Мідний кований казан ранньоскіфського часу з округи Більського городища

Shramko, І. B.

doi:10.15407/arheologia2023.04.102

Мідний кований казан ранньоскіфського часу з округи Більського городища

У статті вперше в науковий обіг уведено дані про випадкову знахідку мідного тонкостінного казана в заплаві р.&nbsp;Стара Ворскла, у найближчій окрузі Більського городища. На підставі морфологічного та рентгено-флуоресцентного аналізу предмета показано його місце серед інших нечисленних под...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія
Date:	2023
Issue:	4
Pages:	102-126
ISSN:	2616-499X
Author Affiliations:	І. B. Shramko — кандидат історичних наук, доцент кафедри історіографії, джерелознавства та археології, директор Музею археології, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Main Author:	Shramko, І. B.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2023
Subjects:	Дніпровське лісостепове Лівобережжя Більське городище перша половина VI ст. до н. е. мідний тонкостінний казан бронзові атташі центральнокавказьке виробництво урартський культурний вплив
Online Access:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/365
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Download file:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824600999493632
author	Shramko, І. B.
author_facet	Shramko, І. B.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "І. B. Shramko", "institution": "кандидат історичних наук, доцент кафедри історіографії, джерелознавства та археології, директор Музею археології, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна", "orcid": "" } ]
author_sort	Shramko, І. B.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	126
container_issue	4
container_start_page	102
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2023-12-22T16:40:24Z
description	У статті вперше в науковий обіг уведено дані про випадкову знахідку мідного тонкостінного казана в заплаві р.&nbsp;Стара Ворскла, у найближчій окрузі Більського городища. На підставі морфологічного та рентгено-флуоресцентного аналізу предмета показано його місце серед інших нечисленних подібних знахідок на території Лісостепової Скіфії, простежено зв'язок із центральнокавказькими виробничими центрами, а також вплив урартського мистецтва в оформленні ручок. Попередньо виріб віднесено до першої половини VI ст.&nbsp;до н.&nbsp;е. Рідкісний артефакт міг потрапити на лівий берег Дніпра з кочовиками, які просувались до Українського лісостепу через Кавказ.
doi_str_mv	10.15407/arheologia2023.04.102
first_indexed	2026-08-07T01:05:21Z
format	Article
fulltext	НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 4  2023 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України БОРОФФКА Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, Німеччина БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України ГАРДІ С. Е., PhD, Норвезький інститут у Римі Університету в Осло, Великобританія ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» IВАНЧИК А. I., професор, Французький нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки ТОЛОЧКО П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор хаб., Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера, Німеччина ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Яґеллонського унiверситету, Польща ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (вiдповiдальний секретар) NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947 FREQUENCY: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany BRAUND D., Professor, Dr. Hab., University of Exeter, UK BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France IVANTCHIK A. I., Professor, National Centre for Scientific Research of France, France FORNASIER J., Professor, Dr. Hab., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany HARDY S. A., PhD, Norwegian Institute in Rome, University of Oslo, Great Britain KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, University of Texas at Austin, the USA SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary) TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology NAS of Ukraine ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 4  2023 ЗМIСТ CONTENTS Articles БІЛИНСЬКИЙ О. O., ХОДУКІНА Ю. М., ПО- ТОЦЬКИЙ О. C. Зольник скіфського часу біля Могриці: методи та результати дослідження ГАВРИЛЮК Н. О., СІРЕНКО О. А., МАТ- ВІЇШИНА Ж. М., МАТЕРА М. Палеоекологічна характеристика Консулівського городища та його оточення SAPOZHNYKOV I. V., SINELNIKOV O. S. The Military camp Kobleve and the Western Border of the Olbian Chora in the Roman Period Publication of Archaeological Material SYMONENKO O.V. Roman Bronze Casseroles among the Barbarians of the Northern Pontic Region DIACHENKO D. G. On Western Baltic Types of Brooches from the Ostriv Cemetery SAVELIEV O K., HRYTSIUTA O. O., SIEKER- SKA O. P. Processed Bone and Horn from Tyras- Bilhorod of the Roman and Early Modern Times (Materials of the Excavation of 2020—2021) Статтi BILYNSKYI O. O., KHODUKINA Yu. M., PO- TOTSKYI O. S. Scythian Period Ashmound Near Mohrytsia: Research Methods and Results GAVRYLYUK N. O., SIRENKO O. A., MATVI- ISHYNA Zh. M., MATERA M. Paleoecological Description of the Konsulivka Hillfort and its Environment САПОЖНИКОВ І. В., СІНЕЛЬНІКОВ О. С. Військовий табір Коблеве та західний кордон хори Ольвії римського часу Публiкацiї археологiчного матерiалу СИМОНЕНКО О. В. Римські бронзові черпаки у варварів Північного Причорномор’я ДЯЧЕНКО Д. Г. Про західнобалтські типи фібул з могильника Острів САВЕЛЬЄВ О. К., ГРИЦЮТА О. О., СЄКЕРСЬ- КА О. П. Оброблена кістка та ріг із Тіри-Білг- орода римського та ранньомодерного часу (ма- теріали розкопок 2020—2021 рр.) 5 21 37 53 74 90 Новi вiдкриття та знахiдки ШРАМКО І. Б. Мідний кований казан ранньоскіфського часу з округи Більського городища Дискусiї IVANOV M. S. Reassessment of Maikop Culture Influences on the Communities of the Northern Pontic Region: Case Study of the Burial Checheliivka 3/1 Хронiка Whole Ukrainian Scientific and Practical Con- ference “Archaeological Research of the Recent Years in Cherkasy Oblast: Results and Perspec- tives” Дон Кіхот археології Криворіжжя (до 70-річ- чя від дня народження Олександра Олексан- дровича Мельника) 100 років з дня народження Г. Т. Ковпаненко (31.08.1923 — 24. 03.2013) 70 років із дня народження Володимира Костянтиновича Кульбаки (1954—2009) Алфавiтний покажчик змiсту журналу «Археологiя» за 2023 рiк New discoveries and finds SHRAMKO І. B. Copper Wrought Cauldron of the Early Scythian Period from the Vicinity of Bilsk Fortified Hillfort Discussions IВАНОВ М. С. Переоцінка впливу Майкопської культури на степове населення Північного Причорномор’я на прикладі поховання Чечелі- ївка 1/3 News Review Всеукраїнська науково-практична конференція “Археологічні дослідження останніх років у Черкаській області: підсумки та перспективи” Don Quixote of the Archaelogy of Kryvyi Rih (on the Occasion of the 70th Anniversary of the Birth of Oleksandr Melnyk) 100 Years since the Birth of H. T. Kovpanenko (31.08.1923 — 24. 03.1989) 70 Years since the Birth of Volodymyr Kostian- tynovych Kulbaka (1954—2009) Index of Publications in Arheologia Journal in 2023 102 126 137 139 141 143 145 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4102 Новi вiдкриття та знахiдки УДК: 903.2(477.53)"638" https://doi.org/10.15407/arheologia2023.04.102 © І. Б. ШРАМКО* 2023 МІДНИЙ КОВАНИЙ КАЗАН РАННЬОСКІФСЬКОГО ЧАСУ З ОКРУГИ БІЛЬСЬКОГО ГОРОДИЩА У статті вперше в науковий обіг уведено дані про випадкову знахідку мідного тонкостінного казана в заплаві р. Стара Ворскла, у найближчій окрузі Більського городища. На підставі морфологічного та рентгено-флуоресцентного аналізу предмета показано його місце серед інших нечисленних по- дібних знахідок на території Лісостепової Скіфії, простежено зв'язок із центральнокавказькими ви- робничими центрами, а також вплив урартського мистецтва в оформленні ручок. Попередньо виріб віднесено до першої половини VI ст. до н. е. Рідкіс- ний артефакт міг потрапити на лівий берег Дніпра з кочовиками, які просувались до Українського лісо- степу через Кавказ. К л ю ч о в і с л о в а: Дніпровське лісостепове Лі- вобережжя, Більське городище, перша половина VI ст. до н. е., мідний тонкостінний казан, брон- зові атташі, центральнокавказьке виробництво, урартський культурний вплив. Із Більським городищем (VIII—IV ст. до н. е.), розташованим на високому береговому пла- то між річками Ворскла (ліва притока Дніпра) та Суха Грунь (ліва притока Псла) (рис. 1), пов’язана значна кількість рідкісних імпорт- них предметів. Більшість із них потрапля- ла на поселення разом з мігрантами із заходу, або в результаті налагодження торговельних відносин з античними центрами Північного Причорномор’я, або була принесена кочовика- ми, які в різні періоди просувались на терито- рію Дніпровського лісостепового Лівобережжя з півдня та сходу (Задніков 2014; Shramko, Zad- nikov 2017; 2021; Shramko 2021; Шрамко та ін. 2021; Shramko, Tarasenko 2022 та ін.). У 2022 р. стало відомо про ще один унікаль- ний артефакт, що потребує ідентифікування в рамках інших старожитностей скіфського часу. Матеріали та методи Предмет, про який ідеться в статті, є випад- ковою знахідкою та зберігається у фондах Іс- торико-культурного заповідника «Більськ» Полтавської обласної ради1. Для найповнішого вивчення казана, з метою з’ясування обставин його виявлення, наявності археологічного кон- тексту, реконструкції зовнішнього вигляду, по- ходження, морфологічних і технологічних осо- бливостей застосовано археологічні методи та методи природничих наук. Елементний склад речовин у металі до- сліджено в Інституті прикладної фізики НАН України2, де було проведено рентгено-флуорес- центний аналіз (РФА) із використанням рент- генівського спектрометра «ElvaXProSpector 3» фірми Elvatech3. Зразки взято із семи різних частин виробу (стінка казана, атташ, заклепка), що дозволило отримати доволі повне уявлення про сировину й рецептуру сплаву4. Доповнити інформацію щодо первинного зовнішнього вигляду казана вдалося за допо- 1 Інв. номер: КВ796 А505 2 Аналіз здійснив канд. ф.-м. н. О. М. Бугай. 3 Для реєстрації характеристичного рентгенівського випромінювання використано швидкий SDD-детектор із термоелектронним охолодженням. Подальша об- робка сигналу з детектора відбувалась у цифро- вому імпульсному процесорі на базі 80 МГц DSP та вбудованому комп’ютері з тактовою частотою 1,1 Гц. Кількісний аналіз здійснено з використанням емпіричного калібрування та методу фундаментальних параметрів. 