Сім міст Троя

&nbsp;In the article the author, summarizing the conclusions of his studies of the 1980—ies and 1990-ies and taking into account the recent finds of M. Korfmann excavations in Troy, concludes that the traditional idea of seven cities, which have become cultural layers after the destruction o...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в:	Археологія
Дата:	2018
Випуск:	4
Сторінки:	11-20
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	Lev S. Klein
Автор:	Klein, Lev S.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2018
Теми:	Троя Іліон Гісарлик Троянська вій¬на Г. Шліман В. Дьорпфельд К. Блеген М. Корфман Л. Клейн.
Онлайн доступ:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/35
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Репозитарії

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824341925724160
author	Klein, Lev S.
author_facet	Klein, Lev S.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Lev S. Klein", "institution": null, "orcid": "" } ]
author_sort	Klein, Lev S.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	20
container_issue	4
container_start_page	11
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2020-01-19T08:36:44Z
description	&nbsp;In the article the author, summarizing the conclusions of his studies of the 1980—ies and 1990-ies and taking into account the recent finds of M. Korfmann excavations in Troy, concludes that the traditional idea of seven cities, which have become cultural layers after the destruction of the Khisarlyk hill, requires reconsideration. These are more likely the images of cities that arise in minds of researchers when reading the “Iliad” and perceiving archaeological materials. The research is devoted to the restoration of the mentioned images of Troy cities, in which the features of archaeological cultures and ethnic communities are traced. The inhabitants of the Troy cities became witnesses and participants in migration flows, and the result of them was the Indo-Europeanization of Anatolia. The directions of the discussion, which reveal the position of the author: 1) Homer Troy, Troy, the Ilion; 2) Troy in contrast to Ilion; 3) the archaeological Troy in contrast to Homer’s; 4) Troy as an eponym and purpose of the Trojan War; 5) Troy — a landmark in chronology; 6) Troy as an ethnic indicator; 7) Troy as a layer of languages. Principally important are the linguistic conclusions of the author. Since the Hittite, together with the Luvian and other languages of the Anatolian family, was the first that separated from the Indo-European, more precisely the Indo-Hittian, the proto-Indo-European region (the sought-for ancestral home of all Indo-Europeans) should be close to the Danube River in Europe, possibly to the north. That is, both the steppe and the Anatolian ancestral homes are dismissed, despite all their proofs. The steppe area can only be the ancestor of other Indo-European families, for example, the Indo-Iranian. It is hardly believed that Anatolia was an ancestral home to any of the Indo-Europeans. The Troy clearly served as the neck through which various Indo-European families penetrated Anatolia — first the Hattite-Luvian peoples, then the Phrygians and the ancestors of the Armenians, then the Greeks became Byzantians. Probably, this also reflected the ethnic appearance of Troy itself. It is indicative that M. Corfman put the main divisions of Troy not between the “cities” (layers), but the civic communities he singled out. Among them: 1)Maritime Trojan culture&nbsp;covers layers I, II (burned down) and possibly III (also burned down), and between the first two and the third — the desolation for 200 years; 2)&nbsp;Anatolian Trojan culture&nbsp;(layers III — possibly IV and V), after which there also was desolation for 200 years; 3)&nbsp;The highly developed Thojan culture (Hochkultur), represented by the VI layer that died during the period of the VIIa (VIi — after Korfmann) layer. However, on its ruins, local population built a small settlement — VIIb1 (VIj — after Korfmann), as the culture is the same; 4)&nbsp;The “Balkan mark” culture&nbsp;(VIIb2 — after Blegen, VIIb1 and VIIb2 — after Korfmann), created by newcomers from the Balkans, who left about 1000 BCE; 5)&nbsp;Ilion — a city of Greek-Hellenes, built from the second half of the 8th&nbsp;century — about 730—710 BCE (Troy VIII); 6)&nbsp;New Roman Ilion&nbsp;— 85 BCE—500 CE (Troy IX); 7)Byzantine settlement&nbsp;of the 11th—13th&nbsp;centuries CE (Troy X). This is the author’s view at the seven cities of Troy. Thus, Korfman replaces one another in the stratigraphic column, 4, and with the Greek, Roman and Byzantine 7 cultures. It was hard to say whether these changes were only linguistic or cultural too. Greek with the Roman and Balkan cultures undoubtedly differed from the former ones by language. The rest, to which the “Troy of Priam” belonged, can only be assumed.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2018.04.011
first_indexed	2026-08-07T01:01:14Z
format	Article
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 11 © Л.С. Клейн, 2018 Л.С. Клейн * СІМ МІСТ ТРОЯ УДК 904.4(392) * КлЕЙН Лев Самуїлович — доктор історичних наук, професор, Санкт-Петербург, РФ, lsklein@gmail.com https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.04.011 У статті автор, на базі узагальнення власних досліджень 1980—1990-х рр та з урахуванням останніх результатів розкопок експедиції М. Корфмана в Трої, доходить виснов ку, що варто відійти від традиційного уявлення про сім міст, які після своєї загибелі стали культурними шарами й утворюють стратиграфічну колонку пагорба Гісарлик. Натомість, це швидше образи міст, що виступають у свідомості дослідників під час читання Іліади та сприй- нятті археологічних матеріалів. Відтворенню згаданих образів міст Троя, за якими проступають риси культур- них та етнічних спільнот, присвячено дослідження. Меш- канці міст Троя стали свідками й учасниками міграційних рухів, що призвели до індоєвропеїзації Анатолії. К л ю ч о в і с л о в а: Троя, Іліон, Гісарлик, Троянська війна, Г. Шліман, В. Дьорпфельд, К. Блеген, М. Корфман, Л. Клейн. Троя посіла видне