Зображення обкладинки

Ранньосередньовічні катакомбні поховання Верхнього Салтова з підвісками слов’янського кола

До наукового обігу вводяться матеріали катакомбних поховань ранньосередньовічного Верхньосалтівського могильника, які містять трапецієподібні підвіски. Ці підвіски є традиційною прикрасою в населення культури смоленсько-полоцьких довгих курганів другої половини VIII — початку IX ст. Дос...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в:Археологія
Дата:2024
Випуск:4
Сторінки:35-45
ISSN:2616-499X
Автори та афіліації:
  • V. S. Aksionov — кандидат історичних наук, завідувач відділу археології, Харківський історичний музей імені М. Ф. Сумцова,
Автор: Aksionov , V. S.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2024
Теми:
салтівська культура
катакомба
жіночі металеві прикраси
алани
кривичі.
Онлайн доступ:https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/398
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл: Pdf

Репозитарії

Chemistry, Physics and Technology of Surface
_version_ 1872824624220209152
author Aksionov , V. S.
author_facet Aksionov , V. S.
author_institution_txt_mv [ { "author": "V. S. Aksionov ", "institution": "кандидат історичних наук, завідувач відділу археології, Харківський історичний музей імені М. Ф. Сумцова,", "orcid": "" } ]
author_sort Aksionov , V. S.
baseUrl_str https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection OJS
container_end_page 45
container_issue 4
container_start_page 35
container_title Археологія
container_volume
datestamp_date 2025-03-07T14:18:21Z
description До наукового обігу вводяться матеріали катакомбних поховань ранньосередньовічного Верхньосалтівського могильника, які містять трапецієподібні підвіски. Ці підвіски є традиційною прикрасою в населення культури смоленсько-полоцьких довгих курганів другої половини VIII — початку IX ст. Досліджені поховальні комплекси датуються початком — третьою чвертю IX ст. Присутність слов’янських жіночих прикрас у катакомбних похованнях ранньосередньовічних аланів указує на існування шлюбних відносин між представниками різних етнічних груп населення півдня Східної Європи за часів існування Хозарського каганату.
doi_str_mv 10.15407/arheologia2024.04.035
first_indexed 2026-08-07T01:05:43Z
format Article
fulltext НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 4  2024 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України БОРОФФКА Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, Німеччина БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України ГАРДІ С. Е., PhD, Норвезький інститут у Римі Університету в Осло, Великобританія ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» IВАНЧИК А. I., професор, Французький нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор хаб., Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера, Німеччина ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Яґеллонського унiверситету, Польща ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (вiдповiдальний секретар) NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947 FREQUENCY: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France IVANTCHIK A. I., Professor, National Centre for Scientific Research of France, France FORNASIER J., Professor, Dr. Hab., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany HARDY S. A., PhD, Norwegian Institute in Rome, University of Oslo, Great Britain KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, University of Texas at Austin, the USA SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary) ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 4  2024 ЗМIСТ CONTENTS Articles КУШНІР А. С., ШЕЙКО І. М., КОЗЛЕНКО  Р. О., МАТВІЇШИНА  Ж.  М. Результати палеоґрунто- знавчих досліджень Ольвії в контексті ранніх урбанізаційних процесів у Північно-Західному Причорномор’ї ONYSHCHUK Ya. Ya., SLOBODIAN T. I. Re- sults of the Burial No. 8 Research from the Cemetery of Kariv I in the Western Buh River Region AKSIONOV V. S. Early Medieval Catacomb Buri- als of Verkhnii Saltiv with Pendants of the Slavic Circle Publications of Archaeological Materials YEVDOKYMOV H. L.✝, DANYLKO N. M., PUSTOVALOV S. Zh. Mound group “II” near Askania-Nova LYSENKO S. D., LYSENKO S. S. Barrow Group No. 3 of the Voitsekhivka Cemetry of the Komariv Culture Discoveries and Recent Finds ЇЛМАЗ М. Д. Нові архітектурно-декоративні знахідки архаїчного періоду з цитаделі Ака- лан (виявлені під час дослідницьких кампаній 2022–2023 рр.) Статтi KUSHNIR A.  S., SHEIKO I.  M., KOZLEN- KO R. O., MATVIISHYNA Zh. M.  Results of Palaeo-Soil Studies of Olbia in the Context of Early Urbanisation Processes in the North-West- ern Black Sea Region ОНИЩУК Я. І., СЛОБОДЯН Т. І. Результати дослідження поховання №  8 на могильнику Карів І у Західному Побужжі АКСЬОНОВ В.  С. Ранньосередньовічні ка- такомбні поховання Верхнього Салтова з підвісками слов’янського кола Публiкацiї археологiчних матерiалiв ЄВДОКИМОВ Г.  Л.✝, ДАНИЛКО  Н.  М., ПУСТОВАЛОВ С. Ж. Курганна група II біля смт Асканія-Нова ЛИСЕНКО С.  Д., ЛИСЕНКО С.  С. Курганна група № 3 Войцехівського могильника комарів- ської культури Новi вiдкриття та знахiдки YILMAZ M.  D.  Recent Archaic Period Decorated Architectural Terracotta Finds from Akalan Citadel (Discovered during the 2022–2023 Research Campaigns) 5 18 35 46 61 86 Дискусiї МІНАКОВ М.  А., РАДЧЕНКО С.  Б. Cтрук- тура археологічного знання та поняття археологічної культури: пропозиції до пере- гляду в перспективі акторно-мережевої теорії Iсторiя науки СТЕПАНЧУК В. М. Юрій Георгійович Коло- сов (до 100-річчя від дня народження) СЕГЕДА C. П. Дяченко В. Д. в історії укра- їнської антропології (до 100-річчя з дня народження) Хронiка Сергієві Анатолійовичу Скорому — 75! III Всеукраїнська археологічна конференція «Путивльські читання» Алфавiтний покажчик змiсту журналу «Археологiя» за 2024 рiк Discussions MINAKOV M.  A., RADCHENKO S.  