4 Результати аналізів подано в табл. 2. Кількісні показни- ки деяких виявлених елементів (Мg, Аl, Si, Р, S, K, Ti, Ca) до таблиці не включені. * ШРАМКО Ірина Борисівна — кандидат історичних наук, доцент кафедри історіографії, джерелознавства та археології, директор Музею археології, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, ORCID: 0000-0003-1009-9262, i.b.shramko@karazin.ua ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 103 могою поєднання методів фотограмметрії та 3D-сканування. На сьогодні це третя знахідка мідного тон- костінного казана з атташами на території Лі- состепової Скіфії. Оскільки для двох інших відомих екземплярів такого посуду результа- ти спектральних аналізів вже представлені у науковій літературі, ми мали змогу порівняти з ними склад металу більського казана та зро- бити висновок щодо його походження. Для здійснення порівняльного аналізу мідних тон- костінних казанів із лісостепової зони ми ре- тельно оглянули казан із кургану Реп’яхувата Могила в Середньому Подніпров’ї (фонд Ін- ституту археології НАН України), що дало змо- гу внести певні суттєві уточнення до попере- дніх висновків дослідників та виявити особли- вості більської знахідки. На жаль, інший такий казан, із кургану біля с. Круглик у Середньому Подністров’ї, не доступний для огляду через те, що зберігається в музейних фондах Росії, проте інформація про нього міститься в науко- вих публікаціях. Хронологічні рамки періоду, в який, на нашу думку, міг бути виготовлений Рис. 1. План Більського городища з позначенням місця виявлення казана Fig. 1. Plan of the Bilsk fortified hillfort with the location of the cauldron discovery ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4104 казан із Більська, визначались з урахуванням датованих комплексів, у яких було знайдено такі артефакти. Умови та місце виявлення артефакту Зі слів людини, що знайшла предмет, його було виявлено в 2021 р. у заплаві правого бере- га річки Стара Ворскла, що в давнину протіка- ла безпосередньо близько від городища. Опо- середковано цю інформацію підтверджували й залишки сірого піщаного ґрунту на стінках ме- талевої посудини (рис. 2). Вони вказували, що, дійсно, найімовірнішим місцем її знаходження могла бути ділянка на схід від підніжжя крутих схилів берегового плато. Місце ймовірного вияв- лення артефакту попередньо було позначено на мапі (рис. 1). Зараз схили та висока заплава пра- вого берега вкриті густим змішаним лісом, проте в ранньоскіфський час у цьому місці, де річка ро- бить поворот, могла існувати одна з переправ на протилежний берег. За спостереженнями ґрун- тознавців, ландшафт місцевості на відрізку від лінії валів Великого укріплення до річки Стара Ворскла має рельєф із сильно покатими та навіть ступінчастими схилами із «сірими та темно-сі- рими середньозмитими середньосуглинковими ґрунтами на елювії карбонатних порід» (Сорокі- на, Дорошкевич, Кушнір 2014, с. 30). Навесні 2022 р. разом із групою співробіт- ників ІКЗ «Більськ» було вирішено оглянути місце, де за отриманою інформацією виявлено казан та уламки ручки (рис. 2: 1—4). Указана ділянка була розташована на незначному під- вищенні, у високій заплаві правого берега річ- ки, вкритій лісом. На місці виявлення арте- факту була помітна невеличка западина та інші ознаки пошкодження ґрунту. Саме тут було за- кладено контрольний шурф розміром 2 × 2 м, у верхній частині якого, на глибині 0,3—0,5 м від рівня сучасної денної поверхні знайдено кілька сильно корозованих дрібних фрагментів тон- ких стінок від казана та уламок іншої масив- ної бронзової ручки (рис. 2: 6). Інших речових залишків не виявлено. За даними стратиграфії, будь-яких культурних відкладень у шурфі не зафіксовано. Наближений до дернового, слаб- ко підзолистого на піщаних породах, ґрунт ви- сокої заплави поступово змінювався на білий материковий пісок (рис. 2: 5). Додатково місце- вість навкруги було ретельно оглянуто та пе- ревірено металодетектором. Таким чином, розвідувальними діями вда- лося встановити місцезнаходження артефакту та підтвердити попередню версію про те, що казан треба розглядати як окрему знахідку, за- гублену в давнину у заплаві річки. Загальна характеристика предмета Залишки казана, передані місцевим жи- телем, були представлені кількома крупни- ми уламками (рис. 2: 2—4). Уже при першому ознайомлені з ними стало зрозуміло, що перед нами імпортна річ, яка належить до поодино- ких знахідок не тільки в Лісостепу, але й у Пів- нічному Причорномор’ї. Корпус казана мав округлу форму (рис. 3: 3), прямі, майже вертикальні вінця (рис. 3: 1), що плавно переходили до тулуба з невеличким кіль- цевим піддоном (рис. 3—4) (повністю не зберіг- ся). До вінець трьома заклепками були прикріпле- ні литі, декоративно оформлені фігурні наклад- ки з вертикально розташованим кільцем (рис. 3; 2). На думку науковців, корпус таких казанів міг формуватись у техніці виколотки бронзового або мідного листа на дерев’яній матриці (Ми- носян 2014, с. 243; Логинова 2016, с. 144), після чого до вінець або плічок посудини приєднували окремо відлиті масивні бронзові ручки. Оскіль- ки будь-які сліди заклепок на тій частині корпу- су, що збереглася, відсутні — можна припусти- ти, що казан було виготовлено саме в такий спо- сіб, куванням листового металу, а місця з’єднань виконувались за допомогою зварювання5. Щодо наявності та способу виготовлення кільцево- го піддона, то в нижній частині тулуба, у двох місцях по контуру круглого денця, яке, на жаль, не збереглося, добре помітні різко відігнані на- зовні, на 0,6 — 0,8 см (рис. 2: 3; 3: 4—5) залиш- ки тонкого металевого листа, що формував під- дон та, відповідно, дно казана, яке мало пра- вильну круглу форму з діаметром близько 11 см. На превеликий жаль, від тривалого пере- бування в пісковому ґрунті на незначній гли- бині виріб зазнав суттєвих втрат, його стінки 5 Таку техніку виготовлення казанів простежено на бронзових посудинах (ситулах), знайдених у двох кур- ганах ранньоскіфського часу біля хутора Красне Знамʼя в Центральному Передкавказзі (Петренко 2006, с. 83). Для більш раннього періоду на Кавказі і в Українсько- му лісостепу відомі тонкостінні казани (ситули) при виготовленні яких застосовували з’єднання листового металу за допомогою численних заклепок (Эрлих 2011, с. 508; Соручану, Сава 2020). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 105 Рис. 2. Первинний вигляд частин казана до їх очищення та контрольний шурф на місці виявлення фрагментів: 1–4 — уламки, передані 2021 р. до фондів заповідника; 2 — контрольний шурф; 3 — уламок фігурної накладки, знайденої в шурфі. (Фото І. Б. Шрамко) Fig. 2. The initial view of the cauldron parts before their cleaning and a control trench at the place where the fragments were discovered: 1—4 — fragments transferred in 2021 to the Repository of the Reserve; 2 — a control trench; 3 — a fragment of a figured plaque found in a trench. (Рhoto by I. B. Shramko) й нижня частина деформовані, відсутні ден- це, піддон і майже не простежується край ві- нець, але найважливіші профільні частини та накладки для кріплення ручок зберегли- ся. Оскільки товщина стінок становить усьо- го 0,6—1 мм, тулуб не тримає форму жорстко, проте зрозуміло, що він був округлим, призем- куватим, не мав витягнутих пропорцій (відно- шення висоти посудини до його максимальної ширини становило 1:1,6). Чіткий контур пред- мета зафіксувати складно, але серед знайде- них фрагментів збереглися частини, за яки- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4106 Рис. 3. Загальний вигляд частин казана після очищення від ґрунту: 1 — фрагмент вінець із частиною тулуба; 2 — гра- фічна реконструкція зовнішнього вигляду казана; 3 — уламок корпусу казана з позначенням місць здійснення РФА- аналізу; 4 — уламок нижньої частини тулуба в місці формування дна та піддона; 5 — залишки кільцевого піддона в нижній частині тулуба. (Фото І. Б. Шрамко) Fig. 3. General view of the cauldron parts after cleaning from the soil: 1 — a fragment of the rim with a part of the body; 2 — graphic reconstruction of the cauldron’s view; 3 — a fragment of the cauldron body with the marking of the places where the RFA analysis was carried out; 4 — a fragment of the lower part of the body in the place where the bottom and the base were formed; 5 — remains of the ring pallet in the lower part of the body. (Рhoto by I. B. Shramko) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 107 ми були з’ясовані кути відхилу вінець, зафік- совано різкий перехід до кільцевого піддона в нижній частині тулуба, визначені орієнтов- ні діаметри дна та піддона, а також знайдено місце кріплення ручки. Це дозволило із зна- чною мірою вірогідності графічно відновити загальний вигляд предмета (рис. 3: 2), а також створити його 3D-модель (рис. 6). На зовніш- ній поверхні виробу помітні чорні плями нага- ру (рис. 2: 2 —3; 3: 2 —3), які свідчать про те, що казан використовували як ємність для на- гріву рідини на відкритому вогнищі. Загальні розміри казана: реконструйова- на висота — 25 см, максимальний діаметр ту- Рис. 4. Бронзові фігурні накладки (атташі) з кільцем для кріплення рухливих ручок (фото): 1 — атташ 1 із позначенням місць здійснення РФА-аналізу металу; 2 — атташ 2 із позначенням місць аналізу металу. (Фото І. Б. Шрамко та С. А. Заднікова) Fig. 4. Bronze figured plaques (cauldron attachés) with a ring for attaching movable handles (photo): 1 — a cauldron attaché no. 1 with designation of the places of RFA metal analysis; 2 — a cauldron attaché no. 2 with designation of metal analysis locations. (Рhoto by I. B. Shramko and S. A. Zadnikov) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4108 луба — 40 см, висота вінець 6 см, діаметр — 36 см, орієнтовний діаметр дна — 11 см, тов- щина металевого листа — 0,6—1,00 мм6. Найпоказовішими елементами виробу є масив- ні бронзові накладки (атташі) у вигляді стилі- зованого птаха з розгорнутими крилами та пер- пендикулярно розташованим округлим кільцем (рис. 4) для кріплення рухливих ручок. Атташ 1. Був переданий до заповідника ра- зом із частинами корпусу казана. Предмет май- же цілий, зберігся у задовільному стані. Втра- чений лише незначний фрагмент (кінчик лівого «крила») (рис. 4: 1). Загальна висота накладної пластини ста- новить 4,5 см, максимальна довжина (розмах «крил») — 8,9 см, максимальна ширина «кри- ла» — 2 см, ширина «хвоста» — 2,6 см. У перетині «крило» атташа мало форму сегмен- та, товщиною близько 0,8 см (рис. 5: 1). Роз- ташоване перпендикулярно вертикальне, фік- соване (нерухливе) кільце (у перетині має ді- аметр 0,9 см) із зовнішнім діаметром 3,4 см було виготовлено окремо, а відтак прили- те (приварене) до фігурної пластини наклад- ки. Про застосування саме такого техноло- 6 Метричні параметри основних частин казана наведено в табл. 1. гічного прийому свідчать помітні в місцях з’єднання окремих частин сліди надрубу ме- талевої пластини та зварювальні шви (рис. 7)7. У круглий отвір кільця, внутрішній діаметр якого становить 1,8 см, могла вставлятись рух- лива ручка-петля. Із вінцями накладка з’єднана за допомогою трьох заклепок діаметром 0,6 см (рис. 4: 1; 5: 1). Варто також відзначити, що відносно умовної вертикальної осьової лінії, якщо її провести через центр «хвоста», «кри- ла» розташовані асиметрично: праве довше за ліве. До того ж вертикальне кільце також роз- 7 У цьому випадку бронзове кільце, імовірно, було встав- лене в підготовлений надруб металу та закріплене ме- тодом зварювання. «Зварювальний шов утворюється на виробах, відлитих не за один прийом, а за декілька шляхом доливання нової порції розплавленого мета- лу на готову відливку» (тут і далі переклад з російської та англійської - І. Шрамко) (Минасян 2014, с. 195). Та- ким прийомом користувались майстри Ближнього Схо- ду та Кавказу для приєднання бронзової литої ручки до кованого корпусу мідних посудин (Минасян 1991, с. 12; 2014, с. 82-83, рис. 14: 4). Також додамо, що ще за доби пізньої бронзи у випадку, коли ручки казанів з’єднували з корпусом за допомогою доливу розплав- леного металу, він залишав на виробі «нерівні бугрис- ті натьоки