У пошуках витокiв слов’ян. До 100-рiччя вiд дня народження Є. В. Максимова

Abashyna, Nataliia

doi:10.15407/arheologia2021.02.005

У пошуках витокiв слов’ян. До 100-рiччя вiд дня народження Є. В. Максимова

On January 28, 2021 there was the 100th anniversary of the birth of, Yevhen Volodymyrovych Maksymov, the famous Ukrainian archaeologist, researcher of the problems of the Slavs’ origin, Doctor of Historical Sciences, professor, laureate of the State Prize of Ukraine in the field of science and techn...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Археологія
Datum:	2021
Heft:	2
Сторінки:	5-14
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	Nataliia Abashyna — The National Preserve “Kyiv-Pechersk Lavra”, Ph.D. in History — ORCID: 0000-0002-4483-2840
1. Verfasser:	Abashyna, Nataliia
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2021
Schlagworte:	Євген Володимирович Максимов зарубинецька культура латенська культура київська культура етногенез слов’ян праслов’яни
Online Zugang:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/258
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824513692958720
author	Abashyna, Nataliia
author_facet	Abashyna, Nataliia
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Nataliia Abashyna", "institution": "The National Preserve “Kyiv-Pechersk Lavra”, Ph.D. in History", "orcid": "0000-0002-4483-2840" } ]
author_orcid_str_mv	0000-0002-4483-2840
author_sort	Abashyna, Nataliia
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	14
container_issue	2
container_start_page	5
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2021-09-27T17:06:11Z
description	On January 28, 2021 there was the 100th anniversary of the birth of, Yevhen Volodymyrovych Maksymov, the famous Ukrainian archaeologist, researcher of the problems of the Slavs’ origin, Doctor of Historical Sciences, professor, laureate of the State Prize of Ukraine in the field of science and technology (1991). In 1949 Ye. V. Maksymov graduated from the Taras Shevchenko National University of Kyiv. From 1949 to 1998 he worked at the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, in the Department of Early Slavic Archaeology from the day of its creation in 1974. In 1968 he defended his Ph.D. thesis, in 1983 he defended his doctoral dissertation. Ye. V. Maksymov studied archaeological cultures of the Ukrainian Forest-Steppe in the 1st millennium BC — 1st millennium AD. He conducted excavations and introduced into scientific circulation the materials of Zarubyntsi culture sites: the settlements of Pylypenkova Hora, Babyna Hora, Monastyrok, the burial grounds of Pyrohiv, Kozarovychi, Didiv Shpil and others. In the scientific heritage of Ye. V. Maksymov there are more than 200 publications. The leading place is occupied by research related to Zarubyntsi culture — the problem of its formation, chronology, analysis of the main categories of material and their changes over time under the influence of internal and external factors. Ye. V. Maksymov was the first among the researchers to prove that the Zarubyntsi culture is not a modification of any one culture — local or transferred by migrants from Central Europe. Zarubyntsi culture is a new historical formation. It arose as a result of the migrants’ cultural traditions integration and the local population. From the Zarubyntsi culture migrants occurred elements of the La Tène culture. Ye. V. Maksymov first used fragments of ancient amphorae from Zarubyntsi sites of the Middle Dnieper as chronological benchmarks and determined that the early date of the culture is the end of the 3rd century BC or the boundary of the 3rd /2nd century BC. Sites of the late period allowed Ye. V. Maksymov to understand the historical fate of the Zarubyntsi culture. They became the basis of the Kyiv culture, which demonstrates the genetic relationship to the cultures of the Slavs of the 6th—7th centuries Ye. V. Maksymov suggested that the bearers of the Zarubyntsi culture were close to the Proto-Slavs and believed that this culture played a significant role in the Slavs’ ethnogenesis.
doi_str_mv	10.15407/arheologia2021.02.005
first_indexed	2026-08-07T01:03:57Z
format	Article
fulltext	НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ • ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 2  2021 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор Чабай В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Заступник головного редактора Толочко П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України Вiдповiдальний секретар Гаврилюк Н. О., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Бороффка Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, Нiмеччина БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя БРУЯКО I. В., доктор iсторичних наук, Одеський археологiчний музей НАН України БУЙСЬКИХ А. В., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» IВАКIН В. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України IВАНЧИК А. I., член-кореспондент РАН, Нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Нiмеччина КОРВIН-ПIОТРОВСЬКИЙ О. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Моця О. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Отрощенко В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЕТРАУСКАС О. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України СКОРИЙ С. А., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ФОРНАСЬЕ Й., професор, доктор, Гете унiверситет Франкфурта-на-Майнi, Нiмеччина ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Яґеллонського унiверситету, Польща NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE Research JOURNAL – Founded IN 1947 Frequency: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Deputy editor-in-Chief TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Executive Secretary GAVRYLYUK N. O., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany BRAUND D., Professor, Dr. Hab., University of Exeter, Great Britain BRUIAKO I. V., DSc in History, Odesa Archaeological Museum of the NAS of Ukraine BUISKIKH A. V., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland Djindjian F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France IVAKIN V. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine IVANCHIK A. I., Corresponding Member of the Russian Academy of Sciences, National Center for Scientific Research of France FORNASIER J., Professor, doctor, Goethe University Frankfurt am Main, Germany KAIZER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany KORVIN-PIOTROVSKYI O. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine MOTSIA O. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PETRAUSKAS O. