Зображення обкладинки

Кераміка середньовічного Білгорода: візантійський посуд Із розкопок Л. Д. Дмитрова ТА А. І. Фурманської

The focus of the study is Byzantine pottery together with its archaeological context from the excavations of Bilhorod (Bilhorod-Dnistrovskyi, Odesa Oblast, Ukraine), led by L. D. Dmitrov in 1945, 1947, 1949, 1950, and A. I. Furmanska in 1953, which...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в:Археологія
Дата:2023
Випуск:3
Сторінки:46-72
ISSN:2616-499X
Автори та афіліації:
  • Iryna Teslenko — Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу археології Криму та Північно-Західного Причорномор’я, дослідник лабораторії Археології та археометрії Національного науково-дослідного центру Франції, Лабораторія Археології та археометрії Національного науково-дослідного центру Франції, Інститут археології НАН України
  • Liudmyla Myronenko — Кандидат історичних наук, науковий співробітник сектора наукових фондів відділу Археологічний музей, Інститут археології НАН України, Інститут археології НАН України, сектор наукових фондів відділу Археологічний музей
Автори: Teslenko, Iryna, Myronenko, Liudmyla
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2023
Теми:
Північно-Західне Причорномор’я
середньовічний Білгород
XIII—XV ст.
колекції наукових фондів Інституту археології НАН України
візантійська довізна кераміка
Онлайн доступ:https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/352
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл: Pdf

Репозитарії

Chemistry, Physics and Technology of Surface
_version_ 1872824591971254272
author Teslenko, Iryna
Myronenko, Liudmyla
author_facet Teslenko, Iryna
Myronenko, Liudmyla
author_institution_txt_mv [ { "author": "Iryna Teslenko", "institution": "Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу археології Криму та Північно-Західного Причорномор’я, дослідник лабораторії Археології та археометрії Національного науково-дослідного центру Франції, Лабораторія Археології та археометрії Національного науково-дослідного центру Франції, Інститут археології НАН України", "orcid": "" }, { "author": "Liudmyla Myronenko", "institution": "Кандидат історичних наук, науковий співробітник сектора наукових фондів відділу Археологічний музей, Інститут археології НАН України, Інститут археології НАН України, сектор наукових фондів відділу Археологічний музей", "orcid": "" } ]
author_sort Teslenko, Iryna
baseUrl_str https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection OJS
container_end_page 72
container_issue 3
container_start_page 46
container_title Археологія
container_volume
datestamp_date 2023-10-13T14:40:57Z
description The focus of the study is Byzantine pottery together with its archaeological context from the excavations of Bilhorod (Bilhorod-Dnistrovskyi, Odesa Oblast, Ukraine), led by L. D. Dmitrov in 1945, 1947, 1949, 1950, and A. I. Furmanska in 1953, which is kept in the Scientific Repository of the Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine. First of all, the authors concentrated on the analysis of the stratigraphic data at the excavation site and the chronology of its cultural layers and building horizons, from which the ceramic material originates. An analysis of the numismatic finds showed the existence of residential buildings in the studied area from the end of the 13th century until about the middle of the 15th century. The latest date is particularly interesting, because it was previously thought that the quarter ceased to exist at the beginning of the 15th century.Then, based on the visually detectable features of the raw materials, there were identified five technological groups of earthenware pottery in the Byzantine imported ceramics from these excavations and specified their chronological position, area of distribution, and possible localisation of their workshops.The first of them is similar to the Novy Svet (NS) group (fig. 3). It belongs to the heterogenous SCC (Sgraffito with Concentric Circles) stylistic family. The peak of the spread of such pottery in the Northern Black Sea region was between the last third of the 13th — the beginning of the 14th century. Such ceramics were produced in many workshops of the Black Sea and the Mediterranean, but the origin of the NS group has not been clarified yet.The second group of tableware morphologically and stylistically quite varied (fig. 4; 5: 5—9; 6: 1—8, 11; 7; 8: 1—3). It probably originated from the pottery centres that functioned for a long time, at least from the late 13th to the mid-15th century. Some of decorative series (SCC, with 8-shaped figures, monograms, with thin strips of dark green painting and others) can be used as chronological indicators for different periods of time between late 13th to the mid-15th centuries. The results of archaeometrical study are introduced at least for some of the stylistic series that allowed associating its origin, with the ceramic workshops of Constantinople the remains of which were found in the Sirkeci neighborhood in the Eminönü quarter of the Fatih district in Istanbul, Turkey. All the mentioned above was the most interesting, because it provided data for clarifying both the chronology of the activity of these workshops and the different types of its wares in future perspectives.The ceramics of the third (the EIW stylistic family), and the fifth (kitchen glazed ware) groups (fig. 5: 1—4 and 8: 5) had also a precise chronology and so could be used as indicators for dating the archaeological contexts within the second half of the 14th — the beginning of the 15th century and the end of the 13th — the second third of the 14th century respectively. The origin of both groups is yet to be explicated.
doi_str_mv 10.15407/arheologia2023.03.045
first_indexed 2026-08-07T01:05:12Z
format Article
fulltext НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 3  2023 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України БОРОФФКА Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, Німеччина БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України ГАРДІ С. Е., PhD, Норвезький інститут у Римі Університету в Осло, Великобританія ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» IВАНЧИК А. I., професор, Французький нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки ТОЛОЧКО П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор хаб., Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера, Німеччина ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Яґеллонського унiверситету, Польща ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (вiдповiдальний секретар) NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947 FREQUENCY: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany BRAUND D., Professor, Dr. Hab., University of Exeter, UK BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France IVANTCHIK A. I., Professor, National Centre for Scientific Research of France, France FORNASIER J., Professor, Dr. Hab., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany HARDY S. A., PhD, Norwegian Institute in Rome, University of Oslo, Great Britain KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, University of Texas at Austin, the USA SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary) TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology NAS of Ukraine ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 3  2023 ЗМIСТ CONTENTS Articles ПАЛМЕР Р., ФОУЛЕР М., КАРЯКА О. В., ВАРД  В. Археологічна ландшафтна розвідка 6600 км2 у Черкаській обл. України, з викори- станням супутникових знімків відкритих джерел: перший звіт БУЙСЬКИХ  А.  В., ФОРНАСЬЄ  Й., КУЗЬМІ- ЩЕВ О. Г. Східногрецька та коринфська кераміка з ольвійського передмістя (розкопки 2015—2021 рр.) TESLENKO I. B., MYRONENKO L. V.  Ceramics of Medieval Bilhorod: Byzantine Ware from the Excavations of L D. Dmytrov and A. I. Furmanska Publication of Archaeological Material REIDA R. M., HEIKO A. V., SAPIEHIN S. V. Female Burial of Cherniakhiv Culture with a Red Slip Jar of Provincial Roman Production from the Shyshaky Cemetery VOLODARETS-URBANOVYCH Yа. V. Jewel- lery of the Martynivka Circle among Materials of Saltiv Culture: Data Analysis MOTSIA O.  P., SKOROKHOD V.  M., ZHYHO- LA V. S., SYTYI Yu. M. Research at the suburbs in Chernihiv in 2022 Статтi PALMER R, FOWLER M., KARIAKA O.  V., WARD V. An Archaeological Landscape Survey of 6600 km2 of Cherkasy Oblast, Ukraine, Using Open- source Satellite Images: First Report BUISKYKH  A.  V. FORNASIER  J., KUZMI- SHCHEV O. H. East Greek and Corinthian Pottery from the So-called Olbian Suburb (Excavations 2015—2021) ТЕСЛЕНКО І. Б., МИРОНЕНКО Л. В. Кераміка середньовічного Білгорода: візантійський посуд із розкопок Л. Д. Дмитрова та А. І. Фурманської Публiкацiї археологiчного матерiалу РЕЙДА Р.  М., ГЕЙКО А.  В., САПЄГІН С.  В. Жіноче поховання черняхівської культури з чер- вонолаковим глеком провінційного римського виробництва з Шишацького могильника ВОЛОДАРЕЦЬ-УРБАНОВИЧ Я. В. Прикраси кола Мартинівки серед матеріалів салтівської культури: аналіз даних МОЦЯ О.  П.,  СКОРОХОД   В.  М., ЖИГО- ЛА, Ю. М. СИТИЙ В. С. Дослідження на перед- городді в Чернігові у 2022 р. 5 21 45 72 90 109 До iсторiї стародавнього виробництва БУЦЬКИЙ І. М., ЮРЧЕНКО А. В., КОРО- ХІНА А. В. Балка Канцерка: деякі техноло- гічні аспекти виробництва посуду Iсторiя науки ПОПЕЛЬНИЦЬКА О.  О. Листи К.  К.  Кос- цюшка-валюжинича до К. В. Болсуновського (за матеріалами наукового архіву Національ- ного музею історії України) On the History of Ancient Crafts BUTSKYI I.  M., YURCHENKO A.  V., KО- ROKHINA A. V. Balka Kantserka: Technological Aspects of Pottery Production History of Science POPELNYTSKA O. O. Letters of K. K. Kościusz- ko-Waluszyński to K. V. Bolsunovskyi (According to the Scientific Archive of the National Museum of the History of Ukraine) 123 139 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 45 УДК: 904.23(477.74)”653” https://doi.org/10.15407/arheologia2023.03.045 І. Б. ТЕСЛЕНКО, Л. В. МИРОНЕНКО* 2023 КЕРАМІКА СЕРЕДНЬОВІЧНОГО БІЛГОРОДА: ВІЗАНТІЙСЬКИЙ ПОСУД ІЗ РОЗКОПОК Л.  Д.  ДМИТРОВА ТА А. І. ФУРМАНСЬКОЇ У статті репрезентовано колекцію довізної візан- тійської кераміки з розкопок середньовічного Білго- рода 1947, 1949, 1950 і 1953  рр., що зберігається в Інституті археології НАН України. Окрему увагу приділено аналізу стратиграфічної ситуації на ді- лянці розкопу та питанням хронології досліджених тут культурних шарів і будівельних горизонтів, із яких походить керамічний матеріал. У складі ві- зантійського посуду виділено п’ять технологічних груп, що надходили до міста впродовж кінця XIII — першої половини XV cт. Деталізовано хронологічну позицію кожної з них, запропоновано версії щодо їхнього походження та окреслено ареал поширення в Причорноморському й Середземноморському регі- онах. К л ю ч о в і с л о в а: Північно-Західне Причорномор’я, середньовічний Білгород, XIII—XV ст., колекції на- укових фондів Інституту археології НАН України, візантійська довізна кераміка. Минулого року ми здійснили критичний огляд здобутків у вивченні кераміки серед- ньовічного Білгорода (м. Білгород-Дністров- ський, Одеська обл.), підходів до її інтер- претації та хронології (Тесленко, Миронен- ко 2022b). За його підсумками, перспектив- ним напрямом подальших пошуків визна- но детальний аналіз керамічних колекцій із розкопок пам’ятки, насамперед із Наукових фондів Інституту археології НАН України (далі НФ ІА НАН України), з огляду на су- часні досягнення археології Причорномор’я та Середземномор’я. До першого такого до- слідження було залучено матеріали робіт С.  Д.  Крижицького 1969 і 1971  рр., на яких донедавна ґрунтувалася хронологія серед- ньовічних шарів Білгорода (Крыжицкий 1972; Клейман 1979; Кравченко 1986; Бо- гуславский 2008; 2013). Їх перегляд дозво- лив виявити істотні недоліки запропонованої хронологічної схеми, скорегувати дату дея- ких будівельних горизонтів, а також отрима- ти нові дані щодо топографії міста та розви- тку місцевого гончарства (Тесленко, Миро- ненко 2022а; Teslenko, Myronenko 2022). Цього разу предметом дослідження ста- ли матеріали найбільш ранніх робіт Інсти- туту археології АН УРСР на пам’ятці, що проводилися під керівництвом Л.  Д.  Дми- трова та А. І. Фурманської протягом 1945— 1950 і 1953, 1958—1963 рр. Розкопки вели- ся з північного сходу від фортечних мурів на т. зв. розкопі А1, який згодом, у 1969 р., разом із ще двома ділянками із зовнішньо- го боку фортеці2 об’єднано в Центральний розкоп, далі ЦР (рис. 1: 2, 3). Саме тоді за- лишки середньовічної забудови вперше було вивчено на значній площі3 — близько 2 тис. м2, а зібрання Білгород-Дністровського кра- єзнавчого музею поповнилися задокументо- 1 А. А. Кравченко вказує 1962 р. як останній рік робіт на розкопі А. Проте, згідно зі звітом А. І. Фурманської, у 1963 р. роботи там продовжувалися на квадратах 13— 14, де досліджувалися античні об’єкти (Фурманская 1963) 2 Розкоп В  — роботи Одеського археологічного музею 1963—1968 рр. під керівництвом І. Б. Клеймана; роз- коп Д — роботи Білгород-Дністровського краєзнавчого музею під керівництвом І. Г. Криволапа. 3 Щодо площі розкопу А в публікаціях є певні розбіж- ності. Так, Л. Д. Дмитрова називає 3 тис. м2, (Дмитров 1952, с.  64). Цю саму цифру щодо розкопу А повто- рює у своїй монографії А.  А.  Кравченко (1986, с.  9). А. І. Фурманська у звіті за 1958 р., а згодом і І. Б. Клей- ман у публікації 1979 р. указують площу близько 2 тис. м2 (Фурманская 1958, л.  1; Клейман 1979, с.  58), що приблизно збігається з відображеною на плані розко- пу 1950 р., опублікованому в 1955 і 2017 рр. (Дмитров 1955, рис. 1; Karashevich, Boldureanu, Dergaciova 2017, рl. III). * ТЕСЛЕНКО Ірина Борисівна  — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу археоло- гії Криму та Північно-Західного Причорномор’я, до- слідник лабораторії Археології та археометрії Націо- нального науково-дослідного центру Франції, Інститут археології НАН України; ORCID: 0000-0002-2356- 1615, teslenko.i2016@gmail.com МИРОНЕНКО Людмила Володимирівна  — кандидат історичних наук, науковий співробітник сектора науко- вих фондів відділу Археологічний музей, Інститут ар- хеології НАН України; ORCID: 0000-0002-8545-0718, ludmila6ko@gmail.com ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 346 Рис. 1. Білгород-Дністровська фортеця, м. Білгород-Дністровський, Одеської області. Місцерозташування, загальний вигляд, схема досліджених ділянок: 1 — карта басейну Чорного моря з назвами населених пунктів за генуєзькимі і вене- ціанськимі джерелами середини XV ст., (за: Джанов 2019, рис. 6); 2 — загальний вигляд з північного сходу з позначен- ням Центрального розкопу, фрагмент фото з сайту https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Akkerman-fortress-aerial-3.jpg дата звернення 25/08/2022; 3 — план фортеці та розкопаної ділянки зі сходу від її стін (за: Красножон 2012, рис. 77): І — Цитадель; II — Військовий двір; III — Цивільний двір; IV — Торговий двір; 1 — Центральний розкоп; 1.