Результати дослідження поховання № 8 на могильнику Карів І у Західному Побужжі
У статті описано результати дослідження парного (чоловічого та жіночого) кремаційного захоронення, виявленого на могильнику Карів І у Західному Побужжі. Особливості облаштування могили, характер поховальної обрядовості та склад речового комплексу дозволяє віднести об’єкт до пшеворської культури і да...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2024 |
| Issue: | 4 |
| Pages: | 18-34 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Author Affiliations: |
|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2024
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/397 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Download file: |
|
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824625300242432 |
|---|---|
| author | Onyshchuk, Ya. I. Slobodian, T. I. |
| author_facet | Onyshchuk, Ya. I. Slobodian, T. I. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Ya. I. Onyshchuk",
"institution": "доктор історичних наук, доцент, завідувач кафедри археології та історії стародавніх цивілізацій, Львівський національний університет імені Івана Франка",
"orcid": ""
},
{
"author": "T. I. Slobodian",
"institution": "кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу біоархеології, Інститут археології НАН України",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Onyshchuk, Ya. I. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 34 |
| container_issue | 4 |
| container_start_page | 18 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2025-01-15T20:27:58Z |
| description | У статті описано результати дослідження парного (чоловічого та жіночого) кремаційного захоронення, виявленого на могильнику Карів І у Західному Побужжі. Особливості облаштування могили, характер поховальної обрядовості та склад речового комплексу дозволяє віднести об’єкт до пшеворської культури і датувати його другою половиною ІІ ст. н. е. |
| doi_str_mv | 10.15407/arheologia2024.04.018 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:05:44Z |
| format | Article |
| fulltext |
НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ
НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р.
ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО
КИЇВ 4 2024
АРХЕОЛОГIЯ
Головний редактор
ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Редакцiйна колегiя
БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
БОРОФФКА Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, Німеччина
БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
ГАРДІ С. Е., PhD, Норвезький інститут у Римі Університету в Осло, Великобританія
ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон
Сорбонна, Францiя
ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
IВАНЧИК А. I., професор, Французький нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя
КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина
ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща
ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки
ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор хаб., Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера,
Німеччина
ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Яґеллонського унiверситету, Польща
ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (вiдповiдальний секретар)
NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE
SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947
FREQUENCY: QUARTERLY
Editor-in-Chief
CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine
Editorial Board
BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany
BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland
DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France
IVANTCHIK A. I., Professor, National Centre for Scientific Research of France, France
FORNASIER J., Professor, Dr. Hab., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany
HARDY S. A., PhD, Norwegian Institute in Rome, University of Oslo, Great Britain
KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany
OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland
POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, University of Texas at Austin, the USA
SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary)
ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
ARHEOLOGIA
KYIV 4 2024
ЗМIСТ CONTENTS
Articles
КУШНІР А. С., ШЕЙКО І. М., КОЗЛЕНКО Р. О.,
МАТВІЇШИНА Ж. М. Результати палеоґрунто-
знавчих досліджень Ольвії в контексті ранніх
урбанізаційних процесів у Північно-Західному
Причорномор’ї
ONYSHCHUK Ya. Ya., SLOBODIAN T. I. Re-
sults of the Burial No. 8 Research from the Cemetery
of Kariv I in the Western Buh River Region
AKSIONOV V. S. Early Medieval Catacomb Buri-
als of Verkhnii Saltiv with Pendants of the Slavic
Circle
Publications
of Archaeological Materials
YEVDOKYMOV H. L.✝, DANYLKO N. M.,
PUSTOVALOV S. Zh. Mound group “II” near
Askania-Nova
LYSENKO S. D., LYSENKO S. S. Barrow Group
No. 3 of the Voitsekhivka Cemetry of the Komariv
Culture
Discoveries and Recent Finds
ЇЛМАЗ М. Д. Нові архітектурно-декоративні
знахідки архаїчного періоду з цитаделі Ака-
лан (виявлені під час дослідницьких кампаній
2022–2023 рр.)
Статтi
KUSHNIR A. S., SHEIKO I. M., KOZLEN-
KO R. O., MATVIISHYNA Zh. M. Results of
Palaeo-Soil Studies of Olbia in the Context of
Early Urbanisation Processes in the North-West-
ern Black Sea Region
ОНИЩУК Я. І., СЛОБОДЯН Т. І. Результати
дослідження поховання № 8 на могильнику
Карів І у Західному Побужжі
АКСЬОНОВ В. С. Ранньосередньовічні ка-
такомбні поховання Верхнього Салтова з
підвісками слов’янського кола
Публiкацiї
археологiчних матерiалiв
ЄВДОКИМОВ Г. Л.✝, ДАНИЛКО Н. М.,
ПУСТОВАЛОВ С. Ж. Курганна група II біля смт
Асканія-Нова
ЛИСЕНКО С. Д., ЛИСЕНКО С. С. Курганна
група № 3 Войцехівського могильника комарів-
ської культури
Новi вiдкриття та знахiдки
YILMAZ M. D. Recent Archaic Period Decorated
Architectural Terracotta Finds from Akalan Citadel
(Discovered during the 2022–2023 Research
Campaigns)
5
18
35
46
61
86
Дискусiї
МІНАКОВ М. А., РАДЧЕНКО С. Б. Cтрук-
тура археологічного знання та поняття
археологічної культури: пропозиції до пере-
гляду в перспективі акторно-мережевої теорії
Iсторiя науки
СТЕПАНЧУК В. М. Юрій Георгійович Коло-
сов (до 100-річчя від дня народження)
СЕГЕДА C. П. Дяченко В. Д. в історії укра-
їнської антропології (до 100-річчя з дня
народження)
Хронiка
Сергієві Анатолійовичу Скорому — 75!
III Всеукраїнська археологічна конференція
«Путивльські читання»
Алфавiтний покажчик змiсту журналу
«Археологiя» за 2024 рiк
Discussions
MINAKOV M. A., RADCHENKO S. B. The
Structure of Archaeological Knowledge and
the Concept of Archaeological Culture: The
Perspective of Actor-Network Theory
History of Science
STEPANCHUK V. M. Yurii Heorhiiovych Kolos-
ov (to the 100th Anniversary of His Birth)
SEHEDA S. P. Vasyl D. Diachenko in the History
of Ukrainian Anthropology (to the 100th Anniversa-
ry of His Birth)
News Review
Serhii Anatoliiovych Skoryi Turns 75!
3rd Ukrainian Archaeological Conference “Putyvl
Readings”
Index of Publications in Arheologia Journal in
2024
104
125
139
145
148
149
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 418
УДК: 904.5(477.83)”652” https://doi.org/10.15407/arheologia2024.04.018
* ОНИЩУК Ярослав Іванович — доктор історичних наук,
доцент, завідувач кафедри археології та історії старо-
давніх цивілізацій, Львівський національний універси-
тет імені Івана Франка, ORCID: 0000-0002-4079-5202,
yaroslav.onyshchuk@lnu.edu.ua, тел. 0975007104
СЛОБОДЯН Тетяна Іванівна — кандидат історичних
наук, науковий співробітник відділу біоархеології, Ін-
ститут археології НАН України, ORCID 0000-0001-
7185-8774, tanya_slobodyan@ukr.net
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОХОВАННЯ № 8
НА МОГИЛЬНИКУ КАРІВ І У ЗАХІДНОМУ ПОБУЖЖІ
© Я. І. ОНИЩУК, Т. І. СЛОБОДЯН* 2024
тарем: керамічним посудом (горщики, миски,
урни), предметами озброєння (мечі, наконечни-
ки списів, стріл, умбони щитів), спорядженням
вершників (шпори), знаряддями праці та пред-
метами побуту (ножиці, ножі, голки, кресала,
глиняні пряслиця), імпортні вироби провінцій-
но-римського походження (кераміка типу terra
sigillata, бронзовий і скляний посуд, амфори),
деталі костюма й прикраси (пряжки, кінцевики
поясів, фібули, намистини, підвіски) тощо. Уні-
кальною знахідкою для України є бронзовий
казан типу Еggers-14 із захоронення № 2, ви-
користаний як поховальна урна. На його ший-
ці наявні три атташі для підвішування, оформ-
лені у вигляді погрудь бородатих чоловіків із
зачісками «nodus suebicus». Нині на території
Європи відомо ще дві подібні посудини, вияв-
лені в багатому похованні ІІ ст. н. е. в Мушо-
ві (Mušov) в Чехії і могильнику вельбарської
культури в Чарнувку (Czarnówko) у Польщі.
Різноманітність речового комплексу та осо-
бливостей поховальної обрядовості вказує на
полікультурність населення, яке залишило мо-
гильник в Карові. До його складу входили носії
пшеворської культури (лугії), південні герман-
ці-свеби, а також людність західнобалтського
походження. На підставі отриманих результа-
тів пам’ятка датується фазою В2/С1 (друга по-
ловина ІІ ст. н. е.), а її виникнення може бути
пов’язана з подіями Маркоманських війн на се-
редньому Дунаї. Результати досліджень опублі-
ковано в низці вітчизняних і закордонних видань
(див. напр.: Онищук 2018; 2020; 2022a; 2022b;
Onyshchuk 2019; 2022, p. 83-84; Onyshchuk,
Schuster 2020; Onyščuk, Schuster 2021).
Метою цієї статті є введення до наукового
обігу результатів археологічного та антропо-
логічного вивчення захоронення № 8, яке дало
важливий матеріал для розуміння особливос-
тей поховальної обрядовості пам’ятки в ціло-
му. Хоча коротка інформація про його розкопки
вже публікувалася в контексті характеристики
різних етапів дослідження могильника Карів І
(Онищук та ін. 2020, с. 115-116; Онищук 2020,
У статті описано результати дослідження
парного (чоловічого та жіночого) кремацій-
ного захоронення, виявленого на могильнику
Карів І у Західному Побужжі. Особливості об-
лаштування могили, характер поховальної об-
рядовості та склад речового комплексу дозво-
ляє віднести об’єкт до пшеворської культури
і датувати його другою половиною ІІ ст. н. е.
