Катакомба 74 Верхньо-Салтiвського головного могильника

Aksionov, Viktor

doi:10.15407/arheologia2021.03.106

Катакомба 74 Верхньо-Салтiвського головного могильника

The materials of the catacomb burial, investigated in 1988 by the expedition of Kharkiv Historical Museum under the leadership of V. H. Borodulin, located on the main site of the early medieval burial ground near Verkhnii Saltiv village (Verkhnii Saltiv Burial Ground-I, hereinafter — VSBG-I), are in...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія
Date:	2021
Issue:	3
Pages:	106-116
ISSN:	2616-499X
Author Affiliations:	Viktor Aksionov — PhD in History, Head of the Archaeology Department, the M. F. Sumtsov Kharkiv Historical Museum
Main Author:	Aksionov, Viktor
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2021
Subjects:	салтівська культура катакомба 74 алани слов’яни мадяри прикраси елементи поясної гарнітури
Online Access:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/276
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Download file:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824531476807680
author	Aksionov, Viktor
author_facet	Aksionov, Viktor
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Viktor Aksionov", "institution": "PhD in History, Head of the Archaeology Department, the M. F. Sumtsov Kharkiv Historical Museum", "orcid": "" } ]
author_sort	Aksionov, Viktor
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	116
container_issue	3
container_start_page	106
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2021-09-27T17:12:12Z
description	The materials of the catacomb burial, investigated in 1988 by the expedition of Kharkiv Historical Museum under the leadership of V. H. Borodulin, located on the main site of the early medieval burial ground near Verkhnii Saltiv village (Verkhnii Saltiv Burial Ground-I, hereinafter — VSBG-I), are introduced into the scientific circulation. The catacomb had a long (6.3 m) and deep (5.05 m) dromos, in the western part of which the path of the re-entry into the burial chamber was fixated. The burial chamber, transverse to the dromos, contained the remains of three people (a man, a woman, and a teenage girl) who had traces of deliberate destruction committed in ancient times (Fig. 1: 1). Despite this, a rich burial inventory was found in the burial, which included: weapons (sabre, two chisel-axes); household items (two adz-hoes, a jug); personal jewelry (earrings, beads, bracelets, rings); toiletry (mirrors, toilet boxes); details of clothing; elements of a belt set; amulets. According to the elements of the belt set, this burial complex is dated by the second — third quarters of the 9th century. The main feature of this catacomb is the presence of a silver earring in it (Fig. 1: 13), which finds broad analogies in the Slavic-Avar antiquities of the Danube region. On the monuments of the Dnieper Left-Bank forest-steppe, similar earrings were found in the monuments of the Volyntsev culture of the second half of the 8th — early 9th centuries. A silver plaque-frame with an anthropomorphic image (Fig. 1: 12) is not typical for classical Saltiv antiquities, and it is stylistically close to the plaques from the Hungarian burial (burial No. 2) near Subotsi village (Ukraine, Kirovohrad Oblast). The presence of these items in the catacomb No. 74 testifies to the close contacts of the Alans of the Saltiv culture of the Siverskyi Donets basin in the second — third quarters of the 9th century simultaneously with representatives of the conquered Slavic tribes and with the ancient Hungarians, who were allies of the Khazar Khaganate.
doi_str_mv	10.15407/arheologia2021.03.106
first_indexed	2026-08-07T01:04:14Z
format	Article
fulltext	НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ • ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 3  2021 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор Чабай В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Заступник головного редактора Толочко П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України Вiдповiдальний секретар ШЕВЧЕНКО Т. М., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Бороффка Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, Нiмеччина БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя БРУЯКО I. В., доктор iсторичних наук, Одеський археологiчний музей НАН України БУЙСЬКИХ А. В., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Гаврилюк Н. О., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» IВАКIН В. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України IВАНЧИК А. I., член-кореспондент РАН, Нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Нiмеччина КОРВIН-ПIОТРОВСЬКИЙ О. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Моця О. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Отрощенко В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЕТРАУСКАС О. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України СКОРИЙ С. А., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор, Гете унiверситет Франкфурта-на-Майнi, Нiмеччина ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Яґеллонського унiверситету, Польща NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE Research JOURNAL – Founded IN 1947 Frequency: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Deputy editor-in-Chief TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Executive Secretary SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BOROFFKA N., Professor, Dr hab., German Archaeological Institute, Germany BRAUND D., Professor, Dr hab., University of Exeter, Great Britain BRUIAKO I. V., DSc in History, Odesa Archaeological Museum of the NAS of Ukraine BUISKYKH A. V., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland Djindjian F., Professor, Dr hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France GAVRYLYUK N. O., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine IVAKIN V. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine IVANCHIK A. I., Corresponding Member of the Russian Academy of Sciences, National Center for Scientific Research of France FORNASIER J., Professor, doctor, Goethe University Frankfurt am Main, Germany KAIZER E., Professor, DrHab, Free University of Berlin, Germany KORVIN-PIOTROVSKYI O. