Ольвiйськi перирантерiї
From Olbia’s excavations comes a series of ceramic and stone, mostly marble, large open vessels in the shape of shallow bowls, which were installed on high pedestals. On ceramic vessels the stamped decor on the outside of the edge; it usually consisted of several relief belts – Ionic cymatium (ovolo...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Issue: | 4 |
| Pages: | 35-48 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Author Affiliations: |
|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/281 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Download file: |
|
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824535916478464 |
|---|---|
| author | Buiskykh, Alla Shevchenko, Tetiana |
| author_facet | Buiskykh, Alla Shevchenko, Tetiana |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Alla Buiskykh",
"institution": "Corresponding Member of the National Academy of Sciences of Ukraine, Deputy Director, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
},
{
"author": "Tetiana Shevchenko",
"institution": "Junior Research Fellow of the Department of Archaeology of the Lower Buh region, National Historical and Archaeological Reserve «Olbia» of the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Buiskykh, Alla |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 48 |
| container_issue | 4 |
| container_start_page | 35 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2022-04-28T16:02:56Z |
| description | From Olbia’s excavations comes a series of ceramic and stone, mostly marble, large open vessels in the shape of shallow bowls, which were installed on high pedestals. On ceramic vessels the stamped decor on the outside of the edge; it usually consisted of several relief belts – Ionic cymatium (ovolos), one or two pearl cords; in the case of marble vessels, only profiling was marked on the outer side of the edge. Such vessels in the modern literature are interpreted as perirantheria. According to the conditions of the finds and the style of the ornament, the earliest of the known vessels belong to the late Archaic period. The peak of their usage falls on the 5th century BCE.
In Olbia, perirantheria have been found in two cult sites, the Western and Southern temenoi, the botroses, and the cultural strata. Their belonging to the cult inventory is unconditional. A wide range of analogies, known from the monuments of the Mediterranean, indicate that the perirantheria were intended for sacred water, which was used for ritual ablutions before and after the sacrifices. Traces of burning on a ceramic vessel originating from the Western Temenos suggest that at some stage of its operation it could be used as an altar for burning offerings.
In the late Classical and Hellenistic periods, louteria became a part of everyday life – identical in shape water vessels, also made of ceramics and stone, mostly marble, but smaller in size. These vessels stood on high pedestals, often designed as fluted columns. The context of such finds is mainly related to residential buildings in both the Mediterranean and Olbia, which suggests a change in their functional usage. In addition, the study of the Olbian collection of ritual vessels opens another unknown page in the nomenclature of goods brought to Olbia. |
| doi_str_mv | 10.15407/arheologia2021.04.035 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:04:19Z |
| format | Article |
| fulltext |
НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ
НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р.
ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО
КИЇВ 4 2021
АРХЕОЛОГIЯ
Головний редактор
Чабай В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Заступник головного редактора
Толочко П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Вiдповiдальний секретар
ШЕВЧЕНКО Т. М., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
Редакцiйна колегiя
БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
Бороффка Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, Нiмеччина
БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя
БРУЯКО I. В., доктор iсторичних наук, Одеський археологiчний музей НАН України
БУЙСЬКИХ А. В., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
Гаврилюк Н. О., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон
Сорбонна, Францiя
ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
IВАКIН В. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
IВАНЧИК А. I., член-кореспондент РАН, Нацiональний центр наукових
дослiджень, Францiя
КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Нiмеччина
КОРВIН-ПIОТРОВСЬКИЙ О. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
Моця О. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Отрощенко В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
ПЕТРАУСКАС О. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
СКОРИЙ С. А., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор, Гете унiверситет Франкфурта-на-Майнi, Нiмеччина
ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Яґеллонського унiверситету, Польща
NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE
Research JOURNAL – Founded IN 1947
Frequency: QUARTERLY
Editor-in-Chief
CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine
Deputy editor-in-Chief
TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine
Executive Secretary
SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
Editorial Board
BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
BOROFFKA N., Professor, Dr hab., German Archaeological Institute, Germany
BRAUND D., Professor, Dr hab., University of Exeter, Great Britain
BRUIAKO I. V., DSc in History, Odesa Archaeological Museum of the NAS of Ukraine
BUISKYKH A. V., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland
Djindjian F., Professor, Dr hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France
GAVRYLYUK N. O., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
IVAKIN V. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
IVANCHIK A. I., Corresponding Member of the Russian Academy of Sciences,
National Center for Scientific Research of France
FORNASIER J., Professor, doctor, Goethe University Frankfurt am Main, Germany
KAIZER E., Professor, DrHab, Free University of Berlin, Germany
KORVIN-PIOTROVSKYI O. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
MOTSIA O. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
PETRAUSKAS O. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
SKORYI S. A., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
ARHEOLOGIA
KYIV 4 2021
ЗМIСТ CONTENTS
Articles
Демей Л., Ступак Д. В. Нові комплексні
дослідження Новгород-Сіверської верхньопа-
леолітичної стоянки
Buiskykh A. V., Shevchenko T. M. Olbian
Perirantheria
Aksionov V. S. Reflection of the Family
Structure of the Population at the Biritual Burial
Ground of the Saltiv Culture in Chervona Hirka
Publication
of Archaeological Material
RYZHOV S. M., SHUMOVA V. O. Investigations
at the Trypillia Settlement near Hlybochok Village
in Cherkasy Oblast
Radomskyi I. S., Levinzon Ye. Yu.,
Nechytailo P. O., Nechytailo O. K.
Materials of the Western Trypilla Culture from the
Settlements of Kamianets-Podilskyi, Tatarysky
and Kubachivka
Discoveries and Recent Finds
Reida R. M., Heiko A. V., Sapiehin S. V.
The Glass Beaker with Eclectic Features from
Burial No. 112 of the Shyshaky Cemetery
History of science
Popelnytska O. O. The History of Exca-
vations in the Crimea in 1920-1930's in the Letters
to Mykola Ernst
Котенко В. В., Шейко І. М., Козлен-
ко Р. О.,КУШнір а. с. Вивчення античного
місцевого гончарства Ольвії та Березані (істо-
ріографічний аспект)
Статтi
DEMAY L., STUPAK D. V. New Complex Inve- 5
stigations of the Novhorod-Siverskyi Upper Palaeo-
lithic Site
БУЙСЬКИХ А. В., ШЕВЧЕНКО Т. М. Оль- 35
війські перирантерії
АКСЬОНОВ В. С. Відображення сімейної струк- 49
тури населення на біритуальному могильнику
салтівської культури Червона Гірка
Публiкацiї
археологiчного матерiалу
РИЖОВ С. М., ШУМОВА В. О. Результати 66
досліджень трипільського поселення біля села
Глибочок на Черкащині
РАДОМСЬКИЙ І. С., ЛЕВІНЗОН Є. Ю., 82
НЕЧИТАЙЛО П. О., НЕЧИТАЙЛО О. К.
Матеріали з поселень західнотрипільської куль-
тури Кам’янець-Подільський, урочище Тата-
риски та Кубачівка
Новi вiдкриття та знахiдки
РЕЙДА Р.М., ГЕЙКО А.В., САПЄГІН С.В. 95
Скляний кубок з еклектичними ознаками з
поховання 112 Шишацького могильника
Iсторiя науки
ПОПЕЛЬНИЦЬКА О. О. Історія розкопок 110
у Криму 1920—1930-х років у листах до Миколи
Ернста
KOTENKO V. V., SHEIKO I. M., KOZLEN- 122
KO R. O., KUSHNIR A. S. Studying of Local
Ancient Greek Pottery of Olbia and Borysthenes
(Historiographical Aspect)
Рецензiї
ОТРОЩЕНКО В. В. Рец.: О. Лесков, Е. Крав- 133
ченко, Т. Гошко. Могильник білозерської куль-
тури біля с. Широке
Хронiка
Пам’яті Анатолія Федоровича Гуцала 140
Світлій пам’яті Андрія Леонідовича Казакова 142
Алфавiтний покажчик змiсту журналу 144
«Археологiя» за 2021 рiк
Book Review
OTROSHCHENKO V. V. Book Review: O. Les-
kov, E. Kravchenko, T. Hoshko. The Cemetery of
Bilozerska Culture near the Village of Shyroke
News Review
In Memoriam of Anatolii Fedorovych Hutsal
To the Bright Memory of Andrii Leonidovych
Kazakov
Index of Publications in Arheologia Journal
in 2021
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 4 35
УДК 904.26(477.73)“652” https://doi.org/10.15407/arheologia2021.04.035
© А. В. Буйських, Т. М. Шевченко * 2021
ОЛЬВIЙСЬКI ПЕРИРАНТЕРIЇ
У статті здійснено узагальнювальний огляд відкритих
кам’яних та керамічних посудин, знайдених на священних
ділянках Ольвії, уточнено їх датування у межах кінця
VI―V ст. до н. е. Ідеться про перирантерії ― посудини
для води на кшталт неглибоких блюд, що встановлюва-
лися на вертикальних ніжках-п’єдесталах та викорис-
товувалися під час ритуальних дій. Зроблено спробу їх
функціональної атрибуції стосовно культів, що відправ-
лялися в Ольвії.
