеціанський гроссо Марино Моро-
сіні (1249—1252) та два невеличкі злитки срі-
бла — 69 і 53 г (Jesse 1948).
У 1282—1285 рр. венеціанські гроссо згаду-
ються серед платежів зальцбургської діоцезії
до папського престолу (Stahl 2000, s. 24).
Масштаби товарів, які перевозилися на кі-
нець ХІІ — початок ХІІІ ст., обслуговувалися
злитковим і ваговим сріблом. Але мита, дріб-
ні платежі за перевози та ін. здійснювалися в
обіговій монеті. І без них, без доброго знання
монетних систем і номіналів у таких подоро-
жах не можливо було обійтись. Такі монети за-
лишалися в кишенях купців, які поверталися
в Русь.
Це може бути ще одним поясненням появи
італійських монет грошового ґатунку у Києві в
ХІІІ ст.
Сам Плано Карпіні в 1246 р. їхав до Києва
разом із вроцлавськими купцями, а після його
від’їзду до монголів у місто прибули численні
інші купці, як із Польщі, так і з Австрії (Івакін
1996, с. 200).
Існують повідомлення, що ще до вторгнення
монголів угорський король Бела ІV відправляв
на Схід францисканців і домініканців, але вони
загинули десь у Мордовії (Пашуто 1977, с. 223).
Протягом кількох століть шляхи служили
обміну найважливіших товарів багатьох на-
родів Європи й Азії. Причому, як справедли-
во зазначають дослідники, платіжний баланс
у торгівлі із заходом був на боці Русі (Спицин
1911, с. 246). Вартість товарів із заходу була не-
достатньою, щоб покрити імпорт найважливі-
ших продуктів, які вироблялися чи надходили
з Русі. Тому срібло, яке видобувалося на євро-
пейських копальнях, у великих кількостях по-
трапляло в Русь, забезпечуючи значну товар-
ну масу. Джерела засвідчують, що ввіз срібла,
після призупинення надходження західноєв-
ропейських денаріїв в ХІІ ст., здійснювався на-
самперед у вигляді злиткового й вагового срібла
(Потин 1961, с. 100), що, напевно, пов’язано і з
обсягами та масштабами перевезень.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 336
Величезна кількість скарбів ХІІ—ХІІІ ст. зі
значною кількістю дорогоцінних металів у ви-
гляді монет, злитків-гривен, прикрас свідчить
про надзвичайно розвинуту функцію нагро-
мадження, є показником високого рівня пла-
тоспроможності феодального суспільства Дав-
ньої Русі. Причому, в умовах відсутності ко-
палень дорогоцінних металів, такі масштабні
надходження забезпечувалися не тільки обся-
гом продуктів експорту, а й пропускною, тран-
зитною функцією найважливіших магістраль-
них шляхів.
Монгольська навала застала в Русі добре
відпрацьовану систему зовнішньої торгівлі,
насамперед хутрами, зерном, сіллю, а також
обладнані міжнародні комунікації в усіх осно-
вних напрямках.
Дослідники звертають увагу, що в ХІІ—
ХІІІ ст. у Середній Наддніпрянщині сформу-
вався розвинутий комплекс зернового гос-
подарства, який набув найвищого рівня хлі-
боробства тієї доби. У рожайність зернових
культур сягала до 7,5—8,0 ц із гектара і майже
не змінилась до першої половини ХІХ ст. (Бе-
ляєва, Пашкевич 1990, с 46—47, 39), що, пев-
но, засвідчує і товарну значущість хліба.
Сучасні дослідники звертають увагу на над-
звичайній прибутковості торгівлі хутрами. На-
приклад, за підрахунками, оптова ціна пів-
нічного соболя в Б улгарі знаходилася в меж-
ах 82—109 г срібла, горностая — близько 250 г,
а на ринках Індії могла давати прибуток в 36
разів більший. Торгівля кіньми давала десяти-
кратний прибуток, тканинами — в 3—5 разів
(Хан 2004, с. 58—59).
Очевидно, ціни на ці найважливіші товари
коливалися, у значній мірі залежали від місця,
зовнішньополітичних факторів, сезону, прихо-
ду судів і караванів та ін. Головним видом ху-
тра, який венеціанські торгові судна перево-
зили з Тани та Кафи в Константинополь і далі
в Західну Європу, вважається біляче. На межі
XIII—XIV ст. одна білка в Кафі коштувала один
аспр (Карпов 1990, с. 153—154).
Для Причорномор’я генуезькі джерела фік-
сують використання срібної монети — «aspri
barricati», які пов’язуються із золотоордин-
ськими дирхемами другої половини XIІІ ст.
(«barricati» — від імені хана Берке (1255—1266),
згадуються з 1274 р. (Слепова 1986, с. 26; Ема-
нов 1986, с. 158—159, 163—164; Пономарев
2002, с. 36). Напевно, у ширшому розумінні,
аспри держави Берке, що мають статус закон-
ної грошової одиниці на території величезної
країни Золотої Орди.
На території Північного й Північно-
Західного Причорномор’я знайдені кримські
дирхеми Менгу-Тимура (1266—1280), Туда-
Менгу (1280/2—1287), Тула-Буги (1287—1290) і
Токти (1290/1—1312) (Федоров-Давыдов 1960,
с. 100, 132—133; Федоров-Давыдов 2003, с. 14,
74—45). В ага монет карбованих до 1280-х рр.
наближається до 2,0—2,2 г (Федоров-Давыдов
2003, с. 13), що, за приблизно однакової про-
би, створювало дуже зручні умови для їхньої
конвертації з венеціанськими матапанами ва-
гою 2,18 г.
У 1290 р. відома згадка про «aspеri di Cafa»,
що пов’язується з наслідуванням золотоор-
динських монет, які робили генуезці (Слепова
1986, с. 27), або з «ідеальною монетою» з кон-
кретною кількістю срібла, визначеної проби
(Еманов 1986, с. 159—161). Хоча й досі пробле-
ма аспра в документах італійсько-татарської
торгівлі не є остаточно вирішеною.
Слід відзначити, що велика кількість озна-
чень до аспрів: «aspri соmnenati», «aspri sоldanini»,
«аспри де Лікомосто», «аспри де Кілія» та ін.
(Авдев 2005, с. 100—104; Еманов 1995, с. 37),
дозволяє вбачати в них конкретні монети, але
монети одного сорту, одного (чи подібного) ґа-
тунку. Тому припущення про те, що «аспрами»
для італійських торговців та місцевого насе-
лення, були «всякі чи конкретні срібні монети»
на Нижньому Дунаї, Поволжі, Причорномор’ї
та Трапезунді, видається цілком слушним (Ав-
деев 2005, с. 103—104).
Цікаво, що Марко Поло, який у цей час по-
дорожував країнами Сходу, розповідаючи про
фазанів на р. Хуанхе, зазначив: «...сколько тут
дичи, так просто удивительно. За один венеци-
анский грош, вернее, на один аспр, что немно-
го больше, можно купить трех фазанов» (Поло
2015, с. 98).
Напевно, у більшості випадків, для італій-
ських нотарів, мова йшла про срібну монету ви-
сокої якості (тотожну чи подібну до італійсько-
го гроссо), яка з мінімальними втратами могла
бути перелита, перетворена в найбільший сріб-
ний номінал-злиток — «соммо-саум».
Монгольська навала застала широке поши-
рення злиткового срібла в Європі, і в Русі зо-
крема. Злитки — гривні, були зручнішими для
виплати великих сум, здійснення випробуван-
ня якості срібла й транспортування (Потин
1961, с. 98), що мало неабияке значення для
величезної Монгольської імперії. Саме злиток
срібла, який співвідноситься у джерелах зі сло-
вом «сом», стає головним елементом у виплаті
данини підвладних народів. Арабомовний гра-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 37
матичний трактат XIV ст., присвячений тюрк-
ській мові, знає слово «сом» у значенні злиток
(срібла) (Крамаровский 1980, с. 69).
Дослідники приводять різні вагові параме-
три для різних злитків післямонгольського часу.
Золотоординські злитки (191—200 г) різняться
від соммо Кафи (213,3—218,911 г), соммо Тани,
(197—198 г, 204—207 г), Судака (202,5 г) , сом-
мо Трапезунда (204, 756 г) (Федоров-Давыдов
1958, с. 68—70; Крамаровский 1980, с. 68—72;
Мухамадиев 1983, с. 84; Еманов 2003, с. 129—
130; Хан 2007; Слепова 2007, с. 202; Огуй 2009,
с. 118—119).