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine MOTSIA O. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PETRAUSKAS O. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine SKORYI S. A., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 3  2021 ЗМIСТ CONTENTS Articles ZALIZNIAK L. L. Final Palaeolithic of Zhytomyr Polissia ПОМБЕРГЕР Б. М., КОТОВА Н. C., ШТАД- ЛЕР П. Нові гіпотетичні музичні інструменти неоліту Європи HUSIEV S. O. Zoomorphic Images of the BII Stage Trypillia Settlements in the Middle Buh River Region PASHKEVYCH H. A., CHERNOVOL D. K. Finds of Lithospermum Nuts at archaeological sites in Ukraine KOZUBOVSKYI G. A. The «Plaiting» on the Lithuanian and Lithuanian-Rus Coins of the XIV Century Publication of Archaeological Material IVCHENKO A. V. Coins From the “Orient” Ex- cavation Site of the Olbian Necropolis KOZLENKO R. O. The Marble Bust of Mithras Tauroctone From Olbia AKSIONOV V. S. The Catacomb No. 74 of the Verkhnii Saltiv Main Burial Ground Статтi ЗАЛІЗНЯК Л. Л. Фінальний палеоліт Жито- 5 мирського Полісся POMBERGER B. M., KOTOVA N. S., STADLER P. 28 New Hypothesized Musical Instruments of the European Neolithic ГУСЄВ С. О. Зооморфні зображення з трипi- 36 льських поселень етапу ВII Середнього По- бужжя ПАШКЕВИЧ Г. О., ЧЕРНОВОЛ Д. К. Знахiдки 47 горiшкiв горобейника на пам’ятках України КОЗУБОВСЬКИЙ Г. А. «Плетiнка» на литов- 61 ських i литовсько-руських монетах ХIV ст. Публiкацiї археологiчного матерiалу IВЧЕНКО А. В. Монети розкопу «Орiєнт» 81 некрополя Ольвiї КОЗЛЕНКО Р. О. Мармуровий бюст Мiтри- 95 Тавроктона з Ольвiї АКСЬОНОВ В. С. Катакомба 74 Верхньо-Сал- 106 тiвського головного могильника До iсторiї стародавнього виробництва ГОРБАНЕНКО С. А., IЛЬКIВ М. В., МИХАЙ- 117 ЛИНА Л. П., РIДУШ Б. Т. Жорна з Ревного на Буковині ВОЛКОВ A. В. Косторiзна справа Кам’янської 130 Ciчi Хронiка Надiї Оксентiївнi Гаврилюк — 70 146 До ювілею Наталії Серафимівни Абашиної 147 Новi видання 149 To the History of Ancient Crafts Gorbanenko S. A., ILKIV M. V., MYKHAI- LYNA L. P., RIDUSH B. T. Millstones From Revne at Bukovyna VOLKOV A. V. Bone Carving of the Kamianka Sich News Review Nadiia Oksentiivna Gavrylyuk is 70 To the Anniversary of Nataliia Serafymivna Abashyna New publications ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3106 * АКСЬОНОВ Віктор Степанович — кандидат історич- них наук, завідувач відділу археології, Харківський іс- торичний музей імені М. Ф. Сумцова, ORCID 0000- 0002-0648-0696, aksyonovviktor@gmail.com © В. С. Аксьонов * 2021 Катакомба 74 Верхньо-Салтiвського головного могильника УДК 904.5(477.54) https://doi.org/10.15407/arheologia2021.03.106 У науковий обіг вводяться дані з поховального комплексу, який містить матеріали другої — третьої чверті IX ст. Особливістю катакомби 74 є наявність одночасно се- режки фатівизького типу та поясної бляшки з антропо- морфним зображенням, що має аналоги на поясних бляш- ках із мадярського поховання 2 біля с. Суботці. К л ю ч о в і с л о в а: салтівська культура, катакомба 74, алани, слов’яни, мадяри, прикраси, елементи поясної гар- нітури. На наявність у межах лісостепового варіанту салтівської археологічної культури представ- ників кількох етнічних груп указують відкри- ті тут могильники, в яких присутні інгумацій- ні поховання в земляних склепах — катаком- бах, інгумаційні поховання в ґрунтових ямах різної конструкції з орієнтуванням небіжчиків головою на схід або захід, кремаційні урнові та безурнові поховання (Аксенов, Лаптев 2014, с. 26—31, табл. 1, 2, рис. 1, 2). Представники всіх цих етнічних груп брали участь у форму- ванні яскравого та самобутнього матеріально- го комплексу салтівської культури. Долучили- ся до цього процесу також народи, що меш- кали в лісостеповій та лісовій зонах між Дні- пром і Волгою. Підтвердженням цього факту є знахідки у похованнях салтівського населення басейну Сіверського Дінця окремих прикрас і речей, що були притаманні представникам слов’янського, мадярського та фіно-угорського етносів (Аксенов 2006, с. 12—14; 2011, с. 133— 143; Аксенов, Лаптев 2009, с. 242—258; Михеев 1982, с. 156—167; Скирда 2011, с. 171—174). У контексті згаданих міжетнічних стосун- ків не може не привернуту увагу катаком- ба 74 головного катакомбного могильника біля с. Вехній Салтів (ВСМ-I), досліджена 1988 р. експедицією Харківського історично- го музею на чолі з В. Г. Бородуліним (Бороду- лин 1988, с. 7—10). Катакомба 74 була відкрита на схилі Ка- пиносового яру. Вона мала довгий (6,3 м) та глибокий (5,05 м) дромос, зорієнтований по схилу яру вздовж лінії схід—захід. Ширина дромоса в початковій його частині становила 0,4 м, а біля торцевої стінки — 0,85 м. У схід- ній (початковій) частині дромоса було ви- явлено 13 сходинок висотою від 0,2 до 0,4 м та шириною близько 0,2 м. Як відзначає ав- тор розкопок, заповнення початкової части- ни дромоса на 1/2 його довжини складалося з материкової глини з незначною домішкою чорнозему. Далі, у бік західної торцевої стін- ки дромоса, був щільний та в’язкий ґрунт, який мав ознаки затікання (Бородулин 1988, с. 7). З огляду на це варто констатувати, що тут, вище по схилу яру, в дромосі був при- сутній хід повторного проникнення до похо- вальної камери, як це фіксувалося в дромо- сах багатьох катакомб Старо-Салтівського, Рубіжанського, Верхньо-Салтівського не- крополів (Аксенов 2002, рис. 1: 1, 4; 2: 1, 3; 3: 1, 3; 4: 1, 3). Наявність ходу повторного проникнення до поховальної камери могла бути зумовлена як необхідністю помістити до неї тіло чергового небіжчика, так і про- ведення якихось постпоховальних обрядів, зокрема й обряду знешкодження померло- го (Аксенов 2016, с. 190—203). Саме з цими діями пов’язані речі, знайдені в заповне- нні ходу повторного проникнення до похо- вальної камери на глибині 4,8—4,9 м від рів- ня сучасної поверхні, а саме: пряжка-ґудзик зі стінки мушлі морського молюска (рис. 5: 1); лита сережка/скронева підвіска (рис. 1: 13); сім литих бляшок від поясного ременя (рис. 1: 8—12); фрагмент залізного черешко- вого ножа. Ці предмети, як свідчить ситуація з людськими рештками у поховальній каме- рі, були