К л ю ч о в і с л о в а: Західне Побужжя, могиль-
ник Карів І, римський час, пшеворська культура,
поховальний обряд, кремація, антропологічні
дослідження.
У 2018 р. Карівська археологічна експедиція Ко-
мунального закладу Львівської обласної ради
«Історико-краєзнавчий музей» (м. Винники
Львівської області) та Львівського національ-
ного університету імені Івана Франка продо-
вжила розкопки ґрунтового могильника Карів І
Червоноградського р-ну Львівської обл., розпо-
чаті 2017 р. Пам’ятка розташована на північ-
но-західній околиці с. Карів, на правому бере-
зі випрямленого внаслідок меліоративних ро-
біт русла р. Солокії — лівої притоки Західного
Бугу (рис. 1). Через розташування на незначно-
му підвищенні, яке піднімається над її заплавою
на висоту до 5 м, і багаторічну вітрову ерозію та
сільськогосподарську оранку вона сьогодні сла-
бо виділяється на фоні навколишнього рельєфу.
Розкопки могильника проводилися у 2017–
2020 рр., тому його досліджено суцільною пло-
щею. На пам’ятці виявлено 12 кремаційних за-
хоронень із різноманітним поховальним інвен-
Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0
https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 19
с. 149-150; 2022а, с. 68), повний аналіз цього
об’єкта оприлюднюється вперше.
Археологічні дослідження
Методика.
Розкопки могильника Карів І відбувалися з
дотриманням методики проведення польових
археологічних досліджень (Болтрик, Мінаєва
2015). Для розкриття пам’ятки суцільною пло-
щею територія була розділена на шість секто-
рів площею 15 × 15 м кожний. Секторна сітка
орієнтована кутами за лініями північ-південь
— захід-схід. Зняття ґрунтових нашарувань
здійснювалося поштихово, квадратами розмі-
ром 2 × 2 м. Оскільки глибина розташування
об’єктів була різною і коливалася в межах 0,3–
0,9 м, дослідження проводилися без викорис-
тання важкої техніки лише за допомогою ло-
пат та інших дрібних інструментів. Фіксація
об’єктів і виявленого матеріалу відбувалася по-
квадратно із зазначенням глибини їх залягання
від рівня сучасної поверхні.
Результати.
Під час досліджень 2018 р. на могильнику
Карів І було закладено три розкопи загальною
площею 244 м2 у його північній (розкоп І–ІІ) і
центральній (розкоп ІІІ) частинах. На розкритій
ділянці виявлено чотири кремаційні поховання:
жіноче (№ 6 за загальною нумерацією), чолові-
че (№ 7), парне (чоловіче і жіноче, № 8) та дитя-
че (№ 9) (Онищук 2020, с. 148-150).
Сліди поховання № 8 були простежені на гли-
бині 0,4 м від сучасної поверхні у вигляді неве-
ликого скупчення кальцинованих кісток, а також
предметів супровідного інвентаря – залізного
ножа зі слідами перебування у вогні та фрагмен-
тів розбитих під час оранки посудин. Чітких кон-
турів могильної ями виявити не вдалося через од-
номанітність перемішаного плугом сірого супіс-
Рис. 1. Місце розташування пам’ятки Карів І
Fig. 1. Location of Kariv I site
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 420
ку, однак безпосередньо в місці поховання ґрунт
мав дещо темніше забарвлення. Пониженням рів-
ня розкопу до глибини 0,5 м натраплено на скуп-
чення керамічного матеріалу на площі 0,5 × 0,5 м
у вигляді розбитих горщика та миски, а також ці-
лого горщика-урни кумпфоподібної форми, за-
повненого очищеними від продуктів спален-
ня кремованими залишками людського скелета
(рис. 2–4). Поряд лежав залізний наконечник спи-
са зі слідами перебування у вогні (рис. 4).
У межах могили розташовувалося ще одне
захоронення ямного типу. Незважаючи на розо-
середження спалених кісток людини майже по
всій площі поховального комплексу внаслідок
оранки, найбільша концентрація спостерігала-
ся у його північній частині.
Проведенні дослідження дали можливість
реконструювати послідовність формування
об’єкта. Першим у яму було поставлено запо-
внений очищеними кремованими людськими
останками великий кумпфоподібний горщик
(поховання 1). Його дно розташовувалося на
глибині 0,7 м від сучасної поверхні. Засипавши
урну до приблизно третини висоти супіском,
поряд було покладено залізний наконечник
списа, а поверх нього — горщик і миску. При-
близно на цьому ж рівні, трохи північніше було
зроблене ще одне захоронення в ямі (похован-
ня 2). Можливо, саме із ним слід пов’язувати
сердолікову намистину, знайдену в переміша-
ному оранкою ґрунті. У цій частині об’єкта
також виявлено залізний ніж, імовірно, пере-
міщений плугом із комплексу основного по-
ховання. Долівки могильних ям візуально не
простежувалися, гублячись у шарі світло-жов-
того супіску. Антропологічні дослідження кіст-
кових залишків засвідчили, що об’єкт № 8 був
парний: в урні були спалені останки чоловіка, а
в ямі, можливо, жінки.
Супровідний інвентар
Виявлені в могилі речові знахідки представ-
лені трьома керамічними посудинами, одна з
яких відігравала роль урни, а також ножем, на-
конечником списа та сердоліковою намистиною
(рис. 6–9). Знайдена кераміка ліпного виготов-
лення. Роль урни відігравав великий кумпфопо-
дібний горщик темно-бурого кольору із загну-
тими досередини вінцями, різким переламом
плічок і легко розширеним денцем (рис. 6: 1;
7: 1). Поверхня підлощена, у тісті наявні до-
мішки піску й шамоту. У процесі повторного
випалу в поховальному вогнищі посудина по-
крилася тріщинами і має численні сліди вилу-
щення (витріскування) зовнішнього шару. Її
розміри: висота — 18,3 см, діаметр вінець —
19,6 см, дна — 12 см. Усередині урни лежали
спалені залишки людського скелета, покладе-
ні в анатомічному порядку: від кісток ніг на
дні до фрагментів черепної коробки у верхній
частині. Серед останків виявлено потрісканий
від температури аморфний шматок кременю
(рис. 5: 3; 8: 4; 9: 4).
Дві інші посудини були розбиті внаслідок
сільськогосподарських робіт. Горщик банко-
подібної форми, грубо виліплений, жовто-бу-
рого кольору. Має вертикальні вінця, коротку
невиразну шийку, плавно заокруглені плічка,
легко звужений до денця корпус і широке дно
(рис. 6: 2; 7: 2). Його поверхня горбкувата, по-
гано загладжена. У керамічному тісті наявний
пісок і шамот. Параметри посудини: висота —
Рис. 2. Поховання № 8 на проміжному етапі дослідження
(фото Я. І. Онищука)
Fig. 2. Burial no. 8 at the mid-term stage of investigation
(photo by Ya. I. Onyshchuk)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 21
17,1 см, діаметри вінець — 13,8 см і дна —
14,6 см.
Миска сіро-жовтого кольору і, ймовірно, в
первинному вигляді мала загладжені стінки. Під
час перебування в кремаційному вогнищі силь-
но деформувалася, її поверхня частково ошла-
кувалася. У посудини прямі вінця, виразний пе-
релам плічок, звужений донизу корпус і розши-
рене денце (рис. 6: 3; 7: 3). У гончарній масі є
домішка піску. Розміри миски: висота ≈ 10 см,
діаметри вінець ≈ 13 см і дна — 7,2 см.
Аналогії до описаної кераміки відомі на
пам’ятках римського часу центрально-східної
Європи. За типологією Т. Ліани, такі кумпфо-
подібні горщики належать до ІІІ групи глиня-
ного посуду пшеворської культури й датують-
ся фазою В2 (остання чверть І — середина ІІ ст.
н. е.) (Liana 1970, s. 439). Їх часто застосовува-
ли в поховальній обрядовості. Наприклад, на
могильнику пшеворської культури в Опоці Лю-
блінського воєводства аналогічні горщики двічі
були використані як урни — в похованнях 55 (із
мискою, подібною до нашої) та 77 (Stasiak 1994,
s. 28, 33). Подібна кераміка виявлена в дакій-
ському захороненні 45 Земплінського могиль-
ника в Словаччині (Budinský-Krička, Lamiová-
Schmiedlová 1990, p. 301, pl. XIV: 28). У західно-
му регіоні України аналогічні кумпфи знайдені
в захороненнях 7 і 44 дакійсько-пшеворського
(липицького) могильника в Заваллі Івано-Фран-
ківської обл. (Вакуленко 1991, с. 32, 36, рис. 3:
5; 5: 4; Vakulenko, Didenko 2022, fig. 5: 2). Близь-
кою до нашої миски є посудина із пшеворсько-
го могильника в с. Гаць Підкарпатського воєвод-
ства у Польщі (Hadaczek 1909, s. 15, tab. T: 41).
Залізні вироби представлені ножем і на-
конечником списа. Перша знахідка внаслідок
перебування у поховальному вогнищі покри-
лася окалиною, яка забезпечила її подальший
задовільний стан збереження. Клинок ножа
плавно звужується до гострого вістря (носи-
ка) і з одного боку під спинкою має проко-
вану неглибоку канавку (лінію). Носик і че-
решок легко підняті догори, руків’я прямо-
кутне в перетині. Від клинка воно відділене
уступами й плавно звужується до кінця. За-
кінчення черешка обламане (рис. 8: 2; 9: 2).
Розміри ножа становлять: загальна довжина
Рис. 3. Загальний вигляд об’єкта. Вид із заходу (фото Я. І. Онищука)
Fig. 3. General view of the object. View from the west (photo by Ya. I. Onyshchuk)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 422
Рис. 4. Загальний вигляд об’єкта. Вид із півдня (фото Я. І. Онищука)
Fig. 4. General view of the object. View from the south (photo by Ya. I. Onyshchuk)
— 17 см, із яких на клинок припадає 11,1 см,
максимальна ширина леза — 2,3 см, череш-
ка — 1,1 см, товщина спинки й черешка —
0,5 см.
