Військовий табір Коблеве та західний кордон хори Ольвії римського часу
Статтю присвячено результатам перших археологічних досліджень римського військового табору поблизу с. Коблеве на лівому березі Тилігульського лиману, а також публікації наративних і картографічних джерел щодо нього, створених дослідниками й топографами середини ХІХ ст. Аналіз матеріалів робіт 2021 р...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2023 |
| Issue: | 4 |
| Pages: | 37-52 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Author Affiliations: |
|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2023
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/361 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Download file: |
|
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824598030974976 |
|---|---|
| author | Sapozhnykov, I. V. Sinelnikov, O. S. |
| author_facet | Sapozhnykov, I. V. Sinelnikov, O. S. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "I. V. Sapozhnykov",
"institution": "доктор історич- них наук, провідний науковий співробітник відділу ар- хеології Криму та Північно-Західного Причорномор’я, Інститут археології НАН України",
"orcid": ""
},
{
"author": "O. S. Sinelnikov",
"institution": "молодший науковий співробітник відділу археології Криму та Північно-Західного Причорномор’я, Інститут архе- ології НАН України",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Sapozhnykov, I. V. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 52 |
| container_issue | 4 |
| container_start_page | 37 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2023-12-22T16:39:43Z |
| description | Статтю присвячено результатам перших археологічних досліджень римського військового табору поблизу с. Коблеве на лівому березі Тилігульського лиману, а також публікації наративних і картографічних джерел щодо нього, створених дослідниками й топографами середини ХІХ ст. Аналіз матеріалів робіт 2021 р. дозволив у загальних рисах відтворити конструкції укріплень табору і датувати їх існування другою половиною І ст. н. е. Зроблено висновок, що цей об’єкт входив до системи загальної оборони хори Ольвії римського часу, яка складалася не з лінійних оборонних споруд (валів із ровами, як вважалось раніше), а із системи укріплень окремих міст та поселень і військових таборів-фортів, зведених біля найважливіших магістральних доріг. |
| doi_str_mv | 10.15407/arheologia2023.04.037 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:05:18Z |
| format | Article |
| fulltext |
НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ
НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р.
ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО
КИЇВ 4 2023
АРХЕОЛОГIЯ
Головний редактор
ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Редакцiйна колегiя
БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
БОРОФФКА Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, Німеччина
БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя
БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
ГАРДІ С. Е., PhD, Норвезький інститут у Римі Університету в Осло, Великобританія
ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон
Сорбонна, Францiя
ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
IВАНЧИК А. I., професор, Французький нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя
КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина
ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща
ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки
ТОЛОЧКО П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України
ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор хаб., Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера,
Німеччина
ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Яґеллонського унiверситету, Польща
ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (вiдповiдальний секретар)
NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE
SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947
FREQUENCY: QUARTERLY
Editor-in-Chief
CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine
Editorial Board
BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany
BRAUND D., Professor, Dr. Hab., University of Exeter, UK
BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland
DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France
IVANTCHIK A. I., Professor, National Centre for Scientific Research of France, France
FORNASIER J., Professor, Dr. Hab., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany
HARDY S. A., PhD, Norwegian Institute in Rome, University of Oslo, Great Britain
KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany
OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland
POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, University of Texas at Austin, the USA
SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary)
TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology NAS of Ukraine
ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
ARHEOLOGIA
KYIV 4 2023
ЗМIСТ CONTENTS
Articles
БІЛИНСЬКИЙ О. O., ХОДУКІНА Ю. М., ПО-
ТОЦЬКИЙ О. C. Зольник скіфського часу біля
Могриці: методи та результати дослідження
ГАВРИЛЮК Н. О., СІРЕНКО О. А., МАТ-
ВІЇШИНА Ж. М., МАТЕРА М. Палеоекологічна
характеристика Консулівського городища та його
оточення
SAPOZHNYKOV I. V., SINELNIKOV O. S. The
Military camp Kobleve and the Western Border
of the Olbian Chora in the Roman Period
Publication of Archaeological Material
SYMONENKO O.V. Roman Bronze Casseroles
among the Barbarians of the Northern Pontic Region
DIACHENKO D. G. On Western Baltic Types of
Brooches from the Ostriv Cemetery
SAVELIEV O K., HRYTSIUTA O. O., SIEKER-
SKA O. P. Processed Bone and Horn from Tyras-
Bilhorod of the Roman and Early Modern Times
(Materials of the Excavation of 2020—2021)
Статтi
BILYNSKYI O. O., KHODUKINA Yu. M., PO-
TOTSKYI O. S. Scythian Period Ashmound Near
Mohrytsia: Research Methods and Results
GAVRYLYUK N. O., SIRENKO O. A., MATVI-
ISHYNA Zh. M., MATERA M. Paleoecological
Description of the Konsulivka Hillfort and its
Environment
САПОЖНИКОВ І. В., СІНЕЛЬНІКОВ О. С.
Військовий табір Коблеве та західний кордон
хори Ольвії римського часу
Публiкацiї археологiчного матерiалу
СИМОНЕНКО О. В. Римські бронзові черпаки
у варварів Північного Причорномор’я
ДЯЧЕНКО Д. Г. Про західнобалтські типи фібул
з могильника Острів
САВЕЛЬЄВ О. К., ГРИЦЮТА О. О., СЄКЕРСЬ-
КА О. П. Оброблена кістка та ріг із Тіри-Білг-
орода римського та ранньомодерного часу (ма-
теріали розкопок 2020—2021 рр.)
5
21
37
53
74
90
Новi вiдкриття та знахiдки
ШРАМКО І. Б. Мідний кований казан
ранньоскіфського часу з округи Більського
городища
Дискусiї
IVANOV M. S. Reassessment of Maikop
Culture Influences on the Communities of the
Northern Pontic Region: Case Study of the Burial
Checheliivka 3/1
Хронiка
Whole Ukrainian Scientific and Practical Con-
ference “Archaeological Research of the Recent
Years in Cherkasy Oblast: Results and Perspec-
tives”
Дон Кіхот археології Криворіжжя (до 70-річ-
чя від дня народження Олександра Олексан-
дровича Мельника)
100 років з дня народження Г. Т. Ковпаненко
(31.08.1923 — 24. 03.2013)
70 років із дня народження Володимира
Костянтиновича Кульбаки (1954—2009)
Алфавiтний покажчик змiсту журналу
«Археологiя» за 2023 рiк
New discoveries and finds
SHRAMKO І. B. Copper Wrought Cauldron of
the Early Scythian Period from the Vicinity of Bilsk
Fortified Hillfort
Discussions
IВАНОВ М. С. Переоцінка впливу Майкопської
культури на степове населення Північного
Причорномор’я на прикладі поховання Чечелі-
ївка 1/3
News Review
Всеукраїнська науково-практична конференція
“Археологічні дослідження останніх років у
Черкаській області: підсумки та перспективи”
Don Quixote of the Archaelogy of Kryvyi Rih (on
the Occasion of the 70th Anniversary of the Birth of
Oleksandr Melnyk)
100 Years since the Birth of H. T. Kovpanenko
(31.08.1923 — 24. 03.1989)
70 Years since the Birth of Volodymyr Kostian-
tynovych Kulbaka (1954—2009)
Index of Publications in Arheologia Journal in
2023
102
126
137
139
141
143
145
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 37
УДК: 904:4(477.74)"652" https://doi.org/10.15407/arheologia 2023.04.037
© І. В. САПОЖНИКОВ, О. С. СІНЕЛЬНІКОВ* 2023
ВІЙСЬКОВИЙ ТАБІР КОБЛЕВЕ ТА ЗАХІДНИЙ КОРДОН ХОРИ
ОЛЬВІЇ РИМСЬКОГО ЧАСУ
Статтю присвячено результатам перших архео-
логічних досліджень римського військового табору
поблизу с. Коблеве на лівому березі Тилігульського
лиману, а також публікації наративних і картогра-
фічних джерел щодо нього, створених дослідниками
й топографами середини ХІХ ст. Аналіз матеріалів
робіт 2021 р. дозволив у загальних рисах відтво-
рити конструкції укріплень табору і датувати їх
існування другою половиною І ст. н. е. Зроблено ви-
сновок, що цей об’єкт входив до системи загальної
оборони хори Ольвії римського часу, яка складалася
не з лінійних оборонних споруд (валів із ровами, як
вважалось раніше), а із системи укріплень окремих
міст та поселень і військових таборів-фортів, зве-
дених біля найважливіших магістральних доріг.
