Населення південно-західної Волині кінця доби бронзи за антропологічними матеріалами з могильника Рованці

Rudych, T. O.; Kozak, O. D.

doi:10.15407/arheologia2025.01.005

Населення південно-західної Волині кінця доби бронзи за антропологічними матеріалами з могильника Рованці

Between 1987 and 1989–1990, archaeological expedition of the Institute of Social Sciences of the Academy of Sciences of Ukraine, led by D.&nbsp;Yu.&nbsp;Pavliv, excavated a Late Bronze Age / Early Iron Age cemetery near Rovantsi village, not far from Lutsk.According to Pavliv, the ce...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія
Date:	2025
Issue:	1
Pages:	5-22
ISSN:	2616-499X
Author Affiliations:	T. O. Rudych — Доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу біоархеології, Інститут археології НАН України O. D. Kozak — Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу біоархеології, Інститут археології НАН України
Main Authors:	Rudych, T. O., Kozak, O. D.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2025
Subjects:	Західна Україна доба пізньої бронзи — раннього заліза лужицька культура ульвівецько-рованцівська група краніологія.
Online Access:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/405
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Download file:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824629922365440
author	Rudych, T. O. Kozak, O. D.
author_facet	Rudych, T. O. Kozak, O. D.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "T. O. Rudych", "institution": "Доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу біоархеології, Інститут археології НАН України", "orcid": "" }, { "author": "O. D. Kozak", "institution": "Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу біоархеології, Інститут археології НАН України", "orcid": "" } ]
author_sort	Rudych, T. O.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	22
container_issue	1
container_start_page	5
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2025-04-11T19:20:01Z
description	Between 1987 and 1989–1990, archaeological expedition of the Institute of Social Sciences of the Academy of Sciences of Ukraine, led by D.&nbsp;Yu.&nbsp;Pavliv, excavated a Late Bronze Age / Early Iron Age cemetery near Rovantsi village, not far from Lutsk.According to Pavliv, the cemetery is attributed to a local syncretic cultural group of the Ulvivets-Rovantsi type. The cultures of the Lusatian circle and Vysotsko culture influenced this group’s material culture and the funeral rite. The site dates back to the 10th — 8th centuries BC and belongs to the category of burial grounds with a bi-ritual funeral rite. Inhumations are the predominant form of burials. The necropolis is classified as a burial ground with a bi-ritual burial rite, but inhumations predominate. The graves are individual, with the skeletons placed prone on their backs, heads facing south. Skull measurements were taken using craniological programmes to determine the morphological characteristics of the population buried at Rovantsi cemetery and to place it among other contemporary groups of Central and Eastern Europe. Multivariate statistical methods were employed to assess the group’s origins and linkages. A total of 80 burials were unearthed on the site. The craniological series consists of 30 adult skulls (19&nbsp;male and 11&nbsp;female).The skulls of the males found at the burial site are characterised by a long, narrow, and high cranium, оn average, their shape is dolichocranial. The face is classified as medium-wide and low according to the upper facial index, placing it in the mesen category with a tendency towards eurien. It is orthognathic, bordering on mesognathic. The upper horizontal profile is sharp, but with a tendency towards moderation, while the zygomaxillary level profile is sharp as well. The orbits are classified as medium-wide and low according to the orbital index. The height of the nose is between low and medium, the width of the nose is medium, according to the nasal index the nose classified as mesorine with high nasal bridge. The angle of protrusion of the nose is average. The female skulls are characterised by a dolichocranial shape, with a very long and moderately wide skull, which is also very high. The face has a medium width and height, falling into the mesen category according to the upper facial index. It is orthognathic with sharp horizontal profiling at both the nasomalar and zygomaxillary levels. The orbits are of medium width and low linear dimension, with a mesoconchal shape in the orbital index. According to the nasal index, the height and width of the nose are average, indicating a mesorine nose. The nasal bones protrude at the small/medium values. The Rovantsi male and female samples exhibit distinct Caucasian features. Among the closely related series, the male skull sample shows the highest statistical similarity to the series from the territory of Poland, which represents the carriers of Lusatian and Trzciniec cultures. Regarding linear dimensions and facial proportions, the males from Rovantsi are the closest to the population of the Lusatian culture in Poland, differing from them mainly in the greater height of the skull and the wider face. The specificity of the Rovantsi series cannot be linked to the descendants of the Trzciniec-Komariv culture from Ukrainian regions or to the populations of the Bilohrudivska culture. The materials of the Trzciniec-Komariv cultural circle are only fragmentary present in the forest and forest-steppe areas of the Ukrainian territory. The representatives of this culture are characterised by a high and long dolichocranial skull combined with a narrow face. This feature separates them from the people buried in the Rovantsi cemetery. It is possible that the representatives of the Trzciniec-Komariv culture in Ukraine descended from the communities of the Corded Ware culture. The basis of the ‘corded ware morphology’ can be traced in the Trzciniec culture of Poland. However, due to a lack of the available data, it is impossible to assess the origin of the Rovantsi people with representatives of the Corded Ware culture. Among the Late Bronze Age to Early Iron Age steppe groups in Ukraine, the Bilozerka culture shows the closest statistical similarity to the population of Rovantsi. However, the latter group is distinguished by a narrower face, as defined by the upper facial index. It is worth noting that the statistical proximity between the inhabitants of Rovantsi and some groups of the Bilozerka culture may be explained by the fact that the latter had anthropological links with Central European groups at an earlier chronological stages.
doi_str_mv	10.15407/arheologia2025.01.005
first_indexed	2026-08-07T01:05:48Z
format	Article
fulltext	НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 1  2025 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України ГАРДІ С. Е., PhD, Університет ім. Рея Хуана Карлоса, Іспанія ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор хаб., Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера, Німеччина ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (вiдповiдальний секретар) NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947 FREQUENCY: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France FORNASIER J., Professor, Dr. Hab., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany HARDY S. A., PhD, Rey Juan Carlos University, Spain KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, University of Texas at Austin, the USA SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary) ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 1  2025 ЗМIСТ CONTENTS Articles RUDYCH T. O., KOZAK O. D. Late Bronze Age Population of South-Western Volyn Based on An- thropological Material From Rovantsi Necropolis ВЕРТІЄНКО Г. В. Скіфський σάγαρις: слово — образ — археологічний обʼєкт Publications of Archaeological Materials ЗАБАВІН В. О., НЕБРАТ С. Г. Кургани біля с. Калинівка (за матеріалами Маріупольської ар- хеологічної експедиції) KOMAR O. V., BILYNSKA L. I., BUHAI O. M. A Medieval Hoard of Silver Ingots Discovered near Dernove village in Sumy Oblast Protection of Archaeological Monuments ТЕЛІЖЕНКО С. А. Моніторинг археологічної спадщини в умовах війни: пошкодження та ви- користання у воєнних цілях курганної групи біля с. Весела Гора Луганської обл. Статтi РУДИЧ Т. О., КОЗАК О. Д. Населення південно-західної Волині кінця доби бронзи за антропологічними матеріалами з могильника Рованці VERTIIENKO H. V. Scythian σάγαρις: Word — Image — Archaeological Object Публiкацiї археологiчних матерiалiв ZABAVIN V. O., NEBRAT S. H. Barrows near Kalynivka village (Based on Materials of the Mariupol Archaeological Expedition) КОМАР О. В., БІЛИНСЬКА Л. І., БУГАЙ О. М. Середньовічний скарб срібних злитків зі знахід- ки поблизу с. Дернове на Сумщині Охорона археологiчних пам’яток TELIZHENKO S. A. Monitoring Archaeological Heritage in the Conditions of War: Damage and Military Use of the Mounds Near Vesela Hora Village in Luhansk Oblast 5 23 47 80 110 Методи археологiчних дослiджень РАДЧЕНКО С. Б., ЧЕНЦОВ Я. М. Фотограмметрія у структурі трансдис- циплінарної археології: приклад моделювання артефактів із середньовічного степу України Хронiка Євгенія Федорівна Редіна: життя, присвячене археології Methodology of Archaeological Research RADCHENKO S. B., CHENTSOV Ya. M. Photo- grammetry in the Structure of Transdisciplinary Archaeology: an Example of Modelling Artefacts from the Medieval Steppe of Ukraine News Review Yevheniia Fedorivna Redina: a Life Dedicated to Archaeology 121 149 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 5 Статтi УДК:[572:903.5](477-89Вол)”637” https://doi.org/10.15407/arheologia2025.01.005 РУДИЧ Тетяна Олександрівна — доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу біоархео- логії, Інститут археології НАН України, ORCID 0000- 0002- 3396-504X, rudich@iananu.org.ua КОЗАК Oлександра Деонізіївна — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу біоархео- логії, Інститут археології НАН України, ORCID 0000- 0003-2094-4490, akozak26@ukr.net НАСЕЛЕННЯ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ ВОЛИНІ КІНЦЯ ДОБИ БРОНЗИ ЗА АНТРОПОЛОГІЧНИМИ МАТЕРІАЛАМИ З МОГИЛЬНИКА РОВАНЦІ ©Т. О. РУДИЧ, О. Д. КОЗАК 2025 України. Вони репрезентовані біритуальними (поєднання різних видів інгумації та кремації) некрополями на високих берегах річок Стир (Рованці), Чорногузка (Городок), Західний Буг (Ульвівк та Стрижов) та Солокія (Тяглів) (Ко- зак, Павлів 1999). Ці некрополі відзначаються оригінальними комплексами керамічних виро- бів, де трапляються особливі форми фунераль- ного посуду. На початковому етапі дослідження памʼятки були віднесені до локальної групи лу- жицької культури, однак із накопиченням мате- ріалу вони виділені в окрему локальну синкре- тичну культурну групу ульвівецько-рованців- ського типу (Павлів 1986; 1987; 1989а; 1989b; 1990; 1993; 2006; 2008; 2018; 2020; 2022). Певні риси матеріальної й духовної культур дозволя- ють припускати спадкоємність із «праетноса- ми» масиву курганних культур середньоброн- зової доби та культурами полів урнових похо- вань Центральної Європи кінця доби бронзи. На пізньому етапі існування спостерігається посилення впливу лужицької культури. Найбільший і найґрунтовніше досліджений могильник цієї групи — Рованцівський, розта- шований на східній межі поширення ареалу ве- ликого лужицького культурного кола. Дослідження рованцівської антропологічної колекції дає можливість розглянути населення цієї важливої контактної зони на тлі популяцій Європи доби бронзи та раннього заліза й ви- значити її місце в європейському загалі. Крім того, ми маємо привід прогнозувати локальні відмінності між населенням різних регіонів по- ширення цієї культури. Із публікацією матеріалів могильника з’являється можливість порівняльного аналі- зу антропологічного складу населення схід- ної частини масиву лужицьких культур із по- пуляціями України від доби раннього заліза до давньоруського часу. Пропонована чита- Стаття містить попередній огляд антропо- логічного матеріалу з могильника доби пізньої бронзи біля села Рованці, який представляє першу серію ульвівецько-рованцівської синкре- тичної культурної групи з території Південно- Західної Волині. К л ю ч о в і с л о в а : Західна Україна, доба пізньої бронзи — раннього заліза, лужицька культура, ульвівецько-рованцівська група, кра- ніологія. Антропологічний матеріал із могильника біля с. Рованці на Волині є для дослідників унікаль- ним. Це перша велика вибірка поховань доби фінальної бронзи — раннього заліза лісової та лісостепової зони України, здійснених за об- рядом інгумацій. Опрацювання цієї серії від- криває можливість розглянути характеристики принаймні частини населення Волині в контек- сті антропологічної ситуації на землях України у вказаний період. Територія на південному заході Волині, у межах Волинської височини й Малого Полісся на зламі ІІ і І тис. до н.