Тiлопальне поховання середини I тис. з Житомирського Полiсся
In the autumn of 2020, the Narodychi unit of the expedition of Protective Archaeology Service of Ukraine of the Institute of Archaeology of the NASU conducted preliminary researches on the territory of Narodychi amalgamated territorial community in Zhytomyr Region. During the inspection of the newly...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Issue: | 2 |
| Pages: | 130-145 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Author Affiliations: |
|
| Main Authors: | , , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/268 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Download file: |  |
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824525155991552 |
|---|---|
| author | Pavlenko, Serhii Borysov, Artem Sorokun, Andrii Slobodian, Tetiana |
| author_facet | Pavlenko, Serhii Borysov, Artem Sorokun, Andrii Slobodian, Tetiana |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Serhii Pavlenko",
"institution": "National Academy of Science of Ukraine, Institute of Archaeology, The Old Rus and Medieval Archaeology Department, Junior Research Fellow ",
"orcid": ""
},
{
"author": "Artem Borysov",
"institution": "National Academy of Science of Ukraine, Institute of Archaeology, The Old Rus and Medieval Archaeology Department, Ph.D. in History",
"orcid": ""
},
{
"author": "Andrii Sorokun",
"institution": "National Academy of Science of Ukraine, Institute of Archaeology, The Stone Age Archaeology Department, Junior Research Fellow ",
"orcid": "0000-0002-8506-4817"
},
{
"author": "Tetiana Slobodian",
"institution": "National Academy of Science of Ukraine, Institute of Archaeology, The Bioarchaeology Department, Research Fellow, Ph.D. in History",
"orcid": ""
}
] |
| author_orcid_str_mv | 0000-0002-8506-4817 |
| author_sort | Pavlenko, Serhii |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 145 |
| container_issue | 2 |
| container_start_page | 130 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2021-09-27T17:06:11Z |
| description | In the autumn of 2020, the Narodychi unit of the expedition of Protective Archaeology Service of Ukraine of the Institute of Archaeology of the NASU conducted preliminary researches on the territory of Narodychi amalgamated territorial community in Zhytomyr Region. During the inspection of the newly discovered site Perehorka in the lower basin of the Zherev River, the remains of a cremated burial were found. It was destroyed and looted by metal detectors and treasure hunters.
The surface inspection on the area of 1.37 ha testified the presence of ceramic of at least four cultural and chronological periods on the Perehorka site: Mesolithic–Neolithic, Bronze Age–Early Iron Age, 1st millennium AD and Ancient Rus period. At the same time, only further field research of this area can give us some details about the cultural and chronological stratification of this multi-layered site. We were able to collect calcined human bones, fragments of pots, parts of a bone comb and small fragments of glass from the destroyed and robbed cremation.
Anthropological examination established that the bone fragments belonged to an adult person, aged 17—30/35 years. The sex of the buried was not determined, as there were no areas of the skeleton with particularly signs of sexual dimorphism. The temperature of the burial fire which was set, oscillated within 500—800° C. Burial pottery is represented by a coarse fragment of handmade pots with significant admixtures of mineral and plants in the texture. The shape and structure of the fragments are changed because of influence of high temperatures.
According to the sum of features, it is possible to date ceramics in the wide limits by the middle of 1st millennium AD. According to the fragments of bone plates, it can be stated that the bone comb was three-layered. Such bone combs can be dated by the 3rd — early 5th centuries AD.
Among the glass fragments, three fragments of double-glazed glass attract attention. They are decisive for the general dating of the burial complex. Fragments of late Roman tableware made of double-glazed glass in Ukraine are rare. Only five sites are known: the settlement of Komariv on the Middle Dniester, the cemetery of Velyka Buhaivka in the Middle Dnieper, the cemetery of Viitenky and the settlements of Mala Rohan and Zapadnia in Kharkiv Region. These finds are mainly dated by the end of the 4th — first half of the 5th centuries.
The studied cremation is the first burial site of the late Roman time and the beginning of the Great Migration period in the territory of Zhytomyr Polissia. |
| doi_str_mv | 10.15407/arheologia2021.02.130 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:04:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ • ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ
НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р.
ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО
КИЇВ 2 2021
АРХЕОЛОГIЯ
Головний редактор
Чабай В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Заступник головного редактора
Толочко П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Вiдповiдальний секретар
Гаврилюк Н. О., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
Редакцiйна колегiя
БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
Бороффка Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, Нiмеччина
БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя
БРУЯКО I. В., доктор iсторичних наук, Одеський археологiчний музей НАН України
БУЙСЬКИХ А. В., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон
Сорбонна, Францiя
ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
IВАКIН В. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
IВАНЧИК А. I., член-кореспондент РАН, Нацiональний центр наукових
дослiджень, Францiя
КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Нiмеччина
КОРВIН-ПIОТРОВСЬКИЙ О. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
Моця О. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Отрощенко В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
ПЕТРАУСКАС О. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
СКОРИЙ С. А., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
ФОРНАСЬЕ Й., професор, доктор, Гете унiверситет Франкфурта-на-Майнi, Нiмеччина
ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Яґеллонського унiверситету, Польща
NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE
Research JOURNAL – Founded IN 1947
Frequency: QUARTERLY
Editor-in-Chief
CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine
Deputy editor-in-Chief
TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine
Executive Secretary
GAVRYLYUK N. O., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
Editorial Board
BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany
BRAUND D., Professor, Dr. Hab., University of Exeter, Great Britain
BRUIAKO I. V., DSc in History, Odesa Archaeological Museum of the NAS of Ukraine
BUISKIKH A. V., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland
Djindjian F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France
IVAKIN V. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
IVANCHIK A. I., Corresponding Member of the Russian Academy of Sciences,
National Center for Scientific Research of France
FORNASIER J., Professor, doctor, Goethe University Frankfurt am Main, Germany
KAIZER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany
KORVIN-PIOTROVSKYI O. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
MOTSIA O. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
PETRAUSKAS O. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
SKORYI S. A., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
ZALIZNYAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
ARHEOLOGIA
KYIV 2 2021
ЗМIСТ CONTENTS
Articles
ABASHYNA N. S. In Search of the Origins of
the Slavs. To the 100th Anniversary of the Birth of
Ye. V. Maksymov
PETRAUSKAS O. V. Cherniakhiv Culture and
the Huns (Based on Archaeological Resources of
Ukraine)
HOPKALO O. V. Garments Offerings in the
Cherniakhiv–Sîntana-de-Mureş Culture Inhuma-
tions
ZHAROV H. V., TERPYLOVSKYI R. V. Wea-
pons of the Mutyn Cemetery
BASHKATOV Yu. Yu., BITKOVSKA T. V. Ivkiv
tsi — a New Late Zarubyntsi Culture Type of Sites
at the Middle Dnieper
RUDYCH T. O., KOZAK O. D. Population of
Kyiv Podil in Ancient Rus Period
Publication
of Archaeological Material
RYZHOV S. M., SHUMOVA V. O. The Results of
Archaeological Investigations Near Moshuriv Vil-
lage in Cherkasy Region
MOHYLOV O. D. The Second Mykhailivka Bar-
row, the 5th Century BC Monument in the Tias-
myn River Region
Статтi
АБАШИНА Н. С. У пошуках витокiв слов’ян. 5
До 100-рiччя вiд дня народження Є. В. Мак-
симова
ПЕТРАУСКАС О. В. Черняхiвська культура 15
та гуни (за матерiалами археологiчних пам’яток
України)
ГОПКАЛО О. В. Приношення одягу в iнгума- 33
цiях культури Черняхiв–Синтана-де-Муреш
ЖАРОВ Г. В., ТЕРПИЛОВСЬКИЙ Р. В. Зброя 40
Мутинського могильника
БАШКАТОВ Ю. Ю., БIТКОВСЬКА Т. В. Iвкiв- 52
цi — новий тип пiзньозарубинецьких пам’яток
Середнього Поднiпров’я
РУДИЧ Т. О., КОЗАК О. Д. Населення Київ- 63
ського Подолу давньоруської доби
Публiкацiї
археологiчного матерiалу
РИЖОВ С. М., ШУМОВА В. О. Результати 80
археологiчних дослiджень бiля с. Мошурiв на
Черкащинi
МОГИЛОВ О. Д. Другий Михайлiвський кур- 92
ган — пам’ятка V ст. до н. е. в Потясминнi
Публiкацiї
археологiчного матерiалу
ГАВРИЛЮК Н. О., БОНДАРЕНКО Д. В. Лiп- 115
ний посуд пiзньоархаїчного комплексу Вiкто-
рiвка I
ПАВЛЕНКО C. В., БОРИСОВ А. В., СОРО- 130
КУН А. А., СЛОБОДЯН Т. I. Тiлопальне по-
ховання середини I тис. з Житомирського По-
лiсся
Хронiка
Пам’ятi Олега Петровича Журавльова 146
Свiтла пам’ять, професоре! Безкомпромiсний 148
Євжен Неуступни
Publication
of Archaeological Materialу
GAVRYLYUK N. A., BONDARENKO D. V.
Handmade Pottery From the Late Archaic Com-
plex of Viktorivka I
PAVLENKO S. V., BORYSOV A. V., SORO
KUN A. A., SLOBODIAN T. I. Cremated Bur-
ial of the Middle of the 1st Millennium AD in
Zhytomyr Polissia
News Review
In memory of Oleh Petrovych Zhuravliov
In Loving Memory, Professor! Uncompromising
Evžen Neustupný
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2130
© C. В. Павленко, А. В. Борисов,
А. А. Сорокун, Т. І. Слободян, 2021
* ПАВЛЕНКО Сергій Васильович — молодший науко-
вий співробітник відділу давньоруської та середньо-
вічної археології Інституту археології НАН України,
ORCID 0000-0002-3138-5746, pavlenko@iananu.org.ua
БОРИСОВ Артем Вадимович — кандидат історич-
них наук, науковий співробітник відділу давньорусь-
кої та середньовічної археології Інституту археології
НАН України, ORCID 0000-0002-2322-2277, artem_
borysov@iananu.org.ua
СОРОКУН Андрій Анатолійович — молодший нау-
ковий співробітник відділу археології кам’яного віку
Інституту археології НАН України, ORCID 0000-
0002-8506-4817, sorokun_a@i.ua
СЛОБОДЯН Тетяна Іванівна — кандидат історич-
них наук, науковий співробітник відділу біоархеоло-
гії Інституту археології НАН України, ORCID 0000-
0001-7185-8774, tanya_slobodyan@ukr.net
C. В. Павленко, А. В. Борисов, А. А. Сорокун, Т. I. Слободян *
ТIЛОПАЛЬНЕ ПОХОВАННЯ
СЕРЕДИНИ I тис. З ЖИТОМИРСЬКОГО ПОЛIССЯ
УДК [904.5:572](477.42)“0” https://doi.org/10.15407/arheologia2021.02.130
Вводиться до наукового обігу тілопальне поховання, да-
товане кінцем IV — початком V ст. н. е., виявлене на но-
вовідкритій у басейні р. Жерев пам’ятці Перегорка. До-
сліджені рештки тілоспалення є першою документовано
зафіксованою поховальною пам’яткою пізньоримського
часу та початку доби Великого переселення народів на
території Житомирського Полісся.
К л ю ч о в і с л о в а: Житомирщина, Жерев, Перегор-
ка, кремація, кістяний гребінь, скляний келих, двошарове
скло, І тис. н. е.
