Дяченко В. Д. в історії української антропології (до 100-річчя з дня народження)
The article examines the main directions and results of scientific activity of Vasyl Diachenko (1924–1996) whose name is closely associated with the revival of physical anthropology and the creation of a centre of this scientific discipline in the post-war Ukraine. The results of the large-scale res...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2024 |
| Issue: | 4 |
| Pages: | 139-144 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Author Affiliations: |
|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2024
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/404 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Download file: |  |
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824629162147840 |
|---|---|
| author | Seheda, S. P. |
| author_facet | Seheda, S. P. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "S. P. Seheda",
"institution": "доктор історичних наук, головний науковий співробітник, Інститут народознавства НАН України",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Seheda, S. P. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 144 |
| container_issue | 4 |
| container_start_page | 139 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2025-01-15T20:31:50Z |
| description | The article examines the main directions and results of scientific activity of Vasyl Diachenko (1924–1996) whose name is closely associated with the revival of physical anthropology and the creation of a centre of this scientific discipline in the post-war Ukraine. The results of the large-scale research of the Ukrainian anthropological expedition by the Institute of Art Studies, Folklore and Ethnography of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR (1956–1963) under the leadership of the scientist are presented. V. Diachenko with the scholars surveyed more than 120 local groups of Ukrainians, national minorities of Ukraine, ethno-territorial groups of Poland, Moldova, Russia and Belarus. The main provisions of the fundamental monograph by V. Diachenko are analysed, the general characteristics are given, local variants of the anthropological composition of the Ukrainians are outlined, and the role of individual components in its formation are highlighted. Changes in the scientific research orientations were traced after the transfer of the Anthropological Group to the Institute of Archaeology of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR. Vasyl Diachenko had been focused on anthropology of the medieval population of Eastern Europe. He identified areas of six anthropological types on the territory of Ukraine, which differ from each other in terms of main diameters of the skull, the width of the face, the structure of the nasal area, etc. The author traced the origins of these types, which go back to the Mesolithic, Neolithic, Eneolithic and Bronze Ages. According to him, a leading role in the formation of the physical features of the medieval population of Ukraine belonged to the carriers of the Corded Ware cultures, the Scythians, and the Illyrian tribes of the 1st millennium BC — 1st millennium AD, to the population of the Cherniakhiv culture, to the Alans, to separate medieval Finno-speaking groups. The article emphasises the role of V. Diachenko in fostering scientific change, and his works have not lost their importance to these days. |
| doi_str_mv | 10.15407/arheologia2024.04.139 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:05:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ
НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р.
ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО
КИЇВ 4 2024
АРХЕОЛОГIЯ
Головний редактор
ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Редакцiйна колегiя
БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
БОРОФФКА Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, Німеччина
БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
ГАРДІ С. Е., PhD, Норвезький інститут у Римі Університету в Осло, Великобританія
ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон
Сорбонна, Францiя
ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
IВАНЧИК А. I., професор, Французький нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя
КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина
ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща
ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки
ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор хаб., Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера,
Німеччина
ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Яґеллонського унiверситету, Польща
ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (вiдповiдальний секретар)
NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE
SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947
FREQUENCY: QUARTERLY
Editor-in-Chief
CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine
Editorial Board
BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany
BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland
DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France
IVANTCHIK A. I., Professor, National Centre for Scientific Research of France, France
FORNASIER J., Professor, Dr. Hab., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany
HARDY S. A., PhD, Norwegian Institute in Rome, University of Oslo, Great Britain
KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany
OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland
POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, University of Texas at Austin, the USA
SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary)
ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
ARHEOLOGIA
KYIV 4 2024
ЗМIСТ CONTENTS
Articles
КУШНІР А. С., ШЕЙКО І. М., КОЗЛЕНКО Р. О.,
МАТВІЇШИНА Ж. М. Результати палеоґрунто-
знавчих досліджень Ольвії в контексті ранніх
урбанізаційних процесів у Північно-Західному
Причорномор’ї
ONYSHCHUK Ya. Ya., SLOBODIAN T. I. Re-
sults of the Burial No. 8 Research from the Cemetery
of Kariv I in the Western Buh River Region
AKSIONOV V. S. Early Medieval Catacomb Buri-
als of Verkhnii Saltiv with Pendants of the Slavic
Circle
Publications
of Archaeological Materials
YEVDOKYMOV H. L.✝, DANYLKO N. M.,
PUSTOVALOV S. Zh. Mound group “II” near
Askania-Nova
LYSENKO S. D., LYSENKO S. S. Barrow Group
No. 3 of the Voitsekhivka Cemetry of the Komariv
Culture
Discoveries and Recent Finds
ЇЛМАЗ М. Д. Нові архітектурно-декоративні
знахідки архаїчного періоду з цитаделі Ака-
лан (виявлені під час дослідницьких кампаній
2022–2023 рр.)