е. була контактною зо- ною пограниччя висоцької культури й лужиць- кого кола археологічних субкультур. Тут вияв- лені пам’ятки, залишені населенням, імовірно, генетично спорідненим із лужицькою культу- рою Надбужанщини й значно західніших тери- торій (Сілезія) та висоцькою культурою заходу Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0 https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 16 чам публікація містить попередню інформа- цію стосовно антропологічного складу на- селення, похованого на могильнику, та його місця в колі культур доби бронзи — переходу до раннього заліза. Матеріали й методики Антропологічний матеріал походить із не- крополя, розташованого на межі Волинської височини та Полісся, на високому лівому березі р. Стир, неподалік Луцька, між селами Рованці й Боратин. Загальна площа памʼятки приблиз- но 2000 м2. Могильник виявили та попередньо обстежили В. В. Шкоропад та В. І. Івановський у 1986 р. Упродовж 1987, 1989–1990 рр. його досліджувала археологічна експедиція Інсти- туту суспільних наук АН УРСР (тепер Інсти- тут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України) під керівництвом Д. Ю. Павліва (Пав- лів 1989а, с. 167-168; 1993, с. 11-35). Некрополь попередньо датовано часом НА1- НВ1 за П. Райнеке (Павлів 1993), тобто 1100– 900 рр. до н.е. Пізніше датування було змінене на другу половину IX—VIII ст. до н.е. (почат- кова радіокарбонна дата) (Павлів 2020). Некро- поль ґрунтовий, із біритуальним поховальним обрядом, на якому значно переважають інгума- ції. Загалом, на глибині 0,4–0,9 м досліджено 80 тілопокладних одноосібних випростаних по- ховань, зорієнтованих головою на південь, роз- ташованих рядами зі сходу на захід, та 12 тіло- пальних поховань трьох різновидів. Ще 16 по- ховань автори інтерпретують як захоронення черепів, хоч, на нашу думку, деякі з них можуть бути віднесені до зруйнованих (порушених) ін- гумацій. У могилах та між похованнями виявле- но ліпний посуд різноманітних форм. Особли- вою є група спеціальної фунеральної кераміки. Посуд прикрашено орнаментом зі складною се- мантикою. Частина поховань містила бронзові вироби. Найбагатше спорядженими були похо- вання дітей, розташовані здебільшого в східній і західній частинах могильника. Багато поховань були порушені (Павлів 1987, 1988, 1989а, 1989b, 1990, 1993, 2006, 2008, 2018, 2020, 2022). Для уточнення та по можливості звужен- ня датування могильника окремі зразки кіст- кового матеріалу (із поховань 2, 32, 36, 38, 63, 64 та 67) були відправлені на радіовуглецевий аналіз до лабораторії масс-спектрометрії Цен- тру фізичних наук і технологій Вільнюсько- го університету. З використанням Single stage accelerator mass spectrometer (SSAMS, NEC, USA) та Automated Graphitization Equipment AGE-3 (Ionplus AG, Zürich) отримано калібро- вані дати: від 1118–926 ВСЕ до 850–792 BСЕ (сертифікат № 2023-07-27-FTMC-BD60 від 21 вересня 2023 р.). Більшість із датованих по- ховань (п’ять) попадають у проміжок другої половини Х — початку VIII ст. до н.е., що част- ково відповідає початково визначеним археоло- гічним датам. Кісткові рештки з розкопок польового сезо- ну 1987 р. попередньо досліджувала польський антрополог В. Козак-Зихман із Люблінсько- го університету. За короткою антропологічною програмою аналізу було виміряно 12 чоловічих та два жіночих черепи. Була проведена типо- логічна диференціація черепів і складений ан- тропологічний додаток до археологічного зві- ту за 1987 р. (Павлів 1988). Під час подальших розкопок вибірка антропологічного матеріа- лу з Рованцівського могильника суттєво збіль- шилася. Декілька років тому кісткові рештки Д. Ю. Павлів передав до лабораторії відділу біо- археології Інституту археології НАН України, де їх було відреставровано та опрацьовано за різними антропологічними програмами. Визначення статі й віку дорослих базува- лося виключно на краніологічному матеріалі (Martin 1928; Алексеев, Дебец 1964; Пашкова, Резников 1978; eds. Buikstra et al. 1994) через відсутність у колекції кісток посткраніальних скелетів. Така ситуація засмучує, бо дещо змен- шує достовірність висновків. Попри те, робо- ти спеціалістів із науково-дослідного інституту судової медицини з матеріалами колекцій із ка- федри нормальної анатомії демонстрували, що визначення статі за черепом за допомогою ви- мірів можливо в 75–80 %. Цей відсоток збіль- шується до 90–93 % при залучені морфологіч- них особливостей черепа. До черепів, які не піддаються статевій диференціації, належать такі, у яких розміри та описові ознаки вираже- ні недостатньо чітко, а також ті, які мають од- ночасно ознаки обох статей. Вони складають близько 7–10 % (Пашкова 1961, с. 95-101). Дані судово-медичних експертів підтвер- джуються багаторічним досвідом роботи з ма- теріалами давніх популяцій авторів представ- леної публікації. За нашими спостереження- ми, найчастіше розбіжності у визначенні статі окремо за черепом та посткраніальним скеле- том виявляються у випадках, коли статеві озна- ки виражені недостатньо чітко, а розміри пе- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 7 Висота черепа належить до категорії великих як для вушної висоти, так і висоти від базіо- на. В останньому випадку вона тяжіє до світо- вих максимумів. За формою череп в середньо- му вияві доліхокранний. У серії наявні доліхо- кранні та мезокранні черепи, але доліхокранні домінують. Брахікранна форма черепної короб- ки в чоловічій вибірці не фіксується. Найменша ширина лобної кістки перебуває на межі середньоширокої та широкої, кут на- хилу лобної кістки близький до прямого. Верх- ня ширина обличчя належить до категорії ве- ликих, діаметр вилиць і ширина обличчя на се- редньому рівні — до середніх. Верхня висота обличчя мала, невисоке обличчя характерне для переважної частини чоловіків. За верхньо- лицевим індексом обличчя характеризується як мезен, однак з тенденцією до еурієн. Обличчя ортогнатне, але на межі з мезогнатним. Верх- нє горизонтальне профілювання обличчя різке, проте з тенденцією до помірного, профілюван- ня обличчя на зигомаксилярному рівні — різке. Орбіти за лінійними розмірами середньо- широкі, низькі, за орбітним індексом вони та- кож належать до категорії низьких. Висота носа на межі низьких та середніх розмірів, ши- рина носа середня, за носовим індексом він ме- зориний. Кут випинання носа середній. Пере- нісся високе. Мінімальні, максимальні та се- редні значення вимірів подано в табл. 1. Для оцінки внутрішньогрупової варіації ознак у чоловічій серії були розраховані серед- ньоквадратичні ухили та коефіцієнти варіацій, які порівнювалися зі стандартними значення- ми, що були розраховані на матеріалах однорід- них серій (Алексеев, Дебец 1964, с. 121-127). Завищені, порівняно зі стандартними, значення в чоловічій частині нашої групи можна відзна- чити для таких ознак: носовий показник, висо- та перенісся, загальний кут обличчя, кут висту- пу кісток носа. Жінки. Жіноча серія відзначається дуже довгою, се- редньоширокою, дуже високою черепною ко- робкою (рис. 2). За формою вона доліхокранна; у серії присутні доліхокранні та мезокранні че- репи, брахікранні черепні коробки серед жіно- чої частини популяції відсутні. Найменша ширина лобної кістка перебуває на межі середньоширокої та широкої, кут нахи- лу кістки близький до прямого. Верхня ширина обличчя на межі середньої та великої, діаметр вилиць середній, ширина ребувають на межі розкиду варіацій для чоло- віків і жінок, або ж у випадках, коли в одного індивіда присутні як «чоловічі», так і «жіночі» ознаки. Також сумніви у визначенні статі ви- никають при роботі з матеріалами поганої збе- реженості, особливо з морфологічно неодно- рідних груп. Зниження відсотка збігів у визна- ченні статі на матеріалах поганої збереженості часто спостерігається у серіях, до складу яких входять особи, що належали до північного та південного кола європеоїдів. Статевий димор- фізм знижується у змішаних серіях при наяв- ності в ній індивідів з ослабленими європеоїд- ними ознаками. Запропонована публікація базується на по- передніх результатах краніологічного аналізу популяції з Рованців. Опис та виміри матеріа- лу проводилися за методиками, прийнятими ві- тчизняною антропологічною школою у лабора- торії Інституту археології НАН України (Martin 1928; Алексеев, Дебец 1964). Краніологічний матеріал із могильника біля с. Рованці добре збережений. Більшість черепів виявились неушкодженими. Після реставрації ми отримали серію 30 черепів, придатних для вимі- рів за краніометричною програмою. Із них 19 на- лежали чоловікам, а 11 — жінкам. У деяких ви- падках, у зв’язку з частковим руйнуванням, із че- репів вдалося зняти лише окремі виміри. До чоловічої та жіночої вибірок черепів, якими ми будемо оперувати, увійшли матеріали тільки з ординарних поховань. Кісткові решт- ки, що їх автори розкопок трактують як «похо- вання окремих черепів» (Павлів 1988; 1989), до аналізу не залучалися. Це пов’язано з тим, що останні мають або погану збереженість, або на- лежать дітям та особам у віці Juvenis, у яких ріст кісток ще не закінчився і які зазвичай не включають до краніологічного аналізу. За візу- альними спостереженнями авторів, черепні ко- робки з «поховань окремих черепів» морфоло- гічно близькі до черепів людей, які походили з ординарних поховань із повними кістяками. Для статистичної обробки краніологічного матеріалу використано пакет програм Systat. Результати морфологічного аналізу рован- цівської краніологічнох серії Чоловіки. У середньому вияві серія чоловічих черепів із могильника характеризується довгою, вузь- кою та високою черепною коробкою (рис. 1). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 18 Таблиця 1. Максимальні та мінімальні значення, середні характеристики чоловічих черепів із могильника біля с. Рованці Table 1. Maximum and minimum values, average characteristics of male skulls from the cemetery near Rovantsi village Ознаки за Мартіном. N Min Max M S 1. Поздовжній діаметр 18 177 200 187,6 5,8 8. Поперечний діаметр 16 128 143 136,8 4,3 17. Висотний діаметр b-br 16 134 150 143,9 4,7 20. Вушна висота p-br 12 105,7 124,2 118 4,8 5. Довжина основи черепа 15 103 111 105,9 2,6 9. Найменша ширина лоба 19 93 105 98,8 3,5 10. Найбільша ширина лоба 15 113 131 120,0 5,1 11. Вушна ширина 15 113 133 123,1 4,2 12. Ширина потилиці 15 98 115 108,1 4,7 29. Лобна хорда 17 99 126 115,4 6,3 30. Тім’яна хорда 15 97 126 114, 0 8,1 31. Потилична хорда 13 88 127, 0 99,9 9,3 Висота вигину лоба 17 22 33 27,4 2,9 Висота вигину потилиці 12 22 33 26,8 3,3 40. Довжина основи обличчя 14 91 104 98,5 3,6 43. Верхняя ширина обличчя 15 101 113 106 2,7 45. Діаметр вилиць 13 128 139 133,2 3,2 46. Середня ширина обличчя 15 86 106 97,4 4,5 48. Верхняя висота обличчя 16 64 77 67,9 3,5 60. Довжина альвеолярної дуги 16 51 60 55, 4 3,0 61. Ширина альвеолярної дуги 12 55 67 61, 7 3,8 55. Висота носа 18 45 55 50,7 2,4 54. Ширина носа 18 21 28 24,5 1,8 51. Ширина орбіти 19 40 44 41,7 1,2 51а. Ширина орбіти 10 38 41 39,5 0,9 52. Висота орбіти 19 28 34 30.9 1,5 МС. Максиллофронтальна ширина 17 17,5 23 20,8 1,9 МS. Максиллофронтальна висота 17 7 11 8,6 1,2 SC. Симотична ширина 18 7 11 14,7 1,2 SS. Симотична висота 18 3 7 4,7 1,1 DC. Дакріальна ширина 15 18,5 26 23 2,2 DS. Дакріальная висота 15 10 15 12,4 1,6 32. Кут профілю лоба (nasion) 12 82 92 86,7 2,9 77. Назомалярний кут 15 129 146 139,1 3,7 Zm. Зигомаксилярний кут 13 118 133 124.7 4?5 72. Загальний кут обличчя 13 79 90 85 3,6 73. Кут середньої частини обличчя 9 78 89 83,8 3,7 75.1. Кут носа 9 22 31 27,7 7,0 Fc. Глибина іклової ямки 16 2 7 4,8 1,6 65. Виросткова ширина нижньої щелепи 13 111 130 120,8 5,4 66. Кутова ширина нижньої щелепи 14 96 110 101,6 4,7 71а. Найменша ширина гілки щелепи 17 31 38 34,6 2,0 67. Передняя ширина нижньої щелепи 16 43 51 46,3 2,3 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 9 69. Висота симфізу нижньої щелепи 16 31 44 34,5 3,2 69(1). Висота тіла нижньої щелепи 16 28 38 32,3 2,8 69(3). Товщина тіла нижньої щелепи 17 10 13 11,7 1,1 Надперенісся (1–6) 18 1 5 2,4 0,9 Зовнішній потиличний виступ /0–5/ 17 1 5 3,2 1,4 Соскоподібні виростки /1–3/ 17 1 3 2,3 0,6 Індекс: Черепний 16 67,7 77,9 72,9 2,9 Лицевий 12 47,4 57 50,6 2,8 Орбітний 19 65,1 80,9 74,3 3,8 Носовий 17 38,8 58,3 48,2 4,8 Симотичний 18 31,8 63,3 50,5 9,0 Дакріальний 15 43,8 67,5 54,3 7,0 обличчя на середньому рівні значна. Облич- чя середньовисоке за лінійними вимірами, за верхньолицевим показником воно потрапляє до категорії мезен. Обличчя ортогнатне, гори- зонтальне профілювання його різке як на назо- малярному, так і на зигомаксилярному рівні. Орбіти середньоширокі, низькі за лінійни- ми вимірами, за орбітним показником мезокон- хні. Висота та ширина носа середні, за носо- вим показником ніс мезориний. Кістки носа ви- пинаються на межі малих та середніх значень. Надперенісся середньовисоке за дакріальним показником та високе за симотичним. Міні- мальні, максимальні та середні значення вимі- рів подано в табл. 2. Для оцінки внутрішньогрупової варіації ознак у жіночій серії були розраховані серед- ньоквадратичні ухили та коефіцієнти варіацій, які порівнювалися зі стандартними значення- ми, що були розраховані на матеріалах однорід- них серій (Алексеев, Дебец 1964, с. 121-127). Завищені, порівняно зі стандартними, значен- ня в нашій групі можна відзначити для таких ознак: висота черепної коробки, ширина облич- чя, висота обличчя, висота та ширина носа, за- гальний кут обличчя, зигомаксилярний кут, кут кісток носа, носовий показник, дакріальний показник. Були розраховані коефіцієнти статевого ди- морфізму у нашій групі та порівняні зі стан- дартними для однорідних популяцій (Алексеев, Дебец 1964). З урахуванням статевого димор- фізму жіноча частина рованцівської популяції характеризується довшою, ширшою, вищою черепною коробкою, вищим та ширшим облич- чям, вищими орбітами й ширшим носом. Варто також відзначити, що жіноча вибірка має більш яскраво виражену доліхокранію та більш різке горизонтальне профілювання обличчя як на на- зомалярному, так і на зигомаксилярному рівні. Такий напрям відмінностей між чоловічими й жіночими групами не типовий для популяцій території України доби бронзи та заліза, але він також трапляється в окремих групах із нашої та сусідніх територій, наприклад, у серіях бі- лозерської культури й культури Ноа. Це дозво- ляє висловити припущення стосовно неодно- рідності групи й того, що чоловіча та жіноча її частини або могли мати дещо різні витоки або поповнювалися з різних джерел. Міжгруповий порівняльний аналіз краніоло- гічної серії Рованців Міжгруповий аналіз дозволяє визначи- ти місце популяції в широкому колі антропо- логічних серій. Хронологічні й територіальні межі цього кола визначаються з огляду на по- ставлені завдання. Сучасна краніологія прак- тично відмовилася від типологічного підхо- ду при аналізі, що створює певні незручності при описі матеріалу та роботі з малими вибір- ками й кістяками поганої збереженості. При аналізі краніологічних серій перевага надаєть- ся статистичному підходу, що сприяє збільшен- ню об’єктивізації результатів. Для перевірки та ілюстрації гіпотез в антропології широко залу- чають методи багатовимірної статистики. При роботі з колекцією з могильника Ро- ванці порівняння матеріалів здійснювалося за допомогою декількох статистичних методів за різним набором ознак та із залученням різної кількості серій. Використано, як уже відзнача- лося, пакет програм Systat. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 110 Таблиця 2. Максимальні та мінімальні значення, середні характеристики жіночих черепів із могильника біля с. Рованці Table 2. Maximum and minimum values, average characteristics of female skulls from the cemetery near Rovantsi village Ознаки за Мартіном. N Min Max M S 1. Поздовжній діаметр 8 179 191 186,4 4,8 8. Поперечний діаметр 9 127 144 134,7 4,9 17. Висотний діаметр b-br 9 132 148 138,9 5,7 20. Вушна висота p-br 9 109,3 122 115,7 4.3 5. Довжина основи черепа 8 100 112 106,8 4,9 9. Найменша ширина лоба 11 90 100 95,2 3,6 10. Найбільша ширина лоба 8 110 130 119,8 8,0 11. Вушна ширина 9 111 129 120 6,4 12. Ширина потилиці 8 94 115 106,1 7,8 29. Лобна хорда 11 107 121 114,5 5,2 30. Тім’яна хорда 10 109 130 119,6 6,1 31. Потилична хорда 9 88 97 92,7 3,7 Висота вигину лоба 11 25 33 28,1 2,5 Висота вигину потилиці 9 20 30 24,9 3,1 40. Довжина основи обличчя 8 92 104 98,3 4,9 43. Верхняя ширина обличчя 9 98 107 102,6 3,4 45. Діаметр вилиць 8 120 134 126,8 6,2 46. Середня ширина обличчя 9 88 103 96,3 5,9 48. Верхняя висота обличчя 11 55 73 65,2 4,6 60.Довжина альвеолярної дуги 9 50 57 54,3 2,7 61.Ширина альвеолярної дуги 9 56 69 63,4 4,3 55. Висота носа 10 42 53 48 2,9 54. Ширина носа 11 21 28 24,1 2,3 51. Ширина орбіти 10 38 42 40,1 1,2 51а. Ширина орбіти 3 38 40 39 1,1 52. Висота орбіти 10 28 33,5 31,1 1,5 МС. Максиллофронтальна ширина 6 18 24 20,3 2,1 МS. Максиллофронтальна висота 6 6 10 8 1,4 SC. Симотична ширина 6 5 9 8,2 1,6 SS. Симотична висота 6 2,5 4 3,4 0,6 DC. Дакріальна ширина 5 19 24 21 1,9 DS. Дакріальная висота 5 9 12,5 10,1 1,4 32. Кут профілю лоба (nasion) 7 82 92 87,4 3,6 77. Назомалярный кут 8 131 142 135,1 4,3 Zm. Зигомаксилярний кут 5 115 131 123,1 6,7 72. Загальний кут обличчя 7 81 90 87,3 3,1 73. Кут середньої частини обличчя 5 84 90 87,4 2,6 75.1. Кут носа 5 15 28 23,4 5,2 Fc. Глибина іклової ямки 7 1 4 3,1 1,1 65. Виросткова ширина нижньої щелепи 8 106 130 118,1 6,9 66. Кутова ширина нижньої щелепи 8 81 109 98,4 9,3 71а. Найменша ширина гілки щелепи 10 30 34 31,9 1,3 67. Передняя ширина нижньої щелепи. 10 29 48 44,2 5,6 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 11 69. Висота симфізу нижньої щелепи. 10 26 37 31,8 3,3 69(1). Висота тіла нижньої щелепи – – – – – 69(3). Товщина тіла нижньої щелепи 10 9 13 10,1 1,5 Надперенісся (1–6) 9 1 2 1,1 0,3 Зовнішній потиличний виступ /0–5/ 8 1 4 2,3 1,7 Соскоподібні виростки /1–3/ 8 1 3 1,6 0,9 Індекс: Черепний 8 67,5 76,6 72,3 2,6 Лицевий 8 45,8 57 51,2 3,2 Орбітний 10 71,4 81,7 77,4 3,5 Носовий 10 41,5 59,5 49,8 5,4 Симотичний 6 27,7 60,4 43,4 11,2 Дакріальний 5 37,5 62,5 48,5 9,6 Проведення міжгрупового статистичного аналізу за коротким і більш широким набо- ром краніометричних ознак пов’язане з різни- цею у методиках, які використовують дослід- ники Східної та Західної Європи. Наші захід- ні колеги не публікують інформацію стосовно горизонтального та вертикального профілю- вання обличчя, але ці ознаки дуже широко й результативно використовують при краніоло- гічному аналізі дослідники зі Східної Європи. Саме бажання не втратити інформацію зумо- вило проведення нами міжгрупового аналізу в два прийоми. На першому етапі порівню- валися серії, які походили виключно з тери- торії Східної Європи, із залученням більшої кількості ознак. На другому етапі було задія- но меншу кількість ознак, але до аналізу залу- чено групи як Східної, так і Центральної Єв- ропи. Наголошуємо, що матеріали далеко не всіх культур, які ми хотіли б включити до статистич- ного аналізу, представлені краніологічними се- ріями. В окремих випадках ці культури репре- зентовані або фрагментованими матеріалами, із яких можна зняти виміри лише окремі озна- ки, або поодинокими черепами (напр.: Потєхі- на 2018). Останні завжди викликають у дослід- ників питання про можливу випадковість вибір- ки. Порівняння рованцівської серії з частиною такого матеріалу ми також проводили, але без залучення методів багатовимірної статистики. На жаль, кісткові рештки з поховань за обрядом кремації взагалі не могли бути залучені для зі- ставлення з краніологічними вибірками. У такій ситуації накопичення нових краніо- логічних матеріалів може внести корективи у висновки пропонованої публікації. Матеріали з могильника біля с. Рованці в колі груп Східної Європи доби бронзи та початку доби раннього заліза У цьому варіанті міжгрупового факторного аналізу серії Східної Європи порівнювалися за тринадцятьма таксономічно важливими ознака- ми: довжина, ширина, висота черепа, найменша ширина лоба, висота та ширина обличчя, висота й ширина орбіт, висота та ширина носа, назома- лярний і зигомаксилярний кути горизонтального профілювання обличчя, кут виступу кісток носа. Чоловіки. Разом із вибіркою чоловічих черепів із могиль- ника біля с. Рованці до цього варіанта факторно- го аналізу було залучено 21 серію доби бронзи — раннього заліза регіону Східної Європи. У порівняльному аналізі використано гру- пи черепів доби фінальної бронзи з могильни- ків білозерської культури біля с. Каїри (Рудич 2023), с. Чернянка та с. Широке (Зіневич, Круц 1968; Круц 1984) на Лівобережжі Нижньо- го Дніпра. Відсутність інформації за низкою важливих ознак, на жаль, не дала можливості ввести до міжгрупового аналізу серії білозер- ської культури з території Північно-Західного Причорномор’я. Хронологічно більш раннє населення те- риторії України в цьому варіанті представле- не збірною серією культури багатопружкової кераміки (бабинської культури) (Круц 1984). Зрубну культуру України та інших регіонів Східної Європи репрезентують: 1 — збірна серія зрубної культури України, яка походить з Лівобережжя Дніпра (Дебец 1948; Зіневич, Круц 1968; Кондукторова 1972; Круц 1984); 2 — збірна серія Нижнього Дону (Батиева ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 112 2013); 3 — збірна серія поволзького лісосте- пу; 4 — збірна серія поволзького степу; 5 — Самаро-Сокська група; 6 — збірна серія при- уральського лісостепу; 