Середньовічний скарб срібних злитків зі знахідки поблизу с. Дернове на Сумщині
In the article, a medieval hoard of silver payment ingots discovered in 2019 in the vicinity of Dernove village, Ukraine (Vorsklytsia River basin), is considered.The treasure consists of five stick-shaped ingots with a total weight of 981.95 g. The weight of the ingots is 194.56–198.98&...
Збережено в:
| Опубліковано в: | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2025 |
| Випуск: | 1 |
| Сторінки: | 80-109 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2025
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/408 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |  |
Репозитарії
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824636481208320 |
|---|---|
| author | Komar, O. V. Bilynska, L. I. Buhai, O. M. |
| author_facet | Komar, O. V. Bilynska, L. I. Buhai, O. M. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "O. V. Komar",
"institution": "Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу давньоруської та середньовічної археології, Інститут археології НАН України",
"orcid": ""
},
{
"author": "L. I. Bilynska",
"institution": "Науковий співробітник-консультант, ДП Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України», Інститут археології НАН України",
"orcid": ""
},
{
"author": "O. M. Buhai",
"institution": "Кандидат фізико-математичних наук, завідувач сектора ядерно-фізичних досліджень, Інститут прикладної фізики НАН України",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Komar, O. V. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 109 |
| container_issue | 1 |
| container_start_page | 80 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2025-04-11T19:24:53Z |
| description | In the article, a medieval hoard of silver payment ingots discovered in 2019 in the vicinity of Dernove village, Ukraine (Vorsklytsia River basin), is considered.The treasure consists of five stick-shaped ingots with a total weight of 981.95 g. The weight of the ingots is 194.56–198.98 g, length 14.3–15.4 cm, silver content is 98.1–98.5 %. An XRF elemental analysis of the metal’s composition and its comparison with medieval coins revealed the Central European origin of the pure silver. In the typological analysis, such ingots are most often classified by researchers as Novgorod type ingots, used as a means of payment during the coinless period in the history of Rus. However, the predominance of copper over lead in the ligature brings these ingots closer to Old Rus hexagonal ingots of the Kyiv type and short stick-shaped ingots of the Lithuanian type, rather than to similarly shaped “short” ingots of the Novgorod type. Long stick-shaped ingots not only differ in terms of production technology, but also have a slightly higher silver content on average than the short ones. This confirms N. Bauer’s opinion about the chronological significance of the length of Old Rus ingots, but it also supports the opinion of the researchers who distinguish long stick-shaped ingots as a separate type. The authors critically examine the chronological basis of ingots dating and conclude that the change of both types occurred no earlier than the 1340s.Each of the ingots from the Dernove hoard had from five to eight cuts or even two rows with different amount of cuts. The authors examine different hypotheses about the meaning of cuts rows on ingots. To conclude, the assumption that the proportion of ingot weight and the number of cuts on them can be used as a chronological indicator is supported. However, the hypothesis of a direct link between the cuts and the Golden Horde system of measuring the ingots value with coins of different weight lacks sufficient evidence. The unit of measuring marked with cuts on ingots changed its value much more often than any silver coins of the 13th and 14th centuries.The Dernove hoard forms one chronological group with treasures from Putyvl and Starikovo based on the shape and size of the ingots, as well as the cuts on the ingots. The appearance of these hoards is possible as a result of the historical events of the winter of 1289/1290 AD and the conflict between the Rus local princes and the Tatars over the Akhmat’s settlements. |
| doi_str_mv | 10.15407/arheologia2025.01.080 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:05:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ
НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р.
ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО
КИЇВ 1 2025
АРХЕОЛОГIЯ
Головний редактор
ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Редакцiйна колегiя
БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
ГАРДІ С. Е., PhD, Університет ім. Рея Хуана Карлоса, Іспанія
ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон
Сорбонна, Францiя
ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина
ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща
ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки
ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор хаб., Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера,
Німеччина
ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (вiдповiдальний секретар)
NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE
SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947
FREQUENCY: QUARTERLY
Editor-in-Chief
CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine
Editorial Board
BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France
FORNASIER J., Professor, Dr. Hab., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany
HARDY S. A., PhD, Rey Juan Carlos University, Spain
KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany
OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland
POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, University of Texas at Austin, the USA
SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary)
ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
ARHEOLOGIA
KYIV 1 2025
ЗМIСТ CONTENTS
Articles
RUDYCH T. O., KOZAK O. D. Late Bronze Age
Population of South-Western Volyn Based on An-
thropological Material From Rovantsi Necropolis
ВЕРТІЄНКО Г. В. Скіфський σάγαρις: слово —
образ — археологічний обʼєкт
Publications
of Archaeological Materials
ЗАБАВІН В. О., НЕБРАТ С. Г. Кургани біля
с. Калинівка (за матеріалами Маріупольської ар-
хеологічної експедиції)
KOMAR O. V., BILYNSKA L. I., BUHAI O. M. A
Medieval Hoard of Silver Ingots Discovered near
Dernove village in Sumy Oblast
Protection of Archaeological
Monuments
ТЕЛІЖЕНКО С. А. Моніторинг археологічної
спадщини в умовах війни: пошкодження та ви-
користання у воєнних цілях курганної групи біля
с. Весела Гора Луганської обл.
Статтi
РУДИЧ Т. О., КОЗАК О. Д. Населення
південно-західної Волині кінця доби бронзи за
антропологічними матеріалами з могильника
Рованці
VERTIIENKO H. V. Scythian σάγαρις: Word —
Image — Archaeological Object
Публiкацiї
археологiчних матерiалiв
ZABAVIN V. O., NEBRAT S. H. Barrows
near Kalynivka village (Based on Materials of the
Mariupol Archaeological Expedition)
КОМАР О. В., БІЛИНСЬКА Л. І., БУГАЙ О. М.
Середньовічний скарб срібних злитків зі знахід-
ки поблизу с. Дернове на Сумщині
Охорона
археологiчних пам’яток
TELIZHENKO S. A. Monitoring Archaeological
Heritage in the Conditions of War: Damage
and Military Use of the Mounds Near Vesela Hora
Village in Luhansk Oblast
5
23
47
80
110
Методи археологiчних дослiджень
РАДЧЕНКО С. Б., ЧЕНЦОВ Я. М.
Фотограмметрія у структурі трансдис-
циплінарної археології: приклад моделювання
артефактів із середньовічного степу України
Хронiка
Євгенія Федорівна Редіна: життя, присвячене
археології
Methodology
of Archaeological Research
RADCHENKO S. B., CHENTSOV Ya. M. Photo-
grammetry in the Structure of Transdisciplinary
Archaeology: an Example of Modelling Artefacts
from the Medieval Steppe of Ukraine
News Review
Yevheniia Fedorivna Redina: a Life Dedicated to
Archaeology
121
149
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 180
УДК: 904.8-034.2/.8 (477.52)”653” https://doi.org/10.15407/arheologia2025.01.080
*КОМАР Олексій Вікторович ― кандидат історичних
наук, старший науковий співробітник відділу давньо-
руської та середньовічної археології, Інститут археоло-
гії НАН України, ORCID 0000-0001-5955-4823, oleksii_
komar@iananu.org.ua
БІЛИНСЬКА Лариса Іванівна — науковий співробітник-
консультант, ДП Науково-дослідний центр «Охорон-
на археологічна служба України», Інститут археології
НАН України, ORCID: 0000-0002-8037-6424, larysa.
bilynska@gmail.com
БУГАЙ Олександр Миколайович — кандидат фізико-ма-
тематичних наук, завідувач сектора ядерно-фізичних
досліджень, Інститут прикладної фізики НАН України,
ORCID: 0000-0002-6813-0413, alex.buhay@gmail.com
СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СКАРБ СРІБНИХ ЗЛИТКІВ ЗІ ЗНАХІДКИ
ПОБЛИЗУ С. ДЕРНОВЕ НА СУМЩИНІ
© О. В. КОМАР, Л. І. БІЛИНСЬКА, О. М. БУГАЙ* 2025
було закладено шурф розмірами 1,0 × 1,2 м, до-
ведений до світло-жовтого передматерикового
грунту (0,3–0,4 м) (рис. 1: 4). У шурфі не вияв-
лено ознак культурного шару та інших знахідок.
Також не простежено й меж ями вкопу для скар-
бу — вона повністю потрапила під коріння дере-
ва. Незначна глибина залягання скарбу свідчить,
що злитки вдавнину були заховані у невеличку
яму безпосередньо під дерном.
У радіусі кілометра навколо місця знахідки
скарбу археологічні пам’ятки не відомі, а най-
ближчим із середньовічних є роменсько-дав-
ньоруський археологічний комплекс біля с. Ни-
цаха (за 4,5 км). Є. М. Осадчий (2023, с. 174)
висловив здогад, що скарб, власне, й було зна-
йдено безпосередньо на території Ницахського
комплексу, однак це припущення помилкове —
при обстеженні місце було точно звірене з фо-
тографіями знахідки in situ. Варто пам’ятати,
що грошові скарби належать до окремої ка-
тегорії археологічних пам’яток, які не завжди
пов’язані з давніми поселеннями та їх округою.
Значна частина таких скарбів та окремих нуміз-
матичних знахідок традиційно концентрують-
ся вздовж давніх шляхів, що, на жаль, серйозно
ускладнює завдання охорони таких пам’яток
від несанкціонованого металопошуку.
Предмети скарбу
П’ять срібних злитків скарбу (рис. 2; 3) од-
нотипні, видовженої форми з дещо звуженою
опуклою спинкою. Серед них немає відлитих в
одній формі, про що свідчать і різниця в розмі-
рах (табл. 1).
Злиток № 1 (інв. № А-3843). Довжина
14,7 см, ширина 1,5 см. Вага 194,56 г. Злиток
злегка прогнутий по центру, на пласкій стороні
нанесено графіті у вигляді п’яти паралельних
нарізок із косою шостою, а також ряд надрізів
по краю (рис. 2: 1; 3: 1; 5: 6).
Злиток № 2 (інв. № А-3844). Довжина 14,7 см,
ширина 1,65 см. Вага 197,38 г. Злиток прогнутий
несиметрично, ближче до одного з кінців. На
пласкій стороні є графіті у вигляді восьми па-
У статті введено до наукового обігу скарб платіж-
них злитків-паличок XIII—XIV ст., розглянуто про-
блеми походження, класифікації та принципів да-
тування таких злитків, значення графіті у вигляді
груп нарізок, а також історичні обставини появи
скарбу.
К л ю ч о в і с л о в а : Давня Русь, скарб, срібні
злитки, безмонетний період.
На початку 2020 р. Сумський обласний краєз-
навчий музей отримав від громадян С. І. Гуцана
та Р. А. Бобкова скарб із п’яти срібних злитків,
виявлений у лісі на південний захід від с. Дер-
нове та північний захід від с. Рябівка Тростя-
нецького р-ну Сумської обл. (зараз Дернівська
сільська рада Тростянецької територіальної
громади Охтирського р-ну). За наданими фо-
тографіями процесу розкриття скарбу та його
описами можна зробити висновок, що злитки
розташовувалися разом між коренями дерева
на глибині не більше 0,15–0,20 м (рис. 1: 1).
Місце знахідки обстежила Л. І. Білинська
(Білинська, Білинський, Євтушенко 2020, с. 258-
259). Воно було розташоване на густо поріза-
ному ярами корінному правому березі р. Вор-
склиця (права притока р. Ворскли). Під деревом
виявлено дві округлі ями підкопу під коріння ді-
аметром 0,3–0,4 м і глибиною до 0,3 м (рис. 1: 3).
Для дослідження місця знахідки навколо дерева
Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0
https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 81
ралельних нарізок із двома косими, остання до-
датково підкреслена знизу; одне з нижніх ребер
частково проковане (рис. 2: 2; 3: 2; 5: 5).
Злиток № 3 (інв. № А-3845). Довжина
14,3 см, ширина 1,6 см. Вага 192,13 г. Злиток
ледь помітно прогнутий, є ознаки шва від по-
Рис. 1: 1 — злитки Дернівського скарбу in situ; 2 — злитки скарбу після виймання; 3 — місце знахідки на момент огля-
ду; 4 — контрольний шурф
Fig. 1: 1 — ingots of the Dernove hoard in situ; 2 — ingots hoard after extraction; 3 — a place of discovery at the moment of
inspection; 4 — a test pit
№ Інвентарний
№
Довжина,
мм
Ширина,
мм
Товщина,
мм
Вага,
г
Ag, % Наріз-
ки
Додаткові нарізки та
графіті
1 А-3843 147 15 12,1 194,56 98,31 5+1
2 А-3844 147 16,5 14,5 197,38 98,48 7+1 8+1, підкреслення
3 А-3845 143 16 11,9 192,13 98,39 5+1 7, хрест
4 А-3846 154 15 13,1 198,98 98,18 8
5 А-3847 148 15,5 14,5 198,9 98,34 5+1 7+1, коло
Таблиця 1. Виміри злитків Дернівського скарбу
Table 1. Measurements data of the ingots from the Dernove hoard
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 182
двійного лиття. На пласкій стороні злитка на-
несено графіті у вигляді п’яти паралельних на-
різок із косою шостою та хрестом, а на одно-
му з боків – сім косих нарізок (рис. 2: 3; 3: 3;
5: 3, 4). На верхній стороні також помітний ряд
глибоких і слабких надрізів, ще один глибокий
надріз зроблено на ребрі.
Злиток № 4 (інв. № А-3846). Довжина
15,4 см, ширина 1,5 см. Вага 198,98 г. Злиток по-
мітно прогнутий, на пласкій стороні є графіті у
вигляді восьми злегка нахилених нарізок, а та-
кож кілька надрізів по ребру (рис. 2: 4; 3: 4; 5: 7).
Злиток № 5 (інв. № А-3847). Довжина
14,8 см, ширина 1,55 см. Вага 198,9 г. Злиток
злегка прогнутий, на пласкій стороні нанесено
дві групи нарізок (рис. 2: 5; 3: 5; 5: 1, 2). Перша
група графіті у вигляді семи косих нарізок із
приєднаною під іншим кутом восьмою, поверх
Рис. 2. Злитки скарбу з Дернового: 1 — № 1 (А-3843); 2 — № 2 (А-3844); 3 — № 3 (А-3845); 4 — № 4 (А-3846); 5 —
№ 5 (А-3847)
Fig. 2. Ingots of the Dernove hoard: 1 — no. 1 (А-3843); 2 — no. 2 (А-3844); 3 — no. 3 (А-3845); 4 — no. 4 (А-3846); 5 —
no. 5 (А-3847)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 83
якої циркулем прокреслене коло. Друга група
— п’ять паралельних нарізок із шостою косою.
Аналіз елементного складу злитків про-
вів М. О. Бугай за допомогою портативно-
го рентгенфлуоресцентного аналізатора ElvaX
ProSpector 3. Контрольні заміри проводилися на
поверхні в різних частинах злитків, результати
відображено в табл. 2. Основою складу сплаву
всіх п’яти злитків є срібло (Ag), середній вміст
за сумою вимірів із виключенням крайніх зна-
Рис. 3. Злитки скарбу з Дернового: 1 — № 1 (А-3843); 2 — № 2 (А-3844); 3 — № 3 (А-3845); 4 — № 4 (А-3846); 5 —
№ 5 (А-3847)
Fig. 3. Ingots of the Dernove hoard: 1 — no. 1 (А-3843); 2 — no. 2 (А-3844); 3 — no. 3 (А-3845); 4 — no. 4 (А-3846); 5 —
no. 5 (А-3847)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 184
Таблиця 2. Результати РФА аналізів складу злитків Дернівського скарбу
Table 2. Results of XRF analyses of the ingots composition from the Dernove hoard
Інв.
№
№
зразка
Про-
ба
Оди-
ниця Ag Cu Au Pb Fe Bi Інші
А
-3
84
3
3687(1) 960° % 97,9 ± 0,4 0,39 ± 0,07 0,25 ± 0,04 0,09 ±
0,03 1,37
3687(2) 960° % 99,10 ± 0,09 0,40 ± 0,07 0,27 ± 0,04 0,084 ±
0,024
0,11 ±
0,14 0,04
3687(3) 960° % 98,98 ± 0,09 0,48 ± 0,07 0,28 ± 0,04 0,07 ±
0,03
0,10 ±
0,16 0,09
3687(4) 960° % 98,04 ± 0,11 1,12 ± 0,09 0,23 ± 0,04 0,44 ±
0,04
0,10 ±
0,15
0,02 ±
0,04 0,05
3687(5) 960° % 95,8 ± 0,6 1,30 ± 0,13 0,23 ± 0,05 0,47 ±
0,05 2,2
А
-3
84
4
3688(1) 960° % 99,40 ± 0,08 0,26 ± 0,06 0,21 ± 0,04 0,05 ±
0,03 0,08
3688(2) 960° % 98,6 ± 0,3 0,25 ± 0,06 0,20 ± 0,04 0,050 ±
0,024 0,9
3688(3) 960° % 99,41 ± 0,09 0,25 ± 0,06 0,21 ± 0,04 0,056 ±
0,025 0,07
3688(4) 960° % 97,7 ± 0,3 0,88 ± 0,09 0,19 ± 0,04 0,19 ±
0,03 1,04
3688(5) 960° % 98,21 ± 0,09 1,01 ± 0,09 0,21 ± 0,04 0,52 ±
0,04 0,05
3688(6) 960° % 97,50 ± 0,16 1,29 ± 0,12 0,20 ± 0,05 0,71 ±
0,07 0,3
А
-3
84
5
3689(1) 960° % 99,19 ± 0,08 0,36 ± 0,07 0,12 ± 0,03 0,085 ±
0,023
0,08 ±
0,16 0,16
3689(2) 960° % 99,32 ± 0,06 0,38 ± 0,07 0,13 ± 0,04 0,067 ±
0,023 0,1
3689(3) 960° % 98,0 ± 0,4 0,40 ± 0,07 0,13 ± 0,04 0,066 ±
0,025
0,09 ±
0,15 1,31
3689(4) 960° % 98,48 ± 0,10 1,16 ± 0,10 0,12 ± 0,04 0,08 ±
0,03
0,08 ±
0,15 0,08
3689(5) 960° % 98,08 ± 0,11 1,23 ± 0,10 0,12 ± 0,03 0,26 ±
0,03
0,15 ±
0,13 0,16
3689(6) 960° % 97,82 ± 0,11 1,28 ± 0,10 0,11 ± 0,04 0,57 ±
0,04
0,09 ±
0,15
0,02 ±
0,04 0,11
3689(7) 960° % 98,19 ± 0,13 1,30 ± 0,13 0,13 ± 0,05 0,26 ±
0,05 0,12
А
-3
84
6
3691(1) 960° % 99,20 ± 0,08 0,40 ± 0,07 0,06 ± 0,03 0,025 ±
0,023
0,11 ±
0,14 0,2
3691(2) 960° % 98,39 ± 0,11 1,24 ± 0,10 0,07 ± 0,03 0,23 ±
0,04 0,07
3691(3) 960° % 97,0 ± 0,7 0,38 ± 0,07 0,06 ± 0,03 0,044 ±
0,023 2,52
3691(4) 960° % 97,97 ± 0,11 1,57 ± 0,11 0,07 ± 0,03 0,21 ±
0,03
0,13 ±
0,14 0,05
А
-3
84
7
3690(1) 960° % 98,88 ± 0,09 0,54 ± 0,07 0,36 ± 0,05 0,08 ±
0,03 0,14
3690(2) 960° % 99,02 ± 0,08 0,44 ± 0,07 0,34 ± 0,04 0,07 ±
0,03 0,13
3690(3) 960° % 97,8 ± 0,4 0,40 ± 0,07 0,36 ± 0,04 0,06 ±
0,03
0,029 ±
0,025 1,35
3690(4) 960° % 95,7 ± 0,4 1,21 ± 0,10 0,32 ± 0,05 0,56 ±
0,05
0,18 ±
0,14 2,13
3690(5) 960° % 98,91 ± 0,09 0,48 ± 0,07 0,34 ± 0,05 0,11 ±
0,03
0,07 ±
0,03 0,09
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 85
чень становить 98,1–98,5 %. Тобто для доби
середньовіччя мова йшла про «чисте срібло»,
причому, що важливо, стандартизованої якості.
Основним компонентом лігатури виступає мідь
(Cu) — 0,5–0,9 %; наявні також золото (Au) —
від 0,06 до 0,35 %, та свинець (Pb) — 0,09–0,2 %.
Сліди заліза траплялися на забруднених ділян-
ках. Решта елементів представлені в концентра-
ції < 0,05 %, в межах хибнопозитивної похибки
якісного аналізу. У тих випадках, коли їх сумар-
на частка перевищує 1 %, мова також однознач-
но іде про наслідки забруднення поверхні. Ви-
лучення таких замірів із розрахунків підвищує
середній вміст срібла у сплаві до 98,51–98,93 %.
Дуже близький склад усіх п’яти злитків
свідчить про використання однакових джерел
сировини і технології очистки срібла. Звертає
на себе увагу відсутність серед упевнено де-
тектованих елементів цинку та олова, а також
вкрай слабкі сліди вісмуту. Тоді як частка оло-
ва та цинку різко падає після купеляції, низьку
частку вісмуту в злитках можна пояснити лише
використанням бідних на вісмут руд (L’Héritier
et al. 2015). Застосуванням процесу купеляції
можуть пояснюватися і показники вмісту золо-
та, вищі порівняно зі свинцем.