Наконечник списа лежав із західного боку
від урни під горщиком та мискою. Він харак-
теризується наявністю вузького й довгого ві-
стря верболистої форми з чітко вираженим
ребром і порівняно короткою, круглою в по-
перечному перерізі втулкою (рис. 8: 1; 9: 1).
Наконечних не має слідів ритуального пошко-
дження, хоч наявність окалини засвідчує його
перебування в кремаційному вогнищі. Розміри
знахідки: загальна висота — 30 см, довжина
пера — 22 см, втулки — 8 см, найбільша ши-
рина вістря — 4 см, діаметр втулки — 2,2 см.
В останній зберігся залізний цвяшок для за-
кріплення на древку. За формою та основни-
ми параметрами наконечник аналогічний до
екземпляра з колекції матеріалів, знайдених
«чорними копачами» на території могильника
й переданих 2017 р. у фонди КЗ ЛОР «Істори-
ко-краєзнавчий музей» (м. Винники) (Онищук
2018, с. 164). За типологією П. Качановського,
такі предмети озброєння належать до різнови-
ду 1 типу 1 наконечників списів пшеворської
культури і датуються другою чвертю І — сере-
диною ІІ ст. н. е. (фази В1 — В2 ранньорим-
ського часу) (Kaczanowski 1995, s. 11, 58,
tab. IV: 1).
Усередині урни серед кремованих чоло-
вічих останків знайдено перепалений у вог-
ні аморфний шматок кременю розмірами
3,0 × 1,9 × 1,5 см (рис. 5: 2–3; 9: 4). Від високої
температури його поверхня побіліла й покри-
лася численними тріщинами. Невипадковий
характер цієї знахідки підтверджується наяв-
ністю такої ж перепаленої крем’яної конкре-
ції в урні суміжного поховання № 9 (Онищук
2020, с. 150, рис. 15: 7). Це свідчить про те, що
ці камені відігравали певну роль в обрядовому
процесі, супроводжуючи померлого як під час
кремації, так і в поховальній посудині.
Серед частково порушених оранкою каль-
цинованих залишків ямного поховання № 2
знайдено перепалену у вогні сердолікову на-
мистину. Вона має призматичну форму, гран-
часта (у поперечному перерізі нагадує шести-
кутник), має конічний канал (рис. 8: 3; 9: 3).
Розміри знахідки: довжина — 1,1 см, товщина
— 0,6 см, висота — 0,4 см. Від перебування у
вогні її поверхня побіліла, покрилася числен-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 23
Рис. 5. Поховальна урна з кремованими людськими останками (фото Т. І. Слободян)
Fig. 5. A burial urn with cremated human remains (photo by T. I. Slobodian)
ними тріщинами й частково вилущилася. За
класифікацією М. Темпельманн-Мончинської,
прикраса належить до типу 500 (група LVII)
намистин із каменю (Tempelmann-Mączyńska
1985, Taf. 19: 500). На поховальних пам’ятках
Польщі (Стараховіце (Starachowice), Рибно
(Rybno), Комарув (Komarów)) вони подекуди
трапляються разом із намистинами призма-
тичної форми зі зрізаними кутами (тип 499) й
датуються завершальним етапом ранньорим-
ського — початком пізньоримського (фазою
С1а) періодів (Tempelmann-Mączyńska 1985,
S. 89). Співіснування сердолікових намистин
обох варіантів підтверджують і дослідження
могильника Карів І. Зокрема, окрім вищеопи-
саної, у похованнях № 6 і № 12 було виявлено
ще дві перепалені у вогні прикраси типу 499
(Онищук 2020, с. 148, рис. 11: 8; 2022а, с. 145,
рис. 3: 12). На території України сердолікові
екземпляри призматичної форми також відо-
мі в черняхівській культурі. За О. В. Гопкало,
вони належить до типу IV і датуються остан-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 424
Рис. 6. Керамічний посуд (фото Я. І. Онищука)
Fig. 6. Pottery (photo by Ya. I. Onyshchuk)
ньою третиною ІІІ — першою половиною
IV ст. н. е. (Гопкало 2008, с. 76, 131, табл. IX:
V.4).
Поховальний інвентар, залежно від місця
розташування на поховальному вогнищі, був
підданий термічному впливу різної температу-
ри. Наприклад, миска від надмірного перепа-
лення має сліди ошлакування та сильно дефор-
мована. Дві інші посудини менше піддалися
повторному випалу, внаслідок чого їхня по-
верхня лише потріскалась, а стінки урни місця-
ми вилущилися. Залізні вироби покрилися ша-
ром окалини, яка надійно законсервувала їх від
подальшого кородування.
За характером обрядовості й типом супро-
відного інвентаря похованя № 8 можна відне-
сти до пшеворської культури й датувати дру-
гою половиною ІІ ст. н. е. Виразні культурні
особливості цієї людності також простежено в
похованнях № 7 і № 9, що засвідчує наявність
пшеворського етнокультурного компонента в
полікультурному могильнику Карів І.
Антропологічні дослідження
Численні фрагменти кісток під час дослі-
джень були зафіксовані в урні та заповненні
могильної ями. Тому представлене захоронен-
Рис. 7. Керамічний посуд (малюнок Г. Т. Башти)
Fig. 7. Pottery (drawing by H.T. Bashta)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 25
Рис. 8. Предмети поховального інвентаря: 1–2 — залізо; 3 — сердолік; 4 — кремінь (фото Я. І. Онищука)
Fig. 8. Items of the funerary inventory: 1–2 — iron; 3 — carnelian; 4 — flint (photo by Ya. I. Onyshchuk)
ня можна вважати похованням змішаного типу
— урново-ямним.
Розкриття поховального об’єкту відбувалась
із дотриманням норм і правил дослідження ті-
лопальних поховань (Козак та ін. 2019, с. 71-
75). Кісткові уламки, виявлені поза межами
урни, відбирали і фіксували відповідно до сек-
тора та шару їх залягання.
Урну в цілісному вигляді із розміщеними в
ній кістками та ґрунтом in situ було передано
до біоархеологічної лабораторії Інституту ар-
хеології НАН України для проведення антро-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 426
пологічного аналізу. Дослідження її заповне-
ння проводили за методикою дослідження ті-
лопальних поховань — розчищення, відбір та
фіксація кісток і поховального реквізиту здій-
снювалось пошарово, кожні 1–2 см.
Методи дослідження.
Першочерговим завданням під час антро-
пологічної експертизи є визначення видової
належності остеологічного матеріалу та вста-
новлення кількості індивідів. Визначення ви-
Рис. 9. Предмети поховального інвентаря (малюнок Г. Т. Башти)
Fig. 9. Items of of the funerary inventory (drawing by H. T. Bashta)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 27
дової належності — ідентифікація людських і
тваринних кісток — проводилося шляхом візу-
ального огляду морфологічних особливостей
кісткової тканини (Adams, Crabtree 2008; Bass
1995, р. 309-317; Слободян 2018). Встановлен-
ня кількості індивідів (MNI) здійснювалося
шляхом порівняльного морфологічного аналізу
— фіксації парних однойменних ділянок ске-
лета або ж морфологічно не тотожних, а також
кореляції статево-вікових визначень та інших
показників.
Антропологічна експертиза решток кремацій
передбачає також фіксацію таких даних, як роз-
мір, об’єм і вага кісткових уламків. Зіставлення
кількості та метричних показників є важливим
маркером у дослідженні тафономічних проце-
сів, їх впливу на кісткову тканину, а також фік-
сації деяких обрядових дій, пов’язаних з актом
тілоспалення та особливостями відбору решток
кремації з поховального вогнища й укладання їх
до могили. Розробки для зазначених показників
запропонував Й. Валь (Wahl 1982).
Для встановлення індивідуальних маркерів
похованих людей (статево-вікові визначення,
морфологічні особливості, патологічні озна-
ки, розвиток рельєфу кістки) використовують
антропологічні, судово-медичні та криміналіс-
тичні методи аналізу.
Вікові визначення здійснено з урахуванням:
— стану та ступеня облітерації черепних швів
(Vallois 1937; Szilvássy 1988, abb. 157-158; Acsádi,
Nemeskéri 1970, р. 115-120; Meindl, Lovejoy 1985;
eds. Buikstra, Ubelaker 1994, р. 32-35; Herrmann
und an. 1990, p. 63-67, abb. 3.2.1.6.);
— ступеня приростання епіфізів (Broth-
well 1981; Szilvássy 1988, p. 421-443; Herr-
mann et al. 1990, p. 57-61; Mays 2002; Sсhaefer,
Black, Scheuer 2009;);
— стану суглобових і симфізарних повер-
хонь — вікові зміни хребців, зміни стерналь-
ного кінця ребер, стан грудинного кінця клю-
чиці (McKern, Stewart 1957; Szilvássy 1988,
р. 426-428, abb. 155; eds. Brooks, Suchey 1990;
eds. Buikstra, Ubelaker 1994; Black, Scheuer
1996; Burns 1999; Krenzer 2006);
— вікових ознак на кістках таза (McKern,
Stewart 1957; Acsádi, Nemeskéri 1970, p. 122-
135; Lovejoy et al. 1985; Brooks, Suchey 1990; eds.
Buikstra, Ubelaker 1994, p. 21-32; Schwartz 2007);
Статеві визначення здійснено з урахуван-
ням традиційних методик, що застосовуються
в біоархеології (Алексеев, Дебец 1964; Acsádi,
Nemeskéri 1970, p. 73-100; Herrmann et al. 1990,
p. 75-90; eds. Buikstra, Ubelaker 1994, p. 16-21;
Bruzek 2002; Walker 2005).
Для визначення патологічних проявів на
кістках черепа та посткраніального скелета
— ознак захворювань, маркерів фізіологічно-
го стресу, травм і фізичних навантажень — ви-
користано низку загальних розробок (Brothwell
1981; Ortner, Putschar 1981; Brickley, Ives, Mays
2020; Herrmann und an. 1990, p. 115-185; Schultz
1988; Byers 2002).
