Олександр Миколайович Карасьов – визначний дослідник Ольвії Понтійської (до 120-ліття)
Стаття присвячена визначному археологу — Олександрові Миколайовичу Карасьову. Окреслюється його непростий життєвий шлях, який дотепер практично не був висвітлений у літературі. Розглядаються його головні наукові досягнення та публікації з вивчення Ольвії Понтійської....
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2022 |
| Issue: | 4 |
| Pages: | 129-136 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Author Affiliations: |
|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2022
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/326 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Download file: |
|
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824570753318912 |
|---|---|
| author | Rusiaieva, Anna Kuzmishchev, Oleksandr |
| author_facet | Rusiaieva, Anna Kuzmishchev, Oleksandr |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Anna Rusiaieva",
"institution": "Доктор історичних наук, професор",
"orcid": "0000-0002-6688-1897"
},
{
"author": "Oleksandr Kuzmishchev",
"institution": "Кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту археології НАН України",
"orcid": ""
}
] |
| author_orcid_str_mv | 0000-0002-6688-1897 |
| author_sort | Rusiaieva, Anna |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 136 |
| container_issue | 4 |
| container_start_page | 129 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2022-12-31T13:01:04Z |
| description | Стаття присвячена визначному археологу — Олександрові Миколайовичу Карасьову. Окреслюється його непростий життєвий шлях, який дотепер практично не був висвітлений у літературі. Розглядаються його головні наукові досягнення та публікації з вивчення Ольвії Понтійської. |
| doi_str_mv | 10.15407/arheologia2022.04.129 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:04:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • ІIНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ
НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р.
ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО
КИЇВ 4 2022
АРХЕОЛОГIЯ
Головний редактор
ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Заступник головного редактора
ТОЛОЧКО П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Вiдповiдальний секретар
ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України
Редакцiйна колегiя
БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
БОРОФФКА Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, Німеччина
БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя
БРУЯКО I. В., доктор iсторичних наук, Одеський археологiчний музей НАН України
БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
ГАРДІ С. Е., PhD, Норвезький інститут у Римі Університету в Осло, Великобританія
ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон
Сорбонна, Францiя
ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
IВАНЧИК А. I., професор, Французький нацiональний центр наукових
дослiджень, Францiя
КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина
ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща
ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки
ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор, Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера, Німеччина
ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Яґеллонського унiверситету, Польща
NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE
SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947
FREQUENCY: QUARTERLY
Editor-in-Chief
CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine
Deputy editor-in-Chief
TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine
Executive Secretary
SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine
Editorial Board
BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany
BRAUND D., Professor, Dr. Hab., University of Exeter, UK
BRUIAKO I. V., DSc in History, Odessa Archaeological Museum of the NAS of Ukraine
BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine , Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland
DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France
IVANTCHIK A. I., Professor, National Center for Scientific Research of France, France
FORNASIER J., Professor, Doctor, Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany
HARDY S. A., PhD, Norwegian Institute in Rome, University of Oslo, Great Britain
KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany
OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland
POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, The University of Texas at Austin, USA
ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
ARHEOLOGIA
KYIV 4 2022
ЗМIСТ CONTENTS
Articles
USHKOVA Yu. V. Anthropological Composition
of the Yamna Culture Population of the North Pontic
Region: Intragroup Analysis of the Male Sample
SAVELIEVA K. S. The Scene with a Sacrifiicial
Bull Depicted on a Votive Relief from Tyras
SOROKIN S. O., SYTYI Yu. M. Some Aspects of
the Interaction of Ancient Rus and Severians Pottery
Traditions
POHORZHELSKA I. V., GORBANENKO S. A.
Slavic Textiles of the Last Quarter of the 1st Millennium
AD: Study Results
Discoveries and Recent Finds
BOBROVSKYI T. A., NECHYTAILO P. O., HO-
LUB V. M., TYMCHUK D. V. Find of an Ancient
Rus Lead Letter at Polonne in Khmelnytskyi Oblast
DIACHENKO D. H. Interpretation of T-shaped
Antler Artefact from Ostriv Burial Ground
Статтi
УШКОВА Ю. В. Антропологічний склад
населення ямної культурної спільноти Пів-
нічного Причорномор'я: внутрішньогруповий
аналіз чоловічої вибірки
САВЕЛЬЄВА К. С. Сцена з жертовним биком на
вотивному рельєфі з Тіри
СОРОКІН С. О., СИТИЙ Ю. М. Деякі аспекти
взаємовпливу давньоруської та сіверянської гон-
чарних традицій
ПОГОРЖЕЛЬСЬКА І. В., ГОРБАНЕНКО С. А.
Слов'янські тканини останньої чверті І тис. н. е.:
результати досліджень
Новi вiдкриття та знахiдки
БОБРОВСЬКИЙ Т. А., НЕЧИТАЙЛО П. О.,
ГОЛУБ В. М., ТИМЧУК Д. В. Знахідка
давньоруської свинцевої грамоти в м. Полонному
Хмельницької області
ДЯЧЕНКО Д. Г. Інтерпретація Т-подібного
рогового виробу з могильника Острів
5
21
33
49
60
72
Публiкацiї археологiчного матерiалу
ГУЦАЛ А. Ф., ГУЦАЛ В. А., МОГИЛОВ О.Д.
Курган ранньоскіфського часу біля с. Шутнівці
у середньому Подністров'ї
Дискусiї
ГАСКЕВИЧ Д. Л. Про ще одну концепцію
«неоліту» із рисами постмодернізму
ЗАЛІЗНЯК Л. Л. Про кавказьку міграцію та
українську неолітизацію
Iсторiя науки
РУСЯЄВА А. C., КУЗЬМІЩЕВ О. Г.
Олександр Миколайович Карасьов – визначний
дослідник Ольвії Понтійської (до 120-ліття)
АБАШИНА Н. С. Дослідник Успенського
собору Києво-Печерської лаври: до 120-річчя
від дня народження М. В. Холостенка
Хронiка
Антропологія і біоархеологія України на
міжнародному антропологічному форумі в
м. Базель, Швейцарія, 11⸺12 листопада 2022 р.
До 75-річчя Костянтина Михайловича Гупала
(1947⸺2010)
Пам’яті Якова Петровича Гершковича
Пам’яті Ґочі Ревазовича Цецхладзе
Алфавiтний покажчик змiсту журналу
«Археологiя» за 2022 рiк
Publication of Archaeological Material
HUTSAL A. F., HUTSAL V. A., MOHYLOV O. D.
A Mound of the Early Scythian Period near Shut-
nivtsi Village in Middle Dnister Region
Discussions
HASKEVYCH D. L. On One More Concept of
“Neolithic” Based on the Postmodernism Approach
ZALIZNIAK L. L. About Caucasian Migration and
Ukrainain Neolithization
History of Science
RUSIAIEVA A. S., KUZMISHCHEV O. H.