К л ю ч о в і с л о в а: Північне Причорномор’я, Ольвія,
теменос, перирантерій, вотивні приношення, лутерій
У 1979 р. під час досліджень Західного теме-
носа Ольвії в ямі 21 було знайдено полови-
ну великої, неглибокої за своїм об’ємом від-
критої посудини, виготовленої з глини, що
була інтерпретована як лутерій (рис. 1: 1―3).
На думку А. С. Русяєвої, цей лутерій мав ат-
тичне походження, час його виготовлення —
кінець VI ст. до н. е. Діаметр посудини ся-
гав майже 90 см, і такий розмір навів автора
розкопок на ідею зіставлення її з розмірами
круглого вівтаря, відкритого західніше храму
Аполлона Ієтра. У результаті автор припус-
тила, що круглі монолітні вівтарі могли скла-
датися з кількох частин і зверху на них могли
встановлюватися такі чаші для узливань (Ру-
сяева 2006а, с. 60, рис. 54: 1).
За півстоліття, що минули, ця посудина 1
лише вдруге привернула увагу дослідників,
причому не так через свою незвичайну форму
та розміри, як через висновок щодо її вико-
ристання (Шевченко 2021, с. 106-107). Вихо-
дячи із сучасних знань про культове начиння,
1 З берігається в експозиції НІАЗ «Ольвія» НАН Украї-
ни, 519, польовий № О-79/163. Тут і далі, крім рис. 5,
фото та рисунки профілів виконала А. В. Буйських.
що встановлювалося на сакральних ділянках
та використовувалося під час обрядових дій,
можна запропонувати дещо інше трактування
її функціонального призначення. Крім того,
значна та різноманітна колекція археоло-
гічних матеріалів, що походять із Ольвії, дає
змогу поставити питання про наявність у ній
інших, таких чи подібних посудин, визначи-
ти їхню функціональну атрибуцію та спробу-
вати встановити їхню роль у ритуальних прак-
тиках.
Наведемо детальний опис посудини. Її зо-
внішній діаметр по краю скошеного всередину
вінця сягає 88 см, внутрішній ― 76 см; виріб ма-
сивний, із стінкою завтовшки 4―4,5 см під кра-
єм, 3 см у придонній частині, глибина становить
всього 7,5 см. У центрі дна по зовнішній стінці
розміщено виступ-зуб для вставки у заглиблення
основи конусоподібної форми у вертикальному
перерізі діаметром 12 см (по нижній площині) ―
17 см (у місці примикання до зовнішньої стінки).
Для посилення стійкості в центрі виступу зро-
блено заглиблення діаметром та глибиною 6 см,
воно передбачало додатковий виступ по центру
заглиблення основи (рис. 1: 4).
Глина посудини щільна, містить значну
кількість крупних часточок кварцу та пірок-
сену жовто-червоного відтінку, 2.5YR 4/6-
5/6, усередині має щільне світло-жовте по-
криття рідкою глиною, зовні покриття майже
відсутнє, хоч і ця поверхня ретельно затер-
та. На поверхні в центральній частині поміт-
на значна кількість дрібних вибоїн, до того ж
тут збереглися сліди довготривалого горін-
ня. Унаслідок цього глина має темніший ко-
лір, вона перепалена, і тому більш крихка,
діаметр цієї плями близько 42 см. Зовнішній
край висотою 8 см розділено на декілька яру-
сів, із яких верхній — це гладенька абака, а
на інші нанесено рельєфний декор — пояс ов
(іонійський кіматій) між двома поясами дріб-
них перлів. Спостереження за особливостями
штампованого декору дали змогу встановити,
яким чином він наносився. Декор було відби-
то штампом, який складався з однієї ови, так,
* БУЙСЬКИХ Алла Валеріївна — член-кореспондент
НАН України, заступник директора Інституту архео-
логії НАН України, ORCID 0000-0001-7233-1288,
abujskikh@ukr.net
ШЕВЧЕНКО Тетяна Миколаївна— молодший на-
уковий співробітник відділу Археології Нижнього
Побужжя Національного історико-археологічного
заповідника «Ольвія» НАН України, ORCID 0000-
0002-4237-8074, tanua.shevchenko@ukr.net
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 436
що розподільна стрілка залишалася зліва. Та-
ким самим чином наносився й штамп із пер-
лів. Техніку нанесення цього штампу вдалося
дослідити за верхнім рядом — штамп складав-
ся з однієї перлини та обмежувальних розпо-
ділювачів із кожного боку. Шви між окреми-
ми штампами ретельно затиралися, проте по-
декуди місця примикання окремих штампів
добре помітні (рис. 1: 5). Стилістичні особли-
вості декору — ови видовженої та заокругле-
ної форми, розподільні стрілки, що виступа-
ють між ними на повну висоту, а також оваль-
ні перлини — дають змогу датувати виріб не
раніше середини V ст. до н. е. Стратиграфічні
умови знахідки не протирічать такій даті �2.
Найімовірніше, ця посудина співвідно-
ситься із перирантерієм (давньогрецьк. τὸ
περιρραντήριον) ― великою чашею для свя-
щенної води, з якої здійснювалося кроплен-
ня або очищення учасників обрядових дійств.
Найдавніша згадка про перирантерії у пись-
мових джерелах міститься у Геродота, за свід-
ченням якого лідійський цар Крез пожертву-
вав до святилища Аполлона у Дельфах серед
багатьох інших подарунків два перирантерії із
золота та срібла (Herod. I. 51) 3. Дещо пізніша
згадка про перирантерій міститься в дельфій-
ському будівельному написі IV ст. до н. е., що
зберіг ім’я підрядчика, який зголосився виго-
товити для цього ж святилища новий пери-
рантерій та ніжку-п’єдестал (детальніше про
організацію у святилищі будівельних робіт на
підставі аналізу лапідарних написів див.: Куз-
нецов 2000, с. 192-193). Ці свідчення прямо
вказують на неординарну роль великих посу-
дин на п’єдесталах не лише як дорогоцінних
подарунків — вони слугували інвентарем у пу-
блічних обрядових дійствах.
Археологічні ж знахідки посудин або їх час-
тин, які дослідники пов’язують із перирантері-
ями, відносяться до ранішого часу, ще до дру-
гої половини VII ст. до н. е. Вони знайдені у
великих панеллінських святилищах ― Дель-
фах, Коринфі, Олімпії, Афінському Акропо-
лі, на о. Самос; при цьому вони мали фігурні
п’єдестали у вигляді трьох жіночих фігур або
тварин. Стилістичний аналіз останніх указує
на ймовірно східногрецьке походження таких
2 Посудину знайдено в ямі, до якої було скинуто хра-
мовий інвентар, що вийшов з ужитку, тобто в ботро-
сі. Датування ями за часом засипу — кінець V ст. до
н. е. (Русяева 1979/17, с. 21).
3 Ф. Г. Міщенко (1888) та Г. А. Стратановський (1972)
переклали цей термін як «кропильниця», А. О. Бі-
лецький (1993) — як «посудина для святої води».
посудин (Ducat 1964, p. 600-605). Крім того, ке-
рамічний перирантерій походить із святилища
VII―VI ст. до н. е. на хорі Кротона в Півден-
ній Італії (Genovese 1999, tav. 39, fig. 2). Кера-
мічна посудина, або «басейн», знайдена в од-
ному з міських святилищ Сиракуз архаїчного
часу (Doepner 2002, S. 239, Kat. 8, b). З Аполло-
нії Понтійської походить аналогічний до оль-
війських керамічний перирантерій, датований
V ст. до н. е., профілювання якого складається
з абаки, іонійського киматію та шнура перлів
(Apollonia du Pont 2019, cat. 124).
