Черняхiвська культура та гуни (за матерiалами археологiчних пам’яток України)

The article deals with the problem of relations between the Cherniakhiv culture and the Huns based on the analysis of archaeological materials and written sources. These sources indicate that the disappearance of the Cherniakhiv culture occurs at a later time than the appearance of the Huns in the N...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в:	Археологія
Дата:	2021
Випуск:	2
Сторінки:	15-32
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	Oleh Petrauskas — The National Academy of Sciences of Ukraine, Head of the Early Slavic Archaeology Department of the Institute of Archaeology, Ph.D.
Автор:	Petrauskas, Oleh
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2021
Теми:	черняхівська культура гуни епоха Великого переселення народів
Онлайн доступ:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/261
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Репозитарії

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824516148723712
author	Petrauskas, Oleh
author_facet	Petrauskas, Oleh
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Oleh Petrauskas", "institution": "The National Academy of Sciences of Ukraine, Head of the Early Slavic Archaeology Department of the Institute of Archaeology, Ph.D.", "orcid": "" } ]
author_sort	Petrauskas, Oleh
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	32
container_issue	2
container_start_page	15
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2021-09-27T17:06:11Z
description	The article deals with the problem of relations between the Cherniakhiv culture and the Huns based on the analysis of archaeological materials and written sources. These sources indicate that the disappearance of the Cherniakhiv culture occurs at a later time than the appearance of the Huns in the Northern Black Sea Region. Basic information about the Huns is set out in the writings of Ammianus Marcelinus and Jordan. The appearance of the Huns in the Black Sea Region falls on the end of the reign of Germanarich (between 369—375/376). This synchronizes with the end of the C3 level of the relative chronology of Eastern European barbarian antiquities. Events in the history of the Ostrogoths after their defeat and as part of the Hunnic tribal union are practically not tied to absolute dates and specific geography. Jordan writes that the Ostrogoths, after being subjugated by the Huns, remained in the places of their former residence. The Cherniakhiv culture resourses indicate that there is a large group of items that are synchronized with the levels D1 and D2 (about 370—450). It is important that items come from closed complexes, different types of sites and cultural regions. A correct explanation of the disappearance of a culture is possible only taking into account the multiethnic composition of this culture. According to written sources, the migration of the Ostrogoths, one of the components of the Cherniakhiv culture, to the Roman provinces stretched for at least half a century. The fate of other components of the culture can be reconstructed from the data of archaeological sources. There is a number of items that come from the latest Cherniakhiv culture. Glass beakers, buckles, combs, antique imports, can be dated by the end of 4th — first half of 5th centuries. The territory of distribution of the latest settlements and cemeteries of the Cherniakhiv culture and their ethnocultural specificity may be associated with the Scythian-Sarmatian and the Early Slavic components. It is possible that the beginning of the migration of the East German population from the Forest-Steppe Ukraine could really be associated with the conflict between the Goths and the Huns. The decline of the culture is a complex and multifactorial process in which socio-economic factors played a leading role.
doi_str_mv	10.15407/arheologia2021.02.015
first_indexed	2026-08-07T01:04:00Z
format	Article
fulltext	НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ • ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 2  2021 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор Чабай В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Заступник головного редактора Толочко П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України Вiдповiдальний секретар Гаврилюк Н. О., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Бороффка Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, Нiмеччина БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя БРУЯКО I. В., доктор iсторичних наук, Одеський археологiчний музей НАН України БУЙСЬКИХ А. В., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» IВАКIН В. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України IВАНЧИК А. I., член-кореспондент РАН, Нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Нiмеччина КОРВIН-ПIОТРОВСЬКИЙ О. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Моця О. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Отрощенко В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЕТРАУСКАС О. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України СКОРИЙ С. А., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ФОРНАСЬЕ Й., професор, доктор, Гете унiверситет Франкфурта-на-Майнi, Нiмеччина ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Яґеллонського унiверситету, Польща NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE Research JOURNAL – Founded IN 1947 Frequency: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Deputy editor-in-Chief TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Executive Secretary GAVRYLYUK N. O., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany BRAUND D., Professor, Dr. Hab., University of Exeter, Great Britain BRUIAKO I. V., DSc in History, Odesa Archaeological Museum of the NAS of Ukraine BUISKIKH A. V., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland Djindjian F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France IVAKIN V. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine IVANCHIK A. I., Corresponding Member of the Russian Academy of Sciences, National Center for Scientific Research of France FORNASIER J., Professor, doctor, Goethe University Frankfurt am Main, Germany KAIZER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany KORVIN-PIOTROVSKYI O. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine MOTSIA O. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PETRAUSKAS O. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine SKORYI S. A., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine ZALIZNYAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 2  2021 ЗМIСТ CONTENTS Articles ABASHYNA N. S. In Search of the Origins of the Slavs. To the 100th Anniversary of the Birth of Ye. V. Maksymov PETRAUSKAS O. V. Cherniakhiv Culture and the Huns (Based on Archaeological Resources of Ukraine) HOPKALO O. V. Garments Offerings in the Cherniakhiv–Sîntana-de-Mureş Culture Inhuma- tions ZHAROV H. V., TERPYLOVSKYI R. V. Wea- pons of the Mutyn Cemetery BASHKATOV Yu. Yu., BITKOVSKA T. V. Ivkiv tsi — a New Late Zarubyntsi Culture Type of Sites at the Middle Dnieper RUDYCH T. O., KOZAK O. D. Population of Kyiv Podil in Ancient Rus Period Publication of Archaeological Material RYZHOV S. M., SHUMOVA V. O. The Results of Archaeological Investigations Near Moshuriv Vil- lage in Cherkasy Region MOHYLOV O. D. The Second Mykhailivka Bar- row, the 5th Century BC Monument in the Tias- myn River Region Статтi АБАШИНА Н. С. У пошуках витокiв слов’ян. 5 До 100-рiччя вiд дня народження Є. В. Мак- симова ПЕТРАУСКАС О. В. Черняхiвська культура 15 та гуни (за матерiалами археологiчних пам’яток України) ГОПКАЛО О. В. Приношення одягу в iнгума- 33 цiях культури Черняхiв–Синтана-де-Муреш ЖАРОВ Г. В., ТЕРПИЛОВСЬКИЙ Р. В. Зброя 40 Мутинського могильника БАШКАТОВ Ю. Ю., БIТКОВСЬКА Т. В. Iвкiв- 52 цi — новий тип пiзньозарубинецьких пам’яток Середнього Поднiпров’я РУДИЧ Т. О., КОЗАК О. Д. Населення Київ- 63 ського Подолу давньоруської доби Публiкацiї археологiчного матерiалу РИЖОВ С. М., ШУМОВА В. О. Результати 80 археологiчних дослiджень бiля с. Мошурiв на Черкащинi МОГИЛОВ О. Д. Другий Михайлiвський кур- 92 ган — пам’ятка V ст. до н. е. в Потясминнi Публiкацiї археологiчного матерiалу ГАВРИЛЮК Н. О., БОНДАРЕНКО Д. В. Лiп- 115 ний посуд пiзньоархаїчного комплексу Вiкто- рiвка I ПАВЛЕНКО C. В., БОРИСОВ А. В., СОРО- 130 КУН А. А., СЛОБОДЯН Т. I. Тiлопальне по- ховання середини I тис. з Житомирського По- лiсся Хронiка Пам’ятi Олега Петровича Журавльова 146 Свiтла пам’ять, професоре! Безкомпромiсний 148 Євжен Неуступни Publication of Archaeological Materialу GAVRYLYUK N. A., BONDARENKO D. V. Handmade Pottery From the Late Archaic Com- plex of Viktorivka I PAVLENKO S. V., BORYSOV A. V., SORO KUN A. A., SLOBODIAN T. I. Cremated Bur- ial of the Middle of the 1st Millennium AD in Zhytomyr Polissia News Review In memory of Oleh Petrovych Zhuravliov In Loving Memory, Professor! Uncompromising Evžen Neustupný ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 15 © О. В. Петраускас, 2021 * ПЕТРАУСКАС Олег Валдасович — кандидат істо- ричних наук, старший науковий співробітник від- ділу археології ранніх слов’ян Інституту археології НАН України, ORCID 0000-0001-9117-4265, oleg_ petrauskas@iananu.org.ua О. В. Петраускас * Черняхiвська культура та гуни (за матерiалами археологiчних пам’яток України) УДК [904.2:930](477)“639” https://doi.org/10.15407/arheologia2021.02.015 Розглядається проблема відносин черняхівської культури та гунів на підставі аналізу письмових джерел і архео- логічних матеріалів. Вказані джерела свідчать про те, що зникнення черняхівської культури припадає на більш пізній час, ніж поява гунів у Північному Причорномор’ї. Занепад культури був складним і багатофакторним про- цесом, у якому провідна роль, ймовірно, належала вну- трішнім соціально-економічним чинникам. К л ю ч о в і с л о в а: черняхівська культура, гуни, епоха Великого переселення народів. Проблема взаємодії гунів і європейських наро- дів досить складна. Це пов’язано з фрагментар- ністю письмових свідчень, а також проблемами історичної інтерпретації археологічних джерел. «Гунський епізод» в історії Південно-Східної Європи, в цілому не більше 100 років, дуже не- великий на тлі більш тривалих періодів відно- син осілого та кочового населення на території України. Крім цього, і в історії гунів зіткнення з черняхівськими племенами це лише один із сюжетів у системі їх складних відносин з варва- рами та Римською імперією. Проте цей епізод і сама епоха Великого переселення народів мали важливе значення для формування етнічної та політичної картини сучасної Європи. «Гунська проблема» для черняхівської культури, перш за все, пов’язана з її фіналом. І в ній можна виділити два аспекти, які прямо пов’язані між собою. Перша з них — це при- чини зникнення культури, а друга стосується проблеми хронологічних реперів фінального етапу її розвитку. У літературі існує кілька точок зору щодо причин зникнення черняхівської культури. Найбільш поширеною є думка, згідно з якою культура гине під ударами гунів. У цьому ви- падку фінальною датою культури з певними до- пусками розглядаються роки підпорядкування гунами остготів і відхід візіготів за Дунай, тоб- то 370—80-ті рр. (Bierbrauer 1994, S. 117—121). Друга точка зору не заперечує вирішального чинника гунського нашестя, проте припускає, що процес зникнення культури не був настіль- ки різким і міг відбуватися протягом першої по- ловини V ст. (Щукин 1979, с. 17—22; Горохов- ский 1988а, с. 18—19; Kazanski 1992, p. 191—229; Tejral 1997, s. 