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine SKORYI S. A., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine ZALIZNYAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 2  2021 ЗМIСТ CONTENTS Articles ABASHYNA N. S. In Search of the Origins of the Slavs. To the 100th Anniversary of the Birth of Ye. V. Maksymov PETRAUSKAS O. V. Cherniakhiv Culture and the Huns (Based on Archaeological Resources of Ukraine) HOPKALO O. V. Garments Offerings in the Cherniakhiv–Sîntana-de-Mureş Culture Inhuma- tions ZHAROV H. V., TERPYLOVSKYI R. V. Wea- pons of the Mutyn Cemetery BASHKATOV Yu. Yu., BITKOVSKA T. V. Ivkiv tsi — a New Late Zarubyntsi Culture Type of Sites at the Middle Dnieper RUDYCH T. O., KOZAK O. D. Population of Kyiv Podil in Ancient Rus Period Publication of Archaeological Material RYZHOV S. M., SHUMOVA V. O. The Results of Archaeological Investigations Near Moshuriv Vil- lage in Cherkasy Region MOHYLOV O. D. The Second Mykhailivka Bar- row, the 5th Century BC Monument in the Tias- myn River Region Статтi АБАШИНА Н. С. У пошуках витокiв слов’ян. 5 До 100-рiччя вiд дня народження Є. В. Мак- симова ПЕТРАУСКАС О. В. Черняхiвська культура 15 та гуни (за матерiалами археологiчних пам’яток України) ГОПКАЛО О. В. Приношення одягу в iнгума- 33 цiях культури Черняхiв–Синтана-де-Муреш ЖАРОВ Г. В., ТЕРПИЛОВСЬКИЙ Р. В. Зброя 40 Мутинського могильника БАШКАТОВ Ю. Ю., БIТКОВСЬКА Т. В. Iвкiв- 52 цi — новий тип пiзньозарубинецьких пам’яток Середнього Поднiпров’я РУДИЧ Т. О., КОЗАК О. Д. Населення Київ- 63 ського Подолу давньоруської доби Публiкацiї археологiчного матерiалу РИЖОВ С. М., ШУМОВА В. О. Результати 80 археологiчних дослiджень бiля с. Мошурiв на Черкащинi МОГИЛОВ О. Д. Другий Михайлiвський кур- 92 ган — пам’ятка V ст. до н. е. в Потясминнi Публiкацiї археологiчного матерiалу ГАВРИЛЮК Н. О., БОНДАРЕНКО Д. В. Лiп- 115 ний посуд пiзньоархаїчного комплексу Вiкто- рiвка I ПАВЛЕНКО C. В., БОРИСОВ А. В., СОРО- 130 КУН А. А., СЛОБОДЯН Т. I. Тiлопальне по- ховання середини I тис. з Житомирського По- лiсся Хронiка Пам’ятi Олега Петровича Журавльова 146 Свiтла пам’ять, професоре! Безкомпромiсний 148 Євжен Неуступни Publication of Archaeological Materialу GAVRYLYUK N. A., BONDARENKO D. V. Handmade Pottery From the Late Archaic Com- plex of Viktorivka I PAVLENKO S. V., BORYSOV A. V., SORO KUN A. A., SLOBODIAN T. I. Cremated Bur- ial of the Middle of the 1st Millennium AD in Zhytomyr Polissia News Review In memory of Oleh Petrovych Zhuravliov In Loving Memory, Professor! Uncompromising Evžen Neustupný ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 5 Статтi УДК [904:929](477)(=16) https://doi.org/10.15407/arheologia2021.02.005 Н. С. Абашина * У ПОШУКАХ ВИТОКiВ СЛОВ’ЯН. ДО 100-рiччя ВiД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ Є. В. МАКСИМОВА © Н. С. Абашина, 2021 * АБАШИНА Наталія Серафимівна — кандидат іс- торичних наук, Національний заповідник «Києво- Печерська лавра», ORCID 0000-0002-4483-2840, n1212@ukr.net У статті розглядається життєвий шлях і наукова спадщина відомого українського археолога, дослідника проблем походження слов’ян і давньої історії України Єв- гена Володимировича Максимова. Провідне місце у його науковому доробку посідають дослідження зарубинецької культури — проблема формування культури, її хроноло- гія, історична доля. К л ю ч о в і с л о в а: Євген Володимирович Максимов, зарубинецька культура, латенська культура, київська культура, етногенез слов’ян, праслов’яни. 28 січня 2021 р. виповнилося 100 років від дня народження відомого українського археолога, доктора історичних наук, професора, лауреата Державної премії України в галузі науки і тех- ніки (1991) Євгена Володимировича Макси- мова. Є. В. Максимов народився в Києві, в ро- дині службовця і, як багато його однолітків, у 1935 р. після закінчення семирічної школи навчався професії токаря у школі фабрично- заводського учнівства. Середню освіту він отримав у вечірній школі, одночасно працю- ючи на київському суднобудівному заводі «Ле- нінська Кузня». Через стан здоров’я Євген Во- лодимирович залишився в окупованому Києві на весь цей страшний час. Як тільки відновив роботу Київський уні- верситет ім. Т. Г. Шевченка, в 1944 р. Є. В. Мак- симов вступив на історичний факультет. Свій шлях в археологію він почав уже на І курсі, коли став головою студентського наукового архео- логічного гуртка при щойно створеній кафедрі археології. Завідувачем кафедри був Л. М. Сла- він. Він же керував Ольвійською експедицією, у якій ще студентом кілька сезонів працював і Євген Володимирович. Тож не дивно, що вдум- ливого здібного студента, який в 1949 р. отри- мав диплом з відзнакою, Л. М. Славін запро- сив на роботу в Інститут археології АН УРСР. Відтоді вся наукова діяльність, а можна ска- зати, що і все життя Є. В. Максимова, майже 50 років, було пов’язане з цією науковою уста- новою. В Інституті археології він працював із 1949 по 1998 рр., у відділі археології ранніх слов’ян — від дня його створення у 1974 р. У 1986 р. Є. В. Максимов нагороджений медал- лю «За трудову доблесть». У 1949 р. Є. В. Максимов почав працюва- ти у відділі скіфо-античної археології на поса- ді молодшого наукового співробітника і що- річно брав участь у польових дослідженнях — розкопках античних причорноморських міст Ольвії та Тіри, пізньоскіфського поселення і могильника Золота Балка на Нижньому Дні- прі, городищ скіфського часу Хотів та Ходо- сівка у Середньому Подніпров’ї, ранньоскіф- ського могильника Лука Врублівецька на Дні- стрі та ін. У 1950-х рр. привернули увагу Є. В. Макси- мова пам’ятки зарубинецької культури. У той час під впливом ідеологічних чинників заго- стрилася наукова дискусія щодо її походжен- ня та етнічної належності, яка почалася відра- зу після відкриття В. В. Хвойкою могильника в Зарубинцях у 1899 р. Розкопки різного масш- табу були проведені на нещодавно відкритих поселеннях зарубинецької культури, що до того була відома лише за могильниками (Богу- севич, Линка 1959; Махно 1959). Нагальною потребою для вивчення культу- ри стало залучення нових джерел, на здобуття яких спрямував свої зусилля Є. В. Максимов. Завдяки багаторічним розкопкам, на Серед- ньому Подніпров’ї він дослідив понад 20 посе- лень і могильників. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 26 До перших досліджень пам’яток зарубине цької культури, проведених Є. В. Максимо- вим, належать розкопки поселення поблизу с. Зарубинці (Мала Гірка) в 1961 і 1962 рр. та на горі Юрковиці в Києві в 1965 р. (Максимов 1964; 1972, с. 27). Потім розпочалися роботи на Пирогівському могильнику — найбільш зна- чному на Середньому Дніпрі (Кубышев, Мак- симов 1969). У 1966—1970 рр. Є. В. Максимов широкою площею розкопував Пилипенкову Гору — велике зарубинецьке укріплене посе- лення на південній околиці Канева, де вдало- ся зафіксувати залишки кількох десятків жи- тел, серед яких найраніші за часом у заруби- нецькій культурі (Максимов 1971). Розкопки могильників Хотянівка і Козаровичі, поселень Таценки і Погреби в Київській обл. дали також нові цікаві матеріали (Максимов 1969; 1972, с. 25—26). Масштабні роботи було проведено у 1970—1975 рр. на зарубинецькому городищі Бабина Гора і синхронному йому могильнику Дідів Шпиль на Канівщині (Максимов 1982, с. 98—109). Нові ретельно опрацьовані матеріали скла- ли основу кандидатської дисертації Є. В. Мак- симова «История населения Среднего Подне- провья на рубеже нашей эры» (1968). Доктор- ська дисертація «Зарубинецкая культура по материалам Украины (Древние славяне во II в. до н. э. — II в. н. э.)», яку Євген Володими- рович захистив у 1983 р., базується на значно більшій джерельній базі. У ній розглядаються проблеми формування культури, її хронологія, аналізуються основні категорії матеріального комплексу та їх зміни у часі під дією внутрішніх і зовнішніх чинників. Усі висновки Є. В. Мак- симова спираються на ретельно опрацьовані