Використання перирантеріїв на культо-
вих ділянках продовжувалося і в елліністич-
ний час. Великі кам’яні чаші, або «резерву-
ари», було знайдено у святилищі Афроді-
ти на Кіпрі елліністичного часу — вони, на
думку авторів розкопок, як ємності для води
широко застосовувалися не лише у жертво-
приношеннях, зокрема й тварин, а й у суто
утилітарних справах, проте пов’язаних із
культовою ділянкою, — поливі рослин, при-
биранні священної території після пожертв
тощо (Fourrier, Hermany 2006, p. 157-159,
pl. 46, 4―5). Край прикрашеної рельєфним
декором керамічної ніжки-п’єдесталу по-
ходить з Аполлонії Понтійської, причому
контекст знахідки в цьому випадку міський
(Apollonia du Pont 2019, cat. 127).
На Західному теменосі знайдено фраг-
мент ще одного керамічного перирантерію
з реконструйованим зовнішнім діаметром
близько 50 см, висотою по зовнішньо-
му краю 6,8 см; профіль його вінчика по-
катий на обидві сторони, завтовшки 5 см,
товщина стінки посудини становить тро-
хи менше 3 см (рис. 2: 1―2) 4. Глина міс-
тить дрібні часточки вапняку та піроксену,
кварц насиченого червоного відтінку, 10R
3/6, має загладжену внутрішню поверхню.
Його профіль побудовано за близькою схе-
мою: абака ― рельєфний іонійський кима-
тій — підпрямокутний виступ замість лінії
перлів. Привертає увагу не дуже охайно та
нечітко відбитий штамп киматії, нахиле-
ний трохи вправо, і так само неохайно під-
різаний виступ під ним. Округлі за формою
ови та розподільні стрілки, що виступають
на всю довжину, дають змогу запропонува-
ти його дату в межах першої половини V ст.
до н. е., незважаючи на те, що культурний
шар, у якому знайдено фрагмент, датується
4 Зберігається в наукових фондах НІАЗ «Ольвія» НАН
України, польовий О-84/АГД/97.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 4 37
Рис. 1. Керамічний перирантерій: О-79/АГД/163 (інв. 379)
Fig. 1. Ceramic perirantherion: O-79/АГД/163 (inv. No. 379)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 438
за керамічними знахідками у межах VI ―
IV ст. до н. е. (Русяева 1984).
Такий специфічний культовий інвентар,
знайдений на одній із ольвійських культо-
вих ділянок, змусив нас поставити питання
про його унікальність або ж наявність інших
подібних посудин в Ольвії. Результати по-
шуків заслуговують на увагу, оскільки зна-
йдені на Західному теменосі перирантерії
виявилися не єдиними посудинами такого
типу в Ольвії. Цікавою здається і топогра-
фія цих знахідок.
З’ясувалося, що частини керамічного пе-
рирантерію, край із майже ідентичного за
своїми розмірами (встановлений автором
публікації М. В. Скудновою, діаметр стано-
вить 81 см) та профілюванням (іонійський
киматій між двома смужками перлів) і про-
фільна частина ніжки-п’єдестала з аналогіч-
ним декором (іонійський киматій на стріч-
Рис. 2. Керамічні перирантерії: 1—2 — О-84/АГД/97; 3—4 — Б7-516, О-40/1081
Fig. 2. Ceramic perirantheria: 1—2 ― O-84/АГД/97; 3—4 ― Б7-516, O-40/1081
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 4 39
ка перлів) ― знайшов на території рим-
ської цитаделі в південній частині Ольвії
у 1905―1906 рр. ще Б. В. Фармаковський.
Тоді ж було знайдено й уламки мармурових
«блюд» із залишками написів уздовж краю.
Автор пізнішої публікації фрагментів цьо-
го перирантерію вважала, що його потріб-
но датувати кінцем VІ ст. до н. е. (Скудно-
ва 1959, с. 253, рис. 6―7), хоча стилістична
манера опрацювання штампованого декору
свідчить про дещо пізнішу дату, як в анало-
гічної посудини із Західного теменоса 5. Усі
такі знахідки автор розкопок, які він продо-
вжив у 1924 р., пов’язав із храмом Аполло-
на Простата, який він локалізував тут і атри-
бутував їх як «уламки храмового начиння»
5 Судячи з опублікованого фото, штампований орна-
мент на цей перирантерій наносився таким самим
чином, як нам вдалося простежити на периранте-
рії із Західного теменоса. Це дає підстави вважати,
що дві вказані посудини цілком ідентичні, тому й
реконструйований діаметр перирантерію з цитаделі
можна відкоригувати в бік збільшення.
(Фармаковский 1926, с. 161). З огляду на те,
що локалізація храму саме тут у подальшому
не підтвердилася (Крыжицкий 1985, с. 162),
а значну кількість культового начиння зна-
йдено в перевідкладених культурних наша-
руваннях цитаделі, є підстави вважати, що
ці посудини дійсно могли потрапити сюди
тільки з культової ділянки.
Така ділянка на території пізнішої римської
цитаделі локалізована останнім часом. Це ― Пів-
денний теменос, на якому провідним був культ
Афродіти. Крім того, з розкопок цієї культової
ділянки походить ще одна посудина такого типу.
Край мармурового перирантерію 6 було знайде-
но також у ботросі на Південному теменосі, час
засипу якого вузько датується, з огляду на наяв-
ність у ньому чорно- та червонофігурного аттич-
ного посуду, близько 590 р. до н. е. (Bujskikh 2015,
p. 228-231, fig. 7: 4). Графіті з посвятами на честь
Афродіти та Героя Вісника (Ангела) пов’язують
6 Зберігається у Наукових фондах НІАЗ «Ольвія» НАН
України, польовий О-2008/Р-25/3479.
Рис. 3. Керамічні перирантерії: 1—2 — О-61/761; 3—4 — О-57/676
Fig. 3. Ceramic perirantheria: 1—2 ― O-61/761; 3—4 ― O-57/676
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 440
цей ботрос із похованням у ньому культового на-
чиння, використаного під час ритуалів на куль-
товій ділянці. Посудину вирізано з білого дрібно-
кристалічного східносередземноморського мар-
муру (рис. 4: 1, 2). За профілем він дещо схожий
на згадані керамічні перирантерії — має скоше-
ний всередину вінець, його зовнішній край роз-
ділено на кілька горизонтальних ярусів. Нижній
представлено сплощеним іонійським киматієм,
верхній ― поясом перлів. Однак у цій посуди-
ні горизонтальні яруси виконано без рельєфно-
го опрацювання; завершувався край гладенькою
абакою. Мармуровий перирантерій мав дещо
менші розміри за згадані керамічні, його рекон-
струйований діаметр становить близько 46 см,
висота рельєфного краю 6,5 см. Поганий стан
збереження та відсутність основного об’єму не
дають змогу з’ясувати будь-які подробиці його
використання.
Зазначимо, що в Ольвії відомі й інші знахідки
великих кам’яних та керамічних відкритих посу-
дин із рельєфним опрацюванням зовнішнього
краю. Їхнє походження не прив’язане до культо-
вих ділянок, мало того, вони традиційно інтер-
претувалися дослідниками як лутерії — посуди-
ни широкого призначення, передусім побутово-
го та господарчого вжитку. Проте слід визнати,
що навіть у єдиній до цього часу загальній ти-
пології керамічних лутеріїв, здійсненій за мате-
ріалами Ольвії, посудини з рельєфним опрацю-
ванням зовнішніх країв виділено в окремий тип.
Так, Н. О. Лейпунська віднесла до типу І фраг-
менти двох таких лутеріїв та схарактеризувала їх
як «масивні плоскодонні». Авторці вдалося пра-
вильно датувати їх VI―V ст. до н. е., виходячи зі
стилістики штампованого рельєфного декору, та
слушно наголосити на відсутності точних анало-
гій (Лейпунська 1980, с. 35, рис. 1, 6―7). Дійсно,
близькі, проте не абсолютні аналогії було зна-
йдено серед ранніх матеріалів Пантикапею, про-
те в цьому випадку йшлося справді про суто гос-
подарчу посудину на кільцевому піддоні з діаме-
тром краю близько 40 см (Зеест, Марченко, 1962,
с. 152, рис. 3: 1, рис. 4: 1―3).