металу» (Бочкарев 2010, с. 188). Найповні- шу інформацію про техніку й технологію виготовлення бронзових казанів на євразійському просторі за часів бронзи – раннього заліза див.: Гошко, Агапов, Отро- щенко 2018; Соручану, Сава 2020. Рис. 5. Бронзові фігурні накладки (атташі) з кільцем для кріплення рухливих ручок (графічний рисунок): 1 — атташ 1; 2 — атташ 2 Fig. 5. Bronze figured plaques (attachés) with a ring for attaching movable handles (graphic drawing):1 — a cauldron attaché no. 1; 2 — a cauldron attaché no. 2 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 109 Пам’ятка Більське городище, випадкова знахідка інв. № КВ796 А505 Курган Реп’яховата Могила, гробниця 2. с. Матусів1 колекція № 857 Курган 1, впускне поховання біля с. Круглик2, інв. № 2327-7 Регіон Басейн р. Ворскла, Дніпровське лісостепове Ліво- бережжя Басейн р. Тясмин. Дніпровське лісостепове Правобе- режжя Басейн р. Дністер Дністровське лісостепове Право- бережжя h1 25 33 30,6 h2 63 7,2 6—7 h3 — 1,5 — d1 40 42 40 d2 36 39 29 d3 11 10,7 15 d4 — 12,5 — th1 0,6—1 1,5 1—2 А т т а ш 1 L 8,9 11 10,2 w1 2 2,5 3 h4 4,5 7 — th2 0,8 1,2 0,3 w2 2,6 4 — d5 3,4 4 — d6 1,8 2 — th3 0,9 1,1 — d7 0,6 0,6 0,6 А т т а ш 2 L 8,5 (61) — 4,44 w1 2 — 2,8 h4 0,7 — — d5 3 — — d6 1,3 — — d7 0,6 — 0,5 h1 — загальна висота, см; h2 — висота вінець, см; h3 — висота піддона, см; h4 — висота фігурної накладки, см; d1 — максимальний діаметр тулуба, см; d2 — діаметр вінець, см; d3 — діаметр дна, см; d4 — діаметр піддона, см; d5 — зовнішній діаметр кільця, см; d6 — внутрішній діаметр кільця, см; d7 — діаметр заклепки, см; th1 — товщина стінки корпусу, мм; th2 — максимальна товщина накладки, см; th3 — товщина кільця, см, L — розмах «крил», см; W1 — максимальна ширина «крила», см; w2 — максимальна ши- рина «хвоста», см. Примітки 1 Розміри надані за результатами власного ознайомлення з артефактом. 2 Розміри надані (за: Смирнова 1968, с. 17-18; Логинова 2016, с. 143-144, 145, рис. 3: 4). 3 Висота вінець, що збереглася. 4 Довжина уламка, що зберігся (за: Логинова 2016, с. 144). Таблиця 1. Метричні характеристики тонкостінних мідних казанів VI ст. до н. е., знайдених на території лісосте- пової Скіфії Table 1. Metric characteristics of thin-walled copper cauldrons of the 6th century BC, found on the territory of Forest- Steppe Scythia міщене не по центру фігурної накладної плас- тини; відносно осьової лінії воно зміщене влі- во (рис. 5: 1). Атташ 2. Зберігся частково (рис. 4: 2; 5: 2). На поверхні виробу помітно розша- рування кородованого металу. Вертикальне кільце відбите та втрачене; від нього зали- шились невеличкі частини, за якими встанов- лено, що в перетині воно мало діаметр 0,7 см. Можна припустити, що його внутрішній діа- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4110 метр становив приблизно 1,3 см. Реконстру- йована довжина розгорнутого «крила» стилі- зованого птаха не перевищувала 8,5 см. Мак- симальний розмір уламка, що зберігся, — 6,0 х 3,5 см, максимальна ширина «крила» — 2 см, висота — 0,7 см (рис. 5: 2). Рис. 6. 3D-модель імовірного вигляду казана (автор В. С. Шрамко) Fig. 6. 3D model of the probable appearance of the cauldron (author V. S. Shramko) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 111 Результати та обговорення Зовнішній вигляд посудини, манера стилі- зації накладної пластини для кріплення рух- ливої ручки та її будова дозволяють іденти- фікувати знайдений артефакт як предмет, оформлений в урартській традиції прикраша- ти мідні казани протомами крилатих биків, сирен або у вигляді стилізованого священно- го птаха з розгорнутими крилами, що мали певне сакральне навантаження, а оформле- ний таким чином металевий посуд викорис- товувався як вотивний предмет і зазвичай розміщувався у святилищах або гробницях (Barnett 1950, рl. XVI; Barnett, Gokce 1953., рl. XIII—XIV; Пиотровский 1950, с. 70, рис. 44; 1959, с. 36; Muscarella 1962, р. 317, рl.103: a, b, d, e; 1968, р. 7-10, Fig. 8—12; Urar- tu 1991, р. 228-242; Логинова 2016, с. 146- 147; Dezső, Niederreiter, Bodnár 2021, р. 23 та ін.). У цілому така традиція набула значно- го поширення на території Передньої Азії та Середземномор’я, але для Східної Європи такі артефакти є доволі рідкісними. Тому, не- зважаючи на те що бронзовий казан зберігся у фрагментах, він має надзвичайну наукову цінність не тільки для Більського городища, а взагалі для Лісостепової Скіфії, де такі зна- хідки було виявлено в другій половині мину- лого століття (Ильинская, Мозолевский, Те- реножкин 1980; Смирнова 1993). Науковці насамперед розглядають Кавказ як терито- рію, із якої казани з декоративними фігурни- ми накладками у вигляді стилізованого пта- ха (атташі) разом із кочовиками, які просува- лись на північ і північний схід, могли бути принесені в Північне Причорномор’я та діс- татись Лісостепу (Ольговський 1987, с. 82— 83). Для деяких атташів із території Прику- бання простежено подібність кріпленням на урартських сагайдаках (Пиотровский 1970, кат. 49, с. 122; Ольговський 1987, с. 82; Ло- гинова 2016, с. 143). Водночас загальна форма та пропорції відомих у Північному Причорномор’ї цілих екземплярів тонкостін- них кованих казанів скіфського часу має пев- Рис. 7. Місця з’єднань вертикального фіксованого кільця з фігурною накладкою на атташі 1: 1—2 — вид зверху; 3 — праве «крило»; 4 — ліве «крило» Fig. 7. Connection points of a vertical fixed ring with a figured plaque on the cauldron attaché no. 1: 1—2 — top view; 3 — a right «wing»; 4 — a left «wing» ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4112 Рис. 8. Мідний казан із кургану Реп’яхувата Могила, гробниця 2: 1—3 — загальний вигляд та місце кріплення атташа; 4 — сучасний вигляд казана; 5 — місце переходу стінки казана до кільцевого піддона; 6 — дно казана з частиною сті- нок. (Фото І. Б. Шрамко та С. А. Заднікова) Fig. 8. Copper cauldron from the Repiakhuvata Mohyla burial mound, tomb no. 2: 1—3 — general view and attaché attachment place; 4 — modern look of the cauldron; 5 — a place of transition of the cauldron’s wall to the ring base; 6 — a bottom of the cauldron with part of the walls. (Рhoto by I. B. Shramko and S. A. Zadnikov) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 113 ні відповідності лише в кавказькому регіоні. Так, центральнокавказькі майстри протягом століть виготовляли металевий посуд різних форм за власною традицією, користуючись сталими методами формування денця, піддо- на, технікою з’єднання окремих частин, ви- готовлення ручок та їх оформленням (Техов 1977, с. 73-75; 1980, с. 227, 241-242; Эрлих 2011, с. 510-512; Соручану, Сава 2020, с. 151, рис. 276 та ін.). До того ж у ранньоскіфський час на Кавказі набули поширення профільо- вані казани (ситули) витягнутих пропорцій із високими, прямими або відхиленими назовні вінцями, литими або у вигляді смужок брон- зи ручками (Эрлих 2011, с. 507). За формою корпусу з високим вінцем вони більш зі- ставні зі зразками, що походять із Лісостепо- вої Скіфії. Реконструйований зовнішній вигляд тонко- стінної металевої посудини, знайденої у запла- ві Старої Ворскли, за пропорціями та формою тулуба поки що не має прямих аналогів серед казанів ранньоскіфського часу. На території Урарту були розповсюдже- ні округлобокі казани, що не мають високих вінець та вирізняються заокругленою нижньою частиною без виділеного піддона8. Більський екземпляр із ними зближує лише наявність та оформлення атташів, а також один із варі- антів (вертикально закріплене фіксоване кіль- це) з’єднання рухливої петлі ручки з фігурною бронзовою накладкою. Порівняно із лісосте- повими зразками, з одного боку, більський ка- зан не має витягнутих пропорцій та виражено- го «тричасного профілю», на який звертають увагу дослідники, але з іншого — високі вінця та невеличкий кільцевий піддон опосередкова- но може вказувати на близькість до кавказьких виробничих традицій. Більш-менш цілі екземпляри тонкостінних казанів із високими вінцями та подібними до більських ручками-атташами походять із двох археологічних пам’яток в Українсько- му лісостепу: кургану Реп’яхувата могила, 8 Для урартських казанів за формою посудини й техні- кою виготовлення останнім часом попередньо виділено два основні типи: «цільні (one-part) казани з пресова- ним сферичним корпусом, зазвичай вибитим з одного металевого листа (I), і казани великого об'єму й подо- вженої форми, складені з двох (або більше?) окремих компонентів: литого обідка та вибитого корпусу при- биті / клепані частинами одна до одної (II)» (Dezső, Niederreiter, Bodnár 2021, р. 29, fig. 2). гробниця 2 (Середнє Подніпров’я) та курга- ну 1 біля с. Круглик (Середнє Подністров’я)9. Курган Реп’яхувата Могила, гробни- ця 2. Розташований у лісостеповому пра- вобережному Подніпров’ї, біля с. Матусів у басейні р. Тясмин (рис. 11), досліджений 1974 р. (Ильинская, Мозолевский, Теренож- кин 1980, с. 32-33). Казан виявлено в похо- ванні особи високого соціального рангу. Оскільки цей артефакт був всебічно дослі- джений, він став основним для зіставлення з більською знахідкою. Корпус казана. На жаль, казан із Реп’яхува- тої Могили був значною мірою деформований (рис. 8: 4), вінця вдавлені у верхню частину корпусу, тому описи його зовнішнього ви- гляду в дослідників дещо відрізняються. Так, автори розкопок і першої публікації10 вбачали його з більш округлими плічками, злегка по- значеним ребром у верхній частині корпусу та виділеним уступчастим піддоном висотою 1,6 см (Ильинская, Мозолевский, Тереножкин 1980, с. 54, рис. 27: 3). Водночас С. Я. Ольгов- ський характеризує його як більш профільова- ну посудину з невеличким гладким піддоном без уступів (1987, с. 78, рис. 1 ). Відмінності в описі предмета можна пояснити тим, що верхня частина його тулуба була сильно зімʼята, вдавлена, мала значні втрати, тому абрис посудини сприймався по-різному. Безпосереднє ознайомлення з казаном із Реп’яхуватої Могили у фондах Інститу- ту археології НАН України дали нам змогу отримати власне враження від цієї знахідки (рис. 8). На нашу думку, всі представлені в науковій літературі описи артефакту потре- бують уточнень перш за все стосовно форми й техніки виготовлення його окремих частин. Незважаючи на те, що металева посудина дій- сно сильно деформована, можна відзначити, що її «трійчастий профіль» все-таки не має чітко виділеного ребра, перехід від плечиків 9 Таку техніку виготовлення казанів простежено на бронзових посудинах (ситулах), знайдених у двох курганах ранньоскіфського часу біля хутора Красне Знамʼя в Центральному Передкавказзі (Петренко 2006, с. 83). Для більш раннього періоду на Кавказі і в Українському лісостепу відомі тонкостінні казани (ситули) при виготовленні яких застосовували з’єднання листового металу за допомогою численних заклепок (Эрлих 2011, с. 508; Соручану, Сава 2020). 10 Метричні параметри основних частин казана наведено в табл. 1. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4114 Рис. 9. Мідний казан із кургану Реп’яхувата Могила (графічний рисунок): 1 — загальний вигляд; 2—3 — профілі кор- пусу та донної частини казана; 4 — бронзовий атташ (план, профілі, перетини) Fig. 9. Copper cauldron from the Repiakhuvata Mohyla burial mound (graphic drawing): 1 — general appearance; 2—3 — profiles of the body and the bottom part of the cauldron; 4 — bronze cauldron attaché (a plan, profiles, sections) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 115 Рис. 10. Залишки зварювальних швів у місці з’єднання фігурної накладки з фіксованим кільцем на атташі з кургану Реп’яхувата Могила: 1 — загальний вигляд; 2 — збільшено. (Фото І. Б. Шрамко) Fig. 10. Remains of welding seams at the junction of the figured plaque with the fixed ring on the cauldron attaché from the Repiakhuvata Mohyla mound: 1 — general appearance; 2 — enlarged. (Рhoto by I. B. Shramko) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4116 до тулуба виражений, проте доволі плавний (рис. 9: 1)11. Звернемо увагу, на те, що казан із Більська не тільки має тулуб іншої, напівсферичної фор- ми, без т. зв. «трійчастого профілю» (рис. 3: 2; 6; 12: 1a), але й значно меншу висоту — 25 см. При цьому діаметри корпусу більського та ма- 11 У цьому випадку бронзове кільце, імовірно, було встав- лене в підготовлений надруб металу та закріплене ме- тодом зварювання. «Зварювальний шов утворюється на виробах, відлитих не за один прийом, а за декілька шляхом доливання нової порції розплавленого мета- лу на готову відливку» (Минасян 2014, с. 195). Таким прийомом користувались майстри Ближнього Схо- ду та Кавказу для приєднання бронзової литої ручки до кованого корпусу мідних посудин (Минасян 1991, с. 12; 2014, с. 82-83, рис. 14: 4). Також додамо, що ще за доби пізньої бронзи у випадку, коли ручки казанів з’єднували з корпусом за допомогою доливу розплав- леного металу, він залишав на виробі «нерівні бугристі натьоки металу» (Бочкарев 2010, с. 188). Найповнішу інформацію про техніку й технологію виготовлення бронзових казанів на євразійському просторі за часів бронзи – раннього заліза див.: Гошко, Агапов, Отро- щенко 2018; Соручану, Сава 2020. тусівського казанів у місці їх максимального розширення дорівнює 40 та 42 см відповідно. Співвідношення висоти посудини до її макси- мальної ширини становить 1: 1,6; для казана з Реп’яхуватої Могили — 1: 1,3. Обидва казани (рис. 12: 1а, 2a) мають збіги в оформленні окре- мих частин: високі вінця та низький піддон (у більському екземплярі він зберігся лише част- ково), що вказує на близькі виробничі тради- ції виготовлення металевого посуду за різними формами, пропорціями та розмірами тулуба. Казан із Реп’яхуватої Могили помітно біль- ших розмірів, виглядає більш масивним та збе- рігся в більш повному вигляді (рис. 8: 4). Він ви- готовлений з одного, можливо, товстішого листа металу, має потовщення, утворене прогином на- зовні металевої пластини на краю вінець (рис. 8: 1; 9: 3). На більському екземплярі прогин краю ві- нець не зберігся, але ми його врахували при ство- ренні 3D-моделі казана (рис. 6). Незважаючи на певні відмінності, дві посудини мають близькі параметри верхніх частин: майже однакові діаме- Рис. 11. Місця виявлення мідних тонкостінних казанів ранньоскіфського часу на території Північного Причорномор’я: 1 — курган 1 біля с. Круглик; 2 — курган Реп’яхувата Могила, гробниця 2, біля с. Матусів; 3 — випадкова знахідка, Більське городище; 4 — курган 1, Циплиївський Кут Fig. 11. Places of discovery of thin-walled copper cauldrons of the early Scythian period on the territory of the Northern Black Sea region: 1 — mound no. 1 near Kruhlyk village; 2 — burial ground Repiakhuvata Mohyla, tomb no. 2, near Matusiv village; 3 — an accidental find, Bilsk fortified hillfort; 4 — mound no. 1, Tsyplyivskyi Kut ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 117 три вінець (36 та 39 см) та їх висоту (відповід- но 612 та 7,5 см), до яких були приклепані атташі (рис. 12: 1a, 2a). Атташі. Фігурні накладки двох казанів близь- кі, але не тотожні за формою, проте майже одна- кові за пропорціями, технікою виготовлення, спо- собом з’єднання з вінцями, кількістю заклепок13, а також їх розташуванням (рис. 4—6; 8—9; 12: 1b, 2b). При цьому зазначимо, що більський атташ асиметричний, «хвіст» птаха у формі трапеції ви- глядає більш стилізованим (рис. 12: 1b). Атташ із матусівського казана має майже симетрично роз- ташовані «крила», реалістичніше передану фор- 12 Оскільки на більському казані кромка вінець не збере- глася, можна припустити, що спочатку їх висота стано- вила близько 6,5—6,7 см. 13 Заклепки на атташах реп’яхуватівського казана в плані прямокутні, на більських — наближені до круглої форми (рис. 4; 9). Під час огляду казана з Реп’яхуватої Могили ми також звернули увагу на форму та розміри бронзо- вих стрижнів заклепок, що залишилися в місці кріплення другого атташа до вінець. Ковані стрижні мали в пере- тині квадратну форму, з розмірами 0,31 × 0,35 см та до- вжину 1,2 см. му «хвоста» і масивне кільце, розміщене по цен- тру фігурної накладної пластини (рис. 12: 2b ). У науковій літературі висловлено версію, що бронзові атташі матусівського казана у вигляді птаха могли бути зняті з урартських сагайдаків і використані вдруге вже при його виготовленні (Дараган 2010, с. 191; та ін.)14. Удалось простежити ще кілька цікавих мо- ментів. Так, на думку С. Я. Ольговського, вер- 14 Тільки два атташі (з розкопок М. І. Веселовсько- го на Кубані) за певними зовнішніми ознаками мають збіги з урартськими знахідками (Логинова 2016, с. 143, 145, рис. 3: 1), проте можуть слугувати лише прикла- дом наслідування ідеї, оскільки атташі для сагайдаків кріпились на його кутах, мали відповідно інший вигін, по- товщення (ребро) у місці перегину та з’єднувались з ос- новою чотирма (по дві з кожного боку) заклепками (Пи- отровский 1970, кат. 49, 122). На відміну від них, атташі на казанах приєднувались до краю вінець або верхньої ча- стини корпусу посудини та мали відповідно слабкий ви- гин. Для з’єднання пластин з основою казана було достат- ньо трьох заклепок, проте відомі варіанти з чотирма. Тому атташі з Реп’яхуватої Могили не можуть бути знятими із сагайдаків. Вони зовсім інші. Атташі з розкопок М. І. Ве- селовського потребують окремого, додаткового вивчен- ня. Рис. 12. Мідні тонкостінні казани ранньоскіфського часу, виявлені на території Лісостепової Скіфії: 1 а-b — Більське городище; 2 а-b — курган Реп’яхувата Могила, гробниця 2; 3 а-b — курган біля с. Круглик, впускне поховання (1–2 — рисунки автора, 3 —за Логинова 2016) Fig. 12. Copper thin-walled cauldrons of the early Scythian period, discovered on the territory of Forest-Steppe Scythia: 1 a-b — Bilsk fortified hillfort; 2 a-b — Repiakhuvata Mohyla burial ground, tombs no. 2; 3 a-c — a mound near Kruhlyk village, inlet burial (1–2 — drawings by the author, 3 — drawing by Loginova 2016) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4118 тикальне кільце на атташі з Реп’яхуватої Мо- гили було відлите разом із самою накладкою (1987, с. 82). Проте ретельний огляд артефак- ту дозволив помітити на ньому зварювальні шви (рис. 10), що доводить застосування іншо- го технічного прийому. Бронзове кільце було відлите окремо, вставлене в надруб у металі та прилите до заздалегідь виготовленої накладної фігурної пластини. Уцілілий екземпляр атта- ша, знайденого поряд із Більським городищем, дає нам докази вживання однакового технічно- го прийому з’єднання окремо відлитих брон- зових частин ручки, оскільки в місці кріплен- ня вертикального кільця помітні сліди надру- бу та зварювальні шви (рис. 7). Таким чином, можна припустити, що в обох випадках спо- чатку за восковою моделлю відливалися фігур- ні накладні пластини у вигляді стилізованого птаха з розгорнутими крилами, а потім до них у техніці зварювання приєднувалось перпенди- кулярно розташоване кільце, передбачене для з’єднання із рухливими ручками казана15. Та- кий технічний прийом виготовлення атташа міг або бути запозичений кавказькими майстрами, або в кавказьких виробничих центрах працю- вали урартські ливарники. Крім того, в обох випадках (Матусів і Більськ) атташі були прикріплені саме до ві- нець казанів, а не до їхнього корпусу (рис. 12: 1а, 2a). Це єдині такі випадки у Північному Причорномор’ї, оскільки на інших знахідках (Круглик, Циплиївський Кут) атташі були роз- ташовані на плічках посудин (Смирнова 1993, рис. 4: 9; Пьянков 2006, рис. 3; Логинова 2016, с. 144, 145, рис. 3). На більському казані піддон і денце не збе- реглися, але можна припустити, що вони були зроблені подібно до матусівського (рис. 8: 5–6; 9: 2), тобто виготовлення казанів розпочинали із формування дна. Листковий метал вигинали за допомогою дерев’яної болванки, формую- чи дно з піддоном. Діаметр кільцевого піддо- на на казані з Реп’яхуватої Могили становить 15 Серед урартської групи атташів також відомі зразки, у яких дві деталі, наприклад «крила» з «хвостом» та голова з шиєю (бика), були відлиті окремо, а потім з'єднані під прямим кутом (Muscarella 1968, р. 10- 12; Dezső, Niederreiter, Bodnár 2021, р. 21). У такому випадку кільця позаду виробу не було, оскільки вважалось, що роль ручки виконували самі насадки на казан (Muscarella 1968, р. 10-12, Fig. 8: 1; 12). Варіант перпендикулярного розташування кільця відносно фігурної накладки також притаманний урартській традиції (Пиотровский 1970, кат. 49; Логинова 2016, с. 146). 12,5 см при глибині — 1,5 см (рис. 12), на більському — дно мало діаметр близько 11 см, піддон не зберігся. При застосуванні подібно- го методу денце реп’яхуватівського казана вийшло акуратним і рівним, з чітким конту- ром (рис. 8: 6), має діаметр 10,7 см. На таку особливість зовнішнього вигляду денця при його формуванні за допомогою дерев’яної підставки звернула увагу О. Ю. Логінова, ха- рактеризуючи техніку виготовлення казана з Круглика (2016, с. 144). Походження16. Спочатку казан із Реп’яху- ватої Могили був атрибутований як бронзо- вий кратер, який, на думку В. А. Іллінської і О. І. Тереножкіна, слід було відносити до предметів античного імпорту (1983, с. 240), проте додаткове вивчення цього артефак- ту, здійснене С. Я. Ольговським, дало змогу доволі впевнено, спираючись на результати спектрального аналізу, довести, що рецепту- ра виготовлення предмета не відповідає тій, яку застосовували античні майстри (Ольгов- ський 1987, с. 83)17. Оскільки корпус каза- на виявися мідним, а ручки відлиті з брон- зи із незначним вмістом олова та свинцю в одному атташі та значно підвищенім від- сотком (15 %) свинцю в іншому (1987, с. 80- 82), дослідник дійшов висновку про кавказь- ке виробництво казана та виключив версію про його грецьке походження. У подальшо- му цю версію дещо розширила М. М. Дара- ган, припустивши, що казан із цього комплек- су потрібно вважати закавказьким або навіть урартським, не виключаючи варіанту наслі- дування їм (2011, с. 628). Не дивно, що він разом з іншими категоріями предметів вхо- див до поховального набору речей. Склад металу казана з Більська дуже близь- кий до реп’яхуватівського. Корпус виготов- лений із тонкого мідного листа, а наклад- ні фігурні пластини (атташі) та вертикально розташоване кільце відлиті зі сплаву міді та штучно доданого свинцю, вміст якого в одно- му випадку складає 14,8 %. Оскільки робота з «чистою міддю» та умисне додавання до мід- ної основи свинцю у значних відсотках на від- міну від майстерень Закавказзя та Прикубання характеризує роботу металургів Центрального 16 Результати елементного складу металу тонкостінних казанів ранньоскіфського часу з території Українського лісостепу подано в табл. 2. 17 Можна додати, що вона не відповідає й рецептурі, яку застосовували урартські / передньоазіатські майстри. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 119 Кавказу (Логинова 2016, с. 144), це, безумовно, може вказувати на ймовірне місце виробництва обох казанів. Як відомо, Гірський Кавказ бага- тий на запаси різних поліметалів та ще в брон- зовому віці замість дефіцитного олова18 місцеві майстри використовували сплави з додаванням арсену, свинцю та ін. (Крупнов 1960, с. 316-317; Техов 1977, с. 3; Ankner 2010, S. 53-55). У даному контексті доволі цікаво виглядає загальна картина, що склалась за результата- ми досліджень групи металевих казанів скіф- ського часу з Посульсько-Ворсклинського ре- 18 Родовищ олова на Кавказі немає. гіону (Барцева 1981, с. 78-79). Так, із свинце- во-мідного сплаву виявились відлитими п’ять фрагментованих казанів (ан. №13.656; 13646; 13.650; 13645; 13.643), а з «чистої міді» — ула- мок стінки казана (ан. №13.658) з розкопок Б. А. Шрамка на Більському городищі (Барце- ва 1981, с. 79). За спостереженнями дослідниці, в цьому регіоні зафіксовано два типи сплавів: свинцеві та суто мідні, а також сировина схід- ного й північнокавказького походження (Барце- ва 1981, с. 79), на що звернув увагу і С. Я. Оль- говський (1987, с. 81). З урахуванням інших об- ставин такі спостереження науковців можуть вказувати на певні напрямки пошуку можливо- Таблиця 2. Результати елементного складу металу тонкостінних казанів VI ст. до н. е., знайдених на території лі- состепової Скіфії Table 2. Results of the elemental composition of the metal of thin-walled cauldrons of the 6th century ВС, found on the territory of Forest-Steppe Scythia Пам’ятка Більське городище1 Випадкова знахідка. Фонди Історико-культурного заповідника «Більськ» інв. № КВ796 А505 Курган Реп’яховата Могила, гробниця 22 Фонди ІА НАНУ, колекція № 857 Курган 1, впускне по- ховання. Круглик3, Колекція ДЕ, інв. № 2327-7 Зразок, № ана- лізу 1. Ат- таш 1, кільце 2. Ат- таш 1, за- клепка 3. Ат- таш 1, стінка 4. Ат- таш 2, плас- тина 5. Ат- таш 2, заклеп- ка 6. Кор- пус ка- зана 7. Кор- пус ка- зана 28273. Кор- пус ка- зана 28274. Ручка каза- на 28275. Ручка каза- на Кор- пус каза- на Ручка каза- на Cu 92,615 95,817 89,506 64,988 89,234 97,379 98,418 основа основа основа 99,09 88,95 Sn 0,040 0,101 0,016 — 0,077 0,035 0,015 0,18 0,04 0,8 0,76 — Pb 1,272 0,490 — 14,862 1,870 — 0,011 0,02 15,0 2,5 — 10,89 Zn — — — 0,086 — — — — — — — — Bi 0,068 — — 2,454 — — — — 0,001 0,015 — — Ag 0,010 0,008 — — — — 0,05 0,03 0,007 0,009 — — Sb — — — — — — — 0,006 0,003 0,015 — — As 0,068 — — — <0,118 — — 0,08 0,2 0,4 — — Fe 0,877 1,177 0,732 0,669 1,080 0,333 — 0,02 0,15 0,02 0,12 0,15 Ni — — 0,037 — — — — 0,03 0,05 0,015 — — Co — 0,018 — — 0,020 — — 0,002 0,008 0,007 — — Сr — — — — — — — ? ? ? 0,02 0,01 Au — — — — — — — 0,001 0,001 0,001 — — Mn — — — — — — — — — — 0,01 — Джерело Публікується вперше Ольговський 1987, Ольговський 1987, с. 80-81, табл. б/н. с. 80-81, табл. б/н. Смирнова 1993, с. 110, табл. 1. Примітки. 1 Аналіз здійснено в Інституті прикладної фізики НАН України, Суми. 2 Аналіз здійснено в Інституті археології НАН України, Київ. 3 Аналіз здійснено у відділі науково-технічної експертизи Державного Ермітажу, Санкт-Петербург. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4120 го виробничого центру і для більш ранніх, ко- ваних тонкостінних казанів ранньоскіфського часу з території Українського лісостепу. Стає зрозумілим, що, скоріше за все, саме кавказькі майстри, певно, на замовлення виго- товляли принаймні два види кованих казанів, при оформленні ручок яких лише запозичали відомі передньоазіатські ідеї або до виробни- чого процесу долучали іноземних ремісників, знайомих із технікою виготовлення фігурних накладок із вертикальним кільцем. Таким чином, більський та реп’яхува- тівський атташі не могли бути виготовлені в урартських центрах перш за все через різницю у складі металу. Урартські бронзові сплави де- монструють інші відсоткові показники зі зна- чною перевагою у кількості, насамперед оло- ва, яке імпортувалось у зливках, наявністю зна- чного відсотка цинку; в урартських бронзових предметах зазвичай трапляються високолего- вані сплави, у яких, крім олова, присутні арсен, сурма, свинець і цинк, імовірно, використову- валися місцеві родовища міді, руда якої місти- ла арсен, сурму, а також свинцево-цинкові руди (Ankner 2010, S. 53-55)19. Датування комплексу. Матусівський казан було знайдено у впускному похованні, дату яко- го частина науковців відносить до другої поло- вини — кінця VII ст. до н. е. (Медведская 1992, с. 89, 92; Дараган 2010, с. 197 та ін.), інша — пропонує датувати комплекс у межах початку або ширше — першої половини VI ст. до н. е. (Бруя- ко 2005, с. 231, 236, 245; Бессонова, Бруяко, Алп 2019, с. 251; Махортых, Котова 2021, с. 70 та ін.). Останнім часом деякі дослідники відносять його навіть до другої чверті цього століття (Кузнецо- ва 2017, с. 107; Махортых 2019, с. 356 та ін.), що більше відповідає даті, запропонованій дослід- никами кургану (Ильинская, Мозолевский, Тере- ножкин 1980, с. 63; Ильинская, Тереножкин 1983, с. 240). Бронзовий тонкостінний казан із цього кур- гану за характерним профілем та литими брон- зовими ручками-накладками у вигляді стилізо- ваного птаха міг потрапити до Лісостепу не піз- ніше початку VI ст. до н. е. (Ольговський 1987, с. 83; Полін 1987, с. 26 та ін.), але, за спостере- 19 Така особливість характерна майже для всіх категорій виробів із бронзи, що походять і з інших областей Пе- редньої Азії, враховуючи і металевий посуд та ручки до нього (Hughes, Curtis, Hall 1981, р. 142 —143; Kashani, et al. 2013, р. 130, Tabl.2, 131—132; Keheyan, Lanterna 2022, р. 68, 71, 80 та ін.). женням С. Ю. Монахова, глиняний глек грець- кого виробництва з того самого поховання має бути датованим другою чвертю VI ст. до н. е. (Монахов 2003, с. 32). Скоріше за все, першою половиною або на- віть лише другою чвертю VI ст. до н. е. повинен датуватись і казан із Більська. Курган 1 біля с. Круглик, впускне похо- вання. Розташований неподалік села Круглик на Буковині (Середнє Подністров’я) (рис. 11). Мідний казан (ситулу) виявлено у впускно- му похованні кургану 1, дослідженому 1963 р. (Смирнова 1968, с. 14). Форма казана. За описом Г. І. Смирнової, бронзовий тулуб ситули мав конічну форму, ши- рокі плічка та циліндричну горловину, що зна- чною мірою відповідало наданому фото (1968, рис. 9: 7). Висота металевої посудини сягала 30 см, діаметр горла (вінець) становив 29,5 см, дно мало діаметр 15 см20, максимальний діаметр тулуба — 40 см (1968, с. 17-18). У подальшому на графічному рисунку казана, показаному се- ред інших речей цього поховального комплек- су в одній із наукових публікацій Г. І. Смирно- вої (1993) помітні певні відмінності порівняно з першою публікацією. Згідно з наданим ри- сунком, казан (ситула) має чіткий профіль, різ- ко виражене ребро та відхилені назовні вінця, також передане потовщення їхнього краю вна- слідок підгину металевого листа (1993, с. 109, рис. 4: 9, с. 110). Рисунок того самого артефак- ту, наведений у статті О. Ю. Логінової, справ- ляє дещо інше враження (2016, с. 143-144, 145, рис. 3: 4): відсутнє чітке ребро, казан має більш згладжений силует, майже вертикальні він- ця, на реконструйованій формі предмета пока- зано місця кріплення атташів21. У цілому, на нашу думку, згідно з рисунками дослідниць, ка- зан (ситула) з Круглика (рис. 12: 3a—b), незва- жаючи на погане збереження, цілком зіставний із реп’яхуватівським екземпляром (рис. 12: 2a). Обидва предмети майже однієї висоти (30,6 см для Круглика і 33 см для Реп’яхуватої Могили), мають витягнуті пропорції (відношення висоти до максимальної ширини тулуба), однакову ви- соту вінець, подібний профіль корпусу, невисо- 20 Найімовірніше, йдеться про діаметр кільцевого піддона (І. Ш.) 21 Такий абрис предмету більше відповідає зовнішньому вигляду артефакту за фото з фондів Державного Ерміта- жу (Санкт-Петербург): http://collections.hermitage.ru/ entity/OBJECT/2975498page=2&fund=12&fundcoll=1261 500670&index=96. [Дата звернення18.02.2023]. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 121 кий кільцевий піддон та виготовлені з цільного листа металу (рис. 12: 2а, 3а — b). Казан із Більська не лише відрізняється від обох зразків значно меншою висотою (25 см), але й профілем корпусу (рис. 12: 1а). До того ж казан (ситула) з Круглика має вінця значно мен- шого (29 см)22 діаметра (Логинова 2016, с. 143), ніж у більському та реп’яхуватівському зраз- ках (рис. 12: 1а—3а). Водночас, на відміну від реп’яхуватівського, вінця більського та кругли- ківського казанів (рис. 12 :1а, 3а) майже верти- кальні (Смирнова 1968, рис. 9: 7; Логинова 2016, с. 145, рис. 3: 4). Атташі. Збереглись фрагментарно, проте дають певне уявлення про зовнішній вигляд і місце кріплення до корпусу казана. На від- міну від зразків із Матусова та Більська, ат- таші з Круглика були розташовані на корпусі (плічках) казана (рис. 12: 3). Загальні розмі- ри одного з атташів, за його графічною ре- конструкцією, становили 10,2 см, у довжину, діаметр заклепки — 0,6 см, інший атташ збе- рігся гірше, тому його параметри встановити складно, проте розміри одного уламка кри- ла — 4,4 см та діаметр однієї із заклепок — 0,5 см (Логинова 2016, с. 144) указують на те, що накладки були майже однаковими. До- вжина розмаху крил (10,2 см) також збіга- ється з матусівським зразком (10,6—11 см), що співвідноситься із загальними розмірами обох посудин. Походження. Свого часу в пошуках анало- гій бронзовій ситулі з кургану 1 біля с. Кру- глик, Г. І. Смирнова звернула увагу на те, що предмет не має стосунку до металевих речей скіфських типів, не відомий серед грецького металевого посуду, не має аналогів «серед єв- ропейських та італійських комплексів галь- штатського періоду» (1968, с. 18), що навело дослідницю на думку про можливість виготов- лення ситули в якомусь іншому виробничому центрі. Вирішити проблему допомогло ви- вчення складу металу предмета. За результа- тами спектрального аналізу23 зразків, узятих із різних частин казана (корпус та ручка), зро- зуміло, що він виготовлений майже з чистої 22 За даними Г. І. Смирнової (1968), висота посудини — 30 см, діаметр вінець — 29,5 см. 23 Така особливість характерна майже для всіх категорій виробів із бронзи, що походять і з інших областей. Передньої Азії, враховуючи і металевий посуд та руч- ки до нього (Hughes, Curtis, Hall 1981, р. 142 —143; Kashani, et al. 2013, р. 130, Tabl.2, 131—132; Keheyan, Lanterna 2022, р. 68, 71, 80 та ін.). міді, а накладні фігурні пластини були відли- ті з бронзи зі значною кількістю (10 %) свин- цю, подібно до більського та матусівсько- го екземплярів. На близькість складу металу казанів із Реп’яхуватої Могили та Кругли- ка науковці вже звертали увагу, підкреслюю- чи можливість їх віднесення до єдиного, цен- тральнокавказького виробничого центру (Ло- гинова 2016, с. 144). Результати РФА-аналізу більського казана дають можливість припус- тити, що всі три предмети виготовлені за од- ним технологічним рецептом: корпус (денце з піддоном, тулуб та вінця) зроблені з одно- го суцільного мідного листа, а накладні фігур- ні пластини (атташі) відлиті з бронзи із вміс- том свинцю від 10 до 15 %. За спостережен- нями Т. Б. Барцевої (1981), С. Я. Ольговського (1987) та О. Ю. Логінової (2016), єдиним ре- гіоном, майстри якого використовували «чис- ту мідь» та свинцево-мідний сплав, міг бути лише