Глечик із Сарати
The results of the visual study of well-known and repeatedly published jag from grave no. 13 of the barrow no. 10 near Sarata village in Odesa Region are shown in the paper. The barrow was excavated by professor of the Kyiv St. Volodymyr University F.I. Knauer in 1888—1890. According to the publicat...
Збережено в:
| Опубліковано в: | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2018 |
| Випуск: | 3 |
| Сторінки: | 85-90 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2018
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/29 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |  |
Репозитарії
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824335262023680 |
|---|---|
| author | Gavryliuk, Nadiia O. |
| author_facet | Gavryliuk, Nadiia O. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Nadiia O. Gavryliuk",
"institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Gavryliuk, Nadiia O. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 90 |
| container_issue | 3 |
| container_start_page | 85 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2019-12-04T18:17:25Z |
| description | The results of the visual study of well-known and repeatedly published jag from grave no. 13 of the barrow no. 10 near Sarata village in Odesa Region are shown in the paper. The barrow was excavated by professor of the Kyiv St. Volodymyr University F.I. Knauer in 1888—1890. According to the publication of the first results of study, the localization and composition of the barrow group is specified. In the paper the burial no. 13 and the vessel which was placed behind the scull are described.
The study of the decoration of Sarata jug de visu in the National Museum of History of Ukraine allows to conclude that the volutes typical for the Basarabi Culture were ending not only with curls as was previously considered but with two heads of snakes (fig. 4, 3). The volute with the snake head was filled with white paste on the right side, and with pink paste on the left. The enlargement of images suggests that the heads appeared later. They were marked by deep notches, not by a small-notched stamp by which the ornament of the vessel was spouted. The white paste filling the head of snake is more dense on the right side. These observations somewhat change the opinion on the image on Sarata vessel.
Probably the images were made in different time. So, the initial decoration was engraved during the manufacture of the vessel among Culture of Basarabi. The image of the snake heads was added later. Perhaps it was done while preparing the vessel for a funerary ritual — after all the snake image had a chthonic meaning in many cultures. There was made a conclusion that the jug was decorated not with geometrical but with subject ornament. The aviability of realistic depicted heads of snakes allows recall the Scythian animal style. No one can exclude that the Sarata burial had been made just in the Early Scythian time using the vessel preserved as a relic for a long time. If such observations will receive additional arguments the burial no. 13 of the barrow no. 10 near Sarata could be included in the small group of Early Scythian burials of the Steppe zone. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2018.03.085 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:01:07Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 85
© Н.О. Гаврилюк, 2018
Н.О. Гаврилюк *
Глечик із Сарати 1
УДК 903.23(477.74)«638»
* Гаврилюк Надія Оксентіївна — провідний науко-
вий співробітник Інституту археології НАН Украї-
ни, доктор історичних наук. ORCID: 0000-0002-2369-
5701. Гаврилюк. gavrylyuk_na@ukr. net
https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.03.085
Наведено нове зображення добре відомого фахівцям гле-
чика з кургану 10, поховання 13 біля с. Сарата на Одещи-
ні, розкопаного в 1888—1990 рр. Ф.І. Кнауером. Візуальне
вивчення посудини свідчить, що орнаментація, нанесена
дрібнозубчастим штампом, пізніше підправлена, внаслі-
док чого волюти, які характерні для кераміки культури
Басарабь, закінчуються голівками змій. Висловлено при-
пущення, що глечик, орнаментований у стилі кераміки
цієї культури, міг «дожити» до ранньоскіфського часу.
К л ю ч о в і с л о в а: ранньоскіфський час, Північне
Причорномор'я, Кнауер, Сарата, культура Басарабь.
Глечик1 із Сарати добре відомий фахівцям-
скіфологам. В ін інтерпретується як одне зі
свідчень проникнення на територію Північно-
Західного Причорномор’я кераміки «фракій-
ського вигляду» (Мелюкова 1979, с. 68—69,
рис. 23; Ванчугов, Черняков 1984, с. 18, рис. 3,
12; Ванчугов 1998, с. 38; Махортых 2005, с. 356,
рис. 137, 1; Дараган, Подобед 2013, с. 40; Кай-
зер, Гаврилюк, Кашуба, Кулькова 2017, с. 143,
рис. 5, 3). Знайомство зі знахідкою у фондах
НМІУ 2 дозволило дещо відкоригувати інфор-
мацію про цю посудину.