Флорентійській фінансист Ф. Пеголотті
близько 1340 р. звернув увагу на різні злитки,
які існували в Тані: «Що стосується тих злит-
ків, які різняться між собою за вагою, то на одну
чашу ваг кладуть ці срібні злитки, а на іншу кла-
дуть на вагу стільки соммо, скільки треба для
зрівнювання. І якщо за вагою (срібний злиток
менше) одного сомма то доплачуються аспри»
(Pegоlоtti 1936, s. 25; Федоров-Давыдов 2003,
с. 35).
До 1289 р. відноситься перша згадка про
«sоmmо di Caffa» (Еманов 2003, с. 129—130). У
Кафу надходило срібло в злитках і пластинах зі
штемпелем комуни Генуї, імовірно, із копалень
Іспанії й Сардинії. А також прибувало срібло
в кусках і листах із печаткою Венеції, що над-
ходило з підвладної Іллірії (Еманов 1995, с. 37;
Spuffоrd 2008, s. 10—11).
За документами 1289—1290 рр., зафіксова-
ні 520 кг такого срібла, за нотаріальними за-
писами 1343—1344 рр., — 1 тис. соммо (біля
200 кг). У 50—80 рр. XIV ст. массарії Кафи
отримували з торговельних центрів Південно-
го Причорномор’я й Кавказу 1000—2500 сом-
мо (219—547 кг) срібла тільки у вигляді подат-
ку з работоргівлі (Еманов 1995, с. 37, 107).
За інформацією наведеною Ф. Пегелотті
(близько 1340 р.), найякіснішими були злит-
ки срібла із Сардинії — 0,993 проби. Генуезь-
ке срібло визначається 0,924 (0,925) пробою, із
Риму — 0,958, Венеції — 0,965, Луккі — 0,986.
Інші італійські злитки мали дещо нижчу про-
бу — 0,916 (Kiersnowski 1975, s. 32; Spuffоrd
2008, s. 6—7,10—11).
Великий інтерес становлять документи
про виплати значних сум у «рублях фряжсько-
го срібла» наприкінці ХІV — на початку ХV ст.
У грамоті від 27 січня 1388 р. зафіксовано, що
польський король Владислав Ягайло позичив у
молдавського воєводи Петра Мушата величез-
ну суму — 4000 «рублів фряжського серебра»,
строком на три роки, під заставу м. Галич «ис
тою волостию што к нєму прислушаєть» (Розов
1928, с. 36—37, № 19).
Листом від 10 лютого 1388 р. Петро Мушат
підтвердив видачу 3000 фряжкового срібла,
«тъм въсомъ што єсми почали давати от Луцки,
а додали єсми оу Сочавъ оусъхъ» (Бырня, Руссев
1999, с. 248, № 2). Тобто частину срібла у злит-
ках було передано в Луцьку, а частину в Сучаві.
Однак ще у 1411 р. не було виплачено 1000 ру-
блів боргу. Тому Владислав Ягайло складає бор-
говий лист ще на два роки, під заставу Сняти-
на, Коломиї і Покутської землі за одну тисячу
рублів французського срібла… «Пак ли нє будєт
фрязьского сєрєбра, а мы литовьскые рубли дамы
а любо литое сєрєбро. Пак ли не будет литого сє-
рєбра, а мы заплатимы грошмы, по чем фрязьское
серебро идєть…» (Розов 1928, с. 76—77, № 42).
Скоріше за все, пріоритет належав сріблу
генуезького походження, але в такій масі могли
бути перелиті різні італійські монети й злитки.
Принаймні величезний розрив між найлегши-
ми та найважчими злитками Алустонського
скарбу 1990 р. (187,7—223,9 г) передбачає кіль-
ка джерел срібла цих пам’яток (Мыц, Адакси-
на 1990, с. 160).
Дуже можливо, що згадана сума «рублів
фряжьского серебра» обумовлена не лише
можливостями Петра Мушата в накопиченні
італійського срібла, а і їхньою більшою масою
в порівняні з татарськими, руськими чи литов-
ськими злитками — рублями. А також тим, що
саме італійські міста й колонії були найрозви-
нутішими осередками товарно-грошових від-
носин, найдоступнішими центрами звідки
традиційно надходило злиткове срібло.
Таким чином, італійське срібло чи срібло,
яке надходило через італійців слід розглядати
як одне з основних джерел наповнення золо-
тоординської казни дорогоцінним металом, у
тому числі і в складі регламентованої данини
«ординського виходу».
Незважаючи на те, що з 60—70-х рр. XIІІ ст.
фіксується домінуючий вплив генуезьких ко-
лоній у Північному Причорномор’ї, венеціан-
ські гроссо зберігають своє значення як осно-
вної міжнародної грошової одиниці.
Цю монету приймали як еталон і модель для
карбування монет грошового типу в багатьох
місцях, зокрема в Болгарії, Сербії, Боснії, Валахії
(Слепова 1986, с. 23—25, Слепова 2006, с. 199).
У ХІІІ — на початку ХІV ст. на західних зем-
лях Золотої Орди добре знали й користувалися
монетою грошового ґатунку, яка асоціювалася
з венеціанською монетою, вагою близько 2,0 г.
Саме венеціанській гроссо слугує одним з осно-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 338
вних елементів грошової лічби в Тані на межі
1330—1340-х рр.: «…7 унцій без 2 венеціанських
гроссов (grоssо) срібла складають 1 соммо срібла
за вагою Тани і прирівнюється цей названий сом-
мо до 8 великих сольдо (sоldо grоssi)…» (Pegоlоtti
1936, s. 150; Федоров-Давыдов 1958, с. 67).
Слід зазначити, що після 1328 р. в Італії
фіксується зникнення срібних монет з обі-
гу, пов’язане з істотним збільшенням ціни на
срібло. Велика рада Венеції видала наказ усім
посадовим особам, які опікувалися грошови-
ми справами республіки, здійснювати виплати
тільки в дукатах і сольдіно, а всі гроссо вилуча-
ти з обігу (Луццато 1954, с. 414).
З-під Кам’янець-Подільського (с. Должок,
Кам’янець-Подільський р-н) походять чоти-
ри срібні венеціанські монети — дожів Ранерія
Джено (1252—1266) (2 екз.) і Франческо Дан-
доло (1328—1339) (2 екз.), які згадуються, як
одна знахідка разом із мідною візантійською
монетою Мануїла Комніна (1143—1180) (Кро-
поткин 1962, с. 37, № 271; Kotlar 1975, s. 24,
№ 9). Це може свідчити про шлях проходжен-
ня італійського срібла від причорноморських
міст до Кам’янця чи Львова в першій поло-
вині XIV ст. Хоча й не виключено надходжен-
ня італійського срібла сухопутними шляхами
через Європу вже в першій половині XIV ст.
Уперше «львівська дорога» — шлях генуезь-
ких купців від Чорного до Балтійського моря
(у бік Фландрії до Брюгге) через Львів зафік-
сована в генуезькому портулані 1339 р. (Мохов
1974, с. 303, Історія Львова 2006, с. 56). Ще до
1343 р., коли до хана Джанібека через Львів у
Тану їхало посольство венеціанського сенату
(Гейд 1915, с. 111), в Італії добре знали (і, пев-
но, не раз користувалися) можливістю проїзду
до своїх колоній сухопутними дорогами. Віро-
гідно, що сухопутними шляхами потрапляли
до венеціанської Тани і вихідці з Центральної
й З ахідної Європи. С еред мешканців м. Тана
в 1359—1360 рр. згадуються один чех і чотири
німці (Карпов 2001, с. 17).
Привертають увагу знахідки обрізаних по
колу празьких грошів. Такі монети, зафіксо-
вані в Польщі, Молдові, Німеччині, Румунії та
Чехії (Крижанівський 2007, c. 136; Kotowicz,
Śnieżko 2016, s. 234), але концентруються в Га-
личині поблизу Львова та на шляхах до центрів
італійської торгівлі в Причорномор’ї, до Кафи
та Білгорода (на певній відстані від Львова на
татарському й молдавському шляхах, і в на-
прямку Кракова).
Питання про обрізані празькі гроші не є
остаточно вирішеним і в історіографії існують
різні погляди. Найперші знахідки з такими мо-
нетами датуються 1330—1340-ми рр. (Грушев-
ський 2004), а метрологічні параметри їхньої
значної частини можуть співвідноситися саме
з венеціанськими гроссо. Принаймні в Львів-
ському скарбі 2000 р. зафіксований майже су-
цільний ряд монет із вагою 1,88—2,24 г (Рожко
2005, с. 617—636), що співвідноситься з вагою
матапанів XІІI — початку XIV ст. (до 2,18 г), а
також гроссо середини XIV ст. з вагою до 1,987 г
(Papadоpоli 1893, s. 215, 220, 229; 150; Слепова
1982, с. 108—109).