місце в моїх дослідженнях від 80-х років минулого століття (Клейн 1984a; 1984b та ін.), що відбилось у книжках про Ілі- аду (Клейн 1998; 2000б; 2014б), але також і в книжці щодо етногенези південних індоєвро- пейців (Клейн 2010, глави II, III, розділи «Троя и Среднее Подунавье», «Троянская война», «Хетты, ахейцы и Троя» та ін.). Брала участь, звичайно, Троя й у працях із хронології брон- зового віку та етногенези (Клейн 2010; 2014а). У підсумку цієї розмаїтості в мене стало скла- датися враження, що мова йде про різні міста. Гомерівська Троя. Троя, вона ж Іліон. Так у гомерівському тексті. Це один із численних ду- блетів Іліади: ріка Скамандр — вона ж Ксанф, Парис — він же Александр, у греків три іме- ні: ахеї, данаї, аргів’яни. Богиня Афіна, вона ж Афінея (Афінянка), птолієтрон і поліс (апел- лативи міста) тощо. З приводу парності Трої та Іліона декотрі дослідники заперечували, що просто Іліон це назва міста, а Троя — назва міс- цевості. Але ж місцевість називали не Троя, а Троада — тобто позначали вторинним термі- ном, утвореним від першого. В Троаді довкола Іліона немає жодного селища, а в Іліоні — жод- ного урочища, що носить ім’я Трої. Потрібно якось пояснити це, й краще за все — охоплюю- чи всі пари, тобто виявляючи певну закономір- ність. Я помітив, що ці парні терміни (з кожної пари) розподілені за главами Іліади неоднако- во, при цьому корелюючи зі складовими інших пар. Я встановив це статистикою, торкаючись також Трої та Іліона (Клейн 1998, табл. 17, 19; 2000; 2014б; 2014в) (табл. 1; 2). Це може свід- чити про злиття місцин та героїв із різних дже- рел і навіть про поєднання низки самостійних пісень. Себто про повернення від «унітарного» розуміння Іліади до концепції німецьких нау- ковців XIX ст. — «аналітиків». 2. Троя в протиставленні Іліону. Я помітив, що в греків від творення до творення епосу пропорції між термінами Іліон і Троя зміню- ються: зменшується згадування Іліона, збіль- шується — Трої (Клейн 1998, табл. 1) (табл. 3). Тобто, проектуючи на минуле, десь неподалік та мить, коли Троя увійшла в цей сюжет і була в мінімальному цифровому вияві. Я помітив та- кож, що постійні епітети в Трої та Іліона різні й обрисовують різні міста (Клейн 1998, табл. 3) (табл. 4). Ще я побачив, що Троя та Іліон ма- ють різні апеллативи: Троя — поліс, а Іліон — птолієтрон (Клейн 1998, табл. 4) (табл. 5). Помітив я також, що хетські письмові дже- рела знають: а) Іліон, (В)іліос, у хетів Вілюсу та б) Трою, у хетів Труїсу — як різні міста. При цьому Вілюса знаходиться на тому самому міс- ці, де археологи й розкопали місто, ототожне- не ними з Іліоном-Троєю, що й підтверджене написами на каменях, а Труїса знаходиться від цього міста приблизно за 50—200 км. Де точно, невідомо. Припускаю, що це Поліохні на острові Лем- нос — велике поселення, що знаходилось за 50 км від Іліона й загибле близько 2000 р. до н. е. (рис. 1, карта). Троя увійшла в епос і стала ви- тискати з епосу Іліон після того, тобто макси- мум за 1000 з лишком років до Гомера. З цією ідеєю співпадає ім’я стародавнього населення цього острова: труси (схоже, чужа назва троян- ців) — тірсени — етруски (Клейн 1984а; 1984б; 1998; 2000). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 412 Нумерація книг Відносна частотність Фільтр Зміст XVI 0,4 Патроклія XXIV 0,8 Викуп I 1 ? Гнів Ахілла III 1 X 1 ? Долонія XI 1 XIX 1 ? Зречення (Ахілла) від гніву XX 1 ? IX 1,25 Посольство XIII 1,4 XXII 1,5 II 2 XIV 2 ? XXIII 2 ? XVIII 2,5 VII 3 VI 3,7 IV 4 XXI 5 V 6 Аристія Діомеда VIII 6 Перервана битва (Гектор проти Діомеда) XV 6 Відтиснення (Гектора) від кораблів XVII 7 XII ∞ ? Таблиця 1. Групування книг «Іліади» за вживанням назв міста Примітка. Жирною лінією обведені блоки книг із од- наковою частотністю. 3. Археологічна Троя в протиставленні Гоме- рівській. Зважаючи на те, що Г. Шліман свято вірив у правдивість Гомерівського тексту, а там переважала Троя, археологічне місто одержа- ло назву Троя. До відкриттів Г. Шлімана Троя– Іліон була відома лише за Гомерівським епо- сом — «Іліадою» та «Одіссеєю». Це було велич- не місто, центр могутнього царства з палацами та величезним військом. Г. Шліман уважав, що Гомерівська Троя мала бути не лише найбільш вражаючою, але й найдавнішою на пам’ятці Гіссарлик. Тому, виділивши базові шари (Dörpfeld 2002, S. 32) (рис. 2), він ототожнив Гомерівське місто, міс- то Троянської війни з Троєю II (споруди цього шару сполучають монументальність з давни- ною). Пізніше його помічник В. Дьорпфельд, додавши два шари, встановив синхроніза- цію за імпортною керамікою з Еллади та усві- домив, що Гомерівське місто слід підняти до Трої VI. Г. Шліман був збентежений, три дні не виходив із намету (адже В. Дьорпфельд виявив його шкідливу похибку, він-то в своєму розко- пі пробився крізь шар VI), здоров’я його похит- нулось, і він невдовзі помер. У новій серії розкопок К. Блеген (2004/1963) встановив, що місто ймовірної Троянської вій ни не VI, а VIIа, у порівнянні з II та VI корекція геть незначна. Проте, навіть Троя II та VI, у по- рівнянні з гомерівським описом, були за розма- хом значно меншими (Троя II мала менш 100 м в діаметрі, а Троя VI — менше 140 м), а цита- дель не мала міського оточення. Його відкрив керівник третьої серії розкопок — М. Корф- ман (Korfmann 2003; 2004; 2006; Korfmann und Mannsperger 1998). Виявилось, що цитадель на пагорбі була оточеною нижнім містом, також обведеним стіною з багатьма баштами та рова- ми (рис. 3). Все це дещо наблизило археологіч- ну Трою до гомерівського тексту, хоча б за істо- ричним значенням. 