Oleksandr Mykolaiovych Karasiov ⸺ Prominent Re-
searcher of Olbia Pontica (on the 120th Anniversary)
ABASHYNA N. S. Researcher of the Cathedral of
the Dormition of the Kyiv-Pechersk Lavra: to the
120th Anniversary of the Birth of M. V. Kholostenko
News Review
Anthropology and Bioarchaeology of Ukraine at the
International Anthropological Forum in Basel, Swit-
zerland, November 11⸺12, 2022
To the 75th aniversary of Kostiantyn Mykhailovych
Hupalo (1947⸺2010)
In Memoriam of Yakiv Petrovych Hershkovych
In Memoriam of Gocha Revazovych Tsetskhladze
Index of Publications in Arheologia Journal
in 2022
83
105
120
129
137
148
149
151
152
153
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 129
Iсторiя науки
УДК [902:929](477.73)
https://doi.org/10.15407/arheologia2022.04.129
© А. C. РУСЯЄВА, О. Г. КУЗЬМІЩЕВ* 2022
ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ
КАРАСЬОВ – ВИЗНАЧНИЙ ДОСЛІДНИК
ОЛЬВІЇ ПОНТІЙСЬКОЇ (ДО 120-ЛІТТЯ)
Стаття присвячена визначному археологу — Олек-
сандрові Миколайовичу Карасьову. Окреслюється
його непростий життєвий шлях, який дотепер
практично не був висвітлений у літературі. Розгля-
даються його головні наукові досягнення та публі-
кації з вивчення Ольвії Понтійської.
К л ю ч о в і с л о в а: Ольвія Понтійська, історія
археології, Олександр Миколайович Карасьов, Цен-
тральний теменос, храм, вівтар, реконструкція.
В античній ойкумені існувало чимало поселень
із назвою Ольвія. Однак найвідомішим у сучас-
ному науковому світі стало давньогрецьке міс-
то Ольвія Понтійська, розташоване на півдні
України — у регіоні найвіддаленішому від її
метрополії Мілет в Іонії та від високорозвине-
них еллінських культурних центрів. Упродовж
двох століть тут відкрито численні пам’ятки
різного типу, вивчення і публікація яких про-
славили Ольвію та привернули до неї увагу
багатьох учених іноземних країн. Проте най-
більшою мірою вирізняється монументальний
кам’яний вівтар, який вже близько шістдесяти
років є своєрідним культовим символом Оль-
вії. Відкриття цієї славетної пам’ятки, як і бага-
тьох інших унікальних пам’яток, належить ви-
значним дослідникам, прекрасним археологам
та вчителям — Олександрові Миколайовичу
Карасьову та його дружині Олені Іванівні Леві
(Памяти…, 1975, с. 117-119; Виноградов 2014,
с. 187-196; 2021, с. 236-244; Головачева 2014,
с. 197-199; Гребенников 2020, с. 265-269). Цьо-
го року О. М. Карасьову виповнюється 120 ро-
* РУСЯЄВА Анна Станіславівна – доктор історичних наук,
професор, ORCID: 0000-0002-6688-1897, annmar@3g.ua.
КУЗЬМІЩЕВ Олександр Геннадійович – кандидат іс-
торичних наук, науковий співробітник відділу античної
археології, Інститут археології НАН України, ORCID:
0000-0003-2718-7111, a.kuzm@ukr.net.ua.
ків із дня народження (3 серпня 1902) і 50 років
із дня смерті (29 червня 1972).
Варто відзначити, що життєвий і науковий
шлях О. М. Карасьова був дуже нелегкий, по-
значений не тільки бідністю та несправедли-
вістю, а й багатьма іншими перипетіями долі,
що, звісно, залежало не так від нього самого,
як від часу, в якому він жив і працював. Уче-
ний народився в Санкт-Петербурзі, куди не-
задовго до цього переїхали з села, втративши
земельну ділянку, його батьки. Батько постій-
но працював кур’єром у Міністерстві фінансів,
помер 1916 р., залишивши четверо синів. Мати
була домогосподаркою й підробляла шитвом,
але невдовзі, 1919 р., у 40-річному віці помер-
ла. Двох молодших малолітніх братів Олексан-
дра влаштували в притулок, а йому довелося
залишити навчання в гімназії і жити в родичів
батька й матері в різних районах поза межами
Санкт-Петербурга. Там він працював то статис-
тиком у відділі охорони здоров’я, то виконував
певні доручення в інших державних установах.
Після того як у серпні 1920 р. йому виповни-
лося 18 років, він цілеспрямовано задля заро-
бітків записався добровольцем до Балтійського
флоту, де в Політичному управлінні працював
спочатку журналістом, а згодом секретарем ін-
формаційної частини. Так само за власним ба-
жанням з січня 1921 р. він почав навчатися у
Вищому фототехнічному інституті на полігра-
фічному факультеті. Однак через рік цей на-
вчальний заклад припинив своє існування, при-
чиною чого був загальний стан у країні. Здаєть-
ся, Олександр не розгубився і відразу вступив до
Вищої школи пілотів-спостерігачів. Одночасно
з цим він навчався спочатку як вільний слухач,
а згодом і студент в Інституті громадянських ін-
женерів на архітектурному факультеті. Навес-
ні 1923 р. він був змушений припинити навчан-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4130
ня, бо знову не вистачало коштів для утримання
двох молодших братів.
Незважаючи на це, через рік його призвали
на дійсну військову службу у військово-пові-
тряний флот. Оскільки він раніше вже добро-
вільно служив на флоті і навчався у школі пі-
лотів-спостерігачів, а також опікувався двома
братами, йому дозволили в січні 1925 р., ще
до мобілізації, вступити до Ленінградського
державного університету на факультет мовоз-
навства і матеріальної культури, зокрема Гре-
ції й Риму. Тут він займався переважно ви-
вченням архітектури давньогрецьких колоній
Причорномор’я.
Пройшовши такий порівняно довгий шлях
навчання в різних вищих навчальних закладах,
О. М. Карасьов певний час не мав жодного ди-
плома, зокрема й університету. Ось як він це
пояснював у автобіографії за 1937 р., яка нині
зберігається в Рукописному відділі Наукового
архіву Інституту історії матеріальної культури
(ІІМК) РАН: «Закінчивши влітку 1928 р. універ-
ситет, я через незгоду з програмою та органі-
зацією викладання на відділенні (відсутність
низки необхідних дисциплін, повна відсутність
марксистських курсів і т. п.) пішов з універси-
тету, не взявши диплома, продовжуючи займа-
тися як практикант в Державній академії іс-
торії матеріальної культури (ДАІМК) у проф.
Б. В. Фармаковського. У 1929 р. був зарахова-
ний до штату науково-технічним співробітни-
ком. Із 1936 р. працюю як археолог-архітектор.
Із 1926 р. щорічно брав участь в археологіч-
них експедиціях, переважно працюючи в Ольвії
(9 експедицій), виконуючи з 1928 р. обов’язки
архітектора в експедиції. Працював в Ольвії,
Керчі, Херсонесі, на Тамані, в Ескі-Кермені»1.