А — розкоп А; 2 — християнська церква, XV ст. та мечеть Султана Баязида, побудована на її руїнах, кінець XV—XVIII ст. Fig. 1. Bilhorod-Dnistrovskyi fortress, Odesa Oblast. Location, general view, scheme of the excavated areas: 1 — map of the Black Sea basin with the names of settlements according to Genoese and Venetian sources of the middle of the 15th century (after: Джанов 2019, fig. 6); 2 — general view from the northeast with the designation of the Central site, a section of the photo from the website https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Akkerman-fortress-aerial-3.jpg access date: 25/08/2022; 3 — plan of the fortress and the settled area outside the walls (after: Красножон 2012, fig. 77): I — Citadel; II — Military Court; III — Civil Court; IV — Trading Court; 1 — Central site; 1.A — Site A; 2 — Christian church of the 15th century and Sultan Bayezid Mosque built on its ruins, late 15th—18th centuries ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 47 ваними знахідками середньовічної доби4. До НФ ІА НАН України також надійшла части- на археологічної колекції цих розкопок: мо- нети та інші артефакти, які, на думку ав- торів, видавалися найбільш показовими. Деякі знахідки, зокрема нумізматичні мате- ріали, окремі керамічні й металеві вироби нещодавно опубліковано (Карашевич 2010; Карашевич, Болдуряну, Дергачева 2013; Karashevich, Boldureanu, Dergaciova 2017; Dergaciova, Stankiewicz 2021). Але значна частина колекції, включно з керамічною, за- лишається без належної атрибуції. Оскільки зібрання керамічних артефактів доволі чис- ленне та різноманітне за складом, вирішен- ню цієї проблеми планується присвятити низку статей. Увагу цього дослідження буде зосереджено на візантійському довізному посуді. Ці виро- би чи не найкраще репрезентовано в публікаці- ях, присвячених кераміці середньовічного Біл- города (Slātineanu 1937, р. 331-340, fig. 7—14; Constantinescu 1959; Кравченко, Столярик 1983; Кравченко 1986, с. 102-113, рис. 40—43; Карашевич 2010, с.  133-134, рис.  2: 12—15, 17; Богуславський 2013, с.  784-785, рис.  189, табл. 26: 2). Однак у їх визначенні, класифіка- ції та хронології досі трапляються суттєві огрі- хи. Деякі групи залишаються не врахованими взагалі. За браком чітких критеріїв визначення, окремі візантійські вироби опинилися серед «місцевої» кераміки, так само як і посуд іншо- го походження серед візантійської (детальніше про це див.: Тесленко, Мироненко 2022b). Тож корекція вказаних недоліків на прикладі залу- чених до роботи матеріалів і є головною метою цієї студії. Перш ніж перейти до аналізу керамічних знахідок, доцільно коротко зупинитися на ха- рактеристиці археологічного контексту, з якого вони походять. Археологічний контекст, загальні зауваження Документація, що стосується розкопок Л.  Д.  Дмитрова і А.  І.  Фурманської, зберіга- ється в НА ІА НАН України. Це звіти, польо- ві щоденники, інвентарні списки, креслени- 4 На відміну від депаспортизованого «старого фонду», що сформований матеріалами, які потрапили до музею в довоєнні роки без фіксації контексту та авторів знахі- док. ки, фотографії, рисунки деяких знахідок та ін. матеріали за всі роки їхніх робіт на пам’ятці (Дмитров 1945—1946; 1947; 1949; 1950; Фур- манська  1953; 1958—1963). Вони потребують ґрунтовного огляду, якому буде приділено окре- му увагу. Зараз наведемо декілька головних спостережень щодо стратиграфії, планігра- фії та хронології розкопаних середньовічних об’єктів, здійснених за опублікованими й ар- хівними даними. Верхній шар тут утворює насип ґрунту, який зазвичай називають «гласисом». Макси- мальна потужність насипу, за спостереження- ми Л.  Д.  Дмитрова, сягала 4,0—4,5  м, змен- шуючись у напрямку від стін фортеці на схід та південний схід (Дмитров 1949, с.  41). Вва- жалося, що в основному своєму об’ємі він був сформований відвалом із рову, споруджено- го вздовж фортечних мурів у молдавський пе- ріод, не пізніше першої половини XV ст. (див. напр.: Клейман 1979, с.  63; Кравченко 1986, с.  17, 19). Водночас, за спостереженнями ав- торів розкопок, насип не мав чітко стратифі- кованої структури і був насичений артефакта- ми від античності до новітнього часу, що ха- отично залягали по всій його товщі на різних глибинах. У його структурі згадуються також «глиняні трамбовки» та «дерев’яні конструк- ції», дата й призначення яких залишилися не- визначеними (Дмитров 1950, л. 5-7). Вочевидь, археологам не вдавалося розібратися з послі- довністю та хронологією чисельних підсипок і перекопів цього «гласису», а також визначи- тися з його початковою конфігурацією та по- тужністю5. Зрозуміло тільки, що історія антро- погенної активності тут була досить складною. На думку А.  В.  Красножона, дослідника істо- рії будівництва Білгородської фортеці, про по- яву навколо неї власне гласису можна говорити лише з 1796 р., коли османи модернізували тех- нологічно й морально застарілі на той час укрі- плення за проєктом Ф. Кауфера 1793 р. (Крас- ножон 2016, с.  49-55; 2023)6. Спорудження ж рову ззовні фортечних мурів у молдавський пе- ріод, найімовірніше, супроводжувалося обла- 5 Г. С. Богуславський називає шар, що перекриває буді- вельні залишки ззовні фортеці то «шаром сірого гла- сису» (Богуславський 2003, с.  32), то «шаром насипу кріпосного валу», але параметрів цього валу чи кресле- ників його стратиграфічних перетинів дослідник не на- водить (Богуславский 2016, с. 787). 6 Дякуємо А. В. Красножону за ґрунтовну консультацію з історії фортифікаційних споруд Білгорода-Аккерма- на. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 348 штуванням вільної від забудови еспланади на прилеглій до нього території. Тобто відвалом із рову цілком могли засипати залишки житлово- господарської забудови. Але спорудження спе- ціального, вираженого у рельєфі насипу навко- ло рову, який можна було б назвати гласисом, навряд чи відбувалося. Могильник. В османський період напільний простір зі сходу Воєнного двору використовував- ся під цвинтар. На ділянці розкопу А дослідже- но більше сотні поховань7, які утворювали 3, 4 чи навіть 8 ярусів, залягаючи на глибині від 0,9 до 2,2—2,3—3,3—3,4 м і навіть 3,9 м від сучас- ної денної поверхні (Дмитров 1949, с. 47; 1950, л.  5-7; 9-11; 1952, с.  61-62; Фурманская 1959, л. 2). Більшість могил тут були впущені у ґрунт, що перекрив залишки середньовічних будівель. Цей факт неодноразово оприлюднений у публіка- ціях, зафіксований у звітах, польових щоденни- ках і на стратиграфічних перетинах8, тож сумні- вів він не викликає9. Знахідки монет кримських ханів Селіма  I (1512—1520  рр.) та Крим-Гірея (1758—1764 рр.) у контексті поховань указують на функціонування дослідженої ділянки кладови- ща щонайменше з кінця XVI до другої полови- ни XVIII ст. (Karashevich, Boldureanu, Dergaciova 2017, р.  116, 117, 125, 127). У короткому звіті В.  А.  Шахназарова, опублікованому І.  Б.  Клей- маном, також згадуються монети XVIII ст., зна- йдені біля кисті деяких небіжчиків. Саме тому досліджена частина некрополя тлумачилася як цвинтар турецьких солдатів, які загинули під час взяття фортеці росіянами у 1770 р. (Клейман 1984). Проте найпізнішою нумізматичною зна- хідкою в контексті однієї з могил верхнього рів- ня є монета останнього російського імператора Миколи II (1894—1917)10, що свідчить про ймо- 7 54 поховання досліджено на 1946 р., 38 — розкопано в 1947 р.; 27 — у 1950 р. (Дмитров 1949, с. 47; 1950, л. 5-7; 9-11; 1952, с. 61-62); 5 — у 1959 р. (Фурманская 1959, л. 2). У звіті 1953 р. вказано лише «окремі зруйно- вані поховання, пов’язані з дослідженим у минулі роки могильником», але про їхню кількість інформації немає (Фурманская 1953, л. 2). 8 Два найінформативніші кресленики стратиграфії зі звіту Л.  Д.  Дмитрова 1947  р. опубліковано у стат- ті Л.  Д.  Дергачової і І.  В.  Станкевич (Dergaciova, Stankiewicz 2021, pl. 5). 9 На деяких ділянках квадратів 21 і 22 під могильником згадуються лише залишки античних споруд (Дмитров 1955, с. 113), можливо, середньовічний горизонт тут не містив будівельних решток, тому не був зафіксований належним чином. 10 Могила №  13, квадрат 11, прирізка в бік квадрата 22 (Фурманская 1946а, л. 34). вірність використання кладовища за його прямим призначенням навіть після захоплення Аккерма- на Росією, аж до кінця XIX  — початку XX  ст. Найімовірніше, на той час це вже були лише по- одинокі випадки поховань11. За спостереженнями А.  І.  Фурманської, щільність поховань у межах розкопу А поміт- но зменшувалася на південь і південний захід у напрямку до головних воріт (Фурманская, Вет- штейн, Максимов 1953, л. 2). Такі самі топогра- фічні особливості цвинтаря відображені й на планах 1770 р., де його з півдня обмежує доро- га, що вела до Кілійських воріт зі сходу (Крас- ножон 2016, с.  24-36). Однак досі незрозумі- ло, де розташований центр кладовища і коли воно з’явилося. Тож вивчення його топографії й хронології, безумовно, потребує подальших зусиль. Залишки житлово-господарської забудо- ви під насипом. Досліджена на розкопі А се- редньовічна забудова ретельно не аналізува- лася. У монографії А.  А.  Кравченко подано схематичний план розкопаних тут середньовіч- них об’єктів, проте дослідниця не зупиняється на них детальніше, посилаючись на те, що ці дані вже оприлюднено (Кравченко 1986, с.  2, рис. 3). Проте серед опублікованих на той час матеріалів їх не так уже й багато. Л.  Д.  Дми- тров наводить лише схеми досліджених на 1946, 1947  рр. ділянок та інструментальний план розкопу 1950  р.12, де позначає залишки численних об’єктів середньовічної доби, серед яких не менше десятка різноманітних «при- міщень» (Дмитров 1949, рис.  2; 1952, рис.  2; 1955, рис.  1). Водночас дослідник зосереджу- ється лише на двох будівлях — № 1113 та № 15, що збереглися найкраще (рис. 2). Також окремо згадується гончарний горн, комплекс ям біля 11 За спостереженнями А. В. Красножона, цей некрополь перестають позначати на планах Аккермана починаю- чи з 1780-х рр. Тобто на планах 1770 р. він ще є, але на плані 1789 р. — вже відсутній, так само як як і на плані міста 1793 р. Замість цвинтаря цей пустир підписаний як «занедбана територія». Тобто для регулярних похо- вань його вже навряд чи використовували, але могли бути й винятки. Подібні окремі поховання на вже зане- дбаних некрополях не є чимось незвичайним і добре ві- домі, наприклад, у Криму. 12 Оригінальну версію кресленика цього плану, що збері- гається в НА ІА НАН України, нещодавно було опублі- ковано без виокремлення середньовічних об’єктів та ко- ментарів щодо них (Karashevich, Boldureanu, Dergaciova 2017, pl. III.1; Dergaciova, Stankiewicz 2021, pl. 4). 13 Приміщення № 1—3 на плані 1947 р. (Дмитров 1952, рис. 1), згодом № 3 позначалися залишки будівлі в пів- денному кутку розкопу, на кв. 24 (рис. 2). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 49 нього та деякі «печі і вогнища» (Дмитров 1949, с. 45-47; 1952, с. 59-61, рис. 2—3; 1955, с. 111- 112, рис. 2). Крім того, дослідник вказує на два будівельних горизонти середньовічних залиш- ків, не розділяючи їх хронологічно (Дмитров 1949, л. 12)14. А.  І. Фурманська у своїх статтях взагалі не зупиняється на характеристиці середньовічних об’єктів, обмежуючись лише короткими комен- тарями стосовно особливостей облаштування інтер’єру та опалювальної системи домівок, на- голошуючи на неодноразових перебудовах цих споруд та їх щільному розташуванні одна до од- ної (Фурманская, Максимов 1955, с. 64). Важ- ливим було спостереження Аделі Ісаківни з при- воду наявності трьох послідовних будівельних горизонтів у структурі середньовічної забудо- ви на розкопі А, але докладніше вона їх не роз- глядає (Фурманская, Ветштейн, Максимов 1953, л. 6-8)15. Так само обоє дослідників не приділя- ють уваги характеристиці знахідок з археологіч- них контекстів, що унеможливлює деталізацію їхньої хронології16. За даними з публікацій і звітів ми спробува- ли відтворити схематичний план середньовіч- них об’єктів на розкопі А (рис. 2). Їх детальна характеристика – завдання на майбутнє. Зараз 14 Ідеться про будівлю №  3 (рис.  2, план, S.  3). У звіті 1949  р. Л.  Д.  Дмитров зауважує, що «по-перше, тут простежено два рівні глиняних долівок, відділених одна від одної прошарком землі товщиною 0,30 м, по-друге, наявність двох печей і інших деталей … демонструє, що приміщення пережило два будівельних періоди». За- галом, за рівнем залягання будівельних залишків, тех- нікою кладки та знахідками він датує їх XIII—XIV ст., вважаючи аналогічними з виявленими у 1947 р. примі- щеннями №№ 1 і 2 (Дмитров 1949, л. 12-13). При по- рівняльному аналізі планів різних років у низці випад- ків також очевидна хронологічна послідовність деяких середньовічних об’єктів. Наприклад, будівля 1а (А) і розташовані на північний схід від неї піч № 12 з двома тандирами №№ 41 і 42 зафіксовані на плані 1946 р. На плані 1950 р. на цій самій ділянці вже позначено лише ями №№ 1–7 (рис. 2, план). Тобто скоріше за все печі та ями належать до різних стратиграфічних горизонтів. 15 Цитата зі звіту А. І. Фурманської за 1953 р.: «На кв. 32 було виявлено залишки 3-х будівельних періодів. Від останнього, 3-го, збереглися 2 стіни (№№ 203 і 205), залишки глиняної долівки і піч (№ 1) з каналом. … Від другого будівельного періоду — залишки двох стін (№№ 204 і 206) і дві печі з каналами (№№ 2—3). … Від першого, самого раннього будівельного періоду … зна- йдено залишки глиняної долівки з фрагментованою піч- чю № 4, аналогічною вищезгаданим печам. .. Дно цієї печі … розташоване на 0,6 м нижче дна печей №№ 2 і 3, … а долівка знаходилася нижче підлоги третьо- го будівельного періоду на 1,25 м» (Фурманская 1953, л. 6-8). 16 Детальніше про це див.: (Тесленко, Мироненко 2022b). наведемо лише головні з наявних гіпотез та де- які нові спостереження стосовно цієї забудови. Культурно-історична та хронологічна інтер- претація середньовічних залишків на розкопі А донедавна репрезентувалася з позиції загальної концепції утворення середньовічного шару Біл- города, яка сформувалася протягом кінця 1950- х — 1970-х рр. (див. напр.: Клейман 1979; Крав- ченко 1986, с. 13-19; Богуславський 2008, с. 48- 52; Біляєва, Болтрик, Фіалко 2022; Karashevich, Boldureanu, Dergaciova 2017, р. 109-110). Згідно з нею, «на Центральному розкопі середньовічні бу- дівельні рештки та речові матеріали, що їх су- проводжують, відносяться до золотоординсько- го часу, крім гласису та могильника» (Кравченко 1986, с. 13). Тобто їхня дата визначалася в меж- ах кінця XIII — XIV ст. При цьому «три періоди перепланувань» хронологічно розділити так і не вдалося, попри значну кількість супутніх нуміз- матичних матеріалів (Кравченко 1986, с.  18-19, 117-120; Богуславський 2008, с. 49)17. А. А. Крав- ченко вважала, що житлово-господарська забудо- ва ззовні фортечних мурів продовжувала функ- ціонувати «нетривалий період після 60—70-х рр. XIV  ст.», можливо, до 1380-х  рр. Наприкінці XIV ст. її зовсім покинули мешканці. Пустки мо- гли перебувати просто неба до 5 років, доки не були засипані ґрунтом із рову (Кравченко 1986, с. 19)18. Чи так це насправді? Дещо прояснити це питання дозволяють нумізматичні матеріа- ли з розкопу  А, нещодавно репрезентовані Л. Д. Дергачовою разом з І. В. Станкевич/Ка- рашевич (Karashevich, Boldureanu, Dergaciova 17 Запропоноване датування цих періодів — кінець ХІІІ — початок ХІV ст., 1330—1350-ті і 1360-ті рр. — є де- кларативним і не підкріплене повноцінним аналізом супровідних знахідок. На думку попередніх дослідни- ків, останні взагалі не мали якихось хронологічних від- мінностей у межах означених періодів (Богуславський 2013, с. 777-778). 18 Щоправда Г. С. Богуславський слушно пропонує виділя- ти на ЦР ще й ранньомолдавський шар (остання чверть XIV — перша третина XV ст.) з окремими будівельними рештками поганої збереженості (Богуславський 2013, с.  787). Однак, по-перше, його спостереження обмеж- уються лише порівняно невеликою частиною ЦР на пів- денний захід від розкопу А (Богуславский, Дергачева 2017, с. 92-93). По-друге, як демонструють наші минуло- річні дослідження матеріалів із району гончарних май- стерень на схід від Кілійських воріт, будівельна історія тут набагато складніша і сягає за межі золотоординської та навіть ранньомолдавської доби (Тесленко, Миронен- ко 2022а; Teslenko, Myronenko 2022). Тож кореляція хро- нологічних показників по кожному з будівельних гори- зонтів на різних ділянках ЦР потребує спеціальної уваги і належить до дослідницьких завдань на майбутнє. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 350 2017; Dergaciova, Stankiewicz 2021). І хоча самі авторки також називають середньовічні ар- хітектурні комплекси «золотоординськими», аналіз опублікованих ними монет дозволяє за- пропонувати дещо ширший варіант датуван- ня останнього будівельного горизонту на роз- копі  А. Серед репрезентованих дослідницями 153 монет є 38 таких, що так чи інакше відо- бражають золотоординський етап його історії; 49 належать до османської доби (Karashevich, Boldureanu, Dergaciova 2017). Водночас 57 ек- земплярів (розрізнені знахідки і скарб із 34  монет) припадають на молдавський пері- од (Karashevich, Boldureanu, Dergaciova 2017, р. 114-116; Dergaciova, Stankiewicz 2021). Із них 7 окремих монет (№ 43, 46, 47, 53, 56, 60 і 64)19 і скарб походять з останнього горизонту житло- вої забудови20. Скарб було приховано під плас- ким каменем, на одному рівні з устям двох за- глиблених у землю тандирів (№ 41, 42) і назем- ної печі № 12, приблизно на 1,2 м північніше останньої (рис. 2, sq. 11)21. Усі монети з депози- ту однотипні, належать до дрібного мідного но- міналу (divisional copper coins) часів Олексан- дра  I  Доброго (1399/1400—1432), викарбува- ні між 1425 і 1430 рр. (Dergaciova, Stankiewicz 2021). Час приховування скарбу дослідниці окреслюють останніми роками володарюван- ня Одександра I або першим правлінням одно- го з його синів Ілляша I (1432—1433) чи Сте- фана  II (1433—1435) (Dergaciova, Stankiewicz 2021, р. 249). Поодинокі монети виявлено в різних контек- стах, пов’язаних із будівлями, господарськими спорудами або печами. Одну з них (№ 46), зо- крема, знайдено під долівкою одного із серед- ньовічних приміщень. Більшість екземплярів (п'ять  од.) становлять дрібні мідні номінали Олександра I, викарбувані між 1425 і 1430 рр. (№№ 43, 46, 47, 53, 56). Один пул належить до типу Аспрокастрон місцевого карбування до 1440-х  рр. (№  60). Ще один напівгрош Олек- 19 Тут і далі номери монет вказано за каталогом у публікації (Karashevich, Boldureanu, Dergaciova 2017, с. 121-123). 20 Інші монети або перевідкладені у більш пізніх шарах, або без чітко визначеного контексту. 21 Інформація щодо контексту знахідки зі щоденника А.  І. Фурманської 1946 р.: «При подальшій розчистці на північ від печі № 12, … на відстані 1,20 м від неї, знайдено скарб монет у кількості 34 шт., що лежать разом під каменем, розміром 0,40 х 0,30 х 0,10 м». Мо- нети внесено до «списку № 65 знахідок на прирізці (у бік кв. 21 — ІТ) і кв. 11, глибина 4,50—5,0 м» (Фурман- ская 1946b, л. 13—14). сандра II (1449, 1452—1454, 1455) (№ 64) від- несено до мало вивченого типу, період випуску якого дослідниці не коментують (Karashevich, Boldureanu, Dergaciova 2017, р.  115-116, 123). Останній знайдено всередині приміщення № 27 (кв. 33), що прилягало з півдня до будів- лі № 26 (рис. 2), на глибині 2,45 м від сучасної денної поверхні, у нижній частині заповнення споруди22. Найімовірніше, осідання монети в культурному шарі пов’язане з останнім періо- дом існування будівлі або з початковим етапом її руйнування чи засипки. Тож, з огляду на наведені дані, можна з ви- сокою ймовірністю припустити, що житловий район іззовні фортечних мурів припинив існу- вання не раніше 1440—1450-х рр. Деякі з бу- дівель досить добре збереглися до цього часу і, можливо, були полишені їхніми господаря- ми незадовго до робіт із реорганізації напіль- ного простору фортеці. Тобто, найімовірніше, верхня хронологічна межа останнього горизон- ту житлової забудови тут може бути визначена близько середини XV  ст., а не кінцем XIV  — початком XV ст. Однак більш ґрунтовні висно- вки стануть можливими після аналізу всього керамічного матеріалу з перекритих насипом комплексів. Зараз перейдемо до розгляду однієї його складової, репрезентованої візантійським довізним посудом. Аналіз керамічних знахідок У НФ ІА НАН України зберігається час- тина знахідок із розкопок Л.  Д.  Дмитрова 1946—1947, 1949—1950  рр. та А.  І.  Фур- манської 1953, 1958—1963 рр. Це колек- ції №  152 і №  53, які містять відповідно 373 і 187  середньовічних і ранньомодер- них керамічних виробів. За роками вони розподіляються так: колекція Л.  Д.  Дми- трова, № 153: 1946 — 0 од.; 1947 — 5 од.; 1949  — 82  од.; 1950  — 286  од.; Колекція А.  І.  Фурманської, №  53: 1953  — 134  од.; 1958 — 20 од.; 1962 — 33 од. Зібрання фор- мувалися з предметів, які, на думку авто- рів розкопок, були найбільш представниць- кими для того чи іншого періоду. Отже, ви- бірка є суб’єктивною і не може вважатися репрезентативною для статистичного ана- 22 Залишки кам’яних стін будівлі простежено з глибини 1,5—1,6  м. Підошва фундаменту стін зафіксована на глибині 3,0 м (Фурманская 1953, л. 8). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 51 Рис. 2. Середньовічний Білгород, м. Білгород-Дністровський. Розкоп А, план: 1 — будівельні залишки античної Тіри; 2 — середньовічний Білгород, споруди початку молдавського періоду, кінець XIV — перша половина XV ст.; 3 — серед- ньовічний Білгород, рештки комплексів золотоординського часу, раніше кінця XIV — початку XV ст.; 4 — скарб монет Олександра I Доброго, карбування 1425—1430 рр., знайдений у 1946 р.; S 1, 1А, 2, 3, 6, 15, 17, 19, 26, 26А, 27, 28 — за- лишки споруд середньовічного Білгороду; I—VII — середньовічні ями; Kiln 182 — теплотехнічна споруда, інтерпрето- вана як середньовічний гончарний горн Fig. 2. Medieval Bilhorod, Bilhorod-Dnistrovskyi. Site A, plan: 1 — remains of structures of antique Tyras; 2 — medieval Bilhorod, the beginning of the Moldavian period, the end of the 14th — the first half of the 15th  centuries; 3 — medieval Bilhorod, the remains of complexes of the Golden Horde times, before the end of the 14th — beginning of the 15th centuries; 4 — a hoard of coins of Alexander I the Good, minted in 1425—1430, found in 1946; S 1, 1А, 2, 3, 6, 15, 17, 19, 26, 26А, 27, 28 — remains of the buildings of medieval Bilhorod; I—VII — medieval pits; Kiln 182 — heat engineering construction, interpreted as a medieval potter’s kiln N kiln 182 S.19 S.17 VI VII I V II III S.3 S.15 IVS.1A S.26A S.6 S.28 S.27 S.26 S.1 S.2 sq.1 sq.2 sq.3 sq.4sq.14 sq.13 sq .1 2 sq.11 sq.10 sq.03 sq.21 sq.22 sq.23 sq.24sq.34 sq.33 sq.32 sq.31 sq.0\4 - 1 - 2 - 3 - 4 5m0 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 352 лізу23. До того ж далеко не завжди можна достеменно визначити контекст знахідок. У польових списках указано здебільшого номери квадратів та глибини і лише зрідка об’єкти («піч», «яма», «підлога приміщен- ня» та ін.). 23 Матеріали 1945  р. та більшість знахідок інших років передано до Білгород-Дністровського краєзнавчого му- зею. Окремі вироби, що не потрапили до НФ ІА НАН України, відображені на рисунках, зна- йдених серед архівних матеріалів експеди- цій у НА ІА НАН України. Зокрема, привер- тають увагу матеріали робіт Л.  Д.  Дмитро- ва 1945 і 1947 рр. Перші містять 69 таблиць, на 17  з яких є зображення середньовічних і ранньомодерних полив’яних посудин (Дми- тров 1945, арк. 1, 3, 8—10, 14, 17, 20, 28, 30, Рис.  3.Середньовічний Білгород, м.  Білгород-Дністровський. Візантійська довізна кераміка, група 1: 1  — розкопки 1953 р., шифр: БД-1953/692; 2—6 — розкопки 1950 р., шифр: БД-1950/237, 2545, 3735, 3454, 621 Fig. 3. Medieval Bilhorod, Bilhorod-Dnistrovskyi. Byzantine imported ware, group 1: 1 — excavations in 1953, inv. no.: БД- 1953/692; 2—6 — excavations in 1950, inv. nos.: БД-1950/237, 2545, 3735, 3454, 621 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 53 Рис. 4. Середньовічний Білгород, м. Білгород-Дністровський. Візантійська довізна кераміка, група 2.1: 1, 4 — розкопки 1950 р., шифр: БД-1950/237, 1742; 2, 3, 5, 6, 8, 9 — розкопки 1949 р., шифр: БД-1949/857, 857, 781, 742, 750, 842; 7 — розкопки 1953 р., шифр: БД-1953/64 Fig. 4. Medieval Bilhorod, Bilhorod-Dnistrovskyi. Byzantine imported ware, group 2.1: 1, 4 — excavations of 1950, inv. nos.: БД-1950/237, 1742; 2, 3, 5, 6, 8, 9 — excavations of 1949, inv. nos.: БД-1949/857, 857, 781, 742, 750, 842; 7 — excavations of 1953, inv. no.: БД-1953/64 32, 33, 35, 36, 37, 39, 24)24. Рисунки виконані 24 Аркуші № 1, 3, 10, 33, 35, 39 містять зображення виро- бів візантійського кола. на високому фаховому рівні, чітко відтворю- ють морфологічні й декоративні особливості предметів, що дозволяє більш-менш упевне- но визначити їх атрибуцію. З-поміж других ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 354 зазначимо щоденник Г. П. Крисіна, де на по- лях також є досить якісні графічні зображен- ня кераміки (Крысин 1947, л. 18). Водночас в обох випадках відсутні дані стосовно контек- сту й складу формувальної маси керамічних знахідок. Попри вказані недоліки, деталь- ний аналіз усіх цих даних дозволяє отрима- ти нову інформацію про асортимент і хроно- логію груп візантійського довізного посуду з розкопу А. Рис. 5. Середньовічний Білгород, м. Білгород-Дністровський. Візантійська довізна кераміка: 1—4 — група 3: 1 — роз- копки 1953 р., шифр відсутній; 2, 3 — розкопки 1949 р., шифр: БД-1949/781, 721; 4 — розкопки 1950 р., шифр: БД- 1950/3388,3391. 5—9 — група 2.2: 5 — розкопки 1950 р., шифр: БД-1950/3379; 6 — розкопки 1947 р., шифр: БД-1947/787; 7 — розкопки 1953 р., шифр: БД-1953/733; 8, 9 — розкопки 1949 р., шифр: БД-1949/173, 387 Fig. 5. Medieval Bilhorod, Bilhorod-Dnistrovskyi. Byzantine imported ware: 1—4 — group 3: 1 — excavations of 1953, the inv. no. is missing; 2, 3 — excavations of 1949, inv. nos.: БД-1949/781, 721; 4 — excavations of 1950, inv. nos.: БД-1950/3388,339; 5—9 — group 2.2: 5 — excavations of 1950, inv. no.: БД-1950/3379; 6 — excavations of 1947, inv. no.: БД-1947/787; 7 — excavations of 1955, inv. no.: БД-1953/733; 8, 9 — excavations of 1949, inv. nos.: БД-1949/173, 387 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 55 Рис. 6. Середньовічний Білгород, м. Білгород-Дністровський. Візантійська довізна кераміка, ймовірно, групи 2 і 3. Мате- ріали з Наукового архіву Інституту Археології НАН України: 1—12 — матеріали розкопок 1945 р.; 13 — матеріали роз- копок 1947 р. Fig.  6.Fig.  6. Medieval Bilhorod, Bilhorod-Dnistrovskyi. Byzantine importedware, probably groups 1 and 2. Materials from the Medieval Bilhorod, Bilhorod-Dnistrovskyi. Byzantine importedware, probably groups 1 and 2. Materials from the Scientific Archive of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine: Scientific Archive of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine: 1—121—12  — materials of   — materials of excavations in 1945; excavations in 1945; 1313 — and materials of excavations in 1947 — and materials of excavations in 1947 Кераміка, яка може бути визначена як візан- тійська, налічує 37  фрагментованих посудин, репрезентованих у колекції наукових фондів25 25 Ще три вироби — одне дно полив’яної посудини від- критої форми (БД-50/3334) і два вінця горщиків (БД- (рис. 3—5, 7, 8), і 13 предметів, відображених 50/421 і 1557) — також мають деякі спільні риси з ке- рамікою візантійського кола, але впевнено визначити їх належність до цього імпорту складно, тому їх тут не розглядаємо. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 356 на рисунках із НА ІА НАН України (12 од. — 1945 р., 1 од. — 1947 р.)26 (рис. 6). Це вироби 26 Із них раніше опубліковано чотири предмети, знайдені в 1945 р. (Кравченко, Столярик 1983, рис. 1: 6, 14; Крав- ченко 1986, рис. 43: 3, 11) , 1 — 1947 р. (Дмитров 1952, с. 63, табл. 1: 11; Карашевич 2010, рис. 2: 14); 4 — 1949 р. (Кравченко 1986, рис. 40: 4; Карашевич 2010, рис. 2: відкритої форми, які не є технологічно й сти- лістично гомогенними. Тобто одна стилістична сім’я зі спільними ознаками техніки, стилю та елементів декору може об’єднувати продукцію різних майстерень, що відрізняється за скла- 4, 12, 13, 17); 1 — 1950 р. (Карашевич 2010, рис. 2: 15). Рис. 7. Середньовічний Білгород, м. Білгород-Дністровський. Візантійська довізна кераміка, група 2.2: 1, 5 — розкоп- ки 1949 р., шифр: БД-1949/859, 386; 2—4, 6 — розкопки 1950 р., шифр: БД-1950/419, 3621, 3443, 411; 7, 8 — розкопки 1953 р., БД-1950/бн, 838 Fig. 7. Medieval Bilhorod, Bilhorod-Dnistrovskyi. Byzantine imported ware, group 2.2: 1, 5 — excavations of 1949, inv. nos.: БД-1949/859, 386; 2—4, 6 — excavations of 1950, inv. nos.: БД-1950/419, 3621, 3443, 411; 7, 8 — excavations of 1953, inv. nos.: БД-1950/бн, 838 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 57 дом формувальної маси (див. напр.: Teslenko, Waksman, Ginkut 2021). Так само як і серед од- нієї технологічної групи, тобто продукції однієї або споріднених майстерень, можуть бути ви- роби, що належать до різних стилістичних сі- мей (див., напр.: Waksman 2009; 2015). Для ха- рактеристики візантійської кераміки з колекції НФ ІА НАН України пропонуємо її розподіл на групи за особливостями формувальної маси, які можна визначити візуально27. За цим крите- 27 Такий метод первинного розподілу масового ма- теріалу для середньовічної кераміки Північного Причорномор’я застосовується з початку 1990-х рр. Він зарекомендував себе як найбільш прогресивний та продуктивний. Детальніше про його суть і переваги див., напр.: Тесленко 2021, с. 41-42. Рис. 8. Середньовічний Білгород, м. Білгород-Дністровський. Візантійська довізна кераміка: 1—3 — група 2.2: 1—2 — розкопки 1950 р., шифр: БД-1950/308, 1162; 3 — розкопки 1949 р., шифр: БД-1949/259. 4 — група 4, розкопки 1953 р., шифр відсутній; 5 — група 5, розкопки 1949 р., шифр: БД-1949/885 Fig. 8. Medieval Bilhorod, Bilhorod-Dnistrovskyi. Byzantine imported ware: 1—3 — group 2.2: 1—2 — excavations in 1950, code: БД-1950/308, 1162; 3 — excavations of 1949, code: БД-1949/259; 4 — group 4, excavations in 1953, the code is missing; 5 — group 5, excavations of 1949, code: БД-1949/885 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 358 рієм тут вирізняється щонайменше п'ять техно- логічних груп. Перша об’єднує уламки шести посудин (чо- тири денця і дві верхні частини з вертикальним бортом та вінцями) зі щільним черепком тьмя- но-помаранчевого чи жовто-червоного кольо- ру різної насиченості, дрібнодисперсною фор- мувальною масою, що містить значну кількість дрібного піску й лусочок слюди (рис.  3). По- лива коричнево-жовта, темно-жовта та зелен- кувато-жовта. Декор на лицьовій поверхні ви- конано в техніці сграфіто одинарним тонким різцем у вигляді центричних спіралей чи кон- центричних кіл і хвилі. Зовнішню поверхню борта прикрашає хвиляста лінія, нанесена бі- лим ангобом (рис. 3: 2, 3). За сукупністю техно- логічних, морфологічних і стилістичних ознак ці шість зразків найбільш близькі до кераміки групи «Novy Svet Ware», далі — NS, яка є хі- мічно гомогенною. Цю назву група отримала за місцем знахідки великої партії виробів у ван- тажі середньовічного корабля біля узбережжя селища Новий Світ у південно-східному Кри- му (Waksman, Teslenko, Zelenko 2009; Waksman, Teslenko 2010)28. Слід наголосити, що сграфіто керамі- ка з концентричними колами й спіралями, притаманними цій групі, або «Sgraffito with Concentric Circles» (далі  — SCC),  — є одним із найпоширеніших пізніх різновидів стиліс- тичної сім’ї т. зв. «Зевксіпової кераміки» або «Zeuxippus Influence Ware», «Zeuxippus Ware Family» ін. (Waksman, François, 2004—2005). SCC стає модним трендом на початку Палео- логівської доби і виробляється низкою великих та малих гончарень від Північної Італії та Егей- ського регіону до Криму, включно із Західною Анатолією, Балканами й центральною Грецією (літ. див.: Waksman, Teslenko 2010; Waksman et al. 2014, p. 415; Waksman forthcoming; Теслен- ко 2018, с. 471-474). Група NS є продукцією од- нієї з таких майстерень, місцезнаходження якої досі не визначено29. Період найбільшого поши- рення SCC загалом і групи NS зокрема, принай- мні у Північному Причорномор’ї, визначається 28 Звісно, для ґрунтовнішого визначення належності біл- городських знахідок до тієї чи іншої групи потрібно здійснити їх археометричні дослідження. 