Аналогічні посудини, мармурову та кера-
мічну, було знайдено під час розкопок ділян-
ки НГ у Нижньому місті 7. У цьому випадку їх
7 Обидві посудини зберігаються у фондах НМІУ,
Б2-1439 (мармурова), Б7-516 (О/40-1081, кераміч-
на). Висловлюємо вдячність завідувачці відділу ар-
хеології О. О. Пукліній за сприяння в опрацюванні
цих посудин.
Рис. 4. Мармурові перирантерії: 1—2 — О-2008/Р-25/3479; 3—4 — Б2-1439
Fig. 4. Marble perirantheria: 1—2 ― O-2008/Р-25/3479; 3—4 ― Б2-1439
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 4 41
місцезнаходження варто вважати радше ви-
падковим, воно трапилося за рахунок перемі-
щення ґрунту по схилах городища, оскільки
тут по всій площі було досліджено будівель-
ні комплекси перших століть н. е. (детальні-
ше про сучасну інтерпретацію споруд, від-
критих на ділянці НГ, див.: Козленко 2021,
с. 360-365). Край мармурового периранте-
рію висотою 5,8 см із реконструйованим діа-
метром близько 56 см містить горизонтальні
яруси по зовнішньому краю. Профіль скла-
дається з двох сплощених іонійських кима-
тіїв, позбавлених рельєфного опрацювання,
та увінчуючої абаки (рис. 4: 3―4). Край ке-
рамічного перирантерію, глина якого жовто-
червонуватого кольору, містить дрібні часточ-
ки вапняку та піроксену, 2.5YR 5/6, висотою
7,5 см, із реконструйованим діаметром також
близько 56 см складається з абаки та двох ре-
льєфних поясів, іонійського киматію і перлів
(рис. 2: 3―4). Датування обох посудин, вихо-
дячи з профілювання та стилістики декору,
визначається у межах V ст. до н. е.
Ще два фрагменти керамічних периранте-
ріїв було знайдено під час досліджень житло-
вого кварталу на захід від ольвійської агори.
Незважаючи на те що вони походять з пере-
мішаних культурних нашарувань із превалю-
ванням знахідок елліністичного часу, обидва
фрагменти мають беззаперечні стилістичні
ознаки, за якими датуються у межах класич-
ного часу. Відповідно, їх походження також
не прив’язане до житлових комплексів (Сла-
вин 1961/10; 1957/13) 8. Один із них має рекон-
струйований діаметр не менше 80 см, нахиле-
ний усередину край шириною 6,5 см із рельєф-
ною закраїною, стінку завтовшки 4 см (рис. 3:
1―2). Глина виробу груба, містить пісок та
подрібнені камінці, зокрема кварц, насиче-
на дрібними часточками вапняку червоно-
рожевих відтінків, 10YR 5/6. Внутрішня та зо-
внішня поверхні вкриті світлою жовтою обмаз-
кою; фрагмент обгорів. Зовнішній край містить
штампований рельєфний орнамент — іоній-
ський киматій з овами між двома смугами пер-
лів. Загострена підтрикутна форма ов указує на
час виготовлення виробу не раніше кінця V, а
8 Зберігаються в Наукових фондах Інституту археоло-
гії НАН України, колекція 29, польові О-61/761 та
0-57/676. Висловлюємо вдячність зберігачу колекції
к. і. н. Т. М. Шевченко за допомогу в обробці матеріалів.
Рис. 5. Мозаїка із зображенням Афродіти Уранії та Афродіти Пандемос. Херсонес (за: Белов 1953)
Fig. 5. Mosaic depicting Aphrodite Urania and Aphrodite Pandemos. Chersonesos (after: Белов 1953)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 442
Ðèñ. 6. Ï’ºäåñòàëè ï³ä ëóòåð³¿: 1—2 — ìàðìóð; 3 —
êåðàì³êà; 4—5 — âàïíÿê; 6 — òóô
Fig. 6. Pedestals for louteria: 1—2 — marble; 3 — ceramics;
4—5 — limestone; 6 — tuff
1 2
3
4
5
6
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 4 43
можливо, й на першу половину IV ст. до н. е.
Реконструйований діаметр другого периранте-
рію сягає 60 см, він має скошений усередину
край завтовшки 6 см (рис. 3: 3, 4). Глина виро-
бу містить дрібний пісок, часточки вапняку та
піроксен коричнювато-жовтуватого відтінку,
5YR 6/4. Штампований орнамент по зовніш-
ньому краю складається з ов та стрічки перлів
під ними. Форма підтрикутних видовжених ов
і круглих перлів свідчить про датування виробу
пізньокласичним часом.
Найближча до Ольвії північнопричор-
номорська знахідка мармурового периран-
терію, близького за манерою опрацюван-
ня зовнішнього краю, походить з Ніконію.
Авторка розкопок традиційно інтерпрету-
вала знайдений фрагмент мармурової чаші
як кам’яне блюдо, або мортару (Секерська
1989, с. 92 рис. 60: 6). У святилищі Кабі-
рів у Німфеї, що функціонувало в кінці
VI ― першій половині V ст. до н. е., було
знайдено три посудини, або блюда, як їх
визначив автор розкопок: одну мармуро-
ву діаметром близько 70 см та дві кераміч-
ні, з яких одна мала діаметр 79 см, а дру-
га, від якої зберігся фрагмент, була при-
крашена рельєфними овами (Худяк 1962,
с. 19, рис. 8: 1). Німфейські знахідки під-
тверджують використання перирантеріїв у
культових практиках, які здійснювалися в
цьому святилищі.
І насамкінець, до цієї ж категорії слід най-
імовірніше віднести й посудину на п’єдесталі,
біля якої стоять дві жінки, зображену на ві-
домій мозаїці елліністичного часу з Херсоне-
су (рис. 5) (Белов 1953, с. 279-295, рис. 4―5).
Трактування сюжету не як побутової сцени, а
як міфологічної, із зображенням двох іпоста-
сей Афродіти, Уранії та Пандемос (Домбров-
ский 1994, с. 203-204), біля лутерію, у якому
сидить голуб, символ цієї богині, не протирі-
чить нашому трактуванню цієї посудини як
саме перирантерію.
Стан ольвійських знахідок, крім керамічної,
у якої зберігся виступ для кріплення, не дозво-
ляє достеменно стверджувати, яким чином усі
ці посудини стояли або кріпилися на певній
основі. Проте саме наявність виступу підказує,
що всі ці вони, найімовірніше, стояли на висо-
ких ніжках-п’єдесталах. Проте жодний із таких
п’єдесталів за ольвійськими матеріалами поки
що не атрибутується напевно, принаймні для
раннього часу.
Відзначимо також ще один дискусійний
момент, на який треба звернути увагу при ви-
вченні перирантеріїв. Ідеться про посудини,
відомі в історіографії як лутерії (давньогрецьк.
τὸ λουτήριον). Зазвичай це ємності для омовін-
ня (вмивання), які встановлювалися на висо-
кі п’єдестали у формі колонок та були виго-
товлені з тих самих матеріалів. Як правило, їх
пов’язують із щоденним побутом. Мабуть, че-
рез схожу форму та використання в літерату-
рі такі вироби часто називають «лутеріями», не
розділяючи їх сакральне та профанне застоу-
вання. Дійсно, численні знахідки лутеріїв, що
датуються від VI по IV ст. до н. е., свідчать, що
вони мають менші розміри, додаткові морфо-
логічні складові — ручки, зливи; часто вони
встановлювалися не на високу підставку, а ви-
роблялися (ідеться передусім про керамічні ви-
роби) на кільцевому піддоні (див. наприклад:
Зеест, Марченко 1962, с. 149-154, рис. 1―5;
Лейпунська 1980, с. 33-45, рис. 1: 1―5, 8―23;
рис. 2―4).