Це свідчення безперечно вказує на те, що ще
під час навчання в університеті і після його за-
кінчення О. М. Карасьов цілком захопився ар-
хеологічними розкопками в Ольвії, які спочат-
ку проводив Б. В. Фармаковський, і відносив
себе до плеяди археологів — його учнів.
Далі в автобіографії О. М. Карасьов доклад-
но зупинився на тому, що оскільки він отри-
мав фахову археологічну освіту, брав участь у
14 археологічних експедиціях, постійно пра-
цював у галузі вивчення давньогрецьких коло-
ній Причорномор’я, то вважає, що в подальшо-
му його як фахівця потрібно задіювати не лише
для виконання графічних фіксацій результа-
1 Тут і далі переклад з російської авторів цієї статті.
тів роботи експедицій, але й у науково-дослід-
ницькій праці. Отже, у свої 35 років він наре-
шті усвідомив, що здатний на значно більші
досягнення в археологічній науці. Цілком мож-
ливо, що в цей час його погляди змінилися під
впливом Олени Іванівни Леві, із якою він одру-
жився 1935 р. і яка в той час серйозно займала-
ся наукою, працюючи над кандидатською дисе-
ртацією.
Зважаючи на рік, у якому було написано ав-
тобіографію, не виключено, що він «не взяв ди-
плома з університету» не через особисте невдо-
волення, зокрема через відсутність марксист-
ських курсів, а з якихось інших причин. Адже
попередньо він писав, що у зв’язку з навчанням
в Інституті громадянських інженерів відірвався
від роботи секретаря в Красному Селі й авто-
матично був виключений із комсомолу 1924 р.
Звісно, що в 1930‑ті роки вивченню марксист-
ської філософії надавалося значно більшого
значення, тому для свого виправдання варто
було натякнути на відсутність такого курсу в
університеті.
Проте тодішнє бажання й прагнення
О. М. Карасьова зайнятися науково-дослідниць-
кою роботою не збулося. По‑перше, ДАІМК,
де він працював, була ліквідована наприкінці
1937 р. і перетворена на Інститут історії мате-
ріальної культури Академії наук СРСР (ІІМК
АН СРСР). По‑друге, його не зарахували до
штату нової установи, хоч він продовжував
робити креслення Ольвійської експедиції, але
вже за щорічними угодами. Таке становище,
коли втрачалася безперервність стажу і вини-
кали проблеми з оплатою лікарняних, дуже
турбувало й принижувало його, що зрештою
спричинило намір боротися з несправедливим
ставленням керівництва.
Цікаво, що за підтримкою він звернувся до
Л. М. Славіна, з яким був добре знайомий. На
той час Л. М. Славін вже обіймав посаду ди-
ректора Інституту археології АН УРСР в Киє-
ві, куди його відрядили після згаданої ліквіда-
ції ДАІМК, і керував Ольвійською археологіч-
ною експедицією, тому швидко відреагував на
прохання О. М. Карасьова. Заслуговує на ува-
гу його лист до керівництва ІІМК в Ленінграді:
«Підтримую клопотання архітектора-архео-
лога т. О. М. Карасьова про відновлення йому
постійного виробничого стажу. Тов. О. М. Ка-
расьов працює в ДАІМК — ІІМК із 1929 року. У
1937 р. через непорозуміння його зняли зі штат-
ної відомості й перевели на роботу за угодою,
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 131
що не спричинило жодних змін у виконанні робо-
ти тов. Карасьова. У 1938 р. т. Карасьов вико-
нав серію креслень Ольвії за угодою з ДАІМКом.
У 1939—1940 рр. ці роботи т. Карасьов про-
довжив, оплату роботи за угодою зробив Ін-
ститут археології АН УРСР згідно з угодою
з дирекцією ІІМК (Ольвійська експедиція про-
водиться спільно двома організаціями). Мені
особисто, що близько стоїть до робіт з Оль-
вії, дуже добре відомо, що тов. Карасьов жод-
ного дня не зупиняв своєї праці над графічним
оформленням матеріалів ольвійських розкопок.
Уважав би, що юридичне відновлення фактич-
ного стажу роботи тов. Карасьова є справед-
ливим актом, який повністю відповідає духу ра-
дянського законодавства» (Виноградов 2021,
с. 239-240).
Завдяки цьому листу Л. М. Славіна та під-
тримці інших колег 22 червня 1940 р. О. М. Ка-
расьова було зараховано на посаду молодшо-
го наукового співробітника. Саме в цьому році
опубліковано його першу значну статтю про
водопостачання Ольвії (Карасев 1941). Водно-
час він повинен був підготувати великий на-
рис для колективної праці антикознавців ІІМК
(«Архітектура давньогрецьких колоній Північ-
ного Причорномор’я»), який було опублікова-
но у відомому виданні «Античные города Се-
верного Причерноморья» (1955a), тобто тіль-
ки через десять років після завершення Другої
світової війни. У цьому нарисі на підставі ві-
домих джерел, яких порівняно з нашим часом
було доволі мало, він зумів визначити й розгля-
нути найважливіші питання: будівельні матері-
али, способи мурування, архітектурні ордери,
оздоблення будівель, храми, громадські й похо-
вальні споруди (Карасёв 1955a). Підсумовуючи
свій стислий нарис, О. М. Карасьов впевнено
підкреслював, що такі міста, як Ольвія, Херсо-
нес, Пантікапей і Фанагорія, особливо в ранній
період їх існування, були типовими грецькими
полісами; за своїм влаштуванням і зовнішнім
виглядом вони мало чим відрізнялись від ін-
ших великих центрів еллінського світу.
У роки Другої світової війни сім’я Кара-
сьова-Леві з дворічним сином Віктором зазна-
ла великого лиха, не була одразу евакуйована
і протягом всієї зими 1941—1942 рр. залиша-
лась у блокадному Ленінграді. Судячи з того,
що для О. М. Карасьова важливо було мати
оплату лікарняних, він часто хворів, і саме че-
рез хворобу (найімовірніше, гіпертонію) його
не призвали до дійсної армії. За розповіддю
Ю. А. Виноградова, О. М. Карасьов ледь не по-
мер від голоду, через який утратив ковтальний
рефлекс. О. І. Леві врятувала його, обмінявши
на «чорному ринку» золоту обручку на плит-
ку шоколаду. Він обережно її смоктав і таким
чином поступово оговтався (Виноградов 2021,
с. 240). Наприкінці червня 1942 р. йому вдало-
ся вивезти своїх рідних із майже мертвого міс-
та: спочатку до брата в Саратовську область,
де він навіть встиг стати директором школи і
викладачем історії, а у квітні 1943 р. переїхати
до міста Ташкент, де перебувала група науков-
ців ІІМКа. Тут спільно з узбецьким філіалом
АН СРСР було створено Фархадську експеди-
цію під керівництвом В. Ф. Гайдукевича, у якій
О. М. Карасьов працював архітектором.
Незважаючи на всі тяготи війни, учений пи-
сав дисертацію про оборонні споруди Ольвії.