Вивчення решток тілопальних захоронень
дає можливість дослідити не тільки індивіду-
альні морфологічні характеристики похованої
людини, а й суттєво доповнити тафологічні й
танатологічні дослідження. Зокрема, визначити
алгоритм здійснення та індивідуальні особли-
вості проведення давніх поховальних практик,
починаючи від етапу підготовки до процесу ті-
лоспалення і завершуючи етапом захоронення
кісткових решток в могилі. У цілому, викорис-
тано широкий спектр методів: для визначення
температури вогнища за забарвленням кісток
(Herrmann 1988; Walker, Miller, Richman 2008),
ідентифікації температурних та діагенетичних
змін кісткової тканини (Holck 1997/2008, р. 22-
36; Herrmann und an. 1988; Großkopf 2004; Byers
2002, p. 352-373; Krenzer 2006; White, Folkens
2005, p. 49-66; eds. Schmidt, Symes 2008), ко-
реляції відбитків металів та інших субстанцій
на кістках із поховальним реквізитом (Logan
2002; Großkopf 2004; Selwyn 2004 Slobodyan,
Terpilovskij 2021), норм відбору решток із по-
ховального вогнища та укладання до могили
тощо (Hermann und an. 1990, p. 256-265; Holck
1997/2008; Dokládal 1999; Mays 2002, p. 220-
224; Devlin, Herrmann 2008).
Антропологічну експертизу проводили в
кілька етапів. На першому кісткові рештки з
могильної ями та урни аналізували окремо, від-
повідно до польового маркування й шарів за-
лягання. На другому етапі було здійснено коре-
ляційний морфологічний аналіз кісток з урни
та ямної могили, відповідно до якого встанов-
лено кількість похованих індивідів. Нижче на-
водимо опис цих матеріалів і результати дослі-
дження.
Результати.
Стан збереженості кісткових уламків після
кремації та дії подальших тафономічних про-
цесів є задовільним та достатнім для визначен-
ня основних біоархеологічних і тафологічних
критеріїв — морфологічної ідентифікації кіс-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 428
Табл. 1. Представленість відділів скелета за ідентифікованими фрагментами перепалених
кісток з урни
Table 1. Representation of skeletal parts based on identified fragments of burnt bones from the urn
Відділ Кількість фрагментів %
Осьовий скелет (skeleton axiale) 116 32,8
Череп (cranium): 46 13,0
• мозковий відділ (calvaria) 38 10,7
• лицьовий відділ (viscerocranium) 5 1,4
• не визначено 3 0,8
Хребтовий стовп (columna vertebralis) 29 8,2
• шийний відділ (vertebrae cervicales) 5 1,4
• грудний відділ (vertebrae thoracicae) 4 1,1
• поперековий відділ (vertebrae lumbales) 5 1,4
• крижовий відділ (vertebrae sacrales) 1 0,3
• куприкова кістка (os coccygis) 1 0,3
• не визначено 13 3,7
Кістки грудної клітки (ossa thoracis) 41 11,6
• ребра (costae) 41 11,6
• грудина (sternum) - -
• не визначено - -
Додатковий скелет (skeleton appendiculare) 238 67,2
Кістки верхніх кінцівок (ossa membri superioris) 19 5,4
а) плечовий пояс (scapula, clavicula) 1 0,3
б) скелет вільних верхніх кінцівок (skeleton membri superioris liberi) 18 5,1
• плечові (humerus) 4 1,1
• передпліччя (ulna, radius) 4 1,1
• кисть (ossa carpi, ossa metacarpalia, ossa digitorum manus) 5 1,4
• не визначено - -
Кістки нижніх кінцівок (ossa membri inferioris) 80 22,6
а) тазовий пояс (cingulum membri inferioris) >37 10,4
б) скелет вільних нижніх кінцівок (ossa membri inferioris liberi) 43 12,1
• стегнові (femur) 4 1,1
• гомілкові (tibia, fibula) 8 2,2
• стопа (ossa tarsi, ossa metatarsi, ossa digitorum) 31 8,7
• не визначено - -
Загальна кількість 354 100
ток скелета, кількісних і метричних характе-
ристик останків, статі й віку померлих, слідів
травм і захворювань, встановлення темпера-
тури поховального вогнища, вирізнення люд-
ських і тваринних кісток тощо.
Аналіз кісток із заповнення урни. Поша-
рове розчищення, детальна планіграфічна та
стратиграфічна фіксація кісткових уламків да-
ють підстави стверджувати факт їх анатомічно-
го розташування в урні. Укладання кісток відбу-
валось у висхідному порядку, де стопи та нижні
кінцівки фіксуються тільки на дні поховального
посуду, тоді як черепні кістки, ребра та верхні
кінцівки розміщені на рівні вінець. Рештки ті-
лоспалення були щільно вкладені до урни та за-
ймали практично весь об’єм посудини.
В урні виявлено значну кількість людських
кісток загальною вагою 1512 г. Збережені улам-
ки належать до всіх метричних категорій відпо-
відно до схеми Й. Валя (Wahl 1982). 354 уламки
було анатомічно визначено.
Череп представлений численними фрагмен-
тами кісток склепіння та лицьового відділу.
З-поміж уламків скроневих кісток вирізняються:
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 29
— фрагмент із ділянкою соскоподібних від-
ростка та вирізки, збережених частково (ліва
сторона);
— уламок із основою виличного відростка;
— один фрагмент із лускатим швом.
Ідентифіковано уламки правої та лівої доль
потиличної кістки із виразними карковими ліні-
ями й потилично-соскоподібним швом, а також
уламки із області хрестоподібного підвищення
та потиличного виступу. Товщина ділянки в цій
області становить 12 мм. Рельєф помітний, осо-
бливо в області каркових ліній. Ступінь розви-
тку потиличного виступу становить 2–3 бали (за
eds. Buikstra, Ubelaker 1994, fig. 4).
Тім’яні кістки репрезентовані уламками із
збереженими ділянками сагітального, вінцево-
го (область С2) та лускатого швів. Шви не облі-
теровані, відкриті ззовні та зсередини. Серед-
ня товщина черепа в тім’яній області становить
4–6 мм.
До лицьового відділу належать уламки
основи нижньої щелепи з альвеолярною час-
тиною (альвеоли різців), фрагменти її гілки та
нижньощелепних відростків.
Ребра представлені 41 фрагментом, хребці
— уламками шийних, грудних, поперекових і
крижових хребців, а також куприка. До шийних
хребців належать п’ять фрагментів тіл. Грудні
хребці представлені чотирма фрагментами тіл
із ребровими ямками, поперекові — п’ятьма
уламками. До крижового відділу належить ула-
мок першого хребця, а також куприка — фраг-
мент останнього хребця. Зрощення І та ІІ кри-
жового хребців не спостерігається, сліди зро-
щення відсутні на І хребці. На деяких хребцях
зафіксовано остеофіти — виступи, що утворю-
ються внаслідок крайового розростання тіл.
Плечовий пояс репрезентований уламком
лопатки із суглобовою западиною та дзьобо-
подібним відростком. З-поміж плечових кісток
вирізняються уламки проксимальних епіфізів із
голівками й дистальних епіфізів; кісток перед-
пліччя — фрагменти діафізарних частин; кис-
тей рук — фрагменти зап’ясть і фаланг пальців.
Тазові кістки представлені великими улам-
ками лівої та правої сторін із основними мор-
фологічними ділянками.
Від нижніх кінцівок збереглися численні фраг-
менти стегнових, великогомілкових і малогоміл-
кових кісток. Кістки стопи є найчисленнішими і
найкраще збереженими; вони були покладені на
дно урни з дотриманням анатомічного порядку.
Товщина компактного шару стегнових і велико-
гомілкових уламків становить 9 мм. Загалом, як
кістки черепа, так і посткраніального скелета, ма-
сивні, з виразним м’язовим рельєфом.
За ступенем облітерації черепних швів, ста-
ном симфізарної поверхні хребців, ступенем
приростання епіфізів, а також загальним роз-
міром і товщиною кістки належать особі до-
рослого віку (вікова група adultus, 20–30 ро-
ків). Cтать визначено як чоловічу (male), на що
вказують загальна масивність кісток черепа та
посткраніального скелета. А також збережені
ділянки зі статево-визначальними маркерами
— ступінь виразності окремих ділянок скроне-
вих кісток, потиличного рельєфу.
За забарвленням кісткових уламків встанов-
лено температуру поховального вогнища —
500–900°С (за схемою Ф. Волкера та колег).
На кісткових фрагментах також було вияв-
лено сліди термічного окислення заліза. Визна-
чення походження відбитків здійснювали візу-
ально та мікроскопічно. Металеві вироби, які
були піддані дії вогню і згодом захороненню,
піддаються термічному окисленню та електро-
хімічним процесам різного характеру. Корозія
на залізі зазвичай набуває форми іржі. Це за-
гальний термін для позначення оксигідрокси-
дів заліза або мінералів, які утворюються, коли
залізо реагує з киснем і водяною парою. При
цьому утворюється своєрідна «скоринка», що
проявляється відтінками коричневого, черво-
нувато-коричневого, жовтого або помаранчево-
го. Обгорілий залізний предмет може мати шар
темно-червоного гематиту (оксиду заліза) пря-
мо над металом. Магнетит (також оксид залі-
за) може бути присутній у вигляді тонкого ко-
герентного темного шару над металом (Logan
2002, р. 2; Selwyn 2004, р. 294-295). Такі сліди
металу є і на кісткових рештках із Карова. Вони
мають зернисту структуру та певний блиск на
поверхні, забарвлення темно-коричневе. Від-
битки фіксуються на ділянках скроневих і по-
тиличної кісток (область соскоподібного від-
ростка та каркових ліній), із внутрішнього
боку нижньої щелепи (альвеолярна частина),
на кількох фрагментах ребер, грудних і попере-
кових хребців. Наявність відбитків заліза свід-
чить про розміщення металевого поховально-
го реквізиту (елементів одягу, спорядження) на
небіжчикові під час обряду тілоспалення саме
в цих ділянках.
