Cтруктура археологічного знання та поняття археологічної культури: пропозиції до перегляду в перспективі акторно-мережевої теорії

The paper deals with the concept of archaeological culture and the structure of archaeological knowledge in archaeological theory today. It aims to reconsider these basic concepts in light of the actor-network theory and integrate Ukrainian archaeological theorising into the global discourse by mobi...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія
Date:	2024
Issue:	4
Pages:	104-124
ISSN:	2616-499X
Author Affiliations:	М. А. Minakov — доктор філософських наук, доцент, старший науковий співробітник, Інститут Кеннана, Міжнародний науковий центр ім. Вудро Вілсона S. B. Radchenko — PhD, науковий співробітник, Археологічний музей, Університет Ставангеру.
Main Authors:	Minakov, М. А., Radchenko, S. B.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2024
Subjects:	археологічна культура матеріальна культура археологічна теорія акторно-мережева теорія онтологія гносеологія асембляж.
Online Access:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/402
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Download file:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824626781880320
author	Minakov, М. А. Radchenko, S. B.
author_facet	Minakov, М. А. Radchenko, S. B.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "М. А. Minakov", "institution": "доктор філософських наук, доцент, старший науковий співробітник, Інститут Кеннана, Міжнародний науковий центр ім. Вудро Вілсона", "orcid": "" }, { "author": "S. B. Radchenko", "institution": "PhD, науковий співробітник, Археологічний музей, Університет Ставангеру.", "orcid": "" } ]
author_sort	Minakov, М. А.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	124
container_issue	4
container_start_page	104
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2025-01-15T20:31:16Z
description	The paper deals with the concept of archaeological culture and the structure of archaeological knowledge in archaeological theory today. It aims to reconsider these basic concepts in light of the actor-network theory and integrate Ukrainian archaeological theorising into the global discourse by mobilising the theoretical advances around archaeological cultures. By doing that, we also want to contribute to the ethical and anthropocentric aspect of archaeological research and to create a provocation for bringing life to archaeological theorising in Ukraine.First part of the paper is focused on the brief overview of the history of archaeological culture as a concept. Given that it was very different in various parts of the world, we separate the rise and fall of archaeological cultures in continental and Anglo-American studies and the history of archaeological theory in Soviet and post-Soviet countries. We compare these processes when relevant, but aim to describe the state of the art and its preconditions rather than provide a detailed historiographic overview. We then emphasise archaeological culture as a “strong theory,” highlighting its problematic status based on its strength.Therefore, the second part of the contribution deals with the perspectives of the actor-network theory to enrich the concept of archaeological cultures by making it weaker and more adequate to the modern archaeological studies. We describe the history and the main agenda of the actor-network theory with the particular focus on the ways it can solve the problematic status of the archaeological culture.In the last part of the paper we suggest a scheme to describe the structure of archaeological knowledge from the perspective of the actor-network theory. We explain the ways this new scheme “weakens” archaeological cultures and enables avoiding the positivistic dead end. Moreover, we link specific practices of archaeological research to the particular stage of the study and explain the ways archaeological cultures can remain the crucial category of archaeological studies without being a “toxic” and “strong” theory. This forms a strong basis for integrating the culture-grounded theorising in Ukraine with the advances of the Western archaeological theory today.
doi_str_mv	10.15407/arheologia2024.04.104
first_indexed	2026-08-07T01:05:45Z
format	Article
fulltext	НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 4  2024 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України БОРОФФКА Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, Німеччина БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України ГАРДІ С. Е., PhD, Норвезький інститут у Римі Університету в Осло, Великобританія ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» IВАНЧИК А. I., професор, Французький нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор хаб., Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера, Німеччина ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Яґеллонського унiверситету, Польща ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (вiдповiдальний секретар) NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947 FREQUENCY: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France IVANTCHIK A. I., Professor, National Centre for Scientific Research of France, France FORNASIER J., Professor, Dr. Hab., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany HARDY S. A., PhD, Norwegian Institute in Rome, University of Oslo, Great Britain KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, University of Texas at Austin, the USA SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary) ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 4  2024 ЗМIСТ CONTENTS Articles КУШНІР А. С., ШЕЙКО І. М., КОЗЛЕНКО Р. О., МАТВІЇШИНА Ж. М. Результати палеоґрунто- знавчих досліджень Ольвії в контексті ранніх урбанізаційних процесів у Північно-Західному Причорномор’ї ONYSHCHUK Ya. Ya., SLOBODIAN T. I. Re- sults of the Burial No. 8 Research from the Cemetery of Kariv I in the Western Buh River Region AKSIONOV V. S. Early Medieval Catacomb Buri- als of Verkhnii Saltiv with Pendants of the Slavic Circle Publications of Archaeological Materials YEVDOKYMOV H. L.✝, DANYLKO N. M., PUSTOVALOV S. Zh. Mound group “II” near Askania-Nova LYSENKO S. D., LYSENKO S. S. Barrow Group No. 3 of the Voitsekhivka Cemetry of the Komariv Culture Discoveries and Recent Finds ЇЛМАЗ М. Д. Нові архітектурно-декоративні знахідки архаїчного періоду з цитаделі Ака- лан (виявлені під час дослідницьких кампаній 2022–2023 рр.) Статтi KUSHNIR A. S., SHEIKO I. M., KOZLEN- KO R. O., MATVIISHYNA Zh. M. Results of Palaeo-Soil Studies of Olbia in the Context of Early Urbanisation Processes in the North-West- ern Black Sea Region ОНИЩУК Я. І., СЛОБОДЯН Т. І. Результати дослідження поховання № 8 на могильнику Карів І у Західному Побужжі АКСЬОНОВ В. С. Ранньосередньовічні ка- такомбні поховання Верхнього Салтова з підвісками слов’янського кола Публiкацiї археологiчних матерiалiв ЄВДОКИМОВ Г. Л.✝, ДАНИЛКО Н. М., ПУСТОВАЛОВ С. Ж. Курганна група II біля смт Асканія-Нова ЛИСЕНКО С. Д., ЛИСЕНКО С. С. Курганна група № 3 Войцехівського могильника комарів- ської культури Новi вiдкриття та знахiдки YILMAZ M. D. Recent Archaic Period Decorated Architectural Terracotta Finds from Akalan Citadel (Discovered during the 2022–2023 Research Campaigns) 5 18 35 46 61 86 Дискусiї МІНАКОВ М. А., РАДЧЕНКО С. Б. Cтрук- тура археологічного знання та поняття археологічної культури: пропозиції до пере- гляду в перспективі акторно-мережевої теорії Iсторiя науки СТЕПАНЧУК В. М. Юрій Георгійович Коло- сов (до 100-річчя від дня народження) СЕГЕДА C. П. Дяченко В. Д. в історії укра- їнської антропології (до 100-річчя з дня народження) Хронiка Сергієві Анатолійовичу Скорому — 75! III Всеукраїнська археологічна конференція «Путивльські читання» Алфавiтний покажчик змiсту журналу «Археологiя» за 2024 рiк Discussions MINAKOV M. A., RADCHENKO S. B. The Structure of Archaeological Knowledge and the Concept of Archaeological Culture: The Perspective of Actor-Network Theory History of Science STEPANCHUK V. M. Yurii Heorhiiovych Kolos- ov (to the 100th Anniversary of His Birth) SEHEDA S. P. Vasyl D. Diachenko in the History of Ukrainian Anthropology (to the 100th Anniversa- ry of His Birth) News Review Serhii Anatoliiovych Skoryi Turns 75! 3rd Ukrainian Archaeological Conference “Putyvl Readings” Index of Publications in Arheologia Journal in 2024 104 125 139 145 148 149 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 104 Дискусiї УДК:902-027.21 https://doi.org/10.15407/arheologia2024.04.104 * МІНАКОВ Михайло Анатолійович — доктор філо- софських наук, доцент, старший науковий співробіт- ник, Інститут Кеннана, Міжнародний науковий центр ім. Вудро Вілсона. ORCID: 0000-0002-0619-7321, minakovglobal@gmail.com РАДЧЕНКО Симон Богданович — PhD, науковий спів- робітник, Археологічний музей, Університет Ставан- геру. ORCID: 0000-0003-2970-5373, simon.radchenko@ gmail.com СТРУКТУРА АРХЕОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ ТА ПОНЯТТЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ: ПРОПОЗИЦІЇ ДО ПЕРЕГЛЯДУ В ПЕРСПЕКТИВІ АКТОРНО-МЕРЕЖЕВОЇ ТЕОРІЇ © М. А. МІНАКОВ, С. Б. РАДЧЕНКО* 2024 можливо відчути «на дотик», а процес потре- бує значних зусиль1. Однак «необхідність по- стійно розробляти теоретичні та методич- ні питання в археологічній науці зумовлена … тим, що археологія, на відміну від багатьох інших наук, позбавлена можливості експери- ментальної перевірки правильності своїх за- гальноісторичних висновків. Отже, єдиною запорукою успіхів археології залишається ви- сокий рівень її теоретичної та методичної обізнаності» (Захарук 1964, с. 41). Бачимо й зворотне — відсутність теоретичних і мето- дичних розробок призводить до емпіризму та неможливості відстороненої рефлексії резуль- тату, а це, сукупно з іншими факторами, уне- можливлює науковий синтез та сповільнює методичний розвиток науки, безпосередньо впливаючи на практику археологічних дослі- джень. Невипадково Д. Кларк, один із найзна- чніших класиків процесуальної археологіч- ної теорії, пов’язує «втрату археологією неви- нності» саме з теоретичною саморефлексією (Clarke 1973, с. 6). Така рефлексія, як і науко- вий пошук загалом, здійснюється за допомо- гою конкретного набору понять, і від їхнього формулювання залежить сама можливість на- укового пошуку. Тому ці поняття й потребу- ють динамічного осмислення та поглиблення відповідно до вимог сучасності. Утім, сучасний розвиток археологічної те- орії в Україні важко назвати бурхливим, що сильно відрізняється від подій у європейській та північноамериканській археології. Основні дискусії у нас згасли найпізніше на початку XXI ст., а ключові поняття археологічної науки, так само як і її гносеологічні категорії, востан- 1 Такими, наприклад, були щорічні засідання на Що- річному засіданні Європейської асоціації археоло- гів у 2021—2023 рр. та конференції Nordic Theoretical Archaeological Group в Осло у 2022 р. Статтю присвячено перегляду поняття археоло- гічної культури як однієї з основних археологічних категорій у перспективі акторно-мережевої тео- рії. Прагнучи актуалізувати теоретичні дискусії та переосмислити теоретичні основи археоло- гічних студій, автори звертаються до історії по- няття «археологічна культура» і пропонують дещо оновлене його визначення з урахуванням новацій археологічного теоретизування в Україні та за її межами. К л ю ч о в і с л о в а : археологічна культура, мате- ріальна культура, археологічна теорія, акторно-ме- режева теорія, онтологія, гносеологія, асембляж. Вступ Навіщо потрібне археологічне теоретизуван- ня? Це питання, хоч і не є предметом най- гарячішої дискусії в наукових колах і може здаватися риторичним за своєю суттю, уже пройшло випробування часом: із середини ми- нулого століття воно регулярно спливає у ві- тчизняних студіях, змушуючи повертатись до перегляду базових понять археологічної на- уки. І справді: оскільки польові археологічні дослідження на сучасному рівні науки здатні продукувати гідний результат, археолог може існувати без занурення в теорію або глибокої рефлексії основних археологічних категорій. Саме тому питання «What’s the use of theory?» стає титульним для фахових секцій або навіть конференцій — результат теоретизування не- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4105 нє обговорювлись ще раніше. Наприклад, одна з наріжних категорій археологічного знання — «археологічна культура» — сприймається від- повідно до теоретичних розробок 1970–1990-х років. Так само немає узгодженості і щодо її пізнавального статусу. Однак з того часу архео- логія, принаймні в англо-американських та кон- тинентальних академічних центрах, пережила щонайменше два парадигмальних злами: пос- тпроцесуальний і онтологічний, які збагатили та змінили шляхи осмислення та інтерпретації археологічного матеріалу, а також категоріаль- ний апарат дисципліни та її зв’язки з іншими історичними дисциплінами й соціальними на- уками. Прикметно, що в західній археології те- оретичні здобутки останніх 60 років вплинули не так на зміст концепту «археологічна культу- ра», скільки на його вжиток: цей концепт було піддано критиці та майже виведено з наукового обігу. Поняття «археологічна культура» втра- тило центральне значення в англо-американ- ській археології і все менш вживане континен- тальними археологами (див. наприклад: eds. Roberts, Vander Linden 2011). Сучасна українська (ширше — пострадян- ська) археологія натомість продовжують спи- ратися на це поняття як на фундаментальну археологічну константу, зрідка теоретизуючи зміни в структурі археологічного знання, зу- мовлені науковим і технічним прогресом. Ви- значення культури залишається центральним у навчальних посібниках з археології (Чмихов, Кравченко, Черняков 1992; ред. Залізняк 2005), а також основним способом опису археологіч- ного матеріалу при публікації: «населення чер- няхівської культури» (Рудич 2022), «похован- ня пшеворської культури» (Сидорович 2022), «ямні поховання» (Аксьонов 2023), «новий тип постзарубинецьких пам’яток» (Башкатов, Біт- ковська 2021) тощо. На нашу думку, поняття «археологічна куль- тура» (АК) залишається продуктивним і по- трібним для типологізації наших знань про до- писемну історію людства. Однак його зміст і застосування