Надгробок римського легіонера Гая Валерія Віктора з Ольвії
The article examines the epitaph on the Roman soldier’s tombstone found in 2004 at the necropolis of Olbia. In 2009, 20 m from the place of the find, the male burial of the end of 2nd — 3rd century CE with remains of Roman soldiers’ shoes was discovered. Direct connection of the gravestone with this...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2018 |
| Heft: | 3 |
| Сторінки: | 91-98 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2018
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/30 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |  |
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824336281239552 |
|---|---|
| author | Kozlenko, Roman A. |
| author_facet | Kozlenko, Roman A. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Roman A. Kozlenko",
"institution": "National Historical-Archaeological Reserve “Olbia”, the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": "0000-0001-5602-7796"
}
] |
| author_orcid_str_mv | 0000-0001-5602-7796 |
| author_sort | Kozlenko, Roman A. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 98 |
| container_issue | 3 |
| container_start_page | 91 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2019-12-04T18:17:25Z |
| description | The article examines the epitaph on the Roman soldier’s tombstone found in 2004 at the necropolis of Olbia. In 2009, 20 m from the place of the find, the male burial of the end of 2nd — 3rd century CE with remains of Roman soldiers’ shoes was discovered. Direct connection of the gravestone with this burial is not excluded. If this comparison is reasonable one can assume that the buried was a soldier-veteran who served 26 years in the Legio I Italica of the Roman army — Gaius Valerius Victor. The tombstone to him was made by T. Aurelio Piscinus, probably a fellow soldier. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2018.03.091 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:01:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 91
© Р.О. Козленко, 2018
Р.О. Козленко *
НАДГРОБОК РИМСЬКОГО ЛЕГІОНЕРА
ГАЯ ВАЛЕРІЯ ВІКТОРА З ОЛЬВІЇ
УДК 904.5/.6(477.73)«652»
* КОЗЛЕНКО Роман Олександрович — м. н. с. від-
ділу археології Н ижнього Побужжя Н аціонального
історико-археологічного заповідника «Ольвія» НАН
України.
https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.03.091
Представлений надгробок римського легіонера Гая Ва-
лерія Віктора, знайдений на некрополі Ольвії у 2004 р. У
2009 р., на відстані 20 м від місця знахідки, було дослі-
джено чоловіче поховання II—III ст. н. е. із залишками
характерного для римських солдатів взуття із бронзови-
ми цвяхами. Є підстави вважати, що цим чоловіком міг
бути саме Гай Валерій Віктор — ветеран римської армії.
К л ю ч о в і с л о в а: надгробок, епітафія, легіонер, ве-
теран, римська армія, амуніція, I Італійський легіон,
Ольвія.
Вивчення теми римської військової присут-
ності в Ольвії є актуальним напрямом в дослі-
дженні історії цього античного міста. Одним із
доказів перебування підрозділів римської армії
в регіоні Північного Причорномор’я є римські
солдатські надгробки. На даний час з розкопок
Ольвії відомо 12 римських надгробків (IOSPE.
I2. 234—237; З убарь, Козуб 2002; 2004; 2005;
Козуб 2002, с. 39—40; Zubar, Kozub 2002; Иван-
чик 2013), лише п’ять з яких можна впевнено
інтерпретувати як солдатські. В порівнянні,
наприклад, із Херсонесом (Соломоник 1983)
їх кількість невелика, тому кожен надгробок
з латинською епітафією, який містить важли-
ві свідчення щодо особового складу римського
гарнізону в Ольвії, становить значний інтерес.
У 2004 р. при розкопках ольвійського не-
крополя, на західному плато З аячої балки,
на північному мисі 1, у гумусі та культурно-
му шарі з матеріалами V—IV ст. до н. е., се-
ред скупчення каміння, на глибині від 0,2 м до
0,4 м було виявлено надгробок з латинською
епітафією (Козуб, Івченко, Ланг 2005, с. 16—
17, табл. 43—44) 1. Прямокутної форми, увінча-
ний трапецієподібним фронтоном, надгробок
виготовлений з вапняку. Висота — 87 см, ши-
рина — 48 см, товщина — 18 см. Вапняк рихлої
1 Зберігається в лапідарії НІАЗ «Ольвія» НАН Украї-
ни, опрацьований автором de visu.
структури, має велику кількість заглиблень від
черепашок. Стела обтесана з усіх сторін, міс-
цями недбало (рис. 1).
Надгробок опубліковано А.І. Іванчиком
(див. з аналізом тексту: Иванчик 2013, с. 303—
307). В результаті автором запропоновано,
що похований був солдатом на дійсній служ-
бі, який не встиг отримати статус ветерана.
На нашу думку, цей висновок є дискусійним,
як й інтерпретація 6—7 рядків епітафії, читан-
ня яких у нас з автором першої публікації різ-
ниться. Тому у даній статті вказаний пам’ятник
розглянуто ще раз, та наведено додаткові аргу-
менти на користь датування цього надгробку.
Крім того, для його уточненої інтерпретації за-
лучено низку нових аргументів, отриманих під
час дослідження некрополя Ольвії.
Для викладення нашої версії читання слід
розглянути напис ще раз. У верхній трапеціє-
видній частині надгробку рельєфом позначене
коло у вигляді лаврового вінка, з двома відрос-
тками знизу — так званий вінець апофеозу. По
сторонам від нього розташовані розетки. Ви-
сота трапецієвидного фронтону — 18,2 см, діа-
метр зовнішнього кола вінка — 15 см. Нижче,
з полями по боках, шириною 3,5 см, у загли-
бленому до 0,8 см полі, розташована епітафія,
яка складається з 8 рядків. Букви епітафії були
вкриті червоною фарбою, залишки якої про-
стежуються у деяких рядках, що неодноразово
зустрічається на римських надгробках. Висо-
та літер — 3,0—5,0 см. Відстань між рядками у
середньому дорівнює 1,5 см. Текст епітафії на-
ступний:
D M
C VALER
VICTORM
LEG IITA
MILT AXXVI
T AVIOPI
CINVSHERE
B M P
Літери вирізано на добре видимих лініях по-
передньої розмітки, які простежуються у всіх
рядках. Майже всі літери епітафії чіткі, шрифт
місцями наближений до курсивного. До осо-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 392
бливостей самого тексту належить у п’ятому
рядку скорочення MILT, тобто Мil(i)t(avit), що
у сукупності із літерою А означає Мil(i)t(avit)
A(nnis) — термін військової служби. В четвер-
тому рядку в скороченні LEG, літера G, схоже,
поєднана з S як лігатура. Скорочення LEG та
IITA розділені вирізьбленим листком плюща.