На жаль, повноцінні порівняльні бази да-
них елементного складу середньовічних пла-
тіжних злитків Східної Європи на момент пу-
блікації відсутні. Видані лише аналізи частини
злитків із зібрання Національного музею істо-
рії України (НМІУ), виконані на мікроаналіза-
торі Camscan-4DV (Яушева-Омельянчик 1999,
с. 15), чутливість якого не дозволяла визнача-
ти мікродомішки. До того ж ця база містить
небагато злитків-паличок, особливо порівня-
но з колекціями Державного Ермітажу (Санкт-
Петербург) та Державного історичного музею
(Москва), результати дослідження злитків із зі-
брань яких наразі не доступні.
Наймасовіше у колекції НМІУ представле-
ні шестикутні злитки київського типу (Яушева-
Омельянчик 1999, кат. VI; VIII–X; XIV–XVII;
XXI; XXII; XXV–XXVII), які дають грубе уяв-
лення про елементний склад платіжного срібла
Південної Русі домонгольського часу. Частка
срібла в їх сплаві зазвичай близька чи трошки
вища за 90 %, основою лігатури є мідь, на дру-
гому місці свинець. Середній вміст лігатури тут
вищий, ніж у металі дернівських злитків, а у
скарбі 1997 р. із садиби Михайлівського монас-
тиря із 23 тестованих злитків київського типу
взагалі лише чотири продемонстрували серед-
ній вміст срібла більше 90 % (Kozubovski 2002,
tabl. 1). РФА-результати по останньому скарбу
більш розгорнуті, зокрема у сплаві всіх злитків
упевнено засвідчено наявність золота (в частці
0,3–3,8 %) та для 13-ти злитків також вісмуту
(0,15–0,6 %). Результати аналізів злитків із при-
ватних колекцій демонструють ще більше ва-
ріацій співвідношення вмісту міді та свинцю,
наявність у складі лігатури цинку тощо (Мои-
сеенко 2018, табл. 1), але обговорювати такі ви-
падки немає сенсу, враховуючи сумнівне похо-
дження матеріалу.
Найближчі за формою та розмірами до дер-
нівських злитки з колекції НМІУ — це екземп-
ляри з Рязанського скарбу 1828 р. та Мглин-
ського скарбу 1892 р.; також можна залучи-
ти для порівняння злитки зі скарбу 1949 р. на
вул. Трьохсвятительській у Києві (Яушева-
Омельянчик 1999, кат. І; ХІ; ХХV). Рязанські
та мглинський екземпляри злитків із зібрання
НМІУ високопробні (вміст срібла вище 97 %).
Горбатий злиток із ливарним швом «новгород-
ського» типу з Ташкирменського скарбу 1882 р.
продемонстрував різний вміст срібла у двох
шарах доливки (97,2 та 74,7 % відповідно), а
також різке переважання вмісту свинцю над
міддю в лігатурі (Яушева-Омельянчик 1999,
кат. VII). Навпаки, у трьох злитках-паличках із
Київського скарбу 1949 р., датування якого го-
ризонтом 1240 р. безсумнівне з огляду на речо-
ву частину комплексу, вміст міді у сплаві пере-
вищував вміст свинцю в кілька разів; вміст срі-
бла в цих злитках 90,6 %, 90,7 % та 96,5 % — їх
склад загалом близький до злитків київського
типу. В усіх згаданих злитках із зібрання НМІУ
не відзначено слідів золота, наявність якого у
складі зафіксовано лише для одного з тестова-
них екземплярів (порожнистого «татарського»
злитка зі Старих Буд), причому в нереалістич-
но високій частці 11,587 % (Яушева-Омельян-
чик 1999, кат. ІІ). Імовірно, це пов’язано з про-
блемами чутливості використаного для аналізу
приладу.
Зібрані В. В. Зайцевим дані щодо сплаву по-
ловинок горбатих злитків («полтин») з клейма-
ми (Зайцев 2017, с. 137-152; 2018, с. 235-251)
демонструють їх відмінність від дернівських.
Найперше, через двошаровість значна части-
на таких злитків має понижений вміст срібла у
нижній частині. По-друге, навіть у найбільш ви-
сокопробних у верхній доливці середній вміст
срібла вкрай рідко перевищує 90 %, а в найгір-
ших взагалі опускається нижче 65 %. Для всіх
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 186
тестованих «полтин» характерний вищий вміст
свинцю, ніж міді, причому інколи різниця дуже
суттєва. Таку саму картину спостерігаємо для
горбатих злитків скарбів із Ташкирменя та Ку-
тів із зібрання НМІУ. Вміст золота в полтинах,
навпаки, у два-три рази вищий, ніж у злитках із
Дернівського скарбу, що може бути наслідком
його накопичення внаслідок більшої кількос-
ті стадій переплавки срібла з подальшою купе-
ляцією. На це ж вказує й надто вже різнорід-
ний набір мікродомішок: ртуть, олово, вісмут,
цинк, сурма, миш’як, кобальт тощо. Таке різно-
маніття навряд чи пов’язане з конкретним ро-
довищем, радше мова йде про змішування срі-
бла з різних джерел при переплавці.
Частка лігатури в злитках-паличках «литов-
ського типу» нерівномірна, коливається в діа-
пазоні 4–15 %. Її основним компонентом висту-
пає мідь (3,2–14,0 %), наявні також золото, сліди
свинцю, цинку, вісмуту (Duksa 1981, len. 4; Гри-
малаускайте, Синчук 2001, табл. 1). Їх метал за-
галом близький до злитків київського типу.
Високопробні екземпляри частіше трапляють-
ся серед «литовських тригранних» злитків (Duksa
1981, len. 4; Зайцев, Романов 2019, табл. 1–3).
Основу лігатури в них складає свинець, що, імо-
вірно, потрібно взагалі розглядати як хронологіч-
ну ознаку для найпізніших типів злитків. Із ко-
лекції НМІУ до типу «литовських тригранних»
дослідники відносили злитки з Гвоздівського
та Борщівського скарбів (Глазунова, Шталенков
2014, № 16; 17; 2016, № 17; 18), сплав яких, про-
те, відрізняється від решти тестованих «тригран-
них» (Яушева-Омельянчик 1999, кат. ІІІ; XXIV).
За винятком одного злитка (AR3945), який і за
формою є скоріше імітацією порожнистих ор-
динських, решта цілих злитків містять менше
срібла (82,6–90,4 %), а найнижчий вміст його де-
монструють половинки (78,2–86,7 %). І тільки в
трьох половинках злитків із Гвоздівського скарбу
спостерігалась вища частка свинцю, ніж міді, —
їх метал загалом є близький до «полтин» новго-
родського горбатого злитка. У двох цілих злитків
зі скарбу біля с. Кути (Яушева-Омельянчик 1999,
кат. ХХ) в лігатурі також переважає свинець, але
вони демонструють вищий вміст срібла (92,9 %
та 96,5 %), плюс вони марковані литими знаками-
клеймами, характерними для типу «литовських
тригранних» (Глазунова, Шталенков 2014, с. 321-
322; Шталенков 2017, рис. 10). Схоже, що «три-
гранні» злитки не виготовлялися в одному цен-
трі, й особлива увага в плані стандарту має бути
приділена екземплярам із литими знаками.
Порівняльних даних щодо «порожнистих»
(«татарських») злитків поки небагато: в колек-
ції НМІУ є три екземпляри зі скарбу 1863 р.
біля Старих Буд на Київщині, два злитки зі скар-
бу 1895 р. із Петропавлівської слободи Казан-
ської губернії та один безпаспортний (Яушева-
Омельянчик 1999, кат. ІІ; XXVII). П’ять злит-
ків високопробні, частка лігатури менше 5 %,
вміст свинцю у них нижчий від міді, але один зі
злитків (AR3941) із пониженим вмістом срібла
(74,7 %) вирізнявся, відповідно, й переважанням
свинцю над міддю — за складом він ближчий
до горбатих «новгородських». Як було зазна-
чено вище, інший екземпляр (AR5963) містив
у складі золото в незвично високій концентра-
ції 11,587 %. Пробація злитків Алуштинсько-
го скарбу 1990 р. показала, що більшість із них
мали пробу 875º, і лише шість злитків з 17 мали
пробу 900º (Мыц 1999, табл. 1). Тобто якість
«порожнистих» злитків не була сталою.
Можемо констатувати, що найближчими
за складом до дернівських злитків виявилися
злитки-палички з Рязанського скарбу 1828 р.
та Мглинського скарбу 1892 р., що не є неспо-
діванкою, враховуючи морфологічну схожість
аналізованих предметів. Натомість довші злит-
ки-палички з Київського скарбу 1949 р. та ко-
роткі «литовського типу» відрізняються мен-
шою однорідністю проби та складу, що збли-
жує їх зі злитками київського типу. Навіть за
нашим порівнянням на дуже обмеженій вибір-
ці помітно, що склад горбатих злитків «новго-
родського» типу, «тригранних» та «порожнис-
тих» відрізняється, зокрема важливим марке-
ром є показник частки свинцю в лігатурі.
Значно розширюють порівняльне коло дані
по складу монет XIV ст., де ціла низка потен-
ційних джерел металу відразу відсіюється за
рахунок домішок лігатури. Близьку до дернів-
ських злитків срібну сировину з присутністю
золота, але без вмісту цинку та вісмуту засто-
совували для чеканки польських та волоських
грошів другої половини XIV ст., угорських кін-
ця XIV ст. (Constantinescu et al. 2005, p. 1029;
2009, p. 486-487; tabl. 1), лівонських артигів
другої половини XIV — початку XV ст. (Гор-
лов, Салмина, Салмин 2022, табл. 2). Щоправ-
да, у скарбах із такими монетами поки трапля-
ються лише горбаті злитки «новгородського»
типу та «тригранні», тому навряд чи у випад-
ку зі злитками Дернівського скарбу мала міс-
це переплавка саме монет для їх виготовлення.
Найімовірніше, мова йде про спільні джерела
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 87
срібла з центральноєвропейських копалень, за
винятком хіба що чеських (для яких характер-
на наявність у складі сплаву цинку). Точніше
визначення джерел сировини може дати ізотоп-
ний аналіз, але це справа майбутнього через
надто малу кількість порівняльних даних.
Питання часу та місця виготовлення злитків
Дернівського скарбу, а також визначення обста-
вин, за яких скарб було сховано в землі, не є
простими — вони вимагають розгляду одразу
кількох гострих проблем історії давньорусько-
го грошового обігу XI—XIV ст.
Термінологічні проблеми атрибуції злитків
У науково-популярних та навчально-мето-
дичних публікаціях зазвичай змальовується без-
альтернативна схема синхронного побутування
в Русі XI—XIII ст. шестикутних злитків «київ-
ського типу», видовжених вузьких злитків «нов-
городського типу» та ромбічних чи овальних,
плющених на кінцях злитків «чернігівського
типу», що їх усі називають «гривнами», неза-
лежно від вагового стандарту. Проте в спеціалі-
зованих наукових працях такого консенсусу не
спостерігається й близько. Попри майже двох-
сотрічну історію вивчення, наші уявлення про
давньоруські платіжні злитки все ще дуже дале-
кі від повноти та ясності. Навпаки, разом із на-
копиченням даних невпинно зростає кількість
різних інтерпретацій і, відповідно, суперечнос-
тей між ними, досягнувши наразі тої критичної
точки, у якій проблемним виглядає майже все —
термінологія, класифікація, датування.
Дослідники ХІХ ст. початково розрізня-
ли серед давньоруських срібних злитків лише
«новгородські» (близькі за вагою до половини
руського фунта) та «київські» (близькі до по-
ловини візантійської літри). При цьому «київ-
ська» вага асоціювалася зі злитками шестикут-
ної форми, а «новгородська» — з продовгува-
тими вузькими злитками.
Перше виділення «новгородської гривни»
відбулося на матеріалах скарбу 1821 р. з Нов-
города, який містив короткі (127–130 мм) ви-
гнуті злитки та їх половинки («рублі») (Мура-
вьев 1826, с. 11-12). С. І. Шодуар також нази-
вав половинки таких злитків «рублями», але
цілі — «гривенкою новгородською» (1837,
табл. 2: 1–4). Закладена відтоді традиція нази-
вати злитки тільки термінами з письмових дже-
рел («гривнами», «рублями», «полтинами») ак-
туальна й донині, хоч такі атрибуції найчастіше
мають умовний характер, оскільки історичні
назви складно доказово співвіднести з конкрет-
ними типами злитків.
Яскравий уривок із Житія Антонія Римля-
нина: «имамъ гривенный слиток сребра, поне-
же в то время у новгородцких людей не бысть
денегъ, но лияша слитки сребреныя, ово в грив-
ну, ово в полтину, ово в рубль, и тѣмъ куплю
дѣяху», як і інше роз’яснення: «сию гривну,
слитокъ, вдаю вамъ» (Белоброва 2005, с. 24)
належить уже перу редактора XVI ст. Та, як ба-
чимо, навіть він уявляв собі злитки різної вар-
тості: гривну, полтину, рубль, називаючи самі
предмети «слитки сребреныя».
В. М. Неклюдов (1945, с. 135-137) та
М. П. Сотникова (1961, с. 68-75) у пошуках
назв покладалися на графіті на самих злитках,
зокрема, до цього спонукали написи «изрои» на
злитках-паличках «литовського типу» та при-
свійні написи (на кшталт «Петрова», «Демидо-
ва», «Маркова» і т.д.) на частині злитків «новго-
родського типу», у яких могло бути випущене
слово «гривна». Проте існування на аналогіч-
них злитках присвійних написів із закінчен-
ням чоловічого роду (що можуть вказувати на
«рубль»), а також згадки у новгородських та
псковських джерелах одиниці «гривенка рубле-
вая», залишають проблему відкритою. Як і пи-
тання, що ж саме малося на увазі у таких напи-
сах: назва грошової одиниці, назва злитка, його
вага чи вартість? За таких умов на перший план
закономірно має вийти більш нейтральна архе-
ологічна класифікація.
Розрізнити злитки «північної» ваги за осо-
бливостями форми спробував ще О. І. Череп-
нін, який виділив три типи: злитки у вигляді
«чотиригранної неправильної призми» — влас-
не «новгородські гривни»; злитки «напівцилін-
дричної форми» або «понизові гривни», похо-
дження яких дослідник пов’язував із Рязанню
(за знахідками скарбів переважно у Рязанській
та Тульській губерніях); та «човноподібні»
злитки, концентрацію яких О. І. Черепнін від-
значав у Казанській губернії (1901, с. 203-205;
1902, с. 54).
О. О. Ільїн, навпаки, скептично поставився
до спроби розділити злитки за місцем знахідки
(на новгородські, рязанські, понизові) і за фор-
мою виділив тільки два типи: злитки у вигля-
ді довгих паличок («новгородського типу») та
«ладьєвидні», відзначивши також, що можуть
бути й злитки «проміжного типу». До давньо-
руського часу дослідник відносив лише злитки
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 188
київського типу, а появу новгородського типу
вважав татарським впливом, аргументуючи це
спільними знахідками у скарбах разом із джу-
чидськими монетами (Ильин 1921, с. 8-9).
Спостереження попередників розвинув
М. П. Бауер, який зібрав найдокладніший на
той час каталог злитків. Дослідник виділяв
окремо видовжені злитки зі слідами проковки,
які вважав давньоруськими сировинними, ко-
роткі із зарубками — «західноруські»1, а також
«східноруські» (або «татарські») злитки «з ви-
сокими бортами» (Bauer 1931, S. 61-93). Ре-
шту масиву «новгородських злитків-паличок»
він розділив відповідно до ідеї про еволюцію
форми від довшої напівкруглої в перерізі плас-
кої палички з тупими кінцями до «мініатюр-
ного човника із гострою кормою та носиком»,
що мала виражений горбик на спинці і жолобок
по центру. Межу між злитками XIII та XIV ст.
дослідник провів умовно по довжині 14 см, а
також наголосив на притаманності для групи
коротших «високої спинки», не уточнивши ме-
тричних параметрів такого поділу (Bauer 1931,
S. 61-85; Бауер 2014, с. 262-265).
Оперування не формалізованою класифікаці-
єю, а скоріше описовим підходом заклало трива-
лу тенденцію термінологічної невизначеності. У
працях практично кожного з подальших дослід-
ників — В. М. Неклюдова (1945), Г. Б. Федорова
(1949а, 1949b), В. Л. Яніна (1956, 1985b, 2001),
М. П. Сотникової (1958, 1961), О. Ф. Медведє-
ва (1963), І. Г. Спаського (1970), М. Ф. Котляра
(1971, 1998), З. Дукси (Duksa 1981), О. В. Глазу-
нової (Янюшкина 1997; Янюшкина (Глазунова)
2000, 2001а; Глазунова 2013; Глазунова, Шиш-
ков 2019, с. 28), Р. М. Яушевої-Омельянчик (Яу-
шева-Омельянчик 1999), В. О. Калініна (Кали-
нин 2011) та ін. — були використані щоразу нові
описові терміни для одних і тих самих злитків, а
з метою скорочення цих описів уводилися в обіг
навіть професійні жаргонізми, які, слід визна-
ти, дуже міцно вкорінилися у наукових працях.
Межі типів то розмивалися, то, навпаки, зву-
жувалися з виділенням нових типів. Назви пе-
реносилися з одного типу на інший. Спроби ж
узгодження в класифікації різнорідних термінів
і підходів поки призводили лише до створення
еклектичних компіляцій (див. напр.: Шталенков
2018; Shtalenkow 2019). Методично коректну
нову систематизацію на базі повного нового ка-
1 Тут і далі переклад з німецької та російської О. В. Ко-
мара.
талогу злитків, на жаль, очікувати у найближчо-
му майбутньому складно, тож варто принаймні
окреслити найбільш проблемні моменти.
Помітні зрушення у ХХ ст. відбулися у сфе-
рі вивчення технології лиття злитків. Так,
М. П. Сотникова звернула увагу на наявність
у групі половинок злитків із клеймами («пол-
тин») поздовжнього шва від подвійної пролив-
ки, виділивши їх як найпізніші — другої поло-
вини XIV — першої половини XV ст. (Сотнико-
ва 1957), короткі ж злитки без шва віднесено до
першої половини — середини XIV ст. (Сотнико-
ва 1961, с. 47). Такі злитки «подвійного лиття»
дослідниця вважала способом фальшування че-
рез виявлення відмінностей у пробі срібла між
шарами злитків. Ця концепція викликала дово-
лі гострі заперечення з реконструкцією окре-
мих грошових реформ, коли відбувалось пони-
ження вартості «рубля» (див.: Янин 1970; 1985а;
2001; Колызин 1998). Та й сама М. П. Сотнико-
ва (1981) після докладнішого вивчення виявила,
що злитки зі швом не завжди мають занижену
пробу, а злитки без шва трапляються у скарбах
разом зі злитками подвійного лиття, що змуси-
ло її змінити думку про хронологічне значення
цієї ознаки.
Детальніші технологічні дослідження запро-
понував Р. С. Мінасян (1994). За його спостере-
женнями, на відміну від злитків київського та
чернігівського типів, які виготовлялися безпосе-
редньо у формах-тиглях, злитки-палички лили-
ся у відкриті форми з різним ступенем нагріву.
Рання група злитків XII—XIII ст. виготовлена із
застосуванням нагрітих форм, але недостатньо
гарячих для запобігання утворенню каверн у
нижній частині. Тоді як злитки XIV—XV ст. від-
ливалися в холодних або слабко нагрітих фор-
мах, що збільшувало кількість каверн та глиби-
ну усадки. Найпізнішою групою було виділено
двошарові злитки, від яких дослідник, проте, за-
пропонував відмежувати «розшаровані» — від-
литі в холодну форму із затримкою, тобто тех-
нологічний брак. За зовсім іншою технологією
виготовлялися «ладьєвидні» злитки — шляхом
похитування форми, унаслідок чого утворюва-
лися високі борти порожнистого злитка.
Сучасні принципи класифікації злитків не
можуть обмежуватися лише морфологічними
ознаками, а мають враховувати одночасно різ-
ні параметри: форму, вагу (метрологічний стан-
дарт), розміри, технологію виготовлення. Гро-
шова функція предметів передбачає, що злитки
із нестабільною вагою, розмірами та формою не
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 89
можуть належати до однієї групи зі стандарти-
зованими виробами. А платіжні злитки з різним
вмістом та складом срібла не могли виготовля-
тися одночасно в одному центрі, інакше це під-
ривало б сам принцип грошового еквівалента.
Важливою є й технологічна традиція: так,
прості злитки одноактного лиття в пластичній
формі не можуть складати одну групу зі злитка-
ми, відлитими у жорсткій глибокій формі з похи-
туванням чи центрифугою. Власне, «порожнис-
ті» злитки («татарські», «ординські», «сауми»,
«соммо» — див.: Мыц 1999) близькі до «новго-
родських» лише за вагою, тоді як за технологією
наближаються до китайських грошових злитків-
ямбів (Спасский 1970, с. 71). Та, попри безумов-
но східні витоки традиції, центри виготовлення
таких злитків явно були різними, на що, зокре-
ма, виразно вказує екземпляр зі скарбу в Петро-
павлівській слободі з литим знаком «А» (Яуше-
ва-Омельянчик 1999, кат. ХІІ).