вилучені під час останнього проник- нення до неї та кинуті в заповнення ходу по- вторного проникнення. Поховальна камера стосовно дромоса була поперечною, тобто катакомба належить до типу Т-подібних. Підлога камери, розташована на ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 107 Рис. 1. Катакомба 74 Верхньо-Салтівського головного могильника (ВСМ-I): 1 — план поховальної камери; 2—7, 14 — речі з поховальної камери; 8—13 — речі із заповнення ходу повторного проникнення до камери Fig. 1. Catacomb No. 74 of the Verkhnii Saltiv burial ground (VSBG-I): 1 — plan of the burial chamber; 2—7, 14 — items from the burial chamber; 8—13 — items from the filling of the re-entry path into the burial chamber 7 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3108 0,2 м нижче від дна дромоса, в плані мала фор- му прямокутника із закругленими кутами розмі- ром 2,2 × 2,0 м (рис. 1: 1). До камери вів вхід ар- кового типу розміром 0,65 × 0,45 м та глибиною 0,25 м. Сам вхід до камери був заповнений щіль- ним ґрунтом, аналогічним за складом та консис- тенцією до заповнення ходу повторного проник- нення до поховальної камери. Таким же ґрунтом був заповнений увесь простір поховальної каме- ри, первинна висота якої, судячи з ділянок стін, які збереглися, становила не більше 1,2 м. На підлозі камери були розчищені решт- ки трьох людей (жінки, чоловіка та дівчини- підлітка) (рис. 1: 1). Уздовж дальньої торцевої стінки лежали рештки дорослої жінки, які збе- реглися дуже погано, за винятком довгих кіс- ток її ніг. За залишками видно, що тіло помер- лої було покладене на підлогу у випростаному положенні на спині головою вліво (на південь) від входу на підстилку з деревного вугілля за- втовшки 2,0—3,0 см. У поросі від черепа жін- ки були знайдені фрагменти двох бронзових се- режок із рухомою привіскою, яка складалася з порожнистих кульок, з’єднаних між собою ци- ліндричною трубочкою (рис. 2: 1). На ділянці грудної клітини жінки було знайдено намисто, до складу якого входили: намистини кулястої та біпірамідальної форми, у формі чотирнадця- тигранника з сердоліку (148 екз.) (рис. 3: 1—3); намистина з бурштину (1 екз.) (рис. 3: 4); плит- часті намистини з лазуриту (2 екз.) (рис. 3: 5); намистини з роговика (7 екз.) (рис. 3: 6); намис- тини кулястої форми зі скла фіолетового та бла- китного кольорів (24 екз.) (рис. 3: 9, 10); зонні скляні намистини синього, золотистого та срі- блястого кольорів (33 екз.) (рис. 3: 13, 16, 18); бі- сер синього кольору (10 екз.) (рис. 3: 19); намис- тина еліпсоподібна, сплощена з блідо-зеленого скла (рис. 3: 15); плитчаста намистина синього кольору (рис. 3: 14); підвіски-лунниці із синього скла (2 екз.) (рис. 3: 17); роз’єднувачі на три нит- ки синього кольору (7 екз.) (рис. 3: 7); намисти- на у формі чотирнадцятигранника з блакитно- го скла; скляні намистини чорного, блакитного та жовтого кольорів із різнокольоровими вічка- ми (27 екз.) (рис. 3: 20, 21, 23—27, 30—37); ба- гатоколірні намистини з вічками та смужками (6 екз.) (рис. 3: 22, 28, 29, 38—40); смугасті на- мистини (рис. 3: 41—44); скляні намистини з багатоколірним мозаїчним орнаментом (6 екз.) (рис. 3: 45—49); велика намистина зі скла зеле- ного кольору (рис. 3: 8). На рештках кісток тазу були розчищені бронзові дротяні пронизки спі- ралеподібної форми, три бронзові литі бубон- ці (рис. 2: 2—4), три бронзові підвіски-амулети з пташиними голівками (рис. 2: 5—7). На кіст- ках зап’ястя правої руки жінки були надіті чо- тири бронзові дротяні браслети (рис. 2: 9—12), тоді як біля кісток зап’ястя лівої її руки вияв- лено браслет, який складався з п’ятнадцятьох великих намистин зі скла. До складу брасле- та входили шість намистин у формі чотирнад- цятигранника синього кольору (рис. 2: 14, 15), чотири плитчасті намистини синього кольору (рис. 2: 16—19), три чорні та дві сині намистини з вічками (рис. 2: 20—24). Серед кісток долоні лівої руки жінки було знайдено бронзовий пер- стень зі скляною вставкою бірюзового кольору (рис. 2: 8), а серед кісток правої руки — срібний перстень із сердоліковою вставкою (рис. 2: 13). На кістках стоп ніг жінки були зафіксовані сріб- ні штамповані наконечники від ремінців взуття (6 екз.) (рис. 2: 25). Уздовж довгої вісі поховальної камери роз- ташовувалися рештки дорослого чоловіка (рис. 1: 1). Тіло небіжчика було покладене у випростаному положенні на спині головою вліво від входу. Череп чоловіка, погано збе- режений, був розвернутий лицевим відділом до входу камери. Грудна клітина і таз мали на- слідки навмисної руйнації, здійсненої в дав- нину. Довгі кістки рук чоловіка були навмис- но зрушені з первинного місця їх розташуван- ня. На кістках зап’ястя правої руки чоловіка було надіто два бронзових дротяних браслети (рис. 4: 1, 2), на фаланзі пальця цієї ж руки — бронзовий перстень із вставкою зі скла фіоле- тового кольору (рис. 4: 3). Уздовж кісток пра- вої ноги чоловіка лежала шабля загальною до- вжиною 0,8 м (рис. 1: 14), повернута вістрям у правий ближній кут камери. Кінець клинка шаблі впродовж 15 см був розкований на два леза. Шабля мала пряме брускоподібне пе- рехрестя зі сплощеними листоподібної фор- ми кінцями. Вона лежала у піхвах, на що вка- зує залізна бутероль у вигляді невисокої спло- щеної з боків склянки, що розташовувалася біля вістря клинка. На кістках стоп ніг чо- ловіка знайдено залишки шкіряних ремінців від взуття (рис. 4: 4, 5) разом зі штамповани- ми срібними бляшками (6 екз.) (рис. 4: 7, 8) та срібними штампованими наконечниками (9 екз.) (рис. 4: 9) від ремінців взуття. Біля плечового суглоба чоловіка лежала пряжка-ґудзик зі стінки стулки морського мо- люска (рис. 5: 2), яка становила пару з пряж- кою, знайденою в проході повторного проник- нення до поховальної камери. Поряд із нею лежала бронзова лита туалетна скринька у ви- гляді «черепашки», верхня частина якої була ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 109 прикрашена орнаментом із трипелюсткових квіток на стеблинах різної висоти (рис. 5: 15). Пряжка-ґудзик і туалетна скринька, як можна припустити, належали до інвентарю дівчинки- підлітка, рештки якої лежали біля входу каме- ри, паралельно до кістяка чоловіка. Третій кістяк зберігся задовільно. Тіло небіж- чиці було покладено