Вступ
У вересні 2020 р. Народицький загін архео
логічної експедиції ДП «НДЦ «Охоронна ар-
хеологічна служба України» ІА НАН Украї-
ни провів розвідки на теренах Народицької
селищної територіальної громади Житомир-
ської обл. Під час обстеження в басейні ниж-
ньої течії р. Жерев на нововиявленій пам’ятці
Перегорка зафіксовані залишки тілопального
поховання, поруйнованого та пограбованого
мародерами-скарбошукачами. Знахідки еле-
ментів кістяного гребеня та уламків двошаро-
вого кольорового скла, поряд із перепаленими
кістками людини і фрагментами ліпної керамі-
ки, дають змогу попередньо датувати похован-
ня кінцем IV — початком V ст. н. е.
До сьогодні на території північної частини
Житомирського Полісся поховальні пам’ятки
пізньоримського часу та початку доби Ве-
ликого переселення народів не були відо-
мі. Щоправда, Є. В. Махно у своєму зведен-
ні пам’яток черняхівської культури вказувала
на матеріали Житомирського музею (фраг-
менти мисок із шорсткою поверхнею), що
нібито походять із розкопаних Я. В. Яроць-
ким курганів в уроч. Довга Нива біля с. Те-
пениця поблизу Олевська (Махно 1960, c. 25,
прим. 10). Розвідками М. Б. Щукіна 1976 р. та
Східно-Волинської експедиції ІА НАН Укра-
їни 2013 р. наявність пам’яток римського часу
в районі с. Тепениця не підтверджено (Тома-
шевський, Павленко 2014, с. 220—221). За-
значимо, що влітку 2020 р. А. В. Петраус-
кас провів дослідження поблизу с. Хмелівка
Олевської територіальної громади (на іншо-
му березі Уборті навпроти Тепениці) на місці
знахідки скарбу римських денаріїв (Перший
Житомирський 2020). Результати цих робіт
готуються до публікації.
Отже, на сьогодні найближчими до Пере-
горки підтвердженими пам’ятками римсько-
го часу на території Житомирського Полісся
є група поселень Горбове–Підлуби в басей-
ні верхньої Уборті та її правобережного до-
пливу р. Теліна, що розташовуються за 70 км
на південний схід, та скупчення пам’яток
Сколобів–Давидівка–Івановичі у верхів’ях
р. Ірші, за 75 км на південь (Томашевський,
Павленко 2014).
Нагадаємо, що Північна Житомирщи-
на асоціюється з територією т. зв. «Полісь-
кої білої плями», як зони «археологічної важ-
ковловимості», означеної М. Б. Щукіним та
Д. О. Мачинським ще у 1970-х рр. Відповід-
но до гіпотези, сформованої згаданими до-
слідниками, пошуки пам’яток першої поло-
вини та середини І тис. н. е. на цих теренах
важливі для вивчення генезису найдавнішої
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 131
слов’янської культури та дослідження істо-
ричної долі черняхівського та інших ранньо-
середньовічних європейських суспільств доби
Великого переселення народів (Щукин 1976,
c. 77, 78; Мачинский 1976, с. 98, 99; Томашев-
ський, Павленко 2014, с. 220).
За останні десятиліття роботами біло-
руських вчених (дослідження В. С. Вергей,
О. А. Єгорейченко, В. Г. Белевца, Г. М. Бе-
лицької, А. Ф. Касюк та ін.) «біла пляма» в
Прип’ятському Поліссі поступово заповню-
ється новими пам’ятками постзарубинецько-
го часу, київського культурного кола, празь-
кої культури (див. напр.: Левко, Белевец 2019).
Натомість на теренах України, у межах «по-
ліської білої плями», знахідки нових пам’яток
початку — середини І тис. н. е. є доволі рідкіс-
ними й епізодичними.
Отже, наукове значення та важливість
введення до наукового обігу нововиявле-
ної пам’ятки Перегорка 1, визначається двома
ознаками: по-перше, своєрідним комплексом
речей, що походять із дослідженого поховання
(доволі рідкісний для теренів Східної Європи
факт знахідки фрагментів двошарового скла та
особливості ліпної кераміки, що поки що не
знаходить очевидних прямих аналогій), а по-
друге, її географічним розташуванням.
1 Автори дякують к. і. н. О. В. Петраускасу, за ідею,
консультації, цінні зауваження та підтримку під час
підготовки цієї публікації.
Рис. 1. Пам’ятка Перегорка (с. В’язівка Народицької селищної громади Житомир-
ської обл.): 1 — схема на основі топографічної карти; 2 — супутникове зображення
місцевості; а — місце виявлення кремації; b — розвідані межі поширення археоло-
гічних знахідок
Fig. 1. Perehorka archaeological site (Viazivka village, Narodychi amalgamated territorial
community, Zhytomyr Region): 1 — topographic scheme; 2 — satellite image of the area;
a — place of cremation burial; b — explored boundaries of archaeological finds spread
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2132
Характеристика пам’ятки
Багатошарова пам’ятка Перегорка розташову-
ється на землях В’язівського старостинсько-
го округу Народицької селищної територі-
альної громади, на відстані близько 4,0 км на
південний захід від південно-західної околиці
с. В’язівка. Займає південні й південно-західні
схили дюноподібного останця в заплаві лівого
берега р. Жерев. Із півночі останець відділяєть-
ся від надзаплавної тераси сучасним заболоче-
ним руслом р. Перегорка, із заходу — її дав-
ньою долиною (відповідно до топографічної
мапи 1912—1913 рр., масштабу 1 : 84000 (лист
XXVII–26), ще сто років тому саме цією доли-
ною проходило основне річище Перегорки).
За 50 м на південь від підніжжя останця про-
тікає р. Жерев, русло якої дещо східніше має
зигзагоподібний вигин (рис. 1).
Північна і східна частина цього своєрідно-
го «острову» більш рівна, зайнята старим со-
сновим лісом. Південно-західна частина похи-
ла на південь, вільна від насаджень, переваж-
но вкрита мохом та лишайниками. Центральна
частина цієї ділянки розвіюється. Майже по
центру підвищення із заходу на північний схід
проходить ґрунтова дорога. Перепад висоти від
підніжжя південного схилу до найвищої точки
останця сягає понад 3,0 м (рис. 1: 1, 2).
У західній частині, ближче до підніжжя, за-
фіксована яма підквадратної форми розмірами
приблизно 1,5 × 1,5 м, завглибшки до 0,5 м від
сучасної поверхні. У стінках на всю глибину
фіксується однорідний супіщаний ґрунт, на-
сичений уламками моренного кременю розмі-
рами до 0,3 м.
Культурні рештки зафіксовано на пло-
щі орієнтовно 1,37 га південно-західного схи-
лу дюноподібного останця (рис. 1: 2). На по-
верхні зібрано матеріали чотирьох культурно-
хронологічних періодів: вироби з кременю
доби мезоліту — неоліту, фрагменти кераміки
епохи бронзи — раннього залізного віку, І тис.
н. е. та давньоруського часу.
Крем’яні артефакти поширені рівномірно
по всій розвіданій площі пам’ятки й не утво-
рюють окремих скупчень. Фрагменти ліпної й
гончарної кераміки всіх епох загалом нечис-
ленні — усього зібрано 15 дрібних уламків сті-
нок. Зупинимось докладніше на описі кожної
категорії виявлених матеріалів.
Опис пiдйомного матерiалу
Крем’яний комплекс. Колекція нараховує 76 ви-
робів із кременю. Первинну обробку характери-
зує призматичний одноплощадковий нуклеус
(рис. 2: 1), пренуклеус з оформленим ребром та
одна реберчаста платівка. Серед відходів вироб-
ництва — 48 відщепів, дев’ять лусок та 15 пла-
тівок. Коефіцієнт пластинчастості становить
11,4 %. Єдиним зафіксованим у зборі знаряд-
дям є кінцевий скребок на відщепі (рис. 2: 2).
Тогочасне населення використовувало міс-
цеву сировину, представлену житомирським
мореним кременем різної якості, виходи якого
помічено на поверхні західного краю пам’ятки
(виходи морени ми також фіксували в числен-
них оголеннях тераси лівого берега Жерева
впродовж усього маршруту від с. В’язівки).
Сформована на пам’ятці колекція крем’яних
виробів є невеликим збором, що за технологі-
єю розщеплення може відповідати низці ар-
хеологічних культур доби мезоліту — неоліту.
Для більш точної інтерпретації комплексу не-
обхідне розширення предметної бази, зокрема
збільшення вибірки нуклеусів та характерних
типів окремих знарядь.
Керамічний комплекс. Наявний невелич-
кий збір, що представлений дрібними слабко
або непрофільованими фрагментами, улам-
ками і сколами стінок нижче шийки та при-
донних частин посудин, не утворює цільно-
го морфологічно-хронологічного комплексу.
Фрагменти ліпної кераміки належать, на нашу
думку, до двох різних хронологічних періо-
дів й, цілком імовірно, можуть поділятися на
більш дрібні культурно-хронологічні складові.
Рис. 2. Перегорка, підйомний матеріал:
1 — призматичний одноплощадковий
нуклеус; 2 — кінцевий скребок на плас-
тинчастому відщепі; 3 — орнаментова-
ний канелюрами фрагмент стінки рим-
ського часу; 4 — фрагмент вінця горщи-
ка давньоруського часу
Fig. 2. Perehorka, lifting material: 1 —
prismatic single-platform core; 2 — scraper
on a plate flake; 3 — ornamented with
cannelures fragment of the wall, Roman
time; 4 — fragment of the pot’s rim, Old
Rus period
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 133
Перша група ліпної кераміки представлена
шістьма фрагментами стінок, товщиною від 0,7
до 1,0 см, від світло-бежевих до сіро-брунатних
охристих тонів, що містять домішки жорстви і
слюди у формувальній суміші. Такі фрагменти
відповідають звичним для регіону матеріалам
доби пізньої бронзи — раннього залізного віку.
Друга група ліпної кераміки також об’єднує
шість фрагментів і сколів стінок, товщиною від
0,7 до 1,2 см, що за фактурою поверхні, складом
формувальної суміші, є близькими до фрагмен-
тів, знайдених серед зруйнованого тілопального
поховання (детальний опис кераміки із тілоспа-
лення див. нижче). Тісто цих ліпних стінок міс-
тить численні чималі фрагменти жорстви та ша-
моту, і водночас зовсім не має слюди.
Поміж них вирізняється профільований, по-
рівняно тонкий (0,55 см) оздоблений валиком з
орнаментом фрагмент світло-коричневого ко-
льору, зі «зламом» та виділеною прокресленою
загладжуванням-лощінням поличкою на зо-
внішньому вигині під бортиком, прикрашеним
косими лініями — тонкими канелюрами, які
також первинно були пролощеними (рис. 2: 3).
Поверхня має типові сліди тривалого піскового
абразиву і вивітрювання (мережа мікротріщинок
і вторинна шорсткість). Подібна комбінація про-
філювання та орнаментування, на нашу думку,
характерна для римської доби, але не можна ви-
ключати й добу Великого переселення народів.
На поверхні іншого фрагменту помітні по-
рівняно паралельні аморфні сліди легких вдав-
лених ліній, цілком можливо, — від форму-
вання. Ще одна стінка з великими фрагмента-
ми жорстви та шамоту й білими мінеральними
включеннями орнаментована парними нігтьо-
вими защипами.