Вона була майже повністю завершена на час
повернення до рідного міста 18 травня 1945 р.,
куди він прибув разом із сім’єю та іншими ева-
куйованими співробітниками ІІМКа. Але тут
на них чекала нова біда: їхню квартиру зайня-
ли сусіди і відмовились її повертати. Оскільки
Олександр Миколайович та Олена Іванівна ще
не мали наукового ступеня і не вважалися дій-
сними науковцями, вони були позбавлені права
на окрему квартиру. Тому вони оселилися в ма-
ленькій кімнаті будинку філіалу Академії наук.
Незважаючи на все це, О. М. Карасьов розпо-
чав інтенсивну археологічну діяльність, насам-
перед у Криму. Так, упродовж 1946—1950 рр.
він очолював Сімферопольський загін Тавро-
скіфської експедиції ІІМК АН СРСР, який здій-
снював розкопки Неаполя Скіфського (Карасев
1950; 1951; 1953), а згодом, у 1955—1959 рр.,
брав участь у його дослідженнях. Крім того, в
1959, 1963, 1965—1966 рр. він займався роз-
копками городища «Чайка» поблизу Євпаторії,
яке трактував як одне з укріплень Херсонеської
держави елліністичного періоду (Карасев 1963;
1965; 1966; 1967).
Однак на найбільшу увагу заслуговує його
археологічно-дослідницька праця в Ольвії.
Спочатку, ще в 1946 р. він брав участь у розкоп-
ках Ольвії. А дещо пізніше, у ті самі роки, що й
у Криму, разом із О. І. Леві він керував розкоп-
ками на ділянці «Е», де вперше зроблено най-
більш значущі відкриття, опубліковані в добре
відомій праці «Ольвия. Теменос и агора» (1964)
та в низці статей (наприклад, див.: Карасёв
1955b; 1956a; 1972; 1975; Карасёв, Леви 1958;
1965; 1975; 1976). О. М. Карасьову належить
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4132
найґрунтовніше дослідження монументальних
пам’яток Ольвійського теменоса з докладним
аналізом культурних нашарувань, функціо-
нальним визначенням різного типу й призна-
чення кам’яних споруд, серед яких значними є
найбільший в Північному Причорномор’ї вап-
няковий вівтар, храми Аполлона Дельфінія,
шарові фундаменти імовірного Дельфініона та
храму Зевса елліністичного часу, велика й мала
стої, сакральна скарбниця тощо (Карасев 1964).
Ретельне вивчення монументальних пам’яток
Ольвійського теменоса, що являли собою єди-
ний архітектурний ансамбль, його реконструк-
ції, плани та ілюстрації архітектурних залиш-
ків слугують зразками в археологічній науці.
Варто також відзначити, що в процесі розко-
пок теменоса знайдено велику кількість марму-
рових плит із почесними декретами, мармурові
постаменти для статуй із присвятними написа-
ми, сотні присвятних імпортованих посудин ша-
нованим тут богам і тисячі уламків різноманіт-
них керамічних виробів і теракотових статуеток.
Відкриття агори, східного торговельного ряду,
гімнасію, будівельних залишків суду, водопро-
відної системи суттєво змінили уявлення про
місто Ольвію і значно доповнили наші знання
про її історичний та культурний розвиток, розга-
лужені торговельні відносини й полісну релігію.
Уперше в історії вивчення Ольвії О. М. Ка-
расьов зібрав майже всі архівні плани цьо-
го міста й опублікував їх в окремій статті як
джерело для його історичної топографії (Ка-
расев 1956б). Це, зокрема, плани П. І. Кеппе-
на, І. М. Муравйова-Апостола, І. П. Бларам-
берга, А. С. Уварова, К. Прудіуса і А. Чирко-
ва. На підставі їх вивчення дослідник зробив
27 цікавих і важливих висновків, а саме: осно-
вні руйнації будівельних залишків Ольвії да-
туються кінцем ХV ст., коли на місці сучасно-
го міста Очакова кримський хан звів фортецю
Кара-Кермен, якою в ХVІ ст. заволоділи турки,
а не ХІХ ст., коли парутинські селяни добува-
ли тут камінь для своїх осель; саме перші ав-
тори планів Ольвії зафіксували час знищення
Рис. 1. О. М. Карасьов біля монументального вапнякового вівтаря V ст. до н. е. в Ольвії (за Карасёв, Леви 1976, рис. 8).
Fig. 1. A. N. Karasiov near the monumental limestone altar of the 5th century BC in Olbia (after: Karasev, Levi 1976, Fig. 8).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 133
її кам’яних оборонних споруд; за ранніми пла-
нами можна встановити кількість курганів і
простежити закономірність їх розташування на
некрополі; реконструювати давні дороги, що
вели з міста й пролягали між курганами й бага-
то ін. Автор також створив план, на якому пред-
ставлено сітку доріг античної Ольвії. Загалом
робота О. М. Карасьова показала, «що ми ще
недостатньо приділяємо уваги старим мате-
ріалам, що зберігаються в архівах, які таять
в собі чимало цінних даних, не введених до на-
укового обігу» (Карасев 1956б, с. 34). Сучасні
дослідники ольвійського городища, передмістя
й некрополя часто посилаються на цю статтю
вченого. У цьому аспекті важливого значення
набуває публікація підготовлених ним таблиць
із планами попередніх авторів.
При цьому заслуговує на особливу увагу
той факт, що при наявності визначних архео-
логічних відкриттів і знаних наукових публі-
кацій О. М. Карасьов так і не захистив дисер-
тації і до кінця своєї праці в ІІМКу перебував
на посаді молодшого наукового співробітника.
І річ не в тому, що він не написав такої праці.
За різними документами добре відомо, що пе-
ред війною вчений почав працювати над дисер-
тацією «Оборонні споруди Ольвії», яка була
підготовлена до захисту в 1945 р. Після повер-
нення з Ташкента керівництво цього Інститу-
ту звернулось до Всесоюзної атестаційної ко-
місії з проханням дозволити захист без скла-
дання кандидатських іспитів, бо дисертант без
жодних пояснень відмовився складати іспит із
марксистсько-ленінської філософії. Унаслідок
цього, незважаючи на всі його успішні дослі-
дження, таке клопотання було відхилене (Ви-
ноградов 2020, с. 384-385; 2021, с. 241).
Через багато років у ІІМКу знову постало пи-
тання про дисертацію вченого. Так, В. Ф. Гайду-
кевич у характеристиці О. М. Карасьова 1959 р.
підкреслював, що той є надійним, відданим
справі, невтомним науковим співробітником,
який своїми працями зробив значний внесок у
вивчення античної культури Причорномор’я,
особливо Ольвії; тому очевидним безглуздям є
те, що до цього часу він не має наукового сту-
пеня кандидата наук, на який давно заслужив.
Однак питання про захист його дисертації було
розглянуте аж через майже три роки (у червні
1962 р.), вже після того, як ІІМК перейменували
в Ленінградське відділення Інституту археології
АН СРСР, на засіданні Групи античної археоло-
гії. Тоді всі його провідні співробітники одно-
стайно схвалили, що О. М. Карасьову потрібно
присвоїти звання кандидата історичних наук без
захисту дисертації.