B. The Structure of Archaeological Knowledge and the Concept of Archaeological Culture: The Perspective of Actor-Network Theory History of Science STEPANCHUK V. M. Yurii Heorhiiovych Kolos- ov (to the 100th Anniversary of His Birth) SEHEDA S. P. Vasyl D. Diachenko in the History of Ukrainian Anthropology (to the 100th Anniversa- ry of His Birth) News Review Serhii Anatoliiovych Skoryi Turns 75! 3rd Ukrainian Archaeological Conference “Putyvl Readings” Index of Publications in Arheologia Journal in 2024 104 125 139 145 148 149 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 435 УДК: [904.5:904.25](477.54)”652” https://doi.org/10.15407/arheologia2024.04.035 * АКСЬОНОВ Віктор Степанович ― кандидат історич- них наук, завідувач відділу археології, Харківський іс- торичний музей імені М. Ф. Сумцова, Харків, Україна, ORCID 0000-0002-0648-0696, aksyonovviktor@gmail.com РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНІ КАТАКОМБНІ ПОХОВАННЯ ВЕРХНЬОГО САЛТОВА З ПІДВІСКАМИ СЛОВ’ЯНСЬКОГО КОЛА © В. С. АКСЬОНОВ* 2024 Проникнення елементів слов’янської мате- ріальної культури в середовище салтівців важко уявити окремо від власне самих носіїв цих тра- дицій, тобто людей. Факт присутності в салтів- ському середовищі басейну Сіверського Дінця представників слов’янського етносу, як ми вва- жаємо, засвідчує присутність у костюмі сал- тівських жінок та підлітків жіночої статі влас- них прикрас, не характерних для представниць аланського або болгарського етносів. Прикраси й металеві деталі костюма в традиційних сус- пільствах виконували соціальні, сакральні, ес- тетичні та інші функції та виступали наочним знаком-символом статево-вікового, соціально- го й економічного становища конкретної люди- ни в суспільстві (Яценко 2006, с. 5, 6). Власні прикраси та елементи костюма були важливим показником етнічної й конфесійної приналеж- ності конкретної людини та виконували функ- цію магічного захисту свого носія (Яценко 2006, с. 6). З огляду на це прикраси виготовля- ли майстри для конкретної людини (тобто «на замовлення») відповідно до народної традиції, тому вони не могли виступати предметом ши- рокої торгівлі чи обміну між представниками різних етнічних груп. Таким чином, жіночі при- краси, які були наочною ознакою приналеж- ності до конкретного етносу, поширювалися за межі ареалу конкретної культури разом із їх но- сіями (Мастыкова 2008, с. 26). Підтвердженням цієї тези є катакомба № 93 на четвертій ділянці Верхньосалтівського катакомбного могильни- ка (ВСМ-IV), де в костюмі похованої жінки (за антропологічними показниками — слов’янки) поряд із «класичним» салтівським набором ре- чей, елементів костюма та прикрас (Аксёнов, Лаптев 2009, с. 247, рис. 3: 16–22, 27–29, 31–35; 4; 8) були присутні дві трапецієподібні підві- ски з біесподібними підвісками-утримувачами (рис. 1: 6), що є традиційною прикрасою голо- ви (джгутових головних віночків) у населення культури смоленсько-полоцьких довгих курга- нів VIII—IX ст. (племінне об’єднання — «кри- вичі») (Гавритухин 1997, с. 48; Нефёдов 2020, с. 163). Аналогічні прикраси голови були також До наукового обігу вводяться матеріали ка- такомбних поховань ранньосередньовічного Верхньосалтівського могильника, які містять трапецієподібні підвіски. Ці підвіски є тра- диційною прикрасою в населення культури смоленсько-полоцьких довгих курганів другої половини VIII — початку IX  ст. Дослідже- ні поховальні комплекси датуються почат- ком — третьою чвертю IX  ст. Присутність слов’янських жіночих прикрас у катакомбних похованнях ранньосередньовічних аланів указує на існування шлюбних відносин між представ- никами різних етнічних груп населення півдня Східної Європи за часів існування Хозарського каганату. К л ю ч о в і с л о в а: салтівська культура, ката- комба, жіночі металеві прикраси, алани, кривичі. Питання слов’яно-салтівських контактів має доволі велику історіографію, яка відображена в більшості узагальнюючих праць дослідників салтівської культури, що дозволяє нам опусти- ти її детальний огляд. Проте слід зазначити, що переважна більшість дослідників визнає факт участі слов’янського населення, яке мешкало на північних та північно-західних кордонах Хозар- ського каганату, у формуванні салтівської куль- тури, особливо її лісостепового варіанта. До- слідники відзначають проникнення в побут сал- тівського населення Донецько-Донського меж- иріччя деяких рис слов’янської матеріальної культури, а саме: нових типів поселень, жител та прийомів домобудування, печей, деяких ти- пів посуду тощо (Плетнева 1962, с. 84, 91, 93-94; Квітковський 2018; Колода 2000; Колода 2015; Красильников 1998; Красильнікова 2003). Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0 https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 36 виявлені в катакомбі № 1 (1911 р.) на головно- му Верхньосалтівському некрополі (ВСМ-I) (рис. 1: 7) (Федоровский 1913, рис. 1: 2, 3; Фе- доровский 1914, с. 75-76, рис. 1). Ще одна тра- пецієподібна пластинчата підвіска походить із катакомби № 14 ВСМ-I (1947 р.) (рис. 1: 5) (Семенов-Зусер 1947, с. 21). Як вважають деякі дослідники, ці прикраси, незалежно від місця їх виробництва, могли бути виготовлені тіль- ки носіями традицій культури смоленських до- вгих курганів (Нефёдов 2020, с. 163). Вивчення матеріалів Верхньосалтівського некрополя (розкопки В.  Г.  Бородуліна 1984– 1992  рр.), які зберігаються у фондах Харків- ського історичного музею імені М.  Ф.  