на підлогу камери у випро- станому положенні на спині головою вліво від входу (рис. 1: 1). Верхня частина її кістяка мала наслідки навмисної руйнації, здійсненої в дав- нину. Нижня щелепа дівчинки лежала окремо Рис. 2. Інвентар поховання 1 катакомби 74 ВСМ-I Fig. 2. Inventory of the burial No. 1 of the catacomb No. 74 VSBG-I ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3110 від її черепа, поряд із черепом дорослого чолові- ка. Сам череп було розвернуто лицевим відділом у бік входу до камери. Довгі кістки обох рук не- біжчиці знаходилися на 0,25—0,35 м вище підло- ги в шарі ґрунту, який затікав до камери, безпосе- редньо над верхньою частиною кістяка дівчинки. Ліва тазова кістка разом зі стегновою кісткою лі- вої ноги були вивернуті та відсунуті у бік кістяка чоловіка. Біля шийних хребців дівчинки знайде- но: два бронзових ґудзики-дзеркальця (рис. 5: 7); бронзовий штампований ґудзик (рис. 5: 5); брон- зову нігтечистку у вигляді крученого стрижня (рис. 5: 3); бронзові литі бубонці (15 екз.) (рис. 5: 9-13). У районі грудної клітини небіжчиці були знайдені бронзові дротяні пронизки спіралепо- дібної форми (рис. 5: 4) та бронзова лита туалет- на скринька у вигляді «самоварчика» (рис. 5: 14); бронзове дзеркало (рис. 5: 8), три срібні персні, у двох з яких були відсутні вставки (рис. 5: 16-18). Біля правої тазової кістки небіжчиці знайдено два бронзових дротових браслети (рис. 5: 19, 20). За черепом чоловіка біля лівої бокової стін- ки камери лежали: дві сокири-чекани (рис. 1: 2, 3); два тесла-мотики (рис. 1: 4, 5); бронзо- ве дзеркало (рис. 1: 6), звернуте лицевою сто- роною донизу. У лівому ближньому куті по- ховальної камери лежала кістка від ноги бич- ка (залишки м’ясної жертовної їжі), поряд із якою стояв столовий глечик (рис. 1: 7). Бляшки від поясного ременя (рис. 1: 8—12), знайдені в ході повторного проникнення до поховальної камери, імовірно, належали по- хованому в камері дорослому чоловікові. Зна- йдену з ними литу сережку (рис. 1: 13) варто пов’язувати з похованням дівчинки-підлітка. Поховальний обряд цієї катакомби та біль- шість інвентарю, який супроводжував небіжчи- ків, є типовими для аланського населення лі- состепового варіанту салтівської культури. Так, сокири-чекани, дзеркала, сережки, персні, брас- лети, туалетні скриньки, бронзові литі бубонці, бронзові дротяні пронизки спіралеподібної фор- ми, штамповані бляшки від ремінців взуття ма- ють численні аналоги в салтівських старожитнос- тях басейну Сіверського Дінця (Плетнева 1981, рис. 37: 4, 6, 18—21, 45, 57, 64, 105, 106; Плетнева 1989, рис. 35, 46, 48, 49. 52, 55—57, 60. 61; Хоружая 2009, рис. 2—12). Намистини — як ті, що склада- ли браслет на руці жінки, так і ті, що прикраша- ли її груди, — представлені типами (МЕР), що характерні для комплексів VIII—IX ст. (Ковалев- ская 2000). Це стосується як скляних намистин, так і намистин, виготовлених із сердоліку (рис. 3: 1—3), роговика (рис. 3: 6), каменів темно-синього кольору (лазуриту?) (рис. 3: 5). Проте в наборі наявні намистини таких ти- пів, які рідко трапляються в комплексах «кла- сичної» салтівської культури. Так, серед намис- тин, що були знайдені на ділянці грудної клі- тини жінки, присутня овальна в перетині та підпрямокутна в плані намистина з бурштину (рис. 3: 4). Намиста з бурштину значною кіль- кістю представлені в комплексах VI—VII ст. Криму (Деопик 1961, с. 231), у похованнях пень- ківської культури (Мохначанське поховання — 117 намист із бурштину проти 46 зі скла) (Аксе- нов, Бабенко 1998, с. 116 — 117, рис. 4: 4—12). «Котушкоподібні» намистини з металевою про- кладкою (МЕР 146) (рис. 3: 16), що були пред- ставлені в катакомбі 74 шістьма екземплярами, за спостереженнями В. Б. Ковалевської, досто- вірно зафіксовані в комплексі IX ст. (могильник Верхній Кобан) та в Агач-Калинському некро- полі IX—XI ст. (Ковалевская 2000, с. 37). Для визначення часу створення поховаль- ного комплексу в катакомбі 74 головне значен- ня мають знайдені елементи поясної гарніту- ри (рис. 1: 8—11), штамповані бляшки (рис. 4: 7, 8) та наконечники (рис. 2: 25; 4: 9) від ремін- ців взуття. Поля бляшок і наконечників при- крашені рослинним орнаментом із бутонів ло- тоса на невисоких стеблинах. На штампованих наконечниках від ремінців взуття бутони лотоса утворюють «світове дерево» (великі бутони по- ставлені один на одного, а від них убік відходять бутони меншого розміру (рис. 2: 25; 4: 9). Цен- тральний бутон, від якого в протилежні боки відходять ще два бутони, разом утворюють ком- позицію у вигляді літери «Y» на срібних штампо- ваних бляшках від ремінців взуття (рис. 4: 7, 8). На литих бляшках від поясного ременю ця ком- позиція доповнюється ще одним бутоном, який відходить угору від центрального пелюстка го- ловного бутона (рис. 1: 8—11). Середня частина бутонів на литих бляшках додатково допрацьо- вана різцем. Бляшки та наконечники ременів, оформлені в аналогічному стилі, характерні для виробів III та IV хронологічних горизонтів сал- тівських старожитностей (друга — третя чверті IX ст.) (Комар 1999, табл. 4; 2018, рис. 39). Однак у цьому поховальному комплексі увагу привертають дві речі, які не є характер- ними для власне салтівських старожитностей. Це срібна сережка/скроневе кільце та поясна бляшка-оправа. Сережка висотою 3,6 см та шириною дужки (разом із виступами) 2,4 см має привіску з біко- нічною середньою частиною (рис. 1: 13). Ця се- режка — аналог сережок із Фатівизького скар- бу, на що звернув київський дослідник А. В. Ко- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 111 Рис. 3. Намисто з поховання 1 катакомби 74 ВСМ-I: 1—4 — сердолік; 4 — бурштин; 5 — лазурит; 6 — роговик; 7—49 — скло Fig. 3. Beads from the burial No. 1 of the catacomb No. 74 VSBG-I: 1—4 — carnelian; 4 — amber; 5 — lapis lazuli; 6 — hornstone; 7—49 — glass ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3112 мар (Комар, Стрельник 2011, рис. 5: 7—9). Він же навів також інші подібні до цієї знахідки, які походять з будови 2 Бітицького городища, житла 1/1974 р. Опішнянського городища, поселення Гніздово, зборів у Рильському р-ні Курської обл. та катакомбі 995 Херсонесу (Комар, Стрельник 2011, с. 154—155). З огляду на стан дужки сереж- ки з катакомби 74 