потрібно переглянути. По-перше, після критики цього поняття з боку прибічни- ків процесуальної та постпроцесуальної архе- ології її визначення потрібно уточнити. Також варто переглянуті стосунок АК до інших кате- горій, понять і концептів археологічного дослі- дження, зокрема до матеріальної культури і ре- альності існування археологічних культур, їх онтологічного та гносеологічного статусу. Дис- кусії щодо цих аспектів тривали десятки років у сотнях публікацій, адже не для одного поколін- ня археологів роздуми про реальний і гносео- логічний статус АК є центральною проблемою археологічного теоретизування (див.: Клейн 1991; Roberts, Vander Linden 2011; Hurcombe 2014; Файферт 2022; Yates 2022). Такий стан справ підкреслює потребу в роз- виткові археологічної теорії в Україні і долучен- ні до процесів розвитку теоретико-методологіч- них засад археологічної науки. Не зазнавши іс- тотного переосмислення ключових категорій археології з минулих часів, наш концептуаль- ний апарат залишається пов’язаним, приміром, із надто марксистськи поінтерпретованою мате- ріальністю та надмірно есенціалізованою етніч- ністю. Подолання таких теоретичних перешкод допомогло б зменшити (пост)радянсько-ідеоло- гічний та колоніальний впливи на українську археологічну думку, а також долучити її до су- часних європейських теоретико-методологіч- них процесів. Підстави для такого долучення вже давно сформовані на емпіричному й орга- нізаційному рівнях, а також закріплені досвідом спільних міжнародних польових досліджень. Однак цю спільність ще не відображено в участі у теоретико-методологічних розробках. Мета цієї статті потрійна. З одного боку, ми прагнемо ввести в українську археологіч- ну теорію онтологічно-оновлене та гносеоло- гічно-поточнене розуміння АК. Тим самим ми пропонуємо долучитися до загальносвітових міждисциплінарних дискусій щодо перегляду основних термінів, концептів і категорій сучас- ної археологічної теорії. Таке зближення через участь в інноваційних процесах здається вза- ємовигідним: ступінь розробки питання про структуру археологічного знання і місце кон- цепту «археологічна культура» в пострадян- ській археологічній теорії має що запропо- нувати західним науковим спільнотам, але й українська археологія виграє від збагачення сучасними онтологічними та гносеологічними теоріями. З іншого боку, нашим дослідницьким завданням є переосмислити традиційне і про- блемне розуміння АК та запропонувати його оновлення, зважаючи на положення об’єктно- орієнтованої онтології загалом та акторно-ме- режевої теорії (АМТ) зокрема. Окрім власне теоретичного оновлення, за- стосування АМТ до перегляду концепту АК до- зволяє повернути його й до морально-етичних вимірів археології (про що у вітчизняній архео- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 106 логії говорять нечасто). АМТ виходить із поваги до минулого життя й слідів творчості людей і не- людських істот, а також до наслідків упливів на них ідей та створених і нестворених речей. Та- ким чином археологія як специфічна пізнаваль- на дисципліна повертається до своїх витоків — інтересу до давнього минулого людства та його середовища в усьому багатстві подій і процесів. При цьому ми далекі від думки, що запро- поноване нами бачення буде остаточним, але впевнені, що розпочата дискусія стосовно осу- часнення розуміння археологічної культури, збагаченого чинними міждисциплінарними та філософськими підходами до матеріальної культури та історії, а також теоретичними роз- робками західної археологічної думки, може дати старт важливому обговоренню теоретич- них проблем власне в Україні. Отже, ця стаття є почасти і своєрідною провокацією, спрямова- ною на пожвавлення українського археологіч- ного теоретизування в цілому. Структура статті відповідає поставленим за- вданням і складається з трьох частин. У першій ми розглянемо основні етапи розвитку змісту концепту «археологічна культура» та визначи- мо його проблемний статус. У другому розділі запропонуємо огляд сучасного розуміння мате- ріальної культури та основних положень актор- но-мережевої теорії. Нарешті, в третій частині сформулюємо оновлену інтерпретацію концеп- ту «археологічна культура» із застосуванням сучасних підходів до матеріальності, соціаль- ності, біографії об’єкта та акторної мережі. Стислий огляд еволюції концепту «археоло- гічна культура» «Археологічна культура» крізь парадигми західної археології. Будь-яка наука за своєю ідеальною суттю має бути універсальною практикою, спрямованою на пізнання свого предметного поля з результа- том у вигляді знання, що претендує на повну іс- тинність. Однак насправді цю універсальну прак- тику виконує реальна, зумовлена суспільною та дисциплінарною історією спільнота дослідників, у якій встановлене за істинне знання з часом пе- реглядається, а в спільноті відбуваються зміни па- нівних парадигм, шкіл та уявлень (про цей пара- докс див.: Apel 1972, p. 78-91). Тож розвиток наук має як парадигмально-поколіннєві зміни, так і прострові: регіональні, національні й локальні особливості розвитку окремих дисциплін і шкіл. Це стосується й археології. Археологія в єв- ропейських та північноамериканських науко- вих центрах за час свого існування пережила принаймні п’ять парадигмальних переходів: від типології «трьох віків» у ХІХ ст. до системи культур на початку ХХ ст., відтак до функціо- налізму у середині ХХ ст., далі до процесуаль- ної археології 1960–1980-х, постпроцесуальної інтерпретативної археології кінця минулого століття (Hurcombe 2014, p. 126-133) і нарешті до онтологічного повороту та спекулятивного реалізму в XXI ст. (Alberti 2013). Поняття «культура» та похідне від нього по- няття «археологічна культура» присутнє в усіх цих парадигмах на явному або прихованому рівні ще з XIX ст., задовго до того, як для ньо- го було обрано саме таке термінологічне ви- значення. Л. С. Клейн зауважував, що концеп- ція «трьох віків» за своєю суттю теж викорис- товує базовий інструмент опису археологічної культури — опис конкретних типів артефактів за певною ознакою (Клейн 1991, с. 132). Так, у 1898 р. С. Мюллер виділив людські спільності за кореляцією поховального обряду і типів ке- раміки (Müller 1898). Приблизно в той самий час Г. Коссіна висловив думку про те, що чітко визначені «культурні області» (себто археоло- гічні культури) відповідають давнім етнічним спільнотам, тобто сформулював засади власне культурно-історичної археології (Kossina 1911, p. 3). Пізніше на основі цієї ідеї Ґ. Чайлд сфор- мулював класичне визначення археологічної культури: «певні типи решток — горщики, зна- ряддя, орнаменти, поховальні пам’ятки, типи житла — що постійно трапляються разом»2 (Childe 1929, p. v—vi). Саме культурно-істо- ричний підхід став основою для формування національних археологій у різних куточках сві- ту (Trigger 1990; 2006, p. 261-278). Однак в англо-американських археологічних школах поняття «археологічна культура» посту- пово втрачало свою важливість та зміст впро- довж решти ХХ ст. Уже в працях функціоналіс- тів дослідження фокусувалися не на спільнотах, а на функціях артефактів, діях доісторичних ак- торів та середовищі (Trigger 1989, p. 244-288). Представники ж «нової археології», яка сформу- валася в процесі застосування антропологічних категорій до археологічних досліджень (Willey, Phillips 1958) концентрувалася на поведінці, процесах і типах соціальності (Binford 1967; 2 Тут і далі переклад авторів. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4107 1972). Критика культурно-історичної археології переважно була спричинена тим, що картогра- фування археологічних культур, на думку про- цесуалістів (представників школи «нової архе- ології»), спотворювало реальну картинку про- сторової варіативності археологічних решток, а значить, викривлювало наше розуміння ми- нулого людства (Taylor 1948; Binford 1965). До того ж дослідники звертали увагу, що археоло- гічні культури як окремі типи матеріальної куль- тури не дорівнюють групам чи суспільствам, а отже, АК не є історичними акторами (Clarke 1968; Renfrew 1977). Саме в межах цієї критики Д. Л. Кларк створив схему, прийняту за класичне пояснення кореляції між «археологічною куль- турою» та матеріальними рештками (рис. 1). Крім того, Д. Л. Кларк формулював політетич- ний підхід до визначення АК — як динамічного конструкту, «такої групи сутностей, що кож- на сутність має значну кількість властивостей групи, а кожну властивість поділяє значна кіль- кість сутностей і жодна з властивостей не є одночасно необхідною і достатньою для вклю- чення сутності до групи» (Clarke 1968, p. 36). Зростання критики та неприйнятності мето- дологічних і світоглядних аспектів, пов’язаних з АК, поволі призвело до практично повної від- мови від цього поняття в межах постпроце- суальної парадигми (ed. Miller 1995; Hodder 2005). Урешті-решт, постпроцесуалісти ствер- джували, що значна кількість археологічних матеріалів не може бути коректно описаною в категоріях культури, і часто такі артефакти — найцікавіші серед усіх решток комплексу. Ба більше, релятивістський світогляд, запро- понований постпроцесуалістами, заперечує сам факт існування АК (тобто повністю за- перечує її онтологічний статус) та постулює її принципову непізнаваність археологічними методами. Натомість цей підхід зосереджено на інтерпретації суспільних процесів за їхні- ми слідами в матеріальних рештках (Hodder 1982). Це призводить, зокрема, і до звуження поля зору археологічних досліджень — мож- ливість глибокого деталізованого погляду на окремі артефакти чи сліди давніх процесів та їх усебічна інтерпретація починає домінувати над синтетичними узагальненнями в археоло- гічних і доісторичних працях. Як це визначив Т. Інґольд, «ми знаємо все більше про все мен- ше» (Ingold 1994, p. xx). Нарешті, після згасання довгих дебатів між прихильниками процесуальної та постпроце- суальної гносеології, фокус уваги теоретиків змістився на вирішення суто онтологічних пи- тань про статус, ознаки та способи взаємодії різних складників археологічних комплексів, де археолога було позбавлено статусу одно- осібно відповідального за результат інтерпре- тації археологічної дійсності (Olsen et al. 2012; Alberti 2013). Зрозуміло, що за таких обставин дискусії про статус і зміст поняття археологіч- ної культури ставали загалом зайвими для ан- гло-американської археології. Рис. 1. Схема рівнів інтеграції археологічного матеріа- лу Девіда Кларка (за: Clarke 1968, fig. 40) Fig. 1. David Clarke’s scheme of the integration of archaeological materials (after: Clarke 1968, fig. 40) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 108 Натомість у континентальних школах архе- ології АК весь цей час залишалась впливовим концептом, хоч його зміст зазнавав суттєвих змін (Trigger 1989, p. 201-304; Roberts, Vander Linden 2011, p. 1-22;Hurcombe 2014, p. 1-27; Файферт 2022, с. 11-19). У європейських континенталь- них археологічних школах це поняття пройшло шлях від уявлення про АК як стійке «поєднання типів», що відсилало до реальності колись наяв- них етнічних, расових чи формаційних спільнот, до менш культурологічного і більш емпіричного розуміння АК в термінах сукупності пов’язаних між собою об’єктів із потужною прив’язкою до просторових вимірів. В останні десятиліття ха- рактерною для континентальних підходів була дедалі більша біосоціологізація АК, тобто ви- тлумачення її в термінах сукупності решток сис- теми життєзабезпечення. Так чи так, у континентальних школах ти- пологізація артефактів та їх комплексів відбу- вається традиційно із застосуванням АК, що дозволяє упорядкувати матеріальні дані в тер- мінах часу й простору і приписати їм певну ідентичність, формально чи есенціалізовано соціально визначену. Це пов’язано не лише з регіональними особливостями розвитку науки, але й із тим, що поняття АК залишається не- замінною основою синтезу археологічного зна- ння (Roberts, Vander Linden 2011, p. 4). Хоча в цьому контексті концепт був дещо формально застарілим і не переосмислювався тривалий час, АК залишалася в археологічно- му вжитку континентальних археологів та за- безпечувала їм емпіричну модель для опису своїх даних і структурування результатів до- сліджень навіть у тих випадках, коли сам тер- мін не застосовували напряму або його значен- ня змінювали відповідно до задач конкретного дослідження. Єдина постійно змінна величи- на — кількість археологічних та природни- чих (зокрема палеогенетичних) даних про ми- нуле — невпинно штовхає до перегляду змісту конкретних культур та поняття в цілому. Саме через це нещодавно пролунали заклики повер- нутися до політетичної моделі визначення ар- хеологічних культур Д. Кларка (Furholt 2020) та ще раз осмислити понятійний зміст АК. Ми приймаємо цей виклик і пропонуємо по- дивитися на АК в ширшій міждисциплінарній перспективі та в контексті онтологічного по- вороту, який зараз переживають усі науки про суспільство загалом. Тож і сучасні філософські студії культури, і сучасна акторно-мережева те- орія, і досягнення східноєвропейської археоло- гічної теорії можуть підштовхнути до нових, більш сучасних способів розв’язання проблем із розумінням АК. Радянські та пострадянські визначення археологічної культури. У наукових центрах Східної Європи та пів- нічної Євразії в останні два століття археоло- гія та археологічна теорія розвивалися особли- вим шляхом. Маючи спільну з європейськими дослідниками вихідну точку, археологи регіону рухалися у власному напрямі археологічного теоретизування. Тут археологія пройшла шлях від формування емпіричних основ археологіч- ного знання (1860–1870-х рр.), до культурно- історичного підходу (перша половина XX ст.), який не зазнав парадигматичного зламу, як це було в Західній Європі, а розвивався паралель- но із соціокультурним підходом (за: В. Генін- гом — ще від 1930-х років, див.: Генінг 1992, с. 10). Обидва залишалися в ідеологічних рам- ках радянського марксизму, з відповідним ро- зумінням матеріальності, історії та суспільно- го розвитку та протиставляли себе англо-аме- риканським підходам до археологічної науки. Історія археологічної теорії в Східній Європі та північної Євразії увічнила себе не лінійною зміною парадигм, а серією дискусій, найгучні- шими з яких були «про об’єкт та предмет архе- ології» та «про зміст поняття АК». Як і в європейських центрах, поняття куль- тури з’являється тут раніше за вживання кон- кретного терміна — починаючи з другої поло- вини XIX ст. (див.: Генинг В. Ф., Генинг В. В. 1992, с. 7). Уперше в російській історіографії термін «АК» ужив В. О. Городцов, описуючи культури європейського степу — ямну, ката- комбну та зрубну (Городцов 1915). Інтерпрета- ції конкретних АК цього часу загалом стадій- ні та етноорієнтовані, а кількість АК стрімко зростає разом із накопиченням матеріалу. Вод- ночас формується і запит на більш глибоке ви- вчення того, що саме ці культури означають та якою є їх «історія» (Жуков 1927, с. 13). Тому на початку 1930-х рр. виникає два під- ходи до інтерпретації і подальшого вивчення АК у Східній Європі. Перший, що фокусуєть- ся на соціально-економічних явищах, втілених у матеріальній культурі давніх суспільств, опи- сано в працях А. В. Арциховського, О. Я. Брю- сова, В. П. Петрова. Саме з цих теоретичних спроб походила історія соціоархеології В. Ге- нінга (Генинг В. Ф., Генинг В. В. 1992, с. 61). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4109 Проте головувати в археологічному теоретизу- ванні став підхід до АК як до «етапу» в інтер- претації матеріалів на шляху до реконструк- ції «історії матеріальної культури» (Беликова 2013, с. 154). Зайве казати, що філософське під- ґрунтя обох течій становив радянський марк- сизм, який специфічно легітимізував доціль- ність археологічних досліджень. Лише в 1970-х рр., як зазначали В. Генінг та ін., «чітко окреслилася проблемна ситуація у розвитку археологічного знання» (Генінг и др. 1988). З одного боку, це відбулось саме через на- копичення величезної кількості археологічних даних, які виходили за межі прийнятих інтерпре- таційних схем, а також через зміни в методич- них та інтерпретаційних підходах. Але додат- ковим поштовхом стала загальна лібералізація після XX з’їзду КПРС та поява нових дослід- ників-теоретиків — В. Ф. Генінга, Л. С. Клей- на, Ю. М. Захарука, В. С. Бочкарьова та ін. Це призвело не лише до накопичення сформульова- них проблемних питань, але й до можливості їх розв’язання в межах наукової дискусії. Тому на початку 1960-х рр. археологічна тео- рія перебуває у стані формалізації та окреслення бази критеріїв поза межами археологічної інтер- претації — загалом суголосно із розвитком про- цесуальної школи в англо-американських науко- вих центрах (Клейн 1962; Смирнов 1964; Гряз- нов 1969). Наприклад, Ю. М. Захарук (1964) здійснює спробу визначити чіткі критерії для ха- рактеристики археологічного комплексу та виді- лення АК, а Я. А. Шер (1966) визначає струк- турний зв’язок між поняттями «типу» та АК як стійкої сукупності типів. На такий самий зв’язок майже одночасно вкаже англійський процесуа- ліст Д. Л. Кларк, пропонуючи наведену вище структуру археологічного знання (детальніше про ці процеси див.: Клейн 1991). Так, під про- водом Л. С. Клейна у радянській археологічній теорії формується неокантіанський підхід «чи- стої археології» (або «строгої археології»), яку вважають передусім джерелознавчою дисциплі- ною, а вже потім — конкретно-історичною та соціологічною (Аникович 2010, с. 9). У подібно- му процесуальному руслі розмірковували також В. М. Массон та В. С. Бочкарьов, які аналізують, розширюють і структурують схему Д. Кларка та пропонують своє бачення структури археологіч- ного знання (Бочкарев 1975; Массон, Бочкарев 1978; рис. 2). Саме в цьому вигляді схема «основних архе- ологічних понять» стала основою для подаль- ших роздумів російських археологів-теорети- ків над структурою науки. Її використовують для пояснення та обґрунтування класифікацій- них методів та підходів (Колпаков 2013), а та- кож розширюють і доповнюють відповідно до поставлених наукових завдань (Файферт 2022). А дискусія довкола «джерелознавчої» концеп- ції Клейна та предмета й об’єкта археології зга- сала, доки наприкінці століття «чиста археоло- гія» не стала домінантною в російському тео- ретичному просторі (Аникович 2010, с. 9). Паралельно зі «строгою археологією» роз- вивається соціоархеологічна школа під керівни- цтвом В. Ф. Генінга, який 1974 р. став заступ- ником директора Інституту археології в Киє- ві. Дискусії між двома напрямами стосувалися можливості археологічної науки формулюва- ти знання про минуле за межами речознавства та переходу від археологічного дослідження до реконструкції давніх суспільств — причому не надто збагачуючи методичний арсенал археоло- гії як такий. В. Ф. Генінг шукає підґрунтя для своїх теоретичних концепцій у марксизмі та ви- голошує головною метою археологічного піз- нання завдання «представити суспільство ми- нулого як суспільно-історичну цілісність, роз- глянуту в закономірності його розвитку» (Генинг В. Ф., Генинг В. В. 1992, с. 63). До того ж разом з учнями він працює і над проблемою формування та виділення АК (Кудрявцева 1987; Рис. 2. Експериментальна система основних археоло- гічних понять, запропонована В. С. Бочкарьовим (за: Бочкарёв 1975, рис. 1) Fig. 2. V. S. Bochkarev’s experimental system of the main archaeological concepts (after: Bochkarev 1975, fig. 1) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 110 Ричков 1990; Генінг 1992). Дослідник не при- рівнював археологічну культуру до конкретного історичного періоду, але частково повторював стадіальні ідеї, описуючи можливість одного і того самого населення належати до різних по- слідовних АК (Генинг 1970, с. 176). Після смерті В. Ф. Генінга у 1993 р. інтенсив- ність теоретизування в українській археології знизилася, а сформована школа розпалася разом із відділом Інституту археології НАН України. Скоріше за все, причиною цього стало саме іде- ологічне забарвлення діяльності відділу та його керівника та відсутність активного зацікавлення теорією серед більшості українських археологів. Попри те, поодинокі соціоісторичні та соціоархе- ологічні розробки провадив М. І. Гладких (1991). Також були опубліковані статті про теорію по- няття АК та пов’язані з ним методичні проблеми (Ричков 1990; Смирнов 2003; Пустовалов 2005). Утім, їх інтенсивність в цілому неухильно змен- шувалась, а сучасний стан справ можна порівня- ти із серединою минулого століття, коли кількість накопичуваних даних так само стрімко й невпин- но зростала, публікації та наукові розробки мали переважно емпіричний характер, а теоретизу- вання не було представлене ані в академічному викладанні, ані на рівні наукових дискусій. На- віть чинна революція у природничих методах на- гадує про 1950-ті рр. (із заміною радіовуглецевих новацій палеогенетичними дослідженнями). Незважаючи на всі суперечності, і «строга археологія», і соціоархеологія погоджувались щодо фундаментальності поняття АК в архео- логічному дослідженні. «Виділення» АК часто було самостійним науковим результатом (що, до речі, суперечить соціоархеологічним ідеям В. Ф. Генінга). Саме про це експресивно казав О. Д. Грач: «понаплодили купу культур та куль- турочок. Що не село — то культура. Дослід- ники, що втратили широкий погляд на речі, стали увічнювати свої імена в штучно ство- рених3 дрібних культурах» (Клейн та ін. 1970, с. 299). На цю проблему через 35 років ука- зував і С. Ж. Пустовалов, звернувши увагу на методичну непослідовність у виділенні культур (Пустовалов 2005). Прикметно, що більшість радянських та пострадянських археологів (наприклад, М. П. Грязнов, В. С. Бочкарьов, П. М. Долуха- нов) сприймали АК як об’єктивну реальність минулого, що її археологи не «виділяють», а 3 Виділення фрази належить авторам цього дослідження. лише «відкривають» (Клейн та ін. 1970, с. 299- 301). Тобто ці дослідники визнавали фундамен- тальний онтологічний статус АК. А ті науков- ці, які підкреслювали ідеальний (нереальний або суто гносеологічний) статус археологіч- ної культури, водночас наголошували на необ- хідності примусової уніфікації цього поняття в його ідеальному статусі. Так, Г. П. Григор’єв зазначав: «Для мене беззаперечно, що поняття “АК” — це щось принесене нами в процесі нау- кової роботи», зауважуючи також, що «понят- тя “АК” має бути доведене до рівня, так би мовити, партійної дисципліни» (Клейн та ін. 1970, с. 299). Жорсткий позитивістський підхід до по- няття АК поділяють і деякі українські науков- ці (Малєєв 1999, с. 53; Гладких 2002, с. 220). А опорний підручник з археології України ви- значає археологічну культуру як «сукупність схожих пам’яток, обмежених певним просто- ром і часом» (ред. Залізняк 2005, с. 13). Утвер- дження саме цього типу понять у словниках та підручниках особливо прикметне, оскільки ві- дображає зміст, що його АК має для нових фа- хівців на тлі відсутності окремого вивчення ар- хеологічної теорії в межах фахової освіти. Менш позитивістського визначення до- тримувалися представники київської школи. В. Ф. Генінг визнавав, що «АК — найзначніша, фундаментальна категорія археологічного зна- ння» (Генінг 1992, с. 8), але й він підкреслював її двоїстий зміст: як емпіричної категорії та як від- биття суспільної системи в матеріальних залиш- ках. Його молодші колеги, однак, поступово по- чинають висловлювати все ближчі до постпро- цесуального релятивізму думки. Наприклад, у 1990 р. М. О. Ричков пропонує виходити з ідеї, що АК — «тільки інструмент, засіб для вияв- лення конкретних людських сутностей» (Рич- ков 1990, с. 13). Ще радикальніше висловився С. В. Смирнов: «АК … належить лише науці, а не історичному минулому: поза археологічною наукою ніяких археологічних культур не було й не могло бути» (Смирнов 2003, с. 10). Однак та- кий релятивізм нині є чи не єдиною рисою пос- тпроцесуальної археології в Українській практи- ці, а слово «постмодерн» у текстах українських науковців зазвичай має агресивно-негативну ко- нотацію (Гаскевич 2022). Важливим теоретичним узагальненням до- робку перерахованих дослідників є принципо- во відмінне від західного теоретизування визна- ння неможливості археологічного дослідження ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4111 без визначення АК та фундаментальності цьо- го поняття для науки. Крім того, всі вони під- креслюють потребу подальшого археологічно- го теоретизування, а українські науковці заува- жують, що «нехтування теорією обертається істотними прорахунками у вирішенні конкрет- них наукових питань, веде в безвихідь, сповіль- нює розвиток археології» (Пустовалов 2005, с. 87). Визнання цих тез логічно підкреслює потребу продовжити та актуалізувати теорети- зування, починаючи від найбазовіших понять, зокрема поняття АК. Проблемний статус археологічної культу- ри в структурі археологічного знання. Те, що практично кожна значна публікація, зосереджена на археологічній теорії, прагне визначити поняття АК, доволі симптоматично. Наявність великої кількості дефініцій, з одного боку, призводить до згоди щодо неможливос- ті остаточно визначити АК, а з іншого — про- вокує термінологічні дебати, позбавлені часом реального змісту та зв’язку з емпірикою. Попри всі відмінності, східноєвропейські та північно- євразійські теоретики археології схильні гіпос- тазувати концепт АК і подавати його як силь- ну теорію (тобто таку, яка впливає на процес дослідження й може призводити до спотворень і хиб, деформуючи сприйняття конкретних да- них та їх інтерпретації). І саме через ці аспек- ти археологи-практики часто прагнуть уникати вживання таких контроверсійних термінів, як АК, там, де це тільки можливо (див.: Клейн та ін. 1970, с. 298-299). Однак мета таких склад- них і дискусійних визначень — не стільки дати остаточну відповідь і завершити теоретичні де- бати (це неможливо, та й непотрібно), скільки окреслити систему координат, у якій перебуває те чи інше дослідження. У подальшому, застосовуючи онтологічні та морально-етичні положення акторно-мере- жевої теорії, ми пропонуємо свій підхід до ви- значення АК як слабкої теорії із сильною ува- гою до реальних процесів в минулому, історії решток після їх застосування та процесу знахо- дження й інтерпретації в межах археологічного дослідження. Сучасні міждисциплінарні підходи до мате- ріальної культури та акторних мереж Для нас вихідною точкою теоретизування є те, що концепт АК похідний від загального по- няття матеріальної культури. Сьогодні в між- дисциплінарному блоці на перетині філософії, соціології, культурної антропології, археології, біології та геології матеріальну культуру ви- значають як усе, що створює світ і діє в ньо- му, тобто «будівлі, ландшафти, зображення, тексти та елементи біосфери…» (De Cunzo, Roeber 2022, p. 3). Як поняття матеріальна культура охоплює взаємодії «субстанцій, ідей, переконань, дизайну та форми, які створюють складний світ, тобто все, що впливає на нас і на що впливаємо ми, усі впливи та енергії сві- ту, не встановлюючи чітких меж між нату- рою (природою або нелюдськими істотами та нествореними речами) та культурою (тобто людськими істотами, створеними речами, іде- ями, технологіями і всіма різнорівневими взає- модіями між ними)» (Yates 2022, p. 29-30). Та- ким чином, матеріально-культурним є все, що охоплює річ від полюса матеріального, мак- симально знеособленого об’єкта як предмета дослідження різними науками, до полюса ре- чі-фетиша, яка проявляє та визначає суспіль- ні відносини, ідеї й технології. Усе заповнення від одного до іншого полюса можна назвати ар- тефактом, як поєдання речовини, речі і всьо- го, що вона продукує та що продукує її (Yates 2022, p. 31-34). У цьому аспекті артефакти, зокрема ті, із якими має справу археологія, мають свої біо- графії, адже вони проходять особистий «життє- вий цикл» — від створення до споживання, за- стосування, псування, викидання або дезагрега- ції (ed. Appadurai 1988, p. 3-7). А в перспективі археології зазначений цикл має навіть довшу іс- торію: після викидання не все матеріально-куль- турне дезагрегується, а після довгого існування в природному середовищі рештки речі знахо- дять археологи, визнають їх за артефакт, опису- ють і типологізують, реставрують, тримають у музейних колекціях тощо (Hurcombe 2014, p. 63- 84). Власне, саме до біографічного способу ін- терпретації та його модифікацій вдаються архе- ологи, коли досліджують складну долю конкрет- ного артефакта, втілену в його речевості (Jones, Díaz-Guardamino, Crellin 2016). Отже, з поправкою на археологію, у матері- ально-культурному артефакті маємо два базо- вих формальних полюси розрізнення речевос- ті: від немодифікованого людиною природного