Глечик походить із розкопок професора
Київського університету Ф.І. К науера, про-
ведених у 1888—1990 рр. біля німецької коло-
нії Сарата в «Аккерманском уезде Бессараб-
ской губернии» (Кнауэр 1889). Курганна група
була розташована за 15 верст (16 км) на пів-
ніч від с. Сарата (нині районний центр Одесь-
кої обл.) Автор розкопок стверджує, що курга-
ни розташовані «у долині ріки» (Кнауэр 1899,
с. 31). Однак план місцевості, надрукований
раніше (Кнауэр 1889, с. 32) (на що не звернули
1 Робота здійснена при виконанні проекту № 90 216
Фонду Фольксваген.
2 Автор вдячна співробітникам Національного музею
історії України О. Пукліній та С. Діденко за допо-
могу в роботі у фондах НМІУ.
увагу дослідники, котрі неодноразово публі-
кували знахідки із Сарати), свідчить, що кур-
ган, який нас цікавить, був локалізований на
лівому березі р. Сарата на мисі при впадінні в
неї р. Ручай. Він входив у групу з п’яти (11, 10,
5, 9; і, можливо, 12) курганів (рис. 1). Раніше
об’єднувались в одну дві курганні групи біля
зазначеного села — кургани лівобережні, що
тут описуються, і правобережні, розташова-
ні на правому березі р. Сарата. Оскільки вони
знаходилися, як зазначає дослідник, на землях
пана Фріденсфельде (Кнауэр 1889), то всі кур-
гани вважались такими, що походять з одні-
єї групи, й іноді кераміка з кургану 3 (кубок з
орнаментом та черпак) описується як знахідки
із Сарати. Однак, вони віднесені та зашифро-
вані у фондах НМІУ до знахідок із Мирнопіл-
ля (Фріденсфельде). Насправді з групи Сарата,
розташованої на лівому березі, походить лише
один глечик, який тут описується.
Глечик походить із кургану 10, який зна-
ходився в центрі групи. Його висота скла-
дає 5,5 м. Насип розтягнутий по лінії північ-
південь і має параметри 24/28 м на 30/32 м. Під
насипом виявлено 18 поховань різних історич-
них епох (рис. 2). К урган досліджувався «ко-
лодязем» розміром 15 × 17 м, стратиграфія (у
сучасному розумінні) не простежувалася, але
відзначаються т. зв. «поверхи», які дозволяють
певною мірою простежити взаємне розташу-
вання похованих. Також зазначається, що по-
ховання, яке нас цікавить, було розташоване в
центрі кургану на глибині 0,4 м від його вер-
шини (Кнауэр 1890, с. 35), на одному рівні з
похованням 12.
Поховальна яма поховання 13, як і в інших
подібних об’єктах, не простежена. Похований
описаний досить точно: скелет лежав «на спи-
не головой к западу, лицом и ногами на восток.
Ноги вытянуты, при чем, правая лежит верти-
кально на левой. Рост 1,6 м. Череп распался. До-
лихоцефал. Лоб не совсем низкий и более прямой.
Расстояние между глазных костей 0,1 м, между
плечами —0,43 м. Правая рука вытянута вдоль
туловища, нижняя часть левой лежала над жи-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 386
вотом. Следы дерева. Непосредственно за голо-
вой стоял довольно большой и цельный горшок с
широким основанием, с ушком, процарапанною,
белой краской выкрашенною орнаментациею»
(Кнауэр 1890, с. 35).
Немає сенсу зупинятися на описі всіх зна-
хідок із передскіфських поховань із кургану 10,
оскільки вони докладно описані, проаналізова-
ні та продатовані В .П. В анчуговим (Ванчугов
1998, с. 36—41). В.П. Ванчугов датував похован-
ня 13 VIII — першою половиною VII ст. до н. е.