Верхнього Салтова дослідник припустив використання її як скроневої підвіски (Комар 2018, с. 155). Визначивши дату випадін- ня Фатівизького скарбу 60—70 рр. VIII ст. (Ко- мар, Стрельник 2011, с. 162), О. В. Комар відніс появу слов’янських речей у салтівських комп- лексах (антропо-зооморфну фібулу з катаком- би 21 Старого Салтова та сережку з катаком- би 74 Верхнього Салтова) до II хронологічного салтівського горизонту (790—835 рр.) (Комар, Стрельник 2011, с. 161). Наявність таких речей у цих комплексах дослідник слушно пов’язав зі слов’янським впливом на салтівське населен- ня Північно-Західної Хозарії (Комар, Стрель- ник 2011, с. 161). Такі сережки мають широке коло аналогій у слов’янсько-аварських старо- житностях Подунав’я та входять до набору при- крас південно-західних слов’ян VIII ст. (Григо- рьев 2000, с. 124). На території Дніпровського Лі- вобережжя подібні сережки походять із пам’яток раннього етапу роменської культури («пласт во- линцевських старожитностей»), які датують- ся серединою VIII — початком IX ст. (Григорьев 2000, с. 21, рис. 44: 66—68; Шпилев 2010, с. 235, рис. 2: 14—19). Проте в літописних сіверян IX ст. такі сережки нечисленні, доволі часто виконані в іншій техніці, мають пошкодження, що вказує на їх доживання у цього населення (Григорьев 2000, с. 125). Це стосується також сережки з ка- такомби 74 Верхнього Салтова. Враховуючи час створення цього поховаль- ного комплексу (друга — третя чверті IX ст.), можна припустити, що сережка потрапила в се- редовище аланів басейну Сіверського Дінця ра- зом із представницею слов’янського об’єднання сіверян 1, яке на той час ще було данником Хо- зарського каганату. Імовірність цього доволі ви- сока, бо власні прикраси (на кшталт сережок, скроневих кілець, фібул) в традиційних суспіль- ствах, виступаючи наочною ознакою належнос- 1 На жаль, антропологічні висновки щодо матеріалів катакомб 74 відсутні. Рис. 4. Інвентар поховання 2 катакомби 74 ВСМ-I Fig. 4. Inventory of the burial No. 2 of the catacomb No. 74 VSBG-I ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 113 ті до певної етнічної групи, виконують функцію своєрідних амулетів-оберегів, а тому не можуть служити предметом широкої торгівлі чи обміну (Яценко 2006, с. 5—7). Предмети одягу й деталі костюма лише великих імперій та представни- ків малих, але активних «торговельних» народів (таких як греки або согдійці) виступали об’єктом наслідування для сусідів (Яценко 2006, с. 7). Це підтверджується численними знахідками пред- метів салтівських типів у народів, які перебували під впливом Хозарського каганату, чого, проте, не можна сказати стосовно речей слов’янського вигляду на пам’ятках салтівської культури. За спостереженнями дослідників ранньосередньо- вічних старожитностей, елементи жіночого убо- ру, як правило, поширювались за межами ареалу Рис. 5. Інвентар поховання 3 катакомби 74 ВСМ-I Fig. 5. Inventory of the burial No. 3 of the catacomb No. 74 VSBG-I ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3114 конкретної цивілізації разом із його власницями (Мастыкова 2008, с. 26). Можливі шлюбні сто- сунки між чоловіками-аланами та жінками з під- корених слов’янських племен, наприклад, нао- чно демонструє катакомба 93 четвертої ділянки могильника біля с. Верхній Салтів (ВСМ-IV), де неаланське походження жінки, окрім типо- вих слов’янських прикрас, що були знайдені при ній, підтверджується антропологічними даними (Аксенов, Лаптев 2009, с. 252, прим. 2). Бляшка-оправа з катакомби 74 цікава тим, що орнамент на її щитку має антропоморф- ний характер (рис. 1: 12). Так, над підпрямо- кутним отвором у щитку бляшки зображено верхню частину тулуба чоловіка, який у зігну- тих у ліктях руках тримає, немовби притиска- ючи до грудей, довгий шарф, що своїми три- кутними кінцями охоплює з боків отвір біля нижнього прямого краю бляшки. Тіло люди- ни розвернуто вправо, голова розвернута «у три чверті» та містить головну пов’язку у ви- гляді стрічки. Краї бляшки над фігурою люди- ни прямі, що надає бляшці в плані форму ши- рокого п’ятикутника. Бляшка сильно потерта, на верхній її частині над прямокутним отвором місцями збереглося покриття зі срібла. Зобра- ження на цій бляшці майже тотожне зображен- ню на бляшках з поховання 2 могильника біля с. Суботці (Бокий, Плетнева 1988, рис. 5: 6) з тією різницею, що на бляшках фігура чоловіка над отвором зображена повністю з розворотом вліво, а її верхній край прикрашено бордюром із кругів та овалів, що чергуються між собою. Могильник біля с. Суботці та пам’ятки, по- дібні до нього, в північній підзоні степів Північ- ного Причорномор’я дослідники пов’язують із мадярами Етелькези (836—895 рр.) (Комар 2011, с. 68—69). Проте ця бляшка має й пря- міші аналоги в старожитностях ранніх мадяр. Так, дві схожі бляшки походять із похован- ня 19 Больше-Тіганського могильника в По- волжі (Халикова, Халиков 2018, табл. XVI: 27, 28), який дослідники датують кінцем VIII — першою половиною IX ст. (Халикова, Хали- ков 2018, с. 61). Тобто бляшка з катакомби 74 Верхнього Салтова походить із пам’ятки, яка знаходиться на шляху давніх мадяр із «Magna Hungaria» до Паннонії. Виходячи з цього, бляшку з катакомби 74 слід вважати проявом впливу на салтівців басейну Сіверського Дін- ця мадяр, які певний час перебували у союз- ницьких відносинах із Хозарським каганатом (Багрянородный Константин 1991, с. 158). Таким чином, матеріали катакомби 74 го- ловного могильника біля с. Верхній Салтів за- свідчують існування в аланів лісостепового ва- ріанту салтівської культури в другій—третій чвертях IX ст. тісних контактів одночасно з представниками підкорених слов’янських пле- мен та давніми мадярами, що якийсь час були союзниками Хозарського каганату. Показовим, на нашу думку, є той факт, що прояв контак- тів зі слов’янським населенням відображає річ із групи жіночих прикрас, тоді як мадярський культурний вплив відобразився в оформленні бляшок поясного набору — одного з головних атрибутів чоловіка-воїна. Проте ці іншокуль- турні імпульси виявилися не настільки потуж- ними, щоб призвести до суттєвих змін у мате- ріальній культурі аланського населення лісо- степового варіанту салтівської культури, яка перебувала на вершині свого розквіту. Аксенов, В. С. 