К л ю ч о в і с л о в а: хора Ольвії, шлях варварів,
римська доба, І ст. н.е., земляний військовий табір,
укріплений давній курган.
Нарис досліджень прибережних околиць
с. Коблеве
З погляду історії пошуків та інтерпретації
пам’яток поблизу с. Коблеве найбільш інфор-
мативними є свідчення, які належать до серед-
ини ХІХ ст., а саме до 1830—1860-х років. По-
передня характеристика польових пошуків,
картографічних робіт і випадкових знахідок
означеного періоду була викладена в окремій
статті (Сапожников 2021а; див. також Сапож-
ников 2021b). Однак, враховуючи специфі-
ку досліджень укріплень і лапідарних джерел
римського часу, вважаємо за необхідне пред-
ставити історіографію питання в повному об-
сязі.
Околиці с. Коблеве на березі гирла Тилі-
гульського лиману та прилеглій ділянці Чор-
* САПОЖНИКОВ Ігор Вікторович — доктор історич-
них наук, провідний науковий співробітник відділу ар-
хеології Криму та Північно-Західного Причорномор’я,
Інститут археології НАН України, ORCID: 0000-0003-
3889-6714, igors@gcn.ua
СІНЕЛЬНІКОВ Олександр Сергійович — молодший
науковий співробітник відділу археології Криму та
Північно-Західного Причорномор’я, Інститут архе-
ології НАН України, ORCID: 0000-0002-5352-7207,
sinelnikoff.senia@gmail.com
ного моря відомі, зокрема, значною кількістю
курганів (рис. 1—2), двома поселеннями (го-
родищем) і ґрунтовим могильником черняхів-
ської культури, знахідками монет (Гребенников
та ін. 2010, с. 31-32; та ін.). Тут знайдено також
три мармурові плити з посвятами Ахіллу Пон-
тарху: в 1836 та 1839 рр. (дві в одному кургані),
у 1863 р. на правому березі лиману Карабаш, а
також ще одну в 1911—1912 рр. у невідомому
місці, яка досі неопублікована.
М. Н. Мурзакевич описав урочище, де у
1836 та 1839 рр. випадково знайдено плити, як
«розташоване неподалік ґирла Тилігульського
лиману... на відстані трохи більше версти від
житла, поблизу моря»1, де мешканці шукали
придатний для будівництва камінь. «Місце це
обрали вони тому, що на ньому помітно було
кілька невеликих земляних підвищень і загли-
блень, нібито після будівель, що тут стояли....
Рівно через три роки після того, під час та-
ких пошуків улітку 1839 року майже на тому
самому місці викопано іншу мармурову дошку
і також доставлено поміщикові Ф. О. Кобле2»
(Мурзакевич 1844, с. 277). Як бачимо, вже пер-
ші знахідки біля с. Коблеве були унікальними;
особливе значення мав висновок про існуван-
ня тут великого поселення, сліди якого були по-
мітні на поверхні.
Саме тому 1848 р. сюди приїхала експеди-
ція графа О. С. Уварова, у якій брали участь
військовий топограф А. Алексєєв та художник
М. Вебель (Тункина 2002, с. 249), про що зали-
шилися такі записи: «Тилігульський лиман від-
окремлений тепер від моря піщаним переси-
пом майже 1800 саж. [завширшки]. Але варто
лише глянути на загальний вигляд цієї місце-
вості, щоб переконатися, що в давнину лиман
з’єднувався з морем і слугував зручною гаванню
для кораблів. І тепер ще при сильному морсько-
1 Тут і далі — переклад російської мови здійснили автори.
2 Кобле Фома Олександрович (англ. Томас Коблі, 1761—
1833) — міський голова Одеси в 1814–1815 рр. Отже,
скоріше за все, йдеться про його сина Аполлона, хоча
у зазначений час співвласницею помістя на рівних пра-
вах була й дочка Клаудина.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 438
му вітрі майже весь пересип заливається во-
дою. Праворуч від глядача видно високий берег
материка, що різко відокремлюється від пере-
сипу. Давня гавань Одесоса займала весь про-
стір від кордону b до кордону з частиною Ти-
лігульського лиману. Кургани, розсіяні берегом
лиману, показують до якого місця йшло старо-
давнє поселення (рис. 1). Воно поширювалося
берегом лиману більше як на 13 верст. Судя-
чи з цього незаперечного свідчення, можна зро-
бити висновок, що одеське поселення не було
настільки незначним, як вважають деякі пись-
менники. На правому березі лиману кургани ле-
жать разом в одній великій групі; навпаки, біля
лівого берега вони розкинуті на великий про-
стір і майже всі окремо один від одного. Мені
здається, з цього можна зробити висновок, що
головне поселення Одесоса лежало на східній
стороні Тилігульського лиману. Ця місцевість
так мало була досліджена, що тільки випад-
ково у 1836 та 1839 роках при виїзді з с. Тро-
їцького ліворуч від великої дороги на місці а
[рис. 1:3] знайшли два написи…» (Уваров 1856,
с. 143-144).
До опису додано детальний план, на яко-
му літерою а, імовірно, за свідченнями очевид-
ців знахідок, позначений курган, де виявили дві
перші лапідарні коблевські пам’ятки (рис. 1: 3).
Крім того, за власною ініціативою топограф на-
ніс неподалік від нього земляне квадратне укрі-
плення з двома входами (рис. 1: 1).
Ці спостереження підтвердились під час
поїздки до Ольвії професорів Рішельєвсько-
го ліцею Ф. К. Бруна, П. В. Беккера та док-
тора Я. В. Лагуса з Гелсінгфорса в червні —
на початку липня 1851 р. Останній повідомив:
«Ще досі видно біля Коблевки або Троїцького,
на схід від Тилігула в 1½ версті від сільської
церкви, біля одного великого кургану квадрат-
ний шанець із земляними валами довжиною
близько 70 кроків [49,8 м] і заввишки до однієї
сажні [2,13 м]» (Лагус 1853, с. 336).
У нещодавно републікованих «Листах із
берегів Чорного моря» (Сапожников 2021b)
В. Лагус описав ситуацію детальніше: «У Ко-
блевці я вже досить чув про стародавній
Одесс, хоча, за винятком хіба самої місцевос-
ті, не бачив нічого цікавого в археологічному
плані. Але я мушу відзначити мимохідь, що ми
під час прогулянки нашої на певній відстані на
схід від церкви села і на північ від передбачува-
ного місця табору побачили курган, який, бу-
дучи найбільшим в окрузі, привернув нашу ува-
гу. Підійшовши до нього, ми обміряли майже
квадратне земляне укріплення з валом висотою
зо два аршини [1,42 м] і довжиною близько 160
футів [48,8 м]. Трава була тут густіша й сві-
жіша, ніж в інших місцях, але перекази мовча-
Рис. 1. Район с. Коблеве 1848 р.: 1 — римський табір; 2 — курган Лагуса; 3 — місце знахідки двох плит 1836 та 1839 рр.;
4 — місце знахідки плити 1863 р.