Кістки із заповнення могили (ямне похо-
вання). У поховальній ямі (кв. Л–4) на глибині
0,5–0,6 м від рівня сучасної поверхні виявлено
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 430
та відібрано для аналізу окремі розрізнені пере-
палені кістки. Значна їх частина зосереджува-
лась поблизу керамічних виробів. Кісткові улам-
ки траплялися по всій площі могильної ями та
були зібрані для аналізу відповідно до методи-
ки розчистки тілопальних поховань (Козак та ін.
2019). Нижче подано їх антропологічний аналіз.
Фрагменти людських кісток нечисленні, їх
загальна вага — 110 г. Подальший лаборатор-
ний аналіз і морфологічне визначення дає під-
стави стверджувати, що укладання кісткових
решток до могили після процесу кремації від-
бувалось хаотично, анатомічне розміщення ре-
шток тілоспалення не фіксується.
Визначено 62,5 % останків. З-поміж фраг-
ментів черепа вирізняються уламки склепіння,
зокрема фрагменти скроневих кісток із луска-
тим швом. Серед збережених кісток лицьово-
го відділу ідентифіковано уламок тіла верхньої
щелепи з альвеолярною дугою та уламок коре-
ня зуба (різець / ікло). Черепні шви на збереже-
них ділянках відкриті з ектокраніальної та ен-
докраніальної сторін.
Уламків хребців не виявлено, до ребер відне-
сено п’ять фрагментів тіл. З-поміж тазових кісток
вирізняється уламок із кульшовою западиною та-
півмісяцевою поверхнею. Кінцівки представлені
діафізарними й епіфізарними частинами трубчас-
тих кісток, зокрема фрагментами задньої ділян-
ки стегнової кістки із шорсткою лінією, нижньо-
го епіфізу великогомілкової кістки із суглобовою
поверхнею до п’яткової кістки, човнопоподібною
кісткою передплесна. Значний відсоток ідентифі-
кованих фрагментів становлять фрагменти кис-
тей рук (зап’ястя, фаланги пальців).
За забарвленням кісткової тканини визна-
чено температуру поховального вогнища. Від-
тінки сірого й білого кольорів свідчать, що спа-
лення відбувалось при температурі 500–800°С
(за схемою Ф. Волкера та колег).
На довгих кістках фіксуються термічні зміни:
тріщини параболічного характеру — сліди відри-
ву м’яких тканин від кістки внаслідок дії високої
температури. Наявність такого типу тріщин на
поверхні кісток свідчать про те, що тілоспалення
відбувалось невдовзі після смерті або на ранніх
етапах розкладення тіла, тобто тоді, коли на тілі
ще були присутні м’які тканини.
Аналіз виявлених у поховальній ямі кісток
свідчить про їх приналежність одному індиві-
ду. У порівнянні з остеологічними залишками в
урні, вони є значно більш грацильними морфо-
логічно і, можливо, належали жінці (?). За сту-
пенем приростання епіфізів, а також загальною
грацильністю і товщиною компактного шару
кістки належать дорослій особі (adultus-senilis,
від 20 років). Патологічних процесів і проявів
на збережених кісткових ділянках не зафіксо-
вано.
Очевидно, що в похованні № 8 виявлено кіст-
кові рештки двох дорослих індивідів. До урни
було поміщено кістки чоловіка віком 20–30 ро-
ків, тоді як кістки в поховальній ямі порівняно
значно грацильніші і можуть належати дорослій
жінці (?), вік якої точніше встановити неможли-
во. На чоловічих останках зафіксовано незначні
відбитки заліза (на ділянці черепа, грудної клі-
тини), тоді як на кістках жінки відбитків металів
або інших сполук не зафіксовано.
Отже, в процесі досліджень поховання № 8
отримано не тільки нові матеріали для вивчен-
ня етнокультурного складу населення, яке зали-
шило могильника Карів І, а й важливі дані щодо
вікових і статевих характеристик похованих там
індивідів, процесу кремації та реконструкції
елементів поховальної обрядовості в цілому.
Алексеев, В. П., Дебец, Г. Ф. 1964. Краниометрия. Ме-
тодика антропологических исследований. Москва: Наука.
Болтрик, Ю. В., Мінаєва, Н. І. 2015. Методика прове-
дення польових археологічних досліджень [online]. Режим
доступу: https://iananu.org.ua/images/PolKom/Metod_pol_
dosl.pdf [Дата звернення 10 жовтня 2024].
Вакуленко, Л. В. 1991. Липицкая культура в све-
те раскопок могильника у с. Завалье на Прикарпатье. В:
Бырня, П. П. (ред.). Древности Юго-Запада СССР. Ки-
шинев: Штиинца, с. 22-38.
Гопкало, О. В. 2008. Бусы и подвески черняховской
культуры. Киев: ИА НАН Украины.
Козак, О., Потєхіна, І., Слободян, Т., Гупало, В. 2019.
Методичні рекомендації з польової антропології. Львів:
НДУ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України.
Онищук, Я. І. 2018. Населення Західної Волині та За-
хідного Поділля у першій половині І тис. н. е.: культурно-
історичний аспект. Львів: ЛНУ імені Івана Франка.
Онищук, Я. 2020. Деякі підсумки досліджень могильни-
ка римського часу Карів-I у Західному Побужжі. В: Люби-
чев, M., Мизгін, К. (ред.). Серія «Остроготика». Том 3. Між
Сходом та Заходом (Inter Orientem et Occidentem). Ювілейна
збірка до 65-річчя з дня народження доктора Ердмуте Шуль-
тце та 20-річчя Германо-Слов’янської археологічної експеди-
ції. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, с. 143-163.
Онищук, Я. 2022a. Дослідження могильника рим-
ського часу Карів І у Західному Побужжі в 2019–2020 ро-
ках. Археологія і давня історія України, 1(42), с. 141-154.
http://doi.org/10.37445/adiu.2022.01.11
Онищук, Я. І. 2022b. Могильник Карів-І в кон-
тексті етнічних і культурних явищ останньої чвер-
ті ІІ ст. н. е. на території Західного Побужжя і
Верхнього Подністров’я. Археологія, 3, с. 66-87.
https://doi.org/10.15407/arheologia2022. 03.066.
Онищук, Я., Білас, Н., Гринчишин, Б., Сидорович, В.
2020. Могильник римського часу біля с. Карів. В: Бол-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 31
трик, Ю. В. (відп. ред.). Археологічні дослідження в Украї-
ні 2018. Київ: Інститут археології НАН України, с. 115-116.
Слободян, Т. І. 2018. Можливості дослідження тілопаль-
них поховань: біоархеологічні студії. Археологія, 2, с. 127-
137. https://doi.org/10.15407/ archaeologyua2018.02.127
Acsádi, G., Nemeskéri, J. 1970. History of Human Life
Span and Mortality. Budapest: Akadémiai Kiadó.
Adams, B. J., Crabtree, P. J. 2008. Comparative Skeletal
Anatomy: A Photographic Atlas for Medical Examiners,
Coroners, Forensic Anthropologists, and Archaeologists.
Humana: Humana Press.
Bass, W. 1995. Human Osteology. A Laboratory and Field
Manual. 4th Edition, Missouri Archaeological Society, Columbia.
Black, L., Scheuer, S. 1996. Age Changes in the
Clavicle: from the Early Neonatal Period to Skeletal
Maturity. International Journal of Osteoarchaeology,
6, р. 425-434. https://doi.org/10.1002/(SICI)1099-
1212(199612)6:5<425::AID-OA287>3.0.CO;2-U
Brickley, M., Ives, R., Mays, S. 2020. The Bioarchaeology of
Metabolic Bone Disease. 2nd edition. London: Academic Press.
Brothwell, D. R. 1981. Digging up Bones. 3rd edition.
Ithaca; New York: Cornell University Press.
Brooks, S. T., Suchey, J. M. 1990. Skeletal Age Deter-
mination Based on the os pubis: A Comparison of Acsádi-
Nemeskéri and Suchey-Brooks Methods. Human Evolution,
5, p. 227-238. https://doi.org/10.1007/BF02437238
Bruzek, A. 2002. Method for Visual Determination of Sex,
Using the Human Hip Bone. American Journal of Physical An-
thropology, 117, p. 157-168. https://doi.org/10.1002/ajpa.10012
Budinský-Krička, V., Lamiová-Schmiedlová, M. 1990.
A Late 1st Century B.C. — 2nd Century A.D. Cemetery at
Zemplin. Slovenská Archeologia, 38/2, p. 245-344.
Buikstra, J., Ubelaker, D. (eds.). 1994. Standards for
Data Collection from Human Skeletal Remains. Arkansas
Archaeological Survey Research Series, 44. Fayetteville:
Arkansas Archeological Survey.
Burns, K. R. 1999. Forensic Anthropology Training Man-
ual. New Jersey: Prentice Hall.
Byers, S. N. 2002. Introduction to Forensic Anthropol-
ogy: A Textbook. Boston: Allyn and Bacon.
Devlin, J., Herrmann, N. 2008. Bone Colour as Interpre-
tative of the Depositional History of Archaeological Crema-
tions. In: Schmidt, C., Symes, S. (eds). The Analysis of Burned
Human Remains. London: Elsevier, р. 109-128.
Dokládal, M. 1999. Morfologie spálených kostí. Význam
pro identifikaci osob. Acta Facultatis Medicae Universitatis
Brunensis Masarykianne, 113. Brno: Masarykova univerzita.
Großkopf, B. 2004. Leichenbrand Biologisches und
kulturhistorisches Quellenmaterial zur Rekonstruktion
vor- und frühgeschichtlicher Populationen und ihrer
Funeralpraktiken. Dissertation zur Erlangung des
akademischen Grades Dr Рhil. Leipzig.
Hadaczek, K. 1909. Album przedmiotów wydobytych w
grobach cmentarzyska ciłopalnego koło Przeworska (z epoki
cesarstwa rzymskiego). Lwów: Drukarnia W. A. Szyjkowskiego.