археологічні джерела, які значною мірою саме завдяки його польовим дослідженням вивчені та введені до наукового обігу. У науковому доробку Є. В. Максимова по- над 200 друкованих праць, провідне місце се- ред яких посідають дослідження, пов’язані із зарубинецькою культурою: монографії «Сред- нее Поднепровье на рубеже нашей эры» (1972), «Зарубинецкая культура на террито- рии УССР» (1982), «Славянские памятники у с. Монастырек на Среднем Днепре» (1988) (со- авт. В. А. Петрашенко), «Древности скифского времени Киевского Поднепровья» (2008) (со- авт. Е. А. Петровская), розділи у колективних монографіях та численні статті. Неможливо уявити подальші дослідження зарубинецьких старожитностей без врахування наукової спад- щини Є. В. Максимова. Найважливішою з проблем у вивченні за- рубинецької культури, на яку передусім спря- мував свою увагу Є. В. Максимов, була хро- нологія. Досвід, набутий під час дослідження античних пам’яток, став йому в нагоді при ви- значенні хронології зарубинецької культури. Є. В. Максимов уперше використав фрагмен- ти елліністичних амфор, що походили із зару- бинецьких пам’яток, як надійні хронологічні репери. Дослідник зазначав, що ці матеріали за ступенем своєї хронологічної надійності, а часто й точності, перевершують фібули (Мак- симов 1972, с. 111—112; 1982, с. 21—22). За амфорним матеріалом Є. В. Макси- мов датував зарубинецькі поселення Серед- нього Подніпров’я часом від другої половини ІІІ ст. до н. е. до І ст. н. е. включно. Але зна- хідки клейм на уламках амфор дали змогу до- сліднику конкретизувати ці широкі межі і да- тувати появу перших зарубинецьких поселень початком останньої третини ІІІ ст. до н. е. (230—220 рр.), що наблизило їх до старожит- ностей пізньоскіфського часу. Найбільш пізні надходження античних амфор на зарубинець- кі пам’ятки маркують І ст. (Максимов 1972, с. 106—114). Є. В. Максимов доводив, що початок за- рубинецької культури припадає на кінець III ст. до н. е. або ж межу III/II ст. до н. е. і це є відображенням нової історичної ситуації, яка склалася в Центральній і Східній Європі у кін- ці III ст. до н. е. внаслідок експансії кельтів на заході і сарматів на південному сході, що ви- кликала пересування племен басейнів Вісли та Дніпра (Максимов 1982, с. 21—28). Рис. 1. Максимов Євген Володимирович Fig 1. Maksymov Yevhen Volodymyrovych ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 7 Ця рання дата початку зарубинецької куль- тури викликала дискусію. Найраніші фібу- ли з могильників зарубинецької культури Прип’ятського Полісся у системі Я. Фили- па і Р. Хахмана були датовані ІІ ст. до н. е. Та- кої дати для визначення початку зарубинець- кої культури дотримувалися чимало вчених (Кухаренко I960; 1964; Мачинский 1963; 1966; Каспарова 1969; 1972). Датування культури за кореляцією фібул та амфорних клейм підтри- мали С. П. Пачкова і М. А. Романовська (Пач- кова, Романовская 1983; Пачкова 1988). На думку Є. В. Максимова, різниця у по- глядах дослідників була пов’язана із розбіж- ностями у датуванні фібул і античної амфорної тари. Згодом хронологію средньолатенських європейських фібул було переглянуто, внаслі- док чого деякі типи фібул, важливі для дату- вань зарубинецьких старожитностей, були ви- знані більш давніми і їх дати — межа III/II ст. до н. е. збіглися або майже збіглися з датами амфор, знайдених на поселеннях Середнього Подніпров’я (Максимов 1982, с. 23; Каспаро- ва 1984; 1993). Висновки Є. В. Максимова про початок за- рубинецької культури в останній третині ІІІ — на початку ІІ ст. до н. е., одночасно з інши- ми латенізованими культурами Європи, були підтверджені новими методиками визначен- ня хронології та уточненням дат європейських пам’яток (Пачкова 2006, с. 105—133; Еременко 1997; Щукин 1994, с. 107—116). Наявність локальних особливостей дала Є. В. Максимову підстави для поділу терито- рії зарубинецької культури на п’ять регіонів. До загальновизнаних Середньодніпровського, Прип’ятсько-Поліського і Верхньодніпров- ського регіонів, він додав ще Деснянський і Південнобузький (Максимов 1982, с. 9—10; 1993, с. 37). Матеріальна культура кожного регіону має свої відмінні риси, які простежу- ються у поховальному обряді, домобудівни- цтві, керамічному комплексі. Ці відмінності були обумовлені багатьма причинами: багато- манітністю субстратних культур, різним часом функціонування пам’яток, різними культур- ними запозиченнями і зв’язками. Узагальнюючи матеріали зарубинецької культури і розглядаючи їх у контексті подій єв- ропейської історії, Є. В. Максимов розділив її на три періоди, межі між якими мали певну протяжність: 1) ранній — від останньої трети- ни ІІІ — початку ІІ ст. до н. е. до середини І ст. до н. е.; 2) середній — від середини І ст. до н. е. до середини І ст. н. е.; 3) пізній — від середини І до кінця ІІ ст. н. е., до якого належать т. зв. пізньозарубинецькі пам’ятки (Максимов 1972, с. 114; 1982, с. 27—30; 1993, с. 34). Дослідник зазначав, що розроблена ним хронологія і пері- одизація мають характерні особливості у кож- ному регіоні. У Прип’ятському Поліссі не ві- домі пам’ятки третього, найпізнішого періоду, а пам’ятки Деснянського та Південнобузького регіонів датуються часом не раніше І ст. н. е. Достатньо широкі хронологічні межі між окремими періодами, на думку Є. В. Макси- мова, відбивають поступову еволюційну змі- ну окремих елементів культури, яка відпові- Рис. 2. Є. В. Максимов (праворуч) на розкопках поселення поблизу Чернігова, 1971 Fig. 2. Ye. V. Maksymov (on the right) at the excavations of the settlement near Chernihiv, 1971 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 28 дає розвитку суспільства, на відміну від чітко окреслених, які обумовлені подіями європей- ської історії. Як приклад він наводив початок середнього періоду у Середньому Подніпров’ї синхронний гетській і сарматській експансії середини І ст. до н. е. (Максимов 1993, с. 25). У той час у Середньому Подніпров’ї наяв- ні мисові поселення стали зміцнювати зем- ляними валами, ровами й ескарпами, а також з’явилися нові городища з оборонними спо- рудами. У Прип’ятському Поліссі чітко визна- чається закінчення середнього періоду серед- иною (40—70-ті рр.) І ст. н. е. Після цього часу пам’ятки зарубинецької культури в цьому регі- оні припинили своє існування і якась частина населення переселилася на південь, на терито- рію Волині і Поділля (Максимов 1993, с. 34). Є. В. Максимов зазначав, що пізньо зарубинецький період відбиває складні про- цеси в розвитку культури, значною мірою обумовлені зовнішніми чинниками. І якщо на Верхньому Дніпрі та у Верхньому Поде- сенні пам’ятки зарубинецької культури існу- ють, вірогідно, до кінця ІІ — початку ІІІ ст., трансформуючись потім у київську культуру, то на Середньому Подніпров’ї ситуація була складнішою. Територію у центрі Середнього Подніпров’я освоюють сармати. Це стало го- ловним чинником запустіння зарубинецьких пам’яток і відходу населення на периферію зайнятої сарматами області. Городища заруби- нецької культури припинили існування, осно- вним типом пам’яток стали невеликі заплавні поселення (Максимов 1982, с. 123—132; 1993, с. 35—36). Припинення життя на городищах, нато- мість поширення заплавних поселень дало підставу дослідникам пов’язати їх з процесом розпаду зарубинецької культури і визначи- ти як ті, що існують вже відокремлено від