Fig. 1. Kobleve village area in 1848: 1 — a Roman camp; 2 — a Lagus mound; 3 — a place where two slabs were found in 1836
and 1839; 4 — a place where the slab was found in 1863
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 39
ли. Уява наша розігралася на волі; з усіх мож-
ливих припущень мені найбільше подобалася
думка, що цей вал насипаний шведами під час
походу Карла XII. <…> Тилігул є одним із не-
багатьох місць, поіменованих у маршруті шве-
дів на Бендери, чому я при описі нашої археоло-
гічної прогулянки до Коблевки і висловив припу-
щення, що тамтешні вали, можливо, насипані
ними. <…> Огороджений простір тут май-
же того самого розміру, що й той, який, за на-
шим припущенням, займав «Царський намет»
біля Очакова. Щоправда, вали тут вищі, зате
їх ніхто не розкопував; мало того, у них немає
отворів посередині, а є тільки (якщо не поми-
ляюся) вхід в одному кутку; але і те, й інше мо-
гло бути зроблено з обережності: ці краї і весь
Рис. 2. Район с. Коблеве 1869 р. (триверстова карта, аркуш ХХХ-9, фрагмент)
Fig. 2. Kobleve village area, 1869 (three-versts map, sheet XXX-9, a fragment)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 440
Рис. 3. Пам’ятки та місця знахідок на карті 1851 р. (аркуш ХVI-8, фрагмент)
Fig. 3. Sites and places of finds on the map of 1851 (sheet XVI-8, a fragment)
простір від Очакова майже до Бендер не тіль-
ки під час шведського походу…, але ще напри-
кінці минулого століття являли собою неймо-
вірну глушину — обставина, яка також пояс-
нює, чому немає ніяких переказів про цю єдину
в степу пам’ятку» (Лагус 1903, с. 579, 597)3.
Важливо, що план 1848 р. разом із картами,
знятими в 1851 р., дозволив локалізувати міс-
3 Зазначимо, що Я. В. Лагус повідомив також про анало-
гічні споруди в урочищі Чортувате в околицях Ольвії
та біля Очакова (див. нижче).
це знахідки наступного коблевського напису
1863 р., яке В. Н. Юргевич описав так: «На зем-
лі, що належить дійсному членові нашого То-
вариства [Одеського товариства історії та ста-
рожитностей. — (ОТІС)] маркізові О. Ф. Па-
улуччі за 5 верст [5,3 км] від маєтку його с.
Троїцького (теж Кобльовки), на піднесеному
березі невеликого лиману Карабаського, відо-
кремленого від Чорного моря вузьким переси-
пом, знайдено цього року німецькими колоніс-
тами [колонії Ателенгаль] камінь із грецьким
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 41
написом. Він переданий власником у дар Това-
риству і зберігається нині в Одеському музеї.
За словами Паулуччі, на місці знахідки помітні
були сліди якихось довгих будівель у формі лі-
тери Г з дикого каменю, розібраного потім ко-
лоністами. Судячи з розташування згаданих
будівель, можна було б припускати, що тут
було стародавнє укріплення» (Юргевич 1863, с.
994)4. Якщо зіставити ці слова з планом, напро-
шується висновок: знахідку виявлено в райо-
ні кошар у с. Карабаш (нині с. Морське), дещо
північніше групи курганів (рис. 1: 4; 2—3).
Ще один напис придбав для музею Това-
риства близько 1911—1912 рр. член ОТІС
С. Д. Пападимітріу, зауваживши, що він був
«знайдений у тій місцевості, де він улітку
1910 р. займався попередніми дослідження-
ми у зв’язку з питанням про місцезнаходжен-
ня стародавньої Одеси, тобто на березі Тилі-
гульського лиману» (Протокол 1913, с. 79).
4 Зауважимо, що місця розташування укріплень (таборів)
на картах тих часів іноді могли позначались як кошари,
наприклад укріплення в самому с. Коблеве (рис. 3) та
в урочищі Чортуватому (Сапожников, Кузьміщев 2022,
с. 76, рис. 14).
Приблизно в той самий час три з чо-
тирьох написів дослідив у фондах Музею
ОТІС В. В. Латишев, який незабаром їх опу-
блікував (IOSPE І2, с. 163, № 138; с. 166-167,
№ 142; с. 168-169, № 144). Що стосується
четвертої плити, то замість неї автор опублі-
кував камінь із двома написами, куплений
у 1912 р. у с. Троїцьке на Дністрі (IOSPE
І2, с. 520-522, № 685-686; з інв. № ОАМ
№ 50445). Про це беззаперечно свідчить
вже згаданий протокол засідання ОТІС від
15 травня 1912 р., на якому прийнято обидва
написи (Протокол 1913, с. 77), а також інші
факти (Фабрициус 1951, с. 14; Кашуба, Са-
пожников 2020, с. 360 та ін.)
З огляду на особливості основного об’єкту
досліджень, вважаємо за необхідне торкну-
тись питання давніх доріг цього району, а саме
шляху, який, напевне, поєднував Ольвію з Ті-
рою. Доведено наявність цього сухопутного
коридору у зв’язці з римським табором і кур-
ганами на проміжку від Ольвії до лівого бере-
га Березанського лиману в районі с. Анчекрак,
нині с. Кам’янка (Сапожников, Синельников
2020). Про нього як про «Дорогу Варварів»
Рис. 4. Територія на південний схід від с. Коблеве: 1 — римський військовий табір; 2 — курган Лагуса; 3 — місце зна-
хідки плит 1836—1839 рр.; І, ІІ — супутникові знімки 2019 та 2021 рр.
Fig. 4. The territory to the south-east of Kobleve village: 1 — a Roman military camp; 2 — a Lagus mound; 3 — a place where
the slabs were found in 1836—1839; I, II – satellite images of 2019 and 2021
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 442
писав у 1850 р. А. О. Скальковський: «Для
вивчення справжнього значення Ольвії <…>
до неї обов’язково слід їхати сухим шляхом.
Одеська поштова дорога привела мене за кіль-
ка годин до станції Янчокрак. <…>. Звідси
путівцем треба прямувати на південний схід,
тобто до Нижнього Бугу. Тут уже не потріб-
но ніякого провідника: ледве проїхали ми 3 або
4 версти степами, як з’явилися нам 5 або 6 ви-
соких курганів із явними ознаками, що це були
передові сторожові укріплення нашої емпорії.
Просуваючись далі в тому самому напрямку,
ми побачили попереду і по флангах цілі сотні
курганів — і правильними рядами, і поодинці
розкинуті» (Скальковский 1870, с. 109-110).
Цим вичерпано перелік відомих знахідок,
матеріалів та об’єктів перших століть н. е. біля
с. Коблеве. Як бачимо, у сукупності вони скла-
дають доволі інформативну базу, на якій із ви-
сокою точністю вдалося прив’язати місця зна-
хідок написів та решток земляних укріплень
(рис. 1—3). Ці об’єкти показані на знімках про-
грами Google Earth Pro (рис. 4).
Форт Коблеве та укріплений курган Лагуса
Ці фортифікаційні споруди (власне укрі-
плений район) мають особливе значення. Че-
рез те що О. С. Уваров нічого не повідомив
про перший із них, його відкривачем слід вва-
жати унтерофіцера Мінського піхотного пол-
ку А. Алексеєва. За його планом, це земляне
укріплення стояло за 590 саж. (1,25 км) на схід
від великого кургану, на схід від узвозу на по-
штовому тракті, мало прямокутну у плані фор-
му з орієнтацією по лінії схід—захід, рів і два
протилежні входи на довгих сторонах. Розмі-
ри об’єкта становили близько 95,7 × 82,5 м за
зовнішніми контурами. Крім того, зазначена й
велика Г-подібна в плані споруда поблизу ко-
шари на плато правого берега лиману Кара-
буш, приблизно в 370 саж. (800 м) на північ
від берега Чорного моря в районі мису Кара-
буш (рис. 1; див. також: рис. 2 і 3).
На знімках програми Google Earth Pro різ-
них років (рис. 4: І, ІІ) об’єкт добре просте-
жується як світло-жовтий прямокутник із зао-
Рис. 5. Курган Лагуса. Вигляд зі сходу
Fig. 5. The Lagus mound. View from the east
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 43
кругленими кутами, розмірами 75 × 73 м, усе-
редині якого є темніший квадрат 48 × 47 м. За
150 м на захід від нього стоїть курган діаме-
тром 51—53 м, на якому видно заглиблення
в центрі і овальну в плані виїмку-рів діаме-
тром 33—27 м, який позначений у 1987 р. з
висотою 5 м та діаметром 60 м, але без кон-
структивних особливостей (Гребенников, Бро-
децкий, Яценко 2010, с. 32-33).