Herrmann, B. 1988. Behandlung von Leichenbrand. In:
Knussman, J., Reiner, H. (eds.). Antropologie. Handbuch der
vergleichenden Biologie des Menchen. Band I: Wesen und
Methoden der Anthropologie. 1. Teil: Wissenschaftstheorie,
Geschichte, morphologische Methoden. Stuttgart; New York:
Gustav Fischer, р. 576-585.
Herrmann, B., Gruppe, G., Hummel, S., Piepenbrink, H.,
Schutkowski, H. 1990. Prähistorische Anthropologie.
Leitfaden der Feld- und Labormethoden. Berlin, Heidelberg,
New York: Spriger-Verlag.
Holck, P. 1997/2008. Cremated Bones: A Medical-
Anthropological Study of an Archaeological Material on
Cremation Burials. Anthropologiske skrifer, 1. Reprint of the
3rd revised edition. Oslo: Anatomisk institutt, University of Oslo.
Kaczanowski, P. 1995. Klasyfikacja grotów broni
drewcowej kultury przeworskiej z okresu rzymskiego.
Kraków: Zakład Poligraficzny Uniwersytetu Jagiellońskiego.
Krenzer, U. 2006. Compendio de métodos antropológico-
forenses: para la reconstrucción del perfil osteo-biológico,
vol. 1-7. Ciudad, Guatemala: Ciber Negocios,
Liana, T. 1970. Chronologia względna kultury
przeworskiej we wczesnym okresie rzymskim. Wiadomości
Archeologicyne, XXXV, 4, s. 429-491.
Logan, J. 2002. Identifying Archaeological Metal. Cana-
dian Conservation Institute (CCI) Notes, 4/1 [online]. Avail-
able at: https://www.canada.ca/en/conservation-institute/ser-
vices/conservation-preservation-publications/canadian-con-
servation-institute-notes/identifying-archaeological-metal.
html [Accessed 16 October 2024].
Lovejoy, C. O., Meindl, R. S., Pryzbeck, T. R.,
Mensforth, R. P. 1985. Chronological Metamorphosis of
the Auricular Surface of the Ilium: A New Method for the
Determination of Adult Skeletal Age at Death. American
Journal of Physical Anthropology, 68 (1), p. 15-28. https://
doi.org/10.1002/ajpa.1330680103
Mays, S. 2002. The Archaeology of Human Bones.
London. New York: Routledge.
McKern, T. W., Stewart, T. D. 1957. Skeletal Age Chang-
es in Young American Males. Technical Report EP-45, Envi-
ronmental Protection Research Division, Quartermaster Re-
search and Development Center, U.S. Army. Natick, Massa-
chusetts. https://doi.org/10.21236/ad0147240
Meindl, R. S., Lovejoy, C. O. 1985. Ectocranial Suture
Closure: A Revised Method for the Determination of Skel-
etal Age at Death Based on the Lateral-Anterior Sutures.
American Journal of Physical Anthropology, 68 (1), p. 57-66.
https://doi.org/10.1002/ajpa.1330680106
Onyshchuk, J. 2019. Kariv I — nowo odkryte cmentarzysko
z okresu wczesnorzymskiego na Zachodnim Pobużu. Wstępna
analiza kulturowo —historyczna. In: Kot-Legieć, K.,
Michałowski, A., Olędzki, M., Piotrowska, M. (eds.). Kultura
przeworska. Procesy przemian i kontakty zewnętrzne. Łódź:
Wydawnictwo uniwersytetu Lódzkiego, s. 359-375.
Onyshchuk, J. 2022. The Ethnocultural Situation in
the Western Bug and Upper Dniester Regions during the
Marcomannic Wars. In: Olędzki, M., Dubicki, A. (eds.).
Rome and the Barbarians. An Interplay between two
Worlds. Łódź: Wydawnictwo uniwersytetu Lódzkiego,
p. 81-97.
Onyshchuk, J., Schuster, J. 2020. Die nächsten drei
Sueben! Ein kaiserzeitliches “Fürstengrab” mit römischem
Import und weitere Grabfunde von Kariv-I in der Westukraine.
Acta Archaeologica Carpathica, LV, S. 91-110. https://doi.or
g/10.4467/00015229AAC.20.005.13510
Onyščuk, J., Schuster, J. 2021. Hic Suebiae finis?
Ein mittelkaiserzeitliches Gräberfeld mit “Fürstengrab”
von Kariv-1 aus der Westukraine. Bericht der Römisch-
Germanischen Kommission (2017), 98, S. 11-77. https://doi.
org/10.11588/berrgk.2017.1.85520.
Ortner, D., Putschar, W. 1981. Identification of Ppatho-
logical Conditions in Human Skeletal Remains. Washington:
Smithsonian Institution Press.
Schaefer, M., Black, S., Scheuer, L. 2009. Juvenile Osteolo-
gy. A Laboratory and Field Manual. Amsterdam: Academic Press.
Schmidt, C., Symes, S. (eds.). 2008. The Analysis of
Burned Human Remains. London: Elsevier.
Schultz, M. 1988. Paläopathologische Diagnostik. In:
Knussmann, R. (Hrgb.). Anthropologie. Handbuch der verglei-
chenden Biologie de Menschen, B. I/1. Stuttgart; New York:
Fischer Verlag, S. 480-496.
Schwartz, J. H. 2007. Skeleton Keys: An Introduction to
Human Morphology, Development and Analysis. 2nd edition.
Oxford: University Press.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 432
Yaroslav I. Onyshchuk1, Tetiana I. Slobodian2
1Dr. hab., Associate Professor, the Ivan Franko National University of Lviv, ORCID: 0000-0002-4079-5202, yaroslav.
onyshchuk@lnu.edu.ua
2PhD, Research Fellow, the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, the Bioarchaeology
Department, ORCID 0000-0001-7185-8774, tanya_slobodyan@ukr.net
RESULTS OF THE BURIAL NO. 8 RESEARCH FROM THE CEMETERY OF KARIV I
IN THE WESTERN BUH RIVER REGION
In 2018, during the excavations of the site Kariv-I in Western Buh River region, an area of 244 square metres was investigated.
Four cremation burials were discovered (nos. 6–9). One of them (no. 8) was a double one.
The grave contained the cremated remains of a man and a woman (?). The remains of the man’s bones had been placed in an
urn whilst those of the female were placed directly in the grave. The grave goods consisted of three pottery vessels, a spearhead
and a knife. The urn was a large, moulded kumpf-shaped pot with a dark brown colour. It was curved towards the middle of the
rim, had sharp shoulders, and a slightly widened bottom. It contained the bones of a man aged 20–30, positioned in anatomical
order. Foot bone fragments were placed at the bottom of the pot, while skull fragments were placed above the contents. Within
the collected human remains, which were cleared of incineration by-products, a fragment of a flint that had cracked due to high
temperatures was discovered within the urn. The non-coincidence of this find is supported by the presence of a similar burnt flint
nodule in the urn marked with no. 9. Burial no. 1 contained a jar-shaped pot with vertical rims and a ribbed bowl with a widened
base, which had been deformed due to intense heat. These ceramics were found in the grave goods. All shew signs of having
been placed on a cremated pyre.
Burial no. 2 was located in the immediate vicinity and had a pit-like shape. It was the grave of an adult female (?) of the
adultus-senilis age group. Ploughing disturbed much of the site, causing the cremation remains to be scattered throughout the
northern part of the tomb rather than preserved in a coherent cluster. A prismatic carnelian bead was found among the bones. It
appeared to have been burnt.
Based on the rituals and equipment found, the site can be attributed to the Przeworsk culture and dated to the B2/C1 period,
which corresponds to the later half of the 2nd century AD. The adjacent graves nos. 7 and 9 indicate the distinctive interment
practices of this society, implying the presence of an exceptional cultural characteristic in the burial rites of Kariv-I cemetery.
K e y w o r d s: Western Buh River region, Kariv-I cemetery, Roman time, Przeworsk culture, funerary rite, cremation,
anthropological research.
References
Alekseev, V. P., Debets, G. F. 1964. Kraniometriia. Metodika antropologicheskikh issledovanii. Moscow: Nauka.
Boltryk, Yu. V., Minaieva, N. I. 2015. Metodyka provedennia polovykh arkheolohichnykh doslidzhen [online]. Available at:
https://iananu.org.ua/images/PolKom/Metod_pol_dosl.pdf [Accesed 10 October 2024].
Vakulenko, L. V. 1991. Lipitskaia kultura v svete raskopok mogilnika u s. Zavale na Prikarpate. In: Birnia, P. P. (ed.). Drevnosti
Iugo-Zapada SSSR. Kishinev: Shtiintsa, p. 22-38.
Gopkalo, O. V. 2008. Busy i podveski chernyakhovskoi kulturi. Kyiv: IA NAN Ukrainy.
Selwyn, L. 2004. Overview of Archaeological Iron. The
Corrosion Problem, Key Factors Affecting Treatment, and
Gaps in Current Knowledge. In: Ashton, J., Hallam, D. Metal
04: Proceedings of Metal 2004 National Museum of Australia
Canberra ACT, 4–8 October 2004, Canberra: Cirils Digital,
p. 294-306.
Slobodyan, Т., Terpylovsky, R. 2021. Prospects of Re-
search on Cremated Human Remains: Correlation of Metal
Traces on Cremations with Funeral Rituals and Burial Cus-
toms. Anthropologischen Anzeigers, 78/1–2, р. 33-58. https://
doi.org/10.1127/anthranz/2020/1226
Stasiak, M. 1994. Ceramika z cmentarzyska kultury
przeworskiej w Opoce. Lublin: Wydawnictwo uniwesytetu
Marii Curie-Ckłodowskiej.
Szilvássy, J. 1988. Altersdiagnose am Skelett. In: Knuss-
mann, R. (Hrgb.). Anthropologie. Handbuch der verglei-
chenden Biologie de Menschen, B. I/1. Stuttgart; New York:
Fischer Verlag, S. 421-443.
Tempelmann-Mączyńska, M. 1985. Die Perlen der rö-
mischen Kaiserzeit und der frühen Phase der Völkerwande-
rungszeit im mitteleuropäischen Barbaricum. Römisch-Ger-
manische Forschungen, 43. Mainz: Philipp von Zabern.