7 — збірна група при- уральського степу (Хохлов 2017). До аналізу була залучена також серія абашевської культу- ри (Герасимова 1958). Матеріали з Північно-Західного Причор- номор’я представляє група з могильника Калфа в Молдові, який відносять до бабинської куль- тури, та збірна серія культури Ноа, яку склада- ють черепи з могильників Старі Бедражі, Тру- шешт, Пробота, Дойна, Островец (Великанова 1975; Cristesku, Antoniu 1962; Necrasov, Cris- tesku 1968; Кондукторова 1980b). Із Кавказького регіону до аналізу включе- но серії доби пізньої бронзи — раннього заліза Самтавро, Артік, збірна група кобанської культу- ри Північного Кавказу, серія черепів із поховань рівнинних районів Північного Кавказу (Абдуше- лишвили 1966; Алексеев 2009). До порівняльно- го аналізу увійшла також серія передскіфського періоду Нижнього Дону (Батиева 2013). Матеріали з північніших територій Східної Європи представляє збірна серія фат’янівської культури (Денисова 1975) та група з Ківуткалн- ського могильника доби пізньої бронзи (Дени- сова 1975; Денисова, Грауонис, Гравере 1985). Після факторизації кореляційної матриці виділилися два головні фактори, у яких влас- на вага більша за 1. Найбільші додатні наван- таження (після варімаксної ротації) за першим фактором несуть: ширина черепа, ширина об- личчя, ширина носа, зигомаксилярний кут, а найбільші від’ємні — довжина й висота череп- ної коробки. Вони розділяють 26,3 % сукуп- ності. За другим фактором найбільші додатні навантаження несуть: висота обличчя, висота носа, ширина орбіт, висота орбіт, кут виступу носових кісток, а найбільші від’ємні — шири- на лоба, назомалярний кут. Вони розділяють 19,8 % сукупності. За факторними навантаженнями на окремі групи їх було вписано у простір двох факто- рів поліморфізму (рис. 1). Серію з могильника біля с. Рованці розташовано в тій частині фак- Рис. 1. Cерія чоловічих черепів із могильника біля с. Рованці в колі груп Східної Європи Fig. 1. Series of male skulls from the cemetery near Rovantsi village in the circle of Eastern European groups Фатьянівська ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 13 торного поля, де концентруються групи з більш довгою, вужчою, вищою черепною коробкою, меншими розмірами обличчя та його деталей, слабкішим профілюванням обличчя на назома- лярному, але різкішим — на зигомаксилярному рівні, а також меншим випинанням носа. Група з Рованців, у першу чергу за рахунок ознак, які мають навантаження на другий фак- тор, статистично суттєво дистанціюється від краніологічних серій Східної Європи, що пред- ставляють її північні, східні та південні регіо- ни. Рованцівська вибірка черепів локалізується на крайньому кордоні східноєвропейського ан- тропологічного масиву. Із серій Східної Європи найближчою до неї виявляється лише одна з груп білозерської куль- тури, а саме група з могильника біля с. Каїри. Чоловіча частина населення білозерської куль- тури не була однорідною. Окрім складової, що пов’язана з населенням багатопружкової та зрубної культури України (наголошуємо, що тільки України), у частини носіїв білозерської культури був компонент, який демонструє за- хідний напрямок антропологічних зв’язків (Ру- дич 2023). Саме його наявність серед населення, що поховане на могильнику біля с. Каїри, забез- печує статистичну близькість із вибіркою чере- пів із Рованців. Однак статистична близькість за низкою лінійних ознак і кутів профілювання обличчя не означає повної морфологічної поді- бності, бо групи різняться за пропорціями об- личчя та його деталей. Скоріше за все, у цьому випадку ми маємо справу з близькістю напрям- ків антропологічних зв’язків обох груп, але до цієї теми ми повернемося нижче. Жінки. Тривалий час міжгруповий краніологічний аналіз базувався виключно на вибірках чолові- чих черепів. Останнім часом ситуація стала по- мітно виправлятися, але кількість жіночих се- рій, які можна залучити до порівняльного ана- лізу, істотно менша за чоловічу. Частково це пов’язано з тим, що, як правило, рештки жіно- чих кістяків є більш грацильними та гірше збе- рігаються в землі. Жіноча серія з могильника біля с. Рованці була розглянута в колі груп Східної Європи. До ана- лізу разом із нею були залучені групи черепів із могильників білозерської культури Черняка, Ши- роке, Каїри (Зіневич, Круц 1968; Круц 1984; Ру- дич 2023). Хронологічно більш раннє населення України представлене збірною серією бабинської (багатопружкової) кераміки (Круц 1984). Зрубну культуру репрезентували: 1 — збірна серія зруб- ної культури України Лівобережжя Дніпра (Дебец 1948; Зіневич, Круц 1968; Кондукторова 1972; Круц 1984); 2 — збірна серія поволзького лісо- степу; 3 — збірна серія поволзького степу; 4 — збірна серія Самаро-Сокської групи, 5 — збірна серія приуральського лісостепу; 6 — збірні серії приуральського степу (Хохлов 2017). Із терито- рії Молдови ми маємо матеріали могильника ба- бинської культури Калфа та могильника культу- ри Ноа, Старі Бедражі (Великанова 1975). Кав- казький регіон представляють серії доби пізньої бронзи — раннього заліза Самтавро, Артік, збір- на група черепів кобанської культури Північного Кавказу, збірна краніологічна серія з поховань у рівнинних районах Північного Кавказу (Абдуше- лишвили 1966; Алексеев 2009). Із північніших земель Східної Європи похо- дять дві збірні серії черепів фат’янівської куль- тури (Денисова 1975) та група черепів Ківут- калнського могильника доби пізньої бронзи (Де- нисова 1975; Денисова, Грауонис, Гравере 1985). Після факторизації кореляційної матриці виділилися два головних фактори, у яких влас- на вага більша за 1. Найбільші додатні наван- таження (після варімаксної ротації) за першим фактором несуть: ширина черепа, ширина лоба, висота обличчя, носа, а найбільші від’ємні на- вантаження — довжина черепа, ширина носа, назомалярний кут, зигомаксилярний кут. Вони розділяють 22,7 % сукупності. За другим фактором найбільші додатні на- вантаження несуть: ширина та висота орбіт, ширина обличчя, а найбільші від’ємні — висо- та черепа. Вони розділяють 19,8 % сукупності. За факторними навантаженнями на окре- мі жіночі серії їх було вписано у простір двох факторів поліморфізму (рис. 2). Жіноча серія з Рованців локалізувалася в тій частині фактор- ного поля де концентруються групи, для яких характерні більш довгі, вузькі та високі череп- ні коробки, менші розміри обличчя, нижчі, але ширші носи, слабкіше горизонтальне профілю- вання обличчя. Вибірка жіночих черепів із Рованців вияв- ляється статистично далекою від серій Східної Європи, що представляють північні та східні території. Далека вона також від груп із Північ- ного Кавказу та Молдови. Статистичну відда- леність від них їй забезпечують навантаження на другий фактор. Варто відзначити, що найближчими до жі- нок із Рованців виявляється вже не одна, як у ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 114 випадку з чоловіками, а ціла низка серій бі- лозерської культури з могильників Нижньо- го Дніпра: Чернянка, Каїри, Широке. Але ста- тистична близькість за низкою лінійних ознак та кутів профілювання не свідчить про повну морфологічну подібність, бо жінки з Рованців і жінки білозерської культури різняться за про- порціями обличчя та його деталей. Попри те, жінки з могильників білозерської культури Нижнього Дніпра демонструють зна- чну статистичну віддаленість як від більш ран- ніх серій переважно степової зони з території України (зрубна, бабинська культура), так і від цілої низки груп більш північних та східних те- риторій Східної Європи. Хоча жінки з Рован- ців та білозерської культур становлять досить компактний локус на факторному полі, але се- рія з Рованців є все ж таки найбільш віддале- ною та розташована на самому кордоні східно- європейського загалу. Картина, що була отримана в результаті між- групового статистичного аналізу чоловічих та жіночих груп, добре демонструє необхідність розширення кола порівняльного матеріалу за рахунок вибірок черепів із західніших тери- торій. Це цілком логічно також з огляду на те, що ульвівецько-рованцівська синкретична гру- па, до якої відносять могильник біля с. Рованці, за багатьма археологічними ознаками тяжіє до традицій центральноєвропейських культур кін- ця доби бронзи, перш за все до лужицької куль- тури (Павлів 2006, 2008, 2019, 2020, 2022). Не завжди напрями культурних та антропологіч- них зв’язків населення збігаються, тому їх по- рівняння може бути інформативним. Серія з Рованців у колі серій Східної та Цен- тральної Європи доби бронзи та початку доби раннього заліза У зв’язку з відсутністю даних за низкою ознак у групах, що були введені до наукового обігу нашими західними колегами, серії в цьо- му варіанті міжгрупового аналізу порівнюва- лися за коротким набором ознак: довжина, ши- рина та висота черепа, ширина обличчя, висо- Рис. 2. Серія жіночих черепів із могильника біля с. Рованці в колі груп Східної Європи Fig. 2. Series of female skulls from the cemetery near Rovantsi village in the circle of Eastern European groups Фатьянівська Фатьянівська ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 15 та обличчя, ширина орбіт, висота орбіт, ширина носа, висота носа. Чоловіки. У цьому варіанті факторного аналізу ра- зом із серією з могильника біля с. Рованці були залучені групи черепів із могильників біло- зерської культури біля с. Каїри (Рудич 2023), с. Чернянка та с. Широке на Лівобережжі Ниж- нього Дніпра (Зіневич, Круц 1968; Круц 1984). Хронологічно більш раннє населення те- риторії України представлене збірною серією культури багатопружкової кераміки (бабин- ської культури) (Круц 1984). Зрубну культуру репрезентують: 1 — збірна серія зрубної куль- тури Лівобережної України (Дебец 1948; Зі- невич, Круц 1968; Кондукторова 1972; Круц 1984); 2 — збірна серія Нижнього Дону (Ба- тиева 2013); 3 — збірна серія поволзького лі- состепу; 4 — збірна серія поволзького степу; 5 — Самаро-Сокська група; 6 — збірна серія приуральського лісостепу; 7 — збірна група приуральського степу (Хохлов 2017). Залуче- на до аналізу також серія абашевської культури (Герасимова 1958). Матеріали з Північно-За- хідного Причорномор’я представляють група з могильника бабинської культури Калфа в Мол- дові та збірна серія культури Ноа, яку склада- ють черепи з могильників Старі Бедражі, Тру- шешт, Пробота, Дойна, Островец (Cristesku, Antoniu 1962; Necrasov, 1968; Великанова 1975; Кондукторова 1980b). Матеріали з північніших територій представлені двома збірними сері- ями фат’янівської культури (Денисова 1975) та Ківуткалнського могильника доби пізньої бронзи (Денисова, 1975; Денисова, Грауонис, Гравере 1985). Із території Центральної Європи залучені: збірна серія лужицької культури Польщі (Wok- roj 1949, 1958; Kóčka 1949/1950; Gladykovs- ka 1958; Malinowski 1964; 1965; Kapica 1965; Kapica, Luczaka 1971; Wiercinska, Wiercins- ki 1983), збірна група тшинецької культури Польщі (Wiercinska, Wiercinski 1983), збірна серія культури Монтеору (Maximilian 1962; Schwidetzky, Rösing 1990). До аналізу залуче- но також п’ять серій унетицької культури. Із них три серії походять із земель Чехії (рис. 3: 1–3), одна група представляє Польщу (рис. 3: 4), а дві —Німеччину (рис. 3: 5, 6) (Miszkie- wicz 1972; Jelinek 1973; Schwidetzky, Rösing 1990). Гальштатську культуру репрезенту- ють чотири збірні серії, які представляють: 1 — західні Альпи; 2 — Південну Німеччину, 3 — Австрію-Чехію-Угорщину; 4 — Словенію (Schwidetzky 1972)1. Після факторизації кореляційної матриці ви- діляються два головних фактори, у яких