за- рубинецької культури. Пам’ятки з пізніми за- рубинецькими матеріалами виділяли в осо- бливу групу — горизонт Рахни-Почеп (Щукин 1986; 1994, с. 232—238), виокремлювали в ка- тегорію постзарубинецьких (Каспарова 1986, с. 14—17) або розглядали їх як нове історико- археологічне явище (Обломский, Терпилов- ский, Петраускас 1991; Обломский, Терпилов- ский 1991; Обломский 1993). У цій дискусії позиція Є. В. Максимова була принциповою і достатньо переконливою. Він розглядав заплавні поселення пізнього періо- ду (за його хронологічним членуванням) у не- розривній єдності з іншими пам’ятками зару- бинецької культури. Дослідник зазначав, що пам’ятки заплавного типу існували і в ранній період зарубинецької культури на Поліссі і на Лівобережжі Дніпра. Топографія поселень за- лежала від рельєфу місцевості і не була специ- фічною особливістю регіонів. Також слід зва- жати на те, що на Середньому Подніпров’ї за- плавні поселення з’явилися набагато раніше періоду занепаду зарубинецької культури — у другій половині І ст. до н. е. вони вже існували. Ці пам’ятки є, безперечно, зарубинецькими, на що вказують типи знайденої тут кераміки, деякі прикраси і фібули, поховальний обряд. Одночасно серед їхніх матеріалів слід зазна- чити наявність кераміки і фібул європейських типів (Максимов 1982, с. 123—133). Таку точку Рис. 3. На поселенні Роїще (стоять Є.�� В. Максимов і Р. В. Терпилов- ський, крайня праворуч сидить І. Б. Зеленецька) Fig. 3. At the Roishche settlement (standing: Ye. V. Maksymov and R. V. Terpylovskyi, the last one sitting on the right — I. B. Zelenetska) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 9 зору поділяла С. П. Пачкова, зазначаючи, що у пізній період процес освоєння вододілів був інтенсивнішим (Пачкова 2006, с. 47—48). Є. В. Максимов першим серед дослідників аргументовано довів, що зарубинецька культу- ра не може розглядатися як продовження яко- їсь однієї попередньої культури, а є новим іс- торичним утворенням, результатом складного процесу етнокультурної інтеграції місцевого населення з мігрантами — центральноєвропей- ськими племенами (Максимов 1972, с. 134— 135; 1982, с. 155—158; 1993, с. 37—38). На відміну від дослідників, які вважали, що зарубинецька культура в готовому вигля- ді була принесена мігрантами з Центральної Європи (К. В. Каспарова, Д. О. Мачинський, М. Б. Щукін, В. Є. Єременко), Є. В. Максимов завжди підкреслював роль місцевого субстрату у цьому процесі і зазначав, що мігранти не ві- діграли істотної ролі і не змінили етнічну ситу- ацію в зарубинецькому регіоні. Учений наголошував, що під час досліджен- ня генезису зарубинецької культури необхідно враховувати два головні чинники цього яви- ща — роль місцевого населення і внесок мі- грантів. Саме поєднання цих двох складових дозволяє об’єднати всі три ранньозарубинець- кі регіони — Прип’ятське Полісся, Верхнє і Середнє Подніпров’я — в єдину культурно- історичну область, хоча кожен з них має свої особливості, які відрізняють їх один від од- ного. Ці особливості обумовлені культурним спадком населення попереднього часу й еле- ментами різних культур, що потрапили сюди і виступали в різних поєднаннях та проявили себе залежно від конкретних умов, притаман- них кожному регіону. Варто зазначити, що з часом гіпотеза Є. В. Максимова про синкретичний характер культури підкріплювалася все більшою кіль- кістю фактів і наразі більшість вітчизняних до- слідників вважає зарубинецьку культуру істо- ричним новоутворенням, що виникло внаслі- док інтеграції культурних традицій мігрантів і місцевого населення. Рання початкова дата зарубинецької куль- тури на Середньому Подніпров’ї була для Є. В. Максимова важливим доказом на ко- ристь гіпотези про місцеві корені зарубинець- кої культури Подніпров’я, представлені куль- турою скіфів-орачів (Максимов 1982, с. 155). Новими дослідженнями пам’яток скіфсько- го часу Середнього Подніпров’я було визна- чено, що їх найпізніші комплекси датова- ні початком ІІІ ст. до н. е. (Ковпаненко и др. 1989). Не коментуючи можливий хронологіч- ний розрив між цими старожитностями та ран- ньозарубинецькими пам’ятками Середнього Подніпров’я, Є. В. Максимов констатував на- явність у них спільних рис у типах кухонного посуду, влаштуванні жител і деяких рисах по- ховального обряду. Дослідник вважав це свід- ченням значної ролі місцевого пізьноскіф- ського населення, представленого пам’ятками хотівської локальної групи, у формуванні ба- гатьох елементів зарубинецької культури Се- реднього Подніпров’я (Максимов 1993, с. 38; Максимов, Петровская 2008, с. 77—78). Наявність окремих подібних елементів у поховальному обряді, технології виробництва кераміки і домобудівництві між пам’ятками скіфського часу Середнього Подніпров’я і за- рубинецької культури підтвердили досліджен- ня С. П. Пачкової, що дало їй підставу та- кож розглядати місцеве населення як одно- го з творців зарубинецької культури (Пачкова 2006, с. 163—175). Довгий час як інновації в зарубинецькій культурі Є. В. Максимов визнавав тільки піз- ньолужицькі і поморсько-підкльошеві еле- менти. В останніх роботах він приєднався до дослідників, які в коло компонентів, при- внесених мігрантами, включають елементи латенсько-іллірійської, ясторфської та інших культур Центральної Європи. Від мігрантів у зарубинецьку культуру потрапили елементи центральноєвропейського латена — чорноло- щений посуд; фібули як специфічний елемент одягу, передусім латенських типів (зокрема, Рис. 4. Р. В. Терпиловський і Є. В. Максимов, 2002 Fig. 4. R. V. Terpylovskyi and Ye. V. Maksymov, 2002 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 210 фібули з трикутною ніжкою — одна з найпо- мітніших місцевих особливостей); кремація як основний тип поховального обряду (Макси- мов 1993, с. 38). Хоча Є. В. Максимов і долучав зарубинець- ку культуру до кола латенізованих, проте зазна- чав, що вона не мала безпосередніх контактів з кельтською (латенською) культурою. На його думку, термін «латенізовані культури» не від- повідає суті явища, оскільки основні риси цих культур — поховання за обрядом кремації і ліп- на чорнолощена кераміка, не були тотожні ла- тенській культурі. Фібули ж латенських типів набули поширення в Європі не тільки в латені- зованих культурах. Тому можна говорити лише про латенський вплив, який виявлявся або у вигляді кельтського імпорту, або у вигляді міс- цевих виробів, виконаних за латенськими зраз- ками, а також про запозичення низки досяг- нень в металургійному, ковальському і ювелір- ному виробництві. Впливів цивілізації кельтів зарубинецька культура зазнала опосередкова- но — переважно від центральноєвропейських племен та носіїв латенсько-іллірійських куль- тур (Максимов 1993, с. 36—38; 1999). Пам’ятки пізнього періоду дали можливість досліднику зрозуміти історичну долю заруби- нецької культури. На його думку, вони стали підґрунтям київської культури. Щодо цього ці- каві матеріали вдалося отримати при розкоп- ках біля с. Казаровичі на Київщині, де були досліджені рештки поселення і могильника київської культури ІІІ ст. (Максимов, Орлов 1974). У 1974—1978 рр. Є. В. Максимов разом із Р. В. Терпиловським провели у Середньо- му Подесенні стаціонарні розкопки поселень Улянівка і Роїще, а також дослідження посе- лень Виблі, Піски, Високий Груд, Золотника, Киселівка та інших (Максимов, Терпиловский 1978; 1979). Стала