Статтi
KUSHNIR A. S., SHEIKO I. M., KOZLEN-
KO R. O., MATVIISHYNA Zh. M. Results of
Palaeo-Soil Studies of Olbia in the Context of
Early Urbanisation Processes in the North-West-
ern Black Sea Region
ОНИЩУК Я. І., СЛОБОДЯН Т. І. Результати
дослідження поховання № 8 на могильнику
Карів І у Західному Побужжі
АКСЬОНОВ В. С. Ранньосередньовічні ка-
такомбні поховання Верхнього Салтова з
підвісками слов’янського кола
Публiкацiї
археологiчних матерiалiв
ЄВДОКИМОВ Г. Л.✝, ДАНИЛКО Н. М.,
ПУСТОВАЛОВ С. Ж. Курганна група II біля смт
Асканія-Нова
ЛИСЕНКО С. Д., ЛИСЕНКО С. С. Курганна
група № 3 Войцехівського могильника комарів-
ської культури
Новi вiдкриття та знахiдки
YILMAZ M. D. Recent Archaic Period Decorated
Architectural Terracotta Finds from Akalan Citadel
(Discovered during the 2022–2023 Research
Campaigns)
5
18
35
46
61
86
Дискусiї
МІНАКОВ М. А., РАДЧЕНКО С. Б. Cтрук-
тура археологічного знання та поняття
археологічної культури: пропозиції до пере-
гляду в перспективі акторно-мережевої теорії
Iсторiя науки
СТЕПАНЧУК В. М. Юрій Георгійович Коло-
сов (до 100-річчя від дня народження)
СЕГЕДА C. П. Дяченко В. Д. в історії укра-
їнської антропології (до 100-річчя з дня
народження)
Хронiка
Сергієві Анатолійовичу Скорому — 75!
III Всеукраїнська археологічна конференція
«Путивльські читання»
Алфавiтний покажчик змiсту журналу
«Археологiя» за 2024 рiк
Discussions
MINAKOV M. A., RADCHENKO S. B. The
Structure of Archaeological Knowledge and
the Concept of Archaeological Culture: The
Perspective of Actor-Network Theory
History of Science
STEPANCHUK V. M. Yurii Heorhiiovych Kolos-
ov (to the 100th Anniversary of His Birth)
SEHEDA S. P. Vasyl D. Diachenko in the History
of Ukrainian Anthropology (to the 100th Anniversa-
ry of His Birth)
News Review
Serhii Anatoliiovych Skoryi Turns 75!
3rd Ukrainian Archaeological Conference “Putyvl
Readings”
Index of Publications in Arheologia Journal in
2024
104
125
139
145
148
149
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4139
УДК:[929:572](477) https://doi.org/10.15407/arheologia2024.04.139
* СЕГЕДА Сергій Петрович — доктор історичних наук,
головний науковий співробітник, Інститут народо-
знавства НАН України, ORCID: 0000-0001-6772-8387,
sergij_segeda@ukr.net
В. Д. ДЯЧЕНКО В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ АНТРОПОЛОГІЇ (ДО
100–РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ)
© C. П. СЕГЕДА* 2024
У статті розглянуто основні напрями та ре-
зультати наукової діяльності В. Д. Дяченка, з
іменем якого тісно повʼязане відродження ан-
тропології в Україні в повоєнний час. Наведено
найбільш значущі факти його біографії. Уза-
гальнено інформацію про дослідницькі зацікав-
лення вченого, який тривалий час працював у
Інституті археології НАН України, та його
внесок у розв’язання етногенетичних проблем.
К л ю ч о в і с л о в а : антропологія, антропо-
логічний склад українського народу, витоки фі-
зичних рис середньовічного населення України.
1 листопада виповнилось 100 років з дня наро-
дження визначного українського вченого-ан-
трополога В.Д. Дяченка (1924–1996), останні
десятиліття наукової діяльності якого пройшли
в стінах Інституту археології НАН України, де
досі працюють його молодші колеги — співро-
бітники відділу біоархеології (рис. 1).
Відомо, що після завершення Другої світо-
вої війни в Україні не залишалось жодного ан-
тропологічного осередка: Кабінет антропології
та етнології ім. Хв. Вовка Всеукраїнської акаде-
мії наук був ліквідований, його працівники ста-
ли жертвами сталінських репресій; співробітни-
ки кафедри етнології та антропології Львівсько-
го університету, що уціліли в роки гітлерівської
окупації, перебралися до Польщі; члени Науко-
вого товариства імені Шевченка, які займалися
антропологією, були змушені емігрувати на За-
хід (Сегеда 2021, с. 31).
Поновлення антропологічних досліджень в
Україні в першій половині 1950-х рр. пов’язане
з Інститутом мистецтвознавства, фольклорис-
тики та етнології АН УСРС (ІМФЕ). У квітні
1956 р. з ініціативи директора цієї народознав-
чої інституції, поета-академіка М. Т. Рильсько-
го та його заступника, історика й етнографа
К. Г. Гуслистого в Києві було проведено нара-
ду, на якій розглядалися шляхи й перспективи
розвитку антропології в республіці. У нараді
взяли участь близько 100 науковців — істори-
ків, антропологів, етнологів, палеозоологів та
археологів. Широкий резонанс мали доповіді
провідних українських археологів С. М. Бібі-
кова, Д. Я. Телегіна та М. Ю. Брайчевського,
у яких було підкреслено значення антрополо-
гічних даних для висвітлення історико-архео-
логічної проблематики. У резолюції, прийнятій
за підсумками наради, наголошено на нагаль-
ній потребі заснування в Україні антропологіч-
ного осередку (Передмова 1960, с. 4-5).
Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0
https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk
Рис. 1. В. Д. Дяченко в другій половині 1960-х рр. Фото
з архіву автора.
Fig. 1. V. D. Diachenko in the second half of the 1960s.
Photo from the author’s archive.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 140
Ця пропозиція була втілена в життя 9 листо-
пада 1956 р., коли, згідно з постановою Президії
АН УРСР, у відділі етнографії ІМФЕ була ство-
рена неструктурна група антропології, наукове
керівництво якою доручалося відомому вчено-
му-палеозоологу І. Г. Підоплічку. Першим спів-
робітником цієї групи став В. Д. Дяченко, з іме-
нем якого тісно повʼязане відродження антро-
пології в Україні в повоєнний час. Мета статті
— узагальнення інформації про творчий шлях
цього дослідника і основні наукові дослідження.
Майбутній антрополог народився в Києві в
родині визначного архітектора Д. М. Дяченка
— засновника й директора київського Архітек-
турного інституту, палкого прихильника укра-
їнського бароко, автора багатьох споруд, що до-
нині прикрашають Київ, Миргород, Камʼянку
тощо. Сімʼя Дяченків мешкала в кооперативно-
му будинку науковців, спорудженому за проєк-
том батька на одній із центральних вулиць Ки-
єва — Пушкінській (нині — Євгена Чикален-
ка). Однак на початку 1930-х рр. Д. М. Дяченка
було звинувачено в «українському буржуазно-
му націоналізмі» і він за порадою колег пере-
брався до Москви, куди перевіз дружину з ді-
тьми. Утім, це не врятувало його від репресій,
і влітку 1942 р. він загинув в одному зі сталін-
ських концтаборів для політв’язнів.
1946 р. В. Д. Дяченко вступив на історичний
факультет Московського університету, де спеці-
алізувався з етнографії і на останніх курсах за-
цікавився етнічною антропологією. Ті, хто знав
його в цей період, згадували, що він власноруч-
но змайстрував дерев’яні циркулі та обмірював
ними своїх однокурсників і студентів-іноземців.
Закінчивши історичний факультет, В. Д. Дячен-
ко продовжив навчання на заочному відділен-
ні біологічного факультету Московського уні-
верситету, здобувши кваліфікацію антрополо-
га. 1953 р. він опублікував свою першу наукову
розвідку, де узагальнив дані з антропометрії та
антропоскопії гагаузів Молдови, отримані ним
особисто (Дяченко 1952). Дипломна робота
В. Д. Дяченка була присвячена антропологічній
характеристиці іншого тюркомовного народу
Східної Європи — караїмам. Після завершення
навчання в університеті він взяв участь в антро-
пологічних дослідженнях людності Дагестану.
У 1955 р. В. Д. Дяченко, який уже мав ве-
ликий досвід польових антропологічних дослі-
джень, з ініціативи та за активного сприяння
керівництва ІМФЕ перебрався до Києва, де від-
Рис. 2. В. Д. Дяченко доповідає на VII Міжнародному конгресі антропологічних та етнологічних наук (1964). Фото з
архіву автора
Fig. 2. V. D. Diachenko reports at the VII International Congress of Anthropological and Ethnological Sciences (1964). Photo
from the author’s archive
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4141
разу активно долучився до процесу організації
антропологічного осередку. Влітку наступного
року його призначили керівником Української
антропологічної експедиції, створеної задля
вивчення антропологічного складу тогочасного
населення республіки.
Українська антропологічна експедиція ІМФЕ
діяла впродовж восьми польових сезонів (1956–
1963). Щорічні маршрути розроблялися зазда-
легідь з урахуванням етнічної історії України,
Росії, Білорусі, Молдови та Польщі. Антропо-
метричні заміри та антропоскопічні визначен-
ня здійснював особисто В. Д. Дяченко. За під-
сумками масштабних досліджень були отрима-
ні унікальні дані, які стосуються соматологічних
маркерів понад 120 локальних груп українців,
національних меншин України та етнотериторі-
альних груп Польщі, Молдови, Росії та Білорусі,
а саме: молдаван, поляків, чехів, угорців, болгар,
гагаузів, росіян, білорусів, євреїв, греків-урумів
і греків-румеїв, караїмів, кримчаків та ін. Ці дані
В. Д. Дяченко узагальнив у кандидатській дис-
ертації та монографії, що вийшла друком через
два роки після завершення польових досліджень
(Дяченко 1965).