Сум- цова, дозволило виявити ще три катакомбні поховання, у яких були присутні бронзові тра- пецієподібні підвіски. Катакомба № 11 ВСМ-III (1989 р.) мала дро- мос довжиною 5,4  м та шириною 0,4–0,55  м, орієнтований за схилом, уздовж лінії схід-захід. У початковій частині дромоса було виявлено де- сять сходинок шириною 0,1–0,15 м та висотою від 0,2 до 0,5 м. Від останньої сходинки дно дро- моса похило спускалося до його торцевої стін- ки. Дно дромоса фіксувалося на глибині 4,1  м від рівня сучасної поверхні. Верхня частина ар- коподібного в плані входу до поховальної каме- ри була зруйнована, як і склепіння самої камери. Довга вісь поховальної камери була продовжен- ням центральної вісі дромоса. Підлога камери мала в плані форму прямокутника із заокругле- ними кутами розміром 2,4 × 1,6 м. На підлозі по- ховальної камери були зафіксовані рештки двох дорослих людей (чоловіка та жінки), які зазнали в давнину навмисної руйнації під час проведення якихось постпоховальних ритуалів (рис. 2: 1). За кістками ніг, які зберегли свій анатомічний поря- док, було встановлено, що небіжчиків покладе- но на підлогу у випростаному положенні на спи- ні, ногами до входу камери (головою на захід). Біля правої бокової стінки камери розташовува- лися рештки чоловіка. Біля його ніг, ближче до правого переднього кута лежали сокира чекан і тесло-мотика (рис. 2: 24, 25). На кістках стоп ніг чоловіка були зафіксовані срібні штамповані бляшки та наконечники, що прикрашали ремін- ці взуття (рис.  2: 13, 14). Уздовж лівої бокової стінки камери розміщалися рештки жінки. Се- ред пороху від її черепа були виявлені дві сріб- ні литі сережки з нерухомою привіскою (рис. 2: 8). У районі грудної клітки небіжчиці було вияв- лено намисто зі скла, сердоліку, гірського кри- шталю, роговика (рис.  2: 16) разом зі срібної штампованою обкладинкою нагрудної прикра- си (рис. 2: 15) і трьома пряжками-ґудзиками зі стулок морського молюска (рис. 2: 20). На кіст- ках правої руки жінки було знайдено три брон- зових дротових браслети (рис. 2: 23). У районі пояса небіжчиці лежали два бронзових перстені (рис. 2: 6), бронзова лита туалетна скринька ра- зом із бронзовими дротяними спіралеподібними пронизками (рис. 2: 4), бронзова поясна пряжка (рис. 2: 10), бронзовий наконечник пояса (рис. 2: 12), дві бронзові трапецієподібні підвіски на ланцюжку (рис. 1: 1; 2: 2). У районі стоп жінки знайдено срібні штамповані бляшки від ремін- ців взуття (рис. 2: 13). Біля торцевої стінки ка- мери були виявлені бронзові позолочені кільця від сережок із рухомою привіскою (рис. 2: 7). На підлозі, між рештками чоловіка та жінки лежа- ли: бронзовий перстень, бронзова поясна пряж- ка та срібні штамповані бляшки від наборного пояса (рис. 2: 10, 11). У лівому передньому куті камери стояли дві глиняні посудини — кубишка та кухоль (рис. 2: 17, 18). На підлозі камери, без прив’язки до конкретного небіжчика, були та- кож виявлені бронзові литі бубонці (рис. 2: 19), бронзові ґудзики (рис. 2: 21), бронзова ворворка (рис. 2: 22), солярний амулет (рис. 2: 3), бронзо- ва підвіска-печатка (рис. 2: 5) та залізні череш- кові ножі (рис. 2: 26). Катакомба № 42 ВСМ-I (1986 р.) Т-подібного типу. Дромос катакомби довжиною 2,4 м та ши- риною 0,4–0,7 м був виритий по схилу вздовж лінії схід-захід. У східному краю дромоса фік- сувалися чотири сходинки шириною 0,2–0,3 м та висотою 0,3–0,4 м. Дно дромоса від остан- ньої сходинки до торцевої його стінки було го- ризонтальним. Загальна глибина дромоса біля входу до поховальної камери становила 1,7  м від рівня сучасної поверхні. У західній торце- вій стінці дромоса фіксувався вхід до поховаль- ної камери розміром 0,65 × 0,45 м та довжиною 0,2 м. У плані вхід до камери мав аркоподібну форму. Камера у плані мала форму овала роз- міром 2,25 × 1,45 м. Висота камери на момент дослідження становила 1,05  м. На підлозі ка- мери фіксувалися рештки трьох небіжчиків (дорослої людини, жінки й дитини) (рис. 3: 1). Кістяки усіх небіжчиків у давнину зазнали на- вмисної руйнації: кістяки жінки та дитини були зруйновані повністю, а частина кісток (довгі кістки ніг жінки) навіть була вилучена. Лише нижня частина кістяка дорослої людини (тазо- ві кістки й кістки обох ніг) зберегли свій ана- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 437 томічний порядок. За ними видно, що остан- ній небіжчик був покладений на правий бік із підігнутими ногами головою вліво від входу. Знайдений у камері поховальний інвентар кон- центрувався біля людських черепів та в райо- ні грудної клітки жінки. Інвентар був представ- лений: литими срібними сережками з нерухо- мою привіскою (рис. 3: 14); трьома бронзовими Рис.  1.  Трапецієподібні підвіски з катакомбних поховань Верхньосалтівського могильника та їх аналогії з пам’яток культури смоленських довгих курганів: 1 — катакомба № 11 (ВСМ-III); 2, 3 — катакомба № 42 (ВСМ-I); 4 — катаком- ба № 49 (ВСМ-I); 5 — катакомба № 14 (1947 р.); 6 — катакомба № 93 (ВСМ-IV); 7 — катакомба № 1 (1911 р.); 8–19 — підвіски з пам’яток культури смоленських довгих курганів (за: Гавритухин 1997, рис. 1) Fig. 1. Trapezoidal pendants from the catacomb burials of Verkhnii Saltiv burial ground and their analogies from the cultural monuments of the Smolensk long barrows culture: 1 — catacomb no. 11 (VSB-III); 2, 3 — catacomb no. 42 (VSB-I); 4 — catacomb no. 49 (VSB-I); 5 — catacomb no. 14 (1947); 6 — catacomb no. 93 (VSB-IV); 7 — catacomb no. 1 (1911); 8–19 — pendants from cultural monuments of the Smolensk long barrows culture (after: Gavritukhin 1997, fig. 1) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 38 дротяними браслетами (рис. 3: 4); залізним но- жем (рис.  3: 5); двома бронзовими каблучка- ми (рис. 3: 6, 7); двома бронзовими бубонцями (рис. 3: 9); бронзовою коповушкою (рис. 3: 15); бронзовими дротяними спіралеподібними про- низками (рис.  3: 10); двома трапецієподібни- ми підвісками (рис. 1: 2, 3; 3: 3) та намистом зі скла й роговика (рис. 3: 12). Біля торцевої стін- ки камери лежав на боку салтівський глиняний кухоль (рис. 3: 13), а біля лівої бокової стінки Рис. 2. Катакомба  № 11 ВСМ-III: 1 — план поховальної камери; 2–26 — поховальний інвентар Fig. 2. Catacomb no. 11 (VSB-III): 1 — plan of the burial chamber; 2–26 — funerary inventory ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 439 Рис. 3. Катакомба № 42 (ВСМ-I): 1 — план поховальної камери: 2–15 — поховальний інвентар Fig. 3. Catacomb no. 42 (VSB-III): 1 — plan of the burial chamber; 2–15 — funerary inventory ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 40 камери — рештки м’ясної жертовної їжі у ви- гляді кістки корови / бика. Катакомба № 49 ВСМ-I (1986 р.) Т-подібного типу. Дромос довжиною 4,0  м та шириною 0,4–0,5  м був виритий за схилом вздовж лінії північний схід-південний захід. Він мав вісім сходинок, ширина яких коливалася від 0,1 до 0,25 м, а висота становила 0,2–0,7 