через те більш ясною і роль населен- ня зарубинецької культури в тривалому, склад- ному і багатогранному процесі формування слов’ян раннього середньовіччя. На думку Є. В. Максимова, ретроспектив- ний метод не може дати дослідникам заруби- нецької культури надійної позитивної відпо- віді щодо її етнічного визначення, оскільки ця культура не є модифікацією будь-якої одні- єї культури, навпаки, біля її витоків було кіль- ка різних культур, етнос яких до того ж далеко не ясний. Така складна етнокультурна ситуація відображала історичні реалії кінця I тисячо- ліття до н. е., де головну роль відігравали про- цеси культурної та етнічної інтеграції, коли у взаємодію вступало кілька культурно-етнічних компонентів, що створювали близьке комусь із них або нове утворення (Максимов 1982, с. 162—163). Перспективнішими щодо визначення етно- су носіїв зарубинецької культури Є. В. Макси- мов вважав докази, що демонструють генетич- ну близькість ранньослов’янських культур VI— VII ст. з київською культурою, а останньої — із зарубинецькими пам’ятками Подніпров’я і Подесення. Він доводив, що ранні пам’ятки київської культури генетично пов’язані з піз- ньозарубинецькими пам’ятками Подніпров’я і Подесення. З часом пізньозарубинецькі еле- менти в пам’ятках київської культури зни- кають, їх заступають своєрідні риси культу- ри, які наближають її до ранньосередньовіч- них слов’янських старожитностей — пам’яток пеньківської і колочинської культур. Цим під- тверджується думка про генетичний зв’язок між зарубинецькою і слов’янськими культура- ми (Максимов 1982, с. 176). Є. В. Максимов зазначав, що достовірне визначення етносу носіїв зарубинецької куль- тури було би можливим за наявності писем- них джерел, проте ці племена перебували поза сферою уваги античних авторів і були їм не- відомі. Згадування про венедів у працях Плі- нія Старшого, Птоломея і Тацита дуже корот- кі та невизначені. Їх не можна з упевненістю пов’язати із носіями зарубинецької культури, хоча у пізнішу добу етнонім «венеди» вже по- значав якесь слов’янське населення (Макси- мов 1982, с. 160—162). Говорячи про етнос носіїв зарубинецької культури, Є. В. Максимов припускав їх близь- кість до праслов’ян, зауважуючи що як би в по- дальшому не уточнювалися і не вдосконалю- валися знання про походження слов’ян, роль зарубинецької культури в цьому процесі за- вжди буде лишатися вагомою (Максимов 1982, с. 164; 1993, с. 38—39). Значна кількість друкованих праць вчено- го присвячена проблемам етногенезу та ран- ньої історії слов’ян, культурно-історичній спадщині України. Як один з авторів колек- тивної монографії «Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период» (1990) Є. В. Максимов був відзначений Держав- ною премією України в галузі науки і техніки (1991). Поряд з науковою роботою, у 1950-60-х ро- ках Є. В. Максимов був упорядником, літера- турним і науковим редактором усіх інститут- ських видань: збірок «Археологія», «Археоло- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 11 гічні пам’ятки УРСР», «Краткие сообщения Института археологии АН УССР», а також ще й численних тематичних наукових збірників та монографій співробітників. У 1971—1987 рр. він був заступником відповідального редакто- ра квартальника «Археологія». Багато уваги приділив Є. В. Максимов спра- ві збереження української історико-культурної спадщини, надзвичайно вразливої в умовах ре- алій ХХ ст. Саме він був ініціатором створен- ня першої на Середньому Придніпров’ї запо- відної історико-культурної території «Трах- темирів», де в умовах унікального ландшафту Канівщини в нерозривній єдності співісну- ють пам’ятки історії, геології, археології і при- роди. Євген Володимирович добре знав і лю- бив цей регіон, де впродовж кількох десяти- літь працювала його експедиція. Його останні експедиційні роботи — розкопки комплексу давньослов’янських пам’яток в уроч. Монас- тирок з В. О. Петрашенко та зарубинецького могильника в с. Григорівка з Л. О. Циндров- ською — також були на Канівщині (Макси- мов, Петрашенко 1988; Максимов, Циндров- ська 1995). Глибоке знання археологічних та історич- них джерел, вміння будувати на підставі цих матеріалів переконливі наукові гіпотези, на- укова інтуїція, широка ерудиція завжди при- вертали до Є. В. Максимова молодь. У його експедиціях починали шлях у науку Р. В. Тер- пиловський, В. О. Петрашенко, Р. С. Орлов, Л. О. Циндровська, В. П. Коваленко, І. Б. Зе- ленецька, Л. Є. Скиба. Науковим роботам ученого притаман- ні точність викладення матеріалу і доско- нальне знання проблеми. Його авторитет се- ред археологів-славістів був безсумнівний. Є. В. Максимов переконливо доводив, що саме археологічні джерела відіграють вирі- шальну роль у розв’язанні проблем етноге- незу слов’ян, дають змогу простежити роз- виток слов’янської матеріальної культури від ранньосередньовічного часу до її витоків на межі ер та реконструювати етнокультурний і соціально-економічний розвиток слов’ян пе- реддержавного періоду. Роботи Є. В. Макси- мова демонструють конкретно-історичний підхід до розв’язання проблем етногенезу слов’ян та його розуміння процесів європей- ського історичного розвитку. Наукові здобутки Є. В. Максимова є тим фундаментом, на яко- му завжди будуть базуватися дослідження ста- родавньої історії України. Богусевич, В. А., Линка, Н. В. 1959. Зарубинецкое по- селение на Пилипенковой горе близ г. Канева. Материалы и исследования по археологии СССР, 70, с. 114-118. Еременко, В. Е. 1997. «Кельтская вуаль» и зарубинецкая культура. Опыт реконструкции этнополитических процессов ІІІ—І вв. до н. э. в Центральной и Восточ- ной Европе. Санкт-Петербург: Издательство Санкт- Петербургского университета. Каспарова, К. В. 1969. Могильник и поселение у дер. Отвержичи Материалы и исследования по архео- логии СССР, 160, с. 131-168. Каспарова, К. В. 1972. Зарубинецкий могильник Веле- мичи ІІ. Археологический сборник Государственного Эрмитажа, 14, с. 53-111. Каспарова, К. В. 1984. Зарубинецкая культура в хроно- логической системе культур эпохи латена. Археоло- гический сборник Государственного Эрмитажа, 25, с. 108-117. Каспарова, К. В. 1986. Поздняя фаза зарубинецких могиль- ников. В: Матвеева, Г. И. (ред.). Культуры Восточной Европы І тысячелетия. Куйбышев: Куйбышевский государственный университет, с. 5-25. Каспарова, К. В. 1993. О времени возникновения заруби- нецкой культуры. Археологические вести, 2, с. 169-190. Ковпаненко, Г. Т., Бессонова, С. С., Скорый, С. А. 1989. Памятники скифской эпохи Днепровского Лесостеп- ного Правобережья (Киево-Черкасский регион). Киев: Наукова думка. Кубышев, А. И., Максимов Е. В. 1969. Пироговский мо- гильник Материалы и исследования по археологии СССР, 160, с. 25-38. Кухаренко, Ю. В. I960. К вопросу о происхождении за- рубинецкой культуры. Советская археология, 1, с. 288-300. Кухаренко, Ю. В. 1964. Зарубинецкая культура. Свод археологических источников, Д1-19. Москва: Ин- ститут археологии АН СССР. Максимов, Є. В. 1964. Археологічні дослідження на посе- ленні поблизу с. Зарубинці. Археологія, ХVІІ, с. 74-91. Максимов, Е. В. 1969. Новые зарубинецкие памятники в Среднем Поднепровье. Материалы и исследования по археологии СССР, 160, с. 39-50. Максимов, Є. В. 1971. Зарубинецьке городище Пилипен- кова гора. Археологія, 4, с. 41-56. Максимов, Е. В. 1972. Среднее Поднепровье на рубеже на- шей эры. Киев: Наукова думка. Максимов, Е. В. 1982. Зарубинецкая культура на террито- рии УССР. Киев: Наукова думка. Максимов, Е. В. 1993. Зарубинецкая культура: Поселе- ния. Могильники. Керамика. Хозяйство и обще ственный строй. Хронология. Происхождение и этническая принадлежность. В: Русанова, И. П., Сымонович, Э. А. (ред.) Славяне и их соседи в конце 1 тысячелетия до н. э. — первой половине І тысячелетия н. э. Москва: Наука, с. 24-28, 31-39. Максимов, Є. В. 1999. Європейські впливи у зарубинець- кій культуpi. Археологія, 4, с. 41-48. Максимов, Е. В., Орлов, Р. С. 1974. Поселение и могильник второй четверти I тыс. н. э. у с. Казаровичи близ Киева. В: Третьяков, П. Н. (ред.). Раннесредневековые восточ- нославянские древности. Ленинград: Наука, с. 11-21. Максимов, Е. В., Петрашенко, В. А. 1988. Славянские па- мятники у с. Монастырек на Среднем Днепре. Киев: Наукова думка. Максимов, Е. В., Петровская, Е. А. 2008. Древности скиф- ского времени Киевского Поднепровья. Полтава (б. и.). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 212 Максимов, Е. В., Терпиловский, Р. В. 1978. Поселения киевского типа близ Чернигова. В: Баран, В. Д., Рыбаков Б. А. (ред.). Проблемы этногенеза славян. Киев: Наукова, думка, с. 91-108. Максимов, Е. В., Терпиловский, Р. В. 1979. Поселение ки- евского типа у с. Ульяновка на Десне. В: Баран, В. Д. (ред.). Славяне и Русь. Киев: Наукова думка, с. 21-37. Максимов, Є. В., Циндровська, Л. О. 1995. Зарубинець- кий могильник у с. Григорівка на Дніпрі. Археологія, 3, с. 108-114. Махно, Е. В. 1959. Раскопки зарубинецких поселений в Киевском Приднепровье в 1950 г. Материалы и ис- следования по археологии СССР, 70, с. 94-101. Мачинский, Д. А. 1963. О хронологии некоторых типов вещей зарубинецкой и одновременных ей культур. Краткие сообщения Института археологии АН СССР, 94, с. 20-28. Мачинский, Д. А. 1966. К вопросу о датировке, происхож- дении и этнической принадлежности памятников типа Поянешти-Лукашевка. В: Мерперт, Н. Я., Ко- жин, П. М. (ред). Археология Старого и Нового Света. Москва: Наука, с. 82-96. Обломский, А. М. 1993. Позднезарубинецкие памятники. В: Русанова, И. П., Сымонович, Э. А. (ред.). Славяне и их соседи в конце 1 тысячелетия до н. э. — первой по- ловине І тысячелетия н. э. Москва: Наука, с. 40-52. Обломский, А. М., Терпиловский, Р. В. 1991. Среднее По- днепровье и Днепровское Левобережье в первые века нашей эры. Москва: Наука. Обломский, А. М., Терпиловский, Р. В., Петраускас, О. В. 1991. Распад зарубинецкой культуры и его социально- экономические и идеологические причины. Киев: Ин- ститут археологии АН УССР. Пачкова, С. П. 1988. Фібули зарубинецького типу. Архео- логія, 62, с. 10-24. Пачкова, С. П. 2006. Зарубинецкая культура и латени зированные культуры Европы. Киев (б. и.). Пачкова, С. П., Романовская, М. А. 1983. Памятники Карпато-Дунайского региона конца І тыс. до н. э. В: Баран, В. Д. (ред.). Славяне на Днестре и Дунае. Киев: Наукова думка, с. 48-77. Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный пе- риод. 1990. Киев: Наукова думка. Щукин, М. Б. 1986. Горизонт Рахны-Почеп: причины и условия образования. В: Матвеева, Г. И. (ред.). Культуры Восточной Европы І тысячелетия. Куй бышев: Куйбышевский государственный универси- тет, с. 26-32. Щукин, М. Б. 1994. На рубеже эр. Опыт историко- археологической реконструкции политических событий ІІІ в. до н. э.— І в. н. э. в Восточной и Центральной Ев- ропе. Санкт-Петербург: Фарн. Надійшла 10.03.2021 Н. С. Абашина Кандидат исторических наук, Национальный заповедник «Киево-Печерская лавра», ORCID 0000-0002-4483-2840, n1212@ukr.net В ПОИСКАХ ИСТОКОВ СЛАВЯН. К 100-летию СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ Е. В. МАКСИМОВА 28 января 2021 г. исполнилось 100 лет со дня рождения известного украинского археолога, исследователя проблем происхождения славян, доктора исторических наук, профессора, лауреата Государственной премии Украины в области науки и техники (1991) Евгения Владимировича Максимова. В 1949 г. Е. В. Максимов окончил Киевский университет имени Т. Г. Шевченко. С 1949 по 1998 гг. он работал в Институте археологии НАН Украины, в отделе археологии ранних славян — со дня его создания в 1974 г. В 1968 г. Е. В. Максимов защитил кандидатскую диссертацию, в 1983 г. — докторскую диссертацию. Е. В. Максимов исследовал археологические культуры лесостепной территории Украины I тыс. до н. э. — I тыс. н. э. Он провел раскопки и ввел в научный оборот материалы памятников зарубинецкой культуры — горо- дищ Пилипенкова Гора, Бабина Гора, Монастырек, могильников Пирогов, Козаровичи, Дедов Шпиль и др. В научном наследии Е. В. Максимова более 200 печатных работ. Ведущее место занимают исследования, связанные с зарубинецкой культурой: проблема формирования культуры, ее хронология, анализ основных кате- горий материала и их изменений во времени под действием внутренних и внешних факторов. Е. В. Максимов первым среди исследователей доказал, что зарубинецкая культура не является модификацией какой-либо одной культуры — местной или перенесенной мигрантами из Центральной Европы. Зарубинецкая культура — новообразование. Она возникла в результате интеграции культурных традиций мигрантов и местно- го населения. От мигрантов в зарубинецкой культуре появились элементы латенской культуры. Е. В. Максимов впервые использовал фрагменты античных амфор из зарубинецких памятников Среднего Поднепровья как хро- нологические реперы и определил, что ранней датой культуры является конец III в. до н. э. или рубеж III/II вв. до н. э. Памятники позднего периода позволили Е. В. Максимову понять историческую судьбу зарубинецкой культуры. Они стали основой киевской культуры, которая демонстрирует генетическую близость к культурам славян VI—VII вв. Е. В. Максимов предполагал, что носители зарубинецкой культуры близки к праславянам и считал, что в этногенезе славян зарубинецкая культура сыграла значительную роль. К л ю ч е в ы е с л о в а: Евгений Владимирович Максимов, зарубинецкая культура, латенская культура, киевская куль- тура, этногенез славян, протославяне. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 13 Nataliia S. Abashyna Ph.D. in History, The National Preserve “Kyiv-Pechersk Lavra”, ORCID 0000-0002-4483-2840, n1212@ukr.net IN SEARCH OF THE ORIGINS OF the SLAVS. TO THE 100TH ANNIVERSARY OF THE BIRTH OF YE. V. MAKSYMOV On January 28, 2021 there was the 100th anniversary of the birth of, Yevhen Volodymyrovych Maksymov, the famous Ukrainian archaeologist, researcher of the problems of the Slavs’ origin, Doctor of Historical Sciences, professor, laureate of the State Prize of Ukraine in the field of science and technology (1991). In 1949 Ye. V. Maksymov graduated from the Taras Shevchenko National University of Kyiv. From 1949 to 1998 he worked at the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, in the Department of Early Slavic Archaeology from the day of its creation in 1974. In 1968 he defended his Ph.D. thesis, in 1983 he defended his doctoral dissertation. Ye. V. Maksymov studied archaeological cultures of the Ukrainian Forest-Steppe in the 1st millennium BC — 1st millennium AD. He conducted excavations and introduced into scientific circulation the materials of Zarubyntsi culture sites: the settlements of Pylypenkova Hora, Babyna