Існує свідчення про знахідку обрізаних
празьких грошів Яна І Люксембурзького
(1310—1346) в Кафі (Крижанівський 2002—
2003, с. 422). Тому припущення, що частина
обрізаних празьких грошів могла призначати-
ся для торгівлі з північно-італійськими міста-
ми, зокрема з Венецією (Крижанівський 2007,
с. 137), має під собою підґрунтя. О днак на-
самперед, певно, бралися до уваги, реалії при-
чорноморської торгівлі, можливо, італійців на
Балканах та орієнтація на венеціанський грос-
со, як базову срібну одиницю.
Імовірно, досить широкий діапазон дато-
ваних знахідок з обрізаними грошами — від
1330—1340-х рр. (Молотівський, Львівський
2000 р., Калішський скарби) до 1430-х рр.
(Кугурештський скарб у Молдові), як і ме-
трологічні параметри, вказує на різні причи-
ни цього явища. Але, напевно, що одним із
найперших можливих факторів в обрізуван-
ні празьких грошів на західних землях Золотої
Орди були потреби в обслуговуванні східної
торгівлі Львова. Торгівлі, яка довгий час ви-
користовувала грошові знаки італійського по-
ходження та відповідні їм номінали східного
походження.
Фіксована в джерелах Центральної Європи
активізація італійських і, пов’язаних із ними,
німецьких купців та фінансистів у другій по-
ловині XІІI — на початку XIV ст., може пояс-
нюватися не тільки зацікавленістю в ресурсах
Центральної Європи (насамперед дорогоцін-
них металів) (Zaоral 2011, s. 235—236), а й на-
маганнями досягти своїх колоній на території
Золотої Орди сухопутними шляхами.
Очевидно, серед найважливіших факторів,
які впливали, коригували та визначали розви-
ток товарно-грошових відносин на території
України, була наявність потужних вірменських
колоній. Б ільшістю дослідників визнається,
що з XІ — до початку XVІІІ ст., через складну
історичну долю В ірменії і вірмен, відбулося
кілька значних міграційних переселень. На за-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 39
хідноукраїнських землях, зокрема, у Кам’янці
та Львові, вірмени віднайшли свою другу бать-
ківщину, де вони активно впливали на розви-
ток торгівлі, ремесла та культури (Дашкевич
1971, с. 150; Григорян 1980).
Точна дата появи вірмен у Львові не відо-
ма, хоча вважається, що в кінці XІІI ст. у міс-
ті вже була вірменська колонія (Дашкевич
1971, с. 166). Принаймні згадка вірмен, як од-
нієї з основних етнічних груп середньовічно-
го Львова, у наданні місту магдебурзького пра-
ва в 1356 р., передбачає не тільки їхнє досить
тривале перебування, а й давно сформований
власний культурний і економічний центр на
західній околиці Золотої Орди.
Відомо, що вже в XІІI — в першій полови-
ні XIV ст. вірменські общини існували в бага-
тьох італійських містах та колоніях. У Пізі, Бо-
лоньї, В енеції, С алерно, провінції Ломбардії
вони мали свої дільниці «hАйтун» («Вірмен-
ський дім») (Саргсян 2010, с. 120).
Практично не збереглося джерел, які б роз-
кривали діяльність вірменських колоній на
західноукраїнських землях у першій полови-
ні XIV ст. (архів Львівської Ради і суду згорів
1381 р.). Але ті, що збереглися з останньої чверті
XIV ст. засвідчують величезний вплив вірмен-
ської громади на розвиток м. Львів. На сторін-
ках Львівської міської книги 1382—1389 рр. за-
фіксовано біля 40 угод, сторонами яких пря-
мо вказані вірмени, які мають торгові, грошові
стосунки з Кафою, Краковом, Торунем, Вроц-
лавом, Серетом та іншими містами (Лесников
1964, с. 39—53). Вірмени мають безпосередню
причетність до діяльності та, дуже можливо,
відкриття монетного двору у Львові в XIV ст.
На сторінках Львівської міської книги 1382—
1389 рр. згадується ціла династія вірмен, які
мали стосунок до львівського монетного дво-
ру: вдова міського монетарія Івана — Мамуш
(1383 р., 1389 р.), зять Івана — Авакбарон, мо-
нетарій Богдан (1384 р.), іншій зять Івана, ві-
рменин Авашчи (1386 р., 1388 р.) (Котляр 1965,
с. 115—116).
«Італійський вигляд» галицьких монет і те,
що всі львівські монетарії, імена яких удала-
ся встановити, були вірменами, знаходить по-
яснення у зв’язках між найбільшими вірмен-
ськими колоніями Європи: В енеції і Львова
(Котляр 1965, с. 97).
Очевидно, поширення венеціанських мо-
нет в Україні в XІІI, XIV ст., їхня поява в дале-
кому Києві обумовлювалася різними фактора-
ми. На початку XІІI ст., незважаючи на нищів-
ні міжусобні війни, походи половців, епідемії
та природні негаразди, князівства Південної
Русі залишалися розвинутими європейськи-
ми країнами свого часу. Необхідну для роз-
витку економіки масу дорогоцінних металів,
вони, здебільшого, отримували завдяки актив-
ній зовнішній торгівлі та надзвичайно зруч-
ній транспортній системі. Системі, обумовле-
ній географічним становищем та відпрацьова-
ному протягом століть використанні річкових,
сухопутних та морських шляхів, спрямованих
на м. Київ. У грошовій сфері головна різниця
з європейськими країнами визначалася наяв-
ністю в останніх природних копалень срібла,
яких Русь не мала.
В Європі, як і в Русі (Толочко 1981, с. 376),
в умовах натурального господарства, величез-
на кількість платежів здійснювалася за прин-
ципом «товару за товар».
На сторінках анонімної польської хроніки
XIV ст. збереглося повідомлення про визна-
чні зміни товарно-грошової сфери Централь-
ної Європи. Розповідаючи про чеського коро-
ля Вацлава ІІ (1300—1305), автор хроніки за-
значив: «Eiusdemque regis tempоre grоssi et (grоssi )
parvi argentei Cracоviam sunt pоrtati, ubi prius cum
nigrо argentо et pelliculis de capitibus asperiоlinis
cоmmuniter fоrisabatur» (в часах того короля гро-
ші і парвуси срібні запроваджені в Кракові, де
перед тим платили чорним сріблом і хутрами
з білячих голів (верхньої частини?) (Kętrzyński
1896, s. 186 (349); Dembińska 1968, s. 242;
Paszkiewich 2001, s. 23). Це повідомлення, по-
вторене на сторінках творів М. Мєховського,
М. Б єльського, М. С трийковського, О . Гва-
ньїні та багатьох інших середньовічних авторів
XVI—XVIII ст. (Szwagrzyk 1967, s. 78), здало-
ся важливим і авторові Густинського літопису,
який розмістив його поруч із найважливішими
подіями: «… В лъто 6813 (1305)... умре король
Полскій Вячеславъ Чехъ,… Сей Вячеславъ первый
внесе въ Полщу гроши сребреные, понеже прежде
за кожы куплю дьяху» (ПСРЛ 1843, с. 348).
Це не означало, що з 1300 р. у Централь-
ній Європі перестають користуватися різнома-
нітними товаро-грошима, насамперед хутра-
ми та злитками срібла. Просто празький гріш
було визнано базовою одиницею розрахунків,
внутрішніх та зовнішніх платежів, що означа-
ло безповоротність у вступі на новий рівень
товарно-грошових стосунків.
Безумовно, ще в давньоруський час існу-
вали значні відмінності у використанні тих чи
інших «хутряних цінностей» в європейських
країнах, і в Русі зокрема. Хутра, теплий одяг
також були предметами першої необхідності,
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 340
але в густонаселеній Європі, із великою кіль-
кістю міст і замків, часто м’якішим кліматом,
значно поступалися їхньому значенню на Схо-
ді та Північному Сході.
Ще більше значення хутра мали для монго-
лів. Дослідники звертають увагу, що в XІІI ст.
після успішних завойовницьких війн, коли до
них пішли торговельні каравани, продукти ви-
робництва різних народів, гроші, монголи за-
лишилися кочовиками й номадами — звіроло-
вами. У більшості випадків, гроші їм не були
потрібні. Торгівля в основному здійснювала-
ся в формі обміну, серед предметів першої не-
обхідності не вистачало борошна, зброї, одягу
(Владимирцев 1934, с. 110, 43; Каргалов 1967,
с. 215). В умовах суворого клімату, часто дале-
ко від батьківщини, теплий одяг (насамперед,
хутра й шкіри) забезпечував саму можливість
виживання.
