Зв’язки населення ямної спільноти Надчорномор’я за антропологічними даними: міжгруповий аналіз чоловічих серій

Ushkova, Yu. V.

doi:10.15407/arheologia2024.03.016

Зв’язки населення ямної спільноти Надчорномор’я за антропологічними даними: міжгруповий аналіз чоловічих серій

The objective of this paper is to examine the population history of the North Pontic Yamna groups through an analysis of phenotypic variation in cranial morphology. To investigate this issue, an intergroup analysis of male craniological samples from Eastern, Central, South-Eastern Europe, Caucasus a...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія
Date:	2024
Issue:	3
Pages:	16-39
ISSN:	2616-499X
Author Affiliations:	Yu. V. Ushkova — молодший науковий співробітник відділу біоархеології, Інститут археології НАН України
Main Author:	Ushkova, Yu. V.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2024
Subjects:	Північне Причорномор’я доба ранньої бронзи краніометрія ямна культурна спільнота.
Online Access:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/385
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Download file:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824616345403392
author	Ushkova, Yu. V.
author_facet	Ushkova, Yu. V.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Yu. V. Ushkova", "institution": "молодший науковий співробітник відділу біоархеології, Інститут археології НАН України", "orcid": "" } ]
author_sort	Ushkova, Yu. V.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	39
container_issue	3
container_start_page	16
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2024-10-01T21:33:32Z
description	The objective of this paper is to examine the population history of the North Pontic Yamna groups through an analysis of phenotypic variation in cranial morphology. To investigate this issue, an intergroup analysis of male craniological samples from Eastern, Central, South-Eastern Europe, Caucasus and Southern Siberia was carried out using the multidimensional scaling method. The analysis suggests that migrations were a significant factor in the formation of the Yamna culture phenomenon in the vast steppe areas of Eurasia. This can explain the anthropological continuity of Yamna-related groups and the central position of the Volga steppe region within it. While there is a variability in anthropological characteristics, most Yamna-related series share a number of common features. The morphological variability observed in Yamna populations can be attributed to the extensive geographical distribution of the Yamna horizon and its interaction with local and neighbouring tribes in various regions. The Yamna horizon likely originated from steppe Eneolithic groups, particularly those with morphological similarities to the Repin and Serednii Stih populations. The Maikop-Novosvobodnaia groups may have also played a role in the formation of the Yamna horizon. The origin of the broad-faced dolichomesocranial craniocomplex, found in Yamna material from the North Pontic region, can be linked to the eastern Yamna groups. A different leptene hyperdolichocranial craniocomplex can be associated with the later groups of the Ural and Cis-Caucasian regions, such as the Tamar-Utkul group and possibly the Novotitorovka culture. However, it can also be assumed that the North Pontic Yamna population was influenced by Central European groups (Funnelbeaker, Globular Amphora, Corded Ware cultures) as well as the Kemi-Oba population, whose origin can also be linked to the Central European cultural circle.
doi_str_mv	10.15407/arheologia2024.03.016
first_indexed	2026-08-07T01:05:35Z
format	Article
fulltext	НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 3  2024 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України БОРОФФКА Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, Німеччина БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України ГАРДІ С. Е., PhD, Норвезький інститут у Римі Університету в Осло, Великобританія ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» IВАНЧИК А. I., професор, Французький нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені Штати Америки ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор хаб., Галле-Віттенберзький університет імені Мартіна Лютера, Німеччина ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Яґеллонського унiверситету, Польща ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (вiдповiдальний секретар) NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947 FREQUENCY: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France IVANTCHIK A. I., Professor, National Centre for Scientific Research of France, France FORNASIER J., Professor, Dr. Hab., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany HARDY S. A., PhD, Norwegian Institute in Rome, University of Oslo, Great Britain KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, University of Texas at Austin, the USA SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine (Executive Secretary) ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 3  2024 ЗМIСТ CONTENTS Articles АСЛАНТЮРК Н. Кілька неопублікованих фраг- ментів хеттських клинописних табличок із Богазкея: Bo 6659+Bo 6712, Bo 6662, Bo 6690, Bo 6693, KBo 5.9(Bo 2027)+Bo 6691 USHKOVA Yu. V. Connections of the Yamna Cul- ture Population of the Black Sea Region According to Anthropological Data: An Intergroup Analysis of Male Series БАУКОВА А. Ю. «Невидимий» бог чи «Податель Багатства»?: образ Гадеса на античних монетах STEBLII N. Ya., DOVHAN P. M. The Church of the Princely Era From the Chronicle Buzhesk: Lo- calisation, Remains, Dating (based on the materials of archaeological research in 2015–2021) Discoveries and Recent Finds KARAVAIKO D. V., OSADCHYI Ye. M., BEREST Yu. M. Archaeological Research in Okhtyrka — the Archaeology of War Protection of Archaeological Monuments OSAULCHUK O. M., PADYUKA M. V. Preven- tive Archaeological Research in Overhead Electric Power Line’s Construction Zones Статтi ASLANTÜRK N. Several Unpublished Hittite Cuneiform Tablet Fragments From Boğazköy: Bo 6659+Bo 6712, Bo 6662, Bo 6690, Bo 6693, KBo 5.9(Bo 2027)+Bo 6691 УШКОВА Ю. В. Зв’язки населення ямної спільноти Надчорномор’я за антропологіч- ними даними: міжгруповий аналіз чоловічих серій BAUKOVA A.Yu. “Unseen God” or “Giver of Wealth”? Image of Hades on Ancient Coins СТЕБЛІЙ Н. Я., ДОВГАНЬ П. М. Церква княжої доби з літописного Бужеська: локалізація, деструкції, датування (за матеріалами археологічних досліджень 2015–2021 рр.) Новi вiдкриття та знахiдки КАРАВАЙКО Д. В., ОСАДЧИЙ Є. М., БЕ- РЕСТ Ю. М. Дослідження в м. Охтирка — ар- хеологія війни Охорона археологiчних пам’яток ОСАУЛЬЧУК О. М., ПАДЮКА М. В., Пре- вентивні археологічні дослідження в зонах будівництва ліній електропередач 5 16 40 54 72 89 Методи археологiчних дослiджень ГНЕРА В. А. До питання про методику аналізу аерофото та космознімків на наявність пам’яток археології До iсторiї стародавнього виробництва ДУДНИК Д. В. Методи нуклеусного розко- лювання мізинської індустрії епіграветського технокомплексу Хронiка До 75-річчя Ростислава Всеволодовича Тер- пиловського Methods of archaeological research HNERA V. A. On the Methodology of Analysing Aerial and Satellite Images to Detect Archaeological Sites To the History of Ancient Crafts DUDNYK D. V. Core Reduction Methods of Mizyn Industry of Epigravettian Techno-Complex News Review On the 75th Anniversary of Rostyslav Vsevolo- dovych Terpylovskyi 105 121 150 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 316 УДК [572.71.08:903.5](477.7)”637” https://doi.org/10.15407/arheologia2024.03.016 УШКОВА Юлія Віталіївна ― молодший науковий співробітник відділу біоархеології, Інститут архео- логії НАН України, ORCID: 0000-0002-1549-8679, ushkova.julia@gmail.com ЗВ’ЯЗКИ НАСЕЛЕННЯ ЯМНОЇ СПІЛЬНОТИ НАДЧОРНОМОР’Я ЗА АНТРОПОЛОГІЧНИМИ ДАНИМИ: МІЖГРУПОВИЙ АНАЛІЗ ЧОЛОВІЧИХ СЕРІЙ © Ю. В. УШКОВА2024 Статтю присвячено питанням походження та зв’язків населення ямної спільноти Північного Причорномор’я. Задля дослідження цієї теми було проведено міжгруповий аналіз чоловічих краніоло- гічних вибірок ямних популяцій названої території на фоні синхронних та більш ранніх культурних груп Східної, Центральної, Південно-Східної Єв- ропи, Кавказу та Південного Сибіру за допомогою методів мультиваріативної статистики. К л ю ч о в і с л о в а: Північне Причорномор’я, доба ранньої бронзи, краніометрія, ямна культурна спільнота. Ямна спільнота є одним із ключових археоло- гічних феноменів епохи бронзи в степовій та лісостеповій зонах Східної Європи. Популяції, що належать до цього культурного кола, заселя- ли протягом доби ранньої бронзи величезні об- шири від Балкан до Уралу. Вони залишили по собі значний масив археологічних пам’яток, що складається з сотень курганів і тисяч поховань. Навколо ямної культурної спільноти (ЯКС) до- вгий час точиться низка гострих дискусій в ар- хеологічному, антропологічному, палеогенетич- ному та лінгвістичному наукових колах. Адже її роль є дуже важливою в давній історії Євразії, зокрема в контексті індоєвропейської полеміки. Палеоантропологічні дослідження за даними краніології надають незамінну інформацію для реконструкції етногенетичних, історичних та культурних процесів, зокрема для розв’язання проблем походження й антропологічних зв’язків популяцій ямного кола. Пропоноване повідомлення присвячене до- слідженню популяційної історії ЯКС Північ- ного Причорномор’я на фоні широкого кола синхронних і більш ранніх вибірок Східної, Центральної, Південно-Східної Європи, Кавка- зу та Південного Сибіру за допомогою краніо- метричних даних. Для досягнення цієї мети ав- тором були застосовані методи багатовимірної статистики, що дозволяють об’єктивно оцінити різницю між середніми даними груп за комп- лексом ознак та побудувати ймовірну картину взаємозв’язків між популяціми. Історіографічний огляд Дослідженню популяційної історії ЯКС Північного Причорномор’я за матеріалами краніології присвячений значний обсяг нау- кової літератури. Ключовим питанням в ме- жах цієї проблематики є походження населен- ня ЯКС Північного Причорномор’я. І. Й. Гох- ман вислював думку про спорідненість цього населення з мезолітичними групами тієї самої території. Неолітичні популяції України, на думку дослідника, не відіграли значної ролі у формуванні антропологічних характеристик ямного населення понтійських степів (Гохман 1966, с. 187-188). Пізніше позицію І. Й. Гох- мана підтримав О. О. Казарницький, розгля- нувши ямні популяції із застосуванням мето- дів багатовимірної статистики (Казарницкий 2014). Іншу точку зору висловила Г. П. Зі- невич, яка припускала генетичну спадкоєм- ність ямних та неолітичних груп Північного Причорномор’я за безпосередньої участі се- редньостогівських племен (Зиневич 1967). На складності та багатокомпонентності про- цесу формування населення ЯКС наголошува- ли С. І. Круц та О. О. Хохлов. Різноманіття мор- фологічних варіантів, притаманних ямному на- селенню Північного Причорномор’я, С. І. Круц пов’язувала зі складністю процесу його фор- мування. У ньому, на думку дослідниці, брали участь різні неолітичні та енеолітичні племена і в першу чергу спадкоємці неолітичних культур дніпро-донецького кола, що мешкали в Надпо- ріжжі. Зменшення ширини обличчя в населен- Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0 https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 17 ня ЯКС Північного Причорномор’я С. І. Круц пояснювала можливим впливом пізньотрипіль- ського населення або носіїв культури кулястих амфор. У формуванні деяких локальних угру- повань ЯКС цієї території, на думку дослідни- ці, помітний внесок населення середньосто- гівської культури (Круц 1997, с. 381-382; Круц 2017, с. 56). О. О. Хохлов зазначав, що процес формуван- ня ЯКС базувався насамперед на взаємодії се- редньостогівських та хвалинських популяцій. Дослідник висловив припущення, що внаслідок цих контактів, імовірно в регіонах Донеччини чи Волго-Доння, сформувався ямний антрополо- гічний комплекс із певним домінуванням рис гі- перморфії, характерної для середньостогівських племен (Хохлов 2017, с. 70, 75). Загальною ма- сивністю характеризується і нечисленний крані- ологічний матеріал із ямно-рєпінських поховань (Хохлов 2017, с. 75), що їх науковці співвідно- сять із раннім етапом існування ЯКС (Кузнецов, Хохлов 2011). Дослідник реконструював процес формування ямного масиву так: активність на- селення хвалинської культури як ініціатора між- регіональних контактів, посилення хвалинсько- середньостогівських взаємовпливів, складання блоку підкурганних культур Поволжя, Донеччи- ни, Передкавказзя та Причорномор’я, поширення імпульсу рєпінської культури як у східному, так, імовірно, і в західному напрямках, формування внаслідок асиміляційних процесів ЯКС (Хохлов 2017, с. 75). Також дослідник припускав участь бережнівських груп як у процесі формування ЯКС загалом, так і у складанні антропологічних характеристик західних груп ямного культурного кола (Хохлов 2017, с. 143–144). Широко обговорюється у наукових колах роль міграцій у формуванні ямного горизон- ту. У процесі цієї дискусії частина антрополо- гів підтримала концепцію М. Я. Мерперта про формування ЯКС внаслідок міграцій населен- ня з території Волго-Уралля (Мерперт 1974). На основі антропологічних даних про мож- ливість переміщення населення зі східних те- риторій у понтійські степи писали С. І. Круц, К. О. Шепель, С. П. Сегеда, О. О. Хохлов (Круц 1972, с. 172; 1985, с. 531-532; Шепель 1985a, с. 17; Сегеда 2001, с. 153; Хохлов 2017, с. 74). Такий розвиток подій очевидно передбачала й констатована на ранньому етапі дослідження морфологічна подібність краніологічних ма- теріалів понтійських та поволзьких груп ЯКС (Дебец 1948; Кондукторова 1956). Ґрунтуючись на зафіксованій антрополога- ми розмаїтості фізичних рис, притаманних на- селенню ямного кола, М. М. Герасимова вису- нула припущення про відмінні шляхи форму- вання популяцій ЯКС на основі різних груп енеолітичного населення, що населяли відпо- відні території (Герасимова 2002; 2011). Дум- ку про автохтонність усіх груп ЯКС Північного Причорномор’я у своїх роботах висловлювали С. І. Круц та І. Д. Потєхіна (Круц 1997, с. 382; 2017, с. 56; Потєхіна 2018, с. 34). Особливо гостра дискусія розгорнулась на- вколо проблеми походження гіпердоліхокран- них, відносно вузьколицих груп ямного кола. Паралелі цьому краніокомплексу дослідни- ки знаходили серед краніологічних матеріалів Кавказу, Ірану та Середньої Азії (Круц 1977, с. 10-11; Дяченко, Покас 1986; Потехина 2010, с. 49). Походження доліхокранних лептен- них ямних популяцій С. І. Круц пов’язувала зі складними етногенетичними процесами, що розпочались у давніші хронологічні пері- оди. Ідеться про участь населення Північного Причорномор’я у формуванні південної євро- пеоїдної раси починаючи з епохи мезоліту, а та- кож тривалі контакти з населенням Південного Кавказу та Близького Сходу (Круц 1997, с. 382; 2017, с. 56). Яскравими представниками схід- носередземноморського варіанта європеоїдної раси низка дослідників вважала кемі-обинців, що мешкали в близькому сусідстві з населен- ням ЯКС. Популяції кемі-обинської культури, на думку цих науковців, могли вплинути на ан- тропологічні характеристики деяких груп ям- ного кола (Круц 1972; 1997, с. 382; 2017, с. 56; Сегеда 1991; 2001, с. 153; Потєхіна 2018, с. 34). Крім того, до зменшення ширини обличчя час- тини ямних популяцій, за С. І. Круц, могла при- звести взаємодія із населенням трипільської культури, більша частина якого, на думку ан- тропологів, належала до середземноморського кола (Круц 1997, с. 382; 2017, с. 56). А. В. Шевченко пов’язував походження гі- пердоліхокранних вузьколицих популяцій з гру- пою підкурганних поховань із вохрою Румунії та населенням Центральної Європи. На думку до- слідника, цей краніокомплекс можна пов’язати з міграцією населення з Подунав’я на схід. Мало того, за А. В. Шевченком, цей процес був клю- човим у формуванні ЯКС загалом (Шевченко 1986, с. 161). О. О. Хохлов не погодився з дум- кою А. В. Шевченка про участь у формуванні населення ЯКС центральноєвропейських груп ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 318 і наголосив на важливості в цьому процесі на- щадків носіїв майкопсько-новосвободненських культурних традицій, імовірно населення ново- титорівської культури (Кузнецов, Хохлов 2011, с. 8; Хохлов 2017, с. 145). На завершення історіографічного огля- ду окреслимо ключові питання, які постають у процесі ознайомлення з дискусією про по- ходження та антропологічні зв’язки населен- ня ЯКС Північного Причорномор’я. Наскільки однорідними були популяції ямного кола? Чи мали вони спільну генетичну основу? Чи віді- грали суттєву роль у формуванні ЯКС Північ- ного Причорномор’я міграційні процеси (зі схо- ду або заходу), або ж ці популяції сформувались на основі місцевого енеолітичного населення? Які групи вплинули на формування феномену ЯКС понтійських степів? Із якими популяція- ми пов’язані краніокомплекси, що фіксуються у складі ямного населення цієї території? Остан- нє питання особливо актуальне для різкодолі- хокранного, відносно вузьколицього населення, що визначає антропологічну своєрідність степо- вих ямних популяції Північного Причорномор’я (Ушкова 2022). Відповіді на ці питання ми спро- буємо знайти в процесі міжгрупового аналізу. Джерельна база дослідження Краніологічні матеріали ЯКС Північного Причорномор’я представлені чотирма вибірка- ми. Три з них походять зі степової зони, а саме з територій Подніпров’я, Побужжя, Північ- но-Західного Причорномор’я (Ушкова 2022). У табл. 1 подано краніометричні характеристи- ки цих серій та наведено середні дані для двох груп, які різняться за своїми морфологічними характеристиками. Із матеріалів, що походять з українських теренів, до аналізу долучено також лісостепову серію з Баштечок (Черкаська обл.) (Круц 2017). Репрезентативність цієї вибір- ки залишається під питанням, оскільки при її публікації не наведена кількість спостережень для кожної з ознак1. Етап відбору порівняльного матеріалу кри- тично важливий для дослідження антрополо- гічних зв’язків із використанням багатовимір- ної статистики, оскільки коло серій, долучених до аналізу, визначально впливає на його резуль- тати. Серії для міжгрупового аналізу відбира- 1 Опубліковано тільки розмах кількості вимірів для всіх ознак: 12-1 (Круц 2017, с. 64-66, табл. 10-11). лись з урахуванням хронологічного, терито- ріального та культурного факторів. До аналі- зу долучались у першу чергу вибірки ямного культурного кола, енеолітичних груп, що пере- дували ямним на території їхнього поширення, а також серії з суміжних територій та/або вибір- ки культурних груп, які за археологічними да- ними взаємодіяли зі степовими колективами і вкладаються у часовий діапазон IV тис. ― пер- ша половина ІІІ тис. до н. е. Серед проблем, які постали перед автором на етапі відбору порівняльного матеріалу, мож- на відзначити такі: непевна культурна атрибу- ція та датування, дублювання одних і тих самих краніологічних матеріалів у різних серіях, від- сутність опублікованих даних для низки важли- вих для цього хронологічного періоду культур- них груп, а також слабка репрезентативність ба- гатьох вибірок. Включення до аналізу малих за розміром серій призводить до викривлення кар- тини взаємозв’язків між групами та ускладнює або й унеможливлює інтерпретацію результатів аналізу (Kozak, Diachenko 2023, p. 17). У зв’язку з цим автором було прийнято рішення включа- ти до аналізу лише ті серії, у яких зафіксовано не менше трьох спостережень виличного діаме- тру та верхньої висоти обличчя. Із вибірок ви- лучались індивіди юнацького віку відповідно до методичних рекомендацій В. П. Алексєєва та Г. Ф. Дебеця (Алексеев, Дебец 1964, с. 34). Унаслідок цієї підготовчої роботи на пер- шому етапі до аналізу увійшли 20 серій ямного кола та енеолітичних груп, які можна було вклю- чити до аналізу за повною програмою з 15 кра- ніометричних ознак (див. розділ «Методи»). Крім чотирьох серій ЯКС Північного Причорномор’я, використано дані про ямні по- пуляції з територій Нижнього Подоння (Батие- ва 2010), Калмикії, Кривої Луки (Казарницкий 2012), а також поволзьку степову, Волго-Ураль- ську лісостепову, тамаруткульську та ранню полтавкинську вибірки (Хохлов 2017). Крім того, до аналізу долучені середні дані двох груп афанасіївської культури (Солодовников, Эрдене 2022), що на думку археологів, антро- пологів та генетиків тісно пов’язана з ямним культурним блоком (Солодовников, Эрдене 2022, с. 374-375). Енеолітичний час представлений майкоп- сько-новосвободненською (Казарницкий 2012), середньостогівською, хвалинською, трипіль- ською, рєпінською вибірками та серією під- курганного енеоліту України. При підрахун- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 19 ку середніх значеннь для середньостогівської культури використані матеріали з Олександрії (Сурнина 1963), Кам’яних Потоків (Зиневич 1967), Ігрені (Кондукторова 1973; Потехина 1999). До вибірки не увійшли виміри краніумів з пп. 13, 14, 21 Олександрії та п. 7 Ігренського могильника (розкопки А. В. Добровольського), які не належать до середньостогівської культу- ри (Потехина 1999; Рассамакін 2017). Хвалин- ська серія складається з матеріалів обох Хва- линських могильників (Хохлов 2017). До ви- бірки трипільської культури входять матеріали з Більче Золотого (Stojanowski 1948) та Вихва- тинців (Великанова 1975). На основі опублікованих даних із Поволжя та Подніпров’я вдалося сформувати невелику серію з поховань, що супроводжувались рєпін- ською керамікою (Васильев, Кузнецов, Турец- кий 2000; Рассамакин, Симоненко 2020). До неї увійшли краніологічні матеріали з п’яти похо- вальних комплексів: Лопатино І курган (далі - к.) 31, поховання (далі — п.) 1, Покровка к. 11 п. 1, Биково І к. 12 п. 7, Єкатеринівка-2 п. 8 (Хохлов 2017) та Каїри к. 1 п. 3 (Козак, Поте- хина 2020). В археологічному плані підкурганний енео- літ України представлений низкою археологіч- них культур, які є дуже важливими у з’ясуванні витоків ЯКС Північного Причорномор’я. Про- те краніологічні матеріали цього періоду занад- то нечисленні для формування окремих вибірок для кожної з них. Із цих матеріалів було сформо- вано узагальнену вибірку підкурганного енеолі- ту України. До неї увійшли дані про 12 індивідів із таких поховань: Ковалівка 6 к. 4 п. 17 (Круц 1978), Домантово к. 2 п. 1 (Зиневич 1967), Золо- та Балка кромлех 8, п. 2 2 (Кондукторова 1969; 1973), Богате к. 1 п. 3, Кам’яна Балка к. 8 п. 11, Василівка к. 1 п. 223 (Потєхіна 1994; 1999), Ми- колаївка к. 2 п. 8, Зимогір’я к. 2 п. 2 (Шепель 1985b), Ольгівка к. 1 п. 34 (Круц 1984) і трьох по- ховань постмаріупільської культури — Терни 1 к. 5 п. 1, Мар’ївка к. 14 п. 7 (Потєхіна 1994; По- техина 1999), Кияшки к. 3 п. 6 (Долженко 2018). До аналізу також увійшла вибірка кемі- обинської культури Південного Криму. Як ві- домо, в науковому середовищі й досі обгово- 2 Це поховання Ю. Я. Рассамакін розглядає як підкурган- не (Рассамакин 2004, с. 89, 95). 3 Поховання сполучає середньостогівські та нижньомихайлів- ські культурні традиції (Плешивенко, Рассамакін 1994). 4 Це поховання відносять до нижньомихайлівської куль- турної групи (Потєхіна 1994; Потехина 1999). рюються проблеми виділення кемі-обинської культури як самостійної культурної одиниці, визначення її характерних ознак і території по- ширення (Тощев 2001; 2007, с. 59-93). У цьому дослідженні, керуючись насамперед територі- альним і хронологічним принципами, автор за- лучає під цією назвою матеріали з Керченсько- го півострова (Жиляєва-Круц 1972; Круц 1972) і трьох поховань Бахчисарайського району (Со- колова 1957; 1962). Вони досі не мають радіо- карбонних дат, але традиційно їх датують епо- хою енеоліту — ранньої бронзи і відносять до кемі-обинської культури (Крис, Веймарн 1958; Жиляєва-Круц 1972; 1972; Тощев 2007, с. 67). На другому етапі міжгрупового аналізу ви- користано краніометричні дані про 37 серій. До аналізу долучено серію підкурганних поховань із вохрою з території Східної Румунії (Велика- нова 1975), яку дослідники пов’язують із ямним культурним блоком (Великанова 1975, с. 27-28; Шевченко 1986, с. 158). До енеолітичних вибі- рок додано серію усатівської культури (Зиневич 1964; Круц 1972; Зиньковский 1984; Потехина 1989), а також матеріали куро-аракської культу- ри із Шенгавіту (Алексеев, Гохман 1984). Залучені також краніологічні серії цен- тральноєвропейських культур ІV тис. — пер- шої половини ІІІ тис. до н. е., а саме вибір- ки баденської культури (Schwidetzky, Rosing 1990), кола лійчастого посуду (КЛП), куляс- тих амфор (ККА), шнурової кераміки (КШК). КЛП представлена вибірками з території Поль- щі (Wiercinski 1973) та Німеччини (вальтер- нінбурзька, мекленбурзька, осторфська гру- пи) (Schwidetzky, Rosing 1990), ККА — серія- ми Центральної Європи (Schwidetzky 1980) та України (Кондукторова 1979; Рудич 2013; 2015; Потєхіна 2015; Рудич, Козак 2023). До аналізу увійшла також частина серій КШК. Цей культурний пласт існував значний проміжок часу — майже все ІІІ тис. до н. е. Його початок, за сучасними радіокарбоними датами, припадає на XXIX ст. до н. е. (Czebreszuk, Szmyt 2011, p. 32– 33; Kosko 2014, p. 55, fig. 2; Mittnik et al. 2018, p. 2; Saag et al. 2021, p. 1). Отже частково цей культур- ний феномен синхронний ЯКС. З огляду на мету дослідження при відборі серій враховувався хро- нологічний фактор — наскільки це було можли- во, до аналізу не долучались серії, які датують- ся другою половиною ІІІ тис. до н. е. З цієї при- чини до аналізу не увійшла, зокрема, найближча територіально серія КШК України, опублікована Т. С. Кондукторовою (Кондукторова 1978). Адже ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 320 культурні групи, із краніологічних матеріалів яких сформовано вибірку, К. П. Бунятян віднесла до епішнурового горизонту та синхронізувала з катакомбною й бабинською культурами (Бунятян 2010). Коректний відбір серій на основі хроноло- гічного принципу, на жаль, не завжди був можли- вий, адже частина серій не має сучасних радіо- карбонних дат. На другому етапі міжгрупового аналізу залучено серії КШК із територій Німеч- чини (Bach A., Bach H. 1976), Чехії та Польщі (ви- бірки №№ 82 та 85 з роботи Schwidetzky, Rosing 1990), а також вибірки культури Злота (Wiercinski 1973) та ранньої фатьянівської культури (Дени- сова 1975). Крім того, до аналізу увійшла серія КШК Південно-Східної Балтики. Вона сформо- вана з матеріалів ранніх поховань КШК із тери- торії Східної Пруссії (Lissauer 1878; Perret 1943; Česnys 1985) з урахуванням уточнення культур- ної атрибуції, здійсненого Г. Чеснісом та Р. Ри- мантене (Česnys 1991), та КШК Естонії (Марк 1956). Тільки за рахунок такого об’єднання вда- лось отримати відносно репрезентативну вибір- ку краніологічних матеріалів КШК цього регіону. Використані також дані про серію неоліту Люблінщини (Kozak-Zychman 1996), яка вклю- чає в себе матеріали з різною культурною атри- буцією, а саме ККА та КЛП (Рудич 2013, с. 99; 2015, с. 44). Методи Під час здійснення міжгрупового аналізу між серіями було вирахувано попарні дистанції Пенроза з поправкою О. Г. Козинцева для кутів профілювання (Козинцев 1974). Після цього до матриці, що містить вирахувані дистанції, за- стосовано метод багатовимірного шкалювання (Дерябин 2001, с. 253-266). Аналіз виконано за допомогою мови програмування R в інтегрова- ному середовищі розробки RStudio. Було засто- совано функцію cmdscale, у межах якої реалізо- вано процедуру класичного (метричного) бага- товимірного шкалювання. Міжгруповий аналіз проводився у два ета- пи. На першому використано серії ямного кола, а також енеолітичних груп, що походять із те- риторії поширення ЯКС. Аналіз виконував- ся за 15 ознаками, а саме: найбільшою довжи- ною (15), шириною (8), висотою (17) черепа, 5 Наведено позначення вимірів відповідно до краніоме- тричної програми, розробленої В. П. Алексєєвим та Г. Ф. Дебецем (Алексеев, Дебец 1964) найменшою шириною лоба (9), виличним діа- метром (45), верхньою висотою обличчя (48), розмірами носа (55, 54) та очниць (51, 52), си- мотичними шириною (SC) та висотою (SS), ку- тами горизонтального профілювання обличчя (назомалярним і зигомаксилярним), а також ку- том виступання носових кісток (75(1)). На другому етапі до аналізу долучено ширше коло серій, зокрема, матеріали IV тис.― першої половини ІІІ тис. до н. е. з Центральної та Пів- денно-Східної Європи, які опубліковані за корот- кою краніометричною програмою. З цієї причи- ни список ознак, використаних для аналізу, ско- рочено до десяти (1, 8, 17, 9, 45, 48, 55, 54, 51, 52). Результати На першому етапі до міжгрупового аналізу включено серії ямного культурного кола та ене- олітичні вибірки, що передували племенам ЯКС на території їхнього поширення. Попарні дистан- ції Пенроза, розраховані за 15 ознаками, подано у верхній частині табл. 2. Результати багатовимір- ного шкалювання представлені на рис. 1. Розташування серій по горизонтальній осі зумовлене в першу чергу загальною масивніс- тю черепа, довжиною, шириною та формою че- репного склепіння, шириною обличчя, шири- ною, висотою та формою очниць, значеннями кутів горизонтального профілювання. На по- зицію серій по вертикалі найбільше впливають висота обличчя, кут виступання носових кісток та симотична висота. Усі серії ямного кола, а також енеолітичні серії степового енеоліту та майкопської культури розташовані в лівій по- ловині графіка. Ямні серії розтягнуті смугою посередині другої (вертикальної) його осі. Посередині графіка, на одному з флангів цієї смуги розташовані три серії ЯКС Північного Причорномор’я, а також тамаруткульська ви- бірка Волго-Уралля. Морфологічно ці серії ха- рактеризуються доліхокранією (частіше гіпер- доліхокранією), вужчим і дещо більш високим порівняно з іншими серіями ямного кола об- личчям, меншими за шириною та вищими ор- бітами, сильнішим профілюванням обличчя на середньому рівні. Вибірки цієї групи поєднані малими дистанціями Пенроза (0,035–0,113). Лівіше розташовуються серії степового По- волжя, лісостепового Волго-Уралля, афанасіїв- ської та ранньої полтавкинської культур. Вони характеризуються ширшим склепінням та об- личчям, доліхомезокранією, мають дещо слаб- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 21 ше профілювання на середньому рівні (хоча й у межах категорії малих значень). Серію з Баште- чок також бачимо в цій групі. Проте потрібно від- значити, що її близькість до перелічених серій позірна, що очевидно зі значень дистанцій Пен- роза (табл. 2:а). Загалом ця група є доволі спе- цифічною для ямного ареалу та має значні від- стані з усіма групами ямного кола (0,182–0,395). Вона характеризується специфічними для ямно- го кола морфологічними рисами, а саме велики- ми розмірами черепа (у першу чергу високим і дуже широким обличчям, а також дуже високим склепінням). Можливо, така ізольованість серії з Баштечок на фоні інших ямних груп зумовлена її нечисленністю (див. розділ «Джерельна база до- слідження»). Вибірка ЯКС Нижнього Подоння дещо випадає з «поясу» ямних серій із меншими значеннями за віссю ординат, що зумовлено мен- шими симотичною висотою (і, відповідно, симо- тичним покажчиком), кутом виступання носових кісток та висотою склепіння. На лівому фланзі крайнє і дещо окремішнє по- ложення займають серії Калмикії та Кривої Луки. Вони мають максимальні серед ямних серій ши- ротні розміри обличчя й склепіння (брахікранно- го та суббрахікранного за формою), нижче облич- чя, ширші й нижчі орбіти, нижчий ніс. Як і попе- редня група серій, ці вибірки мають дещо слабше профілювання обличчя на середньому рівні. Загалом, незважаючи на морфологічну мін- ливість, більшість серій ямного кола характери- зуються низкою спільних ознак: великими роз- мірами черепа, довгим, високим склепінням, середньовисоким обличчям, що добре профільо- ване у горизонтальній площині, низькими орбі- тами, високим і середньошироким за покажчи- ком носом, який дуже добре виступає з площи- ни обличчя. Значна мінливість спостерігається в широтних розмірах черепа та обличчя (у межах середніх та великих значень). Особливу близь- кість можна відзначити серед степових ямних популяцій від Волго-Уралля до Північно-Захід- ного Причорномор’я. Консолідуючу роль серед ямних серій відіграє поволзька степова група, що має близькі дистанції з усіма вібірками ям- ного кола (0,045–0,13), крім Баштечок (0,279). Степові енеолітичні групи розташовують- ся в лівому нижньому куті графіка. Дистанції Рис. 1. Перший етеп міжгрупового аналізу. Результати багатовимірного шкалювання дистацій Пенроза, розрахованих за 15 краніометричними ознаками для 20 серій. Умовні позначення: а — ямні серії з території України; b — інші серії ямного кола. Серії: ЯКС (1 — Північно-Західного Причорномор’я; 2 — Побужжя; 3 — степового Подніпров’я; 4 — Ба- штечки; 5 — Нижнього Подоння; 6 — Волго-Уральська лісостепова; 7 — поволзька степова; 8 — Калмикії; 9 — Кривої Луки; 10 — тамаруткульська); 11 — ранньополтавкинська; афанасіївські (12 — Алтаю; 13 — Мінусинської улоговини); 14 — кемі-обинська; 15 — майкопсько-новосвободненська; 16 — трипільська; 17 — хвалинська; 18 — середньостогів- ська; 19 — підкурганного енеоліту України; 20 — рєпінська Fig. 1. First stage of intergroup analysis. Results of multidimensional scaling of Penrose’s distances calculated from 15 craniometric features for 20 series. Symbols: a — Yamna series from the territory of Ukraine; b — other series of the Yamna cultural circle. Series: Yamna culture (1 — North-Western Pontic region; 2 — Southern Buh; 3 — Dnipro steppe; 4 — Bashtechky; 5 — Lower Don; 6 — Volga-Ural forest-steppe; 7 — Volga steppe; 8 — Kalmykia; 9 — Krivaia Luka; 10 — Tamar-Utkul group); 11 — early Poltavka culture; Afanasievo culture (12 — Altai; 13 — Minusinsk Basin); 14 — Kemi- Oba culture; 15 — Maikop-Novosvobodnaia culture; 16 — Trypillia culture; 17 — Khvalynsk culture; 18 — Serednii Stih culture; 19 — kurgan Eneolithic of Ukraine; 20 — Repin culture ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 322 між ямними серіями часто менші, ніж з ене- олітичними популяціями, що їм передували. У смузі ямних серій бачимо дві енеолітичні — рєпінську та середньостогівську. Вони розта- шовуються ближче до масивніших ямних груп. Перша з них демонструє найменші дистанції з афанасіївськими серіями Алтаю (0,073) та Мінусинської улоговини (0,101), ямними гру- пами степового Поволжя (0,079), лісостепо- вого Волго-Уралля (0,099), Калмикії (0,106). Середньостогівська вибірка має більші дис- танції із серіями ямного кола. Найменші дис- танції поєднують цю групу з обома афанасіїв- ськими групами (0,084, 0,151), вибірками ЯКС Волго-Уральського лісостепу (0,141) та Калми- кії (0,142). Її відстані до степових ямних груп України більші (0,158–0,243). Серія підкурган- ного енеоліту України має значні дистанції від- носно всіх вибірок ямного кола (0,157–0,356), зокрема до українських степових (0,202–0,34). Вибірка хвалинської культури розташовується ближче до вузьколицього різкодоліхокранного ямного блоку через менші загальні розміри че- репа. Проте вона має не найближчі відстані до вибірок цього кластера (0,152–0,191), насампе- ред через слабше виступання носових кісток, коротше склепіння та нижче обличчя. Серія майкопської культури теж розташо- вана в лівій частині графіка, проте має значну відстань від ямних та енеолітичних вибірок за віссю ординат через значні висоту обличчя й виступання носа. Найменші дистанції з нею де- монструють такі вибірки ямного кола: півден- нобузька (0,146), афанасіївська Алтаю (0,157), подніпровська (0,158), тамаруткульська (0,16), поволзька степова (0,162), афанасіївська Міну- синської улоговини (0,191). Серії трипільської й кемі-обинської культур віддалені від ямних та займають ізольоване по- ложення в правій частині графіка. Найбільші від- стані від ямних популяцій демонструє серія кемі- обинської культури (0,259–0,885), що, ймовірно, маркує її прийшлий характер у степовій зоні. На другому етапі до аналізу додано вибірки усатівської, куро-аракської культур, групи по- ховань із вохрою Румунії, а також низки цен- тральноєвропейських популяцій IV тис. — пер- шої половини III тис. до н. е. Дистанції Пенро- за, розраховані за коротким списком із 10 ознак, представлені в нижній частині табл. 2, результа- ти багатовимірного шкалювання дистанцій Пен- роза, розрахованих за 10 краніометричними ви- мірами, представлені на рис. 2. У розташуванні серій уздовж горизонталь- ної осі головну роль відіграють загальні розмі- ри черепа, зокрема ширина черепної коробки та обличчя, форма орбіт, а по вертикальній — висота обличчя. Праву частину графіка займають ямні, енео- літичні степові та кавказькі серії, а ліву — ви- бірки Центральної Європи. Серед останніх зна- ходимо й серії трипільської, усатівської й кемі- обинської культур. Енеолітичні степові серії, порівняно з попере- днім етапом аналізу, розташовуються ближче до лінії ямних груп. Обидві кавказькі вибірки чіт- ко відділяються від неї по осі ординат. Проте по- трібно зауважити зменшення дистанції Пенроза між майкопсько-новосвободненською і тамарут- кульською вибірками (0,102). Це відбулось через виключення з аналізу симотичної висоти та кута виступання носа. Таке зближення практично не знайшло відображення на графіку через сильні- ші зв’язки тамаруткульської вибірки зі степови- ми українськими групами (0,058–0,082). До блоку трьох степових серій ЯКС Північ- ного Причорномор’я, крім тамаруткульської ви- бірки, доєднується серія з поховань із вохрою Східної Румунії. Цей ямний кластер розташо- ваний ближче до зони грацильніших централь- ноєвропейських серій. Вибірка Північно-Захід- ного Причорномор’я, яка вирізняється більшою представленістю доліхокранного лептенного краніокомплексу (Ушкова 2022), висувається в бік центральноєвропейських серій, хоча має сильні зв’язки з іншими ямними вибірками цьо- го блоку (0,058–0,135). Така позиція буджацької вибірки на графіку спричинена вужчим облич- чям та носом, а також вищими орбітами. У бік доліхокранного ямного кластеру, у свою чергу, зміщені серії ККА України та КЛП з Осторфу. Проміжну позицію між доліхокран- ним вузьколицим ямним блоком та серіями Центральної Європи займають вибірки ККА Центральної Європи, кемі-обинської культури, КЛП Польщі. Також наближаються до різкодо- ліхокранного ямного блоку розташовані поруч вибірки ранньої фатьянівської культури й КШК Південно-Східної Балтики. Серія кемі-обинської культури демонструє центральноєвропейський напрямок зв’язків (принаймні на фоні вибірок, що долучені до ана- лізу). Найменші дистанції Пенроза вона має з окремими групами КЛП — вальтернінбурзькою (0,053) та КЛП Польщі (0,107), а також вибірка- ми КШК Польщі (0,087), ККА Центральної Єв- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 23 ропи (0,15), та не має тяжіння до енеолітичних кавказьких серій (0,376 та 0,511). На відміну від попереднього етапу аналізу, вона має достатньо сильні зв’язки з деякими вибірками, що входять до гіпердоліхокранного ямного блоку: серією з поховань із вохрою Румунії (0,112), ямною по- дніпровською (0,124), тамаруткульською (0,151) вибірками. Таке зближення відбулось через ви- ключення зі списку ознак, за якими аналізують- ся серії, кутів горизонтального профілювання 6. Серії трипільської та усатівської культур та- кож бачимо серед центральноєвропейських ви- 6 Як відомо, населення кемі-обинської культури характе- ризується дуже виразним горизонтальним профілюван- ням обличчя на обох рівнях (Круц 1972). бірок. Варто відзначити значні дистанції, що відділяють їх від серій гіпердоліхокранного ямного блоку (0,272–0,475 для трипільської та 0,367–0,541 для усатівської груп). Дискусія Усі серії ямного кола, крім вибірки з Баште- чок, на графіках візуалізації результатів багато- вимірного шкалювання утворюють смугу, крайні позиції у якій займають степові серії України та Прикаспію (рис. 1, 2). Таке розташування можна інтерпретувати як певного роду антропологічний континуум, у якому краніометричні характерис- тики серій змінюються градієнтно. Незважаючи на значну варіабельність, усі групи цього «по- Рис. 2. Другий етап міжгрупового аналізу. Результати багатовимірного шкалювання дистацій Пенроза, розрахованих за 10 краніометричними ознаками для 37 серій. Серії: ЯКС (1 — Північно-Західного Причорномор’я; 2 — Побужжя; 3 — степового Подніпров’я; 4 — Баштечки; 5 — Нижнього Подоння; 6 — Волго-Уральська лісостепова; 7 — поволзька степова; 8 — Калмикії; 9 — Кривої Луки; 10 — тамаруткульська); 11 — ранньополтавкинська; афанасіївські (12 — Ал- таю; 13 — Мінусинської улоговини); 14 — кемі-обинська; 15 — майкопсько-новосвободненська; 16 — трипільська; 17 — хвалинська; 18 — середньостогівська; 19 — підкурганного енеоліту України; 20 — рєпінська; 21 — усатівська; 22 — куро-аракська (Шенгавіт); 23 — поховання з вохрою Східної Румунії; КШК (24 — Польщі; 25 — Чехії; 26 — Ні- меччини; 27 — Південно-Східної Балтики; 28 — фатьянівська рання; 29 — злотська); ККА (30 — Центральної Європи; 31 — України); КЛП (32 — Польщі; 33 — осторфська; 34 — вальтернінбурзька; 35 — мекленбурзька); 36 — баденська; 37 — неоліт Люблінщини Fig. 2. Second stage of intergroup analysis. Results of the multidimensional scaling of Penrose’s distances calculated from 10 craniometric features for 37 series: Yamna culture (1 — North-Western Pontic; 2 — Southern Buh; 3 — Dnipro steppe; 4 — Bashtechky; 5 — Lower Don; 6 — Volga-Ural forest-steppe; 7 — Volga steppe; 8 — Kalmykia; 9 — Krivaia Luka; 10 — Tamar- Utkul group); 11 — early Poltavka culture; Afanasievo culture (12 — Altai; 13 — Minusinsk Basin); 14 — Kemi-Oba culture; 15 — Maikop-Novosvobodnaia culture; 16 — Trypillia culture; 17 — Khvalynsk culture; 18 — Serednii Stih culture; 19 — kurgan Eneolithic of Ukraine; 20 — Repin culture; 21 — Usatovo culture; 22 — Kura-Araxes culture (Shengavit); 23 — burials with ochre from Eastern Romania; Corded Ware groups (24 — Poland; 25 — Czech Republic; 26 — Germany; 27 — South-Eastern Baltic; 28 — early Fatianovo; 29 — Zlota); Globular Amphora culture (30 — Central Europe; 31 — Ukraine); Funnelbeaker culture (32 — Poland; 33 — Ostorf; 34 — Walternienburg; 35 — Mecklenburg); 36 — Baden culture; 37 — Lublin Neolithic ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 324 ясу» характеризуються низкою спільних харак- теристик: великими розмірами черепа, зокрема поздовжнього та висотного діаметрів, середньо- високим обличчям, добре профільованим у гори- зонтальній площині, низькими орбітами, висо- ким, середньошироким за покажчиком носом, що дуже сильно виступає з площини обличчя. Зна- чна міжгрупова мінливість (у межах середніх та великих значень) характерна для широтних роз- мірів черепної коробки й обличчя. Їй неважко знайти пояснення, зважаючи на величезну тери- торію, заселену ямними колективами, та ймовір- ні контакти із субстратним та сусіднім населен- ням у різних регіонах. Особливо варто відзначи- ти поволзьку степову вибірку через її центральне положення серед груп ямного кола. Усі вибірки ЯКС, крім серії з Баштечок, демонструють близь- кі зв’язки з нею. Така ситуація ймовірно свідчить про спільне походження ямного населення різних регіонів та центральну (консолідуючу) позицію степового Поволжя в його історії. Цей висновок добре узгоджується з концепцією М. Я. Мерпер- та (Мерперт 1974) та результатами генетичних досліджень (Allentoft et al. 2015; Haak et al. 2015; Mathieson et al. 2018; Wang et al. 2019). Зважаючи на результати аналізу, можна припустити, що населення ямного культурно- го кола сформувалося на основі енеолітичних груп степової зони під впливом майкопських популяцій. Саме цим можна пояснити проміж- ну позицію ямного «поясу» між енеолітичними та майкопсько-новосвободненською серіями на першому етапі міжгрупового аналізу (рис. 1). З антропологічних характеристик, за якими ямні популяції займають проміжне положення між степовими енеолітичними та майкопською гру- пами, варто вказати в першу чергу висоту об- личчя та кут виступання носових кісток. Серед залучених до міжгрупового аналі- зу степових енеолітичних серій найменші дис- танції з ямними вибірками демонструють се- редньостогівська та, особливо, рєпінська серії. Важливо, що вони тяжіють до масивніших груп ямного кола. Названі енеолітичні групи характе- ризуються близьким до ямних популяцій кутом виступання носа, а у випадку з рєпінською ви- біркою — ще й висотою обличчя. Хвалинська вибірка демонструє менш стабільну картину зв’язків. Меншими дистанціями вона пов’язана із ямними серіями різкодоліхокранного, вузько- лицього блоку, що зумовлено меншими розмі- рами черепа. Але, як бачимо з першого етапу аналізу, хвалинська серія таки значно дистанці- йована від вибірок цього ямного кластеру на- самперед через менший кут виступання носових кісток, коротше склепіння, нижче обличчя. Чи міг антропологічний краніокомплекс грацильні- ших ямних груп утворитися при взаємодії хва- линських та майкопських популяцій? Теоретич- но це можливо, але проти такого припущення свідчать два аргументи. По-перше, це проблема хронологічного хіатусу, що відділяє хвалинську культуру від ЯКС (Васильев, Кузнецов, Турец- кий 2000, с. 16; Богданов 2004, с. 234-246; Куз- нецов, Хохлов 2011, с. 4). Якщо врахувати пізні- шу хронологічну позицію грацильніших ямних популяцій (див. нижче), цей хіатус стає ще сут- тєвішим (Хохлов 2017, с. 76, 145). Іншим аргу- ментом, що суперечить указаній версії, є свід- чення про взаємодію майкопських груп із мор- фологічно масивнішим популяційним пластом доби енеоліту. Такий висновок може бути зро- блений при включенні до міжгрупового аналізу двох вибірок майкопсько-новосвободненсько- го кола, сформованих за географічним принци- пом «передгір’я — степ». Підстави для такого розділення майкопського масиву дають, зокре- ма, генетичні дані, що свідчать про кардинальну різницю між геномами майкопського населення цих двох зон (Wang et al. 2019). За результатами цього варіанту аналізу степова майкопська ви- бірка демонструє тяжіння до масивніших попу- ляцій ЯКС та степового енеоліту (рис. 3, табл. 3). Збірна серія підкурганного енеоліту України має значні дистанції з усіма ямними групами, зокрема зі степовими ямними вибірками Пів- нічного Причорномор’я. Імовірною причиною цього є мозаїчний характер вибірки, що склада- ється з матеріалів різних енеолітичних угрупо- вань. На цьому етапі7 ми не можемо говорити про пряму спадкоємність між населенням, що залишило підкурганні енеолітичні поховання на теренах України, та ЯКС цієї ж території. На обох етапах міжгрупового аналізу три степові вибірки Північного Причорномор’я поєднані близькими дистанціями Пенроза. До цього ж ямного кластеру доєднуються тамарут- кульська вибірка Приуралля та серія з поховань із вохрою Східної Румунії. Ці вибірки характе- ризуються довгим та середньошироким чере- пом, за покажчиком доліхокранним (в основно- му гіпердоліхокранним), середнім виличним 7 Поки немає змоги виділити серії окремих енеолітичних підкурганних культур України через слабку репрезен- тативність матеріалів цього культурно-хронологічного зрізу (див. розділ «Джерельна база дослідження»). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 25 № Ознаки Північне Причорномор’я в цілому Локальні групи Морфологічні групи Степове Подніпров’я Побужжя Північно-Захід- не Причорно- мор’я Різкодоліхокран- на вузьколиця група Доліхомезо- кранна широ- колиця група n sd n sd n sd n sd n sd n sd 1 Поздовжній діаметр 107 192 7,1* 59 192,5 7,6* 19 192,5 7* 21 190,6 5,1 30 195 6,7* 28 189,8 6,9* 8 Поперечний діаметр 101 139,9 5,8* 58 139,3 5,1 20 141,8 6,5* 19 139,2 6,4* 30 136,9 4,8 28 141,2 4,1 17 Висотний діаметр (basion — bregma) 43 139,5 5,4* 32 140 5,8* 5 138,2 2,2 5 136 2,9 13 140,3 6,4* 14 137,5 4,1 20 Висотний діаметр (porion — bregma) 91 116,7 4,2 53 116,3 3,6 15 116,2 4,4* 16 116 4,1 28 117,4 4,4* 24 115,1 3,7 9 Найменша шири- на лоба 106 99 4,6 57 97,6 3,9 20 100,5 4,8* 21 100,7 5,3* 30 97,1 4,4 27 99,0 3,3 45 Виличний діаметр 72 135,8 6,4* 44 136,4 6,6* 12 136,1 7,3* 13 133,3 5 30 131,9 6* 28 139,2 5,3 48 Верхня висота об- личчя 86 72,3 4,5* 49 72 3,9 15 71,4 6,3* 17 73,8 4,3 30 74,7 3,6 28 71,1 3,2 55 Висота носа 85 52,1 3,2* 46 51,7 3 15 51,6 4* 19 52,8 3,1 29 53,3 3,1 28 51,6 2,8 54 Ширина носа 88 24,7 1,8 49 24,8 1,7 15 24,5 2,5* 19 24,8 1,9 28 24,9 2,0* 27 24,7 1,9 51 Ширина орбіти (maxillofrontale) 89 43,1 2,3* 47 42,6 1,9 15 43,7 2,7* 20 43,2 2,2* 26 43,6 2,3* 27 42,9 2,0* 52 Висота орбіти 93 32,5 2,4* 51 32 2,4* 16 32,7 2,6* 19 33,7 1,8 29 33,1 2,1* 27 31,9 2,4* SС Симотична ширина 71 8,5 1,6 40 8,5 1,7 13 8,5 1,5 11 8.8 1,6 20 8,3 1,6 23 8,5 1,6 SS Симотична висота 71 5 1,1* 40 5 1,2* 13 5,1 1 11 4,9 0,6 20 4,7 0,8 23 5,0 1,1* 8:1 Черепний покажчик 96 72,6 3,8* 56 72,1 3,6* 19 73,6 3,8* 17 72,4 3,7* 30 70,3 2,6 28 74,5 3,2 48:45 Верхній покажчик обличчя 62 53,7 3,6* 38 53,4 3,1 11 52 4,9* 10 56,2 3,3 30 56,7 1,9 28 51,1 1,7 54:55 Носовий покажчик 82 47,6 3,5 45 48,4 3 15 47,6 4,3 17 46,6 3,7 27 47,1 3,0 27 48,0 3,7 52:51 Орбітний покажчик 89 75,6 5,8* 48 75,4 5,5* 15 74,6 5,2 19 78,3 4,6 26 76,4 5,1 27 74,6 6,2* SS:SС Симотичний по- кажчик 72 59,6 11,4 40 59,4 11,8 13 60,6 9 11 56,8 10,1 20 58,1 10,6 23 59,4 11,6 32 Кут профілю лоба (nasion) 59 77,6 4,1* 36 76,8 3,8 9 79,2 4,9* 11 78 3,5 25 77,1 4,0* 20 77,9 4,1* 72 Загальний кут об- личчя 55 83 4,3* 34 83,7 3,8* 9 82,2 5,6* 9 81,4 5,1* 26 83,3 4,5* 20 83,3 3,9* 73 Середній кут об- личчя 53 85,5 4,5* 33 85,4 4,4* 9 86,6 6,2* 8 83,9 3,1 25 86,2 4,7* 18 85,2 4,1 74 Кут профілю альве- олярної частини об- личчя 46 78 5,3 31 79,7 4,2 5 77,8 5 7 71,4 2,8 20 77,6 5,0 18 78,6 5,4 75(1) Кут носових кісток до лінії профілю 41 34,5 3,3 26 34,5 3,3 8 35,6 3,7 5 34 3,1 17 35,6 3,4 15 33,7 3,1 77 Назомалярний кут 66 136,2 5* 39 134,8 4,6 12 137,8 6* 11 138,3 3,6 21 134,7 4,6 23 136,8 4,0 Зигомаксилярний кут 56 122,9 4,2 32 122,7 4,8 10 122,6 3,4 10 123,3 2,7 22 121,6 3,6 18 123,7 3,9 C´ Кут виступання під- боріддя 46 66,4 7,7* 30 65,3 7,6* 7 64,1 8* 7 72,1 6,6 17 68,1 9,2* 13 64,1 3,9 Примітки: n — кількість вимірів, — середнє арифметичне значення, sd — середньоквадратичне відхилення, * — се- редньоквадратичне відхилення перевищує середні значення (Алексеев, Дебец 1964, с. 123–127, табл. 12–14) Таблиця. 1. Середні розміри чоловічих черепів із вибірок ямної культурної спільноти Північного Причорномор’я Table 1. Average sizes of male skulls from the Yamna culture North Pontic samples ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 326 діаметром, дуже добре профільованим облич- чям на середньому рівні. Близькість тамаруткульської вибірки та сте- пових ямних груп України, яка випливає з ре- зультатів проведеного міжгрупового аналізу, вже відзначав О. О. Хохлов. Він пов’язував цю мор- фологічну подібність із поширенням якогось спільного антропологічного компонента з єдино- го центру. Саме цим дослідник пояснював появу населення, що характеризувалось доліхокранією, вужчим обличчям і схожим поховальним обря- дом (поширення зібганих на боці поховань) як у Причорномор’ї, так і Волго-Ураллі (Хохлов 2000, с. 314-315). Автор припускав, що розповсюджен- ня цього краніокомплексу можна пов’язати з на- щадками носіїв майкопсько-новосвободненсько- го культурного кола Передкавказзя (можливо, з новотиторівською культурою) (Кузнецов, Хох- лов 2011, с. 8; Хохлов 2017, с. 145) 8. Така інтер- претація добре узгоджується з даними археоло- гії — йдеться про вплив новотиторівської куль- тури на популяції ямного кола та поширення обряду зібгано на боці в пізніший час існування ЯКС на різних степових територіях (Круц, Рас- 8 С. В. Богданов вважає осередком формування та стартовим пунктом міграції цього населення Приуралля (Богданов 2004, с. 250). самакін 1997, с. 299; Гей 2000, с. 117-118, 201- 203; Хохлов 2017, с. 12-13, 93). Із краніологічних матеріалів цієї культури опубліковані дані лише про один череп (Балабанова, Марченко, Лимбе- рис 2017). Він характеризується доліхомезокран- ним склепінням, абсолютно та відносно низьким обличчям, а отже, не вписується в коло різкодо- ліхокранних лептенних серій. Проте робити ви- сновки про морфологічні характеристики насе- лення цієї групи на основі черепа одного індиві- да зарано. Зрозуміло, що у випадку формування цього населення внаслідок взаємодії новосвобод- ненських та ямних груп (Круц, Рассамакін 1997, с. 299; Гей 2000, с. 198-201) краніологічні матері- али цієї серії демонструватимуть значний рівень внутрішньогрупової мінливості. Отже, для під- твердження чи спростування гіпотези О. О. Хох- лова мусимо чекати на публікацію більш-менш репрезентативної краніологічної серії цієї куль- тури. Різкодоліхокранний вузьколиций антропо- логічний пласт ямного населення, ймовірно, за- ймає більш пізню хронологічну позицію. Появу поховань тамаруткульського типу науковці від- носять до XXIX ст. до н. е (Хохлов 2017, с. 12, 76). Цим же часом, як можна припустити, дату- ється поява доліхокранного вузьколицього кра- ніокомплексу і в степах України. Цікаво, що Рис. 3. Результати багатовимірного шкалювання при розділенні майкопсько-новосвободненської вибірки за територі- альним принципом: 15а — майкопсько-новосвободненська передгірна; 15b — майкопсько-новосвободненська степова. Нумерація серій відповідає рис. 1 Fig. 3. Results of multidimensional scaling in the case when the Maikop-Novosvobodnaia sample is divided geographically: 15a — Maikop-Novosvobodnaia foothills; 15b — Maikop-Novosvobodnaia steppe. Series numbers according to fig. 1 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 27 в ХХІХ–XXVIII ст. до н. е. фіксується поява ново- го населення в Північно-Західному Приазов’ї та- кож за одонтологічними даними (Ушкова 2018). Формування як новотиторівської, так і тама- руткульської груп науковці пов’язують із вза- ємодією між новосвободненським населенням і степовими популяціями (Круц, Рассамакін 1997, с. 299; Гей 2000, с. 200; Богданов 2004, с. 198). Це почасти підтверджується меншими дистанціями Пенроза між майкопсько-новосво- бодненською серією та вибірками різкодоліхо- кранного вузьколицього ямного кластеру. Осо- бливо це стосується тамаруткульської вибірки, яка на другому етапі міжгрупового аналізу має незначну дистанцію з майкопсько-новосвобод- ненською (0,102). За археологічними та антропологічни- ми даними, для степових груп ЯКС Північно- го Причорномор’я можна припустити також вплив кемі-обинського населення й груп, що пов’язані своїми витоками з населенням Цен- тральної Європи (культурне коло КЛП–ККА– КШК). Це особливо стосується серії ЯКС Пів- нічно-Західного Причорномор’я, яка розташо- вується найближче до центральноєвропейських вибірок на другому етапі міжгрупового аналізу, зберігаючи при цьому сильні зв’язки з іншими степовими групами Північного Причорномор’я (рис. 2, табл. 2: b). Наскільки можна судити з результатів аналізу, антропологічні зв’язки на- селення кемі-обинської культури теж ідуть у напрямку центральноєвропейського культур- ного блоку. Таким чином, можна припустити вплив насе- лення, що пов’язане своїм походженням із тере- нами Центральної Європи, на формування гіпер- доліхокранних лептенних груп ЯКС Північного Причорномор’я. Вплив населення названих цен- тральноєвропейських культур на ямні та енеолі- тичні популяції Північного Причорномор’я фік- сується археологічно (Дергачев 1986, с. 81-82; Черняков, Тощев 1986; Круц, Рассамакін 1997, с. 298-299; Szmyt 1999; 2009; Клейн 2007; Kosko, Szmyt 2009; Иванова 2010, с. 187; Косько, Потуп- чик, Разумов 2014; Ivanova 2013; Іванова 2015; Ivanova et al. 2015, p. 412-415; Котова и др. 2020; Иванова 2021, с. 168-170, 176-178). Відзначено те- риторіальне зближення обох культурних блоків. За доби енеоліту — ранньої бронзи, як вважає час- тина дослідників, відбувається просування степо- вих енеолітичних груп та ЯКС у двох напрямках: західному (по Дунаю) та північно-західному (по Дністру) (Дергачев 1986, с. 74, 81; Иванова 2010; Ivanova 2013; Косько, Потупчик, Разумов 2014; Kaiser, Winger 2015; Frînculeasa, Preda, Heyd 2015; Alexandrov, Kaiser 2016; Koledin et al. 2020; Preda- Bǎlǎnicǎ, Frînculeasa, Heyd 2020; Иванова 2021, с. 183–189). Групи населення центральноєвро- пейських культур з’являються на території Укра- їни (Свєшніков 1974; Щібьор 1994; Круц, Расса- макін 1997, с. 268-270; Отрощенко 1997, с. 406; Szmyt 1999, 2009; Kosko, Szmyt 2009; Бунятян 2010; Котова и др. 2020). Контакт між представ- никами різних культурних блоків міг призвес- ти до утворення синкретичних груп, у яких змі- шувались культурні традиції та геном (Klochko, Kosko 2009, p. 300; Frînculeasa, Preda, Heyd 2015; Косько, Потупчик, Разумов, 2014; Preda-Bǎlǎnicǎ, Frînculeasa, Heyd 2020). Про взаємодію централь- ноєвропейських культур і степових популяцій, а саме про вплив КЛП і ККА на степові групи та спорідненість геному ЯКС і КШК, свідчать гене- тичні дослідження (Haak et al. 2015; Allentoft et al. 2015; 2022; Nikitin et al. 2017; Mittnik et al. 2018; Wang et al. 2019; Saag et al. 2021). Зважаючи на вищесказане, можна очікува- ти, що при широкомасштабному досліджен- ні палеогенетичними методами гіпердоліхо- кранні вузьколиці групи ямного населення продемонструють значну кількість індивідів із домішкою геному анатолійських землеро- бів на зразок тієї, яка наявна в генетичному профілі жінки з поховання 14 кургану 18 з курганної групи урочища Озера (Дніпропе- тровська обл., розкопки Орджонікідзевської експедиції 1999 року) (Mathieson et al. 2018). Ми нічого не знаємо про краніометричні ха- рактеристики цього індивіда через фрагмен- тарність кісток черепа (Ушкова, Козак 2014, с. 505). Проте важливим є той факт, що ця жінка була похована у зібганій позиції на правому боці (Черних, Дараган 2014, с. 51; Mathieson et al. 2018, suppl., p. 40), що, ймо- вірно, зараховує її до хронологічно пізніших матеріалів ямного кола, серед яких широко представлений різкодоліхокранний вузьколи- ций краніокомплекс. Очевидно, що зміна антропологічних ха- рактеристик ямного населення, яка відбуваєть- ся з ХХІХ ст. до н. е., пов’язана з більш ши- роким історичним контекстом. Близько XXX/ XXIX ст. до н. е. завершує існування майкоп- сько-новосвободненське культурне коло (Коре- невский 2006, с. 54); у XXXI–XXIX ст. до н. е. з’являються групи ККА на українських теренах (Szmyt 1999, p. 117, fig. 32; Szmyt 2009, p. 245); ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 328 Та бл иц я 2. М ат ри ця з д ис та нц ія м и П ен ро за , в ир ах ов ан им и пі д ча с пе рш ог о (в ер хн я ча ст ин а м ат ри ці ) т а др уг ог о (н иж ня ч ас ти на ) е та пі в м іж гр уп ов ог о ан ал із у Ta bl e 2. M at ri x w ith P en ro se d is ta nc es c al cu la te d du ri ng th e fir st (u pp er p ar t o f t he m at ri x) a nd se co nd (l ow er p ar t) st ag es o f t he in te rg ro up a na ly si s a. П ер ш ий е та п мі ж гр уп ов ог о ан ал із у, 1 5 оз на к, 2 0 гр уп Групи 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 1 0 0,035 0,113 0,361 0,081 0,23 0,09 0,248 0,368 0,036 0,165 0,159 0,062 0,395 0,248 0,197 0,178 0,238 0,202 0,171 - - - - - - - - - - - - - - - - - 2 0,066 0 0,076 0,204 0,139 0,114 0,056 0,158 0,226 0,048 0,11 0,093 0,054 0,372 0,146 0,366 0,191 0,158 0,215 0,126 - - - - - - - - - - - - - - - - - 3 0,135 0,074 0 0,212 0,222 0,179 0,088 0,256 0,27 0,052 0,201 0,108 0,124 0,259 0,158 0,299 0,152 0,243 0,34 0,187 - - - - - - - - - - - - - - - - - 4 0,649 0,364 0,335 0 0,395 0,256 0,279 0,242 0,344 0,269 0,232 0,182 0,273 0,62 0,388 0,588 0,286 0,259 0,163 0,198 - - - - - - - - - - - - - - - - - 5 0,157 0,153 0,221 0,665 0 0,194 0,13 0,216 0,151 0,116 0,04 0,17 0,141 0,635 0,456 0,32 0,219 0,383 0,285 0,165 - - - - - - - - - - - - - - - - - 6 0,355 0,167 0,236 0,292 0,174 0 0,093 0,071 0,131 0,216 0,124 0,024 0,033 0,702 0,238 0,584 0,223 0,141 0,157 0,099 - - - - - - - - - - - - - - - - - 7 0,12 0,071 0,106 0,382 0,049 0,102 0 0,093 0,119 0,07 0,08 0,045 0,103 0,521 0,162 0,375 0,216 0,195 0,321 0,079 - - - - - - - - - - - - - - - - - 8 0,397 0,234 0,293 0,313 0,217 0,103 0,117 0 0,063 0,189 0,099 0,095 0,106 0,843 0,316 0,752 0,404 0,142 0,222 0,106 - - - - - - - - - - - - - - - - - 9 0,518 0,279 0,353 0,493 0,187 0,176 0,193 0,02 0 0,252 0,063 0,138 0,186 0,885 0,281 0,813 0,461 0,237 0,356 0,225 - - - - - - - - - - - - - - - - - 10 0,058 0,082 0,071 0,444 0,119 0,253 0,071 0,286 0,386 0 0,142 0,092 0,057 0,34 0,16 0,292 0,18 0,189 0,254 0,138 - - - - - - - - - - - - - - - - - 11 0,259 0,134 0,23 0,422 0,07 0,137 0,063 0,051 0,05 0,179 0 0,092 0,122 0,734 0,341 0,535 0,232 0,239 0,227 0,099 - - - - - - - - - - - - - - - - - 12 0,26 0,134 0,126 0,315 0,175 0,055 0,079 0,129 0,199 0,123 0,116 0 0,055 0,572 0,157 0,469 0,166 0,084 0,191 0,073 - - - - - - - - - - - - - - - - - 13 0,135 0,078 0,15 0,47 0,148 0,092 0,11 0,21 0,313 0,068 0,192 0,102 0 0,588 0,191 0,487 0,219 0,151 0,27 0,101 - - - - - - - - - - - - - - - - - 14 0,202 0,214 0,124 0,681 0,306 0,568 0,333 0,64 0,72 0,151 0,536 0,341 0,311 0 0,575 0,492 0,459 0,902 0,772 0,764 - - - - - - - - - - - - - - - - - ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 29 15 0,214 0,146 0,168 0,339 0,375 0,246 0,205 0,364 0,466 0,102 0,322 0,135 0,164 0,376 0 0,601 0,47 0,263 0,592 0,318 - - - - - - - - - - - - - - - - - 16 0,272 0,456 0,353 1,0 0,419 0,912 0,439 0,962 1,024 0,324 0,72 0,664 0,648 0,365 0,587 0 0,137 0,652 0,468 0,542 - - - - - - - - - - - - - - - - - 17 0,229 0,137 0,088 0,539 0,3 0,326 0,176 0,419 0,466 0,17 0,292 0,166 0,252 0,267 0,302 0,248 0 0,309 0,191 0,289 - - - - - - - - - - - - - - - - - 18 0,29 0,118 0,104 0,26 0,42 0,162 0,201 0,224 0,334 0,153 0,272 0,07 0,191 0,424 0,174 0,696 0,162 0 0,246 0,109 - - - - - - - - - - - - - - - - - 19 0,238 0,117 0,276 0,301 0,458 0,148 0,28 0,17 0,298 0,23 0,308 0,151 0,277 0,541 0,355 0,79 0,279 0,072 0 0,241 - - - - - - - - - - - - - - - - - 20 0,246 0,168 0,144 0,260 0,188 0,107 0,059 0,175 0,275 0,172 0,119 0,095 0,179 0,502 0,312 0,647 0,23 0,173 0,186 0 - - - - - - - - - - - - - - - - - 21 0,539 0,367 0,379 0,954 0,404 0,543 0,48 0,43 0,477 0,541 0,384 0,341 0,421 0,482 0,823 0,405 0,225 0,276 0,393 0,587 0 - - - - - - - - - - - - - - - - 22 0,189 0,226 0,277 0,512 0,313 0,303 0,232 0,492 0,671 0,129 0,446 0,358 0,249 0,511 0,214 0,627 0,44 0,426 0,332 0,349 0,996 0 - - - - - - - - - - - - - - - 23 0,061 0,074 0,055 0,274 0,183 0,239 0,101 0,363 0,443 0,055 0,231 0,162 0,117 0,112 0,232 0,348 0,144 0,146 0,164 0,201 0,467 0,228 0 - - - - - - - - - - - - - - 24 0,183 0,312 0,261 1,076 0,411 0,821 0,494 0,894 1,073 0,249 0,723 0,539 0,476 0,087 0,392 0,279 0,303 0,573 0,596 0,671 0,402 0,518 0,241 0 - - - - - - - - - - - - - 25 0,344 0,376 0,253 1,098 0,592 0,844 0,559 0,883 1,061 0,388 0,772 0,542 0,591 0,203 0,667 0,249 0,279 0,549 0,689 0,692 0,252 0,783 0,25 0,183 0 - - - - - - - - - - - - 26 0,25 0,369 0,269 1,037 0,677 0,91 0,568 0,999 1,111 0,318 0,818 0,634 0,615 0,168 0,54 0,17 0,271 0,612 0,711 0,75 0,355 0,601 0,259 0,151 0,055 0 - - - - - - - - - - - 27 0,223 0,282 0,134 0,648 0,487 0,485 0,349 0,683 0,78 0,143 0,542 0,279 0,283 0,175 0,256 0,569 0,368 0,247 0,46 0,391 0,767 0,275 0,166 0,343 0,417 0,38 0 - - - - - - - - - - 28 0,156 0,185 0,188 0,688 0,447 0,469 0,332 0,758 0,935 0,144 0,648 0,417 0,218 0,236 0,139 0,675 0,37 0,243 0,327 0,383 0,538 0,263 0,152 0,25 0,364 0,391 0,125 0 - - - - - - - - - 29 0,341 0,391 0,408 0,899 0,288 0,718 0,39 0,553 0,651 0,422 0,395 0,487 0,561 0,536 0,799 0,085 0,184 0,619 0,666 0,615 0,246 0,799 0,448 0,436 0,465 0,3 0,746 0,607 0 - - - - - - - - 30 0,13 0,15 0,115 0,76 0,221 0,458 0,207 0,562 0,673 0,137 0,386 0,346 0,254 0,15 0,289 0,152 0,169 0,284 0,398 0,356 0,239 0,394 0,105 0,136 0,114 0,12 0,239 0,194 0,164 0 - - - - - - - 31 0,072 0,113 0,089 0,378 0,179 0,255 0,135 0,267 0,301 0,215 0,181 0,26 0,316 0,235 0,371 0,278 0,134 0,22 0,284 0,228 0,314 0,431 0,174 0,446 0,308 0,331 0,421 0,352 0,256 0,111 0 - - - - - - ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 330 32 0,258 0,273 0,144 0,763 0,263 0,458 0,325 0,528 0,684 0,279 0,494 0,384 0,427 0,106 0,623 0,221 0,288 0,409 0,576 0,331 0,226 0,68 0,131 0,233 0,182 0,257 0,333 0,408 0,3 0,105 0,138 0 - - - - - 33 0,199 0,171 0,137 0,756 0,166 0,356 0,207 0,436 0,527 0,143 0,34 0,2 0,211 0,189 0,411 0,382 0,165 0,302 0,474 0,221 0,193 0,455 0,113 0,278 0,294 0,423 0,278 0,166 0,439 0,144 0,218 0,098 0 - - - - 34 0,283 0,401 0,248 0,802 0,462 0,727 0,423 0,819 0,83 0,32 0,674 0,64 0,553 0,053 0,569 0,297 0,367 0,584 0,743 0,673 0,446 0,615 0,232 0,176 0,137 0,1 0,353 0,5 0,423 0,148 0,235 0,128 0,291 0 - - - 35 0,349 0,297 0,276 1,027 0,416 0,658 0,45 0,663 0,737 0,365 0,558 0,434 0,487 0,309 0,735 0,098 0,313 0,511 0,583 0,634 0,144 0,863 