Він погодився з А.І. Мелюковою щодо прина-
лежності глечика із Сарати до кераміки куль-
тури Басарабь (Мелюкова 1979, с. 68—69). Від-
значимо лише, що всі знахідки, у тому числі ан-
тропологічні, передані «с разрешения Комиссии,
для исследования Физико-медецинскому обществу
при университете св. Владимира» (ОАК за 1899
год., с. 41). Пізніше вони опинились у фондах
НМІУ, оскільки знахідки з музею Університету
були передані до цієї музейної установи.
Рис. 1. План курганних груп біля с. Сарата (Кнауэр 1888)
Рис. 2. Курган 10 біля с. Сарата (Кнауэр 1890)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 87
Однак зупинимося на глечику з похован-
ня 13 кургану 10 біля с. Сарата, опис якого та
зображення в публікаціях Ф.І. Кнауера не ви-
кликають сумнівів щодо його ідентифікації.
Глечик із Сарати (НМІУ, № 4551) відноситься
до закритих посудин із циліндричним горлом,
з відігнутими вінцями, кулеподібним, тро-
хи приплюснутим тулубом та пласким дном.
Стрічкова ручка кріпилася до краю посудини
та її плічка. Висота глечика становить 17,5 см,
діаметр вінець —11,8 см, тулуба — 20 см, дна —
9,5 см. В иготовлена посудина з темно-сірої,
гарно відмуленої формувальної маси з вклю-
ченням овальних частинок базальту в тісті. Зо-
внішня поверхня покрита чорним лощінням.
За формальною класифікацією посудина від-
носиться до типу 10, варіанту 2 лощеного посу-
ду з ручками із поховань передскіфського пері-
оду (Гаврилюк 2017, с. 135).
Глечик декорований орнаментом, що зай
має всю його поверхню і виконаний відбит-
ками дрібнозубчастого штампа (рис. 4, 2).
Під вінцями знаходиться облямівка 1,0 см за-
вширшки, заповнена скісними відрізками. Від
смуги у трьох місцях спускаються подовже-
ні трикутники гострими кутами донизу, запо-
внені горизонтальними дрібнозубчастими від-
різками. Гострі кути цих відрізків упираються
в невисокі круглі виступи-горбки, оточені жо-
лобками. На плічках під жолобками та під го-
стрими кутами верхніх трикутників розташо-
вані такі ж подовжені трикутники, гострий кут
Рис. 4. Глечик із поховання 13 кургану 10 біля с. Сарата 1 — зображен-
ня посудини (за: А.М. Мелюкова 1979); 2 — глечик із фондів НМІУ;
3 — фрагмент декорування глечика із Сарати
Рис. 3. Поховання 13 кургану 10 (Кнауэр 1890)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 388
кожного з яких доходить майже до дна посуди-
ни. Під жолобками, на плічках посудини роз-
ташована облямівка, заповнена повторювани-
ми косими відрізками, спрямованість яких на
деяких ділянках змінюється. К інці цієї обля-
мівки під нижнім кріпленням ручки посудини
утворюють волюти, що відзначалися на зобра-
женнях посудини до візуального її вивчення
(Мелюкова, 1979, с. 69, рис. 23; Ванчугов 1998,
с. 38, рис. 1, 7—8; рис. 4, 1 та інші), і закінчу-
ються простими завитками.
Знайомство з декоруванням глечика із
Сарати de visu дозволяє стверджувати, що
волюти закінчуються двома голівками змій
(рис. 4, 3). Добре «читається» відкрита паща
(без жала) і очі кожної змії. Між вертикаль-
ними трикутниками звисають напівкруглі
«драпірування» шириною 1,7 см, також ви-
конані зубчастим штампом. Обмежені ними
ділянки заповнені короткими горизонталь-
ними жолобками (рис. 4, 1, 2). В ідзначимо,
що весь орнамент був затертий пастою. В о-
люта із головкою змії праворуч була заповне-
на білою пастою, а ліворуч — рожевою. Збіль-
шення зображень дозволяє висловити при-
пущення про те, що голівки з’явилися дещо
пізніше. В они нанесені глибокими насічка-
ми, а не дрібнозубчастими відбитками. Біла
паста, що заповнює голівку змії праворуч,
більш щільна. Зразки маси із заповнень від-
битків дрібнозубчастого штампу та із зобра-
жання обох голівок відібрано для ґрунтовних
аналізів. Можливо їхні результати дозволять
більш впевнено говорити про особливості
декорування посудини. Однак зазначені спо-
стереження вже зараз дещо змінюють оцін-
ку зображення на посудині із Сарати. Можна
припускати наступне:
1. Можливо, йдеться про різночасові зо-
браження. Основна орнаментація, без сумніву,
була нанесена під час виготовлення посудини
в середовищі культури Басарабь. Зображення
голівок нанесене трохи пізніше. Імовірно, при
підготовці посудини для використання в похо-
вальному ритуалі. Адже зображення змій у ба-
гатьох народів мало хтонічне значення, не ка-
жучи вже про те, що посудина знайдена в по-
хованні поряд із головою небіжчика.