Літери нижньої формули BMP також маркова-
ні листками плюща.
Абсолютна схожість букв М із витягнути-
ми ґастами, у 1, 3, 5 та 8 рядках, свідчить про
саме букву М у 5 рядку, а не число XX, як за-
значено у згадці у публікації, де вказано на 20
років служби і 40-річний вік похованого (Ів-
ченко 2014, с. 344, прим. 7). У такому випадку
подальше скорочення ILT стає зовсім незрозу-
мілим, і навіть якщо наступна буква A теоре-
тично може бути сприйнята як X, хоча всере-
дині вона має чітку ґасту, то і в такому випад-
ку прочитання не може бути дійсним, адже в
кінці цього рядка беззаперечно вирізано циф-
ру V. Тобто, навіть якщо прийняти на початку
рядка цифру XX замість М, то вік похованого і
строк служби не відповідає дійсності, оскільки
тільки у виняткових випадках військовослуж-
бовець міг прослужити 20 років із 35 загально
прожитих — коли був узятий на службу з 15 ро-
ків (напр.: RIB. 523). І до того ж, у такому ви-
падку в самому тексті опускається як vixit annis,
так і militavit annis, що є зовсім незвичним для
таких епітафій. Отже, єдиний вірний варіант
читання 5 рядку подано у цій статті.
Між Мil(i)t(avit) і A(nnis) присутній роз-
діловий знак, як і в епітафії Марка Мецилія з
Херсонесу (Ростовцев 1909, с. 20). Скорочення
МILT також відоме на надгробку Аврелія Ва-
лента та Елія Юлія (Соломоник 1983, № 39).
Крім того, в тексті даної епітафії опущене vixit
annis — вік похованого. В Причорномор’ї такі
випадки трапляються в текстах епітафій з Хер-
сонесу (Соломоник 1983, № 33).
Отже, враховуючи ці деталі, текст епітафії
можна читати наступним чином:
D(is) M(anibus)
C(aius) VALER(ius)
VICTOR M(iles)
LEG(ionis) I ITA(licae)
MIL(i)T(avit) A(nnis) XXVI
T(ito) AV(rel)IO PI(s)
CINVS HERE(s)
B(ene) M(erenti) P(osuit)
Переклад: Богам манам. Гай Валерій Віктор.
Солдат I Італійського легіону. Прослужив 26
років. Тіт Аврелій Пісцинус, спадкоємець. По-
ставив тому, хто добре заслужив.
Двоскладові імена легіонерів і солдат допо-
міжних військ римської армії в Ольвії відомі
неодноразово: Галерій Монтан, Антоній Герм,
Пірр Віфус та ін. (IOSPE. I2. 167, 236; З убар,
Козуб 2002). Tria nomina в цій епітафії — це
одне з небагатьох, а саме двох відомих серед за-
гального масиву римських імен в Ольвії (Кни-
пович 1968, с. 191; Савостина 1977, с. 136; Буй-
ских 1992, с. 38—39). Ще одне трьохскладове
ім’я — Марк Емілій Северин, центуріон I Іта-
лійського легіону (Яйленко 2017, с. 591—595),
який міг бути командиром римської вексиляції
на теренах Ольвійської держави у другій поло-
вині I ст. н. е. (з літ.: Козленко 2016, с. 84).
Praenomen Caius традиційний і розповсю-
джений серед класичних римських імен (Egbert
1896, p. 85), але у римській епіграфіці Північ-
ного Причорномор’я, де tria nomina — рідкість,
зустрічається лише один раз (Соломоник 1983,
с. 34—36, № 7). Серед латинських написів Оль-
вії зафіксований вперше.
Рис. 1. Н адгробок з латинською епітафією, фото
(Иванчик 2013)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 93
Nomen Valerius вважається доволі пошире-
ним серед нових громадян Римської імперії
(напр.: Šašel Kos 1978, p. 22), і відомий серед
солдатів-ветеранів у Нижній Мезії, в тому чис-
лі у складі I Італійського легіону (Mrozewicz
1982, p. 91, 93—95, 98, 100, 102, 105). З Оль-
вії походить надгробок з латинською епітафі-
єю зі згадкою таких імен як Valerius Mucatralis
і Valerius Secundinus (IOSPE. I2. 237). Неодно-
разово він зустрічається в Херсонесі (Соломо-
ник 1983, с. 50—52, № 22; с. 70, № 46; с. 76—
77, № 55). Звідтіля ж походить і вівтар на честь
Юпітера Н айвеличнішого, від імені моряка
Флавієвого Мезійського флоту Гая Валерія Ва-
ленса, який датується III ст. н. е. (Соломоник
1983, с. 34—36, № 7).
Cognomen Victores — типово солдатський
(Dean 1916, p. 58), і відомий як в Дунайських
провінціях (Mrozewicz 1982, p. 96, 98, 104), так
і в Північному Причорномор’ї: наприклад, з
надгробку солдата I Італійського легіону Авре-
лія Віктора з Херсонесу (IOSPE. I2. 547; Соло-
моник 1983, с. 48—49, № 20), який датується
другою половиною II — початком III ст. н. е.
У двох передостанніх рядках А.І. Іванчик
прочитав ім’я спадкоємця як T(itus) Au(relius)
Longinus (Иванчик 2013, с. 304), але автор да-
ної статті має сумніви щодо читання букви N
у кінці 6 рядка. Різьблення літери I подібне до
цієї ж букви у когномені похованого, а цен-
тральна риска між цими двома, на наш погляд,
буквами утворює півколо із подальшим зами-
канням, як у літери P (рис. 2). Тож, враховуючи
нашу точку зору, можна запропонувати інший
варіант імені спадкоємця, а саме T(ito) Au(rel)
io Pi(s)cinus.
Скорочення цього номену зустрічається в
Ольвії на надгробку Аврелії Квірнії (IOSPE. I2.