Згадане фундаментальне монографічне до-
слідження, квінтесенцією якого є таблиці сома-
тологічних ознак мешканців усіх без винятку
обстежених населених пунктів, містить загаль-
ну характеристику антропологічного складу
українців на тлі суміжних етносів Централь-
но-Східної, Східної та Південної Європи. На
підставі картографування ознак виокремлено
й детально описано кілька локальних варіантів
(антропологічних областей), а саме: централь-
ноукраїнську, карпатську, нижньодніпровсько-
прутську, валдайську та ільменсько-дніпров-
ську, що склалися історично в результаті дов-
готривалих етногенетичних процесів. Широко
залучаючи дані історії, археології, мовознав-
ства та етнографії, В. Д. Дяченко вказав на пев-
ну відповідність між антропологічними варіан-
тами, історико-етнографічними областями, діа-
лектологічними зонами й ареалами літописних
східнослов’янських племен території України.
Він також висвітлив роль іранського (півден-
ноєвропеоїдного) й тюркського (степового, із
легкою часткою монголоїдності) антропологіч-
них компонентів, виявлених у Середньому та
Нижньому Подніпров’ї; фракійського (півден-
ноєвропеоїдного), вплив якого простежується в
карпатській зоні і в Дністровсько-Прутському
межиріччі; східнобалтійського (північноєвро-
пеоїдного), присутнього на Київському й Чер-
нігівському Поліссі (Дяченко 1965, с. 127).
Один із розділів книги Василя Дяченка міс-
тив доволі різкі випади проти Ф. К. Вовка (Вол-
кова), його учнів та послідовників, які не пого-
джувалися з тезою про схожість фізичних рис
українців і росіян. Згодом учений визнав, що
його ставлення до основних положень класич-
ної праці засновника української антропології
(Волков 1916) мало упереджений характер, ви-
кликаний стандартними вимогами компартійної
ідеології. Він щиросердно вибачився «за безпід-
ставні звинувачення деяких зарубіжних і україн-
ських науковців у «расистських перекрученнях»
історії, археології, антропології України» (Дя-
ченко 1992, с. 122). Прикметно, що, попри кри-
тику концепції Ф. К. Вовка, дослідник свідомо
чи несвідомо підтвердив її положення щодо сту-
пеня однорідності та основних напрямків антро-
пологічних зв’язків українського народу.
В. Д. Дяченко брав активну участь у створен-
ні спеціалізованого друкованого органу — “Ма-
теріали з антропології України”, де українські
вчені та їхні колеги з інших республік колиш-
нього Радянського Союзу мали змогу регулярно
публікувати результати своїх досліджень. Почи-
наючи з 1960 р. побачило світ сім випусків цього
видання, на сторінках якого широко висвітлюва-
лись питання антропологічного складу сучас-
них етнічних груп Європи, археології та пале-
оантропології України, антропогенезу, приклад-
ної та спортивної антропології.
В. Д. Дяченко уважно відстежував тенден-
ції розвитку етнічної антропології, запровадив-
ши в практику антропологічних досліджень в
Україні збирання матеріалів з гематології, од-
онтології та дерматогліфіки. Він продовжив
свою експедиційну діяльність, обстеживши
низку популяцій Кубані, Північного Кавказу,
Сальських степів, Чехословаччини, Польщі та
Югославії. Результати своїх досліджень він не-
одноразово представляв на всесоюзних і між-
народних конференціях (рис. 2).
У 1974 р. у звʼязку зі всеосяжним наступом
тоталітарного режиму на українську культу-
ру й гуманітарну науку, який розпочався після
зміни компартійного керівництва в республі-
ці, групу антропології при відділі етнографії
ІМФЕ ім. М.Т. Рильського АН УРСР розфор-
мували, а «Матеріали...», останнє число яких
вже було підписане до друку, закрили (Сегеда
2021, c. 37). Антропологічна наука в Україні
вкотре опинилась перед загрозою знищення.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 142
Цього не сталося завдяки втручанню в ситу-
ацію новопризначеного директора Інституту ар-
хеології І. І. Артеменка, з ініціативи якого Пре-
зидія АН УРСР 6 серпня 1974 р. постановила пе-
редати групу антропології «разом із штатними
посадами, відповідним фондом зарплати, асигну-
ваннями на експедиційну роботу та наукові від-
рядження» згаданій академічній установі.
На новому місці праці В. Д. Дяченко за дору-
ченням дирекції впродовж кількох років викону-
вав обовʼязки наукового керівника групи антро-
пології — неструктурного підрозділу відділу ар-
хеології доби міді-бронзи. У лютому 1982 р. цей
осередок набув статусу сектора палеоантропо-
логії, першим завідувачем якого стала С. І. Круц.
Через п’ять років його очолив С. П. Сегеда. Сек-
тор поповнився випускниками історичного фа-
культету КДУ ім. Т. Г. Шевченка, що з плином
часу засвоїли методику палеоантропологічних
досліджень і започаткували власні дослідження.
Що ж до В. Д. Дяченка, то з кінця 1970-х рр. він
обіймав посаду старшого наукового співробіт-
ника відділу археології Києва.