Переважна кількість знахідок лутерїв у
різних контекстах, мабуть, і спричинила пев-
ну термінологічну плутанину (до речі, і в лі-
тературі щодо пам’яток Середземномор’я
також відсутній єдиний термін), резуль-
татом якої стала атрибуція за Північним
Причорномор’ям усіх без винятку великих
відкритих посудин як лутеріїв. А проте пере-
важно побутове використання лутеріїв, ско-
ріше за все, слід відносити до більш пізнього
часу, причому їх кількість у житлових будин-
ках напевне послідовно збільшується до кін-
ця класичного — на початок ранньоеллініс-
тичного часу. Так, у «будинку з мозаїками»,
який існував у першій половині IV ― на по-
чатку ІІІ ст. до н. е. в Еретрії, що на о. Евбея,
знайдено круглий мармуровий «стіл», за ви-
значенням авторів публікації, діаметром по-
над 50 см, що мав виступ для кріплення на
ніжці-п’єдесталі. Цю посудину було атрибу-
товано в контексті передпокою до андрона —
місця застільних трапез господаря (Ducrey,
Metzger, Reber 1993, p. 44-46, fig. 43). З бу-
динку IV походить мармуровий лутерій, або
«Waschbecken», за визначенням автора публі-
кації, а приміщення, у якому його було зна-
йдено, відповідно, пов’язане з омовінням
(Reber 1998, S. 82-83, Abb. 129).
Красномовні приклади побутового вико-
ристання лутеріїв дають матеріали халкідсько-
го міста Олінф, що існувало в пізньокласичний
час і було зруйноване Філіпом Македонським
у 348 р. до н. е. Тут під час розкопок житлових
будинків лише за два роки було знайдено сім
лутеріїв (у цьому випадку використано терміни
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 444
«basin» та «washbasin») і близько тридцяти під-
ставок (п’єдесталів) до них, також виконаних із
мармуру або кераміки (Robinson, Graham 1938,
p. 317-320). Надзвичайно цікавою є топографія
знахідок чотирьох канельованих п’єдесталів в
одному з будинків ― один знайдено in situ у
внутрішньому дворі, один ― у кухні, один ― у
пастаді (портику) разом із фрагментом лутерію
та ще один ― у приміщенні. За спостережен-
нями авторів розкопок, лутерії частіше знахо-
дили в приміщеннях будинків, а рідше ― на
подвір’ях або в кухнях (Robinson, Graham 1938,
p. 317). В іншому будинку лише у подвір’ї було
знайдено п’ять аналогічних п’єдесталів, кане-
льованих та неканельованих, і мармуровий лу-
терій (Robinson 1930, p. 64, fig. 171, 173―176).
Зафіксований розподіл знахідок свідчить, що
вказані посудини мали переважно утилітарний
характер. Проте не можна виключати, що лока-
ція таких посудин у дворі, тобто в публічному
просторі, хоч і в межах одного будинку, може
свідчити також про його залучення до приват-
ного (родинного) ритуалу, який здійснювався в
цьому будинку.
Саме в другій половині IV ст. до н. е. тра-
диція використання великих відкритих по-
судин продовжувалася з переважанням уже
суто побутової їх функції. Тому вони впев-
нено класифікуються як домашній мебле-
вий інвентар. Такі мармурові п’єдестали, ін-
терпретовані як ніжки від стола (Tischßus),
знайдено в житлових будинках Приєни, що
в Іонії, та Кассопе, що в Епірі (Hoepfner
1999, S. 348-349, 380-381). Таким же чи-
ном, як деталі меблювання, інтерпретова-
но ніжки лутеріїв елліністичного часу з Іс-
трії (Alexandrescu Vianu 2000, cat. 264―265,
pl. 102); вони відомі разом із кам’яними лу-
теріями в житлових будинках того самого
часу на о. Делос (Bruneau et al., 1970, pl. 33,
C10-C32). Тобто починаючи з пізньокласич-
ного часу лутерії вже широко використову-
валися в побутовій сфері — для вмивання,
відправлення домашнього ритуалу, а також
у господарчих справах, зокрема для випі-
кання хліба (Cahill 2002, p. 99-100, fig. 21;
2010, p. 482-483, fig. 3―4).
Ольвія, безумовно, не стояла осторонь
від швидкого запозичення загальногрецьких
норм організації щоденного життя та їх запро-
вадження серед населення. Тож ольвійська ко-
лекція дає приклади різноманітних фрагмен-
тів лутеріїв, а також п’єдесталів для лутеріїв,
виготовлених із каменю — мармуру, вулканіч-
ного туфу та місцевого вапняку, та керамічних
(рис. 6: 1―6). Цікаво, що практично всі вони
походять із розкопок житлових кварталів еллі-
ністичного часу ― у центрі Верхнього міста та
в північній частині Нижнього міста.
Загалом, ритуали очищення священною
водою, що зберігалася в спеціальних посу-
динах, відомі в давньогрецькій релігії вже з
епохи Гомера (Zaidman, Pantel 1989, p. 31).
Роль води у ритуальних практиках, як відо-
мо, була досить суттєвою, особливо коли це
було пов’язано з використанням води зі свя-
щенних джерел чи штучних водойм, розта-
шованих на території святилищ (див. деталь-
ніше: Guettel Cole 1988, p. 161; Håland 2007,
p. 62-64; 2009, p. 95-99). У випадку Ольвії (ма-
буть, і інших центрів) джерела з проточною
водою замінювалися штучними ємностя-
ми для води, басейнами та цистернами (див.
про цистерни на Західному теменосі: Русяе-
ва 2006b, с. 91-93, рис. 87―88). У літературі,
присвяченій дослідженню культових ділянок
в античних полісах, поширена думка, що по-
судини з чистою водою зазвичай залучалися
до ритуалу, який відбувався на культовій ді-
лянці біля вівтаря (Bergquist 167, p. 113). На
підставі аналізу багатьох свідчень відомо, що
перирантерії встановлювалися біля входу до
святилища саме з метою кроплення відвіду-
вача священною водою перед початком ри-
туальних дій (Guettel Cole 1988, p. 162). Крім
ритуального очищення, вода мала й суто
утилітарну функцію під час приготування
та вживання жертовної їжі, незалежно від
того, звідки її брали ― з природного джере-
ла чи штучної ємності (Bergquist 1998, p. 65;
Gebhard 2002, p. 71).
Сліди горіння на внутрішній поверх-
ні ольвійського перирантерію свідчать, що
його функціональне використання на Захід-
ному теменосі виявилося дещо іншим, ніж
аналогічних посудин із дорогоцінних мета-
лів, про які згадує Геродот. Це означає, що,
крім своєї основної функції як вмістилища
для води, він цілком імовірно міг правити ще
й за вівтар, проте не для узливань, як вважа-
ла авторка розкопок, а саме для спалюван-
ня пожертв. Це могло статися в процесі його
експлуатації, зокрема після пошкоджен-
ня й унеможливлення використання як єм-
ності з водою. Тож на прикладі керамічного
перирантерію із Західного теменоса можна
стверджувати, що принаймні в Ольвії функ-
ції таких посудин могли за певних обставин
змінюватися, хоча й не виходили за межі са-
крального функціоналу.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 4 45
Короткий огляд перирантеріїв, посудин
для води, які використовувалися в омовін-
ні на культових ділянках, свідчить, що про їх
наявність в Ольвії можна говорити вже по-
чинаючи з пізньокласичного часу. Пік ви-
користання перирантеріїв припадає на V ст.
до н. е. Тож їх синхронні знахідки на різних
культових ділянках невипадкові. Вони до-
зволяють стверджувати, що розвиток місце-
вої ритуальної традиції в Ольвії відбувався
відповідно до традиції, прийнятої в метропо-
лії: святилище мало бути обладнане всіма не-
обхідними аксесуарами (див. детальніше про
священні дарунки: Linders 1987, p. 120). Такі
знахідки невідомі на поселеннях ольвійської
хори, що вказує на суто міський характер їх
використання. Привертає увагу той факт, що
значну кількість посудин виготовлено з дові-
зного мармуру; крім того, об’єктом імпорту,
на нашу думку, є також усі керамічні посуди-
ни. Таким чином, вони розширюють сучас-
ні уявлення про номенклатуру імпортованих
виробів до Ольвії, що їх використовували як
обладнання на культових ділянках. Чи вар-
то вважати їх своєрідними підношеннями на
теменоси, відповісти напевно поки що важ-
ко. Сучасні знання про використання пери-
рантеріїв на культових ділянках свідчать про
те, що їх можна розцінювати не лише як під-
ношення на ці ділянки, а і як утилітарні речі,
що використовувалися для потреб культових
практик.
Белов, Г. Д. 1953. Эллинистическая мозаика. Материалы
и исследования по археологии СССР, 34, с. 279-295.