У висновку до цього рішення відзначено
такі факти: його участь у 49 експедиціях, пе-
реважно в Ольвії; науково-дослідницькі праці
обсягом 25 друкованих аркушів; загалом вели-
кий цінний внесок у вивчення історії античної
культури Північного Причорномор’я; за віком
(60 років) і станом здоров’я О. М. Карасьову
було важко пройти процедуру захисту. Випис-
ки з протоколу з цим рішенням було відправле-
но В. Д. Блаватському. Своєю чергою тодішній
завідувач Ленінградського відділення Інститу-
ту археології Б. Б. Піотровський звернувся з
проханням до Б. О. Рибакова про присуджен-
ня О. М. Карасьову наукового ступеня кандида-
та історичних наук без захисту дисертації. Од-
нак один із найвідоміших дослідників Ольвії
був усе-таки позбавлений права отримати на-
уковий ступінь і працював без нього на посаді
молодшого наукового співробітника.
На підставі тільки статей О. М. Карасьова
(1941; 1948; 1955a; 1956a; 1956b; 1958; 1959)
український дослідник оборонної системи Оль-
війської держави в перші століття нашої ери
С. Б. Буйських відзначав його значний внесок
у справу вивчення ольвійської фортифікації.
Він уперше реконструктивно окреслив основні
оборонні лінії міста в елліністичний час і перші
століття нашої ери. Крім того, О. М. Карасьов
припускав існування в Ольвії стратегічного во-
досховища, порушив питання про походження
найдавніших земляних укріплень Ольвії (Буй-
ских, 1991, с. 8). Принагідно додамо, що його
стаття про ольвійські найдавніші вали й рови
була опублікована українською мовою (Кара-
сьов, 1958); також в іншому українському ви-
данні вийшла стаття про культові споруди в
північній частині ольвійської агори (Карасев
1955б).
В останній монографії про архітектуру
Ольвійського поліса в графічних реконструк-
ціях С. Д. Крижицький чимало уваги приді-
лив публікаціям О. М. Карасьова та О. І. Леві.
Так, наприклад, він відзначив, що в шістдеся-
ті роки О. М. Карасьов уперше для Ольвії за-
пропонував реконструкції культових і суспіль-
них споруд Східного теменоса: це об’ємно-
планувальна реконструкція храму Аполлона
Дельфінія V ст. до н. е., реконструкція плану-
вання храмів Аполлона й Зевса III ст. до н. е., а
також великої і малої стой елліністичного часу;
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4134
об’ємно-планувальні реконструкції головно-
го вівтаря і жертовника, гімнасія та дикастерія
(Крыжицкий 2012, с. 4 і далі).
Звісно, нові археологічні розкопки та від-
криття вносять певні корективи в авторські ре-
конструкції. Тому С. Д. Крижицький застері-
гав, що ідеальної, стопроцентної достовірності
реконструкцій ми ніколи не досягнемо. Адже
міру достовірності варто сприймати як віднос-
ну систему оцінювання, яка дозволяє вибира-
ти найприйнятніші варіанти, виходячи з пев-
ного кола параметрів. Водночас він підкреслю-
вав, що дослідження, гіпотези й реконструкції
О. М. Карасьова допомагали йому в створенні
ескізу відновлення загального вигляду Ольвій-
ського порту й міста в цілому з урахуванням ре-
льєфу місцевості (Крыжицкий 2012, с. 90).
У некролозі О. М. Карасьова згадано його
ще не опубліковані великі праці: про будівлю
суду на ольвійській агорі, грецьку факторію
біля санаторію «Чайка», «Історична топографія
Ольвії» та «Оборонні споруди Неаполя Скіф-
ського» (Памяти…, 1975, с. 118). Без сумніву,
учений заслуговував на присвоєння йому нау-
кового ступеня кандидата історичних наук, про-
те 1971 р. його звільнено з Інституту у зв’язку
із виходом на пенсію. Однак до наказу про
звільнення додано похвальну характеристику,
у якій, зокрема, сказано, що учень Б. В. Фарма-
ковського О. М. Карасьов усе своє життя при-
святив археологічному вивченню Ольвії, де він
працював упродовж 45 років. «Олександр Ми-
колайович — прекрасний польовий археолог —
зробив великий внесок у подальший розвиток
та вдосконалення методики польових дослі-
джень античних міст півдня СРСР. Особливо
великі його заслуги у вивченні будівельної тех-
ніки та архітектури античних пам’яток Пів-
нічного Причорномор’я, у першу чергу Ольвії й
городища біля санаторію «Чайка». Його бага-
торічні дослідження та реконструкції архітек-
турних пам’яток слугують зразком у цій галу-
зі науки» (докладніше див. Виноградов 2021,
с. 241-242). Учений помер 29 червня 1972 р. —
за чотири дні до свого 70‑ліття.
Упродовж своєї археологічної діяльності
О. М. Карасьов витратив чимало часу на гра-
фічну фіксацію пам’яток на численних розкоп-
ках, подальше оформлення креслень, рисунків
і реконструкцій, написання звітів про працю
Ольвійської та Чайкинської експедицій, зали-
шив величезний графічний архів. Він виховав
і навчив значну кількість майбутніх археологів,
які ще студентами проходили практику в його
експедиціях. Глибока обізнаність із матеріала-
ми, широка ерудиція, освіченість, феноменаль-
не розуміння найскладніших культурних на-
шарувань і вміння їх пояснювати разом із бу-
дівельними залишками притягували до нього
багатьох дослідників як старшого, так і молод-
шого віку. Він з особливим натхненням водив
екскурсії не тільки по тих місцях, де разом із
дружиною О. І. Леві відкрив унікальні пам’ятки
(агора, стоя, теменос із храмами Аполлона
Дельфінія й Зевса, гімнасій, суд та залишки ін-
ших споруд), але й по всьому городищу, розпо-
відав образно і яскраво, згадував цікаві випад-
ки, що нерідко траплялися в Ольвії. Постійно
цікавився розкопками Ольвійської експедиції
під керівництвом Л. М. Славіна. Після смерті
Б. В. Фармаковського українські та ленінград-
ські вчені працювали спільно над вивченням
Ольвії (Карасёв, Леви 1976, с. 22).
Найбільше уваги О. М. Карасьов приді-
лив дослідженню й відновленню унікального
монументального вапнякового вівтаря, про-
стежив усі перебудови й визначив його го-
ловні функції та хронологічні періоди існу-
вання (Карасьов 1964, с. 73-104) (рис. 1). Ре-
конструйований ним вівтар і нині прикрашає
т. зв. Центральний, або Східний, теменос. Біля
нього часто збираються учасники Ольвійської
експедиції, відбувається традиційне посвячен-
ня студентів в «ольвіополіти».
Буйских, С. Б. 1991. Фортификация Ольвийского госу-
дарства (первые века нашей эры). Киев: Наукова думка.
Виноградов, Ю. А. 2014. Елена Ивановна Леви
(1903⸺1996). По поводу 110‑й годовщины со дня рож-
дения. Записки Института истории материальной
культуры РАН, 9, с. 187‑196.