Vakulenko, L. V, Didenko, S. V. 2022. Przeworsk Tribes
in the Western Ukrainian Lands in the First Centuries AD
(According to the Materials of Funeral Sites). Acta Archaeo-
logica Carpathica, 57, p. 63-88. https://doi.org/10.4467/0001
5229aac.22.003.17457
Vallois, H. 1937. La duree de la vie chez l’homme fossile.
L’Anthropologie, 47(5–6), p. 499-532.
Wahl, J. 1982. Leichenbranduntersuchungen. Ein
Überblick über die Bearbeitungsund Aussagemöglichkeiten
von Brandgräbern. Prähistorische Zeitschrift, 57, S. 2-125.
Walker, Ph. 2005. Greater Sciatic Notch Morphology:
Sex, Age, and Population Differences. American Journal of
Biological Anthropology, 127 (4), p. 385-391. https://doi.
org/10.1002/ajpa.10422
Walker, P., Miller, K., Richman, R. 2008. Time,
Temperature, and Oxygen Availability: An Experimental
Study of the Effects of Environmental Conditions on the Color
and Organic Content of Cremated Bone. In: Schmidt, C. W.,
Symes, S. A. (eds.). The Analysis of Burned Human Remains.
London: Academic Press, p. 129-135.
White, T. D., Folkens, P. A. 2005. The Human Bone Man-
ual. London: Elsevier.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 33
Kozak, O., Potiekhina, I., Slobodian, T., Hupalo, V. 2019. Metodychni rekomendatsii z polovoi antropolohii. Lviv: NDU
“Riativna arkheolohichna sluzhba” IA NAN Ukrainy.
Onyshchuk, Ya. I. 2018. Naselennia Zakhidnoi Volyni ta Zakhidnoho Podillia u pershii polovyni I tys. n. e.: kulturno-istorychnyi
aspekt. Lviv: LNU imeni Ivana Franka.
Onysčuk J. I. 2020. Einige Ergebnisse der Erforschung des Gräberfeldes der Römischen Kaiserzeit Kariv-I im Gebiet des
Westlichen Bugs. In: Liubychev, K., Myzghin, V. (eds.). Seria “Ostgotyka”, 3. Mizh Skhodom ta Zakhodom (Inter
Orientem et Occidentem). Yuvileina zbirka do 65-richchia z dnia narodzhennia doktora Erdmute Shulttse ta 20-richchia
Hermano-Slovianskoi arkheolohichnoi ekspedytsii. Kharkiv: KhNU imeni V. N. Karazina, p. 143-163.
Onyshchuk, Ya. 2022a. Excavation of the Burial Ground Kariv I of Roman Age in the Western Bug Basin in 2019–2020.
Archaeology and Early History of Ukraine, 1(42), p. 141-154. http://doi.org/10.37445/adiu.2022.01.11
Onyshchuk, Ya. I. 2022b. Burial Ground Kariv-I in the Context of the Ethnic and Cultural Situation of the Last Quarter of the
2nd Century AD in the Area of Western Buh and Upper Dnister Regions. Arheologia, 3, p. 66-87. https://doi.org/10.15407/
arheologia2022.03.066
Onyshchuk, Ya., Bilas, N., Hrynchyshyn, B., Sydorovych, V. 2020. Mohylnyk rymskoho chasu bilia s. Kariv. In: Boltryk, Yu. V.
(exec. ed.). Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2018. Kyiv: Instytut arkheolohii NAN Ukrainy, p. 115-116.
Slobodian, T. 2018. Possibilities of Cremated Bones Research: Bioarchaeological Studies. Arheologia, 2, p. 127-137. https://doi.
org/10.15407/archaeologyua2018.02.127
Acsádi, G., Nemeskéri, J. 1970. History of Human Life Span and Mortality. Budapest: Akadémiai Kiadó.
Adams, B. J., Crabtree, P. J. 2008. Comparative Skeletal Anatomy: A Photographic Atlas for Medical Examiners, Coroners,
Forensic Anthropologists, and Archaeologists. Humana: Humana Press.
Bass, W. 1995. Human Osteology. A Laboratory and Field Manual. 4th Edition, Missouri Archaeological Society, Columbia.
Black, L., Scheuer, S. 1996. Age Changes in the Clavicle: from the Early Neonatal Period to Skeletal Maturity. International
Journal of Osteoarchaeology, 6, р. 425-434. https://doi.org/10.1002/(SICI)1099-1212(199612)6:5<425::AID-
OA287>3.0.CO;2-U
Brickley, M., Ives, R., Mays, S. 2020. The Bioarchaeology of Metabolic Bone Disease. 2nd edition. London: Academic Press.
Brothwell, D. R. 1981. Digging up Bones. 3rd edition. Ithaca; New York: Cornell University Press.
Brooks, S. T., Suchey, J. M. 1990. Skeletal Age Determination Based on the os pubis: A Comparison of Acsádi-Nemeskéri and
Suchey-Brooks Methods. Human Evolution, 5, p. 227-238. https://doi.org/10.1007/BF02437238
Bruzek, A. 2002. Method for Visual Determination of Sex, Using the Human Hip Bone. American Journal of Physical Anthro-
pology, 117, p. 157-168. https://doi.org/10.1002/ajpa.10012
Budinský-Krička, V., Lamiová-Schmiedlová, M. 1990. A Late 1stСentury B.C. — 2nd Сentury A.D. Сemetery at Zemplin.
Slovenská Archeologia, 38/2, p. 245-344.
Buikstra, J., Ubelaker, D. (eds.). 1994. Standards for Data Collection from Human Skeletal Remains. Arkansas Archaeological
Survey Research Series, 44. Fayetteville: Arkansas Archeological Survey.
Burns, K. R. 1999. Forensic Anthropology Training Manual. New Jersey: Prentice Hall.
Byers, S. N. 2002. Introduction to Forensic Anthropology: A Textbook. Boston: Allyn and Bacon.
Devlin, J., Herrmann, N. 2008. Bone Colour as Interpretative of the Depositional History of Archaeological Cremations. In:
Schmidt, C., Symes, S. (eds). The Analysis of Burned Human Remains. London: Elsevier, р. 109-128.
Dokládal, M. 1999. Morfologie spálených kostí. Význam pro identifikaci osob. Acta Facultatis Medicae Universitatis Brunensis
Masarykianne, 113. Brno: Masarykova univerzita.
Großkopf, B. 2004. Leichenbrand Biologisches und kulturhistorisches Quellenmaterial zur Rekonstruktion vor- und
frühgeschichtlicher Populationen und ihrer Funeralpraktiken. Dissertation zur Erlangung des akademischen Grades Dr
Рhil. Leipzig.
Hadaczek, K. 1909. Album przedmiotów wydobytych w grobach cmentarzyska ciłopalnego koło Przeworska (z epoki cesarstwa
rzymskiego). Lwów: Drukarnia W. A. Szyjkowskiego.
Herrmann, B. 1988. Behandlung von Leichenbrand. In: Knussman, J., Reiner, H. (eds.). Antropologie. Handbuch der
vergleichenden Biologie des Menchen. Band I: Wesen und Methoden der Anthropologie. 1. Teil: Wissenschaftstheorie,
Geschichte, morphologische Methoden. Stuttgart; New York: Gustav Fischer, р. 576-585.
Herrmann, B., Gruppe, G., Hummel, S., Piepenbrink, H., Schutkowski, H. 1990. Prähistorische Anthropologie. Leitfaden der
Feld- und Labormethoden. Berlin, Heidelberg, New York: Spriger-Verlag.
Holck, P. 1997/2008. Cremated Bones: A Medical-Anthropological Study of an Archaeological Material on Cremation Burials.
Anthropologiske skrifer, 1. Reprint of the 3rd revised edition. Oslo: Anatomisk institutt, University of Oslo.
Kaczanowski, P. 1995. Klasyfikacja grotów broni drewcowej kultury przeworskiej z okresu rzymskiego. Kraków: Zakład
Poligraficzny Uniwersytetu Jagiellońskiego
Krenzer, U. 2006. Compendio de métodos antropológico-forenses: para la reconstrucción del perfil osteo-biológico, vol. 1-7.
Ciudad, Guatemala: Ciber Negocios,
Liana, T. 1970. Chronologia względna kultury przeworskiej we wczesnym okresie rzymskim. Wiadomości Archeologicyne,
XXXV, 4, s. 429-491.
Logan, J. 2002. Identifying Archaeological Metal. Canadian Conservation Institute (CCI) Notes, 4/1 [online]. Available at:
https://www.canada.ca/en/conservation-institute/services/conservation-preservation-publications/canadian-conservation-
institute-notes/identifying-archaeological-metal.html [Accessed 16 October 2024].
Lovejoy, C. O., Meindl, R. S., Pryzbeck, T. R., Mensforth, R. P. 1985. Chronological Metamorphosis of the Auricular Sur-
face of the Ilium: A New Method for the Determination of Adult Skeletal Age at Death. American Journal of Physical
Anthropology, 68 (1), p. 15-28. https://doi.org/10.1002/ajpa.1330680103
Mays, S. 2002. The Archaeology of Human Bones. London. New York: Routledge.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 434
McKern, T. W., Stewart, T. D. 1957. Skeletal Age Changes in Young American Males. Technical Report EP-45, Environmen-
tal Protection Research Division, Quartermaster Research and Development Center, U.S. Army. Natick, Massachusetts.
https://doi.org/10.21236/ad0147240
Meindl, R. S., Lovejoy, C. O. 1985. Ectocranial Suture Closure: A Revised Method for the Determination of Skeletal Age at
Death Based on the Lateral-Anterior Sutures. American Journal of Physical Anthropology, 68 (1), p. 57-66. https://doi.
org/10.1002/ajpa.1330680106
Onyshchuk, J. 2019. Kariv I — nowo odkryte cmentarzysko z okresu wczesnorzymskiego na Zachodnim Pobużu. Wstępna
analiza kulturowo —historyczna. In: Kot-Legieć, K., Michałowski, A., Olędzki, M., Piotrowska, M. (eds.). Kultura
przeworska. Procesy przemian i kontakty zewnętrzne. Łódź: Wydawnictwo uniwersytetu Lódzkiego, s. 359-375.