Рубрук зазначав, що в холодну пору року
вони одягають не менше двох шуб (Путеше-
ствие у восточные страны... 1957, с. 86). У кіль-
кох місцях він звертає увагу на неможливість
щось купити за гроші: «... не могли найти ниче-
го, чтобы продавалось за золото или серебро...»
(Путешествие в восточные страны... 1957,
с. 113, 119).
Одне з найперших повідомлень про накла-
дання данини на підвладне населення Давньої
Русі містить перелік п’яти різних видів шкір і
хутра (Карпини и др. 2013, с. 118—119).
У грошовій сфері це означало повернен-
ня до початкових домонетних форм платежів і
розрахунків, з яких Європа та Русь вже посту-
пово відходили.
У Русі монголи законсервували натураль-
ний характер господарства (Каргалов 1967,
с. 212—213) та вилучили основні джерела зо-
внішньої торгівлі. Як в ремісничий промисло-
вості (Рыбаков 1948, с. 780—781), так і у вико-
ристанні різноманітних товаро-грошів (насам-
перед: хутра, одягу, продуктів землеробства)
Русь була відкинута на кілька століть назад.
Руйнування міст (головних і часто єдиних
осередків товарно-грошових відносин), так не-
нависних монголам, разом із вилученням вели-
чезної кількості срібла та натуральних продук-
тів (через ординський вихід та ін.) нівелювало
найважливішу функцію грошей — накопичен-
ня. Б ули знищені вікові напрацювання у фі-
нансовому забезпеченні східнослов’янського
суспільства.
Існує аргументована думка, що за багатьма
показниками, на порозі монгольського завою-
вання Русь стояла перед кардинальними зру-
шеннями в монетній справі та грошовому обі-
гу, але навала перервала цей розвиток (Потин
1977, с. 128).
Одним із найголовніших чинників таких
зрушень, як і в більшості європейських країн,
був поступовий перехід на якісно нові моне-
ти — гроссо — гроші.
Не виключено, що відносно пізній пере-
хід до грошової монети в Центральній Євро-
пі, у порівнянні із З ахідною (Італія — перша
пол. XІІІ ст., Франція — 1266 р.), пов’язаний
не тільки з розробкою срібних копалин (Кутна
Гора та ін.), а й сусідством із найбільшою, най-
багатшою та найбільш населеною монголь-
ською державою. Державою, зорієнтованою на
натуральні, а не монетні платежі.
Об’єктивним чинником розповсюдження
нової і якісної монети було збільшення товар-
ного виробництва й нарощування маси італій-
ських монет у процесі карбування, що відпові-
дало інтересам Венеції і багатьох інших країн.
Певно, поширення італійських монет у Схід-
ній Європі, у значній мірі, визначалося висо-
кою якістю італійських гроссо та їхнім міжна-
родним визнанням.
У Києві в першій половині XІІІ ст. уже ко-
ристувалися європейською валютою нового рів-
ня. Для Південної Русі — України існувала уні-
кальна можливість в отриманні таких монет по
кільком напрямкам транзитних комунікацій.
Авдев С. Монетната система в Средневековна България
през XIII—XIV век. София, 2005.
Беляєва С .О. Пашкевич Г.О. З ернове господарство С е-
реднього Подніпров’я Х—XIV ст. Археологія. 1990,
№ 6, с. 37—47.
Беляков А.С. Нумизматика. Введение в специальные исто-
рические дисциплины. Москва, 1990, с. 81—137.
Бырня П.П., Руссев Н.Д. Монеты средневековой Молда-
вии. Stratum plus. 1999, № 6, с. 176—262.
Васильевский В.Г. Древняя торговля Киева с Регенсбур-
гом. Журнал министерства народного просвещения.
1888, ч. ССLVII, июль, с. 121—150.
Владимирцев Б .Я. О бщественный строй монголов. Ле-
нинград, 1934.
Галицько-Волинський літопис. Дослідження. Текст. Ко-
ментар (ред. М.Ф. Котляр). Київ, 2002.
Гейд В . И тальянские колонии на побережье Черного и
Азовского морей. Извлечение из сочинения В. Гей-
да: «История торговли Востока в средние века» (пер.
Л.П. Колли). Известия Таврической ученой архивной
комиссии. 1915, № 52, с. 68—185.
Григорян В .Р. И стория армянских колоний У краины и
Польши: армяне в Подолии. Ереван, 1980.
Грушевський М. Молотівське срібло. Археологічна заміт-
ка. Грушевський М. Твори у 50-ти т. Львів, 2004, т. 6,
с. 361—366.
Дашкевич Я.Р. Розселення вірменів на Україні в 11—18 ст.
Український історико-географічний збірник. Київ,
1971, т. I, с. 150—182.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 41
Еманов А.Г. Проблема аспра в итальянской торговле в
Северном Причерноморье. Проблемы социальной ис-
тории и культуры средних векав. Ленинград, 1986,
с. 158—166.
Еманов А.Г. Север и Юг в истории коммерции: на мате-
риалах Кафы XIII—XV вв. Тюмень, 1995.
Зразюк З. Нумізматичні знахідки на території Десятинної
церкви. Церква Богородиці Десятинна в Києві. Київ,
1996, с. 90—92, 164—166.
Ивакин Г.Ю. Памятники сфрагистики и нумизматики.
Новое в археологии Киева (ред. П.П. Толочко). Київ,
1981, с. 403—425.
Івакін Г.Ю. Історичний розвиток Києва ХІІІ — середини
XVІ ст. Киев, 1996.
Івакін Г.Ю., Іоаннисян О.М. Перші підсумки вивчення
Десятинної церкви у 2005—2007 рр. Дьнєслово. Збір-
ка праць на пошану дійсного члена Національної акаде-
мії наук України Петра Петровича Толочка з нагоди
його 70-річчя. Київ, 2008, с. 191—213.
Ісаєвич Я.Д. Солеварна промисловість Підкарпаття в епо-
ху феодалізму. Нариси з історії техніки. 1961, вип. 7,
с. 108—116.
Історія Львова. У трьох томах (ред. Я. Ісаєвич, М. Литвин,
Ф. Стеблій). Львів, 2006, т. 1.
Каргалов В .В. В нешнеполитические факторы развития
феодальной Руси. Москва, 1967.
Каргер М.К. Тайник под развалинами Десятинной церк-
ви в Киеве. Краткие сообщения Института истории
материальной культуры. 1941, вып. Х, с. 75—85.
Карпини де П., Поляк Б., Рубрук У. Путешествия к тар-
тарам католических монахов в 1245—1255 гг. Киев,
2013.
Карпов С.П. Итальянские морские республики и Южное
Причерноморье в XIII—XV вв.: проблемы торговли.
Москва, 1990.
Карпов С. Венецианская Тана по актам канцлера Бене-
детто Бьянко (1359—60 гг.). Причерноморье в средние
века. Санкт-Петербург, 2001, вып. 5, с. 9—26.
Каталог украинских древностей. Коллекция В.В. Тарнав-
ского. Киев, 1898.
Климовский С.И. Новые находки печатей и монет XI—
XIII вв. в Киеве. Х Всероссийская нумизматичес-
кая конференция. Тез. докл. и сообщ. Москва, 2002,
с. 138—140.
Коновалова И.Г. Арабские источники XII—XIV вв. по ис-
тории Карпато-Днестровских земель. Древнейшие
государства на территории СССР. Материалы и ис-
следования. 1990 г. Москва, 1991, с. 5—115.
Котляр Н.Ф. Проблемы и основные итоги исследования
монет Червоной Руси. Нумизматика и сфрагистика.
1965, вып. 2, с. 91—120.
Котляр Н.Ф. Еще раз о «безмонетном» периоде денеж-
ного обращения в Древней Руси (XII—XIII вв.).
Вспомогательные исторические дисциплины. 1973,
вып. V, с. 152—169.
Крамаровский М. Клад серебряных платежных слитков
из Старого Крыма и золотоордынские сумы. Сооб-
щения Государственного Эрмитажа. 1980, вып. XLV,
с. 68—72.
Крыжанивский А.Л. Денежное обращение в Галицкой
Руси в XIV—XV вв. Stratum plus (2003—2004). № 6,
с. 414—424.
Крижанівський А. Львівський монетний двір у XIV—
XV ст. Львів, 2007.
