Методи нуклеусного розколювання мізинської індустрії епіграветського технокомплексу

Dudnyk, D. V.

doi:10.15407/arheologia2024.03.121

Методи нуклеусного розколювання мізинської індустрії епіграветського технокомплексу

Mizyn is one of the main sites of the Epigravettian techno-complex of the Middle Dnipro Basin. One of the modern approaches to the study of the material culture of Upper Palaeolithic societies is the study of technological features of flintknapping. The purpose of this study is to determine the core...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Археологія
Datum:	2024
Heft:	3
Сторінки:	121-149
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	D. V. Dudnyk — аспірантка відділу археології Криму та Північно-Західного Причорномор’я, Інститут археології Національної академії наук України
1. Verfasser:	Dudnyk, D. V.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2024
Schlagworte:	басейн Середнього Дніпра епіграветський технокомплекс мізинська індустрія методи нуклеусного розколювання attribute analysis нуклеуси технологічні сколи
Online Zugang:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/391
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824617931898880
author	Dudnyk, D. V.
author_facet	Dudnyk, D. V.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "D. V. Dudnyk", "institution": " аспірантка відділу археології Криму та Північно-Західного Причорномор’я, Інститут археології Національної академії наук України", "orcid": "" } ]
author_sort	Dudnyk, D. V.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	149
container_issue	3
container_start_page	121
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2024-10-07T08:01:56Z
description	Mizyn is one of the main sites of the Epigravettian techno-complex of the Middle Dnipro Basin. One of the modern approaches to the study of the material culture of Upper Palaeolithic societies is the study of technological features of flintknapping. The purpose of this study is to determine the core reduction strategy of the Mizyn site in particular and the Mizyn industry in general. To achieve this goal, an attributional analysis of the artefacts from the lithic assemblage of excavation area no. 1 of the Mizyn site was carried out. Fragments of raw material, core-like pieces, and lamellar pieces have been analysed. This paper focuses on the study of the assemblage of core-like pieces, taking into account the imperfections of the 70-year-old field research methodology. The main outcome of this study was the elucidation of discrete core reduction strategies of the Mizyn site. Rounded raw material played a greater role in the production of blades from narrow flaking surface cores and sub-cylindrical cores (fig. 4). Narrow flaking surface cores (fig. 6) made from plate-like raw materials were used to produce blades and micro-blades. Blades were necessary blanks for making a “home” set of tools. Bladelets and micro-blades were used for hunting equipment. Both strategies are characterised by unidirectional splitting and the use of the hard hammer-stone. Crested and débordante lamellar pieces were required to maintain the convexity of the core’s flaking surface. The overhang trimming method was also used, most commonly for bladelets and micro-blade cores. The main reason for core discard was the occurrence of hinge fractures on the flaking surface, which were repaired by using an opposite striking platform. The same features of the lithic assemblage are found at the Barmaky site. As a result, discrete strategies of the core reduction are a typical feature for the Mizyn industry. As Barmaky and Mizyn are the oldest Epigravettian sites in the Middle Dnipro basin, this feature can be explained by a chronological factor. However, the choice of a strategy can also be explained by the regional characteristics of the landscape and the adaptation of the primary inhabitants to them.
doi_str_mv	10.15407/arheologia2024.03.121
first_indexed	2026-08-07T01:05:37Z
format	Article
fulltext	НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 3  2024 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України БОРОФФКА Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, Німеччина БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України ГАРДІ С. Е., PhD, Норвезький інститут у Римі Університету в Осло, Великобританія ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» IВАНЧИК А. I., професор, Французький нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені Штати Америки ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор хаб., Галле-Віттенберзький університет імені Мартіна Лютера, Німеччина ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Яґеллонського унiверситету, Польща ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (вiдповiдальний секретар) NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947 FREQUENCY: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France IVANTCHIK A. I., Professor, National Centre for Scientific Research of France, France FORNASIER J., Professor, Dr. Hab., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany HARDY S. A., PhD, Norwegian Institute in Rome, University of Oslo, Great Britain KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, University of Texas at Austin, the USA SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine (Executive Secretary) ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 3  2024 ЗМIСТ CONTENTS Articles АСЛАНТЮРК Н. Кілька неопублікованих фраг- ментів хеттських клинописних табличок із Богазкея: Bo 6659+Bo 6712, Bo 6662, Bo 6690, Bo 6693, KBo 5.9(Bo 2027)+Bo 6691 USHKOVA Yu. V. Connections of the Yamna Cul- ture Population of the Black Sea Region According to Anthropological Data: An Intergroup Analysis of Male Series БАУКОВА А. Ю. «Невидимий» бог чи «Податель Багатства»?: образ Гадеса на античних монетах STEBLII N. Ya., DOVHAN P. M. The Church of the Princely Era From the Chronicle Buzhesk: Lo- calisation, Remains, Dating (based on the materials of archaeological research in 2015–2021) Discoveries and Recent Finds KARAVAIKO D. V., OSADCHYI Ye. M., BEREST Yu. M. Archaeological Research in Okhtyrka — the Archaeology of War Protection of Archaeological Monuments OSAULCHUK O. M., PADYUKA M. V. Preven- tive Archaeological Research in Overhead Electric Power Line’s Construction Zones Статтi ASLANTÜRK N. Several Unpublished Hittite Cuneiform Tablet Fragments From Boğazköy: Bo 6659+Bo 6712, Bo 6662, Bo 6690, Bo 6693, KBo 5.9(Bo 2027)+Bo 6691 УШКОВА Ю. В. Зв’язки населення ямної спільноти Надчорномор’я за антропологіч- ними даними: міжгруповий аналіз чоловічих серій BAUKOVA A.Yu. “Unseen God” or “Giver of Wealth”? Image of Hades on Ancient Coins СТЕБЛІЙ Н. Я., ДОВГАНЬ П. М. Церква княжої доби з літописного Бужеська: локалізація, деструкції, датування (за матеріалами архео- логічних досліджень 2015–2021 рр.) Новi вiдкриття та знахiдки КАРАВАЙКО Д. В., ОСАДЧИЙ Є. М., БЕ- РЕСТ Ю. М. Дослідження в м. Охтирка — ар- хеологія війни Охорона археологiчних пам’яток ОСАУЛЬЧУК О. М., ПАДЮКА М. В., Пре- вентивні археологічні дослідження в зонах будівництва ліній електропередач 5 16 40 54 72 89 Методи археологiчних дослiджень ГНЕРА В. А. До питання про методику аналізу аерофото та космознімків на наявність пам’яток археології До iсторiї стародавнього виробництва ДУДНИК Д. В. Методи нуклеусного розко- лювання мізинської індустрії епіграветського технокомплексу Хронiка До 75-річчя Ростислава Всеволодовича Тер- пиловського Methods of archaeological research HNERA V. A. On the Methodology of Analysing Aerial and Satellite Images to Detect Archaeological Sites To the History of Ancient Crafts DUDNYK D. V. Core Reduction Methods of Mizyn Industry of Epigravettian Techno-Complex News Review On the 75th Anniversary of Rostyslav Vsevolo- dovych Terpylovskyi 105 121 150 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3121 До iсторiї стародавнього виробництва УДК 903.01(477.51-2)”632” https://doi.org/10.15407/arheologia2024.03.121 ДУДНИК Діана Валентинівна ― аспірантка відділу архе- ології Криму та Північно-Західного Причорномор’я, Інститут археології Національної академії наук Украї- ни, ORCID: 0000-0003-0855-3219, di.dudn.k@gmail.com МЕТОДИ НУКЛЕУСНОГО РОЗКОЛЮВАННЯ МІЗИНСЬКОЇ ІНДУСТРІЇ ЕПІГРАВЕТСЬКОГО ТЕХНОКОМПЛЕКСУ © ДУДНИК Д. В.2024 Використання кам’яної сировини і варіатив- ність методів нуклеусного розколювання на пам’ятках фіналу останнього зледеніння має хронологічні, стилістичні та функціональні виміри. Стаття присвячена вивченню осо- бливостей первинного розколювання крем’яної сировини стоянки Мізин. На основі аналізу колекції артефактів розкопу 1 з’ясовано, що мешканці Мізина використовували два дис- кретних методи нуклеусного розколюван- ня: пластинчастий і мікропластинчастий. У статті стверджується, що наявність двох дискретних методів нуклеусного розколювання є особливістю мізинської індустрії, яка є піоне- ром в реколонізації перигляціальних територій після майже 5-тисячолітнього культурно-хро- нологічного хіатуса. К л ю ч о в і с л о в а: басейн Середнього Дні- пра, епіграветський технокомплекс, мізинська індустрія, методи нуклеусного розколювання, attribute analysis, нуклеуси, технологічні сколи. Мізин є однією з перших відкритих верхньо- палеолітичних пам’яток у Східній Європі. За- кономірно, що за понад столітню історію ви- вчення стоянка отримала низку культурно-хро- нологічних атрибуцій, аналіз яких висвітлено у вітчизняній літературі (Нужний 2015, с. 158- 162; Чабай та ін. 2020; Чабай, Васильєв 2021; Кротова 2021). У контексті вивчення епіграве- ту прильодовикової зони Мізин — одна з клю- чових пам’яток. Так, Хв. Вовк, досліджуючи пам’ятку, першим помітив закономірності роз- ташування верхньопалеолітичних стоянок на околиці зони поширення Скандинавського льо- довика. На думку дослідника, відомі на той час пам’ятки Гінці, Костьонки, Києво-Кирилівська та Мізин розташовані приблизно на одній па- ралелі, що й Київ, 50° північної широти, ма- ють подібні риси кам’яної індустрії, мистець- ких виробів та видового складу фауни (Volkov 1913, p. 415). Згодом, І. Г. Шовкопляс окреслив територію розповсюдження пам’яток пізнього палеоліту сучасним басейном Середнього Дні- пра: верхня північна межа маркується стоян- кою Бердиж на р. Сож, нижня південна — Гін- цями на р. Сула, крайня західна — Городком на р. Горинь та крайня східна — долиною р. Сейм (стоянки не вказані) (Шовкопляс 1965, с. 5-6, рис. 1). Зазначений регіон збігається із циркум- гляціальною конфігурацією південно-східної межі розповсюдження Скандинавського льо- довикового щита і прилеглих до нього ланд- шафтних зон перед, протягом і після макси- муму останнього зледеніння (Грибченко 2011; Лисицын 2014, с. 184-185). Згідно зі стилістич- ним підходом Д. Ю. Нужного, середньодніпров- ські стоянки пізньої пори верхнього палеоліту належать до епіграветського технокомплексу, у межах якого виділяються чотири основні типи індустрії: мізинська, овруцька, межиріцька та юдіновська (Нужний 2015). Нещодавні хроно- логічні дослідження вказують на те, що епігра- ветські пам’ятки басейну Середнього Дніпра існували протягом 19–13 тис. кал. р. т. (Чабай та ін. 2020). Наведений хронологічний інтер- вал сходиться з фінальною частиною максиму- му останнього льодовиків’я (Rasmussen et al. 2014, p. 21, 22, table 2). Сучасний аналіз крем’яної колекції Мізи- на провів Д. Ю. Нужний. На думку дослідни- ка, пам’ятка має аналогію — Бармаки, що ра- Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0 https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 122 зом становлять мізинську індустрію. Остання характеризується переважанням вістер типу мікрогравет серед мікролітів зі збереженими чи навмисно відламаними або косо-ретушова- ними/тронкованими базальними частинами; переважанням бокових різців на косо-тронко- ваних пластинах; наявністю великої кількості тронкованих сколів із різноманітними варіан- тами тронкування; наявністю кінцевих скреб- ків із базальним діагональним тронкуванням та комбінованих знарядь — поєднання скребка та бокового різця; ретушуванням бокових сторін різців і скребків (Нужний 2015, с. 169-200, 208- 209). Окрім особливостей крем’яної колекції, для мізинської індустрії характерними є при- краси, виготовлені з мамонтового бивня, при- крашені ялинковим орнаментом, та підвіски з викопних мушель (Нужний 2015, с. 207-209). Ці характерні риси мізинської індустрії прита- манні також колекції артефактів стоянки Бар- маки, здобутої під час польових робіт протягом 2018–2020 рр. (Chabai et al. 