Виноградов, Ю. А. 2020. Несколько писем из стола
В. Ф. Гайдукевича (всю ли правду нам надо знать?). Архе-
ологические вести, 27, с. 384‑391.
Виноградов, Ю. А. 2021. А. Н. Карасёв. К 120‑летию
со дня рождения. Археологические вести, 33, с. 236‑244.
Головачева, Н. В. 2014. Такой она мне запомни-
лась (памяти Елены Ивановны Леви). Записки Ин-
ститута истории материальной культуры РАН, 9,
с. 197‑199.
Гребенников, В. Б. 2020. Олександр Миколайович Ка-
расьов (1902⸺29.06.1972). В: Гребенников, В. Б. (ред.).
Українські археологи крізь епохи: дослідження степового
Побужжя. Миколаїв: Яслав, с. 265‑269.
Карасёв, А. Н. 1941. К вопросу о водоснабжении Оль-
вии. Советская археология, 7, с. 129‑139.
Карасёв, А. Н. 1948. Оборонительные сооружения
Ольвии. Краткие сообщения Института истории мате-
риальной культуры, 22, с. 25‑37.
Карасёв, А. Н. 1950. Раскопки Неаполя скифского в
1948 г. Вестник древней истории, 4, с. 179‑187.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4 135
Карасёв, А. Н. 1951. Раскопки Неаполя Скифского.
Краткие сообщения Института истории материальной
культуры, 37, с. 161‑172.
Карасёв, А Н. 1953. Раскопки Неаполя скифского в
1950 г. Краткие сообщения Института истории мате-
риальной культуры, 49, с. 78‑85.
Карасёв, А. Н. 1955a. Архитектура (Краткий очерк).
В: Гайдукевич, В. Ф., Максимова, М. И. (ред.). Античные
города Северного Причерноморья. Москва; Ленинград:
Изд‑во Академии наук СССР, т. 1, с. 188‑214.
Карасёв, А. Н. 1955b. Культовые сооружения в север-
ной части ольвийской агоры. Краткие сообщения Инсти-
тута археологии АН УССР, 4, с. 60‑61.
Карасёв, А. Н. 1956a. Основные результаты работ на
ольвийской агоре в 1953 г. Краткие сообщения Инсти-
тута истории материальной культуры, 63, с. 124 127.
Карасёв, А. Н. 1956b. Планы Ольвии XIX в. как ис-
точник для изучения исторической топографии Ольвии.
Материалы и исследования по археологии СССР, 50, с. 9‑34.
Карасьов, О. М. 1958. До питання про найдавніші вали
і рови Ольвії. Археологічні пам’ятки УРСР, 7, с. 16‑28.
Карасёв, А. Н. 1959. Развитие строительно-каменно-
тесного ремесла в античных городах Северного Причер-
номорья (VII-I вв. до н. э.). В: Смирнов, А. П. Проблемы
истории Северного Причерноморья в античную эпоху.
Москва: Изд‑во Академии наук СССР, с. 126‑138.
Карасёв, А. Н. 1963. Раскопки на городище «Чайка»
близ Евпатории. Краткие сообщения Института архео-
логии АН СССР, 95, с. 33‑42.
Карасёв, А. Н. 1964. Монументальные памятники оль-
вийского теменоса. В: Гайдукевич, В. Ф. (ред.). Ольвия.
Теменос и агора. Москва; Ленинград: Наука, с. 27‑130.
Карасёв, А. Н. 1965. Раскопки городища у санатория
«Чайка» близ Евпатории в 1963 г. Краткие сообщения
Института археологии АН СССР, 103, с. 131‑139.
Карасёв, А. Н. 1966. Раскопки у санатория «Чайка»
в Евпатории. Археологические открытия 1965. Москва:
Наука, с. 115‑117.
Карасёв, А. Н. 1967. Раскопки городища «Чайка» в
Евпатории. Археологические открытия 1966. Москва:
Наука, с. 215‑218.
Карасёв, А. Н. 1972. Раскопки ольвийской агоры в
1967⸺1969 гг. Краткие сообщения Института археоло-
гии АН СССР, 130, с. 35‑44.
Карасёв, А. Н. 1975. К вопросу о водоснабжении оль-
вийского гимнасия. Краткие сообщения Института ар-
хеологии АН СССР, 143. с. 3‑10.
Карасёв, А. Н. 1976. Б. В. Фармаковский и Ольвия. В:
Сокольский, Н. И., Брашинский, И. Б. и др. (ред.). Художе-
ственная культура и археология античного мира. Сборник
памяти Б. В. Фармаковского. Москва: Наука, с. 13‑21.
Карасёв, А. Н., Леви, Е. И., 1958. Ольвийская агора
(по раскопкам 1946⸺1957 гг.). Советская археология, 4,
с. 127‑143.
Карасёв, А. Н., Леви, Е. И., 1965. Работы Ольвийской
экспедиции ЛОИА в 1960⸺1962 гг. Краткие сообщения
Института археологии АН СССР, 103, с. 80‑93.
Карасёв, А. Н., Леви, Е. И., 1975. Раскопки ольвий-
ской агоры в 1970 г. Краткие сообщения Института ар-
хеологии АН СССР,143, с. 11‑20.
Карасёв, А. Н., Леви, Е. И., 1976. Исследования Оль-
вии после Б. В. Фармаковского. В: Сокольский, Н. И.,
Брашинский, И. Б. и др. (ред.). Художественная культу-
ра и археология античного мира. Москва: Наука, с. 22‑45.
Крыжицкий, С. Д., 2012. Архитектура Ольвийского
полиса в графических реконструкциях. Материалы по ар-
хеологии, истории и этнографии Таврии. Supplementum,
11. Симферополь-Керчь.
Леви, Е. И., Карасев, А. Н., 1955. Дома античных го-
родов Северного Причерноморья. В: Гайдукевич, В. Ф.,
Максимова, М. И. (ред.). Античные города Северно-
го Причерноморья. Москва; Ленинград: АН СССР, т. 1,
с. 215‑247.
Памяти…, 1975. Памяти Александра Николаевича
Карасева (1902⸺1972). Краткие сообщения Института
археологии АН СССР, 143, с. 117‑119.
Надійшла 18.04.22
Anna S. Rusiaieva1, Oleksandr H. Kuzmishchev2
1 D.Sc., Professor, ORCID: 0000-0002-6688-1897, Е-mail: annmar@3g.ua
2 PhD in History, Research Fellow, Classical Archaeology Department, the Institute of Archaeology of the National Academy of
Sciences of Ukraine, ORCID: 0000-0003-2718-7111, a.kuzm@ukr.net.ua
OLEKSANDR MYKOLAIOVYCH KARASIOV ⸺ PROMINENT RESEARCHER OF OLBIA PONTICA
(TO THE 120TH ANNIVERSARY)
The life of Oleksandr Mykolaiovych Karasiov, a well-known archaeologist, a specialist in antiquity of the Northern Black Sea
region, the discoverer of the Olbian agora, stoa, gymnasium and the central temenos of Olbia, was eventful. His biography and
the path to archaeology was very thorny and difficult. However, until now the biography of this researcher has not been given
enough attention, which is corrected by this article.