235). На перший погляд — у цьому tria nomina
доволі нетиповий cognomen, хоча імена із за-
кінченням на «cinus» неодноразово зустріча-
ються в римській епіграфіці (напр.: CIL. II.
2610; II2. V. 00333; VI. 1263; VIII. 02376; AE 1990.
0828). Схожий cognomen мав Aurelius Pusinnus,
який потрапив на службу з 18 років (RIB. 612).
Тож, цілком можливо припустити наявність
такого імені в цій епітафії. І воно знаходить
вагоме підтвердження у тому, що cognomen
Piscinus відомий з напису на вівтарі з Адамклі-
сі, присвяченого божеству Солу від імені цен-
туріона I Італійського легіону Квінта Луцилія
Пісцинуса (CIL. III. 12468). Датується він ча-
сом імператора Септимія Севера (193—211 рр.
н. е.). Цей хронологічний відрізок співпадає і
з датуванням археологічного матеріалу у зна-
йденому неподалік від надгробку похован-
ні, із залишками римського військового взут-
тя (див. нижче). Отже, на рубежі II—III ст. н. е.
серед військовослужбовців I Італійського легі-
ону побутує такий cognomen. Враховуючи його
рідкість, не виключно, що ці військові мали
родинний зв’язок. Більш пізній зв’язок насе-
лення Ольвії із з цим пунктом простежується
завдяки посвяті з Адамклісі на честь Юпітера
Ольвіополітанського (Зевса Ольвія), від імені
Марка Н евія Теотиміана, який, як вважаєть-
ся, міг бути вихідцем з Ольвії, і покинув міс-
то разом із римськими військами у третій чвер-
ті III ст. н. е. (з літ.: З убарь, Крапивина 1999,
с. 81). Проте, цей культ також міг потрапити із
кілікійської Ольвії, де існував один з найбіль-
ших в Малій Азії храмів Зевса (Strabo. XIV, V,
10), що цілком може вказувати на пересування
легіонерів з дунайських провінцій в Малу Азію
і навпаки 2.
Вказані в епітафії імена похованого і його
спадкоємця не співпадають. Схоже, вони не
були родичами. Тож, цілком вірогідно, що Тіт
Аврелій Пісцинус був товаришем по службі Гая
2 В процесі обговорення рукопису роботи на цей мо-
мент мою увагу звернула А.В. Буйських, за що я їй
щиро вдячний.
Рис. 2. Прорисовка епітафії за автором
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 394
Валерія Віктора — юридичним спадкоємцем —
і тому спорудив цей надгробок. Відомо, що сол-
дати, іноді навіть власноруч, виготовляли над-
гробки для своїх побратимів. Такий випадок
вже зафіксований в Ольвії (Зубар, Козуб 2002,
с. 105). Але не виключно, що Тіт Аврелій Піс-
цинус, все ж, міг бути родичем або залежною
людиною, які також ставили надмогильні сте-
ли своїм патронам (напр.: CIL. VI. 03328; Зубарь
1994, с. 90—92). Надгробки від імені спадкоєм-
ців, з якими у похованих не співпадають імена,
також відомі (напр.: AE 1980. 0351; RIB. 2003).
Судячи зі строку служби, Валерію Вікто-
ру було не менше 43 років, адже на військо-
ву службу брали не раніше 18 років, про що
відомо завдяки чисельним солдатським над-
гробкам (напр.: RIB. 294, 612). Л ише у дея-
ких випадках цей вік міг становити від 15 ро-
ків (напр.: RIB. 523). Як і у допоміжних вій-
ськах, у легіонах строк служби для виходу у
honesta mission у цей час у середньому дорівню-
вав 25 рокам (Mrozewicz 1982, p. 80; Le Bohec
1989, p. 66). Так, наприклад, Аврелій Вер, у
епітафії якого також пропущена формула vixit
annis, — солдат-ветеран XI Клавдієвого легіо-
ну, відслужив 25 років (CIL. III. 12815a). Але,
відомі неодноразові випадки, коли легіонерам
доводилося служити 26 років, адже демобіліза-
ція проходила раз на два роки. Можливо, що
і у цього військовослужбовця трапилося саме
так. Отже, судячи із тексту епітафії, похований
міг бути ветераном римської армії, і після за-
кінчення військової служби, залишився в Оль-
вії, де і прожив до кінця своїх днів.
Шрифт напису не має повних аналогій се-
ред надгробків та вотивних артефактів рим-
ського часу в Ольвії. Це виділяє його серед за-
гального масиву, і дозволяє використати ці спо-
стереження на користь його датування більш
раннім часом, ніж пам’ятки, які відносять-
ся до другої чверті III ст. н. е., в яких шрифт
іноді наближений до курсивного (Зубар, Кра-
пивина 1999, с. 77; Зубарь, Козуб 2002; Зубар,
Козуб 2004; Зубарь, Козуб 2005). Кінцем ІІ ст.
н. е. датується і надгробок, встановлений вій-
ськовослужбовцем XI Клавдієвого легіону Га-
лерієм Монтаном (IOSPE. I2. 236), який, судя-
чи із тексту епітафії, проживав в Ольвії разом із
матір’ю і дружиною. Про чисельні сімейні осе-
редки римських військовослужбовців в Оль-
вії опосередковано свідчить цілий ряд латин-
ських написів з Ольвії (IOSPE. I2. 234-237; Зу-
барь, Козуб 2002, с. 23—28).
Таким чином, це другий надгробок солда-
та I Італійського легіону (Зубарь, Козуб 2002)
і четверте епіграфічне свідоцтво щодо при-
сутності військовослужбовців цього легіо-
ну в Ольвії (IOSPE. I2. 322; з літ.: Козленко
2016, с. 84). Головний табір цього військово-
го з’єднання разом із командуванням знахо-
дився в Н овах 3. I Італійський легіон виділяв
особовий склад для несення служби в Північ-
ному Причорномор’ї протягом I—III ст. н. е.,
і його центуріони неодноразово очолювали
римські вексиляції в Тірі, Ольвії, та Херсонесі
(Сон 1993, с. 33—34, 37, 39; Зубарь 1994, с. 57—
58; Козленко 2016, с. 84).