На нашу думку, кераміку цієї групи мож-
на датувати серединою І тисячоліття н.е. Од-
ночасно, з огляду на вірогідні регіональні осо-
бливості, цілком можливо, що частина зна-
йдених ліпних фрагментів належить до більш
ранніх періодів епохи бронзи та залізного віку.
Гончарна кераміка давньоруського часу
представлена трьома білоглиняними фрагмен-
тами: одним вінцем і двома стінками з типо-
вим лінійним орнаментом. Уламок вінця, вну-
трішня поверхня якого збита, має дуже слаб-
ке невиразне профілювання (рис. 2: 4) і може
бути датованим ХІІ—ХІІІ ст.
Обставини знахiдки поховання
Зруйновані мародерами ділянки культурно-
го шару зафіксовано на найвищій точці дюно-
подібного останця (рис. 1: 1b; рис. 3: 1). Місце
поховання розташовувалося практично в цен-
трі розвіданої площі поширення археологічних
артефактів (рис. 1: 2), його було добре помітно
на фоні довколишньої рідкої рослинності.
На момент фіксації місце знахідки вигля-
дало як система із двох ям та супутніх викидів
піску, що утворювали «вісімку». Північна яма
наближеної до овалу форми видовженого з пів-
ночі на південь, розміром біля 2,0 × 1,5 м. Пів-
денна яма округла в плані, має діаметр до 1,0 м.
Глибина обох ям досягала 20—30 см. Разом із
відвалами, що оточували ями, площа руйнації
не перевищувала 3,0 м у діаметрі (рис. 3: 2).
Контури ям нечіткі, дещо розмиті. Руше-
ний рихлий пісок замитий дощем. Людські
сліди навколо ям не фіксувалися. Отже, ві-
рогідно, поховання було виявлене й пограбо-
ване мародерами навесні чи на початку літа
2020 р.
На поверхні, як на відвалах, так і в ложі ям,
були добре помітні невеликі фрагменти пере-
палених кісток. Після збору кісткових решток
із поверхні, пісок із заповнень ям та відвалів
був досить ретельно перебраний кельмами.
Рис. 3. Перегорка, центральна частина пам’ятки: 1 —
ділянки пошкодження культурного шару мародерами
(місце дослідженого поховання праворуч); 2 — поча-
ток зачистки місцезнаходження тілопального похо-
вання (стрілками на задньому плані показані межі ін-
шої грабіжницької ями)
Fig. 3. Perehorka, the central area: 1 — plots damaged by
marauders (burial place on the right); 2 — the process of
investigating a burial (in the background, another area is
damaged by marauders)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2134
У східній частині північної ями виявлені
дрібні фрагменти скла, дві бронзові штифти-
заклепки та невеликі шматочки бронзи. Ближ-
че до її центральної частини знайдено більшість
фрагментів кераміки, зокрема й вінця ліпних
горщиків. У південній ямі виявлено лише кіль-
ка дрібних уламків стінок. Усі зібрані артефакти
перебували в перевідкладеному мішаному шарі
піску, який був однорідно стерильним без по-
темнінь і зміни кольору. На розчищеній пло-
щі обох ям сліди гумусованих заглиблень чи за-
лишки вогнищ не фіксувались. У непошкодже-
ній частині західної стінки північної ями під
шаром моху спостерігався досить слабко гуму-
сований прошарок, товщиною до 3—4 см, який
не містив культурних решток чи вуглин.
За 8,0—10 м на захід від місця виявлення ре-
шток тілоспалення зафіксована інша пошко-
джена скарбошукачами ділянка. Яма також
неглибока, діаметр біля 3,5 м (разом із відва-
лами сягає 5,0 м). Її контури аморфні, вики-
ди піску добре помітні. Поверхня ями та відва-
лів задерновані, ґрунт злежаний, що свідчить
про її більш раннє походження (вірогідно, між
руйнуванням обох ділянок пройшло близько
року). На ділянці перекопу перепалені кістки
та будь-які артефакти не зафіксовано (рис. 3:
2). Цілком можливо, хоч такому факту й не-
має чіткого підтвердження, що на цьому місці
скарбошукачі знищили ще одне поховання.
Результати антропологiчної експертизи
тiлопального поховання
Під час аналізу представлених перепалених
кісткових решток використано як традицій-
ні антропологічні методи й методики, так і
ті, що застосовуються в судово-медичній та
криміналістичній практиці (Алексеев, Дебец
1964; Brothwell 1981; Herrmann et al. 1990; eds.
Buikstra, Ubelaker 1994; Holck 1997/2008; Коз-
ловская 1998; Dokládal 1999; Mays 2002; Krenzer
2006). Зокрема, визначення статі та віку помер-
лих за фрагментами кремованих кісток прово-
дилися з використанням тих же методик, що й
під час роботи з матеріалами інгумації (окрім
методик, пов’язаних із метричними даними).
Визначення стану приростання епіфізів здій-
2 cm0
1
2 3
54
Рис. 4. Перегорка, перепалені кісткові рештки з тілопального поховання: 1 — фраг-
менти черепа; 2 — уламки хребців; 3 — уламки ребер; 4 — фрагменти кінцівок; 5 —
неідентифіковані уламки кісток
Fig. 4. Perehorka, burned bone remains from the cremation burial: 1 — fragments of the
skull; 2 — fragments of vertebrae; 3 — fragments of ribs; 4 — fragments of limbs; 5 —
unidentified bone fragments
2 cm0
1
2 3
54
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 135
снено за Д. Бротвеллом (Brothwell 1981), стану
симфізарних поверхонь хребців — за К. Берн-
сом (Burns 1999), стану облітерації черепних
швів — за А. Валуа (Krenzer 2006). Для визна-
чення деталей обряду кремації, температури
спалення тіла, фізико-хімічних і механічних
змін кісток, патологічних проявів на скеле-
ті було використано широкий спектр методів
і методик — схеми Б. Геррманна та Ф. Волке-
ра — К. Міллера для визначення температури
спалення тіла за кольором кісток (Herrmann
1988; Walker et al. 2008), ідентифікації темпера-
турних змін (тріщин та деформацій) — за схе-
мою С. Саймса — К. Рейнвотера (Symes et al.
2008).
Перепалені кісткові фрагменти нечисленні,
загальна їх вага становить 214 г. Встановлено,
що представлені кісткові уламки з поховання
належать одному індивіду. Також, під час ан-
тропологічного аналізу серед кісткових улам-
ків не виявлені кістки тварин.
Морфологічно ідентифіковані 65 % кістко-
вих фрагментів (табл. 1; рис. 4). Черепні кістки
репрезентовані 32 фрагментами склепіння та
двома уламками коренів зубів. Серед уламків
мозкового відділу черепа ідентифіковані фраг-
менти тім’яної та скроневої кісток із лускатим
швом та поодинокі фрагменти із лямбдоподіб-
ним швом. На збережених ділянках склепін-
ня шви відкриті з ектокраніальної та ендокра-
ніальної сторони. Корені зубів сформовані, за
морфологічними особливостям, ймовірно, є
уламками різців (рис. 5).
Ідентифіковані і фрагменти посткраніаль-
ного скелету — 13 уламків ребер (рис. 4: 2), 10
фрагментів тіл та відростків хребців (рис. 4:
3) і численні, загалом 157 фрагментів, уламки
верхніх та нижніх кінцівок (рис. 4: 4).
Таблиця 1. Відділи скелета за ідентифікованими фрагментами тілопального поховання (пам’ятка Перегорка)
Table 1. Skepresentation of skeletal sections by identified fragments of a cremation burial (Perehorka site)
Відділи скелета К-ть фрагментів
(fragment count) %
І) Осьовий скелет (skeleton axiale): 62 18,4
1) череп (cranium; загальна кількість): 39 11,6
а) мозковий відділ (кістки склепіння) 32
б) лицьовий відділ (ossa faciei) 2
невідомий відділ (unobservable) 5
2) хребтовий стовп (columna vertebralis; загальна кількість): 10 2,9
а) шийний відділ (vertebrae cervicales) 1
б) грудний відділ (vertebrae thoracicae)
в) поперековий відділ (vertebrae lumbales)
г) крижовий відділ (vertebrae sacrales)
д) куприкова кістка (os coccygis)
невідомий відділ (unobservable) 9
3) кістки грудної клітки (ossa thoracis; загальна кількість): 13 3,8
а) ребра (costae) 13
б) грудина (sternum)
невідомий відділ (unobservable)
ІІ) Додатковий скелет (skeleton appendiculare): 157 46,6
1) кістки верхніх кінцівок (ossa membri superioris; загальна кількість): 2 0,6
а) плечовий пояс (cingulum membri superioris) (ключиця (scapula), лопатка (clavicula))
б) скелет вільних верхніх кінцівок (skeleton membri superioris liberi):
плече (плечова кістка (humerus))
передпліччя (ліктьова (ulna), променева (radius)) 2
кисть руки (кістки зап’ястя (ossa carpi), п’ястя (ossa metecarpalia), фаланг пальців (ossa
digitorum) )
невідомий відділ (unobservable)
2) кістки нижніх кінцівок (ossa membri inferioris; загальна кількість): 27 8,0
а) тазовий пояс (cingulum membri inferioris)
б) скелет вільних нижніх кінцівок (ossa membri inferioris liberi): 27
стегно (стегнова, femur)
гомілка (велико-, малогомілкова; tibia, fibula) 2
стопа (кістки передплюсни (ossa tarsi), плюсни (ossa metatarsi), фаланг пальців (ossa digitorum)
невідомий відділ (unobservable) 25
Кістки верхніх і нижніх кінцівок 128 37,9
Приналежність не встановлена (not identified) 118 35,0
Загалом 337
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2136
Уламки ребер представлені 12 фрагментами
тіл та одним фрагментом із головкою й сугло-
бовою поверхнею до хребця, хребців — улам-
ком тіла шийного хребця та фрагментами хреб-
ців із суглобовими та поперечними відростка-
ми різних відділів.
Найбільш численними є фрагменти верх-
ніх та нижніх кінцівок. Зокрема, серед них
ідентифіковані два уламки діафізарних час-
тин кісток передпліччя, два фрагменти ве-
ликогомілкової кістки із переднім краєм, а
також уламок фаланги. Окрім них числен-
ні фрагменти кісток кінцівок репрезентовані
переважно уламками діафізів та, почасти, ме-
тафізів та епіфізів кісток із суглобовими по-
верхнями.
Забарвлення кісткових уламків однорід-
не, варіюється від відтінків темно-сірого до
світло-сірого та білого. За кольором кісток
встановлено приблизну температуру похо-
вального вогнища — 500—800°С. Більш де-
тальний огляд температурних змін кісток
відповідно до анатомічних ділянок пода-
но в окремих таблиці та ілюстрації (табл. 2;
рис. 6). На поверхні кісток є тріщини різно-
го характеру та глибини — поперечні, по-
здовжні, у вигляді кракелюру. Фрагменти не
містять відбитків металу чи будь-яких спо-
лук.
За ступенем облітерації збережених діля-
нок черепних швів, загальним розміром і тов-
щиною черепного склепіння та трубчастих кіс-
ток, представлені кістки з поховання належать
дорослому індивіду, вік якого на момент смер-
ті становив 17—30/35 рр. (вікова група young
adultus). Визначення статі в даному випадку не
можливе за браком будь-яких збережених ді-
лянок скелету із вираженими ознаками стате-
вого диморфізму.