Кропоткин В.В. Клады византийских монет на террито-
рии ССС Р. Свод археологических источников. 1962,
вып. Е 4-4.
Лесников М.П. Львовское купечество и его торговые свя-
зи в XIV веке. Ученые записки МГПИ им. Ленина,
1964, № 217, с. 38—55.
Луцатто Д. Экономическая история И талии (пер.
М.Л. Абрамсон). Москва, 1954.
Мохов М.А. Молдавский торговый путь в XІV—XV вв.
Польша и Русь. (ред. Б .А. Рыбаков). Москва, 1974,
с. 298—307.
Мухамадиев А.Г. Б улгаро-татарская монетная система
ХІІ—XV вв. Москва, 1983.
Мыц В .Л., Адаксина С .Б. Клад серебряных платежных
слитков из Алустона. Stratum plus. 1996, № 6, с. 159—
169.
Огуй О . Таємничі «рубли фряжьского серебра» та інші
рублі на території Молдавського князівства (1388—
1475). Спеціальні історичні дисциплини: питання те-
орії та методики (відп. ред. Г.В. Боряк). Київ, 2011,
ч. 19, с. 209—223.
Пашуто В.Т. Монгольский поход в глубь Европы. Татаро-
монголы в Азии и Европе (отв. ред. С.Л. Тихвинский).
Москва, 1977, с. 210—227.
Пекарська Л. Дорогоцінності тайника Десятинної церк-
ви. Церква Богородиці Десятинна в Києві. Київ, 1996,
с. 48—53.
Перхавко В.Б. Русско-итальянские пересечения и сопри-
косновения в Х—XІІ веках. Rоssica Antiqva. 2012, 1,
с. 3—22.
Поло М. Путешествие (пер. И.П. Минаева, вступ статья,
комментарий и ред. перевода К.И. Кунина). Улан-
Уде, 2015.
Пономарев А.П. Деньги Золотой Орды и Трапезундской
империи (квантитативная нумизматика и процессы
средневековой экономики). Москва, 2002.
Потин В .М. Причины прекращения притока западно-
европейских монет на Русь в XII в. Международные
связи России до XVII в. Москва, 1961, с. 84—115.
Потин В.М. Клад брактеатов из Поднестровья. Нумизма-
тика и сфрагистика. 1963, т. 1, с. 109—127.
Потин В .М. Древняя Русь и европейские государства в
X—XIII вв. Ленинград, 1968.
Потин В.М. Основные периоды монетной чеканки в Ев-
ропе и денежное обращение Русского государства
в X—XVII веках. Нумизматический сборник памяти
Д.Г. Капанадзе. Тбилиси, 1977, с. 126—130.
Полное собрание русских летописей. Т. 2. И патьевская
летопись. Санкт-Петербург, 1843.
Полное собрание русских летописей. Т. 10. Летописный
сборник именуемый Патриаршею или Никонов-
скою летописью. Санкт-Петербург, 1885.
Путешествие в Восточные страны Плано Карпини и Ру-
брука (ред., вступ. статья и прим. Н.П. Шастиной).
Москва, 1957.
Райт Дж. К. Географические представления в эпоху
крестовых походов (пер. М.А. Кабанова, под ред.
Е.А. Мельниковой). Москва, 1998.
Рожко М. Празькі гроші на теренах міста Львова у пер-
шій половині XІV століття (За матеріалами археоло-
гічних розкопок). До джерел. Зб. наук. праць на по-
шану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. Київ;
Львів, 2004, т. 1, с. 619—636.
Розов В. Українські грамоти XІV в. і перша половина XV в.
Київ, 1928, т. 1.
Рыбаков Б.А. Ремесло Древней Руси. Москва, 1948.
Саргсян Т.Э. Свод армянских памятных записей, отно-
сящихся к Крыму и сопредельным регионам (XIV—
XV вв.) (составление, рус. пер., введение и прим.
Т.Э. Саргсян). Симферополь, 2010.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 342
Свердлов М.Б. Источники для изучения русского денеж-
ного обращения в XII—XIII вв. Вспомогательные ис-
торические дисциплины. 1978, вып. ІХ, с. 3—16.
Сидоренко О.Ф. Українські землі у міжнародній торгівлі
(ІХ — середина XVІІ ст.). Київ, 1992.
Слепова Т.И. Развитие монетной чеканки в Северной Ита-
лии в XII—XV вв. Экономика, политика и культура в
свете нумизматики. Ленинград, 1982, с. 100—129.
Слепова Т.И. Некоторые аспекты распространения ве-
нецианских и генуэзских монет и их подражаний
в В осточном С редиземноморье и С еверном При-
черноморье в XII—XV вв. Труды Государственного
Эрмитажа. 1986, XXVI, с. 22—30.
Слепова Т.И. Экономические связи В енеции и Крыма
в XIII—XV ст. по нумизматическим данным (из
музейных коллекций Одессы и Крыма). Могилянські
читання. 2006. Київ, 2007, с. 198—204.
Слепова Т.И. Итальянский мир Северного Причерномо-
рья в XIII—XV вв. в свете нумизматических памят-
ников. Труды Государственного Эрмитажа. 2018,
XСIV, с. 117—122.
Спасский И .Г. Русская монетная система. Ленинград,
1970.
Спицын А. Торговые пути Киевской Руси. Сборник ста-
тей, посвященных С.Ф. Платонову. Санкт-Петербург,
1911, с. 235—253.
Терський С.В. «Батиєва дорога» у XII—XIV ст.: історико-
географічний коментар. Словянський вісник. Збірник
наукових праць. Рівне, 2011, вип. 11, с. 126—131.
Толочко П.П. Торговля древнего Киева. Новое в археологии
Киева (ред. П.П. Толочко). Київ, 1981, с. 355—378.
Федоров-Давыдов Г.А. Денежно-весовые единицы Таны
в начале XIV в. (по данным Франческо Пеголотти).
Советская археология. 1958, № 3, с. 68—70.
Федоров-Давыдов Г.А. Клады джучидских монет. Нумиз-
матика и Эпиграфика. 1960, вып. 1, с. 94—192.
Федоров-Давыдов Г.А. Денежное дело З олотой О рды.
Москва, 2003.
Хан Н.А. Доходность булгарской торговли в XIV в. Крат-
кие сообшения Института археологии. 2004, вып. 217,
с. 56—61.
Хан Н.А. Внутренние и внешние деньги государств Вос-
точной Европы в XIV в. Журнал экономической тео-
рии. 2007, № 3, с. 126—141.
Янин В .Л. Денежно-весовые системы домонгольской
Руси и очерк истории денежной системы средневе-
кового Новгорода. Москва, 2009.
Dembińska M. Dyskusja. І Międzynarodowy kongres archeologii
słowiańskiej. Warszawa 14—18 IX 1965. Wroclaw;
Warszawa; Krakόw, 1968, s. 241—242.
Grierson P. The origins of the grosso and of Gold coinage
in Italy. Numismatický sbornik 1971—1972. 1973, XIII,
s. 33—48.
Hlinka J., Kraskovská Ľ., Novák J., Nálezy stredovekých a
novovekých mincí na Slovensku. Bratislava, 1968, cz. II.
Hlubek L., Zaoral R. Nález benátské mince z 13 století na
Dómském návrší v Olomouci. Numismatické listy. 2015,
70, s. 55—61.
Jesse W. Der Munz Fund von Hildesheim vergraben um 1260.
Hamburger Beitrдge zur Numismatik. 1948, II, s. 16—48.
Kętrzyński W. O rocznikach polskich. Rozprawy Akademii
Umiejętnści. Wydział historyczno-filozoficzny. 1897,
t. XXXIV, s. 1—190.
Kiersnowski R. Srebro czyste i najczystsze w Polsce
śnedniowiecznej. Ryszard Kiersnowski. Historia - Pieniądz -
Herb. Opera selecta. Warszawa, 2008, s. 25—35.
Kiersnowski R. Pradzie grosza. Warszawa, 1975.
Kotlar M. Znaleziska monet z XIV—XVII w. na obszarze
Ukraiсskie SRR. Wroclaw, 1975.
Kotowicz P., Śnieżko G. C lipped Prague groschen of
John of Luxembourg (John of Bohemia) from the
Medieval hillfort in Sanok — Biała Gόra. Zapiski
Numizmazmatyczne. Krakόw, 2016, t. XI, s. 221—242.
Kubiak S., Paszkiewicz B. Znaleziska monet z lat 1146—1500 z
terenu Polski Inwentarz. Poznań, 1998.
Małowist M. Wschόd a Zachόd Europy w XIII—XVI wieku.