2. Глечик декорований не геометричним,
а сюжетним орнаментом. Поява реалістично
зображених голівок змій дозволяє пригадати
скіфській звіриний стиль. Можливо, похован-
ня із Сарати було здійснене вже в ранньоскіф-
ський час із використанням посудини, що до-
вгий час зберігалась як реліквія.
3. Якщо подібні спостереження отримають
додаткові аргументи, поховання 13 у кургані 10
біля с. Сарата можна буде включити в нечис-
ленну групу ранньоскіфських поховань степо-
вої зони.
Ванчугов В.П. Киммерийские погребения Южной Бесса-
рабии (из коллекций Национального исторического
музея). Древнее Причерноморье. IV -е чтения памяти
профессора Петра Осиповича Карышковского. Одесса,
1998, с. 36—45.
Ванчугов В.П., Черняков И.Т. Северо-Западное Причер-
номорье на рубеже эпох бронзы и железа. Ранний
железный век Северо-Западного Причерноморья. Киев,
1984, с. 5—24.
Гаврилюк Н.А. Лепная керамика ранних кочевников Се-
верного Причерноморья (IX — первая половина
VII в. до н. э). Киев, 2017.
Дараган М.Н., Подобед В .А. Жаботинский горизонт и
черногоровская культура: хронологические соотно-
шения. Причерноморье в античное и раннесредневеко-
вое время. Ростов-на-Дону, 2013, с. 32—46.
Кайзер Э., Гаврилюк Н.А., Кашуба М.Т., Кулькова М.А.
Сосуды «фракийской группы» из степных пред-
скифских погребений в Северном Причерноморье:
возможности изучения. Археологія та давня істо-
рія України. Старожитності раннього залізного віку.
Київ, 2017, вип. 2 (23), с. 137—151.
Кнауэр Ф.И. Чтения Ф.И. К науэра о произведении им
раскопки курганов в Ю жной Бесарабии (описании
раскопанных курганов. Чтения в Историческом обще-
стве Нестора Летописца. Киев, 1888, кн. III, с. 30—49.
Кнауэр Ф.И. В торая археологическая раскопка около
села Сарата (в Южной Бесарабии). Чтения в Исто-
рическом обществе Нестора Летописца. Киев, 1889,
кн. IV, с. 31—41
Кнауэр Ф.И. Р аскопки в А ккерманском уезде. Труды XI
Археологического съезда в Києве. Протоколы. Москва,
1902, т. II, c. 150—151.
Махортых С.В. Киммерийцы Северного Причерноморья.
Киев, 2005.
Мелюкова А.И. Скифия и фракийский мир. Москва, 1979.
Отчеты А рхелогической К омиссии за 1899 г. Санкт-
Петербург, 1902, с. 150—151.
Надійшла 30.08.2018
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 89
Н.А. Гаврилюк
Ведущий научный сотрудник Института археологии НАН Украины, д.и.н.,
ORCID: 0000-0002-2369-5701. Гаврилюк gavrylyuk_na@ukr.net
Кувшин из САраты
Показаны результаты визуального исследования известного и неоднократно опубликованного
кувшина из погребения 13 кургана 10 у с. Сарата на Одещине, раскопанного профессором Киев-
ского университета св. Владимира Ф.И. Кнауэром в 1888—1890 гг. По публикации первых резуль-
татов исследований Ф.И. Кнауэра уточняется локализация и состав курганной группы. Приво-
дится описание погребения 13 и сосуда, стоявшего за головой погребенного.