2002. Обряд обезвреживания погребенных в Верхне-Салтовском и Рубежанском катакомбных мо- гильниках салтово-маяцкой культуры. Российская археоло- гии, 3, с. 98-114. Аксенов, В. С. 2006. Вещи славянского облика с салтовских памятников верхнего Подонечья. Славяно- русское ювелирное дело и его истоки. Международная на- учная конференция, посвященная 100-летию со дня рожде- ния Гали Федоровны Корзухиной. Тезисы докладов. Санкт- Петербург; Нестор-История, с. 12-14. Аксенов, В. С. 2011. Новые материалы к вопросу о мадьяро-салтовских контактах в Верхнем Подонцовье. Археологія і давня історія України, 7, с. 133-143. Аксёнов, В. С. 2016. Некоторые замечания к вопро- су интерпретации разрушенных скелетов в памятни- ках салтово-маяцкой культуры (по материалам Верхне- Салтовского IV могильника). Древние некрополи и поселе- ния: постпогребальные ритуалы, символические погребения и ограбления. Санкт-Петербург: Институт истории мате- риальной культуры РАН, с. 189-204. Аксенов, В. С., Бабенко, Л. И. 1998. Погребение VI—VII веков н. э. у села Мохнач. Советская археология, 3, с. 111-122. Аксёнов, В. С., Лаптев, А. А. 2009. К вопросу о славяно-салтовских контактах (на примере катакомбы № 93 могильника у с. Верхний Салтов). Древности 2009, 8. Харьков: ООО «НТМТ», с. 242-258. Аксёнов, В. С., Лаптев, А. А. 2014. Освоение насе- лением Хазарского каганата лесостепного Подонцовья: взгляд на проблему. Степи Европы в эпоху средневековья, 12, Донецк, ДонНУ, с. 25-50. Багрянородный Константин. 1991. Об управлении им- перией. Москва: Наука. Бокий, Н. М., Плетнева, С. А. 1988. Захоронение се- мьи воина-кочевника X в. в бассейне Ингула. Советская археология, 2. с. 99-115. Бородулин, В. Г. 1988. Отчет о раскопках Верхнесал- товского катакомбного могильника и кургана, расположен- ного на территории колхоза им. Пархоменко Лозовского р-на в 1988 году. Харьков, 1988. Архів Інституту археології НАН України. ф. 23051. Григорьев, А. В. 2000. Северская земля в VIII — начале XI века по археологическим данным. Тула: «ГРИФ И К». Деопик, В. Б. 1961. Классификация бус Юго-Восточ ной Европы VI—IX вв. Советская археология, 3, с. 202-232. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 115 В. С. Аксёнов Кандидат исторических наук, заведующий отделом археологии, Харьковский исторический музей имени Н. Ф. Сумцова Катакомба 74 Верхне-Салтовского главного могильника В научный оборот вводятся материалы катакомбного захоронения, исследованного в 1988 г. экспедицией Харь- ковского исторического музея под руководством В. Г. Бородулина на главном участке раннесредневекового мо- гильника у с. Верхний Салтов (ВСМ-I). Катакомба имела длинный (6,3 м) и глубокий (5,05 м) дромос, в западной части которого фиксировался ход повторного проникновения в погребальную камеру. Погребальная камера, по- перечная по отношению к дромосу, содержала останки трех человек (мужчины, женщины и девочки-подростка), на кторых были следы преднамеренного разрушения, совершенного в древности (рис. 1: 1). Несмотря на это, в ка- мере был обнаружен богатый погребальный инвентарь, в состав которого входили: предметы вооружения (сабля, два топора-чекана); предметы хозяйственно-бытового назначения (два тесла-мотыги, кувшин); личные украшения (серьги, бусы, браслеты, перстни); предметы туалета (зеркала, туалетные коробочки); детали одежды; элементы поясной гарнитуры; амулеты. Данный погребальный комплекс по элементам поясной гарнитуры датируется вто- рой — третьей четвертью IX в. Особенностью данной катакомбы было присутствие в ней серебряной серьги (рис. 1: 13), которая находит широкие аналогии в славяно-аварских древностях Подунавья. На памятниках Днепровского лесостепного Левобережья подобные серьги встречаются в памятниках волынцевской культуры второй половины VIII — начала IX в. Не характерной для классических салтовских древностей является серебряная бляшка-оправа с антропоморфным изображением (рис. 1: 12), которая стилистически близка бляшкам из венгерского погребения (погр. 2) у с. Суботцы (Кировоградская обл.). Присутствие этих вещей в катакомбе 74 свидетельствует о тесных кон- тактах алан салтовской культуры бассейна Северского Донца во второй — третьей четверти IX в. и с представителя- ми покоренных славянских племен, и с древними венграми, которые были союзниками Хазарского каганата. К л ю ч е в ы е с л о в а: салтовская культура, катакомба, аланы, славяне, венгры, украшения, элементы поясной гарнитуры. Viktor S. Aksionov PhD in History, Head of the Archaeology Department, the M. F. Sumtsov Kharkiv Historical Museum, ORCID 0000-0002-0648-0696, aksyonovviktor@gmail.com The Catacomb No. 74 of the Verkhnii Saltiv Main Burial Ground The materials of the catacomb burial, investigated in 1988 by the expedition of Kharkiv Historical Museum under the leadership of V. H. Borodulin, located on the main site of the early medieval burial ground near Verkhnii Saltiv village (Verkhnii Saltiv Burial Ground-I, hereinafter — VSBG-I), are introduced into the scientific circulation. The catacomb had a long (6.3 m) and deep (5.05 m) dromos, in the western part of which the path of the re-entry into the burial chamber was fixated. The burial chamber, transverse to the dromos, contained the remains of three people (a man, a woman, and a teenage girl) who had traces of deliberate destruction committed in ancient times (Fig. 1: 1). Despite this, a rich burial inventory was found in the burial, which included: weapons (sabre, two chisel-axes); household items (two adz-hoes, a jug); personal jewelry (earrings, beads, bracelets, rings); toiletry (mirrors, toilet boxes); details of clothing; elements of a belt set; amulets. According to the elements of the belt set, this burial complex is dated by the second — third quarters of the 9th century. The main feature of this catacomb is the presence of a silver earring in it (Fig. 1: 13), which finds broad analogies in the Slavic- Avar antiquities of the Danube region. On the monuments of the Dnieper Left-Bank forest-steppe, similar earrings were Ковалевская, В. Б. 2000. Компьютерная обработка мас- сового археологического материала из раннесредневековых памятников Евразии. Москва: ОНТИ ПНЦ РАН. Комар, А. В. 