Навесні 2021 р. курган, який має висоту до
4,8 м, та укріплення (табір) оглянув та іден-
тифікував І. В. Сапожников (2021). Порівня-
но нещодавно поховальну споруду було погра-
бовано крізь яму по центру розмірами близько
4,5 × 2,5 м і глибиною до 2,0 м, причому викид
із неї частково засипав північно-західну части-
ну згаданого кільцевого рову (рис. 5). На його
схилах є інші покопи та сміття. Кільцевий рів,
викопаний приблизно посередині висоти кур-
гану, має глибину до 1,0 м і ширину до 1,5 м
(Сапожников 2021, с. 39, рис. 5). На південь від
нього на території виноградника майже на полі
кургану знайдено декілька вапнякових плит.
Польові дослідження римського табору
Описані в попередній частині курган та
укріплення розташовані в 0,9—1,1 км на захід
від південної околиці с. Коблево на краю плато
висотою близько +41 м, що прилягає до лівого
берега долини Тилігульського лиману, за 1,4—
1,5 км на південь — південний схід від церкви
села. Римське укріплення (табір) розташоване
в 150 м на схід від кургану (Сінельніков 2023)5.
Обидві пам’ятки розміщені на території ви-
ноградника, причому курган оточений ним
з усіх боків (на відстані 5—7 м), а по укрі-
пленню проходить близько 25 рядків виногра-
ду. Ширина міжряддя становить 2 м, довжина
рядів — 200 м. Ця ділянка («Ркацителі 22.04»)
виноградника належить дочірньому підприєм-
ству «Агро-Коблево». Через господарську ді-
яльність та позицію керівництва фірми дослі-
дження пам’ятки були ускладнені. Особливо це
стосувалось шурфування.
Укріплений табір практично знищений
плантажною оранкою під виноградник, лише
на східному його краю є підвищення до 0,3—
0,4 м. Він має прямокутну, майже квадратну
форму, зорієнтований по сторонах світу; з огля-
ду на високий ступінь розораності, його фак-
тичні розміри можна визнати близько 65—
5 Сінельніков О. С. «Звіт про археологічні дослідження
поблизу с. Коблеве Миколаївської області в 2021 р.»,
Науковий архів Інституту археології НАН України.
Рис. 6. Схема розміщення римського табору (за даними супутникових знімків та польових досліджень): 1 — римське
укріплення; 2 — курган Лагуса; І — внутрішня площа укріплення; ІІ — межі валу за знімками супутника; ІІІ — при-
близні межі рову; +45.8 — абсолютні висоти
Fig. 6. Layout of the Roman camp (according to satellite images and field research): 1 — a Roman fortification; 2 — a Lagus
mound; I — the inner area of the fortification; II — a rampart boundaries according to satellite images; ІІІ — approximate
boundaries of the moat; +45.8 — absolute altitudes
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 444
70 × 65—70 м (рис. 6: 2). Візуально наявності
входу не зафіксовано. Внутрішню площу об-
межував вал та рів, виокремлені суто за кольо-
ром ґрунту (рис. 4).
Після огляду поверхні поля й зборів під-
йомних матеріалів було закладено траншею
в північній частині пам’ятки по центру, уздовж
одного з рядів виноградника. Траншея орієн-
тована за лінією ряду, по осі північ-північний
захід—південь—південний схід та перерізала
край укріплення (невиражений у рельєфі, по
жовтому контуру супутникових знімків).
Довжина зондажу становила 11 м при шири-
ні 1 м. У центральній частині траншею доведе-
но до глибини 0,8—0,9 м. На цьому рівні була
зачищена поверхня. Верхній шар представле-
ний чорноземом зі значною домішкою суглин-
ку та виділяється світлішим кольором порівня-
но з південною частиною траншеї, де чорнозем
більше виражений. У північній частині просте-
жується мішаний ґрунт із діагональним чергу-
ванням чорноземного та суглинистого шарів —
найімовірніше, як наслідок глибокої оранки.
Археологічних об’єктів не виявлено. Знахідки
нечисельні та представлені кількома фрагмен-
тами керамічних стінок. Траншеєю були роз-
різані залишки валу укріплення, які майже по-
вністю розорані при закладанні виноградника
(виражені лише світлим кольором ґрунту ниж-
ньої частини насипу), тому їх майже не просте-
жено.
На площі 70—71 × 69—70 м зібрано уламки
кераміки. Підвищену концентрацію підйомних
матеріалів відзначено у східній та південно-
східній частинах укріплення, переважно ближ-
че до краю внутрішнього квадрата. Знахідки
майже відсутні вздовж зовнішніх жовтих кон-
турів табору та у західній і південно-західній
частинах. Тому, найімовірніше, під час план-
тажної оранки при закладанні виноградни-
ка було зруйновано частину одного чи кількох
об’єктів (господарських ям), нечисленні мате-
ріали з яких і були зібрані.
Керамічний комплекс представлений фраг-
ментами світло- та червоноглиняних амфор,
зокрема діагностичними профільними части-
нами. Серед них три фрагменти ручок червоно-
глиняних псевдокоських амфор із двоствольни-
ми ручками (пізньогераклейська тара). Діаметр
двох із них 2,3 і 2,5 см (рис. 7: 1—2). Третій
фрагмент верхньої частини ручки в місці крі-
плення до горла має плавний перегин і вкритий
Рис. 7. Ручки двоствольних червоноглиняних амфор
Fig. 7. Double-barreled handles of red clay amphorae
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 45
світлим ангобом (рис. 8: 1). Цей тип амфор по-
вторює морфологію світлоглиняної тари типу
СІа (третій фрагмент) або СIb (перші два) за
С. Ю. Внуковим (Голофаст 2010, с. 87, 94, 118,
126, рис. 9, 1-10; рис. 18, 22-25; Внуков 2003,
с. 52-54, 145). Датується він початком І — пер-
шою чвертю ІІ ст. н. е.
Близькими за морфологією є три фрагменти
світлологлиняних пізньосинопських амфор із
двоствольними ручками (рис. 8: 2—4). Один із
них представлений частиною горловини з міс-
цем кріплення ручки, інший — окремим ство-
Рис. 8. Ручки вузькогорлих світлоглиняних (2–4) та червоноглиняної (1) амфор
Fig. 8. Handles of narrow-necked light clay (2—4) and red clay (1) amphorae
лом нижньої частини ручки і третій — місцем
кріплення одного ствола двоствольної ручки.
Мають характерний для такої тари колір гли-
ни і домішки. Найімовірніше, ці знахідки на-
лежать до амфор типу СIa чи Син III (Внуков
2003, с. 52-54, 145). Нижньою датою для та-
кої тари є середина І ст. до н.е. Своєю чергою,
амфори типу СІa існують до першої третини
І ст. н.е., а типу Син III — до середини століт-
тя (Внуков 2006, с. 135-170, рис. 10). Крім ру-
чок, вдалось ідентифікувати також вінця світ-
логлиняних та червоноглиняних амфор, які за
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 446
Рис. 9. Вінця амфор: 1, 2, 4, 6 — вузькогорлих світлоглиняних; 3, 5 — червоноглиняних
Fig. 9. Amphorae rims: 1, 2, 4, 6 — narrow-necked light clay; 3, 5 — red clay
своєю морфологією відповідають типам, опи-
саним вище (рис. 9).
Ще один фрагмент стінки із залишками руч-
ки (світло-) рожевоглиняної амфори (рис. 10: 1)
можна з певною ймовірністю віднести до типів
двоствольної тари, описаної вище. Визначити
належність низки фрагментів світлоглиняних
амфор до певних типів не вдалось, хоча їхні ха-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 47
Рис. 10. Фрагменти світлоглиняних амфор
Fig. 10. Fragments of light clay amphorae
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 448
рактеристики не суперечать датуванням, запро-
понованим вище (рис. 10: 2—5). Також було
знайдено фрагменти червоноглиняних амфор
з овальними та профільованими ручками, на-
лежність яких важко встановити (рис. 11). Ви-
явлено тут і фрагмент стінки ліпної посудини
та уламок шліфованого кам’яного виробу.