Oleksandr Karasiov was born in St. Petersburg on August 3, 1902. During his busy life, before becoming an archaeologist, he
managed to work as an extra in the health department at the registry office, volunteered in the Baltic Fleet as a journalist, began
studying at the Higher School of Pilot-Observers and entered the Institute of Civil Engineers at the Faculty of Architecture. And
this is not a complete list. Finally, in January 1925, he entered the Leningrad State University at the Faculty of Linguistics and
Material Culture.
Since 1926, during his studying at the university, O. Karasiov participated annually in the archaeological excavations at
Olbia, which were initially led by B. V. Farmakovskyi, and considered himself as one of his disciples. Since that time, O.
Karasiov was a tireless researcher of Olbia for 45 years, includingt 34 field seasons.
The greatest archaeological achievements of O. Karasiov were made after the Second World War, when he, together with his
wife, O. I. Levi, led the excavations at the «E» site, where for the first time they made the most significant discoveries published
in the work Olvia. Temenos and agora and in many other articles.
O. M. Karasiov owns the longest list of works on the monumental buildings of the Olbian temenos with a detailed
examination of cultural stratifications, a functional definition of various types and purposes of stone structures, among which
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 4136
the most significant are the largest altar in the Northern Black Sea region, the temples of Apollo Delphinius, the spherical
foundations of a possible Delphinion and the temple of Zeus of the Hellenistic time, large and small stoas, sacred treasury, etc.
A thorough study of the monuments of the Olbian temenos, representing a single architectural ensemble and their publication,
rightfully belongs to one of the most important archaeological discoveries made in Olbia and in the Northern Black Sea region
in general.
Key words: Olbia Pontica, history of archaeology, Oleksandr Mykolaiovych Karasiov, Central temenos, temple,
altar, reconstruction.
References
Buiskikh, S. B. 1991. Fortifikatsiia Olviiskogo gosudarstva (pervye veka nashei ery). Kyiv: Naukova dumka.
Vinogradov, Iu. A. 2014. Elena Ivanovna Levi (1903⸺1996). Po povodu 110 i godovshchiny so dnia rozhdeniia. Zapiski
Instituta istorii materialnoi kultury RAN, 9, p. 187-196.
Vinogradov, Iu. A. 2020. Neskolko pisem iz stola V. F. Gaidukevicha (vsiu li pravdu nam nado znat?). Arkheologicheskie vesti,
27, p. 384-391.
Vinogradov, Iu. A. 2021. A. N. Karasev. K 120-letiiu so dnia rozhdeniia. Arkheologicheskie vesti, 33, p. 236-244.
Golovacheva, N. V. 2014. Takoi ona mne zapomnilas (pamiati Eleny Ivanovny Levi). Zapiski Instituta istorii materialnoi kultury
RAN, 9, p. 197-199.
Hrebennykov, V. B. 2020. Oleksandr Mykolaiovych Karasiov (1902⸺29.06.1972). In: Hrebennykov, V. B. (ed.). Ukrainski
arkheolohy kriz epokhy: doslidzhennia stepovoho Pobuzhzhia. Mykolaiv: Yaslav, p. 265-269.
Karasev, A. N. 1941. K voprosu o vodosnabzhenii Olvii. Sovetskaia arkheologiia, 7, p. 129-139.
Karasev, A. N. 1948. Oboronitelnye sooruzheniia Olvii. Kratkie soobshcheniia Instituta istorii materialnoi kultury, 22, p. 25-37.
Karasev, A. N. 1950. Raskopki Neapolia skifskogo v 1948 g. Vestnik drevnei istorii, 4, p. 179-187.
Karasev, A. N. 1951. Raskopki Neapolia Skifskogo. Kratkie soobshcheniia Instituta istorii materialnoi kultury, 37, p. 161-172.
Karasev, A N. 1953. Raskopki Neapolia skifskogo v 1950 g. Kratkie soobshcheniia Instituta istorii materialnoi kultury, 49, p. 78-85.
Karasev, A. N. 1955a. Arkhitektura (Kratkii ocherk). In: Gaidukevich, V. F., Maksimova, M. I. (eds). Antichnye goroda
Severnogo Prichernomoria. Moskva-Leningrad: Izd vo Akademii nauk SSSR, t. 1, p. 188-214.
Karasev, A. N. 1955b. Kultovye sooruzheniia v severnoi chasti olviiskoi agory. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN
USSR, 4, p. 60-61.
Karasev, A. N. 1956a. Osnovnye rezultaty rabot na olviiskoi agore v 1953 g. Kratkie soobshcheniia Instituta istorii materialnoi
kultury, 63, p. 124-127.
Karasev, A. N. 1956b. Plany Olvii XIX v. kak istochnik dlia izucheniia istoricheskoi topografii Olvii. Materialy i issledovaniia
po arkheologii SSSR, 50, p. 9-34.
Karasov, O. M. 1958. Do pytannia pro naidavnishi valy i rovy Olvii. Arkheolohichni pamiatky URSR, 7, p. 16-28.
Karasev, A. N. 1959. Razvitie stroitelno-kamennotesnogo remesla v antichnykh gorodakh Severnogo Prichernomoria (VII⸺I vv.
do n. e.). In: Smirnov, A. P. Problemy istorii Severnogo Prichernomoria v antichnuiu epokhu. Moskva: Izd vo Akademii
nauk SSSR, p. 126-138.
Karasev, A. N. 1963. Raskopki na gorodishche «Chaika» bliz Evpatorii. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN SSSR,
95, p. 33-42.
Karasev, A. N. 1964. Monumentalnye pamiatniki olviiskogo temenosa. In: Gaidukevich, V. F. (ed.). Olviia. Temenos i agora.
Moskva; Leningrad: Nauka, p. 27-130.
Karasev, A. N. 1965. Raskopki gorodishcha u sanatoriia «Chaika» bliz Evpatorii v 1963 g. Kratkie soobshcheniia Instituta
arkheologii AN SSSR, 103, p. 131-139.
Karasev, A. N. 1966. Raskopki u sanatoriia «Chaika» v Evpatorii. Arkheologicheskie otkrytiia 1965. Moskva: Nauka, p. 115-117.
Karasev, A. N. 1967. Raskopki gorodishcha «Chaika» v Evpatorii. Arkheologicheskie otkrytiia 1966. Moskva: Nauka, p. 215-218.
Karasev, A. N. 1972. Raskopki olviiskoi agory v 1967⸺1969 gg. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN SSSR, 130, p. 35-44.
Karasev, A. N. 1975. K voprosu o vodosnabzhenii olviiskogo gimnasiia. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN SSSR,
143. p. 3-10.
Karasev, A. N. 1976. B. V. Farmakovskii i Olviia. In: Sokolskii, N. I., Brashinskii, I. B. i dr. (eds). Khudozhestvennaia kultura i
arkheologiia antichnogo mira. Sbornik pamiati B. V. Farmakovskogo. Moskva: Nauka, p. 13-21.