Warszawa, 2006.
Metcalf D.M. Coinage in the Balkans. Thessaloniki, 1965.
Papadopoli N. Le monete di Venezia. Venezia, 1893, T.I.
Paszkiewicz B. Reforma monetarna króla Wacława II w Polsce.
Wiadomości Numizmazmatyczne. 2001, r. XLV, z. 1 (171),
s. 23—44.
Paszkiewiez B. Grosz ruski. Грошовий обіг і банківська справа в
Україні: минуле та сучасність. Львів, 2005, c. 92—113.
Pegolotti F.B. La Pratica della mercаtura (ed. А. Ewanc).
Cambridge; Massachusetts, 1936.
Spufford P. How rarely did medieval merchants use coin?
Utrecht, 2008.
Stahl A. Zecca: The mint of Venice in the Middle Ages.
Baltimore; London; New York, 2000.
Swagrzyk J. Szerokie grosze praskie na ziemiach polskich
1302—1547. Ze Skarbca Kultury. 1967, 18.
Swagrzyk J. Pieniądz na ziemiach polskich X—XX w. Wroclaw,
1973.
Weymann S. C ła i drogi handlowe w Polsce piastowskiej.
Poznańskie towarzystwo Przyjacioł nauk. Prace komisji
histrycznej. 1938, t. XIII, z. 1.
Zaoral R. Silver and glass in medieval trade and cultural
exchange between Venice and the Kindom of Bohemia.
Český časopis historický. 2011, vol. 109, s. 235—261.
Надійшла 15.05.2018
Г.А. Козубовский
Кандидат исторических наук, научный сотрудник отдела археологии Киева Института археологии НАН Украины
О НАЧАЛЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ГРОШОВОЙ МОНЕТЫ В УКРАИНЕ
Анализ находок венецианских монет и письменных источников позволяет сделать некоторые предварительные
замечания о товарно-денежных отношениях на территории Южной Руси перед монгольским нашествием.
В первой половине XIII ст. новые монеты — (денарии) гроссо начинают чеканить во многих центрах Италии.
Они открывают новый период гроша в Европе.
В работе рассматриваются находки венецианских гроссо XIII—XIV вв. на территории Украины. Венецианские
гроссо Енрико Дандоло (1192—1205) и Петро Зиани (1205—1228) были найдены в Киеве. Но венецианские гроссо
попадают на Русь в ограниченном количестве. Они не откладываются в кладах. В первой половине XIII ст., Киев
был центром, который посещали торговцы из Италии, Австрии, Польши, Германии, Силезии и других стран.
Монгольское нашествие остановило процесс вхождения в период гроша. Венецианские гроссо Ранерия Джено
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 43
(1252—1266), Франческо Дандоло (1328—1339) были найдены на караванном пути между Каффой и Львом и свя-
зываются с торговлей на Черном море.
К л ю ч е в ы е с л о в а: венецианские гроссо, Киев, монгольское нашествие, период серебряного гроша.
Georgii A. Kоzubоwskij
Ph.D., Scientific Researcher of the Kyiv Archaeology Department of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine
On the Beginning of the Grossi Coins Usage in Ukraine
The study of the finds of Venetian coins and literary sources allows to make some previous remarks on the character of the
goods-coinage relations on the territory of South Rus before the Mongol invasion.
In the first part of 13th century new coins — denarii grosso began to struck in many centres of Italy. They had opened a
new grosso period in Europe.
The finds of Venetian grosso of the 13th—14th centuries on the territory of Ukraine are examined in the paper. The
Venetian grosso of Enrico Dandolo (1192—1205) and Pietro Ziani (1205—1228) were found in Kyiv. However, Venetian
silver grosso of the 13th century appeared into Rus restrictedly. They are absent in the hoards.
In the first part of the 13th century Kyiv was the сеnter visited by Italian, Austrian, German, Polish, Silesian and other
merchants. Mongol invasion stopped the process of entering to grosso period. The Venetian grosso of Raneri Geno (1252—
1266) and Francesco Dandolo (1328—1339) were found at the caravan travelling routs between Lviv and Kaffa and are
connected with Black Sea trade.
K e y w o r d s: Venetian grosso, Kyiv, Mongol invasion, silver grosso period.
References
Avdev S. Monetnata sistema v Srednevekovna Bulgaria prez XIII-XIV vek. Sofia, 2005.
Beliaieva S.O. Pashkevych H.O. Zernove hospodarstvo Serednoho Podniprovia X-XIV st. Arkheolohiia. 1990, no. 6, pp. 37-47.
Beliakov A.S. Numizmatika. Vvedenie v spetcialnye istoricheskie distcipliny. Moskva, 1990, pp. 81-137.
Byrnia P.P., Russev N.D. Monety srednevekovoi Moldavii. Stratum plus. 1999, no. 6, pp. 176-262.
Dashkevych Ya.R. Rozselennia virmeniv na Ukraini v 11-18 st. Ukrainskyi istoryko-heohrafichnyi zbirnyk. Kyiv, 1971, vol. 1,
pp. 150-182.
Dembińska M. Dyskusja. І Międzynarodowy kongres archeologii słowiańskiej. Warszawa 14-18 IX 1965. Wroclaw, Warszawa,
Krakόw, 1968, pp. 241-242.
Emanov A.G. Problema aspra v italianskoi torgovle v Severnom Prichernomore. Problemy sotcialnoi istorii i kultury srednikh vekov.
Leningrad, 1986, pp. 158-166.
Emanov A.G. Sever i Iug v istorii kommertcii: na materialakh Kafy XIII-XV vv. Tiumen, 1995.
Fedorov-Davydov G.A. Denezhno-vesovye edinitcy Tany v nachale XIV v. (po dannym Franchesko Pegolotti). Sovetskaia arkhe-
ologiia. 1958, no. 3, pp. 68-70.
Fedorov-Davydov G.A. Klady dzhuchidskikh monet. Numizmatika i Epigrafika. 1960, no. 1, pp. 94-192.
Fedorov-Davydov G.A. Denezhnoe delo Zolotoi Ordy. Moskva, 2003.
Geid V. Italianskie kolonii na poberezhe Chernogo i Azovskogo morei. Izvlechenie iz sochineniia V. Geida: “Istoriia torgovli
Vostoka v srednie veka” (per. L.P. Kolli). Izvestiia Tavricheskoi uchenoi arkhivnoi komissii. 1915, no. 52, pp. 68-185.
Grierson P. The origins of the grosso and of Gold coinage in Italy. Numismatický sbornik 1971-1972, no. 13, 1973, pp. 33-48.
Grigorian V.R. Istoriia armianskikh kolonii Ukrainy i Polshi: armiane v Podolii. Erevan, 1980.
Halytsko-Volynskyi litopys. Doslidzhennia. Tekht. Komentar (ed. M.F. Kotliar). Kyiv, 2002.
Hlinka J., Kraskovská L., Novák J., Nálezy stredovekých a novovekých mincí na Slovensku. Bratislava, 1968, vol. 2.
Hlubek L., Zaoral R. Nález benátské mince z 13 století na Dómském návrsí v Olomouci. Numismatické listy. 2015, no. 70, pp. 55-61.
Hrushevskyi M. Molotivske sriblo. Arkheolohichna zamitka. Hrushevskyi M. Tvory u 50-ty t. Lviv, 2004, vol. 6, pp. 361-366.
Ianin V.L. Denezhno-vesovye sistemy domongolskoi Rusi i ocherk istorii denezhnoi sistemy srednevekovogo Novgoroda.
Moskva, 2009.
Ivakin G.Yu. Pamiatniki sfragistiki i numizmatiki. Novoe v arkheologii Kieva (ed. P.P. Tolochko). Kyiv, 1981, pp. 403-425.
Ivakin H.Yu. Istorychnyi rozvytok Kyieva XIII - seredyny XVI st. Kyiv, 1996.
Ivakin H.Yu., Ioannysian O .M. Pershi pidsumky vyvchennia Desiatynnoi tserkvy u 2005-2007 rr. Dnieslovo. Zbirka prats na
poshanu diisnoho chlena Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy Petra Petrovycha Tolochka z nahody yoho 70-richchia. Kyiv,
2008, pp. 191-213.
Isaievych Ya.D. Solevarna promyslovist Pidkarpattia v epokhu feodalizmu. Narysy z istorii tekhniky. 1961, no. 7, pp. 108-116.
Istoriia Lvova. U trokh tomakh (eds. Ya. Isaievych, M. Lytvyn, F. Steblii). Lviv, 2006, vol. 1.