1999. Предсалтовские и раннесалтовский горизонты Восточной Европы. Vita Antiqua, 2, с. 111-136. Комар, А. В. 2011. Древние мадьяры Етелькеза: пер спективы исследований. Археологія і давня історія Украї- ни, 7, с. 21-78. Комар, А. В. 2018. История и археология древних мадьяр в эпоху миграции. Вudapest: Martin Opitz Kiado. Комар, А. В., Стрельник, М. А. 2011. «Репрессированный» клад: комплекс ювелирных изделий VIII в. из находки у с. Фотовиж. Stratum plus, 5, с. 143-164. Мастыкова, А. В. 2008. «Княжеская» мода эпохи Ве- ликого переселения народов и северокавказский жен- ский костюм. Российская археология, 3, с. 26-24. Михеев, В. К. 1982. Коньковые подвески из могильни- ка Сухая Гомольша. Советская археология, 2, с. 156-167. Плетнева, С. А. 1981. Салтово-маяцкая культуа. Степи Евразии в эпоху средневековья. Москва: Наука. Плетнева, С. А. 1989. На славяно-хазарском пограничне. Дмитриевский археологический комплекс. Москва: Наука. Скирда, В. В. 2011. Речі фіно-угорського типу Крас- ногірського могильника. Археологія і давня історія Украї ни, 7, с. 171-174. Халикова, Е. А., Халиков, А. Х. 2018. Ранние венгры на Каме и Урале (Больше-Тиганский могильник). Казань: «Фэн». Шпилев, А. Г. 2010. Украшения роменского времени из Курской области (вторая половина VIII — конец X вв.). Stratum plus, 5, с. 221-274. Яценко, С. А. 2006. Костюм древней Евразии (ирано язычные народы). Москва: Восточная литература. Надійшла 26.04.2021 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3116 found in the monuments of the Volyntsev culture of the second half of the 8th — early 9th centuries. A silver plaque-frame with an anthropomorphic image (Fig. 1: 12) is not typical for classical Saltiv antiquities, and it is stylistically close to the plaques from the Hungarian burial (burial No. 2) near Subotsi village (Ukraine, Kirovohrad Oblast). The presence of these items in the catacomb No. 74 testifies to the close contacts of the Alans of the Saltiv culture of the Siverskyi Donets basin in the second — third quarters of the 9th century simultaneously with representatives of the conquered Slavic tribes and with the ancient Hungarians, who were allies of the Khazar Khaganate. K e y w o r d s: Saltiv culture, catacomb, the Alans, the Slavs, the Hungarians, jewelry, elements of a belt set. References Aksenov, V. S. 2002. Obriad obezvrezhivaniia pogrebennykh v Verkhne-Saltovskom i Rubezhanskom katakombnykh mogilnikakh saltovo-maiatskoi kultury. Rossiiskaia arkheologia, 3, p. 98-114. Aksenov, V. S. 2006. Veshchi slavianskogo oblika s saltovskikh pamiatnikov verkhnego Podonechia. Slaviano-russkoe yuvelirnoe delo i ego istoki. Mezhdunarodnaia nauchnaia konferentsiia, posviashchennaia 100-letiiu so dnia rozhdeniia Gali Fedorovny Korzukhinoi. Tezisy dokladov. Sankt-Peterburg; Nestor-Istoriia, p. 12-14. Aksenov, V. S. 2011. Novyie materialy k voprosu o madiaro-saltovskikh kontaktakh v verkhnem Podontsove. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 7, p. 133-143. Aksionov, V. S. 2016. Nekotoryie zamechaniia k voprosu interpretatsii razrushennykh skeletov v pamiatnikakh saltovo-maiatskoi kultury (po materialam Verkhne-Saltovskogo IV mogilnika). Drevnie nekropoli i poseleniia: postpogrebalnyie ritualy, simvolicheskie pogrebeniia i ogrableniia. Sankt-Peterburg: Institut istorii materialnoi kultury RAN, p. 189-204. Aksenov, V. S., Babenko, L. I. 1998. Pogrebenie VI-VII vekov n. e. u sela Mokhnach. Sovetskaia arkheologiia, 3, p. 111-122. Aksionov, V. S., Laptev, A. A. 2009. K voprosu o slaviano-saltovskikh kontaktakh (na primere katakomby no. 93 mogilnika u s. Verkhnii Saltov). Drevnosti, 8. Kharkov, p. 242-258. Aksionov, V. S., Laptev, A. A. 2014. Osvoenie naseleniem Khazarskogo kaganata lesostepnogo Podontsovia: vzgliad na problemu. Stepi Evropy v epokhu srednevekovia, 12, Donetsk, DonNU, p. 25-50. Bagrianorodnyi Konstantyn. 1991. Ob upravlenii imperiei. Moskva: Nauka. Bokii, N. M., Pletneva, S. A. 1988. Zakhoronenie semii voina-kochevnika X v. v basseine Ingula. Sovetskaia arkheologiia, 2. p. 99-115. Borodulin, V. G. 1988. Otchet o raskopkakh Verkhnesaltovskogo katakombnogo mogilnika i kurgana, raspolozhennogo na territorii kolkhoza im. Parkhomenko Lozovskogo r-na v 1988 godu. Kharkov, 1988. Arkhiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy. f. 23051. Grigorev, A. V. 2000. Severskaia zemlia v VIII - nachale XI veka po arkheologicheskim dannym. Tula: GRIF I K. Deopik, V. B. 1961. Klassifikatsiia bus Yugo-Vostochnoi Evropy VI-IX vv. Sovetskaia arkheologiia, 3, p. 202-232. Kovalevskaia, V. B. 2000. Kompiuternaia obrabotka massovogo arkheologicheskogo materiala iz rannesrednevekovykh pamiatnikov Evrazii. Moskva: ONTI PNCz RAN. Komar, A. V. 1999. Predsaltovskii i rannesaltovskii gorizonty Vostochnoi Evropy. Vita Antiqua, 2, p. 111-136. Komar, A. V. 2011. Drevnie madiary Etelkeza: perspektivy issledovanii. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 7, p. 21-78. Komar, A. V. 2018. Istoriia i arkheologiia drevnikh madiar v epokhu migratsii. Vudapest: Martin Opitz Kiado. Komar, A. V., Strelnik, M. A. 2011. ‛Repressirovannyi’ klad: kompleks yuvelirnykh izdelii VIII v. iz nakhodki u s. Fotovizh. Stratum plus, 5, p. 143-164. Mastykova, A. V. 2008. ‛Kniazheskaia’ moda epokhi Velikogo pereseleniia narodov i severokavkazskii zhenskii kostium. Rossiiskaia arkheologiia, 3, p. 26-24. Mikheev, V. K. 1982. Konkovyie podveski iz mogilnika Sukhaia Gomolsha. Sovetskaia arkheologiia, 2, p. 156-167. Pletneva, S. A. 1981. Saltovo-maiatskaia kultua. Stepi Evrazii v epokhu srednevekovia. Moskva: Nauka. Pletneva, S. A. 1989. Na slaviano-khazarskom pogranichiie. Dmitrievskii arkheologicheskii kompleks. Moskva: Nauka. Skyrda, V. V. 2011. Rechi fino-uhorskoho typu Krasnohirskoho mohylnyka. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 7, p. 171-174. Khalikova, E. A., Khalikov, A. Kh. 2018. Rannie vengry na Kame i Urale (Bolshe-Tiganskii mogilnik). Kazan: Fen. Shpilev, A. G. 2010. Ukrasheniia romenskogo vremeni iz Kurskoi oblasti (vtoraia polovina VIII - konets X vv.). Stratum plus, 5, p. 221-274. Yatsenko, S. A. 2006. Kostyum drevnei Evrazii (iranoiazychnyie narody). Moskva: Vostochnaia literatura.