Рис. 5. Перегорка, уламки коренів зубів з тілопально-
го поховання
Fig. 5. Perehorka, fragments of tooth roots from a cremation
burial
Таблиця 2. Температурні зміни під час кремації, визначені за кольором кісткових фрагментів і схемою Б. Геррманна
(пам’ятка Перегорка)
Table 2. Temperature changes during cremation, determined by the colour of bone fragments and the scheme of B. Herrmann
(Perehorka site)
Відділи скелета Температура, за: Herrmann 1988
Череп (cranium) 500—800 °С
Хребтовий стовп (columna vertebrali) 600—700 °С
Ребра, грудина (ossa thoracis, costae) 600—700 °С
Область тазу —
Верхні кінцівки (ossa membri superioris) 600—800 °С
Нижні кінцівки (ossa membri inferioris liberi) 600—800 °С
Рис. 6. Перегорка, схема температурного режиму поховального вогнища відносно різних ділянок скелета
Fig. 6. Perehorka, scheme of the temperature regime of the funeral fireplace іn different parts of the skeleton
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 137
Керамiка 2
У викиді ґрунту та під час зачистки грабіж-
ницької ями зруйнованого кремаційного по-
ховання виявлено два вінця, 15 непрофільова-
них фрагментів, уламків чи сколів стінок ліп-
ного посуду та один фрагмент гончарної стін-
ки орнаментованої врізним лінійним орна-
ментом (рис. 7).
Збереглися лише два вінця, але стверджува-
ти, що вони належали одному горщику важко.
Діаметри за фрагментами встановити немож-
ливо, їх розміри можуть варіювати в межах 18—
25 см. Товщина стінок становить 0,7—0,9 см.
2 Автори дякують к. і. н. А. П. Томашевському за до-
помогу, поради та зауваження під час роботи з кера-
мікою з підйомного матеріалу та тілопального похо-
вання, а також іншим колегам за висловлені думки
щодо культурно-хронологічного визначення кера-
мічних матеріалів.
Профілювання першого вказує на те, що стін-
ки верхньої частини посудини були порівняно
вертикальними, а Г-подібний виливний край
сформований відтягнутим назовні вінчиком, що
звужується до кінця. Край вінчика заокругленої
форми. Лінія виливу нерівна, на зовнішній по-
верхні є тріщини термічного походження. Під нею
на шийці помітна чітко прокреслена вертикаль-
на лінія до 0,5 см довжини, можливо — нігтьо-
ва. Зовнішня поверхня не рівна, трохи шорстка,
внутрішня — вкрита великими й дрібними по-
верхневими тріщинами та численними невелич-
кими отворами, утвореними, імовірно, внаслідок
термічного впливу. На зовнішній поверхні збере-
глася ледь помітна лінія від дрібно-структурного
шнурового орнаменту чи двох похилих відтисків
гребінчастого штампу, нанесених по шийці. Лі-
нія завдовжки до 1,5 см і завширшки 0,7 см, на-
прямлена під кутом майже 45 ° до горизонтальної
поверхні верхнього діаметру (рис. 7: 1).
Рис. 7. Перегорка, тілопальне поховання, кераміка: 1—2 — фрагменти ліпних вінець;
3—17 — фрагменти ліпних стінок; 3 — фрагмент орнаментованої гончарної стінки
Fig. 7. Perehorka, cremation burial: 1—2 — fragments of handmade vessels rims; 3—17 —
handmade vessels wall fragments; 3 — fragment of the ceramic vessel ornamented wall
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2138
Інше вінце достатньо сильно відігнуте,
S-подібного типу з реконструйованим розви-
неним плечем. Профілювання виливної зо-
внішньої частини в нижній частині містить
ознаки крайки зрізу. Фрагмент звужується до
свого краю. Зовнішня поверхня грубо вирів-
няна, помітні сліди дещо скошених горизон-
тальних ліній на поверхні. Не виключено, що
це сліди кругової підправки. На зламі вінчи-
ка помітна вертикальна тріщина, яка могла
утворитися внаслідок дії високої температури.
Внутрішня поверхня більш груба, без слідів
підправки. На обох поверхнях помітні сліди
випаленої органіки (рис. 7: 2).
Тісто обох фрагментів вінець дуже грубе,
з домішками жорстви різного розміру та ша-
моту і, можливо, піску. Помітні мінеральні
включення білого кольору, імовірно, вапня-
ку.
Більшість уламків стінок мають чіткі озна-
ки повторного впливу високих температур, що
призвело до пошкодження структури фрагмен-
тів: окатана вогнем деяка аморфність структу-
ри (рис. 7: 3—4, 6—8), пухирчастість і порис-
тість поверхонь (рис. 7: 3, 5, 8—10), мережи-
во тріщин (рис. 7: 3, 4, 8). Тісто грубе, містить
численні крупні фрагменти жорстви та шамо-
ту, які особливо чіткі на зламах. На різних по-
верхнях кількох фрагментів помітні невираз-
ні несистемні сліди легких вдавлених ліній
(рис. 7: 5, 9, 12, 14).
Датування ліпної кераміки ускладнене,
як через зміну форми і структури профільо-
ваних фрагментів під дією високих темпе-
ратур, так і за браком найближчих аналогій.
Для цієї території також не потрібно виклю-
чати й місцевих особливостей керамічного
комплексу. На сьогодні автори схильні обе-
режно датувати кераміку із кремації в широ-
ких межах середини І тис. (ІІ—ІІІ четверть) 3.
Розкрити більш детальні та чіткі властивос-
ті місцевої кераміки та здійснити її надій-
ну атрибуцію дадуть можливість тільки май-
бутні результативні польові дослідження, які
дозволять отримати нові змістовні та масові
археологічні матеріали.
Скло
Знайдено сім дрібних фрагментів скляних ви-
робів, імовірно, від келиха. Три уламки зеле-
ного кольору, один уламок прозорий без ко-
льору, три уламки сполучають скло бежево-
го, синьо-зеленого та синьо-фіолетового ко-
льорів 4. Фрагменти зі слідами корозії (вкрите
патиною безбарвне скло), мають дрібні нере-
гулярні тріщини, які могли виникнути під час
вторинного термічного впливу. Подаємо де-
тальний опис уламків:
1) фрагмент скляного виробу, розмірами
0,78 × 0,60 × 0,45 см, поєднує два основні шари
прозорого скла безбарвного та насиченого
3 Однак, наприклад к. і. н. А. П. Томашевський вва-
жає, що за сумою деяких ознак, а саме: профілюван-
ням вінець, складом формувальної суміші, характе-
ром обробки поверхонь, варіантами орнаментації,
не можна виключати можливість датування частини
ліпної кераміки, як із підйомного матеріалу, так і з
поховання, І чвертю І тис. н. е. чи межею — І поло-
виною IV чверті І тис. н. е.
4 Колір скла визначений за шкалою, розробленою для
«Каталогу аналізів давнього скла Східної Європи та
Кавказу» (Гопкало 2008, с. 14; шкала кольору скла у
додатку). Дякуємо к. і. н. О. В. Гопкало за наданий
опис фрагментів скла та виготовлення ілюстрації.
Рис. 8. Перегорка, тілопальне поховання, скло: 1—7 —
уламки від келиха; а — прорисовка, b — фото (ілю-
страція O. В. Гопкало)
Fig. 8. Perehorka, cremation burial: 1—7 — fragments
of glass goblets; а — outline, b — photo (illustration by
O. Hopkalo)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 139
синьо-зеленого кольорів, в останньому просте-
жуються тонкі прошарки синьо-фіолетового
відтінку (рис. 8: 1);
2) фрагмент розмірами 0,5 × 0,4 × 0,3 см із
прозорого безбарвного та слабонасиченого
синьо-зеленого скла (рис. 8: 2);
3) фрагмент розмірами 0,50 × 0,40 × 0,18 см,
із прозорого слабонасиченого синьо-зеленого
скла (рис. 8: 3);
4) фрагмент розмірами 0,35 × 0,35 × 0,30 см,
із прозорого насиченого синьо-зеленого скла
(рис. 8: 4);
5) фрагмент розмірами 0,30 × 0,30 × 0,15 см,
із прозорого безбарвного та насиченого синьо-
зеленого скла (рис. 8: 5);
6) фрагмент розмірами 0,4 × 0,3 × 0,2 см,
із прозорого насиченого синьо-зеленого скла
(рис. 8: 6);
7) фрагмент розмірами 0,50 × 0,40 × 0,32 см, із
прозорого насиченого бежевого скла (рис. 8: 7).
Уламки дуже дрібні і важко піддаються ти-
пологічному визначенню. На думку О. В. Гоп-
кало, фрагменти не мають відповідників у ти-
пологічному спектрі намистин пізньорим-
ського часу. Найбільш ймовірно вони могли
належати скляним кубкам декорованим кольо-
ровим склом. На нашу думку, описані уламки
могли належати одній посудині, оскільки різ-
ні фрагменти поєднують скло з однаковими
ознаками. Посудина мала два основних кольо-
ри скла. На теренах варварської Європи в рим-
ський час відомий посуд, що сполучав у собі
кілька кольорів скла. Першу групу складають
тонкостінні посудини конічної, циліндричної
або сферичної форми, які прикрашені фарбо-
ваним склом у вигляді напаяних ниток / джгу-
тів / пасм або крапель різного розміру. Тіло
посудини здебільшого видувалося з безбарв-
ного прозорого скла (можливі слабкі відтін-
ки бежевого, жовтого, сірого кольору тощо).
Товщина стінок таких посудин не перевищує
2,0—3,0 мм, накладний декор може мати різну
товщину — до 3,0—4,0 мм. Скло, використане
для декорування, здебільшого синього кольо-
ру, а рідше — вишневого. Скло зеленого ко-
льору використовували досить рідко. Поміж
наявних уламків скла з тілоспалення в Пере-
горці безбарвні фракції скла, які могли нале-
жати основній частині посудини, сягають по-
над 3,0—4,0 мм, а основне фарбоване скло має
зелений колір.
Другу групу посуду, декорованого кольо-
ровим склом, складають кубки циліндричної
або конічної форми з товстими стінками (при-
близно 4,0—5,0 мм, у придонній частині до
1,0 см), виконаними з безбарвного прозорого
скла (можливий жовтуватий або бежевий від-
тінок). На зовнішню поверхню такого посуду
наносили шар кольорового скла (синій, зеле-
ний, бірюзовий), який прикрашали шліфами
різної конфігурації: овали, дуги, риски тощо.
Три уламки скла з Перегорки (1, 2, 5) скла-
даються з двох шарів: основи із прозорого без-
барвного скла (товщина понад 3,0—4,0 мм) та
накладного шару зеленого скла (до 3,0 мм).
Виготовлені в техніці двошарового скла
товстостінні келихи відомі на просторах єв-
ропейського Барбарікуму. Зокрема, на тери-
торії Скандинавії нараховано 19 зразків, що
походять з 17 пам’яток (Straume 1987, s. 44—
46), Польщі — вісім знахідок із п’яти пунктів
(Stawiarska 1999, s. 154—160), Румунії — один
фрагмент із могильника Точілені-Лутаріє (Ру-
мянцева 2014, с. 455). Більшість таких знахідок
датується фіналом римського часу та початком
доби Великого переселення народів — від дру-
гої четверті IV до другої половини V ст. (Гав-
ритухин 2007, с. 14). Також відомі фрагменти,
датовані як більш раннім (поховання 1/1886 в
Закшуве, початок — перші десятиліття IV ст.),
так і більш пізнім часом (Оттарсхеген, не рані-
ше VI ст.) (Гавритухин 2007, с. 13—14; Straume
1987, s. 112—113; Gavritukhin 2017, p. 85).