2022). Згідно з су- часними дослідженнями техніко-типологічних особливостей артефактів поселення Бармаки та хронології епіграветських пам’яток басейну Середнього Дніпра, мізинська індустрія є най- давнішою в регіоні (Чабай та ін. 2020, Chabai et al. 2022). Утім, дискусії щодо культурної атрибуції се- редньодніпровських пам’яток фіналу максиму- му льодовиків’я тривають. Так, Ю. Е. Демиден- ко вважає, що Мізину притаманні як епігравет- ські, так і мадленські риси (Demidenko 2020). Ф. Джинджан та Л. А. Яковлева стверджують, що пам’ятки середньодніпровського басейну віком 15–14 тис. р. т. не належать ні до епігра- ветського, ні до мадленського технокомплек- су, а становлять унікальну мізинську індустрію (Djindjian, Yakovlieva 2021). Отже, використан- ня лише типологічного чи стилістичного підхо- ду для культурної атрибуції пам’яток є недостат- нім. Саме тому виникає необхідність з’ясувати технологічні особливості кременеобробки інду- стрій. За останні десятиліття технологічні дослі- дження були проведені для епіграветських ко- лекцій пам’яток Італії (Montoya 2004; Montoya, Bracco 2005; Tomasso 2014), Словаччини (Ka- minska, Nemergut 2014), Угорщини (Lengyel 2018; Béres, Demidenko 2021), Молдови (Noiret 2009) та Польщі (Wiśniewski et al. 2012; Łanczont et al. 2021). Дослідники з’ясували, що для ран- нього епігравету північно-середземноморського басейну, стоянки Vác (Угорщина) та пруто-дні- стровських епіграветських комплексів харак- терна наявність двох різних методів нуклеусно- го розколювання: отримання пластини як заго- товки для виготовлення «домашнього» набору знарядь та пластинки для виготовлення мікро- літів — мисливського оснащення. Для пізньо- го епігравету середземноморського басейну ха- рактерним є виробництво пластин, що одно- часно слугували для виготовлення побутових знарядь праці та мікролітичного набору (Naudi- not et al. 2017). Також на стоянці Sowin 7 (Поль- ща) були простежені відмінності між епігравет- ським (нижній шар) та мадленським (верхній шар) технокомплексами, що полягають в осо- бливостях виготовлення пластинчастих загото- вок та динаміці редукції нуклеусів. Для епігра- ветської колекції характерною є менш ретельна підготовка ударних площадок та виготовлення нової ударної площадки для продовження екс- плуатації нуклеусів, тоді як для мадленської — більш ретельна підготовка ударних площадок та виготовлення вторинних ребер. Ударні площад- ки пластинчастих сколів епіграветської колекції є пласкими (plain, за англомовною термінологі- єю) або лінійними, а мадленські – точкові або en éperon (Michalecetal. 2019). Для всіх індустрій епіграветського техно- комплексу північної частини прильодовикової зони, куди входить і регіон Середньодніпров- ського басейну, на думку Д. Ю. Нужного, «спо- стерігається загальна уніфікація прийомів первинної і вторинної обробки кременю» (2002, с. 57-58). Крем’яна колекція ж Мізина «відзна- чається досить розвиненою технологією пла- тівчастого розколювання з невеликих одно- площинних пірамідальних та призматичних нуклеусів … відсутні сліди спеціальної систе- ми мікроплатівчастого розколювання» (Нуж- ний 2008, с. 33). Проте нещодавні досліджен- ня показали, що нуклеусне розколювання сто- янки Бармаки базується на застосуванні двох дискретних методів: один — для виготовлення пластин, інший — для пластинок/мікроплас- тин (Chabai, Dudnyk 2022). Натомість для меж- иріцької індустрії характерним є використання недискретного методу нуклеусного розколю- вання (Shydlovskyi et al. 2022, p. 213; Цвіркун, Шидловський 2022). Таким чином, спостеріга- ється варіативність використання методів пер- винної обробки кременю серед пам’яток епігра- ветського технокомплексу, що може вказувати на хронологічну або стилістичну варіабель- ність. Тому виникає необхідність більш ретель- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3123 ного вивчення мізинської колекції крем’яних артефактів з огляду на сучасний рівень розви- тку технологічних досліджень. З’ясування осо- бливостей первинного розколювання пам’ятки і є метою запропонованої роботи. Матеріали та методи Стоянка Мізин відкрита у 1907 р.; пер- ші дослідження провів Хв. К. Вовк у 1908– 1909 та його учні; у 1912–1914, 1916 рр. — П. П. Єфименко, Л. Е. Чикаленко, Б. Г. Крижа- новський та П. О. Смєлов. У 1930 та 1932 рр. на пам’ятці працював М. Я. Рудинський (Шовко- пляс 1965, с. 11-16). Наймасштабніші польо- ві дослідження стоянки здійснив І. Г. Шовко- пляс у 1954–1957, 1959–1961 рр.(Шовкопляс 1954–1957, 1961). Колекція крем’яних арте- фактів за 1954–1961 рр. становила 113 126 екз. (Шовкопляс 1965, с. 115). Для проведення до- слідження первинного розколювання стоян- ки Мізин відібрано крем’яні артефакти з роз- копу 1 (рис. 1) зі спільної колекції артефактів двох розкопів — 1 і 2, що здобута І. Г. Шовко- плясом та зберігається в Археологічному му- зеї Інституту археології НАН України. За спо- стереженнями І. Г. Шовкопляса, ділянка роз- копу 1 — це частина господарсько-побутового комплексу 5 (ГПК 5) та периферійної ділян- ки стоянки (Шовкопляс 1965, рис. 15). Тут ви- явлені скупчення дрібних артефактів, які, на думку дослідника, були виробничими центра- ми або місцями обробки кременю – «точків» (Шовкопляс 1965, с. 72-80). Цікаво, що близь- ко 45 % усіх мікролітів («пластинок із при- тупленим краєм», за І. Г. Шовкоплясом) Мі- зинської стоянки концентруються в розкопі 1, переважна більшість яких походить із «вироб- ничих центрів» на кв. 8, 9, 18, 19, 24 (Шовко- пляс 1954–1957, 1961). Окрім «точок», у роз- копі 1 було зафіксовано яму-сховище, кілька вогнищ, а також окремі вертикально вкопані кістки (рис. 1). Подібну поселенську структу- ру зафіксовано у східній ділянці стоянки Бар- маки, де виявлено вогнище, ряд вертикально вкопаних кісток та велику кількість крем’яних артефактів (Чабай та ін. 2022; Chabai et al. 2022). На обох пам’ятках вертикально вкопа- ні кістки маркують «межі» стоянки, а висока концентрація артефактів свідчить про актив- ний процес кременеобробки на цих ділянках. Для проведення дослідження було відібрано всі нуклеподібні вироби — 138 екз., усі улам- ки сировини — 39 екз. та всі цілі пластинчас- ті сколи — 714 екз. На жаль, під час розкопок стоянки систематично не застосовувався метод промивки седиментів, тому дрібні артефакти, такі як мікропластини, нечисленні. Окрім того, лише одиничні артефакти малого розміру були зашифровані, тому в цій роботі для аналізу ви- користані мікропластини — 75 екз., та плас- тинки — 32 екз., належність яких до одного з двох розкопів визначити неможливо. За кіль- кісним співвідношенням цілих пластинчастих сколів пластини — 466 екз., майже вдвічі пе- реважають суму пластинок — 172 екз., та мі- кропластин — 76 екз. Навіть враховуючи всі мікропластини з обох розкопів, співвідношен- ня пластин до суми пластинок і мікропластин виглядає нереалістично. Як засвідчують сучас- ні дослідження стоянок Бармаки та Межиріч, сума пластинок і мікропластин демонструє ста- тистичну перевагу над пластинами (Цвіркун, Шидловський 2022, с. 68, рис. 5; Chabai et al. 2022, p. 119, table 2). Зважаючи на особливос- ті методики ведення польових та лабораторних робіт під керівництвом І. Г. Шовкопляса, осно- вна увага в цьому дослідженні приділена ви- вченню нуклеподібних виробів: пренуклеусам та нуклеусам. Артефакти були опрацьовані методом attribute analysis для виявлення технологічно значущих рис. Цей метод було використано при дослідженні крем’яної колекції стоянки Барма- ки (Chabai, Dudnyk 2022). Під час проведення цього аналізу було розроблено дві конфігура- ції: <Mizyn, blanks> для запису пластинчастих сколів та <Mizyn, cores> для запису нуклепо- дібних виробів за допомогою програми Entrer 4 (McPherron, Dibble 2002, p. 127-148). Для ана- лізу нуклеусів і пренуклеусів використано до- повнену класифікаційну схему В. М. Гладиліна (Гладилин 1976). Результати дослідження Характеристика сировини. Майже всі ар- тефакти виготовлені зі сірувато-чорного круп- но-зернистого кременю, що походить із міс- цевих крейдяних відкладів. Кремінь залягає у формі окремих жовен, інколи утворюючи го- ризонтальні ряди в крейдяній товщі. Виходи крем’яної сировини трапляються в оголеннях високого правого берега Десни, а також в ярах та балках. У деяких місцях кремінь залягає плиткоподібними горизонтальними прошарка- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 124 ми, завтовшки в кілька сантиметрів (Шовко- пляс 1965, с. 20, 115). Розташування крейдя- них виходів із сірувато-чорним крупно-зернис- тим кременем неподалік стоянки зафіксовано в Бармаках (Chabai, Dudnyk 2022, p. 34). На ба- гатьох артефактах з колекції розкопу 1 Мізин- ської стоянки є патина голубого кольору. Па- тиновано третину нуклеподібних виробів та половину пластинчастих сколів. Загалом, на артефактах розкопу 1 патина трапляється час- тіше, ніж з розкопу 2. Імовірно, це пояснюєть- ся топографічним розташуванням, адже стоян- ка була розміщена на давньому схилі балки, що простягався із північного заходу на південний схід (Шовкопляс 1954, с. 7). Культурний шар розкопу 1 залягав неглибоко — на рівні 1,2 м від сучасної денної поверхні у світло-жовтому лесоподібному суглинку, тому сильніше під- давався впливу ерозії та патинізації, ніж куль- турний шар розкопу 2, який залягав у такому ж лесоподібному суглинку на глибині 3–6 м від сучасної денної поверхні; попри це, зміщення артефактів не було значним (Шовкопляс 1954, с. 6; 1965, с. 32-35, 72-77; 115-117). Рис. 1. Мізин, розкоп 1: загальний план Fig. 1. Mizyn, excavation area no. 1: general plan ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3125 Відбійники. Серед уламків кварциту / піско- вику виявлено екземпляр довжиною 32,58 мм, шириною 22,28 мм та товщиною 14,49 мм, який, імовірно, могли використовувати як від- бійник. Виходи пісковиків еоценової епо- хи відомі поблизу стоянки (Шовкопляс 1965, с. 2021). Крім того, як відбійники викорис- товувалися спрацьовані або невдалі нуклеу- си, а також крем’яні жовна (Шовкопляс 1965, с. 124). Як відбійник використовувався один спрацьований біповздовжній підциліндрич- ний нуклеус для відщепів/пластин розмірами 44,88 × 54,11 × 43,40 мм, про що свідчать чис- ленні вищербини від ударів на тильному боці. Використання кварцитових і крем’яних відбій- ників зафіксовано на стоянці Бармаки (Chabai, Dudnyk 2022, p. 34). Уламки. До категорії уламків віднесені фрагменти сировини, що не мають ознак до- рсальної чи вентральної поверхні. Уламками можуть бути як запаси сировини, так і побіч- ні продукти, що утворилися при тестуванні си- ровини або в процесі розколювання нуклеусів. Переважна більшість уламків розкопу 1 роз- ташовується поруч із «виробничими центра- ми», виділеними І. Г. Шовкоплясом на кв. 45, 46, 36, 37; 25, 30; 4, 9, 3, 8 та 14, 19, 24, 13, 18, 23, є відходами виробництва чи тестуван- ня сировини (рис. 2). Усі уламки кременю ма- ють сірувато-чорний колір, за винятком трьох: два — коричневі та один рожевий. Остан- ній має сліди перебування у вогні. У колек- ції крем’яних артефактів з розкопу 1 виявле- но 38 уламків, переважна більшість із яких має форму жовна — 14 екз.; значно менше улам- ків має форму гальки — 6 екз. чи плитки — 3 екз., невизначену форму мають 15 екз. До- вжина уламків варіює від 19,51 мм до 91,66 мм, ширина — від 16,75 мм до 70,24 мм, товщи- на — від 14,49 мм до 76,6 мм. Середні розмі- ри жовен і гальок — 40,89 × 43,16 × 29,78 мм, плиток — 70,5 × 26,8 × 65,1 мм. Зважаючи на розмір та якість, лише два плиткоподібні уламки розмірами 91,66 × 38,21 × 76,6 мм та 75,37 × 16,81 × 41,2 мм та одне жовно розміром 65,1 × 30,63 × 13,59 мм можна віднести до за- пасів сировини. Нуклеподібні вироби. До цієї категорії від- несені пренуклеуси та нуклеуси. Переважна більшість нуклеподібних виробів розташовуєть- ся поруч із «виробничими центрами» (рис. 2). Майже всі вони мають сірувато-чорний колір кременю й лише три нуклеуси та два пренукле- уси — коричневий. Кількість нуклеусів майже у шість разів перевищує кількість пренуклеусів (табл. 1, 2). Чверть пренуклеусів має сліди під- правки ударної площадки: редукцію площад- ки — 4 екз., та абразивну підправку — 1 екз. Більшість нуклеусів — 53 %, мають редукова- ні ударні площадки, абразивна підправка наяв- на лише в поодиноких екземплярах. При ана- лізі сировини, з якої виготовлені нуклеподібні вироби, жовна та гальки об’єднані в групу під- округлі, а плитки, відщепи та природні відще- пи — в групу плиткоподібні. Базуючись на роз- мірах ширини негативів, залишених на робочих поверхнях пренуклеусів чи нуклеусів виділе- но сім класів: для відщепів, відщепів/пластин, пластин, пластин/пластинок, пластинок, плас- тинок/мікропластин