Вигнуті «тригранні» («литовські») звуже-
ні на кінцях злитки (Duksa 1981, p. 118-124;
Шталенков 2006; 2018; Глазунова, Шталенков
2014; 2016; Глазунова 2013) також часто від-
литі з похитуванням для утворення невисоких
«бортів». Технологічно «тригранні» злитки
виділяються наявністю на частині виробів ре-
льєфних литих знаків-клейм, що свідчить про
використання багаторазових форм. Серед них
поки не траплялися злитки подвійного лит-
тя, тобто їх сумарна технологічна дистанція
від злитків «новгородського типу» є достат-
ньою для виділення окремої традиції. На від-
міну від «порожнистих» злитків, у них часто
спостерігається переважання свинцю в лігату-
рі сплаву, що свідчить про подібність сирови-
ни з «новгородськими» злитками. Однак серед
«тригранних» злитків виділяються два метро-
логічні стандарти: половини литовського та
руського фунтів відповідно, що вказує на ви-
пуск злитків для двох різних груп населення з
різними метрологічними традиціями. Таке по-
єднання було реально можливе у межах Вели-
кого князівства Литовського.
Злитки з підтрапецієподібним перерізом і ви-
гнутою спинкою («горбаті», «короткі», «з висо-
кою спинкою», «рублі», «новгородські ладьє-
видні» і т.д.) (Bauer 1931, Taf. V: 126E; 131S,
151A) вирізняються наявністю значної групи
виробів двоетапного лиття, частина з яких ще й
має шари з різним вмістом срібла. На них час-
то трапляються графіті у вигляді рядів нарізок,
тоді як для «тригранних» злитків це не харак-
терно. Клейма на таких злитках лише чеканні.
Саме цей тип був уперше виділений за скарбом
1821 р. з Новгорода, тому, власне, лише він може
повноправно називатися «новгородським».
Злитки-палички («довгі», «паличкоподібні»,
«гривни») відрізняються від «горбатих» злит-
ків довжиною та висотою і, відповідно, про-
порціями перерізу (Bauer 1931, Taf. IV: 110C;
V: 111L, 113A). Їх кінці часто округлі, зазвичай
не мають пласких граней і різких скосів, як на
«горбатих» злитках. Екземпляри з прогнутою
спинкою нечасті, переважає плаский профіль.
У групі немає злитків подвійного лиття, про-
те трапляються «розшаровані» за Р. С. Міна-
сяном; температура нагріву форми при їх ви-
готовленні вища, плюс у складі лігатури пе-
реважає мідь, а не свинець, як у «горбатих» і
«тригранних» злитків. Із «горбатими» злитка-
ми їх натомість об’єднують графіті у вигляді
рядів нарізок. Клейма в достовірних колекціях
украй рідкісні, і на «довгих» злитках вони явно
секондарні, не пов’язані з регіоном походжен-
ня. Першим описаним скарбом із такими злит-
ками був Рязанський 1828 р. (199 екз.), тому
якщо вводити для цього типу окрему назву, то
це справді мав би бути «рязанський тип», але
без регіонального підтексту, як пропонував
О. І. Черепнін. Щодо Новгорода, то першою і
поки єдиною знахідкою тут залишається фаль-
шивий посріблений злиток із Неревського роз-
копу, знайдений у 1961 р.
Короткі злитки-палички із зарубками («ли-
товського типу», «західноруського», «ливон-
ські») (Bauer 1931, Taf. VII: 186D, 187K, 189A;
Poviliūnas 2009, № 3; 4) схожі з попередніми за
формою, але відрізняються частою додатковою
обробкою у вигляді ударів зубилом чи молотком
по спинці (іноді різними знаряддями, що вказує
на неодноразовість процедури), а також розмі-
рами і середньою вагою, еталоном якої дослід-
ники, як правило, вважають половину ризької
марки (близько 104 г, хоча діапазон ваги злитків
насправді набагато ширший). Зрідка на спинці
замість зарубок присутні клейма у вигляді розет-
ки; такі злитки пропонувалося виділяти окремо
як «ливонські» (Шталенков 2021, с. 120-125), що
принаймні свідчить про наявність різних центрів
виробництва. Географічні прив’язки у назві типу
є не зовсім вдалими, оскільки не збігаються точ-
но ні з регіоном виробництва, ні з ареалом поши-
рення, ні з місцем першої знахідки. Зафіксована
у написах-графіті давньоруська назва таких злит-
ків — «ізрой» — свідчить про їх чітке розрізнен-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 190
ня руським населенням від «гривни» та «рубля».
І саме цей випадок найкраще визначає критерії
«типу» до давніх платіжних злитків. Зокрема, за-
гальна морфологічна схожість і технологічний рі-
вень виконання тут відступають на другий план
порівняно з метрологічними показниками (роз-
мір-вага), а отже, й вартістю (номіналом) злитка.
Незважаючи на факти взаємоперетину в ме-
жах одного скарбу злитків різних типів: «порож-
нистих» та «горбатих», «порожнистих» і «три-
гранних», «горбатих» та «тригранних», «довгих»
та «литовських» злитків-паличок, їх специфіка
свідчить про різні традиції й центри виготовлен-
ня і, відповідно, зв’язок з різними державними
утвореннями. «Довгі» злитки-палички та «гор-
баті» злитки новгородського типу близькі за аре-
алами поширення й вагою. На них трапляють-
ся однакові графіті у вигляді рядів нарізок, що
свідчить про одне й те саме середовище обігу,
але вони чомусь практично не перетинаються в
комплексах, а також, що важливо, ще й відрізня-
ються за складом сплаву. «Довгі» злитки зазвичай
демонструють вищий вміст срібла, ніж «горбаті»
(особливо, ніж злитки «подвійного лиття»). При-
пущення М. П. Бауера про хронологічну різницю
між ними означає, що відбулася дуже непересіч-
на подія, унаслідок якої «довгі» злитки швидко
й масово пішли в переплавку, щоб бути перели-
тими на «горбаті» злитки трохи меншої вартос-
ті. Додавання в якості основи лігатури свинцю за-
мість міді, швидше за все, пояснюється завдан-
ням уникнути підвищення твердості сплаву та
зміни його кольору. З цими подіями дослідники,
як правило, і пов’язують появу у письмових дже-
релах нової грошової одиниці — «рубль», що по-
вністю замінив «гривну срібла» у другій полови-
ні XIV ст.
Принципи хронологізації злитків
Побутування давньоруських платіжних
злитків припадає переважно на «безмонетний
період», тому такі знахідки вкрай рідко тра-
плялися у закритих археологічних шарах чи
в комплексах разом з вузько датованими ар-
тефактами. У випадках, коли злитки входили
до складу речових скарбів (див.: Ильин 1921;
Корзухина 1954), дослідники прив’язували їх
до певних катастрофічних подій в історії Русі,
наймасштабнішою з яких стало монгольське
вторгнення 1237–1240 рр. Та, як показав при-
клад Щигровського скарбу з Рязанщини, при
цьому підході є й свої «підводні камені».
Опублікований В. С. Єрохіним як скарб
горизонту 1237 р. (Ерохин 1954), Щигров-
ський комплекс до XII—XIII ст. відніс також
О. Л. Монгайт (Монгайт 1961, с. 303, 313-315),
і це датування довго не піддавали сумніву, поки
О. В. Глазунова та М. Г. Крамаровський не звер-
нули увагу на прямокутне клеймо на одному зі
злитків та золотоординські аналогії до метале-
вого посуду зі скарбу. М. Г. Крамаровський да-
тував комплекс першою половиною — серед-
иною XIV ст. (Крамаровский 2001, с. 204-205),
а О. В. Глазунова — другою половиною XIV ст.
(або вужче — 80-ми рр. XIV ст.) (Янюшкина
(Глазунова) 2001а, с. 147; 2001c).
Є. Ю. Гончаров, вважаючи, що клеймо на
злитку не містить тамги, а тільки залишки не-
читабельного арабського напису, датував його
ширше — XIV ст., а от злиток із клеймом-там-
гою з Кадиковського скарбу датував не пізніше
другої половини правління хана Узбека (1312–
1341 рр.) (Гончаров 2016, с. 53-54; рис. 1: 5).
М. П. Ліхачов, на консультацію якого спирався
М. П. Бауер, теж датував останнє клеймо до се-
редини XIV ст. (Bauer 1931, S. 69, № 131; Лиха-
чев 1928, с. 168-169). На думку ж В. В. Зайце-
ва, клейма на злитках почали використовувати
лише в 60-х рр. XIV ст. (Зайцев 2019), а в тако-
му випадку в Щигровський скарб потрібно від-
носити до другої половини XIV ст.
Пізнє датування Щигровського скарбу авто-
матично тягне за собою іншу проблему — із 35
злитків цього скарбу жоден не належав до типу
«горбатих» і лише один мав довжину менше
14 см (135 мм), тоді як решта належать до діа-
пазону 140–158 мм. На фоні популярного при-
пущення про появу коротких горбатих злитків
не пізніше першої чверті XIV ст. Щигровський
скарб або виглядає аномалією, або ж повертає
нас до географічного принципу атрибуції різ-
новидів злитків, запропонованого О. І. Череп-
ніним, який вважав невипадковою концентра-
цію «напівциліндричних» злитків-паличок на-
вколо Рязані та загалом у «низовських» землях.
Власне нумізматичне датування часу появи
«горбатого» злитка першою половиною XIV ст.
наразі зав’язане на двох украй непевних випад-
ках — Смоленському скарбі 1889 р. та скарбі біля
с. Тамбовка 1893 р. (Янин 1985а, с. 109; Янюшки-
на (Глазунова) 1997, с. 12; 2001а, с. 128).
Скарб 1889 р. зі Смоленська містив 411
празьких грошей та три «половинки срібних
злитків». Х. Х. Гіль визначив монети з нього
як гроші Вацлава ІІ (1300–1305 рр.) (Ильин
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 91
1921, № 199; Сиверс 1922, № 80). На жаль, зо-
бражень чи опису злитків, половинки яких зна-
йдено у скарбі, немає у жодній з публікацій.
М. П. Бауер відніс їх до «коротких», але у за-
вжди педантичного дослідника саме на ці ек-
земпляри не вказано довжини (Bauer 1931,
S. 78, № 170). Теж неясно, на якій підставі їх
тип визначений В. Л. Яніним як «горбатий зли-
ток» (1985а, с. 109). Скоріше за все, обидва до-
слідники атрибутували «половинки» як кла-
сичні «полтини». Сам скарб грошей Вацлава ІІ
у кількості аж 411 монет викликає відвертий
подив у світлі сучасних уявлень про динаміку
та географію дистрибуції ранніх емісій празь-
ких грошей у Східній Європі (див.: Бектине-
ев 2014; Козубовський 2019). Існує дуже висо-
ка ймовірність того, що Х. Х. Гіль помилково
приписав монети Вацлаву II замість Вацла-
ва IV (1378–1419 рр.), і поява скарбу насправді
пов’язана з бурхливими подіями 1401–1404 рр.
Золотоординський скарб 1893 р. біля с. Там-
бовка Астраханської губернії з молодшими мо-
нетами 1327 р. чеканки, відповідно до першо-
го повідомлення, містив «срібний рубль типу
саумів» (Отчёт... 1895, с. 39-40). О. О. Ільїн
відніс цей злиток до «новгородського типу» з
«легкими нарізками» (Ильин 1921, с. 13; № 1),
а М. П. Бауер атрибутував як зламаний на дві
половини злиток «із високою спинкою» довжи-
ною 136 мм (Bauer 1931, S. 68, № 127). Пізніше
Г. О. Федоров-Давидов знову зарахував злиток
до «човноподібних» (Федоров-Давыдов 1960,
с. 133-134, № 19), не пояснивши причин пере-
атрибуції. Унаслідок казусу цього один і той
самий злиток із Тамбовки використовувався як
нумізматичний орієнтир часу появи «порож-
нистого» злитка (Пономарев 2011, с. 339), фі-
гуруючи в каталогах дослідників Золотої Орди
як «ладьєвидний» (Недашковский 2010, с. 118,
№ 73), тоді як у каталогах дослідників нуміз-
матики Русі, із посиланням на О. О. Ільїна та
М. П. Бауера, він виступає як «злиток із гор-
батою спинкою» (Янюшкина (Глазунова) 2000,
с. 12, 13, № 2; 2001а, с. 129, № 2). При цьому
ламаний (рубаний?) стан злитка викликає запи-
тання навіть щодо його первинної довжини, не
кажучи вже про атрибуцію типу.
Ця плутанина дуже нагадує ситуацію зі злит-
ками Гвоздівського скарбу 1873 р. Злитки з нього
В. Б. Антонович (1878, с. 151) початково відніс
до «типу новгородських гривень», М. Ф. Біля-
шівський визначив як «новгородські човнопо-
дібні» (1889, с. 59), М. П. Бауер відніс до «нов-
городських із високою спинкою» (1931, S. 57;
2014, с. 269), Р. М. Яушева-Омелянчик (1999,
кат. ІІІ) — до «новгородських човноподібних»,
тоді як В. А. Шугаєвський та Г. А. Козубовський
(Козубовський 1992, с. 132) виокремили серед
них «татарські ладьєвидні». Згодом ті самі злит-
ки О. В. Глазунова та І. М. Шталенков зарахува-
ли до «тригранних» (2014, № 16; 2016, № 17), а
З. О. Зразюк — до «литовських» (2021, с. 282).
Насправді щонайменше один зі злитків скарбу
(AR3945) за розмірами й пропорціями справді
дуже схожий на «порожнисті» злитки і, скоріше
за все, є їх імітацією. Подібний за формою зли-
ток знайдено і в Луцьку, але його вага надмірна
— 239,8 г (Терський 2006, с. 165-170. рис. 148);
можливо, вона пояснюється тим, що майстрові
не вдалося повторити технологію лиття з похи-
туванням і злиток вийшов цільним. Таку техно-
логію, навпаки, почали освоювати майстри, які
виготовили «тригранні» злитки з Гвоздівсько-
го скарбу, оскільки і їх високі борти, і наявність
«хвиль» на внутрішніх стінках, свідчать саме
про використання елементів ординської техно-
логії лиття. Але якщо в цьому випадку ми маємо
змогу перевірити причини розбіжності атрибу-
цій, у випадку зі злитком з Тамбовки всі питан-
ня поки що залишаються без відповіді, тому він
однозначно потребує сучасного перегляду.
До типу злитків «із високою спинкою»
М. П. Бауер свого часу відніс також і три злит-
ки з Луцького скарбу 1866 р., де вони виявлені
разом із празькими грошами Вацлава ІІ (1300–
1305 рр.) та Яна І Люксембурзького (1310–
1346 рр.) (Bauer 1931, № 137). Відсутність у
комплексі монет наступних емісій грошів Кар-
ла І дозволяє обмежити датування скарбу не
пізніше 40-х рр. XIV ст. (Козубовський 2016,
с. 41). Два злитки короткі — 133 мм, вагою
199,33 та 206,08 г. Із посиланням на М. П. Ба-
уера їх атрибутували як «горбаті» (Янюшкина
(Глазунова) 2001а, с. 130), хоча висловлювало-
ся також припущення про генуезьке походжен-
ня цих злитків (Козубовський 2022, с. 67-68).
Як і у випадку зі злитком із Тамбовки, без опе-
рування принаймні зображеннями злитків ці
припущення неможливо перевірити.
Для нумізматичного датування «довгих»
злитків-паличок залучався скарб 1908 р. із
с. Ментак (Естонія) (Отчёт... 1912, с.170-171,
рис. 231), який викликав свого часу сумніви
щодо часу карбування молодшої монети 1238–
1261 рр. чи 1314–1347 рр. (Bauer 1931, S. 63-
64, № 114). Важливішим є питання визначення
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 192
типу злитків скарбу, адже з чотирьох видовже-
них злитків-паличок два належали до «литов-
ського» типу із зарубками (106,61 та 107 г), тре-
тій, без зарубок, відповідав цьому самому типу
за вагою (101,12 г) (Bauer 1931, S. 86, № 188),
а четвертий, найважчий, мав вагу 181,98 г, тоб-
то в межах вагового стандарту половини ли-
товського фунта, а не давньоруської гривни.
Відносити останній злиток до «довгих» дав-
ньоруських, розриваючи контекст комплексу,
немає жодних підстав, тому скарб дає нуміз-
матичний орієнтир лише для злитків-паличок
«литовського» типу.
Дендрохронологічним методом датовано
злиток із Неревського розкопу Новгорода, зна-
йдений у ярусі 9 (1340–1369 рр.) в шарі пожежі
1340 чи 1342 р. (Медведев 1963, с. 113; Колчин
1962, с. 136). Виготовлений із мідного сплаву
та посрібнений, злиток імітував навіть наріз-
ки для подібності до справжніх срібних. За ви-
значенням О. В. Глазунової, злиток належить
за формою до типу «довгих новгородських»
(довжина 143 мм), але його вага всього 186,4 г
(Янюшкина (Глазунова) 1997, с. 139-140, 152-
153). Оскільки через меншу вагу злиток негай-
но став би предметом прискіпливого вивчення
та швидко випав з обігу, його довге збереження
важко уявити. Тож ця знахідка може свідчити
про актуальність типу «довгих» злитків-пали-
чок щонайменше до 30–40-х рр. XIV ст.
Ще два злитки, що їх дослідники відноси-
ли до «новгородського типу», походять із Тро-
їцького розкопу (Колчин, Хорошев, Янин 1981,
с. 97; рис. 48: 3; Пахомов 2020, № 30, 31). Зли-
ток вагою 196 г виявлено в ярусі 14 (1172–
1196 рр.), його форма «човноподібна», але зо-
всім не характерна для давньоруських злитків.
Найближчі аналогії походять із Прусії — це
т. зв. «самбійські» злитки, але вони, як прави-
ло, меншої ваги — 120–141 г (Иванаускас 2009,
с. 202-206; Poviliūnas 2009, с. 13; Шталенков
2021, с. 125-127). Трапляється «човноподібна»
форма й серед метрологічно нестабільних сріб-
них злитків скарбів Готланда (Stenberger 1947,
Аbb. 173: 19; 190: 20; 196: 2; 220: 9; 260: 12)
та півдня Русі: Дениси, Борщівка (Bauer 1929,
№ 6, 16; Taf. I: 6, 16A). Подібну форму, очевид-
но, мала й частина злитків скарбу із с. Бужиски
до їх проковування на кінцях (Корзухина 1954,
табл. ХХ: 1, 2). Це період сировинних злит-
ків за М. П. Бауером, і до них же має належати
новгородська знахідка 1976 р. Другий злиток із
ярусу 10 (після пожежі 1209 р.) має форму не-
рівної округлої в перерізі палички (Колчин, Хо-
рошев, Янин 1981, рис. 48: 3) і є взагалі сиро-
винним олов’яним; жодного стосунку до пла-
тіжних він не має.
Відсутність знахідок зовсім не означає, що
Новгород не виготовляв у давньоруський час
платіжні злитки. Просто, уникнувши наслідків
катаклізмів монгольського вторгнення, Нов-
городська земля практично не залишила нам
надійних матеріальних слідів використання
великих номіналів у грошовому обігу XII—
XIII ст., на відміну від періоду протистояння з
Москвою XIV—XV ст., який репрезентований
дуже яскраво.
Розглянемо ті з відзначених вище обставин,
які важливі для атрибуції та датування Дернів-
ського скарбу. Злитки з його складу не рівні, а
злегка прогнуті (рис. 2, 3); така форма досяга-
ється як за рахунок невеликого вигину пласкої
сторони, так і зменшення товщини злитків на
кінцях. Причому найменша кривизна спинки
виражена в злитка № 3, який є найкоротшим
(рис. 2: 3; 3: 3), а найбільше — у найдовшого
злитка № 4 (рис. 2: 4; 3: 4). Напівкруглий пере-
різ мають злитки № 1 та № 3; у злитків № 4 та
№ 5 переріз напівовальний, а у злитка № 2 —
напівовальний із підрівняним одним із боків.
За довжиною близькі між собою три злитки:
№№ 1, 2 та 5 (147–148 мм); трошки відрізня-
ються злитки № 3 (143 мм) та № 4 (154 мм), але
всі вони упевнено потрапляють до групи «до-
вгих», за М. П. Бауером, оскільки перевищу-
ють рубіж у 140 мм. За максимальною товщи-
ною (висотою спинки) подібні між собою злит-
ки № 2 та № 5 (14,5 мм), а найменша товщина у
злитка № 3 (11,9 мм).
Позиціонуючи злитки за морфологією у
еволюційно-типологічний ряд М. П. Бауера,
найбільш раннім маємо визнати майже плас-
кий злиток № 3, наступним — злегка про-
гнутий № 1, але все ще з невисокою спинкою
(12,1 мм); цю групу об’єднує також напівкру-
глий переріз. Другу групу складають помітно
прогнуті злитки №№ 2, 4 та 5 з вищою спинкою
(13,1–14,5 см), напівовальною у перерізі. Вона
мала б бути наближеною до часу появи корот-
кого злитка з високою спинкою («горбатого»).