м. Глибина дромоса біля його торцевої стінки дорівнюва- ла 2,85 м. Від останньої сходинки дно дромоса під невеликим ухилом спускалося до торцевої стінки, де був аркоподібний вхід до поховаль- ної камери розміром 0,55 × 0,5 м та довжиною 0,4 м. На підлозі камери лежали рештки трьох небіжчиків (двоє дорослих та підліток), кістя- ки яких були ще в давнину навмисно зруйно- вані (рис. 4: 1). Серед перемішаних людських кісток було знайдено: кілька залізних ножів у дерев’яних піхвах зі срібними та залізними оковками (рис.  4: 17–20); круглу бляшку-на- шивку на головну стрічку (рис. 4: 3); бронзові литі бубонці (рис. 4: 8); бронзові штамповані й литі ґудзики (рис. 4: 6, 11); бронзову туалетну скриньку (рис. 4: 5), бронзову трубчату ручку від туалетного пензлика (рис. 4: 13); бронзові метеликоподібні пронизки (рис. 4: 12); дротяні спіралеподібні пронизки (рис. 4: 4); фрагмент поясної пряжки (рис. 4: 10); металеві елемен- ти від ремінців взуття (рис. 4: 14); трапецієпо- дібну підвіску (рис. 1: 4; 4: 2); намисто ці скла, сердоліку та роговика (рис. 4: 15). У лівому пе- редньому куті поховальної камери стояв сал- тівський глиняний кухоль (рис. 4: 16). Пластинчасті підвіски трапецієподібної форми мають широке побутування серед ста- рожитностей Східної Європи та широку хроно- логію. Так, вони представлені в старожитнос- тях Подунав’я раннього й середньоаварського часу, у пам’ятках празької культури, у комплек- сах VI—IX  ст. Волго-Окського межиріччя та сусідніх територій (Гавритухин 1997, с. 44-47; Розенфельдт 1982, с. 25-30). Вони зустрічають- ся на пам’ятках фінно-угрів, балтів і слов’ян останньої чверті I  тис. н.  е. (Григорьев 2000, с.  121-122, рис.  44: 29, 30; Григорьев 2005, рис. 41: 9–21; Голубева 1987, табл. XXXIV: 15; XXXV: 6, 12, 15; XLVI: 4–6, 9; Шмидт 2012, прил. рис. 7: 3, 5; 8: 7–9, 11; 9: 2–6, 23; Шпилев 2010, с.  244-245, рис.  4: 10–14; Енуков 2020, рис. 3: 13, 14, 18, 19). Проте ці трапецієподіб- ні підвіски різняться розміром, мають типоло- гічні й функціональні відмінності. Слов’яни та деякі народи Прибалтики трапецієподібні під- віски використовували як прикраси абсолют- но однаково (Шмидт 2012, с.  45). Переважно вони входили до набору прикрас голови, грудей або привішувалися до пояса (Голубева 1987, табл.  XXXVI: 2-10; XLVI: 21; Шмидт 2012, с. 44, 45, прил. рис. 8: 5; 9: 5, 6; 13: 5, 15; 14: 12). Знайдені в похованнях Верхнього Салтова підвіски трапецієподібної форми прикрашені облямівкою із крапок круглої або прямокутної форми по нижньому краю, облямівкою з ліній по бокових краях та пресованим солярним сим- волом (крапка в центрі кола) у центральній час- тині виробу (рис. 1: 1–4). Ці ознаки характер- ні для малих підвісок трапецієподібної форми «смоленсько-полоцької» серії, що їх деякі до- слідники схильні датувати VIII—IX  ст. (Гав- ритухин 1997, с. 47). На жаль, трапецієподібні привіски походять із катакомб Верхнього Сал- това, у яких рештки людей були навмисно по- шкоджені в давнину, тому встановити до скла- ду прикрас голови, грудей чи пояса вони входи- ли неможливо. Поховальний інвентар зазначених катакомб має широкі аналогії в салтівських старожитнос- тях другої половини VIII—IX ст. Це стосується сережок, браслетів, каблучок, ґудзиків, предме- тів туалетного набору, елементів костюма, пред- метів побутово-господарського призначення, ке- рамічного посуду (Плетнева 1989). Намисто з монохромного та багатокольорового скла, сер- доліку, гірського кришталю та роговика пред- ставлено типами, які доволі добре представлені в пам’ятках VIII—IX ст. Криму, Північного Кав- казу, Поволжя, Дніпровського Лівобережжя (Де- опик 1961; Деопик 1963, с. 135-145; Ковалевская 2000, с. 6-110). Звузити хронологічний інтервал виникнення катакомбних поховань, що містили трапецієподібні підвіски, дозволяють наявні в поховальних комплексах елементи поясної гар- нітури та металеві елементи від ремінців взут- тя. Поясні пряжки, литий бронзовий наконечник пояса (рис. 2: 10, 12), що походять із катакомби № 11 ВСМ-III, відповідають салтівським старо- житностям II хронологічного горизонту (Комар 1999, табл. 4), тоді як знайдені з ними штампо- вані срібні поясні бляшки (рис. 2: 11) більш ха- рактерні для III хронологічного горизонту сал- тівської культури (Комар 1999, табл. 4, с. 130). Усе це вказує, що виникнення цього поховаль- ного комплексу (катакомба № 11 ВСМ-III) ста- лося не пізніше середини IX ст. Не суперечать цьому й металеві елементи від ремінців взуття (рис. 2: 13, 14), знайдені в цій самій катакомбі. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 441 Цим самим часом — першою половиною IX ст. (хронологічний горизонт II / III) — слід датува- ти й катакомбу № 49 ВСМ-I. З неї походять сріб- ні штамповані наконечники від ремінців взут- тя, орнаментовані рослинним (лотосоподібним) орнаментом (рис. 4: 14), які є характерними для III хронологічного горизонту салтівських старо- житностей (Комар 1999, табл. 4). Однак у каме- рі присутня туалетна скринька, поверхня якої вкрита лотосоподібним орнаментом, виконаним Рис. 4. Катакомба № 49 (ВСМ-I): 1 — план поховальної камери; 2–20 — поховальний інвентар Fig. 4. Catacomb no. 49 (VSB-III): 1 — plan of the burial chamber; 2–20 — funerary inventory ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 42 у геометричному стилі (рис. 4: 5), що більш при- таманний виробам II  хронологічного горизон- ту (Комар 1999, табл.  4). Катакомбу  №  42 при відсутності предметів, які б допомогли визначи- ти вузьку дату виникнення цього комплексу, за загальним виглядом інвентаря та наявності ко- повушки з центральною петелькою (рис. 3: 15) слід датувати першою половиною IX ст. Елементи поясної гарнітури з інших ката- комб Верхнього Салтова, що містять трапе- цієвидні пластинчасті підвіски, належать: до другої фази хронологічного горизонту I (ката- комба № 1, 1911 р.) (рис. 1: 7) — кінець (пер- ша половина) VIII  ст. (Нефёдов 2020, с.  163); до горизонту II (катакомба № 5, 1904 р.; ката- комба № 14, 1947 р.) (рис. 1: 5) — друга чверть IX ст. (Комар 2017, с. 123), до горизонту II / III (катакомба № 