0,256 0,212 0,263 0,225 0,574 0,51 0,121 0,14 0,188 0,149 0,245 0,196 0 - - 36 0,377 0,519 0,369 0,862 0,484 0,822 0,483 0,801 0,874 0,488 0,63 0,733 0,686 0,357 0,889 0,11 0,369 0,712 0,881 0,786 0,282 0,885 0,394 0,402 0,279 0,205 0,683 0,709 0,154 0,173 0,232 0,16 0,373 0,231 0,096 0 - 37 0,446 0,412 0,292 0,783 0,439 0,634 0,43 0,609 0,636 0,468 0,542 0,481 0,505 0,226 0,808 0,34 0,325 0,437 0,607 0,562 0,273 0,92 0,243 0,24 0,146 0,224 0,513 0,495 0,419 0,173 0,318 0,087 0,162 0,189 0,207 0,298 0 Групи 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 b. Д ру ги й ет ап м іж гр уп ов ог о ан ал із у, 1 0 оз на к, 3 6 гр уп П ри мі т ки . Я К С (1 — П ів ні чн о- За хі дн ог о П ри чо рн ом ор ’я , 2 — П об уж ж я, 3 — с те по во го П од ні пр ов ’я , 4 — л іс ос те по во го П ра во бе ре ж ж я (Б аш те чк и) , 5 — Н иж нь ог о П од он ня , 6 — в ол го -у ра ль сь ка л іс ос те по ва , 7 — п ов ол зь ка с те по ва , 8 — К ал ми кі ї, 9 — К ри во ї Л ук и, 1 0 — т ам ар ут ку ль сь ка ); 11 — р ан нь оп ол та вк ін сь ка ; а фа на сі їв сь кі (1 2 — А лт аю , 1 3 — М ін ус ин сь ко ї у ло го ви ни ); 14 — к ем і-о би нс ьк а; 1 5 — м ай ко пс ьк о- но во св об од не нс ьк а; 1 6 — т ри пі ль сь ка ; 1 7 — х ва ли нс ьк а; 1 8 — с ер ед нь ос то гі вс ьк а; 1 9 — п ід ку рг ан но го е не - ол іт у У кр аї ни ; 2 0 — р єп ін сь ка ; 2 1 — у са ті вс ьк а; 2 2 — к ур о- ар ак сь ка (Ш ен га ві т) ; 2 3 — п ох ов ан ня з во хр ою С хі дн ої Р ум ун ії; К Ш К (2 4 — П ол ьщ і, 25 — Ч ех ії, 2 6 — Н ім еч чи ни , 27 — П ів де нн о- С хі дн ої Б ал ти ки , 2 8 — ф ат ья ні вс ьк а ра нн я, 2 9 — зл от сь ка ); К Ш А (3 0 — Ц ен тр ал ьн ої Є вр оп и, 3 1 — У кр аї ни ); К Л П (3 2 — П ол ьщ і, 33 — о ст ор фс ьк а, 3 4 — в ал ь- те рн ін бу рз ьк а, 3 5 — м ек ле нб ур зь ка ); 36 — б ад ен сь ка ; 3 7 — н ео лі т Л ю бл ін щ ин и Та бл иц я 3. Д ис та нц ії П ен ро за д ля д во х м ай ко пс ьк о- но во св об од не нс ьк их г ру п, в ир ах ов ан і з а 15 о зн ак ам и Ta bl e 3. P en ro se d is ta nc es fo r th e tw o M ai ko p- N ov os vo bo dn ai a gr ou ps , c al cu la te d by 1 5 fe at ur es Гр уп и 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 16 17 18 19 20 15 b 15 а 0, 32 7 0, 28 4 0, 21 4 0, 57 4 0, 51 6 0, 44 4 0, 22 0, 39 3 0, 41 1 0, 3 0, 45 5 0, 47 3 0, 43 7 0, 62 8 0, 65 2 0, 55 8 0, 46 5 0, 80 7 0, 38 3 0, 36 4 15 b 0, 30 9 0, 20 3 0, 26 1 0, 33 8 0, 5 0, 24 9 0, 21 6 0, 31 5 0, 27 1 0, 19 6 0, 34 1 0, 15 0, 19 0, 64 5 0, 67 1 0, 53 6 0, 20 2 0, 54 5 0, 29 0 - П ри мі т ки : н ом ер и се рі й по да ні у т аб л. 2 , 1 5а — м ай ко пс ьк о- но во св об од не нс ьк а пе ре дг ір на , 1 5b — м ай ко пс ьк о- но во св об од не нс ьк а ст еп ов а ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 31 діяли з гіперморфними популяціями степово- го енеоліту, внаслідок чого й міг сформуватися краніокомплекс, характерний для ранніх ям- них популяцій. Із поширенням цього населен- ня можна пов’язати доліхомезокранний широ- колиций краніокомплекс, що фіксується на ма- теріалах ЯКС Північного Причорномор’я. Походження різкодоліхокранного, більш вузьколицього морфологічного комплексу, який визначає своєрідність ямних груп західного степового ареалу, також можна пов’язувати зі східними групами (тамаруткульською та, поки що здогадно, новотиторівською), які сформува- лися, на думку науковців, у процесі взаємодії ямних та новосвободненських груп населен- ня. У західній частині ямного ареалу можемо припускати також вплив блоку культур КЛП— ККА—КШК і кемі-обинського населення, ви- токи якого, зважаючи на результати аналізу, та- кож можуть бути пов’язані з центральноєвро- пейським культурним колом. Зміна антропологічних характеристик по- пуляцій ямного кола відбувається, наскільки можна судити за наявними даними, починаю- чи з ХХІХ ст. до н. е. та пов’язана, очевидно, з більш широким історичним контекстом. Саме в цей час завершує існування майкопсько-но- восвободненське культурне коло, з’являються групи ККА на українських теренах, виникає шлейф КШК. Можна припустити, що степо- ва зона Північного Причорномор’я слугувала в цей час містком між популяціями Передкав- каззя й Південно-Східної, а також Центральної Європи. Імовірно саме з цими процесами куль- турної трансформації на теренах Європи може бути пов’язана поява більш вузьколицих гіпер- доліхокранних ямних груп на теренах Північ- ного Причорномор’я. Насамкінець потрібно відзначити, що мож- ливості аналізу за краніометричними даними на сьогодні суттєво обмежені через відсутність краніологічних серій низки важливих культур як енеолітичного, так і ранньобронзового часу. Відсутній або надто нечисленний краніоло- гічний матеріал багатьох енеолітичних степо- вих груп. Неопублікований також краніологіч- ний матеріал таких ключових для доби ранньої бронзи культур, як новотиторівська, дольмен- на, низки культурних угрупувань Балкано-Ду- найського регіону. Усі ці групи відігравали важливу роль в історії степової зони Північ- ного Причорномор’я, проте поки що вони ли- шаються білими плямами на антропологічній близько XXIX ст. до н. е. виникає шлейф КШК (Czebreszuk, Szmyt 2011, p. 32-33; Kosko 2014, p. 55, fig. 2; Mittnik et al. 2018; Saag et al. 2021, p. 1). Імовірно, поява більш вузьколицих гіпердо- ліхокранних ямних груп пов’язана саме з цими процесами культурної трансформації на теренах Європи. Можна припустити, що степова зона Північного Причорномор’я слугувала в цей час містком між передкавказькими групами й куль- турами Південно-Східної та Центральної Євро- пи, які, у свою чергу, впливали на антропологіч- ні характеристики мешканців Надчорномор’я. Висновки За результатами проведеного міжгрупово- го аналізу чоловічих серій можемо зробити такі висновки. Міграції, імовірно, відігравали значну роль у процесі формування ямного культурного феномену на широких степових теренах Євра- зії. Саме цим можна пояснити той факт, що серії ямного кола в антропологічному плані утворю- ють континуум із центральною роллю в ньому поволзького степового регіону. Майже всі ямні серії характеризуються низкою спільних ознак, серед яких можна назвати: значні розміри чере- па, зокрема довжини та висоти черепного скле- піння, середнє за висотою обличчя, що добре профільоване в горизонтальній площині, низькі орбіти, високий і середньоширокий за індексом ніс, дуже великий кут виступання носових кіс- ток. Значну варіативність (у межах середніх та великих значень) демонструють широтні розмі- ри черепного склепіння та обличчя. Цю мінли- вість можна пояснити ймовірною взаємодією із субстратними та сусідніми популяціями на різ- них територіях у межах величезного ареалу по- ширення племен ЯКС. Ямний антропологічний пласт, імовірно, сформувався на основі степових енеолітичних груп, у першу чергу, зважаючи на результати аналізу, близьких за своїми антропологічними характеристиками рєпінському та середньо- стогівському населенню. Ці енеолітичні групи тяжіють до масивніших доліхомезокранних популяцій ямного кола, що мешкали у схід- них регіонах ямного ареалу. У процесі форму- вання ЯКС, імовірно, брали участь і майкоп- ські групи. З впливом цього населення можна пов’язати, зокрема, вище обличчя та сильніше виступання носа в ямних популяціях порівня- но зі степовими енеолітичними. Як показали результати аналізу, майкопські групи взаємо- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 332 мапі Європи. А отже, ми не можемо робити ви- сновки про їхній вплив на формування та по- дальшу історію населення ЯКС за антрополо- гічними даними. Отримані висновки також не є вичерпними, оскільки не враховують жіночу частину популяції. Алексеев, В. П., Гохман, И. И. 1984. Антропология азиатской части СССР. Москва: Наука. Алексеев, В. П., Дебец, Г. Ф. 1964. Краниометрия. Ме- тодика антропологических исследований. Москва: Наука. Балабанова, М. А., Марченко, И. И., Лимберис, Н. Ю. 2017. О возможных связях населения Кубани и Северно- го Причерноморья в эпоху средней бронзы. Вестник Вол- ГУ. Серия 4: История. Регионоведение. Международные отношения, т. 22, 1, с. 17-23. https://doi.org/10.15688/ jvolsu4.2017.1.2. Батиева, Е. Ф. 2010. Черепа из нижнедонских могиль- ников эпохи ранней бронзы. В: Герасимова, М. М, Ма- лашев, В. Ю., Мошкова, М. Г. (ред.). Археология и па- леоантропология евразийских степей и сопредельных территорий. Материалы и исследования по территории России, 13. Москва: Таус, с. 484-491. Богданов, С. В. 2004. Эпоха меди степного Приура- лья. Екатеринбург: УрО РАН. Бунятян, К. П. 2010. Підкарпатська культура шнуро- вої кераміки. Археологія, 2, с. 18-30. Васильев, И. Б., Кузнецов, П. Ф., Турецкий, М. А. 2000. Ямная и полтавкинская культуры. В: Кабытов, И. С. (глав. ред.). История Самарского Поволжья с друвней- ший времен до наших дней. Бронзовый век. Глава І. Сама- ра: Самарский научный центр РАН, с. 6-64. Великанова, М. С. 1975. Палеоантропология Прут- ско-Днестровского междуречья. Москва: Наука. Гей, А. Н. 2000. Новотиторовская культура. Москва: Старый сад. Герасимова, М. М. 2002. Краниологическое разноо- бразие населения южнорусских степей в эпоху ранней и средней бронзы. Степи Евразии в древности и средневе- ковье. Санкт-Петербург: Издательство Государственного Эрмитажа, с. 125-127. Герасимова, М. М. 2011. К вопросу о происхождении ямной культуры. Вестник антропологии, 19, с. 104-111. Гохман, И. И. 1966. Население Украины в эпоху мезо- лита и неолита. Москва: Наука. Дебец, Г. Ф. 1948. Палеоантропология СССР. Труды Института этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая, новая серия, ІV. Денисова, Р. Я. 1975. Антропология древних балтов. Рига: Зинатне. Дергачев, В. А. 1986. Молдавия и соседние террито- рии в эпоху бронзы (анализ и характеристика культурных групп). Кишинев: Штиинца. Дерябин, В. Е. 2001. Многомерные биометрические методы для антропологов. Рукопись, депонированная в ВИНИТИ, 37. Москва. Долженко, Ю. В. 2018. Череп людини доби енеолі- ту з Нижнього Припсілля, В: Супруненко, О. Б. (відп. ред.). Старожитності та історія Кременчука. Київ; Пол- тава; Кременчук: ЦП НАН України; УТОПІК, с. 54-70. Дяченко, В. Д., Покас, П. М. 1986. До антропології на- селення Північного Криму в епоху бронзи. Археологія, 53, с. 64–68. Жиляєва-Круц, С. І. 1972. До палеоантропології кемі- обинської культури. Матеріали з антропології України, 6, с. 28–36. Зиневич, Г. П. 1964. Палеоантропологический мате- риал из Усатовского могильника. В: Краткие сообщения о полевых археологических исследованиях Одесского госу- дарственного археологического музея 1962 года. Одесса: Маяк, с. 124-128. Зиневич, Г. П. 1967. Очерки палеоантропологии Украины. Киев: Наукова думка. Зиньковский, К. В. 1984. Антропологическая харак- теристика материалов из второго грунтового могильника у с. Усатово. В: Дзис-Райко, Г. А. (отв. ред.). Новые ар- хеологические исследования на Одесчине. Киев: Наукова думка, с. 34-43. Иванова, С. В. 2010. Торговые пути и миграции в Юго-Восточной Европе в раннем бронзовом веке. Материалы по археологии Северного Причерноморья, 11, с. 163–253. Іванова, С. В. 2015. Культурно-історичні процеси в Північно-Західному Причорномор’ї (кінець IV — III тис. до н. е.). Археологія, 4, с. 3-21. Иванова, С. В. 2021. История населения Северо-За- падного Причерноморья в конце IV–III тыс. до н. э. Жи- томир: Бук-Друк. Иванова, С., Киосак, Д., Никитин, А. 2019. Проникно- вение ямной культуры в Центральную Европу: простран- ство и время для взаимодействия (генетика и археология). В: Шмит, М., Хахліковский, П., Чебрешук, Я., Іґначак, М., Макаровіч, П. VIR BIMARIS. Від Куявського гнізда до Причорноморських степів. Студії з історії Балтійсько- Понтійського міжмор’я. Серія «Archaeologia Bimaris», т. 5.Познань: Наука та Інновації, с. 645-663. Казарницкий, А. А. 2012. Население азово-каспий- ских степей в эпоху бронзы (антропологический очерк). Санкт-Петербург: Наука. Казарницкий, А. А. 2014. О краниологических осо- бенностях носителей ямной культуры археологичес- кой культуры Северо-Западного Прикаспия. Археология, этнография и антропология Евразии, 1(57), с. 142-150. Клейн Л. С. 2007. Про степове походження індоєвро- пейців (з приводу книги Девіда Ентоні «Кінь, колесо й мова». Кам’яна доба, 13, с. 291-299. Козак, А. Д., Потехина, И. Д. 2020. Энеолитическое погребение близ с. Каиры. Краниология и палеопатоло- гия. Stratum plus, 2, с. 259-274. Козинцев, А. Г. 1974. Статистические данные к про- блеме происхождения краниологического типа айнов. В: Золотарева, И. М. (отв. ред.). Расогенетические процессы в этнической истории. Москва: Наука, с. 229-242. Кондукторова, Т. С. 1956. Материалы по палеоантропо- логии Украины. Антропологический сборник, 1, c. 166-203. Кондукторова, Т. С. 1969. Антропологічний склад племен території України в епоху бронзи. Матеріали з антропології України, 4, с. 33-56. Кондукторова, Т. С. 1973. Антропология населения Украины мезолита, неолита и эпохи бронзы. Москва: На- ука. Кондукторова, Т. С. 1978. Антропологический тип людей культур шнуровой керамики Украины. Вопросы антропологии, 59, с. 3-23. Кондукторова, Т. С. 1979. Антропологический тип людей культуры шаровидных амфор Украины. Вопросы антропологии, 60, с. 52-70. Кореневский, С. Н. 2006. Северная, кумо-манычская периферия майкопской культуры и ее восточно-европей- ский (ямный) компонент. В: Моргунова, Н. Л. (отв. ред.). Проблемы изучения ямной культурно-исторической об- ласти. Оренбург: Издательство ОГПУ, с. 53-56. Косько О., Потупчик, М., Разумов, С. (ред). 2014. Комплекси курганних могильників населення ІІІ та пер- шої половини ІІ тисячоліть до Р. Х. з території Над- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 33 дністянщини неподалік міста Ямпіль Вінницької облас- ті. Серія «Archaeologia Bimaris», т. 6. Познань: Наука та Інновації. Котова, Н., Махортых, C., Джос, В., Радченко, С. 2020. Каменные погребальные сооружения эпохи энеолита — ранней бронзы в Северном Причерноморье. Revista Arheologică, serie nouă, vol. XVI, no. 2, p. 31-49. http://doi. org/10.5281/zenodo.4957291 Крис, Х. И., Веймарн, Е. В. 1958. Курган эпохи бронзы близ Бахчисарая. Краткие сообщения о докладах и полевых исследованиях Института истории матери- альной культуры, 71, с. 65-71. Круц, В. О., Рассамакін, Ю. Я. 1997. Етнокультурний склад населення. Побут та матеріальна культура. В: Толоч- ко, П. П. (ред.). Давня історія України. Т. 1. Первісне сус- пільство, ч. 2, р. І, гл. 1. Київ: Наукова думка, с. 234-309. Круц, С. И. 1972. Население территории Украины эпохи меди — бронзы (по антропологическим данным). Киев: Наукова думка. Круц, С. И. 1977. Население степной Украины в эпоху энеолита — бронзы (по антропологическим данным. Ав- тореферат дисертации к. и. н. АН УССР. Круц, С. И. 1978. Палеоантропологические материалы Южнобугской экспедиции (1969–1976 гг.). В: Генинг, В. Ф. (ред.). Курганы на Южном Буге. Киев: Наукова думка, с. 151-169. Круц, С. И. 1984. Палеоантропологические исследо- вания Степного Поднепровья (эпоха бронзы). Киев: На- укова думка. Круц, С. И. 1985. Антропологический состав населе- ния территории Украины в эпоху камня, меди и бронзы. Археология Украинской ССР. Том 1. Первобытная архео- логия. Киев: Наукова думка. Круц, С. І. 1997. Антропологічний склад населення. В: Толочко, П. П. (ред.) Давня історія України. Т. 1. Пер- вісне суспільство, ч. 2, р. І, гл. 5. Київ: Наукова думка, с. 374-383. Круц, С. І. 2017. Скифы степей Украины по антро- пологическим данным. Курганы Украины, т. 5. Киев; Бер- лин: Видавець Олег Філюк. Кузнецов, П. Ф., Хохлов, О. О. 2011. Етнокультур- ні зв’язки степового населення Східної Європи за доби бронзи. Археологія, 1, с. 3-11. Марк, К. Ю. 1956. Новые палеоантропологические материалы эпохи неолита в Прибалтике. Известия Ака- демии наук Эстонской ССР: серия общественных наук, т. V, вып. 1, с. 43-66. Мерперт, Н. Я. 1974. Древнейшие скотоводы Волж- ско-Уральского междуречья. Москва: Наука. Отрощенко, В. В. 1997. Етнічний склад населення. В: Толочко, П. П. (ред.). Давня історія України. Т. 1. Пер- вісне суспільство, ч. 2, р. ІІ, гл. 1. Київ: Наукова думка, с. 387-422. Плешивенко, А. Г., Рассамакін, Ю. Я. 1994. Про одну з груп енеолітичних поховань Дніпровського Лівобереж- жя. Археологія, 4, с. 