Верхнє оформлення надгробної стели Гая
Валерія Віктора, у вигляді трапецієвидного
фронтону, увінчане лавровим вінком — одним
із традиційних елементів, який символізував
очищення, і перехід в потойбічний світ. Як і
формула Dis Manibus — звернення до Ман, які
сприяли душам померлих у загробному світі
(Русяева 1992, с. 158—160; Зубар, Козуб 2002,
с. 105), він символізував пошану, безсмертя
душі, апофеоз, вінець земного життя. Такі ж
лаврові вінки зображені на меморіальному де-
креті третьої чверті I ст. н. е. з Херсонесу, при-
свяченому почесному громадянину, який брав
участь у посольстві до намісника провінції Ме-
зія у скрутний час, і якого «народ вшанував ві-
чними почестями» (IOSPE. I2. 420).
У безпосередній близькості до місця, де ви-
явлено цей надгробок, було знайдено ольвій-
ську бронзову монету 98—161 рр. н. е. та архео-
логічно цілу рельєфну посудину кнідського по-
ходження з зображенням фігури: козлоногого
Пана із флейтою (Козуб, Івченко, Ланг 2005,
с. 17, табл. 53—53, 112; аналогії див.: Иванчик
2013, с. 303). Розбиту на дрібні уламки та об-
палену на вогнищі, посудину знайдено у пля-
мі горілого ґрунту, за 1,5 м від надгробка рим-
ського легіонера, на тій самій глибині.
У 2009 р., за 20 м на від місця цієї знахід-
ки, було досліджено поховання чоловіка у
римському військовому взутті (Ивченко 2009,
с. 27—31; Ивченко 2012, с. 38—39; Івченко
2014, с. 333—348; Ивченко 2015, с. 34—38). По-
ховання було здійснено в ґрунтовій ямі пря-
мокутної форми, яка була вирита в культурно-
му шарі класичного часу. Слід зазначити, що
і надгробок з епітафією теж знайдено у цьому
шарі. Разом з похованим було знайдено три
червонолакові посудини кінця II — почат-
ком III ст. н. е. і залишки римського військо-
вого взуття (caligae), підошва якого складалася
3 Коротко про історію легіону, з літ. див.: Иванчик
2013, с. 304, 306.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 95
із clavi caligarii — залізних та бронзових цвяхів
(Івченко 2014, с. 338—344) 4. Автором дослі-
джень було висловлено припущення щодо
можливого безпосереднього зв’язку надгробку
із цим похованням. Враховуючи сказане, ціл-
ком ймовірно, що надгробок, під яким ніяких
поховань знайдено не було, за якихось обста-
вин був перенесений зі свого першочергово-
го місця і опинився неподалік. Вік похованого
складає приблизно 35—40 років (Івченко 2014,
с. 336). Судячи з тексту епітафії, як уже було за-
значено, Валерію Віктору не могло бути менше
43 років. Якщо похибка при визначенні віку чо-
ловіка допускає коливання в межах 10 років, то
цілком ймовірно похований й був саме Гаєм Ва-
лерієм Віктором, солдатом-ветераном I Італій-
ського легіону. Відсутність у похованні поясу
чи інших військової елементів, характерних для
військового, який знаходився на дійсній службі
(Костромичев 2011, с. 54), може пояснюватися
тим, що цей солдат уже був ветераном (Івченко
2014, с. 346), і військове взуття міг або носити,
або зберігати як пам’ять про військову службу.
Таким чином, якщо вказаний строк служ-
би солдата римської армії Гая Валерія Віктора
сприймати як строк служби ветерана, хоча в
самій епітафії він і не зазначений як veteranus 5
(напр.: CIL. XIII. 1880, 1844; RIB. 478, 500, 534),
то в Ольвії це друге 6 свідоцтво щодо перебуван-
ня ветеранів римської армії. Першим беззапе-
4 З території римської цитаделі в Ольвії (ділянка
«Р-25», автори розкопок В.В. Крапівіна та А.В. Буй-
ських) також походить серія цвяхів, які можна зі-
ставити з елементами римського військового взуття
(опрацювання автора у фондах НІАЗ «Ольвія»).
5 Низка дослідників у подібних випадках відносять
таких військовослужбовців до категорії ветеранів
(напр.: Mrozewicz 1982, p. 80, 88—89; Todisco 1999,
p. 99; Matei-Popescu 2010, p. 161). Вважається, що з
точки зору правового статусу ветерана, неможливо
бути одночасно і miles і veteranus, однак ряд епітафій,
в яких зазначені обидва цих статуси (CIL. II2. 00005;
V. 5818), свідчить, що одне не виключало другого. У
деяких випадках повторний призов надавав статус
евоката (напр.: AE 1975. 0818; 1985. 0232). Однак за-
значення veteranus в епітафіях не завжди виключа-
ло вказування строку служби (напр.: AE 1980. 0351;
1984. 0746; 0760; 0761; 0888; CIL. III. 12354), тож,
цілком ймовірно, не обов’язковою була і зворотна
ситуація, коли строк служби міг бути зазначений без
відповідного статусу. До того ж, не завжди вказані
в епітафії дані, наприклад такі як miles, відповіда-
ють дійсній посаді або статусу військовослужбовця
(напр.: Šašel Kos 1978, p. 22—25).
6 Тут доречно буде відзначити, що форма одного з
солдатських надгробків з Ольвії (Зубарь, Козуб 2004,
с. 29—30), епітафія якого сильно пошкоджена, зна-
ходить повну аналогію у ветеранському надгробку із
Том (Chiriac, Dana, Matei-Popescu 2014, p. 449).
речним доказом став виданий моряку Флавіє-
вого Мезійського флоту римський військовий
диплом, який було знайдено в приміщенні біля
оборонного муру (Ivantchik, Krapivina 2007).
Ще до цих знахідок було висловлено припу-
щення щодо ймовірної присутності як моряків
римського флоту, так і ветеранів римської ар-
мії на городищах ольвійської округи (Буйских
1991, с. 136—137). І ці гіпотези останнім часом
отримують нові матеріальні підтвердження
(див. напр.: Сон, Буйских 2014, с. 52).
Отже, враховуючи ці дані, датувати надгро-
бок можна другою половиною II — початком
III ст. н. е., адже спадкоємець, який його вста-
новив, міг отримати nomen Aurelio, скоріш за
все, вже після сходження на престол римського
імператора Марка Аврелія (161—180 рр. н. е.).
