Cover Image

«Плетiнка» на литовських i литовсько-руських монетах ХIV ст.

The article is devoted to the problem of the «plaiting» presence on the Lithuanian, Lithuanian-Rus and the Golden Horde coins of the 14th century. The coins with portrait and the beast lion (or the leopard) with a «plaiting» over its head and the coins with the beast lion (or the leopard) with a «pl...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Археологія
Date:2021
Issue:3
Pages:61-80
ISSN:2616-499X
Author Affiliations:
  • Heorhii Kozubovskyi — PhD in History, Research Fellow of the Kyiv Archaeology Department, the Institute of Archaeology, of the National Academy of Sciences of Ukraine
Main Author: Kozubovskyi, Heorhii
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2021
Subjects:
Золота Орда
Ольгерд
Київ
монети
«плетінка»
срібло
«тамга»
Online Access:https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/273
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Chemistry, Physics and Technology of Surface
Download file: Pdf

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface
_version_ 1872824525611073536
author Kozubovskyi, Heorhii
author_facet Kozubovskyi, Heorhii
author_institution_txt_mv [ { "author": "Heorhii Kozubovskyi", "institution": "PhD in History, Research Fellow of the Kyiv Archaeology Department, the Institute of Archaeology, of the National Academy of Sciences of Ukraine", "orcid": "" } ]
author_sort Kozubovskyi, Heorhii
baseUrl_str https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection OJS
container_end_page 80
container_issue 3
container_start_page 61
container_title Археологія
container_volume
datestamp_date 2021-09-27T17:09:27Z
description The article is devoted to the problem of the «plaiting» presence on the Lithuanian, Lithuanian-Rus and the Golden Horde coins of the 14th century. The coins with portrait and the beast lion (or the leopard) with a «plaiting» over its head and the coins with the beast lion (or the leopard) with a «plaiting» and Arabic (or Cyrillic legend (?)) are analyzed. The Kyivan Rus coins of Vladimir Olgerdovich (1362—1394) with princely sign and «plaiting» (around which is the inscription with the name of the prince) and the Golden Horde coins with «plaiting» are also examined. Many researches associate the «plaiting» with the Tatar «tamga», and the coins with such a symbol might have indicated the Golden Horde dependence. However, this ornament («ornamentum monetale» by Ch. M. Fraehn) may have a special meaning related to the Juchid monetary coinage. The Golden Horde coins with «plaiting» were the most important instrument of payment and taxation realization on the greater part of the Lithuanian and Lithuanian-Rus principalities. After the Syni Vody River battle of 1362 many the Golden Horde centers and trade routes in the basins of the Dnipro, Dnister and Southern Buh rivers were significant sources of the monetary silver arrival. Many qualitative (also with «ornamentum monetale» — «plaiting») silver coins of Abdallah Khan (1363—1370) and Muhammad Bulaq Khan (1370—1380), were minted in the western mints of the Mamai Horde (Azak, Ordu, Shehr al-Jedid). The silver coins of the Golden Horde were the source for the oldest Lithuanian and Lithuanian-Rus coins and bars of Olherd (1345—1377) and his sons. The oldest Lithuanian and Lithuanian-Rus coins made of approximately 900-standart silver corresponded to silver coins of the Golden Horde. The Golden Horde silver coins (also with «ornamentum monetale» — «plaiting») are one of the most constant parts of money circulation in Ukrainian territories of the Grand Duchy of Lithuania from the 1360-ies till the first quarter of the 15th century.
doi_str_mv 10.15407/arheologia2021.03.061
first_indexed 2026-08-07T01:04:09Z
format Article
fulltext НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ • ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 3  2021 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор Чабай В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Заступник головного редактора Толочко П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України Вiдповiдальний секретар ШЕВЧЕНКО Т. М., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Бороффка Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, Нiмеччина БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя БРУЯКО I. В., доктор iсторичних наук, Одеський археологiчний музей НАН України БУЙСЬКИХ А. В., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Гаврилюк Н. О., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» IВАКIН В. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України IВАНЧИК А. I., член-кореспондент РАН, Нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Нiмеччина КОРВIН-ПIОТРОВСЬКИЙ О. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Моця О. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Отрощенко В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЕТРАУСКАС О. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України СКОРИЙ С. А., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор, Гете унiверситет Франкфурта-на-Майнi, Нiмеччина ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Яґеллонського унiверситету, Польща NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE Research JOURNAL – Founded IN 1947 Frequency: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Deputy editor-in-Chief TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Executive Secretary SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BOROFFKA N., Professor, Dr hab., German Archaeological Institute, Germany BRAUND D., Professor, Dr hab., University of Exeter, Great Britain BRUIAKO I. V., DSc in History, Odesa Archaeological Museum of the NAS of Ukraine BUISKYKH A. V., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland Djindjian F., Professor, Dr hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France GAVRYLYUK N. O., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine IVAKIN V. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine IVANCHIK A. I., Corresponding Member of the Russian Academy of Sciences, National Center for Scientific Research of France FORNASIER J., Professor, doctor, Goethe University Frankfurt am Main, Germany KAIZER E., Professor, DrHab, Free University of Berlin, Germany KORVIN-PIOTROVSKYI O. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine MOTSIA O. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PETRAUSKAS O. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine SKORYI S. A., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 3  2021 ЗМIСТ CONTENTS Articles ZALIZNIAK L. L. Final Palaeolithic of Zhytomyr Polissia ПОМБЕРГЕР Б. М., КОТОВА Н. C., ШТАД- ЛЕР П. Нові гіпотетичні музичні інструменти неоліту Європи HUSIEV S. O. Zoomorphic Images of the BII Stage Trypillia Settlements in the Middle Buh River Region PASHKEVYCH H. A., CHERNOVOL D. K. Finds of Lithospermum Nuts at archaeological sites in Ukraine KOZUBOVSKYI G. A. The «Plaiting» on the Lithuanian and Lithuanian-Rus Coins of the XIV Century Publication of Archaeological Material IVCHENKO A. V. Coins From the “Orient” Ex- cavation Site of the Olbian Necropolis KOZLENKO R. O. The Marble Bust of Mithras Tauroctone From Olbia AKSIONOV V. S. The Catacomb No. 74 of the Verkhnii Saltiv Main Burial Ground Статтi ЗАЛІЗНЯК Л. Л. Фінальний палеоліт Жито- 5 мирського Полісся POMBERGER B. M., KOTOVA N. S., STADLER P. 28 New Hypothesized Musical Instruments of the European Neolithic ГУСЄВ С. О. Зооморфні зображення з трипi- 36 льських поселень етапу ВII Середнього По- бужжя ПАШКЕВИЧ Г. О., ЧЕРНОВОЛ Д. К. Знахiдки 47 горiшкiв горобейника на пам’ятках України КОЗУБОВСЬКИЙ Г. А. «Плетiнка» на литов- 61 ських i литовсько-руських монетах ХIV ст. Публiкацiї археологiчного матерiалу IВЧЕНКО А. В. Монети розкопу «Орiєнт» 81 некрополя Ольвiї КОЗЛЕНКО Р. О. Мармуровий бюст Мiтри- 95 Тавроктона з Ольвiї АКСЬОНОВ В. С. Катакомба 74 Верхньо-Сал- 106 тiвського головного могильника До iсторiї стародавнього виробництва ГОРБАНЕНКО С. А., IЛЬКIВ М. В., МИХАЙ- 117 ЛИНА Л. П., РIДУШ Б. Т. Жорна з Ревного на Буковині ВОЛКОВ A. В. Косторiзна справа Кам’янської 130 Ciчi Хронiка Надiї Оксентiївнi Гаврилюк — 70 146 До ювілею Наталії Серафимівни Абашиної 147 Новi видання 149 To the History of Ancient Crafts Gorbanenko S. A., ILKIV M. V., MYKHAI- LYNA L. P., RIDUSH B. T. Millstones From Revne at Bukovyna VOLKOV A. V. Bone Carving of the Kamianka Sich News Review Nadiia Oksentiivna Gavrylyuk is 70 To the Anniversary of Nataliia Serafymivna Abashyna New publications ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 61 * КОЗУБОВСЬКИЙ Георгій Анатолійович — канди- дат історичних наук, науковий співробітник відді- лу археології Києва, Інститут археології НАН Украї ни, ORCID 0000-0003-2633-604X, Kozubovskyi_yurii@ iananu.org.ua © Г. А. Козубовський * 2021 «плетiнка» на литовських i литовсько-руських монетах ХiV ст. УДК [737:904](477)“13” https://doi.org/10.15407/arheologia2021.03.061 У статті проаналізовано зображення «плетінки» на відомих типах литовських, київських та золотоордин- ських монет ХІV ст. Ії поява на монетах пов’язується з усталеними нормами збору податків на більшій частині Великого князівства Литовського і Руського, а також із джерелом срібла для виробництва власних монет і злит- ків. К л ю ч о в і с л о в а: Золота Орда, Ольгерд, Київ, монети, «плетінка», срібло, «тамга». Суперництво трьох головних політичних сил Східної Європи  — Золотої Орди, Велико- го князівства Литовського і Руського та Мос- ковського великого князівства — за спадщину Київської Русі й гегемонію в регіоні вважають найважливішим фактором впливу на всі про- цеси тогочасного суспільно-політичного жит- тя. «Велике князівство Литовське і Руське було першою і головною силою, що почало активно змінювати «монгольську присутність» і верховну владу в землях Давньої Русі у великих масшта- бах...» (Шабульдо 1996, с. 13). В умовах обмеженої інформації писем- них джерел велике значення надається нуміз- матичним пам’яткам, а присутня на них сим- воліка спричинює появу дискусій та гіпотез. Принциповим і найбільш суперечливим є пи- тання, хто й коли розпочав власне карбуван- ня монет на території Великого князівства Ли- товського і Руського. Серед запропонованих гіпотез (див. Remecas 2001, Грималаускайте 2006, s. 138) насамперед привертають увагу два основних підходи. Так, частина дослідників 1387 р., Кревську унію та християнізацію Лит- ви за латинським обрядом вважають відправ- ною датою в започаткуванні монетного вироб- ництва в Литві (Kiersnowski 1984, s.  164, 173; Ivanauskas,  Balčius 1994 s.  5; Грималаускай- те 2006, 138, 146). Інші  — найдавнішими ви- знають монети Ольгерда (1345—1377) (Duksa 1991, s.  64; Гулецкі, Грамыка, Крываручка 2007, с. 30, 36) чи Кейстута (1345 (1377)—1382) (Ильин 1940, с. 15; Федоров 1949, с. 115). Аналіз наявних знахідок не дає однознач- ної відповіді на це питання. Адже найдавніші литовські монети не мають дат, а на присутню на них символіку можуть претендувати біль- шість литовських і литовсько-руських князів. В останній час з’явилися нові знахідки, виді- лено нові варіанти й типи найдавніших литов- ських монет. Зображення та легенди на них уможливлюють нові реконструкції та інтер- претації. Не існує єдиного дослідницького погляду й на перебіг прийняття християнства представ- никами правлячої литовської династії та їх- нього оточення. Дослідники вважають, що ще в першій половині життя, під час перебування у Вітебську (до 1345 р.) Ольгерд був охрещений за православним обрядом (Греков 1975, с. 47). Згадки про старших синів Ольгерда в джерелах 1350—1370 рр. з іменами Андрій, Володимир, Дмитрій, Костянтин, Федір дають підстави го- ворити про їх хрещення ще в дитинстві, мож- ливо, також у Вітебську. У 1975—1978  рр. комплексна експедиція Інституту історії АН ЛитРСР і кафедри історії СРСР Вільнюського державного університету проводила дослідження комплексу археоло- гічних пам’яток у місцевості Наркунай (Утян- ський р-н, Східна Литва). У верхньому шарі городища, датованому XIII — першою полови- ною XV ст., було знайдено невідому тоді в нау- ковій літературі монету із зображенням облич- чя людини в короні та залишками готичного напису довкола. На іншому боці — чотирилапа тварина під великою плетінкою. Ще одну таку монету (рис. 1: 1) приніс шко- ляр, учасник експедиції, який знайшов її на бе- резі озера на відстані 4 км від городища. Литов- ські дослідники висловили припущення, що зазначені монети карбовані на території Вели- кого князівства Литовського чи руських земель, що перебували під його впливом. Вони зверну- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 362 Рис. 1. Литовські, золотоординські, руські та київська монети з «плетінками»: 1 — литовська монета типу «Наркунай» (за: Волкайте-Куликаускене, Лухтан 1981, рис. 2); 2, 3 — литовські монети XIV ст. з чотирилапою твариною під «плетінкою» і легендою (за: Грималаускайте 2001, с. 121, № 3, 8); 4 — монета з Василицького скарбу № 1319/21 (за: Зразюк, Строко- ва, Хромов 2007); 5—7 — золотоординські монети і наслідування з Саратовського краєзнавчого музею (за: Пырсов 2002, № 20, 83, 84); 8 — срібна монета Абдуллаха (1363—1370) з «плетінкою» в лінійному обідку (за: Гончаров 2015, с. 3, рис. 3, № 3); 9 — київська монета Володимира Ольгердовича з «плетінкою» (1362—1394); 10, 11 — монети Північно-Східної Русі з «плетінкою» в лінійному обідку та з чотирилапою твариною над «плетінкою» (за: Федоров-Давыдов 1989, № 431, 403); 12 — дирхем Узбека (1313—1341) з сімома «плетінками» (за: Григорьев 1850, с. 6, таб. 1, рис. 2). Fig. 1. Lithuanian, the Golden Horde, Rus and Kyivan coins with «plaitings»: 1 — Lithuanian coin of thе «Narkūnai» type (after: Volkayte-Kulikauskene, Luhtan 1981, fig. 2); 2, 3 — Lithuanian coins of the 14th century with four paws animal under «plaiting» and the legend (after: Grimalauskayte 2001, p. 121, 3, 8); 4 — coin from the Vasylytsia treasure, No. 1319/21 (after: Zraziuk, Strokova, Khromov 2007); 5—7 — the Golden Horde coins and imitations from the Saratov Local History Museum (after: Pyrsov 2002, Nos. 20, 83, 84); 8 — silver coin of Abdallah Khan (1363—1370) with «plaiting» in round framing (after: Honcharov 2015, p. 3, fig. 3, 3); 9 — Kyivan coin with «plaiting» of Volodymyr Olherdovych (1362—1394); 10, 11 — coins of North-Eastern Rus with «plaiting» in round framing and with four paws animal above «plaiting» (after: Fedorov-Davydov 1989, Nos. 431, 403); 12 — dirham of Öz Beg Khan (1313—1341) with seven «plaitings» (after: Grigoriev 1850, p. 6, tab. 1, fig. 2) ли увагу на значну різницю зображень на моне- тах типу «печать» — «спис із хрестом», які вва- жалися найпершими литовськими монетами, карбованими Ольгердом і Кейстутом, але за- уважили, що знайдені монети з’явились пізні- ше за монети типу «печать» — «спис із хрестом» (Волкайте-Куликаускене, Лухтан 1981, с. 265— 269). Із часом, коли кількість відомих знахідок збільшилася, монети отримали назву «тип Нар- кунай». Нещодавно з’явилась інформація про знаходження такої монети 2004 р. в Україні — на Волині (Иванаускас 2010, с. 195) чи в Івано- Франківській обл. (Барейша 2010, с. 204). Сучасні дослідники такі портретні монети пе- реважно відносять до карбування Ягайла в 1386— 1387 рр. чи Скиргайла після 1386 р. (Remecas 2003, s. 25. pav. 11, 13; Гулецкі, Грамыка, Крываручка 2007, с. 37). Також вони відзначають певну по- дібність чи навіть наслідування зображення ко- ронованої особи на польських монетах Казими- ра ІІІ (1333—1370) (Гулецкий 2014, с. 19). Напис латиницею навколо коронованої осо- би читається й інтерпретується по-різному: «MAGNA REG INA» («великий король Ягай- ла»), «MAGNA REGINA» («велика королева»), що повинно означати королеву Польщі Ядви- гу або «REGINA MAGNA» («Небесна Королева Марія») (Саяускас 2008, s. 67). Б. Пашкевич про- понує називати такі монети «regina type» та датує їх 1388—1390 рр. (Paskiewicz 2005, p. 11, 14—19). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 63 За зображенням лева на щиті вершника на печатці монети відносять до Скиргайла (Сая- ускас 2006, с. 143). Плетінка у вигляді склад- ного й міцного вузла на литовських, москов- ських і золотоординських монетах вважаєть- ся символом міцності васальних зв’язків, що також указує на Скиргайла (Саяускас 2008, с. 67—68). Іноді їх називають «монети з пор- третом, львом и плетенкой (тамгой)» (Рузас 2008, с. 41), таким чином надаючи «плетінці» значення тамги. На початку XXI  ст. (найперша знахідка 1958/1959 рр., найперша публікація — 1977 р.) було систематизовано відомості про ще одну подібну групу найдавніших литовських мо- нет, які на одному боці містили зображення з чотирилапою твариною й плетінкою: «Хвост зверя свернут в плетенку в виде тамги из двух переплетенных сердец» та нерозбірливе зобра- ження чи слово «печать»(?)  — на другому (на більшості монет не читається; може бути ін- терпретоване як наслідування легенди із золо- тоординських монет чи окремі кириличні літери (Г. К.) (рис. 1: 2—3). Знахідки таких монет по- ширені у Східній Литві, але помітна їх концен- трація у Вільнюсі та його околицях. Відомі мо- нети й без плетінки (можливо, не прокарбува- лася або плетінка не ввійшла на поле монети (?) (Г. К.). (Грималаускайте 2001; Грималаускайте 2006, с. 143—144; Ремецас 2008, с. 136). Зафік- совано більше півтора десятка екземплярів та- ких монет, що походять з археологічних знахі- док, музейних і приватних колекцій. Литовські дослідники переважно розподіляють їх між Ві- товтом (біля 1392 р. (?), 1393—1394 рр., 1396— 1399  рр.) і Скиргайлом (1382—1386) (Грима- лаускайте 2001; Грималаускайте 2006, с.  138, 143—144; Ремецас 2008; Ivanauskas 2009, s. 23— 25; Саяускас 2008, s. 67). Одне з пояснень сим- воліки на таких монетах: «Лев — символ Русі, «плетінка»  — Золотої Орди. Їх поєднання  — своєрідна декларація зазіхань Вітовта на під- владні Москві й Орді руські землі» (Ремецас 2008, с. 136). Проте існує також думка, що мо- нети з левом і написом «печать» мають бути потрактовані як спроба поширити литовські символи влади, що завершилася фіаско (Piech 2003, s. 145). Звернено увагу, що кілька монет типу «печать» — «спис із хрестом», перекарбо- вані з такої монети з твариною (Грималаускай- те 2001; Грималаускайте 2006, с. 143—144). З появою нових монет та введенням їх у на- уковий обіг з’явились нові версії прочитання напису. Так, Є.  Іванаускас прочитав легенду як «ОЛКНРА», що повинно було означати ім’я Олександр (Вітовт), а монети датував 1393— 1394  рр. Пізніше цей самий напис було про- читано як «ОЛКГИРД» (Ольгерд). В останній публікації, присвяченій таким монетам, зазна- чено, що сьогодні можна ідентифікувати лише чотири літери: «ОЛК» і «Р», але наведено ар- гументи на користь того, що монети карбова- ні саме Ольгердом в 1370—1377  рр. (Ремецас 2015, с. 254—255, 261). Існує версія, що на частині монет присут- нє наслідування трирядкової арабської леген- ди, серед яких слова: «султан», «хан», «бек» (Гулецкий 2014, с.  18). Якоюсь мірою на ко- ристь раннього датування вказує вага части- ни монет (0,53—1,31 г) і якість (за результата- ми рентгено-флюоресцентного аналізу 4-х мо- нет 758, 876, 934, 966 (Грималаускайте 2001, с. 120—122; № 7; Ремецас 2008, с. 133—134). 1925 р. до Всеукраїнського історичного му- зею ім.  Т.  Г.  Шевченка було передано скарб, знайдений у глиняному горщику в с. Василиця біля м. Черкаси (зараз околиця міста). До скла- ду скарбу входило 59 золотоординських монет, 1 західноєвропейська та 51 жіноча прикраса. 52 монети і всі прикраси ідентифіковано й де- тально вивчено сучасними українськими дослід- никами. Прикраси: сюльгами (27) (пов’язуються з мордовським жіночим вбранням), персні (8), браслети (11), фібула (пов’язуються з мордов- ськими могильниками XIV cт.), ґудзик та скро- неві кільця (2). Монети: Золота Орда, Джанібек (2), Бердібек (2), Кульна (1), Хизр (4), Абдуллах (14), Мухаммед-Буляк (15). Наслідування гю- лістанських дирхемів Джанібека 752/753  р.  г.  1 (1351/1352—1352/1353) (типу віднесених до карбування Київського князівства) (11), не визначені наслідування джучидських дирхем другої половини XIV  cт. (2). Найдавніша мо- нета скарбу  — сарай-ал-джедідський дирхем 747  р.  г. (1346/1347), наймолодші  — дирхеми Мухаммеда-Буляка 777 р. г. (1375/1376). Відсут- ність монет Тохтамиша, а також Буляка 782 р. г. (1380/1381) дала підстави авторам публікації да- тувати скарб 1376—1380 рр. (Зразюк, Строкова, Хромов 2007, с. 118—119). Серед невизначених наслідувань скарбу привертає увагу монета вагою 0,75 г (Зразюк, Строкова, Хромов 2007, с. 126, № AR 9319/21). На одному боці монети (майже на 2/3 пошко- дженою зеленою патиною) важко однозначно визначити зображення, легенду (?). На іншо- му — «фіксується» частина зображення, поді- 1 Тут і далі р.  г.— роки за мусульманським літочис- ленням за календарем Гіджри. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 364 бного до згаданих вище монет із чотирилапою твариною й плетінкою (рис.  1: 4). Причому монета дуже нагадує деякі відомі екземпля- ри з тонкою майже прямою лінією тулуба тва- рини (Грималаускайте 2001, с. 121, № 3, № 7; Ivanauskas 2009, s.  23—25). Якщо це так (?), то вказані монети можна датувати до 1380 р. і відносити до найдавніших литовських мо- нет. Така сама тонка майже пряма лінія тулу- ба тварини фіксується й на деяких литовських монетах із портретом у короні. Дослідники намагаються відтворити послідовність випус- ку цих монет. До Кревскої унії Ягайло карбує монети з наслідуванням ординських дирхемів та коронованою особою, але східний мотив — лев із плетінкою  — залишається (Гулецкий 2014, с. 18). Однак монета також може бути наслідуван- ням срібних золотоординських монет XIІІ  cт. (Пырсов 2002, № 20/0168; Сингатуллина 2003, с. 138, № 74, 74а, с. 141, № 104—111; Сагдеева 2005, с. 14, № 60, с. 17—18, № 149—153) із зо- браженням лева під сонцем. Привертає увагу подібність зображення до відомого типу золо- тоординських мідних монет Узбека 1330-х рр. із зображеннями лева під половинним диском сонця, а особливо на їх наслідуваннях. У бага- тьох випадках сонце з трьома променями дуже стилізоване й нагадує частину плетінки (рис. 1: 6—7) (Фомичев 1981, № 14—38; Клоков, Лебе- дев 2000, с. 309, 316—317, 335; рис 3, № 12П). Надзвичайно красномовно описав це зобра- ження посол кастильського короля Руї Гонса- лес де Клавіхо, який в 1403—1406 рр. здійснив подорож до Самарканду. Ось його опис входу до найбільшого приміщення палацу Ак-Сарай в Кеше: «А над дверью посередине был изобра- жен лев [на фоне] солнца, а по краям точно та- кие же изображения. Это был герб сеньора са- маркандского. И хотя говорят, что этот дворец строился по приказу Тамурбека, я думаю, что его начал строить прежний сеньор Самаркан- те, так как этот герб, [изображающий] солнце и льва на нем, есть герб сеньора самаркандско- го, а герб Тамурбека — три круга..., и этот герб он приказал делать на всех монетах и на всех предметах... Эти три кружочка... встречаются и на царских печатях, и он приказывает [тем на- родам], которые облагаются данью, чтобы так- же ставили [этот знак] на своих монетах (ви- ділення наше. — Г. К.)» (Клавихо 1990, с. 103, 185—186). На жаль, невідомо, хто й коли робив анонімні пули з дуже приблизними зображен- нями типу «лев під сонцем» (Федоров-Давыдов 2003, с. 223—224, табл. XXXIV). Безперечно, «лев під «плетінкою» і «лев під сонцем»  — це зовсім різні зображення. Але в окремих випадках уже спотворені наслідуван- ня наслідувань могли сприйматися як одне зо- браження. Привертає увагу срібна монета із зображен- ням тварини з довгими й гострими пазурами та довгим хвостом, на кінці якого проста чотири- пелюсткова віньєтка (С. І. Чижов назвав її там- гою) і наслідуванням джучидської монети — на зворотному боці з Дроздовського скарбу (Чи- жов 1922, с. 64, 65, № 159, табл. VII). У сучас- ному дослідженні монета віднесена до кар- бування удільного князя Петра Дмитровича Дмитрієвського (1328—1429) (Гайдуков 2006, с.  267, №  82). А також монета із зображен- ням чотирилапої тварини над плетінкою від- несена до суздальського князя Василя Кирдя- пи (1388—1392) (рис. 1: 10) (Федоров-Давыдов 1989, с. 51, № 431). На згаданих вище литовських монетах із ко- ронованою особою й твариною «плетінка»  — рівна й симетрична, має аналоги з таким зо- браженням на срібних і мідних монетах Золо- тої Орди та Північно-Східної Русі. На монетах із написом — на зворотному боці, часто не си- метрична, помітно відрізняється від «плеті- нок» на золотоординських монетах. «Плетінка» посідає центральне місце на од- ному з типів відомих монет київського кня- зя Володимира Ольгердовича (1362—1394) (рис. 1: 9). Монети мають на одному боці зо- браження князівського знаку, на другому  — плетінку, навколо різні модифікації імені кня- зя Володимира. Тобто плетінка являє собою єдиний ординський елемент монети. Саме ця плетінка для багатьох істориків і нумізматів стала одним із аргументів на користь залеж- ності українських земель від ханської влади в другій половині ХІV ст. Причому плетінку час- то називали татарською тамгою, символом вер- ховної влади хана (Антонович 1878, с. 151—157; Болсуновский 1909, с.  8—9; Gumowski 1920, s.  68, 105), що підтримується низкою дослід- ників і в новітній час. «Наявність на них тамги («ордынского знамения»)» виразно унаочнює обмеженість литовського сюзеренітету» (Руси- на 1998, с. 69—70; Александров, 2011, с. 102). І.  Б.  Греков вважав такі монети свідченням ординсько-литовського карбування та співро- бітництва з Ордою (Греков 1975, с. 166). Хоча ще в XIX — на початку XX ст. було звер- нено увагу на те, що «плетінка» — це не там- га, а орнаментальний малюнок, «ornamentum monetale», що зустрічається на джучидских ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 65 дирхемах поряд із дійсною тамгою (Френ 1832, с.  7; Fraehnii 1826, s.  200, 272, 740; Лихачов, 1930, с. 98—99, 101—105, 108). Пізніше це під- тримали й інші дослідники (Соболєва 1970, с. 86; Котляр 1971, с. 52; Шабульдо 2006, с. 19). В окремих дослідженнях «плетінка» на київ- ських монетах сприймається як орнаменталь- ний малюнок, але вважається свідченням за- лежності київського князя від ханської влади: «Имеют орнаментальный рисунок плетенки, свидетельствующий о зависимости киевского князя от правителей Золотой Орды» (Кузьмин 2007, с. 688). У сучасних дослідженнях це зображення називають віньєтками, «магічними вузлами», «вузлом щастя» та звертають увагу на його роз- повсюдженість в ільханському Ірані 1320-х рр., звідки воно поширилось і на монети Золотої Орди. Закріпившись в оформленні монет, кар- бованих столичними монетними дворами, це зображення разом із монетами потрапило до прикордонної смуги між Руссю, Литвою й Улу- сом Джучі. Звернено увагу на використання та- кого символу починаючи з енеоліту як резуль- тату контактів з індоіранськими племенами. Використання символу на джучидських мо- нетах розглядається як поштовх для його від- родження на територіях русько-ординського прикордоння (Хромов 2009, с. 179—182). Привертає увагу помічена одним із дослід- ників подібність в оформлені київської монети з плетінкою до монет Абдуллаха (1363—1370) із позначенням карбування — м. Шехр Абд. Ве- лика плетінка — у лінійному обідку, навкруги легенда (рис. 1: 8) (Гончаров 2015b, c. 2—4). «Плетінки» часто зустрічаються на моне- тах Золотої Орди, іноді їх буває по 4, 5 і навіть 7 — на одній монеті (рис. 1, 12). Доволі часто зустрічаються по 2—3 «плетінки» на монетах Північно-Східної Русі ХІV—ХV  ст. Одна ве- лика «плетінка» у лінійному обідку фіксуєть- ся серед матеріалу віднесеного до суздальсько- го князя Дмитра Костянтиновича (1355—1383) (Федоров-Давыдов 1989, с. 39—40, № 399—403; Чижов 1922, № 129) (рис. 1: 11), а також монет із невизначеним місцем карбування (Гайду- ков 2006, с. 271, № 100, 101). Але на золотоор- динських срібних монетах велика «плетінка» в обідку в центрі зображення, як на групі монет Абдуллаха, дійсно є нетиповим мотивом. П.  