11, ВСМ-III, катакомби №№ 42, 49, ВСМ-I) (рис. 1: 1–4) — середина IX ст. (дру- га-третя чверть IX ст.), до хронологічного гори- зонту III салтівських старожитностей (катаком- ба № 93, ВСМ-IV) (рис. 1: 6) (Аксенов, Лаптев 2009, с. 252; Комар 2017, с. 123). Це свідчить, що знайдені в зазначених ка- такомбах пластинчасті підвіски трапецієподіб- ної форми використовували як прикраси окре- мі представниці населення Верхнього Салтова в кінці VIII — третій чверті IX ст. Якщо трапеці- єподібні підвіски в VII — на початку VIII ст. за- вдяки своєму широкому ареалу розповсюджен- ня не виступали «маркером» певної культурно- етнографічної спільноти, то в другій половині VIII — першій половині IX ст. вони стають тра- диційної прикрасою лише в межах культури смоленсько-полоцьких довгих курганів (рис. 1: 8–19) (Гаритухин 1997, с. 48; Енуков 1990, с. 58, рис.  15: 21–29). Враховуючи хронологічну різ- ницю виникнення катакомб, у яких були присут- ні трапецієподібні підвіски слов’янського типу, варто погодитися з думкою, що контакти салтів- ського населення Сіверського Дінця та Смолен- ського Подніпров’я відбувалися протягом дово- лі тривалого часу, як мінімум упродовж кількох десятиліть (Нефёдов 2020, с. 164). Відсутність у салтівських катакомбних похованнях будь-яких інших прикрас населення культури смоленських довгих курганів, як зауважують деякі дослідни- ки, не дозволяє вважати похованих у катакомбах жінок уродженками Смоленського Подніпров’я або Подвин’я (Нефёдов 2020, с.  163). Присут- ність елементів металевого жіночого убору смоленсько-полоцьких кривичів у салтівських похованнях В.  С.  Нефьодов пропонує вважа- ти «капризом моди» всередині невеликої групи місцевого аланського населення (Нефёдов 2020, с. 163). Проте з цим важко погодитися. У другій половині VIII—IX ст. салтівське населення пів- нічно-західної Хозарії перебувало на більш ви- сокому рівні соціального та економічного роз- витку, ніж сусіднє з ним слов’янське, балтське та фінно-угорське населення (Горбаненко, Коло- да 2013, с. 161-180; Михеев 1985; Тортика 2006). Тому дуже сумнівно виглядає можливість ім- порту до салтівців таких доволі простих у ви- готовленні прикрас, як пластинчасті підвіски трапецієподібної форми. Навпаки, дослідни- ки фіксують широке побутування у цих народів салтівського імпорту: сережок салтівських ти- пів, каблучок, литих бубонців, елементів пояс- ної гарнітури, скляного намиста, столового ке- рамічного посуду. З огляду на це, на нашу думку, трапецієпо- дібні підвіски могли потрапити до салтівсько- го населення лише з їх власницями — моло- дими жінками й дівчатами-підлітками. Можна припустити, що молоді жінки та дівчата з пле- мінних угруповань слов’ян («сіверян», «криви- чів») були захоплені під час військового набі- гу або придбані в місцевої еліти представни- ками Хозарського каганату під час збирання ними данини. Практика захоплення представ- ників аборигенного населення лісової та лісо- степової зони Східної Європи (слов’ян, балтів, фінно-угрів) для подальшого продажу на не- вільницьких ринках Криму в країни Сходу та Візантію була типовою рисою військово-по- літичних процесів хозарського історико-куль- турного періоду (Тортика 2006, с.  414, 478). Живий товар (раби, переважно жіночої статі) разом із хутром, медом, воском були найпоши- ренішим предметом торгівлі в ті часи (Тортика 2006, с.  394-414). Це було зумовлено тим, що красива жінка-рабиня, навіть якщо вона нічо- го не вміла робити, у мусульманських країнах могла коштувати 10–15 тис. дирхемів, а серед- ня ціна на жінку-рабиню становила близька 2250 дирхемів (Тортика 2006, с. 409). У період розквіту Хозарії (друга половина VIII—IX ст.) частина живого товару могла потрапити й до салтівського населення, яке мешкало на шляху, що проходив по землях північно-західної Ха- зарії басейном Сіверського Дінця та з’єднував лісову зону Волго-Донського межиріччя з Кри- мом. Молодими жінками та дівчатами-підліт- ками власники товарів могли розплачуватися за вільний прохід через землі північно-захід- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 443 ної Хозарії та надання салтівським населенням басейну Сіверського Дінця певних послуг (но- чівля, постачання провіанту тощо). Рівень роз- витку господарства у салтівського населення Подоння не потребував залучення значної кіль- кості додаткової робочої сили у вигляді чоло- віків-рабів, тоді як молодих жінок і дівчат мо- гли використовувати як домашніх рабинь або наложниць. Усе це доволі слушно, якщо вра- хувати той факт, що верхівка Хозарського ка- ганату, користуючись своїм географічним по- ложенням, знімала в дельті Волги десятину з усіх товарів, у тому числі й рабів (Новосель- цев 1990, с.  116-117). Можна припустити, що ця практика існувала і на менш важливих торгі- вельних шляхах Хозарського каганату, зокрема й на шляху через північно-західні райони кага- нату. Звісно, ціна на живий товар на північно- західних землях Хозарії була значно нижча, ніж на ринках півдня, але тут слід враховувати такі фактори, як доцільність і престижність отри- мання такої платні для салтівського населен- ня басейну Сіверського Дінця. Увійшовши до салтівського середовища як наложниці, моло- ді жінки й дівчата (слов’янки) отримали набір прикрас, який відповідав їх новому становищу та етнокультурному середовищу. Такі зміни на- бору власних прикрас і елементів традиційно- го костюма слід пов’язувати зі вступом людини до іншої етнічної спільноти як повноправного члена. Проте в деяких із них у костюмі зали- шилися окремі прикраси як своєрідний маркер їх приналежності до іншої етнічної групи на- селення. Таким чином, трапецієподібні підвіски, знай- дені в аланських поховальних комплексах Верхнього Салтова, ілюструють процес виник- нення синкретичного за своєю матеріальною та духовною культурою населення, яке мешкало в зоні прикордонних контактів слов’янського світу та багатоетнічного населення Хозарсько- го каганату (Колода 2015, с. 79). Аксёнов, В. С., Лаптев, А. А. 2009. К вопросу о сла- вяно-салтовских контактах (на примере катакомбы № 93 могильника у с. Верхний Салтов). В: Кадеев, В. И. (ред.). Древности 2009, вып. 8. Харьков: Харьковское истори- ко-археологическое общество ООО «НТМТ», с.  242- 258. Гавритухин, И. О. 1997. Маленькие трапециевидные подвески с полоской из прессованных точек по нижне- му краю. Гістарычна-археалагічны зборнік, 12, с. 43-58. Голубева,  Л.  