На користь цього terminus post quem може свід-
чити і знайдена неподалік від надгробку брон-
зова ольвійська монета 98—161 рр. н. е.
Щодо складу римської вексиляцій в Оль-
вії цього часу, то завдяки будівельному напи-
су (IOSPE. I2. 322) відомо, що вона складала-
ся із військовослужбовців V Македонського, I
Італійського та XI Клавдієвого легіонів. Також
висловлювалася думка, що в кінці II — серед-
ині III ст. н. е. основний склад римської векси-
ляцій становили переважно солдати допоміж-
ний військ, набраних із фракійського населен-
ня Подунав’я (Зубар 2005, с. 453), але такий
висновок робиться лише на підставі декіль-
кох імен та наявності вотивних плиток фракій-
ського кола.
За часів імператора Септимія Севера в Оль-
вії, як і в інших регіонах Римської імперії, фік-
сується сплеск будівельної діяльності, яка ви-
конується особовим складом римського гар-
нізону. У цей час Ольвія повноцінно входить
до складу Римської імперії (Латышев 1887,
с. 195—197; Буйских 1991, с. 139; Крапивина
1993, с. 149—150), карбує монету із зображен-
ням імператора (Карышковский 1988, с. 125—
126). Одним з доказів безпосереднього підпо-
рядкування римській адміністрації є згадка у
ольвійських написах, які свідчать про будів-
ництво терм, намісника провінції Нижня Ме-
зія (IOSPE. I2. 174) 7. Отже, римська вексиля-
ція часів Септимія Севера в Ольвії провадила
активну діяльність. Не дивно, що з часом, де-
які військовослужбовці, по закінченню строку
7 Про активну забудову на території римської цитаде-
лі свідчить і фрагмент нового латинського будівель-
ного напису, знайденого у 2017 р. на ділянці «Р-25»
(Буйских, Шейко 2017, с. 19, табл. 44), який також
можна датувати цим часом (готується до друку).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 396
служби, разом із сім’ями залишалися у цьому
місті (Ivantchik, Krapivina 2007, p. 239).
Важлива роль ветеранів та їх сімей у романі-
зації наближених до розташування лімесу міст
неодноразово підкреслювалася дослідниками
(див. напр.: Mrozewicz 1982, p. 88—89; Boyanov
2012, p. 261—267). Тому слушним видається
питання: чи відобразилося перебування вете-
ранів якимось чином на Ольвії? З агалом, пе-
реважає точка зору, що розташування в Ольвії
римського гарнізону не надто змінило її куль-
турний обрис, незважаючи на те, що кількість
римських імен все ж таки поступово збільшу-
ється (Книпович 1968, с. 189—197; Савостина
1977, с. 134—136). Окрім того подальше дослі-
дження некрополя і римської цитаделі Ольвії,
територія якої розкопана менше ніж наполо-
вину, може суттєво скорегувати ці висновки 8.
Отже, ветеран за строком служби, і, можли-
во, за офіційним статусом, Гай Валерій Віктор
служив та проживав в Ольвії, і мав спадкоєм-
ця, який поставив йому надгробок. Цілком ві-
рогідно, що похований у військовій амуніції
чоловік — саме він, легіонер-ветеран I Італій-
ського легіону, чиє солдатське взуття допомо-
гло його ідентифікувати, і таким чином зали-
шило свій неповторний відбиток в історії Оль-
вії.
Буйских А.В., Шейко И.Н. Отчет о раскопках на участ-
ке Р-25 в Ольвии в 2017 г. Науковий архів ІА НАНУ.
2017.
Буйских С.Б. Фортификация Ольвийского государства
(первые века нашей эры). Киев, 1991.
Буйских С.Б. Просопография ольвийской вексилляции.
Международные отношения в бассейне Черного моря
в древности и средние века. Тез. докл. VI научн. конф.
Ростов-на-Дону, 1992, с. 37—40.
Зубарь В.М. Херсонес Таврический и Римская империя.
Очерки военно-политической истории. Киев, 1994.
Зубарь В.М. Ольвия и Римская империя: динамика и ха-
рактер контактов. Stratum plus. 2005, № 4, с. 437—
465.
Зубарь В.М., Крапивина В.В. О римском гарнизоне Оль-
вии в середине III в. Vita Antiqua. 1999, № 2, с. 76—
83.
Зубар В.М, Козуб Ю.І. Нова епітафія римського легіонера
з Ольвії. Археологія. 2002, № 2, с. 102—109.
Зубар В.М, Козуб Ю.І. Нові надгробки з латинськими епі-
тафіями з Ольвії. Археологія. 2004, № 3, с. 23—33.
8 У «Декількох словах» Р. Карасевича-Щипьорського
про відстороненість Ольвії та її другорядне значення
на периферії римського світу (Карасевич-Щыперски
2017, с. 89—104) не врахована перша публікація цьо-
го надгробку. Міркування відносно інтерпретації
римських укріплень на хорі Ольвії як пізньоскіф-
ських городищ не відповідають сучасному стану ви-
вчення як перших, так і других, а тому потребують
окремої відповіді, як і інші критичні зауваження та
висновки.
Зубарь В.М., Козуб Ю.И. Новые надгробия с латинскими
эпитафиями из Ольвии. Исседон: альманах по древней
истории и культуре. 2005, т. 3, с. 177—195.
Иванчик А.И. Новое надгробие римского легионера из
Ольвии (ред. А.Н. Коваленко). Причерноморье в ан-
тичное и раннесредневековое время. Ростов-на-Дону,
2013, с. 303—307.
Ивченко А.В. Отчет о раскопках некрополя Ольвии в 2009 г.
Науковий архів ІА НАНУ, 2009/64.
Ивченко А.В. Погребение римского легионера на некро-
поле Ольвии (ред. С.В. Дячков). Проблемы истории
и археологии Украины. Материалы VIII Междуна-
родной научной конференции, 9—10 ноября 2012 г.
Харьков, 2012, с. 38—39.
Івченко А.В. Л егіонер чи ветеран (поховання з рим-
ською військовою атрибутикою на некрополі Оль-
вії Понтийської (ред. W. Dzieduszycki, J. Wrzesiński).
Funeralia Lednickie. — Spotkanie 16. Krolowie i biskupi,
rycerze i chłopi — identyfikacja zmarłych. Poznań, 2014,
s. 333—348.