влас- на вага більша за 1. Найбільші додатні наван- таження (після варімаксної ротації) за першим фактором несуть: висота обличчя, висота носа, висота орбіт, ширина орбіт. Вони розділяють 31,1 % сукупності. За другим фактором най- більші додатні навантаження несуть: ширина черепа, ширина обличчя, а найбільші від’ємні — довжина та висота черепної коробки. Вони розділяють 23,5 % сукупності. За факторними навантаженнями на окре- мі групи їх було вписано у простір двох фак- торів поліморфізму (рис. 3). За результатами аналізу, серія з Рованців опиняється в лівій нижній частині факторного поля. Тут концен- труються групи, які мають довші, вужчі, вищі черепні коробки, менші розміри обличчя, ор- біт і носа. Серія з Рованцівського могильника чітко демонструє західний напрямок антропологіч- них зв’язків. Статистично найближчими до неї виявляються збірні групи тшинецької та лу- жицької культури з території Польщі. Набли- жаються до неї статистично також групи, які представляють хронологічно більш раню уне- тицьку культуру з території Польщі та Чехії. Із груп Східної Європи до чоловіків із Рованців найбільше статистично наближається частина чоловічих серій білозерської культури (Широ- ке та Каїри). Але тут варто відзначити, що якщо група з Рованців все-таки виразно тяжіє насам- перед до збірних серій лужицької і тшинець- кої культур, то дві названі білозерські серії — до окремих вибірок більш ранньої унʼєтицької культури Чехії та Німеччини. Таке розташуван- ня цілком може відбивати сліди давніх міграцій частини предків білозерців із західніших регіо- нів. На користь цього може свідчити також те, що при розширенні кола серій, які залучалися до міжгрупового аналізу, названі білозерські групи виявляються ближчими до шнурових серій Європи та частини вибірок унетицької культури, аніж до людей, що поховані на мо- гильнику Рованці. 1 На жаль, частина оригінальних робіт недоступна укра- їнським дослідникам, оскільки видання, у яких вони пу- блікувались, є нині бібліографічною рідкістю, тому для порівняльного аналізу нам доводиться користуватись та- блицями середніх даних, опублікованих в оглядових ро- ботах німецьких антропологів середини ХХ ст. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 116 Рис. 3. Cерія чоловічих черепів із могильника біля с. Рованці в колі груп Центральної та Східної Європи Fig. 3. Series of male skulls from the cemetery near Rovantsi village in the circle of Central and Eastern European groups Вибірка чоловічих черепів із Рованців від серій більш раннього часу з території Украї- ни (зрубної та багатопружкової), як і від груп доби бронзи з території Прибалтики, відрізня- ється за ознаками, що несуть навантаження на перший фактор. А от від східного масиву се- рій зрубної культури, що походить із території Росії, а також від вибірки абашевської культу- ри група з Рованців відрізняється за ознаками, які несуть навантаження як на перший, так і на другий фактор. Статистично далеко від групи з Рованців виявляється низка серій, що представ- ляють гальштатську культуру Центральної Єв- ропи, їх відрізняють ознаки, що несуть наван- таження на другий фактор. При розширенні кола порівняльного матері- алу Центральної та Східної Європи за рахунок хронологічно більш ранніх груп результати ста- тистичного аналізу демонструють, що загальні напрямки зв’язків зберігаються. Серія з Рован- ців продовжує займати проміжне положення між збірною групою лужицької культури Поль- щі та збірною серією тшинецької культури Польщі. Остання, на відміну від носіїв лужиць- кої культури Польщі, досить яскраво демон- струє статистичну й морфологічну близькість до носіїв шнурової культури Польщі. Обговорення результатів За результатами міжгрупового статистично- го аналізу за короткою програмою із залучен- ням лінійних вимірів, чоловіча серія з Рованців виявляється найближчою до серій лужицької та тшинецької культур Польщі (рис. 3). Ста- тистична близькість людей, що поховані на Ро- ванцівському могильнику, до групи лужицької культури Польщі виглядає цілком логічною і збігається з напрямом культурних зв’язків, які реконструюються на археологічному матеріалі (Павлів 1990, с. 11-35). У добу пізньої бронзи та раннього заліза пле- мена лужицької культури (XIII—IV ст. до н.е.) займали значні простори Середньої Європи. Південною межею її розповсюдження вважа- ється Середня Чехія та Моравія, північною — Фатьянівська Фатьянівська ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 17 Балтійське море, західною — р. Ельба. На сході пам’ятки лужицької культури наявні в західних районах України та Білорусії. У межах лужиць- кої культури археологи виділяють декілька ло- кальних варіантів (Крушельницкая, Павлив 1993). З огляду на значну територію поширен- ня культури й тривалий час її існування цілком прогнозованими є локальні відмінності і у фі- зичному типі населення різних її регіонів. При спробі вирішення питання про можливі локаль- ні морфологічні відмінності виникають значні труднощі у зв’язку з обмеженістю бази даних, які можна використати як порівняльний мате- ріал. Лужицька культура мала різні поховальні традиції, але на більшості її території доміну- вав звичай поховання людей за обрядом крема- ції. Матеріали з трупоспалень є досить інформа- тивними, проте не можуть бути використані для порівняння за цілою низкою антропологічних програм. Це не дозволяє створити повну карти- ну краніологічного складу населення всієї тери- торії поширення лужицької культури. Попри те, ми можемо відзначити, що гру- па з Рованців відрізняється від збірної серії лу- жицької культури Польщі більшою довжиною, а особливо висотою черепної коробки, меншим черепним покажчиком, дещо ширшим облич- чям і нижчими орбітами. Саме довжина та ви- сота черепної коробки при статистичному ана- лізі відхиляє серію з Рованців у бік носіїв тши- нецької культури тієї ж таки Польщі. Відмінності між серією з Рованців та лужича- нами з більш західних територій може віддзер- калювати як специфіку населення, що поховане на конкретному могильнику, так і бути локаль- ною особливістю представників ульвівецько-ро- ванцівської групи України. При відсутності ін- ших краніологічних серій цієї групи з наших зе- мель питання поки що залишається відкритим. За коротким набором лінійних ознак, як було зазначено, рованцівська група також ста- тистично близька до збірної серії тшинецької культури Польщі. У цьому випадку за лінійни- ми ознаками варто відзначити вужче обличчя та вищі орбіти населення тшинецької культури Польщі. Досить чітко це проявляється при по- рівнянні середніх характеристик пропорцій об- личчя й орбіт вказаних груп. Чи пов’язана специфіка рованцівської гру- пи з місцевими впливами, відповісти складно. Населення лісової та лісостепової зони Украї- ни доби пізньої бронзи-початку раннього заліза слабо представлене краніологічно. Серії з території України, які б репрезенту- вали тшинецько-комарівську культурно-істо- ричну спільноту та які можна було б залучи- ти до статистичного аналізу, відсутні. Антро- пологічні матеріали є нечисленними та погано збереженими, але все-таки дають, хоч і досить приблизне, уявлення про фізичний тип частини людей цієї спільноти. Декілька кістяків походять із розкопок Войце- хівського могильника на Житомирщині (Кондук- торова 1979, с. 44-60). Чоловіча вибірка черепів із могильника характеризується довгою, високою, доліхокранною черепною коробкою, невеликим обличчям, яке за лицевим покажчиком потрапляє до категорії вузьколицих (лептен) та мезоконхни- ми орбітами. Т. С. Кондукторова свого часу зазна- чала, що за висотою черепної коробки найближ- чими до войцехівців є групи унʼєтицької куль- тури. Для рованцівської серії також характерна довга, дуже висока доліхокранна черепна короб- ка, але чоловіча група суттєво відрізняється від людей із Войцехівського могильника розмірами та пропорціями обличчя, а також орбіт (ширшим обличчям та нижчими орбітами). Велика доліхокранна черепна коробка у по- єднанні з вузьколицістю характеризує також ви- бірку матеріалу поганої збереженості з горизонту МІІ–ІІІ Малополовецького могильника у Серед- ньому Подніпров’ї (Литвинова 2001, с. 12). До- слідниця матеріалу зробила висновки, що про- стежуються зв’язки цього населення з хроноло- гічно більш ранніми групами культур шнурової кераміки територій Чехії, Словаччини, Польщі та синхронною за часом зрубної спільноти України. Ранній горизонт Гордіївського могильника, який на сьогодні датують ХІІІ—ХІІ ст. до н.е., представлено чоловічим черепом із довгою, ви- сокою, доліхокранною черепною коробкою, із невисоким, вузьким обличчям, яке добре про- фільоване в горизонтальній площині, та різко випнутим носом (Литвинова 2011, с. 239-269). Від нього серія з Рованців також відрізняється суттєво більш широким обличчям, яке не так різко профільоване. Саме форми з довгою, високою доліхокран- ною черепною коробкою та невеликим облич- чям найчастіше фіксуються на значних територі- ях лісостепової та лісової зони України доби піз- ньої бронзи. Морфологічно вони близькі до серій кола культур шнурової кераміки, а хронологічно більш близьких культур — до населення тши- нецької культури Польщі. Проте населення доби пізньої бронзи — початку доби раннього заліза ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 118 лісостепової та лісової зони не представлене ви- ключно цим морфотипом, краніологічно воно є більш різноманітним. Невелика вибірка черепів поганої збере- женості із поховань білогрудівської культури із с. Заломи Кіровоградської обл. відзначаєть- ся помітною грацільністю, мезодоліхокранією та незначною шириною обличчя (Круц 1997, с. 544). Цей набір ознак взагалі суттєво відріз- няється від характеристик населення лужиць- кої культури з Рованців. Тобто на сьогодні специфіку серії з Рован- ців не можна пов’язати з нащадками вихідців із середовища тшинецько-комарівської куль- турно-історичної спільноти або білогрудів- ської культури України. Найперспективніши- ми в плані пошуків антропологічних парале- лей людям із могильника біля с. Рованці на території України видається населення висо- цької культури. Незважаючи на досить тривалий час дослі- джень пам’яток висоцької культури на терито- рії України, у розпорядженні дослідників немає опублікованої представницької серії. Наші уяв- лення про фізичний тип населення базуються на вибірці дуже поганої збереженості (Кондукто- рова 1980а, с. 107-111), де виміри вдалося зняти лише для невеликої кількості ознак. Для чолові- ків і жінок цієї вибірки характерні довгі, висо- кі, доліхокранні за формою черепні коробки та, скоріше за все, невисокі обличчя. Так, за цими ознаками вони близькі до групи з Рованців, але набір ознак надто малий, інформація щодо про- порцій обличчя та його деталей не представле- на, тому будь-який серйозний порівняльний ана- ліз на цьому матеріалі неможливий. Свого часу матеріали висоцької культу- ри з території Західної України досліджував В. Д. Дяченко. На превеликий жаль, цей мате- ріал не був опублікований, ми не можемо вико- ристати його для порівняльного статистичного аналізу, але повністю ігнорувати інформацію, отриману дослідником, також не можна. За усним повідомленням В. Д. Дяченка, опрацьо- вана вибірка із 17 чоловічих черепів висоцької культури характеризувалася довгою (191,5 мм), доліхокранною (73,5) черепною коробкою. Се- редня висота черепа значна (147 мм), вона тя- жіє до максимальних світових значень. Для нас важливо, що обличчя є невисоким (67,8 мм), середньошироким (135,9 мм), за верхньолице- вим