А. 1987. Поволжские финны. В: Се- дов, В. В. (отв. ред.). Финно-угры и балты в эпоху средне- вековья. Москва: Наука. Горбаненко, С. А., Колода, В. В. 2013. Сільське гос- подарство на слов’яно-хозарському порубіжжі. Київ: Ін- ститут археології НАН України. Григорьев, А. В. 2000. Северская земля в VIII — нача- ле XI века по археологическим данным. Тула: «Гриф и Кº». Григорьев, А. В. 2005. Славянское население водораз- дела Оки и Дона в конце I — начале II тыс. н.э. Тула: Гос. музей-заповедник «Куликово поле». Деопик, В. Б. 1961. Классификация бус Юго-Восточной Европы VI—IX вв. Советская археология, 3, с. 202-232. Деопик,  В.  Б. 1963. Классификация и хронология аланских украшений VI—IX вв. Материалы и исследова- ния по археологии СССР, 114. Москва: Наука, с. 122-147. Енуков,  В.  В. 1990. Ранние этапы формирования Смоленско-Полоцких кривичей (по археологическим ма- териалам). Москва: Курский педагогический институт. Енуков,  В.  В., 2020. Древности Днепро-Донской ле- состепи и проблема формирования культуры смолен- ских длинных курганов. Ученые записки. Электронный научный журнал Курского государственного универси- тета, 4 (56), с. 1-13. Режим доступа: https://cyberleninka. ru/article/n/drevnosti-dnepro-donskoy-lesostepi-i-problema- formirovaniya-kultury-smolenskih-dlinnyh-kurganov [Дата обращения 21 октября 2024]. Квітковський,  В.  І. 2018. Будівельна справа салтів- ського лісостепового населення в басейні Сіверського Дінця кінця I тис. н.е. Автореферат дисертації к.і.н. Ін- ститут археології НАН України. Ковалевская,  В.  Б. 2000. Компьютерная обра- ботка массового археологического материала из раннесредневековых памятников Евразии. Москва: ОНТИ ПНЦ РАН. Колода, В. В. 2000. Житла раннього середньовіччя у Верхньому Салтові. Археологія, 4, с. 40-54. Колода, В. В. 2015. Контакты славянского мира и Ха- зарского каганата на Северском Донце: этнокультурный аспект. Поволжская археология, 4(14), с. 54-91. Комар, А. В. 1999. Предсалтовские и раннесалтовские горизонты Восточной Европы (вопросы хронологии). Vita antigua, 2, с. 111-136. Комар,  А.  В. 2017. Ивахниковский клад (время сокрытия и культурные связи комплекса). Stratum plus, 5, с. 113-131. Красильников,  К.  И. 1998. Печи славянского типа в жилищах салтово-маяцкой культуры Среднедонечья. В: Винников, А. З. (ред.). Вопросы истории славян. Археоло- гия. Этнография. Сборник научных трудов, вып. 12. Во- ронеж: Издательство ВГУ, с. 44-50. Красильнікова, Л. І. 2003. Вогнища і печі в спорудах хозарського часу зі степового Подонців’я. Археологія,  2, с. 48-60. Мастыкова, А. В. 2008. «Княжеская» мода эпохи Ве- ликого переселения народов и северокавказский женский костюм. Российская археология, 3, с. 26-34. Михеев, В. К. 1985. Подонье в составе Хазарского ка- ганата. Харьков: Вища школа. Нефёдов, В. С. 2020. Древности салтовского круга в смоленских длинных курганах. В: Бубенок, О. Б., Петру- хин,  В.  Я. (ред.). Хазарский альманах, том  17. Москва: Индрик, с. 151-174. Новосельцев,  А.  П. 1990. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. Москва: Наука. Плетнева, С. А. 1962. О связях алано-болгарских пле- мен Подонья со славянами в VIII—IX вв. Советская ар- хеология, 1, с. 83-94. Плетнева, С. А. 1989. На славяно-хазарском пограни- чье. Дмитриевский археологический комплекс. Москва: Наука. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 44 Розенфельдт, И. Г. 1982. Древности западной части волго-окского междуречья в VI―IX вв. Москва: Наука. Семенов-Зусер, С. А. 1947. Салтовская археологичес- кая экспедиция. Итоги раскопок на территории Верхне- го Салтова в 1947 г. Науковий архів ІА НАН України, ф.о. 750, 751. Тортика, А. А. 2006. Северо-Западная Хазария в кон- тексте истории Восточной Европы (вторая половина VІІ — третья четверть Х в.). Харьков: ХГАК. Федоровский,  А.  С. 1913. Верхнее-Салтовский камерный могильник VIII—X  в. Вестник Харьковского историко-филологического общества, 3, с. 1-15. Федоровский, А. С. 1914. Дневник раскопок Верхне- Салтовского могильника 18-22 сентября 1911 г. Вестник Харьковского историко-филологического общества, 5, с. 75-84. Шмидт, Е. А. 2012. Кривичи Смоленского Поднепро- вья и Подвинья (в свете археологических данных). Смо- ленск: Свиток. Шпилев,  А.  Г. 2010. Украшения роменского време- ни из Курской области (вторая половина VIII — конец X вв.). Stratum plus, 5, с. 221-274. Яценко, С. А. 2006. Костюм древней Евразии (ирано- язычные народы). Москва: Восточная литература. Viktor S. Aksionov PhD, Head of the Department of Archaeology, the M. F. Sumtsov Kharkiv Historical Museum, ORCID 0000-0002-0648-0696, aksyonovviktor@gmail.com EARLY MEDIEVAL CATACOMB BURIALS OF VERKHNII SALTIV WITH PENDANTS OF THE SLAVIC CIRCLE As a result of work (1984–1992) at the catacomb burial ground near Verkhnii Saltiv village, bronze plate pendants of a trapezoidal shape were discovered in three burials (catacombs no. 11, VSB-III; no. 42 and no. 49, VSB-I). The pendants are decorated with lines and dots along the perimeter of the item and a circle with a dot in the middle in the central part of the item (fig. 1: 1, 3, 4). Such pendants are a typical attribute of the women’s costume of the population who left monuments of the Smolensk-Polotsk long barrows circle in the 8th—9th centuries — chronicle Kryvichs (fig. 1: 8–19). In the studied Alanian burials, these pendants formed a single set with typical female jewelry of the Saltiv culture. The burial complexes of Verkhnii Saltiv, in which pendants of the Slavic circle were discovered, date back to the second — third quarters of the 9th century. These pendants are added to the range of similar items discovered in the catacomb burials of Verkhnii Saltiv in previous years (catacombs no. 1, 1911; no. 5, 1904; no. 14, 