Ивченко А.В. Погребение с римской атрибутикой на не-
крополе Ольвии (ред. В.В. Животовська та ін.). IX
Миколаївська обласна краєзнавча конференція. Істо-
рія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. Мико-
лаїв, 2015, с. 34—38.
Карышковский П.О. Монеты Ольвии. Очерк денежного об-
ращения Северо-западного Причерноморья в античную
эпоху. Киев, 1988.
Книпович Т.Н. К вопросу о римлянах в составе населения
Ольвии I—III вв. н. э. (ред. В.Ф Гайдукевич). Анти-
чная история и культура Средиземноморья и Причер-
номорья. Ленинград, 1968, с. 189—197.
Карасевич-Щыперски Р. В стороне от проторенных
путей? Н есколько слов о значении и месте Оль-
вии на периферии римского мира (ред. M. Matera,
R. Karasiewicz-Szczypiorski). The Crimea and the
Northern Black Sea Coast in Archaeological Research
1956—2013. Warsaw, 2017, s. 89—104.
Козленко Р.О. Римські форти на території Ольвійської
держави. Археологія. 2016, № 2, с. 78—87.
Козуб Ю.И. Н адгробия некрополя Ольвии римско-
го времени (ред. В.Ю. З уев). Боспорский феномен.
Погребальные памятники и святилища. Материалы
международной научной конференции. Санкт-
Петербург, 2002, ч. 2, с. 37—41.
Козуб Ю.І., Івченко А.В., Ланг Є.А. Звіт про розкопки не-
крополя та передмістя Ольвії в 2004 році. Науковий
архів ІА НАНУ. 2004, ф. № 64, Ф. е. 8.
Костромичев Д.А. Римское военное присутствие в Херсо-
несе в начале I — первой половине V вв. (по данным
археологии). Stratum plus. 2011, № 4, с. 15—164.
Латышев В.В. Исследования об истории и государственном
строе города Ольвии. Санкт-Петербург, 1887.
Ростовцев М.И. Н овые латинские надписи с юга Рос-
сии. Известия археологической комиссии. 1909, № 33,
с. 1—22.
Русяева А.С. Религия и культы античной Ольвии. Киев, 1992.
Савостина Е.А. Римские имена в ономастике Северного
Причерноморья. Советская археология. 1977, № 4,
с. 129—146.
Соломоник Э.И. Латинские надписи Херсонеса Тавричес-
кого. Москва, 1983.
Сон Н.А. Тира римского времени. Киев, 1993.
Сон Н .А., Буйских А.В. Tegula Romana из поселения
Козырка близ Ольвии (к вопросу о римской стро-
ительной традиции в Северо-Западном Причерно-
морье). Археологія і давня історія України. 2014, № 1,
с. 48—54.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 97
Яйленко В.П. История и эпиграфика Ольвии, Херсонеса и
Боспора VII в. до н. э. — VII в. н. э. Санкт-Петербург,
2017.
Boyanov I. Veterans and Society in Lower Moesia and Thrace
During the Principate (eds. L. Vagalinski, N. Sharankov,
S. Torbatov). The Lower Danube Limes (1st—6th c. AD).
Sofia, 2012, p. 251—269.
Chiriac C., Dana D., Matei-Popescu Fl. Un vétéran d’un
nvmervs dans une épitaphe latine tardoantique de Tomis.
Pontica. 2014, XLVII, p. 439—450.
Dean L.R. A Study of the Cognomina of Soldiers in the Roman
Legions. Princeton, 1916.
Egbert J.C. Introduction to the study of Latin inscriptions. New-
York, 1986.
Ivantchik A., Krapivina V. A Roman Military Diploma Issued
to a Sailor of the Classis Flavia Moesica. Chiron. 2007,
37, p. 219—242.
Le Bohec Ya. L’armée romaine sous le Haut-Empire. Paris, 1989.
Matei-Popescu Fl. The Roman Army in Moesia Inferior.
Bucharest, 2010.
Mrozewicz L. Roman Military Settlements in Lower Moesia
(1st—3rd c.). Archaeologia. 1982, XXXIII, p. 79—105.
Šašel Kos M. A Latin Epitaph of a Roman Legionary from Corinth.
The Journal of Roman Studies. 1978, № 68, p. 22—25.
Todisco E. I veterani in Italia in età imperiale. Bari, 1999.
Zubar V.M., Kozub Yu.I. A New Tombstone with Latin
Epitaph from Olbia. Ancient Civilizations from Scythia to
Siberia. 2002, vol. 8, № 3—4, p. 199—210.
Надійшла 08.07.2018
Р.А. Козленко
Младший научный сотрудник отдела археологии Нижнего Побужья Национального историко-археологического заповедника
«Ольвия» НАН Украины
НАДГРОБИЕ РИМСКОГО ЛЕГИОНЕРА ГАЯ ВАЛЕРИЯ ВИКТОРА ИЗ ОЛЬВИИ
В статье рассмотрена эпитафия римского солдатского надгробия, найденного в 2004 году на некрополе Ольвии. В
2009 году в 20 м от места находки было исследовано мужское погребение конца II в. — нач. III вв. н. э. с остатками
римской солдатской обуви. Не исключена непосредственная, связь надгробия с этим погребением. Если дан-
ное сопоставление правомерно, то погребенным является отслуживший 26 лет в римской армии солдат-ветеран
I Италийского легиона Гай Валерий Виктор, надгробие которому поставил наследник Тит Аврелий Писцинус,
вероятно сослуживец.
К л ю ч е в ы е с л о в а: надгробие, эпитафия, легионер, ветеран, римская армия, амуниция, I Италийский легион,
Ольвия.
Roman A. Kozlenko
Junior Researcher of the Lower Buh Region Archaeology Department of the National Historical-Archaeological Reserve “Olbia”,
the National Academy of Sciences of Ukraine
The TOMBSTONE OF THE ROMAN LEGIONARY GAIUS VALERIUS VICTOR FROM OLBIA
The article examines the epitaph on the Roman soldier’s tombstone found in 2004 at the necropolis of Olbia. In 2009, 20
m from the place of the find, the male burial of the end of 2nd — 3rd century CE with remains of Roman soldiers’ shoes was
discovered. Direct connection of the gravestone with this burial is not excluded. If this comparison is reasonable one can
assume that the buried was a soldier-veteran who served 26 years in the Legio I Italica of the Roman army — Gaius Valerius
Victor. The tombstone to him was made by T. Aurelio Piscinus, probably a fellow soldier.