На злитку № 3 помітно ливарний шов із не-
рівними «рваними» краями (рис. 3: 3; 4: 5; 5:
4), проте це не злиток «подвійного лиття». Від-
ливання злитка відбувалося у холодну форму,
і майстер встиг зробити невелику паузу перед
доливанням розплаву, що й призвело до прихо-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 93
плення та часткового застигання першої порції
на стінках. Рентгенофлуоресцентним аналіза-
тором проведено заміри в семи різних точках
злитка (табл. 2), відмінності результатів незна-
чні й цілком вкладаються у характерну для ар-
хеологічних артефактів картину поверхневої
корозії та забруднення. Тож такі випадки, за
Р. С. Мінасяном, потрібно відносити до вироб-
ничого браку (Минасян 1994, с. 171).
Два етапи заливки відзначені й на злит-
ку № 2 (рис. 4: 1), але тут доливання розплаву
відбулося набагато швидше, тому розшаруван-
ня ледве помітне. Зате після лиття залишили-
ся гострі краї, що змусило майстра додатково
обробити злиток проковкою, а перед тим, ві-
рогідно, ще й напилком, оскільки не помітно
ознак загортання металу (рис. 4: 1, 2). Слабша
проковка ребра спостерігається на злитку № 5
(рис. 4: 3). Ознаки лиття у недостатньо прогрі-
ту форму також бачимо на злитках № 1 та № 5
(рис. 2: 1, 5; 5: 2), де метал встиг схопитися на
стінках раніше від повного виливання розпла-
ву з тиглів. Ці технологічні ознаки наближають
дернівські злитки до групи «XIV—XV ст.» за
Р. С. Мінасяном, але вище ми вже констатува-
ли, що вони відрізняються від горбатих злитків
усіх типів за складом лігатури.
Звернення до аналогій теж дещо підва-
жує схему Р. С. Мінасяна, адже у Вищинсько-
му скарбі, який пов’язують із подіями 1252 чи
1258 р. (Загорульский 2004, с. 130-140, 146-148,
рис. 48: 3, 12; Шталенков 2018, рис. 1; 2), оби-
два «довгі» злитки мали гострі краї й ознаки
розшарування на кінцях. На додачу вони силь-
но вигнуті, що суперечить уже схемі М. П. Бау-
ера. Навпаки, у явно пізнішому Щигровському
скарбі злегка прогнуті й майже пласкі злитки
все ще співіснували (Монгайт 1961, рис. 145).
Іншими словами, і морфологічна, і технологіч-
на схеми еволюції злитків не дуже працюють
на цих двох конкретних прикладах, тому потре-
бують вдосконалення.
Показник довжини злитка, який після ро-
біт М. П. Бауера був одностайно прийнятий за
хронологічну ознаку, згодом також викликав
певні сумніви. Зокрема, О. В. Глазунова звер-
нула увагу на скарб 1889 р. із Херсонеса, який
містив злитки довжиною 183–188 мм, але по-
ходив, як вона вважала, із шару пожежі кінця
XIV — початку XV ст. (Янюшкина (Глазунова)
1997, с. 141). Тобто, попри майже максимальну
довжину злитків, цей скарб виявлявся одним із
найпізніших.
Інше датування шару пожежі запропону-
вав В. Л. Миц, який відніс його до 70–90-х рр.
XIII ст., пов’язавши появу скарбу з подіями
захоплення міста татарами у 1278 чи 1299 р.
(Мыц 1999, с. 384). За висновками С. Г. Рижо-
ва, основні квартали міста припинили існуван-
ня у 1278 р., після чого на його місці існувало
лише невелике поселення (Рижов 2001, с. 310).
Сучасне археологічне датування шару пожежі
міста — остання третина XIII ст. (Ушаков, Бай-
буртский, Игнатьева 2020; Ушаков, Байбурт-
ский 2022). Йому не суперечить згадка про зна-
хідку в об’єкті разом зі скарбом залізної мас-
ки від кочівницького шолома (Пятышева 1964).
Таке захисне озброєння представлене ще в го-
ризонті монгольського вторгнення в Русь (Ми-
хайлов, Пескова 2019), а в Пороссі комплекси з
масками пов’язані з групою кочовиків, що про-
живали в регіоні у середині – другій половині
XIII ст. (див.: Комар, Борисов 2021, с. 24-33).
Н. В. Пятишева виділяла злитки херсонесько-
го скарбу в окремий «новгородсько-литовський
тип» XIII—XIV ст. (Пятышева 1971), проте
ця атрибуція не знайшла підтримки. За харак-
терними підтрацієподібними в перерізі потов-
щеними кінцями (Яшаєва та ін. 2011, кат. 129,
130) вони насправді близькі до злитків скарбу
1949 р. із Києва (Самойловський 1952, рис. 2)
горизонту 1240 р. Останні навіть коротші: два
цілих злитки мають довжину 167 та 177 мм, а
обрубаний — 142 мм.
При спробі відкинути ідею М. П. Бауера
буде вкрай важко пояснити, чому в скарбах
спостерігається таке дивне сортування злит-
ків за довжиною. Так, наприклад, у Тверському
скарбі 1906 р. разом із шестикутними київсько-
го типу виявлено 12 паличкоподібних довжи-
ною 174–207 мм (Bauer 1931, № 110), а в скарбі
1930 р. із с. Рибішки поблизу Вільнюса, який
містив одночасно паличкоподібні довгі та ли-
товські злитки разом із шестикутними, довжи-
на злитків «руської» ваги 183–209 мм (Duksa
1981, p. 123). У скарбі 1888 р. із с. Пустополка
на Рязанщині було 11 злитків довжиною 153–
169 мм, але в крупнішому Рязанському скарбі
1828 р., де знайдено аж 199 злитків, усі вони
мали довжину лише 145–155 мм (Bauer 1931,
№ 113, 118). Скарб 1952 р. із Городця, який, за
О. Ф. Медведєвим, нібито належав до горизон-
ту подій 1238 р., містив ще коротші вісім злит-
ків довжиною 142–152 мм (Медведев 1963,
с. 116–119). За винятком скарбу 1907 р. з Києва
(Bauer 1931, № 108, 116), де є підозри щодо змі-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 194
шування різних комплексів, у решті скарбів із
шестикутними злитками цілі видовжені злит-
ки не коротші 16 см, і обов’язково присутні ек-
земпляри довші 17 см.
Орієнтиром для післямонгольського періо-
ду виступає Щигровський скарб, що містив 30
цілих злитків довжиною 135–158 мм, причому
коротшим 14 см у ньому є лише один злиток, а
16 злитків досягають 15 см чи більше. Зокре-
ма, злиток зі «східним» клеймом має довжину
153 мм при товщині всього 11 мм. Найчастіша
висота спинки злитків цього скарбу 11–12 мм,
лише кілька мають висоту 14–17 мм (Янюшкина
(Глазунова) 2001b, с. 136-137). М. П. Сотникова
об’єднувала за формою злитків із Щигровським
Рязанський скарб 1828 р., а О. Ф. Медведєв до-
дав до цієї ж групи скарб із Городця, вважаю-
чи навіть, що злитки з цих скарбів могли бути
відлиті в один час в одній майстерні (Медведев
1963, с. 116, 118, 119). Одночасна археологізація
даної групи скарбів мала б свідчити про якісь
помітні катастрофічні за наслідками події на Ря-
занщині другої половини XIII—XIV ст.
Порівняння злитків за особливостями фор-
ми наштовхується на проблему вибіркової пу-
блікації зображень таких знахідок із колекцій
музеїв та вкрай рідкісних випадків повної пу-
блікації скарбів. І все-таки варто відзначити,
що прогнутим злиткам із Дернового є аналогії в
Щигровському скарбі (Монгайт 1961, рис. 145),
а також у скарбі 1883 р. зі Стариково Курської
губернії (Bauer 1931, № 121, Taf. III: 121С). На-
ведений М. П. Бауером злиток з останнього
скарбу є настільки близьким до дернівського
злитку № 5 (рис. 2: 5), що справляє навіть вра-
ження відлитого в одній формі. Довжина злит-
ків зі Стариково 145–149 мм, але серед них є
один помітно важчий від дернівських (213,2 г)
та один набагато легший (187,62 г), тобто тут
набір менш однорідний.
Стариковський скарб 1883 р. важливий ре-
човою частиною комплексу (Гущин 1936, с. 66-
67; табл. XIII; Корзухина 1954, с. 141; Шпилев
2018, с. 242-244, рис. 2). Останню дослідники
відносять до горизонту скарбів першої полови-
ни ХІІІ ст., попри те, що за типами і особли-
востями виконання конкретних предметів вони
насправді не мають точних аналогій у скарбах
із давньоруських міст горизонту монгольсько-
го вторгнення. Так, Т. І. Макарова відзначила
унікальність колтів із довгими трубочками для
обрамлення з кульок та «схематичність» лево-
вих масок на кінцях браслета (Макарова 1986,
с. 54, 94). С. С. Рябцева вважала скроневі кіль-
ця зі скарбу взагалі нетиповими для Русі й від-
носила їх до предметів балканського імпор-
ту чи місцевих імітацій (Рябцева 2000, с. 178,
180). Н. В. Жиліна вбачала зовсім інший век-
тор запозичення, зараховуючи скроневі кіль-
ця скарбу до булгарських та іранських виро-
бів (Жилина 2019, с. 86, 88). Дунайські анало-
гії цього типу прикрас, безперечно, численніші
та багатші за набором декоративних елементів.
Увагу серед останніх привертає побутування
до XIV—XV ст. на скроневих кільцях філігран-
них намистин із «пелюстковим» декором (Oța
2012, pl. 4: 1–5; 2013, pl. 2; 2020, fig. 5). А та-
кож позиція в рамках другої половини XIII —
першої половини XIV ст. підвісок із декором у
вигляді напаяних колечок і крупної зерні (Oța
2020, fig. 2: 2; 5; Oţa, Oberländer-Târnoveanu
2018, pl. 5). Саме окремі колечка формують де-
кор на стариковському скроневому кільці та
на намистинах Тереховського скарбу (Гущин
1936, табл. XIII: 6; XIV: 7).
Фрагмент шийної гривни Стариковського
скарбу з перекрученої платівки (Гущин 1936,
табл. XIII: 2) не знаходить аналогій серед влас-
не давньоруських — подібні прикраси в Угор-
щині пов’язують із половецькими переселен-
цями (Pálóczi Horváth 2014, kep. 101: 5; 102).
Цікаво, що інший кочівницький тип шийної
гривни виявлено в Путивльському (Глушицько-
му) скарбі 1878 р. (Шпилев 2018, рис. 1: 1), що
знаходить аналогії в скарбі із Сахнівки в По-
россі (Ханенко Б., Ханенко В. 1902, табл. ХХХ,
1088), де такий вплив пояснюється близьким
сусідством із чорними клобуками.
У самому Путивлі в 1910 р. виявлено скарб
злитків-паличок (Bauer 1931, № 122; Черня-
ков 2013). Із 24 злитків цього скарбу збереглися
лише п’ять; їх довжина 143–150 мм, вага 198,3–
207,53 г (Янюшкина (Глазунова) 1997, с. 148-
149, № 15). На двох збережених злитках є графі-
ті-написи; один малочитабельний, інший – ім’я
«МАТФѢИ» (Сотникова 1961, с. 49, 65, № 1, 82,
табл. 11: 10, 11). На жаль, палеографічних осо-
бливостей літер не достатньо для упевненого да-
тування — тоді як «Ѣ» доволі архаїчна та схожа
на почерки першої половини ХІІ ст., літера «И»
з нахилом перекладини більше притаманна для
XIV ст. (Зализняк 2000). А от напис «ѲЄДОРА»
на злитку з Рязанського скарбу 1828 р. (Сотни-
кова 1961, с. 56, № 21), за палеографічною схе-
мою А. А. Залізняка, все-таки тяжіє до домон-
гольських за написанням «Ѳ», «Є», «А». Графіті
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 95
Рис. 4. Сліди інструментів на злитках скарбу з Дернового: 1, 2 — № 2 (А-3844); 3, 4 — № 4 (А-3846); 5–7 — № 3 (А-
3845); 8 — № 1 (А-3843); 9 — № 5 (А-3847)
Fig. 4. Tools traces on the ingots of the Dernove hoard: 1, 2 — no. 2 (А-3844); 3, 4 — no. 4 (А-3846); 5–7 — no. 3 (А-3845);
8 — no. 1 (А-3843); 9 — no. 5 (А-3847)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 196
«ВА» на одному зі злитків Щигровського скарбу
(Сотникова 1961, с. 73) за геометризованими об-
рисами «В» із «розвилкою» зараз може бути да-
тований XIII — першою половиною XIV ст.
Рис. 5. Графіті-нарізки на злитках скарбу з Дернового: 1,
2 — № 5 (А-3847); 3, 4 — № 3 (А-3845); 5 — № 2 (А-
3844); 6 — № 1 (А-3843); 7 — № 4 (А-3846)
Fig. 5. Graffiti cuts on the ingots of the Dernove hoard: 1, 2 —
no. 5 (А-3847); 3, 4 — no. 3 (А-3845); 5 — no. 2 (А-3844);
6 — no. 1 (А-3843); 7 — no. 4 (А-3846)
Як бачимо, для датування Дернівського
скарбу важливою є відносна та абсолютна хро-
нологічна позиція територіально близьких до
нього скарбів зі Стариково та Путивля. Стари-
ковський скарб, на перший погляд, суперечить
еволюційній схемі М. П. Бауера, однак він має
бути уважніше проаналізований щодо причин
відмінностей прикрас із його складу від вико-
нання подібних предметів у численних скар-
бах горизонту монгольського вторгнення, а
також горизонту скарбів Болохівської землі,
пов’язаних із подіями 1254–1256 рр. (див.: Яку-
бовський 2003). Пояснення через призму іншо-
культурного (кочівницького) впливу спрацює
лише для шийної гривни, подібні до якої при-
сутні у скарбах з Ключників та Сахнівки в По-
россі (Ханенко Б., Ханенко В. 1902, табл. ХХХ:
1087; Корзухина 1954, табл. LIV: 7). Один із
цих пунктів (Ключники) прямо входить до аре-
алу проживання «своїх поганих», а сусіднє дав-
ньоруське городище біля Сахнівки належить до
контактної зони (Комар, Борисов 2021, рис. 1:
67). На прикладі крученої шийної гривни зі
скарбу з Божеська (Якубовський 2003, рис. 23,
24) спостерігаємо й процес проникнення кочів-
ницьких типів прикрас у 1240–1256 рр. у се-
редовище давньоруського населення Болохів-
ської землі, яке прийняло татарське підданство.
Незвичні скроневі кільця зі Стариково позна-
чають вже інший імпульс впливу, сам факт по-
яви якого в цьому регіоні теж може мати хроно-
логічне значення. Відповідно, Стариковський
скарб немає підстав прямолінійно зараховува-
ти до горизонту речових скарбів 1237–1240 рр.,
оскільки він має й пізніші ознаки.
Цікавий альтернативний спосіб датування
злитків запропонував А. Л. Пономарьов, який
вважав, що для цього можна використати графі-
ті у вигляді груп перпендикулярних нарізок (По-
номарев 2011, с. 340-342). Значення таких гра-
фіті — предмет окремої давньої дискусії, проте
дернівські злитки з нарізками однозначно вно-
сять новий струмінь в обговорення проблеми.
Графіті-нарізки на злитках
О. І. Черепнін перший звернув увагу на часті
нарізки на злитках-паличках і висловив припу-
щення, що вони позначають вагу злитків (1901,
с. 205). М. П. Бауер також припускав, що вага
злитка маркувалася на ньому нарізками, але вло-
вити принцип позначок йому не вдалося (2014,
с. 266-267). В. М. Неклюдов взагалі вважав, що
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 97
ці графіті не пов’язані з вагою злитка, а відобра-
жають боргові розрахунки (1945, с. 137).
Принципово інше пояснення таких графіті
запропонував І. Г. Спаський: нарізки наносили
майстри, які виготовляли злитки і маркували
на них величину технологічної втрати срібла
при литті — «угару» (1970, с. 66). Це припу-
щення докладніше розвинула М. П. Сотникова,
яка навіть зробила розрахунки первинної кіль-
кості сировини відносно фінальної ваги злитка
(1957; 1961, с. 79-91).
Із певними зауваженнями «виробнича» вер-
сія походження нарізок залишалася домінант-
ною до початку ХХІ ст. Але, спираючись на спо-
стереження О. В. Глазунової про перекриття
нарізками джучидського клейма на злитку з Ка-
диковки, В. О. Калінін зробив висновок, що на-
різки та написи не мали стосунку до процесу ви-
робництва злитків, а наносилися уже в процесі
їх обігу (2011, с. 131-132). Пізніше О. В. Глазу-
нова зібрала дані ще про два злитки з подібною
картиною співвідношення клейма та нарізок і рі-
шуче підтримала гіпотезу А. Л. Пономарьова. У
спільній з І. Ю. Шишковим публікації скарбу із
с. Ревни була озвучена теза, що злитки з нарізка-
ми невипадково походять переважно зі скарбів
із прикордоння Золотої Орди — вони відобра-
жають злитки, якими виплачувалася данина і на
яких уже поставили свої позначки представни-
ки золотоординської адміністрації. Дослідники
вважають, що «наявність насічок також може
бути датуючою ознакою для руських платіж-
них злитків «новгородського» типу і полтин,
яка переважно відносить їх до третьої чверті
XIV ст.» (Глазунова, Шишков 2019, с. 28-31).
Власне концепція А. Л. Пономарьова (2011,
с. 340-342) базується на припущенні, що групи
нарізок відображають різницю ваги злитка (в той
чи інший бік), виражену в монетах ординсько-
го карбування, від стандарту ваги поволзького
(188,61 г) або причорноморського (204,66 г) ра-
хункового сома. Врахування зміни ваги монет із
часом давало б картину різної кількості нарізок
на злитках близької ваги, і це, на думку дослідни-
ка, дозволяє вирахувати період карбування монет,
узятих за одиницю виміру.
Розрахунки за схемою А. Л. Пономарьова
для скарбу «довгих» злитків із Тульської обл.
спробував зробити й Д. В. Гулецький (2017),
який припустив, що за одиницю виміру взято
«подвоєну вагу монети Токтамиша», а зміст
процедури полягав у виявленні, наскільки зли-
ток важчий від теоретичної ваги рахункового
рубля у 180,724 г. Період обігу таких злитків із
нарізками він датував 1361–1392 рр.
У такому випадку всі злитки з нарізками
мали б належати до періоду активного обігу зо-
лотоординських монет і не траплятися раніше,
але монет, навпаки, поки що взагалі не зафік-
совано в групі достовірних скарбів із довгими
злитками-паличками, що зводить усе припу-
щення нанівець. Не кращі справи, щоправда, і
у «виробничої» версії.
Аргументуючи технологічне значення нарі-
зок, М. П. Сотникова стверджувала: «Немає ні
одного випадку, коли нарізки одного і того ж
ряду були б виконані різними, так би мовити,
«почерками», що дозволило б розрізняти наріз-
ки, зроблені неодночасно: наприклад, збільшен-
ня їх кількості шляхом продовження ряду чи
вписування нових нарізок між двома старими»
(Сотникова 1961, с. 80). Злитки з Дернового да-
ють безперечні приклади саме таких випадків:
на злитках № 3 та № 5 різними особами нанесе-
но по дві групи нарізок, а на злитку № 2 пізні-
ше додано ще одну вертикальну й косу нарізки.
По центру пласкої сторони злитка № 5 тон-
ким інструментом виконані п’ять вертикальних
нарізок з одною закриваючою косою. На краю
цього самого злитка товстішим інструментом
нанесено сім нахилених нарізок із закриваю-
чою косою лінією з протилежним нахилом. По-
верх останньої косої лінії згодом циркулем ви-
конане глибоке коло (рис. 2: 5; 3: 5; 5: 1, 2). Гру-
па нахилених нарізок однозначно з’явилася не
в майстерні, оскільки перекриває кілька подря-
пин на злитку. Нарізки на злитку № 4 (рис. 2: 4;
3: 4; 5: 7) теж з’явилися пізніше від коротких
«тестових» надрізів, тобто вже тоді, коли зли-
ток перебував в обігу.
Початковий ряд нарізок злитка № 2 складав-
ся із семи вертикальних та косої, яка завершує
ряд. Потім тоншим інструментом додано ще
одну вертикальну із закриваючою косою, і ця
пара ще й додатково підкреслена як остаточна
(рис. 2: 2; 3: 2; 5: 5). На злитку ж № 3 дві гру-
пи нарізок просто розміщені на різних сторонах.
На пласкій стороні нанесено п’ять вертикальних
нарізок із закриваючою косою, далі за ними тон-
шими неглибокими линіями виконано хрест. На
боковій стороні цього ж злитка — сім паралель-
них нахилених нарізок (рис. 2: 3; 3: 3; 5: 3, 4).