4. Троя як епонім та мета Троянської війни. Потужна фортеця на перетині важливих шля- хів (біля самих проток у Чорне море та на пе- решийку шляху з Азії до Європи) — це мало зробити Трою заздрісним об’єктом теренових претензій сусідніх держав, а особливо найпо- тужніших імперій тогочасного світу — хетів та ахейців (Ахiйява). Тому Троянська війна ахей- ців, їх морська експедиція до Трoади, тривала облога Трої та її тріумфальне захоплення роз- глядається багатьма археологами як цілком ре- алістична реконструкція наявних археологіч- них даних до епопеї Гомера, в основі своїй та- кож реалістичної. Звісно, епічний мотив війни (помста за ви- крадення жінки) — швидше за все художнє оформлення реальних подій — якщо він і мав місце, то не на першому плані. На першому ж плані були геополітичні інтереси. Я проти цієї трактовки. Троянської війни XIII ст. до н. е., як вона описана в Гомера, не було взагалі. За всіма археологічними дани- ми встановлено, що південна частина захід- ного узбережжя Анатолії була рано освоєна греками-ахейцями (Мілет-Мілавата, Смірна та інші міста), тоді як на північному узбережжі ахейські колонії відсутні. Відсутні й сліди Тро- янської війни — у Трої є знахідки ахейської ке- раміки, але в шарі загибелі Трої (Троя VIIa) — ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 13 Рис. 1. Карта Троади Нумерація книг Група Індекс K VII 1 III 1 ∞ XXIV 1,7 IV 2 XX 2 XIX 2 XXIII 2 XII 2 IX 2 ∞ XXII 2,5 XIV 2,5 XVIII 3 X 3 II 3 ∞ XXI 4 XVII 4 XV 4 XIII 4 ∞ I 4,5 XVI 5 XI 6 VIII 7 ∞ V 8 VI 11 Нумерація книг Група Індекс Р IV 2 IX 2 ∞ XIII 2,5 XXIV 2,7 XIX 3 XX 3 VII 3,5 I 4,5 XXII 4 XVIII 4 XIV 4 XII 4 III 4 ∞ II 4 ∞ X 5 XV 6 XXI 7 XIII 7 ∞ V 8 VIII 9 ∞ XI 10 XVI 10 XVII 11 VI 12 Таблиця 2. Кореляція прийменників із етнонімами греків у «Іліаді» А Б «Ахейська» книга «Данайська» книга ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 414 жодного ахейського вістря стріли. Троя VIIb — не ахейське поселення. Там основна кераміка балканська. Отже, громили Трою VIIa не ахей- ці, а балканські народи — фрігійці, можли- во, хтось-то ще. Греками ж Троада захоплена лише у VIII ст. до н. е. по двохсотлітньому за- пустінню в ній та набагато пізніше від загибе- лі всіх головних ахейських держав у Греції та Анатолії. А як же бути з повідомленнями епосу? Та героїчний епос — не історія, це зазвичай пе- реробка історії на догоду ураженій національ- ній самосвідомості. Основні епоси виникають, коли народ терпить приниження, наприклад, від поразки. В епосі сербські юнаки Стамбул штурмують, а насправді була поразка на Косо- вому полі. Епос переінакшує історію так, аби поразку обернути на тріумф і перемогу. В русь- кому епосі руські богатирі б’ють татар у хвіст і в гриву. А в реальності було двохсотлітнє татар- ське ярмо. Про нього в билинах жодного сло- вечка. 5. Троя — орієнтир у хронології. Позаяк на- шарування Трої були успішно розподілені ар- хеологами на потужні шари (від першого міс- та до сьомого), а по тому кожен з них на дріб- ніші підрозділи, а в шарах і підрозділах повно кераміки та інших артефактів, що мають ана- логи як на Близькому Сході, так і в Європі, то Троя стала зручним стрижнем, на який нани- зуються ці аналогії як тими, так і другими. Це найзручніший стрижень для синхронізації усіх цих культур. Першим це масштабно з’ясував Гордон Чайлд у своїх знаменитих книгах «Світанок Єв- ропейської цивілізації» (Childe 1929a) і «Дунай у праісторії» (Childe 1929b). По тому угорський археолог Нандор Каліц зацікавився аналогія- ми між Троєю та Угорщиною, побудувавши ве- личезні порівняльні таблиці, що пов’язують ці стратиграфічні стовпчики в різних ланках, пе- реважно по баденській (пецельскій) культурі Угорщини, Австрії та інших дунайських країн. Він витлумачив це як свідчення походження баденської культури з Малої Азії (Kalicz 1962; Клейн 2010, рис. 39 – Троя, рис 12). 6. Троя як етноіндикатор. Але радіовуглеце- ві революції, особливо друга (по калібрації ра- діовуглецевих дат) поставили згадану хроно- логію догори дригом і виявилось, що це ба- денська культура вдерлася до Анатолії (Клейн 2010, с. 88). Позаяк в Анатолії початок писем- них свідчень хетської присутності припадає на XVIII ст. до н. е., а відповідна культура просте- жується і в останні віки III тис., то баденська культура вторглась раніше. Баденська культура належить переважно до IV тис. до н. е., але за- кінчується близько 2800 р., тобто, цілком мож- ливо, що в Анатолію вона просочилась десь між 2800 (чи раніше) і 2200 рр. до н. е. Саме цей ін- тервал — час грандіозних спустошень в Анато- лії, що свідчать про вторгнення хвиль ворожих чужинців (Mellaart 1958; 1981). Зіставлення да- Рис. 2. Головні археологічні шари міста Троя / Гісар- лик (за М. Корфманом) Автор Твір Дата Число згадувань Відношення Т : ІІліон (І) Троя (Т) Гомер Гомер Вергілій Іліада Одіссея Енеїда, II VIII—VII ст. до н. е. — ‘’ — I ст. до н. е. 106 19 2 53 36 20 0,5 2,0 10,0 Трифіодор Квінт Смирненський Коллуф Взяття Іліона Постгомерика Викрадення Єлени раніше III ст. н. е. IV ст. н. е. рубіж V—VI ст. н. е. 8 31 2 6 44 9 0,75 1,4 4,5 Цецес Цецес Гомерика Постгомерика XII ст. н. е. — ‘’ — 3 — 5 33 1,7 — Таблиця 3. Топоніми міста в різночасових текстах Примітка. Жирною рамкою об’єднані твори пізнього, наслідувального епосу, зі штучною архаїзацією мови та стилю. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 15 тувань говорить про те, що, швидше за все, при- бульці спілкувались індоєвропейськими мова- ми анатолійської групи. Серед них — хетська. А якщо так, то коли хетська разом з лувій- ською та іншими мовами анатолійської сім’ї першою відокремилася від індоєвропейсько- го, точніше індо-хетського стовбура, то прото- індоєвропейський ареал (шукана прабатьків- щина усіх індоєвропейців) має бути розташо- ваний близько до Дунаю в Європі, можливо, північніше. Тобто, як степова, так й анатолій- ська прабатьківщини відпадають, не зважаючи на всі їхні докази. Перша з них, степова, може бути лише прабатьківщиною інших індоєв- ропейських сімей, наприклад, індоіранської. Анатолія — взагалі навряд чи була прабатьків- щиною для кого-небудь з індоєвропейців. Троя стала справжньою горловиною, через яку різні індоєвропейські сім’ї проривались до Анатолії — спочатку хето-лувійські народи, по- тім фрігійці й предки вірменів, а далі греки, що стали візантійцями. Вірогідно, це позначилось і на етнічному cкладі населення самої Трої. Для хетів цей шлях багато хто вважає не- можливим, спираючись на загальне неприй няття європейської прабатьківщини індоєвро- пейців і на заперечення їхнього проживання будь-коли на Балканах. Але якщо вони — ба- денці, то мешкали вони не на Балканах, а на Середньому Дунаї (Клейн 2012, карта рис. 13). ДНК хетів — невідома. Але нещодавні дослі- дження давньої ДНК в Анатолії показали, що у мешканців різних епох схожість з населен- ням ямної культури степів відсутня, а серед об- стежених є й підозрювані у приналежності до хетів чи їхніх родичів (Damgaard et al. 2018). Принаймні, степову смугу як джерело хетської міграції до Анатолії це відкидає, а в близько східних джерелах немає мовних свідчень індо- європейської мови та помітних міграцій, що хоч якоюсь мірою нагадують ситуацію в Тро- янському пропускному пункті. 