В ареалі черняхівської культури на терито-
рії України перші знахідки фрагментів посуду із
двошарового скла, їх типологічне та хронологіч-
не визначення зроблені за матеріалами могиль-
ника Велика Бугаївка (Петраускас, Пастернак
2003, с. 70—71). На сьогодні уламки двошарово-
го посуду зафіксовано лише на трьох дослідже-
них пам’ятках: один фрагмент стінки келиха (за
публікаціями О. В. Петраускаса — дві стінки)
походить із культурного шару виробничої фак-
торії Комарів на Середньому Дністрі (Петраус-
кас 2014, с. 176; Petrauskas 2014, p. 93; Румян-
цева 2014, с. 454—455, 470), вісім фрагментів
стінок кубків — із культового шару могильни-
ка Велика Бугаївка в Середньому Подніпров’ї
(Петраускас, Шишкин 2013, с. 12, 66, 70, 72, 77,
79; Румянцева и др. 2020, с. 328, табл. 1), один
фрагмент стінки — з поховання 54 могильни-
ка Війтенки 1 в басейні Ворскли на Харківщи-
ні (Румянцева и др. 2020, с. 328, табл. 1). Із Хар-
ківщини, але вже з басейну Сіверського Дінця,
походять ще дві випадкові знахідки: фрагмент
денця товстостінного посуду із Малої Рогані та
уламок стінки кубка чи склянки із Западні (Гав-
ритухин 2007, с. 13, 14).
Фрагменти з Комаріва та Великої Бугаїв-
ки відносять до типу Штрауме VIII-1 (Петра-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2140
ускас, Пастернак 2003, с. 70—71; Петраускас
2014, с. 176), із Войтенок — Штрауме VII / VIIІ
(Румянцева, Любичев, Трифонов 2018, с. 191) і
датують кінцем IV — першою половиною V ст.
Знахідки із Малої Рогані та Западні за аналогі-
ями датовані І. О. Гавритухіним у межах V ст.
(2007, с. 14). Попередньо можна припустити,
що і фрагменти двошарового скла із Перегор-
ки хронологічно також співвідносяться з фі-
нальним етапом черняхівської культури та по-
чатком доби Великого переселення народів.
Скляний посуд із двошарового скла техно-
логічно належить до найбільш складних ви-
робів. Дослідники пов’язують його виробни-
цтво зі значними центрами склоробства, але
й не виключають можливості виготовлення
такого посуду в периферійних майстернях,
розташованих поруч із лімесом, або й на те-
риторії «варварського» світу (Румянцева и др.
2020, с. 325).
Загалом скляний посуд був досить дорогою
та елітарною категорією речей у носіїв черня-
хівської культури, а наявність скляного посуду
серед поховального інвентарю слугує своєрід-
ним маркером, що вказує на високий соціаль-
ний статус похованого (Магомедов, 1999, с. 55;
Гопкало 2011, с. 71, 93).
Гребiнь
Деталі гребеня представлені двома рогови-
ми фрагментами (ідентифіковані під час ан-
тропологічного аналізу кісток поховання) та
двома бронзовими штифтами-заклепками.
Усі фрагменти обпалені — кіски перепалені,
гвіздки дещо деформовані. Уламок зовнішньої
пластини-накладки має розміри 1,10 × 0,90 ×
0,15 см, поліровану та шорстку поверхні (рис. 9:
2). Другий фрагмент, з розмірами 1,15 × 0,70 ×
0,35 см і шорсткими поверхнями, є частиною
внутрішньої пластини-вкладня без слідів вирі-
зів чи пропилів зубців, які, можливо, втрачені
(рис. 9: 1). Штифти виготовлені із бронзових
пластин, згорнутих у трубочки, їх кінці розкле-
пані (рис. 9: 3, 4). Довжина штифтів-заклепок
складає 0,95 та 0,85 см, перетин у централь-
ній частині — 0,19 та 0,18 см, діаметр заваль-
кованого краю до 0,28 см. Також знайдено дві
грудки оплавленої бронзи, розміром 0,8 × 0,6
та 0,3 × 0,2 см, що цілком можуть бути залиш-
ками розплавлених у вогні заклепок.
Наявні фрагменти не дають змогу точно ре-
конструювати форму чи деталізувати тип виро-
бу. Впевнено можна стверджувати, що за кон-
струкцією гребінь із поховання був тришаровим
Рис. 9. Перегорка, тілопальне поховання, деталі кістяного гребеня: 1 — фрагмент зо-
внішньої пластини-накладки; 2 — фрагмент внутрішньої пластини-вкладня; 3—4 —
бронзові штифти-заклепки; 5 — реконструкція О. В. Петраускаса
Fig. 9. Perehorka, cremation burial, details of the bone comb: 1 — fragment of the outer
plate; 2 — fragment of the inner plate; 3—4 — bronze rivets; 5 — reconstruction by
O. Petrauskas
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 141
й, вірогідно, багаточасним (рис. 9: 5). Тришарові
гребні широко датуються в межах ІІІ — почат-
ку V ст. (Thomas 1960; Никитина 1969, с. 149,
156—159; Шишкин 1999, с. 45; 2002).
Висновки
Поверхневі збори на площі 1,37 га засвідчи-
ли наявність на пам’ятці Перегорка матеріалів
принаймні чотирьох культурно-хронологічних
періодів: доби мезоліту — неоліту, епохи брон-
зи — раннього залізного віку, І тис. н. е. та дав-
ньоруського часу.
Зруйновані мародерами ділянки культур-
ного шару зафіксовані в найвищій точці дюно-
подібного останця. Рештки тілоспалення роз-
ташовувалися практично в центрі розвіданої
площі поширення археологічних артефактів.
Вдалося зібрати перепалені кістки людини,
фрагменти ліпної кераміки, частини кістяного
гребня та дрібні уламки скла.
Внаслідок антропологічного аналізу вста-
новлено, що кісткові уламки належать дорос-
лому індивіду, віком 17—30/35 рр. Стать по-
хованого не визначена через відсутність діля-
нок скелета з ознаками статевого диморфізму.
Встановлено температуру поховального вог-
нища, яка коливалася в межах 500—800°С.
Кераміка із поховання представлена груби-
ми фрагментами ліпних горщиків зі значни-
ми домішками жорстви й шамоту, її форма та
структура змінена через повторну дію високих
температур. За сумою ознак, кераміку можна
датувати в широких межах середини І тис. н. е.
Багаточасний тришаровий гребінь, деталі яко-
го представлені в похованні, датується в межах
ІІІ — початку V ст. н. е.
Поміж скляних фрагментів привертають
увагу три уламки, що складаються з двох ша-
рів: основи із прозорого безбарвного скла за-
втовшки понад 3,0—4,0 мм та накладного шару
зеленого скла товщиною до 3,0 мм. Саме ці
фрагменти є визначальними для загального
датування поховального комплексу. Знахідки
посуду пізньоримського часу із двошарового
скла на теренах України є рідкісними. Нині ві-
домо всього п’ять пунктів: поселення Комарів
на Середньому Дністрі, могильник Велика Бу-
гаївка в Середньому Подніпров’ї, могильник
Війтенки та поселення Мала Рогань і Западня
на Харківщині. Датовані ці знахідки переваж-
но кінцем IV — першою половиною V ст.
Отже, знахідки елементів кістяного гребеня
та уламків двошарового кольорового скла, по-
ряд із перепаленими кістками людини і фраг-
ментами ліпної кераміки, дають змогу попе-
редньо датувати тілопальне поховання кінцем
IV — початком V ст. н. е. Досліджені рештки
тілоспалення є першою документовано зафік-
сованою поховальною пам’яткою пізньорим-
ського часу та початку доби Великого пере-
селення народів на території Житомирського
Полісся.
Безумовно, багатошарова пам’ятка Пере-
горка потребує проведення подальших стаціо-
нарних археологічних досліджень для уточнен-
ня та деталізації її функціональної специфіки,
культурно-хронологічної та стратиграфічної
характеристик, планіграфічної структури
тощо. Якщо висловлені авторами хроноло-
гічні інтерпретації матеріалів поховання зага-
лом правильні й точні, то значення й місце цієї
пам’ятки серед синхронних пам’яток Східної
Європи визначається самими її хронологічним
та територіальними ознаками.
Алексеев, В. П., Дебец, Г. Ф. 1964. Краниометрия. Мето-
дика антропологических исследований. Москва: Нау
ка.
Гавритухин, И. О. 2007. Днепровское лесостепное Лево-
бережье. Финал черняховской культуры. В: Гавриту-
хин, И. О., Обломский, А. М. (отв. ред.). Восточная
Европа в середине I тыс. н.э. Раннеславянский мир, 9.
Москва: ИА РАН, с. 9-24.
Гопкало, О. В. 2008. Бусы и подвески черняховской культуры.
Киев: ИА НАН Украины.
Гопкало, О. В. 2011. Относительная хронология мужских
погребений черняховской культуры. К постанов-
ке проблемы. В: Петраускас, О. В., Шишкин, Р. Г.
(відп. ред.) Черняхівська культура: матеріали дослі-
джень. OIUM, 1. Київ; Луцьк (б. в.), с. 66-96.
Козловская, М. В. 1998. К вопросу о возможностях иссле-
дования кремированных костей. В: Бужилова, А. П.,
Козловская, М. В., Медникова, М. Б. (ред.). Истори-
ческая экология человека. Методика биологических ис-
следований. Москва: Старый Сад, с. 174-182.
Левко, О. Н., Белевец, Г. В. (ред.). 2019. Славяне на тер-
ритории Беларуси в догосударственный период: к 90-
летию со дня рождения Л. Д. Поболя. Кн. 1. Минск:
Беларуская навука.
Магомедов, Б. В. 1999. Обычай ритуальных пиров у
племён черняховской культуры и его отражение в
погребальном обряде. В: Проблемы истории и архео-
логии Украины. Тезисы докладов научной конферен-
ции. Харьков, 21—23 октября 1999 г. Харьков (б. и.),
с. 54-55.
Махно, E. В. 1960. Памятники черняховской культуры на
территории УССР. Материалы и исследования по ар-
хеологии СССР, 82, с. 9-83.
Мачинский, Д. А. 1976. К вопросу о территории обитания
славян в I—VI веках. Археологический сборник Госу-
дарственного Эрмитажа, 17, с. 82-100.
Никитина, Г. Ф. 1969. Гребни черняховской культуры.
Советская археология, 1, с. 147-159.
Перший Житомирський інформаційний портал. 2020.
Срібні давньоримські денарії знайшли на Житомир-
щині [online]. Режим доступу: https://www.1.zt.ua/
news/kultura/sribni-davnorimski-denariiyi-znayshli-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2142
na-zhitomirshchini.html [Дата звернення 16 лютого
2021].
Петраускас, О. В. 2014. Деякі підсумки досліджень комп-
лексу пам’яток пiздноримського часу біля с. Комарiв.
В: Петраускас, О. В., Горбаненко, С. А. (відп. ред.).
Черняхівська культура: до 120-річчя від дня народжен-
ня В. П. Петрова. OIUM, 4. Київ (б. в.), с. 165-183.