29 Детальніше про хімічний склад сировини, типологічне різноманіття та ареал розповсюдження виробів групи NS див.: Waksman, Teslenko 2010; Waksman et al. 2014, p. 415; Тесленко 2018, с. 471-474. у межах останньої третини — кінця XIII — по- чатку XIV ст. (Тесленко 2018, с. 471-474). Контекст знахідок кераміки першої групи на розкопі А, вказаний у польових списках, досить розмитий і не сприяє докладнішій хронології ні самої групи, ні археологічних комплексів, із яких вона походить. Фрагменти полив’яних по- судин «Zeuxippus Ware Family» стилю SCC ві- домі на інших ділянках городища також, але й там вони згадуються або без деталізації умов знахідки (Кравченко, Столярик 1983, с.  183- 184), або як перевідкладені у більш пізніх ша- рах (Біляєва 2012, с. 145). Водночас наявність цих виробів на пам’ятці ілюструє матеріальну культуру самого ранньо- го етапу золотоординського періоду історії Біл- города. Вирізнення в майбутньому стратифі- кованих археологічних комплексів, що містять цю кераміку, дозволить урешті визначитися з особливостями будівельного горизонту, що від- повідає цьому етапу. Друга група найбільш масова й різноманіт- на, нараховує 25 од. та виглядає стилістично й морфологічно неоднорідною (рис. 4; 5: 5—9; 7; 8: 1—3). Проте ці вироби поєднують схожі ха- рактеристики формувальної маси: випалений черепок крихкий, зернистої структури, від на- сиченого коричнево-червоного чи жовтогаря- чого до блідого червонувато-бежевого кольору, іноді з рожевим відтінком. Глиняне тісто міс- тить значну кількість піску, крихти м’якого за- лізистого мінералу, білі блискучі лусочки, на- певно, слюди в більшій чи меншій концентра- ції. У деяких екземплярах помітні домішки крихти пухкого мінералу білого кольору і/або крупини піску напівпрозорого мінералу біло- го кольору. Можливо, до цієї групи належить ще дев’ять посудин, зображених на рисунках з архіву (рис. 6: 1—8, 11), принаймні більшість із них має близькі аналогії серед представни- ків групи. Усі вироби фрагментовані, їхня повна фор- ма не піддається впевненій реконструкції, тому морфологічні особливості можуть бути охарак- теризовані лише частково. Три уламки верхніх частин належать двом тарілкам з умовно гори- зонтальними крисами двох типів (рис. 4: 1; 7: 2) і одній напівсферичній чаші з високими, умов- но вертикальними, увігнутими вінцями (рис. 7: 3). Переважна більшість виробів має кільцеві піддони. Три кубки з пласким дном (рис. 5: 6; 6: 6—7). За аналогіями можна припустити, що вони мали дзвоноподібну форму корпусу (див. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 59 напр.: Sengalevich 2020, fig. 2: c). Піддони сфор- мовані в техніці наліплювання глиняного кіль- ця з подальшим моделюванням і загладжуван- ням. Вони належать до трьох основних типів із незначними варіаціями: 1) низькі з більш чи менш близьким до сегменту внутрішнім абри- сом та заокругленим опорним краєм (рис. 4: 4, 6, 7, 8; 5: 7; 6: 1, 5; 8: 1—3); 2) низькі, профі- льовані уступом зсередини (рис. 4: 2, 5, 9); 3) високі, помітно розширені донизу, з ускладне- ним профілем опорної частини (рис. 5: 5, 7, 9; 6: 2—4, 11; 7: 1, 4—8). Декоративне оздоблення виробів другої гру- пи досить різноманітне. Це неорнаментовані вироби під монохромною глазур’ю (рис. 8: 1, 2; 7: 3, 6); із декором у техніці сграфіто, викона- ним одним широким різцем чи двома різцями різної товщини (рис. 4; 5: 5—9; 6: 1—8, 11; 7: 1, 2, 5—8; 8: 3); з елементами резерважу (рис. 7: 4). Полива монохромна, здебільшого жовта різ- ної насиченості й тональності, деколи зовні і по вінцях зелена. Трапляється додаткове оздо- блення графічного декору плямами чи смуга- ми зеленої та/або коричневої фарби. З англо- мовних термінів для такої кераміки вживають- ся: Monochrome Sgraffito Ware, Green/Brown, Green and Brown Sgraffito Ware, Late Byzantine Sgraffito Ware etc. — далі LBSgr. За кольором поливи вироби групи поділя- ються на два блоки: 2.1 і 2.2. Для першого з них (2.1), що нараховує 9 од., притаманна полива насиченого темно-жовтого чи коричнево-жовтого кольору, коричнево-чер- воний чи жовтогарячий черепок і піддони пер- шого та другого типів (рис.  4). Орнамент ви- конаний різцями однієї (близько 0,15—0,20 см) або різної (близько 0,1 та 0,2 см) ширини. Се- ред елементів декору  — концентричні кола й спіралі (стилістична сім’я SCC) як самі со- бою, так і з додатковими декоративними еле- ментами; вісімкоподібні фігури у поєднанні з густою штриховкою косими лініями; решітка з двох пар перехрещених ліній у центрі посуди- ни тощо. На чотирьох виробах помітні додат- кові плями зеленої чи цятки коричневої фарби (рис 4: 5, 8, 9). Яку частку ці вироби мають у складі візантійського довізного посуду з Білго- рода без огляду всіх колекцій визначити склад- но, так само як і деталізувати його хронологію тут за наявними археологічними свідченнями. Серед опублікованих матеріалів, окрім чаші з розкопок 1945  р. (Кравченко, Столярик 1983, рис.  1:  6), до першого блоку більш чи менш упевнено можна зарахувати ще два вироби (Кравченко 1986, рис. 40: 8, 9). Такі посудини мають аналогії як за елемен- тами декору, так і за формою піддонів серед до- візного посуду візантійського кола із золотоор- динського Азака (Масловский 2006, с. 393-397; 2010) і Криму (Тесленко 2018, с. 477-478). Це група 14А, за азовською класифікацією, що є найбільш масовою серед візантійського ім- порту з цього міста (Масловский 2006, с. 393- 397)30. За численними археологічними дани- ми, максимальне поширення її тут визначаєть- ся кінцем XIII — першою чвертю XIV ст. У цей час її частка серед полив’яного посуду археоло- гічних комплексів може перевищувати 50 %. З другої половини 1330-х рр. вона вже вдвічі по- ступається продукції південно-східного Криму, а до середини XIV ст. її імпорт зовсім припи- няється (Масловский 2008; 2010). А. М. Мас- ловський пропонує більш вузьку хронологію для деяких стилістичних серій, вказуючи, на- приклад, що композиції із заштрихованими пелюстками навколо центрального медальйо- ну трапляються лише в комплексах із пулами 1320—1330-х рр. (Масловский 2010, с.  237- 238). Дослідник пов’язує походження цієї ке- раміки з Трапезундом. Якихось вагомих дока- зів чи то посилань на результати археологіч- них досліджень там він не додає, припускаючи, що Азак міг бути «головним імпортером про- дукції даного виробничого центру» (Маслов- ский 2010, с. 238). Однак цей здогад навряд чи справедливий, оскільки, наприклад, на терито- рії Західної Туреччини й Греції подібний посуд так само добре відомий (див. напр.: Papanicola- Bakirtzi 1999, p.  188-189; Böhlendorf-Arslan 2013, p.  344-346, 369, kat.  813, 814, 819, 823, 878, 879; p. 370, kat. 280, 281; Patitucci Uggeri 2018; Ricci, Wohmann 2018 etc.). Крім того, ана- логічні за морфологічними й стилістичними ознаками вироби є серед напівфабрикатів гон- чарного осередку Палеологівської доби (хіміч- на група S2), локалізованого в районі Сіркеджі у Стамбулі (Waksman, Girgin 2008, fig. 25: a; 26: IST 38, 40-45, 47; Waksman, Erhan, Eskalen 2010, fig. 4: IST 50; Waksman 2012, fig. 2: IST 118; 45; 121). До того ж подібний посуд цього самого центру було ідентифіковано хімічними дослі- дженнями в керамічному ансамблі стратифіко- ваного комплексу середньовічного монастиря в 30 У публікаціях вона також відома як група 3 візантійсько- го керамічного імпорту з Північного Причорномор'я (Бочаров, Масловський 2012, с. 26-30, рис. 3). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 360 Кучукйалі (Küçükyalı), що на азіатській частині Великого муніципалітету Стамбула. Що цікаво, цей контекст за сукупністю нумізматичних і ке- рамічних знахідок також датовано часом не піз- ніше середини XIV  ст. (Ricci, Wohmann 2018; Burlot et. al 2021). Водночас варто наголосити, що археометричні дослідження кераміки пер- шого блоку з Північного Причорномор’я, які б дозволили порівняти хімічний склад їхньої си- ровини зі стамбульськими знахідками, все ще попереду. Виробам другого блоку (2.2) властива світ- ла, слабо забарвлена у жовтий чи зеленкувато- жовтий колір полива зсередини і така сама або зелена ззовні, дещо тьмяний червоно-жовтий або блідий червонувато-бежевий із рожевим відтінком черепок, а також піддони першого, другого та третього типів і дзвоноподібні куб- ки на пласкому денці. Загалом, це 16 посудин із НФ ІА НАН України і, можливо, сім чи вісім виробів із розкопок 1945 р., рисунки яких зна- йдено в НА ІА НАН України (рис. 5: 5—9; 6: 2—8, 11; 7; 8: 1—3)31. Тут репрезентовано всі три згадані вище техніки оформлення поверх- ні: три денця й одне вінце належать неорна- ментованим посудинам32 (рис. 7: 3, 6; 8: 1, 2); один уламок нижньої частини чаші, прикраше- ний у техніці резерважу (рис. 7: 4); одне вінце і 18 денець з орнаментом сграфіто, виконаним різцями однієї (близько 0,2—0,3 см) або різної (близько 0,1 та 0,2—0,25 см) ширини; на двох із них сграфіто доповнено розписом смужками зеленої фарби (рис. 7: 1, 2). Серед них вирізняється серія чаш із мо- нограмами. Це 12 посудин (п’ять — із НФ, сім — зображених на рисунках із НА ІА НАН України) зі знаками восьми типів. За одним ек- земпляром репрезентовані грецькі літери «А», «ПА», «Ἰω», «N…», «ПРДМ», «МІ» і фрагмен- тована версія «МІХ» (рис. 5: 5, 6, 9; 6: 4, 6—8), п’ять денець прикрашають літери «К» чи «П» (рис. 5: 7, 8; 6: 2, 3, 5). Усі вони, крім «N…», добре відомі як серед кераміки з розкопок Біл- 31 Принаймні сім виробів мають аналогічні морфологічні й декоративні ознаки, одне денце з монограмою «N…» дещо відрізняється стилістично (рис.  6: 8). На думку Г. Сенгалевіча, це може бути інша керамічна група, на що вказує дещо грубий стиль виконання напису. Він близький до монограм на кераміці сім’ї Зевксипа, які ще недостатньо вивчені. Дякуємо дослідникові за кон- сультацію. 32 Тут, звичайно, не можна бути абсолютно впевненим у відсутності декору, оскільки він міг бути на частинах, які не збереглися. города (Кравченко, Столярик 1983, с. 187-189, рис. 3; Кравченко 1986, с. 111-113 рис. 43), так і інших пам’яток Північного й Західного Причорномор’я та візантійського світу загалом (огляд див. напр.: Гинькут 2020; Sengalevich 2018; 2021; Сенгалевич 2021). Монограми на полив’яній кераміці набу- ли поширення у Східному Середземномор’ї та Причорномор’ї в пізньовізантійський пе- ріод, особливо протягом останнього століт- тя правління династії Палеологів. Їм при- свячено низку досліджень. Окрім узагаль- нювальних праць попередників (Кузев 1974) і публікацій матеріалів окремих пам’яток (Майко 2020), варто назвати ґрунтовні праці останніх років Г. Сенгалевіча та Н. Гінькут, де репрезентовані попередні й нові надбан- ня в цій царині, запропонована поновлена класифікація монограм, аналіз походжен- ня, сенсу й функцій різних типів абревіатур на візантійському посуді (Sengalevich 2018; Сенгалевич 2020; 2021; Гинькут 2020). Тож не будемо зупинятися на цих питаннях де- тально. Наголосимо лише, що серед екземп- лярів із нашої колекції «ПА» однозначно трактується як родове ім’я правлячої динас- тії Παλαιολόγο — «Палеолог» (Сенгалевич 2018). «А», «К» чи «П» мають щонайменше по два варіанти тлумачення. «А» інтерпрету- ють як першу літеру імені імператора «Ан- дронікоса» чи скорочене написання «Палео- лог» (Сенгалевич 2018, с. 165), або «Ἀγίος» чи «Ἀγίασμα», що означає «святий» і «свя- та вода» (Гинькут 2020, с.  236-237). Знаки схожі на літери «К» чи «П» із продовженням у вигляді спіралі з петелькою на кінці, не- рідко вписані в коло, залишаються без впев- неного тлумачення. Г.  Сенгалевіч спочатку вбачав у них літеру «К», трактуючи її як на- пис «Господь»: Κ(ΥΡΙ)ΟС — nomen sacrum, виконаний у декоративній манері. Згодом він дійшов висновку, що варіант, перевер- нутий на 90°, який демонструє вже літеру «П» або «Л», більш коректний. Дослідник, із певними сумнівами, пропонує вбачати у ній дуже спрощену монограму Палеологів (Сенгалевич 2021, с.  34-35). Цікаво, що ці монограми, будучи досить помітною знахід- кою в Білгороді (Кравченко 1986, с. 112-113, рис. 43: 6, 7; Богуславський 2013, рис. 189: 18—20) і на узбережжі Болгарії (Сенгалевич 2021, с. 34-35), значно рідше трапляються в ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 61 Криму (Гінькут 2020, с. 237) й Азаці (Боча- ров, Масловский 2012, рис. 4: 6)33. Інші монограми є скороченнями імен по- пулярних християнських святих. «ПРДМ» — «Продром» (рис. 5: 5), грец. «Προδρόμου» означає повну канонічну формулу «Ὁ ἅγιος Ἰωάννης ὁ Πρόδρομος» — «Святий Йоан Предтеча» (Sengalevich 2016, 2021; Гинькут 2020, с.  231-233)34. З іменем цього ж свято- го покровителя пов’язана, ймовірно, і моно- грама «Ἰω» — Ἰω(άννης) (рис. 6: 6). У будь- якому разі, таке скорочене написання імені «Йоан» використовується як у візантійській, так і в кириличній писемних традиціях (Сен- галевич 2021, с. 35). Однак на полив’яній ке- раміці воно трапляється не часто. Окрім двох варіантів такого напису з Білгорода (Крав- ченко, Столярик 1983, рис.  3: 9; Кравченко 1986, рис.  43: 11), один із яких увійшов до нашої статті, ще два зразки є на денцях куб- ка й чаші, знайдених у Варні та Каліакрі, що на узбережжі Болгарії (Кузев 1974, с.  169, табл.  III: 46, VIII: 46; Бобчев 1979, табл.  Х: 121). Г.  Сенгалевіч не виключає їх виготов- лення у варненській майстерні, дослідже- ній А. Кузевим на місці римських терм (Ку- зев 1974)35. Хоча, безумовно, вирішення цьо- го питання потребує подальших студій, так само як і визначення походження білгород- ських екземплярів. Більшого поширення набула формула МІ чи МІХ (Μιχαήλ) (рис.  5: 6; 6: 7), яку за- звичай асоціюють зі святим Архистрати- гом Михайлом (Сенгалевич 2021, с.  33). 33 А.  М.  Масловський з С.  Г.  Бочаровим публікують фото лише одного денця з таким знаком, при цьому деталі його хронологічної позиції не розкривають. 34 Перші дослідники, які опублікували таку монограму, про- понували два варіанти її прочитання: як ім'я «Деметріос» — ΔΗΜΗΤΡΙΟC, або «Продромос» — ΠΡΟΔΡΟΜΟC (Rice 1930, р. 78; Кузев 1974, с. 157, та ін.). Згодом, після знахідки кількох посудин із цією монограмою в крипті ба- зиліки Агіос Деметріос у Салоніках, перший варіант роз- шифровки («Деметріос») узяв гору. Згодом це привело до інтерпретації напису як імені святого покровителя. Згідно з гіпотезою Д. Папаніколи-Бакірціс, яку підтримала низка дослідників, ці посудини використовувалися у ритуалах, пов’язаних зі святою джерельною водою в базиліці. При- пускалося, що їх роздавали як благословення благочес- тивим паломникам, подібно до свинцевих ампул, у яких містилося чудодійне миро святого мученика Фессалоні- кійського (див. напр.: Papanikola-Bakirtzis 1999, р. 22). Од- нак Г. Сенгалевіч, залучивши широку доказову базу, пе- реконливо довів доцільність другого варіанту прочитання монограми (Sengalevich 2016, 2021). 35 Як люб’язно повідомив Г. Сенгалевіч, у цій майстерні, се- ред іншого, вироблялися й дзвоноподібні чаші в стилі EIW. Разом із «ПРДМ» вона була чи не найроз- повсюдженішою в Західному й Північно- му Причорномор’ї, трапляється на візантій- ських виробах різних груп та має численні локальні імітації, наприклад, у Криму (Гинь- кут 2020, с.  229-231; Тесленко 2021, с.  87; Teslenko, Waksman, Ginkut 2021). Хронологія монографічної серії, морфо- логічно й стилістично наближеної до виро- бів групи 2.2, за матеріалами Західного й Північного Причорномор’я може бути ви- значена в межах переважно середини XIV — першої половини — середини XV ст., із не- значними варіаціями. У Болгарії нечисленні достовірні археологічні знахідки датуються періодом між другою чвертю XIV і почат- ком XV ст. (Sengalevich 2021, p. 168; Бобчев 1979, 126; Кузев 1974, 164). У Херсонесі по- одинокі екземпляри з написами «Георгій» і «МІХ» знайдено в шарах не раніше 1322 і не пізніше 1340—1357  рр. (Гинькут 2020, с.  237-238). Із-поміж найпізніших археоло- гічних комплексів, що містили візантійські вироби з монограмами, а саме два великих уламки денець чаш із формулою «ПРДМ», слід назвати одну з ям, досліджених на ді- лянці княжого палацу Мангуп у Криму. За керамічним та нумізматичними матеріала- ми час її заповнення визначається між 1453 і 1462 рр. (Науменко, Душенко 2017, с. 224- 226, рис. 6: 2; 37: 1; Тесленко 2021, с. 113). Основна ж маса знахідок походить із шарів і комплексів другої половини XIV ст., що збі- гається з піком поширення іншої стилістич- ної групи візантійського посуду «Elaborate Incised Ware» (EIW), про яку йтиметься далі (огляд літ. див., напр.: Тесленко 2018, с. 459- 460; Гінькут 2020). Із репрезентованої нами колекції виразний контекст вдалося з’ясувати лише для однієї знахідки — денця з монограмою «ПРДМ». Про нього є така інформація у звіті Л. Д. Дмитрова 1950 р.: «у ямі № 2, що знаходилася на південь від вимостки, … знайдено було молдавську мо- нету36, перегорілі зерна ячменю, фрагмент денця візантійської посудини з рідкісною моно- грамою» (Дмитров 1950, л. 23, таб. XVIII). Тоб- 36 У польовому списку монета зафіксована під № 3380, 20/X, детально не визначена. У статті І. Карашевич та ін. 2017 р. наведено п’ять молдавських монет із розкопок Білгорода 1950 р., що зберігаються у НФ ІА НАН України. Проте моне- та, яку було знайдена 20.10.1950 р., не згадується (Karashevich, Boldureanu, Dergaciova 2017). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 362 то умови білгородської знахідки не протирічать хронології цієї серії в цілому. Більше того, вони свідчать про можливе побутування таких виро- бів у молдавський період. Єдиний екземпляр другого блоку з декором у техніці резерважу містить зображення дво- стороннього гребінця в центральному медаль- йоні (рис. 7: 4). Такі зображення трапляються на полив’яній кераміці як власне візантійських гончарень (Böhlendorf-Arslan 2013, kat.  876, 952; Waksman, Erhan, Eskalen 2010, fig.  4: IST 56), так і їхніх регіональних похідних, що датуються часом не раніше другої половини XIV і не пізніше середини XV  ст. (Тесленко 2021, рис. 82: 16). Доречно наголосити, що тех- ніка резерважу загалом добре відома на виро- бах цієї групи (див. напр.: Tesenko, Waksman, Ginkut 2021, fig. 2). Деякі опубліковані екземп- ляри в стилі EIW із Білгорода, принаймні ті, що мають піддони третього типу, ймовірно, так само можуть належати до неї (Кравченко 1986, рис. 41: 2, 4). Також досить цікавою є серія з розписом тонкими смугами зеленої фарби. Це одне денце світлоглиняної чаші на високому піддоні типу 337 та умовно горизонтальне вінце тарілки з ледь піднятим догори краєм (рис. 7: 1—2). На обох посудинах основні елементи декору, вико- нані широким різцем, поєднуються з ділянка- ми, густо заштрихованими тонкими косими лі- ніями. Композиція доповнена розписом смуга- ми фарби насиченого зеленого кольору. Вироби, декоровані в аналогічному стилі й техніці, трапляються серед пізньовізантійсько- го посуду в музейних зібраннях (Papanicola- Bakirtzi 1999, p. 88, 91; Böhlendorf-Arslan 2013, Taf. 120—124, 126; François 2017, р. 245, 248; etc.). Однак для опублікованих у каталогах по- судин пропонують досить широкі дати: XIII— XIV  ст., XIV  ст. або XIV—XV  ст., які зазви- чай не підкріплені чіткими даними про кон- текст знахідки (Papanicola-Bakirtzi 1999, p. 88, 91; Böhlendorf-Arslan 2013, p. 372-374, 400-410, 413-414; François 2017, р. 245, 248, 266). Додатковий розпис графічного орнаменту добре відомий на кераміці візантійського кола щонайменше з другої половини XII—XIII  ст. Плями й широкі смуги зеленої та коричневої фарб притаманні також першому блоку виро- 37 Це денце двічі опубліковане. Перший раз серед візан- тійського довізного посуду (Кравченко 1986, рис.  40: 4), другий раз — серед місцевого (Карашевич 2010, рис. 2: 4), деталі контексту знахідки не розкривалися. бів. Але використання саме тонких темно-зеле- них смуг стало новим і, можливо, найпізнішим елементом декору групи 2.2. Наприклад, у Аза- ку, де переважна кількість керамічних ансамб- лів датується часом не пізніше 1390-х рр., такі вироби не згадуються. Так само вони невідо- мі в керамічних комплексах 1360—1370-х рр. у Криму, де вже є візантійські EIW (див., напр.: Тесленко 2018, с. 478-479). Водночас вони за- фіксовані у контекстах XV ст. Серед задокумен- тованих знахідок назвемо повну форму чаші ві- зантійського кола з ями третьої чверті XV ст. на Мангупі (Тесленко 2021, с. 112-113, рис. 130), а також крупні уламки посудин із культурного шару XV ст., дослідженого 2017 р. у Білгороді (Teslenko, Waksman forthcoming). Археологічний контекст вдалося з’ясувати і для денця чаші, знайденого в 1949 р. (рис. 7: 1). Воно походить із зачистки долівки в приміщен- ні № 3 на квадраті 24 (Полевая опись … 1949, л. 26). За планіграфічними й стратиграфічними спостереженнями (рис.  2) із великою ймовір- ністю можливо допустити належність цієї спо- руди до останнього (молдавського) будівельно- го періоду на розкопі А. Тобто умови знахідки керамічного уламку цілковито узгоджуються з визначенням верхньої дати серії щонайменше першою половиною XV ст. Безумовно, подаль- ші пошуки дозволять деталізувати цей рубіж. Отже, підсумовуючи огляд виробів другої групи зауважимо, що на її прикладі ми, найімо- вірніше, маємо справу з діяльністю одного або споріднених гончарних осередків, яка тривала досить довго. Саме тому тут добре вирізняють- ся декоративні блоки й стилістичні серії, які демонструють еволюцію його продукції в часі, відповідно до модних тенденцій, технологіч- них нововведень чи зміни поколінь майстрів. Археологічні свідчення саме такого виробни- цтва полив’яного посуду Палеологівської доби якраз і зафіксовані розкопками на станції метро району Сіркеджі в Стамбулі (Waksman, Girgin 2008; Waksman, Erhan, Eskalen 2010; Waksman 2012). Як уже згадувалося, серед знайдених тут напівфабрикатів є близькі морфологічні (фор- ми піддонів) й стилістичні (мотиви орнаменту, монограми) аналогії практично всім декоратив- ним серіям першого й другого блоків виділеної нами групи 2. До того ж, у 2021 р. лабораторія археології та археометрії (м. Ліон, Франція) під проводом С. Й. Ваксман провела археометрич- ні дослідження візантійської кераміки з роз- копок Білгорода 2017  р., аналогічної другому ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 63 блоку цієї групи. Хімічний склад їхньої сиро- вини виявився таким самим, як і в однієї з груп (S2) продукції майстерні Сіркеджі (Teslenko, Waksman forthcoming). Безумовно, для більш ґрунтовних висновків потрібні додаткові сту- дії, серед яких мають бути археометрічні до- слідження першого блоку (2.1) виробів із Біл- города, але вже зараз можна достатньо упев- нено припускати численний і досить тривалий – приблизно з кінця XIII – початку XIV ст. до першої половини XV ст., імпорт сюди продук- ції цієї константинопольської майстерні. У третю групу об’єднано чотири вироби зі щільним жовто-червоним чи темно-червоним тонким черепком та дрібнодисперсною форму- вальною масою, у складі якої помітні природ- ні домішки дрібного піску й крихкого мінера- лу білого кольору, маленьких блискучих лусо- чок, можливо, слюди (рис. 5: 1—4). Ці чотири екземпляри репрезентують два морфологічні типи посудин. Перший — невеликі чаші-піали напівсферичної форми на конічних піддонах середньої висоти (одна повна форма й два ден- ця) (рис. 5: 1, 3—4). Другий — більш розверста чаша на низькому, трохи розширеному донизу кільцевому піддоні, що має сегментоподібний абрис внутрішньої поверхні (рис. 5: 2). Поли- ва світла, прозора, всередині жовтого чи зеле- но-жовтого кольору, зовні — світло-зелена. Усі вироби є типовими зразками добре відомої піз- ньовізантійської стилістичної сім’ї «Elaborate Incised Ware» (EIW), якій притаманне декору- вання в техніці резерважу з використанням, зо- крема, орнітоморфних і флористичних елемен- тів, як-от на посудинах із розкопу А (детальні- ше про EIW див., напр.: François 2003; Тесленко 2018, с.  478-480; Teslenko, Waksman, Ginkut 2021, etc.). До цієї ж стилістичної сім’ї мають стосунок ще чотири вироби, зображені на ри- сунках з архіву (рис. 6: 9, 10, 12, 13), та не мен- ше третини опублікованих екземплярів із Біл- города (Slātineanu 1937, р. 331-340, fig. 9—11; 14; Constantinescu 1959, pl. 1; Кравченко, Сто- лярик 1983, рис. 1; 2; Кравченко 1986, рис. 41— 42; Богуславський 2013, рис. 189). Але, як і у випадку з архівними матеріалами, належність їх до тієї чи іншої технологічної групи визна- чити без натурного вивчення складно. Виробництво EIW традиційно пов’язували зі столицею Візантійської імперії та її найближ- чими околицями (Talbot Rice 1930, p. 38, ін.). Це підтверджується й на матеріалах із гончарного осередку району Сіркеджі в Стамбулі, де, окрім іншого, вироблялися також і EIW (Waksman, Girgin 2008; Waksman, Erhan, Eskalen 2010; Waksman 2012). Проте археометричні дослі- дження сировини досить представницької серії EIW із Північного Причорномор’я демонстру- ють наявність у їхньому складі не лише продук- ції Сіркеджі, але навіть Криму та ще не менш ніж чотирьох інших осередків, місцезнахо- дження яких ще належить з’ясувати (Teslenko, Waksman, Ginkut 2021)38. Тож визначення по- ходження розглянутих зразків належить до за- вдань майбутніх досліджень. На теренах Північного Причорномор’я зна- хідки EIW зафіксовано в комплексах не раніше середини — другої половини XIV ст. і не піз- ніше кінця XIV — початку XV ст. та довшим, десь до другої чверті XV  ст., хронологічним шлейфом для їхніх місцевих імітацій (Маслов- ский 2006, с. 397; Бочаров, Масловский 2012, с.  32-33, рис.  5: 3—13; Зенюк, Масловский 2018, с. 215; Тесленко 2018, с. 478-481; 2021, с. 83-83, рис. 82; 143; Гинькут 2022, с. 430). Хронологія для EIW із Білгорода тривалий час визначалася досить широко, у межах зо- лотоординського періоду, тобто кінця XIII— XIV ст. (Кравченко, Столярик 1983; Кравчен- ко 1986, c. 102-113). Г. С. Богуславський зго- дом доречно пропонує звузити дату до другої половини XIV ст., відповідно до даних із ін- ших пам’яток Північного Причорномор’я (Богуславський 2013, с. 783). Однак контекст знахідок жоден із дослідників досі не ана- лізував. Серед репрезентованих в статті ви- робів його вдалося з’ясувати для однієї ча- ші-піали (рис. 5: 4). Згідно з записами в по- льовому щоденнику А.  І. Фурманської, вона походить із заповнення ями № 4 (Фурманская 1950, л.  49), зафіксованої під підлогою спо- руди № 1а39 (рис. 2). Тобто, ймовірно, цю яму слід поєднувати з будівельним горизонтом, що передував останньому рівню житлово- 38 Зазначимо наявність подібних за формою й декором посудин серед продукції майстерень, зокрема, Салонік (Papanicola-Bakirtzi, p. 188-221) та Нікеї (François 1997, p.  429-430, fig.  10). Цікаво, що серед довізних EIW у Північному Причорномор’ї вони поки що не трапляли- ся (Teslenko, Waksman, Ginkut 2021). 39 У цій самій ямі виявлено дві бронзові монети №№ 3382 і 3395, остання з яких, виявлена 19/10/1950 р., не визна- чена (Фурманская 1950 р., л. 49). У публікації І. Кара- шевич та ін. під цією датою згадано лише одну монету з кв. 23, також не визначену (Karashevich, Boldureanu, Dergaciova 2017, с. 128). Тож уточнити дату ями за ну- мізматичними матеріалами складно. Комплекс інших знахідок, які могли б цьому сприяти, не аналізується. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 364 господарської забудови, дослідженої на роз- копі  А. Тож чаша сама собою є хронологіч- ним індикатором для цього горизонту. Вона маркує його верхню дату часом не раніше другої половини XIV ст. Четверта й п’ята групи містять по одному виробу кожна. До четвертої належить дно посудини від- критої форми з орнаментом сграфіто, доповне- ним цятками й смужкою темно-зеленої фарби під прозорою, слабо забарвленою в зеленува- то-жовтий колір глазур’ю (рис. 8: 4), так само як і на посудинах групи 2.2. Черепок тьмяно- го коричнево-червоного кольору, щільний, тіс- то дрібнодисперсне, насичене дрібними лу- сочками слюди. Кільцевий піддон низький, майже циліндричний, із профілем, ускладне- ним незначним виступом назовні. На лицьо- вій поверхні видно залишки орнаменту у ви- гляді семи розташованих по колу, радіально видовжених мигдалеподібних пелюсток, запо- внених недбалим штрихуванням косими лінія- ми. Контекст знахідки цієї посудини визначи- ти складно, оскільки на ній відсутній польо- вий шифр40. Схожі мотиви декору трапляються на виробах третьої хімічної підгрупи продук- ції гончарного осередку в Сіркеджі. Однак ця кераміка, на відміну від білгородського зраз- ка, виготовлена зі світлої каолинистої глини (Waksman 2012, p. 148-149, fig. 3: 106). Черво- ноглиняні посудини з такими самими мотива- ми сграфіто, доповненими смужками зеленої фарби, відомі на Фасосі (Waksman 2021, p. 67, fig.  10; François 1995, p.  86—101, series Ia to Id, Ig, Ij to Il, fig. 1—11, 14—20, 28—42) і є в музейних колекціях (Papanicola-Bakirtzi 1999, p.  100). В.  Франсуа пов’язує їх походження з гончарним осередком Лемноса та пропонує да- тувати XV ст. (François 1995, p. 86-101). Дета- лізувати хронологічну позицію білгородського зразка за археологічним контекстом складно. П’яту групу репрезентує глибока посудина відкритої форми, ймовірно, кухонного вжит- ку, яку частково реконструйовано (рис.  8: 5). Вона має широке пласке дно, прямі, відхиле- ні назовні стінки, потовщені, профільовані ка- навкою вінця і горизонтально закріплені під ними, дещо задерті догори ручки (кількість їх достеменно встановити складно). Черепок пі- щанистий, доволі крихкий, блідо-рожевий, частково перепалений до сірого кольору, ймо- 40 Указано лише рік знахідки — 1953-й. вірно, в процесі експлуатації посудини. У тіс- ті значна кількість піску, дрібні округлі зерна жорстви щільного мінералу білого кольору та пухкого мінералу червоно-коричневого кольо- ру. Полива зеленкувато-жовта, прозора, нане- сена на черепок без попередньої ґрунтовки ан- гобом, вкриває внутрішню поверхню, вінця й ручку посудини, стікаючи окремими пасмами зовні до денця. Схожі за формою посудини як із горизонталь- ними ручками, так і без них також відомі в кера- мічних комплексах Східного Середземномор’я XII—XIII  ст. (Avissar, Shtern 2005, p.  96-98, fig.  41: 2, 4; Wartburg 2003, p.  160, fig.  12; Wartburg, Violaris 2009, р. 250-253, fig. 2: 5, 9). За сукупністю технологічних і морфологічних ознак виріб із Білгорода найбільше подібний до зразків групи «Візантія» 16 за А. М. Маслов- ським (Масловский 2006, с.  401-403, рис.  37: 10; Бочаров, Масловский 2012, с. 30, рис. 4: 11). За спостереженнями дослідника, така кераміка надходила в Північне Причорномор’я протягом золотоординського періоду, за винятком остан- ньої чверті XIV ст. Пік поширення припадає на першу третину — 1330—1340-ві  рр. Принай- мні в підвалі «будинку комерсанта», що припи- нив існування незабаром після 1336/7 р., ця гру- па становила 12,2 % полив’яного посуду, що, на думку автора досліджень, є характерною рисою багатих комплексів цього часу взагалі (Маслов- ський 2008, с. 97, рис. 12: 6). У матеріалах Білгорода відомі й інші вироби цієї групи, наприклад, опублікований минулого року одноручний горщик (Тесленко, Миронен- ко 2022а, с. 147, рис. 7: 5). Контекст обох знахі- док указано не чітко41, що не дозволяє пов’язати їх із якимось конкретним культурним шаром чи архітектурно-археологічним комплексом та уточнити хронологічну позицію. Походження групи достеменно не визначене. Висновки Завершуючи перший етап вивчення матері- алів розкопок 1940—1960-х рр. на ділянці се- редньовічного Білгорода, що з північного сходу від фортечних мурів, зокрема колекції візантій- ського посуду, ще раз наголосимо на низці важ- ливих спостережень. 41 Для посудини відкритої форми відомо лише, що вона походить з гл. 3,0 м на кв. 23 (Полевая опись… 1949, л. 28), горщик — із «верхніх шарів» у кв. 186 (Теслен- ко, Мироненко 2022а, с. 147). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 65 По-перше, аналіз планіграфічних, страти- графічних і нумізматичних матеріалів цих до- сліджень дозволяє вже зараз окреслити верхню хронологічну межу існування тут житлово-гос- подарської забудови часом близько середини XV ст., а не кінцем XIV — початком XV ст., як вважалося раніше. Окремі її будівлі зберегли- ся досить добре. Тож при подальшому вивчен- ні колекцій із НФ ІА НАН України залишається надія визначитися, бодай частково, зі складом керамічного ансамблю з них, чого досі не було зроблено. По-друге, склад довізного візантійського посуду виявився технологічно, стилістично та хронологічно доволі різноманітним, на що ра- ніше не було звернуто достатньо уваги. У ньо- му нараховано щонайменше п’ять технологіч- них груп, які також мають хронологічні відмін- ності42. Перша з них за візуальними ознаками подібна до групи NS і належить до стилістич- ної сім’ї SCC. Час найбільшого поширення та- кої кераміки в Північному Причорномор’ї ви- значається в межах останньої третини — кінця XIII — початку XIV ст. Тож згодом вирізнення стратифікованих археологічних комплексів, що містять цю кераміку, дозволить врешті визна- читися з особливостями найранішого будівель- ного горизонту золотоординського Білгорода. Друга група, ймовірно, походила з одного або споріднених гончарних осередків, що функці- онували тривалий час — щонайменше з кінця XIII до середини XV ст., тому вона є морфоло- гічно і стилістично досить строкатою. Деякі її декоративні серії, зокрема SCC із вісімкоподіб- ними фігурами, монограмами, розписом тонки- ми смугами темно-зеленої фарби та ін., мож- на використовувати як хронологічні індикатори 42 У майбутньому, при залученні до вивчення зібрань Біл- город-Дністровського краєзнавчого та Одеського архе- ологічного музеїв і застосуванні археометричних мето- дів дослідження, таких груп, безумовно, бути виділено більше. для різних проміжків часу в межах означено- го періоду. Так само хронологічно значущими є й представники третьої та п’ятої груп, репре- зентовані стилістичною сім’єю EIW і кухон- ним полив’яним посудом, для визначення дати комплексів, відповідно, у межах другої полови- ни XIV — початку XV ст. і кінця XIII — другої третини XIV ст. По-третє, цілком імовірно, що Білгород був одним із пунктів, куди масово надходила про- дукція однієї з найпотужніших константино- польських гончарень, рештки якої виявлено у кварталі Сіркеджі сучасного Стамбула, протя- гом усього періоду її функціонування. У роз- глянутій колекції вона репрезентована обома блоками групи  2. Для порівняння, наприклад, у Криму ввіз такої кераміки фіксується в обме- женій кількості, а починаючи з рубежу XIV— XV ст. навряд чи мав комерційний сенс узагалі, мабуть, з огляду на власне розвинуте виробни- цтво полив’яного посуду. В Азаці пік надхо- дження технологічно схожого посуду припадає здебільшого на першу половину XIV ст. Отже, на додачу до потенціалу у визначенні хроноло- гії культурних шарів і комплексів самого Біл- города довізна візантійська кераміка звідси в кореляції з даними інших пам’яток Північно- го Причорномор’я має неабияке значення для окреслення періоду діяльності цієї майстерні й хронологічної типології її продукції. На підста- ві отриманих археологічних даних можна з ве- ликою імовірністю говорити про ввіз продукції цього центру в Північне Причорномор’я почи- наючи десь з кінця XIII і щонайменше до се- редини XV ст., а також виділити в її складі пев- ні хронологічні репери. Однак, безумовно, пи- тання ідентифікації його виробів у керамічних комплексах пам’яток, так само як і деталізація хронології окремих стилістичних серій та ево- люції продукції осередку в часі, потребують подальших ґрунтовних досліджень. Бобчев, Л. 1979. Сграфито керамика от Калиакра. Из- вестия на Народния музей Варна, ХV (XXX), c. 125-136.  Богуславський,  Г. 2008. Деякі зауваження до страти- графії середньовічних шарів Білгород-Тірського городи- ща. Древнее Причерноморье, VIII, c. 46-52. Богуславский, Г. С. 2013. Белгород – Акджа Кермен – Аспрокастро (очерк истории и археологии средневекового города). В: Бруяко, И. В.,и др. (ред.). Древние культуры Се- веро-Западного Причерноморья. Одесса: Одесский архео- логический музей, c. 757-791. Бочаров, С. Г., Масловский, А. Н. 2012. Византий- ская поливная керамика в городах Северного Причер- номорья золотоордынского периода (вторая полови- на XIII — конец XIV вв.). Поволжская археология, 1, с. 20-36. Біляєва, С. О. 2012. Слов’янські та тюркські світи в Україні (з історії взаємин у XIII—XVIII ст.). Київ: Універ- ситет «Україна». Біляєва, С. О., Болтрик, Ю. В., Фіалко, О. Є. 2022. Ак- керманська фортеця. Дослідження 1999—2010 років. Київ: ІА НАН України. 278 с. Гинькут, Н. В. 2020. Византийские поливные сосуды XIV в. с монограммами из раскопок Херсона и крепости Чембало. Античная древность и средние века, 48, с. 225- 253. Гинькут, Н.  В. 2022. Имитация поздневизантийских ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 366 монограми от Варна. Известия на Народния музей Варна, 10, с. 155-170. Кузев, А. 1975. Археологически данни за производство на сграфито и декоративна керамика във Варна през ХІІІ— ХІV в. Известия на Народния музей Варна, 11 (26), с. 140- 164. Майко, В. В. 2020. Византийские импортные  подглазурные монограммы средневековой Сугдеи. Античная древность и средние века, 48, с. 212-224. Масловский, А. Н. 2006. Керамический комплекс Аза- ка. Краткая характеристика. Историко-археологические исследования в Азове и на Нижнем Дону в 2004  г., 21, с. 308-472. Масловский, А. Н. 2008. Подвал купеческого дома кон- ца первой половины XIV века из Азака. Степи Европы в эпоху средневековья, 6, с. 93-124. Масловский,  А.  Н. 2010. Об одной группе византий- ской поливной керамики конца XIII — первой половины XIV  в. из раскопок золотоордынского Азака. Степи Европы в эпоху средневековья, 8, с. 231-252. Науменко, В. Е., Душенко, А. А. 2017. Княжеский дво- рец Мангупского городища: помещение H южного участка комплекса (по материалам коллекции Р. Х. Лепера Госу- дарственного Эрмитажа и современных археологических исследований). Материалы по археологии, истории и эт- нографии Таврии, XXII, с. 187-238. Полевая опись находок Измаильской археологичес- кой экспедиции Академии наук УССР 1949  г. В: Дми- тров, Л. Д. Отчет о работе Измаильской экспедиции. На- уковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1949/19. Полевая опись Измаильской экспедиции 1953  г. В: Фурманская,  А.  И., Ветштейн,  Р.  И., Максимов,  Е.  В. Отчет о работе Измаильской экспедиции 1953 г. Науко- вий архів ІА НАН України, ф. 64, 1953/7. Сенгалевич, Г. 2018. Византийска сграфито керамика с монограми на Палеолозите. Българско е-Списание за Архе- ология, 6, с. 157-168. Сенгалевич, Г. 2020. Монограмите във византийската писмена култура. Принос към системното им изследва- не. Известия на Националния археологически институт, XLVI, с. 301-312. Сенгалевич, Г. М. 2021. Средновековна сграфито ке- рамика с монограми и други подглазурни съкращения от Българските земи. Автореферат на дисертация «доктор». «Свети Климент Охридски» Тесленко, И. Б. 2018. Поливная керамика византийско- го круга эпохи Палеологов из раскопок крепости в Алу- ште. Материалы по археологии, истории и Этнографии Таврии, XXIII, с. 467-506. Тесленко, И. Б. 2021. Керамика Крыма XV века. Київ: ІА НАН України. Тесленко,  І.  Б., Мироненко,  Л.  В. 2022а. Керамі- ка середньовічного Білгороду: матеріали розкопок 1969, 1971 рр. Археологія, 2, c. 128-152. https://doi.org/10.15407/ arheologia2022.02.128 Тесленко, І., Мироненко, Л. 2022b. Кераміка і кераміч- не виробництво середньовічного Білгороду, історія дослі- дження, проблеми та перспективи. Археологія і давня іс- торія України, 3(44), c.  331-353. https://doi.org/10.37445/ adiu.2022.03.20 Фурманская, А. И. 1946. Дневник № 1. Сентябрь 1946. В: Дмитров, Л. Д. Отчет о работе Белгород-Днестров- ской археологической экспедиции ИА АН УССР за 1945— 1946 гг. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1946/8. Фурманская,  А.  И. 1950. Дневник №  2. В: Дми- тров, Л. Д. Отчет о работе Измаильской археологической экспедиции Института археологии за 1950  г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1950/12. Фурманская,  А.  И. 1958. Отчет о работе Белгород- образцов керамики в местном производстве генуэзской крепости Чембало. Античная древность и средние века, 50, с. 421-434. https://doi.org/10.15826/adsv.2022.50.024 Джанов, А. В. 2019. Каффа, Крымское ханство и осма- ны в 1454—1456 гг. (по данным книг массарии Каффы). Сугдейський збірник, 2 (VIII), с. 70-373. Дмитров, Л. Д. 1945. Білгород-Дністровська археоло- гічна експедиція. Кресленики, рисунки, фото. Науковий ар- хів ІА НАН України, ф. 64, 1945/7. Дмитров, Л. Д. 1946. Отчет о работе Белгород-Дне- стровской археологической экспедиции ИА АН СССР за 1945—1946  гг. Науковий архів ІА НАН України, ф.  64, 1946/8. Дмитров, Л. Д. 1947. Предварительный отчет о робо- те Белгород-Днестровской экспедиции. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1947/10. Дмитров, Л. Д. 1949. Білгород-Дністровська археоло- гічна експедиція. Археологічні пам’ятки УРСР, ІІ, c. 39-52. Дмитров,  Л.  Д. 1949. Отчет о работе Измаиль- ской экспедиции. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1949/19. Дмитров,  Л.  Д., 1950. Отчет о работе Измаильской археологической экспедиции Институт археологии за 1950 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1950/12. Дмитров, Л. Д. 1952. Розкопки в м. Білгороді-Дністров- ському в 1947 р. Археологічні пам’ятки УРСР, IV, c. 59-64. Дмитров,  Л.  Д. 1955. Основні підсумки Ізмаїльської археологічної експедиції 1949—1950 рр. Археологічні пам’ятки УРСР, V, c. 121-123. Карашевич, І. В. 2010. Середньовічні матеріали із роз- копок Білгород-Дністровської експедиції 1946—1947, 1949—1950  рр. Археологія і давня історія України, 3, c. 129-135. Карашевич,  И., Болдуряну,  А., Дергачева,  Л. 2013. Средневековые монеты из раскопок Белгород-Днестров- ской крепости из фондов Института археологии НАН Украины (предварительные результаты). Древнее Причер- номорье, X, с. 283-289. Клейман, И. Б. 1984. О раскопках в Тире В. А. Шахна- зарова в 1940 г. В: Телиженко, Т. Н. (ред.). Новые археоло- гические исследования на Одесщине. Киев: Наукова думка, c. 66-74. Клейман, И. Б. 1979. Стратиграфия культурного слоя городища Тиры — Белгорода. В: Карышковский,  П.  О., Клейман, И. Б. и др. (ред.). Античная Тира и средневековый Белгород. Киев: Наукова думка, c. 54-75. Кравченко,  А.  А. 1986. Средневековый Белгород на Днестре (конец XIII—XIV вв.). Киев: Наукова думка. Кравченко, А. А., Столярик, Е. С. 1983. Керамика ви- зантийского круга из Белгорода ХІІІ—ХІV  вв. В: Дзис- Райко,  Г.  А. (ред.). Материалы по археологии Северного Причерноморья. Киев: Наукова думка, c. 179-190. Красножон, А. В. 2012. Крепость Белгород (Аккерман) на Днестре: история строительства. Кишинёв: Stratum plus. Красножон, А. В. 2016. Крепость Белгород (Аккерман) в исторических изображениях. Кишинёв: Stratum plus. Красножон, А. В. 2023. До питання про датування гласису Аккерманської фортеці.  Південний архів (істо- ричні науки), 41, с. 56-66. https://doi.org/10.32999/ksu2786- 5118/2023-41-7 Крижицький, С. Д. 1972. Стан і завдання археологіч- них досліджень Тіри-Білгорода. Вісник АН УРСР, 7, c. 47- 53. Крысин, Г. П. 1947. Дневник. 1947 г. август-сентябрь, квадраты 24, 14, 4. В: Дмитров, Л. Д. (ред) Предварительный отчет о роботе Белгород-Днестровской экспедиции. Нау- ковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1947/10. Кузев, А. 1974. Среднеовековна сграфито керамика с ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 67 Днестровской экспедиции 1958 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1958/11. Фурманская, А. И. 1959. Отчет о раскопках в Тире в 1959 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1959/4. Фурманская, А. И. 1960. Отчет о раскопках в Тире в 1960 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1960/10. Фурманская,  А.  И. 1961. Отчет о работе Белгород- Днестровского отряда античной экспедиции ИА АН СССР за 1961 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1961/10. Фурманская,  А.  И. 1962. Отчет о раскопках в Тире1962 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1962/7. Фурманская,  А.  И. 1963. Отчет Белгород-Днестров- ской экспедиции о раскопках в Тире в 1963 г. Науковий ар- хів ІА НАН України, ф. 64, 1963/10. Фурманская, А., Ветштейн, Р., Максимов, Е. 1953 Отчет о работе Измаильской экспедиции 1953 г. Науко- вий архів ІА НАН України, ф. 64, 1953/7. Фурманская, А. И., Максимов, Е. В. 1955. Раскопки в Белгороде-Днестровском. КСИА УССР, 4, c. 64-66. Avissar,  M., Stern,  E.  J. 2005. Pottery of the Crusader, Ayyubid, and Mamluk Periods in Israel. Israeli Antiquities Au- thority Reports, 26. Jerusalem: Israel Antiquities Authority. Böhlendorf-Arslan, B. 2013. Die spätantike, byzantinische undmpostbyzantinische Keramik. (Staatliche Museen zu Ber- lin — Stiftung Preußischer Kulturbesitz. Skulpturensammlung und Museum für Byzantinische Kunst. Bestandskataloge, Band 3). Wiesbaden: Reichert Verlag. Βurlot,  J., Waksman,  S.  Y., Ricci,  A., Wohmann,  R. 2021. Integrating Archaeological and Archaeometric Data: Examining Late Byzantine Pottery from Küçükyalı. In: Petri- dis, P., Yangaki, A. G., Liaros, N., Bia, E-E. (eds.). 12th Inter- national Congress of AIECM3 on Medieval and Modern Pe- riod Mediterranean Ceramics, Athens, 21—27, October 2018. Proceedings, vol. II, Athens (without ed.), p. 305-316. Constantinescu,  N. 1959. Contributii la cunoasterea ceramicii bizantine de la Chetatea Alba (Belgorod Dniestrovski). Studii si cercetâri istorie veche, 10 (2), p. 441-451. Dergaciova,  L., Stankiewicz,  I. 2021. Coin Hoard of Moldovan Copper Coins Found in the Belgorod Fortress on the Dniester River (Ukraine). Notae Numismaticae/Zapiski Numizmatyczne, XVI, p. 249-260. François,  V. 1995. La céramique byzantine à Thasos. Athens: École Française d’Athénes. François, V. 1997. Les ateliers de céramique byzantine de Nicée/Iznik et leur production (Xe-début XIVe siècle). Bulle- tin de Correspondance Hellénique, 121(1), p. 411-442. François, V. 2003. Elaborate Incised Ware : un témoin du rayonnement de la culture byzantine à l’époque paléologue. Byzantinoslavica, 61, р. 151-168. François, V. 2017. La vaisselle de terre à Byzance. Cata- logue des collections du musée du Louvre. Paris: Somogy édi- tions d’art. Karashevich,  I., Boldureanu,  A., Dergaciova,  L. 2017. Un lot de monede descoperite la Cetatea Albă, din colecţia Institutului de Arheologie al Academiei Naţionale de Știinţe a Ucrainei din Kiev. Arheologia Moldovei, XL, p. 109-142. Papanicola-Bakirtzi,  D. (ed.). 1999. Byzantine Glazed Ceramics. Athens: Archaeological Receipts Fund Patitucci Uggeri, S. 2018. Patitucci Uggeri S. A Type of Polychrome Derivative «Zeuxippus Ware» from Excavations at Kyme (Turkey). In: Hazırlayan,  Y., Yenişehirlioğlu,  F. (eds.). Proceedings of the XIth Congress AIECM3 on Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics, 19—24 October 2015, Antalya. Antalya (without ed.), р. 449-452. Ricci,  A., Wohmann,  R. 2018. Byzantine Contexts from the Asia Suburbs of Constantinople: Preliminary Remarks on the Ceramics and Archaeology at the Küçükyali Arkeopark (Is- tanbul). In: Hazırlayan, Y., Yenişehirlioğlu, F. (eds.). Proceed- ings of the XIth Congress AIECM3 on Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics, 19—24 October 2015, An- talya. Antalya (without ed.), p. 453-458. Sengаlevich,  G. 2016. “Dimitrios” or “Prodromos”. The Case of a Popular Sgraffito Ceramics Monogram. In: Dželebdžić, D., Bojanin, S. (eds.). Proceedings of the 23rd In- ternational Congress of the Byzantine Studies. Belgrade,22—27 August 2016. Thematic Sessions of Free Communications. Bel- grad, р. 438-439. Sengаlevich,  G. 2018. Medieval Sgraffito Ceramics with Underglazed Monograms and Other Inscriptions from Bulgar- ia. Poster. XIIth Congress AIECM3 On Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics. Athens. Sengalevich,  G. 2020. The Bulgarian Group of Sgraffito Ceramics with Underglaze Monograms: Characteristics and Problems. Contributions to Bulgarian Archaeology, X, p. 185- 208. Sengalevich, G. 2021. Late Byzantine Glazed Ceramics with Monograms of St. John the Forerunner: Reconsidering the Hypothesis about its Connection with St. Demetrios of Thessa- loniki. Известия на народния музей Варна, 48 (63), c. 165- 190. Slătineanu, B., 1937. Contribuţiuni la ceramica bizantină de la Turnu-Severin, Cetatea Albă şi Enisala, Revista Fundaţiilor Regale IV, 11, p. 321-340. Talbot Rice, D. 1930. Byzantine Glazed Pottery. Oxford: Clarendon Press. Teslenko, I., Myronenko, L. 2022. Problems in the Archae- ological Study of Medieval Bilhorod and its Ceramics (Based on Excavations one of the Pottery Workshop). Cercetări Arhe- ologice, 29.2, р. 699-714. https://doi.org/10.46535/ca.29.2.14 Teslenko, I., Waksman, S. Y., Ginkut, N. 2021. Late Byz- antine Imports of “Elaborate Incised Wares” in Crimea and Lo- cal Counterparts: Archaeological Contexts and Archaeomet- ric Investigations. In: Petridis, P., Yangaki, A. G., Liaros, N., Bia, E.-E. (eds.). Proceeding of the 12th Congress AIECM3 On Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics,  II. Athens (without ed.), p. 329-338. Teslenko,  I., Waksman,  S.  Y. Forthcoming. Glazed Pot- tery from the Excavation in Akkerman (Bilgorod-Dnistro- vskyi, Ukraine), Preliminary Results of Archaeological and Ar- chaeometric Study. In: Proceeding of 13th International Con- gress on Medieval & Modern Period Mediterranean Ceramic. Grenada (Spaine), November 8—13, 2021. Waksman, S. Y. 2012. The First Workshop of Byzantine Ceramics Discovered in Constantinople. Istanbul: Chemical Characterization and Preliminary Typological Study. In: Gel- ichi, Sauro (a cura di). Atti del IX Congresso Internationale sul- la Ceramica Medievale nel Mediterraneo, Venezia, 23—27 no- vembre 2009. Venezia, p. 147-151. Waksman, S. Y. 2015. Defining the Main “Middle Byzan- tine Production” (MBP): Changing Perspectives in Byzantine Pottery Studies. In: Hazırlayan, Y., Yenişehirlioğlu, F. (eds.). Proceedings of the XIth Congress AIECM3 on Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics, 19—24 October 2015, Antalya. Antalya (without ed.), p. 397-407. Waksman,  S.  