матеріалу, що впливає на вибір людини під час створення чогось, до артефакта, який зберігся до нашого часу, знайдений нами і став об’єктом дослідження, що дає основу для наукових уза- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 112 гальнень; між цими двома полюсами є інстан- ція манупорту (Oakley 1981, p. 206), тобто при- родного об’єкта, перенесеного людиною в іншу локацію, але без обробки (тобто манупорт теж є створеною річчю, але з мінімумом людського втручання). Артефакт існує між знеособленим об’єктом позитивістського дослідження, ману- портом, технологічним витвором і фетишем, що невідривний від суспільних відносин. У процесі дослідження артефактів архео- логи їх типологізують, тобто розрізняють їх як об’єкти, що дають підстави робити висно- вки про типи — сукупності ознак, які можна встановити в процесі дослідження та які мають для нас сенс (у межах наявних теоретико-ме- тодологічних підходів). Археологи визначають типи за потребами своєї дисципліни загалом і конкретного дослідження зокрема, застосовую- чи розрізнення часового (тобто такі, що стосу- ються поступових змін в технології і револю- ції) та просторового (тобто такі, що стосують- ся розривів у сучасному їм просторі) характеру. З цього погляду, археологічні культури — це сукупності типів, щодо систематизації яких у певній спільноті дослідників є консенсус і що походять з інтерпретації решток минулих спільнот і природних ландшафтів (тобто АК є слабкою теорією)4. Ці консенсуси змінні — як через зростання нових даних, що можуть зму- сити членів спільноти переглянути консенсус, так і внаслідок боротьби різних груп (шкіл) із відмінними підходами, зокрема до тієї чи ін- шої археологічної культури. Прикладом таких процесів є зміна в розумінні ямної та катакомб- ної культур: ці дві археологічних культури ко- лись визначалися як попередня й наступна, а в останні часи — як співприсутні (див.: Keiser 2019). Так само змінні самі артефакти — вони можуть уже в археологічних колекціях зникати, псуватися та змінювати своє значення в резуль- таті уточнень і реінтерпретацій. Отже, визначення конкретної АК є узагаль- ненням на основі аналізу даних про гібридні матеріально-теоретичні, природно-культурні процеси. Уявлення про АК як умовивід із суто позитивно-емпіричних засновків та результатів у вигляді «сильної теорії» є хибним. 4 Cлабкі теорії — це узагальнені теорії та описи, заснова- ні на визнанні своєї вразливості до недоведених припу- щень, нових підходів та інших, поки що невідомих факто- рів. Але сила слабкої теорії (та пов’язаних із нею понять) у тому, що вона свідома своїх обмежень і змушує дослід- ників обережно ставитись до свого застосунку. Визнання слабкості поняття АК не значить, що від нього слід відмовитись. Навпаки, саме в цьому вигляді АК дозволяє повернутися до ви- східних інтересів археології: пізнати передпи- семну історію людства. І акторно-мережева те- орія дає підстави це оприявнити та артикулю- вати більш виразно. Акторно-мережеву теорію (АМТ), яку впро- довж останніх сорока років розробляли М. Кал- лон, Б. Латур, Дж. Лоу, Н. Маррес і А. Мол можна визначити як один із найрадикальніших напрямів у соціальних дослідженнях науки й технологій (Callon 1986; 2001; Callon, Latour 1981; 1992; Latour 1988; 1991; 1992; 1993; 1996; 1999; 2004; 2005; 2013; Law 1986; 1987; 2002; 2009; Law, Mol 1995; Marres 2012; Marres, Guggenheim, Wilkie 2018; Mol 1999; 2002; 2008; 2010). Її початок пов’язаний із дослідженнями зазначених теоретиків у 1980-х рр. щодо мето- ду дослідження лабораторної діяльності вче- них, які в 1990–2000-х рр. стали набором кон- цепцій, що стосуються технологій, артефакта та онтології соціальних світів. Висхідна точка АМТ — призупинення про- цедури позитивістсько-наукової редукції, яка відчужує річ від її біографії і перетворює на знеособлений «об’єкт дослідження». Радикаль- ність АМТ полягає в тому, що вона відмовляєть- ся від методологічного насильства над річчю, яку редукують до проявів певних привнесених ззовні характеристик — соціального, культур- ного, дискурсивного, біологічного тощо. У по- передні епохи наукове дослідження починало- ся з редукції — її було закладено в саму струк- туру дослідницької праці як базову операцію. Акторно-мережева теорія спробувала підірвати цей консенсус принципом ірредукції: «Жодна річ сама собою не може бути зведена або не- зведена до іншої» (Латур 2015, с. 220). Фактич- но ідеться про застосування старої, ще неокан- тіанської ідеї про ідіографічність — зосередже- ність на унікальності та неповторності — наук про культуру (Rickert 1910, с. 4-7). Зазначена ірредукція стирає межі між та- кими фундаментальними предметними регіо- нами, як природа / культура, людське / нелюд- ське, матеріальне / нематеріальне. Якщо раніше об’єкти розподілялися за різними онтологіч- ними регіонами та логічними класами, то те- пер ці гетерогенні сутності опиняються на од- ній онтологічній площині. Усі вони — актори, рівні у своїй здатності діяти і вступати у вза- ємодії, у яких і визначається, чим вони є і чим ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4113 будуть. Зокрема, Б. Латур указує: «АМТ нама- галась зробити соціальний світ якомога плас- кішим, щоб гарантувати, що встановлення будь-якого нового зв’язку буде чітко поміт- ним» (Latour 2005, p. 16). Те, що раніше було розділене, ієрархізова- не та непорівнянне, тепер отримує можливість бути побаченим у справжніх вимірах взаємо- дії на рівних. Акторно-мережевий аналіз дослі- джує мережу цих взаємодій, виявляє всіх акто- рів (сутності, що діють одна на одну) і демон- струє, що за одиничним об’єктом, елементом мережі, стоїть вся сукупність виконаних і ви- конуваних дій чи збірок-асембляжів. Поняття «асембляж» для археології не нове, його здавна використовують для ширшого опису археоло- гічного комплексу як складової археологічно- го дослідження. На відміну від «комплексу» — терміна, який зазвичай асоціюють із пам’яткою або сукупністю археологічного матеріалу, асембляж включає також елементи навколиш- ньої дійсності (ландшафт, клімат тощо) і акто- рів, що здійснюють процедуру археологічного дослідження (археолога та його інструменти пізнання) (Deleuze, Guattari 2004). Саме в тако- му сенсі воно потрапляє до лексикону європей- ських археологів — як сукупність усіх акторів, що взаємодіють у межах певного археологічно- го дослідження та мають рівний онтологічний і гносеологічний статус. І саме в цьому полягає онтологічна та морально-етична значущість АМТ для археології: у процесі дослідження ар- хеолог веде типологізацію як реєстрацію ре- альних зв’язків асембляжу (наскільки артефак- ти дозволяються це зробити в наш час). На теоретичному рівні АМТ почала з епіс- темічного звільнення матеріальних об’єктів під сваволі дослідника-позитивіста, що поро- дило соціологію речей — дисципліну, яка ви- знає в речах акторів, конститутивних для со- ціального порядку. А за цим методологи науки дійшли висновку, що через усунення межі між матеріальним і нематеріальним визначальною для розуміння та існування об’єкта стає мере- жа стійких відносин, у яких він бере участь і які продукують його об’єктність. Так, немате- ріальний об’єкт (наприклад, уявлення, ідея чи технологія) може бути елементом соціальної мережі, не будучи елементом фізичного про- стору, і критерієм існування стає дія — саме цю реальність і описує ідея «асембляжу» як поняття, ширшого за мертвий та бездіяльніс- ний «комплекс». Отже, осереддя АМТ полягає в ідеї, що ді- ють не тільки люди, але й різноманітні речі, створені і нестворені, та все, що раніше назива- ли середовищем. Як зазначав Б. Латур: «актор- но-мережева теорія — це набір матеріально- семіотичних інструментів, інтуїцій і методів аналізу, які розглядають все в соціальному й природному світах як безперервно генерований ефект мереж відносин, у яких вони перебува- ють» (Law 2008, p. 141). Таким чином, нове розуміння соціальності стосується як людських, так і нелюдських «існу- вань» (non-human beings) — істот, різних речей, ідей і технологій. Відповідно, соціологія поча- ла орієнтуватися і на об’єкти: адже тепер діють не тільки люди, а й комп’ютери, велосипеди, ба навіть покинуті консервні банки (Harman 2009, p. 32). Континентальні археологи мислять у цьо- му ж напрямку, пропонуючи збагатити теоре- тизування низкою підходів на основі постгума- нізму, АМТ та об’єктно-орієнтованої онтології (див.: Olsen et al. 2012; Alberti 2013). У повороті АМТ «об’єктом» стає людина, а актором — нелюдські існування, предмети, артефакти, ідеї, тобто все, що діє і взаємодіє та позначається на житті людей. Такі об’єкти є водночас інститутами, що володіють своєю агентністю (активною суб’єктністю). Кожен артефакт, навіть манупорт, виступає об’єктом- інститутом. Класичний приклад такої перспективи за- пропонував Б. Латур. Так, літак є об’єктом, поки пов’язує два аеропорти в переміщен- ні, що уможливлено його існуванням в нероз- ривному зв’язку цього набору заліза й плас- тика з конструкторами, менеджерами авіаком- панії, пілотами, аеропортами тощо. Літак як об’єкт-інститут — це матеріальний технологіч- ний об’єкт, у якому проявлено делеговані йому ідеї та дії багатьох інших елементів мережі. Так, технологічний об’єкт як інститут включає складну систему відносин різних елементів. В об’єкті-інституті водночас відбувається створення відсутності та присутності тих еле- ментів, що даються взнаки в дії «у згорнуто- му вигляді». Наприклад, літак летить, хоч його конструктор у ньому безпосередньо не діє. Тож об’єкт-інститут завжди більший за власне мате- ріально наявний об’єкт. Звідси висновок Б. Ла- тура: об’єкти, що існують просто як заверше- ні рештки і не є частиною колективного жит- тя, перебувають в зоні невідомості, натомість «реальні об’єкти» завжди є частинами інститу- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 114 тів (Latour 1994, с. 49). Цю ідею жваво підхо- пили сучасні європейські теоретики археоло- гії, які зауважують, що археологічні артефакти — це повноправні члени археологічного дослі- дження, та пропонують виявляти «більше пова- ги до незалежної ролі [речей — автори] у нашо- му спільному світі» (Olsen et al. 2012, p. 202). Загалом думка про органічний та ефективний зв’язок АМТ із археологічним дослідженням нині є впливовою в європейській археологічній теорії (див.: Cipolla 2008; Thomas 2015, p. 1289; Cipolla, Crellin, Harris 2021; Nezabytovskyi, Radchenko 2022). Кожен об’єкт-інститут чи то артефакт існує в траєкторії від задуму (проєкту) до матеріаль- но присутнього діючого об’єкта. Проєкт має по- тенціал становлення об’єктом, а після його реа- лізації матеріальний об’єкт відокремлюється від задуму, набуває власного існування у формі тех- нології. Проєкт стосується часу, а технологія — простору. Тож існування об’єкта починається із задуму, узгоджень, нарисів, початку й кінця ви- конання, запуску, дії і занепаду та існування піс- ля завершення як рештки. Сутність об’єктів по- лягає в динаміці їх існування, у дії і взаємодії, траєкторії. В археологічному контексті дослі- джуваний артефакт має вивчатися від задуму аж до виявлення та класифікації його археологами зі зберіганням можливості для переоцінки та ре- інтерпретації, оскільки класифікація та інтер- претація не «вбивають» об’єкт і не зупиняють його рух цією траєкторією, а лише маркують певний етап на шляху до поглиблення наукового знання (див.: Wylie 2017, p. 223). Будь-який об’єкт-інститут є унікальною по- дією, створеною роботою безлічі акторів. Он- тологія таких об’єктів змінюється від етапу до етапу, набуваючи або втрачаючи ступінь сво- єї реальності за певною траєкторією. Множи- на відносин між об’єктом і проєктом постійно оприявнює з’єднання людського і нелюдського, і саме в цьому проявляється значення об’єкта для АМТ. Об’єкт — це «соціотехнічний асемб- ляж», тобто сукупність людей, технологій, не людей, що пов’язані численними зв’язками одне з одним в єдиній мережі. Таким чином, АМТ дозволяє нам бачити ме- режі, де людські і нелюдські елементи розта- шовані симетрично, без ієрархій і редукцій, у яких у попередніх наукових розвідках, зокре- ма археологічних, справжнє зникало за актами позитивістського насилля. Через застосуван- ня АМТ-підходів, сучасне наукове досліджен- ня може доступитися до регіону справжнього, а отже, й істинного пізнання, невід’ємного від продовження існування всіх об’єктів. Соціаль- ні світи мереж продовжують своє життя завдя- ки технологіям: «технологію [можна назвати. — автори] моментом, у якому соціальні асембляжі набувають стабільності», тобто відтворюють- ся, оскільки «суспільство і технологія — це не дві онтологічно різні сутності, а скоріше, фази однієї основоположної дії» (Latour 1991, p. 129). У цих асембляжах об’єкти — це сукупності де- легованих функцій, у яких у згорнутому вигляді наявне все те, що було делеговано, і через яких потенційно присутні всі залучені. Отже, через так побачені артефакти ми ви- ходимо до соціальності, але в її новому сенсі. Соціальне тепер стосується не причин (чому?), а способів взаємодії (як?) у кожній конкретній ситуації. АМТ аналізує об’єкт як вікно до розу- міння відносин між людьми і не людьми у пев- ному соціальному світі. Ми описуємо те, як від- бувається зв’язок дій різних акторів, внаслідок чого і виникає ефект «соціального». Так, бачи- мо медіацію-осереддя, з якої виростає розумін- ня соціальності: «Коли соціологи додають при- кметник “соціальний” до якогось явища, вони позначають стабілізований стан речей, пучок зв’язків, які згодом можуть бути мобілізова- ні для пояснення якогось іншого явища» (Latour 2005, p. 1). Це означає, зокрема, що (на противагу по- стулатам як західно-, так і східноєвропейських теоретичних парадигм) «соціальне» та «соці- альність» — не кінцева точка, скажімо, архе- ологічної інтерпретації, а лише спосіб опису набору елементів, дослідження яких потребує глибшого занурення. А отже, АМТ дозволяє бачити в реальних термінах складні ситуації різним дисциплінам, що до цього аналізу вда- ються. І навіть коли остаточне розуміння ар- тефактів чи явищ минулого неможливе через втрачений контекст (а на практиці таке трапля- ється часто), відмова від позитивістської ре- дукції дозволяє мінімізувати хиби під час їх- ньої інтерпретації. Спроба визначення археологічної культури з огляду на АМТ З огляду на зазначене в