Петраускас, О. В., Пастернак, В. В. 2003. Скляні посудини
могильника черняхівської культури Велика Бугаївка
в Середньому Подніпров’ї. Археологія, 4, с. 65-76.
Петраускас, О. В., Шишкин, Р. Г. 2013. Могильник и по-
селение черняховской культуры у с. Великая Бугаевка
(археологический источник). ОIUM, 2. Киев (б. и.).
Румянцева, О. С. 2014. Стеклянные сосуды со шлифованным
декором и хронология поселения Комаров. В: Облом-
ский, А. М. (отв. ред.). Проблемы взаимодействия на-
селения Восточной Европы в эпоху Великого переселения
народов. Раннеславянский мир, 15. Москва: ИА РАН,
с. 447-481.
Румянцева, О. С., Любичев, М. В., Петраускас, О. В., Три-
фонов, А. А., Ханин, Д. А., Червяковская, М. В. 2020.
Цветное стекло с памятников черняховской культуры
и технологические традиции провинциально-
римских стеклоделов. В: Любичев, К., Мизгін, В.
(ред.). Inter Orientem et Occidentem (= Між Сходом та
Заходом): Ювілейна збірка до 65-річчя з дня народжен-
ня доктора Ердмуте Шультце та 20-річчя Германо-
Слов’янської археологічної експедиції. Остроготика, 3.
Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, с. 324-351.
Румянцева, О. С., Любичев, М. В., Трифонов, А. А. 2018.
Химический состав стекла археологического комп-
лекса Войтенки 1 и происхождение сосудов черня-
ховской культуры (предварительные итоги иссле-
дований). В: Любичев, М. В., Мызгин, К. В. (ред.).
Хронология и монетные находки позднеримского време-
ни и эпохи Великого переселения народов. Актуальные
археологические исследования в Центральной и Вос-
точной Европе (материалы полевого семинара на
базе экспедиции возле с. Войтенки 15—17 сентя-
бря 2016 г.). Ostrogothica-Serie: Hefte, 3. Харьков:
«Водный спектр Джи-Эм-Пи», с. 182-208.
Томашевський, А. П., Павленко, С. В. 2014. Нові пам’ятки
римської доби на території Житомирського Полісся.
В: Петраускас, О. В., Горбаненко, С. А. (відп. ред.).
Черняхівська культура: до 120-річчя від дня народжен-
ня В. П. Петрова. OIUM, 4. Київ (б. в.), с. 211-222.
Шишкин, Р. Г. 1999. Классификация и типология
трёхслойных гребней черняховской культуры. В:
Сто років вивчення культури полів поховань на Украї-
ні. Тези доповідей семінару (Київ, 14—16 грудня 1999
р.). Київ (б. в.), с. 43-47.
Шишкин, Р. Г. 2002. Хронологические признаки
трёхслойных гребней черняховской культуры. В:
Крижицький, С. Д. та ін. (ред.). Сучасні проблеми ар-
хеології. Київ: Академперіодика, с. 244-246.
Щукин, М. Б. 1976. Археологические данные о славя-
нах II—IV веков. Перспективы ретроспективного
метода. Археологический сборник Государственного
Эрмитажа, 17, с. 67-81.
Brothwell, D. R. 1981. Digging up bones. The Excavation,
Treatment, and Study of Human Skeletal Remains. 3rd
edition. Ithaca, New York: Cornell University Press.
Buikstra, J., Ubelaker, D. (eds.). 1994. Standards for Data
Collection from Human Skeletal Remains. Arkansas
Archaeological Survey Research series, 44. Fayetteville:
Arkansas Archeological Survey.
Burns, K. R. 1999. Forensic Anthropology Training Manual.
New Jersey: Prentice Hall.
Dokládal, M. 1999. Morfologie spálených kostí. Význam pro
identifikaci osob. Acta Facultatis Medicae Universitatis
Brunensis Masarykianne, 113. Brno: Masarykova
univerzita.
Gavritukhin, I. 2017. Glass Vessels of the Final of the
Chernyakhov Culture. In: Na hranicích impéria (= Extra
fines imperii): Jaroslavu Tejralovi k 80. narozeninám.
Brno: Masarykova univerzita, p. 83-109.
Herrmann, B. Behandlung von Leichenbrand. In:
Knussman, J., Reiner, H. (eds.). Anthropologie.
Handbuch der vergleichenden Biologie des Menchen.
Band I: Wesen und Methoden der Anthropologie. 1. Teil:
Wissenschaftstheorie, Geschichte, morphologische
Methoden. Stuttgart; New York: Gustav Fischer, р. 576-
585.
Herrmann, B., Grupe, G., Hummel, S., Piepenbrink, H.,
Schutkowski, H. 1990. Prähistorische Anthropologie.
Leitfaden der Feld- und Labormethoden. Berlin;
Heidelberg: Spriger-Verlag.
Holck, P. 1997/2008. Cremated Bones: A Medical-anthropological
Study of an Archaeological Material on Cremation Burials.
Anthropologiske skrifer, 1. Reprint of the 3rd revised
edition. Oslo: Anatomisk institutt, University of Oslo.
Krenzer, U. 2006. Compendio de métodos antropológico-forenses:
para la reconstrucción del perfil osteo-biológico. Ciudad,
Guatemala: Ciber Negocios, Vol. 1-7.
Mays, S. 2002. The Archaeology of Human Bones. London;
New York: Routledge.
Petrauskas, O. V. 2014. Komariv — ein Werkstattzentrum
barbarischen Europas aus spätrömischer Zeit
(Forschungsgeschichte, einige Ergebnisse und mögliche
Perspektiven). Ephemeris Napocensis, XXIV, 2014,
p. 87-116.
Stawiarska, T. 1999. Naczynia szklane okresu rzymskiego z terenu
Polski: studium archeologiczno-technologiczne. Warszawa:
Wydawn. Instytutu Archeologii i Etnologii PAN.
Straume, E. 1987. Gläser mit Facettenschliff ausskandinavischen
Gräbern des 4. und 5. Jahrhunderts n. Chr. Institutt
for sammenlignende kulturforskning Serie B: Skrifter
LXXIII. Oslo: Universitetsforlaget.
Symes, S., Rainwater, С., Chapman, Е., Gipson, D., Piper, A.
2008. Patterned Thermal Destruction of Human Remains
in a Forensic Setting. In: Schmidt, C. W., Symes, S. A.
(eds.). The Analysis of Burned Human Remains. London:
Academic Press, p. 15-54.
Thomas, S. 1960. Studien zu den germanischen Kämmen der
römischen Kaiserzeit. Arbeits- und Forschungsberichte zur
sächsischen Bodendenkmalpflege, 8. Leipzig: VEB Verlag
Enzyklopädie, s. 54-215.
Walker, P., Miller, K., Richman, R. 2008. Time, Temperature,
and Oxygen Availability: An Experimental Study
of the Effects of Environmental Conditions on the
Color and Organic Content of Cremated Bone. In:
Schmidt, C. W., Symes, S. A. (eds.). The Analysis of
Burned Human Remains. London: Academic Press,
p. 129-135.
Надійшла 12.03.2021
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 143
C. В. Павленко1, А. В. Борисов2, А. А. Сорокун3, Т. И. Слободян4
1 Младший научный сотрудник отдела древнерусской и средневековой археологии
Института археологии НАН Украины, ORCID 0000-0002-3138-5746, pavlenko@iananu.org.ua
2 Кандидат исторических наук, научный сотрудник отдела древнерусской и средневековой археологии
Института археологии НАН Украины, ORCID 0000-0002-2322-2277, artem_borysov@iananu.org.ua
3 Младший научный сотрудник отдела археологии каменного века Института археологии НАН Украины,
ORCID 0000-0002-8506-4817, sorokun_a@i.ua
4 Кандидат исторических наук, научный сотрудник отдела биоархеологии Института археологии НАН Украины,
ORCID 0000-0001-7185-8774, tanya_slobodyan@ukr.net
КРЕМАЦИОННОЕ ПОГРЕБЕНИЕ СРЕДИНЫ І тыс. В ЖИТОМИРСКОМ ПОЛЕСЬЕ
Осенью 2020 г. Народичский отряд экспедиции ГП «НИЦ «Охранная археологическая служба Украины» Ин-
ститута археологии НАН Украины провёл разведки на территории Народичской объединённой территориаль-
ной общины Житомирской области. В ходе разведки в бассейне нижнего течения р. Жерев на новооткрытом
памятнике Перегорка зафиксировано кремационное погребение, разрушенное и разграбленное мародёрами-
кладоискателями.
Подъёмный материал, собранный на площади около 1,37 га, представлен артефактами четырёх культурно-
хронологических периодов: мезолита–неолита, эпохи бронзы–раннего железного века, І тыс. н. э. и древнерус-
ского времени.
Остатки трупосожжения зафиксированы в самой высокой части памятника. Во время зачистки удалось со-
брать пережжённые человеческие кости, фрагменты лепной керамики, части костяного гребня и мелкие обломки
стекла.
Антропологической экспертизой установлено, что костные обломки принадлежат взрослому индивиду в воз-
расте 17—30/35 лет. Пол погребённого не определён из-за отсутствия участков скелета с выраженными призна-
ками полового диморфизма. Температура погребального костра кремации колебалась в пределах 500—800°С.
Керамика представлена грубыми фрагментами лепных горшков со значительными примесями дресвы и
шамота в тесте. Форма и структура обломков деформированы в результате повторного воздействия высокой
температуры. По сумме признаков возможно датировать керамику срединой I тыс. н. э. Гребень из погребения
вероятно был трёхслойным многочастным и может быть датирован пределах III — начала V в. н. э.
Среди стеклянных обломков, которые принадлежат одному сосуду, выделяются три фрагмента двухслойного
стекла. Основа этих фрагментов состоит из прозрачного стекла, толщиной около 3,0—4,0 мм. Верхний слой —
из стекла зелёного цвета, толщиной до 3,0 мм. Эти обломки являются определяющими для общей датировки
трупосожжения. Находки фрагментов сосудов позднеримского времени из двухслойного стекла на территории
Украины являются очень редкими. Сегодня известно всего пять пунктов: поселение Комаров на Среднем Дне-
стре, могильник Большая Бугаевка в Среднем Поднепровье, могильник Войтенки и поселения Малая Рогань и
Западня на Харьковщине. Датированы находки двухслойного стекла преимущественно концом IV — первой по-
ловиной V в. н. э.
Таким образом, находки элементов костяного гребня и обломков двухслойного цветного стекла, вместе с
пережжёнными человеческими костями и фрагментами лепной керамики, позволяют предварительно датировать
кремационное захоронение концом IV — началом V в. н. э. Исследованное трупосожжение является первым до-
стоверно зафиксированным погребальным памятником позднеримского времени и начала эпохи Великого пере-
селения народов на территории Житомирского Полесья.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Житомирщина, Жерев, Перегорка, многослойный памятник, кремация, костяной гребень,
стеклянный кубок, двухслойное стекло, I тыс. н. э.