Савельєв описав таку монету без року, зазначивши, що навкруги плетінки містить- ся легенда: «карбування Янги-шегра» (Саве- льев 2013, с.  303, №  529). С.  О.  Яніна відна- йшла у збірці Державного історичного музею в Москві 15 таких монет, відзначила відмін- ний стиль в їхньому оформленні, але не пого- дилась із запропонованим прочитанням міс- ця карбування (Янина 1977, с.  199—200). У наш час висунуто припущення про існування монетного двору Абдуллаха на Кубані «Шехр Абд» (Хромов 2013). Досить велика плетінка (але не в обідку) також фіксується і з обох бо- ків на монетах Абдуллаха, карбованих в Орді в 767  р.  г. (1365/1366) (Сагдеева 2005, с.  39, № 338), що є нетиповим для срібних монет ха- нів 1360—1370-х рр., а також дирхемів Тохта- миша (1380—1395), на яких іноді маленькі пле- тінки з’являються на одному з боків монети. В історіографії висувалися різні версії щодо локалізації центрів карбування монет Абдул- лаха «Орду» і «Шехр ал-Джедід», як і на хро- нологічний перебіг подій у Мамаєвій Орді 1360-х рр. Проте писемні джерела свідчать, що після низки сутичок із заволзькими претенден- тами на владу 1362 р. один із найстарших мон- гольських емірів закріпився на західних зем- лях Золотої Орди та «поставил ханом отрока из детей Узбека, по имени Абдуллах». Після по- разки ординців на Синіх Водах Мамай приєд- нав до своїх володінь Подністров’я. Імовірно, він перетворив місто на Реуті (Старий Орхей) в столицю Абдуллаха, де почалося карбування монет від імені цього хана. Судячи з написів на монетах, місто називалося «Янги-Шехр» або «Шехр ал-Джедід», що з тюркської й арабської мови перекладається однаково — «Нове місто». При цьому «Орхей» пов’язуються з тюрксько- монгольським «урга» — ставкою правителя. Протягом 1363—1365  рр. у місті випуска- лися срібні монети від імені Абдуллаха, піс- ля чого внаслідок певних обставин Мамаєва Орда з Абдуллахом покинула місто. Найбіль- ша на території Золотої Орди мечеть (3000 м2) та інші будівлі залишилися незавершеними. Але на монетному дворі ще 4 роки випуска- лися міські мідні монети (Руссев 2016, с. 177). 766—770 р. г. (1364/1365—1368/1369) датують- ся монети Абдуллаха, карбовані в Орді, кочовій ставці хана (Федоров-Давыдов 1960, с. 109), чи місті на Нижньому Дніпрі (багато дослідників пов’язують його із Кучугурським городищем у Запорізькій  обл.). Монети Абдуллаха скла- дають значний відсоток у скарбах Південної й Середньої Наддніпрянщини. Вони фіксують- ся і серед окремих знахідок Середньої Наддні- прянщини. В одному з поселень, розташованому за 6—7  км на південний захід від с.  Комарів- ка Переяслав-Хмельницького  р-ну Київ- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 366 ської  обл., у житлі, у шарі пожежі знайдено обпалений дирхем Абдуллаха, карбований у Янгі-Шехр в 1363—1365  рр. Наявність слідів потужної пожежі ще на кількох житлах посе- лення свідчать про масштабність акції, яка тут відбулася. Автори розкопок за цим дирхемом датували спалення поселення Комарівка на Переяславщині не раніше 60—70-х рр. ХІV ст. З огляду на повну відсутність пізніших монет на пам’ятці (масово карбованих Мухаммеда- Буляка та Тохтамиша), не виключено, що по- жежа й руйнування згаданого поселення від- булися в середині — другій половині 1360-х рр. Знахідка в горілому житлі може бути пов’язана з мешканцями поселення або ж, навпаки, із тими, хто його зруйнував та спалив. Речовий матеріал, виробничі комплекси вказують на належність поселення до осілого землероб- ського населення. Склад одночасного з посе- ленням могильника характеризується перева- жанням жіночих і дитячих кістяків (Бєляєва, Кубишев 1995, с. 34, 39—40, 49—54, 87—88). Це може бути свідченням загибелі чоловічого на- селення десь в іншому місці. Можливо, що з цими самими подіями пов’я- зана знахідка обгорілого азакського дирхема 766  р.  г. (1364/1365) на поселенні Бучак на протилежному березі Дніпра (на інших золо- тоординських монетах із поселення не фік- сувалися сліди пожежі) (Петрашенко 2005, с.  168—169).  Тобто в 1360—1370-х  рр. насе- лення Середньої Наддніпрянщини добре зна- ло монети Абдуллаха. Згадані вище нечисель- ні монети Абдуллаха з великою «плетінкою» в обідку, певно, становлять разовий випуск. Але вони також могли потрапляти і в Київ. М.  Гумовський вважав, що «плетінка»- тамга, була обумовлена угодою Ольгерда з та- тарами і київський князь виплачував данину такою монетою, але не довгий час, зважаючи на їх малу кількість. Припинення їх карбуван- ня він датував часом смерті Ольгерда 1377 р. чи вступу Ягайла на польській престол (1386 р.), коли залежність Володимира Ольгердовича від татар перервалась (Gumowski 1920, s. 70). При- вертають увагу досить широкі метрологічні па- раметри в карбуванні монет цього типу. Біль- шість монет типу «княжий знак» — «плетінка» мають вагу 0,46—0,67 г. Дві монети з п’яти Со- сницького скарбу цього типу мають вагу 0,27 (0,26) та 0,23 (0,22)  г (надламана) (Болсунов- ский 1909, с.  8—9; Gumowski 1920, s.  64—70; Ильин 1940, с. 19; Соболева 1970, с. 82; Котляр 1971, с. 53). Можливо, що йдеться про кілька різночасових випусків із перервами, де останні наслідують попередні, що не заперечує можли- вість запозичення з монет Абдуллаха, які, на- певно, залишалися у князівський чи церковній скарбниці на час початку карбування монет цього типу. Аналіз скарбового матеріалу до- зволяє датувати переважну частину київських монет із «плетінкою» не пізніше 1380-х рр. На час Синьоводської кампанії 1362  р. та утвердження влади Ольгерда в Середній Над- дніпрянщині, у Дністровсько-Дніпровському межиріччі існувала значна кількість золото- ординських міст. На кількох пам’ятках зібра- но чималі колекції золотоординських монет, знайдено скарби, які підтверджують існування значних золотоординських центрів ще з пер- шої половини XІV ст. Крім мідних (міських) та срібних монет Узбека, Джанібека та Бердібека, на пам’ятках знайдено монети ханів 60-х  рр. XІV  ст., а також європейська валюта цього часу — празькі гроші, що свідчить про надхо- дження срібла із заходу та активне функціону- вання транзитних шляхів (Бокій, Козир 2005, с. 72—73, 78—79; Піворович 2008, с. 15—26; Бо- ровик 2012, с. 92—93; Сиверс 1922, с. 21, № 60). Більшість їх концентрується в басейні Півден- ного Бугу, біля гирла Дністра (Егоров 1985, с.  82—84, Єльников 2008, с.  123—125). Розта- шоване на одній з найбільших і найзначніших європейських комунікацій між Львовом і Кри- мом, м. Сині Води ототожнюється із сучасною Торговицею в Кіровоградській обл. і з рези- денцією ханського намісника Золотої Орди в першій половині — середині XIV ст. (Шабуль- до 2005, с. 17—19; Галенко 2005, с. 143—145). Опорні пункти шляху пов’язуються з містами на Південному Бузі та найважливішими бро- дами біля них (Егоров 1985, с. 83). Функціювання значної комунікації пе- редбачає наявність цілісної системи караван- сараїв із розвинутими товарно-грошовими відносинами, переміщенням значних грошо- вих ресурсів. Тобто кампанія Ольгерда і Корі- атовичів 1362 р. була спрямована до районів із розвинутим грошовим обігом. Міста, що про- тягом тривалого часу жили за нормами золо- тоординського права, активно користувалися мідними й срібними золотоординськими мо- нетами. При значних прибутках золотоордин- ської держави через надходження данини, вій- ськові походи та ін. основною статтею доходів вважаються митні збори (Кульпин 1998, c. 37). Саме контроль над найважливішими річкови- ми й сухопутними комунікаціями забезпечував регулярними грошовими прибутками в умовах натурального господарства. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 67 У багатьох місцях торгівлю вели переважно місцева ординська адміністрація та італійська купецька верхівка. Одні реалізовували товари, отримані у вигляді данини від навколишнього осілого населення чи прямого грабунку, інші вивозили ці товари за кордон. Значним стиму- лом для «монетизації», мабуть, слугувала ра- боторгівля (Руссев 2016, с. 174). Привертають увагу також відомості про те, що в 1370-х  рр. відсоток татар серед рабів у Флоренції, Вене- ції та Генуї становив 77—87  % (Руссев 1999, с. 119). Безперечно, що серед цих «татар» зна- чна частина належить різноманітним етнічним групам степових і лісостепових районів Украї- ни й Молдови. В історіографії звернено увагу на те, що саме функціювання довгих і складних торгівельних шляхів із переходом від однієї ріки до іншої із використанням дрібних річок і волоків майже завжди прискорювало створення державних структур із міцним апаратом влади (Кизилов 1984, с. 64). Традиційно велику кількість наслідувань мідних і срібних золотоординських монет, що фіксуються з 1360—1370-х  рр., пов’язують із руськими чи русько-литовськими князівства- ми. Але, напевно, їх виробництво зумовлене й гострою нестачею звичної і часто єдиної моне- ти у забезпеченні ключових степових центрів на найважливіших річкових шляхах. Дослід- ники звертаються увагу на можливість отри- мання права карбування власної монети русь- кими князями й татарськими улус-беками з відповідними знаками чи тамгами разом із яр- ликами. Для литовсько-руських князівств це явище пов’язується з ім’ям Тохтамиша і да- тується 1380—1390  рр. Принесені ним пра- вила в оформленні монет із Середньої Азії та прилеглих регіонів поширювались і на залеж- ні від Орди князівства (Гончаров, Тростьян- ский 2012, с. 129—132). Наводяться аргументи на користь того, що в Джучидів існувала града- ція у праві на карбування монети у відповідно- му металі: «... соблюдался определенный status quo: с именами и тамгами ханов чеканились серебряные монеты; с нишанами эмиров  — только медные» (Гончаров 2015а, с.  97). Згід- но з сучасними дослідженнями, царевичі- чингізиди за своїм статусом перебували вище за великих князів. Удільним князям відповіда- ли нойони та еміри (Селезнев 2009, с. 8). Питання, хто й коли виконував наслідуван- ня мідних пул, залишається дискусійним. За- пропонована в XIX  ст. версія про їх можливе карбування руськими відкидається сучасними дослідниками (Клоков, Лебедев 2000, с.  309, 316—317, 335). Разом із тим наявність окремих символів, тамг різноманітної форми, імен емі- рів поряд з іменами правлячих ханів дозволяє ставити питання про можливість карбуван- ня монет окремими емірами (Гончаров 2015а, с.  94—95; Гончаров 2016, с.  45—47). Частина таких символів може пов’язуватися з певни- ми етнічними групами чи родами в багатонаці- ональній Золотій Орді. Але особливо це може бути актуальним для 1360—1370-х рр., коли на монетах з’являються імена емірів територій (Френ 1832, с.  22; Почекаев 2009, с.  107), що за своєю площею, природними, людськими та грошовими ресурсами переважали окремі єв- ропейські країни з розвинутим монетним ви- робництвом. Висувалося припущення, що монети кар- бували розбиті Ольгердом еміри Кутлуг-буга (в Солхаті) і Хаджи-бек (у Кирк-йері) (Гон- чаров 2016, с. 46). Мідні золотоординські мо- нети типів із двоголовим орлом і квітковою розеткою 40—50-х  рр. XІV  ст. масово пред- ставлені в золотоординських центрах Побуж- жя й Подністров’я (Старий Орхей, Костешти, Торговиця, Балаклей). У поодиноких випад- ках вони відомі в містах Галичини й Поділля. 50—60-ми рр. XІV ст. датуються наслідування таких пул. Їх виготовлення — можливе в бага- тьох містах Золотої Орди, у тому числі в при- кордонних із Кримом північно-західних об- ластях (Клоков, Лебедев 2000, с. 331, 336; Ле- бедев, Смирнов 2005, с. 29). В історіографії вже зверталася увага на пев- ний зв’язок у зображеннях на пайцзі і золото- ординських монетах (Иностранцев 1907—1908, с. 0179). Сама пайцза — золота, срібна, мідна дощечка визначеної форми, розміру й ваги — розглядається як посвідчення до ярлика, осно- вного правовстановлювального документа в Золотій Орді (Почекаев 2009, с. 55). «Государь приказал. ... установить следующий порядок для выдачи пайз. Для султанов, воевод и ме- ликов, чтобы делали большие, круглые пайзы и на них изображали тигровую голову и имя того человека, которому они выданы, и записывали в реестр... Для средних воевод и меликов...по- меньше той, с особым узором» (Рашид-ад-Дин 1946, 277—278). Золоту пайцзу з головою лева згадує Мар- ко Поло в темника (очільника 10  000), зо- лоту із левом сонцем і місяцем  — у начальни- ка ще більшого з’єднання. За хронікою Юань ши (1369  р.), «темник носил золотую пайцзу с изображением головы тигра. Верх пайцзы ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 368 Рис. 2. Золотоординські пайцзи, суздальська монета та картуші золотоординських монет XIV ст.: 1 — пайцза з ім’ям Токти (1290—1312) з «Татарського городища» біля Миколаївської слободи (знахідка 1890  р.; за: Спицин 1909, с. 135, № 5, 6); 2 — пайцза з ім’ям Абдуллаха (1363—1370) з с. Грушiвка, Катеринославської губ. (знахідка 1848 р.; за: Спицин 1909, с. 138, № 9, 10); 3 — монета суздальського князя Дмитра Костянтиновича (1355—1383) з драконом та наслідуванням (за: Федоров-Давыдов 1989, № 392) Fig. 2. The Golden Horde paizas, Suzdal coin and cartouches of the Golden Horde coins of the 14th century: 1 — paiza with Toqta Khan name (1290—1312) from «Tatar hillfort», near Mykolaiv Sloboda (the find of 1890; after: Spitsyn 1909, p. 135, No. 5, 6); 2 — paiza with Abdallah Khan name (1363—1370) from Hrushivka village, Katerynoslav province (the find of the 1848; after: Spitsyn 1909, p. 138, Nos. 9, 10); 3 — coin of Suzdal prince Dmytro Kostiantynovych (1355—1383) with the dragon and the imitation (after: Fedorov-Davydov 1989, No. 392) был в виде припавшего к земле тигра» (Поче- каев 2009, с. 55). Такі «посвідчення» видавали й сучасники Ольгерда та його синів. 