354; Магомедов 2001, с. 143—148). Останнім часом обґрунтованою виглядає думка про те, що гунська навала співпала з економіч- ною кризою черняхівської культури. Екстенсив- не використання чорноземних земель протя- гом майже 200 років стало причиною їх повного виснаження. Це викликало кризу в сільсько- му господарстві, яке було основною економіки культури (Шишкін 1999, с. 129—139). Таким чином, основні точки зору на про- блему причин зникнення культури так чи інак- ше пов’язують це з гунською експансією в Південно-Східній Європі. Для об’єктивного аналізу відносин між кочовиками та осілим на- селенням вирішальними є проблеми хронології фіналу культури. На жаль, хронологія черняхів- ської культури залишається поки мало розро- бленою, а наявні шкали «різного масштабу» по- требують узгоджень між собою. До теперішньо- го часу в розв’язанні цієї проблеми склалося два підходи. В одному випадку, для визначення дат окремих предметів черняхівської культури ви- користовують центральноєвропейські хроно- логічні схеми (М. Б. Щукін, Я. Тейрал, Ф. Бірб- рауер та ін.). У другому випадку, є спроби роз- робити схеми внутрішньої хронології культури (Є. Л. Гороховський, М. Казанський, О. В. Гоп- кало та ін.) або ж окремих її регіонів та пам’яток (І. Іоніца, О. В. Шаров, О. В. Петраускас, М. В. Любічев та ін.). У пропонованій роботі не- має можливості і необхідності детально аналізу- вати ці напрями. Відзначимо, що вже сформу- валося певне коло предметів, які, на думку бага- тьох дослідників, відображають фінальний етап культури (Гавритухин 1999, с. 48—86; Гавриту- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 216 хин 2007, с. 9—71 із списком літератури до про- блеми). Їх аналіз дозволяє більш аргументова- но розглянути проблему взаємовідносин гунів і черняхівської культури. Перш ніж перейти до їх розгляду, слід зупи- нитися на даних письмових джерел, які окрес- люють етнополітичну ситуацію в Південно- Східній Європі в останній третині IV ст. та на початку V ст. 1 Основні відомості, які відбили епізоди «східноєвропейської» кампанії гунів, викладе- 1 Докладний аналіз письмових джерел з історії гунів див.: Засецкая 1994, с. 132 Рис. 1. Карта поширення гунських пам’яток і пам’яток пізнього етапу черняхівської культури на території України. I. Гунські пам’ятки (Засецкая 1994): 1 — Новогригорівка; 2 — Кизияркська балка; 3 — Стара Ігрень; 4 — Анто- нівка; 5 — Нова Маячка; 6 — Дмитрівка; 7 — Олешки (Альошки); 8 — Новоіванівка; 9 — Кучугури-Олешки; 10 — Саги-Олешки; 11 — Шурбанець; 12 — Тилігульський лиман; 13 — Раденськ-Олешки; 14 — радгосп Калініна; 15 — Марфівка; 16 — Керч; 17 — Феодосія; 18 — Біляус; 19 — Нікополь; 20 — Червоноармійське-Кубей. II. Деякі пам’ятки фінального етапу черняхівської культури на території України: 1 — Баїв; 2 — Вільшанка Ба- рахтянська; 3 — Велика Бугаївка; 4 — Воскресенське; 5 — Гаврилівка; 6 — Горошевці; 7 — Журавка Вільшанська; 8 — Черкаси-Центр; 9 — Канів; 10 — Кантемирівка; 11 — Київ; 12 — Компанійці; 13 — Косанове; 14 — Курники; 15 — Маслове; 16 — Обухів 1а; 17 — Острівець; 18 — Ранжеве; 19 — Соснова; 20 — Суми-Сад; 21 — Успенка; 22 — Чернелів Руський; 23 — Привольне; 24 — Холмське; 25 — Теремці; 26 — Війтенки 2; 27 — Шишаки; 28 — Комарів; 29 — Лохвиця; 30 — Дмитрівка 3; 31 — Мала Рога́нь; 32 — Западня; 33 — Одая; 34 — Капулівка; 35 — Нагірне Fig. 1. The map of Hunic and the Late Cherniakhiv culture sites at the territory of Ukraine. I — Hunic sites (Засецкая 1994): 1 — Novohryhorivka; 2 — Kyzyiarkska balka; 3 — Stara Ihren; 4 — Antonivka; 5 — Nova Maiachka; 6 — Dmytrivka; 7 — Oleshky (Alioshky); 8 — Novoivanivka; 9 — Kuchuhury-Oleshky; 10 — Sahy-Oleshky; 11 — Shurbanets; 12 — Tylihulskyi lyman; 13 — Radensk-Oleshky; 14 — radhosp Kalinina; 15 — Marfovka; 16 — Kerch; 17 — Feodosiia; 18 — Biliaus; 19 — Nikopol; 20 — Chervonoarmiiske-Kubei. II — the Late Cherniakhiv culture sites at the territory of Ukraine: 1 — Baiv; 2 — Vilshanka Barakhtianska; 3 — Velyka Bu- haivka; 4 — Voskresenske; 5 — Havrylivka; 6 — Horoshevtsi; 7 — Zhuravka Vilshanska; 8 — Cherkasy-Tsentr; 9 — Kaniv; 10 — Kantemyrivka; 11 — Kyiv; 12 — Kompaniitsi; 13 — Kosanove; 14 — Kurnyky; 15 — Maslove; 16 — Obukhiv 1a; 17 — Ostrivets; 18 — Ranzheve; 19 — Sosnova; 20 — Sumy-Sad; 21 — Uspenka; 22 — Cherneliv Ruskyi; 23 — Pryvolne; 24 — Kholmske; 25 — Teremtsi; 26 — Viitenky 2; 27 — Shyshaky; 28 — Komariv; 29 — Lokhvytsia; 30 — Dmytrivka 3; 31 — Mala Rohán; 32 — Zapadnia; 33 — Odaja; 34 — Kapulivka; 35 — Nahirne ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 17 ні в працях античних істориків Амміана Мар- целіна («Res Gestae») та Йордана («Getika»), де збереглися історичні імена та події тих ча- сів. Згідно з цими даними, поява гунів збіга- ється з кінцем правління Германаріха (між 369—375/376 рр.). Однак, перш ніж з’явитися на кордонах його держави, гуни розгромили аланів-танаїтів і, включивши їх у своє військо, «увірвалися в великі і родючі володіння Ерменрі- ха» (Amm. Marc. XXXI, 3, 1; тут і далі україн- ське прочитання російського перекладу ав- тора). Смерть Германаріха на 110 році життя «дала гунам можливість подужати тих готів, які ... сиділи на східній стороні і називалися ост- роготами» (Iord. Get., 129—130). Подальші події остготської історії свідчать, що на міс- ці єдиної держави утворюється кілька «уділь- них» князівств. Надалі ми бачимо кілька груп остготів з різною історичною долею, якими ке- рують князі з роду Амалів (Вітімір —? — Віні- тарій, Гезімунд, Вітерік —? — Вандаларій, То- рімсунд, Валамер та ін.) 2. Далі остготи, як повідомляє Йордан, «під- леглі влади гунів, залишилися в тій же країні» і надалі намагаються звільниться з під їх вла- ди (Iord. Get., 246). Спадкоємець Германаріха Вінітарій внаслідок двох військових кампаній перемагає антів. Спроба Вінітарія посилитися і вийти з-під контролю викликала три караль- них акції гунів Баламбера і залежних від них остготів Гезімунда. У третій битві на річці Ерак Вінітарій був убитий і остготи повністю пере- йшли під владу гунів, хоча «готським плем’ям завжди керував його власний князьок (regulus), хоча і з дозволу гунів» (Iord. Get., 249—250). Од- ним з таких остготських «князьків» після по- вної втрати незалежності став син Германаріха Гунімунд. Його спадкоємцем став Торісмунд, який успішно воював з гепідами, але загинув, невдало впавши з коня. Після цього майже 40 років остготи не мали королів і залишалися під владою гунів. На жаль, події в історії остготів після смерті Германаріха в складі гунського племінного со- юзу практично не прив’язані до абсолютних дат і конкретної географії Припонтиди (Wolfram 1990, s. 250—251). Але для нас важливе повідо- млення Йордана про те, що остготи після під- порядкування гунами залишилися на місцях ко- лишнього проживання. Васальний статус остго- тів був ліквідований лише після смерті Атіли 2 Про різні трактування хронології подій та правите- лів з роду Амалів див.: Wolfram 1990, S. 98, 250—259; Щукин 2005, с. 233, 278—284. в 453 р. Ми не знаємо, де саме розміщували- ся остготські домени, але це не виключає того, що спадкоємці держави Германаріха могли проживати в Північному Причорномор’ї (Щу- кін 2005, с. 233, 278—284 ). Якщо вірити Йор- дану, переможці в бою на річці Недао в 455 р. погнали гунів до «берегів Понтійського моря, де .... сиділи раніше готи» (Iord. Get., 263). Після цієї битви гуни намагалися відновити залеж- ний статус остготів. Гуни програли бій із трьо- ма братами і після цього з примусу чи добро- вільно пішли в колишні місця свого прожи- вання до річки Вар (Дніпро) (Iord. Get., 269). Археологічні пам’ятки гунів у Південно- Східній Європі не дуже численні (рис. 1). Ще більш звужує коло цих старожитностей пробле- ма критеріїв визначення «матеріального комп- лексу» гунів у різних дослідників (Anke 1995, s. 144—163). У цілому гунський метакомплекс Північного Причорномор’я охоплює старо- житності кінця IV—V ст., для яких характерні такі ознаки, як поліхромний стиль, довгі мечі, кінська упряж, котли, діадеми, деформація че- репів та ін. (Засецкая 1994). Для нашої теми ма- ють значення деякі риси матеріального комп- лексу, карта поширення пам’яток, а також спо- стереження за відносною хронологією гунських старожитностей між Доном і Дунаєм. Аналіз цих даних дозволяє говорити про те, що в матеріальному комплексі гунських і чер- няхівських старожитностей є певні паралелі. Привертає увагу те, що серед деталей поясної гарнітури, а саме: пряжок, бляшок, ремінних закінчень — є прямі аналогії між старожитнос- тями двох типів: Нова Маячка, Олешки, Здви- женське тощо (Засецкая 1994, табл. 9: 9, 10, 12; 11: 12, 19; 15: 1, 7, 8; 22: 13). Рідше, але все ж таки наявні на черняхівських пам’ятках і, влас- не, гунські знахідки. Серед них ювелірні ви- роби (Кантемирівка, Капулівка), дзеркальця з петлею (Барахтянська Вільшанка, Дмитрів- ка 3, можливо, Леськи, Маслове та ін.), дета- лі військового спорядження (Дмитрівка 3, Ко- марів) та ін. (рис. 2). Такі факти вказують на певний період співіснування двох культурних світів. Нечисленні речі гунського походження, головним чином, обмежені зоною Лісостепу прилеглої до Степу. Карта поширення, власне, гунських па м’яток показує, що вони розташовуються вздовж південних кордонів черняхівської куль- тури і практично не відомі в глибині території культури (рис. 1). Вироби поліхромного сти- лю, які характерні для матеріального комплек- су гунів, також рідко трапляються на пам’ятках ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 218 черняхівської культури. Єдиний пункт, де вони знайдені в закритому комплексі, це Кантеми- рівка (рис. 2: 4) 3. Тут у кургані 3 знайдено золо- ту бляшку з альмандином. У культурному шарі черняхівського поселення Капулівка знайде- но бронзові накладки ременів обтягнутих золо- тим листом зі вставками з бурштину та скроне- ве кільце з поліедричною намистиною (рис. 2: 3). До речей специфічного гунського походжен- ня належать також знахідки дзеркал з петлею в центрі. Дзеркало типу Чмі-Брігеціо входило до складу комплексу поховання в Барахтянській Вільшанці. Відомі також знахідки подібних зна- хідок і на інших пам’ятках черняхівської культу- ри: Дмитрівка 2, можливо, Маслова та Леськи 4 (рис. 2: 5—7). Трилопатева стріла та сагайдач- ний гачок знайдені в Дмитрівці 2 та Комарові (рис. 2: 2, 3). Отже, за археологічними матеріа- лами виразні зони гунських «погромів» у межах черняхівської культури поки не простежуються. 3 Тут і далі посилання на джерела перелічених знахі- док подаються в підписах до рисунків. 4 В похованні 71 з Маслової знайдено фрагменти дзеркала, додаткова інформація відсутня. Проте наявність двопластинчастих фібул може тільки під- тверджувати належність комплексу до гунської часу (Петров 1964, с. 140—142). Дещо на інший аспект відносин, можливо, вка- зує знахідка золотої діадеми з Шурбанець на се- редньому Дністрі (Засецкая 1994, с. 172—173), що, дійсно, може свідчити про існування в цьо- му регіоні певного центру влади гунів. Додатко- вим аргументом на користь цього можне бути і подібна за престижем знахідка золотої обкладки сідла із Собаря в Молдові (Popa 2001, fig. 108). Проте важливо, що гунські пам’ятки різних пе- ріодів крім вузького степового коридору між Дніпром і Дунаєм, майже не проникають всере- дину зони черняхівської культури. Культура Черняхів-Сінтана де Му- реш яскраве культурно-історичне явище в Південно-Східній Європі пізньоримського часу та початку доби Великого переселення народів. Територія її поширення — величез- ний простір Лісостепу між Дунаєм і Доном 5. 