Отже, під час польових досліджень були
перевірені наративні й картографічні дані
про існування на південно-східних околицях
с. Коблеве доволі високого кургану з фортифі-
кацією у вигляді кільцевого рову (рис. 5; 6: 2)
разом з підквадратною в плані земляною спо-
рудою (рис. 6: 1). Доведено, що прив’язки, які
були зроблені ще у 1830—1860-х рр., актуаль-
ні й досі. Попри сумніви перших дослідни-
ків щодо походження та інтерпретації земля-
ного укріплення, саме їх фіксація допомогла
встановити місце його знаходження. Отрима-
ні 2021 р. матеріали не залишили сумнівів в
інтерпретації комплексу укріплень як рим-
ського військового табору.
Обговорення
У цілому, комплекс знахідок із табору Ко-
блеве можна чітко віднести до середини —
Рис. 11. Ручки червоноглиняних амфор
Fig. 11. Handles of red clay amphorae
другої половини І ст. н. е., що корегує припу-
щення, раніше висунуте О. С. Сінельніковим
(Сапожников 2021, с. 42). За розмірами та пла-
ніграфією Коблевський табір аналогічний відо-
мим пам’яткам околиць Ольвії — Чортуватому,
Дідовій Хаті ІІІ, Острівці та двом укріпленням
Кам’янки V (Буйских 1991, с. 67-68; Козленко
2016, с. 80-81). Зазначимо, що на плані 1848 р.
табір зображений із двома входами на проти-
лежних боках, які зараз не фіксуються. Наразі
можна стверджувати, що поява укріплення Ко-
блеве синхронізується з будівництвом таборів
Кам’янка V та Дідова Хата ІІІ та пов’язується з
походом війська Т. Плавтія Сильвана до Херсо-
неса в третій чверті І ст. (Козленко 2016, с. 81-
82).
Не виключено, що в другій половині І — на
початку ІІ ст. укріплений ровом курган Лагуса
разом із військовим табором функціонували як
єдиний спостережно-оборонний комплекс біля
дороги варварів, неподалік ще не дослідженого
поселення (Сапожников, Сінельніков 2021). Про
це прямо говорить той факт, що табір, курган,
місце знахідки двох посвячень на плитах та узвіз
старої дороги розташовані практично вздовж (по
обидва боки) однієї лінії (рис. 4). Крім цього, на
користь такого висновку свідчать спостережен-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 49
ня А. Скальковського, який у 1861 р. по дорозі
із с. Анчекрак до Ольвії бачив «високі кургани з
явними ознаками, що це були передові стороже-
ві укріплення» (Скальковский 1870, с. 110). Саме
такі високі кургани, біля яких закладено табори
Кам’янка V, Дідова Хата ІІІ та Коблеве, викорис-
товувались як дозорно-сигнальні пости для спо-
стереження за навколишньою територією (Коз-
ленко 2016, с. 82).
Такі висновки добре співвідносяться зі зна-
хідками поблизу Коблева чотирьох присвят
Ахіллові Понтарху. Крім того, низка присвят
походить з інших пунктів між лівим берегом
Тилігульського та правим берегом Березан-
ського лиманів. Серед них один напис знайдено
в лимані біля с. Вікторівка у 1913 р., два — біля
с. Тузли. Відомі знахідки і на правому березі
Березанського лиману (біля с. Бейкуш, Чор-
номорка), а також в Очакові (Отрешко 2009,
с. 20). У 1983 р. за 11 км на схід від табору Ко-
блеве експедиція Миколаївського краєзнавчого
музею виявила на правому березі лиману (со-
лонця) Тузли «на краю стародавньої дороги»
біля залишків постаменту або фундаменту з
вапняку ще одну мармурову плиту з двома при-
святами ІІ і ІІІ ст. н. е. (Каришковський 2000,
с. 118). Зауважимо, що існує повідомлення про
знахідку п’яти плит на території Одеси, проте
лише одна з них із двома присвятами має точ-
ну прив’язку. Її виявили 1909 р. на Молдаван-
ці, на правому березі Водяної балки (Штерн
1910, с. 59; IOSPE, I2: № 136, с. 162-163; №140,
с. 164-165). Переважна більшість цих присвят
Ахіллові Понтарху, вік яких був визначений,
датуються ІІ—ІІІ ст. н. е.6 (IOSPE І2, № 138,
№ 142, № 144) та можуть маркувати територію
Ольвійського поліса (Отрешко 2009, с. 23).
Враховуючи сказане, тепер не Дідо-
ва Хата ІІІ, а Коблеве є найвіддаленішим від
центру римським табором, який відповідав за
охорону Ольвії римського часу та сухопутно-
го шляху (дороги варварів) до Тіри. Наступним
пунктом дороги з Коблева до Ольвії могло ви-
ступати місце знахідки у 1983 р. присвяти Ахіл-
лові на правому березі лиману Тузли. Не ви-
ключено, що в цьому місці від дороги, що йде
в обхід лиману, був поворот (у бік Березані) на
приморський шлях до Ольвії (через коси лима-
нів). У зв’язку з цим слід згадати повідомлен-
ня Я. В. Лагуса про наявність біля Очакова зна-
6 Хоча написи 1836 та 1839 років із Коблева М. Н. Мур-
закевич датував І і ІІ ст. н.е. (Мурзакевич 1844, с. 283),
із чим частково погоджувався О. С. Уваров (1856, с. 144).
чного за розмірами укріплення, яке він назвав
«фортецею Алектора» (Лагус 1903, с. 596),
хоча, на нашу думку, на цю роль більше підхо-
дить «давнє городище», позначене А.-Ж. де Ла
фіттом-Клаве в 1880-х рр. за 1,2 км на північ-
ний схід від Очаківської фортеці (Сапожников
2022, с. 30-31, с. 42, рис. 5).
Достовірно встановленим пунктом дороги
Варварів на лівому березі Березанського ли-
ману виступає вузол біля с. Анчекрак (нині
с. Кам’янка), недалеко від якого розташований
табір Кам’янка V (Сапожников, Синельников
2021, с. 381-387, с. 389, рис. 3).
Наступним пунктом дороги на захід від Ко-
блева в бік Тіри може стати мис східного берега
Куяльницького лиману, на якому розміщене посе-
лення Кисельове. Пам’ятка розташовувалось на
схилі доволі рівної надзаплавної тераси та мала
площу 200 × 100—120 м і була обмежена з північ-
ного сходу забудовою селища Кисельове та курга-
ном заввишки 2,5 м. (Раевский 1955, с. 250-276).
Це поселення, матеріали якого, зокрема, пред-
ставлені пізньосинопськими амфорами типу Де-
лакеу (тип 100 за І. Б. Зеєст — Зеест 1960, с. 175,
табл. ХХХІХ) та пізньогераклейською світлогли-
няною тарою типу Шелов Е, датується третьою
чвертю IV — першою половиною V ст. (Діденко
2018, с. 21-22; с. 104-105, с. 403, рис. 109). При-
пустимо, що воно могло виникнути на місці рим-
ського укріпленого пункту.
Висновки
Таким чином, римський військовий табір Кобле-
ве та укріплення на кургані Лагуса становили
єдиний спостережно-оборонний комплекс, який
могли спорудити в третій чверті І ст. н. е. допо-
міжні підрозділи військ, очолювані намісником
провінції Мезія Т. Плавтієм Сильваном під час
його походу до Херсонеса, що пролягав через
Ольвію (Буйских 1989, с. 24-25; Буйских 1991,
с. 67-68, 87-88). Ідентичний комплекс простеже-
но біля с. Анчекрак (курган Аджигольська Мо-
гила та подвійний табір Кам’янка V). Таким чи-
ном, синхронне двом першим укріплення Дідо-
ва Хата ІІІ (також поряд із високим курганом)
було споруджене для убезпечення подальшого
переміщення військ, неподалік від однієї з пере-
прав через Бузький лиман. Укріплення Чортува-
те, як і табір в Острівці, можливо, мали тимчасо-
ве призначення (Козленко 2016, с. 82).
Пізніше оборонні пункти (Коблеве й
Кам’янка V) слугували для охорони дороги вар-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 450
варів між Тилігульським лиманом та Ольвією, а
також північних кордонів Ольвійського полісу
(у зв’язці з табором Дідова Хата ІІІ), які на той
час обмежували територію між Березанським та
Бузьким лиманами. Зазначимо, що на цей час на
цій території не зафіксовано існування римської
польової оборони (валів із ровами).