показником воно належить до категорії еу- ріон (49,1). Це може свідчити на користь мор- фологічної подібності принаймні частини на- селення висоцької культури України до носіїв лужицької культури України. Але обґрунтувати це твердження можна буде тільки після введен- ня у науковий обіг матеріалів висоцької куль- тури з чіткою культурною атрибуцією та дату- ванням. Висновки Чоловіча й жіноча вибірки з Рованців харак- теризуються яскраво означеною європеоїдніс- тю. Із хронологічно та територіально близьких серій чоловіча вибірка черепів виявляє найбіль- шу статистичну подібність до серій із території Польщі, які репрезентують носіїв лужицької та тшинецької культур. Водночас морфологічно — за лінійними розмірами та пропорціями обличчя чоловіки з Рованців найближчі до населення лу- жицької культури Польщі. Однак рованцівська вибірка відрізняється від польської більшою ви- сотою черепної коробки та ширшим обличчям. Цю специфіку серії з Рованців важко пов’язати з впливом нащадків вихідців із серед- овища тшинецько-комарівської культурно-іс- торичної спільноти України або населення бі- логрудівської культури. Навіть фрагментарна представленість матеріалів тшинецько-комарів- ської культури лісової та лісостепової зони тери- торії України дає змогу констатувати, що довга, висока доліхокранна черепна коробка у них по- єднується з вузьким за абсолютними розмірами та показником обличчями. Саме це відрізняє їх від людей, похованих у могильнику ульвівецько- рованцівської групи в Рованцях. Скоріше за все, представники тшинецько-комарівського куль- турного кола України мали свої витоки в культу- рах шнурового загалу. Шнурова підоснова про- стежується також у тшинецькій культурі Поль- щі. А от пов’язати витоки населення з Рованців, як і населення лужицької культури Польщі, з представниками шнурових популяцій складно, принаймні за наявним на сьогодні матеріалом. Зі степових груп України доби пізньої брон- зи статистично найближчими до «рованцівців» виявляються окремі групи білозерської культу- ри, хоч і для них характерне вужче за верхньо- лицевим показником обличчя. Треба відзначити, що статистична близькість між рованцівцями та частиною носіїв білозерської культури може бути зумовлена тим, що частина населення останньої мала на якомусь хронологічному зрізі антрополо- гічні зв’язки з групами Центральної Європи. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 19 Абдушелишвили, М. Г. 1966. К краниологии древне- го и современного населения Кавказа. Тбилиси: Мецни- ереба. Алексеев, В. П. 2009. Избранное: в 5 томах, 5. Проис- хождение народов Кавказа. Москва: Наука. Алексеев, В. П., Дебец, Г. Ф. 1964. Краниометрия. Ме- тодика антропологических исследований. Москва: Наука. Батиева, Е. Ф. 2013. Население Нижнего Дона в 9 в. до н.э. — 4 в. н.э. (палеоантропологические исследование). Ростов-на-Дону: ЮНЦ РАН. Великанова, М. С. 1975. Палеоантропология Прут- ско-Днестровского междуречья. Москва: Наука. Герасимова, М. М. 1958. Черепа из погребений сруб- ной культуры в Среднем Поволжье. Краткие сообщения Института истории материальной культуры, 71, с. 72- 77. Дебец, Г. Ф. 1948. Палеоантропология СССР. Труды Института этнографии: Новая серия, 4. Москва; Ленин- град: АН СССР. Денисова, Р. Я. 1975. Антропология древних балтов. Рига: Зинатне. Денисова, Р. Я., Граудонис, Я. Я., Гравере, Р. У. 1985. Кивуткалнский могильник епохи брозы. Рига: Зинатне. Зиневич, Г. П., Круц, С. И. 1968. Антропологичес- кая характеристика древнего населения территории Украины (по материалам экспедиции 1961–1963 гг.). Киев: Наукова думка. Козак, Д. Н., Павлів, Д. Ю. 1999. Могильник ульві- вецького типу поблизу с. Городок на Волині. Археологія, 3, с. 71-81. Кондукторова, Т. С. 1972. Антропология древнего на- селения Украины. Москва: Издательство МГУ Кондукторова, Т. С. 1979. Антропологический тип людей комаровско-тшинецкой культуры Украины. Вопросы антропологии, 62, с. 44-60. Кондукторова, Т. С. 1980а. Антропологический тип людей высоцкой культуры VIII—VI вв. до н.э. Вопросы антропологии, 64, с. 107-111. Кондукторова, Т. С. 1980b. Антропологический тип людей культуры Ноа с территории Украины. Вопросы ан- тропологии, 65, с. 116-123. Круц, С. И. 1984. Палеоантропологические исследо- вания степного Поднепровья. Киев: Наукова думка. Круц, С. І. 1997. Антропологічний склад населення. В: Толочко, П. П. (ред.). Давня історія України, 1. Первіс- не суспільство. Київ: Наукова думка, с. 529-544. Литвинова, Л. В. 2001. Население Среднего Поднепро- вья в эпоху поздней бронзы (по материалам могильника Малополовецкое-3). В: Лисенко, С. Д. (відп. ред.). Етно- культурні процеси в Середньому Подніпров’ї за матеріа- лами археологічних досліджень. Матеріали наукової кон- ференції, присвяченої 10-річчю відкриття комплексу архе- ологічних пам’яток між селами Малополовецьке та Яхни Фастівського р-ну Київської обл. (грудень 2001 р., м. Фас- тів). Київ: Товавриство «Знання» України, с. 12. Литвинова, Л. В. 2011. Палеоантропологічний матері- ал Гордіївського могильника. В: Клочко, В. І. (ред.). Гор- діївський могильник. Київ: ІА НАНУ, с. 259-269. Крушельницкая, Л. И., Павлив, Д. Ю. 1990. Лужиць- кая культура. В: Черныш, А. П. (ред.). Археология При- карпатья, Волыни и Закарпатья. (Энеолит, бронза, ранее железо). Київ: Наукова думка, с. 107-114. Павлів, Д. Ю. 1988. Звіт про роботу Луцького загону Волинської обласної археологічної госпдоговірної експе- диції в 1987 році. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1987/118. Павлів, Д. Ю. 1989а. Звіт про роботу Ранньозалізного загону Волинської госпдоговірної експедиції в 1989 році. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1989/172. Павлів, Д. Ю. 1989b. Дослідження могильника лужиць- кої культури поблизу с. Рованці на Волині. В: Проблеми іс- торії та археології давнього населення Української РСР. Тези доповідей ХХ Республіканської конференції. Одеса, жовтень 1989. Київ: Наукова думка, с. 167-168. Павлів, Д. Ю. 1990. Звіт про роботу Луцького загону Волинської археологічної госпдоговірної експедиції в 1990 році. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1990/53. Павлів, Д. 1993. Нові пам’ятки «лужицької» культу- ри на заході України. Рованцівський могильник. В: Кру- шельницька, Л. (ред.). Пам’ятки гальштатського періо- ду в межиріччі Вісли, Дністра і Прип’яті. Київ: Наукова думка, с. 11-56. Павлів, Д. 2006. Пам’ятки кінця доби бронзи — по- чатку ранньозалізної доби із с. Ульвівок на Сокальщині. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Во- лині, 10, с. 154-165. Павлів, Д. 2008. Ульвівецькі келихи. Матеріали і дослі- дження з археології Прикарпаття і Волині, 12, с. 68-102. Павлів, Д. 2018. Особливі форми кераміки з могиль- ників ульвівецько-рованцівського типу. Матеріали і до- слідження з археології Прикарпаття і Волині, 22, с. 111- 122. https://doi.org/10.33402/mdapv.2018-22-111-122 Павлів, Д. 2019. Пам’ятки археології села Ульвівок та околиць у дослідженнях львівських вчених. Матеріа- ли і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, 23, с. 337-361. https://doi.org/10.33402/mdapv.2019-23-337-361 Павлів, Д. 2020. Семантика зображень на фунераль- ному посуді з Рованцівського могильника кінця доби бронзи. Матеріали і дослідження з археології Прикар- паття і Волині, 24, с. 88-116. https://doi.org/10.33402/ mdapv.2020-24-88-116 Павлів, Д. 2022. «Жертовні» чаші в похованнях доби бронзи та раннього заліза. Матеріали і дослідження з ар- хеології Прикарпаття і Волині, 26, с. 57-83. https://doi. org/10.33402/mdapv.2022-26-57-83 Пашкова, В. И. 1961. Краниометрия как один из мето- дов повышения достоверности определения пола по чере- пу. Вопросы антропологии, 7, с. 95-101. Пашкова, В. И., Резников, Б. Д. 1978. Судебно-меди- цинское отождествление личности по костным остан- кам. Саратов: Издательство Саратовского университета. Потєхіна І. Д. 2018. Перший досліджений череп з по- селення культури лінійно-стрічкової кераміки на теренах України. Археологічні дослідження в Україні 2016. Київ, с. 345-347. Рудич, Т. О. 2023. Антропологічний склад населен- ня білозерської культури за матеріалами могильника біля с. Каїри. Археологія і давня історія України, 1 (46), с. 195- 206. https://doi.org/10.37445/adiu.2023.01.11 Хохлов, А. А. 2017. Морфологические процессы в Вол- го-Уралье в эпоху раннего голоцена (по краниологическим материалам мезолита-бронзового века). Самара: СГСПУ. Buikstra, J. E., Ubelaker, D. H., Aftandilian, D., Haas, J. (eds.). 1994. Standards for Data Collection from Human Skeletal Remains. Proceedings of a Seminar at the Field Mu- seum of Natural History. Arkansas: Arkansas Archeological Report Research Series. Cristesku, M., Antoniu, S. 1962. Contributie la cunoa- sterea structurii antropologice a populatiei culturii Noua din Moldova. Analele stiintifice ale Universitatii Al.I. Guza in Iasi, s. 2, t. 8, f. 2, p. 193-204. Gładykowska, J. 1958. Chaszka z wczesnego okresu zelaza ze Słupcy. In: Przeglad Archeologiczny, 10. s. 286- 287. Jelinek, J. 1973. Die neolithische und bronzezeitliche Be- siedlung der heutigen Tschechoslovwakei. In: Schwidetz- ky, I. (Hrgb.). Anthropologie. 1. Fundamenta Reihe B. Band, 3, Teil VIII a. Köln; Wien (w. ed.), S. 186-199. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 120 Kapica, Z. 1965. Analiza antropologiczna materiałów os- teologicznych z cmentarzyska kultury łużyckiej (Hallstatt C) w Chestochowie-Rakowie. Rocznik Muzeum w Częstjchowie, 1, s. 225-280. Kapica, Z., Łuczka, B. 1971. Cmentarzysko kultury łużyckiej w Przeczycach, pow. Zawiercie, w świetle badań antropologicznych. Muzeum Górnośląskie w Bytomiu, Ar- cheologia 8. Bytom: Muzeum Górnośląskie. Kóčka, W. 1949/1950. Czaszki z grobów kultury “łużyckiej” na Śląsku, Slavia Antiqua, II, s. 186-196. Malinowski, A. 1964. Szczątki czaszek ludzkich z grodziska i osady otwartej ludności kultury łużyckiej w Słupcy. Fontes Archaeologici Posnanienses: annales Musei Archaelogici Posnaniensis, 15, s. 155-157. Malinowski, A. 1965. Szczątki kostne z grobu cmentar- zyska łużyckiego w Bruszczewie. In: Przeglad Antropolo- giczny, 31, s. 285-290. Martin, R. 1928. Lehrbuch der Anthropologie: in syste- matischer Darstellung mit besonderer Berücksichtigung der anthropologischen Methoden für Studierende, Ärzte und For- schungsreisende. Jena: Fischer. Maximilian, C. 1962. Sarata-Monteoru. Studiu anthropologic. Editura Academiei Rehublicii Populare Romine. Bucureşti (w. ed.). Miszkiewicz, B. 1972. Die Aunjetitzer Bevolkerung aus Tomice. Kr. Dzierzoniow. Homo, 23, S. 145-154. Necrasov, O., Cristesku, M. 1968. Studiul antropologic al scheletor de la Trusesti apartinind culturii Noua (Bronze). Studii si cercetari de antropologie, 5 (1), p. 3-17. Schwidetzky, I. 1972. Vergleichend-statistische Unter- suchungen zur Anthropologie von Eisenzeit (letztes Jahrtausend v.d. Z), Homo, 23 (3), S. 245-272. Schwidetzky, I., Rösing, F. W. 1990. Vergleichend- statistische Untersuchungen zur Anthropologie von Neolithikum und Bronzezeit. Homo, 40, S. 4-45. Wiercińska, A., Wiercińsky, A. 1983. Ludność kultury trzcinieckiej i kultury łuzyckiej a problem prasłowiańszczyzny. In: Hensel, W. (ed.). Przemiany ludnościowe i kulturowe I tysiąclecia p.n.e. na ziemiach między Odrą a Dnieprem. Wrocław: Warszawa; Kraków; Gdańsk; Łódź: Ossolineum, s. 433-448. Wokroj, F. 1949. Szczątki ludzkie sprzed ok. 2500 lat znalezione w Biskupinie w 1948 r. Przegląd Archeologiczny, 16, s. 150-161. Wokroj, F. 1958. Szczątki ludzkie z grodziska