Serhii V. Pavlenko1, Artem V. Borysov2, Andrii A. Sorokun3, Tetiana I. Slobodian4
1 Junior Research Fellow of the Old Rus and Medieval Archaeology Department of the Institute of Archaeology of the NAS of
Ukraine, ORCID 0000-0002-3138-5746, pavlenko@iananu.org.ua
2 Ph.D. in History, Research Fellow of the Old Rus and Medieval Archaeology Department
of the Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine, ORCID 0000-0002-2322-2277, artem_borysov@iananu.org.ua
3 Junior Research Fellow of the Stone Age Archaeology Department of the Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine,
ORCID 0000-0002-8506-4817, sorokun_a@i.ua
4 Ph.D. in History, Research Fellow of the Bioarchaeology Department of the Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine,
Research Fellow, ORCID 0000-0001-7185-8774, tanya_slobodyan@ukr.net
CREMATED BURIAL OF THE MIDDLE OF THE 1st MILLENNIUM AD IN ZHYTOMYR POLISSIA
In the autumn of 2020, the Narodychi unit of the expedition of Protective Archaeology Service of Ukraine of the Institute
of Archaeology of the NASU conducted preliminary researches on the territory of Narodychi amalgamated territorial
community in Zhytomyr Region. During the inspection of the newly discovered site Perehorka in the lower basin of the
Zherev River, the remains of a cremated burial were found. It was destroyed and looted by metal detectors and treasure
hunters.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2144
The surface inspection on the area of 1.37 ha testified the presence of ceramic of at least four cultural and chronological
periods on the Perehorka site: Mesolithic–Neolithic, Bronze Age–Early Iron Age, 1st millennium AD and Ancient Rus
period. At the same time, only further field research of this area can give us some details about the cultural and chronological
stratification of this multi-layered site. We were able to collect calcined human bones, fragments of pots, parts of a bone
comb and small fragments of glass from the destroyed and robbed cremation.
Anthropological examination established that the bone fragments belonged to an adult person, aged 17—30/35 years.
The sex of the buried was not determined, as there were no areas of the skeleton with particularly signs of sexual dimorphism.
The temperature of the burial fire which was set, oscillated within 500—800° C. Burial pottery is represented by a coarse
fragment of handmade pots with significant admixtures of mineral and plants in the texture. The shape and structure of the
fragments are changed because of influence of high temperatures.
According to the sum of features, it is possible to date ceramics in the wide limits by the middle of 1st millennium AD.
According to the fragments of bone plates, it can be stated that the bone comb was three-layered. Such bone combs can be
dated by the 3rd — early 5th centuries AD.
Among the glass fragments, three fragments of double-glazed glass attract attention. They are decisive for the general
dating of the burial complex. Fragments of late Roman tableware made of double-glazed glass in Ukraine are rare. Only
five sites are known: the settlement of Komariv on the Middle Dniester, the cemetery of Velyka Buhaivka in the Middle
Dnieper, the cemetery of Viitenky and the settlements of Mala Rohan and Zapadnia in Kharkiv Region. These finds are
mainly dated by the end of the 4th — first half of the 5th centuries.
The studied cremation is the first burial site of the late Roman time and the beginning of the Great Migration period in
the territory of Zhytomyr Polissia.
K e y w o r d s: Zhytomyr Region, Zherev River, Perehorka, multi-layered archaeological site, cremation, bone comb, glass goblet,
double-glazed glass, late Roman time.
References
Alekseev, V. P., Debets, G. F. 1964. Kraniometriia. Metodika antropologicheskikh issledovanii. Moskva: Nauka.
Gavritukhin, I. O. 2007. Dneprovskoe lesostepnoe Levoberezhie. Final cherniakhovskoi kultury. In: Gavritukhin, I. O.,
Oblomskii, A. M. (eds.). Vostochnaia Evropa v seredine I tys. n.e. Ranneslavianskii mir, 9. Moskva: IA RAN, p. 9-24.
Gopkalo, O. V. 2008. Busy i podveski cherniakhovskoi kultury. Kyiv: IA NAN Ukrainy.
Gopkalo, O. V. 2011. Otnositelnaia khronologiia muzhskikh pogrebenii cherniakhovskoi kultury. K postanovke problemy. In:
Petrauskas, O. V., Shyshkyn, R. H. (eds.) Cherniakhivska kultura: materialy doslidzhen. OIUM, 1. Kyiv; Lutsk (b. v.), p. 66-96.
Kozlovskaia, M. V. 1998. K voprosu o vozmozhnostiakh issledovaniia kremirovannykh kostei. In: Buzhilova, A. P.,
Kozlovskaia, M. V., Mednikova, M. B. (eds.). Istoricheskaia ekologiia cheloveka. Metodika biologicheskikh issledovanii.
Moskva: Staryi Sad, p. 174-182.
Levko, O. N., Belevets, G. V. (eds.). 2019. Slaviane na territorii Belarusi v dogosudarstvennyi period: k 90-letiiu so dnia rozhdeniia
L. D. Pobolia. Kn. 1. Minsk: Belaruskaia navuka.
Magomedov, B. V. 1999. Obychai ritualnykh pirov u plemen cherniakhovskoi kultury i ego otrazhenie v pogrebalnom obriade.
In: Problemy istorii i arkheologii Ukrainy. Tezisy dokladov nauchnoi konferentsii. Kharkov, 21-23 oktiabria 1999 g. Kharkov
(b. i.), p. 54-55.
Makhno, E. V. 1960. Pamiatniki cherniakhovskoi kultury na territorii USSR. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 82,
p. 9-83.
Machinskii, D. A. 1976. K voprosu o territorii obitaniia slavian v I-VI vekakh. Arkheologicheskii sbornik Gosudarstvennogo Ermitazha,
17, p. 82-100.
Nikitina, G. F. 1969. Grebni cherniakhovskoi kultury. Sovetskaia arkheologiia, 1, p. 147-159.
Pershyi Zhytomyrskyi informatsiinyi portal. 2020. Sribni davnorymski denarii znaishly na Zhytomyrshchyni [online]. Rezhym
dostupu: https://www.1.zt.ua/news/kultura/sribni-davnorimski-denariiyi-znayshli-na-zhitomirshchini.html [Data
zvernennia 16 liutoho 2021].
Petrauskas, O. V. 2014. Deiaki pidsumky doslidzhen kompleksu pam’iatok pizdnorymskoho chasu bilia s. Komariv. In:
Petrauskas, O. V., Horbanenko, S. A. (eds.). Cherniakhivska kultura: do 120-richchia vid dnia narodzhennia V. P. Petrova.
OIUM, 4. Kyiv (b. v.), p. 165-183.
Petrauskas, O. V., Pasternak, V. V. 2003. Skliani posudyny mohylnyka cherniakhivskoi kultury Velyka Buhaivka v Serednomu
Podniproviia. Arheologia, 4, p. 65-76.
Petrauskas, O. V., Shishkin, R. G. 2013. Mogilnik i poselenie cherniakhovskoi kultury u s. Velikaia Bugaevka (arkheologicheskii
istochnik). OIUM, 2. Kyiv (b. i.).
Rumiantseva, O. S. 2014. Stekliannye sosudy so shlifovannym dekorom i khronologiia poseleniia Komarov. In: Oblomskii, A. M.
(ed.). Problemy vzaimodeistviia naseleniia Vostochnoi Evropy v epokhu Velikogo pereseleniia narodov. Ranneslavianskii mir, 15.
Moskva: IA RAN, p. 447-481.
Rumiantseva, O. S., Liubichev, M. V., Petrauskas, O. V., Trifonov, A. A., Khanin, D. A., Cherviakovskaia, M. V. 2020.
Tsvetnoe steklo s pamiatnikov cherniakhovskoi kultury i tekhnologicheskie traditsii provintsialno-rimskikh steklodelov.
In: Liubychev, K., Myzghin, V. (eds.). Inter Orientem et Occidentem (= Mizh Skhodom ta Zakhodom): Yuvileina zbirka do
65-richchia z dnia narodzhennia doktora Erdmute Shulttse ta 20-richchia Hermano-Slovianskoi arkheolohichnoi ekspedytsii.
Ostrohotyka, 3. Kharkiv: KhNU imeni V. N. Karazina, p. 324-351.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 145
Rumiantseva, O. S., Liubichev, M. V., Trifonov, A. A. 2018. Khimicheskii sostav stekla arkheologicheskogo kompleksa Voitenki 1
i proiskhozhdenie sosudov cherniakhovskoi kultury (predvaritelnyie itogi issledovanii). In: Liubichev, M. V., Myzgin, K. V.
(eds.). Khronologiia i monetnyie nakhodki pozdnerimskogo vremeni i epokhi Velikogo pereseleniia narodov. Aktualnyie
arkheologicheskiie issledovaniia v Tsentralnoi i Vostochnoi Evrope (materialy polevogo seminara na baze ekspeditsii vozle s.
Voitenki 15-17 sentiabria 2016 g.). Ostrogothica-Serie: Hefte, 3. Kharkov: Vodnyi spektr Dzhi-Em-Pi, p. 182-208.
Tomashevskyi, A. P., Pavlenko, S. V. 2014. Novi pamiatky rymskoi doby na terytorii Zhytomyrskoho Polissia. In: Petrauskas, O. V.,
Horbanenko, S. A. (eds.). Cherniakhivska kultura: do 120-richchia vid dnia narodzhennia V. P. Petrova. OIUM, 4. Kyiv (b.
v.), p. 211-222.
Shishkin, R. G. 1999. Klassifikatsiia i tipologiia trekhsloinykh grebnei cherniakhovskoi kultury. In: Sto rokiv vyvchennia kultury
poliv pokhovan na Ukraini. Tezy dopovidei seminaru (Kyiv, 14-16 hrudnia 1999 r.). Kyiv (b. v.), p. 43-47.
Shishkin, R. G. 2002. Khronologicheskie priznaki trekhsloinykh grebnei cherniakhovskoi kultury. In: Kryzhytskyi, S. D. et al.
(eds.). Suchasni problemy arkheolohii. Kyiv: Akademperiodyka, p. 244-246.
Shchukin, M. B. 1976. Arkheologicheskie dannye o slavianakh II-IV vekov. Perspektivy retrospektivnogo metoda. Arkheologicheskii
sbornik Gosudarstvennogo Ermitazha, 17, p. 67-81.
Brothwell, D. R. 1981. Digging up bones. The Excavation, Treatment, and Study of Human Skeletal Remains. 3rd edition. Ithaca, New
York: Cornell University Press.
Buikstra, J., Ubelaker, D. (eds.). 1994. Standards for Data Collection from Human Skeletal Remains. Arkansas Archaeological Survey
Research series, 44. Fayetteville: Arkansas Archeological Survey.
Burns, K. R. 1999. Forensic Anthropology Training Manual. New Jersey: Prentice Hall.
Dokládal, M. 1999. Morfologie spálených kostí. Význam pro identifikaci osob. Acta Facultatis Medicae Universitatis Brunensis
Masarykianne, 113. Brno: Masarykova univerzita.
Gavritukhin, I. 2017. Glass Vessels of the Final of the Chernyakhov Culture. In: Na hranicích impéria (= Extra fines imperii):
Jaroslavu Tejralovi k 80. narozeninám. Brno: Masarykova univerzita, p. 83-109.
Herrmann, B. Behandlung von Leichenbrand. In: Knussman, J., Reiner, H. (eds.). Anthropologie. Handbuch der vergleichenden
Biologie des Menchen. Band I: Wesen und Methoden der Anthropologie. 1. Teil: Wissenschaftstheorie, Geschichte,
morphologische Methoden. Stuttgart; New York: Gustav Fischer, р. 576-585.
Herrmann, B., Grupe, G., Hummel, S., Piepenbrink, H., Schutkowski, H. 1990. Prähistorische Anthropologie. Leitfaden der Feld-
und Labormethoden. Berlin; Heidelberg: Spriger-Verlag.