Центральний Кавказ, оскільки, крім ін- шого, у цьому регіоні наприкінці VIII—VI ст. до н. е. існував великий центр виробництва металевого посуду (Техов 1977, с. 73-75; 1980; Эрлих 2011, с. 512 та ін.). Бронзові атташі, скоріше за все, у кожному з окремих випадків були відлиті центральнокавказькими майстра- ми за урартськими зразками, проте з місцевої сировини за власною рецептурою сплаву, ви- користання якого на територіях Дніпровсько- го Лівобережжя зафіксовано і для казанів піз- нішого хронологічного періоду (Барцева 1981, с. 79). Датування комплексу. спочатку досліджене поховання з кургану біля с. Круглик було від- несено до другої половини VI ст. до н. е., проте пізніше дату було знижено до другої половини VII ст. до н. е. (Смирнова 1993, с. 110). На нашу думку, комплекс має бути датований першою половиною VI ст. до н. е., оскільки належить до того самого періоду, що й гробниця 2 кургану Реп’яхувата Могила. Разом із казаном, знайде- ним поряд із Більським городищем, вони утво- рюють групу металевих посудин одного хроно- логічного періоду. Висновки У відкладеннях другої половини — остан- ньої чверті VII та переважно першої половини VI ст. до н. е. у матеріальній культурі на терито- рії Більського городища, його округи та підкур- ганних поховань чітко простежується скіфська ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4122 складова, помітно відчутний скіфський фактор культурного впливу. Немає сумніву, що кочови- ки не тільки перебували в районі Більська, а й входили до різних соціальних груп місцевого населення, зокрема панівної верхівки (Shramko 2021, р. 191-192, 211). Разом із ними до Більська потрапляли й імпортні речі єгипетського та за- кавказького походження (Шрамко та ін. 2021, с. 376; Shramko, Tarasenko 2022, р. 145, fig. 2—3). Останніми роками поступово формується колек- ція виробів із кістки та металів, аналогії яким є в некрополях Північного Кавказу, перш за все в Келермеському могильнику (Shramko, Zadnikov 2017, р. 47-48, fig. 5: 6), вказуючи на один із на- прямків просування груп скіфських вершників. Випадково знайдений у заплаві Старої Ворскли мідний тонкостінний казан із фігурними наклад- ками для кріплення рухливих ручок є ще одним артефактом, що підтверджує ці припущення. За зовнішнім виглядом він відрізняється від інших подібних артефактів і поки що не має точних аналогів. Проте високі вінця та ймовір- на наявність низького піддона може вказувати на виробничу традицію кавказьких майстрів. Водночас оформлення фігурних накладок у ви- гляді стилізованого птаха з розгорнутими кри- лами, безумовно, вказує на передньоазійську (урартську) культурну традицію. Показовою є техніка виготовлення атташів із перпендику- лярно розташованим відлитим окремо кільцем, яку використовували урартські ливарники, що, на перший погляд, могло б указувати на урарт- ський імпорт. Ясність вносять результати спек- трального аналізу. За елементним складом ме- талу кожен із трьох відомих на сьогодні казанів із подібними ручками-атташами, знайдених на території Українського лісостепу, має мідний корпус та бронзові ручки із значним вмістом свинцю (від 10 до 15 %), що вказує на можли- вість їх виготовлення в майстернях, розташова- них на південних схилах Гірського Кавказу, де наприкінці VIII—VI ст. до н. е. існували знач- ні виробничі центри з виготовлення металево- го посуду різних видів. Саме майстри цього ре- гіону працювали з «чистою міддю» та свинцем як штучного додатку до мідної основи. Оскіль- ки урартські та інші передньоазіатські май- стри для покращення властивостей бронз ви- користовували високолеговані сплави та майже не виготовляли речі із свинцевистих бронз, то можна погодитись із думкою металознавців, за спостереженнями яких за скіфських часів предмети з такого металу могли бути виготов- лені лише на Центральному Кавказі. У нашому випадку атташі на казанах були відлиті за міс- цевою рецептурою, але за урартськими зразка- ми. Виходячи з археологічного контексту та ре- зультатів спектрального аналізу металу тон- костінних казанів ранньоскіфського часу, зна- йдених на території Лісостепової Скіфії (Біль- ське городище, курган Реп’яхувата Могила біля с. Матусів та курган 1, біля с. Круглик), мож- на дійти висновку, що всі вони були виготов- лені в першій половині VI ст. до н. е. в одному з центральнокавказьких виробничих центрів на замовлення та за смаком кочової верхівки. Не можна виключати й можливості роботи урарт- ських майстрів в одному з таких виробничих центрів. Якщо наші спостереження правиль- ні, то в подальшому на території лісостепової Скіфії кількість тонкостінних казанів, знайде- них випадково або при розкопках, буде збіль- шуватись. Подяка Автор висловлює подяку директорові ІКЗ «Більськ» І. І. Коросту, головному зберігаче- ві фондів О. М. Шапорді за дозвіл опублікувати рідкісний артефакт із нових надходжень, спів- робітникові Інституту прикладної фізики НАН України, к.ф-м.н. О. М. Бугаю за здійснення РФА-аналізу і наукову консультацію при обробці отриманих результатів, завідувачеві сектора нау- кових фондів відділу Археологічний музей Інсти- туту археології НАН України, к. і. н. Н. О. Сон, співробітникам Ю. М. Ходукіній та к. і. н. Л. В. Мироненко за допомогу в роботі з фондами, нау- ковцям к. г-г. н. А. С. Кушніру (Інститут географії НАН України), к. і. н. С. В. Діденку (Національ- ний музей історії України) та Phd. E. Лехнхартдту (Фрає університет, Берлін) за консультацію та до- помогу в підготовці статті. Барцева, Т. Б. 1981. Цветная металлообработка скифского времени. Лесостепное Днепровское Левобере- жье. Москва: Наука. Бессонова, С. С., Бруяко, И. В., Алп, Н. 2019. Пара бронзовых ножей из музея г. Карс. Stratum Plus, 3, с. 221- 266. Бочкарев, В. С. 2010. Культурогенез и древнее мета- ллопроизводство Восточной Европы. Санкт-Петербург: Инфо-Ол. Бруяко, И. В. 2005. Ранние кочевники в Европе. X—V вв. до н. э. Кишинев: Высшая антропологическая школа. Гошко, Т. Ю., Агапов, С. О., Отрощенко, В. В. 2018. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 123 Металеві казани з Великого Степу за доби пізньої бронзи. Київ: ІА НАН України, Дараган, М. Н. 2010. О датировке амфоры из погребе- ния № 2 Репяховатой могилы. Античный мир и археоло- гия, 14, с. 175-202. Дараган, М. Н. 2011. Начало раннего железного века в Днепровской Правобережной Лесостепи. Киев: ТОВ «КНТ». Задніков, С. А. 2014. Античний керамічний імпорт на Більському городищі скіфського часу. Автореферат дис- ертації к. і. н. ІА НАНУ. Ильинская, В. А., Мозолевский, Б. Н., Тереножкин, А. И. 1980. Курганы VI в. до н. э. у с. Матусов. В: Тере- ножкин А. И. (отв. ред.). Скифия и Кавказ. Киев: Наукова думка, с. 31-63. Ильинская, В. А., Тереножкин, А. И. 1983. Скифия VII—IV вв. до н.э. Киев: Наукова думка. Крупнов, Е. И. 1960. Древняя история Северного Кав- каза. Москва: Издательство Академии Наук СССР. Кузнецова, Т. М. 2017. О времени сооружения кур- гана «Репяховатая Могила». Российская археология, 2, с. 100-114. Логинова, Е. Ю. 2016, Урартский (?) сосуд из раско- пок Н. И. Веселовского на Кубани. В: Балахванцев, А., Кулланда, С. (отв. ред.). Кавказ и степь на рубеже по- здней бронзы-раннего железа. Материалы международ- ной научной конференции, посвященной памяти Марии Николаевны Погребовой 25—27 апреля 2016 года. Мо- сква, с. 141-148. Махортых, С. В. 2019. Каменные блюда VII—VI вв. до н. э. из скифских памятников Лесостепного Поднепро- вья. В: Хабдулина, М. К. (ред.). Маргулановские чтения – 2019. Материалы Международной археологической на- учно-практической конференции, посвященной 95-летию со дня рождения выдающегося казахстанского археолога К. А. Акишева. Нур-Султан: Globus, с. 346-359. Махортых, С. В., Котова, Н. С. 2021. «Киммеро- скифские» древности из Центральной Анатолии. Восток (ORIENTS), 6, с. 54-77. Медведская, И. Н. 1992. Периодизация скифской арха- ики и Древний Восток. Российская археология, 3, с. 86-107. Минасян, Р. С. 1991. Техника обработки бронз кобан- ской и колхидской культур. Археологический сборник Го- сударственного Эрмитажа, 31, с. 5-14. Минасян, Р. С. 2014. Металлообработка в древнос- ти и средневековье. Санкт-Петербург: издательство Го- сударственного Эрмитажа. Монахов, С. Ю. 2003. Греческие амфоры в Причерно- морье: типология амфор ведущих центров-экспортеров товаров в керамической таре. Москва; Саратов: Кимме- рида, Саратовский университет. Ольговський, С. Я. 1987. Бронзовий казан з Реп’яховатої могили з Черкащини. Археологія, 58, с. 78-83. Петренко, В. Г. 2006. Краснознаменский могильник. Элитные курганы раннескифской эпохи на Северном Кав- казе. Москва; Берлин; Бордо: Палеограф. Пиотровский, Б. Б. 1950. Кармир-блур I. Результаты работ археологической экспедиции Института исто- рии Академии наук Армянской ССР и Государственного Эрмитажа 1939—1949 годов. Ереван. Издательство Ака- демии наук Армянской ССР. Пиотровский, Б. Б. 1959. Ванское царство (Урарту). Москва: Книга по требованию. Пиотровский, Б. Б. 1970. Кармир-блур. Альбом. Ле- нинград: Аврора. Полин, С. В. 1987. Хронологія ранньоскіфських па- м’яток. Археологія, 59, с. 17-36. Пьянков, А. В. 2006. Комплекс кургана 7 могиль- ника Циплиевский Кут как новое свидетельство этнокультурных связей населения Северо-Западного Кавказа в раннескифскую эпоху. В: Копылов, В. П. (отв. ред.). Международные отношения в бассейне Черного моря в скифо-античное время. Ростов-на-Дону, б/в, с. 27- 29. Смирнова, Г. И. 1968. Раскопки курганов у сёл Кру- глик и Долиняны на Буковине. Археологический сборник Государственного Эрмитажа, 10, с. 14-27. Смирнова, Г. И. 1993. Памятник Среднего Поднестро- вья в хронологической схеме раннескифской культуры. Российская археология, 2, с. 101-118. Сорокіна, Л. Ю., Дорошкевич, С. П., Кушнір, А. С. 2014. Давні та сучасні ландшафти Більського городища як середовище існування людини. Український геогра- фічний журнал, 3, с. 25-33. Сорочяну, Т., Сава, Е. 2020. Металлические сосуды между Карпатами и Западным Алтаем в эпоху бронзы и раннего железного века. I—II. Серия: Tyragetia Interna- tional, т. II. Chișinău: Muzeul Național de Istorie a Moldovei. Техов, Б. В. 1977. Центральный Кавказ в XVI—X вв. до н.