kultury łużyckiej w Słupcy. Fontes Archaeologici Posnanienses, 9, s. 137-143. Tetiana O. Rudych1, Oleksandra D. Kozak2 1 DSc, Leading Research Fellow at the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, the Bioarchaeology Department, ORCID 0000-0002-3396-504X, rudich @ iananu.org. ua 2 PhD, Senior Research Fellow at the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, the Bioarchaeology Department, ORCID 0000-0003-2094-4490, akozak26@ukr.net LATE BRONZE AGE POPULATION OF SOUTH-WESTERN VOLYN BASED ON ANTHROPOLOGICAL MATERIAL FROM ROVANTSI NECROPOLIS Between 1987 and 1989–1990, archaeological expedition of the Institute of Social Sciences of the Academy of Sciences of Ukraine, led by D. Yu. Pavliv, excavated a Late Bronze Age / Early Iron Age cemetery near Rovantsi village, not far from Lutsk. According to Pavliv, the cemetery is attributed to a local syncretic cultural group of the Ulvivets-Rovantsi type. The cultures of the Lusatian circle and Vysotsko culture influenced this group’s material culture and the funeral rite. The site dates back to the 10th — 8th centuries BC and belongs to the category of burial grounds with a bi-ritual funeral rite. Inhumations are the predominant form of burials. The necropolis is classified as a burial ground with a bi-ritual burial rite, but inhumations predominate. The graves are individual, with the skeletons placed prone on their backs, heads facing south. Skull measurements were taken using craniological programmes to determine the morphological characteristics of the population buried at Rovantsi cemetery and to place it among other contemporary groups of Central and Eastern Europe. Multivariate statistical methods were employed to assess the group’s origins and linkages. A total of 80 burials were unearthed on the site. The craniological series consists of 30 adult skulls (19 male and 11 female). The skulls of the males found at the burial site are characterised by a long, narrow, and high cranium, оn average, their shape is dolichocranial. The face is classified as medium-wide and low according to the upper facial index, placing it in the mesen category with a tendency towards eurien. It is orthognathic, bordering on mesognathic. The upper horizontal profile is sharp, but with a tendency towards moderation, while the zygomaxillary level profile is sharp as well. The orbits are classified as medium-wide and low according to the orbital index. The height of the nose is between low and medium, the width of the nose is medium, according to the nasal index the nose classified as mesorine with high nasal bridge. The angle of protrusion of the nose is average. The female skulls are characterised by a dolichocranial shape, with a very long and moderately wide skull, which is also very high. The face has a medium width and height, falling into the mesen category according to the upper facial index. It is orthognathic with sharp horizontal profiling at both the nasomalar and zygomaxillary levels. The orbits are of medium width and low linear dimension, with a mesoconchal shape in the orbital index. According to the nasal index, the height and width of the nose are average, indicating a mesorine nose. The nasal bones protrude at the small/medium values. The Rovantsi male and female samples exhibit distinct Caucasian features. Among the closely related series, the male skull sample shows the highest statistical similarity to the series from the territory of Poland, which represents the carriers of Lusatian and Trzciniec cultures. Regarding linear dimensions and facial proportions, the males from Rovantsi are the closest to the population of the Lusatian culture in Poland, differing from them mainly in the greater height of the skull and the wider face. The specificity of the Rovantsi series cannot be linked to the descendants of the Trzciniec-Komariv culture from Ukrainian regions or to the populations of the Bilohrudivska culture. The materials of the Trzciniec-Komariv cultural circle are only fragmentary present in the forest and forest-steppe areas of the Ukrainian territory. The representatives of this culture are characterised by a high and long dolichocranial ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 21 References Abdushelishvili, M. G. 1966. K kraniologii drevnego i sovremennogo naseleniia Kavkaza. Tbilisi: Metsniereba. Alekseev, V. P. 2009. Izbrannoe: v 5-ti tomakh, 5. Proiskhozhdenie narodov Kavkaza. Moscow: Nauka. Alekseev, V. P., Debets, G. F. 1964. Kraniometriia. Metodika antropologicheskikh issledovanii. Moscow: Nauka. Batieva, E. F. 2013. Naselenie Nizhnego Dona v 9 v. do n.e. — 4 v. n.e. (paleoantropologicheskоe issledovanie). Rostov-na-Do- nu: IUNTS RAN. Velikanova, M. S. 1975. Paleoantropologiia Prutsko-Dnestrovskogo mezhdurechia. Moscow: Nauka. Gerasimova, M. M. 1958. Cherepa iz pogrebenii srubnoi kultury v Srednem Povolzhe. Kratkie soobshcheniia Instituta istorii materialnoi kultury, 71, p. 72-77. Debets, G. F. 1948. Paleoantropologiia SSSR. Trudy Instituta etnografii: Novaia seriia, 4. Moscow; Leningrad: AN SSSR. Denisova, R. Ia. 1975. Antropologiia drevnikh baltov. Riga: Zinatne. Denisova, R., Ia., Graudonis, Ia. Ia., Gravere, R. U. 1985. Kivutkalnskii mogilnik epokhi brozy. Riga: Zinatne. Zinevich, G. P., Kruts, S. I. 1968. Antropologicheskaia kharakteristika drevnego naseleniia territorii Ukrainy (po materialam ekspeditsii 1961–1963 gg.). Kyiv: Naukova dumka. Konduktorova, T. S. 1979. Antropologicheskii tip liudei komarovsko-tshinetskoi kultury Ukrainy. Voprosy antropologii, 62, p. 44-60. Konduktorova, T. S. 1972. Antropologiia drevnego naseleniia Ukrainy. Moskva: Izdatelstvo MGU. Konduktorova, T. S. 1980a. Antropologicheskii tip liudei vysotskoi kulturі VIII—VI vv. do n.e. Voprosy antropologii, 64, p. 107-111. Konduktorova, T. S. 1980b. Antropologicheskii tip liudei kultury Noa s territorii Ukrainy. Voprosy antropologii, 65, p. 116-123. Kozak, D. N., Pavliv, D. Yu. 1999. Mohylnyk ulvivetskoho typu poblyzu s. Horodok na Volyni. Arheologia, 3, p. 71-81. Kruts, S. I. 1984. Paleoantropologicheskie issledovaniia stepnogo Podneprovia. Kyiv: Naukova dumka. Kruts, S. I. 1997. Antropolohichnyi sklad naselennia. In: Tolochko, P. P. (ed.). Davnia istoriia Ukrainy, 1. Pervisne suspilstvo. Kyiv: Naukova dumka, p. 529-544. Litvinova, L. V. 2001. Naselenie Srednego Podneprovia v epokhu pozdnei bronzy (po materialam mogilnika Malopolovet- skoe-3. In: Lysenko, S. D. (exec. ed.). Etnokulturni protsesy v Serednomu Podniprovii za materialamy arkheolohichnykh doslidzhen. Materialy naukovoi konferentsii, prysviachenoi 10-richchiu vidkryttia kompleksu arkheolohichnykh pamiatok mizh selamy Malopolovetske ta Yakhny Fastivskoho r-nu Kyivskoi obl. (hruden 2001 r., m. Fastiv). Kyiv: Tovavrystvo “Znannia” Ukrainy, р. 12. Lytvynova, L. V. 2011. Paleoantropolohichnyi material Hordiivskoho mohylnyka. In: Klochko, V. I. (ed.). Hordiivskyi mohyl- nyk. Kyiv: IA NANU, p. 259-269. Krushelnitskaia, L. I., Pavliv, D. Iu. 1990. Luzhitskaia kultura. In: Chernysh, A. P. (ed.) Arkheologiia Prikarpattia, Volyni i Za- karpatia. (Eneolit, bronza, ranee zhelezo). Kyiv: Naukova dumka, p. 107-114. Pashkova, V. I. 1961. Kraniometriia kak odin iz metodov povysheniia dostovernosti opredeleniia pola po cherepu. Voprosy antropologii, 7, p. 95-101. Pashkova, V. I., Reznikov, B. D. 1973. Sudebno-meditsinskoe otozhdestvlenie lichnosti po kostnym ostankam. Sapatov: Izdatielstvo Saratovskogo univiersitieta. Pavliv, D. Yu. 1988. Zvit pro robotu Lutskoho zahonu Volynskoi oblasnoi arkheolohichnoi hospdohovirnoi ekspedytsii v 1987 rotsi. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1987/118. Pavliv, D. Yu. 1989a. Zvit pro robotu Rannozaliznoho zahonu Volynskoi hospdohovirnoi ekspedytsii v 1989 rotsi. Scientific Ar- chives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1989/172. Pavliv, D. Yu. 1989b. Doslidzhennia mohylnyka luzhytskoi kultury poblyzu s. Rovantsi na Volyni. Problemy istorii ta arkhe- olohii davnoho naselennia Ukrainskoi RSR. Tezy dopovidei XX Respublikanskoi konferentsii. Odesa, zhovten 1989. Kyiv: Naukova dumka, p. 167-168. Pavliv, D. Yu. 1990. Zvit pro robotu Lutskoho zahonu Volynskoi arkheolohichnoi hospdohovirnoi ekspedytsii v 1990 rotsi. Sci- entific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1990/53. Pavliv, D. 1993. Novi pamiatky «luzhytskoi» kultury na zakhodi Ukrainy. In: Krushelnytska, L. (ed.). Pamiatky halshtatskoho periodu mezhyrichchia Visly, Dnistra i Prypiati, Kyiv: Naukova dumka, p. 11-56. skull combined with a narrow face. This feature separates them from the people buried in the Rovantsi cemetery. It is possible that the representatives of the Trzciniec-Komariv culture in Ukraine descended from the communities of the Corded Ware culture. The basis of the ‘corded ware morphology’ can be traced in the Trzciniec culture of Poland. However, due to a lack of the available data, it is impossible to assess the origin of the Rovantsi people with representatives of the Corded Ware culture. Among the Late Bronze Age to Early Iron Age steppe groups in Ukraine, the Bilozerka culture shows the closest statistical similarity to the population of Rovantsi. However, the latter group is distinguished by a narrower face, as defined by the upper facial index. It is worth noting that the statistical proximity between the inhabitants of Rovantsi and some groups of the Bilozerka culture may be explained by the fact that the latter had anthropological links with Central European groups at an earlier chronological stages. K e y w o r d s: Western Ukraine, Late Bronze-Early Iron Age, Ulvivets-Rovantsi group, Lusatian culture, craniology. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 122 Pavliv, D. 2006. Sites of the end of Bronze Age – beginning of Early Iron Age from Ul’vivok in Sokal’ district. Materials and Studies on Archeology of Sub-Carpathian and Volhynian Area, 10, p. 154-165. Pavliv, D. 2008. Ulvivok goblets. Materials and Studies on Archeology of Sub-Carpathian and Volhynian Area, 12, p. 68-102. Pavliv, D. 2018. Special forms of ceramic ware from burial complexes of Ulvivok-Rovantsi type. Materials and Studies on Ar- cheology of Sub-Carpathian and Volhynian Area, 22, p. 111-122. https://doi.org/10.33402/mdapv.2018-22-111-122 Pavliv, D. 2019. Sites of archaeology in Ulvivok and its surroundings in the research of Lviv scientists. Materials and Studies on Archeology of Sub-Carpathian and Volhynian Area, 23, p. 337-361. https://doi.org/10.33402/mdapv.2019-23-337-361 Pavliv, D. 2020. Semantics of images of funeral vessels from Rovantsi cemetery of the Final Bronze Age. Materials and stud- ies on archeology of Sub-Carpathian and Volhynian area, 24, p. 88-116. https://doi.org/10.33402/mdapv.2020-24-88-116 Pavliv, D. 2022. "Sacrificia" caps in burials of Bronze Age and Early Iron Age. Materials and Studies on Archeology of Sub- Carpathian and Volhynian Area, 26, p. 57-83. https://doi.org/10.33402/mdapv.2022-26-57-83 Rudych, T. O. 2023. Anthropological composition of the population from the cemetery of the Bilozerska Culture near Kairy vil- lage. Archaeology and Early History of Ukraine, 1 (46), p. 195-206. https://doi.org/10.37445/adiu.2023.01.11 Potiekhina I. D. 2018. Pershyi doslidzhenyi cherep z poselennia kultury liniino-strichkovoi keramiky na terenakh Ukrainy. Ar- kheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2016. Kyiv, s. 345-347. Khokhlov, A. A. 2017. Morfologicheskie protsessy v Volgo-Urale v epokhu rannego golotsena (po kraniologicheskim materia- lam mezolita-bronzovogo veka). Samara: SGSPU. Buikstra, J. E., Ubelaker, D. H., Aftandilian, D., Haas, J. (eds.). 