другій і третій час- тинах нашої статті, можна запропонувати таке висхідне розуміння археологічної культури: АК — це теоретичне узагальнення сукупності типів ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4115 віднайдених елементів матеріальної культури, які визначено як спільно поширені на певній те- риторії та в певних хронологічних межах і які в такому вигляді є основою для подальших інтер- претацій та реконструкцій минулої реальності з урахуванням багатства зв’язків в асембляжі та соціальності між людськими й нелюдськими іс- тотами, а також створеними і нествореними ре- чами. В археологічному дослідженні АК визна- чається лише на третьому, теоретичному, ета- пі археологічного дослідження. Це означає, що гіпотеза про конкретну АК виникає після по- льового та камерального етапів, але до перехо- ду на рівень загальних інтерпретацій (рис. 3). На польовому етапі археолог віднаходить рештки — елементи матеріальної культури, та визначає їх як артефакти, що є основою для по- дальшої інтерпретації (чим вони були — ін- струментами, похованнями, житлами та госпо- дарськими комплексами, манупортами, решт- ками людських і тваринних тіл тощо). На камеральному етапі розпочинається ін- терпретація артефактів. Визначають характер- ні ознаки (власне, «ознака» є результатом іде- алізації сукупності конкретних ознак реальних артефактів), за якими здійснюється типологіза- ція (тобто «тип» є результатом відбору сукуп- ності ідеальних ознак). Так само до цього етапу належить і локалізація типів у просторі та часі, їх визначення й формування попередніх гіпотез щодо їх ідентифікації. Важливо, що тут архео- лог працює з типами як елементами «сильної теорії». Це означає, що, по-перше, вона може бути підтверджена та посилена нарощуванням кількості даних; по-друге, вже сформована ти- пологія впливає на результат аналізу нових да- них. Знаряддя, яке одночасно має ознаки двох протилежних типів, але не може належати до них обох, буде інтерпретовано залежно від кон- кретного вибору дослідника із наперед сфор- мованих опцій, а будь-який вибір спотворить остаточний результат типологізації (Lucas, Witmore 2022). Таким чином, сукупність іде- альних «типів» не відображає реального роз- маїття археологічних даних. Лише на третьому, теоретичному етапі уза- гальнюємо дані та робимо висновок про сукуп- ності типів у межах певної АК. Археологічна культура виникає як обґрунтована гіпотеза про сукупність типів у певних просторі й часі, що пов’язана з певною спільністю акторів і дозво- ляє далі інтерпретувати процеси далекого ми- нулого: технологічні, біосоціальні, соціальні, економічні та культурні. Сама собою археоло- гічна культура не є історичною, соціальною, Рис. 3. Структура археологічного знання та основних археологічних понять Fig. 3. Structure of archaeological knowledge and main archaeological concepts ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 116 антропологічною, економічною чи якоюсь ін- шою реконструкцією. Однак вона є основою для таких реконструкцій на подальших етапах археологічного дослідження. І саме тому вона має брати до уваги підходи асембляжу та соці- альності, характерні для АМТ. У традиційному вигляді в пострадянських археологічних школах панувала тенденція ро- зуміти АК в рамках «сильної теорії». Але саме з цією похибкою пов’язані критика концепту та відмова від його ужитку в англо-американ- ських і багатьох континентальних археологіч- них школах. Конкретні реальні комплекси, як і конкретні реальні типи, можуть не збігатися з теоретичним уявленням про АК (а на прак- тиці цього майже ніколи не стається). Тому ви- значення якогось об’єкта, комплексу чи типу як належного до конкретної АК неминуче спо- творює поінтерпретовану археологічну реаль- ність. Нові дані, що не вкладатимуться в рані- ше створені схеми, мають бути «запханими» в них силоміць або потребують нових, більш гнучких та відповідних їхнім реаліям моделей. Особливо це унаочнює намагання інтерпрету- вати через АК порівняно великі комплекси — поселення, могильники тощо. Саме цей факт призводить до позитивіст- ської пастки: визнаючи, що АК реально існу- ють та описують явища реальної дійсності, до- слідник визнає вже сформульовані теорії про те, якою ця дійсність була, важливішими та впливо- вішими, ніж вони є. Такий підхід не передбачає перегляду наявних гіпотез без визнання попере- дніх принципово хибними. Те саме відбувається і при спробі уніфікації визначень АК та крите- ріїв їх виділення — занадто жорстка система та занадто сильна теорія впливають на способи ін- терпретації даних, спотворюючи наше розумін- ня складних археологічних об’єктів. Нарешті на четвертому етапі — умовно «інтерпретації доісторичних процесів та явищ» — дослідження виходить за межі суто археологічного та збагачується додатковими контекстами: антропологічними, палеогене- тичними, палеосоціальними тощо. Це етап перевірки попередніх гіпотез, а також рекон- струкції доісторичного минулого за результа- тами мультидисциплінарних досліджень. Слід завважити, що перехід до інтерпрета- тивного етапу часто відриває АК від її архео- логічного змісту, що порушує евристичну зна- чущість концепту. Ці розриви лише підкреслю- ють проблемний статус традиційного підходу до АК і виражаються в низці конкретних про- блем: кількість АК невпинно зростає, що при- зводить не лише до їх інфляції, а й до розши- рення категорійної бази в обох напрямах (поява «локальних варіантів» та «культурно-історич- них спільнот»). При цьому відсутність універ- сальних критеріїв часто призводить до появи сутнісно різних АК, жодна з яких не може пря- мо відповідати іншим «доісторичним» реаліям та відповісти на всі питання сучасних археоло- гічних студій. Зрештою, поняття АК або кон- кретні його елементи вкрай вразливі до ситу- ативних наукових та ідеологічних трендів, що також спотворює наукові результати. Останній із цих викликів археологічна те- орія долає, «повертаючись до самих речей», оскільки посутній зв’язок поняття АК з асемб- ляжем та артефактом дозволяє обмежити зо- внішні впливи, розуміти умовність узагальнень та переглядати усталені, навіть сильні теорії у світлі нових даних. Зв’язок із матеріальним ар- тефактом, зв’язок між польовим і теоретичним етапами дослідження показує, що поняття АК є похідним від поняття матеріальної культури. Загалом, проблемний статус узвичаєного розуміння АК можна узагальнити тверджен- ням, що моделювання складних і багатогран- них явищ «доісторії» в обмежено складні сут- ності призводить до неминучих спотворень. Для того щоб наблизити подолання або при- наймні врахування цього аспекту наукового до- слідження, необхідно виходити зі складності та нерозривності природного й суспільного, мате- ріального та ідейного. Така нерозривність ви- ражена саме в матеріальній культурі та зокрема в акторних мережах. Оскільки АК є теоретичною побудовою, що пов’язує в умовну єдність набір різнорідних ак- торів та визначає їх окремішність від інших ак- торів, АМТ — доречна теорія для опису взає- модії акторів, здатна виразити живу динамічну та функціональну сутність АК на всіх рівнях її визначення: польовому, камеральному й теоре- тичному. Із перспективи АМТ важливою рисою архе- ологічної культури є зануреність акторів — від давніх людей до сучасних дослідників у асемб- ляж, який визначає її (АК), а вона — їх. З цього погляду, АК — це концепт, який базується на вивченні конкретних матеріалів і конкретних даних (material-based research). Таке вивчення розпочинається на польовому етапі, де голов- ною сутністю є асембляж артефактів та сам ар- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4117 тефакт. На цьому етапі, якому відповідає мі- крорівень (умовно виражений через питання «що взаємодіє?») археологічного досліджен- ня, ідеться про матеріальні рештки (артефак- ти), досліджувані через їх особисті траєкторії та біографії. На мікрорівні кожна частинка асембляжу підпорядковується власним траєкторіям, які визначають біографії решток, їх життєвий цикл та перебувають у просторовому (топологічно- му) відношенні між собою. До того ж, варіатив- ність біографій загалом перевищує можливості археолога до їх реконструкції, тому АК як сис- тема має безмежний потенціал до змін та мо- дифікацій уже на першому етапі. Важливо, що взаємодія археолога з артефактом також реалі- зується як елемент їхньої біографії і в межах заданого простору, а отже, дослідник виступає частиною асембляжу і може бути описаний в тих самих термінах, що й інші агенти системи (Deleuze, Guattari 2004). Мікрорівень — осно- вний елемент зв’язку АК із матеріальною куль- турою, який пов’язує конкретну АК з об’єктами реального світу. Саме відділення мікрорівня, агентів та їхніх біографій від мезорівня та ма- крорівня уможливлює процедуру ірредукції та забезпечує складність і багатофакторність АК. Камеральному етапу дослідження в цій схемі відповідає мезорівень. Цей рівень унаочнює на- явність мережі й складного світу, у якому вона ді- яла, а також виражає соціальну складову асемб- ляжу, описуючи людину та інших агентів і спіль- ноти в цілому в акторній мережі. Він розкриває шляхи та варіанти взаємодії агентів системи, від- повідаючи на питання «як взаємодіємо?» З погляду взаємодії з асембляжем, мезорі- вень — це простір осмислення, вивчення та систематизації всього асембляжу (сукупності агентів) за певною моделлю. Оскільки для ар- хеології одним з основних понять, що визна- чають і характеризують АК, є «тип», то робо- та на мезорівні часто пов’язана зі здійсненням класифікаційних і типологічних процедур. Пе- рехід із мікрорівня до мезорівня — це перехід від конкретних матеріальних решток та їхніх біографій до штучно створених «типів» (груп артефактів, сформованих за виділенням реаль- них та змістовних ознак артефактів асембляжу) й інших аналітичних сутностей, на яких ґрун- тується виділення АК. Такі процедури неминуче призводять до спрощення й згрублення системи. Саме на цьо- му рівні виникає позитивістська пастка типо- логії та АК як сильних теорій, які спотворю- ють складну археологічну реальність. Оскільки тип — результат проєкції лише однієї власти- вості артефакта на конкретну схему, будь-яка типологія, а отже, й будь-яка сукупність ти- пів — лише проєкція реальних властивостей складного світу на схематичну модель. На цьо- му рівні тип — це сукупність проєкцій певних властивостей асембляжу (за Бочкарьовим 1975: тип — пучок властивостей), що відображають елементи складної мережі для того, щоб відпо- вісти на питання, як діяла мережа. Саме формулювання сильних гіпотез на ме- зорівні забезпечує існування й відносну ста- лість археологічної культури. З одного боку, без них АК не існувала б або перебувала б у стані аморфної невизначеності. З іншого ж – цей рі- вень має бути відділеним як від мікрорівня (для реалізації ірредукції), так і від макрорівня (для забезпечення гнучкості та змінності поняття). Саме тому АК — не лише сукупність типів, а типи — не просто набори артефактів. Інтерпретація одержаних «проєкцій» для відтворення моделі археологічної реальності, тобто АК, відбувається на макрорівні, де АК як поняття, що схоплює та виражає складний асембляж через сукупність типів-проєкцій діє як окремий агент більшого світу — бере участь у взаємодії міжспільнотних мереж тощо. На макрорівні АК стає поняттям, яке бере участь в описі археологічних процесів та з якого здій- снюється перехід до інтерпретації доісторич- них процесів і явищ. Цей рівень — теоретичний рівень дослідження — описує міжспільнотні мережі, ноо- та біосфери разом у теоретичних рамках антропоцену. Він узагальнює питання попередніх рівнів (що та як взаємодіє), пропо- нуючи інтерпретацію, чому взаємодія відбува- ється саме так. Однак оскільки АК є лише опосередкова- ним представленням конкретного асембляжу через набір типів-«проєкцій», а асембляж є не- впинно змінним, представлення із часом заста- ріває та потребує змін. Цю потребу унаочнює саме взаємодія АК з конкретними елементами матеріальної культури — як належними до цієї АК, так і не належними. Поява агентів і біогра- фій, що не можуть бути описані в термінах, ви- користаних на мезорівні осмислення АК, неми- нуче призводить до їх перевизначення та вдо- сконалення вже наявної теорії. У класичній моделі саме на цьому рівні пози- тивістська пастка реалізується та набуває сили. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 118 Під час інтерпретації типів і виділення АК вона переходить із мезорівня до макрорівня, зумов- люючи проблемний статус АК як сильної теорії. Типи лінійно та однозначно залежать від власти- востей артефактів, як їх визначає археолог-до- слідник і так само однозначно визначають АК. Через це АК «формує» та узагальнює типи, які своєю чергою змушують підлаштовувати сприй- няття, аналіз та інтерпретацію матеріальної куль- тури (МК) під вже усталені схеми. Усі перелічені вище проблеми АК виникають саме через силу та «токсичність» теорії та її здатність прямо вплива- ти на аналіз елементів МК на макрорівні. Однак застосування АМТ радикально змі- нює ситуацію, «послаблюючи» теорію АК на макрорівні. Відбувається це тому, що незалеж- ність і самостійність усіх елементів асембляжу зумовлює їх динамічну зміну за власними бі- ографічними траєкторіями, що не обов’язково узгоджені з узагальненою схемою конкретної АК. Водночас нова інформація про рештки та їхні індивідуальні особливості (тобто мікрорі- вень) спричиняє застарівання та перевизначен- ня АК. Коли ж формується потреба в такому перевизначенні, перехід від АК до асембляжу відбувається безпосередньо, а не через «силь- ну» теорію типів, що зумовлює насильницький вплив на розуміння та інтерпретацію матері- альної культури (рис. 3). А без такого впливу неможливо потрапити в позитивістську пастку — основне джерело всіх логічних та інтерпре- таційних проблем археологічної культури. Від- мова від інтерпретативного насилля над аген- тами асембляжу забезпечує гнучкість АК і мо- рально-етичну підставу праці археолога. З онтологічного погляду, АК не взаємодіє з об’єктами на макрорівні — вона взаємодіє з ін- шими макросутностями, як-от кліматичні реа- лії, біосферні чинники тощо. Однак гносеоло- гія АК пов’язана з поверненням до конкретних елементів асембляжу — агентів, що перебу- вають за межами описової моделі. Саме наяв- ність моделі дає змогу побачити відмінність та унікальність агентів для уточнення й зба- гачення даних про АК. Важливо, що оскільки перехід «макрорівень—мікрорівень» відбува- ється безпосередньо, агенти мережі не стають об’єктами редукції та уникають насилля, неми- нучого при застосуванні сильної теорії. Саме те, що на макрорівні АК є поняттям, похідним зі слабкої теорії, дає йому можливість бути змінним і плинним і описувати археоло- гічну реальність, взаємодію з іншими макро- сутностями та складні процеси доісторії поза межами стандартизованих моделей, але ще й бути гнучкою й придатною до модифікацій із розвитком наукового знання. АМТ відкриває можливість повернутися до речей та їхніх ін- дивідуальних траєкторій у той момент, коли ви- никає потреба до переосмислення та модифіка- ції усталених археологічних понять, а отже, й уникнути їх застарівання чи інфляції на шляху до глибшого та повнішого розуміння минулого. Висновки Взаємодія елементів матеріальної культури з інтерпретативними категоріями вищого поряд- ку, як-от «тип» чи «АК», — одна з центральних тем теоретизування та відповідних археологіч- них дискусій. І не лише тому, що ця тема важ- лива для конкретного дослідження й осмислен- ня дослідницької практики «в розкопі», а ще й тому, що саме в її предметному полі окреслю- ються основні теоретичні проблеми, пов’язані з фундаментальними категоріями археологіч- ної науки. В українській археології, так само як і в інших теоретичних школах нашого регіо- ну останніх ста років (на відміну від континен- тальних або англо-американських наукових цен- трів), ці проблеми прив’язані до поняття «АК» та здебільшого розглядалися в його контексті. Класична теорія АК — сильна, тобто провокує спотворення на етапі інтерпретування для від- повідності матеріалів до цієї теорії, а це є дже- релом багатьох гносеологічних проблем, окрес- лених вище — від інфляції АК до неможливості гнучкого інтегрування нових археологічних да- них. Тому саме в контексті поняття «АК» є сенс поглянути на них із перспективи теоретизуван- ня ХХІ ст.— зокрема і з перспективи АМТ. Впливаючи на онтологічний статус об’єктів асембляжу, АМТ не змінює концепт АК без- посередньо, але інакше структурує та форма- тує зв’язки між основними категоріями архе- ології та між різними рівнями археологічного дослідження. АК, яка класично була сильною теорією, «послаблюється» і позбувається мож- ливості спотворювати інтерпретацію даних че- рез сильну категорію «типу». Натомість із пер- спектив АК можемо поглянути на безліч аген- тів, пов’язаних із конкретним асембляжем, осмислити їх з позицій АМТ та інтерпретувати, враховуючи особливості конкретних елемен- тів МК. «Послаблення» органічно та природно розв’язує проблемний статус АК на сучасному ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4119 рівні теоретизування. Так само АМТ-підхід по- вертає морально-етичну гідність археолога як актора, залученого в складний інтерпретатив- ний творчій процес дослідника минулого, а не машини позитивістичного самовідчуження. Повернення до класичних тем української археології з новими аналітичними й мислен- нєвими інструментами саме собою є рисою су- часної археологічної теорії — використанням гносеологічних «риштувань». Така процедура змушує поглянути на поняття АК та структуру археологічної науки з дещо інакших перспек- тив і використати переваги й здобутки архео- логічного знання попередніх поколінь. А вони знову актуальні, адже поняття АК залишаєть- ся повсюдно уживаним навіть попри загальну відмову від його осмислення в західній архео- логічній теорії. АМТ — гарний спосіб додати концепту АК тієї гнучкості, через брак якої він і втратив свою популярність, а в українській науці призвів до бурхливих дискусій, які пере- дували поступовому зникненню археологічної теорії та пануванню емпіризму. Ба більше, та- кий підхід врешті наближає українську архео- логію до європейського теоретичного поля, ви- водить її за межі ідеологізованих і застарілих стандартів марксизму, під тінню якого вона розвивалася в минулому столітті. Урешті-решт, таке «оновлення» старих і добре відомих тем може стати (і ми щиро сподіваємось, що стане) поверненням і до археологічного теоретизуван- ня загалом. А це, як влучно зауважили числен- ні теоретики-попередники, — єдина запорука успіху археологічної науки, неодмінне джерело теоретичних, методичних і практичних новацій та основний двигун наукової креативності. Аксьонов, В. C. 2023. Ще раз про ямні поховання ран- ньосередньовічного верхньосалтівського катакомбного могильника. Археологія, 1, c. 69-85. https://doi.org/10.15407/ arheologia2023.01.069 Аникович, М. В. 2010. Методология археологии и новые подходы к изучению верхнего палеолита Евра- зии. Избранные лекции. Новосибирск: Новосибирский государственный университет. Башкатов, Ю. Ю., Бітковська, Т. В. 2021. Iвкiвцi — но- вий тип пiзньозарубинецьких пам’яток Середнього По- днiпров’я. Археологія, 2, с. 52-62. https://doi.org/10.15407/ arheologia2021.02.052 Беликова, Н. В. 2013. Эволюция категории «Археоло- гическая культура» в работах отечественных археологов. Вестник Омского Университета, 4, с. 151-154. Бочкарёв, В. С. 1975. К вопросу о системе основных ар- хеологических понятий. В: Масон, В. М., Боряз, В. М. (ред.). Предмет и объект археологии и вопросы методики археоло- гических исследований: материалы симпозиума методологи- ческого семинара ЛОЯ АН СССР. Ленинград: Наука, с. 34-42. Гаскевич, Д. Л. 2022. Про ще одну концепцію «неолі- ту» із рисами постмодернізму. Археологія, 4, с. 105-119. https://doi.org/10.15407/arheologia2022.04.105 Генинг, В. Ф. 1970. История населения удмуртского Прикамья в пьяноборскую эпоху. Вопросы археологии Урала, 10, с. 175-188. Генинг, В. Ф., Генинг, В. В. 1992. Очерки философии социоархеологии. Киев: Теллуо. Генинг, В. Ф., Смирнов, С. В., Захарук, Ю. Л., Черных, Л. А., Бунятян, Е. В., Колесников, А. К. 1988. Проблемная ситуация в современной археологии. Киев: Наукова думка. Генінг, В. Ф. 1992. Концепція “культури” в археоло- гічному знанні (з історії питання). Археологія, 1, с. 4-16. Гладких, М. І. 1991. Історична інтерпретація пізньо- го палеоліту України (за матеріалами території Украї- ни). Препринт. Київ: НМК ВО. Гладких, М. І. 2002. Культура археологічна. В: Лит- вин, В. М. (ред.). Історична наука: термінологічний і понятійний довідник: навчальний посібник. Київ: Вища школа, с. 219-220. Городцов, В. А. 1915. Культура бронзовой эпохи в средней России. Отчет Исторического Музея за 1914 г. Москва: Синодальная типография, с. 121-226. Жуков, Б. С. 1927. Из методологии изучения куль- тур стоянок и городищ. В: Жуков, Б. С., Бадер, О. Н. (ред.). Материалы к доистории Центрально-Промышленной облас- ти. Москва: Типография Серпуховского Промторга, с. 13-18. Залізняк, Л. Л. (ред.). 2005. Археологія України: курс лекцій: навчальний посібник для студентів вищих на- вчальних закладів. Київ: Либідь. Захарук, Ю. М. 1964. Проблеми археологічної культу- ри. Археологія, 17, с. 12-42. Клейн, Л. С. 1962. Катакомбные памятники эпохи бронзы и проблема выделения археологических культур. Советская археология, 2, с. 26-38. Клейн, Л. С. 1991. Археологическая типология. Ле- нинград: Академия наук СССР. Клейн, Л. С., Миняев, С. С., Пиотровский, Ю. Ю., Хей- фец, О. И. 1970. Дискуссия о понятии «археологическая куль- тура» в проблемном археологическом семинаре Ленинград- ского университета. Советская археология, 2, с. 298-302. Колпаков, Е. М. 2013. Классификация в археологии. Санкт-Петербург: ИИМК РАН. Кудрявцева, О. М. 1987. Про формування поняття «археологічна культура». Археологія, 58, с. 1-7. Латур, Б. 2015. Пастер. Война и мир микробов, с при- ложением «Несводимого». Санкт-Петербург: Издатель- ство Европейского университета. Малєєв, Ю. М. 1999. Словник археологічних термінів. Київ: Стиль. Массон, В. М., Бочкарев, В. С. 1973. К характеристике теоретических разработок зарубежной археологии. Крат- кие сообщения Института археологии, 152, с. 36-42. Пустовалов, С. Ж. 2005. Етнічна концепція археологічної культури (АК) та сучасна практика виділення археологічних культур. Магістеріум, вип. 19. Культурологія, с. 84-88. Ричков, М. О. 1990. Про локальні варіанти археоло- гічних культур. Археологія, 4, с. 12-20. Рудич, Т. 2022. Населення черняхівської культури за матеріалами могильника Черкаси-Центр (краніологічний аспект). Археологія, 1, с. 86-100. https://doi.org/10.15407/ arheologia2022.01.086 Сидорович, В. 2022. Нове поховання пшеворської культури у Західному Побужжі. Археологія, 1, с. 114-120. https://doi.org/10.15407/arheologia2022.01.114 Смирнов, А. П. 1964. К вопросу об археологической культуре. Советская археология, 4, с. 3-10. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 120 Смирнов, С. В. 2003. Археологічна культура: супереч- ливі моменти розробки проблеми. Археологія, 1, с. 7-20. Файферт, А. В. 2022. Археологическая культура и структура археологической науки. Теория и практика ар- хеологических исследований, 34(1), с. 9-29. Чмихов, М. О., Кравченко, Н. М., Черняков, І. Т. 1992. Археологія та стародавня історія України. Київ: Либідь. Шер, Я. А. 1966. Типологический метод в археоло- гии и статистика. Доклады и сообщения археологов СССР на VII Международном конгрессе антропологических и этнографических наук. Москва: Наука, с. 253—266. Alberti, B. 2013. Archaeology and Ontologies of Scale. In: Alberti, B., Jones, A. M., Pollard, J. (eds.). Archaeology after Interpretation. Walnut Creek: Left Coast, p. 43-58. Apel, K.-O. 1972. Transformation der Philosophie. Frankfurt am Main: Suhrkamp. Appadurai, A. (ed.). 1988. The Social Life of Things: Commodities in Cultural Perspective. Cambridge: Cambridge University Press. Binford, L. R. 1967. Smudge Pits and Hide Smoking: the Use of Analogy in Archaeological Reasoning. American Antiquity, 32, p. 1-12. Binford, L. R. 1972. An Archaeological Perspective. New York: Seminar Press. Binford, L. R. 1965. Archaeological Systematics and the Study of Culture Process. American Antiquity, 31, p. 203-210. Callon, M. 1986. Some Elements of a Sociology of Translation: Domestication of the Scallops and the Fishermen of St-Brieuc Bay. In: Law, J. (ed.). Power, Action, and Belief: A New Sociology of Knowledge? London: Routledge, p. 196-233. Callon, M. 2001. Actor-Network Theory. In: Smelser, N. J., Baltes, P. B. (eds.). International Encyclopedia of the Social and Behavioral Sciences. Oxford: Pergamon, p. 62-66. Callon, M., Latour, B. 1981. Unscrewing the Big Leviathan: How Actors Macro-Structure Reality and How Sociologists Help Them To Do So. In: Knorr-Cetina, K., Cicourel, A. V. (eds.). Advances in Social Theory and Methodology. Towards an Integration of Micro and Macro- Sociologies. London: Routledge, p. 277-303. Callon, M., Latour, B. 1992. Don’t Throw the Baby Out with the Bath School! A Reply to Collins and Yearley. In: Pickering, A. (ed.). Science as Practice and Culture. Chicago, London: University of Chicago Press, p. 343-368. Childe, V. G. 1929. The Danube in Prehistory. Oxford: The Clarendon Press. Cipolla, C. 2008. Signs of Identity, Signs of Memory. Archaeological Dialogues, 15(2), p. 196-215. Cipolla, C. N., Crellin, R. J., Harris, O. J. T. 2021. Posthuman Archaeologies, Archaeological Posthumanisms. Journal of Posthumanism, 1(1), p. 5-21. Clarke, D. 1973. Archaeology: The Loss of Innocence. Antiquity, 47(185), p. 6-18. Clarke, D. L. 1968. Analytical Archaeology. London: Methuen. De Cunzo, L. A., Roeber, C. D. 2022. Suitcases, Selfies, and the Global Environment: Material Culture, Materiality, and the New Materialism. In: De Cunzo, L. A., Roeber, C. D. (eds.). The Cambridge Handbook of Material Culture Studies. Cambridge: Cambridge University Press, p. 1-24. Deleuze, G., Guattari, F. 2004. A Thousand Plateaus: Capitalism and Schizophrenia. Los Angeles: Continuum. Furholt, M. 2020. Social Worlds and Communities of Practice: a Polythetic Culture Model for 3rd Millennium BC Europe in the Light of Current Migration Debates. Prehistoires Mediterraneennes [online], 8. Available at: http://journals.openedition.org/pm/2383 [Accessed 26 Sep- tember 2024]. https://doi.org/10.4000/pm.2383. Harman, G. 2009. Prince of Networks: Bruno Latour and Metaphysics. Melbourne: Re.press. Hodder, I. 1982. Symbols in Action. Cambridge: Cambridge University Press. Hodder, I. 2005. Post-Processual and Interpretive Archaeology. In: Renfrew, C., Bahn, P. (eds.). Archaeology: The Key Concepts. London: Routledge, p. 207-212. Hurcombe, L. 2014. Archaeological Artefacts as Material Culture. New York: Routledge. Ingold, T. 1994. Preface. In: Ingold, T. (ed.). Companion Encyclopaedia of Anthropology: Humanity, Culture and So- cial Life. London: Routhledge, p. xiii–xxii. Jones, A. M., Díaz-Guardamino, M., Crellin, R. J. 2016. From Artefact Biographies to ‘Multiple Objects’: A New Analysis of the Decorated Plaques of the Irish Sea Region. Norwegian Archaeological Review, 49(2), p. 113-133. Kaiser, E. 2019. Das dritte Jahrtausend im osteuropäischen Steppenraum. Kulturhistorische Studien zu Prähistorischer Subsistenzwirtschaft und Interaktion Mit Benachbarten Räumen. Berlin Studies of the Ancient World, 37, S. 23-33. Kossina, G. 1911. Die Herkunft der Germanen. Zur Methode der Siedlungarchaologie. Würzburg: Kurt Kabitzsch. Latour, B. 1988. The Pasteurization of France. Cambridge: Harvard University Press. Latour, B. 1991. Technology is Society Made Durable. In: Law, J. (ed.). A Sociology of Monsters. New York: Routledge. Latour, B. 1991. Technology is Society Made Durable. In: Law, J. (ed.). A Sociology of Monsters: Essays on Power, Technology and Domination. London: Routledge, p. 103-131. Latour, B. 1992. Where Are the Missing Masses? The Sociology of a Few Mundane Artifacts. In: Bijker, W. E., Law, J. (eds.). Shaping Technology / Building Society: Studies in Sociotechnical Change. Cambridge: MIT Press, p. 225- 258. Latour, B. 1993. We Have Never Been Modern. Cambridge: Harvard University Press. Latour, B. 1994. On Technical Mediation. Common Knowledge, 3(2), p. 33-66. Latour, B. 1996. On Interobjectivity. Mind, Culture, and Activity, 3(4), p. 228-245. Latour, B. 1999. On Recalling ANT. In: Law, J., Hassard, J. (eds.). Actor Network Theory and After. Oxford: Blackwell, p. 15-25. Latour, B. 2004. Politics of Nature: How to Bring the Sciences into Democracy. Cambridge: Harvard University Press. Latour, B. 2005. Reassembling the Social: An Introduction to Actor-Network-Theory. Oxford; New York: Oxford University Press. Latour, B. 2013. An Inquiry into Modes of Existence. Cambridge: Harvard University Press. Law, J. 1986. On the Methods of Long-Distance Control: Vessels, Navigation and the Portuguese Route to India. In: Law, J. (ed.). Power, Action and Belief: A New Sociology of Knowledge. London: Routledge; Kegan Paul Books, p. 234- 263. Law, J. 1987. Technology and Heterogeneous Engineering: The Case of Portuguese Expansion. In: Bijker, W. E., Hughes, T. P., Pinch, T. J. (eds.). The Social Construction of Technological Systems: New Directions in the Sociology and History of Technology. Cambridge: MIT Press, p. 111-134. Law, J. 2002. Aircraft Stories: Decentering the Object in Technoscience. Durham: Duke University Press. Law, J. 2009. Actor Network Theory and Material Semiotics. In: Turner, B. S. (ed.). The New Blackwell Companion to Social Theory. Oxford: Blackwell, p. 141-158. Law, J. 2008. Actor Network Theory and Material Semiotics. The new Blackwell companion to social theory. London: Blackwell, p. 141-158. Law, J., Mol, A. 1995. Notes on Materiality and Sociality. The Sociological Review, 43(2), p. 274-294. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4121 Palienko, S. 2021. The Beginning of Soviet Theoretical Archaeology. History of Science and Technology, 11(1), p. 54-67. Renfrew, A. C. 1977. Space, Time and Polity. In: Rowlands, M. J., Friedman, J. (eds.). The Evolution of Social Systems. London: Duckworth, p. 89-114. Rickert, H. 1910. Kulturwissenschaft und Naturwissen- schaft. Berlin: JCB Mohr. Roberts, B. W., Vander Linden, M. (eds.). 2011. Investigating Archaeological Cultures. Material Culture, Variability, and Transmission. Dordrecht: Springer. Roberts, B. W., Vander Linden, M. 2011. Investigating Archaeological Cultures: Material Culture, Variability, and Transmission. In: Roberts, B. W., Vander Linden, M. (eds.). Investigating Archaeological Cultures. Dordrecht: Springer, p. 1-22. Taylor, W. W. 1948. A Study of Archaeology. American Anthropologist, 50(3), p. 2-7. Thomas, J. S. 2015. The Future of Archaeological Theo- ry. Antiquity, 89(348), p. 1287-1296. Trigger, B. 1989. A History of Archaeological Thought. Cambridge: Cambridge University Press. Trigger, B. 1990. The History of African Archaeology in World Perspective. In: Robertshaw, P. (ed.). A History of African Archaeology. London: James Currey, p. 309-319. Trigger, B. 2006. A History of Archaeological Thought (2nd ed.). Cambridge: Cambridge University Press. Willey, G. R., Phollops, P. 1958. Method and Theory in American Archaeology. Chicago: University of Chicago Press. Yates, J. 2022. Materiality. In: De Cunzo, L. A., Roeber, C. D. The Cambridge Handbook of Material Culture Studies. Cambridge: Cambridge University Press, p. 27-51. Lucas, G., Witmore, C. 2022. Paradigm Lost: What Is a Commitment to Theory in Contemporary Archaeology? Norwegian Archaeological Review, 55(1), p. 64-77. Marres, N. 2012. Material Participation: Technology, the Environment and Everyday Publics. New York: Palgrave Macmillan. Marres, N., Guggenheim, M., Wilkie, A. 2018. Inventing the Social. Manchester: Mattering Press. Miller, D. (ed.). 1995. Acknowledging Consumption: a review of new studies. London: Routledge. Mol, A. 1999. Ontological Politics. A Word and Some Questions. In: Law, J., Hassard, J. (eds.). Actor Network Theory and After. Oxford: Blackwell Publishing, p. 74-89. Mol, A. 2002. The Body Multiple: Ontology in Medical Practice. Durham: Duke University Press. Mol, A. 2008. The Logic of Care: Health and the Problem of Patient Choice. London; New York: Routledge. Mol, A. 2010. Actor-Network-Theory: Sensitive Terms and Enduring Tensions. Kölner Zeitschrift für Soziologie und Sozialpsychologie. Sonderheft, 50(1), p. 253-269. Müller, S. 1898. De jydske Enkeltgrave fra Stendalderen eller nyeste Undersogelser. Aarboger for nordisk Oldkyndighed og Historie, II(13), p. 157-282. Nezabytovskyi, H., Radchenko, S. 2022. In Search of New Realm. Metamodern and Object-Oriented Ontology as Two Sides of Same Philosophy. Kοινὴ. The Almanac of Philosophical Essays, 3, p. 40-50. Oakley, K. P. 1981. Emergence of Higher Thought 3.0– 0.2 Ma B.P. Philosophical Transactions of the Royal Society of London, 292(1057), p. 205-211. Olsen, B., Shanks, M., Webmoor, T., Witmore, C. 2012. Archaeology: The Discipline of Things. Berkeley: University of California. M. A. Minakov1, S. B. Radchenko2 1Doctor of Philosophy, Associate Professor, Senior Fellow at the Kennan Institute, ORCID: 0000-0002-0619-7321, minakovglobal@gmail.com 2PhD, Researcher, Museum of Archaeology, the University of Stavanger, ORCID: 0000-0003-2970-5373, simon.radchenko@ gmail.com THE STRUCTURE OF ARCHAEOLOGICAL KNOWLEDGE AND THE CONCEPT OF ARCHAEOLOGICAL CULTURE: THE PERSPECTIVE OF ACTOR-NETWORK THEORY The paper deals with the concept of archaeological culture and the structure of archaeological knowledge in archaeological theory today. It aims to reconsider these basic concepts in light of the actor-network theory and integrate Ukrainian archaeological theorising into the global discourse by mobilising the theoretical advances around archaeological cultures. By doing that, we also want to contribute to the ethical and anthropocentric aspect of archaeological research and to create a provocation for bringing life to archaeological theorising in Ukraine. First part of the paper is focused on the brief overview of the history of archaeological culture as a concept. Given that it was very different in various parts of the world, we separate the rise and fall of archaeological cultures in continental and Anglo- American studies and the history of archaeological theory in Soviet and post-Soviet countries. We compare these processes when relevant, but aim to describe the state of the art and its preconditions rather than provide a detailed historiographic overview. We then emphasise archaeological culture as a “strong theory,” highlighting its problematic status based on its strength. Therefore, the second part of the contribution deals with the perspectives of the actor-network theory to enrich the concept of archaeological cultures by making it weaker and more adequate to the modern archaeological studies. We describe the history and the main agenda of the actor-network theory with the particular focus on the ways it can solve the problematic status of the archaeological culture. In the last part of the paper we suggest a scheme to describe the structure of archaeological knowledge from the perspective of the actor-network theory. We explain the ways this new scheme “weakens” archaeological cultures and enables avoiding the positivistic dead end. Moreover, we link specific practices of archaeological research to the particular stage of the study and explain the ways archaeological cultures can remain the crucial category of archaeological studies without being a “toxic” and “strong” theory. This forms a strong basis for integrating the culture-grounded theorising in Ukraine with the advances of the Western archaeological theory today. K e y w o r d s: archaeological culture, material culture, archaeological theory, actor-network theory, ontology, epistemology, assemblage. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 122 References Aksonov, V. 2023. Shche raz pro yamni pokhovannia rannoserednovichnoho verkhnosaltivskoho katakombnoho mohylnyka. Arheologia, 1, p. 69-85. https://doi.org/10.15407/arheologia2023.01.069 Anikovich, M. V. 2010. Metodologiia arkheologii i novye podkhody k izucheniiu verkhnego paleolita Evrazii. Izbrannye lektsii. Novosibirsk: Novosibirskii gosudarstvennyi universitet. Bashkatov, Yu. Yu., Bitkovska, T. V. 2021. Ivkivtsi — novyi typ piznozarubynetskykh pamiatok Serednoho Podniprovia. Ar- heologia, 2, p. 52-62. https://doi.org/10.15407/arheologia2021.02.052 Belikova, N. V. 2013. Evoliutsiia kategorii “Arkheologicheskaia kultura” v rabotakh otechestvennykh arkheologov. Vestnik Om- skogo Universiteta, 4, p. 151-154. Bochkarev, V. S. 1975. K voprosu o sisteme osnovnykh arkheologicheskikh poniatii. In: Mason, V. M., Boriaz, V. M. (eds.). Predmet i obieekt arkheologii i voprosy metodiki arkheologicheskikh issledovanii: materialy simpoziuma metodologichesk- ogo seminara LOIA AN SSSR. Leningrad: Nauka. p. 34-42. Haskevych, D. L. 2022. Pro shche odnu kontseptsiiu “neolitu” iz rysamy postmodernizmu. Arheologia, 4, p. 105-119. https:// doi.org/10.15407/arheologia2022.04.105 Gening, V. F. 1970. Istoriia naseleniia udmurtskogo Prikamia v pianoborskuiu epokhu. Voprosy arkheologii Urala, 10, p. 175-188. Gening, V. F., Gening, V. V. 1992. Ocherki filosofii sotsioarkheologii. Kyiv: Telluo. Gening, V. F., Smirnov, S. V., Zakharuk, Yu. L., Chernykh, L. A., Buniatian, E. V., Kolesnikov, A. K. 1988. Problemnaia si- tuatsiia v sovremennoi arkheologii. Kyiv: Naukova dumka. Heninh, V. F. 1992. Kontseptsiia “kultury” v arkheolohichnomu znanni (z istorii pytannia). Arheologia, 1, p. 4-16. Hladkykh, M. I. 1991. Istorychna interpretatsiia piznoho paleolitu Ukrainy (za materialamy terytorii Ukrainy). Preprynt. Kyiv: NMK VO. Hladkykh, M. I. 2002. Kultura arkheolohichna. In: Lytvyn, V. M. (ed.). Istorychna nauka: terminolohichnyi i poniatiinyi dovid- nyk: navchalnyi posibnyk. Kyiv: Vyshcha shkola, p. 219-220. Zhukov, B. S. 1927. Iz metodologii izucheniia kultur stoianok i gorodishch. In: Zhukov, B. S., Bader, O. N. (eds.). Materialy k doistorii Tsentralno-Promyshlennoi oblasti. Moscow: Tipografiia Serpukhovskogo Promtorga, p. 13-18. Zalizniak, L. L. (ed.) 2005. Arkheolohiia Ukrainy: kurs lektsii: navchalnyi posibnyk dlia studentiv vyshchykh navchalnykh zakla- div. Kyiv: Lybid. Klein, L. S. 1962. Katakombnye pamiatniki epokhi bronzy i problema vydeleniia arkheologicheskikh kultur. Sovetskaia arkhe- ologiia, 2, p. 26-38. Klein, L. S. 1991. Arkheologicheskaia tipologiia. Leningrad: Akademiia nauk SSSR. Klein, L. S., Miniaev, S. S., Piotrovskii, Yu. Yu., Kheifets, O. I. 1970. Diskussiia o poniatii “arkheologicheskaia kultura” v pro- blemnom arkheologicheskom seminare Leningradskogo universiteta. Sovetskaia arkheologiia, 2, p. 298-302. Kolpakov, E. M. 2013. Klassifikatsiia v arkheologii. Sankt-Peterburg: IIMK RAN. Kudriavtseva, O. M. 1987. Pro formuvannia poniattia “arkheolohichna kultura”, Arheologia, 58, p. 1-7. Latur, B. 2015. Paster. Voina i mir mikrobov, s prilozheniem “Nesvodimogo”. Sankt-Peterburg: Izdatelstvo Evropeiskogo uni- versiteta. Malieiev, Yu. M. 1999. Slovnyk arkheolohichnykh terminiv. Kyiv: Styl. Masson, V. M., Bochkarev, V. S. 1973. K kharakteristike teoreticheskikh razrabotok zarubezhnoi arkheologii. Kratkie soobs- hcheniia Instituta arkheologii, 152, p. 36-42. Pustovalov, S. Zh. 2005. Etnichna kontseptsiia arkheolohichnoi kultury (AK) ta suchasna praktyka vydilennia arkheolohichnykh kultur. Mahisterium, vol. 19. Kulturologia, p. 84-88. Rychkov, M. O. 1990. Pro lokalni varianty arkheolohichnykh kultur. Arkheolohiia, 4, p. 12-20. Rudych, T. 2022. Naselennia cherniakhivskoi kultury za materialamy mohylnyka Cherkasy-Tsentr (kraniolohichnyi aspekt). Ar- heologia, 1, p. 86-100. https://doi.org/10.15407/arheologia2022.01.086 Sydorovych, V. 2022. Nove pokhovannia pshevorskoi kultury u Zakhidnomu Pobuzhzhi. Arheologia, 1, p. 114-120. https://doi. org/10.15407/arheologia2022.01.114 Smirnov, A. P. 1964. K voprosu ob arkheologicheskoi kulture. Sovetskaia arkheologiia, 4, p. 3-10. Smyrnov, S. V. 2003. Arkheolohichna kultura: superechlyvi momenty rozrobky problemy. Arheologia, 1, p. 7-20. Faifert, A. V. 2022. Arkheologicheskaia kultura i struktura arkheologicheskoi nauki. Teoriia i praktika arkheologicheskikh iss- ledovanii, 34(1), p. 9-29. Chmykhov, M. O., Kravchenko, N. M., Cherniakov, I. T. 1992. Arkheolohiia ta starodavnia istoriia Ukrainy. Kyiv: Lybid. Sher, Ia. A. 1966. Tipologicheskii metod v arkheologii i statistika. Doklady i soobshcheniia arkheologov SSSR na VII Mezh- dunarodnom kongresse antropologicheskikh i etnograficheskikh nauk. Moscow: Nauka, p. 253-266. Alberti, B. 2013. Archaeology and Ontologies of Scale. In: Alberti, B., Jones, A. M., Pollard, J. (eds.). Archaeology after Inter- pretation. Walnut Creek: Left Coast, p. 43-58. Apel, K.-O. 1972. Transformation der Philosophie. Frankfurt am Main: Suhrkamp. Appadurai, A. (ed.). 1988. The Social Life of Things: Commodities in Cultural Perspective. Cambridge: Cambridge University Press. Binford, L. R. 1967. Smudge Pits and Hide Smoking: the Use of Analogy in Archaeological Reasoning. American Antiquity, 32, p. 1-12. Binford, L. R. 1972. An Archaeological Perspective. New York: Seminar Press. Binford, L. R. 1965. Archaeological Systematics and the Study of Culture Process. American Antiquity, 31, p. 203-210. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4123 Callon, M. 1986. Some Elements of a Sociology of Translation: Domestication of the Scallops and the Fishermen of St-Brieuc Bay. In: Law, J. (ed.). Power, Action, and Belief: A New Sociology of Knowledge? London: Routledge, p. 196-233. Callon, M. 2001. Actor-Network Theory. In: Smelser, N. J., Baltes, P. B. (eds.). International Encyclopedia of the Social and Behavioral Sciences. Oxford: Pergamon, p. 62-66. Callon, M., Latour, B. 1981. Unscrewing the Big Leviathan: How Actors Macro-Structure Reality and How Sociologists Help Them To Do So. In: Knorr-Cetina, K., Cicourel, A. V. (eds.). Advances in Social Theory and Methodology. Towards an Integration of Micro and Macro-Sociologies. London: Routledge, p. 277-303. Callon, M., Latour, B. 1992. Don’t Throw the Baby Out with the Bath School! A Reply to Collins and Yearley. In: Pickering, A. (ed.). Science as Practice and Culture. Chicago, London: University of Chicago Press, p. 343-368. Childe, V. G. 1929. The Danube in Prehistory. Oxford: The Clarendon Press. Cipolla, C. 2008. Signs of Identity, Signs of Memory. Archaeological Dialogues, 15(2), p. 196-215. Cipolla, C. N., Crellin, R. J., Harris, O. J. T. 2021. Posthuman Archaeologies, Archaeological Posthumanisms. Journal of Posthumanism, 1(1), p. 5-21. Clarke, D. 1973. Archaeology: The Loss of Innocence. Antiquity, 47(185), p. 6-18. Clarke, D. L. 1968. Analytical Archaeology. London: Methuen. De Cunzo, L. A., Roeber, C. D. 2022. Suitcases, Selfies, and the Global Environment: Material Culture, Materiality, and the New Materialism. In: De Cunzo, L. A., Roeber, C. D. (eds.). The Cambridge Handbook of Material Culture Studies. Cambridge: Cambridge University Press, p. 1-24. Deleuze, G., Guattari, F. 2004. A Thousand Plateaus: Capitalism and Schizophrenia. Los Angeles: Continuum. Furholt, M. 2020. Social Worlds and Communities of Practice: a Polythetic Culture Model for 3rd Millennium BC Europe in the Light of Current Migration Debates. Prehistoires Mediterraneennes [online], 8. Available at: http://journals.openedition. org/pm/2383 [Accessed 26 September 2024]. https://doi.org/10.4000/pm.2383. Harman, G. 2009. Prince of Networks: Bruno Latour and Metaphysics. Melbourne: Re.press. Hodder, I. 1982. Symbols in Action. Cambridge: Cambridge University Press. Hodder, I. 2005. Post-Processual and Interpretive Archaeology. In: Renfrew, C., Bahn, P. (eds.). Archaeology: The Key Concepts. London: Routledge, p. 207-212. Hurcombe, L. 2014. Archaeological Artefacts as Material Culture. New York: Routledge. Ingold, T. 1994. Preface. In: Ingold, T. (ed.). Companion Encyclopaedia of Anthropology: Humanity, Culture and Social Life. London: Routhledge, p. xiii–xxii. Jones, A. M., Díaz-Guardamino, M., Crellin, R. J. 2016. From Artefact Biographies to ‘Multiple Objects’: A New Analysis of the Decorated Plaques of the Irish Sea Region. Norwegian Archaeological Review, 49(2), p. 113-133. Kaiser, E. 2019. Das dritte Jahrtausend im osteuropäischen Steppenraum. Kulturhistorische Studien zu Prähistorischer Subsistenzwirtschaft und Interaktion Mit Benachbarten Räumen. Berlin Studies of the Ancient World, 37, S. 23-33. Kossina, G. 1911. Die Herkunft der Germanen. Zur Methode der Siedlungarchaologie. Würzburg: Kurt Kabitzsch. Latour, B. 1988. The Pasteurization of France. Cambridge: Harvard University Press. Latour, B. 1991. Technology is Society Made Durable. In: Law, J. (ed.). A Sociology of Monsters. New York: Routledge. Latour, B. 1991. Technology is Society Made Durable. In: Law, J. (ed.). A Sociology of Monsters: Essays on Power, Technology and Domination. London: Routledge, p. 103-131. Latour, B. 1992. Where Are the Missing Masses? The Sociology of a Few Mundane Artifacts. In: Bijker, W. E., Law, J. (eds.). Shaping Technology / Building Society: Studies in Sociotechnical Change. Cambridge: MIT Press, p. 225-258. Latour, B. 1993. We Have Never Been Modern. Cambridge: Harvard University Press. Latour, B. 1994. On Technical Mediation. Common Knowledge, 3(2), p. 33-66. Latour, B. 1996. On Interobjectivity. Mind, Culture, and Activity, 3(4), p. 228-245. Latour, B. 1999. On Recalling ANT. In: Law, J., Hassard, J. (eds.). Actor Network Theory and After. Oxford: Blackwell, p. 15-25. Latour, B. 2004. Politics of Nature: How to Bring the Sciences into Democracy. Cambridge: Harvard University Press. Latour, B. 2005. Reassembling the Social: An Introduction to Actor-Network-Theory. Oxford; New York: Oxford University Press. Latour, B. 2013. An Inquiry into Modes of Existence. Cambridge: Harvard University Press. Law, J. 1986. On the Methods of Long-Distance Control: Vessels, Navigation and the Portuguese Route to India. In: Law, J. (ed.). Power, Action and Belief: A New Sociology of Knowledge. London: Routledge; Kegan Paul Books, p. 234-263. Law, J. 1987. Technology and Heterogeneous Engineering: The Case of Portuguese Expansion. In: Bijker, W. E., Hughes, T. P., Pinch, T. J. (eds.). The Social Construction of Technological Systems: New Directions in the Sociology and History of Technology. Cambridge: MIT Press, p. 111-134. Law, J. 2002. Aircraft Stories: Decentering the Object in Technoscience. Durham: Duke University Press. Law, J. 2009. Actor Network Theory and Material Semiotics. In: Turner, B. S. (ed.). The New Blackwell Companion to Social Theory. Oxford: Blackwell, p. 141-158. Law, J. 2008. Actor Network Theory and Material Semiotics. The new Blackwell companion to social theory. London: Blackwell, p. 141-158. Law, J., Mol, A. 1995. Notes on Materiality and Sociality. The Sociological Review, 43(2), p. 274-294. Lucas, G., Witmore, C. 2022. Paradigm Lost: What Is a Commitment to Theory in Contemporary Archaeology? Norwegian Archaeological Review, 55(1), p. 64-77. Marres, N. 2012. Material Participation: Technology, the Environment and Everyday Publics. New York: Palgrave Macmillan. Marres, N., Guggenheim, M., Wilkie, A. 2018. Inventing the Social. Manchester: Mattering Press. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 124 Miller, D. (ed.). 1995. Acknowledging Consumption: a review of new studies. London: Routledge. Mol, A. 1999. Ontological Politics. A Word and Some Questions. In: Law, J., Hassard, J. (eds.). Actor Network Theory and After. Oxford: Blackwell Publishing, p. 74-89. Mol, A. 2002. The Body Multiple: Ontology in Medical Practice. Durham: Duke University Press. Mol, A. 2008. The Logic of Care: Health and the Problem of Patient Choice. London; New York: Routledge. Mol, A. 2010. Actor-Network-Theory: Sensitive Terms and Enduring Tensions. Kölner Zeitschrift für Soziologie und Sozialpsychologie. Sonderheft, 50(1), p. 253-269. Müller, S. 1898. De jydske Enkeltgrave fra Stendalderen eller nyeste Undersogelser. Aarboger for nordisk Oldkyndighed og Historie, II(13), p. 157-282. Nezabytovskyi, H., Radchenko, S. 2022. In Search of New Realm. Metamodern and Object-Oriented Ontology as Two Sides of Same Philosophy. Kοινὴ. The Almanac of Philosophical Essays, 3, p. 40-50. Oakley, K. P. 1981. Emergence of Higher Thought 3.0–0.2 Ma B.P. Philosophical Transactions of the Royal Society of London, 292(1057), p. 205-211. Olsen, B., Shanks, M., Webmoor, T., Witmore, C. 2012. Archaeology: The Discipline of Things. Berkeley: University of California. Palienko, S. 2021. The Beginning of Soviet Theoretical Archaeology. History of Science and Technology, 11(1), p. 54-67. Renfrew, A. C. 1977. Space, Time and Polity. In: Rowlands, M. J., Friedman, J. (eds.). The Evolution of Social Systems. London: Duckworth, p. 89-114. Rickert, H. 1910. Kulturwissenschaft und Naturwissenschaft. Berlin: JCB Mohr. Roberts, B. W., Vander Linden, M. (eds.). 2011. Investigating Archaeological Cultures. Material Culture, Variability, and Transmission. Dordrecht: Springer. Roberts, B. W., Vander Linden, M. 2011. Investigating Archaeological Cultures: Material Culture, Variability, and Transmission. In: Roberts, B. W., Vander Linden, M. (eds.). Investigating Archaeological Cultures. Dordrecht: Springer, p. 1-22. Taylor, W. W. 1948. A Study of Archaeology. American Anthropologist, 50(3), p. 2-7. Thomas, J. S. 2015. The Future of Archaeological Theory. Antiquity, 89(348), p. 1287-1296. Trigger, B. 1989. A History of Archaeological Thought. Cambridge: Cambridge University Press. Trigger, B. 1990. The History of African Archaeology in World Perspective. In: Robertshaw, P. (ed.). A History of African Archaeology. London: James Currey, p. 309-319. Trigger, B. 2006. A History of Archaeological Thought (2nd ed.). Cambridge: Cambridge University Press. Willey, G. R., Phollops, P. 1958. Method and Theory in American Archaeology. Chicago: University of Chicago Press. Yates, J. 2022. Materiality. In: De Cunzo, L. A., Roeber, C. D. The Cambridge Handbook of Material Culture Studies. Cambridge: Cambridge University Press, p. 27-51.
id	arheologia-com-ua-article-402
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:05:45Z
publishDate	2024
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/cd/894a6fed041a5150a86e560fbc5617cd.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-4022025-01-15T20:31:16Z The Structure of Archaeological Knowledge and the Concept of Archaeological Culture: The Perspective of Actor-Network Theory Cтруктура археологічного знання та поняття археологічної культури: пропозиції до перегляду в перспективі акторно-мережевої теорії Minakov, М. А. Radchenko, S. B. archaeological culture, material culture, archaeological theory, actor-network theory, ontology, epistemology, assemblage. археологічна культура, матеріальна культура, археологічна теорія, акторно-мережева теорія, онтологія, гносеологія, асембляж. The paper deals with the concept of archaeological culture and the structure of archaeological knowledge in archaeological theory today. It aims to reconsider these basic concepts in light of the actor-network theory and integrate Ukrainian archaeological theorising into the global discourse by mobilising the theoretical advances around archaeological cultures. By doing that, we also want to contribute to the ethical and anthropocentric aspect of archaeological research and to create a provocation for bringing life to archaeological theorising in Ukraine.First part of the paper is focused on the brief overview of the history of archaeological culture as a concept. Given that it was very different in various parts of the world, we separate the rise and fall of archaeological cultures in continental and Anglo-American studies and the history of archaeological theory in Soviet and post-Soviet countries. We compare these processes when relevant, but aim to describe the state of the art and its preconditions rather than provide a detailed historiographic overview. We then emphasise archaeological culture as a “strong theory,” highlighting its problematic status based on its strength.Therefore, the second part of the contribution deals with the perspectives of the actor-network theory to enrich the concept of archaeological cultures by making it weaker and more adequate to the modern archaeological studies. We describe the history and the main agenda of the actor-network theory with the particular focus on the ways it can solve the problematic status of the archaeological culture.In the last part of the paper we suggest a scheme to describe the structure of archaeological knowledge from the perspective of the actor-network theory. We explain the ways this new scheme “weakens” archaeological cultures and enables avoiding the positivistic dead end. Moreover, we link specific practices of archaeological research to the particular stage of the study and explain the ways archaeological cultures can remain the crucial category of archaeological studies without being a “toxic” and “strong” theory. This forms a strong basis for integrating the culture-grounded theorising in Ukraine with the advances of the Western archaeological theory today. Статтю присвячено перегляду поняття археологічної культури як однієї з основних археологічних категорій у перспективі акторно-мережевої тео-рії. Прагнучи актуалізувати теоретичні дискусії та переосмислити теоретичні основи археологічних студій, автори звертаються до історії поняття «археологічна культура» і пропонують дещо оновлене його визначення з урахуванням новацій археологічного теоретизування в Україні та за її межами. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2024-12-23 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/402 10.15407/arheologia2024.04.104 Arheologia; No 4 (2024): Arheologia; 104-124 Археологія ; № 4 (2024): Археологія; 104-124 Археология; № 4 (2024): Arheologia; 104-124 2616-499X 0235-3490 10.15407/arheologia2024.04 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/402/402 Copyright (c) 2024 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en
spellingShingle	археологічна культура матеріальна культура археологічна теорія акторно-мережева теорія онтологія гносеологія асембляж. Minakov, М. А. Radchenko, S. B. Cтруктура археологічного знання та поняття археологічної культури: пропозиції до перегляду в перспективі акторно-мережевої теорії
title	Cтруктура археологічного знання та поняття археологічної культури: пропозиції до перегляду в перспективі акторно-мережевої теорії
title_alt	The Structure of Archaeological Knowledge and the Concept of Archaeological Culture: The Perspective of Actor-Network Theory
title_full	Cтруктура археологічного знання та поняття археологічної культури: пропозиції до перегляду в перспективі акторно-мережевої теорії
title_fullStr	Cтруктура археологічного знання та поняття археологічної культури: пропозиції до перегляду в перспективі акторно-мережевої теорії
title_full_unstemmed	Cтруктура археологічного знання та поняття археологічної культури: пропозиції до перегляду в перспективі акторно-мережевої теорії
title_short	Cтруктура археологічного знання та поняття археологічної культури: пропозиції до перегляду в перспективі акторно-мережевої теорії
title_sort	cтруктура археологічного знання та поняття археологічної культури: пропозиції до перегляду в перспективі акторно-мережевої теорії
topic	археологічна культура матеріальна культура археологічна теорія акторно-мережева теорія онтологія гносеологія асембляж.
topic_facet	archaeological culture material culture archaeological theory actor-network theory ontology epistemology assemblage. археологічна культура матеріальна культура археологічна теорія акторно-мережева теорія онтологія гносеологія асембляж.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/402
work_keys_str_mv	AT minakovma thestructureofarchaeologicalknowledgeandtheconceptofarchaeologicalculturetheperspectiveofactornetworktheory AT radchenkosb thestructureofarchaeologicalknowledgeandtheconceptofarchaeologicalculturetheperspectiveofactornetworktheory AT minakovma ctrukturaarheologíčnogoznannâtaponâttâarheologíčnoíkulʹturipropozicíídopereglâduvperspektivíaktornomereževoíteoríí AT radchenkosb ctrukturaarheologíčnogoznannâtaponâttâarheologíčnoíkulʹturipropozicíídopereglâduvperspektivíaktornomereževoíteoríí AT minakovma structureofarchaeologicalknowledgeandtheconceptofarchaeologicalculturetheperspectiveofactornetworktheory AT radchenkosb structureofarchaeologicalknowledgeandtheconceptofarchaeologicalculturetheperspectiveofactornetworktheory

Cтруктура археологічного знання та поняття археологічної культури: пропозиції до перегляду в перспективі акторно-мережевої теорії

Institution

Similar Items