Згадана дорога варварів на відтинку між
Коблевим і Ольвією мала два напрямки: осно-
вний, північний — в обхід Березанського лима-
ну, та приморський. Існування приморського,
найвірогідніше, пов’язується з більш раннім
часом, а точніше — з регресією рівня моря та
можливістю використання пересипів лиманів.
Після стабілізації політичної та військової
ситуації в регіоні внаслідок розповсюджен-
ня римського впливу на Північно-Західне При-
чорномор’я (першим поштовхом до чого став по-
хід третьої чверті І ст.), розміщення римського
гарнізону в Ольвії, відбудови міста, оборонних
споруд та укріплення поселень навколо, її хора
почала розширюватись. Маркерами цього також
слугує поява численних плит із посвятами Ахіл-
лові Понтарху на захід від Березанського лима-
ну, зокрема в Одесі і навіть біля с. Троїцьке на лі-
вому березі Дністра (Кашуба, Сапожников 2020,
с. 360). Це свідчить про відновлення в ІІ ст. впли-
ву Ольвії на ці території та встановлення західно-
го кордону її хори, без сумніву, до Тилігульсько-
го лиману і, можливо, до берегів Одеської зато-
ки і навіть ще західніше. Розташування плит із
посвятами Ахіллові Понтарху на цій території
пов’язане з існуванням святилищ, які могли роз-
міщуватись не тільки в прив’язці до населених
пунктів, але й до шляхів, зокрема до згаданої до-
роги варварів.
Наостанок зазначимо, що римський військо-
вий табір Коблеве потребує поглиблених архео-
логічних досліджень, що їх нині ускладнюють
чимало факторів, а в першу чергу наявність ба-
гаторічних насаджень. Перспективними є вста-
новлення планіграфії пам’ятки, стратиграфії
залишків валу та рову, а також розкопки буді-
вельних залишків усередині табору.
Буйских, С. Б. 1989. Новые данные о походе Плавтия
Сильвана в Таврику. В: Проблемы исследований антич-
ных городов. III научные чтения, посвященные памяти
проф. В.Д. Блаватского, январь 1987. Москва, с. 24-25.
Буйских, С. Б. 1991. Фортификация Ольвийского го-
сударства (первые века новой эры). Киев: Наукова думка.
Буйских, С. Б., Иевлев, М. М. 1993. Археологиче-
ская карта Тилигульского лимана. В: Ванчугов В. П. (отв.
ред.). Древности Причерноморских степей, Киев: Науко-
ва думка, с. 114-122.
Внуков, С. Ю. 2003. Причерноморские амфоры I в. до
н. э. — II в. н. э. (морфология). Москва: Институт архео-
логии РАН.
Внуков, С. Ю. 2006. Причерноморские амфоры I в.
до н. э. — II в. н. э. (петрография, хронология, проблемы
торговли). Санкт-Петербург: Алетейя.
Голофаст, Л. А. 2010. Амфорная тара из раскопок
зольника римского времени у подножия горы Митридат в
Керчи. Материалы по археологии, истории, этнографии
Таврии, XVI, с. 82-139.
Гребенников, В. Б., Бродецкий, О. О., Яценко, С. М.
2010. Пам’ятки археології Березанського району (ката-
лог-довідник). Миколаїв: ФОП Нігреєв М. А.
Діденко, С. В. 2018. Античний керамічний імпорт у
черняхівській культурі на території України. Дисерта-
ція к.і.н. Інститут археології Національної академії наук
України.
Зеест, И. Б. 1960. Керамическая тара Боспора.
Материалы и исследования по археологии СССР, 83.
Карышковский, П. О. 2000. Три ольвийских посвяще-
ния первых веков нашей эры. Stratum plus, 6, с. 118-137.
Кашуба, М.Т., Сапожников, И.В. 2020. Курганы и на-
ходки у села Троицкое на Нижнем Днестре как памятни-
ки древности и объекты кладоискателей XIX – начала ХХ
вв. Археологические вести, 27, с. 345-366.
Козленко, Р. О. 2016. Римські форти на території Оль-
війської держави. Археологія, 2, с. 78-87.
Лагус, Ф. 1853. Карл XII в Южной России. Записки
одесского общества истории и древностей, ІІІ, с. 306-337.
Лагус, В. 1903. Письма с берегов Черного моря. Труды
Я. К. Грота, Т. V: Деятельность литературная, педагоги-
ческая и общественная (1837—1889). Санкт-Петербург:
Тип. МПС, с. 570-598.
Мурзакевич, Н. Н. 1844. О двух эллинских надпи-
сях, найденных вблизи с. Троицкого, в имении помещи-
ка Ф. А. Кобле. Записки одесского общества истории и
древностей, І, с. 277-283.
Отрешко, В. М. 2009. Посвящения Ахиллу Пон-
тарху как один из критериев определения границ Оль-
вийского государства. В: Буйских, С. Б. (ред.-сост.).
Ольвийские древности. Сборник научных трудов па-
мяти В. М. Отрешко (1949–1999). Киев: ИА НАНУ,
с. 19-23.
Протокол 417 заседания ООИД 15 мая 1912 г. 1913.
Записки одесского общества истории и древностей,
ХХХІ, с. 75-79.
Раевский, К. А. 1955. Наземные сооружения земле-
дельцев междуречья Днепра Днестра в І тыс. н. э. Совет-
ская археология, 23, с. 250-276.
Сапожников, И. В. 2021а. Материалы по археологии
Коблево 1830–1860-х годов и следы римского военного
лагеря на дороге Ольвия-Тира. В: Буберенко, О. О. та ін.
Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. Збір-
ка наукових матеріалів ХІІ Миколаївської обласної краєз-
навчої конференції 21—22 жовтня 2021 року. Миколаїв:
Дизайн та поліграфія, с. 39-43.
Сапожников, І. В. 2021b. В. Лагус і його листи про по-
дорож 1851 року з Одеси до Ольвії та слідами армії Кар-
ла ХІІ. Старожитності Лукоморья, 4 (7), с. 22-54.
Сапожников, І. В. 2022. Очаків і його околиці на кар-
тах і планах експедицій А. Ж. де Лафітта-Клаве 1784 та
1787 років. Eminak, 1 (37), с. 25-45.
Сапожников, І. В., Кузьміщев, О. 2022. Невідомі карти
та плани Ольвії та її околиць XIX ст. Eminak, 4 (40), с. 50-77.
Сапожников, И. В., Синельников, А. С. 2021. О рим-
ских земляных линейных укреплениях и дороге Варва-
ров близ Ольвии. В: Нємченко, І. В. (ред.). Стародав-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 51
нє Причорномор’я, XIII. Одеса: ОНУ ім. І. І. Мечникова,
с. 381-392.
Сінельніков, О. С. 2023. Звіт про археологічні до-
слідження поблизу с. Коблеве Миколаївської області в
2021 р. Науковий архів ІА НАН України (здано в 2023 р.).
Скальковский, А. О. 1870. Поездка в Ольвию. Труды
Одесского статистического комитета, ІV, с. 102-116.
Тункина, И. В. 2002. Русская наука о классических
древностях юга России: XVIII — середина XIX вв. Санкт-
Петербург: Наука.
Уваров, А. С. 1853. Собрание карт и рисунков к «Иссле-
дованиям о древностях Южной России и берегов Черного
моря». Санкт-Петербург: Тип. экспед. изготовл. гос. бумаг.
Уваров, А. С. 1856. Исследования о древностях Юж-
ной России и берегов Черного моря, 2. Санкт-Петербург:
Тип. экспед. изготовл. гос. бумаг, с. 139-184.
Фабрициус, И. В. 1951. Археологическая карта При-
черноморья Украинской ССР, 1. Киев: Изд-во АН УССР.
Штерн, Э. Р. 1910. Вновь найденные посвящения
Ахиллу Понтарху. Записки одесского общества истории
и древностей, ХХVIII, с. 59-62.