K e y w o r d s: tombstone, epitaph, legionary, veteran, Roman army, аmmunition, Legio I Italica, Olbia.
References
Boianov I. Veterans and Society in Lower Moesia and Thrace During the Principate. The Lower Danube Limes (1st-6th c. AD)
(eds. L. Vagalinski, N. Sharankov, S. Torbatov). Sofia, 2012, pp. 251-269.
Buiskikh A.V., Sheiko I.N. Otchet o raskopkakh na uchastke R-25 v Olvii v 2017 g. Naukovii arkhіv ІA NANU. 2017.
Buiskikh S.B. Fortifikatciia Olviiskogo gosudarstva (pervye veka nashei ery). Kyiv, 1991.
Buiskikh S.B. Prosopografiia olviiskoi veksilliatcii. Mezhdunarodnye otnosheniia v basseine Chernogo moria v drevnosti i srednie veka.
Tez. dokl. VI nauchn. konf. Rostov-na-Donu, 1992, pp. 37-40.
Chiriac C., Dana D., Matei-Popescu Fl. Un vétéran d’un nvmervs dans une épitaphe latine tardoantique de Tomis. Pontica. 2014,
no. 47, pp. 439-450.
Dean L.R. A Study of the Cognomina of Soldiers in the Roman Legions. Princeton, 1916.
Egbert J.C. Introduction to the study of Latin inscriptions. New-York, 1986.
Iailenko V.P. Istoriia i epigrafika Olvii, Khersonesa i Bospora VII v. do n. e. - VII v. n. e. Sankt-Peterburg, 2017.
Ivantchik A., Krapivina V. A Roman Military Diploma Issued to a Sailor of the Classis Flavia Moesica. Chiron. 2007, no. 37,
pp. 219-242.
Ivanchik A.I. Novoe nadgrobie rimskogo legionera iz Olvii. Prichernomore v antichnoe i rannesrednevekovoe vremia
(ed. A.N. Kovalenko). Rostov-na-Donu, 2013, pp. 303-307.
Ivchenko A.V. Otchet o raskopkakh nekropolia Olvii v 2009 g. Naukovii arkhіv ІA NANU, f. №. 64, f. e. 59.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 398
Ivchenko A.V. Pogrebenie rimskogo legionera na nekropole Olvii (ed. S.V. Diachkov). Problemy istorii i arkheologii Ukrainy.
Materialy VIII Mezhdunarodnoi nauchnoi konferentcii, 9-10 noiabria 2012 g. Kharkov, 2012, pp. 38-39.
Ivchenko A.V. Lehioner chy veteran (pokhovannia z rymskoiu viiskovoiu atrybutykoiu na nekropoli Olvii Pontyiskoi). Funeralia
Lednickie. Spotkanie 16. Krolowie i biskupi, rycerze i chłopi - identyfikacja zmarłych (eds. W. Dzieduszycki, J. Wrzesiński).
Poznań, 2014, pp. 333-348.
Ivchenko A.V. Pogrebenie s rimskoi atributikoi na nekropole Olvii. IX Mykolaivska oblasna kraieznavcha konferentsiia. Istoriia.
Etnohrafiia. Kultura. Novi doslidzhennia (eds. V.V. Zhivotovska et al). Mykolaiv, 2015, pp. 34-38.
Karasiewicz-Szczypiorski R. V storone ot protorennykh putei? Neskolko slov o znachenii i meste Olvii na periferii rimskogo
mira. The Crimea and the Northern Black Sea Coast in Archaeological Research 1956-2013 (eds. M. Matera, R. Karasiewicz-
Szczypiorski). Warsaw, 2017, pp. 89-104.
Karyshkovskii P.O. Monety Olvii. Ocherk denezhnogo obrashcheniia Severo-zapadnogo Prichernomoria v antichnuiu epokhu.
Kyiv, 1988.
Knipovich T.N. K voprosu o rimlianakh v sostave naseleniia Olvii I-III vv. n. e. Antichnaia istoriia i kultura Sredizemnomoria i
Prichernomoria (ed. V.F Gaidukevich). Leningrad, 1968, pp. 189-197.
Kostromichev D.A. Rimskoe voennoe prisutstvie v Khersonese v nachale I - pervoi polovine V vv. (po dannym arkheologii).
Stratum plus. 2011, no. 4, pp. 15-164.
Kozlenko R.O. Rymski forty na terytorii Olviiskoi derzhavy. Arkheolohiia. 2016, no. 2, pp. 78-87.
Kozub Yu.I. Nadgrobiia nekropolia Olvii rimskogo vremeni. Bosporskii fenomen. Pogrebalnye pamiatniki i sviatilishcha. Materialy
mezhdunarodnoi nauchnoi konferentcii (ed. V.Yu. Zuev). Sankt-Peterburg, 2002, ch. 2, pp. 37-41.
Kozub Yu.I., Ivchenko A.V., Lanh Ye.A. Zvit pro rozkopky nekropolia ta peredmistia Olvii v 2004 rotsi. Naukovyi arkhiv IA NANU.
2004, f. № 64, f. e. 8.
Latyshev V.V. Issledovaniia ob istorii i gosudarstvennom stroe goroda Olvii. Sankt-Peterburg, 1887.
Le Bohec Ya. L’armée romaine sous le Haut-Empire. Paris, 1989.
Matei-Popescu Fl. The Roman Army in Moesia Inferior. Bucharest, 2010.
Mrozewicz L. Roman Military Settlements in Lower Moesia (1st-3rd c.). Archaeologia. 1982, no. 33, pp. 79-105.
Rostovtcev M.I. Novye latinskie nadpisi s iuga Rossii. Izvestiia arkheologicheskoi komissii. 1909, no. 33, pp. 1-22.
Rusiaeva A.S. Religiia i kulty antichnoi Olvii. Kyiv, 1992.
Šašel Kos M. A Latin Epitaph of a Roman Legionary from Corinth. The Journal of Roman Studies. 1978, no. 68, pp. 22-25.