1845 р. в с. Грушівка Катеринославської губ. була зна- йдена срібна дощечка з визолоченими прикра- сами та написом з ім’ям Абдули (Абдуллаха (?) уйгурськими літерами (рис. 2: 2) (Банзаров 1850, с. 79, 93). Привертає увагу подібність в орнаментальному оформленні деяких збере- жених (безперечно, зберіглася та відома в на- уці лише крихітна частина тих пайцз, що ви- давалися. — Г. К.) пайцз із оформленням зо- лотоординських монет. Так на пайцзі з ім’ям Токти (1290—1312) у центрі верхньої части- ни фіксується картуш у вигляді восьмипро- меневої зірки, добре відомий за золотоор- динськими монетами (рис.  2: 1) (Сагдеева 2005, с. 45—46, № 388, 399, с. 458, № 485), а також різноманітні тварини, як це фіксуєть- ся в оформленні пайцз (рис. 2: 2) та на моне- тах (рис. 2: 3) (Федоров-Давыдов 1989, № 392; Саяускас 2008, рис. 7—9); Чижов 1922, № 76). На якихось пайцзах могли бути й «плетін- ки». Як найважливіші елементи золотоордин- ського права, ярлики, пайцзи й монети були добре відомі на Русі. Добре знав і напевно сти- кався з ними й Ольгерд на Вітебщині та Смо- ленщині ще в першій половині XIV  ст., а та- кож інші литовські та литовсько-руські князі. Тому версія про зображення драконів на одно- му з типів найдавніших литовських монет (Са- яускас 2008, с. 68—69) видається цілком мож- ливою. Традиційно поява чисельних срібних на- слідувань джучидських монет у Східній Євро- пі в 1370—1380-х рр. пов’язується з руськими й литовсько-руськими князівствами. Унаслідок активних дій на Сході й Півдні після 1362  р. величезна кількість різноманітних улусних бе- ків та емірів у басейнах річок Дністра, Півден- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 69 ного Бугу та Дніпра опинилися під владою чи впливом Ольгерда. Державних утворень різно- го рівня, етнічного й конфесійного складу, що протягом значного часу жили за нормами зо- лотоординського права, користувалися ярли- ками, пайцзами, тамгами, джучидськими мо- нетами тих чи інших типів і, напевно, випус- кали та користувалися наслідуваннями добре відомих золотоординських монет. У сучасних дослідженнях звертається увага на те, що серед ярликів можуть бути докумен- ти, які водночас надавали право завідування монетними дворами (Абзалов 2011 с. 196). Відо- мі ярлики, видані генуезьким купцям. На пря- мий зв’язок між монетами та ярликами вказу- ють відповідні легенди на монетах: «по прика- зу (ярлыку)» (на монетах Пулад-Тимура 768 р. г. (1366/1367). Можливо, саме з ярликом покій- ного хана Джанібека (що надавав право й мо- нетного карбування) пов’язане розміщення його імені на таких монетах Пулад-Тимура 768 р. г. (Федоров-Давыдов 2003, с.  27—28). До наших днів зберіглося лише кілька ярликів в оригіналі (Курат 2014, с. 24—25). Дуже крихітна їх части- на зберіглася в пізніших перекладах. У Посольському приказі ще на початку XVI cт. зберігалися ханські документи, надані князям Північно-Східної Русі, але вони: «так изветшали по языку и письму, что...не могли читать их...», «...ящик 148-й, а в нем дефте- ри старые от Батыя и от иных царей, перево- ду им нет, никто перевести не умеет» (Береж- ков 1894, с. 2). Дослідники розділяють власне ярлики і дефтери — списки з походжень з об- ластей, міст, але в XVI ст. їх, напевно, не роз- різняли. За системою оформлення печатки на ярликах (Курат 2014, с. 40) нагадують дея- кі золотоординські монети, зокрема маджар- ські дирхеми 1370-х рр. (Савельев 2013, с. 54, табл. 20). На такий зв’язок вказують і чисель- ні руські, литовські й литовсько-руські моне- ти, що містять з одного боку слово «печать» та окремі символи, елементи, наслідування ле- генд джучидських монет синхронних чи давно померлих ханів. Напевно, що саме існування багатьох ко- чівницьких утворень було можливим за умо- ви контролю значної ділянки шляху на вели- ких ріках та переправах і містах на них. І не- випадково монетні двори Абдуллаха (Шехр ал-Джедід, Орда, Азак) близько середини 1360-х рр. виникають на таких шляхах і ріках. Грамота короля Угорщини 1368 р. про торго- ві пільги купцям землі Деметрія, князя татар- ського (пов’язується з одним із емірів, розби- тим Ольгердом 1362  р.), свідчить про її роз- ташування східніше місця впадіння Серету в Дунай. На Волзі 1361  р. Булат-Тимур: «отнял бо Волжский путь» і захопив Булгар (Кизилов 1984, с.  118). Боротьба за шляхи та прибутки з них значно загострилася з початком великої зам’ятні. Перемога Ольгерда 1362  р. усунула три найбільші кочівницькі угрупування, але, безперечно, не могла знищити всіх степових володарів України. Реальне становище на багатьох річках Схід- ної Європи зафіксоване у відомому описі по- дорожі Ігнатія Смольнина по Дону 1389 р.: «В среду минухом Великую Луку и Сарыхочзин влус и оттоле нача ны страх одеръжати, яко внидохом в землю языка Исмальтскаго. В четверток минухом Бекъбулатов улус, в пя- ток минухом Черленыи горы в неделю слепо- го минухом Акбусин влус...» (ред. Прокофьев 1984, с.  100). Такі самі улуси, що перебували під впливом чи владою Ольгерда, Мамая або проводили власну незалежну політику знахо- дились і в басейнах Дніпра, Південного Бугу та Дністра. Імовірно, саме на одного з таких улусних беків — Темеря, Литва (один чи кіль- ка південно-західних литовських князів) ходи- ла восени 1374 р. Улітку 1395 р. десь у районі Києва — на лівому березі знаходилась область ординського князя Бек-Ярика, а на правому — улус Хурмудая, що ворогували між собою (Ша- бульдо 1987, с. 112—113, 143—144). Одним із найприбутковіших податків, який було введено з початком монгольського воло- дарювання у Східній Європі, вважається там- га. За джерелами кінця XIV ст., тамгу вирахо- вують у 3 % від суми товарів: «А тамги и осми- нечего от рубля алтын» (Осокин 1850, с.  97). Існує версія, що тамга бралася тільки з товарів, на які накладалося тавро, печатка (Гагемей- стер 1833, с. 78). Для слова «тамга» наводять 5 основних значень: «тавро, знак, що накладав- ся на коней і інших тварин», «тавро з дерева на хлібних магазинах»; «тавро, проба на сріблі та золоті»; «мито, що збиралося з купців та пере- їжджих (подарувати таке мито, значить не ви- лучати його)»; «гербова печатка червоного чи синього кольору, умовний знак на грамотах і листах замість підпису чи печатки» (Будагов 1869, с. 729—730). Печатки монгольською і тюркською мова- ми позначалась терміном «tamγa». Назва по- сади «тамгачі» перекладається як «людина, що завідує печаткою чи зберігає печатки». Нерід- ко тамгачі поєднував кілька посад, зокрема ві- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 370 дав і збором тамги (Абзалов 2011, с.  202, 33). Первісно тамга  — це тавро, яке монгольські чиновники ставили на продукцію ремісників; пізніше вона стала означати податок із купців та ремісників. У російському праві імперсько- го періоду тамга трансформувалась у митний податок (тамга  — таможня). Але на початко- вих етапах монгольське податкове право дифе- ренційовано підходило до різних народів дер- жави Чингізидів (Андреев 2016, с.  106—107). Г. В. Вернадський вважав, що головним дже- релом прибутків із Новгорода була саме тамга, а не данина (Вернадский 2000, с. 166). Сучасні дослідники називають тамгу найважливішим податком Золотої Орди, «тамга» — «податок з обороту». В італійських документах у значенні «там- га», «печать» застосовано латинське слово «bulla» чи італійське «bоlla». Але «тамга»  — «податок з обороту» перекладається, як пра- вило, словом «com(m)ercium» («comerclo», «comerclum»). Тільки один раз «tamğa» за- лишається без перекладу: «elli debia pagar de tamoga II. Per C. e non pluy» — «они должны платить 3 процента тамги, а не больше» (1356  р.) (Вашари 2001, с.  202). Але, напев- но, у різних частинах величезної поліетнічної Золотої Орди це слово мало кілька основних смислових навантажень (різних відтінків), мало свою специфіку (особливо в степу, міс- тах, міжкнязівських відносинах, у фінансово- податковій і монетній системах). Г. В. Вернадський звернув увагу, що в мон- гольській і тюркській мовах термін «тамга» позначав емблему, особливо емблему клану, якою мітили коней та інші види власності, які належали клану. Як емблема адміністрації там- га асоціювалася з малюнком на печатці, а піз- ніше і з самою печаткою, особливо на речах, що надходили через податки. Основний пода- ток із міст він пов’язує з тамгою (Вернадский 2000, с.  160, 166). З огляду на те, що в тюрк- ських мовах тамга означає податок, знак — пе- чатку, митну пломбу, тавро на худобі, зокрема на конях, але й засічку, зарубку й пробу на срі- блі та золоті (ред. Тенишев 2001, с. 330), визна- чена емблема (печатка) на різних речах (у тому числі й монетах) могла бути підставою для по- даткового обкладання. У цьому контексті на- дання права карбування монети з емблема- ми родів чи кланів окремим емірам чи князям означало й визначення податку. В іранських монголів термін «тамга» ви- користовувався в різних значеннях і означав ліцензію на торгівлю, мітку про якість това- ру, дорожню повинність, транзитний пода- ток (Бабаян 1969, с. 267—268). З початку XV ст. збереглися відомості про збір «тамги» і на зем- лях, підвладних Вітовтові, зокрема на р. Дніс- тер. «…поидохомъ въ поле татарское і идохомъ 50 миль дорогою татарскою, ежь зовется: на великіи долъ, и обретохомъ реку велику подъ Митеревыми Кышинами, ежъ зовется Нестръ; тут бяше перевозъ и порубежье волоское. Объ ону страну Волохове перевозъ емлютъ, а о сю страну великаго князя Витофтовы и тамгу емлютъ и темъ ся обои делятъ» (Хоженіе инока Зосимы 1889, с. 2). Із часів Х. Френа частина дослідників ста- вила знак рівності між словами «деньга» і «там- га» (Арцибашев 1824, с. 116; Булаховский 1958, с.  32). Сам Х.  Френ наводить дві етімології слова «деньги»: 1) < тат. тамга, 2) < тат. данг, денг <перс. «dang» (цит. За Добродомов 1981, с. 92). Перше заперечують більшість мовознав- ців: «Устарело мнение К.М. Френа...и Микло- шича, которые усматривали в деньга слово, близкое тюрк. tamga. damga «метка, штемпель» (Фасмер 1986, с. 499; Шипова 1976, с. 119; До- бродомов 1981, с. 92; Абдуллоев 2016, с. 21). Із самого початку вивчення золотоордин- ської нумізматики основну грошову одиниця цієї держави називали «дирхем». Нові матері- али дозволяють говорити, що «в XIV ст. золо- тоординські срібні монети називались «денг» (денги) (Гончаров 2002, с.  156—157). Хоча в різних регіонах багатонаціональної і багато- мовної держави назва основного номіналу мо- гла по-різному вимовлятися й сприйматися. Але денги були добре відомі на Русі, зокрема як срібні монети взагалі. «...Тую емлют на вся- ком человеци по дензе сребьрне, а первое оу врат церковных емлють на всяком 7 златых», — за- свідчив архимандрид Аграфеній, розповідаю- чи про свої відвідання церков біля гробу Гос- поднього в Єрусалимі близько 1370 р. (Хожде- ние архимандрита Агрефенья 1896, с. 7). В умовах натурального господарства податок-тамга міг бути зібраний у реальній монеті лише одного номіналу — золотоордин- ському дирхеми, що міг асоціюватися зі шма- точком срібла з відповідною печаткою, тав- ром, монетою із незрозумілими літерами та добре знайомою «плетінкою». У реальному житті тамга (податок), тамга (зображення, тав- ро на сріблі) та сама монета (денга із зображен- ням, тавром, незрозумілими літерами чи сим- волами) — могли збігатися. І думка, висловле- на Х. Френом 1815 р., видається не такою вже безпідставною. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 71 Варто зауважити, що монети з «плетінка- ми» (віньєтками) асоціювалися з грошима, що мали стабільну вагу й пробу, користували- ся довірою населення (Гончаров 2015b, с.  3), що, певно, мало неабияке значення в 1360— 1370-х  рр. Хоча тамга і «плетінка» на моне- тах — це зовсім різні речі. Адже дійсно, «слово «тамга» имеет много определений, но суть их сводиться к одному — это знак собственности, государственной или частной» (Сингатуллина 1998, с. 68). Саме данина з підкорених народів була най- важливішою складовою монгольського воло- дарювання. Під час великої зам’ятні 1360— 1370  рр. данина постає в значно зменшеній кількості, ніж це було раніше, під час 40-річної «тишины великой» за Узбека. Коли князі, крім вилучення величезних людських, природних та грошових ресурсів на користь ханської вла- ди, зберігали чи не єдине право — «пав ниц перед ханом, произнести: «На все есмь готов» (Руссев 2016, с.  174). Напевно, що, намагаючись здо- бути певні преференції, підкупити ханську владу, князі нерідко надсилали в Орду срібло з великими надлишками. Тому на Сході склало- ся уявлення про надзвичайно багату поклада- ми срібла Русь, хоч насправді їх не було зовсім (Камалов 2016, с. 133). Ординські хани домагаються збільшення да- нини, повернення до норм доби Узбека та Джа- нібека, що, ймовірно, стало причиною багатьох конфліктів. Із татарською даниною, її осно- вними нормами, обсягом, формами (що ви- значалися відповідними правовими засадами, документами, ярликами) були знайомі також литовські князі, особливо на прикордонних те- риторіях. Як зазначив автор Густинського літо- пису, коментуючи розгром трьох монгольських орд Ольгердом на Синіх Водах: «...им же отци его дань даяху» (ПСРЛ 1843, с. 350). Згадки про посольство до Литви 1365  р., залучення татарських загонів проти Ордену 1370 р. трактуються як відновлення сюзереніте- ту Орди (Александров 2011, с. 101). Але жодне джерело не згадує про якісь виплати ординцям у 1360—1370-х  рр. Частина дослідників поси- лаються на ярлик Тохтамиша Ягайлові 1393 р., в уйгурській редакції якого зафіксована жор- стка вимога: «З підданих нам волостей, зібрав- ши виходи, вручи ідучим послам для доставки в казну». Але цей лист Тохтамиша — офіційна реакція верхівки Золотої Орди на приєднання частини колишніх золотоординських земель до Великого князівства Литовського, констатація невизнання цього ханською владою. Тобто зо- лотоординська сторона вимагала повернення до тих економічних і політичних відносин, які існували на цих територіях за Узбека і Джані- бека (Шабульдо 2005, с. 110—112). У північно- східної Русі 1382 р. монголам удалося нав’язати данницьку залежність у значно більших розмі- рах, ніж це було в 1360—1370-х рр. Такі спроби стосувалися і литовських, і литовсько-руських князів (згадка про посольство Ягайла до Орди влітку 1382 р., мабуть, позитивна за формою і негативна за змістом) (Шабульдо 2005, с. 115). Згадку про обмін посольствами між Тохта- мишем та Ягайлом на початку 80-х рр. ХIV ст. в ярлику 1393 р. дослідники вважають свідчен- ням існування ярлика 1381  р. та визнанням Ягайлом верховної влади Тохтамиша над со- бою. «...