та мікропластин. У колекції наявні як одноплощадкові, так і дво- та багато- площадкові нуклеподібні вироби. До однопло- щадкових належать повздовжні та повздовж- ньо-альтернативні типи. Повздовжні мають не- гативи сколів на робочій поверхні, орієнтовані в одному напрямку, а повздовжньо-альтернатив- ні — дві протилежні робочі поверхні та спільну ударну ділянку (негативи сколів на обох робо- чих поверхнях орієнтовані в одному напрямку). Двоплощадкові представлені такими типами: біповздовжні, біповздовжньо-суміжні, біповз- довжньо-альтернативні, біповздовжньо-білате- ральні та біповздовжні, перпендикулярно-су- міжні. Біповздовжні екземпляри мають одну робочу поверхню та дві протилежні ударні пло- щадки, одна з яких слугувала як додаткова для корекції робочої поверхні (наявні негативи зу- стрічних біповздовжніх сколів). Біповздовжньо- суміжні мають дві протилежні ударні площадки та дві робочі поверхні на суміжних сторонах ну- клеуса (негативи повздовжні на кожній робочій поверхні). Біповздовжньо-альтернативні мають дві протилежні ударні площадки та дві проти- лежні робочі поверхні (негативи повздовжні на кожній із них). Біповздовжньо-білатеральні ма- ють дві протилежні ударні ділянки та дві проти- лежні робочі поверхні, кожна з яких має негати- ви від біповздовжніх сколів. Біповздовжні, пер- пендикулярно-суміжні мають дві ударні ділянки та дві суміжні робочі поверхні розташовані під кутом близьким до 90°, кожна з яких має нега- тиви повздовжніх сколів. Багатоплощадкові ма- ють три і більше ударних ділянок, у якості яких часто використовувалися спрацьовані робочі поверхні з повздовжніми та/чи біповздовжні- ми негативами. За формою нуклеподібні ви- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 126 Рис. 2. Мізин, розкоп 1: щільність розташування уламків та нуклеподібних виробів на квадратах Fig. 2. Mizyn, excavation area no. 1: density of chunks and core-like pieces on the units роби поділяються на підциліндричні — робо- чі поверхні в плані мають чотирикутну фор- му, у поперечному перетині — дугоподібну (дуга від 90° до 180°); циліндричні — відріз- няються від підциліндричних тим, що у попе- речному перетині їх робоча поверхня утворює дугу >180°; підпірамідальні — робочі поверх- ні в плані мають трикутну форму, у попере- чному перетині — дугоподібну (дуга — від 90° до 180°); пірамідальні — відрізняються від підпірамідальних тим, що в поперечному перетині робоча поверхня утворює дугу >180°; торцеві — робочі поверхні характеризуються тим, що ширина торцевої робочої поверхні мен- ша за товщину; торцеві клиноподібні, на відмі- ну від торцевих, у плані мають трикутну форму робочої поверхні та загострюючу підправку за допомогою сколів на тильній та/чи дистальній частині; сплощені — у плані мають чотирикут- ну форму робочої поверхні, у поперечному пе- ретині — пласкі, часто є спрацьованими; кубіч- ні — форма створена декількома суміжними ро- бочими поверхнями, які розташовані під кутами близькими до прямих. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3127 Таблиця 1. Мізин, розкоп 1: форми сировини і типологічна структура пренуклеусів Table 1. Mizyn, excavation area no. 1: pre-cores typological structure and raw material shapes Підокруглі Плиткоподібні Невизначені Разом: Пренуклеуси для відщепів Повздовжні, підциліндричні 2 − − 2 Повздовжні, торцеві − 1 − 1 Повздовжньо-альтернативні, невизначені 1 − − 1 Біповздовжньо-альтернативні, торцеві 1 − − 1 Пренуклеуси для відшепів/пластин Повздовжні, підциліндричні − − 1 1 Повздовжні, невизначені − − 1 1 Пренуклеуси для пластин Повздовжні, підциліндричні 1 − − 1 Пренуклеуси для пластин/пластинок Повдовжньо-альтернативні, торцеві − − 1 1 Повдовжньо-альтернативні, торцеві, клиноподібні 1 − − 1 Пренуклеуси для пластинок Повздовжні, підциліндричні − − 1 1 Повздовжні, торцеві − 1 − 1 Повдовжньо-альтернативні, торцеві 1 − − 1 Пренуклеуси для пластинок/мікропластин Повздовжні, торцеві − 1 − 1 Пренуклеуси невизначені Повздовжні, циліндричні 1 − − 1 Невизначені, підциліндричні 1 − − 1 Невизначені, торцеві − 2 − 2 Невизначені 2 − − 2 Разом: 11 5 4 20 Пренуклеуси. У колекції крем’яних арте- фактів розкопу 1 представлено 20 пренуклеусів. Наявні невизначені пренуклеуси та пренуклеуси для відщепів (табл. 1) демонструють первинний етап розколювання — оформлення ударної пло- щадки та/або робочої поверхні (рис. 3: 1). Саме ці пренуклеуси мають найбільші розміри серед інших — у середньому 51,00 × 36,27 × 46,60 мм та найбільше кірки на площі виробів, яка покри- ває 50–75% поверхні. Пренуклеуси для відще- пів/пластин, пластин, пластин/пластинок, плас- тинок, пластинок/мікропластин мають сфор- мовані ударні площадки та оформлені робочі поверхні із залишками кірки. Половина прену- клеусів має підготовлене ребро; майже в кожно- му випадку ребро виготовлено на латерально- му краї; лише в одному випадку пренуклеус має підготовлене ребро у проксимальній частині. Більшість пренуклеусів виготовлено на підокруглій сировині, вдвічі менше — на плиткоподібній (табл. 1). Підокруглу сиро- вину використовували здебільшого для виго- товлення підциліндричних пренуклеусів, хоча вона застосовувалася і для виготовлення тор- цевих, тоді як плиткоподібна — лише для тор- цевих (табл. 1). Процес розколювання був на- цілений на отримання пластинчастих загото- вок. Підциліндричні пренуклеуси дозволяють отримувати широкі пластинчасті заготовки — пластини ( 12 мм), тоді як торцеві — вузь- кі — пластинки ( 7–<12 мм) і мікропластини (<7 мм). У колекції розкопу 1 пренуклеуси для пластин, відщепів/пластин представлені трьо- ма екземплярами, а для пластинок, пластинок/ мікропластин — чотирма (табл. 1). Більшість пренуклеусів класифіковано як для відщепів або як невизначені. Пренуклеуси для пластин. Оскіль- ки залишки негативів відщепів демонстру- ють первинний етап розколювання, то, ві- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 128 рогідно, метою використання пренуклеусів для відщепів/пластин була підготовка сиро- вини для отримання пластин. Наявні в ко- лекції розкопу 1 два пренуклеуси для знят- тя пластин є повздовжніми та мають під- циліндричну форму; один має зламану довжину, ширину та товщину, тому він є не- визначеним. Розміри пренуклеуса для відще- пів/пластин — 39,97 × 36,77 × 36,79 мм, він має абразивну підправку ударної площад- ки та численні заломи на робочій поверх- ні. Пренуклеус для пластин має розміри — 46,48 × 35,23 × 36,10 мм. Усі пренуклеуси ма- ють прямі ударні площадки. Рис. 3. Мізин, розкоп 1, пренуклеуси: 1 — для відщепів, повздовжньо-альтернативний, невизначений; 2 — для пластин/ пластинок, бі-/повздовжньо-альтернативний, торцевий Fig. 3. Mizyn, excavation area no. 1, pre-cores: 1 — for flakes, unidirectional-alternate, unidentifiable; 2 — for blades/bladelets, bi-/unidirectional-alternate, narrow flaking surface ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3129 Пренуклеуси для пластин/пластинок пред- ставлені двома повздовжньо-альтернативними екземплярами: торцевим та торцевим клино- подібним (табл. 1). Останній виготовлений на жовні, має розміри 32,21×31,02×50,97 мм та за- ломи на робочій поверхні, ударна площадка ре- дукована, розміщується під прямим кутом від- носно робочої поверхні. Інший пренуклеус роз- міром 60,92×37,00×46,66 мм виготовлений на уламку вже утилізованого нуклеуса, безоформ- леної ударної площадки, натомість має два під- готовлених протилежних латеральних ребра, тому може бути визначений як бі-/повздовж- ньо-альтернативний, торцевий (рис. 3: 2). За- лишки негативів свідчать, що, імовірно, це ра- ніше був біповздовжньо-суміжний нуклеус. Ре- утилізація нуклеусів може вказувати на брак якісної сировини. Пренуклеуси для пластинок та мікро- пластин. Наявні у колекції чотири пренукле- уси для пластинок та пластинок/мікропластин є повздовжніми, один із них — повздовжньо- альтернативний та всі, крім одного, є торцеви- ми (табл. 1). Один пренуклеус для пластинок має підциліндричну форму. Повздовжній під- циліндричний та повздовжньо-альтернативний торцевий пренуклеуси мають заломи на робо- чій поверхні; повздовжній торцевий має зла- ману товщину. Повздовжній підциліндричний має підготовлене латеральне ребро, повздов- жній торцевий — підготовлене проксимальне ребро та редуковану ударну площадку. Підци- ліндричний пренуклеус має гострий кут між ударною площадкою та робочою поверхнею, торцеві — прямий. Пренуклеус для пластинок/ мікропластин має підготовлене латеральне ре- бро та редуковану ударну площадку, що роз- міщується під гострим кутом відносно робо- чої поверхні. Довжина пренуклеусів для зняття пластинок та мікропластин варіює від 29,09 до 49,46 мм, ширина — від 23,48 до 36,86 мм, тов- щина від 27,38 до 72,09 мм. Середні розміри — 43,00 × 30,64 × 50,61 мм. Таким чином, наявність пренуклеусів у ко- лекції крем’яних артефактів вказує на те, що початковий етап розколювання відбувався без- посередньо на стоянці. Наявність пренуклеусів із різною шириною пластинчастих негативів на робочих поверхнях та пренуклеусів із різною шириною робочої поверхні (підциліндричні і торцеві), а також використання підокруглої сировини для отримання пластин і плиткопо- дібної — для отримання пластинок та мікро- пластини, вказує на навмисну диференціацію пренуклеусів ще на етапі відбору сировини. Середні розміри пренуклеусів для зняття плас- тин — 46,48 × 35,23 × 36,10 мм, пластинок і мі- кропластин — 43,00 × 30,64 × 50,61 мм. Майже всі пренуклеуси, що мають оформлену робочу поверхню, повздовжні — 14 екз., чотири з них повздовжньо-альтернативні; лише один прену- клеус біповздовжньо-альтернативний (табл. 1). Наявність альтернативних робочих поверхонь може вказувати як на формування кількох робо- чих поверхонь одночасно на початковому етапі підготовки пренуклеусів, так і на переорієнта- цію пренуклеусів унаслідок непридатності до експлуатування робочої поверхні. У 95 % пре- нуклеусів переорієнтація відбулася внаслідок утворення заломів на робочих поверхнях. Біль- шість пре нуклеусів — 65 %, припинили вико- ристовувати внаслідок виникнення численних заломів на робочій поверхні під час підготов- ки сировини до розколювання — 9 екз., чи по- вздовжнього / поперечного зламу — 4 екз. Нуклеуси. Найбільшою за чисельністю є гру- па нуклеусів для пластин / пластинок, май- же порівну представлено нуклеуси для зняття пластин та для зняття пластинок і мікроплас- тин (табл. 2). Більшість нуклеусів має дві удар- ні площадки — 62 екз; одну ударну площадку має 39 екз., багатоплощадковими є 17 екз. Пере- важна більшість нуклеусів для пластин — дво- площадкові (рис. 4), тоді як серед нуклеусів для пластинок і мікропластин майже однакова кіль- кість одно- та двоплощадкових (табл. 2). Се- ред двоплощадкових — біповздовжньо-суміж- ні нуклеуси (рис. 4: 2) є найчисленнішими, се- ред одноплощадкових — повздовжні (рис. 5: 1). Повздовжніми є більшість торцевих нуклеусів для пластинок і мікропластин (рис. 6: 4) та біль- шість підциліндричних нуклеусів для пластин/ пластинок. Багатоплощадкові нуклеуси — ре- зультат інтенсивної експлуатації підциліндрич- них і торцевих нуклеусів (рис. 5: 2, 3). Пере- важна більшість багатоплощадкових нуклеусів мають кубічну форму. Більшість нуклеусів є торцевими — 56 екз., тоді як циліндричних, під- циліндричних та підпірамідальних у сумі на- раховується 39 екз. Зазвичай підокруглу сиро- вину використовували для виготовлення під- циліндричних нуклеусів, плиткоподібну — для торцевих (табл. 2). Залишки підготовленого ре- бра мають 46 нуклеусів, у п’ятьох із них наяв- не вторинне ребро. Більшість підготовлених ре- бер розміщуються на латеральних — 17 екз., та ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 130 тильних — 18 екз., сторонах нуклеусів, рідше на дистальних — 8 екз., чи проксимальних — 3 екз. Підготовка ребра у тильній частині харак- терна для торцевих, у дистальній частині — для торцевих клиноподібних нуклеусів. Переважну більшість нуклеусів — 85 %, припинили експлу- атувати через виникнення численних заломів на робочих поверхнях — 89 екз., чи повздовжній/ поперечний злам — 10 екз. Сім нуклеусів не ма- ють слідів заломів, проте вони сильно спрацьо- вані, про що свідчать стоншені — 4 екз., та ско- рочені — 3 екз., робочі поверхні. Залишки кірки мають 62 % нуклеусів. Лише у двох екземплярів кірка покриває площу виробу більш ніж на 50 %, Рис. 4. Мізин, розкоп 1, нуклеуси для пластин: 1 — біповздовжній, перпендикулярно-суміжний, сплощений; 2 — бі- повздовжньо-суміжний, торцевий; 3 — біповздовжній, підциліндричний Fig. 4. Mizyn, excavation area no. 1, cores for blades: 1 — bidirectional, perpendicular-adjacent, flatted; 