Holck, P. 1997/2008. Cremated Bones: A Medical-anthropological Study of an Archaeological Material on Cremation Burials.
Anthropologiske skrifer, 1. Reprint of the 3rd revised edition. Oslo: Anatomisk institutt, University of Oslo.
Krenzer, U. 2006. Compendio de métodos antropológico-forenses: para la reconstrucción del perfil osteo-biológico. Ciudad, Guatemala:
Ciber Negocios, Vol. 1-7.
Mays, S. 2002. The Archaeology of Human Bones. London; New York: Routledge.
Petrauskas, O. V. 2014. Komariv — ein Werkstattzentrum barbarischen Europas aus spätrömischer Zeit (Forschungsgeschichte,
einige Ergebnisse und mögliche Perspektiven). Ephemeris Napocensis, XXIV, 2014, p. 87-116.
Stawiarska, T. 1999. Naczynia szklane okresu rzymskiego z terenu Polski: studium archeologiczno-technologiczne. Warszawa: Wydawn.
Instytutu Archeologii i Etnologii PAN.
Straume, E. 1987. Gläser mit Facettenschliff ausskandinavischen Gräbern des 4. und 5. Jahrhunderts n. Chr. Institutt for sammenlignende
kulturforskning Serie B: Skrifter LXXIII. Oslo: Universitetsforlaget.
Symes, S., Rainwater, С., Chapman, Е., Gipson, D., Piper, A. 2008. Patterned Thermal Destruction of Human Remains in a
Forensic Setting. In: Schmidt, C. W., Symes, S. A. (eds.). The Analysis of Burned Human Remains. London: Academic Press,
p. 15-54.
Thomas, S. 1960. Studien zu den germanischen Kämmen der römischen Kaiserzeit. Arbeits- und Forschungsberichte zur sächsischen
Bodendenkmalpflege, 8. Leipzig: VEB Verlag Enzyklopädie, s. 54-215.
Walker, P., Miller, K., Richman, R. 2008. Time, Temperature, and Oxygen Availability: An Experimental Study of the Effects of
Environmental Conditions on the Color and Organic Content of Cremated Bone. In: Schmidt, C. W., Symes, S. A. (eds.).
The Analysis of Burned Human Remains. London: Academic Press, p. 129-135.
|
| id | arheologia-com-ua-article-268 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:04:08Z |
| publishDate | 2021 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/ee/5c85279facf8aca66237a4a66c153eee.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-2682021-09-27T17:06:11Z Cremated Burial of the Middle of the 1st Millennium AD in Zhytomyr Polissia Кремационное погребение средины І тыс. в Житомирском Полесье Тiлопальне поховання середини I тис. з Житомирського Полiсся Pavlenko, Serhii Borysov, Artem Sorokun, Andrii Slobodian, Tetiana Zhytomyr Region, Zherev River, Perehorka, multi-layered archaeological site, cremation, bone comb, glass goblet, double-glazed glass, late Roman time Житомирщина, Жерев, Перегорка, многослойный памятник, кремация, костяной гребень, стеклянный кубок, двухслойное стекло, I тыс. н. э. Житомирщина, Жерев, Перегорка, кремація, кістяний гребінь, скляний келих, двошарове скло, І тис. н. е. In the autumn of 2020, the Narodychi unit of the expedition of Protective Archaeology Service of Ukraine of the Institute of Archaeology of the NASU conducted preliminary researches on the territory of Narodychi amalgamated territorial community in Zhytomyr Region. During the inspection of the newly discovered site Perehorka in the lower basin of the Zherev River, the remains of a cremated burial were found. It was destroyed and looted by metal detectors and treasure hunters. The surface inspection on the area of 1.37 ha testified the presence of ceramic of at least four cultural and chronological periods on the Perehorka site: Mesolithic–Neolithic, Bronze Age–Early Iron Age, 1st millennium AD and Ancient Rus period. At the same time, only further field research of this area can give us some details about the cultural and chronological stratification of this multi-layered site. We were able to collect calcined human bones, fragments of pots, parts of a bone comb and small fragments of glass from the destroyed and robbed cremation. Anthropological examination established that the bone fragments belonged to an adult person, aged 17—30/35 years. The sex of the buried was not determined, as there were no areas of the skeleton with particularly signs of sexual dimorphism. The temperature of the burial fire which was set, oscillated within 500—800° C. Burial pottery is represented by a coarse fragment of handmade pots with significant admixtures of mineral and plants in the texture. The shape and structure of the fragments are changed because of influence of high temperatures. According to the sum of features, it is possible to date ceramics in the wide limits by the middle of 1st millennium AD. According to the fragments of bone plates, it can be stated that the bone comb was three-layered. Such bone combs can be dated by the 3rd — early 5th centuries AD. Among the glass fragments, three fragments of double-glazed glass attract attention. They are decisive for the general dating of the burial complex. Fragments of late Roman tableware made of double-glazed glass in Ukraine are rare. Only five sites are known: the settlement of Komariv on the Middle Dniester, the cemetery of Velyka Buhaivka in the Middle Dnieper, the cemetery of Viitenky and the settlements of Mala Rohan and Zapadnia in Kharkiv Region. These finds are mainly dated by the end of the 4th — first half of the 5th centuries. The studied cremation is the first burial site of the late Roman time and the beginning of the Great Migration period in the territory of Zhytomyr Polissia. Осенью 2020 г. Народичский отряд экспедиции ГП «НИЦ «Охранная археологическая служба Украины» Института археологии НАН Украины провёл разведки на территории Народичской объединённой территориальной общины Житомирской области. В ходе разведки в бассейне нижнего течения р. Жерев на новооткрытом памятнике Перегорка зафиксировано кремационное погребение, разрушенное и разграбленное мародёрами-кладоискателями. Подъёмный материал, собранный на площади около 1,37 га, представлен артефактами четырёх культурно-хронологических периодов: мезолита–неолита, эпохи бронзы–раннего железного века, І тыс. н. э. и древнерусского времени. Остатки трупосожжения зафиксированы в самой высокой части памятника. Во время зачистки удалось собрать пережжённые человеческие кости, фрагменты лепной керамики, части костяного гребня и мелкие обломки стекла. Антропологической экспертизой установлено, что костные обломки принадлежат взрослому индивиду в возрасте 17—30/35 лет. Пол погребённого не определён из-за отсутствия участков скелета с выраженными признаками полового диморфизма. Температура погребального костра кремации колебалась в пределах 500—800°С. Керамика представлена грубыми фрагментами лепных горшков со значительными примесями дресвы и шамота в тесте. Форма и структура обломков деформированы в результате повторного воздействия высокой температуры. По сумме признаков возможно датировать керамику срединой I тыс. н. э. Гребень из погребения вероятно был трёхслойным многочастным и может быть датирован пределах III — начала V в. н. э. Среди стеклянных обломков, которые принадлежат одному сосуду, выделяются три фрагмента двухслойного стекла. Основа этих фрагментов состоит из прозрачного стекла, толщиной около 3,0—4,0 мм. Верхний слой — из стекла зелёного цвета, толщиной до 3,0 мм. Эти обломки являются определяющими для общей датировки трупосожжения. Находки фрагментов сосудов позднеримского времени из двухслойного стекла на территории Украины являются очень редкими. Сегодня известно всего пять пунктов: поселение Комаров на Среднем Днестре, могильник Большая Бугаевка в Среднем Поднепровье, могильник Войтенки и поселения Малая Рогань и Западня на Харьковщине. Датированы находки двухслойного стекла преимущественно концом IV — первой половиной V в. н. э. Таким образом, находки элементов костяного гребня и обломков двухслойного цветного стекла, вместе с пережжёнными человеческими костями и фрагментами лепной керамики, позволяют предварительно датировать кремационное захоронение концом IV — началом V в. н. э. Исследованное трупосожжение является первым достоверно зафиксированным погребальным памятником позднеримского времени и начала эпохи Великого переселения народов на территории Житомирского Полесья. Вводиться до наукового обігу тілопальне поховання, датоване кінцем IV — початком V ст. н. е., виявлене на нововідкритій у басейні р. Жерев пам’ятці Перегорка. Досліджені рештки тілоспалення є першою документовано зафіксованою поховальною пам’яткою пізньоримського часу та початку доби Великого переселення народів на території Житомирського Полісся. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2021-06-14 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/268 10.15407/arheologia2021.02.130 Arheologia; No 2 (2021): Arheologia; 130-145 Археологія ; № 2 (2021): Arheologia; 130-145 Археология; № 2 (2021): Arheologia; 130-145 2616-499X 0235-3490 10.15407/10.15407/arheologia2021.02 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/268/246 |
| spellingShingle | Житомирщина Жерев Перегорка кремація кістяний гребінь скляний келих двошарове скло І тис. н. е. Pavlenko, Serhii Borysov, Artem Sorokun, Andrii Slobodian, Tetiana Тiлопальне поховання середини I тис. з Житомирського Полiсся |
| title | Тiлопальне поховання середини I тис. з Житомирського Полiсся |
| title_alt | Cremated Burial of the Middle of the 1st Millennium AD in Zhytomyr Polissia Кремационное погребение средины І тыс. в Житомирском Полесье |
| title_full | Тiлопальне поховання середини I тис. з Житомирського Полiсся |
| title_fullStr | Тiлопальне поховання середини I тис. з Житомирського Полiсся |
| title_full_unstemmed | Тiлопальне поховання середини I тис. з Житомирського Полiсся |
| title_short | Тiлопальне поховання середини I тис. з Житомирського Полiсся |
| title_sort | тiлопальне поховання середини i тис. з житомирського полiсся |
| topic | Житомирщина Жерев Перегорка кремація кістяний гребінь скляний келих двошарове скло І тис. н. е. |
| topic_facet | Zhytomyr Region Zherev River Perehorka multi-layered archaeological site cremation bone comb glass goblet double-glazed glass late Roman time Житомирщина Жерев Перегорка многослойный памятник кремация костяной гребень стеклянный кубок двухслойное стекло I тыс. н. э. Житомирщина Жерев Перегорка кремація кістяний гребінь скляний келих двошарове скло І тис. н. е. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/268 |
| work_keys_str_mv | AT pavlenkoserhii crematedburialofthemiddleofthe1stmillenniumadinzhytomyrpolissia AT borysovartem crematedburialofthemiddleofthe1stmillenniumadinzhytomyrpolissia AT sorokunandrii crematedburialofthemiddleofthe1stmillenniumadinzhytomyrpolissia AT slobodiantetiana crematedburialofthemiddleofthe1stmillenniumadinzhytomyrpolissia AT pavlenkoserhii kremacionnoepogrebeniesredinyítysvžitomirskompolesʹe AT borysovartem kremacionnoepogrebeniesredinyítysvžitomirskompolesʹe AT sorokunandrii kremacionnoepogrebeniesredinyítysvžitomirskompolesʹe AT slobodiantetiana kremacionnoepogrebeniesredinyítysvžitomirskompolesʹe AT pavlenkoserhii tilopalʹnepohovannâserediniitiszžitomirsʹkogopolissâ AT borysovartem tilopalʹnepohovannâserediniitiszžitomirsʹkogopolissâ AT sorokunandrii tilopalʹnepohovannâserediniitiszžitomirsʹkogopolissâ AT slobodiantetiana tilopalʹnepohovannâserediniitiszžitomirsʹkogopolissâ |