Изучение декора кувшина с Сараты de visu в Национальном музее истории Украины позволяет
утверждать, что волюты, характерные для культуры Басараби, заканчиваются не просто завитка-
ми, как считалось ранее, а двумя головками змей (рис. 4, 3). Правая волюта с головкой змеи была
заполнена белой пастой, левая — розовой. Увеличение изображений позволяет предполагать, что
головки появились несколько позже. Они нанесены глубокими насечками, а не мелкозубчатым
штампом, которым выполнен орнамент сосуда. Белая паста, заполняющая головку змеи, спра-
ва более плотная. Указанные наблюдения несколько меняют оценку изображения на сосуде с
Сараты.
Возможно, речь идет о разновременных изображениях. Так, основная орнаментация была на-
несена при изготовлении сосуда в среде культуры Басараби. Изображение головок появилось по-
зже, возможно, при подготовке сосуда к использованию в погребальном ритуале — ведь изобра-
жение змей у многих народов имело хтоническое значение. Таким образом, кувшин декорирован
не геометрическим, а сюжетным орнаментом. Появление реалистично изображенных головок
змей позволяет вспомнить скифский звериный стиль. Возможно, захоронение из Сараты было
осуществлено уже в раннескифское время с использованием сосуда, который долгое время хра-
нился как реликвия. Если эти наблюдения получат дополнительные аргументы, захоронение 13
в кургане 10 около с. Сарата можно будет включить в немногочисленную группу раннескифских
погребений степной зоны.
К л ю ч е в ы е с л о в а: раннескифское время, Северное Причерноморье, Кнауэр, Сарата, культура Басарабь.
Nadiia O. Gavryliuk
Dr. Hab., Leading Researcher of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine,
ORCID: 0000-0002-2369-5701, gavrylyuk_na@ukr.net
THE JUG FROM SARATA
The results of the visual study of well-known and repeatedly published jag from grave no. 13 of the barrow
no. 10 near Sarata village in Odesa Region are shown in the paper. The barrow was excavated by professor
of the Kyiv St. Volodymyr University F.I. Knauer in 1888—1890. According to the publication of the first
results of study, the localization and composition of the barrow group is specified. In the paper the burial
no. 13 and the vessel which was placed behind the scull are described.
The study of the decoration of Sarata jug de visu in the National Museum of History of Ukraine allows to
conclude that the volutes typical for the Basarabi Culture were ending not only with curls as was previously
considered but with two heads of snakes (fig. 4, 3). The volute with the snake head was filled with white
paste on the right side, and with pink paste on the left. The enlargement of images suggests that the heads
appeared later. They were marked by deep notches, not by a small-notched stamp by which the ornament
of the vessel was spouted. The white paste filling the head of snake is more dense on the right side. These
observations somewhat change the opinion on the image on Sarata vessel.
Probably the images were made in different time. So, the initial decoration was engraved during the
manufacture of the vessel among Culture of Basarabi. The image of the snake heads was added later. Perhaps
it was done while preparing the vessel for a funerary ritual — after all the snake image had a chthonic
meaning in many cultures. There was made a conclusion that the jug was decorated not with geometrical
but with subject ornament. The aviability of realistic depicted heads of snakes allows recall the Scythian
animal style. No one can exclude that the Sarata burial had been made just in the Early Scythian time
using the vessel preserved as a relic for a long time. If such observations will receive additional arguments
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 390
the burial no. 13 of the barrow no. 10 near Sarata could be included in the small group of Early Scythian
burials of the Steppe zone.
K e y w o r d s: Early Scythian period, Nothern Black Sea area, Knauer, Sarata, Culture of Basarabi.
References
Daragan M.N., Podobed V.A. Zhabotinskii gorizont i chernogorovskaia kultura: khronologicheskie sootnosheniia. Prichernomore
v antichnoe i rannesrednevekovoe vremia. Rostov-na-Donu, 2013, pp. 32-46.