Як працівник Інституту археології В. Д. Дя-
ченко скоригував свої наукові плани, зосередив-
шись на висвітленні проблем антропології дав-
ньої та середньовічної людності України. Цій
проблематиці присвячено кілька його статей,
підготовлених у співавторстві з колегами, які
охоче залучали до співпраці досвідченого фахів-
ця, що мав нахил до широких узагальнень.
На початку 1980-х рр. Є. І. Данилова та
С. П. Сегеда під час охоронно-археологічних і
ремонтно-реставраційних робіт у Києво-Печер-
ській лаврі дослідили кісткові рештки людини
з однієї із гробниць Ближніх печер, де, як вва-
жається, поховано Нестора Літописця. Постало
питання про місце обстеженого черепа в систе-
мі антропологічних типів Східної Європи дав-
ньоруського часу, відповідь на яке дав В. Д. Дя-
ченко, залучивши для цього середньовічні
східнословʼнські краніологічні серії з могиль-
ників Східної Європи і варязьку зі Старої Ла-
доги. Стверджено, що за провідними ознаками
череп із гробниці Нестора Літописця належить
до кола краніологічних типів русичів Правобе-
режжя Середнього Подніпровʼя (Данилова та ін.
1982, с. 14-15).
Ще одним прикладом співпраці В. Д. Дячен-
ка з колегами є стаття, присвячена антрополо-
гічним матеріалам із могильника ХІ—ХІІ ст. по-
близу с. Камінне на правому березі р. Псел. Уче-
ний здійснив міжгруповий аналіз отриманої тут
краніологічної серії, дійшовши висновку про її
схожість зі збірною краніологічною серією на-
щадків літописних сіверян. Він висловив думку
про те, що антропологічний склад давньоруської
людності Дніпровського Лівобережжя включав
значний компонент носіїв черняхівської культу-
ри, «частина якого була, очевидно, іраномовною
і зберігала генетичні звʼязки зі скіфами Серед-
нього Подніпровʼя VII—III вв. до н.е.»1 (Дяченко,
Покас, Сухобоков 1984, с. 23).
Палеоантропології окремих краніологічних
серій із черняхівських та скіфських могиль-
ників присвячено й інші статті, у підготовці
яких брав участь В. Д. Дяченко (див. напр.: Ба-
ран, Дьяченко, Данилова 1981; Дяченко, Покас
1986; Покас, Назарова, Дяченко 1988).
Розширення наукових горизонтів і зміна до-
слідницьких акцентів В. Д. Дяченка засвідчи-
ла його узагальнювальна праця, присвячена ан-
тропологічному складу й витокам фізичних рис
населення Східної Європи Х—ХІІІ ст. (Дячен-
ко 1986). Розглянувши краніологічні матеріали
із середньовічних некрополів східних слов’ян,
балтських та фіномовних племен, учений виді-
лив у цьому розлогому регіоні чотири антропо-
логічні області (східноєвропейську, субураль-
ську, східнопонтійську та південнокаспійську),
у межах яких виокремлюється дев’ять антропо-
логічних типів, що розрізняються між собою за
основними діаметрами черепа, шириною і висо-
тою обличчя, носовим покажчиком тощо. Шість
із них представлено на теренах сучасної Укра-
їни, а саме: неовіслянсько-дніпровський, який,
переважаючи серед балтських племен Південної
Балтії, поширений також серед нащадків схід-
но- і західнословʼянських племен Дніпровсько-
го Правобережжя, теренів сучасної Білорусі та
Правобережжя Вісли; дністровсько-дунайський,
властивий середньовічній східнословʼянській
людності Волині та басейну Верхнього Дніпра і
одному із балтських племен — аукшайтам; т. зв.
«неошнуровий», вкраплення якого зустріча-
ються в ареалах двох попередніх типів; карпат-
ський, розповсюджений у Карпатах, в окремих
регіонах сучасної Польщі, Словаччини, Чехії і
частково на Балканах; понтійський, притаман-
ний аланам і меншою мірою нащадкам сіверян
та вʼятичів; індо-дніпровський, виявлений серед
середньовічної словʼянської людності басейнів
Десни, Сожа, Псла, Ворскли, Оки. Стверджено,
що найдавніші витоки неовіслянсько-дніпров-
1 Переклад з російської С. П. Сегеди.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4143
ського типу простежуються серед мезолітич-
них племен Надпоріжжя (могильник Василів-
ка І), частини носіїв ямної культури Нижнього
Подніпровʼя, для яких були характерні скорче-
ні поховання, творців культури шнурової кера-
міки сходу Південної Балтії та фатьянівської
культури Правобережжя Волги; дністровсько-
дунайського — населення культури шнурової
кераміки з теренів сучасної Польщі; карпатсько-
го — іллірійських племен І тис. до н.е. — І тис.