Как мы воссели на великое место, Мы посылали прежде послов под предводи- тельством Кутлу Буги и Хасана и ты тогда же посылал к нам своих челобитчиков» (Греков, Якубовский 1950, с.  323—324; Греков 1975, с. 149, 153). Але наявні джерела не дають під- став для такого потрактування. Інакше Тохта- миш не мав би потреби повертатися до цього 1393 р. (Шабульдо 2005, с. 115). Тому мова, на- певно, йшла про звичайний обмін посольства- ми, хоч і мала на увазі якісь політичні чи еко- номічні домовленості. Однак можливості й ресурси Мамая (а тим більше заволзьких ханів) і Тохтамиша з одного боку та Ольгерда і Ягайла з іншого важко по- рівняти. сучасні дослідники заперечують (По- чекаев 2013, с. 108) аргументовану версію про існування ярлика Абдуллаха, виданого на по- чатку 1360-х  рр. Ольгердові (Шабульдо 2005). Сам ярлик не означав відновлення данниць- ких стосунків, але згадка в кількох ярликах XV—XVI cт. про час: «почонши от великого кня- зя Олкгиръда» (Шабульдо 2005, с.  118, 119), а також близьке та тривале сусідство цих двох правителів, не могли б оминути домовленос- тей насамперед у податково-митній сфері. Сучасні дослідники звертають увагу на те, що до ярликів можна віднести близько 10 ти- пів документів (Абзалов 2011, с. 116, 196). Тому важко уявити майже 20-літнє сусідство двох наймогутніших державних утворень Східної Європи  — Мамаєвої Орди і Великого князів- ства Литовського — без угод і договорів. Проте це не означало відновлення якихось данниць- ких відносин за життя Ольгерда. Хоч і навряд чи могло обійтися без військових конфліктів за територіальні, людські й грошові ресурси чи разових контрибуцій тощо, враховуючи сусід- ство таких потужних суперників. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 372 Неодмінним атрибутом привілеїв, що з дру- гої половини XV  cт. перетворився на відшлі- фовану формулу, стало: «Мы старины не руша- ем, а новины не вводим», із посиланнями на нор- ми попередніх князів аж до Вітовта». Причому розуміння «старины» стосувалося насамперед фінансово-митних відносин. «А о мыта...где би здавна не бывали за предков наших...тепер непо- требе воеводам н(а)шим мыт новых вставляти» (1507 р.). (Ващук 2009, с. 33, 125—126). Окремі положення київської уставної грамоти початку XVI cт. можна умовно віднести до найперших угод київського боярства з литовськими князя- ми часів Гедиміна й Ольгерда (Шабульдо 1987, с. 81—82). Боярство, що тривалий час жило за нормами золотоординського права, сплачува- ло податки, у тому числі і в сріблі, чи не єди- ною доступною формою якого був золотоор- динський дирхем. Як і Русь, Литва не мала власних покладів срібла, й джерелом для власного карбування могла бути іноземна монета (або злитки). Од- нак усі шляхи й джерела в отриманні срібла із Заходу чи Північного Заходу значно поступа- лися запасам джучидської монети, що зали- шилися й надходила на приєднаних територі- ях русько-литовських князівств. Дослідники відзначають, що монетний фонд монгольської держави щорічно обновлявся на 10 %, тобто на 15 млн. монет, для яких було потрібно близь- ко 18 т срібла (Пономарев 2005, с. 47). Велике значення мали й разові надходження у резуль- таті військових кампаній на Заході та Сході, але вони також значно поступалися регулярним податковим зборам — насамперед із приєдна- них слов’янських земель, що складали 9/10 те- риторії Литовсько-Руської держави (Шабуль- до 1987, с.  92) і на яких джучидський дирхем був чи не єдиною монетною формою грошових розрахунків, а головне — у виплаті данини. Це були монети із незрозумілими арабськими на- писами, але легко впізнаваними за характер- ною «плетінкою» на них. Колосальний масштаб карбування високо якісної, стабільної і конвертованої джучид- ської монети був не тільки одним із факторів економічної й політичної сили величезної дер- жави — Золотої Орди. Випущені ще в першій половині XIV cт. і збережені в чисельних кня- зівських, церковних, боярських скарбницях та купецьких капіталах, вони слугували найваж- ливішим джерелом в обслуговуванні митної й податкової систем значних територій. Скарбо- вий матеріал України засвідчує їх дуже значну й постійну присутність до початку 1390-х рр. Карбування наслідувань литовських і литовсько-руських монет із «плетінкою» добре узгоджуються з економічними й політичними реаліями середини-другої половини ХІV cт. Свого часу В. Л. Янін, аналізуючи початки власного карбування у Північно-Східній Русі, звернув увагу на те, що для успішного віднов- лення монетного виробництва необхідно було, щоб це одночасно почалося в багатьох князів- ствах, які мали сконцентровані запаси чи могли їх швидко акумулювати, була необхідна потуж- на економічна «обособленість» регіону. Ство- рена монголами розвинута податкова система збору данини — «виходу» у разі переходу необ- хідних інститутів до великих князів дозволяла їм бути розпорядниками величезних прибутків і була передмовою налагодження власного мо- нетного виробництва (Янин 1969, с. 319—320). Це саме може бути справедливим і для руських князівств, що протягом тривалого часу збира- ли данину для відправки до ханської скарбни- ці, але в 1360—1370-х  рр. опинилися під вла- дою Гедиміновичів. Деякі литовські дослідники зауважують, що і в самій Литві ще до прийняття християнства існував податок у сріблі, і з диму чи сохи він міг становити 6—12 грошів. Для збору цього податку потрібні були дрібні гроші, а не злит- ки (Terleckas 2002, s. 61). Інші зауважують, що скарби рубленого срібла й знахідки фрагмен- тів злитків засвідчують протилежне (Гримала- ускайте 2006, с. 154). Певно, що дрібні моне- ти, рублене срібло та фрагменти злитків указу- ють на зовсім різні рівні та етапи платежів. Для більшої частини слов’янських земель, що опи- нилися у складі ВКЛ у середині — на початку другої половини XIV ст., навіть в умовах нату- рального господарства саме джучидська моне- та була головним засобом платежу. Державною повинністю, успадкованою ще з глибокої дав- нини й трансформованою в період монголь- ського володарювання, була данина. Дослід- ники зазначають, що розмір данини з XIII і до кінця XV ст. у Північно-Східній Русі зали- шався незмінним і дорівнював «полугривні» з сохи. За документами XV ст. прибуток двора становив приблизно 140 пудів хліба чи 360 де- нег, і щоб отримати полтину (100 денег), по- трібно було продати 38,5 пудів хліба (Шапи- ро 1987, с. 96, 209—210). Інші приймають таку цифру данини для золотоординського часу — полтину, приблизно з 20 людей (Камалов 2016, с. 133; Вернадский 2000, с. 165—166). Сучасний стан джерельної бази не дає мож- ливості однозначно визначити емітентів най- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 73 перших литовських монет і точні дати їх ви- робництва, але водночас дозволяє стверджу- вати, що в 1370-х  рр. у найбільших центрах князівства за Ольгерда, Кейстута, старших Ольгердовичів, напевно, здійснювалося влас- не монетне виробництво, й монети з «плетін- ками» могли належати до таких. Спрямовані на забезпечення платежів відносно невеликої локальної території, вони рідко потрапляли далеко від місць їх карбування. Виробництво диктувалося фінансовими потребами й мож- ливостями виконання платіжної функції, які неможливо було здійснити іншими засобами. Величезне значення мали православні храми як центри накопичення й зберігання значних грошових ресурсів. Існує версія, що зображен- ня одного з найдавніших типів литовських мо- нет  — «спис із хрестом»  — був символом ки- ївського митрополита, як спрощений варіант атрибутів Архангела Михаїла, чи київської ми- трополії взагалі. Тому Ольгерд на знак призна- чення особливого митрополита 1376 р. розпо- чав карбування монет із таким символом (Гу- лецкі, Грамыка, Крываручка 2007, с. 30). Можна сперечатися з приводу пояснення са- мого символу київського митрополита XIV  ст. Але згадані автори, безперечно, мають рацію, наголошуючи на можливому зв’язку найпер- ших литовських монет із церковними ієрарха- ми. Карбування власної монети в Європі цер- ковними феодалами різного рівня в цей час було надзвичайно поширеним явищем. Такі монети карбувалися і в Прибалтиці. У XIV ст. у складі Литовсько-Руської держави опинилася вели- чезна кількість православних храмів з успадко- ваною функцією збереження мір та ваг, а також можливостями накопичення значних грошових ресурсів у злитках і монетах. Монети випускались епізодично, насампе- ред під якусь конкретну ціль, разові платежі чи податки. Ще в XV—XVI ст. у багатьох міс- цях Великого князівства Литовського і Русь- кого переважала данина натуральними про- дуктами, але грошима сплачували різноманітні «доплатки», за сам збір данини та у зв’язку і із змінами у чисельності податкового населення (Ефименко 1903, с. 114—115). Можливо, сим- воліка найдавніших литовських монет була зу- мовлена обслуговуванням якогось конкретно- го платежу, початки якого сягали ще часів зо- лотоординського володарювання і збиралися в золотоординській монеті. Не виключено, що насамперед брався до уваги саме збір тамги, як одного з небагатьох податків, що вилучав- ся у грошовій формі. Значний прибуток кня- зівській владі давала переробка ординського срібла на власні монети, що також могло від- битися на оформленні монет. Наприклад, пе- рекарбування якісної іноземної монети на ро- сійську в Північно-Східній Русі XVI—XVII cт. давало щонайменше 8,5 % прибутку (Мельни- кова 1989, с. 35). На частині литовських і литовсько-руських монет «плетінка» залишалася як простий і зро- зумілий символ зв’язку з конвертованою джучид- скою монетою, із грошовим податком, який довгий час збирався в єдиній формі — джучид- ському дирхемі. Як васали литовського монар- ха, удільні князі, крім зобов’язання «служить верно...» та в разі потреби надавати військо- ву допомогу, також повинні були виплачува- ти щорічну данину  — «полетное» (Шабульдо 1987, с.  94). Оформлення срібних золотоор- динських дирхемів указує на джерело для кар- бування найперших литовських монет, а також на територію, звідки надходило таке необхід- не для держави срібло в монеті — міста й шля- хи в басейнах Дніпра, Південного Бугу та Дні- стра, що після 1362 р. опинилися під контро- лем Ольгерда та його синів і племінників. Абзалов, Л. Ф. 2011. Ханские писцы. Из истории ста- новления и развития канцелярской службы ханов Золотой Орды. Казань: Издательство «Яз». Александров, М. М. 2011. Великое княжество Литов- ское и Орда. Актуальные проблемы отечественной исто- рии. Серия История. Политология. Экономика. Инфор- матика, 19 (114), 20, с. 99-105. Андреев, Н. Ю. Влияние налогового права монголь- ской империи на русское государство и право. Вестник Воронежского Государственного университета. Серия: Право, 2, с. 104-109. Антонович, В. Б. 1878. О новонайденных серебряных монетах с именам Владимира. Труды III Археологического съезда. Т.ІІ, с. 151-157. Арцибашев, Н. О. 1824. О древних Руских деньгах. За- писки и труды Общества истории в Императорском Мос- ковском университете, с. 116-123. Бабаян, Л. О. 1969. Социально-экономическая и поли- тическая история Армении в XIII–XIV веках. Москва. Банзаров, Д. 1850. Пайзе или металлические дощеч- ки с повелениями монгольских ханов. Записки Санктпе- тербургского археологическо-нумизматического общества, ІІ, 1, с. 72-98. Барейша, Ю. 2010. Об одной уникальной монете Ве- ликого княжества Литовского. В: Grimalauskaitė, D., Deveikienė, N., Sinčiuk, I. (ред.). Международная нумиз- матическая конференция посвящённая 150 – летию Нацио- нального музея Литвы. Вильнюс, 26–28 апреля 2006 г, Виль- нюс: Национальный музей Литвы, с. 201-209. Бахрушин, С. В. (ред.). 1950. Духовные и договорные грамоты великих и удельных князей XIV–XV вв. Москва, Ленинград: Издательство АН СССР. Бережков, М. 1894. Крымския шертныя грамоты. Киев: Типография Г. Т. Корчак-Новицкаго. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 374 Бєляєва, С. О., Кубишев, А. І. 1995. Поселення Дніпров- ського Лівобережжя X–XVcт. Київ: Наукова думка. Бокій, Н., Козир, І. 2005. Комплекс золотоординсько- го часу біля с. Торговиця на Кіровоградщині (попередня публікація). В: Шабульдо, Ф. М. (ред.). Синьоводська про- блема у новітніх дослідженнях. Київ: Інститут історії Укра- їни НАН України, с. 41-83. Боровик, Т. Д. 2012. Поховання 241 могильника зо- лотоординського часу на Кіровоградщині. Археологія, 4, с. 91-94. Будагов, Л.1869. Сравнительный словарь турецко- татарских наречий. С-Петербург: Типография Импера- торской Академии наук. Булаховский, Л. А.1958. Исторический комментарий к русскому литературному языку. Киев: Государственное учебно-педагогическое издательство «Радянська школа». Вашари, И. 2001. Жалованные грамоты Джучиева Улу- са, данные итальянским городам Кафа и Тана. В: Усма- нов, М. А. (ред.). Источниковедение истории Улуса Джу- чи (Золотой Орды).От Калки до Астрахани.1223–1556. Ка- зань, с. 193-206. Ващук, Д. 2009.«Абыхмо деръжали ихъ подлъ права ихъ земъли». (Населення Київщини та Волині і великокнязівська влада в XV–XVI cт.). Київ: Інститут історії України НАН України. Вернадский, Г. В. 2000. Монголы и Русь. http:// gumilevica.kulichki.net/VGV/index.html1953 Волкайте-Куликаускене, Р., Лухтан, А. 1981. Редкие монеты из Восточной Литвы. Советская археология, 4, с. 265-270. Гагемейстер, Ю. А. 1833. Розыскания о финансах Древ- ней России. Санктпетербург: При Императорской Акаде- мии Наук. Гайдуков, П. Г. 2006. Русские полуденги, четверетцы и полушки. Москва: Палеограф. Галенко, О. 2005. Золота Орда у битві біля Синіх Вод 1362 р. В: Шабульдо, Ф. М. (ред.). Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях. Київ: Інститут історії НАН Украї ни, с. 129-159. Гончаров, Е. Ю. 2002. Что такое золотордынские денги и откуда взялись русские «денги». В: Мельникова, А. С. Де- сятая Всероссийская Нумизматическая конференция. Псков 15–20 апреля 2002 г. Тезисы докладов и сообщений. Москва: Государственный Исторический музей, с.155-157. Гончаров, Е. Ю. 2015а. Тамги эмиров на пулах улуса джучидов XIV–XV вв. (Постановка вопроса). В: Захаров, Е. В. (ред.). Нумизматические чтения Государственного исторического музея 2015 года. Москва: Государственный исторический музей, с. 93-97. Гончаров, Е. Ю. 2015b. Путь денег: Иран – Золотая Орда – Русь (XIV–XV вв.). Деньги и кредит, 2, с. 1-4. Гончаров, Е. Ю. 2016. Новые типы пулов 760-х г.х. Сырдарья и Крым. В: Захаров, Е. В. (ред.). Нумизмати- ческие чтения Государственного исторического музея 2015 года. Москва: Государственный исторический музей, с. 43-47. Гончаров, Е. Ю.,Тростьянский, О. В. 2012. Знаки соб- ственности на монетах литовско-русского пограничья. Причины появления. В: Международная нумизматическая конференция. Тезисы докладов. Вильнюс, 23–25 мая 2012 г. Вильнюс: Национальный музей Литвы, 2012, с. 129-132. Греков, И. Б. 1975. Восточная Европа и упадок Золотой Орды (на рубеже XIV–XV вв.). Москва: Наука. Греков, Б. Д., Якубовский, А. Ю. 1950. Золотая Орда и ее падение. Москва, Ленинград: Издательство АН СССР. Григорьев, В. В.1850. Описание клада из золотоордынских монет, найденного близ развалин Са- рая. Записки Археологическо-нумизматического общества. Т. ІІ (1), с. 1-63. Грималаускайте, Д. 2001. Монеты Великого княже- ства Литовского конца XIV в. со зверем и легендой. В: Ка- линин, В. А. Девятая Всероссийская нумизматическая кон- ференция. Великий Новгород 16–21 апреля 2001 г. Тезисы докладов и сообщений. Санкт-Петербург: Издательство Го- сударственного Эрмитажа, с. 120-123. Грималаускайте, Д. 2006. Монеты Великого княже- ства Литовского в свете Новых открытий: Литва (конец ХХ–начало ХХІ в.). В: Зайцев, В. В.Средневековая нумиз- матика Восточной Европы. Нумизматический сборник. Москва: Древнехранилище, 1, с. 137-161. Гулецкий, Д. 2014. К вопросу о заимствовании моти- вов оформления средневековых монет в Восточной Евро- пе, Банкаўскі веснік, сакавік, с. 18-19. Гулецкі, Д., Грамыка, А., Крываручка, А. 2007. Манеты Беларусі (да 1707 года). Ізрой-Magduclit. Мінск: І. П Логвінаў, 2007. Добродомов, И. Г. 1981. Из истории изучения тюркиз- мов русского языка. Тюркологический сборник. Москва: Наука, с. 90-108. Егоров, В. Л. 1985. Историческая география Золотой Орды. Москва: Наука. Ефименко, А. 1903. Литовско-русские данники и их дани. Журнал Министерства народного просвещения, CCCXXXXV, январь, с. 106-119. Єльников, М. 2008. Золотоординські часи на україн- ських землях. Київ: Наш час. Зразюк, З. А. , Строкова, Л. В., Хромов, К. К. 2007. Монетно-вещевой клад третей четверти XIV века из с. Василицы, Черкасского района Черкасской области (мо- нетная часть). В: Хромов, К. К. (ред.). Монеты джучидов и сопредельных государств в XIII–XV вв. Ч. II. Киев: Купо- ла, с. 118-127. Зразюк, З., Хромов, К. 2007. Борщевский клад. В: Хромов, К. К. (ред.). Монеты джучидов и сопредельных го- сударств в XIII–XV вв. Ч. II. Киев: Купола, с. 99-117. Иванаускас, Э. 2010. Проволочные монеты Велико- го княжества Литовского 14–15 веков: новые находки. В: Grimalauskiatė, D., Deveikienė, N., Sinčiuk, I. (ред.). Меж- дународная нумизматическая конференция посвящённая 150 – летию Национального музея Литвы. Вильнюс, 26– 28 апреля 2006 г, Вильнюс: Национальный музей Литвы, с. 195-200. Ильин, А. А. 1940. Классификация русских удельных мо- нет. Ленинград: Государственный Эрмитаж. Иностранцев, К. 1907–1908. К вопросу «о басме». За- писки Восточного отделения Императорского русского ар- хеологического общества, XVIII, с. 0172–0179. Камалов, И 2016. Золотая Орда и русский улус (татар- ское влияние на Россию). Казань: Институт истории им. Ш. Марджани. Каштанов, С. М. 1988. Финансы средневековой Руси. Москва: Наука. Кизилов, Ю. А. 1984. Земли и народы Рос- сии в XIII–XV вв. Москва. Клавихо, Руи Гонсалес де. 1990. Дневник путешествия в Самарканд ко двору Тимура (1403–1406). Москва: Наука. Главная редакция восточной литературы. Клоков, В. Б., Лебедев, В.П. 2000. Джучидские монеты с Водянского городища. В: Евглевский, А. В. (ред.). Степи Европы в эпоху средневековья. Т. 1, Донецк: Издательство Донецкого государственного университета, с. 303-344. Котляр, Н.Ф. 1971. Монеты Владимира Ольгердови- ча. Нумизматика и сфрагистика, 4, с. 42-67. Кузьмин, А.В. 2007. Владимир (Василий) Ольгердо- вич. В: Патриарх Московский и всея Руси Кирилл (ред.). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 75 Православная Энциклопедия: Церковно-научный центр «Православная Энциклопедия», с. 688-690. Кульпин, Э. С. 1998. Золотая Орда (Проблемы генези- са Российского государства). Социоестественная история. Генезис кризисов природы и общества в России, XI. Мо- сква: Издательство Московский лицей. Курат, А. К. 2014. Собрание сочинений. Книга 1. Ярлыки и битики ханов Золотой Орды, Крыма и Туркестана в ар- хиве музея дворца Топканы. Казань: Институт истории им. Ш. Марджани АН РТ. Лебедев, В., Клоков, В. 2001. Монеты с юго-восточных окраин Сарая. Татар археологиясе, 1–2 (8–9), с. 19-46. Лебедев, В. П., Смирнов, В. В. 2005. Новосарайские пулы с цветочной розеткой из Крыма и Азова. В: Петров, П. Н. (ред.). Монеты и денежное обращение в монгольских государствах ХІІІ—ХV веков. Труды ІІІ международной ну- мизматической конференции. Старый Крым, 3—9 октября 2004. Москва: Нумизматическая литература, с. 24-30. Лихачев, Н. П. 1930. Материалы для истории визан- тийской и русской сфрагистики. Труды Музея палеогра- фии АН СССР, 2. Мельникова, А. С. 1989. Русские монеты от Ивана Гроз- ного до Петра Первого. Москва: Финансы и статистика. Михалевский, Р. И. 1948. Очерки истории денег и де- нежного обращения. Т. 1. Москва: Госфиниздат. Осокин, Е. 1850. Внутренние таможенные пошлины в России. Казань. Петрашенко, В. А. 2005. Древнерусское село (по мате- риалам поселений у с. Григоровка). Київ: «Академперіоди- ка» НАН України. Піворович, В. Б. 2008. Монети і скарби півдня України. Херсон: Літопис Причорномор’я. Полное собрание русских летописей. 1843. Т. 2: Ипатьев- ская летопись и Густынская летопись. Санкт-Петербург: Типография Эдуарда Праца. Пономарев, А. Л. 2005. Чьи на Руси деньги? Финансовый кризис в Золотой Орде 1380—1381  гг. по данным бухгалтерской книги генуэзского казначейства в Каффе (Феодосия). В: Петров, П. Н. (ред.). Монеты и де- нежное обращение в монгольских государствах ХІІІ—ХV ве- ков. Труды международных нумизматических конферен- ций. Саратов 2001, Муром 2003. Москва: Нумизматичес- кая Литература, с. 47-49. Почекаев, Р. Ю. 2009. Право Золотой Орды. Казань: Издательство «Фэн» АН РТ. Почекаев, Р. Ю. 2013. Орда, Литва, Москва и ста- тус южнорусских земель в конце XIV — начале XVI вв. (по данным ханских ярлыков). В: Хромов, К. К. (ред.). Восточная нумизматика в Украине. Часть III. Улус Джу- чи, Крымское ханство и сопредельные государства в XIII— XVIII вв. Киев: Логос, с. 107-113. Прокофьев, И. И. (ред.). 1980. Книга хожений. 1980. Москва: Советская Россия. Рашид-ад-дин. 1946. Сборник летописей. Том. ІІІ. Мо- сква; Ленинград: АН СССР. Ремецас, Э. 2008. Монеты Великого княжества Литов- ского типа печать / лев, плетенка. В: Ходзін, С. М. (ред.). Крыніцазнаўства і спецыяльныя гістарычныя дысцыпліны. Мінск: БДУ, с. 133-137. Ремецас, Э. 2015. Новые данные о начале чеканки мо- нет в Великом Княжестве Литовском: монеты Ольгер- да и Кейстута. В: Зайцев, В. В. Средневековая нумизмати- ка Восточной Европы. Нумизматический сборник. Москва: Древнехранилище, 5, с. 253-265. Рузас, В. 2008. Коллекция древнейших литовских монет в музее Банка Литвы. Банкаўскі веснік, сакавік, с. 41-47. Русина, О. В. 1998. Україна під татарами і Литвою. Київ: ВД «Альтернативи». Русcев, Н. Д. 1999. На грани миров и эпох. Города ни- зовьев Дуная и Днестра в конце ХIII—ХIV вв. Кишинёв: ВАШ. Руссев, Н. Д. 2016. Карпато-Дунайские земли в эпоху Джучидов: некоторые соображения и неисчислимые пути «взоров». Stratum plus, 6, c. 165-181. Саяускас, С. 2006. Проблема достоверности исто- рической информации в легендах монет Великого кня- жества Литовского. В: Grimalauskaite, D. (ред.). Меж- дународная нумизматическая конференция, посвящённая 150-летию Национального музея Литвы. Тезисы докладов. Вильнюс, 26—28 апреля 2006 г. Вильнюс: Национальный музей Литвы, с. 140-143. Саяускас, С. 2008. Некоторые вопросы геральди- ки Великого княжества Литовского в свете новых нахо- док литовских монет XIV в. В: Filipow, K. (еd.). Pieniądz – kapitał – praca – systemy mo wspólne dziedidzictwo Europy. Białorus – Litwa – Łotwa – Polska – Rosja – Slowacja – Ukraina. Materiały z VIII Międzynarodowej Konferencji Numizmtycznej. Augustów-Warszawa: Polskie Towarzystwo Numizmtyczne. Zarząd Główny, s. 64-72. Савельев, П. 2013. Монеты джучидов, джагатаиов, джелаиридов, и другия, обраавшиеся в Золотой Орде в эпоху Тохтамыша. Київ: Видавець Олег Філюк. Сагдеева, Р. З. 2005 Серебряные монеты ханов Золотой Орды. Каталог-определитель. Москва: Горячая линия- Телеком. Селезнев, Ю. В. 2009. Элита Золотой Орды. Казань: Фэн. Сиверс, А. А. 1922. Топография кладов с пражскими грошами. Петербург: Российская Государственная Акаде- мическая Типография. Сингатуллина, А. З. 1998. О тамгах на джучидских мо- нетах Поволжья. В: Потин, В. М. (ред.). Шестая Всерос- сийская нумизматическая конференция. Санкт-Петербург, 20–25 апреля 1998 г. Тезисы докладов и сообщений. Санкт- Петербург: Государственный Эрмитаж, с. 68-70. Сингатуллина, А. З. 2013. Джучидские монеты поволж- ских городов ХІІІ века. Казань: «Заман». Соболева, Н. А. 1970. К вопросу о монетах Владимира Ольгердовича (по нумизматическим материалам ГИМ). Нумизматика и эпиграфика, 8, с. 81-87. Спицын, А. А. 1909. Татарские байсы. Известия импе- раторской археологической комиссии, 29, с. 130-141. Тенишев, Э. Р. (ред.). 2001. Сравнительно-историческая грамматика тюркских языков. Москва: Наука. Фасмер, М. 1986. Этимологический словарь русского языка. Т. I. Москва: «Прогресс». Федоров, Г. Б. 1949. Классификация литовских слит- ков и монет. Краткие сообщения Института истории ма- териальной культуры, ХХІХ, с. 114-115. Федоров-Давыдов, Г. А. 1960. Клады джучидских мо- нет. Нумизматика и эпиграфика, I, с. 94-192. Федоров-Давыдов, Г. А. 1989. Монеты Нижегородско- го княжества. Москва: Издательство Московского уни- верситета. Федоров-Давыдов, Г. А. 2003. Денежное дело Золотой Орды. Москва: Палеограф. Фомичев, Н. М. 1981. Джучидские монеты из Азова. Советская археология, 1, с. 219-241. Френ, Х. М. 1832. Монеты ханов улуса Джучиева или Золотой Орды. Санкт-Петербург: тип. Академии Наук. Хождение инока Зосимы, 1889. Православный Палес- тинскій Сборникъ, VIII, 3 (24), с. 1-41. Хождение архимандрита Агрефенья обетели Пресвя тыя Богородица, 1896. Православный Палестинскій Сбор никъ, ХVI, 3, с. 1-37. Хромов, К. К. 2009. Вузол щастя в оформленні мо- нет, карбованих на території Наддніпрянщини та Північ- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 376 Г. А. Козубовский Кандидат исторических наук, научный сотрудник отдела археологии Киева, Институт археологии НАН Украины плетенка на литовских и литовско-русских монетах XIV в. Статья посвящена проблеме присутствия плетенки на литовских, литовско-русских и золотоордынских монетах XIV ст. Исследуются монеты с портретом и львом (или леопардом) с плетенкой над ним и арабской (кирилли- ческой (?) легендой. Также анализируются киевские монеты Владимира Ольгердовича (1362—1394) с княжеским знаком и плетенкой (вокруг которой надпись с именем князя) и золотоордынские монеты с плетенкой. Многие исследователи связывают плетенку с татарской тамгой, и монеты с таким символом могут быть показателем зави- симости литовских и литовско-русских князей от Золотой Орды. Но этот орнамент («ornamentum monetale», по Х. Френу) может иметь отношение к особенностям джучидской монетной чеканки. Золотоордынские монеты с плетенкой были важнейшим инструментом осуществления платежей и налогов на территории многих литовских и литовско-русских княжеств. После Синеводской битвы 1362 г. много золотоордынских центров и торговых пу- тей в бассейнах Днепра, Днестра и Южного Буга были значительным источником поступления монетарного сере- бра. Много качественных серебряных монет Абдуллаха (1363—1370) и Мухаммед-Буляка (1370—1380) выпустили в западных монетных дворах Мамаевой Орды (Азак, Орда, Шехр ал-Джедид). Серебряные золотоордынские монеты были источником серебра для древнейших литовских и литовско-русских монет и слитков Ольгерда (1345—1377) и его сыновей. Древнейшие литовские и литовско-русские монеты, с около 900 ° серебра, соотносят- ся с серебряными золотоордынскими монетами этого времени. Серебряные монеты Золотой Орды являются од- ним из постоянных компонентов денежного обращения украинских территорий Великого княжества Литовского с 1360-х гг. до первой четверти XV в. К л ю ч е в ы е  с л о в а: Золотая Орда, Ольгерд, Киев, монеты, «плетенка», серебро, «тамга». Heorhii A. Kozubovskyi PhD in History, Research Fellow of the Kyiv Archaeology Department, the Institute of Archaeology, of the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0003-2633-604X, Kozubovskyi_yurii@iananu.org.ua the «plaiting» on the Lithuanian and Lithuanian-Rus coins of the XIV Century The article is devoted to the problem of the «plaiting» presence on the Lithuanian, Lithuanian-Rus and the Golden Horde coins of the 14th century. The coins with portrait and the beast lion (or the leopard) with a «plaiting» over its head and the coins with the beast lion (or the leopard) with a «plaiting» and Arabic (or Cyrillic legend (?)) are analyzed. The Kyivan Rus ного Причорномор’я у другій половині XIV ст. Історико- географічні дослідження в Україні, 11, с. 178-185. Хромов, К. К. 2013. Шехр Абд — монетный двор Аб- даллаха на Кубани. В: Хромов, К. К. (ред.). Восточная ну- мизматика в Украине, часть III. Улус Джучи, Крымское ханство и сопредельные государ- ства в XIII–XVIII вв. Киев: Логос, с. 8-10. Чижов, С. И. 1922. Дроздовский клад русских денег вре- мени вел. кн. Василия Дмитриевича Московского. Труды ну- мизматической комиссии. Петербург, Т. ІІІ. Шабульдо, Ф. М. 1987. Земли Юго-Западной Руси в со ставе Великого княжества Литовского. Киев: Наукова думка. Шабульдо, Ф.