Gavriliuk N.A. Lepnaia keramika rannikh kochevnikov Severnogo Prichernomoria (IX - pervaia polovina VII v. do n. e). Kyiv,
2017.
Kaizer E., Gavriliuk N.A., Kashuba M.T., Kulkova M.A. Sosudy “frakiiskoi gruppy” iz stepnykh predskifskikh pogrebenii v
Severnom Prichernomore: vozmozhnosti izucheniia. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy. Starozhytnosti rannoho zaliznoho
viku. Kyiv, 2017, no. 2(23), pp. 137-151.
Knauer F.I. Chteniia F.I. Knauera o proizvedenii im raskopki kurganov v Iuzhnoi Besarabii (opisanii raskopannykh kurganov.
Chteniia v Istoricheskom obshchestve Nestora Letopistca. Kiev, 1888, vol. 3, pp. 30-49.
Knauer F.I. Vtoraia arkheologicheskaia raskopka okolo sela Sarata (v Iuzhnoi Besarabii). Chteniia v Istoricheskom obshchestve
Nestora Letopistca. Kiev, 1889, vol. 4, pp. 31-41.
Knauer F.I. Raskopki v Akkermanskom uezde. Trudy XI Arkheologicheskogo sezda v Kieve. Protokoly. Moskva, 1902, vol. 2, pp. 150-
151.
Makhortykh S. V. Kimmeriitcy Severnogo Prichernomoria. Kyiv, 2005.
Meliukova A.I. Skifiia i frakiiskii mir. Moskva, 1979.
Otchety Arkheologicheskoi Komissii za 1899 g. Sankt-Peterburg, 1902, pp. 150-151.
Vanchugov V.P. Kimmeriiskie pogrebeniia Iuzhnoi Bessarabii (iz kollektcii Natcionalnogo istoricheskogo muzeia). Drevnee
Prichernomore. IV-e chteniia pamiati professora Petra Osipovicha Karyshkovskogo. Odessa, 1998, pp. 36-45.
Vanchugov V.P., Cherniakov I.T. Severo-Zapadnoe Prichernomore na rubezhe epokh bronzy i zheleza. Rannii zheleznyi vek
Severo-Zapadnogo Prichernomoria. Kyiv, 1984, pp. 5-24.
|
| id | arheologia-com-ua-article-29 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:01:07Z |
| publishDate | 2018 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/61/f2fa8b2f7278c8702073eb7e5332f961.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-292019-12-04T18:17:25Z The Jug from Sarata Кувшин из Сараты Глечик із Сарати Gavryliuk, Nadiia O. Early Scythian period, Nothern Black Sea area, Knauer, Sarata, Culture of Basarabi. раннескифское время, Северное Причерноморье, Кнауэр, Сарата, культура Басарабь. ранньоскіфський час, Північне Причорномор'я, Кнауер, Сарата, культура Басарабь. The results of the visual study of well-known and repeatedly published jag from grave no. 13 of the barrow no. 10 near Sarata village in Odesa Region are shown in the paper. The barrow was excavated by professor of the Kyiv St. Volodymyr University F.I. Knauer in 1888—1890. According to the publication of the first results of study, the localization and composition of the barrow group is specified. In the paper the burial no. 13 and the vessel which was placed behind the scull are described. The study of the decoration of Sarata jug de visu in the National Museum of History of Ukraine allows to conclude that the volutes typical for the Basarabi Culture were ending not only with curls as was previously considered but with two heads of snakes (fig. 4, 3). The volute with the snake head was filled with white paste on the right side, and with pink paste on the left. The enlargement of images suggests that the heads appeared later. They were marked by deep notches, not by a small-notched stamp by which the ornament of the vessel was spouted. The white paste filling the head of snake is more dense on the right side. These observations somewhat change the opinion on the image on Sarata vessel. Probably the images were made in different time. So, the initial decoration was engraved during the manufacture of the vessel among Culture of Basarabi. The image of the snake heads was added later. Perhaps it was done while preparing the vessel for a funerary ritual — after all the snake image had a chthonic meaning in many cultures. There was made a conclusion that the jug was decorated not with geometrical but with subject ornament. The aviability of realistic depicted heads of snakes allows recall the Scythian animal style. No one can exclude that the Sarata burial had been made just in the Early Scythian time using the vessel preserved as a relic for a long time. If such observations will receive additional arguments the burial no. 13 of the barrow no. 10 near Sarata could be included in the small group of Early Scythian burials of the Steppe zone. Показаны результаты визуального исследования известного и неоднократно опубликованного кувшина из погребения 13 кургана 10 у с. Сарата на Одещине, раскопанного профессором Киевского университета св. Владимира Ф.