Юргевич, В. 1863. Греческая надпись из древнего го-
рода Одиссоса. Записки одесского общества истории и
древностей, V, с. 994-995.
IOSPE, I2 .1916. Lyshev V. V. Inscriptiones antiquae
orae septentrionales Ponti Euxini. Hetropoli.
Ihor V. Sapozhnykov1 Oleksandr S. Sinelnikov2
1DSc, Leading Research Fellow, the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Department of
Archaeology of the Crimea and the North-Western Black Sea Region, ORCID: 0000-0003-3889-6714, igors@gcn.ua
2Junior Research Fellow, the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Department of Archae-
ology of the Crimea and the North-Western Black Sea Region, ORCID: 0000-0002-5352-7207, sinelnikoff.senia@gmail.com
THE MILITARY CAMP OF KOBLEVE AND THE WESTERN BORDER OF THE OLBIAN CHORA IN THE
ROMAN PERIOD
In the article the results of the first archaeological investigations of the Roman military camp near Kobleve village on
the left bank of the Tylihul estuary are highlighted. According to the extensive analysis of narrative and cartographic
sources of the 19th century, it was possible to clearly determine the location of this camp and introduce it into the
system of Roman period field fortifications on the territory between the Buh and Tylihul estuaries. The analysis
of the obtained materials made it possible to partially reproduce the construction of the camp’s fortifications and
outline the period of its operation in the second half of the 1st century AD. Considering the chronology of amphorae
finds (light clay with double-barreled handles) and historical events, namely the combined campaign of T. Plautius
Silvanus' troops to Chersonesos, it can be stated that the Kobleve camp, like other similar monuments in the region,
was built in the third quarter of the 1st century AD.
It should be noted that this object was part of the general system of protection of the Olbian chora during Roman
times, which did not consist of linear defensive structures (ramparts with ditches, as it was previously believed),
but of a system of fortifications of individual cities and settlements and military camps-forts erected near the most
important highways.
It should also be emphasised, that the Kobleve Roman fort and similar camps (Didova Khata III and Kamianka
V) were located near high mounds with traces of fortifications on them. The camp with the mound formed a single
observation and defense complex, which was responsible for the protection of certain sections and junctions of the
main roads (in particular, the Road of the barbarians), crossings, as well as the northern borders of the Olbian polis
of Roman times, at least from the third quarter of the 1st to the beginning of the 2nd centuries AD.
After the stabilisation of the political and military situation in the region during the second half of the 1st century
AD, the chora of Olbia had began to expand. In addition to other factors, the appearance of numerous plaques with
dedications to Achilles Pontarchus, including along the Road of the barbarians in the area of Kobleve village, serve
as markers of this. It testifies to the restoration of Olbia’s influence on these territories around the beginning of the
2nd century AD and the establishment of the western border of its chora along the left bank of the Tylihul estuary.
Perhaps the influence of Olbia had spread further west.
Finally, we emphasise that the field studies of the Kobleve Roman military camp are promising (to establish
the planigraphy of the monument, the stratigraphy of the remains of the rampart and the ditch, as well as the
identification of building remains inside its area).
K e y w o r d s: Olbian chora, the Road of the barbarians, Roman era, 1st century AD, earthen military camp, Roman
camps, fortified tumuli.
References
Buiskikh, S. B 1989. Novye dannye o pokhode Plavtiia Silvana v Tavriku. In: Problemy issledovanii antichnykh gorodov. III
nauchnye chteniia, posviashchennye pamiati prof. V. D. Blavatskogo, ianvar 1987. Moskva, p. 24-25.
Buiskikh, S. B. 1991. Fortifikatsiia Olviiskogo gosudarstva (pervye veka novoi ery). Kyiv: Naukova dumka.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 452
Buiskikh, S. B., Ievlev, M. M. 1993. Arkheologicheskaia karta Tiligulskogo limana. In: Vanchugov V. P. (ed.). Drevnosti
Prichernomorskikh stepei, Kyiv: Naukova dumka, р. 114-122.
Vnukov, S. Iu. 2003. Prichernomorskie amfory I v. do n. e. — II v. n. e. (morfologiia). Moskva: Institut arkheologii RAN.
Vnukov, S. Iu. 2006. Prichernomorskie amfory I v. do n.e. — II v. n.e. (petrografiia, khronologiia, problemy torgovli). Sankt-
Peterburg: Aleteiia.
Golofast, L. A. 2010. Amphorae from the Roman Cinder Heap Uncovered at the Foot of Mithridates Mount in Kerch. Materialy
po arkheologii, istorii, etnografii Tavrii, XVI, р. 82-139.
Hrebennykov V. B., Brodetskyi O. O., Yatsenko S. M. 2010. Pamiatky arkheolohii Berezanskoho raionu (kataloh-dovidnyk).
Mykolaiv: FOP Nihreiev M.A.
Didenko, S. V. 2018. Antychnyi keramichnyi import u cherniakhivskii kulturi na terytorii Ukrainy. Dysertatsiia k.i.n. Institute of
Archaeology, the NAS of Ukraine.
Zeest, I. B. 1960. Keramicheskaia tara Bospora. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 83, 181 р.
Karyshkovskii, P. O. 2000. Three Olbian Dedications of the First Centuries AD. Stratum plus, 6, р. 118-137.
Kashuba, M.T., Sapozhnikov, I.V. 2020. Kurgany i nakhodki u sela Troitskoe na Nizhnem Dnestre kak pamiatniki drevnosti i
obieekty kladoiskatelei XIX – nachala ХХ vv. Arkheologicheskie vesti, 27, р. 345-366.
Kozlenko, R. O. 2016. Roman forts on the territory of Olbian state. Arheologia, 2, р. 78-87, https://doi.org/10.15407/
archaeologyua2016.02.
Lagus, F. 1853. Karl XII v Iuzhnoi Rossii. Zapiski odesskogo obshchestva istorii i drevnostei, ІІІ, р. 306-337.
Lagus, V. 1903. Pisma s beregov Chernogo moria. Trudy Ia. K. Grota, T. V: Deiatelnost literaturnaia, pedagogicheskaia i
obshchestvennaia (1837—1889). Sankt-Peterburg: Tip. MPS, р. 570-598.
Murzakevich, N. 1844. O dvukh ellinskikh nadpisiakh, naidennykh vblizi s. Troitskogo, v imenii pomeshchika F. A. Koble.
Zapiski odesskogo obshchestva istorii i drevnostei, І, р. 277-283.
Otreshko, V. M. 2009. Posviashcheniia Akhillu Pontarkhu kak odin iz kriteriev opredeleniia granits Olviiskogo gosudarstva. In:
Buiskikh S. B. (ed.). Olviiskie drevnosti. Sbornik nauchnykh trudov pamiati V. M. Otreshko (1949–1999). Kyiv: Institute
of Archaeology, the NAS of Ukraine, р. 19-23.
Protokol 417 zasedaniia Оdesskogo obshchestva istorii i drevnostei 15 maia 1912 g. 1913. Zapiski odesskogo obshchestva istorii
i drevnostei, ХХХІ, р. 75–79.
Raevskii, K. A. 1955. Nazemnye sooruzheniia zemledeltsev mezhdurechia Dnepra Dnestra v І tys. n.e. Sovetskaia arkheologiia,
23, р. 250-276.
Sapozhnykov, I. V. 2021а. Materialy po arkheologii Koblevo 1830—1860-kh godov i sledy rimskogo voennogo lageria na
doroge Olviia-Tira. In: Buberenko, O. O. et al. (eds.). Istoriia. Etnohrafiia. Kultura. Novi doslidzhennia. Zbirka naukovykh
materialiv ХII Mykolaivskoi oblasnoi kraieznavchoi konferentsii 21—22 zhovtnia 2021 roku, Mykolaiv: «Dyzain ta
polihrafiia», р. 39-43.
Sapozhnykov, I. V. 2021b. V. Lagus and his letters about the journey of 1851 from Odessa to Olvia and in the footsteps of the
army of Charles XII. Starozhytnosti Lukomoria, 4 (7), p. 22-54, DOI: https://doi.org/10.33782/2708-4116.2021.4.89.