Y. 2021. Byzantine Pottery Production in Constantinople / Istanbul: Recent Excavations and New Issues Regarding the Diffusion of Models and Techniques. In: Konto- giannis, N., Böhlendorf-Arslan, B., Yenişehirlioğlu, F. (eds.). Glazed Wares as Cultural Agents in the Byzantine, Seljuk, and Ottoman Lands. Istanbul: ANAMED, p. 65-81. Waksman  S.Y. Forthcoming. “Anaia Ware”, “Troad Ware”: Two Successful Pottery Production Centers in Medi- eval Western Anatolia.  Festschrift in Honor of Zeynep Mer- cangöz. Waksman, S. Y., François, V. 2004—2005. Vers une rede- finition typologique et analytique des céramiques byzantines du type Zeuxippus Ware. Bulletin de correspondence hellénique, 128—129 (2.1), p. 629-724. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 368 Iryna B. Teslenko1, Liudmyla V. Myronenko2 1 PhD, Senior Researcher, the Institute of Archaeology of The National Academy of Sciences of Ukraine, the Archaeology of the Crimea and the North-Western Black Sea Region Department, Researcher at the Laboratory of Archaeology and Archaeometry, CNRS, UMR 5138, Lyon, France; ORCID: 0000-0002-2356-1615, teslenko.i2016@gmail.com 2 PhD, Research Fellow, the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, the Scientific Funds Sector of the Archaeological Museum Department, ORCID: 0000-0002-8545-0718, ludmila6ko@gmail.com CERAMICS OF MEDIEVAL BILHOROD:  BYZANTINE WARE FROM THE EXCAVATIONS OF L. D. DMYTROV AND A. I. FURMANSKA The focus of the study is Byzantine pottery together with its archaeological context from the excavations of Bilhorod (Bilhorod- Dnistrovskyi, Odesa Oblast, Ukraine), led by L. D. Dmitrov in 1945, 1947, 1949, 1950, and A. I. Furmanska in 1953, which is kept in the Scientific Repository of the Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine. First of all, the authors concentrated on the analysis of the stratigraphic data at the excavation site and the chronology of its cultural layers and building horizons, from which the ceramic material originates. An analysis of the numismatic finds showed the existence of residential buildings in the studied area from the end of the 13th century until about the middle of the 15th century. The latest date is particularly interesting, because it was previously thought that the quarter ceased to exist at the beginning of the 15th century. Then, based on the visually detectable features of the raw materials, there were identified five technological groups of earthenware pottery in the Byzantine imported ceramics from these excavations and their chronological position, area of distribution, and possible localisation of their workshops were specified. The first of them is similar to the Novy Svet (NS) group (fig. 3). It belongs to the heterogenous SCC (Sgraffito with Concentric Circles) stylistic family. The peak of the spread of such pottery in the Northern Black Sea region was between the last third of the 13th — the beginning of the 14th century. Such ceramics were produced in many workshops of the Black Sea and the Mediterranean, but the origin of the NS group has not been clarified yet. The second group of tableware morphologically and stylistically quite varied (fig. 4; 5: 5—9; 6: 1—8, 11; 7; 8: 1—3). It probably originated from the pottery centres that functioned for a long time, at least from the late 13th to the mid-15th century. Some of decorative series (SCC, with 8-shaped figures, monograms, with thin strips of dark green painting and others) can be used as chronological indicators for different periods of time between late 13th to the mid-15th centuries. The results of archaeometrical study are introduced at least for some of the stylistic series that allowed associating its origin, with the ceramic workshops of Constantinople the remains of which were found in the Sirkeci neighborhood in the Eminönü quarter of the Fatih district in Istanbul, Turkey. All the mentioned above was the most interesting, because it provided data for clarifying both the chronology of the activity of these workshops and the different types of its wares in future perspectives. The ceramics of the third (the EIW stylistic family), and the fifth (kitchen glazed ware) groups (fig. 5: 1—4 and 8: 5) had also a precise chronology and so could be used as indicators for dating the archaeological contexts within the second half of the 14th — the beginning of the 15th century and the end of the 13th — the second third of the 14th century respectively. The origin of both groups is yet to be explicated. K e y w o r d s: North-Western Black Sea region, Medieval Bilhorod, 13th—15th centuries, collections of the Scientific Repository of the Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine, Byzantine pottery. References Bobchev, L. 1979. Sgrafito keramika ot Kaliakra. Izvestiia na Narodniia muzei Varna, ХV (XXX), p. 125-136. Bohuslavskyi, H. 2008. Deiaki zauvazhennia do stratyhrafii serednovichnykh shariv Bilhorod-Tirskoho horodyshcha. Drevnee Prichernomorie, VIII, p. 46-52. Waksman, S. Y., Girgin, Ç. 2008. Les vestiges de produc- tion de céramiques des fouilles de Sirkeci (Istanbul). Premiers éléments de caractérisation. Anatolia Antiqua, XVI, p.  443- 469. Waksman, S. Y., Erhan, N., Eskalen, S. 2010. Caractérisa- tion des céramiques produites dans les ateliers de Sirkeci (Istan- bul). Résultats de la campagne 2009. Anatolia Antiqua, XVIII, p. 329-337. Waksman, S. Y., Teslenko, I., Zelenko, S. 2009. Glazed Wares as Main Cargoes and Personal Belongings in the Novy Swet Shipwreck (13th c. AD, Crimea): a Diversity of Origins Investigated by Chemical Analysis. In: Zozaya Stabel-Hansen, J., Retuerce Velasco, M., Hervas Herrera, M.-Á., De Juan Gar- cia, A. (eds). Actas del VIII Congreso Internacional de Cerámi- ca Medieval en el Mediterráneo Ciudad Real-Almagro 2006. T. II. Ciudad Real, p. 851-856. Waksman, S.  Y., Teslenko, I. 2010. “Novy Svet Ware”, an Exceptional Cargo of Glazed Wares in a 13th Century Ship- wreck near Sudak (Crimea, Ukraine) — Morphological Typol- ogy and Laboratory Investigations. International Journal of Nautical Archaeology, 39.2, p. 357-375. Waksman, S. Y., Kontogiannis, N. D., Skartsis, S. S., Vax- evanis, G. 2014. The Main “Middle Byzantine Production” and Pottery Manufacture in Thebes and Chalcis. Annual of the Brit- ish School at Athens, 109, p. 379-422. Von-Wartburg, M.-L. 2003. Cypriot Contact with East and West as Reflected in Medieval Glazed Pottery from Patphos Region. In: Actes del VIIe Congrès International sur la Céra- mique Médiévale en Méditerranée. Athènes, p. 153-166. Wartburg, M.-L., Violaris, Y. 2009. Pottery of a 12th Cen- tury Pit from the Palaion Demarcheion Site in Nicosia: a Tipo- logical and Analitical Approach to a Closed Assemblage. In: Zozaya Stabel-Hansen, J., Retuerce Velasco, M., Hervas Her- rera, M.-Á., De Juan Garcia, A. (ed). Actas del VIII Congreso Internacional de Cerámica Medieval en el Mediterráneo Ciu- dad Real-Almagro 2006. T. I. Ciudad Real, p. 249-264. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 69 Boguslavskii, G. S. 2013. Belgorod – Akdzha Kermen – Asprokastro (ocherk istorii i arkheologii srednevekovogo goroda). In: Bruiako,  I.  V., Samoilova,  T.  L. (eds.). Drevnie kultury Severo-Zapadnogo Prichernomoria. Odesa: Odesskii arkheologicheskii muzei, p. 757-791. Bocharov, S. G., Maslovskii, A. N. 2012. Vizantiiskaia polivnaia keramika v gorodakh Severnogo Prichernomoria zolotoordyn- skogo perioda (vtoraia polovina XIII — konets XIV vv.). Povolzhskaia arkheologiia, 1, p. 20-36. Biliaieva, S. O. 2012. Slovianski ta tiurkski svity v Ukraini (z istorii vzaiemyn u XIII—XVIII st.). Kyiv: Universytet “Ukraina”. Biliaieva, S. O., Boltryk, Yu. V., Fialko, O. Ye. 2022. Akkermanska fortetsia. Doslidzhennia 1999—2010 rokiv. Kyiv: IA NAN Ukrainy. 278 s. Ginkut,  N.  V. 2020. Vizantiiskie polivnye sosudy XIV  v. s monogrammami iz raskopok Khersona i kreposti Chembalo. Antichnaia drevnost i srednie veka, 48, p. 225-253. Ginkut, N. V. 2022. Imitation of the Late Byzantine Pottery Samples by the Local Production in the Genoese Castle of Cembalo. Antichnaia drevnost i srednie veka, 50, p. 421-434. https://doi.org/10.15826/adsv.2022.50.024 Dzhanov, A. V. 2019. Kaffa, Krymskoe khanstvo i osmany v 1454—1456 gg. (po dannym knig massarii Kaffy). Suhdeiskyi zbirnyk, 2 (VIII), p. 70-373. Dmytrov, L. D. 1945. Bilhorod-Dnistrovska arkheolohichna ekspedytsiia. Kreslenyky, rysunky, foto. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1945/7. Dmitrov, L. D. 1946. Otchet o rabote Belgorod-Dnestrovskoi arkheologicheskoi ekspeditsii IA AN SSSR za 1945—1946 gg. Sci- entific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1946/8. Dmitrov, L. D. 1947. Predvaritelnyi otchet o robote Belgorod-Dnestrovskoi ekspeditsii. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1947/10. Dmytrov, L. D. 1949. Bilhorod-Dnistrovska arkheolohichna ekspedytsiia. Arkheolohichni pamiatky URSR, II, p. 39-52. Dmitrov, L. D. 1949. Otchet o rabote Izmailskoi ekspeditsii. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1949/19. Dmitrov, L. D., 1950. Otchet o rabote Izmailskoi arkheologicheskoi ekspeditsii Instituta arkheologii za 1950 g. Scientific Ar- chives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1950/12. Dmytrov, L. D. 1952. Rozkopky v m. Bilhorodi-Dnistrovskomu v 1947 r. Arkheolohichni pamiatky URSR, IV, p. 59-64. Dmytrov, L. D. 1955. Osnovni pidsumky Izmailskoi arkheolohichnoi ekspedytsii 1949—1950  rr. Arkheolohichni pamiatky URSR, V, p. 121-123. Karashevych, I. V. 2010. Medieval materials from excavations Belgorod- Dnestrovsky expedition 1946—1947, 1949—1950 1946—1947, 1949—1950 rr. Archaeology and Early History of Ukraine, 3, p. 129-135. Karashevich, I., Boldurianu, A., Dergacheva, L. 2013. Srednevekovye monety iz raskopok Belgorod-Dnestrovskoi kreposti iz fondov Instituta arkheologii NAN Ukrainy (predvaritelnye rezultaty). Drevnee Prichernomore, X, p. 283-289. Kleiman, I. B. 1984. O raskopkakh v Tire V. A. Shakhnazarova v 1940 g. In: Telizhenko, T. N. (ed.). Novye arkheologicheskie issledovaniia na Odesshchine. Kyiv: Naukova dumka, p. 66-74. Kleiman, I. B. 1979. Stratigrafiia kulturnogo sloia gorodishcha Tiry — Belgoroda. In: Karyshkovskii, P. O., Kleiman, I. B. (eds.). Antichnaia Tira i srednevekovyi Belgorod. Kyiv: Naukova dumka, p. 54-75. Kravchenko, A. A. 1986. Srednevekovyi Belgorod na Dnestre (konets XIII—XIV vv.). Kyiv: Naukova dumka. Kravchenko, A. A., Stoliarik, E. S. 1983. Keramika vizantiiskogo kruga iz Belgoroda ХІІІ—ХІV vv. In: Dzis-Raiko, G. A. (ed.). Materialy po arkheologii Severnogo Prichernomoria. Kyiv: Naukova dumka, p. 179-190. Krasnozhon, A. V. 2012. Krepost Belgorod (Akkerman) na Dnestre: istoriia stroitelstva. Kishinev: Stratum plus. Krasnozhon, A. V. 2016. Krepost Belgorod (Akkerman) v istoricheskikh izobrazheniiakh. Kishinev: Stratum plus. Krasnozhon, A. V. 2023. Do pytannia pro datuvannia hlasysu Akkermanskoi fortetsi. Pivdennyi arkhiv (istorychni nauky), 41, s. 56–66. https://doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2023-41-7 Kryzhytskyi, S. D. 1972. Stan i zavdannia arkheolohichnykh doslidzhen Tiry-Bilhoroda. Visnyk AN URSR, 7, p. 47-53. Krysin, G. P. 1947. Dnevnik. 1947 g. avgust-sentiabr, kvadraty 24, 14, 4. In: Dmitrov, L. D. (ed.) Predvaritelnyi otchet o robote Belgorod-Dnestrovskoi ekspeditsii. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1947/10. Kuzev, A. 1974. Sredneovekovna sgrafito keramika s monogrami ot Varna. Izvestia na Narodnia muzey Varna, 10, p. 155-170. Kuzev, A. 1975. Arheologicheski danni za proizvodstvo na sgrafito i dekorativna keramika vav Varna prez XІІІ—XІV v. Izves- tia na Narodnia muzey Varna, 11 (26), p. 140-164. Maiko, V. V. 2020. Vizantiiskie importnye podglazurnye monogrammy srednevekovoi Sugdei. Antichnaia drevnost i srednie veka, 48, p. 212-224. Maslovskii, A. N. 2006. Keramicheskii kompleks Azaka. Kratkaia kharakteristika. Istoriko-arkheologicheskie issledovaniia v Azove i na Nizhnem Donu v 2004 g., 21, p. 308-472. Maslovskii, A. N. 2008. Podval kupecheskogo doma kontsa pervoi poloviny XIV veka iz Azaka. Stepi Evropy v epokhu sredneve- kovia, 6, p. 93-124. Maslovskii, A. N. 2010. Ob odnoi gruppe vizantiiskoi polivnoi keramiki kontsa XIII — pervoi poloviny XIV v. iz raskopok zo- lotoordynskogo Azaka. Stepi Evropy v epokhu srednevekovia, 8, p. 231-252. Naumenko, V. E., Dushenko, A. A. 2017. Kniazheskii dvorets Mangupskogo gorodishcha: pomeshchenie H iuzhnogo uchast- ka kompleksa (po materialam kollektsii R. Kh. Lepera Gosudarstvennogo Ermitazha i sovremennykh arkheologicheskikh issledovanii). Materialy po arkheologii, istorii i etnografii Tavrii, XXII, p. 187-238. Polevaia opis nakhodok Izmailskoi arkheologicheskoi ekspeditsii Akademii nauk USSR 1949 g. In: Dmitrov, L. D. Otchet o rabote Izmailskoi ekspeditsii. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1949/19. Polevaia opis Izmailskoi ekspeditsii 1953 g. In: Furmanskaia, A. I., Vetshtein, R. I., Maksimov, E. V. Otchet o rabote Izmailskoi ekspeditsii 1953 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1953/7. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 370 Sengalevich, G. 2018. Vizantiyska sgrafito keramika s monogrami na Paleolozite. Balgarsko e-Spisanie za Arheologia, 6, p. 157- 168. Sengalevich, G. 2020. Monogramite vav vizantiyskata pismena kultura. Prinos kam sistemnoto im izsledvane. Izvestia na Nat- sionalnia arheologicheski institut, XLVI, p. 301-312. Sengalevich, G. M. 2021. Srednovekovna sgrafito keramika s monogrami i drugi podglazurni sakrashtenia ot Balgarskite zemi. Avtoreferat na disertatsia “doctor”. Sofiiski universitet “Sveti Kliment Ohridski”. Teslenko, I. B. 2018. Polivnaia keramika vizantiiskogo kruga epokhi Paleologov iz raskopok kreposti v Alushte. Materialy po arkheologii, istorii i Etnografii Tavrii, XXIII, p. 467-506. Teslenko, I. B. 2021. Keramika Kryma XV veka. Kyiv: IA NAN Ukrainy. Teslenko, I. B., Myronenko, L. V. 2022a. Сeramics of the medieval Bilhorod: excavations materials of 1969, 1971. Arheologia, 2, p. 128-152. https://doi.org/10.15407/arheologia2022.02.128 Teslenko, I., Myronenko, L. 2022b. Ceramics and ceramic production of medieval Bilhorod, history of research, problems and prospects. Archaeology and Early History of Ukraine, 3(44), p. 331-353. https://doi.org/10.37445/adiu.2022.03.20 Furmanskaia, A. I. 1946a. Dnevnik № 1. Avgust 1946. In: Dmitrov, L. D. (ed.). Otchet o rabote Belgorod-Dnestrovskoi arkheo- logicheskoi ekspeditsii IA AN USSR za 1945—1946 gg. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1946/8. Furmanskaia, A. I. 1946b. Dnevnik № 2. Sentiabr 1946. In: Dmitrov, L. D. (ed.). Otchet o rabote Belgorod-Dnestrovskoi arkheo- logicheskoi ekspeditsii IA AN USSR za 1945—1946 gg. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1946/8. Furmanskaia, A. I. 1950. Dnevnik № 2. In: Dmitrov, L. D. Otchet o rabote Izmailskoi arkheologicheskoi ekspeditsii Instituta arkheologii za 1950 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1950/12. Furmanskaia, A. I. 1958. Otchet o rabote Belgorod-Dnestrovskoi ekspeditsii 1958 g. Scientific Archives of the Institute of Ar- chaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1958/11. Furmanskaia, A. I. 1959. Otchet o raskopkakh v Tire v 1959 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1959/4. Furmanskaia, A. I. 1960. Otchet o raskopkakh v Tire v 1960 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1960/10. Furmanskaia, A. I. 1961. Otchet o rabote Belgorod-Dnestrovskogo otriada antichnoi ekspeditsii IA AN SSSR za 1961 g. Scien- tific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1961/10. Furmanskaia, A. I. 1962. Otchet o raskopkakh v Tire 1962 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1962/7. Furmanskaia, A. I. 1963. Otchet Belgorod-Dnestrovskoi ekspeditsii o raskopkakh v Tire v 1963 g. Scientific Archives of the In- stitute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1963/10. Furmanskaia, A., Vetshtein, R., Maksimov, E. 1953. Otchet o rabote Izmailskoi ekspeditsii 1953 g. Scientific Archives of the In- stitute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1953/7. Furmanskaia, A. I., Maksimov, E. V. 1955. Raskopki v Belgorode-Dnestrovskom. KSIA USSR, 4, p. 64-66. Avissar, M., Stern, E. J. 2005. Pottery of the Crusader, Ayyubid, and Mamluk Periods in Israel. Israeli Antiquities Authority Re- ports, 26. Jerusalem: Israel Antiquities Authority. Böhlendorf-Arslan, B. 2013. Die spätantike, byzantinische undmpostbyzantinische Keramik. (Staatliche Museen zu Berlin — Stiftung Preußischer Kulturbesitz. Skulpturensammlung und Museum für Byzantinische Kunst. Bestandskataloge, Band 3). Wiesbaden: Reichert Verlag. Βurlot, J., Waksman, S. Y., Ricci, A., Wohmann, R. 2021. Integrating Archaeological and Archaeometric Data: Examining Late Byzantine Pottery from Küçükyalı. In: Petridis, P., Yangaki, A. G., Liaros, N., Bia, E-E. (eds.). 12th International Con- gress of AIECM3 on Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics, Athens, 21—27, October 2018. Proceedings, vol. II, Athens (without ed.), p. 305-316. Dergaciova, L., Stankiewicz, I. 2021. Coin Hoard of Moldovan Copper Coins Found in the Belgorod Fortress on the Dniester River (Ukraine). Notae Numismaticae/Zapiski Numizmatyczne, XVI, p. 249-260. François, V. 1995. La céramique byzantine à Thasos. Athens: École Française d’Athénes. François, V. 1997. Les ateliers de céramique byzantine de Nicée/Iznik et leur production (Xe-début XIVe siècle). Bulletin de Cor- respondance Hellénique, 121(1), p. 411-442. François,  V. 2003. Elaborate Incised Ware : un témoin du rayonnement de la culture byzantine à l’époque paléologue. Byzantinoslavica, 61, р. 151-168. François, V. 2017. La vaisselle de terre à Byzance. Catalogue des collections du musée du Louvre. Paris: Somogy éditions d’art. Karashevich, I., Boldureanu, A., Dergaciova, L. 2017. Un lot de monede descoperite la Cetatea Albă, din colecţia Institutului de Arheologie al Academiei Naţionale de Știinţe a Ucrainei din Kiev. Arheologia Moldovei, XL, p. 109-142. Papanicola-Bakirtzi, D. (ed.). 1999. Byzantine Glazed Ceramics. Athens: Archaeological Receipts Fund. Patitucci Uggeri, S. 2018. Patitucci Uggeri S. A Type of Polychrome Derivative «Zeuxippus Ware» from Excavations at Kyme (Turkey). In: Hazırlayan, Y., Yenişehirlioğlu, F. (eds.). Proceedings of the XIth Congress AIECM3 on Medieval and Mod- ern Period Mediterranean Ceramics, 19—24 October 2015, Antalya. Antalya (without ed.), р. 449-452. Ricci, A., Wohmann, R. 2018. Byzantine Contexts from the Asia Suburbs of Constantinople: Preliminary Remarks on the Ce- ramics and Archaeology at the Küçükyali Arkeopark (Istanbul). In: Hazırlayan, Y., Yenişehirlioğlu, F. (eds.). Proceedings of the XIth Congress AIECM3 on Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics, 19—24 October 2015, Antalya. Antalya (without ed.), p. 453-458. Sengаlevich, G. 2016. “Dimitrios” or “Prodromos”. The Case of a Popular Sgraffito Ceramics Monogram. In: Dželebdžić, D., ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 3 71 Bojanin, S. (eds.). Proceedings of the 23rd International Congress of the Byzantine Studies. Belgrade,22—27 August 2016. Thematic Sessions of Free Communications. Belgrad, р. 438-439. Sengаlevich, G. 2018. Medieval Sgraffito Ceramics with Underglazed Monograms and Other Inscriptions from Bulgaria. Poster. XIIth Congress AIECM3 On Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics. Athens. Sengalevich, G. 2020. The Bulgarian Group of Sgraffito Ceramics with Underglaze Monograms: Characteristics and Problems. Contributions to Bulgarian Archaeology, X, p. 185-208. Sengalevich, G. 2021. Late Byzantine Glazed Ceramics with Monograms of St. John the Forerunner: Reconsidering the Hypoth- esis about its Connection with St. Demetrios of Thessaloniki. Известия на народния музей Варна, 48 (63), c. 165-190. Slătineanu,  B., 1937. Contribuţiuni la ceramica bizantină de la Turnu-Severin, Cetatea Albă şi Enisala, Revista Fundaţiilor Regale IV, 11, p. 321-340. Talbot Rice, D. 1930. Byzantine Glazed Pottery. Oxford: Clarendon Press. Teslenko, I., Myronenko, L. 2022. Problems in the Archaeological Study of Medieval Bilhorod and its Ceramics (Based on Ex- cavations one of the Pottery Workshop). Cercetări Arheologice, 29.2, р. 699-714. https://doi.org/10.46535/ca.29.2.14 Teslenko, I., Waksman, S. Y., Ginkut, N. 2021. Late Byzantine Imports of “Elaborate Incised Wares” in Crimea and Local Coun- terparts: Archaeological Contexts and Archaeometric Investigations. In: Petridis, P., Yangaki, A. G., Liaros, N., Bia, E.- E. (eds.). Proceeding of the 12th Congress AIECM3 On Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics, II. Athens (without ed.), p. 329-338. Teslenko, I., Waksman, S. Y. Forthcoming. Glazed Pottery from the Excavation in Akkerman (Bilgorod-Dnistrovskyi, Ukraine), Preliminary Results of Archaeological and Archaeometric Study. In: Proceeding of 13th International Congress on Medie- val & Modern Period Mediterranean Ceramic. Grenada (Spaine), November 8—13, 2021. Waksman, S. Y. 2012. The First Workshop of Byzantine Ceramics Discovered in Constantinople. Istanbul: Chemical Charac- terization and Preliminary Typological Study. In: Gelichi, Sauro (a cura di). Atti del IX Congresso Internationale sulla Ce- ramica Medievale nel Mediterraneo, Venezia, 23—27 novembre 2009. Venezia, p. 147-151. Waksman, S. Y. 2015. Defining the Main “Middle Byzantine Production” (MBP): Changing Perspectives in Byzantine Pottery Studies. In: Hazırlayan, Y., Yenişehirlioğlu, F. (eds.). Proceedings of the XIth Congress AIECM3 on Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics, 19—24 October 2015, Antalya. Antalya (without ed.), p. 397-407. Waksman, S. Y. 2021. Byzantine Pottery Production in Constantinople / Istanbul: Recent Excavations and New Issues Regard- ing the Diffusion of Models and Techniques. In: Kontogiannis, N., Böhlendorf-Arslan, B., Yenişehirlioğlu, F. (ed.). Glazed Wares as Cultural Agents in the Byzantine, Seljuk, and Ottoman Lands. Istanbul: ANAMED, p. 65-81. Waksman S.Y. Forthcoming. “Anaia Ware”, “Troad Ware”: Two Successful Pottery Production Centers in Medieval Western Anatolia. Festschrift in Honor of Zeynep Mercangöz. Waksman, S. Y., François, V. 2004—2005. Vers une redefinition typologique et analytique des céramiques byzantines du type Zeuxippus Ware. Bulletin de correspondence hellénique, 128—129 (2.1), p. 629-724. Waksman, S. Y., Girgin, Ç. 2008. Les vestiges de production de céramiques des fouilles de Sirkeci (Istanbul). Premiers éléments de caractérisation. Anatolia Antiqua, XVI, p. 443-469. Waksman, S. Y., Erhan, N., Eskalen, S. 2010. Caractérisation des céramiques produites dans les ateliers de Sirkeci (Istanbul). Résultats de la campagne 2009. Anatolia Antiqua, XVIII, p. 329-337. Waksman, S. Y., Teslenko, I., Zelenko, S. 2009. Glazed Wares as Main Cargoes and Personal Belongings in the Novy Swet Shipwreck (13th c. AD, Crimea): a Diversity of Origins Investigated by Chemical Analysis. In: Zozaya Stabel-Hansen, J., Retuerce Velasco, M., Hervas Herrera, M.-Á., De Juan Garcia, A. (ed). Actas del VIII Congreso Internacional de Cerámi- ca Medieval en el Mediterráneo Ciudad Real-Almagro 2006. T. II. Ciudad Real, p. 851-856. Waksman, S. Y., Teslenko, I. 2010. “Novy Svet Ware”, an Exceptional Cargo of Glazed Wares in a 13th Century Shipwreck near Sudak (Crimea, Ukraine) — Morphological Typology and Laboratory Investigations. International Journal of Nauti- cal Archaeology, 39.2, p. 357-375. Waksman, S. Y., Kontogiannis, N. D., Skartsis, S. S., Vaxevanis, G. 2014. The Main “Middle Byzantine Production” and Pot- tery Manufacture in Thebes and Chalcis. Annual of the British School at Athens, 109, p. 379-422. Von-Wartburg, M.-L. 2003. Cypriot Contact with East and West as Reflected in Medieval Glazed Pottery from Patphos Region. In: Actes del VIIe Congrès International sur la Céramique Médiévale en Méditerranée. Athènes, p. 153-166. Wartburg, M.-L., Violaris, Y. 2009. Pottery of a 12th Century Pit from the Palaion Demarcheion Site in Nicosia: a Tipological and Analitical Approach to a Closed Assemblage. In: Zozaya Stabel-Hansen, J., Retuerce Velasco, M., Hervas Herrera, M.- Á., De Juan Garcia, A. (eds). Actas del VIII Congreso Internacional de Cerámica Medieval en el Mediterráneo Ciudad Real-Almagro 2006. T. I. Ciudad Real, p. 249-264.
id arheologia-com-ua-article-352
institution Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn 2616-499X
keywords_txt_mv
language Ukrainian
last_indexed 2026-08-07T01:05:12Z
publishDate 2023
publisher Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format ojs
resource_txt_mv arheologiacomua/64/1e4f5c467edad467525f073a697bbb64.pdf
spelling arheologia-com-ua-article-3522023-10-13T14:40:57Z Ceramics of Medieval Bilhorod Byzantine Ware from the Excavations of L D. Dmytrov and A. I. Furmanska Кераміка середньовічного Білгорода: візантійський посуд Із розкопок Л. Д. Дмитрова ТА А. І. Фурманської Teslenko, Iryna Myronenko, Liudmyla North-Western Black Sea region, Medieval Bilhorod, 13th—15th centuries, collections of the Scientific Repository of the Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine, Byzantine pottery Північно-Західне Причорномор’я, середньовічний Білгород, XIII—XV ст., колекції наукових фондів Інституту археології НАН України, візантійська довізна кераміка The focus of the study is Byzantine pottery together with its archaeological context from the excavations of Bilhorod (Bilhorod-Dnistrovskyi, Odesa Oblast, Ukraine), led by L. D. Dmitrov in 1945, 1947, 1949, 1950, and A. I. Furmanska in 1953, which is kept in the Scientific Repository of the Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine. First of all, the authors concentrated on the analysis of the stratigraphic data at the excavation site and the chronology of its cultural layers and building horizons, from which the ceramic material originates. An analysis of the numismatic finds showed the existence of residential buildings in the studied area from the end of the 13th century until about the middle of the 15th century. The latest date is particularly interesting, because it was previously thought that the quarter ceased to exist at the beginning of the 15th century.Then, based on the visually detectable features of the raw materials, there were identified five technological groups of earthenware pottery in the Byzantine imported ceramics from these excavations and specified their chronological position, area of distribution, and possible localisation of their workshops.The first of them is similar to the Novy Svet (NS) group (fig. 3). It belongs to the heterogenous SCC (Sgraffito with Concentric Circles) stylistic family. The peak of the spread of such pottery in the Northern Black Sea region was between the last third of the 13th — the beginning of the 14th century. Such ceramics were produced in many workshops of the Black Sea and the Mediterranean, but the origin of the NS group has not been clarified yet.The second group of tableware morphologically and stylistically quite varied (fig. 4; 5: 5—9; 6: 1—8, 11; 7; 8: 1—3). It probably originated from the pottery centres that functioned for a long time, at least from the late 13th to the mid-15th century. Some of decorative series (SCC, with 8-shaped figures, monograms, with thin strips of dark green painting and others) can be used as chronological indicators for different periods of time between late 13th to the mid-15th centuries. The results of archaeometrical study are introduced at least for some of the stylistic series that allowed associating its origin, with the ceramic workshops of Constantinople the remains of which were found in the Sirkeci neighborhood in the Eminönü quarter of the Fatih district in Istanbul, Turkey. All the mentioned above was the most interesting, because it provided data for clarifying both the chronology of the activity of these workshops and the different types of its wares in future perspectives.The ceramics of the third (the EIW stylistic family), and the fifth (kitchen glazed ware) groups (fig. 5: 1—4 and 8: 5) had also a precise chronology and so could be used as indicators for dating the archaeological contexts within the second half of the 14th — the beginning of the 15th century and the end of the 13th — the second third of the 14th century respectively. The origin of both groups is yet to be explicated. У статті репрезентовано колекцію довізної візантійської кераміки з розкопок середньовічного Білгорода 1947, 1949, 1950 і 1953 рр., що зберігається в Інституті археології НАН України. Окрему увагу приділено аналізу стратиграфічної ситуації на ділянці розкопу та питанням хронології досліджених тут культурних шарів і будівельних горизонтів, із яких походить керамічний матеріал. У складі візантійського посуду виділено п’ять технологічних груп, що надходили до міста впродовж кінця XIII — першої половини XV cт. Деталізовано хронологічну позицію кожної з них, запропоновано версії щодо їхнього походження та окреслено ареал поширення в Причорноморському й Середземноморському регіонах. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2023-09-27 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/352 10.15407/arheologia2023.03.045 Arheologia; No 3 (2023): Arheologia; 46-72 Археологія ; № 3 (2023): Археологія; 46-72 Археология; № 3 (2023): Arheologia; 46-72 2616-499X 0235-3490 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/352/345
spellingShingle Північно-Західне Причорномор’я
середньовічний Білгород
XIII—XV ст.
колекції наукових фондів Інституту археології НАН України
візантійська довізна кераміка
Teslenko, Iryna
Myronenko, Liudmyla
Кераміка середньовічного Білгорода: візантійський посуд Із розкопок Л. Д. Дмитрова ТА А. І. Фурманської
title Кераміка середньовічного Білгорода: візантійський посуд Із розкопок Л. Д. Дмитрова ТА А. І. Фурманської
title_alt Ceramics of Medieval Bilhorod Byzantine Ware from the Excavations of L D. Dmytrov and A. I. Furmanska
title_full Кераміка середньовічного Білгорода: візантійський посуд Із розкопок Л. Д. Дмитрова ТА А. І. Фурманської
title_fullStr Кераміка середньовічного Білгорода: візантійський посуд Із розкопок Л. Д. Дмитрова ТА А. І. Фурманської
title_full_unstemmed Кераміка середньовічного Білгорода: візантійський посуд Із розкопок Л. Д. Дмитрова ТА А. І. Фурманської
title_short Кераміка середньовічного Білгорода: візантійський посуд Із розкопок Л. Д. Дмитрова ТА А. І. Фурманської
title_sort кераміка середньовічного білгорода: візантійський посуд із розкопок л. д. дмитрова та а. і. фурманської
topic Північно-Західне Причорномор’я
середньовічний Білгород
XIII—XV ст.
колекції наукових фондів Інституту археології НАН України
візантійська довізна кераміка
topic_facet North-Western Black Sea region
Medieval Bilhorod
13th—15th centuries
collections of the Scientific Repository of the Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
Byzantine pottery
Північно-Західне Причорномор’я
середньовічний Білгород
XIII—XV ст.
колекції наукових фондів Інституту археології НАН України
візантійська довізна кераміка
url https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/352
work_keys_str_mv AT teslenkoiryna ceramicsofmedievalbilhorodbyzantinewarefromtheexcavationsoflddmytrovandaifurmanska
AT myronenkoliudmyla ceramicsofmedievalbilhorodbyzantinewarefromtheexcavationsoflddmytrovandaifurmanska
AT teslenkoiryna keramíkaserednʹovíčnogobílgorodavízantíjsʹkijposudízrozkopoklddmitrovataaífurmansʹkoí
AT myronenkoliudmyla keramíkaserednʹovíčnogobílgorodavízantíjsʹkijposudízrozkopoklddmitrovataaífurmansʹkoí

Схожі ресурси