н.е.; понтійського — людності скіфського часу
лісостепової зони України та пізньоскіфських
популяцій, населення черняхівської культури,
аланів та окремих фінськомовних груп північ-
ного сходу Східної Європи; індо-дніпровсько-
го — племен ямної культури північно-захід-
ного Причорноморʼя, кемі-обинської культури
Криму, енеоліту Кавказу та Східного Прикас-
пію, зрубної культури Нижнього Подніпровʼя та
суміжних регіонів, доби бронзи півночі басей-
ну Інду та неоліту Іранського нагірʼя. Результа-
ти цього масштабного узагальнювального до-
слідження були неоднозначно сприйняті науко-
вою спільнотою (Алексеева 1999, с. 15). Воно
зберігає наукове значення донині, окреслюючи
напрямки подальших пошуків антропологічних
витоків словʼянських народів.
У 1990 р. В. Д. Дяченко вийшов на пенсію,
однак до останніх днів не поривав з інститутом,
щоліта беручи участь в експедиціях відділу ар-
хеології Києва. Опрацювавши краніологічний
матеріал, отриманий під час розкопок у Києво-
Печерській лаврі, дослідник опублікував стат-
тю, у якій застосував запропоновану ним схему
антропологічного складу середньовічної люд-
ності України для індивідуальної характерис-
тики черепів (Дяченко 1993). Як і раніше, він і
в цей період докладав чимало зусиль для підго-
товки наукової зміни. Учений мав неабиякий та-
лант захоплювати молодь своїм самовідданим
ставленням до науки, якій присвятив своє жит-
тя. І старші, і молодші колеги високо оцінювали
такі людські якості В. Д. Дяченка, як доброзич-
ливість, почуття гумору, внутрішню готовність
завжди прийти на допомогу. Таким він і залиши-
ся в памʼяті тих, хто знав його особисто.
Назагал В. Д. Дяченко — одна із найяскраві-
ших постатей в історії української етнічної ан-
тропології. Наукові інтереси вченого охоплюва-
ли широке коло питань, повʼязаних із вивченням
антропологічного складу давнього, середньовіч-
ного та сучасного населення України. Дослід-
ник приділяв велику увагу висвітленню етноге-
нетичної проблематики. В. Д. Дяченко прожив
дуже складне, але цікаве життя, насичене не-
втомними творчими пошуками, результати яких
назавжди залишаться надбанням української ан-
тропологічної науки.
Алексеева, Т. И. 1999. История изучения антрополо-
гического состава восточных славян. В: Алексеева, Т. И.
(ред.). Восточные славяне. Антропология и этническая
история. Москва: Научный мир.
Баран, В. Д., Дьяченко, В. Д., Данилова, Е. И. 1981. Об
одном древнем славянском черепе. В: Бидзиля, В. І. (ред.).
Использование методов естественных наук в археологии.
Киев: Наукова думка, с. 161-167.
Волков, Ф. 1916. Антропологические особенности
украинского народа. В: Волков, Ф. К. и др. (ред.). Укра-
инский народ в его прошлом и настоящем, том ІІ. Петро-
град: Тіпография т-ва «Общественная польза», с. 427-454.
Данилова, Є. І., Шиденко, В. А., Дяченко, В. Д., Сеге-
да, С. П. 1982. Нестор-літописець — антропологічна ха-
рактеристика. Археологія, 38, с. 3-16.
Дяченко, В. Д. 1952. Антропологическое исследова-
ние гагаузов Молдавской ССР. Краткие сообщения Ин-
ститута этнографии АН СССР, 15, с. 82-88.
Дяченко, В. Д. 1965. Антропологічний склад
українського народу. Порівняльне дослідження народів
УРСР і суміжних територій. Київ: Наукова думка.
Дяченко, В. Д., Покас, П. М., Сухобоков, О. В. 1984.
Древнерусское население Левобережной Украины (по ма-
териалам могильника у с. Каменное. В: Круц, С. І. (ред.).
Антропологические данные о составе древнего населения
на территории Украины. Киев: Наукова думка, с. 4-26.
Дяченко, В. Д., Покас, П. М. 1986. До антропології населен-
ня Північного Криму в епоху бронзи. Археологія, 53, с. 64-68.
Дяченко, В. Д. 1986. Антропологический состав
средневековых восточных славян. В: Алексеев, В. П., Зу-
бов, А. А. (ред.). Проблемы эволюционной морфологии че-
ловека и его рас. Москва: Наука, с. 234-242.
Дяченко, В. 1992. Не тільки чорнії брови, карії очі (ан-
тропологічні типи на етнічній території українського на-
роду). Віче, 4, с. 114-122.
Дяченко, В. Д. 1993. Антропологічний склад Києва
і його околиць у середньовіччі (ХІ—ХІІІ ст.). В: Толоч-
ко, П. П. (ред.). Стародавній Київ. Археологічні дослі-
дження 1984–1989. Київ: Наукова думка, с. 151-166.
Передмова. 1960. Матеріали з антропології України,
1, с. 3-5.
Покас, П. М., Назарова, Т. А., Дяченко, В. Д. 1988.
Материалы по антропологии Акташского могильника. В:
Бессонова, С. С. та ін. (ред.). Акташский могильник скиф-
ского времени в Восточном Крыму. Киев: Наукова дум-
ка, c. 118-144.
Сегеда, С. 2021. Історична антропологія України.