Hora, Monastyrok, the burial grounds of Pyrohiv, Kozarovychi, Didiv Shpil and others. In the scientific heritage of Ye. V. Maksymov there are more than 200 publications. The leading place is occupied by research related to Zarubyntsi culture — the problem of its formation, chronology, analysis of the main categories of material and their changes over time under the influence of internal and external factors. Ye. V. Maksymov was the first among the researchers to prove that the Zarubyntsi culture is not a modification of any one culture — local or transferred by migrants from Central Europe. Zarubyntsi culture is a new historical formation. It arose as a result of the migrants’ cultural traditions integration and the local population. From the Zarubyntsi culture migrants occurred elements of the La Tène culture. Ye. V. Maksymov first used fragments of ancient amphorae from Zarubyntsi sites of the Middle Dnieper as chronological benchmarks and determined that the early date of the culture is the end of the 3rd century BC or the boundary of the 3rd /2nd century BC. Sites of the late period allowed Ye. V. Maksymov to understand the historical fate of the Zarubyntsi culture. They became the basis of the Kyiv culture, which demonstrates the genetic relationship to the cultures of the Slavs of the 6th—7th centuries Ye. V. Maksymov suggested that the bearers of the Zarubyntsi culture were close to the Proto-Slavs and believed that this culture played a significant role in the Slavs’ ethnogenesis. K e y w o r d s: Yevhen Volodymyrovych Maksymov, Zarubyntsi culture, La Tène culture, Kyiv culture, ethnogenesis of the Slavs, Proto-Slavic. References Bogusevich, V. A., Linka, N. V. 1959. Zarubinetskoe poselenie na Pilipenkovoi gore bliz g. Kaneva. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 70, p. 114-118. Eremenko, V. E. 1997. ‛Keltskaia vual’ i zarubinetskaia kultura. Opyt rekonstruktsii etnopoliticheskikh protsessov ІІІ-І vv. do n. e. v Tsentralnoi i Vostochnoi Evrope. Sankt-Peterburg: Izd-vo Sankt-Peterburgskogo universiteta. Kasparova, K. V. 1969. Mogilnik i poselenie u der. Otverzhichi. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 160, p. 131-168. Kasparova, K. V. 1972. Zarubinetskii mogilnik Velemichi ІІ. Arkheologicheskii sbornik Gosudarstvennogo Ermitazha, 14, p. 53-111. Kasparova, K. V. 1984. Zarubinetskaia kultura v khronologicheskoi sisteme kultur epokhi latena. Arkheologicheskii sbornik Gosudarstvennogo Ermitazha, 25, p. 108-117. Kasparova, K. V. 1986. Pozdniaia faza zarubinetskikh mogilnikov. In: Matveeva, G. I. (ed.). Kultury Vostochnoi Evropy І tysiacheletiia. Kuibyshev: Kuibyshevskii gosudarstvennyi universitet, p. 5-25. Kasparova, K. V. 1993. O vremeni vozniknoveniia zarubinetskoi kultury. Arkheologicheskie vesti, 2, p. 169-190. Kovpanenko, G. T., Bessonova, S. S., Skoryi, S. A. 1989. Pamiatniki skifskoi epokhi Dneprovskogo Lesostepnogo Pravoberezhia (Kievo-Cherkasskii region). Kyiv: Naukova dumka. Kubyshev, A. I., Maksimov E. V. 1969. Pirogovskii mogilnik. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 160, p. 25-38. Kukharenko, Yu. V. I960. K voprosu o proiskhozhdenii zarubinetskoi kultury. Sovetskaia arkheologiia, 1, p. 288-300. Kukharenko, Yu. V. 1964. Zarubinetskaia kultura. Svod arkheologicheskikh istochnikov, D1-19. Moskva: Institut arkheologii AN SSSR. Maksymov, Ye. V. 1964. Arkheolohichni doslidzhennia na poselenni poblyzu s. Zarubyntsi. Arheologia, ХVII, p. 74-91. Maksimov, E. V. 1969. Novye zarubinetskie pamiatniki v Srednem Podneprove. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 160, p. 39-50. Maksymov, Ye. V. 1971. Zarubynetske horodyshche Pylypenkova hora. Arheologia, 4, p. 41-56. Maksimov, Ye. V. 1972. Srednee Podneprove na rubezhe nashei ery. Kyiv: Naukova dumka. Maksimov, Ye. V. 1982. Zarubinetskaia kultura na territorii USSR. Kyiv: Naukova dumka. Maksimov, Ye. V. 1993. Zarubinetskaia kultura: Poseleniia. Mogilniki. Keramika. Khoziaistvo i obshchestvennyi stroi. Khronologiia. Proiskhozhdenie i etnicheskaia prinadlezhnost. In: Rusanova, I. P., Symonovich, E. A. (ed.). Slaviane i ikh sosedi v kontse І tysiacheletiia do n. e. - pervoi polovine І tysiacheletiia n. e. Moskva: Nauka, p. 24-28, 31-39. Maksymov, Ye. V. 1999. Evropeiski vplyvy u zarubynetskii kulturi. Arheologia, 4, p. 41-48. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 214 Maksimov, Ye. V., Orlov, R. S. 1974. Poselenie i mogilnik vtoroi chetverti I tys. n. е. u s. Kazarovichi bliz Kieva. In: Tretiakov, P. N. (ed.) Rannesrednevekovyie vostochnoslavianskie drevnosti. Leningrad: Nauka, p. 11-21. Maksimov, Ye. V., Petrashenko, V. A. 1988. Slavianskie pamiatniki u s. Monastyrek na Srednem Dnepre. Kyiv: Naukova dumka. Maksimov, Ye. V., Petrovskaia, E. A. 2008. Drevnosti skifskogo vremeni Kievskogo Podneprovia. Poltava (b.i.). Maksimov, Ye. V., Terpilovskii, R. V. 1978. Poseleniia kievskogo tipa bliz Chernigova. In: Baran, V. D., Rybakov B. A. (ed.). Problemy etnogeneza slavian. Kyiv: Naukova dumka, p. 91-108. Maksimov, Ye. V., Terpilovskii, R. V. 1979. Poselenie kievskogo tipa u s. Ulianovka na Desne. In: Baran, V. D. (ed.). Slaviane i Rus. Kyiv: Naukova dumka, p. 21-37. Maksymov, Ye. V., Tsyndrovska, L. O. 1995. Zarubynetskyi mohylnyk u s. Hryhorivka na Dnipri. Arheologia, 3, p. 108-114. Makhno, Ye. V. 1959. Raskopki zarubinetskikh poselenii v Kievskom Pridneprove v 1950 g. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 70, p. 94-101. Machinskii, D. A. 1963. O khronologii nekotorykh tipov veshchei zarubinetskoi i odnovremennykh ei kultur. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN SSSR, 94, p. 20-28. Machinskii, D. A. 1966. K voprosu o datirovke, proiskhozhdenii i etnicheskoi prinadlezhnosti pamiatnikov tipa Poianeshti- Lukashevka. In: Merpert, N. Ya., Kozhin, P. M. (ed). Arkheologiia Starogo i Novogo Sveta. Moskva: Nauka, p. 82-96. Oblomskii, A. M. 1993. Pozdnezarubinetskie pamiatniki. In: Rusanova, I. P., Symonovich, E. A. (ed.). Slaviane i ikh sosedi v kontse 1 tysiacheletiia do n. e. - pervoi polovine І tysiacheletiia n. e. Moskva: Nauka, p. 40-52. Oblomskii, A. M., Terpilovskii, R. V. 1991. Srednee Podneprove i Dneprovskoe Levoberezhe v pervyie veka nashei ery. Moskva: Nauka. Oblomskii, A. M., Terpilovskii, R. V., Petrauskas, O. V. 1991. Raspad zarubinetskoi kultury i ego sotsialno-ekonomicheskie i ideologicheskie prichiny. Kyiv: Institut arkheologii AN USSR. Pachkova, S. P. 1988. Fibuly zarubynetskoho typu. Arheologia, 62, p. 10-24. Pachkova, S. P. 2006. Zarubinetskaia kultura i latenizirovannye kultury Evropy. Kyiv (b. i.). Pachkova, S. P., Romanovskaia, M. A. 1983. Pamiatniki Karpato-Dunaiskogo regiona kontsa І tys. do n. e. In: Baran, V. D. (ed.). Slaviane na Dnestre i Dunae. Kyiv: Naukova dumka, p. 48-77. Slaviane Iugo-Vostochnoi Evropy v predgosudarstvennyi period. 1990. Kyiv: Naukova dumka. Shchukin, M. B. 1986. Gorizont Rakhny-Pochep: prichiny i usloviia obrazovaniia. In: Matveeva, G. I. (ed.). Kultury Vostochnoi Evropy І tysiacheletiia. Kuibyshev: Kuibyshevskii gosudarstvennyi universitet, p. 26-32. Shchukin, M. B. 1994. Na rubezhe er. Opyt istoriko-arkheologicheskoi rekonstruktsii politicheskikh sobytii ІІІ v. do n. e. - І v. n. e. v Vostochnoi i Tsentralnoi Evrope. Sankt-Peterburg: Farn.