Jesse W. Der Munz Fund von Hildesheim vergraben um 1260. Hamburger Beiträge zur Numismatik. 1948, no. 2, pp. 16-48.
Kargalov V.V. Vneshnepoliticheskie faktory razvitiia feodalnoi Rusi. Moskva, 1967.
Karger M.K. Tainik pod razvalinami Desiatinnoi tcerkvi v Kieve. Kratkie soobshcheniia Instituta istorii materialnoi kultury. 1941,
no. 10, pp. 75-85.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 344
Karpini de P., Poliak B., Rubruk U. Puteshestvie k tartaram katolicheskikh monakhov v 1245-1255 gg. Kyiv, 2013.
Karpov S.P. Italianskie morskie respubliki i Iuzhnoe Prichernomore v XIII-XV vv.: problemy torgovli. Moskva, 1990.
Karpov S. Venetcianskaia Tana po aktam kantclera Benedetto Bianko (1359-60 gg.). Prichernomore v srednie veka. Sankt-Peter-
burg, 2001, no. 5, pp. 9-26.
Katalog ukrainskikh drevnostei. Kollektciia V.V. Tarnavskogo. Kiev, 1898.
Kętrzyński W. O rocznikach polskich. Rozprawy Akademii Umiejętnści. Wydział historyczno-filozoficzny. 1897, vol. 34, pp. 1-190.
Khan N.A. Dokhodnost bulgarskoi torgovli v XIV v. Kratkie soobsheniia Instituta arkheologii. 2004, no. 217, pp. 56-61.
Khan N.A. Vnutrennie i vneshnie dengi gosudarstv Vostochnoi Evropy v XIV v. Zhurnal ekonomicheskoi teorii. 2007, no. 3,
pp. 126-141.
Kiersnowski R. Srebro czyste i najczystsze w Polsce śnedniowiecznej. Ryszard Kiersnowski. Historia - Pieniądz - Herb. Opera selec-
ta. Warszawa, 2008, pp. 25-35.
Kiersnowski R. Pradzie grosza. Warszawa, 1975.
Klimovskii S.I. Novye nakhodki pechatei i monet XI-XIII vv. v Kieve. X Vserossiiskaia numizmaticheskaia konferentciia. Tez. dokl.
i soobshch. Moskva, 2002, pp. 138-140.
Konovalova I.G. Arabskie istochniki XII-XIV vv. po istorii Karpato-Dnestrovskikh zemel. Drevneishie gosudarstva na territorii
SSSR. Materialy i issledovaniia. 1990 g. Moskva, 1991, pp. 5-115.
Kotliar N.F. Problemy i osnovnye itogi issledovaniia monet Chervonoi Rusi. Numizmatika i sfragistika. 1965, no. 2, pp. 91-120.
Kotliar N.F. Eshche raz o “bezmonetnom” periode denezhnogo obrashcheniia v Drevnei Rusi (XII-XIII vv.). Vspomogatelnye
istoricheskie distcipliny. 1973, no. 5, pp. 152-169.
Kotlar M. Znaleziska monet z XIV-XVII w. na obszarze Ukraińskie SRR. Wroclaw, 1975.
Kotowicz P., Śnieżko G. Clipped Prague groschen of John of Luxembourg (John of Bohemia) from the Medieval hillfort in Sanok -
Biała Góra. Zapiski Numizmazmatyczne. Krakόw, 2016, vol. 11, pp. 221-242.
Kramarovskii M. Klad serebrianykh platezhnykh slitkov iz Starogo Kryma i zolotoordynskie sumy. Soobshcheniia Gosudarstvenno-
go Ermitazha. 1980, no. 45, pp. 68-72.
Kropotkin V.V. Klady vizantiiskikh monet na territorii SSSR. Svod arkheologicheskikh istochnikov. 1962, no. E 4-4.
Kryzhanivskii A.L. Denezhnoe obrashchenie v Galitckoi Rusi v XIV-XV vv. Stratum plus (2003-2004), no. 6, pp. 414-424.
Kryzhanivskyi A. Lvivskyi monetnyi dvir u XIV-XV st. Lviv, 2007.
Kubiak S., Paszkiewicz B. Znaleziska monet z lat 1146-1500 z terenu Polski Inwentarz. Poznań, 1998.
Lesnikov M.P. Lvovskoe kupechestvo i ego torgovye sviazi v XIV veke. Uchenye zapiski MGPI im. Lenina, 1964, no. 217,
pp. 38-55.
Lutcatto D. Ekonomicheskaia istoriia Italii (per. M.L. Abramson). Moskva, 1954.
Małowist M. Wschód a Zachód Europy w XIII-XVI wieku. Warszawa, 2006.
Metcalf D.M. Coinage in the Balkans, 820-1355. Thessaloniki, 1965.
Mokhov M.A. Moldavskii torgovyi put v XІV-XV vv. Polsha i Rus. (ed. B.A. Rybakov). Moskva, 1974, pp. 298-307.
Mukhamadiev A.G. Bulgaro-tatarskaia monetnaia sistema XІІ-XV vv. Moskva, 1983.
Mytc V.L., Adaksina S.B. Klad serebrianykh platezhnykh slitkov iz Alustona. Stratum plus, 1996, no. 6, pp. 159-169.
Ohui O . Taiemnychi “rubli friazhskoho serebra” ta inshi rubli na terytorii Moldavskoho kniazivstva (1388-1475). Spetsialni
istorychni dystsyplyny: pytannia teorii ta metodyky (ed. H.V. Boriak). Kyiv, 2011, vol. 19, pp. 209-223.
Papadopoli N. Le monete di Venezia, vol. 1. Venezia, 1893.
Pashuto V.T. Mongolskii pokhod v glub Evropy. Tataro-mongoly v Azii i Evrope (ed. S.L. Tikhvinskii). Moskva, 1977, pp. 210-227.
Paszkiewicz B. Reforma monetarna króla Wacława II w Polsce. Wiadomości Numizmazmatyczne. 2001, vol. 45, no. 1 (171), pp. 23-44.
Paszkiewiez B. Grosz ruski. Hroshovyi obih i bankivska v Ukraini: mynule ta suchasnist. Lviv, 2005, pp. 92-113.
Pegolotti F.B. La Pratica della mercаtura (ed А. Ewanc). Cambridge; Massachusetts, 1936.
Pekarska L. Dorohotsinnosti tainyka Desiatynnoi tserkvy. Tserkva Bohorodytsi Desiatynna v Kyievi. Do 1000-littia osviachennia.
Kolektyv avtoriv. Kyiv, 1996, pp. 48-53.
Perkhavko V.B. Russko-italianskie peresecheniia i soprikosnoveniia v X-XІІ vekakh. Rossica Antiqva. 2012, no. 1, pp. 3-22.
Polo M. Puteshestvie (per. I.P. Minaeva, vstup. statia, kommentarii i red. perevoda K.I. Kunina). Ulan-Ude, 2015.
Polnoe sobranie russkikh letopisei. Vol. 2. Ipatevskaia letopis. Sankt-Peterburg, 1843.
Polnoe sobranie russkikh letopisei. Vol. 10. Letopisnyi sbornik imenuemyi Patriarsheiu ili Nikonovskoiu letopisiu. Sankt-Peter-
burg, 1885.
Ponomarev A.P. Dengi Zolotoi Ordy i Trapezundskoi imperii (kvantitativnaia numizmatika i protcessy srednevekovoi ekonomiki).
Moskva, 2002.
Potin V.M. Prichiny prekrashcheniia pritoka zapadnoevropeiskikh monet na Rus v XII v. Mezhdunarodnye sviazi Rossii do XVII v.
Moskva, 1961, pp. 84-115.
Potin V.M. Klad brakteatov iz Podnestrovia. Numizmatika i sfragistika. 1963, vol. 1, pp. 109-127.
Potin V.M. Drevniaia Rus i evropeiskie gosudarstva v X-XIII vv. Leningrad, 1968.
Potin V.M. Osnovnye periody monetnoi chekanki v Evrope i denezhnoe obrashchenie Russkogo gosudarstva v X-XVII vekakh. Nu-
mizmaticheskii sbornik pamiati D.G. Kapanadze. Tbilisi, 1977, pp. 126-130.
Puteshestvie v Vostochnye strany Plano Karpini i Rubruka (ed., vstup. statia i prim. N.P. Shastinoi). Moskva, 1957.
Rait Dzh. K. Geograficheskie predstavleniia v epokhu krestovykh pokhodov (per. M.A. Kabanova, ed. E.A. Melnikova).