Усі три групи по п’ять нарізок (злитки №№ 1,
3, 5) виконані вертикальними лініями, тоді як
серед груп по сім нарізок є вертикальні (зли-
ток № 2), косі (№№ 3, 5) та злегка нахилені лі-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 198
нії (№ 4). Також у групах по сім нарізок на двох
злитках немає характерної закриваючої ряд ко-
сої (№№ 3, 4). На трьох злитках спостерігаємо
й інший прийом: після заключної косої дода-
но додатковий знак, який унеможливлює про-
довження. На злитку № 2 це зроблено шляхом
підкреслення, на злитку № 3 додаванням у кін-
ці хреста, а на злитку № 5 шляхом нанесення
кола. Причому в усіх трьох випадках це зробле-
но іншим інструментом, порівняно з тим, який
використано для нанесення основного ряду на-
різок. Оскільки на злитку № 2 сума нарізок ви-
правлялася, а на злитках №№ 3 та 5 наявні по
дві групи з різною кількістю нарізок, логічно
зробити висновок, що додатковий знак у кінці
належить третій особі, яка перевіряла злиток.
Але що ж саме тоді маркувалося нарізками?
Ознаки тестування якості срібла помітні на
всіх без винятку злитках скарбу. Вони поділя-
ються на кілька видів. Короткі надрізи на ділян-
ці ребер злитків відзначені на всіх п’яти екземп-
лярах (рис. 4: 4, 5: 8; 5: 1, 6). Легкі або глибокі
надрізи на спинці — злитки №№ 1, 3, 4 (рис. 4:
6); короткі неглибокі на пласкій стороні — зли-
ток № 4. На спинці злитка № 3 відзначена додат-
ково група неглибоких густих строго паралель-
них коротких подряпин (рис. 4: 7) — такі сліди
на предметах зі старих колекцій добре знайомі
музейним працівникам, оскільки вони утворю-
ються після процедури пробації срібла пробір-
ними каменями. Подібні, але менш часті й сис-
темні подряпини відзначені й на злитку № 4
якраз поряд із місцем надрізання (рис. 4: 4) —
такі подряпини можна також залишити при тес-
туванні гострим краєм уламків монет. Лише на
злитку № 5 є сліди від ударів інструментом з
округлим кінцем (стержнем, пунсоном) (рис. 4:
9; 5: 1). На кінці злитка це група з двох вдавлень
більшого діаметру, правіше — група з двох вдав-
лень маленького діаметру, плюс останній п’ятий
удар знову залишив вдавлення більшого розміру
й глибше. Два удари перекривають нарізки, тоб-
то їх завдано пізніше. Схоже, що таким чином
тестувалася пластичність сплаву за принципом
сучасного твердоміра. На інших злитках скар-
бу трапляються окремі мікровм’ятини, але та-
кого осмисленого ряду не спостерігається. Хіба
що на ребрі злитка № 4 помітні дві глибокі гру-
бі вм’ятини поряд (рис. 4: 3). Якби не їх розта-
шування впритул, це можна було б прийняти і
за результат випадкового падіння, проте з огляду
на злиток № 5 доводиться допускати й навмисні
удари зубком молотка.
Найчастіше перевірці піддавався злиток № 3
з ознаками ливарного шва (причому найглиб-
шими надрізами). Верхній шар доливки переві-
рили одним грубим надрізом, а от перший шар
тестували і надрізами різної глибини, і навіть
пробірними каменями, що, безумовно, міг ви-
конати лише досвідчений ювелір. Злиток одно-
значно викликав підозри, тобто явище подвій-
ного лиття на той момент ще не набуло поши-
рення. Інструментальної перевірки ювеліром
зазнав і злиток № 5, але вже після нанесення на
ньому нарізок. Проба срібла та його пластич-
ність, схоже, з’ясовувалися теж для злитка № 4.
Ознак інструментальної перевірки якості срі-
бла не бачимо на злитках №№ 1 та 2, причому
останній є показовим, бо він містить виправ-
лення кількості нарізок. Та оскільки усі п’ять
злитків мають однакову високу пробу і не від-
різняються за характеристиками сплаву, вер-
сію про маркування нарізками якості срібла од-
нозначно потрібно відкинути. Злиток № 2 від-
значається натомість підпиляними краями, що
мало б привернути пильну увагу до його ваги.
Прямої кореляції між числом нарізок і ваги
злитків у скарбі, на перший погляд, не спосте-
рігається. Так, по п’ять і сім одночасно нарізок
містили і найлегший, і один із найважчих злит-
ків скарбу (192,13 та 198,9 г), різниця у вазі між
якими помітно вища від похибки зважування
давніх вагів (див.: Комар 2017, с. 248; Жуков-
ский 2022, с. 19-23). Проте й повністю відкида-
ти вагове значення нарізок не можна, оскільки
якщо А. Л. Пономарьов мав рацію, то в кож-
ному випадку могли використовуватися різні
величини виміру. Особливо ускладнює ситуа-
цію той факт, що Ф. Б. Пеголотті, на свідчен-
нях якого й побудована ця гіпотеза, говорить
про зважування злитків неповної ваги не важ-
ками, а разом зі злитками на іншій шальці те-
резів (Pegolotti 1936, p. 25), не пояснюючи, де
брався і як саме позначався еталон.
Хоча загальний масив злитків та великі скар-
би справді справляють враження відсутності
єдиної логіки маркування; скарби з малою кіль-
кістю злитків, які не належить до комплексів
довгого формування, виглядають набагато пер-
спективніше. Так, у скарбі 1892 р. із Мглина чо-
тири та сім нарізок нанесені на злиток вагою
192,85 г; п’ять нарізок на злиток у 193,0 г; п’ять
та шість нарізок на одному злитку в 193,33 г; по
сім на злитках у 195,85 та 197,5 г; десять — ва-
гою 197,38 г (Сотникова 1961, № 21, 24, 41–43;
Яушева-Омельянчик 1999, кат. ХІ). Ряд у п’ять,
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 99
шість, сім нарізок демонструє очевидне зростан-
ня ваги злитків, випадає з нього лише злиток з
10-ма нарізками. У Городецькому скарбі 1952 р.
шість нарізок на найлегшому злитку в 197,18 г;
по сім на п’яти злитках вагою 198,48–207,67 г;
і 12 на найважчому злитку у 216,03 г (Медве-
дев 1963, с. 117). Путивльський скарб 1910 р. —
подібна картина: по сім нарізок на злитках ва-
гою 197,55 та 198,3 г; вісім нарізок на злитку в
201,6 г; та 11 нарізок на найважчому у 207,53 г
(Сотникова 1961, № 67, 68, 83, 190).
Скарб помітно довших (152–172 мм) злит-
ків з Пустополки 1888 р., за схемою М. П. Ба-
уера, має бути ранішим від перелічених вище
скарбів. Він дає наступний ряд: три нарізки на
злитку в 204,4 г; чотири — на злитку в 187,7 г
(пошкоджений); по шість — на злитках у 207,8
та 208,47 г; дев’ять нарізок на злитку в 219,7 г;
11 — на найважчому: 225,25 г (Сотникова 1961,
№ 5, 14, 26, 31, 145, 189). Хоча ряд упевнено де-
монструє прогресію ваги зі збільшенням кіль-
кості нарізок, величина одиниці виміру знову
виходить нерівномірною — між злитками, на
яких нанесено по три, шість, дев’ять, одинад-
цять нарізок, різниця ваги відповідно 3,4–4 г,
11,3 г, 5,5 г. Цікаво, що ряд стартує зі злитка ва-
гою 204,4 г (майже еталону давньоруської грив-
ни срібла), вже маючи три нарізки. У Щигров-
ському скарбі на злитках такої ж ваги нанесено
по вісім, дев’ять чи десять нарізок, причому на
злитку в 204,5 г додатково поставлене ісламське
клеймо, а на іншому злитку (204 г) одна з на-
різок по центру злитка перетворена додаткови-
ми лініями на «сонце» (Ерохин 1954, рис. 67: 1;
Монгайт 1961, рис. 145; Янюшкина (Глазунова)
2001b, с. 136-137). Тобто злитки однозначно час
від часу зважували, і ваговий стандарт гривни
срібла таки мав значення, раз позначався окре-
мими знаками.
Збережена колекція Тверського скарбу
1906 р., на жаль, має ознаки змішаної, проте
ядро його, без сумніву, належить до горизонту
подій 1238 р. (Хухарев, Янюшкина (Глазуно-
ва) 1997). Вона є показовою в кількох момен-
тах. Із 15-ти «наддовгих» злитків-паличок (175–
207 мм) нарізки відзначені всього на двох: на од-
ному вагою 201,47 г — 14 нарізок, на іншому,
вагою 200,95 г — 16 та 17 нарізок. Вони поки
що не лягають в показники інших скарбів. На-
томість на шестикутному злитку вагою 215,67 г
є групи по чотири, п’ять + один, вісім нарізок
(Сотникова 1961, № 204, 208, 211–214). Ще на
двох шестикутних злитках із Пронського скарбу
1872 р. вагою 207,25 та 213,64 г нанесено по сім
нарізок (Сотникова 1961, № 217, 218). Кількість
нарізок тут зіставна зі скарбом із Пустополки, а
спільною рисою цих злитків є те, що всі позна-
чені екземпляри важчі 204 г, тобто мало значен-
ня, що злиток переважає певний еталон.
І хоч ці спостереження не наближають нас до
повного розуміння принципів маркування наріз-
ками, зате показують тенденцію збільшення їх
кількості на злитках одної і тої ж ваги з часом.
Про що б саме не йшла мова — перевірку точ-
ності ваги, плату за перевірку злитка, податко-
ві позначки — якась із одиниць виміру мінялася
в бік зменшення. Відповідно, подвійне марку-
вання на злитках № 3 та № 5 має відбивати не
уточнення ваги злитків, а зміну параметрів ви-
міру. У великих скарбах, на кшталт Рязансько-
го 1828 р., довге накопичення злитків з різни-
ми одиницями виміру призводить до ситуації,
коли, наприклад, по сім нарізок нанесено одно-
часно на злитки вагою в 194,5–195,6 г та 203,8 г;
вісім нарізок — на злитки в 190,35 г, 195,58 г та
200,27–202,1 г (Сотникова 1961, № 44, 45, 51–
54, 74, 92–94; Яушева-Омельянчик 1999, кат. І).
У скарбі 1952 р. з Городця сім нарізок — най-
частіше число, та позначає воно злиток вагою
198,48 г, три злитки вагою 201,02–202,3 г і зли-
ток в 207,67 г (Медведев 1963, с. 117). Оскільки
старі виміри вкрай рідко перекреслювали чи ви-
правляли, отже, і продавців, і платників влашто-
вував уже сам факт перевірки злитків. А до по-
вторної перевірки вдавалися лише у рідкісних ви-
падках, коли точність мала вирішальне значення.
Серед злитків Щигровського скарбу вагою
202–203 г на одному нанесено шість нарізок,
на трьох — по сім нарізок, ще на трьох — по
дев’ять (Монгайт 1961, с. 314; Сотникова 1961,
№ 25, 37, 60, 62, 113, 114, 143). У публікації
О. В. Глазунової дані щодо кількості нарізок від-
різняються в бік ще більшої різноманітності —
так, на злитках скарбу діапазону 202–203 г вона
відзначає по п’ять, шість, сім, вісім, дев’ять на-
різок (Янюшкина (Глазунова) 2001b, с. 136-137).
Судячи з маркування кількох легших злитків
(189,5 г — сім нарізок; 195,5 г — сім чи вісім
нарізок; 196 г — дев’ять нарізок), Щигровський
скарб пережив і останню зміну величини вимі-
рів, добре відображену вже на коротких горба-
тих злитках скарбу 1902 р. із Кадиковки. Часо-
вий діапазон формування набору злитків скарбу,
відповідно, має бути дуже широким, але ні ор-
динські, ні європейські монети в XIII—XIV ст.
не міняли вагу так швидко. Гіпотезі А. Л. По-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1100
номарьова про срібний еквівалент нарізки над-
то складно знайти матеріальний відповідник.
Хіба що мова йде про якийсь із місцевих товар-
них грошових номіналів, що поступово втрачав
свою вартість порівняно зі сріблом.
Важливим моментом є вага горбатого злит-
ка з джучидським клеймом Кадиковського
скарбу, яка становить всього 198,94 г (Bauer
1931, № 131, Taf. VI, 131S), на відміну від щи-
гровського «довгого» злитка з клеймом вагою
204,5 г, на обох із яких нанесено по дев’ять на-
різок. Цей випадок яскраво ілюструє, що відбу-
валося й зменшення вагового стандарту еталон-
ного злитка (щонайменше в зоні їх обігу в під-
контрольних татарам регіонах), а не лише ціни
позначки. Що ж до гіпотези про зв’язок нарізок
з ординською фіскальною системою, то злитки з
клеймами скоріше суперечать їй, оскільки вимі-
рів осіб, які користувалися позначками-нарізка-
ми, виявилося недостатньо для ординських по-
садовців, що ставили клейма. Також варто зга-
дати підробний злиток із Новгорода — місцеві
фальшивомонетники явно розуміли зміст нарі-
зок і могли вирахувати необхідну їх кількість.
У скарбі з Дернового на трьох злитках є по
п’ять нарізок. Таких екземплярів у зведенні
М. П. Сотникової відзначено небагато, й лише
три з них не належать до «коротких». Це злиток
зі скарбу 1902 р. біля с. Слободки вагою всього
183,6 г та два злитки Мглинського скарбу вагою
в 193 і 193,33 г; причому на останньому злитку
присутні також шість нарізок на іншій стороні;
ще один мглинський злиток позначений на різних
сторонах відповідно чотирма та сімома нарізка-
ми, його вага 192,85 г (Сотникова 1961, № 21, 23,
24). У Дернівському скарбі подібний злиток ва-
гою 192,13 г маркований групами по п’ять та сім
нарізок, а в Рязанському 1828 р. по сім нарізок ба-
чимо на злитках у 192,98 та 193,75 г (Сотнико-
ва 1961, № 52, 54). Схоже, що Мглинський скарб
також містив злитки, марковані в «до-» й «після-
реформних» одиницях, і його склад хронологіч-
но дуже близький до Дернівського, за винятком
злитка вагою 197,38 г. Останньому серед дернів-
ських точно відповідає за вагою злиток № 2, мар-
кований спочатку сімома, потім вісьмома нарізка-
ми, тоді як на мглинському екземплярі є аж 10 на-
різок. Злиток в 193,96 г із сімома та 12 нарізками
на різних сторонах з Рязанського скарбу 1828 р.
вказує ще на один етап змін; подібні 12 нарізок
можна відзначити на короткому злитку вагою
195,1 г зі Стародубського скарбу 1873 р. (Сотни-
кова 1961, № 202, 203). Для порівняння, ті ж 12-ть
нарізок у Городецькому скарбі маркують злиток
аж у 216,03 г. Максимальну кількість нарізок (14)
спостерігаємо на короткому злитку вагою 199,1 г
зі скарбу 1901 р. з Архангельського (Сотникова
1961, № 205).
Абсолютний репер процесів нам знову під-
казує підробний злиток вагою 186,4 г із Нерев-
ського розкопу Новгорода, виявлений у шарі
пожежі 1340 чи 1342 р., на якому нанесено вісім
нарізок (Янюшкина (Глазунова) 1997, с. 153). У
скарбі 1850 р. з Новгорода з класичними гор-
батими злитками є екземпляри вагою 187,55 та
193,32 г з дев’ятьма нарізками, вагою 192,15 г з
10-ма нарізками (Сотникова 1961, № 120, 121).
Тобто злиток із Неревського розкопу марко-
ваний уже в системі, яка діяла на момент по-
яви горбатого злитка: це або фінал ужитку «до-
вгих» злитків, або ж період його паралельного
обігу з «короткими».
У скарбах із монетами кінця XIV — початку
XV ст. злитки з нарізками трапляються вкрай
рідко і лише в уламках. Це також важлива де-
таль, яка вказує, що із широким впроваджен-
ням монет необхідність у маркуванні нарізка-
ми злитків, навпаки, зникла. Тобто А. Л. Поно-
марьов помилявся, пов’язуючи ціну поділки з
вагою монет, але мав рацію, вважаючи, що різ-
ниця у вазі злитків при однаковій кількості на-
різок вказує на хронологічну різницю.
Якщо схема відносного датування за спів-
відношенням числа нарізок та ваги злитка
справді працює, то Городецький скарб неви-
падково виглядає морфологічно дещо архаїчні-
шим, ніж Дернівський — у ньому відображено
на один етап змін величини виміру менше. По-
значки на «наймолодшому» злитку з Дерново-
го старші мінімум на кілька етапів змін, ніж на
злитку з Неревського розкопу Новгорода. Тоді
як у Щигровському і особливо в Рязанському
скарбі 1828 р. наявні злитки з маркуванням, ха-
рактерним уже і для коротких горбатих злит-
ків. Натомість співвідношення числа нарізок та
ваги злитків Путивльського скарбу і скарбу зі
Стариково повністю відповідають Дернівсько-
му, що дозволяє розглядати появу цих трьох
комплексів як наслідок близьких за часом істо-
ричних подій у одному регіоні.
Час та обставини появи Дернівського скарбу
Хоч уявлення про датування злитків-пали-
чок помітно еволюціонують і розбіжності між
абсолютними датами таких комплексів у різ-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 101
них дослідників досягають наразі вже кількох
століть (від XIІ ст. до 1380-х рр.), констатувати,
що типологічно-еволюційний підхід дав прин-
циповий збій, у нас немає вагомих підстав. Го-
ловні спостереження М. П. Бауера щодо поді-
лу скарбів на групи за показниками довжини та
висоти спинки (товщини) злитків залишаються
в силі і не заперечені поки що жодним новим
комплексом. Обговоренню підлягають лише
уточнення параметрів такого поділу.
Так, у скарбах зі злитками київського типу
довжина цілих паличкоподібних злитків, як пра-
вило, не менше 160 мм і обов’язково є злитки,
довші 170 мм (Твер 1906 р., Рибішки 1930 р.,
Київ 1949 р., Вищин 1979 р.). До цієї самої гру-
пи за розмірами злитків потрапляє скарб 1888 р.
із Пустополки та скарб 1889 р. із Херсонеса.
Другу групу складають скарби зі злитками
довжиною 140–160 мм (Рязань 1828 р., Мглин
1892 р., Бабінська 1893 р., Іванівка 1895 р., Фе-
дорівське, Слободка 1902 р., Путивль 1910 р.,
Городець 1952 р., Щигрово 1952 р., Дернове
2019 р.) У ній зростає кількість екземплярів із
вигнутою спинкою, трапляються злитки тов-
щиною більше 14 мм у центральній частині.
Наступну групу складають вже скарби з гор-
батими злитками, коротшими 140 мм. Для групи
характерна частіша фрагментація злитків (по-
діл на половини), і тільки у скарбах даної групи
з’являються знахідки монет. Четверту ж, найпіз-
нішу, групу складають скарби без цілих злитків,
як правило, з монетами і з маркованими клей-
мами половинами злитків — т. зв. «полтинами».
Тільки групи III та IV демонструють карти-
ну взаємоперетину та плавного переходу, тоді
як знахідок скарбів, де б злитки груп І та II чи
ІІ та ІІІ органічно поєднувалися, поки що не
було, що свідчить про ривковий ритм змін або
ж про досить помітну хронологічну дистан-
цію між епізодами масового випадіння скарбів
груп І–ІІІ В. О. Калінін (2011) вважав групу ІІ
«перехідною від гривни срібла до рубля», про-
те така оцінка справедлива лише в морфологіч-
ному плані. За складом лігатури об’єднуються
групи І–ІІ, а також ІІІ–IV, а за показником се-
реднього вмісту срібла групи І та ІІ знову роз-
падаються на самостійні, тоді як група ІІІ де-
монструє неоднорідність: вона містить як ек-
земпляри, близькі за пробою до групи І, так
і злитки, аналогічні «полтинам» групи IV.
Останнє може пояснюватися черговим етапом
зниження вмісту срібла у сплаві без зміни ін-
ших параметрів злитка.
Надійні нумізматичні абсолютні репери для
перших двох груп наразі відсутні. Датування
скарбів групи І визначає наявність у комплек-
сах речової частини у вигляді давньоруських
ювелірних виробів горизонту монгольського
вторгнення, що прив’язує їх до історичних по-
дій середини XIII ст. (1237–1258 рр.); а скарб
із Херсонеса, як було зазначено, може бути
пов’язаний із подіями 1278 р. Для групи ІІ орі-
єнтиром є підробний злиток із Неревського
розкопу Новгорода (1340–1342 рр.), який по-
значає фінал обігу таких злитків. Серед скарбів
групи ІІІ виділяється група з молодшими ор-
динськими монетами 50–60-х рр. XIV ст., тоді
як інформація про «горбаті» злитки зі скарбів
першої половини XIV ст. не є певною і тому
вимагає додаткової перевірки. Якщо ця карти-
на об’єктивна, то період зміни «довгих» злит-
ків-паличок на «короткі горбаті» припадає на
1340–1350-ті рр., а поява «довгих» на зміну
«ультрадовгим» відбулася не раніше 1280-х рр.