Sapozhnykov, I. V. 2022. Ochakiv and its outskirts on maps and town plans of A.-J. de Lafitte-Clave expeditions of 1784 and
1787. Eminak, 1 (37), р. 25-45, DOI: 10.33782/eminak2022.1(37).569.
Sapozhnykov, I. V., Kuzmishchev, O. 2022. Nevidomi karty ta plany Olvii ta yii okolyts XIX st. Eminak, 4 (40), р. 50-77.
Sapozhnykov, I. V., Sinelnikov, A. S. 2021. O rimskikh zemlianykh lineinykh ukrepleniiakh i doroge Varvarov bliz Olvii. In:
Niemchenko, I. V. (ed.). Starodavnie Prychornomoria, XIII. Odesa: ONU im. I. I. Mechnykova, р. 381-392.
Sinelnikov, O. S. 2023. Zvit pro arkheolohichni doslidzhennia poblyzu s. Kobleve Mykolaivskoi oblasti v 2021 r. Scientific
Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine.
Skalkovskii, A. O. 1870. Poezdka v Olviiu. Trudy Odesskogo statisticheskogo komiteta, ІV, р. 102-116.
Tunkina, I. V. 2002. Russkaia nauka o klassicheskikh drevnostiakh iuga Rossii: XVIII — seredina XIX vv. Sankt-Peterburg:
Nauka.
Uvarov, A. S. 1853. Sobranie kart i risunkov k «Issledovaniiam o drevnostiakh Iuzhnoi Rossii i beregov Chernogo moria».
Sankt-Peterburg: Tip. eksped. izgotovl. gos. bumag, р. 139-184.
Uvarov, A. S. 1856. Issledovaniia o drevnostiakh Iuzhnoi Rossii i beregov Chernogo moria, 2. Sankt-Peterburg: Tip. eksped.
izgotovl. gos. bumag, р. 139-184.
Fabritsius, I. V. 1951. Arkheologicheskaia karta Prichernomoria Ukrainskoi SSR, 1. Kyiv: Izd-vo Akademii nauk Ukrainskoi
sovetskoi sotsialisticheskoi respubliki.
Shtern, E. R. 1910. Vnov naidennye posviashcheniia Akhillu Pontarkhu. Zapiski odesskogo obshchestva istorii i drevnostei,
XXVIII, р. 59-62.
Iurgevich, V. 1863. Grecheskaia nadpis iz drevnego goroda Odissosa. Zapiski odesskogo obshchestva istorii i drevnostei, V,
р. 994-995.
IOSPE, I2. 1916. Lyshev V. V. Inscriptiones antiquae orae septentrionales Ponti Euxini i Graecae et Latinae. Petropoli.
|
| id | arheologia-com-ua-article-361 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:05:18Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/09/62f516b7996aad917b9c63090b8cbd09.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-3612023-12-22T16:39:43Z Військовий табір Коблеве та західний кордон хори Ольвії римського часу The Military camp Kobleve and the Western Border of the Olbian Chora in the Roman Period Sapozhnykov, I. V. Sinelnikov, O. S. Olbian chora, the Road of the barbarians, Roman era, 1st century AD, earthen military camp, Roman camps, fortified tumuli хора Ольвії, шлях варварів, римська доба, І ст. н.е., земляний військовий табір, укріплений давній курган Статтю присвячено результатам перших археологічних досліджень римського військового табору поблизу с. Коблеве на лівому березі Тилігульського лиману, а також публікації наративних і картографічних джерел щодо нього, створених дослідниками й топографами середини ХІХ ст. Аналіз матеріалів робіт 2021 р. дозволив у загальних рисах відтворити конструкції укріплень табору і датувати їх існування другою половиною І ст. н. е. Зроблено висновок, що цей об’єкт входив до системи загальної оборони хори Ольвії римського часу, яка складалася не з лінійних оборонних споруд (валів із ровами, як вважалось раніше), а із системи укріплень окремих міст та поселень і військових таборів-фортів, зведених біля найважливіших магістральних доріг. In the article the results of the first archaeological investigations of the Roman military camp near Kobleve village on the left bank of the Tylihul estuary are highlighted. According to the extensive analysis of narrative and cartographic sources of the 19th century, it was possible to clearly determine the location of this camp and introduce it into the system of Roman period field fortifications on the territory between the Buh and Tylihul estuaries. The analysis of the obtained materials made it possible to partially reproduce the construction of the camp’s fortifications and outline the period of its operation in the second half of the 1st century AD. Considering the chronology of amphorae finds (light clay with double-barreled handles) and historical events, namely the combined campaign of T.&nbsp;Plautius Silvanus' troops to Chersonesos, it can be stated that the Kobleve camp, like other similar monuments in the region, was built in the third quarter of the 1st century AD.It should be noted that this object was part of the general system of protection of the Olbian chora during Roman times, which did not consist of linear defensive structures (ramparts with ditches, as it was previously believed), but of a system of fortifications of individual cities and settlements and military camps-forts erected near the most important highways.It should also be emphasised, that the Kobleve Roman fort and similar camps (Didova Khata III and Kamianka V) were located near high mounds with traces of fortifications on them. The camp with the mound formed a single observation and defense complex, which was responsible for the protection of certain sections and junctions of the main roads (in particular, the Road of the barbarians), crossings, as well as the northern borders of the Olbian polis of Roman times, at least from the third quarter of the 1st to the beginning of the 2nd centuries&nbsp;AD.After the stabilisation of the political and military situation in the region during the second half of the 1st century AD, the chora of Olbia had began to expand. In addition to other factors, the appearance of numerous plaques with dedications to Achilles Pontarchus, including along the Road of the barbarians in the area of Kobleve village, serve as markers of this. It testifies to the restoration of Olbia’s influence on these territories around the beginning of the 2nd century AD and the establishment of the western border of its chora along the left bank of the Tylihul estuary. Perhaps the influence of Olbia had spread further west.Finally, we emphasise that the field studies of the Kobleve Roman military camp are promising (to establish the planigraphy of the monument, the stratigraphy of the remains of the rampart and the ditch, as well as the identification of building remains inside its area). Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2023-12-20 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/361 10.15407/arheologia2023.04.037 Arheologia; No 4 (2023): Arheologia; 37-52 Археологія ; № 4 (2023): Археологія; 37-52 Археология; № 4 (2023): Arheologia; 37-52 2616-499X 0235-3490 en https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/361/363 |
| spellingShingle | хора Ольвії шлях варварів римська доба І ст. н.е. земляний військовий табір укріплений давній курган Sapozhnykov, I. V. Sinelnikov, O. S. Військовий табір Коблеве та західний кордон хори Ольвії римського часу |
| title | Військовий табір Коблеве та західний кордон хори Ольвії римського часу |
| title_alt | The Military camp Kobleve and the Western Border of the Olbian Chora in the Roman Period |
| title_full | Військовий табір Коблеве та західний кордон хори Ольвії римського часу |
| title_fullStr | Військовий табір Коблеве та західний кордон хори Ольвії римського часу |
| title_full_unstemmed | Військовий табір Коблеве та західний кордон хори Ольвії римського часу |
| title_short | Військовий табір Коблеве та західний кордон хори Ольвії римського часу |
| title_sort | військовий табір коблеве та західний кордон хори ольвії римського часу |
| topic | хора Ольвії шлях варварів римська доба І ст. н.е. земляний військовий табір укріплений давній курган |
| topic_facet | Olbian chora the Road of the barbarians Roman era 1st century AD earthen military camp Roman camps fortified tumuli хора Ольвії шлях варварів римська доба І ст. н.е. земляний військовий табір укріплений давній курган |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/361 |
| work_keys_str_mv | AT sapozhnykoviv víjsʹkovijtabírkoblevetazahídnijkordonhoriolʹvíírimsʹkogočasu AT sinelnikovos víjsʹkovijtabírkoblevetazahídnijkordonhoriolʹvíírimsʹkogočasu AT sapozhnykoviv themilitarycampkobleveandthewesternborderoftheolbianchoraintheromanperiod AT sinelnikovos themilitarycampkobleveandthewesternborderoftheolbianchoraintheromanperiod |