id	arheologia-com-ua-article-276
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:04:14Z
publishDate	2021
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/31/f2591af33fe731ea64b36b138f39d231.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-2762021-09-27T17:12:12Z The Catacomb No. 74 of the Verkhnii Saltiv Main Burial Ground Катакомба 74 Верхне-Салтовского главного могильника Катакомба 74 Верхньо-Салтiвського головного могильника Aksionov, Viktor Saltiv culture, catacomb, the Alans, the Slavs, the Hungarians, jewelry, elements of a belt set салтовская культура, катакомба, аланы, славяне, венгры, украшения, элементы поясной гарнитуры салтівська культура, катакомба 74, алани, слов’яни, мадяри, прикраси, елементи поясної гарнітури The materials of the catacomb burial, investigated in 1988 by the expedition of Kharkiv Historical Museum under the leadership of V. H. Borodulin, located on the main site of the early medieval burial ground near Verkhnii Saltiv village (Verkhnii Saltiv Burial Ground-I, hereinafter — VSBG-I), are introduced into the scientific circulation. The catacomb had a long (6.3 m) and deep (5.05 m) dromos, in the western part of which the path of the re-entry into the burial chamber was fixated. The burial chamber, transverse to the dromos, contained the remains of three people (a man, a woman, and a teenage girl) who had traces of deliberate destruction committed in ancient times (Fig. 1: 1). Despite this, a rich burial inventory was found in the burial, which included: weapons (sabre, two chisel-axes); household items (two adz-hoes, a jug); personal jewelry (earrings, beads, bracelets, rings); toiletry (mirrors, toilet boxes); details of clothing; elements of a belt set; amulets. According to the elements of the belt set, this burial complex is dated by the second — third quarters of the 9th century. The main feature of this catacomb is the presence of a silver earring in it (Fig. 1: 13), which finds broad analogies in the Slavic-Avar antiquities of the Danube region. On the monuments of the Dnieper Left-Bank forest-steppe, similar earrings were found in the monuments of the Volyntsev culture of the second half of the 8th — early 9th centuries. A silver plaque-frame with an anthropomorphic image (Fig. 1: 12) is not typical for classical Saltiv antiquities, and it is stylistically close to the plaques from the Hungarian burial (burial No. 2) near Subotsi village (Ukraine, Kirovohrad Oblast). The presence of these items in the catacomb No. 74 testifies to the close contacts of the Alans of the Saltiv culture of the Siverskyi Donets basin in the second — third quarters of the 9th century simultaneously with representatives of the conquered Slavic tribes and with the ancient Hungarians, who were allies of the Khazar Khaganate. В научный оборот вводятся материалы катакомбного захоронения, исследованного в 1988 г. экспедицией Харьковского исторического музея под руководством В. Г. Бородулина на главном участке раннесредневекового могильника у с. Верхний Салтов (ВСМ-I). Катакомба имела длинный (6,3 м) и глубокий (5,05 м) дромос, в западной части которого фиксировался ход повторного проникновения в погребальную камеру. Погребальная камера, поперечная по отношению к дромосу, содержала останки трех человек (мужчины, женщины и девочки-подростка), на кторых были следы преднамеренного разрушения, совершенного в древности (рис. 1: 1). Несмотря на это, в камере был обнаружен богатый погребальный инвентарь, в состав которого входили: предметы вооружения (сабля, два топора-чекана); предметы хозяйственно-бытового назначения (два тесла-мотыги, кувшин); личные украшения (серьги, бусы, браслеты, перстни); предметы туалета (зеркала, туалетные коробочки); детали одежды; элементы поясной гарнитуры; амулеты. Данный погребальный комплекс по элементам поясной гарнитуры датируется второй&nbsp;— третьей четвертью IX в. Особенностью данной катакомбы было присутствие в ней серебряной серьги (рис. 1: 13), которая находит широкие аналогии в славяно-аварских древностях Подунавья. На памятниках Днепровского лесостепного Левобережья подобные серьги встречаются в памятниках волынцевской культуры второй половины VIII — начала IX в. Не характерной для классических салтовских древностей является серебряная бляшка-оправа с антропоморфным изображением (рис. 1: 12), которая стилистически близка бляшкам из венгерского погребения (погр. 2) у с. Суботцы (Кировоградская обл.). Присутствие этих вещей в катакомбе 74 свидетельствует о тесных контактах алан салтовской культуры бассейна Северского Донца во второй — третьей четверти IX в. и с представителями покоренных славянских племен, и с древними венграми, которые были союзниками Хазарского каганата. У науковий обіг вводяться дані з поховального комплексу, який містить матеріали другої&nbsp;— третьої чверті IX&nbsp;ст. Особливістю катакомби&nbsp;74 є наявність одночасно сережки фатівизького типу та поясної бляшки з антропоморфним зображенням, що має аналоги на поясних бляшках із мадярського поховання&nbsp;2 біля с.&nbsp;Суботці. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2021-09-23 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/276 10.15407/arheologia2021.03.106 Arheologia; No 3 (2021): Arheologia; 106-116 Археологія ; № 3 (2021): Arheologia; 106-116 Археология; № 3 (2021): Arheologia; 106-116 2616-499X 0235-3490 10.15407/arheologia2021.03 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/276/254
spellingShingle	салтівська культура катакомба 74 алани слов’яни мадяри прикраси елементи поясної гарнітури Aksionov, Viktor Катакомба 74 Верхньо-Салтiвського головного могильника
title	Катакомба 74 Верхньо-Салтiвського головного могильника
title_alt	The Catacomb No. 74 of the Verkhnii Saltiv Main Burial Ground Катакомба 74 Верхне-Салтовского главного могильника
title_full	Катакомба 74 Верхньо-Салтiвського головного могильника
title_fullStr	Катакомба 74 Верхньо-Салтiвського головного могильника
title_full_unstemmed	Катакомба 74 Верхньо-Салтiвського головного могильника
title_short	Катакомба 74 Верхньо-Салтiвського головного могильника
title_sort	катакомба 74 верхньо-салтiвського головного могильника
topic	салтівська культура катакомба 74 алани слов’яни мадяри прикраси елементи поясної гарнітури
topic_facet	Saltiv culture catacomb the Alans the Slavs the Hungarians jewelry elements of a belt set салтовская культура катакомба аланы славяне венгры украшения элементы поясной гарнитуры салтівська культура катакомба 74 алани слов’яни мадяри прикраси елементи поясної гарнітури
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/276
work_keys_str_mv	AT aksionovviktor thecatacombno74oftheverkhniisaltivmainburialground AT aksionovviktor katakomba74verhnesaltovskogoglavnogomogilʹnika AT aksionovviktor katakomba74verhnʹosaltivsʹkogogolovnogomogilʹnika AT aksionovviktor catacombno74oftheverkhniisaltivmainburialground

Катакомба 74 Верхньо-Салтiвського головного могильника

Institution

Similar Items