Зміна вмісту срібла у злитках тісно пов’язана
з джерелами його надходжень. Так, високопроб-
не європейське срібло «довгих» злитків може
пояснюватися його притоком у руські землі
після ратифікації в 1270 р. договору Новгоро-
да з Готландом та німецькими містами. Різни-
ця вмісту срібла між «домонгольськими» дав-
ньоруськими та новими злитками становила
6–8 %, що на ваговому стандарті гривни давало
різницю в 12–16 г лігатури. І, навпаки, падіння
вмісту срібла та зміна складу сплаву в «горба-
тих» злитках новгородського типу невипадково
припадає на період активного погіршення про-
би й ваги європейських монет, особливо після
епідемії чуми 1347–1353 рр., що не оминуло в
1320–1350-х рр. і празький гріш (Козубовський
2010, табл. 1). У випадку з Новгородом та Пско-
вом найбільш імовірно очікувати зміну вартості
злитка після початку притоку монет карбування
Любека («любецькі», «артуги») 14–14,5-лотової
проби (Gaedechens 1852, S. 167-170). Нестабіль-
ність ваги монет призвела до того, що в ІІІ Нов-
городській скрі (1325 р.) з’явилася як грошова
ще одна вагова одиниця — «золотник», а от від-
мінність у якості срібла можна було компенсува-
ти лише приведенням руського злитка (Stucke)
до однієї проби з монетами.
Головне питання в тому, як швидко зміна
вартості злитка поширювалася за межі Нов-
города? Чи охоплювала вона одразу й «низов-
ські» землі, чи там якийсь час відбувалася кон-
сервація обігу? Наприклад, на Рязанщині, де
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1102
відома ціла серія скарбів злитків-паличок без
коротких горбатих злитків.
Рязанська земля у післямонгольський час ре-
гулярно потерпала від усобиць та нападів татар,
і тому приводів для появи скарбів тут було біль-
ше ніж достатньо (1288, 1300, 1308, 1342, 1358,
1378 рр.). Проте міста з інших регіонів: Путивль,
Курськ, Городець на Волзі, у яких чи неподалік
від яких були виявлені скарби групи ІІ, згадують-
ся у джерелах цього часу вкрай рідко. Скарб із Го-
родця міг би бути схований під час масштабних
татарських походів 1293–1294 рр., однак місто не
згадується в переліку постраждалих. А от Кур-
ська волость та сусідні з Путивлем Рильськ і Вор-
гол у ближньому хронологічному проміжку фігу-
рують в яскравих подіях 1289–1290 рр. навколо
«Ахматових слобод» (Кучкин 1996; Супруненко,
Приймак, Мироненко 2004, с. 55-71). Розташо-
ваний південніше, на вірогідному шляху просу-
вання татар із півдня, Дернівський скарб теж міг
бути прихований через загрозу його власнику під
час каральної акції взимку 1289/1290 рр.
Попри спокусу прямо пов’язати Дернівський
скарб із подіями 1289–1290 рр., його позиція в
еволюційному ряду давньоруських злитків зму-
шує нас до обережності у висновках. Багата істо-
рія переходу з рук у руки, відображена на поверх-
ні злитків із Дернового, свідчить що вони перебу-
вали в обігу досить тривалий час, перш ніж були
закопані у вигляді скарбу. Але станом на 1278 р.
принаймні у Криму ще залишалися в обігу «уль-
традовгі» злитки. Серед скарбів групи ІІ із «до-
вгими» злитками найраніша відносна позиція за
графіті-нарізками у скарбу з Городця. Два злитки
з його складу із завуженим одним із кінців (Мед-
ведев 1963, рис. 2: 6, 7) морфологічно нагадують
злитки з херсонеського скарбу 1889 р. (Яшаєва та
ін. 2011, кат. 129, 130), хоча й коротші. Лише потім
іде Дернівський, який, у свою чергу, явно передує
злитку із шару пожежі Новгорода (1340/1342 р.).
Також значно пізнішими за нарізками вигляда-
ють Щигровський та Рязанський 1828 р. скарби.
Останній, найімовірніше, пов’язаний із подіями
захоплення Переяславля Рязанського в 1342 р.
Усе це мало б підказувати позицію Дернівського
скарбу в межах першої чверті XIV ст., а не кінця
ХІІІ ст. Звичайно, з огляду на характер епохи не
можна виключати можливість якихось інших бу-
ремних подій цього часу, однак через брак пись-
мових джерел з історії регіону в XIV ст. прийнято
вважати, що до моменту його інкорпорації у Ве-
лике князівство Литовське у 1360-х рр. ситуація
тут була відносно стабільною.
Матеріал для роздумів додає Мглинський
скарб 1892 р., нарізки на злитках якого хроно-
логічно дуже близькі до дернівських, але у скла-
ді вже є один злиток із новим етапом змін. Дуже
ймовірно, що цей скарб зʼявився під час подій
захоплення Брянська князем Василем Олексан-
дровичем разом із татарським військом у 1310 р.
та подальших каральних дій, одним із наслідків
яких стало взяття Карачева. Про маршрути пе-
ресування цих татар, на жаль, немає жодної кон-
кретної інформації, тому чи могли вони рухати-
ся через Путивль, питання відкрите. Натомість у
двох скарбах зі Стародуба, пов’язаних з історич-
ними подіями зими 1379/1380 р., представле-
ні вже виключно «горбаті» злитки (Bauer 1931,
№ 136, 147), що свідчить про повний вихід з обі-
гу «довгих» злитків-паличок до того моменту.
Аналіз графіті на злитках знову по колу по-
вертає нас до хронологічної позиції Стариков-
ського скарбу 1883 р., у складі якого є злиток
вагою 197,52 г, маркований вісьмома нарізка-
ми, як і на виправленому графіті злитка № 2
з Дернового. Наявність у складі цього скарбу
давньоруських прикрас середини — другої по-
ловини ХІІІ ст. робить дуже малоймовірною
його археологізацію після 1300 р., а отриманий
нами як результат діапазон 1280–1300 рр. охо-
плює у т.ч. й історичні події зими 1289/1290 рр.
Дещо раніша позиція скарбу з посаду Городця
в такому разі може пояснюватися подіями усо-
биці 1285 р., коли Дмитро Олександрович за-
вдав поразки своєму братові Олександру, кня-
зю городецькому, і змусив його втекти в Орду.
Час археологізації херсонеського скарбу
1889 р. також не має нас бентежити. Витіснення
«ультрадовгих» злитків «довгими» могло відбу-
ватися як шляхом переплавки злитків, так і шля-
хом відтоку старих злитків з Русі через торгівлю
з сусідами, у яких на той час допускався нижчий
стандарт «чистого срібла». Саме такий випадок
спостерігаємо в Херсонесі, де скарб давньорусь-
ких злитків виявлено в одному помешканні з по-
ловецькою бойовою маскою. Той факт, що ці події
припадають на 1270-ті рр., навпаки, опосередко-
вано свідчить на користь появи «довгих» злитків-
паличок саме після угоди Новгорода 1270 р.
Скарби злитків-паличок — поки що рідкіс-
ні пам’ятки грошового обігу України післямон-
гольського періоду. Вони свідчать про зміну в
другій половині XIII ст. характерних для Пів-
денної Русі шестикутних злитків київського
типу на злитки вагового стандарту давньорусь-
кої гривни, які ходили в регіоні щонайменше
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 103
до першої половини XIV ст. І хоч абсолютна
більшість відомих знахідок таких злитків нара-
зі походить із південно-східних князівств Русі,
економічний потенціал останніх не дозволяв
провести таку реформу, а склад металу злит-
ків відрізняється від ординських порожнистих
і свідчить про їх виготовлення з європейського
срібла, що надходило в кінці ХІІІ — першій по-
ловині XIV ст. переважно через торговельні ка-
нали Новгорода.
Антонович, В. Б. 1878. О новонайденных серебряных
монетах с именем Владимира. В: Труды III Археологичес-
кого съезда в России, бывшего в Киеве в августе 1874 г.,
ІІ, с. 151-157.
Бауер, Н. П. 2014. История древнерусских денежных
систем (IX в. — 1535 г.). Москва: ООО «Русское слово
— ученик».
Бектинеев, Ш. И. 2014. Денежное обращение на тер-
ритории Беларуси в IX—XVI веках. Минск: Беларуская
навука.
Белоброва, О. А. 2005. Житие Антония Римлянина.
В: Лихачёв, Д. С. и др. (ред.). Библиотека литературы
Древней Руси, 13. Санкт-Петербург: Наука, с. 8-35.
Беляшевский, Н. 1889. Монетные клады Киевской гу-
бернии. Киев: Тип. Корчак-Новицкого.
Білинська, Л., Білинський, О., Євтушенко, О. Розвідки
на Сумщині. 2020. В: Болтрик, Ю. В. (відп. ред.). Архео-
логічні дослідження в Україні 2019. Київ: ІА НАН Укра-
їни, с. 256-259.
Глазунова, Е. В. 2013. Трехгранные литовские слитки.
Нумизматика, 2(34), с. 20-23.
Глазунова, Е., Шишков, И. 2019. Клад платежных
слитков близ села Ревны Брянской области 2019 г. и
еще раз о насечках на слитках «новгородского» типа.
Банкаўскі веснік, 12(677) снежань, с. 28-31.
Глазунова, Е. В., Шталенков, И. Н. 2014. Литовские
трехгранные слитки: типология, топография, хронология. В:
Асташова, Н. И. (ред.). Славяне и иные языци… К юбилею Н.
Г. Недошивиной. Труды ГИМ, 198. Москва: ГИМ, с. 318-322.
Глазунова, Е. В., Шталенков, И. Н. 2016. Литовские
трехгранные платежные слитки: типология и топография.
Банкаўскi веснiк, 1(630) студзень, с. 19-25.
Гончаров, Е. Ю. 2016. Восток и Русь в памятниках ну-
мизматики удельного периода: новые материалы. Исто-
рия: факты и символы, 1(6), с. 49-55.
Горлов, К. В., Салмина, Е. В., Салмин, С. А. 2022.
«…И начаша пенязми торговати»: о находках ливонских
монет конца XIV — начала XV века в Пскове (по матери-
ала мстиславских раскопов). Caurus, I/1, с. 11-25. https://
doi.org/10.34680/Caurus-2022-1(1)-11-25
Грималаускайте, Д., Синчук, И. И. 2001. Об од-
ном необычном литовском платежном слитке. Lietuvos
archeologija, 21, с. 283-292.
Гулецкий, Д. В. 2017. Две заметки о платежных слит-
ках русского средневековья. В: Гулецкий, Д. В., Зайонч-
ковский, Ю. В. (ред.). Русь, Литва, Орда в памятниках
нумизматики и сфрагистики, 4. Москва: РИА Внештор-
гиздат, с. 102-112.
Гущин, А. С. 1936. Памятники художественного ре-
месла Древней Руси X—XIII вв. Ленинград: Соцэкгиз.
Жуковский, М. О. 2022. Инструменты и практика
малых взвешиваний в Древней Руси (IX—XIII вв.). Москва:
Наука.
Загорульский, Э. М. 2004. Вищинский замок XII—
XIII вв. Минск: Издательство БГУ.
Зайцев, В. В. 2017. Новые находки платежных слит-
ков XIV—XV вв. с русскими клеймами. Средневековая
нумизматика Восточной Европы, 6, с. 128-155.
Зайцев, В. В. 2018. Находки платежных слитков с
русскими клеймами XIV−XV вв., зарегистрированные в
2017 г. Средневековая нумизматика Восточной Европы,
7, с. 231-251.
Зайцев, В. В. 2019. О датировке татарских клейм на
платежных слитках новгородского типа. В: Алексеен-
ко, Н. А. (отв. ред.). ПриPONTийский меняла: деньги
местного рынка. VI Международный нумизматический
симпозиум. Материалы научной конференции. Симферо-
поль: Институт археологии Крыма РАН, с. 55-60.
Зайцев, В. В., Романов, С. Ю. 2019. Клад платежных
слитков-полтин из Смоленской области. В: Гулец-
кий, Д. В., Зайцев, В. В., Титов, Г. А. (ред.). Русь, Литва,
Орда в памятниках нумизматики и сфрагистики, 7. Мо-
сква (б. и.), с. 242-250.
Зализняк, А. А. 2000. Палеография берестяных грамот
и их внестратиграфическое датирование. В: Янин, В. Л.,
Зализняк, А. А. Новгородские грамоты на бересте, Х,
Москва: Русские словари, с. 82-122.
Зразюк, З. О. 2021. Мінц-кабінет Київського універси-
тету св. Володимира: становлення, діяльність та доля
колекції (1834–1930-ті рр.). Дисертація к.і.н. Переяслав-
Хмельницький державний педагогічний університет іме-
ні Григорія Сковороди.
Ерохин, В. С. 1954. Щигровский клад. Краткие сооб-
щения института истории материальной культуры, 53,
с. 145-147.
Жилина, Н. В. 2019. Волжская Булгария / Восток;
Древняя Русь / Византия. Сравнительная характеристика
костюма и головных украшений. Археология евразийских
степей, 1, с. 83-98.
Жуковский, М. О. 2022. Инструменты и практика
малых взвешиваний в Древней Руси (IX—XIII века). Мо-
сква: Наука.
Иванаускас, Э. 2009. Прусские слитки. Средневековая
нумизматика Восточной Европы, 3, с. 202-207.
Ильин, А. А. 1921. Топография кладов серебряных и
золотых слитков. Петроград: Госиздат.
Калинин, В. А. 2011. К истории новгородского ру-
бля XIV—XV вв. В: Калинин, В. А. (ред.). XVI Всероссий-
ская нумизматическая конференция. Санкт-Петербург,
Репино, 18–23 апреля 2011 г. Тезисы докладов и сообще-
ний. Санкт-Петербург: Издательство Государственного
Эрмитажа, с. 129-133.
Козубовський, Г. А. 1992. Гроші і грошовий обіг Се-
редньої Наддніпрянщини XIV — XV ст. Дисертація к. і. н.
Інститут археології НАН України.
Козубовський, Г. А. 2010. Празькі гроші ХІV—ХV ст.
з археологічних пам’яток України. Археологія, 4, с. 60-69.
Козубовський, Г. А. 2019. Празькі гроші в грошово-
му обігу України XІV—XVІІІ ст. Київ: Інститут археології
НАН України.
Козубовський, Г. А. 2016. Про грошовий обіг на Га-
лицько-Волинських землях у першій половині XIV ст.
Український історичний журнал, 1, с. 38-49.
Козубовський, Г. А. 2022. Про одне дискусійне пи-
тання української історії XIV ст. Археологія, 1, с. 55-85.
https://doi.org/10.15407/arheologia2022.01.55
Колчин, Б. А. 1962. Дендрохронология Новгорода.
Советская археология, 1, с. 113-139.
Колчин, Б. А., Хорошев, А. С., Янин, В. Л. 1981.
Усадьба новгородского художника XII в. Москва: Наука.
Колызин, А. М. 1998. О весовых нормах монет, рубле-
слитке и счетном рубле великого княжества Московско-
го последней четверти XIV — первой половины XV века.
Нумизматический сборник ГИМ, 13, с. 53-58.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1104
Комар, А. В. 2017. Усечённые слитки из клада 1997
года на усадьбе Михайловского Златоверхого монастыря.
В: Толочко, О. П. (ред.) Культурний шар. Статті на по-
шану Гліба Юрійовича Івакіна. Київ: Лаурус, с. 234-252.
Комар, А. В., Борисов, А. В. 2021. «Свои поганые»
Киевской земли: этапы заселения и ландшафтно-гео-
графическая ниша кочевников в земледельческом об-
ществе. Stratum plus, 5, с. 15-39. https://doi.org/10.55086/
sp2151539
Корзухина, Г. Ф. 1954. Русские клады IX—XIII вв. Мо-
сква; Ленинград: АН СССР.
Котляр, М. Ф. 1971. Грошовий обіг на території
України доби феодалізму. Київ: Наукова думка.
Котляр, Н. 1998. Древнерусские монетные гривны
(опыт классификации и хронологизации). В: Седов, В. В.
(ред.) Труды VI Международного конгресса славянской
археологии, 4. Москва: РАН, с. 174-180.
Крамаровский, М. Г. 2001. Золото Чингисидов: куль-
турное наследие Золотой Орды. Санкт-Петербург: Славия.
Кучкин, В. А. 1996. Летописные рассказы о слободах
баскака Ахмата. В: Горский, А. А. (отв. ред.). Средневе-
ковая Русь, I. Москва: Российское университетское изда-
тельство, с. 5-58.
Лихачёв, Н. 1928. Материалы для истории византий-
ской и русской сфрагистики, 1. Ленинград: Издательство
АН СССР.
Макарова, Т. И. 1986. Черневое дело Древней Руси.
Москва: Наука.
Медведев, А. Ф. 1963. О новгородских гривнах сере-
бра. Советская археология, 2, с. 107-120.
Минасян, Р. С. 1994. Способы изготовления
платежных слитков. Петербургский археологический
вестник, 9, с. 168-172.
Михайлов, К. А., Пескова, А. А. 2019. «Витязь у ворот»,
или реконструкция воинского комплекса из раскопок Боль-
шого Шепетовского городища. Stratum plus, 5, с. 77-92.
Моисеенко, Н. 2018. Киевские гривны конца XI —
первой половины XIII вв. В: Коцур, В. П. та ін. (ред.) Ак-
туальні проблеми нумізматики у системі спеціальних га-
лузей історичної науки: тези доповідей V міжнародної
науково-практичної конференції, 21–22 червня 2018 р..
Меджибіж; Переяслав-Хмельницький; Кропивницький;
Київ (б. в.), с. 56-59.
Монгайт, А. Л. 1961. Рязанская земля. Москва: Изда-
тельство АН СССР.
Муравьев, Н. Н. 1826. Описание древней новгородской
серебряной гривны и ее рублей, с некоторыми понятиями о
древности, величии и богатстве Новагорода. Москва (б. и.).
Мыц, В. Л. 1999. Sommo в денежном обращении
генуэзской Газарии (по материалам алуштинского клада
1990 г.). Херсонесский сборник, Х, с. 379-398.
Недашковский, Л. Ф. 2010. Золотоордынские города
Нижнего Поволжья и их округа. Москва: Восточная ли-
тература.
Неклюдов, В. М. 1945. О русских денежных слитках.
Труды Отдела нумизматики ГЭ, 1, с. 121-143.
Отчет Императорской Археологической комиссии за
1893 год. 1895. Санкт-Петербург: Типографія Главнаго
Управленія Удѣловъ.
Отчет Императорской Археологической комиссии за
1908 год. 1912. Санкт-Петербург: Типографія Главнаго
Управленія Удѣловъ..
Осадчий, Є. М. 2023. Літописні міста Південної Сі-
верщини. Харків: Експрес-книга.
Пахомов, Н. П. 2020. Монетные клады Новгородской
области. Москва: ИА РАН.
Пономарев, А. Л. 2011. Эволюция денежных систем
Причерноморья и Балкан в XIII—XV вв. Москва: Изда-
тельство Московского университета.
Пятышева, Н. В. 1964. Железная маска из Херсонеса.
Москва: ГИМ.
Пятышева, Н. В. 1971. Денежные серебряные гривны
из Херсонеса. Нумизматический сборник ГИМ, 4(1),
с. 9-10.
Рыжов, С. Г. 2001. Средневековые жилые кварталы
X—XIII вв. в Северном районе Херсонеса. Материалы по
археологии, истории и этнографии Таврии, VIII, с. 290-
311.
Рябцева, С. С. 2000. Трехбусинные височные кольца
от Вислы до Волги. Stratum plus, 5, с. 161-182.
Самойловський, І. М. 1952. Новий скарб часів Київ-
ської Русі. Археологія, VI, с. 120-125.
Сиверс, А. А. 1922. Топография кладов с пражскими
грошами. Петербург: Российская государственная акаде-
мическая типография.
Сотникова, М. П. 1957. Из истории обращения
серебряных платежных слитков в XIV—XV вв. (дело
Федора Жеребца, 1447 г.). Cоветская археология, 3,
с. 54-59.
Сотникова, М. П. 1958. Серебряные платежные
слитки Великого Новгорода. Автореферат дисертации
к.и.н. Ленинградское отделение Института истории мате-
риальной культуры АН СССР.
Сотникова, М. П. 1961. Эпиграфика серебряных
платежных слитков Великого Новгорода XII—XV вв.
Труды Государственного Эрмитажа, 4 (2), с. 44-91.
Сотникова, М. П. 1981. Снова о новгородском сере-
бряном рубле-слитке XIII—XIV веков. Труды Государ-
ственного Эрмитажа, 21, с. 90-98.
Спасский, И. Г. 1970. Русская монетная система: ис-
торико-нумизматический очерк. Ленинград: Аврора.
Супруненко, О. Б., Приймак, В. В., Мироненко, К. М.
2004. Старожитності золотоординського часу Дніпров-
ського Лівобережжя. Київ; Полтава: Археологія.
Терський, С. В. 2006. Лучеськ X—XV ст. Львів: Видав-
ництво Національного університету «Львівська політехніка».
Ушаков, С. В., Байбуртский, А. М., Игнатьева, А. В.
2020. К финальной истории Византийского Херсона
(Средневекового Херсонеса): археологические комплексы.
В: Деревянко, А. П., Макаров, Н. А., Мочалов, О. Д. (отв.