э. Москва: Наука. Техов, Б. В. 1980. Скифы и материальная культура Центрального Кавказа в VII—VI вв. до н. э. В: Теренож- кин, А. И. (ред.). Скифия и Кавказ. Киев: Наукова думка, с. 219-257 . Шрамко, И. Б., Снитко, И. А., Задников, С. А., Маля- ревская, А. А. 2021. Усадьба раннескифского времени с Западного Бельска. Stratum Plus, 3, с. 357-397. Эрлих, В. Р. 2011. Бронзовые ситулы из элитных по- гребений Кавказа как пример внутрикавказской комму- никации (к вопросу о центре производства и верхней дате бытования). В: Вахтина, М. Ю. и др. (ред.). Боспорский феномен. Население, языки, контакты. Материалы меж- дународной научной конференции (Санкт-Петербург, 22—25 ноября 2011 г.). Санкт-Петербург: Нестор-Исто- рия, с. 505-513. Ankner, D. 2010. Urartische Achsnagel, Urartische ku- peerelegierungen zur analytic korrodierter “bronzen”.Jahr- buch des Römisch-Germanischen Zentralmuseums, 57, S. 33- 61. Barnett, R. D. 1950. The Excavations of the British Muzeum at Toprak Kale Near Van. Iraq. 1.Vol. 12, p. 1-43. Barnett, R. D., Gokce, N. 1953. The Find of Urartian Bronzes at Altin Tepe, Near Erzincan. Anatolian Studies. Vol. III p. 121-129. Dezső, T., Niederreiter, Z., Bodnár, C. 2021. Urartian brons. A Preliminary Report on a Looted Hoard of Urarṭian Bronzes. Budapest. Eötvös University Press. Hughes, M. J., Curtis, J. E., Hall, E. T. 1981. Analyses of Some Urartian Bronzes. Anatolian Studies, 31, p. 141-145. Kashani, P., Nadooshan, F. K. Samghabadi, R. Sh., Azar, P. A., Oliaiy, P. 2013. Pixe Analysis on Urartian Bronze Arm- ors and Harnesses in the Reza Abbassi Museum, Iran. Mediter- ranean Arhaeology and Archaeometry, 1, Vol. 13, p. 127-133. Keheyan, Y., Lanterna, G. 2022. Scanning Electron Mi- croscopy and Energy Dispersive Spectrometry Analyses of Ancient Bronze Artefacts of the Urartian Period from Yeghe- ghnadzor Region, Armenia. Journal of Microscopy, 285, р. 68-84. Muscarella, О. W. 1962. The Oriental Origin of Siren Cauldron Attachments. Hesperia, XXXI, 4, p. 317-329. Muscarella, О. W. 1968. Winged Bull Cauldron Attach- ments from Iran. In: Metropolitan Museum Journal, 1, p. 7-18. Shramko, I. B. 2021. Bilsk (Belsk) City-Site – the Larg- est Fortified Settlement of Scythia. Ancient West & East, 20, р. 171-218. Shramko, I. B., Tarasenko, M. 2022. Egyptian Imports of 6th Century BС in the Materials of Forest-Steppe Scythia. Сходознавство, 89, p. 139-180. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4124 Іryna B. Shramko PhD, Associate Professor of the Department of Historiography, Source Studies and Archaeology, Director of the Archaeological Museum of the V. N. Karazin Kharkiv National University, ORCID: 0000-0003-1009-9262, i.b.shramko@karazin.ua. COPPER WROUGHT CAULDRON OF THE EARLY SCYTHIAN PERIOD FROM THE VICINITY OF BILSK FORTIFIED HILLFORT In the article, for the first time, data on the accidental discovery of a thin-walled copper cauldron in the floodplain of the Stara Vorskla River (Left Bank Dnipro Forest-Steppe), in the nearest district of Bilsk fortified hillfort, are introduced into scientific circulation. On the basis of morphological and X-ray fluorescence analyses of the object, its place among other few similar finds in the territory of Forest-Steppe Scythia is shown, the connection with the Central Caucasian production centers, as well as the influence of Urartian art in the design of handles, are traced. Previously, the item was assigned to the first half of the 6th century BC. The rare artefact could have reached the left bank of the Dnipro with the nomads advancing to the Ukrainian forest-steppe through the Caucasus. The cauldron found differs in appearance from other similar artefacts and hasn’t had any exact analogues yet. However, the high rims and the probable presence of a low pallet may indicate a production tradition of Caucasian craftsmen. At the same time, the design of the figured overlays for fastening the handles in the shape of a stylised bird with spread wings definitely points to the Urartian (East Asian) cultural tradition. The technique of making cauldron attachments, with a perpendicularly placed, separately cast ring, used by Urartian foundries is indicative, which, at first glance, could suggest an Urartian import. Clarity is provided by the results of spectral analyses. According to the elemental composition of the metal, each of the three cauldrons known today with similar handle attachments, found in the territories of the Ukrainian forest-steppe, has a copper body and bronze handles with a significant content of lead (from 10 to 15%), which indicates the possibility of their manufacture in work- shops, located on the southern slopes of the Caucasus Mountains, where at the end of the 8th—6th centuries BC there was a large centre for the production of various types of metal utensils. In our case, the attachments on the cauldrons were cast according to the local recipe, but based on Urartian prototypes. Based on the archaeological context and the results of RFA analyses of the metal of thin-walled cauldrons of the Early Scythian period, found in the territory of Forest-Steppe Scythia (Bilsk, Repiakhuvata Mohyla and Kruhlyk), it can be concluded that all of them were made in the first half of the 6th century BC in one of the Central Caucasian production centres by order and according to the taste of the nomadic elite. The possibility of Urartian craftsmen working in one of these production centres cannot be eliminated. K e y w o r d s: the Dnipro River left bank forest-steppe, Bilsk fortified hillfort, first half of the 6th century BC, copper thin-wal- led cauldron, bronze cauldron attachments, Central Caucasian production, Urartian cultural influence. References Bartseva, T. B. 1981. Tsvetnaia metalloobrabotka skifskogo vremeni. Lesostepnoe Dneprovskoe Levoberezhe. Moscow: Nauka. Bessonova, S. S., Bruiako, I. V., Alp, N. 2019. Para bronzovykh nozhei iz muzeia g. Kars. Stratum Plus, 3, p. 221-266. Bochkarev, V. S. 2010. Kulturogenez i drevnee metalloproizvodstvo Vostochnoi Evropy. Sankt-Peterburg: Info-Ol. Bruiako, I. V. 2005. Rannie kochevniki v Evrope. X—V vv. do n. e. Kishinev: Vysshaia antropologicheskaia shkola. Hoshko, T. Yu., Ahapov, S. O., Otroshchenko, V. V. 2018. Metalevi kazany z Velykoho Stepu za doby piznoi bronzy. Kyiv: IA NAN Ukrainy. Daragan, M. N. 2010. O datirovke amfory iz pogrebeniia No. 2 Repiakhovatoi mogily. Antichnyi mir i arkheologiia, 14, p. 175- 202. Daragan, M. N. 2011. Nachalo rannego zheleznogo veka v Dneprovskoi Pravoberezhnoi Lesostepi. Kyiv: TOV “KNT”. Zadnikov, S. A. 2014. Antychnyi keramichnyi import na Bilskomu horodyshchi skifskoho chasu. Abstract of thesis of the candi- date of historical sciences, Institute of Archeology of the National Academy of Sciences of Ukraine. Ilinskaia, V. A., Mozolevskii, B. N., Terenozhkin, A. I. 1980. Kurgany VI v. do n. e. u s. Matusov. In: Terenozhkin, A. I. (ed.), Skifiya i Kavkaz, Kyiv: Naukova dumka, p. 31-63. Ilinskaia, V. A., Terenozhkin, A. I. 1983. Skifiia VII—IV vv. do n. e. Kyiv: Naukova dumka. Krupnov, E. I. 1960. Drevniaia istoriia Severnogo Kavkaza. Moskva: Izdatelstvo Akademii Nauk SSSR. Kuznetsova, T. M. 2017. O vremeni sooruzheniia kurgana “Repiakhovataia Mogyla”. Rossiiskaia arkheologiia, 2, p. 100-114. Loginova, E. Yu. 2016, Urartskii (?) sosud iz raskopok N. I. Veselovskogo na Kubani. In: Balahvantsev, A., Kullanda, S.(eds.), Kavkaz i step na rubezhe pozdnei bronzy-rannego zheleza. Materialy mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii, posviaschennoi pamiati Marii Nikolaevny Pogrebovoi 25— 27 aprelia 2016 goda. Moskva, p. 141-148. Shramko, I. B., Zadnikov, S. A. 2017. Rich Grave of Ear- ly Scythian Period at Bilsk Necropolis Skorobor. Ukrainian archaeology 2016, р. 47-53. Shramko, I. B., Zadnikov, S. A. 2021. The Bilsk Fortified Settlement and the Hallstatt World. Śląskie Sprawozdania Archeologiczne, 63 (2021), р. 123-148. Urartu: A Metalworking Center in the First Millennium B.C.E. 1991, Jerusalem: Israel Museum. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4 125 Makhortykh, S. V. 2019. Kamennye bliuda VII—VI vv. do n. e. iz skifskikh pamiatnikov Lesostepnogo Podneprovia. In: Khab- dulina, M. K. (ed.). Margulanovskie chteniia – 2019. Materialy Mezhdunarodnoi arkheologicheskoi nauchno-prakticheskoi konferentsii, posviaschennoi 95-letiiu so dnia rozhdeniia vydaiuschegosia kazakhstanskogo arkheologa K. A. Akisheva. Nur-Sultan: Globus, p. 346-359. Makhortykh, S. V., Kotova, N. S. 2021. “Kimmero-skifskie” drevnosti iz Tsentralnoi Anatolii. Vostok (ORIENTS), 6, p. 54-77. Medvedskaia, I. N. 1992. Periodizatsiia skifskoi arkhaiki i Drevnii Vostok. Rossiiskaia arkheologiia, 3, p. 86-107. Minasian, R. S. 1991. Tekhnika obrabotki bronz kobanskoi i kolkhidskoi kultur. Arkheologicheskii sbornik Gosudarstvennogo Ermitazha. 31, p. 5-14. Minasyan, R. S. 2014. Metalloobrabotka v drevnosti i srednevekovie. Sankt-Peterburg: Izdatelstvo Gosudarstvennogo Ermitazha. Monakhov, S. Yu. 2003. Grecheskie amfory v Prichernomore: tipologiia amfor veduschikh tsentrov-eksporterov tovarov v keramicheskoi tare. Moskva; Saratov: Kimmerida, Saratovskiy universitet. Olhovskyi, S. Ya. 1987. Bronzovyi kazan z Repiakhovatoi mohyly z Cherkashchyny. Arheologia, 58, p. 78-83. Petrenko, V. G. 2006. Krasnoznamenskii mogilnik. Elitnye kurgany ranneskifskoi epokhi na Severnom Kavkaze. Moskva; Berlin; Bordo: Paleograf. Piotrovskii, B. B. 1950. Karmir-blur I. Rezultaty rabot arheologicheskoi ekspeditsii Instituta istorii Akademii nauk Armyanskoi SSR i Gosudarstvennogo Ermitazha 1939—1949 godov. Erevan: Izdatelstvo Akademii nauk Armyanskoy SSR. Piotrovskii, B. B. 1959. Vanskoe tsarstvo (Urartu). Moskva: Kniga po trebovaniiu. Piotrovskiy, B. B. 1970. Karmir-blur. Albom. Leningrad: Avrora. Polyn, S. V. 1987. Khronolohiia rannoskifskykh pamiatok. Arheologia, 59, p. 17-36. Piankov, A. V. 2006. Kompleks kurgana 7 mogilnika Tsiplievskii Kut kak novoe svidetelstvo etnokulturnykh sviazei naseleniia Severo-Zapadnogo Kavkaza v ranneskifskuiu epohu. In: Kopylov V. P. (ed.). Mezhdunarodnye otnosheniia v basseine Chernogo moria v skifo-antichnoe vremia. Rostov-na-Donu, b/v, p. 27-29. Smirnova, G. I. 1968. Raskopki kurganov u sel Kruglik i Doliniany na Bukovine. Arkheologicheskii sbornik Gosudarstvennogo Ermitazha. 10, p. 14-27. Smirnova, G. I. 1993. Pamiatnik Srednego Podnestrovia v khronologicheskoi skheme ranneskifskoi kultury. Rossiiskaia arkheologiia, 2, p. 101-118. Sorokina, L. Yu., Doroshkevych, S. P., Kushnir, A. S. 2014. Davni ta suchasni landshafty Bilskoho horodyshcha yak sere- dovyshche isnuvannia liudyny. Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal, 3, р. 25-33. Soruchanu, T., Sava, E. 2020. Metallicheskie sosudy mezhdu Karpatami i Zapadnym Altaem v epokhu bronzy i rannego zheleznogo veka. I—II. Seriya “Tyragetia International”, vol. II. Chișinău: Muzeul Național de Istorie a Moldovei. Tekhov, B. V. 1977. Tsentralnyi Kavkaz v XVI—X vv. do n.e. Moscow: Nauka. Tekhov, B. V. 1980. Skify i materialnaia kultura Tsentralnogo Kavkaza v VII—VI vv. do n.e. In: Terenozhkin, A. I. (ed.). Skifiia i Kavkaz. Kyiv: Naukova dumka, p. 219-257. Shramko, I. B., Snitko, I. A., Zadnikov, S. A., Maliarevskaia, A. A. 2021, Usadba ranneskifskogo vremeni s Zapadnogo Belska. Stratum Plus, 3, p. 357-397. Erlikh, V. R. 2011. Bronzovye situly iz elitnykh pogrebenii Kavkaza kak primer vnutrikavkazskoi kommunikatsii (k voprosu o tsentre proizvodstva i verhnei date bytovaniia). In: Vakhtina, M. Yu. i dr. (ed.). Bosporskii fenomen. Naselenie, yazyki, kontakty. Materialy mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii (Sankt-Peterburg, 22—25 noiabria 2011 g.). Sankt-Peterburg: Nestor-Istoriia, p. 505-513. Ankner, D. 2010. Urartische Achsnagel, Urartische kupeerelegierungen zur analytic korrodierter “bronzen”. Jahrbuch des Rö- misch-Germanischen Zentralmuseums, 57, S. 33-61. Barnett, R. D. 1950. The Excavations of the British Muzeum at Toprak Kale Near Van. Iraq, 1, Vol. 12, p. 1-43 Barnett, R. D., Gokce, N. 1953.The Find of Urartian Bronzes at Altin Tepe, Near Erzincan. Anatolian Studies, III, p. 121-129. Dezső, T., Niederreiter, Z., Bodnár, C. 2021. Urartian brons. A Preliminary Report on a Looted Hoard of Urarṭian Bronzes. Bu- dapest. Eötvös University Press. Hughes, M. J., Curtis, J. E., Hall, E. T. 1981. Analyses of Some Urartian Bronzes. Anatolian Studies, 31, p. 141—145. Kashani, P., Nadooshan, F. K. Samghabadi, R. Sh., Azar, P. A., Oliaiy, P. 2013. Pixe Analysis on Urartian Bronze Armors and Harnesses in the Reza Abbassi Museum, Iran. Mediterranean Arhaeology and Archaeometry, 1, Vol. 13, p. 127-133. Keheyan, Y., Lanterna, G. 2022. Scanning Electron Microscopy and Energy Dispersive Spectrometry Analyses of Ancient Bronze Artefacts of the Urartian Period from Yegheghnadzor Region, Armenia. Journal of Microscopy, 285, р. 68-84. Muscarella, О. W. 1962. The Oriental Origin of Siren Cauldron Attachments. Hesperia, XXXI, 4, p. 317-329. Muscarella, О. W. 1968. Winged Bull Cauldron Attachments from Iran. In: Metropolitan Museum Journal, 1, p. 7-18 Shramko, I. 2021. Bilsk (Belsk) City-Site – the Largest Fortified Settlement of Scythia. Ancient West & East, 20, р. 171-218. Shramko, I., Tarasenko, M. 2022. Egyptian Imports of 6th Century BС in the Materials of Forest-Steppe Scythia. Oriental Studies, 89, p. 139-180. Shramko, I. , Zadnikov, S. A. 2017. Rich Grave of Early Scythian Period at Bilsk Necropolis Skorobor. Ukrainian archaeology 2016, р. 47-53. Shramko I., Zadnikov S. A. 2021. The Bilsk Fortified Settlement and the Hallstatt World. Śląskie Sprawozdania Archeologiczne, 63 (2021), р. 123-148. Urartu: A Metalworking Center in the First Millennium B.C.E. 1991, Jerusalem: Israel Museum. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 4126 Дискусiї УДК: 904.5(477.65+479)"636/637" https://doi.org/10.15407/arheologia2003.04.126 * PhD student at the National University of Kyiv-Mohyla Academy, the Department of Archaeology, ORCID 0000- 0002-8473-9165, mykyta.ivanov@ukma.edu.ua © M. S. IVANOV* 2023 REASSESSMENT OF MAIKOP CULTURE INFLUENCES ON THE COMMUNITIES OF THE NORTHERN PONTIC REGION: CASE STUDY OF THE BURIAL CHECHELIIVKA 3/1 The reinterpretation of a vessel from the previous excavations which was beleived to be of the Maikop culture inspired the author to revise artefacts of the Maikop culture and their imitations in the Ukrainian steppe. As a result, it was concluded that the scale of the Maikop culture’s influence on the Steppe communities is overestimated. K e y w o r d s: Caucasus, Late Eneolithic, Trypillia, Maikop, pottery, dagger, shaft-hole axe. Introduction In 1981, archaeologist N. M. Bokii excavated a kurgan burial containing a fine biconical vessel. The finding drew the attention of A. L. Nechytailo, who mentioned it in her paper in 1984 (Нечитайло 1984) investigating the examples of Maikop pottery located in the North Pontic steppe. Since then, the vessel has been attributed to Maikop culture and appeared in works by Yu. Ya. Rassamakin (Рассамакин 2000, с. 158) and V. O. Dergachev (Dergaciov 2021, p. 251) as evidence of the Maikop influence on the steppe communities. In May 2023, the author of the current paper visited the Kirovohrad Regional Museum of Local His- tory and had the opportunity to examine the vessel de visu and take photos. In the author’s opinion, the vessel belongs to the late phase of the Trypillia culture rather than to the Maikop culture. The question of cultural interactions between the prehistoric people of modern Ukraine and the Northern Caucasus was raised in 1881 during the 5th Archaeological Congress. Among the events of the Congress, there can be find a discussion on the topic of “the comparison between the artefacts found within the tombs of Caucasus and some artefacts found in the kurgans of the Dnipro valley” (Уварова 1887, с. IV). The more distinct thesis about contacts between the people of the Caucasus and the people of the Catacomb culture was expressed almost 35 years later in 1914 by V. O. Gorodtsov (Городцов 1915, с. 160). In the middle of the 20th century, V. O. Gorodtsov’s studies were continued by T. B. Popova (Попова 1955) and O. M. Melikhov (Мелихов 1960), who provided new arguments in favour of contacts between Catacomb and Northern Caucasian cultures. Also, in the 1930s, a famous scholar of prehistoric metallurgy, O. O. Iessen (Иессен 1935) joined the discussion. While analysing the “imported” items of Caucasian origin, the scholar supposed that the main motivation for establishing contacts between two distant regions was the development of prehistoric metallurgy. Desiring to exchange metal goods, raw materials, and technology, prehistoric metallurgists travelled for long distances and, in such a way, spread their culture. A similar idea can be found in the paper written by an archaeologist from Odesa O. M. Melikhov, who stressed the prominent role of Caucasian metallurgy and Northern Pontic steppe animal husbandry in the initiation of cross-regional communication (Мелихов 1960, с. 39). I. I. Artemenko insisted on the Caucasian In memoriam of my friend Yevhenii Osiievskyi — a talented young anthropologist who died while defending Ukraine from Russian occupants in May 2023.
id	arheologia-com-ua-article-365
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:05:21Z
publishDate	2023
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/6a/074241ec7a1c0b9c919ff211c6b4a06a.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-3652023-12-22T16:40:24Z Мідний кований казан ранньоскіфського часу з округи Більського городища Copper Wrought Cauldron of the Early Scythian Period from the Vicinity of Bilsk Fortified Hillfort Shramko, І. B. the Dnipro River left bank forest-steppe, Bilsk fortified hillfort, first half of the 6th century BC, copper thin-wal-led cauldron, bronze cauldron attachments, Central Caucasian production, Urartian cultural influence Дніпровське лісостепове Лівобережжя, Більське городище, перша половина VI ст. до н. е., мідний тонкостінний казан, бронзові атташі, центральнокавказьке виробництво, урартський культурний вплив У статті вперше в науковий обіг уведено дані про випадкову знахідку мідного тонкостінного казана в заплаві р.&nbsp;Стара Ворскла, у найближчій окрузі Більського городища. На підставі морфологічного та рентгено-флуоресцентного аналізу предмета показано його місце серед інших нечисленних подібних знахідок на території Лісостепової Скіфії, простежено зв'язок із центральнокавказькими виробничими центрами, а також вплив урартського мистецтва в оформленні ручок. Попередньо виріб віднесено до першої половини VI ст.&nbsp;до н.&nbsp;е. Рідкісний артефакт міг потрапити на лівий берег Дніпра з кочовиками, які просувались до Українського лісостепу через Кавказ. In the article, for the first time, data on the accidental discovery of a thin-walled copper cauldron in the floodplain of the Stara Vorskla River (Left Bank Dnipro Forest-Steppe), in the nearest district of Bilsk fortified hillfort, are introduced into scientific circulation. On the basis of morphological and X-ray fluorescence analyses of the object, its place among other few similar finds in the territory of Forest-Steppe Scythia is shown, the connection with the Central Caucasian production centers, as well as the influence of Urartian art in the design of handles, are traced. Previously, the item was assigned to the first half of the 6th century BC. The rare artefact could have reached the left bank of the Dnipro with the nomads advancing to the Ukrainian forest-steppe through the Caucasus.The cauldron found differs in appearance from other similar artefacts and hasn’t had any exact analogues yet. However, the high rims and the probable presence of a low pallet may indicate a production tradition of Caucasian craftsmen. At the same time, the design of the figured overlays for fastening the handles in the shape of a stylised bird with spread wings definitely points to the Urartian (East Asian) cultural tradition. The technique of making cauldron attachments, with a perpendicularly placed, separately cast ring, used by Urartian foundries is indicative, which, at first glance, could suggest an Urartian import. Clarity is provided by the results of spectral analyses. According to the elemental composition of the metal, each of the three cauldrons known today with similar handle attachments, found in the territories of the Ukrainian forest-steppe, has a copper body and bronze handles with a significant content of lead (from 10 to 15%), which indicates the possibility of their manufacture in workshops, located on the southern slopes of the Caucasus Mountains, where at the end of the 8th—6th centuries BC there was a large centre for the production of various types of metal utensils. In our case, the attachments on the cauldrons were cast according to the local recipe, but based on Urartian prototypes.Based on the archaeological context and the results of RFA analyses of the metal of thin-walled cauldrons of the Early Scythian period, found in the territory of Forest-Steppe Scythia (Bilsk, Repiakhuvata Mohyla and Kruhlyk), it can be concluded that all of them were made in the first half of the 6th century BC in one of the Central Caucasian production centres by order and according to the taste of the nomadic elite. The possibility of Urartian craftsmen working in one of these production centres cannot be eliminated. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2023-12-20 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/365 10.15407/arheologia2023.04.102 Arheologia; No 4 (2023): Arheologia; 102-126 Археологія ; № 4 (2023): Археологія; 102-126 Археология; № 4 (2023): Arheologia; 102-126 2616-499X 0235-3490 en https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/365/364
spellingShingle	Дніпровське лісостепове Лівобережжя Більське городище перша половина VI ст. до н. е. мідний тонкостінний казан бронзові атташі центральнокавказьке виробництво урартський культурний вплив Shramko, І. B. Мідний кований казан ранньоскіфського часу з округи Більського городища
title	Мідний кований казан ранньоскіфського часу з округи Більського городища
title_alt	Copper Wrought Cauldron of the Early Scythian Period from the Vicinity of Bilsk Fortified Hillfort
title_full	Мідний кований казан ранньоскіфського часу з округи Більського городища
title_fullStr	Мідний кований казан ранньоскіфського часу з округи Більського городища
title_full_unstemmed	Мідний кований казан ранньоскіфського часу з округи Більського городища
title_short	Мідний кований казан ранньоскіфського часу з округи Більського городища
title_sort	мідний кований казан ранньоскіфського часу з округи більського городища
topic	Дніпровське лісостепове Лівобережжя Більське городище перша половина VI ст. до н. е. мідний тонкостінний казан бронзові атташі центральнокавказьке виробництво урартський культурний вплив
topic_facet	the Dnipro River left bank forest-steppe Bilsk fortified hillfort first half of the 6th century BC copper thin-wal-led cauldron bronze cauldron attachments Central Caucasian production Urartian cultural influence Дніпровське лісостепове Лівобережжя Більське городище перша половина VI ст. до н. е. мідний тонкостінний казан бронзові атташі центральнокавказьке виробництво урартський культурний вплив
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/365
work_keys_str_mv	AT shramkoíb mídnijkovanijkazanrannʹoskífsʹkogočasuzokrugibílʹsʹkogogorodiŝa AT shramkoíb copperwroughtcauldronoftheearlyscythianperiodfromthevicinityofbilskfortifiedhillfort

Мідний кований казан ранньоскіфського часу з округи Більського городища

Institution

Similar Items