2 — bidirectional- adjacent, narrow flaking surface; 3 —bidirectional, sub-cylindrical ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3131 Рис. 5. Мізин, розкоп 1, нуклеуси для пластин/пластинок: 1 — повздовжній, підпірамідальний; 2 — багатоплощадковий, сплощений; 3 — багатоплощадковий, торцевий; 4 — біповздовжньо-альтернативний, торцевий Fig. 5. Mizyn, excavation area no. 1, cores for blades/bladelets: 1 — unidirectional, sub-pyramidal; 2 — multidirectional, flatted; 3 — multidirectional, narrow flaking surface; 4 — bidirectional-alternate, narrow flaking surface у переважній більшості випадків кірка покриває не більше 50 % площі виробу — 72 екз., з яких у 42 екз. — не більше 25 %. Кількість нуклеусів із прямим (64 екз.) кутом між ударною площад- кою та робочою поверхнею дещо переважає ну- клеуси з гострим кутом — 53 екз. Нуклеуси для відщепів. Ця нечисленна група нуклеусів налічує 6 екз. (табл. 2) та ві- дображає останню стадію утилізації сировини. Усі шість екземплярів мають численні заломи на робочих поверхнях та відносно невеликі роз- міри, у середньому — 40,44 × 36,31 × 33,46 мм. Нуклеуси для пластин. До цієї групи віднесе- но нуклеуси для пластин та відщепів / пластин — 32 екз. (табл. 2; рис. 4). Нуклеуси для відщепів/ пластин демонструють одну з кінцевих стадій утилізації нуклеусів для пластин — останні не- гативи на робочій поверхні належать відщепам, що мають заломи та які унеможливили подаль- шу експлуатацію сировини. Переважна більшість ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 132 Таблиця 2. Мізин, розкоп 1: форми сировини і типологічна структура нуклеусів Table 2. Mizyn, excavation area no. 1: cores typological structure and raw material shapes Підокруглі Плиткоподібні Невизначені Разом: Нуклеуси для відщепів Повздовжні, підциліндричні − 1 − 1 Біповздовжні, підциліндричні − − 1 1 Біповздовжньо-алетернативні, підциліндричні − − 1 1 Біповздовжні, перпендикулярно-суміжні, підциліндричні 1 − − 1 Багатоплощадкові, кубічні 2 − − 2 Нуклеуси для відщепів/пластин Біповздовжні, підциліндричні − − 1 1 Біповздовжньо-суміжні, циліндричні − − 1 1 Біповздовжньо-суміжні, підциліндричні 1 − − 1 Біповздовжньо-суміжні, торцеві − − 1 1 Біповздовжньо-суміжні, торцеві, клиноподібні − − 1 1 Біповздовжні, перпендикулярно-суміжні, підциліндричні − − 1 1 Біповздовжні, перпендикулярно-суміжні, торцеві 1 − − 1 Біповздовжні, перпендикулярно-суміжні, торцеві, клиноподібні − − 1 1 Багатоплощадкові, кубічні 2 − 6 8 Нуклеуси для пластин Повздовжні, торцеві − − 1 1 Повдовжньо-альетернативні, торцеві − 1 − 1 Біповздовжні, підциліндричні 1 − 1 2 Біповздовжні, торцеві 1 − − 1 Біповздовжньо-суміжні, підпірамідальні 1 − 1 2 Біповздовжньо-суміжні, торцеві 1 2 − 3 Біповздовжньо-суміжні, сплощені 1 − − 1 Біповздовжньо-суміжні, невизначені 1 − − 1 Біповздовжні, перпендикулярно-суміжні, підциліндричні 1 − − 1 Біповздовжні, перпендикулярно-суміжні, сплощені 1 − − 1 Біповздовжні, перпендикулярно-суміжні, невизначені − − 1 1 Багатоплощадкові, кубічні − − 1 1 Нуклеуси для пластин/пластинок Повздовжні, циліндричні − − 1 1 Повздовжні, підциліндричні 2 1 7 10 Повздовжні, підпірамідальні − − 1 1 Повздовжні, торцеві, латерально потоншені 1 − 1 2 Повздовжні, сплощені − − 2 2 Повздовжні, невизначені − − 1 1 Повздовжньо-альтернативні, торцеві − − 2 2 нуклеусів для зняття пластин є двоплощадкови- ми: біповздовжніми (рис. 4: 3), біповздовжньо- суміжними (рис. 4: 2) та біповздовжніми, перпен- дикулярно-суміжними (рис. 4: 1) (табл. 2). Біповз- довжні нуклеуси — 4 екз., не мають негативів почергових зняттів із протилежних площадок; сколи з протилежної площадки, як правило, пере- кривають зустрічні сколи, що є свідченням пере- орієнтації нуклеуса або використання протилеж- ної ударної площадки для усунення заломів, що досить часто утворювалися під час розколюван- ня. Найчисленнішими є біповздовжньо-суміж- ні нуклеуси — 11 екз., які також демонструють технологічну потребу в переорієнтації чи усу- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3133 Біповздовжні, підциліндричні 1 − 1 2 Біповздовжні, торцеві − − 1 1 Біповздовжні, торцеві, клиноподібні − − 1 1 Біповздовжньо-суміжні, підциліндричні − 2 1 3 Біповздовжньо-суміжні, підпірамідальні − − 1 1 Біповздовжньо-суміжні, торцеві 1 − 3 4 Біповздовжньо-альтернативні, циліндричні 1 − − 1 Біповздовжньо-альтернативні, підциліндричні 1 − − 1 Біповздовжньо-альтернативні, підпірамідальні − − 1 1 Біповздовжньо-альтернативні, торцеві 1 1 − 2 Біповздовжньо-білатеральні, торцеві, латерально потоншені − 1 − 1 Біповздовжні, перпендикулярно-суміжні, торцеві 2 − − 2 Біповздовжні, перпендикулярно-суміжні, торцеві, латераль- но потоншені − 1 − 1 Багатоплощадкові, торцеві − − 2 2 Багатоплощадкові, торцеві, латерально потоншені − − 1 1 Багатоплощадкові, сплощені − − 1 1 Нуклеуси для пластинок Повздовжні, торцеві − 3 2 5 Повздовжні, торцеві, латерально потоншені − 1 − 1 Повздовжні, торцеві, клиноподібні − − 1 1 Повздовжні, торцеві, клиноподібні, латерально потоншені − 1 − 1 Повздовжні, невизначені − − 1 1 Повздовжньо-альтернативні, торцеві 1 − − 1 Біповздовжньо-суміжні, підциліндричні − 1 − 1 Біповздовжньо-суміжні, підпірамідальні − 1 − 1 Біповздовжньо-суміжні, торцеві − 2 1 3 Біповздовжньо-суміжні, торцеві, клиноподібні − − 1 1 Біповздовжньо-альтернативні, підциліндричні − − 1 1 Біповздовжньо-альтернативні, торцеві − 1 − 1 Біповздовжньо-альтернативні, торцеві, латерально потоншені − − 1 1 Біповздовжньо-альтернативні, сплощені 2 − − 2 Біповздовжні, перпендикулярно-суміжні, торцеві − − 1 1 Багатоплощадкові, торцеві − − 1 1 Багатоплощадкові, кубічні − − 1 1 Нуклеуси для пластинок/мікропластин Повздовжні, торцеві 2 1 1 4 Повздовжні, торцеві, латерально потоншені − − 1 1 Повздовжні, торцеві, клиноподібні − − 1 1 Біповздовжньо-суміжні, підциліндричні − − 1 1 Біповздовжньо-суміжні, підпірамідальні − − 1 1 Біповздовжньо-альтернативні, торцеві − 1 − 1 Біповздовжні, перпендикулярно-суміжні, торцеві − 1 − 1 Нуклеуси для мікропластин Повздовжні, торцеві, латерально потоншені − − 1 1 Біповздовжні, перпендикулярно-суміжні, торцеві, клиноподібні − − 1 1 РАЗОМ 30 23 65 118 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 134 ненні заломів. Біповздовжні, перпендикулярно- суміжні нуклеуси — 6 екз., є наслідком переорі- єнтації робочих поверхонь; досить часто як нова ударна площадка слугувала стара робоча поверх- ня. Лише два нуклеуси є одноплощадковими: по- вздовжній та повздовжньо-альтернативний. Бага- топлощадкові нуклеуси — 9 екз., є свідченнями багаторазової переорієнтації нуклеусів. Найчисельнішими є кубічні — 9 екз., торце- ві — 8 екз., та підциліндричні — 6 екз., нуклеу- си. Кубічну форму мають усі багатоплощадкові нуклеуси; торцеву — здебільшого біповздовж- ньо-суміжні; підциліндричну — біповздовжні та біповздовжньо-суміжні (табл. 2). Менш чи- ленними є торцеві клиноподібні — 2 екз., під- пірамідальні — 2 екз., сплощені — 2 екз. та ци- ліндричні — 1 екз. нуклеуси; через фрагменто- ваність форма двох екземплярів невизначена. Як правило, підпірамідальні та циліндричні нуклеуси є свідченнями інтенсивності розко- лювання як підциліндричних, так і торцевих нуклеусів; сплощені — підциліндричних. Здебільшого підокругла сировина, представ- лена жовнами, використовувалася для виготов- лення підциліндричних нуклеусів — 5 екз. Та- кож жовна були використані для виготовлення трьох торцевих, двох кубічних та одного не- визначеного нуклеуса. Довжина нуклеусів ви- готовлених на підокруглій сировині варіює від 29,36 до 61,75 мм, ширина — від 27,52 до 53,61 мм і товщина — від 20,82 до 48,68 мм. Плиткоподібна сировина — три плитки, слугу- вала лише для виготовлення торцевих нуклеу- сів. Довжина нуклеусів виготовлених на плит- ках варіює від 53,86 до 54,27 мм, ширина — від 25,81 до 36,99 мм, товщина — від 39,15 до 79,26 мм. Середні розміри нуклеусів для знят- тя пластин, включно з невизначеною сирови- ною, — 46,52×38,29×39,91 мм. Нуклеуси для пластин/пластинок. Це най- численніша група нуклеусів — 44 екз. (табл. 2; рис. 5). На відміну від нуклеусів для зняття пластин, серед нуклеусів для пластин/пласти- нок одно площадкові — 19 екз., та двоплощад- кові — 21 екз., представлені майже порівну. Чотири нуклеуси мають понад дві площадки. На відміну від нуклеусів для пластин, багато- площадкові представлені трьома торцевими (рис. 5: 3) та одним сплощеним екземпляром (рис. 5: 2). Зважаючи на те, що серед нуклеу- сів для пластин усі багатоплощадкові мають кубічну форму, а серед нуклеусів для пластин/ пластинок — торцеву та сполощену, то пере- орієнтовувати по кілька разів могли як нукле- уси підциліндричної форми (внаслідок чого вони набували кубічної форми), так і торцеві нуклеуси, використовуючи всі вузькі сторони сировини. Одноплощадкові нуклеуси представ- лені в переважній більшості повздовжніми — 17 екз. (рис. 5: 1), також наявні два повздовж- ньо-альтернативних нуклеуси. Як правило, для виготовлення такого типу використовува- лися торцеві нуклеуси. Через інтенсивне роз- колювання торцевих повздовжньо-альтерна- тивних нуклеусів їх товщина скорочувалася, що призводило до виникнення підциліндрич- них/циліндричних чи підпірамідальних/піра- мідальних типів. Серед двоплощадкових най- більш численними є біповздовжньо-суміжні — 8 екз. та біповздовжньо-альтернативні — 5 екз. (рис. 5: 4), також наявні біповздовжні — 4 екз., біповздовжні, перпендикулярно-суміжні — 3 екз., та біповздовжньо-білатеральні — 1 екз. Біповздовжньо-альтернативні наявні як серед підциліндричних, так і серед торцевих нукле- усів. Біповздовжньо-білатеральні представле- ні одним екземпляром, виготовленим на лате- рально-потоншеному торцевому нуклеусі. По- дібно до біповздовжніх нуклеусів, негативи на робочих поверхнях біповздовжньо-білатераль- них не є почерговими, а перекривають більш ранні. Інколи на торцевих нуклеусах трапля- ється латеральне потоншення, яке використо- вувалося задля підтримання/надання необхід- ної ширини робочій поверхні. Торцеві, включно з п’ятьма латерально-по- тоншеними та одним клиноподібним, — 19 екз., та підциліндричні — 16 екз., представлені май- же в рівній кількості. Три екземпляри є підпіра- мідальні, три —– сплощені, два — циліндрич- ні; один екземпляр фрагментований, тому не- визначений. Торцеві нуклеуси здебільшого мають дві площадки — 11екз., у той час підци- ліндричні — одну — 10 екз. Підокругла сиро- вина (жовна та гальки) слугувала для виготов- лення як торцевих нуклеусів — 5 екз. (серед- ні розміри — 43,22 × 25,36 × 39,53 мм), так і підциліндричних, циліндричних — 5 екз. (се- редні розміри — 41,96 × 31,44 × 27,79 мм). Плиткоподібна сировина (плитки, відщепи, природні відщепи) також слугувала для виго- товлення як торцевих — 3 екз. (середні роз- міри — 52,83 × 25,29 × 39,42 мм), так і під- циліндричних — 3 екз. (середні розміри — 36,86 × 33,29 × 33,65 мм), нуклеусів. Зважаючи на середні розміри останніх, підциліндричні ну- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3135 клеуси могли утворитися внаслідок інтенсивно- го розколювання торцевих нуклеусів. Загалом, довжина нуклеусів для пластин/пластинок ва- ріює від 29,78 до 72,83 мм, ширина — від 17,61 до 42,58 мм, товщина — від 17,52 до 60,29 мм; середні розміри — 44,25 × 29,97 × 34,65 мм. Нуклеуси для пластинок та мікроплас- тин. До цієї групи віднесено нуклеуси для пластинок, пластинок/мікропластин та мікро- пластин — 36 екз. (табл. 2, рис. 6). Нуклеуси для зняття пластинок та мікропластин пред- ставлені однаковою кількістю одноплощадко- вих та двоплощадкових — по 17 екз.; два ну- клеуси мають понад дві площадки. Майже всі одноплощадкові є повздовжніми — 16 екз. (рис. 6: 4), лише один — повздовжньо-альтер- нативним. Серед двоплощадкових найбіль- ше біповздовжньо-суміжних — 8 екз. (рис. 6: 1) та біповздовжньо-альтернативних — 6 екз. (рис. 6: 2, 3), три екземпляри — біповздов- жні, перпендикулярно-суміжні. Торцеві ну- клеуси є найчисленнішими — 27 екз., серед яких чотири клиноподібні, чотири мають ла- теральне потоншення та один клиноподібний із латеральним потоншенням. Також у колек- ції наявні підциліндричні — 3 екз., підпірамі- дальні — 2 екз., сплощені — 2 екз. та один ку- бічний нуклеус; ще один екземпляр фрагмен- тований, тому невизначений. Найімовірніше, підциліндричні та підпірамідальні є наслід- ком інтенсивної експлуатації торцевих нукле- усів, про що свідчить плиткоподібна сирови- на, на якій було виготовлено один підцилін- дричний (розміром 31,54 × 29,11 × 20,65 мм) та один підпірамідальний нуклеус (розміром 43,46 × 24,27 × 20,74 мм). Середні розміри спло- щених нуклеусів — 40,36 × 25,89 × 12,51 мм, зважаючи на те, що