ред.). Труды VI (XXII) Всероссийского археологического
съезда в Самаре, II. Самара: СГСПУ, с. 284-286.
Ушаков, С. В., Байбуртский, А. М. 2022.
Средневековый Херсонес в второй половине XIII в.: го-
род, поселок, торговый пункт? Археология евразий-
ских степей, 4, с. 264-273. https://doi.org/10.24852/2587-
6112.2022.4.264.273
Федоров, Г. Б. 1949а. Деньги Московского княже-
ства времени Дмитрия Донского и Василия I (1359–1425).
Материалы и исследования по археологии СССР, 12,
c. 148-185.
Федоров, Г. Б. 1949b. Классификация литовских слит-
ков и монет. Краткие сообщения Института истории
материальной культуры, ХХІХ, с. 114-115.
Фёдоров-Давыдов, Г. А. 1960. Клады джучидских мо-
нет (Основные периоды развития денежного обращения в
Золотой Орде). Нумизматика и эпиграфика, І, с. 94-192.
Ханенко, Б. Н., Ханенко, В. И. 1902. Древности При-
днепровья, V. Эпоха славянская (VI—XIII в.). Киев: Фото-
типия и тип. С. В. Кульженко.
Хухарев, В. В., Янюшкина (Глазунова), Е. В. 1997.
К вопросу о Тверском кладе 1906 г. Нумизматический
сборник ГИМ, 5, с. 155-165.
Черепнин, А. И. 1901. О гривенной денежной системе
по древним кладам. Труды Московского нумизматичес-
кого общества, II, с. 98-215.
Черепнин, А. И. 1902. О киевских денежных гривнах.
Труды XI Археологического съезда в Киеве, II, с. 38-61.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 105
Ваuer, N. 1929. Die Silber- und Goldbarren des russischen
Mittelalters. Numismatische Zeitschrift, 62, S. 77-120.
Ваuer, N. 1931. Die Silber- und Goldbarren des russischen
Mittelalters. Numismatische Zeitschrift, 64, S. 61-84.
Constantinescu, B., Bugoi, R., Oberlander‐Tarno-
veanu, E., Parvan, K. 2005. Some Considerations on X‐ray
Fluorescence Use in Museum Measurements –The Case of
Medieval Silver Coins. Romanian Reports in Physics, 57(4),
p. 1021-1031.
Constantinescu, B., Bugoi, R., Oberlander‐Tarnoveanu, E.,
Parvan, K. 2009. Medieval Silver Coins Analyses by Pixe
and ED-XRF Techniques. Romanian Reports of Physics, 54,
p. 481-490.
Duksa, Z. 1981. Pinigai ir jų apyvarta. In: Volkaitė‑Ku-
likauskienė, R. (ed.) Lietuvių materialine kultura IX—XIII
amžiuje, 2. Vilnius (w. ed.), p. 83-129.
Gaedechens, O. Ch. 1852. Hamburgische Münzen und
Medaillen. Hambur: J. A. Meissner.
Kozubovskiy, G. 2002. West-European Coins and
Local Ingots in Kiev in the 11th—12th Centuries. In:
Kiersnowski, R. (ed.) Moneta mediaevalis. Studia
numizmatyczne i historyczne ofiarowane Profesorowi
Stanisławowi Suchodolskiemu w 65 rocznice urodzin.
Warszawa: DiG, 2002, s. 253-259.
L’Héritier, M., Baron, S., Cassayre, L. Téreygeol, F.
2015. Bismuth Behaviour during Ancient Processes of Sil-
ver-lead Production. Journal of Archaeological Science, 57,
p. 56-68. https://doi.org/10.1016/j.jas.2015.02.002
Oţa, C. 2012. Cercei decoraţi cu sfere simple, descoperiţi
pe teritoriul României. Sargetia, III (XXXIX), p. 215-242.
Oţa, C. 2013. Cercei decorați cu o sferă din sârme,
descoperiți pe teritoriul României (secolele XIXIV). Acta
Musei Porolissensis, XXXV, p. 295-302.
Oţa, C. 2020. Earrings Decorated with Hemstitched
Spherical Pendants Found on the Territory of Romania,
Moldavia and the Serbian Banat. В: Рабинович, Р. А., Тель-
нов, Н. П. (ред.). «На одно крыло — серебряная, На другое
— золотая...». Сборник статей памяти Светланы Рябце-
вой. Кишинев: Библиотека Stratum, p. 181-190.
Oţa, S., Oberländer-Târnoveanu, E. 2018. The Hoard of
Medieval Adornments Discovered in the Cernica Forest (Ilfov
County). In: Aparaschivei, D., Bilavschi, G. (eds.). Studia
Romana et Mediævalia Europænsia. Miscellanea in honorem
annos LXXXV peragentis Professoris emeriti Dan Gh. Teodor
oblata, Brăila: Ed. Istros, p. 221-254.
Pálóczi-Horváth, A. 2014. Keleti népek a középkori
Magyarországon: besenyők, úzok, kunok és jászok
művelődéstörténeti emlékei. Budapest: Archaeolingua.
Pegolotti, F. B. 1936. La pratica della mercatura.
Cambridge: The Mediaeval Academy of America.
Poviliūnas, V. 2009. Pinigų lobiai. Leidėjas: Trakų
istorijos muziejus.
Shtalenkow, I. 2019. Basic Types of Silver Payment In-
gots in Eastern Europe of 9th—15th centuries. Wiadomości
Numizmatyczne, LXIII (1–2), p. 207-208.
Stenberger, M. 1947. Die Schatzfunde Gotlands der
Wikingerzeit, I–II. Stockholm; Lund: Almqvist & Wiksell.
Черняков, И. Т. 2013. О Путивльском кладе 1910 г.
новгородских серебряных гривен. В: Тупик, С. В.
(відп. ред.). Путивльський краєзнавчий збірник, 7. Суми:
Університетська книга, с. 97-101.
Шодуар, С. И. 1837. Обозрение русских денег и
иностранных монет, употреблявшихся в России с древ-
них времен. Санкт-Петербург (б. и.).
Шпилев, А. Г. 2018. Древнерусские клады Курского
края. В: Материалы и исследования по археологии Дне-
провского Левобережья, 5. Курск (б. и), с. 240-261.
Шталенков, И. 2006. Платежные слитки гривны в де-
нежном обращении ВКЛ. Банкаўскі веснік, 4(333), с. 26-30.
Шталенков, И. Н. 2017. Новые находки серебряных
платежных слитков-гривен в Беларуси. В: Гайдуков, П. Г.
(ред.) Российский рубль. 700 лет истории. Санкт-
Петербург: Новгородский музей-заповедник, с. 49-59.
Шталенков, И. Н. 2018. Региональные варианты нов-
городских рублей и литовские трехгранные гривны. Сред-
невековая нумизматика Восточной Европы, 7, с. 218-230.
Шталенков, И. Н. 2021. Типология серебряных
палочковидных слитков XIII—XIV вв. Средневековая ну-
мизматика Восточной Европы, 9, с. 114-133.
Якубовський, В. І. 2003. Скарби Болохівської землі.
Кам’янець-Подільський: Медобори.
Янин, В. Л. 1956. Денежно-весовые системы русско-
го средневековья. Домонгольский период. Москва: Изда-
тельство Московского университета.
Янин, В. Л. 1970. Берестяные грамоты и проблема
происхождения новгородской денежной системы XV в.
Вспомогательные исторические дисциплины, ІІI, с. 150-179.
Янин, В. Л. 1985а. «Память, как торговали доселе
новгородцы»: К вопросу об эволюции новгородской де-
нежной системы в XV в. Вспомогательные исторические
дисциплины, XVI, с. 98-114.
Янин, В. Л. 1985b. Русские денежные системы IX—
XV вв. В: Колчин, Б. А. (ред.). Древняя Русь. Город, за-
мок, село. Москва: Наука, с. 364-375.
Янин, В. Л. 2001. К истории новгородской денежной
системы. Russian History, 28, p. 187-195.
Янюшкина (Глазунова), Е. В. 1997. Собрание слитков
ГИМ. Нумизматический сборник ГИМ, 5, с. 136-154.
Янюшкина (Глазунова), Е. В. 2000. Платежные
серебряные слитки новгородского типа XIV—XV вв. Ну-
мизматический альманах, 2, с. 9-18.
Янюшкина (Глазунова), Е. В. 2001а. Рубль XIII—
XIV вв. Нумизматический сборник ГИМ, 15, с. 123-149.
Янюшкина (Глазунова), Е. В. 2001b. Рязанские клады со
слитками. Нумизматический сборник ГИМ, 14, с. 125-143.
Янюшкина (Глазунова), Е. В. 2001c. Щигровский
клад (к вопросу о датировке). Нумизматический сборник
ГИМ, 14, с. 144-148.
Яушева-Омельянчик, Р. 1999. Монетные гривни из
XI—XV вв. (из собрания Национального музея истории
Украины). Нумізматика і фалеристика, 1, с. 14-23.
Яшаєва, Т., Денісова, О., Гінькут, Н., Залеська, В.,
Журавльов, Д. 2011. Спадщина візантійського Херсона.
Севастополь; Остін: Телескоп.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1106
Oleksii V. Komar1, Larysa I. Bilynska2, Oleksandr M. Buhai3
1PhD, Senior Research Fellow, Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, the Department of the
Old Rus and Medieval Archaeology, ORCID 0000-0001-5955-4823, oleksii_komar@iananu.org.ua
2Research Assistant-Consultant, State Enterprise “Scientific Research Center “Protective Аrcheological Service of Ukraine”,
Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID: 0000-0002-8037-6424, larysa.bilynska@gmail.
com
3PhD, Head of the Sector of Nuclear Physics Research, the Institute of Applied Physics, the National Academy of Sciences of
Ukraine, ORCID: 0000-0002-6813-0413, alex.buhay@gmail.com
A MEDIEVAL HOARD OF SILVER INGOTS DISCOVERED NEAR DERNOVE VILLAGE IN
SUMY OBLAST
In the article, a medieval hoard of silver payment ingots discovered in 2019 in the vicinity of Dernove village, Ukraine (Vorsklytsia
River basin), is considered.
The treasure consists of five stick-shaped ingots with a total weight of 981.95 g. The weight of the ingots is 194.56–
198.98 g, length 14.3–15.4 cm, silver content is 98.1–98.5 %. An XRF elemental analysis of the metal’s composition and its
comparison with medieval coins revealed the Central European origin of the pure silver. In the typological analysis, such ingots
are most often classified by researchers as Novgorod type ingots, used as a means of payment during the coinless period in the
history of Rus. However, the predominance of copper over lead in the ligature brings these ingots closer to Old Rus hexagonal
ingots of the Kyiv type and short stick-shaped ingots of the Lithuanian type, rather than to similarly shaped “short” ingots of the
Novgorod type.
Long stick-shaped ingots not only differ in terms of production technology, but also have a slightly higher silver content
on average than the short ones. This confirms N. Bauer’s opinion about the chronological significance of the length of Old Rus
ingots, but it also supports the opinion of the researchers who distinguish long stick-shaped ingots as a separate type. The authors
critically examine the chronological basis of ingots dating and conclude that the change of both types occurred no earlier than
the 1340s.
Each of the ingots from the Dernove hoard had from five to eight cuts or even two rows with different amount of cuts. The
authors examine different hypotheses about the meaning of cuts rows on ingots. To conclude, the assumption that the proportion
of ingot weight and the number of cuts on them can be used as a chronological indicator is supported. However, the hypothesis
of a direct link between the cuts and the Golden Horde system of measuring the ingots value with coins of different weight lacks
sufficient evidence. The unit of measuring marked with cuts on ingots changed its value much more often than any silver coins
of the 13th and 14th centuries.
The Dernove hoard forms one chronological group with treasures from Putyvl and Starikovo based on the shape and size of
the ingots, as well as the cuts on the ingots. The appearance of these hoards is possible as a result of the historical events of the
winter of 1289/1290 AD and the conflict between the Rus local princes and the Tatars over the Akhmat’s settlements.
K e y w o r d s: Old Rus, hoard, silver ingots, coinless period.
References
Antonovich, V. B. 1878. O novonaidennykh serebrianykh monetakh s imenem Vladimira. In: Trudy III Arkheologicheskogo
sieezda v Rossii, byvshego v Kieve v avguste 1874 g., ІІ. Kyiv: Tipografiia imperatorskogo universiteta sv. Vladimira,
p. 151-157.
Bauer, N. P. 2014. Istoriia drevnerusskikh denezhnykh sistem (IX v. — 1535 g.). Moscow: OOO “Russkoe slovo — uchebnik”.
Bektineev, Sh. I. 2014. Denezhnoe obrashchenie na territorii Belarusi v IX—XVI vekakh. Minsk: Belaruskaia navuka.
Belobrova, O. A. 2005. Zhitie Antoniia Rimlianina. In: Likhachev, D. S. et al. (eds.). Biblioteka literatury Drevnei Rusi, 13.
Sankt-Peterburg: Nauka, p. 8-35.
Beliashevskii, N. 1889. Monetnye klady Kievskoi gubernii. Kyiv: Tip. Korchak-Novitskogo.
Bilynska, L., Bilynskyi, O., Yevtushenko, O. Rozvidky na Sumshchyni. 2020. In: Boltryk, Yu. V. (exec. ed.). Arkheolohichni
doslidzhennia v Ukraini 2019, Kyiv: IA NAN Ukrainy, p. 256-259.
Glazunova, E. V. 2013. Trekhgrannye litovskie slitki. Numizmatika, 2(34), p. 20-23.
Glazunova E., Shishkov E., 2019. Treasure payment bullions near village Revny, Bryansk region, found in 2019, and some more
remarks about the notches on the bullions of “Novgorod” type. Bank bulletin, 12 (677), p. 28-31.
Glazunova, E., Shtalenkov, I., 2014. «Lithuanian triangular» payment ingots. In: Astashova, N. I. (ed.). Slaviane i inye iazytsi…
K iubileiu N.G. Nedoshivinoi. Trudy GIM, 198, s. 318–322
Glazunova, E. V., Shtalenkov, I. N. 2016. Litovskie trekhgrannye platezhnye slitki: tipologiia i topografiia. Bankauski vesnik,
1(630) studzen, p. 19-25.
Goncharov, E. Iu. 2016. Vostok i Rus v pamiatnikakh numizmatiki udelnogo perioda: novye materialy. Istoriia: fakty i simvoly,
1(6), p. 49-55.
Gorlov., K., Salmina, E., Salmin, S. 2022. “…i nachasha penyazmi torgovati”: About the finds of Livonian coins of the late
14th – early 15th century in Pskov (based on the materials of the Mstislavsky excavations). Caurus, I/1, p. 11-25. https://doi.
org/10.34680/Caurus-2022-1(1)-11-25
Grimalauskaite, D., Sintchouk, I., 2001. About an unusual Lithuanian silver bar. Lietuvos archeologija 21. с. 283-292.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 107
Guletskii, D. V. 2017. Dve zametki o platezhnykh slitkakh russkogo srednevekovia. In: Guletskii, D. V., Zaionchkovskii, Yu. V.
(eds.). Rus, Litva, Orda v pamiatnikakh numizmatiki i sfragistiki, vol. 4. Moscow: RIA Vneshtorgizdat, p. 102-112.
Gushchin, A. S. 1936. Pamiatniki khudozhestvennogo remesla Drevnei Rusi X—XIII vv. Leningrad: Sotsekgiz.
Zhukovskii, M. O. 2022. Instrumenty i praktika malykh vzveshivanii v Drevnei Rusi (IX—XIII vv.). Moscow: Nauka.
Zagorulskii, E. M. 2004. Vishchinskii zamok XII—XIII vv. Minsk: Izdatelstvo BGU.
Zaitsev, V. V. 2017. Novye nakhodki platezhnykh slitkov XIV—XV vv. s russkimi kleimami. Srednevekovaia numizmatika
Vostochnoi Evropy, 6, p. 128-155.
Zaitsev, V. V. 2018. Nakhodki platezhnykh slitkov s russkimi kleimami XIV—XV vv., zaregistrirovannye v 2017 g.
Srednevekovaia numizmatika Vostochnoi Evropy, 7, p. 231-251.
Zaitsev, V. V. 2019. O datirovke tatarskikh kleim na platezhnykh slitkakh novgorodskogo tipa. In: Alekseenko, N. A. (exec. ed.).
PriPONTiiskii meniala: dengi mestnogo rynka. VI Mezhdunarodnyi numizmaticheskii simpozium. Materialy nauchnoi kon-
ferentsii. Simferopol: Institut arkheologii Kryma RAN, p. 55-60.
Zaitsev, V. V., Romanov, S. Yu. 2019. Klad platezhnykh slitkov-poltin iz Smolenskoi oblasti. In: V: Guletskii, D. V., Zaitsev, V. V.,
Titov, G. A. (eds.). Rus, Litva, Orda v pamiatnikakh numizmatiki i sfragistiki, 7. Moscow (w. ed.), p. 242-250.
Zalizniak, A. A. 2000. Paleografiia berestianykh gramot i ikh vnestratigraficheskoe datirovanie. In: Ianin, V. L., Zalizniak, A. A.
Novgorodskie gramoty na bereste, X. Moscow: Russkie slovari, p. 82-122.
Zraziuk, Z. O. 2021. Mints-kabinet Kyivskoho universytetu sv. Volodymyra: stanovlennia, diialnist ta dolia kolektsii (1834—
1930-ti rr.). Dysertatsiia k.i. n. Pereiaslav-Khmelnytskyi derzhavnyi pedahohichnyi universytet imeni Hryhoriia Skovorody.
Erokhin, V. S. 1954. Shchigrovskii klad. Kratkie soobshcheniia instituta istorii materialnoi kultury, 53, p. 145-147.
Zhilina N. V. 2019. Volga Bolgaria / East; Ancient Russia / Byzantine empire (comparative characteristics of jewelry complexes:
neck and chest complexes, hand adornments). Archaeology of the Eurasian Steppes, 1, p. 83-98.
Zhukovskii, M. O. 2022. Instrumenty i praktika malykh vzveshivanii v Drevnei Rusi (IX—XIII veka). Moscow: Nauka.
Ivanauskas, E. 2009. Prusskie slitki. Srednevekovaia numizmatika Vostochnoi Evropy, 3, p. 202-207.
Ilin, A. A. 1921. Topografiia kladov serebrianykh i zolotykh slitkov. Petrograd: Gosizdat.
Kalinin, V. A. 2011. K istorii novgorodskogo rublia XIV—XV vv. In: Kalinin, V. A. (ed.). XVI Vserossiiskaia numizmaticheskaia
konferentsiia. Sankt-Peterburg, Repino, 18–23 aprelia 2011 g. Tezisy dokladov i soobshchenii. Sankt-Peterburg: Izdatel-
stvo Gosudarstvennogo Ermitazha, p. 129-133.
Kozubovskyi, H. A. 1992. Hroshi i hroshovyi obih Serednoi Naddniprianshchyny XIV—XV st. Dysertatsiia k.i.n. Instytut
arkheolohii NAN Ukrainy.
Kozubowskyj H. A. 2010. The Prague groschen from the archeological sites of Ukraine. Arheologia, 4, p. 60-69.
Kozubovskyi, H. A. 2019. Prazki hroshi v hroshovomu obihu Ukrainy XIV—XVIII st. Kyiv: Instytut arkheolohii NAN Ukrainy.
Kozubovskyi H. A. 2016. About the Money Circulation on the Halych-Vоlyn’ Lands in the First Half of 14th Century. Ukrainian
historical journal, 1, p. 38-49.
Kozubovskyi H. A. 2022. About One Debatable Issue of Ukrainian History of the 14th Century. Arheologia, 4, p. 55-85. https://
doi.org/10.15407/arheologia2022.01.55
Kolchin, B. A. 1962. Dendrokhronologiia Novgoroda. Sovetskaia arkheologiia, 1, p. 113-139.
Kolchin, B. A., Khoroshev, A. S., Ianin, V. L. 1981. Usadba novgorodskogo khudozhnika XII v. Moskva: Nauka.
Kolyzin, A. M. 1998. O vesovykh normakh monet, ruble-slitke i schetnom ruble velikogo kniazhestva Moskovskogo poslednei
chetverti XIV — pervoi poloviny XV veka. Numizmaticheskii sbornik GIM, 13, p. 53-58.
Komar, A. V. 2017. Usechennye slitki iz klada 1997 goda na usadbe Mikhailovskogo Zlatoverkhogo monastyria. In:
Tolochko, O. P. (ed.). Kulturnyi shar. Stattі na poshanu Glіba Yurіiovycha Іvakіna. Kyiv: Laurus, p. 234-252.
Komar, O. V., Borysov, A. V. 2021. The “Our Pagans” of the Kiev land: stages of settlement and the landscape-geographical
niche of nomads in agricultural society. Stratum plus, 5, с.15-39. https://doi.org/10.55086/sp2151539.
Korzukhina, G. F. 1954. Russkie klady IX—XIII vv. Moskva; Leningrad: AN SSSR.
Kotliar, M. F. 1971. Hroshovyi obih na terytorii Ukrainy doby feodalizmu. Kyiv: Naukova dumka.