1947; no. 93, VSB-IV) (fig. 1: 5–7). Personal jewelry, which in traditional societies serve as visible signs and symbols of the ethnic, gender, age, social and economic status of a particular person, in our opinion, testifies to the burial of Slavic women in the Saltiv culture catacombs. Slavic women were included in the Saltiv community as full members, considered as wives or concubines. It is possible to assume that these Slavic women were captured during a military raid or purchased from the local elite by representatives of the Khazar Khaganate while gathering tribute. The practice of capturing representatives of the aboriginal population of the forest and forest-steppe zones of Eastern Europe (Slavs, Balts, Finno-Ugrians) for subsequent sale on the Crimean slave markets was a typical feature of the military-political processes of the Khazarian historical and cultural period. K e y w o r d s: Saltiv culture, catacomb, women’s metal jewelry, Alans, Kryvichs. References Aksenov, V. S., Laptev, A. A. 2009. K voprosu o slaviano-saltovskikh kontaktakh (na primere katakomby № 93 mogilnika u s. Verkhnii Saltov). In: Kadeev, V.  I. (ed.). Drevnosti 2009, vol. 8. Kharkov: Kharkovskoe istoriko-arkheologicheskoe obshchestvo OOO «NTMT», p. 242-258. Gavritukhin, I. O. 1997. Malenkie trapetsievidnye podveski s poloskoi iz pressovannykh tochek po nizhnemu kraiu. Histaryčna- archiealahičny zbornik, 12, p. 43-58. Golubeva, L. A. 1987. Povolzhskie finny. In: Sedov, V. V. (exec. ed.). Finno-ugry i balty v epokhu srednevekovia. Moscow: Nauka. Horbanenko, S. A., Koloda, V. V. 2013. Silske hospodarstvo na slov’iano-khozarskomu porubizhzhi. Kyiv: Instytut arkheolohii NAN Ukrainy. Grigorev, A. V. 2000. Severskaia zemlia v VIII — nachale XI veka po arkheologicheskim dannym. Tula: “Grif i Kº”. Grigorev, A. V. 2005. Slavianskoe naselenie vodorazdela Oki i Dona v kontse I — nachale II tys. n.e. Tula: Gos. muzei-zapoved- nik “Kulikovo pole”. Deopik, V. B. 1961. Klassifikatsiia bus Iugo-Vostochnoi Evropy VI—IX vv. Sovetskaia arkheologiia, 3, p. 202-232. Deopik, V. B. 1963. Klassifikatsiia i khronologiia alanskikh ukrashenii VI—IX vv. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 114. Moscow: Nauka, p. 122-147. Enukov, V. V. 1990. Rannie etapy formirovaniia Smolensko-Polotskikh krivichei (po arkheologicheskim materialam). Moskva: Kurskii pedagogicheskii institut. Enukov, V. V., 2020. Drevnosti Dnepro-Donskoi lesostepi i problema formirovaniia kultury smolenskikh dlinnykh kurganov. Uchenye zapiski. Elektronnyi nauchnyi zhurnal Kurskogo gosudarstvennogo universiteta, 4 (56), s. 1-13. Available at: https://cyberleninka.ru/article/n/drevnosti-dnepro-donskoy-lesostepi-i-problema-formirovaniya-kultury-smolenskih-dlin- nyh-kurganov [Accessed 21 October 2024]. Kvitkovskyi, V. I. 2018. Budivelna sprava saltivskoho lisostepovoho naselennia v baseini Siverskoho Dintsia kintsia I tys. n.e. Avtoreferat dysertatsii k.i.n. Instytut arkheolohii NAN Ukrainy. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 445 Kovalevskaia,  V.  B. 2000. Kompiuternaia obrabotka massovogo arkheologicheskogo materiala iz rannesrednevekovykh pamiatnikov Evrazii. Moscow: ONTI PNTS RAN. Koloda, V. V. 2000. Dwellings of the early middle age at Verkhnii Saltiv. Arheologia, 4, p. 40-54. Koloda, V. V. 2015. Kontakty slavianskogo mira i Khazarskogo kaganata na Severskom Dontse: etnokulturnyi aspekt. Povol- zhskaia arkheologiia, 4(14), p. 54-91. Komar,  A.  V. 1999. Predsaltovskie i rannesaltovskie gorizonty Vostochnoi Evropy (voprosy khronologii). Vita antigua,  2, p. 111-136. Komar, A. V. 2017. Ivakhnyky treasure (time of concealmentand cultural connections of the complex). Stratum plus, 5, p. 113- 131. Krasilnikov, K. I. 1998. Pechi slavianskogo tipa v zhilishchakh saltovo-maiatskoi kultury Srednedonechia. In: Vinnikov, A. Z. (ed.). Voprosy istorii slavian. Arkheologiia. Etnografiia. Sbornik nauchnykh trudov, vol. 12. Voronezh: Izdatelstvo VGU, p. 44-50. Krasylnikova, L. I. 2003. The fireplaces and the stoves in the constructions of the Khazars time in the step of the Donets river region. Arheologia, 2, p. 48-60. Mastykova, A. V. 2008. “Princely” fashions of the Great Migration period and woman’s costume in the Northern Caucasus. Ros- siiskaia arkheologiia, 3, p. 26-34. Mikheev, V. K. 1985. Podone v sostave Khazarskogo kaganata. Kharkov: Vishcha shkola Nefedov, V. S. 2020. Drevnosti saltovskogo kruga v smolenskikh dlinnykh kurganakh. In: Bubenok, O. B., Petrukhin, V. Ia. (eds.). Khazarskii almanakh, tom 17. Moscow: Indrik, p. 151-174. Novoseltsev, A. P. 1990. Khazarskoe gosudarstvo i ego rol v istorii Vostochnoi Evropy i Kavkaza. Moscow: Nauka. Pletneva, S. A. 1962. O sviaziakh alano-bolgarskikh plemen Podonia so slavianami v VIII—IX vv. Sovetskaia arkheologiia, 1, p. 83-94. Pletneva, S. A. 1989. Na slaviano-khazarskom pograniche. Dmitrievskii arkheologicheskii kompleks. Moskva: Nauka. Rozenfeldt, I. G. 1982. Drevnosti zapadnoi chasti volgo-okskogo mezhdurechia v VI—IX vv. Moscow: Nauka. Semenov-Zuser,  S.  A. 1947. Saltovskaia arkheologicheskaia ekspeditsiia. Itogi raskopok na territorii Verkhnego Saltova v 1947 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f.o. 750, 751. Tortika, A. A. 2006. Severo-Zapadnaia Khazariia v kontekste istorii Vostochnoi Evropy (vtoraia polovina VІІ — tretia chetvert X v.). Kharkov: KHGAK. Fedorovskii, A. S. 1913. Verkhnee-Saltovskii kamernyi mogilnik VIII—X v. Vestnik Kharkovskogo istoriko-filologicheskogo obshchestva, 3, p. 1-15. Fedorovskii, A. S. 1914. Dnevnik raskopok Verkhne-Saltovskogo mogilnika 18–22 sentiabria 1911 g. Vestnik Kharkovskogo istoriko-filologicheskogo obshchestva, 5, p. 75-84. Shmidt, E. A. 2012. Krivichi Smolenskogo Podneprovia i Podvinia (v svete arkheologicheskikh dannykh). Smolensk: Svitok. Shpilev, A. G. 2010. Adornments of Romny Time from Kursk Oblast (second half of 8th — late 10th С.). Stratum plus, 5, p. 221-274. Iatsenko, S. A. 2006. Kostium drevnei Evrazii (iranoiazychnye narody). Moscow: Vostochnaia literatura.