7. Троя як нашарування мов. Чи були у ті часи етноси, питання відкрите. Тому, коли мова за- ходить про етноси, доводиться лишатися на ґрунті мовних конотацій. Й розглядати Трою Рис. 3. Нижнє місто Трої (аерофотознімок М. Корфмана) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 416 варто в цьому плані (Hajnal 2003). Г. Шліман вважав шари Трої етапами розвитку однієї дав- ньої цивілізації, відповідній мікенському ча- сові Е ллади, а Мікенську цивілізацію — дав- ньогрецькій. У цій частині його переконання були підкріплені в середині ХХ ст. дешифров- кою крито-мікенських таблиць з грецької мови М. Вентрiсом і Дж. Чедуїком. Він, а за ним і К. Блеген, який керував новими розкопками Трої вже в ХХ ст., вважали Трою грецькою дер- жавою, хоча й окремою. Було ж чимало ахей- ських держав — Мікени, Спарта, Пілос, Мес- Апеллативи Епітети Кількість згадувань Іліон Град троянців Троя Загалом в Іліаді πτόλις 32 πτολίεθρον 6 (1) 31 3 7(+11) ευ ναιόμενον 3 (1) 4(+7) πόλις 3 11 4 204 ευρυάγυια 5 2 8 Таблиця 5. Апеллативи міста Примітка. В дужках: у середній колонці — згадування, що не стосуються до Іліону—Трої, у підсумковій колонці — епітети в інших граматичних формах. № п/п Епітет Переклад Y X Епітет Переклад Y Y 1 ίρή свята, священна 23 О 2 ίερή свята, священна 1 С 3 ᾐνεμόεσσα вітряна 7 О 4 αἰπεινή крута б О 5 αὶπύ крута 1 С 6 ευκτίμενον πτολίεθρνν благостворене місто 5 С 7 έρατεινή весела 1 С 8 ευπωλος доброкінна, з лад- ними жеребчиками 2 О 9 ὸφρυόεσσα урвиста 1 ок 10 ευ ναιόμενον πτολίεθρον обжите, благоуст- роєне місто 3 С 11 ευτείχεος добростінна, міцностінна 4 о ευτείχεος добростінна, міцностінна 2 1 (12) РО ἐρίβωλος тучноґрунтова 3 2 (13) РО ἐριβὣλαξ тучноґрунтова 5 3 (14) о ευρεια простора 4 4 (15) о ευρυάγυια широковулична 2 5 (16) о високоворотна 2 6 (17) ок ἐύπυργος добробаштова, міцнобаштова 1 7 Загалом 54 19 28 Таблиця 4. Епітети міста η ˘Ιλιος— Іліон 106 разів η Τροίη— Троя 53 рази Примітка. Y — кількість згадувань в Іліаді, X — характер епітету: О — відмітний, Р — родовий, РО — родовий з об- меженою дією, К — конкретизуючий. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 17 сенія та ін. Ось ця була ще однією. Дійсно, в Гомерівському епосі у троянців було чимало грецьких імен, та й усі розмови у стані троян- ців велись грецькою мовою. Адже іншої не ро- зуміли ані співаки, ані слухачі. Мовою ж анатолійської цивілізації була лу- війська, розшифрована на початку ХХ ст. че- хом Бедржихом Грозним як мова індоєвропей- ська й споріднена хетській. Але написи остан- ньої були щільно поширені в межах Хетської імперії й вельми слабко — на західному узбе- режжі Анатолії й лише в його південній части- ні (Смірна та Мілаванда-Мілет). Концентра- ція їх у Хетській імперії може свідчити про те, що лувійська стала мовою раніше, ніж хетська, прибулою до Анатолії та поширеною в її межах, не зачепивши Трою та Північну Анатолію. Лише від 1980-х років Калверт Уоткінс і Франк Штарке (Watkins 1986; 1995; Starke 1997) зібрали деякі факти на користь лувійської мови Трої. Ф. Штарке спирався на знайдену в Трої єдину печатку з лувійським написом. Проте, їхні аргументи ретельно проаналізував І.С. Якубович (2017) з Московського інституту світової культури МДУ й показав, що цих ар- гументів мало й вони слабкі. Печатка, зокре- ма, могла належати й приїжджому. І.С. Якубо- вич дійшов висновку, що проблема визначення мови троянців поки що не має вирішення. Коли ж розглядали Трою як єдину цивіліза- цію, що протистояла грецькій, але й належала до неї, то й шари Трої («містá») не сприймали як підстави для етнічних чи мовних трансформацій, а виключно як етапи військової історії та архі- тектури. Поступово в шарах К. Блегена побачи- ли де-не-де різкі зміни, зокрема між V і VI міста- ми: з’явилась сіра мінійська кераміка й кінь. Ви- никли підозри щодо вторгнення якогось іншого народу. М. Корфман же у новому тисячолітті вза- галі головні розподіли зробив не між «містами» (шарами), а між виділеними ним культурними спільнотами (Korfmann und Mannsperger 1998; див. також Korfmann 2003; 2004, рис. 14). Приморська (Maritime) троянська культура охоплює шари I і II, зокрема, вони частково од- ночасні. Місто II згоріло. Далі мало місце сто- чи майже двохсотлітнє запустіння. Місто III (теж згоріло) за деяким вказівками М. Корф- мана належить до тієї ж культури, за іншими — до наступної, вже після запустіння. Ця наступна, Анатолійська троянська куль- тура (шари III, IV та V), по тому знову запус- тіння років на 200. Обидві культури названі за тереновим охопленням. На руїнах Трої V вибудовується потужніша й просторіша (на 20 м ширша попередньої) фор- теця з мікенською керамікою й використанням коней. Це, звичайно ж, інша — Високорозвину- та культура (Hochkultur) Трої. Ця фортеця гине від погрому за періоду, якому в К. Блегена від- повідав шар VIIa, але М. Корфман переймену- вав його на шар VIi. Адже це ще те ж місто, на руїнах якого вціліли місцеві мешканці створю- ють невелике поселення — VIIb1, за М. Корф- маном VIj, позаяк культура та ж сама. Але й їх незабаром виганяють пришельці з Балкан і двічі вибудовують своє поселення цілком іншої культури (у К. Блегена це VIIb2, у М. Корфмана VIIb1 і VIIb2). М. Корфман на- зиває цю культуру «з балканським відбитком». Надалі й вони відходять. Настає запустіння впродовж 250—300 років, по тому на це місце приходять архаїчні греки- елліни, нікого не штурмують, а просто займа- ють це місце, прославлене в їхніх епічних піс- нях, які вже існують. Греки будують на руїнах своє місто під уславленим іменем Іліон. Це по- чинається з другої половини VIII ст. — близь- ко 730—710 рр. до н. е. (Троя VIII). У римський час там Новий Іліон римлян (Троя ІХ), а у ві- зантійський — невелике селище (Троя Х). Та- ким чином, у М. Корфмана у стратиграфічній колонці змінюють одна одну чотири культури, а з грецькою, римською та візантійською — сім культур. Чи були ці зміни мовними, чи виключно культурними, сказати важко. Так, грецька з римською та балканська культури, без сумніву, відрізнялися від попередніх за мовою. Щодо інших, до яких належала й «Троя Пріама», ми можемо лише припускати чи здогадувати- ся. М. Корфман і Трою VI зафарбував у своє- му стовпчику іншою фарбою. Але без доказів. Враховуючи успіхи генетики і радіоізотопного аналізу, докази цього та інших співвідношень можуть з’явитися. Такі образи міста Трої, вибудовані уявою дослідника. Звичайно, це не все. Я не заче- пив Трою як типовий телль, як кладезь видат- них артефактів, як поворотний пункт в історії нашої науки, як стимулятор і взірець аттрак- тивності археології. Що ж, як і всі археологіч- ні пам’ятки, Троя невичерпна. Але вона більш невичерпна, ніж інші. Переклад В.