Домбровский, О. И. 1994. Херсонесская галечная мо-
заика и некоторые аспекты истории античного искусства.
Северо-Западный Крым в античную эпоху. Киев: Академия
Евробизнеса, с. 159-208.
Зеест, И. Б., Марченко, И. Д. 1962. Некоторые типы тол-
стостенной керамики из Пантикапея. Материалы и исследо-
вания по археологии СССР, 103, с. 149-165.
Козленко, Р. А. 2021. Казармы римского гарнизона в
Ольвии. Stratum plus, 4, с. 359-382.
Крыжицкий, С. Д. 1985. Ольвия. Историографическое ис-
следование архитектурно-строительных комплексов. Киев:
Наукова думка.
Кузнецов, В. Д. 2000. Организация общественного строи-
тельства в Древней Греции. Москва: Языки русской культуры.
Лейпунська, Н. О. 1980. Лутерії з Ольвії. Археологія, 33, с. 32-46.
Русяева, А. С 1979/17. Отчет о раскопках на участке
АГД. Науковий архів ІА НАН України, ф. е. 9495.
Русяева, А. С. 1984/29. Отчет о раскопках в Ольвии
на участке АГД в 1984 г. Науковий архів ІА НАН України,
ф. е. 21261.
Русяева, А. С. 2006а. Строительные остатки алтарей.
Древнейший теменос Ольвии Понтийской (Материалы по
археологии, истории и этнографии Таврии, �������� �������Suppl��� �������. 2). Сим-
ферополь, с. 53-74.
Русяева, А. С. 2006b. Строительные остатки второсте-
пенных сооружений, Древнейший теменос Ольвии Понтий-
ской (Материалы по археологии, истории и этнографии Тав-
рии, Suppl. 2). Симферополь, с. 75-94.
Секерская, Н. М. 1989. Античный город Никоний и его
округа в VI—IV вв. до н. э. Киев: Наукова думка.
Скуднова, В. М. 1959. Из неизданных материалов Оль-
вии VI—V вв. до н. э. Советская археология, ХХІХ—ХХХ,
с. 248-262.
Славин, Л. М. 1957/13. Отчет о работах Ольвийской
экспедиции 1957 года. Науковий архів ІА НАН України,
ф. е. 3228.
Славин, Л. М. 1961/10. Отчет о работах Ольвийской
экспедиции в 1961 году. Науковий архів ІА НАН України,
ф. е. 3798.
Фармаковский, Б. В. 1926. Отчет о раскопках в Ольвии в
1924 году. Сообщения Государственной Академии истории
материальной культуры, І. Ленинград, с. 143-163.
Худяк, М. М. 1962. Из истории Нимфея VI—III вв. до н.
э. Ленинград: Государственный Эрмитаж.
Шевченко, Т. М. 2021. Лутерій, що зберігається в музеї
НІАЗ «Ольвія». Борисфеніка ІІ: пам’яті В.В. Крутілова
(археологічні дослідження острова Березань у контексті
європейської історії), 5—6 травня 2021 р. Миколаїв: НДЦ
«Лукомор’є», с. 106-108.
Alexandrescu Vianu, M. 2000. Les statues et les reliefs en
pierre (Histria IX). Bucarest-Paris.
Apollonia du Pont. 2019. Collections du Louvre et des musées
de Bulgarie (catalogue de l’exposition). Sofia.
Bergquist, B. 1967. The Archaic Greek Temenos. A Study of
Structure and Function. Lund.
Bergquist, B. 1998. Feasting of Worshipers or Temple and
Sacrifice? The Case of Heracleion on Thasos. Ancient Greek Cult
Practice from the Archaeological Evidence. Proceedings of the
Fourth International Seminar on Ancient Greek Cult, organized
by the Swedish Institute at Athens, 22������������������������―�����������������������24 October 1993. Stock-
holm, p. 57-72.
Bruneau, Ph. et alii. 1970. L’îlot de la maison des comédiens
(Délos XXVII). Paris.
Bujskikh, A. V. 2015. The Southern Temenos in Pontic Olbia
(Preliminary Results of the Investigations). Ancient Civilizations
from Scythia to Siberia 21, p. 222-250.
Cahill, N. 2002. Household and City O rganization at
Olynthus. New Haven-London.
Cahill, N. 2010. Functional Analyses of Ancient House
Inventories. Städtisches Wohnen im östlichen Mittelmeerraum 4
Jh. v. Chr. — 1. Jh. n. Chr. Wien, p. 477-495.
Doepner, D. 2002. Steine und Pfeiler für die Götter. Weih-
geschenkgattungen in westgriechischen Stadtheiligtümer (Palilia
10). Wiesbaden.
Ducat, J. 1964. Périrrhantèria. Bulletin de Correspondance
Hellénique 88, No 2, p. 577-606.
Ducrey, P., Metzger, I. R., Reber, K. 1993. Le Quartier de la
Maison aux mosaїques (Eretria VIII). Lausanne.
Fourrier, S., Hermany, A. 2006. Le sanctuaire d’Aphrodite. Des
origines au début de l’époque impériale (Amathonté IV). Athènes.
Gebhard, E. R. 2002. Caves and Cults at the Isthmian
Sanctuary of Poseidon. Peloponnesian Sanctuaries and
Cults. Proceedings of the Ninth International S ymposium
at the Swedish Institute at Athens, 11-13 June 1994. Stock-
holm, p. 63-74.
Genovese, G. 1999. I santuari rurali nella Calabria Greca. Roma.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 446
А. В. Буйских1, Т. Н. Шевченко2
1 Член-корреспондент НАН Украины, заместитель директора, Институт археологии НАН Украины
2 Младший научный сотрудник отдела Археологии Нижнего Побужья,
Национальный историко-археологический заповедник «Ольвия» НАН Украины
ОЛЬВИЙСКИЕ ПЕРИРАНТЕРИИ
Из раскопок Ольвии происходит серия керамических и каменных, преимущественно мраморных, больших от-
крытых сосудов в форме неглубоких чаш, которые устанавливались на высоких ножках-пьедесталах. На кера-
мические сосуды нанесен штампованный декор по внешней стороне края; обычно он состоял из нескольких
рельефных поясов — ионийского киматия (ов), одного или двух шнуров жемчужника; у мраморных сосудов по
внешней стороне края была обозначена только профилировка. Такие сосуды в современной литературе принято
интерпретировать в качестве перирантериев (perirantheria). Согласно условиям находок и стилистике орнамента,
наиболее ранние из известных сосудов относятся к позднеархаическому времени. Пик их использования при-
ходится на V в. до н. э.
В Ольвии перирантерии обнаружены на двух культовых участках, Западном и Южном теменосах, в ботросах и
в культурных напластованиях. Безусловной является их принадлежность к культовому инвентарю. Широкий круг
аналогий, известный по памятникам Средиземноморья, свидетельствует, что перирантерии предназначались для
священной воды, которая использовалась для ритуальных омовений перед началом жертвоприношений и после
таковых. Следы горения на керамическом сосуде, происходящем из Западного теменоса, подсказывают, что на
каком-то этапе своей эксплуатации он мог использоваться и в качестве алтаря для сожжения пожертвований.
В позднеклассическое — эллинистическое время частью ежедневного быта становятся лутерии (louteria) —
идентичные по форме сосуды для воды, также изготовленные из керамики и камня, преимущественно мрамора,
но меньших размеров. Эти сосуды стояли на высоких подставках-пьедесталах, часто проработанных в виде кан-
нелированных колонок. Контекст таких находок связан преимущественно с жилыми домами как в Средиземно-
морье, так и в Ольвии, что позволяет высказать предположение об изменении их функционального использова-
ния. Кроме того, изучение ольвийской коллекции ритуальных сосудов открывает еще одну неизвестную страницу
номенклатурного состава товаров, привозимых в Ольвию.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Северное Причерноморье, Ольвия, теменос, перирантерий, вотивные приношения, лутерий.
Guettel Cole, S. 1988. The Uses of Water in Greek Sanctuaries.
Early Greek Cult Practice. Proceedings of the Fifth International
Symposium at the Swedish Institute at Athens, 26-29 June, 1986.
Stockholm, p. 162-165.
Håland, E. J. 2007. From Water in Greek Religion,
Ancient and Modern, to the Wider Mediterranean and Beyond.
Comparative Civilizations Review 56, No 56, p. 56-75.