id	arheologia-com-ua-article-258
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:03:57Z
publishDate	2021
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/a4/867ba569695b4b2d53bd602cb36621a4.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-2582021-09-27T17:06:11Z In Search of the Origins of the Slavs. To the 100th Anniversary of the Birth of Ye. V. Maksymov В поисках истоков славян. К 100-летию со дня рождения е. В. Максимова У пошуках витокiв слов’ян. До 100-рiччя вiд дня народження Є. В. Максимова Abashyna, Nataliia Yevhen Volodymyrovych Maksymov, Zarubyntsi culture, La Tène culture, Kyiv culture, ethnogenesis of the Slavs, Proto-Slavic. Евгений Владимирович Максимов, зарубинецкая культура, латенская культура, киевская культура, этногенез славян, протославяне Євген Володимирович Максимов, зарубинецька культура, латенська культура, київська культура, етногенез слов’ян, праслов’яни On January 28, 2021 there was the 100th anniversary of the birth of, Yevhen Volodymyrovych Maksymov, the famous Ukrainian archaeologist, researcher of the problems of the Slavs’ origin, Doctor of Historical Sciences, professor, laureate of the State Prize of Ukraine in the field of science and technology (1991). In 1949 Ye. V. Maksymov graduated from the Taras Shevchenko National University of Kyiv. From 1949 to 1998 he worked at the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, in the Department of Early Slavic Archaeology from the day of its creation in 1974. In 1968 he defended his Ph.D. thesis, in 1983 he defended his doctoral dissertation. Ye. V. Maksymov studied archaeological cultures of the Ukrainian Forest-Steppe in the 1st millennium BC — 1st millennium AD. He conducted excavations and introduced into scientific circulation the materials of Zarubyntsi culture sites: the settlements of Pylypenkova Hora, Babyna Hora, Monastyrok, the burial grounds of Pyrohiv, Kozarovychi, Didiv Shpil and others. In the scientific heritage of Ye. V. Maksymov there are more than 200 publications. The leading place is occupied by research related to Zarubyntsi culture — the problem of its formation, chronology, analysis of the main categories of material and their changes over time under the influence of internal and external factors. Ye. V. Maksymov was the first among the researchers to prove that the Zarubyntsi culture is not a modification of any one culture — local or transferred by migrants from Central Europe. Zarubyntsi culture is a new historical formation. It arose as a result of the migrants’ cultural traditions integration and the local population. From the Zarubyntsi culture migrants occurred elements of the La Tène culture. Ye. V. Maksymov first used fragments of ancient amphorae from Zarubyntsi sites of the Middle Dnieper as chronological benchmarks and determined that the early date of the culture is the end of the 3rd century BC or the boundary of the 3rd /2nd century BC. Sites of the late period allowed Ye. V. Maksymov to understand the historical fate of the Zarubyntsi culture. They became the basis of the Kyiv culture, which demonstrates the genetic relationship to the cultures of the Slavs of the 6th—7th centuries Ye. V. Maksymov suggested that the bearers of the Zarubyntsi culture were close to the Proto-Slavs and believed that this culture played a significant role in the Slavs’ ethnogenesis. 28 января 2021 г. исполнилось 100 лет со дня рождения известного украинского археолога, исследователя проблем происхождения славян, доктора исторических наук, профессора, лауреата Государственной премии Украины в области науки и техники (1991) Евгения Владимировича Максимова. В 1949 г. Е. В. Максимов окончил Киевский университет имени Т. Г. Шевченко. С 1949 по 1998 гг. он работал в Институте археологии НАН Украины, в отделе археологии ранних славян — со дня его создания в 1974 г. В 1968&nbsp;г. Е. В. Максимов защитил кандидатскую диссертацию, в 1983 г. — докторскую диссертацию. Е. В. Максимов исследовал археологические культуры лесостепной территории Украины I тыс. до н. э. — I&nbsp;тыс. н. э. Он провел раскопки и ввел в научный оборот материалы памятников зарубинецкой культуры — городищ Пилипенкова Гора, Бабина Гора, Монастырек, могильников Пирогов, Козаровичи, Дедов Шпиль и др. В научном наследии Е. В. Максимова более 200 печатных работ. Ведущее место занимают исследования, связанные с зарубинецкой культурой: проблема формирования культуры, ее хронология, анализ основных категорий материала и их изменений во времени под действием внутренних и внешних факторов. Е. В. Максимов первым среди исследователей доказал, что зарубинецкая культура не является модификацией какой-либо одной культуры — местной или перенесенной мигрантами из Центральной Европы. Зарубинецкая культура — новообразование. Она возникла в результате интеграции культурных традиций мигрантов и местного населения. От мигрантов в зарубинецкой культуре появились элементы латенской культуры. Е. В. Максимов впервые использовал фрагменты античных амфор из зарубинецких памятников Среднего Поднепровья как хронологические реперы и определил, что ранней датой культуры является конец III в. до н. э. или рубеж III/II вв. до н. э. Памятники позднего периода позволили Е. В. Максимову понять историческую судьбу зарубинецкой культуры. Они стали основой киевской культуры, которая демонстрирует генетическую близость к культурам славян VI—VII вв. Е. В. Максимов предполагал, что носители зарубинецкой культуры близки к праславянам и считал, что в этногенезе славян зарубинецкая культура сыграла значительную роль. У статті розглядається життєвий шлях і наукова спадщина відомого українського археолога, дослідника проблем походження слов’ян і давньої історії України Євгена Володимировича Максимова. Провідне місце у його науковому доробку посідають дослідження зарубинецької культури&nbsp;— проблема формування культури, її хронологія, історична доля. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2021-06-14 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/258 10.15407/arheologia2021.02.005 Arheologia; No 2 (2021): Arheologia; 5-14 Археологія ; № 2 (2021): Arheologia; 5-14 Археология; № 2 (2021): Arheologia; 5-14 2616-499X 0235-3490 10.15407/10.15407/arheologia2021.02 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/258/237
spellingShingle	Євген Володимирович Максимов зарубинецька культура латенська культура київська культура етногенез слов’ян праслов’яни Abashyna, Nataliia У пошуках витокiв слов’ян. До 100-рiччя вiд дня народження Є. В. Максимова
title	У пошуках витокiв слов’ян. До 100-рiччя вiд дня народження Є. В. Максимова
title_alt	In Search of the Origins of the Slavs. To the 100th Anniversary of the Birth of Ye. V. Maksymov В поисках истоков славян. К 100-летию со дня рождения е. В. Максимова
title_full	У пошуках витокiв слов’ян. До 100-рiччя вiд дня народження Є. В. Максимова
title_fullStr	У пошуках витокiв слов’ян. До 100-рiччя вiд дня народження Є. В. Максимова
title_full_unstemmed	У пошуках витокiв слов’ян. До 100-рiччя вiд дня народження Є. В. Максимова
title_short	У пошуках витокiв слов’ян. До 100-рiччя вiд дня народження Є. В. Максимова
title_sort	у пошуках витокiв слов’ян. до 100-рiччя вiд дня народження є. в. максимова
topic	Євген Володимирович Максимов зарубинецька культура латенська культура київська культура етногенез слов’ян праслов’яни
topic_facet	Yevhen Volodymyrovych Maksymov Zarubyntsi culture La Tène culture Kyiv culture ethnogenesis of the Slavs Proto-Slavic. Евгений Владимирович Максимов зарубинецкая культура латенская культура киевская культура этногенез славян протославяне Євген Володимирович Максимов зарубинецька культура латенська культура київська культура етногенез слов’ян праслов’яни
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/258
work_keys_str_mv	AT abashynanataliia insearchoftheoriginsoftheslavstothe100thanniversaryofthebirthofyevmaksymov AT abashynanataliia vpoiskahistokovslavânk100letiûsodnâroždeniâevmaksimova AT abashynanataliia upošukahvitokivslovândo100riččâviddnânarodžennâêvmaksimova

У пошуках витокiв слов’ян. До 100-рiччя вiд дня народження Є. В. Максимова

Institution

Ähnliche Einträge