98-107. Потехина, И. Д. 1989. Антропологические материалы их могильника Маяки. В: Патокова, Э. Ф., Петренко, В. Г., Бурдо, Н. Б., Полищук, Л. Ю. (ред.) Памятники триполь- ской культуры в Северо-Западном Причерноморье. При- ложение 1. Киев: Наукова думка, с. 125-130. Потєхіна, І. Д. 1994. До питання про антропологічний склад енеолітичного населення України (за матеріалами до- ямних підкурганних поховань). Археологія, 4, с. 107-116. Потехина, И. Д. 1999. Население Украины эпохи нео- лита и раннего энеолита по антропологическим данным. Киев: ИА НАН Украины. Потехина, И. Д. 2010. К вопросу об антропологичес- ком составе населения Крыма в эпохи энеолита и бронзы. Древняя и средневековая Таврика. Археологический аль- манах, 22, с. 39-50. Потєхіна, І. Д. 2015. Антропологічні матеріали з по- ховання культури кулястих амфор у с. Оздів. Додаток 2. В: Мазурик, Ю., Панишко, С. Грунтове поховання куль- тури кулястих амфор у селі Оздів на Волині. Наукові за- писки Рівненського обласного краєзнавчого музею, 13(1), с. 155-159. Потєхіна, І. Д. 2018. Звідки прийшли люди з візками: антропологія і археогенетика ямних поховань Сугоклей- ського кургану. В: Смирнов, О. І. (відпов. ред.). Forum Olbicum II: Пам’яті В. В. Крапівіної (до 150-річчя до- слідження Ольвії). Матеріали міжнародної археологіч- ної конференції. Миколаїв, 4—6 травня 2018 р. Миколаїв: НДЦ «Лукомор’є», с. 32-34. Рассамакин, Ю. Я. 2004. Азово-Понтийские степи в эпоху меди. Archaologie in Eurasien, bd. 17, t. II. Mainz: Verlag Philipp von Zabern. Рассамакін, Ю. Я. 2017. Могильники Ігрень (Огрінь) 8 та Олександрія доби енеоліту: проблеми датування та культурної приналежності. Археологія, 4, с. 26-48. Рассамакин, Ю. Я., Симоненко, А. В. 2020. Новый погребальный комплекс эпохи энеолита в Нижнем По- днепровье: к вопросу о погребениях репинско-рогачик- ского времени. Stratum plus, 2, с. 215-225. Рудич, Т. О. 2013. Антропологічний склад населення культури кулястих амфор території України. Археологія, 1, с. 97-106. Рудич, Т. О. 2015. Антропологічний матеріал з роз- копок нових могильних комплексів кулястих амфор на Поділлі. В: Захар’єв, В. А. (упорядник). Старожитнос- ті культури кулястих амфор на Поділлі. Хмельницький: ФОП Цюпак, с. 25-60. Рудич, Т. О., Козак, О. Д. 2023. Антропологія похо- вальних комплексів культури кулястих амфор Білий По- тік та Озеряни 5 на Тернопільщині. Археологія і давня іс- торія України, 1(46), c. 116-126. https://doi.org/10.37445/ adiu.2023.01.06 Свєшніков, І. К. 1974. Історія населення Передкарпат- тя, Поділля і Волині в кінці ІІІ — на початку ІІ тисячоліт- тя до нашої ери. Київ: Наукова думка. Сегеда, С. П. 1991. Позднеямное население Севе- ро-Западного Причерноморья по антропологическим данным. В: Древнейшие общности земледельцев и ско- товодов Северного Причерноморья (V тыс. до н. э. — V в. н. э.). Материалы международной конференции. Ки- шинев, 10–14 декабря 1990 г. Киев, с. 97-99. Сегеда, С. 2001. Антропологічний склад українського народу: етногенетичний аспект. Київ: Видавництво іме- ні Олени Теліги. Соколова, К. Ф. 1957. Антропологические материалы кургана эпохи бронзы в Бахчисарайском районе. Исто- рия и археология древнего Крыма. Киев: АН УССР, с. 26- 34. Соколова, К. Ф. 1962. Черепи з кургана епохи бронзи в районі м. Бахчисарая. Матеріали з антропології Укра- їни, 2, с. 92-95. Солодовников, К. Н., Эрдене, М. 2022. Феномен высокорослости афанасьевцев Алтая и Хангая: влияние среды или восточно-европейское наследие? Stratum plus, 2, c. 373-394. https://doi.org/10.55086/sp222373394 Сурнина, Т. С. 1963. Палеоантропологические ма- териалы из Александрийского энеолитического могильни- ка. Труды Института этнографии, т. 82, с. 144-153. Тощев, Г. Н. 2001. Новые курганные комплексы с каменными ящиками эпохи ранней бронзы в Крыму. До- нецкий археологический сборник, 9, с. 182-199. Тощев, Г. Н. 2007. Крым в эпоху бронзы. Запорожье: ЗНУ. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 334 Ушкова, Ю. В., Козак, А. Д. 2014. Антропологический материал из раскопок Орджоникидзевской археологичес- кой экспедиции 1999–2007 гг. В: Черных, Л. А., Дараган, М. Н.(ред.) Курганы эпохи энеолита — бронзы междуре- чья Базавлука, Соленой, Чертомлыка. Приложение II. 1. Серия «Курганы Украины», 4. Киев: Издатель Олег Фи- люк, с. 505-509. Ушкова, Ю. В. 2018. Одонтологічна серія ямної куль- тури з могильника Виноградне. Археологія, 2, с. 5-11. https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.02.005 Ушкова, Ю. В. 2022. Антропологічний склад на- селення ямної культурної спільноти Північного Причорноморʼя: внутрішньогруповий аналіз чоловічої вибірки. Археологія, 4, с. 5-20. https://doi.org/10.15407/ arheologia2022.04.005 Черных, Л. А., Дараган, М. Н. 2014. Курганы эпохи энеолита-бронзы междуречья Базавлука, Соленой, Чертомлыка. Серия «Курганы Украины», 4. Киев: Изда- тель Олег Филюк. Хохлов, А. А. 2000. Палеоантропология эпохи бронзы Самарского Поволжья. В: Кабытов, И. С. (глав. ред.). Ис- тория Самарского Поволжья с друвнейший времен до на- ших дней. Бронзовый век. Глава ІХ. Самара: Самарский научный центр РАН, с. 309-332. Хохлов, А. А. 2017. Морфогенетические процессы в Волго-Уралье в эпоху раннего голоцена (по краниологи- ческим материалам мезолита — бронзового века). Сама- ра: СГСПУ. Черняков, И. Т., Тощев, Г. Н. 1986. Культурно-хро- нологические особенности курганных погребений эпохи бронзы Нижнего Дуная. В: Новые материалы по архео- логии Северо-Западного Причерноморья. Киев, с. 11-20. Шевченко, А. В. 1986. Антропология населения юж- но-русских степей в эпоху бронзы. В: Гохман, И. И., Ко- зинцев, А. Г. (ред.). Антропология современного и древ- него населения Европейской части СССР. Ленинград: На- ука, с. 121-216. Шепель, К. О. 1985а. Антропологічний тип населення басейнів Сіверського Дінця та Кальміусу в епоху енеолі- ту — бронзи. Археологія, 49, с. 13-24. Шепель, Е. А. 1985b. Население бассейна Северского Донца в эпоху энеолита — бронзы по антропологическим данным. Диссертация к. и. н. Институт археологии НАН Украины. Щібьор, Й. 1994. Культури пізнього Трипілля та лій- частого посуду на Волині. Археологія, 4, с. 30-48. Alexandrov, S., Kaiser, E. 2016. The Early Barrow Graves in West Pontic Area. Cultures? Migrations? Interactions? In: Nikolov, V., Schier, W. (eds.). Der Schwarzmeerraum vom Neolithikum bis in die Früheisenzeit (6000–600 v. Chr.). Kulturelle Interferenzen in der zirkumpontischen Zone und Kontakte mit ihren Nachbargebieten. Prähistorische Archäologie in Südosteuropa, bd. 30. Rahden/Westf.: Leidorf, p. 359-369. Allentoft, M. E. et al. 2015. Population Genomics of Bronze Age Eurasia. Nature, 522, p. 167-172. https://doi.org/10.1038/ nature14507 Allentoft, M. E. et al. 2022. Population Genomics of Stone Age Eurasia. bioRxiv. https://doi.org/10.1101/ 2022.05.04.490594 Bach, A., Bach, H. 1976. Die Glochenbecherleute des Mittel-Elbe-Saale-Gebietes Beitrag zur Bevolkerungsen- twicklung im Neolithicum. Jahresschrift fur Mitteldeutsche Voegeschichte, 60, s. 409-424. Česnys, G. 1985. Antropologiniai tyrimai. Lietuvos archeologija, 4, p. 19-22. Česnys, G. 1991. The Neolithic and Bronze Age Man in South-East Baltic Area. 1. An Inventory of Recent and Old Craniological Materials from Univariate Viewpoint. Homo, vol. 42/1, p. 1-20. Czebreszuk, J., Szmyt, M. 2011. Making the Cultural Landscape: Neolithic and Bronze Age Communities on Polish Lowland and Their Environment. In: Hildebrandt-Radke, I., Dörfler, W., Czebreszuk, J., Müller, J. (eds.) Anthropogenic Pressure in the Neolithic and the Bronze Age on the Central European Lowlands. Poznań: Bogucki Wydawnictwo Naukowe. Frînculeasa, A., Preda, B., Heyd V. 2015. Pit-Graves, Yamnaya and Kurgans along the Lower Danube: Disentangling 4th and 3rd Millennium BC Burial Customs, Equipment and Chronology. Praehistorische Zeitschrift, 90(1–2), p. 45-113. https://doi.org/10.1515/pz-2015-0002 Haak, W., et al. 2015. Massive Migration from the Steppe Was a Source for Indo-European Languages in Europe. Nature, 522, p. 207–211. https://doi.org/10.1038/nature14317 Ivanova, S. 2013. Connections between the Budzhak Culture and Central European Groups of the Corded Ware Culture. Baltic-Pontic Studies, 18, p. 86-120. Ivanova, S., Klochko, V. I., Kośko, A., Szmyt, M., Toshchev, G. N., Włodarczak, P. 2015. ‘Yampil Inspirations’: A Study of the Dniester Cultural Contact Area at the Frontier of Pontic and Baltic Drainage Basins. Baltic-Pontic Studies, 20, p. 398-416. Kaiser, E., Winger, K. 2015. Pit Graves in Bulgaria and the Yamnaya Culture. Praehistorische Zeitschrift, 90(1–2), p. 114-140. https://doi.org/10.1515/pz-2015-0001 Klochko, V. I., Kosko, S. 2009. The Societies of Corded Ware Cultures and Those of Black Sea Steppes (Yamnaya and Catacomb Grave Cultures) in the Route Network between the Baltic and Black Seas. Baltic-Pontic Studies, 14, p. 269-301. Koledin, J., Bugaj, U., Jarosz, P., Novak, M., Przybyła, M. M., Podsiadło, M., Szczepanek, A., Spasić, M., Włodarczak, P. 2020. First Archaeological Investigations of Barrows in the Bačka Region and the Question of the Eneolithic/Early Bronze Age Barrows in Vojvodina. Praehistorische Zeitschrift, 95(2), p. 350-375. https://doi.org/10.1515/pz-2020-0003 Kosko, A. 2014. Traits of “Early Bronze” Pontic Cultures in the Development of Lowland and Eastern European Forest Cultural Environments in the Baltic Southern Drainage Basin. An Outline of the State of Research. Baltic-Pontic Studies, 19, p. 53-73. Kosko, A., Szmyt, M. 2009. Central European Lowlands Societies and the Pontic Area in the 4th–4th/3rd Millennium BC. Baltic-Pontic Studies, 14, p. 191-213. Kozak, O., Diachenko, A. 2023. Deficiency Diseases in the Kyiv Rus’ Subadult Population: The Issue of the Small Sample Effects. Anthropologischer Anzeiger, p. 1-21. https:// doi.org/10.1127/anthranz/2023/1719 Kozak-Zychman, W. 1996. Charakterystyka antropo- logiczna ludnosci Lubelszczyzny z mlodszego okresu rzymskiego. Lublin: Universitet Marii Curie-Sklodowskiej. Lissauer, A. 1878. Crania Prussica. Zweite Serie. Ein weiterer Beitrag zur Ethnologie der preussischen Ostseeprovinzen. Zeitschrift für Ethnologie, 10, s. 1-16, 81-134. Mathieson, I., et al. 2018. The Genomic History of Southeastern Europe. Nature, 555, p. 197–203. https://doi. org/10.1038/nature25778 Mittnik, A., et al. 2018. The Genetic Prehistory of the Baltic Sea Region. Nature Communications, 9: 442, p. 1-11. https://doi.org/10.1038/s41467-018-02825-9 Nikitin, A., Ivanova, S., Kiosak, D. Badgerow, J. Pashnick, J. 2017. Subdivisions of Haplogroups U and C En- compass Mitochondrial DNA Lineages of Eneolithic–Early Bronze Age Kurgan Populations of Western North Pontic Steppe. Journal of Human Genetics, 62, p. 605-613. https:// doi.org/10.1038/jhg.2017.12 Perret, G. 1943. Jungsteinzeitliche und fruhbronzezeit- liche Skelettreste Alt-Preussens. Zur Rassengeschichte Nordostdeutschlands. Beitrag I. Zeitschrift für Morphologie und Anthropologie, bd. 40, h. 2/3, s. 334-366. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 35 Preda-Bǎlǎnicǎ, B., Frînculeasa, A., Heyd, V. 2020. The Yamnaya Impact North of the Lower Danube: A Tale of Newcomers and Locals. Bulletin de la Société préhistorique française, 117, 1, p. 85-101. Saag, L., Vasilyev, S. V., Varul, L., Kosorukova, N. V., Gerasimov, D. V., Oshibkina, S. V., Griffith, S. J., Solnik, A., Saag, L., D’Atanasio, E., Metspalu, E., Reidla, M., Rootsi, S., Kivisild, T., Scheib, C. L., Tambets, K., Kriiska, A., Metspalu, M. 2021. Genetic Ancestry Changes in Stone to Bronze Age Transition in the East European Plain. Science Advances, 7(4). https://doi.org/10.1126/sciadv.abd6535 Schwidetzky, I. 1980. Zur Anthropologie der Kugelamphoren-Kultur. Anthropologischer Anzeiger, 37(4), s. 245-250. Schwidetzky, I., Rösing, F. W. 1990. Vergleichend- statistische Untersuchungen zur Anthropologie von Neolithikum und Bronzezeit. Homo, bd. XL, h. 1–2, s. 4-45. Szmyt, M. 1999. Between West and East. People of the Globular Amphora Culture in Eastern Europe: 2950–2350 BC. Baltic-Pontic Studies, 8. Szmyt, M. 2009. Eastern European Destinations of Central European Cultural Patterns. The Case of Globular Amphora Culture (End of the 4th—middle of the 3rd Milleni- um BC). Baltic-Pontic Studies, 14, p. 232-251. Stojanowski, K. 1948. Antropologia prehistoryczna Polski. Prace i materialy antropologiczne, t. II, no. 1. Wang, Ch.-Ch., et al. 2019. Ancient Human Genome- Wide Data from a 3000-year Interval in the Caucasus Corresponds with Eco-Geographic Regions. Nature Communications, 10. https://doi.org/10.1038/s41467-018- 08220-8. Wiercinski, A. 1973. Untersuchungen zur Anthropologie des Neolitikums in Polen. Anthropologie. Teil 1. Fundamenta, Reihe B, bd. 3, t. VIIIa, s. 170-185. Yu. V. Ushkova Junior Research Fellow, the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, the Bioarchaeology Department, ORCID: 0000-0002-1549-8679, ushkova.julia@gmail.com CONNECTIONS OF THE YAMNA CULTURE POPULATION OF THE BLACK SEA REGION ACCORDING TO ANTHROPOLOGICAL DATA: AN INTERGROUP ANALYSIS OF MALE SERIES The objective of this paper is to examine the population history of the North Pontic Yamna groups through an analysis of phenotypic variation in cranial morphology. To investigate this issue, an intergroup analysis of male craniological samples from Eastern, Central, South-Eastern Europe, Caucasus and Southern Siberia was carried out using the multidimensional scaling method. The analysis suggests that migrations were a significant factor in the formation of the Yamna culture phenomenon in the vast steppe areas of Eurasia. This can explain the anthropological continuity of Yamna-related groups and the central position of the Volga steppe region within it. While there is a variability in anthropological characteristics, most Yamna-related series share a number of common features. The morphological variability observed in Yamna populations can be attributed to the extensive geographical distribution of the Yamna horizon and its interaction with local and neighbouring tribes in various regions. The Yamna horizon likely originated from steppe Eneolithic groups, particularly those with morphological similarities to the Repin and Serednii Stih populations. The Maikop-Novosvobodnaia groups may have also played a role in the formation of the Yamna horizon. The origin of the broad-faced dolichomesocranial craniocomplex, found in Yamna material from the North Pontic region, can be linked to the eastern Yamna groups. A different leptene hyperdolichocranial craniocomplex can be associated with the later groups of the Ural and Cis-Caucasian regions, such as the Tamar-Utkul group and possibly the Novotitorovka culture. However, it can also be assumed that the North Pontic Yamna population was influenced by Central European groups (Funnelbeaker, Globular Amphora, Corded Ware cultures) as well as the Kemi-Oba population, whose origin can also be linked to the Central European cultural circle. K e y w o r d s: North Pontic region, Early Bronze Age, craniometry, Yamna culture. References Alekseev, V. P., Gokhman, I. I. 1984. Antropologiia aziatskoi chasti SSSR. Moscow: Nauka. Alekseev, V. P., Debets, G. F. 1964. Kraniometriia. Metodika antropologicheskikh issledovanii. Moscow: Nauka. Balabanova, M. A., Marchenko, I. I., Limberis, N. Yu. 2017. About One of Burials of Novotitorovka Culture from the Territory of Kuban. Science Journal of VolSU. History. Area Studies. International Relations, vol. 22, no. 1, p. 17-23. https://doi. org/10.15688/jvolsu4.2017.1.2. Batieva, E. F. 2010. Cherepa iz nizhnedonskikh mogilnikov epokhi rannei bronzy. In: Gerasimova, M. M, Malashev, V. Iu., Moshkova, M. G. (eds.). Arkheologiia i paleoantropologiia evraziiskikh stepei i sopredelnykh territorii. Materialy i issledovaniia po territorii Rossii, 13. Moscow: Taus, p. 484-491. Bogdanov, S. V. 2004. Epokha medi stepnogo Priuralia. Ekaterinburg: UrO RAN. Buniatian, K. P. 2010. Corded Ware Pidcarpatska Culture. Arheologia, 2, p. 18-30. Vasilev, I. B., Kuznetsov, P. F., Turetskii, M. A. 2000. Iamnaia i poltavkinskaia kultury. In: Kabytov, I. S. (ed.). Istoriia Samarskogo Povolzhia s druvneishii vremen do nashikh dnei. Bronzovyi vek. Ch. І. Samara: Samarskii nauchnyi tsentr RAN, p. 6-64. Velikanova, M. S. 1975. Paleoantropologiia Prutsko-Dnestrovskogo mezhdurechia. Moscow: Nauka. Gei, A. N. 2000. Novotitorovskaia kultura. Moscow: Staryi sad. Gerasimova, M. M. 2002. Kraniologicheskoe raznoobrazie naseleniia iuzhnorusskikh stepei v epokhu rannei i srednei bronzy. In: Stepi Evrazii v drevnosti i srednevekove. Saint Petersburg: Izdatelstvo Gosudarstvennogo Ermitazha, p. 125-127. Gerasimova, M. M. 2011. K voprosu o proiskhozhdenii iamnoi kultury. Vestnik antropologii, 19, p. 104-111. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 336 Gokhman, I. I. 1966. Naselenie Ukrainy v epokhu mezolita i neolita. Moscow: Nauka. Debets, G. F. 1948. Paleoantropologiia SSSR. Trudy Instituta etnografii im. N. N. Miklukho-Maklaia, novaia seriia, ІV. Denisova, R. Ia. 1975. Antropologiia drevnikh baltov. Riga: Zinatne. Dergachev, V. A. 1986. Moldaviia i sosednie territorii v epokhu bronzy (analiz i kharakteristika kulturnykh grupp). Kishinev: Shtiintsa. Deriabin, V. E. 2001. Mnogomernye biometricheskie metody dlia antropologov. VINITI, 37. Moscow. Dolzhenko, Yu. V. 2018. Cherep liudyny doby eneolitu z Nyzhnoho Prypsillia. In: Suprunenko, O. B. (ed.). Starozhytnosti ta istoriia Kremenchuka. Kyiv; Poltava; Kremenchuk: TsP NAN Ukrainy; UTOPIK, p. 54–70. Diachenko, V. D., Pokas, P. M. 1986. Do antropolohii naselennia Pivnichnoho Krymu v epokhu bronzy. Arheologia, 53, p. 64-68. Zhyliaieva-Kruts, S. I. 1972. Do paleoantropolohii kemi-obynskoi kultury. Materialy z antropolohii Ukrainy, 6, p. 28-36. Zinevich, G. P. 1964. Paleoantropologicheskii material iz Usatovskogo mogilnika. In: Kratkie soobshcheniia o polevykh arkheologicheskikh issledovaniiakh Odesskogo gosudarstvennogo arkheologicheskogo muzeia 1962 goda. Odessa: Maiak, p. 124-128. Zinevich, G. P. 1967. Ocherki paleoantropologii Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka. Zinkovskii, K. V. 1984. Antropologicheskaia kharakteristika materialov iz vtorogo gruntovogo mogilnika u s. Usatovo. In: Dzis- Raiko, G. A. (ed.). Novye arkheologicheskie issledovaniia na Odeschine. Kyiv: Naukova dumka, p. 34-43. Ivanova, S. V. 2010. Torgovye puti i migratsii v Iugo-Vostochnoi Evrope v rannem bronzovom veke. Materialy po arkheologii Severnogo Prichernomoria, 11, p. 163-253. Ivanova, S. V. 2015. Cultural and Historic Processes in North-West Area of the Black Sea (the Late 4th and the 3rd Millennia BC). Arheologia, 4, p. 3-21. Ivanova, S. V. 2021. Istoriia naseleniia Severo-Zapadnogo Prichernomoria v kontse IV—III tys. do n. e. Zhitomir: Buk-Druk. Ivanova, S., Kiosak, D., Nikitin, A. 2019. Proniknovenie iamnoi kultury v Tsentralnuiu Evropu: prostranstvo i vremia dlia vzaimodeistviia (genetika i arkheologiia). In: Szmyt, M., Chachlikowski, P., Czebreszuk, J., Ignaczak, M., Makarowicz, P. (eds.). VIR BIMARIS. Od kujawskiego matecznika do stepów nadczarnomorskich. Studia z dziejów międzymorza bałtycko- pontyjskiego. “Archaeologia Bimaris”, t. 5, p. 645-663. Kazarnitskii, A. A. 2012. Naselenie azovo-kaspiiskikh stepei v epokhu bronzy (antropologicheskii ocherk). Saint Petersburg: Nauka. Kazarnitskii, A. A. 2014. O kraniologicheskikh osobennostiakh nositelei iamnoi kultury arkheologicheskoi kultury Severo- Zapadnogo Prikaspiia. Arkheologiia, etnografiia i antropologiia Evrazii, 1 (57), p. 142-150. Klein, L. S. 2007. Steppe Origins of Indo-Europeans Revisited (Regarding David Anthony’s Book “The Horse, the Wheel and Language” 2007). Kamiana doba, 13, p. 291-299. Kozak, O. D., Potekhina, I. D. 2020. Eneolithic Burial near Kairy Village, Southern Ukraine. Craniology and Palaeopathology. Stratum plus, 2, p. 259-274. Kozintsev, A. G. 1974. Statisticheskie dannye k probleme proiskhozhdeniia kraniologicheskogo tipa ainov. In: Zolotareva, I. M. (ed.). Rasogeneticheskie protsessy v etnicheskoi istorii. Moscow: Nauka, p. 229-242. Konduktorova, T. S. 1956. Materialy po paleoantropologii Ukrainy. Antropologicheskii sbornik, 1, p. 166-203. Konduktorova, T. S. 1969. Antropolohichnyi sklad plemen terytorii Ukrainy v epokhu bronzy. Materialy z antropolohii Ukrainy, 4, p. 33-56. Konduktorova, T. S. 1973. Antropologiia naseleniia Ukrainy mezolita, neolita i epokhi bronzy. Moscow: Nauka. Konduktorova, T. S. 1978. Antropologicheskii tip liudei kultur shnurovoi keramiki Ukrainy. Voprosy antropologii, 59, p. 3-23. Konduktorova, T. S. 1979. Antropologicheskii tip liudei kultury sharovidnykh amfor Ukrainy. Voprosy antropologii, 60, p. 52-70. Korenevskii, S. N. 2006. Severnaia, kumo-manychskaia periferiia maikopskoi kultury i ee vostochno-evropeiskii (iamnyi) komponent. In: Morgunova, N. L. (ed.). Problemy izucheniia iamnoi kulturno-istoricheskoi oblasti. Orenburg: Izdatelstvo OGPU, p. 53-56. Kośko, A., Potupczyk, M., Razumow, S. (red.). 2014. Naddniestrzańskie kompleksy cmentarzysk kurhanowych społeczności z III i z pierwszej połowy II tysiąclecia przed Chr. w okolicach Jampola, obwód winnicki. Z badań nad północno-zachodnią rubieżą osadnictwa społeczności kręgu kultur „wczesnobrązowych” strefy pontyjskiej. «Archaeologia Bimaris», 5. Poznan: Nauka ta Innovatsii. Kotova, N., Makhortykh, S., Dzhos, V., Radchenko, S. 2020. Eneolithic and Early Bronze Age Stone Burial Constructions of the North Black Sea Region. Revista Arheologică, serie nouă, vol. XVI, nr. 2, p. 31–49. http://doi.org/10.5281/zenodo.4957291 Kris, Kh. I., Veimarn, E. V. 1958. Kurgan epokhi bronzy bliz Bakhchisaraia. Kratkie soobshcheniia o dokladakh i polevykh issledovaniiakh Instituta istorii materialnoi kultury, 71, p. 65-71. Kruts, V. O., Rassamakin, Yu. Ya. 1997. Etnokulturnyi sklad naselennia. Pobut ta materialna kultura. In: Tolochko, P. P. (ed.). Davnia istoriia Ukrainy. T. 1. Pervisne suspilstvo, ch. 2, r. I, hl. 1. Kyiv: Naukova dumka, p. 234-309. Kruts, S. I. 1972. Naselenie territorii Ukrainy epokhi medi — bronzy (po antropologicheskim dannym). Kyiv: Naukova dumka. Kruts, S. I. 1977. Naselenie stepnoi Ukrainy v epokhu eneolita — bronzy (po antropologicheskim dannym. Avtoreferat disertatsii k. i. n. AN USSR. Kruts, S. I. 1978 Paleoantropologicheskie materialy Iuzhnobugskoi ekspeditsii (1969—1976 gg.). In: Gening, V. F. (ed.) Kurgany na Iuzhnom Buge. Kyiv: Naukova dumka, p. 151-169. Kruts, S. I. 1984. Paleoantropologicheskie issledovaniia Stepnogo Podneprovia (epokha bronzy). Kyiv: Naukova dumka. Kruts, S. I. 1985. Antropologicheskii sostav naseleniia territorii Ukrainy v epokhu kamnia, medi i bronzy. Arkheologiia Ukrainskoi SSR. T. 1. Pervobytnaia arkheologiia. Kyiv: Naukova dumka. Kruts, S. I. 1997. Antropolohichnyi sklad naselennia. In: Tolochko, P. P. (ed.) Davnia istoriia Ukrainy. T. 1. Pervisne suspilstvo, ch. 2, r. I, hl. 5. Kyiv: Naukova dumka, p. 374-383. Kruc, S. I. 2017. Die Skythen der Ukrainischen Steppe gemaβ anthropologischen Daten. Kurgane der Ukraine, bd. 5. Kyiv; Berlin: Herausgeber Oleg Filjuk. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 37 Kuznetsov, P. F., Khokhlov, O. O. 2011. Ethno-cultural Relations of the Steppe Habitants of Eastern Europe in the Early Bronze Age. Arheologia, 1, p. 3-11. Mark, K. Iu. 1956. Novye paleoantropologicheskie materialy epokhi neolita v Pribaltike. Izvestiia Akademii nauk Estonskoi SSR: seriia obshchestvennykh nauk, t. V, vyp. 1, p. 43-66. Merpert, N. Ia. 1974. Drevneishie skotovody Volzhsko-Uralskogo mezhdurechia. Moskva: Nauka. Otroshchenko, V. V. 1997. Etnichnyi sklad naselennia. In: Tolochko, P. P. (ed.). Davnia istoriia Ukrainy. T. 1. Pervisne suspilstvo, ch. 2, r. II, hl. 1. Kyiv: Naukova dumka, p. 387-422. Pleshyvenko, A. H., Rassamakin, Yu. Ya. 1994. Pro odnu z hrup eneolitychnykh pokhovan Dniprovskoho Livoberezhzhia. Arheologia, 4, p. 98-107. Potekhina, I. D. 1989. Antropologicheskie materialy ikh mogilnika Maiaki. In: Patokova, E. F., Petrenko, V. G., Burdo, N. B., Polishchuk, L. Iu. (ed.) Pamiatniki tripolskoi kultury v Severo-Zapadnom Prichernomore. Kyiv: Naukova dumka, p. 125-130. Potiekhina, I. D. 1994. Do pytannia pro antropolohichnyi sklad eneolitychnoho naselennia Ukrainy (za materialamy doiamnykh pidkurhannykh pokhovan). Arheologia, 4, p. 107-116. Potekhina, I. D. 1999. Naselenie Ukrainy epokhi neolita i rannego eneolita po antropologicheskim dannym. Kyiv: IA NAN Ukrainy. Potekhina, I. D. 2010. K voprosu ob antropologicheskom sostave naseleniia Kryma v epokhi eneolita i bronzy. Drevniaia i srednevekovaia Tavrika. Arkheologicheskii almanakh, 22, p. 39-50. Potiekhina, I. D. 2015. Antropolohichni materialy z pokhovannia kultury kuliastykh amfor u s. Ozdiv. Dodatok 2. In: Mazuryk, Yu., Panyshko, S. Hruntove pokhovannia kultury kuliastykh amfor u seli Ozdiv na Volyni. Naukovi zapysky Rivnenskoho oblasnoho kraieznavchoho muzeiu, 13(1), p. 155-159. Potiekhina, I. D. 2018. Zvidky pryishly liudy z vizkamy: antropolohiia i arkheohenetyka yamnykh pokhovan Suhokleiskoho kurhanu. In: Smyrnov, O. I. (ed.). Forum Olbicum II: Pamiati V. V. Krapivinoi (do 150-richchia doslidzhennia Olvii). Materialy mizhnarodnoi arkheolohichnoi konferentsii. Mykolaiv, May 4–6, 2018. Mykolaiv: NDTs Lukomorie, p. 32–34. Rassamakin, Iu. Ia. 2004. Die nordpontische Steppe in der Kupferziet. Archaologie in Eurasien, bd. 17, t. II. Mainz: Verlag Philipp von Zabern. Rassamakin, Yu. Ya. 2017. Ihren (Ohren) 8 and Oleksandriia Burial Grounds of Chalcolithic Period: Problems of Dating and Cultural Inhering. Arheologia, 4, p. 26-48. Rassamakin, Yu. Ya., Symonenko, A. V. 2020. A New Eneolithic Burial in the Lower Dnieper Region: towards Problem of the Study of the Repin-Rogachik Burials. Stratum plus, 2, p. 215-225. Rudych, T. O. 2013. Anthropological Structure of Globular Amphorae Culture Population on the Territory of Ukraine. Arheologia, 4, p. 26-48. Rudych, T. O. 2015. Antropolohichnyi material z rozkopok novykh mohylnykh kompleksiv kuliastykh amfor na Podilli. In: Zakhariev, V. A. (ed.). Starozhytnosti kultury kuliastykh amfor na Podilli. Khmelnytskyi: FOP Tsiupak, p. 25-60. Rudych, T. O., Kozak, O. D. 2023. Anthropological Materials from the Excavation of the Globular Amphorae Culture Burials Sites Bilyi Potic and Oseriany 5 in the Ternopil Region. Archaeology and Early History of Ukraine, 1(46), p. 116-126. https://doi.org/10.37445/adiu.2023.01.06 Svieshnikov, I. K. 1974. Istoriia naselennia Peredkarpattia, Podillia i Volyni v kintsi III — na pochatku II tysiacholittia do nashoi ery. Kyiv: Naukova dumka. Segeda, S. P. 1991. Pozdneiamnoe naselenie Severo-Zapadnogo Prichernomoria po antropologicheskim dannym. In: Iarovoi, E. V. (ed.). Drevneishie obshchnosti zemledeltsev i skotovodov Severnogo Prichernomoria (V tys. do n. e. — V v. n. e.). Materialy mezhdunarodnoi konferentsii. Kishinev, December 10–14, 1990. Kyiv, p. 97-99. Seheda, S. 2001. Antropolohichnyi sklad ukrainskoho narodu: etnohenetychnyi aspekt. Kyiv: Vydavnytstvo imeni Oleny Telihy. Sokolova, K. F. 1957. Antropologicheskie materialy kurgana epokhi bronzy v Bakhchisaraiskom raione. In: Istoriia i arkheologiia drevnego Kryma. Kyiv: AN USSR, p. 26-34. Sokolova, K. F. 1962. Cherepy z kurhana epokhy bronzy v raioni m. Bakhchysaraia. Materialy z antropolohii Ukrainy, 2, p. 92–95. Solodovnikov, K. N., Erdene, M. 2022. Fenomen vysokoroslosti afanasevtsev Altaia i Khangaia: vliianie sredy ili vostochno- evropeiskoe nasledie? Stratum plus, 2, p. 373-394. https://doi.org/10.55086/sp222373394 Surnina, T. S. 1963. Paleoantropologicheskie materialy iz Aleksandriiskogo eneoliticheskogo mogilnika. Trudy Instituta etnografii, t. 82, p. 144-153. Toshchev, G. N. 2001. Novye kurgannye kompleksy s kamennymi iashchikami epokhi rannei bronzy v Krymu. Donetskii arkheologicheskii sbornik, 9, p. 182-199. Toshchev, G. N. 2007. Krym v epokhu bronzy. Zaporozhe: ZNU. Ushkova, Yu. V., Kozak, A. D. 2014. Antropologicheskii material iz raskopok Ordzhonikidzevskoi arkheologicheskoi ekspeditsii 1999–2007 gg. In: Černych, L. A., Daragan, M. N. (eds.) Äneolitisch — bronzezeitliche Hügelgräber im Flussgebiet zwischen Bazavluk, Solenaja und Čertomlyk. Kurgane der Ukraine, bd. 4. Kyiv; Berlin: Herausgeber Oleg Filjuk, p. 505-509. Ushkova, Yu. V. 2018. Odontological series of Yamna culture from the Vynohradne burial ground. Arheologia, 2, p. 5-11. https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.02.005 Ushkova, Yu. V. 2022. Anthropological Composition of the Yamna Culture Population of the North Pontic Region: Intragroup Analysis of the Male Sample. Arheologia, 4, p. 5-20. https://doi.org/10.15407/arheologia2022.04.005 Černych, L. A., Daragan, M. N. Äneolitisch — bronzezeitliche Hügelgräber im Flussgebiet zwischen Bazavluk, Solenaja und Čertomlyk. Kurgane Der Ukraine, bd. 4. Kyiv; Berlin: Herausgeber Oleg Filjuk. Khokhlov, A. A. 2000. Paleoantropologiia epokhi bronzy Samarskogo Povolzhia. In: Kabytov, I. S. (ed.). Istoriia Samarskogo Povolzhia s druvneishii vremen do nashikh dnei. Bronzovyi vek. Ch. ІX. Samara: Samarskii nauchnyi tsentr RAN, p. 309-332. Khokhlov, A. A. 2017. Morfogeneticheskie protsessy v Volgo-Urale v epokhu rannego golotsena (po kraniologicheskim materialam mezolita — bronzovogo veka). Samara: SGSPU. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 338 Cherniakov, I. T., Toshchev, G. N. 1986. Kulturno-khronologicheskie osobennosti kurgannykh pogrebenii epokhi bronzy Nizhnego Dunaia. In: Novye materialy po arkheologii Severo-Zapadnogo Prichernomoria. Kyiv, p. 11-20. Shevchenko, A. V. 1986. Antropologiia naseleniia iuzhno-russkikh stepei v epokhu bronzy. In: Gokhman, I. I., Kozintsev, A. G. (eds.). Antropologiia sovremennogo i drevnego naseleniia Evropeiskoi chasti SSSR. Leningrad: Nauka, p. 121-216. Shepel, K. O. 1985a. Antropolohichnyi typ naselennia baseiniv Siverskoho Dintsia ta Kalmiusu v epokhu eneolitu — bronzy. Arheologia, 49, p. 13-24. Shepel, E. A. 1985b. Naselenie basseina Severskogo Dontsa v epokhu eneolita —bronzy po antropologicheskim dannym. Dissertatsiia k. i. n. Shchibor, Y. 1994. Kultury piznoho Trypillia ta liichastoho posudu na Volyni. Arheologia, 4, p. 30-48. Alexandrov, S., Kaiser, E. 2016. The Early Barrow Graves in West Pontic Area. Cultures? Migrations? Interactions? In: Nikolov, V., Schier, W. (eds.). Der Schwarzmeerraum vom Neolithikum bis in die Früheisenzeit (6000–600 v. Chr.). Kulturelle Interferenzen in der zirkumpontischen Zone und Kontakte mit ihren Nachbargebieten. Prähistorische Archäologie in Südosteuropa, bd. 30. Rahden/Westf.: Leidorf, p. 359-369. Allentoft, M. E., Sikora, M., Sjögren, K.-G., Rasmussen, S., Rasmussen, M., Stenderup, J., Damgaard, P. B., Schroeder, H., Ahlström, T., Vinner, L., Malaspinas, A.-S., Margaryan, A., Higham, T., Chivall, D., Lynnerup, N., Harvig, L., Baron, J., Casa, Ph. D., Dąbrowski, P., Duffy, P. R., Ebel, A. V., Epimakhov, A., Frei, K., Furmanek, M., Gralak, T., Gromov, A., Gronkiewicz, S., Grupe, G., Hajdu, T., Jarysz, R., Khartanovich, V., Khokhlov, A., Kiss, V., Kolář, J., Kriiska, A., Lasak, I., Longhi, C., McGlynn, G., Merkevicius, A., Merkyte, I., Metspalu, M., Mkrtchyan, R., Moiseyev, V., Paja, L., Pálfi, G., Pokutta, D., Pospieszny, Ł., Price, T. D., Saag, L., Sablin, M., Shishlina, N., Smrčka, V., Soenov, V. I., Szeverényi, V., Tóth, G., Trifanova, S. V., Varul, L., Vicze, M., Yepiskoposyan, L., Zhitenev, V., Orlando, L., Sicheritz-Pontén, T., Brunak, S., Nielsen, R., Kristiansen, K., Willerslev, E. 2015. Population Genomics of Bronze Age Eurasia. Nature, 522, p. 167-172. https://doi.org/10.1038/nature14507 Allentoft, M. E., Sikora, M., Refoyo-Martínez, A., Irving-Pease, E. K., Fischer, A., Barrie, W., Ingason, A., Stenderup, J., Sjögren, K.- G., Pearson, A., Mota, B., Schulz Paulsson, B., Halgren, A., Macleod, R., Schjellerup Jørkov, M. L., Demeter, F., Novosolov, M., Sørensen. L., Nielsen, P.