Håland, E. J. 2009. Water Sources and the Sacred in Modern and
Ancient Greece and Beyond. Water History 1, No 1, p. 83-108.
Hoepfner, W. 1999. Die Epoche der Griechen. Geschichte
des Wohnens 1. 5000 v. Chr. — 500 n. Chr. Vorgeschichte,
Frühgeschichte, Antike. Stuttgart, S. 123-608.
Linders, T. 1987. Gods, Gifts, S ociety. Gifts to the Gods.
Proceedings of the Uppsala Symposium 1985. Uppsala, p. 115-
122.
Reber, K. 1998. Die klassischen und hellenistischen Wohn-
häuser im Westquartier (Eretria X). Lausanne.
Robinson, D. M. 1930. Architecture and Sculpture: Houses
and other Buildings (Olynthus II). Baltimore, London.
Robinson, D. M., Graham, J.W. 1938. The Hellenic House. A Study
of the Houses Found at Olynthus with a Detailed Account of those
Excavated in 1931 and 1934 (Olynthus VIII). Baltimore, London.
Zaidman, B., Pantel, P. S. 1989. Religion in the Ancient
Greek City. English transl. Cambridge.
Надійшла 18.10.2021
Alla V. Buiskykh1, Tetiana M. Shevchenko2
1 Corresponding Member of the National Academy of Sciences of Ukraine, Deputy Director, Institute of Archaeology of the
National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0001-7233-1288, abujskikh@ukr.net
2 Junior Research Fellow of the Department of Archaeology of the Lower Buh region, National Historical and Archaeological
Reserve «Olbia» of the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0002-4237-8074, tanua.shevchenko@ukr.net
OLBIAN PERIRANTHERIA
From Olbia’s excavations comes a series of ceramic and stone, mostly marble, large open vessels in the shape of shallow
bowls, which were installed on high pedestals. On ceramic vessels the stamped decor on the outside of the edge; it usually
consisted of several relief belts – Ionic cymatium (ovolos), one or two pearl cords; in the case of marble vessels, only
profiling was marked on the outer side of the edge. Such vessels in the modern literature are interpreted as perirantheria.
According to the conditions of the finds and the style of the ornament, the earliest of the known vessels belong to the late
Archaic period. The peak of their usage falls on the 5th century BCE.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 4 47
In Olbia, perirantheria have been found in two cult sites, the Western and Southern temenoi, the botroses, and the
cultural strata. Their belonging to the cult inventory is unconditional. A wide range of analogies, known from the monuments
of the Mediterranean, indicate that the perirantheria were intended for sacred water, which was used for ritual ablutions
before and after the sacrifices. Traces of burning on a ceramic vessel originating from the Western Temenos suggest that at
some stage of its operation it could be used as an altar for burning offerings.
In the late Classical and Hellenistic periods, louteria became a part of everyday life – identical in shape water vessels,
also made of ceramics and stone, mostly marble, but smaller in size. These vessels stood on high pedestals, often designed
as fluted columns. The context of such finds is mainly related to residential buildings in both the Mediterranean and Olbia,
which suggests a change in their functional usage. In addition, the study of the Olbian collection of ritual vessels opens
another unknown page in the nomenclature of goods brought to Olbia.
K e y w o r d s: Northern Black Sea region, Olbia, temenos, perirantherion, votive offerings, louterion.
References
Belov, G. D. 1953. Ellinisticheskaia mozaika. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 34, p. 279-295.
Dombrovskyi, O. I. 1994. Khersonesskaia galechnaia mozaika i nekotoryie aspekty istorii antichnogo iskusstva. Severo-Zapadnyi Krym
v antichnuiu epokhu. Kyiv: Akademiia Evrobiznesa, p. 159-208.
Zeest, I. B., Marchenko, I. D. 1962. Nekotoryie tipy tolstostennoi keramiki iz Pantikapeia. Materialy i issledovaniia po arkheologii
SSSR, 103, p. 149-165.
Kozlenko, R. A. 2021. Barracks of the Roman Garrison in Olbia. Stratum plus, 4, p. 359-382.
Kryzhitskyi, S. D. 1985. Olviia. Istoriograficheskoie issledovanie arlhitekturno-stroitelnykh kompleksov. Kyiv: Naukova dumka.
Kuznetsov, V. D. 2000. Organizatsiia obshchestvennogo stroitelstva v Drevnei Gretsii. Moskva: Yazyki russkoi kultury.
Leipunska, N. O. 1980. Luterii z Olvii. Arheologia, 33, p. 32-46.
Rusiaeva, A. S . 1979/17. Otchet o raskopkakh na uchastke AGD. Research Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of
Ukraine, f. e. 9495.
Rusiaeva, A. S. 1984/29. Otchet o raskopkakh v Olvii na uchastke AGD v 1984 g. Research Archives of the Institute of Archaeology,
the NAS of Ukraine, f. e. 21261.
Rusiaeva, A. S. 2006а. Stroitelnye ostatki altarei. Drevneishyi temenos Olvii Pontiiskoi (Materialy po arkheologii, istorii i etnografii
Tavrii, Suppl. 2). Simferopol, p. 53-74.
Rusiaeva, A. S. 2006b. Stroitelnye ostatki vtorostepennykh sooruzhenii. Drevneishyi temenos Olvii Pontiiskoi (Materialy po arkheologii,
istorii i etnografii Tavrii, Suppl. 2). Simferopol, p. 75-94.
Sekerskaia, N. M. 1989. Antichnyi gorod Nikonii i ego okruga v VI-IV vv. do n.e. Kyiv: Naukova dumka.
Skudnova, V. M. 1959. Iz neizdannykh materialov Olvii VI-V vv. do n. e. Sovetskaia arkheologiia, ХХІХ-ХХХ, p. 248-262.
Slavin, L. M. 1957/13. Otchet o rabotakh Olviiskoi ekspeditsii 1957 goda. The Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the
NAS of Ukraine, f. e. 3228.
Slavin, L. M. 1961/10. Otchet o rabotakh Olviiskoi ekspeditsii v 1961 godu. The Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the
NAS of Ukraine, f. e. 3798.
Farmakovskii, B. V. 1926. Otchet o raskopkakh v Olvii v 1924 godu. Soobshcheniia Gosudarstvennoi Akademii istorii materialnoi
kultury I. Leningrad, p. 143-163.
Khudiak, M. M. 1962. Iz istorii Nimfeia VI-III vv. do n. e. Leningrad: Gosudarstvennyi Ermitazh.
Shevchenko, T. M. 2021. Luterii, shcho zberigaetsia v muzei NIAZ “Olviia”. Borystenika II: pamiati V. V. Krutilova (arkheologichni
doslidzhennia ostrova Berezan y konteksti evropeiskoi istorii), 5-6 travnia 2021 r. Mykolaiv: NDTs Lukomore, p. 106-108.
Alexandrescu Vianu, M. 2000. Les statues et les reliefs en pierre (Histria IX). Bucarest-Paris.
Apollonia du Pont. 2019. Collections du Louvre et des musées de Bulgarie (catalogue de l’exposition). Sofia.
Bergquist, B. 1967. The Archaic Greek Temenos. A Study of Structure and Function. Lund.
Bergquist, B. 1998. Feasting of Worshipers or Temple and Sacrifice? The Case of Heracleion on Thasos. Ancient Greek Cult Practice
from the Archaeological Evidence. Proceedings of the Fourth International Seminar on Ancient Greek Cult, organized by the Swe-
dish Institute at Athens, 22–24 October 1993. Stockholm, p. 57-72.
Bruneau, Ph. et alii. 1970. L’îlot de la maison des comédiens (Délos XXVII). Paris.
Bujskikh, A. V. 2015. The Southern Temenos in Pontic Olbia (Preliminary Results of the Investigations). Ancient Civilizations from
Scythia to Siberia 21, p. 222-250.
Cahill, N. 2002. Household and City Organization at Olynthus. New Haven-London.
Cahill, N. 2010. Functional Analyses of Ancient House Inventories. Städtisches Wohnen im östlichen Mittelmeerraum 4 Jh. v. Chr. —
1. Jh. n. Chr. Wien, p. 477-495.
Doepner, D. 2002. Steine und Pfeiler für die Götter. Weihgeschenkgattungen in westgriechischen Stadtheiligtümer (Palilia 10). Wiesbaden.