ці нуклеуси мають залишки кірки на тильних сторонах, скоріше за все, вони є результатом інтенсивної експлуатації підци- ліндричних нуклеусів виготовлених на підо- круглій сировині (гальці). Окрім двох сплоще- них нуклеусів, підокругла сировина використа- на для виготовлення трьох торцевих нуклеусів (дві гальки та одне жовно). На плиткоподібній сировині (плитки, відщепи, природні відщепи) виготовлено 13 нуклеусів: 11 торцевих та по одному підциліндричному та підпірамідально- му, які, ймовірно, є наслідком інтенсивної екс- плуатації торцевих. На трьох плитках (серед- ній розмір — 54,09 × 23,33 × 34,84 мм) було виготовлено один біповздовжньо-суміжний, один біповздовжньо-альтернативний та один повздовжній торцевий нуклеус. Одна плитка розміром 31,54 × 29,11 × 20,65 мм була вико- ристана для виготовлення біповздовжньо-су- міжного підциліндричного нуклеуса. Один від- щеп розміром 29,44 × 22,71 × 30,31 мм слугу- вав для виготовлення повздовжнього торцевого нуклеуса. Сім природних відщепів (середній розмір — 41,83 × 21,75 × 37,72 мм) було об- рано для виготовлення чотирьох повздовжніх, одного біповздовжньо-суміжного, одного бі- повздовжньо-альтернативного та одного бі- повздовжнього, перпендикулярно-суміжного торцевого нуклеуса. З одного природного від- щепу розміром 43,46 × 24,27 × 20,74 мм ви- готовлено біповздовжньо-суміжний підпіра- мідальний нуклеус. Довжина нуклеусів виго- товлених на плиткоподібній сировині варіює від 29,44 до 80,49 мм, ширина — від 14,86 до 29,11, товщина — від 17,75 до 53,05 мм. Серед- ні розміри нуклеусів для пластин та мікроплас- тин — 41,17 × 22,32 × 33,57 мм. Таким чином, у колекції нуклеподібних ви- робів виділяються дві групи виробів: прену- клеуси та нуклеуси для виготовлення більш широких заготовок — пластин, та пренуклеу- си і нуклеуси для виготовлення більш вузьких заготовок — пластинок і мікропластин. Серед пренуклеусів більшість представлена повздов- жніми типами (рис. 7: 1), що вказує на однопо- лярний тип розколювання. Більшість пренукле- усів мають торцеву або підциліндричну форму (рис. 7: 2), що свідчить про навмисний відбір заготовок сировини різної форми. Пренуклеу- сів виготовлених на підокруглій сировині вдві- чі більше, ніж на плиткоподібній (рис. 7: 3), це може свідчити щонайменше про три обстави- ни: 1) плиткоподібна сировина була якіснішою, тому розколювалася ефективніше, 2) підокруг- лої сировини було значно більше, ніж плитко- подібної, 3) для виготовлення пластинок та мі- кропластин потрібно значно менший обсяг си- ровини, ніж для виготовлення пластин. Для виготовлення пластин здебільшого розколюва- ли підокруглу сировину (рис. 7: 6), для плас- тинок і мікропластин — плиткоподібну (рис. 7: 12). Хоч у колекції майже в однаковій кількості представлені повздовжні та біповздовжні типи нуклеусів (рис. 7: 4, 7, 10), серед нуклеусів для пластин домінують біповздовжні, тоді як серед нуклеусів для пластинок і мікропластин — по- вздовжні й біповздовжні представлені майже однаковою кількістю. Метод редукції карниза частіше застосовувався при виготовленні плас- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 136 Рис. 6. Мізин, розкоп 1: 1 — нуклеус для пластинок/мікропластин, біповздовжньо-суміжний, підциліндричний; 2, 3 — нуклеуси для пластинок, біповздовжньо-альтернативний, торцевий; 4 — нуклеус для пластинок, повздовжній, торце- вий, латерально-потоншений Fig. 6. Mizyn, excavation area no. 1: 1 — cores for bladelets/micro-blades, bidirectional-adjacent, sub-cylindrical; 2, 3 — cores for bladelets, bidirectional-alternate, narrow flaking surface; 4 — a core for bladelets, unidirectional, narrow flaking surface, laterally thinned тинок та мікропластин — 19 екз., ніж пластин – 9 екз., що свідчить про більш ретельну підго- товку ударної площадки для виготовлення від- носно вузьких заготовок. Ретельність підготов- ки нуклеусів впливала на якість отриманих за- готовок. Наявність численних заломів свідчить про використання твердого мінерального від- бійника. Різноманіття біповздовжніх типів ну- клеусів свідчить про варіативність при підході до усунення несправностей, що утворювалися на робочих поверхнях. Тобто техніка «реаль- ного» біповздовжнього розколювання з почер- говим використанням протилежних ударних площадок не використовувався. Нуклеуси для ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3137 Ри с. 7 . М із ин , р оз ко п 1, т ех ні чн і о зн ак и ну кл еп од іб ни х ви ро бі в: 1 –3 — п ре ну кл еу си ; 4 –6 — н ук ле ус и дл я пл ас ти н; 7 –9 — н ук ле ус и дл я пл ас ти н/ пл ас ти но к; 1 0– 12 — н ук ле ус и дл я пл ас ти но к/ мі кр оп ла ст ин Fi g. 7 . M iz yn , e xc av at io n ar ea n o. 1 , t he a ttr ib ut es o f c or e- lik e pi ec es : 1 –3 — p re -c or es ; 4 –6 — c or es fo r b la de s; 7 –9 — c or es fo r b la de s/ bl ad el et s; 1 0– 12 — c or es fo r b la de le ts /m ic ro -b la de s ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 138 пластин мають здебільшого торцеву або підци- ліндричну форми (рис. 7: 5), як і нуклеуси для пластин/пластинок (рис. 7: 8). Нуклеуси для пластинок/мікропластин у переважній більшос- ті мають торцеву форму (рис. 7: 11). Більшість пренуклеусів мають довжину 40,00–49,99 мм (рис. 8: 1), тоді як більшість нуклеусів — 35,00–39,00 мм (рис. 8: 2). Серед пренуклеусів найдовшими є невизначені екземпляри (рис. 8: 7), серед нуклеусів — торцеві (рис. 8: 10). За шириною робочої поверхні серед пренукле- усів виділяється дві групи: 20,00–24,99 мм та 35,00–39,99 мм (рис. 8: 3). Найменшою є ши- рина торцевих пренуклеусів (рис. 8: 8). Біль- шість нуклеусів мають ширину в інтервалі від 20,00–24,99 мм до 35,00–35,99 мм (рис. 8: 4). Найбільшу ширину мають кубічні, сплощені, циліндричні та підциліндричні нуклеуси, тоді як найменшу – торцеві та торцеві клиноподіб- ні (рис. 8: 11). Також пренуклеуси поділяють- ся на дві групи за товщиною робочої поверхні: 35,00–39,99 мм та 50,00–54,99 мм (рис. 8: 5). Найбільша товщина у торцевих та невизначе- них пренуклеусів (рис. 8: 9). Більшість нукле- усів мають товщину 25,00–34,99 мм (рис. 8: 6). Найбільшу товщину мають торцеві йторцеві- клиноподібні нуклеуси (рис. 8: 12). Таким чи- ном, пластинки та мікропластини отримували переважно з торцевих нуклеусів, середній роз- мір яких 42,23 × 21,29 × 37,01 мм; пластини – як з торцевих (48,33 × 33,80 × 47,75 мм), так і з підциліндричних (44,24 × 42,74 × 38,91 мм). Пластинчасті сколи. Більшість пластин- частих сколів розташовуються поблизу «вироб- ничих центрів» (за І. Г. Шовкоплясом) ГПК 5 (рис. 9). Серед усіх цілих пластинчастих ско- лів переважають звичайні. Технологічні ско- ли – débordante, реберчасті та первинні, склада- ють третину серед пластин, близько 20 % серед пластинок та менш як 15 % серед мікропластин (табл. 3), що вказує на дещо більшу роль плас- тини в оформленні робочих поверхонь. Усі озна- ки, наведені нижче вказують на те, що пластин- ки та мікропластини були більш бажаними заго- товками, ніж пластини. Більшість пластинчастих сколів має трапецієподібну форму, проте відсоток екземплярів із прямокутною формою серед плас- тинок і мікропластин більший, ніж серед пластин (рис. 10: 1–3). Переважну частину пластин і плас- тинок сколото поза віссю, тоді як більшість мі- кропластин по осі (рис. 10: 13–15). Прямий лате- ральний профіль переважає серед пластинчастих сколів (рис. 10: 4–6). Проте варто зауважити, що серед пластин сума вигнутих профілів у дисталь- ній та медіальних частинах переважає кількість екземплярів із прямим профілем (рис. 10: 4). Пе- роподібне дистальне закінчення характерне для більшості пластин, пластинок і мікропластин (рис. 7–9). Відсоток пірнаючих дистальних за- кінчень більший серед пластин, аніж серед плас- тинок та відсутній серед мікропластин (рис. 10: 7–9). Майже в однаковій кількості трапляються пластини, пластинки та мікропластини з петле- подібним дистальним закінченням (рис. 10: 7–9). Трикутний перетин переважає серед пластинок і мікропластин (рис. 10: 11, 12); серед пластин майже в однаковій кількості представлений три- кутний і трапецієподібний (рис. 10: 10). Прямо- кутний перетин мають 21,24 % пластин, 13,37 % пластинок та 13,16 % мікропластин. Прямокут- ний перетин є характерною рисою сколів débor- dante. Серед усіх пластинчастих сколів домінує повздовжня огранка (рис. 11: 1–3). Попри те, що серед нуклеусів біповздовжні становлять поло- вину колекції, сколів із біповздовжньою огран- кою нараховується лише 16,31 % серед пластин, 11,63 % серед пластинок та 5,26 % серед мікро- пластин. Це вказує на допоміжну роль другої площадки біповздовжніх нуклеусів та орієнтацію на отримання заготовки з повздовжньою огран- кою. Реберчасті сколи з різними варіантами огра- нок складають 21,24 % серед пластин, 9,88 % се- ред пластинок та відсутні серед мікропластин. Більшість сколів не мають кірки на дорсальних поверхнях. Первинну огранку мають близько 1 % пластин і пластинок (рис. 11: 1, 2); первинні мі- кропластини відсутні. Серед пластин сколи з кір- кою трапляються частіше, ніж серед пластинок чи мікропластин (рис. 11: 4–6). Найчастіше кір- ка трапляється на латеральних і дистальних час- тинах сколів. Невелика кількість первинних плас- тинчастих сколів свідчить про значну роль відще- пів у формуванні робочих поверхонь — усунення кірки. Латеральне розміщення кірки вказує на ін- тенсивне використання всієї ширини робочої по- верхні, дистальна — на панівну роль повздовж- нього розколювання. Серед пластин переважа- ють пласкі ударні площадки, а серед пластинок і мікропластин — лінійні (рис. 11: 7–9). Третина усіх пластинчастих сколів мають сліди редукції карниза (рис. 11: 10–12). Відсоток сколів із реду- кованим карнизом дещо вищий серед пластинок та мікропластин (рис. 11: 11, 12). Абразивна під- правка трапляється в одиничних випадках. Ско- лювання відбувалося за допомогою мінерально- го відбійника, на що вказують пласкі та лінійні ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3139 Рис. 8. Мізин, розкоп 1, нуклеподібні вироби: 1, 2 — розподіл за довжиною відповідно до метричних інтервалів; 3–4 — розподіл за шириною відповідно до метричних інтервалів; 5–6 — розподіл за товщиною відповідно до метричних інтер- валів; 7–12 — середні показники довжини, ширини та товщини нуклеподібних виробів Fig. 8. Mizyn, excavation area no. 1, core-like pieces: 1, 2 — length dimensions distributions by metrical intervals; 3, 4 — width dimensions distributions by metrical intervals; 5, 6 — thickness dimensions distributions by metrical intervals; 7–12 — average dimensions of length, width, and thickness by types ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 140 Рис. 9. Мізин, розкоп 1: щільність розташування цілих пластинчастих сколів на квадратах Fig. 9. Mizyn, excavation area no. 1: density of lamellar pieces on the units ударні площадки, відсутність вентрального наві- су та виражений відбивний горбок. Понад 90 % усіх пластинчастих сколів не мають вентрально- го навісу. Відбивний горбок сильно виражений у 60–70 % усіх сколів. Серед пластин майже одна- кова кількість екземплярів з прямим чи гострим кутом між ударною площадкою та дорсальною поверхнею; серед пластинок (58,14 %) та мікро- пластин (81,48 %) переважає прямий. Більшість технологічних пластинчастих сколів представлено реберчастими пластина- ми, пластинками й сколами débordante (табл. 3, 4). Первинні сколи представлені п’ятьма пластинами та однією пластинкою. Серед ско- лів débordante (рис. 12: 1, 4, 8) найбільше ла- теральних (табл. 3); кіркових удвічі менше (рис. 12: 1, 4, 8). Серед реберчастих пластин- частих сколів (рис. 12: 2, 3, 5–7, 9) переважа- ють первинні типи (табл. 4). Серед первинних, як і серед вторинних, реберчастих сколів пе- реважають повздовжні екземпляри. Серед ре- берчастих пластин 13 % мають дистальне за- вершення overpassed, тобто містять залишки протилежної ударної площадки (рис. 12: 3, 6). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3141 Пластин- часті сколи Пластини Пластинки Мікро- пластини # % # % # % Звичайні 298 63,95 135 78,49 66 86,84 Débordantes латеральні 42 9,01 16 9,30 9 11,84 Débordantes з кіркою 15 3,22 2 1,16 − − Débordantes природні 7 1,50 1 0,58 1 1,32 Реберчасті 99 21,24 17 9,88 − − Первинні 5 1,07 1 0,58 − − Разом: 466 100,00 172 100,00 76 100,00 Таблиця 3. Мізин, розкоп 1: типологічна структура пластинчастих сколів Table 3. Mizyn, excavation area no. 1: lamellar pieces typological structure Реберчасті пластини із дистальним завершен- ням overpassed складають 65 % усіх біповздов- жніх реберчастих пластин та 17 % усіх пластин із біповздовжньою огранкою, що вказує на по- ширення використання прийому підживлення робочої поверхні та ударної площадки шляхом сколювання з протилежної площадки. Також наявність дистального завершення overpassed вказує на використання твердого мінерально- го відбійника. Окрім того, третина реберчас- тих сколів мають прямий перетин, що є голов- ною ознакою сколів débordante (рис. 12: 2, 5). Зважаючи на особливості колекції пластинчас- тих сколів, з обережністю можна стверджува- ти, що пластини частіше сколювалися задля оформлення робочої поверхні або усунення технологічних несправностей, аніж пластинки чи мікропластини. Серед проаналізованих ско- лів більшість мають ширину заготовки 6,00– 6,99 мм — 53 екз., 11,00–11,99 мм — 52 екз., та 14,00–14,99 мм — 51 екз (рис. 13). Індекс спів- відношення довжини заготовки до ширини се- ред пластин становить 2,61, серед пластинок — 3,71, серед мікропластин — 3,7; індекс співвід- ношення ширини до товщини серед пластин становить 2,78, серед пластинок — 2,45, та се- ред мікропластин — 3,28 (табл. 5). Проте, зва- жаючи на особливості колекції, ці характерис- тики є «орієнтовними». Подібно до стоянки Бармаки (Chabai, Dud- nyk 2022, p. 47–51), пластинчасті сколи Мізина демонструють такі характеристики: 1) домінують пластинчасті сколи з повздов- жніми огранками; 2) невеликий відсоток первинних сколів; 3) наявна кірка розташовується здебільшо- го у латеральній чи дистальній частині сколу; 4) пласкі або лінійні ударні площадки ско- лів, а також наявність зруйнованих площадок; наявність слідів редукції дорсального карниза, відсутність вентрального навісу, сильно вира- жений ударний горбок. Ці характеристики свід- чать про використання твердого мінерального відбійника; 5) наявна велика кількість сколів débordante (у співвідношенні до звичайних пластин — 1:4,66), що є відображенням особливостей торцевого розколювання. Наявність великої кількості різ- номанітних реберчастих сколів, серед яких пере- важають повздовжні типи, зокрема — реберчас- тих сколів débordante, вказує на необхідність під- тримки випуклості робочої поверхні. Дискусія/Висновки Нуклеусне розколювання стоянки Мізин ба- зується на двох дискретних методах — плас- тинчастому та мікропластинчастому, а також демонструє низку спільних ознак з аналогіч- ною колекцією нуклеподібних виробів та плас- тинчастих сколів із Бармаків (Chabai, Dudnyk 2022, p. 43, 47–51): 1. Пластини, що є заготовками для «домаш- нього» набору знарядь, сколювалися з підци- ліндричних або торцевих нуклеусів, тоді як для продукування пластинок і мікропластин — за- готовок для мисливського оснащення, викорис- товувалися торцеві нуклеуси. 2. Обидва методи базуються на викорис- танні місцевої сировини, обробка якої відбу- валася на стоянці. Планіграфічне розташуван- ня уламків сировини, нуклеподібних виробів і пластинчастих сколів вказує на концентрацію крем’яних артефактів у південно-західній час- тині стоянки — місця обробки крем’яної сиро- вини (рис. 1, 2, 9). 3. Здебільшого використовувався твердий мінеральний відбійник. 4. Обидва методи відображають однопо- лярну техніку розколювання. Проте допоміж- на роль протилежної площадки більш вираже- на під час сколювання пластин. Натомість під час сколювання пластинок і мікропластин ме- тод редукції карниза застосовувався частіше, ніж під час продукування пластин, що вказує на більшу ретельність підготовки нуклеусів для отримання заготовок мисливського осна- щення. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 142 Рис. 10. Мізин, розкоп 1, технічні ознаки пластинчастих сколів: 1–3 — форми; 4–6 — латеральні профілі; 7–9 — дис- тальні профілі; 10–12 — перетини; 13–15 — осі сколювання (1, 4, 7, 10, 13 — пластини, 2, 5, 8, 11, 14 — пластинки, 3, 6, 9, 12, 15 — мікропластини) Fig. 10. Mizyn, excavation area no. 1, the attributes of lamellar pieces: 1–3 — shapes; 4–6 — lateral profiles; 7–9 — distal profiles; 10–12 — cross–sections; 13–15 — chipping axes (1, 4, 7, 10, 13 — blades, 2, 5, 8, 11, 14 — bladelets, 3, 6, 9, 12, 15 — micro-blades) 5. Обидва методи базуються на викорис- танні прийому підготовки та сколювання ре- бра для формування робочої поверхні. Для отримання пластин зазвичай ребро розташо- вувалося на латеральній частині нуклеуса, тоді як для отримання пластинок/мікроплас- тин — на тильній. Також частка сколів débor- dante є більшою серед пластинок і мікроплас- тин (табл. 3), що вказує на часте сколювання з кутів робочої поверхні нуклеуса. Саме така вузька робоча поверхня притаманна торцевим нуклеусам. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3143 Таблиця 4. Мізин, розкоп 1: дорсальні огранки плас- тинчастих реберчастих сколів Table 4. Mizyn, excavation area no. 1: the dorsal scar pattern of the lamellar crested pieces Реберчасті сколи Пластини Пластинки # % # % Реберчасті од- носторонні 15 15,15 3 17,65 Реберчасті дво- сторонні 5 5,05 – – Реберчасті по- вздовжні 37 37,37 8 47,06 Реберчасті бі- повздовжні 16 16,16 3 17,65 Реберчасті аль- тернативні 4 4,04 – – Реберчасті про- тилежні 1 1,01 – – Реберчасті вто- ринні, повздов- жні 18 18,18 3 17,65 Реберчасті вто- ринні, біповз- довжні 3 3,03 – – Загалом: 99 100,00 17 100,00 6. Зважаючи на недосконалість методики польових робіт, що вплинула на якісний склад колекції пластинчастих сколів, із великою обе- режністю можна стверджувати, що за шири- ною пластинчасті сколи поділяються на вузь- кі — 6,00–6,99 мм, 11,00–11,99 мм, із яких виготовляли мисливське оснащення, та ши- рокі — 14,00–14,99 мм — для виготовлення «домашнього» набору знарядь. Ці дані є при- близними, реальний же розподіл за інтервала- ми показників ширини встановити неможливо. Пластинки та мікропластини характеризують- ся більш «правильними» формами й профі- лями, у порівнянні з пластинами. Окрім того, більшість мікропластин сколото за віссю, тоді як більшість пластин і пластинок — поза ві- ссю. Це вказує на більш ретельний підхід при виготовленні заготовок метального оснащення. У контексті епігравету середньодніпров- ського басейну дискретні методи нуклеусного розколювання поки що виявлені лише на двох пам’ятках: у Бармаках та Мізині. Техніко-типо- логічні дослідження артефактів пам’яток меж- иріцької індустрії вказують на те, що для них Пластин- часті ско- ли До- вжи- на Ши- рина Тов- щи- на Шири- на пло- щадки Товщи- на пло- щадки Пластини звичайні 49,64 19,01 5,13 7,60 2,36 Пластини débordantes 49,72 18,66 5,96 8,51 2,93 Пластини первинні 47,08 20,13 8,34 11,62 5,46 Пластини реберчасті 55,05 19,50 8,44 8,40 3,27 Пластинки звичайні 32,81 9,78 2,90 4,78 1,53 Пластинки débordantes 32,41 9,65 3,25 4,35 1,73 Пластинки реберчасті 40,76 10,27 4,99 4,89 1,59 Пластинки первинні 38,40 9,27 4,780 − − Мікроплас- тини зви- чайні 22,47 6,27 1,91 3,43 1,12 Мікро- пластини débordantes 22,19 5,79 1,78 3,27 1,02 Таблиця 5. Мізин, розкоп 1: середні показники метрич- них розмірів пластинчастих сколів Table 5. Mizyn, excavation area no. 1: the mean values of the lamellar pieces metrics характерне використання недискретного мето- ду нуклеусного розколювання — однополярно- го пластинчастого розколювання галькової си- ровини з метою отримання пластинчастих за- готовок шириною, у середньому від 9 до 15 мм. Цей метод дозволяв з одного фрагменту сиро- вини отримувати як вузькі заготовки (шири- ною 6–9 мм) для виготовлення мікролітів, так і «широкі та масивні» пластини (шириною понад 11 мм) для різців і скребків (Нужний та ін. 2017; Цвіркун та ін. 2022; Shydlovskyi et al. 2022). Імовірно, ці відмінності спричинені хроно- логічним фактором. Хронологічні досліджен- ня вказують на те, що мізинська індустрія іс- нувала дещо раніше — 19–18 тис. кал. р. т., від межиріцької — 18–17 тис. кал. р. т. (Chabai et al. 2022, p. 142). Наявність дискретних мето- дів характерна для пам’яток початку серед- нього мадлену Франції 19–17,5 тис. кал. р. т. (Langlais et al. 2016), раннього епіграве- ту північно-середземноморського басейну (Naudinot et al. 2017) та пруто-дністровських епіграветських комплексів (Noiret 2009, p. 458-461). Проте не варто відкидати і той ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 144 Рис. 11. Мізин, розкоп 1, технічні ознаки пластинчастих сколів: 1–3 — типи дорсальних огранок; 4–6 — варіанти розта- шування кірки; 7–9 — типи ударних площадок; 10–12 — наявність редукції дорсального карниза (1, 4, 7, 10 — пласти- ни, 2, 5, 8, 11 — пластинки, 3, 6, 9, 12 — мікропластини) Fig. 11. Mizyn, excavation area no. 1, technical features of lamellar pieces: 1–3 — dorsal scar pattern types; 4–6 — variants of cortex arrangement; 7–9 — striking platform types; 10–12 — presence of dorsal overhang reduction (1, 4, 7, 10 — blades, 2, 5, 8, 11 — bladelets, 3, 6, 9, 12 — micro-blades) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3145 Рис. 12. Мізин, розкоп 1, технологічні пластинчасті сколи: 1, 4, 8 — пластина débordante, латеральний край повністю по- критий кіркою; 2 — пластина débordante/реберчаста, вторинна, латеральний край має негативи попередніх сколів; 3 — реберчаста пластина, вторинна, біповздовжня, дистальний кінець — overpassed, містить залишки протилежної ударної площадки; 5 — реберчаста пластина, одностороння; 6 — реберчаста пластина, протилежна/пластина débordante, дис- тальний кінець — overpassed, містить залишки протилежної ударної площадки; 7, 9 — реберчасті пластини, біповздовжні Fig. 12. Mizyn, excavation area no. 1, technical debitage: 1, 4, 8 — blades on cortical débordante; 2 — a blade on lateral débordante/ secondary crested-unidirectional; 3 — a blade, secondary crested-bidirectional, overpassed distal end; 5 — a one-side crested blade; 6 — an opposite-directional crested blade/on lateral débordante, overpassed distal end; 7, 9 — blades, crested-bidirectional факт, що давнім майстрам Бармаків, Мізина чи Межиріча, Семенівок 1, 2, 3 були доступ- ні різні за якістю виходи сировини. Так, по- близу Бармаків, як і поблизу Мізина, відомі виходи кременю, що залягають у крейді ту- ронського ярусу. Крем’яні конкреції у цих виходах залягають у формі жовен або пли- ток, покриті білою кіркою (Шовкопляс 1965, с. 20, 15; Chabai, Dudnyk 2022, p. 34). Нато- мість давні майстри Межиріча, Семенівок 1, ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 146 Рис. 13. Мізин, розкоп 1, розподіл пластинчастих сколів за шириною відповідно до метричних інтервалів Fig. 13. Mizyn, excavation area no. 1: width dimensions distributions of lamellar pieces by metrical intervals 2, 3, Гінців та Добраничівки використовува- ли гальковий кремінь, що походить із Канів- ських дислокацій. Цей вид кременю є давні- шим і залягає на контакті юрських і крейдя- них відкладів. Зазвичай такий кремінь має форму гальки та покритий чорною пористою кіркою (Нужний та ін. 2017, с. 18). Таким чином, можна констатувати, що інду- стрії епіграветського технокомплексу басейну Середнього Дніпра мають різні методи нукле- усного розколювання. Більш раннім пам’яткам мізинського типу властиві два дискретні ме- тоди, тоді як індустрія межиріцького типу ба- зується на одному, недискретному. Диферен- ціація може бути пояснена як хронологічним фактором, так і адаптацією прильодовико- вих мешканців до регіональних ландшафтних умов. Подяки Ця стаття є частиною науково-дослідної робо- ти відділу археології Криму та Північно-Західно- го Причорномор’я — «Матеріальна культура дав- нього Причорноморʼя як індикатор впливу гло- бальних міграційних процесів», 0121U110296. Проведене дослідження є результатом дослід- ницького проекту «The Core Reduction Strategies of the Epigravettian Industries of the Mid Dnieper Basin», що став можливим завдяки підтримці Ні- мецького археологічного інституту в рамках сти- пендійної програми «Documenting, Recording and Saving Ukrainian Archaeological Heritage». Щиро дякую В. П. Чабаю, Ю. Б. Олійникові та Д. Г. Дя- ченкові за допомогу в організації роботи над бага- токілограмовою колекцією крем’яних артефактів Мізинської стоянки. Гладилин, В. Н. 1976. Проблемы раннего палеолита Восточной Европы. Киев: Наукова думка. Грибченко, Ю. Н. 2011. Проблемы палеогеографии позднего палеолита Восточно-Европейской равнины. В: Гаврилов, Н. К. (ред.). Палеолит и мезолит Восточной Европы. Москва: Таус, с. 100-118. Кротова, О. 2021. Елементи індустрії мізинського типу у верхньому палеоліті Східної України. Археологіч- ні зошити з Пересопниці, 8, с. 48-62. Лисицын, С. Н. 2014. О вариабельности граветтийского эпизода накануне последнего ледникового максимума: взгляд из Костенок. В: Васильев, С. А.,Ткач, Е. С. (ред.). Верхний па- леолит Северной Евразии и Америки: памятники, культуры, традиции. Санкт-Петербург: ИИМК РАН, с. 179-186. Нужний, Д. Ю. 2002. Верхньопалеолітичні пам’ятки типу Межиріч та їх місце серед епіграветських комплек- сів Середнього Дніпра. Кам’яна доба, 1, с. 57-81. Нужний, Д. Ю. 2008. Розвиток мікролітичної техні- ки в кам’яному віці: удосконалення зброї первісних мис- ливців. Київ: КНТ. Нужний, Д. Ю. 2015. Верхній палеоліт західної і пів- нічної України. Київ: видавець Олег Філюк. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3147 Edge of Eastern and Western Culture Zones in the Early Late Pleistocene. Święte 9 – A New Epigravettian Site in the South- Eeast of Poland. Quaternary International, 587-588, p. 172-188. Langlais, M., Secher, A., Caux, S., Delvigne, V., Gourc, L., Normand, C., & Sanchez de la Torre, M. 2016. Lthic Tool Kits: A Metronome of the Evolution of the Magdalenian in Southwest France (19,000–14,000 cal BP). Quaternary International 414, p. 92-107. https://doi. org/10.1016/j.quaint.2015.09.069 Lengyel, G. 2018. Lithic Analysis of the Middle and Late Upper Palaeolithic in Hungary. Folia Quaternaria, 86, p. 5-157. https://doi.org/10.4467/21995923FQ.18.001.9819 McPherron, Sh. P., Dibble, H. L. 2002. Using Computers in Archaeology: A Practical Guide. New York: McGraw-Hill, p. 127-148. Michalec, G., Różok, Z., Chłoń, M., Díaz Pérez, S., Wiśniewski A. 2019. Laminar Methods of Epigravettian and Magdalenian at Site Sowin 7 (SW Poland). 16th SKAM Lithic Workshop “Fossil directeur” – A Phenomenon Over Ttime and Space; 21–23 of October 2019, Poster session. Montoya, C. 2004. Les traditions techniques lithiques à l’Épigravettien: analyse du Tardiglaciaire entre Alpes et Méditerranée. Doctoral thesis. Université de Provence, Aix- Marseille. Montoya, C., Bracco, J.-P. 2005. L’industrie lithique du site épigravettien de Saint-Antoine à Vitrolles (Hautes-Alpes). In: Bracco, J.-P, Montoya, C. (eds.). D’un monde à l’autre: les systèmes lithiques pendant le Tardiglaciaire autour de la Méditerranée nord-occidentale. Actes de la Table Ronde internationale, 6-8 juin 2001, d’Aix-en-Provence: Mémoire XL de la Société Préhistorique Française, p. 81-94. Naudinot, N., Tomasso, A., Messager, E., Finsinger, W., Ruffaldi, P., Langlais, M. 2017. Between Atlantic and Mediterranean: Changes in Technology During the Late Glacial in Western Europe and the Climate Hypothesis. Quaternary International, 428, p. 33-49. https:// doi.org/10.1016/j.quaint.2016.01.056. Noiret, P. 2009. Le Paléolithique supérieur de Moldavie: essai de synthèse d’une évolution multi-culturelle. ERAUL, 121. Liège: Études et Recherches Archéologiques de l’Université de Liège. Rasmussen, S. O., Bigler, M., Blockley, S. P., Blunier, Th, Buchardt, S. L., Clausen, H. B., Cvijanovic, I., Dahl-Jensen, D., Johnsen, S. D., Fischer, H., Gkinis, V., Guillevic, M., Hoek, W. Z., Lowe, J. J., Pedro, J. B., Popp, T., Seierstad, I. K., Steffensen, J. P., Svensson, A. M., Vallelonga, P., Vinther, B. M., Walker, M. J. C., Wheatley, J. J., Mai Winstrup, M. 2014. A Stratigraphic Framework for Abrupt Climatic Changes During the Last Glacial Period Based on Three Synchronized Greenland Ice-Core Records: Refining and Extending the INTIMATE Event Stratigraphy. Quaternary Science Reviews, 106, p. 14-28. https://doi.org/10.1016/j. quascirev.2014.09.007. Shydlovskyi, P. S., Tsvirkun, O. I., Péan, S., Chymyrys, M. V. 2022. Spatial Distribution of Mezhyrichian Objects (Eastern Epigravettian): A Model of Seasonal Mobility. In: Sobkowiak-Tabaka, I., Diachenko, A., Wiśniewski, A. (eds.). Quantifying Stone Age Mobility. Quantitative Archaeology and Archaeological Modelling. Cham: Springer International, p. 193-224. Tomasso, A. 2014. Territoires, systèmes de mobilité et systèmes de production: La fin du Paléolithique supérieur dans l’arc liguro-provençal. PhD thesis. Université Nice Sophia Antipolis; Università degli studi, Pise. Volkov, Th. 1913. Nouvelles découvertes dans la station paléolithique de Mézine. In: A. Kündig (ed.). Compte rendu du Congrès International d‘Anthropologie et d’Archéologie Préhistorique à Genève, 1912, XIVème session, T. 1. Genève, p. 415-428. Нужний, Д. Ю., Шидловський, П. С., Лизун, О. М. Нужний, Д. Ю., Шидловський, П. С., Лизун, О. М. 2017. Семенівські верхньопалеолітичні стоянки в кон-2017. Семенівські верхньопалеолітичні стоянки в кон- тексті епігравету Середнього Подніпров’я. тексті епігравету Середнього Подніпров’я. Кам’яна Кам’яна доба України, доба України, 17-18, с. 16-47.https://doi.org/10.5281/17-18, с. 16-47.https://doi.org/10.5281/ zenodo.1268742zenodo.1268742 Цвіркун, О. І., Шидловський, П С. 2022. Техніко- типологічні особливості крем’яного комплексу 1-го ГПК Межиріцької стоянки. Археологія і давня істо- рія України, 4 (45), с. 58-80. https://doi.org/10.37445/ adiu.2022.04.03 Шовкопляс, И. Г. 1954. Мезинская палеолитическая стоянка. Отчет о раскопках в 1954 году. Науковий архів Інституту археології НАН України, ф. 64, 1954/6. Шовкопляс, И. Г. 1955. Отчет палеолитической экс- педициии 1955 года о раскопках на Мезинской стоянке. Науковий архів Інституту археології НАН України, ф. 64, 1955/8. Шовкопляс, И. Г. 1956. Отчет о работе палеолити- ческой экспедициии Института археологии АН УССР по исследованию Мезинской стоянки в 1956 году. Науковий архів Інституту археології НАН України, ф. 64, 1956/6. Шовкопляс, И. Г. 1957. Отчет о работе палеолити- ческой экспедициии Института археологии АН УССР по исследованию Мезинской позднепалеолитической стоянки в 1956 году. Науковий архів Інституту археоло- гії НАН України, ф. 64, 1957/5. Шовкопляс, И. Г. 1961. Отчет о раскопках Мезин- ской позднепалеолитической стоянки на Десне в 1959– 1961 гг. Науковий архів Інституту археології НАН Укра- їни, ф. 64, 1961/8. Шовкопляс, И. Г. 1965. Мезинская стоянка. Київ: Ви- давництво академії наук УРСР. Чабай, В. П., Васильєв, П. М. 2021. Культурно-хро- нологічні особливості еволюції палеоліту Середнього Подніпров’я. Кам’яна доба України, 21, с. 77-114. Чабай, В., Дудник, Д., Ступак, Д., Весельський, А. 2022. Польові дослідження верхньопалеолітичної стоян- ки Бармаки у м. Рівне. В: Болтрик, Ю. В. (ред.). Археоло- гічні дослідження в Україні, 2020 р. Житомир: Інститут археології НАН України, с. 273-278. Чабай, В. П., Ступак, Д. В., Весельський, А. П., Дуд- ник, Д. В. 2020. Культурно-хронологічна варіабельність епігравету Середнього Подніпров’я. Археологія, 2, с. 5-31. https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.02.005 Béres, S., Demidenko, Y. E. 2021. Vác 1 Epi- gravettian loci at the Danube Bend in North-Central Hu- ngary. Přehled výzkumů, 61/1, p. 29-46. https://doi.org/10.47382/ pv0621-01 Chabai, V., Dudnyk, D. 2022. The Barmaky, Level 2 Epigravettian Aassemblage: The Core Reduction Strategies. Archeologia I danvia istoriia Ukrainy, 4 (45), с. 33-57. https://doi.org/10.37445/adiu.2022.04.02 Chabai, V., Dudnyk, D., Pasda, K., Brandl, M., Maier, A. 2022. Investigations at the Epigravettian Site of Barmaky in Volhynia, North-West Ukraine: Analyses and Taxonomic Reflections. Quartӓr, 69, p. 105-144. https://doi. org/10.7485/qu.2022.69.102375 Demidenko, Y., E. 2020. Magdalenian in Eastern Europe: Is It Really There? Anthropologie, LVIII / 2-3, p. 227-249. https://doi.org/10.26720/anthro.20.06.11.1 Djindjian, F., Yakovlieva, L. A. 2021. Epigravettian in Cent- ral and Eastern Europe. Kamiana doba Ukrainy, 21, p. 115-132. Kaminská, L., Nemergut, A. 2014. The Epigravettian Chipped Stone Industry from the Nitra III Site (Slovakia). In: Biró, K. T. (ed.). Aeolian Scripts, New Ideas on the Lithic World: Studies in Honour of Viola T. Dobosi. Inventaria praehistorica Hungariae, 13. Budapest: Magyar Nemzeti Múzeum. Łanczont, M., Połtowicz-Bobak, M., Bobak, D., Mroczek, P., Nowak, A., Komar, M., Standzikowski, K. 2021. On the ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3 148 References Gladilin, V. N. 1976. Problemy rannego paleolita Vostochnoi Evropy. Kyiv: Naukova dumka. Gribchenko, Iu. N. 2011. Problemy paleogeografii pozdnego paleolita Vostochno-Evropeiskoi ravniny. In: Gavrilov, N. K. (ed.). Paleolit i mezolit Vostochnoi Evropy. Moskva: Taus, p. 100-118. Krotova, O. 2021. Elements of the Upper Paleolithic Mezine Culture Industry in Eastern Ukraine. Arkheolohichni zoshyty z Peresopnytsi, 8, p. 48-62. Lisitsyn, S. N. 2014. O variabelnosti gravettiiskogo epizoda nakanune poslednego lednikovogo maksimuma: vzgliad iz Koste- nok. In: Vasilev, S. A.,Tkach, E. S. (eds.). Verkhnii paleolit Severnoi Evrazii i Ameriki: pamiatniki, kultury, traditsii. Sankt- Peterburg: IIMK RAN, p. 179-186. Nuzhny, D. Yu. 2002. Upper Palaeolithic Sites of Mezhyrich Type and Their Place Among Epi-Gravettian Assemblages of the Middle Dnieper. Kamiana doba, 1, p. 57-81. Nuzhnyi, D. Yu. 2008. Rozvytok mikrolitychnoi tekhniky v kamianomu vitsi: udoskonalennia zbroi pervisnykh myslyvtsiv. Kyiv: KNT. Nuzhnyi, D. Yu. 2015. Upper Paleolithic of the Western and Northern Ukraine. Kyiv: Publisher Oleg Filyk, Kyiv. Nuzhnyi, D. Yu., Shydlovsky, P. S., Lyzun, O. M. 2017. Upper Paleolithic Sites of Semenivka in the Context of Epigravettian of the Middle Dnieper Area. Kamiana doba Ukrainy, 17–18, p. 16-47. DOI 10.5281/zenodo.1268742. Tsvirkun, O. I., Shydlovskyi, P. S. 2022. Technological and Typological Features of the Unit 1 Lithic Assemblage from Mezhyr- ich Settlement. Archaeology and Early History of Ukraine, 45(4), p. 58-80. https://doi.org/10.37445/adiu.2022.04.03 Shovkoplias, I. G. 1954. Mezinskaia paleoliticheskaia stoianka. Otchet o raskopkakh v 1954 godu. Scientific Archives of the NAS of Ukraine, f. e., 1954/6. Shovkoplias, I. G. 1955. Otchet paleoliticheskoi ekspeditsiii 1955 goda o raskopkakh na Mezinskoi stoianke. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1955/8. Shovkoplias, I. G. 1956. Otchet o rabote paleoliticheskoi ekspeditsiii Instituta arkheologii AN USSR po issledovaniiu Mezinskoi stoianki v 1956 godu. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1956/6. Shovkoplias, I. G. 1957. Otchet o rabote paleoliticheskoi ekspeditsiii Instituta arkheologii AN USSR po issledovaniiu Mezinskoi pozdnepaleoliticheskoi stoianki v 1956 godu. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1957/5. Shovkoplias, I. G. 1961. Otchet o raskopkakh Mezinskoi pozdnepaleoliticheskoi stoianki na Desne v 1959–1961 gg. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1961/8. Diana V. Dudnyk PhD Student, Laboratory Assistant, the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, the Department of Crimean and Black Sea North-West Archaeology, ORCID: 0000-0003-0855-3219, di.dudn.k@gmail. com CORE REDUCTION METHODS OF MIZYN INDUSTRY OF EPIGRAVETTIAN TECHNO-COMPLEX Mizyn is one of the main sites of the Epigravettian techno-complex of the Middle Dnipro Basin. One of the modern approaches to the study of the material culture of Upper Palaeolithic societies is the study of technological features of flintknapping. The purpose of this study is to determine the core reduction strategy of the Mizyn site in particular and the Mizyn industry in general. To achieve this goal, an attributional analysis of the artefacts from the lithic assemblage of excavation area no. 1 of the Mizyn site was carried out. Fragments of raw material, core-like pieces, and lamellar pieces have been analysed. This paper focuses on the study of the assemblage of core-like pieces, taking into account the imperfections of the 70-year-old field research methodology. The main outcome of this study was the elucidation of discrete core reduction strategies of the Mizyn site. Rounded raw material played a greater role in the production of blades from narrow flaking surface cores and sub-cylindrical cores (fig. 4). Narrow flaking surface cores (fig. 6) made from plate-like raw materials were used to produce blades and micro-blades. Blades were necessary blanks for making a “home” set of tools. Bladelets and micro-blades were used for hunting equipment. Both strategies are characterised by unidirectional splitting and the use of the hard hammer-stone. Crested and débordante lamellar pieces were required to maintain the convexity of the core’s flaking surface. The overhang trimming method was also used, most commonly for bladelets and micro- blade cores. The main reason for core discard was the occurrence of hinge fractures on the flaking surface, which were repaired by using an opposite striking platform. The same features of the lithic assemblage are found at the Barmaky site. As a result, discrete strategies of the core reduction are a typical feature for the Mizyn industry. As Barmaky and Mizyn are the oldest Epigravettian sites in the Middle Dnipro basin, this feature can be explained by a chronological factor. However, the choice of a strategy can also be explained by the regional characteristics of the landscape and the adaptation of the primary inhabitants to them. K e y w o r d s: Mid Dnipro basin, Epigravettian techno-complex, Mizyn industry, core reduction strategies, attribute analysis, core-like pieces, lamellar pieces. Wisniewski, A., Furmanek, M., Borowski, M., Kadziolka, K., Rapinski, A., Winnicka, K. 2012. Lithic Raw Material and Late Palaeolithic Strategies of Mobility: A Case Study from Sowin 7, SW Poland. Anthropologie, vol. 50, iss. 4, p. 391-409. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 3149 Shovkoplias, I. G. 1965. Mezinskaia stoianka. Kyiv: Vydavnytstvo akademii nauk URSR. Chabai, V. P.,Vasyliev, P. M. 2021. The Cultural and Chronological Peculiarities of the Paleolithic Evolution in the Middle Dnieper Basin. Kamiana doba Ukrainy, 21, p. 77-114. Chabai, V., Dudnyk, D., Stupak, D., Veselskyi, A. 2022. Polovi doslidzhennia verkhnopaleolitychnoi stoianky Barmaky u m. Ri- vne. In: Boltryk, Yu. V. (ed.). Archaeological Researches in Ukraine, 2020 r. Zhytomyr: Instytut arkheolohii NAN Ukra- iny, p. 273-278. Chabai, V. P., Stupak, D. V., Veselskyi, A. P., Dudnyk, D. V. 2020.The Cultural and Chronological Variability of the Epigra- vettian of the Middle Dnieper Basin. Arheologia, 2, p. 5–31. DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.02.005. Béres, S., Demidenko, Y. E. 2021. Vác 1 Epigravettian loci at the Danube Bend in North- Central Hungary. Přehled výzkumů, 61/1, p. 29-46. https://doi.org/10.47382/pv0621-01 Chabai, V., Dudnyk, D. 2022. The Barmaky, Level 2 Epigravettian Aassemblage: The Core Reduction Strategies. Archeologia I danvia istoriia Ukrainy, 4 (45), p. 33-57. https://doi.org/10.37445/adiu.2022.04.02 Chabai, V., Dudnyk, D., Pasda, K., Brandl, M., Maier, A. 2022. Investigations at the Epigravettian Site of Barmaky in Volhynia, North-West Ukraine: Analyses and Taxonomic Reflections. Quartӓr, 69, p. 105-144. https://doi.org/10.7485/ qu.2022.69.102375 Demidenko, Y., E. 2020. Magdalenian in Eastern Europe: Is It Really There? Anthropologie, LVIII / 2-3, p. 227-249. https://doi. org/10.26720/anthro.20.06.11.1 Djindjian, F., Yakovlieva, L. A. 2021. Epigravettian in Central and Eastern Europe. Kamiana doba Ukrainy, 21, с. 115-132. Kaminská, L., Nemergut, A. 2014. The Epigravettian Chipped Stone Industry from the Nitra III Site (Slovakia). In: Biró, K. T. (ed.). Aeolian Scripts, New Ideas on the Lithic World: Studies in Honour of Viola T. Dobosi. Inventaria praehistorica Hungariae, 13. Budapest: Magyar Nemzeti Múzeum. Łanczont, M., Połtowicz-Bobak, M., Bobak, D., Mroczek, P., Nowak, A., Komar, M., Standzikowski, K. 2021. On the Edge of Eastern and Western Culture Zones in the Early Late Pleistocene. Święte 9 – A New Epigravettian Site in the South-Eeast of Poland. Quaternary International, 587-588, p. 172-188. Langlais, M., Secher, A., Caux, S., Delvigne, V., Gourc, L., Normand, C., & Sanchez de la Torre, M. 2016. Lthic Tool Kits: A Metronome of the Evolution of the Magdalenian in Southwest France (19,000–14,000 cal BP). Quaternary International, 414, p. 92-107. https://doi.org/10.1016/j.quaint.2015.09.069 Lengyel, G. 2018. Lithic Analysis of the Middle and Late Upper Palaeolithic in Hungary. Folia Quaternaria, 86, p. 5-157. https://doi.org/10.4467/21995923FQ.18.001.9819 McPherron, Sh. P., Dibble, H. L. 2002. Using Computers in Archaeology: A Practical Guide. New York: McGraw-Hill, p. 127-148. Michalec, G., Różok, Z., Chłoń, M., Díaz Pérez, S., Wiśniewski A. 2019. Laminar Methods of Epigravettian and Magdalenian at Site Sowin 7 (SW Poland). 16th SKAM Lithic Workshop “Fossil directeur” – A Phenomenon Over Ttime and Space; 21–23 of October 2019, Poster session. Montoya, C. 2004. Les traditions techniques lithiques à l’Épigravettien: analyse du Tardiglaciaire entre Alpes et Méditerranée. Doctoral thesis. Université de Provence, Aix-Marseille. Montoya, C., Bracco, J.-P. 2005. L’industrie lithique du site épigravettien de Saint-Antoine à Vitrolles (Hautes-Alpes). In: Bracco, J.-P, Montoya, C. (eds.). D’un monde à l’autre: les systèmes lithiques pendant le Tardiglaciaire autour de la Méditerranée nord-occidentale. Actes de la Table Ronde internationale, 6-8 juin 2001, d’Aix-en-Provence: Mémoire XL de la Société Préhistorique Française, p. 81-94. Naudinot, N., Tomasso, A., Messager, E., Finsinger, W., Ruffaldi, P., Langlais, M. 2017. Between Atlantic and Mediterranean: Changes in Technology During the Late Glacial in Western Europe and the Climate Hypothesis. Quaternary International, 428, p. 33-49. https://doi.org/10.1016/j.quaint.2016.01.056 Noiret, P. 2009. Le Paléolithique supérieur de Moldavie: essai de synthèse d’une évolution multi-culturelle. ERAUL, 121. Liège: Études et Recherches Archéologiques de l’Université de Liège. Rasmussen, S. O., Bigler, M., Blockley, S. P., Blunier, Th, Buchardt, S. L., Clausen, H. B., Cvijanovic, I., Dahl-Jensen, D., Johnsen, S. D., Fischer, H., Gkinis, V., Guillevic, M., Hoek, W. Z., Lowe, J. J., Pedro, J. B., Popp, T., Seierstad, I. K., Steffensen, J. P., Svensson, A. M., Vallelonga, P., Vinther, B. M., Walker, M. J. C., Wheatley, J. J., Mai Winstrup, M. 2014. A Stratigraphic Framework for Abrupt Climatic Changes During the Last Glacial Period Based on Three Synchronized Greenland Ice-Core Records: Refining and Extending the INTIMATE Event Stratigraphy. Quaternary Science Reviews, 106, p. 14-28. https://doi.org/10.1016/j.quascirev.2014.09.007 Shydlovskyi, P. S., Tsvirkun, O. I., Péan, S., Chymyrys, M. V. 2022. Spatial Distribution of Mezhyrichian Objects (Eastern Epigravettian): A Model of Seasonal Mobility. In: Sobkowiak-Tabaka, I., Diachenko, A., Wiśniewski, A. (eds.). Quantifying Stone Age Mobility. Quantitative Archaeology and Archaeological Modelling. Cham: Springer International, p. 193-224. Tomasso, A. 2014. Territoires, systèmes de mobilité et systèmes de production: La fin du Paléolithique supérieur dans l’arc liguro-provençal. PhD thesis. Université Nice Sophia Antipolis; Università degli studi, Pise. Volkov, Th. 1913. Nouvelles découvertes dans la station paléolithique de Mézine. In: A. Kündig (ed.). Compte rendu du Congrès International d‘Anthropologie et d’Archéologie Préhistorique à Genève, 1912, XIVème session, T. 1. Genève, p. 415-428. Wisniewski, A., Furmanek, M., Borowski, M., Kadziolka, K., Rapinski, A., Winnicka, K. 2012. Lithic Raw Material and Late Palaeolithic Strategies of Mobility: A Case Study from Sowin 7, SW Poland. Anthropologie, vol. 50, iss. 4, p. 391-409.
id	arheologia-com-ua-article-391
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:05:37Z
publishDate	2024
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/8a/cd8d9a8014f732b1c805a8d11242be8a.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-3912024-10-07T08:01:56Z Core Reduction Methods of Mizyn Industry of Epigravettian Techno-Complex Методи нуклеусного розколювання мізинської індустрії епіграветського технокомплексу Dudnyk, D. V. Mid Dnipro basin, Epigravettian techno-complex, Mizyn industry, core reduction strategies, attribute analysis, core-like pieces, lamellar pieces басейн Середнього Дніпра, епіграветський технокомплекс, мізинська індустрія, методи нуклеусного розколювання, attribute analysis, нуклеуси, технологічні сколи Mizyn is one of the main sites of the Epigravettian techno-complex of the Middle Dnipro Basin. One of the modern approaches to the study of the material culture of Upper Palaeolithic societies is the study of technological features of flintknapping. The purpose of this study is to determine the core reduction strategy of the Mizyn site in particular and the Mizyn industry in general. To achieve this goal, an attributional analysis of the artefacts from the lithic assemblage of excavation area no. 1 of the Mizyn site was carried out. Fragments of raw material, core-like pieces, and lamellar pieces have been analysed. This paper focuses on the study of the assemblage of core-like pieces, taking into account the imperfections of the 70-year-old field research methodology. The main outcome of this study was the elucidation of discrete core reduction strategies of the Mizyn site. Rounded raw material played a greater role in the production of blades from narrow flaking surface cores and sub-cylindrical cores (fig. 4). Narrow flaking surface cores (fig. 6) made from plate-like raw materials were used to produce blades and micro-blades. Blades were necessary blanks for making a “home” set of tools. Bladelets and micro-blades were used for hunting equipment. Both strategies are characterised by unidirectional splitting and the use of the hard hammer-stone. Crested and débordante lamellar pieces were required to maintain the convexity of the core’s flaking surface. The overhang trimming method was also used, most commonly for bladelets and micro-blade cores. The main reason for core discard was the occurrence of hinge fractures on the flaking surface, which were repaired by using an opposite striking platform. The same features of the lithic assemblage are found at the Barmaky site. As a result, discrete strategies of the core reduction are a typical feature for the Mizyn industry. As Barmaky and Mizyn are the oldest Epigravettian sites in the Middle Dnipro basin, this feature can be explained by a chronological factor. However, the choice of a strategy can also be explained by the regional characteristics of the landscape and the adaptation of the primary inhabitants to them. Використання кам’яної сировини і варіативність методів нуклеусного розколювання на пам’ятках фіналу останнього зледеніння має хронологічні, стилістичні та функціональні виміри. Стаття присвячена вивченню особливостей первинного розколювання крем’яної сировини стоянки Мізин. На основі аналізу колекції артефактів розкопу 1 з’ясовано, що мешканці Мізина використовували два дискретних методи нуклеусного розколювання: пластинчастий і мікропластинчастий. У статті стверджується, що наявність двох дискретних методів нуклеусного розколювання є особливістю мізинської індустрії, яка є піонером в реколонізації перигляціальних територій після майже 5-тисячолітнього культурно-хронологічного хіатуса. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2024-09-27 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/391 10.15407/arheologia2024.03.121 Arheologia; No 3 (2024): Arheologia; 121-149 Археологія ; № 3 (2024): Археологія; 121-149 Археология; № 3 (2024): Arheologia; 121-149 2616-499X 0235-3490 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/391/395 Copyright (c) 2024 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en
spellingShingle	басейн Середнього Дніпра епіграветський технокомплекс мізинська індустрія методи нуклеусного розколювання attribute analysis нуклеуси технологічні сколи Dudnyk, D. V. Методи нуклеусного розколювання мізинської індустрії епіграветського технокомплексу
title	Методи нуклеусного розколювання мізинської індустрії епіграветського технокомплексу
title_alt	Core Reduction Methods of Mizyn Industry of Epigravettian Techno-Complex
title_full	Методи нуклеусного розколювання мізинської індустрії епіграветського технокомплексу
title_fullStr	Методи нуклеусного розколювання мізинської індустрії епіграветського технокомплексу
title_full_unstemmed	Методи нуклеусного розколювання мізинської індустрії епіграветського технокомплексу
title_short	Методи нуклеусного розколювання мізинської індустрії епіграветського технокомплексу
title_sort	методи нуклеусного розколювання мізинської індустрії епіграветського технокомплексу
topic	басейн Середнього Дніпра епіграветський технокомплекс мізинська індустрія методи нуклеусного розколювання attribute analysis нуклеуси технологічні сколи
topic_facet	Mid Dnipro basin Epigravettian techno-complex Mizyn industry core reduction strategies attribute analysis core-like pieces lamellar pieces басейн Середнього Дніпра епіграветський технокомплекс мізинська індустрія методи нуклеусного розколювання attribute analysis нуклеуси технологічні сколи
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/391
work_keys_str_mv	AT dudnykdv corereductionmethodsofmizynindustryofepigravettiantechnocomplex AT dudnykdv metodinukleusnogorozkolûvannâmízinsʹkoííndustrííepígravetsʹkogotehnokompleksu

Методи нуклеусного розколювання мізинської індустрії епіграветського технокомплексу

Institution

Ähnliche Einträge