И. Кнауэром в 1888—1890 гг. По публикации первых результатов исследований Ф.И. Кнауэра уточняется локализация и состав курганной группы. Приводится описание погребения 13 и сосуда, стоявшего за головой погребенного. Изучение декора кувшина с Сараты de visu в Национальном музее истории Украины позволяет утверждать, что волюты, характерные для культуры Басараби, заканчиваются не просто завитками, как считалось ранее, а двумя головками змей (рис. 4, 3). Правая волюта с головкой змеи была заполнена белой пастой, левая — розовой. Увеличение изображений позволяет предполагать, что головки появились несколько позже. Они нанесены глубокими насечками, а не мелкозубчатым штампом, которым выполнен орнамент сосуда. Белая паста, заполняющая головку змеи, справа более плотная. Указанные наблюдения несколько меняют оценку изображения на сосуде с Сараты. Возможно, речь идет о разновременных изображениях. Так, основная орнаментация была нанесена при изготовлении сосуда в среде культуры Басараби. Изображение головок появилось позже, возможно, при подготовке сосуда к использованию в погребальном ритуале — ведь изображение змей у многих народов имело хтоническое значение. Таким образом, кувшин декорирован не геометрическим, а сюжетным орнаментом. Появление реалистично изображенных головок змей позволяет вспомнить скифский звериный стиль. Возможно, захоронение из Сараты было осуществлено уже в раннескифское время с использованием сосуда, который долгое время хранился как реликвия. Если эти наблюдения получат дополнительные аргументы, захоронение 13 в кургане 10 около с. Сарата можно будет включить в немногочисленную группу раннескифских погребений степной зоны. Наведено нове зображення добре відомого фахівцям глечика з кургану 10, поховання 13 біля с. Сарата на Одещині, розкопаного в 1888—1990 рр. Ф.І. Кнауером. Візуальне вивчення посудини свідчить, що орнаментація, нанесена дрібнозубчастим штампом, пізніше підправлена, внаслідок чого волюти, які характерні для кераміки культури Басарабь, закінчуються голівками змій. Висловлено припущення, що глечик, орнаментований у стилі кераміки цієї культури, міг «дожити» до ранньоскіфського часу. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2018-09-01 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/29 10.15407/archaeologyua2018.03.085 Arheologia; No 3 (2018): Arheologia; 85-90 Археологія ; № 3 (2018): Археологія; 85-90 Археология; № 3 (2018): Arheologia; 85-90 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2018.03 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/29/28 |
| spellingShingle | ранньоскіфський час Північне Причорномор'я Кнауер Сарата культура Басарабь. Gavryliuk, Nadiia O. Глечик із Сарати |
| title | Глечик із Сарати |
| title_alt | The Jug from Sarata Кувшин из Сараты |
| title_full | Глечик із Сарати |
| title_fullStr | Глечик із Сарати |
| title_full_unstemmed | Глечик із Сарати |
| title_short | Глечик із Сарати |
| title_sort | глечик із сарати |
| topic | ранньоскіфський час Північне Причорномор'я Кнауер Сарата культура Басарабь. |
| topic_facet | Early Scythian period Nothern Black Sea area Knauer Sarata Culture of Basarabi. раннескифское время Северное Причерноморье Кнауэр Сарата культура Басарабь. ранньоскіфський час Північне Причорномор'я Кнауер Сарата культура Басарабь. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/29 |
| work_keys_str_mv | AT gavryliuknadiiao thejugfromsarata AT gavryliuknadiiao kuvšinizsaraty AT gavryliuknadiiao glečikízsarati AT gavryliuknadiiao jugfromsarata |