В. Отрощенка ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 418 Л.С. Клейн Доктор исторических наук, профессор, Санкт-Петербург, РФ, lsklein@gmail.com СЕМЬ ГОРОДОВ ТРОЯ В статье автор, обобщив выводы своих исследований 1980—1990-х гг. и учтя последние результаты раскопок экс- педиции М. Корфмана в Трое, приходит к выводу, что традиционное представление о семи городах, ставших после своей гибели культурными слоями холма Гисарлик, требует пересмотра. Это скорее образы городов, возни- кающих в сознании исследователей при чтении «Илиады» и восприятии археологических материалов. Воссозда- нию упомянутых образов городов Троя, за коими просматриваются черты археологических культур и этнических общностей, посвящено исследование. Обитатели городов Троя стали свидетелями и участниками миграционных потоков, а результатом их стала индоевропеизация Анатолии. Направления дискуссии, раскрывающие позиции автора: 1) Гомеровская Троя, Троя, она же Илион; 2) Троя в противопоставлении Илиону; 3) археологическая Троя в противопоставлении Гомеровской; 4) Троя как эпоним и цель Троянской войны; 5) Троя — ориентир в хронологии; 6) Троя как этноиндикатор; 7) Троя как наслоение языков. Принципиально важными являются лингвистические выводы автора. Так как хеттский вместе с лувийским и другими языками анатолийской семьи первым отделился от индоевропейского, точнее индохеттского ствола, то протоиндоевропейский ареал (искомая прародина всех индоевропейцев) должен находится близко к Дунаю в Европе, возможно севернее. То есть, как степная, так и анатолийская прародины отпадают, несмотря на все их доказательства. Степной ареал может быть лишь прародиной других индоевропейских семей, например, индо иранской. Анатолия — вообще вряд ли была прародиной кого-либо из индоевропейцев. Троя явно послужила горловиной, через которую разные индоевропейские семьи прорывались в Анатолию — сначала хетто-лувийские народы, потом фригийцы и предки армян, потом греки, ставшие византийцами. Веро- ятно, это отразилось и на этническом облике самой Трои. Показательно, что М. Корфман главные деления Трои положил не между «городами» (слоями), а между выде- ленными им культурными общностями. Среди них: 1) Приморская (Maritime) троянская культура охватывает слои I, II (сгорел) и, возможно, III (тоже сгорел), а между первыми двумя и третьим — запустение лет на 200; 2) Анато- Блеген К. Троя и троянцы. Боги и герои города-призрака. Перев. с англ. О. Милова. Москва, 2004 (с англ. изд. 1963 г.). Клейн Л.С. Корреляция имен в Илиаде. Тезисы докладов совещания «Комплексные методы в изучении истории с древнейших времен до наших дней», февраль 1985 г. Москва, 1984а, с. 122—123. Клейн Л.С. Н айдена ли Троя? Тезисы Всесоюзной авторско-читательской конференции ВДИ. Москва, 1984б, с. 26—27. Клейн Л.С. Анатомия Илиады. Санкт-Петербург, 1998. Клейн Л.С. Каталог кораблей: Структура и стратиграфия. Stratum plus. Санкт-Петербург; Кишинев; Одесса, 2000, 3, с. 17—51. Клейн Л.С. Время кентавров. Степная прародина ариев и греков. Санкт-Петербург, 2010. Клейн Л.С. Происхождение индоевропейцев и археоло- гия. Культуры степной Евразии и их взаимодействие с древнейшими цивилизациями. Мат-лы междунар. науч. конф., посвященной 110-летию со дня рождения … М. П. Грязнова. Санкт-Петербург, 2012, кн. 2, с. 25—34. Клейн Л.С. Время в археологии. Санкт-Петербург, 2014а. Клейн Л.С. Расшифрованная Илиада. Санкт-Петербург, 2014б. Клейн Л.С. Структура «Каталога кораблей» и формиро- вание гомеровского эпоса. Збiрник наукових праць ΕΛΛΗΝΙΚΑ. Київ, 2014в, вип. 298, ч. I, с. 4—15. Клейн Л.С. Древние миграции и происхождение ин- доевропейских народов. Санкт-Петербург, 2007. [Компьютерный черновик редактируемой книги, проникший в сеть без воли автора и без иллюстраций. Книга была запланирована к выходу после 2010 г.] (http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=3559981; http://mirknig.com/2011/05/06/drevnie-migracii-i- proishozhdenie-indoevropeyskih-narodov.html). Якубович И.С. На каких языках говорили в Трое? Взгляд анатолиста. Вопросы языкового родства, 2017, 16 (2), с. 193—215. Childe V.G. The dawn of European civilisation. London, 1925/1947. Childe V.G. The Danube in prehistory. Oxford, 1929. Damgaard P. de Barros, ... Allentoft V., Nielsen R., Kristiansen K., Sikora M., Judram A. K., Durban R., Willerslev T. The first horse herders and the impact of Early Bronze Age Steppe expansions into Asia. Science, 2018, 10.1126. Dörpfeld W. Troja und Ilion. Athen, 2002, bd. I. Hajnal Ivo. Troia aus sprachwissenschaftlicher Sicht. Die Struktur einer Argumentation. Innsbruck, 2003. Kalicz N. Die Badener (Peceler) Kultur und Anatolian. Budapest, 1962. Korfmann M. Troja in the light of new research. Trier, 2003. Korfmann M. Troja im Lichte der neuen Forschungsergebnisse. Trier, 2004. Korfmann Manfred O. (Hrsg.). Troia. Archäologie eines Sied lungshügels und seiner Landschaft. Mainz, 2006. Korfmann V. und Mannsperger D. Troia. Ein historischer Überblick. Stutgart, 1998. Mellaart J.B. The end of the Early Bronze Age in the Anatolia and the Aegean. American Journal of Archaeology. 