Ducat, J. 1964. Périrrhantèria. Bulletin de Correspondance Hellénique 88, 2, p. 577 — 606.
Ducrey, P., Metzger, I.R., Reber, K. 1993. Le Quartier de la Maison aux mosaїques (Eretria VIII). Lausanne.
Fourrier, S., Hermany, A. 2006. Le sanctuaire d’Aphrodite. Des origines au début de l’époque impériale (Amathonté IV). Athènes.
Gebhard, E. R. 2002. Caves and Cults at the Isthmian Sanctuary of Poseidon. Peloponnesian Sanctuaries and Cults. Proceedings of the
Ninth International Symposium at the Swedish Institute at Athens, 11 — 13 June 1994. Stockholm, p. 63-74.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 448
Genovese, G. 1999. I santuari rurali nella Calabria Greca. Roma.
Guettel Cole, S. 1988. The Uses of Water in Greek Sanctuaries. Early Greek Cult Practice.�������������������������������������������� Proceedings of the Fifth International Sym-
posium at the Swedish Institute at Athens, 26-29 June, 1986. Stockholm, p. 162-165.
Håland, E. J. 2007. From Water in Greek Religion, Ancient and Modern, to the Wider Mediterranean and Beyond. Comparative
Civilizations Review 56, 56, p. 56-75.
Håland, E. J. 2009. Water Sources and the Sacred in Modern and Ancient Greece and Beyond. Water History 1, 1, p. 83-108.
Hoepfner, W. 1999. Die Epoche der Griechen. Geschichte des Wohnens 1. 5000 v. Chr. - 500 n. Chr. Vorgeschichte, Frühgeschichte,
Antike. Stuttgart, p. 123-608.
Linders, T. 1987. Gods, Gifts, Society. Gifts to the Gods. Proceedings of the Uppsala Symposium 1985. Uppsala, p. 115-122.
Reber, K. 1998. Die klassischen und hellenistischen Wohnhäuser im Westquartier (Eretria X). Lausanne.
Robinson, D. M. 1930. Architecture and Sculpture: Houses and other Buildings (Olynthus II). Baltimore, London.
Robinson, D. M., Graham, J. W. 1938. The Hellenic House. A Study of the Houses Found at Olynthus with a Detailed Account of those
Excavated in 1931 and 1934 (Olynthus VIII). Baltimore, London.
Zaidman, B., Pantel, P.S. 1989. Religion in the Ancient Greek City. English transl. Cambridge.
|
| id | arheologia-com-ua-article-281 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:04:19Z |
| publishDate | 2021 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/b3/b7c019e8e8d6322df78eaff474a95fb3.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-2812022-04-28T16:02:56Z Olbian Perirantheria Ольвийские перирантерии Ольвiйськi перирантерiї Buiskykh, Alla Shevchenko, Tetiana Northern Black Sea region, Olbia, temenos, perirantherion, votive offerings, louterion Північне Причорномор’я, Ольвія, теменос, перирантерій, вотивні приношення, лутерій From Olbia’s excavations comes a series of ceramic and stone, mostly marble, large open vessels in the shape of shallow bowls, which were installed on high pedestals. On ceramic vessels the stamped decor on the outside of the edge; it usually consisted of several relief belts – Ionic cymatium (ovolos), one or two pearl cords; in the case of marble vessels, only profiling was marked on the outer side of the edge. Such vessels in the modern literature are interpreted as perirantheria. According to the conditions of the finds and the style of the ornament, the earliest of the known vessels belong to the late Archaic period. The peak of their usage falls on the 5th century BCE. In Olbia, perirantheria have been found in two cult sites, the Western and Southern temenoi, the botroses, and the cultural strata. Their belonging to the cult inventory is unconditional. A wide range of analogies, known from the monuments of the Mediterranean, indicate that the perirantheria were intended for sacred water, which was used for ritual ablutions before and after the sacrifices. Traces of burning on a ceramic vessel originating from the Western Temenos suggest that at some stage of its operation it could be used as an altar for burning offerings. In the late Classical and Hellenistic periods, louteria became a part of everyday life – identical in shape water vessels, also made of ceramics and stone, mostly marble, but smaller in size. These vessels stood on high pedestals, often designed as fluted columns. The context of such finds is mainly related to residential buildings in both the Mediterranean and Olbia, which suggests a change in their functional usage. In addition, the study of the Olbian collection of ritual vessels opens another unknown page in the nomenclature of goods brought to Olbia. Из раскопок Ольвии происходит серия керамических и каменных, преимущественно мраморных, больших открытых сосудов в форме неглубоких чаш, которые устанавливались на высоких ножках-пьедесталах. На керамические сосуды нанесен штампованный декор по внешней стороне края; обычно он состоял из нескольких рельефных поясов — ионийского киматия (ов), одного или двух шнуров жемчужника; у мраморных сосудов по внешней стороне края была обозначена только профилировка. Такие сосуды в современной литературе принято интерпретировать в качестве перирантериев (perirantheria). Согласно условиям находок и стилистике орнамента, наиболее ранние из известных сосудов относятся к позднеархаическому времени. Пик их использования приходится на V в. до н. э. В Ольвии перирантерии обнаружены на двух культовых участках, Западном и Южном теменосах, в ботросах и в культурных напластованиях. Безусловной является их принадлежность к культовому инвентарю. Широкий круг аналогий, известный по памятникам Средиземноморья, свидетельствует, что перирантерии предназначались для священной воды, которая использовалась для ритуальных омовений перед началом жертвоприношений и после таковых. Следы горения на керамическом сосуде, происходящем из Западного теменоса, подсказывают, что на каком-то этапе своей эксплуатации он мог использоваться и в качестве алтаря для сожжения пожертвований. В позднеклассическое — эллинистическое время частью ежедневного быта становятся лутерии (louteria) — идентичные по форме сосуды для воды, также изготовленные из керамики и камня, преимущественно мрамора, но меньших размеров. Эти сосуды стояли на высоких подставках-пьедесталах, часто проработанных в виде каннелированных колонок. Контекст таких находок связан преимущественно с жилыми домами как в Средиземноморье, так и в Ольвии, что позволяет высказать предположение об изменении их функционального использования. Кроме того, изучение ольвийской коллекции ритуальных сосудов открывает еще одну неизвестную страницу номенклатурного состава товаров, привозимых в Ольвию. У статті здійснено узагальнювальний огляд відкритих кам’яних та керамічних посудин, знайдених на священних ділянках Ольвії, уточнено їх датування у межах кінця VI―V ст. до н. е. Ідеться про перирантерії ― посудини для води на кшталт неглибоких блюд, що встановлювалися на вертикальних ніжках-п’єдесталах та використовувалися під час ритуальних дій. Зроблено спробу їх функціональної атрибуції стосовно культів, що відправлялися в Ольвії. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2021-12-10 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/281 10.15407/arheologia2021.04.035 Arheologia; No 4 (2021): Arheologia; 35-48 Археологія ; № 4 (2021): Arheologia; 35-48 Археология; № 4 (2021): Arheologia; 35-48 2616-499X 0235-3490 10.15407/arheologia2021.04 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/281/260 |
| spellingShingle | Північне Причорномор’я Ольвія теменос перирантерій вотивні приношення лутерій Buiskykh, Alla Shevchenko, Tetiana Ольвiйськi перирантерiї |
| title | Ольвiйськi перирантерiї |
| title_alt | Olbian Perirantheria Ольвийские перирантерии |
| title_full | Ольвiйськi перирантерiї |
| title_fullStr | Ольвiйськi перирантерiї |
| title_full_unstemmed | Ольвiйськi перирантерiї |
| title_short | Ольвiйськi перирантерiї |
| title_sort | ольвiйськi перирантерiї |
| topic | Північне Причорномор’я Ольвія теменос перирантерій вотивні приношення лутерій |
| topic_facet | Northern Black Sea region Olbia temenos perirantherion votive offerings louterion Північне Причорномор’я Ольвія теменос перирантерій вотивні приношення лутерій |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/281 |
| work_keys_str_mv | AT buiskykhalla olbianperirantheria AT shevchenkotetiana olbianperirantheria AT buiskykhalla olʹvijskieperiranterii AT shevchenkotetiana olʹvijskieperiranterii AT buiskykhalla olʹvijsʹkiperiranterií AT shevchenkotetiana olʹvijsʹkiperiranterií |