5 У самій культурі типу Черняхів-Синтана де Муреш прийнято розрізняти два великі регіони, які мають відмінності не тільки в деяких показниках культу- ри, а й в історичному змісті (про це див.: Die Sintana de Mures-Cernjachov-Kultur. Akten des Internationalen Kolloquiums in Caput vom 20. bis 24. Oktober 1995, In: G. Gomolka-Fuchs (Hrg.), Bonn, 1999). У нашій ро- боті мова йтиме про східний варіанті цієї культури, яка визначається як черняхівська культура і яка пе- реважно обмежується територією сучасної України. Рис. 2. Деякі гунські речі на пам’ятках черняхівської культури: 1 — Комарів (Петраускас 2014, рис. 10: 27); 2, 6 — Дмитрівка 2 (Башкатов 2010, с. 231, 236); 3 — Капулівка (Рутківська 1970, с. 194-216); 4 — Кан- темирівка (Обломский 2003, рис. 91); 5 — Леськи (Смиленко, Брай- чевский 1967, с. 48—49); 6 — Вільшанка (Кравченко 1971, с. 75—79) Fig. 2. Some Hunic items at the Cherniakhiv culture sites: 1 — Komariv (Петраускас 2014, рис. 10: 27); 2, 6 — Dmytrivka 2 (Башкатов 2010, с. 231, 236); 3 — Kapulivka (Рутківська 1970, с. 194—216); 4 — Kantemyrivka (Обломский 2003, рис. 91); 5 — Lesky (Смиленко, Брайчевський 1967, с. 48—49); 6 — Vilshanka (Кравченко 1971, с. 75—79) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 19 Багато дослідників розглядають матеріаль- ну культуру типу Черняхів як пряму відповід- ність східногерманським племенам. При цьо- му допускаються деякі процеси акультурації з іншими народами (Bierbrauer 1999, s. 211—238; Магомедов 2001, Любичев 2019, с. 184 і далі та ін.). Інші відстоюють точку зору поліетніч- ності культури, до якої входили також сармат- ські, гето-дакійські, слов’янські та інші етноси (Баран 1981; Petrauskas 2003, s. 224—351) і яка є результатом «як місцевого, так і пришлого на- селення» (Щукин 2005, с. 159). Проте більшість дослідників погоджується з тим, що важлива роль в цьому утворенні належала східногер- манським племенам готів. Черняхівська культура на час появи гунів у Південно-Східній Європі досягла піку свого розвитку, про що свідчать і археологічні зна- хідки, і письмові джерела. До кінця IV ст. те- риторія культури досягає своїх максимальних розмірів і практично займає майже весь Лісо- степ України і Степову зону на захід від Дні- пра. Більшість носіїв культури живе на від- критих поселеннях і тільки на межі Степу і Лісостепу відомо три невеликих городища: Башмачка, Городок та Олександрівка. Серед- ня площа поселень становить 6—8 га, проте розміри деяких з них сягають 20—30 і більше гектарів. Економічну базу культури забезпе- чувало орне землеробство і скотарство. Усе- редині культури відомі центри, які виробля- ли скло (Комарів), жорна (Лугова), вироби з кістки та рогу (Велика Снітинка 2), добува- ли сіль (Арабатська Стрілка), можливо залізо (Умань-Синиця). На багатьох поселеннях іс- нували майстерні з виробництва гончарної ке- раміки, видобутку і обробки заліза. Високого рівня досягає ювелірне виробництво. Про рі- вень торгівлі свідчать знахідки майже на кож- ній пам’ятці уламків пізньоантичних амфор, виробів зі скла, ювелірних та побутових ви- робів провінційно-римського виробництва, морських мушель, ладану тощо. Черняхівська спільність мала складну соціальну структуру, в якій сформувалася князівська влада, військо- ві дружини, багаті представники громад, а та- кож залежні верстви населення на рівні патрі- архального рабства. Релігійна структура відріз- нялася значною строкатістю, що відбилося в змішуванні варварських вірувань і язичниць- ких культів пізньої античності. З IV ст. в гот- ське суспільство починає проникати христи- янство в аріанській формі. Створення держави Германаріха, інституту спадкової влади, під- корення племен, встановлення контролю над торговими шляхами, поширення писемності в грецькій і рунічній формі — все це зайвий раз вказує на високий рівень черняхівського сус- пільства напередодні вторгнення гунів (Ма- гомедов 2001; Щукин 2005; Кравченко 1987, с. 209—227; Гопкало 2016, с. 29—40; Bierbrauer 1994, s. 51—171; Kazanski 1992, s. 75—122). Для фінального етапу черняхівської куль- тури прийнято виділяти серію предметів, які утворюють окрему групу в кореляційних табли- цях відносної хронології культури (Горохов- ский 1988, с. 34—46; 1988а, с. 18—19, Kazanski, Legoux 1988, p. 12—53; Kazanski 1992, p. 191— 229; Гавритухин 2007, с. 9—71; Гопкало 2011, с. 66—96 та ін.). Абсолютні дати для деяких з них можливо знайти в хронологічних схемах Центральної Європи (горизонти Вілафонтана, Унтерзібенбрун, за Ф. Бирбрауером, або сту- пені D 1 та D 2 , за Я. Тейралом) (Bierbrauer 1991, s. 541—592; Tejral 1997, s. 321—362) або в комп- лексах кінця IV — першої половини V ст. н. е. Криму, Кавказу, Подоння (Амброз 1971; Соро- кина 1971, с. 85—101; Айбабин 1990, с. 5—86). Серед таких предметів є певні типи скляних кубків, пряжок, гребенів та ін. Розглянемо де- які з них. Кубки зі скла. Тип Штрауме/VII, кубки ко- нічної форми з виділеним дном, товстими стінками з прозорого, зазвичай безбарвно- го скла, зі шліфованим орнаментом у вигля- ді стільників, ліній під вінцями та невеликих овалів (рис. 3: 4, 9, 10). Походять з Гаврилів- ки / пох. 5, Ранжевого / пох. 12, Горошев- ців / пох. 4, Великої Бугаївки / к. ш., Комаро- ва / к. ш., Шишаків / пох. 39 та ін. Кубки цьо- го типу датуються кінцем IV — початком V ст. н. е. і синхронізуються зі ступенем D 1 (Straume 1987, S. 37—38; Tejral 1997, Abb. 10, 11; Гаври- тухин 1999, рис. 19). Тип Штрауме/VIII-1. Уламки таких кубків, походять з культурних шарів черняхівських поселень та могильників Велика Бугаївка, Ві- йтенки 2, Комарів, Западня та ін. (Гаритухин 2007, с. 13—14; Румянцева та ін. 2020, с. 324— 351). Стінки посудин виготовлені з прозорого оливкового або безбарвного скла, а з зовніш- ньої сторони напаяний тонкий шар з синьо- го/бірюзового скла. На зовнішньому шарі по- судин прошліфовані дуги або невеликі овали (рис. 3: 1а та 1б). Товстостінні кубки, виготов- лені з двошарового скла відомі в Європі: Піч, Журань, Оттарсхйоґен (Straume 1987, S. 39— 40, Taf. 10: 72). У черняхівській культурі посу- дини виконані в подібній техніці вперше були виділені за матеріалами могильника Велика ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 220 Бугаївка (Петраускас, Пастернак 2003, с. 65— 76). Найбільш близьким за технологією ви- готовлення, кольором скла та орнаментацією до цієї знахідки є кубок з норвезького могиль- ника Евебю (Straume 1987, Taf. 9: 8; 86: 1, 2, 4) (рис. 2: 1а, б). Комплекс датується ступенями D 1 та D 2 за знахідкою соліда Феодосія ІІ (408— 450 рр.) (Straume 1987, S. 80). Тип Штрауме/IX. Товстостінні кубки ко- нічної форми на невеликій ніжці. Зовнішня поверхня прикрашена великими медальйона- ми овальної форми. Посудини цього типу по- Рис. 3. Основні форми скляних посудин пізнього етапу черняхівської культури: 1а — Евебю (аналогія) (Straume 1987, Taf. 86); 1b — Велика Бугаївка (Петраускас, Шишкин 2013, табл. 35); 2 — Журавка Вільшанська / пох. 14 (Сымонович 1964, с. 8—12); 3 — Шишаки / пох. 115 (Рейда, Гейко, Сапєгін 2016, с. 20—28); 4 — Шишаки / пох. 39 (Рейда, Гейко, Сапєгін 2018, с. 111—120); 5 — Журавка Вільшанська / пох. 5 (Сымонович 1964, с. 8—12); 6 — Чер- воне 2 / пох. 30 (креслення автора); 7 — Війтенки 2 / пох. 102 (Любичев 2019, рис. 139: 4); 9 — Ранжеве / пох. 14 (Сымонович 1979, с. 93—111); 10 — Велика Бугаївка / к. ш. (Петраускас, Шишкин 2013, табл. 35) Fig. 3. The main forms of glass vessels from the late stage of the Cherniakhiv culture: 1a — Evebǿ (analogy) (Straume 1987, Taf. 86); 1b — Velyka Buhaivka (Петраускас, Шишкин 2013, табл. 35); 2 — Zhuravka Vilshanska / burial No. 14 (Сымонович 1964, с. 8—12); 3 — Shyshaky / burial No. 115 (Рейда, Гейко, Сапєгін 2016, с. 20—28); 4 — Shyshaky / burial No. 39 (Рейда, Гейко, Сапєгін 2018, с. 111—120; 5 — Zhuravka Vilshanska / burial No. 5 (Сымонович 1964, с. 8—12); 6 — Chervone 2 / burial No. 30 (autho‘s drawing); 7 — Viitenky 2 / burial No. 102 (Любичев 2019, рис. 139: 4); 8 — Kholmske / burial No. 51 (Гудкова, Фокеев 1984, рис. 21); 9 — Ranzheve / burial No. 14 (Сымонович 1979, с. 93— 111); 10 — Velyka Buhaivka / cultural layer (Петраускас, Шишкин 2013, табл. 35) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 21 ходять з поховань 51 в Холмському, 11 в На- гірному, культурного шару могильника Вели- ка Бугаївка та ін. За аналогіями можуть бути синхронізовані зі ступенями D 1 та D 1 / D 2 тип Нагірне-Холмське з виділеним дном (Гаври- тухин 1999, с. 58—59; Петраускас, Пастернак 2003, с. 65—76; Gudkova, Schultze 2017, s. 121) (рис. 3: 8, 10). Тип Рау / Гаврилівка-35, конічні тонкостінні кубки (рис. 3: 6). Належність кубків цього типу до завершальної фази черняхівської культури не викликає сумнівів і вони діагностують сту- пінь D 1 (Rau 1972, Fig. 52; Гороховский 1988, с. 45—46; Kasanski, Legoux 1988, T. XVIII, Pl. IV, 56; Tejral 1997, Abb. 11). Місцезнаходження: Велика Бугаївка / пох. 93, Одая / пох. 23, Гаври- лівка / пох. 35, Журавка-Ольшанська / пох. 19, Ранжевое / пох. 18, Данилова Балка, Холм- ське / пох. 14, Червоне 2 /пох. 30 тощо. Тип Сорокина/ІІІ, тонкостінні посудини з безбарвного прозорого скла, на яких напая- ні краплі з кольорового скла. Посудини мо- жуть мати конічну, циліндричну або сферичну форму. Декоративні напайки у вигляді крапель різних розмірів, які можуть утворювати склад- ні композиції (рис. 2: 2, 3). На території чер- няхівської культури України посудини поді- бного типу походять з могильників Журавка- Вільшанська / пох. 14, Соснова / к.ш., Велика Бугаївка / к.ш., Воскресенське 1 / пох. 3, Ши- шаки / пох. 115, Війтенки 2 / пох. 102 та по- селень, зокрема, Комарів (Гавритухин 2007, с. 12 і далі; Румянцева та ін. 2020, с. 324—351). Близькими до цієї групи за стилістикою в чер- няхівській культурі є конічні кубки декоро- вані накладними нитками синього скла, які є індикаторами завершальної фази її існуван- ня (Гороховский 1988, с. 45—46; Петраускас, Пастернак 2003 с. 65—76.) (рис. 3: 5). Відомі в комплексах із Журавки Вільшанської / пох. 5, Косанового / пох. 60_1962 та ін. Посудини з подібною орнаментацією відомі на пам’ятках пізньоримського часу та доби Великого пересе- лення народів з території Криму, Кавказу (Со- рокина 1979, с. 58—59, рис. 1; Засецкая 2000, с. 209—238) та дунайсько-рейнського регіону (Böhme 1974; Tejral 1997, Abb. 3, 4, S. 331). Деталі поясної гарнітури. Серед рис, які ха- рактерні для пряжок кінця IV — першої поло- вини V ст. або ступенів D 1 і D 2 прийнято роз- різняти кілька ознак. Частина цих пряжок від- повідає серіям Д, Е та З, за Є. В. Гороховським (1988, с. 45). Пряжки з округлою рамкою мо- жуть мати гіперпотовщену передню частину (рис. 4: 8) або майже рівний перетин корпусу (тонкі — рис. 4: 3; масивні — рис. 4: 4). Пряж- ки овальні з потовщеною передньою частиною та сплощеним язичком з випнутим майданчи- ком в основі (рис. 4: 1). Пряжки великих розмі- рів овальної форми з заліза (рис. 4: 13, 20), при цьому можливі форми з увігнутою передньою частиною, т. зв. В-подібні (рис. 4: 14). Най- більш показові для гунського часу язички пря- жок. Безумовно, до цього часу належать язич- ки колбоподібної форми. Більшість із них має високий уступ в основі і довжина язичків за- звичай виходить за межі рамки. Окремі пряж- ки цього часу мають прямий перехід між усту- пом язичка і петлею для кріплення (рис. 4: 11, 16), а також потовщену основу язичка (рис. 4: 4). Язички пряжок пізнього часу прикрашені за допомогою фасеток (рис. 4: 9), виїмок (рис. 4: 12), пасків з псевдозерні та валиків (рис. 4: 5) та ін. Додаткові ознаки, які діагностують ран- ньогунський час, фіксують форми обойм пря- жок. Серед таких можна вказати наступні: вузької прямокутної (рис. 4: 2), трипелюстко- вої (рис. 4: 12) або ж витягнутої трикутної фор- ми (рис. 4: 3, 6). Крім цього, обойми таких пря- жок могли мати декоративні заклепки з широ- кими шляпками (рис. 4: 17, 21). Всі ці ознаки характерні для комплексів кінця IV — пер.