195, 62, р. 9—33. Mellaart J.B. Anatolia and the Indo-Europeans. Journal of Indo-European Studies, 1981, 9, p. 145—149. Starke F. Troia im Kontext des historisch-politischen und sprachlichen Umfeldes Kleinasiens im 2. Jahrtausend. Studia Troica, 1997, 7, s. 447—487. Watkins C. The Language of the Trojans. Troy and the Trojan War: a Symposium at Bryn Mawr College, October 1984. PA: Bryn Mawr College, 1986, p. 45—62. Watkins C. How to Kill a Dragon: Aspects of Indo-European Poetics. Oxford, 1995. Надійшла 22.11.2018 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 19 лийская троянская культура (слои III — возможно, IV и V), после чего опять запустение лет на 200; 3) Высокоразви- тая культура (Hochkultur) Трои, представленная слоем VI и погибшая в период слоя VIIа (VIi — по М. Корфману), но на ее руинах уцелевшие местные жители отстраивают небольшой поселок — VIIb1 (VIj — по М. Корфману), так как культура та же; 4) Культура «с балканским отпечатком» (у К. Блегена это VIIb2, у М. Корфмана — VIIb1 и VIIb2), созданная пришельцами с Балкан, которые ушли около 1000 г. до н. э.; 5) Илион — город греков-эллинов, построенный со второй половины VIII века — около 730—710 гг. (Троя VIII); 6) Новый Илион римлян — 85 г. до н. э. — 500 г. н. э. (Троя IХ); 7) Византийский поселок ХI—ХIII вв (Троя Х). Так выглядят семь городов Троя в пред- ставлении автора. Таким образом, у М. Корфмана в стратиграфической колонке сменяют одна другую 4, а с греческой, римской и византийской 7 культур. Были эти смены и языковыми или только культурными, трудно сказать. Ну, греческая с римской и балканская культуры, несомненно, отличались от прежних по языку. Об остальных, к которым при- надлежала и «Троя Приама» можно только предполагать. К л ю ч е в ы е с л о в а: Троя, Иллион, Гисарлык, Троянская война, Г. Шлиман, В. Дерпфельд, К. Блеген, М. Корфман, Л. Клейн. Lev S. Klein D. hab., Professor, St. Petersburg, Russia, lsklein@gmail.com SEVEN TROY CITIES In the article the author, summarizing the conclusions of his studies of the 1980-ies and 1990-ies and taking into account the recent finds of M. Korfmann excavations in Troy, concludes that the traditional idea of seven cities, which have become cultural layers after the destruction of the Khisarlyk hill, requires reconsideration. These are more likely the images of cities that arise in minds of researchers when reading the “Iliad” and perceiving archaeological materials. The research is devoted to the restoration of the mentioned images of Troy cities, in which the features of archaeological cultures and ethnic communities are traced. The inhabitants of the Troy cities became witnesses and participants in migration flows, and the result of them was the Indo-Europeanization of Anatolia. The directions of the discussion, which reveal the position of the author: 1) Homer Troy, Troy, the Ilion; 2) Troy in contrast to Ilion; 3) the archaeological Troy in contrast to Homer’s; 4) Troy as an eponym and purpose of the Trojan War; 5) Troy — a landmark in chronology; 6) Troy as an ethnic indicator; 7) Troy as a layer of languages. Principally important are the linguistic conclusions of the author. Since the Hittite, together with the Luvian and other languages of the Anatolian family, was the first that separated from the Indo-European, more precisely the Indo-Hittian, the proto-Indo-European region (the sought-for ancestral home of all Indo-Europeans) should be close to the Danube River in Europe, possibly to the north. That is, both the steppe and the Anatolian ancestral homes are dismissed, despite all their proofs. The steppe area can only be the ancestor of other Indo-European families, for example, the Indo-Iranian. It is hardly believed that Anatolia was an ancestral home to any of the Indo-Europeans. The Troy clearly served as the neck through which various Indo-European families penetrated Anatolia — first the Hattite-Luvian peoples, then the Phrygians and the ancestors of the Armenians, then the Greeks became Byzantians. Probably, this also reflected the ethnic appearance of Troy itself. It is indicative that M. Corfman put the main divisions of Troy not between the “cities” (layers), but the civic communities he singled out. Among them: 1) Maritime Trojan culture covers layers I, II (burned down) and possibly III (also burned down), and between the first two and the third — the desolation for 200 years; 2) Anatolian Trojan culture (layers III — possibly IV and V), after which there also was desolation for 200 years; 3) The highly developed Thojan culture (Hochkultur), represented by the VI layer that died during the period of the VIIa (VIi — after Korfmann) layer. However, on its ruins, local population built a small settlement — VIIb1 (VIj — after Korfmann), as the culture is the same; 4) The “Balkan mark” culture (VIIb2 — after Blegen, VIIb1 and VIIb2 — after Korfmann), created by newcomers from the Balkans, who left about 1000 BCE; 5) Ilion — a city of Greek-Hellenes, built from the second half of the 8th century — about 730—710 BCE (Troy VIII); 6) New Roman Ilion — 85 BCE—500 CE (Troy IX); 7) Byzantine settlement of the 11th—13th centuries CE (Troy X). This is the author’s view at the seven cities of Troy. Thus, Korfman replaces one another in the stratigraphic column, 4, and with the Greek, Roman and Byzantine 7 cultures. It was hard to say whether these changes were only linguistic or cultural too. Greek with the Roman and Balkan cultures undoubtedly differed from the former ones by language. The rest, to which the “Troy of Priam” belonged, can only be assumed. K e y w o r d s: Troy, Ilion, Khisarlyk, the Trojan War, Schliemann, Dőrpfeld, Blegen, Korfmann, Klein. References Blegen K. Troia i troiantcy. Bogi i geroi goroda-prizraka. Perev. s angl. O. Milova. Moskva, 2004 (s angl. izd. 1963 g.). Childe V.G. The dawn of European civilisation. London, 1925/1947. Childe V.G. The Danube in prehistory. Oxford, 1929. Damgaard P. de Barros, Martiniano R., Kamm J., Moreno-Mayar J.V., et al. The first horse herders and the impact of Early Bronze Age Steppe expansions into Asia. Science, 2018, https://doi.org/10.1126/science.aar7711 10.1126. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 420 Dörpfeld W. Troja und Ilion. Athen, 2002, Bd. 1. Hajnal I. Troia aus sprachwissenschaftlicher Sicht. Die Struktur einer Argumentation. Innsbruck, 2003. Iakubovich I.S. Na kakikh iazykakh govorili v Troe? Vzgliad anatolista. Voprosy iazykovogo rodstva, 2017, no. 16 (2), pp. 193-215. Kalicz N. Die Badener (Peceler) Kultur und Anatolian. Budapest, 1962. Klein L.S. Korreliatciia imen v Iliade. Tezisy dokladov soveshchaniia “Kompleksnye metody v izuchenii istorii s drevneishikh vremen do nashikh dnei”, fevral 1985 g. Moskva, 1984a, pp. 122-123. Klein L.S. Naidena li Troia? Tezisy Vsesoiuznoi avtorsko-chitatelskoi konferentcii VDI. Moskva, 1984b, pp. 26-27. Klein L.S. Anatomiia Iliady. Sankt-Peterburg, 1998. Klein L.S. Katalog korablei: Struktura i stratigrafiia. Stratum plus. Sankt-Peterburg; Kishinev; Odessa, 2000, no. 3, pp. 17-51. Klein L.S. Drevnie migratcii i proiskhozhdenie indoevropeiskikh narodov. Sankt-Peterburg, 2007 [kompiuternyi chernovik redaktiruemoi knigi, pronikshii v set bez voli avtora i bez illiustratcii. Kniga byla zaplanirovana k vykhodu posle 2010 g.], http:// rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=3559981; http://mirknig.com/2011/05/06/drevnie-migracii-i-proishozhdenie-indo evropeyskih-narodov.html Klein L.S. Vremia kentavrov. Stepnaia prarodina ariev i grekov. Sankt-Peterburg, 2010. Klein L.S. Proiskhozhdenie indoevropeitcev i arkheologiia. Kultury stepnoi Evrazii i ikh vzaimodeistvie s drevneishimi tcivilizatciiami. Materialy mezhdunarodnoi nauchnoi konferentcii, posviashchennoi 110-letiiu so dnia rozhdeniia M.P. Griaznova. Sankt-Peterburg, 2012, vol. 2, pp. 25-34. Klein L.S. Vremia v arkheologii. Sankt-Peterburg, 2014a. Klein L.S. Rasshifrovannaia Iliada. Sankt-Peterburg, 2014b. Klein L.S. Struktura “Kataloga korablei” i formirovanie gomerovskogo eposa. Zbirnik naukovikh pratc Eλληνικά. Kyiv, 2014v, no. 298, part 1, pp. 4-15. Korfmann M. Troja in the light of new research. Trier, 2003. Korfmann M. Troja im Lichte der neuen Forschungsergebnisse. Trier, 2004. Korfmann Manfred O. (ed.). Troia. Archäologie eines Siedlungshügels und seiner Landschaft. Mainz 2006. Korfmann V. und Mannsperger D. Troia. Ein historischer Überblick. Stuttgart, 1998. Mellaart J.B. The end of the Early Bronze Age in the Anatolia and the Aegean. American Journal of Archaeology. 1958, no. 62, pp. 9-33. Mellaart J.B. Anatolia and the Indo-Europeans. Journal of Indo-European Studies. 1981, vol. 9, pp. 145-149. Starke F. Troia im Kontext des historisch-politischen und sprachlichen Umfeldes Kleinasiens im 2. Jahrtausend. Studia Troica, 1997, no. 7, ss. 447-487. Watkins C. The Language of the Trojans. Troy and the Trojan War: a Symposium held at Bryn Mawr College, October 1984 (ed. M.J. Mellink). Bryn Mawr, 1986, pp. 45-62. Watkins C. How to Kill a Dragon: Aspects of Indo-European Poetics. Oxford, 1995.
id	arheologia-com-ua-article-35
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:01:14Z
publishDate	2018
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/07/ad772a6dd72dbd718214dda8ea9aee07.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-352020-01-19T08:36:44Z Seven Troy Cities Семь городов Троя Сім міст Троя Klein, Lev S. Troy, Ilion, Khisarlyk, the Trojan War, Schliemann, Dőrpfeld, Blegen, Korfmann, Klein. Троя, Иллион, Гисарлык, Троянская война, Г. Шлиман, В. Дерпфельд, К. Блеген, М. Корфман, Л. Клейн. Троя, Іліон, Гісарлик, Троянська вій¬на, Г. Шліман, В. Дьорпфельд, К. Блеген, М. Корфман, Л. Клейн. &nbsp;In the article the author, summarizing the conclusions of his studies of the 1980—ies and 1990-ies and taking into account the recent finds of M. Korfmann excavations in Troy, concludes that the traditional idea of seven cities, which have become cultural layers after the destruction of the Khisarlyk hill, requires reconsideration. These are more likely the images of cities that arise in minds of researchers when reading the “Iliad” and perceiving archaeological materials. The research is devoted to the restoration of the mentioned images of Troy cities, in which the features of archaeological cultures and ethnic communities are traced. The inhabitants of the Troy cities became witnesses and participants in migration flows, and the result of them was the Indo-Europeanization of Anatolia. The directions of the discussion, which reveal the position of the author: 1) Homer Troy, Troy, the Ilion; 2) Troy in contrast to Ilion; 3) the archaeological Troy in contrast to Homer’s; 4) Troy as an eponym and purpose of the Trojan War; 5) Troy — a landmark in chronology; 6) Troy as an ethnic indicator; 7) Troy as a layer of languages. Principally important are the linguistic conclusions of the author. Since the Hittite, together with the Luvian and other languages of the Anatolian family, was the first that separated from the Indo-European, more precisely the Indo-Hittian, the proto-Indo-European region (the sought-for ancestral home of all Indo-Europeans) should be close to the Danube River in Europe, possibly to the north. That is, both the steppe and the Anatolian ancestral homes are dismissed, despite all their proofs. The steppe area can only be the ancestor of other Indo-European families, for example, the Indo-Iranian. It is hardly believed that Anatolia was an ancestral home to any of the Indo-Europeans. The Troy clearly served as the neck through which various Indo-European families penetrated Anatolia — first the Hattite-Luvian peoples, then the Phrygians and the ancestors of the Armenians, then the Greeks became Byzantians. Probably, this also reflected the ethnic appearance of Troy itself. It is indicative that M. Corfman put the main divisions of Troy not between the “cities” (layers), but the civic communities he singled out. Among them: 1)Maritime Trojan culture&nbsp;covers layers I, II (burned down) and possibly III (also burned down), and between the first two and the third — the desolation for 200 years; 2)&nbsp;Anatolian Trojan culture&nbsp;(layers III — possibly IV and V), after which there also was desolation for 200 years; 3)&nbsp;The highly developed Thojan culture (Hochkultur), represented by the VI layer that died during the period of the VIIa (VIi — after Korfmann) layer. However, on its ruins, local population built a small settlement — VIIb1 (VIj — after Korfmann), as the culture is the same; 4)&nbsp;The “Balkan mark” culture&nbsp;(VIIb2 — after Blegen, VIIb1 and VIIb2 — after Korfmann), created by newcomers from the Balkans, who left about 1000 BCE; 5)&nbsp;Ilion — a city of Greek-Hellenes, built from the second half of the 8th&nbsp;century — about 730—710 BCE (Troy VIII); 6)&nbsp;New Roman Ilion&nbsp;— 85 BCE—500 CE (Troy IX); 7)Byzantine settlement&nbsp;of the 11th—13th&nbsp;centuries CE (Troy X). This is the author’s view at the seven cities of Troy. Thus, Korfman replaces one another in the stratigraphic column, 4, and with the Greek, Roman and Byzantine 7 cultures. It was hard to say whether these changes were only linguistic or cultural too. Greek with the Roman and Balkan cultures undoubtedly differed from the former ones by language. The rest, to which the “Troy of Priam” belonged, can only be assumed. В статье автор, обобщив выводы своих исследований 1980—1990-х гг. и учтя последние результаты раскопок экспедиции М. Корфмана в Трое, приходит к выводу, что традиционное представление о семи городах, ставших после своей гибели культурными слоями холма Гисарлик, требует пересмотра. Это скорее образы городов, возникающих в сознании исследователей при чтении «Илиады» и восприятии археологических материалов. Воссозданию упомянутых образов городов Троя, за коими просматриваются черты археологических культур и этнических общностей, посвящено исследование. Обитатели городов Троя стали свидетелями и участниками миграционных потоков, а результатом их стала индоевропеизация Анатолии. Направления дискуссии, раскрывающие позиции автора: 1) Гомеровская Троя, Троя, она же Илион; 2) Троя в противопоставлении Илиону; 3) археологическая Троя в противопоставлении Гомеровской; 4) Троя как эпоним и цель Троянской войны; 5) Троя — ориентир в хронологии; 6) Троя как этноиндикатор; 7) Троя как наслоение языков. Принципиально важными являются лингвистические выводы автора. Так как хеттский вместе с лувийским и другими языками анатолийской семьи первым отделился от индоевропейского, точнее индохеттского ствола, то протоиндоевропейский ареал (искомая прародина всех индоевропейцев) должен находится близко к Дунаю в Европе, возможно севернее. То есть, как степная, так и анатолийская прародины отпадают, несмотря на все их доказательства. Степной ареал может быть лишь прародиной других индоевропейских семей, например, индо¬иранской. Анатолия — вообще вряд ли была прародиной кого-либо из индоевропейцев. Троя явно послужила горловиной, через которую разные индоевропейские семьи прорывались в Анатолию — сначала хетто-лувийские народы, потом фригийцы и предки армян, потом греки, ставшие византийцами. Вероятно, это отразилось и на этническом облике самой Трои. Показательно, что М. Корфман главные деления Трои положил не между «городами» (слоями), а между выделенными им культурными общностями. Среди них: 1) Приморская (Maritime) троянская культура охватывает слои I, II (сгорел) и, возможно, III (тоже сгорел), а между первыми двумя и третьим — запустение лет на 200; 2) Анатолийская троянская культура (слои III — возможно, IV и V), после чего опять запустение лет на 200; 3) Высокоразвитая культура (Hochkultur) Трои, представленная слоем VI и погибшая в период слоя VIIа (VIi — по М. Корфману), но на ее руинах уцелевшие местные жители отстраивают небольшой поселок — VIIb1 (VIj — по М. Корфману), так как культура та же; 4) Культура «с балканским отпечатком» (у К. Блегена это VIIb2, у М. Корфмана — VIIb1 и VIIb2), созданная пришельцами с Балкан, которые ушли около 1000 г. до н. э.; 5) Илион — город греков-эллинов, построенный со второй половины VIII века — около 730—710 гг. (Троя VIII); 6) Новый Илион римлян — 85 г. до н. э. — 500 г. н. э. (Троя IХ); 7) Византийский поселок ХI—ХIII вв (Троя Х). Так выглядят семь городов Троя в представлении автора. Таким образом, у М. Корфмана в стратиграфической колонке сменяют одна другую 4, а с греческой, римской и византийской 7 культур. Были эти смены и языковыми или только культурными, трудно сказать. Ну, греческая с римской и балканская культуры, несомненно, отличались от прежних по языку. Об остальных, к которым принадлежала и «Троя Приама» можно только предполагать. У статті автор, на базі узагальнення власних досліджень 1980—1990-х рр та з урахуванням останніх результатів розкопок експедиції М. Корфмана в Трої, доходить виснов¬ку, що варто відійти від традиційного уявлення про сім міст, які після своєї загибелі стали культурними шарами й утворюють стратиграфічну колонку пагорба Гісарлик. Натомість, це швидше образи міст, що виступають у свідомості дослідників під час читання Іліади та сприйнятті археологічних матеріалів. Відтворенню згаданих образів міст Троя, за якими проступають риси культурних та етнічних спільнот, присвячено дослідження. Мешканці міст Троя стали свідками й учасниками міграційних рухів, що призвели до індоєвропеїзації Анатолії. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2018-12-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/35 10.15407/archaeologyua2018.04.011 Arheologia; No 4 (2018): Arheologia; 11-20 Археологія ; № 4 (2018): Археологія; 11-20 Археология; № 4 (2018): Arheologia; 11-20 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2018.04 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/35/34
spellingShingle	Троя Іліон Гісарлик Троянська вій¬на Г. Шліман В. Дьорпфельд К. Блеген М. Корфман Л. Клейн. Klein, Lev S. Сім міст Троя
title	Сім міст Троя
title_alt	Seven Troy Cities Семь городов Троя
title_full	Сім міст Троя
title_fullStr	Сім міст Троя
title_full_unstemmed	Сім міст Троя
title_short	Сім міст Троя
title_sort	сім міст троя
topic	Троя Іліон Гісарлик Троянська вій¬на Г. Шліман В. Дьорпфельд К. Блеген М. Корфман Л. Клейн.
topic_facet	Troy Ilion Khisarlyk the Trojan War Schliemann Dőrpfeld Blegen Korfmann Klein. Троя Иллион Гисарлык Троянская война Г. Шлиман В. Дерпфельд К. Блеген М. Корфман Л. Клейн. Троя Іліон Гісарлик Троянська вій¬на Г. Шліман В. Дьорпфельд К. Блеген М. Корфман Л. Клейн.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/35
work_keys_str_mv	AT kleinlevs seventroycities AT kleinlevs semʹgorodovtroâ AT kleinlevs símmísttroâ

Сім міст Троя

Репозитарії

Схожі ресурси