-O., Henriksen, R. H. A., Vimala, Th., McColl, H., Margaryan, A., Ilardo, M., Vaughn, A., Mortensen, M. F., Nielsen, A. B., Hede, M. U., Rasmussen, P., Vinner, L., Renaud, G., Stern, A., Jensen, Th. Z. T., Johannsen, N. N., Scorrano, G., Schroeder, H., Lysdahl, P., Ramsøe, A. D., Skorobogatov, A., Schork, A. J., Rosengren, A., Ruter, A., Outram, A., Timoshenko, A. A., Buzhilova, A., Coppa, A., Zubova, A., Silva, A. M., Hansen, A. J., Gromov, A., Logvin, A., Gotfredsen, A. B., Nielsen, B. H., González-Rabanal, B., Lalueza-Fox, C., McKenzie, C. J., Gaunitz, Ch., Blasco, C., Liesau, C., Martinez- Labarga, C., Pozdnyakov, D. V., Cuenca-Solana, D., Lordkipanidze, D. O., En’shin, D., Salazar-García, D. C., Price, T. D., Borić, D., Kostyleva, E., Veselovskaya, E. V., Usmanova, E. R., Cappellini, E., Petersen, E. B., Kannegaard, E., Radina, F., Yediay, F. E., Duday, H., Gutiérrez-Zugasti, I., Potekhina, I., Shevnina, I., Altinkaya, I., Guilaine, J., Hansen, J., Tortosa, J. E. A., Zilhão, J., Vega, J., Pedersen, K. B., Tunia, K., Zhao, L., Mylnikova, L. N., Larsson, L., Metz, L., Yeppiskoposyan, L., Pedersen, L., Sarti, L., Orlando, L., Slimak, L., Klassen, L., Blank, M., González-Morales, M., Silvestrini, M., Vretemark, M., Nesterova, M. S., Rykun, M., Rolfo, M. F., Szmyt, M., Przybyła, M., Calattini, M., Sablin, M., Dobisíková, M., Meldgaard, M., Johansen, M., Berezina, N., Card, N., Saveliev, N. A., Poshekhonova, O., Rickards, O., Lozovskaya, O. V., Uldum, O. Ch., Aurino, P., Kosintsev, P., Courtaud, P., Ríos, P., Mortensen, P., Lotz, P., Persson, P. Å., Bangsgaard, P., de Barros Damgaard, P., Petersen, P. V., Martinez, P. P., Włodarczak, P., Smolyaninov, R. V., Maring, R., Menduiña, R., Badalyan, R., Iversen, R., Turin, R., Vasilyiev, S., Wåhlin, S., Borutskaya, S., Skochina, S., Sørensen, S. A., Andersen, S. H., Jørgensen, Th., Serikov, Yu. B., Molodin, V. I., Smrcka, V., Merz, V., Appadurai, V., Moiseyev, V., Magnusson, Y., Kjær, K. H., Lynnerup, N., Lawson, D. J., Sudmant, P. H., Rasmussen, S., Korneliussen, Th., Durbin, R., Nielsen, R., Delaneau, O., Werge, Th., Racimo, F., Kristiansen, K., Willerslev, E. 2022. Population Genomics of Stone Age Eurasia. bioRxiv. https://doi.org/10.1101/2022.05.04.490594 Bach, A., Bach, H. 1976. Die Glochenbecherleute des Mittel-Elbe-Saale-Gebietes Beitrag zur Bevolkerungsentwicklung im Neolithicum. Jahresschrift fur Mitteldeutsche Voegeschichte, 60, S. 409-424. Česnys, G. 1985. Antropologiniai tyrimai. Lietuvos archeologija, 4, p. 19-22. Česnys, G. 1991. The Neolithic and Bronze Age Man in South-East Baltic Area. 1. An Inventory of Recent and Old Craniologi- cal Materials from Univariate Viewpoint. Homo, vol. 42/1, p. 1-20. Czebreszuk, J., Szmyt, M. 2011. Making the Cultural Landscape: Neolithic and Bronze Age Communities on Polish Lowland and Their Environment. In: Hildebrandt-Radke, I., Dörfler, W., Czebreszuk, J., Müller, J. (eds.) Anthropogenic Pressure in the Neolithic and the Bronze Age on the Central European Lowlands. Poznań: Bogucki Wydawnictwo Naukowe. Frînculeasa, A., Preda, B., Heyd V. 2015. Pit-Graves, Yamnaya and Kurgans along the Lower Danube: Disentangling 4th and 3rd Millennium BC Burial Customs, Equipment and Chronology. Praehistorische Zeitschrift, 90(1–2), p. 45-113. https://doi. org/10.1515/pz-2015-0002 Haak, W., Lazaridis, I., Patterson, N., Rohland, N., Mallick, S., Llamas, B., Brandt, G., Nordenfelt, S., Harney, E., Stewardson, K., Fu, Q., Mittnik, A., Bánffy, E., Economou, C., Francken, M., Friederich, S., Pena, R. G., Hallgren, F., Khartanovich, V., Khokhlov, A., Kunst ,M., Kuznetsov, P., Meller, H., Mochalov, O., Moiseyev, V., Nicklisch, N., Pichler, S. L., Risch ,R., Rojo Guerra, M., Roth, C., Szécsényi-Nagy, A., Wahl, J., Meyer, M., Krause, J., Brown, D., Anthony, D., Cooper, A., Alt, K. W., Reich, D. 2015. Massive Migration from the Steppe Was a Source for Indo-European Languages in Europe. Nature, 522, p. 207-211. https://doi.org/10.1038/nature14317 Ivanova, S. 2013. Connections between the Budzhak Culture and Central European Groups of the Corded Ware Culture. Baltic- Pontic Studies, 18, p. 86–120. Ivanova, S., Klochko, V. I., Kośko, A., Szmyt, M., Toshchev, G. N., Włodarczak, P. 2015. ‘Yampil Inspirations’: A Study of the Dniester Cultural Contact Area at the Frontier of Pontic and Baltic Drainage Basins. Baltic-Pontic Studies, 20, p. 398-416. Kaiser, E., Winger, K. 2015. Pit Graves in Bulgaria and the Yamnaya Culture. Praehistorische Zeitschrift, 90(1–2), p. 114-140. https://doi.org/10.1515/pz-2015-0001 Klochko, V. I., Kosko, S. 2009. The Societies of Corded Ware Cultures and Those of Black Sea Steppes (Yamnaya and Cata- comb Grave Cultures) in the Route Network between the Baltic and Black Seas. Baltic-Pontic Studies, 14, p. 269-301. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 39 Koledin, J., Bugaj, U., Jarosz, P., Novak, M., Przybyła, M. M., Podsiadło, M., Szczepanek, A., Spasić, M., Włodarczak, P. 2020. First Archaeological Investigations of Barrows in the Bačka Region and the Question of the Eneolithic/Early Bronze Age Barrows in Vojvodina. Praehistorische Zeitschrift, 95(2), p. 350-375. https://doi.org/10.1515/pz-2020-0003 Kosko, A. 2014. Traits of “Early Bronze” Pontic Cultures in the Development of Lowland and Eastern European Forest Cultural Environments in the Baltic Southern Drainage Basin. An Outline of the State of Research. Baltic-Pontic Studies, 19, p. 53-73. Kosko, A., Szmyt, M. 2009. Central European Lowlands Societies and the Pontic Area in the 4th–4th/3rd Millennium BC. Baltic- Pontic Studies, 14, p. 191-213. Kozak, O., Diachenko, A. 2023. Deficiency Diseases in the Kyiv Rus’ Subadult Population: The Issue of the Small Sample Ef- fects. Anthropologischer Anzeiger, p. 1-21. https://doi.org/10.1127/anthranz/2023/1719 Kozak-Zychman, W. 1996. Charakterystyka antropologiczna ludnosci Lubelszczyzny z mlodszego okresu rzymskiego. Lublin: Universitet Marii Curie-Sklodowskiej. Lissauer, A. 1878. Crania Prussica. Zweite Serie. Ein weiterer Beitrag zur Ethnologie der preussischen Ostseeprovinzen. Zeitschrift für Ethnologie, 10, S. 1-16, 81-134. Mathieson, I., Alpaslan-Roodenberg, S., Posth, C., Szécsényi- Nagy, A., Rohland, N., Mallick, S., Olade, I., Broomandkhoshbacht, N., Cheronet, O., Fernandes, D., Ferry, M., Gamarra, B., González Fortes, G., Haak, W., Harney, E., Krause-Kyora, B., Kucukkalipci, I., Michel, M., Mittnik, A., Nägele, K., Novak, M., Oppenheimer, J., Patterson, N., Pfrengle, S., Sirak, K., Stewardson, K., Vai, S., Alexandrov, S., Alt, K. W., Andreescu, R., Antonović, D., Ash, A., Atanassova, N., Bacvarov, K., Balázs Gusztáv, M., Bocherens, H., Bolus, M., Boroneanţ, A., Boyadzhiev, Y., Budnik, A., Burmaz, J., Chohadzhiev, S., Conard, N. J., Cottiaux, R., Čuka, M., Cupillard, C., Drucker, D. G., Elenski, N., Francken, M., Galabova, B., Ganetovski, G., Gely, B., Hajdu, T., Handzhyiska, V., Harvati, K., Higham, T., Iliev, S., Janković, I., Karavanić, I., Kennett, D. J., Komšo, D., Kozak, A., Labuda, D., Lari, M., Lazar, C., Leppek, M., Leshtakov, K., Lo Vetro, D., Los, D., Lozanov, I., Malina, M., Martini, F., McSweeney, K., Meller, H., Menđušić, M., Mirea, P., Moiseyev, V., Petrova, V., Price, T. D., Simalcsik A., Sineo, L., Šlaus, M., Slavchev, V., Stanev, P., Starović, A., Szeniczey, T., Talamo, S., Teschler-Nicola, M., Thevenet, C., Valchev, I., Valentin, F., Vasilyev, S., Veljanovska, F., Venelinova, S., Veselovskaya, E., Viola, B., Virag, C., Zaninović, J., Zäuner, S., Stockhammer, P. W., Catalano, G., Krauß, R., Caramelli, D., Zariņa, G., Gaydarska, B., Lillie, M., Nikitin, A. G., Potekhina, I., Papathanasiou, A., Borić, D., Bonsall, C., Krause, J., Pinhasi, R., Reich, D. 2018. The Genomic History of Southeastern Europe. Nature, 555, p. 197-203. https://doi.org/10.1038/nature25778 Mittnik, A., Wang, Ch.-Ch., Pfrengle, S., Daubaras, M,, Zariņa, G., Hallgren, F., Allmäe, R., Khartanovich, V., Moiseyev, V., Tõrv, M., Furtwängler, A., Andrades Valtueña, A., Feldman, M., Economou, Ch., Oinonen, M., Vasks, A., Balanovska, E., Reich, D., Jankauskas, R., Haak, W., Schiffels, S., Krause, J. 2018. The Genetic Prehistory of the Baltic Sea Region. Nature Communications, 9: 442, p. 1-11. https://doi.org/10.1038/s41467-018-02825-9 Nikitin, A., Ivanova, S., Kiosak, D. Badgerow, J. Pashnick, J. 2017. Subdivisions of Haplogroups U and C Encompass Mito- chondrial DNA Lineages of Eneolithic–Early Bronze Age Kurgan Populations of Western North Pontic Steppe. Journal of Human Genetics, 62, p. 605-613. https://doi.org/10.1038/jhg.2017.12 Perret, G. 1943. Jungsteinzeitliche und fruhbronzezeitliche Skelettreste Alt-Preussens. Zur Rassengeschichte Nordostdeutschlands. Beitrag I. Zeitschrift für Morphologie und Anthropologie, bd. 40, h. 2/3, S. 334-366. Preda-Bǎlǎnicǎ, B., Frînculeasa, A., Heyd, V. 2020. The Yamnaya Impact North of the Lower Danube: A Tale of Newcomers and Locals. Bulletin de la Société préhistorique française, 117, 1, p. 85-101. Saag, L., Vasilyev, S. V., Varul, L., Kosorukova, N. V., Gerasimov, D. V., Oshibkina, S. V., Griffith, S. J., Solnik, A., Saag, L., D’Atanasio, E., Metspalu, E., Reidla, M., Rootsi, S., Kivisild, T., Scheib, C. L., Tambets, K., Kriiska, A., Metspalu, M. 2021. Genetic Ancestry Changes in Stone to Bronze Age Transition in the East European Plain. Science Advances, 7(4). https://doi.org/10.1126/sciadv.abd6535 Schwidetzky, I. 1980. Zur Anthropologie der Kugelamphoren-Kultur. Anthropologischer Anzeiger, 37(4), s. 245–250. Schwidetzky, I., Rösing, F. W. 1990. Vergleichend-statistische Untersuchungen zur Anthropologie von Neolithikum und Bronzezeit. Homo, bd. XL, h. 1–2, S. 4-45. Szmyt, M. 1999. Between West and East. People of the Globular Amphora Culture in Eastern Europe: 2950–2350 BC. Baltic- Pontic Studies, 8. Szmyt, M. 2009. Eastern European Destinations of Central European Cultural Patterns. The Case of Globular Amphora Culture (End of the 4th—Middle of the 3rd Millenium BC). Baltic-Pontic Studies, 14, p. 232-251. Stojanowski, K. 1948. Antropologia prehistoryczna Polski. Prace i materialy antropologiczne, t. II, no. 1. Wang, Ch.-Ch., Reinhold, S., Kalmykov, A. Wissgott, A., Brandt, G., Jeong, Ch., Cheronet, O., Ferry, M., Harney, E., Keating, D., Mallick, S., Rohland, N., Stewardson, K., Kantorovich, A. R., Maslov, V. E., Petrenko, V. G., Erlikh, V. R., Atabiev, B. Ch., Magomedov, R. G., Kohl, Ph. L., Alt, K. W., Pichler, S. L., Gerling. C., Meller, H., Vardanyan, B., Yeganyan, L., Rezepkin, A. D., Mariaschk, D., Berezina, N., Gresky, J., Fuchs, K., Knipper, C., Schiffels, S., Balanovska, E., Balanovsky, O., Mathieson, I., Higham, Th., Berezin, Ya. B., Buzhilova, A., Trifonov, V., Pinhasi, R., Belinskij, A. B., Reich, D., Hansen, S., Krause, J., Haak, W. 2019. Ancient Human Genome-Wide Data from a 3000-year Interval in the Caucasus Corresponds with Eco-Geographic Regions. Nature Communications, 10. https://doi.org/10.1038/s41467-018-08220-8. Wiercinski, A. 1973. Untersuchungen zur Anthropologie des Neolitikums in Polen. Anthropologie. Teil 1. Fundamenta, Reihe B, bd. 3, t. VIIIa, S. 170-185.
id	arheologia-com-ua-article-385
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:05:35Z
publishDate	2024
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/96/822d488dca43fb7f7b23c04e28e43996.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-3852024-10-01T21:33:32Z Connections of the Yamna Culture Population of the Black Sea Region According to Anthropological Data: An Intergroup Analysis of Male Series Зв’язки населення ямної спільноти Надчорномор’я за антропологічними даними: міжгруповий аналіз чоловічих серій Ushkova, Yu. V. North Pontic region, Early Bronze Age, craniometry, Yamna culture Північне Причорномор’я, доба ранньої бронзи, краніометрія, ямна культурна спільнота. The objective of this paper is to examine the population history of the North Pontic Yamna groups through an analysis of phenotypic variation in cranial morphology. To investigate this issue, an intergroup analysis of male craniological samples from Eastern, Central, South-Eastern Europe, Caucasus and Southern Siberia was carried out using the multidimensional scaling method. The analysis suggests that migrations were a significant factor in the formation of the Yamna culture phenomenon in the vast steppe areas of Eurasia. This can explain the anthropological continuity of Yamna-related groups and the central position of the Volga steppe region within it. While there is a variability in anthropological characteristics, most Yamna-related series share a number of common features. The morphological variability observed in Yamna populations can be attributed to the extensive geographical distribution of the Yamna horizon and its interaction with local and neighbouring tribes in various regions. The Yamna horizon likely originated from steppe Eneolithic groups, particularly those with morphological similarities to the Repin and Serednii Stih populations. The Maikop-Novosvobodnaia groups may have also played a role in the formation of the Yamna horizon. The origin of the broad-faced dolichomesocranial craniocomplex, found in Yamna material from the North Pontic region, can be linked to the eastern Yamna groups. A different leptene hyperdolichocranial craniocomplex can be associated with the later groups of the Ural and Cis-Caucasian regions, such as the Tamar-Utkul group and possibly the Novotitorovka culture. However, it can also be assumed that the North Pontic Yamna population was influenced by Central European groups (Funnelbeaker, Globular Amphora, Corded Ware cultures) as well as the Kemi-Oba population, whose origin can also be linked to the Central European cultural circle. Статтю присвячено питанням походження та зв’язків населення ямної спільноти Північного Причорномор’я. Задля дослідження цієї теми було проведено міжгруповий аналіз чоловічих краніологічних вибірок ямних популяцій названої території на фоні синхронних та більш ранніх культурних груп Східної, Центральної, Південно-Східної Європи, Кавказу та Південного Сибіру за допомогою методів мультиваріативної статистики. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2024-09-27 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/385 10.15407/arheologia2024.03.016 Arheologia; No 3 (2024): Arheologia; 16-39 Археологія ; № 3 (2024): Археологія; 16-39 Археология; № 3 (2024): Arheologia; 16-39 2616-499X 0235-3490 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/385/394 Copyright (c) 2024 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en
spellingShingle	Північне Причорномор’я доба ранньої бронзи краніометрія ямна культурна спільнота. Ushkova, Yu. V. Зв’язки населення ямної спільноти Надчорномор’я за антропологічними даними: міжгруповий аналіз чоловічих серій
title	Зв’язки населення ямної спільноти Надчорномор’я за антропологічними даними: міжгруповий аналіз чоловічих серій
title_alt	Connections of the Yamna Culture Population of the Black Sea Region According to Anthropological Data: An Intergroup Analysis of Male Series
title_full	Зв’язки населення ямної спільноти Надчорномор’я за антропологічними даними: міжгруповий аналіз чоловічих серій
title_fullStr	Зв’язки населення ямної спільноти Надчорномор’я за антропологічними даними: міжгруповий аналіз чоловічих серій
title_full_unstemmed	Зв’язки населення ямної спільноти Надчорномор’я за антропологічними даними: міжгруповий аналіз чоловічих серій
title_short	Зв’язки населення ямної спільноти Надчорномор’я за антропологічними даними: міжгруповий аналіз чоловічих серій
title_sort	зв’язки населення ямної спільноти надчорномор’я за антропологічними даними: міжгруповий аналіз чоловічих серій
topic	Північне Причорномор’я доба ранньої бронзи краніометрія ямна культурна спільнота.
topic_facet	North Pontic region Early Bronze Age craniometry Yamna culture Північне Причорномор’я доба ранньої бронзи краніометрія ямна культурна спільнота.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/385
work_keys_str_mv	AT ushkovayuv connectionsoftheyamnaculturepopulationoftheblacksearegionaccordingtoanthropologicaldataanintergroupanalysisofmaleseries AT ushkovayuv zvâzkinaselennââmnoíspílʹnotinadčornomorâzaantropologíčnimidanimimížgrupovijanalízčolovíčihseríj

Зв’язки населення ямної спільноти Надчорномор’я за антропологічними даними: міжгруповий аналіз чоловічих серій

Institution

Similar Items