Kotliar, N. 1998. Drevnerusskie monetnye grivny (opyt klassifikatsii i khronologizatsii). In: Sedov, V. V. (ed.). Trudy VI
Mezhdunarodnogo kongressa slavianskoi arkheologii, 4. Moscow: RAN, p. 174-180.
Kramarovskii, M. G. 2001. Zoloto Chingisidov: kulturnoe nasledie Zolotoi Ordy. Sankt-Peterburg: Slaviia.
Kuchkin, V. A., 1996. Letopisnye rasskazy o slobodakh baskaka Akhmata. In: Gorskii, A. A. (exec. ed.). Srednevekovaia Rus, I.
Moskva: Rossiiskoe universitetskoe izdatelstvo, p. 5-58.
Likhachev, N. 1928. Materialy dlia istorii vizantiiskoi i russkoi sfragistiki, 1. Leningrad: Izdatelstvo AN SSSR.
Makarova, T. I. 1986. Chernevoe delo Drevnei Rusi. Moscow: Nauka.
Medvedev, A. F. 1963. O novgorodskikh grivnakh serebra. Sovetskaia arkheologiia, 2, p. 107-120.
Minasyan, R. S., 1994. Methods of manufacture of payment ingots. Peterburgskii arkheologicheskii vestnik, 9, s.168-172.
Mikhailov, K. A., Peskova, A. A. 2019. Knight at the Gate” or Reconstruction of a Military Complex from the Excavations of
the Great Shepetovka Settlement. Stratum plus, 5, p. 77-92.
Moiseenko, N. 2018. Kievskie grivny kontsa XI — pervoi poloviny XIII vv. In: Kotsur, V. P. et al. (eds.) Aktualni problemy
numizmatyky u systemi spetsialnykh haluzei istorychnoi nauky: tezy dopovidei V mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi
konferentsii, 21–22 chervnia 2018 r. Medzhybizh; Pereiaslav-Khmelnytskyi; Kropyvnytskyi; Kyiv (w. ed.), p. 56-59.
Mongait, A. L. 1961. Riazanskaia zemlia. Moscow: Izdatelstvo AN SSSR.
Muravev, N. N. 1826. Opisanie drevnei novgorodskoi serebrianoi grivny i ee rublei, s nekotorymi poniatiiami o drevnosti,
velichii i bogatstve Novagoroda. Moskva (w. ed.).
Myts, V. L. 1999. Sommo v denezhnom obrashchenii genuezskoi Gazarii (po materialam alushtinskogo klada 1990 g.).
Khersonesskii sbornik, X, p. 379-398.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1108
Nedashkovskii, L. F. 2010. Zolotoordynskie goroda Nizhnego Povolzhia i ikh okruga. Moskva: Vostochnaia literatura.
Nekliudov, V. M. 1945. O russkikh denezhnykh slitkakh. Trudy Otdela numizmatiki GE, 1, p. 121-143.
Otchet Imperatorskoi Arkheologicheskoi komissii za 1893 god. 1895. Sankt-Peterburg: Tipografіia Glavnago Upravlenіia Ude-
lov.
Otchet Imperatorskoi Arkheologicheskoi komissii za 1908 god. 1912. Sankt-Peterburg: Tipografіia Glavnago Upravlenіia Ude-
lov.
Osadchyi, Ye. M. 2023. Litopysni mista Pivdennoi Sivershchyny. Kharkiv: Ekspres-knyha.
Pakhomov, N. P. 2020. Monetnye klady Novgorodskoi oblasti. Moskva: IA RAN.
Ponomarev, A. L. 2011. Evoliutsiia denezhnykh sistem Prichernomoria i Balkan v XIII—XV vv. Mosсow: Izdptelstvo
Moskovskogo universiteta.
Piatysheva, N. V. 1964. Zheleznaia maska iz Khersonesa. Moscow: GIM.
Piatysheva, N. V. 1971. Denezhnye serebrianye grivny iz Khersonesa. Numizmaticheskii sbornik GIM, 4(1), p. 9-10.
Ryzhov, S. G. 2001. Medieval residential blocks of the 10th-13th centuries in the new North district of Chersonesos. In: Materials
in Archaeology History and Ethnography of Tauria, VIII, p. 290–311.
Riabtseva, S. S. 2000. Three-bead Rings from Vistula to Volga. Stratum plus, 5, p. 161—182.
Samoilovskyi, I. M. 1952. Novyi skarb chasiv Kyivskoi Rusi. Arheologia, VI, p. 120-125.
Sivers, A. A. 1922. Topografiia kladov s prazhskimi groshami. Peterburg: Rossiiskaia gosudarstvennaia akademicheskaia
tipografiia.
Sotnikova, M. P. 1957. Iz istorii obrashcheniia serebrianykh platezhnykh slitkov v XIV—XV vv. (delo Fedora Zherebtsa,
1447 g.). Sovetskaia arkheologiia, 3, p. 54-59.
Sotnikova, M. P. 1958. Serebrianye platezhnye slitki Velikogo Novgoroda. Avtoreferat disertatsyi k.i.n. Leningradskoe otdelenie
Instituta istorii materialnoi kultury AN SSSR.
Sotnikova, M. P. 1961. Epigrafika serebrianykh platezhnykh slitkov Velikogo Novgoroda XII—XV vv. Trudy Gosudarstvennogo
Ermitazha, 4(2), p. 44-91.
Sotnikova, M. P. 1981. Snova o novgorodskom serebrianom ruble-slitke XIII—XIV vekov. Trudy Gosudarstvennogo Ermitazha,
21, p. 90-98.
Spasskii, I. G. 1970. Russkaia monetnaia sistema: istoriko-numizmaticheskii ocherk. Leningrad: Avrora.
Suprunenko, O. B., Pryimak, V. V., Myronenko, K. M. 2004. Starozhytnosti zolotoordynskoho chasu Dniprovskoho
Livoberezhzhia. Kyiv; Poltava: Arkheolohiia.
Terskyi, S. V. Luchesk X—XV st. Lviv: Vydavnytstvo Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”, 2006.
Ushakov, S. V., Baiburtskii, A. M., Ignateva, A. V. 2020. K finalnoi istorii Vizantiiskogo Khersona (Srednevekovogo
Khersonesa): arkheologicheskie kompleksy. In: Derevianko, A. P., Makarov, N. A., Mochalov, O. D. (exec. eds.). Trudy
VI (XXII) Vserossiiskogo arkheologicheskogo sieezda v Samare, II, Samara: SGSPU, p. 284-286.
Ushakov, S. V., Baiburtskii, A. M. 2022. Medieval Chersonesus in the second half of the 13th century: a city, a village, a trading
post? Archaeology of the Eurasian Steppes, 4, p. 264-273. https://doi.org/10.24852/2587-6112.2022.4.264.273.
Fedorov, G. B. 1949a. Dengi Moskovskogo kniazhestva vremeni Dmitriia Donskogo i Vasiliia I (1359–1425). Materialy i
issledovaniia po arkheologii SSSR, 12, p. 148-185.
Fedorov, G. B. 1949b. Klassifikatsiia litovskikh slitkov i monet. Kratkie soobshcheniia Instituta istorii materialnoi kultury,
XXIX, p. 114-115.
Fedorov-Davydov, G. A. 1960. Klady dzhuchidskikh monet (Osnovnye periody razvitiia denezhnogo obrashcheniia v Zolotoi
Orde). Numizmatika i epigrafika, І, p. 94-192.
Khanenko, B. N., Khanenko, V. I. 1902. Drevnosti Pridneprovia. V. Epokha slavianskaia (VI—XIII v.). Kyiv: Fototipiia i tip.
S. V. Kulzhenko.
Khukharev, V. V., Ianiushkina (Glazunova), E. V. 1997. K voprosu o Tverskom klade 1906 g. Numizmaticheskii sbornik GIM,
5, p. 155-165.
Cherepnin, A. I. 1901. O grivennoi denezhnoi sisteme po drevnim kladam. Trudy Moskovskogo numizmaticheskogo obshchestva,
II, p. 98-215.
Cherepnin, A. I. 1902. O kievskikh denezhnykh grivnakh. Trudy XI Arkheologicheskogo sieezda v Kieve, II, p. 38-61.
Cherniakov, I. T. 2013. O Putivlskom klade 1910 g. novgorodskikh serebrianykh griven. In: Tupyk, S. V. (exec. ed.). Putyvlskyi
kraieznavchyi zbirnyk, 7. Sumy: Univesytetska knyha, p. 97-101.
Shoduar, S. I. 1837. Obozrenie russkikh deneg i inostrannykh monet, upotrebliavshikhsia v Rossii s drevnikh vremen. Sankt-
Peterburg (w. ed.).
Shpilev, A. G. 2018. Drevnerusskie klady Kurskogo kraia. In: Materialy i issledovaniia po arkheologii Dneprovskogo
Levoberezhia, 5. Kursk (w. ed.), p. 240-261.
Shtalenkov, I. 2006. Platezhnye slitki grivny v denezhnom obrashchenii VKL. Bankouski vesnik, 2, p. 26-30.
Shtalenkov, I. N. 2017. Novye nakhodki serebrianykh platezhnykh slitkov-griven v Belarusi. In: Gaidukov, P. G. (ed.). Rossiiskii
rubl. 700 let istorii. Sankt-Peterburg: Novgorodskii muzei-zapovednik, p. 49-59.
Shtalenkov, I. N. 2018. Regionalnye varianty novgorodskikh rublei i litovskie trekhgrannye grivny. Srednevekovaia numizmatika
Vostochnoi Evropy, 7, p. 218-230.
Shtalenkov, I. N. 2021. Tipologiia serebrianykh palochkovidnykh slitkov XIII—XIV vv. Srednevekovaia numizmatika
Vostochnoi Evropy, 9, p. 114-133.
Yakubovskyi, V. I. 2003. Skarby Bolokhivskoi zemli. Kamianets-Podilskyi: Medobory.
Ianin, V. L. 1956. Denezhno-vesovye sistemy russkogo srednevekovia. Domongolskii period. Moscow: Izdatelstvo Moskovskogo
universiteta.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 1 109
Ianin, V. L. 1970. Berestianye gramoty i problema proiskhozhdeniia novgorodskoi denezhnoi sistemy XV v. Vspomogatelnye
istoricheskie distsipliny, ІІI, p. 150-179.
Ianin, V. L. 1985a. “Pamiat, kak torgovali dosele novgorodtsy”: K voprosu ob evoliutsii novgorodskoi denezhnoi sistemy v
XV v. Vspomogatelnye istoricheskie distsipliny, XVI, p. 98-114.
Ianin, V. L. 1985b. Russkie denezhnye sistemy IX—XV vv. In: Kolchin, B. A. (ed.) Drevniaia Rus. Gorod, zamok, selo.
Moscow: Nauka, p. 364-375.
Ianin, V. L. 2001. K istorii novgorodskoi denezhnoi sistemy. Russian History, 28, p. 187-195.
Ianiushkina (Glazunova), E. V. 1997. Sobranie slitkov GIM. Numizmaticheskii sbornik GIM, 5, p. 136-154.
Ianiushkina (Glazunova), E. V. 2000. Platezhnye serebrianye slitki novgorodskogo tipa XIV—XV vv. Numizmaticheskii
almanakh, 2, p. 9-18.
Ianiushkina (Glazunova), E. V. 2001a. Rubl XIII—XIV vv. Numizmaticheskii sbornik GIM, 15, p. 123-149.
Ianiushkina (Glazunova), E. V. 2001b. Riazanskie klady so slitkami. Numizmaticheskii sbornik GIM, 14, p. 125-143.
Ianiushkina (Glazunova), E. V. 2001c. Shchigrovskii klad (k voprosu o datirovke). Numizmaticheskii sbornik GIM, 14, p. 144-
148.
Yausheva-Omelyanchik R. 1999. Coin hryvnas of XI-XV Cnts. (from the collection of National Historical Museum of Ukraine).
International coin trend magazine, 1, p. 14-23.
Iashaieva, T., Denisova, O., Hinkut, N., Zaleska, V., Zhuravlov, D. 2011. Spadshchyna vizantiiskoho Khersona. Sevastopol;
Ostin: Teleskop.
Ваuer, N. 1929. Die Silber- und Goldbarren des russischen Mittelalters. Numismatische Zeitschrift, 62, S. 77-120.
Ваuer, N. 1931. Die Silber- und Goldbarren des russischen Mittelalters. Numismatische Zeitschrift, 64, S. 61-84.
Constantinescu, B., Bugoi, R., Oberlander‐Tarnoveanu, E., Parvan, K. 2005. Some Considerations on X‐ray Fluorescence Use in
Museum Measurements –The Case of Medieval Silver Coins. Romanian Reports in Physics, 57(4), p. 1021-1031.
Constantinescu, B., Bugoi, R., Oberlander‐Tarnoveanu, E., Parvan, K. 2009. Medieval Silver Coins Analyses by Pixe and ED-
XRF Techniques. Romanian Reports of Physics, 54, p. 481-490.
Duksa, Z. 1981. Pinigai ir jų apyvarta. In: Volkaitė‑Kulikauskienė, R. (ed.) Lietuvių materialine kultura IX—XIII amžiuje, 2.
Vilnius (w. ed.), p. 83-129.
Gaedechens, O. Ch. 1852. Hamburgische Münzen und Medaillen. Hambur: J. A. Meissner.
Kozubovskiy, G. 2002. West-European Coins and Local Ingots in Kiev in the 11th—12th Centuries. In: Kiersnowski, R. (ed.)
Moneta mediaevalis. Studia numizmatyczne i historyczne ofiarowane Profesorowi Stanisławowi Suchodolskiemu w 65
rocznice urodzin. Warszawa: DiG, 2002, s. 253-259.
L’Héritier, M., Baron, S., Cassayre, L. Téreygeol, F. 2015. Bismuth Behaviour during Ancient Processes of Silver-lead Produc-
tion. Journal of Archaeological Science, 57, p. 56-68. https://doi.org/10.1016/j.jas.2015.02.002
Oţa, C. 2012. Cercei decoraţi cu sfere simple, descoperiţi pe teritoriul României. Sargetia, III (XXXIX), p. 215-242.
Oţa, C. 2013. Cercei decorați cu o sferă din sârme, descoperiți pe teritoriul României (secolele XIXIV). Acta Musei Porolissensis,
XXXV, p. 295-302.
Oţa, C. 2020. Earrings Decorated with Hemstitched Spherical Pendants Found on the Territory of Romania, Moldavia and the
Serbian Banat. В: In: Rabinovich, R. A., Telnov, N. P. (eds.) "Na odno krylo - serebrianaia, na drugoe - zolotaia...". Sbornik
statei pamiati Svetlany Riabtsevoil. Chișinău: Biblioteka Stratum, p. 181-190.
Oţa, S., Oberländer-Târnoveanu, E. 2018. The Hoard of Medieval Adornments Discovered in the Cernica Forest (Ilfov County).
In: Aparaschivei, D., Bilavschi, G. (eds.). Studia Romana et Mediævalia Europænsia. Miscellanea in honorem annos
LXXXV peragentis Professoris emeriti Dan Gh. Teodor oblata, Brăila: Ed. Istros, p. 221-254.
Pálóczi-Horváth, A. 2014. Keleti népek a középkori Magyarországon: besenyők, úzok, kunok és jászok művelődéstörténeti
emlékei. Budapest: Archaeolingua.
Pegolotti, F. B. 1936. La pratica della mercatura. Cambridge: The Mediaeval Academy of America.
Poviliūnas, V. 2009. Pinigų lobiai. Leidėjas: Trakų istorijos muziejus.
Shtalenkow, I. 2019. Basic Types of Silver Payment Ingots in Eastern Europe of 9th—15th centuries. Wiadomości Numizmatyczne,
LXIII (1–2), p. 207-208.
Stenberger, M. 1947. Die Schatzfunde Gotlands der Wikingerzeit, I–II. Stockholm; Lund: Almqvist & Wiksell.
|
| id | arheologia-com-ua-article-408 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:05:54Z |
| publishDate | 2025 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/e6/e3e1ec76b14699d95c87125285a43be6.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-4082025-04-11T19:24:53Z A Medieval Hoard of Silver Ingots Discovered near Dernove Village in Sumy Oblast Середньовічний скарб срібних злитків зі знахідки поблизу с. Дернове на Сумщині Komar, O. V. Bilynska, L. I. Buhai, O. M. Old Rus, hoard, silver ingots, coinless period. Давня Русь, скарб, срібні злитки, безмонетний період. In the article, a medieval hoard of silver payment ingots discovered in 2019 in the vicinity of Dernove village, Ukraine (Vorsklytsia River basin), is considered.The treasure consists of five stick-shaped ingots with a total weight of 981.95&nbsp;g. The weight of the ingots is 194.56–198.98&nbsp;g, length 14.3–15.4&nbsp;cm, silver content is 98.1–98.5&nbsp;%. An XRF elemental analysis of the metal’s composition and its comparison with medieval coins revealed the Central European origin of the pure silver. In the typological analysis, such ingots are most often classified by researchers as Novgorod type ingots, used as a means of payment during the coinless period in the history of Rus. However, the predominance of copper over lead in the ligature brings these ingots closer to Old Rus hexagonal ingots of the Kyiv type and short stick-shaped ingots of the Lithuanian type, rather than to similarly shaped “short” ingots of the Novgorod type. Long stick-shaped ingots not only differ in terms of production technology, but also have a slightly higher silver content on average than the short ones. This confirms N.&nbsp;Bauer’s opinion about the chronological significance of the length of Old Rus ingots, but it also supports the opinion of the researchers who distinguish long stick-shaped ingots as a separate type. The authors critically examine the chronological basis of ingots dating and conclude that the change of both types occurred no earlier than the 1340s.Each of the ingots from the Dernove hoard had from five to eight cuts or even two rows with different amount of cuts. The authors examine different hypotheses about the meaning of cuts rows on ingots. To conclude, the assumption that the proportion of ingot weight and the number of cuts on them can be used as a chronological indicator is supported. However, the hypothesis of a direct link between the cuts and the Golden Horde system of measuring the ingots value with coins of different weight lacks sufficient evidence. The unit of measuring marked with cuts on ingots changed its value much more often than any silver coins of the 13th and 14th centuries.The Dernove hoard forms one chronological group with treasures from Putyvl and Starikovo based on the shape and size of the ingots, as well as the cuts on the ingots. The appearance of these hoards is possible as a result of the historical events of the winter of 1289/1290&nbsp;AD and the conflict between the Rus local princes and the Tatars over the Akhmat’s settlements. У статті введено до наукового обігу скарб платіжних злитків-паличок XIII—XIV&nbsp;ст., розглянуто проблеми походження, класифікації та принципів датування таких злитків, значення графіті у вигляді груп нарізок, а також історичні обставини появи скарбу. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2025-03-19 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/408 10.15407/arheologia2025.01.080 Arheologia; No 1 (2025): Arheologia; 80-109 Археологія ; № 1 (2025): Археологія; 80-109 Археология; № 1 (2025): Arheologia; 80-109 2616-499X 0235-3490 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/408/419 Copyright (c) 2025 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en |
| spellingShingle | Давня Русь скарб срібні злитки безмонетний період. Komar, O. V. Bilynska, L. I. Buhai, O. M. Середньовічний скарб срібних злитків зі знахідки поблизу с. Дернове на Сумщині |
| title | Середньовічний скарб срібних злитків зі знахідки поблизу с. Дернове на Сумщині |
| title_alt | A Medieval Hoard of Silver Ingots Discovered near Dernove Village in Sumy Oblast |
| title_full | Середньовічний скарб срібних злитків зі знахідки поблизу с. Дернове на Сумщині |
| title_fullStr | Середньовічний скарб срібних злитків зі знахідки поблизу с. Дернове на Сумщині |
| title_full_unstemmed | Середньовічний скарб срібних злитків зі знахідки поблизу с. Дернове на Сумщині |
| title_short | Середньовічний скарб срібних злитків зі знахідки поблизу с. Дернове на Сумщині |
| title_sort | середньовічний скарб срібних злитків зі знахідки поблизу с. дернове на сумщині |
| topic | Давня Русь скарб срібні злитки безмонетний період. |
| topic_facet | Old Rus hoard silver ingots coinless period. Давня Русь скарб срібні злитки безмонетний період. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/408 |
| work_keys_str_mv | AT komarov amedievalhoardofsilveringotsdiscoveredneardernovevillageinsumyoblast AT bilynskali amedievalhoardofsilveringotsdiscoveredneardernovevillageinsumyoblast AT buhaiom amedievalhoardofsilveringotsdiscoveredneardernovevillageinsumyoblast AT komarov serednʹovíčnijskarbsríbnihzlitkívzíznahídkipoblizusdernovenasumŝiní AT bilynskali serednʹovíčnijskarbsríbnihzlitkívzíznahídkipoblizusdernovenasumŝiní AT buhaiom serednʹovíčnijskarbsríbnihzlitkívzíznahídkipoblizusdernovenasumŝiní AT komarov medievalhoardofsilveringotsdiscoveredneardernovevillageinsumyoblast AT bilynskali medievalhoardofsilveringotsdiscoveredneardernovevillageinsumyoblast AT buhaiom medievalhoardofsilveringotsdiscoveredneardernovevillageinsumyoblast |