пол. V ст. і добре синхронізуються зі ступенем D 1 , а в деяких випадках і D 2 (Tejral 1997, Abb. 9: 8; 10: 7, 16, 18; 17: 11—13; Айбабин 1990, с. 27— 28, рис. 22: 3—19). Унікальні типи пряжок де- монструють комплекси поховання в Барахтян- ській Вільшанці та Привільному, які мають риси характерні для розвиненої епохи Велико- го переселення народів (Кравченко 1971, с. 78; Bierbrauer 1994, s. 118) (рис. 4: 10, 18). Пряжки з перерахованими ознаками зна- йдені на таких пам’ятках: Гаврилівка / пох. 5, Черкаси / пох. 63, Горошевці / пох. 4, Бугаїв- ка / пох. 101, к. ш., Обухів-1а / к. ш., Компаній- ці / пох. 69, Соснова / пох. 388, Острівець / пох. 16, Журавка / пох. 2, 5, 14, Маслова / пох. 81, Успен- ка / пох. 1308, 1647, Канів / пох. 10, Чернелів- Руський / пох. 186, Барахтянська Вільшанка, Привільне / пох. 26, Війтенки 2 / пох. 117, Лох- виця / пох. 8 та ін. (рис. 4). Наконечники ременів рідкісні на пам’ятках черняхівської культури, проте два наконечни- ка мечеподібної форми походять з Кантеми- рівки / курган 3 і мають аналогії в комплексах гунського часу V ст. (Олешки, Мундольсхайм, Ольвія) (Гороховский 1988а, с. 18—19) (рис. 4: 7, 15). Один наконечник балтського типу по- ходить з поселення Ріпнів 2 і також може бути датований ступенем D 1 (рис. 4: 22). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 222 До виробів фіналу черняхівської культури можна віднести кілька типів фібул: пластин- часті Амброз/ІБА та ІББ (Амброз 1966, с.77 і далі), підв’язні Гороховський/Б3 (Горохов- ський 1988, с. 35), військового типу Петраус- кас/тип 4 варіант 3 (Петраускас 2010, с. 196) Рис. 4. Деякі типи деталей поясів пізніх пам’яток черняхівської культури: 1, 14 — Канів / к. ш. та пох. 10 (Петра- ускас 1998, s. 189—220); 2—4, 8 — Велика Бугаївка / пох. 101, 132, к. ш., (Петраускас, Шишкин 2013); 5 — Гаври- лівка / к.ш. (Сымонович 1960, с. 192—238); 6 — Острівець / пох. 16; 7 — (Івановськiй, Цигилик 1995, с. 169—184); 15 — Кантемирівка / курган 1 (Обломский 2003, рис. 91, 92); 9, 19 — Косанове / пох. 3-1961 та к. ш. (Petrauskas 2003, s. 224—351); 10 — Привольне / пох. 26 (Кухаренко 1955, с. 125—152); 11 — Компанійці / пох. 69 (Некрасова 2006, с. 87—200); 12 — Обухів 1а / к. ш. (Кравченко та ін. 2007, с. 418); 13 — Чернелів Руський / пох. 186 (Герета 2013, с. 65); 16 — Соснова / пох. 388 (Махно, Сикорский 1989, s. 249—263.); 17 — Маслове / пох. 81 (Петров 1964, с. 118—167); 18 — Вільшанка Барахтянська (Кравченко 1971, с. 75—79); 20, 21 — Успенка / пох. 1308 та 1647 (Не- красова 2006, с. 87—200); 22 — Ріпнів 2 (Баран 1981, табл. 34: 25) Fig. 4. Some types of belts details from the Late Cherniakhiv culture sites: 1, 14 — Kaniv / cultural layer and burial No. 10 (Petrauskas 1998, S. 189—220); 2—4, 8 — Velyka Buhaivka / burial Nos. 101, 132, cultural layer (Петраускас, Шишкин 2013); 5 — Havrylivka / cultural layer (Symonovych 1960, s. 192—238); 6 — Ostrivets / burial No. 16 (Івановськiй, Цигилик 1995, с. 169—184); 7, 15 — Kantemyrivka / barrow No. 1 (Обломский 2003, рис. 91, 92); 9, 19 — Kosa- nove / burial No. 3-1961 and cultural layer (Petrauskas 2003, S. 224–351); 10 — Pryvolne / burial No. 26 (Кухаренко 1955, с. 125—152); 11 — Kompaniitsi / burial No. 69 (Некрасова 2006, с. 87—200); 12 — Obukhiv 1a / cultural layer (Кравченко та ін. 2007, с. 418); 13 — Cherneliv Ruskyi / burial No. 186 (Герета 2013, с. 65); 16 — Sosnova / burial No. 388 (Махно, Сикорский 1989, s. 249—263.); 17 — Maslove / burial No. 81 (Петров 1964, с. 118—167); 18 — Vilshanka Barakhtianska (Кравченко 1971, с. 75—79); 20, 21 — Uspenka / burials No. 1308 and No. 1647 (Некрасова 2006, с. 87— 200); 22 — Ripniv 2 (Баран 1981, табл. 34: 25) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 23 тощо. Двопластинчасті фібули з нижнім щит- ком у вигляді витягнутого ромба. Найбільш пізні екземпляри мають великі розміри, деко- ративні форми пластин, рубчасті накладки на дужці або кнопках, а також орнамент у вигляді насічок на пластинах і ін. (рис. 5: 5—8). Похо- дять з комплексів: Ранжеве / пох. 14, Курни- ки / пох. 26, Журавка / пох. 2, 14, 43, Масло- ве / пох. 71 та ін. Близьку форму, до зазначе- них вище, демонструє двопластинчаста фібула з черняхівського житла 14 в Теремцях, яка в ці- лому датується V ст. (Баран 2008) (рис. 6: 10). Серед воїнських фібул до V ст. належить фібула з вузькою ромбічною ніжкою та коротким су- Рис. 5. Фібули пізнього етапу черняхівської культури: 1 — Косанове, к.ш. (Petrauskas 2003, s. 224—351); 2 — Велика Бугаївка / пох. 94 (Петраускас, Шишкин 2013, рис. 124); 3 — Гаврилівка / пох. 5 (Сымонович 1955, с. 282—316); 4 — Баїв / пох. ( Кухаренко 1975, рис. 3); 5 — Курники / пох. 4 (Магомедов 1999, рис. 6); 6, 7 — Журавка Віль- шанська / пох. 14 (Гавритухин 2007, рис. 10: 1; Гороховский 1988, № 81); 8 — Ранжеве / пох. 14 (Сымонович 1979, с. 93—111); 9 — Київ (Каргер 1948, с. 250—251); 10 — Теремці / житло 14 ( Баран 2008, табл. 29: 20) Fig. 5. Fibulae of the late stage of the Cheniakhiv culture: 1 — Kosanove, cultural layer (Petrauskas 2003, S. 224—351); 2 — Velyka Buhaivka / burial No. 94 (Петраускас, Шишкин 2013, рис. 124); 3 — Havrylivka / burial No. 5 (Сымонович 1955, с. 282—316); 4 — Baiv / burial (Кухаренко 1975, рис. 3); 5 — Kurnyky / burial No. 4 (Магомедов 1999, рис. 6); 6, 7 — Zhuravka Vilshanska / burial No. 14 (Гавритухин 2007, рис. 10: 1; Гороховский 1988, №81); 8 — Ranzheve / burial No. 14 (Сымонович 1979, с. 93—111); 9 — Kyiv (Каргер 1948, с. 250—251); 10 — Teremtsi / house No. 14 (Баран 2008, табл. 29: 20) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 224 цільним приймачем з Києва (Гавритухин 2007, с. 20—22, рис. 11) (рис. 5: 9). Також до пізніх форм належать підв’язні фібули зі стрічковим корпусом великих розмірів з декоративним оздобленням — корпус прикрашається фа- сетками, нарізками, вибірками, кінці пружин фіксовані кубооктаедрічними насадками. Зна- йдені в Гаврилівці / пох. 5, Косановому / к.ш., Великій Бугаївці / пох. 93 (рис. 6: 1—3). До за- ключних фаз черняхівської культури відносять і великі одночленні фібули, знайдені в Бає- ві / пох. 2 та Великій Бугаївці / пох. 156 (рис. 6: 4). Фібули згаданих типів відомі в комплексах кінця IV — пер.пол. V ст. з Танаїсу, Криму (Ай- бабин 1990, рис. 9), а також у старожитностях ступенів D 1 та D 2 Центральної Європи (Tejral 1997, Abb. 9: 14; 10: 12, 13; 13: 7, 8; 15: 9; 15: 5; 26: 1). Гребені пізнього етапу черняхівської куль- тури переважно мають тришарову конструк- цію, довгі плічка та висунутий гриф, які в біль- шості випадків відповідають типу III, за З. То- мас. Гребені цього типу в цілому датуються IV ст., найбільш пізні початком V ст., за знахід- ками в Керчі та Унтерзібенбруні (Thomas 1960, S. 110; Засецкая 1979, с. 5—11, рис. 2: 64). Зараз для гребенів цього типу можливо виділяти най- більш пізні різновиди (Petrauskas 2003, S. 245). До таких ознак належать подовжені плечі, про- пили між грифом і плечима, короткі бічні на- кладки, роздільні бічні накладки тощо (Шиш- кін 2002, с. 244—246) (рис. 6: 3, 5—11). Такі Рис. 6. Гребені пізнього етапу черняхівської культури. 1 — Київ (Каргер 1948, с. 250—25); 2 — Суми-Сад / пох. 5 (Некрасова 1985, с. 75—80); 3 — Чернелів-Руський / пох. 186 (Герета 2013, рис. 126); Війтенки 2 / пох. 117 (Любичев 2019, рис. 138: 2); 5, 7 — Успенка / пох. 137 та 1647 (Некрасова 2006, рис. 52: 2); 6 — Гаврилівка / пох. 5(Симонович 1955, с. 282—316); 8 — Велика Бугаївка / об’єкт 2 (Петраускас, Шишкин 2013, рис. 210: 3); 9 — Воскресенське (Жа- ров, Терпиловський 2011, с. 166—177); 10 — Кантемирівка / курган 1 (Обломский 2003, рис. 91); 11 — Маслове (Петров 1964, рис. 6: 14) Fig. 6. Combs of the late stage of the Cheniakhiv culture: 1 — Kyiv (Каргер 1948, с. 250—25); 2 — Sumy-Sad / burial No. 5 (Некрасова 1985, с. 75—80); 3 — Cherneliv-Ruskyi / burial No. 186 (Герета 2013, рис. 126); Viitenky 2 / burial No. 117 (Любичев 2019, рис. 138: 2); 5, 7 — Uspenka / burials Nos. 137 and 1647 (Некрасова 2006, рис. 52: 2); 6 — Havrylivka / burial No. 5 (Сымонович 1955, с. 282—316); 8 — Velyka Buhaivka / object No. 2 (Петраускас, Шишкин 2013, рис. 210: 3); 9 — Voskresenske (Жаров, Терпиловський 2011, с. 166—177); 10 — Kantemyrivka / barrow No. 1 (Обломский 2003, рис. 91); 11 — Maslove (Петров 1964, рис. 6: 14) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 25 форми гребенів знайдені на низці пам’яток: Кантемирівка / курган 3, Успенка / пох. 137, Гаврилівка / пох. 5, Бугаївка / об’єкт 2, Мас- лове / пох. 69, Воскресенське / пох. 3, Чер- няхів, Чернелів-Руський / пох. 186 тощо. До гунського часу також слід віднести гребені з трапецієподібною спинкою з подовжени- ми плечима типу Війтенки 2 / пох. 117 (рис. 6: 4) та високими півколістими спинками типу Маслове / пох. 90 (Петров 1964, рис. 13: 31) та Чернелів-Руський / пох. 23 (Герета 2013, рис. 37) та ін. До цієї ж групи речей кінця IV — першої половини V ст. слід відносити одно- шарові гребені невеликих розмірів, декотрі з них мають отвори для підвішування (Терпи- ловській, Петраускас 2005, с. 58—69) (рис. 8: 1, 4, 5). Походять з комплексів поховань: Київ, Суми-Сад / пох. 5, Бугаївка / пох. 143, Черня- хів та ін. Щодо датування останніх типів речей можна послатися на одношарові мініатюрні гребені знайдені на пам’ятках гунського часу з речами ступенів D 1 та D 2 на Дону (Обломский 2015, с. 58, 291—292, рис. 308). Таким чином, короткий огляд деяких ти- пів речей фіналу черняхівської культури до- зволяє проводити паралелі між хронологіч- ними горизонтами початку епохи Велико- го переселення народів Центральної Європи, а також пам’ятками кінця IV — першої поло- вини V ст. з території Криму, Кавказу та Дону. Слід додати, що це не окремі речі, а комплек- си поховань або споруд з різних регіонів чер- няхівської культури: Кантемирівка / курган 3, Журавка Ольшанська / пох. 2, 5, 14, Ран- жеве / пох. 14, Гаврилівка / пох. 5, Горошев- ці / пох. 4, Велика Бугаївка / пох. 93, 101, 132, споруда 2, Успенка / пох. 1647, Теремці / жит- ло 14, Холмське / пох. 51, Нагірне 2 / пох. 11; Капулівка / жит. 3, Вільшанки Барахтянської, Війтенки 2 / пох. 117, Шишаки / пох. 39, 60, Лохвиця / пох. 12 та ін. (рис. 1). Практично на більшості могильників розкопаних великими площами є горизонт поховань із знахідками гунського часу. Масовість речей (комплексів і пам’яток) фіналу черняхівської культури ха- рактерних для ступеню D 1 вказує на те, що до початку V ст. немає підстав говорити про кризу культури. Значне зменшення кількості парале- лей спостерігається тільки на ступені D 2 . Така ситуація, на мій погляд, не дозволяє говори- ти про катастрофічні наслідки гунського втор- гнення для культури в останній чверті ІV ст. Занепад культури слід пов’язувати з більш піз- нім часом. Про те, що гунські військові акції, у всякому разі, до епохи Аттіли, не були на- стільки згубними, щоб викликати різке зник- нення культури свідчать і дані поселень. Слід зазначити, що лише на окремих черняхівських поселеннях знайдено зброю гунського похо- дження — наконечник стріли в Дмитрівці 3, гачок сагайдака в Комарові (рис. 2). На інших пам’ятках черняхівської культури немає вій- ськових речей, які б свідчили про присутність гунів (Магомедов, Левада 1996, с. 309—310, рис. 7). Матеріали трьох «бургів» черняхівської культури, на які, за логікою військового часу та географічним положенням, повинні були об- рушитися гуни, не фіксують явних слідів по- громів. Крім цього, верхня дата цих пам’яток дуже проблематична 6. Один з аргументів про «фатальність» набі- гів гунів полягає в тому, що на черняхівських