Львів (б.в.).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 144
References
Alekseeva, T. I. 1999. Istoriia izucheniia antropologichieskogo sostava vostochnykh slavian. In: Alekseeva, T. I. (ed.). Vostoch-
nye slavianie. Antropologiia i etnicheskaia istoriia. Moskva: Nauchnyi mir.
Baran, V. D., Diachenko, V. D., Danylova, Ie. I. 1981. Ob odnom drievniem slavianskom chieriepie. In: Bidzilia, V. І. (ed.).
Ispolzovanie metodov estestviennykh nauk v arkhieologii. Kyiv: Naukova dumka, p. 161-167.
Volkov, F. 1916. Antropologicheskiie osobiennosti ukrainskogo naroda. In: Volkov, F. et al. (eds.). Ukrainskii narod v ego pro-
shlom i nastoiashchiem. Petrograd: Tіpografiia t-va “Obshchestvennaia polza”, p. 427-454.
Danylova, Ie. I., Shydenko, V. A., Diachenko, V. D., Seheda, S. P. 1982. Nestor-litopysets — antropologichna charakterystyka.
Arheologia, 38, p. 3-16.
Diachenko, V. D. 1965. Antropologicheskoe issledovanie gagauzov Moldavskoi SSR. Kratkie soobshcheniia Instituta etnografii
AN SSSR, p. 8-88.
Diachenko, V. D. 1965. Antropolohichnyi sklad ukrainskoho narodu. Porivnialne doslidzhennia narodiv URSR i sumizhnykh
terytorii. Kyiv: Naukova dumka.
Diachenko, V. D., Pokas, P. M., Sukhobokov, O. V. 1984. Drievnierusskoie nasieleniie Levobierieznoi Ukrainy (po matierialam
mogilnika u s. Kamiennoie). In: Kruts, S. І. (ed.). Antropologichieskiie dannyie o sostavie drievniego nasieleniia na
tierritorii Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka.
Diachenko, V. D., Pokas, P. M. 1986. Do antropolohii naselennia Pivnichnogo Krymu v epokhu bronzy. Arheologia, 53, p. 3-16.
Diachenko, V. D. 1986. Antropologicheskii sostav srednevekovykh vostochnych slavian. In: Alekseev, V. P., Zubov, A. A.
(eds.). Proplemy evolutsionnoj morfologii chelovieka i iego ras. Moscow: Nauka, p. 234-242.
Diachenko, V. D. 1992. Ne tilky chornii brovy, karii ochi (antropolohichni typy na etnichnii terytorii ukrainskoho narodu).
Viche, 4, p. 114-122.
Diachenko, V. D. 1993. Antropolohichnyi sklad Kyieva i iogo okolyts v seredniovichchi (ХІ—ХІІІ st.). In: Tolochko, P. P. (ed.).
Starodavnii Kyiv. Arkheolohіchnі doslіdzhennia 1984–1989. Kyiv: Naukova dumka, p. 151-166.
Peredmova. 1960. Materialy z antropolohii Ukrainy, 1, p. 3-5.
Pokas, P. M., Nazarova, T. A., Diachenko, V. D. 1988. Matierialy po antropologii Aktashskogo mogilnika. In: Bessonova, S. S.
et al. (eds.). Aktashskii mogilnik skifskogo vriemieni v Vostochnom Krymu. Kyiv: Naukova dumka, p. 118-144.
Seheda, S. 2021. Istorychna antropolohiia Ukrainy. Lviv (w. ed.).
S. P. Seheda
DSс., Chief Researcher, the Institute of Ethnology, the National Academy of Sciences of Ukraine,
ORCID:0000-0001-6772-8387, sergij_segeda@ukr.net
VASYL D. DIACHENKO IN THE HISTORY OF UKRAINIAN ANTHROPOLOGY
(TO THE 100th ANNIVERSARY OF HIS BIRTH)
The article examines the main directions and results of scientific activity of Vasyl Diachenko (1924–1996) whose name is
closely associated with the revival of physical anthropology and the creation of a centre of this scientific discipline in the post-
war Ukraine. The results of the large-scale research of the Ukrainian anthropological expedition by the Institute of Art Studies,
Folklore and Ethnography of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR (1956–1963) under the leadership of the scientist
are presented. V. Diachenko with the scholars surveyed more than 120 local groups of Ukrainians, national minorities of
Ukraine, ethno-territorial groups of Poland, Moldova, Russia and Belarus. The main provisions of the fundamental monograph
by V. Diachenko are analysed, the general characteristics are given, local variants of the anthropological composition of the
Ukrainians are outlined, and the role of individual components in its formation are highlighted. Changes in the scientific
research orientations were traced after the transfer of the Anthropological Group to the Institute of Archaeology of the
Academy of Sciences of the Ukrainian SSR. Vasyl Diachenko had been focused on anthropology of the medieval population
of Eastern Europe. He identified areas of six anthropological types on the territory of Ukraine, which differ from each other in
terms of main diameters of the skull, the width of the face, the structure of the nasal area, etc. The author traced the origins of
these types, which go back to the Mesolithic, Neolithic, Eneolithic and Bronze Ages. According to him, a leading role in the
formation of the physical features of the medieval population of Ukraine belonged to the carriers of the Corded Ware cultures,
the Scythians, and the Illyrian tribes of the 1st millennium BC — 1st millennium AD, to the population of the Cherniakhiv
culture, to the Alans, to separate medieval Finno-speaking groups. The article emphasises the role of V. Diachenko in fostering
scientific change, and his works have not lost their importance to these days.