Savostina E.A. Rimskie imena v onomastike Severnogo Prichernomoria. Sovetskaia arkheologiia. 1977, no. 4, pp. 129-146.
Solomonik E.I. Latinskie nadpisi Khersonesa Tavricheskogo. Moskva, 1983.
Son N.A. Tira rimskogo vremeni. Kyiv, 1993.
Son N.A., Buiskikh A.V. Tegula Romana iz poseleniia Kozyrka bliz Olvii (k voprosu o rimskoi stroitelnoi traditcii v Severo-
Zapadnom Prichernomore). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy. 2014, no. 1, pp. 48-54.
Todisco E. I veterani in Italia in età imperiale. Bari, 1999.
Zubar V.M. Khersones Tavricheskii i Rimskaia imperiia. Ocherki voenno-politicheskoi istorii. Kyiv, 1994.
Zubar V.M. Olviia i Rimskaia imperiia: dinamika i kharakter kontaktov. Stratum plus. 2005, no. 4, pp. 437-465.
Zubar V.M, Kozub Yu.I. Nova epitafiia rymskoho lehionera z Olvii. Arkheolohiia. 2002, no. 2, pp. 102-109.
Zubar V.M., Kozub Yu.I. A New Tombstone with Latin Epitaph from Olbia. Ancient Civilizations from Scythia to Siberia. 2002,
vol. 8, no. 3-4, pp. 199-210.
Zubar V.M, Kozub Yu.I. Novi nadhrobky z latynskymy epitafiiamy z Olvii. Arkheolohiia. 2004, no. 3, pp. 23-33.
Zubar V.M., Kozub Yu.I. Novye nadgrobiia s latinskimi epitafiiami iz Olvii. Issedon: almanakh po drevnei istorii i kulture. 2005,
vol. 3, pp. 177-195.
Zubar V.M., Krapivina V.V. O rimskom garnizone Olvii v seredine III v. Vita Antiqua. 1999, no. 2, pp. 76-83.
|
| id | arheologia-com-ua-article-30 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:01:08Z |
| publishDate | 2018 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/fd/e521cb06f684ee330f0cb5de2dc523fd.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-302019-12-04T18:17:25Z The Tombstone of the Roman Legionary Gaius Valerius Victor from Olbia Надгробие римского легионера Гая Валерия Виктора из Ольвии Надгробок римського легіонера Гая Валерія Віктора з Ольвії Kozlenko, Roman A. tombstone, epitaph, legionary, veteran, Roman army, аmmunition, Legio I Italica, Olbia. надгробие, эпитафия, легионер, ветеран, римская армия, амуниция, I Италийский легион, Ольвия. надгробок, епітафія, легіонер, ветеран, римська армія, амуніція, I Італійський легіон, Ольвія. The article examines the epitaph on the Roman soldier’s tombstone found in 2004 at the necropolis of Olbia. In 2009, 20 m from the place of the find, the male burial of the end of 2nd — 3rd century CE with remains of Roman soldiers’ shoes was discovered. Direct connection of the gravestone with this burial is not excluded. If this comparison is reasonable one can assume that the buried was a soldier-veteran who served 26 years in the Legio I Italica of the Roman army — Gaius Valerius Victor. The tombstone to him was made by T. Aurelio Piscinus, probably a fellow soldier. В статье рассмотрена эпитафия римского солдатского надгробия, найденного в 2004 году на некрополе Ольвии. В 2009 году в 20 м от места находки было исследовано мужское погребение конца II в. — нач. III вв. н. э. с остатками римской солдатской обуви. Не исключена непосредственная, связь надгробия с этим погребением. Если данное сопоставление правомерно, то погребенным является отслуживший 26 лет в римской армии солдат-ветеран I Италийского легиона Гай Валерий Виктор, надгробие которому поставил наследник Тит Аврелий Писцинус, вероятно сослуживец. Представлений надгробок римського легіонера Гая Валерія Віктора, знайдений на некрополі Ольвії у 2004 р. У 2009 р., на відстані 20 м від місця знахідки, було досліджено чоловіче поховання II—III ст. н. е. із залишками характерного для римських солдатів взуття із бронзовими цвяхами. Є підстави вважати, що цим чоловіком міг бути саме Гай Валерій Віктор — ветеран римської армії. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2018-09-01 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/30 10.15407/archaeologyua2018.03.091 Arheologia; No 3 (2018): Arheologia; 91-98 Археологія ; № 3 (2018): Археологія; 91-98 Археология; № 3 (2018): Arheologia; 91-98 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2018.03 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/30/29 |
| spellingShingle | надгробок епітафія легіонер ветеран римська армія амуніція I Італійський легіон Ольвія. Kozlenko, Roman A. Надгробок римського легіонера Гая Валерія Віктора з Ольвії |
| title | Надгробок римського легіонера Гая Валерія Віктора з Ольвії |
| title_alt | The Tombstone of the Roman Legionary Gaius Valerius Victor from Olbia Надгробие римского легионера Гая Валерия Виктора из Ольвии |
| title_full | Надгробок римського легіонера Гая Валерія Віктора з Ольвії |
| title_fullStr | Надгробок римського легіонера Гая Валерія Віктора з Ольвії |
| title_full_unstemmed | Надгробок римського легіонера Гая Валерія Віктора з Ольвії |
| title_short | Надгробок римського легіонера Гая Валерія Віктора з Ольвії |
| title_sort | надгробок римського легіонера гая валерія віктора з ольвії |
| topic | надгробок епітафія легіонер ветеран римська армія амуніція I Італійський легіон Ольвія. |
| topic_facet | tombstone epitaph legionary veteran Roman army аmmunition Legio I Italica Olbia. надгробие эпитафия легионер ветеран римская армия амуниция I Италийский легион Ольвия. надгробок епітафія легіонер ветеран римська армія амуніція I Італійський легіон Ольвія. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/30 |
| work_keys_str_mv | AT kozlenkoromana thetombstoneoftheromanlegionarygaiusvaleriusvictorfromolbia AT kozlenkoromana nadgrobierimskogolegioneragaâvaleriâviktoraizolʹvii AT kozlenkoromana nadgrobokrimsʹkogolegíoneragaâvaleríâvíktorazolʹvíí AT kozlenkoromana tombstoneoftheromanlegionarygaiusvaleriusvictorfromolbia |