поселеннях зафіксовані сліди руйнацій, слі- ди пожарищ і т. п. (Bierbrauer 1994, S. 117). Се- ред таких поселень на території України згаду- ються Іванківці (Брайчевский, Довженок 1967, с. 238—262) та Леськи (Смиленко, Брайчев- ский 1967, с. 35—61). Дійсно, за даними публі- кації матеріалів деякі споруди на поселеннях загинули у вогні. Проте час їх загибелі визна- чити не можна, тому що вони не містять дату- вальних знахідок. Сукупна дата поселень ви- значається досить широко в межах IV — пер- шої половини V ст. В цьому сенсі, пошлюся на матеріали досліджень поселень басейну Дні- стра та Дніпра, де є більш реальні факти заги- белі споруд на поселеннях від набігів гунів — Капулівка (Рутківська 1970, с. 194—216), Дми- трівка 3 (Башкатов 2010, с. 231 і далі). Попередній аналіз хронології жител та гос- подарчих споруд в різних регіонах вказує на те, що припинення існування житлових об’єктів на черняхівських поселеннях належить до різ- них хронологічних ступенів C 2 , C 3 та D 1 . І при- чина їх загибелі також різна, зокрема й від по- жеж (Баран 1981; Некрасова 2006, с. 87—200; Обломский 2010, с. 144—260; Кравченко та ін. 2005 та ін.). Цей факт зайвий раз вказує на складність історичних процесів, які мали місце в черняхівській культурі. Тільки у відомій нам, завдяки письмовим свідченням, готській істо- рії «припонтійського періоду» ІІІ — першої по- ловини V ст. згадуються військові зіткнення зі спалеямі, гепідами, аланами, антами та іншими племенами. Слід згадати і каральну акцію Ва- 6 Наприклад, опубліковані матеріали з Башмачки не виходять за межі середини IV ст. (Смиленко 1992). Крім цього відзначимо, що спорудження цих укрі- плень в часи черняхівської культури викликає сум- ніви (Магомедов 1987, с. 29; Левада 2006, с. 60—73). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 226 лента на «північ від Дунаю» 367—369 рр. з ме- тою покарання вестготів (Wolfram 1990). З яки- ми подіями та яким періодом слід пов’язувати «сліди згарищ» на черняхівських поселеннях — справа майбутніх археологічних досліджень. Про те, що життя на черняхівських посе- леннях не припинялося і після появи гунів у Південно-Східній Європі, вказують і факти хронології пам’яток черняхівської культури. Очевидно, що і в останній чверті IV, і на по- чатку V ст. триває нормальне функціонування могильників черняхівського типу. На черня- хівських поселеннях частина об’єктів зникає в означений період, і ми не можемо виключати тут «гунського фактора», однак говорити про глобальне зникнення культури мені здається не можна. З наведеного вище огляду деяких особли- востей пізнього періоду культури випливає, що мова йде не про окремі речі, а про групу пам’яток періоду фінального розвитку культу- ри. Ці знахідки досить впевнено синхронізу- ються зі ступенем D 1 , тобто кінцем IV — почат- ком V ст. Деякі з предметів мають аналогії і в більш пізній час: ступінь D 2 , тобто перша поло- вина V ст. (Вільшанка-Київ-Бугаївка-Теремці- Шишаки-Війтенки). Очевидно, що початко- ве зіткнення з гунами не мало настільки ката- строфічних наслідків, як це заведено вважати в деяких дослідженнях. Зникнення культури слід синхронізувати з більш пізнім часом. Пряме ототожнення черняхівської куль- тури та остготів методологічно не правиль- не і призводить якщо не до спотворення, то як мінімум до «збідніння» історичної карти- ни Південно-Східної Європи. Дійсно «маси» готів під тиском гунів і «голоду» в 370-х роках переселяються на правий берег Дунаю в пошу- ках притулку та їжі. Однак, частина, і не мала частина, остготів продовжує жити на колишніх місцях розселення. Варто нагадати їх успішні війни з антами і гепідами вже як васалів гунів, а також під час 40-річного періоду «безкоролів- ства» вже за панування гунів. Можливо, в цьо- му випадку слід більш уважно вивчити істо- ричну долю пам’яток «типу Косанове» у складі черняхівської культури, які, безумовно, нале- жать до гото-гепідського компоненту культу- ри. Так, матеріали Середнього Подніпров’я з урахуванням загальної тенденції розвитку північно-західного компонента в черняхів- ській культурі дають можливість припускати, що на ступені D 1 (остання чверть ІV ст.) відбу- вається відтік східногерманського населення на нові території (Петраускас 2018, с. 36). Хочу звернути увагу на «слабку» насиченість черня- хівських пам’яток з індикаторами ступенів D 1 та D 1 /D 2 лісостепу Дністра, Південного Бугу та Дніпра 7. Регіон, в якому етнокультурною до- мінантою в черняхівській культурі є пам’ятки типу «Ружичанка-Косанове», тобто східногер- манська складова 8. Цілком можливо, що саме ця частина черняхівської спільноти першою почала рух із старих місць проживання під тиском гунів або інших обставин в південно- му напрямку. Привертає увагу також висновок С. В. Діденка про концентрацію античних ам- фор кінця ІV — початку V ст. у причорномор- ській зоні (Діденко 2018). Факт, який свідчить про продовження традиції активних торгових відносин племен черняхівської культури з піз- ньоантичним світом, незважаючи на присут- ність тут гунів. У той же час під «ремісничою вуаллю» чер- няхівської культури виявилися не тільки схід- ногерманські племена. Інші етнокультурні ан- клави черняхівської культури — слов’янські (типу Черепин/Теремці-Журавка/Хлопків- Боромля), сарматські (типу Кантемірівка- Біленьке-Війтенки) — мали свою історичну долю в розвитку матеріальної культури типу Черняхів. У зв’язку з цим можна нагадати та- кож, що за даними письмових джерел і сарма- ти, і анти в різний час були як противниками, так і союзниками гунів. Гуно-черняхівські відносини цілком узго- джуються з «правилами» життя кочовиків і осілого населення в Південно-Східній Європі (Плетнёва 1982). Номади не були зацікавлені у фізичному знищенні осілого населення. Для них воно було об’єктом економічної експлу- атації — збір данини, раби, продукти обміну, технології та ін. Питання полягало в тому, хто буде володіти і управляти цією масою населен- ня. Гуни вирішили його шляхом підпорядку- вання панівної в цьому регіоні гото-аланської верхівки. Васальний статус остготів і аланів було встановлено за часів Баламбер (370-ті роки) і завершено в 455 р. в битві при Недао. 7 Таку територіальну «білу пляму» в Дністро-Буго- Дніпровському Лісостепу кінця IV — першої поло- вини V ст. фіксують карти, де картографовані окре- мі речі або пам’ятки фінального етапу черняхівської культури: Гавритухин 2007, рис. 8; Казанский 2011, рис. 1; Терпиловський, Петраускас 2005, рис. 7 та ін. 8 Географічний епіцентр колонізації Південно- Східної Європи східногерманськими племенами до- бре позначають основні маркери цієї етнокультурної складової черняхівської культури — довгі будинки, ліпний посуд, специфічні прикраси, деталі одягу та культові речі (Милашевський 2017). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 27 Айбабин, А. И. 1990. Хронология могильников Крыма позднеримского и раннесредневекового времени. Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии, 1, с. 5-86. Амброз, А. К. 1966. Фибулы юга Европейской части СССР. II в. до н. э. — IV в. н. э. Свод археологических источников, ДI-30. Амброз, А. К. 1971. Проблемы раннесредневековой хроно- логии Восточной Европы. Советская археология, 2-3. Аммиан Марцеллин. История. Пер. Ю. Кулаковского и А. Сони, 1-3, Киев, 1906-1908. Баран, В. Д. 1981. Черняхівська культура: За матеріалами верхнього Дністра і Західного Бугу. Київ: ІА НАНУ. Баран, В. Д. 2008. Слов’янське поселення середини І тися- чоліття нашої ери біля села Теремці на Дністрі. Київ: ІА НАНУ. Башкатов, Ю. Ю. 2010. Памятники черняховской культуры юга Среднего Поднепровья. В: Щеглова, О. А. (ред.). Германия—Сарматия. Калининград, 2, с. 215-238. Брайчевский, М. Ю., Довженок, В. И. 1967. Поселение и святилище Иванковцы в Среднем Поднестровье. Материалы и исследования по археологии СССР, 139, с. 238-262 Гавритухин, И. О. 1999. Хронологические индикаторы финала черняховской культуры. В: Левада, М. Е. (ред). Сто лет черняховской культуры. Київ, с. 48-86. Гавритухин, И. О. 2007. Финал черняховской культуры. Раннеславянский мир, 9, с. 9-71. Ґерета, І. П. 2013. Чернелево—Руський могильник. Ouim, 3, Київ; Тернопіль. Гопкало, О. В. 2011. Относительная хронология мужских погребений черняховской культуры. К постанов- ке проблемы. В: Петраускас, О. В., Шишкин, Р. Г. (ред.). Черняхівська культура. Актуальні проблеми до- сліджень (Oium, 1), Київ: ІА НАНУ с. 66-96. Гопкало, О.В. 2016. Погребения культуры Черняхов- Сынтана-де-Муреш с двупластинчатыми фибулами: опыт социологического анализа группы. В: Петраус- кас, О. В., Гопкало, О. В., Горбаненко, С. А. (ред.). Черняхівська культура. До 85-річчя від дня народжен- ня І. С. Винокура (Oium, 5). Київ: ІА НАНУ, с. 29-40. Гороховский, Е. Л. 1988. Хронология черняховских мо- гильников Лесостепной Украины. Труды V Между- народного конгресса археологов-славистов (Киев, 18— 25 сент, 1985 г.). Київ, 4, с. 34-46. Гороховский, Е. Л. 1988а. Кантемировские курганы на Полтавщине и проблема древностей раннегуннско- го периода на юге Восточной Европы. Тез. докл. Пол- тавской областной научно-практической конф. Пол- тава, с. 18-19. Гудкова, А. В., Фокеев, М. М. 1984. Земледельцы и кочевники в низовьях Дуная I—IV вв. н. э. Киев: Наукова думка. Діденко, С. В. 2018. Античний керамічний імпорт у черня- хівський культурі на території України. Автореферат дисертації к. і. н. ІА НАНУ. Жаров, Г. В., Терпиловський, Р. В. 2011. Нові пам’ятки черняхівської культури у межиріччі Удаю і Сули. Черняхівська культура. Актуальні проблеми дослі- джень. В: Петраускас, О. В., Шишкин, Р. Г. (ред.). Черняхiвська культура: матерiали дослiджень (Oium, 1). Київ; Луцьк: ІА НАНАУ, с. 166-177. Засецкая, И. П. 1979. Боспорские склепы гуннской эпохи как хронологический эталон для датирования па- мятников восточноевропейских степей. Краткие со- общения Института археологии, 158, с. 5-17. Засецкая, Ю. В. 1994. Культура кочевников Южнорусских степей в гуннскую эпоху (конец IV—V вв.). Санкт- Петербург. Засецкая, И. П. 2000. О двух классификациях стеклянных сосудов с декором из напаянных капель и нитей си- него стекла. Нижневожский Археологический вест- ник, 3, с. 209-238. Івановськiй, В. I., Цигилик, В. М. 1995. Черняхiвський мо- гильник поблизу с. Острiвець на Iвано-Франкiвщинi. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття та Волині, 6, с. 169-184. Иордан. О происхождении и деяниях гетов.”Getica”. Вступи- тельная статья, перевод, комментарий Е. Ч. Скржин- ской. Москва, 1960. Казанский, М. М. 2011. Радагайс и конец черняховской культуры. В: Петраускас, О. В., Шишкин, Р. Г. (ред.). Черняхiвська культура: матерiали дослiджень (Oium, 1). Київ; Луцьк: ІА НАНАУ, с. 22-32. Каргер, М. К. 1948. К вопросу о древнейшей истории Ки- ева. Советская археология, 10, с. 250-251. Кравченко, Н. М. 1971. Поховання V ст. н. е. з с. Вільшанки на Київщині. Середні віки на Україні. Київ, 1, с. 75-79. Кравченко, Н. М. 1987. О методике социологическо- го анализа погребального обряда черняховской культуры. В: Смирнов, С. В. (ред.). Исследования социально-исторических проблем в археологии, Київ: Наукова думка, с. 209-227. Кравченко, Н. М., Петраускас, О. В., Шишкин, Р. Г., Пе- траускас, А. В. 2007. Памятники археологии позднерим- ского времени Правобережной Киевщины. Київ: КНТ. Кухаренко, Ю. В. 1955. Поселение и могильник полей по- гребений в с. Привольное. Советская археология, 22, с. 125-152. Кухаренко, Ю. В. 1975, Баївський могильник: (За матерiалами розкопок В. П. Петрова i А. П. Калiщука). Археологiя, 18, с. 51-61. Левада, М. Е. 2006. Миф о городищах черняховской культуры. Бібліотека Vita Antiqua, Київ, с. 60-73. Любичев, М. В. 2019. Ранняя история днепро-донецкой ле- состепи I—V веков. (Ostrogothica—Seri, 2). Харків: Естет Принт. Магомедов, Б. В. 1987. Черняховская культура Северо- Западного Причерноморья. Київ. Магомедов, Б. В. 1999. Черняховский могильник Курни- ки на Южном Буге. Stratum plus, 4, с. 102-120. Магомедов, Б. В. 2001. Черняховская культура. Проблема этноса. Lublin. Магомедов, Б. В., Левада, М. Е. 1996. Оружие черняхов- ской культуры. Матералы по археологии, истории и этнографии Таврии. Симферополь, 5, с. 304-323, 558-556. Махно, Е. В., Сикорский, М. И. 1989. Могильник черня- ховской культуры у с. Соснова на Левобережье Дне- пра. В: J., Gurba, A., Kokowski (ред.). Kultura wielbarska w mlodszym okresie rzymskim, Lublin, 2, s. 249-263. Милашевський, О. С. 2017. Північно-західний компонент черняхівської культури (за матеріалами ліпного по- суду). Дисертація к. і. н. Інститут археології НАН України. Некрасова, Г. М. 1985. Охоронні розкопки черняхівського могильника поблизу м. Суми. Археологія, 50, с. 75-80. Некрасова, А. Н. 2006. Памятник черняховской культуры Днепровского Левобережья. Бібліотека Vita Antiqua, Киев, с. 87-200. Обломский, А. М. 2003. Днепровское лесостепное Левобе- режье в поздннеримское и гуннское время. Москва. Обломский, А. М. 2010. Материалы поселения Журавка Ольшанская. Раннеславянский мир, 13, с. 144-260. Обломский, А. М. 2015. Хронология верхнедонских па- мятников середины 1 тыс. н. э. Острая Лука Дона в древности. В: Обломский, А. М. (ред.) Археологичес- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 228 кий комплекс памятников гуннского времени у с. Кси- зово (конец IV—V в.) (Раннеславянский мир, 16). Мо- сква: ИА РАН, с. 291-295. Петраускас, О. В. 1998. Могильник черняховской культуры в г. Каневе-ул. Пушкина. Studia Gothika. Lublin, 2, S. 189-220. Петраускас, О. В. 2010. Фібули «воїнського типу» черня- хівської культури (за матеріалами пам’яток України). Археологія і давня історії України. Київ: ІА НАНУ, 2, с. 191-208. Петраускас, О. В. 2014. Деякі підсумки досліджень комп- лексу пам’яток пізньоримського часу біля с. Комарів. В: Петраускас, О. В., Горбаненко, С. А. (ред.). Черня- хівська культура: до 120-річчя від дня нарождення В. П. Петрова (Oium, 4). Київ: ІА НАНУ, с. 165-184. Петраускас, О. В. 2018. Могильник та поселення черня- хівської культури Велика Бугаївка в системі старо- житностей Середнього Подніпров’я. Археологія, 2, с. 22-41. Петраускас, О. В., Пастернак, В. В. 2003. Скляні посудини могильника черняхівської культури Велика Бугаївка в Середньому Подніпров’ї. Археологія, 4, с. 65-76. Петраускас, О. В., Шишкин, Р. Г. 2013. Могильник и поселе- ние черняховской культуры у с. Великая Бугаевка (архе- ологический источник). (Oium, 2), Київ: ІА НАНУ. Петров, В. П. 1964. Масловский могильник на р.Товмач (по материалам раскопок П. И. Смоличева и с. Гам- ченко в 1926, 1928 и 1929 гг.). Материалы и исследо- вания по археологии СССР, 116, с. 118-167. Плетнёва, С. А. 1982. Кочевники средневековья. Поиски ис- торических закономерностей. Москва. Рейда, Р. М., Гейко, А. В., Сапєгін, С. В. 2016. Поховання 115 Шишацького могильника зі скляним орнамен- тованим кубком. В: Петраускас, О. В., Гопкало, О. В., Горбаненко, С. А. (ред.). Черняхівська культура. До 85-річчя від дня народження І. С. Винокура (Oium, 5). Київ: ІА НАНУ, с. 20-28. Рейда, Р. М., Гейко, А. В., Сапєгін, С. В. 2018. Деякі хро- ноіндикатори другої половини IV—V ст. з Шишаць- кого могильника. В: Любичев, М. В., Мызгин, К. В. (ред.). Хронология и монетные находки поздне- римского времени и эпохи Великого переселения наро- дов. Актуальные археологические исследования в Цен- тральной и Восточной Европе (материалы полевого семинара на базе экспедиции возле с.Войтенки 15—17 сентября 2016 г.) (Ostrogothica-Serie: Hefte, 3). Харь- ков, с. 111-120. Румянцева, О. С., Любичев, М. В., Петраускас, О. В., Трифонов, А. А., Ханин, Д. А., Червяковская, М. В. 2020. Цветное стекло с памятников черня- ховской культуры и технологические традиции провинциально-римских стеклоделов. В: М., Лю- бичев, К. В., Мизгін (ред.). Між Сходом та Заходом (=Inter Orientem et Occidentem), (Ostrogothica, 3), Хар- ків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, с. 324-351. Рутківська, Л. М. 1970. Поселення ІV—V ст. н. е. в с. Капу- лівка на Нижньому Дніпрі. Археологія, 24, с. 194-216. Смиленко, А. Т. 1992. Городище Башмачка III—IV в. н. э. Київ: Наукова Думка. Смиленко, А. Т., Брайчевский, М. Ю. 1967. Черняхов- ские поселения в с. Леськи близ города Черкассы. Материалы и исследования по археологии, 139, с. 35-61. Сорокина, Н. П. 1971. О стеклянных сосудах с каплями синего стекла из Причерноморья. Советская архео- логия, 4, с. 85-101. Сымонович, Э. А. 1955. Памятники черняховской культуры Степного Поднепровья. Советская архео- логия, 24, с. 282-316. Сымонович, Э. А. 1960. Раскопки могильника у Овчар- ни совхоза «Приднепровского» на Нижнем Днепре. Материалы и исследования по археологии СССР, 82, с. 192-238. Сымонович, Э. А. 1964. Стеклянные кубки из Журав- ки. Краткие сообщения Института археологии, 102, с. 8-12. Сымонович, Э. А. 1979. Коблевский и Ранжевский мо- гильники около г. Одессы. В: Сымонович, Э. А. (ред.). Могильники черняховской культуры. Москва: Наука, с. 93-111. Терпиловський, Р. В., Петраускас, О. В. 2005. Черняхів- ські поховання могильника Дідів Шпиль на Канів- щині. Археологія, 1, с. 58-69. Шишкін, Р. Г. 1999. Господарсько-екологічна модель черняхівського населення черняхівської культури (за матеріалами Середнього Подніпров’я). Археоло- гія, 4, с. 129-139. Шишкин, Р. Г. 2002. Хронологические признаки трехслойных гребней черняховской культуры. В: Крижицький, С. Д. (ред.). Сучасні проблеми археоло- гії, Київ, с. 244-246. Щукин, М.Б. 1979. К вопросу о верхней хронологической границе черняховской культуры. Краткие сообщения Института археологи, 158, с. 17-22. Щукин, М.Б. 2005. Готский путь. Санкт-Петербург. Amm. Marc. Anke, B. 1995. Studien zur reiternomadischen Kultur des 4. bis 5. Jh. Etnographisch-Archäologische Zeitschrift, 36, Berlin, S. 144-163. Bierbrauer, V. 1991 (1995). Das Frauengrab von Castelbolognese in der Romagna (Italien) — zur chronologischen, ethnischen und historischen Auswertbarkeit des ostgermanischen Fundstoffs des 5. Jahrhunderts in Südosteuropa und Italien, Jahrbuch Römisch-Germanisches Zentralmuseum, 38, S. 541-592. Bierbrauer, V. 1994. Archäologie und Geschichte der Goten vom 1.—7. Jahrhundert. Jahrbuch des Insitutes für Früh mittelalterforschung der Universität Münster, 28, S. 51-171. Bierbrauer, V. 1999. Die etnische Interpretation der Sintana de Mures-Černjachov-Kultur. Die Sintana de Mures- Černjachov-Kultur (Akten des Internationalen Kolloquiums in Caput vom 20. bis 24. Oktober 1995), Bonn, S. 211-238. Böhme, H. W. 1974. Germanische Grabfunde des 4. bis 5. Jahrhunderts zwischen unterer Elbe und Loire. Münchner Beitrag Vor — und Frühgeschichte, 19, München. Gudkova, A., Schultze, E. 2017. Gräberfeld und Siedlung Nagornoe II. Ein Fundplatz der Sântana de Mureş- Černjachov-Kultur an der Unteren Donau. Archäologie in Eurasien, 35, Bonn: Habelt-Verlag. Iord. Get. Kazanski, M. 1992. Les Goths et les Huns. À propos des relations entre les Barbares sédentaires et les nomades. Archéologie médiévale, 22, p. 191-229. Kasanski, M., Legoux, R. 1988. Contribution a l etude des tomoignages archeologiques des Goths en Europe orientale a l epoque des Grandes Migrations: la chrononologie de la culture de Cernjachow recente. Archeologie Mediewale, 18, p. 12-53. Petrauskas, O. V. 2003. Die Gräberfelder der Černjachov-Kultur von Kosanovo und Gavrilovka — eine vergleichende Studie zu Chronologie, Bestattungssitten und ethnokulturellen Besonderheiten . Bericht der Römisch-Germanischen Kommission, 83, S. 224-351. Popa, A. 2001. Romains ou Barbares? Architecture en pierre dans le Barbaricum à l’epoque romaine tardive (sur le matériel archéologique du Nord-Ouest du Pont Euxin). Basarabica, 3, Chişinău, ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 29 Rau, G. 1972. Körpergräber mit Glasbeigaben des 4. nachchristlichen Jahrhunderts im Oder-Weichsel-Raum. Acta praehistorica et archaeologica, 3, S. 109-214. Die Sintana de Mures-Černjachov-Kultur. Akten des Internationalen Kolloquiums in Caput vom 20. bis 24. Oktober 1995. G., Gomolka-Fuchs (Hrg.), Bonn, 1999. Straume, E. 1987. Gläser mit Facettenschliff aus skandinavischen Gräbern des 4. und 5. Jahrhunderts n.Chr. Oslo. Tejral, J. 1997. Neue Aspekte der frühvölkerwanderungszeitlichen Chronologie im Mitteldonauraum. Neue Beiträge zur Erforschung der Spätantike im mittleren Donauraum, Brno, S. 321-362. Thomas, S. 1960. Studien zu den germanischen Kämmen der römischen Keiserzeit. Arbeits- und Forschungsberichte zur sächsischen Bodendenkmalpflege, 8, S. 54-215. Wolfram, H. 1990. Die Goten. Von Anfangen bis zur Mitte des sechsten Jahrhunderts. München. Надійшла 04.03.2021 О. В. Петраускас Кандидат исторических наук, зав. отделом археологии ранних славян Института археологии НАН Украины, ORCID 0000-0001-9117-4265, oleg_petrauskas@iananu.org.ua Черняховская культура и гунны (по материалам археологических памятников Украины) В статье рассматривается проблема отношений черняховской культуры и гуннов на основании анализа археоло- гических материалов с учетом данных письменных источников. Указанные источники свидетельствуют о том, что исчезновение черняховской культуры приходится на более позднее время, чем появление гуннов в Северном Причерноморье. Основные сведения о гуннах изложены в трудах Аммиана Марцелина и Иордана. Появление гуннов в При- черноморье приходится на конец правления Германариха (между 369—375/376 гг.), что синхронизируется с концом ступени С3 относительной хронологии варварских древностей Восточной Европы. События в истории остготов после их поражения в составе гуннского племенного союза практически не привязаны к абсолютным датам и конкретной географии. Однако важным является сообщение Иордана о том, что остготы после подчи- нения гуннами остались на местах прежнего проживания. Материалы черняховской культуры свидетельствуют о том, что существует многочисленная группа вещей, которые синхронизируются со ступенями D1 и D2 (около 370—450 гг.). Важно, что вещи происходят из закрытых комплексов, различных типов памятников и регионов культуры. Правильное объяснение исчезновения культуры возможно только с учетом полиэтничного характера этого образования. Например, по данным письменных источников миграция остготов, одного из компонентов чер- няховской культуры, в римские провинции растянулась минимум на пол столетия. Судьба прочих компонентов культуры может быть восстановлена по данным археологических источников. Серия предметов из комплексов черняховской культуры, среди которых стеклянные кубки, пряжки, гребни, античный импорт, может быть да- тирована концом IV — первой половиной V вв. Территория распространения поздних памятников черняховской культуры и их этнокультурная специфика в большинстве своем связана со скифо-сарматским и раннеславянским компонентом. Не исключено, что начало отхода восточногерманского населения из лесостепной части Украины могло быть действительно связано с конфликтом между готами и гуннами. Упадок культуры являлся сложным и многофакторным процессом, в котором ведущая роль принадлежала социально-экономическим факторам. К л ю ч е в ы е с л о в а: черняховская культура, гунны, эпоха Великого переселения народов. Oleh V. Petrauskas Ph.D., Head of the Early Slavic Archaeology Department of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0001-9117-4265, oleg_petrauskas@iananu.org.ua Chernyakhiv culture and the Huns (based on archaeological resources of Ukraine) The article deals with the problem of relations between the Cherniakhiv culture and the Huns based on the analysis of archaeological materials and written sources. These sources indicate that the disappearance of the Cherniakhiv culture occurs at a later time than the appearance of the Huns in the Northern Black Sea Region. Basic information about the Huns is set out in the writings of Ammianus Marcelinus and Jordan. The appearance of the Huns in the Black Sea Region falls on the end of the reign of Germanarich (between 369—375/376). This synchronizes with the end of the C3 level of the relative chronology of Eastern European barbarian antiquities. Events in the history of the Ostrogoths after their defeat and as part of the Hunnic tribal union are practically not tied to absolute dates and specific geography. Jordan writes that the Ostrogoths, after being subjugated by the Huns, remained in the places of their former residence. The Cherniakhiv culture resourses indicate that there is a large group of items that are synchronized with the levels D1 and D2 (about 370—450). It is important that items come from closed complexes, different types of sites and cultural regions. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 230 A correct explanation of the disappearance of a culture is possible only taking into account the multiethnic composition of this culture. According to written sources, the migration of the Ostrogoths, one of the components of the Cherniakhiv culture, to the Roman provinces stretched for at least half a century. The fate of other components of the culture can be reconstructed from the data of archaeological sources. There is a number of items that come from the latest Cherniakhiv culture. Glass beakers, buckles, combs, antique imports, can be dated by the end of 4th — first half of 5th centuries. The territory of distribution of the latest settlements and cemeteries of the Cherniakhiv culture and their ethnocultural specificity may be associated with the Scythian-Sarmatian and the Early Slavic components. It is possible that the beginning of the migration of the East German population from the Forest-Steppe Ukraine could really be associated with the conflict between the Goths and the Huns. The decline of the culture is a complex and multifactorial process in which socio-economic factors played a leading role. K e y w o r d s: Cherniakhiv culture, Huns, Great Migration period. References Aibabin, A. I. 1990. Khronologiia mogilnikov Kryma pozdnerimskogo i rannesrednevekovogo vremeni. Materialy po arkheologii, istorii i etnografii Tavrii, 1, p. 5-86. Ambroz, A. K. 1966. Fibuly yuga Evropeiskoi chasti SSSR. II v. do n. e. - IV v. n. e. Svod arkheologicheskikh istochnikov, DI-30. Ambroz, A. K. 1971. Problemy rannesrednevekovoi khronologii Vostochnoi Evropy. Sovetskaia arkheologiia, 2-3. Amm. Marc. Ammian Martsellin. Istoriia. Per. Yu. Kulakovskogo i A. Soni, 1-3, Kyiv, 1906-1908. Baran, V. D. 1981. Cherniakhivska kultura: Za materialamy verkhnoho Dnistra i Zakhidnoho Buhu. Kyiv: IA NANU. Baran, V. D. 2008. Slovianske poselennia seredyny I tysiacholittia nashoi ery bilia sela Teremtsi na Dnistri. Kyiv: IA NANU. Bashkatov, Yu. Yu. 2010. Pamiatniki cherniakhovskoi kultury yuga Srednego Podneprovia. In: Shcheglova, O. A. (ed.) Germaniia- Sarmatiia, 2, Kaliningrad, p. 215-238. Braichevskii, M. Yu., Dovzhenok, V. I. 1967. Poselenie i sviatilishhe Ivankovtsy v Srednem Podnestrove. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR. 139, p. 238-262 Gavritukhin, I. O. 1999. Khronologicheskie indikatory finala cherniakhovskoi kultury. In: Levada M. E. (ed). Sto let chernia- khovskoi kultury. Kyiv, p. 48-86. Gavritukhin, I. O. 2007. Final cherniakhovskoi kultury. Ranneslavianskii mir. 9, p. 9-71. Gereta, I. P. 2013. Chernelevo-Ruskyi mohylnyk. Ouim, 3, Kyiv; Ternopil. Gopkalo, O. V. 2011. Otnositelnaia khronologiia muzhskikh pogrebenii cherniakhovskoi kultury. K postanovke problemy. In: Petrauskas, O. V., Shishkin, R. G. (ed.) Cherniakhіvska kultura. Aktualnі problemi doslіdzhen (Oium, 1), Kyiv: ІA NANU p. 66-96. Gopkalo, O. V. 2016. ��Pogrebeniia kultury Cherniakhov-Syntana-de-Muresh s dvuplastinchatymi fibulami: opyt sotsiologichesko- go analiza gruppy. In: Petrauskas, O. V., Gopkalo, O. V., Gorbanenko, S. A. (ed.). Cherniakhіvska kultura. Do 85-rіchchia vіd dnia narodzhennia І. S. Vinokura (Oium, 5). Kyiv: ІA NANU, p. 29-40. Gorokhovskii, E. L. 1988. Khronologiia cherniakhovskikh mogilnikov Lesostepnoi Ukrainy. Trudy V Mezhdunarodnogo kongressa arkheologov-slavistov (Kyiv, 18-25 sent. 1985 g.). Kyiv, 4, p. 34-46. Gorokhovskii, E. L. 1988a. Kantemirovskie kurgany na Poltavshhine i problema drevnostei rannegunnskogo perioda na yuge Vos- tochnoi Evropy. Tez. dokl. Poltavskoi oblastnoi nauchno-prakticheskoi konf. Poltava, p. 18-19. Gudkova, A. V., Fokeev, M. M. 1984. Zemledeltsy i kochevniki v nizoviakh Dunaia I-IV vv. n. e. Kyiv: Naukova dumka. Didenko, S. V. 2018. Antychnyi keramichnyi import u cherniakhivskyi kulturi na terytorii Ukrainy. Avtoreferat dysertatsii k. i. n. IA NANU. Zharov, H. V., Terpylovskyi, R. V. 2011. Novi pamiatky cherniakhivskoi kultury u mezhyrichchi Udaiu i Suly. Cherniakhivska kultura. Aktualni problemy doslidzhen. In: Petrauskas, O. V., Shyshkyn, R. H. (ed.). Cherniakhivska kultura: materialy doslidzhen (Oium, 1), Kyiv; Lutsk: IA NANAU, p. 166-177. Zasetskaia, I. P. 1979. Bosporskie sklepy gunnskoi epokhi kak khronologicheskii etalon dlia datirovaniia pamiatnikov vostochnoevropeiskikh stepei. Kratkie soobshheniia Instituta arkheologii, 158, p. 5-17. Zasetskaia, Yu. V. 1994. Kultura kochevnikov Yuzhnorusskikh stepei v gunnskuyu epokhu (konets IV-V vv.). Sankt-Peterburg. Zasetskaia, I. P. 2000. O dvukh klassifikatsiiakh stekliannykh sosudov s dekorom iz napaiannykh kapel i nitei sinego stekla. Nizhnevolzhskii Arkheologicheskii vestnik, 3, p. 209-238. Ivanovskii, V. I., Tsyhylyk, V. M. 1995. Cherniakhivskyi mohylnyk poblyzu s. Ostrivets na Ivano-Frankivshchyni. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia ta Volyni. 6, p. 169-184. Iord. Get. Iordan. O proiskhozhdenii i deyaniyakh getov.”Getica”. Vstupitelnaya statya, perevod, kommentarii E. Ch. Skrzhinskoi. Moskva, 1960. Kazanskii, M. M. 2011. Radagais i konets cherniakhovskoi kultury. In: Petrauskas, O. V., Shishkin, R. G. (ed.). Cherniakhivska kultura: materiali doslidzhen (Oium, 1), Kyiv; Lutsk, 1, p. 22-32. Karger, M. K. 1948. K voprosu o drevneishei istorii Kieva. Sovetskaia arkheologiia, 10, p. 250-251. Kravchenko, N. M. 1971. Pokhovannia V st. n. e. z s. Vilshanky na Kyivshchyni. Seredni viky na Ukraini, 1, Kyiv, p. 75-79. Kravchenko, N. M. 1987. O metodike sotsiologicheskogo analiza pogrebalnogo obriada cherniakhovskoi kultury. In: Smirnov, S. V. (ed.). Issledovaniia sotsialno-istoricheskikh problem v arkheologii, Kyiv: Naukova dumka, p. 209-227. Kravchenko, N. M., Petrauskas, O. V., Shishkin, R. G., Petrauskas, A. V. 2007. Pamiatniki arkheologii pozdnerimskogo vremeni Pravoberezhnoi Kievshchiny. Kyiv: KNT. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 31 Kukharenko, Yu. V. 1955. Poselenie i mogilnik polei pogrebenii v s. Privolnoe. Sovetskaia arkheologiia, 22, p. 125-152. Kukharenko, Yu. V. 1975. Baivskyi mohylnyk: (Za materialamy rozkopok V. P. Petrova i A. P. Kalishchuka). Arheologia, 18, p. 51- 61. Levada, M. E. 2006. Mif o gorodishchakh cherniakhovskoi kultury. Bіblіoteka Vita Antiqua. Kyiv, p. 60-73. Lyubichev, M. V. 2019. Ranniaia istoriia dnepro-donetskoi lesostepi I-V vekov. (Ostrogothica-Seri, 2). Kharkov: Estet Print. Magomedov, B. V. 1987. Cherniakhovskaia kultura Severo-Zapadnogo Prichernomoria. Kyiv. Magomedov, B. V. 1999. Cherniakhovskii mogilnik Kurniki na Yuzhnom Buge. Stratum plus, 4, p. 102-120. Magomedov, B. V. 2001. Cherniakhovskaia kultura. Problema etnosa. Lublin. Magomedov, B. V., Levada, M. E. 1996. Oruzhie cherniakhovskoi kultury. Materaly po arkheologii, istorii i etnografii Tavrii, 5, Sim- feropol, p. 304-323, 558-556. Makhno, E. V., Sikorskii, M. I. 1989. Mogilnik cherniakhovskoi kultury u s. Sosnova na Levoberezhe Dnepra. In: I., Gurba, A., Kokowski (ed.). Kultura wielbarska w mlodszym okresie rzymskim, Lublin, 2, p. 249-263. Mylashevskyi, O. S. 2017. Pivnichno-zakhidnyi komponent cherniakhivskoi kultury (za materialamy lipnoho posudu). Dysertatsiia k. i. n. Instytut arkheolohii NAN Ukrainy. Nekrasova, H. M. 1985. Okhoronni rozkopky cherniakhivskoho mohylnyka poblyzu m. Sumy. Arheologia, 50, p. 75-80. Nekrasova, A. N. 2006. Pamiatnik cherniakhovskoi kultury Dneprovskogo Levoberezhia. Bіblіoteka Vita Antiqua, Kyiv, p. 87- 200. Oblomskii, A. M. 2003. Dneprovskoe lesostepnoe Levoberezhe v pozdnnerimskoe i gunnskoe vremia. Moskva. Oblomskii, A. M. 2010. Materialy poseleniia Zhuravka Olshanskaia. Ranneslavianskii mir, 13, p. 144-260. Oblomskii, A. M. 2015. Khronologiia verkhnedonskikh pamiatnikov serediny 1 tys. n. e. Ostraia Luka Dona v drevnosti. In: Oblomskii, A. M. (ed.) Arkheologicheskii kompleks pamiatnikov gunnskogo vremeni u s. Ksizovo (konets IV-V v.) (Ranneslavianskii mir, 16). Moskva: IA RAN, p. 291-295. Petrauskas, O. V. 1998. Mogilnik cherniakhovskoi kultury v g. Kaneve, ul.Pushkina. Studia Gothika, 2, Lublin, p. 189-220. Petrauskas, O. V. 2010. Fibuly voinskoho typu cherniakhivskoi kultury (za materialamy pamiatok Ukrainy). Arkheolohiia i davnia istorii Ukrainy, 2, Kyiv: Instytut arkheolohii, p. 191-208 Petrauskas, O. V. 2014. Deiaki pidsumky doslidzhen kompleksu pamiatok piznorymskoho chasu bilia s.Komariv. In: Petrauskas, O. V., Horbanenko, S. A. (ed.). Cherniakhivska kultura: do 120-richchia vid dnia narozhdennia V. P. Petrova (Oium, 4). Kyiv: IA NANU, p. 165-184. Petrauskas, O. V. 2018. Mohylnyk ta poselennia cherniakhivskoi kultury Velyka Buhaivka v systemi starozhytnostei Serednoho Podniprovia. Arheologia, 2, p. 22-41. Petrauskas, O. V., Pasternak, V. V. 2003. Skliani posudyny mohylnyka cherniakhivskoi kultury Velyka Buhaivka v Serednomu Podniprovi. Arheologia, 4, p. 65-76. Petrauskas, O. V., Shishkin, R. G. 2013. Mogilnik i poselenie cherniakhovskoi kultury u s. Velikaia Bugaevka (arkheologicheskii istochnik). (Oium, 2), Kyiv: ІA NANU. Petrov, V. P. 1964. Maslovskii mogilnik na r. Tovmach (po materialam raskopok P. I. Smolicheva i S. S. Gamchenko v 1926, 1928 i 1929 gg.). Materialy i issledovaniia po arkheologii, 116, p. 118-167. Pletnyova, S. A. 1982. Kochevniki srednevekovia. Poiski istoricheskikh zakonomernostei. Moskva. Rumiantseva, O. S., Lyubichev, M. V., Petrauskas, O. V., Trifonov, A. A., Khanin, D. A., Cherviakovskaia, M. V. 2020. Tsvetnoe steklo s pamiatnikov cherniakhovskoi kultury i tekhnologicheskie traditsii provintsialno-rimskikh steklodelov, In: M., Lyubichev, K. V., Mizgіn (ed.). Mіzh Skhodom ta Zakhodom (= Inter Orientem et Occidentem), (Ostrogothica, 3), Kharkіv: KHNU іm. V. N. Karazіna, p. 324-351. Rutkivska, L. M. 1970. Poselennia IV-V st. n. e. v s. Kapulivka na Nyzhnomu Dnipri. Arheologia, 24, p. 194-216. Smilenko, A. T. 1992. Gorodishhe Bashmachka III-IV v. n. e. Kyiv: Naukova Dumka. Smilenko, A. T., Braichevskii, M. Yu. 1967. Cherniakhovskie poseleniia v s. Leski bliz goroda Cherkassy. Materialy i issledovaniia po arkheologii, 139, p. 35-61. Sorokina, N. P. 1971. O stekliannykh sosudakh s kapliami sinego stekla iz Prichernomoria. Sovetskaia arkheologiia, 4, p. 85-101. Symonovich, E. A. 1955. Pamiatniki cherniakhovskoi kultury Stepnogo Podneprovia. Sovetskaia arkheologiia, 24, p. 282-316. Symonovich, E. A. 1960. Raskopki mogilnika u Ovcharni sovkhoza Pridneprovskogo na Nizhnem Dnepre. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 82, p. 192-238. Symonovich, E. A. 1964. Stekliannye kubki iz Zhuravki. Kratkie soobshheniia Instituta arkheologii, 102, p. 8-12. Symonovich, E. A. 1979. Koblevskii i Ranzhevskii mogilniki okolo g. Odessy. In: Symonovich, E. A. (ed.). Mogilniki cherniakhovskoi kultury. Moskva: Nauka, p. 93-111. Terpylovskyi, R. V., Petrauskas, O. V. 2005. Cherniakhivski pokhovannia mohylnyka Didiv Shpyl na Kanivshchyni. Arheologia, 1, p. 58-69. Shyshkin, R. H. 1999. Hospodarsko-ekolohichna model cherniakhivskoho naselennia cherniakhivskoi kultury (za materialamy Serednoho Podniprovia). Arheologia, 4, p. 129-139. Shishkin, R. G. 2002. Khronologicheskie priznaki trekhsloinykh grebnei cherniakhovskoi kultury. In: Krizhitskii, S. D. (ed.). Suchasnі problemi arkheologії. Kyiv, p. 244-246. Shhukin, M. B. 1979. K voprosu o verkhnei khronologicheskoi granitse cherniakhovskoi kultury. Kratkie soobshheniia Instituta arkheologi, 158, p. 17-22. Shhukin, M. B. 2005. Gotskii put. Sankt-Peterburg. Anke, B. 1995. Studien zur reiternomadischen Kultur des 4. bis 5. Jh. Etnographisch-Archäologische Zeitschrift, 36, Berlin, S. 144- 163. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 232 Bierbrauer, V. 1991 (1995). Das Frauengrab von Castelbolognese in der Romagna (Italien) - zur chronologischen, ethnischen und historischen Auswertbarkeit des ostgermanischen Fundstoffs des 5. Jahrhunderts in Südosteuropa und Italien, Jahrbuch Rö- misch-Germanisches Zentralmuseum, 38, S. 541-592. Bierbrauer, V. 1994. Archäologie und Geschichte der Goten vom 1.-7. Jahrhundert. Jahrbuch des Insitutes für Frühmittelalterfor- schung der Universität Münster, 28, S. 51-171. Bierbrauer, V. 1999. Die etnische Interpretation der Sintana de Mures-Černjachov-Kultur. Die Sintana de Mures-Černjachov- Kultur (Akten des Internationalen Kolloquiums in Caput vom 20. bis 24. Oktober 1995), Bonn, S. 211-238. Böhme, H. W. 1974. Germanische Grabfunde des 4. bis 5. Jahrhunderts zwischen unterer Elbe und Loire. Münchner Beitrag Vor- und Frühgeschichte, 19, München. Gudkova, A., Schultze, E. 2017. Gräberfeld und Siedlung Nagornoe II. Ein Fundplatz der Sântana de Mureş-Černiachov-Kultur an der Unteren Donau. Archäologie in Eurasien, 35, Bonn: Habelt-Verlag. Kazanski, M. 1992. Les Goths et les Huns. À propos des relations entre les Barbares sédentaires et les nomades. Archéologie mé- diévale, 22, p. 191-229. Kasanski, M., Legoukh, R. 1988. Contribution a l etude des tomoignages archeologiques des Goths en Europe orientale a l epoque des Grandes Migrations: la chrononologie de la culture de Cerniachow recente. Archeologie Mediewale, 18, p. 12-53. Petrauskas, O. V. 2003. Die Gräberfelder der Černiachov-Kultur von Kosanovo und Gavrilovka - eine vergleichende Studie zu Chronologie, Bestattungssitten und ethnokulturellen Besonderheiten. Bericht der Römisch-Germanischen Kommission, 83, S. 224-351. Popa, A. 2001. Romains ou Barbares? Architecture en pierre dans le Barbaricum à l’epoque romaine tardive (sur le matériel archéologique du Nord-Ouest du Pont Eukhin). Basarabica, 3, Chişinău, Rau, G. 1972. Körpergräber mit Glasbeigaben des 4. nachchristlichen Jahrhunderts im Oder-Weichsel-Raum. Acta praehistorica et archaeologica, 3, S. 109-214. Die Sintana de Mures-Černjachov-Kultur. Akten des Internationalen Kolloquiums in Caput vom 20. bis 24. Oktober 1995. G.Gomolka- Fuchs (Hrg.), Bonn, 1999. Tejral, J. 1997. Neue Aspekte der frühvölkerwanderungszeitlichen Chronologie im Mitteldonauraum. Neue Beiträge zur Erfor- schung der Spätantike im mittleren Donauraum, Brno, S. 321-362. Thomas, S. 1960. Studien zu den germanischen Kämmen der römischen Keiserzeit. Arbeits- und Forschungsberichte zur sächsischen Bodendenkmalpflege, 8, S. 54-215. Straume, E. 1987. Gläser mit Facettenschliff aus skandinavischen Gräbern des 4. und 5. Jahrhunderts n.Chr. Oslo. Wolfram, H. 1990. Die Goten. Von Anfangen bis zur Mitte des sechsten Jahrhunderts. München.
id	arheologia-com-ua-article-261
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:04:00Z
publishDate	2021
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/22/d171b7d2bfbf701b253f3a589920c422.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-2612021-09-27T17:06:11Z Chernyakhiv Culture and the Huns (Based on Archaeological Resources of Ukraine) Черняховская культура и гунны (по материалам археологических памятников Украины) Черняхiвська культура та гуни (за матерiалами археологiчних пам’яток України) Petrauskas, Oleh Cherniakhiv culture, Huns, Great Migration period черняховская культура, гунны, эпоха Великого переселения народов черняхівська культура, гуни, епоха Великого переселення народів The article deals with the problem of relations between the Cherniakhiv culture and the Huns based on the analysis of archaeological materials and written sources. These sources indicate that the disappearance of the Cherniakhiv culture occurs at a later time than the appearance of the Huns in the Northern Black Sea Region. Basic information about the Huns is set out in the writings of Ammianus Marcelinus and Jordan. The appearance of the Huns in the Black Sea Region falls on the end of the reign of Germanarich (between 369—375/376). This synchronizes with the end of the C3 level of the relative chronology of Eastern European barbarian antiquities. Events in the history of the Ostrogoths after their defeat and as part of the Hunnic tribal union are practically not tied to absolute dates and specific geography. Jordan writes that the Ostrogoths, after being subjugated by the Huns, remained in the places of their former residence. The Cherniakhiv culture resourses indicate that there is a large group of items that are synchronized with the levels D1 and D2 (about 370—450). It is important that items come from closed complexes, different types of sites and cultural regions. A correct explanation of the disappearance of a culture is possible only taking into account the multiethnic composition of this culture. According to written sources, the migration of the Ostrogoths, one of the components of the Cherniakhiv culture, to the Roman provinces stretched for at least half a century. The fate of other components of the culture can be reconstructed from the data of archaeological sources. There is a number of items that come from the latest Cherniakhiv culture. Glass beakers, buckles, combs, antique imports, can be dated by the end of 4th — first half of 5th centuries. The territory of distribution of the latest settlements and cemeteries of the Cherniakhiv culture and their ethnocultural specificity may be associated with the Scythian-Sarmatian and the Early Slavic components. It is possible that the beginning of the migration of the East German population from the Forest-Steppe Ukraine could really be associated with the conflict between the Goths and the Huns. The decline of the culture is a complex and multifactorial process in which socio-economic factors played a leading role. В статье рассматривается проблема отношений черняховской культуры и гуннов на основании анализа археологических материалов с учетом данных письменных источников. Указанные источники свидетельствуют о том, что исчезновение черняховской культуры приходится на более позднее время, чем появление гуннов в Северном Причерноморье. Основные сведения о гуннах изложены в трудах Аммиана Марцелина и Иордана. Появление гуннов в Причерноморье приходится на конец правления Германариха (между 369—375/376 гг.), что синхронизируется с концом ступени С3 относительной хронологии варварских древностей Восточной Европы. События в истории остготов после их поражения в составе гуннского племенного союза практически не привязаны к абсолютным датам и конкретной географии. Однако важным является сообщение Иордана о том, что остготы после подчинения гуннами остались на местах прежнего проживания. Материалы черняховской культуры свидетельствуют о том, что существует многочисленная группа вещей, которые синхронизируются со ступенями D1 и D2 (около 370—450&nbsp;гг.). Важно, что вещи происходят из закрытых комплексов, различных типов памятников и регионов культуры. Правильное объяснение исчезновения культуры возможно только с учетом полиэтничного характера этого образования. Например, по данным письменных источников миграция остготов, одного из компонентов черняховской культуры, в римские провинции растянулась минимум на пол столетия. Судьба прочих компонентов культуры может быть восстановлена по данным археологических источников. Серия предметов из комплексов черняховской культуры, среди которых стеклянные кубки, пряжки, гребни, античный импорт, может быть датирована концом IV — первой половиной V вв. Территория распространения поздних памятников черняховской культуры и их этнокультурная специфика в большинстве своем связана со скифо-сарматским и раннеславянским компонентом. Не исключено, что начало отхода восточногерманского населения из лесостепной части Украины могло быть действительно связано с конфликтом между готами и гуннами. Упадок культуры являлся сложным и многофакторным процессом, в котором ведущая роль принадлежала социально-экономическим факторам. Розглядається проблема відносин черняхівської культури та гунів на підставі аналізу письмових джерел і археологічних матеріалів. Вказані джерела свідчать про те, що зникнення черняхівської культури припадає на більш пізній час, ніж поява гунів у Північному Причорномор’ї. Занепад культури був складним і багатофакторним процесом, у якому провідна роль, ймовірно, належала внутрішнім соціально-економічним чинникам. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2021-06-14 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/261 10.15407/arheologia2021.02.015 Arheologia; No 2 (2021): Arheologia; 15-32 Археологія ; № 2 (2021): Arheologia; 15-32 Археология; № 2 (2021): Arheologia; 15-32 2616-499X 0235-3490 10.15407/10.15407/arheologia2021.02 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/261/238
spellingShingle	черняхівська культура гуни епоха Великого переселення народів Petrauskas, Oleh Черняхiвська культура та гуни (за матерiалами археологiчних пам’яток України)
title	Черняхiвська культура та гуни (за матерiалами археологiчних пам’яток України)
title_alt	Chernyakhiv Culture and the Huns (Based on Archaeological Resources of Ukraine) Черняховская культура и гунны (по материалам археологических памятников Украины)
title_full	Черняхiвська культура та гуни (за матерiалами археологiчних пам’яток України)
title_fullStr	Черняхiвська культура та гуни (за матерiалами археологiчних пам’яток України)
title_full_unstemmed	Черняхiвська культура та гуни (за матерiалами археологiчних пам’яток України)
title_short	Черняхiвська культура та гуни (за матерiалами археологiчних пам’яток України)
title_sort	черняхiвська культура та гуни (за матерiалами археологiчних пам’яток україни)
topic	черняхівська культура гуни епоха Великого переселення народів
topic_facet	Cherniakhiv culture Huns Great Migration period черняховская культура гунны эпоха Великого переселения народов черняхівська культура гуни епоха Великого переселення народів
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/261
work_keys_str_mv	AT petrauskasoleh chernyakhivcultureandthehunsbasedonarchaeologicalresourcesofukraine AT petrauskasoleh černâhovskaâkulʹturaigunnypomaterialamarheologičeskihpamâtnikovukrainy AT petrauskasoleh černâhivsʹkakulʹturatagunizamaterialamiarheologičnihpamâtokukraíni

Черняхiвська культура та гуни (за матерiалами археологiчних пам’яток України)

Репозитарії

Схожі ресурси