М. 1996. Битва біля Синіх Вод 1362 р.: маловідомі та незнані аспекти. Український історичний журнал, 2 (407), с. 3-15. Шабульдо, Ф. М. 2005. Синьоводська битва 1362 р. у сучасній науковій інтерпретації. В: Шабульдо, Ф. М. (ред.). Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях. Київ: НАН України, Інститут історії України, с. 9-27. Шабульдо, Ф. 2006. Кондомініум в українських зем- лях XIV століття. Записки НТШ, ССLI, с. 7-22. Шапиро, А. Л. 1987. Русское крестьянство перед закре- пощением XIV—XVІ веков. Ленинград: Издательство Ле- нинградского университета. Шипова, Е. Н. 1976. Словарь тюркизмов в русском языке. Алма-Ата: АН Казахской ССР. Янин, В. Л. 1969. Деньги и денежные системы. В: Очерки русской культуры XIII—XV веков. Часть І. Матери- альная культура, с. 317-347. Янина, С. А. 1977. Новый город (Янги-Шехр — Шехр ал-Джедид) — монетный двор Золотой Орды и его мес- тоположение. Труды ГИМ, 49, Нумизматический сборник ГИМ, V (1), с. 193-213. Duksa, Z. 1991. Monetos pasakoja. Vilnius: «Vyturys». Gumowski, M. 1920. Numizmatyka litewska wieków średnich. Kraków: Czcionkami drukarni Literackiej w Krakowie. Ivanauskas, E. Balčius, M. 1994. Lietuvos didžiosios kunigaikštystės lydiniai ir monetos nuo 1387 iki 1495 metų. Vilnius. Ivanauskas, E. 2009. Coins of Lithuania 1386–2009. Vilnius Kiersnowski, R. 1984. Najdawniejsze monety litewskie. Wiadomości Numizmatyczne, XXVIII, 3—4 (109—110), s. 129-175. Paskziewicz, B. 2005. The Earlist Lithuanian Coins: Vingt ans aprčs. Numizmatika, I, 6, p. 9-48. Piech, Z. 2003. Monety, pieczęcie i herby w systemie symboli władzy Jagiellonów. Warszawa: Wydawnictwo DIG. Remecas, E. 2001. Lietuvos numizmatikos bibliografija, 1815—1999. Vilnius: Lietuvos Nacionalis Muizejus. Remecas, E. 2003. Vilniaus žemutinės pilies pinigų lobis (XIV a. pabaiga). Vilnius. Terleckas, V. 2002. Diskutuotini pagoniškos Lietuvos savų pinigų klausimai. Pinigų studijos, 1, s. 60-72. Надійшла 11.05.2021 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 77 coins of Vladimir Olgerdovich (1362—1394) with princely sign and «plaiting» (around which is the inscription with the name of the prince) and the Golden Horde coins with «plaiting» are also examined. Many researches associate the «plaiting» with the Tatar «tamga», and the coins with such a symbol might have indicated the Golden Horde dependence. However, this ornament («ornamentum monetale» by Ch. M. Fraehn) may have a special meaning related to the Juchid monetary coinage. The Golden Horde coins with «plaiting» were the most important instrument of payment and taxation realization on the greater part of the Lithuanian and Lithuanian-Rus principalities. After the Syni Vody River battle of 1362 many the Golden Horde centers and trade routes in the basins of the Dnipro, Dnister and Southern Buh rivers were significant sources of the monetary silver arrival. Many qualitative (also with «ornamentum monetale» — «plaiting») silver coins of Abdallah Khan (1363—1370) and Muhammad Bulaq Khan (1370—1380), were minted in the western mints of the Mamai Horde (Azak, Ordu, Shehr al-Jedid). The silver coins of the Golden Horde were the source for the oldest Lithuanian and Lithuanian-Rus coins and bars of Olherd (1345—1377) and his sons. The oldest Lithuanian and Lithuanian-Rus coins made of approximately 900-standart silver corresponded to silver coins of the Golden Horde. The Golden Horde silver coins (also with «ornamentum monetale» — «plaiting») are one of the most constant parts of money circulation in Ukrainian territories of the Grand Duchy of Lithuania from the 1360-ies till the first quarter of the 15th century. K e y w o r d s: the Golden Horde, Olgerd, Kyiv, «plaiting», coins, silver, «tamga». References Abzalov, L. F. 2011. Khanskie pistsy. Iz istorii stanovleniia i razvitiia kanceliarskoi sluzhby khanov Zolotoi Ordy. Kazan: Izd-vo ‛Iaz’. Aleksandrov, M. M. 2011. Velikoe kniazhestvo Litovskoie i Orda. Aktualnyie problemy otechestvennoi istorii. Seriia: Istoriia. Politologiia. Ekonomika. Informatika, 19 (114), 20, p. 99-105. Andreev, N. Yu. Vliianie nalogovogo prava mongolskoi imperii na russkoie gosudarstvo i pravo. Vestnik Voronezhskogo Gosudarstvennogo universiteta. Seriia: Pravo, 2, p. 104-109. Antonovich, V. B. 1878. O novonaidennykh serebrianykh monetakh s imenem Vladimira. Trudy III Arkheologicheskogo sezda. Vol. ІІ, p. 151-157. Arcibashev, N. O. 1824. O drevnikh Ruskikh dengakh. Zapiski i trudy Obshchestva istorii v Imperatorskom Moskovskom universitete, p. 116-123. Babaian, L. O. 1969. Socialno-ekonomicheskaia i politicheskaia istoriia Armenii v XIII-XIV vekah. Moskva. Banzarov, D. 1850. Paize ili metallicheskie doshchechki s poveleniiami mongolskih khanov. Zapiski Sanktpeterburgskogo arkheologichesko-numizmaticheskogo obshchestva, ІІ, 1, p. 72-98. Bareisha, Yu. 2010. Ob odnoi unikalnoi monete Velikogo kniazhestva Litovskogo. In: Grimalauskaite, D., Deveikienl, N., Siniiuk, I. (ed.). Mezhdunarodnaia numizmaticheskaia konferentsiia posviaschennaia 150-letiiu Nacionalnogo muzeia Litvy. Vilnius, 26- 28 aprelia 2006 g., Vilnius: Nacionalnyi muzeii Litvy, p. 201-209. Bahrushin, P. V. (ed.). 1950. Duhovnyie i dogovornyie gramoty velikih i udelnykh kniazei XIV-XV vv. Moskva; Leningrad: Izd-vo AN SSSR. Berezhkov, M. 1894. Krymskiia shertnyia gramoty. Kyiv: Tipografiia G. T. Korchak-Novickago. Bіеlіаеva, P. O., Kubyshev, A. І. 1995. Poselennііa Dneprovskogo Lіvoberezhzhіа X-XV st. Kyiv: Naukova dumka. Bokіi, N., Kozir, І. 2005. Kompleks zolotoordynskoho chasu bіlia p. Torhovytsia na Kіrovohradshchynі (poperednia publіkacіia). In: Shabuldo, F. M. (ed.). Sinovodska problema u novіtnіkh doslіdzhenniakh. Kyiv: Іnstitut іstorіi Ukraini NAN Ukraini, p. 41-83. Borovik, T. D. 2012. Pokhovannia 241 mohylnyka zolotoordynskoho chasu na Kіrovogradshchynі. Arheologia, 4, p. 91-94. Budagov, L. 1869. Sravnitelnyi slovar turecko-tatarskikh narechii. S-Peterburg: Tipografiia Imperatorskoi Akademii nauk. Bulahovskii, L. A.1958. Istoricheskiie kommentarii k russkomu literaturnomu iazyku. Kyiv: Gosudarstvennoe uchebno- pedagogicheskoe izdatelstvo ‛Radianska shkola’. Vashari, I. 2001. Zhalovanniie gramoty Dzhuchieva Ulusa, dannyie italianskim gorodam Kafa i Tana. In: Usmanov, M. A. (ed.). Istochnikovedenie istorii Ulusa Dzhuchi (Zolotoi Ordy). Ot Kalki do Astrahani. 1223-1556. Kazan, p. 193-206. Vaschuk, D. 2009. ‛Abihmo derzhali ih podl prava ih zemli’. (Naselennia Kiivshchyny ta Volynі і velykokniazіvska vlada v XV-XVI st.). Kyiv: Іnstytut іstorіi Ukraini NAN Ukraini. Vernadskii, G. V. 2000. Mongoly i Rus. http://gumilevica.kulichki.net/VGV/index.html1953 Volkaite-Kulikauskene, R., Luhtan, A. 1981. Redkie monety iz Vostochnoi Litvy. Sovetskaia arkheologiia, 4, p. 265-270. Gagemeister, Yu. A. 1833. Roziskanii o finansakh Drevnei Rossii. Sankt-Peterburg: Pri Imperatorskoi Akademii Nauk. Gaidukov, P. G. 2006. Russkie poludengi, chetveretcy i polushki. Moskva: Paleograf. Galenko, O. 2005. Zolota Orda u bytvі bіlia Synіh Vod 1362 r. In: Shabuldo,  F.  M. (ed.). Synovodska problema u novіtnіkh doslіdzhenniakh. Kyiv: Іnstitut іstorіi NAN Ukraini, p. 129-159. Goncharov, E. Yu. 2002. Chto takoe zolotoordynskie dengi i otkuda vzialis russkie ‛dengi’. In: Melnikova, A. P. (ed.). Desiataia Vserossiiskaia Numizmaticheskaia konferenciia. Pskov 15-20 aprelia 2002 g. Tezisy dokladov i soobshchenii. Moskva: Gosudarstvennyi Istoricheskii, p. 155-157. Goncharov, E. Yu. 2015a. Tamgi emirov na pulah ulusa dzhuchidov XIV-XV vv. (Postanovka voprosa). In: Zaharov, E. V. (ed.). Numizmaticheskie chteniia Gosudarstvennogo istoricheskogo muzeia 2015 goda. Moskva: Gosudarstvennyi istoricheskii muzei, p. 93-97. Goncharov, E. Yu. 2015b. Put deneg: Iran-Zolotaia Orda-Rus (XIV-XV vv.). Dengi i kredit, 2, p. 1-4. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 378 Goncharov, E. Yu. 2016. Novye tipy pulov 760-h g. h. Syrdaria i Krym. In: Zaharov, E. V. (ed.). Numizmaticheskie chteniia Gosudarstvennogo istoricheskogo muzeia 2015 goda. Moskva: Gosudarstvennyi istoricheskii muzei, p. 43-47. Goncharov, E. Yu.,Trostianskii, O. V. 2012. Znaki sobstvennosti na Monetah litovsko-russkogo pogranichia. Prichiny poiavleniia In: Mezhdunarodnaia numizmaticheskaia konferenciia. Tezisy dokladov. Vilnius, 23-25 maia 2012 g. Vilnius: Nacionalnyi muzei Litvy, p. 129-132. Grekov, I. B. 1975. Vostochnaia Evropa i upadok Zolotoi Ordy (na rubezhe XIV-XV vv.). Moskva: Nauka. Grekov, B. D., Yakubovskii, A. Yu. 1950. Zolotaia Orda i ee padenie. Moskva; Leningrad: Izd-vo AN SSSR. Grigorev, V. V.1850. Opisanie klada iz zolotoordynskikh monet, naidennogo bliz razvalin Saraia. Zapiski Arkheologichesko- numizmaticheskogo obshchestva. Vol. ІІ (1), p. 1-63. Grimalauskaite, D. 2001. Monety Velikogo kniazhestva Litovskogo konca XIV v. so zverem i legendoi. In: Kalinin, V. A. (ed.). Deviataia Vserossiiskaia numizmaticheskaia konferenciia. Velikii Novgorod 16-21 aprelia 2001 g. Tezisy dokladov i soobshchenii. Sankt-Peterburg: Izd-vo Gosudarstvennogo Ermitazha, p. 120-123. Grimalauskaite, D. 2006. Monety Velikogo kniazhestva Litovskogo v svete novykh otkrytii: Litva (konec XX - nachalo XXІ v.). In: Zaicev, V. V. (ed.). Srednevekovaiia numizmatika Vostochnoi Evropy. Numizmaticheski sbornik. Moskva: Drevnehranilishche, 1, p. 137-161. Guleckii, D. 2014. K voprosu o zaimstvovanii motivov oformleniia srednevekovykh monet v Vostochnoi Evrope, Bankaўskі vesnіk, sakavіk, p. 18-19. Guleckі, D., Gramyka, A., Kryvaruchka, A. 2007. Manety Belarusі (da 1707 goda). Іzroi-Magduclit. Mіnsk: І. P Logvіnaў, 2007. Dobrodomov, I. G. 1981. Iz istorii izucheniia tiurkizmov russkogo yazyka. Tiurkologicheskii sbornik. Moskva: Nauka, p. 90-108. Egorov, V. L. 1985. Istoricheskaia geografiia Zolotoi Ordy. Moskva: Nauka. Efimenko, A. 1903. Litovsko-russkie danniki i ih dani. Zhurnal Ministerstva narodnogo prosveshcheniia, CCCXXXXV, ianvar, p. 106-119. Elnikov, M. 2008. Zolotoordynskі chasy na ukrainskikh zemliakh. Kyiv: Nash chas. Zraziuk, Z. A., Strokova, L. V., Hromov, K. K. 2007. Monetno-veshchevoi klad tretei chetverti XIV veka iz p. Vasilicy, Cherkasskogo raiona Cherkasskoi oblasti (monetnaia chast). In: Hromov, K. K. (ed.). Monety dzhuchidov i sopredelnykh gosudarstv v XIII- XV vv. II. Kyiv: Kupola, p. 118-127. Zraziuk, Z., Hromov, K. 2007. Borshchevskii klad. In: Hromov, K. K. (ed.). Monety dzhuchidov i sopredelnyh gosudarstv v XIII-XV vv. II. Kyiv: Kupola, p. 99-117. Ivanauskas, E. 2010. Provolochnyie monety Velikogo kniazhestva Litovskogo 14-15 vekov: novyie nahodki. In: Grimalauskiate, D., Deveikienl, N., Siniiuk, I. (ed.). Mezhdunarodnaia numizmaticheskaia konferenciia posviashchennaia 150-letiiu Nacionalnogo muzeia Litvy. Vilnius, 26-28 aprelia 2006 g, Vilnius: Nacionalnyi muzei Litvy, p. 195-200. Illin, A. A. 1940. Klassifikaciia russkikh udelnykh monet. Leningrad: Gosudarstvennyi Ermitazh. Inostrancev, K. 1907-1908. K voprosu ‛o basme’. Zapiski Vostochnogo otdeleniia Imperatorskogo russkogo arkheologicheskogo obshchestva, XVIII, p. 0172-0179.  Kamalov, I 2016. Zolotaia Orda i russkii ulus (tatarskoie vliianie na Rossiiu). Kazan: Institut istorii im. Sh. Mardzhani. Kashtanov, P. M. 1988. Finansy srednevekovoi Rusi. Moskva: Nauka. Kizilov, Yu. A. 1984. Zemli i narody Rossii v XIII-XV vv. Moskva. Klaviho, Rui Gonsales de. 1990. Dnevnik puteshestviia v Samarkand ko dvoru Timura (1403-1406). Moskva: Nauka. Glavnaia redakciia vostochnoi literatury. Klokov, V. B., Lebedev, V. P. 2000. Dzchuchidskie monety s Vodianskogo gorodishcha. In: Evglevskii, A. V. (ed.). Stepi Evropy v epohu, srednevekovia. Vol. 1, Doneck: Izd-vo Doneckogo gosudarstvennogo universiteta, p. 303-344. Kotliar, N. F. 1971. Monety Vladimira Olgerdovicha. Numizmatika i sfragistika, 4, p. 42-67. Kuzmin, A. V. 2007. Vladimir (Vasilii) Olgerdovich. In: Patriarkh Moskovskii i vseia Rusi Kirill (ed.). Pravoslavnaia Enciklopediia. Cerkovno-nauchnyi centr ‛Pravoslavnaia Enciklopediia’, p. 688-690. Kulpin, E. P. 1998. Zolotaia Orda (Problemy genezisa Rossiiskogo gosudarstva). Socioestestvennaia istoriia. Genezis krizisov prirody i obshchestva v Rossii, XI. Moskva: Izd-vo Moskovskii licei. Kurat, A. K. 2014. Sobranie sochinenii. Kniga 1. Yarlyki i bitiki khanov Zolotoi Ordy, Kryma i Turkestana v arkhive muzeia dvorca Topkany. Kazan: Institut istorii im. Sh. Mardzhani AN RT. Lebedev, V., Klokov, V. 2001. Monety s yugo-vostochnykh okrain Saraia. Tatar arkheologiiase, 1-2 (8-9), p. 19-46. Lebedev, V. P., Smirnov, V. V. 2005. Novosaraiskie puly s cvetochnoi rozetkoi iz Kryma i Azova. In: Petrov, P. N. (ed.). Monety i denezhnoe obrashcheniie v mongolskikh gosudarstvakh XІІІ-XV vekov. Trudy ІІІ mezhdunarodnoi numizmaticheskoi konferentsii. Staryi Krym, 3-9 oktiabria 2004. Moskva: Numizmaticheskaia Literatura, p. 24-30. Likhachev, N. P. 1930. Materialy dlia istorii vizantiiskoi i russkoi sfragistiki. Trudy Muzeia paleografii AN SSSR, 2. Melnikova, A. P. 1989. Russkie monety ot Ivana Groznogo do Petra Pervogo. Moskva: Finansy i statistika. Osokin, E. 1850. Vnutrennie tamozhennye poshliny v Rossii. Kazan. Petrashenko, V. A. 2005. Drevnerusskoe selo (po materialam poseleni u p. Grigorovka). Kyiv: Akademperіodyka. Pіvorovich, V. B. 2008. Monety і skarby pіvdnia Ukrainy. Herson: Lіtopys Prychornomoria. Polnoe sobranie russkikh letopisei. 1843. Ipatevskaia letopis i Gustynskaya letopip. Vol. 2. Sankt-Peterburg: Tipografiia Eduarda Praca. Ponomarev, A. L. 2005. Chii na Rusi dengi? Finansovyi krizis v Zolotoi Orde 1380-1381 gg. po dannym bukhgalterskoi knigi genuezskogo kaznacheistva v Kaffe (Feodosiia). In: Petrov, P. N. (ed.). Monety i denezhnoie obraschenie v mongolskih gosudarstvah XІІІ-XV vekov. Trudy mezhdunarodnykh numizmaticheskikh konferencii. Saratov 2001; Murom 2003; Moskva: Numizmaticheskaia Literatura, p. 47-49. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 79 Pochekaiev, R. Yu. 2009. Pravo Zolotoi Ordy. Kazan: Izd-vo ‛Fen’ AN RT. Pochekaiev, R. Yu. 2013. Orda, Litva, Moskva i status yuzhnorusskikh zemel v konce XIV - nachale XVI vv. (po dannym khanskikh yarlykov). In: Hromov, K. K. (ed.). Vostochnaia numizmatika v Ukraine. Chast III. Ulus Dzhuchi, Krymskoe khanstvo i sopredelnyie gosudarstva v XIII-XVIII vv. Kyiv: Logos, p. 107-113. Prokofev, I. I. (ed.). 1980. Kniga hozhenii. Moskva: Sovetskaia Rossiia. Rashid-ad-din. 1946. Sbornik letopisei. Vol. ІІІ. Moskva; Leningrad: AN SSSR. Remecas, E. 2008. Monety Velikogo kniazhestva Litovskogo tipa pechat/lev, pletenka. In: Hodzіn, P. M. (ed.). Krynіcaznaўstva і speciialniia gіstarychniia dyscyplіny. Mіnsk: BDU, p. 133-137. Remecas, E. 2015. Novyie dannyie o nachale chekanki monet v Velikom Kniazhestve Litovskom: monety Olgerda i Keistuta.). In: Zaicev, V. V. Srednevekovaia numizmatika Vostochnoi Evropy. Numizmaticheskii sbornik. Moskva: Drevnehranilische, 5, p. 253-265. Ruzas, V. 2008. Kollekciia drevneishikh litovskikh monet v muzee Banka Litvy. Bankaўskі vesnіk, sakavіk, p. 41-47. Rusyna, O. V. 1998. Ukraina pіd tataramy і Lytvoiu. Kyiv: Vyd. dіm ‛Alternatyvy’. Ruscev, N. D. 1999. Na grani mirov i epoh. Goroda nizovev Dunaia i Dnestra v konce XIII-XIV vv. Kishinev: VASh. Russev, N. D. 2016. Karpato-Dunaiskie zemli v epohu Dzhuchidov: nekotoryie soobrazheniia i neischislimye puti ‛vzorov’. Stratum plus. 6, p. 165-181. Saiauskas, P. 2006. Problema dostovernosti istoricheskoi informacii v legendah monet Velikogo kniazhestva Litovskogo. In: Grimalauskaite, D. (ed.). Mezhdunarodnaia numizmaticheskaia konferentsiia posviashchennaia 150-letiiu Nacionalnogo muzeia Litvy. Tezisy dokladov. Vilnius, 26-28 aprelia 2006 g. Vilnius: Nacionalnyi muzei Litvy, p. 140-143. Saiauskas, P. 2008. Nekotoryie voprosy geraldiki Velikogo kniazhestva Litovskogo v svete novykh nahodok litovskikh monet XIV v. In: Filipow, K. (ed.). Pieniądz - kapitał - praca - systemy mo wspólne dziedidzictwo Europy. Białorus - Litwa - Łotwa - Polska Rosja - Slowacja - Ukraina. Materiały z VIII Międzynarodowej Konferencji Numizmtycznej. Augustów-Warszawa: Polskie Towarzystwo Numizmtyczne. Zarząd Główny, 64-72. Savelev, P. 2013. Monety dzhuchidov, dzhagataiov, dzhelairidov, i drugiia, obraavshiesia v Zolotoi Orde v epohu Tohtamysha. Kyiv: Vidavec Oleg Fіliuk. Sagdeeva, R. Z. 2005 Serebrianyie monety khanov Zolotoi Ordy. Katalog-opredelitel. Moskva: Goriachaia liniia-Telekom. Seleznev, Yu. V. 2009. Elita Zolotoi Ordy. Kazan: Fen. Sivers, A. A. 1922. Topografiia kladov s prazhskimi groshami. Peterburg: Rossiiskaia Gosudarstvennaia Akademicheskaa Tipografiia. Singatullina, A. Z. 1998. O tamgah na dzhuchidskikh monetakh Povolzhia. In: Potin, V.M. (ed.). Shestaia Vserossiiskaia numizmaticheskaia konferenciia. Sankt-Peterburg 20-25 aprelia 1998 g. Tezisy dokladov i soobshchenii. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi Ermitazh, p. 68-70. Singatullina A. Z. 2013. Dzhuchidskie monety povolzhskikh gorodov XІІІ veka. Kazan: Zaman. Soboleva, N. A. 1970. K voprosu o monetakh Vladimira Olgerdovicha (po numizmaticheskim materialam GIM). Numizmatika i epigrafika, 8, p. 81-87. Spicyn, A. A. 1909. Tatarskie baisy. Izvestiia imperatorskoi arkheologicheskoi komissii, 29, p. 130-141. Tenishev, E. R. (ed.). 2001. Sravnitelno-istoricheskaia grammatika tiurkskih yazykov. Moskva: Nauka. Fasmer, M. 1986. Etimologicheskii slovar russkogo yazyka. Vol. I. Moskva: Progress. Fedorov, G. B. 1949. Klassifikaciia litovskikh slitkov i monet. Kratkie soobshcheniia Instituta istorii materialnoi kultury, XXІX, p. 114-115. Fedorov-Davydov, G. A. 1960. Klady dzhuchidskikh monet. Numizmatika i epigrafika, I, p. 94-192. Fedorov-Davydov, G. A. 1989. Monety Nizhegorodskogo kniazhestva. Moskva: Izd-vo Moskovskogo universiteta. Fedorov-Davydov, G. A. 2003. Denezhnoe delo Zolotoi Ordy. Moskva: Paleograf. Fomichev, N. M. 1981. Dzhuchidskie monety iz Azova. Sovetskaia arkheologiia, 1, p. 219-241. Fren, Kh. M. 1832. Monety khanov ulusa Dzhuchieva ili Zolotoi Ordy. Sankt-Peterburg: typ. Akademii Nauk. Hozhdenie inoka Zosimy. 1889. Pravoslavnyi Palestinskіi Sbornik, VIII, 3 (24), p. 1-41. Hozhdenie arkhimandrita Agrefenia obeteli Presviatyia Bogorodica. 1896. Pravoslavnyi Palestinskіi Sbornik, XVI, 3, p. 1-37. Hromov, K. K. 2009. Vuzol schastia v oformlennі monet, karbovanykh na terytorіi Naddnіprianshchyny ta Pіvnіchnogo Prychornomoria u drugіi polovynі XIV st. Іstoryko-heohrafіchnі doslіdzhennia v Ukrainі, 11, p. 178-185. Hromov, K. K. 2013. Shehr Abd - monetnyi dvor Abdallakha na Kubani. In: Hromov K. K. (ed.). Vostochnaia numizmatika v Ukraine. Part III. Ulus Dzhuchi, Krymskoie khanstvo i sopredelnyie gosudarstva v XIII-XVIII vv. Kyiv: Logos, p. 8-10. Chizhov, P. I. 1922. Drozdovskii klad russkikh deneg vremeni vel. kn. Vasiliia Dmitrievicha Moskovskogo. Trudy numizmaticheskoi komissii. Peterburg, Vol. ІІІ. Shabuldo, F. M. 1987. Zemli Yugo-Zapadnoi Rusi v sostave Velikogo kniazhestva Litovskogo. Kyiv: Naukova dumka. Shabuldo, F. M. 1996. Bitva bіlia Synіh Vod 1362 r.: malovіdomі ta neznanі aspekty. Ukrainskii іstorichnyi zhurnal, 2 (407), p. 3-15. Shabuldo, F. M. 2005. Synovodska bytva 1362 r. u suchasnіi naukovіi іnterpretatcіi. In: Shabuldo, F. M. (ed.). Sinovodska problema u novіtnіkh doslіdzhenniah. Kyiv: NAN Ukrainy. Іnstitut іstorіi Ukrainy, p. 9-27. Shabuldo, F. 2006. Kondomіnіum v ukrainskikh zemliakh XIV stolіttia. Zapysky NTSh, SSLI, p. 7-22. Shapiro, A. L. 1987. Russkoie krestianstvo pered zakreposhcheniem XIV-XVІ vekov. Leningrad: Izd-vo Leningradskogo universiteta. Shipova, E. N. 1976. Slovar tiurkizmov v russkom yazyke. Alma-Ata: AN Kazahskoi SSR. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 380 Yanin, V. L. 1969. Dengi i denezhnyie sistemy. In: Ocherki russkoi kultury XIII-XV vekov. І. Materialnaia kultura. p. 317-347. Yanina, S. A. 1977. Novyi gorod (Yangi-Shehr - Shehr al-Dzhedid) - monetnyi dvor Zolotoi Ordy i ego mestopolozhenie. Trudy GIM, 49, Numizmaticheskii sbornik GIM, V (1), p. 193-213. Duksa, Z. 1991. Monetos pasakoja. Vilnius: Vyturys. Gumowski, M. 1920. Numizmatyka litewska wieków średnich. Kraków: Czcionkami drukarni Literackiej w Krakowie. Ivanauskas, E. Balčius, M. 1994. Lietuvos didžiosios kunigaikštystės lydiniai ir monetos nuo 1387 iki 1495 metų. Vilnius. Ivanauskas, E. 2009. Coins of Lithuania 1386-2009. Vilnius Kiersnowski, R. 1984. Najdawniejsze monety litewskie. Wiadomości Numizmatyczne, XXVIII, 3-4 (109-110), s. 129-175. Paskziewicz, B. 2005. The Earliest Lithuanian Coins: Vingt ans aprčs. Numizmatika, I, 6, p. 9-48. Piech, Z. 2003. Monety, pieczęcie i herby w systemie symboli władzy Jagiellonów. Warszawa: Wydawnictwo DIG. Remecas, E. 2001. Lietuvos numizmatikos bibliografija, 1815-1999. Vilnius: Lietuvos Nacionalis Muizejus. Remecas, E. 2003. Vilniaus žemutinės pilies pinigų lobis (XIV a. pabaiga). Vilnius. Terleckas, V. 2002. Diskutuotini pagoniškos Lietuvos savų pinigų klausimai. Pinigų studijos, 1, s. 60-72.
id arheologia-com-ua-article-273
institution Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn 2616-499X
keywords_txt_mv
language Ukrainian
last_indexed 2026-08-07T01:04:09Z
publishDate 2021
publisher Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format ojs
resource_txt_mv arheologiacomua/eb/4b0eada1363bf860418f5be9ce58c5eb.pdf
spelling arheologia-com-ua-article-2732021-09-27T17:09:27Z The «Plaiting» on the Lithuanian and Lithuanian-Rus Coins of the XIV Century Плетенка на литовских и литовско-русских монетах XIV в. «Плетiнка» на литовських i литовсько-руських монетах ХIV ст. Kozubovskyi, Heorhii the Golden Horde, Olgerd, Kyiv, «plaiting», coins, silver, «tamga» Золотая Орда, Ольгерд, Киев, монеты, «плетенка», серебро, «тамга» Золота Орда, Ольгерд, Київ, монети, «плетінка», срібло, «тамга» The article is devoted to the problem of the «plaiting» presence on the Lithuanian, Lithuanian-Rus and the Golden Horde coins of the 14th century. The coins with portrait and the beast lion (or the leopard) with a «plaiting» over its head and the coins with the beast lion (or the leopard) with a «plaiting» and Arabic (or Cyrillic legend (?)) are analyzed. The Kyivan Rus coins of Vladimir Olgerdovich (1362—1394) with princely sign and «plaiting» (around which is the inscription with the name of the prince) and the Golden Horde coins with «plaiting» are also examined. Many researches associate the «plaiting» with the Tatar «tamga», and the coins with such a symbol might have indicated the Golden Horde dependence. However, this ornament («ornamentum monetale» by Ch. M. Fraehn) may have a special meaning related to the Juchid monetary coinage. The Golden Horde coins with «plaiting» were the most important instrument of payment and taxation realization on the greater part of the Lithuanian and Lithuanian-Rus principalities. After the Syni Vody River battle of 1362 many the Golden Horde centers and trade routes in the basins of the Dnipro, Dnister and Southern Buh rivers were significant sources of the monetary silver arrival. Many qualitative (also with «ornamentum monetale» — «plaiting») silver coins of Abdallah Khan (1363—1370) and Muhammad Bulaq Khan (1370—1380), were minted in the western mints of the Mamai Horde (Azak, Ordu, Shehr al-Jedid). The silver coins of the Golden Horde were the source for the oldest Lithuanian and Lithuanian-Rus coins and bars of Olherd (1345—1377) and his sons. The oldest Lithuanian and Lithuanian-Rus coins made of approximately 900-standart silver corresponded to silver coins of the Golden Horde. The Golden Horde silver coins (also with «ornamentum monetale» — «plaiting») are one of the most constant parts of money circulation in Ukrainian territories of the Grand Duchy of Lithuania from the 1360-ies till the first quarter of the 15th century. Статья посвящена проблеме присутствия плетенки на литовских, литовско-русских и золотоордынских монетах XIV ст. Исследуются монеты с портретом и львом (или леопардом) с плетенкой над ним и арабской (кириллической (?) легендой. Также анализируются киевские монеты Владимира Ольгердовича (1362—1394) с княжеским знаком и плетенкой (вокруг которой надпись с именем князя) и золотоордынские монеты с плетенкой. Многие исследователи связывают плетенку с татарской тамгой, и монеты с таким символом могут быть показателем зависимости литовских и литовско-русских князей от Золотой Орды. Но этот орнамент («ornamentum monetale», по Х. Френу) может иметь отношение к особенностям джучидской монетной чеканки. Золотоордынские монеты с плетенкой были важнейшим инструментом осуществления платежей и налогов на территории многих литовских и литовско-русских княжеств. После Синеводской битвы 1362 г. много золотоордынских центров и торговых путей в бассейнах Днепра, Днестра и Южного Буга были значительным источником поступления монетарного серебра. Много качественных серебряных монет Абдуллаха (1363—1370) и Мухаммед-Буляка (1370—1380) выпустили в западных монетных дворах Мамаевой Орды (Азак, Орда, Шехр ал-Джедид). Серебряные золотоордынские монеты были источником серебра для древнейших литовских и литовско-русских монет и слитков Ольгерда (1345—1377) и его сыновей. Древнейшие литовские и литовско-русские монеты, с около 900&amp;nbsp;° серебра, соотносятся с серебряными золотоордынскими монетами этого времени. Серебряные монеты Золотой Орды являются одним из постоянных компонентов денежного обращения украинских территорий Великого княжества Литовского с 1360-х гг. до первой четверти XV в. У статті проаналізовано зображення «плетінки» на відомих типах литовських, київських та золотоординських монет ХІV&amp;nbsp;ст. Ії поява на монетах пов’язується з усталеними нормами збору податків на більшій частині Великого князівства Литовського і Руського, а також із джерелом срібла для виробництва власних монет і злитків. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2021-09-23 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/273 10.15407/arheologia2021.03.061 Arheologia; No 3 (2021): Arheologia; 61-80 Археологія ; № 3 (2021): Arheologia; 61-80 Археология; № 3 (2021): Arheologia; 61-80 2616-499X 0235-3490 10.15407/arheologia2021.03 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/273/251
spellingShingle Золота Орда
Ольгерд
Київ
монети
«плетінка»
срібло
«тамга»
Kozubovskyi, Heorhii
«Плетiнка» на литовських i литовсько-руських монетах ХIV ст.
title «Плетiнка» на литовських i литовсько-руських монетах ХIV ст.
title_alt The «Plaiting» on the Lithuanian and Lithuanian-Rus Coins of the XIV Century
Плетенка на литовских и литовско-русских монетах XIV в.
title_full «Плетiнка» на литовських i литовсько-руських монетах ХIV ст.
title_fullStr «Плетiнка» на литовських i литовсько-руських монетах ХIV ст.
title_full_unstemmed «Плетiнка» на литовських i литовсько-руських монетах ХIV ст.
title_short «Плетiнка» на литовських i литовсько-руських монетах ХIV ст.
title_sort «плетiнка» на литовських i литовсько-руських монетах хiv ст.
topic Золота Орда
Ольгерд
Київ
монети
«плетінка»
срібло
«тамга»
topic_facet the Golden Horde
Olgerd
Kyiv
«plaiting»
coins
silver
«tamga»
Золотая Орда
Ольгерд
Киев
монеты
«плетенка»
серебро
«тамга»
Золота Орда
Ольгерд
Київ
монети
«плетінка»
срібло
«тамга»
url https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/273
work_keys_str_mv AT kozubovskyiheorhii theplaitingonthelithuanianandlithuanianruscoinsofthexivcentury
AT kozubovskyiheorhii pletenkanalitovskihilitovskorusskihmonetahxivv
AT kozubovskyiheorhii pletinkanalitovsʹkihilitovsʹkorusʹkihmonetahhivst
AT kozubovskyiheorhii plaitingonthelithuanianandlithuanianruscoinsofthexivcentury

Similar Items