Karasev, A. N., Levi, E. I., 1958. Olviiskaia agora (po raskopkam 1946-1957 gg.). Sovetskaia arkheologiia, 4, p. 127-143.
Karasev, A. N., Levi, E. I., 1965. Raboty Olviiskoi ekspeditsii LOIA v 1960 1962 gg. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii
AN SSSR, 103, p. 80-93.
Karasev, A. N., Levi, E. I., 1975. Raskopki olviiskoi agory v 1970 g. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN SSSR,143,
p. 11-20.
Karasev, A. N., Levi, E. I., 1976. Issledovaniia Olvii posle B. V. Farmakovskogo. In: Sokolskii, N. I., Brashinskii, I. B. i dr.
(eds.). Khudozhestvennaia kultura i arkheologiia antichnogo mira. Moskva: Nauka, p. 22 45.
Kryzhitskii, S. D., 2012. Arkhitektura Olviiskogo polisa v graficheskikh rekonstruktsiiakh. Materialy po arkheologii, istorii i
etnografii Tavrii. Supplementum, 11. Simferopol-Kerch.
Levi, E. I., Karasev, A. N., 1955. Doma antichnykh gorodov Severnogo Prichernomoria. In: Gaidukevich, V. F., Maksimova,
M. I. (eds.). Antichnye goroda Severnogo Prichernomoria. Moskva; Leningrad: AN SSSR, t. 1, p. 215-247.
Pamiati…, 1975. Pamiati Aleksandra Nikolaevicha Karaseva (1902⸺1972). Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN
SSSR, 143, p. 117-119.
|
| id | arheologia-com-ua-article-326 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:04:52Z |
| publishDate | 2022 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/a4/1bd709e8e12dde557705e1fa419071a4.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-3262022-12-31T13:01:04Z Олександр Миколайович Карасьов – визначний дослідник Ольвії Понтійської (до 120-ліття) Oleksandr Mykolaiovych Karasiov ⸺ Prominent Researcher of Olbia Pontica (on the 120th Anniversary) Rusiaieva, Anna Kuzmishchev, Oleksandr history of archaeology, Oleksandr Mykolaiovych Karasiov, Olbia Pontica, Central temenos, temple, altar, reconstruction історія археології, Олександр Миколайович Карасьов, Ольвія Понтійська, Центральний теменос, храм, вівтар, реконструкція Стаття присвячена визначному археологу — Олександрові Миколайовичу Карасьову. Окреслюється його непростий життєвий шлях, який дотепер практично не був висвітлений у літературі. Розглядаються його головні наукові досягнення та публікації з вивчення Ольвії Понтійської. The life of Oleksandr Mykolaiovych Karasiov, a well-known archaeologist, a specialist in antiquity of the Northern Black Sea region, the discoverer of the Olbian agora, stoa, gymnasium and the central temenos of Olbia, was eventful. His biography and the path to archaeology was very thorny and difficult. However, until now the biography of this researcher has not been given enough attention, which is corrected by this article.Oleksandr Karasiov was born in St. Petersburg on August 3, 1902. During his busy life, before becoming an archaeologist, he managed to work as an extra in the health department at the registry office, volunteered in the Baltic Fleet as a journalist, began studying at the Higher School of Pilot-Observers and entered the Institute of Civil Engineers at the Faculty of Architecture. And this is not a complete list. Finally, in January 1925, he entered the Leningrad State University at the Faculty of Linguistics and Material Culture.Since 1926, during his studying at the university, O. Karasiov participated annually in the archaeological excavations at Olbia, which were initially led by B. V. Farmakovskyi, and considered himself as one of his disciples. Since that time, O. Karasiov was a tireless researcher of Olbia for 45 years, includingt 34 field seasons.The greatest archaeological achievements of O. Karasiov were made after the Second World War, when he, together with his wife, O. I. Levi, led the excavations at the «E» site, where for the first time they made the most significant discoveries published in the work Olvia. Temenos and agora and in many other articles.O. M. Karasiov owns the longest list of works on the monumental buildings of the Olbian temenos with a detailed examination of cultural stratifications, a functional definition of various types and purposes of stone structures, among which the most significant are the largest altar in the Northern Black Sea region, the temples of Apollo Delphinius, the spherical foundations of a possible Delphinion and the temple of Zeus of the Hellenistic time, large and small stoas, sacred treasury, etc.A thorough study of the monuments of the Olbian temenos, representing a single architectural ensemble and their publication, rightfully belongs to one of the most important archaeological discoveries made in Olbia and in the Northern Black Sea region in general. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2022-12-23 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/326 10.15407/arheologia2022.04.129 Arheologia; No 4 (2022): Arheologia; 129-136 Археологія ; № 4 (2022): Археологія; 129-136 Археология; № 4 (2022): Arheologia; 129-136 2616-499X 0235-3490 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/326/317 |
| spellingShingle | історія археології Олександр Миколайович Карасьов Ольвія Понтійська Центральний теменос храм вівтар реконструкція Rusiaieva, Anna Kuzmishchev, Oleksandr Олександр Миколайович Карасьов – визначний дослідник Ольвії Понтійської (до 120-ліття) |
| title | Олександр Миколайович Карасьов – визначний дослідник Ольвії Понтійської (до 120-ліття) |
| title_alt | Oleksandr Mykolaiovych Karasiov ⸺ Prominent Researcher of Olbia Pontica (on the 120th Anniversary) |
| title_full | Олександр Миколайович Карасьов – визначний дослідник Ольвії Понтійської (до 120-ліття) |
| title_fullStr | Олександр Миколайович Карасьов – визначний дослідник Ольвії Понтійської (до 120-ліття) |
| title_full_unstemmed | Олександр Миколайович Карасьов – визначний дослідник Ольвії Понтійської (до 120-ліття) |
| title_short | Олександр Миколайович Карасьов – визначний дослідник Ольвії Понтійської (до 120-ліття) |
| title_sort | олександр миколайович карасьов – визначний дослідник ольвії понтійської (до 120-ліття) |
| topic | історія археології Олександр Миколайович Карасьов Ольвія Понтійська Центральний теменос храм вівтар реконструкція |
| topic_facet | history of archaeology Oleksandr Mykolaiovych Karasiov Olbia Pontica Central temenos temple altar reconstruction історія археології Олександр Миколайович Карасьов Ольвія Понтійська Центральний теменос храм вівтар реконструкція |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/326 |
| work_keys_str_mv | AT rusiaievaanna oleksandrmikolajovičkarasʹovviznačnijdoslídnikolʹvíípontíjsʹkoído120líttâ AT kuzmishchevoleksandr oleksandrmikolajovičkarasʹovviznačnijdoslídnikolʹvíípontíjsʹkoído120líttâ AT rusiaievaanna oleksandrmykolaiovychkarasiovprominentresearcherofolbiaponticaonthe120thanniversary AT kuzmishchevoleksandr oleksandrmykolaiovychkarasiovprominentresearcherofolbiaponticaonthe120thanniversary |