K e y w o r d s: anthropology, anthropological composition of the Ukrainian people, origins of physical features of the medieval
population of Ukraine.
|
| id | arheologia-com-ua-article-404 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:05:47Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/c3/2ffcdf0d8af8e1a932731ed9a8c6b8c3.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-4042025-01-15T20:31:50Z Vasyl D. Diachenko in the History of Ukrainian Anthropology (to the 100th Anniversary of His Birth) Дяченко В. Д. в історії української антропології (до 100-річчя з дня народження) Seheda, S. P. anthropology, anthropological composition of the Ukrainian people, origins of physical features of the medieval population of Ukraine. антропологія, антропологічний склад українського народу, витоки фізичних рис середньовічного населення України. The article examines the main directions and results of scientific activity of Vasyl Diachenko (1924–1996) whose name is closely associated with the revival of physical anthropology and the creation of a centre of this scientific discipline in the post-war Ukraine. The results of the large-scale research of the Ukrainian anthropological expedition by the Institute of Art Studies, Folklore and Ethnography of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR (1956–1963) under the leadership of the scientist are presented. V. Diachenko with the scholars surveyed more than 120 local groups of Ukrainians, national minorities of Ukraine, ethno-territorial groups of Poland, Moldova, Russia and Belarus. The main provisions of the fundamental monograph by V. Diachenko are analysed, the general characteristics are given, local variants of the anthropological composition of the Ukrainians are outlined, and the role of individual components in its formation are highlighted. Changes in the scientific research orientations were traced after the transfer of the Anthropological Group to the Institute of Archaeology of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR. Vasyl Diachenko had been focused on anthropology of the medieval population of Eastern Europe. He identified areas of six anthropological types on the territory of Ukraine, which differ from each other in terms of main diameters of the skull, the width of the face, the structure of the nasal area, etc. The author traced the origins of these types, which go back to the Mesolithic, Neolithic, Eneolithic and Bronze Ages. According to him, a leading role in the formation of the physical features of the medieval population of Ukraine belonged to the carriers of the Corded Ware cultures, the Scythians, and the Illyrian tribes of the 1st millennium BC — 1st millennium AD, to the population of the Cherniakhiv culture, to the Alans, to separate medieval Finno-speaking groups. The article emphasises the role of V. Diachenko in fostering scientific change, and his works have not lost their importance to these days. У статті розглянуто основні напрями та результати наукової діяльності В. Д. Дяченка, з іменем якого тісно повʼязане відродження антропології в Україні в повоєнний час. Наведено найбільш значущі факти його біографії. Узагальнено інформацію про дослідницькі зацікавлення вченого, який тривалий час працював у Інституті археології НАН України, та його внесок у розв’язання етногенетичних проблем. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2024-12-23 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/404 10.15407/arheologia2024.04.139 Arheologia; No 4 (2024): Arheologia; 139-144 Археологія ; № 4 (2024): Археологія; 139-144 Археология; № 4 (2024): Arheologia; 139-144 2616-499X 0235-3490 10.15407/arheologia2024.04 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/404/400 Copyright (c) 2024 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en |
| spellingShingle | антропологія антропологічний склад українського народу витоки фізичних рис середньовічного населення України. Seheda, S. P. Дяченко В. Д. в історії української антропології (до 100-річчя з дня народження) |
| title | Дяченко В. Д. в історії української антропології (до 100-річчя з дня народження) |
| title_alt | Vasyl D. Diachenko in the History of Ukrainian Anthropology (to the 100th Anniversary of His Birth) |
| title_full | Дяченко В. Д. в історії української антропології (до 100-річчя з дня народження) |
| title_fullStr | Дяченко В. Д. в історії української антропології (до 100-річчя з дня народження) |
| title_full_unstemmed | Дяченко В. Д. в історії української антропології (до 100-річчя з дня народження) |
| title_short | Дяченко В. Д. в історії української антропології (до 100-річчя з дня народження) |
| title_sort | дяченко в. д. в історії української антропології (до 100-річчя з дня народження) |
| topic | антропологія антропологічний склад українського народу витоки фізичних рис середньовічного населення України. |
| topic_facet | anthropology anthropological composition of the Ukrainian people origins of physical features of the medieval population of Ukraine. антропологія антропологічний склад українського народу витоки фізичних рис середньовічного населення України. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/404 |
| work_keys_str_mv | AT sehedasp vasylddiachenkointhehistoryofukrainiananthropologytothe100thanniversaryofhisbirth AT sehedasp dâčenkovdvístorííukraínsʹkoíantropologíído100ríččâzdnânarodžennâ |