Onyshchuk, J. 2022. The Ethnocultural Situation in the Western Bug and Upper Dniester Regions during the Marcomannic
Wars. In: Olędzki, M., Dubicki, A. (eds.). Rome and the Barbarians. An Interplay between two Worlds. Łódź: Wydawnic-
two uniwersytetu Lódzkiego, p. 81-97.
Onyshchuk, J., Schuster, J. 2020. Die nächsten drei Sueben! Ein kaiserzeitliches “Fürstengrab” mit römischem Import und
weitere Grabfunde von Kariv-I in der Westukraine. Acta Archaeologica Carpathica, LV, S. 91-110. https://doi.org/10.44
67/00015229AAC.20.005.13510
Onyščuk, J., Schuster, J. 2021. Hic Suebiae finis? Ein mittelkaiserzeitliches Gräberfeld mit “Fürstengrab” von Kariv-1 aus
der Westukraine. Bericht der Römisch- Germanischen Kommission (2017), 98, S. 11-77. https://doi.org/10.11588/ber-
rgk.2017.1.85520.
Ortner, D., Putschar, W. 1981. Identification of Pathological Conditions in Human Skeletal Remains. Washington: Smithsonian
Institution Press.
Schaefer, M., Black, S., Scheuer, L. 2009. Juvenile Osteology. A Laboratory and Field Manual. Amsterdam: Academic Press.
Schmidt, C., Symes, S. (eds.). 2008. The Analysis of Burned Human Remains. London: Elsevier.
Schultz, M. 1988. Paläopathologische Diagnostik. In: Knussmann, R. (Hrgb.). Anthropologie. Handbuch der vergleichenden Bi-
ologie de Menschen, B. I/1. Stuttgart; New York: Fischer Verlag, S. 480-496.
Schwartz, J. H. 2007. Skeleton Keys: An Introduction to Human Morphology, Development and Analysis. 2nd edition. Oxford:
University Press.
Selwyn, L. 2004. Overview of Archaeological Iron. The Corrosion Problem, Key Factors Affecting Treatment, and Gaps in Cur-
rent Knowledge. In: Ashton, J., Hallam, D. Metal 04: Proceedings of Metal 2004 National Museum of Australia Canberra
ACT, 4–8 October 2004, Canberra: Cirils Digital, p. 294-306.
Slobodyan, Т., Terpylovsky, R. 2021. Prospects of Research on Cremated Human Remains: Correlation of Metal Traces on Cre-
mations with Funeral Rituals and Burial Customs. Anthropologischen Anzeigers, 78/1–2, р. 33-58. https://doi.org/10.1127/
anthranz/2020/1226
Stasiak, M. 1994. Ceramika z cmentarzyska kultury przeworskiej w Opoce. Lublin: Wydawnictwo uniwesytetu Marii Curie-
Ckłodowskiej.
Szilvássy, J. 1988. Altersdiagnose am Skelett. In: Knussmann, R. (Hrgb.). Anthropologie. Handbuch der vergleichenden Biolo-
gie de Menschen, B. I/1. Stuttgart; New York: Fischer Verlag, S. 421-443.
Tempelmann-Mączyńska, M. 1985. Die Perlen der römischen Kaiserzeit und der frühen Phase der Völkerwanderungszeit im
mitteleuropäischen Barbaricum. Römisch-Germanische Forschungen, 43. Mainz: Philipp von Zabern.
Vakulenko, L. V, Didenko, S. V. 2022. Przeworsk Tribes in the Western Ukrainian Lands in the First Centuries AD (Accord-
ing to the Materials of Funeral Sites). Acta Archaeologica Carpathica, 57, p. 63-88. https://doi.org/10.4467/00015229a
ac.22.003.17457
Vallois, H. 1937. La duree de la vie chez l’homme fossile. L’Anthropologie, 47(5–6), p. 499-532.
Wahl, J. 1982. Leichenbranduntersuchungen. Ein Überblick über die Bearbeitungsund Aussagemöglichkeiten von Brandgräbern.
Prähistorische Zeitschrift, 57, S. 2-125.
Walker, Ph. 2005. Greater Sciatic Notch Morphology: Sex, Age, and Population Differences. American Journal of Biological
Anthropology, 127 (4), p. 385-391. https://doi.org/10.1002/ajpa.10422
Walker, P., Miller, K., Richman, R. 2008. Time, Temperature, and Oxygen Availability: An Experimental Study of the Effects of
Environmental Conditions on the Color and Organic Content of Cremated Bone. In: Schmidt, C. W., Symes, S. A. (eds.).
The Analysis of Burned Human Remains. London: Academic Press, p. 129-135.
White, T. D., Folkens, P. A. 2005. The Human Bone Manual. London: Elsevier.
|
| id | arheologia-com-ua-article-397 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:05:44Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/66/bdd996b1683bfe45b06ab4b47dbceb66.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-3972025-01-15T20:27:58Z Результати дослідження поховання № 8 на могильнику Карів І у Західному Побужжі Results of the Burial No. 8 Research from the Cemetery of Kariv I in the Western Buh River Region Onyshchuk, Ya. I. Slobodian, T. I. Western Buh River region, Kariv-I cemetery, Roman time, Przeworsk culture, funerary rite, cremation, anthropological research. Західне Побужжя, могильник Карів І, римський час, пшеворська культура, поховальний обряд, кремація, антропологічні дослідження. У статті описано результати дослідження парного (чоловічого та жіночого) кремаційного захоронення, виявленого на могильнику Карів І у Західному Побужжі. Особливості облаштування могили, характер поховальної обрядовості та склад речового комплексу дозволяє віднести об’єкт до пшеворської культури і датувати його другою половиною ІІ&nbsp;ст. н.&nbsp;е. In 2018, during the excavations of the site Kariv-I in Western Buh River region, an area of 244 square metres was investigated. Four cremation burials were discovered (nos.&nbsp;6–9). One of them (no.&nbsp;8) was a double one.The grave contained the cremated remains of a man and a woman&nbsp;(?). The remains of the man’s bones had been placed in an urn whilst those of the female were placed directly in the grave. The grave goods consisted of three pottery vessels, a spearhead and a knife. The urn was a large, moulded kumpf-shaped pot with a dark brown colour. It was curved towards the middle of the rim, had sharp shoulders, and a slightly widened bottom. It contained the bones of a man aged 20–30, positioned in anatomical order. Foot bone fragments were placed at the bottom of the pot, while skull fragments were placed above the contents. Within the collected human remains, which were cleared of incineration by-products, a fragment of a flint that had cracked due to high temperatures was discovered within the urn. The non-coincidence of this find is supported by the presence of a similar burnt flint nodule in the urn marked with no.&nbsp;9. Burial no.&nbsp;1 contained a jar-shaped pot with vertical rims and a ribbed bowl with a widened base, which had been deformed due to intense heat. These ceramics were found in the grave goods. All shew signs of having been placed on a cremated pyre.Burial no.&nbsp;2 was located in the immediate vicinity and had a pit-like shape. It was the grave of an adult female&nbsp;(?) of the adultus-senilis age group. Ploughing disturbed much of the site, causing the cremation remains to be scattered throughout the northern part of the tomb rather than preserved in a coherent cluster. A prismatic carnelian bead was found among the bones. It appeared to have been burnt.Based on the rituals and equipment found, the site can be attributed to the Przeworsk&nbsp;culture and dated to the B2/C1 period, which corresponds to the later half of the 2nd century AD. The adjacent graves nos. 7 and 9 indicate the distinctive interment practices of this society, implying the presence of an exceptional cultural characteristic in the burial rites of Kariv-I cemetery. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2024-12-23 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/397 10.15407/arheologia2024.04.018 Arheologia; No 4 (2024): Arheologia; 18-34 Археологія ; № 4 (2024): Археологія; 18-34 Археология; № 4 (2024): Arheologia; 18-34 2616-499X 0235-3490 10.15407/arheologia2024.04 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/397/407 Copyright (c) 2024 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en |
| spellingShingle | Західне Побужжя могильник Карів І римський час пшеворська культура поховальний обряд кремація антропологічні дослідження. Onyshchuk, Ya. I. Slobodian, T. I. Результати дослідження поховання № 8 на могильнику Карів І у Західному Побужжі |
| title | Результати дослідження поховання № 8 на могильнику Карів І у Західному Побужжі |
| title_alt | Results of the Burial No. 8 Research from the Cemetery of Kariv I in the Western Buh River Region |
| title_full | Результати дослідження поховання № 8 на могильнику Карів І у Західному Побужжі |
| title_fullStr | Результати дослідження поховання № 8 на могильнику Карів І у Західному Побужжі |
| title_full_unstemmed | Результати дослідження поховання № 8 на могильнику Карів І у Західному Побужжі |
| title_short | Результати дослідження поховання № 8 на могильнику Карів І у Західному Побужжі |
| title_sort | результати дослідження поховання № 8 на могильнику карів і у західному побужжі |
| topic | Західне Побужжя могильник Карів І римський час пшеворська культура поховальний обряд кремація антропологічні дослідження. |
| topic_facet | Western Buh River region Kariv-I cemetery Roman time Przeworsk culture funerary rite cremation anthropological research. Західне Побужжя могильник Карів І римський час пшеворська культура поховальний обряд кремація антропологічні дослідження. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/397 |
| work_keys_str_mv | AT onyshchukyai rezulʹtatidoslídžennâpohovannâ8namogilʹnikukarívíuzahídnomupobužží AT slobodianti rezulʹtatidoslídžennâpohovannâ8namogilʹnikukarívíuzahídnomupobužží AT onyshchukyai resultsoftheburialno8researchfromthecemeteryofkariviinthewesternbuhriverregion AT slobodianti resultsoftheburialno8researchfromthecemeteryofkariviinthewesternbuhriverregion |