1994. Standards for Data Collection from Human Skeletal Remains. Proceedings of a Seminar at the Field Museum of Natural History. Arkansas: Arkansas Archeological Report Rese- arch Series. Cristesku, M., Antoniu, S. 1962. Contributie la cunoasterea structurii antropologice a populatiei culturii Noua din Moldova. Analele stiintifice ale Universitatii Al.I. Guza in Iasi, s. 2, t. 8, f. 2, p. 193-204. Gładykowska, J. 1958. Chaszka z wczesnego okresu zelaza ze Słupcy. In: Przeglad Archeologiczny, 10. s. 286-287. Jelinek, J. 1973. Die neolithische und bronzezeitliche Besiedlung der heutigen Tschechoslovwakei. In: Schwidetzky, I. (Hrgb.). Anthropologie. 1. Fundamenta Reihe B. Band, 3, Teil VIII a. Köln; Wien (w. ed.), S. 186-199. Kapica, Z. 1965. Analiza antropologiczna materiałów osteologicznych z cmentarzyska kultury łużyckiej (Hallstatt C) w Che- stochowie-Rakowie. Rocznik Muzeum w Częstjchowie, 1, s. 225-280. Kapica, Z., Łuczka, B. 1971. Cmentarzysko kultury łużyckiej w Przeczycach, pow. Zawiercie, w świetle badań antropolog- icznych. Muzeum Górnośląskie w Bytomiu, Archeologia 8. Bytom : Muzeum Górnośląskie. Kóčka, W. 1949/1950. Czaszki z grobów kultury “łużyckiej” na Śląsku, Slavia Antiqua, II, s. 186-196. Malinowski, A. 1964. Szczątki czaszek ludzkich z grodziska i osady otwartej ludności kultury łużyckiej w Słupcy. Fontes Archaeologici Posnanienses: annales Musei Archaelogici Posnaniensis, 15, s. 155-157. Malinowski, A. 1965. Szczątki kostne z grobu cmentarzyska łużyckiego w Bruszczewie. In: Przeglad Antropologiczny, 31, s. 285-290. Martin, R. 1928. Lehrbuch der Anthropologie: in systematischer Darstellung mit besonderer Berücksichtigung der anthro- pologischen Methoden für Studierende, Ärzte und Forschungsreisende. Jena: Fischer. Maximilian, C. 1962. Sarata-Monteoru. Studiu anthropologic. Editura Academiei Rehublicii Populare Romine. Bucureşti (w. ed.). Miszkiewicz, B. 1972. Die Aunjetitzer Bevolkerung aus Tomice. Kr. Dzierzoniow. Homo, 23, S. 145-154. Necrasov, O., Cristesku, M. 1968. Studiul antropologic al scheletor de la Trusesti apartinind culturii Noua (Bronze). Studii si cercetari de antropologie, 5 (1), p. 3-17. Schwidetzky, I. 1972. Vergleichend-statistische Unter-suchungen zur Anthropologie von Eisenzeit (letztes Jahrtausend v.d. Z), Homo, 23 (3), S. 245-272. Schwidetzky, I., Rösing, F. W. 1990. Vergleichend-statistische Untersuchungen zur Anthropologie von Neolithikum und Bronzezeit. Homo, 40, S. 4-45. Wiercińska, A., Wiercińsky, A. 1983. Ludność kultury trzcinieckiej i kultury łuzyckiej a problem prasłowiańszczyzny. In: Hensel, W. (ed.). Przemiany ludnościowe i kulturowe I tysiąclecia p.n.e. na ziemiach między Odrą a Dnieprem. Wrocław: Warszawa; Kraków; Gdańsk; Łódź: Ossolineum, s. 433-448. Wokroj, F. 1949. Szczątki ludzkie sprzed ok. 2500 lat znalezione w Biskupinie w 1948 r. Przegląd Archeologiczny, 16, s. 150-161. Wokroj, F. 1958. Szczątki ludzkie z grodziska kultury łużyckiej w Słupcy. Fontes Archaeologici Posnanienses, 9, s. 137- 143.
id	arheologia-com-ua-article-405
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:05:48Z
publishDate	2025
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/a5/3274684f9ab3beea2a24b4bfb7f13da5.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-4052025-04-11T19:20:01Z Late Bronze Age Population of South-western Volyn Based on Anthropological Material from Rovantsi Necropolis Населення південно-західної Волині кінця доби бронзи за антропологічними матеріалами з могильника Рованці Rudych, T. O. Kozak, O. D. Western Ukraine, Late Bronze-Early Iron Age, Ulvivets-Rovantsi group, Lusatian culture, craniology. Західна Україна, доба пізньої бронзи — раннього заліза, лужицька культура, ульвівецько-рованцівська група, краніологія. Between 1987 and 1989–1990, archaeological expedition of the Institute of Social Sciences of the Academy of Sciences of Ukraine, led by D.&nbsp;Yu.&nbsp;Pavliv, excavated a Late Bronze Age / Early Iron Age cemetery near Rovantsi village, not far from Lutsk.According to Pavliv, the cemetery is attributed to a local syncretic cultural group of the Ulvivets-Rovantsi type. The cultures of the Lusatian circle and Vysotsko culture influenced this group’s material culture and the funeral rite. The site dates back to the 10th — 8th centuries BC and belongs to the category of burial grounds with a bi-ritual funeral rite. Inhumations are the predominant form of burials. The necropolis is classified as a burial ground with a bi-ritual burial rite, but inhumations predominate. The graves are individual, with the skeletons placed prone on their backs, heads facing south. Skull measurements were taken using craniological programmes to determine the morphological characteristics of the population buried at Rovantsi cemetery and to place it among other contemporary groups of Central and Eastern Europe. Multivariate statistical methods were employed to assess the group’s origins and linkages. A total of 80 burials were unearthed on the site. The craniological series consists of 30 adult skulls (19&nbsp;male and 11&nbsp;female).The skulls of the males found at the burial site are characterised by a long, narrow, and high cranium, оn average, their shape is dolichocranial. The face is classified as medium-wide and low according to the upper facial index, placing it in the mesen category with a tendency towards eurien. It is orthognathic, bordering on mesognathic. The upper horizontal profile is sharp, but with a tendency towards moderation, while the zygomaxillary level profile is sharp as well. The orbits are classified as medium-wide and low according to the orbital index. The height of the nose is between low and medium, the width of the nose is medium, according to the nasal index the nose classified as mesorine with high nasal bridge. The angle of protrusion of the nose is average. The female skulls are characterised by a dolichocranial shape, with a very long and moderately wide skull, which is also very high. The face has a medium width and height, falling into the mesen category according to the upper facial index. It is orthognathic with sharp horizontal profiling at both the nasomalar and zygomaxillary levels. The orbits are of medium width and low linear dimension, with a mesoconchal shape in the orbital index. According to the nasal index, the height and width of the nose are average, indicating a mesorine nose. The nasal bones protrude at the small/medium values. The Rovantsi male and female samples exhibit distinct Caucasian features. Among the closely related series, the male skull sample shows the highest statistical similarity to the series from the territory of Poland, which represents the carriers of Lusatian and Trzciniec cultures. Regarding linear dimensions and facial proportions, the males from Rovantsi are the closest to the population of the Lusatian culture in Poland, differing from them mainly in the greater height of the skull and the wider face. The specificity of the Rovantsi series cannot be linked to the descendants of the Trzciniec-Komariv culture from Ukrainian regions or to the populations of the Bilohrudivska culture. The materials of the Trzciniec-Komariv cultural circle are only fragmentary present in the forest and forest-steppe areas of the Ukrainian territory. The representatives of this culture are characterised by a high and long dolichocranial skull combined with a narrow face. This feature separates them from the people buried in the Rovantsi cemetery. It is possible that the representatives of the Trzciniec-Komariv culture in Ukraine descended from the communities of the Corded Ware culture. The basis of the ‘corded ware morphology’ can be traced in the Trzciniec culture of Poland. However, due to a lack of the available data, it is impossible to assess the origin of the Rovantsi people with representatives of the Corded Ware culture. Among the Late Bronze Age to Early Iron Age steppe groups in Ukraine, the Bilozerka culture shows the closest statistical similarity to the population of Rovantsi. However, the latter group is distinguished by a narrower face, as defined by the upper facial index. It is worth noting that the statistical proximity between the inhabitants of Rovantsi and some groups of the Bilozerka culture may be explained by the fact that the latter had anthropological links with Central European groups at an earlier chronological stages. Стаття містить попередній огляд антропологічного матеріалу з могильника доби пізньої бронзи біля села Рованці, який представляє першу серію ульвівецько-рованцівської синкретичної культурної групи з території Південно-Західної Волині. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2025-03-19 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/405 10.15407/arheologia2025.01.005 Arheologia; No 1 (2025): Arheologia; 5-22 Археологія ; № 1 (2025): Археологія; 5-22 Археология; № 1 (2025): Arheologia; 5-22 2616-499X 0235-3490 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/405/416 Copyright (c) 2025 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en
spellingShingle	Західна Україна доба пізньої бронзи — раннього заліза лужицька культура ульвівецько-рованцівська група краніологія. Rudych, T. O. Kozak, O. D. Населення південно-західної Волині кінця доби бронзи за антропологічними матеріалами з могильника Рованці
title	Населення південно-західної Волині кінця доби бронзи за антропологічними матеріалами з могильника Рованці
title_alt	Late Bronze Age Population of South-western Volyn Based on Anthropological Material from Rovantsi Necropolis
title_full	Населення південно-західної Волині кінця доби бронзи за антропологічними матеріалами з могильника Рованці
title_fullStr	Населення південно-західної Волині кінця доби бронзи за антропологічними матеріалами з могильника Рованці
title_full_unstemmed	Населення південно-західної Волині кінця доби бронзи за антропологічними матеріалами з могильника Рованці
title_short	Населення південно-західної Волині кінця доби бронзи за антропологічними матеріалами з могильника Рованці
title_sort	населення південно-західної волині кінця доби бронзи за антропологічними матеріалами з могильника рованці
topic	Західна Україна доба пізньої бронзи — раннього заліза лужицька культура ульвівецько-рованцівська група краніологія.
topic_facet	Western Ukraine Late Bronze-Early Iron Age Ulvivets-Rovantsi group Lusatian culture craniology. Західна Україна доба пізньої бронзи — раннього заліза лужицька культура ульвівецько-рованцівська група краніологія.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/405
work_keys_str_mv	AT rudychto latebronzeagepopulationofsouthwesternvolynbasedonanthropologicalmaterialfromrovantsinecropolis AT kozakod latebronzeagepopulationofsouthwesternvolynbasedonanthropologicalmaterialfromrovantsinecropolis AT rudychto naselennâpívdennozahídnoívoliníkíncâdobibronzizaantropologíčnimimateríalamizmogilʹnikarovancí AT kozakod naselennâpívdennozahídnoívoliníkíncâdobibronzizaantropologíčnimimateríalamizmogilʹnikarovancí

Населення південно-західної Волині кінця доби бронзи за антропологічними матеріалами з могильника Рованці

Institution

Similar Items