id arheologia-com-ua-article-398
institution Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn 2616-499X
keywords_txt_mv
language Ukrainian
last_indexed 2026-08-07T01:05:43Z
publishDate 2024
publisher Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format ojs
resource_txt_mv arheologiacomua/48/12434913ebd70d7dfed18751d6f15348.pdf
spelling arheologia-com-ua-article-3982025-03-07T14:18:21Z Ранньосередньовічні катакомбні поховання Верхнього Салтова з підвісками слов’янського кола Early Medieval Catacomb Burials of Verkhnii Saltiv with Pendants of the Slavic Circle Aksionov , V. S. Saltiv culture, catacomb, women’s metal jewelry, Alans, Kryvichs. салтівська культура, катакомба, жіночі металеві прикраси, алани, кривичі. До наукового обігу вводяться матеріали катакомбних поховань ранньосередньовічного Верхньосалтівського могильника, які містять трапецієподібні підвіски. Ці підвіски є традиційною прикрасою в населення культури смоленсько-полоцьких довгих курганів другої половини VIII — початку IX ст. Досліджені поховальні комплекси датуються початком — третьою чвертю IX ст. Присутність слов’янських жіночих прикрас у катакомбних похованнях ранньосередньовічних аланів указує на існування шлюбних відносин між представниками різних етнічних груп населення півдня Східної Європи за часів існування Хозарського каганату. As a result of work (1984–1992) at the catacomb burial ground near Verkhnii Saltiv village, bronze plate pendants of a trapezoidal shape were discovered in three burials (catacombs no. 11, VSB-III; no. 42 and no. 49, VSB-I). The pendants are decorated with lines and dots along the perimeter of the item and a circle with a dot in the middle in the central part of the item (fig. 1: 1, 3, 4). Such pendants are a typical attribute of the women’s costume of the population who left monuments of the Smolensk-Polotsk long barrows circle in the 8th—9th centuries — chronicle Kryvichs (fig. 1: 8–19). In the studied Alanian burials, these pendants formed a single set with typical female jewelry of the Saltiv culture. The burial complexes of Verkhnii Saltiv, in which pendants of the Slavic circle were discovered, date back to the second — third quarters of the 9th century. These pendants are added to the range of similar items discovered in the catacomb burials of Verkhnii Saltiv in previous years (catacombs no. 1, 1911; no. 5, 1904; no. 14, 1947; no. 93, VSB-IV) (fig. 1: 5–7). Personal jewelry, which in traditional societies serve as visible signs and symbols of the ethnic, gender, age, social and economic status of a particular person, in our opinion, testifies to the burial of Slavic women in the Saltiv culture catacombs. Slavic women were included in the Saltiv community as full members, considered as wives or concubines. It is possible to assume that these Slavic women were captured during a military raid or purchased from the local elite by representatives of the Khazar Khaganate while gathering tribute. The practice of capturing representatives of the aboriginal population of the forest and forest-steppe zones of Eastern Europe (Slavs, Balts, Finno-Ugrians) for subsequent sale on the Crimean slave markets was a typical feature of the military-political processes of the Khazarian historical and cultural period. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2024-12-23 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/398 10.15407/arheologia2024.04.035 Arheologia; No 4 (2024): Arheologia; 35-45 Археологія ; № 4 (2024): Археологія; 35-45 Археология; № 4 (2024): Arheologia; 35-45 2616-499X 0235-3490 10.15407/arheologia2024.04 en https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/398/406 Copyright (c) 2024 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en
spellingShingle салтівська культура
катакомба
жіночі металеві прикраси
алани
кривичі.
Aksionov , V. S.
Ранньосередньовічні катакомбні поховання Верхнього Салтова з підвісками слов’янського кола
title Ранньосередньовічні катакомбні поховання Верхнього Салтова з підвісками слов’янського кола
title_alt Early Medieval Catacomb Burials of Verkhnii Saltiv with Pendants of the Slavic Circle
title_full Ранньосередньовічні катакомбні поховання Верхнього Салтова з підвісками слов’янського кола
title_fullStr Ранньосередньовічні катакомбні поховання Верхнього Салтова з підвісками слов’янського кола
title_full_unstemmed Ранньосередньовічні катакомбні поховання Верхнього Салтова з підвісками слов’янського кола
title_short Ранньосередньовічні катакомбні поховання Верхнього Салтова з підвісками слов’янського кола
title_sort ранньосередньовічні катакомбні поховання верхнього салтова з підвісками слов’янського кола
topic салтівська культура
катакомба
жіночі металеві прикраси
алани
кривичі.
topic_facet Saltiv culture
catacomb
women’s metal jewelry
Alans
Kryvichs.
салтівська культура
катакомба
жіночі металеві прикраси
алани
кривичі.
url https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/398
work_keys_str_mv AT aksionovvs rannʹoserednʹovíčníkatakombnípohovannâverhnʹogosaltovazpídvískamislovânsʹkogokola
AT aksionovvs earlymedievalcatacombburialsofverkhniisaltivwithpendantsoftheslaviccircle

Схожі ресурси