Moskva, 1998.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 45
Rozhko M. Prazki hroshi na terenakh Lvova u pershii polovyni XIV stolittia (za materialamy arkheolohichnykh rozkopok). Do dz-
herel. Zb. nauk. prats na poshanu Oleha Kupchynskoho z nahody yoho 70-richchia. Kyiv; Lviv, 2004, vol. 1, pp. 619-636.
Rozov V. Ukrainski hramoty. Vol. 1. XIV v. i persha polovyna XV v. Kyiv, 1928.
Rybakov B.A. Remeslo Drevnei Rusi. Moskva, 1948.
Sargsian T.E. Svod armianskikh pamiatnykh zapisei otnosiashchikhsia k Krymu i sopredelnym regionam (XIV-XV vv.) (sostavlenie,
rus. per., vvedenie i prim. T.E. Sargsian). Simferopol, 2010.
Slepova T.I. Razvitie monetnoi chekanki v Severnoi Italii v XII-XV vv. Ekonomika, politika i kultura v svete numizmatiki. Leningrad,
1982, pp. 100-129.
Slepova T.I. Nekotorye aspekty rasprostraneniia venetcianskikh i genuezskikh monet i ikh podrazhanii v Vostochnom
Sredizemnomore i Severnom Prichernomore v XII-XV vv. Trudy Gosudarstvennogo Ermitazha. 1986, no. 26, pp. 22-30.
Slepova T.I. Ekonomicheskie sviazi Venetcii i Kryma v XIII-XV st. po numizmaticheskim dannym (iz muzeinykh kollektcii Odessy
i Kryma). Mogilianskі chitannia. 2006. Kyiv, 2007, pp. 198-204.
Slepova T.I. Italianskii mir Severnogo Prichernomoria v XIII-XV vv. v svete numizmaticheskikh pamiatnikov. Trudy
Gosudarstvennogo Ermitazha. 2018, no. 94, pp. 117-122.
Spasskii I.G. Russkaia monetnaia sistema. Leningrad, 1970.
Spitcyn A. Torgovye puti Kievskoi Rusi. Sbornik statei, posviashchennykh S.F. Platonovu. Sankt-Peterburg, 1911, pp. 235-253.
Spufford P. How rarely did medieval merchants use coin? Utrecht, 2008.
Stahl A. Zecca: The mint of Venice in the Middle Ages. Baltimore; London; New York, 2000.
Swagrzyk J. Szerokie grosze praskie na ziemiach polskich 1302-1547. Ze Skarbca Kultury, 1967, no. 18.
Sverdlov M.B. Istochniki dlia izucheniia russkogo denezhnogo obrashcheniia v XII-XIII vv. Vspomogatelnye istoricheskie distcipli-
ny. 1978, no. 9, pp. 3-16.
Swagrzyk J. Pieniądz na ziemiach polskich X-XX w. Wroclaw, 1973.
Sydorenko O.F. Ukrainski zemli u mizhnarodnii torhivli (IX - seredyna XVII st.). Kyiv, 1992.
Terskyi S.V. “Batyieva doroha” u XII-XIV st.: istoryko-heohrafichnyi komentar. Slovianskyi visnyk. Zbirnyk naukovykh prats. 2011,
no. 11, pp. 126-131.
Tolochko P.P. Torgovlia drevnego Kieva. Novoe v arkheologii Kieva (ed. P.P. Tolochko). Kyiv, 1981, pp. 355-378.
Vasilevskii V.G. Drevniaia torgovlia Kieva s Regensburgom. Zhurnal ministerstva narodnogo prosveshcheniia. 1888, no. 257, iiul,
pp. 121-150.
Vladimirtcev B.Ya. Obshchestvennyi stroi mongolov. Leningrad, 1934.
Weymann S. Cła i drogi handlowe w Polsce piastowskiej. Poznańskie towarzystwo Przyjacioł nauk. Prace komisji histrycznej. 1938,
vol. 13, no. 1.
Zaoral R. Silver and glass in medieval trade and cultural exchange between Venice and the Kindom of Bohemia. Český časopis hi-
storický. 2011, vol. 109, pp. 235-261.
Zraziuk Z. Numizmatychni znakhidky na terytorii Desiatynnoi tserkvy. Tserkva Bohorodytsi Desiatynna v Kyievi. Do 1000-littia
osviachennia. Kolektyv avtoriv. Kyiv, 1996, pp. 90-92, 164-166.
|
| id | arheologia-com-ua-article-25 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:01:05Z |
| publishDate | 2018 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/fc/d8e70b4742bf6f27b8da0b99f79a39fc.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-252019-12-04T18:17:25Z On the Beginning of the Grossi Coins Usage in Ukraine О начале использования грошовой монеты в Украине Про початок використання грошової монети в Україні Kоzubоwskij, Georgii A. Venetian grosso, Kyiv, Mongol invasion, silver grosso period. венецианские гроссо, Киев, монгольское нашествие, период серебряного гроша. венеціанські гроссо, монгольська навала, Київ, період срібного гроша. The study of the finds of Venetian coins and literary sources allows to make some previous remarks on the character of the goods-coinage relations on the territory of South Rus before the Mongol invasion. In the first part of 13th century new coins — denarii grosso began to struck in many centres of Italy. They had opened a new grosso period in Europe. The finds of Venetian grosso of the 13th—14th centuries on the territory of Ukraine are examined in the paper. The Venetian grosso of Enrico Dandolo (1192—1205) and Pietro Ziani (1205—1228) were found in Kyiv. However, Venetian silver grosso of the 13th century appeared into Rus restrictedly. They are absent in the hoards. In the first part of the 13th century Kyiv was the сеnter visited by Italian, Austrian, German, Polish, Silesian and other merchants. Mongol invasion stopped the process of entering to grosso period. The Venetian grosso of Raneri Geno (1252—1266) and Francesco Dandolo (1328—1339) were found at the caravan travelling routs between Lviv and Kaffa and are connected with Black Sea trade. Анализ находок венецианских монет и письменных источников позволяет сделать некоторые предварительные замечания о товарно-денежных отношениях на территории Южной Руси перед монгольским нашествием. В первой половине XIII ст. новые монеты — (денарии) гроссо начинают чеканить во многих центрах Италии. Они открывают новый период гроша в Европе. В работе рассматриваются находки венецианских гроссо XIII—XIV вв. на территории Украины. Венецианские гроссо Енрико Дандоло (1192—1205) и Петро Зиани (1205—1228) были найдены в Киеве. Но венецианские гроссо попадают на Русь в ограниченном количестве. Они не откладываются в кладах. В первой половине XIII ст., Киев был центром, который посещали торговцы из Италии, Австрии, Польши, Германии, Силезии и других стран. Монгольское нашествие остановило процесс вхождения в период гроша. Венецианские гроссо Ранерия Джено (1252—1266), Франческо Дандоло (1328—1339) были найдены на караванном пути между Каффой и Львом и связываются с торговлей на Черном море. Проаналізовано знахідки венеціанських гроссо ХІІІ—ХІV ст. в Україні. Звернуто увагу на негативні наслідки монгольської навали на розвиток грошового обігу. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2018-09-01 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/25 10.15407/archaeologyua2018.03.031 Arheologia; No 3 (2018): Arheologia; 31-45 Археологія ; № 3 (2018): Археологія; 31-45 Археология; № 3 (2018): Arheologia; 31-45 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2018.03 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/25/24 |
| spellingShingle | венеціанські гроссо монгольська навала Київ період срібного гроша. Kоzubоwskij, Georgii A. Про початок використання грошової монети в Україні |
| title | Про початок використання грошової монети в Україні |
| title_alt | On the Beginning of the Grossi Coins Usage in Ukraine О начале использования грошовой монеты в Украине |
| title_full | Про початок використання грошової монети в Україні |
| title_fullStr | Про початок використання грошової монети в Україні |
| title_full_unstemmed | Про початок використання грошової монети в Україні |
| title_short | Про початок використання грошової монети в Україні |
| title_sort | про початок використання грошової монети в україні |
| topic | венеціанські гроссо монгольська навала Київ період срібного гроша. |
| topic_facet | Venetian grosso Kyiv Mongol invasion silver grosso period. венецианские гроссо Киев монгольское нашествие период серебряного гроша. венеціанські гроссо монгольська навала Київ період срібного гроша. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/25 |
| work_keys_str_mv | AT kozubowskijgeorgiia onthebeginningofthegrossicoinsusageinukraine AT kozubowskijgeorgiia onačaleispolʹzovaniâgrošovojmonetyvukraine AT kozubowskijgeorgiia propočatokvikoristannâgrošovoímonetivukraíní |